Дивер Джеффри : другие произведения.

Xo (Kathryn Dance, #3) укр

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  Зміст
  Обкладинка
  Хвала
  опис
  Про Джеффрі Дівера
  Титульна сторінка
  Сторінка авторського права
  Примітка автора
  неділя
  Розділ 1
  Розділ 2
  Розділ 3
  Розділ 4
  Розділ 5
  частина 6
  Розділ 7
  понеділок
  Розділ 8
  Розділ 9
  Розділ 10
  Розділ 11
  Розділ 12
  Розділ 13
  Розділ 14
  Розділ 15
  Розділ 16
  Розділ 17
  Розділ 18
  Розділ 19
  Розділ 20
  Розділ 21
  Розділ 22
  Розділ 23
  Розділ 24
  Розділ 25
  Розділ 26
  Розділ 27
  Розділ 28
  Розділ 29
  Розділ 30
  Розділ 31
  вівторок
  Розділ 32
  Розділ 33
  Розділ 34
  Розділ 35
  Розділ 36
  Розділ 37
  Розділ 38
  Розділ 39
  Розділ 40
  Розділ 41
  Розділ 42
  Розділ 43
  Розділ 44
  Розділ 45
  Середа
  Розділ 46
  Розділ 47
  Розділ 48
  Розділ 49
  Розділ 50
  Розділ 51
  Глава 52
  Розділ 53
  Розділ 54
  Розділ 55
  Розділ 56
  Розділ 57
  Розділ 58
  Розділ 59
  Розділ 60
  четвер
  Глава 61
  Глава 62
  Глава 63
  Розділ 64
  Глава 65
  Глава 66
  П'ятниця
  Глава 67
  Розділ 68
  Глава 69
  Розділ 70
  Глава 71
  Глава 72
  Глава 73
  Глава 74
  Глава 75
  Глава 76
  Глава 77
  Глава 78
  Глава 79
  Кейлі Таун – Твоя тінь
  Післямова
  Про автора
  
  ХВАЛА ДЖЕФФІ ДІВЕРА БЕСТСЕЛЕРУ NEW YORK TIMES
  ПРИДОРОЖНІ ХРЕСТИ, «ГАРЯЧИЙ ЛІТНИЙ ТРИЛЕР» ( THE DAILY BEAST )
  З АГЕНТОМ КЕТРІН ДЕНС У ГОЛОВНІЙ МІСЦІ
  
  « ЗАХОПЛЯЮЧА історія, наповнена пам’ятними героями. Нічого несподіваного. Джеффрі Дівер — ВЕЛИКИЙ МАЙСТЕР ТРИЛЕРУ, ЩО ЦУКАЄ ГОДИННИК».
  АВТОР БЕСТЕЛЕРІВ №1 NEW YORK TIMES FLASH AND BONES
  «ГЕНІАЛЬНІ сюжетні маневри... Як і його найкращі гравці, [Дівер] має один із тих головоломок, які люблять головоломки, яким просто не можна довіряти».
  — МЕРИЛІН СТАСІО, НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС
  « Придорожні хрести [є] ідеальною книгою для тихого літнього полудня, коли невелике розслаблення — супроводжуване, природно, поштовхом напруги — є порядком дня».
  —ЩОДЕННИЙ ЗВІР
  «Танець — це ще один ХОПЛИВИЙ ГЕРОЄВ СЕРІАЛУ... Не пропустіть цього».
  —БІБЛІОТЕЧНИЙ ЖУРНАЛ
  «Дівер, мабуть, більше, ніж будь-який інший кримінальний письменник, здатний обдурити навіть найдосвідченіших читачів своїми поворотами під прямим кутом... Це ЧУДОВИЙ ВХІД до СЕРІЇ, ТАКОЇ ПОПУЛЯРНОЇ, ЯК РИМОВАНІ РОМАНИ АВТОРА ЛІНКОЛЬНА».
  — СПИСОК КНИГ
  
  
  КАНТРІ-ПОП INGÉNUE Кар’єра Кейлі Таун досягає нових висот з її величезним хітом “Your Shadow”, але зростання популярності також привертає небажану увагу. Невинна розмова з одним із її шанувальників, підписана «XO», веде Кейлі в небезпечну та жахливу сферу одержимості.
  Едвін Шарп вважає, що пісні Кейлі містять повідомлення, які звертаються безпосередньо до нього. Незважаючи на її чітку відмову та погрози з боку адвокатів і правоохоронців, він залишається переконаним, що «Твоя тінь» була написана саме для нього, і він оголошує, що приходить за Кейлі. Тоді в концертному залі, де Кейлі репетирує перед тріумфальним виступом у рідному місті, відбувається потенційно смертельна аварія, і вона переконана, що хтось — можливо, Едвін — спостерігав за нею з темряви.
  Вірний своєму слову, Едвін Шарп невдовзі зловісно з’являється в місті, і агент Бюро розслідувань Каліфорнії Кетрін Денс, подруга та прихильниця Кейлі, яка перебуває у відпустці у Фресно, щоб відвідати шоу, втручається на її користь, привертаючи до себе жахливу увагу Шарпа. . Тієї ночі члена дорожньої бригади, з яким колись зустрічалася Кейлі, вбивають у моторошному відлунні зображення з її пісні, яка очолила чарти. У міру того, як на горизонті з’являється все більше смертей, Кетрін Денс має застосувати свої значні навички розслідування та аналізу мови тіла, щоб зупинити сталкера та врятувати більше невинних жертв. Але незабаром вона дізнається, що, як і багато інших знаменитостей, у Кейлі є більше одного шанувальника з місією...
  Цей карколомний трилер від майстра саспенсу Джеффрі Дівера триває лише три короткі дні, наповнені жахливими поворотами, які триматимуть читачів у напрузі до останнього шокуючого викриття.
  Безкоштовне завантаження mp3 пісні «Твоя тінь»,
  зі словами Джеффрі Дівера та музикою
  Клей Стаффорд і Кен Лендерс, доступні за адресою
  www.jefferydeaver.com .
  
  ІЗАБЕЛЬ БОККОН-ГІБОД
  Найновішим міжнародним бестселером №1 ДЖЕФФІ ДІВЕРА є «Карт-бланш» . Автор двох збірок оповідань і 28 попередніх романів із напруженням, він найбільш відомий своїми трилерами «Танець Кетрін» і «Лінкольн Райм», зокрема «Збирач кісток», за яким у головних ролях знялися Дензел Вашингтон і Анджеліна Джолі. Останніми записами в серії «Танець Кетрін» є «Придорожні хрести», «Спляча лялька» та «Холодний місяць» . Численні нагороди Дівера включають «Роман року» на Міжнародній премії письменників трилерів у 2009 році за його окремий роман « Залишені тіла » та премію «Сталовий кинджал» Асоціації авторів кримінальних справ за його трилер « Сад звірів» . Він був номінований на сім премій Едгара від таємничих авторів Америки, премії Ентоні та премії Gumshoe. Його книги продаються в 150 країнах і перекладені на 25 мов. Він живе в Північній Кароліні.
  Для отримання додаткової інформації відвідайте www.jefferydeaver.com .
  ЗНАЙОМТЕСЯ З АВТОРАМИ, ПЕРЕГЛЯДАЙТЕ ВІДЕО ТА ІНШЕ НА
  SimonandSchuster.com
  • ДЖЕРЕЛО ДЛЯ ЧИТАЮЧИХ ГРУП •
  ДИЗАЙН КУРТКИ КРІСТОФЕРА ЛІНА
  ФОТО КУРТКИ ДЖЕВДЕТ ГОКХАН ПАЛАС/ВЕТТА/GETTY IMAGES
  АВТОРСЬКЕ ПРАВО No 2012 SIMON & SCHUSTER
  
  
   ТАКОЖ ДЖЕФФІ ДІВЕР​​​
  Карт Бланш
  Край
  Палаючий дріт*
  Найкращі американські загадкові історії 2009 (редактор)
  Список спостереження ( Мідний браслет і рукопис Шопена ) (автор)
  Придорожні хрести**
  Залишені тіла
  Розбите вікно*
  Спляча лялька**
  More Twisted: Зібрання оповідань, том другий
  Холодний місяць*/**
  Дванадцята карта*
  Сад звірів
  Twisted: зібрані оповідання
  Зникла людина*
  Кам'яна Мавпа*
  Синє ніде
  Порожній стілець*
  Говорити мовами
   Сльоза диявола
  Танцівниця труни*
  Збирач кісток*
  Дівоча могила
  Молитва про сон
  Урок її смерті
  Володарка Юстиції
  Жорсткі новини
  Смерть синьої кінозірки
  Манхеттен - мій ритм
  Пекельна кухня
  Блюз кривавої річки
  Неглибокі могили
  Століття чудових напружених історій (редактор)
  Гаряча та спекотна ніч для злочину (редактор)
  Франкенштейн Мері Шеллі (вступ)
  
  *За участю Лінкольна Райма та Амелії Сакс
  
  **За участю Кетрін Денс
  Дякуємо за придбання цієї електронної книги Simon & Schuster.
  Підпишіться на нашу розсилку та отримуйте спеціальні пропозиції, доступ до бонусного вмісту та інформацію про останні нові випуски та інші чудові електронні книги від Simon & Schuster.
  
  або відвідайте нас онлайн, щоб зареєструватися на
  eBookNews.SimonandSchuster.com
  
  
  Саймон і Шустер
  1230 Avenue of the Americas
  Нью-Йорк, Нью-Йорк 10020
  www.SimonandSchuster.com
  
  Ця книга є художнім твором. Імена, персонажі, місця та події є або продуктом уяви автора, або використані фіктивно. Будь-яка схожість із реальними подіями, місцями чи людьми, живими чи мертвими, є абсолютно випадковою.
  
  Авторське право No 2012 Джеффрі Дівер
  
  Усі права захищено, включаючи право на відтворення цієї книги або її частин у будь-якій формі. Щоб отримати інформацію, зверніться до відділу прав дочірніх компаній Simon & Schuster, 1230 Avenue of the Americas, New York, NY 10020
  
  Перше видання Simon & Schuster у твердій палітурці, червень 2012 року
  
  SIMON & SCHUSTER і colophon є зареєстрованими товарними знаками Simon & Schuster, Inc.
  
  Бюро спікерів Simon & Schuster може запросити авторів на вашу подію в прямому ефірі. Щоб отримати додаткову інформацію або забронювати подію, зв’яжіться з Бюро спікерів Simon & Schuster за номером 1-866-248-3049 або відвідайте наш веб-сайт www.simonspeakers.com .
  
  Дані Бібліотеки Конгресу, каталогізовані в публікаціях
  
  Дівер, Джеффрі.
  XO : роман Кетрін Денс/Джеффрі Дівер.—1-е видання Simon & Schuster у твердій палітурці.
  стор. см.
  1. Жінки-співачки—Художня література. 2. Шанувальники (персони)—Художня література. 3. Обсесивно-компульсивний розлад—
  Художня література. І. Назва.
  PS3554.E1755X6 2012 р
  813'.54—dc23
  2011045777
  
  ISBN 978-1-4391-5637-7
  ISBN 978-1-4391-5898-2 (електронна книга)
  
  
   Зміст
  Примітка автора
  неділя
  Розділ 1
  Розділ 2
  Розділ 3
  Розділ 4
  Розділ 5
  частина 6
  Розділ 7
  понеділок
  Розділ 8
  Розділ 9
  Розділ 10
  Розділ 11
  Розділ 12
  Розділ 13
  Розділ 14
  Розділ 15
  Розділ 16
  Розділ 17
  Розділ 18
  Розділ 19
  Розділ 20
  Розділ 21
  Розділ 22
  Розділ 23
  Розділ 24
  Розділ 25
  Розділ 26
  Розділ 27
  Розділ 28
  Розділ 29
  Розділ 30
  Розділ 31
  вівторок
  Розділ 32
  Розділ 33
  Розділ 34
  Розділ 35
  Розділ 36
  Розділ 37
  Розділ 38
  Розділ 39
  Розділ 40
  Розділ 41
  Розділ 42
  Розділ 43
  Розділ 44
  Розділ 45
  Середа
  Розділ 46
  Розділ 47
  Розділ 48
  Розділ 49
  Розділ 50
  Розділ 51
  Глава 52
  Розділ 53
  Розділ 54
  Розділ 55
  Розділ 56
  Розділ 57
  Розділ 58
  Розділ 59
  Розділ 60
  четвер
  Глава 61
  Глава 62
  Глава 63
  Розділ 64
  Глава 65
  Глава 66
  П'ятниця
  Глава 67
  Розділ 68
  Глава 69
  Розділ 70
  Глава 71
  Глава 72
  Глава 73
  Глава 74
  Глава 75
  Глава 76
  Глава 77
  Глава 78
  Глава 79
  Кейлі Таун – Твоя тінь
  Післямова
  Про автора
  
  
  Примітка автора
  Тексти всіх пісень у Your Shadow, альбомі кантрі-музики, який лежить в основі цього роману, можна знайти в кінці книги. Ці мелодії згадуються всюди, і вони можуть містити лише деякі підказки про події, які розгортаються на цьому шляху. А якщо ви бажаєте послухати саму заголовну пісню та інші пісні з альбому, нещодавно записаного в Нешвіллі, відвідайте www.jefferydeaver.com, щоб отримати інформацію про завантаження.
  Для більшості слухачів заголовна пісня «Your Shadow» є просто піснею про кохання.
  Деякі відчувають інакше.
  
   Тема: Re: Ти найкращий!!!
  Від: [email protected]
  Кому: [email protected]
  2 січня 10:32 год
  
  Привіт,
  Едвін—
  
  Дякую за ваш електронний лист! Я дуже радий, що вам сподобався мій останній альбом! Ваша підтримка означає для мене все. Обов’язково перейдіть на мій веб-сайт і підпишіться, щоб отримувати мою розсилку та дізнаватися про нові релізи та майбутні концерти, і не забудьте підписатися на мене у Facebook і Twitter.
  
  І слідкуйте за поштою. Я надіслав тобі ту фотографію з автографом, яку ти просив!
  
  XO,
  
  Кейлі
  * * *
  Тема: Неймовірно!!!!!
  Від: [email protected]
  Кому: [email protected]
  3 вересня 5:10 ранку
  
  Привіт, Кейлі:
  
  Я повністю вражений. Я втратив дар мови. І ви вже добре мене знаєте — щоб я втратив дар мови, це вже щось!! У будь-якому випадку, ось така історія: я завантажив ваш новий альбом учора ввечері та послухав «Your Shadow». Ой! Без сумніву, це найкраща пісня, яку я коли-небудь чув. Я маю на увазі все, що коли-небудь було написано. Мені навіть більше подобається, ніж «Цього разу все буде інакше». Я казав тобі, що ніхто ніколи не висловлював, як я ставлюся до самотності та життя, та й до всього, краще ніж ти. І ця пісня робить це повністю. Але що важливіше, я бачу, що ви говорите, ваше благання про допомогу. Тепер все зрозуміло. не хвилюйся Ти не одна, Кейлі!!
  
  Я буду твоєю тінню. Назавжди.
  
  XO, Едвін
  * * *
  Тема: Fwd: Неймовірно!!!!!
  Від: [email protected]
  Кому: [email protected]
  3 вересня 10:34 год
  
  Містер Шарп:
  
  Пані Алісія Сешнс, особистий помічник наших клієнтів Кейлі Таун та її батько, Бішоп Таун, надіслали нам ваш електронний лист сьогодні вранці. Відколи ми зв’язалися з вами два місяці тому, ви надіслали понад 50 електронних листів і листів із закликом не контактувати з пані Таун чи кимось із її друзів і родини. Ми надзвичайно стурбовані тим, що ви знайшли її приватну адресу електронної пошти (яку, я повинен вам сказати, було змінено), і розглядаємо можливі порушення державних і федеральних законів щодо того, як ви отримали таку адресу.
  
  Ще раз мусимо сказати вам, що ми вважаємо вашу поведінку абсолютно неприйнятною та, можливо, позовною. Ми рішуче закликаємо вас прислухатися до цього попередження. Як ми неодноразово говорили, співробітники служби безпеки пані Таун і місцевих правоохоронних органів було повідомлено про ваші неодноразові нав’язливі спроби зв’язатися з нею, і ми повністю готові вжити будь-яких необхідних заходів, щоб покласти край цій тривожній поведінці.
  
  Семюел Кінг, есквайр
  
  Crowell, Smith & Wendall, Attorneys-at-Law
  * * *
  Тема: До нових зустрічей!!!
  Від: [email protected]
  Кому: [email protected]
  5 вересня 23:43
  
  Привіт, Кейлі...
  
  Отримав нову електронну адресу. Я знаю, що вони задумали, але НЕ хвилюйся, все буде добре.
  
  Я зараз лежу в ліжку, слухаю тебе. Я відчуваю себе буквально твоєю тінню ... І ти моя. Ви такі чудові!
  
  Я не знаю, чи була у вас можливість подумати про це — я знаю, ви дуже зайняті! — але я запитаю ще раз — якщо ви хочете надіслати мені трохи свого волосся, це було б так круто. Я знаю, що ти не стригся десять років і чотири місяці (це одна з тих речей, які роблять тебе такою красивою!!!), але, можливо, є одна з твоєї пензля. Або ще краще ваша подушка. Я буду берегти це вічно.
  
  Не можу ДОЧЕКАТИСЯ концерту наступної п'ятниці. МС незабаром.
  
  Ваш назавжди,
  
  XO, Едвін
  
  
  
  
  
  
  
  
   Розділ 1
  СЕРЦЕ концертного залу – це люди.
  І коли величезний простір тьмяний і порожній, як це було зараз, місце може щетинитися від нетерпіння, байдужості.
  Навіть ворожість.
  Гаразд, приборкай цю уяву, сказала собі Кейлі Таун. Припиніть поводитися як дитина. Стоячи на широкій пошарпаній сцені головного залу конференц-центру Фресно, вона ще раз оглядала місце, звертаючи свій типово гіперкритичний погляд на завдання підготовки до п’ятничного концерту, розглядаючи та переглядаючи освітлення та сценічні рухи, а також те, де учасники гурту. повинен стояти і сидіти. Де найкраще вийти поблизу, але не в натовп, торкатися рук і посилати поцілунки. Де акустично найкраще розмістити відкидні динаміки — монітори, спрямовані на смугу, щоб вони могли чути себе без луни чи спотворень. Зараз багато виконавців використовують для цього навушники; Кейлі сподобалася безпосередність традиційних складок.
  Треба було подумати про сотні інших деталей. Вона вважала, що кожна вистава має бути ідеальною, більш ніж ідеальною. Кожен глядач заслуговує найкращого. Сто десять відсотків.
  Зрештою, вона виросла в тіні єпископа Тауна.
  «Невдалий вибір слова», — подумала Кейлі.
  Я буду твоєю тінню. Назавжди….
  Повернемося до планування. Це шоу мало відрізнятися від попереднього тут, приблизно вісім місяців тому. Оновлена програма була особливо важливою, оскільки багато шанувальників регулярно відвідували концерти в її рідному місті, і вона хотіла переконатися, що вони отримали щось несподіване. Це було одне в музиці Кейлі Таун; її аудиторія не була такою великою, як деякі, але була лояльною, як золотисті ретривери. Вони добре знали її тексти, знали, як вона грає на гітарі, знали її рухи на сцені і засміявся над її дурницею, перш ніж вона закінчила рядки. Вони жили й дихали її виступами, трималися її слів, знали її біографію, її симпатії та антипатії.
  А деякі хотіли знати набагато більше…
  Від цієї думки її серце й кишки стиснулися, наче вона ступила в озеро Хенслі в січні.
  Думаючи про нього, звичайно.
  Тоді вона завмерла, задихаючись. Так, хтось спостерігав за нею з дальнього кінця залу! Де не буде жодного члена екіпажу.
  Тіні рухалися.
  Або це була її уява? А може, її зір? Кейлі була дана ідеальна висота звуку та ангельський голос, але Бог вирішив, що з цього достатньо, і дуже заощадив на видінні. Вона примружилася, поправила окуляри. Вона була впевнена, що хтось ховається, хитаючись туди-сюди в дверях, які ведуть до сховища для концесійних стендів.
  Потім рух припинився.
  Вона вирішила, що це зовсім не рух і ніколи не було. Лише натяк на світло, пропозиція тіні.
  Незважаючи на це, вона почула серію тривожних клацань, клацань і стогонів — звідки, вона не могла сказати — і відчула холодок паніки, що прокотився по її спині.
  його…
  Чоловік, який написав їй сотні електронних листів і листів, інтимних, оманливих, розповідаючи про життя, яке вони могли б розділити разом, просив пасмо волосся, обрізок нігтя. Чоловік, який якимось чином підійшов достатньо близько на дюжині шоу, щоб сфотографувати Кейлі крупним планом, і ніхто його ніколи не бачив. Чоловік, який, ймовірно, — хоча це ніколи не було доведено — проскочив на дорозі в автобуси або будинки на колесах гурту та вкрав предмети її одягу, включно з нижньою білизною.
  Чоловік, який надіслав їй десяток своїх фотографій: кошлате волосся, товстий, у невипраному одязі. Ніколи не були непристойними, але, що цікаво, образи ще більше тривожили своєю знайомістю. Це були кадри, які хлопець надсилав їй повідомлення з подорожі.
  його…
  Її батько нещодавно найняв особистого охоронця, величезного чоловіка з круглою головою у формі кулі та зрідка кучерявим дротом, що виривався з його вуха, щоб зрозуміти, у чому полягає його робота. Але Дартур Морган був надворі на даний момент об'їзд та перевірка машин. Його план безпеки також включав приємний штрих: бути просто видимим, щоб потенційні переслідувачі розвернулися та пішли, а не ризикували зіткнутися з 250-фунтовим чоловіком, який виглядав як репер із ставленням (яким, звичайно, він був в підлітковому віці).
  Вона знову оглянула закутки передпокою — найкраще місце, де він міг стояти й дивитися на неї. Потім, скрегочучи зубами від гніву через свій страх і здебільшого через те, що вона не змогла приборкати тривогу й відволікання, вона подумала: «Гет». Назад. до. Робота.
  І чого ти хвилюєшся? Ти не один. Гурту ще не було в місті — вони закінчували студійну роботу в Нешвіллі, — але Боббі сидів біля величезного мікшерного пульта Midas XL8, який панував на контрольній палубі в глибині залу, за двісті футів від нього. Алісія наводила порядок у кімнатах для репетицій. Кілька міцних хлопців із дорожньої бригади Боббі розпаковували вантажівку позаду, збирали й організовували сотні ящиків, інструментів, реквізиту, листів фанери, підставок, проводів, підсилювачів, інструментів, комп’ютерів і тюнерів — тонн обладнання, яке потрібні навіть такі скромні гастролюючі групи, як Кейлі.
  Вона припускала, що хтось із них міг би швидко дістатися до неї, якби джерелом тіні був він.
  До біса, перестань робити його більшим, ніж він є! Його, його, його, ніби ти навіть боїшся назвати його ім'я. Наче вимовити це викликало б його присутність.
  У неї були й інші одержимі шанувальники, їх було чимало — який чудовий співак і автор пісень із небесним голосом не зібрав би кількох невідповідних шанувальників? Їй було дванадцять пропозицій вийти заміж від чоловіків, яких вона ніколи не зустрічала, і три від жінок. Дюжина пар хотіли усиновити її, приблизно тридцять дівчат-підлітків хотіли бути її найкращими друзями, тисячі чоловіків хотіли влаштувати їй випити чи повечеряти в ресторані Bob Evans чи Mandarin Oriental… і було багато запрошень насолодитися шлюбну ніч без незручностей весілля. Привіт, Кейлі, подумай про це, тому що я покажу тобі краще провести час, ніж ти будь-коли, і, до речі, ось зображення того, чого ти можеш очікувати, так, це справді непогано, га???
  (Дуже дурна ідея надсилати таке фото сімнадцятирічній дівчині, у віці Кейлі на той час. До речі.)
  Зазвичай вона обережно розважалася увагою. Але не завжди і точно не зараз. Кейлі виявила, що хапає свою джинсову куртку зі стільця неподалік і натягнула його, щоб прикрити свою футболку, створюючи ще один бар’єр для будь-яких сторонніх очей. І це, незважаючи на характерну вересневу спеку у Фресно, яка наповнила каламутне приміщення, як рідке рагу.
  І більше тих клацань і дотиків нізвідки.
  «Кейлі?»
  Вона швидко обернулася, намагаючись приховати легкий стрибок, хоча впізнала голос.
  Міцної статури жінка років тридцяти зупинилася на півдорозі сцени. У неї було підстрижене руде волосся, а на руках, плечах і хребті — трохи помітні чорнила, які частково були помітні завдяки її тонкій майці й вузьким чорним джинсам, що облягали стегна. Стильні ковбойські чоботи. «Я не хотів вас лякати. Ти в порядку?"
  «Ти цього не зробив. Як справи?" — запитала вона Аліцію Сешнс.
  Кивок у бік iPad, який вона тримала. «Це щойно надійшло. Докази для нових плакатів? Якщо ми сьогодні передамо їх до друкарні, ми точно матимемо їх до виставки. Вони виглядають добре?»
  Кейлі нахилилася над екраном і оглянула їх. Сучасна музика, звичайно, лише частково стосується музики. Напевно, так і було завжди, гадала вона, але здавалося, що зі зростанням її популярності ділова сторона її кар’єри займала набагато більше часу, ніж раніше. Вона не дуже цікавилася цими справами, але загалом їй це й не було потрібно. Її батько був її менеджером, Алісія займалася повсякденною паперовою роботою та розкладом, юристи читали контракти, звукозаписна компанія домовилася зі студіями звукозапису та компаніями з виробництва компакт-дисків, роздрібною торгівлею та завантаженнями; її давній продюсер і друг у BHRC Records, Баррі Зейглер, займався технічною стороною аранжування та виробництва, а Боббі та команда організовували та проводили шоу.
  Усе для того, щоб Кейлі Таун могла робити те, що вміла найкраще: писати пісні та співати їх.
  І все-таки її цікавило одне ділове питання: переконатися, що шанувальники — багато з них молоді або без грошей — зможуть купити дешеві, але пристойні пам’ятні речі, щоб зробити вечір концерту набагато особливішим. Плакати, подібні до цього, футболки, брелоки, браслети, обереги, збірники акордів для гітари, пов’язки на голову, рюкзаки… і кухлі для мам і тат, які возять дітей на вистави та з них і, звичайно, часто купують квитки, так само.
  Вона вивчала докази. На зображенні була Кейлі та її улюблена гітара Мартін — не велика, як дредноут, а менша, 000-18, старовинна, з хрусткою пожовклою верхівкою ялини та власним голосом. Ця фотографія була внутрішньою картинкою з її останнього альбому Your Shadow.
  його…
  Ні, не треба.
  Очі знову сканують двері.
  «Ти впевнений, що з тобою все гаразд?» — запитала Алісія, голос якого дзижчав із ледь помітним техаським дзвоном.
  «Так». Кейлі повернулася до пробних пробних плакатів, на яких була одна і та ж фотографія, але з різним типом, повідомленнями та фоном. Її фотографія була прямим кадром, який зображував її такою, якою вона себе бачила: на п’ять-другу, нижчу, ніж їй хотілося б, її обличчя трохи довгасте, але з приголомшливими блакитними очима, віями, які не розпускалися, і губами, які деякі репортери говорили про колаген. Ніби … Її фірмове золоте волосся, чотири фути завдовжки — і ні , не підстрижене, лише підстрижене, за десять років і чотири місяці — розвівалося на фальшивому лагідному вітерці від електричного вентилятора фотографа. Дизайнерські джинси і темно-червона блузка з високим коміром. Маленьке діамантове розп'яття.
  «Ви повинні передати фанатам пакет», — завжди казав Бішоп Таун. «Це теж візуально , я говорю. І стандарти для чоловіків і жінок різні. Ви потрапляєте в біду, ви заперечуєте це». Він мав на увазі, що у світі кантрі-музики чоловік міг би виглядати так, як у Бішопа: випнутий живіт, сигарета, зморщене, скелясте обличчя, вкрите щетиною, пом’ята сорочка, потерті чоботи та вицвілі джинси. Жінку-співачку, як він викладав, — хоча він справді мав намір сказати «дівчина» — потрібно було зібрати разом для вечірнього побачення. І у випадку Кейлі це, звісно, означало церковне спілкування: хороша сусідська дівчина була тим іміджем, на якому вона побудувала свою кар’єру. Звичайно, джинси могли бути трохи тісними, блузки та светри могли щільно облягати її округлі груди, але вирізи були високими. Макіяж був тонким і тяжів до рожевих тонів.
  «Йди з ними».
  «Чудово». Алісія вимкнула пристрій. Невелика пауза. «Я ще не переконався, що з твоїм батьком все гаразд».
  «Вони хороші», — заспокоїла її співачка, кивнувши на iPad.
  «Звичайно. Я просто перевірю його. Ти знаєш."
  Тепер Кейлі замовкла. Потім: «Добре».
  «Тут хороша акустика?» — запитала Алісія, яка сама була виконавицею; у неї був гарний голос і любов до музики, що, безсумнівно, було чому вона влаштувалася на роботу до когось на кшталт Кейлі Таун, коли ефективна, безглузда жінка могла заробляти вдвічі більше, ніж особистий помічник керівника корпорації. Вона підписала контракт минулої весни і ніколи не чула, як гурт виступає тут.
  «О, звук чудовий», — з ентузіазмом сказала Кейлі, глянувши на потворні бетонні стіни. «Ви б не подумали». Вона пояснила, як дизайнери закладу в 1960-х роках зробили свою домашню роботу; занадто багато концертних залів — навіть складних, призначених для класичної музики — було побудовано людьми, які не вірили в природну здатність музичних інструментів і голосів досягати найвіддаленіших місць за допомогою «прямої гучності», тобто звуку, що виходить зі сцени. Архітектори додавали кутові поверхні та окремо стоячі форми, щоб посилити гучність музики, що робило це, але також посилало вібрації в сотні різних напрямків. Це призвело до акустичного кошмару кожного виконавця, реверберації: по суті, відлуння за відлуннями, які видавали каламутні, іноді навіть нетональні звуки.
  Тут, у скромному Фресно, Кейлі пояснила Алісії, як і її батько, що дизайнери довіряли силі й чистоті голосу, барабанної шкіри, деки, очерету та струн. Вона вже збиралася попросити асистента приєднатися до неї в приспіві однієї з її пісень, щоб підтвердити свою правоту — Алісія виконувала чудові гармонії, — коли помітила, що вона дивиться в глибину залу. Вона припустила, що жінці набридла наукова дискусія. Але похмурий погляд натякав на те, що вона думає про щось інше.
  "Що?" — запитала Кейлі.
  «Чи не тільки ми з Боббі?»
  "Що ви маєте на увазі?"
  «Мені здалося, що я когось бачив». Вона підняла палець, зачеплений чорним нігтем. «Цей дверний отвір. Там».
  Саме там, де сама Кейлі десять хвилин тому думала, що побачила тінь.
  Спотнілі долоні, неуважно торкаючись телефону, Кейлі дивилася на мінливі фігури в глибині залу.
  Так ні. Вона просто не могла сказати.
  Потім, знизавши своїми широкими плечима, на одному з яких була татуювання червоно-зеленої змії, Алісія сказала: «Гм. Гадаю ні. Що б це не було, зараз уже немає... Гаразд, побачимося пізніше. Ресторан в один?»
   "Так, звичайно."
  Виходячи, Кейлі неуважно прислухалася до стукоту чобіт і продовжувала дивитися на чорні двері.
  Сердито вона раптом прошепотіла: «Едвін Шарп».
  Там я назвав його ім'я.
  «Едвін, Едвін, Едвін».
  Тепер, коли я вас викликав, слухайте сюди: Геть до біса з мого концертного залу! У мене є робота.
  І вона відвернулася від темного, роззяваного дверного отвору, з якого, звісно, на неї взагалі ніхто не дивився. Вона вийшла на центральну сцену, дивлячись поверх маскувальної стрічки на запорошеному дереві, закриваючи місце, де вона стоятиме в різних точках під час концерту.
  Саме тоді вона почула чоловічий голос, який кричав із глибини залу: «Кейлі!» Це був Боббі, який зараз піднявся з-за мікшерного пульта, перекинув свій стілець і зірвав свої тверді навушники. Він помахав їй однією рукою, а іншою вказав на місце над її головою. «Обережно! … Ні, Кейлі!»
  Вона швидко глянула вгору й побачила, як один із ліхтарів — семифутовий блок Colortran — вивільнився зі свого кріплення й покотився до сцени за товстий електричний кабель.
  Інстинктивно відступивши назад, вона спіткнулася об гітарну стійку, про яку не пам’ятала, що була за нею.
  Качання, розмахування руками, дихання…
  Молода жінка сильно вдарилася по сцені, по куприку. Величезне світло впало до неї, смертоносний маятник, що ставав все більшим і більшим. Вона відчайдушно намагалася піднятися, але впала назад, осліплена, коли пекучі промені тисячоватних ламп повернули її бік.
  Тоді все почорніло.
  
  
  
  
   Розділ 2
  У КАТРІН ДЕНС було кілька життів.
  Овдовіла мати двох дітей, які наближаються до підліткового віку.
  Агент Каліфорнійського бюро розслідувань, її спеціалізація — допити та кінесіка — аналіз мови тіла.
  Слушна, хоч іноді нешаноблива і роздратована дочка до батьків, які жили поруч.
  Саме в такому порядку вона розмістила ці аспекти свого життя.
  Потім був номер чотири, який був майже таким же життєво важливим для її психічного благополуччя, як і перші три: музика. Як і Алан Ломакс у середині минулого століття, Денс був фольклористом, ловцем пісень. Час від часу вона брала відпустку, залазила у свій позашляховик, іноді з дітьми та собаками, іноді, як зараз, сама, і вирушала на пошуки музики, як мисливці їдуть у поля за оленями чи індиками.
  Зараз Денс пілотувала свій Pathfinder шосе 152 від півострова Монтерей через майже безплідну ділянку Каліфорнії до Фресно в долині Сан-Хоакін, за три години їзди. Це було сільськогосподарське серце країни, і відкриті вантажівки з подвійними причепами, завалені часником, помідорами та іншими фруктами й овочами, нескінченно котилися до величезних харчових заводів у туманній далечині. Робочі поля були зелені або, якщо вже зібрано, насичено-чорні, але все інше було сухим і темним, як забуті тости.
  Слідом за «Ніссаном» кружляв пил, а комахи гинули на лобовому склі, бризкаючи смертю.
  Місія Dance протягом наступних кількох днів полягала в тому, щоб записати саморобні мелодії місцевої групи мексиканських музикантів, усі з яких жили у Фресно або поблизу нього. Більшість із них збирали на полях, тому вони взяли назву Los Trabajadores, Робітники. Денс записувала їх на свій цифровий пристрій TASCAM HD-P2, трохи дорожчий, ніж вона могла собі дозволити, але чудовий, потім відредагуйте та опублікуйте пісні на своєму веб-сайті «American Tunes».
  Люди могли завантажити їх за невелику плату, більшу частину якої вона надсилала музикантам і залишала достатньо, щоб покрити витрати на сайт і час від часу брати себе та дітей на вечерю. Ніхто не збагатився завдяки завантаженню, але деякі з груп, які вона та її бізнес-партнер Мартін Крістенсен виявили, привернули увагу регіону та навіть країни.
  Вона щойно закінчила важку справу в Монтереї, офісі CBI, до якого її призначили, і вирішила взяти відпустку. Діти були в своїх музично-спортивних таборах, ночували у бабусь і дідусів. Денс міг вільно бродити по Фресно, Йосеміті та околицях, записувати Los Trabajadores і шукати інших талантів у цій багатій на музику місцевості. Тут можна зустріти не тільки латиноамериканську, але й унікальну різновид кантрі (звичайно, є причина, жанр часто називають кантрі- вестерном ). Насправді звук Бейкерсфілда, який виник у цьому місті за кілька годин на південь від Фресно, був основним рухом музики кантрі; це виникло як реакція на те, що деякі люди вважали надто гладкими постановками Нашвілла в п'ятдесятих роках. Виконавці, такі як Бак Овенс і Мерл Хаггард, започаткували рух, і він нещодавно відродився в музиці таких артистів, як Дуайт Йоакам і Гері Аллан.
  Денс потягував спрайт і перемикав радіостанції. Вона думала зробити цю поїздку романтичною втечею та запросити Джона Болінга поїхати з нею. Але він щойно отримав консультаційне завдання щодо запуску комп’ютера і був би зв’язаний на кілька днів. І з якоїсь причини Денс вирішила, що воліє подорожувати сама. Справа про викрадення, яку вона щойно закрила, була важкою; два дні тому вона була на похороні однієї жертви, яку вони не змогли врятувати, у компанії двох, які вони мали.
  Вона включила кондиціонер. Цієї пори року на півострові Монтерей було комфортно, іноді навіть прохолодно, і вона одягалася відповідно до свого порту посадки. У сірій бавовняній сорочці з довгими рукавами та синіх джинсах вона була гаряча. Вона зняла окуляри в рожевій оправі й витерла їх об серветку, кермуючи колінами. Якимось чином піт зумів сповзти по одній лінзі. Термометр Pathfinder показав на вулиці 96 градусів.
  Вересень. правильно.
   Денс з нетерпінням чекала поїздки з іншої причини — щоб побачити свою єдину подругу-знаменитість, Кейлі Таун, нині відому співачку та авторку пісень. Кейлі давно підтримувала веб-сайт Dance і корінних музикантів, яких вони з Мартіною підтримували. Співачка запросила Денс на свій великий концерт у п'ятницю ввечері у Фресно. Хоча Кейлі на десяток років молодша за Денс, вона була виконавицею з дев’яти чи десяти років і професіоналом з пізнього підліткового віку. Смішна, витончена, чудова письменниця та артистка, без жодного егоїзму, жінка була не по роках, і Денсу дуже подобалося її товариство.
  Вона також була дочкою легенди музики кантрі Бішопа Тауна.
  Два чи три рази, коли Денс приходив на виступи Кейлі або відвідував її у Фресно, схожий на ведмедя Бішоп ступав у кімнату зі своїм его на тисячу фунтів стерлінгів і силою людини, яка так само залежна від одужання, як він був від кокаїну та алкоголю. . Він розповідав про людей індустрії — зі зміненою великою буквою : музиканти, яких він знав близько (сотні), музиканти, у яких він навчався (лише у великих), музиканти, яких він навчав (більшість із сучасних суперзірки) і музиканти, з якими він вступав у кулачні бої (таких теж багато).
  Він був зухвалим, грубим і відверто театральним; Танець був у захваті.
  З іншого боку, його останній альбом провалився. Його голос покинув його, його енергія також, і це були дві речі, з якими навіть найскладніший цифровий масаж у студії не може багато чого зробити. І ніщо не могло врятувати банальне написання пісень, настільки відмінне від блискучих слів і мелодій, які зробили його хітом багато років тому.
  Тим не менш, у нього було вірне оточення, і він сміливо контролював кар'єру Кейлі; горе будь-якому продюсеру, звукозаписній компанії чи музичному закладу, які не поставилися до неї належним чином.
  Танець тепер увійшов у Фресно. Салінас-Веллі, розташована за сто миль на захід, була відома як національний салатник. Але San Joaquin був більшим і виробляв більше, а Фресно був його серцем. Це було непоказне робоче місто з приблизно півмільйонним населенням. У ньому була певна діяльність банд і ті ж домашні, пограбування, вбивства та навіть терористичні загрози, які ви бачите в кожному невеликому міському районі зараз, з показником трохи вищим, ніж середній по країні для всіх злочинів. Вона припустила, що ця інфляція є відображенням безробіття, яке коливається тут близько 18 відсотків. Вона помітила кілька повішених молодих чоловіків, живих доказів цієї статистики на туманних кутах вулиць. Одягнені у футболки без рукавів і широкі шорти чи джинси, вони спостерігали за нею та іншими автомобілями, що проїжджали повз, або розмовляли, сміялися та пили з пляшок, загорнутих у паперові пакети.
  Від поверхонь для випікання піднімалися хвилі пилу та тепла. Собаки сиділи на під’їздах і дивилися крізь її машину на далеку ніщо, і вона помітила дітей у дворах, які весело стрибали через розбризкувачі, що є сумнівною, якщо не незаконною діяльністю в Каліфорнії, яка постійно страждає від посухи.
  Супутник легко доставив її до мотелю Маунтін-В’ю біля шосе 41. З нього не було такого краєвиду, хоча це могло бути через туман. У найкращому випадку, як вона вирішила, мружачись на схід і північ, це якісь несміливі передгір’я, які зрештою приведуть до величного Йосеміті.
  Увійшовши в жару, Денс справді відчув запаморочення. Сніданок з дітьми і собаками був давно.
  Номер у готелі ще не був готовий, але це не мало значення, оскільки вона зустрілася з Кейлі та кількома друзями за півгодини, о першій. Вона перевірила свої сумки на стійці реєстрації та стрибнула назад у «Патфайндер», який уже мав температуру плити.
  Вона ввела іншу адресу в GPS і слухняно попрямувала, куди вказували, дивуючись, чому більшість запрограмованих голосів у супутниковій навігації були жіночими.
  На світлофорі вона взяла телефон і глянула на список вхідних дзвінків і текстових повідомлень.
  Порожній.
  Добре, що ніхто з офісу чи дитячих таборів до неї не звертався.
  Але дивно, що від Кейлі, яка мала подзвонити того ранку, щоб підтвердити їхню зустріч, нічого не було. І одна річ у виконавиці, яка завжди вражала Денс: незважаючи на свою популярність, вона ніколи не нехтувала дрібницями. Насправді, і в житті, і в виступах вона здавалася надзвичайно відповідальною.
  Ще один дзвінок Кейлі.
  Прямо на голосову пошту.
  
  КАТРІН ДЕНС мусила розсміятися.
  Власники Cowboy Saloon мали почуття гумору. Темне, лісове місце, аж прохолодне, не мало жодного ковбойського артефакту. Але життя в сідло було добре представлене — жінками , які їздили верхи, мотузками, клеймували та пробивали худобу … і виконували якусь дивовижну роботу з шістьма рушницями, якщо ви можете повірити плакату, який показує версію Старого Заходу про Розі Клепальщицю, яка стріляє пляшками з огорожі .
  Згідно з кіномистецтвом, роздутими обкладинками, коробками для обіду, іграшками, картинами та фотографіями, епоха, мабуть, була насичена розпушеними, надмірно грудастими дівчатами в п’ятилітрових капелюшках, милих шийних хусточках, замшевих спідницях і вишитих блузках, а також деякі з найкращих чобіт, які коли-небудь виготовлялися. Кетрін Денс любила взуття та володіла двома парами витончених Nocona. Але жодна з них не була близькою до тих, які носив Дейл Еванс, партнер Роя Роджерса, з телешоу 1950-х років, на вражаючому дисплеї на вицвілому плакаті.
  У барі вона замовила чай із льодом, швидко його випила й взяла ще один, а потім сіла за один із круглих столиків, покритий лаком і порізаний, дивлячись на клієнтуру. Дві літні пари; тріо втомлених комунальників у комбінезонах, які, ймовірно, були на роботі на світанку; стрункий молодий чоловік у джинсах і картатій сорочці розглядає старомодний музичний автомат; кілька бізнесменів у білих сорочках і темних краватках, мінус піджаки.
  Вона з нетерпінням чекала зустрічі з Кейлі, запису пісень Робітників; теж з нетерпінням чекаю обіду. Вона голодувала.
  І стурбований.
  Зараз була одна двадцята. Де був її друг?
  Зал заповнила музика з музичного автомата. Денс ледь помітно засміявся. Це була пісня Кейлі Таун — особливо хороший вибір, враховуючи це місце: «Я, я не пастушка».
  У пісні розповідалося про маму-футболістку з передмістя, яка, здається, живе життям, дуже відмінним від життя пастушки, але зрештою розуміє, що, можливо, вона одна за духом. Як типово для пісень Кейлі, вони були легковажними, але в той же час говорили людям змістовно.
  Саме тоді вхідні двері відчинилися, і на потерту лінолеумну підлогу впала плита потужного сонячного світла, на якій танцювали геометричні фігури — тіні людей, що входили.
  Танцювальна троянда. «Кейлі!»
  В оточенні чотирьох інших молодий співак увійшов до ресторану, посміхаючись, але також швидко оглядаючись. Вона була стурбована, одразу помітив Денс. Ні, більше того, Кейлі Таун була налякана.
  Але чого б вона не хотіла знайти тут, не було і вона розслабилася, а потім ступила вперед, міцно обіймаючи Денс. «Кетрін, привіт. Це так здорово!»
  «Я не міг дочекатися, щоб потрапити сюди».
  Співачка була в джинсах і, як не дивно, в товстій джинсовій куртці, незважаючи на спеку. Її чудове волосся вільно розпускалося, майже такого ж довжини, як і її зріст.
  Денс додав: «Я дзвонив кілька разів».
  «Була… ну, була маленька проблема в концертному залі. Все добре. Гей, усім, це моя подруга, Кетрін Денс».
  Денс привітала Боббі Прескотта, з яким познайомилася кілька років тому: років тридцяти, акторський вигляд заперечував сором’язлива посмішка, кучеряве каштанове волосся. Був також пухлий і невиліковно сором’язливий Тай Слокум із довгим рудуватим волоссям, яке потребувало стрижки. Він був техніком і ремонтником гітар гурту. Неусміхнена, спортивна Алісія Сешнс, яка виглядала для Денс так, ніби належала до панк-рок-клубу в центрі Манхеттена, була особистим помічником Кейлі.
  І ще хтось був в оточенні. Афроамериканець, зріст понад шість футів, вага близько 250 фунтів.
  Безпека.
  Той факт, що у Кейлі був охоронець, не дивував, хоча Денс із занепокоєнням зауважив, що він зосереджено займався роботою, навіть тут. Він уважно оглянув усіх у барі — молодого чоловіка за музичним автоматом, робітників, бізнесменів і навіть літніх подружжя та бармена, чітко пробігаючи їхні обличчя в базі даних потенційних загроз.
  Що спонукало до цього?
  Незалежно від загрози, від якої він збирався захищатися, не було, і він знову звернув увагу на Кейлі. Однак він не розслабився. Такі люди, як він, ніколи цього не робили — ось що робило їх такими хорошими. Він перейшов у стан очікування. «Мені це виглядає добре».
  Його звали Дартур Морган, і коли він потис руку Денс, він уважно оглянув її, і в його очах спалахнуло впізнання. Денс, як експерт із кінесики та мови тіла, знала, що вона випромінює «поліцейські» вібрації, навіть якщо цього не збирається.
  «Приєднуйтесь до нас на обід», — сказала Кейлі великому чоловікові.
  «Ні, дякую, пані. Я буду надворі».
  «Ні, дуже жарко».
  «Краще там».
  «Ну, візьміть чай із льодом або газовану воду. І заходьте, якщо потрібно».
  Але, не замовивши напою, він повільно продирався темним рестораном і, кинувши один погляд на пастушка з воскових фігур, що крутила ласо, вийшов на вулицю.
  Худий бармен підійшов, несучи меню та палко захоплюючись Кейлі Таун, яка по-материнськи всміхнулася юнакові, хоча вони були приблизно одного віку.
  Кейлі глянула на музичний автомат, збентежена тим, що це її голос виконував їм серенаду.
  «Отже, — запитав Денс, — що сталося?»
  «Добре, я тобі скажу». Вона пояснила, що під час підготовки до вечірнього концерту в п’ятницю світлова стрічка — одна з довгих над сценою — відчепилася й впала.
  "Боже мій. з тобою все гаразд?»
  «Так, добре. Крім хворої сідниці».
  Боббі, який сидів поруч з Кейлі, схопив її за руку. Він захисницько подивився на неї. — Не знаю, як це сталося, — тихо сказав він. «Я маю на увазі, що це був смуговий ліхтар, циклічний ліхтар. Ви не монтуєте або демонтуєте його для показу. Воно було там постійно».
  Уникаючи погляду всіх, великий Тай Слокум запропонував: «І ти перевірив це, Боббі. Я бачив вас. Двічі. Всі вогні. Боббі найкращий роуді. Ніколи раніше не було такої аварії».
  «Якби це вдарило її, — сказала Алісія зі злобою в голосі, — чувак, це було б усе. Це могло її вбити».
  Боббі додав: «Це тисяча ват. Міг також підпалити все приміщення, якби лампи розбилися. Я вимкнув головний вимикач, якщо вони це зробили. Я збираюся перевірити це краще, коли повернуся сьогодні ввечері. Мені потрібно поїхати в Бейкерсфілд і забрати новий підсилювач і динамік».
  Потім інцидент зам’яли і замовили обід. Денс була в бойовій формі після двотижневої справи про викрадення — вона скинула дев’ять фунтів — і вирішила розщедритися на замовлення картоплі фрі з сендвічем із смаженою куркою. Кейлі і Тай замовили салати. Алісія та Боббі їли тостади та вибрали каву, незважаючи на спеку. Розмова звернулася до музичного веб-сайту Денс, і вона трохи розповіла про свої невдалі спроби стати співачкою в Сан-Франциско.
  «У Кетрін чудовий голос», — сказала Кейлі, демонструючи п’ять чи шість підказок кінесичного обману. Денс усміхнувся.
  — урвався чоловічий голос. «Вибачте, люди. Привіт, Кейлі.
   Це був юнак із музичного автомата. Усміхаючись, він кивнув на Денс і стіл, а потім подивився на Кейлі.
  "Привіт." Тон співака раптово перейшов у інший лад, яскравий, але стриманий.
  «Не хотів підслуховувати. Я чув, що є якась проблема. З вами все гаразд?»
  «Добре, дякую».
  На мить помовчіть, що означає: «Дякуємо за ваш інтерес, але ви можете піти».
  Кейлі сказала: «Ти фанат?»
  «Звичайно».
  «Що ж, дякую за вашу підтримку. І ваша турбота. Ти йдеш на концерт у п'ятницю?»
  «О, впевнений. Я буду там. Ні за що не пропустив би це. Ти впевнений, що з тобою все гаразд?»
  Пауза, що межує з незручністю. Можливо, Кейлі перетравлювала останнє речення.
  «Звичайно».
  Боббі сказав: «Добре, друже. Ти подбай зараз. Ми повернемося до обіду».
  Так, наче роуді навіть не говорив, чоловік сказав із задиханим сміхом: «Ти мене не впізнаєш, чи не так?»
  «Вибачте», — запропонувала співачка.
  Алісія твердо сказала: «Міс. Таун хотів би трохи усамітнитися, ти не проти».
  «Гей, Алісія», — сказав їй молодий чоловік.
  Особистий помічник кліпав очима. Очевидно, вона не впізнала цього чоловіка і думала, звідки він знав її ім’я.
  Тоді він теж проігнорував її і знову засміявся високим, моторошним голосом. «Це я, Кейлі! Едвін Шарп. Твоя тінь».
  
  
  
  
   Розділ 3
  ГУЧНИЙ хлопок, коли склянка з холодним чаєм Кейлі вислизнула з її рук і впала на підлогу.
  Велике скло приземлилося під потрібним кутом, створивши звук, такий схожий на постріл, що Денс помітила, як її рука рухається до місця, де зазвичай лежав її пістолет «Глок» — який зараз був замкнений у її нічному сейфі вдома.
  Широко розплющивши очі, з хрипким диханням у легені Кейлі сказала: «Ти… ти… Едвін».
  Її реакція була наближенням до паніки, але, співчутливо насупивши брову, чоловік сказав: «Привіт, Кейлі, все гаразд. Не хвилюйся».
  — Але… — її очі зиркнули на двері, по той бік яких був Дартур Морган і, якщо Денс мав рацію, його власний пістолет.
  Денс намагався зібрати це воєдино. Не міг бути колишнім хлопцем; вона б впізнала його раніше. Мабуть, невідповідний фанат. Кейлі була саме тією виконавицею — красивою, самотньою, талановитою — у якої були проблеми зі сталкером.
  «Не соромно, що ви мене не впізнали», — сказав Едвін, химерно заспокоюючи її та не звертаючи уваги на її страждання. «Відколи я надіслав тобі свою останню фотографію, я трохи схуд. Так, сімдесят три фунти. Він постукав себе по животу. «Я вам про це не писав. Хотів, щоб це був сюрприз. Я читаю Country Week і EW, бачу ваші фотографії з деякими з тих хлопців. Я знаю, що тобі подобаються стрункіші. Не думав, що ти оціниш пухкенького. І зробив собі стрижку за двадцять п’ять доларів. Ви знаєте, як чоловіки завжди говорять про зміни, але ніколи цього не роблять. Як твоя пісня. Я не збирався дарувати тобі містера Завтра. Я містер сьогодні».
  Кейлі втратила дар мови. Майже гіпервентиляція.
  З деяких ракурсів Едвін мав би гарний вигляд — повна шевелюра чорного волосся, підстрижена консервативно, як у політика, і міцно розпилена в місце, гострі, глибокі карі очі, гладкий колір обличчя, якщо трохи блідий. Але й те обличчя було дуже довге, кутасте, з важкими, стирчалими, як сажа, бровами. Він був підтягнутим, так, але великим — більшим, ніж вона помітила спочатку, легко шість-два-три, і, незважаючи на втрату ваги, він важив, мабуть, двісті фунтів. Його розкішні руки були довгими, а кисті масивними, але дивно — і тривожно — рожевими.
  Боббі Прескотт миттєво піднявся на ноги й ступив перед чоловіком. Боббі теж був великий, але широкий, невисокий, і Едвін височів над ним. «Гей, — весело сказав Едвін, — Боббі. Дорожній. Вибачте, начальник дорожньої бригади».
  А потім його очі повернулися до Кейлі, витріщившись на неї з обожнюванням. «Буду за честь, якби ви випили зі мною холодного чаю. Просто там, у кутку. Я хочу вам дещо показати».
  "Як ви-"
  «Знаєш, що ти будеш тут? До біса, всі знають, що це твоє улюблене місце. Просто подивіться на блоги. Там ти написав «Я, я не пастушка». Він кивнув на музичний автомат, з якого лунала та сама пісня — тепер уже вдруге, зазначив Денс.
  Передмістя та міста, ось про що я.
  Я, я не пастушка, якщо, можливо, ви не вважаєте:
  Дивитися людям в очі і говорити з ними прямо.
  Не терпіти фанатиків, шахраїв чи ненависті.
  Згадуючи все, що казали мої мама й тато
  Про те, як ставитися до своєї родини, до своєї країни та до друзів.
  Я не думав, що я пастушка, але я думаю, що все залежить від цього.
  
  «Люблю цю пісню», — сказав він. «Просто люблю це. Ну, ви це знаєте. Я казав тобі сто разів».
  «Я справді…» Кейлі була оленем посеред дороги.
  Боббі поклав руку на плече Едвіна. Не зовсім вороже, не зовсім дружелюбно. Денс подумала, чи це буде початком бійки, і вона потягнулася до єдиної зброї, яка у неї була, — мобільного, — щоб за потреби набрати 911. Але Едвін просто відступив на кілька дюймів, не звертаючи уваги на Боббі. «Давай, давай принесемо холодного чаю. Я знаю, що ви думаєте, що їх тут найкраще в місті. Я буду лікувати. Містер сьогодні, пам'ятаєте? Гей, твоє волосся дійсно гарне. Десять років і чотири місяці».
  Денс не мав уявлення, що це означає, але цей коментар явно засмутив Кейлі ще більше. Її щелепа тремтіла.
  — Кейлі хотіла б, щоб її залишили на самоті, — твердо сказала Алісія. Жінка здавалася такою ж сильною, як Боббі Прескотт, і її погляд був лютішим.
  «Тобі подобається працювати в групі, Алісія?» — запитав він її, наче заводив розмову на коктейльній вечірці. «Ви були з ними про що? П'ять-шість місяців, так? Ти теж талановита. Я бачив вас на YouTube. Ви точно вмієте співати. Ого."
  Алісія зловісно нахилилася вперед. "Що за чортівня? Як ви знаєте мене?"
  — Послухай, друже, — сказав Боббі. «Тобі час йти».
  Тоді Тай Слокум повільно відсунувся в кріслі й попрямував до дверей. Едвін послідував за ним очима, і на його обличчі з’явилася та сама посмішка, що була з того моменту, як він підійшов до столу. Але щось змінилося; це було так, наче він справді очікував, що Кейлі приєднається до нього за чаєм, і був спантеличений, що вона цього не зробила. Місія Тая викликати охоронця, здавалося, його дратувала. «Кейлі. Будь ласка Я не хотів вас турбувати, але ви так і не відповіли мені електронною поштою. Я просто хочу відвідати ненадовго. Нам є про що поговорити».
  «Я справді не можу».
  Боббі ще раз взяв Едвіна за руку, перш ніж Денс встиг втрутитися. Але чоловік знову просто відступив. Здавалося, він не був зацікавлений у протистоянні, а тим більше у фізичній бійці.
  Був сліпучий спалах, і стіл був залитий світлом, коли двері відчинилися, а потім освітлення було заблоковано. Знявши штори-авіатори, Дартур Морган швидко ввійшов. Він подивився на обличчя Едвіна, і Денс помітив, як м’язи навколо його рота напружилися — знак невдоволення собою за те, що він пропустив схудлого сталкера.
  «Ви Едвін Шарп?»
  «Це вірно, містере Морган».
  У наш час було не важко отримати інформацію про людей, особливо тих, хто пов’язаний із такою публічною людиною, як Кейлі Таун. Але дізнатися ім'я її охоронця?
  «Я попрошу вас залишити пані Таун у спокої. Вона хоче, щоб ти пішов. Ви стаєте загрозою безпеці».
  «Ну, під час боротьби Джайлза проти Лохан я справді не такий, містере Морган. Є навіть не прихована загроза. У будь-якому випадку, останнє, чого я хочу, це завдати комусь болю чи погрожувати. Я просто висловлюю співчуття моїй подрузі з приводу того, що з нею сталося, чогось травмуючого. І подивитись, чи хоче вона чаю. Я теж радий купити вам трохи».
  «Мені здається, що зараз усе», — сказав Морган низьким наполегливим баритоном.
  Едвін спокійно продовжив: «Звичайно, ви приватні. Ви можете заарештувати громадянина, але тільки якщо побачите, що я скою злочин. А я цього не зробив. Ви були поліцейським, це було б інакше, але ви...
  «Ну, до цього дійшло, — подумав Денс. Мабуть, я знав, що так і буде. І вона підвелася, демонструючи свою ідентифікаційну картку CBI.
  «Ах». Едвін дивився, здавалося, надзвичайно довго, наче запам’ятовував це. «Мав відчуття, що ти закон».
  «Чи можу я побачити посвідчення особи?»
  "Будьте впевнені." Він передав свої водійські права, видані штатом Вашингтон. Едвін Стентон Шарп. Адреса в Сіетлі. На фото був зображений хтось справді набагато важчий і з довгим кудуватим волоссям.
  «Де ти зупинився у Фресно?» — запитав Денс.
  «Будинок біля парку Вудворд. Одна з тих нових розробок. Не погано." Посмішка. «У Фресно справді жарко».
  «Ти переїхав сюди?» — здивовано пошепки запитала Алісія.
  Від цього Кейлі розширила очі, а плечі піднялися.
  «Ні, просто оренда. В даний час. Я в місті на концерті. Це буде найкраще в році. Я не можу дочекатися».
  Навіщо йому орендувати будинок, щоб відвідати єдиний концерт?
  «Ні, ти хотів переслідувати Кейлі», — випалив Боббі. «Адвокати вас про це попереджали».
  Юристи? — здивувався Денс.
  Едвін обвів поглядом стіл. Усмішка потьмяніла. «Я думаю, що всі ви… те, як ви поводитесь, засмучує Кейлі». Він сказав їй: «Мені дуже шкода. Я знаю, проти чого ти маєш справу. Але не хвилюйтеся, все вийде». Він підійшов до дверей, зупинився й повернувся. «І вам також до побачення, агенте Денс. Нехай Бог благословить вас за жертви, які ви робите заради людей цього штату».
  
  
  
  
   Розділ 4
  КОЛИ ТАНЕЦЬ СКАЗАВ: «Скажи мені», вони так і зробили. Усі.
  Якось.
  І лише після того, як вона впоралася з пересічними оповіданнями, вона почала осягати всю картину. Минулої зими фанат переконався, що листи та електронні листи Кейлі, підписані «XO, Кейлі», обійми та поцілунки, повинні сприйматися особисто. Оскільки пісні так багато означали для нього, ідеально виражаючи його ставлення до життя, він сказав собі, що вони були спорідненими душами. Він почав шквал листування — електронні листи, дописи у Facebook і Twitter, рукописні листи — і він надсилав їй подарунки.
  Порадили ігнорувати його, Кейлі та її помічники перестали відповідати, за винятком того, щоб надіслати подарунки нерозкритими, але Едвін Шарп все одно наполягав, мабуть, вважаючи, що її батько та наглядачі відчувають загрозу через зв’язок між ним і Кейлі та хочуть тримати їх окремо.
  Йому казали зупинитися десятки разів. Адвокатська фірма, що представляє Кейлі та її батька, погрожувала йому цивільним позовом і направленням до поліції, якщо він не припинить і не відмовиться.
  Але він цього не зробив.
  «Це було так моторошно», — тепер сказала Кейлі, її голос зламався. Вона зробила ковток чаю з нової склянки, яку їй приніс бармен, коли приходив витирати розлиту воду. «Він хотів би пасмо волосся, обрізок нігтя, аркуш паперу, який я цілувала, з моєю помадою. Він фотографував мене там, де я його ніколи не бачив. За лаштунками або на автостоянках».
  Денс сказав: «Ось у чому справа такого злочину. Ви ніколи не знаєте, де переслідувач. Можливо, за милі. Можливо, за твоїм вікном».
  Кейлі продовжила: «А пошта! Сотні листів та електронних повідомлень. Я б змінив свою електронну адресу, і через кілька годин він мав нову».
  «Як ти думаєш, він мав якесь відношення до світла, яке впало?» — запитав Денс.
  Кейлі сказала, що їй здалося, що вона бачила якісь «дивні» речі того ранку в конференц-центрі, можливо, тіні, що рухаються, а може, ні. Вона не бачила справжньої людини.
  Алісія Сешнс була впевненіша. «Я теж щось бачив, певен». Вона знизала своїми широкими плечима, пропонуючи натяки на татуювання, значною мірою приховані під тканиною. «Однак нічого конкретного. Ні обличчя, ні тіла».
  Оркестру ще не було в місті, а решта команди була надворі, коли вони подумали, що побачили темну фігуру. Боббі не бачив нічого, окрім ліхтаря, який почав падати.
  Денс запитав: «Чи знають про нього місцеві депутати?»
  Співачка відповіла: «О, так, мають. Вони знали, що він збирався прийти на концерт у п'ятницю, хоча адвокати погрожували отримати заборону. Вони насправді не думали, що він зробив щось погане, щоб ми його отримали. Але шериф збирався стежити за ним, якщо він з’явиться. Переконайтеся, що він знав, що за ним стежать».
  «Я подзвоню в офіс шерифа, — сказала Алісія, — і скажу їм, що він тут. І де він живе». Вона здивовано засміялася. «Він точно цього не приховував».
  Кейлі стурбовано озирнулася. «Раніше це був мій улюблений ресторан у місті. Тепер усе зіпсовано... Я більше не голодний. Я хотів би піти. Мені шкода».
  Вона помахала рукою і розрахувалася по чеку.
  "Почекайте секунду." Боббі підійшов до вхідних дверей і розчинив їх. Він говорив з Дартуром Морганом. Дорожній повернувся до столу. "Він зник. Дартур бачив, як він сів у свою машину й поїхав».
  «Ходімо все-таки позаду», — запропонувала Алісія. Тай попросив Моргана під’їхати до тієї ділянки, і Денс супроводжував невелике оточення через пивну комору, повз похмурий туалет. Вони ступили на стоянку з побіленими бур’янами, запорошеними автомобілями та розсипаним асфальтом.
  Денс помітив, як Кейлі глянула праворуч і задихалася. Вона прослідкувала поглядом за співаком.
  За двадцять футів на майданчику за рестораном стояв автомобіль. Це була величезна стара модель, тьмяно-червона. На місці водія сидів Едвін Шарп. Крізь відкрите вікно він покликав: «Гей, Кейлі! Подивіться на мої колеса! Це не Cadillac, просто Buick. Люблю це?" Здавалося, він не чекав відповіді. Він додав: «Не хвилюйся, я ніколи не поставлю свою машину попереду тебе!»
  «Мій червоний кадилак» був одним із найпопулярніших хітів Кейлі. Це було про дівчину, яка любить свою стару машину… і кидає будь-якого чоловіка, якому байдужа велика, пошарпана машина.
  Боббі Прескотт кинувся вперед і лютував: «Іди до біса звідси, сучий сину! І навіть не думай стежити за нами, щоб дізнатися, де живе Кейлі. Ви спробуєте це, і я викличу поліцію».
  Едвін кивнув, усміхаючись, і поїхав.
  З блиском сонця та невпевненою кинезикою того, кого вона щойно зустріла, Денс не могла бути певна, але її враження було таке, що на обличчі переслідувача було відображено відтінок розгубленості, коли Боббі говорив — ніби він, звичайно, знав, де живе Кейлі. Чому б і ні?
  
  
  
  
   Розділ 5
  НЕ ДИВНО, КАЛІФОРНІЯ завжди була батьківщиною латиноамериканської музики, дещо сальвадорської, гондурасської та нікарагуанської, але основна частина звуків — мексиканська: традиційні маріачі, банда, ранчера, нортеньо та сонес. Багато поп-музики та року, а також власний бренд ска та хіп-хопу South of the Border.
  Ці звуки йшли від багатьох іспаномовних станцій угору та вниз по Центральній долині до будинків, підприємств і полів тут, займаючи половину ефіру — решту смуги пропускання розподіляли між англо-музикою та релігійними станціями, які шукали чеків і висловлювали непослідовну теологію.
  Було близько 9:00 вечора , і Денс на власні очі відчув цей музичний звук у спекотному гаражі Хосе Вільялобоса на околиці Фресно. Дві сімейні Toyota були вигнані з невеликої окремої будівлі, яка зазвичай була репетиційним залом. Але сьогодні ввечері це була студія звукозапису. Шестеро музикантів Los Trabajadores саме закінчували запис останнього номера для цифрового диктофона Dance. Чоловіки віком від двадцяти п’яти до шістдесяти років грали разом як традиційну мексиканську народну музику, так і свій власний матеріал.
  Запис пройшов добре, хоча спочатку чоловіки не були надто зосереджені — переважно завдяки тому, що Денс привела з собою: Кейлі Таун із волоссям, зібраним у вишуканий пучок на голові, у вицвілих джинсах, футболці та джинсовий жилет.
  Музиканти були вражені, і двоє побігли в будинок, щоб повернутися з дружинами та дітьми за автографами. Одна з жінок зі сльозами сказала: «Знаєте, ваша пісня «Leaving Home» — ми всі її любимо. Хай Бог благословить вас, що ви це написали».
  Це була балада про літню жінку, яка пакує свої речі та покидає дім, де вони з чоловіком виховували дітей. Слухач цікавиться, чи вона щойно овдовіла, чи банк вилучив будинок.
  Тепер я починаю спочатку, починаю знову,
  Спробувати побудувати нове життя без родини чи друзів.
  За всі мої роки на землі я знаю одну річ:
  Немає нічого важчого, ніж залишити свій дім.
  
  Лише в кінці з’ясовується, що вона без документів і її депортують, хоча все своє життя вона провела в США. Відразу після того, як жінку висадили одну на автобусній станції в Мексиці, вона співає коду: «America The Beautiful» іспанською. Це була найбільш суперечлива пісня Кейлі, яка викликала на неї гнів тих, хто займав жорстку позицію щодо імміграційної реформи. Але він також був надзвичайно популярним і став гімном серед латиноамериканських робітників і тих, хто проповідує політику більш відкритого кордону.
  Коли вони пакувалися, Денс пояснила, як пісні будуть завантажені на веб-сайт її та Мартіни. Вона не могла гарантувати, що може статися, але враховуючи, що група була настільки хорошою, що вони, ймовірно, продали б достатню кількість завантажень. І цілком можливо, що завдяки зростанню латиноамериканського радіо в Сполучених Штатах і незалежних звукозаписних лейблів, що спеціалізуються на цьому звукі, вони могли б привернути увагу деяких продюсерів або рекламних агентств.
  Цікаво, що досягнення успіху їх анітрохи не цікавило. О, вони були б не проти заробити трохи грошей на своїй музиці, але лише на завантаженнях. Віллалобос сказав: «Так, ми не хочемо такого життя — у дорозі. Ми не будемо подорожувати. У нас є робота, сім’ї, діти. У Ісуса є двійнята — йому зараз потрібно піти міняти підгузки». Погляд на усміхненого красивого молодого чоловіка, який пакував свою стару пошарпану гітару Gibson Hummingbird.
  Вони попрощалися, і Денс із Кейлі сіли в її темно-зелений Suburban. Денс залишила свій Патфайндер у Маунтін-В’ю та приїхала сюди з Кейлі на її позашляховику. Дартур Морган почав повертатися до мотелю Денс. Він залишився в позашляховику, щоб стежити за вулицею. На передньому сидінні лежало шість чи сім маленьких книжок у твердій палітурці в шкіряній палітурці. Заголовки були вибиті золотом, лише на корінці. Класика, Танець відгаданий. Він, здається, не читав їх, коли був увімкнений сама караульна служба. Можливо, вони були для нього задоволенням, коли він був у своїй кімнаті вночі. Портал, щоб відвести його від постійної загрози.
  Кейлі дивилася у вікно на тьмяно освітлений або чорний пейзаж. «Я їм заздрю», — сказала вона.
  "Як це?"
  «Це як багато музикантів на вашому сайті. Вони грають вночі та на вихідних для своїх друзів та сімей. Це не заради грошей. Іноді я хотів би, щоб я не був таким хорошим. Ха, попередження про скромність… Але ви розумієте, що я маю на увазі. Я насправді ніколи не хотів бути зіркою. Я хотіла мати чоловіка і, — вона кивнула в бік Віллалобоса, — дітей і співати їм і друзям... Це все пішло від мене».
  Вона мовчала, і Денс гадав, що вона думає: якби я не була знаменитою, у моєму житті не було б Едвіна Шарпа.
  Денс бачив відображення Кейлі та помітив, що її щелепа стиснута, а в очах, можливо, були сльози. Тоді Кейлі повернулася назад, відганяючи, здавалося, свої тривожні думки, і сказала з лукавою посмішкою: «Отже. Скажи мені. Блюдо."
  «Чоловіки?»
  «Начебто так!» – сказала Кейлі. «Ви згадали про когось Джона?»
  «Найкращий хлопець у світі», — сказав Денс. «Блискуче. Раніше він був у Силіконовій долині, зараз він викладає та надає консультації. Найголовніше, щоб він подобався Весу та Меггі». Вона додала, що її син переживав дуже важкі часи через зустрічі матері. До Болінга йому ніхто не подобався.
  «Звичайно, не допомогло те, що один хлопець, з яким я їх познайомив, виявився вбивцею».
  "Немає!"
  «О, нам нічого не загрожувало. Він шукав того ж злочинця, що й я. Просто я хотів його посадити. Мій друг хотів його вбити».
  «Я не знаю», — зловісно сказала Кейлі. «Про це є що сказати».
  Ймовірно, я знову думаю про Едвіна Шарпа.
  «Але діти люблять Джона. Це добре працює».
  «І?» – запитала співачка.
  "І що?"
  «Скажеш мені чи ні?»
  І тут я професіонал kinesics. Танець обговорювався, але в кінці заперечив. «Нічого... просто хто знає, що буде? Я лише кілька років була вдовою. Я нікуди не поспішаю».
  «Звичайно», — сказала Кейлі, не зовсім вірячи такому безглуздому поясненню.
  І Денс подумала: «Так, їй дуже сподобався Джон Болінг». Гей, вона, мабуть, любила його, і неодноразово, лежачи разом у ліжку протягом однієї з небагатьох ночей, які вони провели за містом, вона була близька до того, щоб сказати це. І вона відчула, що він теж.
  Він був добрим, невимушеним, гарним на вигляд, з чудовим почуттям гумору.
  Але потім був Майкл.
  Майкл О'Ніл був детективом в офісі шерифа округу Монтерей. Він і Денс працювали разом роками, і якщо вона інстинктивно була на чиїйсь хвилі, то це був О'Ніл. Вони працювали в гармонії з годинником, вони сміялися, вони любили однакові страви та вина, вони сперечалися, як Діккенс, і ніколи не сприймали це на свій розсуд. Денс вірила, що він ідеальний для неї, як ніхто інший.
  Крім того маленького недоліку: дружина.
  Яка нарешті покинула його та їхніх дітей — природно, одразу після того, як Денс почала зустрічатися з Джоном Болінгом. О'Ніл і його дружина Енн все ще були одружені, хоча вона зараз жила в Сан-Франциско. О'Ніл згадав, що документи про розлучення готуються, але розклад і плани здавалися нечіткими.
  Однак це буде тема для іншого вечора з Кейлі Таун.
  За десять хвилин вони прибули до «Маунтін-В’ю», і Дартур Морган спрямував «Субурбан» до передньої частини мотелю. Денс побажав їм обом добраніч.
  Саме тоді у Кейлі задзимнув телефон, і вона поглянула на екран, нахмурившись. Вона натиснула ВІДПОВІДЬ . "Привіт? … Привіт?" Вона послухала якусь мить, а потім твердо сказала: «Хто це?»
  Узявшись рукою за ручку дверей, Денс зупинився й озирнувся на співака.
  Кейлі відключилася, знову дивлячись на екран. «Дивно».
  "Що?"
  «Хтось щойно зіграв куплет із «Твоєї тіні».»
  Заголовний трек її останнього альбому, який уже став хітом.
  «Вони нічого не сказали, хто б це не був. Вони щойно зіграли перший куплет».
  Денс завантажила трек і згадала слова.
   Ти виходиш на сцену і співаєш людям свої пісні.
  Ви змушуєте їх усіх посміхатися. Що може піти не так?
  Але незабаром ви виявляєте, що робота бере своє,
  І кожен хоче частинку твоєї душі.
  
  «Справа в тому... що це був запис з концерту».
  «Ви не записуєте концертні альбоми», — сказав Денс, нагадавши, що Кейлі віддала перевагу контролю над студією.
  Вона все ще дивилася на екран. «Правильно. Це було б контрабандою. Але це була справді висока якість — майже як справжній голос, а не запис… Але хто це грав, чому?»
  «Ви впізнаєте номер телефону?»
  "Немає. Не місцевий код міста. Думаєш, це був Едвін?» — спитала вона напруженим від стресу голосом, дивлячись на Дартура Моргана, чиї темні нерухомі очі виднілися в дзеркалі заднього виду. «Але почекайте, цей номер є лише у моїх друзів і родини. Як він міг це отримати?» Вона скривилася. «Можливо, так само, як він отримав мою електронну пошту».
  «Чи може це бути хтось із гурту?» — запитав Денс. «Жарт?»
  "Не знаю. Раніше ніхто нічого подібного не робив».
  «Дай мені номер. Я зроблю кілька дзвінків. І я теж перевірю Едвіна. Як його прізвище?»
  «Гострий. Ні e. А ти б, Кетрін?»
  "Будьте впевнені."
  Денс записав номер дзвінка і виліз із Suburban.
  Вони сказали добраніч.
  — Гадаю, нам краще повернутися додому, Дартуре.
  Коли машина від'їхала, Кейлі оглядала порожню автостоянку, ніби Едвін Шарп ховався поруч.
  Денс пішла всередину, усвідомлюючи, що вона наспівує один рядок пісні «Твоя тінь», коли вона нестримно крутиться в її думках.
  Що може піти не так... що може піти не так... що може піти не так?
  
  
  
  
   частина 6
  ДЕНС ЗУПИНИЛАСЯ БІЛЯ бару Mountain View, випила келих Піно Нуар, потім пішла до своєї кімнати й увійшла всередину. Раніше вона повісила табличку НЕ ТУРБУВАТИ на ручку, а зараз залишила її там, з нетерпінням чекаючи цієї маминої рідкості — спати допізна.
  Вона прийняла душ, одягла халат і, сьорбнувши вина, плюхнулася на ліжко. Вона натиснула третю кнопку швидкого набору.
  «Гей, босе», — весело сказав Ті Джей Скенлон, відповідаючи на півдзвінка. Зі фону долинали дивні звуки. Дзвін, крики, музика калліопи, хоча Денс розуміла, що не знає точно, що таке калліопа.
  «Ти в аркаді чи що?»
  «Карнавал. Дата. Ми в черзі на американські гірки, але я ще раз обійду вас». Його голос згас, коли він говорив від трубки. «Це мій бос... правильно. Тобі краще закінчити цей Слурпі, перш ніж ми приступимо... Ні, я вам кажу. Дійсно. Слово «перевернутий» щось означає?»
  TJ був найальтернативнішим агентом у монтерейському офісі CBI, які загалом були консервативними. Він був улюбленою людиною, коли йшлося про довгі, складні завдання, роботу під прикриттям і будь-які дрібниці про шістдесяті, Боба Ділана, тай-дай і лавові лампи.
  Химерно, так. Але хто був Денс, щоб судити? Тут вона брала тижневу відпустку у Фресно й сиділа в задушливо жаркому гаражі, щоб записувати незрозумілі пісні групи веселих і, ймовірно, незареєстрованих фермерів.
  «Потрібно, щоб ти щось перевірив, TJ».
  Вона розповіла йому те, що знала про Едвіна Шарпа. Потім вона процитувала номер абонента, який нещодавно ввімкнув пісню для Кейлі.
  TJ запитав: «Щось конкретне? На Sharp?»
  "Звичайний. Але й цивільні. Переслідування, позови, заборонні приписи. Ось і штат Вашингтон. Додайте Орегон для гарної міри».
  "Зроблю. Сосни, піно нуар, сир. Ні, це Вісконсін».
   «Веселитися».
  "Ми є. Я виграв для Седі панду... Ні, я серйозно. Втратити Slurpee. Відцентрова сила цього не зробить... До побачення, бос».
  Танець відключено. Вона спробувала Джона Болінга, але його телефон перейшов на голосову пошту. Ще один ковток вина, а потім вона вирішила, що час спати. Вона підвелася й підійшла до вікна, закриваючи штори. Потім почистила зуби, скинула халат і одягла боксери та вицвілу рожеву футболку, яка була занадто великою; Кетрін Денс була дівчиною в нічній сорочці лише в особливих випадках.
  Вона покотилася до світла, намацуючи вимикач.
  І завмерла.
  Вікно!
  Перед тим, як піти на Танець Віллалобоса, він закрив марлеву завісу й важкі портьєри; з кімнати на першому поверсі відкривався вид на автостоянку, чотирисмугову вулицю, а через неї — невеликий парк.
  Ті самі штори, які вона щойно знову закрила.
  Тільки вона ніколи не відкривала їх раніше. Хтось інший був у її кімнаті і розірвав їх.
  Хто подолав бар'єр НЕ ТУРБУВАТИ ?
  Це не було прибирання — кімната не була прибрана, ліжко все ще розчахнуте з того місця, на якому вона плюхнулася, щоб покликати дітей того дня.
  Здавалося, нічого не порушили. Її темно-зелені валізи були там, де вона їх залишила. Одяг усе ще в шафі, як і раніше, недбало бовтаючись на захищених від крадіжок вішалках, а п’ять пар взуття стояли саме там, де вона їх поставила в ряд біля комода. Здавалося, що її сумка для комп’ютера не була пошкоджена, а сам комп’ютер був захищений паролем, тому ніхто не міг прочитати її файли чи електронні листи.
  Вимкнувши світло, вона підійшла до вікна й визирнула. Була одинадцята тридцять, а парк навпроти був порожній… почекайте, ні. Хтось був у тіні. Вона не могла розрізнити конкретну особу, але побачила крихітне помаранчеве світло сигарети, що повільно рухалася, коли курець піднімав її, щоб затягнутися.
  Вона пригадала, як Едвін Шарп повільно, терпляче оглядав її обличчя й тіло в ресторані того дня. Як він уважно прочитав всю інформацію на її посвідченні. Сталкери, як вона знала, були експертами в отриманні інформації про людей — як про об’єкти їх одержимості, так і про тих, хто погрожував перешкодити їхньому доступу. Едвін, безсумнівно, показав, що добре вміє проводити такі дослідження, знаючи, що він робив щодо спільників Кейлі.
  Але, можливо, це був збіг обставин. Можливо, виникли проблеми з електрикою чи сантехнікою, і працівникам довелося зайти в приміщення, незважаючи на табличку на дверях. Вона подзвонила на стійку реєстрації, але клерк не знав, чи був хтось усередині.
  Вона переконалася, що всі вікна зачинені, а ланцюг надійно закріплений на дверях, і ще раз оглянула парк через щілину в шторах. Місяць вийшов, але все ще було надто темно й туманно, щоб побачити багато чого.
  Помаранчевий вогник сигарети спалахнув, коли курець глибоко затягнувся. Потім крапка впала на землю і зникла під черевиком чи черевиком.
  Інших рухів вона не бачила. Чи він пішов, бо вона вимкнула світло й, ймовірно, заснула?
  Денс ще трохи почекав, а потім заліз у ліжко. Вона закрила очі.
  І дивувався, чому вона набридла. Вона знала, що спати буде довго-довго.
  
  
  
  
   Розділ 7
  У ЙОГО пам’яті лунала пісня Джексона Брауна «The Load-Out» з альбому Running on Empty сімдесятих років, мелодія, яка стала даниною пам’яті роудіам.
  Таке собі шанування. Ви склали враження, що співак був першим.
  Але чи не завжди?
  Тим не менш, ніхто більше ніколи не писав пісні, присвяченої професії Боббі Прескотта, і він часто її наспівував.
  Тепер, ближче до півночі, він припаркувався біля конференц-центру та виліз із фургона гурту Quest, тягнучись після марафону до Бейкерсфілда та назад, щоб забрати підсилювач, виготовлений на замовлення. Кейлі Таун воліла, щоб її музиканти використовували підсилювачі з лампами, як старі телевізори та радіо. Була велика дискусія про те, який звук кращий: твердотільні підсилювачі проти лампових моделей, при цьому прихильники лампових пуристів стверджували, що ця старіша технологія створювала невимовний «відсікаючий звук» під час відтворення в овердрайві, чого ніколи не було у цифрових підсилювачів. здатний дублювати. Не дивно, що це була філософія Bishop Towne, і коли Old Man, як його називали його роудії, виступав, сцена була заповнена Marshall JCM2000 TSL602, Fender Deluxe Reverb II, Traynor Custom Valve YCV20WR та Vox AC30.
  Боббі також був гітаристом (у музичному світі було небагато дорожніх працівників, техніків чи особистих помічників, які не могли б сидіти на концерті, якщо б їм було вкрай необхідно). Він сам вважав, що багатство трубок помітно, але тільки при грі блюзу.
  Тепер він відімкнув двері сцени в конференц-центрі й заїхав усередину великого блоку. У нього також була коробка з ліхтарями та страхувальними кабелями.
  Знову згадую про смугу світла, що падало того ранку.
  Ісусе…
  Виступ може бути небезпечною справою. Його батько був інженером звукозапису в Лондоні в шістдесятих і сімдесятих роках. У той час серйозно налаштовані професіонали, з якими працював Роберт Сеніор, — наприклад, «Бітлз» і «Стоунз», — переважали кількісно божевільні, саморуйнівні музиканти, які досить часто вдавалися вбивати себе наркотиками, алкоголем, автомобілями та агресивно нерозсудливими. Але навіть якщо виключити погану поведінку, виступ може бути небезпечним. Електрика була найбільшою небезпекою — він знав, що трьох виконавців вдарило електричним струмом на сцені, а двох співаків і гітариста влучило блискавкою. Один роуді впав з високої сцени і зламав шию. Півдюжини загинули в дорожньо-транспортних пригодах, часто через те, що вони заснули, а кілька були розчавлені насмерть, коли у вантажівок з передачами відмовили гальма, а транспортні засоби перескочили колодки.
  Але світло приходить незакріпленим? Це було дивно, і такого ніколи не траплялося за роки його роботи роуді.
  І загрожувати Кейлі?
  Він справді здригнувся, думаючи про це.
  Сьогодні ввечері печерний зал був наповнений тінями, відкинутими вихідними вогнями. Але замість неприємної легкості, яку Кейлі описувала того ранку, Боббі відчув легке відчуття задоволення від перебування тут. Вони з Кейлі завжди були майже в повній гармонії, за винятком однієї речі. Для неї музика була справою, завданням, професією. А в концертних залах була лише акустика. Для романтика Боббі ці місця були особливими, майже священними. Він вважав, що такі зали продовжують лунати звуками всіх музикантів, які там виступали. І це потворне, бетонне приміщення у Фресно мало пекельну історію. Боббі, який сам був місцевим хлопцем, бачив тут Ділана, Пола Саймона, U2, Вінса Гілла, Юніон Стейшн, Арло Гатрі, Річарда Томпсона, Розанну Кеш, Стінг, Гарта Брукса, Джеймса Тейлора, Шанайю, і цей список був нескінченним... І їхні голоси, і дзвінкі звуки їхніх гітар, валторн, тростинок і барабанів змінили саму суть цього місця, вірив він.
  Підійшовши до світлової стрічки, яка впала, він помітив, що її хтось пересунув. Він залишив інструкції, що важкий чорний світильник не можна торкатися, після того як він опустив його на сцену. Але тепер він сидів на самому краю, над оркестровою ямою, за добрих тридцять футів від того місця, де він перестав гойдатися після падіння.
  Він би когось за це розвернув. Він хотів побачити саме те, що було сталося. Присівши, Боббі оглянув пристрій. Що, в біса, пішло не так?
  Чи може це бути той мудак, Едвін Шарп?
  Може бути-
  Боббі Прескотт ніколи не чув кроків того, хто підходив позаду нього. Він просто відчув, як руки вдарилися йому по спині, і пішов уперед, коротко скрикнувши, коли бетонна підлога оркестрової ями, двадцять футів нижче, піднялася, зламавши йому щелепу та руку.
  О, Ісусе, Ісусе…
  Він лежав на животі, дивлячись на білу й закривавлену кістку, яка пробивалася крізь шкіру його передпліччя.
  Боббі стогнав, кричав і кликав на допомогу.
  ВООЗ? Хто це зробив?
  Едвін? … Він міг чути, як я сказав Кейлі в кафе, що збираюся затриматися.
  "Допоможи мені!"
  Тиша.
  Боббі спробував полізти в кишеню за мобільним. Біль був надто сильний. Він мало не знепритомнів. Ну, спробуй ще! Ви спливете кров'ю до смерті!
  Потім, перекриваючи своє задихане дихання, він почув над собою слабкий звук — шкрябіння. Він повернув голову й подивився вгору.
  Ні... Боже ні!
  Він дивився, як смуга світилася прямо над ним, пом’якшуючись до краю сцени.
  "Немає! Хто то? Немає!"
  Боббі намагався відповзти, чіпляючись за бетонну підлогу пальцями своєї незламаної руки. Але й ноги не працювали.
  Один дюйм, два…
  Рухайтесь, відкочуйтесь!
  Але надто пізно.
  Світло вдарило йому в спину зі швидкістю сто миль на годину. Він відчув ще один удар у своєму тілі, і весь біль зник.
  Моя спина… моя спина…
  Його зір зморщився.
  Боббі Прескотт прийшов до тями через секунди, хвилини, години… він не знав. Усе, що він знав, це те, що кімната була залита дивовижним світлом; прожектор, який сидів на його спині, був увімкнений.
   Всі тисячі ват, що ллються з масивних ламп.
  Потім він побачив на стіні мерехтіння тіней, відкинутих полум'ям. Спершу він не зрозумів, що горить — не відчув жодного жару. Але потім огидний запах палаючого волосся, палаючої плоті наповнив маленький простір.
  І він зрозумів.
  
  
  
  
  
  
  
  
   Розділ 8
  ПІД РЕВІТ телефону Кетрін Денс прокинулася, її перша думка: діти.
  Потім її батьки.
  Потім Майкл О’Ніл, можливо, за завданням, одна зі справ, пов’язаних з бандами чи терористами, над якими він працював останнім часом.
  Коли вона намацала свій мобільний, упустила його, а потім ще намацала, вона пробігла кілька сценаріїв щодо того, чому хтось телефонував би на світанку, коли вона була у відпустці.
  А Джон Болінг… із ним усе гаразд?
  Вона підняла телефон, але без окулярів не могла побачити номер. Вона натиснула зелену кнопку. "Так?"
  «Розбудив вас, бос».
  "Що?"
  «Вибачте».
   «Вибачте, що ви маєте на увазі, вибачте, чи все гаразд?» Одне речення з багатьох. Денс згадувала, як вона це робила надто часто, дзвінок державного поліцейського щодо Білла — короткий, співчутливий, але беземоційний дзвінок, який пояснював їй, що життя, яке вона планувала зі своїм чоловіком, життя, яке вона вірила, буде вічним. бути її скелею, не станеться.
  «Не тут, там».
  Чи просто вона була виснажена? Вона кліпала очима. Котра це була година? П'ять ранку ? чотири?
  Ті Джей Скенлон сказав: «Я не знав, чи потрібен я тобі».
  З усіх сил випроставшись, стягуючи футболку, яка стала петлею під час, очевидно, неспокійної ночі. «Почніть спочатку».
  «О, ви не чули?»
  «Ні, я не чув».
  Вибач, що ти маєш на увазі …
  "Гаразд. Отримав по дроту повідомлення про вбивство у Фресно. Це сталося вчора пізно ввечері, сьогодні рано вранці».
  Зараз більше прокинувся. Або менше неспання.
  "Скажи мені."
  «Хтось пов’язаний із групою Кейлі Таун».
  Господи... «Хто?» Відкинула темно-русяве волосся з обличчя. Що гірші були новини, то Кетрін Денс ставала спокійнішою. Частково навчання, частково природа, частково мати. Хоча, будучи фахівцем з кінетики, вона добре усвідомлювала свою власну ногу, що бовталася. Вона загальмувала це.
  «Хтось на ім'я Роберт Прескотт».
  Вона здивувалася: Боббі? Так, це було його прізвище, Прескотт. Це було погано. Під час їхньої вчорашньої розмови вона зазначила, що вони з Кейлі були близькими друзями, крім того, що вони були колегами по роботі.
  «Деталі?»
  "Досі нічого."
  Денс також подумала про неприродну посмішку Едвіна, його пильні очі, його холодно-спокійну манеру поведінки, яка, на її думку, могла приховувати гнів.
  TJ сказав: «Це було лише сповіщення з одного абзацу в дроті. Лише інформація, а не прохання про допомогу».
  CBI було готово допомогти місцевим службам громадської безпеки Каліфорнії з розслідуванням великих злочинів, але за деякими винятками агенти Бюро чекали, поки з ними зв’яжуться. CBI мала обмежену кількість тіл для обходу. Каліфорнія була великим штатом, і там сталося багато поганого.
  Молодший агент продовжив: «Жертва померла в конференц-центрі».
  Де мав відбутися концерт у п'ятницю.
  "Продовжувати."
  «Цим займається консолідована служба шерифа Фресно-Мадера. Шериф - Аніта Гонсалес. Головний детектив — П. К. Медіган. Був у війську давно, назавжди. Більше нічого про нього не знаю».
  «Я зараз піду туди. Ви вже маєте щось про Sharp? Сталкер?»
  «Жодних ордерів чи ухвал суду тут не було. У Каліфорнії взагалі нічого. Ще чекають місцеві жителі з Вашингтона та Орегону. Номер телефону, який ти мені дав? Що хтось викликав Кейлі? Це була передплачена, куплена готівкою в аптеці в Берлінгеймі».
   На південь від Сан-Франциско, де був розташований аеропорт.
  «Жодного відео та жодного іншого запису транзакції. Клерки поняття не мають, хто це був. Це було три дні тому. Інших подробиць поки немає».
  «Продовжуйте це. Надішліть електронною поштою повну біографію Sharp. Все, що ви можете отримати.
  «Твоє командування — це те, чого я бажаю, босе».
  Вони відключилися.
  Котра це була година ? У кімнаті все ще було темно, але за шторами просвічувало світло.
  Окуляри. О восьма тридцять. Опівнічний тріск.
  Вона пішла до ванної кімнати, щоб коротко прийняти гарячий душ. За двадцять хвилин вона була одягнена в чорні джинси, чорну футболку і шовковий діловий піджак, темно-синій, консервативний, повсякденний. З таким одягом спека була б важкою, але можливість виконувати обов’язки замалювала. Вона давно зрозуміла, що жінка-офіцер має бути набагато попереду чоловіків, коли справа доходить до того, щоб виглядати професійно. Сумно, але шлях світу.
  Вона взяла з собою свій ноутбук на випадок, якщо зловмисник повернеться, якщо справді в неї вторглися вчора.
  Тоді вона вийшла за двері, насунувши табличку НЕ ТУРБУВАТИ на L-подібну ручку готельного номера.
  Ненадовго поцікавившись, чи матиме заборона якийсь ефект.
  Надворі, під безкомпромісним сонцем, її скроні, обличчя та пахви щетинилися від поту. Денс знайшла ключ Pathfinder у сумочці Coach і неуважно вдарила себе по стегну, де зазвичай знаходився її Глок.
  Зброя, якої сьогодні явно не було.
  
