Дивер Джеффри : другие произведения.

Опівнічний замок (Лінкольн Райм, №15)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  Зміст
  
  Титульний аркуш
  
  Авторські права
  
  Джеффрі Дівер
  
  Посвята
  
  Епіграф
  
  Зміст
  
  Частина Перша: Циліндричний Ключ
  
  Глава 1
  
  Глава 2
  
  Розділ 3
  
  Глава 4
  
  Глава 5
  
  Глава 6
  
  Розділ 7
  
  Розділ 8
  
  Розділ 9
  
  Глава 10
  
  Розділ 11
  
  Глава 12
  
  Глава 13
  
  Глава 14
  
  Глава 15
  
  Глава 16
  
  Глава 17
  
  Глава 18
  
  Глава 19
  
  Частина друга: Майстер-ключ
  
  Глава 20
  
  Глава 21
  
  Глава 22
  
  Глава 23
  
  Глава 24
  
  Глава 25
  
  Глава 26
  
  Глава 27
  
  Глава 28
  
  Глава 29
  
  Глава 30
  
  Глава 31
  
  Глава 32
  
  Глава 33
  
  Глава 34
  
  Глава 35
  
  Глава 36
  
  Глава 37
  
  Глава 38
  
  Глава 39
  
  Глава 40
  
  Глава 41
  
  Глава 42
  
  Глава 43
  
  Глава 44
  
  Глава 45
  
  Частина Третя: Контактний Ключ-Тумблер
  
  Глава 46
  
  Глава 47
  
  Глава 48
  
  Глава 49
  
  Глава 50
  
  Глава 51
  
  Глава 52
  
  Глава 53
  
  Глава 54
  
  Глава 55
  
  Глава 56
  
  Глава 57
  
  Глава 58
  
  Частина Четверта: Ударний ключ
  
  Глава 59
  
  Глава 60
  
  Глава 61
  
  Частина П'ята: Відмичка
  
  Глава 62
  
  Глава 63
  
  Глава 64
  
  Глава 65
  
  Глава 66
  
  Глава 67
  
  Глава 68
  
  Глава 69
  
  Глава 70
  
  Глава 71
  
  Глава 72
  
  Глава 73
  
  Глава 74
  
  Глава 75
  
  Глава 76
  
  Глава 77
  
  Глава 78
  
  Частина Шоста: Ключ Хрестоподібний
  
  Глава 79
  
  Глава 80
  
  Глава 81
  
  Глава 82
  
  Глава 83
  
  Глава 84
  
  Глава 85
  
  Читайте далі, щоб дізнатися про вступної чолі Першого трилера Лінкольна Райма
  
  Продовжуйте Читати ...
  
  Подяки
  
  Інформація про автора
  
  Про видавця
  
  
  
  
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Авторські права
  
  Опубліковано компанією HarperCollinsPublishers Ltd .
  
  Лондон - Бридж - Стріт , 1
  
  London SE1 9GF
  
  www.harpercollins.co.uk
  
  Вперше опубліковано у Великобританії видавництвом HarperCollinsPublishers Ltd в 2021 році
  
  Вперше опубліковано в США в 2021 році видавництвом Puttnam, видавництвом Penguin Random House LLC.
  
  Авторські права No Gunner Publications, LLC 2021
  
  Дизайн обкладинки : Клер Уорд No HarperCollinsPublishers Ltd 2021
  
  Фотографії для обкладинки No Дерек Адамс /Arcangel Images (замкова свердловина і текстура), No Олександр Каппеллари/Arcangel Images (сходи) і No Крістоф Десс/Trevillion Images (чоловік)
  
  Джеффрі Дівер стверджує, що має моральне право бути ідентифікованим як автор цієї роботи.
  
  Каталогизированный примірник цієї книги є в Британській бібліотеці.
  
  Цей роман повністю є художнім твором. Імена, персонажі і події, змальовані в ньому, є плодом уяви автора. Будь-яке подібність з реальними людьми, живими чи мертвими, подіями або місцевостями є цілком випадковим.
  
  Всі права застережені у відповідності з Міжнародними та Панамериканскими конвенцій про авторське право. Після сплати необхідних зборів вам надається невиняткове, не підлягає передачі, право доступу до тексту цієї електронної книги і читання його на екрані. Жодна частина цього тексту не може бути відтворена, передана, завантажена, декомпилирована, реконструйовано або збережена в будь-якій системі зберігання і пошуку інформації або введена в неї в будь-якій формі чи будь-якими засобами, електронними або механічними, відомими в даний час або изобретенными нижче, без явно вираженого письмового дозволу HarperCollins.
  
  Джерело ISBN: 9780008303846
  
  Видання електронної книги No Листопад 2021 ISBN: 9780008303860
  
  Версія: 2021-10-29
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Джеффрі Дівер
  
  Романи
  
  Серіал " Колтер Шоу "
  
  Фінальний поворот
  
  Прощальний чоловік
  
  Гра " Ніколи "
  
  Серія " Лінкольн Райм "
  
  Ріжуча Кромка
  
  Годину Поховання
  
  Сталевий Поцілунок
  
  Колекціонер Шкіри
  
  Кімната для Вбивств
  
  Гарячий Дріт
  
  Розбите вікно
  
  Холодна Місяць
  
  Дванадцята карта
  
  Зниклий Чоловік
  
  Кам'яна Мавпа
  
  Порожній стілець
  
  Танцівниця в Труні
  
  Збирач Кісток
  
  Серіал " Кетрін Денс "
  
  Струмок Самотності
  
  СТАРПОМ
  
  Придорожні Хрести
  
  Лялька Спляча
  
  Серія Рун
  
  Важкі новини
  
  Смерть блакитний кінозірки
  
  Манхеттен - Мій Ритм.
  
  Серіал про Джона Пеллэме
  
  Пекельна кухня
  
  Кривавий Річковий Блюз
  
  Неглибокі Могили
  
  АВТОНОМНІ
  
  Жовтневий список
  
  Мертвим немає спокою (Автор)
  
  Карт-бланш (роман про Джеймса Бонда)
  
  Список спостереження (Учасник)
  
  Край
  
  Тіла , Залишені Позаду
  
  Сад звірів
  
  Синє Ніде
  
  Говоріння мовами
  
  Сльоза диявола
  
  Могила Дівиці
  
  Молячись про Сон
  
  Урок Її Смерті
  
  Пані правосуддя
  
  КОРОТКА ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА
  
  Колекції
  
  Проблеми в голові
  
  Більш Збочений
  
  Викривлений
  
  Антології
  
  Після півночі нічого доброго не відбувається (Редактор і співавтор)
  
  Спекотна і задушлива кримінальна ніч (Редактор і співавтор)
  
  Крижаний холод (Редактор і співавтор)
  
  Книги, за які можна померти (Автор)
  
  Кращі американські детективні історії 2009 року (Редактор)
  
  Історії
  
  Ідеальний План
  
  Причина смерті
  
  Забутий
  
  Поворотний Момент
  
  Верона
  
  Підведення підсумків
  
  Другий Заручник
  
  Дев'ятий і Ніде
  
  Зачарований
  
  Клуб жертв
  
  Несподіваний Фінал
  
  Подвійний Хрест
  
  Постачальник
  
  Хрестоматійний випадок
  
  Оригінальні Аудиоработы
  
  Непроханий Гість
  
  Залишайтеся з Нами
  
  Вечір Побачення
  
  Проект " Шпак "
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Посвята
  
  Присвячується Ендрю, Венді і Вікторії
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Епіграф
  
  У журналістиці не може бути більш високого закону, що говорити правду і присоромити диявола.
  
  ШАЛЬТЕР ЛИППМАНН
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  Зміст
  
  Обкладинка
  
  Титульний аркуш
  
  Авторські права
  
  Джеффрі Дівер
  
  Посвята
  
  Епіграф
  
  Частина Перша: Циліндричний Ключ
  
  Глава 1
  
  Глава 2
  
  Розділ 3
  
  Глава 4
  
  Глава 5
  
  Глава 6
  
  Розділ 7
  
  Розділ 8
  
  Розділ 9
  
  Глава 10
  
  Розділ 11
  
  Глава 12
  
  Глава 13
  
  Глава 14
  
  Глава 15
  
  Глава 16
  
  Глава 17
  
  Глава 18
  
  Глава 19
  
  Частина друга: Майстер-ключ
  
  Глава 20
  
  Глава 21
  
  Глава 22
  
  Глава 23
  
  Глава 24
  
  Глава 25
  
  Глава 26
  
  Глава 27
  
  Глава 28
  
  Глава 29
  
  Глава 30
  
  Глава 31
  
  Глава 32
  
  Глава 33
  
  Глава 34
  
  Глава 35
  
  Глава 36
  
  Глава 37
  
  Глава 38
  
  Глава 39
  
  Глава 40
  
  Глава 41
  
  Глава 42
  
  Глава 43
  
  Глава 44
  
  Глава 45
  
  Частина Третя: Контактний Ключ-Тумблер
  
  Глава 46
  
  Глава 47
  
  Глава 48
  
  Глава 49
  
  Глава 50
  
  Глава 51
  
  Глава 52
  
  Глава 53
  
  Глава 54
  
  Глава 55
  
  Глава 56
  
  Глава 57
  
  Глава 58
  
  Частина Четверта: Ударний ключ
  
  Глава 59
  
  Глава 60
  
  Глава 61
  
  Частина П'ята: Відмичка
  
  Глава 62
  
  Глава 63
  
  Глава 64
  
  Глава 65
  
  Глава 66
  
  Глава 67
  
  Глава 68
  
  Глава 69
  
  Глава 70
  
  Глава 71
  
  Глава 72
  
  Глава 73
  
  Глава 74
  
  Глава 75
  
  Глава 76
  
  Глава 77
  
  Глава 78
  
  Частина Шоста: Ключ Хрестоподібний
  
  Глава 79
  
  Глава 80
  
  Глава 81
  
  Глава 82
  
  Глава 83
  
  Глава 84
  
  Глава 85
  
  Читайте далі, щоб дізнатися про вступної чолі Першого трилера Лінкольна Райма
  
  Продовжуйте Читати ...
  
  Подяки
  
  Інформація про автора
  
  Про видавця
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  ЦИЛІНДРИЧНИЙ КЛЮЧ
  
  [ 26 ТРАВНЯ, 8 годин ранку ]
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  1
  
  Sщось було не так.
  
  Аннабель Тейлз, однак, не могла до кінця зрозуміти, що б це могло бути.
  
  Один з аспектів цього неспокою, або дезорієнтації, або загадковості, можна було б пояснити наявністю похмілля, хоча і незначного. Вона називала їх "хангандерами" — може бути, півтора келиха совіньон блан - це занадто багато. Вона була з Тріш і Геб у "Тіто", який, мабуть, був одним із самих дивних ресторанів у Верхньому Вест-Сайді Манхеттена: суміш сербської і техасько-мексиканської. Фірмовим блюдом був смажений сир з квасолею і сальсою.
  
  Велике вино теж ллється рікою.
  
  Лежачи на боці, вона відкинула з очей лоскочуть густі світлі волосся і задумалася: "Що не так з цією фотографією?"
  
  Ну, по-перше, вікно було прочинене на кілька дюймів; травневий вітерець, насичений запахом газоподібного асфальту Манхеттена, проникав усередину. Вона рідко відкривала його. Навіщо вона зробила це минулої ночі?
  
  Двадцятисемирічна дівчина, яка пробувала себе в модельному бізнесі і тепер була задоволена тим, що перебуває за лаштунками світу моди, випросталась і обсмикнула свою футболку Hamilton, розправивши її. Поправила шовкові боксери. Пальцями зачесала волосся.
  
  Вона спустила ноги з краю ліжка, намацуючи свої капці.
  
  Їх не було там, де вона скинула їх минулої ночі, перш ніж забратися під ковдру.
  
  Добре. Що відбувається?
  
  У Тейлза не було фобій або проблем з ОКР, крім однієї: вулиць Нью-Йорка. Вона не могла уявити собі килим з мікробів і інших неприємних істот, що населяли міський асфальт - і які проникли у її квартиру, навіть коли, як вона робила кожен день, вона склала своє взуття в коробку біля дверей (і наполягла, щоб її друзі зробили те ж саме).
  
  Вона ніколи не ходила по квартирі босоніж.
  
  Однак замість тапочок під її бовтаються ногами лежало сукню, яку вона одягла вчора, з воланами і квітковим візерунком.
  
  Поділ спереду був задран майже до декольте, як ніби це плаття підкреслювало її фігуру.
  
  Хвилиночку. ... У Талезе було спогад — швидше смутний, ніж чітке, — про те, як вона кинула одяг в кошик перед тим, як відправитися на вечірню рутину.
  
  Тепер Талезе уточнила свою розповідь. Туфель не було там, де вона думала, що залишила їх. Сукні не було в кошику, куди, як вона думала, вона його кинула.
  
  Може бути, Драко, бармен, завжди любив пофліртувати, був трохи щедріше, ніж зазвичай.
  
  Можливо, кількість випитого становило 2,5 бала за шкалою?
  
  Обережніше, дівчинко. Тобі потрібно стежити за цим.
  
  Як завжди, після пробудження задзвонив телефон.
  
  Вона повернулася до прикроватному столика.
  
  Його там не було.
  
  Стаціонарного телефону у неї не було, мобільний був її єдиним зв'язком по ночах. Вона завжди тримала його поруч і заряджала. Пуповина, під'єднана до розетки, була на місці, але телефону не було.
  
  Господи! ... Що відбувається?
  
  Потім вона побачила тапочки. Рожеві пухнасті предмети були розкидані по кімнаті, кожна по обидві сторони від маленького дерев'яного стільця і обличчям до нього. Він був присунуто ближче до ліжка, чим вона зазвичай ставила. Тапочки були звернені до стільця таким чином, що це було майже страхітливо непристойно — як ніби їх носив хтось, чиї ноги були розсунуті і хто сидів на колінах.
  
  "Ні", - видихнув Талезе, тільки тепер помітивши те, що було на підлозі поруч зі стільцем: тарілку з недоеденным печивом на ній.
  
  Її серце прискорено забилося, дихання стало переривчастим. Хто був у квартирі минулої ночі! Вони переклали її одяг, з'їли печиво.
  
  Всього в шести футах від неї!
  
  Телефон, телефон ... де цей чортовий телефон?
  
  Талезе потягнувся за сукнею, валявшимся на підлозі.
  
  Потім завмерла. Не треба! Він — вона припустила, що зловмисник був чоловіком — доторкнувся до неї.
  
  Боже мій ... Вона підбігла до шафі і натягнула джинси і толстовку Нью-Йоркського університету, потім влізла в першу-ліпшу пару кросівок.
  
  Геть! Забирайся зараз же! Сусіди, поліція ...
  
  Стримуючи сльози від переляку, вона попрямувала до виходу із спальні, потім помітила, що один з ящиків її комода був відкритий. Там вона зберігала свою спідню білизну. Вона помітила всередині щось зухвало яскраве.
  
  Вона повільно наблизилася, повністю відкрила її і подивилася вниз. Вона ахнула, і нарешті сльози ринули назовні.
  
  Поверх її трусиків лежала сторінка з газети. Вона її не читала, значить, він приніс її з собою. На ньому губною помадою того відтінку, який вона любила, яскраво-рожевою, були написані три слова:
  
  RЭКОНИНГ.
  
  —ВІН МАЙСТЕР
  
  Аннабель Тейлз повернулася, щоб кинутися до вхідних дверей. Вона пробігла близько десяти футів, перш ніж різко зупинилася.
  
  Вона помітила три речі:
  
  Одна з них полягала в тому, що держатель для обробних ножів, що стояв на острівці в маленькій кухні, мав порожній проріз у правому верхньому кутку, де знаходилося найбільше лезо.
  
  Друга полягала в тому, що шафа в коридорі, який вів до вхідних дверей, був відкритий. Талезе завжди тримав його закритим. В рамі був автоматичний вимикач, так що, коли ви відкривали двері, всередині спалахувала лампочка. Однак зараз у коморі було темно. Їй доведеться пройти повз нього, щоб дістатися до вхідних дверей.
  
  В-третіх, два засува на двері були повернуті в замкнене положення.
  
  Що означало — оскільки у людини, проник всередину, не було ключів, — що він все ще був тут.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  2
  
  Адвокат захисту, підійшовши до порожнього місця для свідків, поряд з яким у своєму інвалідному кріслі з мотором сидів Лінкольн Райм, сказав: “Містер Райм, я нагадаю тобі, що ти знаходишся під присягою.
  
  Райм спохмурнів і оглянув міцно складеного чорнявого юриста з прізвища Кофлін. Райм зобразив задумливий вираз обличчя. "Я не знав, що могло статися щось, що пошкодило клятві".
  
  Суддя слабо посміхнувся? Райму було погано видно. Він знаходився на першому поверсі залу суду, і суддя перебувала значно вище і в основному позаду нього.
  
  Свидетельская присяга в суді завжди здавалася Райму непотрібним заняттям, навіть якщо виключити фразу "хай допоможе вам Бог".
  
  Присягати ви урочисто говорити правду, всю правду і нічого, крім правди?
  
  Чому клятва повинна була бути урочистій? І як тільки хтось підтвердив першу "істину", був якийсь сенс в надмірності? Як щодо: “Клянешься ти, що не будеш брехати? Якщо ви це зробите, ми вас заарештуємо.
  
  Більш ефективно.
  
  Тепер він пом'якшав. "Я визнаю, що перебуваю під присягою".
  
  Судовий процес проходив у Верховному суді Нью-Йорка, який, незважаючи на назву, насправді був судом нижчої інстанції в штаті. Кімната була обшиті дерев'яними панелями і потерта, на стінах висіли фотографії юристів різних років, висхідні, здавалося, до часів Реконструкції. Проте сам судовий розгляд було в дусі двадцять першого століття. На столах обвинувачення і захисту стояли комп'ютери і планшети — у судді теж був тонкий монітор високої чіткості. В кімнаті не було жодної книги з юриспруденції.
  
  Були присутні близько тридцяти глядачів, більшість з яких прийшли подивитися на сумно відомого підсудного, хоча, можливо, деякі сподівалися побачити Райма.
  
  Кофлін, вік якого Райм оцінив приблизно в п'ятдесят, сказав: "Я перейду до суті мого перехресного допиту". Він перегорнув запису. Може, там і не було книжок, але Райм без праці помітив сотню фунтів порожнього простору між столами захисту і звинувачення.
  
  "Дякую вам, сер", - сказав суддя.
  
  Робота криміналіста, судмедексперта, допомагає у кримінальному розслідуванні, лише частково пов'язана з лабораторією; інший аспект роботи - виконання. Обвинувачеві потрібен свідок-експерт, який міг би чітко викласти висновки і терпляче й ефективно парирувати нападки адвоката захисту на ваші висновки. З іншого боку, хороший прокурор іноді може реабілітувати свідка, потерпілого від захисту, але, по-перше, краще не потрапляти в скрутне становище. Лінкольн Райм був затворником по натурі та найбільше любив проводити час в лабораторії, але він не був повністю інтровертом. Кому не подобається трохи привітати присяжних і посваритися з адвокатом обвинуваченого?
  
  “ Ви прямо заявили, що на місці злочину, де був убитий Леон Мерфі, не залишилося відбитків пальців мого клієнта, вірно?
  
  "Ні, я цього не робив".
  
  Кофлін насупився, дивлячись на жовтий блокнот, який міг містити проникливі замітки, а міг містити каракулі або рецепт яловичої грудинки. Райм випадково зголоднів. Було десять ранку, а він пропустив сніданок.
  
  Кофлін глянув на свого клієнта. Віктор Ентоні Буряк, п'ятдесят два роки. Темноволосий, як і його мундштук, але більше великий, зі слов'янськими рисами обличчя і блідою шкірою. На ньому був зшитий на замовлення темно-сірий костюм і бордовий жилет. Особа Буряка було дивно нешкідливим. Райм уявив, як він розливає млинці на благодійному вечорі в підвалі церкви, згадує кожного з батьків по імені і поливає дітей сиропом.
  
  "Ви хочете, щоб я зачитав вам ваші свідчення?" Кофлін, який летів поруч з Раймом, як акула поруч з кетом, підняв долоню.
  
  - В цьому немає необхідності. Я пам'ятаю це. Я заявив під присягою, я просто заспокою вас, — що з відбитків пальців, зібраних на місці вбивства Леона Мерфі, ні один не може бути ідентифікований як належить вашому клієнту.
  
  "У чому саме полягає різниця?"
  
  - Ви сказали, я показав, що ваш клієнт не залишив відбитків пальців на місці злочину. Цілком можливо, що він залишив їх мільйон. Команда по збору доказів просто не виявила жодного.
  
  Кофлін закотив очі. "Готуйся до удару".
  
  Суддя Вільямс сказав присяжним: “Ви проігноруєте відповідь містера Райма. Але спробуйте ще раз, містер Кофлін".
  
  Виглядаючи засмученим, Кофлін сказав: "Містер Райм, відбитки пальців мого клієнта не були виявлені на місці злочину, де був застрелений засуджений злочинець Леон Мерфі, вірно?"
  
  "Я не можу відповісти, тому що не можу сказати, чи була жертва засудженим злочинцем чи ні".
  
  Кофлін зітхнув.
  
  Суддя поворухнувся.
  
  - Я згоден з вашою частиною пропозиції "були виявлені", - сказав Райм.
  
  Кофлін і Буряк перезирнулися. Клієнт сприйняв це краще, ніж його адвокат. Адвокат повернувся до свого столу і опустив погляд.
  
  Райм оглянув присяжних і помітив, що багато хто дивляться в його бік. Їм було б цікаво дізнатися про його стан. Деякі адвокати захисту, як він чув, в приватному порядку скаржилися на його присутність, враховуючи, що він був паралізований і давав свідчення в інвалідному кріслі, що, на їх думку, викликало симпатію до обвинувачення.
  
  Але що він міг вдіяти? Він був прикутий до інвалідного крісла. Він був криміналістом.
  
  Райм перевів погляд на обвинуваченого. Буряк був унікальною фігурою в історії організованої злочинності в регіоні. Він володів кількома підприємствами в місті, але більшу частину своїх грошей не заробив на цьому. Він запропонував унікальну послугу в злочинному світі, яка, ймовірно, забрала більше життів, ніж будь-яка інша організоване злочинне угруповання у надзвичайно кримінальної історії Нью-Йорка.
  
  Народ штату Нью-Йорк проти Віктора Буряка, однак, не мав до цього ніякого відношення. Мова йшла про один інцидент, одному злочині, одному вбивстві.
  
  Леон Мерфі був застрелений приблизно через тиждень після зустрічі з менеджером складу, яким володів Буряк. Мерфі був психопатом, подражавшим гангстеру, який уявляв себе нащадком "Вестис", жорстокої ірландської банди, яка коли-то правила "Пекельною кухнею" на Манхеттені. Мерфі виступив з рекламною пропозицією, запропонувавши захист менеджеру складу.
  
  Дуже погана бізнес-ідея - продавати цей конкретний продукт цьому конкретному споживачеві.
  
  Кофлін запитав: “Ви знайшли сліди поруч з тілом Леона Мерфі? Або поряд з тим місцем, де була знайдена гільза від кулі?"
  
  “Поруч з тілом поле було зарослим травою, ніяких слідів виявити не вдалося. Поряд з гільзою фахівці зі збирання речових доказів виявили відбитки ніг, але з-за недавнього дощу визначити тип взуття було неможливо ".
  
  “ Значить, ви не можете засвідчити, що сліди мого клієнта були виявлені на місці злочину?
  
  "Тобі не здається, що це можна зробити з мого попереднього коментаря?" Уїдливо запитав Райм. Він засвоїв, що нікому немає справи до докучань до адвокатів. За це їм і платять.
  
  “ Містер Райм, судово-медична експертиза поліції Нью-Йорка регулярно збирає зразки ДНК на місцях злочинів?
  
  "Так".
  
  “ А ви виявили що-небудь з ДНК мого клієнта на місці вбивства Леона Мерфі?
  
  "Ні".
  
  “ Містер Райм, ви проаналізували кулю, яка вбила містера Мерфі, вірно? Тобто свинцеву кулю?
  
  "Так".
  
  “ І гільзу ви теж проаналізували?
  
  "Це вірно".
  
  “ І, ще раз, якого це був калібру?
  
  - Дев'ятиміліметровий "парабелум".
  
  "І ви показали, що виступи і канавки, тобто нарізи на стовбурі, вказують на те, що це був "Глок сімнадцятий".
  
  - Безумовно “Глок", швидше за все, сімнадцята модель.
  
  “ Містер Райм, перевіряли ви або які-небудь слідчі, з якими ви працювали, записи про вогнепальну зброю у будь-яких державних або федеральних базах даних щодо мого клієнта?
  
  "Так".
  
  “ І був у нього "Глок", зокрема, сімнадцята модель?
  
  "Я поняття не маю".
  
  “ Поясніть, містер Райм.
  
  “ У нього може бути ціла дюжина.
  
  "Ваша честь," сказав Кофлін. Здавалося, він був трохи вражений тим, що Райм обійшовся з ним так несправедливо.
  
  Був Віктор Буряк на межі посмішки?
  
  “ Містер Райм. Суддя почав втомлюватися.
  
  “Він запитав, чи є у нього "Глок", і я засвідчив, що поняття не маю. Чого у мене немає. Я можу засвідчити, що з протоколу випливає, що в штаті Нью-Йорк у нього немає законно зареєстрованих "глоков".
  
  ПЕКЛА Селларс сказала: “Ваша честь, захист відхиляється від вкладу капітана Райма у справу, який не є звітами про купівлю вогнепальної зброї. Це стосується виключно його досвіду в галузі речових доказів ".
  
  Кофлін сказав: “Дозвольте мені закласти цей фундамент, ваша честь. Через мить стане ясно, куди я йду".
  
  Райм подивився в його проникливі очі й задумався, що б це могло бути за місце призначення.
  
  "Продовжуйте... на даний момент".
  
  “ Містер Райм, підводячи підсумок, не могли б ви підтвердити, що ДНК мого клієнта не була виявлена ні на місці виявлення тіла, ні на місці знаходження гільзи?
  
  "Правильно".
  
  - Або на тілі або гільзі від снаряда.
  
  "Це правда".
  
  “ І ні в тому, ні в іншому місці не були виявлені його сліди?
  
  "Правильно".
  
  “ І там не було виявлено ніяких волокон або волосків, які можна було б віднести до нього?
  
  "Правильно".
  
  - І в документах штату і федеральних органів не вказано, що він володіє напівавтоматичним пістолетом "Глок"?
  
  "Правильно".
  
  "Насправді єдина судово-медична зв'язок між вбивством Леона Мерфі і мого клієнта - це кілька піщинок на землі, де була знайдена жертва".
  
  "Шість," заперечив Райм. - Більше, ніж кілька.
  
  Кофлін посміхнувся — це було адресовано присяжним. "Шість піщинок".
  
  “ Будь ласка, поясніть ще раз, яким чином цей пісок пов'язує мого клієнта з вбивством.
  
  “Пісок був незвичайним за складом. Він складався з дигідрату сульфату кальцію з діоксидом кремнію, а також з іншої речовини, C12H24, приблизно на три чверті насичених вуглеводнів і на чверть ароматичних вуглеводнів ".
  
  “ Про те іншому речовині, як ви його називаєте. Не могли б ви перевести для нас, будь ласка?
  
  "Це особливий сорт дизельного палива".
  
  "Але чому це пов'язує мого клієнта з місцем події?"
  
  “Тому що зразки були взяті з вулиці перед його під'їзною доріжкою у Форест-Хіллз, Квінс, і там був знайдений схожий пісок. Контрольні зразки, взяті з місця виявлення тіла, не виявили такого піску ".
  
  “ Співпадає пісок, взятий з дому мого клієнта, з піском, знайденим на місці вбивства Леона Мерфі?
  
  Райм зам'явся. "Слово 'збіг' в судовій медицині означає ідентичний. Збігаються відбитки пальців. Збігається ДНК. Існують деякі хімічні суміші, які настільки складні, що їх можна назвати однаковими. У криміналістиці, за винятком таких ситуацій, ми використовуємо слово 'пов'язаний'. Можна також сказати "дуже, дуже схожий на ".
  
  Кофлін повторив: "'Дуже, дуже ...' Я розумію. Тоді ви не можете свідчити, що піщинки в домі мого клієнта збігалися з піщинками на місці злочину ".
  
  "Я просто сказав—"
  
  Адвокат гаркнув: "чи Можете ви сказати, що піщинки з дому мого клієнта збіглися з шістьма піщинками, знайденими на місці злочину?"
  
  Після довгої паузи Райм сказав: "Ні, я не можу".
  
  Кофлін провів рукою по своїм густим волоссям. “ Майже закінчили, містер Райм. Але перш ніж ви підете, я хотів би задати вам кілька питань. Швидкий погляд на присяжних, потім назад. "І це про вас".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  3
  
  Будеце вбивство чи ні?
  
  Чи я Буду спостерігати за кривавим кінцем людської істоти?
  
  Поляна оточений пишною зеленню, а за нею - піщані поля. В туманній далині видніються пагорби, схожі на верблюжі горби. Інверсійний слід реактивного лайнера розтинає небо високо-високо в повітрі. Насувається пишна грозова хмара, і скоро піде дощ.
  
  Я потягувати і уважно спостерігаю за двома чоловіками, обидва жилаві, смугляві, з чорними волоссям і латиноамериканськими рисами обличчя. Вони одягнені в сірі штани і футболки з зображенням та шрифтом.
  
  Я сам одягнений точно так само, хоча мої штани бежеві, а футболка чорна, без будь-яких слідів.
  
  Всі ми носимо кросівки для бігу.
  
  Чоловік з ножем одягнений у футболку AC / DC. Чоловік, який стояв перед ним зі зв'язаними за спиною руками, одягнений у вицвілу жовто-зелену сорочку. Здається, на грудях був логотип спортивної команди, але його стерла прання. Можливо, бразильський футбол.
  
  AC / DC голосно розмовляє по-іспанськи. Ніж рухається, але не загрозливо. Чоловік просто жестикулює. Вказує на щось, підкреслює. Мова його тіла припускає, що він збуджений. Різкі слова уривчасто вириваються з вуст жилавого чоловіки.
  
  Людина зі зв'язаними довгої і недбало зав'язаної мотузкою руками виглядає настільки ж розгубленим, як і переляканим.
  
  Лектор піднімає ніж у повітря. У нього гладка кромка в нижній частині леза і зазублена у верхній.
  
  Залишається питання: чи буде це вбивством?
  
  Може бути, це просто послання. Чистий та вагомий розмова. Залякування.
  
  Коли люди при смерті, вони не впадають у відчай і не намагаються боротися або бігти. Вони пасивні і, можливо, плачуть чи, можливо, запитують: "Чому, чому, чому?" - але не більше того. Можливо, будуть якісь переговори: обіцянки грошей або сексу. Обіцянки змінитися. Бурмотіння жалю.
  
  Ніколи не благаючий про пощаду. Що я знаходжу цікавим.
  
  Викривальна промова AC / DC, здається, добігає кінця. Рух з ножем сповільнюється. Пов'язаний чоловік плаче.
  
  І, звичайно, мені цікаво, що мені слід робити.
  
  Грати в Бога - значить приймати складні рішення.
  
  Подавшись вперед в передчутті, не зводячи очей з жахливого ножа, який, здається, забруднений засохлою кров'ю, я запитую себе: що ж це буде?
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  4
  
  М.р. Райм, - говорив Кафлін, - ви аналізуєте докази у своєму міському будинку, це вірно?
  
  - Так, у лабораторії в моєму міському будинку.
  
  "Непогана поїздка на роботу", - недбало зауважив чоловік, посміхаючись. До нього приєдналися кілька присяжних.
  
  Райм схилив голову, визнаючи прохолодний розум.
  
  “ Які заходи ви приймаєте, щоб переконатися, що докази, зібрані на місці злочину, не були забруднені речовинами, що знаходяться в міському будинку?
  
  “Ми дотримуємося Рекомендації Комітету по забрудненню територій Американського інституту судової експертизи. На сто відсотків".
  
  “ Розкажіть нам конкретно, яким чином?
  
  “Лабораторію три рази на день протирають дезінфікуючими засобами. Він відділений від іншої частини таунхауса скляною перегородкою від підлоги до стелі з позитивним тиском, щоб виключити потрапляння речовин ззовні. Ніхто не входить в лабораторію без захисного одягу — шапочок, пінеток, маски і лабораторного халата. Рукавички теж. Це захищає їх і докази від забруднення ".
  
  “ Ти сказав, пінетки.
  
  “ Зразок тих, що носять хірурги.
  
  “ При всій повазі до вашого стану, містер Райм, адже ви не можете надіти черевики на колеса, чи не так?
  
  "В основному я спостерігаю за лабораторною роботою інших".
  
  “ Ви коли-небудь заходили в — це називається стерильної зоною?
  
  Райм знову завагався. Він глянув на обвинувача. На обличчі Селларса відбилося легке занепокоєння. “ Так, стерильна зона. І я іноді заходжу туди, щоб проаналізувати докази. Я ношу всі інші засоби індивідуального захисту, про які тільки що згадував" і—
  
  “Я б хотів зосередитися на коліщатках вашого крісла. Як ви захищаєте їх від забруднення?"
  
  “Мій помічник ретельно миє колеса, перш ніж я заходжу всередину. Їх чистять щіткою".
  
  Кофлін глянув на інвалідне крісло. Це була модель Invacare з великими колесами в центрі і двома підставками спереду і два ззаду. Це дозволяло Райму повертати в будь-якому напрямку, який він побажав, без необхідності їхати вперед або назад.
  
  “ Це те крісло, на якому ви зазвичай сидите, коли заходите в лабораторію?
  
  "Так, але знову ж—"
  
  "'Так' - це нормально, сер. Отже, що це за шини?"
  
  "Я не міг тобі сказати".
  
  “Якщо б вони були стандартними, то це були б четырнадцатидюймовые шини Invacare 3.00-8 з пінопластовим наповнювачем. Також відомі як шини без спуску, або суцільні".
  
  “ Думаю, це вірно. Що ж, цей чоловік зробив якусь домашню роботу. І коли приватний детектив адвоката шпигував за Раймом?
  
  "А Invacare відома якісними продуктами для інвалідів, чи не так?"
  
  "Протестую", - сказав Селларс. “Свідок не є експертом по репутації корпорації. Крім того, у чому сенс цього напряму допиту?"
  
  “Я знімаю питання про якість продукції, ваша честь. Тепер я переходжу до суті".
  
  “Дуже добре. Можливо, з деякою бадьорістю". Суддя був відомий як прихильник опери.
  
  “ Звичайно, ваша честь, містере Райм, шини на цьому інвалідному кріслі вас влаштовують?
  
  "Ну, загалом, так".
  
  “ Включаючи хороше зчеплення з дорогою?
  
  "Так".
  
  "Ти думаєш, це із-за глибокого протектора?"
  
  "Протестую".
  
  "Містер Кофлін, якщо ви хочете долучити колеса до доказам, внесіть своє клопотання".
  
  "У цьому немає необхідності, ваша честь".
  
  Звичайно, це було не так. Всі присяжні розглянули сліди, які були глибокими. Адвокат висловив свою точку зору.
  
  “ Містер Райм, скільки, по-вашому, часу потрібно вашому помічникові, щоб почистити ці протектори?
  
  “ Напевно, хвилин двадцять.
  
  - Для них обох?
  
  "Абсолютно вірно".
  
  “ За десять хвилин на кожного.
  
  "Це те, що говорить математика". Отримую кілька посмішок сам.
  
  “ Я читав ваші трактати, містер Райм. Ви писали, що сліди прилипають, як клей, рук, ніг, волосся. І може бути настільки маленьким, що його практично неможливо виявити без спеціального обладнання, такого як потужні мікроскопи. Це вірно? Це ваші слова, чи не так?"
  
  "Так, але—"
  
  “Отже, ви згадали Рекомендації Комітету AFI за забруднення територій. Чи Не правда, що ці рекомендації стосуються виключно проблеми забруднення ДНК?"
  
  Райм зробив паузу. Його очі зустрілися з очима прокурора. “ Це вірно.
  
  “ Вони нічого не говорять про інших речовинах?
  
  “ Немає, хоча, слідуючи за ними...
  
  “ Містер Райм, будь ласка. Керівництво не призначалося для розгляду інших видів доказів, проаналізованих в лабораторії. Це правдиве твердження?
  
  "Так і є," пробурмотів Райм.
  
  Очі Кофлина загорілися. "Якби ви знали, що рекомендації застосовні тільки до ДНК, навіщо б ви посилалися на них як на доказ вашого старанності у поводженні з доказами проти мого клієнта?"
  
  "Я не думав про це".
  
  "Може бути, ви хотіли спробувати зміцнити довіру до себе, тому що насправді ви не дуже впевнені в доказах, поданих проти мого клієнта?"
  
  "Протестую".
  
  "Підтримую".
  
  Але, звичайно, спогади присяжних стерти було неможливо. Вони тільки що почули, що Райм вів не зовсім чесну гру.
  
  “ Містер Райм, ви перебували в стерильній зоні своєї лабораторії, коли проводився аналіз цього піску?
  
  Райм замовк. Він подивився на Тома в глибині залу суду, на свого охайного помічника, одягненого сьогодні бездоганний темно-синій костюм, білу сорочку і темно-сірий краватку.
  
  Кофлін підштовхнув: "Містер Райм?"
  
  "Так, так і було".
  
  “ А коли ви увійшли всередину, ваш помічник протирав протектори цих шин?
  
  "Так".
  
  "Яким чином?"
  
  “ Серветки і відбілювач.
  
  “ Він використовував ватяну паличку або щось подібне, щоб встромити її в протектори?
  
  “Ні. Він користувався серветками".
  
  "І це було всього по десять хвилин на колесо".
  
  "Протестую".
  
  Кофлін прибрав слово "тільки" і запитав: "І це було по десять хвилин на колесо?"
  
  "Приблизно так, так".
  
  “ Містер Райм, у вас, мабуть, в лабораторії багато обладнання. Хроматографи, електронні мікроскопи, витяжні шафи. ... Типові прилади для судової експертизи.
  
  "Абсолютно вірно".
  
  "І вони виділяють достатню кількість тепла?"
  
  "Коли вони працюють, так".
  
  “ У лабораторії є вентилятори? - запитав я.
  
  Райм на мить замовк. “ Так.
  
  “ І теоретично вентилятор може рознести сліди злочину. Значить, чужорідне речовина, занесене в лабораторію, може забруднити зразок ґрунту?
  
  "Протестую".
  
  Суддя: “Він свідок-експерт. Я допускаю гіпотетичний відповідь. Містер Райм, будь ласка, дайте відповідь".
  
  "В теорії".
  
  “ Містер Райм, у звіті йдеться про докази, що ваша лабораторія проаналізувала зразки ґрунту з місця вбивства і з власності мого клієнта двадцятого квітня. Це вірно?
  
  "Це звучить правильно".
  
  “ І в той день ви з якої-небудь причини перебували поза свого міського будинку?
  
  "Я не пам'ятаю".
  
  “ Що ж, я освежу вашу пам'ять. Ви читали лекцію в Манхеттенський школі кримінального правосуддя на Західній сімдесят четвертій вулиці. Це було о десятій ранку.
  
  "Я повинен був би перевірити".
  
  “Ваша лекція була на YouTube. На ній вказано час".
  
  "Тоді," натягнуто сказав Райм, - я вважаю, що відповідь буде "так".
  
  "Ваша честь, - сказав Кофлін, піднімаючи інший документ і підходячи до лави підсудних, "я хотів би представити як докази захисту Речовий доказ номер один". Він передав два примірники жінці-судового пристава, яка передала один судді, а інший Селларсу. Окружний прокурор перегорнув сторінки, а потім, насупившись, подивився на Райма.
  
  Переглянувши її копію, суддя запитав: "Містер Селларс?"
  
  Зітхання. "Жодних заперечень".
  
  Кофлін підійшов до Райму і поклав перед ним відкритий примірник. “Містер Райм, це звіт судової служби Альбрехта і Таннера. Ви знайомі з ними?"
  
  "Так і є".
  
  “ Не могли б ви описати їх суду?
  
  “Це приватна судово-медична лабораторія. В основному вони виконують комерційну роботу для будівельних і виробничих компаній".
  
  "Це шановна операція?"
  
  "Так".
  
  “Цей звіт був замовлений моєю фірмою, і, повністю розкриваючи інформацію, я додам, що ми заплатили стандартну плату за їхні послуги. Я читаю з їх звіту. 'Наші техніки зібрали вісімдесят чотири зразки ґрунту з тротуарів, садів, клумб і місць громадських робіт.
  
  “Ці зразки зберігалися в стерильних контейнерах і були повернуті для аналізу в нашу лабораторію. У відповідності з інструкціями нашим технічним фахівцям було наказано перевіряти наявність дигідрату сульфату кальцію з діоксидом кремнію в поєднанні з C12H24—насиченими вуглеводнями (сімдесят п'ять відсотків) та ароматичними вуглеводнями (двадцять п'ять відсотків). Наші аналітики дійсно виявили значні кількості таких речовин".
  
  Кофлін кинув виразний погляд на присяжних, потім на свого свідка. "Містер Райм, у звіті описується певний тип піску, змішаного з дизельним паливом, вірно?"
  
  "Так".
  
  "Ви бачите пропорцію хімічних речовин у цих зразках?"
  
  Райм опустив очі.
  
  "Я знаю".
  
  “ І ця пропорція ідентична пропорції хімічних речовин у шести песчинках, представлених обвинуваченням в якості доказів, що зв'язують мого клієнта з місцем вбивства?
  
  Райм подивився на Селларса, потім швидко відвів погляд. “ Так і є.
  
  Кофлін повернувся до звіту. "У розділі 'Місце збору' у звіті говориться: 'Ці зразки піску взяті з місця проведення робіт на західній стороні Центрального парку Вест, в кварталі триста'. Містер Райм. Кофлін обернувся. “ Ваш міський будинок, в якому знаходиться ваша лабораторія, розташований в трехсотом кварталі від Сентрал-Парк-Вест?
  
  Прочистивши горло, він відповів. "Так".
  
  “ Можливо, містер Райм, що ті шість піщинок, які, як ви стверджуєте, пов'язують будинок мого клієнта з місцем, де був убитий Леон Мерфі, були знайдені не в одному з цих місць, а прямо за вхідними дверима, і що вони потрапили у вашу лабораторію з протекторами вашого інвалідного крісла, і, отже, не існує ніяких слідів, що вказують на вину мого клієнта?
  
  Губи Райма стиснулися.
  
  "Ваша честь?" Запитав Кофлін.
  
  “ Містер Райм, будь ласка, відповідайте.
  
  Райм прочистив горло. “ Те, що ви описуєте, можливо.
  
  "Більше питань немає".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  5
  
  Я розумію, що ні, це не тактика залякування.
  
  Це буде вбивство. Даний.
  
  Ось-ось потече кров.
  
  В кількості.
  
  AC / DC, той, що з ножем, хапає жертву за волосся лівою рукою, відтягує їх назад і проводить ножем по шиї, як розрізають паперову обгортку на пляшці віскі. Жертва вищить, як ніби від несподіванки, і витікає червона рідина. О боже, вона розбризкується. Він завалюється на бік. Чоловік з ножем пиляє і пиляє — ніж тільки здавався гострим — і, зрештою, відокремлює голову. Він презирливо відкидає її в сторону і продовжує читати лекцію. Тіло не смикається і не згинається. Воно повністю нерухомо.
  
  А тепер про мою роль в цій справі.
  
  Моє рішення.
  
  Я натискаю пробіл, щоб заморозити відео. Я потягують кола без кофеїну і розумію, що за останній годину або близько того вона стала теплою і выдохшейся; я був поглинений відео, схожими на ті, що я тільки що дивився. Губишся в здогадках.
  
  Я сідаю трохи пряміше і припіднімаючи одне плече, потім інше. Хрумтить кістка. Я сиджу за своїм робочим столом у кріслі з м'якою оббивкою, але не призначеному для тривалого сидіння, хоча зазвичай я сиджу в ньому довго. Я збирався купити нове і скоро куплю. Я поклав око на модель за тисячу доларів, зроблену за спеціальним замовленням.
  
  Я читаю коментарі, що заповнюють екран під замороженим відео.
  
  Епічно!!!!
  
  Лос-Зетов слід оточити і розстріляти.
  
  Це зробив мексиканський поліцейський, вони НАЛЕЖАТЬ картелям.
  
  Не так добре, як на минулих тижнях, чому немає великих планів!!
  
  Чому вони не розправилися з його дівчиною удвох?
  
  Дійсно, чому? Я думаю. Це було невеликим розчаруванням.
  
  Отже, час приймати рішення.
  
  Я набираю кілька клавіш і натискаю Return .
  
  Екран стає чорним, замінюючись словами:
  
  Це відео було видалено за порушення стандартів нашої спільноти.
  
  Це розсердить більшу частину нашої аудиторії. Іноді я читаю коментарі з скаргами на те, що компанія видалила відео. Вони кричать про цензуру. Як ми можемо ігнорувати Першу поправку?
  
  Але глядачі в соціальних мережах рідко є знавцями конституції, і вони випускають з уваги важливий факт, що Перша поправка забороняє урядову цензуру. Моя компанія—ViewNow-наприклад, YouTube, Instagram і всі інші можуть видаляти до свого задоволення. Абсолютно законно. Якщо вам це не подобається, введіть URL і перегляньте в іншому місці.
  
  Я обмірковував інший маршрут. Замість того, щоб видаляти відео, я міг би помістити його на сторінці входу. Коли глядач натискав на заголовок "Правосуддя в стилі картелю", з'являлося спливаюче вікно.
  
  Матеріали для дорослих. Увійдіть у систему, щоб підтвердити вік.
  
  Але відео було, як і більшість сучасних, в високому дозволі. Кров була яскравою і багатою, передсмертний писк — останній звук, виданий жертвою, — чітким. Так що страта довелося скасувати зовсім.
  
  Моя робота як модератора контенту полягає в тому, щоб враховувати, що відповідає найкращим інтересам роботодавця. А це означає дотримання тонкого балансу між збудливим, шокуючим і огидним, з одного боку, і милим, веселим і надихаючим - з іншого. У кінцевому рахунку, звичайно, я підозрюю, що коли справа доходить до правопорушень, вундеркіндів-керівників в штаб-квартирі ViewNow в Силіконовій долині наплювати на створення чесного контенту; вони бояться відлякати рекламодавців, якщо відео будуть занадто тривожними (хоча мене потішило, коли рекламний банер в нижній частині "Обезголовлення Лос Зетас" був присвячений страхуванню життя Family Pride).
  
  Залишається ще одне питання: чи повинен я видалити акаунт постера з-за його правопорушення?
  
  На даний момент він завантажив сцени з відеоігор Grand Theft Auto і Red Dead Redemption, дуже жорстокі, але створені комп'ютером. Жоден справжній житель Сан-Андреаса або поселенець Старого Заходу не був убитий при створенні цих ігор.
  
  Однак я бачу його подорож. Від цих ігор і жорстоких японських аніме він перейшов до публікації більш реальних сцен запеченої крові і смерті, знятих з інших сайтів, про людей, загиблих в результаті різних геноциду та масових вбивств — після того, як справу зроблено.
  
  Сьогоднішнє обезголовлення картелю - перше вбивство в реальному часі, про який він опублікував.
  
  Невже коли-небудь він вирішить, що цього недостатньо, і перетвориться з спостерігача на учасника?
  
  Хіть захоплює вас.
  
  Факт, який я знаю дуже добре.
  
  Скасовувати чи ні?
  
  Я Бог. Я можу робити те, що хочу.
  
  Мій палець зависає над клавішами.
  
  Ах, хай у нього буде своє маленьке хобі.
  
  Після того, як я закриваю відео з стинанням, на його місці з'являється інша. Корисний алгоритм зняв його по-моєму.
  
  Це прихильник теорії змови по імені Верум, який публікує пости кілька разів на тиждень. Крім крові і сексу, ми також шукаємо політично підбурливі матеріали. І анонімний Verum, безумовно, переходить тонку грань.
  
  Фігура, невпізнанна до невпізнання, сидить за письмовим столом. Кімната біла, а на великому вікні, закриті фіранка. На стінах є гачки, на яких могли б висіти картини, коли не виконується проклейка.
  
  Верум схиблений на секретності.
  
  З поважної причини.
  
  Глибокий голос також спотворений, і від цього стає ще більш моторошним.
  
  “Друзі, Я отримав у своє розпорядження секретний звіт про програми, створеної the Hidden в Лос-Анджелесі, Чикаго і Нью-Йорку. Проект покращення від "До дванадцяти" - це секретна програма, ініційована для складання карти кожного учня в системі за допомогою розпізнавання осіб. Ці дані будуть використовуватися для відстеження місцезнаходження молоді та їх батьків і дозволять уряду створювати політичні, релігійні та економічні профілі, набагато більш агресивні, ніж все, що ми коли-небудь бачили.
  
  “The Hidden не зупиняться ні перед чим, щоб порушити нашу конфіденційність! У коментарях під цим відео ви знайдете імена та адреси керівників цих шкіл. Не дозволяйте їм безкарно використовувати наших дітей в якості корму для Війни!
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  "Мене звуть Верум, що по-латині означає "істина'. Ось в чому полягає моє послання. Що ви з ним зробите, залежить від вас ".
  
  Нижче наведено URL-адресу сайту в темній павутині, де можна внести гроші на боротьбу з Прихованим, який Verum пристрасно атакує, але так і не дав точного визначення. Цільова реклама: спорядження для виживання, зброю, книги інших прихильників теорії змови.
  
  Можна заблокувати пости Verum за те, що вони містять передбачувані факти, які є "неточними" або "не можуть бути перевірені".
  
  Або — коли—небудь знадобиться - стандартна річ співтовариства.
  
  Деякі пости також підбурювали передплатників до насильства. Це ми проти Прихованих.
  
  Я залишив це в спокої.
  
  Вставши, я проходжу по підлозі своєї майстерні, покритому потрісканим дубом, якого сто п'ятдесят років. Я беру холодну колу.
  
  Приміщення невелике. Стеля з кроквами і цегляні стіни. Піднімаються дерев'яні стійки. Вікна закриті сталевими панелями безпеки. Це було зроблено для того, щоб сто двадцять років тому ніхто не вдерся в пекарню "Себастьяно" і не вкрав обладнання. Простирадла теж добре підходять для моїх потреб. Навряд чи мені потрібні непрохані гості, хоча я менше переживаю про злодіїв, ніж про інших, які можуть прийти на поклик.
  
  Я тримаю його добре освітленим, тому що в темряві він нагадує мені Кімнату Наслідків, і це просто приводить мене в лють.
  
  Випадково я кидаю погляд на стіну з грубого цегли, в яку я вбила десятипенсовые цвяхи і повісила на них свою колекцію замків. Їх сто сорок два. А також сітчасті мішечки з ключами, яких у мене щонайменше тисяча.
  
  Ніякі інші прикраси не прикрашають стіни майстерні, тому що, якщо у вас є замки й ключі, навіщо вам ще якісь твори мистецтва?
  
  Дивлюся на свій телефон, щоб дізнатися час.
  
  Я виходжу з системи, і в одну мить обезголовлювання Лос-Зетов, порушення авторських прав і анархічна риторика Verum зникають.
  
  Мені потрібно щось спланувати.
  
  Вчорашній візит до Аннабель Талезе був непростим випробуванням. Але ніщо не зрівняється з сьогоднішнім.
  
  Це потребує значно більшої витонченості.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  6
  
  Cримські слідчі називають потенційних підозрюваних "людьми, що представляють інтерес".
  
  Лінкольн Райм ввів в ужиток термін, який був аналогом судмедекспертизи: "речовина, що представляє інтерес". Він присвоїв це позначення матеріалу, коли той був незвичайною річчю, що з'явилася на місці злочину, коли для цього не було жодних причин.
  
  Почувши характеристику Райма, Рон Пуласкі, молодий патрульний, який часто допомагав Райму і Амелії Сакс, сказав: “О, так, дитячі книжки. Що недоречно на цій фотографії? Знаєте, як акула, гнездящаяся на дереві ". Він був батьком двох дітей.
  
  Спочатку схильний принизити значення порівняння, Райм передумав і сказав: "Абсолютно правильно".
  
  В даному випадку речовиною був NaClO2, більш відомий під своїм прізвиськом хлорит натрію.
  
  Сліди були виявлені у відділі по розслідуванню вбивств, на задньому дворі скромного особняк у фешенебельному районі Квінса. Алекос Грегориос, заможний власник мережі промислових пралень, був пограбований і зарізали. Два детектива з дому 112 по Остін—стріт — Тай Келлі і Крістал Вілсон - вели справу і, зіткнувшись із затримками в головній криміналістичної лабораторії поліції Нью-Йорка, попросили Райма відключити систему і поглянути на докази. Будь-які думки будуть вітатися.
  
  Він погодився.
  
  Грегориос, вдівець, жив один. Його сусіди повідомили, що не бачили нічого підозрілого в момент смерті, але його дорослий син, який вечеряв з ним в той вечір, розповів поліції, що його батько раніше вдень зіткнувся з бездомним чоловіком. Чоловік намагався зламати ворота на закритий задній двір, і Грегориос прогнав його. Чоловік погрожував Грегориосу, який не сприйняв його шалену тираду всерйоз.
  
  У сина було лише опис його батька: білий, з розпатланим немитими каштановим волоссям, одягнений у брудний плащ.
  
  Інших подробиць немає.
  
  Бездомних в Нью-Йорку налічувалося близько п'ятдесяти тисяч, тому опитування на вулицях і в притулках не був ефективним способом продовження. Детективи сподівалися, що Райму вдасться звузити коло пошуків.
  
  Введіть NaClO2, що представляє інтерес речовина, яка Райм виділив.
  
  В даний час він повернувся в свій міський будинок на Сентрал-Парк—Вест - в тому самому місці, де проходили дебати у справі проти Віктора Буряка.
  
  Величні приміщення ставилися до епохи, коли Вікторія правила Англією, а Бос Твід - Нью-Йорком, кожен з яких мав незаперечною владою над своїми світами, які не були повністю несхожими, розрізняючись лише географічної досяжністю.
  
  Якщо не вважати обшитих панелями стін, дорогих дубових підлог і поштукатуреної стелі, вітальня виглядала зовсім не так, як півтора століття тому. У той час як частина являла собою сучасну вітальню зі стільцями, столами і книжковими полицями, інше було тим, що він описав адвокату Кофлину: добре обладнаній лабораторії судової експертизи, якій міг би позаздрити будь-невелике або навіть середнє поліцейське управління або офіс шерифа. На робочих місцях були встановлені спектрометри іскрового випромінювання та флуоресценції, шафи для сушіння доказів, камера для видалення відбитків пальців, аналізатор гиперспектральных зображень, автоматичний секвенатор ДНК, аналізатор хімічного складу крові, рідинний і газовий хроматографи та морозильна камера, нічим не відрізняється від того, що можна знайти на кухні.
  
  В кутку стояли мікроскопи — бінокулярні, складові, конфокальні і скануючі електронні — і безліч ручних інструментів, які є професійним інструментом судмедексперта.
  
  В лабораторії панувала явно індустріальна атмосфера, але до Лінкольну Райму підходило тільки одне слово: "домашній".
  
  На мить його думки повернулися до судового процесу, і він задався питанням, як проходили обговорення присяжних в цей момент.
  
  Сам він ніколи раніше не працював у журі присяжних. Консультації криміналістів поліції Нью-Йорка і ФБР тривають близько шістдесяти секунд у страшному справі.
  
  Тепер Райм вивчав висохлу маркерную дошку, на якій були відзначені деякі деталі вбивства Грегориоса. Оскільки Райм був всього лише консультантом, були записані тільки основні дані, а не всі деталі справи: короткий опис підозрюваного; час смерті (близько 9 годин вечора); стан камери спостереження (присутньої поблизу, але не спрямованої на місце події); невідповідна взуття вбивці (що не рідкість серед бездомних); і чітка фотографія трьох ножових поранень в тіло жертви. Відсутність інших ран передбачало, що вбивця ховався на території і застав Грегориоса зненацька. У деяких штатах, таких як Каліфорнія, це назвали б “подстереганием в засідці" і кваліфікували злочин як тяжкий. У кримінальному кодексі Нью-Йорка немає згадки про подстерегании в засідці, але поведінка підозрюваного допомогло б прокурору довести умисел.
  
  На фотографіях чітко було видно выпотрошенное тіло і кривава пляма "Роршаха" на широкій доріжці з білої та бежевою гальки.
  
  А потім з'явився слід.
  
  У кишені його брюк — на стегні, де, імовірно, він зберігав гаманець, — спеціаліст по збору доказів взяв зразок, який містив NaClO2, а також лимонну кислоту і вишневий сироп.
  
  Райм продиктував детективам з Дому 112 службову записку, копія якої висіла на дошці оголошень.
  
  При змішуванні хлорит натрію і лимонна кислота утворюють діоксид хлору, ClO2, поширене дезінфікуючий і очищаючий засіб. Однак ClO2 також використовується в якості підробленого панацеї від ряду захворювань, включаючи СНІД і рак. Коли ClO2 продається як шарлатанское ліки, у нього зазвичай додають ароматизатор, такий як лимон, кориця або — як тут — вишневий сироп.
  
  Якщо будуть ідентифіковані якісь цікаві особи і буде виявлено, що у них є ClO зі смаком вишні2, було б розумно провести додаткове розслідування їх місцезнаходження на момент вбивства і, якщо вдасться отримати ордер, додаткових доказів, які могли б пов'язати суб'єкта з місцем події.
  
  Незабаром після цього послідувала відповідь від детектива Тая Келлі:
  
  Срань господня, капітан Райм. Ми повинні тобі пляшку все, що ти п'єш, аж до "Джонні Вокер Блю".
  
  Потім Райм помітив, що парадні двері таунхауса відкривається. Він почув шум машин, що мчали Сентрал-Парк-Вест.
  
  "Як все пройшло?" Запитала Амелія Сакс, увійшовши до вітальні з коридору. Він зрозумів, що має на увазі не справа Грегориоса, а його свідчення на процесі Буряка.
  
  "Все пройшло", - сказав Райм своїй дружині. Він знизав плечима, один з деяких жестів, на які був здатний. "Ми просто повинні подивитися".
  
  Амелія Сакс, висока і струнка, відкинула з чола своє довге руде волосся.
  
  Вона нахилилася і поцілувала його в губи. Він відчув кисло-солодкий запах пороху. Вона сказала: "Ти виглядаєш, хм, стурбованим".
  
  Він скривився. “Адвокат захисту. Я просто не знаю. Він був хорошим чи ні? Не знаю".
  
  "Я не буду питати, як довго, на вашу думку, триватимуть обговорення".
  
  Сакс, досвідчений детектив поліції Нью-Йорка, сама давала свідчення в сотні судових процесів. Вона знала безглуздість розслідування.
  
  "Як все пройшло у тебе?" - запитав він.
  
  Сакс брала участь у змаганнях з практичної стрільби, також відомих як динамічна стрілянина. Учасники переходили від станції до станції, стріляючи по паперовим або сталевим мішенях, і набирали очки в залежності від кращої влучності, найшвидшого часу і потужності пострілів. Стрільці стріляли з положень лежачи, з коліна та стоячи і часто не знали заздалегідь конфігурацію станцій або де будуть знаходитися мішені. У практичній стрільбі була значна імпровізація.
  
  Сакс насолоджувалася змаганнями зі стрільби з вогнепальної зброї чи просто тренуваннями на полігоні не менше, ніж гонками по трасі або міських пробках за кермом свого червоного мускулкара Ford Torino.
  
  "Не так вже й добре", - відповіла вона на його питання.
  
  "Що це значить?"
  
  "Другий". Знизування плечима, яке повторило його.
  
  “ Хіба там не змагалися п'ятдесят чоловік?
  
  Її плечі знову піднялися.
  
  Сакс була самої жорсткої критиканкой самої себе, хоча і визнавала: “Хлопець посів перше місце? Він робить це повний робочий день".
  
  Райм дізнався від неї, що стрілки можуть непогано заробляти на змаганнях — не на грошах, а на спонсорство та вчительських курсах.
  
  Тому приніс чашки з кавою і таріль з печивом.
  
  Однак у даний момент Райма не мучила спрага — принаймні, кава.
  
  "Ні", - сказав Том.
  
  Райм насупився. “ Не пам'ятаю, щоб я задавав питання.
  
  "Ні, але твої очі бачили".
  
  “Думав, я дивлюся на односолодовий віскі? Це не так".
  
  Він був таким.
  
  "Ще занадто рано".
  
  Райму ніколи не доводилося бачити медичного висновку про те, що люди, які страждають квадриплегией, обмежують споживання алкоголю, і навіть якщо б такі дослідження існували, він би проігнорував їх.
  
  “Це було важке ранок. Суд. Ти був там".
  
  "Занадто рано, заявив, Тому і поставив чашку з кавою на стіл поруч з тим місцем, де Райм поставив свій стілець. “ І, до речі, я подумав, що ти добре з цим впорався. На підставці.
  
  Зітхання — надто драматично гучний, змушений був визнати Райм. Він подивився на пляшку, яку помічник залишив у вітальні, але до якої було занадто високо, щоб дотягнутися. Чорт візьми. Звичайно, це було в межах досяжності Сакс, але в питаннях здоров'я Райма вона покладалася на Тома — принаймні, більшу частину часу. Очевидно, цей ранок не стане винятком.
  
  Він підняв кухоль і сьорбнув. Він неохоче визнав, що напій був досить хороший. Він поставив чашку на місце, не проливши ні краплі. Після операції і безжальної терапії він тепер майже повністю контролював свою праву руку. В останні роки прогрес у лікуванні пацієнтів, які страждають травмами спинного мозку, значно прискорився, і кілька лікарів Райма запропонували йому різні варіанти для ще більшого поліпшення його стану. Він був не проти зробити це, але знав, що буде обурений тим, що процедура і відновлення віднімуть час у його дослідницької роботи.
  
  На даний момент він був задоволений функціонуванням кінцівки - і, за іронією долі, своїм безіменним пальцем лівої руки, який міг здатися непотрібним придатком, але цей палець міг майстерно керувати інвалідним кріслом. Залишаючи свою праву руку для захоплення доказів ... Або склянки віскі дванадцятирічної витримки.
  
  Хоча і не сьогодні.
  
  Він роздумував, чи не подзвонити ПЕКЛО Селларс. Але навіщо турбуватися? Прокурор зателефонує, коли що-небудь почує.
  
  Його телефон зажужжал, і він попросив його відповісти.
  
  "Лон".
  
  Голос пробурчав: “Попався дивний, з яким мені не завадила б допомога, Лінк. Амелія?"
  
  “ Я теж тут, Лон.
  
  У міському будинку Лінкольна Райма телефони завжди були включені на гучний зв'язок.
  
  “ Ви обидва вільні?
  
  - По-перше, - сказав Райм. Дайте визначення слову "дивний".
  
  “О, дозволь мені зробити це особисто. Я зараз під'їжджаю".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  7
  
  Тина Східній стороні.
  
  Я йду від станції метро, не швидко, не повільно. Змішуючись з натовпом, я рухаюся на північ.
  
  Кожен, хто погляне на мене, не побачить нічого незвичайного: густе темне волосся, довгі, швидше неслухняні, ніж кучеряве. Моє тіло струнке, долговязое. У мене довгі пальці і вуха більше, ніж мені б хотілося. Думаю, саме тому я рідко стрижуся, щоб приховати недолік. Ще я часто ношу шапочки для панчіх. У Нью-Йорку вам може зійти з рук такий головний убір більшу частину року. Якщо вам, як і мені, тридцять або менше. (Одна відмінність: моя опускається до лижної маски.)
  
  Я в кросівках, схожих на ті, що носять Los Zetas. Вони зроблені в Китаї і є небрендовими. Вони досить зручні. В основному я ношу це, тому що чула, що у поліції іноді є база даних слідів протектора взуття, і так було б легше ідентифікувати і відстежити добре відомий стиль. Може бути, я занадто багато думаю, а чого це може пошкодити?
  
  На даний момент на мені сині джинси і, під чорною вітровкою, парадна сорочка, рожева, симпатична; це був подарунок від подруги, тепер колишній. Це наводить мене на думку про Олександра. Вона не колишня, вона справжня. Так співпало, що не так давно вона згадала, що рожевий - її улюблений колір.
  
  На одному з моїх сеансів з доктором Патрісією вона втішила мене, коли у відповідь на її питання, чи я зустрічаюся з ким-небудь, я сказав "так" і розповів їй про Олександра. “Вона симпатична, російська, професійний візажист. Вона складена як танцівниця. Вона була танцівницею, коли була маленькою ".
  
  Від Олександри я дізналася, що всі російські дівчата в молодості або танцівниці, або гімнастки. "Правила немає винятків", - оголосила вона чарівно професорським виразом обличчя.
  
  Я звертаю на 97-ю вулицю і, коли ніхто не дивиться, проскальзываю через сітчастий паркан у напівзруйновану будівлю, пахне цвіллю, цегляної пилом і сечею.
  
  Раніше він належав родині Bechtel, або у множині Bechtels, ким би не була ця сім'я, судячи по різьбі на короні споруди.
  
  Місце досить огидне, але ідеально відповідає моїм потребам: з нього відкривається вид на службовий вхід у багатоквартирний будинок, який стане місцем мого сьогоднішнього візиту.
  
  Цей тінистий район - Східні Дев'яності. Це перехідний район. Для мене він якийсь розріджене, похмурий. Тут немає прямого сонячного світла, тільки відбитий. На думку спадає слово "розбавлений".
  
  Я обережно увійшов, виглядаючи мешканців. Якщо хтось і є, то вони під кайфом від метамфетаміну, героїну або крека, якщо хтось ще вживає тріщина, але це не означає, що вони не можуть бути свідками. У мене, звичайно, є свій ніж, але я навряд чи захочу їм користуватися — кому потрібна ця суєта?
  
  Але будівля пустує, як і під час моїх останніх двох візитів сюди. Не дивно. Схоже, що вся будівля може впасти в будь-яку хвилину.
  
  Мене, однак, турбує тутешній сміття. Протектори китайського взуття анонімні, так, але я не знаю, наскільки ефективна гума для захисту від заражених голок для підшкірних ін'єкцій.
  
  Я пильно дивлюся у вікно, оглядаючи випадкових перехожих. Я експерт зі спостереження за людьми, і тому я експерт з того, щоб знати, коли за мною спостерігають. Прямо зараз це не так. Я схований за скляними панелями, точно так само, як я прихований від тих, хто публікує пости на ViewNow — невидимий, але завжди спостерігає.
  
  Я вивчаю її будинок: камінь сіруватого кольору, алюмінієва обробка вікон, пошарпаний негодою зелений навіс, ведучий на вулицю. Десять поверхів. Тут мало молоді або пенсіонерів. Ця частина міста, хоча і бліда і непоказна, з несмачною архітектурою, коштує дорого.
  
  Але Керрі Ноель може собі це дозволити. Її бізнес, на загальну думку, успішний.
  
  Знаходження тут і зараз є частиною мого підходу до відвідин. Завжди планую заздалегідь.
  
  Є два способи вскриванія замків: грубий підхід передбачає використання пістолета—засувки, який ви вставляєте в замкову щілину і натискаєте спусковий гачок до тих пір, поки замок не відкриється, або удар тупим кулаком по заготівлі ключа до тих пір, поки не виведете пристрій з ладу. Другий підхід — це вибір грабель - тонкий, підхід художника. Мій підхід.
  
  Точно так само є два способи підійти до злому і проникнення. Деякі злодії імпровізують. Вони з'являються в будинку і просто дивляться, що станеться.
  
  Я на це не здатний. Мої візити вимагають ретельної підготовки. Мені потрібно знати про систему безпеки в будівлі, вхідних дверей, службової двері, камерах відеоспостереження у вестибюлях і коридорах або зовні, швейцарах, спостережних пунктах, бездомних чоловіків або жінок, що знаходяться поблизу, які, як психопати, можуть бути обкуреними, божевільними або п'яними, але у яких можуть бути просто прекрасні спогади і які точно описують мене.
  
  Цікаво, що, як я дізнався не так давно, серійні вбивці теж діляться на дві категорії: неорганізованих і організованих злочинців.
  
  Тепер я бачу, що нічого не змінилося. Ніяких нових камер в будинку Керрі або навколо нього. Жодних бездомних в сусідніх під'їздах. Проста табличка Уебба-Міллера на службовому вході. Що навряд чи навіть вважається. Я називаю такі блокування гикавкою.
  
  Треба перевірити ще одну річ.
  
  І мені доведеться почекати всього хвилину. Міс Керрі Ноель власною персоною з'являється в полі зору, повертаючись з побачення за ланчем, яке, як я знав, вона запланувала.
  
  Вона висока, років тридцяти п'яти. Сьогодні на неї джинси і шкіряна куртка. Кросівки для бігу, помаранчеві, стильні, не кричущі. Її каштанове волосся зібране ззаду в кінський хвіст. Не модельно красива, але досить симпатична. Жінка ходить плавними кроками. У ній є атлетизм. Схожа на кішку. Вона не тільки схожа, але і рухається так само елегантно, як моя прекрасна Олександра.
  
  Кожна руська дівчина в дитинстві стає гімнасткою або танцівницею ...
  
  Керрі йде по тротуару перед будівлею Bechtel. Вона проходить повз вікна, менш ніж в десяти футах, але не заглядає всередину.
  
  І останній елемент підготовки: я підтверджую, що вона одна. Керрі не під руку з чоловіком, який міг би ускладнити мій візит. (Я б сказав, чоловік або жінка, але я знаю, що вона натуралка.)
  
  Звичайно, вона могла б запросити шанувальника зазирнути до неї пізніше ввечері, але це було не в її стилі.
  
  І все це її самотність.
  
  Вона проходить до фасаду свого будинку. Вона вітається з сусідом, здається, пенсіонером. Він теж прямує до входу. Вони посміхаються — у неї промениста посмішка — і обмінюються кількома словами. Своїм ключем він відкриває двері (безглуздий скляний стаканчик для шпильок Хендерсона).
  
  Сумки, які вона несе, громіздкі, і, мабуть, джентльмен, він зголосився допомогти їй. Вона простягає одну. Беручи її, він заглядає всередину і знову посміхається, виразно піднімаючи брови.
  
  Це говорить мені про те, що одержувач того, що знаходиться всередині, буде в захваті від покупки. З іншого боку, дивлячись на логотип магазину на упаковці, хіба діти не завжди радіють, коли їх батьки вкладають в їх маленькі ручки цю абсолютно особливу нову іграшку?
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  8
  
  Румплен" - це було саме підходяще слово для опису Лона Селлитто, детектива першого класу середніх років, який багато років тому був напарником криміналіста, до того, як Райм перейшов на місце злочину, а пізніше став головою Відділу розслідувань і ресурсів поліції Нью-Йорка, в який входили криміналісти.
  
  Притискаючи мобільний телефон до вуха, кремезний чоловік з рідким волоссям того відтінку, який найкраще можна було б описати як каштаново-сірий, пройшов у вітальню, привітно кивнувши Райму і Сакс, і попрямував до печива. Він затиснув телефон між щокою і плечем і акуратно розламав один навпіл, потім поклав велику частину назад на піднос, перш ніж звести нанівець демонстрацію сили волі, з'ївши половину.
  
  Очевидно, він чекав відповіді. “ Вівсянка. З родзинками. Чорт візьми, ця людина вміє пекти. Він глянув на Сакс. - Ти коли-небудь пекла? - запитав він.
  
  Вона здавалася здивованою, як якщо б її запитали у тієї старої пили, скільки ангелів поміщається на шпилькової голівці, як би це не називалося. “Коли-то, я думаю. Ні, це було щось інше".
  
  - Як пройшов судовий процес? - запитав Селлитто.
  
  Райм пробурчав: “Ні найменшого уявлення. Тепер все в руках присяжних". З його голосу було зрозуміло, що він не хоче думати про судовому процесі, а тим більше обговорювати його. Він запитав: "'Дивно'? Ви сказали 'дивно'. Серце криміналіста почало битися трохи швидше — як завжди, вісник був його храмом. Лінкольн Райм жив для "дивного", поряд з "незвичайним" і "зухвалим". І для "Нез'ясовного" теж. Випадок, коли бандит А стріляє в бандита Б, якого потім через десять хвилин ловлять з знаряддям вбивства, не заінтригував. Його найлютішим ворогом був не маніяк-убивця, а нудьга. До аварії і після неї нудьгувати означало трохи померти.
  
  Амелія Сакс, як виявилося, теж дивилася на відвідувача з деяким очікуванням. Її призначили на важливі справи, де Селлитто був старшим лейтенантом. Вона могла знайти роботу для будь-MC, хто її потребував, але найчастіше вона працювала у Селлитто - і завжди так було, коли Райма запрошували в якості консультанта.
  
  Детектив в цей час розмовляв з людиною на іншому кінці дроту. “Так, сер ... Ми займаємося цим". ... Добре ... Що ж. Він підійшов до бездоганно чистій скляній стіні, що відділяла нестерильную частина вітальні від лабораторії. Він неуважно постукав по склу. Він кивнув, як зазвичай роблять, завершуючи розмову, навіть якщо співрозмовник перебував за кадром, за багато миль від нього. “ Так, сер. Телефон зник у кишені його коричневого костюма. У гардеробі цього чоловіка були і інші кольори, але коли він подумав про Селлитто, Райм подумав про коричневому.
  
  З'явився Тому з ще однією димлячої кухлем. “ Тримай, Лон. Як у тебе справи? Як Рейчел? У тебе коли-небудь була собака, про яку ти говорив?
  
  “ Не перебивай його, Тому. Він тут, щоб розповісти нам цікаву історію, не так, Лон? Про що-то дивне.
  
  “ Ти готуєш найкращий кави.
  
  "Дякую вас".
  
  “ Патока в печиво? - запитав я.
  
  “Не дуже багато. Це може придушити".
  
  "Я хотів сказати, що мене перервали," виголосив Райм повільним, холодним голосом.
  
  Селлитто сказав: “Рейчел пече. Днями вона спекла булочки. Я навіть не впевнений, що це таке. Сухуваті. Добре поєднуються з маслом. Гаразд, гаразд, Лінк. Подзвонили парі патрульних з Двадцятого будинку.
  
  Ділянка, будівля 1960-х років споруди з білокам'яним фасадом, завжди котра потребувала чищенні, знаходився в декількох хвилинах ходьби від таунхауса, і Райм за останні роки не раз бував там в ході розслідувань.
  
  "Справа не схоже ні на що, що я коли-небудь бачив раніше".
  
  А Лон Селлитто був свідком великої кількості погромів за роки своєї роботи в поліції Нью-Йорка, а потім детективом.
  
  "Отже, ось і сідаємо".
  
  "Що?" Запитала Сакс.
  
  “Ситуація. Всі використовують 'сидіти' в OnePP".
  
  В інший час Райм прочитав би своєму колишньому партнерові лекцію про недоторканність мови, припустивши, що розчленовування слова красномовно говорить про інтелект і марнославстві расчленителя — і не був особливо радий цікавому перейменування Однієї з Поліцейських площ. Але він пропустив це повз вуха.
  
  “Жертвою була жінка по імені Аннабель Талезе. Двадцяти семи років, менеджер з маркетингу модного компанії і впливова людина".
  
  "Що таке впливова людина?" Запитав Райм.
  
  - Лінк, ти що, зовсім не дивишся телевізор? Сидиш в Інтернеті? Чи слухаєш подкасти?
  
  “Що таке подкаст? ... Я жартую з цього приводу. Але впливова людина?"
  
  Сакс сказала: “той, Хто розповідає про продукт в Інтернеті. Я використовую цю туш для вій вранці. Мені подобається ця лінія светрів від ABC knitwear. Їм платить виробник, або вони заробляють гроші на рекламі. Впливові люди симпатичні. Принаймні, це допомагає. Відео з розпакуванням теж частина цього. Пем розповіла мені про них.
  
  Молода жінка, яку Сакс взяла під своє крило після того, як врятувала її від терористів, в даний час вивчала криміналістику в Чикаго.
  
  Райм запитально подивився на неї.
  
  "Хто купує продукт, а потім знімає на відео, як він дістає його з коробки і налаштовує".
  
  "Невже дива ніколи не припиняться", - сказав Райм і подивився на Селлитто з виразом "може-ми просунемося далі".
  
  “ Злочинець вривається до неї в квартиру посеред ночі.
  
  “ Відділ убивств? - Запитав Райм.
  
  "Ні".
  
  "Сексуальна образа?" - запитала Сакс.
  
  "Напевно, ні".
  
  Райм і Сакс перезирнулися. Це вона сказала: "Мабуть"?"
  
  "Ось частина 'дивного'. Селлитто зробив великий ковток кави, що, очевидно, дало йому право прожувати ще одне печиво. “Можливо, це її зачепило, але вона не могла сказати. В основному, що він робить, так це пересуває речі в її квартирі. Особисті речі, одяг, предмети гігієни, сідає поруч з ліжком і їсть ось це. Він вказав на випічку.
  
  "Господи," сказав Том.
  
  “Я скажу. Кід був приголомшений. Подумала, що він міг ще бути в квартирі після того, як вона прокинулася".
  
  "Чому?"
  
  "Це друга частина 'дивно'. Двері були замкнені, як на ручку, так і на два засува, тому вона вирішила, що він повинен бути там. Тільки його не було.
  
  "Отже," сказала Сакс. “ У нього був ключ.
  
  “Ні, він цього не робив. Вона впевнена в цьому. Він зламав замки, щоб потрапити всередину. І використовував свої інструменти, щоб замкнути все після того, як пішов. Що за зломщик так чинить?"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  9
  
  - І вона впевнена, що запасного ключа немає? - спросилаСэйчс.
  
  “Вона збиралася подарувати набір своєї матері, але до цього ще не дійшло. У відповіді йшлося, що вона зізналася, що випивала напередодні ввечері. Але не більше ніж на звичайному дівочому вечорі. Я можу сказати 'дівчинка'?
  
  "Лон" нетерпляче гукнув Райм.
  
  “ У будь-якому випадку, це її слова, не мої. Потім вони поцікавилися, чи не сама вона переставила — ну, знаєте, інсценувала це, щоб звинуватити колишнього або домовласника. Але вона не вказала ні на кого пальцем, так що ця теорія спростована. І в будь-якому випадку, вони сказали, що вона справді була налякана. Щиро. Вона подумала, що це може бути примара, але вирішила, що це, цитую, 'малоймовірно".
  
  Сакс сіла за комп'ютер і вийшла в Інтернет. Після того, як вона набрала клавіатуру, почалося відтворення відео. На ньому була зображена приваблива жінка, блондинка, у светрі з глибоким вирізом, сидить за кухонним столом в світлому і акуратно прибраному житло - воно нагадувало середньостатистичну квартиру в Нью—Йорку. Вона широко посміхалася в камеру. Вона з ніжністю тримала в руках якийсь косметичний аксесуар.
  
  Очевидно, впливає.
  
  Сакс зупинила зображення і уважно вивчила жінку. "Аннабель," прошепотіла вона.
  
  Райм зрозумів, що це був її шлях. Сакс хотіла знати жертв у справах, які вона вела, хотіла знати їх історію, їх любов, їх страхи, як можна більше подробиць з життя, які вона могла засвоїти, — і також хотіла знати, у разі вбивства, що спричинили за собою останні кілька хвилин цих життів. Вона вірила, що ця зв'язок з жертвою зробила її кращим слідчим, і процес почався з того, що вона дізналася ім'я.
  
  Хоча Райм співчував долі жертв не менше Сакс, подібні подробиці його не цікавили і тим більше не мотивували.
  
  Були копи-люди і були копи-вчені, і ці двоє були відповідними прикладами кожного з них. Це час від часу створювало напруженість. Але, в цілому, можна стверджувати, що саме цей контраст був тим, що змушувало їх так добре клацати.
  
  "Отже, злом і проникнення," сказав Райм, відриваючи погляд від комп'ютера і дивлячись в стелю. “ Переміщення предметів. Є шанс знайти відбитки пальців, ДНК, відбитки ніг. Що-небудь ще?
  
  "Ну, вкрав ножа і пару трусиків".
  
  "Хм". Припущення про секс і насильство завжди викликало занепокоєння, навіть якщо на даний момент він не робив жодних дій.
  
  “Але найдивнішим було те, що він залишив повідомлення. Воно було на вирваною газетній сторінці. Залишив у шухляді з її нижньою білизною. Він написав на ньому її губною помадою. 'Розплата', і воно було підписано 'Слюсар".
  
  “ Що це за газета? - Запитала Сакс.
  
  - "Дейлі Геральд", " відповів Селлитто. “ З лютого цього року.
  
  Райм цього не знав. Він мало звертав уваги на новини, якщо тільки репортаж не проливав світло на справу, яку він розслідував, чи не містив інформацію, яка могла стати в нагоді в майбутньому. У нього не вистачало терпіння до більшості ЗМІ.
  
  Лейтенант продовжив: “Газетка. Скандальний листок таблоїду. Компанія, яка його оприлюднює, володіє телевізійною станцією — те ж саме — і кількома шокуючими радіошоу".
  
  "Шок-джок". Райм не чув цього терміна, але коли він зрозумів "диск-жокей", він зрозумів.
  
  - Гаразд, Лон, - задумливо промовив він. Вона засмучена. Хто б не засмутився? Можливо, вона спіймала переслідувача. Чи це було випадково. Але ніякого нападу не було.
  
  Напад - це усвідомлення фізичного контакту будь-якого роду. Вона спала.
  
  "Ймовірно, немає батарейки", - продовжив Райм.
  
  Контакт без згоди.
  
  “Але навіть це було б важко довести, якщо б не було слідів дотику. Отже, у вас крадіжка зі зломом другого ступеня ".
  
  Проникнення в комерційну будівлю вимагало виконання кількох умов, щоб кваліфікувати злочин як крадіжку зі зломом, таких як наявність у злочинця смертоносної зброї або заподіяння кому-небудь тілесних ушкоджень. Але в таких вимогах не було необхідності, коли зловмисник увірвався в чиєсь особисте житло. Простий злом і проникнення зробили злочин Слюсаря кримінальним злочином.
  
  Але це навряд чи перетворило його в злочин століття.
  
  Селлитто вловив суть. “Гаразд, гаразд, зрозумів, Лінк. Він запудрити їй мізки, але враховуючи, що він міг би зробити ... Отже, ти хочеш знати, якого біса я тут роблю, крім як для того, щоб замовити випічку від Тома. Це не по справі, вірно? Ну, це ще не все."
  
  Він дістав свій телефон і повозився з ним, потім показав екран Райму і Сакс. Це була фотографія з публікації в соціальній мережі: сторінка Herald, на яку Селлитто посилався раніше, лежала в ящику комода, поверх одягу, слово "reckoning" і нік були ледь помітні; зображення було темним, знято без спалаху, щоб не розбудити її, припустив Райм. Під фотографією був надрукований адреса Аннабель і слова: "Хто буде наступним?"
  
  “Він розмістив це десь у підпіллі, але це швидко поширилося по всьому світу: сторінки Facebook і Twitter, газети, в основному телеканали. Чутки поширилися, і репортери дзвонять в центр міста. Це святий пекло. Начальство не може дозволити собі провалити справу, в якій є такий привабливий персонаж, як цей хлопець. Особливо зараз."
  
  Райм був дуже добре обізнаний про скандал, пов'язаний з недавніми невдалими розслідуваннями та судовими процесами у Нью-Йорку.
  
  Селлитто продовжив: "От з ким я був на зв'язку, коли приїхав сюди".
  
  Райм дивувався щодо "Так, сер". Він сказав: “Так це за політики, Лон. У кого є на це час? У будь-якому випадку, я виконую свою частину роботи по вивезенню сміття. Він кивнув на дошку з матеріалами розслідування справи Віктора Буряка.
  
  “Я знаю, що це так. Але я ще не закінчив викладати свою справу. Звіт respondings виявляється на столі Бенні Моргенштерна ".
  
  Сакс сказала Райму: “Золотий щит, великі справи. Я тут вже давно".
  
  Селлитто сказав: “Так. Він як мудрий старий в команді. Йоду".
  
  Райм насупився. “ Я не знаю ніякого боса по імені Йоду.
  
  Селлитто на мить дивився на нього, потім, очевидно, вирішивши, що його колишній напарник каже серйозно, сказав: "Просто вислухай його".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  10
  
  Віа Зум, Райм — і все решта у вітальні — дивилися на кругленького чоловіка з блідим веснушчатым особою.
  
  Бенні Моргенштерну було за п'ятдесят, не зовсім той "старий", якого назвав Селлитто. На ньому була біла сорочка з короткими рукавами і без краватки. Він сидів за заваленим паперами столом, заваленим папками і чимось схожим на замки і ключі, а також інструментами для металообробки.
  
  Основною сферою діяльності відділу з розслідування особливо важливих справ поліції Нью-Йорка були крадіжки зі зломом, пограбування і викрадення літаків — злочини, при яких злочинці проникали в місця, які були замкнені саме для того, щоб їх звідти не випускали.
  
  “ Капітан Райм. Ти не пам'ятаєш. Ми зустрічалися деякий час назад. Справа Уайтстоуна Бринкса.
  
  Він пам'ятав це справа — крадіжку на чотири мільйони доларів, — але не детектива.
  
  Відповіддю Райма був кивок.
  
  "Привіт, Бенні," сказала Сакс.
  
  “ Амелія. Лон, я вважаю, проінструктував тебе. Але ось ситуація.
  
  Ах, "ситуація", а не "сидіти". Райм кинув погляд на Селлитто, який прошепотів "так, Так, так" у відповідь.
  
  “Я попросив одного з працівників служби реагування зробити знімок вхідних дверей міс Талезе. Почекайте".
  
  Він включив масштабування екрану, і Райм побачив ручку з отвором для ключа в центрі і два різних засува, один над ручкою, інший під нею.
  
  Моргенштерн продовжив: “Це не буде мати для вас великого значення ... поки що. Потерпіть мене. В ручці є звичайний штифт-фіксатор. Будь-хто міг би це зробити, маючи базовий набір інструментів і годину на перегляд відео на YouTube. Але засуви: сорок перша модель Hendricks зверху. І шістнадцята модель Stahl-Groen знизу. На конвенціях по злому замків вони є зразками для наслідування ".
  
  “ Правила злому замків? - Запитав Райм.
  
  “Як на хакерських конвенціях. О, з'являються професійні слюсарі, але здебільшого дія відбувається з поганими хлопчиками і дівчатками. Злочинний світ злодіїв. Активісти Відкритого суспільства, WikiLeaks і тому подібна команда. Вони влаштовують змагання, щоб дізнатися, хто зможе зламати складні замки до закінчення часу. Навіть найкращі збирачі у світі не можуть вчасно розібрати цих немовлят. Деякі взагалі не можуть їх зібрати. А ваш хлопець, Слюсар, не зміг би півгодини простояти в багатоквартирному будинку в Нью-Йорку, працюючи далеко від дому. У нього було чотири-п'ять хвилин. Максимум. "В голосі Моргенштерна, здавалося, чулося здивування. Можливо, і захоплення теж.
  
  “Тепер стає краще. Або гірше". Детектив провів пальцем по сторінці, і з'явилося зображення стіни з чимось схожим на електронну панель.
  
  “ Він відкриває засуви, і у нього є п'ять секунд, щоб відключити сигналізацію. Що він і робить.
  
  Моргенштерн продовжив: “Можливо, він отримав її код. Він міг вихопити її сумочку, і вона була всередині, але це малоймовірно. Давайте припустимо, що він зламав її і вивів з ладу. Її модель бездротова. Є три способи отримати їх. Всі три передбачають використання радіочастотного передавача. Один із способів - це груба сила, коли стоїш зовні і передаєш всі можливі комбінації чотиризначних pin-кодів. Щоб дістатися від 0000 до 9999, потрібно близько години і двадцять хвилин. Але, звичайно, це не спрацювало б в квартирі на Манхеттені. Другий спосіб - заховати поблизу диктофон і зафіксувати частоту коду відключення. Потім, коли ви збираєтеся проникнути всередину, ви відтворюєте це з допомогою передавача. Але і це теж: важко сховатися у багатоквартирному будинку, подібному її.
  
  “Отже, я думаю, що Слюсар надійшов третім способом: він заклинив систему. Бачите, коли ви відкриваєте вхідні двері, датчик, встановлений на рамі, відправляє сигнал активації на головний блок. Це запускає п'ятисекундний відлік часу; якщо ви не введете правильний PIN-код за цей час, будильник спрацює.
  
  “Але що ви можете зробити перед відкриттям дверей, так це передати постійну частоту, яка заминает зв'язок між датчиком двері і коробкою. Повідомлення 'двері відчинені' ніколи не потрапляє на панель управління. Він, певно, використовував хакерську систему InRF — це найпопулярніша система ".
  
  “ І ти можеш просто купити їх? - Запитав Райм.
  
  “Ага. Або створити один, якщо ви схильні до електроніки". Моргенштерн зупинив перегляд екрану, і його обличчя знову з'явилося у вікні більшого розміру. У нього на столі було, мабуть, тридцять замків. Обирала для нього хобі? Райм задумався.
  
