***
Прийшла. Захиталося полум'я свiчки.
Обличчя - за легким серпанком печалi.
I гупає в скронях: навiщо? Навiщо?
Мовчання.
Подруга троянд, королева фiалок,
Людина без тiнi чи тiнь без людини -
Ти знову приснилась i знову мовчала -
Єдина.
Зовеш, нiби нявка, у звори i прiрви,
Пiду за тобою й не прийду зi сну я .
На колах людських бережу тобi вiрнiсть -
Тобi, що тебе не iснує.