  
  
  
   Розділ 9
  ЧИ ДІЙСНО була лише одна жертва?
  Заїхавши на майданчик для конференц-центру, націлюючись на двері сцени, Денс помітив більше персоналу з питань екстреної допомоги та громадської безпеки, ніж здавалося необхідним. Два десятки, легко, повільно ступаючи, розмовляючи по телефону чи радіо, несучи пошарпане обладнання, зелене, червоне та жовте — кольори світлофорів, кольори дитячих іграшок.
  Чотири пожежні машини, дві машини швидкої допомоги, вісім поліцейських автомобілів і кілька безпізнавальних знаків.
  Вона знову подумала, чи інформація Ті Джея була помилковою. Інші померли?
  Вона під'їхала до Dodge, без позначок, але очевидного, припаркувалась і вилізла. Жінка в уніформі депутата зиркнула в бік Денс, К. СТАНІНГ натиснув на табличку над її напруженими грудьми. Її волосся було однаково тугим і закінчувалося зухвалими, непоєднуваними кісками, закінченими синіми гумками.
  "Допомогти тобі?"
  Денс показала свою картку CBI, і жінка, здавалося, не знала, що з цим робити. «Ви... Сакраменто замішаний?»
  Денс мало не сказала, що приїхала тут у відпустку, і вірить, що знала жертву. Але правоохоронні органи — це світ, у якому інстинкт має значення — коли маєш справу як з підозрюваними, так і з союзниками. Вона сказала: «Ще ні. Я випадково опинився поруч».
  Стеннінг жонглювала цими словами, можливо, враховуючи власні вказівки згори, і сказала: «Добре».
  Танець продовжувався до безглуздого бетонного конференц-центру. Сплеск яскравого світла жорстоко вдарив її в обличчя, коли вона наблизилася. Вона прослизнула в тінь, але цей шлях був так само неприємний; Повітря між двома високими стінами, що вели до вхідних дверей, було мертвим і задушливим.
   Вона увійшла всередину, і за півсекунди полегшення від кондиціонера було повністю зведено нанівець смородом.
  Кетрін Денс кілька років працювала правоохоронцем і побувала на сотнях місць злочину. Будучи слідчим CBI, вона рідко була першим реагувальником і не займалася криміналістикою; велика частина жаху була приборкана до того часу, як вона прибула. Кров зупинена, тіла накриті брезентом, який можна мити, частини тіла знайдені та каталогізовані.
  Тож запах спаленого м’яса й волосся був несподіваним; це вдарило їй, як кулаком, у живіт.
  Вона не вагалася, але все-таки зібралась і проштовхнула напад, якимось чином стримуючи нудоту. Вона вийшла на величезну арену, яка, як вона припускала, вміщала б тридцять тисяч. Усі накладні панелі були ввімкнені, показуючи втомлений і пошарпаний декор. Виглядало так, ніби вистава чи концерт закінчилися, і промоутери нетерпляче підштовхнули публіку у фойє купити диски та сувеніри.
  На сцені та головному майданчику були десятки людей у різноманітних формах правоохоронців, пожежників та швидкої допомоги.
  Піднявшись на сцену, вона приєдналася до групи на краю, дивлячись униз, у оркестрову яму. Саме звідти піднімався слабкий шлейф смердючого диму. Уповільнившись, вона намагалася стримати рот, а потім продовжила.
  Що сталося? — дивувалася вона. Вона пригадала вчорашнє падаюче світло.
  За їхньою поставою та поглядом Денс одразу помітив, що двоє офіцерів правоохоронних органів, які носили коричневі уніформи, були старшими за інших. Одна була жінка років п’ятдесяти з довгим волоссям і рябуватим обличчям. З латиноамериканськими рисами обличчя вона була кремезною і стояла в позі, яка вказувала на те, що їй не подобається уніформа — обтягуючі брюки та облягаюча блуза, яка розпускалася на талії, намальована на рулонах жиру.
  Чоловік, з яким вона розмовляла, був кавказцем, але мав темну засмагу. Він також був кремезним, але його вага була цільовою, розташованою в його кишках, яка піднімалася вище тонких стегон і ніг. Велике кругле обличчя, вкрите сонячними зморшками. Його поза — нахилившись уперед, з піднятими плечима — і нерухомі примружені сірі очі наводили на думку про зарозумілу й складну людину. Його волосся на голові було чорним і густим. Він носив револьвер, довгоствольний кольт, а на стегнах у всіх інших тут були напівавтомати Glocks, які були обов’язковими серед правоохоронців у Каліфорнії.
   Ах, так, вона мала рацію у своїй здогадці; ним був П. К. Медіган, керівник детективів.
  Розмова сповільнилася, коли вони обернулися й побачили, як до них крокує струнка жінка в джинсах і спортивному плащі.
  Медіган різко запитав: «А ви…?» у такий спосіб, який зовсім не означав того, що говорили слова. Він похмуро поглянув через її плече на тих, хто міг дозволити їй порушити його зовнішній периметр.
  Денс помітив, що жінку звали Гонсалес, шериф, тому вона звернулася до неї та показала своє посвідчення особи, яке обидва з відповідального дуету уважно вивчили.
  «Я шериф Гонсалес. Це головний детектив Медіган. Рішення не називати імена у вступі часто є спробою відстоювати владу. Денс лише зазначив вибір. Вона була тут не для того, щоб напружувати м’язи.
  «Мені подзвонили з офісу щодо вбивства. Я випадково опинився в цьому районі з іншої справи».
  Може бути офіційним, а може й ні. Нехай шериф і головний детектив вгадають.
  Денс додав: «Я також друг Кейлі Таун. Коли я почув, що жертва була в її команді, я підійшов прямо сюди».
  — Ну, дякую, Кетрін, — сказав Медіган.
  А вживання імен – це спроба позбавити влади.
  Мерехтіння в очах Гонсалеса від цієї слабкої образи — але відсутність будь-якого погляду в бік Медіґана — розповіло Денсу про головного детектива. Він створив велику вотчину в FMCSO.
  Детектив продовжив: «Але нам зараз не потрібна жодна участь CBI. Чи не так, шерифе?»
  «Я думаю, що ні», — сказав Гонсалес, дивлячись Денсу в очі. Це був магнетичний погляд, який ґрунтувався не на статі чи юрисдикційній владі, як у випадку з Медіган, а на рішучості жінки не кидати погляду на фігуру, можливо, на чотири розміри меншу за її. Незалежно від нашого рангу чи професії, ми перш за все слабкі люди.
  Медіган продовжив: «Ви сказали, що прийшли тут з іншої справи? Щоранку я досить добре переглядаю міжагентські зв’язки. Не бачив жодної діяльності Бюро тут. Звичайно, вони — ви — не завжди розповідаєте нам».
  Він назвав її блефом. «Особиста справа». Попереду пливли танці. «Жертвою був Боббі Прескотт, керівник дорожньої бригади?»
   "Це вірно."
  «Ще хтось постраждав?»
  Медіган не був схильний відповідати і використав сусіднього заступника як привід, щоб відвернутися та вести з ним дуже тиху розмову, залишивши свого боса відповідати помічнику, як їй подобається.
  Шериф Гонсалес запропонував: «Тільки Боббі».
  «І що сталося?»
  Медіган знову приєднався до розмови. «Ми на попередній стадії. Наразі не впевнений». Він точно не хотів, щоб вона була тут, але оскільки вона працювала у старшому агентстві, він мав принаймні поводитися з повагою. Денс був великою собакою, яка забрела на пікнік — небажаною, але, можливо, надто небезпечною, щоб її відігнати.
  "COD?"
  Після паузи Гонсалес сказав: «Минулого вечора він працював на сцені. Здається, послизнувся і впав, на нього впав прожектор. Це було ввімкнено. Він загорівся. Причиною стала втрата крові та опіки».
  Господи, який жахливий спосіб померти.
  «Мабуть, горів деякий час. Будильники не спрацювали?»
  «Детектори диму там, у ямі, не працювали. Ми не знаємо чому».
  Першим у її пам’яті був образ Едвіна Шарпа, який дивиться на Боббі Прескотта з тією фальшивою усмішкою й очима, в яких легко відбивалося бажання перетворити роуді на мішок пилу.
  «Ви повинні знати…»
  «Про містера Шарпа, нашого сталкера?» — спитав Медіган.
  «Ну, так».
  «Один із хлопців із команди, Тай Слокум, розповів мені, що вчора стався інцидент у Cowboy Saloon».
  Денс описала те, що бачила і чула. «Боббі кілька разів стикався з ним. І Едвін, мабуть, випадково почув, як Боббі сказав, що збирається повернутися сюди пізніше вчора ввечері та перевірити якусь несправність обладнання. Було б пізно, тому що він мав їхати до Бейкерсфілда, щоб щось забрати».
  Медіган неуважно додав: «Едвін на нашому радарі. Ми знаємо, що він орендує будинок біля Вудворд-парку, північна частина міста. На місяць."
  Денс пригадав, що Едвін був досить відвертий щодо свого проживання. Їй усе ще було цікаво, чому він орендував житло на стільки часу.
   Денс також зазначив, що і Медіган, і вона сама зазвичай називали сталкера його ім'ям; це часто траплялося під час роботи з підозрюваними, які потенційно мали ЕД, емоційно розладнані. Денс нагадала собі, що будь-яке ім’я вони використали, щоб не продати молодого чоловіка.
  Головний детектив відповів на телефонний дзвінок. Потім він повернувся з Dance, хоча лише на короткий час. І з найкоротшою посмішкою — такою ж фальшивою, як у Едвіна, подумала вона. «Дякую, що ви зупинилися. Ми зателефонуємо в CBI, якщо нам щось знадобиться».
  Денс дивився на сцену, туманне повітря над ямою.
  Гонсалес запропонував: «Надовго».
  Незважаючи на двоствольне прощання, Денс поки що не хотів йти. «Як на нього впало світло?»
  Шериф сказав: «Можливо, потягнув його за собою, коли він упав. Шнур, знаєте».
  «Це був світлофор?» — запитав Денс.
  Медіган пробурмотів: «Не знаю, що це таке. Поглянь." Останнє речення було вимовлено з деяким викликом.
  Танець зробив. Це справді було важко побачити: обгоріле тіло. І, так, блок був чотириламповий стрічкою.
  «Це міг бути той, що впав учора».
  «Тай згадав про це», — сказав Медіган. «Ми розглядаємо це». Він явно втомився від неї. «Ну, тоді гаразд». Він почав відвертатися.
  «Як це відмінили?»
  «Послабилися барашкові гайки?» Він кивнув на риштування.
  Денс сказав: «І мені цікаво, чому Боббі впав. Не те, що це не позначено». Жовта попереджувальна стрічка чітко позначала край сцени.
  Через його плече Медіган зневажливо сказав: «Багато запитань, напевно».
  Тоді гучний, нав’язливий жіночий голос із глибини залу: «Ні… ні, ні !» Коли це слово було повторено востаннє, воно стало криком. Незважаючи на спекотну, вогку атмосферу залу, Денс відчула, як по її спині пройшов пекучий холодок.
  Кейлі Таун побігла по проходу до сцени, де так жахливо загинула її подруга.
  
  
  
  
   Розділ 10
  ДЕНС БАЧИЛА молоду співачку півдюжини разів, і вона завжди була ретельно, якщо не ідеально, зібрана.
  Але сьогодні вона була найбільш розпатланою, яку Денс коли-небудь бачив. Без макіяжу, довге волосся набік, очі опухлі від плачу, не недосип (є різниця, Денс знав). Замість своїх всюдисущих контактних лінз вона носила тонкі окуляри в чорній оправі. Вона задихалася.
  Детектив П. К. Медіган миттєво став іншою людиною. Його фальшива посмішка роздратування на Денс перетворилася на насуплену щиру симпатію до Кейлі. Він зійшов зі сходів і перехопив молоду жінку на підлозі, перш ніж вона встигла вийти на сцену. «Кейлі, люба. Ні, ні, ти не повинен бути тут. Немає причин для вас бути».
  "Боббі?"
  «Я боюся, що так».
  «Мені сказали... але я молився, що це була помилка».
  Тоді шериф Гонсалес приєдналася до них на головному поверсі й обняла дівчину за плечі. Денс поцікавився, чи всі друзі та родичі отримають таке лікування, чи лише знаменитості, а потім вирішив, що ця цинічна думка була недоброю. Так, Кейлі Таун була зіркою міста, але в цей момент вона була жінкою в жахливій біді.
  «Вибач, Кейлі», — сказав Гонсалес. "Мені дуже шкода."
  «Це був він! Едвін. Я це знаю! Іди заарештуй його. Він припаркувався перед моїм будинком. Зараз!"
  «Він що ?» — спитав Медіган.
  «Він припаркувався на території заповідника через дорогу. Він просто сидить у своїй клятій червоній машині».
  Нахмурившись, Медіган зателефонував і сказав заступнику перевірити це.
  «Заарештуйте його!»
  «Потрібно побачити, Кейлі. Може бути не так просто».
   Денс помітив Дартура Моргана, який стояв, схрестивши руки, у глибині театру й уважно озирався.
  «Це біс?» — пробурчав Медіган, побачивши цього чоловіка.
  «Мій охоронець», — сказала Кейлі, задихаючись від плачу.
  «О».
  Денс повернувся до краю сцени й подивився вниз. Від запаху знову піднялася нудота, але вона проігнорувала це й уважно вивчила сцену: смуга світла, шість футів завдовжки чи близько того, лежала на обгорілих останках Боббі Прескотта. Денс знав повідомлення, які надсилає тіло — у житті та в смерті. Тепер вона оцінила зламані кістки, форму кігтів у руках, частково через типові скорочення жертви пожежі, кулачну позицію, а також через те, що він намагався витягнути своє зламане тіло з-під краю сцени. Він попрямував убік від сходів — не в тому логічному напрямку, куди б повзти, якби він просто шукав допомоги.
  «Він упав перший», — сказала Денс заступнику, який стояв поруч, тихо, щоб Кейлі не почула. «За кілька хвилин до того, як лампа влучила в нього».
  «Що це, пані?» Чоловік років під тридцять, прямокутної статури, з розкішними чорними вусами підійшов ближче. Він теж був засмаглим, як і Медіган, хоча, можливо, також мав темний від природи колір обличчя. На його бірці було написано DET. Д. АРУТЮН.
  Вона кивнула в отвір, коли чоловіки чи жінки з місця злочину в комбінезонах прибрали світло й почали обробляти тіло. Вона сказала: «Його ноги, як вони під кутом, його руки. Він упав перший. Він спробував піти з дороги. Тоді впало світло».
  Депутат мовчки оглядав місце події. Потім: «Світло коливалося і впало. Він знав, що це буде, тому що смикнув за шнур».
  Але дріт був підключений до розетки на сцені, а не в ямі. І вона, і детектив помітили це одночасно. Боббі не міг скинути це на себе. Вона запитала: «А чому це там у стіні? Такий ліхтар встановлено на фальсифікаті над сценою. Ось де сила.... І навіщо він взагалі включений? Це теж варто було б згадати».
  «Я це зроблю».
  Що він і зробив, спустившись сходами, сказав кілька слів Кейлі, а потім відтягнув Медіґана вбік і прошепотів йому. Детектив кивнув. Його обличчя скривилося. «Добре, — покликав він, — лікуємо сцена як місце злочину. І риштування, звідки вчора впало світло. Очистіть усіх. І нехай там шукають люди Чарлі. До біса, ми вже досить сильно забруднили це кляте місце».
  Денс поцікавився, чи Арутюн взяв на себе заслугу спостережень. Напевно мав. Але це не мало для неї значення. Поки вони отримали всі корисні докази, які могли, це було важливо.
  Гонсалес зосереджувалася на викликах на своєму iPhone. Танець тепер приєднався до Кейлі, яка стояла сама, у шаленому стані. Дивлячись у різні боки, вона почала швидко говорити, жестикулюючи. Денс нагадала про її власну безглузду поведінку через кілька годин після того, як вона дізналася про смерть свого чоловіка, агента ФБР — жертви не злочинної діяльності, а необережного водія на шосе 1.
  Денс міцно обійняв її і запитав, чим вона може допомогти, чи потрібно телефонувати, чи організувати поїздки. Кейлі подякувала їй і сказала, що ні, вона подзвонить сама. «О, Кетрін, ти можеш у це повірити? Я… я не можу в це повірити. Боббі». Її очі збилися на оркестрову яму, і Денс приготувався фізично завадити їй дивитися на тіло, якщо їй це знадобиться. Але співачка замість цього звернулася до Медіган і Гонсалеса і сказала, що думала, що вчора за нею хтось спостерігав. Ні, був у цьому впевнений .
  "Де?"
  вказуючи. «У тих коридорах там. Алісія — моя помічниця — теж щось побачила. Але ми нікого чітко не бачили».
  Денс сказав: «Розкажи їм про телефонний дзвінок минулої ночі».
  цей внесок помічника привернув увагу Медігана.
  Тремтячим голосом Кейлі сказала Денсу: «Боже, ти думаєш, що це якось пов’язано з цим?»
  "Що?" — запитав Гонсалес.
  Кейлі пояснила про дзвінок, який вона отримала в машині, хтось грав частину заголовної пісні з останнього альбому групи, Your Shadow. Кейлі додала: «Якщо воно варте, запис був дуже високої якості — справжньої точності. З закритими очима ви не можете відрізнити, хтось справді співає, чи цифровий повтор. Тільки професіонал мав би такий диктофон».
  «Або фанатичний фанат», — припустив Денс. Потім вона згадала, що вона дізналася від TJ про мобільний телефон. Медіган не здавався задоволеним що правоохоронець з іншої юрисдикції вже почав розслідувати його справу, хоча він записав подробиці.
  У цей момент до них приєдналася ще одна особа, заступник С. Стеннінг, з передньої частини.
  «Імена… Кристал», — холодно сказав Медіган.
  Вона сказала: «Репортери починають з’являтися, шефе. Вони захочуть пресу...
  — Ви не допускаєте людей до місця злочину, заступник?
  Він не дивився на Денс, але йому й не потрібно було. Стеннінг виконав роботу за нього.
  Її косе вибачення: «Велика територія, яку потрібно стежити. Знаєте, багато глядачів, цікавих людей. Я стримую їх, як можу».
  «Я сподіваюся, що ти це зробиш. Нехай репортери охолодять п’яти». Цього разу погляд був спрямований на великого охоронця в глибині залу.
  Шериф запитав: «Кейлі, скажи мені ще раз, що саме ти чула по телефону?»
  «Просто куплет із моєї пісні».
  «Він нічого не сказав, абонент? Чи вона?»
  "Немає. Просто пісня».
  Шериф Гонсалес сама прийняла ще один дзвінок, провела коротку розмову, а потім перервалася. «Конгресмен Девіс тут. Я повинен зустрітися з ним і його охороною…. Мені шкода вашої втрати, Кейлі». Це було запропоновано щиро і супроводжувалося двома твердими руками на плечах дівчини. «Усе, що я можу зробити, дайте мені знати».
  Літня жінка перевела погляд на свого начальника детективів, маючи на увазі: «Робіть у цій справі те, що вам потрібно». Це велика новина, і Кейлі — наша. З нею нічого не станеться. нічого
  Шериф оглянув Денс і попрощався. Вона пішла разом із двома іншими заступниками.
  Денс сказав Медіґану: — Моя спеціалізація — допити та інтерв’ю, детективе. Якщо у вас є підозрюваний або свідок, з яким ви хочете, щоб я поговорив, просто зателефонуйте мені». Вона простягла йому свою картку.
  «Я сам трохи цим займаюся», — запропонував Медіган. «Ну, тоді гаразд, Кетрін». Він поклав картку в кишеню, як використану серветку.
  — Ой, чекай, цей семінар, — нахмурився Арутюн. «У Салінасі. Мова тіла, правда? Кінетика. Це був ти».
  «Кінезікс, так».
   Він звернувся до Медіґен. «Ми з Альберто ходили минулого року. Це було корисно. Ти теж був смішний».
  — Семінар, — повторив Медіган. «Смішно. Ну, це добре знати. Ось така думка…. Кейлі, ти бачила тут когось учора?»
  — Лише тінь, — сказала дівчина.
  Він усміхнувся. «Щось залишило тіні. Або хтось. Чому б тобі не поговорити з людьми з екіпажу, які були тут, Кетрін. Також працівники конференц-центру. Подивіться, що вони скажуть».
  — Я міг би це зробити, детективе. Але це більше в плані агітації. Я впевнений, що люди з екіпажем і будь-хто інший тут буде співпрацювати. Зазвичай мене залучають, якщо є підстави для свідка чи підозрюваного ввести в оману або якщо вони не можуть пригадати важливі факти».
  «І я дуже сподіваюся, що ми знайдемо когось, на якому ти зможеш застосувати свої навички семінару, Кетрін. Але до того часу було б дуже корисно, якби ви побачили, що скажуть інші. Звичайно, не відчувайте, що вам це потрібно».
  Навички семінару…
  Її переграли. Дано необхідне, але незначне завдання, щоб вона не потрапила в їхнє волосся. Пес шукав соковиті шматочки на пікніку, а замість цього отримав суху кістку.
  — Буду радий, — сказав Денс. Вона дістала свій iPhone і отримала від Кейлі імена людей із командою та працівників конференц-центру, які були тут учора, вводячи їх по одному.
  Судмедексперт прибув і підійшов до старшого оперуповноваженого. Вони вели тиху розмову.
  Денс покликав Кейлі: «Побачимося пізніше». Очі молодої жінки були такими скорботними, що їх було важко втримати. Денс піднялася до проходу, коли ця думка вразила її.
  Ісус.
  Вона повернулася назад. «Кейлі, минулої ночі? Той, хто телефонував, грав лише один куплет, чи не так?»
  «Перший вірш. І приспів».
  «І йдеться про концертний зал», — сказав Денс.
  «Ну, так, начебто. Це як би публічна людина. Але там згадується місце проведення».
  «Я не знаю, хто за цим стоїть, — сказав Денс, — але якщо це сталкер, як Едвін, я думаю, він продовжить вбивати».
   «О, Кетрін, — прошепотіла Кейлі. «Знову? Він може заподіяти біль комусь іншому?»
  Сталкери рідко вчиняли вбивство, але за роки роботи репортером, консультантом присяжних і поліцейським Денс зрозуміла, що коли мова йде про насильницький злочин, сторонній може вбити вас так само мертво, як і злочинець, який впав посеред злочину. дзвоноподібна крива. «Основою для стеження є повторювана, нав’язлива поведінка. Я думаю, ми повинні припустити, що він збирається робити більше дзвінків і більше людей будуть під загрозою. Я б підключив телефон Кейлі. А давайте подивимося на інші куплети цієї пісні і дізнаємося, хто або де він може напасти знову».
  Медіган запитав: «Але навіщо злочинцеві це робити? Що йому з цього?»
  Денс відповів: «Я не знаю. Деякі сталкери просто психопати».
  «Звучить надумано», — сказав Медіган. Здебільшого він був роздратований тим, що Денс засмутила Кейлі.
  «Я вважаю, що це важливо».
  «Здається, так». Головний детектив подзвонив, вислухав і сказав Кейлі: «Це був один із патрульних. Вони проїхали повз ваш будинок і не побачили ні його, ні його машини».
  «Де він , куди подівся ? » Кейлі звучала запаніковано.
  «Вони не знають».
  Медіган глянув на годинник. Він сказав Арутюну вийти на вулицю і зробити заяву журналістам. «Не називайте їм нічого конкретного, лише ім’я Боббі. Ведеться розслідування. Очевидна аварія. Ви знаєте вправу. І не допускайте людей сюди ». Медіган, очевидно, не вважав, що заступник Стеннінг справляється з цим завданням.
  Він теж нетерпляче відкинув Денс: «А тепер, Кетрін, якби ти потрапив на інтерв’ю, я був би вдячний».
  Денс ще раз обійняв Кейлі. Потім вона супроводжувала Арутюна до виходу.
  — Дякую, що поговорили з ним про світло, детективе Арутюн.
  «Мало певний сенс. Називайте мене Деннісом».
  «Кетрин».
  "Я чув." Беззастережна доставка.
  Проходячи повз, вони обидва кивнули на похмурого Дартура Моргана. Його погляд відривався від Кейлі лише на частку секунди.
  За кілька хвилин двоє вже виштовхувалися з вхідних дверей закладу. Денс був вдячний за те, що знову опинився на чистому повітрі, навіть якщо воно було пекуче. Проте на квадратному обличчі Арутюна виразно було засмучено. Змінилася і лінія його плечей. Він дивився на зчеплення репортерів і телевізійників. Денс розумів, що краще буде переслідувати злочинця в темному провулку, ніж виконувати цей обов’язок. Публічні виступи, можливо. Головний і універсальний страх.
  Денс сповільнилася, набираючи електронний лист у телефоні. Вона відправила його в дорогу. «Детектив?»
  Чоловік із стовпчиком зупинився, насторожено, але, здавалося, вдячний за будь-яку затримку у зустрічі зі ЗМІ.
  Вона продовжила: «Я щойно завантажила набір текстів — пісню Кейлі, ту, яку вона почула на своєму телефоні вчора ввечері».
  Здавалося, він не знав, куди це йде. «І я переслав копію до детективного відділу. До вашої уваги».
  «Я?»
  «Я був би дуже вдячний, якби ви переглянули другий куплет — ну, всі, але одразу другий — і дайте мені знати, чи можете ви пригадати якісь місця, які це може означати, де злочинець може вирішити вбити когось іншого, на основі слів. Як концертний зал у першому куплеті. Можливо, неможливо вгадати конкретну сцену, але якщо ми зможемо трохи звузити її, ми матимемо перевагу, якщо він подзвонить знову».
  Вагання. «Я міг би уточнити це у шефа Медігана».
  Денс повільно сказав: «Ти міг би, звичайно».
  Арутюн, не дивлячись у її бік, оглядає репортерів: «У Шефа є найкраща криміналістична техніка в Долині, краща, ніж у Бейкерсфілда. І рівень його арештів і засуджень входить до десяти відсотків у штаті».
  «Я можу сказати, що він хороший», — сказала вона.
  Очі досі не відводяться від ненажерливих журналістів. «Я знаю, що він буде вдячний, якщо ви отримаєте для нього свідчення цих свідків».
  Денс твердо сказав: «Перегляньте текст. Будь ласка.
  Ковтнувши слину, великий детектив не відповів, але неохоче ступив уперед назустріч зграї голодних вовків.
  
  
  
  
   Розділ 11
  ТРЕЙЛЕР БОББІ ПРЕСКОТТА був вражаючим подвійним масштабом. Модель Коула компанії Buccaneer, приблизно п’ятдесят на двадцять п’ять футів, припустила Кетрін Денс. Коричневий зовнішній вигляд, біла окантовка.
  Так, це був пересувний будинок, але розвалений шлакоблоковий фундамент засвідчив, що це не дуже. Суха земля навколо була потріскана та бежева, трава програла битву, але деякі гортензії та самшит дали хороший бій.
  Сцена не була людною. Були лише правоохоронці, кілька цікавих дітей з велосипедами чи скейтбордами та кілька старших глядачів. Більшість дорослих або не цікавилися, або не хотіли привертати до себе увагу. Це було таке сусідство. Інших мешканців у трейлері не було; TJ повідомив, що Боббі Прескотт був неодружений і жив тут сам.
  Була 13:00 , сонце під вересневим кутом, але повітря все ще було гаряче, як у липні.
  Два круїзери FMCSO були припарковані спереду, Денс промчав повз них до навісу й виліз із Патфайндера. Головний детектив Медіган і Денніс Арутюн стояли разом і розмовляли з дітьми. Ну, вони так і робили . Тепер вони зосередилися на ній.
  Вусатий детектив незграбно кивнув.
  Його бос сказав: «Ах, Кетрін». Навіть несправжньої посмішки від Медіґана. Під тонким листочком ховався гнів — на неї і, ймовірно, на нього самого за те, що довелося грати в політичну гру і не зміг просто вигнати агента CBI геть. Її враження було таким, що він був здивований, що вона не зробила так, як він сподівався — їй набридло грати поліцейського з маленького містечка, і вона просто пішла.
  Немає такого щастя.
  Денніс Арутюн урочисто подивився на неї, і вона подумала, чи він це зробить потурбувався завантажити та переглянути текст пісні «Your Shadow». Напевно ні. Він почесав вуса тильною стороною пальця й повернувся до опитування місцевих жителів. Він рухався з тією самою спокійною поведінкою, яку вона пам’ятала раніше. Його особиста базова лінія. Але він також був обережним, часто озираючись, ніби Едвін причаївся поруч, озброєний пістолетом.
  Вона не могла бути впевнена, що це не так. Зловмисники-вуайєристи, як і сталкери, завжди дратують вас, а шпигунство дає їм комфорт.
  П. К. Медіган продовжив: «Отже. У вас не було можливості поговорити з тими свідками».
  «Я знав, так. Але, боюся, це було не дуже продуктивно. Я розмовляв з Алісією, секретаркою Кейлі, Тайем Слокумом та рештою команди. Дартур Морган...
  "ВООЗ?"
  «Її охоронець».
  «Цей... великий хлопець був там раніше?»
  "Це вірно. У закладі був охоронець і ще двоє людей, один був електриком і теслею, які допомагали гурту. Вони повинні були бути присутні через правила профспілки. Я теж у них брав інтерв’ю. Їхній охоронець сказав, що троє дверей були незачинені. Але це не було чимось незвичайним. Протягом дня, якщо немає шоу, важко постійно шукати його та відмикати двері спереду, збоку та ззаду, тому вони зазвичай просто залишають їх відкритими. Ніхто не помітив нікого всередині, кого б не впізнав, на риштуваннях чи деінде».
  «Ви отримали все це за три години?»
  Насправді вісімдесят хвилин. Решту було присвячено тому, щоб дізнатися, де Боббі проводив час — прогулюючись у державному парку неподалік (туди нема ніяких вказівок), тусується в магазині гітар і на радіостанції з друзями (нічого корисного) і сидіє в певній закусочній у районі Тауер. , де він випив велику кількість кави і нічого міцнішого, що свідчить про те, що він одужував (те саме, відсутність слідів).
  І нарешті дізнався, де він жив.
  Звідси і її присутність тут.
  Однак вона вирішила не згадувати про це. «Як повелася ваша команда з місця злочину в конференц-центрі?»
  Пауза. «Зібрав багато речей. Результатів ще не знаю».
  Прибув ще один крейсер Fresno-Madera Consolidated — за штурвалом була Крістал Стеннінг. Вона припаркувалася позаду «Ніссана» Денса, вилізла й приєдналася до інших. Вона теж неспокійно озирнулася.
  Ось у чому справа такого злочину. Ви ніколи не знаєте, де переслідувач. Можливо, за милі. Можливо, за твоїм вікном.
  Стеннінг, здавалося, хотіла доповісти своєму босові про те, якою була її місія, але нічого не казала, доки Денс не буде в іншому місці або вона не матиме згоди. Спітнілий Медіган не терпів. Він різко сказав: «Телефон?»
  «Сервіс плюс наркотики в Берлінгеймі. Готівка. У них немає жодного відео. Можливо, тому він туди пішов».
  Денс розповів їм усю цю інформацію.
  Але потім Стеннінг продовжив: «І ви мали рацію, шефе, він купив ще три телефони одночасно».
  Питання, яке Денс не думав поставити Ті Джей Скенлон.
  Медіган зітхнув. «Тож у цього хлопчика може бути більше».
  Що було, як вона здогадалася, безстороннім визнанням її «надуманої» стурбованості.
  Чотири куплети у «Твоїй тіні», — подумав Денс. Чотири жертви? І ця пісня може бути не єдиним шаблоном для вбивства; Кейлі написала багато мелодій.
  «Я отримав номери та ESN».
  Вам потрібен був і номер телефону, і електронний серійний номер мобільного, щоб відстежити його.
  «Ми повинні їх вимкнути», — сказав Медіган. «Тож Едвіну доведеться купити один тут. Легше відстежити».
  Ми не знаємо, що це Едвін, — зауважив Денс, але нічого не сказав.
  «Звичайно». У детектива Стеннінга було три гвоздики в одному вусі та одна срібна висяча спіраль у іншій мочці. Також крапка в її носі, яка позначає, де м’яч може опинитися у неробочий час.
  Але Денс сказав: «Я б тримав їх активними, ніби ми не зрозуміли, що він задумав. А потім помістіть на них сповіщення локатора. Якщо злочинець подзвонить знову, ми зможемо провести тріангуляцію».
  Медіган замовк, а потім глянув на Крістал Стеннінг. "Зробити це."
  «Кому я маю...»
  «Зателефонуйте Редмену в зв’язок. Він може це зробити».
  Рух з іншого боку вулиці, де в сумній траві присів скромніший причіп. На бетонному скатерлі стояла кругла жінка й курила сигарету. Обгорілі плечі, веснянки. На ній був обтягуючий білий плащ без бретелей сарафан з фіолетовими і червоними плямами на рівні малюка. Вона уважно оглянула всіх.
  Медіган сказав Стеннінгу допомогти Арутюну агітувати. Він підійшов до узбіччя і після того, як проїхали два пікапи, перетнув дорогу, прямуючи до здорової жінки, Денс пішов за нею.
  Детектив озирнувся на неї, але вона не сповільнила крок.
  Сусід невпевнено підійшов, щоб їх привітати. Вони зустрілися на півдорозі від її поштової скриньки. Хрипучим голосом вона сказала: «Я чула новини. Я маю на увазі про Боббі. Я не міг у це повірити». Вона швидко повторила: «Це було в новинах. Так я чув». Вона потяглася.
  Зазвичай невинні діють так само, як і винні.
  "Так, мем. Я заступник Медіган, це офіцер Дансер.
  Вона не виправляла його.
  "Твоє ім'я?"
  «Теббі Нісміт. Табата. Боббі ніколи не створював проблем. Без наркотиків і алкоголю. Він просто захоплювався музикою. Лише одна скарга була вечіркою. Якось голосно. Не можу повірити, що він мертвий. Що сталося? У новинах не говорили».
  «Ми не впевнені, що сталося, пані. Ще ні."
  «Це були банди?»
  «Як я вже сказав, ми не впевнені».
  «Дійсно, найкращий хлопець. Він показував Тоні, він мій старший, ці шикарні гітари, які він мав. За його словами, у нього була одна, яку грав багато років тому Мік Джаггер. Батько Боббі працював з ними, а також з Бітлз. Або так він сказав. Ми не знали, звідки ви знаєте? Але Тоні був на небесах».
  «Чи бачили ви тут когось, кого раніше не бачили?»
  "Ні, сер."
  «Чи він з ким-небудь сварився, гучні голоси, діяльність з наркотиками?»
  «Ні. Я нікого не бачив тут ні минулої ночі, ні сьогодні вранці. Нічого не бачив».
  «Ти впевнений?»
  "Так, сер." Вона загасила сигарету й запалила іншу. Денс помітила з недопалків біля дверей, що вона принаймні мала порядність вийти надвір покурити, щоб не заразити дітей. Вона продовжувала: «Мені важко бачити його місце». Вона показала на вікна в передній частині свого причепа, закриті кущами. «Я шукаю Тоні-старшого, щоб підстригти кущі, але він так і не доходить до цього».
   Погляд у бік Танцю, усмішка.
  Чоловіки…
  побачив би твій чоловік щось?»
  «Він у дорозі. Водій вантажівки. Пробув три дні. Ні, чотири».
  «Тоді гаразд, пані. Спасибі за ваш час."
  «Звичайно, офіцер. Будуть похорон чи що?»
  «Не можу сказати. Гарного вам дня." Медіган кинулася назад до трейлера, але Денс повернувся в інший бік і пішов за жінкою назад до її трейлера та її виводка.
  "Вибачте."
  "Угу?"
  «Якщо я можу запитати ще кілька речей?»
  «Мені шкода. Мені дійсно потрібно повернутися до дітей».
  "Скільки?"
  "Що?"
  «Діти?»
  «Ой. Чотири».
  "У мене є два."
  Табата посміхнулася. «Я чув такий вираз. Зменшення прибутку. Я точно не знаю, що це означає, але я думаю, що мати двох дітей створює основу, розумієш? Ви можете мати ще десять, і це не набагато гірше».
  «Зменшення прибутку», ймовірно, не те, що жінка мала на увазі, але Денс розуміюче посміхнувся. «Дві мені добре».
  «Але ти працюєш».
  Крихітне речення мало в собі багато. Потім Табата сказав: «Я справді нічого не знаю, крім того, що я сказав тому чоловікові». Вона подивилася на підтягнуту фігуру Денс, вигладжені джинси та сонцезахисні окуляри, оправа яких була кольору консервованого журавлинного соусу.
  Цілий інший світ.
  А я працюю.
  «Я залишив Шеріл і Аннет дивитися на малечу».
  Жінка продовжувала йти, швидко для своєї громіздкої статури. Вона щосили затягнула сигарету, а потім замовкла, щоб обережно її подавити. Курці зробили це в Каліфорнії, країні лісових пожеж.
  «Всього одне чи два запитання».
  «Якщо дитина починає плакати…»
  «Я допоможу тобі змінити його».
  «Її».
  "Як її звати?"
  «Кейтлін».
  «Гарна. Моя Меггі».
  Потім вони опинилися біля сітчастих дверей її трейлера. Табата вдивлялася крізь запорошену іржаву сітку. Танець не бачив нічого іншого, крім іграшок: пластикові триколісні велосипеди, замки, лялькові будиночки, піратські скрині. Будинок був напівтемрявим усередині, але ще віяв теплом. Телевізор був увімкнений. Одна з останніх мильних опер.
  Табата підняла брову.
  «Ще кілька подробиць про Боббі».
  Денс продовжував дискусію з Табатою через важливе правило кінесичного аналізу: принцип добровільності. Коли хтось відповідає на запитання, а потім одразу пропонує те, що він або вона очікує, що буде наступним запитанням, ця особа часто намагається відхилити або розсіяти лінію запиту.
  Денс помітив, що Табата сказала, що не бачила тут нікого ні минулої ночі, ні сьогодні вранці.
  Чому вона вважала за потрібне згадати про це? Це не мало сенсу, якщо вона не приховувала щось.
  Денс зняла сонцезахисні окуляри.
  «Мені справді потрібно потрапити до дітей».
  «Табата, що ти побачив сьогодні вранці в трейлері Боббі?»
  — Нічого, — швидко сказала вона.
  Ефективний кінесичний аналіз свідків і підозрюваних передбачає розмову з особою протягом тривалого періоду часу — днів або, в ідеалі, тижнів. Спочатку взагалі нічого не говориться про злочин; інтерв'юер ставить запитання та коментує, що стосуються життя суб'єкта, усі теми, про які відома правда. Це встановлює базову поведінку підозрюваного — те, як він або вона говорить і діє, коли відповідає чесно. Саме тоді інтерв’юер переходить до запитів про злочин і порівнює поведінку суб’єкта під час відповіді на ці запитання з базовою лінією. Будь-яка варіація говорить про стрес і, отже, про можливий обман.
  Однак, навіть без встановлення базової лінії, є кілька манери, які свідчать про брехню, принаймні для досвідченого слідчого, як Кетрін Денс. Голос Табати тепер був трохи вищим, ніж раніше — ознака стресу.
  Погляд на трейлер Боббі, перед яким Медіган і його заступники дивилися на Денс. Вона проігнорувала їх і спокійно сказала: «Було б добре для всіх, якби ви могли дати нам трохи більше інформації».
  Всі…
  Ти також.
  Принаймні вона не плакала. Часто на цьому етапі, коли Денс підказував свідкам або підозрюваним визнати, що вони брехали, багато жінок і напрочуд багато чоловіків починали плакати. Може знадобитися понад годину, щоб переконати їх, що вони не недолюди, тому що вони обманюють; вони просто були налякані або стурбовані своїми сім'ями або мали інші причини. Табата не відреагувала, окрім задумливо насупивши густі брови, бо, ймовірно, подумала про ризик для своїх дітей, якщо була чесною.
  Денс оцінила, що вона була на межі.
  «Ми подбаємо про вас. Але це досить серйозно».
  Низький голос, жінка до жінки, дорослий до дорослого. «Можна так сказати. Це легко сказати».
  «Я даю вам слово».
  Одна мати до іншої.
  Минуло дуже довгих десять секунд. « Сьогодні вранці хтось був у трейлері».
  «Чи можете ви їх описати?»
  «Я не бачив обличчя. Тому що кут, знаєте. Тільки тіло, груди і плечі, через вікно. Як, знаєте, силует. Навіть не одяг. Це все, що я бачив. Клянусь».
  Часто оманливий прапор, останнє речення також може означати саме те, що в ньому сказано, як тепер вважав Денс. «Яке вікно?»
  — Той там, попереду? Вона вказала. Він був горизонтальний, два фути заввишки, три завширшки.
  «Ви вийшли покурити і побачили цю людину?»
  «Я збираюся кинути. Я буду. Переживаю за вагу, знаєте. Так завжди відбувається, коли кидаєш палити. Я спробую. Не дуже хочеться набирати більше кілограмів. Це прокоментував Тоні Сеніор. І він повинен говорити. Містер Бадвайзер».
   "Котра година?"
  «Одинадцята, одинадцята тридцять».
  «Ви бачили машину? Або коли людина пішла?»
  "Немає."
  Тоді вона з тривогою помітила, що Медіган перестала стріляти в неї променями ненависті, повернулася й була майже біля вхідних дверей трейлера Боббі.
  «Дякую, Табата. Іди, будь зі своїми дітьми».
  «Мені доведеться давати свідчення?»
  Коли Денс побігла до трейлера, вона крикнула через плече: «Ми подбаємо про вас, обіцяйте!» Потім кричить: «Детектив! СТІЙ!"
  
  
  
  
   Розділ 12
  П.К.МАДІГАНА була майже на дверній ручці.
  Його погляд ковзнув у бік Денс, і вона побачила, як його обличчя затьмарилося роздратуванням, яке він так добре тримав у собі.
  Але він також, здавалося, миттєво зрозумів, що вона має рацію щодо того, що не хоче, щоб він заходив усередину.
  Або, зрозуміла вона з його руки, яка схилялася до пістолета, на нього чекав якийсь ризик.
  Він відступив. Так зробив і Денис Арутюн.
  Денс поспішно перетнув вулицю й приєднався до них.
  «Хтось всередині?» — різко запитав головний детектив.
  Танець заспокоїв її дихання. «Не думаю. Але я не знаю. Справа в тому, що злочинець — чи хтось — був тут сьогодні вранці. Одинадцята, одинадцята тридцять. Ви ж не хочете нічого забруднити».
  " Тут ?"
  «Я думаю, ми повинні припустити, що це був убивця».
  «Вона це точно знає? Час?" Погляд на трейлер Табати.
  "Ймовірно. Телевізор був увімкнений, і це було б цілий ранок. Її чоловіка часто немає, і вона залишила б це для комфорту. Вона знала б час за серіалом, який дивилася».
  «Кого вона бачила? Чи може вона ідентифікувати їх?»
  "Немає. І я їй вірю. Вона не бачила ні обличчя, ні автомобіля».
  Глибоке зітхання. Він пробурмотів Арутюну: «Принеси сюди ХСС. І заклейте майно. Скільки зможете. Весь трейлер».
  Дбайливий депутат подзвонив.
  Медіган і Денс обидва відійшли від трейлера й стали на розваленій доріжці.
  «Що тут робив Едвін чи хтось інший? потім?»
  "Не знаю."
   «Можливо, це був друг, хтось із команди».
  «Можливо, друг. Я спілкувався з екіпажем. Вони сказали б щось про те, що вони тут, або поводилися б в оману. І ніхто з них цього не зробив».
  На мить він замовк, дивлячись на двері, бажаючи зайти. Він похитувався на ногах. Він раптом запитав її: «Ти любиш рибалити?»
  "Немає."
  «Хм». Він розглядав хрустку жовтянисту траву. «Ти не ловиш рибу? Або ти не любиш?»
  «Ні те, ні інше. Але в мене є друг, який жив би на своєму човні в Монтерей-Бей, якби міг».
  Майкл О'Ніл завжди бував у бурхливій воді. Часто з сином Денса, Весом, і його власними дітьми. Іноді батько Денса, морський біолог на пенсії, йшов разом.
  «Бей Монтерей. Хм Лосось». Медіган озирнувся. «Я люблю ловити рибу».
  «Ловиш і відпускаєш?»
  "Немає. Мені здається жорстокішим. Я ловлю і їм».
  «Майкл теж це робить».
  «Майкл?»
  "Мій друг."
  Почалася тиша, щільна, як зростаюча спека, коли вони спостерігали, як Арутюн і Стеннінг натягували жовту стрічку.
  «Я сказав їй, Табата, що ми маємо когось стежити за нею».
  «Ми можемо це зробити».
  "Це важливо."
  «Ми можемо це зробити», — повторив він трохи різко. Арутюну: «Прибери машину сюди. Якийсь новобранець. Слідкуйте за місцем. Той трейлер теж через дорогу».
  — Дякую, — сказав Денс.
  Він не відповів.
  Вона відчула, як Олд Спайс чи щось схоже на гвоздику піднімається з його великого тіла. Насправді він носив збройовий ремінь із запасними патронами, встромленими в петлі, вістрям донизу, як у ковбоя. Жодних швидкозарядних пристроїв, тих аксесуарів, які містили диск із шістьма або вісьмома патронами, які можна було швидко скинути у відкритий циліндр револьвера. Детективи у Фресно, ймовірно, не мали особливої причини стріляти в людей, а тим більше швидко перезаряджати.
  Медіган підійшов ближче до дверей і оглянув замок. «Можливо, його вкрали».
  Вони ще мовчки чекали, поки прибуде відділ розслідування злочину, і коли вони прибули, Денс знову був вражений ефективністю операції. Команда швидко одяглася в повні комбінезони, маски та черевики, і — вона була здивована — двоє з них зі зброєю на руках очистили салон трейлера, переконавшись, що немає загроз. Більшість поліцейських нарядів мають спецназ або звичайні офіцери — не одягнені в одяг для захисту доказів — виконують цю роботу, що призводить до забруднення місця події.
  CSU продовжив обробку причепа, витираючи пил і використовуючи палички з альтернативним джерелом світла для відбитків, беручи зразки слідів, електростатичні сліди на передній частині та всередині, шукаючи протектори шин і все, що злочинець міг викинути або пролити.
  Друг Денса, Лінкольн Райм, був, мабуть, провідним експертом країни з судових доказів і роботи на місці злочину. Вона сама була дещо скептично налаштована щодо надзвичайного покладання на мистецтво; один випадок, про який вона знала, ледь не закінчився стратою невинної людини, оскільки певні підказки були підкинуті справжнім злочинцем. З іншого боку, Райм і його партнерка Амелія Сакс творили чудеса, виявляючи й засуджуючи підозрюваних на основі майже неіснуючих доказів.
  Вона зазначила, що очі Медігана пожвавилися вперше з моменту її прибуття, коли він спостерігав, як команда нишпорить територією та заходить і виходить із трейлера. Йому подобається його криміналістика, подумала вона; він поліцейський , а не поліцейський .
  Через годину вони закінчили, вивезли кілька коробок і пакетів, паперових і пластикових, і оголосили, що оприлюднюють сцену.
  У Денс було відчуття, що її довго не чекатимуть, незважаючи на рибальську розмову, яку вони з Медіґен мали. Вона швидко зробила трейлер. Зайшовши в приміщення, де пахло гарячими пластиковими меблями, вона завмерла. Це був музей. Вона ніколи не бачила нічого подібного, не вдома. Плакати, обкладинки для платівок, гітари, статуетки музикантів, орган Hammond B-3, частини духових і струнних інструментів, старовинні підсилювачі й сотні вінілових платівок — 33 1/3 платівок , 45 синглів і стародавні 78, котушки магнітофонної стрічки. Вона знайшла колекцію програвачів і стару котушку Nagra виробництва Kudelski Group, найкращий портативний магнітофон, який будь-коли виготовлявся. Дивлячись на всі ці предмети, ви ніби бачили красиві, але застарілі автомобілі. Ці аналогові пристрої давно програли битву цифровим.
  І все-таки вони були для Танців, як, очевидно, для Боббі, витворами мистецтва.
   Вона знайшла сотні концертних сувенірів, переважно з шістдесятих до вісімдесятих років. Чашки, футболки, кепки, навіть ручки — це не дивно, що вшановує пам’ять про найінтелектуальнішого з авторів-виконавців Пола Саймона, чия «Американська мелодія» надихнула назву її музичного веб-сайту.
  Проте більшість цих артефактів стосувалися сільського світу. Фотографії, що займали майже кожен квадратний фут стіни, розкривали історію жанру, який, як вважав Денс, за ці роки переосмислив себе більше, ніж будь-яка інша музична форма в Америці. Вона помітила фотографії музикантів традиційної епохи — стилів Grand Ole Opry та рокабілі — 1950-х років. І з епохи кантрі-року десятиліттям пізніше, за якою пішов Outlaw з такими, як Вейлон Дженнінгс, Хенк Вільямс-молодший і Віллі Нельсон. Тут були фотографії та автографи Доллі Партон, Кенні Роджерса та Едді Реббіта, які були частиною кантрі-поп-трену кінця сімдесятих і вісімдесятих. Неотрадиціоналістичний рух у вісімдесятих був поверненням до ранньої епохи та приніс статус суперзірки Ренді Тревісу, Джорджу Стрейту, Джаддам, Тревісу Трітту та десяткам інших — усі вони були тут представлені.
  У дев’яності роки країна стала міжнародною, з такими артистами, як Клінт Блек, Вінс Гілл, Гарт Брукс, Шанайя Твен, Мінді МакКріді та Фейт Хілл, з одного боку, та сильним альтернативним рухом, який відкидав гладкі цінності Нашвілського виробництва, з іншого. Фотографії Лайла Ловетта та Стіва Ерла, які були частиною останнього, дивилися з однієї стіни.
  На виставці був і сьогодення. Тут була фотографія Керрі Андервуд (так, слави American Idol ) і ноти з автографом до композиції Тейлор Свіфт «П’ятнадцять», у якій говорилося не про водіння вантажівки, Бога чи патріотизм чи інші традиційні сільські теми, а про старшокласну тугу. .
  Звичайно, кар'єра Кейлі Таун була добре задокументована.
  Денс знала, що за останні п’ятдесят років було багато істориків музичної сцени, але сумнівалася, що в них було стільки артефактів, як у Боббі. Жодна смерть не є гіршою за будь-яку іншу, але Денс відчував глибокий біль через те, що відданість Боббі Прескотта архівувати всі аспекти кантрі-музики двадцятого століття померла разом з ним. Це була втрата всього світу.
  Денс відійшла від архіву й обережно пройшла крізь приміщення. Що вона шукала, вона не знала.
   Тоді вона помітила щось незвичайне.
  Вона підійшла до книжкової полиці, на якій стояло кілька швидкозшивачів і папок з юридичними та іншими офіційними документами, як-от податкові рахунки, і коробки з касетами та бобінними стрічками, включно з деякими під написом «Master Tapes».
  Денс уважно вивчала цю частину трейлера, коли випадково пройшла повз вікно, де Табата сказала, що бачила зловмисника того ранку. Денс здивовано закліпала очима, побачивши, що вона дивиться віч-на-віч на дуже нещасного П. К. Медігана, який стояв за фут від нього по той бік скла.
  Його вираз був такий: «Ходи сюди, до дров’яниці».
  Але вона першою покликала його, голосно крикнувши: «Я щось знайшла».
  Він скривився й вагався, а потім неохоче приєднався до неї.
  «Насправді я знайшов, чого не вистачає. »
  Він озирнувся. «Мова тіла трейлера говорить вам про це?»
  Медіган був злий. Але Денс сказав: «Можна сказати і так. У людей є зразки жестів, мови та виразів. Вони також мають візерунки у своїх житлових приміщеннях. Боббі дуже організована людина. Організовані люди не бувають такими випадково. Це психологічний драйв. Подивіться на ці полиці». Вона вказала.
  «Вони безладні, але так? У мене є хлопчик-підліток».
  «Ніхто з інших. І ваш підрозділ з місця злочину позначив, де вони взяли речі. Хтось інший перебирав ці ящики. Ймовірно, зловмисник. Це біля вікна, де Табата когось побачила.
  «Чому ти кажеш, що чогось не вистачає?»
  «Я не впевнений, що він зник. Я роблю висновок, що якби порушили лише ці полиці, зловмисник щось шукав і знайшов, тому зупинився».
  Медіґен неохоче підійшов до полиць і, натягнувши латексні рукавички, перебирав стрічки, папери, малюнки, чотки. Він сказав: «Деякі з цих знімків Кейлі, це не сувеніри. Вони особисті».
  Це була одна річ, яку Денс не помітив.
  Медіган продовжив: «Те, що сучий сталкер хотів би мати на пам’ять».
  «Це може бути все, так».
  Медіган провів пальцем по полиці й оглянув її. Шерсть пилу була густою. Боббі був організований, але не особливо стурбований очищення. «Цементний завод тут прямо біля дороги. Схоже на пил звідти. Я це знаю. Через це нас засудили в цьому трейлерному парку, помістивши сюди злочинця. Це може бути корисним». Холодний погляд у її бік. «Ви знайшли ще щось?»
  "Немає."
  Без жодного слова він покинув трейлер, Танець за ним. Він покликав Арутюна: «Хлопці, ви щось знайшли? Свідки?»
  «Нічого».
  Стеннінг теж похитала головою.
  «Де Лопес?»
  «Щойно закінчую в конференц-центрі».
  Медіган зняв телефон із свого товстого блискучого пояса й зателефонував. Він відійшов від інших і коротко поговорив. Денс не чув, що було сказано. Говорячи, він обертався очима подвір’ям, неуважно оглядаючи житло покійного. Танець був включений у його погляд.
  Коли він відключився, Медіган сказав Арутюну: «Я хочу, щоб ти знайшов Едвіна. Приведіть його. Мені байдуже, де він і що робить. Мені потрібно з ним поговорити. Зараз».
  «Заарештувати його?»
  "Немає. Зробіть враження, що йому було б добре зайти. Знаєте, у його інтересах.
  Денс почув різкий видих, коли Медіган поглянув на її обличчя. "Що? Ти не думаєш, що це гарна ідея?»
  Вона сказала: «Ні, не знаю. Я б проголосував за стеження».
  Медіган примружився в бік Арутюна. "Зроби це."
  «Звичайно, шефе». Арутюн заліз у свій крейсер і пішов, не сказавши жодного слова Танцю.
  Ні, вирішила вона; заступник не дивився на куплети до пісні Кейлі.
  Медіган повернувся до своєї машини, його круглий живіт похитувався, коли він дивився на сцену. Він буркнув: «Кристал. Слухай, мені потрібно, щоб ти пішов зі мною. Поговори про щось у моєму крейсері. Ми заберемо ваш пізніше».
  Жінка слухняно залізла на пасажирське сидіння крейсера Медігана. Через мить вони вийшли на шосе, не попрощавшись із Танцем ні слова.
  Неважливо.
   Вона знайшла ключі й повернулася до позашляховика. Вона зупинилася, розчаровано заплющила очі й різко, гірко засміялася. Пальова машина Крістал Стеннінг щільно притиснулася до заднього бампера Dance's Pathfinder. Попереду був навіс, повний мотлоху. Блок двигуна V-8 вагою півтонни, як вона припустила, стояв на відстані шести дюймів перед її позашляховиком.
  Вона нікуди не збиралася.
  
  
  
  
   Розділ 13
  У ФРЕСНО-МАДЕРА Консолідований офіс шерифа П. К. Медіган зупинився біля відділу місця злочину, за квартал від нього, після повернення з трейлера Боббі Прескотта.
  Він хотів спонукати підрозділ зробити цю справу пріоритетною, що вони, звісно, і зробили. Все для Кейлі Таун, дівчини, яка допомогла розмістити Фресно на карті.
  А також будь-що для начальника Медігана.
  Але він лише наполовину думав про бадьорі мітинги. Він також зобразив Кетрін Денс.
  Думаючи про її поставлену на берег машину. Деяких людей вам потрібно було вдарити по голові, щоб передати повідомлення. Він пошле Крістал назад за годину чи дві, витягне дівчину з її автомобільної в’язниці. Ой, вибач Кетрін; Я не знав, що ти застрягнеш між молотом і ковадлом — га!
  Але йому просто було неприємно з людьми, які використовували Кейлі, як у Денса.
  Якби Кейлі не була залучена, такі люди, як Кетрін Денс, ніколи б не приїхали до Фресно, ніколи б не знайшли час, щоб хоча б повітатися з душею тут. Де була пані агент Денс і CBI, коли якісь прихильники MS-13 взяли «Узі» і бризнули ним у піцерію на Герндоні, убивши двох дітей і пропустивши суперника-торговця наркотиками?
  Вибачте, вони не були знаменитостями.
  Він очікував кращого від CBI, думав, що вони будуть вище цього рекламного лайна. Але Медіган зробив домашнє завдання. Він перевірив боса Dance, Чарлі Овербі, на YouTube та в архівах. Людина була швидшою на прес-конференції, ніж Дикий Білл Гікок із шестиствольною рушницею.
  Танець працював на нього, а це означало, що вона точно буде такою ж.
  Випадково опинилися тут і були другом Кейлі? Моя дупа.
  Ви не заперечуєте, якщо я візьму на себе ваше розслідування, чи не так, П. К.?
  Так, вона придумала кілька корисних речей. Але вона була в з неправильних причин, і це було просто неприйнятно для PK Madigan. Крім того, він не дуже вірив у цю її рибну дурнуватість. Кінетика? лайно Це було б все одно, що дізнатися про форель із книжок і каналу Discovery, а не ловити, чистити та готувати її в Кріско.
  Ні, його підхід був іншим. Справи в наш час розглядаються на основі криміналістики, а не вуду. У них були б докази з конференц-центру, вони мали б криміналістику з трейлера Боббі — цей цементний пил, настільки ж унікальний, як і слід, — був знахідкою.
  Озброївшись цим, Медіган змучив би сучого сина й добився зізнання за годину-дві.
  Вони з Крістал зайшли в лабораторію CSU. Він насолоджувався запахом хімікатів і наслідками газового хроматографа, які нагадували йому запах пальника Бунзена зі школи, гарний час у його житті — футбол, його брат здоровий, дівчина, яка вела щорічник.
  — Чарлі, — покликав він.
  Пухкий, рожевощокий директор CSU Чарлі Шен підвів очі від комп’ютера у своєму кабінеті — єдиному просторі з чотирма стінами у великій кімнаті. У решті приміщення були кабіни, робочі станції та найсучасніше судово-медичне обладнання , за яке Медіґен наполегливо боровся, щоб отримати для своїх людей.
  «Гей, шефе». Акцент Шеана зупинив його десь уздовж узбережжя Массачусетсу, на північ чи південь від міста Бін.
  Медіган вважав, що Шен був найкращим техніком-криміналістом, якого міг собі дозволити його бюджет, і він був одним із небагатьох співробітників у відділі, до якого детектив ставився з повагою, хоча, звісно, час від часу він дізнавався кілька хороших про ім’я агента з ХСС. до часу, незважаючи на інше написання.
  «Потрібно, щоб ви проштовхнули все у цій справі Тауна».
  Круглий чоловік похитав головою. "Бідолашний. Її треба струснути. І цей великий концерт у ці вихідні. Я і дружина отримали квитки. Ти йдеш?»
  — Я, — сказав Стеннінг.
  Медіган не був. Йому подобалася музика, але він любив музику, яку можна вимкнути за допомогою вимикача, коли забажаєш. «Що ми маємо?»
  Шен кивнув у бік кількох техніків у захисних окулярах, рукавичках і білих куртках, які тихо працювали на кількох станціях неподалік.
  "Досі нічого. Три сцени. Конференц-центр, трейлер Боббі та оренда Шарпа. Ми опрацьовуємо близько двохсот невідомих відбитків. У нас є те, що, на нашу думку, належить Sharp з його оренди, але він не в AIFIS».
  Автоматизована інтегрована система ідентифікації відбитків пальців ФБР була, на думку Медігана, однією з небагатьох речей, які федеральному уряду підходили.
  «Але ми не впевнені, що вони його».
  «Я збираюся поговорити з Шарпом. Я дістану їх за допомогою трюку з пляшкою води».
  «Хто такий агент Денс, CBI?»
  Медіган різко сказав: «Чому ти питаєш?»
  «Вона дзвонила...»
  «Дзвонили тобі ? Тут? Прямий?»
  «Так. Вона поговорила з помічницею Кейлі, Алісією Сешнс, і дізналася, де, на її думку, хтось шпигував за Кейлі вчора в конференц-центрі. Ми притрусили територію. Нічого не знайшов. CBI залучено?»
  "Немає. CBI не бере участі».
  «О». Коли Медіган нічого не пояснював, Шен продовжив: «Ти мав рацію, це цементний пил у трейлері Боббі, те ж саме з вироком Баньєро. Це унікально для цієї місцевості».
  «У вас є сірники від Едвіна? Лопес сказав, що на фотографіях і пам’ятних речах Кейлі в його будинку було багато пилу».
  «Так, багато слідів, але результатів поки немає. Має знати найближчим часом. І ще одне? Команда щось знайшла в оркестровій ямі. Деякі ящики перенесли — менеджер сказав, що вони зазвичай тримають їх там, щоб хтось не впав у разі аварії, розумієте? Це спеціальні коробки. Ними користуються каскадери. Хто б їх не рухав, виглядало так, ніби він був у латексних рукавичках. І аналогічні позначки на датчиках диму; у них витягли батареї».
  Бінго!
  Мігель Лопес, який обшукував квартиру Едвіна, знайшов коробку з рукавичками.
  «Те саме, що ми отримали від будинку Едвіна?»
  «Цього ми теж ще не знаємо. Сліди зморшок і слід виробника розкажуть нам».
  «Добре, Чарлі. Перебийте мене, є якісь прориви».
  Медіган і Стеннінг вийшли й пішли безпосередньо до офісу шерифа, потім всередину і вниз довгим коридором. Перехожі, що йшли в протилежному напрямку, кивали йому трохи обережно, деякі відверто налякано.
  Він знову подумав про Кетрін Денс. Вона анітрохи не злякалася його. Подумавши про те, як вона печеться в спеку, йому на мить стало погано. Вона завжди могла ввімкнути кондиціонер у цьому своєму шикарному Pathfinder. Крім того, мами-футболістки, як вона, завжди носили круглі тонни бутильованої води. Степ був недостатній для них.
  Медіган проштовхнувся крізь двері, що розсуваються, на яких був намальований тьмяний напис: ДЕТЕКТИВНИЙ ВІДДІЛ.
  Біля реєстратури стояв детектив Габріель Фуентес, бульдог людини, який шалено пітнів навіть узимку. На відміну від заступників у департаменті, які були колишніми військовими, а їх було багато, Фуентес відкинув усі армійські атрибути й носив своє чорне блискуче волосся так довго, як міг.
  Едвін Шарп теж був тут. Медіган упізнав незграбного чоловіка на фотографіях, які їм надіслали адвокати Кейлі, хоча він дуже схуд. Він стояв над Фуентесом, який у свої п’ять вісім чи близько того був на шість дюймів нижчий за Едвіна. У сталкера також були довгі руки і масивні кисті. Його очі були запалі під густими бровами, що надавало йому зловісного вигляду, хоча в іншому він був досить нормальним. Ці очі були цікаві, подумав Медіган. Вони не були найменш занепокоєні. До біса, діти на екскурсіях у відділенні виглядали винніше, ніж цей хлопчик.
  Його усмішка була найдивнішою, яку Медіган коли-небудь бачив, ледь помітне вигинання тонких губ, але здебільшого на самих кінцях.
  Ці підземні очі тепер звернулися до нього. «Детектив Медіган, привіт. Як справи? Я Едвін Шарп».
  У мене є бейдж, але цей хлопець жодного разу на нього не дивився. про що це?
  «Я на секундочку, сину. Дякую, що завітали».
  «Просто для протоколу, я не заарештований. Ви запросили мене сюди, і я прийшов добровільно. Я можу піти будь-коли. Це правильно?"
  "Це вірно. Хочеш морозива?»
  "Я хочу?"
  "Морозиво?"
  "Ні, дякую. Я передам. Що це все?»
  «Ти називаєшся Ед, Едді?»
  Посмішка. Це було до біса моторошно. "Немає. Мені подобається Едвін, Пайк».
  Медіган зробив паузу. На біса, він використовує моє ім'я? І звідки він про це дізнався? Тут багато депутатів не знають, що це таке.
  — Ну, тоді Едвін. Повернись за секунду». Він кивнув, щоб Фуентес прийшов до нього в коридор.
  "Будь яка проблема?" — прошепотів Медіган.
  "Немає. Просто попросив його зайти, і він не вагався». Фуентес продовжив: «І я чув, що Мігель і команда з місця злочину знайшли в нього вдома деякі докази, коли він пішов».
  «Виглядає так».
  — Добре, — сказав Фуентес. «Як тримається Кейлі?»
  «Робить усе, що може, я б сказала. Не чудово».
  «Сучий син», — пробурмотів Фуентес. І вони озирнулися й побачили, що Едвін спостерігає за людьми. Він не чув, що вони говорили; вони були надто далеко. Але Медіґен пройнявся морозом, коли побачив, як ці очі зморщилися від веселості, ніби він відчував кожне слово.
  Він відправив Фуентеса назад до відділу, зайшов до їдальні, відкрив холодильник, набрав собі морозива й кинув його в паперовий стаканчик. Він любив морозиво. Не мав смаку до алкоголю, крім пива під час барбекю, не жував і не курив, але він любив морозиво. Не йогурт, чи шербет, чи знежирений. Справжнє, чесне морозиво. Він ніс додаткові десять фунтів виключно завдяки речам, але цими десятьма фунтами він був готовий пожертвувати заради справи.
  Люди думали, що він їв морозиво, щоб залякати підозрюваних або схилити їх на свій бік, якщо запропонує одну-дві кульки. Але насправді він просто любив морозиво.
  Сьогодні він їв м’ятний шоколад.
  Він повернувся до детективного відділу. «Добре, Едвін. Просто хочу поговорити з вами, ви будете дуже люб’язні».
  Пару великих укусів із чашки металевою ложкою. Він завжди використовував метал. Ненавидів пластик. Паперові та пінопластові стаканчики підійшли, але їсти морозиво потрібно було справжньою ложкою.
  Вони щойно рушили до кімнати для допитів, коли двері відділу знову розчинилися, і хтось інший увійшов у вестибюль.
  О, Ісусе Христе.
  Це була Кетрін Денс.
  
  
  
  
   Розділ 14
  ВОНА ВЗЯЛА Таксі .
  Невже вони думали, що вона не буде?
  Головного детектива та Крістал Стеннінг не було з трейлера Боббі на десять хвилин, коли вона кинула свою марну спробу туди-сюди звільнити «Ніссан» із широкою колісною базою.
  Вона дістала свій мобільний, знайшла програму для пошуку бізнесу та викликала таксі, щоб забрати її та відвезти прямо до офісу шерифа.
  Сталкер, здавалося, був більш задоволений з двох чоловіків, до яких вона підійшла. «Агент Денс, сподіваюся, у вас все гаразд», — сказала Едвін, правильно назвавши її назву — ім’я теж — і трохи поважаючи її.
  Вираз обличчя Медігана говорив: «Стільки про імпровізований центр утримання біля трейлера Боббі».
  Вона твердо сказала: «Я хотіла б поговорити з вами, заступник», — тепер вживаючи менш вражаючі назви його посад, тому що вона була справді розлючена.
  Медіган відповів: «Я зараз дуже зайнятий, Кетрін. Давай, Едвін. Цей шлях. Скажи, ти хочеш пляшку хорошої холодної води?» Він сказав помічнику: «Ми будемо під номером три».
  І вони зникли в коридорі.
  Після неприємних п’яти хвилин Денс помітила детектива Денніса Арутюна з твердими плечима, насиченим кольором обличчя та м’якими вусами, який ішов коридором до неї. Він пішов перед маленькою грою Медіган з машинами і міг не знати, що вона персона нон грата. Вона прийняла рішення, вийнявши з сумочки посвідчення особи, затиснувши тримач за ремінь, виставивши щит напоказ, чого вона ніколи не робила, навіть на службі.
  Підійшла до Арутюна.
  Здавалося, він не посміхався більше, ніж його бос, але нічого підозрілого не мерехтіло в його очах. Якщо він здавався незграбним, то, ймовірно, тому, що він не потрудився кинути все й проаналізувати пісню Кейлі “Your Shadow” на потенційні місця злочину.
  «Денніс».
  «Привіт, Кетрін».
  Вона згадала, як Медіган називали близькі. «Шеф зараз допитує Едвіна. Де спостереження за кімнатою для допитів номер три? Я загубився."
  Блеф спрацював. Без жодної реакції, вважаючи, що їй дозволено бути тут, Арутюн провів її коридором і навіть чемно відчинив двері. Він увімкнув світло в маленькій тісній кімнаті. Не було хвилювання, що Едвін чи Медіган можуть побачити спалах; Кімнати для спостереження завжди були світло- та звуконепроникними, навіть якщо кожен, хто мав телевізор, знав, що дзеркало фальшиве, а з іншого боку були камери, поліцейські та свідки.
  Їй стало трохи погано, вживаючи так Арутюна. Але Денс була сповнена рішучості зберегти Кейлі Таун у безпеці, і хоча вона не сумнівалася в відданості Медігана тій самій меті, вона зовсім не була впевнена в його компетентності, коли йшлося про такого злочинця, як Едвін.
  І, о, так, вона все ще була розлючена.
  Вона оглянула кімнату для допитів. Це було суворо. У центрі стояв великий стіл з ДВП, півдюжини стільців і менший столик, на якому стояли пляшки з водою та листки паперу. Жодного декору на стінах.
  Ні олівців, ні ручок.
  Вона зауважила, що Медіган застосував професійний підхід. Він сів вперед, зосереджено, але без загрози. Він був упевнений, але відмовився від авторитарного, владного ставлення, яке вона бачила раніше (очевидно, зарезервованого для втручання правоохоронців). Він не брав участі в явних жестах, які могли б відвернути підозрюваного. Він з повагою ставився до Едвіна, запитуючи, чи йому комфортно, чи температура занадто висока, чи занадто холодна.
  Денс припускав, що морозиво мало бути якимось реквізитом. Кожне окреме слово чи жест допитувача розповідає піддослідному щось більше про того, хто запитує. Ви ніколи не повинні говорити або робити нічого, що не сприяє сеансу. Попиваючи каву, чухаючи голову, хмурячись... Але, очевидно, кондитерський виріб не входив у плани детектива. Він із смаком допив і викинув чашку. Очі Едвіна стежили за кожним рухом.
   Однак Медіган зробив кілька помилок. Один із них полягав у тому, що він наказав Едвіну сісти навпроти нього за стіл. Краще було б сидіти один проти одного без меблів між ними. Столи, інші стільці, будь-який реквізит дають підозрюваному відчуття безпеки.
  Він зробив незграбне шоу, пропонуючи підозрюваному воду. Денс зазначив, що Медіган вказав на Чисте Джерело, а не просто взяв пляшку й простягнув її Едвіну. Ймовірно, це була спроба зняти відбитки хребта тертя Едвіна — відбитки пальців — із пляшки, і, здавалося, Едвін зробив це висновком; він не торкався. Проблема полягала в тому, що пропозиція Медігана видавала дещо від стратегії та інтелекту інтерв’юера.
  Але велика помилка, на думку Денс, сталася далі:
  «Чи можу я запитати, про що це все, Пайку?»
  «Роберт Прескотт».
  «Не зробила б цього», — подумала вона.
  «О, дорожній менеджер Кейлі», — сказав Едвін, киваючи й потираючи свою видатну брову.
  «Де ти був минулої ночі, коли він помер?»
  О ні.
  Денс зрозуміла, що вона сказала це вголос, бо Арутюн нахилив голову в її бік.
  "Що? Ні, він мертвий?» Едвін виглядав стривожено.
  «А ти цього не знав?»
  "Ні ні. Це жахливо. Вони з Кейлі були дуже близькі. Що сталося?"
  «Сам згорів. Отже, ви хочете сказати, що вас не було в конференц-центрі вчора ввечері?» Тепер він зловісно нахилився до Едвіна.
  Денс зрозумів підхід Медіган. Його називали атакою з грубою силою — термін, запозичений у хакерів, які використовували величезні суперкомп’ютери, щоб перевірити всі можливі паролі, щоб зламати зашифровані повідомлення. З грубою силою поліцейські наповнювали підозрюваних інформацією про них і про справу, наводячи на думку про знання, якими вони насправді не володіли, і зв’язки, які були в кращому випадку слабкими. Якщо надавати впевненість, як Медіган, деталі іноді змушували підозрюваних швидко зізнаватися.
  Так, тупа сила може бути ефективною. Але якщо це не спрацювало відразу, ви закінчили з суб'єктом, який перегородив; будь-який шанс отримати корисну інформацію буде зруйновано. Відповідно, сама Dance ніколи не користувалася ця техніка. Вона вірила в те, що інформація є найціннішим, що є у слідчого. Це могла бути сталева пастка, це могла бути зброя, але щоб вона була ефективною, її потрібно було подавати повільно, щоб спонукати підозрюваного розкрити деталі, які згодом могли б використати, щоб підбити його. Медіган щойно повідомив найважливіші ключові факти — що Боббі мертвий, де стався злочин і як це сталося. Якби вона проводила інтерв'ю, то поки що приховала б ці подробиці.
  Едвін похмуро глянув на заступника. «Ну, мені дуже прикро чути це про Боббі. Це сумно для Кейлі».
  Медіган не відповів. Він швидко сказав: «Чи не могли б ви сказати мені, де ви були, коли Прескотт помер?» Минулої опівночі?»
  «Я впевнений, що ти знаєш, що я не повинен тобі нічого розповідати, але я трохи здивований цим. Справді, детективе. Ти явно думаєш, що я зробив боляче Боббі. Навіщо мені це робити? Я ніколи не заподію шкоди нікому з близьких Кейлі. Але відповідь на ваше запитання полягає в тому, що я був вдома в орендованому місці».
  «Будь-які свідки?»
  «Може хтось, що проїжджав повз мене бачив, я не знаю. Я був у вітальні, слухаючи музику більшу частину ночі. У мене ще немає завіс».
  "Розумію. Гаразд." Тоді він підняв пастку. Медіган нахилився ближче й твердо сказав: «Але що ви скажете на той факт, що у нас є два свідки, які показали вас у конференц-центрі приблизно в той час, коли він помер, а потім у домі Боббі сьогодні вранці?»
  
  
  
  
  Розділ 15
  ТЕ, ЩО ЕДВІН ШАРП сказав у відповідь, мабуть, не очікував Медіган.
  Нахмурившись, ще більше змішавши свої густі брови, він просто запитав: «У них були чіткі погляди?»
  «Не відповідай, — подумав Денс Медіґану.
  «Вони точно зробили. Будинок прямо через дорогу від дверей сцени конференц-центру. І прямо навпроти дому Боббі».
  До біса, — подумав Денс. Тепер Едвін міг точно визначити, ким були свідки.
  Він сказав, знизуючи плечима: «Ну, вони помиляються. Я був вдома».
  Денс сказав Арутюну: «Табата нікого не ідентифікував. Вона не могла. Там ще хтось був?»
  Пауза. «Я не знаю».
  «А чи справді є свідок біля конференц-центру?»
  — Мабуть, — пояснив Арутюн. Потім вирішив їй розповісти. «Якась жінка, яка жила неподалік, побачила когось близько опівночі».
  «Вона точно впізнала Едвіна?»
  «Я не… я так не думаю».
  Вагання означало, що ні, вирішив Денс. Вона згадала макет. Будинок був би навпроти стоянки, за двісті ярдів від дверей сцени. Вночі вона не змогла б розрізнити більше, ніж розпливчастий силует.
  «Ну, Медіган щойно розповів можливому підозрюваному у вбивстві про двох свідків, і не так вже й важко було б дізнатися їхні особи. За ними потрібно доглядати. Він сказав, що знайде захист для Табати. Ви знаєте, чи він це зробив?»
  «Табата, так. Інший, я не знаю».
  "Ми потребуємо."
   "Гаразд."
  А в кімнаті для допитів один на один продовжився. Медіган, мабуть, блискуче вмів отримати зізнання від типового злочинця, якого ви бачили в Центральній долині. Але Едвін Шарп не був типовим злочинцем.
  Ну, під час Джайлза проти Лохан ...
  Сталкер терпляче, аналітично вислухав, як Медіган сказав: «Ми щойно пройшли через твій будинок, Едвін. Ми знайшли багато цікавого, включно з латексними рукавичками, такими ж, які використовувалися під час вбивства. І сліди доказів».
  Едвін спокійно сказав: «Я розумію. Мій дім, хм? Ви отримали ордер?»
  «Нам він не потрібен. Мій заступник помітив деякі речі на очах».
  — Навіть з тротуару? — запитав сталкер. «Важко щось побачити всередині, якщо ви не зайшли на територію. Ну, я не думаю, що ти мав право щось брати. Я хочу його повернути».
  Танець звернувся до Арутюна. «Він отримав ордер?»
  «Ні, після того, як ми побачили, що з Боббі зникли речі, начальник послав туди свого заступника — Мігеля Лопеса, — і він побачив речі з трейлера через вікно Едвіна, на видноті… Що сталося?"
  Денс не відповів.
  У кімнаті для допитів Едвін казав: «Ну, я не був у трейлері Боббі, тому…»
  «О, як ти дізнався, що це трейлер?» — переможно спитав Медіган.
  — Правильно, раніше ви назвали це «будинком». Я думав, що це дивно. Я знаю, де він жив, завдяки пісні Кейлі два роки тому. «Боббі подвійний». Все про історію кантрі. Схоже на "Американський пиріг" Дона Макліна. Дивно, що ти цього не знаєш. Я маю на увазі, що я захоплююся Кейлі».
  Посмішка Медігана розвіялася, і він, здавалося, намагався вгамувати свій гнів. — Просто зізнайся, Едвін. Ти хочеш, я знаю, що хочеш».
  Хрестоматійний рядок із допиту з тупою силою. Це момент, коли злочинець може почати плакати і, дійсно, зізнатися.
  Але Едвін сказав: «Чи можу я зараз забрати свої речі? Де вони? У відділі розслідування злочину? Це в будівлі на південь звідси, так?»
  Детектив кліпав очима. Тоді він сказав: «Слухай, давайте будемо реалістами. Працюй зі мною. Я поговорю з прокурором. Я впевнений, що він укладе угоду. Можливо, ти сперечався з Боббі. Ви знаєте, те удари в груди, яке почалося того дня в Cowboy Saloon? Це загострилося. Такі речі трапляються. Ми могли б говорити про скорочені підрахунки. І, можливо, він взагалі зніме звинувачення у переслідуванні».
  «Стеження?» Едвін був спантеличений. «Я не сталкер. Кейлі подруга. Я це знаю, і вона це знає».
  «Друг? За словами її адвокатів, це не та історія».
  «О, вона боїться їх. Ними керує її батько. Вони всі говорили їй неправду про мене».
  «Це не так», — сказав Медіган. «Ти в місті, щоб переслідувати її. І ти вбив її друга, тому що він вчора вигнав тебе з ковбойського салону.
  Едвін залишався абсолютно спокійним. «Ні, детективе. Я приїхав до Фресно, щоб на деякий час відійти від дощу в Сіетлі, прийти на публічний концерт… і віддати шану виконавиці, яка мені подобається, жінці, яка була доброю та відверто виявляла до мене інтерес. Один з найкращих музикантів нашої епохи, до речі. Ви звинувачуєте мене в переслідуванні, але вибачте, я тут жертва. Ви ніколи нічого не робили щодо мого дзвінка».
  Обличчя Медігана виявило розгубленість. "Що ви маєте на увазі?"
  «Я думав, що саме тому ваш заступник Фуентес запросив мене сюди. Моя скарга».
  "Скарга?"
  «Ви не знаєте? Мушу сказати, що це мене не дивує. У суботу ввечері я зателефонувала в службу дев’ять-один-один і повідомила про підглядаючого Тома, який порушив межі мого будинку. Але ніхто нічого з цим не зробив. Ви маєте, що? Тисяча двісті депутатів? Мені просто потрібен був один, щоб вийти і подивитися, де цей хлопець стоїть, поговорити з сусідами. Але чи вони? Ні. Не для іногороднього».
  З похмурим сміхом Медіган відповів: «У нас є чотириста депутатів у Фресно та шістдесят у Мадері. Вони займають понад шість тисяч квадратних миль території від Долини аж до гір. Я боюся, що Підглядаючий Том, якщо він справді був, не буде повноцінним».
  Денс зазначив, що якби сталкер вирушив на риболовлю, щоб отримати інформацію про обмеження офісу шерифа, він точно досяг би успіху.
  Едвін продовжував наступ, легко, як червневий день. «Вашу рідну дівчину, цитую, «переслідують», і ви думаєте, що це кінець світу. Я новачок і нікого не хвилює, що хтось обшиває мій будинок. Якщо Боббі Прескотта вбили, а свідки помістили мене в його будинок або трейлер, то мене підставили. У когось була ще одна причина вбити його, і вони використовують мене як негідника. Ви дійсно повинні зрозуміти, детективе, я люблю її. Я б ніколи не зробив нікому з її близьких боляче».
  «Ти не любиш її, Едвін. Ти одержимий знаменитістю, яка не знає тебе від Адама».
  «Я думаю, що любов має бути одержимою , чи не так, Пайку? Хіба ти не одержимий своєю дружиною? Або колись не був ?» Едвін помітив обручку.
  «Ти не будеш говорити про мою сім'ю!» — прохрипів Медіган.
  — Вибачте, — сказав Едвін, нахмурившись. Його очі були загадковими, але заперечували розкаяння.
  Медіган сказав: «Кейлі вас зовсім не любить. Ви далеко від бази».
  Зусилля, щоб змусити підозрюваних визнати, що вони були неправі або що їхні переконання ґрунтувалися на помилках, зазвичай були марними, особливо у випадку злочинів, пов’язаних із фанатиком або одержимістю, як-от переслідування.
  Едвін знизав плечима. «Ти кажеш це, але ти знаєш, що вона надсилала мені електронні листи та листи. Вона практично сказала, що любить мене».
  Медіган із деякими труднощами стримав свій гнів. Він сказав: «Сину, ти повинен стати справжнім. Вона надсилала тобі ті самі електронні листи, що й десяти тисячам шанувальників. Сто тисяч. Нас поінформували її адвокати. Ви отримали півдюжини електронних листів із формами та пару форм-листів».
  «Ось що вони вам кажуть. Це не означає, що це правда».
  «Едвін, багато шанувальників так ставляться до виконавців. Одного разу я надіслав зірці листа від шанувальників. Він повернув мені фотографію з автографом і...
  " Він ?" — швидко запитав Едвін.
  Медіган на мить вагався. «Ми виправдали тебе, синку. Скажи мені правду. Скажи мені, що ти вбив Роберта Прескотта, і ми щось придумаємо. Скажи мені, і тобі стане легше. Повір мені."
  Едвін сказав: «Знаєш, Пайк, мені здається, я більше нічого не хочу казати. Я хотів би піти. І я хотів би зараз забрати свої речі. Люди проти Вільямса. Ви повинні мене заарештувати або відпустити».
  Денс запитав Арутюна: «Докази? Це ставить Едвіна на місце події?»
  Вона навіть не потрудилася дочекатися відповіді. Усе, що їй потрібно було, щоб Арутюн відвів погляд від неї. «У нього немає ніяких судово-медичних експертиз, чи не так?»
  «Ми думаємо, що це, ймовірно, збігається…. Але ні, у нього ще немає».
   «Деннісе, попроси шефа зайти сюди».
  "Що?"
  «Мені потрібно з ним поговорити. Це дуже важливо».
  Арутюн оглянув її, глянувши вниз на посвідчення на її поясі. Його рот стиснувся під вусами. Він зрозумів, що вона обманом потрапила всередину.
  — Вибачте, — сказав Денс. «Мені довелося це зробити».
  Він скривився і зітхнув. Потім схопив телефон і набрав номер. Вони чули, як гуде всередині. Медіган подивився на це з подивом і роздратуванням. Едвін не звернув уваги, а натомість обернувся й подивився у відбиваюче скло. Оскільки він не міг бачити мешканців кімнати, він не зосереджувався ні на Дансі, ні на Арутюні, але сам по собі його погляд у їхньому напрямку викликав тривогу.
  І посмішка його була воскова. Ця клята усмішка.
  "Так?" — недбало сказав Медіган у трубку, хоча Денс помітив білий великий палець там, де він стискав трубку.
  «Детектив?»
  "Що?"
  «Я тут з агентом Денсом. Вона... хотіла б поговорити з вами? Якщо можливо."
  Його недовірливі очі теж почали обертатися в бік дзеркального вікна, потім він стримався.
  "Зараз?"
  "Це правильно. Це здається важливим».
  «Цікаво, як вона там опинилася».
  Сталкер знав, що відбувається? Денс не міг зрозуміти, але продовжував дивитися в дзеркало.
  "Я зайнятий."
  Денс схопив телефон. «Детективе, відпустіть його. Не заарештовуйте його».
  За мить Медіган опустила телефон на підставку. «Едвін, випий води».
  «Я хочу піти», — повторив він, суть спокою.
  Медіган проігнорувала його й вийшла на вулицю. Здавалося, минуло кілька секунд, перш ніж двері в оглядовій кімнаті відчинилися, і він кинувся до Денс.
  «Що, в біса, ви думаєте, що робите?»
  «Ви повинні відпустити його. Якщо у вас немає вагомої причини...
  «Це мій випадок, а не ваш».
  Вона знала, що присоромила його перед його людьми. Але вона не могла втриматися. «Ви повинні відпустити його».
  «Тільки тому, що ти зрозумів, що хтось висвітлив Боббі Прескотта, це не означає, що я хочу або потребую ще твоєї думки».
  Отже, вона розмірковувала. Денніс Арутюн віддав їй належне для цього відрахування ще в конференц-центрі.
  «Його треба звільнити».
  З нерівною різкістю в голосі Медіган сказав: «Тож тепер ти на його боці?»
  Денс виявив, що вона дуже розлючена. «Це не питання сторін. Це питання доведення справи. Едвін цілком міг убити Боббі. Але якщо він постане перед судом і звільниться, це подвійна небезпека. Йому вдалося вчинити вбивство».
  «Я відповідаю перед шерифом Гонсалесом, а не перед тобою».
  «Відпустіть його і стежте за ним. Це єдиний спосіб довести справу».
  — А що, якщо він промахнеться заступнику і вирішить, що настав час убити Кейлі. Як Ребекка Шеффер».
  Актриса, яку кілька років тому вбили в Лос-Анджелесі. Її трагічна смерть від рук сталкера призвела до прийняття в Каліфорнії першого в країні закону проти переслідування.
  — Ну, ти бачив його — як ти це називаєш, кінесік? Це ваш досвід, ви швидко мені сказали. Він брехав, коли казав, що його підставили? Ви вже проникли в кімнату спостереження, чи не так?»
  «За таких обставин я не міг сказати. Я не встиг».
  «Ах».
  «Він попросив піти, а ви йому не дозволили. Це проблема».
  Медіган подивився на Едвіна в кімнаті. Молодий чоловік дістав ручку й блокнот і записував нотатки. Їх дуже багато.
  Медіган покликав Арутюна: «Забронюйте його. Надягніть на нього наручники та затримайте. Злам та проникнення до Боббі лише на цьому етапі. Я знаю , що цьому є докази». Він звернувся до Танця. «Кристал відвезе вас до вашої машини, і вам краще йти. Ви, перебуваючи тут, є порушником, і, як ви, мабуть, розумієте, я зараз у неприємному настрої».
  
  
  
  
   Розділ 16
  ПІСЛЯ П’ЯТНАДЦЯТЬ ХВИЛИН мовчазної їзди Крістал Стеннінг сказала Кетрін Денс: «Я не блокувала вас навмисно. Я просто там припаркувався».
  "Я знаю це."
  В особистій машині Стеннінга, вицвілій від сонця «Тойота», вони саме під’їжджали до причепа Боббі. Молодий детектив зупинився, скрипнувши гальмами. Ремінь теж скоро потребував заміни. Трава тут, бліда й тонка, виглядала запорошеною й колючою, ніж раніше. Теплова брижа хвилеподібно хвиляста, як листи текучої води над Pathfinder.
  Стеннінг видобула з сумочки черговий комплект ключів і сказала: «Твій буде гарячим. Ви захочете звернути увагу на кермо. Люди отримали опіки». Вони вилізли.
  «Я подбаю».
  «І ось вересень. Я не знаю про танення льодовиків, але скажу вам, що зараз спекотніше, ніж коли я була дівчинкою».
  "Я чую тебе."
  «Ви можете купити ці штори на вітрове скло в Rite Aid. Вони працюють досить добре. Хоча я думаю, ти не залишишся тут».
  Денс подумав, чи не попросив Медіган свого заступника включити це в розмову, щоб побачити, куди це приведе.
  Вона сказала лише: «Дякую».
  «Просто між нами?»
  «Звичайно».
  «Кейлі Таун тут велика справа. Фресно не найблискучіше місце на землі. Нас дуже мало в опитуваннях про гарні місця для життя, і Кейлі зробила нас відомими. Я не знаю, можливо, начальник вважає, що ви тут, щоб підбадьорити себе, я маю на увазі вас і CBI. Заберіть її від нас, можна сказати, цим розслідуванням. І якщо це станеться, офіс шерифа втратить гроші. Можливо, багато».
   "Гроші?"
  «Так, якщо ми не зможемо впоратися зі справою, він думає, що це піде в бункер, коли настане бюджетний час. Бачиш, він за нас у відділі сильно бореться, начальник. Одного разу він був переконаний, що ми не можемо знайти цю дівчину, яку викрали та вбили, тому що CSU не зміг проаналізувати якийсь слід бруду на місці події. Йому все ще погано через це. Тому він завжди бореться за більше копійок».
  "Розумію."
  «Він отримав свою брудну машину, якою б вона не була. Не знаю, що до цього часто звикають, але він такий».
  Не кажучи більше ні слова, депутат поїхав.
  Денс пішла до свого автомобіля.
  Так що ж мені робити? Навіть якби вона хотіла взятися за цю справу, а це означало б співпрацювати з місцевою командою, яка повністю відмовлялася від співпраці, вона не думала, що її бос чи Сакраменто на це підуть. Що б не відчувала Медіган, CBI було найменш політичною правоохоронною організацією, з якою вона коли-небудь мала контакт. Навіть якби підозрюваний переслідував набагато більш відому зірку, бюро не бралося б за переслідування. Тим не менш, Кейлі була хорошим другом, інші люди були в небезпеці, вона була переконана, і Медіган перевершив Едвіна Шарпа.
  Ця дивна усмішка, розрахунок, спокійна поведінка, дослідження. Це були обладунки і зброя.
  І що було під цією посмішкою? Що було в нього на душі і в душі? На відміну від будь-якого іншого підозрюваного, якого вона знала, Едвін Шарп був загадкою. Вона просто не могла його прочитати.
  Вона сіла в Pathfinder.
  Одразу знову вийшов. Всередині мало бути 130 градусів. Вона нахилилася, завела двигун і опустила вікна. Потім включив кондиціонер на повну потужність.
  Чекаючи, поки інтер’єр пом’якшиться, вона підійшла ближче до трейлера Боббі Прескотта, позначеного стрічкою на місці злочину. Вона знову подумала про дивовижну колекцію історії музики всередині.
  Хмиз і трава колихалися на вітрі, а привиди пилу здіймалися й зникали. Вона зрозуміла, що зараз тут зовсім безлюдно, якщо не брати до уваги патрульну машину, в якій попереду на плечі сидів молодий азіатсько-американський депутат, з якого відкривався вид на трейлери Боббі й Табати.
  Незважаючи на поглинаючу спеку, Денс знову відчув холоднечу. Вона б подумав про інший наслідок арешту Медіганом Едвіна Шарпа. Якби вбивцею був хтось інший, і він використовував «Вашу тінь» як шаблон, то він мав би повну свободу, щоб здійснити наступне вбивство, не боячись, що його розшукує поліція.
  Нарешті Pathfinder став досить крутим, щоб їздити. Вона ввімкнула передачу й поїхала з місця події, а жовта поліцейська стрічка весело майоріла на вітерці позаду неї.
  Обговорення.
  я не хочу цього робити Це буде кошмар.
  Але через десять секунд вона прийняла рішення і розмовляла по телефону з офісом CBI в Монтереї, на голосовій пошті свого боса.
  «Чарльз. Це Кетрін. Мені потрібно взяти розслідування у Фресно. Телефонуйте мені для уточнення деталей». Вона обговорювала, як пояснити, який ядерний вибух це спровокує, і політичний кошмар, який виникне.
  Але вона вирішила, що це найкраща розмова в реальному часі.
  