  “Тепер дещо, що ти повинен знати. Ми майже впевнені, що він робив це раніше. Схожий місяць. Комусь в "Шостому домі" подзвонили. Це було в лютому ".
  
  - В Село? - запитав Райм.
  
  “Так. Грінвіч стріт. Там жінка прийшла додому і виявила, що там хтось був. Переставляла речі. Застелила ліжко. Поїла чого-небудь перекусити ".
  
  - І вони були впевнені, що ні в кого немає ключа? - запитав Райм.
  
  "Правильно".
  
  “ Він взяв з собою які-небудь сувеніри або залишив повідомлення?
  
  "Ні".
  
  "Може бути, колишній романтичний інтерес, затамувавши образу," припустила Сакс.
  
  "Відповіла запитала, але не було нікого, про кого вона могла б згадати".
  
  - В такому разі "Золотий щит" відправив ECTs? - запитала Сакс.
  
  “Ні, місце злочину не мало стосунку до справи. Жертва не хотіла займатися цією справою. І якщо ти думаєш зайнятися цим зараз, Амелія, то місце було вичищено. Деякий час назад. Вона з'їхала через тиждень після того, як це сталося — фактично з міста, вона була так налякана. І це Нью-Йорк, так що приблизно через п'ять секунд тут з'явився новий мешканець з свіжопофарбованими стінами і вычищенным пором килимом ".
  
  “ Ці замки були такими ж міцними, як вранці? - Запитав Райм.
  
  “Я не знаю. Це був просто звіт про інцидент, ніяких подальших дій, ніякого розслідування". Він опустив очі і прочитав з аркуша паперу. “Тепер інший, Марч. Південний центр міста, поруч з Дев'ятої авеню. Цей день був ближче до вчорашнього. Злочинець вривається в квартиру жертви, поки вона спить. Переставляє її речі, білизну та інше. Зрозумійте, він зробив чортів сендвіч і з'їв його. Ну, з'їв половину — щоб вона знала, що він накоїв. Залишив брудну тарілку на її столику біля ліжка."
  
  - Вона теж все це проспала? - запитала Сакс.
  
  “Вона сказала, що брала якийсь наркотик для підняття настрою. І я врятую вас від зайвих слів. Жодних ECTs, ніякого розслідування. І її не було вдома через три дні. Зв'язка ключів була тільки у її сестри, і вони були на обліку. Колишніх як можливих виконавців теж не було."
  
  "Помітили тенденцію?" Запитав Селлитто. “Перша жертва, її не було вдома. Друга, вона була, але він не грав з ножами і нижньою білизною. Минулої ночі він залишив газету з, можливо, загрозливим повідомленням і перейшов до флірту з гострими предметами і нижньою білизною ".
  
  - Ти коли-небудь чув прізвисько "Слюсар"? - запитав Райм.
  
  "Ні, ніколи".
  
  - Той сувенір, який він залишив, "Дейлі Геральд", - запитала Сакс, - він що-небудь значить в співтоваристві локов?
  
  “ Ця ганчірка? Не уявляю, що саме. Може, йому просто знадобилися канцелярське приладдя.
  
  "З чого ми могли б почати пошуки людини, що володіє такими навичками?" Лон Селлитто запитав Моргенштерна.
  
  “Ти думаєш, це хлопець з професії. Але, ймовірно, немає. По-перше, всі комерційні слюсарі знають, що вони - перші, до кого ми звертаємося, коли злочинець настільки витончений, як цей. Крім того, є дещо про ремісників-слюсарів. Гордість за професію, і це означає, що вони не використовують свої навички для незаконної роботи.
  
  “Я можу дати вам список декількох збилися з шляху, але я б сказав, що він займається чимось іншим по роботі і збожеволів на роздільному виборі. Вивчав це на стороні, і я маю на увазі, що вивчав це. Ймовірно, підчепив наставника на з'їзді — і притому біса хорошого наставника ".
  
  Селлитто запитав: "чи Є які-небудь фірмові прийоми, які могли б допомогти?"
  
  “Ні, підпису, так сказати, немає. Він просто дуже, дуже гарний. Кращий з усіх, кого я бачив. В принципі, якщо у вас немає сторожових собак, системи сигналізації рівня ЦРУ і дверного засува — ну, ви знаєте, цього стрижня від дверей до підлоги всередині — ви не зможете утримати цього хлопця зовні ".
  
  “ Спасибі, Бенні, - сказала Сакс, звертаючись до екрану.
  
  “Останнє слово? Одна річ про підбір: хороші - геніальні. Ти повинен перехитрити виробника замків і перехитрити замок. Ти повинен бути шахістом. І все це доводиться робити з оглядкою на годинник. Твій хлопець тут, у нього є інтелект і навички. Це дійсно погане поєднання для кого-то з такою схемою гри, як у нього. Хочеш мого ради, виділи ресурси. Знайди його. І швидко. Насувається якесь погане лайно. "
  
  Моргенштерн закінчив сеанс.
  
  Райм дивився у вікно. Він був упевнений, що Селлитто звертається до нього, але той не слухав. Те, про що він думав, було іншим злочинцем, людиною, який був максимально близький до слова "немезида" — характеристиці, яку Райм вважав одночасно глибоко непрофесійну і в той же час абсолютно точною.
  
  За ці роки Годинникар і Райм кілька разів стикалися лицем до лиця. У кожному разі Райму вдавалося присікти її спроби замаху чи терористичних атак, але ця людина завжди тікав і продовжував вчиняти нові злочини за межами юрисдикції Райма. Коли вони зустрічалися в останній раз, Годинникар запевнив його, що один з них не переживе їх наступної зустрічі.
  
  Не так давно Райм дізнався від джерела в розвідці в Англії, що хтось націлився на нього з метою замаху. Справа все ще розслідується, але тепер Райм підозрював, що в цьому замішаний Годинникар. Можливо, що Слюсар працював на "немезиду"? Чи він насправді був самим Майстром.
  
  Мотиви Слюсаря і одержимість механічними пристроями перегукувалися з мотивами Годинникаря. Повернувся чоловік в місто, щоб напасти на Райма? Але, поміркувавши, це виглядало малоймовірним. Пристрастю його особистого ворога були годинники, і здавалося малоймовірним, що він так нав'язливо зайнявся б темою замків на такому пізньому етапі своєї кар'єри.
  
  Але одне знайшло відгук: годинникар володів майстерністю ілюзіоніста. Він відвернув увагу поліції, громадськості і справжньої жертви своїх злочинів від інших справ.
  
  Райму стало цікаво, чи було те ж саме вірно і щодо Слюсаря.
  
  Що ж відбувалося насправді?
  
  Селлитто запитав Райма і Сакс: “Отже. Ви будете керувати цим?"
  
  Пара подивилася один на одного, і саме вона кивнула в знак їх колективного згоди.
  
  Тоді Райм сказав їй: "Перевір NCIC, Інтерпол і наші власні бази даних".
  
  Кинувши прощальний погляд на Аннабель — Райм забув її прізвище, — Сакс вийшла з цієї сторінки і увійшла на захищений сервер поліції Нью-Йорка. Її пальці з некрашеными, коротко підстриженими нігтями сильно стукали. Мить. "Ніяких згадок 'Слюсаря' як власного імені, ніка або ака. Деякі злочинці були слюсарями по професії, але навички підбору персоналу не мали ніякого відношення до злочинів, і вони давно пішли" або взагалі ніде поблизу.
  
  Райм задумливо вимовив: “Отже, він створив себе з суцільної тканини. Цікаво".
  
  Сакс вийшла з системи. “ Сторінка газети, яку він залишив, щось значила для неї?
  
  "Я не знаю", - сказав Селлитто. "Вони оголосили місце злочину і відступили, це зробили поліцейські".
  
  - З фотографії, яку він опублікував, комп'ютерні злочинці могли відстежити її? - запитала Сакс.
  
  "Ні, він потрапив на підпільний имиджборд - там немає ніяких слідів".
  
  - Гаразд, вирушай до неї додому, - сказав Райм Сакс. Пройдися по сітці.
  
  “ Я теж візьму у неї інтерв'ю і раздобуду форму для опитування.
  
  “ Відеозапис в будівлі? - Запитав Райм.
  
  Селлитто сказав йому "ні".
  
  Райм задумався: тоді від опитування було б мало користі, оскільки у офіцерів не було б опису. Все, що вони могли запитати в сусідів, це чи не бачили вони кого—небудь "підозрілого" - рядок з фільму Шеймуса 40-х років. Втім, йому було все одно. У будь-якому випадку, він не довіряв свідкам і їх розповідями.
  
  Йому потрібні були докази.
  
  - Де зараз Аннабель? - запитала Сакс.
  
  Селлитто сказав: “У сусідів. Вона не хоче повертатися у квартиру одна".
  
  "Навряд чи варто звинувачувати її за це".
  
  “ Я подзвоню Крейда, - сказав Райм. Лон, ти можеш з'єднати мене з Пуласкі? Він вільний? Райм додав: "Я хочу, щоб він був вільний".
  
  "Він буде вільний".
  
  "Давайте запустимо дошку".
  
  Сакс відсунула убік дошки Буряка і Грегориоса і встановила чисту в центрі кімнати. Вона взяла сухий маркер. У кожному випадку, коли справжня особистість злочинця не була відома, Райм і команда привласнювали йому або їй кодове ім'я, зазвичай "суб'єкт" — невідомий суб'єкт, за яким слідували цифри, що означають місяць і день вчинення злочину. Проте в даному разі їм не довелося обтяжувати себе.
  
  Злочинець назвав себе.
  
  Вона написала "Слюсар" вгорі дошки, ідеально по центру, дрібним, елегантним почерком.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  11
  
  Rповертаючись у свою майстерню після спостереження у дарлінг Керрі Ноель, я оглядаю вгору і вниз по стертої і засмічені вулиці. Дві людини спиною до мене, сімейна пара. Не турбуйтеся. Я впізнаю в них місцевих жителів, хіпстерів, якщо у них ще залишилися хіпстери. У чоловіка вишукана борода. Я завжди чисто поголений. Менше волосся, які я можу скинути і які знайде поліція.
  
  Я підходжу до парадних дверей старої будівлі хлібопекарської компанії Себастьяно, яке знаходиться на пристойній відстані від моєї квартири.
  
  Біля дверей я дістаю свій червоно-чорний брелок, несмачний сувенір, але той, до якого я відчуваю справжню прихильність: на ньому зображений Лондонський Тауер. На ньому півдюжини ключів, більшість з яких незвичайні. Один з них швейцарський, з титановим лезом округлої форми, а зазублини —виступи для видавлювання штифтів у фіксаторі склянки — знаходяться усередині тубуса, тому їх неможливо відтворити, якщо хтось сфотографує чи справить враження. Цим ключем відкривається верхній замок.
  
  Для двох наведених нижче ключів потрібні інші ключі на моїй ланцюжку: ключ з поглибленням і ланцюгової ключ, стрижень якого, як випливає з назви, бовтається за ланки, з-за чого замок, який він відкриває, практично неможливо зламати. Усіма іншими, я маю на увазі. Я зламав його за дві хвилини і сім секунд.
  
  Я заходжу всередину і знову защелкиваю замки, прикріплюю сталеву планку від металевої скоби в підлозі до металевої планки в двері під кутом сорок п'ять градусів. Той, хто відкриває замки, розуміє, що замки можна розкривати. Металеві прути не можуть.
  
  На столик біля дверей я кладу ключі і свій латунний складаний ніж, з яким я ніколи не розлучаюся. Я знімаю куртку і капелюх і перевіряю новини на телефоні. Мені цікаво, що вони скажуть про мій візит до симпатичною — ні, красивою — впливової Аннабель Талезе. О, очевидно, я справжня знаменитість. Все місто в сум'ятті. Слюсар цей, Слюсар той. Мені було цікаво, скільки часу буде потрібно, щоб фотографія, одного разу опублікована на одному з форумів, поширилася по популярним ЗМІ.
  
  Схоже, це рекордний термін.
  
  Я проводжу деякий час, оглядаючи свої інструменти, чистячи і змащуючи ті, які цього потребують. У мене ціла колекція: двокомпонентні хвостовики обхідних замків, маленькі грабельки для фіксації пальців у шпоночном пазу, інші міні-грабельки, термоусадочні втулки для відмичок, папір для скла, ручки для відмичок, відбійні ключі, відбійні молотки, ключі для натягу верхньої частини шпоночного паза, кругові інструменти для натягу, насадки для циліндричних замків, відмички-відмички, пластинчасті грабельки, відмички для двосторонніх замків, стандартні грабельки, грабельки з поглибленнями, хвилеподібні грабельки, відмички у вигляді ручки і так далі. ...
  
  І в акуратно розкладених коробках: пістолети-засувки і электрощипчики, EPG, що виглядають як електричні зубні щітки з нержавіючої сталі з десятками наконечників-голок. Ефективні і швидкі. Їх іноді використовують, але безыскусственно.
  
  Крім того, потренуйтеся з замками (зроблені з прозорого пластику, щоб ви могли бачити свій прогрес в підборі).
  
  Тепер я сиджу в кріслі, яке коли-небудь заміню, і спішу вперед, вітаючи свого суперника на сьогоднішній вечір.
  
  Прекрасна і приводить в сказ модель SecurPoint 85. Вона вмонтована в дерев'яну плиту, схожу на дверну раму, яка, в свою чергу, прикріплена болтами до підставці. Хоча я бачив це сто разів особисто і тисячу подумки, я ще раз оглядаю замок, можливо, так шахіст дивиться на свого супротивника перед першим ходом.
  
  Я дивлюся на SecurPoint як на дивовижно красиву і сором'язливу жінку, чий розум неможливо осягнути, і в якої є своя таємна програма надання вам доступу до її серцю і тілу. Чи ні.
  
  Повільно вдихаю, видихаю.
  
  Я підтягую замок ще щільніше. Потім беру свій інструмент для натягування і граблі і засовую їх всередину.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  12
  
  Aмелія Сакс ніколи не бачила жертву такою засмученою.
  
  Вона і Аннабель Талезе сиділи на передньому сидіння червоного "Форда-торіно" детектива біля будинку, де мешкала жінка.
  
  Вона нервувала — навіть більше, ніж це робила б сама Сакс в стані стресу, а Амелія Сакс була ще більш неспокійною.
  
  Талезе накручувала свої світло-лимонні волосся на пальці, відкидала їх за плечі, відпускала, потім знову накручувала. Її обличчя виражало турботу, і вона роздивлялася кожного перехожого на тротуарі. В її очах підозра суперничало з острахом.
  
  Вона погодилася допомогти Сакс, коли та обійде ґрати, привівши себе в порядок і вказавши, де був Слюсар і до чого він доторкався, хоча їй знадобилося кілька хвилин, щоб набратися сміливості.
  
  Як тільки обшук був закінчений, взяті зразки і зроблені фотографії, жінка захотіла поїхати, і тому інтерв'ю було проведено тут, в безпечному приміщенні добротного автомобіля детройтської складання.
  
  В якийсь момент, коли Сакс поправляла куртку, вона ненароком показала свій пістолет; Талезе помітив зброю і трохи послабив хватку.
  
  Сакс дістала блокнот і ручку. І цифровий диктофон, який вона встановила на приладовій панелі. “ Тебе це влаштовує? Вказуючи на тонкий "Соні".
  
  "Так, все, що завгодно".
  
  Сакс натиснула на кнопку, і око циклопа загорівся червоним.
  
  “ Тепер ви абсолютно впевнені, що ключів ні в кого не могло бути?
  
  "Позитивно".
  
  Це була не квартира, а кооператив; вона володіла цим місцем і могла сама встановити замки, що і зробила близько півроку тому.
  
  “ Хто їх встановив? - запитав я.
  
  Вона назвала назва компанії.
  
  Диктофон поглинав децибели, поки Сакс робила записи.
  
  Бенні Моргенштерн надіслав імена жертв у The Village в лютому і на Дев'ятій авеню в березні. Сакс показала свій телефон і запитала: "Ви їх знаєте?"
  
  “ Ні, ніколи про них не чув.
  
  Вона схилялася до ймовірності того, що вторгнення були випадковими. Але це не означало, що він націлився або збирався націлитися на одну конкретну людину, а інші збивали камо з пантелику.
  
  “ Та газета, яку він залишив?
  
  “Це нісенітниця. Я не читаю "Геральд".
  
  “ Ти знаєш кого-небудь в газеті? Або на їх телеканалі?
  
  “О, канал WMG? Це теж лайно. І немає, я не знаю".
  
  “ А статті? - запитав я.
  
  Сакс вивела на екран фотографію сторінки.
  
  "Вони нічого не значать".
  
  "Слово на папері: 'розплата'? Це наводить на думку, що хтось хотів поквитатися. Ти думаєш про кого-небудь у своєму житті подібним чином?
  
  "Боже мій, немає".
  
  “Ви думаєте, вторгнення було зроблено з метою залякати вас? Ви були інформатором? Свідком злочину?"
  
  "Ні, нічого подібного".
  
  Сакс не знала, як Слюсар дізнався про інших жінок, які раніше були його жертвами, але вона припустила, що, можливо, Талезе привернула його увагу завдяки своїй роботі з надання впливу. “Я бачив кілька ваших відео. Вони гарні. Вони виглядають професійно".
  
  "Спасибі".
  
  "Є фанати, які могли б бути сталкерами?"
  
  “Думаю, це можливо. Я використовую лише своє ім'я, але досить легко дізнатися моє прізвище та адресу. Всі ці штуки з інтелектуальним аналізом даних".
  
  "Ви можете переглянути коментарі і вибрати невідповідні?"
  
  “О, я відключив коментарі. Ти можеш дивитися тільки мої відео. Це самий розумний вчинок, коли ти надаєш вплив. Я поговорила з парою інших дівчат з цього бізнесу, моїх подруг. Вони залишають коментарі. Ви б бачили, що люди публікують; деякі з них огидні ".
  
  Жінка оглянула вулицю, посмикала себе за волосся. Дістала з сумочки гумку для волосся, яскраво-червону, і почала зав'язувати нею волосся, але потім зупинилася. Вона знову порився в сумці і замінила її на гумку, ймовірно, щоб не так виділятися. Вона зітхнула і опустила голову. Сакс подумала, не заплаче вона. Вона не заплакала.
  
  "Я впевнена, що ви досить багато знаєте про комп'ютери та інтернет", - сказала Сакс.
  
  “Не так багато. Достатньо, щоб зняти відео і опублікувати їх, от і все ".
  
  “Я думаю, ми могли б зв'язатися з усіма платформами, на яких ви публікуєте, і поговорити з тамтешньою службою безпеки. Це дало б нам IP-адреси всіх, хто стежив за вами. Можливо, це дало б нам кілька імен для роботи ".
  
  Тепер Талезе ледь помітно посміхнувся. “Детектив, справа в тому, що я розміщую пости на п'яти різних платформах, і аналітика показує, що в мене в цілому, гм, близько двохсот тридцяти тисяч передплатників і шанувальників. І ви можете потроїти цю кількість, щоб збільшити кількість людей, які щойно зайшли на сайт, дивилися на мене і ніколи не підписувалися ".
  
  Що ж, ось і відповідь на це питання.
  
  “ Є хто-небудь в будинку, з ким можуть виникнути проблеми?
  
  Знизування плечима. “ Я не знаю більшості своїх сусідів. Це Нью-Йорк, вірно?
  
  “ Ви не помічали, щоб хтось слідкував за вами протягом останніх декількох тижнів?
  
  "Ні".
  
  “ І, наскільки вам відомо, він забрав тільки ніж і вашу спідню білизну?
  
  “Я думаю, це все. Ніяких коштовностей, чекових книжок, комп'ютера, телевізора. Те, що взяв би звичайний злодій".
  
  Сакс закрила блокнот і вимкнула диктофон.
  
  Талезе втупився на фасад будівлі. “ Я збираюся жити у своєї матері. На Лонг-Айленді. Поки не продам його і не куплю що-небудь нове. Можна мені зібрати валізу?
  
  "Звичайно".
  
  "Ти підеш зі мною?"
  
  Сакс посміхнулася. “ Звичайно.
  
  Вони вийшли з машини, і Талезе встала, уперши руки в боки, знову втупившись на високу будівлю.
  
  - Він дійсно взяв дещо ще, детектив.
  
  Сакс подивилася в її бік.
  
  Голос Аннабель Талезе знизився до шепоту. “Він вкрав мій будинок. Я так любила його, а він забрав його в мене".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  13
  
  Р.хайм підняв очі, коли увійшла Амелія Сакс.
  
  Він був у коридорі і визирнув назовні, повз неї, помітивши залишки будівельних робіт на вулиці.
  
  Ці зразки піску були взяті з місця проведення робіт на західній стороні Центрального парку Уест, в кварталі триста ...
  
  Його серце кілька прискорило біг, коли він уявив, яким буде вирок Віктору Буряку. Це було так важливо. Від цього залежали життя.
  
  Сакс тільки що повернулася з прогулянки по сітці в квартирі Аннабель Талезе, яка знаходилася приблизно в п'яти кварталах від міського будинку Райма у Верхньому Вест-Сайді.
  
  В руках у неї був пакет з-під молока, в який вона поклала пакунки з речовими доказами того, що зібрала. Він був розчарований, побачивши, що їх було небагато.
  
  "Амелія!" Крейда Купер, головний лаборант Райма, був детективом поліції Нью-Йорка. Він був худорлявим і лисіючим людям. Його туфлі суперничали з окулярами в товстій оправі, зважаючи менш стильним аксесуаром, хоча Райм бачила фотографії, на яких він був у смокінгу на змаганнях з бальних танців зі своєю прекрасною скандинавської подружкою, і фігура у нього була непогана. Незабаром він був у рукавичках і зодягався в маску, лабораторний халат, пінетки і шапочку.
  
  "Я візьму це, спасибі," сказав Купер, забираючи у неї скриньку. Він увійшов в стерильну частина лабораторії.
  
  "Рон проводить агітацію," сказав їй Райм.
  
  Рон Пуласкі, серйозний молодий патрульний офіцер, завдяки Райм став експертом по роботі на місці злочину, а завдяки їй - відмінним інтерв'юером.
  
  “Бенні дав йому список слюсарів в місті, і він сам знайшов деяких з них в Інтернеті. Як виявилося, їх досить багато. Він розмовляє з ними усіма ". Пуласкі проводив телефонне опитування, щоб з'ясувати, чи є у слюсарів які-небудь міркування про те, ким міг бути злочинець, враховуючи його рівень майстерності. Телефонні дзвінки були не так ефективні, як особисті розмови, але Райм відчував, що у них мало часу. Інстинкт підказував йому, що Слюсар скоро займеться іншою жертвою.
  
  "Дізналася ім'я слюсаря, який встановлював замки Аннабель". Вона пояснила, що відправила повідомлення Пуласкі.
  
  Райм сказав: "Він також перевіряє слюсарні з'їзди - те, про що нам розповідав Бенні".
  
  Але, додав він, на Північному сході таких не було ні нині, ні в найближчому майбутньому, хоча Бенні сказав йому, що організатори часто не афішують заходи для широкої публіки і чутки про збори поширюються лише в темній мережі.
  
  Лон Селлитто теж вів агітацію, беручи участь у варіації "Полювання Пуласкі". Як і обіцяв, Бенні Моргенштерн передав лейтенанту список слюсарів, які були заарештовані за незаконне використання своїх навичок або підозрювалися у цьому. В даний час Селлитто вистежував їх для допиту або як самих підозрюваних, або для того, щоб з'ясувати, чи є у них уявлення про те, ким міг бути Слюсар.
  
  Досі ні патрульний, ні детектив не домоглися ніякого успіху.
  
  В стерильній частини лабораторії Купер розкладав предмети, які Сакс принесла з квартири Талезе.
  
  Лінкольн Райм багато чого упустив здорового життя. У неділю вранці ви з партнером із задоволенням прогулялися за рогаликами — в 11 ранку, після пізнього пробудження. Було відвідування спектаклів, коли половина аудиторії не витріщалася на твоє складне пристосування у вигляді інвалідної коляски. Було переслідування і усунення літаючої мухи.
  
  Але Райму найбільше бракувало двох речей. Першим було походити пішки по цій чудовій ігровій площадці великого міста, Нью-Йорка, і дізнатися про все, що тільки можна, про його жителів, географії, економіці, листі, підчерев'я. Це вплинуло на його роботу криміналіста і допомогло йому зіставити докази з місцем, а місце - з злочинцем.
  
  І друге відсутність, яке мучило його серце? Він натягнув комбінезон Tyvek, рукавички, зібрав і дослідив докази, щоб вивудити з них правду про те, що сталося на місці злочину.
  
  “ Давай переїдемо сюди, гаразд? Пробурчав Райм. В даний час Слюсар віддалявся все далі і далі від місця події з талисами. І, можливо, підбиралася все ближче і ближче до іншого вторгнення, де, можливо, його мета була б іншою, і замість того, щоб вкрасти ніж, він використовував би його.
  
  Крім того, завжди існувала ймовірність того, що жертва може прокинутися, закричати і дати відсіч — можливість, яку Слюсар напевно розглядав; він був би повністю готовий позбавити себе життя, щоб врятувати себе.
  
  Купер вперше сфотографував вирвану сторінку 3 з таблоїду the Daily Herald від 17 лютого цього року. Він також відзняв зворотний бік аркуша і завантажив зображення на екрани високої чіткості.
  
  На першій сторінці, підписаної Слюсарем, очевидно, губною помадою Талезе, були п'ять статей з такими заголовками:
  
  В ОСТАННЬОМУЗВІТІ, ЯКИЙ БУВРОЗКРИТИЙ: В РСША ПІСЛЯАБОРТУ БУВ ЗАФІКСОВАНИЙ СНІД.
  
  S СШАENATOR ЦЕ ЯNTERN ПЧИННА З ЛОВЕ ЗХІЛЬДА
  
  ПІДСУМОК: УЖІНКИ ДеньНАРОДЖЕННЯ яПІДТВЕРДЖЕНИЙ; УРІДКІСНОГО ДОСВІДЧЕНОГО
  
  ЯкаОЗНАКА-HATING GROUP EЭКСПОЗИТИВ
  
  TECH CОМПАНИ HЯК PДАХ IЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ, ЯКАПЕРЕХОДИТЬ З ДОПОМОГОЮ FРЕДАКЦІЙ На HELP CAMPAIGN
  
  В кінці сторінки була реклама. Схеми швидкого збагачення, підприємства з нерухомістю, від яких тхнуло шахрайством, послуги знайомств і масажу. Секс-трейд Лайт.
  
  “ Жодна з цих статей нічого не значить для Аннабель, - сказала Сакс.
  
  Райм побіжно переглянув їх. “ Не зовсім важкі новини, чи не так?
  
  Вона знизала плечима. “ Може, йому просто потрібно було на чому-небудь написати. Він приніс це з собою. Вона сказала, що не купує газету.
  
  Купер усміхнувся. - Ніхто з тих, хто читає "Геральд", не визнається, що читав "Геральд".
  
  Райм сказав: “Давайте подзвонимо в газету, юридичний відділ, і подивимося, чи є у них які-небудь міркування. Оскільки він опублікував фотографію, вони, можливо, вже знають про неї".
  
  Вона знайшла номер компанії на своєму телефоні і подзвонила. Головний юрисконсульт компанії був на селекторній нараді, але його помічник запевнив Сакс, що він зателефонує. Вона залишила свої номери і Селлитто.
  
  Купер вивчав докази при альтернативному джерелі світла, що світиться синім світлом.
  
  “Хм. Знає, що робить. Я мало що бачу. На самому папері немає відбитків або волокон. І вона була відірвана від другого листка. Ніяких слідів від ріжучого інструменту. Губна помада, яку він написав своє послання, пов'язана з тим, що Амелія знайшла в квартирі з помадою жертви."
  
  Система внутрішнього зв'язку між стерильними і нестерильними була хорошою. Здавалося, що Крейда Купер був прямо поруч з ними.
  
  Сакс записала результати на дошці під своїм позначкою про відсутність прихованих слідів на місці злочину і про той факт, що він вкрав пару її трусиків і кухонний ніж. Модель Chef's Choice, десятидюймовая.
  
  Купер продовжив: “На всьому, до чого він доторкався, відбитки пальців і ДНК негативні. Він був у рукавичках. Печиво було наполовину з'їдено, але він розламав її навпіл, перш ніж спробувати — слини не було. Цей хлопець гарний".
  
  Більше десяти років тому блискучий французький криміналіст Едмон Локар написав, як перефразував Райм на своїх заняттях: “На кожному місці злочину відбувається передача слідів від злочинця до жертви або на саме місце події. Ці докази можуть бути невидимі неозброєним оком, їх неможливо виявити за запахом. Але вони є для співробітника поліції, у якого вистачить старанності і терпіння їх знайти."
  
  Локар назвав цей слід "пилом", але це була така ж гарна метафора, як і будь-яка інша.
  
  Більшість злочинців, що чинять серйозні злочини в наші дні, носили маски для обличчя, шапочки для душу та сорочки з довгими рукавами, заправлені в латексні або нітрилові рукавички, щоб не дати докази, які вони привезли з собою, — волоссю і клітин шкіри, що містить цю чудову і вбивчу дезоксирибонуклеиновую кислоту, — обсипатися на місці злочину. Справа була не в тому, що вони були фундаментально розумнішими, ніж в минулому, або натрапили на веб-сайт, присвячений Локарду, а в тому, що на них можна було розраховувати, оскільки у них була підписка на кабельне телебачення та інтерес до поліцейським процедурам.
  
  Але Слюсар був особливо обережним.
  
  Райм знову подумав про Годинникаря і про те, з якою ретельністю він виконував свої темні доручення.
  
  “ Туфля. Одинадцятий розмір.
  
  Це зробило б більш вірогідним, ніж ні, те, що він був середнього зросту, хоча він міг страждати ожирінням або костлявостью. Всі дослідники, звичайно, знали, що взуття і ступні відповідають один одному, тільки якщо цього хоче власник. Райм одного разу переслідував вбивцю, який залишив відбитки взуття 12-го розміру, в той час як його ступні були 8-го. Були випадки, коли це спрацьовувало і в іншу сторону, наприклад, коли чоловік-вбивця встромляв свій 11-футовий розмір у квартиру жінки 6-го розміру. Ця хитромудра, хоч і, безсумнівно, хвороблива прийом на кілька днів поставила слідство в глухий кут.
  
  “ За шаблоном видно, що це кросівки для бігу. Але в базі даних немає. Отже, ні марки, ні номера моделі. Чотири різних типу бруду у протекторах: одна в основному піщана, дві основні бруду — мінерали і суглинок - і остання в основному глиниста. Зараз я перевіряю наявність інших речовин. "
  
  Інформація на графіку пішла вгору.
  
  Сакс додала: "Я простежила його маршрут: службова двері в підвал, ліфт, її квартира і назад".
  
  “ Відеозапис в ліфті, коридорах?
  
  "Ні".
  
  "Він перевірив це заздалегідь".
  
  Купер сказав: “Навіть без камери він ризикував в ліфті. Хтось інший міг увійти в будь-який час. Нью-Йорк, місто опівнічників".
  
  "Ні, якщо у нього був ключ пожежної служби FDNY," сказав Райм. “ Передзвони Бенні.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  14
  
  Бенні, - сказав Райм, - ти тут на гучного зв'язку. Ми хотіли запитати про ключі FDNY.
  
  "Вона перебувала на висотці, і він не хотів ризикувати, щоб в неї заліз ще один пасажир, по шляху вгору або по шляху вниз", - сказав Моргенштерн.
  
  “ Ось саме. Міг він зламати замок пожежної служби?
  
  “Цей хлопець міг б, простіше простого. Але йому це і не потрібно. Ти можеш купити набори за сотню баксів ".
  
  “ Припускаючи, що немає способу відстежити покупки?
  
  “ Десятки продавців. На це йдуть дні. І в будь-якому випадку, оскільки йому не потрібний слід, він, ймовірно, придбав набір на одній з тих конференцій по злому замків, про яких я тобі розповідав. І потім, я не знаю, як влаштований її додому, але багато з них зберігають ключ у футлярі поруч з дверима ліфта на першому поверсі або в підвалі. Звичайно, якщо ви користуєтеся їм і ви не пожежної служби, у вас неприємності, але я не думаю, що вашій злочинцеві на це насрати.
  
  Сакс ще раз подякувала Бенні, і вони роз'єдналися.
  
  "Цікаво, це FDNY", - сказав Купер.
  
  Сакс припустила: “Я не бачу Слюсаря в цій культурі. Зазвичай у пожежників є сім'я. У них є друзі. Наш злочинець - одинак. Крім того, якщо вони хочуть зламати двері, вони не зламують замки. Вони використовують сокиру."
  
  Райм погодився, що це малоймовірна теорія.
  
  Сакс втупилася на таблицю доказів. Шепіт: “Чого ти хочеш? Навіщо ти це робиш?"
  
  Точно так само, як Райм не був копом зв'язків з громадськістю, він не був копом з мотивів злочинів. Причини злочинів зазвичай не викликали в нього інтересу, якщо тільки це не допомагало знайти відповідні докази. Вбиваєте ви заради грошей, вбиваєте з пристрасті або вбиваєте тому, що ви шизофренік, не приймає ліків, і вірите, що рятуєте світ від зомбі, в риму причини не мають значення. І все ж "дивний" характер цієї справи викликав у Райма цікавість щодо мети цієї людини.
  
  Він запитав, чи є у його дружини які-небудь припущення про те, що він задумав.
  
  Сакс на мить задумалася. “Я бачу, що це відбувається в двох напрямках. Перше, у нього політичні чи філософські розбіжності з Herald, або, може бути, з усіма ЗМІ. Вони втручаються в життя людей, і саме тому він зламує їх. Це саме по собі послання. Пам'ятайте, Бенні говорив про конвенціях по злому замків? Він сказав, що деякі зломщики схожі на хакерів. Активісти Відкритого суспільства".
  
  - А номер два? - запитав Райм.
  
  “Газета - відволікаючий маневр. Нічого спільного з її справжньою місією. Він ілюзіоніст і займається чимось зовсім іншим ".
  
  Райм посміхнувся. “ Я як раз думав про Годинникаря.
  
  "Я теж".
  
  "Давайте продовжимо з доказами".
  
  Поступово, незважаючи на старання Слюсаря, вони зробили деякі відкриття, які могли бути пов'язані зі злочинцем, порівнявши їх з контрольними зразками, взятими Сакс з квартири Талезе. Серед них були дизельне паливо і силан, який служив миючим засобом, уламки асфальту, пісковику, крихітні уламки білого фарфору і гуми, маленькі шматочки мідного дроту.
  
  - Старі електричні системи, початок двадцятого століття, - задумливо промовив Райм. Фарфор розбився від удару тупим предметом.
  
  Після чергового прогону слідів через газовий хроматограф / мас-спектрометр, повідомив Купер, "Виявлені триклозан, лаурилсульфат амонію, лаурилполиглюкоза, хлорид натрію, пентанатрия пентетат, магній та бісульфіт натрію, помаранчевий барвник D & C номер чотири".
  
  - Засіб для миття посуду, - сказав Райм.
  
  Сакс похитала головою. “ Не дуже-то допомагає.
  
  - Може й ні, - повільно вимовив Райм. “ Де це було, Крейда?
  
  “ Змішався з землею з-під його черевиків.
  
  “ А. Цікаво. Вода з-під посуду на твоїх руках, на твоєму одязі. Але як часто ти проходиш через це? Будинки - рідко. Працює на кухні ресторану, так, але у мене таке відчуття, що він не помічник офіціанта або посудомийка. Він закрив очі і відкинув голову назад. "Де, де..." Повіки Райма швидко відкрилися. Він запитав Сакс і Купера: "Ви знаєте про воротах у Центральному парку?"
  
  Жоден з них цього не зробив.
  
  Він пояснив, що коли парк забудовувався в середині 1800-х років, було побудовано двадцять воріт з пісковика, хоча це були скоріше входи, ніж ворота, оскільки у них не було фізичного бар'єру, такого як грати. Кожне з них було названо на честь групи, виду діяльності, покликання — серед них були ремісники, жінки, Воїни, мореплавці, Винахідники. Були навіть Ворота Незнайомців.
  
  “Кожен рік у травні міська влада миють ворота розведеним засобом для миття посуду. Воно очищає піщаник, але не пошкоджує породу — вона дуже м'яка. Потім вони поливають поверхні зі шланга, залишаючи калюжі миючого засобу на тротуарах ".
  
  З тих пір як Райм багато років тому почав працювати в поліції Нью-Йорка, він поставив перед собою професійну завдання вивчити як можна більше міських тонкощів. Як він писав у своїй книзі, "Вам потрібно знати географію і пристрій міста так, як лікар знає кістки і органи людського тіла".
  
  "Ми дещо знайшли," прошепотів він. “ Ще. Продовжуй. Я хочу ще.
  
  Купер, склонившийся над лабораторним складовим мікроскопом, сказав: “Візьміть що-небудь тут. Я виведу це на екран".
  
  Після декількох натискань на клавіатуру на моніторі з'явилося кілька зернистих об'єктів. Зображення було тим, на що Купер дивився в окуляр: шматочки якогось червоного речовини, за формою нагадує піщинки. Згідно зі шкалою в нижній частині монітора, вони будуть розміром з частинки пилу.
  
  "Знову з його черевика?"
  
  "Абсолютно вірно".
  
  "Перевір це," наказав Райм. “ Мені потрібна композиція.
  
  Проаналізувавши зразок, Купер сказав: “Діоксид кремнію, оксид алюмінію, вапно, оксид заліза і магнезія. В спадаючих кількостях".
  
  - Цегла, - оголосив Райм. Кварцовий пісок, глиноземная глина. Червоний колір виходить з-за заліза і більш низьких температур випалу в печах дев'ятнадцятого століття. Значить, він старий.
  
  "Ну," поволі, з притиском у голосі промовив Купер, " ще одна речовина. Він подивився на Райма. “ Засохла кров. На дев'яносто дев'ять відсотків впевнений, що вона була на його черевику. Амелія взяла зразки в двох місцях.
  
  "Вигляд?"
  
  "Людина".
  
  "TSD?"
  
  Час з моменту нанесення — скільки часу пройшло з моменту пролиття крові можна визначити за допомогою рамановской спектроскопії. Цей метод, відносно новий в арсеналі судмедекспертів, працює шляхом впливу на зразок лазерним променем і вимірювання інтенсивності розсіяного світла. Райму особливо сподобався цей метод, оскільки він був неруйнівним, і пізніше зразок можна було протестувати на наявність ДНК.
  
  Купер запустив вибірку і зачитав результати у вигляді діаграми.
  
  “ Йому п'ять-шість днів від народження, більш або менш.
  
  Райм перевів погляд на Сакс. Обличчя в неї було стривожене. - Може, він випадково порізався? - припустила вона. ... А може, він вже почав користуватися ножем.
  
  Потім Купер провів аналіз ДНК і відправив результати в базу даних CODIS. Незабаром вони отримали повідомлення, що збігів немає.
  
  Знову закривши очі, Райм відкинув голову на м'яку спинку крісла. Він думав про крові. Він припустив би, що Слюсар насправді небезпечний, якщо не смертельно небезпечний. Тепер його єдиною турботою було знайти його. Що кажуть про це докази?
  
  Мило.
  
  Цегла.
  
  Крихітні уламки порцеляни.
  
  Мідний дріт.
  
  У Райма задзвонив телефон, і він відповів.
  
  Телефонував був помічник окружного прокурора Селларс, прокурор у справі Народ штату Нью-Йорк проти Віктора Буряка.
  
  “Лінкольн. Присяжні винесли вердикт".
  
  "І що?"
  
  “Вони визнали його невинним. За всіма пунктами звинувачення".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  15
  
  Not недостатньо хороший.
  
  Мені знадобилося п'ятдесят дев'ять секунд, щоб вибрати точку безпеки 85.
  
  Занадто довго.
  
  Двері квартири Керрі Ноель міцно замкнені на два замки, як і в більшості житлових будинків Нью-Йорка. Простий замок на ручці і замку безпеки.
  
  Обидва вони являють собою штифтові тумблери, одну з найстаріших конструкцій в історії. Людиною, що отримав патент на конструкцію у США, був знаменитий Лайнус Єль-старший. Створений ним замок та вдосконалення його сином в основному такі ж, якими користуються сьогодні, навіть після ста п'ятдесяти років.
  
  В цих замках є обертова заглушка, в яку вставляється ключ (через "замкову щілину", а не "замкову щілину"). В заглушці і навколишньому корпусі просвердлені відповідні отвори, а всередині отворів знаходяться пружні штифти, які утримують кришку від повороту і відкриття засува або засувки. Зубчасті виступи на ключі підштовхують штифти до лінії зсуву, що звільняє заглушку для повороту.
  
  Щоб підібрати штіфтовий фіксатор, процес простий: ви вставляєте натяжна ключ в шпонковий паз і закручуєте заглушку, яка чинить тиск на штифти і не дає їм повернутися в надійне положення. Потім ви використовуєте тонку рейку, схожу на зубочистку стоматолога, щоб просувати штифти вгору до тих пір, поки вони не опиняться вище лінії зрізу.
  
  Ах, але точка безпеки ...
  
  Він схожий на знаменитий Medeco. Кінці штифтів всередині замку майстерно заточені і, що ще складніше, вони обертаються, тому кінчик рейки повинен не тільки зачепляться за гострий кінець кожного штифта, але і повертати його, щоб звільнити заглушку і дозволити їй відкритися. (Коли в 1960-х роках керівник Medeco запатентував дизайн, він запропонував п'ятдесят тисяч доларів кожному, хто зможе його підібрати, — популярний рекламний хід виробників замків. У той час тільки одна людина в світі був здатний на це — власне кажучи, детектив поліції Нью-Йорка.)
  
  Зламати точку безпеки за п'ятдесят дев'ять секунд?
  
  Ймовірно, це світовий рекорд. Але все одно це занадто довго.
  
  Сьогодні ввечері, під час мого Візиту, мені потрібно, щоб було не більше тридцяти.
  
  Не те щоб спрацювала сигналізація. Просто я прикинув, що при розмірах багатоквартирного будинку Керрі, кількості мешканців та часу раннього ранку я можу дозволити собі сидіти навпочіпки перед її дверима не більше півхвилини. Після закінчення цього часу ризик стає неприйнятним.
  
  Точки безпеки можуть бути зламані, тобто відкриті грубою силою, що досягається за рахунок того, що в прохід знову і знову вставляється порожній ключ і час від часу з нього ударяють молотком або киянкою. Але я зневажаю зіткнення. Знову ж таки, художній елемент. Елегантність.
  
  До того ж тут шумно.
  
  Я дуже добре знаю — за інциденту в 2019 році — до якої катастрофи може призвести шум під час візиту. Така проста річ, як клацання засувки, може призвести до трагедії.
  
  Ні, я відкрию точку безпеки, і зроблю це швидко і безшумно, щоб Керрі Ноель нічого не почула і продовжувала дрімати в невинності. І вразливість.
  
  Я повільно вдихаю і видихаю, концентруючи всю свою істоту на точці безпеки 85.
  
  Замки були розкриті, фактично зазирнув у замкову щілину. Найбільший зломщик всіх часів, продавець замків на ім'я Альфред К. Хоббс, зламав імовірно не піддається розкриттю замок-детектор на Великій виставці 1851 року у Великобританії. На деяких з його інструментів були крихітні люстерка (що вважалося шахрайством, і подію стало відомо як Велика полеміка).
  
  У мене немає таких інструментів. Але я якимось чином "заглядаю" всередину замку. Я закриваю очі і візуалізую штифти і тумблери з такою ж чіткістю, як якщо б розглядав їх під яскраво освітленим мікроскопом.
  
  Я стаю єдиним цілим з пристроєм.
  
  Злом замків називають темною стороною дзен.
  
  Клацання по секундоміру.
  
  Входить натяжна інструмент, входять граблі.
  
  П'ять секунд, десять, двадцять, двадцять п'ять ... Тридцять, сорок.
  
  Клацання.
  
  Замок відкривається.
  
  Сорок одна секунда. На недавній конференції по злому замків рекорд злому SecurPoint 85 склав одну хвилину і чотири секунди.
  
  Я зробив це майже за половину цього часу.
  
  Але все одно недостатньо хороший.
  
  Я відступаю, заварюю чашку трав'яного чаю. При цьому я уявляю Керрі Ноель, яка теж любить чай. Вона неймовірно приваблива в спандексе — її улюблені наряди - облягаючі штани і майки. Вона віддає перевагу яскраві кольори.
  
  Цікаво, які кухонні ножі у неї є. У неї будуть. У всіх є. Це ідеальний різдвяний подарунок.
  
  Я ще раз вивчаю свою здобич - точку безпеки.
  
  Спокуслива, сексуальна, сором'язлива.
  
  Ким я хочу бути всередині, потребую в тому, щоб бути всередині.
  
  Із сотень моїх інструментів я вибираю різні граблі.
  
  Вдих і видих. Я скидаю, потім знову включаю секундомір.
  
  Вставлена натяжна планка.
  
  Вставлені граблі.
  
  Інструменти повільно переміщаються вперед-назад. Вгору, вниз.
  
  Мої очі закриті, я відчуваю шпильки ніби кінчиками пальців.
  
  Клацання.
  
  Очі відкриті. Двадцять вісім секунд.
  
  Мене наповнює невимовне тепло.
  
  Що ж, Керрі, схоже, сьогодні ввечері у тебе буде компанія.
  
  “Друзі: у Прихованих з'явився новий спосіб наносити удари. Новина дійшла сюди, на Західне узбережжя: у Нью-Йорку злісний бос організованої злочинності був визнаний невинним у вбивстві, яке, без сумніву, він скоїв. І як це сталося? Державний свідок-експерт навмисно звільнив його, тому що він маніпулював доказами!
  
  “І чому? Тому що цей злочинець пов'язаний з високопоставленими політиками і, що більш загрозливо, з працівниками наших агентств національної безпеки.
  
  “Ще одна зброя, яким володіють Приховані, щоб повалити правосуддя!
  
  “Я знайшов секретний звіт, в якому говориться, що це вже десятий раз за останні кілька місяців, коли поліція провалює розслідування або прокурори опускають руки.
  
  "Але, звичайно, вони нічого не 'напартачили'. У них проникли Приховані, які вирішують, що є справедливістю, а що ні.
  
  “Нью-Йорк навряд чи самотній. У Міннесоті у Відділ охорони здоров'я та соціальних служб притулків для осіб, які зазнали домашнього насильства, проникли "Приховані", які використовувалися як прикриття для секс-торгівлі. В Орландо Приховані уклали союзи з бандами, сплачуючи їм за безлади і підпали підприємств законних, працьовитих американців. І ніхто ніколи не притягувався до відповідальності.
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  "Мене звуть Верум, що по-латині означає "істина'. Ось в чому полягає моє послання. Що ви з ним зробите, залежить від вас ".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  16
  
  У Р.хайма зажужжал телефон. Він зазначив код міста та обмінний пункт.
  
  Що все це означало?
  
  Він обмінявся поглядом з Сакс, яка позбавила гучність телевізора. Вони дивилися сенсаційний репортаж про вирок Бурьяку. Гангстер в чудовому костюмі і яскравому жилеті був показаний виходять з суду. Він не посміхався. Лоб був насуплений, як ніби судовий процес був дратівливим відволікаючим чинником, і він знову зосередився на майбутніх проектах.
  
  Райм наказав телефону відповісти. “ Так?
  
  "Містер Райм?" запитав жіночий діловитий голос.
  
  "Абсолютно вірно".
  
  “Комісар Вілліс хотів би організувати дзвінок у Zoom. Ви вільні?"
  
  Вони обмінялися ще одним поглядом.
  
  "Коли?" запитав він.
  
  "Зараз же".
  
  "Надішліть мені посилання". Він назвав свою адресу електронної пошти.
  
  "Дякую вас".
  
  Вони роз'єдналися.
  
  "Що сталося?" Запитав Купер.
  
  "Поняття не маю".
  
  “ Що ви знаєте про Уілліса? - запитав він їх обох.
  
  Купер похитав головою. - Саллі Вілліс, перший заступник комісара, - представилася Сакс.
  
  У поліції Нью-Йорка є дві сторони. Одна, очолювана начальником відділу, що займається кримінальними розслідуваннями. У неї входять детективне та патрульне бюро. Інший - громадянський; він займається всіма адміністративними питаннями, що не відносяться до кримінальної відповідальності. Цю операцію очолює перший заступник комісара.
  
  Сакс продовжила: “Вона жорстка. Вона прийшла з відділу внутрішніх розслідувань. В IAB вона діяла строго за правилами. Вона б написала на вас в суд за те, що ви привласнили хабар або одягли білі шкарпетки. Це не мало ніякого значення."
  
  Райм знав, що згадка взуття означало залучення до відповідальності офіцера за незначне порушення форми одягу.
  
  - Відомий як "Залізна діва".
  
  Чарівно.
  
  Мить пульсуючий сигнал луною рознісся по вітальні. Райм сказав: “Команда. Електронна пошта".
  
  На великому екрані з'явилося вікно.
  
  “Команда. Відкрити". Потім, після того як з'явилося запрошення збільшити зображення, Райм сказав: “Команда. Наведіть курсор на гіперпосилання. Команда. Введіть".
  
  Він підключився до комп'ютерного аудіо і натиснув на значок відеокамери, і на веб-камері спалахнув червоний вогник. За мить він дивився на непоказний конференц-зал, імовірно, десь на площі поліції. На ширококутному знімку було видно кілька чоловік, які сиділи у кінці столу для нарад. В центрі була блондинка років п'ятдесяти з гаком.
  
  Двох інших він знав. Праворуч від нього сидів міцно збудований чорношкірий чоловік років сорока п'яти. Френсіс Дювальє був старшим помічником окружного прокурора. Райм давав свідчення на декількох судових процесах; він був хорошим прокурором і предпочитался в якості обвинувача у гучних справах. Іншим був Алонсо Родрігес, чий офіційний титул був старшим офіцером з особливих доручень у Детективному бюро. Він був круглим і лисіючим людям, з присадкуватим особою, выделявшимся дивною спробою прикрутити вуса. Всі троє були в темних піджаках і білих сорочках. На чоловіках були краватки різних відтінків синього. На Уілліса було перлове кольє.
  
  “ Капітан Райм, я перший заступник комісара Вілліс. Її голос був хрипким. Райм зазначив, що вона вимовила титул з повним ротом. Інші могли б сказати "Dep Com" або просто своє ім'я.
  
  Помітив також, що вона використовувала його титул. Можливо, в знак поваги, можливо, немає.
  
  “ Комісар. І Френсіс, Ел.
  
  "Лінкольн," виголосили вони одночасно.
  
  У трійці були кам'яні обличчя.
  
  "Я тут з детективами Сакс і Купером," сказав Райм.
  
  "Добре".
  
  Цікавий коментар. Він чекав.
  
  “ Капітан Райм, по-перше, я думаю, що можу говорити від імені всього департаменту, коли скажу, що ми дійсно цінуємо ваш внесок у розслідування і судове переслідування протягом багатьох років.
  
  Він знову схилив голову набік.
  
  “ Думаю, ви чули про вирок Віктору Буряку.
  
  "У мене є".
  
  Вона подивилася на Дювальє, який сказав: "Лінкольн, після винесення вердикту було проведено опитування присяжних". Він вагався, чого Райм за ним ніколи не помічав. “Вісім членів журі присяжних заявили, що причиною, по якій вони не змогли винести обвинувальний вирок, були ваші свідчення. Вони сказали, що докази були визнані сумнівними ".
  
  Райм мовчав.
  
  Чоловік продовжив: “Ви і я, ми обидва знаємо, що присяжних буває важко обчислити. Але їх так багато, і вони зосереджені на одному і тому ж питанні?"
  
  Вілліс продовжив: “Якимось чином опитування став надбанням громадськості. Я думаю, що деякі присяжні поговорили з пресою. Це стало проблемою. Були історії: людину ледь не засудили за вбивство на підставі неправдивих доказів. Ви знаєте, у нас були проблеми в минулому."
  
  Вона мала на увазі інциденти в лабораторії поліції Нью-Йорка, де фахівці по збору доказів були неакуратні або ліниві, або які в кількох випадках були підкуплені, щоб навмисно змінити докази.
  
  “Капітан, нам потрібно було щось зробити. Щоб зміцнити довіру до департаменту. Це виходить зверху. Я зустрічався тут з деякими людьми, включаючи комісара. Це також було схвалено начальником відділу. Ми прийшли до рішення. Поки ми говоримо, виходить прес-реліз. З сьогоднішнього дня поліція Нью-Йорка більше не буде використовувати цивільних консультантів у кримінальних розслідуваннях ".
  
  - Якщо я не помиляюся, - холодно сказав Райм, - ви хотіли, щоб я зайнявся справою Слюсаря. Хіба ви не відчували, що він жбурнув вам в обличчя звинувачення в домашньому вторгнення, і ви хотіли, щоб він був схоплений як можна швидше? Може я помилився на цей рахунок?"
  
  Трійця з тривогою подивилася один на одного. Вілліс продовжив: "Обставини змінилися".
  
  Амелія Сакс була більш різкою. "Нісенітниця собача".
  
  “ Детектив Сакс, це рішення було прийнято нелегко. І справа не тільки у вас, капітан Райм. Ніяких сторонніх підрядників взагалі - принаймні, для проведення розслідувань.
  
  Сакс наполягала: “Так ти прострелишь собі ногу з-за ... чого? Оптики? Одна помилка з тисячі, і ти поражаешь нас цим?"
  
  “ Детектив, можливо, в майбутньому нам вдасться запровадити деякі заходи контролю якості та переглянути рішення. Через рік або два.
  
  "Комісар назвіть хоч одного слідчого, який не втратив жодної зачіпки чи не схибив із зразком слідів або ДНК ..."
  
  Це було правдою. Проте ситуація тут була більш складною із-за серії помилок у розслідуваннях і судових переслідуваннях, про яких раніше згадував Лон Селлитто. Це поставило у незручне становище поліцію Нью-Йорка і, що ще гірше, виявилося смертельно небезпечним. Кілька наркодилерів, яким вдалося вийти сухими з води, продовжували вбивати суперників і випадкових перехожих. Один секс-торговець зґвалтував підлітка після того, як його виправдали, і втік в латиноамериканську країну без екстрадиції в США.
  
  Цей крок, який забороняє роботу консультантів, був розумним. Це поклало б вину за провал з Бурьяком на когось, хто не пов'язаний безпосередньо з поліцією Нью-Йорка. А заборонивши роботу консультантів, місто, тобто мер, буде розглядатися як приймаюче рішучих заходів щодо наведення порядку в будинку.
  
  Різкий голос Вілліса продовжив: "Я повинен згадати ще про одну політику, яку ми ввели: будь-який співробітник поліції Нью-Йорка, який наймає цивільних осіб або працює з ними, буде підданий дисциплінарному стягненню, включаючи усунення від посади і звільнення".
  
  - А що кажуть з цього приводу адвокати PBA? - запитав Крейда Купер.
  
  "Вони прийшли до угоди".
  
  Що ж, це, безумовно, було продумано.
  
  Райм зловив себе на тому, що дивиться на Ела Родрігеса, який поморщився, злегка знизав плечима і потріпав великим пальцем свої тонкі вусики.
  
  - Також негайно вступити в силу, детективи Сакс і Купер, - сказав Вілліс, - вам забороняється спілкуватися з капітаном Раймом.
  
  “ Комісар, - сказала Сакс, - ми з Лінкольном одружені. В її голосі прозвучало відразу.
  
  “Ви розумієте, про що я кажу, детектив. Ніякого професійного спілкування. У мене буде така ж розмова з лейтенантом Селлитто і патрульним Пуласкі. Офіцери, що ведуть справу Слюсаря, продовжать його розслідування. Але вся судово-медична експертиза буде проводитися співробітниками відділу в лабораторії в Квінсі ".
  
  Сакс зітхнула і сіла в ротанговое крісло.
  
  “ Я шкодую про це, - сказав Вілліс.
  
  Тепер Райм зрозумів по її голосу, що "це" відносилося до чогось, чого ще тільки має відбутися.
  
  Це повинен був сказати йому хтось інший, Родрігес.
  
  Досить владним голосом він сказав: “Комісар і начальник управління зв'язалися з окружним прокурором. Його політика полягає в тому, що будь-офіцер, який навмисно використовує цивільних консультантів у розслідуванні, може бути звинувачений у перешкоджанні правосуддю. Консультант теж ". Родрігес додав: "Мене призначили відповідальним за дотримання цієї політики ".
  
  Завдання, якого він не був би радий.
  
  І все ж він сказав те, що було неминуче.
  
  “Детективи Сакс і Купер, зберіть усі наявні там докази і відправте їх в Квінс. Спасибі, що приділили час, капітан", - сказав Вілліс. "Мені шкода, що все так вийшло".
  
  Екран масштабування зник.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  17
  
  Vиктор Буряк перебував у своєму прекрасному будинку в стилі Тюдорів в зеленому районі Форест-Хіллз, Квінс, самому ідилічному передмісті Нью-Йорка, на його думку, приносячи вибачення Стейтен-Айленд.
  
  Буряк пив міцний чай "Англійський сніданок", свій другий улюблений напій. Напій був чудовим. Він зігрів його серце і шлунок. Його дружина замовила для нього цю марку через Інтернет. Після того, як кілька років тому він переніс серйозний напад грипу, кава викликав у нього огиду, і він почав пити чай. Людина цікавий по натурі, Буряк вивчив походження напою. Його дослідження, чи суворе з академічної точки зору, показало, що чай для англійського сніданку називався по-різному. Його привезли з Індії, Шрі-Ланки та Кенії, а не з Англії. На Британські острови його завезли португальці, які пили його у другій половині дня. Шотландець популяризував вживання його за сніданком. Вікторія була відповідальна за доставку спокусливо ароматних листя на південь, і саме американці дали йому назву "англійська", що мало сенс, тому що чому британці так до нього ставляться? Для них це був просто "чай".
  
  Дві кішки недовго ганялися один за одним, забавляючи Буряка. Вони були сірими мейн-кунами і масивними. Брік, сука, була домінантною і злющої. Самець, Лабіринт, був молодшим і з задоволенням піддавався цькуванню. Лаб замінив Ступку, коли той помер кілька років тому.
  
  Він повернувся до свого комп'ютера — моделі з високою чіткістю зображення розміром з невеликий телевізор — і почав нараду.
  
  "Джентльмени".
  
  На моніторі було відкрито п'ять вікон. В одному — у правому верхньому кутку — була особа Буряка, а з трьох інших квадратів теж виглядали особи. У відповідь він отримував кивки або привітання настільки ж недбалі, як і його власні.
  
  По мірі того, як кожен учасник говорив, навколо вікна з'являвся червоний контур. Програма була схожа на Zoom, але була створена ІТ-фахівцями Buryak і практично не піддавалася злому. Що стосується відстеження, якщо ви скористаєтеся послугами довірених осіб, то опинитеся де-небудь у Європі, але там слід обірветься.
  
  Вгорі зліва був Гаррі Уэлборн, жилавий і кислий чоловік п'ятдесяти п'яти років. Він випромінював нетерпіння, тут і особисто. Він повинен був бути в своєму офісі в Ньюарку. У лівому нижньому кутку був Кевін Даггин, чиє обличчя, дуже смагляве, було таким же круглим, як у Уэлборна вузьким. Ніхто не міг сказати, де міг бути молодою, м'язистий Даггин. Його підприємства були розкидані по всьому Східному Нью-Йорку і Браунсвиллу. Але, судячи з фону — сучасної картини в стилі Миро, — він, ймовірно, знаходився або в своєму міському будинку в Гарлемі, або в своєму будинку на південному березі Лонг-Айленда. В останньому зайнятій вікні були Близнюки — Буряк завжди думав про них у верхньому регістрі. Стоддард і Стівен Боскомб. В обох тридцатисемилетних було світле волосся довжиною до плечей і розділене проділом посередині.
  
  Центральне вікно було чорним.
  
  “Я чув про вирок, Віктор. Вітаю, чувак". Це було від Стоддарда. На щастя для тих, хто хоче відрізнити їх один від одного, якщо не для самого чоловіка, — щока Стівена була спотворена шрамом довжиною в два дюйми.
  
  Даггин кивнув. “Я співчуваю тобі, чувак. Я був там. Немає нічого гірше, ніж виносити ці вердикти у поті чола. Хто був окружним прокурором?"
  
  “ Придурок по імені Селларс.
  
  Стоддард: “Мерфі довелося піти. Жодних втрат для світу. Цікаво, хто це зробив ".
  
  “Поняття не маю. Це розслідується".
  
  Уэлборн рідко розмовляв, і зараз він цього не робив.
  
  Буряк сказав: "Давайте перейдемо до справи, добре?" Він прожив у США тридцять років. Його український акцент майже зник, а англійський був бездоганний. Іноді, однак, він був схильний говорити більш формально, ніж у просторіччі.
  
  "У мене є чекова книжка," сказав Даггин.
  
  - Тепер ти граєш з великими хлопчиками, - припустив Штоддард. - Його брат хихикнув.
  
  Уэлборн, повинно бути, хмикнув. Буряк не міг сказати.
  
  "Перша партія ..." Він надрукував, і з'явилося зображення жовтого зчленованого самоскида. “Це Volvo, десятирічної давності. Вантажопідйомність 28 коротких тонн. Загальна вага 104 499 фунтів. Максимальна повна потужність двигуна 315, повний крутний момент 1505. Максимальна швидкість 33 милі в годину. Як ви можете бачити, він у відмінному стані. Резервна ставка становить п'ятдесят тисяч доларів, і я згоден на збільшення у п'ять разів.
  
  "П'ятдесят", - сказали Близнюки одночасно. Їх високі голоси в поєднанні з холодними блакитними очима робили стереоефект просто жахливим.
  
  Даггин: "П'ять-п'ять".
  
  "Шістдесят," сказав Стів зі шрамом на обличчі.
  
  - Шістдесят п'ять, - сказав Даггин своїм соковитим баритоном.
  
  Буряк спостерігав за Уэлборном, який дивився в іншу частину екрана. Його очі звузилися. Він написав щось на аркуші паперу й передав його кому-то за кадром.
  
  Близнюки перезирнулись і хором відповіли: "Сімдесят".
  
  Буряк сказав: “Приїжджайте, будь ласка. Такий шанс випадає раз у житті. Цей вантажівка може перевернути ваш бізнес з ніг на голову. Ви чули? Триста п'ятнадцять кінських сил? Три п'ятнадцять!
  
  Йому подобалося грати аукціоніста.
  
  - Давайте, виродки, - сказав Даггин. Ви мене вбиваєте. Сімдесят п'ять.
  
  Ніхто не дивився в камеру; Даггин і близнюки пильно дивилися в лівий верхній кут, намагаючись зрозуміти, чи зможуть вони отримати ключ до розгадки того, що задумав Уэлборн. Житель Нью-Джерсі читав іншу частину екрана, можливо, якусь особисту інформацію, електронну таблицю або веб-сайт. Він накидав ще одну замітку і передав її.
  
  Брати приглушили свій поклик і почали радитися.
  
  “ Зараз сімдесят п'ять, Гаррі.
  
  "Я в курсі".
  
  "Ти чув цей крутний момент".
  
  "Я чув".
  
  "Віктор, друже мій," сказав Даггин, " не пора вдарити молотком?
  
  “ Поки немає, Кевін.
  
  Даггин відкинувся на спинку того, що здавалося досить розкішним кріслом з чорної шкіри, і відсьорбнув з кухля. "Я думаю, що, чорт візьми, пора бити молотком", - пробурмотів він.
  
  Близнюки відключили звук. "Вісімдесят".
  
  Даггин: "Вісім п'ять".
  
  "Лайно," виплюнув Стівен. “ Ти навіть не знаєш, що, чорт візьми, робити з таким вантажівкою.
  
  - А тепер, джентльмени, уявіть, що ми на аукціоні christie's. Трохи ввічливості.
  
  Брати знову подивилися один на одного. Вони одночасно похитали головами.
  
  Буряк був розчарований. Він думав, що ця партія впорається краще.
  
  "Збираюся один раз..."
  
  Уэлборн взяв листок паперу з руки з червоними відполірованими нігтями. Він прочитав його.
  
  "Збираюся двічі".
  
  Уэлборн подивився в камеру. “ Сто десять тисяч.
  
  Так!
  
  Даггин поморщився, і близнюки обмінялися озадаченными поглядами. Всі троє неохоче промовчали.
  
  "Продано!" Буряк грюкнув по столу замість молотка.
  
  "Я зараз переведу гроші", - сказав Уэлборн своїм тихим, спокійним голосом.
  
  "Підготовка займе від тижня до десяти днів".
  
  "Все в порядку".
  
  "Тепер давайте перейдемо до другого лоту". З'явилося зображення двадцатифутового позашляховика на причепі. Він був старим, фарба нанесена нерівно, в деяких вікнах відсутнє.
  
  “Це те, що називається ремонтом, але воно того варто. Дозвольте мені розповісти вам подробиці ".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  18
  
  Sнедалекоглядний, дурний ...
  
  Лінкольн Райм втупився на триптих дощок з доказами.
  
  В кутку було вбивство Алекоса Грегориоса. За ним – справа Віктора Буряка-Леона Мерфі.
  
  Що, звичайно, було вже зовсім не так.
  
  Попереду і в центрі був "Слюсар". У ньому містилися десятки записів, які Сакс сфотографувала і переписала на аналогічну дошку в головному слідчому ізоляторі в Квінсі - тепер, коли кейс був вкрадений.
  
  Райм розумів, що, ймовірно, він не найкращий криміналіст в світі. Десь там - у Франції, Ботсвані, Сінгапурі, Бразилії, ОАЕ або, швидше за все, в районі Квінс, в головній лабораторії поліції Нью-Йорка — був чоловік чи жінка з навичками судової експертизи, які перевершували його. Але одне було незаперечно. Райм знав місто Нью-Йорк так само добре, як цей міський будинок. І саме ця база знань у поєднанні з його природними талантами до хімії, фізики та дедукції зробили його унікальним.
  
  Була якась частина цієї оцінки егоїстичною?
  
  Так, звичайно. Але его і вміння жодним чином не протиставляються один одному. Можна навести вагомий аргумент на користь того, що у них є коррелирующая і, можливо, причинно-наслідковий зв'язок.
  
  "Ось".
  
  Він підняв очі. Тому простягнув йому склянку. Всередині був лікер бурштинового кольору. Від нього пахло торфом ... але не дуже сильно. Одне з його улюблених "Гленморанжи", причому подвійного наливу. Його помічник, якого звільняли так само часто, як і його самого, але який все ще був тут, вмів читати настрою.
  
  Він відсьорбнув. Це трохи допомогло, але самий лютий жанр гніву Лінкольна Райма був зарезервований для дурниці, навіть більшою мірою, ніж для корупції та обману.
  
  А оскільки цей соціопат блукав вулицями міста з невідомих причин, було найвищою мірою нерозважливо усувати його.
  
  Вони з Томом були одні в міському будинку. Купер зібрав докази і відвіз їх в Квінс. Амелія Сакс працювала у відділі з особливо важливих справ. Вона вирушила туди, щоб особисто передати особливе послання Лона Селлитто.
  
  Його телефон зажужжал, і не сам звук, а погляд на визначник номера змусив його здригнутися серце.
  
  “ Лон. Розкажи мені.
  
  Пауза принесла відповідь.
  
  “ Вибач, Лінк. Вони не зрушили з місця. Я дістався до комісара.
  
  Райм вважав, що це і буде відповіддю. Насправді, він майже посміхнувся, уявивши собі пухкого, пом'ятого лейтенанта-детектива, наполегливо пробивається до кабінету комісара і благального відновити Лінкольна Райма на посаді. Селлитто захотілося б промурмотати: "Ти що, з глузду з'їхав?" Але, звичайно, він задіяв у грі всі навички ведення переговорів, притаманні досвідченому детективу з відділу по розслідуванню вбивств.
  
  “Я знайшов дещо ще. Ви чули про це блогері? Verum?"
  
  "Ні".
  
  “Дивакуватий конспіролог. Викладає в Мережу ці відео про політиці, суспільстві, всяку нісенітницю. Брехня, але люди її проковтують. У нього тисячі передплатників в Мережі ".
  
  "'Verum'? По-латині це означає "правда". За винятком того, що він говорить, що це не так.
  
  “Ти зрозумів. Схоже, він в Каліфорнії, може бути, в Лос-Анджелесі, але він публікує статті про Нью-Йорку. Існує змова, який він називає Прихованим. Якийсь рух намагається зруйнувати американські інститути. Він сказав, що саме тому Буряк відбувся. Судовий розгляд було відкладено ".
  
  “Я частину секретного держави, хм? Я пропустив подячні листівки від Буряка за те, що я зробив свій внесок у його звільнення ".
  
  “І потім він каже, що поліція робить недостатньо, щоб зупинити Слюсаря, тому що вони теж замішані в цьому. Мерія ".
  
  А тепер він зрозумів. Райм кисло розсміявся. “ Справа не в начальство, не так, Лон? Заборона консультантів виходив не від начальства; це був мер. Він хотів усунути мене з виборів. Я - підставна особа ".
  
  Райм майже нічого не тямив у політиці — це ніяк не вплинуло на його пізнання в криміналістиці, — але він знав, що скоро мають відбутися позачергові вибори губернатора, і мер Харрісон — уродженець Бронкса, все життя ходив з короткими рукавами політик — зіткнеться віч-на-віч з бізнесменом-мільярдером Едвардом Роландом, який жив у престижній частині округу Вестчестер.
  
  “ Схоже на те. "Селлитто усміхнувся.
  
  Отже, Райм виявився пішаком у політичному протистоянні, ролі, яку, як він думав, він ніколи раніше не грав.
  
  “ Послухай, Лон, ти вже бачив Амелію?
  
  "Вона принесла це". Його голос був низьким.
  
  “Ти ставиш собі це в заслугу. Нікому не кажи, що це від мене".
  
  “Чорт візьми, Лінк. Я весь час ставлю собі в заслугу те лайно, яке ти придумуєш".
  
  “ Спокійної ночі, Лон.
  
  Дзвінок був відключений.
  
  Він дивився на дошку слюсаря, коли його комп'ютер видав звуковий сигнал вхідного електронного листа. Це було запрошення на Zoom від людини, з яким він не розмовляв деякий час. Командир поліції Нью-Йорка Бретт Еванс — у тому ж званні, що і похмурий Родрігес, з-за манірності триматися за кермо.
  
  Райм зробив ще один ковток скотча і, на цей раз вручну, натиснув на посилання.
  
  Незабаром перед ним виявився чоловік років п'ятдесяти п'яти. Еванс був втіленням поліцейського начальства. У нього було зморшкувате худорляве обличчя, широкі плечі і сивіючі волосся. Його очі були вічно спокійні. Це був ракурс тільки для грудей, але Райм пам'ятав його стрункі ноги. "Ошатний" - ось слово, яке прийшло на розум.
  
  “ Лінкольн, вибач, що турбую тебе вночі.
  
  "Не турбуйся, Бретт". Райм рідко засмічував розмова люб'язностями кшталт "все добре?" або "що відбувається?", і зараз він цього не зробив. Він чекав.
  
  “ Я чув, що сталося, Лінкольн. Господи. Його обличчя було стривоженим.
  
  Райм не зміг утриматися від смєшка. “ Бретт, ти не боїшся, що тебе заарештують за розмову зі мною? Перешкоджання правосуддю, змова ... Державна зрада?
  
  “ У тебе завжди було почуття гумору. У будь-якому випадку, Лінкольн, як тільки я дізнався, я подзвонив Саллі Вілліс. Я замовив за тебе слівце. Ніхто не передумав.
  
  Еванс пройшов шлях від патруля до "золотого щита" і далі. Командири, або "командири", займали найвищі посади в ієрархії поліції Нью-Йорка.
  
  Але їх влада не перевершувала владу мерії.
  
  “Ні, це висічено на камені. Нічого не поробиш. Ви не можете оскаржити ділове рішення ".
  
  Еванс задумливо промовив: “Справа о'ніла? "Пекельна кухня"?"
  
  "Пам'ятай це, звичайно".
  
  Райм — так, в якості консультанта — проводив судово-медичну експертизу на місці злочину, яким керував детектив третього класу Еванс, недалеко від Вест-Сайдских пірсів. Прогулюючись по сітці на складі, давно покинутому безжальним Едді о'нілом, Сакс виявила незвичайне пір'я. Після кількох днів аналізу та пошуків і роздумів з закритими очима - Райм зміг відстежити його до сусіднього зоомагазину, де, як вони дізналися, о'ніл купив своїх незаконно ввезених птахів. Власник магазину — після невеликої торгівлі кіньми (Райму сподобався тваринний мотив) — погодився стати конфіденційним інформатором в боротьбі з мафіозі. О'ніл був схоплений за кілька хвилин до перестрілки з суперниками, яка могла призвести до загибелі десятків ні в чому не винних пішоходів та водіїв на Дев'ятій авеню.
  
  Саме цей випадок поклав початок кар'єрі Еванса.
  
  “ За це я у тебе в боргу. Завжди був. Так що слухай, Лінкольн. У мене є кілька приятелів в поліції штату Нью-Джерсі. Вони користуються послугами консультантів, без проблем. Він усміхнувся. “ І, я маю на увазі, в Нью-Джерсі багато вбивств, вірно? "Клан Сопрано".
  
  Райм поняття не мав, яке відношення оперні співаки мали до вбивства в Нью-Джерсі, але заперечувати його припущення було марно.
  
  "Вони були б раді тебе бачити на борту".
  
  "Ціную це, Бретт", - сказав Райм, не додавши, що він не погодився б працювати в цій компанії, якою б чудовою вона не була, тому що його досвід був пов'язаний з Нью-Йорком, і він не був схильний заново вивчати інфраструктуру, географію і культуру.
  
  А потім була поїздка на роботу ...
  
  "Я також знаю кількох людей з відділу комерційної судової експертизи сіті", - додав Еванс. "Ця робота може бути такою ж складною, вірно?"
  
  Ні, це і близько не підійшов. Він сказав: “Я впевнений, що це так. Але зараз мені просто потрібно трохи подумати".
  
  “Звичайно. Я розумію. Ти повинен знати, що багато хто з нас думають, що це нісенітниця собача".
  
  Але були деякі важливі люди, які цього не зробили.
  
  “ Спасибі за дзвінок, Бретт.
  
  Райм втомився, смертельно втомився. Він викликав Тома, який проводив його наверх на крихітному ліфті і поклав спати.
  
  Незабаром він уже лежав на майстерно зробленій матраці з механічним приводом і почав задремывать. Однак перед самим сном він подумав: так, дійсно, він був пішаком у шаховій партії державної політики — фігурою, яку прибрали з дошки без достатньої тактичної передбачливості.
  
  І, не в силах більше не повторювати цю метафору, він задався питанням: як його жертва вплине на фінал?
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  19
  
  Чомукурка - це вантажівка, а не вантажівка?
  
  Віктор Буряк був один, за винятком кішок. Він робив нотатки про результати аукціону і був задоволений. Банківські перекази від трьох учасників торгів вже надійшли. З Buryak клієнти завжди платили вперед.
  
  Кожен щось купив. Уэлборн - вантажівка. Близнюки - човен. А Кевін Даггин взяв екскаватор.
  
  Буряк, як він відчував, належав до нового покоління гангстерів. Звичайно, це не означало, що він належав до покоління ZZ або до того, що було зараз. Бурьяку було за п'ятдесят, він був консерватором, традиціоналістом. Він носив костюм кожен день, зазвичай зі стильним жилетом. Він начищав черевики. Він ніколи не балувався забороненими речовинами — та й навіщо йому це робити, коли у нього є чай і його перший улюблений напій - марочний бренді?
  
  І точно так само нове покоління не означало розробку і продаж найсучасніших дизайнерських ліків тим, кому було менше тридцяти, але у кого був шестизначний наявний дохід.
  
  Ні, інноваційна частина полягала в тому, що насправді продавала його компанія VB Auctions.
  
  Учасники сьогоднішнього аукціону не потребували ні в якому подібному устаткуванні і навіть не взяли постачання. Буряк був обережний на межі параної, тому йому прийшла в голову ідея фальшивого аукціону.
  
  Насправді чоловіки торгувалися за товар, який був спеціальністю Віктора Буряка і, можливо, самим небезпечним товаром у місті. Гірше наркотиків, пластикової вибухівки, отрут, автоматів.
  
  Інформація.
  
  "Самоскид", який купив каменнолицый Уэлборн, насправді був файлом, який збирали Буряк і його співробітники. У ньому повинні були міститися докладні відомості про постачання фентанілу і оксиконтина зі складу в Пенсільванії, Вірджинії, Нью-Йорк і далі до кінцевого пункту призначення в Коннектикуті (обхідний маршрут, в ході якого використовувалися окремі вантажівки, прикрашені підробленими вивісками, використовувався для забезпечення безпеки).
  
  Файл також включав імена водіїв, їх особисту інформацію (у тому числі членів сім'ї) і імена поліцейських в кожній юрисдикції, через яку проїжджали вантажівки, включаючи в Нью-Йорку кілька ділянок з поліцейськими, на яких можна було б розраховувати, що вони закриють очі або навіть допоможуть викрадачам Уэлборна.
  
  "Човен", яку купили близнюки, являла собою досьє на людину по імені Суарес, який приїхав в Нью-Йорк з Майамі з невеликою командою і планував почати операцію з продажу наркотиків, орієнтовану на латиноамериканське населення. Це було невелике захід і не представляло великої загрози ні для одного з учасників торгів, але досьє могло бути використане для гарантії того, що чоловікові доведеться віддати значну частину виручки переможцю. У ньому містилися секс-повідомлення між одруженим Суаресом і коханкою. А також селфи їх обох, кілька голих у ліжку, у ванні, на підлозі, на кухонному острівці (серйозно? Так думав Буряк). Подружкою була, в буквальному сенсі цього слова, шістнадцятирічна дівчина, яка зробила знімки дитячої порнографії і самостійно задокументувала свої дії за розбещення за законом.
  
  Суарес заплатив би по-крупному.
  
  Даггин теж пішов задоволений. "Екскаватор" представляв собою річні щомісячні звіти про те, коли і де команди поліції вдач і наркотиків Нью-Йорка будуть проводити рейди. Спеціалізацією Даггина була секс-торгівля, і його команда керувала більш ніж дюжиною масажних салонів у місті. Буряка потішило, коли після перемоги на аукціоні Даггин вибухнув сміхом. “Купив собі мотику для спини. Рис."
  
  В якості прикриття, так, VB дійсно переміщувала промислове обладнання і отримувала за це пристойний прибуток. Але золотим ядром операції було те, що займало дев'яносто відсотків часу, ресурсів і простору: дослідний відділ, який діяв у чому фірма з корпоративного шпигунства / приватний детектив / збір даних. Його люди проводили інтерв'ю, вели спостереження і збирали дані. Але вони копали набагато глибше, щоб розкопати конфіденційну інформацію, яку ніхто інший не міг надати.
  
  За загальним визнанням, деякі методи були сумнівними — з використанням хакерів з Болгарії та Чехії (вони були майстрами). Крім того, завжди існувала незмінно популярна бізнес-модель здирства, шантажу, переломів кінцівок або погроз дітям.
  
  Знання - сила, і, збройні фактами і цифрами Буряка, кримінальні авторитети в районі Нью-Йорка процвітали. Кількість арештів скоротилося на тридцять відсотків, і організація, яка оплачує послуги Буряка, могла розраховувати на те, що приструнить конкурента-вискочку, перш ніж вони закріпляться на території. А товари і послуги, якими Буряк не торгував, але якими займалися його клієнти, все частіше з'являлися на вулицях Нью-Йорка, Бриджуотера, Ньюарка, Трентона і в будь-якому іншому супермаркеті, що обслуговує споживачів з їх ненаситної потребою в наркотики, зброю, сексі, вкрадених кредитних картках і товари першої необхідності.
  
  Він знав, що за його успіх призначили символічну ціну за його голову. Поліція та ФБР відчайдушно хотіли зупинити його. Подивіться на цей дурний справа Леона Мерфі. Повністю сфабрикована. Але ніхто так не дбав про безпеку, як він, і цей урок був засвоєний рано, на вулицях Києва, коли його батько — галасливий і гордий організований злочинець був арештований перед сімейним будинком поліцією, яка вирішила, що підняття рук з криком "Не зачепи мохо сина!" гарантує кулі в голову.
  
  Принаймні, вони прислухалися до його благань і насправді не заподіяли шкоди його синові. Вони сказали хлопчикові дотримуватися прямої лінії — ну, еквівалентну українське кліше.
  
  Але, звичайно, він цього не зробив. Чотирнадцятирічний підліток знав тільки покликання свого батька, але з того забрызганного кров'ю моменту він дотримувався того, що він називав "профілактичними практиками", щоб залишитися в безпеці, живим і не потрапити у в'язницю.
  
  Він переконав свою матір переїхати в США, де, принаймні, належний процес дав би вам шанс на перемогу, а юристи могли б творити чудеса. Він познайомився з симпатичною і помірно сексуальною жінкою, яка була американкою українського походження, і став громадянином країни. Зовні він був законним бізнесменом, керуючим успішною компанією. Він був активним парафіянином церкви. Він жертвував на благі цілі і служив у благодійних радах.
  
  Жоден з них не обдурив ні єдиної душі. Влада не сумнівалися, що він був головним добувачем даних у бандах — "Хрещеним батьком інформації", як охрестила його одна газета, — але довести це було зовсім інша справа. Він знав, що саме тому прокурор хапався за соломинку і намагався звалити на нього це фальшиве звинувачення у вбивстві.
  
  Сам він ніколи не переходив на темну сторону своєї діяльності. Для цього у нього були поплічники. Їм добре платили за їхню відданість. Але що більш важливо, в основному вони були одружені або мали дітей. Існувала негласна заборона: якщо вони зламають водонепроникне ущільнення і Буряк намокне, то відбудуться дуже погані речі. (Тільки одного разу він переступив межі дозволеного, убивши підрядника, який натрапив на схованку з неврахованими мільйонами в його заміському будинку і спробував вимагати у нього гроші. Він успішно перетворив смерть цієї людини у нещасний випадок, але зусилля, які потрібні для цього, і занепокоєння, яке це викликало, підказали йому, що він ніколи більше не візьме справу в свої руки.)
  
  Ось чому він був пригнічений і розлючений тим, що його заарештували і судили, не менше — за смерть такого панка, як Леон Мерфі. Вбивати когось за спробу продати захист на одному зі складів Буряка? Немає сенсу. Він би послав лейтенанта посидіти з Мерфі в барі і пояснити про небезпеки крадіжки особистих даних. “Така проблема, така нервування" ... Люди втрачають все. Вони навіть опиняються на вулиці, Леон."
  
  Навіщо витрачати боєприпаси даремно?
  
  Його телефон — зашифрований супутниковий телефон — загудів.
  
  Це був його начальник дослідного відділу. "Віллем".
  
  “ Сер. Ви вільні?
  
  "Так".
  
  “Що ж, мені треба поговорити з вами про Аптекаря. Наша приймальня отримала деяку інформацію, про яку вам потрібно знати. Прослушка в кімнаті звинувачення в будівлі суду ".
  
  "Все в порядку".
  
  “Вони отримали не так багато, як сподівалися. Він мало розмовляє. Принаймні, якість звуку гарна. Він сказав, що якщо вас виправдають, він знайде які-небудь докази, щоб, цитую, "притиснути вас за що-небудь.
  
  "Це сказав Хімік?"
  
  "Абсолютно вірно".
  
  “Зрозуміло. Що-небудь конкретне?"
  
  "Ні".
  
  “На цьому все. Він вийшов з кімнати. Після цього ми відключили "жучки". Вони час від часу прочісують територію, і ми не могли дозволити, щоб їх знайшли ".
  
  “ Спасибі тобі, Віллем.
  
  “ Якщо вам знадобиться що-небудь ще, сер, дайте мені знати.
  
  Вони роз'єдналися.
  
  Він встав і пройшов у величезну кухню в середземноморському стилі, кішки слідували за ним, як дельфіни за круїзним лайнером. Його дружини не було вдома, щоб приготувати йому чай, тому він закип'ятив воду і заварив свіжий сам. Він відніс його і фарфорову чашку назад у свій кабінет.
  
  Отже. Хімік як і раніше буде представляти проблему. Віктора Буряка це не здивувало. Він бачив в очах цієї людини приниження і біль поразки, коли розумний юрист Кофлін розірвав його на шматки в суді. І цей чоловік не зміг би знову притягнути його до відповідальності за смерть Мерфі; подвійна небезпека гарантувала це. Значить, він прийде за ним іншим способом.
  
  Зайде він так далеко, що підкине докази проти нього, звинуватить його в іншому злочині, навіть в іншому вбивстві, якого він не скоював?
  
  Це не здавалося притягнутим за вуха.
  
  Тепер він зробив ковток чудово гарячого чаю і відправив зашифроване повідомлення Аарона Дугласу. Якщо хтось і міг усунути таку проблему, як Лінкольн Райм, він Хімік, він був тією людиною, який це зробив.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  МАЙСТЕР - КЛЮЧ
  
  [ 27 ТРАВНЯ, 4 години РАНКУ ]
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  20
  
  Язгоден.
  
  Це головне — "ключ", можна сказати, — що визначає злочин, пов'язаний із зберіганням інструментів для злому замків. У Нью-Йорку закон ясний:
  
  Володіння інструментами зломщика. Особа винна у володінні інструментами зломщика, коли воно володіє будь-яким інструментом, пристосуванням або іншим предметом, пристосованим, розробленим або звичайно використовуваним для вчинення або сприяння злочинів, пов'язаних з насильницьким проникненням у приміщення, або злочинів, пов'язаних з крадіжками шляхом фізичного захоплення, або злочинів, пов'язаних з крадіжкою послуг ... за обставин, які свідчать про намір використовувати ... те ж саме при вчиненні злочини такого характеру.
  
  Майже у всіх штатах діють закони, подібні Нью-Йоркським. Ви можете купити все необхідне для злому замків, за умови, що ви не плануєте використовувати це для вчинення злочину. Довести це - завдання прокурора, і це завдання, яка може бути важким.
  
  Якби з якоїсь причини представник закону зупинив мене, коли я йшов по вулиці до квартирі Керрі Ноель, і порився в моєму рюкзаку, помітивши інструменти, я б просто вручив йому візитну картку з написом "Послуги цілодобового слюсаря", яка, до речі, є повною підробкою. Він може запідозрити недобре і зателефонувати за вказаним номером. Трубку візьме автовідповідач, знімаючи гостроту підозри. І він подумає: "Важко довести умисел, тому окружному прокурору буде нецікаво".
  Він мене відпустив. Його міг зацікавити — і стурбувати — мій латунний ніж з закривається лезом, але, знову ж таки, я дотримуюся закону і зберігаю його захованим, що обов'язково в Нью-Йорку. І його довжина
  
  
  Вам не потрібен зазубрений мисливський ніж Los Zetas, щоб розбризкати кров.
  
  З іншого боку, якщо б у даний момент поліцейський застав мене в такому вигляді, як зараз, в шапочці-панчосі і прозорих латексних рукавичках, з тими ж інструментами і сторінкою з Daily Herald, він би припустив намір силою проникнути у приміщення для вчинення кримінального злочину.
  
  Ось чому я знову сиджу на корточках в занедбаному, нестійкому будівлі Bechtel, навпроти квартири Керрі Ноель, і не рухався з місця, поки вулиця не спорожніє, поки ніхто не помітить моєї присутності.
  
  Я оглядаю околиці. Присутні кілька машин, кілька нічних гуляк, бездомний чоловік, штовхає візок.
  
  Я втрачаю терпіння, поки, нарешті, не випаде можливість. Я переходжу вулицю і в лічені секунди заходжу в службову двері. Деякі замки навіть не заслуговують назви.
  
  Незабаром я піднявся на поверх Керрі і чекаю на пожежній драбині, уважно прислухаючись.
  
  Я чую якісь клацання, якісь глухі удари. Я почекаю тиші.
  
  Я расстегиваю рюкзак і відкриваю ящик з інструментами. Я намацую в кишені латунний ніж.
  
  Я повільно дихаю. Концентруюся, занадто добре усвідомлюючи найбільшу проблему, з якою я стикаюся — і все зломщики, вторгающиеся на чужу територію, — час.
  
  Історики не можуть з упевненістю сказати, коли і де був виготовлений перший замок, але вони можуть сказати, коли був виявлений найдавніший замок. Це було в палаці Дур-Шаррукін, нині званому Хорсабад в Іраку, — місці, зруйнованому ИГИЛ кілька років тому. Замок датується приблизно 4000 р. до н. е.. Він закривав масивні двері, яка, ймовірно, важила сотні фунтів.
  
  Ключ був не менш значним, і його доводилося носити на плечі охоронця. Він не відрізнявся особливою складністю. Насправді, злодіям і зловмисникам було так легко скопіювати його, що члени королівської сім'ї встановили у двері кілька замкових пазів, з яких працював тільки один. Мета цього полягала в тому, щоб утримувати зловмисника в приміщенні, пробуючи замкову щілину за замкової свердловиною так довго, щоб охоронці знайшли його і потім випатрали після самого короткого випробування або взагалі без суду.
  
