Вiтер шарпає навстiж розчиненi дверi,
Порозбиванi вiкна тьмянiють тривожно -
Тут нiхто не живе. Завойовує терен
Неприбираний сад. Цей будинок порожнiй.

Заросла бур'янами до нього стежина,
Потемнiли роками не бiленi стiни,
Вже господар давно не заводить годинник,
Винувато сумують неметенi сiни

В цьому домi зросло не одне поколiння,
Вистачало дитячого плачу i смiху, - 
Та покинули всi цей привiтний будинок
Хижокрилим вiтрам i негодi на втiху.

Восени падолистом його засипає, 
Кучугурами снiгу закутує грудень.
А будинок все вiрить. Будинок чекає,
Вiн чекає на те, що повернуться люди.