  
  
  
   Розділ 17
  ДВОПОВЕРХОВИЙ БУДОК КЕЙЛІ ТАУН у вікторіанському стилі розмістився на ділянці площею двадцять акрів на північ від Фресно.
  Будинок був невеликий — двадцять п’ять сотень квадратних футів чи близько того, — але його збудували ремісники-будівельники з однією вказівкою: зробити його зручним і затишним. Вона була гніздувальником — важкою для виконавиці, яка подорожувала сім місяців на рік — і вона хотіла мати дім, який був би затишним, затишною родиною.
  Коли їй було дванадцять, єпископ Таун продав будинок, у якому вони з сестрою виросли, у занедбаному місці на північ від Фресно, в горах. Він сказав, що туди важко дістатися взимку, хоча справжня причина полягала в тому, що, по-перше, його побудував його батько, і Бішоп зробить усе можливе, щоб розлучитися зі своїм старим. І по-друге, сільський сімейний маєток не відповідав образу способу життя, який він хотів вести: способу життя суперзірки великої країни. Він побудував робоче ранчо вартістю десять мільйонів доларів на п’ятдесяти акрах у Долині й заселив його великою рогатою худобою та вівцями, які він не цікавився та не знав про вирощування.
  Цей крок був досить жахливим для Кейлі, але гірше було те, що він продав улюблений сімейний будинок і землю гірничодобувній компанії, яка володіла прилеглою власністю, і вони зруйнували будівлю бульдозером, плануючи розширюватися, хоча компанія збанкрутувала. ; непотрібне руйнування було ще більш травматичним для дівчини.
  Вона написала пісню про це місце, яка стала величезним хітом.
  Я жив у Лос-Анджелесі, я жив у Мені,
  Нью-Йорк і рівнини Середнього Заходу,
  Але є лише одне місце, яке я вважаю домом.
  Коли я був дитиною — будинок, яким ми володіли.
  Життя було ідеальним і все було добре,
   У тому великому старому будинку... біля срібної копальні.
  
  Срібний рудник... срібний рудник.
  Я не пам'ятаю щасливішого часу,
  У тому великому старому будинку... біля срібної копальні.
  
  Тепер чоловік, відповідальний за це переміщення, увійшов до просторої вітальні Кейлі, нахилився й обійняв її.
  Четверта дружина Бішопа, Шері, супроводжувала його. Вона теж обійняла Кейлі, а потім сіла після незручної миті суперечок про те, який предмет меблів обрати. Попелясто-світле волосся, переконливо розпилене на місці, мініатюрна, але пишногруда жінка була на десяток років старша за Кейлі, на відміну від Дружини номер три, яка могла навчатися в тій самій школі, що й донька Бішопа, — не менше за неї в класі.
  Кейлі, як і Бішоп, не пам’ятала багато про номер два.
  Незграбний єпископ Таун потім маневрував своїм масивним тілом на диван, рухаючись повільно — повільніше, ніж багато людей, навіть старших за нього. «Суглоби наздоганяють», — поскаржився він нещодавно, і спочатку Кейлі подумала, що він має на увазі ті пірнання, які він грав у свої ранні роки, п’янки та бої, але потім вона зрозуміла, що він мав на увазі стегна, коліна, плечі.
  Він був у дешевих джинсах і своїй всюдисущій чорній сорочці, живіт перекочувався через вражаючий ремінь, залишаючи вражаючу срібну пряжку лише частково видимою.
  — Він ще був там, через дорогу? — спитала Кейлі, дивлячись, помітивши Дартура Моргана, пильного, як завжди, на передньому сидінні позашляховика, спрямованого назовні.
  "ВООЗ?" — гаркнув Бішоп.
  «Едвін». Кого він думав?
  «Нікого не бачив», — сказав він. Шері похитала головою.
  Едвін — перше чортове, що вона побачила цього ранку, дивлячись у вікно своєї спальні на другому поверсі. Ну, його машина, велика червона машина. Ось що вона побачила. Це не мало сенсу порушення.
  Кейлі жила по дорозі до Йосеміті та Національного парку Сьєрра, саме там, де ця територія почала цікавитися географічно. Через дорогу з двома смугами руху перед її власністю була громадська зона відпочинку та дендрарій, наповнений пагорбами, біговими доріжками, гаями дерев і садами. Майданчик дозволяв цілодобову стоянку, якраз те місце, де примостився хворий сталкер.
   Вона сказала: «Він був там деякий час тому. Просто сидів і дивився на будинок». Вона на мить закрила очі, тремтячи.
  «О боже, — сказала Шері.
  «Ну, зараз там нікого», — розгублено повторив Бішоп, помітивши пачку серветок на журнальному столику, де Кейлі сиділа з чаєм із льодом і мобільним телефоном, на який вона дзвонила друзям і родині про смерть Боббі.
  «Гей, вибач за Боббі, КТ. Я тебе знаю… я маю на увазі, мені шкода».
  Шері запропонувала: «Це жахливо, люба. Мені так погано за вас. Для всіх."
  Кейлі зайшла на кухню, взяла молока для свого батька та холодного чаю для Шері, а також ще одну для себе. Вона повернулася до вітальні.
  «Дякую тобі, люба», — невпевнено сказала жінка.
  Її батько підняв молоко, ніби підсмажував.
  «Тату». Уникаючи його погляду, Кейлі швидко сказала: «Я думаю скасувати». Легше було дивитися туди, де за нею шпигував смертоносний сталкер, ніж дивитися очима на єпископа Тауна.
  "Концерт?" Великий чоловік буркнув. Звичайно, його рваний вокальний стиль не був результатом якихось емоцій, а просто тому, що він так говорив. Жодних хрипких тонів, ніколи шепоту, лише гортанний хрип. Так було не завжди; його голос, як і його суглоби та печінка, став жертвою його способу життя.
  «Я думаю про це».
  «Звичайно. курс. Розумію."
  Шері намагалася відвернути те, що могло бути незручним моментом. «Якщо я можу щось зробити? … Я принесу обіди. Скажи мені, що ти хочеш. Я зроблю тобі щось особливе».
  Їжа та смерть завжди були пов’язані, подумала тепер Кейлі.
  «Я подумаю над цим. Дякую, Шері».
  Слово «мама», звичайно, ніколи не було на столі. Кейлі не ненавиділа свою мачуху. Або ти була сталевою жінкою, як Маргарет, її мати, і ти боролася з таким чоловіком, як єпископ Таун, а іноді й загнала його в загін, або ти взяла залишковий престиж і незаперечну харизму й здалася. Це була Шері.
  Хоча Кейлі не могла її звинувачувати. Вона теж не могла її батько. Маргарет була його першим вибором, і, незважаючи на інших на цьому шляху, вони все одно були б разом, якби не доля. Не було нікого, хто міг би взяти місце його першої дружини, то навіщо взагалі намагатися? Проте неможливо було уявити, щоб єпископ Таун вижив без жінки в своєму житті.
  Він пробурчав: «Ти скажеш Баррі?»
  Вона кивнула на свій мобільний. «Він був першим, кому я подзвонив. Він у Кармелі з Нілом».
  Високий, метушливий Баррі Зейглер, її продюсер, був сповнений нервової енергії. Він був генієм у студії. Він створив деякі з найбільших хітів дев’яностих, коли країна отримала прикметник «кросовер» і почала виходити за рамки свого коріння в Нешвіллі, Далласі та Бейкерсфілді, щоб поширитися на телебаченні та за кордоном.
  Якщо хтось і створив звук Кейлі Таун, то це Баррі Зейглер. І цей звук приніс їй величезний успіх.
  Ційґлер і лейбл також не уникли тіні Едвіна Шарпа. Сталкер засипав компанію електронними листами з критикою вибору приладів, темпів і виробничих технологій. Він ніколи не зневажав голос Кейлі чи самі пісні, але стверджував, що Зейглер, техніки звукозапису та резервні музиканти не «віддають їй належного». Це була його улюблена фраза.
  Кейлі бачила кілька електронних листів і, хоча вона ніколи нікому не розповідала про це, вона думала, що Едвін має рацію щодо кількох питань.
  Нарешті Шері сказала: «Тільки одне. Я маю на увазі...» Погляд на Бішопа, який сьорбає молоко, яке він пив так само побожно, як колись бурбон. Коли він не заперечував проти того, щоб вона зайшла так далеко, вона продовжила: «Той обід завтра — для шанувальника місяця. Ви думаєте, що ми все ще можемо це зробити?»
  Це була акція, яку Алісія Сешнс організувала у Facebook і на веб-сайті Кейлі. Бішоп більш-менш підштовхнув Шері до роботи над різними маркетинговими проектами для операції в Кейлі Таун. Жінка все своє життя займалася роздрібною торгівлею і зробила цінні внески.
  «Все заплановано, правда?» — запитав Бішоп.
  «Ми зняли кімнату в сільському клубі. Це багато значило б для нього. Він великий шанувальник».
  «Не такий великий, як хтось із моїх знайомих», — подумала Кейлі.
  «І також буде розголос».
  «Жодних репортерів», — сказала Кейлі. «Я не хочу говорити про Боббі. це так що вони захочуть мене запитати». Алісія відволікала увагу преси — а їх було чимало. Але коли особистий помічник зі сталевими очима сказав «ні», дискусії не залишилося.
  Бішоп сказав: «Ми це контролюватимемо. Встановіть основні правила. Переконайтеся, що вони не запитують про те, що сталося в конференц-центрі».
  «Я можу це зробити», — сказала Шері, невпевнено глянувши на Бішопа. «Я буду погоджувати дії з Алісією».
  Нарешті Кейлі сказала: «Звичайно, мабуть». Вона уявила, як востаннє обідала наодинці з Боббі тиждень тому. Їй знову хотілося плакати.
  — Добре, — сказав Бішоп. «Але ми будемо короткими. Скажи цьому фанату, що це має бути коротким».
  Визнавши одну проблему, Кейлі сказала: «Але я справді хочу подумати про концерт, тату».
  «Гей, лялько, усе, що ти робиш із задоволенням».
  Бішоп нахилився вперед і схопив одну з гітар, які його донька зберігала у своїй вітальні, стару гітару з тонким грифом і золотистим ялиновим верхом, витворюючи дзвінкий тенор. Він зіграв версію Елізабет Коттен «Вантажний потяг».
  Він був талановитим, синкопованим пальцем, у стилі Arty and Happy Traum і Лео Коттке (і до біса, якби він не вмів так само добре ламати, як Док Ватсон, навичкою, якою Кейлі ніколи не могла опанувати). Його масивні руки повністю контролювали гриф. У поп-музиці гітара спочатку використовувалася для ритмічного акомпанементу, як барабан або маракаси, і лише за останні вісімдесят років вона стала мелодією. Кейлі використовувала свій Мартін для його первісної мети, гримаючи, щоб акомпанувати своєму головному інструменту — чотириоктавному голосу.
  Кейлі згадала насичений баритон Бішопа своєї молодості, і вона здригнулася, почувши, ким він став. Боб Ділан ніколи не мав плавного голосу, але він був сповнений експресії та пристрасті, і він міг бити по нотах. Коли на вечірці або зрідка на концертах Кейлі та Бішоп співали дуетом разом, вона перебудовувала тональність, яку він міг підібрати, і покривала ноти, які створювали йому проблеми.
  «Ми подбаємо про те, щоб воно було коротким», — знову оголосив він.
  Що? — здивувалася Кейлі. Концерт? Потім згадали: обід з уболівальником. Це було завтра чи післязавтра?
  Ой, Боббі...
   «І ми про нього поговоримо, про концерт. Подивіться, як ви себе почуваєте через день або близько того. Хочу, щоб ти був у хорошій формі. Щасливий теж. Ось що важливо», – повторив він.
  Вона знову дивилася у вікно на гай, що відділяв будинок від дороги, ярдів за сто. Вона висадила рослини для усамітнення та тиші, але тепер думала лише про те, що це забезпечить чудове прикриття, щоб Едвін міг підійти ближче до будинку.
  Звучало більше арпеджіо — акордів, розбитих на окремі ноти. Кейлі автоматично подумала: зменшено, мінорний шостий, великий. Гітара робила все, чого хотів Бішоп. Він міг отримати музику з гілки дерева.
  Вона подумала: єпископ Таун пропустив концерти, бо був без свідомості або у в’язниці. Але він ніколи не вирішив скасувати жодного.
  Він потріскав гітару й сказав Шері: «Зрозумів цю зустріч».
  Жінка, яка, здавалося, мала різні парфуми на кожен день тижня, миттєво підвелася й потяглася до руки Бішопа, потім задумалася; вона намагалася бути стриманою в присутності його дочки. Вона справді працювала над цим, подумала Кейлі.
  я тебе не ненавиджу
  Ти мені просто не подобаєшся.
  Кейлі посміхнулася.
  «Ти все ще маєш той подарунок, який я подарував тобі пару років тому?» — запитав Бішоп свою дочку.
  «У мене є всі твої подарунки, тату».
  Вона провела їх до дверей, потішившись, що Дартур Морган, здавалося, дивився на них з деякою підозрою. Пара сіла в запорошений позашляховик і поїхала, мініатюрна Шері за кермом масивного автомобіля. Бішоп кинув водіння вісім років тому.
  Вона думала про те, щоб подзвонити ще про Боббі, але не змогла змусити себе. Вона пройшла на кухню, натягнувши робочі рукавички, і вийшла у свій сад. Їй тут подобалося вирощувати квіти, трави та овочі — що ще в цій частині Каліфорнії? Вона жила в найпродуктивнішому сільськогосподарському графстві Америки.
  Привабливість садівництва не мала нічого спільного з дивом життя, навколишнього середовища, єдності із землею. Кейлі Таун просто любила бруднити руки й зосереджуватися на чомусь іншому, ніж на промисловості.
   І тут вона могла мріяти про своє життя в майбутньому, гуляючи в таких садах зі своїми дітьми. Робила соуси, випічку та запіканки з того, що сама виростила.
  Пам'ятаю осінь, пироги в духовці,
  Сидячи на веранді, маленький підліток любить,
  Кататися на поні та гуляти з собаками,
  Допомагати татові надворі, колоти поліна.
  Життя було простим і життя було прекрасним,
  У тому великому старому будинку, біля срібної копальні.
  
  «Я скасовую довбаний концерт», — подумала вона.
  Вона запхала волосся під дурний брезентовий капелюх від сонця й оглянула свій урожай. Повітря було гаряче, але затишне; навколо її обличчя дзижчали комахи, і навіть їхня наполеглива присутність заспокоювала, ніби нагадувала, що в житті є щось більше, ніж музичні виступи.
  Більше, ніж промисловість.
  Але раптом вона завмерла: спалах світла.
  Ні, не Едвін. Від його автомобіля не було яскраво-червоного кольору.
  Що це було? Світло падало з півдня, ліворуч від саду, приблизно за сто ярдів. Не від сліпого мисливця Едвіна в дендропарку чи головної дороги попереду. Це було з невеликої під’їзної дороги, що йшла перпендикулярно до шосе. Забудовник купив прилеглу ділянку рік тому, але збанкрутував ще до початку будівництва житла. Це була дослідницька група? Торік вона була рада, що угода провалилася; вона хотіла її приватності. Тепер, до речі, вона була щаслива, що навколо можуть бути команди — і, зрештою, сусіди, — щоб відлякати Едвіна та інших, як він.
  Але яке саме було світло?
  Ввімкнути, ввімкнути. Блимає.
  Вона вирішила дізнатися.
  Кейлі пройшла крізь кущі до заїкаючого освітлення.
  Яскравий, темний.
  Світло, тінь.
  
  
  
  
  Розділ 18
  КАТРІН ДЕНС БУЛА в південному Фресно, намагаючись знайти ресторан, який рекомендувала Крістал Стеннінг.
  Однак її думки були про те, як впоратися з вибухом, коли Чарльз Овербі або, що вірогідніше, директор CBI в Сакраменто, сказав шерифу Аніті Гонсалес, що Денс керуватиме вбивством Боббі Прескотта.
  Вона аж підстрибнула, коли задзвонив телефон.
  Ах, Чарльз, сподіваюся, я не перервав один із твоїх неспішних обідів…
  Але номер на АОН був місцевим.
  "Привіт?"
  — Кетрін?
  "Так."
  «Це Пайк Медіган».
  Вона нічого не сказала.
  «Поговорити хвилинку?»
  Їй здалося, що вона чує шкрябання ложки. Поцок губ. Він обідав, заклавши телефон між плечем і вухом? Більше морозива? «Продовжуйте».
  «Що ти задумав?»
  Вона сказала: «Йду за куркою-кротом до Хуліо».
  "Гарний вибір. Тільки не робіть тамалес. Сало місто».
  Зараз пауза з його боку. «Мені зателефонував керівник нашого підрозділу з місця злочину Чарлі Шен. Пишеться ШЕН. Не такий, як актор. Для цього потрібно трохи горя. Хороша людина."
  Вона згадала ефективну команду в конференц-центрі та в трейлері, нарівні з CSU великого міста.
  «Всі експертизи були негативними. Жоден пил чи інші сліди на фотографіях і пам’ятних речах, які орендував Едвін, не збігалися з тими, що були в Боббі. трейлер. І хтось із наших людей перевірив дані кредитної картки Едвіна? Він купив усе, що ми знайшли в його будинку, на eBay. І ми отримали його відбитки, коли бронювали його. Жоден із тих, що в Боббі чи в конференц-центрі, не збігається. Ні слідів, ні нічого. Протектори для свого авто, зип. Було вимиванням».
  «Ви відпустили його».
  «Так, годину тому. І відпустили все, що ми взяли».
  Це було, як гадав Денс, найкраще, що хтось, як Медіган, міг зробити для розкаяння.
  Але вона помилялася.
  «Я хотів сказати, що мені шкода».
  І вибачення ще не закінчилися.
  «Ти мав рацію, я помилявся. Мене переміг той хлопець. Ніби єдиною причиною, чому він прийшов, було дізнатися інформацію про розслідування».
  «Якщо він злочинець, то так, я думаю, що це можливо».
  «Цей хлопець дуже відрізняється від того, до кого я звик. Ти справляєшся з ним краще, ніж я. Якщо ви все ще в грі, ви б хотіли нам допомогти? Ми точно могли б тобі стати в нагоді».
  Без вагань: «Я, так».
  Вона обов’язково подзвонить Овербі й відкличе свій попередній запит.
  «Це дуже цінується».
  Денс згадав те, що Стеннінг сказав про занепокоєння Медіган. — Одне я хотів сказати, детективе. Це ваш випадок. Я лише консультант».
  Іншими словами, слава і прес-конференції – все за вами. До речі, я їх ненавиджу так само, як і ваш соратник Денис Арутюн.
  «Що ж, дякую тобі за це. Тепер повертайся сюди, якщо хочеш. О, і ласкаво просимо до FMCSO, Депутат Денс. Гей, це гарна каблучка, ти не думаєш?»
  
  АЛЕ ЦЕ БУЛО він, зрештою.
  Причина, чому вона не побачила жодного червоного, полягала в тому, що світло було відблиском від лобового скла, яке стріляло в її бік, наче в театрі. Багряний «б’юїк» був нижче рівня очей від будинку.
  Едвін Шарп був за п’ятдесят футів від неї. Він знайшов нову точку огляду. Його машина була припаркована на узбіччі, а він сидів на капоті, звісивши ноги, коли він дивився прямо на її будинок, ця хвороблива посмішка викривила його рот. Його погойдування вперед і назад створювало переривчасте спалахування.
  Вона впала на коліна. Однак він не відреагував, і вона знала, що він її не бачив.
  Відійшовши на кілька десятків футів убік, Кейлі знову виглянула крізь кущі. Він був у навушниках і стукав рукою по стегну в такт музиці. Це була б одна з її пісень. Який?
  Час від часу його голова оберталася, оглядаючи майно, ніби він милувався витвором мистецтва.
  Або... зачекайте. Щось було в його обличчі. Що це за вираз?
  І тоді вона відчула, що це було задоволення. Майже екстаз. І не в релігійному сенсі. Його повіки час від часу опускалися, а усмішка ставала глибшою. Здавалося, він теж важко дихає, його груди підіймаються.
  Це було так, ніби він займався коханням.
  Він стукав по стегну, щоб встигнути за музику? Або, Боже мій, він робив щось інше своєю рукою? Вона не могла чітко бачити.
  цього зробити !
  Але вираз його обличчя.
  О, огидно!
  Його напіввідкритий рот, опущені повіки під виступаючими бровами… для неї це було занадто.
  Вона швидко відступила і спіткнулася. Але дерево, за яке вона схопилася, щоб не впасти, було маленьким саджанцем сосни й зігнулося набік під її вагою.
  І перехопила погляд Едвіна.
  Рух припинився, і він подивився туди, де зараз на землі присіла налякана Кейлі.
  Він її бачив? Чи йшов він зараз до неї з розстебнутими штанями?
  Запанікована, Кейлі розвернулась і втекла, вибігаючи з усіх боків.
  Ухиляючись від дерев, чагарників, не наважуючись озиратися за собою… Потім замаячив паркан, що оточував її дорогоцінний сад. Вона загальмувала, але не турбувалася про ворота. Вона простягла руки й перескочила через огорожу, як колись робила коня на уроці гімнастики — завжди грала, щоб прийняти виклик, але часто, як зараз, приземляючись, розвалившись, на інший бік.
  З барабанним серцем вона підвелася на ноги й дерлася в будинок, зачиняючи двері й метаючись.
  Вона подивилася на свій сад. Це було зруйновано ! Зруйнований назавжди. Вона більше ніколи не могла б увійти в це, не подумавши про нього і про те, що він робив.
  Вона притиснулася обличчям до вікна.
  Миготіння тривало ще якусь мить.
  Потім він почав рухатися в бік головної дороги. Вона побачила червоний відблиск, коли машина повільно рухалася до перехрестя, повернула праворуч і зникла.
  Кейлі підскочила, коли її телефон задзвонив, сталевий гітарний дзвінок і гул вібрації. Вона повільно підійшла. Чи це Едвін, чи хтось інший, кликав у другому куплеті «Your Shadow»? Анонсувати ще одне вбивство?
  Вона взяла мобільний. Подивився на екран. Трохи повагавшись, вона натиснула ВІДПОВІДЬ.
  
  
  
  
   Розділ 19
  для БРИФІНГУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ однакові в усьому світі: подряпані, потерті, пом’яті, відремонтовані скотчем, заповнені невідповідними меблями та загадковими вивісками, брудними вікнами.
  Консолідований офіс шерифа у Фресно-Мадері був приблизно середнім, хоча запах кислого часнику був унікальним доповненням, можливо, від пізньої зміни китайської вечері. Денс стояв перед кімнатою, освітленою зеленим світлом, разом із П. К. Медіганом і Деннісом Арутюном, на чиєму мовчазному обличчі під розкішними вусами з’явилася ледь помітна начебто посмішка після оголошення, що Денс приєднується до команди.
  Її хитрість використати його, щоб прослизнути в кімнату спостереження раніше, очевидно, була пробачена.
  Тут також були детективи Крістал Стеннінг і Мігель Лопес. Вони разом із детективом Габріелем Фуентесом, який зараз працює на полі, будуть групою з розслідування вбивств Прескотта/Кейлі Таун, яку підтримує Ті Джей Скенлон у Монтереї («У вас є дуже дивна ідея взяти відпустку, босе»).
  У кімнаті також перебували двоє цивільних. Денс подзвонив Кейлі Таун тридцять хвилин тому і попросив її приєднатися до них. Жінка неохоче погодилася, і Алісія Сешнс прийшла за моральною підтримкою. Кейлі була з затуманеними очима та блідими очима, її вражаюче медове волосся, зібране в тугий хвіст і стирчало з-під бордової спортивної кепки без логотипу, ніби вона намагалася замаскуватися.
  Вона також, зазначив Денс, носила мішкуваті джинси, а не звичайні облягаючі номери з її обкладинок альбомів і концертів, і товсту трикотажну сорочку з довгими рукавами, яка була б нещадною у спеку.
  Проте приховування було б марним, якби це була мета, Денс міг би їй сказати. Для Едвіна Шарпа вона була найсексуальнішою, найсексуальнішою прекрасна жінка у світі, який би одяг вона не носила та яке б її обличчя було без макіяжу.
  Кейлі повідомила, що Едвін знову шпигував за нею сорок хвилин тому, припаркувавшись на новій точці огляду; мабуть, він втомився від того, що поліцейські проїжджали повз і витріщалися на нього на стоянці заповідника через дорогу від її будинку. Отож, одразу після того, як його звільнили з ізолятора, він попрямував до цього нового спостережного пункту для свого кайфу, як наркоман, який шукає метамфетамін.
  Голос співачки коливався, коли вона розповідала історію, припускаючи Денс, що це щось більше, ніж вона просто помітила його. Їй було цікаво, чи була справжня конфронтація між ними. Але що б не сталося, було ясно, що Кейлі не хоче про це говорити.
  Алісія Сешнс була одягнена протилежно своєму босу, майже зухвало: вузькі джинси, світло-блакитні ковбойські чоботи, зелена майка з яскраво-помаранчевими лямками бюстгальтера. Також значні м'язи. Денс думала, чим може бути решта татуювання, що зникає на її спині. Її обличчя було похмурим і злим, здавалося, що деякі з них були спрямовані на самих заступників, ніби вони не робили достатньо, щоб захистити її боса.
  Денс сказав: «Начальник Медіган був люб’язний запросити CBI допомогти у справі про вбивство Прескотта, і ми зосередимося на можливості того, що це пов’язано зі сталкером, який турбував Кейлі. Я тут не для того, щоб наступати на ноги, і якщо ви вважаєте, що між вашим і моїм відділом виник конфлікт, ви можете прийти до мене чи начальника Медігана в будь-який час. Я допомагаю, тому що маю певний досвід роботи зі сталкерами».
  «Особисто?» – сказав Лопес.
  Всі засміялися.
  «Вони збентежені, коли бачать Glock Twenty-3 на вашому стегні».
  Кейлі була серед тих, хто сміявся, але це було надто голосно. Бідна налякана, оцінив Денс. Алісія насторожено спостерігала.
  «По-перше, мій колега в Монтереї дізнався, що на Едвіна немає жодних ордерів чи судових наказів — нічого федерального чи в Каліфорнії, Вашингтоні чи Орегоні. Кілька порушень ПДР, і все. Що трохи незвично для сталкера; зазвичай є історія скарг. Але, з іншого боку, він міг просто бути дуже обережним. І ми знаємо, що він розумний.
  «Тепер я розповім вам трохи про стеження та про те, де я думаю Едвін вписується в діагноз. Є кілька типів сталкерів. Перший тип відомий як простий обсесивний. Зазвичай це побутові ситуації. Сталкер і його об’єкт вже мали певний контакт, як правило, романтичний або сексуальний. Стосунки, шлюби чи навіть стосунки на одну ніч йдуть погано. Подумайте про фатальний потяг. »
  « Це був фільм, який намагався тримати чоловіків на прямій і скромній думці», — сказала Лопес, викликаючи тривожний сміх.
  Денс продовжив: «Тоді є сталкери-еротомани».
  «Як сексуальні збоченці?» — вголос здивувався Медіган.
  «Ні, це більше про кохання, ніж про секс. Традиційно еротоманські сталкери були жінками, які закохалися у впливових чоловіків із вищих економічних чи соціальних класів. Як секретарі чи продавці, які підлабузнюються перед своїм начальником. Але зараз до цієї категорії потрапляє стільки ж чоловіків, скільки жінок. Профіль полягає в тому, що відбувся якийсь незначний, абсолютно нешкідливий контакт, який сталкер неправильно прочитав. Вони переконуються, що предмет їхньої одержимості закоханий у них, але надто сором’язливий або неохоче відповідає взаємністю.
  «Третій тип називається любов одержима. Це ті, хто шукає знаменитостей, людей, яким вони поклонялися здалеку і повірили, що вони є спорідненими душами. Я думаю, що Едвін — це суміш еротоманії та одержимості коханням. Він щиро вірить, що ти жінка для нього. Він хоче мати з тобою стосунки і вірить, що ти відчуваєш до нього те ж саме».
  «Цей клятий «XO», — пробурмотіла Кейлі. «Це був лише лист-бланк».
  Алісія сказала: «Ми надсилаємо їх тисячі на тиждень. У ньому не було нічого особистого про нього, окрім імені — і ми маємо програму автоматичної пошти, яка вставляє це».
  «Ну, ви повинні розуміти: всі сталкери в тій чи іншій мірі марення. Вони варіюються від серйозних неврозів до межі особистості до справді психотичних: шизофренії або важкої біполярності. Ми повинні припустити, що у Едвіна проблеми з реальністю. І він не хоче це виправляти, тому що отримує кайф від контакту з вами — для нього це так само сильно, як наркотик».
  Крістал Стеннінг запитала: «Але який у нього мотив убити Боббі Прескотта, якщо це він?»
  Денс сказав: «Це гарне запитання, детективе. Це єдине, що не зовсім підходить. Сталкери-еротомани та одержимі любов’ю є найменш небезпечними, статистично набагато меншими, ніж домашні сталкери. Але вони точно можуть вбити».
  Медіган додав: «Я думаю, ми також повинні пам’ятати, що Боббі міг опинитися не в тому місці в невідповідний час. Якщо ця пісня була анонсом, то була лише про концертний зал. Можливо, не мав нічого спільного з Боббі. Можливо, злочинець просто чекав, поки хтось з’явиться».
  «Гарна думка, так», — сказав Денс. «Але те, що ми повинні зробити, це трохи більше придивитися до життя Боббі, подивитися, що він задумав, щось протизаконне, наприклад».
  — Ні, — твердо сказала Кейлі. «Кілька років тому у нього були проблеми з наркотиками та алкоголем, але останнім часом він був чистим».
  Скептицизм — це частина офіцера, але Денс не збирався оскаржувати дівчину. Їй було важливо зберегти пам'ять про друга, і вони могли самостійно дізнатися, чи займався Боббі якоюсь ризикованою діяльністю. З коментарів його сусіда Табати здавалося, що ні.
  «Але це не означає, що хтось все одно не хоче його смерті», — сказав Денс. «І ми повинні пам’ятати, що якийсь зловмисник — ймовірно вбивця — взяв деякі речі з його трейлера наступного ранку після його вбивства».
  «Я міг би подивитися на його особисте життя, його походження», — запропонував Арутюн своїм низьким, легким голосом, похитуючи шовковистими вусами.
  Денс глянув на Медіґана, який кивнув на знак згоди. «Денніс наш бібліотекар. Це в хорошому сенсі. Він виконує домашнє завдання. Він знав, що таке Google, коли я думав, що це персонаж із Cartoon Network».
  «Добре».
  — Ти не можеш його допитати? Алісія запитала Денс, який не сказав, що перше інтерв’ю не було особливо вдалим.
  «Можливо. Але я не впевнений, наскільки це буде корисно».
  У своїх лекціях Денс говорила про труднощі кінезіального аналізу таких підозрюваних, як Едвін: люди на межі психозу, як і сталкери, можуть розповісти вам факти, які можуть бути корисними для ведення справи та можуть призвести до того, що ви розкриєте їхній обман. Але таких людей часто неможливо проаналізувати кінетично. Вони не відчувають стресу, коли брешуть, тому що їхня мета наблизитися до об’єкта одержимості перевершує все.
  Вона пояснила це зараз і додала, що вони також не мали важелів, щоб його залучити.
  Алісія розчаровано скривилася, а потім запитала: «Хіба тут немає закону про переслідування?»
  «Це вірно — Каліфорнія була першою в країні», — сказав Медіган.
  Денс перефразував статут: «Ви винні у переслідуванні, якщо навмисно, зловмисно та неодноразово стежите за жертвою чи переслідуєте її та погрожуєте їй, маючи намір викликати в неї обґрунтований страх за свою безпеку чи безпеку найближчі родичі." Вона додала: «Однак у нього не так багато зубів. Трохи тюремного ув’язнення та штрафу».
  «Ну, це щось; все одно заарештуйте його, — сказала Кейлі.
  «Це може бути не так просто. Розкажи мені про його переслідування».
  «Я маю на увазі, що мої адвокати знали б більше, я залишив це майже на їх розсуд. Але я знаю, що він надіслав мені близько ста п’ятдесяти електронних листів і близько тридцяти звичайних листів. Він запрошував мене на побачення, натякав про спільне життя, писав про те, що зробив того дня».
  Не так погано, як деякі, зазначив Денс.
  «І він прислав мені подарунки. Картини, які він малював, мініатюрні інструменти, старі платівки. Ми все повернули».
  «Ви сказали, що він з’являвся на концертах, але ніколи його не бачили».
  «Правильно».
  Лопес запитав: «Можливо, маскування?»
  — Можливо, — сказав Денс. «Сталкери мають цілий арсенал, який вони використовують, щоб наблизитися до своїх об’єктів і тримати їх під контролем. Вони крадуть пошту, щоб дізнатися, кого знають жертви та де вони можуть бути. Вони погрожують свідкам, щоб вони збрехали, що вони ніколи не були біля будинків жертв. Вони добре вміють зламувати телефони та комп’ютери, а деякі навіть навчаються в школі слюсарів, щоб навчитися зламати та проникати. Це справді відчайдушні люди. Вся їхня цінність пов’язана з любов’ю до свого об’єкта; вони ніщо без цієї людини у своєму житті».
  Алісія сказала: «Ми погрожували йому обмежувальними приписами та іншим, але… він просто проігнорував листи, а адвокати сказали, що він ніколи не переступав межі законності».
  «Вони говорили з ФБР про злом наших комп’ютерів, — сказала Кейлі, — і найняли приватну фірму з безпеки комп’ютерів. Але ніколи не було доказів, що він це зробив».
  Тоді Медіган поставив ключове запитання: «Чи була в усіх цих листах якась загроза? Відповідно до статуту має бути реальна загроза».
  «Хіба смерть Боббі не є достатньою загрозою?» — різко запитала Алісія.
  «У нас немає доказів, що він це зробив», — сказав Арутюн.
  «Будь ласка. Звичайно, він зробив».
  Денс продовжував: «Коли ми говоримо про арешт за переслідування згідно зі статутом, детектив Медіган правий; вам потрібна погроза проти вас або члена сім'ї. Це може матися на увазі, але якщо це так, має бути розумне переконання, що вам справді загрожує шкода».
  «Це не психічна чи психічна шкода?» — запитала Крістал Стеннінг.
  "Немає. Фізичний».
  Кейлі дивилася на плакат, мультфільм поліцейського та розкаяного підлітка.
  Д ЕТАЛІ ШКІЛЬНОГО ПАТРУЛЯ : Я ПІДХОДИТЬ ЛИШЕ ПОТ , ПОГОВОРИТЬ З НИМИ... БАГАТО .
  Вона повернулася і неохоче сказала: «Ні, без погроз. Насправді все якраз навпаки. Він завжди казав мені, як хоче мене захистити. Як він був би поруч зі мною — як у тій пісні «Твоя тінь».
  Саме тоді на телефоні Денс пролунав вхідне повідомлення. Це було від TJ Scanlon. Вона швидко прочитала, а потім підвела очі.
  «Хочеш почути біографію нашого сталкера?»
  Але питання, звичайно, не потребувало відповіді.
  
  
  
  
   Розділ 20
  ДЕННІС АРУТЮН ДОПОМОГ Денс увійти до своєї електронної пошти з терміналу в кутку кімнати, і вона роздрукувала документ Ті Джея.
  Сканування, розчарування.
  «Боюся, що небагато». Едвін Стентон Шарп народився в Якімі, містечку на сході штату Вашингтон. Його батько був комівояжером, мати працювала в роздрібній торгівлі. «Судячи з її доходів, у неї, мабуть, було кілька робіт. Це могло означати, що хлопець проводив багато часу на самоті. Психологи вважають, що переслідування починається з проблем прихильності. Він відчайдушно прагнув провести час зі своїми батьками, особливо з матір’ю, але вона була недоступна».
  «Тепер його оцінки були дуже хорошими. Але його затримали на рік у сьомому класі, що є досить старим для цього, і його оцінки були не надто поганими, тому це свідчить про емоційні проблеми в школі. Але немає записів про дисциплінарні стягнення, окрім кількох бійок на шкільному подвір’ї. Ніякої зброї не було. У нього також не було ні позакласних заходів, ні спорту, ні гуртків.
  «Коли йому було шістнадцять, його батьки розлучилися, і він поїхав до матері за межі Сіетла. Він навчався у Вашингтонському університеті на два роки. Знову ж таки, він впорався досить добре. Але чомусь кинув навчання одразу після початку третього курсу. Немає записів про те, чому. Знову немає інтересу до інших видів діяльності. Це теж типово — переслідування займає багато часу. Почав працювати на роботах, до яких іноді тяжіють сталкери: охоронець, благоустрій території, підробіток у роздрібній торгівлі, пропозиція продуктів у продуктових магазинах, продаж від дверей до дверей. Це хороші професії для тих, хто має схильність до вуайєризму або переслідування, оскільки ви можете бачити багато людей і здебільшого без нагляду. І невидимий».
  «Гарні ставки для риболовлі», — сказав Медіган.
  Добре сказано, подумав Денс.
  «Його мати померла в липні минулого року від раку. Його батько вийшов з мережі. Не подавав податкової декларації шість років, і податкова служба не може його знайти. За даними Державного департаменту, Едвін не подорожує за кордон. TJ, мій колега в Монтереї, перевірив його діяльність в Інтернеті. Його сторінка у Facebook заповнена фотографіями та інформацією про Кейлі. У нього небагато друзів — принаймні не під власним іменем користувача. У нього може бути сторінка під іншою».
  «Я точно не дружила з ним», — пробурмотіла Кейлі.
  «Ті Джей знайшов чотири різні екранні імена, які він використовує — «ніки», вони називаються, як псевдонім. Едвін досить активний в Інтернеті, але не більше, ніж мільйони інших молодих чоловіків. Він публікує дописи в багатьох музичних блогах і відвідує кілька чатів. Деякі сексуальні, але вони досить ручні. І особливі інтереси — здебільшого музика, але також фільми та книги». Денс похитала головою. «Зазвичай сталкер більше залучений до онлайн-діяльності, ніж Едвін, і навіть набагато темніших».
  Вона продовжувала читати. «Ах, може тут щось є. Схоже, він пережив розрив минулого року. TJ знайшов посилання на когось на ім'я Саллі в одному з блогів. Він говорив про вашу пісню «Ти і я».
  «Це вірно», - сказала Кейлі. «Йдеться про розрив».
  «Публікація була в грудні». Денс запитав Кейлі: «Незадовго до того, як почалося переслідування, правда?»
  "Так. січня».
  «Травма часто прискорює переслідування. Звільнення, тілесне ушкодження, смерть у родині. Або кінець романтичних стосунків». Денс кивнув на електронний лист Ті Джея. «Він сказав, що ця пісня для нього дійсно багато значила. Це був важкий час у його житті, і він розповів про проблеми, які мав із Саллі. Він сказав, ніби ти точно знав, через що він проходив. Потім через кілька днів він написав про сингл, який ви щойно випустили, «Біля срібної копальні». Він сказав, що почувався погано, тому що втратив будинок, коли йому було приблизно такого віку, але його дівчина сказала йому, щоб він пережив це».
  Губи Кейлі стиснулися. — Він знав про мій будинок? Вона пояснила, як їй сподобався старий будинок, у якому вона виросла, на північ від Фресно, але її батько продав його гірничодобувній компанії, коли вона була молодою. «Я, мабуть, згадав в інтерв’ю, що хотів би, щоб він цього не зробив».
  Вона б подумала: «Невже в моєму житті немає нічого приватного?»
  Денс погортав домашнє завдання Ті Джея. «Однак знову нічого будь-яким чином погрожувати чи турбувати». Вона прочитала ще трохи. «Слід мати на увазі одну річ. Він розумний. Наприклад, він писав: «Щасливий чи сумний, ти говориш правду». Це речення трохи заплутане, але подивіться, як він поставив кому модифікатор «Щасливий чи сумний», що правильно, але багато людей не зробили б цього. Його правопис і граматика дуже хороші. Що говорить мені, що він все контролює. Дуже під контролем».
  «Це погано?» — запитала Крістал Стеннінг.
  «Це означає, що якщо він убив Боббі, то він замете сліди та дуже ретельно спланує переслідування. Навряд чи він помилиться».
  Медіган доїв своє морозиво й оглянув паперовий стаканчик, щоб побачити, чи варто йому поскребти боки, припустив Денс. Він відкинув це. «Що ти думаєш про те, куди ми підемо звідси?»
  «По-перше, ми повинні тримати його під наглядом».
  «Заступник Фуентес робить це».
  «Де зараз Едвін?»
  «Перегляд фільму. У Ріальто».
  Арутюн пояснив, що це був старий кінотеатр у районі Фресно Тауер, еклектичному районі галерей, ресторанів, тату-салонів і магазинів.
  Його присутність у кіно її не здивувала. «Сталкери проводять багато часу в театрах і дивляться фільми вдома — зв’язок між вуайєризмом і стеженням сильний».
  «А як щодо передплачених мобільних з аптеки в Берлінгеймі?»
  Медіган сказав: «Не відстежується. Вони могли бути знищені або злочинець вийняв батареї. Або хто знає, можливо, він просто купив купу, щоб зайняти нас, і в нього є ще одна, щоб робити більше дзвінків».
  Потім Денс повернувся до Кейлі. «Тепер кілька основних правил сталкера. Ви, мабуть, знаєте їх від Дартура Моргана та своїх адвокатів, але пам’ятайте, що вам взагалі не потрібно з ним контактувати. нічого Навіть якщо погрожувати йому чи говорити йому залишити вас у спокої, це викликає у нього кайф — будь-який контакт взагалі позитивний для нього. Якщо він підійде, нічого не кажи, просто йди».
  "Гаразд. Добре зі мною».
  «І я хочу знати про нього більше. Нам потрібно знайти цю колишню дівчину. Саллі».
  «Лопес, ти впораєшся з цим. Нехай вона подзвонить агенту Денс».
   «Звичайно, шефе».
  Потім головний детектив додав: «Ми повинні ідентифікувати інших можливих жертв, чи не так? Слідкуйте за ними. Хто буде піддаватися особливому ризику?»
  Денс сказав: «Ймовірно, першим є хтось, кого він бачить як романтичного суперника». Кейлі: «Ви з Боббі зустрічалися?»
  Очевидно, це не було загальновідомо. Кейлі почервоніла, і Алісія повернулася до неї з легким насувом. Денс не дуже цікавився тонкощами розкриття. Вона підняла брову, мовчазно повторивши запитання.
  «Ну, так, деякий час тому. Просто випадково. Це не було великої проблеми. Як ти знав? Я тоді навіть не виступав. Це не потрапило в пресу».
  Тому що, подумав Денс, коли я вчора побачив тебе з Боббі, я помітив, що кут твоїх плечей зменшився, коли ти говорив, що означає розслаблення та комфорт. Боббі злегка нахиляється вперед, коли він говорить з вами, показуючи, що те, що він говорить, призначене для вас і лише для вас. Ледь помітна посмішка при згадці слова «підсилювач», яке стало кодовим словом для якогось приватного жарту між вами. Те, як його погляд пильно дивився на твоє обличчя, було абсолютно ясним, що все, що сталося між вами, для нього не закінчилося.
  Іншими словами, кінетика.
  Але те, що вона сказала Кейлі, було: «Підчуття».
  Крістал Стеннінг сказала: «Тож будь-хто, з ким Кейлі коли-небудь зустрічалася, або чоловіки, з якими вона була справді дружньою, знаходяться в зоні ризику?»
  «Так, можливо, хоча і жінки. Сталкери надзвичайно ревниві. Пам’ятайте, у них дуже спотворене відчуття реальності — навіть випадкові друзі можуть сприйматися як загроза». Потім вона знову подивилася на молоду співачку. — Але ти зараз ні з ким не зустрічаєшся?
  "Немає."
  Крім того, сталкер, швидше за все, націлиться на будь-кого, хто є для вас загрозою або навіть образив вас. Він дуже серйозно ставиться до своєї ролі захисника; Я бачив це вчора. Чи можете ви згадати про ворогів, про яких він міг би знати?»
  Кейлі озирнулася. "Не зовсім."
  Алісія сказала: «Вона хороша дівчина. Вона не вступає в котячі бійки з іншими артистами».
  Денс продовжував: «Ну, майте на увазі, він також міг би розглянути можливість піти після критиків, які вас ненавиділи. Або шанувальники, які критикували вашу роботу. Потім він міг націлитися на будь-кого, хто, на його думку, тримав вас нарізно».
  «Як Дартур?»
  «Так, він. Але це також можуть бути ваші адвокати». Вона глянула на Аліцію. "Або ти. Здається, ти дуже захищаєш її».
  Широкоплеча жінка знизала плечима. « Хтось має бути».
  Речення з багатьма можливими наслідками.
  «І це також могли бути ми. Поліція. По-справжньому нав’язливі сталкери мають різне відчуття добра і зла. У крайніх випадках одержимості сталкер вбив поліцейського не гірше, ніж вбити муху».
  "Моя родина? Екіпаж?"
  «Загалом сім’я та неромантичні друзі піддаються ризику, лише якщо вони намагаються захистити об’єкт від сталкера, хоча ми не маємо справу з жорсткими правилами. Сталкери непередбачувані. Я розмовляв з деякими членами екіпажу про те, що вони бачили вчора, але я думаю, що я повинен опитати їх усіх. Оцініть, чи є вони в групі ризику».
  «Або потенційні злочинці», — подумав Денс, але не сказав вголос.
  «Екіпаж зараз у конференц-центрі», — сказала Кейлі, а потім додала: «Група все ще в Нешвіллі, завершує студійну роботу над нашим новим альбомом. Вони не будуть тут до четверга чи п’ятниці».
  Це була хороша новина. Менше потенційних жертв, про які варто турбуватися. Також менше підозрюваних.
  Денс додав: «Нарешті є сценарій Хінклі. Убити когось із поганою популярністю, щоб справити враження на Кейлі».
  Вона нагадала їм, що Джон Хінклі-молодший був одержимий Джоді Фостер. «Він гадав, що, вбивши Рональда Рейгана, він назавжди зв’яжеться з актрисою».
  — І вони, — зауважив Арутюн. «Хворим способом він досяг своєї мети».
  Медіган сказав: «Я розмовляв з Едвіном. Ви також маєте. Він не схожий на психа. Як він міг думати, що вбивство людей зблизить його з Кейлі?»
  «О, він не думає про це. Не на свідомому рівні. Навіть якщо на перший погляд Едвін здається функціональним, на роботі є щось більше. Пам’ятайте, це його реальність, а не наша».
  Медіган: «Я замовив коробку на телефоні Кейлі, і служба безпеки постачальника послуг працює в режимі очікування. І ми все ще на цих цифрах інші мобільні телефони, які він купив у Берлінгеймі. Тож якщо він знову зателефонує з будь-якого з цих телефонів або навіть увімкне їх, ми зможемо швидко доставити машину».
  «Добре».
  Арутюн сказав Кейлі: «Кетрін попросила мене переглянути куплети пісні, тієї, яку тобі програли минулої ночі». Він роздав копії всім у кімнаті. «Я намагався придумати, де він міг би планувати напад, але нічого не можу придумати».
  Тому він серйозно поставився до її прохання. Вона кивнула в знак подяки.
  Твоя тінь
  
  1. Ви виходите на сцену і співаєте людям свої пісні.
  Ви змушуєте їх усіх посміхатися. Що може піти не так?
  Але незабаром ви виявляєте, що робота бере своє,
  І кожен хоче частинку твоєї душі.
  
  Приспів:
  Коли життя занадто багато, просто пам'ятай,
  Коли вам не пощастить, просто пам'ятайте,
  Я близький, як тінь, куди б ти не пішов.
  Як би погано не було, ти повинен знати,
  Що я з тобою... завжди з тобою.
  Твоя тінь.
  
  2. Ти сидиш біля річки і думаєш, що ти помилився,
  Скільки шансів ти упустив за весь час.
  Ніби ваші проблеми якимось чином перетворили вас на камінь
  а вода шепотіла, чому ти не повертаєшся додому?
  
  Приспів.
  
  3. Одного разу вночі лунає дзвінок, і ти спочатку не знаєш
  Що говорять військові з узбіччя,
  Тоді ви миттєво бачите, що все ваше життя змінилося.
  Все пропало, всі плани переставлені.
  
  Приспів.
  
  4. Ви не можете стримати посмішки; щастя пливе.
  Але біда може знайти нас у серці наших домівок.
   Життя, здається, ніколи не йде правильно,
  Не можна стерегти спину з ранку до вечора.
  
  Приспів.
  
  Повторіть приспів.
  
  «Я не знаю, чи збирається він продовжувати з цією піснею чи знайде іншу. Або взагалі відмовитися від цієї ідеї».
  Кейлі зняла окуляри й витерла їх на світшот. «Бьюсь об заклад, що він використав би «Твоя тінь». Він вважав, що це найкраща пісня, коли-небудь написана».
  Мігель Лопес переглянув текст пісні. «Ви читаєте це з одного боку, це пісня про кохання, яка шукає когось. Може бути коханцем або навіть батьком чи другом. Але з точки зору сталкера це досить моторошно».
  Танець орієнтований на другий куплет. "Річка."
  Медіган коротко засміявся. «У нас тут багато таких».
  Арутюн вказав: «Хто сухі грядки, хто з водою. Може бути де завгодно».
  Денс резюмував: «Я буду говорити з командою в залі. Детектив Арутюн отримує інформацію про минуле Боббі, а детектив Лопес розшукує колишню дівчину Едвіна, Саллі».
  Медіган розглядав текст пісні. – А патрульним я скажу, щоб вони звертали особливу увагу на береги річок, насамперед на громадські місця та на ті, де не видно жодних доріг».
  «Добре».
  Алісія подарувала першу посмішку, яку Денс міг пригадати, на жорсткому жіночому обличчі. «Але я думаю, хороша новина полягає в тому, що Кейлі нічого не загрожує, якщо він так сильно в неї закоханий».
  "Це правда. Але лише на час. Пам'ятаєте його відрив від реальності? Він деякий час був у стадії залицяння». Вона звернулася до Кейлі. «Мабуть, відтоді, як він почув першу пісню, яка привернула його до вас, чи побачив вас на концерті чи по телевізору. Для нього це було ваше перше побачення, і відтоді ви гуляєте».
  "Дата?" — запитала Крістал Стеннінг.
  «На даний момент він все ще перебуває в ілюзії, що ти дбаєш про нього. Тобі промили мозок, думає він. Проте в якийсь момент він побачить вашу поведінку так, ніби ви розлучаєтеся з ним.
   «І коли це станеться, він стане просто одержимим. Як відкинуті чоловіки чи коханці. Вони небезпечні сталкери. Це могло статися в одну мить. Він трісне. Він захоче помститися». Денс сперечалася, але вирішила, що немає сенсу прикрашати її оцінку. «Або він просто захоче вбити вас, щоб ніхто не міг мати вас».
  
  
  
  
   Розділ 21
  КОНГРЕСС-ЦЕНТР продезінфікували.
  Кетрін Денс не була цинічною щодо світу бізнесу — вона була консультантом і журналістом. А музика на рівні Кейлі Таун справді була дуже серйозною справою, тому її не здивувало, що місце злочину було очищено якнайшвидше, усі сліди смерті видалено, щоб переконатися, що концерт пройде за планом.
  Денс підготувалася до запаху; ніщо не залишається так, як запах спаленого волосся та тіла, але будь-яка комерційна судово-медична операція з чищення, яку використовували Медіган чи Чарлі Шен, виконала чудову роботу. Парфуми складалися з лізолу і, щонайменше, кориці.
  Кейлі закривала інструкції для шоу — що вона робила, коли впало світло. Тай Слокум, гітарний технік, тимчасово був головним роуді, поки Алісія не змогла заповнити цю роботу професіоналом; їм потрібен був хтось, хто не тільки знає обладнання, але й міг би мікшувати звук на консолі, такий складний, як кабіна літака. Тихий, здоровий молодий чоловік був розсіяним і не особливо впевненим, але намагався бути на висоті. Звичайно, потрібно було прийняти сотні рішень. Спітнівши, він продовжував дивитися на Кейлі, шукаючи вказівок, які вона дала разом із усмішками та підбадьорливими кивками, хоча її явно відволікало перебування поблизу місця, де загинув її друг.
  Оскільки з Кейлі все гаразд, Денс покликав Тай і пояснив, що їй потрібно — поговорити з усією командою. Він зібрав їх — віком від двадцяти до сорока і фізично здоровими, ймовірно, завдяки вимогливій природі їхньої роботи. Танець говорив до них у потертих, пофарбованих у чорний флігелях зали.
  Вона відзначила велике товариство між ними та Кейлі — уся операція була схожа на велику родину, — але ніхто не виділявся, наближаючись до рівня близькості Боббі з Кейлі, а отже, очевидною загрозою для Едвін. З усіх них Тай був тим, хто, здавалося, знав Кейлі найкраще, але вона відчувала лише братерську прихильність, як вона зрозуміла з мови тіла співачки, коли розмовляла з ним.
  Денс також не відчула, що хтось із них може мати мотив убити Боббі Прескотта — ще одну причину для її місії тут, хоча вона не наголошувала на цьому Кейлі.
  Єдина, у кого Денс не взяв інтерв'ю, це Алісія. Вона була тут, у конференц-центрі раніше, коли прибув Денс, стоячи біля пікапа Ford F150 із зчіпним причепом на задній частині та наклейкою на бампері, яка сповіщала: Я ♥ МІЙ QUARTER HORSE
  Сигарета звисала з її губ, і вона була більше схожа на місцеву водійку, ніж на особистого помічника, враховуючи її м’язисті руки, чорнила та зовнішній вигляд. З усіх співробітників Алісія, мабуть, перебувала під найбільшим ризиком; вона найбільше кинула виклик Едвіну в Cowboy Saloon у неділю і стала перешкодою сталкеру наблизитися до Кейлі.
  Денс, однак, не зміг повідомити це попередження особисто, лише через телефонне повідомлення. Помічник покинув конференц-центр, коли Денс пішов її шукати.
  Коли вона переглядала свої нотатки, її увагу привернув рух у куточку ока. Погляд Денс охопив безлад тіней по всьому концертному залу. Вона нарахувала два десятки дверей і запасних виходів. Згадав також випадкове ставлення до замикання дверей, коли не було жодної події.
  Чи був він зараз тут, спостерігаючи з тіні? З того вікна було чути слабкий рух? Цей дверний отвір?
  Її очі обманювали її.
  Повинен бути.
  За мить Денс помітив, як Кейлі завмерла й витягла з кишені мобільний. Вираз обличчя молодої жінки не залишав сумнівів. Це був би дзвінок, який вона не впізнала.
  Вона якусь мить дивилася, а потім піднесла пристрій до вуха.
  Жінка ахнула, різкий звук був чітко чутний завдяки акустиці центру.
  Її голова повернулася до Денс і сказала: «Це ще один дзвінок, Кетрін. Це другий куплет!»
  
  
  
  
   Розділ 22
  ЗА ЧВЕРТЬ години Денс був у офісі шерифа й поспішав усередину. У дверях її зустрів Арутюн.
  Вона запитала: «Чи можуть постачальники мобільного зв’язку виконувати тріангуляцію на його телефоні?»
  Арутюн сказав рівним голосом: «Це не була передоплата Едвіна. Або будь-який мобільний взагалі. Дзвінок був з телефону-автомату в кампусі коледжу Фресно. У школі ще не сесія. Там досить безлюдно. Ніхто не бачив того, хто телефонував».
  «Ну де ж Едвін?»
  «Ось що цікаво. Все ще в Ріальто — театрі. Це має бути хтось інший».
  Вони зайшли в офіс Медіган, де і головний детектив, і Стеннінг, поруч із її босом, розмовляли по телефону.
  Медіган підвів очі. Він від’єднав свій мобільний і проігнорував свій настільний телефон, коли той задзвонив, поглянувши на ідентифікатор абонента. Він також подивився на напівпорожню чашку з морозивом і підкинув її. Rocky Road.
  «Де Кейлі?» — запитав Арутюн.
  Денс сказав: «Вона та команда в конференц-центрі. Дартур Морган із нею, а заступник, якого ви послали, надворі. Алісія єдина, кого не врахували. Я подзвонив їй по дорозі сюди і залишив повідомлення. Я не отримав відповіді».
  Детектив глянув на свій телефон. «Це був Фуентес. Едвін все ще дивиться свій фільм».
  Арутюн запитав: «Чим міг він подзвонити з театру, зі стаціонарного чи іншого мобільного телефону, і направити дзвінок через телефон у коледжі?»
  Гарне питання. Але Медіган мав гарну відповідь: «Ні, ми перевірили це у людей з Белла, чи ким би вони нині були. Дзвінок був зроблений зі шкільного телефону прямо до Кейлі».
   Денс довелося запитати: «А він ніяк не міг вибратися з театру?»
  "Немає. Фуентес у ресторані на Olive. Він стежить за парадним входом. Задні двері сигналізовані. Він перевірив».
  Денс припускав, що Едвін був саме таким, яким він здавався: сумна грудка молодого чоловіка без життя, якого тягне жінка, яка існувала в зовсім іншому всесвіті, ніж його.
  Звичайна і нудна історія, коли ви виключили насильство з рівняння.
  І все ж вона не могла не згадати його крижану поведінку, його спокійне ставлення, його лазерну зосередженість на Кейлі, цю фальшиву усмішку.
  І його інтелект.
  Що спонукало її запитати: «Підвали?»
  "Що?" — спитав Медіган.
  «У цьому блоці є сполучені підвали?»
  "Не знаю." Медіган сказав це повільно і натиснув кнопку стаціонарного телефону. Звуковий сигнал наповнив кімнату, потім швидкі одинадцять цифр телефонного номера, який набирався.
  «Фуентес».
  Не назвавшись, Медіган гавкнув: «Ми думаємо, що він міг вислизнути через підвал. Будівельний магазин поруч? У них спільний підвал?»
  Пауза. "Дай мені перевірити. Я зараз повернуся».
  Через три хвилини вони отримали звістку, яку Денс підозрював. «Так, шефе. Я спустився туди. Є двері. Він розблокований».
  — Евакуюйте театр, — сказав Денс. «Ми повинні бути впевнені».
  "Евакуююся?" — запитав Фуентес.
  Медіган витріщився на неї. Потім він твердо сказав: «Ти чув, агенте Денс, Гейбе. Увімкніть світло та евакуюйтеся».
  «Театр насправді не захоче…» — його голос згас, і він зрозумів, що зараз не час хвилюватися про ділові стосунки у Фресно з економічною проблемою. «Я візьмуся за це».
  Через десять хвилин Фуентес повернувся на лінію. З першого слова «Шеф» Денс знав, якою буде історія.
  Медіган зітхнув. «Ви впевнені, що він пішов?»
  «Всередині було небагато людей, ще рано. Так, я впевнений.
   — Блін, — пробурмотів Стеннінг.
  Але млявість у голосі Фуентеса походила й з іншого джерела. «І я повинен тобі сказати…. Поки я стежив за театром? Я був у ресторані?»
  «Я знаю, ти сказав мені. Що?" — гаркнув Медіган.
  «Хтось зламав мій крейсер».
  "Продовжувати."
  «Я не думав, у мене на задньому сидінні був Glock. Він був у коробці і під моєю курткою. Я не знаю, як хтось міг це побачити або подумати, що це там».
  З того, як він добровільно надав інформацію, Денс зрозумів, що рушниця взагалі не була захована.
  "Трясця!" — крикнув Медіган.
  «Мені шкода. Він мав бути в багажнику. Але це було повністю приховано».
  «Це мав бути вдома. Це твоя особиста зброя. Це мало бути вдома».
  «Я збирався сьогодні ввечері на полігон», — сумно сказав заступник.
  «Ти знаєш, що я маю зробити, Гейбе. Немає варіантів».
  "Я знаю. Хочеш мою фігуру і щит?»
  «Вони потрібні. так Сьогодні я оформлю документи. Ми отримаємо запит якомога швидше, але це займе три-чотири дні. До того часу ти не в роботі».
  «Мені шкода».
  «Внесіть свої речі». Він натиснув на кнопку гучного зв'язку.
  Арутюн сказав своїм низьким, вільним голосом: «Це може бути одна з банд».
  «Це не одна з банд», — різко сказав Медіган. «Це наш довбаний сталкер. Принаймні, якщо ми його знайдемо, він сяде у в’язницю на довго-довго. До біса, це один розумний сучий син. Він домігся відсторонення Фуентеса і гарного великого пістолета, до того ж».
  Денс подивився на аркуш із лірикою, який вони прикріпили до погано закріпленої пробкової дошки.
  «Де він збирається бити? Річка… річка».
  «І, — додала Крістал Стеннінг, — кого він має на увазі як наступну жертву?»
  
  
  
  
   Розділ 23
  «МЕРІ-ГОРДОН, НЕ БУДЬ цього. Бачите знак?»
  «Він не рухається, мамо», — зауважив шестирічний хлопчик. Суеллін Санчес відобразила, яка це була ідеальна логіка. Попереджувальний знак на багажній каруселі: ТРИМАЙТЕСЯ НЕ РУХОМУ СТРІКУ.
  «Це може початися будь-якої хвилини».
  «Але коли засвітиться світло, я зможу зійти».
  Як вони перевіряли межі.
  Мати й донька були в зоні прильоту в аеропорту Фресно-Йосеміті, їхній рейс із Портленда прибув на двадцять хвилин раніше. Суеллін озирнулася в пошуках їхньої поїздки. Поки нікого не побачив і повернувся до дівчини. «І це брудно. Ти забрудниш свою сукню».
  Цей ризик, очевидно, теж не мав великої ваги. Але достатньо було лише одного «Мері-Гордон», вимовленого певним тоном, таким особливим тоном, і мила блондинка негайно відступила. Дивно, — подумала Суеллін, — вони з чоловіком ніколи не торкалися дівчини, навіть не погрожували шльопати, а їхня донька поводилася набагато краще, ніж діти сусідів, які били своїх дітей — і все заради того, щоб правильно їх виховати.
  Садисти, подумала вона.
  А потім нагадала собі охолонути. Смерть Боббі Прескотта кинула пляму на все. А як Кейлі трималася? Звичайно, у них з Боббі була неабияка історія, і Суеллін знала, що її молодша сестра буде переживати втрату.
  Бідолаха…
  А ймовірність того, що його вбили?
  Можливо, тим відвертим переслідувачем, який турбував Кейлі останні кілька місяців. жахливо.
  Вона згадала дзвінок Бішопа того ранку, після того, як дізналася сумні новини від Кейлі. Розмова з її батьком велася так, що він незграбно перекидав майже все особисте. Суеллін подумала, що це дивно, що він зателефонував, а тим більше запитати, чи приїде вона до Фресно, щоб підтримати свою сестру в цей важкий час... доки Суеллін не зрозуміла: Бішоп хотів би розділити з кимось обов’язок утрати. інше. Будь-хто інший. Ну ні, він хотів би повністю залишити роботу, якби міг.
  Але хто знав його справжні мотиви? Їхній батько був і прозорим, і нерозбірливим.
  А де був багаж? Вона була нетерпляча.
  Суеллін дещо нагадувала свою молодшу сестру. У неї була абсолютно непідтверджена теорія про те, що чим більша відстань у віці, тим менше брати і сестри схожі один на одного. Вісім років розділяло їх обох, і Суеллін була вищою, ширшої статури та повнішого обличчя, що не можна було віднести до п’ятнадцяти фунтів, які вона мала на свою сестру. Вона відчула, що її ніс був довшим, а підборіддя сильнішим, хоча світло-каштанове волосся було такого ж тонкого, розпущеного, легкого, як повітря. Сьогодні вона була готова до штурму пізнього літа у Фресно, у бордовому сарафані з низькими вирізами спереду та ззаду та в босоніжках Brighton, чиї срібні сердечка, що покривали перші два пальці, зачарували Мері-Гордон.
  Але навіть у цьому вбранні їй було неприємно жарко. Того ранку в Портленді було 62 градуси.
  «Де тітка Кейлі?»
  «Вона готується заспівати шоу. Той, куди ми йдемо в п’ятницю».
  Може бути. Її сестра насправді не запрошувала її на концерт.
  «Добре. Мені подобається, коли вона співає».
  З гудком клаксона та миготливим оранжевим світлом багажна стрічка почала рухатися.
  «Бачиш, ти б не встиг зійти».
  «Так, міг би. А потім я міг би покататися і подивитися, що за цією завісою».
  «Їм би це не сподобалося».
  "ВООЗ?"
  Суеллін не збирався говорити про TSA та терористів.
  «Вони», — твердо повторила вона, і Мері-Гордон забула про запитання, коли помітила першу валізу й радісно кинулася до неї, її білі кеди скриплять на лінолеумі, її рожева сукня з червоним бантом майорить навколо неї.
  Багаж було знайдено, вони обоє відійшли від поясу та натовпу й зупинилися перед одними з дверей.
  У неї задзвонив мобільний. Вона глянула вниз. «Гей, тату».
  "Ти в", - прогарчав чоловік.
  І тобі теж привіт і гарного дня.
  «Річі їде за тобою».
  Або ви могли особисто приїхати за донькою та онукою. Єпископ Таун не був за кермом, але в його команді було чимало гравців шофера — якби він захотів приїхати.
  Суеллін помітила фальшиву посмішку на своєму обличчі, як це часто траплялося, коли вона розмовляла зі своїм батьком, хоча він був за милі звідси. Єпископ Таун налякав Суелліна менше, ніж його молодшу доньку, але це все одно було достатньо.
  «Я можу взяти таксі».
  «Ні, не будеш. Ви прийшли рано. Річі буде там».
  Тоді він ніби згадав, що мав би щось сказати — або, можливо, його підштовхнула дружина номер чотири Шері, — він запитав: «Як там Мері-Гордон?»
  «Вона не може дочекатися, щоб побачити вас», — сказала йому Суеллін.
  Це пасивно-агресивний? Трішки.
  "Я також." І він відключився.
  Я їду на кляте таксі, — подумала вона. Я не вештаюся. «Тобі потрібна кімната для дівчаток?»
  "Немає."
  "Ти впевнений? Мине деякий час, перш ніж ми дійдемо до будинку тітоньки Кейлі.
  "Немає. Чи можу я отримати желейних ведмедів?»
  «У твоєї тітки будуть частування».
  "Гаразд."
  «Вибачте, Суеллін?»
  Вона обернулася й побачила помічника Бішопа, Річі, молодого чоловіка, який до кожного дюйма виглядав як член оточення кантрі-музиканта. «Я твій шофер. Приємно познайомитись." Він потиснув їй руку й усміхнувся Мері-Гордон. "Привіт."
  «Привіт, — сказала вона.
   «Ласкаво просимо до Фресно. Б’юся об заклад, ти Мері-Гордон.
  «Він правильно сказав моє ім’я». Вона сяяла.
  Вона не була Мері з Гордоном як по батькові. Це було гарне двоствольне південне ім’я, і дівчина не соромилася виправляти тих, хто помилявся.
  «Давай я тобі їх принесу», — сказав він і взяв обидві валізи.
  Мері-Гордон без протесту віддала сумку Чоловікові, Який Знав Її Ім’я.
  «Готуйтеся до спеки, яка сильно відрізняється від Орегону. Ти йдеш до свого батька чи до Кейлі?»
  «У Кейлі. Ми збираємося здивувати її».
  «Це буде весело».
  Суеллін на це сподівалася. Бішоп був категоричний, щоб Суеллін не дзвонила Кейлі й не розповідала їй про візит, тому що молодша з сестер, ймовірно, сказала б їй не приходити. Вона не хотіла б співчувати через смерть Боббі, сказав Бішоп. Але родина мала триматися разом.
  Батько знає найкраще… Ага.
  «У Кейлі чудовий басейн», — сказав Річі Мері-Гордон. «Ти збираєшся купатися?»
  «У мене є два костюми, тож один можна висушити, а я все ще можу плавати в іншому».
  «Хіба це не розумно?» – сказав соратник єпископа. «Що це за костюми? Hello Kitty?"
  Мері-Гордон зморщила ніс. «Я занадто старий для Hello Kitty і Губки Боба. На одній квіти, а на іншій просто блакитний. Я можу плавати без поплавців».
  Вони вийшли на вулицю, і спека була такою ж лютою, як і обіцяли.
  Він обернувся і з посмішкою поглянув на дівчину. «Знаєш, ти милий, як ґудзик».
  Мері-Гордон запитала: «Що це означає?»
  Молодий чоловік подивився на Суеллін, і вони обидва засміялися. Він сказав: «Я не маю жодного уявлення».
  Вони зачекалися на рух, а потім виїхали на майданчик. Він прошепотів: «Як добре, що ти тут. Кейлі дуже засмучена через Боббі».
  "Я можу собі уявити. Вони знають, що сталося?»
  "Ще ні. Це було жахливо для всіх». Він підвищив голос і звернувся до Мері-Гордон: «Гей, перед тим, як ми поїдемо до твоєї тітки, хочеш побачити щось веселе?»
  "Так!"
  «Це дуже гарно, і вам це сподобається». Він глянув на Суеллін. «Маленький обхід? Ось цей парк практично по дорозі».
  «Будь ласка, мамо!»
  «Гаразд. Але ми не хочемо запізнюватися, Річі».
  Він кліпав очима. «О, я не Річі. Натомість я прийшов за тобою». Вони підійшли до його машини. Він забрав валізи та сумку з її комп’ютером і сховав їх у багажник великого старого «б’юїка». Він був яскраво-червоний — колір, який сьогодні рідко зустрічаєш.
  
  
  
  
   Розділ 24
  У ДОМІ КЕЙЛІ Кетрін Денс розмовляла з Дартуром Морганом, який тримав у руках одну зі своїх старих книжок, але, перебуваючи на службі, не читав.
  «У вас незвичайне ім'я», - сказала вона.
  «Німецькою мовою означає «ранок». Пишеться інакше». Величезне нерухоме обличчя людини не зламало характеру.
  «Це смішно, — сказав йому Денс. Вона мала на увазі його ім'я.
  «Використовував раніше».
  Вони сиділи у вітальні, усі штори були насунуті, а Кейлі була нагорі й переодягалася, наче перебування в місці, де загинув Боббі Прескотт, якимось чином зіпсувало її одяг.
  Охоронець продовжив: «Знаєте, люди думають, що мене назвали Дартуром, тому що я темношкірий, тому що мої батьки не знали, як пишеться Артур, або заплуталися. Ви іноді це чуєте».
  «Правда».
  «Факт у тому, що вони обидва були вчителями і їм подобається класика». Він підняв свою книгу в шкіряній палітурці. Діккенс. Він додав: « Смерть Артура Мелорі була однією з їхніх улюблених».
  «Історії короля Артура».
  Він підняв брову. «Мало копів це знають. Але ти не просто поліцейський».
  «Не більше, ніж ти просто охоронець». Вона не додала, що також була мамою, яка допомагала своїм дітям робити уроки. Вона подивилася на книгу в його руці.
  "Великі надії."
  Вона запитала: «Чи добре це впорається з Кейлі?»
  «На межі, я б сказав. Я не повертаюся з нею. Її адвокати та її батько найняли мене, коли той хлопець почав з’являтися. Вона найкраща знаменитості, з якими я коли-небудь працював. Найгарніший. Ввічливий. Я міг би розповісти вам кілька історій про клієнтів, яких я мав».
  Хоча він цього не зробив би. Він був професіоналом наскрізь. Коли це завдання закінчиться, Дартур Морган миттєво забуде все, що знав про Кейлі Таун, навіть той факт, що він працював на неї.
  «Ти озброєний?»
  "Так."
  Денс була цілком впевнена, але вона була рада почути підтвердження. І також радий почути, що Морган не продовжував балакати про свою зброю чи про те, наскільки він майстерний, а тим більше про те, чи користувався він колись нею.
  Професійний…
  «Можливо, Едвін вкрав Глок».
  "Я знаю. Я розмовляв із начальником Медіганом».
  Величезний чоловік відійшов до вхідних дверей, сів у кріслі, піддавшись своїй вазі.
  Денс сьорбнула холодного чаю, який їй принесла Кейлі. Вона оглянула кімнату на безліч нагород, золотих і платинових платівок, що висіли на стінах. Було зображення в рамці з обкладинки Country Times, і Dance довелося сміятися. Це була фотографія, на якій Кейлі тримала нагороду «Співачка року» Асоціації кантрі-музики. Поки вона погоджувалася з цим, молодий чоловік, кантрі-співак із відшліфованою репутацією поганого хлопця, вискочив на сцену й відібрав мікрофон, докоряючи їй за те, що вона надто молода, щоб виграти, і не вірна традиціям. сільське коріння. Він розкритикував, що виграти мав інший співак.
  Кейлі дозволила йому закінчити, а потім вирвала мікрофон з його рук і сказала, якщо він такий прихильник традиційного кантрі, то назвіть п’ять найкращих хітів за життя Джорджа Джонса, Лоретти Лінн і Петсі Клайн. «Або назвіть будь-яких п’ятьох із них», — кинула виклик Кейлі.
  Він довгих десять секунд грав оленів у світлі фар перед багатомільйонною телевізійною аудиторією, а потім спустився зі сцени, чомусь піднявши руку, як у хеві-метал-рокера. Кейлі завершила свою промову нагородження і, під овації, завершила, назвавши всі хіти, які вона попросила його продекламувати.
  Тепер до них приєдналася Кейлі, одягнена в сині джинси та товсту темно-сіру блузку, розправлену та приховану, наче Едвін спостерігав за нею здалеку в потужний бінокль.
  І хто скаже, що він не був?
  Співачка зітхнула і сіла на квітчастий диван посеред просторої кімнати.
  Денс сказав: «Я щойно розмовляв із заступником у конференц-центрі. Враховано всіх членів екіпажу, крім Тая та Алісії».
  «О, вона дзвонила десять хвилин тому. Я розповів їй про другий куплет і переконався, що вона подбає про себе». Кейлі посміхнулася. «Здавалося, що вона сподівалася, що Едвін щось спробує з нею. Вона досить жорстка. І має норов». Вона подзвонила Тайю Слокуму й залишила повідомлення. «Я не знаю, чому він пішов».
  І весь цей час Дартур Морган нічого не говорив і, здавалося, навіть не чув розмови. Він просто сканував будинок, вікна. Він подзвонив і відклав мобільний. Потім напружився.
  Великий чоловік стояв на ногах і дивився у вікно. «Відвідувачі». Він зробив паузу. «Хм. Весь антураж. І це виглядає офіційно».
  
  
  
  
   Розділ 25
  що «ОТРУЖЕННЯ» ОПИСАЛ ЦЕ досить добре.
  Два позашляховики — один запорошений білий Лексус, Бішоп і великий чорний Лінкольн-Навігатор.
  Бішоп і Шері вилізли і розвернулися до іншої машини.
  Четверо пасажирів. По-перше, це була безпека, це було легко сказати. Солідний чоловік у сонцезахисних окулярах, понад шість футів, блідий колір обличчя. Він озирнувся, нахилився до позашляховика й щось прошепотів. Наступним виліз стрункий, задумливий чоловік із рідким волоссям. Третій, також у темному костюмі, білій сорочці та краватці, був значно вищий і мав шевелюру політика.
  Це мало сенс, тому що, як зрозуміла Кейлі, він був саме таким: одним із зіркових конгресменів Каліфорнії Вільямом Девісом, демократом, який перебував два терміни.
  Кейлі глянула на Денс, який спостерігав усе це уважним поглядом.
  Останньою з «Навігатора» вилізла жінка, також одягнена в консервативну темно-синю куртку і спідницю в тон, панчохи тілесного кольору.
  Охоронець залишився з позашляховиком, а інші пішли за Бішопом і його дружиною в будинок.
  Всередині Бішоп обійняв доньку і ніби раптово запитав, як вона тримається. Кейлі подумав, що саме так він запитав би байдика, імені якого він не знав, як він переніс втрату літнього батька. Також він, здається, не пам’ятав, що був тут лише кілька годин тому.
  Що вони взагалі тут робили?
  Бішоп оглянув Денс так, наче ніколи її не бачив, і повністю проігнорував Дартура Моргана.
  Він сказав своїй доньці: «Це конгресмен Девіс. І його помічники Петро Симеський. І…”
  «Майра Беббідж». Струнка, неусміхнена жінка з підстриженим брюнеткою волоссям офіційно кивнула. Вона здавалася трохи враженою бути в присутності Кейлі.
  "РС. Таун, це честь», — сказав конгресмен.
  «Гей, називай мене Кейлі. Ти робиш мене старшим, ніж я хочу бути».
  Девіс засміявся. «А я Білл. Це легко запам'ятати. Я спонсорував кілька з них у Конгресі».
  Кейлі коротко посміхнулася. І вона представила Денс і Моргана.
  «Ми щойно прилетіли до Сан-Франциско кілька днів тому і прямували на південь. Я спілкувався з твоїм батьком, запитував про те, щоб потрапити на твій концерт. Ой, я плачу за квитки, не хвилюйтеся. Боюся, нам просто потрібна додаткова безпека».
  Бішоп сказав: «Ми про все подбали».
  «Я сподівався на нагоду зустрітися з вами та особисто привітатися. Твій батько запропонував взяти мене з собою сьогодні, перед концертом.
  Отже, це було все. Кейлі зрозуміла. До біса Її батько сказав, що вони подумають про скасування шоу, але він збирався зробити все, що йому потрібно, щоб переконатися, що воно продовжиться. Будь-що, щоб направити її кар'єру в правильне русло. Він міг подумати, що вона, знаючи, що конгресмен — і, відповідно, більше репортерів — будуть в аудиторії, тисне на неї, щоб вона не скасовувала.
  Кейлі сердилася, але приємно посміхалася або намагалася це зробити, а Девіс бурчав, як школяр, розповідаючи про її пісні, які він особливо любив. Він дійсно був фанатом. Здавалося, він знав кожне слово кожної мелодії.
  Майра Беббідж сказала: «Я не можу вам достатньо подякувати за те, що ви дозволили нам використовувати «Leaving Home» на веб-сайті. Це справді стало гімном кампанії Білла».
  Кетрін Денс сказала: «Я чула вас по радіо, конгресмене. По дорозі сюди — ці дебати з питань імміграції. Це була бурхлива дискусія».
  «О, це точно було».
  «Я думаю, ти, до речі, виграв. Ти їх у землю загнав».
  "Дякую. Це було дуже весело», – сказав Девіс із блиском в очах. «Я люблю дебати. Це був мій, цитую, «спорт» у школі. Говорити менш боляче, ніж зіткнутися на футбольному полі. Хоча не обов’язково безпечніше».
  Кейлі мало стежила за політикою. Деякі з її колег-виконавців брали активну участь у кампаніях і справах, але вона знала їх ще до того, як вони стали великими, і вони не особливо цікавилися тваринами прав або голоду, перш ніж вони почали привертати увагу громадськості. Вона підозрювала, що їхні фірми зі зв’язків з громадськістю чи відділи реклами їхніх звукозаписних компаній використали певний номер, щоб взятися за справу, оскільки це добре виглядало б у пресі.
  Проте вона знала про конгресмена США Білла Девіса. Він був політиком із електричним поєднанням позицій, ліберальних і консервативних, найбільш суперечливою з яких було пом’якшення прикордонного контролю, щоб пропускати більше іноземців, за умови дотримання таких вимог, як відсутність кримінальної судимості, тест на знання англійської мови та гарантії перспектив працевлаштування. . Він був одним із фаворитів наступної президентської кампанії і вже почав тупікувати.
  Пітер Сімескі, помічник, сказав: «Я підтверджу, що він фанат. На автобусах передвиборчої кампанії ви прямо там з Тейлор Свіфт, Ренді Тревісом, Джеймсом Тейлором і Stones для нашого задоволення від прослуховування. Сподіваюся, вам добре з цією компанією».
  «Я візьму це, можете посперечатися».
  Тоді конгресмен посерйознішав. «Твій батько сказав, що зараз є якась проблема, хтось, можливо, переслідує тебе?» Це також було наполовину спрямовано на Dance. Мабуть, батько Кейлі згадав, що вона була агентом.
  — Боюся, що це правда, — сказав Денс.
  «Ви… з Фресно?» — запитала Майра Беббідж. «Ми працювали з кількома людьми над безпекою».
  «Ні, CBI». Те, що вона була тут, зазвичай означало, що справа була серйозною. Але вона додала: «Я живу в Монтереї. Випадково побував тут неофіційно і почув про інцидент. Я зголосився допомогти».
  «Ми теж щойно були в Монтереї», — сказав Девіс. «Агітація на Cannery Row».
  «Ось чому вдома перед моїм від’їздом була така погана затори», — пожартував Денс.
  «Я б хотів, щоб було гірше. Явка була хороша, але не велика».
  Кейлі припускала, що Монтерей і особливо Кармел були бастіонами консервативних виборців, які не були б дуже раді проімміграційному кандидату.
  Конгресмен кивнув у бік агента. «Я впевнений, що CBI та місцева влада роблять усе можливе, але якщо вам потрібна моя допомога, просто дайте мені знати. Переслідування теж може бути федеральним злочином».
  Кейлі подякувала йому, Денс теж, і Сімескі дав агенту свою картку. «Тобі потрібна допомога, серйозно, — щиро сказав худий молодий чоловік, — подзвони мені. Будь-коли».
  «Я це зроблю», — відповіла Денс і глянула на своє стегно, коли її телефон дзижчав. «Це текст від детектива Арутюна». Вона підвела очі. Вона зітхнула. «Вони знайшли наступне місце злочину. Це ще одне вбивство, ще одна пожежа. Але це було гірше, ніж у концертному залі. За його словами, жертв може бути більше. Вони просто не можуть сказати».
  
  
  
  
   Розділ 26
  «ПОЖЕЖА ЩЕ ГОСИТЬ», — сказав їй Арутюн по телефону. «Мабуть, він використав п’ять галонів прискорювача. Це в сараї біля річки Сан-Хоакін».
  
  Ти сидиш біля річки і думаєш, що ти помилився,
  Скільки шансів ти весь час упустив.
  Ніби ваші проблеми якимось чином перетворили вас на камінь
  а вода шепотіла, чому ти не повертаєшся додому?
  
  Усі в кімнаті витріщилися на Денс. Вона проігнорувала їх і зосередилася на розмові з Арутюном. «Будь-які свідки?»
  "Немає."
  «Звідки ви знаєте, що це пов’язано з переслідуванням?»
  «Ну, я не знаю, як це сказати, але на передній частині ми знайшли маленьку святиню Кейлі».
  "Що?"
  «Так. Досить хворий. Насип каміння та пара її компакт-дисків поруч із ними перед сараєм. І знаєте, що було дивним?»
  Більше того? Танець не міг почати здогадуватися.
  «Двадцятидоларова купюра під каменем. Як приношення».
  «І жодного уявлення про жертву?»
  «Або жертви», – нагадав він. «Команда зазирнула всередину і побачила пару ніг. Це приблизно все, що залишилося. Потім злетів дах. Це була частина старої заправної станції, тож вони були обережні, думаючи, що поблизу може бути заритий резервуар. Чарлі Шен має своїх людей з CS керувати сценою на вулиці, якомога ближче. Там спекотно, як у Гадес. Один із техніків знепритомнів від спеки, комбінезона. Без протекторів шин і слідів. Ми знайшли дві гільзи. Дев'ятиміліметровий». Клацання кнопки детективський язик. «Те саме, що й пістолет Фуентеса, його вкрали. Але це міг бути збіг обставин. Принаймні — я молюся, щоб це сталося — він застрелив їх перед тим, як підпалити».
  «Ми можемо сподіватися».
  «Жодних плям крові, але схоже, що він підмітав землю гілкою чи чимось іншим. Беруть проби. ДНК може бути єдиним способом дізнатися, кого він убив».
  Вівтар Кейлі. Що ж, це відповідало поведінці сталкера.
  «Родині Чарлі також показали сцену з телефонною будкою, куди він подзвонив Кейлі. Вони знайшли певний слід, але відбитки пальців — близько сорока — не збігаються ні з чим іншим, і їх немає в AIFIS».
  «Ви бачите Едвіна?»
  «Ні. Я мушу йти. Я подзвоню тобі, коли дізнаюся більше, Кетрін».
  "Дякую."
  Вона від’єдналася, звернулася до Кейлі, свого батька та інших і подала їм звіт.
  Бішоп заплющив очі й пробурмотів щось, що могло бути молитвою. Денс згадав, що він пройшов через період, коли він випустив християнський альбом — після реабілітації. Він погано продавався.
  «Хто жертва?» — запитала Кейлі, задихаючись.
  «Ми не знаємо. Це може бути більше одного. Але через вогонь вони не змогли добре оглянутисередину».
  «Але де Алісія? А Тай?» Кейлі зателефонувала й додзвонилася до них обох. Усі інші члени екіпажу також були враховані, повідомила Кейлі після розмови з Тай Слокумом. «Ісус. Алісія була верхи на коні. А Тай? Він підбирав додаткові гітарні струни. У нас тисяча у вантажівці. Навіщо йому було це робити? Зводить мене з розуму."
  Конгресмен і його оточення виглядали неспокійними, і Девіс, схоже, подумав, що візит у цей момент був не дуже гарною ідеєю. Він сказав: «Нам потрібно провести певну кампанію. Вибачте, що потурбував вас».
  «Зовсім ні». Цей коментар зробив Бішоп, а не Кейлі.
  Девіс повторив, що допоможе, чим зможе. Він би побачив її на концерті.
  «Я не...» Вона замовкла, дивлячись на батька, який не реагував. «Гей, дякую за підтримку».
  «Сподіваюся, я зможу сказати вам те саме в день виборів».
  Пітер Сімескі, помічник, знову підійшов до Денс. Він потрясся її рука. «У вас є моя картка. Якщо вам ще щось знадобиться, будь ласка, просто дайте мені знати».
  Кінетика – це навичка, яка не вимикається, коли виходите з офісу. У той момент, коли він дивився на неї очима раніше, вона зрозуміла, що Сімескі хоче пізнати її ближче, якщо дозволять обставини. Вона віддала йому належне: він не носив обручки, і його перший погляд був на її ліву руку; він цілком міг бути одним із тих чоловіків, які не зацікавлені у позашлюбних стосунках.
  Він також випромінював комфортну, але не тупу впевненість у собі. Його не збентежили два дюйми її зросту або збентежили його маленька статура та рідке волосся (за іронією долі її нинішній романтичний партнер, Джон Болінг, мав ці риси). Але зі складним особистим життям Кетрін Денс не було ні місця, ні бажання для розширення.
  Вона ввічливо кивнула Сімескі й переконалася, що рукостискання було коротким і професійним. Вона не могла сказати, чи отримав він повідомлення.
  Потім Девіс, а за ним Сімескі та Майра Беббідж вийшли з дому та попрямували до позашляховика. Двері їм відчинив охоронець. За хвилину вони мчали ґрунтовою й гравійною дорогою.
  Тоді очі Кейлі блиснули від шоку, і вона почала плакати. «Почекай, він їх спалив?» — прошепотіла вона.
  "Це вірно."
  "Ні ні! Це і я винна!» Її плечі піднялися, щелепи стиснулися. Вона сердито витерла сльози. "Моя пісня! Він використовує ще одну з моїх пісень».
  Денс зазначив: «Місце злочину біля річки, як і другий куплет».
  «Ні, вогонь! Спочатку Боббі, а тепер ці інші люди. Едвін надіслав мені електронний лист, ну, купу листів, сказавши, що йому подобається моя пісня «Fire and Flame».
  Вона взяла компакт-диск Your Shadow і показала Денс ноти на вкладці.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я
  Зігріває серце, освітлює шлях.
  Вічно горить, як сонце.
  Він з’єднує дві душі і робить їх однією.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я.
  