  Саме з цієї причини більшість зломщиків трапляються: тому що вони не можуть проникнути до своєї мети раніше, чим їх помітять чи почують. Якщо ви чуєте дзинь-дзинь у своєму коридорі і піднімаєтеся зі свого місця біля телевізора, щоб виглянути назовні, але нічого не бачите — тому що збирач вже знаходиться в квартирі вашого сусіда, — ви списуєте це на кішку, щура, заселяющееся будівлю.
  
  Якщо ви бачите когось в лижній масці і рукавичках, роздратованого з-за того, що він не може впоратися із замком, що ж, результати очевидні.
  
  Швидкість ...
  
  Звідси і моя болісна практика з SecurPoint 85.
  
  Час - один з ворогів відмичок; шум - інший.
  
  Я поняття не маю, як виглядали дерев'яні замки давніх епох (дерево було виведено з уживання в часи римської Імперії), але удару металу об метал, безсумнівно, створює шум при вставці, повороті, зняття із запобіжника.
  
  Дзинь-дзинь ...
  
  Тому мені потрібно зробити процес якомога більш безшумним.
  
  Якщо я цього не зроблю, це може знову стати катастрофою 2019 року.
  
  І я не можу дозволити цьому статися.
  
  Стоячи на сходовій клітці будинку Керрі Ноель, я уважно прислухаюся.
  
  Тиша.
  
  А тепер йди.
  
  Швидко вискакую в коридор і опиняюся у її двері.
  
  Спочатку замок з ручкою. Через три секунди двері відкриті.
  
  А точка безпеки 85?
  
  Що ж, давайте не будемо забігати вперед.
  
  Люди ліниві і часто не обтяжують себе замиканням на засув. Або вони забудькуваті.
  
  Я повертаю ручку і штовхаю.
  
  Ах, але Керрі Ноель проявила обачності, повернувши засувку до того, як прийшов час варення. У SecurPoint 85 затишно.
  
  Вперед ...
  
  Вставляється натяжна гайковий ключ, і я повертаю його, надягаючи на вилку лівою рукою.
  
  Правою я вставляю заточені граблі. Відчуваю штифти, коли рухаю граблями вгору-вниз, назад-вперед. Бачу їх уявним поглядом - я розібрав сотню замків, помацав штифти, понюхав метал, відчув важкість всіх деталей в руці.
  
  Я втрачаю себе в процесі становлення ключем.
  
  Темна сторона дзен ...
  
  Я не релігійний, але я вважаю злом замків містичним справою, схоже преображення Ісуса з людини в дух. Будда з неуцтва в просвітлення. Гендальф Сірий в Гендальфа Білого.
  
  Клац, клац.
  
  У цьому замку десять штифтів — по два в кожному отворі. Маніпулювання ними.
  
  Я не дихав з тих пір, як почав.
  
  Мізинець лівої руки утримує натяжна ключ натягнутим, в той час як граблі нащупываются.
  
  П'ятнадцять секунд ...
  
  Штовхай, штовхай ... Але обережно. Не зли тих кеглів, яких ще треба заманити в їх тунелі. Ти не можеш залякувати їх. Їх потрібно спокусити.
  
  Клац, клац ...
  
  Потім гайковий ключ повертається, і засув довжиною в один дюйм виходить з ударної панелі.
  
  Я зробив це!
  
  Точка безпеки ганьбить свою назву.
  
  Секунд через двадцять, не менше.
  
  Я встаю, стріляю графітом петлям. Потім я закриваю двері в космічній тиші.
  
  Керрі не любить сигналізацію, тому немає необхідності наповнювати будинок радіочастотними хвилями або витрачати перші п'ять секунд візиту на перерізання проводів.
  
  Кілька кроків всередину. Я прислухаюся.
  
  Я чую гудіння холодильника. Булькання в акваріумі.
  
  Тут темно, але не чорно. Я засвоїв одну річ: якщо не встановити товсті штори на вікна, Нью-Йорк, особливо Манхеттен, буде наповнений світлом. Світло від мільйона джерел проникає всередину через десятки крихітних щілин. Це вірно кожну хвилину кожного дня.
  
  Коли мої очі звикають, я обережно заходжу далі в саму квартиру.
  
  Я іду по довгому коридору. Я проходжу повз двері, яка зараз закрита. Вона веде у маленьку спальню. Поряд з дверима лежать півдюжини дитячих іграшок, серед них лялька з моторошним особою, дерев'яний локомотив, головоломка, теж дерев'яна, в якій гра включає перестановку букв для написання слів.
  
  Я продовжую йти повз спальні по коридору. Кухня зліва, вітальня праворуч. Зручні дивани і крісла з штучної шкіри. Журнальний столик з навершием, завалений журналами, косметикою, шкарпетками та іншими іграшками. Акваріум вражає. Я нічого не знаю про риб, але кольори досить привабливі.
  
  У задній частині знаходиться спальня побільше.
  
  Я дістаю з кишені свій латунний ніж і відкриваю його з ледве чутним клацанням (я і його зобразив графічно). Міцно стискаю рукоятку лезом вгору.
  
  Якщо б мене почули і на мене збиралися напасти, зараз якраз той момент, коли це сталося.
  
  Я входжу всередину.
  
  Але ось вона дрімає. Красуня Керрі Ноель. Вона розтягнулася на ліжку, загорнувшись у пурпурні простирадла в квіточку і покривало, яке здається занадто товстим для температури в квартирі, яка не така вже й прохолодна. Але це те, що вона вибрала для сповивання. Люди ведуть війну з безсонням і будуть використовувати будь-яку зброю або тактику, які дають їм перевагу.
  
  Я складаю ніж і прибираю його назад у кишеню.
  
  Потім погляньте на Керрі ще раз.
  
  Більшість жінок, яких я спостерігав під час візитів, сплять на боці, поклавши подушку або купу ковдр між ніг. Я переконаний, що це не сексуально. Крім того, ніхто не носить піжами, не кажучи вже про нічних сорочках, якщо тільки це не сексуальна одяг і зловісної стороні ліжка немає чоловіка (як одного разу трапилося несподіване відкриття, яке змусило мене швидко ретируватися). Ні, кращий наряд для ліжку серед жінок - це спортивні штани або боксерські шорти і футболка. І ви були б здивовані, дізнавшись, скільки самотніх жінок всіх віків лягають спати з однією або двома м'якими іграшками.
  
  Я повертаюся у вітальню. Дивлюся на її книжкову полицю. Керрі обожнює детективи про вбивства, біографії та кулінарні книги, і — як і в кожній квартирі, де я побував, — у неї є колекція посібників з самодопомоги і зошитів вартістю в тисячу доларів. Більшість з них майже не зламані.
  
  На кухні я знаходжу пляшку червоного вина, австралійського шираза. Воно гарне, і у нього загвинчується кришка. (Ті, хто з Down Under, наскільки я пам'ятаю за офіційним і вишуканим обідам мого дитинства, де мій батько читав лекції, не бояться продавати вишукані вина легко відкриваються пляшках. А чому вони повинні боятися? Це всього лише має сенс.)
  
  Я беру кришталевий келих і наповнюю його наполовину. Роблю ковток. Напій цілком пристойний. Потім поправляюсь. Він досить гарний. "Пристойний" не означає якісний. Це означає лише протилежність непристойного, тобто не непристойний. Будь-хто, хто займається наукою слюсарної справи, знає, що точність - це все. Похибка в одну тисячну міліметра при натисканні на ключ зробить його непотрібним — за винятком того, що він може утримувати хитку ніжку стола.
  
  Я підходжу до передньої спальні, тихо відкриваю двері. Я зазираю всередину і бачу всі дитячі іграшки. І ліжко в кутку.
  
  Діти можуть утруднити відвідування. Прокидається в будь-який час доби і кричить, вимагаючи уваги.
  
  Я повернуся в цю кімнату, але поки я повертаюся в ванну поруч зі спальнею Керрі.
  
  На прилавку лежить губна помада, яка описує себе як Passion Rouge. Я використовую її, щоб підписати свою візитну картку, сторінку з Daily Herald.
  
  Цікаво, що про це думає поліція. Якщо вони будуть старанними, а вони, певно, так і є, вони розглянуть статті на сторінці з підписом, рекламу на звороті, хто редактори, хто видавець. ...
  
  Чи думають вони про щось більше? Чи думають вони про сторінці 3, випуск від 17 лютого?
  
  3
  
  2/17
  
  Я підозрюю — ні, я знаю— що це не так.
  
  Де мені залишити газету? Цікаво.
  
  Я вирішую, без всякого уяви: знову ящик з білизною. Я впевнена, що це призводить до сліз. Потім газета вилітає у мене з голови, і, оглядаючи затишну ванну, я фантазую про іншому результаті для Керрі Ноель.
  
  Я згадую знамениту сцену вбивства у фільмі "Психо". Жертва приймає душ, коли вбивця прослизає в ванну, високо тримаючи ніж, яким він планує зарізати її. Напруга нестерпно ...
  
  Я уявляю собі варіант. Я взагалі не залишаю підписану газету і ускользаю в темряву, як і планував.
  
  Ні, я стою у ванні, ховаючись за задернутой фіранкою для душу. Там я чекаю, коли сонна Керрі увійде всередину, щоб почати свою ранкову рутину ... і зробити це миле личко ще красивіше.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  21
  
  він прокинувся на світанку.
  
  Якийсь шум з вулиці порушив її сон.
  
  Зиркнув на годинник біля ліжка. Чорт, майже 5 ранку.
  
  Після вчорашньої таблетки Керрі Ноель зітхнула. Якщо я зараз засну, у мене ще буде годину і двадцять хвилин.
  
  Втупившись у стелю.
  
  Якщо я засну зараз, у мене все ще буде одна година і вісімнадцять хвилин.
  
  Ноель вхопила довгу подушку, яку обіймала, коли спала, і перекинувся на лівий бік.
  
  Вона ахнула і відскочила назад.
  
  На неї дивилися очі ляльки мадам Александер - теж на боці.
  
  Хоча ніхто не може заперечити художність цих робіт, вони просто страшенно лякають, коли знаходяться в дванадцяти сантиметрах від твого обличчя, і ти не пам'ятаєш, як поклав їх на сусідню подушку, коли лягав спати опівночі.
  
  Не міг не подумати: два келихи вина і снодійне перед сном (знаю, знаю, недобре).
  
  Повинно бути, вона збирала якісь іграшки і принесла їх сюди, не подумавши.
  
  Ноель стиснула губи. Ранковий рот - як ніби вона наїлася піску, що вона насправді одного разу і зробила, на суперечку з симпатичним хлопцем-старшокласником.
  
  Вона потягнулася за пляшкою води "Фіджі", що стояла на нічному столику.
  
  Не там.
  
  Вона озирнулась. Зачекайте. Він був на лівому прикроватном столику — найдальшому від тієї сторони, на якій вона спала. Чому вона залишила його там?
  
  Келих був повний, значить, вона не зробила ні ковтка посеред ночі, а потім поставила його на стіл після того, як ворочалася з боку на бік.
  
  Ноель випросталась і вибралася з ліжка. Вона підібрала з підлоги пару джинсів, які зняла минулої ночі, і толстовку, які лежали на маленькому стільчику часів королеви Анни, який фактично був її ящиком для одягу.
  
  Вона знову ахнула.
  
  Під толстовкою, розкладеної на сидіння стільця, був бюстгальтер. Він був рожевим і прикрашений крихітними вишитими червоними трояндочками.
  
  Це було те плаття, яке вона не носила вже багато років — тепер воно було занадто маленьким. У неї не було б причин викопувати його звідти, де він провів свої дні разом з іншою облягає одягом: у зав'язаному пакеті на дні її шафи.
  
  Лялька, вода, бюстгальтер ...
  
  Якого біса ти наробила, дівчинко?
  
  Більше ніяких дуетів алкоголю та фармацевтики. Крапка.
  
  Можливо, вона ходила у сні. Таке справді траплялося. Вона прочитала статтю в Times про це явище. Дійсно, в основному страждали підлітки і діти. Але іноді цей стан дійсно виникало у дорослих.
  
  Лунатизм ...
  
  Або гуляти з шардоне.
  
  Вона повернулася туди, де був її телефон — чи повинен був бути: на підлозі, підключений до мережі і заряджається, під тумбочкою.
  
  Немає. Не там.
  
  Ймовірно, вона штовхнула айфон під столом або ліжком після того, як зняла джинси.
  
  Що ж, дивись.
  
  Я не можу.
  
  Глибокий вдих. Дитячі страхи, побиті фрази про страховисько під ліжком.
  
  Дістань. Цей. Рис. Телефон.
  
  Швидко опускається на коліна, щиро сподіваючись, що зі світу запорошених зайчиків вискочить жилава рука і зімкнеться навколо її зап'ястя.
  
  Ніхто, ніяка тварюка — не атакувала.
  
  Але телефону теж не було.
  
  Вона підійшла до дверей, що вели у вітальню. Ноель завмерла.
  
  Зітхання. Телефон стирчав з піску на дні її акваріума, стоячи вертикально. Риби кружляли навколо нього, як мавпи, які вивчають моноліт в "2001: Космічна одіссея".
  
  Серце шалено калатало, піт виступив на лобі, вона нахилилася вперед. На кавовому столику перед бежевим диваном, зверненим до акваріуму, стояв келих, в якому, схоже, залишалися залишки червоного вина.
  
  Керрі Ноель не пила червоне вино. Проблема з головним болем.
  
  А навіть якби й знала, вона б не скористалася цим склянкою, "Уотерфордом" своєї матері, який був захований в буфеті під кількома шарами скатертин і серветок, такий же недоступний, як бюстгальтер 32B.
  
  І тут вона зрозуміла.
  
  Він був тут!
  
  Історія в новинах!
  
  Якийсь чоловік тільки що проник у квартиру у Верхньому Вест-Сайді. Якийсь псих, який називає себе Слюсарем. Він міг проникнути навіть через найскладніші системи безпеки — навіть, мабуть, через дорогий засув вищої моделі, який встановила Ноель.
  
  Вона взула кросівки "Найк" і рушила по коридору.
  
  Але вона різко зупинилася, почувши цей звук.
  
  Що? ... Що це?
  
  Вона схилила голову набік і различила слабкі звуки, що доносилися з другої спальні.
  
  Це була "Колискова" Брамса, і мелодія лунала з мобіля над дитячим ліжечком.
  
  Колискова і спокійної ночі,
  
  Ти - радість своєї матері,
  
  Сяючі ангели поруч
  
  Моя дорога, залишся.
  
  Сучий син, подумала вона. Тепер більше сердитий, ніж переляканий. Вона побігла на кухню за зброєю і втупилася на стільницю.
  
  Там був тримач для обробного ножа.
  
  Всі ножі зникли.
  
  Поглянувши на другу спальню, вона помітила, що двері відкриті — вона була закрита, коли вона лягала спати. Це вона виразно пам'ятала.
  
  Господи, тепер він був там, з ножами!
  
  Саме тоді вона згадала про ящику з інструментами, який лежав на дні шафи у ванній. Ножів всередині не було, але був молоток. Це було єдине зброю, яке прийшло їй в голову, так що воно могло підійти. Вона повернулась і швидко увійшла у ванну, закривши і замкнувши двері.
  
  Розмірковуючи: "Багато від цього буде толку". Якщо він впорається з засувом за чотириста п'ятдесят доларів, як довго замок з ручкою зможе його утримувати?
  
  Відчинивши дверцята шафи і опустившись на коліна, щоб поритися в пошуках набору інструментів, вона зупинилася і підняла очі.
  
  Фіранка в душі, яку вона залишила відкритою минулої ночі, була закриті.
  
  М'яка і тепла твоя постіль,
  
  Закрий очі, опусти голову ...
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  22
  
  Амелія Сакс закінчила огляд місця злочину, квартири 4С, 501 Східна 97-я вулиця.
  
  Вона закінчила будівництво будівлі Bechtel, проклала Слюсареві маршрути входу і виходу в будинок Кері Ноель та тільки що закінчила саму квартиру.
  
  Одягнена в білий комбінезон Tyvek та інше стандартне спорядження для роботи на місці злочину, вона винесла в коридор дюжину паперових і пластикових пакетів і передала їх спеціалісту по збору доказів — молодої талановитої латиноамериканці, яку Сакс хотіла найняти для регулярної роботи з нею і Раймом — план, відкладений тепер, коли її чоловіка без суду і слідства звільнили.
  
  Вона спробувала придушити гнів, який відчувала через дурниці начальства. Ні, це було занадто м'яко. Їх ідіотизм.
  
  Цього вона була не в змозі зробити.
  
  Політика ...
  
  "Жахливо", - сказала Соня Монтес з похмурим обличчям, дивлячись на великий пластиковий пакет, у якому лежав дитячий мобіль з ангелятами. Вдома у неї були діти чотирьох і шести років.
  
  "Зроби КОК і занур їх в автобус".
  
  "Звичайно, детектив". Вона поклала пакети, з яких звисали картки про ланцюжку поставок, у велику пластикову кошик і попрямувала до ліфта.
  
  Сакс провела в квартирі ще п'ятнадцять хвилин, потім теж вийшла і спустилася на перший поверх. Вийшовши на вулицю, вона помітила велику юрбу, що спостерігала за діями поліції.
  
  Репортери теж. Як завжди, преса була поруч і ... натискала.
  
  "Це той самий Слюсар?" - крикнув один з них.
  
  “ Детектив Сакс! - покликав я.
  
  - Тут теж була сторінка “Дейлі Геральд "?
  
  Вона нічого не сказала і почала знімати комбінезон.
  
  Рон Підійшов Пуласкі. Молодий офіцер, провів рукою по своїм коротким світлим волоссям і розсіяно помацав шрам на лобі. Багато років тому він отримав травму голови на роботі, і це був довгий шлях до повного одужання.
  
  "Відстій щодо Лінкольна".
  
  “Ага. Є успіхи зі слюсарними майстернями?"
  
  “ Ні, просто всі вони були вражені майстерністю злочинця.
  
  Сакс усміхнулася. “ Марно.
  
  "Ні".
  
  Вона глянула на вітрину, яка, мабуть, належала Ноель. “ Він пив її вино. Точно так само, як їв печиво Аннабель Талезе. Сидить на дивані, поклавши ноги на її кавовий столик."
  
  “ П'є? Пуласкі насупився. “Він обережний з фрикційними виступами. Але недбалий з ДНК?"
  
  “ Може бути. Може, і немає. Подивимося.
  
  “Брат. Що це за хлопець?" Він на мить замислився. “Я думаю, він хизується. Вторгнення в будинок, сидить там і жбурляє вторгнення в обличчя жертвам ".
  
  "Кидали це і нам в обличчя". Сакс і раніше вела справи про серійних злочинців. Нарцисизм був ключовим компонентом їх особистості. Вони вірили, що вони особливі, вони могли грати роль Бога.
  
  Її погляд ковзнув до репортерів.
  
  Вона випадково кинула погляд за спину натовпу і помітила сірий "Кадилак", один із самих нових. Він був зупинений на смузі руху, що не було дивним, оскільки були й інші цікаві водії, уповільнювали хід або останавливавшиеся, коли вони або їх пасажири спостерігали за діями поліції. Враховуючи темні вікна, вона не була впевнена на сто відсотків, але виявилося, що водій — у темних окулярах і чорному капелюсі знімав її на відео або фотографував. У той час як інші в натовпі знімали швидку допомогу, фургон з місця злочину, поліцейські машини і техніків в білих халатах, його телефон був спрямований прямо на неї. Вона знала, що нерідко злочинець повертається на місце злочину під час розслідування. Іноді це робилося для того, щоб дізнатися, що виявили копи. В інших випадках - щоб насолодитися роботою своїх рук.
  
  Нарцисизм ...
  
  Коли він, здавалося, раптово усвідомив, що вона спостерігає за ним, він поклав трубку, включив передачу і помчав далі. Сакс вийшла на вулицю, але встигла розгледіти тільки штат Нью — Йорк, а не номер, перш ніж він зник за рогом.
  
  "Що-небудь?" Запитав Пуласкі.
  
  “ Сірий Кедді. Нами зацікавилися більше, ніж мені б хотілося.
  
  - Ви думаєте, наш злочинець їздить на Кадилаку?
  
  “Чому б і ні? За словами Бенні Моргенштерна, слюсарну справу - це просто хобі. Хто знає, чим він заробляє на життя? Ти знайшов тут що-небудь?"
  
  Пуласкі сказав: “Ми поговорили з парою десятків сусідів, бізнесменів, транспортування. Ніхто нічого не бачив".
  
  Він і півдюжини з місцевих поліцейських ділянок перевірили шляхи відходу, якими міг скористатися Слюсар. Виявилося, що він розбив вікно в задній частині будівлі і кинувся в провулок, щоб врятуватися. Той факт, що він не скористався ні парадним входом, ні службової дверима, означав, що він пішов всього декількома хвилинами раніше — присутність поліції здивувало б його.
  
  “ Камери стеження?
  
  "Жоден з них не працює".
  
  Половина камер, які можна побачити в магазинах і на вулиці, є підробленими або не підключені. Запис відео з камер спостереження - трудомістка і складна робота. А камери і коробки можуть коштувати дорого.
  
  "Те, про що ми говорили раніше," прошепотіла вона. “ Ти не проти допомогти?
  
  "Абсолютно вірно, Амелія".
  
  “ Четвертий поверх. Східна сходи. Сакс кивнула в бік "Ноель". - Тоді будівля “Бектел". Головний вестибюль.
  
  “ Зрозумів. "Молодий офіцер пішов.
  
  Вона ще раз пошукала очима сірий "кадилак". Ніяких ознак його присутності. Сакс підійшла до свого "Торіно", з якого дістала темно-синю спортивну куртку й одягла її поверх чорного светра. На ній також були чорні джинси і черевики. Потім вона підійшла до найближчого синьо-білому автомобілю і сіла на заднє сидіння.
  
  "Як у тебе справи?" Сакс запитала Керрі Ноель.
  
  "Добре, я вважаю". Жінка повернула телефон Сакс і подякувала за те, що вона ним скористалася. Її власний, який Сакс витягла з акваріума, буде використаний в якості речового доказу на той випадок, якщо Слюсар доторкався до нього без рукавичок.
  
  Ноель сказала: “Я повинна запитати. Як ти добрався сюди так швидко? Мої сусіди чули, як я кликала на допомогу, і вони сказали, що ти був внизу через кілька секунд. Як, чорт візьми, це сталося?"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  23
  
  Яв повній Римі.
  
  Це була відповідь на питання Керрі Ноель.
  
  "У нас були припущення, що Слюсар міг мати якесь відношення до вашого кварталу".
  
  Сакс залишила це без уваги і не поділилася тим, що в якості свого останнього дії криміналіста, перед звільненням, Райм розглянув зібрані до теперішнього часу докази: засіб для миття посуду, уламки старого фарфорового ізолятора, цегляну пил. Потім він склав доповідну записку, яку Сакс — його "спеціальний посланник" — взяла з собою в центр, щоб передати особисто Лона Селлитто, оскільки електронною поштою не можна було довіряти. Інструкції полягали в тому, щоб лейтенант відправив патрульних у Північний Мідтаун, в будинку 19, 20, 23, 24 і 28, на пошуки демонстраційного майданчика, що включає стара будівля з червоної цегли. Ці поліцейські ділянки межували з Центральним парком, який Райм вибрав в якості координаційного центру через засоби для миття посуду, використаного при чищенні воріт парку.
  
  Рано вранці, о 4:30 ранку, Селлитто отримав повідомлення про можливе місцезнаходження. Відповів патрульний, повідомивши лейтенантові, що його ділянка включає будівлю Bechtel з червоної цегли на Східній 97-ій вулиці, наполовину знесена і очікує нового забудовника, оскільки існуюче збанкрутувало. Вони знали про це будівлі, тому що воно було місцем поширення наркотиків, і час від часу затримували торговців. Спритний офіцер прислав фотографії цього та навколишніх будівель.
  
  Селлитто, в свою чергу, переслав їх Сакс, не вплутуючи Райма в цю ланцюжок, хоча в досвітні годинники вона, звичайно ж, поділилася всім зі своїм чоловіком.
  
  "Він не живе в цьому місці", - сказав Райм, лежачи в ліжку. "І якщо немає активної демонстрації, він там не працює".
  
  “ Що означає, що він міг використовувати його для спостереження. Сакс вказала на одну з фотографій — квартири за адресою 501 Східна 97-я. "Службова двері прямо навпроти одного з вікон".
  
  "Спускайся туди зараз же".
  
  Двадцять хвилин потому вона зупинилася перед будівлею "Бектел", де зустріла Рона Пуласкі і двох гравців "синьо-білих". Вони всього лише зібралися разом, щоб виробити план дій, коли надійшов дзвінок з Диспетчерської з повідомленням про злом у тому самому приміщенні, на яке вона дивилася.
  
  Вона, Пуласкі і поліцейські відреагували, перекривши виходи і поспішивши нагору, де в квартирі сусідів сиділа істерична Керрі Ноель. Пуласкі супроводив її вниз, і вона чекала на задньому сидінні патрульної машини, поки Сакс та ECTS обходили майданчик.
  
  Жінка описала злом, ідентичний злому Аннабель Талезе. Вона поняття не мала, коли підозрюваний пішов.
  
  Сакс задала Ноель ті ж питання, що і Талезе, — про переслідувачів, колишніх, про всіх, хто міг бажати їй зла.
  
  Сакс підозрювала, що відповіді теж будуть такими ж: Ноель не могла згадати нікого, у кого був би мотив завдавати їй шкоди, погрожувати або втручатися в її будинок. Це підтверджувало теорію про те, що вторгнення, швидше за все, були випадковими, хоча його мета залишалася загадкою.
  
  "Це було так жахливо", - прошепотіла Марія. “Моя робота - продавати колекційні іграшки. Він поклав ляльку в ліжко поруч зі мною. І він включив цей мобільний телефон, знаєте, над дитячим ліжечком? "Колискова" Брамса."Я ніколи більше не зможу почути цю музику". Ноель порилася в сумочці в пошуках серветки і промокнула очі. Вона відкрила пляшечку з якимось ліками і проковтнула дві таблетки, проковтнувши їх всухом'ятку.
  
  В тридцяти метрах від них спеціаліст по збору доказів Соня Монтес зняла комбінезон Тайвек. Знявши кокон, вона виявила дивовижну жінку зі смаглявим кольором обличчя, яскраво-рожевою помадою і блакитними тінями для повік. На ній були смугаста чорно-червона блузка і бордові штани на блискавці збоку. Вона зловила погляд Сакс і підняла великий палець. Це означає, що докази були в автобусі криміналістів, всі картки ланцюжка поставок були заповнені.
  
  Сакс помітила під'їжджала машину. Вона була приблизно того ж кольору, що і "Кадилак", і спочатку вона напружилася, але потім помітила, що це була інша марка. За кермом сиділа жінка. Вона поговорила з офіцером у формі, і він підвів її до тротуару. Вона припаркувалася і вийшла. Схоже, сестра Ноель.
  
  Ноель запитала: “Нічого, якщо я зараз піду? Я не хочу перебувати де-небудь поблизу".
  
  Сакс згадала слова Аннабель Тейлз.
  
  Він вкрав мій будинок. Я так любила його, а він забрав його в мене. ...
  
  “Звичайно. Я подзвоню, якщо у мене виникнуть ще питання. І якщо згадаєш що-небудь ще, дай мені знати". Вони обмінялися візитками.
  
  І тут вона почула чоловічий голос. “ Детектив Сакс.
  
  Вона обернулася і побачила що йде до неї коммандера Алонсо Родрігеса. Його темні очі, близько посаджені на круглій лисіючій голові, розглядали докази на задньому сидінні автобуса CS. З ним був стрункий чоловік — теж лисіючий — в гарному костюмі. Сакс знала його. Абрахам Поттер. У нього була якась робота в офісі мера, можливо, помічником. Він виглядав владним, але вона підозрювала, що він не володів особливою владою і, ймовірно, був досвідченим ябедником.
  
  Знімальні групи знімали їх шлях. Родрігес, здавалося, більш ніж усвідомлював це.
  
  З фальшивою посмішкою під своїми дивними рідкими вусами він сказав: “Я знаю, що на зборах були невеликі тертя. Я просто хотів сказати одну річ".
  
  "Добре".
  
  "Коли інформація надходить зверху, з цим мало що можна вдіяти".
  
  “ Я можу вам чимось допомогти, командер?
  
  Він прочистив горло. “Детектив, є офіцер криміналістичної лабораторії в Квінсі. Він очікує, що ці докази, — кивок у бік картонних коробок, — будуть зареєстровані протягом тридцяти хвилин з належним оформленням всіх карток ланцюжка поставок.
  
  "Прийнято до відома".
  
  "Ти знаєш, які будуть наслідки, якщо цього не відбудеться".
  
  Вона не відповіла.
  
  “ Ви передали всі зібрані вами докази фахівцям по збору доказів. Кивок у бік автобуса.
  
  "Так", - холодно відповіла вона.
  
  Потім на лунообразном особі Родрігеса, розділеному навпіл кермом, з'явилося щось подібне до посмішки. Він попрямував до її машині. “ Але перш ніж ти підеш, потіш мене. "І він скрюченим пальцем запросив її слідувати за собою.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  24
  
  At 5:04 ранку, коли Керрі Ноель мирно посапывала в сусідній кімнаті, я включив підвісний мобільний телефон у кімнаті, де вона зберігала дитячі іграшки, які продавала онлайн.
  
  Я почула виття поліцейської сирени і, виглянувши у вікно, побачила кілька патрульних машин і машин без розпізнавальних знаків, якими управляли копи в штатському, що під'їжджають до багатоквартирним будинкам Bechtel і Керрі.
  
  Я знову подумав про 2019 році. Катастрофа.
  
  І мої долоні у дорогих прозорих хірургічних рукавичках почали потіти. Моє серце шалено забилося.
  
  Потім до кварталу, де стояла будівля Bechtel, стали спускатися інші поліцейські. Вони озиралися по сторонах.
  
  Шукаєш мене?
  
  Неможливо.
  
  А може, й ні.
  
  Чим більше я думав про це, тим більше вірив, що це не було випадковістю.
  
  Ті, хто займається виготовленням замків, не вірять у прикмети. Слюсарну справу - це наука, це механіка, це фізика. Штифти відходять, тому що ми змушуємо їх відступати. Третій раз — або тридцятий - чарівний тільки тому, що саме в цей раз ми домоглися правильного поєднання напруги і розгрібання.
  
  Потім, з виттям сирени, я почув, як Керрі заворушилася в своїй спальні.
  
  Геть!
  
  Я взяла всі ножі з обробної дошки, сунула один у свою сумку разом з трусиками, які взяла раніше, а решту сховала в морозилку. Це уповільнило б її, тому що вона подумала б, що я озброєний — якщо б я взяв лише один, вона могла б не помітити.
  
  Потім виглянув з-за вхідних дверей Керрі. Хол був порожній, і я пішов. На цей раз не замикаючи повторно систему безпеки 85. Немає часу на драматичні викрутаси.
  
  Я не міг вийти через парадні двері на вулицю, тому вибрався через заднє вікно. Розбити вікно, щоб втекти, все одно що зламати замок. Але я втішаю себе думкою, що вона була замальовано фарбою; там не було замка, який можна було б зламати. Вилазячи, я подумав, що, ймовірно, пролив доказ, але, на щастя, на землі поруч зі сміттєвими мішками лежав шланг. Я направив сопло туди, де приземлився, і включив струмінь на повну потужність. Волосся і ДНК, які у мене могли б залишитися, скоро опиняться в зливової каналізації.
  
  Тепер, через годину, я перебуваю на багатолюдній 97-ій вулиці разом з зацікавленими глядачами та пресою.
  
  Я розумію, що був прав; це не збіг. Висока рудоволоса детектив - на стегні у неї золотий значок — розмовляє з молодим світловолосим офіцером у формі. Він називає її Амелієй, а він - Рон, і вона називає Керрі Ноель по імені.
  
  Насправді, ось вона, боязка, як мишка, на задньому сидінні патрульної машини.
  
  Як, чорт візьми ?..
  
  Я точно знаю, що Керрі їм не дзвонила; коли вони приїхали, вона ще була Сплячою Красунею, а її телефон потонув в акваріумі.
  
  Ніхто не міг бачити, як я проник у квартиру, інакше вони викликали б поліцію набагато раніше.
  
  Якимось чином вони здогадалися, що я націлився на неї.
  
  Я обмірковую це.
  
  З'ясувати, що саме я напав на Керрі, було неможливо; тільки я знав, що у мене був запланований візит до неї. Але що не неможливо, так це те, що вони вирішили, що я полюю за кимось в цьому районі. Немає. У цьому кварталі.
  
  Повинно бути, це воно. Амелія вказує на когось в одному з скафандрів космонавта, а потім на будівлю Bechtel. І він або вона починає огортати фасад поліцейською стрічкою.
  
  Звичайно!
  
  Я дивлюся на свої ноги.
  
  Мої зрадницькі туфлі.
  
  Під час одного з попередніх візитів сюди я підібрав трохи бруду або ще чогось підозрілого і відстежив це до будинку Аннабель Талезе. Поліція відстежила це до будівлі Bechtel. Мені це здається неймовірним, але тоді для непрофесіонала вибір точки безпеки — або, якщо вже на те пішло, будь-якого міцного засува — було б схоже на чаклунство.
  
  Я викликаю Google. Досить "місця злочину", і "Амелії", і "поліції Нью-Йорка", і я буквально завалений посиланнями на Амелію Сакс, заслуженого детектива, дочка заслуженого патрульного офіцера, одружена заслуженим колишнім детективом, а нині консультантом Лінкольном Раймом.
  
  Їх спеціальність - судова експертиза.
  
  Я в люті на себе. Що, якщо цей Райм і його дружина зробили висновок раніше і послали сюди поліцейських тоді, коли я сидів навпочіпки в сирому вестибюлі будівлі Bechtel, очікуючи можливості почати свій візит?
  
  Щоб перейти до питання про "наміри", не знадобилося б багато часу. Як тільки поліцейські виявлять інструменти — мою шапочку для панчіх, яка опускається, перетворюючись в маску, яка закриває все обличчя, третю сторінку Daily Herald і, звичайно, ножа, яким би законним технічно це не було, — я буду на шляху до в'язниці.
  
  Що було б для мене справжнім пеклом.
  
  У мене тремтять руки.
  
  І це умова, з яким не може змиритися жоден зломщик.
  
  Отже, в перспективі взуття на простий шкіряній підошві.
  
  Амелія проводить якийсь час, розмовляючи з Керрі Ноель на задньому сидінні машини. Я можу уявити обмін репліками, коли кожна з них намагається відповісти на питання "чому я".
  
  Я заспокоююсь і зосереджуюсь на ситуації. Після того, як Керрі — все ще гарненька, але бліда і з розпатланим волоссям — їде на своїй машині, я придвигаюсь ближче до Амелії. Я хочу дізнатися більше про своїх переслідувачів. Перебувати тут ризиковано, хоча, здається, ніхто не звертає на мене уваги. Сонцезахисні окуляри — а ранок насправді сонячне — і піднятий комір моєї розкішної шкіряної куртки. На голові я змінив кепку для панчіх на звичайну бейсболку Mets. Я ніколи не був на цій грі ні команди, ні який-небудь інший. Мій батько, як мені випадково прийшло в голову, був надто зайнятий, щоб запрошувати мене на які-небудь розваги, особливо звичайні. Це, однак, було найменшим з його гріхів, і справа в тому, що я б все одно зненавиділа його суспільство.
  
  Я помічаю деяку напруженість між Амелієй і чоловіком, який володіє самовдоволенням людини, наділеного владою. Я думаю, він капітан поліції або якесь інше начальство. Повний чоловік хизується самовдоволеними вусами у вигляді керма. Можливо, він уявляє себе бельгійським детективом Пуаро з "Агати Крісті". Він чорнявий. Латиноамериканець, наскільки я розумію. Або, можливо, Середземноморський.
  
  Є ще один чоловік у костюмі, худий і лисий, і він стоїть поруч, спостерігаючи безпристрасним поглядом.
  
  Перепалка між ними не є повноцінним суперечкою, але він щось втовкмачує їй, голосніше, ніж потрібно, в результаті чого преса поблизу продовжує знімати.
  
  Пуаро нагадує мені мого батька.
  
  У мене склалося враження, що політика поліцейського управління має більше значення, ніж мистецтво розкриття злочинів.
  
  Спір, мабуть, йде про докази, які вона зібрала.
  
  Він йде на старій машині, Ford Torino. Це її. Я тільки що бачив, як вона дістала з неї жакет і натягнула його на свою привабливу фігуру. Пуаро каже: "Але перш ніж ви підете, потіште мене". Він поблажливим жестом запрошує її слідувати за собою.
  
  Худий чоловік приєднується до них, і спалах сонячного світла відбивається від його гладкого черепа.
  
  Пуаро заглядає в салон автомобіля, як регулювальник, що сподівається виявити травичку або відкрите пиво. Потім він вказує на багажник.
  
  Уперши руки в стегна, вона уважно розглядає її.
  
  Все більше відеокамер поглинають сцену. Яка іронія долі: я бачу знімальну групу з WMG — каналу Whittakeроку Media Group — частини імперії, яка випускає Daily Herald.
  
  На мить між Амелієй і Пуаро виникає протистояння. Здається, що його поблажливий штурхан у бік її валізи виявляється майже непосильним для Амелії. Вона на кілька дюймів вище його, і вона нахиляється ближче, свердлячи його поглядом. Він не поступається ні на дюйм.
  
  Через мить вона дістає ключі з кишені своїх чорних джинсів. В ті часи, в 60—е, більшість автомобілів оснащувалося двома різними ключами: один від замка запалювання, інший від дверей і багажника. Причина цього багато обговорювалася, і у мене немає відповіді на цю загадку.
  
  Амелія відкриває багажник. Пуаро заглядає всередину і не бачить того, що сподівався побачити.
  
  Вона зачинив кришку і підходить до передньої частини машини, дістає телефон і робить дзвінок. Пуаро залишається поблизу, спостерігаючи за нею, схрестивши руки на грудях, як директор школи перед старшокласником, можливо, винних у проступок.
  
  Не звертаючи уваги на чоловіка, Амелія закінчує розмову, потім сідає в низьку машину. Потужний двигун різко заводиться, і вона вливається в потік машин.
  
  Пуаро дивиться їй услід, а потім йде з самовдоволеним і розчарованим виразом обличчя, ніби він хотів викрити її в "ні-ні". Лисий поруч з ним зараз розмовляє по мобільному.
  
  Бельгійський детектив ігнорує питання преси, деякі з яких запитують знову — майже вимогливо, чи це було роботою Слюсаря і вбив кого-небудь на цей раз.
  
  По правді кажучи, мої думки все ще про Амелії. Я розумію, що вона заміжня, але це не заважає мені представляти її одну в ліжку, коли вона спить у футболці і боксерів, на боці, поклавши довгу подушку або згорнутий пухову ковдру між своїх струнких ніг. На відео, прокручивающемся в моїй голові, я перебуваю в кімнаті, всього в декількох футах від неї, дивлюся вниз, насолоджуючись тим, що бачу, рот злегка відкритий, коліна підтягнуті і — що особливо яскраво — її руде волосся розметались по подушці, вигнуті і блискучі, як розправлені крила яструба.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  25
  
  Щовона тут робить? Лінкольн Райм задумався.
  
  Амелія Сакс входила в міський будинок Райма. Очевидно, враховуючи час, вона повинна була прийти прямо сюди з місця події на Східній 97-й. Райм був здивований. Він думав, що вона відправиться прямо в Квінс, щоб проконтролювати обробку доказів у головній лабораторії, згідно з розпорядженням Вілліса і Родрігеса — і, в кінцевому рахунку, мера. Вона повинна бути в їх лабораторії; команді потрібно було діяти швидко. Слюсар був розумний і обережний, але одного разу він оступився, привівши їх до своєї наступної жертві. Можливо, він знову припустився помилки, на цей раз направивши їх до себе додому або в офіс, або розкривши свою особистість.
  
  Було дивно спостерігати, як вона входить без картонних коробок з доказами. Можливо, вона прийшла сюди, щоб забрати деякі речі, які їй були потрібні, перш ніж відправитися в Квінс. Незважаючи на те, що лабораторія Райма була невеликою частиною основного підрозділу поліції Нью-Йорка, його робота була краще профінансована на квадратний фут і мала більш нове, а в деяких випадках і більш складне устаткування. Якби вона взяла що—небудь - гаразд, вона могла б впоратися сама, — але, чорт візьми, місто збирався заплатити за транспортування і повторне калібрування. І він хотів би отримати квитанцію.
  
  “ З Керрі все в порядку, - сказала Сакс.
  
  "Хто?"
  
  “Жертва. Керрі Ноель".
  
  Він знав, що з нею все в порядку. Він чув.
  
  Не має відношення до справи.
  
  "Але цей випадок був більш тривожним".
  
  "Яким чином?"
  
  “Він переніс всі її ножі - сховав їх. І замкнув її телефон в акваріумі ".
  
  Райм обдумав слова дружини. “Він не хотів, щоб у неї був спосіб спілкування, і не хотів, щоб у неї була зброя. Тому що на цей раз він збирався напасти на неї ".
  
  "Саме так я й думаю".
  
  - Чому він цього не зробив? - Запитав Райм.
  
  “Може бути, він почув, що ми там. Один з біло-блакитних включив сирену, щоб зрушити машину з місця. Він почув це, побачив нас і швидко вийшов ".
  
  “ Невже сирена? Райм скривився. “ Принаймні, якщо це так, Сакс, я вважаю, ми врятували її.
  
  Вона кивнула.
  
  “ Він залишив газету? - запитав я.
  
  “ Він так і зробив. Знову в ящику з її нижньою білизною. Та ж сторінка. Те ж повідомлення — губною помадою.
  
  “Що, чорт візьми, це значить? Я голосую за неправильне напрям".
  
  А потім нагадав, що його голос ні за чим не буде враховуватися в ході розслідування.
  
  Пролунав дзвінок у двері, і Райм з Сакс подивилися на монітор системи безпеки. Тому теж почув і з'явився в коридорі, як завжди, охайний і підтягнутий. Темні брюки і синя сорочка, синьо-фіолетовий краватка в квіточку. "Дайте відповідь?" запитав він, зазначивши, що вони продовжували дивитися на монітор і самі не відкрили двері.
  
  Чоловік був великим засмаглим чоловіком з поголеною або природно лисою головою. Через мить він підняв золотий значок поліції Нью-Йорка.
  
  Сакс і Райм перезирнулися. - Я його не знаю, - відповіла вона.
  
  Райм натиснув кнопку внутрішнього зв'язку на підлокітнику свого крісла.
  
  "Тобі допомогти?"
  
  “ Капітан Райм? - запитав я.
  
  “ Абсолютно вірно, детектив.
  
  "У тебе є хвилинка?"
  
  Пауза. "Звичайно". Кивок Того, який підійшов до дверей і відчинив її.
  
  За мить чоловік з широкими плечима і красивим задумливим обличчям з'явився у вітальні, дивлячись повз Райма і Сакс, яка відійшла і набрала щось на своєму телефоні. Він сказав: "Що ж, це вражає".
  
  Він мав на увазі лабораторію.
  
  Райм знав. Коментувати нічого.
  
  Великий чоловік повернувся і кивнув Сакс і Райму. Вона прибрала телефон і зосередилася на відвідувача.
  
  “ Детектив. Погляд на Сакс. Потім знову до Райму: “ Це не займе багато часу, капітан. Я Річард Бофорт, Один-Один-Два. Я розслідую справу Буряка."
  
  Ми, присяжні, визнаємо підсудного невинним ...
  
  “ Невже? Райм нагадав собі, що потрібно стримувати нетерпіння і гнів.
  
  “Так, сер. Я зв'язуюся з усіма, хто бере участь в судовому процесі, і збираю файли зі всієї наявної у них документацією по цій справі. Скалка в дупі, я знаю. Для мене теж. У вас тут що-небудь є? Звіти про докази, що-небудь в цьому роді? Копії підійдуть. Оригінали можете залишити собі."
  
  “ Посмертно, хм? Райм під'їхав ближче до Бофорту, який височів над ним. Різниця в зрості була однією з особливостей його стану, до якої було так важко звикнути: він завжди був нижче оточуючих. Особистість Райма була сильною - якщо не владною, — і те, що на нього дивилися зверху вниз, було ударом. Однак, як не дивно, з роками він прийшов до розуміння, що насправді у нього більше влади в кріслі; ті, хто розмовляв або сперечався з ним, опускали голови, що було, в деякому сенсі, актом підпорядкування.
  
  “Чесно кажучи, я не знаю, що у них на розумі, сер. Мені просто сказали зібрати будь-яку документацію".
  
  "Я думаю, ми розповіли прокурору все". Він подивився на Сакс, яка кивнула. Потім Райм сказав: “Але є деякі схеми доказів, які ми склали, блок-схеми, ви знаєте. Це вторинний матеріал. Хотіли б вони цього?"
  
  “Я думаю, вони б так і зробили. Це скануючий електронний мікроскоп?" Він підійшов до скляної перегородки. “І хроматограф. В таунхаусі на Сентрал-Парк-Вест. Будь я проклятий".
  
  Райм продовжив: “Це цифрові фотографії графіків. От такі". Райм вказав, і Бофорт подивився на дошки на мольбертах. Одне стосувалося справи Слюсаря, інші — справи Буряка і Грегориоса - вбивства, вчиненого бездомним. Там були фотографії закривавленого тіла з місця злочину. Вони були відвертими, яскравими і категоричними. Бофорт ніяк не відреагував.
  
  - Флешка або щось в цьому роді? - запитав він.
  
  "Звичайно". Він підкотився до комп'ютера, наказав йому викликати файл Буряка. Він перегорнув, щоб знайти графіки в форматі JPG, і, після того як Сакс вставила чисту флешку в роз'єм USB, скопіювала файли і вставила їх. Вона простягнула флешку Бофорту.
  
  "Спасибі, капітан, детектив ..." Він поклав маленький прямокутник в кишеню. "Ціную це". Він зібрався йти, потім зупинився. "Я жалкую про те, що сталося".
  
  "Гінденбург"? Друга світова війна? Велика рецесія? Райм взяв себе в руки і сказав: "Спасибі".
  
  “Вони не питали мене, але я б сказав їм, що це погана ідея. Ти нам потрібен, так говорять багато на лінії. Начальство теж ".
  
  "Будьте обережні, детектив," сказав Райм.
  
  "Ти теж".
  
  Тому проводив його до виходу.
  
  Як тільки двері зачинилися, Райм повернувся до Сакс. “ І що?
  
  “Поглянь. Я пришлю тобі". Вона набрала щось на своєму телефоні, і за мить у лабораторії пролунав дзвінок. Райм викликав свою електронну пошту.
  
  Він переглядав те, що вона тільки що скачала з бази даних персоналу поліції Нью-Йорка і відправила йому.
  
  Річард Бофорт дійсно був детективом третього класу в поліції Нью-Йорка. І, так, він був приписаний до будинку 112, дільниці, у якому знаходився маєток Буряка. Однак він ніколи не мав ніякого відношення до справи Буряка. Фактично, протягом останніх чотирьох місяців він не мав ніякого відношення до кримінального розслідування. Його перевели на іншу роботу.
  
  Він полягав у службі безпеки мера Тоні Харрісона.
  
  - Сучий син був тут, щоб подивитися, чи працюю я з Слюсарною справою, " пробурмотів Райм.
  
  “Родрігес був на місці злочину Ноель, розігрував це перед камерами. Поттер теж був там, помічник мера ".
  
  "Щоб повідомити, що ми переступаємо межу". Райм усміхнувся. “Преса дійсно роздуває з мухи слона. Їм подобаються страшенні погані хлопці. Виглядає краще, коли їх ловлять. Зодіакальний вбивця, Бостонський душитель. І ось ми маємо справу з мерзенним серійним злочинцем. Слюсаря заарештовують за мера — і без моєї допомоги - його показники в опитуваннях ростуть. Я не знаю, навіщо якійсь людській істоті балотуватися на політичний пост ".
  
  Райм знову замислився: Я, блядь, прикутий до будинку, немає роботи, немає бажання шукати альтернативи.
  
  Він подумав про те, що сказав вчора ввечері командер Бретт Еванс.
  
  Нью - Джерсі ...
  
  Комерційна лабораторна робота ...
  
  Ісус Христос.
  
  Він сказав: “Ти повинен дістатися до Квінса. Той слід крові, який знайшов Крейда? Якщо він скористався ножем один раз, то збирається скористатися ним знову. Це само собою зрозуміле ".
  
  Вона не відповіла, але опустила погляд, коли на її телефоні зазвонило повідомлення. "Секунду". Вона пройшла в передпокій, а потім вийшла на ганок. На моніторі він побачив, як вона оглядає вулицю. Вона повернулася і, опустивши голову, відправила ще одне повідомлення.
  
  “ Сакс. Я серйозно. Тобі потрібно починати.
  
  Тепер вона підняла вказівний палець, закликаючи почекати секунду, і знову підійшла до вхідних дверей. Він почув, як вона відкрилася. Він почув голоси.
  
  І в лабораторію увійшли Рон Пуласкі і Крейда Купер. Кожен з них тягнув ящики з пакетами для доказів.
  
  "Що, чорт візьми, це таке?"
  
  Сакс сказала тільки що ввійшли чоловікам: “Я дивилася, як Бофорт від'їжджав. Він чистий. І я не думаю, що вони збираються витрачати сили на стеження за нами". Вона повернулася до Райму. "Можливо, ви їм зараз не подобаєтеся, але ви їм не настільки не подобаєтеся, щоб витрачати гроші на стеження і упіймання вас".
  
  Купер підійшов до шафки і надів маску для обличчя, рукавички, пінетки, лабораторний халат. Він відніс свій ящик в стерильну частина лабораторії, а потім взяв ящик Пуласкі і зробив те ж саме.
  
  "Я повторю своє запитання," пробурмотів Райм.
  
  Сакс: “Я двічі перевірила докази. Взяла за два зразка кожній. З будівлі Bechtel і з дому Ноель".
  
  "Ти зробив що?"
  
  "Я сховала другий набір в обох сценах", - продовжила Сакс. "Рон повернувся і забрав їх після того, як я пішла".
  
  Райм переводив погляд з одного на іншого.
  
  Вона сказала: “Ми говорили про це. Лон теж. Ми знаємо ризик. Вони збираються звільнити нас? Можливо. Заарештувати за перешкоджання правосуддю? Малоймовірно ".
  
  Купер сказав: “Давай подивимося правді в очі, Лінкольн, у нас не було вибору. Лабораторія в Квінсі хороша. Але не так хороша, як ми".
  
  - Може бути, твоє его передалося і нам, Лінкольн, - сказав Пуласкі.
  
  Потім Сакс сказала: “Ми, звичайно, ніколи не питали тебе. Твоя дупа теж на кону. Що ти на це скажеш?"
  
  Всі троє дивилися в його бік.
  
  Райм, людина небагатослівна, але рідко втрачає дар мови, на мить замовк. Нарешті: "Спасибі".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  26
  
  Р.хайм слухав опис Сакс про вторгнення в будинок Кері Ноель.
  
  “Він зробив те ж саме, що і у Аннабель. Переніс особисті речі, вкрав нижню білизну і ніж. Десерту не було, але він випив трохи її вина ".
  
  "Залишила склянку?"
  
  "Він так і зробив".
  
  Райм ствердно хмикнув, подумавши: "Можливо, ДНК".
  
  Сакс натягнула пінетки, рукавички, шапочку і білий лабораторний халат і увійшла в стерильну частина кабінету, де Крейда Купер реєстрував докази і розписувався в картках ланцюжка поставок.
  
  Предметами, до яких торкався Слюсар, були лялька, деяка одяг, пляшка вина і склянку, дерев'яний брусок і перебували в ньому ножі, тюбик губної помади, дитячий мобіль у другій спальні, який служив комори для іграшок, про які вона писала в блозі і продавала онлайн.
  
  "Він запустив його відтворення".
  
  - Повинно бути, це її налякало, - сказав Купер. Уяви собі.
  
  Вона сказала: “Довелося віддати це Квинсу, мобільний телефон. Не змогли скоротити її вдвічі, її телефон теж, але у нас є майже все інше".
  
  “ Сліди ніг?
  
  "Все, крім ванної, було вистелено килимами, і там він стояв на килимі".
  
  “ Виступи від тертя? Дзвонив Райм. Це була проста формальність, і Сакс з Купером підтвердили, що він був у рукавичках і не залишив відбитків пальців.
  
  "Мені потрібна ця ДНК", - сказав він. "Перевір келих".
  
  Сакс простягнула Куперу важкий кубок. “ Не могла дозволити собі віднести це в лабораторію. Я хотіла, щоб це було тут.
  
  Райм погодився. “ Стривай-но! - крикнув він.
  
  Технік підніс його до камери, і Райм повернувся до великого монітора. Він зауважив мазок навколо губи.
  
  “ Візьміть мазок і дайте мені результати аналізу.
  
  Купер виконав інструкції. Незабаром у нього була відповідь. "Пероксигидрат карбонату натрію".
  
  "Чорт візьми".
  
  Пуласкі, писар, який стояв біля дошки, подивився в його бік.
  
  Райм продовжив: "Це кисневий відбілювач".
  
  "Чорт візьми," пробурмотіла Сакс.
  
  "У чому справа?" запитав молодий патрульний.
  
  “ Ну, це ж очевидно, чи не так? Райм пробурчав: “Він не може залишити ДНК дотику, тому що він в рукавичках, і у нього на голові пов'язка, так що ми не можемо дістати волосся. Єдиний шанс отримати його ДНК - це випити вино жертви. І він очистив обідок одним з небагатьох речовин у всесвіті, які руйнують дезоксирибонуклеиновую кислоту.
  
  - А алкоголь не діє? - Запитав Пуласкі.
  
  “Ні, новачок. Спирт використовується для вилучення і зберігання ДНК. Звичайний відбілювач цього теж не зробить. Тобі потрібно почати читати мою книгу ".
  
  “ У мене є. Ви не згадали кисневий відбілювач.
  
  “ О. Райм захитався. “ Це у восьмому виданні.
  
  “Я не знав, що є восьмий. У мене є сьомий".
  
  - Восьмий ще не вийшов, - пробурмотів Райм. Я подбаю, щоб ти отримав копію.
  
  Пуласкі сказав: "Якщо він так турбується про ДНК, це може означати, що він у CODIS".
  
  База даних - сховищі ДНК, доступне правоохоронним органам. На відміну від бази даних відбитків пальців, яка реєструє відбитки мільйонів як злочинців, так і невинних громадян (наприклад, тих, хто претендує на державну роботу або дозвіл на приховане носіння зброї), майже всі співробітники CODIS порушили закон.
  
  "Можливо, але найрозумніші злочинці — такі, як Слюсар, — природно, захочуть залишити після себе якомога менше слідів".
  
  "Чому він просто не забрав склянку з собою?" Купер задумався.
  
  Сакс припустила: “Я б припустила, що він хотів переконатися, що вона це побачила. Так вторгнення було більш агресивним. Він хоче завдати якомога більше шкоди. У ньому є садистська сторона".
  
  - Значить, скло марно в якості доказу, - сказав Пуласкі.
  
  “Хто це сказав, новачок? Крейда, відбілювач. Назви мені процентне співвідношення карбонату натрію і пероксигидрата".
  
  Технік повідомив йому концентрацію двох інгредієнтів.
  
  Райм зітхнув. - Зараз це марно. В таких пропорціях це готовий комерційний кисневий відбілювач. Якщо б це були унікальні суми, ми могли б зробити висновок, що він зробив це сам і, отже, мав вчений ступінь або підготовку в галузі науки. Але це? Він нетерпляче махнув рукою. "Це говорить нам ... що у нього є готівка та адресу магазину товарів для дому або аптеки".
  
  У Сакс зажужжал телефон, і вона відповіла.
  
  “Лон. Ти на вільні руки".
  
  “Привіт. Я привітався з Лінкольном, але я знаю, що його там немає. Тримаю парі, що він десь у відпустці".
  
  - Привіт, Лон, - крикнув Райм. Як я розумію, ти теж співучасник змови.
  
  Селлитто усміхнувся. “Я цього не чув. Послухай, я розмовляв з юридичним відділом "Уіттакер Медіа". Головний юрисконсульт, хлопець по імені Дуглас Х'юберт. У них поки немає імен, але він складає список можливих підозрюваних, у яких можуть бути претензії до газети або телеканалу. Список буде довгим. Багатьом людям ця ганчірка байдужа.
  
  “ Незадоволені співробітники?
  
  Х'юберт теж дивиться на них. І він сказав, що глава всієї цієї шайки, Аверелл Уіттакер, йде на пенсію і продає компанію. Мені цікаво, може бути, покупець найняв слюсаря, а потім злив цю історію, щоб знизити вартість компанії. Можливо, варто вивчити ".
  
  “ Ми так і зробимо, Лон.
  
  “ Є якісь зачіпки? - Запитав Селлитто.
  
  "Поки немає".
  
  “Добре. Тримайте мене в курсі".
  
  Після того, як він відключився, Райм сказав: "Давай продовжимо в тому ж дусі".
  
  Сакс і Купер почали оглядати кожен предмет на предмет сторонніх речовин, які Слюсар міг залишити на килимі або на предметах, до яких він торкався.
  
  “Ще більше засохлої крові. З килима біля її спальні. Він збігається із зразком з місця злочину в Талезе".
  
  “Припускає, що він у неї добряче наступив. Можливо, він витер її, але не потрудився серйозно почистити свої черевики. Гаразд, що ще?"
  
  Пуласкі додав відкриття на дошку, яку Райм тепер вивчав.
  
  —Були вкрадені блакитні трусики Victoria's Secret і ніж - бренд Zwilling J. A. Henckels.
  
  — Газета "Дейлі Геральд" , сторінка 3 випуску від 17 лютого, та ж, що і на місці злочину А. Талезе. Повідомлення те ж саме: "Розплата —Слюсареві", зроблене губною помадою жертви.
  
  —Цегляна пил.
  
  —Кров, ДНК збігається з ДНК, знайденої при вторгненні в Талезе.
  
  —Вапняк.
  
  — Піщаник.
  
  —Частки асфальту.
  
  —Моторне масло.
  
  —Насіння кунжуту.
  
  — Кисневий відбілювач.
  
  “ Другорядні сцени? - Запитав Райм.
  
  Потім Сакс і Купер вивчили докази, зібрані в будівлі Bechtel.
  
  —Малюнок взуття 11-го розміру такої ж, як у A. Talese.
  
  — Піщаник.
  
  —Вапняк.
  
  —Моторне масло.
  
  —Моющеесредство.
  
  — Мікроскопічні частинки латуні.
  
  —Розчавлена звичайна муха.
  
  — Біля входу взагалі нічого немає, - сказала Сакс, - ні службової двері, ні поверху, що веде на сходову клітку, ні самої драбини. А біля виходу? Вона усміхнулася. “Він розбив заднє скло. Він стрибнув у провулок і включив шланг. Затопило всю територію".
  
  Вода знищує сліди так само ефективно, як вогонь.
  
  Райм зітхнув. “ Про що це говорить нам? Те, що він розгулює по вулицях Нью-Йорка.
  
  Він був злий. Його дружина і друзі ризикували своєю роботою, щоб надати йому докази, а докази не виправдовували себе.
  
  "Нам потрібно більше".
  
  "Подумай," сказала Сакс. - У мене було враження, що за мною хтось спостерігає.
  
  Вона розповіла про сірому "кадилаку", водій якого, здавалося, виявив трохи більше ніж недбалий інтерес до неї і відбувається.
  
  “Не можу сказати напевно — машина могла бути випадковим збігом. Але я дотримуюся припущення, що він нікуди не виїжджав. Він хотів знати, хто веде розслідування відносно нього і як ".
  
  - Будівля "Бехтель", - сказав Райм.
  
  Сакс кивнула. “ Ми знаємо, що він використовував це місце як спостережний пункт. Можливо, він використовував його знову, щоб стежити за ходом розслідування. Це було б ідеально. Вікна замазані — зовні видно, але якщо заглянути всередину, то там просто темрява. Я повертаюся. Хто знає? Може бути, на цей раз він був необережний."
  
  Друзі: Повертаючись в Нью-Йорк, ви чули про цьому божевільному, Слюсар? Він потрапляє в квартири людей з метою зґвалтування і вбивства. Або вони просто КАЖУТЬ, що він божевільний? Я чув повідомлення, що він працює на Прихованих, солдат, який наводить жах на жителів міста, щоб просувати програму руйнування руху.
  
  “Чи є у нього союзник у мерії? Якщо в Нью-Йорку краще поліцейське управління в світі, як вони стверджують, чому вони не змогли його зупинити?
  
  “Я вважаю, це тому, що в них теж долучилися Приховані. Вони не хочуть знайти його.
  
  “Я кажу це для тих з вас, хто живе у Великому Яблуці: наступного разу, коли ви почуєте клацання, кроки або дихання посеред ночі, ви, можливо, будете не одні. Слюсар — і Прихований — можливо, прийшли за вами.
  
  “ А поліцейський, якого ви викликаєте, на вашому боці? Або на їх?
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  "Мене звуть Верум, що по-латині означає "істина'. Ось в чому полягає моє послання. Що ви з ним зробите, залежить від вас ".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  27
  
  Ной, цегляний лабіринт з карбуванням.
  
  Викликаю посмішку у Буряка.
  
  У Києві у підлітка Віктора була собака, помісь тер'єра, і розставання з Let було найскладнішою частиною поїздки в Новий Світ, хоча він пройшов три милі вулицями міста, щоб подарувати собаку своєму двоюрідному брату Сашку, який любив її і який, як він знав, дасть їй гарний будинок.
  
  Потім тварини минулого і сьогодення вилетіли у Буряка з голови, коли стаціонарний телефон загудів у такт звуку домофона біля головних воріт.
  
  "Так?"
  
  "Аарон".
  
  Мить Буряк побачив чоловіка, крокуючого по доріжці перед гаражем. На ньому були темний костюм, біла сорочка і рожевий галстук. Риси його обличчя припускали, що він належав до змішаної раси, хоча його блідість була легкою — близькою до блідості самого Буряка. Він носив головний убір, який ви рідко бачили: чорний берет. Він був високий, понад шість футів, широкогрудым і м'язистим. У нього не було надмірної ваги як такого; він був просто великим.
  
  У Буряка було безліч джерел, які збирали інформацію, яку він продавав з аукціону під виглядом тракторів або плавильного чавуну. Аарон Дуглас керував вузьким, але безсумнівно корисним каналом зв'язку; він також, безсумнівно, був найрозумнішим в організації.
  
  "Ти сам до цього додумався?" Буряк запитав цієї людини, говорячи про свою надихаючої ідеї збору даних. "У тебе біса блискуча голова".
  
  Дугласса також час від часу викликали для виконання спеціальних завдань. Як силовика. Він придумував рішення, які зводили до мінімуму ризики для Буряка. Проблеми були вирішені, і ніщо так і не повернулося до нього.
  
  Цей чоловік був брандмауером. Жоден прокурор або слідчий ніколи не видав би Аарона Дугласа, тому що у Буряка теж була інформація на нього.
  
  В особняку Буряка було два входи. З внутрішньої сторони воріт під'їзні доріжки розділялися: права вела до офіційної парадних дверей, ліва - до кабінету Буряка. Його дружини Марії не було вдома, але вона знала правила. Він велів їй об'їхати квартал, якщо перед офісом припаркована машина — як зараз сірий "кадилак" Дугласа.
  
  Зустріч не займе багато часу.
  
  Тепер Дуглас підійшов до дверей цього кабінету і постукав.
  
  Буряк встав і впустив його, і, як він робив з кожним вхідним людиною, попросив у нього записуючі пристрої і передавачі. Дуглас отримав негативний результат; як і всі співробітники і підрядники, він знав правила і залишив свої телефони і зброю в машині.
  
  "Аарон".
  
  Дуглас зняв бере і сунув його в кишеню куртки. Можливо, незвичайний головний убір допоміг йому відчути себе солдатом.
  
  “ Містер Буряк. Вітаю з розслідуванням. "Він оглянув кішок, які тепер чепурилися, поглядом людини, у якої ніколи в житті не було тварини. Огрядний чоловік сів на диван, куди вказав Буряк.
  
  Навіть цей хвалебний коментар викликав у ньому подібну спалах люті.
  
  “ Підійшов близько, занадто близько. Що-небудь про нього чути на вулицях? Мерфі?
  
  "Може бути, помста за викрадення літака рік тому, може бути, за те, що він трахкав дружину Сержа Ломбровски".
  
  “Мій адвокат Кофлін не хотів туди їхати. Він сказав, що це не наша робота - доводити, хто це зробив". Він хихикнув. “Наскільки запеклою була дружина Ломбровски? Заради Бога, подивися на обличчя Леона. Ковток чаю. “ Отже, ситуація із аптекою?
  
  “Я розповім, що я знайшов. Його дружина, детектив, вона працює над цим божевільним справою, Слюсар".
  
  "Він одружений?"
  
  "Абсолютно вірно".
  
  "Хіба він не ...?" Буряк вагався. Не намагаючись бути політкоректним. Він просто не міг згадати стан цієї людини.
  
  "Паралізований", - сказав Дугласс. “Тетраплегический, говорять в Європі. Але це не означає, що він не може бути одружений".
  
  “Ні. Звичайно, ні".
  
  Одружений. Цікавий факт, корисний факт. Можливо.
  
  “ А цей Слюсарний кейс?
  
  “Так він називає себе, або так його називають ЗМІ. Він потрапляє в квартири жінок, переставляє все лайно в їх будинку, а потім йде. Він може пройти через будь-шлюз в місті приблизно за тридцять секунд.
  
  "Збоченець".
  
  “Напевно, але ні зґвалтування, ні нападу. Він нікого не вбивав".
  
  "Отже, Пограбування?"
  
  “Ні. Він грає з їхніми умами".
  
  Докладати стільки зусиль і ризикувати ... і не заробляти грошей? Божевілля.
  
  "Чому?"
  
  "Поняття не маю". Дуглас знизав плечима. “Я весь ранок стежив за нею, за Амелієй. О, до речі, ось її фотографія. Я зробив її на місці злочину".
  
  "Приваблива".
  
  Дуглас знизав плечима. Він ніколи в житті не згадував ні про жінок, ні чоловіків. Можливо, секс його не цікавив. Він був одним з небагатьох чоловіків, на яких у Буряка не було важелів впливу у вигляді вразливою сім'ї.
  
  Але у Дугласа був ще один секрет, який тримав його в узді.
  
  “Її звуть Амелія, як я вже сказав. Детектив. В основному працює на місцях злочинів. Тому я пішов за нею, щоб дізнатися, чи не має вона стосунку до нас, до тебе ".
  
  "Це вона змусила тебе?"
  
  "Ні, можливо, вона побачила "Кадилак", тому я пересів на свій позашляховик".
  
  “Тоді головне питання, яке я повинен задати: Райм - і вона теж, я
  
  вгадай — вивчаєш мене?"
  
  “Думаю, так. Ось що я знайшла. Амелія повернулася в його міський будинок, де він працює. У нього лабораторія —"
  
  "Так, так, я добре це знаю", - похмуро сказав Буряк. "Квартал триста на захід від Центрального парку".
  
  Дуглас схилив голову набік. Потім, коли Буряк більше нічого не сказав, продовжив: “Тільки було дещо дивне. В кінці кварталу була припаркована патрульна машина".
  
  - “Ленд Крузер"? Що це, "Тойота"?
  
  “Ні, я маю на увазі поліцейську машину. Двоє хлопців всередині - це все, що я міг бачити. Через деякий час цей хлопець виходить з квартири Райма, і Амелія виходить і махає хлопцям, заходьте. Вони дістають з багажника якісь ящики.
  
  "Ящики?"
  
  “Всередині були докази поліції Нью-Йорка. Я міг бачити пакети. Картки ланцюжка поставок ".
  
  "Чому ти думаєш, що це через мене?"
  
  Дуглас подивився на нього, наче Буряк щось упустив. “Ти ж чув, чи не так? ... О, ні, звичайно. Ти не дивишся новини".
  
  Буряк був захоплений товаром, який він продавав: фактичною інформацією, надійними, перевіреними даними. Не домислами, не чутками, не здогадками.
  
  Медіафайли ...
  
  Дугласс продовжив: “Райма звільнили. Він більше не працює у департаменті".
  
  "Тому що"
  
  “Він облажався на твоєму процесі, і це підірвало рейтинг мера. Так що, що вони задумали, це не може бути офіційним справою поліції Нью-Йорка. Я думаю, ви були праві — щодо того, що з'ясували в ході вашого розслідування в прокуратурі. Він полює за вами."
  
  “Він зарозумілий дурень. І тепер він втратив роботу. Тим більше причин мене знищити ".
  
  Брік підійшов. Буряк нахилився, щоб посадити її собі на коліна, але вона відійшла. Він згадав лиходія з фільмів про Джеймса Бонда, який тримає кішку. Кішка просто сиділа і брала моторошні погладжування. Це був не мейн-кун; у них був свій розум. Ви могли погладити їх, якщо вони хотіли, щоб їх погладили. В іншому випадку забудьте про це.
  
  Буряк пив чай. Коли Дуглас тільки почав на нього працювати, йому запропонували випити. Він відмовився. Під час другого візиту він зробив те ж саме. Буряк перестав пропонувати.
  
  Буряк сказав: “Цей судовий процес змусив мене досить сильно напружитися. Я хотів би просто трохи заспокоїтися. У Марії є масажистка, до якої вона ходить в Палм-Біч, коли засмучена. Ах, чого б я тільки не віддав за трохи спокою..."
  
  Ця людина опанував мову, на якому можна було говорити так, немов прокурор вслухався в кожне слово.
  
  Аарон Дуглас, у свою чергу, навчився розуміти мову буряк. Це було схоже на код, абсолютно зрозумілий, коли у тебе був ключ.
  
  Тепер Буряк посилав недвозначне повідомлення Дугласу, який легко переклав: знайдіть мускула, кого-небудь доброго і стриманого, і переконайтеся, що ця людина "виправить ситуацію з допомогою цього Віршика і своєї дружини, все це час зберігаючи Буряка в ізоляції.
  
  "Я іноді користуюся послугами масажиста", - сказав Дугласс. “Він дуже гарний. І я знаю, що він вільний. Я подзвоню йому зараз".
  
  "Масаж, так, так". Буряк потягнувся і встав. Він глянув на кішок. “Зараз краще погодувати мій худобу. У тебе є домашні тварини, Аарон?"
  
  Дуже короткий коливання.
  
  Чи думав він про те, що розумно було б видати якусь особисту інформацію?
  
  "Ні".
  
  "Ах, вони можуть багато чого додати до твого життя".
  
  "Я запам'ятаю це".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  28
  
  КолиСакс підрулив "Торіно" до узбіччя на Східній 97-ій вулиці, вона помітила спалах білого: позашляховик Lexus швидко повернув на захід на перехресті і зник з виду.
  
  Їй здалося, що вона бачила його раніше, недалеко від міського будинку Райма. Переслідував її цей автомобіль? Вона уважно стежила за сірим "кадилаком", якого не бачила, але тепер задалася питанням, чи не було з нею подвійної гри.
  
  Ким? І чому?
  
  З цим нічого не поробиш. Крім як залишатися в курсі.
  
  Вона припаркувалася вище по вулиці від будівлі Bechtel, кинула офіційний рекламний плакат поліції Нью-Йорка на приладову панель і вийшла. Тримаючись в тіні і часто озираючись у пошуках сірих седанів або білих позашляховиків — і будь-яких інших об'єктів спостереження за пішоходами, — вона попрямувала до будівлі. Через кілька дверей вона зупинилась і уважно оглянула його, виглядаючи загрози.
  
  Вона мала на увазі людські загрози. Сама будівля — о, це було даністю, що це місце було смертельною пасткою. Кам'яний фасад висотою в три поверхи був в ямочках і плямах сажі, а увінчує карниз, на якому був вирізаний Бехтель, тріснув по горизонталі. Здавалося, що не що інше, як порив вітру, що міг перекинути розбиту частина і жбурнути її на землю. У більшості вікон відсутні скла. Частина північної стіни обрушилася на пустир, і всередині обрушилися значні шматки стелі та стін.
  
  Вона не помітила ніякого руху.
  
  Сакс зв'язалася по рації з диспетчерською і доповіла: “Детектив П'ять-вісім-вісім-п'ять. Я в десять двадцять чотири дев'ять східній частині Дев'ятій сім. К."
  
  -Васпонял, П'ять Вісім Вісім П'ять.
  
  Потім вона вимкнула звук на своїй "Мотороле"; невідповідний тріск видав багатьох офіцерів.
  
  Вхідні подвійні двері, списана графіті, була заколочена цвяхами, а потрапити всередину можна було зі стоянки — за маршрутом, яким скористався б Слюсар, щоб проникнути всередину і спостерігати за будинком Керрі Ноель.
  
  Вона пірнула під велику іржаву вивіску.
  
  НЕБЕЗПЕКА. СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО. НЕ ВХОДИТИ.
  
  Вона пройшла через ворота в сітчастому паркані, зробивши акробатичний маневр, який викликав гостру біль в її уражених артритом кістках. Деякі медичні процедури допомогли, але деякі маневри болісно нагадували про характер її суглобів.
  
  Сакс була готова зібрати докази, якщо Слюсар повернувся, але на ній не було комбінезона Tyvek. Навряд чи розумно одягати білий одяг, коли є ймовірність, що її жертва все ще знаходиться в темних кімнатах. Її поступкою правилами пристойності для криміналістів були надіті на неї чорні латексні рукавички, волосся, заправлені під бейсболку, і гумові стрічки навколо підошов черевиків — щоб відрізняти її ноги від ніг злочинця. Якщо б довга пасмо рудого волосся зіпсувала доказ, це можна було б легко виключити. Те ж саме з волокном від її куртки.
  
  Опинившись всередині, вона зупинилася біля зруйнованої стіни і купи щебеню.
  
  Слухаю.
  
  Крапля води, тихий скрип, який вона списала на осідає конструкцію.
  
  Ні дихання, ні кроків.
  
  Вона дістала з кишені куртки свій короткий ліхтарик і включила його, тримаючи чорну трубку в лівій руці, щоб права була вільна для малювання. Промінь освітив вестибюль першого поверху. Здавалося, нічого не впало з тих пір, як вона була тут кілька годин тому. Намагаючись не шуміти, вона повернулася до вікна, біля якого стояв Слюсар, щоб оглянути будинок Кері.
  
  Вивіска на незайманою стіни, викладеної плиткою, повідомляла їй, що Бехтелы виробляли побутову техніку століття тому. Тепер ця споруда використовувалася для чогось зовсім іншого: на підлозі валялися голки і трубки від крека, а кілька картонних коробок були розібрані на матраци для бездомних. На деяких з них були навалені грудки брудної тканини. Порожні пляшки з-під солодового лікеру і випивки теж. Горілка, схоже, принесла найбільшу віддачу.
  
  Але поки вона поводила ліхтариком взад-вперед по підлозі і по великій кімнаті, вона помітила дещо, сказавшее їй, що та, хто був тут з моменту її першого обшуку: маленьку обгортку від цукерки "Веселий ранчер" зі смаком зеленого яблука.
  
  Був це Слюсар? Наркомани, можливо, і ласуни, як і всі інші, але вони, ймовірно, не стали трощити будівля, обнесене поліцейською стрічкою.
  
  Обгортка вирушила в пакет. Вона зібрала сліди з того місця, де вона лежала, з допомогою клейкого валика. Вона відірвала лист і сунула його в другий пакет.
  
  Вона рушила далі, повільно розглядаючись в пошуках відбитків кросівок 11-го розміру. Якщо б він спостерігав за діями поліції, вікно на фасаді не принесло б йому особливої користі, але з вікон на західній стороні будівлі був би гарний вигляд на те місце, де вона і ECTS влаштували інсценування.
  
  Вона перевірила б там, але спочатку їй прийшла в голову думка. Можливо, що в будівлі дійсно були якісь мешканці - можливо, хтось, хто бачив Слюсаря?
  
  Сакс попрямувала в більш темні куточки будівлі, залишивши денне світло позаду і покладаючись на свій ліхтарик. Час від часу вона зупинялася, прислухаючись до звуку кроків, диханню, скрипу нещасної дошки під черевиками.
  
  Звук взводимого курка пістолета або клацання ножа.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  29
  
  Dперебуваючи в будівлі Bechtel, чоловік спостерігав, як промінь ліхтарика повільно розгойдується взад-вперед.
  
  Він побачив, як жінка зупинилася і нахилила голову, прислухаючись. Знову рушила далі. Вона була обережна, як і личить людині в подібному місці. Йшла, зупинялася, йшла далі.
  
  Лайл Спенсер був великим чоловіком, зростанням шість футів чотири дюйми, і важив двісті сорок фунтів. Його підтримувала фізична підготовка; так було протягом усіх етапів його життя. М'язи, на які можна було покластися. М'язи працювали.
  
  У нього було витягнуте, виразне й суворе обличчя з темними очима, выделявшимися на фоні блідої шкіри. На голові була копиця коротко стрижених волосся сіро-світлого відтінку. Його м'язи були масивними, заробленими старомодними вагами на брусах. Він зневажав тренажери, але не міг сказати чому. У нього були широкі, руки з довгими пальцями. Одного разу він зламав чоловікові зап'ясті, використовуючи тільки два з цих пальців і великий.
  
  Оскільки він знаходився тут нелегально і з-за вологої атмосфери всередині будівлі Bechtel, він згадав про інцидент, який стався багато років тому за участю іншої жінки, яку він застрелив акуратно пущеної кулею в потилицю. Друга куля теж потрапила точно в ціль, але він був упевнений, що перша вбила її.
  
  Очі Спенсера тепер звикли до темряви, і він рушив в загальному напрямку за жінкою. Він вивчав підлогу перед кожним кроком.
  
  Що в південно-західному куті виробничого приміщення привернуло її увагу. Спенсер задумалася, що б це могло бути. У будь-якому випадку, це було добре. Якщо те, що вона побачила, ще трохи затримає її увагу, він міг би підійти до неї ззаду. Він подивився на підлогу і помітив трубку завдовжки близько вісімнадцяти дюймів. Він безшумно підняв її.
  
  Тепер він йшов по напівтемному виставкового залу, де багато років тому стояли добротні духовки, холодильники і посудомийні машини, ймовірно, все білого кольору, хоча, можливо, блідо-зелені чи рожеві, які, на його думку, були популярними кольорами для побутових приладів середини століття.
  
  БЕКТЕЛ ІНКОРПОРЕЙТЕД
  
  AРЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ N,,,,,,,,,,,,,
  Est. 1925
  
  Темні проходи, запах мокрого каменю, запах цвілі.
  
  Він згадав запах крові жінки, яку застрелив. І крові її чоловіка теж. В той день він убив їх обох.
  
  Тепер він безшумно подався вперед і вивчив промінь її ліхтарика, і по ширині яскравого диска на стіні він приблизно знав, де вона стоїть, розглядаючи те, що вона розглядала. Якби вона залишилася в тому кутку, так, це було б добре. Незважаючи на те, що Лайл Спенсер був великим чоловіком, він міг рухатися швидко. Велика частина його зростання припадала на ноги, а не на тулубі. Його кроки були широкими.
  
  Він обдумував варіанти.
  
  Насправді там був тільки один.
  
  Встань у неї за спиною.
  
  Промінь її ліхтарика повільно ковзав по підлозі. Вона повинна була відвернутися від дверей, біля якої він перебував.
  
  "Зараз", - сказав він собі. І ступив уперед.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  30
  
  Світ Ліль спенсер осяяло білим вогнем.
  
  “ Кинь жезл. Зараз. Я озброєна і буду стріляти. Її голос був різким, як бритва.
  
  Він повернувся, вдивляючись у яскраве світло в її руці.
  
  О, розумно. Він подивився в сторону. Жінка прив'язала ліхтарик до продуктового пакету — на підлозі їх було кілька десятків, і залишила його бовтатися на старому скелетообразном механізмі, щоб обдурити його. Її новий ліхтарик був зовсім не таким. Це був додаток на її телефоні.
  
  Він в сум'ятті похитав головою і спокійно подивився її на дуло пістолета, спрямоване прямо на нього.
  
  Жезл, тепер спрямований в землю, розгойдувався вперед-назад в його руці, як бейсболіст недбало несе біту на домашньому майданчику.
  
  “Я офіцер поліції. Зараз же кинь жезл. Зробиш ще один крок, я вистрілю".
  
  Він не сумнівався, що вона так і зробить.
  
  Туди-сюди, туди-сюди.
  
  Вона тримала зброю абсолютно нерухомо. Він знав, що великі "глоки" не були легкою зброєю.
  
  Туди-сюди.
  
  "Зроби це зараз". Не крикнув, як зробив би інший коп. Голос був спокійним, крижаним. Її останнє попередження.
  
  Ще мить. Він упустив прут, який вдарився об бетон і відскочив, двічі звякнув, зі звуком глухого дзвону.
  
  Я йду по вулиці у Верхньому Іст-Сайді, мій погляд прикутий до машини, в яку я збираюся вломитися, в кварталі від нас.
  
  Розглядаючи модель і марку автомобіля, я не можу не згадати про англійця Джозефа Брамі, який в кінці 1700-х років створив циліндричний замок з ключем, який був настільки складним, що використовується до цих пір. (Він запропонував значну нагороду за випробування будь-кому, хто зможе його вибрати. Нагорода залишалася в силі шістдесят сім років, до великої виставки 1851 року, де її вибрав не хто інший, як мій кумир Альфред Хоббс.)
  
  Брама знайшов величезний ринок збуту для свого замку, але він не зміг виготовити його досить швидко, щоб отримати прибуток. Отже, блискучий винахідник (насоси для розливу пива, сучасні туалети, преси для банкнот) винайшов дещо ще, що перевернуло його бізнес: складальну лінію.
  
  Це, імовірно, надихнуло Генрі Форда, і промисловець почав використовувати цю техніку для виробництва автомобілів.
  
  І так сталося, що це нащадок Ford Model T, яким я як раз зараз збираюся зайнятися.
  
  Якщо вам потрібно зламати замок автомобіля, ви часто можете використовувати джигглер, також званий пробним ключем. Вони виглядають як стандартні штифтові клавіші, але плоскі. В моєму наборі по п'ятнадцять штук на кільці. Зараз вони у мене в кишені куртки, і я смикаю їх, підходячи до машини.
  
  І, о так, офіцер, я ношу інструменти для злому замків з незаконними намірами ... Просто для протоколу.
  
  Швидше використовувати граблі і натяжна інструмент в автомобільному замку — ще швидше висмикнути циліндр з допомогою знімача вм'ятин, — але тут не спрацює ні те, ні інше. З допомогою джигглера ви вставляєте його і, точно так само, як і назва, рухаєте їм взад-вперед однією рукою, як ніби використовуєте відповідну клавішу. Якщо б хтось спостерігав за вами, вони могли б поцікавитися, що ви задумали, але якщо ви вдаючи, що робите телефонний дзвінок, і неуважно граєте ключем, вам це зійде з рук.
  
  В одній руці я тримаю стільниковий, в іншій - ключі від джигглера. Я озираюся. Вулиця не безлюдна, але і не багатолюдна, і, що ще більш важливо, я знаю, що власник машини зайнятий в іншому місці.
  
  Двері відкривається другим поворотним механізмом. На кермі немає планки, що я знаходжу дивним. Таку машину легко викрасти. В цьому особливість замків та охоронних пристроїв. Пограбувати може будь -; ви ніколи не зможете забезпечити собі повну безпеку. Вам просто потрібно зробити так, щоб вашу машину або квартиру було трохи складніше пограбувати, ніж квартиру ваших сусідів.
  
  Я підозрюю, що десь під приладовою панеллю захований вимикач запалювання. Може бути, два. Може бути, навіть радіокерований.
  
  Неважливо. Я тут не для того, щоб вкрасти машину; в даний час я сам їжджу на дуже хороших розкішних колесах.
  
  Все, що мене хвилює, - це одна річ. І мені потрібно всього кілька хвилин, щоб знайти те, що я шукаю. Я знаходжу це не в бардачку, а в гумці, прикріпленою ззаду до сонцезахисного козирка водія. Я запам'ятовую те, що знайшов, і через десять секунд двері закривається, замикається на новий замок, і я йду по вулиці, називаючи адресу.
  
  О, це дуже хороші новини.
  
  Оскільки Лінкольн Райм, як я читав, живе у Верхньому Вест-Сайді, а адресу, який я тільки що запам'ятав, знаходиться в Брукліні, це означає, що, незважаючи на те, що вона його дружина, Криминалистка Амелія повинна проводити кілька ночей одна.
  
  Фантазія, яку я придумав раніше, має під собою реальну основу.
  
  У неї є власна спальня.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  31
  
  Коливони стояли у старому, занедбаному виробничому приміщенні будівлі Bechtel, Сакс повернула чоловікові його водійські права і посвідчення особи співробітника.
  
  Лайл П. Спенсер, сорока двох років, був директором з безпеки в "Уіттакер Медіа Груп", видавця "Дейлі Геральд". Не маючи можливості розглянути її як слід, просто хтось у вуличному одязі, він подумав, що вона могла бути дилером чи наркоманкою.
  
  “ Або Слюсар. У нього був дзвінкий баритон.
  
  "Слюсар?" запитала вона.
  
  - У вас є докази, що це чоловік? - запитав він.
  
  Цікава думка. Припущення.
  
  “ Чоловіче взуття одинадцятого розміру. Але, відповідаючи на твоє питання. Ні, у нас їх немає.
  
  “ Я просто намагався вибратися з цього місця, закривши за тобою двері. І подзвони в поліцію з вулиці. Скажи їм, що тут був непроханий гість.
  
  “ Трубка? Погляд на підлогу.
  
  “ На випадок, якщо до цього дійде.
  
  Вона запитала, чому не вогнепальну зброю.
  
  "У мене такого немає".
  
  “Ви зі служби безпеки. Але без квитка на носіння?" Отримати дозвіл на приховане носіння в місті практично неможливо, але є виняток для тих, кому зброю потрібно по роботі.
  
  “Я керую операцією безпеки в Нью-Йорку. Я нечасто буваю на місцях".
  
  Спенсер додав, що якщо йому траплялося робити це — як зараз, — він одягав засоби індивідуального захисту, яких для нього було предостатньо.
  
  Сакс подумала, що сам по собі його розмір був би стримуючим фактором. Його руки, груди і ноги були масивними.
  
  "Ви розумієте, що оскверняете місце злочину".
  
  Чоловік знизав плечима. “Технічно, перебування на певному місці злочину не є правопорушенням. Винний у порушенні цивільних прав, так, але свідок, який подав скаргу, власник закладу, і, схоже, він зайнятий банкрутством. Єдине злочин, в якому вас могло б зацікавити, - це фальсифікація доказів, яка полягає в їх зміні, знищенні, приховуванні або видаленні з метою приховування правди або зробити їх недоступними для судового розгляду або розслідування ".
  
  Декламація багато розповіла їй про Лайлою П. Спенсера.
  
  "Ми підемо далі", - сказала вона. "Чому ти тут?"
  
  Спенсер пояснив, що, коли його бос почув, що хтось залишив Heralds при обох вторгненнях, він захотів, щоб той провів розслідування. “Його — на даний момент я зупинюся на мале — його мотивація, наскільки я чув, характеризує його як організованого злочинця. Це означає, що він спостерігав за будівлею до вторгнення. Я не зміг знайти жодного місця, з якого він міг би це зробити під час першого інциденту, у Вест-Сайді. Місце Аннабель Талезе."
  
  "Імовірно, він був у гастрономі через дорогу, але до того часу, як я це зрозумів, його вже почистили".
  
  Він кивнув, потім озирнувся. “ Але це було ідеальне місце для вчорашнього вторгнення.
  
  “Ми знайшли цегляну крихту на попередньому місці події. Це те, що привело нас сюди ".
  
  “ Звичайно. Підібрав його в черевику і залишив на першому місці злочину, і ви звузили коло пошуків до будівлі Bechtel. Розумно. Він здавався впечатленным. "І він повернувся".
  
  “ Обгортка від цукерки. Ти це помітив? - Запитала Сакс.
  
  “Ні один офіцер на місці злочину не пропустив би це з першого разу. Якщо це було його справа, він, ймовірно, був тут, щоб поспостерігати за операцією, перевірити, хто за ним полював ".
  
  “Чому я зараз тут. Де ти був у Лос-Анджелесі?"
  
  “ Олбані. Після служби у ВМС патрулював, потім отримав золотий значок. Але, маючи сім'ю, я вирішив, що приватна охорона має сенс. Я фактично подвоїла свій прибуток, і в мене жодного разу не стріляли. - Він глянув на "Глок" у неї на стегні.
  
  “ Військова поліція?
  
  “Ні. Я служив у спецпідрозділі, "Морський котик".
  
  "Ви обшукали все приміщення?"
  
  “ Перший поверх. Піднятися наверх неможливо, небезпечно, але для нього це теж було б правдою. Я не бачив ніяких інших слідів або доказів, крім обгортки.
  