   Бішоп сказав своїй дочці: «Гей, К.Т., не звинувачуй себе. Ви не можете взяти до уваги всі кляті божевільні там. Цей хлопець хворий і нічого іншого. Якби не ти, був би хтось інший». Речення були дерев'яні. Він не був вправним у пропонуванні розради.
  «Він спалив тих людей до смерті, тату!»
  Бішоп не знав, що сказати, пішов на кухню й узяв собі склянку молока. Шері неспокійно стояла біля однієї з гітар. Денс знову подзвонив Арутюну, але нічого нового не було.
  Коли Бішоп повернувся, він подивився на годинник на своєму великому рум’яному зап’ясті. «Гей, ти чув про свою сестру?»
  «Ну, я розмовляв з нею сьогодні вранці. Я подзвонив їй щодо Боббі. чому?»
  «Вони вже повинні були бути тут. Або можливо-"
  Рот Кейлі справді опустився. «Що ти маєш на увазі, тату?»
  «Можливо, вона прямує до нас».
  «Ні, про що ти говориш? "Бив тут"? Чому вона тут?»
  Бішоп подивився вниз. «Я подумав, що було б добре, щоб вона прийшла. Моральна підтримка з Боббі. Подзвонив їй сьогодні вранці. Підлетіли, приземлилися годину тому».
  Ось як він передав важливі новини. Викинуто невимушено, як м'яч.
  «О, Христе. Чому ти мені не сказав? Їй нема діла... Зачекайте, ви сказали «вони». Прийде вся родина?»
  «Е-е-е. Роберто працює. Це лише Суеллін і Мері-Гордон».
  Кейлі лютувала: «Навіщо тобі це робити? З цим божевільним навколо. Маленька дівчинка?»
  «Моральна підтримка», — схвильовано прогарчав він у відповідь. «Як я сказав».
  «О, Ісусе. О, Ісусе». Кейлі сіла. «Ти не про те їх запитав...» Але потім її голос підвищився до високого тону. «Вогонь… напад. О, ви не думаєте, що це не вони ?»
  «Осідайте там, К.Т. Звідки цей хлопець із Шарпа міг знати, що вони в аеропорту?» — запитав Бішоп. «І яким рейсом вони прилетіли?»
  Кейлі схопила телефон і набрала номер. Вона натиснула кнопку відключення. «Голосова пошта. Хто збирався їх забрати? Чому ти не сказав мені, чому ти не пішов?»
  «Мав зустріч із конгресменом. Я послав Річі. Гаразд, я йому подзвоню». Бішоп знайшов свій мобільний і зателефонував. «Гей. я Що за історія? Де вони? … ВООЗ? Як ви думаєте, кого я маю на увазі? Суеллін та її дитина, ось хто… Що? »
  Усі очі в кімнаті були прикуті до нього.
  "Коли? … Ой, блядь». Він відключився. «Добре, що ж, йому подзвонив твій друг». Погляд на дочку. « Він збирався підвезти їх сюди».
  "ВООЗ?" Кейлі заплакала. «Хто це був у біса?»
  «Річі не пам'ятає імені. Але той, хто це був, знав номер рейсу, знав їхні імена. Сказав, що краще б він їх підібрав».
  Шері сказала: «Але якщо це був він, Едвін, як він знав, що Річі збирався їх забрати?»
  Очі Бішопа впились у килим біля його ніг. «Ну… лайно».
  «Що, тату? Що!"
  «Сьогодні вранці ми з Шері снідали в кафе Herndon. Ми були дуже самотні в місці, дуже мало це собі. За винятком того, що поруч, спиною до нас, сидів ще хтось. Високий хлопець, чорне волосся. Не міг його побачити. Він міг підслухати, як я розмовляв із Суелліном і дзвонив Річі, повідомляючи йому інформацію. Сумніваюся, але це могло статися».
  "Котра година?" — запитав Денс.
  "Не знаю. Дев'ята тридцять, десята».
  Денс подумав: Едвін був у кінотеатрі близько одинадцятої. Час може спрацювати.
  Шері Таун підійшла до Кейлі й обережно торкнулася її плеча. Денс помітив, що губи співачки стиснулися. Шері відступила.
  — Але звідки він міг знати Річі? — запитала Кейлі. «Щоб отримати його номер і зателефонувати йому?»
  «Чи міг він бути пов’язаний з вами на вашому сайті чи в пресі?» — запитав Денс.
  "Може бути. Він значиться в останніх альбомах, він був одним із моїх помічників і водіїв. У подяках».
  Денс сказав: «З огляду на всі дослідження, які проводить Едвін, звичайно, він міг би дізнатися».
  Кейлі почала плакати. «Що ми будемо робити?»
  Танці подзвонили Арутюну і розповіли про своє занепокоєння. Він сказав, що збирається щось перевірити.
  Поки вона чекала, її очі дивилися на Бішопа. Він димився; Шері тримала трохи відстані. Денс гадав, на кого був спрямований цей гнів. Вона здогадалася, що це буде Річі. Здавалося, що Бішоп звинувачує в життєвих проблемах усіх, крім себе.
  Арутюн повернувся в гру через нескінченні п'ять хвилин. «Відео в аеропорту. Жінка років тридцяти з маленькою дівчинкою сіла в б’юїк Едвіна. Приблизно через тридцять хвилин після приземлення літака з Портленда».
  Денс дивився на очікувальні обличчя. Вона розповіла їм те, що сказав депутат.
  "Немає!" Кейлі закричала. "Немає!"
  «І. Агент Денс… Кетрін», — говорив на лінії Арутюн. «Щойно чув від пожежної команди. Усередині лише одне тіло». Він вагався. «Не надто великий. Це може бути підліток — хлопчик чи дівчинка — або жінка. Не можу сказати; тіло згоріло до кісток. Принаймні, якщо це сестра, дівчинка ще жива. Але це також означає, що він її має. І про це я навіть не хочу думати».
  
  
  
  
   Розділ 27
  КЕЙЛІ ЗДІЙСНИЛА ЩЕ РЕЗУЛЬТАТИЧНИЙ дзвінок.
  «Відповідай, відповідай, відповідай», — прошепотіла вона. Вона скривилася. «Суеллін, це я. Подзвони мені негайно. Я маю на увазі негайно. Виникла проблема». Вона подивилася на екран. «Як позначити терміново?» Її голос зірвався. «Я не знаю як! Як позначити терміново?»
  Денс взяла телефон, оглянула екран і натиснула кнопку.
  І Денс висловила свою думку, що сталкери, як правило, не націлюються на членів родини.
  Що відбувалося в голові Едвіна, якщо він справді викрав цих двох? Чи був він настільки розлючений арештом, що огризнувся? Чи він того ранку почав переслідувати Бішопа, щоб дізнатися все, що міг, і дізнатися про приїзд сестри та племінниці Кейлі? Можливо, у машині він зізнався у коханні до Кейлі та заручився допомогою Суеллін, щоб завоювати її. Коли жінка відмовилася, він убив її і забрав дівчину. Можливо, він мав намір виховувати її, ставлячись до неї, як до власної юної Кейлі. Так, Денс була жорсткою поліцейською, але вона також була матір’ю, і вона просто не хотіла зіткнутися з таким сценарієм.
  «Будь ласка», — ще раз благала Кейлі. «Хіба ти нічого не можеш зробити? Стежити за її телефоном чи що?»
  «Це можна зробити. Це потребує часу. Але точно. Я замовлю».
  Нікому, особливо Кейлі, не ділився тим, що якби тіло в сараї було Суеллін, то не залишилося б телефону, який можна було б відстежити.
  Денс говорив з Ті Джей Скенлон про те, щоб зв’язатися з лікарем жінки, коли Дартур Морган подзвонив із входу: «Іде ще одна машина. Ну що ж це таке?»
  Денс подумав, що може означати цей загадковий коментар.
  За мить почувся стукіт дверей автомобіля, що зачинялися, і звук автомобіля, що розганявся по гравійній дорозі.
  Потім вхідні двері відчинилися, і увійшла жінка років тридцяти та чарівна дівчинка років шести з золотим волоссям у рожевій сукні. Вона тримала м’яку плюшеву іграшку. Вона проігнорувала всіх у кімнаті, крім співака, до якого підбігла й обійняла. «Тітонько Кейлі, подивіться! Ми пішли в цей охайний музей і привезли вам опудало секвої!»
  
  
  
  
   Розділ 28
  КАТРІН ДЕНС ПОСМІХНУЛАСЯ, вітаючи жінку, з якою її познайомили — Суеллін Санчес, сестру Кейлі, — і пішла до дверей. Вона помітила, як великий червоний «Б’юїк» мчить геть.
  «Це був він», — прошепотіла Кейлі, також дивлячись у вікно й намагаючись виглядати спокійно, щоб не хвилювати маленьку дівчинку.
  Суеллін обійняла свого батька — здавалося б, формальний жест. Вона теж привіталася з Шері ніжніше, ніж Кейлі. «Що з поліцією? Це про Боббі?»
  Однак Кейлі крижано глянула на батька й звернула увагу на Мері-Гордон. «Любий, дозволь мені показати тобі кілька нових ігор, які я придбав для наступного твоего відвідування. Тільки для вас."
  «Ура! … Де Фредді?»
  «Він у стайні в дідусеві. Ви з мамою збираєтеся залишитися там».
  «Мені подобається Фредді, але я хочу залишитися з тобою», — заявила дівчина.
  «О, я не буду тут довго. Я приїду до тебе до дідуся».
  "Гаразд."
  "Давай."
  Обнявши дівчину за руку, Кейлі підвела дівчину до охоронця. «А це містер Морган. Він мій друг. Він тусується з нами».
  Він делікатно потис дівчині руку. «Мене звуть Дартур. Ви можете називати мене так».
  Дівчина з цікавістю подивилася на охоронця. «Це смішне ім’я».
  «Можна бути об заклад, що так», — сказав чоловік, невпевнено дивлячись на Кейлі, але зухвало слідуючи.
  «Мене звати Мері-Гордон, але це не два імені, а одне. Мері та Гордон із лінією між ними. Вони називають рядок дефісом».
   «Це дуже гарне ім’я».
  "Дякую тобі. Ти мені подобаєшся."
  Денс подзвонив Арутюну і сказав, що сестра і племінниця в безпеці. Він повідомив, що у них досі немає ідентифікаційних номерів жертви, але вогонь погашено, і CSU та судово-медичні експерти збиралися зайти всередину, обробити тіло та оглянути місце події.
  Кейлі з дівчиною зникли в лігві, а Кейлі повернулася через мить, підійшла до сестри й сказала: «Про що ти думала ?»
  "Що?"
  «Ти знаєш, хто тебе підвіз?»
  «Той твій друг. Сказав, що його звуть Стен».
  Денс зазначив: «Стентон. По батькові».
  "Ісус Христос." Голос Кейлі понизився. «Це мій проклятий сталкер. Ви думали дзвонити? Це він убив Боббі».
  "Що? Боже мій. Але ти сказав, що він товстий, огидний…»
  «Ну, він зробив себе нетовстим», — кинула Кейлі, сердито дивлячись у карі очі своєї сестри. Вона похитала головою й пом’якшилася. «Вибачте. Це не твоя помилка. Ти просто… тобі тут не повинно бути». Холодний погляд на Бішопа.
  Денс сказав: «Ми не впевнені, хто за цим стоїть. Едвін Шарп є можливим підозрюваним. Але ви повинні уникати будь-яких контактів з ним».
  «Куди ти подівся?» — запитала Кейлі.
  «Він запитав, чи хочемо ми побачити щось, що може сподобатися Мері-Гордон. Він сказав, що це в дорозі. Ми поїхали до музею дерев поблизу Forty-1 та Bluffs. Він сказав, що знає, що ти любиш проводити час, гуляючи в лісі».
  Кейлі закрила очі. — Він теж це знав? Її руки тремтіли. «Мені було так страшно! Чому ти не підняв трубку, коли я подзвонив?»
  «Телефон був у моїй сумці за комп’ютером. Він поклав це в багажник. Я збирався залишити його при собі, але він забрав. Я маю на увазі, вибач, Кей, але він знав про тебе все . Він сказав, що ви написали пісню про дерева, але її прийняли Грінпіс чи якийсь еко-рух, і ви перестали її виконувати. Я навіть цього не знав. Він знав про всіх в групі, він знав про Шері. Я думав, що він хороший друг».
  Морган сказав: «Тож інше вбивство, щойно? Біля річки? Це не міг бути він?»
  Денс знову подумав про час. Вона вирішила, що Едвін міг викрасти та застрелити жертву, підпалити тіло та встигнути в аеропорт, щоб забрати Суеллін та її дочку.
   «О, Ісусе. Ми були в машині з кимось, хто щойно вбив людину?» — прошепотіла Суеллін.
  Бішоп сказав: «Тепер ти в безпеці. Це все, що має значення. Але той лох. Він падає».
  Кейлі витерла ще сльози.
  Суеллін сказала: «Це так дивно. Я майже подумав, що він твій хлопець. Він сказав, що хвилюється за вас; ти виглядала такою втомленою. Був великий тиск на вас. Він навіть не був упевнений, чи гарна ідея давати концерт. Він думав, що тобі слід перенести».
  Очі Кейлі знову перевели погляд на свого батька, але ця тема залишилася прихованою.
  «Він сказав…» Суеллін намагалася зрозуміти це як слід. «Він сказав, що іноді Кейлі потрібно більше думати про те, що для неї добре. Надто багато людей хотіли частинку її душі».
  Твоя тінь…
  Бішоп звернувся до своєї старшої доньки, недбало спитавши: «Як пройшов політ?»
  «Ісус, тату. Справді». Суеллін виглядала роздратованою.
  Кейлі сказала, що Мері-Гордон більше не хоче тут. Вона боялася, що Едвін знову повернеться шпигувати і спробує підійти до дівчини. Їм слід піти з Бішопом і Шері до їхнього дому за містом. І вони повинні піти зараз.
  Кейлі кліпнула очима, а потім подивилася вниз, усвідомивши, що все ще тримає дурне опудало секвої. Вона сердито хотіла його викинути, але передумала й відклала на полицю.
  Суеллін пішла в лігво за своєю дочкою та іграшками, які їй купила Кейлі.
  У цей момент у Денс задзвонив телефон; Телефонував Денис Арутюн. Вона запитала: «То ви впізнали жертву?»
  "Це вірно."
  «Чи є якийсь зв’язок із Кейлі?» вона запитала.
  "Так і ні. Тобі краще прийти подивитися».
  
  
  
  
   Розділ 29
  СМОРОД БУВ неприємний, але згоріло стільки гуми, пластику та масла, що принаймні запах людської плоті та волосся був значною мірою прихований. Допоміг і вітер.
  Не те, щоб Денс не знадобилася вся її сила волі, щоб утриматися від блювоти, якщо не гірше.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я...
  Сценою було широке запорошене поле, потріскана та розвалена стоянка, давно закрита заправка, що впала сама на себе, та згорілий сарай, від якого залишилося небагато. Дим все ще здіймався шаленими клубами. Тепло, яке відчувалося з узбіччя. Недалеко була сіро-коричнева смуга повної річки, яка надихнула це місце для вбивства.
  Команда CSU все ще працювала, хоча кількість пожежників переважала поліцію. Пожежа становила набагато більший ризик для населення Фресно, ніж один божевільний сталкер.
  Арутюн, старший детектив на місці події, пояснив, що вони знайшли, чого було небагато. Гільзи, компакт-диски, гроші — вівтар Кейлі. Але навіть двадцятидоларову купюру було наче вимито — буквально вимито. І вогонь був такою серйозною загрозою, що чоловіки та жінки кинулися на територію зі шлангами, щоб стримати полум’я, безсумнівно, ще більше забруднивши сцену.
  До того ж, припустив Денс, якби Едвін стояв за вбивством, він би не залишив багато доказів. Він був занадто розумний для цього.
  Арутюн продовжив пояснення, розпочаті по телефону.
  Жертва справді була знайома з Кейлі та ще близько тисячі інших виконавців.
  Його звали Фредерік Блантон. «Він шахрай», – резюмував Арутюн. « Був шахраєм».
   Денс думала про компакт-диски, вівтар… і те, що вона знала про музичний бізнес. «У незаконний обмін файлами?»
  «Це дуже добре, Кетрін. Так."
  «Що за історія?»
  «У мережі було близько десяти тисяч комп’ютерів. Люди завантажували пісні, музичні кліпи теж. Кейлі були одними з найпопулярніших».
  «Як ви його впізнали?» Денс зазирнув усередину. «Звичайно, жодних відбитків».
  «Навряд чи навіть рук чи ніг не було. Одна рука, мабуть, згоріла дотла, повністю зникла. Нам доведеться підтвердити за допомогою ДНК, але ми знайшли його гаманець у частині сараю, яка не так сильно горіла. Ми перевірили його адресу — він жив у районі Тауер, приблизно за сім-вісім миль звідси. Команда зараз проходить його будинок. Вони виявили, що його двері вибиті ногою, і це був безлад — усі його комп’ютери були зламані. Ми припустили, що злочинець, ймовірно, змусив його знищити файлообмінні сервери, а потім змусив сісти в багажник свого автомобіля. Якщо це Едвін, то в його «Б’юїку» достатньо місця. Пригнав його сюди, застрелив і підпалив».
  Денс розмірковував: «Як легко було б Едвіну знайти його?»
  «Гугл «торент», «Кейлі Таун» і «завантажити» і його сайт» (кивок у бік сараю) «були в першій десятці. Деякі фундаментальні дослідження, і він би придумав адресу, я думаю. У нашого хлопчика це добре виходить».
  «І він залишив вівтар як попередження не красти у Кейлі».
  Сталкер, імовірно, націлиться на будь-кого, хто є для вас загрозою або навіть образив вас. Він дуже серйозно ставиться до своєї ролі захисника...
  «А місце злочину в його будинку? Докази?»
  «Нічого. Жодних відбитків ніг і пальців. Деякі сліди, але…» Він знизав плечима, що свідчить про його мінімальну корисність. «Вони дійсно виявили, що в нього є партнер».
  «Хто зараз почувається трохи неспокійно», — припустив Денс.
  «Ну, його немає в цьому районі».
  «Здається, вам не обов’язково бути сусідами зі своїм співучасником, якщо ви робите комп’ютерні злочини. Ви можете бути в Південній Америці чи Сербії. Де він базується?»
  «Салінас».
  Хм Округ Монтерей.
  «У вас є ім’я хлопця — фізична чи комп’ютерна адреса?»
  «ХСС мав би це». Оперативник подзвонив і попросив надіслати інформацію на її телефон. Вона зауважила, що він запам'ятав її номер.
   Через мить апарат пролунав вхідне повідомлення.
  «Я надішлю це знайомим людям. Вони можуть стежити за ним». Вона написала електронний лист і відправила його.
  Тоді Арутюн сказав: «Я намагаюся бути відкритим. Я знаю, що це, здається, Едвін, але я все ще шукаю мотиви, які хтось інший мав би вбити Боббі. Я отримав багато інформації про нього, але поки що нічого не вискакувало. А тепер я вважаю, що мені краще додати цього хлопця до суміші. Але, напевно, є багато людей, які хотіли б убити файлообмінник. Половина звукозаписних компаній і кіностудій».
  Прибула ще одна патрульна машина, хрускітно перебираючи гравій, землю та вибілені гілки, що обрамляли місце почорнілої землі. Він припаркувався біля вицвілого знаку Conoco із зображенням блідо-зеленого динозавра. Донька Денс, Меггі, зараз перебувала у фазі юрського періоду. Її кімната була всіяна пластиковими версіями рептилій. Танець утрамбувала панґ, сумуючи за дітьми.
  П. К. Медіган виліз, оглянув сцену, поклавши руки на тонкі стегна, затьмарені животом. Потім приєднався до Танців і Арутюна. «Значить, він крав її пісні?»
  "Це вірно."
  Медіган пробурчав: «Ніколи не думав, що перейде на стаціонарний телефон. Повинні мати."
  «Ми всі повинні мати».
  «І де він, у біса? Він має автомобіль такий великий, як мій човен, і він яскраво-червоний, до того ж. Я не розумію, як він продовжує втрачати моїх батьків». Його телефон задзвонив, і він подивився на екран. «Ну? … Ви не кажете…. Ні, я сам піду». Він відключився. «Ну, тоді гаразд. Я не можу сказати вам, де був Едвін, коли цей хлопець помер, але я можу сказати вам, де він зараз. Він знову припаркувався перед будинком Кейлі. На ділянці дендропарку через дорогу».
  "Що він робить?"
  «Сидить на капоті своєї машини, щасливий, як молюск, влаштовує собі пікнік. Я хочу з ним поговорити. Ну, насправді, я хотів би, щоб ти поговорила з ним, Кетрін. Ти на це?»
  «Ви можете поспорити, що я».
  
  
  
  
   Розділ 30
  ЦІЄЇ РОЗМОВИ НЕ СТАЛОСЯ.
  Їхаючи в тандемі, вони швидко, за двадцять п’ять хвилин, під’їхали до дому Кейлі, але на той час Едвін Шарп уже поїхав.
  У нього є шосте почуття, подумала Денс, хоча вона не вірила в шосте почуття.
  Чи це була її уява, чи вона побачила хмару пилу, що нависла над місцем, звідки він міг щойно помчати? Важко сказати. У Фресно було багато пилу. Небо було ясним, але час від часу здіймався вітер, і неподалік вир бежевого порошку закрутився у крихітну воронку, а потім розтанув.
  Денс і Медіган припаркувались через дорогу від будинку Кейлі та вилізли. Ця сторона дороги була пишною, завдяки парку. Подвір’я Кейлі теж було озеленене. Удалині, на південь і на захід, виднілися низькі поля, тепер лише темний бруд. Усе, що там вирощували, було зібрано.
  Детектив кинув на неї глибокодумний погляд — визнаючи розчарування через їхню зниклу кар’єру — і прихилився до своєї машини, щоб зателефонувати. З короткої розмови Денс дійшов висновку, що це було до заступника в будинку Кейлі — надано, щоб доповнити Дартура Моргана, коли дозволяла робоча сила. Він відключився. «Був Хосе вдома». Кивок. «Едвін був тут десять хвилин тому. Вони не бачили, куди він пішов».
  Денс міг зрозуміти чому. Звідси можна було побачити лише другий поверх будинку, який був приблизно за триста футів, вниз по гравійній дорозі. Їй було цікаво, чи вікна, які видно звідси — ті, на які Едвін щойно, ймовірно, дивився, коли їв, — були спальнею Кейлі.
  Тиша на час. Сонце стояло низько, і Денс відчував, як денне тепло розливається шарами.
  Медіган сказав: «Пару, три роки тому, на моєму задньому дворі була змія. Велика тріскачка. Я маю на увазі, великий. Побачив його один раз і більше жодного разу до кінця літа. Був під мангалом, будинок, взагалі пішов? Весь час ходив зі зброєю, чого я ніколи не роблю».
  «Через дітей», — сказав Денс.
  «Через дітей. Ми почали називати його «невидимим змієм». Але це було не смішно. Попсував подвір'я за весь сезон. І бачила його лише один раз. Гаразд». Він знову стояв, поклавши руки на стегна, дивлячись на парк. «Ти в місті зовсім один. Хочеш прийти на вечерю? Моя дружина, вона дуже добре кухар».
  «Мабуть, я просто візьму щось назад у мотелі. Поспи трохи."
  “У нас гарні десерти.”
  "Морозиво?"
  сміх «Ні. Джуді пече. Ну, морозиво в кінцевому підсумку залучено».
  «Думаю, я пройду, дякую».
  «Добрий вечір тобі, Кетрін».
  «Ти теж, шефе».
  Танець повернувся в Mountain View. Замки на її валізах були цілі, і, здавалося, нічого не порушили. Денс глянув у вікно на парк, не побачив спостереження й закрив жалюзі.
  Щойно вона це зробила, у готелі задзвонив телефон.
  «Агент Денс?» Приємний чоловічий голос.
  "Це вірно."
  «Це Пітер Сімескі? Помічник конгресмена Девіса?» — запитав він так, наче вона не мала гадки, хто він.
  «Так, привіт».
  "Привіт. Насправді я у фойє... вашого мотелю. Конгресмен виступав на фермі неподалік. Чи можу я поговорити з вами? Я щось заважаю?»
  Вона не знайшла жодного достовірного виправдання й сказала, що за хвилину вийде.
  У вестибюлі вона знайшла чоловіка, який розмовляв по телефону, і він чемно припинив розмову, коли помітив її. Вони потисли один одному руки, і він усміхнувся, хоча посмішка незабаром перетворилася на насуплені брови.
  «Я чув, що вони підтвердили ще одну атаку».
  "Це вірно. Вбивство».
  «Хтось пов’язаний із Кейлі?»
  «Не безпосередньо».
   «Ми можемо щось зробити?»
  «Поки що ні. Але цінуйте це».
  «Це цей сталкер?»
  «Вказую на нього, але ми не знаємо напевно».
  Сімескі певним чином нахилив голову, і Денс зрозумів, що пов’язана історія буде незабаром. «У самого конгресмена були деякі проблеми. Пара агітаторів та стажерів. Дві жінки і гей теж. Можна сказати, що вони закохалися».
  Денс пояснив про еротоманію. «Підходить до класичного профілю. Владний чоловік і хтось на нижчій професійній посаді. Будь-які фізичні загрози?»
  «Ні, ні, просто стало ніяково».
  У Сімеського була велика пляшка води, і він спрагло її пив. Вона помітила, що його біла сорочка була в плямах від поту. Він прослідкував за її поглядом і засміявся. «Конгресмен виступав із екологічною промовою на фермах від Ватсонвіля до Фресно. У вашому районі температура була набагато приємнішою».
  Ватсонвілл, на північ від місця проживання Денс, був неподалік узбережжя. І, погодилася вона, з точки зору погоди набагато приємніше, ніж долина Сан-Хоакін.
  «Бьюсь об заклад, ви отримали хорошу явку».
  «Ви маєте на увазі на фермах через своє іммігрантське становище? О, впевнений. Ми вважали це успішним, а протестувальників було всього сорок. Може п'ятдесят. І ніхто нічого не кидав. Інколи ми отримуємо помідори. Брюссельська капуста теж. Якась іроніка, кандидат на підтримку фермерів, яких закидають овочами від контингенту, який виступає проти фермерів».
  Денс усміхнувся.
  Сімескі подивився в бік бару мотелю. «Як щодо келиха вина?»
  Вона вагалася.
  «Це не займе багато часу. Це важливо."
  Денс запам’ятала його погляд на дім Кейлі та його трохи задовге рукостискання. Чи вона сама була об’єктом сталкера? Вона сказала: «Щоб вияснити факт, я з кимось зустрічаюся».
  Він сумно, зніяковіло посміхнувся. «Ти зрозумів це, еге ж?»
  «Я цим заробляю на життя».
  «Я чув про вас». усмішка. «Мені краще стежити за мовою тіла... Ну, агенте Денс...
   «Кетрин».
  «Так, я трохи фліртував — тоді і всього кілька секунд тому. І я розчарований, дізнавшись про твого друга. Ніколи не завадить запитати».
  «Ніколи не робить». Едвін Шарп повинен взяти деякі уроки у Пітера Сімескі.
  «Але в цьому був ще один момент. Абсолютно невинний».
  «Добре, давай візьмемо вина».
  У тьмяному липкому барі вона замовила Мерло, а Сімескі — Шардоне. «Яка справа у вас, цей сталкер», — сказав він.
  «Він наполегливий і розумний. І одержимий. Найнебезпечніший злочинець».
  «Але ти казав, що не впевнений, що це він».
  «Ми ніколи не будемо впевнені, поки не отримаємо зізнання або докази не підтвердять справу».
  "Я думаю що ні. Я юрист, але ніколи не займався кримінальною діяльністю. Ну а тепер мій порядок денний».
  Вино прибуло, і вони пили, не стукаючи келихами.
  «Про Кейлі Таун?»
  «Ні, це про вас».
  «Я?»
  «Ти подобаєшся Біллу Девісу. Ой, почекайте… не так», — швидко додав помічник. «Єдина людина, з якою він коли-небудь фліртував після коледжу, це його дружина. Вони разом двадцять вісім років. Ні, це професійний інтерес. Ви багато стежите за політикою?»
  "Дещо. Я намагаюся бути в курсі. Якби я був у його окрузі, я б проголосував за Девіса».
  Сімескі, здається, сприйняв це як дуже гарну новину. Він продовжив: «Знаєте, він досить ліберальний. І дехто в партії боїться, що як кандидата в президенти його сприймуть як м’якого по відношенню до закону і порядку. Це було б дуже далеко, якби—так, ви бачите, що це наближається—дуже, якби хтось, як ви, був з ним у згоді. Ви розумні, привабливі — вибачте, не можу стриматися — і маєте чудову історію в CBI».
  «А я жінка».
  «Це не зараховується, як раніше».
  «Що означає «вирівняний»?»
  «Він хотів би обговорити департамент юстиції, якби вам це було цікаво призначення. Щось гарне старше. Ми просто хотіли б поговорити про це зараз. Жодних зобов’язань з чиєїсь сторони».
  Танцю довелося сміятися. «Вашингтон?»
  "Це вірно."
  Її початкова реакція полягала в тому, щоб відкинути цю ідею як абсурдну, вважаючи, що викорінити дітей може бути важко. Крім того, вона пропустила б польову роботу. Але потім вона зрозуміла, що матиме шанс поширити інформацію про свої методи кінезичного аналізу розслідування та допиту по всій країні. Вона була категорично проти екстремальних методів допиту як аморальних і неефективних, і її заінтригувала ідея, що вона може мати вплив на зміну цих практик на дуже високому рівні.
  І, подумавши ще раз, щодо дітей, що було поганого в тому, щоб на кілька років познайомити їх з іншим містом, особливо столицею країни? Можливо, вона могла б їздити між двома узбережжями.
  Пітер Сімеський мусив розсміятися. «Я не маю вашого досвіду, але якщо я правильно читаю ваше обличчя, ви це розглядаєте».
  А потім вона задумалася: що про це подумає Майкл О'Ніл?
  О, і Джон Болінг теж? Хоча як консультант, він міг жити будь-де. Однак вона нічого не зробить, не поговоривши з ним.
  «Це абсолютно поза лівим полем. Я ніколи за мільйон років не думав про щось подібне».
  Сімескі продовжив: «Забагато кар’єрних політиків руйнують уряд. Нам потрібні люди, які жили в окопах. Вони попрацюють деякий час, а потім повернуться додому в сорок і знову займуться землеробством». Посмішка. «Або бути копами. Чи можна говорити «коп»?»
  «Не найменш образливий».
  Сімескі зісковзнув з барного стільця, заплатив чек. «Я дав вам багато про що подумати, і вам не потрібно вирішувати зараз, поки триває це розслідування. Просто дайте посидіти». Він підвівся і потиснув їй руку. На порозі він зупинився. «Той хлопець, якого ти згадав? Досить серйозно, так?»
  «Так».
  «Скажи йому, що він щаслива людина, і, до речі, я його ненавиджу». Херувимська посмішка, а потім він зник.
  Денс допила вино — вона вирішила, що це все на вечір — і повернулася до своєї кімнати, сміючись сама собі. Заступник директора Федерального бюро розслідувань Кетрін Денс.
   Можливо, просто можливо вона звикне до цього.
  Була дев’ята тридцять, навряд чи пізно, але вона була виснажена. Час для ще одного душу та сну.
  Але й це було перервано. Її телефон задзвонив ще раз, і вона не впізнала номер абонента. Відпусти?
  Але слідчий у ній вирішив відповісти.
  Так само добре. Виявилося, що телефонувала колишня дівчина Едвіна Шарпа.
  
  
  
  
   Розділ 31
  САЛЛІ ДОКІНГ .
  Заступник Мігель Лопес відшукав її в Сіетлі та залишив повідомлення, щоб зв’язатися з Денс, яка тепер подякувала їй за дзвінок.
  Нерішучий, мелодійний голос. «Звичайно».
  «Я хотів би поговорити з вами про Едвіна Шарпа».
  «О, Едвін? Він у порядку?»
  Дивне запитання.
  "Так. Мені цікаво, чи не могли б ви відповісти мені на кілька запитань».
  "Я вважаю. Але, наприклад, про що це?»
  «Ви були з ним у стосунках, правда?»
  «Так, деякий час. Ми познайомилися в лютому рік тому. Ми працювали в одному торговому центрі. Ми почали зустрічатися і переїхали на кілька місяців. Не вийшло. Ми розлучилися біля Різдва. Що… Я маю на увазі, мені цікаво, чому ти питаєш».
  Іноді ви можете бути занадто ухильним, і об’єкти затихнуть. «Він виявляє якийсь недоречний інтерес до когось тут, у Каліфорнії».
  "Він має? справді? Що це значить?"
  «Ми перевіряємо, чи винен він у переслідуванні».
  «Едвін?» Вона звучала щиро здивованою.
  Денс записала це враження у свій блокнот.
  «Чи чули ви про нього останнім часом?»
  "Немає. Минули місяці й місяці».
  «Саллі, скажи мені: він колись тобі погрожував?»
  «Погрожувати? Ні ніколи."
  «Чи він коли-небудь погрожував або виявляв надмірний інтерес до інших жінок, яких ви знаєте?»
  "Немає. Я навіть не можу це уявити».
   «Ви коли-небудь бачили, як він займається якоюсь нав’язливою поведінкою?»
  «Ну, я не знаю, що ви маєте на увазі. Він став досить інтенсивним, можливо, ви б назвали це нав’язливим. Він захоплювався чимось, наприклад, повністю захоплювався грою на Wii чи якимось фентезійним автором, і купував усі їхні книжки».
  «А як щодо людей, зірок, музикантів?»
  «Він любив кіно. Так, він багато ходив. У кінотеатрах, не так багато на телебаченні. Але його великою справою була музика, так. Йому дуже подобалися Кессі Макгуайр, Кейлі Таун, Чарлі Холмс і Майк Норман — ти їх знаєш?»
  "Так." Двоє останніх, зазначив Денс, були чоловіками.
  «І потім ця група з Сіетла, Pointless Bricks. Я знаю, що це дурна назва, але вони дійсно, дуже гарні. Едвін їх дуже любив. Якби він збирався зустрітися з кимось на концерті, він придбав би квитки заздалегідь і переконався, що його розклад дозволить йому втекти. Він був у концертній залі на три години раніше, навіть якби мав заброньовані місця, а потім стояв у черзі, сподіваючись взяти автограф. І він купував їхні сувеніри на eBay. Це була марна трата грошей. Я маю на увазі, що для мене це досить нав’язливо».
  «Після того, як ви залишили його, чи були у вас проблеми з тим, що він вам дзвонив, стежив за вами? Переслідує вас?»
  "Немає. Я маю на увазі, що він іноді дзвонив про щось, що залишив у моїй квартирі, і ми разом взяли кредит, і нам потрібно було поговорити про це, підписати якісь папери. Але, сталкінг, ні, нічого подібного. Тільки одне? Ви сказали, коли я залишив його. Це не те, що сталося. Він покинув мене».
  Денс могла вдаритися ногою. А раніше вона подумки докоряла П. К. Медігану за те, що він веде Едвіна під час інтерв’ю; тут вона робила точно так само.
  «Розкажи мені, що сталося».
  «Він просто сказав, що стосунки не працюють. Я був дуже засмучений. Знаєте, він не був дуже амбітним. Він ніколи не хотів бути більш ніж охоронцем або працювати в роздрібній торгівлі. Але він був романтичним і надійним. Він не пив і майже кинув палити, коли я був із ним».
  «Тож він курив», — сказала Денс, згадуючи про власного вуайеріста в парку біля мотелю.
  «Так, але тільки коли він був у стресі. Отже, він пішов, і я був дуже розгублений протягом кількох місяців».
   «Він ходив ще з кимось?»
  "Не зовсім. Він зустрічався з кількома дівчатами. Я не знаю хто. Ми втратили зв’язок».
  «Останнє запитання. Ви коли-небудь бачили, як він був агресивним або втрачав контроль?»
  Пауза. «Так, я зробив».
  "Скажи мені."
  Саллі пояснила: «Добре, якось я, моя дівчина та Едвін йшли вулицею, і підійшов п’яний хлопець, я маю на увазі, дуже, дуже п’яний. І називав нас шльондрами. І Едвін підходить до нього і кричить: «Вибачся прямо зараз, мудак». І хлопець зробив».
  Танець чекав. «Це було? Він ніколи не бив цього чоловіка?»
  "О ні. Едвін ніколи б цього не зробив. Я маю на увазі, що він страшний на вигляд , звичайно. Ці брови, знаєте. І він великий. Але він ніколи нікому не скривдив би. Слухай, Едвін багато чого не отримує, розумієш, що я маю на увазі? Він схожий на дитину. Але це частково робить його таким чарівним».
  Навряд чи Денс використав би слово. Але вона покинула спроби зрозуміти, що спонукало пари клацати.
  Денс подякував молодій жінці й відключився. Вона занотувала підсумок розмови у свій блокнот. Отже, що я з цього роблю? Відносно нормальні стосунки з однією жінкою не означали, що він не міг переслідувати іншу. Але переслідування було звичним. Те, що Саллі була залучена протягом року і прожила з ним частину цього часу, але не помітила жодних ознак небезпеки, було важливим.
  З іншого боку, він виявляв якийсь одержимий інтерес до музики та виконавців.
  Але потім, зізналася Денс, вона теж. Тому її поїздка до Каса-де-Віллалобос зі своїм магнітофоном тут, у прекрасному центрі Фресно, під час собачих днів вересня.
  Після того, як таємний огляд парку не виявив спостереження за курінням сигарет, Денс прийняв душ. Вона витерлась і одягла халат з Маунтін-В’ю, про який на табличці було іронічно сказано, що вона може взяти з собою за 89,95 доларів.
  Танцюй, згорнувшись калачиком у розкішному ліжку. Кому потрібні були види на засніжені вершини, коли меблі такі розкішні?
  Тепер їй хотілося, щоб із нею був Джон Болінг. Вона думала про нещодавню нічну поїздку, яку вони здійснили до Вентани, прекрасного, сюрреалістичного курорту в скелях біля Біг-Суру, на південь від Кармелу. Поїздка була а віха — це був перший раз, коли вона сказала дітям, що вони з Болінгом їдуть на ніч.
  Більше вона нічого не розповідала про поїздку, і ані Вес, ані Меґі сприйняли цю новину без жодного інтересу. Проте в їхньому віці ширші наслідки, ймовірно, були втрачені для них. Але їх нудьгуюча відповідь стала великою перемогою для Денс, яка наголошувала на їхній реакції на те, що мама подорожувала з іншим чоловіком. (Уес хвилював її найбільше; Меґі хотіла, щоб її мати знову вийшла заміж, щоб вона могла бути «найкращою жінкою».)
  Вихідні були чудовими, і Денс був радий, що останній перешкода вдівства — дискомфорт від інтимної близькості — нарешті зник.
  Вона хотіла, щоб Болінг був тут.
  І було цікаво, що вони не розмовляли два дні. Вони обмінювалися повідомленнями, але голосова пошта піднімала голову щоразу. Вона брала участь у розслідуванні вбивства, тож у неї було виправдання, подумала вона. Але Болінг був комп’ютерним консультантом. Вона не зовсім розуміла, чому він такий недоступний.
  Денс подзвонила своїм батькам, поговорила з батьком кілька хвилин, а потім попросила поговорити з дітьми.
  Це був чистий комфорт, чиста радість, чути їхні голоси. Денс помітила, що вона посміхається сама собі, коли вони з ентузіазмом розповідали про дні, проведені в таборі. Вона засміялася, коли вони підписалися словами «Loveyoumom» (Меггі) і «Gottagoseeya» (Уес), словесні сигнали, які ідеально визначали різні стосунки між батьками та дітьми на даний момент.
  Потім до телефону підійшла її мати. Еді повідомила, що батько Денс закінчує роботу в її будинку в Пасіфік-Гроув, щоб підготувати його до вечірки, яку вона влаштувала цими вихідними; Гості будинку залишатимуться на кілька днів після того, як приїдуть із Сан-Хосе в суботу.
  А потім була пауза.
  В особистому житті Денс намагалася не займатися своєю професією. Ніщо не зіпсує побачення швидше, ніж чоловік, який каже, що він розлучився, коли він нахиляється вперед і дивиться їй у вічі — це повне відхилення від його початкової поведінки. (Одна з її улюблених пісень Кейлі Таун, «The Truth About Men», була кумедним поглядом на те, як ця стать, як правило, не так відверта.)
  Але тепер вона помітила, що щось сталося.
   «Як там справи?» Еді Денс запропонувала незграбну словесну підкладку.
  «Добре. Фресно насправді цікаве. Його частини є. Навколо злітно-посадкової смуги побудований комплекс нерухомості. Ви отримуєте ангар для свого літака, а не гараж. Ну, можливо, ви отримаєте ще й гараж. Я не дивився».
  Упродовж усього життя Кетрін Денс її мати була доброю та справедливою, але водночас і рішучою, самовпевненою, непохитною та інколи дратівливою. «Переходьте до суті», — подумав Денс.
  «Я дещо дізнався. Я не знав, що робити. Якби не діти…»
  Звичайно, ці слова як бензин на свічці материнства, і Денс прямо сказала: «Що? Скажи мені." Тон був безпомилковий: «Не дурни». Я твоя дочка, але я доросла. Я хочу знати і хочу знати зараз.
  «Джон приніс комп’ютерні ігри для дітей. І йому подзвонили… Коханий, він розмовляв з брокером про нерухомість. Я чув, як він сказав, що влаштувався на роботу і хоче подивитися на будинок».
  Це було цікаво. Але чому хвилювання в голосі її матері? «І?»
  «Це в Сан-Дієго. Він переїжджає за пару тижнів».
  ох
  тижні?
  Тепер Денс зрозумів, що Еді мала на увазі щодо дітей. Вони все ще були вразливі через смерть свого батька. Для них втратити нового чоловіка у своєму житті було б дуже боляче, якщо не руйнівно.
  І тут я.
  Про що, в біса, він думав, нічого мені не сказавши? Ось мені щойно запропонували роботу в DC, і перше, про що я думаю, це поговорити з ним про це.
  тижні?
  Ось чому він не взяв слухавку, а скористався схованкою голосової пошти боягуза.
  Але першим правилом правоохоронних органів було не робити припущень. "Ти впевнений? Ви не могли неправильно зрозуміти?»
  "Ні ні. Він був один, позаду біля басейну. Він думав, що я не чую. А коли Вес вийшов, він повністю змінив тему. Він фактично поклав трубку на брокера».
   Денс якусь мить не міг нічого сказати.
  «Вибач, мила».
  «Так. Дякую, мамо. Просто потрібно трохи подумати про це».
  «Виспіться зараз. Діти щасливі. Ми весело повечеряли. Вони люблять табір». Вона намагалася бути легкою. «І що важливіше, ви можете в це повірити? Вони з нетерпінням чекають школи. Завтра ми підемо за покупками книжкової сумки».
  "Дякую. «Ніч».
  «Вибач, Кеті. «Ніч».
  Через мить Денс виявила, що вона все ще тримає перед обличчям відключений телефон. Вона опустила його.
  Втрата її чоловіка була для Кетрін Денс як цифрова подія, як описав це комп’ютерний геній Джон Болінг. Увімкнено або вимкнено. Так або ні. Живий чи мертвий.
  Але Джон Болінг йде? Це був аналог. Це було можливо. Це було частково. Був він зараз у її житті чи ні?
  Однак великою проблемою було те, що він прийняв це рішення без неї. Неважливо, що робота, ймовірно, виконалася швидко, і йому довелося рухатися швидко.
  До біса, вона була частиною його життя. Він повинен був щось сказати.
  Вона згадала, що вчора в ресторані Едвін Шарп згадав пісню Кейлі. "Містер. Завтра». Це було про жорстокого, заблуканого чоловіка, який клянеться, що збереться і виправиться. Він обіцяє, що зміниться. Звісно, слухач знає, що ніколи цього не зробить.
  Коли Денс лежала в ліжку з вимкненим світлом, вона дивилася на стелю, і ця пісня крутилася в її пам’яті, поки вона не заснула.
  Ви вже знаєте мене, ви повинні повірити
  Ти для мене дівчина номер один у світі.
  Я надіслав їй документи, і вона пообіцяла підписати
  Просто мине деякий час, ці речі потребують деякого часу...
  
  І слова його такі лагідні, а очі такі сумні.
  Невже вона не може терпіти, не буде так погано?
  Але іноді вона думає, потрапляючи під його владу,
  Вона отримала містера Завтра; вона хоче містера сьогодні.
  
  
  
  
  
  
  
  
   Розділ 32
  ТАНЕЦЬ БУВ В офісі шерифа з П. К. Медіганом і Деннісом Арутюном.
  Також була присутня інша правоохоронна юрисдикція: округ Монтерей.
  Через Skype спокійні очі Майкла О'Ніла дивилися на них з відстані 150 миль. Він був особою, яку вона підключила, щоб перевірити Салінаса, партнера Фредеріка Блентона, убитого файлообмінника. Можливо, вона надіслала запит Ті Джей Скенлон у своєму офісі. Але з примхи вона натомість вирішила зв’язатися з О’Нілом.
  Медіган інформував заступника Монтерея. «Едвін так і не повернувся додому вчора ввечері. Кейлі сказала, що близько десятої тридцять вона почула, як десь у парку перед її будинком заїхала машина. Її охоронець сказав, що йому здалося, що він теж чув це».
  Невидима змія…
  «Ми з Кетрін хочемо взяти в нього інтерв’ю, але він не відповідає на телефон. Ми навіть не знаємо, де він. Сьогодні вранці депутат помітив свою машину на сорок першій, досить великій дорозі тут. Він намагався слідувати за ним, але Едвін, мабуть, його побачив, закрутив у пробці й утік».
  О'Ніл сказав: «Важко слідувати лише з одним автомобілем».
  «І я маю небагато вільних людей, що стосується захисту свідків і Кейлі», — пробурмотів Медіган. «Ми покриваємо понад шість тисяч квадратних миль. Загалом близько чотирьохсот шістдесяти патрульних депутатів».
  О'Ніл здригнувся. Монтерей був не маленьким, але цей округ не охоплював стільки території з такою малою кількістю робочої сили. Він запитав: «Кетрін сказала мені, що він забрав сестру та племінницю Кейлі в аеропорту. Там можливі якісь збори?»
  «Кетрін збирається ще трохи опитати їх, — сказав Медіган, — але не схоже на це. Едвін був хлопчиком із сусіднього будинку, не зробив нічого поганого. Маленька дівчинка любила його, і сестра вважала, що він був – зрозумійте це – найкращим із хлопців Кейлі за останні роки».
  Денс дивився на чоловіка на екрані — сильного й твердого, але не важкого. О'Ніл був одягнений у своє типове вбрання. Світло-блакитна сорочка, без краватки і темне спортивне пальто. Більшість детективів в офісі шерифа округу Монтерей, як і тут, носили уніформу, але О'Ніл — ні. Він вважав, що повсякденний одяг допоможе вам у розслідуваннях, ніж хакі та загострені металеві зірки.
  Денс розповів їм про інтерв’ю з Саллі Докінг, колишньою дівчиною Едвіна. «Повинен вам сказати, що його поведінка з нею не потрапляє в профіль сталкера». Вона пояснила, що насправді Едвін розлучився з жінкою.
  — Усе одно не довіряй йому, — сказав Медіган.
  "Немає. Це просто дивно».
  О'Ніл продовжив: «Я відвідав Джоша Еберхардта».
  Партнер із обміну файлами в Салінасі.
  «Наскільки ввічливий візит?» — запитав Денс.
  «Я вмовив Емі піти зі мною».
  Емі Грейб, спеціальний агент ФБР у Сан-Франциско.
  «Вони вирішили, що було достатньо порушень федеральних авторських прав, щоб виправдати рейд. Спільна оперативна група».
  Це означало, що це було не дуже ввічливо. «Ноги нарізно, розвести їх», ймовірно, було задіяно. Денс і О'Ніл посміхнулися. Це було важко сказати, враховуючи оптичну механіку Skype, але Денс здалося, що він підморгнув їй.
  Звичайно, він не мав.
  Потім вона знову напоумила себе: зосередься.
  «Гарна робота, сер», — сказав Медіган і насолодився шматком того, що Денс вважав фісташковим морозивом. Вона пропустила сніданок і думала попросити власну чашку.
  Детектив з Монтерея продовжив: «Вони справді виявили, що в його домі відбувається обмін файлами, але Еберхардт був більше дослідником. Він стежить за сотнями надземних і андеграундних фан-сайтів музикантів. Схоже, він би прочесав їх і залучив потенційних клієнтів для незаконних завантажень. Насправді це був не лише обмін файлами, а також крадіжка та продаж файлів. За пісні брали гонорар. Вони зірвали альбоми близько тисячі виконавців.
   «Там дійсно … темне підпілля веб-сайтів. Вони стосуються культурних речей, в основному: книг, фільмів, телешоу, музики. Багато з них стосуються крадіжки робіт художників — наприклад, бутлегів. Але більшість із них про самих знаменитостей: Стівена Кінга, Ліндсі Лохан, Джорджа Клуні, Керрі Андервуд, Джастіна Бібера… і Кейлі Таун.
  «І все це поза радаром. Люди, які публікують повідомлення, використовують проксі-сервери та портали … та анонімні облікові записи. Нічого з цього не відображається в Google. Вони попрацювали навколо цього». О'Ніл дав їм список веб-сайтів, адреси яких складалися лише з цифр або літер: 299ek333.com був типовим. Одного разу всередині них були різні сторінки, які здавалися безглуздими — наприклад, «Сьомий рівень». Або «Здобуті уроки».
  Але переходячи за посиланнями, пояснив він, ви потрапляєте до справжньої суті сайтів: до світу знаменитостей. TJ Scanlon не знайшов нічого з цього.
  О'Ніл сказав: «Схоже, саме звідти Едвін отримує багато інформації. Насправді він написав багато про файлообмінника, якого вбили — жертву у Фресно».
  Медіган запитав: «Щось таке, що вказує на причетність Едвіна до вбивства?»
  "Немає. Він просто закликав людей не використовувати файлообмінник».
  Звичайно, він би не помилився. Нерозумний містер Едвін Шарп.
  О'Ніл на мить відвернувся й набрав. Денс отримав електронний лист із кількома URL-адресами. Арутюн взяв її телефон, коли вона йому його запропонувала, і взявся вводити їх у комп’ютер неподалік.
  О'Ніл запитав кімнату: «Ви відстежуєте всі її дзвінки?»
  «Це правильно, але ми намагаємося виграти трохи часу, зробити так, щоб йому було важче зв’язатися з нею іншим віршем», – сказав Арутюн. «Ми дали їй та її родині нові телефони, усі вони не входять до списку. Ймовірно, з часом він знайде ці цифри, але ми сподіваємося, що до того часу ми знайдемо його за доказами чи свідками».
  «Я б покопався в цих сайтах», — порадив О'Ніл. «Ти маєш отримати добру інформацію про нього. Схоже, він проводить багато часу в Інтернеті».
  О'Ніл коротко подзвонив і повернувся до екрана. Сказав, що треба їхати, у розкладі допит. Його очі зморщилися від посмішки, і хоча Skype не дозволяв чітко зрозуміти, куди він кинув свій погляд, Денс повірив, що це було до неї. «Тобі ще щось потрібно, просто дай мені знати».
   Медіган подякував йому, і екран померк.
  Вони повернулися до другого монітора, на якому Мігель Лопес викликав одне з підземних місць, які знайшов О'Ніл.
  «Дивіться, — сказала Крістал Стеннінг.
  Сайт, який мав понад 125 000 шанувальників, був раєм для сталкерів. У ньому були сторінки для кількох сотень знаменитостей у всіх сферах розваг і політики. Kayleigh's був одним із найпопулярніших, здавалося. На її сторінках була одна із заголовком «Кейлі Споттинг» і дошка оголошень у режимі реального часу з інформацією про те, де вона перебуває в даний момент. «Їй нас не обдурити!» містив фотографії Кейлі в різних нарядах — майже в масках — щоб шанувальники могли впізнати її, коли вона намагалася залишитися анонімною. Інші сторінки містили розширені біографії знімальної групи та учасників гурту, розповіді фанатів про концерти, які вони відвідали, обговорення того, які заклади були хорошими, а які поганими з точки зору акустики, хто намагався зняти квитки зі скальпу.
  Інші сторінки містили подробиці особистого життя Кейлі, аж до її уподобань щодо їжі та одягу.
  Сторінка «WWLK, We Who Love Kayleigh» містила інформацію про відомих шанувальників — людей, які коментували в пресі свою прихильність до її музики. Коли Денс гортала сторінку, вона побачила ім’я конгресмена Девіса. Під час передвиборчого мітингу його цитували про те, як високо він цінує талант Кейлі та її позицію щодо імміграції в її пісні «Leaving Home». Денс перейшов за гіперпосиланням на власну сторінку та зазначив, що він відтворив текст повністю — з дозволу Кейлі. Денс згадав, що подякував Кейлі за це раніше в її будинку.
  «В курсі» містила інформацію для преси, тисячі фотографій, оголошення звукозаписної компанії Кейлі та її продюсера Баррі Зейглера. Була також стрічка з її офіційного сайту, яка містила оновлення — наприклад, про майбутні події, як-от п’ятничний концерт і сьогоднішній ланч у місцевому заміському клубі для шанувальника місяця. Денс прочитала прес-реліз, написаний мачухою Кейлі, Шері, з полегшенням зазначивши, що Едвін не переміг.
  Інші посилання вели на ще більш тривожні сторінки, які пропонували контрабандні альбоми, нелегально записані на концертах, і посилання на служби обміну файлами. Одна сторінка опублікувала плітки про суперечки в родинах знаменитостей, включаючи Кейлі, хоча окрім прохолодних публічних суперечок з Бішопом Шері і кілька музикантів, як-от чоловік, який перервав церемонію нагородження, її сторінка пліток була досить рідкісною.
  Вона хороша дівчина…
  На іншій сторінці пропонувалися предмети одягу Кейлі, включно з нижньою білизною, безсумнівно, не зовсім її. Були також і ризиковані її фотографії, хоча було очевидно, що ними маніпулювали за допомогою Photoshop.
  Це пояснювало нешкідливу та рідкісну активність Едвіна в Інтернеті, яку TJ Scanlon виявив раніше. Це була публічна сторона Едвіна Шарпа; це було справжнє інтернет-життя сталкера. Хоча вони не могли сказати напевно, деякі публікації з ініціалами ES або ESS в імені користувача, ймовірно, були його. Денс оцінив, що граматика, синтаксис і конструкція багатьох із цих дописів нагадують ті, які вони знали, що він робив.
  Денс сподівався, що вони зможуть знайти бодай натяк на загрозу для Кейлі Таун, щоб вони могли застосувати статут про переслідування. Але ні, ця скарбниця діяльності, пов’язаної з Едвіном, не була набагато кориснішою, ніж інша. Як і на більш загальнодоступних сайтах, більшість публікацій, які були або могли бути його, не виглядали анітрохи загрозливими; якщо що, він непохитно захищав Кейлі. Вони також не змогли ідентифікувати конкретних потенційних жертв. Інші вболівальники образили набагато більше, ніж він, деякі навіть злісно. Едвін виглядав лише як відданий, хоч і різкий фанат. Денс подумав, що, ймовірно, Едвін Шарп був не єдиним одержимим фанатом Кейлі Таун. Дійсно, читання повідомлень натякало на те, що він міг бути одним із найбільш нешкідливих.
  У житті цих знаменитостей не було жодного приватного аспекту. Кетрін Денс відійшла від екрану комп’ютера. Вона справді почувалася нечистою через владну, настирливу позицію плакатів — ніби артисти та знаменитості, які були об’єктами їхнього інтересу, були просто кормом для розваг і самозадоволення.
  Здавалося, що чим успішніше ти догоджаєш людям, тим більше вони відчувають право висмоктувати твою душу з тіла.
  Крістал Стеннінг відповіла на телефонний дзвінок. Денс не звернула на неї уваги, доки не помітила, що плечі заступника піднімаються, а її брови хмуряться — ця конфігурація часто сигналізує про погані чи принаймні дивовижні новини. "Ти впевнений?" вона запитала.
  Тепер інші в кімнаті спостерігали за нею.
  Вона відключилася, скривившись. «Це був мій чоловік. Він взяв Тейлора, це наш син, на футбольні тренування, рано, перед початком школи? І це було дивно. Я розповів йому про пісню, яку грає злочинець, пісню Кейлі? І він сказав, що хтось підключився до системи звукоутворення на майданчику середньої школи і підлаштував магнітофон, щоб третій куплет відтворювався знову і знову».
  «О, чорт, — пробурмотів Медіган. «Він не користується телефонами».
  Ще раз подумавши про них.
  А які підказки були в ліриці? Денс переглянув аркуш, який роздрукував Арутюн.
  Одного вечора дзвонять, і спочатку ти не знаєш
  Що говорять солдати з узбіччя.
  Тоді ви миттєво бачите, що все ваше життя змінилося.
  Все пропало, всі плани переставлені.
  
  Денс подвійно сприйняла вірш, який говорив про неї особисто — про смерть її чоловіка. Про аварію вона дізналася за викликом солдата.
  Тоді вона силою прогнала цю думку.
  Де злочинець мав на увазі наступний напад? Десь на узбіччі?
  Погляд на карту району Мадера-Фресно показав, що це мала бути тисяча миль доріг.
  Їй спала на думку ще одна думка: напад на Боббі Прескотта та файлообмінника слідував за дзвінками Кейлі; у них була, можливо, година або близько того, щоб ідентифікувати та врятувати наступну жертву.
  
  
  
  
   Розділ 33
  МАДІГАН СКАЗАВ: «ПАМ’ЯТАЙТЕ, що «дорога» може означати не просто шосе».
  Денс кивнув. «Дорожня бригада. Як Боббі. Давайте їх покличемо. Я сказав їм бути обережними, але ми повинні повідомити їм, що він грав іншу пісню. І Алісія Сешнс. У Cowboy Saloon я бачив, що Едвін любить її не більше, ніж Боббі».
  Вона відкрила свій блокнот і показала номери, які вона мала для всіх членів екіпажу. Денс, Арутюн і Стеннінг сповістили їх усіх. Половина екіпажу була в конференц-центрі; інша половина на місці обіду, що проводиться в гарному заміському клубі в північній частині міста. Кейлі співала б кілька пісень, тож вони створили невеликий простір для виступу. Тай Слокум прямував до місця події, але Денс попередив його про небезпеку. У Алісії, здавалося, закінчився бензин дорогою на обід до Кейлі, але вона була в безпеці. Вона чекала в кав'ярні на службову вантажівку.
  Денс нахилився до екрану й читав один із неофіційних сайтів Кейлі, де містилися подробиці ланчу. Багато плакатів хотіли, щоб вони не отримали квитки, але вони швидко розкупилися.
  Медіган говорив у свій телефон: «Давай, як це важко? Ця довбана машина має цілу милю! І до біса яскраво-червоний». Він глянув на інших, знизавши плечима, тобто змія залишилася невидимою.
  Денс зателефонував Кейлі, яка щойно прибула на обід, на новий мобільний номер співачки та повідомив їй про можливу загрозу.
  "Немає! Тільки не знову. Ти впевнений?"
  «Ми боїмося. Ми нічого не говорили пресі про використання куплетів пісні як оголошень, тому ми повинні припустити, що це дійсно загроза. Де твоя сестра і племінниця?»
  «Вони вдома з татом і Шері».
  — Дартур з тобою?
  "Так. А зараз тут близько десятка людей. Ми очікуємо близько сотні. Там багато безпеки. Щоб потрапити, вам потрібен квиток».
  Денс продовжував читати екран; їй спала на думку ідея. «Кейлі, ця фанатка місяця. Хто там?"
  «Мені здається, його ім’я… почекай. Сем Гербер. Як ви думаєте, йому загрожує небезпека? О, Кетрін, що ми будемо робити?»
  — Отже, його немає?
  «Ні, ми не почнемо ще приблизно через сорок п’ять хвилин. Я прийшов раніше для перевірки звуку. Ми повинні йому подзвонити?»
  «У вас є його номер?»
  «Я знайду».
  Поки вона чекала, Денс опустила очі, і її очі помітили серію дописів на фан-сайті. Вони були зроблені саме того ранку.
  Хто такий цей Гербер? Чи гідний він нашої чудової Кейлі? Він не писав про неї багато, майже нічого. Декому з нас це не здається справедливим, що він йде.
  
  —Е.С.Кейліфан
  
  Просто заспокой Едвіна. є місце для більш ніж одного вентилятора.
  
  —Musiqueman3468
  
  так, давай, він виграв конкурс, у чому справа? Я радий за нього. він отримує ОБІД з Кейлі!!!!!
  
  —Сузі09091
  
  Він цього не заслуговує. Інші люди роблять. Це моя точка зору.
  
  —Е.С.Кейліфан
  
  Кейлі повернулася на лінію з номером Гербера. Денс записав це. "Дякую. Ми робимо все можливе. Я тобі передзвоню».
   Вона подзвонила Сему Герберу й отримала голосову пошту. Це був місцевий код міста та обмін, тому, можливо, не мобільний. Вона залишила термінове повідомлення.
  — Він живе в Мадері, — сказав Медіган. «Я привезу машину до нього додому. Якщо нам пощастить, він, можливо, ще не пішов».
  «Дорога», — міркував Денс. «Припустімо, що Едвін збирається щось спробувати по дорозі з Мадери».
  Вона зрозуміла, що, незважаючи на звіт Саллі Докінг і неоднозначні докази, вона робила припущення, що вбивцею був Едвін. Проте вона не втрималася й продовжувала гортати фан-сайт, намагаючись проникнути в неспокійний розум молодого чоловіка.
  
  ВОНА хотіла, щоб Кейлі любила її.
  Звичайно, Шері Таун знала, що почала з невигідного становища. Ні, вона не була схожа на Дружину Номер Три — на Дитя, як уважно вважала її Шері, або на Номер Два, Читача карт Таро.
  Проте Шері була набагато молодша за Бішопа і, на її власну думку, не принесла багато чого на стіл. Вона була невпевнена в собі й знала, що перебуває далеко від Маргарет, сильної жінки, яка була матір’ю Кейлі та Суелліна. Шері знала про неї не тому, що хтось із сім’ї Таун говорив перед нею про Маргарет, а тим паче Бішоп, а тому, що вона слухала й запам’ятовувала всі пісні Кейлі; багато з ранніх були про її матір.
  Незважаючи на напругу, Шері дуже подобалася Кейлі, незважаючи на те, що вона була її мачухою, а також їй подобалися Суеллін та її чоловік Роберто та Мері-Гордон. Ой, який милий малюк! Саме таку дитину, яку вона хотіла мати, яку б вона мала, якби життя пішло трохи інакше.
  Шері дуже хотіла вписатися в це. Вона любила Бішопа, любила дивне поєднання його влади та потреби, любила його талант — блискучий у минулому й усе ще виблискуючий зараз. (І, можливо, це знову розквітне в майбутньому; він іноді говорив про повернення до виступів. Це був секрет, яким він не ділився нікому, крім неї.)
  Проте її зв’язок із новим чоловіком не був би повним, якби вона не змогла створити справжні стосунки з Кейлі. І не та поверхнева сердечність.
  Привіт, Шері, як справи? Тобі зараз гарного дня. Піклуватися.
  пекло Для Кейлі я як найбільш анонімний фанат, якого вона бачить на концерті.
  Нарешті вона звернула з довгої дороги від їхнього будинку на трасу до шосе. Машина мчала вздовж; Дорога, хоч і асфальтована, була не набагато кращою, ніж гравій.
  І все ж, можливо, просто можливо, все може змінитися. Були крихти надії. Кейлі час від часу надсилає Шері вітальну листівку. Подарунок на день народження. А потім півгодини тому вона отримала електронний лист від Кейлі, у якому говорилося, що коли вона прийде на ланч, чи може вона привезти пару десятків своїх компакт-дисків із дому Бішопа як подарунки шанувальникам? Кейлі забула про них.
  Дякую, Шері. Ти зірка!
  Жінці було боляче, що Кейлі навіть не запросила її на захід, який вона сама допомогла організувати. Але вона звернула увагу на слово « коли », коли прийшла на ланч. Отже, дівчина зовсім не зневажила її. Можливо, вона припустила, що її запитала Алісія. А може, Кейлі просто припускала, що Шері весь час буде присутня.
  Або це запрошення було непрямим вибаченням, яке відображало охолоджуючий гнів дівчини? Не так давно між ними відбулася ганебна бійка на шоу в Бейкерсфілді. Це було незначне, дурне, насправді. Але якийсь мудак записав хвилину-дві їхніх різких слів, і відео стало вірусним. Шері була пригнічена — навіть якщо, на її думку, бійку почала Кейлі.
  Хоча все можна пробачити. Можливо, Шері не приречена назавжди бути Злою Мачухою.
  Стан дороги покращився, і вона ще більше натиснула на педаль «Мерседеса», мчачи по безлюдному шосе, обабіч якого гаї дерев.
  Можливо, вона повинна подарувати Кейлі подарунок, подякувавши їй. вона-
  Площина сталася так швидко, що вона не змогла зреагувати, перш ніж машина налетіла на узбіччя. Шері ледь помітно скрикнула й насилу впоралася з важким транспортним засобом, небезпечно під’їжджаючи до дерев, мчачи повз зі швидкістю сімдесят миль на годину.
  Але Шері Маршал Таун виросла на Середньому Заході й почала водити машину в чотирнадцять. Сніг і потужні двигуни змовилися, щоб навчити її справлятися з заносами. Тепер вона повернула, скинувши газ, але не торкнувшись гальма.
  Повільніше, повільніше… машина крутила, рухалася прямо, ще трохи крутила, викидаючи з шин гравій, листя та гілки. Але їй вдалося втримати його, щоб він не перелетів через тридцятифутову скелю праворуч або не врізався в ряд сосен, що стояли поруч з протилежним боком.
  П'ятдесят миль на годину, сорок...
  Зрештою, однак, земля виявилася надто слизькою — гравій і галька на жорсткій упаковці — і вона не змогла запобігти аварії, коли великий Мерс з’їхав з дороги до дерев, вклинившись у кювет, і здригнувся, щоб зупинитися. .
  Руки її спітніли, серце калатало, Шері сперлася головою на кермо.
  «Господи, Господи, Господи», — прошепотіла вона, вдячна, що була в церкві тієї неділі.
  Бог подбав про неї.
  Вона думала про Нього, коли почувся гучний тріск і лобове скло покрилося павутиною; осколки скла влучили їй у голову.
  Вона кліпнула, радше здивована, ніж боляче, і торкнулася маленької рани.
  Як би камінь...
  Потім знову тріск і розлітається скло — і цього разу вона почула гучний удар надворі.
  О, Боже, ні... Хтось у неї стріляв! Це були кулі !
  Вона побачила рух із тіні між високими деревами. Ще один спалах. І машина залунала дзвінким тупітом. Цього разу він промахнувся лобовим склом.
  Мисливці?
  Або це був той божевільний чоловік, одержимий Кейлі?
  Шері відстебнула ремінь безпеки та сповзла на підлогу, як могла, шукаючи свій телефон. Де, де, де?
  Ще один постріл. Це також було спрямоване не на вікна, а, як і інше, на задню частину автомобіля. Резонансний удар.
  Навіщо комусь там стріляти? — маніакально здивувалася Шері.
  А потім зрозумів: чорт. Цілився в бензобак! Сталкер Едвін Шарп — це мав бути він! Чому він це робив? Вона нічого не зробила!
  Вона спробувала закотити бічне скло на пасажирському сидінні, але електроенергія була вимкнена. І двері були зачинені клином ровом.
  Потім солодкуватий насичений запах бензину посилився, нагадуючи їй про проводити гарячі години на трасі NASCAR, де щосуботи брав участь її перший чоловік.
  І поки вона ридала, безрезультатно б’ючи ногами по лобовому склу, їй спала на думку інша думка: електронний лист про обід усе-таки надійшов не від Кейлі. Саме Едвін Шарп створив електронну адресу з іменем Кейлі та надіслав повідомлення Шері через веб-сайт дівчини, щоб заманити її сюди.
  Зрештою, Кейлі не хотіла, щоб вона була на ланчі.
  
  
  
  
   Розділ 34
  КАТРІН ДЕНС вийшла з офісу шерифа п’ятнадцять хвилин тому.
  Після того, як стало відомо про те, що на футбольному стадіоні під час тренування прозвучала «Your Shadow», оперативна група розділилася на три групи: одна намагалася перехопити Сема Гербера. Інші були на ланчі в заміському клубі на півночі Фресно, думаючи, що Едвін може спробувати знайти Гербера чи, можливо, іншу жертву там. А ще інші намагалися знайти Едвіна та його автомобіль, координуючи це з дорожньою патрульною. Арутюн також попередив бригади медиків про те, що може бути напад. Також було повідомлено про опіковий центр; вогонь, здавалося, був однією зі зброй злочинців, яким надавав перевагу — можливо, натхненний самою Кейлі.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я
  Зігріває серце, освітлює шлях.
  Вічно горить, як сонце.
  Він з’єднує дві душі і робить їх однією.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я.
  
  Кетрін Денс теж була в дорозі на ланч; вона не знала доріг у цьому районі, тому для неї мало сенсу брати участь у полюванні. Вона вважала, що найкраще просто бути головною особою в заміському клубі та заспокоювати Кейлі своєю присутністю.
  Але коли вона швидко пілотувала позашляховик через пробки, спала на думку одна думка.
  Це іноді траплялося, легке постукування, гикавка в її розумі, чогось вона просто не могла пояснити. Стрибок від думки A до думки B до … думки Z. (Майкл О'Ніл нещодавно описав це як її мозок, який виконує «один зі своїх маленьких танців ».)
  Ні, ні, це не правильно. Едвін міг би знати про матеріально-технічні труднощі, пов’язані з націлюванням на жертву під час ланчу. Але захід забезпечить гарне відволікання та відволікання поліції. І чи дійсно Сем Гербер був ймовірною ціллю? Ні. Едвін не кинувся б на когось, про кого він прокоментував у публікації. Це було надто очевидно. Крім того, навіщо вбивати Гербера, одного з п'ятдесяти тисяч нешкідливих уболівальників? Він не відповідав профілю жертви сталкера.
  Екіпаж був у безпеці. Алісія була серед людей.
  То хто ще може бути ціллю?
  Денс знову поставила собі основне запитання: якщо Едвін був переслідувачем, то яка його мета? Вбити когось, хто погрожував розлучити їх, кому ревнував Едвін, кого сприймали як ворога Кейлі або чия смерть зв’яже їх разом назавжди.
  Денс пригадав сторінки пліток на андеграундних веб-сайтах, які знайшов О'Ніл, включно з сенсаційними історіями, повідомленими фанатами. Гарячою темою — оскільки їх було небагато — була напруга між Кейлі та її мачухою. Було навіть незручне відео з мобільного телефону про недавню сварку в Бейкерсфілді.
  Це не була повномасштабна ворожнеча; Здавалося, що Кейлі не здатна ні на дріб’язковість, ні на підлість, які можуть бути пов’язані з цим. І судячи з того, що прочитав Денс, Шері Таун виглядала порядною жінкою, солідною, відданою своєму новому чоловікові і навіть допомагала Кейлі в кар’єрі. Але Шері була останньою в довгій лінії мачух, і вони з Кейлі ніколи не ладнали. Молода жінка навіть не запросила Шері на обід, у якому сама допомагала.
  Думка Z…
  Денс тепер називалася Бішоп Таун і назвала себе.
  «Звичайно, офіцере Денс», — пробурчав чоловік. «Що відбувається з тим мудаком? Чув, що він грав іншу пісню».
  «Де твоя дружина?»
  «Пішов на той обід. Зрештою, Кейлі запросила її».
  У Денс задзвонив будильник, хоча вона майже очікувала такої відповіді.
  «Коли вона пішла?»
  «Приблизно двадцять хвилин тому».
  «Чи дзвонила їй Кейлі?»
  «Ні, вона надіслала електронний лист. Хотіла, щоб вона принесла кілька компакт-дисків на обід. Подарунки. Також сказав, що було б краще, якби її сестра та Мері-Гордон не приходили через того мудака Шарпа».
  «То вона одна?»
   «Правильно».
  «Єпископе, я думаю, що Шері може бути в небезпеці. Можливо, Едвін надіслав цей електронний лист».
  "Немає!"
  "Може бути. Яким шляхом вона пішла б?»
  «О ні, ні…»
  "Яким чином?"
  — Від будинку має бути Лос-Банос-роуд до Сорок одного. Ви повинні щось зробити! Будь ласка! Нехай нічого не станеться з нею».
  Було неприємно чути, як грубий чоловік звучав таким відчайдушним, таким вразливим.
  «Дай мені її номер».
  Танець запам'ятав його. Потім сказав йому: «Я подзвоню тобі, коли щось дізнаюся. Що вона їде?»
  «Я думаю, що вона в… так, це «Мерседес». Срібло».
  Денс спочатку спробував Шері, але жінка не відповіла. Потім вона зателефонувала Кейлі і після короткої незручної паузи дізналася, що ні, Кейлі не дуже хотіла, щоб Шері була на обіді, і не надсилала їй електронного листа. Танцювальна натиснула великим пальцем на DISCONNECT , а ногою на гальмо, зупинившись на узбіччі. Вона набрала на своєму GPS-навігаторі Лос-Банос-роуд і помчала назад на шосе.
  Лос-Банос був вузькою звивистою лінією, що вела в передгір’я до Йосеміті. Це було б єдине місце, де Едвін міг напасти на Шері. Якби вона потрапила на сорок один, широку багатосмугову дорогу, то, мабуть, усе було б у порядку.
  Але Денс знав, що Едвін не дозволить їй зайти так далеко. Він би спланував ідеальне місце для нападу.
  Вона знову спробувала набрати номер Шері. Без відповіді.
  За дві хвилини вона мчала через ліси на Лос Банос.
  Саме тоді вона побачила дим, можливо, за півмилі попереду.
  Вона схопила телефон і почала набирати номер Медіган, ще сильніше натиснувши на педаль газу, коли робила поворот. Nissan робить чудовий позашляховик, але він не повертає, як спортивний автомобіль, і вона ледь не з’їхала з узбіччя в яр на сорок футів нижче.
  «З самого початку ти поганий водій», — сказала вона собі. Не будь дурним.
  Вона взяла під контроль занос і трохи пригальмувала. Вона зателефонувала Медігану й залишила повідомлення, в якому повідомила, де вона перебуває, і щоб привезти туди машини негайно, пожежні машини також. Невдовзі вона мчала прямо назустріч диму, який із сірого став чорним.
  Горять шини? — дивувалася вона. Масло? Автотрома?
  Денс теж занесла цей поворот і побачила перед собою жахливу картину — сріблястий «Мерседес» з’їхав з дороги і опинився в кюветі біля асфальту. Задня частина машини горіла, а передня – поки що ні. Кут аварії — коли капот автомобіля був у повітрі — означав, що бензин із розірваного баку тече назад. Проте вогонь поширювався на салон автомобіля.
  Здавалося, що зсередини автомобіля був рух. Денс не бачив чітко, але знав, що це буде Шері, чиї ноги відчайдушно стукалися об лобове скло.
  Ні, подумав Денс. Ти ніколи не проб'єш лобове скло! Бічні вікна!
  Денс зупинив «Патфайндер» на узбіччі й вискочив, відчинивши задні двері й потягнувшись за сидіння, щоб схопити маленький вогнегасник. Вона витягла його й повернула до Мерса, але впустила важку каністру. Вона нахилилася, щоб підняти його.
  Що й врятувало її від кулі.
  Ні, як виявилося, їх два-три.
  «Ісус, — видихнула вона, впавши на землю, отримавши подряпину ліктя.
  Кулі гучно врізалися в сталевий лист Pathfinder приблизно за фут від її голови та плечей. Де був стрілець?
  Вона не могла сказати. Він був десь у сосновому лісі.
  У тіні, звичайно.
  Потягнувшись до телефону, який лежав на пасажирському сидінні, щоб зателефонувати в 911, вона підвелася. Стрілець знову вистрілив, і над її головою проскочила куля, потім ще одна. Денс впала на землю, коли чергова куля гучно пробила бокову частину водійського сидіння.
  З «Мерседеса» пролунав крик.
  Рухайся, рухайся, рухайся!
  Швидко повзучи, тримаючи вогнегасник, Денс добрався до поваленого дерева, приблизно за сорок футів від «Мерседеса».
  Вона ризикнула глянути. Полум'я тепер підіймалося швидше.
  І з прогалини в густому сосновому лісі вона побачила уривчастий спалах пострілу. Куля проскочила над її головою, перш ніж вона встигла прихилитися.
  Нападник подивився б на неї, і якби це був Едвін, він визнав би її агентом CBI, а це означало, що він міг припустити, що вона озброєна. Якби це був не Едвін або якби він вирішив, що в неї немає зброї, нападник міг би випадково пройти сто футів у її напрямку й вистрелити в неї.
  Потім Денс почув ще один плачучий крик з Mercedes.
  З лісу спалахнув спалах, і за шість дюймів від її обличчя куля підняла в повітря жменю сухої гнилої деревини.
  
  
  
  
  Розділ 35
  «Мені ТРІБНО ПЕРЕВІРИТИСЯ зі своїми людьми», — сердито сказав П. К. Медіган, киваючи в бік свого кабінету. «У нас тут операція. Можливе вбивство. Це терміново». Спантеличений начальник відчував паніку, до якої він не звик.
  Двоє офіцерів Департаменту юстиції Каліфорнії стояли перед ним у вестибюлі детективного відділу, трохи позаду, з поваги. Може бути. Один був рудий, а інший мав чорне волосся. В іншому вони виглядали схожими, підтягнутими, у костюмах. Ввічливий. Дуже ввічливий. Медіган був настільки приголомшений, що забув їхні імена. Рудий сказав: «Так, сер, я боюся, що дзвінків доведеться почекати. Я впевнений, що така сама процедура, як і під час арешту.
  Шериф FMCSO Аніта Гонсалес стояла поруч, на її обличчі теж була маска жаху, а не гніву. «Це нісенітниця, панове. Суцільна нісенітниця. Мені телефонують до офісу в Сакраменто».
  Який, зазначив Медіган, не відповів на цей дзвінок.
  Двоє офіцерів, очевидно, не вважали своє нинішнє завдання нісенітницею, чи то абсолютною, чи іншою.
  Двоє їхніх підозрюваних також не зробили цього: детективи Медіган і Мігель Лопес, яких заарештували за вторгнення, незаконне ув’язнення, зловживання повноваженнями, злочинне проникнення.
  Медіган сказав: «Слухай, це частина плану злочинця, якого ми розслідуємо. Він намагається звільнити деяких із нас». Він пояснив їм те, що сказала Кетрін Денс про те, як сталкери націлюються на людей, які захищають об’єкт, яким вони одержимі.
  Держслужбовців це теж мало цікавило.
  Причиною арешту було, як Медіган знав ще до того, як вони навіть назвали звинувачення, його рішення протримати Едвіна Шарпа в кімнаті для допитів довше, ніж він мав. І щоб Мігель Лопес пішов до будинку Едвіна і зібрав докази.
   Темноволосий агент казав: «Ось як це буде працювати, детективе. Ми приймемо вас, і я впевнений, що суддя прискорить розгляд справи. Мабуть, впізнання. Не можу уявити, що він піде під заставу. Ви вийдете за кілька годин».
  «Мені байдуже, коли я вийду. Проблема в тому, що я буду відсторонений, доки її не вирішать. Така процедура». Як Габріель Фуентес, детектив такий необережний зі своїм пістолетом.
  Гонсалес сказав офіцерам: «Ми не можемо дозволити собі вбити начальника зараз — не коли злочинець на вулиці».
  Рудий сказав: «Ми знаємо, що ти ставишся до цього свого співака. Але…”
  Він не додав, що недостатньо, щоб порушити закон.
  Медіган хотів його вдарити.
  Паніка наростала. До біса, це може бути кінець його кар’єри — єдиної кар’єри, про яку він коли-небудь піклувався. Що б він сказав своїй родині?
  І він трохи порушив правила, зробив це для Кейлі.
  Цей твій співак…
  Проклятий Едвін Шарп!
  Офіцери сперечалися, але це було лише питання наручників.
  «О, будь ласка, — сказав Медіган, звучачи так само розпачливо, як і почувався. «Ти не можеш...»
  «Дивіться, панове», — сказав шериф Гонсалес. «Це критична операція. Ми вважаємо, що вбивство може статися будь-якої миті».
  Медіган знову заглянув у свій кабінет.
  Рудий запропонував Гонсалесу: «Ви розумієте, що на його арешт видано ордер? мені шкода У нас немає вибору».
  Вони забрали його кольт, посвідчення та значок.
  Медіган повторив: «Принаймні дозвольте мені перевірити декого з моїх людей». Він дедалі більше хвилювався.
  Вони трохи посперечалися, але погодилися: «Ви вийдете за годину».
  «Два, найвище».
  І на манжетах теж вирішили так.
  
  
  
  
   Розділ 36
  ТАНОЦЬ ТУЛИЛАСЯ ЗА поваленою сосною.
  Більше не було пострілів; нападник ще був там? Чекаєте, поки вона покаже? Для нього було б логічніше піти. Він повинен був припустити, що Денс викликав підкріплення і втік би. Він не міг ризикувати залишатися довше.
  Або міг?
  Стискаючи вогнегасник, вона сперечалася. Якщо я зараз нічого не зроблю, Шері помре. Вона згорить до смерті.
  Денс обережно подивився вгору, потім знову пригнувся. Без пострілів.
  Вона думала про своїх дітей, про те, як їй не терпіти, що вони сироти. Також я думав, що вона спеціально займалася кінестичним аналізом і дослідженнями, щоб уникнути тактичних ситуацій, які могли б поставити її життя під загрозу.
  А тут я навіть не чергую, — подумала вона.
  Ще один крик з машини, але приглушений. Шері Таун програвала битву.
  Зараз. Це має бути зараз.
  Вона скочила на ноги й помчала до «Мерседеса» саме тоді, коли полум’я досягло пасажирського салону.
  В очікуванні куль.
  Ніхто не підійшов до неї, але все одно вона пірнула в канаву, вийшовши з лінії вогню стрілка в лісі, і швидко поповзла до машини. Усередині Шері стукала по лобовому склу закривавленими руками. Її блювотно блювало й кашляла, коли дим йшов усередину. Шкіра Денса мурашилася від жару від трави, що оточувала автомобіль.
  Жінка всередині звернула на неї розпачливі очі й щось промовила.
  Денс жестом попросив її відійти, і вона грюкнула вогнегасником підставу у вікно з боку пасажира. Він легко розбився. Денс викинув вогнегасник — від такого вогню він не принесе користі — і потягнувся всередину, щоб висмикнути жінку. Шері корчилася в судомах і сильно кашляла, з її рота летіла слюнка. Сльози текли по її чадному обличчю.
  Агент відтягнув її на тридцять футів від машини, присівши навпочіпки, на випадок, якщо нападник усе ще буде там зі своїм пістолетом. Вони розляглися на землі в западині біля дороги.
  Жінка впала на коліна, сильно вирвала й спробувала встати.
  «Ні, залишайся», — сказала Денс, підійшовши до позашляховика та телефону, щоб перевірити, чи отримала Медіган її повідомлення, і, якщо ні, зателефонувати 911.
  Це сталося тоді, коли вона почула позаду себе гучний удар і відчула, як щось вдарилося їй у поперек. Вона кинулася вперед на тверду, розпечену сонцем землю.
  
  
  
  
   Розділ 37
  ДЕННІС АРУТЮН стояв над каталкою, на якій лежала Кетрін Денс обличчям униз.
  Медик був на протилежному боці від депутата, працюючи на її спині.
  — Підказок поки немає, — сказав детектив.
  Завдяки своєму перпендикулярному погляду на сцену Денс бачила, як завжди ефективна команда CSU прочищала територію, де нападник ледь не вбив Шері Таун… і саму Денс. Але залишилося небагато; вогонь поширився й знищив деякі дерева та кущі, де він стояв.
  «Це боляче?» — спитав медтехнік.
  "Трохи."
  «Хм». Він продовжував працювати над нею, не визнаючи її відповіді.
  Через кілька хвилин: «Ви майже закінчили?» — спитав Денс, роздратований тим, що лікар так довго зволікав і що він не відповів на її коментар про біль. Вона повинна була сказати: «Так, боляче як біс, м'ясник».
  «Я думаю, це зробить це».
  Вона стягнула сорочку вниз.
  «Просто подряпина. Зовсім не глибоко».
  Денс була впевнена, що її вистрелили в спину — її миттєва думка була про її друга, експерта з місця злочину, Лінкольна Райма, який був паралізованим від шиї вниз. Як я можу бути хорошою мамою, якщо я не можу ходити? — подумала вона, перекидаючись на Шері Таун від удару. Насправді сталося те, що вогнегасник, який вона відкинула вбік, упав у палаючу траву і вибухнув, пославши або камінь, або шматок власної оболонки, полетівши їй у спину. Вона б лежала був приголомшений на мить, потім обернувся й побачив на землі великий диск білої піни чи порошку від вогнегасника, що здетонував. І вона зрозуміла, потім підповзла до позашляховика, дістала свій телефон і, відмовившись від Медігана, зателефонувала в 911. Через чверть години прибули поліцейські, пожежні та медичні бригади.
  Медик взяв на себе погані манери біля ліжка й пішов доглядати за іншою пацієнткою — Шері Таун, яка сиділа поруч зі своїм чоловіком. Вона дихала киснем і дивилася на свою забинтовану руку. Випадково її довгі нігті мали колір свіжої крові.
  "Це справжній безлад", - сказав Арутюн. Він пояснив, що Едвін поскаржився в міністерство юстиції штату на своє затримання та незаконний обшук. Медіган і Мігель Лопес щойно були заарештовані, хоча їх негайно звільнили, не вимагали внесення застави, але вони більше не були правоохоронцями.
  — О, ні, — різко прошепотів Денс. «Він не працює?»
  «Звичайно». Арутюн з гіркотою додав: «Злочинець вибив Габріеля Фуентеса, вкравши його пістолет. Тепер це Шеф і Мігель. Тепер уся команда — Кристал, я і ти».
  «Ви бачили Едвіна?» — запитав Денс.
  — Жодного сліду ні з нього, ні з тієї його червоної, як яблучко, машини. Обід тривав за розкладом. Кейлі виглядала не дуже добре, щоб слухати розповіді. Вона заспівала кілька пісень, пообідала з шанувальником і пішла. Люди казали, що її насправді не було. Не подумки».
  Денс кивнув у бік тліючого «Мерседеса». «Досить небезпечно бути на поганому боці Кейлі».
  «Я все ще не можу зрозуміти, що це мотив для вбивства».
  «Це реальність сталкерів, а не наша реальність», – нагадала вона .
  Арутюн подивився на Шері та Бішопа. «Вона мало не згоріла до смерті, але найважче пережила те, що Кейлі насправді не запросила її на обід».
  «Про що йдеться в електронному листі, яким він запросив Шері на вечірку?» — запитав Денс.
  «Сьогодні вранці створіть анонімний обліковий запис. Щось на зразок "KTowne" і кілька цифр. Надіслано з інтернет-кафе в районі Тауер. Один із заступників перевірив, але ніхто не впізнав фото Едвіна. «Звичайно, бариста сказали, що за ранок у них було близько двохсот людей».
  «І надіслав його на адресу Шері, що це було? На веб-сайті Бішопа?»
   «Власний Кейлі».
  «Звичайно».
  Деякий час панувала тиша.
  «Привіт, Чарлі». Арутюн кивнув кругленькому рожевому чоловікові, що наближався в комбінезоні. «Ви знаєте Кетрін Денс, CBI? Це Чарлі Шен, керівник нашого відділу злочинів».
  Він кивнув їй, а потім, нахмурившись: «Це правда щодо PK? Він відсторонений? І Мігель теж?»
  «Боюсь, що так».
  «І цей хлопець-сталкер це організував?»
  «Ми не знаємо».
  «Півтори дурниці», — пробурмотів Шен. І у Денса склалося враження, що він не з тих, хто багато лає.
  «Що знайшли твої батьки, Чарлі? Візитні картки? Телефонні рахунки з іменем Едвіна?» Денис Арутюн із густими вусами й незворушним обличчям ніби трохи розслабився.
  «Він хороший, ким би він або вона не були. Ніяких слідів, протекторів шин чи слідів, окрім п’яти мільйонів слідів, які ви знайдете в лісі. Хоча ми отримали трохи свіжого сигаретного попелу, лише за периметром горіння. Аналіз займе час».
  Денс пояснила, що бачила людину, яка курила за вікном її номеру в мотелі. «Проте я не вловив нічого конкретного». Вона додала: «Едвін дійсно курив. Можливо, але я не знаю напевно».
  Керівник місця злочину сказав: «Пістолет був дев’ятки — як «Глок» Габріеля, — але ми не маємо жодних гільз чи кулі від його, тому ми не знаємо, чи є збіг. Відбитків на гільзах ми не знайшли».
  — І тут я теж не отримав жодного опису, — пробурмотів Денс. «Він був у тіні дерев». Сталкери вміли не тільки маскуватися; вони також були хороші в камуфляжі. Все, що допомогло їм спостерігати за своєю ціллю непомітно і непомітно якомога довше. «Шері щось бачила?»
  «Не вдалося взяти в неї інтерв’ю. Вдихання диму було досить поганим».
  Саме тоді до місця події під’їхав автомобіль. Денс інстинктивно знову потяглася до свого відсутнього Глока. Але потім побачив, що це темно-зелений позашляховик Кейлі Таун, яким керував Дартур Морган. Вони не зупинилися повністю, як співак вийшов із Suburban і втік до Бішопа та Шері. Вона зовсім обійшла батька і, нахилившись, обійняла мачуху. Морган не здавався щасливим, що його підопічний прибув на місце перестрілки, але Денс припустив, що, окрім стосунків із батьком, Кейлі може бути досить цілеспрямованою.
  Танець був занадто далеко, щоб почути розмову, але не було жодних сумнівів щодо повідомлень у мові тіла: вибачення, жаль і гумор.
  Відбувалося щире примирення.
  Єпископ Таун підвівся й обійняв їх обох.
  Сім'я - це любов і прихильність, але також і тертя та розлука. Проте, якщо працювати й везти, відстані — географічні й емоційні — можна скоротити, навіть знищити. У цей момент Денс вразило не те, що вона спостерігала під час цієї зустрічі, а зовсім інша думка: про неї, Джона Болінга та дітей… і те, що її мати дізналася про переїзд Болінга до Сан-Дієго.
  Знову лірика Кейлі перегукувалася з тим самим віршем, який надихнув на замах на життя Шері Таун.
  Одного вечора дзвонять, і спочатку ти не знаєш
  Що говорять військові з узбіччя,
  Тоді ви миттєво бачите, що все ваше життя змінилося.
  Все пропало, всі плани переставлені.
  
  Це те, що сталося б з нею? Чи все змінилося, життя, на яке вона мовчки сподівалася, для себе та своїх дітей, з Болінгом?
  І де, подумала вона з деякою гіркотою, моя тінь, хтось, хто стежить за мною, хтось дає мені відповіді?
  
  
  
  
   Розділ 38
  ПРИЄМНИЙ, ХЩО спекотний, вересневий вечір у Фресно.
  Це був тихий час у Тауерському районі, де був знаменитий театр ар-деко в Олів і Вішон, який міг похвалитися справжньою, хоч і скромною, вежею (хоча цей район, ймовірно, був названий на честь іншої вежі дещо віддалік).
  Сьогодні ввечері місцеві жителі поверталися з ранньої вечері в мексиканських такеріях чи бутиках-кав’ярнях або відвідували художні галереї, тату-салони, дисконтні магазини, етнічні пекарні. Можливо, пішов у кіно, у комедійний клуб імпровізацій чи громадський театр. Це був не Сан-Франциско, але ви були у Фресно не заради мистецтва, музики чи літератури. Ви були тут, щоб створити сім’ю та працювати, і ви взяли культуру, яку пропонували.
  Сьогодні ввечері хлопчики-підлітки приїхали до округу, щоб прогулятися вулицями на своїх розвалюваних Subarus і Saturns, насолоджуючись останніми кількома вечорами, вільними від домашніх завдань.
  Сьогодні ввечері дівчата приходили сюди, щоб попліткувати, протягнути цигарки та подивитися на хлопців, але не на них, годинами сидіти за газованими напоями та розмовляти про одяг і уроки, що насуваються.
  А сьогодні ввечері Кейлі Таун приїхала в округ, щоб убити людину.
  Вона сформулювала цей план через одну людину: Мері-Гордон Санчес, маленьку дівчинку, яку Едвін Шарп — що б не говорила поліція — викрала.
  О, Боже, вона була розлючена.
  Кейлі завжди з нетерпінням чекала стати матір’ю, але ці плани були відкладені її власним батьком, який вважав, що кар’єра не сумісна з домашнім життям.
  «К бісу, К. Т., ти ж сама дитина. Зачекайте кілька років. До чого поспішати?»
  Кейлі пішла, але материнське бажання в ній тільки зростало.
  І думати, що Мері-Ґордон була в небезпеці — і, можливо, у майбутньому — ну, ні, це було неприйнятно.
   Едвін Шарп спускався.
  Офіс шерифа не збирався цього робити. Тож Кейлі зробила це сама.
  Я волів би разом, я сподівався на двох, а не на одного.
  Ти і я назавжди, з дочкою і сином.
  Це було важко, що не вийшло, але тепер це видно
  Коли справа доходить до речей, які мають значення, все, що мені дійсно потрібно, це я.
  