  “ Є у містера Уиттейкера які-небудь міркування щодо того, хто міг бути Слюсарем?
  
  "Ми говорили про це, і ні, він цього не робить".
  
  - Ми зв'язалися з вашим юридичним відділом, - сказала Сакс. - Вони складають список загроз і скарг.
  
  “Я знаю. Цим займаються люди Дуга Х'юберта. Вони будуть ретельні ".
  
  - Ви можете провести мене до самого Авереллу Уиттейкеру? - запитала Сакс.
  
  “Я можу. Так".
  
  Вони завершили обхід, і вона не побачила жодних натяків на те, що Слюсар був десь ще, крім як в передній частині. Спенсер була обережна, дотримуючись гравію, уникаючи плоских ділянок підлоги, покритих характерним шаром червонуватою цегляної пилу.
  
  Вона спостерігала за його очима і зазначила насторожений мова тіла, коли щур висунулась з-за купи каміння, подивилася на двох відвідувачів і повільно відступила з явним роздратуванням.
  
  Вони повернулися до фасаду будівлі, і вона вийшла назовні — подалі від неприємного відчуття, що все це ось-ось впаде і поховає їх живцем.
  
  Вона сказала: "О, я повинна спитати ще про дещо".
  
  Спенсер випередила його. “ Скільки було проникнення? Рано, чи не так?
  
  “ Близько четвертої ранку.
  
  “ У мене квартира в Уиттейкер-Тауер. Він дістав блокнот і ручку і записав ім'я і номер телефону. Він відірвав листок і простягнув їй. “Це начальник служби безпеки будівлі. Він покаже вам запису RFID-контролю і відео. Я повернувся додому в годину ночі і пішов на роботу в шість ".
  
  Вона поклала папірець до кишені.
  
  Наче не в силах утриматися, він запитав її: "Отже, який у тебе було питання?"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  32
  
  Well. Це набір коліс."
  
  Лайл Спенсер сидів з дробовиком у своєму червоному "Форді" Торіно "Кобра". Вони прямували в Rhyme's, щоб здати докази, зібрані Сакс в будівлі Bechtel, а потім відправляться в лофті-Уиттейкер-Тауер на зустріч з главою медіаімперії.
  
  "Що під капотом?" Запитав Лайл.
  
  "Чотири нуль п'ять".
  
  "Красива".
  
  “ Ти розбираєшся в машинах.
  
  "Слідкуйте за Формулою один". Його тон був: "Але, знову ж, хто цього не робить?" “Раніше, коли я був на півночі штату, займався деякими виставковими товарами. Думаю, ви знаєте, що це таке".
  
  Амелія Сакс тільки посміхнулася.
  
  Серійні автомобілі бувають декількох різних категорій і беруть участь в гонках на багатьох типах трас. Спочатку "серійний" означав саме це — автомобіль надійшов зі складу дилера і жодним чином не модифікувався. Потім різні гоночні організації — найбільша з яких — NASCAR - дозволили модифікації. "Демонстраційний запас" або "виробничий запас" вимагали, щоб автомобіль був майже ідентичний тому, що може придбати споживач, лише з кількома модифікаціями безпеки, такими як каркас безпеки.
  
  Вона відчувала на собі його погляд, коли перемкнула передачу на чотири швидкості, потім різко перейшла на другу, розвернулася і недбало пішла в замет. Колеса послухалися легко.
  
  Спенсер кивнула. “Ти ж бачиш. Я не зовсім складний як жокей. Моєю найбільшою проблемою було вписатися в клітку. Хотів вкоротити рульову колонку, але не зміг добитися рішення з цього приводу ". Він поплескав по приладовій панелі. "Я їздив на такій машині в парі гонок ".
  
  - "Торіно"?
  
  “Абсолютно вірно. Талладега".
  
  Сакс видала короткий смішок. “ Ні.
  
  "Хм".
  
  На зорі перегонів не було більш відомого серійного автомобіля, ніж модернізована Torino Cobra 1969 року випуску, яка була перейменована в Talladega на честь знаменитого гоночного треку. Ця машина домінувала в NASCAR в 69-70 м.
  
  "Ти більше береш участь у перегонах?"
  
  “Ні. Зараз у мене немає машини. Продав свій позашляховик, коли переїхав в місто. Чотири штрафу за неправильну парковку за один день. Якщо мені потрібні колеса, я звертаюся в Avis або Hertz ".
  
  Його тон був задумливим. Він буде сумувати за водіння. Вона могла зрозуміти. Потужність поршнів, виття, швидкість, відчуття, що машина завжди на межі, завжди в полусекунде від того, щоб вийти з-під контролю. Всепоглинаюче відчуття цієї машини, частиною якої ти був, і яка була частиною тебе самого ... Це викликало повне звикання.
  
  Вона сказала: "Може бути, це спрацює, ти зможеш прокотитися на ньому".
  
  Його очі заблищали. "Я, можливо, подумаю про це".
  
  Вона об'їхала набирав смс водія жовтого таксі, який вивернув на її смугу руху, краєм ока помітивши, що ліва нога Спенсера трохи витягнута, в той час як його права рука відведена назад, підсвідомо імітуючи її шалений стиснення і знижену передачу.
  
  Через десять хвилин вони були біля міського будинку Райма.
  
  - Вам, напевно, захочеться перевірити це алібі, - сказав Спенсер.
  
  Сакс перемкнула важіль на першу передачу, заглушила двигун і натиснула на гальма. Вона постукала по своєму телефону. “ Я вже це зробила. Вона написала Лона Селлитто повідомлення про цього чоловіка і попросила її зателефонувати в службу безпеки Уиттейкер-Тауер.
  
  "Це було швидко".
  
  “ У нас не так багато часу. Мені потрібно було знати, довіряти тобі або підставити. Я буду через п'ять хвилин. Вона вийшла, потім повернулася до величезного чоловікові. Вона нахилилася до відкритого вікна. “ Я хочу попросити тебе про послугу.
  
  "Все, що я дізнаюся про загрозу, навіть якщо це призведе до чого-то в компанії, я дам вам знати якомога швидше".
  
  - Гаразд, я хотів сказати, що збираюся попросити тебе про двох послуги. Перше - це те, що ти тільки що сказав. Інший - нікому не говорити про те, що докази, які я тільки що зібрав, виявилися тут ".
  
  “ Це де? Він дивився на величний міський будинок Райма.
  
  "Ми з чоловіком живемо тут", - сказала вона. “Лінкольн Райм. Він криміналіст. Колишній поліцейський поліції Нью-Йорка".
  
  “ Почекай. Лінкольн Райм - твій чоловік?
  
  Вона кивнула.
  
  "Чорт". Він здавався одночасно впечатленным і спантеличеним. Потім він посміхнувся. “Які докази? Я нічого не знаю ні про які доказах". Він знизав плечима, і вона подумала, не розривали його масивні плечі коли-небудь шов на одязі подібним жестом. “У мене схильність до амнезії. Я збирався звернутися до лікаря з цього приводу, але весь час забував записатися на прийом ". Промовив спокійно.
  
  Вона дістала з кишені чорні нітрилові рукавички і натягнула їх. “ Хіба тобі не цікаво, чому я спитала?
  
  “Ви проводите ренегатскую операцію, про яку не хочете, щоб начальство знало. Може бути, вас турбує корупція, може бути, політика, може бути, ви погрозили палицею не тій людині. Був там, зробив це."Лайл Спенсер — чоловік, який, за її підрахунками, минулої ночі проспав чотири години, — позіхнув і, наскільки міг, потягнувся тому, схрестив руки на своїй масивної грудей і закрив очі.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  33
  
  Hось податкові наслідки", - сказав чоловік, який виглядав так, наче знав усе, що тільки можна було знати про податкові наслідки.
  
  У нього був блідий колір обличчя людини, яка проводить дні в офісах перед комп'ютерами і калькуляторами. Сірий костюм, біла сорочка, акуратно підстрижене волосся. На вигляд йому було за сорок. Його окуляри, вирішив Аверелл Уиттейкер, слід називати взагалі не очками, а біноклями.
  
  Двоє чоловіків перебували в домашньому офісі Уиттейкера, високо на вершині вежі, що носить ім'я його сім'ї. Будівля перебувала на розкішній Парк-авеню.
  
  Бухгалтер тримав руку на товстому документі, як ніби це була бомба з пружинним спусковим механізмом, і якщо б він її відпустив, результати були б катастрофічними.
  
  Якими вони були насправді.
  
  Уиттейкер сказав: “Спасибі, Джон. Я перегляну це".
  
  Цього він не зробив. Він точно знав, що повинно було статися, і він точно знав, якими будуть наслідки, податкові та інші. Це була робота Джона — разом з його командою з дюжини інших людей — наглядати за Уиттекером і його компаніями. І не давати йому накоїти дурниць.
  
  Але дурість в очах однієї людини благородна в очах іншого.
  
  - Лэнгстон, Холмс каже, що документи будуть готові наступного тижня, " сказав Уиттейкер.
  
  Пауза. "Добре".
  
  Ці два слова були вимовлені так, немов Уиттейкер тільки що сказав йому, що збирається спуститися по мотузці з тысячефутовой скелі.
  
  Вночі, під час зливи.
  
  Після того, як бухгалтер пішов, Уиттейкер взяв свою палицю з чорного дерева, увінчану латунної скульптурою жіночої голови. Він вибрав цей, а не більш легкий варіант з гумовим наконечником, рекомендований лікарем, тому що жінка мала віддалену схожість з Мері.
  
  Він підвівся і, кульгаючи, попрямував до вікна. Він мигцем побачив своє відображення в старовинному дзеркалі, украшавшем одну із стін. Його обличчя було сірим, нездоровий вигляд підкреслювали ідеальні густе сиве волосся, імперський ніс, чарівні брови і під ними пронизливі чорні камені очей.
  
  Потім він втупився у вікно на панораму, в якій проживало близько трьохсот тисяч чоловік.
  
  А де ти знаходишся?
  
  Він повернувся до свого комп'ютера і, не сідаючи, увійшов у свою електронну пошту.
  
  Його серце знову впало. Не те щоб він дійсно чекав відповіді.
  
  Але він сподівався. О, він сподівався.
  
  Де? ...
  
  Кітт:
  
  Будь ласка, вислухай мене, синку. Я робив помилки. Я погано поводився з тобою. Я не слухав тебе. І я буду чесний. Я не можу послатися на невігластво. У той час я розумів, що я робив, і що мої дії були прегрешениями. Вони були гріхами. Я не можу послатися на невігластво. Але я починаю з чистого аркуша. Я розчиняю все. Не так багато часу, щоб загладити свою провину, але це те, чого я пристрасно бажаю. ...
  
  Послання тривало і тривало.
  
  Воно також залишилося без відповіді.
  
  Він згадав їх остання розмова: в барі "У Донеллі", шикарному закладі, повному шикарних людей — в основному королів і королев ЗМІ, принців і знаменитостей.
  
  Уиттейкер часто бував там, і для нього це було просто місце для водопою.
  
  Враховуючи ставлення його сина до професії батька, це було також абсолютно невідповідне місце для зустрічі з Киттом. І, що ще гірше, хлопчик з'явився в джинсах і фланелі. Навіть прислуга була одягнена краще.
  
  "Мені слід було вибрати інше місце", - подумав він.
  
  Розмова затягнулася і зайшов у глухий кут, як заляпаний брудом "Рендж Ровер" під час фото-сафарі, яке сім'я зробила багато років тому.
  
  Ідеаліст Кітт, активіст Кітт, завжди недоумевавший, чому його батько відмовився відмовитися від бренду "журналістики" Whittakeроку Media Group, взятого в лапки тонкими пальцями його сина.
  
  На мить Уиттейкер мало не сказав, що саме компанія допомогла йому пройти хорошу школу і виділила йому достатній трастовий фонд.
  
  Слава Богу, він промовчав. Хоча, очевидно, того, що відбулося під час того непростого вечері, було достатньо, щоб викликати глибокий, можливо, непоправної розкол.
  
  Вони не розмовляли вісім місяців.
  
  Нарешті Уиттекер набрався сміливості. І буквально днями відправив електронний лист.
  
  Кітт, будь ласка, вислухай мене ...
  
  І, до свого сорому, він додав фразу: "З жалем мушу сказати, що доктор не подає надії".
  
  Розігрування цієї карти було ознакою його відчаю.
  
  Синку, багато в чому із-за тебе я розпускаю компанію. Я розумію, що не був таким батьком, яким повинен був бути. Чоловіком або братом теж. Я був жорстокий до співробітникам, я був жорстокий до тем, про які ми писали. Я був жорстокий до своєї сім'ї, особливо до тебе. Твоє відсутність нарешті дозволило мені зрозуміти. Будь ласка, давай сядемо. ...
  
  Де ти?
  
  Його мобільний завібрував. З тих пір, як він захворів — ну, з тих пір, як хвороба вирішила перестати бути сором'язливою і вирішила розквітнути, — у нього розвинулася чутливість до гучних і різких звуків.
  
  Він глянув на визначник номера.
  
  "Джо".
  
  Низький, рівний голос його племінниці промовив: “Тут та жінка-поліцейський. Та, з приводу якої дзвонив Спенсер".
  
  “Добре. Я виходжу".
  
  Зітхання. Поліція ... Про це людині, терроризирующем людей, у статті Daily Heralds ...
  
  Ворони поверталися додому на сідало. Зграями.
  
  Ні, стерв'ятники ...
  
  Стискаючи палицю, він повільно рушив з багатого перського килима, переважно блакитного, відтінку, який нагадував йому очі Мері.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  34
  
  Широка двері з багатого червоного дерева повільно відчинилися, і з приміщення, схожого на домашній офіс, вийшов чоловік.
  
  Для опори він спирався на чорну тростину з латунним набалдашником. Він був не старий. Амелія Сакс припустила, що йому під шістдесят, може бути, початок сімдесятих. Колись він був гарним чоловіком, але тепер змарнів і став крихким. Шкіра була в'ялою і сіркою. Рак, а не серцево-судинна, припустила вона. Однак він був уважний до особистих деталей. Його волосся було ідеально покладені, і він був гладко поголений. Від неї пахло квітковим одеколоном. Його темний костюм і біла сорочка не були мішкуваті. Фотографії на камінній полиці і стінах говорили їй, що останнім часом він сильно схуд, а це означало, що одяг нещодавно була зшита або куплена, незважаючи на те, що його дні полічені. Ми боремося з хворобами на багатьох фронтах.
  
  Аверелл Уиттейкер дружньо кивнув парі, з якою Сакс тільки що познайомилася: Джоанна Уиттейкер, племінниці цієї людини, і її нареченому Мартіну Кемпу. І ще кивок Лайлу Спенсеру.
  
  І ще одна людина: Алісія Робертс була озброєним охоронцем, приставленим для особистої охорони Уиттейкера. Блондинка міцної статури, з волоссям, зібраним у тугий пучок, була одягнена в темний костюм. Схоже, вона була колишньої військової.
  
  Сакс представилася і знизала суху, тверду руку Уиттейкера. Він сів, поправив свій кишеньковий хустку з візерунком пейслі, а потім жестом запросив всіх сідати. Сакс опустилася в шкіряне крісло кремового кольору. Не так давно вони з Раймом переслідували злочинця в Італії, і у неї була можливість посидіти на дуже висококласної меблів. Цей стілець цілком підійшов би до будь-якого з них.
  
  Коли Лайл Спенсер сіл, стілець заскрипів.
  
  Квартира перебувала у житловій частині Уіттакер Тауер. До верхніх десяти поверхів будівлі було комерційним — тут розміщувалася газета Whittakeроку Media Group, теле - і радіомовлення, а вище - приватні резиденції. Масивна вітальня була обставлена зі стриманою елегантністю. На одній стіні вона побачила картину Пікассо. Художник, який створив цю штуку в стилі пуантилізму — Сакс так і не змогла згадати, - відповідав за іншу. З вікон від підлоги до стелі, що виходять на північ, відкривався вид на Бронкс і — враховуючи високу висоту шістдесяти чотирьох поверхів — можливо, на зовнішнє кільце Вестчестера.
  
  Весь її міський будинок у Брукліні можна було б акуратно розмістити в цій кімнаті.
  
  - Ця людина, яка називає себе Слюсарем, що йде з газет, - почав Вайтекер, - він нікому не заподіяв шкоди?
  
  “Не в двох випадках за останні пару днів. Він вривається, переставляє речі і повідомляє їй, що був там ".
  
  "Господи", - сказала Джоанна.
  
  "Ми дійсно знайшли невелику кількість крові, але жодних інших прямих доказів насильства немає".
  
  Сакс дістала блокнот із внутрішньої кишені і клацнула ручкою, переводячи його в режим готовності. Вона підняла свій Sony і, коли все навколо закивали, натиснула Запис. “Дві жертви кажуть, що у них немає ніякого зв'язку ні з ким із вашої газети чи телеканалу. Вони не знають, чому він йде з газет". Вона назвала імена і запитала: "Вони вам про щось говорять?"
  
  Члени сім'ї перезирнулися. "Ні, - сказав Уиттейкер, і Джоанна похитала головою. Мартін Кемп зробив те ж саме.
  
  Сакс поцікавилася прогресом юридичного відділу в складанні списку листів з погрозами і скарг, одержаних медіакомпанією.
  
  Уіттакер відповів: "Дуг сказав, що воно має бути готове приблизно через годину". Він зітхнув. “Це буде велике досьє. Ми багато років наступали на чужі граблі. А потім проблеми рівних можливостей. У "Уиттекер Медіа" не було найрізноманітнішої і сприятливого робочого середовища ".
  
  Джоанна сказала: “Може бути, це не має до нас ніякого відношення. Як той чоловік, який застрелив Рейгана. Хінклі? Його надихнув "Над прірвою у житі". Але в книзі не було нічого, що вказувало б до насильства". У жінок було довге темне волосся, туго стягнуті ззаду в кінський хвіст. Пасма були тонкими, а хвіст погойдувався, коли вона оглядала відвідувачів, що вона робила уривчасто. Її сірі очі під щільно зсунутими бровами були проникливими, а вираз обличчя суворим. Її темно-синій костюм був скроєний як чоловічий. Обличчя було квадратним, з виступаючим носом. Сакс подобалося, що вона гордо носила свої риси й не піддавалася тиску з боку кого б то не було, включаючи суспільство, щоб змінити свої обриси.
  
  "Можливо", - відповіла Сакс. Вона пояснила, що, на її думку, Слюсар міг використовувати "Геральд" як знак протесту проти втручання ЗМІ в життя людей.
  
  "Ах, — сумно сказав Уиттейкер, - він потрапляє сюди - точно так само, як це роблять ми".
  
  Сакс знизала плечима. “ Просто у мене виникла така думка. Крім того, він міг підкинути паперу, щоб ввести в оману.
  
  "Як тобі це?" Запитав Мартін Кемп. У нього був голос, який міг принести йому місце ведучого FM-радіо.
  
  "Він може займатися чимось зовсім іншим, не пов'язаним з вами, і він зосереджує увагу на газеті".
  
  "Що б це могло бути за "щось ще"?" Запитав Вайтекер.
  
  “У нас поки немає ніяких теорій. Ми також знаємо, що ви продаєте компанію. Можливо, що потенційний покупець найняв Слюсаря, щоб виставити вас в невигідному світлі, знизити вартість?"
  
  Він видав смішок, який Сакс здався майже сумним. - Покупці. ... Що ж, детектив, було б корисно, якби ви трохи знали про "Уиттейкер Медіа". Я повинен зізнатися, що журналістика, яку ми пропонуємо, не зовсім відповідає стандартам New York Times ".
  
  "Аверелл," лагідно сказала Джоанна і торкнулася його коліна.
  
  "Ні, вона повинна знати". Чоловік знизав плечима, чого злегка скривився. Він продовжив: “Шарлотта Міллер. Ось один приклад. З багатьох."
  
  Сакс сказала, що це знайоме ім'я, але вона не могла згадати його.
  
  “Це було близько року тому. Помічник конгресмена США з Алабами. Марвін Дойл".
  
  Це теж відгукнувся луною. Вона нічого не сказала і дозволила Уиттекеру продовжувати. “Одна з тих жахливих речей. Він напав на неї. Наркотики в її напої, щось в цьому роді. Поліція провела розслідування, але не було достатньо доказів для порушення кримінальної справи. Однак Шарлотта не здавалася. Вона хотіла розповісти свою історію і викрити його. Я купив це і заплатив їй за ексклюзивність. Залучіть до цього кращого сценариста. Ми обіцяли, що це буде серіальний випуск. Але він так і не вийшов ".
  
  "Чому б і ні?"
  
  “Тому що я вбив його. Ти знаєш, що таке "Купити і поховати"?"
  
  "Ні".
  
  “Це коли газета або телестанція купує права на історію без наміру її показувати. По суті, вони назавжди закривають історію і сюжет. Ви ніде не можете її продати. Саме це ми і зробили з Шарлоттою.
  
  “ Щоб захистити Дойла?
  
  Вайтекер похмуро розглядав бронзову фігуру жінки на своїй тростини. “ Абсолютно вірно. Він був нашим другом в Конгресі. Він підтримав закон, що полегшує медіакомпаніям збір і продаж даних про глядачів і ускладнює для нас можливість подати в суд ".
  
  Пам'ять повернулася до неї. “Не було смерті або чогось подібного? Пов'язане з цим?"
  
  “Через кілька місяців після виходу статті Дойл спробував зґвалтувати іншу жінку, стажиста. Вона пручалася. Він убив її. Вбивство з необережності. Якби ця історія вийшла у світ, можливо, цього б не сталося ".
  
  Тиша в кімнаті стояла так високо в стратосфері, що не було чутно жодного гудка, ні єдиного гарчання двигуна вантажівки.
  
  "Аверелл," тихо покликав Кемп.
  
  Але цього чоловіка це не зупинило. “А ще є якість наших репортажів. Я уклав слово "якість' в невидимі лапки. Репортер Daily Herald відправився в Вірджинію з репортажем. Мова йшла про вчительку сатанинського культу на уроці історії в середній школі. Були повідомлення про секс і жертвопринесення тварин. Чоловік в Північній Кароліні прочитав статтю, поїхав туди і влаштував стрілянину в школі. Убив вчительку і дівчинку з класу, поранив трьох".
  
  Вона похитала головою.
  
  “Ти знаєш, як поповзли чутки? Вона розповідала своїм студентам про салемских процесах над відьмами. От і все. Простий урок історії, але репортер — з благословення свого редактора — не зміг втриматися від сатанинського гачка. Виявилося, що вчителька була лесбіянкою, а пара учнів в її класі походили з сімей, які цього не схвалювали. Вони розпустили чутки і просто збрехали. Репортер процитував спростування вчителя, але це, очевидно, ніяк не вплинуло на стрільця. Я сказав, що редактор схвалив статтю, але я дав йому повну волю ".
  
  З похмурим обличчям він сказав: “Саме подібні інциденти зрештою прийняли рішення за мене. Місяць тому я вирішив, що настав час приспати імперію. Вибачте за довгий відповідь на ваше запитання, детектив, але я нікому нічого не продаю. Покупців немає — за винятком нашого виробничого обладнання, вантажівок, комп'ютерів. Я ликвидируюсь і вкладаю кожен пенні в фонд етичної журналістики ".
  
  Сакс робила позначки. Потім підняла очі. “ Отже, якщо ми не придумаємо іншого мотиву, нам доведеться виходити з припущення, що їм рухає помста за щось, вчинене газетою. Слово "розплата" дійсно передбачає це".
  
  Лайл Спенсер сказав: “Я подумав: якби це були різні сторінки з кожним вторгненням, можливо, він злий на газету або компанію в цілому. Але оскільки він залишає ту ж сторінку, це, ймовірно, щось про одну з тамтешніх статей ".
  
  Сакс збиралася зробити те ж саме зауваження. Вона знову відкрила фотографію сторінки 3 на своєму телефоні і заблокувала її.
  
  ЭКРЕТНЫЙ ЗВІТ, ЯКИЙВиНЕ РОЗКРИЛИ: СНІД, СТВОРЕНИЙ В РСША ПісляАБОРТУ
  
  S СШАENATOR ЦЕ ЯNTERN ПЧИННА З ЛОВЕ ЗХІЛЬДА
  
  ПІДСУМОК: УЖІНКИ ДеньНАРОДЖЕННЯ яПІДТВЕРДЖЕНИЙ; УРІДКІСНОГО ДОСВІДЧЕНОГО
  
  ЯкаОЗНАКА-HATING GROUP EЭКСПОЗИТИВ
  
  TECH CОМПАНИ HЯК PДАХ IЮРИДИЧНОЇ КОМПАНІЇ, ЯКАПЕРЕХОДИТЬ З ДОПОМОГОЮ FРЕДАКЦІЙ На HELP CAMPAIGN
  
  Уіттакер сказав: “З тих пір, як Дуг розповів мені, я думав про цих історіях. Ну, це не можуть бути росіяни. Вони, ймовірно, з радістю поставили б собі в заслугу створення зброї проти Сніду. Другий заголовок вірний, але це не дитя любові сенатора. Ми роз'яснюємо це десь в історії. Третій? Актриса неправильно заповнила форму у своїх свідченнях про розлучення, і стосовно неї було проведено розслідування, але так і не висунуто звинувачень. І навряд чи це той вид проступку, який призводить до переслідувань-психопатам. Останнім? Кожен засіб масової інформації, від автомобіля і водія до УWall Street Journal є докази незаконного прослуховування телефонних розмов федералами. Це використана жувальна гумка ".
  
  "Отже, четвертий розповідь".
  
  “Я думаю, це можливо. Про це аполлосах, групі неандертальців, які налаштовані антифеминистски. Вони вважають, що жінки повинні сидіти вдома, і так далі. Припустимо бити свою дружину, якщо вона цитує 'погано себе веде'. Тобто все, що викликає невдоволення чоловіка. Дружина повинна займатися сексом на вимогу ".
  
  "Як ти думаєш, чому ця історія мотивувала їх?"
  
  Уіттакер поморщився. “Знову журналістські стандарти. Наш репортер був ... не надто старанний. Він вигадав кілька цитат. Намалював їх навіть гірше, ніж вони є насправді. Пішла величезна негативна реакція і нападу на членів групи — я маю на увазі фізичні напади. Згадані в статті Аполлосы піддавалися тортурам і побиттю. Один з лідерів був застрелений і паралізований ".
  
  “ Значить, Слюсар міг бути Аполлоном.
  
  "Або найнятий ними", - зазначила Спенсер.
  
  Уиттейкер знизав плечима, знову скривившись. Це був рак? Може бути, артрит. Амелія Сакс надто добре знала цю хворобу.
  
  - Мені потрібні імена всіх, у кого репортер брав інтерв'ю для статті, - сказала Сакс. Ім'я і номер репортера теж.
  
  "Я принесу для вас", - сказав Уиттейкер.
  
  Ця група звучала огидно, але злочин є злочин.
  
  Уиттейкер запитав: "І з урахуванням того, що він розмістив у соціальних мережах, запитуючи, хто буде наступним, він збирається продовжувати?"
  
  "Ми повинні це передбачити".
  
  Джоанна на мить заплющила очі. "І подумай, що сталося б, якби жертва прокинулася, коли він був там".
  
  Сакс сказала: "Ми повинні припустити, що він" — погляд у бік Спенсера, думаючи про його попередньому гендерну коментарі, — "або вона націлені не тільки на компанію, але і на вас особисто. Ви повинні бути в курсі будь-яких загроз. Хто-небудь іде слідом за вами спостерігає. - Вказуючи на камінну полицю, Сакс запитала: - На цій фотографії ви з дружиною?
  
  Уіттакер відповів: “Так. Мері померла кілька років тому".
  
  - А що за молодик у ньому зображено?
  
  "Мій син, Кітт". Глибокий вдих. “Ми віддалилися один від одного. Він не виходив на зв'язок вісім місяців або близько того".
  
  Тепер Сакс могла бачити біль в очах чоловіка іншого роду. "Хто-небудь з вас розмовляв з ним?" запитала вона Джоанну і Кемпа.
  
  Його племінниця та її наречений похитали головами.
  
  Сакс записала номер його мобільного і потім запитала: "У вас є для нього робочий номер?"
  
  Пішла пауза. Джоанна сказала: “насправді ми не знаємо, чим він займається. Він загублена душа. Коли ми спілкувалися, здавалося, що він перескакував з роботи на роботу: він збирався зробити щось для навколишнього середовища, потім він збирався управляти комерційними дрона —"
  
  Кемп сказав: “Тоді мова йшла про оренду газу і нафти, пам'ятаєш? І щось про відеозйомку і комп'ютерах".
  
  Уіттакер сказав: “Я впевнений, що з них нічого не вийшло. Я поняття не маю, чим він зараз займається. Ймовірно, живе на свій трастовий фонд".
  
  "Соціальні мережі?"
  
  - У нього немає ніяких рахунків, - сказала Джоанна. Він їм не довіряє — чи не довіряв.
  
  Вона запитала жінку і її нареченого, працюють вони теж в "Уіттакер Медіа". Джоанна працювала, але не в сфері ЗМІ. Вона керувала благодійним фондом компанії. Кемп працював у сфері нерухомості на Уолл-стріт.
  
  Сакс припустила, що вони не в такій великій небезпеці, як Уиттейкер або журналісти газети, але все ж порадила їм теж бути пильними.
  
  Задзвонив телефон Спенсера, і він прочитав повідомлення. Він відповів. “Дуг Х'юберт склав список загроз. Ми можемо забрати його прямо зараз. Я можу відвезти тебе туди".
  
  Сакс роздала кожному з них картки. “ Будь ласка, зателефонуйте мені, якщо пригадаєте що-небудь ще. Поклавши в кишеню диктофон, блокнот і ручку, вона пішла до дверей з Спенсер, і обидва кивнули на прощання Алісії Робертс, тихій жінці-охоронцю.
  
  Вони були в ніші, коли вона почула: "Одну хвилину, детектив". Уиттейкер встав і повільно пішов за ними, спираючись на тростину. Він глянув на Спенсер, яка отримала повідомлення і сказала: "Я буду в холі".
  
  Він сказав: “Детектив, це ... Я знаю, що ми знайомі не з Адама, але я хочу сказати одну річ. У мене залишилося не так вже багато часу. І мій єдиний син став для мене чужим. Я не був кращим батьком. ... Ні, я був жахливим батьком. Я хочу, щоб він знову був у моєму житті, щоб спробувати загладити те, що я накоїла. Якщо ти знайдеш його, не могла б ти сказати йому це? Це не твоя справа, я розумію, але...
  
  "Я так і зроблю".
  
  Його обличчя пом'якшало від вдячності. Він відвернувся, але Сакс встигла помітити в його очах відблиск того, що могло бути сльозами.
  
  "Прошу вибачення".
  
  Сакс йшла по Парк-авеню, прямуючи до північній стороні башти Уіттакер, яка служила службовим входом в WMG. Лайл Спенсер був поруч з нею.
  
  Вони тільки що пробилися крізь невелику натовп протестуючих біля Уіттакер-Тауер. Більшість плакатів були націлені на фейкові новини, деякі - про наймання співробітників для різноманітності.
  
  Вона озирнулася на голос.
  
  У чоловіка, одягненого у сині джинси і чорну вітровку, було худорляве обличчя, обрамлене кучерявим темним волоссям. Бакенбарди. Пригадалося слово "тхір".
  
  “ Прошу вибачення, офіцер Сакс.
  
  Вона зупинилася і повернулася до нього обличчям.
  
  Тхір наблизився, розглядаючи масивну фігуру Спенсер. Швидко говорячи, він сказав Сакс: “Я бачу твої очі, ти думаєш. Але немає. Ми не зустрічалися. Серед копів ти знаменитість. Я можу сказати 'коп'? В цьому немає нічого образливого, вірно? Він говорив зі швидкістю милі на хвилину. “Шелдон Гіббонс. Я з журналу InsideLook. Він показав значок журналіста. Вона зазначила прізвище, яка додала ще одне ссавець рівняння. Хіба це не була мавпа або орангутанг?
  
  "Це твій напарник?"
  
  Ні Сакс, ні Спенсер не відповіли.
  
  "Я можу вам чимось допомогти?"
  
  “ І, вибачте, це "детектив" Сакс", - сказав Гіббонс. Я назвав вас 'Офіцер".
  
  Вона збиралася приділити йому кілька секунд ввічливості, але на цьому все. Вона схилила голову набік.
  
  Він розмахував цифровим диктофоном, дуже схожим на її.
  
  “ Ви зустрічалися з Авереллом Уиттейкером з приводу Слюсаря?
  
  Вона сказала: "Я прошу дозволу подивитися на це".
  
  Гіббонс насупився. “ Прошу вибачення?
  
  “ Чи можу я поглянути на ваш диктофон?
  
  "Я вважаю". Він простягнув її.
  
  Вона натиснула "Стоп". І повернула йому телефон.
  
  Він зобразив заговорщическую — і, можливо, піднесену — усмішку.
  
  - Чого ти хочеш? - запитала Сакс.
  
  “Уіттакер Медіа" - одне з моїх напрямків. Я питав, чи говорили ви з Авереллом про Слюсар ".
  
  “Як ти думаєш, чому я з ним зустрічалася? Це велика будівля".
  
  “ Ви вийшли з південного коридору. Там тільки один ліфт, і він веде прямо в його номер.
  
  Вона нічого не сказала.
  
  “Гаразд. Це чудова історія. Хлопець потрапляє в квартиру і залишає одну з газет Уїттекером? Як журналіст-лиходій Бетмен? Якої точки зору ви дотримуєтеся? Як ви думаєте, Слюсар - колишній службовець?
  
  “У мене немає коментарів. З цього приводу. По чому завгодно".
  
  “Самому Уиттейкеру загрожує якась небезпека? Як щодо його племінниці Джоани? Вона була там? Вона часто відвідує нас". Сором'язлива усмішка. “Може бути, Слюсар вимагає у неї милостиню. Він добре забезпечений".
  
  "Про що завгодно," повторила вона.
  
  Гіббонс простягнув візитівку. “Я розповідаю все як є, детектив. Я не поношу копів у своїх репортажах. Я повідомляю факти, на відміну від деяких новинних агентств ". Він кивнув у бік хмарочоса. “Погрози на адресу Уиттейкера і Джоани, це правдива історія. Я хочу повідомити про це. Допоможіть мені. Хто знає, може бути, розголос підшукає вам свідків ".
  
  “ До побачення, містер Гіббонс. Вона прибрала візитку, подумавши, що, якщо викине її зараз, може вибухнути сцена.
  
  “ Будьте обережні, детектив Сакс. Майте мене на увазі.
  
  Вони з Спенсер продовжили шлях до входу. Вона озирнулася і зазначила, що Гіббонс не повернувся до натовпу, щоб вивудити історії. Очевидно, на якийсь час він відмовився від своїх репортерских обов'язків і зник з поля зору.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  35
  
  Слюсар вже повернувся в будівлю Bechtel.
  
  Крейда Купер аналізував те, що Сакс виявила під час свого другого візиту в це місце, де вона випадково зустрілася з начальником служби безпеки ЗМІ Уиттейкера Лайлом Спенсером.
  
  "Що у нас є, Крейда?"
  
  - Обгортка від цукерки "Веселий Ранчер".
  
  "Чому ми думаємо, що це його?"
  
  “ На ньому трохи засобу для миття посуду, той же профіль, що і раніше. І трохи графіту — того сорту, який використовують слюсарі.
  
  “ Відбитки пальців, ДНК?
  
  "Жодного".
  
  “Отже, він обережно розгорнув цукерку, перш ніж покласти її в рот. Хіба він не міг розірвати її зубами і бути корисним? Отже, це ласощі? Воно рідкісне? Джерела обмежені? Чи призведе це нас куди-небудь?"
  
  Купер схилився над комп'ютером і надрукував. “Льодяники номер один в Америці. Річний дохід становить один мільйон двісті тисяч доларів".
  
  Райм зітхнув.
  
  “Хеллоуїн? Продано на мільйон фунтів".
  
  "Спасибі, Крейда," їдко сказав Райм. “ Я міг би зробити висновок про марність упаковки на підставі статистики доходів, без інформації про вазі.
  
  Незворушний Купер продовжив: “Навколо нього, на підлозі, Амелія виявила сліди бору, міді і заліза. Ймовірно, це належало йому, оскільки в контрольних зразках з будівлі нічого з цього не виявлено ".
  
  "Поклади їх на дошку", - крикнув Райм Того, їх нинішньому писареві, і пішли вгору запису.
  
  Значення?
  
  Цього він сказати не міг. Поки немає. Це були одні з найбільш поширених матеріалів в обробній промисловості.
  
  Так мало доказів ...
  
  Райм не міг викинути з голови більш ранні припущення Сакс.
  
  Газета - відволікаючий маневр. Нічого спільного з тим, чим він насправді займається. Він ілюзіоніст і займається чимось абсолютно іншим.
  
  Він спробував уявити себе людиною, який був двійником Слюсаря — Годинникарем.
  
  Як ці шестірні з'єднуються один з одним?
  
  Газети, ножі, хитрі замки, нижня білизна, дві невинні, не пов'язані між собою жертви (а можливо, і більше), людська кров кількаденної давнини. ...
  
  Що ви намагаєтеся сконструювати?
  
  Але у нього не було відповідей. Райм перевів погляд на фотографію яскравою газетній сторінці, і його думки повернулися туди, куди він неохоче повернувся раніше: до питання про те, що спонукало Слюсаря вчинити ці складні і ризиковані злочини проти газети — і, в кінцевому рахунку, проти Уиттейкеров?
  
  “ Яка історія стоїть за цією сім'єю? - Запитав Райм.
  
  Купер сказав, що мало що знає. Він не був споживачем продукції Whittakeроку Media Group. Він читав Times і Wall Street Journal, і вони з дівчиною мало дивилися теленовин; в основному вони слухали NPR і подкасти.
  
  Помічник повідомив, що, по суті, це була журналістська дієта Тома.
  
  “ Ви хочете, щоб я з ними ознайомився?
  
  “Ні. Я зроблю це". Райм вийшов в Інтернет і провів деякі дослідження на рівні середньої школи. Через півгодини у нього була приблизна картина Уиттейкеров і їх імперії.
  
  Аверелл і Лоуренс успадкували від свого батька скромну мережа газет в передмісті Нью-Йорка, а також кілька радіостанцій. Прибутковість операції була лише незначною. Брати, випускники Ліги Плюща (як академічно, так і спортивно визначні), були амбітні. Вони ніколи не хотіли мати нічого спільного з повсякденною та нейтральною до прибутку мережею і прагнули до кар'єри, відмінною від журналістської. Аверелл займається виробництвом, Лоуренс - інвестуванням.
  
  Але коли їх батько помер і залишив їм документи, вони вирішили скористатися наданою їм можливістю.
  
  Бізнес-модель репортажів про збори з планування та зонування округу Вестчестер, висвітлення легкої опери та сучасного танцю залишила обох братів байдужими.
  
  Настав час перебудуватися. Цитувалися слова Аверелла: “New York Times обіцяє повідомляти всі новини, які придатні для друку. І Rolling Stone публікує всі відповідні новини. Ми збираємося публікувати всі новини, які люди хочуть ".
  
  Відразу більшість співробітників були звільнені, а місцеві газети продані. Всі ресурси були спрямовані на створення Daily Herald, національної газети, випускається як в друкованому, так і в онлайн-виданнях. Його репортажі були класикою таблоїдів, за одним винятком: у редакційній статті він не займав ніякої політичної позиції. Їм потрібні були рекламодавці і читачі з усього спектру, і тому репортери зосередилися на світі знаменитостей і скандалів або занурилися в них з головою.
  
  Майже з першого дня — заголовок на банері був присвячений акторові, який виселив власну матір з дому, щоб його дівчина могла переїхати до нього, — Herald отримала великий успіх, і гроші потекли рікою.
  
  Кілька років тому Whittakeроку Media придбала кульгаву телестанцію і створила WMG channel, контент якого настільки ж несмачний — і привабливий — як і його друкований аналог.
  
  Статті, які Райм переглянув в Google — а їх було багато — були перемежены фотографіями Аверелла, Мері і їх сина володіє нескінченним набором знань. Там було майже стільки ж Лоуренсов, Бетті та їх Джоани. Атлетично складений, з лютими очима, Аверелл до мозку кісток скидався на промислового капітана або безжального прокурора, в той час як алкоголік Лоуренс був на пенсії, неохайний і неохайний. Їх дружин завжди фотографували так, як ніби вони прямували на благодійний вечір. Кітт здавався похмурим і був одягнутий скромніше. Джоанна була дочкою своєї матері, посміхалася в камеру і іноді одягала плаття в тон сукні Бетті.
  
  Це була розкішна життя. Будинки були розкішними, і на одній із серій фотографій Бетті і Джоанна влаштовували вечірку в саду в оранжереї, яка була більше, ніж міський будинок Райма. Компанія піднялася до рівня Fortune 500, і четвірка з'являлася на гала-концертах, вечері для кореспондентів Білого дому, вручення премії "Оскар" і незліченних заходах в чорних краватках на Манхеттені.
  
  Потім були більш важкі часи.
  
  Бетті померла від серцевого нападу, а її чоловік виявився зовсім не таким досвідченим інвестором з Уолл-стріт, яким він себе уявляв. Він вліз у великі борги, і тільки продавши своєму братові його акції в компанії, він уникнув банкрутства. Аверелл зберіг Лоуренса в якості високооплачуваного співробітника, в той час як Джоанни, молодшому репортерові газети, підвищили зарплату і призначили керувати благодійним відділом компанії. Аверелл навіть передав цій стороні сім'ї заміський будинок та одну зі своїх яхт.
  
  Потім, кілька років тому, Мері померла від раку, і після цього Кітт практично зник з фотографій Аверелла, Джоани і її нареченого Мартіна Кемпа.
  
  Нещодавно сама компанія почала розвалюватися. Райм прочитав про наслідки помилкової або недбалої звітності, що призводять до нападів, самогубств і навіть вбивств.
  
  Також почали з'являтися скарги на Аверелла і його управлінський підхід. Він не хотів, щоб жінки займали керівні посади — він відчував, що вони відволікають увагу на робочому місці, — а наймання меншини в компанії був фіктивним. В одній статті конкуруючої газети це називалося "White-aker Media Group".
  
  Нарешті, на Аверелла зійшло осяяння, і він вирішив ліквідувати імперію і вкласти виручені кошти у фонд, який буде просувати етику і просвітництво меншин в журналістиці, а також створить наглядову групу для спостереження за погрозами журналістам по всьому світу.
  
  "Аверелл Уіттакер робить розворот на 180 градусів", - говорив один із заголовків.
  
  Райм вийшов з системи.
  
  "Що-небудь корисне?" Спитав Том.
  
  “ Не зовсім, - пробурмотів Райм, не відриваючи очей від дошки з доказами слюсаря. Він знову замислився, чи не весь план Слюсаря помилковим.
  
  Подивившись в бік, він переглянув дошку, присвячену справі Віктора Буряка.
  
  І чим же, Віктор, займаєшся ти і твої близькі прямо зараз?
  
  Питання, на який, звичайно, не можна було відповісти, тому Лінкольн Райм викинув його з голови і повернувся до дошки з німими доказами, присвяченій Слюсареві.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  36
  
  Тизнаєш, "говорив Аарон Дуглас," подумай про Остіні. Вони стверджують, що у них кращі фургони з їжею у світі. Або, принаймні, їх більше. Неправда."
  
  Вони з Арні Каваллом жили на розі Медісон-авеню на вісімдесятих, в самому шикарному місці з шикарних. Нижче зростанням, ніж високий Дуглас, Арні підняв голову, збитий з пантелику лекцією, але уважний. Він був тим самим "масажистом", про який розповідав Дуглас Бурьяку, що означало, що він їм зовсім не був.
  
  Дугласс продовжив: “Нью-Йорк перемагає. У вас є лангош — це угорський смажений хліб з купою всякої всячини. Не від світу цього. Потім, звичайно, тако, корейські боулы, гірос, емпанадас, пупусас—Сальвадор, найкраще з ролами з кукурудзяного борошна та лобстерами, хоча вони дорогі і потрібно стежити, щоб не було занадто багато майонезу ".
  
  Арні, може, і був невисокого зросту, але м'язистий. На ньому був джинсовий жилет поверх білої сорочки. Облягаючі джинси, ковбойські чоботи. Як раз те, що потрібно, щоб тупотіти, припустив Дуглас. На правій руці він носив три кільця. Великі. Вони призначалися для ударів кулаками?
  
  Дуглас був одягнений в те, що носив зазвичай — в знак поваги до лиходієві з фільму "Матриця", темний костюм, білу сорочку і краватку (тепер блідо-блакитний, на відміну від фільму). Краватки, правда, не було видно; серветка була заткнута за комір. Дуглас в цей час їв бургер темпі зі смаком клена, айолі з капусти, помідорів і часнику на хлібі з борошна. Поки він насолоджувався цим, зрідка вилітали шматочки бутерброда.
  
  Ерні вивчав хитромудрий сендвіч.
  
  "Тобі варто що-небудь купити". Кивок у бік вантажівки. Іншим їх фірмовим блюдом був пиріг з артишоками і сочевицею під соусом барбекю. Дуглас не був веганом, але люди, які готували там дуже смачні страви.
  
  Ерні похитав головою.
  
  Дуглас поправив свій чорний берет. Він не знав, чому більшість людей їх не носять. Зручні. Стильні. Їх легко сховати.
  
  “Вам потрібно додаток або потрібно вийти в Інтернет і дізнатися, де будуть знаходитися конкретні вантажівки. Це свого роду гра ".
  
  "Це вірно?"
  
  Це був один з десяти вантажівок, якими керував Віктор Буряк, заробляючи трохи грошей на їжу, але справа, звичайно, було не в цьому. Все в організації знали, що Буряк завжди шукав розумні способи збору інформації, які він міг використовувати, і Дугласс домігся великих успіхів, запропонувавши цю ідею.
  
  Ти сам до цього додумався? У тебе біса блискуча голова ...
  
  Так, Дуглас був таким — принаймні, з цим. Фургони з їжею були ідеальні для шпигунства і збору розвідданих. Ніхто ніколи не звертав уваги на наявність вантажівок з їжею. Водії могли збирати будь-яку інформацію і фотографувати скільки душі завгодно.
  
  Дугласу подобалося виконувати цю конкретну роботу для Буряка — забезпечувати безпеку і збирати розвіддані у вантажівках, - тому що він любив поїсти. Він об'їжджав вантажівки в місті, збираючи інформацію, яка була занадто конфіденційної, щоб передавати її по телефону, і дбав про будь-які ризики для водіїв. І його завжди примушували мити посуд. Він, мабуть, їв п'ять разів на день.
  
  "Ось і вона".
  
  Амелія Сакс і супроводжував її великий хлопець — теж у темному костюмі від Матриці — виходили з вежі Уиттейкер. В руках у нього була велика папка. Їх зупинив худорлявий хлопець з усмішкою, яка здалася Дуглас фальшивою. У них відбулася коротка розмова, і детектив Амелія із супутницею продовжили свій шлях по тротуару.
  
  “ Ти добре її розгледів?
  
  “Так. Хто цей хлопець?"
  
  "Не знаю".
  
  Дуглас доїв і витер обличчя. Помити посуд для нього означало загорнути все і викинути в найближчий контейнер для сміття. Він витягнув з кишені пляшку води і сьорбнув. Він вважав, що так харчуватися шкідливо, завжди в бігах. Але це було найменш шкідливою річчю в його житті.
  
  Детектив Амелія завела машину, розгорнулася на вісімдесят градусів і проїхала повз фургона з їжею, навіть не глянувши на нього. Всі так робили. Якщо, звичайно, вони не були голодні.
  
  "І я отримаю за це п'ять тисяч?" - Запитав Ерні.
  
  "П'ять К."
  
  Чоловік видавався невпевненим. "Те, що ви мені розповіли, звучить ризиковано".
  
  “Життя ризикована. Може бути, я подхвату сальмонелу від цього сендвіча. Я не веду переговорів".
  
  Зітхання. Ерні сказав: "Добре".
  
  "І мені потрібна повна втрата пам'яті, коли все це закінчиться".
  
  “ Іноді я забуваю про день народження моєї матері.
  
  "Я не жартую". П'ять Gs дають тобі право час від часу клацати батогом.
  
  “Я зрозумів, я зрозумів. Потім все пройде. Коли і де?"
  
  “Я ще не знаю. Це повинно бути безлюдно, і у нас не повинно бути свідків".
  
  “ Вона не була схожа на поліцейського.
  
  “Ні, вона не знає. Ось початковий внесок. Він простягнув чоловікові конверт. “Тисяча. І ще тисяча за пошарпаний фургон. І набери за це ще кілька номерних знаків. Не одягай їх зараз. Ти робиш це безпосередньо перед роботою. "
  
  “Я робив це раніше. Наскільки великий?"
  
  Дуглас припустив, що це не має значення, і сказав наступне. Потім: “Ти прибираєш палубу протягом наступних двох днів. Ти не берешся за будь-яку іншу роботу".
  
  "Що, якщо"
  
  "Ти не берешся за будь-яку іншу роботу".
  
  "Я не беру ніякої іншої роботи". Ерні швидко кивнув.
  
  “ Мені потрібно поговорити зі своїм тутешнім колегою.
  
  Ерні озирнувся по сторонах.
  
  "Водій," відрізав Дугласс. “ Фургон з їжею.
  
  “О. Так, добре. Знаєш, у мене з'явилася ідея. Я куплю білий фургон. Це найпоширеніший колір. Що ти думаєш?"
  
  “Це прекрасна ідея. А тепер йди".
  
  Після того, як Арні пішов, Дуглас сказав водієві вантажівки з їжею, що той добре впорався з сендвічем, і попросив кубинський кави.
  
  Дуглас відпив кави і подякував водія, який також передав конверт — результати шпигунської роботи. Гроші перейшли з рук в руки. З вантажівки долинув запах. Як би сильно він не любив поїсти, він був жахливим кухарем і в даний момент знаходився в розлуці з дружинами (у нього добре виходило одружитися, але не так добре виходило залишатися в такому стані).
  
  "Який бестселер сьогодні?"
  
  “ Я б сказав, тофу, приготований на грилі по-креольски.
  
  “ Зроби мені одне і загорни. Я з'їм його на вечерю.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  37
  
  Бакк в утробі моїй майстерні.
  
  Зміна одягу, трохи крекерів з арахісовим маслом і сиром, трохи кави без кофеїну.
  
  Я розглядаю придбані мною ножі — Аннабель і Керрі. У них функціональний дизайн, нічого особливого. Ніж Керрі найгостріший. У мене теж є їх трусики. Одна пара блакитних, одна пара рожевих. Але вони мене цікавлять менше, ніж леза.
  
  Ножі та одяг лежать на столі поруч з моїм верстатом. Є також два примірники Daily Herald; в обох збереглася сторінка 3.
  
  Це одна з дуже проблемних газет.
  
  Я відчуваю тяжкість мого власного ножа, прекрасною конструкції з латуні, у себе в кишені.
  
  Я трохи модифицирую контент. Я переглядаю відео жінки, яка синхронізує по губах пісню з топ-40. Вона хороша. Автобот прислала мені це не із-за якихось-небудь насильницьких або сексуальних дій, а тому, що вона порушує закон про авторські права. У неї немає загальної ліцензії ASCAP або BMI, яка дала б їй право "заспівати" мелодію. Однак я залишу це на кілька днів. Я помітив родимку на шиї в неї, яка, на мою думку, злоякісна. Я не хочу створювати занадто багато проблем, тому я просто входжу у систему, як будь-яка інша людина, і залишаю коментар, що їй варто це перевірити.
  
  Моя мати померла від цієї хвороби.
  
  Я дивлюся ще декілька відео і трохи граю в Бога.
  
  Видалити ...
  
  Вхід ...
  
  Дайте постояти ...
  
  Ми, модератори контенту, годинами шукаємо відео, які порушують закон, або цей знаменитий "стандарт співтовариства", що є досить дивною фразою, оскільки в кіберпросторі, повинно бути, існує мільярд різних спільнот, від неземно благородних до огидно розбещених. Компанія надсилає нам рекомендації, але в основному стандарти співтовариства - це те, чим я їх вважаю.
  
  Я кажу, що граю в Бога, і я так і роблю. Часто постери, відчайдушно потребують лайку і репостах, викидають відра контенту, на який я повинен обрушити свою блискавичну критику.
  
  Я бачив сотні страт, спроб самогубства, зґвалтувань, побиття і домагань до дітей, людей, натягують і помирають від передозування, спеціалістів по виживанню, дають покрокові інструкції для виготовлення бомб, заподіяння шкоди тваринам, расові образи, заклики до революції, факти, що приводяться політиками, вченими мужиками і селюками, які навіть я — розумний, але навряд чи експерт — знаю, що вони кричуще помилкові.
  
  Години минали за годинами.
  
  Цього не видно кінця.
  
  Моя компанія ViewNow менше YouTube і не належить жодній з високотехнологічних компаній, але це не так вже й мало. Кожну хвилину завантажується більше двохсот годин відео, і кожен день мільйони людей дивляться чотири мільярди відеороликів. Якщо б ви переглянули всі відео, які були доступні на ViewNow сьогодні, були б потрібні тисячі років безперервного перегляду, щоб побачити все.
  
  Це дійсно захоплює дух.
  
  На всіх платформах соціальних мереж працюють модератори контенту.
  
  Ми піхотинці на передовій, як аспіранти, про яких мені хтось розповідав, з кувалдами на першому ядерному реакторі Чиказького університету, яким наказано проникнути в радіоактивну купу і розбити її на частини, перш ніж реакція розплавить Друге Місто.
  
  Їх положення може бути апокрифическим. Наша - ні.
  
  Деякі платформи зберігають свої модифікації контенту в котельних, які можуть бути розташовані в будь-якій точці світу. Багато хто з цих сайтів знаходяться в Манілі та Індії. Ці модники раніше працювали в колл-центрах по всій Південній Азії, але їм набридли розгнівані клієнти і образи щодо акценту, і вони звернулися до професії модератора, сподіваючись, що це стане трампліном до хорошої роботи в сфері технологій.
  
  У переважної більшості цього ніколи не відбувається. Модифікація контенту не є трампліном ні до чого ... крім — для більшості — депресії. Зрештою, ми ж не витрачаємо по десять годин у день на перегляд відеороликів про те, як приготувати бісквіт або покататися на сноуборді. Ми викорінюємо все погане. Я маю на увазі, дійсно погані речі — відео, які неможливо не побачити і які назавжди залишаються гнійними в наших головах.
  
  Я знаю чотирьох модників, що покінчили з собою, і ще дві дюжини тих, хто намагався. Шлюби розпалися, а печінка роздулася з-за цирозу. У ViewNow є відділення консультування. Ніхто ним не користується, тому що немає часу, особливо коли належить переглянути мільярд годин відео.
  
  В іншому ніжні люди ставали жорстокими після декількох місяців роботи в CM.
  
  Що стосується мене?
  
  Звичайно, у мене немає ніяких проблем з цією роботою.
  
  Я природжений модератор контенту і завжди ним був. Реальне життя або монітор високої чіткості. Для мене немає жодної різниці.
  
  Мені ніколи не подобався дієслово "підглядати", не кажучи вже про використання цього слова в нерозумно звучному поєднанні з "Томом". Згідно з міфом або фактичної історії (ніхто не знає), Тому був кравцем, який був єдиною людиною в Ковентрі, який мигцем побачив оголену Годиву, їхала верхи по місту (щоб змусити свого чоловіка знизити орендну плату для своїх орендарів, дивна форма протесту, яка звучить, м'яко кажучи, досить надумано). Сценарій був дещо спотворений, оскільки зовні була вона, а Тому підглядав, якщо це можна так назвати, з самоти своєї майстерні кравця.
  
  Тому був засліплений Богом, чи долею, чи ким би то не було ще, хоча, здавалося, не було ніякого особливого закону, який він порушив. Що стосується сьогоднішнього дня, злочин підглядання підпадає десь під дію законів про незаконне проникнення в приватне життя, і якщо є причастя, то зазвичай це "підглядання", а не "підглядання". Тепер закони були розширені і включають шпигунство за допомогою дронов і злом веб-камер, а також порнографію з помсти і публікацію без дозволу.
  
  Хлопчиськом я знав, що те, що я роблю неправильно, страшно і ніяково, а якщо я перебуваю на чужій території, то це злочин (ти можеш дивитися на кого-то, пускати слину і шалено посміхатися скільки душі завгодно, якщо робиш це з тротуару). Але ніщо не могло зупинити мене. Я повинен був підійти ближче. Я підкрадався до будинків в приємній приміської селі, де ми жили, і заглядав у вікна. Сотні разів. Проблема з нападом полягає в тому, що якщо ви досить близько, щоб бачити, ви також досить близько, щоб бути поміченим. Чим більш обурливим ставало моє теліпання на деревах або зависання на сміттєвих баках, тим ризикованіше ставали мої підприємства, і могла бути викликана поліція.
  
  Перевантажені, як завжди, офіцери визнали, що я дивний, але не уявляю фізичної загрози, і, як правило, ставилися до мене як до перешкоди. Вони залишили питання дисципліни і перевиховання на розсуд мого батька.
  
  Самопроголошений промисловець не був високоморальною людиною, тому його не турбувала неправильність того, що зробив його син; його зачепили збентеження і збиток, нанесений його репутації. Якби його син був магазинним злодієм, торговцем травичкою, п'яницею-підлітком, він, можливо, змирився б з таким поганим поводженням в молодості. Але фактор повзучості в поєднанні з тим фактом, що не було істотної участі поліції і призначеного покарання, штовхнув його через край. Він узяв закон в свої руки і сам посадив мене до в'язниці. Якщо він дізнається, що я переступила межі дозволеного, це буде одиночне ув'язнення в нашому домі.
  
  Не просто домашній арешт, а можливість вільно бродити з кімнати в кімнату. О ні, мене замикали в спальнях, потім в коморах, потім у ванних, потім у шафах — в одному з них особливо сильно пахло бензином і кедром, і я ловив кайф. Він залишав відерце для особистих прийомів.
  
  Тільки на другому або третьому затримання я дізнався, що можу розкривати замки і збігати. В основному це були залізні вироби з магазину "Хоум Депо", які можна було відкрити лезом ножа або розправленої вішалкою для одягу. У моїй спальні був кільцевої замок — такий, з традиційним отвором у формі замкової щілини, конструкції якого сотні років. Це було складніше, але, що ж, я впоралася.
  
  На перший раз у мене пішов годину. Наступні п'ять хвилин.
  
  Я не обов'язково хотіла кудись йти, але мені потрібно було знати, що я можу це зробити.
  
  Потім настав переломний момент.
  
  Мене зловили в будинку відомого юриста. Його крізь сльози дочка вважала, що бачила, як я витріщався на неї голою з вікна ванної. Її батько примчав до нашого дому і, опинившись всередині, зіткнувся лицем до лиця зі мною і моїм батьком. Посипалися спростування, і я був до сліз засмучений — з-за того, що мене, звичайно, спіймали.
  
  Адвокат майже не звертав на мене уваги, ніби я, всього лише тринадцятирічний підліток, був вірусом, здатним робити вибір щодо того, куди плисти і когось заразити.
  
  Лють цієї людини була зосереджена на мого батька.
  
  "Ваш син збоченець", - пробурмотів адвокат, що було явною неправдою. Моя одержимість не пов'язана і ніколи не була пов'язана з коханням; Я хочу проникати в людей іншим способом. Насправді, це була дочка Хізер, яка гарцювала у ванній і роздягалася, поки я спостерігав за бійкою між батьками у сусідній спальні. Я винив її. Але в даний момент це був не той аргумент, який можна було б привести.
  
  Потім чоловік сказав, що являє впливові профспілки. У його клієнтів були "партнери", м'яке слово, зловісно виліплене. Мій батько зрозумів натяк? Якщо б мене не покарали, його бізнес був би "зруйнований". Тон його голосу припускав, що насильство можливо.
  
  Мій батько повернувся до мене, сиділа під двома могутніми чоловіками, хоча розмовляв з адвокатом. "Не хвилюйся, наслідки будуть".
  
  І, так, так воно і було.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  38
  
  Р.хайм підняв очі на чоловіка, який супроводжував Сакс у вітальню.
  
  Він був величезний і значний, природжений борець. Він пильно дивився на Райма з написом ... що це було? Він здавався наляканим. Дивно, оскільки він легко переважував Райма на сотню фунтів і був суто фізичним.
  
  Потім його погляд перемістився на обладнання в стерильній частині кімнати. Вираз змінилося благоговінням.
  
  Сакс познайомила Райма з Лайлом Спенсером.
  
  Так це і був той самий співробітник служби безпеки, про який вона йому розповідала.
  
  Він поклав на стіл товсту папку з документами. "Скарги та погрози "Уиттекер Медіа" від громадськості і співробітників".
  
  "Так багато?" В ньому повинно було бути п'ятсот документів.
  
  Спенсер сказала: "І це тільки ті, що були в минулому році".
  
  Сакс сказала: "Ми отсканируем їх і почнемо". Поворотна рама Райма могла працювати з переплетеними книгами, але в лабораторії не було пристрою, яке могло б відображати і впорядкувати окремі аркуші паперу. Вона відповіла на дзвінок на свій мобільний.
  
  "Крейда Купер," пролунав голос із стерильної частини лабораторії.
  
  "Лайл Спенсер".
  
  Лінкольн Райм рідко думав про те, щоб знайомити людей.
  
  Спенсер вивчала лабораторію. “Непогана ситуація. Але ти вже чув це раніше".
  
  “Це підходить. Коли мені потрібно щось складне, ми віддаємо це на відкуп".
  
  Спенсер сказала: “На моїй першій роботі у нас не було нічого подібного у всьому окрузі. Все доводилося відправляти у державну лабораторію. Потрібна вічність, щоб отримати результати ".
  
  "Амелія сказала, що ти з Лос-Анджелеса".
  
  “ Детектив. Олбані.
  
  Як і Райм, він пішов з правоохоронних органів заради іншого, хоча і суміжної роботи. У його випадку, однак, перехід був би добровільним. Більше грошей і менше ризику.
  
  Відключивши дзвінок, Сакс приєдналася до них.
  
  "Це був керуючий будинком володіє нескінченним набором знань".
  
  Вона пояснила, що сина Аверелла, худорлявого молодика з виснаженим обличчям, якого Райм пам'ятав з фотографій в Інтернеті, не бачили вже кілька днів. Суперінтендант знав про це, тому що його поштову скриньку був переповнений, і листоноша поскаржився йому.
  
  “ Думаєш, це якось пов'язано? - Запитав Райм.
  
  - Документи в двох квартирах підготували ґрунт, - сказала Сакс. - Значить, Слюсар, чи Аполлос, чи то ще хтось викрав або вбив сина Уиттейкера? В цьому є сенс.
  
  Вона запитала Спенсера: "І він майже не пов'язаний з сім'єю?"
  
  “ Наскільки я коли-небудь чув, немає.
  
  - Де він працює? - запитав Райм.
  
  Сакс пояснила, що сім'я не знала, чим він займався. Все, що у неї було, - це номер мобільного телефону та електронна пошта, а він не відповідав.
  
  "Автоінспекція," сказав Райм.
  
  Сакс вийшла в Інтернет на захищений веб-сайт штату і ввела своє ім'я користувача та пароль.
  
  “У нього є Audi A6. Я відправлю бирку в LPR".
  
  Система розпізнавання номерних знаків поліції Нью-Йорка складалася з камер, встановлених на патрульних машинах. Коли поліцейські проїжджали вулицями міста, камери постійно сканували номерні знаки і записували зображення позначок, а також час і місце кожного з них. Результатом стали экзабайты даних. Система надала велику допомогу в пошуку автомобілів, водії яких зникли від аварій або були зареєстровані на підозрюваних або осіб з непогашеними ордерами. Вся концепція була спірною в тому сенсі, що вона вбирала в себе і реєструвала номери сотень тисяч невинних громадян. Групи захисту громадянських свобод подали скаргу, піднявши питання недоторканності приватного життя.
  
  Райм розумів це занепокоєння. Але, зрештою, він встав на сторону системи LPR. Це допомогло їм закрити півдюжини справ.
  
  “Зараз він попереджений. Якщо у кого-небудь з патрульних буде попадання, мені зателефонують ".
  
  Спенсер сказала: "У мене зустріч з містером Уиттейкером". Кивок у бік Райма. “Визнання. Я могла б переслати файл посильним або віддати його Амелії. Але, чесно кажучи, я просто хотів познайомитися з вами. У нас в бібліотеці у Олбані були деякі з ваших книг. Я їх вивчив."
  
  "А," сказав Райм.
  
  Він попрямував до дверей, але зупинився. “ Амелія розповіла мені про слюсарної операції. Це делікатна справа. Якщо хто-небудь запитає, ти не причетний до цієї справи.
  
  "Спасибі".
  
  Ще раз кивнувши Сакс, великий чоловік вийшов у коридор і зник за дверима.
  
  "Я перевірила його", - сказала вона.
  
  “ Припускав, що ти це зробиш. Яка його історія?
  
  "Не впевнена," відповіла Сакс. “ Щось трапилося. Думаю, не військовий — він був морським котиком. Щось більш недавнє. Поліція Олбані, я б припустила. Вона розповіла йому, що він намагався покинути будівлю Bechtel, озброєний трубкою для збивання мізків, коли вона підпалила його. “Це було дивно. Я цілився в центр тяжкості. Представився. Я засліпив його світлом ліхтарика в моєму телефоні. Але він не кинув зброю. Він просто стояв там ".
  
  "Олень у світлі фар".
  
  “Неа. Я думав, він подумує напасти на мене. Ніколи не бачив, щоб хтось виглядав таким розслабленим з пильним поглядом ".
  
  "Є які-небудь ідеї чому?"
  
  “ У нього на голові шрам. Ти бачиш його?
  
  "Ні".
  
  “Я б припустив, що він потрапив в серйозну перестрілку. Посттравматичний синдром".
  
  Райм, лаборант, який працював на місці злочину, іноді стикався з насильством при виконанні службових обов'язків. Але за іронією долі єдина серйозна травма, з якою він зіткнувся, була отримана в результаті нещасного випадку, а не вогнепального поранення. Балка впала йому на шию на будівельному майданчику, яку він обшукував. Він не міг уявити паніку, шум, хаос, жах перестрілки. Сакс — не новачок у бойових діях — сказала йому, що середня тривалість бою становила від трьох до семи секунд, хоча вони здавалися довгими хвилинами.
  
  Вона сказала: "Я не думаю, що він хоче бути охоронцем".
  
  “ Тримаю парі, що за це добре платять.
  
  “Він згадав сім'ю, тому я впевнений, що йому потрібні гроші. Але він такий же, як ми. Блакитний колір у нього в крові. Він сумує за цим ".
  
  Потім Лайл Спенсер і його внутрішні ангели або демони зникли, як ранковий туман, коли Райм переглянув файл.
  
  "Інших фізіотерапевтів для аналізу немає". Кислий погляд у бік стерильної частини лабораторії. “Давайте прочитаємо скарги та погрози. Скільки їх? Два мільйони? Три? Тому! Тому! Мені потрібно, щоб ти відсканував деякі документи. Пішли!"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  39
  
  Dне хвилюйся, будуть наслідки.
  
  Мій батько міг би відправити мене на лікування. Господь свідок, у нього були гроші.
  
  Але замість цього він найняв слюсаря і встановив по три найдорожчих замку з наявних у майстри на кожну з двох дверей підвалу — одну в будинок, а іншу в сад.
  
  Однак вони були встановлені задом наперед.
  
  Кожен, хто був зовні, міг просто скористатися засувкою, щоб відкрити двері; проте людині, що знаходиться всередині, — а це був би я, — знадобилися б ключі, єдині примірники яких мій батько зберігав при собі. Слюсар був спантеличений і, перш ніж приступити до роботи, задав кілька запитань.
  
  Він припинив свої розпитування, коли йому вручили десять стодоларових банкнот понад його гонорару.
  
  Наш особняк був великим, але підвал — ні, приблизно двадцять на тридцять футів, з обробленою ванною, дерев'яними підлогами і панелями, хоча стелі не було. Тільки пофарбовані в чорний колір балки і труби над головою.
  
  Ліжко. Триногий комод, притулений до стіни. Телевізор з основним кабельним телебаченням. Комп'ютера не було. Батько боявся, що я відправлю кому-небудь електронний лист з проханням про допомогу, і я його отримала. Їжу ставили нагорі сходів три рази в день. Там була сумка для білизни.
  
  Мій батько серйозно ставився до того, що я укладений, і велів мені зібрати одяг, книги, ігри - все, що я захочу. Мене збиралися виключити з школи за станом здоров'я", але в кінці семестру я прочитаю свої уроки і здам тести.
  
  Я зробив, як було наказано, забрав з своєї кімнати дві повні коробки речей і одягу і спустився у в'язницю.
  
  “Ти руйнуєш своє життя, це твій вибір. Але коли ти погрожуєш справі мого життя, це кінець".
  
  Він додав, що шкодує, що до цього дійшло. Але дії мають наслідки. Перше речення було брехнею. По друге, очевидно, він пристрасно вірив.
  
  Повітря було занадто холодним, або занадто теплим і завжди вологим. Самотність було хробаком. Тиша була криком. Нудьга перцем застрягла у мене в горлі. Безглузде телебачення вбило мій дух і я був переконаний, клітини мого мозку. Я б зайнявся книгами. Я втратив би інтерес.
  
  Часом я кричав, плакав, годинами сидів у темному кутку, зіщулившись. Думав про самогубство. Який спосіб смерті був би найбільш ефективним?
  
  Що врятувало моє розсудливість — і моє життя - так це замки.
  
  DeWalt 345, Morgan-Hill, Stoddard. Елегантні неприступні пристрої стали центром мого підземного світу. Я знайшла англійську шпильку в одній зі своїх коробок і спробувала підібрати кожну. Я поняття не мала, що роблю, і тому не досягла успіху. Я пам'ятала задоволення від того, що відкрила двері спальні модифікованим ключем від вішалки для одягу, але з цими пристроями я не змогла відтворити щось тепле, дивовижне відчуття, коли засувка її і я звільнилася.
  
  Я міг годинами вирячитися на них — ті, що висіли на задній двері, були як раз на спинку мого ліжка. Через кілька годин вони, здавалося, почали рухатися, збільшуватися в розмірах, стискатися в темні діри, розгойдуватися або сяяти іскристим, кружащимся світлом.
  
  Я почав розмовляти з ними, і мені здалося, що вони мені відповідають. У них було три різних особи.
  
  Через п'ять місяців мій батько звільнив мене, я впевнений, на прохання моєї матері, яка була в значній мірі залякана їм, але рішуче виступала проти мого ув'язнення. Я могла чути їх нагорі — тон і взаємні поступки, якщо не самі слова. Він суворо попередив, що я повернуся всередину, якщо ще раз подивлюся.
  
  Я кивнув, покірно погоджуючись, але зовсім не відчував каяття.
  
  Моє усамітнення дозволило мені побачити, ким я був насправді. Позбавлення — і слідом за ними випробування — переконали мене, що тільки підглядання може принести мені втіху.
  
  Ті жахливі місяці також навчили мене, що я повинен бути розумніший. І переконатися, що я ніколи більше не потраплю до в'язниці.
  
  У букіністичному магазині я купив "Повне керівництво по злому замків", 10-е видання, найповніший тому на цю тему, коли-небудь написану. В магазині товарів для дому я купив набір інструментів для розтину замків, здивувавшись, що вони були доступні на прилавку.
  
  На яких замках краще відточувати свою майстерність, ніж на трьох моделях, які тримали мене в ув'язненні? Я досі пам'ятаю той день, коли я відкрив замок Morgan-Hill pin tumbler, який був описаний в книзі майже не піддається злому замок. Я був на небесах. Через кілька тижнів я зміг відкрити всі три замки на дверях за лічені хвилини.
  
  Ніщо не могло утримати мене всередині.
  
  Я знову почав наносити візити, тепер набагато розумнішими і обережніше. Я виходив з дому тільки пізно вночі, коли батько й мати спали. Я одягався в чорне і вибирав тільки ті будинки, до яких міг підійти під прикриттям.
  
  Те, що я бачив, мало що змінювало. Іноді це було буденно: дівчатка потягували газовану воду. Бабуся в'яже. Хлопчики за комп'ютерною грою. Іноді чоловіки і жінки разом, злягаються, спітнілі й втрачені для світу. Час від часу сваряться.
  
  Іноді я робив більше, ніж просто шпигував. Одного разу вночі я залишив презерватив на задньому сидінні машини, що належить дружині юриста, який був відповідальний за тюремне ув'язнення. Нехай пара розбереться в цьому, але що б не сталося, я думаю, це погано закінчилося для них обох.
  
  Наслідки ...
  
  Інших людей, які перейшли мені дорогу, теж відвідували. Я залишав ножі біля їхніх дверей. Ляльку в їх вітрині. Одного разу я намалював свастику на правому задньому крилі "Мерседеса", що належить чоловікові, який з-за чого-то накричав на мене. Ця людина, імовірно, добереться до роботи, перш ніж почне запитувати про пильному погляді.
  
  Ці візити були заради справедливості. Решта? Вони просто змушували мене відчувати себе добре.
  
  І ось, нарешті, я поїхав в коледж, хороший, враховуючи гроші мого батька, і занурився в реальний світ.
  
  Я робив нерішучі спроби одужати. Все, чого я хотів, - це ліки, щоб взяти під контроль підглядання. Я б розповів лікарям варіацію історії, замінивши підглядання пристрастю до відеоігор, але докладно описавши своє тюремне ув'язнення, що викликало у психіатра здивування.
  
  Доктор Патрісія одягалася в бежеві, нешкідливі вбрання і виглядала абсолютно несексуальними, але привабливо. На вигляд їй могло бути тридцять п'ять, а могло і шістдесят.
  
  "Ти думав про зміну роботи?" одного разу вона запитала мене.
  
  Я сказав їй правду — що, на відміну від мого батька, я не прагнув кар'єри. "Я літаю". Я дійсно так сказав і додав: "Як метелик".
  
  “Ви молоді. У вас є час. Просто запитайте себе: чим би вам хотілося займатися, ніж приємним ви могли б заробляти на життя?"
  
  Я сказав їй, що подумаю про це.
  
  І, будучи стратегічним терапевтом, яким вона і була, вона запитала: “А як Олександра? У неї все добре?"
  
  “Так. Дуже добре".
  
  Доктор Патрісія діагностувала у мене тривожність і депресію з домішкою деякої СДУГ - все це дуже поправимо. Вона дала мені Веллбутрин, у якого менше побічних ефектів на сексуальне життя, ніж у інших антидепресантів. Я думаю, вона не хотіла псувати мої стосунки з моєю російською красунею.
  
  Потім, ближче до нашого останнього сеансу, вона сказала, нахилившись вперед для більшої виразності: “Але є одна річ, яку ти повинен зробити. Ти ніколи не будеш вільним, поки не вирішиш питання про те, що твій батько зробив з тобою в підвалі. Тобі потрібно поговорити з ним про це. Розкажи йому, як підвал вплинув на тебе. Можливо, він буде молити про прощення. Ви помиріться. "
  
  Я сказав їй, що подумаю над її пропозицією. Я відклав цю ідею подалі і час від часу струшував з неї пил.
  
  Тепер я дивлюся на свій телефон, щоб дізнатися час. Зараз друга половина дня. Мої візити працюють, звичайно, тільки після опівночі. Але іноді виникає бажання підглянути, вдивитися, можливо, зробити більше.
  
  Іноді тобі потрібно заподіяти біль.
  
  Заради простої радості від цього.
  
  Я приймаю душ, а потім одягаюся. Я беру свій ніж. Це не тільки корисне зброю і інструмент, але і величезна сентиментальна цінність.
  
  Його подарував мені Дів Свенсен, мій наставник по злому замків. Він виготовив його сам. Латунь - незвичайний метал для зброї. На відміну від свого більш міцного побратима, бронза, латунь рідко використовується в зброю. Не те щоб його не можна було ув'язнити до гостроти бритви; просто він не буде довго тримати лезо. Його потрібно заточувати після кожного використання.
  
  Він лягає до мене в кишеню.
  
  Повністю прихований, офіцер. І досить короткий, щоб бути законним.
  
  Я одягаю кепку "Метс", сонцезахисні окуляри і плащ. Беру свою яскраву, дорогоцінну сувенірну в'язку ключів і виходжу на вулицю, перевіряючи, як я завжди роблю, щоб замки були акуратними.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  40
  
  Щоза хлопець стежить за нею?
  
  НЕМАЄ ...
  
  Але, може бути.
  
  Вона помітила його приблизно на півдорозі до школи — всього чотири квартали. Вона неуважно обернулася на звук клаксона і помітила, що він трохи відвернувся, ніби пильно дивився на неї.
  
  Пройшовши квартал, вона знову озирнулася. Що на цей раз здалося підозрілим, так це те, що він був на тому ж відстані позаду неї. Він навмисно уповільнив крок, щоб не відстати?
  
  Тейлор Сомс була підкована у всіх відносинах, якими повинна бути жінка з Манхеттена, особливо самотня. Брюнетка була досить привабливою, на її думку, і одягалася в наряди, що підкреслюють її фігуру, яку вона старанно підтримувала і якою пишалася. Але вони ніколи не були відверто нахабними. Вона привертала погляди, і це було нормально — така природа чоловіків і жінок, — але вона була досить прониклива, щоб розуміти, коли погляд переходить межу.
  
  З цим хлопцем вона просто не могла сказати напевно. Сонцезахисні окуляри ...
  
  Вона приїхала в школу, куди збиралася забрати дочку. Руні затрималася після занять у шаховому клубі. Однак, замість того щоб увійти всередину, Сомс почекав. Вона хотіла переконатися, чи дійсно за нею стежать.
  
  Чоловік пірнув у корейська гастроном на розі, дістаючи з кишені телефон.
  
  Щоб подзвонити?
  
  Чи прикидаєшся?
  
  Вона оцінила: дощовик в день без дощу, сонцезахисні окуляри, пропускають мало сонця. Бейсболка, надвинутая низько. Швидше молодше, ніж старші. Швидше моторошний, ніж пускає слину. Але вона стояла біля школи, так що слово "покидьок" набуло більш глибокий сенс.
  
  Вона просто не могла сказати напевно.
  
  Як ніяково, якщо поліція зіткнеться віч-на-віч з невинною людиною.
  
  "Може бути, - подумала вона, - проблема в моєму егоїзмі".
  
  Хоча зазвичай її радар був вірний.
  
  Чорт забирай, невже він зараз дивиться на неї через молочно-білу пластикову вітрину гастроному?
  
  Вона побалакала з кількома іншими мамами, які теж забирали своїх дітей з середньої школи.
  
  Перевірила свій телефон на наявність електронної пошти і текстових повідомлень.
  
  Чоловічий голос позаду неї. “ О, ви мама Руні, вірно? Привіт.
  
  Батько вийшов з парадних дверей великої школи з червоної цегли. На ньому був приклеєний до дуже гарного костюма значок відвідувача, що засвідчує особу.
  
  "Ben." Вони кивнули. “Я батько Меган Нельсон. Ми познайомилися місяць тому. ВМО. До великого розколу".
  
  Вона розсміялася, похитавши головою. Боротьба батьків за владу в середній школі мала драматичний характер перевороту при королівському дворі.
  
  “Меган навчається в класі Руні? Вибачте, я не пам'ятаю".
  
  "Ні, вона в шостому класі".
  
  Погляд Сомса повернувся до прилавка з овочами. Переслідувач або пішов, або зайшов углиб гастроному.
  
  Бен сказав: “Ми ходили на змагання з гімнастики. Те, що в Хантере. Меган думає, що Руні просто приголомшлива ". Він посміявся над своїм зануренням в підліткову мова.
  
  Сомс посміхнувся. “ Насправді, як мило. Це теж її спорт?
  
  “ Вона хотіла б, але вона ширококостная. І занадто висока.
  
  Він пояснив, що його дочка не захоплювалася спортом, але вона була майстром співу і танців. "Меган - театральна особа в родині". Він розсміявся. "Другий після мого колишнього".
  
  Потім Бен подивився повз Сомса — у бік гастроному.
  
  "Все в порядку?" - запитала вона.
  
  “Нічого. Просто ... цей хлопець витріщався на мене".
  
  “ Він був у темних окулярах?
  
  “Так, як ніби він був кимось на кшталт гравця. Він повернувся всередину".
  
  “ А плащ і бейсболка?
  
  "Так, це він", - сказав Бен.
  
  "Я думаю, він дивився на мене". Вона пояснила про передбачуване переслідування.
  
  "Добре" ... ти хочеш, щоб я пішов і поговорив з ним?"
  
  "Боже, немає".
  
  Бен зобразив посмішку.
  
  - Колись я знав одного переслідувача, мого колишнього. "Сомс відчував себе невимушено, розмовляючи з ним. "Просто у нього не було натхнення переслідувати мене, тільки свою секретарку".
  
  Він торкнувся свого безіменного пальця. “ Мені п'ять років.
  
  "Троє".
  
  Бен був симпатичним чоловіком; його густе темне волосся було зачесане назад, в них пробивалася передчасна сивина. Що, як завжди вважав Сомс, додавало йому сексуальності. А костюм був справді прекрасний. У нього були гроші.
  
  "Ти хочеш подзвонити в поліцію?"
  
  “Ні. Швидше за все, нічого особливого".
  
  Між ними запанувало мовчання. Бен дивився на вулицю. Вона відчувала, як працює його мозок. І вона не здивувалася, коли він сказав: "Послухай, я не знаю твоєї ситуації, але ..." Забавно, що навіть найкрасивіші з них починали бентежитися, збираючись поставити це питання. "Тобі подобається Бродвей?"
  
  "А хто цього не робить?"
  
  "Меган отримала роль у "Енні". Він кивнув у бік школи. “Кінець шкільного спектаклю. Хочеш піти?"
  
  Вона розсміялася, почувши згадка про Бродвеї. "Я б із задоволенням".
  
  Коли він подивився на вулицю, вона швидко оглянула його тіло. Атлетичний.
  
  І їй подобалися сивіючі волосся.
  
  Вона згадала, коли востаннє була з чоловіком. "На щастя, у мене хороша пам'ять", - подумала вона.
  
  Потім вона знову подивилася на гастроном.
  
  Уява це чи ні?
  
  У світі так багато божевільних, особливо в такому густонаселеному місті, як цей. Вона читала в Times про кількість людей, які були справжніми социопатами. Досить багато. У статті говорилося, що більшість з них були нешкідливі, але деякі могли зірватися практично без всякої причини.
  
  “ Дев'ять один? - запитав він.
  
  Легкий смішок. “ Ти читаєш мої думки. Але немає. Я його навіть більше не бачу.
  
  “ Ви сказали, що живете недалеко звідси?
  
  “ Чотири квартали. Вона кивнула головою на південь.
  
  "Я проводжу тебе".
  
  “О, ні, ти не зобов'язаний. Ти повинен забрати Меган".
  
  “ Вона сьогодні ночує біля колишньої. Я просто зайшов занести рюкзак. Може, якщо цей хлопець побачить мене, він подумає, що я хлопець, і залишить тебе в спокої.
  
  Одна жахлива думка промайнула в голові. Що, якщо чоловік у темних окулярах був небезпечний і в психотичної люті, приревнувавши до Бену, напав на нього?
  
  “Я наполягаю. Якщо ти не погодишся, то мені доведеться почати стежити за тобою".
  
  Вона посміхнулася.
  
  Вони поговорили ще кілька хвилин, поки Руні не вийшла зі школи. Струнка дівчина з волоссям, зібраним ззаду в кінський хвіст, з великим рюкзаком через плече.
  
  “Це містер Нельсон. Його дочка навчається в шостому класі".
  
  “Меган. Ти її знаєш?"
  
  "Я думаю, так".
  
  Сомс, звичайно, не збиралася згадувати про переслідувачі при дочки, тому вона сказала тільки, що їх квартира знаходиться по дорозі додому містера Нельсона і він збирається прогулятися з ними.
  
  Він глянув у бік Сомса і підморгнув у відповідь на невинну брехню.
  
  "Круто", - сказала дівчина, і вони вирушили в дорогу.
  
  “ Гей, дай я понесу це. "Бен кивнув на рюкзак.
  
  "Правда?" Запитав Руні.
  
  "Ще б", - сказав він, зняв важкий рюкзак з її плеча і закинув його на свій власний.
  
  Утрьох вони вирушили на південь.
  
  "Отже, Руні, яке вправу в гімнастиці тобі подобається найбільше?"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  41
  
  Проч, я не знаю, - каже мені дівчина. “Колода для балансування, я думаю. Теж нерівне".
  
  Я киваю у відповідь на відповідь Руні.
  
  Я міг би розповісти їй те, що говорила Олександра про російських дівчат: танцівниць або гімнастках.
  
  Краще цього не робити.
  
  Якщо подумати, то й у Тейлор, і у Руні злегка слов'янський відтінок обличчя.
  
  З них двох дівчинка красивіше. Мама тебе не ревнує. Поки немає. У мене таке відчуття, що це може статися.
  
  Коли я йду поруч з ними, насолоджуючись роллю Бена Нельсона, я кидаю погляд на красуню Тейлор і худого Руні, думаючи, що вони поняття не мають, що на них напало.
  
  Це було все одно що зламати замок. Я йшов за нею від її квартири, намагаючись привернути увагу Тейлора. Насправді мені довелося встати перед таксі, щоб змусити його посигналити. Нарешті вона обернулася, зауважила мене і, здавалося, запідозрила недобре.
  
  Через кілька хвилин вона подивилася ще раз, і я зрозумів, що попався на гачок.
  
  “ І розкажіть містерові Нельсону про майбутній таборі.
  
  "Про", - каже вона, посміхаючись. “Це найкраще. Ми їдемо в Вілмінгтон. Це знамените місце. Нас буде сотня зі всього Східного узбережжя. Там тренувалася Дженна Карсон.
  
  "Ні за що," кажу я, видихаючи з видом враженого людини.
  
  Коли вона приїхала в школу, я пірнув у гастроном. Зняв пальто, сонцезахисні окуляри і капелюх — все дешеве і одноразове. Я запхав їх у пластиковий пакет, який купив за долар у продавця. Під ним був костюм від Brooks Brothers.
  
  Коли вона відвернулася, я прослизнула за кут на задній частині середньої школи Хоторн і викинула сумку у відро для сміття. Я розкрила сталевий замок на службовій двері школи за три секунди. Приклеївши на груди посвідчення особи батька, я піднялася по сходах на перший поверх і вийшла на вулицю.
  
  О, ви мама Руні, вірно? Привіт.
  
  Я розпалював її параною з приводу того недоумка в сонцезахисних окулярах, який, можливо, стежив за нею. Якщо ви думаєте, що вас переслідують, і хтось незалежно підтверджує це, що ж, тоді вас дійсно переслідують. Викарбовано на камені.
  
  Майже занадто просто.
  
  "Наприклад, яким видом спорту займається твоя дочка?" Запитує Руні.
  
  Я кажу їй: “Вона успадкувала риси моєї сім'ї. Високі спортивні навички. Але їй подобається грати. Я і сам трохи цим займався ".
  
  "Круто". Тепер настала черга Руні на колоді бути впечатленным.
  
  Тейлор дивиться на мене з захопленням.
  
  “Ми бачили твоє змагання з гімнастики. Ти був дійсно хороший. Ти впорався зі своєю програмою!"
  
  Вона соромливо посміхається, і мені здається, що вона червоніє.
  
  Тейлор зараз базікає, поки вони йдуть по брудному вологому тротуару, а я на сьомому небі від щастя. Я відкрив замочки в життях цих двох жінок.
  
  Я бачу, що Тейлор замовкла. Вона здається стурбованої, і я задаюся питанням, чи не підозрює вона, навіть якщо не знає, що чоловік поруч з нею не той, за кого себе видає, і у нього в кишені дуже гострий ніж.
  
  Мені приходить в голову, що, можливо, її турбує те, що, засмутивши переслідувача, він вирішив напасти на когось іншого.
  
  Терзає її нутро почуття провини в той момент, що вона, можливо, привела в рух ланцюг подій, які закінчаться нападом, зґвалтуванням, вбивством?
  
  Що ж, я думаю, ця слабка цівка каяття - ніщо у порівнянні з тією болем, яку ти відчуєш, Тейлор.
  
  І ти, Руні, теж.
  
  Дівчина дістає свій телефон з заднього правого кишені і показує мені відео з якоюсь відомою гімнасткою. Дженна, хто б там не був.
  
  "Вона приголомшлива".
  
  "Це рутина, над якою я зараз працюю".
  
  "Може бути, містер Нельсон і Меган зможуть прийти на вашу наступну зустріч?"
  
  "Так, типу, звичайно".
  
  Ми переходимо вулицю. Тейлор вказує вперед і каже: "Це наш будинок, он там".
  
  І я думаю: "Я знаю.
  
  Друзі: Продовження моїх новин з мого будинку, з Західного узбережжя. Пам'ятайте повідомлення про державних контрактах на інфраструктурні проекти по всій країні з використанням сталі, виробленої відомою компанією, що базується в Каліфорнії? Пам'ятайте, вони використовували чавун зі Східної Європи для кування балок для мостів та автомагістралей?
  
  “Ну, тепер я дізнався, що на будівельному майданчику в Північній Каліфорнії двоє робітників перебувають у важкому стані після того, як розбилися балки, виготовлені з неякісної сталі. І що це був за проект? Шосейний міст над двухсотфутовой прірвою.
  
  “Наступного разу, коли ви будете проїжджати по мосту, запитайте себе: чи був він побудований з бракованої стали?
  
  “Це корупція в найгіршому її прояві.
  
  “Чому Адміністрація загального обслуговування в Вашингтоні нічого не робить з цього приводу? Тому що, звичайно ж, вони контролюються Прихованими!
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  "Мене звуть Верум, що по-латині означає "істина'. Ось в чому полягає моє послання. Що ви з ним зробите, залежить від вас ".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  42
  
  Нетут, якби не благодать ...
  
  Один з двох провідних співробітників відділу по розслідуванню вбивств Алекоса Грегориоса, детектив Тай Келлі, стояв у подвійних дверях старого спортзалу, нині притулку для бездомних, яскраво освітленого і чистого, але воняющего дезинфікуючим засобом. Тут були тільки чоловіки. Департамент у справах бездомних — зовсім не схожий на той, який приходить на розум першим, — не хотів неприємностей. Бездомні були такими ж домосідами щодо контролю над імпульсами або їх відсутності. Проблема тут полягала в тому, що не було дверей, за якими можна було сховатися і замкнутися.
  
  Його напарник, інший детектив, який займався цією справою, підійшов до нього ззаду і оглянув величезну кімнату.
  
  "Чистіше, ніж я думала", - сказала Крістал Вілсон, уперши руки в стрункі стегна. Сьогодні, за випадковим збігом, вони обидва були в темно-сірих костюмах. На ній був чорний светр, на ньому світло-блакитна сорочка. У кожного були чорні як смола волосся. У нього вони порідшали. У неї були покладені в акуратні кіски. Келлі спочатку здивувалася, що ніколи не бачила притулку, але вона бувала у 112-му районі, де його не було.
  
  Цей будинок, "Делойт Хаус", перебував в іншому районі, на заході, де було кілька офіційних та неофіційних притулків.
  
  "Це ліжко Б-вісімдесят шість," сказав Вілсон.
  
  Цікаво, подумав би вона про те ж, що і він, - про те, щоб пограти в бінго?
  
  Але за даних обставин — місце знаходження і їх місії на даний момент — ні один з них не визнавав цієї думки.
  
  Келлі відчувала, що за ними стежать очі, і певні рухи рук, коли речі вислизали. Зброя, наркотики та алкоголь були заборонені в притулках Нью-Йорка, але це не має нічого спільного з реальністю зброї, наркотиків і алкоголю—особливо у притулку, що було вкрай недоукомплектовані і показаний практично без охорони. Тим не менш Келлі з досвіду знала, що від раустов мало що можна отримати, і поки ніхто не виставляє напоказ свою контрабанду і нікому не загрожує, нехай вони залишаються в спокої.
  
  "Залиш їм що-небудь", - подумала Келлі.
  
  Зрештою, є тільки благодать ...
  
  Майкл Ксавьє, якому було десь від тридцяти до сорока п'яти, сидів на краю ліжка, жуючи губи — через антипсихотичних препаратів - і бурмочучи щось собі під ніс. Він був не самотній у цьому. Ксав'є був великим чоловіком. Він був у футболці, відкривала відому гучним руки, які були товстими і м'язистими. У нього була неслухняна борода. На ногах у нього були потерті шкіряні черевики. Вони підходили один одному, на відміну від взуття вбивці Алекоса Грегориоса. Але зачіпки повинні ж десь починатися.
  
  Тай Келлі був великим і значним, його брови зійшлися в лінію. Вони були високо підняті над його неулыбчивыми очима, що робило його схожим на роздратованого боксера. Вілсон була мініатюрною, з м'яким виразом обличчя, одночасно здивованої і цікавою, що надавало їй вигляду вчительки першого класу, а не першокласниці з золотим щитом. Він дозволив їй говорити.
  
  "Містер Ксав'єр, я детектив Вілсон, а це детектив Келлі". Були виставлені значки. З іншого кінця залу почувся крик: "Забирайся к чортовій матері!" Але, мабуть, він був спрямований на щось невидиме, що плаває під стелею.
  
  Чоловік хмикнув, оглянув їх і сказав: "Так воно і є".
  
  “ Не могли б ви сказати нам, де ви були в минулий вівторок ввечері? Ви не пам'ятаєте? Близько дев'ятої вечора?
  
  Він прожував ще трохи і втупився на них. Він щось пробурмотів.
  
  “ Що це було, сер? - запитав я.
  
  Ксав'є замовк і пограв нігтем.
  
  "Де, за його словами, він це бачив?" Келлі запитав Вілсона.
  
  - Під ліжком, - відповів його напарник.
  
  Келлі опустився на одне коліно і направив промінь свого маленького тактичного ліхтарика під ліжко. Рис. Чистіше, ніж пів будинку.
  
  Детективи з Дому 112 подзвонили в дюжину притулків, розташованих в радіусі п'яти миль від будинку жертви вбивства Грегориоса, і запитали, чи не бачив хто—небудь із співробітників пляшечки з діоксидом хлору зі смаком вишні, підробленими ліками, у кого-небудь з місцевих білих чоловіків, які відповідали опису бездомного, про який їм розповів син Грегориоса.
  
  Директор "Делойт" побачив електронний лист, подзвонив в службу 112 і повідомив, що бачив пляшку диво-сав зі смаком вишні.
  
  Після того, як Лінкольн Райм сказав йому, що на одязі Грегориоса були виявлені сліди речовини — і нічого подібного не було виявлено в будинку цієї людини, — Келлі пошукав речовина і, хоча його можна було використовувати як законне миючий засіб, деякі люди були настільки дурні, що пили його як ліки, викликаючи ниркову недостатність, блювоту, виділення внутрішніх слизових оболонок. Його навіть давали у вигляді клізм дітям для лікування аутизму, і він серйозно поранив десятки людей, а кілька людей загинули. (Келлі пожалів, що його не запросили вести одне з тих справ.)
  
  "Містер Ксавьє, у нас є дозвіл оглянути ваш шафка?" запитала вона.
  
  Це було ризиковано. Якби пляшка перебувала всередині і могла бути пов'язана з місцем вбивства, адвокат захисту назвав би обшук неконституційним, оскільки у своєму нинішньому психічному стані Ксавьє не міг дати згоди.
  
  З іншого боку, жорстокий характер вбивства означав, що, якщо він був злочинцем, його треба було схопити - і негайно.
  
  "Ось що це таке, ось що це таке, ось що це таке ..."
  
  Вона сіла на незайняту ліжко навпроти нього. “ Містер Ксавьє?
  
  Келлі застигла. Він сказав: “Неважливо. Надінь рукавички і відкрий".
  
  "Але ..." - запротестувала вона. Вона б подумала про ймовірну причину. І, оскільки вона була на юридичному факультеті ввечері, о четвертій поправці.
  
  “Ми зрозуміли це. На увазі".
  
  Він спрямував промінь ліхтарика на пружини ліжка і побачив, що під матрацом щось заховано. Він натягнув сині латексні рукавички і, сунувши руку всередину, дістав закривавлений гаманець.
  
  Це належало Алекосу Грегориосу.
  
  Вілсон відкрив шафку. Під двома різномастими черевиками лежала пляшка. Вона дістала кросівки Adidas Nike, і партнери подивилися на закривавлений ніж довжиною близько восьми дюймів і пляшку Miracle Sav.
  
  Жирним червоним шрифтом було надруковано легенда, сообщавшая, що, крім усунення інших недуг, було "доведено, що зілля виліковує усі форми психічних захворювань і недоумства".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  43
  
  Lна використання гучномовця звучав голос Селлитто.
  
  "Аполлосы - головні підозрювані".
  
  Він пояснив, що після того, як вийшла популярна стаття Daily Herald про "ненавистницах жінок" і високопоставлені члени групи пішли в підпілля, у офіцерів, яким Селлитто доручив знайти потенційних підозрюваних, виникли проблеми з їх розшуком. “Тим не менш, вони публікують безліч загроз. Зокрема, один хлопець на прізвисько 'Обраний' закликає обезголовити Віттакера ".
  
  Однак відстеження його IP-адреси закінчувалося на проксі-сервері в Європі.
  
  Він додав: “І в справу втрутився відділ психології. Вони думають, що це хтось, пов'язаний з групою, через профілю. Слюсар краде нижня білизна. Це наводить на думку, що він сексуализирует жінок. І ніж, який він бере: підсвідомо він хоче заподіяти їм біль ".
  
  "Не схоже, щоб це було так вже підсвідомо," помітив Райм.
  
  Селлитто додав, що репортер, який написав статтю, і редактор, який призначив і схвалив її, пішли від Уиттейкера і не передзвонювали. Їх більше не було в Нью-Йорку.
  
  Що стосується досьє юридичного відділу WMG, яке підготував Дуг Х'юберт, жодна з 495 скарг і листів з погрозами не привернула увагу такому злочинцеві, як Слюсар.
  
  Більшість скарг співробітників стосувалися рівної зайнятості, різноманіття і дискримінації. Кілька питань OSHA. Листи з погрозами від тих, хто став мішенню статей, підняли питання про дифамацію, і більшість з них були спрямовані адвокатами. Напад Слюсаря на компанію — якщо це і було вторгненням в будинок не виникло б з-за якого-небудь конфлікту, в якому він вказав своє справжнє ім'я в листі адвоката. Скарги інших були викликані журналістськими гріхами, досконалими газетою, але були незначними, і засобом правового захисту було спростування.
  
  "Марна трата часу", - пробурмотів Райм. Він повернувся до свого стану очікування: скептично ставився до всіх методів розкриття злочинів, які не вимагають доказів. Наприклад, знахарский центр психологічного профілювання.
  
  Селлитто продовжив: "Що стосується судової експертизи, то я ні хріна не отримую від Куїнса".
  
  В лабораторії поліції Нью-Йорка був свій набір доказів з місця події з Керрі Ноель, хоча нічого не було про другий візит чоловіки в будівлю Bechtel. Техніки там були першокласними, але Слюсар був одним з тисяч справ, які вони вели. Райм міг повністю присвятити себе розслідування, нехай і незаконного.
  
  "Отже", - пробурчав Селлитто. “Не підставляй свою дупу. Ти наш єдиний джерело інформації".
  
  “ Під ніж, я думаю, ви маєте на увазі ретельний судово-медичний аналіз.
  
  “Я серйозно, Лінк. Є люди, які хочуть, щоб полетіли голови".
  
  "Так само швидко, як і кліше".
  
  “ Ми дотримуємося обережність, - сказала Сакс.
  
  Селлитто усміхнувся: "Ти знаєш, що неминуче?"
  
  "Смерть і податки - це завжди хороший відповідь, хоча, звичайно, це теж кліше".
  
  “Якщо ми заарештуємо Слюсаря, виникне питання, як ми це зробили. І оскільки Queens не дає мені присідань, весь світ буде дивитися прямо на тебе, Лінк.
  
  “ Дозволь мені ще один побитий зворот: ми перейдемо цей міст, коли.
  
  “ Ну, дозвольте мені сказати, що попереджений - значить озброєний.
  
  "Touché, Lon."
  
  Вони роз'єдналися.
  
  Селлитто був прав. Але який у них був вибір? Цю людину потрібно було зупинити, перш ніж він пустить в хід один з тих ножів, які він так любив.
  
  Сакс відповіла на дзвінок і зробила кілька заміток. Вона відредагувала запис на дошці, замінивши число 22 26.
  
  Р. Пуласкі, опитування слюсарів / шкіл слюсарів в районі трьох штатів.
  
  26 опитаних, немає зв'язку з ким-небудь, хто відповідає профілю Слюсаря.
  
  - Мел? - запитав Райм. Цей графіт на обгортці "Джоллі Ранчер"? Ти коли-небудь пробував?
  
  Технік не зробив цього, крім як підтвердив, що це професійний рівень, і він зробив це зараз.
  
  Райм розглядав фотографії Трейса на плоскому екрані монітора. Його увагу привернули крихітні смужки темно-жовтого металу.
  
  “ Що? Сакс помітила його пильний погляд.
  
  “ Ця латунь. Ми знаємо, що її обробили. Метали не линяють.
  
  Вона клацнула пальцями. “ Машина для виготовлення ключів.
  
  “Він міг би працювати в магазині товарів для дому або скобяної лавки. Це одна зачіпка, але у нас немає робочої сили, щоб вивчити їх все. Ми будемо мати це на увазі, якщо знайдемо щось, що звузить географію пошуку. Але інша зачіпка полягає в тому, що він сам може володіти одним з них у приватному порядку. Вони рідкісні, Сакс? Вони дорогі? Будемо сподіватися, що це так. Я хочу знати, скільки існує виробників машин для виготовлення ключів і які їхні звіти про приватних продажах ".
  
  Вона передзвонила Лона Селлитто з цим проханням і після розмови відключилася. Райм знав, що детектив негайно призначить агітаторів.
  
  Він знову повернувся до карти.
  
  Слюсар був розумний, схильний до планування, обережний, він знав про своїх переслідувачів і вивчав їх.
  
  Райм знову подумав про Годинникаря. Слюсар дійсно був його спадкоємцем. ... Але потім він виправив це припущення, з якого випливало, що їх нинішній злочинець якимось чином замінив попереднього. Але це було зовсім не так. О так, Годинникар, можливо, зустрів свою долю в одному зі своїх невдалих підприємств. Райм, однак, не міг у це повірити. У нього було відчуття, що цей чоловік був дуже живим ... і дуже сильно залучений в інші замовляння.
  
  Він знову задався питанням, чи могло одне з них мати відношення до розвідданих з Великобританії, переданим Райму ФБР. Суть полягала в тому, що невідомий чоловік X найняв невідомої Людини Y для вбивства людини Z.
  
  Згідно зі звітом, особистість людини Z була досить добре відома. Сам Лінкольн Райм.
  
  Сакс, прочитавши повідомлення, сказала: "Погані новини про машини для різання ключів".
  
  "Ви можете купити їх за тисячу доларів, і вони продаються в десятки торгових точок, так що він міг розплатитися приємними чистими грошима, які неможливо відстежити", - припустив Райм.
  
  "Більш менш".
  
  "Пекло".
  
  Сакс порилася в телефоні і, очевидно, знайшла потрібний номер. Вона набрала номер. І натиснула кнопку гучного зв'язку. Райм почув, як задзвонив телефон.
  
  "Алло?"
  
  "Лайл?"
  
  "Амелія", - сказала Спенсер.
  
  "Я тут з Лінкольном і Крейдою Купером".
  
  “ Які-небудь поломки у справі були?
  
  “ Нічого особливого. Ні одна із знайдених юридичними особами скарг не підтвердилася. Головний детектив зосередився на Аполлосах, але нічого істотного. Я дзвоню, щоб дізнатися, чи чув хто-небудь що-небудь від сина Уиттейкера.
  
  “ Я зараз з містером Уиттейкером і його племінницею.
  
  Вони чули, як він задав питання. Відповіді і Уиттейкера, і Джоани, і її нареченого Мартіна Кемпа були негативними.
  
  “ Я б хотів поглянути на його квартиру. У кого-небудь там є ключ?
  
  Ніхто в родині цього не робив.
  
  - У будинку є керуючий? - Запитала Сакс.
  
  - Так, - відповіла Джоанна. Живе там.
  
  Сакс сказала їм: “Я можу отримати ордер на перевірку соціального забезпечення. Спенсер, ти вільна завтра вранці?"
  
  "У який час краще всього?"
  
  "Нехай буде дев'ять".
  
  "Тоді побачимося".
  
  Вони роз'єдналися.
  
  Вона похитала головою. “ Сподіваюся, з ним нічого не трапилося. Вони посварилися, і його батько хотів помиритися, а потім він зник.
  
  “ З-за чого вони побилися? - Неуважно запитав Райм.
  
  “Здається, йому не подобалося, що його батько розгрібав бруд і керував медіа-імперією, яка була легковажна до жінок на керівних посадах і вимоглива до них в коротких спідницях перед камерою. Ну, ви бачили скарги ". Вона кивнула на папку з документами, надану юридичним відділом WMG.
  
  Але політика і практика Whittakeроку Media Райма не дуже цікавили. Він дивився на карту, на фотографії місця злочину на моніторі, на пакунки з речовими доказами в стерильній частини лабораторії, розставлені так, що Лінкольну Райму чомусь згадався велику рогату худобу на бойню.
  
  Там повинно було бути.
  
  Що - то ...
  
  Потім його погляд знову звернувся до фотографій, зокрема до тих, які вона зробила на місці злочину в будівлі Bechtel Building.
  
  "Крейда," різко гукнув Райм. “ У мене є для тебе робота.
  
  "Що?"
  
  “ Провести розтин.
  
  Купер зробив паузу і відкашлявся. “ Ну, Лінкольн, я не займаюся розкриттям. Фахівцю було не по собі.
  
  "Ти повинен бути на висоті становища," серйозно сказав Райм. - Тільки на цей раз.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  44
  
  Я перебуваю в своїй майстерні.
  
  І дивлюся на свій брелок із зображенням Лондонського Тауера, цінну річ.
  
  Вежа завжди була особливою для мене з-за Церемонії вручення Ключів:
  
  В Тауері кожну ніч в 9:53 головний йомен—наглядач — Біфітер - замикає зовнішні ворота та ворота башти, потім марширує до Кривавої Вежі. Часовий кидає йому виклик, і він каже вартового, що у нього ключі королеви і йому дозволено пройти. Церемонія закінчується рівно в 10 годин вечора. За сотні років її ніхто не відміняв.
  
  Я лежу на жорсткому футоне і думаю про Тейлоре Сомсе.
  
  І її біль.
  
  О, не фізична.
  
  Ні, більш витончений вид.
  
  І набагато більш стійкий. Ти вспарываешь комусь живіт латунним ножем, і агонія скороминуща.
  
  Те, що я робив, приносило набагато більше задоволення.
  
  Після того, як я висаджував їх біля її будинку, Тейлор піднімалася нагору зі своїм Новачком, перебуваючи в ейфорії від чудесного повороту подій.
  
  Так чертовски важко зустріти порядних чоловіків в цьому місті, але вона впоралася з цим!
  
  Бен Нельсон поставив усі потрібні галочки. Розлучився п'ять років тому, так що сімейна драма в значній мірі залишилася в минулому. У нього була дочка, близька за віком до її власної дитини. Джентльмен. Ніякого пивного живота. Копиця натуральних волосся, до яких я додав трохи сірого макіяжу, тому що знаю, що їй це подобається в чоловіках. Ресурси (позов братів Брукс - і будь-яка жінка, яка говорить, що їй не потрібен чоловік з грошима? Брехуха!). Гумор. І, на перший погляд, не збоченка. Я не оглядав груди або ногу. Ну, один раз — перший, — але вона дивилася в бік і не зловила мене. Всі ми люди.
  
  І благородний. Проводжав їх додому, захищав від цього переслідувача! І навіть ніс рюкзак сліма Руні.
  
  Бен був саме тією людиною, який підходив для цієї роботи.
  
  Але незабаром ця предвкушаемая радість почне випаровуватися.
  
  Я б не став телефонувати, а в моєму пальнику вже немає батарейок, і вона відправлена на смітник, тому, коли вона набирається сміливості зателефонувати мені, нічого. Вона спробує згадати ім'я мого роботодавця. Удачи з цим. Навіть я не можу згадати ім'я, яке сам придумав.
  
  Потім вона зв'яжеться зі школою Хоторн.
  
  Немає запису про батька по імені Бен Нельсон. Або про дочки Меган.
  
  Вона почне — до завтрашнього вечора або близько того — відчувати пекучі наслідки зради: печаль від того, що відносини, які, як вона сподівалася, могли перерости в справжній вогнище.
  
  І бідолаха Тейлор теж був би в цілковитому жаху.
  
  Тому що вона б подумала, що, якщо б вони зустрілися, коли Руні не було в місті, вона, можливо, запросила б його випити. І одне призвело б до іншого ...
  
  Існує сексуальне насильство із застосуванням сили. Існує також насильство шляхом введення в оману.
  
  І, Боже мій, Бен навіть познайомився з її дочкою — мініатюрної дівчиною з дивним ім'ям і страхітливим і елегантним вправою на колоді.
  
  Він навіть торкнувся її плеча, коли знімав сумку з книжками!
  
  НЕМАЄ ...
  
  Ця думка викличе сльози.
  
  Перемога була такою ж чудовою, як думка про те, що Аннабель Талезе побачить тарілку з печивом поруч зі своїм ліжком, а Керрі Ноель прокинеться під пильним поглядом сранной ляльки мадам Александер.
  
  Чудовий ...
  
  На даний момент, однак, все добре. Життя Тейлор і Руні сповнені надії.
  
  А чим займаються мої дами в даний момент?
  
  Я дуже добре знаю. Тейлор поклала маленьку Руні в ліжко, покриту лавандово-білим покривалом, трохи потертим. Ліжко притулена до синьої стіни, на якій розташовані три стійки, які призначалися для зберігання собачих повідків, але тепер обвішані різнокольоровими стрічками, на кінці яких бовтаються медалі з гімнастики.
  
  На дівчинці пухнаста піжама рожевого кольору. До неї додавався знімний капюшон з блискучим атласним рогом єдинорога і кінськими вухами, оскільки, мабуть, у єдинорогів і коней загальна ДНК. Планшет Руні заряджається на прикроватном столику, пофарбовані в блідо-зелений колір.
  
  Сьогодні в її кімнаті не такий безлад, як раніше. Дівчина може бути трохи нечупарою.
  
  Проте вона ще не готова до "сонного часу" і розігрує якусь дивну пантоміму - начебто танців руками і тільки руками під рок-пісні.
  
  Сама Тейлор п'є келих вина — совіньон блан - і своє фірмове частування: м'ятна печиво Oreos. Вона у спортивному костюмі.
  
  Звідки я це знаю?
  
  Тому що мати і дочка розповідають мені. За своїми телефонами.
  
  Руні публікує тридцятисекундні кліпи на такій платформі, як TikTok, один за іншим.
  
  І Тейлор веде пряму трансляцію на моєму власному каналі ViewNow. Вона говорить про книги — вона в клубі і працює волонтером у бібліотеці — і коментує надходять коментарі, ігноруючи інших.
  
  Що не дивно, так це те, що я можу наносити свої візити, будь то анонімно в чиїйсь спальні або особисто на вулиці, як сьогодні ввечері.
  
  Відео - один з найефективніших ключів, коли-небудь винайдених.
  
  Ключі до відкриття нових життів.
  
  З Тейлором і Руні я за кілька днів дізналася всі факти, які мені коли-небудь хотілося дізнатися про ці матері і дочки. Я зловив кілька постів дівчини про гімнастики, а потім Тейлор кілька разів з'являлася на публіці. Я трохи порився в Інтернеті і знайшов імена, інтереси і подробиці кар'єри. Перехід в інші соціальні мережі розповів мені про неї все. Публічні записи про розлучення теж. Її фотографії в соціальних мережах з п'ятьма різними чоловіками за останній рік пояснювали, що вона, швидше за все, не заміжня.
  
  Деякі межували з ризикованістю, що говорило мені ще більше.
  
  Руні часто з'являлася на таких сайтах, як YouTube і ViewNow. Гімнастичні вправи, вправи на розтяжку, рецепти, керівництва по макіяжу, наряди дня. Я так багато дізнався про туш для вій і лазіння, а також про те, як далеко підуть ваші гроші Clair's, Justice і Forever 21, що міг би бути її батьком.
  
  Я також дізнався про п'єсу, в якій повинна була з'явитися моя вигадана Меган (хоча, на жаль, не в головній ролі).
  
  І — з відеороликів, розміщених школою і PTO, — я дізнався, як виглядають пропуску відвідувачів школи, не у високому дозволі, але достатній для копіювання в прийнятне факсимільне зображення. Я виявив протиріччя всередині організації батьків і вчителів.
  
  Година за годиною відкидаючись на спинку стільця і переглядаючи відео, я бачу, які типи замків, засувів і сигналізацій є у людей. Я бачу, у кого є собаки та дверні засуви, я бачу, хто тримає поблизу дробовик (рідко, але трапляється в Нью-Йорку). Я знаю, де ножі та ящики з інструментами. Я бачу, у кого є килим — для безшумного підкрадання, — і чую, хто живе на жвавих вулицях, щоб заглушити шум (як завжди, згадуючи катастрофу 2019 року). Я дізнаюся планування кожної квартири, перш ніж підійду. Я знаю, у кого є маленькі діти, яких, можливо, потрібно трохи погодувати або привчити до горщика, і це може зіпсувати мій ідеально добрий вечір.
  
  Я навіть бачу, хто доставляє піцу (рекламні листівки приклеєні до холодильника безглуздими маленькими магнітиками), хто їх лікарі, у кого діабет (нагадування про введення інсуліну), а хто занадто любить пляшечку.
  
  Я знав, що Керрі Ноель призначила побачення за ланчем, тому що вона написала це червоним маркером на настінному календарі.
  
  Люди так багато діляться один з одним ...
  
  Пам'ятаю, в коледжі я захопився теорією природного відбору Дарвіна.
  
  Люди думають, що це про те, як обезьяноподобные істоти стають людьми. Ах, але більш широкий погляд на виживання виду - це те, що так захопило мене.
  
  Теорія досить проста. Вона складається з чотирьох компонентів:
  
  По-перше, окремі істоти в популяції відрізняються один від одного.
  
  По-друге, ці відмінності передаються від батьків до їх потомству.
  
  По-третє, деякі з цих людей більш успішні у виживанні, ніж інші.
  
  По-четверте, ті, хто домігся успіху, вижили завдяки рисам характеру, які вони успадкували і які, в свою чергу, передадуть своїм наступним поколінням. Невдахи вимирають.
  
  У дикій природі олені кольори навколишніх лісів, як правило, виживають, в той час як олені-альбіноси, які виділяються серед хижаків, - немає.
  
  Саме таке моє світогляд. Люди, які нічого не публікують в Мережі, невидимі для погроз на зразок мене. Ті, хто це робить? Ну, подумайте про бідоласі Аннабель Талезе, впливовому людині, яка день і ніч знаходиться в Мережі. І Керрі Ноель, ведуча свій міні-шоу QVC по покупці іграшок у себе вдома, і Тейлор Сомс, і Руні, які публікують пости в надії зустріти приятелів, або через егоїзм, або від нудьги, чи від самотності, або ... хто знає чому?
  
  Різниця в тому, що, публікуючи пост, вони вибирають бути оленями-альбіносами.
  
  Так що якщо б вовк, койот, людина-мисливець взяли їх в якості трофеїв, що ж, їх смерть дійсно була б їх власною провиною.
  
  Для мене це проста логіка.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  45
  
  Tпричиною смерті була асфіксія", - повідомив Мел Купер Райму.
  
  Купер, перебуваючи в стерильній частини вітальні, дивився на те, що залишилося від трупа. Який не належав до людської різновиди, а скоріше до Musca domestica, звичайної кімнатної мухи, виявленої Саксом на східцях одного із Слюсарів у будівлі Bechtel.
  
  Технік пояснив, що він загинув, бо його м'язи застигли в стані тетанії, яке, по суті, являє собою безперервне скорочення. Він не міг ні літати, ні дихати. Безпосередньою причиною цього стало блокування ацетилхолінестерази, ферменту, який дозволяє м'язам розслаблятися. Причиною блокування багатоскладового ферменту був особливий фосфорорганический препарат - химерна назва інсектициду.
  
  Купер продовжив: "Речовини, що входять до складу токсину, - це паратіон, малатіон, діазинон, тербуфос".
  
  Амелія Сакс розсміялася. "Звучить як імена поганих хлопців у фільмі про супергероїв".
  
  Райм ніколи не дивився фільми про супергероїв, але на підставі одного цього спостереження вирішив, що міг би спробувати, хоча і припустив, що його повагу до логіки, науці і раціональному мисленню могло б пом'якшити недбале ставлення до світу природи, на яке розраховували творці фільму.
  
  Загибель комахи, можливо, дала їм зачіпку, якщо не приголомшливий прорив. Пошук показав, що тільки в одному продукті містилися "погані хлопці" в тих же пропорціях, що і в дохлої мусі. Це був засіб від перегару, і їм користувалися великі компанії по фумігації, яких на Манхеттені працювало з півдюжини. Один послужливий керівник, заінтригований участю в поліцейському розслідуванні, пояснив, що цей конкретний інсектицид використовувався майже винятково для обкурювання старих, незайнятих будівель, які будуть відремонтовані і виставлені на продаж.
  
  “Ви не можете розбити намет на Манхеттені, але ви закриваєте вікна та двері. Закачайте це речовина всередину. Залиште на тиждень, потім провітріть ".
  
  “ Багатоквартирні будинки? Офіси?
  
  “Що завгодно. Висотна, малоповерхове".
  
  На думку Райма, ланцюжок розійшлася: муху знайшли у відбитку ноги Слюсаря в будівлі Bechtel. Ніхто не став би обкурювати приміщення, яке збиралися знести, так що, швидше за все, він підібрав його десь в іншому місці. Чи це Могло розташування бути корисним? Дізнатися неможливо. Але Райм вирішив зробити припущення, що так воно і було. Чому б і ні? Справа не буяло зачіпками. Отже, вони будуть шукати стару будівлю, яке пустує і виставлено на продаж. Він не став би там жити, якщо тільки не був скваттером, що здавалося малоймовірним, але це мало б іншу зв'язок з цим. Може бути, підстерігає наступну жертву.
  
  Або, можливо, тепер Райму прийшло в голову, що це будівля якимось чином пов'язане з його професією.
  
  Він скомандував своєму телефону: "Напиши Пуласкі". Екран слухняно з'явився, і блимання курсору спонукало її продовжити.:
  
  На додаток до пошуку дійових слюсарів, які мають зв'язки з LS, шукайте тих, хто закрився або вийшов з бізнесу, особливо тих, хто знаходиться в старих, незайнятих будівлях, можливо, виставлених на продаж.
  
  Мить молодий офіцер відповів.
  
  Зроблю.
  
  Вони закрили магазин на ніч, і через півгодини Райм був у ліжку, Сакс поруч з ним вже спала. Закривши очі і притулившись головою до голови дружини, вдихаючи аромат квіткового шампуню, він розмірковував про те, що висновки, що випливають з загибелі мухи, кілька малоймовірні, але це не означає, що їх не варто розглядати. Зрештою, "далекий постріл" - це фраза, яку можна застосувати практично до всіх аспектів поліцейської діяльності, особливо до такого дивного і езотеричного виду мистецтва, як криміналістика.
  
  Друзі: Бідний Нью-Йорк. Слюсар все ще на волі, і я з'ясував чому. Я отримав доступ до секретного звіту з найвищих джерел. Слюсар працює з владою. Він потрапляє у ваші квартири і будинки і встановлює підслуховуючі пристрої, і їх сигнали надходять безпосередньо в ЦРУ, ФБР та інші надсекретні агентства глибоко в надрах непоказних офісних будівель у Вашингтоні. Якщо він божевільний, то божевільний як лисиця. Але не думайте, що ви в безпеці. Він убив двох людей, коли вони виявили, що він підсаджує жучків.
  
  “Вимагайте, щоб влада відповіли за це. І купіть детектори спостереження!
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  "Мене звуть Верум, що по-латині означає "істина'. Ось в чому полягає моє послання. Що ви з ним зробите, залежить від вас ".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  КОНТАКТНИЙ КЛЮЧ-ТУМБЛЕР
  
  [ 28 ТРАВНЯ, 6 годин ранку ]
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  46
  
  Яу своїй майстерні прокидаюся рано, продрогший.
  
  У двох сенсах: Від протягу в старій будівлі пекарні.
  
  І від однієї думки.
  
  Зокрема, образ рудоволосої детективщицы Амелії, що займається своїми скрупульозними справами на місці злочину біля квартири Керрі Ноель.
  
  Вона здавалася різкою, віддавала чіткі накази та ретельно оцінювала пакети з доказами, які, я майже впевнений, але не впевнений, не містять нічого, що могло б привести їх до мене.
  
  Але я не збираюся ризикувати. Зрештою, вона і її чоловік, цей Лінкольн Райм, помістили мене в "Керрі" як по чарівництву.
  
  Однак це не було магією. Вони практикували холодну науку. У той час як відносно замків і ключів існує містицизм, який випливає з того, що або кого захищає замок, робота пристроїв підкоряється законам природи.
  
  Мені потрібно вжити заходів обережності.
  
  Я скатываюсь з ліжка. Простий футон жорсткий, він корисний для спини, яка часто болить через багатогодинного сидіння за верстатом чи комп'ютером - в кріслі, яке я заміню на ергономічне. Я дійсно це зроблю. Коли-небудь.
  
  Я заходжу у ванну, мої босі ноги обпікає холодна чорно-біла шестикутна плитка. Потім я одягаюся, заварюю каву без кофеїну і з'їдаю половину рогалики з вершковим сиром, обдумуючи проблему, з якою зіткнулася.
  
  Якщо б ця проблема стосувалася замку, до якого у мене не було ключа, я спочатку подумав: чи потрібно мені його відкривати? Чи можу я обійтися без того, що знаходиться в квартирі, багажнику пароплава або автомобіля, які захищає замок? Якщо так, то я рухаюся далі.
  
  Але якщо те, що охороняється, є важливим і, особливо, небезпечним для життя, тоді я вирішую, що мені потрібно взяти на себе завдання по збору.
  
  В даному випадку блокування — ну, проблема — це небезпека того, що поліція встановить мою особистість.
  
  Так, є місце, яке містить викривальні докази, і рудоволоса Амелія і прикутий до інвалідного крісла Лінкольн Райм дійсно могли б його знайти.
  
  Як я міг бути таким безтурботним?
  
  Яким буде це рішення?
  
  Існує три типи розтину замків: клацали пістолет, зміїні граблі або відбійний ключ.
  
  В даному випадку у мене немає часу на тонкий підхід.
  
  Те, що я збираюся зробити, відповідало б використанню ударної клавіші.
  
  Груба сила.
  
  Це мій єдиний варіант, незалежно від ризику — для мене чи для тих, хто може загинути в процесі.
  
  Через півгодини я перебуваю в районі даунтаун-Манхеттен, де зносять ряд будівель під нові комерційні / житлові забудови.
  
  Моя мета попереду - стародавня будівля Сэндлмена, на верхньому поверсі якого знаходиться давно закритий магазин Дева Свенсена. Після того як мій батько відкрив мені очі на езотеричний світ злому замків, я нарешті дізнався про Свенсене, долговязом скандинаве з розпатланим волоссям. Він був відомий своїми навичками підбору персоналу, але існував далеко за межами мейнстріму співтовариства. Світловолосий колишній професійний сноубордист був ексцентричний і політично активний - вкрай лібертаріанець. Він вірив у відкритий доступ до всього. Не повинно бути ніяких секретів, ні урядові, ні яких-небудь інших. І ось з роками він навчився відкрити практично будь-який існуючий замок. Його так і не спіймали, але підозрювали, що він зламував замки сотень військових об'єктів, банків, штаб-квартир корпорацій, засобів масової інформації, а також будинків політиків і керівників. Він ніколи не заходив ні на одну установу. Він просто перетворив те, що було закрито, в те, що було відкрито, а потім пішов.
  
  Я кілька років навчався у Свенсена, регулярно приходить у його магазин в Сэндлман Білдінг. Ми подружилися.
  
  Однак Свенсен займався не тільки слюсарною справою. Він також був відомим комп'ютерним хакером. Використовуючи псевдонім, він витратив роки на злом урядових баз даних і приватних акаунтів і публікував все, що знаходив.
  
  Ніяких секретів ...
  
  Потім, три роки тому, він дізнався, що його збираються заарештувати за кілька зломів. Він узяв свою дорожню сумку і втік в Норвегію, кинувши все (латунний ніж був моїм прощальним подарунком). Влада наклала арешт на його майстерню, але їх не цікавили слюсарні інструменти та обладнання, тільки комп'ютери та запам'ятовуючі пристрої. Після того, як вони пішли, вони просто опечатали заклад, залишивши всі недигитальные предмети недоторканими, очевидно, чекаючи, поки його сім'я або ділові партнери все приберуть. Але сім'ї не було, і магазин Свенсена був забутий.
  
  Але тільки не мною.
  
  Я продовжував повертатися, піднімаючись пішки на дванадцятий поверх покинутої будівлі. Спочатку я збирався взяти книги Свенсена по злому замків — чудову бібліотеку і взяти з собою інструменти та залізні вироби. Однак мене зацікавило те, що знаходилося біля задньої стіни: колекція сейфів та сейфових дверей. У мене було мало досвіду в замиканні сейфів, тому я часто повертався в магазин, щоб попрактикуватися в злому сейфів, використовуючи записні книжки Свенсена для вивчення цього мистецтва.
  
  Але я був необережний. Я приносив їжу і питво. Оскільки я практикувався з сейфами, я ніколи не одягав рукавичок. Я залишав квитанції і, можливо, навіть пошту!
  
  І ось, цим похмурим, сирим вранці, в жовтій робочій куртці, касці, прозорих рукавичках і черевиках на гладкій підошві — без характерних протекторів — я йду до сітчастим воротах, загораживающим вхід в задню частину будівлі, несучи двухгаллоновую каністру з бензином. Висячий замок - один з тих, що мають комбінацію, тому потрібен час — двадцять секунд або близько того, — щоб відкрити його. Ще раз озираюся. Людей немає. Камер немає.
  
  Потім в вантажний майданчик будівлі, де я відключаю електрика на головній панелі і подачу води, щоб відключити сигналізацію і розбризкувачі — якщо такі є. Потім я виливаю ароматний бензин на купу деревного сміття біля підніжжя сходів. Я використовую запальничку, щоб підпалити рідина, і миттєво люте полум'я проноситься по купі металобрухту і спрямовується вгору. Через сорок хвилин кожен мікрон залишеного мною сліду зникне назавжди.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  47
  
  К.ітт Уиттейкер жив у висотній будівлі приблизно в п'яти кварталах від комплексу свого батька у Верхньому Іст-Сайді.
  
  Torino Сакс під'їхав одночасно з автомобілем Селлитто без розпізнавальних знаків поліції Нью-Йорка. Лайл Спенсер, колишній гонщик без автомобіля, йшов пішки.
  
  Поліцейські вийшли, і Сакс подивилася на будівлю, що представляло собою плиту з блискучого скла і металу.
  
  Селлитто розгладив своє сіре пальто, немов намагаючись розгладити зморшки. Вираз його обличчя був кислим. “ Мені подзвонили з центру. Ти чув про це засранце? Його звуть Верум.
  
  Спенсер сказав: "Він публікує якусь конспірологічну нісенітниця".
  
  "Ніколи про нього не чула," сказала Сакс.
  
  Селлитто продовжив: “Він говорить, що ми працюємо зі Слюсарем. Якесь глибоке рух. Називається "Приховане".
  
  “ Ми, поліція? Серйозно?
  
  “О, так. Він встановлює жучки в квартирах і вбив кілька людей, які його виявили".
  
  “ Підслуховування? В голосі Сакс звучало недовіру.
  
  "Все це нісенітниця", - сказала Спенсер.
  
  “Так, звичайно. Але скажіть це семи тисяч п'ятисот п'ятдесяти людям, які подзвонили в OnePP і свої місцеві ділянки зі скаргою. Мер, комісар ... вони в люті. До речі, цей номер надійшов безпосередньо від представника департаменту Саллі Вілліс.
  
  “ Настільки розлючений, що повернув Лінкольна до виконання обов'язків?
  
  “Це теж частина справи. Він працює на Приховані. Я сказав йому раніше".
  
  "Що?"
  
  “Він звільнив Буряка, тому що той працює на губернатора і ЦРУ або щось в цьому роді. Ніхто в це не вірить, але це привертає увагу до Лінком. Так що, так, відповідаючи на твоє питання, він все ще на волі ".
  
  Сакс сказала: "Наступним справою ми побачимо, що Слюсар був в театрі Форда у ту ніч, коли був застрелений Лінкольн".
  
  Селлитто пробурчав. "Велика проблема в тому, що свідки замерзнуть, якщо подумають, що ми працюємо зі Слюсарем".
  
  - Господи, - пробурмотіла Спенсер.
  
  Зовні вони зустрілися з керуючим будинком володіє нескінченним набором знань, і Селлитто пред'явив ордер, який був виданий на підставі перевірки соціального забезпечення, так і на тій підставі, що Кітт міг бути важливим свідком. Худорлявий чоловік, що говорив з східноєвропейським акцентом, глянув на папери, не читаючи. Він повів їх на п'ятнадцятий поверх і по коридору, оброблені міддю і дубом, до 1523-му.
  
  Вона кивнула Спенсер, яка зателефонувала на стаціонарний телефон володіє нескінченним набором знань.
  
  Вони чули, як всередині задзвонив телефон. Після чотирьох гудков він замовк.
  
  "Голосова пошта".
  
  "Ми входимо," сказала Сакс.
  
  Керуючий ступив уперед, але вона похитала головою, взяла у нього ключ і жестом веліла йому відійти. Відійшовши в сторону, вона отперла двері і відхилила її на дюйм. Вона повернула ключ стривоженого керуючому, і він ретирувався.
  
  Сакс глянула на Селлитто, і той кивнув. Її рука була поруч із "Глок". Селлитто стояв з лівого боку дверей. Спенсер, цивільна особа, стояв у десяти футах позаду, схрестивши руки на грудях. Їй стало цікаво, скільки динамічних записів він зробив, будучи поліцейським в Олбані. Його очі, оцінюють їх і скануючі коридор попереду і позаду них, сказали їй: їх досить багато.
  
  Як раз перед тим, як штовхнути двері, вона вихопила зброю. Може, нерви, може бути, шосте почуття. Селлитто, глянувши в її бік, трохи почекав, а потім теж вихопив свою.
  
  Сакс відчинила двері. “ Поліція! Вручаю ордер! Покажіться! Вони протискувалися всередину, піднявши зброю, розмахуючи пістолетами взад-вперед, завжди опускаючи чи піднімаючи дула, коли перетиналися один з одним. Це було так само автоматично, як моргання.
  
  Житловий простір являв собою велику прямокутну вітальню / їдальню, кухня праворуч. З вікна відкривається панорамний вид на Бруклін, і, дивлячись на південь, вона могла бачити, де знаходиться її власний міський будинок, в загальних рисах, а не саме стародавнє будова.
  
  Вітальня його батька була ненабагато більше.
  
  - На кухні чисто, " крикнув Селлитто.
  
  - У вітальні чисто, - сказала Сакс, хоча це було очевидно.
  
  Хореографія усталеної процедури.
  
  Потім перейшли до спалень, обидві з яких були вільні. Одна, з незастеленому і захаращеною ліжком, належала Китту, в той час як інша була приготована для гостей, але деякий час не використовувалася.
  
  - У ванній чисто, " крикнув Селлитто.
  
  "Друга ванна, чисто".
  
  Залишалася ще одна двері в дальньому кінці вітальні. Можливо, ще одна спальня. Вони подивилися один на одного і підійшли до нього, знову стали по обидва боки — кілька даремна обережність, тому що кулі пробивають гіпсокартон приблизно так само швидко, як голка протикає шовк. Вона глянула на нього, і він кивнув.
  
  Двері відчинені, зброю напоготові.
  
  Офіс. Теж порожній. Він був маленьким; ніяких "чисто!" не вимагалося.
  
  "Я перевірю тут". Вона прибрала пістолет у кобуру і натягнула латексні рукавички.
  
  Надягаючи рукавички, Селлитто сказав, що піде через кухню.
  
  У кабінеті стояв письмовий стіл і кілька картотечних шаф. Вона порилася в ящиках і знайшла канцелярські приналежності, списки нерухомості, каталог дронов, різні деталі комп'ютерного обладнання. Також стоси ділових документів, багато з них урядові контракти, запити пропозицій. Свідоцтва нездійсненних мрій стати магнатом в галузі, яка так сильно відрізняється від зіпсованої журналістики, здогадалася вона.
  
  Вона згадала, як двоюрідний брат і батько володіє нескінченним набором знань говорили, що він так і не зміг знайти відповідну кар'єру.
  
  Вона здогадалася, що він відмовився від всього цього і тепер сподівався на щось інше.
  
  Вона відкрила всі ящики шафи. Повний податкових, бухгалтерських та інвестиційних документів.
  
  Вона почала закривати одну з них і помітила, що верхівки папок були трохи вище краю шафи; вони стосувалися його. Коли вона дістала кілька папок і посвітила кишеньковим ліхтариком в ящик столу, то зрозуміла чому.
  
  Фальшиве дно.
  
  Може бути, там, де він ховав наркотики.
  
  Вона витягла всі папки і ножем підняла білий пластиковий лист.
  
  “Лон. Поглянь на це".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  48
  
  Замок виявився більше, ніж він очікував.
  
  Рон Пуласкі, все ще важко дихав після підйому на цей, верхній поверх будівлі, тепер намагався виламати навісний замок двадцатичетырехдюймовым ломиком.
  
  Вона не зрушила з місця.
  
  Він відступив назад. І оглянув стіну. Це був єдиний кабінет на цій стороні коридору, і в ньому була тільки одна двері. Через хол розташовувалися ще два кабінети, але вони були абсолютно порожні і не виявляли ніяких ознак недавнього проживання. Однак відбитки, ведучі від сходів до дверей магазину, вказували на те, що хтось був тут недавно - можливо, на минулого тижня.
  
  Але як потрапити всередину?
  
  Він знову взявся за роботу.
  
  Він повинен був.
  
  Лінкольн Райм вірив, що це важливо — через дохлої мухи.
  
  Пуласкі не був точно впевнений, як це спрацювало, але чоловік вирішив, що певні пестициди в трупі мухи наводять на думку, що ця будівля може мати відношення до Слюсаря.
  
  І здавалося цілком імовірним, що так воно і було, бо на дерев'яному фасаді двері, в яку він намагався вломитися, була намальована така табличка:
  
  ПОСЛУГИ ЛОККДЕВ З ВЕНСЕНОМ
  
  IУСТАНОВКА
  
  RЭПЭР
  
  LOCK-UTПОСЛУГИ—ПОБУТОВІ, C КОМЕРЦІЙНІ І VОФІСНІ CДІВЧАТАМИ І IБУДІВНИЦТВО
  
  Пуласкі спробував ще раз, і на цей раз один з гвинтів шарніра, здавалося, зсунувся на частку дюйма. Через кілька хвилин один фланець на середньому шарнірі злегка зменшився. Ще один. Прут вислизнув і вдарив його по великому пальцю. Вибухнула біль.
  
  Він глибоко вдихнув, долаючи пекучий біль.
  
  Він зробив паузу.
  
  Молодий офіцер відчув поблизу запах пожежі. Він перевів погляд на сходову клітку, з якої тепер вилися цівки диму.
  
  Амелія Сакс відкинула каптур комбінезона криміналіста, відкинула волосся. Для неї цей унікальний, пікантний запах пластикової одягу назавжди асоціюватиметься з цікавим поєднанням виклику і трагедії. Вона набрала номер Райма і, коли він відповів, сказала: "Син Аверелла Уиттейкера— Кітт, він Слюсар".
  
  “ Розкажи мені.
  
  Вона пояснила, що вони знайшли захованим в картотечном шафі, всі ящики якого мали фальшиві нижні панелі. Там були книги по відкриттю замків, набори інструментів для злому замків. Трусики, що відповідають опису тих, що були вкрадені з квартир Керрі Ноель і Аннабель Талезе. Також два примірники Daily Herald від 17 лютого, відсутній сторінка 3.
  
  В шафі стояла пара безкаркасних кросівок, малюнок протектора яких, здавалося, відповідав малюнку на попередніх сценах.
  
  “І схоже, що на протекторах червона цегляна пил, Райм. А ще плями засохлої крові".
  
  "Він засвоїв свій урок і перейшов на просту підошву, тому залишає не так багато слідів".
  
  “ У кошику на кухні Лон знайшов упаковку "Джоллі Ранчерс" із зеленим яблуком. Схоже, на ньому графіт.
  
  “ Ви згадали про спідню білизну, яку він вкрав. - А як щодо ножів? - запитав Райм.
  
  "Їх тут немає".
  
  В руках вона тримала невелику коробку з пластиковими і паперовими пакетами з тим, що вона зібрала. На деяких предметах висіли картки з ланцюжком поставок, наприклад, на ярликах Від ... До різдвяних подарунків. Вона додала: “Але більше нічого немає, ні комп'ютера, ні телефону. У нього теж повинні бути інструменти. Майстерня де-небудь в іншому місці".
  
  “ Є якісь зачіпки, провідні куди?
  
  "Ні".
  
  “Доставте докази. Відправте його посвідчення особи по телеграфу. Але я б не став оголошувати про це публічно. Це його налякає ".
  
  "Згодна", - сказала вона.
  
  Сакс оголосила квартиру місцем злочину, і тепер ця інформація буде доступна кожному в OnePP. Вілліс почує й пошле Бофорта і Родрігеса переконатися, що всі докази з місця злочину будуть передані в лабораторію Квінса. Їй доведеться діяти швидко.
  
  Збиралася юрба, пара дюжин людей. Репортери теж. Завжди преса, що задає питання. Вона ігнорувала їх.
  
  До неї приєднався Лон Селлитто. - В системі розпізнавання автомобіля "Ауді" володіє нескінченним набором знань по раніше нічого немає.
  
  Сакс зняла пінетки, і вони вирушили в пакет для доказів для подальшого вивчення. Іноді ключові докази знаходили в місцях, де ступали слідчі на місці злочину. Потім зняла рукавички, і вона подула на руки, щоб витерти піт.
  
  Сакс підійшла до передньої частини автобуса криміналістів і заговорила з техніком, який сидів за кермом. Це була висока жінка з шкірою кольору червоного дерева і мудрої татуюванням ігуани на передпліччі, яка зараз була прихована під курткою.
  
  "Іззі, мені потрібно, щоб ти дещо зробила для мене".
  
  "І цей тон говорить мені, що відбувається щось темне". Її це потішило.
  
  “Шейді, можливо, це перебільшення. Ми можемо вибрати хейзи?"
  
  “Я можу жити з Хейзи. Що в тебе на думці, Амелія?"
  
  "У OnePP напевно знайдуться люди, які хочуть, щоб ці докази потрапили в лабораторію як можна швидше".
  
  "Те, що казала моя бабуся".
  
  Сакс спохмурніла. “ Можливо, я чула, що на дорогах бувають пробки — можливо, аварії. Всі сповільнилося. Цей тунель — він завжди небезпечний. А міст на П'ятдесят дев'ятій вулиці? Забудь про це.
  
  - Тобто ти хочеш сказати, що, можливо, для мене було б краще піти іншим шляхом? - запитала Іззі.
  
  “ Всього лише думка.
  
  Технік сказав, насупившись: “Може бути, в Трайборо. Я міг би піти на північ по Манхеттену, перейти міст, потім на південь, в Куїнс. Може бути, згорнути на захід по Центральному парку".
  
  “Це ідея. І ти знаєш, що Крейда Купер у даний момент гостює у Лінкольна Райма. Ти міг би привітатися".
  
  “Крейда - принадність. І цей чоловік уміє танцювати!"
  
  "Ти міг би навіть показати Мелу, що у тебе є". Вона кивнула на коробки. “Ти знаєш, він працює над цією справою. Покажи йому попередній перегляд".
  
  Ім'я Купера, а не Райма, буде зазначено в картці ланцюжка поставок. Можна припустити, що технік досліджував докази в лабораторії Квінса, а не в кабінеті Райма.
  
  Сакс посерйознішала. “ Ви знаєте, є люди, які погрожують оголосити догану кожному, хто допомагає Лінкольну в розслідуванні.
  
  "Родрігес". Вона спохмурніла. “Завжди думала, що він чесна людина. Але тепер він говорить: "Ніхто не повинен працювати з Лінкольном". Господи, ти ж знаєш, Лінкольн Райм - це єдина причина, по якій я став працювати на місці злочину ". Широке обличчя жінки осяялося соромливою посмішкою. “ Я, мабуть, піду. Ах, всі ці пробки. Квинсборо, тунель.
  
  "Цей тунель може бути жахливим".
  
  "Звичайно, може бути, Амелія". Жінка обернулася і свистнула - це було дійсно досить пронизливо. Інший технік-криміналіст, англієць постарше, повернувся, побіг до автобуса і застрибнув у "дробовик". Сакс зачинила задні двері і стукнула долонею по борту.
  
  Шини автомобіля дійсно оберталися і верещали, з неї валив блідий дим. З миготливими синіми вогнями машину занесло на вулицю під умілими дотиками Іззі.
  
  Ігноруючи дзвінки репортерів про те, що трапилося, вона підійшла до Лайлу Спенсеру, який стояв поруч з "Торіно".
  
  “ Тебе шокували новини? - Про Китте? - запитала Сакс.
  
  Спенсер видихнула повітря через надуті щоки. “Це м'яко сказано. Ти чула, багато непорозумінь в сім'ї, відчуження. Але ніколи за мільйон років..."
  
  "Якщо б у вас була майстерня / конспіративна квартира, як би ви з цим впоралися?"
  
  Спенсер сказав: “Що-небудь невелике, неофіційне. Я б сплатив готівкою. Ніякої процедури подачі заяви або перевірки кредитоспроможності. З ресурсами володіє нескінченним набором знань, трастовим фондом, він міг заплатити все, що хотів орендодавець ".
  
  “Я не побачив всередині нічого, що дало б мені якісь зачіпки. Будемо сподіватися, що Лінкольн знайде що-небудь у вуликах, щоб звузити коло пошуків ".
  
  Бадьорий голос покликав: “Детектив. Нам потрібно припинити подібні зустрічі".
  
  Вона обернулася і побачила чоловіка, якого назвала тхорів.
  
  Репортер. Шелдон Гіббонс. Ім'я настільки ж запам'ятовується, як і його особа.
  
  Як, чорт візьми, він знайшов її?
  
  Він знову був озброєний своїм цифровим диктофоном. У той час як інші репортери виставляли вперед свої камери і диктофони, як фехтувальники, і засипали своїх підданих питаннями, Гіббонс був спокійний, майже лякаюче спокійний, хоча говорив раніше швидко. “Кітт Уіттакер живе в тому будинку. По-перше, ви розмовляли з його батьком і Джоан — ви згадували, що вона була там, в тауері днями? Я не пам'ятаю?"
  
  Відповіді не було.
  
  “Ну, тепер ти тут, але в регаліях з місця злочину. З ним все в порядку? На нього напали?"
  
  “ Ти ж пам'ятаєш, що я не даю коментарів для преси?
  
  “Він був поранений — можливо, батьком вбитого студента з Хантер Мілл? Ця фальшива історія про сатанинском культі. Ви знаєте про це?" Було б вкрай виснажливо слухати цю людину протягом скільки угоднодолгого часу.
  
  “Без коментарів. Я впевнений, що пізніше буде прес-конференція".
  
  “Я у цьому переконаний. Але так сталося, що я зараз перебуваю тут. Чому на Китте не було охорони у світлі загроз Слюсаря? Ти теж охороняєш Джоанну? І самого Аверелла?
  
  "Йди", - зловісно пробурмотів Спенсер, втупившись на Гіббонса.
  
  Репортер підняв руку і сказав рівним голосом: “Перша поправка. Я маю право бути тут. Хто ви? Я бачив вас з детективом Сакс раніше. Ви з поліції Нью-Йорка? Ви працюєте в "Уіттакер Медіа"?
  
  Спенсер нічого не сказала.
  
  “Ви чули, що каже блогер Verum — що в поліцію Нью-Йорка проникли зловмисники і навмисно не розслідують справу Слюсаря енергійно? Я знаю, що ви замішані в цій справі, детектив.
  
  Гіббонс озирнувся, примружившись. “Хм. Ні швидкої допомоги, ні судмедексперта. Вважаю, Кітт не поранений. Чи мертвий. Він випадково не пропав?"
  
  Репортер раптово перестав існувати для Сакс. Вона зауважила, що Лон Селлитто відповів на дзвінок і втупився в землю, його зазвичай невиразне обличчя перетворилося на маску занепокоєння.
  
  Він відключився і зітхнув.
  
  "Лон?"
  
  Пом'ятий детектив повернувся до неї. “Амелія" ... Я повинен тобі сказати. Це Рон.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  49
  
  Зачс згорнула на своєму "Гранд Торіно" з Гудзон-стріт і попрямувала до Сэндлмен-Білдінг, вздымавшемуся в сіре небо на десять-дванадцять поверхів. Вона була вузькою і брудною. Великий банер свідчив: Продається. Реклама.
  
  Сакс не бачила полум'я, але дим валив з поверхів приблизно на третину висоти. Неподалік зависли два вертольоти.
  
  Спенсер вчепилася в приладову панель, коли м'язистий автомобіль загальмував у двох кварталах від неї на безлюдній вулиці. Вона хотіла звільнити дорогу для інших машин швидкої допомоги, якщо вони знадобляться.
  
  Сакс і Спенсер побігли вперед, обходячи змеящиеся шланги. Патруль стримував глядачів, і більшість поліцейських у формі знали Сакс, і, оскільки з нею був Спенсер, і він виглядав як золотий щит у своєму костюмі трунаря, пропустили їх обох на командний пункт.
  
  Безліч машин швидкої допомоги, в основному пожежники, стояли, як викинуті іграшки. Десятки пожежних заправляли шланги. Командним пунктом був фургон FDNY з написом "Начальник батальйону" на боці.
  
  - Він знає, що ми вийшли на нього, і знищив його майстерню? - запитала Спенсер.
  
  - Мабуть, ні, - сказала Сакс. Лінкольн знайшов ниточку до старої слюсарної компанії. Але, мабуть, це якось пов'язано з ним, оскільки я готовий посперечатися, що він стоїть за пожежею і хоче стерти докази, що він там був.
  
  Вона подивилася на вибите вікно на верхньому поверсі. Була видна голова Пуласкі, і повз нього струмувало білий дим. Поки не страшно. Звідси вона могла бачити язики полум'я у вікнах сьомого і восьмого поверхів. Це були густі, перекатывающиеся оранжево-чорні маси.
  
  Вона знала командира батальйону, ерла Прескотта. Кивнув у її бік. "Лайл Спенсер, він зі мною".
  
  Кивок у бік Спенсер.
  
  "Про ситуації?"
  
  “Справа погано. Я зв'язувався з вашим офіцером. Він на верхньому поверсі, але не може потрапити на дах — вона опечатана - і не може спуститися. Вся сходи горить, і дуже жарко. Я теж не можу підняти туди своїх людей. Ми швидко відкачуємо воду, але цього місця сто років. Трутница. У будівлі є розбризкувачі, але, схоже, злочинець перекрив воду, і пульт управління похований під тоннами палаючого сміття. Немає сумнівів у підпалі. Ми знайшли залишки каністри з бензином на вантажній платформі.
  
  "Хотілося б, щоб новини були трохи краще". Він вказав на вертольоти. “На даху немає ЗУ. І вони не можуть висадити рятувальну команду з-за пожежі. Занадто сильна теплова турбулентність. Одна команда сказала, що спробує. Я наклав на це вето. Мені довелося. Птиці тут доводиться несолодко, можете собі уявити ".
  
  Сакс помітила, що там було два гака і сходи. Шеф простежила за її поглядом і сказала: “Їх радіус дії складає всього сотню футів в повітрі, і вони змінюються. Та подивися." Він вказав на одноповерхова будівля, покинуту вітрину магазину, яка перебувала під вікном Пуласкі. Це означало, що вантажівка з драбиною не міг проїхати прямо під ним. З-за такого кута кошик піднялася в повітря всього на п'ятдесят футів, і навіть тоді вона не виявилася б прямо під вікном.
  
  “Ми закачуємо все, що можемо, на верхні поверхи. Можливо, це загасить пожежу. Але навіть якщо він висуне голову з вікна, дим скоро доконає його ".
  
  Вона зателефонувала по своєму телефону.
  
  Відповів кашляющий голос. “Амелія, я майже добрався до офісу. Слюсарна майстерня". Знову кашель. “Я не зміг увійти. Це був підпал?"
  
  “Повинно було бути. Знайшов газовий балончик".
  
  Пуласкі: "Це означає, що всередині є якісь докази".
  
  “Не турбуйся про це. Ми просто хочемо, щоб ти спустився. Є ще які-небудь вікна, до яких ти можеш дістатися? Вони не можуть закрити кошик".
  
  "Це ... єдиний". Голос був хрипким.
  
  “Гаразд. Побережи дихання. Ми працюємо над цим".
  
  “ Тут гірничорятувальна команда з поліції штату. Вони на вертольоті в дорозі. Будуть тут через півгодини, можливо, менше, " сказав Прескотт.
  
  Спенсер вивчав будівлю. "У нього немає такої кількості часу". Він повернувся до шефа. "У вас є лінійний пістолет?"
  
  Шеф поліції оглянув його, потім перевів погляд на Сакс, яка кивнула.
  
  "Ми знаємо, звичайно".
  
  Жовте пластикове пристрій виглядав як дитячий іграшковий пістолет з восьмидюймовым помаранчевим знаряддям, схожим на лампочку, на кінці. До хвостовика була прив'язана тонка жовта волосінь, яка йшла від котушки. Ви вставляєте в рушницю патрон 22-го калібру, і коли він вистрілюється, снаряд переносить волосінь до людині, що потребує спасіння. Мотузка була дуже тонкою для цієї мети, але потім рятувальники прив'язали її кінець до більш міцній мотузці, яку міг підтягнути терпить лихо людина.
  
  "Він може організувати Відмінне самоврятування", - сказав Спенсер.
  
  Сакс знала про це пристрої. Це був пристрій для аварійного спуску. Воно використовувалося як останній засіб для пожежників, які опинилися в пастці на верхніх поверхах, коли — як і зараз — сходи була заблокована. Ви надягаєте ремінь безпеки і зацепляете один кінець троса пристрою через трубу або балку. Потім вылезаете у вікно і, використовуючи ручне гальмо, спускаєтеся на землю.
  
  - Він коли-небудь користувався ним? - запитав він Сакс.
  
  "Поняття не маю". Вона знову дістала свій телефон і набрала номер. “Рон? Ти коли-небудь користувався..." Вона подивилася на Спенсер, яка сказала: "Відмінний засіб самопорятунку".
  
  Вона повторила це.
  
  "Ні".
  
  Спенсер сказала: “Добре. Тримайся міцніше. Ми що-небудь придумаємо".
  
  Вона сказала йому це і відключилася.
  
  Вогонь розгорівся сильніше. Дим став густішим. Її серце сильно билося. Вона знала Пуласкі багато років. Вона була його наставником. Вона подумала про те, щоб повідомити новину про його смерть його дружині та дітям, що його брата-близнюка, теж поліцейського.
  
  Ні, вона подумає про—
  
  Спенсер сказав шефу: "Стріляй з лінійного пістолета і накажи йому підтягнути мотузку для лазіння".
  
  “ Мотузка для лазіння?
  
  “ Принаймні, три чверті дюйма. Це у тебе є?
  
  "У нас є, але він не може спуститися по ній".
  
  “ Він і не збирається. Я заберуся наверх і вооружу його "Стерлінгом".
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  Спенсер був нетерплячий. Він повторив те, що сказав, потім додав: "Ми повинні рухатися".
  
  "Ніхто не може піднятися по мотузці на висоту ста футів в повітрі".
  
  "Я можу".
  
  “ Ну, сер, ви ж штатська, чи не так?
  
  - Він призначений заступником, - відповіла Сакс.
  
  Хоча в керівництві поліції Нью-Йорка не було процедури присвоєння цього статусу, начальник пожежної охорони або не знав про це, або вирішив, що якщо і є обійти процедуру, то саме зараз.
  
  Вона продовжила: "Дайте йому те, що йому потрібно".
  
  “ Дайте мені кисень, маску і два стерлінга. І рукавички з ремінцями на зап'ястях, і черевики. Тринадцятий розмір, якщо вони у вас є.
  
  Загриміло радіо. “Шеф, вода ні хріна не допомагає. Вона стікає по сходах з обох сторін; пожежа в центрі. Ми не можемо до неї дістатися".
  
  "Вас зрозумів". Потім звернувся до Спенсеру: "Добре, ми дістанемо те, що вам потрібно". Він наказав двом своїм людям зробити це.
  
  - Ти можеш йому зателефонувати? - запитала Спенсер.
  
  Сакс так і зробила і передала телефон по гучномовному зв'язку.
  
  "Так?" Кашель, важке дихання.
  
  “Офіцер, це Лайл Спенсер. Ми збираємося прив'язати вас до мотузці, потім ви втащите наверх альпіністську мотузку. До чого ви можете прикріпити її?"
  
  "Там..." Сильний кашель. "Радіатор під вікном".
  
  “ Добре. Я передзвоню тобі. "Він передав телефон Сакс.
  
  Білий спалах на вулиці, коли з-за рогу вивернув великий фургон. Це був "Спринтер" Лінкольна Райма — його автомобіль для інвалідів. Машина припаркувалася, відчинилися бічні двері, і ліфт опустив Райма і його крісло на тротуар. Він відкотився від фургона, який згорнув свій аксесуар. Тому поїхав шукати місце для парковки в стороні від службових машин.
  
  Підійшов Райм. Шеф кивнув.
  
  Він сказав Сакс: “Коли я почув, мені довелося приїхати. Як він?"
  
  Сакс проінструктувала його, і разом похмура пара спостерігала, як Спенсер готується до сходження.
  
  Людина зі служби безпеки сказав: “Покличте Рона. Гучномовець".
  
  Вона так і зробила.
  
  “Це Лайл, офіцер. Відійдіть від вікна. Візьміть жовтий снаряд, що летить вгору. Потім підтягніть мотузку для підйому".
  
  Спенсер зняв з себе піджак і краватку і кинув їх на землю, скинув туфлі і натягнув чоботи, потім рукавички. Оскільки в нього був кисневий балон, він кивнув пожарнице, яка тримала лінійний пістолет в сходовій кошику приблизно в сорока метрах над землею. Перший постріл схибив приблизно на ярд. Вона компенсувала це, і друга куля пройшла через порожнє вікно.
  
  Негайно ж тонка жовта лінія початку змеиться через вікно, несучи з собою набагато більш товсту альпіністську мотузку.
  
  Спенсер запозичив ніж і відрізав шматок мотузки від іншого мотка. Близько десяти футів. Він обв'язав його навколо грудей, дозволивши хвоста бовтатися. Він зателефонував Сакс, який все ще був відкритий. "Як у вас справи, офіцер?"
  
  "Тримаюся там".
  
  Кашель став ще завзятіше.
  
  "Що мені потрібно, щоб ти зробив, так це прив'язав мотузку товстіший до батареї".
  
  Вона почула, як Пуласкі сказав: "Послухайте, містер, ви ж не збираєтеся намагатися—"
  
  “ Годі базікати, синку. Побережи повітря. Побачимося через хвилину. Так, і, до речі, коли будеш прив'язувати мотузку до батареї, май на увазі: міцно, чорт візьми.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  50
  
  Ліл спенсер вибігла по сходах на дах одноповерхового будинку.
  
  Там, тримаючись за мотузку для лазіння, він подивився вгору.
  
  Мотузка піднімалася прямо до двенадцатидюймовому виступу за вікном Пуласкі. Він струснув її, як бойовий канат, і синусоїдальна крива пішла вгору, розходячись приблизно на висоті сорока футів.
  
  Приступай до справи, моряк.
  
  Спенсер підстрибнула в повітря на два фути або близько того й ухопилася за мотузку. Він підтягнувся, потім підняв ноги й ухопився за мотузку між верхньою частиною лівої стопи та нижньої частиною правою - класична техніка лазіння S-подібним крюком.
  
  Потім він випрямив ноги і піднявся приблизно на ярд вгору по мотузці.
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  Залишилося пройти всього сто футів.
  
  Ну, сто з копійками.
  
  Дихай. Видихни.
  
  Зараз йому всього дев'яносто.
  
  І змінитися.
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  Його руки вже хворіли, але ні один мускул не нив.
  
  "Эвакуируйтесь, эвакуируйтесь, эвакуируйтесь", - крикнув шеф по гучномовцю.
  
  При цих словах вантажівки тричі просигналили на перехресті, що було універсальним сигналом забиратися під три чорти. Це завжди робиться на додаток до передачі на випадок несправності радіо або особливо гучного пожежі.
  
  Що ж, думаю, це означало, що, на його думку, будівля ось-ось завалиться.
  
  Тепер з цим нічого не поробиш, крім як дертися вгору.
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  Вісімдесят футів - не так вже й далеко. Менше третини довжини футбольного поля.
  
  Сімдесят футів.
  
  Шістдесят футів.
  
  Повинен сказати, Трудс, це страшенно далеко.
  
  П'ятдесят.
  
  Господи Ісусе, яка біль.
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  “ Я не знаю, тату. "В голосі дівчинки чується занепокоєння.
  
  "Давай, мила, ти можеш це зробити", - говорить їй Спенсер.
  
  Вони в п'ятдесяти метрах над землею, він і дванадцятирічна Труді, білява, струнка, з хвостиками. Вони піднімаються приблизно з однаковою швидкістю вгору.
  
  "Я не знаю," видихає вона.
  
  "Один крок, один захват за раз", - переконує він.
  
  "Я зрозуміла", - говорить дівчина і робить випад, щоб підняти ще один камінь над головою.
  
  І вона падає, задихаючись і матюками.
  
  Спостерігачі, які добре тримають її під контролем, уповільнюють її спуск, і вона досить велично спускається на підлогу, покриту зеленою оббивкою.
  
  “ Ти в порядку? - запитує він, дивлячись вниз.
  
  "Я в порядку".
  
  Піднявшись ще на десять футів, Спенсер дзвонить в шестидесятифутовый дзвін і спускається. М'яка поверхня завжди здавалася йому безглуздою, оскільки, якщо ти вріжеш у що-небудь, крім зефіру, зі швидкістю понад тридцять миль на годину, ти можеш попрощатися з багатьма частинами свого тіла.
  
  "Хочеш вирушити додому?" він запитує свою дочку.
  
  "Ні, я ніби хочу спробувати ще раз".
  
  "Це моя дівчина", - думає він, але не наважується сказати. Замість цього він киває на стіну. "Краса важливіше мізків".
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  Спенсер подивилася на виступ дванадцятого поверху.
  
  Як далеко?
  
  Тридцять п'ять футів.
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  Двадцатьпять.
  
  Його рекорд в "Морських котиків" становив сто п'ятдесят футів. Але, гаразд, це було кілька років тому.
  
  Задихаючись. Скільки ще могли витримати м'язи його рук і спини?
  
  П'ятнадцять.
  
  Він підняв очі.
  
  Тепер десять футів.
  
  Підніміть ... візьміться ... випряміть.
  
  Тепер шість, п'ять, три.
  
  Нарешті він опинився на виступі.
  
  "Гей", - крикнув він.
  
  Господи, офіцер був у відключці? Це було б серйозним ускладненням.
  
  "Агов!" - крикнув я.
  
  У вікні з'явилося обличчя Рона Пуласкі. З очей текли сльози, він кашляв. Його обличчя являло собою маску смирення, страху і збентеження.
  
  Задихаючись, тяжко дихаючи. “Послухай. Я збираюся кинути тобі цю мотузку. Мені потрібно, щоб ти зловив її. Так що обтрусись від своїх польових навичок. Добре?"
  
  "Звичайно".
  
  Спенсер узявся за кінець мотузки, перев'язаною навколо його грудей. Його ноги були скручені навколо альпіністської мотузки в S-подібний захоплення, а ліва рука міцно вчепилася в неї.
  
  “ Мені потрібно, щоб ти здолав мене через підвіконня. Тягни як останній сучий син. Лягай на спину під вікном, зігни ноги, а потім випрями їх. Я допоможу з основною мотузкою.
  
  "Може бути, мені варто обв'язати його навколо себе".
  
  Спенсер мало не розсміявся. “Ти не хочеш цього робити, синку. Ось воно."
  
  "Я готовий".
  
  Спенсер дивився на свою руку, що лежить в декількох дюймах перед ним, і подумав: "Давай, містер Правильний, роби свою справу!" Це був жарт на поле для софтболу між ним і Труді.
  
  Послабивши хватку правою, він взявся за мотузку на грудях і щосили жбурнув її у вікно.
  
  "Зрозумів!"
  
  "Як тобі це, Трудс?"
  
  "Я знав, що ти зможеш це зробити, тато".
  
  "Тягни!"
  
  "Обережно, не розбий скло на віконній рамі", - крикнув Рон.
  
  Це найменша з моїх турбот.
  
  Хлопець, можливо, і був худим, але він був сильним. Незабаром Спенсер вже міг триматися за підвіконня руками в рукавичках.
  
  "Ще раз".
  
  Сходження було найбільш напруженим моментом сходження.
  
  Спенсер підтягнувся вгору, в той час як Рон люто тягнув.
  
  Потім він повалився на офіцера.
  
  “ У нас всього кілька хвилин. Нам потрібно рухатися.
  
  Він включив подачу кисню і надів маску на обличчя Пуласкі. Офіцер глибоко вдихнув, і його колір повернувся. Через тридцять секунд Пуласкі повернув маску, і Спенсер теж вдихнула солодке ніщо.
  
  Він надів сіро-червоний Sterling FCX на талію Пуласкі, потім показав йому, як працює важіль, щоб послабити натяг мотузки і повільно опуститися самому.
  
  "Тебе це влаштовує?" Задимлення ставало все сильніше навіть за той час, що Спенсер була тут. Зі сходів посипалися іскри і жар.
  
  Він кивнув.
  
  Спенсер надів маску і глибоко вдихнув, моргнувши сльози від диму. Він побачив на підлозі лом і використовував його, щоб розчавити залишки битого скла в нижній частині рами. Потім він прикріпив гак FCX до батареї опалення, допоміг Пуласкі влізти у вікно, міцно схопивши чоловіка за ремінь, розгорнув його так, щоб передня частина його тіла була звернена до будівлі. “Я тримаю тебе. Добре ..." Він побачив, що пристрій встановлено належним чином. І відпустив ремінь. “Ти вільний. Легше з важелем. Ти падаєш".
  
  “ Гей, послухай, Лайл. ... Я не знаю, що сказати. Я...
  
  “ Пізніше. А тепер забирайся звідси до чортової матері.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  51
  
  Я припарковываю блискучу чорну Ауді А6 узбіччя і обережно вилажу. Озираюся на всі боки.
  
  Поліція.
  
  Вогонь.
  
  Реагую на те, за що я несу відповідальність.
  
  Пожежа в будівлі Сэндлмена.
  
  Він горить не так швидко, як я сподівався, але досить швидко. Полум'я повзе вгору по ядру, і я впевнений, що ніхто не добереться до магазину Дева Свенсена вчасно, щоб врятувати щось компрометуюче мене.
  
  Але я тут не з-за будівлі.
  
  У мене є ще одне завдання.
  
  Щоб зробити кілька фотографій.
  
  Мені потрібна зв'язка ключів. Багато людей дуууже безтурботні і залишають їх у бардачку, в підставці, під сонцезахисними козирками.
  
  Або, в даному випадку, в самому запаленні.
  
  Як тобі не соромно, водій. Що толку від замків, якщо ти лишаєш ключі в межах досяжності лисиці.
  
  Звичайно, він не повний дурень. Він залишив двигун включеним, щоб включити кондиціонер, і взяв з собою другий комплект, щоб замкнути двері.
  
  Я дивлюся вгору і вниз по вулиці.
  
  Я невидимий. А хто б не був, коли навколо горить висотка і тисячі миготливих вогнів? Присівши навпочіпки, я відкриваю двері з допомогою джигглера. Я витягаю ключі і роблю десятки знімків з усіх боків. Люди думають, що ви робите восковий відбиток ключа — вони бачили це по телевізору. Насправді, це працює тільки з самими елементарними відмичками. Для pin і tumbler вам потрібні знімки з високою роздільною здатністю.
  
  Щоб підкріпити свої зусилля, я знімаю шестидесятисекундное відео.
  
  У мене їх досить.
  
  Я вставляю їх назад в замок запалювання, заводжу двигун, замикаю двері внутрішньої кнопкою і легко закриваю її.
  
  Через шістдесят секунд я заводжу "Ауді" і їду подалі від суєти. Як би мені хотілося подивитися, як руйнується будівля, у мене є кілька невідкладних справ.
  
  Рон Пуласкі благополучно спустився вниз, йому дали кисень і воду.
  
  Але Лайла Спенсера, все ще знаходився на дванадцятому поверсі, ніде не було видно. Вогонь розгорявся, і дим ставав все чорніше і гущі.
  
  “ Що він робить? - Пробурмотів Райм.
  
  - Господи! - вигукнула Сакс. Полум'я ось-ось добереться до його поверху.
  
  Минуло дві хвилини.
  
  Три.
  
  П'ять.
  
  "Подзвони йому".
  
  Коли вона підняла телефон, він зажужжал від вхідного виклику. "Це він". Вона включила гучний зв'язок. “Лайл. З тобою все в порядку?"
  
  "Я зламав двері, в яку намагався проникнути Рон". Він зробив паузу, ймовірно, щоб ковтнути кисню. “Майстерня замків — вона горить. У мене було тільки змахнути пил і бруд з робочого місця. Поклав у пакет. Я скину це вниз ".
  
  "Забирайся, Лайл," сказав Райм. “ Полум'я поверхом нижче тебе.
  
  Спенсер відключився, не відповівши на те, що він чув.
  
  Райм побачив, як він з'явився у вікні і викинув обважений паперовий пакет. Він вилетів на вулицю і приземлився поруч з одним з пожежних, який підняв його і, побачивши, що Сакс махає рукою, підніс їм.
  
  Вона поклала його в пакет для доказів. Вона записала ім'я пожежного, Райм Соу, але прибрала пакет; вони перевірять ланцюжок поставок пізніше.
  
  - Чому він не спускається? - запитала Сакс. Він все ще щось шукає?
  
  Він все ще живий?
  
  Вони втупилися у вікно.
  
  Давай же, Лайл.
  
  Всередині будівлі з жахливим гуркотом звалився дев'ятий або десятий поверх, викинувши з вікон дим і тліючі головешки. Будівля застогнало.
  
  Саме тоді у вікні з'явився Спенсер. Здавалося, що він глибоко дихає в маску, наповнюючи легені. Потім, з цікавістю, він підняв голову і втупився на місто, як турист на оглядовому майданчику Емпайр Стейт Білдінг. Мова його тіла був безтурботний.
  
  Спенсер подивилася вниз на скупчення пожежних машин.
  
  Райм сказав: “Відправ йому повідомлення. Він потрібен нам зараз. І повтори 'Потрібен".
  
  Сакс подивилася на свого чоловіка, а потім відправила повідомлення.
  
  Вони могли бачити, як він дістав телефон з кишені і довго дивився на нього. Потім він забрав його назад.
  
  Знову вивчаю міський пейзаж.
  
  І опустився на дах одноповерхової будівлі в сотні футів нижче.
  
  Звалився ще один поверх. Будівля, здавалося, похитнулося.
  
  Нарешті Спенсер нахилилася і причепила рятувальну установку до чогось всередині коридору. Він зняв маску і балон — щоб скинути вагу для подорожі вниз, припустив Райм, — а потім повернувся і переліз через підвіконня, а потім і виступ.
  
  У той час як Рон Пуласкі ривками спустився вниз, Лайл Спенсер повернувся на землю з балетною елегантністю, так недбало, як міг би перейти вулицю інша людина, впевнена в тому, що його перехід безпечний завдяки сяючого зеленому світлу.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  52
  
  Нуж, це Лінкольн Райм".
  
  Повернувши крісло, він виявив, що дивиться на двох майбутніх чоловіків. Вони здавалися стривоженими, але у Райма склалося враження, що вони штучно надавали цьому виразу обличчя вигляд.
  
  Можливо, вони думали, що він був тут в офіційній якості.
  
  Говорив був великим, засмаглим Річардом Бофортом. Тепер Райм зрозумів, що він схожий на якусь зірку, яку він бачив у телешоу - власне кажучи, про поліції. Також був присутній Ейб Поттер, помічник мера, стрункий лисіючий чоловік із темними пучками прямих волосся над кожним вухом. Він не був схожий ні на кого не запам'ятовується.
  
  Сакс сердито зиркнула в їх бік, але Райм сказав: "Все в порядку", - і поїхав їм назустріч.
  
  “Детектив Бофорт" ... Вітаю.
  
  "На...?" Офіцер насупився.
  
  “ Ваше призначення в службу безпеки мерії. Вважаю, це щось новеньке. Буквально днями ви сказали, що працювали над розслідуванням справи Буряка в будинку Один-Один-два. Райм згадав, що Сакс сказала йому, що деякий час тому Бофорта перевели.
  
  "Ну, у мене є кілька завдань". Він потер пальці, ймовірно, ознака стресу. Райм знову подумав про нервозності Сакс, хоча в її випадку це виникло не з-за того, що вона брехала.
  
  “Я пам'ятаю, з часів моєї служби в поліції, це завжди було непросто. Все це жонглювання ".
  
  Поттер не застосовував фізичної сили, але його голос був твердим. "Містер Райм, вам ясно дали зрозуміти, що ви не можете працювати над якою справою для поліції Нью-Йорка".
  
  Приємний штрих - "містер", нагадує, що Райм був цивільним. Принаймні, Вілліс був його капітаном.
  
  Він кинув запитливий погляд у бік двох чоловіків.
  
  “ У справі про вбивство Грегориоса був проведений арешт.
  
  Вбивство в Квінсі.
  
  “ Бездомний чоловік?
  
  “Абсолютно вірно. І це було показано на дошці хвастощів на прес-конференції". Поттер подивився на Бофорта, який розмахував своїм телефоном.
  
  На фотографії було зображено стіл і біла дошка, на яких була фотографія приголомшеного бездомного підозрюваного, а також фотографії закривавленого гаманця, обробного ножа, теж малинового кольору, і пляшки диво-сава зі смаком вишні. Під пляшкою "ліки", що руйнує кишечник, була роздруківка електронного листа Райма детективам Келлі і Вілсону.
  
  При змішуванні хлорит натрію і лимонна кислота утворюють діоксид хлору, ClO2, поширене дезінфікуючий і очищаючий засіб. Однак зверніть увагу, що ClO2 також використовується в якості підробленого ліки від ряду захворювань, включаючи СНІД і рак. При використанні в якості шарлатанських кюре в ClO2 зазвичай додають ароматизатор, такий як лимон, кориця або — як тут — вишневий сироп ...
  
  Райм ніколи не схвалював хвастощів Брасса на прес-конференціях: пачки наркотиків, мішки з грішми, фотографії спецназу, що затримує підозрюваного, докази. Це було зарозуміло і непристойно. Це також видавало техніку. У поганих хлопців теж були телевізори.
  
  Бофорт пробурмотів: “Комісар поліції Вілліс і мер вважають, що це порушення заборони, про яку ви добре знаєте. Це було вкрай незручно. І це було образою субординації. Не сприймаю їх серйозно.
  
  Райм подивився на Поттера і запитав: "Зробив мер заяву, що засуджує моя участь у справі Грегориоса?"
  
  "Ну, він це зробив, так".
  
  “ Нагадайте ще раз, як звуть його суперника в гонці за посаду губернатора?
  
  Поттер подивився на Бофорта, але врешті-решт відповів: "Едвард Роланд".
  
  Абсолютно вірно, мільярдер.
  
  "Який, у свою чергу, виступив із заявою з нападками на мера".
  
  “ Я не розумію, до чого ви хилите, містер Райм.
  
  - Хто-небудь з вас грає в шахи? - запитав він.
  
  Вони ще раз обмінялися поглядами. Насупившись, Бофорт запитав: "Прошу пробачення?"
  
  “ Неважливо. Райм зауважив, що Сакс дивиться на нього. Він коротко кивнув їй на знак того, що все в порядку. "Отже, коментар мера для преси про мене був заснований на моєму електронному листі на дошці оголошень".
  
  "Абсолютно вірно", - сказав Поттер, як здалося Райму, трохи владно. “ Ти ж не думав, що це потрапить в новини, чи не так?
  
  “ І він послав вас сюди, щоб... заарештувати мене?
  
  "На даний момент це публічна заява про каяття".
  
  "Моя вина, і я обіцяю, що більше так не зроблю".
  
  "Нам потрібно показати приклад нехтування правилами".
  
  Райм ще раз переглянув фотографію Бофорта. Він уважно вивчав дошку оголошень.
  
  Коли виявилося, що двоє чоловіків зрозуміли, що його інтерес межує з аналітичним, Бофорт прибрав мобільник.
  
  Райм подумав, що є кілька речей, про які він хотів би згадати детективам Таю Келлі і Крістал Вілсон, шилдсам з 112-го відділу, з приводу нашийника. Але пара, що стояла перед ним, були останніми людьми на землі, з якими піднімалася ця тема.
  
  "Лінкольн, - сказав Бофорт, - ти, здається, не розумієш, в які неприємності ти влип".
  
  "Позначка часу", - була відповідь криміналіста.
  
  "Що?" Запитав Поттер.
  
  “ Ви бачили дату електронного листа, але не час. Оригінал у детектива Келлі. Якщо б вам прийшло в голову поглянути на це, ви б побачили, що це електронний лист було відправлено за кілька годин до розпорядження, що, до речі, означає законне і остаточне заяву. І я не впевнений, що це те, що здалеку мер і комісар. Але це тема для іншого дня ".
  
  "Позначка часу". Особа Поттера напружився, і він, безсумнівно, думав про розмову, яка у нього буде з мером, який, ймовірно, звинуватить свого помічника і Бофорта в тому, що вони не перевірили таку просту річ, як час складання службової записки Райма.
  
  - Ну, а що ти тут робиш? - спробував запитати Бофорт.
  
  "Я тут—"
  
  Пролунав голос. "Він тут, щоб побачити мене".
  
  Троє чоловіків повернулися до командира Бретту Евансу. Високий, ставний чоловік з військовою виправкою привітно кивнув Райму, потім повернувся і холодно подивився на інших чоловіків. “Я збирався зустрітися з Лінкольном і його дружиною в центрі міста за ланчем. Потім вступив цей дзвінок." Він подивився на палаючу будівлю. “Їхній колега був у небезпеці. Вони обоє приїхали сюди, щоб дізнатися про нього. Я теж.
  
  Еванс продовжив: “Я зводжу Лінкольна з моїми друзями з поліції штату Нью-Джерсі. OFS. Вони зацікавлені в тому, щоб найняти його. - Еванс додав вагомості слова "Консалтинг".
  
  Поттер подивився на Бофорта.
  
  Не кажучи ні слова, двоє чоловіків повернулися до своєї машини, Поттер сів на водійське сидіння. Однак вони не поїхали. Вони будуть стежити, щоб Райм не нишпорив по місцю події.
  
  Райм схвально кивнув Евансу, який посміхнувся. “ Як у мене справи?
  
  "Оскарівська якість".
  
  “ Як поживає Рон Пуласкі?
  
  “З ним все буде в порядку. Його врятував осіб зі служби безпеки Уїттекером".
  
  “ Правда? Ніхто не постраждав?
  
  "Ні".
  
  Двоє чоловіків спостерігали, як ще кілька поверхів впали у вибухах танцюючих вугілля і хмарах помаранчевого полум'я. Еванс запитав: "За цим стояв слюсар?"
  
  "Я впевнений".
  
  “ У мене є кілька імен, Лінкольн. Поліція штату Нью-Джерсі.
  
  “Спасибі, Бретт. Я подумаю про це".
  
  “ Ти правда це зробиш? Еванс на мить зберігав кам'яне вираз обличчя. Потім розсміявся.
  
  "Але я ціную це".
  
  Потім чоловік посерйознішав. "Просто будь обережний".
  
  Райм глянув на Бофорта і Поттера. “ Я так і зроблю.
  
  “Ну, вони, так. Але я не це маю на увазі. Я чув, що Буряк незадоволений, що його притягнули до суду, і один з людей, яким він менше всього задоволений, це ви. Якийсь блогер говорив, що існувала змова з метою його арешту і засудження. І ти можеш бути в цьому замішаний.
  
  Тепер посміхнувся Райм. “ Лон розповів мені про це. Божевільний. Але я впевнений, що до цього моменту я вже потрапив в дзеркало заднього виду Буряка.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  53
  
  П'ятьхвилин тому Аарон Дуглас спостерігав, як Лінкольн Райм у супроводі підтягнутого спортивного чоловіка у гарній сорочці, брюках і краватці виходив з міського будинку. Вони сіли в "Спринтер", обладнаний пандусом для інвалідних колясок, і від'їхали від тротуару.
  
  Знову сівши за кермо свого сірого "Кадилака", Дуглас включив передачу і пішов за ним. Машини попрямували на південь і зрештою прибули сюди, до місця пожежі у будівлі.
  
  Він поняття не мав, що відбувається, але з задоволенням відзначив, що тут присутній ще хтось—чоловік, якого він насправді найбільше хотів побачити і сподівався застати: Амелія Сакс.
  
  Припаркувавшись на бічній вулиці, він зателефонував своєму “масажиста", широкогрудому Арні Каваллу. “Ти потрібен. Зараз. З фургоном". І назвав адресу.
  