  З цими словами, написаними нею багато років тому, Кейлі Таун вилізла з Suburban, який Дартур Морган припаркував на Олів-авеню. Вони були перед аудиторією у вікторіанському стилі. Це був Паркер Хол, невеликий театр і лекційний зал дев’ятнадцятого століття. Вона звернула увагу на латунну табличку з написом:
  КЕЙЛІ, НАША ДОМІСЬКА ДІВЧИНА, ДАЛА ТУТ СВІЙ ПЕРШИЙ КОНЦЕРТ.
  Їй було тринадцять. Частина «першого концерту» була не зовсім правдою — вона брала участь у церквах і спортивних заходах із дев’яти чи десяти років. Але це був, так, перший виступ у концертному залі, хоча вона ділила сцену з кількома іншими дітьми з дитячого хору середньої школи Джорджа Вашингтона.
  — Приблизно півгодини, — сказала вона Моргану.
  «Я буду тут», — сказав він. І негайно почав вивчати вулицю на предмет ознак Едвіна Шарпа чи будь-якої іншої загрози.
  Кейлі знайшла ключ від передпокою й прослизнула всередину затхлого місця. Того дня вона зв’язалася з фондом, якому це належало, і пояснила, що думає про те, щоб дати там концерт. Чи може вона позичити ключ, щоб перевірити це місце? Вони були в захваті, і їй довелося ввічливо відхилити декілька запрошень персоналу провести для неї екскурсію закладом. За її словами, її час був настільки обмеженим, що вона не знала, коли зможе туди приїхати.
  Всередині похмурий зал резонував від власних скрипів і клацань, але цього разу, на відміну від конференц-центру, атмосфера не викликала у неї ні найменшого занепокоєння. Вона знала, де загрожує.
  І не в тіні, що оточувала її.
  Кейлі попрямувала просто до вантажного доку позаду, відчинила двері й вийшла надвір, дивлячись на вулицю, яка йшла паралельно до Оливкова. Через кілька хвилин вона побачила червоний Б’юїк, за кермом якого сидів чоловік, який убив Боббі та намагався вбити Шері, а також який викрав Мері-Гордон і Суеллін. Він промчав повз театр до світлофора. Слідом йшов один із заступників шерифа.
  Чорт, вона на це не розраховувала.
  Вона не могла мати поруч поліцію, коли Едвін помер. Що вона збиралася робити? Здаватися? Вона була розлючена від цієї думки.
  «Б’юїк» дочекався світлофора, показуючи ліворуч.
  За квартал від нього депутат, намагаючись бути розумним, пригальмував і повернув ліворуч, мабуть, сподіваючись забрати б’юїк після того, як Едвін повернув.
  Вона ледь не розсміялася, побачивши, як Едвін натиснув на педаль газу та мчав прямо у переважно житловий район. Він повністю уникнув депутата.
  Це було важко, що не вийшло, але тепер це видно
  Коли справа доходить до речей, які мають значення, все, що мені дійсно потрібно, це я.
  
  Повернувшись усередину, вона відкрила сумочку й одягла шкіряні рукавички, а потім від’єднала кручені стяжки, що кріпили восьмидюймовий ніж для філе до картонної підкладки. Вона загорнула лезо в серветку й поклала його у внутрішню кишеню джинсової куртки.
  А потім вона двічі — ні, тричі — перевірила іншу річ, яку принесла з собою.
  Ти все ще маєш той подарунок, який я подарував тобі пару років тому?
  У мене є всі твої подарунки, тату...
  Зараз Кейлі думала про пісню, яку Едвін Шарп заграв учора на музичному автоматі в Cowboy Saloon. «Я не пастушка».
  У мене немає капелюха-ковбойки, щоб захистити мене від сонця.
  Мої чоботи на високих підборах. У мене немає жодної зброї.
  
  Для Кейлі Таун останнє речення було не зовсім вірним.
  Подарунок, який подарував їй батько, був револьвер Кольт. Він купив її для захисту, коли вона була підлітковою. Суеллін навчався в коледжі, їхня мати померла, а він проводив божевільну кількість часу в дорозі, марно намагаючись врятувати свою кар’єру.
  Вона стріляла кілька разів, але їй не сподобалася віддача чи шум, навіть із навушниками, і вона подумала: який жарт.
   Ідея позбавити життя людини була для неї неможливою уявити.
  І все ж два роки тому вона пригадала, як помітила койота, який посмикувався і, ймовірно, скажений, у своєму саду за будинком, шиплячи і вискалюючи жовті зуби.
  Кейлі безпомилково рознесла обшарпану річ одним пострілом у голову.
  Це все, чим тепер для неї був Едвін Шарп.
  Не людина. Скажений койот.
  Вона розірвала та змила пакувальні матеріали для ножа та квитанції в унітаз у ванній для персоналу.
  Рішуче, так. Але нервовий як біс.
  А де лоха? Він пішов?
  Ні, звичайно, не буде. Тому що Кейлі, центр його всесвіту, зателефонувала йому півгодини тому — з телефону-автомату в лікарні, де Шері оглянули й відпустили. Вона попросила зустрітися з ним тут. Опудало секвої, яке Едвін і Мері-Гордон купили для неї в музеї, красувалося ярликом, на якому Едвін написав номер телефону. І слова: «Подзвони мені».
  Вона ледь не викинула його вчора, але вирішила цього не робити, тому що цей план почав виношуватися в її голові, коли вона побачила його номер.
  Стоячи біля брудного вікна службових дверей до причалу, вона витерла руки об джинси. Тоді, нарешті, з’явився Едвін Шарп, який йшов своєю моторошною ходою, що ні на що не турбувалося. Ніби вбивства та викрадення для нього ніщо.
  Він прямував до залу, маючи з собою фотоапарат. Він зробив паузу і почав фотографувати. Якщо він зніме одну з них, їй доведеться вкрасти його фотоапарат і позбутися його.
  Пам'ятайте, що.
  Кейлі глибоко вдихнула. Крізь товсту джинсову тканину піджака вона намацала ніж у внутрішній кишені. Проти її живота, пістолет.
  Ні ти, ні він, ні вона, ні вони. Зрештою, ми зовсім одні
  Усе, що потрібно зробити, я можу зробити це самостійно.
  Це все, що мені потрібно, тільки я.
  
  
  
  
   Розділ 39
  З ВІКНА вона бачила спалах його фотоапарата, коли він фотографував свою святиню. Вона зрозуміла, що приїзд до Фресно буде паломництвом до Едвіна Шарпа.
  На руках і чолі ще більше поту, серце калатає в живому темпі.
  Спокійна дівчина, ти можеш це зробити. Подумайте про всіх, хто ризикує.
  Подумайте про Мері-Гордон, подумайте про Шері.
  Він скажений койот. Це все, що він є.
  Вона зробила паузу. Ні, не роби цього. Іди геть звідси! Перш ніж ти назавжди зіпсуєш своє життя.
  Але Кейлі Таун вирішила:
  Я можу це зробити, я можу це зробити. Для моєї сестри, для Мері-Гордон, для будь-кого іншого, хто був би під загрозою.
  Для мене.
  Твоя тінь…
  Вона вийшла на вантажний майданчик і подивилася на Едвіна. Він обернувся, і ця перекошена посмішка спотворила його обличчя. Вона обережно кивнула й подивилася на асфальт, що кришився, потріскався й проростав сухими бур’янами. Ще один короткий кивок. Ніби сором'язлива, ніби невпевнена.
  Наче невинна.
  «Ну, подивіться це». Він озирнувся за нею та навколо. Немає Дартура Моргана. «Ти один?»
  «Так. Тільки я."
  «Де Дартур?»
  «Вгору по вулиці. Я йому промахнувся».
  Він сказав: «Добре». Він подивився на театр. «Знаєш, я б хотів, щоб той твій концерт був записаний... Тринадцять років і ти мав весь будинок у ваших руках. До інших студентів нікого не було. Це був тільки ти. Тільки ти, Кейлі».
  Про це було написано в одній із крихітних місцевих газет. Мабуть, він там про це читав.
  Едвін пішов за нею всередину.
  «Ми думаємо зняти тут концерт».
  «Відео. Круто! Чудово. Коли?"
  «Ми ще не знаємо».
  «Як відтворити свій перший концерт? Це було б так акуратно. Вам доведеться виконати «Прогулянку після півночі». Як ви тоді відкривали».
  Ісус. Він теж це знав?
  Едвін знову вивчив її. «Вау, сьогодні ти виглядаєш неймовірно. Твоє волосся... воно таке гарне. Після твого голосу ваше волосся, мабуть, є моїм улюбленим у тобі».
  Кейлі намагалася залишатися спокійною, згадуючи його прохання надіслати йому пасмо свого волосся. Від неї подушка була б найкраща. О Боже …
  «У мене небагато часу, — сказала вона.
  "Я знаю. Вони завжди спостерігають за тобою».
  Вони?
  Він поклав руки на стегна й усміхнувся. Його джинси були тісні. Вона думала про інцидент біля свого будинку, вимикала музику чи робила щось інше? Він із захопленням дивився на неї з-під навислих брів.
  Кейлі Таун думала, чи не захворіє вона.
  «О, Боже мій», — прошепотів він. «Чуєш свій голос по телефону? Це просто покращило мій день. Весь мій рік! Я сидів у Ерла та Мардж, вечеряв і почувався погано. Тоді почути вас. Після всіх цих місяців я нарешті почув тебе».
  «Це хороша закусочна».
  «Піроги виглядали гарно. Я люблю вишневий пиріг, якщо до нього є молоко. Але я все це вирізав». Він поплескав себе по животу. «Залишатися струнким, знаєте. Містер сьогодні. Це така чудова пісня. Сподіваюся, це стане гімном для жінок. Не погоджуйтеся на зловживання, не погоджуйтесь на менше, ніж ви заслуговуєте. Ти знаєш, що я маю на увазі?"
  Звичайно, вона робила. Вона написала пісню. Було дивно, однак, скільки шанувальників не зрозуміли значення, яким би очевидним воно не було.
   "Подивіться на це. Старий перколятор». Він кивнув у бік старовинної кавоварки. «Це те, що використовувала моя мати».
  Її очі не зводили з каністри, коли вона сказала: «Слухай, Едвін, про що я хотіла з тобою поговорити. Я був дуже засмучений, що ти підібрав мою сестру та племінницю». Вона вирішила, що не може здаватися, що він її новий найкращий друг. Він був би підозрілий, якби вона була надто доброю. Тепер вона суворо подивилася на нього.
  «О, це. вибач Я не знав, що ще робити. Я хвилювався."
  "Збентежений?"
  «Про Річі».
  "Хто це?"
  «Річі Гемптон, хлопець, якого твій батько збирався послати за Суеллін і Мері-Гордон. Ви не знаєте про його рекорд?»
  Запис? Про що він говорив? «Ну... ні».
  «Добре, що сталося, я був у кафе. Твій батько і Шері випадково були там...
  «Сталося?» — підозріло запитала Кейлі.
  Усмішка ніби трохи поглибилася. «Добре, я визнаю. Я пішов за ними туди. Я думав, вони зустрінуться з вами на сніданок. Було важко припаркуватися перед будинком. Мене продовжують дошкуляти депутати».
  Ну так. Він насправді скаржився, начебто він щиро не розумів, що хтось може заперечувати проти його шпигунства? Проте її роль вимагала від неї нічого не говорити, а лише співчутливо кивнути.
  Едвін оглянув кавоварку. Підняв кришку зі скляним куполом у центрі та поставив її на місце. «Я чув, як Бішоп подзвонив Річі і попросив його забрати Суеллін і Мері-Гордон. Я знаю, що твій батько більше не їздить, але Шері могла підвезти його, щоб він їх забрав. Чому її дідусь не міг приїхати, щоб забрати ту дівчинку?»
  Кейлі дуже думала в той час. Бішоп, однак, був надто зайнятий конгресменом Девісом.
  «У будь-якому разі він запитав Річі. Знаєш, минулого року на Річі було три штрафи за перевищення швидкості та одне за необережність. Кілька разів припиняли дію ліцензії. І навіть твій батько не знає, що його зупинили на блокпосту. Його відпустили, але він пив».
  Кейлі витріщилася. Звідки він знає ці речі?
  — Твій батько збирався мати твою сестру і цю дорогоцінну крихітку твоя племінниця в руках чоловіка, який так погано водить? мені шкода Я не міг це пропустити. І якби я прийшов до вас чи до нього і сказав щось, ви б викликали поліцію, правда? І проігнорував мене. Я не збирався дозволити, щоб щось трапилося з найважливішими для вас людьми у світі. Я навіть використав своє друге ім’я, якщо адвокати чи твій батько сказали їм шукати когось на ім’я Едвін».
  Адвокати або батько. Але не я. Він був справді оманою.
  «Знаєш, ти справді надто сильний. Хіба ти цього не бачиш?»
  «Здається, я трохи захопився». Його посмішка була щирою чи глузливою? Вона не могла сказати. Незважаючи на суху спеку, Кейлі Таун тремтіла. Він додав: «Ти почуватимешся комфортніше, коли познайомишся зі мною». Ще один погляд на її волосся. «Мені подобається ти один».
  "Що?"
  — Я маю на увазі, замість того, щоб бути в Cowboy Saloon. Всі ті інші люди навколо. Знаєте, це було неприродно».
  Ні, вона не знала.
  — Ну, — невпевнено сказала Кейлі.
  Він спохмурнів. «Мені дуже шкода Боббі. Я знаю, що ви були близькі. Ти вийшов, так?»
  Який він був актор! Вибачте? Ти вбив його!
  А потім вона подумала: «Почекай, звідки він знає, що ми з Боббі були близькі?»
  «Так, дякую. Він був хорошим другом».
  «Друг. Так.
  «Це досить важко».
  «О, це має бути». Його обличчя скривилося, як у похоронника. «Мені так погано за вас».
  «І всі інші його друзі та сім’я», — нагадала Кейлі, намагаючись не чути різкості в голосі.
  «Звичайно. У поліції є якісь сліди?»
  Ти укол.
  Витягни пістолет і роздуй піску. Пізніше дай ніж йому в руку.
  Але не. Бути розумним.
  «Я так не думаю».
  «Хочеш отримати цей холодний чай?» запитав він. "Твій улюблений?"
  Вона сказала: «Я дійсно не можу. Я краще повернусь».
   «Я люблю тебе, Кейлі». Він сказав це невимушено, ніби він казав, що земля кругла, або долар є валютою США.
  "Добре-"
  "Все добре. Я знаю ситуацію. Я вражений, що вони випустили вас у місто самого».
  "Вони?"
  «Ви знаєте, кого я маю на увазі. Всі ... з пісні. Кожен хоче частинку твоєї душі». Він важко видихав, хитаючи головою: «Я так хвилююся за вас».
  божевільний. Жалюгідно і абсолютно божевільно.
  зараз! Якщо ви чекатимете довше, ви не зможете це зробити.
  «Гей, дозволь мені дати тобі щось».
  «У вас є щось для мене?» — запитав він здивовано.
  Вона ступила вперед, усміхаючись, переконана, що коли наблизиться, її охопить огидний запах, але все, що вона могла почути, — це слабкий дезодорант чи лосьйон після гоління. Це те, що використовував її батько? Гаразд. Це дивно.
  Кейлі просунула руку в піджак і, стиснувши лезо ножа, загорнуте в серветку, швидко просунула ручку йому в долоню. Він інстинктивно стиснув його пальцями. Вона швидко відступила.
  «Що це, ручка?» запитав він. Можливо, думаючи, що це щось для нього, щоб писати їй листи.
  Тоді він зрозумів, що це таке.
  Посмішка Едвіна зникла. І він підвів очі й побачив дівчину своєї мрії, яка тримала великий револьвер, націлений на його груди. Вона відтягнула молоток назад. Він сидів із гучним клацанням.
  
  
  
  
   Розділ 40
  НІЖ ЗІСЯВ у нього в руці, повіки й плечі також обвисли. «Кейлі… ні».
  «Не рухайся».
  «О, Кейлі». Знову посміхаючись, але сумно. «Знаєш, у які неприємності потрапиш, якщо зробиш це?»
  Вона залишилася сильною.
  «Це було б жахливо. Так жахливо. Не робіть цього з собою. Будь ласка! Подумайте про своїх шанувальників, подумайте про свою родину». Ніби він щиро переживав за неї, а не за себе. «Це перше, що поліція буде шукати, підставляючи мене. Вони не захочуть вірити, що ви це зробили, вони сподіватимуться, що це неправда, але депутати вже були там. Це відбувається постійно. Домашнє, переслідування… Це відбувається постійно».
  «Ти вбив Боббі!»
  Густі брови ще більше змикаються, роблячи його ще зловіснішим. «Я цього не робив, звичайно, ні. І я чув про напад на Шері. Я впевнений, що вони сказали вам, що я теж за це стою. Але я ніколи не заподію шкоди нікому з ваших близьких. Це все брехня».
  Стріляйте в нього! — сказала вона собі. І все ж її палець залишився поза спусковою скобою. Пістолет похитувався хвилину, а потім вона просунула його вперед. Едвін Шарп навіть не примружився.
  «І ви викрали мою сестру і племінницю».
  «Можливо, я врятував їм життя. З того, як Річі керував автомобілем, як я вже казав.
  Вона озирнулася, але тримала пістолет непорушно.
  «Ти розумна жінка, Кейлі».
  І вона згадала нещодавню розмову зі своїм батьком, який назвав її «розумною дівчинкою».
  «Ви дзвонили мені з телефону-автомату, але хтось може знайти вас, де ви дзвонили? Це буде в записах мого мобільного телефону. Це буде легко зробити знайти…. І я впевнений, що ви використовували рукавички або паперовий рушник, коли робили це». Погляд на ніж. «І ви, мабуть, купили його в магазині з касою. Але вони пов’яжуть це з тобою, Кейлі. Цим вони заробляють на життя».
  "Замовкни! Я вб'ю тебе!"
  Він оглянув ніж. «Це нове, тому вони збираються перевірити кожен магазин у місті, де продається цей бренд. Їх не буде так багато. Ви б заплатили готівкою, але все, що їм потрібно зробити, це переглянути отримані дані всіх, хто купив цю модель ножа за останні кілька днів за готівку. Вони швидко знайдуть точний магазин і зареєструються, тому що ви, ймовірно, купили лише цю річ, чи не так? Це роздача. Вони отримають ордер на отримання готівки, сплаченої в касі. З купюр знімуть відбитки пальців. І вони відстежуватимуть серійні номери купюр, які ви отримали в банкоматі. Це все записано, ви знаєте».
  Звичайно, ні!
  Є це?
  Не слухайте його. Кричи про допомогу, а потім натисни на курок...
  «Може бути навіть відео або фотографія транзакції самообслуговування. Їм усім знадобиться п’ять хвилин, щоб зв’язати вас із цим ножем. А тим часом там будуть новачки, які будуть шукати сміття навколо, щоб знайти пакети, упаковку та квитанцію». Він глянув на унітаз, який стікав, продовжуючи наповнюватися. Або каналізаційні труби тут. Вони посадять тебе в кімнату для допитів, і, Кейлі, ти така хороша, чесна людина, що не втримаєшся; вони зізнаються за десять хвилин. Медіган не захоче, але в нього не буде вибору». Він глянув на її руку. «Чи можна навіть законно носити приховану зброю?»
  Я зроблю це самостійно.
  Крім того, я не можу.
  Я довбаний боягуз.
  Рушниця опущена.
  «О, Кейлі, вони так сильно промили тобі мізки. Я не ворог. Вони вороги. Ось я покладу ніж». Він витер його об рукави сорочки, видаляючи власні відбитки, а потім поклав на підлогу. «Так між нами не буде зв’язку. Береш і використовуєш або викидаєш. Цього ніколи не було».
  Він звучав так щиро. Кейлі хотіла, щоб Кетрін Денс була тут, щоб подивитись на сталкера й кивнути, що він говорить правду, або похитати головою що він брехав. Він відступив, і вона просунулася вперед, підняла ніж і засунула його назад у куртку.
  «Подумай про це, Кейлі: звичайно, тебе переслідують. Але не мною. Можливо, це репортери та фотографи. Можливо, це твій батько. Він стверджує, що хоче найкращого, але чи так? Я не дуже впевнений. А як щодо інших? Можливо… я не знаю — Алісія, Тай Слокум — о, слідкуйте за ним. Я бачив, як він на тебе дивиться. І Баррі Зейглер. Він тримається за вас досить міцно. Хто ще має такий великий лейбл, як ти? Ніл Вотсон — але давай, він як поганий виступ для себе. А хто ще там стежить за вами, переслідує вас? Шанувальники та незнайомці. Люди, які навіть не знають про твою музику, знають лише про те, що ти красива, знаменита та багата. І вони думають, чому ви повинні мати всі ці речі, а не вони? Вони не розуміють, як важко ти для них працюєш, як багато ти жертвуєш».
  Вона прошепотіла: «Чи не можеш ти просто залишити мене в спокої? Будь ласка!»
  «О, Кейлі, ти ж не хочеш, щоб я залишив тебе одну. Ти просто цього ще не знаєш».
  
  
  
  
   Розділ 41
  «ВИХОДЯЧИ З ДОМУ…»
  Її хіт про жінку-іммігрантку середнього віку, яку депортують назад до Мексики. Рядки продовжували крутитися в голові Кейлі, коли вона спакувала кілька валіз і тягнула їх вниз у вітальню свого будинку, де Дартур Морган забрав їх у неї та поклав у позашляховик.
  Алісія Сешнс також була там, допомагаючи їй із тимчасовим переїздом на її Ford F150. Кейлі не хотіла, щоб вона вдавалась у проблеми, але жінка наполягала на тому, щоб купувати гітари, підсилювачі та коробки з провізією з Whole Foods — магазину, де робила покупки органічно налаштована Кейлі, на відміну від Safeway, джерела основних продуктів у домі. де вона була зв'язана.
  «Я дійсно можу впоратися».
  «Немає жодних проблем», — сказала Алісія.
  — Ну, залишся хоча б на вечерю.
  «Я зустрічаюся з друзями в місті».
  Якою б ефективною вона не була та важливою для операції, Алісія залишалася таємницею для Кейлі, гурту та команди. Вона була самотньою, яка роками жила на периферії професійної музичної сцени, виконуючи альтернативний і пост-панк у Нью-Йорку та Сан-Франциско, але без особливого успіху. Вона виконувала свою роботу для Кейлі та бізнесу, а потім зникала вечорами та на вихідних, щоб покататися верхи та послухати музику. Кейлі поняття не мала, ким могли бути ті друзі, з якими вона зустрічалася сьогодні ввечері. Вона припустила, що Алісія була геєм. У той час як співачці було все одно, окрім надії, що вона перебувала в любовних стосунках, у сільському світі табу падали, але повільно; жанр був ще звуковою доріжкою середнього, консервативного Америка. І Кейлі здогадалася, що Алісії було незручно згадувати про свої вподобання.
  Після того, як позашляховик і пікап Алісії були завантажені, Кейлі повернулася й оглянула будинок, наче востаннє.
  Виходячи з дому…
  Вона сіла на водійське сидіння позашляховика, Морган — на місце пасажира, запустила двигун, а потім попрямувала на довгу дорогу, а вантажівка Алісії слідувала за нею.
  Очікуючи побачити його, його, на ділянці парку, вона швидко покотилася через поворот на дорогу, буксуючи. Морган схопився за ручку й дивно посміхнувся. Кейлі озирнулася навколо та в дзеркало заднього виду, але червоних машин не було.
  «Це на краще», — сказав він.
  "Я вважаю."
  Вона зрозуміла, що він уважно дивиться на її обличчя. «Щось сталося в театрі?»
  "Що ви маєте на увазі?" Кейлі тримала свої очі люто спрямованими прямо перед собою, уникаючи його, наче він міг подумати: «О, я знаю». Вона заманила Едвіна в той зал, щоб убити його. Я впізнаю цей погляд.
  «Просто перевіряю, чи все гаразд», — спокійно сказав він. «Тобі дивно подзвонили або ти зустрів когось там?»
  «Ні, все гаразд».
  Кейлі потягнулася до радіо, але її рука замовкла, а потім повернулася до керма. Вони доїхали до будинку єпископа Тауна в повній тиші.
  Вона припаркувалася на під’їзді, і Морган допоміг Алісії винести коробки, музичне обладнання та валізи на ґанок, а потім охоронець пішов у ніч, щоб перевірити периметр. Дві жінки зайшли всередину.
  Невеликий перший поверх міг бути експонатом у крилі Grand Ole Opry. Були фотографії, рецензії та обкладинки альбомів — звичайно, переважно Бішопа Тауна та його групи. Деякі з них були фотографіями жінок-співачок, з якими Бішоп давно мав романи — і чиї альбоми були закриті лише після того, як з’явилися «Дружини з другої по четверту». На відміну від Маргарет, вони б не знали про попередні необережності та припустили б, що жінки були лише професійними партнерами.
   Але там також було багато фотографій Бішопа та Маргарет. Він ніколи не знімав їх, якими б не були ревниві занепокоєння Пізніх Дружин.
  Мері-Гордон підбігла до Кейлі й кинулася їй на руки. «Тітонько Кейлі! ура! Ви повинні прийти подивитися. Складаємо головоломку! Сьогодні я катався на Фредді. Я носив свій шолом, як ви завжди говорите».
  Кейлі опустилася на коліна, щоб як слід обійняти, потім підвелася й обійняла сестру. Суеллін запитала: «Як справи, К?»
  Співак подумав: враховуючи, що я можу сидіти у в’язниці за вбивство, непогано. «Тримаюсь там».
  Кейлі представила її та Мері-Гордон Алісії, яка усміхнулася й потиснула їм руки.
  «Ого, — прошепотіла дівчина, дивлячись на татуювання Алісії. «Ось гарні!»
  «О-о, — сказала Суеллін. «Я бачу біду». Жінки засміялися.
  Кейлі привіталася зі своїм батьком і Шері, голос якої все ще був уривчастим від диму. Дивно, але тепер вона була дуже схожа на свого чоловіка. Її шкіра здавалася блідою, хоча це могло бути лише тому, що на ній не було косметики, яку вона зазвичай наносила тонкими смугами.
  Ставлення Кейлі до мачухи змінилося на 180 градусів після нападу, і вона шкодувала про свою дріб’язковість до жінки. Тепер вона обійняла Шері, на чиїх очах з’явилися сльози від прояву прихильності.
  Алісія розповіла Бішопу та Шері про рекламні плани майбутнього канадського туру, а потім глянула на годинник і пішла.
  «Краще б ти була тут», — сказав Бішоп Кейлі. «Я ж казав тобі, ти мав прийти. З самого початку я вам сказав. Шері приготувала кімнату. Для того охоронця також. Де він?"
  Кейлі пояснила, що Морган залишився надворі, щоб перевірити майно. За мить він прийде.
  — Я зробив малюнок для вашої кімнати, тітонько Кейлі. Я покажу тобі."
  Мері-Гордон схопила ручку однієї з валіз на колесах і помчала коридором. Кейлі та її сестра посміхнулися.
  "Тут! Ось воно, тітонько Кейлі!»
  Вона бачила цю кімнату для гостей раніше, і вона була функціональною, простою. Тепер на ліжку була нова постільна білизна синього ситцевого кольору, наволочки з оборками, в тон рушники, свічки, деякі дешеві прикраси з крамниці Майклза, як-от гуси в капелюшках, і фотографії молодої Кейлі та її сім’ї в рамках — фотографії, які лежали у взуттєвих коробках, коли їх бачили востаннє, до Шері. Це було справді дуже комфортне приміщення.
  Вона обов’язково подякувала б своїй мачусі — яка, звісно, виконувала всю цю роботу, будучи пораненою.
  Кейлі захопилася фотографією Мері-Гордон із зображенням поні й поставила її на чільне місце на нічному столику. «Ми можемо завтра покататися верхи?»
  — Побачимо, Мері-Гордон. Це напружений час. Але ми будемо снідати разом».
  «Бабуся Шері та мама готували млинці. Вони були досить хороші. Не найкращий, але досить хороший».
  Кейлі засміялася й спостерігала, як маленька дівчинка допомагала розпаковувати валізи та, дивлячись на Кейлі з вичікуванням, відкладала кожен предмет одягу чи предмети туалету, куди було вказано. Коли дівчина вирішувала, як все скласти, вона була захоплена і, здавалося, отримувала величезне задоволення від простих завдань.
  Постук у свідомості Кейлі, як палець, що клацає по кришталевій склянці. Ідея для пісні. «Я міг би багато чому навчитися у вас». Батько до дитини. Як мати чи тато зробили щось не так у житті, і саме дитина змінює точку зору дорослого. Це мало б родзинку. Перші три куплети змусили б слухачів повірити, що дитина співає батькам; лише в останньому буде виявлено, що батько розповідає історію. Майже одразу пролунала мелодія. Вона сіла й написала слова й музику на імпровізованому папері.
  «Що ви робите, тітонько Кейлі?»
  «Написання пісні. Ви надихнули мене».
  «Що таке «натхненний»?»
  «Я написав це для вас».
  «О, заспівай мені!»
  «Це ще не закінчено, але ось його частина». Вона співала, і дівчина захоплено дивилася на неї.
  «Це дуже хороша пісня», — оголосила Мері-Гордон, насупивши брову, наче вона була артистами та керівником репертуару великого лейбла, виносячи оцінку заяві молодого автора пісень.
  Кейлі продовжила розпаковувати речі, на мить зупинившись, щоб подивитися на фотографію сім’ї п’ятнадцять чи близько того років тому: Бішоп, Маргарет, Суеллін і Кейлі на ґанку старого сімейного будинку на пагорбах за годину їзди на північ.
  Я жив у Лос-Анджелесі, я жив у Мені,
  Нью-Йорк і рівнини Середнього Заходу,
  Але є лише одне місце, яке я вважаю домом.
  Коли я був дитиною — будинок, яким ми володіли.
  
  Дівчина звернула в бік співака яскраво-блакитні очі. «Ви плачете, тітонько Кейлі?»
  Співак кліпав очима. «Ну, трохи, Мері-Гордон, але ти знаєш, іноді люди плачуть, тому що вони щасливі».
  «Я цього не знав. Я не думаю, що так».
  «Не всі».
  «Куди це йде?» — запитала вона, беручи джинси. І обережно поклав їх у шухляду, на яку вказала Кейлі.
  
  «Приплив змінився».
  Денс почула голос чоловіка позаду себе у холі свого готелю. Вона не стривожилася. Вона вже знала його голос.
  Хоча на мить вона не впізнала П. К. Медігана. Він був одягнений у цивільне — сині джинси, картату сорочку, ковбойські чоботи та коричневий кашкет із вишитим на гребені рибою, що вилітає з води.
  «Начальник».
  Вона прямувала до дому Бішопа, щоб продовжити опитування сім’ї Кейлі, але вона відхилилася й підійшла до нього. Вона заглянула в бар. Вона мало не запитала: «Хочеш морозива?» але вирішив: «Кава? Содова?"
  — Ні, — сказав великий чоловік. «Бачу, ти збираєшся геть. Довелося зупинитися і поговорити з тобою».
  «Звичайно». Денс звернула увагу на його опущену поставу, яка дуже відрізнялася від пози прямо в обличчя, коли вона зустріла його на місці смерті Боббі.
  «Ось у чому річ. Аніта грає за правилами. Ніхто в дивізії не може зі мною розмовляти — і заради них самих. Я повністю вирізаний. І тепер ти головний».
   Ах, значення перелому, зрозуміла вона.
  «Не зовсім відповідальний».
  «Більше, ніж будь-хто інший. проклятий Хотілося б, щоб я вислухав вас у тій кімнаті для допитів і відпустив того сучого сина».
  Її серце було до детектива. Він ніби загубився.
  «Я запитав шерифа, чи можу я проконсультуватися чи щось інше. Але вона сказала, що ні. Це виглядало б погано. Це може зашкодити справі». Він розсміявся, різко й холодно. «Я не знав, чи вона мала на увазі справу проти вбивці, чи справу проти мене. Отже, я осторонь».
  «Мені шкода, що так вийшло».
  Він махнув рукою. «Нікого не звинувачувати, крім себе. Мені гірше через Мігеля. У нього дружина не працює і троє дітей. Не буде жодних заощаджень». Тепер йому було ніяково. «Я маю триматися подалі від радарів, Кетрін, але мені просто цікаво, чи можу я щось зробити?»
  «Я не знаю, шефе. Я беру інтерв’ю, Чарлі працює над доказами, Денніс усе ще шукає, чи є у когось мотив убити Боббі та інших».
  "Так, звичайно. Я розумію."
  «Можна просто взяти відпустку, порибалити».
  «Це смішно», — сказав Медіган. «Так, мені подобається. Роками виходив кожні вихідні. Але справа в тому, що я витрачаю більше часу на роздуми про справи, ніж про рибу».
  «Ви отримуєте якісь хороші ідеї, плаваючи навколо?»
  "О, можете поспорити, що так". Похмура усмішка. «Але справа в тому, що досі я виходив із човна, знову одягав форму й щось із цим робив».
  «Вибачте, шефе».
  "Зрозумів. Нічого страшного. Просто подумав запитати».
  Він був на півдорозі до дверей, коли Денс покликав: «Шефе, зачекай».
  Медіган обернулась і сказала: «Я думаю про одну річ. Ніхто б не мав знати. Але це не… ну, найприємніша робота у світі».
  Частина усмішки. «Ну, тоді гаразд. Давайте приступимо до цього».
  
  
  
  
   Розділ 42
  БУЛО Близько восьмої тридцять вечора, коли Кетрін Денс прийшла до будинку єпископа Тауна.
  Вона привітала Кейлі та сім’ю, яка зібралася навколо неї, і подякувала їй за порятунок життя Шері. З вологими очима, охрипла, мачуха міцно обійняла Танця і стікала кров’ю вдячність.
  Бішоп теж подякував, а потім запитав: «Цей шериф чи заступник Медіган? Його відсторонили?»
  "Це вірно. Ще двоє депутатів також».
  «Цей сучий син!»
  — Тату, — попередив Суеллін. Але Мері-Гордон була на кухні й не чула.
  «Ну, він є. І M-G рано чи пізно вивчить такі слова».
  «Це буде пізніше», — різко сказала Кейлі.
  Тепер Денс пояснив: «Ми не досягаємо жодного прогресу в складанні справи проти Едвіна. Він або невинний, або дуже, дуже розумний. У нас взагалі немає підказок. Я хотів би отримати ще кілька подробиць від Шері та, — кинувши погляд на Суеллін, — «від вас і вашої дочки про те, коли він забрав вас в аеропорту».
  Вона сподівалася знайти щось, за допомогою чого могла б зробити висновок про загрозливу поведінку, що, у свою чергу, виправдало б арешт за переслідування. Це дало б їй доступ до Едвіна — за схвалення його адвоката — і вона сподівалася провести повний кінетичний аналіз.
  «Принаймні це могло б допомогти отримати заборонний припис. Тримати його на відстані».
  «О, я б із задоволенням», — сказала Кейлі.
  Денс зазначила, що нещодавно плакала. Через Боббі? Сьогоднішня атака чи якась інша причина?
  Бішоп провів її до маленької, тьмяно освітленої лігви, де пахло люлькою дим і сосна. Шері та Мері-Гордон, її блакитні очі сяяли, принесли печиво та горнятко кави. Золоте волосся маленької дівчинки було зібране у хвіст, як часто носила його донька Денс, Меґі, і чомусь Денс подумала: як же я скажу Меґі та Весу, що Джон Болінг рухається?
  Але потім Шері вивела дівчину з кімнати та сіла навпроти Денс, яка відкинула свої особисті думки та почала інтерв’ю.
  Що, однак, виявилося винятково невдалим. Більше інформації про нападника жінка надати не змогла. Вона бачила спалахи пострілів, і це все. Навіть контурів нападника немає.
  Потім Денс познайомився з Суеллін Санчес. Жінка, що ділиться фактами, щосили намагалася пригадати щось корисне, але вона зізналася Денсу, що все ще була здивована тим, що підозрюваним був Едвін. «Він був просто таким милим і легким. І здавалося, що він так добре знав Кейлі, що вони мали бути друзями».
  «І не було нічого з того, що він сказав, що можна сприйняти як погрозу?»
  Коли сестра вагалася, Денс сказав: «Тобі доведеться це засвідчити. Під присягою».
  Жінка зрозуміла, вирішивши не говорити неправду, яку збиралася брехати. «Ні, взагалі нічого. Якраз навпаки. Він звучав так захищаюче. Мені справді було добре, що хтось піклується про неї».
  Твоя тінь…
  Страйк один.
  Далі до них приєдналася Мері-Гордон. Денс показала їй фотографії власних дітей і собак. Агент потягнула каву, з’їла печиво й побалакала з маленькою дівчинкою, яка ретельно поставила місце для свого печива й молока й акуратно їла.
  З дітьми обман, звичайно, не рідкість; Діти брешуть приблизно так само часто, як і дорослі, але їхні мотиви більш зрозумілі: зниклі цукерки, розбиті лампи. Але головна проблема дітей-свідків полягає в тому, що вони не знають, як охарактеризувати те, що спостерігають. Поведінка, яка здається їм підозрілою, може не бути такою; і вони часто пропускають найкричущі злочини, тому що не знають, що вони злочини.
  Денс повільно перевів розмову на дорогу з аеропорту. Але й ця розмова була марною. Маленька дівчинка запам’ятала лише хорошого чоловіка яка розповідала їй багато гарних речей про місцевість і дуже любила її тітку. Її яскраво-блакитні очі сяяли, коли вона розповідала про «Стен», псевдонім Едвіна Шарпа.
  Їй сподобалося, що він так допоміг підібрати подарунок для Кейлі. «Він хотів, щоб я отримав щось, що їй сподобається. Це було справді акуратно! Опудало дерева».
  — Дякую, Мері-Гордон, — сказав Денс.
  "Ласкаво просимо. Чи ми знову побачимо цього чоловіка, містере Стен? Він мені сподобався».
  «Я не знаю, любий».
  «Ви можете взяти з собою печиво, якщо хочете. Або два».
  «Думаю, я це зроблю». Танець загорнув їх у рожеву серветку. Вони були справді гарні.
  Коли вони вийшли з лігва, Суеллін сказала: «Небагато, правда?»
  «Не думаю, але я вдячний за допомогу».
  Постукавши та помахавши Шері, Дартур Морган увійшов досередини, тримаючи в одній руці власну сумку, а в іншій — дві книжки. Мері-Гордон взяла його валізу.
  "Немає-"
  — Я покажу вам вашу кімнату, містере Морган.
  «Ви не повинні отримувати...»
  «Я візьму це», — сказала маленька дівчинка й кинулася геть, викликаючи здивований погляд величезного чоловіка.
  Денс побажав Бішопу та Шері добраніч, а потім вийшов на вулицю. Вона знайшла Кейлі на гойдалці перед ґанком. Дві жінки були самі. Денс сидів на скрипучому ротанговому стільці біля гойдалки. Співачка підняла руки, вказуючи на будинок свого батька. «Погляньте на це», — сказала вона різко. «Подивіться, що сталося. Люди мертві, життя зруйновані. Я ховаюся з батьком, заради Бога. Моє життя - безлад. І ми навіть не знаємо напевно, що він за цим стоїть. Він так, вам не здається?»
  Денс відчув, що нещодавно щось сталося, про що Кейлі не хотіла розповідати. Вона добре знала базову поведінку Кейлі, і тепер були відхилення в її зоровому контакті та положенні плечей. Це мало бути пов’язано з чимось внутрішнім — думками, які вона мала, спогадами, якими вона не хотіла ділитися з Денсом, чимось, що вона зробила не так. І нещодавно.
  «Чесно кажучи, не знаю. Ми завжди будуємо справи повільно, але загально є певні докази або чіткі свідчення свідків, які говорять нам, що ми рухаємось у правильному напрямку, принаймні. З Едвіном все неоднозначно».
  Кейлі знизила голос. «Це все занадто, Кетрін. Я дійсно думаю скасувати шоу в п'ятницю. Моє серце зовсім не в цьому».
  «І твого батька це добре?» — спитала Денс, оскільки вона помітила поворот своїх очей у бік Бішопа Тауна та зменшення гучності, коли вона вживала слово «скасування».
  «Так», — сказала вона, але невпевнено. «Здається, він погоджується, але потім продовжує, ніби я нічого не згадував. «Звичайно, я розумію. Але якщо ви не скасуєте, коли ви будете грати «Drifting», я думаю, вам слід модулювати до D для третього та четвертого куплетів».
  Вона махнула рукою, показуючи, де вони сіли. «Пам’ятаєш, що я тобі казав після того, як ти записав групу у Віллалобоса? Це вся сцена, яку я хотів би, мій ганок. Готуйте великі обіди, товстійте. Грайте для дітей і родини, купайте Мері-Гордонс і Генріс. Не знаю, чому я вибрав це ім'я. Я не знаю жодного Генрі в світі».
  «Ви могли б мати сім’ю і залишатися професіоналом».
  «Я не розумію, як. Таке життя бере своє».
  «Лоретта Лінн це зробила».
  «Ніхто не Лоретта Лінн. Вона єдина в своєму роді».
  Денс мусив погодитися.
  І все ж, незважаючи на протести Кейлі Таун, вона раптом покопалася в кишені й витягла ручку й невеликий блокнот розлінованого паперу й записала слова й музичні ноти.
  "Пісня?"
  «Просто не можу зупинитися».
  «Ви маєте на увазі, що ви повинні писати свої пісні?»
  Кейлі засміялася. «Ну, це правда. Але я маю на увазі те, що це рядок, який щойно спадав мені на думку. «Просто не можу зупинитися… проводити години… з тобою». Спочатку це було «проводити час з тобою», але для цього потрібен був інший склад у «годинах». Я запишу це сьогодні ввечері».
  «Всю пісню?»
  «Генк Вільямс сказав, що будь-яка пісня, написання якої займає більше двадцяти хвилин, не буде гарною. Іноді це займає день або два, але для цього я майже все зробив».
  Вона наспівувала дуже скромно кілька тактів.
   «Ви запишіть це, я куплю», — сказав Денс. — Ти… — її голос згас, коли крізь дерева з’явилися вогні. Повільно наближалася машина.
  Кейлі напружилася. Вона прошепотіла: «Це не може бути він. Я маю на увазі, це не може. За нами не стежили. Я впевнений, що ні. І коли ми пішли, Едвіна не було біля мене. Він навіть не знає, що мене немає».
  Хоча Денс не був у цьому впевнений. Для неї було сенс приїхати сюди, щоб не бути самотньою — у Бішопа завжди було багато людей. І вони могли сподіватися, що Едвін не зрозуміє цього, але він, м’яко кажучи, виявився наполегливим, коли дійшло до пошуку місцезнаходження Кейлі.
  Здавалося, вогні зупинилися, а потім продовжили, наче водій не був впевнений у маршруті.
  Або не хотів, щоб його бачили.
  «Нам варто взяти Дартура?» — запитала Кейлі.
  Непогана ідея, вирішив Денс.
  Але перш ніж вона підвелася, щоб викликати охоронця, подвійні ліхтарі з’явилися на під’їзді, і машина, до якої їх причепили, зупинилася.
  Кейлі завмерла — буквально у світлі фар.
  Денс уважно оглянув автомобіль, але нічого конкретного побачити було неможливо.
  Що робив водій?
  Це був Едвін? Чи збирався він затиснути акселератор і врізатися в будинок, щоб убити Кейлі, а потім покінчити з собою?
  Денс встав і підняв Кейлі на ноги.
  У той момент, коли машина тріснула і рушила вперед.
  
  
  
  
   Розділ 43
  АЛЕ АВТОМОБІЛЬ виявився дуже нешкідливим і повільним Ford Taurus синього кольору.
  І не потрібно було бути експертом з кінетики, щоб помітити кардинальні зміни в мові тіла Кейлі, коли вона побачила водія.
  «О, це Баррі!» — скрикнула вона, посміхаючись.
  Звідти вилазив дуже високий чоловік, худорлявий і довголиций. У нього було чорне кучеряве волосся та круглі окуляри. Кейлі збігла сходами й міцно обняла його.
  Вона сказала: «Я не чекала вас пару днів».
  Поглянувши на Денс, Цайглер сказав: «Справді? Я подзвонив Бішопу раніше і сказав йому, що їду сьогодні ввечері».
  «О, цей чоловік», — пробурмотіла Кейлі. «Ніколи не сказав ні слова».
  «Я був у Кармелі, бачив Ніла. Я отримав твоє повідомлення про Боббі. жахливо. Мені дуже шкода."
  «Це найгірше, Баррі». Кейлі повернулася до Денс і познайомила їх. Зейглер, продюсер Кейлі на її звукозаписному лейблі, жив у Лос-Анджелесі. Денс зрозумів, що він виглядає знайомим, і пригадав, як у будинку Кейлі бачив його на півдюжині фотографій в рамках, на яких співачка поверталася в минуле. В одному вони обидва отримали платинову нагороду Асоціації звукозаписної компанії Америки, що свідчить про те, що вона продала більше мільйона своїх пісень чи альбомів.
  У джинсах, білій футболці та темній куртці Цайглер здавався Dance трохи дев’яностих, але це був розумний образ для продюсера звукозапису будь-якого десятиліття. За винятком сивини й лише на скронях, він нічим не відрізнявся від чоловіка на тих фотографіях.
  «І на Шері теж напали?»
  «Вона постраждала, але з нею все буде добре».
  «У вас є підказки?» — запитав він у Танця. «Це той хлопець Шарп?»
   Кейлі кивнула й пояснила: «Баррі знає все про нашого друга. Edwin's надсилав багато листів на лейбл, скаржачись на стандарти виробництва, оркестровку, технічну якість».
  «Біль у дупі», — пробурчав Цайглер.
  Відмова від правоохоронних органів: «На даний момент ми просто збираємо інформацію. Але скажіть, чи погрожував він вам чи комусь?»
  «Як фізично?»
  «Так», — відповів Денс.
  Цайглер похитав головою. «Він образливіший. Я маю на увазі, що BHRC є третьою найстарішою звукозаписною компанією в Лос-Анджелесі. Ми продюсуємо Kayleigh протягом шести років. У неї вісім золотих і чотири платинових. Мабуть, ми щось робимо правильно. Але не на думку Шарпа. Буквально минулого тижня він надіслав нам двосторінковий електронний лист про акустичну динаміку під час завантаження "Your Shadow". Він сказав, що це вимкнено у високих діапазонах. Чому Делмор грав на Добро, а не на педаль? … Він сказав: «Кейлі заслуговує на краще, ніж це». І тоді він сказав, що ми повинні видати її на вінілі. Він аналоговий собака».
  Але Денс не вважав, що коментарі щодо акустичної якості звучання, якими б жорсткими вони не були, піднялися до рівня загрози відповідно до розділу 646.9 Кримінального кодексу Каліфорнії.
  Цайглер сказав Кейлі: «Боббі був найкращим хлопцем у світі. Я не можу повірити, що хтось навмисно поранив його. І так померти. Ти, мабуть,…» Потім він замовк, мабуть, вирішивши, що йому більше не варто повертатися до цього жаху.
  «Аарон і Стів сказали, що якщо хтось із лейблу може щось зробити, повідомте нам. За тобою вся компанія».
  «Баррі, я думаю, він збирається продовжувати це робити. Він вибирає куплети з моїх пісень і грає їх, а потім вбиває когось або намагається».
  «Це мені казав Бішоп». Продюсер звернувся до Денс. — Ви не можете його заарештувати?
  Вона заперечила, але Кейлі сказала: «Він надто розумний. Вони не змогли знайти нічого, що він зробив, що б порушувало закон. О, це просто жах". Злість зникла, а її очі наповнилися слізьми. Потім вона приборкала емоції, і її охопила така ж тиша, як і на сцені.
  КОНТРОЛЬ …
  Голос Цайглера потьмянів, коли він сказав Кейлі: «Я хочу привітатися з Бішопом і Шері. Але чи можу я поговорити з тобою хвилинку? Сам?»
   «Звичайно». Вона сказала Танцю: «Незабаром повертайся».
  Вони піднялися й пішли до вітальні, продюсер автоматично пригнувся, коли вони підійшли до дверної арки. Денс підрахував, що його зріст мав бути шість футів сім дюймів.
  Вона дала йому хвилину, потім тихо підвелася й підійшла до гойдалки, на якій щойно сиділа Кейлі, яка стояла біля напіввідчиненого вікна. Звідти вона чула їхню розмову. Усе, що Зейглер збирався сказати Кейлі, могло мати якесь відношення до справи, навіть якщо жоден із них цього не усвідомлював, якщо вона могла розібрати розмову.
  Як виявилося, їхні слова були досить гучними, щоб їх почути. Денс згадувала, що її діти, будучи молодшими, вважали, що якщо вони не бачать своїх батьків, вони невидимі й не видають жодного звуку.
  «Послухайте, зараз жахливий час, щоб згадувати це. Але я… вибачте, я мушу запитати».
  «Що, Баррі? Скажи мені. Давай. Я витягну це з вас. Ти знаєш, що я можу».
  «Ви спілкуєтеся з JBT Global?»
  "Що?"
  «JBT Global Entertainment. Одяг три шістдесят».
  «Я знаю, хто вони. І ні, я з ними не розмовляю. Чому ти запитуєш?"
  Цайглер пояснював, як друг друга друга в складному світі розваг сказав йому, що Global дійсно хоче підписати її.
  «Я чув, що ви брали участь у дискусіях».
  «Баррі, нам постійно дзвонять. Live Nation, Global… Я на них не звертаю уваги. Ви знаєте, я ніколи вас не покину. Ви ті, хто створив мене. Гей, що це все?»
  Було дивно чути, як хтось вдвічі молодший за продюсера розмовляє з ним, наче він був дитиною з проблемами в школі.
  «Я казав тобі, що був у Кармелі?»
  «Ви сказали, що бачили Ніла».
  Ніл Вотсон, одна із суперзірок світу поп-музики останніх двадцяти років.
  «Так, щоб мене звільнили».
  "Немає!"
   «Він йде з... зрозумійте це, SAV-More. Так, великий магазин, такий як Target і Wal-Mart. Вони продюсують його та підтримують його роуд-шоу».
  «Мені дуже шкода, Баррі. Але я не розмовляю з Global. Справді».
  Веб-сайт Денс пройшов поза увагою великого музичного бізнесу, але вона знала, про що говорив Баррі Зейглер: повна зміна того, як люди викликають найбільшу залежність від наркотиків — музики.
  До дев’ятнадцятого сторіччя музика була тим, що зазвичай відчували наживо — на концертах, в опері, танцювальних залах, барах. У 1800-х роках лідери індустрії стали видавцями нот, які люди купували та приносили додому, щоб грати самі, переважно на фортепіано. Потім, дякую, містере Едісон, з’явилися воскові циліндри, грали на фонографах. Голка в витравленій канавці циліндра вібрувала і відтворювала звук через динамік, схожий на пелюстку квітки. Ви дійсно можете слухати музику у себе вдома в будь-який час!
  Циліндри перетворилися на диски, які можна було відтворювати на різних заводних машинах — фонографах, патефонах (спочатку конкурент фонографів Едісона), Victor Talking Machines, Victrolas та інших. Невдовзі пристрої почали працювати від електрики, а наприкінці 1930-х диво-субстанція вінілу стала стандартом для платівок, які відрізнялися за швидкістю обертання вертушки: спочатку 78 об/хв, потім 45 для синглів і 33 1/3 . для довгограючих або платівок.
  Пізніше у двадцятому столітті магнітофонна стрічка стала популярною — бобінні, але незручні бобінні моделі, за якими пішли касети з постійним зацикленням восьми доріжок, а потім компакт-диски, оптичні компакт-диски.
  І хоча медіа змінювалися з роками, можна було розраховувати на те, що люди витрачатимуть мільйони й мільйони доларів, щоб принести музику у свої домівки та машини. Звісно, артисти часто виступали, але концерти здебільшого були формою реклами для продажу альбомів. Деякі артисти ніколи не ступали на сцену і все одно розбагатіли завдяки своїй музиці.
  Але потім щось сталося.
  комп'ютери.
  На якому ви можете завантажити та прослухати будь-яку пісню чи музичний твір, коли-небудь записаний.
  У новому світовому порядку диски та касети були непотрібні, а звукозаписні компанії, які заробляли статки — собі та артистам — випускаючи, друкуючи та розповсюджуючи альбоми, також не були такими важливими.
  Вам більше не потрібно було купувати цілий альбом; якщо вам подобалися лише дві-три пісні на ньому (а чи не завжди так було?), ви могли вибрати, що хочете. Сьогодні це всесвіт змішаної стрічки, завдяки таким недорогим компаніям, як Napster, Amazon, iTunes і Rhapsody, а також іншим службам — і супутниковому радіо — які дозволяють слухати мільйони мелодій за кілька доларів на місяць.
  І ви навіть можете виконувати більшість бажань свого серця безкоштовно: з музикою, як і з багатьма іншими видами творчого мистецтва останніми роками, почуття права стає всеосяжним. Невеликі незручності закону про авторське право не повинні заважати вам отримати те, що ви хочете. YouTube, Pirate Bay, BitTorrent, LimeWire і десятки незаконних механізмів обміну файлами роблять практично будь-яку пісню безкоштовною.
  Звукозаписні компанії судилися з обміном файлами, виграючи сотні тисяч доларів проти розорених студентів і домогосподарок і заробляючи під час піару підбиті очі. Зараз вони в основному відмовилися від поліцейської роботи.
  І в даний час багато художників теж здалися або, більш розумно, визнавали цінність пропозиції деякого контенту безкоштовно для публіки за моделлю відкритого коду. Теорія полягає в тому, що безкоштовне завантаження музики може створити нових шанувальників, які будуть купувати майбутні альбоми та відвідувати концерти, де заробляються всі гроші.
  Все це перетворює традиційні магазини звукозаписів і лейблів у минуле.
  Такі люди, як Баррі Зейглер, все ще потрібні як продюсери, але лише як платні техніки. Оскільки доходи від завантажень різко падають, деяким із них важко навіть заробляти на життя своїм ремеслом.
  Денс чув про JBT Global Entertainment — це був конкурент Live Nation, який володів розважальними аренами та концертними залами, а також Ticketmaster і мав контракти з багатьма суперзірками року, поп-музики, репу та кантрі. Ці компанії були типовими для моделі 360, як у градусах. Global охоплював усі аспекти професійного життя музиканта — продюсування альбомів, випуск кількох компакт-дисків, які ще були продані, укладання угод із службами завантаження та великими корпораціями для ексклюзивних рекламних акцій і — найголовніше — бронювання музикантів на живі виступи й укладання вигідних угод для фільмів звукові доріжки та реклама, відома як синхронізація.
  За іронією долі, музичний світ пройшов повне коло лише за двісті років: від живих виступів до дев'ятнадцятого століття до живих виступів у двадцять першому.
  Світ Баррі Зейглера швидко зникав, і Денс розумів його відчайдушне занепокоєння, що Кейлі може покинути його.
  Драма музичної індустрії була, звичайно, важливою для Цайглера та співака. Але ця тема практично зникла з голови Денс тепер, коли вона знала, що приватна розмова не мала нічого спільного зі справою Едвіна Шарпа. Денс перестала підслуховувати й забрала свою сумочку зсередини, вирішивши, що хоче повернутися до мотелю. Чекаючи на веранді, поки Кейлі повернеться, вона дивилася на темніший сосновий гай, що оточував будинок Бішопа.
  Вона знову зосередилася на тому, як найкраще знайти вбивцю, такого невидимого, як змія, який міг переслідувати їх будь-де — навіть із тисяч тіней, що оточували будинок у цю саму мить.
  
  
  
  
   Розділ 44
  ЧЕРЕЗ ГОДИНУ Кетрін Денс сама займалася переслідуванням.
  Вона повернулася до Маунтін-В’ю, куди подзвонила матері — діти пішли спати. Денс набрала номер із деяким занепокоєнням, боячись, що вона дізнається щось більше про майбутній від’їзд Джона Болінга. Але Еді Денс нічого більше не сказала на цю тему, пояснивши, що діти почуваються добре, а Стюарт, батько Денс, підготував свій будинок для гостей і вечірки, запланованої на ці вихідні.
  Після відключення вона обговорювала, чи зателефонувати Болінгу. Потім вирішив не робити цього.
  Частково тому, що вона була боягузкою, вона докоряла собі. Але й у неї була робота.
  Переслідування…
  Вона ввімкнула телевізор, комерційну мережу з великою кількістю реклами, тож численні випадкові мерехтіння екрану на шторі свідчили про те, що всередині хтось є. Вона одягла єдиний нічний камуфляж, який у неї був: темно-синє спортивне пальто, чорні джинси та бордову футболку. Вбрання довелося б зробити. Для взуття, човники Aldo; у неї не було тактичних черевиків.
  Нарешті готовий, Денс вислизнув надвір і зайшов на стоянку.
  Її місія полягала в тому, щоб з'ясувати, хто може бути людиною зі шкідливою звичкою нікотину і, можливо, шпигунством. Вона щойно знову побачила вогник сигарети майже в тому самому місці, де бачила його раніше, у парку через дорогу. Курець був ще там.
  Вона визирнула з-за каравану, наповненого атрибутикою для виставок собак і наклейкою на бампері, яка вихвалялася тим, що водій був гордим власником німецької вівчарки, розумнішої за вашого відмінного студента.
  Денс знову зосередився на крихітному помаранчевому світінні в заглибленні між двома густими соснами.
   Чи була сигарета просто збігом обставин? Денс міг би так подумати, якщо б не той факт, що нападник на Шері Таун, можливо, курив. І що Едвін може ще мати цю звичку.
  У будь-якому випадку вона хотіла хоч трохи побачити цю людину. Якби це був хлопчик-підліток, який ділиться сигаретою або джойнтом зі своїми друзями, це було б усе. Якби це був Едвін Шарп — чи хтось інший, з ким вона могла нещодавно спілкуватися, — це була б інша справа.
  Денс дочекалася, поки на майданчик заїде автомобіль і проїде повз неї, припаркувавшись біля входу. Тоді вона вийшла з тіні, вийшла на чотирисмугову дорогу й поспішила перетнути.
  Дуже усвідомлюючи легкість на стегні, де зазвичай лежав її пістолет, вона зробила широке коло й увійшла в парк крізь одну з півдюжини прогалин у іржавій ланцюговій огорожі.
  Вона трималася ближче до дерев — зі стежки через дитячий майданчик було б добре видно її наближення в прохолодному місячному світлі. Вона відмахнулася від млявих, але наполегливих комах пізнього літа, а кажани пірнули поряд, обідаючи ними. Не зводячи очей, щоб помітити шумну рослинність і харчові обгортки, вона неухильно просувалася вперед, але сповільнювалася, наближаючись до тупика, де шпигун чи ні в чому не винний громадянин псував своє здоров’я.
  За двадцять футів далі вона відчула запах сигаретного диму.
  І ще більше сповільнила, присівши.
  Вона ще не могла його побачити, але помітила, що місце, де він сидів, було схоже на місце для пікніка; поруч стояло кілька столів, усі вони були прикуті до товстих бетонних стовпів у землі. Чи крадіжка столів у громадських закладах була великою проблемою у Фресно?
  Вона підійшла ближче, обережно крок за кроком.
  Помаранчеве сяйво було очевидним, але товсті соснові гілки повністю закривали їй погляд на курця, приблизно за двадцять футів.
  Вона простягла руку й схопила гілку, відсуваючи її вбік.
  Примружившись…
  О ні! Денс ахнув.
  Запалену сигарету встромили в розвилку саджанця біля столика для пікніка.
  Це означало лише одне: Едвін чи хтось інший бачив, як вона виходила з мотелю, і втягнув її в пастку.
  Вона обернулася, але нападника не побачила. Вона швидко впала на коліна, згадавши, що його зброєю був пістолет, ймовірно, Гейб Вкрадений Глок Фуентеса. Вона не була особливою мішенню в місячному світлі, але з такою зброєю можна дуже швидко випустити десять або дванадцять патронів, і все, що вам потрібно було зробити, це вказати в загальному напрямку вашої жертви.
  Його досі немає.
  Де він міг бути?
  Або він заманив її сюди, щоб проникнути в її кімнату, вкрасти комп’ютер і нотатки?
  Ні, він прийде за нею.
  Вона не могла більше чекати. Вона підвелася й обернулася, відчуваючи болісне лоскотання паніки на спині, наче він справді тер дулом рушниці по її хребту.
  Але замість того, щоб повертатися в тому ж напрямку, куди прийшла, вона вирішила прямувати прямо до мотелю. Цей шлях був ближчим, хоча для цього їй потрібно було перескочити шестифутову огорожу. І все-таки вона відчувала, що в неї немає вибору, і тепер вона попрямувала туди, відвертаючись від самотньої цигарки й рухаючись якнайшвидше, тримаючись низько, до дороги.
  Думаючи про те, щоб перетнути ці чотири смуги, що піддасть її...
  Саме тоді він запустив пастку.
  Або, точніше, вона вистрибнула сама, спіткнувшись об волосінь — чи, можливо, гітарну струну, — яку він натягнув на той шлях, яким, як він очікував, вона повернеться. Вона важко впала, врізавшись у набитий бруд; тут не було жодної з багатьох соснових грядок, які б зупинили її падіння. Вона лежала, задихаючись, дихання вибилося з її легенів.
  Прокляття, о, прокляття. Що болить! Не можу дихати….
  Неподалік вона почула кроки, які наближалися.
  Ближче, ближче.
  Вона відчайдушно намагалася видертися на дорогу, де могла проїхати принаймні якась машина, відбиваючи його бажання стріляти.
  Але до асфальту було щонайменше футів сорок-п’ятдесят, через ліс.
  Вона спробувала підвестися, але не змогла; в її грудях не було повітря.
  Потім крізь тиху вологу ніч вона почула позаду себе подвійне клацання затвора автоматичного пістолета, назад і вперед, стріляючи.
  
  
  
  
   Розділ 45
  КАТРІН ДЕНС ще раз СПРОБУВАЛА підійти до прикриття.
  Але тут не було жодного покриття, тут нічого, крім худих сосен і анемічного чагарника.
  Тоді рішучий голос чоловіка звідкись неподалік різко прошепотів: «Кетрін!»
  Вона озирнулася, але нікого не побачила.
  Тоді спікер покликав: «Ти, біля тренажерів. У мене є зброя. Я окружний депутат. НЕ ворушися!"
  Денс намагався побачити, хто це. Вона також не змогла помітити свого нападника.
  Була вічна пауза, а потім ззаду вона почула кроки, коли нападник тікав.
  Тоді її рятівник теж біг навздогін. Денс невпевнено піднявся, намагаючись — досі безуспішно — дихати. Хто це був? Арутюн?
  Вона очікувала почути постріли, але їх не було, лише звуки кроків у відповідь і чоловік, який пошепки каже: «Кетрін, де ти?» Голос був знайомий.
  «Тут».
  Він підійшов. Нарешті вона глибоко вдихнула й витерла сльози болю з очей. Вона здивовано кліпала очима.
  По лісі, тримаючи в кобурі зброю, йшов Майкл О'Ніл.
  Вона розсміялася, частково полегшення, частково радість і крапка істерики.
  
  ВОНИ СИДІЛИ В БАРІ, ПИЛИ Сонома Каберне.
  Денс запитав: «Це була ваша машина? Що я бачив, як заїжджав п’ятнадцять хвилин тому?»
   «Так. Я бачив, як ти переходив вулицю. Ви виглядали... крадькома».
  «Я намагався. Недостатньо таємно».
  «Тож я пішов слідом».
  Вона схилила голову на його широке плече. «О, Майкле, я ніколи не думав, що це буде пастка».
  «Хто це був, Едвін?»
  "Ймовірно. Так ні. Ми просто не знаємо. Що ви бачили?"
  «Нічого. Тінь».
  Вона ледь чутно засміялася при цьому слові й відпила вина. «Це тема справи: тіні».
  «Він досі використовує ту пісню, про яку ти мені розповідав?»
  «Правильно».
  Вона розповіла йому про те, що наразі сталося, зокрема про те, як інформація на веб-сайті, яку він знайшов від партнера файлообмінника в Салінасі, дозволила їм врятувати життя мачусі Кейлі.
  «Тож він націлений на сім’ю?» О’Ніл, як детектив із серйозних злочинів, також мав певний досвід у справах сталкерів. «Це рідко».
  "Так." Вона додала: «Залишився один куплет «Твоєї тіні». Але Кейлі написала багато пісень. Вона переконана, що він використовує вогонь через її хіт «Fire and Flame». Хто знає, що ще він міг вирішити зробити? Кожен куплет у «Тіні» має тему, але вони також досить розпливчасті, тому ми не можемо зрозуміти, на кого він збирається націлитися наступним».
  «Як звучить останній куплет?»
  Денс продекламував це.
  Ви не можете стримувати посмішки; щастя пливе.
  Але біда може знайти нас у серці наших домівок.
  Життя, здається, ніколи не йде правильно,
  Не можна стерегти спину з ранку до вечора.
  
  «Можливо, це пісня про кохання, але вона для мене дуже моторошна. І, правда, він точно не дає GPS-координати про те, куди він збирається атакувати».
  — Отже, — запитав Денс, дивлячись на нього, — ти щойно сів у машину й поїхав через три з половиною години після вечері?
  О'Ніл не любив дивитися очима навіть з близькими, і він розглядав бар і рубіновий еліпс світла, що заломлювалося крізь його келих. «З тим хлопцем у Салінасі був зв’язок у Монтереї. Було логічно, що я прийшов сюди».
   Вона гадала, чи пішов би він у цю подорож, бо дізнався, що Джона Болінга тут немає.
  Детектив продовжив: «І я подумав, що маю принести тобі подарунок. Я не міг надіслати FedEx. TJ сказав, що ти прийшов сюди без зброї. Я перевірив для вас Glock від CBI. Овербі завжди наполягає на заповненні такої кількості форм?»
  Так, керівник її офісу хвилюється, що протокол, пов’язаний із вогнепальною зброєю, може призвести до поганого розголосу для Бюро. Ну, для нього.
  «Чарльз — потрійний тип хлопця», — сказала вона, посміхаючись і виправляючи своє положення на сидінні, коли біль від падіння пронизав її бік.
  Він поліз у сумку для свого комп’ютера й простягнув їй чорний пластиковий футляр від пістолета. «П'ятдесят патронів. Якщо тобі потрібно більше, ми всі в біді».
  Вона взяла його за руку, стиснула. Хотіла знову притулити голову до його плеча, але стрималася. «Це була відпустка. Це все було».
  Саме тоді Денніс Арутюн зайшов до бару, і Денс познайомив їх, хоча місцевий депутат пам’ятав О’Ніла зі скайп-конференції. Була північ, але детектив виглядав таким свіжим, ніби це був початок його щоденного туру, уніформена сорочка була ідеально випрасуваною. Він сказав Денсу: «Родині Чарлі були в парку. Нічого, крім сигарет і волосіні, яка використовується як тросик. Ми надішлемо сигарету на ДНК, але її, ймовірно, немає. Якщо він був розумний, а він, здається, є, він просто запалив кінець, напевно, одягав рукавички. Шнур нейлоновий, який можна купити в будь-якій сотні спортивних або великих магазинів».
  О'Ніл розповів про те, що він бачив, а цього було дуже мало. Денс чув стрілку зброї, але жоден із них насправді не бачив пістолета, а тим більше самого нападника.
  Детектив з Монтерея сказав: «Чи може бути зброя, яку він вкрав у того вашого заступника, того, хто зараз не в ладі?»
  «Так, могло бути. Ох, і стає гірше. Ти йому скажеш?» Арутюн запитав у Данса, який сказав: «Ні».
  «Керівник детективів і ще один офіцер провели обшук і конфіскацію трохи невимушено. Едвін подав скаргу до Міністерства юстиції, і їх теж призупинено».
  — До біса, — пробурмотів О'Ніл. «Щука Медіган?»
  "Це вірно. Ви бачили його на нашій скайп-конференції».
  Денс глянув у вікно й помітив кілька автомобілів, які сповільнювалися, коли вони проїжджали повз тепер яскраво освітлений парк, заповнений офіцерами злочину та депутати в формі, миготливі вогні з крейсерів. Денс не здивувався б, побачивши великий червоний Б’юїк. Але, звісно, ні.
  «Я думаю, мені краще трохи поспати». Погляд на О'Ніла. «Ви, мабуть, теж втомилися».
  “Також ще не зареєструвався.”
  мене рятувати ...
  Коли Денс розписувала напої в її кімнату, її мобільний телефон задзвонив вхідним повідомленням. Вона знову ввімкнула його після своєї катастрофічної місії в парку.
  "Що це?" — запитав Майкл О’Ніл, зауваживши, що вона завмерла, дивлячись на екран.
  «Це текст». Вона розсміялася. «Від Едвіна Шарпа».
  "Що?"
  «Він хотів би мене бачити».
  «Чому?»
  «Поговорити, — каже він. Він хоче зустрітися зі мною в офісі шерифа». Її очі піднялися й глянули на О’Ніла, а потім на Арутюна. «Він також запитав, чи добре я провів ніч».
  Арутюн здивовано видихнув. «Ця людина — щось інше».
  Вона відповіла СМС, що зустрінеться з ним о дев’ятій.
  Він відповів: добре. З нетерпінням чекаю можливості провести час наодинці з вами, агенте Денс.
  
  
  
  
  
  
  
  
   Розділ 46
  О ДЕВ’ЯТІЙ Кетрін Денс зустрілася з Едвіном Шарпом у, очевидно, мало використовуваному офісі FMCSO, а не в кімнаті для допитів. Ніякого страхітливого декору, ніяких дзеркал.
  Розташування було ідеєю Денса; щоб заспокоїти Едвіна, хоча це було не зовсім зручно. У кімнаті не було вікон, а на ній стояв сірий пошарпаний письмовий стіл, на якому стояли книжки, де не було ніжки, три курних мертвих рослини та стоси коробок із файлами. На стінах було півдюжини вибілених фотографій сімейного відпочинку на озері приблизно 1980 року.
  Значний чоловік увійшов попереду неї й сів, опустившись у крісло й дивлячись на неї веселими, цікавими очима. Вона знову звернула увагу на його великі руки, кисті та брови. На ньому була картата сорочка, вузькі джинси й товстий ремінь із великою срібною пряжкою — аксесуар, який чомусь став стереотипним елементом ковбойського стилю, хоча їй було цікаво, чи хтось справді носив його на рівнинах Канзасу чи Заходу. Техас у 1800-х роках.
  Його чоботи з гострими носами, оббитими металом, були потерті, але виглядали дорогими.
  «Ви не проти, якщо я зроблю нотатки?» вона запитала.
  «Зовсім ні. Ви навіть можете це записати». Він озирнувся по кімнаті, ніби знав, що вони роблять саме це; Денс не був зобов’язаний розповідати йому про це, оскільки вони погодилися з суддею, оскільки він був підозрюваним у вбивствах.
  Денс залишався спокійним, але його непокоїло його сприйняття чи інтуїція. І його абсолютно спокійна поведінка. Ця фальшива посмішка додала ще більше моторошності.
  «Кожного разу, коли ви захочете зробити перерву, щоб випити кави або покурити, просто дайте мені знати».
  «Я тримаюся подалі від кави», — сказав він і не відреагував на іншу пропозицію. Він був скромним? Денс ловив рибу, щоб дізнатися про його течію звичка палити. Але чи він переграв її, чи просто не додумався послатися на порок, не мало значення; вона підняла це питання одного разу і не могла підняти його знову, не видавши нічого — як це робив Медіган під час першого інтерв’ю.
  Потім він ще більше здивував її, недбало запитавши: «Як довго ви працюєте в правоохоронних органах, агенте Денс?»
  Саме таке запитання, яке вона сама поставила б на початку співбесіди, щоб встановити базову лінію для кінезичного аналізу.
  «Вже деякий час. Але, будь ласка, називайте мене Кетрін. Що я можу для вас зробити?»
  Він свідомо посміхнувся, ніби очікував такої негативної відповіді. «Якийсь час». Ах Ти виглядаєш досвідченим. Добре. О, і ти можеш називати мене Едвін».
  — Гаразд, Едвін.
  «Тобі подобається Фресно?»
  "Мені."
  «Мало відрізняється від Монтерея, чи не так?»
  Денс не здивувалася, що вона сама була об’єктом власного розслідування Едвіна. Хоча їй було цікаво, наскільки далеко сягає його знання про її життя.
  Він продовжив: «Там гарно. Я дуже не люблю туман. Ти живеш біля води?»
  «То що я можу для тебе зробити, Едвін?»
  «Ти зайнятий, я знаю. Давайте перейдемо до суті. Це був вираз моєї матері. Я думав, що це про білочки, які ховають горішки. Я так і не дізнався, що це означає. У неї були всілякі чудові вирази обличчя. Вона була справжньою жінкою». Його очі сканували її обличчя, занурювалися в її груди та живіт, хоча й не хтиво, а потім знову в очі. «Я хотів поговорити з тобою, бо ти розумний».
  "Розумний?"
  «Я хотів поговорити з кимось, хто залучений у цю ситуацію, хто розумний».
  «У офісі шерифа тут багато хороших людей». Вона помахала рукою, гадаючи, чи послідує він цьому жесту. Він цього не зробив. Він продовжував пильно вивчати її, вбираючи образи.
  І ця усмішка…
  «Ніхто такий розумний, як ти. Це факт півтора. А інша річ, у вас немає порядку денного». Він скривився і навіть насупив брови більше. «Ти не ненавидиш такі фрази? «Маючи порядок денний». «Відправлення повідомлень». «Пити напій Kool-Aid». Кліше. Я шкодую, що сказав це щодо порядку денного. вибач Іншими словами: ви залишатиметеся зосередженими на правді. Ви не дозволите своєму... скажімо, «патріотизму» для Кейлі зіпсувати ваше судження, як це сталося з депутатами тут».
  Вона зазначила, що він був чітким, що, як вона нагадала, також стосується його електронних листів. Більшість сталкерів-еротоманів або одержимих коханням мали рівень інтелекту та освіти вище середнього, хоча Едвін здавався розумнішим за більшість. Господь знав, якщо він стояв за вбивствами, то був розумний. Це, звісно, не мало нічого спільного з абсолютно викривленим відчуттям реальності — як-от віра в те, що Кейлі насправді буде зворушена тим, що він убив її мачуху, або файлообмінник, який краде її пісні.
  Він продовжив: «Офіцери тут, вони не хочуть мене слухати. Кінець. з. Історія».
  «Що ж, я буду радий почути, що ви скажете».
  «Дякую, Кетрін. В принципі, це дуже просто. Я не вбивав Боббі Прескотта. Я не вірю в обмін файлами, але я б нікого не вбив, тому що вони це зробили. І я не нападав на Шері Таун».
  Про другий і третій напади він би дізнався з преси. І вона зазначила, що він не сказав «або хтось із нею». Історії не повідомляли про присутність Денс під час інциденту за участю Шері.
  — Ти скажи мені це, Едвін. Але всі, з ким я інтерв’ю, заперечують злочин, навіть якщо вони мертві...
  «Гей! Ще один вислів моєї мами».
  «Я насправді не знаю вас настільки добре, щоб визначити, чи здатні ви чи схильні завдавати комусь боляче чи ні. Розкажи мені трохи про себе».
  Знову розумний погляд, моторошний. Але він підіграв. І близько п’яти хвилин він перебирав факти, які вона здебільшого знала — його нещасливу, але не мучену сімейну історію. Його робота в Сіетлі. Його нетерпіння до формальної освіти. Він сказав, що часто нудьгував на уроках; його вчителі та професори були повільнішими, ніж він сам, — що могло пояснити його результативність у школі.
  Він применшував, але не заперечував свої навички роботи з комп’ютерами.
  Він не згадував про своє романтичне життя, минуле чи теперішнє.
  "Ти маєш дівчину?"
  Це трохи застало його зненацька, ніби він подумав: «Очевидно, так». Кейлі Таун.
  «Минулого року я зустрічався з кимось у Сіетлі. Деякий час ми жили разом. Саллі було добре, але вона не любила робити нічого веселого. Я не міг змусити її ходити на концерти чи щось таке. Мені довелося з нею розлучитися. Відчув себе якось погано. Вона дуже хотіла вийти заміж, але… не вийшло б. Я маю на увазі, чи це занадто багато просити повеселитися з кимось, посміятися, бути на одній, знаєте, хвилі?»
  «Зовсім ні, — подумав Денс, але не відповів. Вона запитала: «Коли ви розлучилися?»
  «Близько Різдва».
  «Я шкодую про це. Мабуть, це було важко».
  "Це було. Я ненавиджу ображати людей. І Саллі була дуже мила. Просто… знаєте, у деяких людей щось клацає, у деяких ні».
  Тепер у неї було достатньо інформації, і вона вирішила, що настав час розпочати кінетичний аналіз. Вона знову запитала його, що конкретно вона може для нього зробити, уважно спостерігаючи за його поведінкою.
  «Добре, я не найяскравіша лампочка на дереві. Інший вислів мами, га. І я не дуже амбітний. Але я достатньо розумний, щоб зрозуміти, що я тут жертва, і я сподіваюся, що ви достатньо розумні, щоб сприймати це серйозно. Хтось мене підставляє — ймовірно, ті самі люди, які шпигували за мною минулих вихідних. За будинком, перевіряє мене, мою машину, навіть моє сміття».
  "Розумію."
  «Слухай, я не той огр, про якого всі кажуть. Заступник Медіган і Лопес? Мені шкода, що мені довелося їх заарештувати, але я цього не починав. Вони порушили Четверту та Чотирнадцяту поправки та деякі інші статути штату, затримавши мене та обшукавши мій будинок. Для мене ці сувеніри були важливі. Якщо ви порушуєте закон, це має мати наслідки. Це саме те, що стосується вашої роботи. Я читав ту статтю, яку ви написали, коли ви були репортером кілька років тому, про систему правосуддя? У газеті в Сакраменто. Це була хороша стаття. Все про презумпцію невинуватості».
  Знову Денс намагалася сховати здивування з обличчя.
  «Ти бачив, хто за тобою спостерігає?»
  "Немає. Вони залишилися в тіні».
  Його усмішка поглибилася при слові «тіні»? Просто слабка реакція? Вона не могла сказати.
  «Чому ви не викликали поліцію?»
  «Чому ви вважаєте, що я цього не зробив?»
   Вона знала, що він мав; він розповів Медіган про випадок, коли вона спостерігала в кімнаті для допитів, коли Едвіна затримали. Вона хотіла побачити його послідовність. "Ти зробив?"
  Його очі звузилися. «Дев'ять-один-один. І вони запитали мене, чи чоловік порушував територію, і я вважаю, технічно це не так».
  — Ви впевнені, що це був чоловік?
  Вагання. «Ну, ні. Я просто припустив». Його дивна усмішка. «Це добре, Кетрін. Бачиш, це я маю на увазі. Ти розумний».
  «Навіщо комусь робити з тебе поганого хлопця?»
  "Не знаю. Це не моя робота – доводити свою невинуватість. Все, що я знаю, це те, що я нікому не завдав шкоди, але хтось докладе багато клопоту, щоб це виглядало так, як я». Його очі уважно оглядали її обличчя. «Ось тут мені потрібна ваша допомога. Я був сам, коли Боббі вбили, і файлообмінник теж. Але коли на Шері Таун напали, у мене є алібі».
  «Ви сказали депутатам?»
  "Немає. Бо я їм не довіряю. Ось чому я хотів поговорити з тобою зараз. Я не був впевнений, що це гарна ідея, бо ти друг Кейлі, але після прочитання тієї статті, яку ти написав, після зустрічі з тобою я вирішив, що ти не дозволиш своїй дружбі втручатися у твої судження. Можливо, це пов’язано з тим, що ти – мати». Він опустив це речення, нічого не додавши і навіть не шукаючи відповіді. Денс подумала, чи її обличчя цокає від тривоги, яку вона відчуває.
  «Розкажіть мені про алібі», — спокійно попросила вона.
  «Я збирався піти на ланч, для вболівальника? Я не думав, що мене пустять, але я думав, що можу спостерігати здалеку, я не знав. Можливо, почуєте спів Кейлі. Все одно я заблукав. Навколо штату Каліфорнія я зупинився та запитав дорогу. Була дванадцята тридцять».
  Так, якраз під час нападу.
  «З ким ти говорив?»
  «Я не знаю її імені. Це був житловий квартал біля спортивного стадіону. Ця жінка працювала в саду. Вона зайшла взяти карту, а я залишився біля дверей. Полуденні новини якраз закінчувалися».
  Тоді я ухилявся від куль і мене влучили осколки вогнегасника.
  «Назва вулиці?»
  «Не знаю. Але я можу описати її будинок. У ньому було багато рослин, що звисали з кошиків. Маленькі яскраво-червоні квіточки. Як вони називаються?»
   «Герані?»
  "Я думаю так. Кейлі любить садити. Я не дуже».
  Ніби про дружину.
  «Моя мама теж. У неї був — кліше! — справжній зелений великий палець».
  Денс усміхнувся. — Ще щось про будинок?
  "Темно-зелений. В кутку. Ой, і в будинку був навіс, а не гараж. Вона була доброю, тож я переніс для неї кілька мішків із насінням трави. Їй було за сімдесят. Білий. Це все, що я пам'ятаю. О, у неї були коти».
  «Гаразд, Едвін. Ми розглянемо це». Денс записав інформацію. — Ви дасте нам дозвіл обшукати подвір’я, де ви бачили того зловмисника?
  «Звичайно, звичайно».
  Вона не підвела очей, а швидко запитала: «А у вашому домі теж?»
  "Так." Мікросекунда вагань? Вона не могла сказати. Він додав: «Якби заступник Медіган спочатку запитав, я б йому дозволив».
  Денс назвала його блеф, який, можливо, зовсім не був блефом, і сказала, що призначить час, коли заступники прийдуть.
  І вона поставила собі важливе запитання: що виявила кінетика? Чи правду говорив Едвін Шарп?
  Вона відверто не могла сказати. Як вона сказала Медіган та іншим під час брифінгу в понеділок, сталкер, як правило, психотичний, прикордонний або сильно невротичний, з проблемами реальності. Це означало, що він міг декламувати те, що, на його думку, було правдою, хоча це було цілковито брехнею; тому його кінетика, коли він лежить, буде такою ж, як і базова лінія.
  До труднощів додався ослаблений афект Едвіна — його здатність відчувати та демонструвати емоції, такі як стрес. Кінетичний аналіз працює лише тоді, коли стрес від брехні змінює поведінку суб’єкта.
  Тим не менш, співбесіда є складним мистецтвом і може виявити не тільки обман. Для більшості свідків або підозрюваних найкращу інформацію збирають шляхом спостережень, по-перше, за мовою тіла, а потім, по-друге, за якістю мови — наприклад, висотою голосу та швидкістю розмови.
  Третій спосіб спілкування між людьми іноді може бути корисним: вербальний зміст — те , що ми говоримо, самі слова. (За іронією долі, це, як правило, найменш корисно, тому що ним найлегше маніпулювати та він схильний до непорозумінь.)
  Але з такою проблемною людиною, як Едвін, де кінесики не було легко доступний, дивлячись на його словесний зміст, можливо, був єдиним інструментом, який мав Денс.
  Але що він запропонував, що може бути корисним?
  Він похитав головою, ніби відповідаючи на її мовчазне запитання, і посмішка поглибилася. Це було непрофесійно, але вона хотіла, щоб він втратив усмішку. Цей вираз нервував її більше, ніж найстрашніший погляд вбивці.
  — Ти вважаєш мене розумним, Едвін. Але ти думаєш, що я прямолінійний?»
  Він вважав це. «Скільки ти можеш».
  «Знаєш, з усім, що відбувається, ти не думаєш, що тобі має сенс повернутися до Сіетла, забути про концерт. Ти міг би побачити Кейлі іншим разом».
  Вона сказала це, щоб накачати, щоб перевірити, чи запропонує він факти про своє життя та плани — факти, які вона могла б використати для аналізу контенту.
  Вона, звичайно, не очікувала сміху недовіри та того, що він тоді сказав: «Я ледве зможу це зробити, чи не так?»
  "Немає?"
  «Ти знаєш ту її пісню «Твоя тінь»?»
  На його обличчі не було жодного натяку на те, що ця пісня була візитною карткою вбивства. Вона недбало сказала: «Звичайно. Її великий хіт. Ти думав, що це найкраща пісня, яку вона коли-небудь написала».
  Посмішка Едвіна на цей раз набула відтінку справжньої. «Вона сказала тобі це, правда?» Він світився; його кохана щось згадала про нього. «Ну, це про неї, ти знаєш».
  — Про неї, Кейлі?
  "Це вірно. Перший вірш про те, як люди використовують її як музиканта. А потім є вірш про ту автокатастрофу—коли померла її мати. Кейлі було п'ятнадцять. Ви знаєте, що Бішоп був п’яний за кермом».
  Ні, Денс про це не знав.
  «Він відсидів вісім місяців. Після цього ніколи не водив машину. Тоді інший вірш про річку?» Нарешті усмішка зникла. «Я думаю, я не знаю, але я думаю, що щось дуже погане сталося з нею, коли їй було близько шістнадцяти. Вона на деякий час зникла. Думаю, у неї був зрив, вона намагалася вбити себе. Тонути, знаєте. Це слова пісні».
  Це правда? Денс теж ніколи не чув про це.
  Тепер неприємна усмішка зникла. «Як це сумно? Написання пісні щоб втішити себе, бо більше нікого немає? Жахливо...» Очі пильно зосередилися на співрозмовнику. «Кейлі надіслала мені десяток електронних листів і кілька справжніх листів, і знаєте, що я читаю між рядків у кожному? Я їй потрібен, агент Денс. Вона мені дуже потрібна. Якби я пішов, хто б інший доглядав за нею?»
  
  
  
  
   Розділ 47
  ЗАСТУПНИК КРИСТАЛ СТАННІНГ, Майкл О'Ніл і Кетрін Денс були в кімнаті для брифінгу FMCSO. Виконувач обов'язків головного детектива Денис Арутюн теж.
  Денс розповідав про інтерв'ю з Едвіном. «Мені доведеться бути чесним. Його дуже важко читати кінетично. Він виглядає абсолютно не обманним, що або означає, що він каже всю правду, або він повністю оманюється».
  «Це зробив сучий син», — пробурчав Стеннінг.
  Здавалося, жінка стала більш впевненою та різкою в міру просування справи. А може, це була просто відсутність Медіган.
  Дзвінок до об’єднаного окружного штабу надзвичайних ситуацій виявив, що насправді Едвін подзвонив у 911, щоб повідомити про Піпінг Тома. Була субота ввечері, 7:00 вечора. Він скаржився, що хтось спостерігає за ним із заднього двору. Без подробиць. Диспетчер сказав передзвонити, якщо злочинець дійсно посягнув або погрожував йому.
  Команда Чарлі Шеана щойно виїхала на місце злочину та провела пошуки, де міг бути зловмисник. Він повинен був будь-якої миті оголосити результати.
  О'Ніл запитав: «Субота — ніч перед тим, як Боббі вбили. Хто міг стежити за ним, хто знав, що він у місті?»
  Арутюн сказав: «Близько тижня тому ми отримали сповіщення від адвокатів Кейлі, що він може бути у Фресно і може бути проблемою».
  Але Денс зазначив: «Будь-хто міг дізнатися, де він».
  "Як це?" — запитав Арутюн.
  Детектив з Монтерея додав, що на веб-сайтах шанувальників Шарп написав, що збирається до Фресно «на деякий час».
  Арутюн прийняв дзвінок, поговорив кілька хвилин, а потім відключився. «Патрульні обстежують територію навколо стадіону «Булдог». штат Каліфорнія. Багато людей. Це йде повільно».
  Це було для того, щоб знайти жінку, яка давала вказівки Едвіну під час нападу Шері. Денс називав її Жінкою-Алібі.
  За мить до офісу зайшов Чарлі Шен. Він усіх привітав і розповів про місце події.
  З його сильним бостонським акцентом, рідкісним у цих краях, він сказав: «Ми пройшли через його будинок і зібрали деякі сліди, але вони були чистими. Цікаво, чи він вичистив це після того, як дав тобі дозвіл на пошук». Погляд у бік Танцю.
  Вона пригадала легке вагання перед тим, як Едвін погодився.
  «Сигарети?» Денс попросив їх перевірити.
  "Немає. Ні запальничок, ні сірників, ні попільничок. Запаху сигарет теж немає... Тепер я знаю ще раніше, що латексні рукавички на кухні Едвіна, мабуть, не такі, як під час убивства Боббі Прескотта. Візерунки зморшок різні. Зовні, де ймовірний злочинець шпигував за ним? Ну, ми знайшли відбитки взуття в пилу, ковбойські чоботи, здається, не ті, які носили б смітники чи робітники. Вони були спотворені через вітер, але принаймні не пішов дощ і не змив кляті відбитки. Не можу визначити розмір, чоловік, жінка чи вік. І ми зібрали близько тридцяти зразків слідів, але попередні аналізи досить марні. Вибач, Деннісе, якщо там щось є, я не знаю, як це може допомогти.
  «Тепер ми підтвердили, що сигарета минулої ночі у вашому мотелі — це Marlboro. У нас є попіл із місця нападу на Шері Таун — я маю на увазі сигаретний попіл, — але ми не маємо обладнання, щоб проаналізувати його належним чином, щоб визначити, якого він бренду чи як давно він залишився».
  Саме тоді до дверей підійшов помічник Дениса Арутюна і простягнув йому пачку паперів. «Це ті електронні листи, на які ви чекали, про Боббі Прескотта. Нарешті вони увійшли».
  Депутат перечитав їх, засміявся. Приглушений, але для нього значний вилив емоцій.
  Він сказав офіцерам: «Одна з речей, яку я шукав, — це ще один мотив вбивства Боббі Прескотта кимось іншим, а не Едвіном?»
  — Правильно, — сказав Денс.
  «Ну, можливо, я знайшов один».
  «Продовжуйте».
  Він сказав: «Ви коли-небудь чули про цих хлопців, Джона, Пола, Джорджа та Рінго?»
  
  
  
  
   Розділ 48
  ДЕНС І О'НІЛ самостійно провели обшук.
  Мені було добре знову бути з ним, працювати з ним. Дещо з цього було просто комфортом перебування з людиною, з якою ти був близький, чиї тонкі погляди, усмішки та жести ідеально передавалися без потреби в словах.
  Але частково задоволенням були їхні спільні навички правоохоронців. Гештальт — ціле більше , ніж сума частин. Поліцейська робота — важка справа, і її неможливо виконати поодинці. Робота може стати кошмаром, коли ви не маєте зв’язку зі своїм партнером, і це не тільки ускладнює робочий день, але й означає, що поганих хлопців менше ймовірно попастися.
  Поліцейське розслідування може бути формою мистецтва, як балет, хореографія техніки, мета, і вона відчула це майже досконало з Майклом О’Нілом.
  Сцена, де вони вправлялися в гармонії, була трейлером Боббі Прескотта, а те, що надихнуло на пошук тут, було відкриття Арутюна про чудову четвірку.
  Денс вважала, що тепер вона знає, що було вкрадено наступного ранку після вбивства роуді — особа, яку Табата Нісміт бачила в трейлері Боббі. І об’єктом цієї крадіжки були не пам’ятні речі Кейлі Таун. Дійсно, це не мало нічого спільного ні зі співаком, ні зі сталкером — за винятком того, що, так, Едвін Шарп, ймовірно, був негідником, як він весь час стверджував.
  «Ну», — сказала вона, дещо задихаючись, розглядаючи папку з полиць, де вона помітила, що чогось не вистачає кілька днів тому, коли була тут із П. К. Медіганом.
  О'Ніл підійшов ближче, і вони разом переглянули спіральний блокнот, у якому батько Боббі Прескотта записав подробиці записів він допомагав інженеру в Abbey Road Studios у Лондоні протягом 1960-х і 1970-х років.
  Денс згадав, що Табата згадувала про видатну кар'єру батька Боббі.
  Це був приголомшливий список талантів тієї епохи: Кліфф Річард, Конні Френсіс, Scorpions, Hollies, Pink Floyd і, звичайно, Beatles, які там записали Yellow Submarine і Abbey Road . Значна частина написаного чоловіком була загадковою — нотатки про синтезатори та динаміку підсилювачів, акустичні перегородки та інструменти.
  Але найактуальнішою була копія листа до батька Боббі.
  13 червня 1969 року
  Боб Прескотт:
  
  Гей, друже, дякую за ЧУДОВУ роботу, ти найкращий інженер, ми маємо це на увазі. Любив працювати з вами. Тож, на знак вдячності за всі ці безсонні ночі, записи тих пісень, які ми грали після «Abbey Road», належать вам, усі права, усе. Список нижче. здоров'я!
  