  Дуглас приєднався до невеликої натовпі, де запитав, що відбувається.
  
  Чоловік сказав: “Чув, це був той серійний вбивця, Слюсар. Він намагався вбити когось в будівлі".
  
  Ах, чоловік, який міг проникнути в будь-яке місце, осіб, якого переслідувала Амелія Сакс, коли вона і Райм не намагалися притиснути Віктора Буряка. Він запитав: "Вони спіймали його?"
  
  Зубаста жінка середніх років у крислатому капелюсі пробурмотіла: “Вони ніколи його не впіймають. Він працює на поліцію".
  
  "Ти божевільний". Це сказав хтось із натовпу.
  
  "Я почула це в Інтернеті", - сердито заперечила жінка. "Це надійне джерело!"
  
  Дуглас залишив їх з'ясовувати — чи ні — і вийшов на вигідну позицію, звідки міг бачити Райма і Сакс. Вони знаходилися недалеко від командного пункту FDNY. Там була група пожежників і поліцейських — кілька людей у формі і кілька детективів. Потім він обійшов місце події, помітивши її машину, припарковану неподалік, на бічній вулиці. Дуглас спостерігав, як Райм розмовляв з двома чоловіками в костюмах, які пішли, коли з'явився третій. Нарешті Райм повернувся до Амелії і альпіністові — чоловікові, який супроводжував її від вежі Уиттейкер, коли вони з Арні були в закусочній "Темпі бургер зі смаком клена".
  
  Здоровань тільки що врятував когось з будівлі.
  
  Вражаючий подвиг.
  
  Чоловік масажував плече і час від часу вдихав кисень.
  
  Дуглас з цікавістю відзначив, що інвалідна коляска Райма перелізла прямо через товсті пожежні шланги. Це був справжній механізм.
  
  Він відправив повідомлення Арні.
  
  Де ти?
  
  Відповідь:
  
  Три хвилини.
  
  Він повільно пройшовся по району і бічних вулицях, вивчаючи планування. Він подумав, що так, це могло б спрацювати.
  
  Незабаром Арні під'їхав до перехрестя, на який вказав йому Дуглас. Він був у пошарпаному фургоні "Эконолайн". Він припаркувався і кивнув.
  
  Дуглас оглянув пошарпаний автомобіль, ідеально відповідний для перевезення метамфетаміну, захоронення тіл або доставки квітів. Для чого б він не використовувався звичайно, важливо те, що він був непоказним і виглядав як тисячі інших на вулицях міста — саме такий автомобіль, який можна використовувати, коли збиваєш жінку-поліцейського.
  
  І, як і рекомендував Арні, він був непоказного білого кольору.
  
  "Добре," сказав Дуглас, киваючи на колеса.
  
  "Я подумав, що так буде найкраще". Маленький жилавий чоловік подивився на рятувальників, на всі ці машини та вантажівки, на мільйони вогників.
  
  Він продовжив: “Це вони. Ті, кого ми бачили, коли були у фургоні з їжею. Вона гаряча штучка ".
  
  Повторюючи більш елегантне зауваження Віктора Буряка про жінку-поліцейського.
  
  "Чорт візьми, яке це має відношення до чого-небудь?"
  
  "Так, але", - сказав Арні, після чого нікуди не рушив.
  
  Дугласс вказав. “ Он її машина. Ми почекаємо, поки вони повернуться до неї і "Спринтеру". Це машина Райма. Вони потрібні мені разом.
  
  "Він може вести машину?"
  
  “Ні. Хлопець з ним. Він його помічник або щось в цьому роді".
  
  - А там є пандус? - запитав я.
  
  “ Давай зосередимося на цьому, Арні.
  
  “ Звичайно. Коли вони повернуться до машини і фургона.
  
  Дугласс тепер вказувала на середину кварталу. “Це гарне місце. Коли вона буде приблизно там".
  
  “ Біля контейнерів сміття.
  
  "Це вірно". Він на мить замислився. "Як швидко ти повинен рухатися, щоб заподіяти комусь біль, але не вбити його?"
  
  Ерні обдумав це.
  
  “ Я б сказав, сорок.
  
  “ Занадто швидко. Тридцять.
  
  Амелія Сакс ще раз подивилася на шнури, що звисали з вікна, тепер охоплені полум'ям. Спочатку одна мотузка, потім інша впали на дах будівлі, їх кінці горіли.
  
  “ Не знаю, чи зміг би я це зробити, Райм.
  
  Її основним страхом була клаустрофобія, і вона не відчувала особливого занепокоєння з приводу висоти, крім звичайного. Але все ж таки.
  
  Криміналіст нічого не сказав, але його погляд теж кинувся до вікна.
  
  "Що вони сказали?" - запитала вона.
  
  “Бофорт і Поттер? Хотів публічних вибачень, бо я написав доповідну записку по справі Грегориоса ".
  
  "Серйозно?" Її губи стиснулися від огиди.
  
  “Це пройшло. Але вони наполегливі. О, і Бретт Еванс хоче, щоб я переїхала в Трентон або Ньюарк. Або щось в цьому роді. Дивний час, Сакс... " Він понизив голос. “ Значить, Кітт той самий? - запитав він.
  
  Вона кивнула. “Вся ворожнеча в сім'ї, я ж говорив тобі — ненависть до журналістської бренду свого батька. Вони сказали, що він завжди був активістом. Іззі залишив докази у тебе вдома?"
  
  “Крейда розділив його навпіл, і вона вирушила в Квінс. Зараз він працює над цим ".
  
  "Я повернуся туди", - сказала вона і повернулася, прямуючи до своєї машини.
  
  Райм супроводжував її, рухаючись у тому ж темпі, що і вона. Її "Торіно" був припаркований в кінці кварталу.
  
  Оскільки руху не було, вони залишалися посеред вулиці; Тротуари Манхеттена були важкодоступні для крісла Райма. Вони були вузькими, загроможденными сміттєвими баками, часто потрісканими і нерівними.
  
  "Ви, здається, маєте Кітт робить це, щоб зробити політичну заяву".
  
  “У певному сенсі, це частина всього. Але якщо ти запитаєш мене, це щось інше, більш глибоке, між батьком і сином. Пам'ятаєш, що він написав? 'Розплата'?"
  
  Через мить вона розсміялася. Він подивився в її бік.
  
  “Його двоюрідна сестра або її наречений сказали, що проблема володіє нескінченним набором знань в тому, що він бавився, перескакував з роботи на роботу. Схоже, він нарешті знайшов те, в чому він хороший. Злом замків і вторгнення в будинок. Він теж непогано розбирається в підпалах.
  
  Вони їхали на захід, проти руху, так що не було необхідності турбуватися про наближаються ззаду машинах. Тим не менш, Амелія Сакс була вуличним поліцейським, патрулировавшим такі місця, як Дьюс—Уест, 42—я вулиця, до того, як вона стала Діснейлендом, яким була сьогодні. І тому ситуаційна обізнаність займала високе місце серед її вроджених навичок виживання. Вона часто озиралась по сторонах, очі постійно рухалися. Інстинкт.
  
  Тепер вони дійшли до перехрестя, і вона подивилася на бічну вулицю.
  
  І завмер.
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  - У кварталі звідси - сірий "Кадилак".
  
  Вона нагадала Райму про можливе стеження за місцем події з Керрі Ноель.
  
  “ Годину тому його тут не було. І це не вулиця, схожа на новий "Кадилак".
  
  "Ні".
  
  Вони почули шум позаду себе, це під'їхала машина. В їх бік рушив пошарпаний білий фургон.
  
  - Керрі? - запитав Райм. Ти будеш водієм?
  
  “ Так і не вдалося гарненько роздивитися. Самець. Капелюх, може бути. От і все. - Вона розстебнула куртку, так що було видно її "Глок". Вона оглянула обидві сторони вулиці, поверх машин, що вишикувалися вздовж тротуару, і між ними. “ Щось тут не так. Райм, відійди до тротуару.
  
  Він так і зробив.
  
  Сакс вийшла на середину мощеної булижником вулиці, злегка пригнувшись, як солдат, який вистежує снайперське гніздо або затишне містечко, з якого міг з'явитися нападник.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  54
  
  Линколн Райм, притуливши свій стілець до бордюру між двома машинами, спостерігав за Амелієй Сакс, повільно прямувала до входу у вузький провулок.
  
  Але, очевидно, вона не побачила жодних ознак будь-якої загрози ні звідти, ні з вікон, що виходять на вулицю.
  
  Потім Райм зосередився на наближення білому "Эконолайне".
  
  Це була загроза?
  
  “ Сакс! Фургон!
  
  Вона обернулася, коли звук наблизився. Її рука потягнулася до "Глока".
  
  У цей момент машина зупинилася. Дверцята відчинилися, і з них вийшли двоє чоловіків. Один був великим, високим, років сорока з невеликим. На ньому був чорний берет. Водій "Кедді"? Райм задумався. Вона згадала капелюх.
  
  Інший був поменше — вік визначити було неможливо.
  
  “ Детектив Сакс, капітан Райм, - відрекомендувався той, що вище. Він ступив уперед. Сакс продовжувала стискати в руці зброю.
  
  Вони наблизилися, обидва тримаючи руки на увазі. В правій він щось показував. Що це було? Гаманець?
  
  Ні, тримач значка з посвідченням особистості з одного боку та золотим значком поліції Нью-Йорка з іншого. "Я Аарон Дуглас, відділ по боротьбі з організованою злочинністю".
  
  Він зупинився, але Сакс жестом покликала їх до себе. Райм теж приєднався до них.
  
  Вони уважно подивилися на посвідчення особи, яке здавалося цілком законним. Потім вони одночасно звернули увагу на чоловіка поменше зростанням.
  
  Дуглас продовжив: “А це Арні Кавалл. Він інформатор, трохи працює на мене".
  
  "Привіт," сказав Ерні життєрадісним голосом. “ Як справи? Він звертався до Сакс, ігноруючи Райма.
  
  - Капітан Райм, для мене велика честь познайомитися з вами, сер, - сказав Дуглас з деяким повагою в голосі. І детектив Сакс.
  
  Вона сказала: “Ти стежив за мною. Після тієї сцени на Дев'яносто Сьомий вулиці".
  
  "Абсолютно правильно, у мене є".
  
  - Що, чорт візьми, все це значить? - пробурмотів Райм.
  
  "Нам потрібно зняти фільм".
  
  Сакс зателефонувала Лона Селлитто, який, очевидно, зателефонував комусь ще. Можливо, мова йшла про інше дзвінку.
  
  За мить вона отримала повідомлення з фотографією Дугласа і підтвердженням того, що детектив, командирований до відділу по боротьбі з організованою злочинністю поліції Нью-Йорка, протягом шести місяців працював в організації Віктора Буряка. Мафіозі знав, що він з поліції Нью-Йорка, але вірив, що зловив себе продажного поліцейського, поняття не маючи, що той працює під прикриттям.
  
  “Поступово я домагався довіри Буряка до мене. Я керую частиною його операції по збору інформації. Невеликий. Але все, що я йому даю, я пом'якшую або зраджую деталі, так що ніхто невинний не постраждає. Він доручає мені виконувати деяку роботу з примусу, на зразок цієї. Але і з цим я справляюся, щоб не було травм ".
  
  "Ви сказали:" Робота правоохоронних органів, ось така', " нагадав Райм. “ Поясніть.
  
  Здавалося, Буряк був переконаний, що Райм з допомогою Сакс хотів дістати його, тому що він був поставлений у незручне становище в суді. Мафіозі не міг бути повторно притягнутий до відповідальності за смерть Леона Мерфі, але вважав, що Райм був на завданні залучити його до відповідальності по якійсь іншій справі або навіть підставити. Очевидно, Буряк не чув або не купився на теорію блогера-конспиролога Віра про те, що і він, і Райм працювали на Прихованих, щоб посіяти хаос на вулицях.
  
  Райм усміхнувся. “ У мене немає часу на подібну нісенітницю. А навіть якщо б і було, мені знадобилася б ціла команда, щоб що-то на нього знайти. Це сама слизька риба, яку я коли-небудь бачив.
  
  Дуглас зітхнув. “Я знаю це. Всі це знають. Але Буряк страждає серйозним випадком параної. Він не мислить конкретикою. Все, що він знає, це те, що один з кращих судових копів у світі вирішив його заарештувати, і я повинен перешкоджати цьому. Переконайтеся, що ви занадто налякані або засмучені, щоб продовжувати переслідувати його ". Він глянув на Сакс. “ Задавивши тебе. Не вбиваючи. Він не хоче, щоб це сталося. Просто сильно поранив тебе і налякав до чортиків вас обох.
  
  Райму здалося, що він побачив, як його дружина злегка посміхнулася при цих словах.
  
  Амелію Сакс не так-то легко було налякати.
  
  - Що ви маєте на увазі під словом "фільм"? - запитала вона.
  
  Буряк, пояснив поліцейський під прикриттям, хотів отримати відеозапис "нещасного випадку".
  
  "Він тобі не довіряє?"
  
  Дугласс хихикнув. “Я думаю, що він скоріше був би не проти подивитися, як тебе знищать — для його власного задоволення. Він дуже злий через те, що в тебе відбувається ця Вендета ".
  
  Райм сказав: "У нас є робота вдома". У них були докази з квартири володіє нескінченним набором знань Уиттейкера і сліди, заради яких Лайл Спенсер тільки що ризикував життям.
  
  Вона сказала: “Добре, давай покінчимо з цим. Що ти маєш на увазі?"
  
  План Дугласа полягав у тому, що він збирався зняти на телефон відео, як ніби він таємно шпигував за нею. Потім він переключить камеру на фургон, який мчить по вулиці. Вона стояла в дверному отворі неподалік, і фургон врізався в контейнери, де стояла Сакс. Потім вона лягла на тротуар, наче була без свідомості і поранена.
  
  “ Хіба він не очікує репортажу в новинах? - Запитала Сакс.
  
  “Якщо б хтось вистрілив у тебе, можливо. Але просто дорожньо-транспортна пригода, без жертв? Не варто висвітлювати це в новинах. У будь-якому випадку, у тебе є план краще?"
  
  Сакс оглянула вулицю, потім сказала: “о'кей, оператор. Де мені бути?"
  
  Друзі: Томас Джефферсон писав: "Яка країна раніше проіснувала півтора століття без повстань? І яка країна зможе зберегти свої свободи, якщо її правителів час від часу не попереджають про те, що їх народ зберігає дух опору? Нехай вони візьмуться за зброю. Засіб полягає в тому, щоб виправити їх щодо фактів, пробачити і заспокоїти їх. Що означає кілька життів, загублених за століття або два.'
  
  “Приховані не переможуть!
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  "Мене звуть Верум, що по-латині означає "істина'. Ось в чому полягає моє послання. Що ви з ним зробите, залежить від вас ".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  55
  
  Oне бери.
  
  Це все, на що у них був час.
  
  Поки Сакс, Райм, а тепер і цікавий Тому чекали на іншій стороні вулиці, Дуглас подзвонив своєму каскадерові Арні, який, очевидно, шалено закохався в виконавицю головної ролі всього за десять хвилин.
  
  Поки поліцейський наводив камеру телефону, Арні розігнав фургон приблизно до тридцяти п'яти обертів і врізався в сміттєві баки, розкидаючи всюди дерево, картон, металеві обрізки, кавові чашки і обгортки від фастфуду. Він припаркувався. Сакс і Дугласс підійшли до їдальні, і вона лягла на тротуар. Дугласс зняв її, очевидно, без свідомості.
  
  Жіночий голос з вікна: “З тобою все в порядку? Тобі потрібна допомога?"
  
  Сакс встала і крикнула в трубку: “Ні, у нас все в порядку, спасибі. Ми знімаємо незалежний фільм".
  
  - У вас є дозвіл? - запитала літня жінка.
  
  “ Це є у файлі, - сказав Дуглас.
  
  "Я не бачу ніякої команди".
  
  "Ось чому це незалежна організація", - відповів він.
  
  “ У мера є кіностудія. Я знаю. Я читав про це.
  
  "Ось від кого у нас є дозвіл".
  
  Вона продовжувала спостерігати ще мить. “ Ти збираєшся це прибрати, чи не так?
  
  "Звичайно, ми зробимо це". Потім Дугласс сказав Арні: "Подбай про це".
  
  Худорлявий чоловік скривився, але взявся за роботу.
  
  Жінка повернулася в свою квартиру і закрила вікно.
  
  Дугласс подивилася відео. “Хороша робота. Може бути, ти могла б стати каскадеркою".
  
  Сакс хмикнула. Райм міг сказати, що вона відчувала себе трохи безглуздо, але він не міг звинувачувати план копа під прикриттям. Альтернативою могло бути те, що Буряк дійсно замовив вбивство Сакс або його самого.
  
  Райм сказав: “Справа Мерфі було найкращим шансом, який у нас був, щоб зловити його, і ми бачили, чим це обернулося. У вас є на нього що-небудь?"
  
  “ Зіп. Він самий обережний операційний бос з усіх, кого я коли-небудь розслідував. Ніщо не прив'язане до паперу, комп'ютера або телефону. Він навіть не віддають прямих наказів, коли залишається наодинці зі своєю командою. Він натякає, він пропонує. У нього є верстви людей, ізолюючих його. Він припускає, що всі прослуховуються, навіть я, і я підібрався так близько, як тільки хто-небудь міг. Металошукачі біля його офісу. Скремблеры, шифрування."
  
  Райм сказав: “Ну, його бізнес полягає в продажу інформації та даних. Якщо він знає, як її добувати, він знає, як не допустити, щоб її добували".
  
  Сакс махнула в бік сміттєвого відра. “Але ось — Буряк наказав напасти з застосуванням смертоносної зброї. Змова. Навіть якщо ви не хотіли, щоб це сталося, Буряк це зробив. І ти знаєш про змови. Це широка мережа."
  
  Заговорив Райм. - Ах, Сакс, але я готовий посперечатися, що Буряк насправді не наказував детективу Дугласу нападати на вас, чи не так?
  
  “ Абсолютно вірно. Не сказав жодного слова, яке можна було б відстежити. Найгірше те, що він сказав, що йому потрібен "масажист".
  
  "Евфемізм," сказала Сакс, хитаючи головою.
  
  Райм на мить задумався, потім звернувся до Дугласу: "Ти полюєш за Бурьяком" ... Ти стежиш за скидами "Ред Хук"?"
  
  "Немає, що це?" - запитав я.
  
  “ Спливло ім'я Буряка. Пам'ятаєш, Сакс?
  
  Вона кивнула. “Коли ми працювали над справою Мерфі, інформатор згадав його. Буряк. Щось про постачання продукції на причали Ред-Хук в найближчі кілька тижнів. Це не було пов'язано з убивством, тому ми просто відправили його у відділ по боротьбі з наркотиками.
  
  - Пара сотень кілограмів, - відповів Райм.
  
  - Биггер, я пам'ятаю, - поправила Сакс.
  
  Дуглас похитав головою. “Ну, Буряк сам ніколи не доторкається до продукту. Ви ніколи не знайдете його на купівлю або продаж чого-небудь, крім інформації. Але, може бути, ми зловимо в мережі кого-небудь, хто його розкусить. Він криво усміхнувся. “Я витратив шість місяців свого життя, намагаючись розкрутити Буряка, і у мене нічого не вийшло. Потім ця підказка виводиться з лівого поля, і, можливо, це те, що його збираються заарештувати. Пекельна у нас робота, тобі не здається? Пекельна репліка."
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  56
  
  Fнаші люди брали участь у розмові.
  
  Лінкольн Райм імовірно був відсторонений від справи, так, але оскільки на виклику були тільки Сакс, Аверелл Уиттейкер і його племінниця, він вирішив ризикнути і з'явитися, хоча і надав Сакс вести розслідування.
  
  Вона розповіла про їх відкриття, що Кітт був Слюсарем.
  
  Видих був у Аверелла Уиттейкера. "Ні".
  
  "Це неможливо", - сказала Джоанна Уиттейкер.
  
  Сакс розповіла про речовинних доказах, які вона знайшла в його квартирі — взуття, нижню білизну жертв, інструменти для колупання, Daily Heralds.
  
  "Цього не може бути..." Його голос затих.
  
  Потім Джоанна прошепотіла: “Господи. Я тільки що дещо зрозуміла".
  
  - В чому справа, Джо? - запитав дядько.
  
  “ Газети. Третя сторінка, сімнадцяте лютого. Тітка Мері померла другого березня дві тисячі сімнадцятого року.
  
  Райм сказав: “Це код. Чорт візьми. Зовсім пропустив. Третя сторінка відноситься до третього місяця, марту. Лютневий номер? Лютий - другий місяць, тому ми отримуємо число два. А дата, сімнадцяте, - це рік. Три / два / сімнадцять."
  
  Сакс сказала: “Ми зосередилися на контенті. Це не мало ніякого відношення до Apollos, російською хакерам або чого-небудь ще на сторінці.
  
  "О Боже мій ..." Аверелл Уиттейкер прочистив горло. “Я не згадував про це, але причина, по якій Кітт пішов з мого життя, наших життів. Це моя вина —"
  
  "Дядько—"
  
  “Ні, це так! Я був зайнятий купівлею цієї чортової телестанції і не був у ліжку Мері, коли вона померла".
  
  Дядько і племінниця замовкли. Нарешті Джоанна сказала: “Вона була не одна. Там був Кітт. І — звідки ви могли знати? Самі лікарі не могли точно сказати, скільки їй залишилося ".
  
  “Я ... я відчуваю, що це моя вина. Те, як я з ним звертався. Нехтування ..." Чоловік придушив ридання? Райм міг тільки уявити собі шок батька, який дізнався, що його син - злочинець і, можливо, вбивця.
  
  "Аверелл ..." Джоанна зіщулилася. “Не думай так. Ніхто не змушував його йти з мережі, робити те, що він робив".
  
  Райм кинув погляд у бік Сакс, і цей погляд означав, що їм треба поспішати.
  
  Вона сказала: “Ми майже впевнені, що він живе за межами майстерні в місті. У вас є ідеї, де у нього може бути щось подібне?"
  
  Знову тиша. Заговорила Джоанна. “ Ні, як ми вже говорили, ми абсолютно не спілкувалися ... Здається, цілу вічність. Дядько Аверелл?
  
  Чоловік намагався щось сказати. "Ні, нічого".
  
  “ Твій наречений там? Сакс запитала Джоанну.
  
  “Ні, він на роботі, але я подзвоню йому. Я зроблю це зараз". Настала пауза, поки вона дзвонила по іншому телефону і повідомляла новини Кемпу. Хвилина мовчання. “Я знаю, я знаю ... але вони впевнені. Вони знайшли докази і... ти знаєш, яким він був..." Її голос затих, ніби вона не хотіла бути надто суворою до свого кузена в присутності його батька. Вона запитала про майстерню або про якомусь іншому місці, де він міг би зупинитися. Ще одна пауза. “ Він сказав, де? Що-небудь ще? ... Добре, мила. Побачимося пізніше. Вона повернулася до розмови з Сакс і Раймом. “Мартін працює у сфері нерухомості. В кінці минулого року Кітт запитав його про здачу в суборенду лофта або майстерні художника. Які райони були б найбільш відокремленими? Він сказав, що не хоче відволікатися."
  
  “ Навіщо йому це було потрібно? - Прошепотів Райм, і Сакс повторила питання.
  
  Мить Джоанна сказала: "Кітт не сказав".
  
  “ Що Мартін йому сказав? - Запитала Сакс.
  
  “Він рекомендував Лонг-Айленд-Сіті, Іспанська Гарлем, Південний Бронкс. Але він так і не отримав відповіді від володіє нескінченним набором знань про те, що той вибрав ".
  
  Сакс сказала: “будь Ласка, поки що тримайте це при собі. Ми не хочемо розкривати свої карти. Ми хочемо знайти його і безпечно доставити під варту".
  
  "Спасибі тобі за це", - сказала Джоанна.
  
  "А, Кітт," прошепотів Уиттейкер. Вони закінчили розмову.
  
  "Отже," сказав Райм, роздратовано зітхнувши, " наш злочинець переховується десь на території площею близько шістдесяти квадратних миль. В чому може бути проблема?
  
  Газовий хроматограф / мас-спектрометр являє собою чудове поєднання двох пристроїв, необхідних судово-медичним експертам.
  
  Лінкольн Райм завжди наполягав на тому, щоб мати такий пристрій в лабораторії, хоча воно досить дороге. Їх використовують, щоб з'ясувати, яким може бути невідомий зразок докази. Хроматографія, яка була винайдена в Росії на початку 1900-х років, була описана як стрибки. Невідомий зразок випаровується газ, який потім починає рух через колону, заповнену рідиною або гелем. Різні речовини, що містяться в зразку, переміщуються по колоні з різною швидкістю. Результатом є графік використання матеріалів. Потім кожен з них аналізується в супутньому пристрої - мас-спектрометрі, який ідентифікує їх.
  
  В стерильній частини лабораторії Крейда Купер і Амелія Сакс використовували ГХ / МС, щоб розкрити секрети доказів, які вона зібрала в квартирі володіє нескінченним набором знань Уиттейкера і на місці пожежі в Сэндлман Білдінг, який ледь не перетворився на похоронне багаття Рона Пуласкі.
  
  Поки вони чекали результатів, Купер підтвердив, що кросівки в шафі володіє нескінченним набором знань були тими ж, які він носив під час перших двох вторгнень в квартири та будівлі Bechtel Building, але тепер їх замінили на туфлі на гладкою підошвою, які залишали менше слідів — як і припускав Райм.
  
  Зовні Лайл Спенсер і Райм спостерігали. Криміналіст сподівався, що який-небудь унікальний географічний слід залишиться на те, що Сакс спакувала і помітила, і це приведе їх до майстерні цієї людини. Навіть якщо б їм вдалося звузити територію всього на п'ять-шість кварталів, агітатори, озброєні фотографіями володіє нескінченним набором знань Уиттейкера, могли б приступити до роботи.
  
  Спенсер потягнув м'яз плеча під час сходження — того чудового сходження — і роздягнувся до футболки, прикладаючи пакет з льодом, який приготував для нього Те. Можливо, він був самим м'язистим чоловіком, якого Райм коли-небудь бачив. На одному біцепсі красувалася татуювання у вигляді якоря, на іншому - ініціали Т. З.., набрані староанглийским шрифтом.
  
  Спенсер знову закашлявся. Дим все ще був у нього в легенях.
  
  - З Підноситься Пекла, " крикнув Купер.
  
  Ще одна популярна культурна відсилання, уклав Райм. Він мав на увазі докази, які Спенсер підняв з підлоги незадовго до свого спуску на землю.
  
  "У нас є аміак, азот сечовини, фосфат, розчинний калій".
  
  "А," сказав Райм, " добриво. Я не знав, що робити з бором, міддю та залізом з будівлі Bechtel. Тепер у поєднанні з ними виходить добриво. Він запитав Спенсера: "Твоя рука в порядку, щоб робити позначки на дошці?"
  
  "Звичайно". Він так і зробив, потім відступив назад і переглянув записи. "Цеглини в стіні".
  
  Сам вираз Райма. Це означало, що невеликі знахідки в якості доказів, хоча і не є диспозитивними самі по собі, можуть бути об'єднані в серйозну справу для обвинувачення. Чим більше цеглинок, тим краще, навіть якщо один дублює інший. Надмірність - це добре. Райм надто добре знав, що адвокатам захисту завжди вдавалося поставити під сумнів деякі докази.
  
  Те, що ви описуєте, можливо.
  
  Більше питань немає ...
  
  - Є які-небудь дані про каталізаторі, який він використовував? - запитав Райм.
  
  Купер перевірив кількість золи, зібраної Саксом поблизу місця загоряння. Незабаром результати були відображені на одному з моніторів високої чіткості.
  
  Райм вивчив результати. “ Чорт візьми. Я знаю марку. Він міг купити його на будь-який з сотні заправок в місті. Марно.
  
  З будівлі "Інферно" більше нічого не було. Тепер Купер і Сакс розглядали сліди, які вона знайшла в квартирі володіє нескінченним набором знань.
  
  Прочитавши дані комп'ютерного аналізатора, Купер сказав: “Візьміть воду. Крім H2O, в ній є натрій, хлорид, магній, сульфат і кальцій".
  
  Сакс взяла зразок і подивилася на нього через інше основний засіб будь-криміналістичної лабораторії: складовою мікроскоп. Порівняно з хроматографом цей інструмент був сама простота. ви дивилися через лінзи, і щось маленьке ставало великим.
  
  Вона натиснула кнопку, і зображення, яке вона бачила, з'явилося на екрані, щоб Райм і Спенсер теж могли його побачити.
  
  Райм крикнув: “Я впізнаю це. Цвітуть водорості. Отже, морська вода".
  
  - І ще дещо,- сказав Купер. - Додаткова вода, в якій зважені оксид алюмінію, гідроочищені нафтові легкі дистиляти, гліколь, біле мінеральне масло і метилчетвертиизотиазолин.
  
  Спенсер подивився на Райма, очікуючи повторної демонстрації своїх знань.
  
  "Не знаю цього, але у нас є спеціальна база даних, якою ми користуємося".
  
  Спенсер здавалася впечатленной. "Цікаво".
  
  Райм повернувся до Куперу і покликав: "Гугл".
  
  Спенсер і Сакс одночасно розсміялися.
  
  Не більше ніж через десять секунд вони отримали відповідь: швидше за все, це була дорога поліроль, що використовується для захисту дерева від негоди. Вона була особливо популярна у колекціонерів дерев'яних автомобілів та човнів.
  
  Спенсер записала це в таблицю.
  
  Двоє в стерильній частини кімнати приготували ще зразки.
  
  Райм розглядав фотографії, зроблені Сакс в квартирі володіє нескінченним набором знань Уиттейкера. “ Це пляма. На парадному вході. Ти бачиш його? Ти взяла зразки з килима, Сакс?
  
  Вона перегорнула прозорі перламутрові конверти. "Так, тут". Вона підняла один.
  
  "Спали це".
  
  Вона підготувала зразок для GC / MS.
  
  Райм кинув серйозний погляд на Лайла Спенсера. “ Мені потрібно випити. І — що більш важливо — простягнути руку, щоб дотягнутися до нього.
  
  Через кілька хвилин чоловіки були в дальньому кутку вітальні. Райм пив свій односолодовий віскі, Спенсер - буліт. Райм був торф'яним людиною. Бурбон йому не сподобався.
  
  Сидячи під кутом дев'яносто градусів до Райму, співробітник служби безпеки влаштувався в ротанговом кріслі, від якого він багато років тому вирішив відмовитися. І все ж воно було тут.
  
  “ Ви займаєтеся багатьма справами про вбивства? - Запитав Райм.
  
  Чоловік коротко кашлянув. “Олбані? Господи, да. В основному вулична злочинність. Дивно, що деякі з цих придурків не зловили роками раніше. Але були й деякі витончені штучки. Спроба замаху на губернатора. Законопроект, який він збирався підписати, навіть не пам'ятаю, для чого він був потрібен, але не такий популярний в певних колах". Рука Спенсера потягнулася до голові, трохи вище правого вуха. “Мене підрізали під час того тейкдауна. Куля опалила мені волосся. Я пам'ятаю запах так само сильно, як і переляк. Бридко."
  
  Райм згадав, що Сакс згадувала про шрам.
  
  ПТСР ...
  
  Він замовк, розглядаючи замітки і фотографії на дошці, присвячені вбивства Алекоса Грегориоса, за яке бездомний Майкл Ксавьє зараз сидів у в'язниці.
  
  Потім Райм злегка повернув своє інвалідне крісло і посунув ближче до крісла охоронця, щоб їх не могли почути Купер або Сакс.
  
  Спенсер запитливо підняла брову.
  
  - Скажи мені, чому, " попросив Райм.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  57
  
  Ніякоїдеталізації не було потрібно.
  
  Було ясно, що Лайл Спенсер знав, що мав на увазі криміналіст.
  
  Райм розповідав про те, що він бачив у палаючому будинку. Спенсер, що стоїть у вікні верхнього поверху й дивиться на місто. Він не думав про те, як краще спуститися по мотузці. Він думав про стрибок у порожнечу.
  
  Самогубство.
  
  Ковток бурбона карамельного кольору. Спенсер сказала: “Я була кілька чесна з тобою і Амелієй. Не зовсім чесна. Так, "Морський КОТИК". Прикрашена. Детектив в Олбані. Нагороджений. Забавно, коли ти використовуєш це слово. Що значить 'нагороджений'? Ти був капітаном поліції Нью-Йорка, вірно?
  
  Райм кивнув.
  
  "Тому на урочистих заходах тобі доводиться носити на грудях багато капусти".
  
  - Трохи капусти.
  
  “Ось що це таке. Це все, що це таке". Після довгої паузи. “Дозволь мені розповісти тобі про Фредді Гейгере. Як тобі таке ім'я?"
  
  "Запам'ятовується".
  
  Тепер Спенсер зосередився на обідку своєї склянки. “У нас в Олбані велика проблема з метамфетаміном, фентом, оксі. Також нюхаю бензин і розчинник для фарби. Гейгер вийшов на ринок. Він хотів підвищити клас міста ". Похмурий смішок. “Продукт був героїн.
  
  “У нас була достовірна інформація про зрив угоди на суму у чверть мільйона доларів H. Може бути, тут, в сіті, це дрібниця, але для Five One Eight це було багато. Я був провідним гравцем gold shield. Це був жорсткий тейкдаун. Все пішло до біса.
  
  “Коротше кажучи, наша розвідка не повідомила нам, що брат Гейгера і його дружина були в місті Буффало. Вони втекли, і ми з моїм напарником погналися за ними, загнали їх на цю занедбану фабрику — будівля Bechtel нагадало мені про неї. Ми увійшли за ними."Він похитав головою. “Слід було запечатати його і почекати, але ми цього не зробили. Ми потрапили в засідку. Мій напарник отримав заряд картечі в груди. У нього була тарілка, але він впав, а дружина спробувала завдати смертельний удар, промахнулася, і я її вирубав. Два постріли в потилицю. Її чоловік направив рушницю в мою сторону, і я поклав і його теж. Гримаса. "Вибору немає".
  
  "Міцний горішок".
  
  Повільний кивок.
  
  "Потім настала погана частина". Він кисло усміхнувся.
  
  Він повністю заволодів увагою Райма.
  
  “Очікуючи, коли прибуде інша команда, я виглянув назовні. Я побачив хлопчину, що ховається в кущах. Я злякався, що він втік, тому я обійшов навколо поодинці і підійшов до нього ззаду ".
  
  “ Твої тренування з морськими котиками. Це допомогло.
  
  “Я хороший в цьому, так. Встав у нього за спиною, повалив його і застебнув блискавку. Потім я побачив, що він робить щось забавне. Подивився на мене, потім на кущі. Це був рюкзак, який він викинув. Готівкою. Плюс-мінус триста тисяч.
  
  Спенсер зробив ще ковток, потім віскі, здавалося, подіяло на нього. Його обличчя напружився, і він поставив склянку на підлогу поруч зі стільцем. "Тобі так само набридають визнання, як і мені?"
  
  “Вони можуть бути болісними. Це не так — якщо це те, що це".
  
  “Тут немає нічого несподіваного, Лінкольн. Я розрізав його ремені, і він втік. Я сховав рюкзак в іншій частині ділянки і повернувся до своєї команди. Я забрав його на наступний день. Тут хороша ліпнина для корони ". Охоронець підняв голову.
  
  Райм теж глянув. Це був складний зигзагоподібний візерунок. Якби хтось попросив його описати його, не дивлячись, він би не зміг.
  
  “Моїй доньці Труді поставили діагноз "сирітська хвороба". Ви чули про це?"
  
  Ах, татуювання: Т. З.
  
  "Ні".
  
  “Це означає хвороба, яка вражає менше двохсот тисяч людей в країні. Дуже рідкісна". Він тихо розсміявся. “Труді пишалася тим, що це екзотика. Вона сказала: "Не треба мені ніяких смердючих 'звичайних хвороб, якими хворіють всі інші'. Ну, оскільки ринок орфа лікарських засобів невеликий, компанії не можуть розподіляти витрати на розробку порівну. Таким чином, річний курс лікування деяких захворювань зашкалює. Деякі складають сімсот тисяч в рік.
  
  “У Труді було не так багато, але це було чертовски багато більше, ніж страховка і те, що я міг нашкребти у друзів і сім'ї, а також рефінансування. Потім прийшли гроші Гейгера. З небес. Це покривало лікування і допомагало змінити її образ життя. Вона була активною, спортивною. Ми разом каталися на велосипедах і лазили по скелях. Хвороба викликала атрофію м'язів. Але ми могли дозволити собі хорошу фізкультуру ".
  
  “ Ви відмили ці гроші? - запитав я.
  
  "Вісім банків, вкладених у пару цитованих 'підприємств'." Спенсер похитав шиєю з боку в бік. Він поморщився, цей чоловік, який тільки що піднявся на сотню футів прямо в повітря.
  
  "Я не згадував про несподіваних кінцівках".
  
  “ Той скел, якого ти відпустив, попався на чомусь іншому й вивів тебе з гри.
  
  Він кивнув. “Я не зробив того, що зробив би будь-яка серйозна людина: заявив, що він пішов за зброєю і вирубав його. Звичайно, я не міг цього зробити.
  
  “Якщо і були якісь хороші новини, так це те, що моя дочка померла за місяць до того, як мене заарештували. Вона так і не дізналася, що я накоїв ".
  
  "Мені дуже шкода".
  
  “Я уклав угоду. Я визнав себе винним, і штат відмовився від відшкодування збитків. Вони могли забрати наш будинок, машину, пенсію, все. Бачте, технічно я не крав у Гейгера: я крав у нас. Конфісковані гроші йдуть в бюджет поліції або чийсь бюджету в Олбані. Я ніколи не був у цьому впевнений. Як би те ні було, прокурори вирішили, що це буде погано виглядати, якщо наша донька помре, щоб покарати і мою дружину.
  
  “Я отримав тринадцять місяців. Середній рівень безпеки на півночі штату. Моя дружина розлучилася зі мною, вийшла заміж за гарного хлопця, і в них є дитина, його."
  
  “ Амелія сказала, що ви говорили про сім'ю.
  
  “ Технічно. Вони просто не мої. Мені потрібна була робота в службі безпеки, щоб давати їм щось кожен місяць. У них не так багато грошей. Він подивився Райму в очі. “Таким чином, якщо б здавалося, що колишній поліцейський - зганьблений, але нагороджений екс-поліцейський — загинув, рятуючи іншого поліцейського з палаючого будинку, страхова компанія не сказала б про самогубство і не відмовила б у позові. Це те, що ти помітив, коли я висовувався у вікно.
  
  "Я міг би сказати".
  
  “Амелія цього не робила. Вона прикурила від мене в будинку Bechtel, і ця думка відвідала мене. До біса. Так би і було. У мене була трубка. Я міг би піти за нею. І це було б все ". Він похитав головою. “Я пам'ятаю її очі. Вона дивувалася, чому я вагався. Вона не зрозуміла ".
  
  “Ні. Це не те, що прийшло їй в голову".
  
  Амелія Сакс могла впиться нігтем в шкіру, вона могла дійти до краю, вона могла першої переступити поріг динамічного вступу, але Райм знав, що вона ніколи не задавалася питанням "бути чи не бути".
  
  Спенсер продовжила: “Це було б неправильно при тих обставинах. Не для неї. І страхова компанія, ймовірно, опиралася б. Самогубство поліцейського. Вони знають про це ".
  
  Райм кивнув.
  
  Спенсер запитала: "Але ти ... ти впорався".
  
  "Так, я знав".
  
  “ З-за того, що сталося? Кивок у бік інвалідного крісла.
  
  “Абсолютно вірно. Я був там".
  
  "Чому ти передумав?"
  
  Райм відсьорбнув віскі. “ Сталася кумедна річ. Деякий час назад тут, у місті, був серійний викрадач людей. Збирач кісток.
  
  "Я знаю про нього".
  
  “Він націлився на мене з-за помилки, яку я допустив на місці злочину. Я занадто швидко все прояснив. Злочинець все ще був там. При спробі до втечі він убив дружину і дитину людини, який став Збирачем кісток. Він вирішив прийти за мною. Помста. Але потім він виявив, що я планував покінчити з собою.
  
  “ Це порушило його плани, чи не так?
  
  Райм усміхнувся. - Як можна помститися, убивши того, хто хоче померти? Ти надаєш їм послугу. Отже, він спланував серію злочинів.
  
  "Про викрадання?"
  
  Кивок. “І ті, які я особливо підходив для запуску. І тому я запустив їх ".
  
  "І через це ти передумав щодо самогубства".
  
  "Абсолютно вірно".
  
  - А потім він спробував вбити тебе.
  
  “Саме. Цей план теж не спрацював".
  
  Спенсер відкинувся на спинку стільця. Ротанг спочатку гучний, і під його вагою предмет меблів застогнав. “Я втратив три речі, які мали для мене значення. Мою дочку. Мою дружину. Моя робота поліцейського. Ось чому я завжди в кроці від того, щоб спуститися по канату без мотузки ".
  
  Було дивно чути хрипкий голос людини, такого великого, такого значного.
  
  "Іноді це важко," тихо сказав Райм. “ Не можу сказати, що я більше ніколи про це не думаю. Але в підсумку я завжди думаю: якого чорта — чому б не насолодитися їжею та бесідою з Амелієй подовше? Чому б не посперечатися з Томом подовше? Чому б подовше не поспостерігати за сапсанами і їх пташенятами на карнизі під моїм вікном? Чому б не посадити кількох мерзенних злочинців у в'язниці? У житті все залежить від шансів, і поки стрілка перевалює за п'ятдесятивідсоткову позначку, тут краще, ніж не бути.
  
  Здоровань кивнув, узяв свій келих і підняв його, як тост.
  
  Райм поняття не мав, записані його слова, кожне з яких було таким правдивим, як періодична таблиця елементів. Але він не міг зробити ні більше, ні менше, як розповісти Лайлу Спенсеру, що врятувало його - і що продовжувала це робити.
  
  У Спенсера стався короткий приступ кашлю. Він встав і підійшов до столу поруч зі стерильною частиною кімнати, де він залишив свою пляшку з водою. Він відпив з неї, розсіяно переглядаючи таблицю з доказами.
  
  "Райм," долинув голос Сакс з стерильної частини вітальні. Можливо, це було плодом його уяви, але, схоже, в цьому була якась терміновість. “У мене є результати дослідження зразка килима в квартирі володіє нескінченним набором знань. Ти захочеш це побачити".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  58
  
  Я дійсно люблю свою майстерню.
  
  Так, в Кімнаті Наслідків є відгомони тюремного ув'язнення, але більшу частину часу гнів з лишком компенсується усіма моїми друзями тут: 142 замками, ключі, моїми інструментами, моїми пристроями, моєю технікою.
  
  Особливо приємно, коли я беру участь в проекті, як зараз. Я роблю штифтові ключі, які відкривають замок з ручкою і засув.
  
  Працюємо гострим напилком і сталевою щіткою.
  
  Найпоширеніші з них - пін-тумблерные ключі, ці маленькі трикутні шматочки металу, які дзвенять на всіх наших брелках, практично нічим не відрізняються від тих, якими відкривався замок, створений Лайнусом Йелем і сином.
  
  У мене в лещатах є заготовка, і я обтесываю її вручну напилком, залишаючи на верстаку крихітну латунну стружку.
  
  Я займаюся мистецтвом копіювання ключа, коли у вас немає оригіналу ... або всемогутнього коду. У кожного ключа є код, який дозволить йому відкрити замок, на якому встановлений відповідний. Існує два рівня кодування. Сліпий код - це тарабарщина, наприклад, KX401. Ви можете оголосити цей код світу, але ніхто не зможе вирізати з нього ключ. Сліпий код повинен бути переведений за допомогою езотеричних діаграм або програмного забезпечення точковий код, наприклад 22345, який разом з цифрами глибини і інтервалу дозволяє вам вирізати відповідний ключ, навіть якщо ви ніколи не бачили оригіналу.
  
  Але є інший спосіб скопіювати ключ, і саме цим я зараз і займаюся. Ви можете працювати по фотографії, і якщо у вас, звичайно, є досвід, як у мене, можна створити робочий дублікат. (Нещодавно вибухнув великий скандал: по телевізору представник виборчої комісії нерозумно продемонстрував ключ від машин для голосування в своєму окрузі, щоб запевнити виборців в безпеці цих пристроїв. Протягом декількох годин відмички відтворили ключ — не для того, щоб змінити якісь голоси, а просто для того, щоб виконати те, для чого Бог послав їх на землю: відкрити те, що було закрито.)
  
  Кожні десять-двадцять секунд я порівнюю свою роботу з фотографіями ключів у замку запалювання Sandleman blaze, які я зробив. Це займає деякий час, але, врешті-решт, я знаю, що це ідеальні копії.
  
  Добре.
  
  Це зовсім особлива двері, яку вони відкриють сьогодні ввечері.
  
  У мене є трохи часу, тому я вирішую зайнятися модерацією контенту. Я не в настрої для обезголовлювання, але завжди цікаво слідкувати за політикою. Цікаво, що за божевільну публікацію опублікував Verum останнім часом. Я знаходжу надзвичайно кумедним те, що мене звинувачують у належності до таємної кліці, відомої як Приховані.
  
  Джоанна Уиттейкер увійшла в квартиру свого дядька, видом на яку вона завжди захоплювалася.
  
  Нью-Йорк у твоїх ніг.
  
  Вона посміхнулася Алісії Робертс, охраннице. - Де Аверелл? - запитала я.
  
  “ У своєму кабінеті.
  
  "Один?"
  
  "Так, роблю кілька дзвінків".
  
  "Я поки не буду його турбувати".
  
  Джоанна підійшла до дивана і села на розкішну шкіряну оббивку. На ній був строгий костюм з чорної вовни від Олександра Маккуїна. Вона випадково подивилася на свою фотографію з батьком Лоуренсом, що висіла на стіні неподалік. Разом вони тримали в руках номер "Геральд", відкритий на сторінці, на якій була написана нею стаття, разоблачающая розпусного політика. Вона посміхалася і вказувала на свій підпис. У дні своєї молодості — які були, звичайно, не так давно — вона наводила жах як репортер-розслідувач. Це були дні, коли її батько був рівноправним партнером в компанії і в залах "Уіттакер Медіа" можна було зустріти більше жінок.
  
  Вона посміхнулася, згадавши про цьому завданні. Піднявши очі на збентеженого політика, вона запитала: “Ви не відповідаєте на моє запитання, сенатор. Ви сказали своїй дружині, що збираєтеся в Адірондак з дочкою її адвоката?
  
  “ Нічого особливого не було.
  
  “Це не відповідає дійсності. Моє питання було таким: чи знала ваша дружина, що ви збираєтеся в Адірондак з дочкою її адвоката?"
  
  "Я не збираюся відповідати на це питання".
  
  "Я даю вам можливість спростувати її твердження про те, що ви збрехали про поїздку".
  
  “ Я ... дівчина, їй було вісімнадцять. Це було просто...
  
  “ Ви сказали своїй дружині, що збираєтеся в Адірондак з дочкою її адвоката?
  
  "Ні, чорт візьми, я цього не робив, ясно?"
  
  - Коли ви двоє дісталися до "Роузмонт Іпн"—
  
  "На цьому інтерв'ю закінчено".
  
  “Я публікую статтю. Це ваш останній шанс прокоментувати ".
  
  І так далі, і тому подібне.
  
  Ця робота була такою веселою. Змушувала глупышку соватися.
  
  Я теж побачив її підпис. Це була поспіх.
  
  Вона подивилася на кавовий столик, завалений документами про Фонд етичної журналістики.
  
  В даний час нічого подібного не існувало, принаймні, не в тому масштабі, який уявляв собі її дядько, — і саме в такому масштабі це було б, оскільки він використовував дев'яносто відсотків доходів від своєї багатомільярдної медіаімперії для фінансування некомерційної організації.
  
  А що б подумав її батько, Лоуренс, про грандіозному плані свого брата?
  
  Не так вже багато, вона знала. Він не знаходив нічого поганого в журналістиці, крім лоскоту і хитрощі, з якими обидва брата, здавалося, були згодні на протязі стількох років. Незаперечним фактом було те, що набагато більше людей хвилювали сексуальні скандали і змови, ніж G20 або антимонопольне розслідування Facebook.
  
  Якщо, звичайно, не було сексуальних скандалів і змов на G20 і в залах SEC.
  
  Джоанна посміхнулася при цієї думки, оскільки, можливо, так воно і було. І вони просто чекали, коли про них доповідають.
  
  На її телефоні запікало повідомлення. Воно було від її нареченого, Мартіна Кемпа.
  
  Просто тут, зараз піднімуся.
  
  Вона відповіла:
  
  Гаразд.
  
  Джоанна встала і підійшла до передньої ніші.
  
  Алісія підняла очі від м'якої лавки, на якій вона сиділа і читала електронні листи. "Міс Уіттакер, можу я вам чимось допомогти?"
  
  "Ні, нічого".
  
  З-під куртки Джоанна витягла довгий, гострий як бритва різницький ніж і, тримаючи ручку в пластиковому пакеті, швидко провела лезом по шиї жінки, раз, другий, а потім ще раз, перерізаючи вени і артерії.
  
  Спльовуючи кров, задихаючись, з широко розкритими очима, жінка потягнулася за пістолетом, але Джоанна впустила ніж і все ще тримала охоронця за руку однією рукою. Іншою рукою, захищеної сумкою, вона витягла зброю з кобури і відсунула його подалі від себе, на підлогу.
  
  “ Чому? - прошепотіла Алісія.
  
  Джоанна не відповіла. Її думки були далеко.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  ВІДБІЙНИЙ КЛЮЧ
  
  [ 23 ТРАВНЯ, П'ЯТЬМА ДНЯМИ РАНІШЕ, 3 ГОДИНИ НОЧІ ]
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  59
  
  Я справляюся з дверним замком Андерсена і засувом EverStrong за двадцять сім секунд. Двері відкривається і закривається з клацанням.
  
  П'ять, чотири, три, два, один ...
  
  Складна бездротова сигналізація знаходиться у владі мого радіочастотного блоку. Панель продовжує випромінювати заспокійливий зелений світло, не звертаючи уваги на вторгнення.
  
  Я озираюся навколо. Чудова Квартира. Жалюзі зараз закриті, але я знаю, що захоплює дух; Я бачив його вдень завдяки відеоблозі, який розмістив власник.
  
  Клацання двері трохи турбує мене, тому я швидко йду в спальню.
  
  Жінка вся скрючена і закутана, рот відкритий.
  
  Її обличчя негарно, не так, як, скажімо, у Аннабель Талезе.
  
  Але це ніколи не було важливо для мене. Спляча жінка - це спляча жінка.
  
  І перебування в їх житло - це те, про що я дійсно дбаю.
  
  Перебуваючи всередині ...
  
  Я повертаюся в вітальню і оглядаю розкішне приміщення.
  
  Стіни прикрашені оригінальними творами мистецтва, чуттєві мармурові скульптури стоять на чорних лакованих столах, відполірованих до дзеркального блиску. Тут є шкіряні дивани і стільці. Біля вікна стоїть букет позаземних орхідей рожевого, білого, блакитного кольорів.
  
  Я мовчки підходжу до вікна і так само мовчки задергиваю штори.
  
  Сьогодні все по-іншому.
  
  Сьогоднішній вечір не схожий на Візити в лютому або березні, коли я втручався, переставляв речі і руйнував духовний зв'язок мешканців з їхніми оселями.
  
  Сьогодні ввечері я прибуваю туди, де моє місце.
  
  Я дістаю з кишені латунний ніж і відкриваю його з клацанням, точь-в-точь як відкривається засув.
  
  Дотепер мені вдавалося відкривати двері.
  
  Сьогодні ввечері я скористаюся цим латунним ключем, щоб відкрити те, що мені призначено відкрити, досліджувати те, для чого я був народжений.
  
  Локон плоті.
  
  Я підходжу до кухонного проходу, щоб відключити стаціонарний телефон. Було б неймовірним збігом, якби їй подзвонили в такий час. Але організований злочинець, той, хто вибирає штангу і граблі всередині мене, не хоче ризикувати.
  
  Я завмираю. Мені здається, я почув шум позаду себе.
  
  Потім: гучний хлопок і болісний сплеск болю, і мій зір наповнюється жовтим світлом, можливо, таким бачить жертва Los Zetas за мить до того, як зникне світло.
  
  Вістрі електрошокера впивається мені прямо в нирки. Я падаю на підлогу, коли пекучий біль піднімається по грудях і, нарешті, знаходить притулок в щелепи, і мій світ занурюється в темряву.
  
  З підлоги, де я сиджу, зі зв'язаними за спиною руками — міцно зв'язаними — я розумію, що весь цей час вона вдавала сплячої.
  
  Вважаю, вона почула, як я увійшов. Чортів клацання. Потім вона схопила електрошокер з прикроватного столика і зісковзнула з ліжка, як тільки я підійшов до міського телефону.
  
  Поки мене не було, вона встигла переодягнутися. Я бачу рожеву піжаму на підлозі в спальні. Зараз на ній чорні брюки і біла блузка. Вона висипала вміст мого гаманця і кишень на кухонний стіл і фотографує їх, а потім, схоже, завантажує зображення кудись або відправляє смс. На столику поруч з нею лежить електрошокер. Дещо ще: пістолет. Напівавтоматичний.
  
  Схоже, вона не поспішає дзвонити 911.
  
  І на ній сині латексні рукавички.
  
  І те, і інше означає, що я в повній дупі.
  
  Засунувши пістолет у задній кишені і взявши електрошокер, вона повертається туди, де я сиджу на підлозі. Біль від електричного розряду залишається.
  
  Жінка велика й грізна. Її погляд зосереджений і холодний.
  
  Вона окидає мене клінічним поглядом. “ Перший. Хто-небудь ще?
  
  “Тут? Сьогодні ввечері?" Мені ніколи не приходило в голову нанести візит з партнером. Це дивна думка. "Ні".
  
  “ Де-небудь внизу? - запитав я.
  
  Я повторюю це слово.
  
  "З ким це ти?" - запитав я.
  
  "З ким?"
  
  Вона огризається: "Працювати на свого роботодавця?"
  
  "Ніхто".
  
  Жінка цілиться Електрошокером мені в пах.
  
  "Почекай!"
  
  "Хто?"
  
  “Ніхто! Правда. Я клянуся". Біль був нестерпним. Я не хочу, щоб це повторилося.
  
  Вона замислюється. І через мить, здається, вирішує мені повірити.
  
  “ Порядок денний? Крадіжка зі зломом? Згвалтування?
  
  Я залишаюся мамою.
  
  Її погляд виражає нетерпіння, і я вважаю, що немає сенсу скромничати.
  
  “Це те, чим я займаюся. Я вламываюсь в будинку".
  
  “Очевидно. Я запитав чому".
  
  У мене до тебе питання. "Тому що мені це потрібно".
  
  Взявши мій латунний ніж, вона вивчає його. Її непривабливе, хоча і привабливе обличчя заінтриговано. Вона відкладає ніж.
  
  “Чому тут? Чому я? Дай мені відповіді або ти небіжчик".
  
  "З-за того, хто ти є: Верум, афіша змови".
  
  Вона моргає в повному шоці. “ Ти знаєш це?
  
  Я киваю.
  
  “ І ти прийшов сюди, щоб убити мене.
  
  Я сумніваюся і, за мить, кажу їй правду. "Це вірно".
  
  Вона з цікавістю посміхається. Вона поплескує по моєму гаманцю. "Твоє ім'я, воно незвичайне".
  
  “ Мене звуть Грег.
  
  "Приємно познайомитися, Грег", - сказала вона з холодною, кривою посмішкою. "Мене звуть Джоанна Уиттейкер".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  60
  
  Tйого молодий чоловік, схоже, був модератором контенту на платформі для завантаження відео, яку Джоанна регулярно використовувала для постів Verum, ViewNow.
  
  Це був YouTube бідняка.
  
  "Значить, це ти їх видаляєш, вірно?"
  
  Він здригнувся і кинув на нього здивований погляд. “Ваші пости - брехня, теорії змови, нісенітниця. Приховані хочуть почати нову громадянську війну? Вони проникають у школи, вони підривають релігію, процес голосування. Ви зводить наклеп на політиків, знаменитостей і генеральних директорів. 'Моліться і будьте готові'? Ви не думаєте, що з-за публікації цього можуть відбутися якісь погані речі? Вони порушують стандарти нашої спільноти ".
  
  “Але тобі було недостатньо видалити їх. Вони образили тебе, і ти хотів мене вбити".
  
  Тепер він розсміявся. “Такі стандарти моєї компанії. Особисто мене? Мене менше всього хвилює, що ви скажете".
  
  "Тоді чому?"
  
  Його худі плечі піднімаються і опускаються. "Виклик".
  
  "Поясни".
  
  “ У тебе надійний засув, сигналізація SPC. Я ніколи раніше їх не зламував. І ще є заходи, що ти зробив, щоб тебе не впізнали. Це було все одно що розмахувати переді мною червоним прапором. Ви видалили всі фотографії зі стін, коли публікували. Відео на дев'яносто дев'ять відсотків пікселі. Ви використовуєте спотворення голосу. Я відстежив через один проксі-сервер, але застопорився в Болгарії ".
  
  "Тоді як?"
  
  "Ви стверджуєте, що перебуваєте в Каліфорнії — я впевнений, щоб збити людей з пантелику".
  
  Кивок.
  
  “Але в одному з ваших попередніх постів ви залишили фіранку відкритою. У мене є знімок екрану з видом за вікном - гаванню. Я міг бачити набережну Нью-Джерсі. Я перевірив кути огляду. Ви повинні були бути в Беттері-парку. Я також міг бачити латунну верхівку флагштока приблизно нарівні з вашим вікном. Я побродив по околицях і знайшов це — на даху урядової будівлі на висоті двохсот футів. Це означало, що ви були приблизно на двадцятому поверсі. Тільки одна будівля поблизу таке високе і з таким виглядом — ось це.
  
  "Але—"
  
  "В одному з ваших постів я побачив синій рюкзак Coach на підлозі".
  
  Джоанна подивилася туди, де тепер лежав той самий рюкзак, подарунок її нареченого. Вона була незадоволена своєю помилкою.
  
  “Я просто чекав у вестибюлі пару ночей, поки не побачив тебе з рюкзаком. Потім я пішов за тобою сюди. Я був одягнений як ремонтник. Ти тільки раз глянув на мене і не звернув ніякої уваги.
  
  Вона згадала, у неї виникло смутний спогад про когось—можливо.
  
  "Я бачив ваші замки і табличку: 'Охороняється службою безпеки SPS'. До речі, це погана ідея.
  
  “Це пояснює, чому ти хотів вломитися. Чому ти хотів мене вбити?"
  
  Він довго обдумував це. "Мені потрібно було," повторив він.
  
  "Де поліція стежить за всіма вашими діями...?"
  
  “Я робив це всього півдюжини разів. Думаю, деякі люди зателефонували в дев'ять один, коли зрозуміли, що я зламав двері. Але я завжди дуже, дуже обережний ". Він підняв руки в рукавичках, і Джоанна помітила шапочку для панчіх.
  
  - Хто-небудь знає, що ти тут? Хто-небудь на землі? Вона запитала це суворо, тим тоном, від якого у інтерв'юйованого, коли вона була репортером, а тепер і у її підлеглих з благодійного фонду Уиттейкеров, по спині пробігали мурашки.
  
  "Ні".
  
  “ Внизу встановлена камера спостереження.
  
  “ Не через службовий вхід. Нерозумно в такому будинку" як це.
  
  Вона сказала Грегу: “Я могла б убити тебе, і ніхто б і оком не моргнув. Або я могла б подзвонити в поліцію".
  
  “Ти міг би. Більшість людей зробили б це".
  
  “Але я думаю, що є інший спосіб впоратися з цим, Грег. Те, що спрацює для нас обох. Ти залишишся живий і вийдеш з в'язниці ". Вона спокійно подивилася на нього. “Але послухай мене. Ти належиш мені. Якщо ти не зробиш в точності те, що я тобі скажу, якщо ти скажеш що-небудь про те, що я маю тобі сказати, чи будуть наслідки...".
  
  З якоїсь причини він зблід при цьому слові.
  
  "Я завантажила все про тебе на захищений сервер і відправила інструкції третій стороні". Вона кивнула на гаманець. “Я дуже багата жінка, і, як Верум, ти знаєш, скільки в мене передплатників. Вони відчайдушно віддані і більш ніж трохи бешены. Якщо зі мною що-небудь трапиться, вони знайдуть тебе уб'ють ... Її голос затих, коли їй у голову прийшла інша думка. "Ні, не вбивати". Вона холодно посміхнулася. “Ти живеш, щоб зламувати замки? Що ж, зрадиш мене, і ти більше не будеш робити нічого подібного з покаліченими обома руками і кількома відрубаними пальцями.
  
  Його очі розширилися від жаху. Він кивнув.
  
  "Але зрозумій це для мене правильно, і ти будеш вільний продовжувати жити своїм життям". Вона нахилила голову і схилила темне волосся з обличчя. "Як би це не було боляче". Вона задумалася. “Мені не потрібно підсолоджувати смак. Але я це зроблю. Ти отримаєш півмільйона доларів готівкою. Бо потім тобі потрібно буде виїхати з цього району. Далеко від цього району.
  
  "І що ж ти хочеш, щоб я зробив?"
  
  Дійсно, що? вона задумалася.
  
  Джоанна підійшла до бару. Вона налила собі односолодовий віскі "Лагавулин", дуже димний, і, взявши зброю в іншу руку, вийшла у внутрішній дворик. Вона повернула крісло-качалку так, щоб бачити і гавань, і свого бранця.
  
  Чи це можливо? Чи справді вона може спрацювати?
  
  Джоанна боролася з проблемою: старого ублюдка Аверелла Уиттейкера вдарила совість, і він збирався закрити всю імперію, яку її батько створював з таким трудом, що помер.
  
  Джоанна ненавиділа свого дядька. Його ставлення до своєї сім'ї варіювалося від поблажливого до байдужого і навіть жорстокого. Коли стало ясно, що Мері Уиттейкер, його дружині, залишилося жити всього день або два, він присвятив кожну хвилину переговорів про угоду щодо купівлі телестанції, яка повинна була стати каналом WMG.
  
  Професійно Аверелл був не краще: він відібрав контрольний пакет акцій "Уіттакер Медіа" у свого брата, батька Джоани, використовуючи борги Лоуренса.
  
  Що стосується самої Джоани, то, коли Аверелл прийшов до влади й почав скидати імперію в бік чоловічого домінування в компанії, він вигнав її з роботи репортера в Herald і призначив відповідальною за те, для чого "найкраще підходить дівчина": благодійний крило компанії.
  
  В цьому були свої переваги, оскільки вона отримувала хорошу зарплату, мала пільги і завдяки цій роботі познайомилася з Мартіном Кемпом, який був гарний, багатий і трохи талановита в ліжку. О, і який робив все, що вона йому говорила. Також за благодійністю не було суворого нагляду, що дало їй можливість направляти кошти на те, що вона дійсно любила грати роль Верума.
  
  Джоанна Уиттейкер отримала те, що, на її думку, було розуміння журналістики як бізнесу. Якщо the rag Daily Herald перевершить по продажам New York Times і New Yorker, якщо канал WMG збере набагато більше глядачів, ніж PBS, то що станеться, якщо ви відмовитеся від truth? Якщо ви сидите на дієті зі змов, таємних рухів, темних агентів, ненависті, страху і зловтіхи — хто просто не любить чужі нещастя?
  
  Вона вирішила спробувати і в момент натхнення, пронизаного ноткою презирства до глядачів, назвала себе Verum.
  
  Істинний ...
  
  І з самого першого дня досяг величезного успіху.
  
  Мартін, який фінансував більшу частину операції, запитав її, чи вірить вона яким-небудь своїм посадам.
  
  "Ти дійсно запитував про це?" - роздратовано відповіла вона. "Очевидно, це нісенітниця собача".
  
  Але вона вірила в гроші, які надходили від пожертвувань, підписок і реклами.
  
  Вона вірила у владу, якою володіла над тисячами своїх послідовників, ряди яких продовжували зростати.
  
  Їй також сподобалася творча сторона блогу: придумування своїх фейкових новин.
  
  Час від часу вона думала про те, що могла б зробити з бізнес-моделлю Verum і ресурсами Whittakeроку Media.
  
  Можливості були безмежні.
  
  Але не в тому випадку, якщо старий сучий син, змінивши свою думку, розвалив імперію і роздав все це.
  
  Цілий місяць вона роздумувала. Якщо Аверелл помре до підписання документів про розпуск наступного тижня, його п'ятдесят один відсоток акцій компанії перейде Джоанни і Китту, розділених порівну. Але якби щось трапилося з Киттом і Аверелл, всі акції належали їй. Вона могла б керувати компанією, куди захоче.
  
  Заподіяти їм біль?
  
  Звичайно, вона не могла цього зробити. Неможливо.
  
  І все ж ...
  
  Хіба дорогою дядько Аверелл не вкрав компанію у її батька? Хіба він не зруйнував її кар'єру журналіста?
  
  Хіба він сам не вбив того молодого стажиста за те, що той купив і поховав історію Шарлотти Міллер і з-за інших фальшивих історій, паралізував одного з лідерів "Аполлоса" і убив вчителя і учня під час катастрофи сатанинського культу у Вірджинії?
  
  Звичайно, це були причини, виправдання смерті її дядька.
  
  Найголовніше питання, з якими їй довелося зіткнутися, був: вона може позбавити людину життя?
  
  Це питання сидів, повільно погойдуючись всередині неї, як яхта пришвартована, на яку вона зараз дивилася, піднімаючись і опускаючись в м'якому перебігу річки Гудзон.
  
  І раптом вона зрозуміла, що може. Думка про вбивство не була страхітливою або хвилюючою; вона не викликала ніяких емоцій взагалі.
  
  Вона була абсолютно заціпеніло від цієї думки.
  
  Що зробило її такою? на мить вона задумалася. Але анестезія всередині неї, очевидно, поширилася і на мотивацію задати це питання.
  
  І ось вона викинула його.
  
  Тепер вона запитувала не "якщо", а "як?"
  
  Джоанна сьорбнула ще димчастого лікеру і, вивчаючи Грега, сказала собі: "Тобі зробили подарунок. Що саме ти збираєшся з ним робити?"
  
  Це був майже знак. Відмичка. Джоанна згадала, як сиділа зі своїм батьком, п'яна і зі сльозами на очах бормочущая: “Мій власний брат ... він вигнав мене з моєї власної компанії. Вигнав мене і викинув ключ".
  
  Тепер поступово виникла ідея. Вона подумала про це як про заголовку:
  
  EДИВНИЙ, САМІТНИЦЬКИЙ ВІД ВсіхБІД ІНШИХ ЕЛЬФІВ
  
  Це могло б зіграти ...
  
  Історія свідчить, що Кітт ніколи не був колишнім після смерті своєї матері. В пошуках якої-небудь кар'єри він навчився розкривати замки і недавно зірвався. Він вламывался в квартири і залишав сторінку з Daily Herald. Потім наставав момент натхнення: це була сторінка 3 з випуску 2/17; 3/2/17.
  
  В той день, коли померла Мері Уиттейкер.
  
  Джоанна посміхнулася.
  
  Він залишав кілька таких візитних карток, а потім, в грандіозному фіналі, вбивав свого батька і себе самого.
  
  Чи спрацює це?
  
  Що з Мартіном? Це було не питання. Він зробить все, що йому скажуть, навіть буде співучасником вбивства.
  
  Як щодо часу?
  
  Кітт був навіженим. Іноді він зникав на дні, тижні. Їм потрібно було переконатися, що він залишається на місці. Вона і Мартін Кемп могли б викрасти його і ховати на своєму човні до кульмінаційного заключного акту трагедії.
  
  Долоні Джоани спітніли, а серце забилося від хвилювання.
  
  Протягом десяти хвилин вона думала про уточнень, видаляючи одні елементи, додаючи інші. Це було так само весело, як створювати достовірний пост про який-небудь президентському змові.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  61
  
  Я дивлюся, як Джоанна повертається в кімнату.
  
  Це дуже мужній крок.
  
  Вона сідає на диван і дивиться на мене зверху вниз.
  
  "Ось що повинно статися, Грег".
  
  І вона розповідає справжню казку.
  
  Я повинен грати роль розлюченого сина, розлюченого на свого батька. (Ну, це навряд чи можна назвати з натяжкою, хоча, звичайно, вона говорить про чиємусь чужому батька.) Я збираюся проникнути ще дві квартири і залишити певну газетну смугу.
  
  Я питаю: "У вас є хто-небудь на прикметі для злому?"
  
  "Ні".
  
  "А я..." Мій погляд падає на ніж, і я відчуваю приємне тепло в животі.
  
  Вона хмуриться, і в її голосі звучить загроза. “Ні. Ні в якому разі. Ти не можеш заподіяти біль жодної душі. Сенс в тому, щоб дати зрозуміти, що газета, з якої ви збираєтеся піти, сповнена брехні і знущається над людьми ".
  
  Я киваю.
  
  Джоанна дивиться на мої латексні рукавички і капелюх, і коли вона говорить, її голос знову звучить як у суворої шкільної вчительки, поблажливо. "Як ви вибираєте своїх жертв?"
  
  “З того, що вони роблять в Інтернеті. Жінки, які живуть одні. Я вивчаю їхні пости: замки, двері, вікна, сигналізації, що там ні собак, ні зброї. Добре, якщо вони п'ють — у них міцніше сон. Ще краще, якщо я зможу побачити упаковку снодійного або рецепти ".
  
  "Значить, вони випадкові". Здається, вона задоволена моєю передбачливістю. Потім повертається суворий вигляд: “Ти повинен бути дуже обережний. Що б ти не робив, це не може призвести до мене".
  
  Я киваю. Я починаю розуміти, до чого це веде. “ Отже, я висліджую двох.
  
  Я відразу згадую впливової людини, Аннабель, на яку я вже деякий час поклав око. Хто ще? Є жінка, яка продає іграшки зі своєї квартири у Верхньому Іст-Сайді. На розум приходить кілька інших.
  
  - І що мені тоді робити? - запитую я Джоанну.
  
  “На цьому все. Ти виконаєш свої зобов'язання. Я подбаю про решту".
  
  Значить, вона сама вб'є третю жертву, як якщо б це зробив я. Цікаво, кого вона планує вбити? Чоловіка, коханця, конкурента по бізнесу, кого-то, хто образив її видатний ніс?
  
  Я думаю про Леді Макбет.
  
  І ще одне питання: кого вона підставляє, щоб взяти провину за це вбивство на себе?
  
  “Я хочу, щоб ти привернув увагу преси. Мені потрібен фурор". Джоанна продовжує: “Придумай собі ім'я. Напиши це на місці злочину — ні, я знаю, напиши це на сторінках газет, які ти збираєшся залишити ".
  
  Я на мить замислююся: "А як щодо "Ключового людини"?"
  
  "Ні, - бурмоче вона. “ Це діловий термін.
  
  Правда? Я ніколи про таке не чув.
  
  "Ти будеш 'Слюсарем'. Це буде щось значити для мого батька.
  
  Я не знаю, до чого це відноситься, але мені подобається ця назва.
  
  "Додай слово "розплата".
  
  Причин для цього теж не наводиться, але, оскільки це її цирк, я кажу: “Добре. О, як щодо того, щоб я написала це губною помадою жертв?"
  
  Думаючи, як я тільки що думав, про впливових людей.
  
  “Ідеально. Тепер, докази".
  
  "Я сказав, що я обережний".
  
  "Я не це мала на увазі", - сказала вчителька. Вона пояснює, що хоче, щоб я вкрала нижню білизну і ножі в двох жертв.
  
  Звичайно, щоб підкинути на третє місце злочину, то, де знаходиться тіло або трупи.
  
  “І я хочу, щоб всі у місті негайно дізналися про тебе. Розмісти фотографію з газети в квартирі. Вкажи її адресу. Репортери з відділу поліції побачать це і продовжать репортаж звідти. Ви можете розмістити повідомлення анонімно?"
  
  “Я скористаюся одним з каналів имиджбординга. Звідти це стане вірусним ".
  
  “Добре. І я збираюся дістати тобі ключі від машини. Ауді. Ти можеш їздити на ній всюди. Тільки не забудь надягти рукавички, коли будеш це робити. Або протри це ".
  
  Вона зникає в спальні. На цей раз, коли вона повертається, в руках у неї товстий конверт. “Двісті тисяч. Початковий внесок".
  
  Готівку не такі великі, як я передбачав. Куди піти? Можливо, в Силіконову долину. Там величезна потреба в модераторах контенту. Або, може бути, в Манілу. Я міг би жити як король, і я підозрюю, що тамтешня поліція не надто делікатна щодо зломів і випотрошених тел.
  
  Джоанна допомагає мені піднятися. Вона розрізає мотузку, що пов'язує мої зап'ястя, і я сідаю на дуже гарний диван. Потім вона відходить і стискає пістолет.
  
  Я ледь звинувачую її за обережність. Зрештою, я збирався зарізати її до смерті.
  
  “ Є якісь питання?
  
  "Можна мені взяти?"
  
  Я дивлюся на маленький червоно-чорний пластиковий предмет, що лежить в металевій кошику, наповненої зарядними пристроями для iPhone, навушниками, ручками, олівцями, пакетиками аспірину.
  
  "Брелок для ключів?"
  
  "Так".
  
  На ньому зображений Лондонський Тауер, і він здається дешевим сувеніром. Я люблю Тауер.
  
  Вона дістає його з кошика і кладе поруч із моїм гаманцем.
  
  “О, і ще дещо. Більше не видаляйте повідомлення Verum з ViewNow ".
  
  "Я не буду".
  
  "Ти можеш іти".
  
  Я збираю свій латунний ніж і інші пожитки. Потім йду по довгому коридору і виходжу, закриваючи за собою двері в квартиру 2019.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  ВІДМИЧКА
  
  [ 28 ТРАВНЯ, НИНІ, на 11 годин РАНКУ ]
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  62
  
  Якийсь гуркіт за дверима. Голоси, але приглушені.
  
  У кабінеті, який служив йому домашнім офісом, Аверелл Уиттейкер глянув на зачинені двері. Можливо, Джоанна заходила. Вона іноді заходила. Сьогодні був не день покоївки. Можливо, його племінниця і охоронниця Алісія Робертс готували чай або каву.
  
  Його очі повернулися до договору купівлі-продажу, який він переглядав. Вісімдесят сторінок плюс доповнення. І це був лише один з дюжини контрактів на продаж устаткування, транспортних засобів, комп'ютерів ... нескінченних.
  
  Як важко було чинити правильно. Не можна було просто натиснути кнопку і перетворити медіа-імперію Уїттекером у благодійний некомерційний фонд.
  
  Але він встигне все зробити за час, що залишився. Він був так захоплений проектом. Він ретельно вивчить друковані та транслюються матеріали в США і за кордоном і відзначить ті, які вважає за неточними, після ретельної перевірки перевіряючими факти. Це викрило б загрози в адресу репортерів (яких за останні роки стало більше в геометричній прогресії). У нього був би фонд правового захисту репортерів, які потрапили у в'язницю або яким погрожували. Він повідомляв би про зв'язки між політиками, корпоративними інтересами і медіа-компаніями. Він вивчить FCC і інші державні структури, щоб переконатися, що нормативні акти та закони не обмежують права Першої поправки. І це буде сприяти навчанню меншин журналістиці.
  
  Але, як це часто буває, незабаром його думки переключилися на сина.
  
  Здавалося немислимим, що він був психопатом, про який говорила поліція.
  
  І все ж не було ніяких сумнівів в неприязні його сина до нього. Китту, ідеалістові все своє життя, ніколи не подобався стиль журналістики, який рекламував Whittakeроку Media.
  
  Звичайно, одного цього було недостатньо. Причиною було також нехтування його батька.
  
  Але як я міг вчинити інакше? Пятнадцатичасовой робочий день, що підтримує бізнес, витримує шторми, яким піддаються всі ЗМІ. Світ, якого Кітт не хотів і для якого не підходив. Він був супутнім збитком.
  
  І, звичайно ж, стався той жахливий інцидент, пов'язаний з кончиною Мері.
  
  Помирає без чоловіка поруч з нею.
  
  3/2/17.
  
  Він подумав:: Але це було так важливо для сім'ї. Я повинен був купити телестанцію, і це повинно було бути зроблено в той же день, інакше термін дії опціону закінчився б і ...
  
  Він розсміявся глухо. Навіть зараз я шукаю виправдання.
  
  І, так, я зробив це для родини ... Але в основному я робив це для себе.
  
  Він окинув поглядом величезний місто, сьогодні приглушений молочним кольором обличчя, величезний, ощетинившийся горизонт в скороченому ракурсі.
  
  А тепер його син став злочинцем ... і, за словами поліції, представляв загрозу для нього та інших.
  
  Принаймні, роблячи свою заяву своєму батькові — і про нього — він всього лише засмутив кількох осіб. Уиттейкер молився, щоб поліція знайшла його до того, як він дійсно заподіє кому-небудь шкоду.
  
  Або він сам.
  
  О, Кітт. Мені шкода ...
  
  Зовні почувся ще один скрегіт.
  
  Хто там був?
  
  Він підвівся і, спираючись на ціпок, зашкутильгав по килиму. Як же він ненавидів цей аксесуар, знак залежності, ознака слабкості.
  
  Протискиваюсь в дверний отвір, кажу: "Привіт, хто—"
  
  Аверелл Уиттейкер завмер при вигляді представшей перед ним картини.
  
  "Кітт!"
  
  Його син сидів в інвалідному кріслі. Голова молодої людини звісилася, і він дивився прямо перед собою. Він здавався п'яним або накачаним наркотиками. Позаду нього, вчепившись в ручки, стояв Мартін Кемп. Чоловік з дитячим обличчям сглатывал і виглядав, як зазвичай, невпевнено. А на підлозі прямо у вітальні лежала Алісія Робертс з перерізаним горлом. Синьо-золотий килим, який Мері купила в Йорданії багато років тому, був рясно залитий кров'ю.
  
  "Ні..."
  
  Потім він почув якийсь звук у себе за спиною, і коли він обернувся, його племінниця зробила крок вперед і зіштовхнула його з низькою сходів, що ведуть у вітальню. Він спіткнувся і важко впав на мармур, скрикнувши від болю.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  63
  
  Моєплече, " простогнав він. “ Воно зламано...
  
  Вайтекер невпевнено зіп'явся на ноги і, скривившись, насилу добрався до стільця. Його голова схилилася, і він тяжко дихав. "Біль..."
  
  Джоанна не звернула уваги на дядька. Вона подивилася на Кемпу. “ Вона померла? Вона була нетерпелива.
  
  "Ну, я маю на увазі..." Він вказав на нерухоме тіло, покрите кров'ю.
  
  Вона усміхнулася. “ Перевір і переконаєшся? Добре?
  
  “ Вони... хіба я не залишу на ній відбитки пальців?
  
  Джоанна на мить роздратовано прикрила очі. - Чому ти не перевірила, чи живий той, кого вдарили ножем? Хіба не все так вчинили б? Якби там не було ваших відбитків пальців, це було б підозріло.
  
  "О. Так."
  
  Він схилився над жінкою, притис пальці до її шиї. "Пульсу немає".
  
  “ Перевір її очі.
  
  Він вагався.
  
  “Це не фільм жахів, Марті. Вона не збирається заволодівати тобою своїм поглядом".
  
  Він скривився від словесної ляпаси і нервово потер руки, потім підняв повіки жінки.
  
  "Я не знаю" ... Це... Так, я думаю, вона пішла."
  
  - Джо, будь ласка, - прошепотів Уіттакер. ... Що ти робиш?
  
  Жінка звернула на нього розчарований погляд. “ Настав час розплати, Аверелл.
  
  "Що?" Він скривився.
  
  “ По-перше, вкрасти компанію у мого батька ...
  
  Уіттакер огризнувся: “Твій батько був п'яницею! Він заклав акції в обмін на позики, щоб покрити свої невдалі інвестиції. Незаконно. Знадобилося два роки, щоб анулювати це. Я виділив йому щедру зміст.
  
  "Він був принижений".
  
  - Він заправив своє ліжко, - пробурмотів Уиттейкер. Деякі б повністю відключили його.
  
  “ І ліквідувати компанію? Все, заради чого працював батько?
  
  “Ми писали історії, які коштували життів. Я більше не можу бути частиною цього ".
  
  Він відвернувся, а Джоанна продовжила: “Ваш фонд - це жарт. Нікому немає справи до преси, до новин, до фактів".
  
  "Це неправда".
  
  "Так, це так".
  
  “ Я не збирався розпускати твою благодійну організацію.
  
  Її обличчя спалахнуло від люті. "Де ти можеш розраховувати на те, що твоя маленька племінниця буде тримати голову опущеною і не потрапить ні в які неприємності".
  
  Він подивився на сина. “ Що з ним не так? Що ти накоїв?
  
  "Він накачаний наркотиками".
  
  “Ми що-небудь придумаємо. Будь ласка..."
  
  Її суворе обличчя з м'ясистим носом і густими бровами дивилося на нього з відтінком смутку.
  
  Потім він подумав про охоронця і зрозумів, що ніяких переговорів не буде.
  
  Він бачив, що розгортається сцену. Вони вб'ють його тим же ножем, потім володіє нескінченним набором знань — ймовірно, вколють ... йому ще наркотиків, передозування. Це буде виглядати як самогубство. Імперія перейде до Джоанни.
  
  "Ти будеш підтримувати роботу компанії", - прошепотів він.
  
  “ Так, хоча і в іншому напрямку. Verum?"
  
  “ Прихильник теорії змови, дивак. Ти його знаєш?
  
  З дещицею гордості, як здалося Уиттейкеру, вона сказала: "Я це він".
  
  “Джо... Немає! Ти ж не віриш в цю нісенітницю".
  
  Вона усміхнулася. “І ви не вірите, що історії про дітей від таємної любові і дідуся віце-президента, допомагає Лі Харві Освальд вбити Джона Кеннеді, доречні на першій смузі. Але ось вони. І це зробило вас дуже багатою людиною.
  
  "Це інша справа", - лютував він.
  
  “Ти прав, Аверелл. Я - наступне покоління".
  
  “ Фа! ... Батько... " Тепер Кітт був більш усвідомлений. Він глянув на свої зап'ястя, пристебнуті до підлокітникам інвалідного крісла. Він похитав головою, перевів подих. “ Батько? Його голова поникла.
  
  Джоанна підійшла до свого нареченого і заговорила з ним. Вона здавалася нетерплячою.
  
  Уиттейкер не міг точно почути, про що вони говорили. Вона, очевидно, вбила охоронця, і тепер завданням Кемпа було вбити Уиттейкера і володіє нескінченним набором знань. Але він упирався. Її обличчя було повно презирства.
  
  Він перевіряв пульс і зір, підтверджував розповіді, але не збирався пускати в хід лезо.
  
  "Мартін," покликав Вайтекер.
  
  Але коли чоловік подивився в його бік з жалюгідним виразом на обличчі і, здавалося, збирався щось сказати, Джоанна клацнула пальцями, і він замовк.
  
  Вона подивилася на нього з огидою і, використовуючи закривавлений пластиковий пакет, підібрала ніж, яким вбила Алісію. Крокуючи по розкішному килиму до того місця, де він сидів, вона вивчала його, немов вирішуючи, встромити ножа в ліву сторону шиї або в праву.
  
  Уиттейкер важко опустився в підроблене чиппендейловское крісло, яке вони з Мері купили в Новій Англії і разом відремонтували після того, як прослухали курс з виготовлення декоративних елементів і штучної розпису меблів. Це був щасливий тижневий проект.
  
  “ Кітт? - покликав Вайтекер слабким голосом" - Кітт? - Голосніше: - Кітт?
  
  Його син відкрив очі.
  
  Джоанна стояла над ним і Уиттейкером, який підняв очі, очікуючи побачити натяк на жаль на цьому обличчі, яке мало віддалену схожість з особою його брата.
  
  Але його не було. Тільки царське нетерпіння.
  
  "Просто дозволь мені сказати одну річ", - прошепотів Уиттейкер, кривлячись, коли зрушився на кілька дюймів.
  
  Вона зупинилася і схилила до нього голову.
  
  “ Мені дуже шкода, синку.
  
  Кітт повільно моргнув.
  
  Аверелл Уиттейкер схопив свою палицю обома руками — він симулював травму плеча — і з усієї сили вдарив навершшям з мідним набалдашником по обличчю своєї племінниці.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  64
  
  Джоанна стояла на колінах, виючи від люті і болю.
  
  Вона все ще стискала ніж і завдавала удари по ногах Уайтекера, коли він піднімався. Лезо не зачепило його, і він ударив її ногою в живіт, зігнувши її навпіл.
  
  Він повернувся до Кемпу, який був попелясто-блідий. Чоловік взяв інший кухонний ніж. Він повільно наближався. Але його жах значно переважив агресію.
  
  Будь ласка, Боже, на наступні десять хвилин дай мені стільки сил, скільки зможеш. Дозволь мені врятувати мого сина, і тоді Ти зможеш забрати мене ...
  
  Розмахуючи палицею, Аверелл Уиттейкер перетнув кімнату, щоб зустрітися з Кемпом лицем до лиця.
  
  Джоанна намагалася встати. Вона цвиркнула кров.
  
  - Мила, ти в порядку? - запитав Мартін.
  
  “Що за гребаной дурне питання. Убий його".
  
  Зупинившись в шести футах від Кемпа, Уіттакер сказав: “Мартін, ти можеш врятуватися сам. Ще не занадто пізно. Подзвони дев'ять один".
  
  Чоловік на мить замислився. Уиттейкер подумав, що він справді міг би це зробити. Але немає. Він ніколи б не послухалася маму.
  
  Виставивши ніж вперед, він зробив випад, на його обличчі була дивна суміш рішучості, гніву і крайнього страху.
  
  Вайтекер відступив убік і змахнув палицею, змусивши його відступити на кілька футів. Потім подивився повз нього і широко розкритими очима крикнув: "Алісія, ти жива!"
  
  Кемп зойкнув і, перш ніж узяти себе в руки, повернувся туди, де лежало тіло.
  
  - Ні, ти ідіот! - закричала Джоанна.
  
  Відволікся всього на півсекунди, але це було все, що потрібно було Уиттекеру. Він змахнув паличкою, як бейсбольною битою, і завдав удар по руці, яка тримала ножа. Кемп закричав - справжній пронизливий крик — і лезо впало на підлогу, а Мартін упав на коліна, притискаючи до себе роздроблені пальці. Вайтекер відкинув тростину і взяв ножа.
  
  Він повернувся обличчям до своєї племінниці, яка оглядала передпокій. Вона дивилася в підлогу.
  
  Уиттейкер помітив пістолет раніше, ніж вона, маленький чорний пістолет.
  
  Джоанна, похитуючись, попрямував до зброї. Не було ні найменшого шансу, що Вайтекер зможе випередити її. Він зробив єдине, що міг, встромив ножа в кишеню і ступив до Китту, потім забив інвалідне крісло в найближчу кімнату, бібліотеку. Він зачинив двері і замкнув її.
  
  Він почув тріск, коли один з них, ймовірно, Мартін, сильно вдарив ногою по дереву.
  
  Проб'є вона собі дорогу? Навряд чи це спрацювало б, згідно створеної нею фантастиці, але вона була в розпачі.
  
  Удари припинилися. Він почув, як Джоанна сказала: "Хороша ідея".
  
  Уіттакер озирнувся і помітив стаціонарний телефон. Він підняв трубку і почув: "За сигналом час буде..."
  
  Мартін Кемп, очевидно, зробив щось правильно.
  
  Уіттакер повісив трубку, підсунув стілець під ручку. Він забрав сина з лінії вогню на випадок, якщо Джоанна все-таки вирішить стріляти.
  
  Удари почалися знову. Одна з панелей тріснула.
  
  Аверелл Уиттейкер витяг ножа з кишені.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  65
  
  My комп'ютер подає звуковий сигнал.
  
  Мене викликав алгоритм ViewNow, тому я одягаю капелюх модератора контенту. Я придвигаю ноутбук ближче і збільшую екран.
  
  Це повідомлення для VNLive. Tammybird335 транслюється в режимі реального часу. Я б припустив, що вона симпатична жінка років двадцяти. Її довге каштанове волосся розтріпалося, і кілька пасом прилипли до обличчя із-за сліз. На ній об'ємна толстовка з емблемою середньої школи — з кращого місця і часу в її житті.
  
  Або вона, або хтось інший в коментарях використовував слово "самогубство", яке помітив алгоритм.
  
  Теммі за своїм столом. Позаду неї неприбрана ліжко. На стіні фотографії якихось тропічних містечок. На підлозі сидить пошарпана плюшева собака. Плачучи, вона каже: “Моя мама весь час гуляє зі своїм хлопцем, наче їй на мене насрати. І він весь час намагається мене обійняти. ... А у школі діти такі злі ... Я соромлюся. Я нічого не можу з собою вдіяти. Це дуже важко! Всім наплювати. Я маю на увазі, нікому! Я думаю, я повинен просто це зробити. Я не знаю ... "
  
  Коментарі так і сиплються.
  
  Боже, приведи на допомогу зараз же!
  
  Зроби це вживу!
  
  Хлопець твоєї мами трахає тебе? Виклади фото.
  
  Викличте поліцію!
  
  Зніми свій топ.
  
  В the chans — підпільних дошках оголошень, де ви можете знайти практично все, — є низка довгих форумів, присвячених самогубств; вони існують не для того, щоб звертатися за допомогою до людей. Це практичні керівництва. Сотні тисяч фанатів членоушкодження. Чани складаються з тексту і нерухомих фотографій, кількох GIF-файлів, тому вони, як правило, не потрапляють на ViewNow, але іноді сюди потрапляє відеозапис.
  
  В коментарях я бачу, що хтось ввічливо відправив Теммі гіперпосилання на один з форумів.
  
  Вона продовжує: “Ні в чому немає сенсу. Мій хлопець сказав, що ненавидить мене. Він назвав мене толстой".
  
  Таммиберд починає схлипувати.
  
  Я - я, ми поговоримо, я допоможу тобі!!!!
  
  Твоя красуня, ти не хочеш помирати!!
  У ТЕБЕ гаряче!
  
  
  У тебе є таблетки?
  
  Таблетки - це так чертовски відстійно. Зависати. Це єдиний спосіб. Я розповім тобі про це.
  
  У ViewNow ми можемо отримати доступ до IP-адресою кожного, хто публікує повідомлення. Я можу відправити Tammybird's в поліцію, і вони зможуть отримати ордер, щоб інтернет-провайдери афіші передали її фізична адреса — за умови, що вона не використовує проксі, чого у неї немає. Слід перевірка соціального забезпечення. Це може відбутися швидко, особливо у разі наближення самогубства. Влади можуть бути її двері протягом години.
  
  Але тепер у мене дилема. Якщо я натисну кнопку, щоб врятувати її, моє ім'я з'явиться у звітах, які прочитає поліція. І я абсолютно не хочу, щоб це сталося.
  
  З іншого боку, якщо Теммі піде раді деяких корисних коментаторів і зробить свою справу, і виявиться, що я переглянув пост, виникнуть питання щодо того, чому я не звернувся до неї за допомогою.
  
  Знову поліція.
  
  І що?
  
  Виходячи з особистих інтересів, я вирішую надіслати це в наш відділ по зв'язках з правоохоронними органами.
  
  Але я не поспішаю. Я повільно натискаю на клавішу, щоб знайти її провайдера, думаючи, що, якщо мені пощастить, вони не дістануться до неї вчасно.
  
  І, якщо мені особливо пощастить, вона може навіть покінчити із собою в прямому ефірі.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  66
  
  Тактична група наблизилася до дверей.
  
  Тихо. Зовсім тихо.
  
  Сакс, яка очолювала групу, знала, що вони професіонали. Будь-який метал, який міг дзенькнути, був обгорнутий смужками тканини або ізоляційною стрічкою. Всі телефони і радіоприймачі були відключені.
  
  Вся команда з шести чоловік, четверо чоловіків, дві жінки плюс Сакс, навіть тихо дихала. Це легко, навіть якщо це виглядає комічно — ви просто широко відкриваєте рот.
  
  Вся операція була проведена швидко.
  
  “ Райм, у мене є результати дослідження зразка килима в квартирі володіє нескінченним набором знань. Ти захочеш це побачити.
  
  Він ознайомився з її знахідкою, і він, Сакс і Спенсер почали обговорювати сукупність доказів з місць події.
  
  Райм сказав: “Це наша відповідь. Подзвони Лона і збери команду швидкої допомоги. Поквапся. У нас немає часу".
  
  І ось тепер вони були тут.
  
  Вони зупинилися й прислухалися у двері. Вона кивнула офіцерові служби безпеки, пошуку і спостереження. Чоловік спробував знайти щілину між дверима і порогом, але там було недостатньо місця, щоб просунути волоконно-оптичну камеру. Він похитав головою.
  
  Кивнувши, Сакс підійшла ближче і оглянула двері. Вона подумала про тонкій роботі слюсаря. Прекрасні інструменти, делікатні маніпуляції зі складним механізмом всередині. Сакс доклала електронний стетоскоп до дверей і прислухалась.
  
  Досить хороший для неї.
  
  Вона відступила назад і прошепотіла: “Група прориву. Готові?"
  
  Ви ніколи не вибиваєте замок з дверей, як це роблять актори по телевізору і в кіно.
  
  Амелія Сакс знала, що це в кращому випадку марно, в гіршому - катастрофічно, враховуючи, що кулі рикошетять або осколками вдаряються про засуви і поверхні замків, які, зрештою, створені для того, щоб витримувати удари, включаючи вогнепальні. Ця шрапнель начисто виб'є тобі очей.
  
  Але петлі ... це інша справа. При зломі дверей команда зломщиків використовує спеціальні патрони, зазвичай стріляли з дробовика дванадцятого калібру. Заглушки зроблені з спеченого матеріалу — металевого порошку, суспендированного у воску. Це рознесе петлі, tout de suite. Ні в кого немає кращого почуття гумору, ніж у копів, і в Підрозділі екстреної допомоги Нью-Йорка вони були відомі як обходи "Avon's Calling" - відсилання до бізнесу з продажу косметики від дверей до дверей, про який Сакс чула від своєї матері.
  
  Вона прошепотіла провідному порушника: "Йди".
  
  Він приставив дуло до нижньої петлі і натиснув на спусковий гачок. Сакс відвернулася, але відчула дуло в тих частинах спини, які були вище і нижче одягненою на неї куленепробивної пластини. Звук був дивно голосною у закритому просторі коридору. Другий удар по верхній петлі, а потім завершальним ударом став таран посередині. Двері впала всередину і приземлилася з чимось, що, ймовірно, було гучним тріском - хто міг сказати напевно після приголомшуючого пострілу розсіюючого пістолета?
  
  Сакс, що йшла попереду, і інші офіцери Служби порятунку увірвалися всередину, розсіюючись, щоб не потрапити у вузьке місце двері, відоме як "воронка смерті". Вони кричали: “Поліція за ордером! Поліція! Покажись!"
  
  У величезної відкритої вітальні просторої квартири Аверелла Уиттейкера не було нікого, крім тіла охоронниці Алісії Робертс, чия смерть не була несподіваною, оскільки вона не відповідала на дзвінки свого боса Лайла Спенсера, який попереджав її про можливу небезпеку.
  
  Один із співробітників Служби порятунку підійшов до тіла. "Її більше немає".
  
  Потім Сакс помітила, що двері вітальні відчинилися стусаном. Вона і ще двоє поліцейських підійшли.
  
  “Поліція! Покажіться! Виходьте, руки над головою".
  
  Голос позаду неї. “ Зброя охоронця пропало.
  
  - Негайно покладіть пістолет на підлогу! - крикнула Сакс. Киньте його так, щоб я могла бачити.
  
  "Я вб'ю Аверелла!" Це був голос Джоани. "Підемо".
  
  Сакс сказала офіцерові S & S, що стояв поруч з нею: "Відео готово".
  
  Він знову відчепив маленьку камеру і включив її, потім витягнув гнучкий кабель об'єктива. Вони з Сакс підійшли до дверей, вона прикривала його. Він навів об'єктив, і на екрані Сакс побачила Джоанну Уиттейкер з закривавленим обличчям, що стоїть позаду свого дядька і направила пістолет на двері. Її наречений Мартін Кемп невпевнено стискав ніж, стоячи над молодою людиною — Киттом Уиттейкером, як вона дізналася, — який був пристебнутий ременями до інвалідного крісла.
  
  "Кинь зброю!" - крикнув я.
  
  “Відвали! Ти заарештуєш мене, і будуть неприємності! Ти пошкодуєш про це!"
  
  Що, чорт візьми, це значило?
  
  Сакс повернулася до жінці-офіцерові Служби порятунку, яка оглядала тіло охоронця. “Світлошумової вибух. Я хочу покінчити з цим. Ми не ведемо переговорів".
  
  "Добре, детектив". Вона витягла з-за пояса світлошумову гранату, яка дуже схожа на балончик з перцевим газом. Корпус пристрою був картонним і містив потужний заряд вибухівки. Щоб використовувати його, ви натискали на важіль збоку " "ложку" - і витягували чеку. Потім ви вставляли його в потрібне місце. Через три з половиною секунди він вибухнув з величезною спалахом і звуком близько 140 децибел. Перебувати поруч з одним з них у момент вибуху було вкрай неприємно.
  
  Джоанна сказала: “Я не жартую. У мене є друзі, про яких ти не знаєш. Негайно йди!"
  
  Сакс кивнула іншого офіцера. “ Ви теж. Світлошумову.
  
  Чоловік завагався. "В такому місці, як це, вам знадобиться тільки одне".
  
  Джоанна разглагольствовала: "Це буде найбільшою помилкою в твоєму житті".
  
  Сакс посміхнулася. “ Давай почнемо з двох. Висмикни шпильки.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  67
  
  Джейоанна Уиттейкер лягла на живіт поруч з Кемпом.
  
  Підійшли двоє поліцейських наділи на них обох наручники, перевернули і привели в сидяче положення.
  
  На її обличчі не було ні страху, ні гніву, ні розчарування. Воно було зовсім байдужим, хоча іноді видавало біль. Очевидно, Аверелл Уіттакер завдав сильний удар. Її щока виглядала розбитою.
  
  Мартін Кемп хникав, не залишаючи сумнівів у тому, хто носив штани в цієї злочинної сім'ї, подумала Сакс, навіть якщо це зауваження було ретроспективним і, можливо, політично некоректним.
  
  Кітт Уіттакер був накачаний наркотиками. Сакс допомогла йому лягти на диван, поки інші поліцейські очищали квартиру. Вони з Раймом були впевнені, що Джоанна і Кемп були єдиними злочинцями, залученими в цю аферу, але протокол наполягав на тому, щоб кожен дюйм місця злочину був обезопасен. Їй повідомили, що все чисто, і вона викликала по рації медиків.
  
  Незабаром в палаті з'явилися лікарі швидкої допомоги. Сакс справила сортування, і вони спочатку оглянули володіє нескінченним набором знань, визначивши, що в його організмі немає небезпечного для життя кількості опіатів. Це повинно було статися пізніше, після того, як вони розіграли сцену, в якій він убив свого батька, а потім і себе.
  
  Потім медики надали допомогу Джоанни і її нареченому — з розбитим обличчям і, в його випадку, з рукою.
  
  “ Ти в порядку? Сакс запитала Аверелла Уиттейкера, який неуважно подивився на нього й кивнув. Він знову звернув увагу на свого сина і запитав медичного техніка: "Ви упевнені, що з моїм сином все буде в порядку?" Він кричав, що було наслідком вибуху гранати.
  
  “Так, сер. Вони тільки що дали йому досить заспокійливого. З ним все буде в порядку ".
  
  "Кітт," сказав Уиттейкер і поклав руку на плече хлопця. Його син невпевнено повернувся в його бік і ніяк не відреагував.
  
  "Послухайте, офіцер, будь ласка, - сказав Кемп"
  
  Джоанна глянула на свого хнычущего нареченого. “ Ти, чорт візьми, заткнись. Якщо ти скажеш хоч слово...
  
  Так що залякування свідків було б ще одним звинуваченням. Хоча це було найменшою з юридичних проблем жінки.
  
  Тінь в дверному отворі. І в кімнату увійшли ще двоє чоловіків, Лінкольн Райм і Лайл Спенсер.
  
  Спенсер побачив тіло жінки-охоронця особистої охорони. Його обличчя витягнулося, і він ступив до неї, опустився на коліна, взявши її за руку. Він похитав головою і встав. Сердитий погляд Спенсер звернувся до Джоанни. Можливо, Алісія і Спенсер були подругами або кимось більшим, крім колег. Він стиснув кулак і попрямував до племінниці Уиттейкеров, яка зіщулилася в бік.
  
  Сакс перехопила його. І торкнулася його руки. "Ні, - тихо сказала вона. “ Ми зробимо все як треба.
  
  Він поволі видихнув і кивнув.
  
  Джоанна кинула крижаний погляд на Райма, потім на Сакс і запитала: “Яким чином? Яким чином, чорт забирай?"
  
  “ Райм, у мене є результати дослідження зразка килима в квартирі володіє нескінченним набором знань. Ти захочеш це побачити.
  
  Вони з Спенсер дивляться в бік Сакс. Вона каже: “Електроліти: натрій, калій, кальцій, магній, бікарбонат і фосфати, імуноглобуліни, білки, ферменти, муцини і азотисті продукти. Це слина".
  
  “ Чий? "У Володіє Нескінченним Набором Знань"?
  
  Крейда Купер працює з швидким аналізатором ДНК. Він піднімає руку. У них є зразок ДНК володіє нескінченним набором знань з його зубних і волосяних щіток, які вона зібрала в його квартирі.
  
  “ Давай, давай. "Райм нетерплячий, хоча Купер не може змусити обладнання прискоритися.
  
  Нарешті: "Це його".
  
  Сакс каже: “І ще дещо. Кров. Дуже маленький слід в квартирі володіє нескінченним набором знань. Біля дверей. Пляма, яке ти помітив, Райм".
  
  Пульс Райма частішає; він відчуває це у себе на скроні. Вони на щось наткнувся.
  
  Ще один тест ДНК. Кров теж належала Китту.
  
  Спенсер говорить: “Недостатня кількість, щоб припустити смертельне поранення. Навіть двадцять два залишать більше, ніж це крихітна плямка".
  
  Райм на хвилину замислюється. “ Прожени зразок через HA.
  
  Крейда Купер включив гематологічний аналізатор, компактний прилад розміром з роздутий ноутбук. Він запускає тест і зчитує результати. "В основному нормальні, але присутні деякі незвичайні речовини, які ви зазвичай не бачите в звичайному аналізі крові: креатинкінази, лактатдегідрогеназа і міоглобін".
  
  Райм каже: “володіє нескінченним набором знань вдарили електрошокером. Це м'язові білки, що виділяються при рабдоміолізі. Пошкодження скелетних м'язів. Так вони його втихомирили. Він впав і, мабуть, вдарився головою. Кров."
  
  Спенсер говорить: "Або, може бути, він прикусив губу або руку, щоб залишити який-небудь слід".
  
  Райм киває. "Так, це можливо".
  
  - Але хто такі "вони"? - запитує Сакс.
  
  “Ах, важливе питання. Так, так, давайте працювати з передумовою, що володіє нескінченним набором знань підставили. Він був викрадений, а докази були підкинуті в його шафа і картотеки. Ким?" Потім Райм повільно вимовляє замисленим тоном, дивлячись на дошку: “Давайте подивимося на загальну картину. Поки що незрозумілого? Морська вода, виявлена тільки в квартирі володіє нескінченним набором знань. Про що це нам говорить?"
  
  Ніхто не відповідає, але у будь-якому випадку це риторичне питання.
  
  “Давайте продовжимо. Ще один загадковий інгредієнт. Добриво. Знайдено в Сэндлмене і в будівлях Bechtel — коли ви знайшли обгортку від цукерки, Сакс. Немає, немає, немає ..." Райм морщиться. “Я не думаю, що Слюсар взагалі повернувся в будівлю Bechtel. Я думаю, що хтось інший, головний суб'єкт тут, повернувся в будинок і спеціально кинув обгортку. Вони викрали володіє нескінченним набором знань і підкинули цукерку, трусики та інші докази в його квартиру. Але вони ненавмисно залишили речі, провідні назад до них. Добрива і морська вода ".
  
  “ Вони? Сакс повторює.
  
  "Якщо це не Кітт, тоді - говорить Райм"
  
  Спенсер завершує свою думку: "— навіщо Слюсареві залишати зашифровану газетну сторінку про смерть Мері Уиттейкер?"
  
  "Який немов вказує пальцем на володіє нескінченним набором знань", - говорить Сакс. "І який запропонувала Джоанна Уіттакер".
  
  Райм говорить: "У якого є океанська яхта і оранжерея". Він згадував статті, які прочитав в Інтернеті про цю сім'ю. “ І поліроль для дерева, яку ми знайшли; її використовують як на судах, так і на автомобілях.
  
  Спенсер киває. “Вона вирощує орхідеї. Я була в її квартирі в Беттері Парк Сіті".
  
  “Та, - каже Сакс, - у неї був би доступ до цілої бібліотеці минулих випусків Daily Herald. Вона могла б отримати стільки сторінок третього номера за сімнадцяте лютого, скільки захоче.
  
  Спенсер бурмоче: “Вона збирається вбити містера Уиттейкера і Кітт. Вона успадкує компанію. Чорт". Він набирає номер і слухає. “Містер Уиттейкер не відповідає. Він намагається подзвонити ще раз. Через мить його обличчя стає ураженим. "Алісії теж немає".
  
  Райм каже: “Це наша відповідь. Подзвони Лона і збери команду швидкої допомоги. Поквапся. У нас немає часу ".
  
  Тепер, в розкішній квартирі Аверелла Уиттейкера, Лінкольн Райм відповів на питання Джоани — яким чином? - глузливим поглядом, який говорив: розберися сама ... чи не треба.
  
  Амелія Сакс — виконуюча обов'язки присутнього офіцера поліції - приступила до роботи. Вона підійшла до Джоанни і Кемпу, які сиділи на підлозі. Жінка сердито подивилася на неї. "Мені потрібен стілець".
  
  Здавалося, Джоанна навіть не вимовила ні слова. Сакс сказала: "Нам потрібно знати, хто такий справжній Слюсар і де його знайти".
  
  "Звідки мені це знати?" Вона виглядала приголомшеною.
  
  - Тому що ви його найняли, - спокійно відповіла Сакс. - Вона глянула на ножі, вкрадені з квартир Аннабель Талезе і Керрі Ноель, один з яких був скривавлений; навколо рукоятки був обгорнутий пластиковий пакет. “ І ми можемо це довести. На ножах не буде ваших відбитків, але на сумці будуть.
  
  Тиша.
  
  “ Розкажи нам. І ми зможемо що-небудь придумати з окружним прокурором.
  
  Джоанна Уіттакер лукаво посміхнулася. “ Думаю, настав час звернутися до адвоката.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  68
  
  Щоз твоєю рукою? Кітт запитав свого батька.
  
  Аверелл Уіттакер подивився на кінцівку. Падіння від поштовху Джоани призвело лише до удару тканини. Але це вибило з нього дух, і зміна кольору було вражаючим.
  
  "Непогано", сказав він синові. “ І ти себе почуваєш?..
  
  “Слабкий. Все ще болить голова. У моїй квартирі Джо або Мартін вдарили мене електрошоком". Він доторкнувся до подряпини на голові. “Я впав. Потім вони щось вкололи мені". Його голос перейшов на шепіт. “ Мій кузен. Мій власний кузен.
  
  Вони перебували в будинку Уїттекером у Саг-Харбор, побудованому в стилі тюдорів з шістьма спальнями в протоці Лонг-Айленд. Нерухомість була оформлена на ім'я трасту. Преса про це не знала. Стерв'ятники все ще спостерігали за висоткою на Парк-авеню.
  
  Цей будинок відгукнувся луною спогадів. Він і Мері побудували це місце — планування і будівництво зайняли кілька найщасливіших років у їхньому житті. Пара і Кітт провели тут багато вихідних. Разом зі своїм братом Лоуренсом і дорогий Бетті.
  
  Джоанна теж.
  
  Уиттейкер дивився у вікно на іскорки на хвилях. Протоку Лонг-Айленд був неспокійним водоймою, принаймні, біля Північного берега. Сірувато-коричневий, скелястий, де мешкають мечохвости, можливо, самі інопланетні морські істоти, які коли-небудь існували.
  
  “ На що це було схоже? Де вони тримали тебе?
  
  “Це була їх човен. Твоя стара яхта. Та, яку ти подарувала дядькові Лоуренсу". Він знизав плечима, припускаючи, що те, що він пережив, було не так вже погано. Але це було б так. Уіттакер знав, що умови були б майже нестерпними. Він би був закутий у ланцюги або якось пов'язаний. І над ним нависла б хмара неминучої смерті.
  
  Безнадійність, яку він би відчув.
  
  І зрада.
  
  Кітт і Джоана ніколи не були особливо близькі — вона цікавилася світським життям свого дядька та батька, в той час як він не виявляв до неї ніякого інтересу. Але, Боже мій, вони розділили десятки святкових обідів. Проводив сімейний відпустку на Кюрасао, Сен-Мартені, Гваделупі, Кап-д'антіб.
  
  “Кітт. Я зробив помилку. Жахливу помилку".
  
  Його син сьорбнув пива. Губи в нього пересохли, і Уиттейкер знову скипів від гніву з-за того, що зробили його племінниця та її безхребетний наречений.
  
  "Твоя мати..."
  
  Він знав, що Кітт не влаштував цей жахливий злочин, але це не змінювало того факту, що припущення Джоани було правдою: Кітт зник з родини з-за того жахливого дня багато років тому, 2 березня, коли Уиттейкер сидів у своєму офісі і після болісних переговорів підписав угоду про покупку мережі телестанцій, а не був у лікарні Святої Терези.
  
  "Продовжуй".
  
  І він почав зізнаватися у придбанні. Потім додав: "Я тільки хотів вибачитися і благати вас вибачити мене".
  
  Молодий чоловік здавався спантеличеним. “ Тому що тебе не було в ліжку матері?
  
  Вайтекер кивнув і відчув, як його очі наповнюються сльозами.
  
  - Ви знаєте, що вона впала в непритомний стан за пару днів до смерті. Фактично, ви були одним з останніх, хто бачив її в свідомості — в ту суботу. Ти був там всю ніч, тримав її за руку. На день її смерті, коли я був там, вона спала. Лікар сказав, що вона ніколи не прийде до тями.
  
  “Боже мій, немає. Я цього не знав".
  
  Кітт блідо розсміявся. “І, чесно кажучи? Я б все одно не хотів, щоб ти був там. Про що б нам тоді довелося говорити? О, батьку, наші життя пішли в таких різних напрямках. Я ніколи не ненавидів тебе, не ображався на тебе. Ми просто були абсолютно різними людьми".
  
  “Я звинувачував себе. Я нехтував тобою. Це була моя вина, що в тебе ніколи не було кар'єри. Я повинен був дати тобі настанови ".
  
  “ У тебе ніколи не було кар'єри?
  
  “Джоанна сказала, що ти перескакував з роботи на роботу. Комп'ютери, дрони, нерухомість, відеозйомка, нафта і газ ... Одне за іншим ".
  
  Тепер сміх був щирим. "Але у мене є кар'єра, і я повинен дякувати за це тебе".
  
  Аверелл Уиттейкер насупився.
  
  Гарний молодий чоловік відкинув з лоба довге волосся. “ Правду, батько? Я не поважав те, що робили ви з дядьком Лоуренсом. Газета, телестанція? Ти не ... допомагав людям. Я пішов в іншому напрямку".
  
  "Чим ти займаєшся?"
  
  “Я генеральний директор створеної мною некомерційної організації. Ми використовуємо безпілотники для виявлення порушень навколишнього середовища ".
  
  "Я ніколи про це не чув".
  
  “ Я користуюся іншим ім'ям. Дівоче прізвище матері.
  
  "Що він робить?" - запитав я.
  
  “Агентство з охорони навколишнього середовища та місцеві екологічні організації пропонують нагороди. Ми створюємо бази даних порушників і публікуємо їх на наших серверах. Я вивчив всі ті речі, про які згадувала Джоанна, так. Не балувався. Це частина моєї роботи ".
  
  "І це добре працює?"
  
  “ Не дуже, за твоїми мірками. Але в минулому році ми заробили близько п'ятдесяти мільйонів.
  
  "Мілорд". Через мить Уиттейкер насупився. “Коли ви пропали, чому ніхто з компанії не зв'язався зі мною? Вони б знали, що я ваш батько".
  
  “Я проводжу більшу частину свого часу в польових умовах, керуючи дрона. Мене не буває тижнями".
  
  Кітт допив пиво і відкрив інше. “Ваші статті та оглядові сторінки були опубліковані на користь великих нафтогазових компаній, борців з екологією. Я не думав, що ти захочеш мати зі мною щось спільне ... Ей ..."
  
  Уиттекер поставив келих з вином і люто обняв сина. Через мить син відповів на його обійми.
  
  Кітт ні з того ні з сього запитав: "чи Будете ви сумувати по газеті і телестанції, коли їх не стане?"
  
  “Зовсім ні. Я не можу дочекатися, коли почну роботу фонду". Він уважно подивився на сина і докладно розповів йому, чим він буде займатися. Молодий чоловік, здавалося, схвалив це.
  
  Потім Уиттейкер обдарував його соромливою, повної надії посмішкою.
  
  "Що?"
  
  Уіттакер запитав: “Ну, я просто подумав". ... Як тобі сподобається слот на дошці?"
  
  Мить роздуми, потім: “Я б так і зробив. Я б цього дуже хотів".
  
  “Скажи, ти голодний? Хочеш чого-небудь поїсти? Ми можемо залишитися вдома. Краще нікуди не виходити і навіть не замовляти їжу на винос. Чортові репортери. Але на Айлі досить пристойний асортимент ".
  
  Уиттейкер пройшов на кухню, його син пішов за ним.
  
  Батько зазирнув у холодильник "Саб-Зіро", а син спостерігав за ним, явно бавлячись, як ніби Уиттейкер ніколи раніше не заглядає в холодильник. Що було недалеко від істини. “Омлет. Це дійсно єдине, що я вмію готувати ".
  
  "По-моєму, це звучить заманливо".
  
  Уиттейкер відкрив "хорошу Рону", "Шатонеф-дю-Пап", "Будинок папи римського", і налив два келихи пряного вина.
  
  Він почав розбивати яйця в миску, а потім виманювати кілька потрапили всередину шматочків шкаралупи. Це була складна робота. Кітт приготував тости, намазав маслом скибочки з допомогою скребка і виклав їх на сервірувальну тарілку.
  
  Незабаром яйця без шкаралупи зашипіли і разбрызгались на сковороді, а син Аверелла Уиттейкера підійшов до буфету в їдальні, щоб пошукати серветки і столове срібло для столу.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  69
  
  Dсерйозні рани.
  
  Або, точніше, відсутність захисних поранень.
  
  На тілі Алекоса Грегориоса було всього три ножових поранення — чоловік був зарізаний до смерті на задньому дворі свого великого будинку в Квінсі.
  
  Райм ще раніше звернув увагу на рани, але, оскільки його попросили лише проаналізувати деякі докази, не звернув на них особливої уваги. Потім Річард Бофорт ненавмисно пробудив інтерес Райма, коли показав свою фотографію дошки для хвастощів.
  
  Слюсар все ще був на волі, але як тільки в ході розслідування виникала таємниця, навіть формально закрита, Лінкольн Райм не міг залишити це без уваги. Тепер він пильно дивився на білу дошку, присвячену цій справі, і обмірковував питання.
  
  Так, однією з причин відсутності захисних ударів могло бути те, що вбивця застав його зненацька, як раніше припустив Райм. Але, подумавши ще трохи, він запитав себе: як міг такий спотикається, незв'язних бездомний, як Ксавьє, підійти досить близько, щоб убити когось трьома ударами ножа, а жертва не підняла руки, намагаючись ухопитись за лезо?
  
  Звичайно, це було можливо, але більш імовірним поясненням було те, що Грегориос знав вбивцю, який був фізично близький йому, ймовірно, тому, що вони розмовляли. Потім, в мить ока, звідти вилетів ніж, і почалася різанина.
  
  Відомий жертві.
  
  Це може бути друг, сусід ... або член родини.
  
  Що ж, у них було ім'я одного такого людини, який бачив жертву в той день. Його син. Вони повечеряли близько шести — у цей час батько повідомив синові про зустрічі з бездомним чоловіком.
  
  Або, якщо бути більш точним, син сказав поліції, що саме так сказав його батько.
  
  Що, якщо син цієї людини, якого звали Янніс, збрехав, підставивши бездомного?
  
  Повернувся син пізніше, зустрів свого батька в саду і вдарив його ножем? Потім забрав його гаманець і змастив його штани чудодійними ліками Sav, унікальної і, отже, изобличающей доказом? А потім підкинули доказ у притулок для бездомних, перетворивши Майкла Ксав'єра в підставна особа у вбивстві?
  
  Райм на мить замислився. “ Мел?
  
  Детектив кинув погляд в його бік з стерильної частини лабораторії.
  
  “ Мені потрібно, щоб ти дещо зробив. Це трохи... дивно.
  
  “ Більш дивно, ніж проводити розтин мухи?
  
  "Лише трохи".
  
  “ Детектив Тай Келлі?
  
  "Абсолютно вірно".
  
  “Привіт, це детектив Крейда Купер. Я з лабораторії Квінса".
  
  "Добре".
  
  “ Я працював з Лінкольном Раймом.
  
  “Що за історія про це, що хтось із OnePP відтіснив його на другий план? Це відстій ".
  
  “ Звичайно, має. Він виконав якусь роботу по справі Грегариоса, вірно?
  
  "Так, він допоміг нам закрити його".
  
  “Приблизно так. Я переглядав файл, просто випадково побачив його, і в мене виникли деякі сумніви ".
  
  Келлі усміхнувся. “Ви не впевнені в якісь висновки Лінкольна Райма по справі? Ви дійсно хочете туди поїхати?"
  
  Вони були на гучного зв'язку, і Купер з Раймом обмінялися поглядами. Купер, здавалося, щосили намагався зберегти серйозний вираз обличчя.
  
  “ Вислухай мене. Він процитував те, що Райм сказав йому про відсутність поранень при обороні і теорії про те, що бездомного підставив син.
  
  “Але ми перевірили Янніса — до речі, це грецька версія Джона. Я ніколи цього не знав. Він потрапив на відео з камери спостереження неподалік, вийшов з машини близько половини шостого, попрямував до будинку свого батька, потім повернувся близько семи і пішов.
  
  Райм задумався. Він надряпав записку і поклав її перед Купером, який прочитав і кивнув.
  
  "Детектив," сказав він, " де він припаркувався?
  
  Пауза. Друкував на комп'ютері. "Це був торговий центр Arbor Vale, приблизно в кварталі від будинку його батька".
  
  “ У його батька була під'їзна доріжка, чи не так? Купер вловив суть. Райму не потрібно підказувати.
  
  "Так, він так і зробив, але син сказав, що хоче заскочити в продуктовий магазин і купити що-небудь на вечерю".
  
  "Невже він це зробив?"
  
  "Ага".
  
  Райм написав, а Купер передав репліки.
  
  "Здається трохи дивним, що він просто залишив там машину і пішов пішки".
  
  “Я думаю, може бути. Вулиці з одностороннім рухом. Ймовірно, так буде швидше ".
  
  Купер прочитав ще одну замітку Райма.
  
  - Ви мене чуєте, детектив? - запитала Келлі.
  
  “Так. Але ви також можете стверджувати, що він залишив його там, щоб залишити якісь докази того, коли він приїхав і коли пішов. Відео, ви знаєте ".
  
  "Віддаю тобі це".
  
  Ще одна примітка.
  
  “ У тебе є відеозапис усього вечора з торгового центру?
  
  “Так, ми шукали бездомного хлопця приблизно під час вбивства, після того, що розповів нам син. Але ми нікого не бачили на записи в торговому центрі".
  
  Рима накидана.
  
  “ Де була камера? - Запитав Купер.
  
  “ На іншій стороні вулиці, вказуючи на магазини.
  
  "Ти можеш викликати це?"
  
  "До чого все це веде?" - запитав я.
  
  Купер імпровізував. “ Всього лише кілька незакритих кінців.
  
  "Добре". Келлі надрукувала.
  
  Райм виклав свою теорію. Купер похитав головою і засміявся.
  
  "Що це?" Запитала Келлі.
  
  "Приятель показав мені подарунок, який він подарував своїй дівчині". Смішок. "Тільки я не знаю, для неї це більше або для нього".
  
  - Так, один з тих подарунків. Гаразд, у мене є відео.
  
  “Запустіть його за півгодини до вбивства і через півгодини після. Очистіть його. Але подивіться на те, що перед камерою. Подивіться на те, що відбивається у вікнах проїжджаючих повз машин ".
  
  "Відбите", - неуважно сказала Келлі. "Гаразд, я мало що бачу, лише вулицю біля основи стовпа, на якому встановлена камера спостереження — Боже".
  
  І знову двоє чоловіків у міському будинку Райма подивилися один на одного.
  
  - Це під'їжджає машина Янніса, і він виходить? - запитав Купер.
  
  “ Так, чорт візьми. Я бачу його в відображеннях у вікнах якого-небудь автобуса. Вісім сорок вісім. Приблизно за десять хвилин до смерті його батька.
  
  Купер передав йому пояснення Райма. “Янніс не зміг припаркуватися на під'їзній доріжці свого батька, коли той повернувся, щоб убити його. Сусіди побачили. Він знав, що може припаркуватися на вулиці біля торгового центру, але хотів бути поза полем зору камери. Єдине місце, де він міг це зробити, було прямо під ним.
  
  “Пізніше син проник в притулок і підкинув докази, що викривають Ксав'єра. Я перевірив систему безпеки, і її практично не існує. Будь-хто міг увійти і вийти ".
  
  Саме Рон Пуласкі визначив це.
  
  “Чорт. Це зовсім нова справа. Ми з напарником візьмемося за нього ..." Там щось друкували. “Добре, тільки що отримав фотографію Янніса з автоінспекції. Ми проведемо деякий опитування, перевіримо його історію з батьком.
  
  Купер прочитав те, що повинно було стати останньою запискою. “Якщо ви хочете надіслати мені повне досьє, я подивлюся на інші докази. Подивимося, чи зможу я чим-небудь допомогти".
  
  "Чорт візьми, так". Вони почули, як хтось ще друкує. “О'кей, це вже в дорозі. Ей, я не знаю, як тобі віддячити. Розкривати справу з невідповідним підозрюваним гірше, ніж не розкривати його взагалі. "В його голосі зазвучали змовницькі нотки. “ Послухайте, детектив, я не знаю, як обернеться ця історія з Лінкольном Раймом, але не хвилюйтеся, я не скажу ні слова про те, що ви сумніваєтеся в ньому.
  
  “ Ви дуже ласкаві, детектив Келлі. З ним буває досить складно.
  
  "Це те, що я чув".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  70
  
  Щось такебуло в його обличчі.
  
  Проноза.
  
  На своїй рідній мові він подумав: E keqe.
  
  Зло.
  
  Неприємності.
  
  Швейцар спостерігав за високої рудоволосої дівчини, що вийшла з вестибюля Уиттейкер—Тауер - або "Цитаделі", як називали її всі тутешні швейцари. Вона пройшла через поліцейське загородження, споруджене, щоб не пускати репортерів, хоча їх було не так багато, як в звичайний день. Поширився слух, що містер Уиттейкер і його син виїхали з міста.
  
  Шестидесятипятилетний чоловік був одягнений у довге сіре пальто і капелюх в тон. Еполети були трохи занадто, як у вицвілого старшого воєначальника на процесі у світовому суді, але вони додавалися до форми, так що ось вони.
  
  Швейцар Уиттейкеров, Френк, якого він бачив близько сотні разів на день, був одягнений в синє. Френк пожартував про громадянську війну. Знадобилася хвилина, але він зрозумів. На них синьо-сіра форма. Він був з Косова і знав, що там був тільки один помітний громадянський конфлікт: той, у якому загинула ваша сім'я.
  
  Рудоволоса дівчина, яка щойно вийшла з Уиттейкер-білдінг, розмовляла по телефону, крокуючи на північ по Парк-авеню, не звертаючи уваги на навколишній світ.
  
  Не звертаючи уваги на проныру, е кеке, який пішов за нею.
  
  Швейцар подумав, що "неприємності" з-за того, як тхір озирнувся по сторонах, і, опустивши голову, вислизнув з тіні, де, здавалося, чекав її.
  
  Він був струнким, у темній куртці і джинсах, з рюкзаком, перекинутим через плече.
  
  Збіг?
  
  Може бути, а може, й ні. Коли вона переходила вулицю на світлофорі, він зробив те ж саме, хоча і не на перехресті. Він лавірував між машинами і лавірував між рослинами на розділовій смузі між північною і південною смугами.
  
  Коли Руда перейшла на іншу сторону вулиці, вона продовжила рух на північ.
  
  Людина-Ласка теж. Швейцар помітив, що його рука була в кишені.
  
  Була вона в небезпеці?
  
  Коли вона повернула на схід по 82-ій вулиці, він зробив те ж саме.
  
  Може бути, йому варто зателефонувати в 911.
  
  І що їм сказати?
  
  Що чоловік у темному одязі стежив за жінкою у темному одязі у Верхньому Іст-Сайді Нью-Йорка? Він міг розповісти диспетчеру про особу цієї людини. Там теж було темно. Ні, не чорний чоловік. Я маю на увазі, нишпорка і злий.
  
  Диспетчер робив паузу і питав, чи не може він бути більш конкретним.
  
  Ах, напевно, це було нісенітницею, не варто було дзвонити, всієї цієї нервування.
  
  Чи повинен він піти і попередити її сам? В даний момент це означало б пробіжку, а девяностокилограммовый швейцар безумовно був не в настрої для цього, не в цьому віці, не з такими кістками.
  
  Крім того, він може втратити роботу, якщо зробить добру справу.
  
  До біса це.
  
  Як би те ні було, тепер йому доводилося тримати двері відчиненими для місіс Янковський, яка, незважаючи на те, що її покійний чоловік володів цілою мережею стоматологічних клінік, кожне Різдво давала йому на чай п'ять паршивих доларів.
  
  Старий курва ...
  
  Амелія Сакс продовжувала йти по 82-ій вулиці, притиснувши до вуха мобільник, відзначаючи, як з кожним кварталом будівлі стають все скромнішими.
  
  Більш пустельний з точки зору перехожих.
  
  Її заклятий ворог — артрит — за останні роки значно покращився, але тепер її місія вимагала від неї швидкої ходьби, і вона відчувала біль у лівої кінцівки.
  
  "Ні", - говорила вона в трубку. "Вони не впевнені у пред'явленні обвинувачення".
  
  На розі Йорк-авеню і 82-й вона повернула на північ і продовжила йти, хоча і дещо повільніше.
  
  Вона підійшла до знайомого складу. Саме тут у минулому році вона зловила торговця людьми і врятувала трьох молодих жінок, яких він контрабандою ввіз в країну з Сальвадору заради секс-кільця.
  
  Вона оглянула заклад. Воно було майже таким же, хоча і в кращому стані, ніж тоді. Очевидно, його купила або орендувала компанія з постачання кавових зерен. Аромат, що витає в повітрі, підказав їй це, хоча вона і не бачила ніякого продукту.
  
  Навантажувальна площадка була заглиблена, і, проходячи повз, вона швидко загорнула всередину, кинула телефон в кишеню куртки і дістала з правого стегнового кишені складаний ніж. Відкрила її і, порахувавши до трьох, швидко вийшла, схопивши чоловіка, який слідував за нею від вежі Уиттейкер.
  
  Шелдон Гіббонс, репортер, ахнув.
  
  Вона підняла ніж і розгорнула його до себе.
  
  "Що за чорт?"
  
  "Тихіше!" - крикнув я.
  
  Вона прибрала ніж, застебнула наручники і знову повернула його обличчям до себе.
  
  Пильно дивлячись на нього, вона сказала: “Мені цікаво. Ти вирішив називати себе Слюсарем? Чи це була ідея Джоани Уиттейкер?"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  71
  
  Jesus. Я не розумію, про що ти кажеш."
  
  Амелія Сакс обшукала Гіббонса і знайшла тільки гаманець, телефон, ключі та цифровий диктофон.
  
  Вона пояснювала: “щось здалося мені не зовсім правильним. Ти просто випадково дізнався, що я була поліцейським в будівлі Уиттейкера. І ти просто випадково опинився біля володіє нескінченним набором знань?"
  
  “Я проводжу своє дослідження. Я знаю всіх копів, якими харчуються ЗМІ. Я не маю на увазі це в поганому сенсі. Ви подобаєтеся пресі. Колишня модель стає детективом! Гарний матеріал. Надихаючий для молодих дівчат ". Слова прозвучали як-то дивно. “А у володіє нескінченним набором знань? У мене є поліцейський сканер. Я чула дзвінок ".
  
  В цьому був якийсь сенс, але вона сказала: “Я зателефонувала у Frontpage Media, видавцеві InsideLook. Ти там не працюєш. Номер на вашій візитній картці відправляється на списання. Вони ніколи про вас не чули."
  
  “Корисно мати видавничий лейбл. Я працюю під прикриттям для своїх історій. Точно так само, як це роблять копи. Ви звинувачуєте мене в тому, що я Слюсар, і навіть не перевірили моє алібі.
  
  "Це буде включено до порядку денного".
  
  “Добре. Правду?"
  
  Сакс подумала, чи не з'явилося на її обличчі сардоническое вираз. Ніколи не чула цього раніше.
  
  “Я стежив за вами, тому що хочу взяти інтерв'ю у Аверелла Уиттейкера і його сина. Вони ховаються. Ніхто в компанії не хоче зі мною розмовляти. Відділ преси закрився від мене. Я думав, ти збираєшся на них подивитися. Я пишу про викриття Джоанни. Вона була злою відьмою в світі ЗМІ, коли працювала на свого батька. Цькування працівників, джерел, нацьковування політиків один на одного ".
  
  Сакс стежила за його руками. Якщо б він був Слюсарем, втекти було б простіше простого. Відверніть її, надіти наручники і замахнітесь, або поверніться і біжіть, вирішивши ризикнути отримати електрошокер.
  
  “Я розмовляв з працівниками благодійної організації, якою вона керує. Вона там така ж - нацистка. І як це? Один з бухгалтерів думає, що вона підробляє бухгалтерські книги. Використовує внески для фінансування деяких своїх проектів на стороні. Ймовірно, це те, чим вона займається в Verum."
  
  “ Назвіть мені ім'я видавця.
  
  “Це абсолютно секретно. Я тільки кажу тобі, щоб ти"
  
  “ Видавець. Чи в'язниця.
  
  "Перша поправка".
  
  - Видавець або в'язниця", - сказала Сакс.
  
  Цей повний відрази погляд запам'ятався надовго. Потім він сказав: "Видавництво "Аллен-Дрюс Паблішинг"".
  
  "Редактор?"
  
  Зітхнувши, він назвав ім'я.
  
  "Номер теж".
  
  Вона подзвонила, і чоловік відповів. Вона назвала себе. "Шелдон Гіббонс був на місці злочину, і я хотів би підтвердити, що у нього укладено контракт на публікацію з вами книги про Джоанни Уиттейкер".
  
  “Що ж, це вірно. Щось не так?" - запитав редактор.
  
  "Ні, мені просто потрібно було підтвердити, що у нього була вагома причина бути на місці події".
  
  “ Якби це мало відношення до Джоанни Уиттейкер, тоді так.
  
  "Дякую вас".
  
  Вони роз'єдналися.
  
  "Отже, зняти наручники?"
  
  “Написання книги не робить тебе не Слюсарем. Надай мені алібі на час одного з вторгнень". Вона назвала йому дати і час зломів у Талезе і Ноель.
  
  “ Вдома, я впевнений. Ти можеш подзвонити моїй дружині. У нас тільки що народилися близнюки, і я часто не сплю з ними ночами. І ще є швейцар.
  
  Сакс дізналася номер і подзвонила. Розмова, який у неї відбувся з цією жінкою, був значною мірою таким, як вона очікувала. Дружина підтвердила його присутність, а дует плачуть на задньому плані надав впевненості. Більшу частину розмови вела Сакс, в основному запевняючи жінку в тому, що її чоловікові не загрожують ніякі неприємності чи небезпека.
  
  Вона відключилася. “ Повернись.
  
  Звільнившись, він потер зап'ястя, поки вона прибирала хромовані наручники в кобуру і оглядалася. Він соромливо посміхнувся. "Так що я припускаю, що це не надто далеко від дому Аверелла Уиттейкера, де він ховається".
  
  Сакс усміхнулася, зазначивши, що його зусилля були марною тратою часу. "Я прийшла сюди, на склад, тільки для того, щоб ми могли трохи побалакати.
  
  “ Чи можу я взяти у вас інтерв'ю для своєї книги?
  
  "Ні".
  
  "Ти коли-небудь говорив "Так"? Або " Я був би радий тобі допомогти?
  
  "Ні те, ні інше".
  
  "Це могло б підвищити ваш авторитет".
  
  Враховуючи, що підвищення репутації було останнім, що вона хотіла робити — в світлі указу, який забороняє Лінкольну Райму розслідувати справи, — вона завдала йому ще один негативний удар.
  
  “На глибокому задньому плані. Жодних імен. Ви можете сказати мені, що сказав Уиттейкер про свою племінницю, яка намагалася його вбити?"
  
  “ Доброго дня, Гіббонс.
  
  Коли він подався геть, йому в голову прийшла думка. Вона сказала: "Почекай".
  
  Він обернувся з настороженим виразом обличчя, немов очікуючи знову побачити клинок.
  
  “ Ви стежили за Джоанною і Мартіном Кемпами?
  
  “Абсолютно вірно. Перевіряю їх місця проживання, магазини, в які вони ходять, банки, юристів, друзів ".
  
  “ Минулого тижня хто-небудь з них заходив у приміщення, схоже на склад, комору чи майстерню?
  
  "Взагалі-то, так".
  
  "Де?"
  
  “ Нижній Іст-Сайд. Один із старих багатоквартирних кварталів.
  
  Від старого Манхеттена мало що залишилося. Пекельна кухня в Західному Мидтауне зникла. Гарлем був реконструйований. Тепер всі залізничні станції знаходилися під землею, навколишній житловий і промисловий безлад був знесений бульдозером, а капоти перетворилися в блискучі. Але на південь і схід все ще виднілися ділянки ветхих будівель — одне - і двоповерхових, де іммігранти оселилися в кінці дев'ятнадцятого - початку двадцятого століть. Цікаво, подумала вона, що це був один з районів, який Кемп не згадав, коли його запитали про місця, про яких Кітт думав для проведення семінару.
  
  “ Хто там був? - запитав я.
  
  “Я не бачила. Джоанна взяла сумку і щось жбурнула в неї. Я просто побачила руку, а потім двері зачинилися ".
  
  Якщо це була майстерня Слюсаря, Джоанна, ймовірно, збирала нижню білизну Анабель або Керрі і ножі, щоб звинуватити володіє нескінченним набором знань.
  
  “ У вас є адреса? - запитав я.
  
  Тепер він був сором'язливий. Це був погляд "що ти можеш зробити-для-мене". "Якщо б у мене був ексклюзив або доступ до записів, що-небудь ..."
  
  “ Гаразд, у мене є для тебе гарна історія, Гіббонс.
  
  "Так?" Його очі горіли нетерпінням.
  
  "Я навіть дам вам заголовок: 'Репортер чинить правильно".
  
  "У цьому бізнесі завжди треба пробувати". Він знизав плечима. “Аргайл-стріт, Нижній Іст-Сайд. Я не знаю номера, але в будинку було назву. Що-то щодо приладдя для випічки.
  
  Що ж, добром це не закінчилося.
  
  Я у своїй майстерні в будівлі Себастьяно, я викликав телевізійну станцію на своєму комп'ютері. Це одна з традиційних станцій, не WMG, аутлет Уїттекером. Я підозрюю, що не отримаю точного звіту про арешт Джоани і її нареченого за спробу вбивства членів її сім'ї на цьому каналі.
  
  Я збираю речі, валізи, коробки. Я не зможу тут довго залишатися. Джоанна в кінцевому підсумку продасть мене в обмін на пом'якшення вироку. Але у мене є трохи часу; вона буде важким переговірником.
  
  Час від часу поглядаючи на комп'ютер, я наголошую, що деякі з тих, що залишилися без відповіді питань, що виникли у "квартирі 2019", тепер отримують пояснення: Джоанна спланувала вбивства, щоб отримати контроль над медіа-імперією Уиттейкеров. І чоловік, якого вона призначила Слюсарем, був не хто інший, як її власний кузен Киттеридж Уиттейкер, гарний молодий чоловік з обличчям політика-хрестоносця.
  
  Оскільки насправді він не є злочинцем, це означає, каже ведуча на мові ведучого, що справжній Слюсар все ще на волі.
  
  Навряд чи про це потрібно говорити, але тоді я не знаю середнього IQ аудиторії.
  
  І все ж шекспірівська мильна опера "Сім'я Уіттакер" представляє менший інтерес для глядацької аудиторії, ніж той факт, що Джоанна - Верум.
  
  Це забирає більшу частину ефірного часу.
  
  Вже були інциденти. Її прихильники незадоволені тим, що її заарештували. Підпали, розбиті вікна, графіті.
  
  Я бачу табличку: Безкоштовний Verum прямо зараз!
  
  Одна говорить голова припускає, що вона хотіла отримати контроль над компанією свого дядька, бо сподівалася використовувати засоби масової інформації Уиттейкера в якості рупора для поширення своїх повідомлень.
  
  Інший стверджує, що вона відчула огиду до свого капіталістичного виховання і, як справжня революціонерка, хотіла підірвати Систему, "з великої літери "S""
  
  Насправді Я голосно сміюся. Вони поняття не мають, що вона створила Verum просто заради его і грошей.
  
  Жінка у потворній в'язаній шапці і заляпаному пальто скандує: “Звільніть її зараз же! Звільніть її зараз же! Ми помолилися і готові!"
  
  Якщо б я дійсно був Богом і міг модерувати контент людства, я б видалив цю стару одним натисканням клавіші.
  
  Випуск новин закінчується коментарем про те, що у поліції поки немає ніяких зачіпок щодо особистості Слюсаря.
  
  Повертаюся до роботи. На жаль, я не отримаю всі півмільйона, але це нормально. 200 тисяч плюс мої значні заощадження і спадок - цього достатньо для початку. Приємна майстерня / квартира з новим кріслом— якого я так чекав. Ми, модератори контенту, багато знаємо про темну павутині. Я можу створити собі нову особистість за тиждень.
  
  І приступаю до того, для чого я був народжений.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  72
  
  установка була такою:
  
  Одна снайперша і її навідник - через дорогу від передбачуваної майстерні Слюсаря, старої будівлі пекарні Себастьяно.
  
  Одна група спостереження в пошарпаному фургоні доставки квітів з очима і вухами на місці.
  
  Одна група динамічного проникнення з чотирьох осіб на південь, одна на північ, кожна полуквартале від вхідних дверей. Вони перебували всередині, відповідно, вантажівки для ремонту сантехніки та білого фургона без розпізнавальних знаків, але сильно пошарпаного, мало чим відрізняється від того, який грав двотонну роль реквізиту в драматичному дебютному фільмі Сакс "Раніше" режисера поліцейського під прикриттям Аарона Дугласа.
  
  І поза полем зору - машини швидкої допомоги і ескадрон уніформи. Пожежна машина теж, враховуючи спробу Слюсаря знищити докази в будівлі Сэндлмана.
  
  Сакс заговорила в свій мобільний телефон. “ Ми на місці, Райм.
  
  “ Є які-небудь ознаки його присутності?
  
  “ Нічого. Вікна закриті віконницями. Тільки одна діюча двері, вхідна і вихідна, спереду. Вхід для доставки, ззаду. Він закритий на засув. Там буде невеликий підвал з вугільним жолобом. Ці двері теж запечатана. Вона розглядала фотографію з Департаменту будівництва, на якій була показана планування приміщення. Архіви Нью-Йорка були майже такими ж старими, як сам Нью-Йорк. “Я думав, що якщо він помітить нас, то зможе пробратися через сусідні підвали, але йому довелося б ломитися крізь стіни сусідніх дверей немає. Вони з цегли і пісковика. У будь-якому випадку, ми доглядаємо і за сусідніми будівлями ".
  
  Зазвичай Райма передавали по радіо, на частоті, яка використовувалася для подібних операцій. Але, звичайно, він був у чистилищі поліції Нью-Йорка. Він повинен був дізнатися про операції після того, як вона буде завершена.
  
  "Ти збираєшся увійти?"
  
  “Ага. Команда півночі".
  
  Він повинен був знати, що ця команда увійде в гру першою і що Сакс, серед цієї четвірки буде лідирувати.
  
  Він не став би питати, чи вона хоче залишити ковбойські штучки спецназу, більш молодому та який пройшов військову підготовку. Це було б все одно що запитати Райма, чи впевнений він, що хоче витратити ще годину, два або три на аналіз крихітних слідів, які якимось чином могли б дати ключ до ідентифікації злочинця.
  
  "К. Дай мені знати".
  
  Вони роз'єдналися.
  
  Потім Сакс, в шоломі і повному бронежилеті, вийшла з фургона і разом з трьома членами своєї команди, пригинаючись, рушив по тротуару до вхідних дверей компанії з постачання випічки. Південна команда теж наближалася і повинна була увійти в двері слідом за північною.
  
  Використовуючи тільки сигнали рук, Сакс направила четвертого члена своєї команди — зломщика — до дверей, в той час як інші прикривали його. На відміну від квартири Уиттакеров, тут вони будуть використовувати повноцінні заряди С4 на петлях і трьох замках. Вони були значними і новими, безумовно не тієї марки і моделі, які відлякували грабіжників сто років тому.
  
  Зломщик безшумно наблизився і помістив заряди з липкою підкладкою поруч з кожної петлею і заряд побільше - на замках, потім відступив на десять футів і підняв таран на випадок, якщо вибухи не зруйнують двері повністю. Сакс кивнула жінці поруч з нею — на її бронежилеті за трафаретом було написано "Санчес", — і вони обидві повісили на плечі свої штурмові гвинтівки Heckler & Koch MP5 і витягли з-за поясів світлошумові шашки.
  
  “ Снайпер? — неголосно запитала Сакс - мікрофони були у режимі зниженої гучності. Вона подивилася через вулицю і вгору, зазначивши, що жінка та її навідник були добре заховані, а стовбура Remington 700P .308 не було видно.
  
  “ На позиції, прикриваю. Ніяких ознак руху.
  
  - Вас зрозумів. Команда "Південь"?
  
  Вони були всього в тридцяти метрах від нас, і замість того, щоб відповісти усно, керівник групи підняв великий палець.
  
  Сакс відчула, як у неї забилося серце, і її наповнило радісне збудження. Дві речі приносили їй безмежну радість: їзда на межі, рев двигуна і мить перед динамічним входженням.
  
  Вона подала сигнал всім солдатам пригнутися для удару, потім підняла три пальці лівої руки. Вона прибрала їх один за іншим. Коли останній згорнувся в кулак, порушник прошепотів: "Вогонь в дірі", - і послав сигнал пластиковим зарядам. П'ять одночасних вибухів сталися землю під ними, коли двері розкололася і впала всередину. Таран не знадобився.
  
  Спочатку Сакс, потім Санчес витягли чеки від гранат і закинули їх всередину.
  
  Кілька секунд потому, коли вони вибухнули, Сакс і її тріо, супроводжувані південною групою, кинулися вперед, дула поверталися вгору і вниз, щоб не заважати один одному, в той час як тактичні галогенки, прикріплені під дулами кулеметів, висвітлювали темне місце. “ Поліція, поліція, поліція!
  
  Офіцери розосередилися віялом у великій кімнаті, яка здавалася незайнятою.
  
  Там було кілька складських приміщень і ванна кімната. Офіцери швидко їх очистили.
  
  Вона озирнулась. Не було ніяких сумнівів, що це майстерня слюсаря. На стіні висіло не менше сотні замків. Механізми теж, і машина для виготовлення ключів, яка, як припустили вони з Раймом, у нього була. Книги та папери. Ніяких комп'ютерів, телефонів або планшетів видно не було, але вони могли бути у висувних ящиках — або, сердито подумала вона, у нього в іншому місці.
  
  Ймовірно, в іншій квартирі. Там було ліжко і маленька кухня, але це не було схоже на постійне місце проживання.
  
  "Успішний прорив", - повідомила вона у рацію. “Дані про підозрюваних негативні, головний поверх. Злом підвалу".
  
  У підлозі був люк. Як вона і думала раніше, для нього це був би малоймовірний шлях до втечі, але, можливо, він знайшов один із старих тунелів, оперізують цю частину міста, для підземного транспортування товарів від однієї компанії до іншої. Жоден з них не був показаний на картах міст, які вона вивчала, але часто їх там не було.
  
  Північна команда підійшла до люка. Сакс зітхнула. Вона ненавиділа розчищати підвали.
  
  “ Подалі від дверей. На випадок, якщо він все підстроїв.
  
  Поліцейські відступили назад. Сакс ухопилася за мотузку, за допомогою якої піднімалася двері, і, відійшовши як можна далі, потягнула важкий квадратний шматок дерева висотою в три квадратних футів вгору.
  
  Ні вибухів, ні пострілів.
  
  Вони з Санчесом зробили крок вперед, вдивляючись у темряву, освітлену їх тактичними галогенками. Вона побачила тільки руйнується бетон і цегла. “ Поліція! Якщо там хто-небудь є, покажіться.
  
  Не з'явилося нічого, крім лінивих порошинок.
  
  "Камера".
  
  Офіцер спецназу по імені Брілл витягнув з-за пояса камеру тієї ж моделі, що використовувалася в квартирі Уїттекером. Він навів об'єктив на люк і перемкнув пристрій в режим нічного бачення. Сканування під кутом в триста шістдесят градусів показало сміттєві мішки та коробки, штабелі дров, кілька частин іржавіючого обладнання, призначення якого вона не могла визначити.
  
  "Я нарахував п'ять випадків укриття", - сказав Брілл. “Коробки і сміття в західному, північному і східному кутах. І ящик для вугілля в задній частині".
  
  "Згоден".
  
  Брілл замінив свій автомат фотоапаратом.
  
  - Я спускаюся, - сказала Сакс, знімаючи зі свого тактичного пояса ще одну світлошумову шашку.
  
  Вона глянула на пояс Санчеса. Жінка, що висіла попереду, кивнула і теж зняла гранату.
  
  "По двоє на кожного, розділіть їх на квадранти".
  
  Якби Слюсар був внизу, він ховався б подалі від люка. Вони розкидали пристрою по кутах підвалу.
  
  Жінка кивнула.
  
  “Останній шанс. Покажись!" Коли відповіді не послідувало, Сакс кинула свою першу гранату, потім відступила назад, коли Санчес кинула свою. Коли їх вітали двома гучними клацаннями, вони повторили хореографію, націлившись на два кута.
  
  Сакс подивилася вниз, витягла свій "Глок" і поставила ногу на верхню сходинку сходів.
  
  Вона зупинилася.
  
  Ісус ...
  
  "Назад, Назад!"
  
  Вона вибралася на перший поверх, завалилася на бік і відповзла вбік, коли клубящееся хмара полум'я вирвалося з отвору і піднявся в повітря на десять футів.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  73
  
  Всміттєвих мішках і коробках, зрозуміла Сакс, мабуть, було більше улюбленого речовини Слюсаря - бензину.
  
  Як тільки вона почала спускатися, то відчула солодкий аромат.
  
  Розтяжка, можливо, на двері, привела б у дію таймер, який він встановив, щоб переконатися, що всередині знаходиться якомога більше поліцейських, перш ніж спрацює детонатор для займання газу.
  
  "Геть, геть!" Потім вона передала у рацію: “У нас пожежа. Потрібна допомога негайно".
  
  Вона допомогла піднятися Санчес, яка, судячи з усього, зламала або підвернула кісточку, коли впала, рятуючись від полум'я вибуху.
  
  Оранжево-жовтий торнадо, супроводжуваний маслянистим чорним димом, піднявся вище, до старим будовою.
  
  Задихаючись, Сакс допомогла Санчес дійти до дверей, де інший офіцер повів її до машини швидкої допомоги.
  
  Сакс обернулася, поводивши ліхтариком взад-вперед по сгущающемуся полум'я і диму, щоб переконатися, що всередині більше нікого не залишилося. Вона нікого не бачила, але порахувала голови зовні; команди по входу були на обліку, і, крім Санчеса, ніхто не постраждав.
  
  Повернувшись всередину, вона оглянула кімнату — наскільки це було можливо, враховуючи дим. Підлога була з цільного дуба, та було б деякий час, щоб пропалити його. Вона попрямувала до верстата Слюсаря, сподіваючись на якісь - на будь— докази, думаючи про ключовому слід, який Лайл Спенсер виявив до того, як пожежа знищила Сэндлмен Білдінг.
  
  Вона пройшла половину шляху до робочого місця, перш ніж відчула запаморочення від випарів.
  
  Забув про цьому маленькому аспекті пожеж ...
  
  Ця історія з киснем.
  
  Вона повернулася і, спотикаючись, вийшла за двері, втягуючи в себе масу повітря і випльовуючи залишки диму.
  
  Прибули пожежники і почали натягувати шланги.
  
  Добре, що вона пішла. Може, стать і тримався, але полум'я пробилося крізь стіни, і тепер весь перший поверх був охоплений бурхливим полум'ям. Скільки бензину він витратив? Галони за галонами.
  
  Втрата ключів до розгадки особистості цієї людини була одним з наслідків пастки.
  
  Але це означало і дещо ще. Слюсар не встановив би його, поки був тут. З арештом Джоани і Кемпа він зрозумів би, що це тільки питання часу, коли вони відмовляться від його імені в обмін на угоду про визнання провини.
  
  Це означало, що він, безсумнівно, зібрав свої найважливіші пожитки, спустошив свій банківський рахунок і в даний час знаходиться в сотні миль від міста і все ще в бігах.
  
  Він був настільки ж ефективний у знищенні доказів, скільки і в тому, щоб не залишати їх на місці злочину.
  
  У вітальні свого міського будинку Лінкольн Райм розглядав зроблені Сакс фотографії розореної хлібопекарської компанії "Себастьяно". Він також зазначив, що сусідні будинки також були зруйновані.
  
  "Це був бензин, як на іншій ділянці?"
  
  "Так," відповіла Сакс. Вона довго приймала душ, але до аромату лаванди від її шампуню домішувався аромат диму від горілого дерева.
  
  "Будівля була нестійким — поли, — але я міг постояти в дверях і зробити кілька знімків".
  
  - І все це замки? Райм кивнув на екран, зазначивши безліч обгорілих пристроїв. “ Непогана колекція.
  
  “ Ти знову думаєш про Годинникаря.
  
  Він коротко посміхнувся. Так і було. "Немезіди" належали сотні хронометрів.
  
  “Вони зроблені з одного тіста. Розумні. Тактики. Темні художники, можна сказати. І обидва одержимі механічними пристроями. Дуже ретро ".
  
  “ Ти сьогодні кажеш поетично.
  
  Він знову зосередився на розслідуванні. “ І алібі репортера підтверджується? Нагадай, як його звуть?
  
  “ Шелдон Гіббонс. Це так. Сусіди, його дружина і— що більш важливо, записи телефонних розмов і камери спостереження підтверджують це. Смішне. Він виглядав самим неохайним, але виявився справжнім журналістом з усієї компанії. Він пише викривальний матеріал про Джоанни ".
  
  “ Який статус новачка? - запитав я.
  
  "Скоро закінчую".
  
  Пуласкі керував мережею в квартирі Джоани в Беттері-Парк-Сіті, а також керував її яхтою. У них не було можливості дізнатися, коли Слюсар був там останній раз — можливо, тиждень або дві. Якщо він взагалі там був. Було мало шансів, що пара зберегла на папері або у байтах-яку ідентифікаційну інформацію про Слюсар, і вони спілкувалися з одноразовим телефонами. Райм сподівався, принаймні, на якісь докази.
  
  Однак це здавалося малоймовірним. Пуласкі повідомив, що було очевидно, що не так давно в розкішному житловому приміщенні побувала енергійна бригада прибиральників. Було це зроблено з метою знищити будь-які докази, що зв'язують її саму зі Слюсарем, або просто з-за привередливости Джоани, кінцевий результат був той самий.
  
  В стерильній частини лабораторії Крейда Купер закінчував розбиратися з доказами, зібраними в квартирі Аверелла Уиттейкера, хоча Райм припускав, що від цього буде мало користі. Сам Слюсар ніколи б не побував у цій обителі.
  
  Так воно і було, повідомив Купер.
  
  - Йди додому, - сказав Райм. Але якби в лабораторії в Квінсі. Пам'ятай, що ми відступники.
  
  Бофорт, Поттер і мер Харрісон все ще призначали ціну за голову Райма і всіх, хто з ним працював.
  
  Купер вийшов з лабораторії і викинув свої рукавички, шапочку і пінетки, потім кинув білу бавовняну лабораторну куртку в плетене відро, щоб Те виправ. Він зайшов у ванну на першому поверсі, де вимився. Потім, крикнувши "Поки", вийшов через задні двері.
  
  З вестибюля міського будинку почувся чоловічий голос. “ Ми готові прийняти вас, детектив.
  
  - Сходи за ним, Сакс, - крикнув Райм.
  
  Вона коротко розсміялася і вийшла в передпокій міського будинку.
  
  Райм підкотив своє крісло до дверей вітальні.
  
  Знімальна група — троє молодих людей у джинсах і робочих сорочках або футболках — встановила наворочену відеокамеру на масивному штативі. Один з них простягнув їй мікрофон з лацканом, і вона причепила його до своєї блузці спереду.
  
  Маленький монітор стояв на переносному металевому столику. За нього транслювалася прес-конференція на One Police Plaza. Розігруючим був командир Бретт Еванс — прихильник Райма під час інциденту з виправданням Буряка. Він говорив про арешт Джоани Уиттейкер і її нареченого Мартіна Кемпа за обвинуваченням у замаху на вбивство їх дядька, а також у викраденні володіє нескінченним набором знань, якого вони збиралися звинуватити в смерті.
  
  - Ти збираєшся зробити пальцями "п'ять, чотири, три"? - звернулася Сакс до провідного оператора.
  
  Продюсер посміхнувся. “ Ти хочеш, щоб я це зробив?
  
  "Звичайно".
  
  Вона зробила глибокий вдих. Амелія Сакс була жінкою, яка водила машину зі швидкістю понад 150 миль на годину, в яку стріляли, і вона не раз стикалася з похованням живцем — її найбільший страх - без прискореного пульсу. І вона була манекенницею у кількох найбільших компаніях з виробництва одягу і косметики у світі, але ці завдання не включали в себе промовляння реплік; вона просто повинна була залишатися нерухомою і виглядати спекотно. Райму здавалося, що вона нервує. ... і він злився на себе за це.
  
  Райм посміхнувся їй. Вона слабо розсміялася і відвернулася, щоб подивитися в камеру.
  
  "Добре, зараз піднімуся".
  
  На екрані Еванс говорив: “І ми хотіли б заручитися допомогою всіх жителів трьох штатів, щоб знайти цього небезпечного злочинця. Я попросив одного з наших детективів дати вам опис Слюсаря і деяку іншу інформацію. Якщо ви побачите кого-небудь, хто, на вашу думку, може бути їм, негайно зателефонуйте дев'ять один. І не намагайтеся, я повторюю, не намагатися затримати його самостійно. Тепер за детектива Амелію Сакс, поліція Нью-Йорка."
  
  Монітор замовк, загорілася червона лампочка, і інженер по підрахунку пальців зробив свою справу.
  
  "Добрий вечір". У Сакс не було сценарію, але він і не був потрібен. Вона стояла біля білої дошки, на якій дрібним почерком Крейда Купер написав опис Слюсаря. Тепер вона зачитувала їх. Його стать, статура, розмір взуття, професія, одержимість замками, ймовірний інтерес до конвенцій по злому замків, його зв'язок з будівлею пекарні Себастьяно на Аргайл-стріт. Нещодавно він водив Audi A6, і було відомо, що він відвідував певні місця — місця недавніх вторгнень і Сэндлман Білдінг.
  
  Вона додала: "Зараз ми просуваємося вперед у криміналістичній лабораторії поліції Нью-Йорка в Квінсі".
  
  Імпровізована репліка була продуманою.
  
  “Ми аналізуємо деякі вагомі докази, які тільки що виявили. Ми очікуємо швидкого прориву, але докази - це тільки частина рішення проблеми затримання цієї людини. Нам потрібні свідки. Ти нам потрібен. Вона кивнула, і маленький червоний вічко камери згасло.
  
  Вона протяжно видихнула.
  
  "Хороша робота". Оператор підняв брову. "Гей, детектив, вам коли-небудь набридали поліцейські штучки, і ви могли б подумати про акторській грі".
  
  “Я залишуся поліцейським. Це менш напружено".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  74
  
  Я вечеряю по-спартанськи в скромній кав'ярні - не таке вже неприємне місце, заповнене професіоналами, схиленими над телефонами, планшетами, комп'ютерами; болтающими робітниками; закоханими, які пройшли двох - або тримісячний кордон і більше не потребують шикарних нічних побаченнях.
  
  Освітлення зелене і холодне, але ні одній душі немає до цього справи.
  
  Тарілка супу, тости по-техаськи, намазані маслом. Содова. Зрозуміло, без кофеїну.
  
  Я теж сиджу на пристрої — на своєму комп'ютері, читаю новини про загибель моєї майстерні. Все пропало, багато хто з моїх улюблених інструментів, замків і ключів. Я здивований, що вони дізналися про це так скоро. У мене таке відчуття, що це не Джоанна дала їм адресу; Лінкольн і Амелія якимось чином дізналися про це. (О, прости, Джоанна — схоже, ти втратила цей козир.)
  
  Шкода, що мені довелося замінувати його (і ще шкода, що під час рейду ніхто не загинув). Але у мене не було вибору. Настав час забрати мої гроші, мої найважливіші речі, улюблені відмички й інші інструменти і втекти.
  
  Але ще не зовсім.
  
  Я перемикаю екрани і знову заходжу на канал Теммі Берд. Ах, дитина все ще з нами. Вона в будинку своєї бабусі та дякує всім за підтримку. Бог, що змушує мене посміхнутися, оскільки Він, звичайно ж, це я. Вона збирається отримати допомогу. Коментарі продовжують крутитися.
  
  Ура. Радий, що у тебе виходить краще!! ЛОЛ!!!
  Радий за тебе .
  
  
  Невдаха.
  Ти надихнув мене піти і з ким-небудь поговорити.
  
  
  Знімай свою сорочку!
  
  Кому яке діло, ти ще нудніше, ніж розпаковувати відео.
  
  Прощай, Тем, я думаю. Та зайди ще на один сайт. Зараз я спостерігаю за дівчиною, що виконує гімнастичні вправи, які щодня виконують десять тисяч інших дівчат і молодих жінок і публікують на ViewNow, YouTube та інших сайтах.
  
  Я згадую радісну оцінку доктора Патриції про те, що я не безнадійний, оскільки в мене є дівчина. Звичайно, вона поставила питання так: "Ти з кимось зустрічаєшся?" І я відповіла, що так. "Її звуть Олександра".
  
  Чого вона не знала, так це того, що так, я дійсно "зустрічався" з кимось, але дієслово "дивитися" був би більш точним. Я годинами спостерігав за каналом ViewNow молодої російської жінки. Олександра живе в невеличкому передмісті Москви і ніколи не була у Сполучених Штатах. У нас з нею близькі відносини, хоча вона в них не бере участь. Вона навіть не знає про моє існування.
  
  Я пам'ятаю, що в розділі коментарів до уроку макіяжу хтось сказав, що вона схожа на гімнастку, з її стрункою фігурою і зібраними в пучок волоссям. Вона відповіла: “Всі російські дівчата, коли ми в юності, ми балерини або гімнастки. Правила немає винятків".
  
  Дівчина, за якою я зараз спостерігаю, що робить розтяжку, безумовно, талановита, хоча мені цікаво, чи знає вона, що більшість з 7435 переглядів набрали хлопчики-підлітки і чоловіки, багато середнього віку, яким насрати на вправи на підлозі або на її майстерність на колоді. Я підозрюю, що вона цього не робить.
  
  Що стосується мене, то я навіть не спостерігаю за корчами Руні Сомса. Я дивлюся повз неї, підтверджуючи те, що я дізнався про квартиру, яку вона ділить зі своєю матір'ю Тейлор — жінкою, яку, безсумнівно, ночами турбує питання про те, хто такий Бен Нельсон насправді і чого він хотів.
  
  Зокрема, я перевіряю, чи була вона настільки стурбована зникненням, щоб змінити заходи безпеки. Я бачу, що ні.
  
  Засув Харгроува, штифт-набалдашник і стакан, який я могла б підібрати двома скріпками.
  
  Проста сигналізація, без дверного засува.
  
  Раніше ніякої зброї - майже завжди правило на Манхеттені (хоча іноді зустрічаються мисливці, і ви можете побачити стародавню дідову рушницю часів Другої світової війни, таку ж точну і смертоносну, якою вона була сімдесят п'ять років тому).
  
  І з тих пір, як я в останній раз дивилася відео цієї дівчини, вони так і не купили ротвейлера або пітбуля.
  
  Все пройшло гладко для сьогоднішнього Візиту.
  
  Зараз дівчина читає лекцію про підколінних сухожиль.
  
  Цікаво, наскільки спустошеною вона буде, коли дізнається, що своїми бездумними публікаціями, які розкривають світу вразливість квартири, вона буде відповідальна за смерть своєї матері? Руні вже розповіла Бену Нельсону, що вона буде в Уілмінгтоні в гімнастичному таборі. За моїми розрахунками, це означає, що до цього часу вона вже поїде. Залишивши Тейлор будинку одну сьогодні ввечері.
  
  А якщо ні ... Ну що ж.
  
  Тепер я запам'ятовую планування квартири і перемикаю комп'ютер в сплячий режим. Доїдаю останні ложки супу — він досить ситний та ароматний - і думаю про долі ні в чому не винної жінки.
  
  Але потім я поправляю себе.
  
  Невинний?
  
  Звичайно, немає. О, вона не зробила нічого, щоб заслужити те, що станеться, але і газель, яка з необережності відбивається занадто далеко від стада або не впливає на молекули мускусу хижака, не може цього зробити, бо перед цими останніми листками важко встояти. Ідея справедливості виключно людяна і не дуже підходить для кожної ситуації, коли людина починає день живим, а закінчує його мертвим.
  
  А, Тейлор ...
  
  Я відчуваю тяжкість латунного ножа в задньому кишені. Уявляю, як він нависає над плоттю.
  
  Уяви це всередині плоті.
  
  Мені приносять чек, я розплачуюся і виходжу в ніч Нью-Йорка, наповнене ароматом вихлопних газів, часнику з італійського ресторану, духів на шиях жіночих половинок пар, що проходять повз в ейфорії побачення.
  
  Через кілька хвилин я сідаю в свою машину — не в "Ауді" володіє нескінченним набором знань Уїттекером, а в свою власну, більш скромну "Тойоту". На задньому сидінні я расстегиваю полотняну сумку і дістаю коричневий комбінезон. Я одягаю їх і застегиваю блискавку. Я обходжу багажник і відкриваю його.
  
  Там є картонна коробка, схожа на те, що доставив би співробітник ДБЖ, і я кладу в неї пристрій, отключающее радіочастотну сигналізацію.
  
  Багажник опускається, і, оглянувши околиці, я проходжу кілька кварталів до метро і сідаю в поїзд. Я одягаю навушники, неначе слухаю музику, але це не так. Я вивчаю попутників. Цікаво, де вони живуть, які в них квартири, як вони та їхні партнери виглядають і як звучать, коли готують вечерю або займаються любов'ю.
  
  Я розкриваю їх життя. Їх секрети - мої ...
  
  Ми прибуваємо на станцію, і я виходжу з вагона на платформу, солоний, пахне гарячою гумою повітря нью-йоркського метро.
  
  А потім на поверхню.
  
  У декількох кварталах від виходу я проходжу повз вхідних дверей, в яку скоро вломлюсь, недбало оглядаючи її в пошуках загроз.
  
  Немає.
  
  Все, що я бачу, - це людей, що бігають підтюпцем, що поїдають закуски, йдуть рука об руку, що плетуться, зосереджених і захищають себе.
  
  Ніхто мене не помічає.
  
  Я рознощик посилок.
  
  Один з тисяч в Нью-Йорку.
  
  Я невидимка.
  
  Я прислоняюсь до великого дерева, прикидаючись, що роблю телефонний дзвінок, поки не вирішую, що загроза для мене мінімальна.
  
  Стискаючи коробку, я піднімаюся до дверей. Простягаючи руку до коробки, я натискаю перемикач на радіочастотний передавачі, посилаючи потік радіохвиль, щоб відключити сигналізацію по той бік дерева.
  
  Я похлопываю себе по задньому кишені, щоб переконатися, що латунний ніж доступний. Потім я дістаю два ключі, які зробила раніше.
  
  Я приправив їх графітом, і вони відмінно справляються з замками.
  
  Я відкриваю двері, заходжу всередину.
  
  Повільний, глибокий вдих ... Але напружені п'ять секунд приходять і йдуть; глушник радіоперешкод створив своє чарівництво. Сигналізація мовчить, коли я закриваю двері.
  
  На цей раз клацання не буде. Немає ризику, що настане новий 2019 рік.
  
  Я дістаю ніж з кишені і відкриваю його, переконавшись, що це дія теж залишається абсолютно безшумним.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  75
  
  Lинколн Райм знаходився в чужому просторі.
  
  Його кухня.
  
  Він ніколи особливо не захоплювався готуванням. Він, звичайно, не заперечував проти хорошої їжі час від часу, але для нього їжа була в значній мірі паливом. Якщо його щось і цікавило, так це хімія процесу. Тому, експерт з взбиванню, лезу і вогню, розповів йому, як жовтки густішають, дріжджі набухають, а масло і рідина — хімічні вороги стають союзниками при приготуванні салату.
  
  Він припустив, що його помічник, можливо, захоче написати книгу про науку приготування їжі. Тому відповів, що це запізнилося приблизно на сто років.
  
  Його телефон зажужжал.
  
  "Сакс".
  
  "Я в центрі міста", - говорила вона через динамік. “У військовій кімнаті. У нас було більше трьохсот дзвінків з приводу мого ефіру".
  
  Він не очікував, що їх буде так багато.
  
  “ Є що-небудь корисне?
  
  “ Деякі можливі пам'ятки. В основному люди на Аргайл-стріт, неподалік від компанії Себастьяно.
  
  "І що?"
  
  “Все ще перевіряємо їх. Ми переглянули записи з камер відеоспостереження в квартирі Джоани, але якщо Слюсар і був там, йому вдалося уникнути камер. Біля службового входу була сліпа зона ". Вона усміхнулася. “Одна жінка, яка телефонувала, сказала, що знає, що Слюсар - інопланетянин. І я не маю на увазі імміграцію".
  
  "Вони дійсно виходять з-під контролю".
  
  Вона посерйознішала. “ Ти чув про ситуацію в Веруме?
  
  “Ні. Я в невіданні, оскільки є членом Прихованого спільноти".
  
  “Схоже, що у Джоани — ну, у її альтер—его - тисячі передплатників. Вони незадоволені, що їх улюблений лідер у в'язниці. Багато онлайн-трафіку, погроз. Якісь заворушення. Без жартів ".
  
  “ Ця справа потрапила в книгу рекордів, Сакс. Коли ти будеш вдома?
  
  “ Пізно. Два, три. Раніше, якщо ми отримаємо зачіпку і зловимо його.
  
  "Оптиміст ... добраніч".
  
  Він відключився і озирнувся навколо.
  
  Кухня була обшита панелями і з вікнами, як і будь-яка інша, побудована сто п'ятдесят років тому, але безліч приладів, розставлених і встановлених тут, були за останнім словом техніки — майже як у його вітальні, розташованої в сорока метрах звідси.
  
  Він зауважив ножі, ополоники і лопаточки дивної форми. Там був круглий дерев'яний циліндр з випаленими на ньому мітками в дюймах. Ах так, качалка.
  
  Однак він був тут не для того, щоб міркувати про таємниці перетворення флори і фауни в їстівні продукти. Його місією було віскі, досить приємний "Гленморанжи" вісімнадцятирічної витримки. Він підняв пляшку і затиснув її між ніг, потім коротким гострим ножем розрізав паперову пробку. З пробкою виявилося трохи складніше, але через тридцять секунд вона була вилучена. Він налив склянку і не пролив жодної краплі.
  
  Він поставив пляшку назад на стійку і зробив маленький ковток.
  
  Божественний.
  
  Керуючи кріслом з допомогою безіменного пальця лівої руки, він розгорнув його і виїхав в коридор. Він пройшов через дверний проріз у їдальню, офіційне місце з красивою ліпниною і столом на вісім персон. Ноги закінчувалися лев'ячими лапами, стискають м'яч, — розчерк, який Райм завжди знаходив іронічним, оскільки його власні пальці ні за що не могли схопитися і, ймовірно, ніколи не будуть. Це було одне з багатьох спостережень, які так мучили його в перші місяці його зміненого стану і які тепер він розглядав з задоволенням, якщо взагалі розглядав.
  
  Як змінюються перспективи ...
  
  Вони з Амелієй дуже приємно пообідали тут як раз перед тим, як справа Буряка і розслідування справи Слюсаря ожили з ревом.
  
  Майже безшумно переставляючи крісло по гладкому дубовому підлозі, Райм вийшов у коридор, а потім повернув направо через відчинені двері у велику з двох віталень, ту, в якій містилася лабораторія.
  
  Там він загальмував і опустив стакан, з якого збирався зробити ковток.
  
  Одягнений у коричневу уніформу кур'єра, чоловік середньої статури з темним волоссям стояв, схрестивши руки на грудях. Він дивився на одну з білих дошок, ту, на якій були детально викладені докази по справі про вбивство Алекоса Грегориоса.
  
  У правій руці зловмисник тримав ніж. Блідо-жовтий колір підказав Райму, що це латунний ножа, і він здавався саморобним. Тепер він здогадався, що крихітні тирсу металу, які Амелія виявила на місці злочину, можливо, з'явилися не при виготовленні ключів, а при заточуванні леза.
  
  Чоловік обернувся.
  
  Лінкольн Райм примружився, вдивляючись в обличчя чоловіка. Його рідко заставали зненацька, але зараз це безумовно було так.
  
  О, навряд чи могло здивувати, що чоловік у комбінезоні, який так ефективно і безшумно зламав його замки і систему безпеки, був Слюсарем.
  
  Але ось про що він ніколи б не здогадався, так це про те, що справжньою особистістю цієї людини — що було підтверджено побіжним поглядом на фотографію автоінспектора на дошці — був Янніс Грегориос, людина, який зарізав свого батька на задньому дворі скромного сімейного особняка у чудовому районі Квінс.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  76
  
  Bперш ніж він щось сказав, я усвідомив, що в кімнату увійшов Лінкольн Райм.
  
  Цікаво, як це відбувається. Щось у звукових хвилях, можливо, відбивається і поглинається по-іншому, коли динамічна форма людської істоти вторгається в простір, тим більше, коли ця людина знаходиться в складному моторизованому транспортному засобі.
  
  Я кажу йому: "Не роби нікому дзвонити". Я киваю в бік радіочастотного блоку. “Радіочастота? Вона глушить всі ланцюги. Я включив його, коли почув, що ти розмовляєш з Амелієй.
  
  Палець Лінкольна насправді на клавіатурі. Але зелений вогник на моєму ящику означає, що ми з колишнім поліцейським настільки ізольовані, наскільки це можливо на Манхеттені.
  
  Я повертаюся назад до дошки, на якій він може бачити мою фотографію і фотографію мого батька. Його фотографія була зроблена криміналістом і адекватно передала напад болю, що передував смерті спокою.
  
  Отже, Лінкольн вважає мене підозрюваним. Цікаво, чому?
  
  Моя фотографія з управління транспортних засобів. Не дивно, що поліція прочесала місце злочину, будинок мого батька, і не виявила жодних відповідних моїх фотографій. У нього їх не було.
  
  Твій син збоченець ...
  
  “ Ти не вірила, що Ксавьє був тим самим єдиним?
  
  Райм незворушно сказав: “Це не моя справа, тому я не загострював на нього уваги, поки не подумав про відсутність поранень при захисті. Що це міг зробити хтось, кого він знав. Ти був там раніше, може бути, ти повернувся. І розмовляв з ним. Потім... Він киває на ніж.
  
  Я чую голос Джоани:
  
  Чому ти хотів мене вбити?
  
  Мені потрібно було ...
  
  Подібно хлопцеві, що опублікувало обезголовлення Лос-Зетас, я повинен був отримувати все більше і більше ...
  
  Звідси і мій візит в квартиру 2019 року, коли я вперше скористався ножем.
  
  І ми бачили, чим це обернулося.
  
  Немає. Ні в якому разі. Ти не можеш заподіяти біль жодної душі ...
  
  Але бажання не покидало мене.
  
  І ось я наніс візит своєму батькові.
  
  Тобі потрібно поговорити з ним про це. Розкажи йому, як підвал вплинув на тебе. Можливо, він буде молити про прощення. Ви помиріться ...
  
  Саме це я і зробив. Я зустрівся з ним за вечерею і поговорив про укладення.
  
  Він сказав, що це зробила з мене чоловіка.
  
  Я сказав, що ж, це, безумовно, зробило мене тим, хто я є.
  
  Я подякував за вечерю, пішов, повернувся через кілька годин і трьома ударами вбив його.
  
  Так, він благав. Але не про прощення, а про порятунок свого життя.
  
  Тепер Лінкольн вивчає мене. Це інтенсивний і страшний досвід. Темні очі вивчають. "Я знаю, ти хороша в тому, що робиш", - каже він мені і, здається, саме це і має на увазі. "Але тут, як ти..."
  
  Голос Лінкольна затихає, і він похмуро посміхається, кинувши погляд на вхідні двері. “Відео, яке зробила Амелія! Ви дізналися марку замку і розкрили його!"
  
  “Я в порядку, так, але у мене не було б часу зламувати замки на Сентрал Парк Вест. У мене були ключі, щоб увійти. Я пішов за тобою до того пожежі в нижньому Вест-Сайді. Я збирався постукати вашого помічника по голові та отримати зображення ключів. Йому пощастило, що він залишив у замку запалювання Sprinter. Але мені дійсно потрібно було відео, щоб побачити тип сигналізації. BRT-4200. Це хороша модель. Мені довелося запрограмувати три окремих коду придушення перешкод. Це складно. Він кивнув на панель. "Але, як ви можете чути — чи не можете чути, — насправді це недостатньо складно".
  
  Лінкольн на мить заплющує очі. “Так ось як ви потрапили до квартири жертв. Через їх відео. Аннабель Талезе користувалася впливом. Керрі Ноель керувала продажем іграшок зі своєї квартири."
  
  В його очах є вираз, який я вважаю за краще прийняти за захоплення.
  
  "І так ви познайомилися з Джоанною Уіттакер", - каже Лінкольн. “Ви дивилися її пости як Verum. Це, мабуть, було складно. Я б припустив, що вона доклала чимало зусиль, щоб залишитися анонімною.
  
  Я кажу йому: "Виклик". Потім я клацаю мовою. "Але я заперечую проти 'жертви', Лінкольн. Плакати - співучасники змови".
  
  Я ділюся своєю теорією про соціальних мережах як форми природного добору. "Я просто відбираю, усуваю забудькуватих, дурних і слабких".
  
  Райм ще раз кидає погляд на двері.
  
  “Тут тільки ти і я. Якщо ти хочеш сказати, що твій помічник скоро повернеться, я бачив, як він виїжджав півгодини тому. Він сів у машину свого друга. Вони поцілувалися. Я знаю про Тома і його партнера — в Інтернеті були статті про його відданому служінні вам. Так що у них сьогодні вечір побачень. А Амелія в штаб-квартирі. Я чув, як вона тобі говорила. У будь-якому випадку, я ненадовго.
  
  “Янніс. Ти користуєшся цим ім'ям?"
  
  “ Судячи з мого прізвища. Грег.
  
  “ Грег. Його голос аналитичен. Без натяку на хвилювання. Мені прийшло в голову, що люди в його стані часто стикаються зі смертю. "Є інші жертви — даруйте, але вони є жертвами — окрім вашого батька?"
  
  Я думаю про те, як близько ми були з Кері — сцена в душі. Смерть мого батька звільнила мене, але Джоанна сказала "ні", і тому я поклав ножа в кишеню і пішов.
  
  "Ні, тільки він".
  
  “ І тепер ти збираєшся вбити мене і виїхати з міста?
  
  Хоча я б вважав за краще відвідати бруклінську квартиру Амелії Сакс - образ її волосся, схожих на яструбині крила, просто не зникне, — піти довелося Лінкольну. Якби я вбив її першим, він би зробив все можливе, щоб знайти мене.
  
  А коли він піде, тоді й настане час для мого візиту до Тейлору Сомсу.
  
  Я уважно оглядаю Лінкольна. “ Ми замикаємо наші машини, наші будинки, наші офіси, наші гроші в банках. Я знаю все про замки, будь-якого типу. ... Але з тобою я ніколи раніше не стикався.
  
  "Я?"
  
  “ Замкнений чоловік. Ти замкнений чоловік, Лінкольн. І є тільки один ключ, щоб звільнити тебе.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  77
  
  Я це знаряддя вбивства? - Запитує лінкольн.
  
  "Абсолютно вірно".
  
  “ Ти просто трохи намазала його крові на різницький ніж і підкинула його в шафку Ксав'єра у притулку.
  
  Я киваю, згадуючи, як гострив свій складаний ніж. Це була сутичка з ребрами мого батька, яка вимагала відповідного точильного каменя.
  