  — Почекай, — сказав О'Ніл. "Ті …?"
  Денс пошепки сказав: «Я думаю, що вони. Боже мій, я думаю, що вони». Унизу листа були назви чотирьох пісень. Жодна з них не була відомою піснею Бітлз.
  Вона пояснила, що створення та запис пісень для альбому Abbey Road почалися навесні 1969 року. Це був останній студійний альбом групи. Let It Be було випущено через рік, хоча цю пісню було закінчено до січня 1969 року.
  Денніс Арутюн — «бібліотекар FMCSO», як назвав його Медіган — справді провів вражаюче дослідження життя Боббі Прескотта та його сім’ї, щоб з’ясувати, чи хтось, окрім Едвіна, міг мати мотив убити його. Заступник знайшов деякі чутки, поховані в Інтернеті, про те, що його батько, можливо, мав деякі копії пісень Beatles, які він допомагав створювати в Лондоні кілька років тому.
  Але це не були викиди; це були повні пісні, оригінальні та неопубліковані, які ніколи не звучали публічно.
  «І Бітлз просто віддали їх?» — запитав О'Ніл.
   «Гурт тоді розпадався. Вони були багаті. Можливо, вони просто не дбали про них. А може, вони просто не думали, що вони хороші».
  «Лист не підписаний ніким із них».
  Денс знизав плечима. «Почеркознавець міг перевірити, хто з чотирьох це написав. Але вони говорять про «після «Еббі-роуд».» Хто ще це може бути? Мабуть, після цього вони залишилися в студії і просто записали разом кілька пісень. Не має значення; це все ще пісні Бітлз».
  «Боббі отримав касети від свого батька».
  — Правильно, — сказав Денс, показуючи на полиці. «Злочинець дізнався і чекав нагоди вбити його та вкрасти їх».
  «Чекаю, поки Едвін або хтось на кшталт нього з’явиться в образі невдалого хлопця».
  «Точно».
  О'Ніл сказав: «Значить, це хтось, хто знав Боббі та його архіви і міг би чути чутки про пісні Beatles». Він розглядав лірику. «Хіба злочинець міг їх продати?»
  «Мені здається, принаймні він міг би вирахувати гонорар шукачеві в мільйони. Або, можливо, він міг би продати їх самотньому колекціонерові, як тому японському бізнесменові, якого затримали за те, що він витратив п’ятдесят мільйонів на вкраденого Ван Гога. Він збирався тримати це у своєму підвалі, щоб нікому ніколи його не побачити».
  О'Ніл зазначив: «Ну, ми знаємо мотив. Друге питання: хто злочинець? У вас є якісь ідеї? Я не знаю складу персонажів».
  Денс на мить замислився, оглядаючи трейлер.
  А до Б і Я…
  «Мені потрібно, щоб ти щось зробив».
  — Звичайно, — сказав детектив. «Докази, місце злочину? Ти кращий слідчий, ніж я, але я гра».
  — Ні, — сказала вона. Вона взяла його за плечі й відвела футів на п’ять назад. Тоді вона відступила й уважно оглянула його. «Просто стійте тут і не рухайтесь».
  Коли вона вийшла за двері, О'Ніл озирнувся і сказав: «Я можу це зробити».
  
  півгодини Денс і О’Ніл разом із контингентом заступників FMCSO мчали крізь туманний пізній літній день до мотелю біля шосе 41.
   Це була корчма «Червоний дах». Пристойний, чистий, але, безумовно, набагато нижче того, до чого гість, якого вони збиралися заарештувати, звик у певні моменти свого життя.
  Чотири машини мовчки наближалися.
  Звичайно, були міркування щодо юрисдикції, але Денс і О'Ніл були тут не для того, щоб претендувати на трофей, а просто щоб допомогти. Вони були раді дозволити місцевій поліції провести арешт. Зрештою, вона погодилася дозволити Медіґану взяти на себе нашийник і згорнути рекламу, хоча заслуга отримає загалом FMCSO, оскільки він не був на дійсній службі.
  Три поліцейські машини та «Ніссан» Денса тихо підійшли до мотелю й припаркувались. Зі спільною усмішкою та мовчазним розумінням Денс і О’Ніл перезирнулись і пішли в глибину, а Арутюн, Стеннінг і четверо інших заступників помчали через коридори до кімнати, де, як показало спостереження, перебував підозрюваний.
  Як вони здогадалися, нервовий злочинець чекав візиту; він побачив, як наближаються машини, і буквально вистрибнув із вікна своєї кімнати на неприємну траву, призначену для собак, які займалися своїми справами. Він швидко випрямився, обмотав ремінь сумки для комп’ютера навколо грудей і почав бігти, а потім мудро зупинився, глянувши на пістолети в руках Денса й О’Ніла, дула обох були націлені йому на голову.
  Двоє інших похмурих депутатів, один латиноамериканець і один англієць, приєдналися до них позаду. Саме вони одягли наручники на продюсера Кейлі, Баррі Зейглера, і повели його до стоянки навколо. Це була Кетрін Денс, яка заволоділа сумкою для комп’ютера, у якій містилися безцінні пісні, які він викрав із трейлера Боббі Прескотта, наступного ранку після того, як він убив розбійника.
  
  
  
  
  Розділ 49
  «ТВІЙ ЗРІСТ», — пояснив йому ДЕНС.
  Цайглер сидів, нещасний, на задньому сидінні шерифського крейсера. Двері були відчинені, і він дивився назовні, руки скуті за спиною.
  Вона продовжила уточнювати, відповідаючи на його запитання про те, як вона знала, що це він. «Злочинець, мабуть, добре знав Боббі і, ймовірно, був у його трейлері раніше. І він був людиною, яка була добре знайома з усіма, хто був пов’язаний із групою».
  Вирішальним фактором було те, що вона сказала йому потім: «І він був високий».
  «Високий?»
  Вона пояснила про своє інтерв'ю з Табатою, через дорогу, кілька днів тому. «Вона сказала, що бачила когось усередині того ранку. Крім того, вона не могла побачити голову зловмисника, тільки його груди».
  Ось чому вона півгодини тому поставила О'Ніла перед вікном трейлера. Згадавши, що вона зустрічалася віч-на-віч з П. К. Медіганом надворі, коли вона обшукувала трейлер, вона встановила детектива Монтерея про те, де Табата бачила зловмисника. Потім вона вийшла на вулицю й пішла через вулицю. Озираючись назад, вона чітко бачила обличчя О’Ніла.
  Це означало, що зловмисник у понеділок вранці був значно вищий за О'Ніла — шість футів. Єдиною людиною, яку вона нещодавно зустріла і яка цікавилася Кейлі Таун, яка знала Боббі та відповідала цьому статусу, був Баррі Зейглер.
  «Черт», — пробурмотів чоловік, повністю розгромлений. «Мені шкода. я не знаю що сказати Мені шкода».
  Денс часто чув це як слідчий.
  Вибачте...
  Звичайно, у десяти разів із десяти це означало: вибачте, що мене спіймали.
  «Коли я зустрів вас у будинку Кейлі, ви сказали, що щойно приїхали туди з Кармела. Але ми тут розмовляли з партійчицею. Ви перевірили вранці після вбивства Боббі.
  "Я знаю, я знаю. Я збрехав. Мені шкода».
  Це, знову.
  Денс сказав: «А потім був запис, на якому Кейлі співає «Your Shadow». Щоб ви грали, щоб анонсувати напади? Зроблено це на якісному цифровому реєстраторі. Сорт, яким користуються професіонали — такі, як ви, продюсери та інженери».
  "Запис?" — запитав він, нахмурившись.
  Вона глянула на Денніса Арутюна, який пробіг попередження Міранди. Він додав: «Вас заарештовано за вбивство, за…»
  «Вбивство? Що ви маєте на увазі?"
  Танець і Арутюн перезирнулися.
  — Вас заарештовують за вбивство Боббі Прескотта, сер, — сказав детектив із Фресно. «І Фредерік Блантон. А також напад і побиття на Шері Таун і агента Денс. Ви бажаєте..."
  «Ні, ні, я нікого не вбивав! Я ні на кого не нападав!» На обличчі продюсера був шок. Денс бачив багато виступів підозрюваних; це було одне з найкращих. «Я б ніколи цього не зробив! Навіщо мені це робити?»
  "Так, сер. Ви проведете день у суді. Ви розумієте свої права?»
  «Боббі? Ти думаєш, що я вбив Боббі? Немає! І я б ніколи не скривдив Шері. Це є-"
  "Ти розумієш-?"
  "Так Так. Але..."
  «Ви бажаєте відмовитися від свого права зберігати мовчання?»
  «Звичайно, так. Це смішно. Це величезне непорозуміння».
  Арутюн запитав: «Ти приїхав сюди в неділю й убив Боббі Прескотта тієї ночі?»
  "Ні ні. Я приїхав у понеділок вранці, близько одинадцятої. Після того, як я почув від Кейлі, що Боббі помер. Так, я увірвався в трейлер Боббі, але це було лише для того, щоб отримати деякі особисті речі».
  — Пісні, — сказав Арутюн. «Ми знаємо про них усе».
  «Пісні?»
  «Пісні The Beatles».
  "Про що ти говориш?"
  Його збентеження здавалося щирим, тому вона вирішила додати: «Батько Боббі був техніком на Abbey Road у шістдесятих і сімдесятих роках».
  «Правильно. Досить відомий. Але яке це має відношення до будь-чого?»
  «The Beatles дали йому чотири оригінальні пісні, які вони написали після того, як закінчили Abbey Road. »
  Баррі Зейглер засміявся. "Ні-ні-ні …"
  О'Ніл сказав: «Ти вбив його і вкрав пісні. Вони коштують мільйони».
  Продюсер продовжив: «Це міська легенда. Усі ці чутки про аутки та секретні записи. Вся ця нісенітниця про Пола мертва. Ніякі чутки не поширюються у світі музики швидше, ніж чутки про Beatles. Але в цьому немає нічого. Немає невідкритих пісень».
  Танець оцінював поведінку. Цейґлер виглядав більш-менш достовірним. Вона сказала: «А що з цим?» Вона показала йому пластиковий конверт із листом до батька Боббі.
  Цайглер подивився на нього й похитав головою. «Це не пісні Бітлз. Це була якась місцева група з Кемден Тауна в Лондоні, я навіть не пам'ятаю назви. Вони були нічим. Після того, як Beatles завершили Abbey Road, ця група забронювала час у студії. Вони записали п’ятнадцять чи шістнадцять треків і використали приблизно дванадцять для свого альбому. Мабуть, їм настільки сподобався батько Боббі, що вони дали йому ті, якими вони не користувалися. З групи ніколи нічого не виходило. Справа в тому, що вони писали досить огидні пісні».
  Денс знову подивився на мову записки.
  Тож, на знак вдячності за всі ці безсонні ночі, записи тих пісень, які ми грали після «Abbey Road», належать вам, усі права, усе. Список нижче. здоров'я!
  Так, це може стосуватися просто студійного часу після того, як «Бітлз» закінчили запис свого альбому.
  «Але ти щойно зізнався, що вкрав щось із трейлера Боббі того ранку».
  Цайглер дискутував. Він подивився на О’Ніла та інших заступників. «Залиште нас, агента Денс і мене. Я хочу поговорити з нею наодинці».
  Вона врахувала це. "Все добре."
  Інші відійшли від патрульної машини. Денс схрестила руки й сказала: «Добре, говори».
  «Ви не можете сказати душі».
   «Ви знаєте, я не можу на це погодитися».
  Довге обличчя чоловіка зіткнулося в огидний вузол. «Гаразд. Але спочатку подивіться, а потім вирішуйте. В сумці є вкладиш на блискавці. Якісь папери. Це те, що я взяв у Боббі».
  Денс відкрив сумку з комп’ютером і знайшов відділення. Вона витягла конверт і відкрила його, перечитуючи документ із чотирьох сторінок.
  «О Боже мій», — прошепотіла вона.
  "Щасливий зараз?" — буркнув Цайглер.
  
  
  
  
   Розділ 50
  ТЕ, ЩО ВІН ВКРАВ, був лист від Боббі Прескотта про те, як він хоче, щоб його майно було розподілено в разі його смерті.
  Більшість із них дістанеться одній людині: дитині, яка належала йому та Кейлі Таун, Мері-Гордон.
  Очевидно, Кейлі народила дитину в шістнадцять років, а Суеллін і її чоловік Роберто Санчес усиновили дівчинку за кілька тижнів після її народження.
  Конверт містив копію документів про усиновлення та декілька особистих повідомлень дівчинці, які вона могла прочитати, коли підросте.
  «Він сказав мені кілька років тому, що написав це», — сказав Цайглер. «Я не міг допустити, щоб це стало публічним».
  Денс пригадала тісні стосунки, які вона відчула між Боббі та Кейлі в ресторані. І інші речі, на які вона звернула увагу: світле волосся Мері-Гордон, відверта поведінка дівчини. Її очі були яскраво-блакитними, як у Кейлі, тоді як у Суеллін — і, мабуть, її чоловіка-латиноамериканця — були карими.
  Вона теж думала про коментар Едвіна в останньому інтерв’ю.
  Я думаю, що з нею сталося щось дуже погане, коли їй було близько шістнадцяти...
  Денс запитав: «Але чому ніхто не знав, що вона вагітна?»
  «О, Кейлі не почала виступати професійно, поки їй не виповнилося сімнадцять. Раніше вона не була на радарах преси, але Бішоп мав на неї великі плани. Він витягнув її зі школи, коли вона була на другому місяці вагітності, знайшов репетитора для домашнього навчання. Він тримав це в таємниці та добре розповів друзям — Кейлі була дуже засмучена, що її мати померла. Вона була в депресії. Мало сенс, щоб вона зникла на вісім-дев’ять місяців. Він припустив, що в неї був зрив».
  Денс був вражений. — І він змусив її відмовитися від дитини?
  Довге обличчя Цайглера рухалося вгору-вниз. «Боббі було двадцять два, вона була на шість років молодша. Гаразд, це погано, без питань. З іншого боку, він був справді хорошим хлопцем, і якщо хтось і закохається в батькову фігуру, то це буде Кейлі. Її мати щойно померла, вона жила в будинку, який ненавиділа, а батько здебільшого був у дорозі. Вона була вразливою. І це був не просто зв’язок. Вони хотіли одружитися. Вони були закохані. Але коли Бішоп почув це, він прилетів до міста відразу після концерту і сказав, що якщо вони не погодяться на усиновлення, він збирається заарештувати Боббі за законне зґвалтування».
  «Він це зробив ?»
  «Звичайно. Кейлі погодилася на усиновлення, але лише на те, щоб помістити дівчинку до своєї сестри, щоб вона все ще могла її бачити. І вона наполягла на тому, щоб Боббі залишився з групою. Бішоп подумав, що це найкраще, що він збирався отримати, і погодився».
  Денс згадала власні спостереження про Боббі та те, що їй розповіла Кейлі. «Тоді Боббі почав пити і потрапив у наркотики, правда?»
  Цайглер підняв брову. «Ти зрозумів це, еге ж? Так, це було все. Він був дуже засмучений тим, що між ними не вийшло».
  «Але чому вона не змогла залишити дитину?» — запитав Денс. «Я знаю, що вона хоче дітей».
  «О, це не спрацює», — гірко сказав Цайглер. «На той момент кар’єра самого Бішопа загинула. Все, що в нього залишилося, це Кейлі».
  «І він був переконаний, що їй потрібно будувати свою кар’єру на образі гарної дівчини, щоб досягти успіху».
  «Точно так. Там він був попереду. Як він зазвичай був. Подивіться на книги про вампірів «Сутінки», які любить моя дочка. Вони про дітей, які закохані, але не займаються сексом. Це Кейлі Таун. І батькам — тим, хто має кредитні картки — подобається це зображення. Якби стало відомо, що вона вагітна в шістнадцять років, це могло б означати кінець її кар'єри».
  Денс не знав, правда це чи ні. Вона дуже вірила в інтелект і проникливість аудиторії. Вона холодно сказала: «Але це також стосувалося вас, чи не так? Ви не можете дозволити собі її втратити. Не так, як зараз ведуть звукозаписні компанії».
  Плечі Цайглера, високо над Дансом, опустилися. "Добре-добре. Кейлі — мій єдиний головний виконавець. Всі інші пішли. Якщо я її втрачу, все закінчиться. Мені сорок п'ять, і все, що я коли-небудь робив, це продюсування альбомів. я не можу дозволити собі бути фрілансером. Крім того, Кейлі дивовижний талант. Я люблю з нею працювати. Вона геній. Один з видів."
  Денс переглянув документи про усиновлення, лист.
  «Мері-Гордон не знає?»
  "Немає. Бішоп змусив Суеллін та її чоловіка підписати угоду про нерозголошення. Якби вони сказали хоч слово, вони могли втратити опіку».
  Денс на мить заплющила очі й похитала головою, почувши цю новину про єпископа Тауна, яка її стурбувала, але не здивувала.
  Цайглер гірко розсміявся. «Я не єдина людина в цій справі».
  Вона засунула документи назад у конверт і поклала його до сумочки. "Я буду думати про це. Наразі ви шукали деякі особисті документи у Боббі. Те, що ви знайшли і забрали, не мало цінності і не мало нічого спільного зі справою». Вона холодно подивилася на нього. — Але ти все ще підозрюваний у вбивствах.
  «Я був у Кармелі, в готелі, коли Боббі помер».
  «Хтось може це підтвердити?»
  Він на мить замислився. Потім сказав: «Я був сам... Я був дуже засмучений — мене щойно звільнив мій інший головний артист. Єдиний контакт, який я з кимось мав, це повідомлення, яке я залишив дружині». Він глянув на Денс жалюгідними очима. «Це добре — голосова пошта, у якій ти ридаєш, як десятирічний підліток, що твоя кар’єра, ймовірно, закінчилася?»
  «Це може бути», — сказав йому Денс.
  
  
  
  
  Розділ 51
  «НЕМАЄ BEATLES?» — запитав ДЕНИС Арутюн, помітно розчарований тим, що новина неправдива. Це був найбільш емоційний, який вона бачила.
  «Не виглядає так».
  Денс зателефонувала Мартіні, її партнеру по веб-сайту та справжньому музичному історику, яка зробила кілька дзвінків і повідомила про те, що сказав Цайглер. Так, роками ходили чутки про невідкриті пісні Fab Four, але консенсус був таким, як пояснив продюсер.
  Денс, Арутюн і Крістал Стеннінг стояли групою на парковці готелю «Червоний дах». Вогні патрульних миттєво спалахували. Можливо, це була процедура, але Денс хотів, щоб вони їх вимкнули.
  О'Ніл телефонував. Нарешті він завершив розмову й підвів очі. «Його алібі? Це добре."
  Дані мобільного телефону та відбиток голосу «схлипуючого десятирічного хлопчика» підтвердили, що в момент, коли Боббі Прескотта вбивали у конференц-центрі Фресно, Баррі Зейглер був понад дві години їзди.
  «Чому він увірвався в трейлер Боббі?» — запитав Арутюн. «Чого він шукав?»
  Денс знизав плечима. «Мабуть, це особисте. Нічого спільного зі справою. Я йому вірю».
  О’Ніл розвеселено подивився на неї. Чи її поведінка відхилялася від базової лінії? Що він, з усіх людей, знав би дуже добре.
  Заступник Фресно сказав: «Здається, навряд чи вартує клопоту, загороджуючи його за це. Але я вам скажу, що поганий суд повинен вважатися проступком». Він підійшов до своєї машини, витяг Цайглера й зняв з нього наручники. Денс не знала, що сталося між ними, але вона припустила, що йдеться про сувору розмову. Поглянувши на Денс, продюсер зібрав свою сумку з комп’ютером і повернувся до своєї кімнати, потираючи зап’ястя.
   Денс вирішив віддати документи Кейлі, щоб вона вирішила, як вчинити з цим.
  — Отже, — сказав Арутюн, повертаючись до них. «Жодних підказок. Жодного підозрюваного».
  «У нас є докази», — запропонувала Крістал Стеннінг. «З місць злочинів і того, що ми зібрали на задньому дворі Едвіна».
  — Докази, — пробурмотів Арутюн кислим тоном, який Денс розцінив як ще одну крапку емоцій від стриманого детектива. «Життя не схоже на CSI, вибачте. Люди Чарлі хороші, але вам потрібно більше, ніж знайти. Вам потрібно з’ясувати».
  Ще один пиловий диявол закрутився поруч. Денс підвела голову, дивлячись на це.
  "Що?" — спитав О’Ніл, вдивляючись у її обличчя. Він відчув, що щось відбувається.
  Мініатюрний циклон зник.
  Кетрін Денс дістала телефон і подзвонила.
  
  
  
  
   Глава 52
  ЧЕРЕЗ ДВІ ГОДИНИ ця четвірка знову зібралася в офісі шерифа — зокрема, на розкопках поваленого П. К. Медігана. Це був найбільший у детективному відділі, єдиний, де одночасно вміщувалося більше двох-трьох осіб.
  Денс з деякою сумною гостротою зазначив, що головний детектив вирізав купони від Safeway. Можливо, він зробив сімейні покупки. Лише один купон був на морозиво. Купіть одну пінту, іншу отримайте безкоштовно.
  Вона отримала смс, прочитала його, а потім запитала депутатів: «Ви можете показати мені свої службові двері?»
  Арутюн і Стеннінг поглянули один на одного, і вона сказала: «Звичайно, мабуть. Слідуй за мною."
  Денс та інші так і зробили, і після короткої прогулянки зупинилися біля широких дверей у зоні доставки в задній частині головної будівлі, які виходили на пандус, що вів до автостоянки.
  «Добре. Це згодиться. Вона подзвонила і вказала напрямок до цього входу. Денс відключився та пояснив: «Цими вихідними у мене будуть гості. Вони були в Сан-Хосе на конференції. Я взяв на себе сміливість запитати їх тут. Я попросив наш офіс у Сан-Франциско позичити їм набір проблискових лампочок. Вони зробили кращий час, ніж я думав».
  Саме тоді під'їхав і зупинився білий фургон. Бічні двері відчинилися, і пандус для пасажирів з обмеженими можливостями простягнувся до землі. Через мить красивий чоловік з темним волоссям і м’ясистим носом швидко проїхав червоним інвалідним візком з мотором вниз по рампі та через двері сервісної зони. У темно-коричневих штанах і бордовій сорочці з довгими рукавами він був блідий, як і личить людині, яка рідко буває на вулиці. До нього приєдналася висока рудоволоса жінка в джинсах, чорній футболці та чорному піджаку та стрункий молодший чоловік із ідеально підстриженим волоссям. На ньому були гарно зшиті брюки, біла сорочка та смугаста краватка.
  «Лінкольн!» Денс нахилилася, притулившись щокою до щоки чоловіка в інвалідному візку. «Амелія». Вона обняла рудоволосу Амелію Сакс, партнерку Лінкольна Райма.
  «Привіт, Томе», — сказала вона опікуну Райма, який також тепло її обійняв.
  «Занадто довго», — сказав помічник.
  — Кетрін… і Майкл О’Ніл, — сказав Райм, швидко кинувши погляд на детектива.
  Здивований О'Ніл сказав: «Це правильно». Він ніколи не зустрічав Райма. «Звідки ти знав?»
  «Кілька зауважень. Ви носите зброю, тож ваша громадська безпека, а ті люди з Фресно-Мадери, — кивнув у бік Арутюна та Стеннінга, — у формі, але їхні бейджики свідчать, що вони детективи. Отже, політика тут така, що навіть детективи носять уніформу. Ви ні, тому ви, ймовірно, з іншої юрисдикції. Надворі стоїть машина з пропуском на причал округу Монтерей. Ти засмаглий і гарно підтягнутий, як той, хто катається на човні або ловить рибу в океані. Я знаю, що ви з Кетрін часто працюєте разом. Отже... ти був Майклом О'Нілом. Або, можливо, я міг би зрозуміти це з вашої мови тіла». Це було доставлено, як і більшість кривих коментарів Лінкольна Райма, без усмішки.
  Райм злегка поворухнув шиєю, і його права рука плавно витягнулася. Він потис руку О'Нілу. Денс знав, що нещодавно йому зробили операцію, щоб покращити його стан — у нього паралізована паралізована шия вниз; кілька років тому він був поранений під час роботи керівником відділу розслідування злочинів NYPD. Операція пройшла успішно, і він майже повністю відновив можливість використовувати праву руку та кисть, якими він керував тонкими рухами м’язів шиї, плеча та голови.
  Він так само привітав Арутюна і Стеннінга, а Сакс представив Тома Рестона, опікуна Райма.
  Арутюн продовжив: «Кетрін сказала, що викликала експерта, але я ніколи не думав, що це буде хтось на зразок вас. Ну, дякую, що прийшов. Я чув, що ти живеш у Нью-Йорку. Що привело вас до Каліфорнії?»
  «Прийшов у гості», — коротко сказав чоловік. І нехай на цьому йде. Він не був співрозмовником — навіть менше, ніж Майкл О’Ніл.
  Сакс доповнив: «Він читав лекції на конференції з криміналістики в Сан-Хосе. Потім ми збиралися провести кілька днів з Кетрін та її родиною в Пасіфік-Гроув».
   Денс знав і працював з Раймом кілька років. Вона гналася за ним і Саксом, щоб приїхати в гості. Райм не хотів подорожувати — звісно, були проблеми з матеріально-технічним забезпеченням, і він, природно, був трохи відлюдником, — але він був затребуваний як консультант із криміналістики та роботи на місці злочину, і він вирішив прийняти завдання читати лекцію з цього предмету в Сан-Хосе.
  Підготовка до її будинку, якою займався її батько в очікуванні візиту, включала будівництво пандуса, щоб Райма могла під’їхати до вхідних дверей, і деякі зміни у ванній кімнаті. Райм наказав їм не хвилюватися, вони залишилися б у мотелі, але пенсіонер Стюарт Денс любив будь-який привід, щоб скористатися своїми численними інструментами для обробки дерева.
  Арутюн сказав: «Що ж, мені дуже приємно познайомитися з вами, детективе Райм».
  Швидкий: «Лінкольн» у порядку. Я звільнений». Він виявив відтінок задоволеного роздратування через коментар цього чоловіка.
  — Гадаю, Амелія їхала, — сказав Денс, криво глянувши на Тома. Це було посилання на час. Від Сан-Хосе до Фресно було приблизно 120 миль, і вони подолали цю подорож за півтори години — і не менше в фургоні, обладнаному для людей з обмеженими можливостями. На відміну від Денс, поліцейська з Нью-Йорка була любителем автомобілів — вона фактично працювала над ними сама — і виводила свій маслкар на трасу «відпочити» зі швидкістю 280 миль на годину.
  Сакс усміхнувся. «Це було практично відразу. Миготливі сині вогники також завжди допомагають».
  Райм озирнувся на сховище з гримасою, наче очікував, що це кримінальна лабораторія. «Зараз. У вас є речі, які ви хотіли б, щоб я оглянув?» Криміналіст ніколи не був любителем спілкування, згадує Денс.
  «У нас непогана лабораторія», — запропонував Арутюн.
  «Ти зараз?» У його голосі був цинізм. Денс був у таун-хаусі Райма на західному Центральному парку на Мангеттені; він перетворив салон на добре обладнану лабораторію криміналістики, де він, як консультант, Сакс та інші офіцери керували б розслідуванням злочинів у великих справах у районі метро.
  Не вловлюючи сардонічного тону, Стеннінг гордо сказав: «Так, сер. Шериф Медіган доволі важко боровся, щоб створити наш ХСС. Офіцери аж у Бейкерсфілд надсилають сюди зразки. І я не маю на увазі лише набори для зґвалтування. Досить складні речі».
  — Бейкерсфілд, — ще більш іронічно сказав Райм, різко зиркнувши на Тома, нагадуючи, що поблажливість не потрібна. Проте Денс здогадався, що його ставлення не має нічого спільного з упередженням щодо малих міст. Райм був неконфесійним скнаром. Він теж багато обдурив поліції Нью-Йорка, Скотленд-Ярду та ФБР. Офіси губернатора Нью-Йорка та мерії також не уникли його гніву.
  «Ну, нам краще приступити до цього, ви не заперечуєте».
  — Ходімо сюди, — сказав Арутюн і повів їх усередину, а потім за вхідні двері.
  Коли вони йшли та рухалися до кримінальної лабораторії, Денс ознайомив їх із справою, пояснивши, що їхній головний підозрюваний виявився дуже слизьким. «Його звуть Едвін Шарп. Він міг бути злочинцем, він міг бути невдалим хлопцем, міг бути абсолютно невинним».
  Арутюн сказав: «UNSUB оголошує про напади, граючи куплет з однієї з пісень Кейлі».
  Це явно заінтригувало Райма. «Цікаво, добре», — сказав він, а потім вирішив, що виявляє забагато радості. «І він розумний, правда? Він почав із телефонів, а потім перейшов на інші способи відтворення пісні, як-от запити на радіодзвінок?»
  — Дуже добре, сер, — сказав Стеннінг. «Не виклики, але останнім часом він грав пісню через систему звукоутворення на стадіоні середньої школи».
  Райм насупився. «Не думав про це. Цікаво, як я вже сказав».
  Денс додав: «Зараз ми шукаємо свідка, можливо, алібі. І він стверджує, що за ним хтось стежив , мабуть, щоб підставити його для злочинів. Це частина доказів, які нам потрібно переглянути».
  Сакс запитав: «Ви брали в нього інтерв’ю?»
  "Так. Але кінетика була безрезультатною. Однак я можу сказати, що в нього характер сталкера: слабкий афект, проблеми з прихильністю, проблеми з реальністю».
  Жінка з Нью-Йорка кивнула. Кетрін Денс глянула вниз; вона любила взуття, і вона не могла не захоплюватися чорними черевиками Амелії Сакс на високих підборах, які відправили високу жінку — колишню фотомодель — ще далі в стратосферу.
  Райм запитав: «Зразки з будинку чи квартири Едвіна?»
  Денс сказав: «Хаус. Він дав нам дозвіл, хоча він, можливо, відчистив це місце до того, як команда обшукала».
   Арутюн додав, що попередній обшук без ордера призвів до відсторонення начальника детективів та ще одного заступника. Зловмисник також викрав пістолет іншого детектива, тимчасово відсторонивши його від служби.
  «Божевільний, як лис», — прокоментував Райм і, здавалося, був дивно задоволений цією новиною — можливо, тому, що йому подобалися супротивники, які були особливо розумними та складними. Його ворогом номер один була нудьга.
  Потім вони входили в лабораторію і зустрічалися з Чарлі Шіном. Якщо Арутюн був вражений присутністю Райма, то Шеан був поза собою, маючи легенду про місце злочину у своїй «скромній оселі».
  Однак Райм був помітно вражений складністю операції, незважаючи на його очевидні побоювання раніше. Денс знала, що деяких людей легше читати, ніж інших, і хоча мова його тіла, очевидно, була дуже обмеженою, Райм був для неї відкритою книгою.
  Тепер Чарлі Шен поінформував криміналіста про те, де їм потрібна його експертиза. «Ми шукали і зробили аналіз. Але більшість результатів — це лише необроблені дані. Ми не знаємо, що з цим робити. Будемо дуже вдячні, якщо ви можете висловити деякі думки».
  Райм сприймав усе це, коли його очі проводили по стелі. Потім різко: «Сакс, давай візьмемо діаграму».
  Райм використовував графіку для ведення своїх справ — просив когось записувати зібрані докази, — перед якими він крутився туди-сюди, хмурячись і бурмочучи собі під ніс, коли приходили або не приходили висновки. Шен пояснив, що вони знайшли, і вона написала.
  • неділя. Вбивство Роберта Прескотта, сцена центрального конгресу/оркестрова яма/будівельні ліси
  — стрічкова лампа
  — немає відповідних відбитків тертя
  —відсутність відповідних слідів інструменту (блок знято барашковими гайками)
  — п’ятдесятифутовий шнур живлення
  — немає відповідних відбитків пальців
  —детектори диму в ямі, відключені
  — немає відповідних відбитків пальців
  — плями, створені латексними рукавичками, марка невідома, не пов’язані з рукавичками у власності Едвіна Шарпа
  —картонні коробки переміщені з передбаченої траєкторії жертви
  — немає відповідних відбитків пальців
  — плями, створені латексними рукавичками, марка невідома, не пов’язані з рукавичками у власності Едвіна Шарпа
   — унікальний слід зі сцени/оркестрової ями/будівельних лісів
  —тригліцеридний жир (сало)
  — колірна температура 2700K (жовтий)
  — температура плавлення: 40–55 градусів F
  — питома вага: 0,91 при 40,0 С
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • понеділок. Вбивство Фредеріка Блентона, АЗС, біля річки Сан-Хоакін
  — дві гільзи калібру 9 мм
  — зброя можливо Det. Габріель Фуентес, без оболонок для порівняння
  — відсутність відбитків тертя
  — сліди від екстрактора збігаються з тими, що були знайдені на сцені Шері Таун
  — один 9-міліметровий снаряд вилучено
  — землі та канавки відповідають слимакам зі сцени Шері Таун
  — прискорювач
  — Бензин Shell, 89 октану
  —знищено ємність з бензином
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • понеділок. Резиденція Фредеріка Блентона, Фресно
  —відсутність відповідних відбитків тертя, слідів ніг, слідів протектора автомобіля
  • понеділок. Громадський телефон у аудиторії коледжу Фресно
  — Відсутні відповідні відбитки хребта тертя
  — зібраний унікальний слід
  — порошок кальцію. Медична/дієтична добавка?
  —хімічні речовини: лімоніт, гетит і кальцит
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • вівторок. Місце злочину Шері Таун
  — сигаретний попіл
  — двадцять три гільзи калібру 9 мм
  — зброя можливо Det. Габріель Фуентес, без оболонок для порівняння
  — відсутність відбитків тертя
  — знаки витяжки збігаються з тими, що були на АЗС
  — сім 9-мм кулі
  — землі та канавки збігаються зі сценою Фредеріка Блентона
  — відсутність відбитків тертя
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • вівторок. Стадіон середньої школи Емерсона, система озвучення
  — відсутність відбитків тертя
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  —відновлено унікальний слід
  — порошок кальцію. Медична/дієтична добавка?
  • вівторок. Парк навпроти мотелю Mountain View
   — Сигарети Marlboro. Запит на аналіз ДНК
  — дріт для волосіні, загальний бренд
  — відсутність відбитків тертя
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • Середа. Будинок Едвіна Шарпа
  -зовні:
  — відбиток черевика, ймовірно, у ковбойському стилі, неможливо визначити розмір, чоловічий чи жіночий
  — відсутність слідів протектора автомобіля
  — унікальні слідові матеріали
  —тригліцеридний жир (сало)
  — колірна температура 2700K (жовтий)
  — температура плавлення: 40–55 градусів F
  — питома вага: 0,91 при 40,0 С
  — грибок
  —хімічні речовини: лімоніт, гетит і кальцит
  —мінеральне масло, з вапняною сіркою
  — порошок кальцію. Медична/дієтична добавка?
  — оксалат амонію
  — всередині:
  — латексні рукавички, не пов’язані з рукавичками у відділі вбивства Прескотта
  —побутові миючі засоби (для усунення слідів?)
  —без сигарет, сірників і запальничок, запах сигарет
  
  Лінкольн Райм уважно розглядав схему. «Не добре, не погано. Берімося до роботи».
  
  
  
  
   Розділ 53
  «Маршрути В’ЇЗДУ ТА ВИЇЗДУ з конференц-центру?»
  Шен пояснив: «Їх двадцять дев’ять, включаючи вікна та двері доступу до інфраструктури та вантажні доки. Там були тисячі відбитків і зразків слідів».
  Лінкольн Райм сказав: «Так, так, іноді проблема полягає в тому, що занадто багато доказів, а не недостатньо... Я радий, що ти знаєш кількість виходів, Чарлі. Хороший пошук.»
  "Дякую вам сер."
  «Лінкольн», — неуважно виправив він, поглинаючи карту.
  Райм і Шен взялися за роботу. Денс думав, чи гість пом’якшить гостроту Райма, але, очевидно, ні. Коли він дізнався, що за будинком Едвіна є два різні місця, де міг бути зловмисник, щоб шпигувати, він запитав, який слід з якої області. Мітки на півдюжині колекційних мішків повідомляли лише про: сліди доказів позаду будинку Е. Шарпа, Вудворд-Серкл-Вест.
  «Ну, ми насправді не розрізняли їх».
  З рими: «О». Це було все одно, що гучна роздягання. «Можливо, варто подумати про це в майбутньому».
  Райм якось сказав Денсу: « Те, де ви знайдете ключ, є критичним, життєво важливим. Місце злочину – це як нерухомість. Все залежить від розташування, розташування і ще раз».
  З іншого боку, Шен задовольнив першочергову вимогу Райма, коли справа дійшла до відстеження: ізоляція «унікального» матеріалу, який міг бути пролитий злочинцем. Для цього було взято багато зразків із сусідніх місць: зразків, так їх називали. Якщо певні матеріали відрізнялися від цих місцевих, вони могли походити від злочинця.
  Офіцери Шеана зібрали сотні зразків на всіх місцях для порівняння.
  «Це було компетентно», — сказав Райм. Один із його найбільш захоплених компліментів. Потім він сказав: «А тепер сигаретний попіл».
  Стеннінг запитав: «Ми хотіли б знати, чи збігаються зразки золи».
  «Так, звісно, вони б не збігалися ». Він звернувся до молодої жінки. « Збіг — це коли два або більше предметів ідентичні», — пробурмотів Райм. «Насправді дуже мало речей збігаються. Гребінь тертя — звісно, відбитки пальців і ніг. ДНК і — виходячи на кінцівку — землі та канавки на слизнях і сліди від екстрактора на латуні. Сліди інструменту за рідкісних обставин. Але щодо сліду? Я міг би стверджувати, що деякі речовини збігаються , аналізуючи період напіврозпаду, але це на ядерному рівні».
  Він повернув свій інвалідний візок і поглянув на Стеннінга. «Припустімо, ви знайшли кокаїн, подрібнений вісімнадцятьма відсотками харчової соди та двома відсотками дитячої присипки, і у вас є інший зразок, подрібнений точно такими ж речовинами в таких пропорціях. Вони не збігаються, але вони пов’язані, і журі може зробити висновок, що вони походять з одного джерела. Звичайно, у нашому випадку можливо, що хтось може викурити ту саму сигарету в двох різних місцях, на відстані миль одне від одного, у різні дні. Але шанси на це досить низькі. Чи не скажеш?»
  "Я б. Безумовно." Стеннінг виглядала так, наче вирішила більше не коментувати.
  «Я думаю, ви отримуєте багато переконань, коли даєте свідчення», — запропонував Шен.
  — Майже на сто відсотків, — сказав Райм лише з відтінком скромності. «Звичайно, якщо шанси наперед погані, я рекомендую не йти на суд. Хоча я не проти того, щоб змусити когось зізнатися. Тепер мені потрібно провести випробування плазми з індуктивним зв’язком».
  Шеан сказав: «Мас-спектрометрія. Ну, ми можемо це зробити».
  «Мені так приємно».
  «Але... ну, просто цікаво, чому це, якщо ви аналізуєте попіл?»
  «Звичайно, для металів», — зазначила Амелія Сакс.
  Голова ХСС постукав по лобі. «Сліди металів у сигаретному попелі. Блискуче. Я ніколи про це не думав».
  Райм розсіяно сказав: «Це найточніший спосіб визначити марку та походження сигарет, коли у вас є лише попіл. Я також віддаю перевагу самій шматочці тютюну, оскільки тоді ви можете врахувати висихання та інші поглинені сліди речовин. Це може точно визначити місце зберігання та час». Він додав застереження: «До певної міри».
   Шеан підготував зразок і провів тест, і через деякий час вони отримали відповідь.
  Дивлячись на екран комп’ютера, Райм сказав: «Цинк 351,18, залізо 2785,74 і хром 5,59. Без миш'яку. Так, це Marlboro».
  "Ти це знаєш ?" — запитав Арутюн.
  Знизав плечима — один із небагатьох жестів, на які був здатний криміналіст, — і той, який він використовував досить часто.
  Він оголосив: «Я скажу, що ймовірно, що та сама людина була на обох місцях. Але пам’ятайте, що особа А могла бути на першому місці й курити Marlboro. Особа B могла збити з нього одного і влаштувати пастку в мотелі Mountain View. Навряд чи, але це може бути. Скільки часу на ДНК?»
  «Ще кілька днів».
  Гримаса. «Але в Нью-Йорку, звичайно, не краще. Однак я не думаю, що ви знайдете. Ваш злочинець розумний. Ймовірно, запалив, подувши на наконечник, а не тримаючи в губах. Отже, цей Едвін Шарп курить?»
  — Колись, — сказав Денс. «Іноді все ще може, але ми не знаємо».
  Вони не могли зробити жодних висновків із відбитка черевика — насправді лише пальця ноги. Сакс вивчав електростатичний друк. «Погодьтеся, мабуть, ковбойські черевики. Кілька років тому це було досить поширеним явищем у Нью-Йорку — танці на лінії були в моді». Вона додала, що Rhyme зібрав базу даних взуття, але електростатичне зображення було надто нечітким, щоб дати їм назву бренду.
  «Гаразд, волосінь… боюся, там нічого немає. Слово «загальне» мені дуже не подобається. Погляньмо на гільзи».
  Шен повторив, що, на його думку, під час стрілянини у Блантона та нападу на Шері Таун, ймовірно, був той самий пістолет.
  «Ви можете сказати «збіг», — сказав Райм. «У цьому контексті вас не вкусить. Але звідки пістолет? Ви сказали, що вкрали в одного з ваших офіцерів?»
  «Можливо, Габріель Фуентес. Його відсторонено».
  "Я чув."
  «Хотілося б, щоб ми могли сказати. Це може допомогти звинуватити Шарпа. Він був біля машини Гейба, коли вкрали пістолет. Але ми не знаємо напевно».
  "Немає? Дайте мені крупним планом сліди від екстрактора та подряпини», — сказав Райм. «І ті, що з земель і борозенок на слимаках».
   Шен поклав їх на стіл, щоб Райм оглянув. «Але ми не маємо відомих зразків Глока Гейба. Я запитав його і...
  «Я знаю, що ні».
  «О, так, інакше ми б ідентифікували пістолет».
  «Точно». Райм насупився, розглядаючи фотографії. «Сакс?»
  Денс згадав, що, хоча вони обидва були романтичними та професійними партнерами, вони, як правило, зверталися один до одного на прізвища. Що вона знайшла досить чарівним.
  Сакс також вивчав фотографії. Мабуть, вона точно знала, що його цікавить. «Я б сказав чотири тисячі».
  — Добре, — оголосив Райм. Потім: «Мені потрібен серійний номер рушниці Фуентеса».
  Швидкий комп’ютерний пошук виявив це. Райм глянув на номер. «Гаразд, пістолет зробили чотири роки тому наші талановиті друзі в Австрії. Зателефонуйте цьому Фуентесу і запитайте його, коли він отримав це і як часто він з нього стріляв».
  Цей дзвінок зробив Арутюн. Він записав нотатки й підвів очі. — Тобі ще щось потрібно від Габріеля, Лінкольне?
  "Немає. Не зараз. Можливо пізніше. Не дозволяйте йому відходити занадто далеко від свого мобільного».
  Відповідь була така, що він купив зброю новою — три роки тому — і двічі на місяць возив її на полігон. Зазвичай він вистрілював п’ятдесят пострілів.
  Райм дивився в повітря поверх місцевих офіцерів. «П’ятдесят снарядів кожні два тижні протягом трьох років означає, що з нього було випущено близько тридцяти дев’ятисот разів. За фотографіями снарядів і снарядів Сакс припустив, що вони походять із рушниці, з якої стріляли близько чотирьох тисяч разів. Гарне око». Він глянув на неї.
  Сакс пояснив іншим: «Розтягнення латуні, тріщини навколо горловини та розповсюдження насадок і канавок є типовими для зброї, з якої стріляють із такою частотою».
  Шен кивнув, ніби запам’ятовуючи це. — Отже, це зброя Гейба.
  «Швидше за все», — сказав Сакс.
  Рима закликала: «Мікроскоп! Чарлі, мені потрібен «приціл».
  «Ну, скануючий електрон…»
  "Ні-ні-ні. Очевидно, це не те, що мені потрібно. Ми не на молекулярному рівні. Оптика, оптика!»
  «О, звичайно».
  Чоловік мав технічне колесо над двома важкими складними мікроскопами — одним біологічним, який освітлював напівпрозорі зразки знизу, та металургійною моделлю, яка освітлювала непрозорі зразки. Шеан якраз це влаштував, коли Райм відштовхнув його. Правою рукою він підготував кілька слайдів зі сліду та оглянув їх один за одним, використовуючи обидва приціли.
  — Добре впорався з аналізом слідів, Чарлі. Дайте мені побачити оригінали роздруківок».
  Шен викликав їх, і Райм візуально вивчив екран, а потім деякі зразки. Вдивляючись в окуляри, він бурмотів собі під ніс. Денс не чув усього, що він говорив, але час від часу чув: «Добре, добре… Що це, в біса, таке? Ой, фігня… Хм, цікаво… Добре».
  Набір рим висувається і вказує. «Ця база даних грибків, і мені потрібен швидкий реагентний тест на них».
  Технік провів тести на реагенти. Але Чарлі Шен сказав: «У нас точно немає бази даних грибів».
  «Справді?» – сказав Рим. І дав чоловікові веб-сайт, ім’я користувача та пароль. За п’ять хвилин Шеан переглядав власну базу даних Райма про цвіль і грибки, записуючи нотатки.
  Дивлячись на графік, Райм сказав: «Арутюн». вірменський».
  Детектив кивнув. «Велика громада тут, у Фресно».
  "Я знаю."
  І звідки Райм це знав ? — здивувався Денс. Але міркувати про енциклопедичність розуму криміналіста було марно. Деякі факти, про які знали навіть діти, він абсолютно не знав. Інші, набагато більш езотеричні, зберігалися в центрі. Вона знала, що ключове питання полягає в тому, чи допомогли вони йому проаналізувати докази чи могли б допомогти зробити це в майбутньому. Вона б не здивувалася, дізнавшись, що він не знав, що Земля обертається навколо Сонця.
  Нарешті результати нових тестів були зібрані, і Райм переглянув їх, а також результати попереднього аналізу, який провели техніки Шеана. Це були лише необроблені дані, але ніхто не міг краще перетворити необроблені дані на щось корисне, ніж Лінкольн Райм. «Тепер перед будинком Едвіна. Гриб часто використовується замість традиційних токсичних хімічних пестицидів, а мінеральне масло також міститься в альтернативних пестицидах.
  «Крім того, у його будинку та в конференц-центрі тригліцериди… З такою температурою кольору та точкою плавлення я б сказав, що це олія чистого кольору. Використовується для обробки бейсбольних рукавичок і шкіряного спортивного спорядження, кінної техніки та стрільби. Снайпери купують його багато. Раніше його робили з кісток великої рогатої худоби («чистий» — це старе слово для волів або корів), але тепер його виготовляють переважно з сала. Звідси і тригліцериди». Він звірився з таблицею, нахмурившись. «Я не знаю про оксалат амонію. Це займе більше копання. Але лимоніт, гетит і кальцит? Це жильна.
  «Що це, «жильна»?» — запитав О'Ніл.
  «Це побічний продукт — зазвичай невикористані матеріали, вироблені в промислових умовах. Ці конкретні речовини часто зустрічаються при збиранні та переробці руди. Я також знайшов ті самі матеріали в слідах на громадському телефоні в коледжі Фресно, куди він подзвонив Кейлі, щоб повідомити про один із нападів.
  — І ще дещо, — сказав Райм із хвилюванням у голосі. Він глянув на пакети з доказами. «З диспетчерської системи озвучення, телефон і з-за будинку Едвіна: порошок кальцію? Але це не те, що ти запропонував, Чарлі — медична чи дієтична добавка. Це кістковий пил».
  «Ну, хіба люди все одно не можуть приймати це як добавку?»
  Райм насупився. «Не думаю, що вони захочуть. Я забув сказати: це по-людськи».
  
  
  
  
  Розділ 54
  КІСТКОВИЙ МАТЕРІАЛ був досить мінімальним, і щоб підтвердити джерело, потрібен конфокальний лазерний скануючий мікроскоп, пояснив Райм, оглядаючи кімнату, наче один із цих магічних пристроїв був неподалік у лабораторії.
  Чарлі Шен сказав, що хоча він знав про машину і хотів її придбати, FMCSO насправді не міг собі це дозволити.
  «Я впевнений на дев’яносто дев’ять відсотків. Морфологія частинок і геометрія пилу майже гарантують, що це людина. Я був би дуже здивований, якби це не було».
  Проте, що вони могли зробити з цією інформацією, Райм не був позитивним. «Не можу зрозуміти, як це вписується в загальну картину», - зізнався він. «Хтось із героїв тут має роботу, яка може включати кістки? Хірург, стоматолог?»
  "Немає."
  «Гробар?» — запропонував Арутюн.
  «Вони не дуже займаються кістками. Я міг бачити судмедекспертів, патологоанатомів. Зачекайте, коледж Фресно — куди він подзвонив — там є медична школа?»
  — Так, — повідомив Арутюн.
  «Ах, це може бути все. Людські скелети в класах, а потім також процедури, пов’язані з розпилюванням кісток. Поки ми не отримаємо більше інформації, я думаю, ми будемо припускати, що він зібрав кістяний пил у школі, а потім продовжив своє спостереження в Едвіна».
  О'Ніл сказав: «Принаймні ми знаємо, що особа, яка стояла за будинком Едвіна, була злочинцем».
  — Значить, це не він, — сказав Арутюн.
  «Якщо, — зауважив Денс, — сам Едвін був джерелом кістяний пил, і він залишив слід, коли повертався, щоб побачити, хто за ним шпигував».
  — Саме так, Кетрін, — сказав Райм.
  Арутюн пробурмотів: «Ось так і йшла ця справа весь час — він винен, він невинний, винен, невинний».
  Райм повернувся до мікроскопа. «Хм, ще кілька речей, на які я хочу подивитися. Оксалат амонію… скотч?»
  Крістал Стеннінг порушила обітницю мовчання. «Ви... ви знайшли сліди алкоголю?»
  «Ні, ні, я хочу скотчу».
  «Ну, насправді в офісі шерифа їх немає».
  «Справді?» Ріма прозвучала здивовано.
  — Лінкольн, — сказав Том.
  «Я просто запитав». Він повернувся до мікроскопа.
  Денс і О’Ніл переглянули таблицю, на якій Сакс виділив висновки Райма.
  • неділя. Вбивство Роберта Прескотта, сцена центрального конгресу/оркестрова яма/будівельні ліси
  — стрічкова лампа
  — немає відповідних відбитків тертя
  —відсутність відповідних слідів інструменту (блок знято барашковими гайками)
  — п’ятдесятифутовий шнур живлення
  — немає відповідних відбитків пальців
  —детектори диму в ямі, вимкнені
  — немає відповідних відбитків пальців
  — плями, створені латексними рукавичками, марка невідома, не пов’язані з рукавичками у власності Едвіна Шарпа
  —картонні коробки переміщені з передбаченої траєкторії жертви
  — немає відповідних відбитків пальців
  — плями, створені латексними рукавичками, марка невідома, не пов’язані з рукавичками у власності Едвіна Шарпа
  — унікальний слід зі сцени/оркестрової ями/будівельних лісів
  —тригліцеридний жир (сало)
  — колірна температура 2700K (жовтий)
  — температура плавлення: 40–55 градусів F
  — питома вага: 0,91 при 40,0 С
  — Визначено, що це, ймовірно, олія Neatsfoot, обробка шкіряного спортивного спорядження, галсів і ременів для зброї
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • понеділок. Вбивство Фредеріка Блентона, АЗС, біля річки Сан-Хоакін
  — дві гільзи калібру 9 мм
  — зброя можливо Det. Габріель Фуентес, без оболонок для порівняння
  — Визначено, що це, ймовірно, його зброя
  — відсутність відбитків тертя
  — сліди від екстрактора збігаються з тими, що були знайдені на сцені Шері Таун
  — один 9-міліметровий снаряд вилучено
  — землі та канавки відповідають слимакам зі сцени Шері Таун
  — прискорювач
  — Бензин Shell, 89 октану
  —знищено ємність з бензином
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • понеділок. Резиденція Фредеріка Блентона, Фресно
  —відсутність відповідних відбитків тертя, слідів ніг, слідів протектора автомобіля
  • понеділок. Громадський телефон у аудиторії коледжу Фресно
  — Відсутні відповідні відбитки хребта тертя
  — зібраний унікальний слід
  — порошок кальцію
  — Встановлено, що це, ймовірно, пил людських кісток
  —хімічні речовини: лімоніт, гетит і кальцит.
  — Визначено, що це, ймовірно, пуста порода, побічний продукт збору та переробки руди
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • вівторок. Місце злочину Шері Таун
  — сигаретний попіл
  — Визначено, що це, ймовірно, Marlboro
  — двадцять три гільзи калібру 9 мм
  — зброя, можливо, Габріеля Фуентеса, без гільз для порівняння
  — Визначено, що це, ймовірно, його зброя
  — відсутність відбитків тертя
  — знаки витяжки збігаються з тими, що були на АЗС
  — вилучено сім 9-міліметрових снарядів
  — землі та канавки збігаються зі сценою Фредеріка Блентона
  — відсутність відбитків тертя
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  • вівторок. Стадіон середньої школи Емерсона, система озвучення
  — відсутність відбитків тертя
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  —відновлено унікальний слід
  — порошок кальцію
  — Встановлено, що це, ймовірно, пил людських кісток
  • вівторок. Парк навпроти мотелю Mountain View
  — Сигарети Marlboro. Запит на аналіз ДНК
  — дріт для волосіні, загальний бренд
  — відсутність відбитків тертя
  — відсутність слідів/слідів протектора автомобіля
  
  • Середа. Будинок Едвіна Шарпа
  -зовні:
  — принт черевиків, ймовірно, у ковбойському стилі, неможливо визначити розмір, чоловічий чи жіночий
  — відсутність слідів протектора автомобіля
  — унікальні слідові матеріали
  —тригліцеридний жир (сало)
  — колірна температура 2700K (жовтий)
  — температура плавлення: 40–55 градусів F
  — питома вага: 0,91 при 40,0 С
  — Визначено, що це, ймовірно, олія Neatsfoot, обробка шкіряного спортивного спорядження, галсів і ременів для зброї
  — грибок
  — Визначено, що ймовірно використовуватиметься замість хімічних добрив
  —хімічні речовини: лімоніт, гетит і кальцит
  — Визначено, що це, ймовірно, пуста порода, побічний продукт збору руди та переробки
  —мінеральне масло, з вапняною сіркою
  — Встановлено, що ймовірно це органічний пестицид
  — порошок кальцію
  — Встановлено, що це, ймовірно, пил людських кісток
  — оксалат амонію
  — всередині:
  — латексні рукавички, не пов’язані з рукавичками у відділі вбивства Прескотта
  —побутові миючі засоби (для усунення слідів?)
  —без сигарет, сірників і запальничок, запах сигарет
  
  Саме тоді у Денса задзвонив мобільний. Вона спохмурніло глянула на текст. «Я зараз повернуся», — сказала вона іншим.
  Вона вийшла на вулицю та потрапила на стоянку офісу шерифа. Вона мало не розсміялася, побачивши П. К. Медігана під прикриттям — тепер він був у хакі, картатій сорочці та жовто-коричневій жилетці, рибальській кепці та дзеркальних сонцезахисних окулярах.
  Денс усміхнувся. «Привіт, я...»
  Але Медіган перебив і наполегливо сказав: «У нас ситуація. Я маю на увазі, у вас ситуація».
  "Продовжувати."
  «Останні шістнадцять або близько того годин я провів онлайн, шукаючи все, що міг знайти про Едвіна, Кейлі, шанувальників… усе».
  Це було завдання, яке Денс дав П. К. Медіган, роботу, яку вона описала як «неприємну», оскільки вона передбачала сидіти за столом, а не найкращу роботу в світі для активного правоохоронця, такого як головний детектив, який, здавалося, любив на відміну від багатьох своїх колег. Але Денс вважав, що важливо продовжувати стежити за Едвіном онлайн активності та знаходити будь-які нові публікації та сайти, які він відвідав. Маючи їхню обмежену силу, вона залучила Медігана.
  «Де зараз Едвін? Він під наглядом?»
  "Він був. Я перевірю», — відповів Денс і подзвонив. Вона поставила запитання Денису Арутюну, який, мабуть, був трохи збентежений зникненням Данса. Але він не запитав її; він просто сказав: «Почекай». Через мить він повернувся на лінію. Вона почула розчарування в його голосі. «Це дивно. Едвін пішов до торгового центру — Fashion Fair on Shaw. Припаркований на автомайданчику поблизу Східної Санта-Ани. Заступник думав, що Едвін загубить його в магазині, тож залишився з машиною. Це було дві години тому. Він не повернувся».
  «Він знав, що за ним стежать, і стрибнув».
  "Ймовірно."
  "Гаразд. Я повернуся за кілька хвилин».
  Після того, як вона від’єдналася, вона розповіла цю інформацію Медігану, який сильно скривився. «Пекло». Потім він запитав: «У вас були якісь докази того, що він став насильницьким?»
  "Немає." Денс пояснила, що брала в нього інтерв’ю, а потім додала: «Але такі люди щільно приховують свої емоції. Щось може дуже швидко підштовхнути їх до межі».
  «Ну, — квапливо сказав Медіган, — я чимось дуже стурбований. Півгодини тому на деяких фан-сайтах Кейлі було розміщено кілька повідомлень. Анонімно, але це були сайти, де Едвін писав у минулому. Дописи були ті самі, говорили щось на кшталт: «Дивись новини, Кейлі. Можливо, ти нарешті зрозумієш, як сильно я тебе люблю».
  «Джон Хінклі».
  «Так. Я пам’ятаю, що ви сказали нам на першому брифінгу».
  Що час від часу сталкер повністю розривався з реальністю, і коли він втрачав надію, що буде зі своєю коханою, він убивав когось, щоб назавжди закріпитися в її думках.
  «Ось URL-адреси цих сайтів». Медіган подав їй аркуш паперу в жовту лінію. «Нехай Комп’ютерні злочини відстежать їх і побачать, звідки вони зроблені».
  «Дякую, шефе».
  «Ні, — сказав він, блідо посміхаючись, — дякую , заступник».
  Вона повернулася до кабінету й простягнула Денису Арутюну аркуш паперу. "Що це?" запитав він.
  Денс пояснив, не згадуючи імені Медіган, про погрозливі пости. «Нам потрібно їх відстежити. Ім’я Едвіна не з’являється, але це блоги та сайти, на яких він регулярно розміщує повідомлення».
  «Звідки ви взяли сайти?» — запитала Амелія Сакс.
  «Просто деякі сторонні дослідження».
  Але Арутюн подивився на почерк і насупився, мабуть, упізнав його й зробив висновок, що джерелом був його вигнаний бос. Проте він нічого не сказав, викликав відділ комп’ютерних злочинів офісу та наказав їм знайти пости та спробувати їх відстежити.
  Крістал Стеннінг вийшла в Інтернет і переглянула дописи. О'Ніл сказав: «Це може бути не він. У Кейлі повинні бути інші одержимі шанувальники. Ми не можемо цього забути».
  Але через мить у Арутюна гуде телефон. Він подивився вниз. «Це комп’ютерні злочини». Він прийняв дзвінок і якусь мить прислухався. "Гаразд. Дякую." Він відключився й вислизнув телефон. «Повідомлення надійшло від Java Hut».
  Арутюн сказав: «На Fashion Fair. Саме там зараз Едвін».
  «Можливо, він досі там», — сказала Амелія Сакс, і Арутюн зателефонував у диспетчерську службу, щоб наказати заступникам у торговий центр знайти Едвіна. Нагадав, що може бути озброєний.
  Стеннінг запитав: «Він думає про масову стрілянину в торговому центрі?»
  Сакс сказав: «Це могло б бути, але типовий профіль сталкерів, який вбиває один на один. Вбивство».
  — Правда, — сказав Денс. «І зазвичай це хтось відомий. Щоб він привернув увагу свого об’єкта».
  «Але хто запланована жертва?» — уголос дивувався Арутюн.
  О'Ніл продовжував читати пости. «Вони нікого конкретно не згадують».
  Танець приєднався до нього, рука об руку, і вони дивилися на стовпи.
  — Ось, той, — пробурмотів Денс, показуючи пальцем. Вона прочитала це вголос. «Я бачив усі ваші повідомлення про Кейлі. Ви стверджуєте, що вона вам подобається, ви стверджуєте, що любите її музику. Але ви використовуєте її, як і всі, ви вкрали «Покидаючи дім», щоб зробити латиноамериканців щасливими. Ти довбаний лицемір».
  Лінкольн Райм запитав: «Ви хоч уявляєте, про кого він говорить?»
  «Я точно знаю, кого він має на увазі», — відповів Денс.
  
  
  
  
   Розділ 55
  «УСЕ БУДЕ , конгресмене», — сказав Пітер Сімескі.
  Девіс не потребував заспокоєння. Йому потрібна була турбота про сім'ю. Він знову подзвонив Сьюз і залишив їй ще одне повідомлення, щоб вона залишилася вдома з дітьми. Можливо, була невелика проблема безпеки. Залишайся, замкни двері. Зателефонуй мені. люблю тебе
  «Будь ласка, нехай Джессі знайде мою дружину, Пітер».
  «Я це зроблю, сер. Але немає жодних ознак того, що цей Шарп хоче когось поранити, крім вас. Крім того, я не думаю, що він міг би потрапити до Лос-Анджелеса. Згідно з даними поліції, сьогодні вранці він був у торговому центрі у Фресно. І всі його шукають».
  «Він насправді думає, що я експлуатую Кейлі?»
  «Використання її — ну, і тієї пісні «Leaving Home» — лише для того, щоб збільшити базу своїх латиноамериканців».
  "Це маячня! Я весь час був її великим прихильником. Я публікую на її сайті та в блогах кілька років. Ще до того, як вона написала пісню».
  Сімескі нагадав: «О, він псих, Білл. Агент Денс сказав, що він не відчуває реальності».
  «Вона сказала, що він може бути схожим на Хінклі?»
  "Може бути."
  «Ісус. Вони повинні знайти його. Якщо він не зможе мене вбити, то, можливо, він просто лютуватиме».
  Чоловіки були в «Коронадо», одному з найкращих готелів у Фресно, і Девісу здавалося, що там цілком безпечно, якщо триматися подалі від вікон. Але помічники Девіса, Сімескі та Майра Беббідж, а також поліція вважали, що йому слід переїхати в більш безпечне місце.
  Якби не безпека його родини, Девісу було б весело. Він був надзвичайно непопулярним у певних колах, і йому погрожували кілька разів за свої позиції з різних питань. Просто згадайте послаблюючі імміграційні закони на вечірці з коктейлем і подивіться, що станеться; уявіть наслідки, коли це агітаційна позиція потенційного кандидата в президенти. І все ж тут йому погрожували не якісь скажені праві, а божевільний хлопець, який, мабуть, навіть не знав, що означає слово «імміграція».
  Стукіт у двері. Девіс зробив крок уперед, але помічник помахав йому назад і сказав: «Так?»
  «Кетрін Денс і заступник Арутюн тут», — обізвався ззовні охоронець штабу кампанії, який їхав з ними, масивний хлопець на ім’я Тім Реймонд.
  Сімескі відчинив двері, і вони увійшли. Помічник посміхнувся Денсу.
  Девіса потішило те, що Симескі раніше фліртував із Денс у будинку Кейлі Таун; не було жодних причин, чому самотній чоловік, дотепний і чарівний, не звернув би свою увагу на привабливу самотню жінку приблизно його віку. Але на цій зустрічі вони обидва були чистим бізнесом.
  — Конгресмене, Пітере, — сказав Денс.
  Її зелені очі швидко, але спокійно оглянули всі кімнати, ймовірно, через загрозу безпеці, ненадовго затримавшись на вікнах. Девіс зазначив, що тепер вона озброєна; її раніше не було. Від цього йому стало ще більше не по собі.
  Сімескі запитав: «Де ми з усім цим? Що ми знаємо?»
  Денс сказав: «Ми все ще намагаємося знайти Едвіна. Майкл О'Ніл — депутат від Монтерея — та інші повернулися в офіс шерифа і працюють над цим. Він зник із торгового центру, куди надіслав повідомлення на веб-сайті. Його машина все ще там, але він міг би мати інші колеса. Поки ми не зрозуміємо, де він, ми хочемо якомога швидше доставити вас до безпечного будинку. Ви готові зараз піти?»
  «Звичайно. Де це?"
  Арутюн сказав: «Місце, яке ми використовуємо, приблизно за півгодини на північ звідси, у лісі».
  «Так, добре». Він скривився. «Я просто не хочу, щоб мене бачили як тікаю від цього хлопця».
  Сімескі сказав: «Ми часто проходимо через це, Білле. Людям буде байдуже. Вони краще живого кандидата, ніж мертвого мученика».
   "Я вважаю." Девіс щось придумав. Кетрін Денс працювала в державному агентстві, тож він сказав їй: «Чи не могли б ви викликати поліцію до мого дому в Лос-Анджелесі? Я хвилююся за свою родину».
  "Звичайно. Я зателефоную в наш офіс і пришлю туди групу CBI з тактичною поліцією Лос-Анджелеса. Ми з ними багато працюємо».
  «Дякую», — сказав він, відчувши деяке полегшення, хоч і прохолодне. Він дав їй адресу та номер телефону Сьюзен.
  Денс подзвонив, а потім від’єднався. Офіцери, за її словами, були в дорозі. Девіс був ще більше вражений нею своєю холодною працездатністю, і вирішив, що, як припустив Пітер, вона ідеально підійде в його адміністрації.
  Потім, дякую, Господи, подзвонила його дружина. «Кохана?» — випалила жінка. «Джес прийшла до школи. Що відбувається? З вами все гаразд?"
  «Так, так…», – пояснив ситуацію Девіс, додавши, що через хвилину-дві біля будинку з’явиться поліція чи військові. «Є невелика річ щодо безпеки. Мабуть нічого. Не відкривайте двері нікому, крім поліції. Вони будуть із поліції Лос-Анджелеса та Каліфорнійського бюро розслідувань».
  "Що це? Ще одна загроза від тих ідіотів-ізоляціоністів?»
  «Ні, це просто божевільний хлопець, схоже. Ми на дев’яносто дев’ять відсотків впевнені, що його там немає, але я просто хочу переконатися, що з тобою та дітьми все гаразд».
  «Ти звучиш надто спокійно, Білле, — сказала Сьюзен. «Я ненавиджу, коли ти так звучиш. Це означає, що ти зовсім не спокійний».
  Він засміявся. Але вона мала рацію. Він був занадто спокійний.
  Денс постукала по годиннику.
  "Зі мною все гаразд. У мене тут теж міліція. Я мушу йти. Я подзвоню тобі трохи пізніше. Люблю тебе».
  «О, мила».
  Він неохоче відключився.
  Сімескі зателефонував іншому помічнику Девіса, Майрі Беббідж, яка була в місцевому штабі кампанії, і сказав їй приєднатися до них у безпечному будинку.
  Потім, Денс і Арутюн на чолі, а Тім Реймонд — позаду, Девіс і Сімескі швидко пройшли коридором готелю й униз у гараж, де залізли до офісного позашляховика Tahoe.
  Танець сказав Арутюну, який сидів за кермом: «Я б сказав, світло, без сирен дві-три милі. Перестань, справді рухайся … і користуйся бічними вулицями та провулками. Потім миготливі лампи вимикаються, і трафік до безпечного будинку буде звичайним».
  "Вірна думка."
  — Думаєш, він поруч? — запитав Сімеський, неспокійно дивлячись у вікна.
  — Він невидимий, — загадково сказав Денс. «Ми просто не знаємо».
  Коли великий транспортний засіб швидко розганявся, агент CBI схопився за ручку і виглядав нудотним. Девіс подумав, що якби вона приєдналася до його адміністрації, то не впоралася б з однією з його прогулянок на швидкісному катері.
  З іншого боку, він відчував, що вони зі Сьюзен можуть стати хорошими друзями.
  Через десять хвилин, коли здавалося зрозумілим, що Едвін не йде за ними, вони зменшили швидкість і виїхали на шосе. Після півгодини їзди заступник звернув на безлюдну дорогу, проїхав ще милю чи близько того і, не минаючи жодного будинку по дорозі, нарешті наблизився до шикарного зрубу. Одноповерхова незграбна коричнева будівля була посеред великої розчищеної території — добре було видно територію, якщо хтось спробує штурмувати будинок.
  Крім того, Девіс бачив, було лише кілька вікон, і всі вони були закриті чи затінені. Хоча він, мабуть, був більшою мішенню, ніж деякі політики, будь-хто, хто балотувався на посаду, інстинктивно враховує безпеку, зокрема лінії вогню та точки зору снайперів. всюди. Весь час.
  Дякую, друга поправка.
  
  
  
  
  Розділ 56
  КАТРІН ДЕНС З ВДЯКОЮ вилізла з позашляховика й вдихнула приємний, терпкий запах сосни.
  Нудота від скелястого приводу не зникала, але зникала.
  Вона побачила, як Арутюн підійшов до будинку, набрав клавіші на цифровій клавіатурі, і засвітилося зелене світло. Він увійшов усередину та вимкнув іншу систему безпеки. Потім він повернув кілька вимикачів, і світло увімкнулося, відкриваючи функціональний інтер’єр, без жодної індивідуальності: коричневий ворсинковий килим, що пахнув салонами старих автомобілів, заплямовані фотографії в дешевих пластикових рамах, лампи в середземноморському стилі та меблі з надмірними сувоями. Оренда гірськолижного курорту. Старовинний запах Dodge був доповнений запахом затхлої оббивки, цвілі та палива для приготування їжі.
  Для завершення кітчу була потрібна лише голова ведмедя чи лося.
  Місце було велике. Здавалося, у ньому було чотири чи п’ять спалень і кілька кабінетів позаду вітальні та кухні.
  Денс обмінявся мобільними номерами з Тімом Реймондом, охоронцем, який залишився на вулиці. Арутюн закрив двері й замкнув їх. Потім вусатий детектив пройшов будинком, щоб переконатися, що він безпечний. Симеський супроводжував його.
  Через кілька хвилин Реймонд подзвонив Денс і сказав їй, що по периметру все гаразд.
  Денс обвів поглядом суворе приміщення, а потім перевів погляд на Девіса, який тепер, коли його дружина була захищена, здавався просто роздратованим тим, що питання безпеки забирає час у його кампанії та його обов’язків у Конгресі. Він підтвердив це через мить, пробурмотівши, що незабаром мав зустрітися з працівниками іншої ферми, але цього явно не станеться. Він би сказав Пітеру або Майрі скасувати для нього. «Мушу сказати, мене дратує». Він сів і протер очі кісточками пальців, а потім погортав свій iPhone.
  Симеський і Арутюн повернулися. «Все чисто, вікна та двері захищені та озброєні», — сказав їм заступник і роздав бутильовану воду.
  "Дякую." Девіс випив одну.
  Телефон Денс гудів від вхідного електронного листа. Замість того, щоб читати це на маленькому екрані, вона відкрила комп’ютер і вийшла в Інтернет. Вона посміхнулася, дивлячись на заголовок: Пташине лайно.
  Повідомлення надійшло від Лінкольна Райма й стосувалося додаткового аналізу сліду біля будинку Едвіна.
  Нарешті вдалося виділити інший слід в оксалаті амонію. Це були фосфати та залишки тваринного походження. Це пташине лайно. Що саме, сказати не можу. Я не взяв із собою набір для розпізнавання пташиного лайна. Я також не зміг отримати підтримку для проекту геному пташиного лайна. Але я можу сказати, що птахи, які виділялися, швидше за все мешкали в прибережному регіоні. Риба була основою їх раціону. За свою ціну. Ось і весь список. Не розумію, чому в цьому відділі ніхто не п'є.
  
  Він включив усю таблицю доказів, і Денс знову прочитав її, із задоволенням помітивши, що коли хтось — мабуть, Амелія Сакс — додав нещодавнє відкриття, вона була дещо делікатнішою у своєму описі.
  
  • Середа. Будинок Едвіна Шарпа
  -зовні:
  — принт черевиків, ймовірно, у ковбойському стилі, неможливо визначити розмір, чоловічий чи жіночий
  — відсутність слідів протектора автомобіля
  — унікальні слідові матеріали
  —тригліцеридний жир (сало)
  — колірна температура 2700K (жовтий)
  — температура плавлення: 40–55 градусів F
  —питома вага: 0,91 при 40,0C
  — Визначено, що це, ймовірно, олія для шкіряного спортивного спорядження, гвоздики та стрільби
  — хімічні речовини: лімоніт, гетит і кальцит
  — Визначено, що це, ймовірно, пуста порода, побічний продукт збору руди та переробки
   — грибок
  — Визначено, що ймовірно використовуватиметься замість хімічних добрив
  —мінеральне масло, з вапняною сіркою
  — Встановлено, що ймовірно це органічний пестицид
  — порошок кальцію
  — Встановлено, що це, ймовірно, пил людських кісток
  — оксалат амонію
  — Встановлено, що це, ймовірно, екскременти птахів, ймовірно, з прибережної зони
  
  Вона перечитала список ще кілька разів.
  І потім:
  А до Б і Я…
  Денс закрила очі й дозволила своєму розуму блукати куди заманеться. Потім вона перейшла на веб-сайт, який вони переглядали раніше, де містилася погроза Девісу. Вона гортала пости.
  Арутюн запитав: «Щось корисне щодо того, де може бути Едвін?»
  «Можливо», — відповіла вона неуважно, замислившись.
  Сімеський зітхнув. «Хіба цей хлопець не знає, що якби він убив конгресмена, його заарештували б і в цьому штаті він, ймовірно, опиниться в камері смертників?»
  Все ще дивлячись на екран комп’ютера, Денс пояснила: «Для нього це не має значення. Зовсім ні». Погляд на Девіса. «Вбивши вас, він віддає їй честь».
  Конгресмен кисло засміявся. «Тож, по суті, я жертовний козел, якого він приносить своїй богині».
  Це досить добре описувало ситуацію, подумав Денс і повернувся до браузера.
  
  
  
  
   Розділ 57
  ПЛАНУЙТЕ СВОЇ ДІЇ та дійте за планом.
  Аналітичний розум Пітера Сімескі продовжував порівнювати фактичні віхи його плану з запланованими, і він побачив, що він рухається швидко. Загалом події були в гармонії з тим, над чим він і Майра Беббідж працювали останні десять місяців.
  Тепер він стояв у лігві за вітальнею, переглядаючи текстові повідомлення на одному зі своїх численних анонімних і невідстежуваних облікових записів. Він зазирнув у вітальню, де сиділи неймовірно розумна Кетрін Денс, конгресмен Девіс і депутат Денніс Арутюн, дивлячись на старий телевізор — хоча, ймовірно, насправді не дивлячись. Була якась гра. Девісу було неприємно бути тут, але він не виглядав особливо наляканим.
  Сімескі розвернувся й пішов на кухню в задній частині безпечного будинку.
  План …
  Чия мета була досить простою: усунути зрадника Америки, конгресмена Вільяма Гаррета Девіса, політика, який продав би країну людям, які тут не належали, які використовували її для власної вигоди, які зневажали червоно-білих і сині, але були щасливі пограбувати цю славну націю наосліп. Як важко було Сімескі вдавати захоплення та безмежну відданість Девісу та влаштуватися на роботу в штат, а потім пробитися у найближче оточення цієї людини. Однак він чудово впорався з цим, витративши більше годин, ніж будь-хто інший у команді Девіса. Він зробив усе необхідне, щоб увійти в найближче оточення цього чоловіка та зібрати стільки інформації, скільки йому потрібно, щоб вони могли зупинити зрадника, який — якби його обирали президентом, що цілком могло статися — зруйнував би нашу велику націю.
  Трохи більше року тому, коли популярність Девіса почала різко зростати, Сімескі працював у мозковому центрі в Техасі з офісами у Вашингтоні, Нью-Йорк, Чикаго та Лос-Анджелес Він був частиною неформальної асоціації заможних бізнесменів на Середньому Заході та Півдні, які керували компаніями та некомерційними організаціями та навіть декількома університетами. Ця група чоловіків — і так, це були виключно чоловіки і, до речі, білі — не мала офіційної назви, але неофіційно та з певним гумором вони прийняли таку, яку подарував якийсь демонічний ліберальний медіа-блогер. Журналіст зневажливо назвав цю групу «тримачами ключів», оскільки, як він повідомляв, старше керівництво вірило, що в них є ключ до лікування всіх бід нації.
  Групі сподобалося.
  Ключові власники спрямовували величезні суми кандидатам, які, на їхню думку, найкраще підтримували б ідеали, щоб зберегти Америку сильною: скорочення федерального уряду, обмежене оподаткування, мінімальна участь у світовій геополітиці та, що найважливіше, ліквідація практично всієї імміграції. Цікаво, що Keyholders не мали терпіння до рухів, які вони вважали, на їхню думку, нецілеспрямованими та часто простодушними, такими як «Чаювання», релігійні права та виступи проти абортів і гомосексуалізму.
  Ні, головними проблемами, які мали значення для Ключовиків, були смерть американської самовпевненості через соціалізм і ослаблення чистоти нації через імміграцію. Такі лідери, як Білл Девіс, довели б країну прямо до банкрутства та моральної корупції.
  Загалом, зусилля Ключовиків передбачали фінансову підтримку кандидатів, рекламу, кампанії з дезінформації проти зрадницьких політиків і репортерів, паплюження особистості та напади.
  Але іноді потрібно було більше.
  І ось тоді незрозумілий мозковий центр Пітера Сімескі отримував дзвінок із проханням зайнятися особливо критичною справою.
  Однак він вважав найкращим.
  Проте екстремальне рішення.
  Ключники знали, що якою б не була місія, Сімескі створить ефективний і продуманий план, тож було очевидно, що смерть цього негідника-ліберального журналіста мала бути нещасним випадком, або того екологічного активіста було самогубством, або цього конгресмена-реформатора було вбивство, викликане коханням сталкера до відомої співачки.
  І в цих хитрих планах часто брав участь падаючий хлопець.
  Привіт, Едвін.
  Використання сталкера спало на думку минулої зими після того, як він і Майра Беббідж — його діловий партнер і випадкова коханка — проникли в ряди Девіса. Проводячи своє зазвичай вичерпне дослідження, Пітер Сімескі дізнався, що Девіс був великим шанувальником Кейлі Таун. Конгресмен використовував проімміграційну пісню цієї суки «Leaving Home» на мітингах і в передвиборній рекламі.
  Сімескі переглянув веб-сайти Кейлі та дізнався про фанатичного фаната на ім’я Едвін Шарп, який опублікував сотні коментарів про співачку та був названий іншими шанувальниками «диваком».
  ідеально
  Ключники мали досить значні ресурси, і знадобився лише день, щоб отримати доступ до Інтернет-провайдерів, які обслуговували облікові записи електронної пошти Кейлі Таун та Едвіна. На жаль, у листах і дописах Едвіна не було нічого особливо загрозливого. Але він явно був розгубленим і тривожно наполегливим, і цього було достатньо для плану Сімескі. Він і Майра надсилали Едвіну електронні листи та листи, видаючи себе за Кейлі, повідомляючи, що їй лестить його увага, і навіть припускаючи, що вона хотіла б зустрітися з ним. Але вона мусила бути обережною, надавати вигляд байдужості, інакше її батько створив би жахливі проблеми.
  Видаліть усі електронні листи, спаліть мої листи. Ти повинен, Едвін. Я зовсім боюся свого батька!
  Записки натякали на те, що, що б вона не казала на публіці, їй було б приємно побачити його на концерті в п’ятницю. Якщо можливо, вона теж побачить його пізніше. В приватному житті.
  Едвіне, я думав про тебе вчора ввечері. Ви знаєте, що дівчата теж мають такі думки...
  Майра Беббідж придумала ці рядки.
  І Едвін зробив саме те, чого вони хотіли, зійшов на Фресно у всій своїй психотичній славі, набагато більш божевільний, ніж вони сподівалися.
  Він і Майра Беббідж проводили спостереження в орендованому будинку Едвіна у Фресно, щоб вивчити його розпорядок і викрасти деякі докази, які можна було б підкинути на місці вбивства Девіса, щоб ствердити про причетність сталкера. Тоді, сьогодні, настав час діяти. Майра подзвонила Едвіну, вдаючи, що працює на Кейлі. Вона пояснила, що співачка вирішила побачити його, але вони повинні бути дуже обережними. Йому слід піти в торговий центр Fashion Fair і втратити поліцію, а потім чекати біля вантажної доки Macy.
  Майра проминула повз і помахала рукою. Бідний дурень вскочив у викрадений позашляховик, посміхаючись у очікуванні. Коли він повернувся, щоб пристебнути ремінь безпеки, вона вдарила його електрошокером, ввела заспокійливе й заклеїла скотчем. Потім вона пішла в торговий центр і завантажила оголошення з Java Hut про те, що хтось збирається зробити щось, що змусить Кейлі запам’ятати його назавжди. З контексту було зрозуміло, що жертвою мав стати Білл Девіс.
  І ось Майра та ледве притомний Едвін Шарп прямували до притулку.
  За кілька хвилин план буде виконано: Майра прийде, усміхнеться охоронцю Тіму Реймонду, а потім рознесе його зі свого пістолета. У той же час Сімескі заходив у вітальню і стріляв у конгресмена та інших. Потім вони з Майрою затягували Едвіна в кімнату, вистрілювали йому в голову з пістолета Арутюна і припилювали руку сталкера залишками вогнепальної зброї.
  Сімескі панічно дзвонив, благаючи про допомогу та швидку допомогу, пояснюючи, що він забрав пістолет у сталкера та сам застрелив психа.
  Плануйте свої дії і виконуйте свої плани...
  Але іноді були варіації.
  Кетрін Денс.
  Її поява могла допомогти згладити одну проблему, про яку він хвилювався, — що могли виникнути якісь підозри, якби вони з Майрою залишилися живими. Якби Танець також вижив, сцена виглядала б дещо легітимнішою. Хоча він мав би організувати це так, щоб вона, звісно, не побачила в ньому стрілка.
  Сімескі вистрілив би Денс у спину, паралізувавши, але не вбивши її, потім він убив Девіса та Арутюна. Після того, як вони померли, Сімескі кричав щось на кшталт: «Едвін, ні! Що ви робите?"
  В ідеалі Денс був би при свідомості, і вона почула б його крик. Пізніше вона повідомила про історію в поліцію, підтвердивши, що Едвін був єдиним стрілком. Якщо ні, і вона померла, то без великих втрат.
  Зрештою, сердито подумав Сімескі, ти могла б піти зі мною на вечерю, суко. Що б це зашкодило?
  
  
  
  
   Розділ 58
  СІМЕСЬКИЙ ПОГЛИВ НА СВІЙ «РОЛЕКС».
  Три хвилини до кінця.
  Зараз Майра Беббідж прямувала б до безпечного будинку, рухаючись під’їздом. Підійшовши ближче до вітальні, Сімескі не зміг почути звуку шин через товсті стіни, але через шум гри по телевізору він почув, як Денс каже: «Що це? Ти щось чуєш? Автомобіль?"
  "Я думаю так. Зачекайте, ні, я не впевнений». Голос був Девіса.
  Два постріли в хребет Кетрін. Два в голові Арутюна. Два в Девіса.
  Що повинен кричати Сімескі? «Боже мій, це він! Той сталкер!» Це було достовірним? Можливо: «Едвін, Ісусе, ні!»
  У вітальні телефон Девіса затремтів. "Привіт привіт. Так, ми всередині». Потім до інших: «Це Майра. Вона щойно прийшла сюди».
  Арутюн сказав: «Ви знаєте, ми не сказали їй, щоб переконатися, що за нею не стежать».
  Сімескі здалося, що він чув, як Денс щось сказав про те, що Едвін провів багато досліджень, але малоймовірно, що він взагалі знав, хто така Майра, не кажучи вже про те, щоб знайти її та слідкувати за нею.
  Ах, якби ти знав…
  Одна хвилина, згідно з Rolex.
  Денс казав: «Ні, конгресмене, будь ласка, відстороніться від вікна».
  «Ми знаємо, хто це».
  «Все ж таки, будьмо на безпечній стороні».
  Сховавшись у барлозі, Сімескі натягнув латексні рукавички, відкрив сумку для комп’ютера й дістав холодний пістолет — украдений. Це була одна річ у цій великій країні; якщо ви хочете невідстежувану зброю, ви можете отримати її дуже легко. Він знав, що його заряджено, і точно знав, як це спрацювало. І він уже вистрілив з нього десяток разів, щоб витягти трохи GSR, залишки пострілів, тепер у мішечку, який він накинув на руки Едвіна. Але знову перевірив зброю.
  Два постріли, потім два, потім два.
  «Пітер?» — закликав із вітальні конгресмен.
  Сімескі відповів: «Будь там за секунду. Хтось хоче кави?»
  — Ні, дякую, — неуважно сказав Девіс. «Майра тут».
  «Добре».
  «Кетрин, Деннісе? кава?»
  Вони обидва відмовилися.
  Сімескі прослизнув ближче до дверей вітальні, притиснувшись спиною до сусідньої стіни, тримаючись непомітно, чекаючи пострілів Майри, які вбивають Реймонда.
  Арутюн сказав: «Колись у нас тут зупинявся справжній президент. Він приїхав на нараду з губернатором. Треба було щось підписати, щоб я не сказав, хто це був».
  «Чи можемо ми зіграти в «Двадцять запитань», щоб дізнатися?» — запитав Денс.
  Детектив розсміявся.
  Девіс сказав: «Минулого тижня я був у Кемп-Девіді. Це не так шикарно, як ви думаєте».
  Це будуть його останні слова?
  І про що думав Едвін Шарп, переживаючи, хоч, мабуть, і не насолоджуючись останніми хвилинами життя на землі?
  «Гей, подивіться, гра», — сказав Девіс. «Потрійна гра!» На телевізорі зросла гучність. Глядачі заревли.
  Погляд на Rolex. Прямо зараз Майра стрілятиме.
  Сімескі заходив у двері й робив те саме.
  Два.
  Потім ще два і два.
  Едвін, ні! Боже мій! …
  Він витер руку об штани й знову взяв пістолет.
  зараз!
  Але пострілів не пролунало.
  Минула ще хвилина, тиша, за винятком телевізійних натовпів і диктора бейсбольного матчу.
  Що відбувалося? Піт на чолі Сімеського.
  І нарешті: стрілянина знадвору.
  Півдюжини пострілів. Різкий стукіт перестрілки, стрілецької зброї.
  «Чорт, — подумав Сімескі. про що це? Він обмірковував свій план і те, як брязкіт зброї міг би вписатися в нього. Чи був на місці інший заступник, який прийшов сюди раніше? Або місцевий поліцейський пройшов повз і помітив жінку зі зброєю чи прив’язаного Едвіна Шарпа?
  Тепер усе мовчало.
  Дійте за своїм планом…
  Сімескі, думаючи: «Але іноді ти не міг» . Іноді потрібно було імпровізувати. Але для цього потрібні були факти.
  Тільки фактів не було.
  Він все одно вирішив йти вперед. Троє в кімнаті були зосереджені на тому, що відбувається за вікнами, сиділи, мовчали.
  Два, два і два… Убийте Раймонда, коли він увійшов усередину, якщо він ще був живий. Тоді прибери, як міг. Шкода Майри; він припустив, що вона зникла.
  Але на кону стояли більші проблеми.
  Сімескі міцно стиснув пістолет, посунув запобіжник вперед і глибоко вдихнув. Він швидко розвернувся й ступив крізь арочні двері до вітальні, цілячись туди, де були Арутюн і Денс — найбезпосередніші загрози. Він додавав ваги до спускового гачка, коли завмер.
  Кімната була порожня.
  Тривожна панель блимала зеленим. Хтось вимкнув систему, щоб Девіс, Денс і Арутюн могли тихо піти. Що це було в біса? Він пішов далі в кімнату. А потім він побачив підняте бокове скло. Так вони втекли.
  Сімескі теж помітив посеред підлоги листок жовтого паперу. На ньому було нашкрябане повідомлення: Змова проти вашого життя Сімескі залучив і Майру. Можливо, інші Ми йдемо ЗАРАЗ Бічне вікно ЗАРАЗ
  О ні …
  ВООЗ? він думав.
  Але потім зрозумів: навіщо взагалі питати? Кетрін Денс, звичайно.
  Довбана ліберальна футболістка з маленького містечка перевершила його та Keyholders.
  Як вона це зробила, для нього не було загадкою. Але вона мала. Вона б ймовірно, надіслала повідомлення для підкріплення та сповістила Реймонда, який вистрілив у Майру, коли вона вийшла з машини, і погрожувала.
  А міг би...
  Він почув позаду себе чоловічий голос, Дениса Арутюна. «Сімескі, кинь зброю і підійми руки над головою».
  Депутат пробрався б через чорний хід. Танці, ймовірно, прикривали фронт.
  Симеський оцінив ситуацію. Він подумав, що Арутюн був справжнім рубаком; він, мабуть, ніколи не стріляв зі зброї під час виконання службових обов’язків. Сімескі, з іншого боку, убив вісім людей за своє життя і щовечора лягав спати з чистим сумлінням.
  Він озирнувся. "Про що ти говориш? Я просто намагаюся захистити конгресмена від того вбивці. Я чув постріли. Я нічого не зробив! Ти здурів?"
  «Я не збираюся повторювати тобі. Кинь зброю».
  Сімескі подумав: у мене є обліковий запис на Кайманових островах. У моєму розпорядженні є будь-який із приватних літаків власників ключів.
  Просто боріться за вихід. Поверніть і стріляйте. Він зовсім злякається, запанікує. Довбаний поліцейський з маленького містечка.
  Сімескі почав повертатися, тримаючи пістолет низько, без погроз. "Я просто-"
  Він почув приголомшливий удар, відчув печіння в грудях.
  Через мить відчуття повторилися. Але і звук другого вибуху, і удар по його шкірі були набагато м’якшими, ніж перший.
  