  Лінкольн каже: “Латунь. Сплав міді і цинку. Іноді з додаванням марганцю, алюмінію, миш'яку.
  
  “Хімічно я завжди знаходив цей метал досить цікавим — це сплав з заміщенням. Деякі атоми міді заміщені деякими атомами цинку. В цьому є симетрія, яка мені подобається. Але чому латунь? Він м'якше бронзи. В честь нього названа ціла історична епоха ".
  
  "Тому що," кажу я йому, - латунь - це метал для ключів". Я усмехаюсь. “І не клади це на місце, Лінкольн. Духові дійсно визначають цілу секцію оркестру ".
  
  Лінкольн хитає головою. “Ми знайшли засохлу кров на місці злочину слюсаря. Ми датували це приблизно тим часом, коли вашого батька зарізали. Так і не знайшли зв'язку".
  
  Як ніби він розмовляє сам з собою.
  
  Я рухаюся далі.
  
  “ Тобі заборонили працювати в поліції Нью-Йорка. Ти в своєму стані. Я кидаю погляд на крісло. - Я б подумав, що ти був би радий смерті. Ви навчили свою дружину і своїх протеже своїй майстерності. Передаючи естафету. У вас є нерви на шиї?"
  
  Лінкольн кисло каже: "У мене скрізь нерви".
  
  "Ти знаєш, що я маю на увазі".
  
  “У мене відчуття в шиї. Ніде нижче плечей".
  
  “Я не хочу, щоб тобі було боляче. Отже, яремна вена видалена. Але якщо б я перерізав вени у тебе на руках, ти б нічого не відчув?"
  
  “Неправда. Я б відчував себе досить взбешенным".
  
  Як я можу не посміхнутися? “Ти - головоломка, Лінкольн. Як і кращі замки. У загадок і відкривачок багато спільного. Ти знаєш Річарда Фейнмана?"
  
  “ Звичайно. Фізик. Один з творців атомної бомби.
  
  “Він любив замки. У вільний від роботи час в Аламогордо було нічим зайнятися. Він розважався тим, що зламував кодові замки картотечних шаф, в яких зберігалися секрети ядерної зброї. Замки, головоломки ...
  
  Це тривало дуже довго, і тепер настав час іти. Я з нетерпінням чекаю зустрічі з Тейлором Сомсом і, можливо, Руні.
  
  Повільно розтягуйте підколінні сухожилля і обов'язково надягайте гетри ...
  
  Я прямую до нього.
  
  Він нахиляє голову. “ Перш ніж ти зробиш це. Будь ласка. Відповідай на питання.
  
  Я роблю паузу.
  
  "Яким би не було твоє уявлення про пекло?"
  
  Є тільки одне: назавжди опинитися замкненими в місці, де я не можу заглянути в їх особисте життя, не можу прослизнути в їх спальні і нахилитися досить близько, щоб відчути тепло їх сну, що виходить від їх тел. Не можу розкрити їх секрети.
  
  Не можу розкрити їхні тіла ...
  
  Я, звичайно, йому не відповідаю.
  
  Але, схоже, в цьому немає необхідності. Я бачу на обличчі Лінкольна Райма вираз досконалого розуміння. За цим слідує найвужчий з примружених очей, що означає смуток і жаль.
  
  І я розумію, до свого повного шоку, що цей погляд висловлює співчуття не до нього самого, а до мене.
  
  О Боже, ні!
  
  Двері в другу вітальню, навпаки вестибюля, відчиняються, і звідти вибігають з півдесятка чоловіків і жінок, деякі у формі, всі з пістолетами напоготові. Я не здивований, побачивши Амелію попереду, і тепер я розумію, що те, що вона сказала по телефону, було репліками, написаними за сценарієм, щоб змусити мене повірити, що вона в центрі міста.
  
  Вони кричать так голосно, що я відчуваю слова в грудях: "Киньте це, кидайте зброю!" Я так вражений, що застиг і не в змозі поворухнутися, не в змозі послабити хватку на ножі.
  
  Бути навічно замкненим у місці, де я не можу заглянути в приватне життя ...
  
  Я подумую про те, щоб зробити крок назустріч їм.
  
  І нехай це буде кінцем.
  
  Але вони робили це раніше, і в момент мого коливання вони накидаються на мене.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  78
  
  Щоза чорт, якщо він, зрештою, не народний поліцейський.
  
  Райм кинув погляд на свого колишнього партнера і пробурчав: "Прошу пробачення?"
  
  Селлитто сказав: “Ваш допит. Ви отримали визнання у вбивстві його батька. І з'ясували, що інших жертв не було. Трохи пограли в старі інтелектуальні ігри. Бачиш, докази - це ще не все, Лінк.
  
  Знизування плечима. “Я подумав, раз вже він у нас є, чому б не поговорити? Очевидно, у нього проблеми з батьком, тому я вирішив розсердити його і подивитися, до чого це призведе. Легко змусити когось зізнатися, коли він збирається вбити сповідальника. Але, між іншим, докази - це більш елегантний спосіб побудови справи, і так буде завжди ".
  
  “ Останнє слово повинно залишитися за тобою, чи не так, Лінк? Селлитто посміхався.
  
  "Хм".
  
  Янніс Грегориос сидів у кріслі зі скутими за спиною руками. Його очі постійно рухалися.
  
  Амелія Сакс повела себе як Міранда і запитала: "чи Хочете ви відмовитися від свого права поговорити з адвокатом перед допитом?"
  
  "Ні, - неуважно відповів Грегориос.
  
  Навряд чи це мало значення; у них було достатньо коштів, щоб запроторити його за грати назавжди.
  
  Райм зазначив, що він розглядав двері і вікна — ну, зокрема, замки і заскочки.
  
  "Новачок?"
  
  "Лінкольн?" - запитав Рон Пуласкі.
  
  “ Застебни блискавку на його зап'ястях.
  
  “У нас подвійні наручники. Ніхто не може їх зняти".
  
  Райм опустив голову, і чоловік, очевидно, зрозумів, що ув'язнений, якого вони незабаром повинні були доставити в центр міста, отримав прізвисько "Слюсар".
  
  "О, гарне зауваження".
  
  Молодий чоловік натягнув нейлонові ремені безпеки.
  
  Особа Грегориоса виражало зовсім не той гнів, якого можна було б очікувати. Його очі дивилися на Райма так, немов вони були суперниками в шаховому матчі за звання чемпіона, і Райм тільки що зробив перший хід в давно очікуваної партії.
  
  Годинникар коли дивився на нього з таким же виразом обличчя.
  
  Прибули двоє поліцейських у формі, міцні чоловік і жінка. "Доставте в Центр бронювання".
  
  Пуласкі кивнув Грегориосу, і кожен з патрульних взяв його під руку і повів до дверей, Пуласкі пішов за ним.
  
  “ Хвилинку? - Запитав Грегориос. Його супроводжують зупинилися. Він озирнувся на Райма. - Схоже, тепер ми обидва замкнені. Цікаво, хто стане першим?
  
  Він повернувся, і всі четверо зникли за дверима.
  
  Грегориосу, так, Райм висловив здивування з приводу того, як він проник у його замок і замок інших жертв.
  
  Насправді, однак, його команда з'ясувала, що ймовірний МОТИВ Слюсаря і Ноель передавали зображення своїх осель, їх систем безпеки, їх усамітненого способу життя і таких деталей, як їх схильність приймати снодійні засоби або дозволяти собі келих-другий вина перед сном.
  
  Тому Райм запропонував, щоб Сакс транслювала благання про допомогу від громадян, що знаходяться в квартирі Райма, з досить широким кутом огляду камери, щоб зафіксувати замки і панель сигналізації.
  
  Чи спрацює це? Вони не знали. Але спробувати варто.
  
  Група спостереження з технічної служби поліції Нью-Йорка встановила відеозапису біля таунхауса, а потім Райм відіслав Тома з його напарником. Селлитто і Сакс розмістили у вітальні тактичну групу.
  
  Слюсар попався на вудку.
  
  Тепер Сакс і Крейда Купер збирали докази. По телевізору показували новинний канал кабельної мережі, і показували "Останній репортаж". Ведуча повідомила: “Підозрюваний, попередньо ідентифікований як Слюсар, був арештований на Манхеттені. Тридцятирічний Янніс Грегориос, модератор контенту ViewNow, був звинувачений в серії зломів, які тероризували місто.
  
  “Він також був звинувачений у вбивстві свого батька, Алекоса Грегориоса, зарізаного минулого тижня.
  
  “Джерело в поліцейському управлінні повідомив, що відомий кримінолог Лінкольн Райм був частиною команди, яка переслідувала передбачуваного вбивцю. Колишній капітан поліції Нью-Йорка, Райм найбільш відомий тим, що зловив Збирача кісток, серійного викрадача і вбивцю, який багато років тому розгулював по вулицях Нью-Йорка."
  
  "О, чорт," пробурмотів Селлитто.
  
  Райм поморщився. “ Знаю, знаю. Мене це теж бісить. Вони завжди все розуміють неправильно. Кримінолог вивчає соціологію злочинності, і я не можу придумати нічого більш нудного. Я криміналіст."
  
  "Це не те, що я, чорт візьми, мав на увазі".
  
  Райм зрозумів, що Селлитто, Купер і Сакс припинили свої заняття і втупилися в його бік.
  
  І тут його осяяло.
  
  Тепер всі, включаючи тих, хто перебуває на Поліс Плаза, будуть знати, що він порушив заборону на консультації.
  
  "Я не бачу проблеми", - сказав він, відчуваючи себе бадьорим. “Я дійсно випадково зловив цього психа, чи не так? Десять доларів за те, що вони простять і забудуть. Ні, нехай буде сотня. Хто грає?"
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  КЛЮЧ ХРЕСТОПОДІБНИЙ
  
  [ 29 ТРАВНЯ, 9 годині ранку ]
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  79
  
  Азаарештувати його.
  
  Мер Нью-Йорка Тоні Харрісон стояв біля вікна свого кабінету, дивлячись на клиновидний місто, його місто - юрисдикцію, в якій повинні були виконуватися віддані їм накази та встановлені їм правила.
  
  Цього явно не сталося.
  
  “Райм. Я хочу, щоб він сів у в'язницю. І я хочу, щоб його люди були звільнені. Сакс, Пуласкі ... Всі вони. На свободі. І ніяких пенсій. Ми можемо це зробити?" Харрісон помітив, що його рукава не були закатані синхронно; по правому борту виднівся лікоть. Він поправив.
  
  "Я був би обережний із пенсіями". Це було від великого любителя активного відпочинку детектива Річарда Бофорта з його служби безпеки. Він був вражаюче схожий на якогось чи то актора, імені якого мер не зміг згадати. Можливо, на поліцейського з телешоу. Або на агента ФБР.
  
  - Ми повинні звертатися з цим обережно, - сказав Бофорт. Я маю на увазі, що вони дійсно взяли Слюсаря за комір. І цю жінку, Уиттейкер.
  
  Ейб Поттер теж був присутній. На відміну від підкреслено недбалого виду мера, помічник був бездоганний у костюмі-трійці, які рідко побачиш.
  
  Атлетично складений мер пригладив свою пишну копицю сивочолих волосся, як личить політику. “ Хто-небудь з вас бачив заяву Роланда?
  
  Едварду Роланду, його спритному супернику-мільярдерові в боротьбі за губернаторську особняк в Олбані, знадобилося всього двадцять хвилин, щоб випустити прес-реліз.
  
  "Ні". Від Бофорта.
  
  - Я так і зробив, - сказав Поттер. Це недобре.
  
  "Що він сказав?" Запитав Бофорт.
  
  “Він сказав, що я не можу контролювати своїх людей. Він зажадав, щоб я пішов у відставку. І він сказав, що причиною, по якій треба було так багато часу, щоб зупинити Слюсаря, були порушення у відділі. Він процитував ці повідомлення Verum ".
  
  - Яка була психопатичной племінницею Аверелла Уиттейкера, і вона сидить у в'язниці за вбивство, - зауважив Поттер.
  
  “Передплатники — а їх багато — не вірять цьому. Вони кажуть, що її підставили ".
  
  Харрісон сидів у простому робочому кріслі, яким користувався, коли був членом міської ради Брукліна. У свій перший день в офісі мера він наказав прибрати і викинути трон, яким користувався попередній мер. “Розкручуйте. Ми повинні розкрутити це. Добре, ми з'ясуємо, що Райм не зіграв ніякої суттєвої ролі у розслідуванні. Про це повідомили невірно. І ми скажемо, що та невеличка допомога, яку він чинив — я повторюю, невелика допомога — не сприяла пошуку вбивці ".
  
  Поттер прочистив горло. “ Хм, Тоні, тоді навіщо заарештовувати Райма, якщо це все, що він зробив?
  
  Харрісон поморщився. Гарне зауваження. Він на мить замислився. “ Охоронець...
  
  "Прошу пробачення?" Бофорт потер великий і вказівний пальці один про одного. Мер зауважив жест "Я не впевнений щодо цього".
  
  “Добре, Райм і його команда взяли розслідування під свій контроль. Якщо б цим займалися ділянку і Детективне бюро, вони б закрили справу раніше, і ніхто б не загинув".
  
  На мить запанувала тиша. Поттер перевів погляд зі свого боса на Бофорта, потім назад. "Ну, я не з правоохоронних органів, але навіть я знаю, що Райм, Амелія Сакс та інші закривають справи швидше, ніж будь-яка інша команда в місті".
  
  "Вірно", - сказав Бофорт.
  
  Мер знову з'єднав рукава. "Ви двоє, можливо, знаєте це; громадськість - ні".
  
  Голосуюча публіка.
  
  “Я займаю тверду позицію. Я визнаю, що вони впіймали Слюсаря, але, провівши свою власну операцію всупереч моїм наказам, вони загальмували розслідування, і це могло призвести до смерті невинну людину. Але я буду великодушний з цього приводу. Ми припустимо витік інформації про те, що я розглядав вбивство Райма за злочинної недбалості, але вирішив зупинитися на перешкоджанні правосуддю. Це дрібне правопорушення категорії "А", що означає до року тюремного ув'язнення. Нам потрібно знайти суддю, який відбуде для нього деякий час. Чотирьох-п'яти місяців повинно вистачити.
  
  “ Звільняєте інших? Поттер задумався.
  
  Харрісон задумався. “Занадто далеко. Відсторонення від роботи без оплати. Ігнорування наказів. Нехай буде шість місяців".
  
  Бофор поворухнувся.
  
  “ Три місяці. У відповідь Харрісон отримав кивок від детектива.
  
  - А як щодо відключеній штуки? - запитав Поттер.
  
  “ Із затриманням можна впоратися. Харрісон помітив стурбоване обличчя Бофорта. “ Ви з Елом Родрігесом чудово шпигували за ним, але тебе це не влаштовує?
  
  Бофорт сказав: “Шпигунство був напоказ. Щоб преса і громадськість — могли бачити, що ви серйозно ставитеся до свого наказу про консультантів. Я ніколи не думав, що ви дійсно захочете заарештувати його ".
  
  “Це має статися. Або я втрачу довіру. І Роланд всюди треба мною. Нам потрібно знайти обвинувача, щоб приєднатися до справи ".
  
  “ О'шонессі. Він молодий. Він зробить все, що ми йому скажемо, - сказав Поттер.
  
  “ Подзвони Родрігесу. Нехай він займеться затриманням. І домовся, щоб Райм приїхав сюди. Я не хочу ніяких нальотів на його міський будинок, - сказав Харрісон.
  
  "Так, сер".
  
  “Без драми. Він в інвалідному кріслі. Давайте впораємося з цим в лайкових рукавичках ".
  
  "Поки ми не відправимо його в Гробниці," пробурмотів Бофор.
  
  "Поки ми займаємося саме цим", - сказав Харрісон, вклавши в свій голос, на його думку, саме потрібну кількість язвительности, незадоволений непокорою Бофорта, яким би прохолодним воно не було.
  
  На телефоні Поттера задзижчало повідомлення. Він прочитав і спохмурнів.
  
  Харрісон зітхнув. - Ще один бортовий залп від "Роланда"?
  
  “ Ні, здається, на Бродвеї, на Геральд-сквер, заворушення.
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  “Демонстранти, які протестують, щодо Verum. Поки ніхто не впевнений. Але універмаг Мейєра горить ".
  
  Він глянув на Бофорта. “ Подзвони Родрігесу. Нехай він подбає про арешт Райма. Потім звернувся до Поттеру: “ Подзвони шефу і дізнайся про цю подію Мидтауне. Він усміхнувся і окинув поглядом місто. “Бунт. Якраз те, що мені потрібно".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  80
  
  Якийсьлонзо родрігес пригладив свої закручені вуса, скориставшись для цієї мети кишеньковим дзеркальцем, яке він носив із собою.
  
  П'ятдесяти двох років, похмурий, з душею поліцейського, він за час своєї роботи на вулиці зловив порядна кількість злочинців. Його послужний список був хорошим, а період від арешту до винесення обвинувального вироку - зразковим. Всі злочинці, яких він зловив, були винні, але багато з них викликали у Родрігеса деяке співчуття. Вони були сімейними чоловіками і жінками, для них настали важкі часи, їм потрібно було утримувати дітей, і справа в тому, що більшість з них сиділи у в'язниці за ненасильницькі злочини, пов'язані з наркотиками.
  
  Але єдине, чого він терпіти не міг, так це співробітника правоохоронних органів, який порушив правила.
  
  Це образа має накликати на себе гнів Божий.
  
  Його телефон зажужжал. “ Так?
  
  “ Лінкольн Райм тут, сер, - повідомила його асистентка своїм приємним альтом. Він підходить зі своїм помічником.
  
  "Так, добре". Родрігес припустив, що це прозвучало грубо. Ні, він знав, що це прозвучало грубо. Але як він не старався, йому ніколи не вдавалося вимовити ні єдиного слова, у якого не було б шорстких країв, як у шматка розколотого сланцю.
  
  Він відкрив нижній ящик столу і дістав звідти компактний "Глок-26". Як командир, він кілька років не носив зброї на роботі. Він тримав його зарядженим, хоча і без патронника. У "Глоков" легкий затвор. Тепер він вистрілив. Обережно, тримаючи палець подалі від спускового гачка, він засунув зброю в кобуру, яку прикріпив до поясу.
  
  Родрігес встав і пройшов до приймальні. Його асистентка, жінка середніх років з пишними темним волоссям, укладеними лаком, кивнула. Обличчя в неї було стривожене. Вона не знала б, що саме відбувається — її бос з зброєю? — але вона б відчула, що результат не буде хорошим.
  
  В цьому вона була права.
  
  По коридору, потім в ліфт, щоб спуститися на кілька поверхів. Він зайшов у відділ пограбувань. Він підійшов до парі знайомих детективів. Вони були великими чоловіками, один англієць, інший чорношкірий. Вони обмінялися привітаннями.
  
  “Треба позичити у вас, хлопці, приблизно на п'ятнадцять. Ви вільні?"
  
  З цікавістю глянувши один на одного, вони відповіли, що так. Потім один з них помітив пістолет, і з виразу його обличчя стало ясно, що він, можливо, ніколи не бачив командира зі зброєю, прикріпленим до пояса. “ У чому справа, Ел? - запитав я.
  
  “ Треба кого-небудь зловити. Мені просто потрібна підмога.
  
  “Ну, звичайно. Але тільки п'ятнадцять хвилин? Куди ми йдемо?"
  
  "Недалеко".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  81
  
  У мене тут був офіс, - розповідав Лінкольн Райм Того. “ Коли-то.
  
  Вони перебували на дванадцятому поверсі OnePP, в коридорі поруч з ліфтами, з одного з яких вони вийшли.
  
  Поліція Нью-Йорка, як і багато великі урядові організації, постійно переименовывала своє дітище. Тепер Відділ криміналістики входив до складу Відділу судових розслідувань Детективного бюро. Коли Райм, капітан, керував криміналістичною службою, це було частиною Ресурсів для розслідування.
  
  Він продовжив: “Я не проводив тут багато часу. Зазвичай я був в польових умовах або лабораторії".
  
  Інші відмінності між тоді і зараз: OnePP був "великим будинком". Уніформа була перероблена, і в ній було більше жінок, більше кольорових людей. Він зітхнув. Ах, але миючий засіб було тим же самим. Принаймні, такими були його нюхові спогади, хоча він допускав, що це легко могло бути плодом уяви.
  
  - Бруталист, - сказав він Тому.
  
  "Що?" Помічник насупився.
  
  “Стиль будівлі. Архітектурний стиль".
  
  "Це несправжнє".
  
  “Ні, це він. Бетонний, незграбний, безбарвний. Потворний. Популярний в шістдесятих і сімдесятих".
  
  "Якщо б я був архітектором руху," сказав Том, - я б найняв піар-фірму, щоб придумати назву краще".
  
  Стиль будівлі сильно відрізнявся від старої штаб-квартири на Сентер-стріт, 240, в якій розміщувалося управління поліції Нью-Йорка з 1909 по 1973 рік. Більше гарного будинку не можна було знайти в Нижньому Манхеттені. Вікторіанський стиль і рококо, широкі арки, куполи та шпилі. Тут було багато мармуру, латуні і фаянсового скла.
  
  Вони продовжили шлях по коридору до кабінету командуючого офіцера Бретта Еванса, людини, який зголосився влаштувати Райма на роботу в Нью-Джерсі і який керував його втручанням у справи Поттера і Бофорта.
  
  Тому відчинив двері, і вони увійшли в приймальню.
  
  "Ви, мабуть, містер Райм", - сказав особистий асистент. Їй було за тридцять, у неї була досить смаглява шкіра і глибокі чорні очі. На ній був стильний костюм лавандового кольору, і Райм помітив на великому столі дві книги з кримінального права, які були втиснуті жовті блокноти, густо списані карлючками. Цікаво, в яку юридичну школу вона ходить вечорами?
  
  "Міс Вільямс," сказав він, зауваживши табличку. “ Ми прийшли раніше.
  
  Її зовсім не збентежило, що він був у складному інвалідному кріслі. “Командер Еванс на телефоні. Це займе хвилину або дві".
  
  Буквально за мить Райм почув, як двері знову відчинилися і чийсь голос сказав: "Лінкольн".
  
  Він обернувся. Коммандера Ела Родрігеса супроводжували два великих неулыбчивых детектива. Піджак одного з чоловіків був відкинутий назад, можливо, щоб у нього був легкий доступ до його квадратному пістолета. Голд Шилдс оглянув Райма і кивнув. Родрігес подивився на Тома. Райм не міг пригадати, чи були вони представлені один одному. Можливо. Зараз він не став обтяжувати себе цим.
  
  "Сумний день", - сказав Родрігес.
  
  Райм мовчав. Не було сенсу заперечувати або підтверджувати цей коментар; Райма цікавили емоції тільки в тій мірі, в якій кров на місці злочину містила підвищений рівень тестостерону і знижений рівень кортизолу, що наводило на думку, що стікав кров'ю, був злий або схвильований, що, в свою чергу, могло дозволити зробити корисний висновок про те, що сталося.
  
  Крім цього? Спостереження про хороших або поганих почуття незмінно були марною тратою часу.
  
  Особистий помічник Вільямс виглядав невпевненим. “Командер Родрігес. У коммандера Еванса зустріч з містером Раймом через кілька хвилин. Я можу що-небудь для вас зробити?"
  
  "Мені потрібно, щоб ти вийшла в хол", - твердо сказав він.
  
  "Я... чому?"
  
  "Це офіційне справа". Він кинув на неї особливий погляд, і вона взяла мобільний і сумочку і вийшла.
  
  Коли двері зачинилися, Родрігес сказав Райму: "Давай покінчимо з цим".
  
  Криміналіст кивнув.
  
  Вони увірвалися в кабінет Еванса — спочатку Родрігес, потім інші детективи, потім Райм, за ним Те. Кімната являла собою велике приміщення, на стінах, обшитих дерев'яними панелями, були розвішані фотографії і картини колишніх співробітників поліції Нью-Йорка.
  
  Еванс, такий витончений, як завжди, підняв очі, здивовано кліпаючи очима. Але реакція швидко згасла. Короткий подих. Губи його стислися. Він встав.
  
  “ Ти ж не озброєний, правда, Бретт?
  
  Він похитав головою.
  
  Тим не менш, Родрігес кивнув детективів, які вийшли вперед і обшукали його. Родрігес сам надів наручники на коммандера.
  
  “Бретт Еванс, ви заарештовані за перешкоджання правосуддю, змова, злодійство, отримання хабарів. Пізніше будуть додані інші звинувачення. Включаючи вбивства ". Родрігес передав йому попередження Міранди.
  
  Еванс тихо розсміявся. "Я так давно нікого не заарештовував, що не думаю, що зміг би зробити це без підказки".
  
  “ Ви хочете відмовитися від свого права на адвоката?
  
  "Я не вірю, що у мене вийде".
  
  Родрігес сказав детективам: “Центральна служба безпеки. Лейтенант Селлитто буде там. Він знайомий із звинуваченнями ".
  
  "Звичайно, Ел".
  
  Двоє здорованів мовчки вивели Еванса з кімнати.
  
  Родрігес ущипнув себе за вуса і запитав Райма: "Ти готовий зустрітися з мером?"
  
  Він кивнув. "Це повинно бути цікаво".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  82
  
  У парадній сорочці з підкоченими рукавами мер Тоні Харрісон встав і пройшов повз чоловіків, що знаходилися в його кабінеті.
  
  Він схопився за двері і, здавалося, вагався, закрити її. Однак панель була досить важкою, і це не було б особливо драматичним жестом. Крім того, Райм відчував, що йому слід дотримуватися деякі пристойності.
  
  Навіть за таких обставин.
  
  Райм і Тому разом з Елом Родрігесом і футболістом Річардом Бофортом перебували у просторому офісі, прикрашеному історичними пам'ятними речами, гідними музею Нью-Йорка, і звідки відкривався чудовий вид на місто, хоча цей вид був лише частиною розростання міста, яким керував ця людина. За іронією долі, одне вікно виходило на північ, а вдалині—невидимий звідси — перебував Олбані, місце, на яке були націлені його погляди і надії.
  
  Хоча Лінкольн Райм абсолютно не цікавився політикою, якби його змусили керувати країною, він би в одну мить волів Нью-Йорк всьому штату в цілому.
  
  Харрісон повернувся у своє крісло.
  
  "Поясни". Подразнюючу слово було адресовано Родрігесу. "Бретт Еванс заарештований — і не він?" Погляньте на Райма.
  
  Родрігес сказав: “Кілька тижнів тому я попросив капітана Райма допомогти мені провести оперативне розслідування. Це було зроблено з повного відома начальника департаменту, окружного прокурора та головного юрисконсульта департаменту ".
  
  “ Стінг? З приводу чого?
  
  "Щоб докопатися до суті, чому останнім часом було скомпрометовано так багато розслідувань та судових переслідувань".
  
  Очі мера звузилися при цих словах — тих самих інциденти, що його суперник на посаді губернатора використовував в якості матеріалу для передвиборної кампанії проти нього.
  
  Бофорт сидів і мовчав, хоча пару раз невпевнено глянув на Райма.
  
  Родрігес продовжив: “Я провів дні, вивчаючи, що пішло не так, як були зроблені засідки, як CIs змінила свою думку — або опинилася в каналі Гованус. Я виявив десятки інцидентів, що заважають розслідуванню, — інцидентів, які просто не могли статися, якби хтось не попередив підозрюваних і обвинувачуваних ".
  
  "Хтось усередині..." Пробурмотів Харрісон. "У нас був кріт".
  
  Родрігес кивнув. “Єдиною зачіпкою, здавалося, було те, що вони продавали інформацію поліції Нью-Йорка Віктору Бурьяку. Тому окружний прокурор доручив одному зі своїх прокурорів, Джону Селларсу, порушити справу проти Буряка — за вбивство Леона Мерфі."
  
  "Який я кинув," сказав Райм.
  
  - Ви... Ви навмисно зіпсували справа? - прошепотів мер.
  
  "Я дійсно це зробив".
  
  Родрігес додав: “Якийсь час все йшло своєю чергою. Ми не були впевнені, що присяжні виправдають Буряка, але, слава Богу, вони це зробили. Це повернуло його в гру, на вулицю, з одним великим острахом: що Лінкольн, який, як відомо, при всій повазі, трохи егоїстичний ...
  
  "Не варто турбуватися".
  
  Слабка посмішка з'явилася під крутятся вусами. “Великий страх, що Лінкольн продовжить переслідувати його. Ми навіть подбали про те, щоб Буряк почув, що Лінкольн збирається зробити все можливе, щоб повалити його ".
  
  "Яким чином?"
  
  “О, люди Буряка встановили "жучки" в кімнаті для нарад звинувачення в будівлі суду. Ми подумали, що це може статися, і просканували її. Залишили "жучки" на місці досить довго, щоб доставити повідомлення ".
  
  "От чорт".
  
  Райм додав: "Ми були впевнені, що Буряк скористається "кротом" з департаменту, щоб з'ясувати, що я задумав".
  
  - Значить, ви керували операцією і не сказали ні мені, ні мера? - гаркнув Бофорт.
  
  Райм ненавидів очевидні запитання і, як правило, не відповідав на них.
  
  Але Родрігес припустив: “Ми не знали, де стався витік. У вашому офісі скопійовано безліч секретної інформації поліції Нью-Йорка. Хтось тут міг переглянути її ".
  
  Мер розсміявся. "Я теж був підозрюваним".
  
  Райм не став вказувати на незручну помилку про те, що Харрісону навряд чи мало сенс мати справу з вкраденої інформацією, оскільки затягування розслідувань та судових переслідувань працювало проти його інтересів як кандидата.
  
  Родрігес відповів більш делікатно. “Не ви, сер, але у вас тут велика інфраструктура. Витік могла статися звідки завгодно". Він продовжив: “Кріт повинен був займати досить високе становище, хтось, що має доступ до слідчої інформації у всіх підрозділах. Це могло включати мерію ".
  
  - Як ви вийшли на Бретта Еванса? - запитав Бофорт.
  
  “Саме так, як ми сподівалися, і відбудеться: Буряк приставив до мене одного зі своїх людей, щоб зупинити моє передбачуване ренегатское розслідування проти нього. Аарон Дуглас ".
  
  Родрігес пояснив: "Він - золотий жетон Оперативної групи OC, що працює під прикриттям в операції Буряка".
  
  "Можливо, він був законним, але він був єдиною ниточкою, яка пов'язувала нас з Бурьяком, тому ми з Амелієй придумали історію про якісь скидах наркотиків на пірсах Ред-Хук в Брукліні".
  
  Родрігес сказав: “Я зібрав команду для роботи над Douglass. В результаті у нас вийшло ось що. Запис проходив у вуличному кафе у Іст-Сайді. За столом поруч з Дугласом сидить людина під прикриттям, і хто ж з'являється, крім Еванса? Він поклав стенограму на стіл мера.
  
  : ЕВАНСЯк там Буряк?
  
  : ДУГЛАССлава Богу, що він не дивиться новини. Я сказав йому, що зловив цю сучку Сакс в центрі міста, задавив її. А потім, чорт візьми, вона з'являється по телевізору і говорить про те, щоб допомогти нам знайти Слюсаря.
  
  : ЕВАНС, Ти міг би відкараскатися від цього.
  
  : ДУГЛАСТак, Віктор довіряє мені. Все більше і більше. Досі. [Спотворений шум.]
  
  : ДУГЛАСПослухай, у мене є дещо хороше, що ти можеш продати Віктору. На пірсах Ред-Хук відбудеться серія скидів наркотиків. Багато. Якщо ти зможеш роздобути мені подробиці, Віктор виставить це на одному зі своїх аукціонів. У нього є клієнти, готові дорого заплатити, щоб дізнатися, коли автобус з місця злочину доставить вантаж в лабораторію Квінса. Його легко збити, особливо пізньої ночі.
  
  : ЕВАНСВідмінно. Зараз я зв'яжуся з відділом по боротьбі з наркотиками і зателефоную тобі. ... Аарон, дозволь мені поставити тобі запитання. Ви ходите по натягнутому канату. Ви ще не спіймали Буряка. Чи Не стає ваш капітан нетерплячим? Шість місяців, коли проти нього немає нічого серйозного. У вас є ендшпіль?
  
  : ДУГЛАСЯ заробляю десять тисяч в тиждень. Я протримаюсь ще, може бути, п'ять-шість місяців, а потім йду. Йду на пенсію.
  
  : ЕВАНСІ що робить?
  
  : ДУГЛАСВідкриває мережу продовольчих вантажівок. Вже все спланував.
  
  Ти можеш стати моїм першим клієнтом. Ти отримаєш знижку. [Сміх.]
  
  Мер відштовхнув документ. Він пробурмотів: “Господи" ... Ніколи б не подумав, що це Бретт. Він завжди здавався твердим, як скеля".
  
  Райм сказав: “Я подумав, що мені теж слід ставитися до нього з великою підозрою. Було щось дивне в тому, що він подзвонив мені після того, як мене звільнили. Звичайно, я допоміг йому зробити кар'єру, але це було багато років тому, і з тих пір ми мало розмовляли. Він казав, що знайде мені комерційну роботу або місце в поліції штату Нью-Джерсі. Але він шпигував за мною, хотів знати, що я задумав.
  
  Харрісон похитав головою. Його розкішна грива сріблястих волосся не гармоніювала з підкоченими рукавами сорочки. Як і зараз, верхній ґудзик на комірі рідко застібалася, краватка вічно з'їжджав набік. "Схоже, моє звільнення додало тобі додаткових складнощів".
  
  - М'яко кажучи, - пробурмотів Райм.
  
  Ел Родрігес сказав: “Коли я почув про ваше указі, сер, я подзвонив Саллі Вілліс і вмовив її простежити за дисциплінарними заходами. Довелося втрутитися і зробити так, щоб все виглядало так, ніби Лінкольн і його команда переступили межу, в той час як ми полювали за кротом ".
  
  Потім мер подивився на гавань. “ Вбивство Мерфі. Це здійснив Буряк?
  
  “ Ні, - відповів Родрігес.
  
  “ А що, якщо присяжні винесли обвинувальний вердикт?
  
  “У нас є справжній злочинець на свободі — конспіративна квартира в Квінсі. Підписана визнання. Бурьяку нічого не загрожувало. І у Селларса були законні підстави порушити справу: мотив, засоби ".
  
  “Ми спіймали нашого крота. Що щодо Дугласа?"
  
  “Він зник. Ми шукаємо його".
  
  "А Буряк?" Особа Харрісона було похмурим. "У вас є його запис?"
  
  "Ні", - сказав Родрігес. "Він був так само обережно, як і завжди".
  
  "Так що повертайся до чортової матері з ним".
  
  "Ну, щодо цього ..." неуважно сказав Райм і глянув на свій телефон.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  83
  
  Сидячиу своєму "Торіно" в дуже приємному районі Квінса, Амелія Сакс почула потріскування рації.
  
  “Детектив П'ять Вісім Вісім П'ять, майте на увазі, об'єкт був помічений у своїй машині, що прямує до дому. У двох кварталах звідси. К."
  
  "П'ять Вісім Вісім П'ять", - передала вона. “Він один? К."
  
  “Підтверджую. К."
  
  Рис. Вона сподівалася зловити двох зайців одним ударом, але це було набагато більш важлива птах, і вони не могли більше чекати.
  
  Вона включила передачу у "Торіно" і поїхала вперед, потім завернула за ріг і зупинилася. Вона опинилася через дорогу від елегантного маєтку, потопаючого в прекрасному ландшафті. Вона заглушила двигун.
  
  “ П'ять Вісім Вісім п'ять. Я в десять-двадцять три. Бачу машину об'єкта. У півтора кварталах звідси. Готуйся в'їжджати. К." Вона дивилася, як білий седан "Мерседес" плавно наближається до неї.
  
  Чотири команди без позначок відповіли, що вони готові.
  
  Вона піднесла рацію до особи, вдихаючи знайомий різкий запах, що виходив від пристроїв, що давали газ. “П'ять Вісім Вісім п'ять. Він на перехресті Холлі і Джун. К."
  
  Дві хвилини потому "Мерседес" під'їхав до його воріт, і Сакс побачила, як його рука потягнулася до козирка і натиснула кнопку на пульті дистанційного керування, щоб відкрити масивні чорні металеві ворота.
  
  Нічого не сталося. Приймач був відключений оперативним співробітником поліції Нью-Йорка півгодини тому.
  
  "Заходьте, заходьте, заходьте!" Закричала Сакс, підбігаючи до "Мерседеса". Її "Глок" був націлений в голову водія. Інші машини під'їхали, одна перегородила йому шлях. Всього за кілька секунд дев'ять поліцейських оточили "Мерседес".
  
  "Відкрий двері!" крикнула вона.
  
  Водій так і зробив.
  
  “Я хочу бачити твої руки весь час. Ти розумієш. Кожну секунду!"
  
  Кивнувши, Віктор Буряк вибрався назовні з піднятими руками. Поки інші поліцейські прикривали її, Сакс обшукала його.
  
  Коли м'язистий офіцер надів на нього наручники, Буряк криво усміхнувся. “Ви знущаєтесь наді мною. Що б Еванс або хто-небудь ще не говорив, вони брешуть. У вас немає плівок, нічого. І для чого все це чортове спецназовское лайно?"
  
  Сакс не відповіла. Вона зачитала йому його права за звинуваченням у вбивстві другого ступеня.
  
  У кабінеті мера Тоні Харрісона Лінкольн Райм відключив дзвінок від Амелії Сакс.
  
  Він кивнув Елу Родрігесу, потім сказав йому, меру і Бофорту: "Буряк взято під варту та буде переведений в округ Гарнер за звинуваченням у вбивстві".
  
  Райму здалося, що мер справді ахнув.
  
  Родрігес сказав: “Буряк завжди тримався на відстані витягнутої руки від усього, що могло бути до нього причетні. Але протягом багатьох років ми продовжували пошуки — і це включало пошуки будь-яких кримінальних злочинів або смертей в радіусі десяти миль від офісів і будинків Буряка - його особняка у Форест-Хіллз і заміського будинку в окрузі Гарнер. Пару місяців назад ми знайшли одну, підрядник Гарнере загинув в автокатастрофі, повертаючись додому з роботи у минулому році. Це було записано як нещасний випадок, але це було підозріло. Це сталося ясним днем на прямій дорозі — і всього в трьох милях від заміського будинку Буряка.
  
  Райм сказав: “У нас є квитанції по кредитній карті, які показують, що Буряк купив будівельних матеріалів на пару тисяч доларів приблизно в момент смерті. Просто теорія: підрядник працював над своїм домом і побачив щось компрометуюче? І швидко Буряк ліквідував чоловіка і інсценував нещасний випадок?"
  
  Родрігес продовжив: “Все це могло бути збігом. Але Амелія Сакс і Рон Пуласкі приїхали туди і працювали на місці події. Вони знайшли докази, що зв'язують Буряка зі смертю працівника.
  
  "Після стількох років?"
  
  Райм вирішив не читати меру лекцій про майстерність цих двох судмедекспертів. Він сам теж надав деяку допомогу.
  
  "Ми взяли його в березні," продовжив Родрігес, " і могли б вийти на нього в будь-який момент, але нам потрібно було тримати його в грі, щоб знайти нашого "крота". Як тільки у нас з'явився Еванс, можна було закатати Буряка ".
  
  "Господи Ісусе," сказав Харрісон, хитаючи головою. Потім він перевів погляд на Райма. “ Мої вибачення, капітан, ситуація з консультацією. Звичайно, це була політика. Як я це ненавиджу".
  
  Іноді тобі це не подобається, Рифмуйся про себе.
  
  “Я негайно відміню цей чортовий заборона. Я подзвоню комісара і начальника департаменту". Потім мер відкинувся на спинку стільця і перетягнув вільний краватка з лівої сторони коміра на праву. - Я можу ще що-небудь для вас зробити? - звернувся він до Райму. - Хоч що-небудь?
  
  Після довгої паузи Райм відповів: "насправді, можливо, так воно і є".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  84
  
  Вінбув у лабораторії в повному розпорядженні протягом останньої години, і йому це подобалося.
  
  Тому був на кухні, готував щось на вечерю, а Сакс вирушила за вином та закусками.
  
  Він сподівався, що сьогодні буде свято.
  
  Він закінчував доповідь за звинуваченням у вбивстві Віктора Буряка. Після того, як Сакс і Пуласкі знайшли докази, що зв'язують його з тим же каменем, який містив ДНК вбитого їм підрядника, місцева влада видала ордер на обшук заміського будинку в Гарнере. Мотив убивства був таким, про яке здогадувався Райм. Вони знайшли кімнату, де Буряк зберігав готівку та флеш-накопичувачі, пов'язані з його бізнесом. Напрошувався логічний висновок, що підрядник натрапив на схованку і був помічений Буряком. Бандит міг би вдарити молотком або тупим предметом і затягнути в машину, потім відігнати її на пустинну ділянку дороги штату і, натиснувши ногою мерця на газ, перемкнути передачу. Після аварії він витягнув тіло і вдарив його по голові контрольним каменем, щоб створити враження, що це і було причиною смерті.
  
  Маленьке містечко, звивисті дороги і більш ніж кілька аварій? Місцеві влади не вважають це чимось поганим.
  
  Райм поставив свій підпис під звітом і відправив його Лона Селлитто, Амелії Сакс, голові відділу по боротьбі з організованою злочинністю поліції Нью-Йорка і прокурору Джону Селларсу, а також окружному прокурору округу Гарнер.
  
  На телевізорі, що висів високо на стіні в нестерильной частини вітальні, Райм помітив слова:
  
  ОПОВІЩЕННЯ ПРО НОВИНИ ...
  
  Ви часто бачили це, але ці слова були написані яскраво-червоним шрифтом, великими літерами.
  
  Судячи з типографіці, це була не галас, а значна подія.
  
  Хірон прокручувався:
  
  Заворушення і підпали в трьох містах ... Один убитий, десятки поранених. Послідовники Верума виходять на вулиці.
  
  Він вимкнув телевізор, почувши шум під'їжджаючого "Форда" Сакс. Йому доведеться розповісти їй про цих дивних подіях.
  
  Виглянувши у вікно, він побачив, як машина різко зупинилася — здавалося, це був єдиний спосіб, яким вона могла зупинити транспорт, — прямо перед будівлею.
  
  Вона заглушила двигун, але виходити не стала. Вона, мабуть, набирала текст або читала повідомлення. Можливо, звіт про розслідування вбивства Буряка, який він тільки що відправив.
  
  Саме тоді він подивився повз неї, на Західний Центральний парк, і помітив чоловіка, який, здавалося, спостерігав за Сакс з-за фургона, який торгує ямайськими стравами. Він їв сандвіч, загорнутий в папір і фольгу.
  
  Він викинув те, що залишилося від сендвіча, і, витерши рот і пальці серветкою, надів темні окуляри та чорний берет.
  
  Ні!
  
  Це був Аарон Дуглас, найманий вбивця Буряка.
  
  У скронях Райма пульсувала кров від прискореного серцебиття, і він з усіх сил намагався зберігати спокій, наказуючи: "Подзвони Сакс".
  
  Електронний голос в трубці відповів: "Викликаю Сакс".
  
  Дзвінка не було; повідомлення перейшло відразу на голосову пошту.
  
  Господи!
  
  Через вікно Райм побачив, що Дуглас витягнув з-за пояса пістолет і попрямував через вулицю.
  
  “Тому! Викликай дев'ять один. Озброєний біля міського будинку!"
  
  З'явився помічник з телефоном в руці, не задаючи питань, набирав номер.
  
  “ Він йде за Амелієй, - крикнув Райм.
  
  Тому попрямував до вхідних дверей.
  
  “ Стій! Тебе теж пристрелять!
  
  Помічник зупинився, розмовляючи з диспетчером, в той час як Райм різко прискорився і натиснув на кнопку автоматичного відкривання дверей. Але перш ніж він встиг покликати її, Дугласс підійшла до передньої частини машини і впритул випустила півдюжини куль через лобове скло. Кулі легко пробили скло.
  
  “ Ні! Райм закричав.
  
  Дуглас повернувся і, коли Райм швидко розвернувся, зробив кілька пострілів в його бік. Кулі пройшли повз і потрапили в особняк, вибивши осколки. Один з них вжалив його в щоку.
  
  Стрілець попрямував до Райму, але тут почулося виття сирен. Він захитався і рвонув на південь, сховавшись із виду.
  
  Миттю пізніше Райм почув нові постріли. Поліція була ще не так близько. Це не могли бути вони. Дугласс стріляв у повітря, щоб зупинити машину і викрасти її. Чи, можливо, просто холоднокровно застрелити водія, викинути тіло і викрасти машину.
  
  Його погляд знову звернувся до "Торіно".
  
  Райму здалося, що він бачить простягнуту руку — можливо, кличе на допомогу, або намагається відкрити двері, або піднімається в повітря в якості останнього живого жесту.
  
  Кінцівку на мить залишилася витягнутої, а потім зникла з виду.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  85
  
  Вкомбінезоні Тайвек медексперт повільно просувався вперед. Він був немолодий, як більшість лікарів-екскурсоводів.
  
  Якщо ви хотіли піднятися на вершину, робота в line ME зазвичай розглядалася як сходинка до кращої медичної кар'єрі — наприклад, помічники прокурора прагнули в юридичні фірми на Уолл-стріт. Райм добре знав доктора Джонні Крістена. Вони працювали разом, коли Райм був криміналістом, а потім начальником криміналістичного відділу. Вони з Крістен часто приїжджали на місце події разом — навіть коли Райм був молодцем і у нього не було причин ходити по сітці, крім того, що він любив це робити.
  
  Крістен був легендою в офісі судмедексперта. Він був присутній при смерті сотень знаменитостей, політиків і спортивних діячів.
  
  І про смерті поліцейських теж.
  
  Саме цим він зараз і займався.
  
  Він завжди здавався більш поважних, коли оглядав тіло полеглого поліцейського, ніж інші.
  
  Повний чоловік з сивими вусами тепер глянув на тіло, що лежало горілиць на тротуарі, груди і обличчя були прикриті простирадлом. Промінь сонця випадково потрапив в золотий щит на поясі і відбився назовні блискучою зіркою.
  
  Райм кивнув. Він дивився на закривавлену простирадло. Це був той, який обрала Амелія Сакс, темно-сірий, колір, який йому подобався, хоча можна було б заперечити, що це, звичайно, був зовсім не колір, а суміш чорного і білого. Якщо бути точним.
  
  Потрібно було привести аргумент — Лінкольн Райм знав це краще, ніж хто—небудь інший, - що простирадло може забруднити місце злочину. Теоретично це було правдою, але тут, на цій жвавій міській магістралі, було багато свідків, і тому судово—медична експертиза, хоча і була необхідна, була б дуже не рифмующейся лінгвістичної конструкції — менш необхідний, ніж при інших обставинах.
  
  Крістен підняла простирадло. “ Три в груди, одне в шию.
  
  Кроки за спиною.
  
  Це був Рон Пуласкі. “ Лінкольн, ти в порядку?
  
  “Очевидно, я в порядку, новачок. Не загрязняй обстановку більше, чим вона є".
  
  Фахівці по збору доказів з місця злочину вже ходили по мережі.
  
  Молодий офіцер дивився на тіло.
  
  Він дивився вниз, коли почув жіночий голос. “ Наскільки все погано?
  
  Райм обернувся і побачив Амелію Сакс, йде поруч з ним. Він відповів на її запитання фразою, яка тільки що прийшла йому в голову: "Досить погано".
  
  Аарон Дугласс, можливо, допоміг їм зібрати годинник компрометуючих доказів проти Віктора Буряка.
  
  Але Аарона Дугласа більше не було.
  
  "Немає вибору", - сказала вона, явно стурбована тим, що Дуглас не залишив їй іншого вибору, окрім як вбити його.
  
  Повертаючись пішки на північ по тротуару, Сакс несла дві сумки з делікатесами. Вона була свідком того, як Дуглас випустив кілька куль з "Торіно" і Райму, а потім побіг на південь, туди, де була припаркована машина. Вона кинула продукти, пригнулась і зажадала, щоб він кинув зброю.
  
  Він вирішив вступити в бій — нерозсудливо, враховуючи її навички поводження зі зброєю (друге місце, звичайно, не є нагородою, але це все одно означає, що кулі потрапляють туди, де вони повинні бути, в дев'яносто дев'ять і дев'ять десятих відсотках випадків). Очевидно, його дуло повернувся в її бік не більше ніж на тридцять градусів, перш ніж він отримав щільну чергу куль.
  
  Райм подумав, чи не помер він від цікавості дізнатися, кого саме він застрелив на водійському сидінні "Торіно".
  
  Відповідь на це питання був такий: Лайл Спенсер, начальник служби безпеки Whittakeроку Media Group.
  
  Виявилося, що Спенсер мав слабкість до спортивним автомобілям, і Сакс передала йому ключі, сказавши: “В бардачку є синя мигалка. Напевно, краще не перевищувати сотні. Потім вона відправилася пішки в гастроном.
  
  Послугу машини і піший похід за продуктами були фактами, якими вона досі не ділилася з Раймом, що пояснювало його недавню паніку.
  
  Лайл Спенсер, розмірковував Райм: людина, який виліз по стофутовому канату так, немов це нічого не значило для порятунку життя Рона Пуласкі.
  
  Людина, яка подумував про стрибку лебедем з розбитого вікна в Сэндлмен-Білдінг.
  
  Людина, який був відмінним поліцейським, але ризикнув всім і програв, намагаючись врятувати свою дочку.
  
  Чоловік, який тепер приєднався до Райму і Сакс, повільно шкутильгаючи і морщачись при кожному кроці.
  
  “ Як ти? - Запитала його Сакс.
  
  “ Зламані два ребра і синці, за формою і кольором — нагадують баклажани. І того ж розміру. Гаразд. Може, я перебільшую.
  
  Здавалося, що, хоча кримінальне минуле Спенсера забороняло йому носити зброю, він ніколи не був без ЗІЗ, засобів індивідуального захисту, коли знаходився у польових умовах. В даному випадку жилет CoolMAX рівня 3A.
  
  - Ти повечеряєш з нами. - Сакс поправляла впали продукти, єдиною жертвою стала пляшка італійського вина “Бароло", осколки якої вона викинула у відро для сміття.
  
  Вона скривилася від такої дорогої втрати.
  
  “Із задоволенням, але дзвонив містер Уіттакер. Він хоче мене бачити. Він дає мені підвищення". Він глянув на свої зіпсовані сорочку і піджак. "Після зміни одягу".
  
  "Підвищення," повільно вимовив Райм. Вони з Сакс обмінялися заговорщическими поглядами.
  
  Те, що було далі, підпадають під її юрисдикцію, тому Райм промовчав і дозволив їй говорити. - Як тобі зняття з посади?
  
  "Прошу пробачення?"
  
  “Ви привернули увагу деяких людей у цій справі. Рівень Dep com. Вони не будуть заперечувати, якщо ви підпишетеся ".
  
  “Консультанти знову у фаворі, хм? Що ж, задоволений, але ви можете здогадатися, скільки містер Уиттейкер платить мені. Не думаю, що це передбачено в бюджеті міста ".
  
  “Ні, не консультант. Справжня поліція Нью-Йорка. Ти б почав з третього детектива. Пониження, про яку я згадував, було в ранзі. Ти був першим детективом в Олбані, вірно?"
  
  Він розсміявся глухо. “Що ж, це ціную. Я дійсно ціную. Але переконаність, пам'ятаєш?"
  
  Як і більшість поліцейських управлінь, поліція Нью-Йорка не дозволяла злочинцям вступати у свої ряди.
  
  Тепер у розмову втрутився Райм. “ Ти не був би злочинцем, якби тебе помилували і зняли з тебе судимість.
  
  Особа Спенсер було нерухомим. “Це відбувається тільки у разі неправомірного засудження. Але мого засудження не було. Я вчинив злочин, мене заарештували. У будь-якому випадку, навіть якщо б департамент захотів, він не може оголосити про помилування ".
  
  "Але губернатор може", - сказала Сакс.
  
  Спенсер спохмурніла.
  
  Райм сказав йому: "І його особисто обраний кандидат в Олбані в листопаді цього року - мер Тоні Харрісон".
  
  І чи можу я ще що-небудь для вас зробити? Хоч що-небудь ...
  
  "Якщо ви цього хочете, ми змусимо це працювати", - продовжив Райм свою рекламну кампанію.
  
  Здоровань провів рукою по своїм коротким волоссям, і Райм знову звернув увагу на шрам. І татуювання на його оголеній руці. Т. С. Він глибоко зітхнув і явно напружено обмірковував пропозицію. Райму стало цікаво, чи можливо, що його дочка якимось чином проникла в комплекс думок, що вирують у ньому зараз. Можливо, він сподівався, що вона піде за ним в поліцію.
  
  - Так, я цього хочу, - прошепотів він.
  
  - Добре, - посміхнувшись, сказала Сакс. Подзвони Авереллу. Залишся на вечерю.
  
  Спенсер і Сакс повернулися в міський будинок; Райм помітив, як Лон Селлитто під'їхав на машині без розпізнавальних знаків і припаркувався біля узбіччя. Синьо-біла машина зупинилася відразу за ними. Він і двоє поліцейських у формі вибралися зі своїх машин.
  
  Селлитто оглянув місце злочину, тіло Дугласс і "Торіно" Сакс. Райм зателефонував йому, щоб розповісти про стрілянину і про те, що з Сакс і Спенсер все в порядку. Селлитто кивнув Райму, потім він і решта повернулися і, перейшовши вулицю, попрямували до фургону з їжею, який Аарон Дуглас використовував в якості прикриття.
  
  Про що це було? Селлитто та інші проробили довгий шлях, щоб прийти на сендвічі з козлятиной на грилі.
  
  Селлитто заговорив з продавцем, який згорбився і поморщився. Він обернувся, і людина у формі надів на нього наручники і повів до заднього сидіння синьо-білого. Селлитто приєднався до Райму. “Одним з планів Буряка було використання продавців фургонів як шпигунів. Ними керував Дуглас. Ми розкручуємо їх по всьому місту ".
  
  Вантажівка на іншій стороні вулиці стояв там останні кілька днів. Значить, люди Буряка весь цей час стежили за ним.
  
  Селлитто кивнув і сказав: “Мені потрібно в центр. Ти чув останні новини?"
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  "Зацени це". Він дістав телефон і включив відео з трансляцією новин. Вона говорила: "Цей кліп тільки що був опублікований на ViewNow і ряді інших платформ соціальних мереж".
  
  Сцена була вирізана на відео, що зображує пикселизированную постать у темному, непоказною кімнаті. Низьким, спотвореним електронним голосом він сказав: “Друзі, Верум - мучениця у боротьбі з Прихованим. Але я тут, щоб підтримати її справа. Я присвячую себе боротьбі за вас ваше життя і вашу свободу. Приховані повинні знати, що це війна.
  
  “Помолися і будь готовий!
  
  “Мене звуть Виндикта. По-латині це означає 'помста'. Це твій священний обов'язок. Як ти будеш його виконувати, залежить від тебе ".
  
  Райм похитав головою. Отже, безглузда вигадка Джоани тривала, і, очевидно, її нащадки брали це дуже близько до серця. І рух, здавалось, росла.
  
  Він також не міг не задатися питанням, чи не розпалює мережа сам факт трансляції кліпу. Постійна битва преси: де грань між інформуванням і підбурюванням?
  
  Селлитто прибрав телефон. “Ми всі в бойовій готовності. Хтось вдерся в збройовий склад Національної гвардії. Нічого не зійшло з рук, але це було досить тривожно ". Він розсміявся. "Та ні, я перевірив, Слюсар все ще під вартою".
  
  Селлитто подивився на Райма. “ Ти можеш нам знадобитися.
  
  "Я буду тут", - сказав він.
  
  Селлитто сів у свою машину, завів двигун і влився в пробку.
  
  Стоячи на тротуарі, Райм розвернув крісло і оглянув вулицю, зазначивши майстерність співробітників криміналістичної служби, які пакували гільзи, робили фотографії та відеозаписи, вимірювали кути нахилу куль і збирали "пил" Локарда. Інші поліцейські опитували перехожих. Райм, Сакс і Спенсер теж будуть допитані, але з цим не варто поспішати.
  
  Райм окинув поглядом наплив преси і роззяв, метеликів, залучених різким блиском місця злочину: техніки в костюмах астронавтів, автобус, швидка допомога, прикрите тіло, посічене кулями лобове скло.
  
  Хтось дивився з шоком, хто-то з захопленням, хтось зі стриманою радістю, хтось з неистовствующим радістю.
  
  І багато з них теж подивилися на Райма.
  
  Відразу після нещасного випадку, багато років тому, він усвідомив, що люди схильні дивитися, коли думають, що він не дивиться, і уникати його, коли думають, що він дивиться. Спочатку це розлютило його; йому захотілося крикнути: "Я такий же нормальний, як і ти!"
  
  Але з роками Райм змирився з цим. Він зрозумів, що такого поняття, як норма, не існує. У кого на землі було таке досконале фізичне і ментальне втілення, яке бездоганно керувала ними кожну хвилину кожного дня? Інваліди - це континуум. У кожного з нас є місце у цій великій смузі пропускання.
  
  Важливо те, що ми робимо з нашою унікальною частотою.
  
  Потім він дорікнув себе за те, що впав у сентиментальну філософію, як би щиро він не вважав ці думки.
  
  Безіменним пальцем лівої руки він розвернув крісло і попрямував вгору по пандусу до свого міському будинку, щоб приєднатися до Амелії Сакс і їх новому другу.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  ЧИТАЙТЕ ДАЛІ, ЩОБ ДІЗНАТИСЯ ПРО ВСТУПНОЇ ЧОЛІ ПЕРШОГО ТРИЛЕРА ЛІНКОЛЬНА РАЙМА
  
  
  
  
  
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Я
  
  КОРОЛЬ НА ОДИН ДЕНЬ
  
  'Сьогодні в Нью-Йорку настільки сильно, що минуле втрачено'.
  
  ДЖОН ДЖЕЙ ЧЕПМЕН
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
   
  
  З п'ятниці, із 10:30 вечора.,
  по суботу, з 3:30 вечора.
  
  Голова
  
  ОДИН
  
  Їй хотілося тільки спати.
  
  Літак приземлився з запізненням на дві години, і багаж довелося чекати цілий марафон. А потім в автосервісі щось напуталось; лімузин поїхав годину назад. Так що тепер вони чекали таксі.
  
  Вона стояла в черзі пасажирів, її худорляве тіло сгибалось під вагою портативного комп'ютера. Джон торохтів про процентних ставках і нові способи реструктуризації угоди, але все, про що вона могла сказати: "Вечір п'ятниці, 10:30. Я хочу натягнути спортивні штани і завалитися спати.
  
  Дивилася на нескінченний потік жовтих таксі. Що в кольорі і схожість машин нагадало їй комах. І вона здригнулася від того моторошного відчуття, що пам'ятала з часів свого дитинства в горах, коли вони з братом знаходили випотрошеного борсука або перевертали гніздо червоних мурах і дивилися на мокру масу незвичайних тіл і ніг.
  
  Ти Джей Колфакс зашаркал вперед, коли таксі під'їхало і з вереском зупинилося.
  
  Таксист відкрив багажник, але залишився в машині. Їм довелося самим завантажувати багаж, що вивело Джона з себе. Він звик, що люди все роблять за нього. Теммі Джин було все одно; вона все ще іноді дивувалася, виявивши, що у неї є секретарка, яка друкує і подає документи за неї. Вона кинула свій чемодан у машину, закрив багажник і забралася всередину.
  
  Джон забрався всередину слідом за нею, зачинив дверцята і витер своє пухке обличчя і лысеющую верхівку, як ніби спроба закинути сумку в багажник втомила його.
  
  'Перша зупинка на Східній Сімдесят другий,' пробурмотів Джон через перегородку.
  
  'Потім Верхній Вест-Сайд", - додав Ті Джей. Оргскло між переднім і заднім сидіннями було подряпане, і вона ледве могла бачити водія.
  
  Таксі рвонуло з місця і незабаром вже мчало по швидкісній автостраді в бік Манхеттена.
  
  'Дивись,' сказав Джон, - ось чому стільки натовпів'.
  
  Він вказував на рекламний щит, який вітав делегатів мирній конференції ООН, яка починалася в понеділок. У місті збиралося бути десять тисяч відвідувачів. Ти Джей підняв очі на рекламний щит – чорношкірі, білі і азіати махали руками і посміхалися. Проте в оформленні було щось неправильне. Пропорції і кольори були порушені. І всі особи здавалися блідими.
  
  - Викрадачі тіл, - пробурмотів Ти Джей.
  
  Вони мчали по широкому швидкісному шосе, що у світлі автомобільних фар відливало тривожним жовтим. Повз старої військово-морської верфі, повз бруклінських причалів.
  
  Джон нарешті замовк, дістав свої Texas Instruments і почав набирати якісь цифри. Ти Джей відкинувся на спинку сидіння, дивлячись на покриті пором тротуари і похмурі обличчя людей, що сиділи на кам'яних сходах, що виходять на шосе. Через спеку вони здавалися запалими в напівкоматозний стан.
  
  В кабіні теж було жарко, і Ти Джей потяглася до кнопки, щоб опустити скло. Вона не здивувалася, побачивши, що воно не працює. Вона перегнулася через Джона. Його рука теж була зламана. Саме тоді вона помітила, що на дверях відсутні замки.
  
  Дверні ручки теж.
  
  Її рука ковзнула по дверях, намацуючи виступ ручки. Нічого – наче хто відпиляв її ножівкою.
  
  'Що? - запитав Джон.
  
  'Ну, двері... ... Як ми їх відкриємо?
  
  Джон переводив погляд з одного на іншого, коли з'явився і зник вказівник на тунель Мідтаун.
  
  'Гей! Джон постукав по розділовій смузі. 'Ти пропустив поворот. Куди ти прямуєш?
  
  'Може бути, він збирається поїхати за Квинсборо", - припустив Ти Джей. Міст передбачав більш довгий маршрут, але обійшовся без плати за проїзд по тунелю. Вона нахилилася вперед і постукала кільцем з плексигласу.
  
  'Ти підеш по мосту? - запитав я.
  
  Він проігнорував їх.
  
  'Гей!'
  
  І за мить вони промчали повз повороту на Квинсборо.
  
  'Чорт!' закричав Джон. 'Куди ви нас везете? В Гарлем. Тримаю парі, він везе нас в Гарлем.
  
  Ти Джей виглянув у вікно. Паралельно їм повільно проїжджала машина. Вона сильно постукала у вікно.
  
  'Допоможіть!' закричала вона. 'Будь ласка...
  
  Водій машини глянув на неї раз, потім ще раз, насупившись. Він скинув швидкість і пригальмував позаду них, але таксі сильно труснуло, і воно з'їхало з з'їзду на Квінс, згорнуло в провулок і помчало через пустельний складської район. Вони, мабуть, їхали зі швидкістю шістдесят миль на годину.
  
  - Що ти робиш?
  
  Ти Джей постукав по перегородці. 'Пригальмуй. Де ти? —
  
  О Боже, ні, ' пробурмотів Джон. 'Подивися.
  
  Водій натягнув лижну маску.
  
  "Чого ти хочеш?' крикнув Ти Джей.
  
  'Гроші? Ми дамо тобі грошей.
  
  У передній частині кабіни, як і раніше, панувала тиша.
  
  Ти Джей розкрила свою сумку Targus і витягла чорний ноутбук. Вона відсахнулася і вдарила кутом комп'ютера у вікно. Скло витримало, хоча звук вибуху, здавалося, налякав водія до чортиків. Таксі вильнуло і мало не врізалося в цегляну стіну будівлі, повз який вони проїздили.
  
  'Гроші! Скільки? Я можу дати тобі багато грошей! Джон бурмотів, сльози текли по його товстим щоках.
  
  Ти Джей знову протаранив вікно ноутбуком. Екран відлетів від сили удару, але вікно залишилося цілим.
  
  Вона спробувала ще раз, і корпус комп'ютера розколовся і випав у неї з рук.
  
  О, чорт...'
  
  Вони обидва різко нахилилися вперед, коли таксі загальмувало і зупинилося в брудному, темному глухому куті.
  
  Водій виліз із кабіни з маленьким пістолетом у руці.
  
  'Будь ласка, немає,' заблагала вона.
  
  Він підійшов до задньої частини кабіни і нахилився, вдивляючись в засаленное скло. Він довго стояв там, поки вони з Джоном відповзали назад, до протилежної двері, їх спітнілі тіла притискалися один до одного.
  
  Водій склав долоні рупором, захищаючись від яскравого світла вуличних ліхтарів, і уважно подивився на них.
  
  Раптовий тріск прорізав повітря, і Ти Джей здригнувся. Джон коротко скрикнув.
  
  Вдалині, за спиною водія, небо наповнилося червоними і синіми вогняними смугами. Знову оплески і свист. Він обернувся і побачив величезного помаранчевого павука, розпростертого над містом.
  
  "Феєрверк", - згадав Ти Джей, прочитавши в "Таймс". Подарунок від мера і генерального секретаря ООН делегатам конференції, вітає їх у найбільшому місті на землі.
  
  Водій повернувся назад до кабіни. З гучним клацанням він потягнув засувку і повільно відкрив двері.
  
  Дзвінок був анонімний. Як зазвичай.
  
  Так що не було ніякої можливості перевірити, який пустир мав на увазі РП. Центральний зв'язався по рації: "Він сказав, тридцять сім близько одинадцятої. Ось і всі.'
  
  Повідомляють сторони не були відомі тим, як дістатися до місця злочину.
  
  Вже обливаючись потом, хоча було всього дев'ять ранку, Амелія Сакс продиралась крізь зарості високої трави. Вона йшла по "огляд з роздяганням" – так це називали співробітники на місці злочину - S-подібної доріжці. Нічого. Вона схилила голову до мікрофона, прикріпленому до її темно-синій форменому блузці.
  
  'Портативний 5885. Нічого не можу знайти, Центральний. У вас є подальші вказівки?
  
  Крізь різкі перешкоди диспетчер відповів: 'На місці більше нічого немає, 5885. Але одне ... поліцейський сказав, що сподівається, що жертва мертва. К.'
  
  'Повтори ще раз, Центральна.
  
  'Поліцейський сказав, що сподівається, що жертва мертва. Заради нього самого. К.
  
  'К.'
  
  Сподівався, що жертва мертва?
  
  Сакс з працею перелізла через поникле ланка ланцюга і обшукала інший порожній ділянку. Нічого.
  
  Вона хотіла звільнитися. Подати в 10-90 необґрунтований рапорт і повернутися в "Двійку", яка була її постійним місцем роботи. У неї боліли коліна, і вона була гарячою, як тушковане м'ясо, в цю паршиву серпневу погоду. Їй хотілося прослизнути в Управління порту, поспілкуватися з дітьми та випити високу банку аризонського чаю з льодом. Потім, в 11:30 - всього в парі годин їзди – вона прибирала у своєму шафці у Мідтаун-Саут і відправлялася в центр міста на тренування.
  
  Але вона не відповіла – не могла – на дзвінок. Вона продовжувала йти: по розпеченому тротуару, через прохід між двома закинутими багатоквартирними будинками, через ще одне заросле рослинністю полі.
  
  Її довгий вказівний палець проник під формений кашкет з плоским верхом, крізь шари довгих рудих волосся, покладених високо на голові. Вона нав'язливо почесалась, потім запустила руку під кашкета і почухала ще трохи. Піт стікав у нього по лобі, лоскотав шкіру, і вона теж подряпала брову.
  
  Думаю: Мої останні дві години на вулиці. Я можу з цим жити.
  
  Заглибившись далі в хащі, Сакс вперше за цей ранок відчула занепокоєння.
  
  Хтось спостерігає за мною.
  
  Гарячий вітер шелестів сухим чагарником, легкові і вантажні автомобілі з шумом снували до тунелю Лінкольна і назад. Вона подумала про те, що часто роблять патрульні офіцери: "В цьому місті так страшенно гамірно, що хто-небудь може підійти до мене ззаду, на відстані удару ножем, і я ніколи цього не дізнаюся".
  
  Або наведи залізний приціл мені на спину ...
  
  Вона швидко обернулася.
  
  Нічого, крім листя, іржавих механізмів і сміття.
  
  Морщачись, піднімалася на купу каміння. Амелію Сакс, тридцяти одного року - всього тридцять один, як сказала б її мати, – мучив артрит. Успадкувала від свого діда так само явно, як вона успадкувала гнучке статура матері і приємну зовнішність і кар'єру батька (про рудому волоссі можна було тільки здогадуватися). Ще один напад болю, коли вона пробиралася крізь високу завісу вмираючих кущів. Їй пощастило, що вона зупинилася в кроці від стрімкого тридцатифутового обриву.
  
  Під нею був похмурий каньйон– глибоко врізався в скельну породу Вест-Сайда. Через нього проходило дорожнє полотно Amtrak для поїздів, що прямують на північ.
  
  Вона примружилася, дивлячись на дно каньйону, недалеко від залізничного полотна.
  
  Що це таке?
  
  Коло з перевернутої землі, маленька гілка дерева, що стирчить з вершини? Це виглядало як—
  
  О, мій добрий Господь ...
  
  Вона здригнулася від цього видовища. Відчула, як підступає нудота, покалывая шкіру, немов хвиля полум'я. Їй вдалося наступити на ту крихітну частинку всередині себе, яка хотіла відвернутися і прикинутися, що вона цього не бачила.
  
  Він сподівався, що жертва мертва. Заради нього самого.
  
  Вона побігла до залізної драбини, яка вела вниз з тротуару на дорожнє полотно. Вона потягнулася до поручнів, але вчасно зупинилася. Рис. Злочинець міг втекти цим шляхом. Якщо вона доторкнеться до нього, то може зіпсувати всі відбитки, які він залишив. Гаразд, ми поступимо по-жорсткому. Глибоко дихаючи, щоб заглушити біль у суглобах, вона почала спускатися по самому схилу скелі, просовуючи свої випускні черевики, начищені як срібло в перший день її нового завдання, в ущелини, вирубані в камені. Вона перестрибнула останні чотири фути до дорожнього полотна і підбігла до могили.
  
  О, чорт...
  
  Це була не гілка, що стирчить з землі; це була рука. Тіло було поховано вертикально, і земля була насипана так, що стирчали тільки передпліччя, зап'ястя і кисті. Вона втупилася на безіменний палець: вся плоть була зрізана, а на закривавлену, обідрану кістка було надіто жіноча коктейльне кільце з діамантом.
  
  Сакс опустилася на коліна і почала копати.
  
  Бруд летіла з-під її гребущіх по-собачому рук, і вона помітила, що необрізані пальці були розчепирені, розтягнуті понад того місця, де вони могли нормально згинатися. Це говорило про те, що жертва була жива, коли остання лопата землі була нанесена ложкою на обличчя.
  
  І, можливо, все ще був таким.
  
  Сакс люто порпалася в пухкій землі, порізавши руку об уламок пляшки, її темна кров змішалася з ще більш темною землею. А потім вона дісталася до волосся і лоба під ними, синюшного, блакитно-сірого від нестачі кисню. Копаючи далі, вона змогла розгледіти тьмяні очі і рот, искривившийся в жахливій посмішці, коли жертва намагалася в останні кілька секунд утриматися над підіймається хвилею чорної землі.
  
  Це була не жінка. Незважаючи на кільце. Це був огрядний чоловік років п'ятдесяти. Такий же мертвий, як земля, по якій він плавав.
  
  Відступаючи, вона не могла відвести від нього очей і мало не спіткнулася об залізничне полотно. Цілу хвилину вона не могла думати абсолютно ні про що. Крім того, як це - померти таким чином.
  
  Потім: Давай, давай, мила. У тебе є місце злочину з відділу вбивств, і ти перший офіцер.
  
  Ти знаєш, що робити.
  
  АДАПТУВАТИСЯ
  
  Буква "А" призначена для арешту відомого злочинця.
  
  D призначений для затримання важливих свідків і підозрюваних.
  
  А призначений для оцінки місця злочину.
  
  P - це для ...
  
  Нагадай, що таке P?
  
  Вона нахилила голову до мікрофона. 'Мобільний 5885 викликає Центральне управління. Далі - к. У мене потяг 10-29 на залізничних коліях в три вісім і одинадцять. Відділ по розслідуванню вбивств, Що Потрібні детективи, криміналісти, автобусний лікар і екскурсовод. К.'
  
  'Вас зрозумів, 5885. Злочинець затриманий, К.?
  
  'Злочинця немає.
  
  'П'ять-вісім-вісім-п'ять, К.
  
  Сакс втупилася на палець, обточений до кістки. Недоречне кільце. Очі. І посмішка ... О, ця дурнувата посмішка. Тремтіння пробігла по її тілу. Амелія Сакс плавала серед змій у річках літнього табору і чесно хвалилася, що у неї не виникне проблем з стрибками на тарзанці з стофутового мосту. Але варто їй подумати про укладення ... подумати про те, що вона в пастці, нерухома, і напад паніки прониже її, як електричний розряд. Ось чому Сакс ходила швидко, коли ходила, і ось чому вона водила машини, як сам світ.
  
  Коли ти рухаєшся, вони не можуть тебе дістати ...
  
  Вона почула якийсь звук і підняла голову.
  
  Гул, глибокий, стає все голосніше.
  
  Клаптики паперу розлітаються по полотну шляхів. Пилові дервіші кружляють навколо неї, як розгнівані привиди.
  
  Потім пролунав низький голос ...
  
  Патрульний офіцер Амелія Сакс зростанням п'ять футів дев'ять дюймів опинилася віч-на-віч з тридцатитонным локомотивом Amtrak, червоно-біло-синя сталева плита наближалася зі швидкістю десять миль в годину.
  
  'Зачекай там!' крикнула вона.
  
  Інженер проігнорував її.
  
  Сакс вибігла на дорожнє полотно і стала прямо посеред шляху, розставивши ноги і замахав руками, даючи йому знак зупинитися. Локомотив з вереском зупинився. Інженер висунув голову у вікно.
  
  'Ти не можеш пройти тут", - сказала вона йому.
  
  Він запитав, що вона має на увазі. Вона подумала, що він виглядає занадто молодим, щоб керувати таким великим поїздом.
  
  'Це місце злочину. Будь ласка, заглушіть двигун.
  
  'Леді, я не бачу ніяких злочинів.
  
  Але Сакс не слухала. Вона дивилася на щілину в дротяної сітки на західній стороні залізничного віадука, на самому верху, недалеко від Одинадцятої авеню.
  
  Це був би один із способів доставити тіло сюди непоміченим – припаркуватися на Одинадцятій вулиці і протягнути тіло по вузькому провулку до скелі. На Тридцять сьомий, поперечної вулиці, його можна було розгледіти двох десятків вікон квартир.
  
  'Той поїзд, сер. Просто залиште його прямо там.
  
  'Я не можу залишити це тут.
  
  'Будь ласка, заглушіть двигун.
  
  'Ми не відключаємо двигуни в таких поїздах. Вони ходять весь час'.
  
  'І подзвони диспетчеру. Або ще кому-небудь. Нехай вони зупинять поїзди, що йдуть на південь.
  
  'Ми не можемо цього зробити.
  
  'Зараз, сер. У мене є номер вашої машини.
  
  'Транспортний засіб?
  
  'Я б порадила вам зробити це негайно,' гаркнула Сакс.
  
  "Що ви збираєтеся робити, леді? Дайте мені квиток?
  
  Але Амелія Сакс знову дерлася вгору по кам'яних стінах, її бідні суглоби скрипіли, на губах був присмак вапнякової пилу, глини та власного поту. Вона добігла підтюпцем до провулка, який помітила з дорожнього полотна, а потім обернулася, вивчаючи Одинадцяту авеню і центр Джавитса на іншій стороні. Зал був повний натовпу – глядачів і преси. Величезний банер свідчив: Ласкаво просимо делегатам ООН! Але сьогодні вранці, коли вулиця була безлюдна, злочинець легко міг знайти тут місце для паркування непоміченим доставити тіло до рейок. Сакс покрокувала до Одинадцятої, оглянула шестисмугову авеню, забитої машинами.
  
  Давайте зробимо це.
  
  Вона увійшла в море легкових і вантажних автомобілів і зупинилася на холодних смугах, що ведуть на північ. Кілька водіїв спробували проїхати кінцеву зупинку, і їй довелося видати два приписи і, нарешті, витягнути сміттєві баки на середину вулиці в якості барикади, щоб переконатися, що добрі жителі виконали свій громадянський обов'язок.
  
  Сакс нарешті згадала наступне з правил АДАПТАЦІЇ першого помічника.
  
  Літера "П" означає "Захищати місце злочину".
  
  Затягнуте серпанком ранкове небо почали заповнювати сердиті гудки, невдовзі до них додалися ще більш сердиті крики водіїв. Незабаром вона почула, як до какофонії приєднався виття сирен, коли прибула перша машина швидкої допомоги.
  
  Сорок хвилин потому місце події кишіло поліцейськими у формі і слідчими, їх було десятки - набагато більше, ніж вимагав "хіт у Пекельній кухні", якою б жахливою не була причина смерті. Але, як Сакс дізналася від іншого поліцейського, це було гаряче справу, було залучено увагу ЗМІ – жертва була однією з двох пасажирок, які прибули в аеропорт Кеннеді минулої ночі, сіли в таксі і попрямували в місто. Вони так і не дісталися до своїх будинків.
  
  'Сі-Ен-Ен дивиться,' прошепотів поліцейський.
  
  Тому Амелія Сакс не здивувалася, побачивши, як білявий Вінс Перетті, начальник Центрального відділу розслідувань і ресурсів, який курирував групу з розслідування місць злочинів, переліз через насип і зупинився, обтрушуючи пил зі свого костюма вартістю в тисячу доларів.
  
  Однак вона була здивована, побачивши, що він помітив її і жестом підкликав до себе з легкою посмішкою на її гарному обличчі. Їй прийшло в голову, що вона ось-ось отримає кивок подяки за свій кульмінаційний номер. Зберегли відбитки пальців на цій сходах, хлопці. Може бути, навіть подяку. У останній годину останнього дня патрулювання. Йду в сяйві слави.
  
  Він оглянув її з ніг до голови. 'Патрульна, адже ви не новачок, чи не так? Я можу з упевненістю зробити таке припущення.
  
  'Прошу вибачення, сер?
  
  'Я думаю, ви не новачок.
  
  Формально це було не так, хоча за плечима у неї було всього три роки служби, на відміну від більшості інших патрульних її віку; у них було дев'ять чи десять років. Сакс кілька років терпіла крах, перш ніж вступити в академію. 'Я не зовсім розумію, про що ти питаєш.
  
  Він виглядав роздратованим, і посмішка зникла. 'Ви були першим помічником?
  
  "Так, сер".
  
  'Чому ви перекрили Одинадцяту авеню? Про що ви думали?
  
  Вона глянула вздовж широкої вулиці, яка все ще була перегороджена її барикадою з сміттєвих баків. Вона звикла до сигналу, але тепер зрозуміла, що він дійсно був досить гучним; вервечка машин розтягнулася на багато миль.
  
  'Сер, робота першого помічника полягає в арешті злочинця, затримання будь-яких свідків, захист...
  
  - Я знаю правило АДАПТАЦІЇ, офіцер. Ви перекрили вулицю, щоб убезпечити місце злочину?
  
  "Так, сер. Я не думав, що злочинець припаркується на перехресті. Його було дуже добре видно з тих квартир. Бачите, он там? Одинадцятий здався мені кращим вибором.
  
  'Ну, це був неправильний вибір. На тій стороні шляхів не було слідів, а дві пари слідів, що вели до сходів, що вели на Тридцять сьомий поверх.
  
  'Я теж закрив Тридцять сьому.
  
  Ось і я про те ж. Це все, що потрібно було закрити. А поїзд?' - запитав він. 'Чому ви зупинили?'
  
  'Ну, сер. Я подумав, що поїзд, який проїжджає через місце події, може пошкодити докази. Або щось в цьому роді.
  
  - Або що'ще, офіцер?
  
  'Я не дуже добре висловився, сер. Я мав на увазі...
  
  'А як щодо аеропорту Ньюарка?
  
  "Так, сер. Вона озирнулася в пошуках допомоги. Поблизу були поліцейські, але вони діловито ігнорували рознос. 'А що саме щодо Ньюарка?
  
  'Чому ти і це теж не закрив?
  
  О, чудово. Шкільна вчителька. Губи в стилі Джулії Робертс підібгали, але вона розважливо сказала: 'Сер, на мою думку, цілком ймовірно, що —'
  
  'Нью-Йоркська автострада теж була б хорошим вибором. І швидкісна автомагістраль Джерсі Пайк і Лонг-Айленд. I-70, до самого Сент-Луїса. Швидше за все, це спосіб втекти.
  
  Вона злегка нахилила голову і подивилася на Перетті. Вони були абсолютно одного зросту, хоча підбори у нього були вище.
  
  'Мені дзвонили комісар,' продовжив він, 'голова Портового управління, офіс генерального секретаря ООН, керівник цієї виставки —' Він кивнув у бік Центру Джавитса. 'Ми зіпсували розклад конференції, виступ сенатора США і дорожній рух по всьому Вест-Сайду. Залізничні шляхи перебували в п'ятдесяти метрах від жертви, а вулиця, яку ви перекрили, була в добрих двісті футів від неї і на тридцять вище. Я маю на увазі, що навіть ураган "Єва" не зруйнував Північно-Східний коридор Amtrak так, як це.'
  
  'Я просто подумав...
  
  Перетті посміхнувся. Оскільки Сакс була красивою жінкою – її 'падіння' до вступу в академію супроводжувалося постійними завданнями в модельному агентстві "Шантель" на Медісон–авеню, - поліцейський вирішив пробачити її.
  
  'Патрульна Сакс, – він глянув на бейдж з ім'ям на її грудях, цнотливо прикритий американським бронежилетом, – наочний урок. Робота на місці злочину - це баланс. Було б здорово, якщо б ми могли оточувати все місто після кожного вбивства і затримувати близько трьох мільйонів чоловік. Але ми не можемо цього зробити. Я кажу це конструктивно. Повчання вам.'
  
  'Взагалі-то, сер,' різко сказала вона, " я звільняюся з патруля. Вступає в силу з сьогоднішнього полудня.
  
  Він кивнув, весело всміхаючись. 'Тоді сказано достатньо. Але для протоколу: це було ваше рішення зупинити поїзд і перекрити вулицю.
  
  "Так, сер, так воно і було,' впевнено сказала вона. - Тут помилки бути не може.
  
  Він записав це в чорний вахтовий блокнот різкими розчерками своєї вспотевшей ручки.
  
  О, будь ласка ...
  
  'А тепер приберіть ці сміттєві баки. Регулюйте рух, поки вулиця знову не звільниться. Ви мене чуєте?
  
  Не сказавши ні "так", ні "носир", ні будь-якого іншого підтвердження, вона побрела на Одинадцяту авеню і повільно почала прибирати сміттєві баки. Кожен водій, який проїжджав повз неї, хмурився або щось бурмотів. Сакс глянула на годинник.
  
  Залишився годину шляху.
  
  Я можу жити з цим.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Продовжуйте Читати ...
  
  Якщо ви шанувальник Джеффрі Дівер, обов'язково подивіться новий серіал-блокбастер з участю загадкового приватного детектива Колтера Шоу!
  
  
  Поверніть ліворуч.
  
  Унікальний слідчий Колтер Шоу шукає відповідь на останню, посмертну загадку свого батька. Це приведе його до доказів, які повалений секретну шпигунську компанію BlackBridge.
  
  Поверніть направо.
  
  Він вважає, що Блэкбридж несе відповідальність за вбивство його батька і зникнення брата. Вони можуть перехитрити будь-якого, що підтверджує довгий слід з тіл позаду них.
  
  Але вони ще не познайомилися з Колтером Шоу.
  
  Не оступись.
  
  На цей раз ставки величезні – доля нації в руках Колтера. Він повинен знайти рішення щодо того, чому помер його батько, але для цього йому потрібно залишитися в живих. ...
  
  
  
  
  
  Натисніть тут, щоб замовити копію The Final Twist.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  Попрощайся зі своїми проблемами
  
  Переслідуючи двох озброєних втікачів в дикій місцевості штату Вашингтон, унікальний слідчий Колтер Шоу стає свідком шокуючого самогубства. Це приводить його до Фонду – культу, який обіцяє змінити життя людей. Але чи є в цьому щось більше, ніж здається на перший погляд?
  
  Попрощайся зі своєю свободою
  
  Шоу працює під прикриттям, щоб розкрити справжню мету Фонду. Незабаром він зустрічає харизматичного лідера Майстра Ілая, людини, який викликає жахливу відданість у своїх послідовників.
  
  Попрощайся зі своїм життям
  
  Щось по-справжньому похмуре відбувається під поверхнею ідилічного співтовариства. І по мірі того, як Шоу знімає шари правди, він починає бачити, що є тільки один спосіб уникнути Фундаменту ... І ціною за цю свободу цілком може стати сама ваше життя.
  
  
  
  
  
  тутнатисніть , щоб замовити копію The Goodbye Man.
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  Втекти або померти, намагаючись ...
  
  По всій Каліфорнії викрадено три людини.
  
  Софі замкнені на закинутому складі.
  
  Генрі кинутий у глухому лісі.
  
  Елізабет опинилася в пастці всередині тонучого корабля.
  
  Вони живі, але у них не так багато часу, щоб жити ...
  
  Врятувати їх може тільки одна людина: унікальний слідчий Колтер Шоу. Він досвідчений слідопит з суддівським складом розуму, але це буде випробуванням навіть для нього.
  
  Тому що цей вбивця не слідує правилам; він змінює їх. Одне вбивство за раз. ...
  
  
  
  
  
  тутнатисніть , щоб замовити копію гри "Ніколи".
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  
  ПОДЯКИ
  
  Романи - це не робота однієї людини. Їх створення і передача в руки і серця читачів - це командна робота, і мені неймовірно пощастило, що у мене найкраща команда в світі. Моя подяка Софі Бейкер, Фелісіті Блант, Беріт Бем, Домініка Бояновска, Пенелопі Бернс, Енні Чен, Софі Черчер, Франчесці Чинелли, Ізабель Коберн, Луїзі Колличио, Джейн Девіс, Ліз Доусон, Джулі Рис Дівер, Даніель Дитерих, Дженне Долан, Світі Друмевой, Джоді Фаббрі, Кеті Глісон, Еліс Гомер, Ивену Хелду, Ешлі Хьюлетт, Саллі Кім, Хэмишу Макаскиллу, Христині Марино , Ешлі Макклей, Емілі Млынек, Ништха Патель, Себа Пеццани, Розі Пірс, Еббі Солтер, Роберто Сантачиара, Дебора Шнайдер, Сара Ши, Марк Тавані, Маделін Уорчолик, Клер Уорд, Алексіс Уелбі, Джулія Уиздом, Сью і Джекі Янг. Ти найкраща!
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  Інформація про автора
  
  Джеффрі Дівер - автор міжнародних бестселерів № 1, більш сорока романів, трьох збірок оповідань і науково-популярної юридичної книги. Його книги продаються у 150 країнах і переведені на двадцять п'ять мов. Його перший роман з участю Лінкольна Райма "Збирач кісток" був екранізований у великому кінофільмі з Дензелом Вашингтоном і Анджеліною Джолі в головних ролях. Він також був адаптований у телесеріал-блокбастер під назвою "Лінкольн Райм: Полювання на збирача кісток" з Расселом Хорнсбі у головній ролі. Джеффрі Дівер отримав ряд нагород по всьому світу або входив в їх шорт-лист. Колишній журналіст, фолксингер і юрист, він народився за межами Чикаго і має ступінь бакалавра журналістики в Університеті Міссурі і юридичну ступінь в Університеті Фордхэма. Ви можете відвідати веб-сайт за адресою www.JefferyDeaver.com.
  
  
  
  
  
  OceanofPDF.com
  
  
  
  
  Про видавця
  
  Австралія
  
  Видавництво HarperCollins Publishers, Австралія, Pty. LTD.
  
  13, Елізабет-стріт, 201
  
  Сідней, Новий Південний Уельс, 2000, Австралія
  
  www.harpercollins.com.au
  
  Канада
  
  HarperCollins Канада
  
  Центр Затоки Аделаїда, Східна Вежа
  
  Західна Аделаїда-стріт, 22, 41-й поверх
  
  Торонто, Онтаріо M5H 4E3, Канада
  
  www.harpercollins.ca
  
  Індія
  
  HarperCollins Індія
  
  А 75, Сектор 57
  
  Нойда, Уттар-Прадеш 201 301, Індія
  
  www.harpercollins.co.in
  
  Нова Зеландія
  
  Видавництво HarperCollins Publishers Нова Зеландія
  
  Блок D1, 63 Приводу Apollo
  
  Роуздейл 0632
  
  Окленд, Нова Зеландія
  
  www.harpercollins.co.nz
  
  Великобританія
  
  Видавництво HarperCollins Publishers Ltd.
  
  Лондон - Бридж - Стріт , 1
  
  Лондон, SE1 9GF, Великобританія
  
  www.harpercollins.co.uk
  
  США
  
  HarperCollins Publishers, Inc.
  
  Бродвей , 195
  
  Нью-Йорк, Нью-Йорк 10007
  
  www.harpercollins.com
  
  
  
  OceanofPDF.com
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"