  
  
  
   Розділ 59
  «ОБИВА МЕРТВІ?»
  «Це правильно», — сказав Арутюн шерифу Аніті Гонсалес.
  Десятеро людей перебувало в її офісі в FMCSO, що робило його досить тісним.
  П. К. Медіган повернувся, хоча й досі неофіційно, тому що, зрештою, саме його інформація призвела до розкриття змови.
  Також був присутній офіцер зі зв’язків з громадськістю округу. Денс зазначив, що Арутюн, здається, був безмежно радий цьому — хтось інший веде прес-конференцію. Який мав бути великим. Дуже великий.
  Тут також були Лінкольн Райм, Том Рестон і Амелія Сакс, а також Майкл О'Ніл і Тім Реймонд, охоронець самого конгресмена. В інтересах безпеки конгресмен Девіс перебував на борту свого приватного літака, повертаючись до Лос-Анджелеса.
  Аніта Гонсалес запитала: «Хтось інший зловмисник працює з Сімескі та Беббіджем?»
  Денс відповів: «Я впевнений, що є. Але вони — ну, були — поки що єдині активні учасники сцени. Наш офіс і Емі Грейб, відповідальний агент ФБР у Сан-Франциско, відстежують партнерів і зв’язки».
  Майкл О'Ніл сказав: «Здається, є певна приналежність до тієї групи, яку вони називають Keyholders. Якась група політичних дій».
  «Політична акція? До біса, вони придурки, — пробурмотів Медіган, копаючись у своєму морозиві. «Божевільні».
  Лінкольн Райм сказав: «Але багаті психі з хорошими зв’язками».
  «Хтось із них сказав щось перед смертю?» — запитав Гонсалес.
  Тім Реймонд сказав: «Ні. Майра йшла до мене, коли я отримав повідомлення від агента Денс, щоб ставитися до неї як до ворога». Він поважно знизав плечима. «Я підняв зброю, коли вона була приблизно за тридцять футів від мене. Вона ховала сорок п'ять під пальто і вона заручилася. Боюся, я не міг ризикнути». Він був приголомшений, але не від перестрілки, як оцінив Денс; скоріше через те, що він упустив загрозу з боку вбивць, які також видавалися за його друзів і колег.
  Арутюн сказав: «І Сімескі, здається, не повірив мені, коли я сказав: «Я більше не кажу». Він був таким же спокійним, як завжди, не демонструючи жодних наслідків від убивства помічника конгресмена.
  «А Едвін?» — запитав шериф.
  «Ми знайшли його в кузові позашляховика, який викрала Майра. Електрошокер, який вона використовувала, був досить потужним, і він був під дією наркотиків. Але медики сказали, що з ним все гаразд».
  «Як ти це зрозуміла, Кетрін?» — спитав Медіган.
  «Це був не тільки я». Вона кивнула в бік Лінкольна Райма й Амелії Сакс.
  Криміналіст недбало сказав: «Поєднання речей. Ваш чоловік Чарлі, до речі, дуже хороший. Не дозволяйте йому відвідувати мене в Нью-Йорку. Я можу його вкрасти».
  «Він робив це раніше», — сказав Том Рестон, заслуживши підняті брови від Райма, який сказав Денсу, що він цілком серйозно налаштований запропонувати Шеану роботу.
  Оскільки криміналіст не пояснював свій внесок далі, Денс це зробив. «Виникали деякі питання про те, що люди знайшли на місці злочину Чарлі в конференц-центрі та за будинком Едвіна, де він стверджував, що за ним хтось шпигував».
  «Так, Едвін сказав мені», — сказав Медіган із похмурим обличчям. «А я йому не повірив».
  Денс продовжував: «Одним був пташиний послід чайок».
  Райм виправив: «Справжня фраза була лайном, цитую, «птахи, швидше за все, мешкають у прибережному регіоні». Не корінне населення, зауважте. Я поняття не мав, звідки вони прийшли і куди прямують. Моє єдине зауваження полягало в тому, що птахи, про яких йдеться, напевно нещодавно проводили час на узбережжі, обідаючи океанічною рибою. А потім ми також ідентифікували деякі олії та гриби, які використовуються в органічному землеробстві». Кивок у бік Сакса. «У неї, до речі, досить пристойний сад. Я сам не розумію суті квітів, але помідори, які вона вирощує, дуже хороші».
  Денс уточнив: «Я згадав того конгресмена Девіса Сімескі і Беббідж проводив кампанію в Монтереї, який знаходиться на узбережжі, де вони могли виявити слід птахів. І вони тупали на екологічно чистих органічних фермах від Вотсонвіля до Долини».
  «Але чому ви стали настільки підозрілими, щоб подумати, що, можливо, Едвін взагалі не був убивцею?» — спитав Медіган.
  Денс засміявся. «Знову пташине лайно, певним чином. Дивіться, у заголовку Лінкольн написав саме це. «Пташине лайно». Але в таблиці доказів, яку він мені надіслав, він використав слово «екскременти».
  «Це був Сакс», — пробурчав Райм.
  «Ну, це наштовхнуло мене на думку про публікацію на веб-сайті з погрозами конгресмену. Я зрозумів, що це просто не схоже на Едвіна».
  «Кінетика мови», — сказав О'Ніл.
  «Точно».
  Вона показала їм пост, який викликав тривогу.
  Я бачив усі ваші повідомлення про Кейлі. Ви стверджуєте, що вона вам подобається, ви стверджуєте, що любите її музику. Але ви використовуєте її, як і всі, ви вкрали «Покидаючи дім», щоб зробити латиноамериканців щасливими. Ти чортів лицемір....
  «Це не тон Едвіна. Я ніколи не чув, щоб він говорив або писав лайку. Крім того, є граматичні помилки: непотрібні коми та неправильне написання «лицеміра» та «ти», чого він ніколи не робив у своїх електронних листах до Кейлі. О, і в своїх електронних листах, коли він згадував одну з її пісень, він брав назву в лапки. У дописі, який погрожував конгресмену Девісу, заголовок був зовсім не підкреслений. Мене вразило, що це міг бути написаний кимось, хто думав , що це те, що опублікує божевільний сталкер.
  «Під час мого інтерв’ю з Едвіном виникли деякі запитання». Вона пояснила про використання контент-аналізу для аналізу того, що сказав Едвін, а не кінесики та мови тіла. «Оскільки я не міг використовувати традиційний кінесичний аналіз, я подивився на факти, які він мені розповідав. І деякі з них були непослідовними. Як і кількість листів і електронних листів, які Едвін отримав від Кейлі. Вона та її адвокати сказали, що Едвіну надіслали півдюжини відповідей — усі у вигляді електронних листів або постійних листів. Але під час інтерв’ю Едвін сказав мені, що отримав більше, ніж це… і він сказав Пайку, що знайшов їх дуже обнадійливими.
  «Спочатку я подумав, що це результат його проблем із усвідомленням реальності. Але потім я зрозумів, що це інше. Бачите, сталкери можуть неправильно витлумачити наслідки фактів, але вони знатимуть, що це за факти . Проте Едвін неправильно зрозумів повідомлення Кейлі в листах, він би напевно знав, скільки саме листів він отримав. Чи означало це, що хтось інший, видаючи себе за Кейлі, надсилав йому електронні листи та листи?
  «А потім, — сказала вона, криво посміхаючись Майклу О'Нілу, — я подумала, чому Пітер Сімескі так зацікавився мною? Він сказав, що конгресмен хотів мене залучити, і, можливо, так і зробив. Але я думаю, Сімескі вклав це в голову Девіса. Це дало Сімескі шанс побачити, як ми йдемо з розслідуванням і що ми знаємо. Здавалося, Майра також дуже цікавилася тим, на кого я працюю. І вони двоє, і Девіс, днями прилетіли до Сан-Франциско; тоді вони, можливо, купили передплачені мобільні в Берлінгеймі. Це біля аеропорту.”
  Медіган пробурмотів: «Отже, вони вбили Боббі та файлообмінника, щоб встановити схему провини Едвіна».
  «Наскільки важко це розглядати, — сказав Денс, — так. Я думаю, це єдина причина, чому вони померли». Вона глянула в бік Райма. «Після того, як я отримав твоє повідомлення в безпечному будинку про пташині екскременти, я запідозрив людей, близьких до Девіса. Я надіслав електронного листа своєму колезі, Ті Джею Скенлону, щоб він ретельно перевірив усіх співробітників Девіса. Усі були чисті, але Сімескі та Майра були надто чисті. Вони були ідеальними зразками політичних помічників, хрестоматійними. І вони приєдналися до кампанії в той же день. І про них неможливо було нічого дізнатися до приєднання. Ті Джей подумав, що це дивно, продовжував копати й знайшов певний зв’язок із групою Keyholders, яка, як відомо, засуджувала багато позицій Девіса, але була особливо палкою щодо його позиції щодо легшої імміграції.
  «Я вирішив перестрахуватися, і ми вийшли через бічне вікно безпечного будинку саме тоді, коли прибула Майра та поспілкувалася з Тімом». Кивок у бік Раймонда. «Ми знаємо, що сталося далі».
  П. К. Медіган тицьнув ложкою на чоловіка в інвалідному візку. «Ти впевнений, що не хочеш морозива?»
  «Не мій порок», — сказав криміналіст.
  Крістал Стеннінг увійшла до кабінету шерифа. «Ми щойно знайшли доброго самарянина».
  "ВООЗ?" — спитав Медіґен із відвертим нетерпінням. Мабуть, забувши, що він цивільний.
  «Жінка, яка вказувала Едвіну, коли він заблукав».
  Ах, жінка-алібі.
   «Едвін мав рацію. Тоді ж напали на Шері Таун. І вона точно ідентифікувала його».
  Медіган зітхнув. «Ну, ми помилилися, хлопці та дівчата. Принесіть Sharp сюди. Я, наприклад, збираюся вибачитися».
  Через мить Едвіна провели в офіс, і він трохи спантеличено озирнувся. Його волосся було нахилено. Здавалося, у нього трохи запаморочилося, хоча він був зачарований Раймом і інвалідним візком.
  Гонсалес пояснив, що трапилося, зокрема те, що більшість електронних листів, які він отримував від Кейлі, були фальшивими, а зовсім не від неї.
  Денс помітив, що його обличчя впало. «Вона їх не надсилала?»
  На мить запанувала тиша, і Денс сказав: «Вона надіслала кілька, але, вибач, Едвіне, ті, що від неї, були лише формальними листами. Як вона всім посилала».
  Едвін засунув руки в кишені джинсів. «Мені б ніколи не стало так... знаєте, смішно про неї, якби я знав. Подумайте про це, хтось такий гарний, талановитий і відомий, як вона, каже вам, що ви її цікавите, що ви для неї багато значите… що я мав думати?»
  — Я розумію, Едвін, — люб’язно сказав Денс.
  Медіган сказав: «Мені теж шкода, синку».
  Едвін якусь мить мовчав, знову дивлячись на інвалідний візок. «Отже, я не підозрюваний чи щось таке?»
  — Ні, — сказав Арутюн.
  Він кивнув і зосередився на Медіган. — Ну, тоді мене не дуже цікавить ця скарга, яку я подав проти вас, детективе. І заступник Лопес. Я просто робив те, що мені потрібно. Це було як самозахист, розумієте».
  — Я так, і це добре з твого боку, Едвін. Справа в тому, що коли справа доходить до Кейлі, ми всі відчуваємо надмірний ентузіазм».
  «Я б хотів піти зараз. Чи це нормально?"
  «Звичайно, синку. Пізніше або завтра ми отримаємо від вас заяву про те, що сталося з Сімескі та жінкою — про викрадення. Я попрошу когось відвезти тебе додому. Ви не в формі, щоб керувати автомобілем. Ви можете забрати свою машину завтра».
  «Дякую, детективе». Опустивши плечі, опустивши груди, він вийшов до дверей. Незважаючи на те, що його було важко читати кінетично, Денс бачив у його поставі щирий сум.
  
  
  
  
   Розділ 60
  У СЕРВІСНІЙ зоні офісу шерифа Лінкольн Райм націлився на рампу, що веде назовні. Компанію йому склали його нью-йоркські супутники, а також Кетрін Денс і Майкл О'Ніл. «Час випити, я б сказав, а потім повернутися до Сан-Хосе».
  «Час випити кави у фургоні», — виправив його начальник Том.
  « Я не за кермом», — уїдливо відповів Райм. « Я можу пити».
  «Але, — швидко заперечив його помічник, — я впевнений, що заборонено мати відкриті контейнери з алкогольними напоями в транспортному засобі, що рухається, навіть якщо ви не за кермом».
  — Він не відкритий, — різко сказав Райм. «На моєму стакані кришка».
  Помічник задумливо сказав: «Звичайно, ми могли б залишитися тут і поговорити, але це лише означає, що ми потрапимо до бару в Сан-Хосе набагато пізніше».
  Райм насміявся, але вираз його обличчя зник, коли він попрощався з правоохоронцями і плавним жестом підняв свою робочу праву руку до Денс і схопив її руку. Вона поцілувала його в щоку, потім обійняла Сакса.
  О'Ніл додав: «Я побачу вас обох у неділю. Я приведу дітей». Він глянув на Сакса. «Ви зацікавлені, ми щойно отримали новий H&K MP7».
  «Маленька куля».
  «Правильно. Менший за ББ, сімнадцятого калібру. Ти хочеш прийти на полігон і зробити кілька дірок у папері в понеділок?»
  «Можна посперечатися, — з ентузіазмом сказав Сакс.
  — Кетрін? — запитав О'Ніл.
  «Я пройду, я думаю. Я буду тусуватися з Лінкольном і Томом».
  І з Джоном Болінгом теж? — здивувалася вона, а потім наступила на цю думку.
  Трійця з Нью-Йорка вийшла за двері.
  О'Ніл теж попрощався з місцевими жителями, і Денс вийшов із ним на вулицю, у спекотне повітря.
  «Ти поспішаєш повернутися?» — запитала вона себе. Не планував. Вона думала, що вони могли б повечеряти, лише вдвох.
   Пауза. Вона могла сказати, що він теж хотів залишитися. Але потім похитав головою. «Справа в тому, що Енн їде з Сан-Франциско, забирає деякі речі. Я повинен бути там». Він відвів погляд. «А папери будуть готові завтра, мирова угода».
  "Так скоро?"
  «Вона багато чого не хотіла».
  Крім того, жінка, яка зраджує своєму чоловікові і кидає своїх дітей, ймовірно, не в такому становищі, щоб вимагати багато, розмірковував Денс. «З тобою все гаразд?» Одне з тих безглуздих запитань, які зазвичай стосуються більше того, хто запитує, ніж того, хто запитує.
  «З полегшенням, сумом, роздратуванням, турботою про дітей». Такої тривалої розмови про його емоційне здоров’я вона ніколи не чула від Майкла О’Ніла.
  Тиша на мить.
  Потім він посміхнувся. «Гаразд, краще йди».
  Але перш ніж він обернувся, Денс помітила, що імпульсивно простягає руку вгору, закинувши одну руку за його шию, обхопивши його за спину, і притягує його до себе. Вона міцно поцілувала його в уста.
  Вона подумала: «Ні, ні, що ти в біса робиш?» Крок назад.
  Але на той час його руки вже повністю охоплювали її, і він так само міцно цілував її у відповідь.
  Потім, нарешті, він заспокоївся. Підійшов, щоб ще раз поцілувати, і вона стиснула його ще міцніше, а потім відступила.
  Вона очікувала косого погляду — його стан очікування, — але О’Ніл легко втупився їй в очі, і вона так само комфортно озирнулася. Їх посмішки збігалися.
  Брате, що я тепер зробив?
  «Поцілувала чоловіка, якого справді кохаю», — подумала вона. І ця несподівана думка вразила більше, ніж сам контакт.
  Тоді він був у машині. «Я подзвоню тобі, коли повернуся. До зустрічі в неділю».
  «Їдь обережно», — сказала вона. Фраза, яка збентежила її, коли батьки казали те саме Кетрін-підлітку. Ніби, о, так, я збирався з'їхати з дороги, поки ти мені не нагадав.
  Але як жінка, яка втратила одного чоловіка через шосе, це речення вона не могла стриматися, щоб час від часу не вимовляти його. Він зачинив двері, глянув на неї ще раз і підніс ліву долоню до внутрішнього лобового скла, а вона притиснула праву до зовнішнього скла.
  Він увімкнув передачу і виїхав із ділянки.
  
  «ЯКЩО ЦЕ НЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ», — сказав єпископ Таун, сьорбаючи молоко.
  «Так», — сказав Денс йому та його доньці на ганку свого будинку. «Едвін був невинним. Не вбив жодної душі. Повністю налаштовано».
  «Він все ще лайно».
  «Тату».
  «Він маленький чортів, і я був би не проти, якби він потрапив до в'язниці за щось. Але добре знати, що він більше не буде проблемою». Посивілий музикант примружився на Денс. «Він не так?»
  «Я так не думаю. Найбільше йому сумно, що Кейлі не надіслала йому ті особисті електронні листи та листи, які вигадав Сімескі».
  «Ми повинні подати до суду на цих виродків», — сказав Бішоп. «Власники ключів? Про чорта вони?»
  «Тату, справді. Давай." Кейлі кивнула в бік кухні, де Суеллін і Мері-Гордон допомагали Шері спекти щось запашне з ваніллю. Але хрипкий голос чоловіка, ймовірно, не доніс досередини.
  Кейлі сказала: «Я не збираюся ні на кого подавати до суду, тату. Нам не потрібна така реклама».
  «Ну, ми отримаємо розголос, хочемо ми цього чи ні. Я поговорю з Шер, щоб його розкрутити». Потім поплескав дочку по плечу. «Гей, дивіться, хороші новини, KT. Погані хлопці мертві, а Едвіна немає в кадрі. Тож більше жодних розмов про скасування концертів. Говорячи про це, я знову працював над порядком пісень, і я думаю, що ми повинні перенести «Leaving Home». Всі хочуть. Найкраще було б «біс». І я б запросив дитячий хор співати останню партію іспанською».
  Денс усвідомлював, що плечі Кейлі напружилися від цих коментарів. Очевидно, сама вона ще не була такою впевненою щодо концерту. Те, що вбивць було зупинено, а Едвіна виправдано, не означало, що вона перебувала в психічному стані, необхідному для того, щоб влаштувати шоу в тіні останніх злочинів.
  А потім Денс помітив, як постава молодої жінки ледве впала. Що означало капітуляцію.
  «Звичайно, тату. Звичайно.
  Тон вечора швидко змінився, але, не помічаючи цього, єпископ Таун піднявся, наче буйвол, що виліз із потоку, який він щойно перейшов убрід і поплентався всередині. «Гей, MG, що за випічка?»
  Кейлі дивилася йому вслід із похмурим обличчям. Танці скористалися можливістю, щоб ловіть її в сумочку і простягніть їй запечатаний конверт, який містив лист Боббі на випадок події та копію документів про усиновлення. Співачка зважила його в руці. Денс тихо сказав: «Це виявилося під час розслідування. Я єдиний, хто знає. Ти справляйся з цим, як хочеш».
  "Що-?"
  "Ви побачите."
  Жінка дивилася на тонкий конверт, стискаючи його так, наче він важив десять фунтів. Денс зрозуміла, що знає, що там міститься. «Ви повинні зрозуміти. Я просто …"
  Денс обняв її. «Це не моя справа», — прошепотіла вона. «Тепер я збираюся повернутися до мотелю. Мені потрібно продиктувати звіт».
  Кейлі поклала конверт до кишені, подякувала Денс за все, що вона зробила, і пішла до будинку.
  Денс підійшла до свого позашляховика. Вона випадково зазирнула в будинок і побачила частину кухні, Суеллін і Шері на острові, які розглядали кулінарну книгу. Кейлі підскочила на табурет неподалік і підняла Мері-Гордон собі на коліна. Жодного кінесичного аналізу не було потрібно, щоб із веселого звивання дівчини зрозуміти, що обійми були особливо міцними.
  Проїжджаючи довгою темною доріжкою, Денс думала не про клан Таунів, а про потенційну аварію поїзда, до якої могло загрожувати її особисте життя. Вона згадала, як поцілувала О’Ніла, і відчула, як її живіт зкрутило — випромінюючи ідеальний баланс радості й тривоги.
  Вона прокрутила список відтворення свого iPod на екрані розважальної системи позашляховика, щоб знайти пісню, яка щойно спала на думку, одну з Кейлі, що не дивно. «Це любов, чи менше?» Текст пісень лунав через резонансну звукову систему Pathfinder.
  Чи ліворуч, чи праворуч? Чи схід, чи захід?
  Чи день, чи ніч? Це добре чи найкраще?
  Шукаю відповіді, шукаю підказки.
  Має бути щось, щоб сказати мені правду.
  Я намагаюся знати, але я можу лише здогадуватися,
  Між нами любов?
  Це любов, чи менше?
  
  
  
  
  
  
  
  
   Глава 61
  «ГРАЦІАС, СЕНЬОРА ТАНЕЦЬ».
  «Де нада».
  У гаражі Хосе Вільялобоса Денс вимкнув цифровий диктофон і почав пакувати кабелі та мікрофони. Вона провела день не як агент правоохоронних органів, а як інженер звукозапису та продюсер, і Los Trabajadores щойно закінчили останню мелодію — son huasteco, у традиційному музичному стилі північно-східної Мексики, з резонансним восьмиструнним звуком. такі інструменти, як гітара, ярана та скрипка. Скрипаль, міцний сорок років, родом із Хуареса, зіграв шторм, навіть послизнувшись під імпровізацію Stéphane Grappelli Hot Club de France.
  Денс була в захваті від химерної, захоплюючої подорожі музики, і їй довелося змусити себе не плескати в такт швидким, заразливим мелодіям.
  Зараз, відразу після 17:00 , вона поділилася Tecates з групою, а потім побрела назад до Pathfinder. Її телефон загудів, і вона побачила повідомлення Медіґен із запитанням, чи не зайде вона й перегляне розшифровку свого звіту про справу Пітера Сімескі та Майри Беббідж, який вона продиктувала вчора ввечері.
  Вона трохи поміркувала — була виснажена, — але вирішила покінчити з цим. Гортаючи свій iPhone, вона також побачила пропущений дзвінок.
  Джон Болінг.
  Вона знову заговорила про «ситуацію в Сан-Дієго», як вона її називала. І першим у її думках був поцілунок з Майклом О'Нілом.
  «Я не можу зателефонувати Джону», — сказав їй розум.
  Коли її палець натиснув REDIAL.
  Трель цифр. Потім … голосова пошта.
  Розчарована, сердита та з полегшенням, вона від’єдналася, не залишивши повідомлення, подумавши, що це була б гарна назва для пісні Кейлі Таун: «Straight to Voicemail».
  Через півгодини вона прибула до офісу шерифа. Тепер вона була офіційним почесним заступником і без жодних викликів пройшла повз сержанта та охорони. Кілька правоохоронців, яких вона не зустрічала, дружньо помахали їй руками.
  Вона зайшла до кабінету Медіган. Головний детектив був офіційно поновлений на посаді; Едвін зняв звинувачення.
  «Ви ніколи не робите бризок?» — спитала вона, сідаючи на пошарпаний диван і дивлячись на картонну чашку, яку він із захопленням викопував.
  "Що?" — спитав Медіган.
  «На ваше морозиво? Або збиті вершки чи сироп?»
  «Ні, це марна трата смаку. Калорії теж. Як шишки. Колись я розкажу вам свою теорію морозива. Це по-філософськи. Ви коли-небудь встигали?»
  «Зробити морозиво?»
  «Правильно».
  Вона сказала: «Світ розділений на людей, які виготовляють морозиво, йогурт, макарони та хліб. І тих, хто його купує. Я покупець».
  «Я з тобою там. Це твоє».
  Він витяг ще одну чашку. Шоколадна плитка. Також металева ложка.
  «Ні, я...»
  «Ви занадто швидко говорите «ні», заступник», — пробурчав Медіган. «Ти хочеш морозива. Я знаю, що ти так».
  правда Вона взяла його і з’їла кілька великих ковтків. Було гарно та тало. «Добре».
  «Звичайно, добре. Це морозиво. Ось заява, ви хочете подивитись і повідомити мені, що ви думаєте». Він посунув їй папери, і вона прочитала.
  Крістал Стеннінг переписала це з касети Денса, і це було досить точно. Вона розширила свою думку. Потім посунув його назад.
  Навіть у цю годину тепло долини Сан-Хоакін пронизує будівлю. До біса, я йду до Macy's, візьму суцільний предмет і плаваю в басейні Маунтін-В'ю, поки не зморщуся. Денс потягнувся й підвівся, збираючись побажати добраніч детективу, коли на його робочому столі задзвонив телефон і він натиснув ДИНАМІК . "Так?"
   Танець доїв морозиво. Думав попросити ще трохи, але відмовився.
  Звичайно добре. Це морозиво....
  «Гей, шефе, це Мігель. Лопес».
  «Ви працювали на мене чотири роки. Я знаю твій голос», — різко сказав чоловік, розглядаючи ядро вулкана власної чашки, можливо, підраховуючи, скільки укусів у нього залишилося. "Що?"
  «Щось смішне».
  «Ти скажеш мені що, чи просто залишиш це на місці?»
  «Ти слухаєш KDHT?»
  "Радіо? іноді. Перейти до суті. Яка ваша точка зору?»
  Депутат сказав: «Ну добре. Я слухав, повертаючись додому, а там шоу за викликом. «Бево ввечері».
  «Лопес!»
  «Добре, він діджей, і вони виконують запити. Те, що відбувається близько п’яти хвилин тому, якийсь слухач запитує пісню. Я маю на увазі, частина пісні. Одна з Кейлі.
  Танець завмер. Вона сіла. Медіган гавкнув: «І?»
  «Запит був в електронному листі. Підпис: «Прихильник Кейлі». Це було для «Твоєї тіні». Тільки останній вірш. Діджей подумав, що це трохи смішно, лише один куплет, і заграв усю пісню. Але я мушу подумати…
  «О, Боже, — прошепотів Денс. «Ніхто ніколи не грав четвертий куплет, щоб оголосити про вбивство конгресмена Девіса!» Вона подумала про коментар Лінкольна Райма: « І він розумний, чи не так?» Він почав із телефонів, щоб зайняти вас, а потім перейшов на інші способи відтворення пісні, як-от запити на радіодзвінок? …
  «Черт». Медіган кивнув. Він запитав Лопеса, чи було в електронному листі ще щось.
  "Немає. Просто це».
  Медіган відключився, не попрощавшись. Він негайно зателефонував на станцію та зв’язав його зі студією, сказав Бево, що це справа поліції, і попросив переслати електронний лист йому. Поки вони чекали, він пробурмотів: «І, в біса, ти знаєш, ми все ще шукаємо зв’язок між Сімескі та Майрою Беббідж та іншими вбивствами — Боббі та Блентоном, тим файлообмінником, нападом на Шері Таун. Але поки ніхто нічого не знайшов».
   Через мить на екрані його комп’ютера з’явився прапорець. Запит електронною поштою до студії із загадкового облікового запису з випадковими літерами та цифрами був нічим іншим, ніж тим, що їм уже сказав Лопес. Медіган зателефонувала до відділу боротьби з комп’ютерними злочинами й переслала повідомлення. Через кілька хвилин вони дізналися, що це була анонімна безкоштовна електронна пошта, надіслана з готелю в районі Тауер.
  «Давайте складемо список гостей, які там проживатимуть», — сказав Медіган.
  Але Денс нахмурився. «Нічого доброго нам не принесе. Він не буде гостем. Він би просто взяв бездротовий сигнал у фойє чи навіть на автостоянці. Напевно, він має якийсь зв’язок із місцевістю. Але не готель.”
  «Ви думаєте, що замах на вбивство був просто збігом обставин? І справді є сталкер?»
  «Ну, ми знаємо, що це не може бути Едвін. У нього є алібі. І не обов’язково бути сталкером. Це може бути будь-хто, хто намагається підставити Едвіна, щоб приховати напади — Боббі, файлообмінника чи Шері Таун...» Вона похитала головою. «А може, це було лише для того, щоб встановити шаблон… і справжня передбачувана жертва наступна в його списку».
  «Черт. Як ми це пропустили? … Але хто нова жертва? Який четвертий вірш?»
  Декламував танець,
  Ви не можете стримувати посмішки; щастя пливе.
  Але біда може знайти нас у серці наших домівок.
  Життя, здається, ніколи не йде правильно,
  Не можна стерегти спину з ранку до вечора.
  
  Медіган зітхнув. «Убити когось у своєму домі. Це схоже на інший вірш про дорогу — не дуже корисно».
  «Є посилання на «плаваючий». Інша річка, басейн, якась інша водойма?»
  «Я поняття не маю. У нас тут дюжина озер, але поблизу міста нічого великого. Сотні миль берегів річок. І має бути тисяча басейнів. Більше».
  «Гаразд, можливо, є якийсь зв’язок із районом Тауер. Але ми повинні звузити його більше». Денс на мить замислився. «Ви знаєте, були деякі фізичні докази того, що люди Чарлі знайшли це ми ніколи не розглядали, тому що у нас було достатньо, щоб зрозуміти, що задумали Сімескі та Майра».
  Медіган зателефонувала Чарлі Шіну з CSU, поговорила з ним і занотувала. Поклавши слухавку, він сказав: «Те, що не було враховано, — це живильна... промислові побічні продукти, чи що там. Ніколи про це раніше не чув. Також пил людських кісток. І Marlboro. Сімескі чи Майра курили?»
  «Я ніколи їх не бачив».
  Начальник глянув на свої записи. «Також відбиток черевика з дуже гострим носком. І трохи олії Neatsfoot — обробка шкіри для бейсбольних рукавичок. Можливо, покійний Пітер Сімескі грав у фашистській софтбольній лізі».
  А до Б і Я…
  Денс підвела голову. «Це не все, для чого він використовується».
  
  
  
  
   Глава 62
  НАРЕШТІ КЕЙЛІ ТАУН повернулася у свій власний дім, своє святилище.
  Хоча б на кілька годин. Алісія надіслала повідомлення, що хоче побачитися з нею щодо деяких питань, пов’язаних з концертом, але вона не хотіла зустрічатися з нею в будинку Бішопа.
  Я чую тебе, сестро. І коли Алісія запропонувала їм зустрітися в Кейлі, вона охоче погодилася. Дартур Морган привіз її сюди, а потім забрав свою машину й попрощався.
  «Скажу вам, пані: було дуже добре працювати з вами».
  «Після всього, що ми пережили, все ще «пані»?»
  «Це вірно, пані Кейлі». І він зламав те, що, як вона вважала, було його першою посмішкою.
  Вона засміялася й обійняла його, на що він відповів жорстко, але з гарним гумором.
  Потім він поїхав, і Кейлі залишилася сама. Але полегшення, яке вона відчула через те, що Едвін насправді не був небезпечним сталкером, зникало, а на його місце прийшла невимушеність — що не мало нічого спільного з подіями останніх кількох днів і тими жахливими людьми, які використовували її як привід для вбивства конгресмен.
  Ні, це був дискомфорт, який вразив ближче до дому.
  Гей, подивись на хороші новини, КТ. Погані хлопці мертві, а Едвіна немає в кадрі. Отже, більше ніяких розмов про скасування концертів...
  Чому вона не сказала "ні" своєму батькові? Просто наполіг , щоб вони скасували? Хіба він не розумів, що небезпека була причиною, чому вона не хотіла продовжувати концерт? Справа навіть не в тому, що Боббі був мертвий, а в тому, що Шері мало не померла… Вона просто не хотіла підніматися на сцену.
  Я не Супержінка, тату.
  Ваші цілі - не мої цілі.
   Чому він так не звертав на це уваги? Уся індустрія була величезним бульдозером, який рвався вперед, вперед, і якщо когось роздавили — життя Боббі, радість Кейлі — то що? Це було не зупинити.
  Ні, звичайно, єпископ Таун цього не зрозумів. Все, що він отримав, це те, що Кейлі мала заробляти гроші, годувати своїх співробітників і сім’ю, годувати ненажерливих фанів, підтримувати звукозаписний лейбл і промоутерів щасливими.
  І, підозрювала вона, зберігає пам’ять про єпископа Тауна — навіть серед молодих людей, які ніколи не чули, як він співає, взагалі ніколи про нього не чули.
  І до біса спокій його дочки.
  До біда те, що для неї найважливіше, просто вести просте життя.
  Хм, подумала вона. «Просте життя». Непогана назва пісні. Вона записала це, ще кілька фраз. Тоді вона глянула на годинник. Алісія мала ще півгодини. Кейлі піднялася сходами до своєї спальні.
  У її голові пройшов вірш із сумнозвісної тепер «Твоєї тіні».
  Ти сидиш біля річки і думаєш, що ти помилився,
  Скільки шансів ти упустив за весь час.
  Ніби ваші проблеми якимось чином перетворили вас на камінь
  А вода шепотіла, чому ти не повертаєшся додому?
  
  О, який це був час, їй було лише шістнадцять, так сумувала за матір’ю, сумувала за дитиною, за батьком, щойно вийшла з в’язниці через автомобільну аварію, тиснула на неї, щоб вона з’явилася на деяких його концертах і розпочала власну кар’єру, що вона навіть не була впевнена, що хоче. Пригнічений, пригнічений. Вона поїхала в Йосеміті сама, пішла в похід. І раптом усе стало для неї занадто. Вона подивилася на прозору річку й увійшла в неї, імпульсивно. Жодних планів, насправді не збиралася завдавати собі шкоди — або, можливо, вона й мала. Кейлі не знала тоді і не знала зараз. Через хвилину інший турист витягнув її та пришвидшив до лікарні. Їй загрожувала більше гіпотермія, ніж утоплення, але навіть не така загроза.
  Тепер Кейлі сіла на ліжку й ще раз прочитала копію листа Боббі, у якому висловлювалося його бажання, щоб майже все, що він має, було передано Мері-Гордон, а деякі речі — Кейлі. Вона не знала, чи законно це як заповіт, але, якби вона віднесла його до адвоката, вона припускала, що новина про батьківство Мері-Гордон стане загальнодоступною.
   Бішоп вибухнув би. А вболівальники? Чи покинули б вони її? Кейлі могла чесно сказати, що її не дуже хвилювало те, що відбувається, не в її теперішньому настрої.
  Але також був шанс, що дівчина сама дізнається. Звісно, колись їй доведеться навчитися. Але не зараз, у такому віці. Суеллін була її матір'ю, а Роберто - батьком. Кейлі ніколи б не подумала про те, щоб порушити життя дівчини. Вона посунула конверт у верхню шухляду комода. Вона придумає щось, щоб переконатися, що дівчина отримає те, чого хоче її біологічний батько.
  Так, для Кейлі було занадто пізно, коли справа дійшла до Боббі та Мері-Гордон. Але ще не було пізно для життя, про яке вона мріяла. Знайдіть чоловіка, вийдіть заміж, народіть багато дітей, послухайте музику на ґанку — час від часу кілька концертів.
  Звичайно, була маленька частина про «пошук чоловіка».
  З часів Боббі не було нікого, до кого б вона відчувала справжнє почуття. Тоді їй було лише шістнадцять, але вона вирішила, що мірилом кохання в цьому віці є найкращий стандарт, який тільки можна мати, найчистіший, найчесніший, найменш складний.
  Єдина нота в її розумовому вусі. AC-діез, а потім п’ять інших нот, і вони містили фразу «Як я почувався в шістнадцять».
  Вона співала це.
  Хороший метр, і було багато, що римувалося з «шістнадцять». Це було ключовим фактором у написанні музики. Що з чим римувалося. «Апельсин», наприклад, не те слово, яким можна закінчувати лірику. «Срібло» теж було складним, хоча Кейлі вдалося втілити його в одну з пісень свого останнього альбому.
  Вона сіла за туалетний столик, який використовувала як письмовий стіл тут, у спальні. Вона витягла жовтий блокнот і кілька аркушів нотного паперу. За три хвилини вона написала мелодію та кілька фраз і фрагментів пісні.
  Я досі пам’ятаю, що почував у шістнадцять.
  Ти був королем, а я була твоєю королевою
  Кохання було таким простим, колись,
  Я б хотів, щоб життя знову стало таким...
  Коли мені було шістнадцять…
  
   Ой, Боббі...
  Кейлі плакала цілих п'ять хвилин. Потім схопила ще кілька серветок і витерла обличчя; цього тижня вона використала майже дві цілі коробки.
  Гаразд, досить...
  Вона включила плеєр iPod Bose, натиснула список відтворення Лоретти Лінн.
  У ванній кімнаті вона наповнила ванну, заколоти волосся шпильками й роздяглася, потім занурилася у глибоку воду, слухаючи альбом.
  Це було чудово.
  
  
  
  
   Глава 63
  ВОНИ МАЛИ СВОЮ відповідь.
  Денс, Денніс Арутюн і Пайк Медіган були в крихітній квартирі Алісії Сешнс і оглядали докази, які вони щойно знайшли. Ковбойські чоботи з гострими, як голки, носами, як ті, що залишили відбитки за будинком Едвіна. А на кухні була олія для коня Алісії; Денс згадала свою наклейку на бампер із четвертою конем і свою любов до верхової їзди. У її квартирі знайшли коробки з-під марлборо. Житло також знаходилося в районі Тауер, неподалік від готелю, з якого було надіслано електронний запит на четверту пісню.
  Але набагато більш викривальними були два сміттєві мішки, наповнені сміттям Едвіна Шарпа, викрадені з його будинку у Фресно, включно з квитанціями та деякими листами, адресованими йому в Сіетл, щоб підкинути до Кейлі, щоб переконати поліцію та присяжних, що Едвін стоїть за цим. нападів і що він убив Кейлі. А під ліжком Алісії був захований футляр від пістолета заступника Габріеля Фуентеса — без зброї — вкрадений біля театру, коли поліцейський стежив за Едвіном.
  «Алісія знала, де був Габріель», — нагадав їм Денс. «Вона була на брифінгу в штабі».
  Спочатку вони не могли придумати мотив для заснування Едвіна Шарпа. Але мить тому Денс дізнався відповідь. Медіґану й Арутюну вона демонструвала два десятки аркушів паперу, майже однакові — намагаючись підробити почерк Кейлі на записці, у якій було написано:
  
  Кому це стосується
  Просто хочу сказати кілька речей близьким мені людям, якщо зі мною щось трапиться в дорозі... Я не можу не думати про Петсі Клайн у тому літаку... Що ж, я хотів би, щоб Алісія взяти на себе роль фронту групи. Вона знає пісні так само добре, як я, і може краще вражати високі ноти. І ще одне, я хочу, щоб ти влаштував чудову вечірку і переконався, що вона заспівала пісню «I'm in the Mood (for Rock 'n' Roll)», яку вона надихнула мене написати.
  Я бачу вас на небі, кохаю вас усіх!
  Кейлі
  
  — Господи, — пробурмотів Медіган, — Кейлі — четверта жертва. Останній вірш. «Біда може знайти нас у серці наших домівок». Алісія збирається вбити її в її будинку».
  Денс вирвала з кобури телефон і набрала номер співачки.
  
  Я МАЮ НАПИСАТИ пісню про такі речі, — подумала Кейлі, насолоджуючись ванною, саундтреком Лоретти Лінн, фіалковим ароматом свічки, яку вона запалила.
  «Маленькі задоволення», — заспівала вона. Ні. «Маленькі задоволення». Краще сканує. Допоміг зайвий склад.
  Це було б про те, як трагедії в житті, речі, які ми не можемо контролювати, часто зменшуються, якщо не скасовуються, дрібницями.
  «Протиотрута від болю».
  Гарний рядок, подумала вона. Ніхто ніколи не використовував «антидот» у пісні, яку вона знала. добре. Але потім... зачекайте. Зачекай. Вам не потрібно писати пісню кожні п'ять хвилин.
  Але насправді вона їх не писала . Вона ніколи не робила. Це був секрет. Вони самі писали.
  У іншій кімнаті вона почула дзвінок телефону. — сперечалася Кейлі. Ігноруйте це. Чотири дзвінки, потім голосова пошта.
  «Я люблю літній дощ... Це протиотрута від болю...» Хм, — криво подумала вона. Жах! Те, що деякі рядки надходять швидко, не означає, що вони хороші. Але частина професіонала полягає в тому, щоб знати, що погано, а що ні. Вона попрацювала б над цим.
  Тоді, знову почувши мобільну трель, вона подумала про Мері-Гордон. Чи дзвонила Суеллін, бо вона хвора, чи хотіла, щоб Кейлі принесла з дому особливу іграшку? Підштовхнула турбота про маленьку дівчинку Кейлі вийшла з ванни. Вона швидко витерлась і одяглася в джинси та блузку. Натягнув шкарпетки. І її окуляри.
  Можливо, передзвонила Алісія. Про що саме вона хотіла поговорити з нею так, щоб Бішоп не чув?
  Може бути що завгодно, вирішила вона. Асистент і Бішоп ніколи не ладнали по-справжньому. Її батькові подобалися підлабузні жінки. Алісія робила для нього те, що мала — він був головою компанії, — але між ними завжди була якась напруга, тому що вона не хотіла пасувати перед великим чоловіком.
  Вона підняла трубку. Ах, номер Кетрін. Вона натиснула кнопку ЗВОРОТНИЙ ДЗВОНИК.
  Коли він задзвонив, вона глянула у вікно. Було вже темно, але вона розгледіла синій пікап Алісії, який стояв на під’їзді. Кейлі не почула її приходу, але вона могла ввійти сама. У неї був ключ.
  У Денса клацнув телефон.
  Кейлі почала говорити: «Гей, як справи?»
  Але агент наполегливо сказав: «Кейлі, послухай мене. У мене немає часу вдаватися в подробиці. Алісія Сешн прямує туди. Вона тебе вб'є. Геть з дому. Зараз!»
  "Що?"
  «Просто виходь!»
  Унизу кухонні двері відчинилися, і Алісія вигукнула: «Гей, Кейлі. Це я. Ти порядний?»
  
  ЧЕРЕЗ ТЕЛЕФОН Кетрін Денс почула голос Кейлі. Потім вона прошепотіла: «Вона тут! Вона внизу. Алісія!»
  О ні. Як з цим впоратися?
  Денс, Арутюн і Медіган були в крейсері FMCSO, який мчав від квартири Алісії в районі Тауер. Денс сказав чоловікам, що Алісія вже вдома у Кейлі, а потім запитав у слухавку: «Чи є Дартур?»
  «Ні, він пішов. Ми думали, що з Сімескі помер, усе закінчилося».
  "Забирайся. Чи можна бігти в ліс?»
  «Я… Ні. Я нагорі. Я не думаю, що я можу стрибнути. І мені довелося б пройти повз неї, якщо б я спустився вниз. Чи можу я поговорити з нею? Чому вона...
  «Ні, тобі треба сховатися, триматися подалі. У неї пістолет. У нас будуть солдати будемо як тільки зможемо, але це буде через двадцять хвилин. Ви в кімнаті з замком?»
  "Моя спальня. Так. Але це небагато».
  — А як щодо зброї?
  «Мій пістолет внизу, замкнений».
  «Просто забарикадуйся в кімнаті. І стійло».
  «О, Господи, Кетрін. Що відбувається?"
  «Забарикадуйтеся, як можете. Ми скоро будемо».
  Сирена поширювалася назовні в гарячому сухому повітрі, а наполегливі синьо-білі вогні рикошетом відбивалися від машин, знаків і вікон, які мчали крізь вечір.
  
  «КЕЙЛІ?» АЛІСІЯ знову подзвонила знизу.
  Де вона була? — здивувалася Кейлі. Все ще на кухні? Лігво?
  «Вниз за хвилину». Вона витріщилася на двері.
  Закрий, дівчино! Що з тобою. Купуйте час. Замкніть, забарикадуйте.
  У дверях вона покликала: «Щойно вийшла з душу. Я вийду через п’ять». Вона зачинила і замкнула двері. Але стілець, який вона намагалася підсунути під ручку, був надто низьким. Її комод був надто важким, щоб пересунути його. Туалетний столик не зупинив би Мері-Гордон.
  Знайди зброю. Що завгодно.
  Пилка для нігтів? лампа?
  Не будь ідіотом, стрибай!
  Вона підбігла до вікна. Під нею була не лише бетонна, а й кована огорожа. Якби вона не зламала собі спину, її б посадили на палю.
  Знову прислухаюся до дверей, приткнувшись вухом до дерева.
  «Кейлі?»
  «Скоріше лягай! Випий пива або звари каву!»
  Вистрибнути у вікно. Це твій єдиний шанс.
  Потім Кейлі раптом подумала: ні до біса.
  я борюся.
  Вона схопила туалетний стілець і зірвала з нього м’яке покриття Лори Ешлі. Меблі складалися з п’яти фунтів твердої деревини. Небагато, але це доведеться зробити. Я заманю її сюди і розіб'ю їй голову.
  Кейлі підійшла до дверей, прислухаючись. Вона зайняла тверду позицію, схопившись за табурет, як бейсбольну биту.
   Потім задзвонив її телефон.
  Мружиться на екран. Номер був смутно знайомий. Зачекайте... Це був Едвін Шарп! Вона пригадала номер на етикетці іграшки з секвої, яку він допоміг вибрати Мері-Гордон.
  «Привіт, Едвін?»
  Він невпевнено сказав: «Гей, Кейлі, послухай. Я майже там. Алісія просила мене не дзвонити тобі, просто підійти. Але я не знаю, до чого це все? Це якесь поселення? Я нічого від тебе не хочу. Це не ваша провина, що зробив той хлопець із конгресменом».
  І Кейлі, здригнувшись, зрозуміла. З будь-якої причини Алісія підставила Едвіна. Вона також запитала його тут і збиралася зробити так, ніби він її вбив.
  «О, Едвін, є проблема».
  «Ви звучите смішно. Що сталося? Я маю на увазі-"
  "Тримайся подалі! Алісія тут. Вона мене вб'є. Вона хоче..."
  Пауза. «Ти, начебто, серйозно?»
  «Вона тебе підставляє. Вона зараз тут».
  «Я викличу поліцію».
  Вона сказала: «Я. Вони вже в дорозі».
  «Я за п'ять хвилин».
  «Ні, Едвін, не йди сюди! Ідіть на Бредлі-роуд, мінімаркет. Залишайся там, залишайся з людьми. Таким чином ніхто не зможе звинуватити вас у всьому, що трапиться».
  Саме тоді Кейлі відчула запах диму.
  Едвін щось говорив. Вона проігнорувала його й повернула вухо до дверей. Так, знизу долинав тріск полум’я.
  Ні ні! Мій дім, мої гітари! Вона їх спалює! Як Боббі, файлообмінник і Шері, вона теж спалить мене.
  «Кейлі, Кейлі?» — пролунав із телефону голос Едвіна.
  «Виникла пожежа, Едвін. Викличте також пожежну частину. Але не ходи сюди. Що б ти не робив."
  «Я—»
  Вона відключилася.
  І гіркий, уїдливий дим став просочуватися під двері спальні.
  
  
  
  
   Розділ 64
  ДИМ І полум'я зростали.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я...
  «Мій дім, мій дім», — подумала Кейлі, коли по її щоках котилися сльози горя, болю від диму, страху. Мої гітари, мої фотографії... Ой, цього не може бути!
  Двері тепер були гарячі на дотик, а за вікном відблиски полум’я знизу мерехтіли на деревах і газоні.
  — сперечалася Кейлі. Де була Алісія? Звичайно, вона не могла залишитися внизу у вогні. Вона, мабуть, пішла.
  Ну, хрен з нею. Я рятую свій дім!
  Кейлі побігла у ванну кімнату і схопила вогнегасник, якому багато років, але, згідно з датчиком, він все ще заряджений. Вона відімкнула двері спальні й відчинила їх. Вогонь був зосереджений у коридорі на першому поверсі та на самих сходах, килимовому покритті. Від палаючого нейлону виходили густі клуби терпкого диму. Іскри летіли в повітрі. Кейлі вдихнула неприємний сморід, і її блювало. Вона опустила голову і вдихнула більш-менш чисте повітря, інше. Вона стояла. Вогонь ще не вийшов з-під контролю. Якби Алісія пішла, вона могла б загасити стільки, щоб дістатися до кухні, де була набагато більша вогнегасниця. І шланг на городі.
  Вона вийшла.
  Саме тоді гучний тріск знизу пролунав у будинку, спалах у диму. Куля врізалася в двері біля її голови. Ще два.
  Кричачи, вона кинулася назад у свою кімнату, грюкнула дверима й замкнула їх. Кейлі вирішила, що в неї немає іншого вибору, як ризикнути стрибнути на землю з двадцяти п’яти футів. Чи зламала б вона собі ноги і просто лежала б в агонії, поки Алісія не застрелила б її? Чи потрапила б вона списом на паркан і випливла б кров’ю?
   Але принаймні вона не згорить до смерті. Підбігши до вікна, вона розчинила його й подивилася на дорогу. Ще жодного миготливого вогника. Потім вона подивилася вниз, намагаючись оцінити кути й відстані.
  Вона знайшла місце, де могла б приземлитися, просто за огорожею. Але потім вона побачила саме в тому місці, де мала приземлитися, тінь Алісії, яка рухалася туди-сюди, майже неквапливо. Вона була біля вхідних дверей і, ймовірно, передбачила стрибок Кейлі та поцілила саме в ту точку.
  Тіні…
  Кейлі сіла на ліжко, схопила фотографію Мері-Гордон і пригорнула її до грудей.
  Отже, це було все.
  Мамо, Боббі, я скоро буду з вами.
  Ой, Боббі...
  Вона подумала про пісню, яку написала для нього багато років тому. «Єдиний для мене».
  Більше сліз.
  Але саме тоді знизу пролунав ще один постріл... Потім ще два-три. Кейлі видихнула. Чи все-таки тут може бути поліція?
  Вона підбігла до вікна й визирнула. Ні, тут нікого не було. На під’їзді було порожньо, окрім вантажівки Алісії. А на горизонті не було жодного проблиску.
  Ще два постріли.
  А знизу почувся голос, що кликав її ім’я.
  Чоловічий голос.
  «Кейлі, давай, поспішай!»
  Вона обережно відчинила двері й глянула вниз.
  Ісусе! Крізь дим вона могла розгледіти постать Едвіна Шарпа, який курткою збивав вогонь на сходах. Алісія лежала на спині, на мармурі коридору, очі дивилися вгору, не бачучи. Її обличчя було закривавлене. Вона впала на палаючу дерев’яну підлогу, і її одяг горів.
  Кейлі зрозуміла: Едвін проігнорував її попередження і все одно пішов до будинку.
  «Поспішайте!» — скрикнув він. "Давай! Я викликав пожежників, але не знаю, коли вони приїдуть. Ви повинні вийти!»
  Його удари по полум’ю не дуже допомогли зупинити поширення, хоча він пробив вузьку стежку вниз сходами на перший поверх.
   Зараз вона пройшла цим. Він показував у лігво. «Ми можемо вибратися так, через вікно!»
  Але вона сказала: «Ти йди! Я збираюся з цим боротися».
  «Ні, ми не можемо!»
  «Іди!» — крикнула вона й повернула маленький вогнегасник на полум’я.
  Едвін вагався, важко кашляючи, і знову розмахував курткою. "Я допоможу Вам."
  Вона посміхнулася йому й покликала: «На кухні ще один вогнегасник. Біля печі!»
  Задихаючись, Едвін, похитнувшись, пройшов через арочний дверний отвір і за мить повернувся з вогнегасником, набагато більшим, ніж у Кейлі, і теж почав гасити полум’я.
  З жахом подивившись на палаюче тіло Алісії, Кейлі вибігла через задні двері й за мить повернулася зі своїм садовим шлангом. Вона почала атакувати впертий вогонь, а Едвін, що стояв поруч із нею, видував піну з великого вогнегасника. Їм обох блювало, вони кашляли й намагалися скинути сльози від диму.
  Співачка та її сталкер втрималися, але лише деякий час. Невдовзі вогнегасник Едвіна закінчився, і вогонь розплавив її садовий шланг.
  Занадто пізно... ні! Мій будинок.
  Але ось завили сирени, і вечірня темрява наповнилася миготливими вогнями, коли прибули перші пожежні машини. Чоловіки та жінки в товстому жовтому вбранні поспішили зі шлангами в будинок і почали боротися з вогнем. Один пожежник нахилився над тілом Алісії, яке вже не горіло, а сильно тліло, і помацав пульс. Він підвів очі й похитав головою.
  Інший повів Кейлі та Едвіна до вхідних дверей, і вони, хитаючись, вийшли назовні. Кейлі спустилася сходами у двір, кашляючи та випльовуючи з рота жахливі шматочки сажі та попелу. Вона зупинилася на галявині й боляче вирвала. Тоді вона озирнулася, зрозумівши, що Едвін відстає.
  Вона побачила його на колінах на ґанку. Його рука була на горлі. Він відірвав пальці й подивився на них. Кейлі побачила, що цифри були темними, але не заплямованими сажею, як вона думала. З рани на шиї текла кров.
  Алісія застрелила його перед тим, як він вирвав у неї пістолет.
  Він кліпнув і подивився на Кейлі. «Я думаю… Я думаю, що вона…» Його очі заплющилися, і він упав навзнак на дерев’яний настил.
  
  
  
  
   Глава 65
  КАТРІН ДЕНС сиділа поруч із Кейлі Таун на сходах її будинку. Вони купалися в розмаху різнокольорових вогнів, синього й червоного, з спалахами білого. Красиво і тривожно.
  Молода жінка зменшилася, її постава похитнулася — підборіддя сіпнуте, плечі опущені. Вона була вимазана кров'ю Едвіна Шарпа від спроби зупинити кровотечу. У кінетичному аналізі перевезення Кейлі можна прочитати як поразку та прийняття, мета кожного допитувача. Але ця поза також свідчила про виснаження чи недовіру.
  П. К. Медіган керував групою FMCSO на місці злочину під час обшуку будинку, а пожежна частина стежила за тим, щоб полум’я не спалахнуло знову.
  «Я нічого з цього не розумію, — прошепотіла Кейлі.
  Денс пояснив, що вони дізналися про Аліцію та знайшли в її квартирі. «А в її вантажівці? Там була сумка, наповнена речами, які вона вкрала з орендованого Едвіна. Вона збиралася посадити їх тут». Тоді Денс пояснив, чому. «Там теж була записка. Вона підробила твій почерк і впоралася з цим дуже добре. Якщо з тобою щось трапиться, ти хочеш, щоб вона очолювала групу».
  «Вона також запросила Едвіна сюди сьогодні ввечері, щоб виглядало так, ніби він мене вбив. Його заарештовують, і ніхто не вірить йому, коли він заявляє, що невинний».
  «Точно».
  Кейлі потерла обличчя; її щелепи стиснулися. «Алісія хотіла бути мною. Вона хотіла слави, грошей і влади. Ось що цей довбаний бізнес робить з людьми. Воно їх крутить, спокушає. Мені це набридло! Мені це так набридло». Вона подивилася на медиків. «Я сказав йому не приходити. Я знав, що його звинуватять, якщо щось станеться. Але він все одно прийшов».
  Коли кілька медиків посадили Едвіна в одну з двох машин швидкої допомоги, до них підійшла інша. «Агент Денс. Пані Таун… Містер Шарп багато втратив кров. Ми стабілізували його, наскільки могли, але, на жаль, це виглядає недобре. Ми повинні якомога швидше доставити його до лікарні для операції».
  «Він житиме?» — запитала Кейлі.
  «Наразі ми не знаємо. Він був другом?»
  Кейлі тихо сказала: «У певному сенсі. Він мій фанат».
  
  
  
  
   Глава 66
  ЧЕРЕЗ ДВІ ГОДИНИ хірург із втомленим виглядом, південноазіатський чоловік у зеленій сукні, повільно йшов вибіленим освітленням коридором громадської лікарні Фресно до зони очікування.
  Денс подивився на Кейлі, і вони разом піднялися.
  Чоловік, здавалося, не знав, кому передати цю новину: відомій співачці Фресно чи високій жінці з пістолетом на стегні. Він говорив між ними, кажучи, що Едвін Шарп виживе. Втрата крові була сильною, але зрештою він повністю видужав. «Куля не потрапила в сонну артерію та хребет». Едвін зараз мав виходити з-під наркозу. Вони могли побачити його на кілька хвилин, якщо хотіли.
  Вони знайшли реабілітаційну кімнату і зайшли всередину, щоб побачити Едвіна, який запаморочено дивиться на стелю.
  — Гей, — пробурмотів він. «Гей». Блимає. «Таке відчуття, ніби я вийняв мигдалини». Здавалося, його голос не вплинув; він говорив тихо, але трохи спотворено. І він здавався зовсім виснаженим.
  Кейлі сказала: «Зважаючи на все, ви виглядаєте досить добре».
  Хоча отвір від кулі був досить маленьким — звісно, близько дев’яти міліметрів — синяк кольору баклажана виходив далеко за межі товстого бинта, що закривав рану.
  «Гмм, знаєте, ще не дуже болить». Він вивчав крапельницю, ймовірно, морфін. Він додав: «І я отримую досить приємні таблетки після того, як виходжу, сказав мені лікар. Лікар, знаєте.
  «Завтра мене виписують». На його обличчі була крихка усмішка, і на цей раз усмішка не була анітрохи дивною. «Я думав, що пробуду тут тиждень. Можливо, більше тижня». Його повіки опустилися, і Денс задумався, чи не засинає він. Потім вони відкрилися ще раз. — Тиждень, — повторив він п'яним.
  «Я рада, що ти почуваєшся краще», — сказала Кейлі. «Я дуже хвилювався».
  Він нахмурився. Говорить повільно: «Не приніс мені квітів, помічаю. Без квітів. Боїшся, що я неправильно це витлумачу?» Тоді він засміявся. «Жартую».
  Кейлі теж посміхнулася.
  Обличчя Едвіна спохмурніло. «Алісія… що це було? Вона збожеволіла? Я маю на увазі Алісія. Що сталося?"
  Денс сказав: «Вона збиралася вбити Кейлі та підкласти деякі речі, які вона отримала з вашого дому, щоб вас звинуватили в цьому. Вона підробила записку, у якій говорилося, що Кейлі хоче, щоб Алісія стала лідером групи».
  «Вона це зробила ? Теж убив Боббі Прескотта? І напав на мачуху?» — запитав Едвін.
  Кейлі кивнула.
  Потім, повторюючи коментарі співачки кілька годин тому, він додав: «Вона зробила це…» Знову зосереджуючись. «Вона зробила це, щоб бути відомою. Кожен хоче цього, я думаю. Це як наркотик. Як писати Гаррі Поттера, будучи Деніелом Крейгом. Вони хочуть бути знаменитими».
  З вологими очима Кейлі прошепотіла: «Я не знаю, що сказати, Едвін… Який безлад це все було».
  Він спробував знизати плечима, але скривився від болю.
  — Тобі не потрібно було приходити додому, Едвіне. Я казав тобі, що це небезпечно».
  «Так», — сказав він, можливо, сардонічно, можливо, не зовсім зрозумівши, що вона сказала. Він дійсно був під дією наркотиків.
  «Що там сталося?» — запитав Денс.
  Він намагався зосередитися. «Там позаду?»
  «У Кейлі?»
  «О, у Кейлі… Ну, вона розповіла мені про Аліцію та пожежу, тому я подзвонив у пожежну службу, але не міг зупинитися. Ви сказали мені зупинитися, так?»
  "Я зробив."
  «Але я не міг. Я продовжував ходити до будинку. Коли я приїхав туди, я припаркувався на узбіччі, щоб Алісія мене не побачила. Я пройшов крізь дерева і дійшов до будинку. Двері на кухню були відчинені, і я побачив Аліцію біля сходів. Вона мене не бачила. Я взявся за неї. Вона була справді сильною. Я маю на увазі, ви знаєте, справді. Я не очікував цього. Пістолет вистрілив ще до того, як я відібрав його від неї. Вона стрибнула на мене, і я її вистрелив. Я не думав. Я просто натиснув на курок. Я навіть не знав, що мене застрелили. Все, що я пам’ятаю, це те, що ми намагалися загасити вогонь, ти і я… а потім я прокинувся тут».
  Його очі повільно заплющилися, потім розплющилися й подивилися на Кейлі. «Я збирався надіслати тобі щось поштою перед тим, як піти. Є картка. Я збирався надіслати тобі листівку. Всередині також є подарунок. Моя куртка. Подивіться в кишеню. Де моя куртка?»
  Денс знайшов одяг у шафі. Кейлі виловила кишеню. Вона витягла конверт з маркою, адресований їй.
  "Відкрий це."
  Вона зробила. Поглянувши через плече, Денс звернула увагу на дурну аптечну картку із сумним собакою на передній частині та повітряною кулькою над її головою, яка сповіщала: «Вибачте, я «Собака пішла».
  Кейлі посміхнулася. «І мені теж шкода, Едвін».
  «Подивіться в серветку».
  Вона розкрила квадрат тонкого паперу; всередині було три маленькі гітарні медіатори. «О, Едвін».
  «Я придбав оленячі роги в цьому ломбарді в Сіетлі. Я зробив їх із цього».
  «Вони прекрасні». Вона показала їх Денсу, який погодився.
  «Я…» Його очі кружляли по кімнаті, і він згадав, що збирався сказати. «Я відправляв їх вам раніше, але ви відправили їх назад. Я маю на увазі, хтось відправив їх назад. Але якщо ви хочете, ви можете отримати їх зараз».
  «Звичайно, я хочу їх. Дуже дякую. Використаю їх на концерті. Насправді я особисто подякую вам за них там».
  "О ні. Я їду назад до Сіетла. Я пакував речі, коли подзвонила Алісія». Бліда усмішка.
  «Виходити?»
  «Краще для вас, я думаю». Він засміявся. — Для мене теж краще, знаєш. Ви думаєте, що подобаєтеся відомій зірці, а потім деякі божевільні люди хочуть використати вас, щоб убити політика, а якийсь псих вкрав ваше сміття, щоб підставити вас у вбивстві. Ніколи не думав, що бути фанатом може бути таким небезпечним».
  І Денс, і Кейлі посміхнулися.
  «Думаю, що мені… мені… краще в Сіетлі». Його голова нахилилася до грудей, і він пробурмотів: «Це теж не так жарко. Тут справді жарко… тут жарко».
  Кейлі посміхнулася, але щиро сказала: «Едвін, ти не можеш їздити таким чином. Зачекайте пару днів. Будь ласка Приходьте на концерт, якщо вам це до душі. Я дам тобі квиток у першому ряду».
   Він швидко згасав. "Немає. краще. Краще, якби я…»
  Потім він міцно заснув. Кейлі подивилася на кирки і, здавалося, була щиро зворушена подарунком.
  Після цього вони з Денсом залишили лікарню. Вони були на стоянці, коли Кейлі засміялася.
  Агент підняв брову.
  «Гей, ти чуєш те про біляву кантрі-співачку?»
  "Скажи мені."
  «Вона була настільки тупою, що її кинув її сталкер».
  
  
  
  
  
  
  
  
   Глава 67
  ДЕНЬ ВИСТАВКИ.
  Група прибула з Нешвілла о дев’ятій ранку і прибула прямо сюди, до конференц-центру, де чекали Кейлі та команда. Вони отримали право на роботу.
  Через пару годин Кейлі оголосила перерву. За лаштунками вона випила чаю і подзвонила Суеллін, потім поговорила з Мері-Гордон; вона збиралася провести дівчину в магазини того дня, щоб купити нову сукню, щоб одягти її на концерт.
  Після того, як вона від’єдналася, вона знову взяла свій старий Мартін і ще трохи попрактикувалася з медиаторами, які їй дав Едвін.
  Вони їй дуже сподобалися. Кращі любителі плоского вибору, такі як Док Ватсон, Норман Блейк, Тоні Райс і Бішоп Таун, ніколи б не використовували великі гнучкі трикутники; справжні віртуози використовували такі маленькі, жорсткі медіатори. Кейлі більше бриніла, але все одно їй подобалося контролювати, що...
  Її налякав голос. «Як справи?» — запитав Тай Слокум, з’являючись нізвідки безшумно, незважаючи на свій розмір. Його погляд був на інструменті.
  Кейлі посміхнулася. Гітарна техніка мала на увазі висоту струн над ладовою дошкою. Деякі гітари мали болт або гайку, які можна було повернути, щоб легко змінити дію. Мартінс цього не зробив; щоб зробити це налаштування, потрібно було більше зусиль і навичок.
  «Трохи низько. Я отримав трохи шуму на D.»
  «У мене є сідло, яке я можу поміняти», — сказав він. «Я щойно знайшов кілька кістяних. Справжній старий. Вони дуже солодкі». Сідло, життєво важливе для звуку гітари, було білою смугою на мосту, яка передавала звук від струн до корпусу. Акустично найкращим матеріалом була тверда слонова кістка з бивнів лісового слона; м’яка слонова кістка була наступною найкращою — від великих африканських слонів. Кістка була третім найкращим матеріалом. Обидва види слонової кістки були доступні — деякі законно, а деякі ні, але Кейлі відмовилася використовувати слонову кістку і не дозволяла нікому в її групі робити це. У Tye, однак, були хороші джерела старовинної кістки, яка видавала майже такий самий звук.
  Пауза. «Просто цікаво: чи збирається він зводити сьогодні ввечері?» Погляд у бік платформи керування позаду, де сидів Баррі Зейглер із твердими навушниками, а руки танцювали над консоллю.
  «Так».
  Тай прохрипів. "Гаразд. звичайно Він хороший».
  Боббі Прескотт не тільки був головним роуді, але й виконував складну роботу зі зведення звуку, професію його батька, на живих концертах. Будь-хто з команди міг би гідно впоратися з масивним, складним мікшерним пультом Midas XL8 — Тай сам був непоганий, — але вона вирішила запитати Зейґлера, якщо він був у місті. Її продюсер починав у бізнесі як член правління, коли його власні мрії стати рок-зіркою не збулися. Ніхто не вмів краще, ніж Баррі, отримати правильний аудіо як FOH (передня частина будинку), так і Foldback: звук, який група чула через свої монітори.
  Слокум пішов до своєї робочої станції з тюнерами, струнними, підсилювачами та інструментами. Кейлі вийшла на сцену, і репетиція поновилася.
  Її група складалася з артистів, все професійне життя яких було присвячене музиці. Звичайно, є багато талановитих людей, але Кейлі наполегливо працювала, щоб зібрати людей, які розуміли її, її пісні та тон, до якого вона прагнула. Люди, які могли б спокійно працювати разом; о, це було важливо, життєво важливо. Мало знайдеться таких інтимних професій, як ансамблеве музикування, і без повної синхронності між виконавцями найкращі пісні світу та найталановитіший фронтмен пропадуть даремно.
  Головним гітаристом був Кевін Піблз, худорлявий, невимушений чоловік років тридцяти, чия шкіра голови з червоного дерева блищала від поту під світлом. Він був рокером кілька років, перш ніж звернувся до своєї справжньої любові — кантрі, жанру, в якому його раса традиційно не була добре представлена.
  Бас-гітаристка та бек-співачка Емма Сью Грейнджер була однією з найкрасивіших жінок, яких Кейлі коли-небудь бачила. З вороньо-чорним волоссям довжиною до плечей, прикрашеним інколи мікрокосами та квіткою або двома, Ґрейнджер носила вузькі светри, які вона зв’язала сама, і шкіряні штани. Аудиторія Кейлі на 60 відсотків складалася з жінок, але заради інших сорока Емма Сью отримала багато часу на передній сцені.
  У потертому солом’яному ковбойському капелюсі, з полями, згорнутими в трубку, у картатій сорочці та старовинних синіх джинсах, Бадді Делмор керував педальною гітарою гурту, плавним, спокусливим інструментом, на якому Кейлі, попри весь її талант, ніколи не вміла грати. Вона вважала, що генієм є кожен, хто добре володіє ним. Він також грав на гітарах Dobro та National Steel зі специфічним звучанням з їхніми пластинчастими резонаторами. Шістдесятип’ятирічний хлопець був із Західної Вірджинії та грав музику, щоб підтримати своє справжнє кохання: розведення курей. У нього було восьмеро дітей, наймолодшому з яких було два роки.
  Барабанщик був новачком у групі. Алонзо Сантьяго вийшов із баріо в Бейкерсфілді й міг відтворювати ритм будь-чим, чого міг взяти чи торкнутися. Це також було чарівним для Кейлі, яка могла ідеально слідувати ритму, але покладалася на інших, щоб створити та підтримувати його. Сантьяго був одним із тих божевільних батьків, які подарували своїм маленьким дітям барабанні установки, але розчарувалися, дізнавшись, що його донька мріяла стати водієм NASCAR, а син художником коміксів.
  Інша учасниця гурту, міцна круглолица руда років сорока, була «оркестром». Шерон Басковіц була однією з тих людей, які могли взяти в руки інструмент, навіть той, якого ніколи не бачили, і грати на ньому як віртуоз. Сузафон, віолончель, клавесин, маримба, індіанська флейта… будь-що. Шерон могла змусити його заспівати. Завжди прикрашена трьома чи чотирма різнокольоровими шарами тай-даю та мережива та звисала з блискучими фальшивими коштовностями, жінка була такою ж зухвалою, як і сором’язливою Емма Сью.
  Репетиція була неформальною; вони виконували більшу частину матеріалу так часто, що, мабуть, навіть не було необхідності, але був новий порядок пісень, і Кейлі додала кавери Петсі Клайн і Елісон Краусс/Роберта Планта та написала дві нові пісні, які вона вчора ввечері надіслав групі факсом. Один був присвячений Боббі; Кейлі вирішила, що Алісія не згадуватиметься.
  Вони закінчили гучну та веселу «I’m in the Mood (for Rock 'n' Roll)», і вона подивилася на Баррі біля мікшерної дошки. Він підняв їй великий палець. Він був задоволений. Вона була задоволена. Кейлі оголосила гурту та команді: «Гаразд, я думаю, що це все; знову зберіться о шостій для остаточної перевірки звуку».
  За словами Бога вистав, єпископа Тауна, ви ніколи не можете репетирувати надто часто, але ви можете репетирувати надто багато. Зараз їм потрібна була перерва, щоб дати можливість новим ідеям зародитися.
  Вона віддала свого Мартіна Тайю Слокуму, щоб він приставив його до нового сідла, випила ще чашку холодного чаю й взяла телефон. Дебатування мить, потім ще мить. Нарешті вона зробила те, чого не могла уявити досі.
  Кейлі Таун покликала Едвіна Шарпа.
  "Привіт?" Він все ще звучав трохи запамороченим.
  «Гей, це Кейлі».
  «Ну, привіт».
  «Ти ще в лікарні?»
  Він засміявся. «Не думав, що я справді почую від вас. Ні. Мене стрибнули».
  «Як ти почуваєшся?»
  «Боля, болячка, болячка».
  «Що ж, я сподіваюся, ти достатньо здоровий, щоб прийти на шоу», — твердо сказала вона. «Я купив тобі квиток».
  Запанувала тиша, і вона подумала, чи збирається він відмовитися. Але він сказав: «Добре. Дякую."
  «Тепер я маю це. Зустрінемось на обід?»
  Вона могла залишити його біля віконця для дзвінків, але це виглядало дрібницею, враховуючи те, що він зробив для неї. Вона помирилася з Шері; вона могла б зробити те саме з Едвіном.
  Він сказав: «Я повинен піти до заступника Медігана, щоб дати їм заяву, але це не раніше двох. Я вважаю. Звичайно.
  Він запропонував закусочну, де був. Вона погодилася, і вони роз'єдналися. Кейлі попрямувала до дверей на сцену, глянувши на Тай Слокума, який уже знищив її Мартін і йшов на новому кістяному сідлі, втрачений у своєму завданні скульптора, який завершує свій майстерний твір.
  Потім її очі піднялися й поглянули в темне небо конференц-центру. Того ранку Кейлі прокинулася в домі свого батька, думаючи, що концерт — це останнє, чого вона хоче. Вона навіть розглядала можливість використати дим від пожежі у своєму будинку як привід для скасування, повідомивши, що її все ще щипає горло, хоча це було добре. Але як тільки вона приїхала сюди, привітала учасників гурту, настроїлася і вийшла на сцену, її ставлення повністю змінилося.
  Тепер вона не могла дочекатися концерту. Ніщо не заважало їй показати глядачам найкраще шоу, яке вони коли-небудь бачили.
  
  
  
  
   Розділ 68
  СПРАВА ЗАВЕРШИЛАСЯ .
  Але одним із наслідків цієї резолюції для Кетрін Денс стало те, що нависла ще більша проблема.
  З яким їй доведеться зіткнутися незабаром, і вона вирішила, що сьогодні саме той день.
  Вона з’їла декадентський пізній сніданок huevos rancheros і тепер повернулася у свій номер у мотелі Mountain View, розмовляючи по телефону зі своїм партнером по веб-сайту Мартіною, обговорюючи пісні, які вона записала з Los Trabajadores. Вона надіслала їх жінці електронною поштою, і вони годинами вирішували, який із двох десятків опублікувати на своєму сайті.
  Рішення були важкими; вони всі були такі гарні.
  Але час від часу, коли жінки говорили, вторгалася та Велика Проблема, з якою Денс тепер вирішила мати справу: питання про чоловіків у її житті. Ні, це неправильно, нагадала вона собі. У її житті був лише один чоловік — таким чином. Джон Болінг. Те, що він був близький до припинення стосунків, не має значення. Їй довелося на час утримати Майкла О'Ніла від рівняння. Це було між нею та Болінгом.
  Тож що я буду робити?
  "Ей ти там?" Голос Мартіни підштовхнув її від думок.
  «Вибачте». Вони повернулися до завдання й закінчили список пісень Los Trabajadores. Потім вона перервала дзвінок, плюхнулася на ліжко й сказала собі: «Подзвони Джону». Вийміть це.
  Денс дивився у вікно, дивлячись на те, що могло б бути справжнім видом на гори, якби день був надзвичайно ясним, чого точно не було, не в цей глухий кут літа.
  Потім вона уважно оглянула свій мобільний телефон і перевертала його в руці.
  На фотошкірі на звороті було зображено двох дітей із запаморочливими посмішками та двох собак, які не помічають радості собаки.
   З іншого боку було вікно адресної книги її телефону, номер Джона Болінга був виділений і готовий до набору.
  Повернемося до малюнків.
  Очі на погану картину на стіні, гавань. Невже дизайнер інтер’єру думав, що всі каліфорнійці володіють вітрильниками, навіть за три години їзди від узбережжя?
  Перегорніть … адресну книгу телефону. Її французька коса лоскотала їй ліве вухо. Вона неуважно відкинула пасма вбік.
  Дзвонити чи ні, дзвонити чи ні?
  Її наміром було прямо запитати, чому він переїжджає до Сан-Дієго, не поговоривши з нею. Дивно, подумала вона, у неї не виникло проблем зі скиданням на хижака, сідаючи навпроти гаркуючого бандита з Салінаса Мануеля Мартінеса, щоб дізнатися, де він поховав частину останків Гектора Алонсо, зокрема голову. Але поставити просте запитання про наміри її коханого паралізувало.
  Потім зсув вітру гніву. Що, в біса, він думав? Став дружнім з дітьми, легше входив у їхнє життя, став частиною сім’ї, так бездоганно вписувався.
  Вона виросла аналітичною. Можливо, це була відповідь: зовні Джон Болінг був ідеальним для неї, підтягнутим, кумедним, добрим, сексуальним. У них не було різких слів, бійок, будь-яких фундаментальних зіткнень — на відміну, наприклад, від Майкла О’Ніла… Зачекайте, нагадала вона собі. О'Ніла не існувало для цілей цього рівняння.
  У випадку з Болінгом відсутність тертя означала, що механізми кохання не були справді залученими?
  Хіба в поті може бути більше любові, ніж у сміху?
  Це просто не здавалося правильним.
  Тримати телефон, перевертати його, перевертати, перевертати…
  Подзвонити, не подзвонити?
  Дитячий екран дитячий екран дитячий екран …
  Можливо, я кину його, як монету, на ліжко, і дозволю долі керувати собою.
  Дитячий екран дитячий екран…
  
  
  
  
   Глава 69
  КЕЙЛІ ЗУСТРІЛА Едвіна Шарпа, який повільно рухався, у передній частині закусочної.
  Їй сподобався вибір ресторану; це було в тихій частині міста, і вона підозрювала, що їй не доведеться мати справу з гончими автографами. Це було те, що навіть такі незначні знаменитості, як вона, завжди повинні були враховувати.
  Він зустрів її на порозі з усмішкою і дозволив їй пройти перед собою в ресторан з кондиціонером, яскравим освітленням, який був майже порожній. Офіціантка посміхнулася, помітивши їх відомого патрона, але Кейлі була експертом у класифікації шанувальників. Вона знала, що жінка буде діяльною та веселою, але надто нервовою, щоб вимовити бодай слово, окрім замовлення та коментарів про спеку.
  Вони сиділи біля кабінки й замовляли холодний чай, а для Кейлі — бургер. Едвін отримав молочний коктейль; Він пояснив, що через рану в його шиї було боляче жувати. «Я люблю їх. Але в мене його не було місяцями. Гей, якщо нічого іншого, ти змусив мене скинути ту вагу, яку я намагався роками».
  «Вау, цей синяк — це щось».
  Він підняв хромований тримач для серветок і використав його як дзеркало. «Я думаю, що стає гірше».
  «Дуже болить?»
  «Так. Але велика проблема полягає в тому, що мені доводиться спати на спині, чого я ніколи не міг робити». Їхня їжа прийшла, і вони їли та сьорбали. Він запитав: «Як ваш дім?»
  «Мені знадобляться нові килими, доведеться замінити багато підлоги та стін. Великою проблемою є пошкодження від диму. Воно влізло у все. Вони говорять про сто тисяч доларів. Половина мого одягу також має піти. Вони смердять».
  «Вибачте».
  Потім запанувала ніякова тиша, і було зрозуміло, що Едвін не хоче говорити про жахливі події останніх кількох днів. Добре з нею. Він почали балакати про музику та деяких жінок-засновниць кантрі-сцени. Він розповів про платівки у своїй колекції — він усе ще слухав багато музики на платівках і вклав кошти в дорогий програвач. Кейлі теж вважала, що вінілові — аналогові записи — створюють найчистіший звук, кращий за найякісніші цифрові.
  Едвін згадав, що щойно знайшов кілька синглів Кітті Велс у магазині вживаних платівок у Сіетлі.
  "Вона тобі подобається?" — здивовано запитала Кейлі. «Вона одна з моїх улюблених».
  «Маю майже всі її записи. Ви знаєте, що у неї був хіт Billboard , коли їй було шістдесят?»
  «Так, так».
  Уеллс, яка почала співати в 1950-х роках, була однією з перших жінок, які потрапили до Зали слави кантрі-музики.
  Тоді вони говорили про кантрі-музику — Нашвілл проти Техасу проти Бейкерсфілда. Вона засміялася, коли Едвін процитував Лоретту Лінн, яка пробилася в індустрію звукозапису, де домінують чоловіки: «Два центи жінки коштують приблизно два центи у світі кантрі-музики».
  На думку Едвіна, кантрі представляло найкраще з комерційної музики, набагато краще, ніж поп і хіп-хоп. Він був добре створений, використовував привабливі мелодії та об’єднував теми важливих питань у житті кожного, як-от сім’я, кохання, робота та навіть політика. І музиканти були найкращими ремісниками, на відміну від багатьох виконавців фолку, альтернативи, хіп-хопу та року.
  Щодо ширшого питання музичного світу, він не був задоволений занепадом індустрії звукозапису та вважав, що нелегальне завантаження залишатиметься проблемою та погіршуватиме якість виступів. «Якщо артистам не платять за те, що вони роблять, то який стимул продовжувати писати та створювати хорошу музику?»
  «Я вип'ю за це». Кейлі постукала склянкою холодного чаю по його молочному коктейлю.
  Коли вони закінчили з обідом, Кейлі дала Едвіну його квиток. «Спереду і по центру. Я тобі помахаю. О, і ці вибірки найкращі».
  «Радий, що вони вам сподобалися».
  Її телефон дзижчав. Текст від Тай Слокума: Мартін готовий до роботи, як справи?
  Цікаво. Він рідко писав смс, а тим більше про щось таке буденне, як статус інструмента.
   "Все добре?"
  «Так, просто…» Вона не закінчила і відклала телефон. Вона відповість пізніше.
  Рахунок прийшов, і Едвін наполіг на оплаті. «Ну, це справжня насолода. Ніколи не думав, що буду в першому ряду на концерті Кейлі Таун».
  Вони зайшли на стоянку. Коли вони під’їхали до її «Субурбана», Едвін засміявся й вказав на свою стару червону машину, що стояла на кілька кроків нижче від її. «Б'юїк» було б досить важко заримувати. Добре, що ви вибрали «Кадилак».
  «Тойота» була б гіршою, — пожартувала Кейлі.
  «Гей, тепер, коли ти знаєш, що я не той божевільний, яким ти мене вважав, як щодо обіду якось? Може, після концерту?»
  «Зазвичай я виходжу з гуртом».
  «О, це вірно. Ну, колись, можливо... Як щодо неділі? Знову не виїжджаєш два тижні. Шоу у Ванкувері».
  «Ну… ти не пішов?»
  Він показав на своє горло. «Приймати ті знеболюючі таблетки. Ви мали рацію — вони досить важкі. Напевно, краще, якщо я не буду їздити на далекі відстані. Я знову в оренді на кілька днів».
  «О, звичайно, ти маєш бути обережним». Вони були на її позашляховику. «Добре, ще раз дякую, Едвін. За все, що ти зробив. Мені шкода через те, через що ти пройшов».
  Вона мало не обійняла його й поцілувала в щоку, але вирішила цього не робити.
  XO…
  «Я б зробив усе це знову», — сказав він, усміхаючись. Назва одного з її перших хітів. Кейлі засміялася. Через мить він сказав: «Гей, ось одна думка: я міг би під’їхати до Канади. Ванкувер не так далеко від Сіетла. Я знаю кілька чудових місць. У горах є чудовий сад, де...
  Вона посміхнулася. «Знаєш, Едвіне, мабуть, краще, якщо ми не збиратимемося разом. Просто... я думаю, що це найкраще».
  На його обличчі промайнула посмішка. «Звичайно. Тільки… ну, після всього я просто подумав…»
  «Мабуть, це найкраще», — повторила вона. «До побачення, Едвін». Вона простягла руку.
  Він не взяв.
  «Отже... ти розлучаєшся зі мною?» запитав він.
  Вона почала сміятися, подумавши, що він жартує, як і його посилання на квіти в лікарні вчора ввечері. Але його очі звузилися, зосереджуючись на її. І посмішка перетворилася на ту, яку вона впізнала раніше. Слабке викривлення губи, фальшиве. — Після всього, — повторив він пошепки.
  «Гаразд, ти бережи себе», — швидко сказала вона. І схопила її брелок, відмикаючи двері.
  — Не йди, — прошепотів він придихаючись.
  Кейлі озирнулася. Стоянка була безлюдна. «Едвін».
  Він швидко сказав: «Почекай. мені шкода Слухай, давай просто проїдемося та поговоримо. Ми можемо просто поговорити. Наразі нічого більше».
  Зараз. Що він мав на увазі?
  «Я думаю, що я повинен піти».
  — Просто говори, — різко сказав він. «Це все, що я прошу».
  Вона різко розвернулася, але Едвін швидко ступив уперед, затискаючи її. «Будь ласка, вибачте. Просто трохи покататися». Він глянув на годинник. «Вам не обов’язково бути в концертному залі шість годин тридцять хвилин».
  «Ні, Едвін. Зупини це! Геть з дороги."
  «Тобі подобаються люди, які говорять, пам’ятаєш свою пісню «You Never Say a Word»? це не я Давай. Тобі сподобалося говорити зі мною в ресторані щойно». Він схопив її за руку. «Це було так весело. Найкращий обід, який я коли-небудь їв!»
  "Відпусти мене!" Вона спробувала його відштовхнути. Це було як спроба зрушити з місця мішок з бетоном.
  Він зловісно сказав: «Ви розумієте, що мене мало не вбили». Він показав на свою шию. «Мене мало не вбили, рятуючи вас! Ви це забули?»
  О, Господи Ісусе. Він застрелився. Алісія була невинною. Він її підставив. Едвін убив Боббі, він убив Аліцію! Я не знаю як, але він це зробив.
  «Будь ласка, Едвін…»
  Він відпустив її, розслабився і виглядав розкаяним. "Мені дуже шкода! Подивіться, це не добре. Ось у чому справа, тобі потрібно місце для проживання. Пожежа у вашому будинку. Ви могли б залишитися зі мною, поки це не виправлять».
  Він був серйозний?
  Вона розвернулась і спробувала вирватися. Але його масивна рука обхопила її обличчя й сильно вщипнула. Рука схопила її за груди й стиснула, коли він відтягнув її до задньої частини свого б’юіка й відкрив багажник. Боротьба за повітря ставала все безнадійнішою. Коли її зір став темним, вона почула — вона вірила , що почула — голос, який співав пошепки: «Завжди з тобою, завжди з тобою, твоя тінь…».
  
  
  
  
   Розділ 70
  КАТРІН ДЕНС НЕ грала в підкидання монети з телефоном.
  Вона вирішила бути дорослою щодо всієї ситуації в Сан-Дієго. Вона встала й натиснула кнопку ДЗВОНИК , витягаючи коробку Starbucks.
  Її погляд був на сміттєвому відрі в номері мотелю, коли один раз задзвонив телефон Болінга.
  Двічі.
  Три рази.
  Вона швидко відключилася.
  Не тому, що вона втратила нерви, щоб поговорити з ним; ні, виникла інша думка.
  А до Б і Я…
  Як Едвін Шарп дізнався, що Алісія Сешнс вкрала його сміття?
  Так він казав у лікарні. Проте вона ніколи не згадувала про цей факт. Денс лише сказав, що Алісія забрала деякі його речі. Про те, що в її квартирі були сміттєві пакети, не згадувалося.
  Повільніше, сказала вона собі. Подумайте.
  Чи міг він дізнатися про це іншим шляхом? Вона вирішила ні. Минулої ночі в будинку Кейлі він майже весь час був без свідомості, і з ним розмовляли лише медики, а не Медіган чи Арутюн, єдині, хто знав про сміття. А Кейлі та Денс були першими, хто відвідав його в лікарні.
  Логічний висновок з його боку? Якщо Алісія збиралася посадити щось його, для неї було логічно взяти його сміття.
  Звичайно можливо.
  Але інше пояснення полягало в тому, що Едвін поклав два мішки зі своїм сміттям у квартиру Алісії разом із записками, нібито підробленими помічником, але які він сам зробив. Потім він підкинув докази біля власного будинку, як-от слід мастила Neatsfoot і черевик друкувати, щоб притягнути Аліцію, припускаючи, що вона шпигувала за ним минулої суботи.
  Ні, ні, це був абсурд. Інцидент зі стріляниною в будинку Кейлі? Це точно була Алісія.
  Або мав?
  «Передумай сценарій», — сказала собі Денс. Що Кейлі сказала їй, Медіґен і Арутюну про напад минулої ночі?
  Чи був якийсь можливий спосіб, яким Едвін це організував?
  Подумайте.
  А до Б і Я…
  Давай, ти багато потрапив у голови вбивць. Зробіть це зараз. Як би ви це налаштували?
  І ідеї почали формуватися.
  Едвін йде до Алісії, зв'язує її. Він викидає туди власне сміття, ящик із зброєю Габріеля Фуентеса та підробку записки Кейлі. Використовує її телефон, щоб надіслати повідомлення Кейлі та на свій власний телефон про зустріч у будинку Кейлі, і він їде в готель біля Алісії та використовує її комп’ютер, щоб надіслати запит на четвертий куплет на радіостанцію.
  Але в Кейлі було дві машини. Його та Алісії. Ну, можливо, він платить підлітку чи збирачу полів, щоб той підігнав його машину до узбіччя перед будинком Кейлі, залишив її там і зник. Потім він їде до Кейлі в пікапі Алісії, а вона прив’язана ззаду. А може, на той момент вона вже була мертва — час смерті з сильно обгорілим тілом був би досить близьким.
  Але Кейлі почула, як Алісія кликала її вдома.
  Магнітофон!
  Едвін міг погрожувати їй у квартирі, щоб вона вимовила ім’я Кейлі на цифровий диктофон із високою роздільною здатністю — той самий, який використовувався для програвання «Твоєї тіні», щоб оголосити про неминуче вбивство.
  З закритими очима ви не можете відрізнити, хтось справді співає, чи цифровий повтор. Тільки професіонал мав би такий диктофон.
  Денс пригадала свою відповідь Кейлі:
  Або фанатичний фанат.
  Ймовірно, він запланував кілька сценаріїв «порятунку» Кейлі Таун — залежно від того, де співачка була в будинку, коли він прибув. Якщо вона була внизу або на ґанку, можливо, бійка з Алісією трапилося б на під’їзді або біля дороги. Але коли він дійшов до дому, то побачив би її в спальні. Це дало йому шанс потрапити всередину й замаскуватися під Алісію — звісно, завдяки самій Денс, яка подзвонила Кейлі й сказала їй забарикадуватися нагорі.
  А рана Едвіна? Що ж, якби він зараз був мобільним, постріл міг би бути драматичним, але, очевидно, він був не таким серйозним.
  Куля не влучила в сонну артерію та хребет…
  Денс зняла з шиї частину власної шкіри. Так, він легко міг застрелитися і пропустити щось життєво важливе.
  Вона намагалася розглянути будь-які інші докази, які були зниклими безвісти.
  Перше, що спало на думку, — кістяний пил.
  Пил людських кісток.
  Гітарні медіатори! Зроблений не з оленячих рогів, а руками Фредеріка Блентона, файлообмінника — частина тіла не була спалена; Едвін зрізав його перед тим, як підпалити. Він збрехав про те, що надіслав їй кирку раніше; звідки Кейлі знати? Її помічник повернув усе, що він надіслав, мабуть, нерозкритим.
  Похмуре правосуддя для співака; використовуючи медіатори, зроблені з кістки людини, яка вкрала її музику.
  Це дика теорія. Але…
  Досить близько для мене, вирішив Денс і подзвонив Кейлі. Без відповіді. Вона залишила повідомлення, розповівши, що підозрює, потім зателефонувала єпископу Тауну і сказала йому те саме.
  «Ой, до біса», — гаркнув чоловік. «Вона зараз з ним обідає! Шері була в конференц-центрі на репетиції. Вона пішла годину тому, щоб зустріти його».
  "Де?"
  «Ну, я не впевнений. Зачекай."
  Через нестерпно довгий час він повернувся. «Закусочна Сан-Хоакін, на третій. Чи ти-"
  «Якщо вона подзвонить, ви попросите її негайно зі мною зв’язатися». Денс поклав слухавку й задумався, чи зателефонувати в 911 чи в офіс шерифа. Яке пояснення було б коротшим?
  Вона набрала номер.
  «Медіган», — почувся голос.
   «Шефе, це Кетрін. Зараз немає часу, але я думаю, що Едвін все-таки наш злочинець».
  "Що?" Вона почула стукіт, поставили чашку з морозивом. «Але… Алісія?»
  «Пізніше. Слухай. Вони з Кейлі в ресторані San Joaquin. На Третій. Зараз нам потрібна машина».
  «Знаю, звичайно. Він озброєний?»
  «Уся вогнепальна зброя, про яку ми знаємо, врахована, але в цьому штаті досить легко купити її».
  «Зрозумів. Я повернуся до вас».
  Денс крокувала по килиму, а потім поспішила до столу в кімнаті, де лежали її нотатки з футляра. Були десятки і десятки сторінок. Якби вона працювала над якоюсь власною справою, особливо спеціальною операцією, вона б уже впорядкувала та проіндексувала їх. Але оскільки здавалося, що справу вирішено і інші будуть займатися обвинуваченням, вона ще не турбувалася. Тепер вона розклала сторінки на ліжку — свою розмову зі свідками, докази, які проаналізували Лінкольн Райм і Амелія Сакс, нотатки з інтерв’ю з Едвіном.
  Але, як виявилося, Кетрін Денс не потрібно було аналізувати роботу своїх рук, щоб визначити, був Едвін злочинцем чи ні.
  П. К. Медіган передзвонив і нехарактерно хрипким голосом випалив: «Вона з Едвіном пішли з кафе півгодини тому. Але її позашляховик все ще в партії. А її ключі лежали на землі поруч».
  «Вона кинула їх, щоб дати нам зрозуміти, що він її поцупив. Її телефон?»
  «Акумулятор розрядився або його розчавили. Немає сигналу для відстеження. Я відправив Лопеса додому до Едвіна, а там був «Б’юік». Але приміщення порожнє, схоже, він переїхав».
  «У нього нові колеса».
  «Так. Але я перевірив. Або вкрали, або купили в приват. Нічого в DMV на його ім’я, жодної орендної плати в жодній з компаній у нашій базі даних. Він міг керувати чим завгодно. І йти куди завгодно».
  
  
  
  
  Глава 71
  ЖІНКА АЛІБІ брехала .
  Коли Денс розмовляв з нею по телефону двадцять хвилин тому, сімдесятидворічна місіс Рейчел Веббер ще раз — і дуже швидко — підтвердила історію Едвіна про той час, коли він був у неї вдома у вівторок.
  Але агенту знадобилося лише три хвилини акуратного допиту, щоб зрозуміти, що насправді сталося: Едвін знайшов її в саду рано вранці. Він загнав її всередину з пістолетом, дізнався імена її дітей і онуків і сказав, що коли поліція прийде запитати її, вона повинна сказати, що він був там о дванадцятій тридцять.
  Тепер Денс і Денніс Арутюн слухали, як Медіган розмовляє з начальником відділу місця злочину. Нарешті він буркнув і грюкнув слухавкою. «На задньому дворі Едвіна, рідні Чарлі знайшли людські кістки та інструменти. Закопані глибоко, щоб CSU не знайшов їх, коли шукав днями. Ти мала рацію, Кетрін; він зробив ці гітарні медиатори сам, з рук того файлообмінника».
  Денс хитався взад-вперед на дешевому кріслі, що обертався, в офісі Медіган. Чашка супу з морозивом згорталася біля його телефону. І вона знову подумала: Як я пропустила? Що пішло не так? Вона не змогла прочитати його обман, але знала, що проаналізувати мову тіла такого, як Едвін Шарп, буде важко, якщо не неможливо.
  Тож вона переглянула факти, про які він згадав, спробувала проаналізувати не його кінезику, а вербальний зміст. Ну, подумай про це. Чи було щось, що могло б допомогти їм знайти, куди піде Едвін зі своїм коханням?
  І що буде, коли вони туди приїдуть?
  Денс вважала, що знає відповідь на це запитання, і не хотіла його розглядати.
  Арутюн запитав: «Чому він просто не поцупив її кілька днів тому?»
   Танець передав їй думки. «О, він зовсім не хотів її вирвати. Ось чому він влаштував Аліцію як вбивцю. Щоб він міг врятувати Кейлі та завоювати її своїм героїзмом. Як деякі підпалювачі — підпалюють, а потім рятують людей, щоб бути героями. Що саме він і зробив.
  «Він, мабуть, виклав їй свою справу під час обіду, нагадавши, що врятував їй життя, чому вони не пішли на побачення чи щось подібне. Вона сказала ні. Це був його останній шанс побути з нею наодинці, тому він зробив те, що мав, викрав її. Але це не імпульсивно. Повірте мені, він знав, що така можливість є, і він все це спланував як останній засіб».
  Щось її роз'їдало. Щось невловиме. Знову факти… словесний зміст. Факти не збігалися.
  Що це?
  Вона зітхнула. Ця думка зникла, не застигнувши. Потім:
  Почекай... Так! Це воно!
  Вона схопила телефон і зателефонувала своїй подрузі та колезі Емі Грейб, відповідальному спеціальному агенту ФБР у Сан-Франциско.
  Низький спекотний голос жінки сказав: «Кетрін, бачила дріт — викрадення й можливий політ між державами».
  «Ось чому я дзвоню».
  «Це справді співачка Кейлі Таун?»
  "Я так боюсь. Сталкер».
  «Ну що нам робити? Ви думаєте, що він прямує сюди?»
  «Я дзвоню не тому. Мені потрібна пара польових агентів у районі Сіетла. Мені потрібно провести допит зі свідком, і я не встигаю туди піднятися. Це має статися зараз».
  «Ти не можеш зробити це по телефону?» — запитав САК.
  «Я спробував це. Це не спрацювало».
  
  
  
  
   Глава 72
  ДОБРЕ, ПОДУМАЛА КАТРІН Денс, дивлячись на екран комп’ютера. Подивись на це.
  Жінка, на яку вона дивилася, зараз у Сіетлі та зв’язана через Skype, могла бути сестрою Кейлі Таун.
  Не ідентичний близнюк, але дуже близький. Пряме, світле волосся, мініатюрна статура, довге гарне обличчя.
  Колишня дівчина Едвіна, Саллі Докінг, нервово дивилася на екран комп’ютера. Її голос урвався, коли вона сказала: «Цих людей я не розумію. Я не зробив нічого поганого». Позаду неї у вітальні її квартири в Сіетлі сиділи двоє агентів ФБР.
  Денс усміхнувся. «Мені просто потрібно, щоб вони принесли один зі своїх комп’ютерів, щоб ми з вами могли ще раз поговорити».
  Насправді вони були там, тому що вона не думала, що Саллі добровільно піде на Skype для другої розмови.
  Голос Денс був невимушеним, незважаючи на нагальність, яку вона відчувала. «Все буде добре. За умови, що ви скажете мені правду».
  цього разу скажи мені правду» . Це було занадто конфронтаційно.
  «Звичайно».
  З Кетрін Денс трапилася невідповідність — певні факти не збігалися. Тепер, коли з’ясувалося, що злочинцем є Едвін Шарп, його поведінка з Саллі Докінг не відповідає дійсності. Її попередня розповідь про життя з Едвіном по телефону була більш-менш достовірною, але експерту з кінетики потрібно бачити її об’єкт, а не просто чути, щоб помітити обман.
  І тому Емі Грейб зателефонувала до польового офісу Бюро в Сіетлі та послала двох агентів до квартири Саллі Докінг у робітничому районі міста. Вони привезли з собою дуже дорогий ноутбук із веб-камерою високої чіткості.
  Танці були в конференц-залі в офісі шерифа, зверху вимикається, але настільна лампа неподалік від її обличчя. Вона ретельно відрегулювала освітлення; їй потрібно було, щоб Саллі бачила її дуже чітко — і при зловісному освітленні. Саллі була освітлена навколишніми променями, але об’єктив і програмне забезпечення відтворили зображення ідеально.
  «Схоже, гарна квартира, Саллі». Денс носила свої окуляри в рожевій оправі, не загрозливі, на відміну від окулярів хижака в сталевій або чорній оправі, які вона надягала, коли хотіла створити агресивний образ.
  «Все гаразд, мабуть. Мені це подобається. Оренда дешева».
  Денс поставила ряд інших питань про дівчину, її сім'ю, роботу, коли вона малювала базову лінію поведінки жінки. Вона вловила лише один мікроспалах стресу, коли Саллі сказала, що не проти їздити на роботу в торговий центр за п’ятнадцять миль від місця її проживання.
  Добре, вона відчувала жінку, яка, як правило, виглядала нервовою та невпевненою, навіть коли їй ставили прості запитання та відповідали чесно.
  Через десять хвилин Денс сказав: «Тепер я хотів би ще трохи поговорити з тобою про Едвіна».
  «Все, що я вам сказав, було правдою!» Її очі свердлили в камеру.
  Це було незручно: різка заперечення була доставлена швидко. Танець не міг надмірно чи недореагувати; це може схилити її руку. «Це просто рутина. Ми часто відстежуємо, щоб отримати більше інформації, коли відбуваються зміни в розвитку подій».
  «О».
  «Нам потрібна твоя допомога, Саллі. Бачите, ситуація у Фресно... важка. Можливо, Едвін був залучений у злочин більше, ніж здавалося спочатку. Я хвилююся, що він може переживати погану фазу і може когось поранити. Або завдати собі шкоди».
  "Немає!"
  "Це вірно." Денс подбав про те, щоб жодна душа не повідомила громадськості про те, що Едвін поцупив Кейлі. Саллі Докінг не знала б. «І нам потрібно його знайти. Нам потрібно знати, куди він може піти, важливі для нього місця, інші резиденції, які він може мати».
  «О, я не знаю такого місця». Її погляд кинувся на екран комп’ютера.
  Базовий варіант. Це підтвердило, що у неї були деякі ідеї. Але щоб вибити цей самородок, знадобилося б трохи попрацювати.
   — Що ж, ти можеш знати більше, ніж думаєш, Саллі.
  «Але я давно не чув про нього».
  Не реагує. І розпливчастий прикметник не приховував того факту, що це, мабуть, брехня, але Денс поки що відмовився від цього. «Ну, не обов’язково туди, куди він хотів переїхати. Просто десь він згадав, коли ви були разом».
  "Немає."
  "Немає?"
  Саллі швидко розмірковувала. «Я маю на увазі, що він дуже любив Сіетл. Він не багато подорожував. Він був таким собі домосідом».
  «Ніколи нічого не згадував, правда?» Погляд на аркуш перед нею.
  Саллі перехопила цей погляд.
  Поки ви говорите правду...
  «Я маю на увазі, він говорив про поїздку у відпустку. Ти знаєш. Але я не думав, що ти мав на увазі це».
  «Куди він хотів піти?»
  «Нешвілл був одним місцем. Grand Ole Opry. А потім, можливо, Нью-Йорк, щоб він міг піти на кілька концертів».
  Едвін Шарп, мабуть, таки сказав це, але він не збирався тікати до Нешвіля чи Манхеттена з Кейлі Таун і налагоджувати домашнє господарство, хоч би спотворювало його відчуття реальності.
  Але Денс сказав: «Добре, Саллі. Це саме те, що ми шукаємо. Ви можете згадати ще якісь місця? Можливо, ви дивилися телешоу, і він сказав: «Гей, це виглядає добре». Щось схоже?"
  "Насправді ні." Очі на веб-камеру.
  Брехня.
  Денс скривився. «Ну, я ціную, що ти стараєшся. Я не знаю, що я буду робити. Ви справді були єдиною людиною, до якої ми могли звернутися».
  «Я? Я розлучилася з ним деякий час тому. Гм, дев'ять місяців. Про те, що."
  «Я просто маю на увазі, що у вас були зовсім інші стосунки з Едвіном, ніж у деяких людей. Ви не повірите, але він може бути дуже образливим і одержимим».
  "Насправді ні?"
  Серце Данса застукало швидше. Вона йшла по сліду своєї здобичі й наближалася. Не зважаючи на це, вона продовжила: «Це вірно. Коли люди відкидають його, це натискає кнопку. Едвін має проблеми з покинутістю і відмова. Він чіпляється до людей. Оскільки він розійшовся з тобою, ти не є негативом у його житті. Насправді він сказав мені, що досі погано почувається через розрив».
  «Ти говорив про мене з Едвіном? Наприклад, нещодавно?» Доставили швидко, як розлили воду.
  "Це вірно. Дивно, з його слів може скластися враження, що він сумує за тобою». Денс дуже ретельно складала речення. Вона ніколи навмисно не обманювала своїх підданих, але іноді дозволяла їм робити це за неї. «Я не здивуюся, якби йому було цікаво, що ви задумали».
  Саллі ковтнула слину й, наполегливо вкривши блакитним лаком пальці, почесала своє довге волосся — відлуння волосся Кейлі, хоч і не таке довге, не таке тонке. Коли вона нахилила голову, Денс помітив коріння; вона не була природною блондинкою. Молода жінка запитала трохи вищим тоном — напруженим тоном: «Що він хотів знати?»
  «Просто загальні речі». Навмисно ухиляється.
  Вона знову ковтнула.
  Денс глянув на чистий аркуш паперу, а потім знову підняв погляд. Вона помітила слабкий блиск поту на лобі Саллі, напружившись, щоб побачити це.
  ФБР має гарне обладнання.
  Денс знову глянула на аркуш, і Саллі опустила очі на стіл перед нею, наче папір був за два фути від неї. Денс запитав: «Ваш брат у Спокані? А твоя мати в Такомі?»
  «Я просто… мій брат, моя мати?»
  «Едвін був близький до них?»
  Сталкер не сказав більше одного-двох речень про Саллі Докінг і взагалі нічого не сказав про її сім’ю. Денс шукала подробиці в державних і федеральних записах штату Вашингтон, після того як запідозрила справжні стосунки між ними.
  них сказав ?» — запитала Саллі.
  «Вони були дружніми, чи не так? Закрити?»
  «Я…»
  «Що, Саллі? Ви були б стурбовані, якби Едвін виявив якийсь інтерес до вашої родини?»
  Ах, сила гіпотетики.
  Певний інтерес до…
  "Що він сказав ?" — випалила вона. "Будь-ласка скажи мені!"
   — Що сталося, Саллі? Денс намагався виглядати збентеженим.
  «Я…» — почалися сльози. "Що він сказав ?" Позаду неї один агент ФБР заворушився, мабуть, відчувши край істерики, як і Денс. «Едвін? Що він сказав про мою родину?»
  Денс спокійно сказав: «Чого ти хвилюєшся? Скажи мені." Її лоб насупився.
  «Він заподіє їм біль! Він не зрозуміє, що я зробив те, що він хотів. Якщо він згадав про них вам, це означає, що він заподіє їм біль, щоб помститися мені. Будь ласка, ти маєш щось зробити!»
  «Почекай». Денс виглядав стурбованим. «Сподіваюся, ти не кажеш мені, що це ти хотів розлучитися».
  «Я—»
  "О ні. Це все змінює... Я маю на увазі те, що я сказала Едвіну…» Вона замовкла й неспокійно подивилася на Саллі.
  «Будь ласка! Немає! Що ти йому сказав? Де він? Едвін їде до Такоми, Спокейн?»
  «Ми не знаємо, де він, Саллі, я казав тобі це… Дай мені подумати. Гаразд, це проблема».
  «Не дозволяй йому зробити боляче моїй мамі!» Тепер вона ридала. «Будь ласка! А у брата двоє дітей!»
  Сценарій відбувався так, як і планувала Кетрін Денс. Агенту потрібно було посіяти зерно страху всередині жінки, щоб змусити її відкритися, і сформував її запитання так, щоб створити враження, що Едвін практично прямує, щоб убити її сім’ю… і, можливо, потім її.
  Задихаючись зі сльозами: «Я зробив те, що він хотів. Чому він буде робити нам боляче?»
  Денс співчутливо сказав: «Ми можемо тобі допомогти, Саллі. Але ми нічого не можемо зробити для вас, вашої матері чи брата, якщо ви не чесні».
  Фактично, вона вже спілкувалася з місцевою владою і переконалася, що будинки матері та брата Саллі охороняються, хоча члени сім’ї на той момент цього не знали.
  Саллі важко дихала. «Будь ласка. мені шкода Я збрехав. Він сказав мені, що я повинен. Він сказав мені, якщо хтось запитає, я повинен був сказати їм, що він найкращий хлопець і ніколи не переслідував мене чи будь-кого, і він розійшовся зі мною, а не навпаки. Вибачте, але я злякався. Відправ поліцію до моєї матері. І мій брат. У нього діти! Будь ласка! Я дам тобі адреси».
   «По-перше, скажи мені правду, Саллі. Тоді побачимо про поліцію. Яка справжня історія між Едвіном і тобою?»
  «Добре», — сказала жінка, витираючи обличчя серветками, які надав один із агентів позаду неї. «Минулого року Едвін працював охоронцем у торговому центрі, де я працював, і він побачив мене, і це було схоже на те, що він був одержимий мною».
  Тому що вона була схожа на Кейлі Таун.
  «Він почав цю кампанію, щоб завоювати мене. І одне призвело до іншого, і ми почали гуляти. Тільки йому стало дивно. Мені не дозволяли цього робити, я не міг цього…. Іноді він просто хотів сидіти і дивитися на мене. Він просто дивився або лежав у ліжку й гладив моє волосся. Це було так біса моторошно! Він говорив мені, яка я гарна, знову і знову. Справа в тому, що він думав, що я схожий на цю співачку — ту, яка йому подобалася. Здається, я згадував про неї раніше. Кейлі Таун».
  Саллі глузувала: «Нам доводилося весь час грати її музику. Він говорив про неї щодня. Переважно це було «бідна Кейлі це, бідна Кейлі те». Її ніхто не зрозумів, батько продав сімейний будинок, який вона любила, мати померла, шанувальники ставляться до неї неправильно, лейбл не записує її правильно. Він йшов далі й далі. Я не міг це прийняти. Одного вечора я пішов. Місяць було якось нормально. Він переслідував мене, так, але це було не страшно. Але потім його мати померла, і він злякався. Я маю на увазі повністю».
  Стресова подія, яка підштовхнула його до межі.
  «Він прийшов, плакав і поводився дивно, ніби його життя закінчилося. Мені було погано за нього — і я злякалася, — тому ми знову зібралися. Але він ставав дедалі чужішим. Він взагалі не виходив на вулицю, змушував мене кидати всіх друзів, ревнував чоловіків на роботі. Він думав, що я сплю з усіма там. Ніби … Усе, що він хотів , це щоб я була з ним удома. Дивіться на мене, дивіться телевізор і займайтеся сексом. Він грав її музику, коли ми це робили. Це було жахливо! Нарешті… — заперечала Саллі, підтягнула рукав і показала шрам на зап’ясті. «Це був єдиний спосіб звільнитися. Але він мене знайшов і доставив до травмпункту. Я думаю, що це переконало його відступити».
  «Коли це було?»
  «Грудень, минулий рік».
  Друга стресова подія, та, яка ініціювала його переслідування Кейлі.
  Танець прийняв рішення. — Він викрав її, Саллі.
   «Хто, Кейлі Таун?» — прошепотіла вона. І все ж вона не виглядала надто шокованою.
  «Ми захистимо вас і вашу родину, Саллі. Я обіцяю. І ми його дістанемо і посадимо до в’язниці до кінця життя — він також убив кількох людей».
  "О ні. Господи, ні».
  «Але ми можемо зробити це, лише якщо ви нам допоможете. У вас є уявлення, куди він може піти?»
  Всередині неї точилася чергова дискусія.
  Вона щось знає. Давай, — подумав Денс. Давай….
  «Я…»
  «Ми приведемо поліцію до твоєї родини, Саллі. Але ви повинні зустріти нас на півдорозі».
  «Ну, він сказав, що мав такий релігійний досвід, коли вперше побачив, як Кейлі співає. Концерт просто неба, пару років тому. Він сказав, що якби він міг десь жити, то це було б там. У хатині в лісі неподалік».
  "Де?" — запитав Денс.
  «Якесь містечко в Каліфорнії, на березі океану. Монтерей. Я точно не знаю, де це».
  Денс нарешті відвів погляд від екрану й перехопив погляд Медіган. Вона озирнулася на заплакане обличчя свого піддослідного. «Все гаразд, Саллі. Я згоден."
  
  
  
  
   Глава 73
  КОЛИ ВОНИ ЇХАЛИ , Едвін Шарп співав, голосно й більш-менш тонально.
  
  Вона отримує галони на милю, а не навпаки,
  І вихлопна труба справді видає досить неприємний звук,
  Обігрівач майже не працює, а про повітря забудьте.
  Клейка стрічка була задіяна в більшості її ремонтів.
  Але вона велика, швидка та міцна, і я знаю, що можу покластися
  Щоб вона завжди була поруч… на відміну від багатьох чоловіків.
  
  Вона мій червоний Кадилак... мій червоний Кадилак.
  Вона доставляє мене, куди я йду, і завжди повертає.
  Я люблю її, як рідну сестру, вона мій червоний Кадилак.
  
  «Ми змушені були з нею попрощатися», — гукнув він у задній частині фургона. «Мій червоний Б’юїк. Вибач.”
  Кейлі зосередилася на тому, щоб не заплакати. Це було питання виживання, а не емоційне. Її ніс уже був небезпечно закладений, і вона була впевнена, що якщо почне ридати, то задихнеться. Стрічка на її роті була щільно заклеєна. У неї не було зав’язаних очей, але вона була в дальній частині фургона без вікон, на підлозі. Він стягнув з неї чоботи. Любовно понюхала шкіру. хворий.
  Вони були приблизно за годину їзди від Фресно, хоча вона не знала, в якому напрямку, мабуть, у передгір’ях у напрямку Йосеміті чи Сьєрри, бо дорога, здавалося, була під ухилом. Захід чи південь, ландшафт був рівнинним. Одного разу вони зупинилися, коли Едвін поглянув на неї в дзеркало заднього виду й нахмурився. Він з’їхав з дороги і заліз на задню; вона ухилилася. Він сказав: «Ні, ні, зробив помилку». Густе пасмо її волосся було скріплене клейкою стрічкою, і Едвін обережно послабив її та звільнив волосся від клею. «Не можна цього». І він знову продекламував, скільки часу минуло відтоді, як вона його вирізала. «Десять років, чотири місяці… Ви могли б написати пісню. Це була б гарна назва».
  Тоді, на її жах, він витягнув щітку з кишені й ніжно, прискіпливо провів нею по її волоссю. «Ти така гарна», — прошепотів він.
  Потім рух відновився.
  Тепер він заспівав: «Вона веде мене туди, куди я йду, і завжди повертає мене назад. Це мій червоний Кадилак». Люблю це, просто позитивно люблю це».
  Руки Кейлі були сковані наручниками перед нею. Вона сподівалася, що зможе схопити один із важелів задніх дверей, відкрити їх і вилетіти, ризикуючи на дорозі та пробках.
  Але дверних важелів не було. Він їх видалив. Едвін Шарп це ретельно спланував.
  Коли він продовжував співати, вона відчула, як мікроавтобус звернув з головної дороги і якийсь час їхав меншою дорогою, яка була в поганому стані. Однозначно піднімається. Через десять хвилин шини почали хрустіти по землі та гравію. Потім поверхня стала ще нерівнішою, і машина потяглася в гору кілька миль. Нарешті фургон вирівнявся і через десять хвилин зупинився.
  Едвін виліз. Потім надовго запала тиша.
  Це несправедливо, подумала вона. Це просто не до біса справедливо.
  Ти виходиш на сцену і співаєш людям свої пісні,
  Ви змушуєте їх усіх посміхатися. Що може піти не так?
  
  «Привіт!» Едвін відкривав задні двері, відкриваючи поле, оточене сосновим лісом. Він допоміг їй вийти й зняв стрічку з її рота — обережно, хоча її знову відразив дотик його шкіри до її. Вона відчула запах його лосьйону після гоління — так, безумовно запаху її батька — і його поту.
  Вона важко вдихнула, тремтячи від полегшення. Їй здавалося, що вона напіввтонула.
  Едвін відступив і подивився на неї з обожнюванням, але тепер у його погляді не було художнього захоплення; його погляд зупинився на її грудях і промежині.
   — Мої чоботи, — сказала вона.
  «Ні, ти мені подобається босоніж». Погляд вниз. «Нам доведеться щось робити з цим лаком. Ви знаєте, він трохи занадто червоний».
  Тоді він показав на маленький одноширокий причіп, обтягнутий маскувальною сіткою. Воно сиділо посеред галявини. «Знайомий?»
  «Слухай, якщо ти відпустиш мене, то матимеш фору. Шість годин, десять годин. І я домовлюся, щоб отримати тобі гроші. Мільйон доларів».
  «Хіба це не виглядає знайомим?» — повторив він, роздратований тим, що вона не розуміла.
  Вона озирнулася навколо. Так, так. Але що було...
  Боже мій …
  Кейлі, приголомшена, зрозуміла, де вона стоїть. Це була власність, на якій вона виросла! Те, що її дідусь розчистив і де побудував сімейний будинок. Едвін поставив трейлер майже там, де був будинок. За ці роки було багато розчисток, але вона могла легко впізнати орієнтири свого дитинства. Вона пам’ятала, що Едвін знав, що вона була засмучена тим, що Бішоп продав майно — так само, як він втратив свій власний будинок дитинства. Як він знайшов землю? Вона припустила, що це обшук.
  Кейлі також знала, що через банкрутство компанії, яка скупила тут усю приватну власність, на відстані двадцяти миль не було жодної душі.
  Едвін щиро сказав: «Я знав, як багато це означає. Ця властивість. Я хотів повернути його тобі. Тобі доведеться показати мені, де ти їздив на поні та вигулював собак, коли був маленькою дівчинкою. Ми можемо ходити на однакові прогулянки. Це буде весело! Можливо, ми зробимо це сьогодні до вечері».
  Вона вважала, що має підіграти, удавати, що її торкнулися, а потім, коли він повернувся спиною, схопити камінь, розбити йому череп і втекти. Але вона не могла прикидатися. Відраза й гнів вирували в ній. «Як ти, в біса, можеш казати, що любиш мене, і робити це?»
  Він усміхнувся й ніжно погладив її волосся. Вона відкинула голову. Він майже не помітив. «Кейлі… коли я вперше почув твій вступний номер на концерті в Монтереї, я зрозумів, що ми споріднені душі. Це займе у вас трохи більше часу, але ви теж це зрозумієте. Я зроблю тебе найщасливішою жінкою в світі. Я буду поклонятися тобі».
  Він накрив фургон камуфльованим брезентом, закріпив камінням і дуже міцно обняв її за плечі. Він повів її до трейлера.
  «Я тебе не люблю!»
  Він тільки засміявся. Але коли вони підійшли до трейлера, його погляд змінився з обожнювання на холод. «Він тебе трахнув, чи не так? Боббі. Не кажіть, що він цього не зробив». Він уважно подивився на неї, ніби мовчазно запитуючи, чи це правда. І хотів почути, що це не так.
  «Едвін!»
  «Я маю право знати».
  «Ми були просто друзями».
  «О, я не знаю, де написано, що друзі ніколи не трахаються. Ви знаєте, де це написано?»
  Отже, оброблена раніше мова — у розмовах і електронних листах — була фальшивою, лише ще однією частиною створеного ним невинного образу. І тепер вона знала, що днями він не просто стукав ногою в такт музиці.
  Зараз вони були біля дверей трейлера. Він заспокоївся і знову посміхнувся. «Вибачте. Я здригаюся, думаючи про нього».
  «Едвін, подивися…»
  «Мені б перенести вас через поріг. Шлюбна ніч, знаєте».
  «Не чіпай мене!»
  Здавалося, він дивився на неї з деяким жалем, потім штовхнув двері й підняв її на руки, наче вона взагалі нічого не важила. Він заніс її всередину. Кейлі не опиралася; одна з його масивних рук міцно стиснула її горло.
  
  
  
  
  Глава 74
  «МИ Їдемо », — сказала Кетрін Денс у свій телефон, розмовляючи з Майклом О'Нілом.
  Потім вона задихнулася, коли Денніс Арутюн ледь не віддзеркалив свій круїзер, коли пасажирська сторона автомобіля підійшла в декількох дюймах до вантажівки, яку він проїжджав. Він повернувся на смугу і прискорився.
  "З вами все гаразд?" — запитав О'Ніл. "Ти там?"
  "Так. Я… так». Вона закрила очі, коли Арутюн взявся за інший трактор.
  О'Ніл сидів за своїм столом у власному офісі шерифа. Денс на мить відкрила очі й запитала: «Що на місці?»
  «Два гелікоптери навколо Пойнт Лобос — саме там Едвін вперше побачив Кейлі на концерті два роки тому. І ще один вертоліт покриває територію від Мосс-Лендингу до Санта-Круза. Зосереджуючись на безлюдних районах. CHP встановлює блокпости навколо Пасіфік-Гроув, Пеббл-Біч і Кармел. У нас задіяно близько сорока представників округу та міста Монтерей».
  «Добре».
  «А ваш бос робить свою справу».
  Голова монтерейського відділення Каліфорнійського бюро розслідувань Чарльз Овербі, неперевершений художник на прес-конференціях, заручився допомогою громадськості, щоб шукати Едвіна Шарпа та Кейлі Таун.
  Численні фан-сайти також були галасливими та містили фотографії підозрюваного та його жертви, хоча Денс припускав, що будь-хто, хто має підписку на телебачення чи iTunes, знає, як виглядає Кейлі Таун.
  "Як справи?" — запитав О’Ніл, повторюючи своє попереднє запитання.
  Цікавий запит.
   Але не так цікаво в контексті того, де вони залишили своє особисте життя перед тим, як він повернувся в Монтерей.
  Але зараз не час для цих міркувань.
  — Добре, — сказала вона. Що зовсім не означало добре, а нагадувало парирування фехтувальника. Вона сподівалася, що О'Ніл отримав це.
  Здавалося, він. Запитав він. «Який у вас час прибуття?»
  Вона глянула на Арутюна й поставила запитання.
  — Півгодини, — сказав він.
  Денс передав це О'Нілу і додав: «Краще йди, Майкле. Ми тут рухаємося зі швидкістю близько двохсот миль на годину».
  Намалювавши рідкісну посмішку вусатого депутата.
  Вони відключилися. Вона відкинулася на підголівник.
  «Ви хочете, щоб я сповільнив?» — запитав Арутюн.
  «Ні, я хочу, щоб ти йшов швидше», — сказав Денс.
  Він це зробив, і вона знову закрила очі.
  
  "Що ти думаєш?" — весело запитав Едвін. Він обвів рукою трейлер, який був ідеально охайним і натертим. Також було задушливо жарко.
  Стоячи на кухні, все ще в наручниках, Кейлі не відповіла.
  «Дивіться, телевізор високої роздільної здатності, а в мене близько сотні DVD. І багато ваших улюблених страв». Він відкрив шафи, щоб показати їй. «Цільна їжа. Органічні, звичайно. І твоє улюблене мило також».
  Так, було, зазначила вона. Її серце завмерло від такої передбачливості з його боку.
  Вона також помітила кілька відрізків ланцюга в трейлері, прикріплених до стінок, які закінчувалися кайданами. Очевидно, Едвін задумувався про те, щоб приклеїти баранячу вовну до металевих затискачів, які прилягали б до її щиколоток і зап’ястя.
  Пан сьогодні…
  Потім його усмішка знову зникла. «Якби ти пішов зі мною, як я просив, — сказав Едвін, — нам би не довелося проходити через усе це. Просто вечеря. І залишився в мене на кілька днів, поки вони ремонтували ваш будинок. У чому була велика справа?»
  Кейлі відчула, що він тремтить від злості.
  У Едвіна проблеми з реальністю. Так роблять усі сталкери.
  Його голос знову став холодним. «Я знаю, що ти не незаймана... Я впевнений, що ти не хотів нікого трахнути, просто так сталося. Ти трахнув Боббі, чи не так? … Ні, я не хочу знати». Він на мить задумався. — І я впевнений, що ти не зробив нічого дивного — знаєш, огидного. Іноді хороші дівчата — ті, що в окулярах і в застібнутих блузках — можуть робити дуже погані речі. Але ви б цього не зробили». Він уважно подивився на неї. Але потім, як увімкнувся вимикач, його обличчя потепліло, і він усміхнувся. «Гей, усе гаразд. Ти тепер мій. Все буде гаразд».
  Він показав їй трейлер ближче. Це місце було для неї святинею, звичайно. Плакати та пам'ятні речі, одяг і фотографії.
  Кейлі Таун всюди.
  Але без зброї.
  Ніяких гострих ножів на кухні — перше, на що вона звернула увагу. Також без скла чи кераміки. Це було все з металу та пластику. Вона помітила пачку сигарет і пошукала запальничку. Але не було жодного.
  Він стежив за її поглядом. Едвін швидко сказав: «Не хвилюйся. Я не курю, більше ні. Просто потрібно було кілька таких, щоб вказати пальцем на цю стервозну Аліцію. Тобі, Кейлі, ніяких сигарет і алкоголю. Я чистий. І я ніколи не вживав наркотиків, як той твій друг , містер Боббі Прескотт.
  Піт полився, шкіра поповзла. «Це безнадійно, Едвін. Ти не думаєш, що десять тисяч людей шукатимуть мене?»
  "Можливо ні. Вони можуть подумати, що ви втекли з кимось, хто, як ви зрозуміли, любив вас і піклувався про вас. Вони все ще будуть думати, що за всім цим стояла Алісія, яка вбила Боббі та намагалася вбити вас».
  Невже він був настільки далекий від реальності?
  «Але навіть якщо вони шукатимуть , то не знайдуть нас. Вони думають, що ми в Монтереї, ховаємося. За двісті миль. Ця сучка, з якою я гуляв на деякий час, сказала їм, що ми там будемо. Я знав, що вона видасть мене. Я це давно влаштував. Ми тут зовсім одні... На диску? На всьому шляху від Фресно не було жодного вертольота чи блокпосту. Якби вони думали, що ми прямуємо сюди, вони могли б закрити Forty-1 за хвилину. Ні, Кейлі, вони ніколи нас не знайдуть».
  «Ви зібрали все це разом… для чого? Перемагай мене?»
  «Щоб ти побачив причину. Хто б ще доклав усіх цих клопотів, окрім того, хто тебе любить?»
  «Але... конгресмен? Я не розумію».
  Він засміявся. «О, так, це було цікаво. Я отримав там урок. Я перестав публікувати речі в Інтернеті. Так Сімескі дізнався про нас з вами. Ви не повірили мені, коли я сказав, що весь світ намагається вас використати».
  Ти і я …
  «Але щось хороше з цього вийшло. У суботу ввечері я побачив когось біля свого будинку. Це був Сімескі чи та жінка Беббіджа, але тоді я думав, що це просто діти. Але це змусило мене задуматися. Я влаштував це так, щоб виглядало, ніби Алісія шпигувала за мною. Я підкинув деякі докази, які б змусили поліцію подумати, що вона стала переслідувачем. Іноді щастить, як все працює».
  Тоді Едвіну урвався терпець. Він дивився на її волосся, груди, ноги. «Ну, давай. Ти знаєш, для чого настав час». Він глянув на пом’яте ліжко, біля якого стояв програвач Bose iPod. «Ви це бачите? У мене є п'ятдесят ваших концертів, які я записав. У мене гарний диктофон. Я накопичив, щоб купити. Ми будемо грати ваші концерти, поки ми, ви знаєте…». Його обличчя розцвіло від занепокоєння. «О, не хвилюйся. Так, я записав їх, але ніколи не продавав пісні і не ділився ними з кимось. Це було лише для мене… а тепер для нас. »
  «Будь ласка, ні, Едвін. Будь ласка.
  Він подивився на її волосся, потім сперся на кухонну раковину. «Ти не повинен бути таким... знаєш, стриманим. Я зробив тобі послугу. Фред Блентон був лайном, який вкрав вашу музику. А Алісія, напевно, хотіла твоєї кар’єри. А Шері? О, будь ласка. Ти заслуговуєш на кращу мачуху, ніж вона. Вона продавщиця магазину, якій пощастило з Бішопом. Вона не гідна тебе, Кейлі. Вони заслуговували на смерть. А Боббі? Все, що він хотів зробити, це трахнути тебе». І він знову подивився на неї, чекаючи підтвердження її невірності.
  Тоді він, здавалося, впорався з собою.
  Вона сказала: «Принаймні дозвольте мені прибрати? Тільки душ, будь ласка. Я не почуваюся комфортно таким чином».
  «Я так не думаю».
  Вона різко сказала: «І ти кажеш, що ти містер сьогодні? Фігня. Я просто хочу прийняти душ, а ти не дозволяєш?»
  Він нахмурився. «Гаразд. Тільки не кажи таких слів. Ніколи більше не кажи таких слів».
  — Гаразд, я не буду.
  «Ви можете прийняти душ. Але ви знаєте, що в мене є єдині ключі, а зброї тут немає. І всі вікна заґратовані».
   «Я так зрозумів. Я просто хочу прибрати».
  Він розстібнув манжети, і вона потерла зап’ястя.
  Опустивши плечі, вона пройшла через вузький простір до ванної кімнати.
  «О, Кейлі. Зачекайте».
  Вона зупинилась і обернулася. Йому було ніяково. Його обличчя почервоніло? «Про ту жінку, про яку я тобі розповідав. Той, що в Сіетлі. Не треба ревнувати. Між нами було несерйозно. Я ніколи не спав з нею. Дійсно. Чесно».
  Кейлі бачила, що він бреше, але її шокувало те, що він, здавалося, щиро вірив, що його вірність важлива для неї.
  Він усміхнувся. «Поспішай назад, коханий». І він пішов у спальню чекати.
  
  
  
  
   Глава 75
  ЕДВІН НЕ МІГ ВИРІШИТИ, яка з її пісень йому найбільше подобається.
  Але потім він зрозумів, що ця дискусія була дурницею, ще одним із термінів його матері. Було таке враження, що у вас не було улюбленої страви, вам усе подобалося (ну, у всякому разі, йому подобалося — він би важив триста фунтів, якби в його житті не було Кейлі, яка тримала його в тонусі).
  Він увімкнув кондиціонер трохи вище — з камуфляжним брезентом у причепі всередині було жахливо жарко. Але він все одно зберігав теплу температуру. Він помітив, що Кейлі перед тим, як пішла в душ, спітніла. Намистини на її шкірі збудили його ще більше. Він уявив, як облизує її скроні та шкіру голови, і ще більше збудився. Це було добре, чортова Саллі, коли голос Кейлі Таун співав через динаміки, але це було б у тисячу разів краще.
  Справжня річ.
  Гей, це була гарна назва для пісні. «Справжня річ». Він згадав би про це їй. У нього була така ідея, що вони можуть писати пісні разом. Він придумував слова, а вона писала мелодії.
  Едвін добре володів словами.
  Він знову подумав: весільний день. Не шлюбна ніч. полудень.
  Це було досить смішно.
  Це змусило його задуматися, чи вона коли-небудь з кимось гуляла, коли вона та її родина жили тут. У її пісні був той рядок, де вона згадувала про «трохи підліткового кохання» в старому будинку, що змусило його абсолютно розлютитись, коли він уперше почув це. Тоді він згадав, що Бішоп продав це місце, коли їй було років дванадцять чи тринадцять. І оскільки вона була хорошою дівчиною, він сумнівався, що вона зробила щось більше, ніж поцілувала хлопця і, можливо, трохи поласкала, що, тим не менш, також викликало в нього ревнощі.
   Боббі…
  Він сподівався, що довбаний роуді відчув сильний біль, коли помирав. У конференц-центрі він кричав не так сильно, як хотів би Едвін.
  Едвін прислухався до течії води, уявляв її голою в душі. Він ріс важко. Він згадав статтю про неї в Rolling Stone .
  Хороша дівчина робить добро.
  І він вирішив поступитися.
  Він би пробачив їй те, що вона трахнула Боббі. Він запитав би її ще раз і наполягав, щоб вона була чесною. Він повинен був знати, але що б вона не сказала, він пробачить їй.
  Він зняв сорочку і розім’яв живіт. Ще трохи зайвої шкіри, звідки він схуд. Але принаймні він утримав жир.
  Все для Кейлі.
  Йому теж прийняти душ? Ні. Він взяв один того ранку. Крім того, їй доведеться звикнути до того, щоб він був зверху або позаду неї, коли б він був у настрої, чистий він чи ні.
  Зрештою, вона була його дружиною.
  Він увімкнув радіо і почув новини. Здавалося, поліція не погодилася з невинною інтерпретацією зникнення Кейлі. Голос Пайка Медігана урочисто пояснював про викрадення та сповіщав людей, що, ймовірно, Едвін Шарп і Кейлі Таун прямують на захід, прямуючи до району Монтерей.
  «Ми не знаємо, в якому транспортному засобі вони перебувають, але перейдіть на веб-сайт, який ми створили, і ви знайдете фотографію Sharp».
  Ах, я знав, що можу на тебе покластися, Саллі, брехлива маленька повія. Він на мить задумався, хто змусив її заговорити. Кетрін Денс спала на думку. Мав бути нею.
  Звісно, диверсія про Монтерей виграла б у них дуже багато часу. Їм доведеться переїхати, але це місце буде безпечним приблизно місяць. Кейлі сказала, що їй подобається Остін. Можливо, вони б пішли туди далі. Це був Техас; там повинні були бути пустелі, щоб сховатися. Але потім вона також прокоментувала у своєму блозі «On the Road», що їй подобається Міннесота. Це могло бути кращим місцем, особливо коли вона народила дитину. Погода була б прохолодніша. Важко бути вагітною в спеку, уявив він.
  Діти…
  Едвін знайшов у Google той цикл про жіноче тіло. Він дивувався де Кейлі була з цим. Потім вирішив, що це не має значення. Вони займалися б коханням щонайменше через ніч, якщо не частіше. Рано чи пізно він потрапив би в ціль.
  Він розстібнув джинси, просунувши руку в «Жокей», хоча там йому не потрібно було готуватися.
  Потім вода в душі припинилася. Вона б зараз витиралася рушником. Він уявляв її тіло. Він вирішив встановити правило, що вони повинні були ходити по трейлеру голяка. Одягалися лише тоді, коли виходили на вулицю.
  Глибоко вдихнувши, він відчув солодкий запах шампуню у вологому повітрі.
  — Едвін, — сказала Кейлі грайливим тоном. «Я підготувався до вас. Приходьте подивіться».
  Усміхаючись, він підійшов до дверей і знайшов її перед дверима ванної, повністю одягнену.
  Едвін Шарп кліпав очима. Потім усмішка зникла, і він скрикнув від жаху.
  
  
  
  
   Глава 76
  "НІ-НІ-НІ! Що ти зробив?»
  У туалетному наборі, який він купив, вона знайшла маленькі ножиці для нігтів з тупим кінцем. TSA схвалено для авіаперельотів і тому безпечно.
  Але все одно б вирізали. І ось що вона з ними зробила: зстригла все волосся.
  "Немає!" Він з жахом дивився на купу блискучих білявих пасом на підлозі у ванній, ніби дивився на тіло коханої людини.
  «Кейлі!»
  Двох-трьохдюймовий шматок рваної бахроми покривав її голову. Вона взагалі не приймала душ, витратила ці десять хвилин на те, щоб знищити своє чудове волосся.
  У божевільному співі вона глузувала: «Що трапилося, Едвіне? Я тобі зараз не подобаюся? Ти більше не хочеш переслідувати мене? … Це не має значення, чи не так? Ти любиш мене, правда? Неважливо, як я виглядаю».
  «Ні, ні, звичайно, ні. Це просто…» Він думав, що захворіє. Він думав, скільки часу потрібно, щоб волосся виросло?
  Десять років, чотири місяці…
  Вона могла носити капелюх. Ні, він ненавидів жінок у капелюшках.
  «Мені здається, ти дуже дбаєш. Насправді ти виглядаєш дуже засмученим, Едвін.
  «Чому, Кейлі? Чому ти це зробив?»
  «Щоб показати вам правду. Ти любиш дівчину на обкладинках альбомів, на CMT, на відео та постерах. У Entertainment Weekly. Ти мене зовсім не любиш. Пам’ятаєш того дня, коли ми були одні в театрі у Фресно? Ти сказав, що мій голос і волосся — це найкраще в мені».
  Можливо, він знайде когось, хто візьме її волосся та зробить перуку, поки воно не відросте. Але як він міг це зробити? Вони б його впізнали, вони б на нього донесли. Ні, ні, ні, ні, ні! Що він збирався робити?
  Кейлі висміяла: «Ти хочеш трахнути мене зараз? Тепер, коли я виглядаю як хлопчик?»
   Він повільно йшов вперед, дивлячись на копицю волосся.
  «Тут!» — скрикнула вона й, схопивши жменю, жбурнула в нього. Воно потекло на підлогу, і Едвін упав на коліна, відчайдушно хапаючись за пасма.
  «Я знала це», — зневажливо пробурмотіла вона, повертаючись у ванну. «Ти мене не знаєш. Ви не маєте поняття, хто я».
  А потім він теж розлютився. І відповідь на її запитання була: «Так, я знаю». Ти сука, яку я збираюся трахнути приблизно через шістдесят секунд.
  Він почав підніматися. Потім побачив щось у її руці. Що-? О, це була просто чашка. Він мав бути пластиковим. Всередині не було нічого, що можна було б зламати чи зробити ніж.
  Він думав про це.
  Але про одну річ він не подумав.
  Що містила чашка:
  Аміак, з-під раковини. Вона наповнила його до країв.
  Стрижене волосся не було посланням чи повчанням. Це відволікало увагу.
  Він спробував відвернутися, але Кейлі швидко ступила вперед і жбурнула хімічну речовину прямо йому в обличчя; воно поширилося вгору по носу, в рот. Йому вдалося врятувати очі на півсекунди, хоча випари ковзали під повіками й пекли, як розпечена сталь. Він плакав від болю, болю, гіршого за будь-який, який він коли-небудь відчував. Біль як істота, сутність, річ у його тілі.
  Кричав, падав назад, несамовито витираючи обличчя. Будь-що, аби втекти! Задуха, задихання, кашель.
  Це болить, болить, болить!
  Потім ще більше болю, коли вона сильно вдарила його в горло, в рану, звідки він випустив кулю собі в шию.
  Він знову скрикнув.
  Зігнувшись, паралізований, він відчув, як вона вириває ключі з його кишені. Він спробував схопити її за руку, але вона швидко була поза досяжністю.
  Гіркий, їдкий хімічний засіб проник глибше в його рот і ніс. Він чхнув, сплюнув, кашляв і намагався перевести подих. Едвін, хитаючись, підвівся й засунув обличчя під кран кухонної раковини, щоб змити жахливий вогонь.
  Але води не було.
  Кейлі вичерпала запаси.
  Едвін пошкандибав до холодильника й відчинив його, намацуючи пляшка води. Він знайшов один і почервонів, холодна рідина потроху притупила жало. Його зір, хоча і нечіткий, повернувся. Він пошкандибав до вхідних дверей, які вона зачинила й замкнула. Але він дістав із гаманця другий ключ і відчинив двері, а потім поспішив надвір, витираючи очі.
  Він озирнувся. Він помітив, як Кейлі бігла дорогою, що вела до шосе.
  Коли біль зменшився, Едвін розслабився. Він дійсно посміхнувся.
  Дорога була завдовжки три милі. Гравій. Вона була босоніж.
  Вона не збиралася тікати.
  
  
  
  
   Глава 77
  ЕДВІН ПОШТАВ ЗА нею, спочатку бігом, потім спринтом.
  Жахливий опік хімічною речовиною зменшив його пристрасть, але не знищив її. Йому ще більше кортіло повалити її на землю, зірвати з неї джинси. Потім на її живіт…
  Змусити її плакати, як він плакав. Навчіть її, хто був головним.
  Він побачив, як вона зникла за поворотом дороги, лише за сто футів від нього. Він швидко закривався.
  Сімдесят футів, п’ятдесят…
  Навчіть її, що вона була його.
  А потім повернув за ріг.
  Він пробіг ще десять кроків, п’ять, три, повільно, повільніше. І тоді Едвін зупинився. Його плечі провисли, він сильно кашляв від бігу та нашатирного спирту.
  І він засміявся. Він просто повинен був.
  Кейлі стояла разом із двома людьми: депутатом у формі та жінкою, яка обняла співака.
  Едвін знову засміявся глибоким, щирим звуком. Звук, який видавала його мати, коли вона була щаслива й твереза.
  Чоловік був депутатом, якого він упізнав із Фресно, той із густими чорними вусами.
  І жінкою, звісно, була Кетрін Денс.
  Заступник тримав пістолет, спрямований прямо в груди Едвіна.
  — Лягай, — покликав він. «Лягти на живіт, руки в боки».
  Едвін сперечався. Якщо я зроблю один крок, я помру.
  Якщо я ляжу, я потраплю до в'язниці.
  Думати, думати…
  У в'язниці він принаймні мав би можливість поговорити з Кейлі, можливо, побачити її. Вона, мабуть, приїде до нього в гості. Може, навіть заспівала б для нього. Вони міг говорити. Він міг би допомогти їй зрозуміти, наскільки погані для неї всі інші. Який він був чоловіком для неї. Як він був містером сьогодні.
  Едвін Шарп ліг.
  Коли Кетрін Денс накрила його своїм пістолетом, депутат обійшов навколо, скував йому наручники та підняв на ноги.
  «Чи можу я отримати трохи води для очей? Вони горять».
  Офіцер дістав пляшку й вилив її на обличчя Едвіна.
  "Дякую тобі."
  Під’їжджали інші машини.
  Едвін сказав: «Новини. Я чув у новинах, ви думали, що ми в Монтереї. Чому ти сюди прийшов?» Він говорив із пилом і гравієм, але той, кому були призначені його слова, відповів.
  Денс поклала свій пістолет у кобуру й відповіла: «У нас є команди в Монтереї, правда, але переважно для преси. Тож можна подумати, що ви обдурили нас, якщо послухали радіо чи зайшли в Інтернет. Для мене не було сенсу, щоб ти туди йшов. Навіщо вам розповідати Саллі Докінг про місцезнаходження, якщо ви не думали, що вона зрештою розповість нам? Це ваш зразок , знаєте. Дезінформація та налякування свідків на брехню.
  «Що тут? CSU знайшов сліди біля вашого будинку, які могли походити від шахтних робіт. Я згадав пісню Кейлі «Біля срібної копальні». Ви знали, що вона нещасна, Бішоп продав це місце, і було логічно, що ви хотіли повернути її сюди. Ми переглянули декілька супутникових знімків цього місця та побачили трейлер. Камуфляжна сітка насправді не працює».
  Едвін подумав, що Кетрін Денс була вражаючою, але вона швидко зникла з його думок, коли він подивився на Кейлі, яка зухвало стояла, розставивши ноги, холодно дивлячись назад. І все ж у нього склалося враження, що в її очах спалахнула іскра флірту.
  Як тільки її волосся відросте, вона знову стане красивою.
  Господи, чи любив він її.
  
  
  
  
   Глава 78
  О сьомій тридцять тієї ночі Кетрін Денс була за лаштунками конференц-центру.
  Були розмови про скасування концерту, але, що цікаво, Кейлі Таун була тією, хто наполягав на тому, щоб він продовжився. Натовп швидко заповнював зал, і Денс відчула ту саму електрику, яку вона пам’ятала під час виступів на сцені як фольксвачка багато років тому.
  Насправді не було нічого схожого на цілковите захоплення, сила голосу та музики в унісон, що лунає з динаміків, ваша аудиторія, зв’язок поглинає. Після того, як ви опинитесь перед вогнями, легко зрозуміти залежність від того, що у вашому заклинанні є тисячі людей. Сила, наркотик уваги, прихильності, потреби.
  Ось чому такі виконавці, як Кейлі Таун, продовжують підніматися на сцену, незважаючи на виснаження, тяжкі втрати для сімей… незважаючи на ризики з боку таких людей, як Едвін Стентон Шарп.
  Співачка була одягнена для концерту — звісно, у вбранні гарної дівчини. Єдина відмінність полягала в тому, що сьогодні ввечері вона була хорошою дівчинкою, яка щойно грала в софтбол з друзями; на її голові кепка штату Фресно бульдогів Каліфорнії прикривала її стрижене волосся.
  У цей момент вона була осторонь, «набиваючи» нову гітару. Вона не збиралася виступати на своєму улюбленому Мартіні, доки його не перенастроїли й повністю не очистили — через кирки з людської кістки, які їй подарував Едвін. Танець, яким би незабобонним вони не були, не міг її анітрохи звинуватити; вона сама могла б викинути інструмент і купити новий.
  "Добре." П. К. Медіган підійшов у супроводі невисокої кругловидої жінки років сорока. У неї було гарне обличчя, яке назавжди залишилося в її старших шкільних роках, з великими веселими очима та веснянками, обрамленими стриженим під хлопчика каштановим волоссям. Танець вважав чарівним те, що вони трималися за руки.
  Він познайомив Денс зі своєю дружиною.
   «CBI раді у Фресно в будь-який час, — сказав їй Медіган, — якщо ти головна особа».
  "Це справа. Будемо сподіватися, що подібних випадків у вас більше не буде».
  «Ми послухаємо концерт», — сумнівно додав він. «Або трохи з цього. За умови, що це не стане надто гучним. О, ось.
  Він сунув їй у руку коробку. Денс відкрив її і засміявся. Це був значок консолідованої служби шерифа Фресно Мадера.
  «Олов'яна зірка».
  Вона подякувала йому і втрималася від бажання приколоти його до своєї зеленої шовкової блузки.
  Медіган сварливо озирнувся, а потім сказав: «Тоді гаразд». Він повів дружину до їхніх місць. Можливо, це була уява Денса, але він ніби шукав щось у глибині залу. Чи це були тіні, чи сталкери, чи продавці морозива?
  Денс знову звернула увагу на Кейлі, яка передала нову гітару Тай Слокуму з деякими інструкціями. Потім співачка поговорила з групою про деякі останні зміни в порядку того, хто і коли виконуватиме інструментальні соло. Вона змінила куплет в одній зі своїх оригінальних пісень, який був призначений для Боббі. Тепер він містив кілька рядків для Алісії. Вона сказала Денсу, що молилася, щоб вона змогла пройти номер без плачу.
  Тай Слокум сором’язливо підійшов і сказав їй, що дію було скореговано так, як вона хотіла. Вона подякувала йому, і великий чоловік трохи почекав. Його загалом ухиляючі очі кинули кілька поглядів на обличчя співака, а потім він пішов. З виразів обличчя та кінесики можна було б зробити висновок про щось підозріле, але для Денс усе, що вони показали, — це блиск обожнювання. Який назавжди залишиться нерозділеним.
  Але було ясно, що він ніколи не втілить свою таємну надію — окрім мікросекундних поглядів і переконання, що її гітари готові до бою.
  Тай Слокум визначив різницю між нормальним і божевільним.
  Саме тоді до Кейлі та Денс підійшов чоловік у брюках чинос і накрохмаленій сорочці без краватки. Йому було близько тридцяти, і він мав хлоп’ячу усмішку. Кучеряве чорне волосся програвало війну проти блискучої шкіри голови.
  «Кейлі, привіт». На мить більше нічого, окрім ввічливого кивка Танцю. «Я Арт Франческо». І Денс, і Кейлі обережно дивилися на нього, доки його значок із повним доступом не звисав вперед.
  — Привіт, — неуважно сказала Кейлі. Денс припускав, що він друг Єпископський; їй здалося, що вона бачила їхню розмову того вечора на парковці.
  «Я дуже шкодую про все, що сталося. Твій тато мені сказав. Який жахливий час. Але цей хлопець у в'язниці, чи не так?»
  "Так."
  "Дякувати Богу. Ну, я просто хотів сказати, як я радий, що ми будемо працювати разом».
  «Гмм. І хто ти знову?»
  Він нахмурився. «Мистецтво. Мистецтво Франческо». Пауза, і коли вона не відреагувала, чоловік додав: «Твій батько згадував, що я прийду сьогодні ввечері, чи не так?»
  «Боюся, що ні».
  Він засміявся. — Хіба це не так само, як Бішоп — геній, знаєте. Іноді деталі вислизають від нього».
  З'явилася картка.
  Денсу не потрібно було бути експертом з кінетики, щоб помітити шок, який пройшов через тіло Кейлі. Агент глянув на руку співачки. Карта була JBT Global Entertainment.
  «Що ви маєте на увазі, ведення бізнесу?»
  Франческо облизнув куточок рота. «Ну, вибачте. Але..."
  "Що це?" — кинула Кейлі.
  «Ну, я думав, що твій батько… Він не сказав, що не сказав тобі. Я щойно говорив..."
  "Скажи мені що?"
  "Ісус Христос. Дивіться, вибачте. Він сказав, що збирається розповісти тобі сьогодні вранці, коли ми все підпишемо. Але з тим божевільним, можливо, він забув або відволікся».
  «Зареєструвався що ?»
  "Ну ви. Зареєстрував вас. Він… Вибач, Кейлі. О, лайно. Я справді думав, що ти знаєш». Франческо виглядав жалюгідним. «Слухай, чому ти не поговориш зі своїм батьком?»
  Співачка вийшла вперед. Вона щойно пережила сталкера-вбивцю. Її не збирався відлякувати костюм з Лос-Анджелеса “ Ти скажи мені. Зараз».
  «Він щойно підписав вас з Global. Він не продовжить контракт із Баррі Зейглером і вашим лейблом».
  "Що?"
  «Чи може він це зробити?» — запитав Денс.
   Стиснувши щелепу від гніву, Кейлі пробурмотіла: «Так, він може. Так було влаштовано, коли я був неповнолітнім. Я ніколи його не змінював. Але він ніколи не робив нічого, з чим я не погоджувалася. Дотепер».
  Франческо сказав: «О, але це чудова угода, Кейлі. І гроші! … Ви не повірите, які гроші. Ви маєте стовідсотковий творчий контроль. Бішоп і його адвокати уклали справді жорстку угоду. Це угода три шістдесят. Ми подбаємо про всі ваші концертні тури, ваші записи, виробництво, компакт-диски, платформи для завантаження, маркетинг, рекламу… все. Ви вийдете на міжнародний рівень. У нас уже є зобов’язання від CMT і MTV, а HBO зацікавлений у спеціальному випуску. Це все сталося лише сьогодні після того, як він зареєструвався. І Starbucks, і Target хочуть ексклюзивні альбоми. Це виведе вас на абсолютно новий рівень. Ми проведемо вас в амфітеатри, Вегас, Лондон. Вам більше ніколи не доведеться грати в такі маленькі… місця, як це».
  «Це маленьке місце — моє рідне місто».
  Він підняв руку. «Я не так це мав на увазі. Просто це експоненціально розширить вашу кар’єру. Мені шкода, що так сталося, Кейлі. Почнемо спочатку». Він простягнув руку.
  Вона проігнорувала це.
  Єпископ Таун бачив розмову і з огидою на обличчі поплентався. Він сказав: «Арті».
  “Вибачте, єпископе, я не знав. Я думав, ти їй сказав».
  «Так», — гаркнув він. «Сьогодні щось сталося. Не дійшов до цього”. Як і очікував Денс, очі Бішопа поринули на сцену й залишилися зосередженими на ній. «Дай нам хвилину, Арті».
  «Звичайно. Мені шкода».
  Кейлі обернулася на батька. "Як ти міг? Я сказав Баррі, що ми не говоримо з Global. Я йому це сказав!»
  «КТ, — сказав він тихим хрипом, — Баррі — це частина минулого. Цього світу вже немає, звукозаписні компанії. Це минуле».
  «Він був лояльним. Він завжди був поруч. Він зробив мене платиновим».
  «І через кілька років платини не буде, як раніше. Це будуть завантаження, телебачення, концерти та угоди з роздрібними продавцями, авіакомпаніями та рекламними агентствами. Індустрія завжди змінюється. Ось як це працює. Ми в новій ері».
  «Це гарна промова. Здається, ви багато це репетирували». Її очі звузилися, і Денс побачив у них гнів і непокору ніколи не була присутня під час розмови з батьком. Вона холодно засміялася. «Ви думаєте, я не бачу, що тут відбувається? Це не про мене. Це все про вас, чи не так?»
  «Я?»
  «Ти зіпсував свою кар'єру. Ви відпустили свій голос до біса, і тепер ви не можете співати чи писати, як вийти з паперового пакета. Так, що ти робиш? Ти стаєш великим імпресаріо. Яким буде слоган Global? «Тепер з’являється… донька єпископа Тауна»?»
  «КТ, звичайно, ні. Це..."
  «Що Баррі збирається робити?»
  «Баррі?» Ніби Бішоп про це не подумав. «Він зміниться разом з часом або прийде на нову роботу. Або ми попросимо Арта знайти для нього місце в Global. Нам ще потрібні продюсери».
  «Так ти ставишся до своїх друзів. Ясно, як ти до мене ставився, чи не так? Ти змусив мене відмовитися від свого...» Вона замовкла. Денс знав, що у неї на думці, але молода жінка зараз туди не збиралася. «Ти змусив мене так багато відмовитися, щоб ти залишився в індустрії. Це був єдиний спосіб витримати».
  Вона обернулася й пішла геть.
  Він крикнув: «КТ!»
  Вона зробила паузу.
  «Ти зачекай там хвилинку».
  Кейлі зухвало повернулася, і Бішоп підійшов. Він дивився на неї не як на дитину, а як на ровесницю. Не звертаючи уваги на глядачів, він пробурмотів: «Ти поводишся, як розпещена дівчинка. Гаразд, хочеш правди? Так, я попросив вашу сестру та конгресмена Девіса відрадити вас від скасування. І, так, я розійшов угоду з Global. Але чому я це зробив, це не про мене. І це теж не про вас . Ви хочете знати, про що це? Чи ти?"
  «Так, скажи мені», — кинула вона.
  Бішоп показав на місця для заповнення. «Це про них, KT. Аудиторія. Вони єдине, що має значення у Всесвіті».
  «Я не знаю, про що ти, в біса, говориш».
  «Те, що у вас є, з’являється один або два рази на покоління. Твій голос, твоя музика, твій виступ на сцені, твій текст… Знаєш, як це рідко? Знаєш, як важливо?»
  Його голос пом’якшав. «Сьогодні музика — це правда, К.Т. Ми не отримуємо відповіді від релігії чи політиків; ми точно не отримуємо їх із теленовин. Ми отримуємо відповіді з музики. Увесь світ ходить із цими маленькими затичками для вух, які вводять пісні в свій мозок. чому Щоб вони могли дізнатися правду! Їм потрібні люди, які можуть передати словами та музикою відповіді, які їм потрібні. Люди, які забирають їхній смуток, дають їм зрозуміти, що всі теж переживають жахливі часи, показують їм, що є надія, змушують їх сміятися.
  «А для вас зробити це легко, як впасти з колоди. Це було не для мене. Але це для вас. Скажи мені, KT, скільки пісень ти придумав за останні кілька днів? Навіть не спробувавши? Скільки? Б’юся об заклад, десяток».
  Кейлі моргнула, і Денс побачив, що він мав рацію.
  «Це подарунок, мила». Скорботна посмішка. «Наполягати на тобі ніколи не стосувалося мене. Це тому, що я знав, що ти маєш цей дар... Я знав, що ти будеш тінню всіх, К.Т. Мені шкода, що вам це не подобається, але це ваша рука. Ви повинні грати в це». Він звернув увагу на присутніх. «Ви їм потрібні».
  «Тоді сьогодні ввечері вони будуть дуже розчаровані. Тому що цей концерт відбувається без мене».
  З цим вона зникла.
  Два десятки людей за лаштунками тепер усі мовчки дивилися на старого. Він зіпсувався, ймовірно, навмисно не сказав їй про глобальну угоду, щоб вона продовжила концерт. Але серцем Денс був до нього. Він виглядав розбитим.
  Але в ту мить думки Денс про родину Таунів зникли.
  Позаду вона почула знайомий голос. «Привіт!»
  Вона обернулася.
  Добре …
  Звичайне вітання Джона Болінга, як і його характер, було легким, дружнім. Денс завжди вважала себе більш ніж сексуальною.
  Дотепер.
  Вона дивилася тупо. Він здивовано засміявся, мабуть, припускаючи, що вона втягнута в якусь драму, яка зараз відбувається за лаштунками — усі похмурі обличчя. І він зробив крок уперед, обнявши її руками.
  Вона знову натиснула, відчуваючи вагу тупого предмета усвідомлення того, що він пройшов аж сюди — три години — щоб сказати їй, що покидає її та переїжджає до Сан-Дієго.
  Принаймні він має яйця сказати мені віч-на-віч...
  Рядок, — криво подумала Денс, — у якому був гарний кантрі-ритм, хоча вона припускала, що це не та фраза, яка коли-небудь з’явилася б у пісні Кейлі Таун.
  
  
  
  
  Глава 79
  «ТИ ВИГЛЯДАЄШ БІЛЬШ здивованим, ніж я думав», — сказав Болінг, відступаючи від обіймів.
  Він озирнувся довкола, на його обличчі з’явилися перебільшені хмурі брови. «Твій таємний коханець має бути десь тут. І, блін, я купив квиток. Ти, мабуть, змусив його змагатися».
  Денс засміялася, хоча від цього звуку їй тільки погіршилося самопочуття, нагадавши про багато приємних моментів, які вони разом провели. Вони пройшли до безлюдної частини бекстейджу.
  Болінг озирнувся. "Що відбувається? Усі в порядку?»
  "Важко сказати." Вона не змогла уникнути загадкової відповіді.
  Він подивився на неї. «Нам найбільше пощастило з телефоном. Я працював по десять годин. А ти, твоя мама сказала, що ти працював над тією справою про викрадення. У вас були канікули, га?»
  Моя мати, мій шпигун.
  «І Лінкольн і Амелія були тут?»
  «Не зміг би зробити це без них». Вона розповіла Болінгу про дрібні сліди, які наштовхнули її на думку про те, що Едвін прийняв близько до серця пісню Кейлі, про те, як зростав біля срібної копальні. «Так ми його відстежили».
  Болінг нахилився вперед і швидко поцілував її, міцно притиснувшись губами до її.
  Її телефон завібрував. Погляд вниз. Це був Майкл О'Ніл.
  Ну як це за іронію?
  «Ви повинні отримати це?»
  «Я відпущу це», — сказав Денс.
  «Гарна явка», - сказав він. «Дорогою сюди я прослухав один із компакт-дисків Кейлі. Я не можу дочекатися шоу».
  «Приблизно це… може виникнути ситуація перевірки на дощ».
   І вона розповіла йому про сварку між батьком і дочкою.
  "Немає! Ви маєте на увазі скасування всього шоу?»
  «Схоже».
  Знімальна група, група Кейлі, місцеві музиканти-дублери, дитячий хор… усі незграбно стояли навколо, повернувши голови й очі, залучені в пошуки на радарі центральної частини вечора. Відчуття страху було очевидним. Кейлі була найменш темпераментною виконавицею на землі. Якщо вона вилетіла, це не була дивовижна драма, коли вона в трейлері чекала, щоб її вмовили повернутися. Її відсутність, ймовірно, відображала настрої в одному з її ранніх хітів: «Зникла назавжди (і добре бути пішла)».
  Єпископ Таун самотньо витер руки об штани. Це було п'ять хвилин після сеансу. Публіка ще не була неспокійною, але скоро буде.
  Танець зіткнувся на її плечах у страшному вузлі. Вона озирнулася на красиве обличчя Болінга, його рідке каштанове волосся, ідеальні губи.
  Але, сказала вона собі, відчуваючи, як пружинна сталь її душі згинається всередині неї, вона втратила одного чоловіка через трагедію, і вона набагато воліла б втратити одного таким чином — усі, хто йде вперед у житті, здорові та з часткою прихильності. Може щось вийде в майбутньому. Принаймні в його житті не було — припускала вона — нікого іншого. Вона подбає про те, щоб Болінг і діти залишалися на зв’язку. Дякувати Богу, вони насправді не жили разом.
  «Ось. Підкрали це».
  Він простягнув їй чашку «Старбакс», і вона одразу відчула, що в ній було червоне вино, і оскільки Болінг був баристою, вона була б непоганою. Так, гарний Мальбек, вона зробила висновок із ковтка — один із сортів, які вони нещодавно досліджували на дегустації вин у Монтереї та Кармелі. Вони так веселилися в ті ночі...
  Кетрін Денс сказала собі: без сліз.
  Це не підлягало обговоренню.
  "Все добре?"
  Вона пояснила: «Важка справа».
  «Я хвилювався за вас, коли ми постійно пропускали дзвінки».
  Кинь це робити! — мовчки лютувала вона. Змуси мене ненавидіти тебе.
  Він відчув її напругу і відступив, відпустив її руку, дав їй простір.
  І та совісність ще більше її дратувала.
  Але потім він вирішив, що настав час. Вона могла легко зрозуміти з його позиції. Так, він, мабуть, хотів почекати, перш ніж повідомити погані новини, але волів покінчити з цим. Чоловіки це зробили. Або вони ніколи не говорили нічого особистого і серйозного, або вони ляпнули все це не в той момент.
  Болінг сказав: «Гей, я хотів поговорити з тобою про щось».
  Ох, цей тон.
  Господи, як вона ненавиділа цей тон.
  Вона знизала плечима, відпиваючи трохи вина. Великий ковток.
  «Добре, я знаю, що це здасться трохи дивним, але…»
  Заради Бога, Джоне, продовжуй це. У мене є мої діти, до яких я маю повертатися, мої собаки, мої гості з Нью-Йорка… і тут є друг, який ось-ось стане ворогом для 35 000 людей.
  «Вибачте, я трохи нервую з цього приводу».
  «Джон, усе гаразд», — сказала вона, знайшовши її голос напрочуд теплим. "Продовжувати."
  «Я знаю, що у нас була така собі політика не подорожувати з дітьми, не ночувати. Ну...» Він, здається, усвідомив, що заїкається, а тепер просто випалив: «Я думаю, я хотів би, щоб ми всі здійснили подорож». Він відвів погляд. «Для цього консалтингового концерту їм потрібен я в Сан-Дієго на два тижні — Ла-Хойя. Компанія орендувала мені місце біля пляжу. Це місяць оренди, і вони сказали, що я можу залишити його протягом тижня або двох після того, як робота буде виконана. Тож я подумав, що ми всі можемо поїхати, побачити замок Херста, а потім поїхати в Lego Land і Діснейленд для дітей. Ну, власне, я теж хочу туди. Особливо не Lego Land. Але Діснейленд. Так що ж ви думаєте? Тиждень у Сан-Дієго, усі четверо?»
  "Тиждень?"
  Він скривився. «Гаразд, я знаю, що тобі важко вийти, особливо після того, як ти витратив трохи часу. Але якщо ви можете якось… Бачите, це чотирикімнатне приміщення. У нас усі були б окремі кімнати. Ти і я теж. Але все одно це хороший крок вперед, з дітьми, я думав. Подорожувати разом, але не разом , розумієте, що я маю на увазі?»
  "Тиждень?" Денс теж затиналася.
  Він би подумав: я ж це сказав, чи не так?
  Боже, переїзд був тимчасовим. Її мати не отримала всієї інформації.
  Він відчув її вагання. І стоїчно сказав: «Немає проблем. Якщо це забагато часу, можливо, ви з дітьми могли б полетіти вниз, і ми могли б провести кілька днів разом. Я маю на увазі, що ти завжди можеш приїхати сам, але, я не знаю, я подумав, що було б добре взяти сімейну відпустку».
  Останні два слова були схожі на мереживне оздоблення: слабкі, але вселяючі надію.
  «Я… привіт». Він відштовхнувся назад, коли вона обійняла його, водночас в ейфорії та вкрай соромлячись свого припущення, яке ґрунтувалося на найгіршому, на що може вплинути правоохоронець, — помилковій інформації.
  Вона енергійно поцілувала його. "Так Так Так! Ми це розберемо. Я б залюбки." Тоді вона насупилася. «Але послуга?»
  «Звичайно, звичайно».
  Вона прошепотіла: «Чи можемо ми з тобою взяти суміжні кімнати? Іноді діти рано лягають спати».
  «Це можна влаштувати».
  Вона поцілувала його ще раз.
  У той момент, коли її телефон зацвірчав. Цього разу О'Ніл надіслав смс: підписав документи про розлучення. Насолоджуйтесь концертом. До скорої зустрічі... Сподіваюся.
  «О, брате, — подумала вона.
  О, брате.
  Ще один дзвін. Вона подивилася вниз: XO, Майкл.
  Вона вислизнула телефон і взяла Болінга за руку.
  "Проблема?" запитав він.
  — Ні, — сказала вона. «Жодних проблем».
  Потім наближалася незграбна форма Бішопа Тауна. Він зробив паузу і, не звертаючи уваги на Болінга, буркнув Денсу: «Здається, це все». Він глибоко вдихнув. «У такі часи я справді сумую за напоєм. Думаю, мені краще піти, щоб зробити купу людей справді нещасними».
  Він вийшов на сцену.
  Був, звичайно, дзвінкий грім оплесків і вигуків; це був сам містер Країна, який вітав їх, збираючись представити свою ще більш талановиту дочку.
  Він помахав рукою.
  Пандемоніум.
  Денс і Болінг підійшли до крил, щоб краще бачити. Коли прожектори помітили Тауна, він виглядав ослаблим, старим і відчував біль. Він злегка примружився, завагався і продовжив до активного мікрофона.
  Він оглядав натовп і, здавалося, був здивований, що там було так багато людей, хоча Денс підозрював, що кмітливий бізнесмен знає точну кількість людей і касові квитанції.
  Він прохрипів: «Доброго вечора, усім. Я...» Його голос перервався, і він почав знову. «Я справді вдячний, що ти прийшов сьогодні ввечері». Єпископ, Танцювальний мав зазначив, що під час звичайної розмови не мав південного акценту. Тепер його слова забарвлювали нотки аппалачії.
  Більше свистів, криків і оплесків.
  «Слухай, слухай. Гм, у мене є оголошення, яке я хотів би зробити».
  Почувся ритм, коли натовп замовк, очікуючи, що щось не так, можливо, пов’язане з викраденням Кейлі раніше того дня та іншими подіями минулого тижня.
  Почало назрівати колективне розчарування.
  «Знову ж таки, ми цінуємо вашу присутність і всю підтримку, яку ви надали Кейлі, групі та її сім’ї в цей важкий час».
  Він ще раз прочистив горло.
  Коли він сказав: «Я повинен тобі сказати…» Оплески почалися знову й продовжувалися й продовжувалися, наростаючи, наростаючи, і ставали самі собою. За дві-три секунди весь натовп піднявся на ноги, виючи, плескаючи, свистячи.
  Бішоп був розгублений. Про що це було?
  Денс теж не здогадувалася, поки не подивилася на сцену ліворуч і не побачила Кейлі Таун, яка йшла вперед, несучи гітару та махаючи натовпу.
  Вона замовкла й послала їм поцілунок.
  Ще більше неземних звуків наповнило концертну залу, світлові палички погойдувалися туди-сюди, спалахи від заборонених камер спалахували, як сонячне світло на бурхливій воді.
  Денс помітив, що Суеллін і Мері-Гордон тепер стоять разом із Шері Таун у крилах навпроти, спостерігаючи, як Кейлі крокує до свого батька. Вони були не одні. Арт Франческо з Global Entertainment зараз був із ними й тепло спілкувався з Шері та її падчеркою.
  На сцені Бішоп нахилився, обійняв дочку, а вона поцілувала його в щоку. Кейлі піднесла до рота другий мікрофон і почекала, поки натовп замовкне.
  "Дякую вам всім! Дякую тобі! … Мій тато збирався сказати тобі, що сьогодні ввечері ми підготували для тебе великий сюрприз. Але я вирішила, що не можу дозволити йому піти з рук, щоб привернути увагу, як це зазвичай робить».
  Величезний сміх.
  «У будь-якому випадку, сьогодні ми хочемо відкрити шоу чимось ми не робили роками. Дует батько-дочка». У її власному голосі тепер чулося трохи півдня.
  Більше неземних оплесків.
  Вона дала Бішопу гітару й сказала: «Ви, мабуть, знаєте, що мій тато кращий за мене, тому я дозволю йому взяти скрипку й заспівати, а я зіграю трохи гармонії. Це пісня, яку тато написав і співав мені, коли я була маленькою дівчинкою. Я думаю, що це була, мабуть, перша пісня, яку я почув. Це називається «Я думаю, ти будеш дуже схожий на мене».
  Кілька погляду в його бік, і він кивнув, ледве помітна посмішка з’явилася на його обвітреному обличчі.
  Коли сплеск оплесків і вигуків ущух, єпископ Таун перекинув гітарний ремінь на свої широкі плечі, заграв, щоб перевірити настройку, і вони з Кейлі налаштували мікрофони.
  Потім він подивився позаду на оркестр, який уже займав позицію, зазначив, що вони готові, і знову звернув увагу на тисячі майбутніх шанувальників, мовчазних, наче думав. Він почав стукати ногою, нахилився вперед і відрахував у мікрофон: «Один… два… три… чотири…»
  
  
  
  
  
   Твоя тінь
  1. Ви виходите на сцену і співаєте людям свої пісні.
  Ви змушуєте їх усіх посміхатися. Що може піти не так?
  Але незабаром ви виявляєте, що робота бере своє,
  І кожен хоче частинку твоєї душі.
  
  Приспів:
  
  Коли життя занадто багато, просто пам'ятай,
  Коли вам не пощастить, просто пам'ятайте,
  Я близький, як тінь, куди б ти не пішов.
  Як би погано не було, ти повинен знати,
  Що я з тобою... завжди з тобою.
  Твоя тінь.
  
  2. Ти сидиш біля річки і думаєш, що ти помилився,
  Скільки шансів ти упустив за весь час.
  Ніби ваші проблеми якимось чином перетворили вас на камінь
  а вода шепотіла, чому ти не повертаєшся додому?
  
  Приспів.
  
  3. Одного разу вночі лунає дзвінок, і ти спочатку не знаєш
  Що говорять військові з узбіччя,
  Тоді ви миттєво бачите, що все ваше життя змінилося.
  Все пропало, всі плани переставлені.
  
  Приспів.
  
  4. Ви не можете стримати посмішки; щастя пливе.
  Але біда може знайти нас у серці наших домівок.
  Життя, здається, ніколи не йде правильно,
  Не можна стерегти спину з ранку до вечора.
  
  Приспів.
  
  Повторіть приспів.
  
   Це любов, чи менше?
  1. Тепла осіння ніч, державний ярмарок у розпалі,
  Ми пішли назад до мого місця та точно досить одна річ
  Привели до іншого і на світанку ви були там.
  Твоє дихання на моєму плечі, твоя рука в моєму волоссі.
  
  2. Буквально через тиждень це повторилося,
  Я була впевнена, що ми перейдемо до коханців від друзів,
  Але того разу я прокинувся в напівпорожньому ліжку,
  І минуло щонайменше два місяці, поки я тебе знову не побачив.
  
  Приспів:
  Чи ліворуч, чи праворуч? Чи схід, чи захід?
  Чи день, чи ніч? Це добре чи найкраще?
  Шукаю відповіді, шукаю підказки.
  Має бути щось, щоб сказати мені правду
  Я намагаюся знати, але я можу лише здогадуватися,
  Між нами любов?
  Це любов, чи менше?
  
  3. Одного разу я побачив вас і якусь дівчину на вулиці.
  О, дивіться, ось мій друг, я чув, як ви сказали.
  Але «друг», якого ви мали на увазі, була не вона; це був я,
  І ти взяв її за руку, як міг бути задоволений.
  
  4. Потім лише через місяць ми зустрілися за пивом,
  Ми повинні поговорити, а потім я чую:
  ти вголос думаєш, як буде життя
  якщо ти вийшла заміж за такого, як я.
  
  Приспів.
  
  5. Я читаю блоги та газети, дивлюсь кабельні новини.
  Але чим більше я чую, тим більше заплутуюся.
  Що нагадує мені про нас, я просто не можу сказати
  Якщо у мене імунітет або я під твоїми чарами.
  
  Приспів.
  
   Біля Срібної копальні
  1. Я жив у Лос-Анджелесі, я жив у Мені,
  Нью-Йорк і рівнини Середнього Заходу,
  Але є лише одне місце, яке я вважаю домом.
  Коли я був дитиною — будинок, яким ми володіли.
  Життя було ідеальним і все було добре,
  У тому великому старому будинку... біля срібної копальні.
  
  Приспів:
  Срібний рудник... срібний рудник.
  Я не пам'ятаю щасливішого часу,
  У тому великому старому будинку... біля срібної копальні.
  
  2. Я пам'ятаю осінь, пироги в печі,
  Сидячи на веранді, маленький підліток любить,
  Кататися на поні та гуляти з собаками,
  Допомагати татові надворі, колоти поліна.
  Життя було простим і життя було прекрасним,
  У тому великому старому будинку, біля срібної копальні.
  
  Приспів.
  
  3. Влітку тушили, а взимку заморозили,
  Підлога неодмінно дасть вам осколки.
  Невеликий вітер і ми втратимо світло,
  Але це нікого не хвилювало, це просто здавалося правильним.
  Жилося затишно і все було добре,
  У тому великому старому будинку, біля срібної копальні.
  
  Приспів.
  
  4. Ми підійшли б до шахти і підкралися б близько
  Щоб спостерігати, як поїзд наповнюється вантажами,
  І цікаво, який самородок блискучого срібла
  Став би каблучкою для пальця якоїсь дівчини.
  Майбутнє було світлим і життя було чудовим
  У тому великому старому будинку біля срібної копальні.
  
  Приспів.
  
   5. Завжди були родичі та збирачі теж,
  З татового гурту, що грає кантрі та блюз,
  Вони приберуть стіл, щоб стати сценою,
  І підведи мене співати та грати.
  Життя було хорошим і все було добре
  У великому старому будинку біля срібної копальні.
  
  Приспів.
  
  6. Моя сестра народилася там, і я теж.
  А дідові минуло вісімдесят два,
  Спить нагорі під бабусиною ковдрою.
  в будинку, який він сам збудував
  Щоб дати своїй родині справжнє місце,
  Той великий старий будинок, біля срібної копальні.
  
  Приспів.
  
  Правда про чоловіків
  1. Слухай, синочку, у мене є шокуючі новини.
  Ми, дівчата, маємо певні проблеми, звісно, інколи нам стає неприємно.
  Ми стаємо трохи божевільними, падаємо головою.
  Ми живемо для того, щоб робити покупки та їздити кілометрами лише заради вигідної пропозиції.
  
  2. Але на одне ви можете розраховувати, ми говоримо вам це прямо.
  У мене перевиплата, я йду від вас, запізнюся на дві години.
  Можливо, це від гри в карти, але ви, хлопці, точно блефуєте.
  Хіба ти не знаєш тієї заповіді: Не вигадуй нічого?
  
  Приспів:
  Чоловіки брешуть... (пляскають у долоні п'ять разів) Чоловіки брешуть...
  
  Останній раз, коли я дивився, один і один не дають три,
  Якщо це ваша математика, для мене це недостатньо добре.
  
  Чоловіки брешуть... (плескають у долоні п'ять разів) Чоловіки брешуть.
  
  3. Ти подзвониш мені вранці, ти повернешся додому до восьмої.
  Ти вип’єш ще одне пиво, мої мама й тато чудові.
   Ти ніколи не торкався жодного суглоба, ти клянешся, що ти надіслав це повідомлення.
  Вам потрібно просто обійматися, останнє, чого ви хочете, це сексу.
  
  Приспів.
  
  4. Хлопці, ви милі, ви можете нас розсмішити,
  І в дев’яти випадках із десяти ви просто великі коти.
  Ні, я не можу заперечити, що більшість із вас веселі.
  Вам просто потрібно працювати над проблемою номер один.
  
  Приспів.
  
  5. Я знайшов записку від Стефані. Ти сказав, що зустрічався з нею.
  Але це було багато років тому, час був лише розмитою плямою.
  Тож я подзвонив їй і побалакав про вас і про неї, звичайно,
  Коли ти збирався мені сказати, ти ніколи не розлучався?
  
  Приспів.
  
  Потім, згасаючи:
  
  Ви вигадуєте... ви лукавите... ви розповідаєте небилиці... ви вигадуєте.
  Це має бути щось у ваших генах … або у ваших джинсах.
  Чоловіки брешуть…
  [плескаємо в долоні п'ять разів]
  Чоловіки брешуть…
  
  Ще один день без тебе
  1. Я бачу тебе на вулиці, тримаєш чужу руку.
  Вона поводиться так, ніби ти володієш — і це більше, ніж я можу витримати.
  Я знаю, що ти нещасний. Я бачу це в твоїх очах.
  Видно, що ти її не любиш, що живеш у брехні.
  
  Приспів:
  І ось ще один день без тебе… Ой, такий самотній час.
  Але незабаром... я зроблю тебе своїм.
  
  2. З тих пір, як ми зустрілися, я вдвічі стала дівчиною, ніж була.
  Ніщо не тримає мене так, як твоя усмішка.
  Ми проводимо час разом, але насправді це не те саме.
  Думка про те, що ти ділиш з нею ліжко, зводить мене з розуму...
  
   Приспів.
  
  3. Украду, украду назавжди.
  Мені ніколи не доведеться ділитися тобою; ми будемо жити так, як треба.
  Мине небагато часу, поки я звільню вас.
  Тоді я ніколи не відпущу тебе, я буду тримати тебе біля себе.
  
  Приспів.
  
  Повторіть приспів.
  
  Мій червоний кадилак
  1. Одного разу в суботу я пішов ночувати.
  Музика, вона грала голосно, все начебто було правильно.
  Ти посміхнувся мені через кімнату і підійшов дуже близько.
  Ми розмовляли і сміялися, а потім ти сказав: «Гей, ходімо звідси».
  
  2. Ми вийшли на вулицю і знайшли мою машину. Я вискочив на вулицю.
  Ніч була дійсно ідеальною, поки я не побачив, що ти не дуже задоволений.
  "Що не так?" — спитав я, сповільнюючи крок, перш ніж ми зайшли занадто далеко.
  Ви сказали: «Просто цікаво, чи думали ви коли-небудь про нову машину?»
  
  Приспів:
  Вона отримує галони на милю, а не навпаки,
  І вихлопна труба справді видає досить неприємний звук,
  Обігрівач майже не працює, а про повітря забудьте.
  Клейка стрічка була задіяна в більшості її ремонтів.
  Але вона велика, швидка та міцна, і я знаю, що можу покластися
  Щоб вона завжди була поруч… на відміну від багатьох чоловіків.
  
  Вона мій червоний Кадилак... мій червоний Кадилак.
  Вона доставляє мене, куди я йду, і завжди повертає.
  Я люблю її, як рідну сестру, вона мій червоний Кадилак.
  
  3. Цей Caddie має багаторічну історію.
  Мій тато віддав її мені, як тільки я вмів керувати.
  Це вона перевезла мене в півдюжини штатів
  І ходи зі мною на весілля, і на похорони, і на побачення.
  
  4. У неї немає GPS, лобове скло не надто чітке.
  На дзеркалі не висить сосновий освіжувач.
  Я не залишаю свої неділі для полірування, натирання воском і чищення.
  Вона дівчина, яка прати й одягатися — дуже схожа на мене.
  
  Приспів.
  
  5. Цей Caddy — це Америка, створена для швидкого і далекого,
  Я відчуваю патріотичний дух, коли їду в цій машині.
  Ми були з півночі на південь, від моря до сяючого моря.
  Вона є частиною тієї традиції, яка зробила цю країну вільною.
  
  6. Минула та субота, якщо вам цікаво, як вона пройшла,
  Я під’їхав до узбіччя, повернувся до хлопчика й сказав:
  «До побачення, друже, я думаю, тобі краще поїхати на спині.
  Немає кращого судді про людей, ніж цей Кадилак».
  
  Приспів.
  
  Вогонь і Полум'я
  1. Мене тягне до тебе, як міль до полум’я.
  Коли ми зустрілися, я вже не був таким, як раніше.
  Щоб досягти цього світла, метелики літають милі,
  Ось що я б зробив, щоб тільки побачити твою посмішку.
  
  Приспів:
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я
  Зігріває серце, освітлює шлях.
  Вічно горить, як сонце.
  Він з’єднує дві душі і робить їх однією.
  Любов - це вогонь, любов - це полум'я.
  
  2. Я знаю деяких хлопців гладких як лід,
  Я не можу заперечити, що деякі виглядають дуже красиво.
  Але мені байдуже, чи вони гладкі та круті,
  Вони мене не запалюють, як ти.
  
  Приспів.
  
   3. Деякі люди спілкуються, щоб не бути самотніми.
  Або вони хочуть дітей і створити дім.
  У цьому немає нічого поганого, для них це нормально.
  Але мені подобається, що моя піч розгорнута високо.
  
  Приспів.
  
  4. Ви можете зберегти ті дні на початку весни.
  Лагідна осінь не моя.
  Ні, я хочу сонця і палкого тепла,
  Пітне кохання, тільки ти і я.
  
  Приспів.
  
  Головоломка твого серця
  1. Тиха неділя, дощ іде.
  Гей, ти хочеш пограти в гру?
  Озираюся навколо.
  На полиці лежить пазл.
  Сільська сцена, старовинне мистецтво
  Ферм, полів і стогів сіна.
  Наливаємо вина, згортаємося калачиком і починаємо.
  
  Приспів:
  Один шматок там, і один шматок тут.
  Деякі стають на місце, а деякі не підходять.
  Просто не зрозуміло
  Як я можу взяти ці невідповідні частини
  І складіть головоломку свого серця.
  
  2. Хочеш залишитися, тобі треба йти,
  Я думаю, що я тебе кохаю, але я розгублений.
  Я просто не знаю.
  Іноді залишаєшся, іноді біжиш.
  Минуле добре, але майбутнє вимальовується.
  Народимо дитину, а може й ні.
  Давайте купимо це місце, ні, ми повинні переїхати.
  
  Приспів.
  
   3. Години йдуть, зроблено мало.
  Посередині складніше, ніж ми думали.
  Це було весело.
  Але дощ припинився. Давай погуляємо.
  У нас є година до ночі.
  Ой, ти б краще подивитись гру?
  Я розумію. Ні, все гаразд.
  
  Приспів.
  
  4. Повертаюся додому і в зал
  Я знаходжу записку. Ти бігаєш на вулиці
  Після всього.
  Я пробую шматок лобзика або два,
  Але нарешті я визнаю поразку.
  Я думаю, що так часто буває,
  Деякі головоломки ми просто не можемо виконати.
  
  Приспів.
  
  Виходячи з дому
  1. Пакування валізи, наповнення ящиків доверху.
  Роки й роки спогадів, намагаючись їх вмістити.
  Я ніколи не думав, що може прийти час,
  Коли все зміниться і мені доведеться попрощатися.
  
  Приспів:
  Тепер я починаю спочатку, починаю знову,
  Спробувати побудувати нове життя без родини чи друзів.
  За всі мої роки на землі я знаю одну річ:
  Немає нічого важчого, ніж залишити свій дім.
  
  2. Ця кімната, це була моя дочка, яка виросла і живе поруч.
  У неї є власні діти, ох, я сумуватиму за ними, поки не заплачу.
  У цій кімнаті спали б ми з чоловіком.
  Або іноді взагалі не сплю, якщо ви розумієте, про що я.
  
  Приспів.
  
   3. А ось ґанок, на якому ми сиділи щовечора після вечері.
  Мій чоловік говорив про свою роботу, а я розповіла йому про свою.
  Потім посуд і трохи прибирання, трохи домашніх завдань і спати.
  І радість бачити схід сонця, коли день починався знову.
  
  Приспів.
  
  4. О, у нас було чимало вечірок, щоб відзначити ті особливі моменти.
  Різдво, Великдень і Четверте липня.
  Будь-який привід для святкування, але найкращий, принаймні для мене,
  Був випускний моєї дочки, коли вона отримала ступінь.
  
  Приспів.
  
  5. Ми багато працювали на своїй роботі і купили собі цей дім.
  Ми віддали те, що мали, і ніколи не образили душу.
  Але, мабуть, я був просто наївним і не бачив правди:
  Навіщо судити людей за їхніми серцями? Користуватися правилами простіше.
  
  6. Зараз автобус проїжджає через ворота, на лінії кордону,
  І висаджує мене в Хуарес, депортований за злочин
  Любити великі США так, ніби вони були моїми рідними.
  Я повертаюся і прощаюся з тим, що було моїм єдиним домом.
  
  Приспів.
  
  Потім іспанською:
  «Америка, прекрасна»
  
  О прекрасна для просторих небес,
  Для бурштинових хвиль зерна,
  Для пурпурових гірських величей
  Над плодоносною рівниною!
  
  Америка! Америка!
  Бог пролив на тебе Свою благодать,
  І увінчай своє добро братством
  Від моря до сяючого моря!
  
  О прекрасна для ніг паломників
  Whose stern inpassion'd stress
   Проїзд для свободи бити
  Через пустелю.
  
  Америка! Америка!
  Бог пролив на тебе Свою благодать,
  І увінчай своє добро братством
  Від моря до сяючого моря!
  
  Містер Завтра
  1. Ви вже знаєте мене, ви повинні повірити
  Ти для мене дівчина номер один у світі.
  Я надіслав їй документи, і вона пообіцяла підписати
  Просто пройде деякий час, ці речі потребують деякого часу…
  
  Приспів:
  І слова його такі лагідні, а очі такі сумні.
  Невже вона не може терпіти, не буде так погано?
  Але іноді вона думає, потрапляючи під його владу,
  Вона отримала містера Завтра; вона хоче містера сьогодні.
  
  2. Подобається ця нова сукня, ти виглядаєш дуже круто.
  Ходімо танцювати. О, чекай, я забув.
  Ми з приятелем маємо чим зайнятися.
  Але наступного тижня, я обіцяю, будемо тільки я і ти.
  
  Приспів.
  
  3. Гей, я майже не знаю її, вона лише друг.
  Ми пообідали раз чи два, і на цьому все закінчилося.
  Я б не залишив цю квитанцію в штанях
  З чим приховувати. Навіщо мені ризикувати?
  
  Приспів.
  
  4. Те, що сталося минулої ночі, я був дурнем.
  Я не мав на увазі, у мене був поганий настрій.
  Більше пити не буду, обіцяю, побачиш.
  Подумати, що я тебе вдарив — ти знаєш, що це не я.
  
   Приспів.
  
  5. Звичайно, я хочу дітей, я клянусь, що це правда:
  Красиві дівчата, які ростуть, стають схожими на вас.
  Але трохи почекати — ось що я віддаю перевагу
  Що може зашкодити, поки ми обидва не будемо готові?
  
  Приспів.
  
  Я в настрої (для рок-н-ролу)
  (Повільний темп)
  1. У нас ніч разом, ми сидимо на дивані,
  Таке трапляється нечасто, на самоті в нашому домі.
  Ви відкриваєте справжнє гарне вино, світло свічок тихе.
  Ми обоє думаємо про романтику та про те, куди може піти ніч.
  
  Приспів:
  Тепер, крихітко, крихітко, крихітко — тобі краще знати, що це правда
  Я в настрої…
  В настрої …
  Настрій… для рок-н-ролу!
  
  (Збільшення темпу та гучності)
  
  Іноді це єдиний спосіб, єдиний спосіб вилікувати свою душу:
  Відмовтеся від м’якого, підвищте гучне й перейдіть до рок-н-ролу.
  Рок н рол,
  рок н рол.
  Коли ти пригнічений і коли ти вийшов і просто не можеш розрадитися.
  Зарядіться настроєм, настроєм на рок-н-рол.
  
  2. Ти знаєш, що я хороша дівчинка... Я не роблю багато поганого.
  Я правильно ставлюсь до людей, дуже багато працюю, граю мелодії та пишу пісні.
  Але для мене є інша сторона, яку ви не бачите багато.
  Мені подобається скидати черевики, збожеволіти і запалитися.
  
  Приспів.
  
  3. Мій iPod наповнений поп-музикою, джазом, мотауном і блюзом
  І соул, і фолк, і хіп-хоп, не кажучи вже про кантрі.
   Але буває, що я просто не можу з цим вдіяти, мені потрібен концертний зал
  наповнений гламуром, прожекторами та динаміками дванадцять футів заввишки.
  
  Приспів.
  
  4. Високо в небі хор сидить на хмарах,
  І грає на своїх арфах, і на сурмах, і видає ангельські звуки.
  Але я просто відчуваю, що раз чи два на рік,
  Святий Піт викопує свій Fender, щоб увесь рай почув.
  
  Закінчення приспіву:
  А тепер, дитинко, дитинко, слухай — тобі краще знати, що це правда
  Він у настрої…
  В настрої …
  Настрій… для рок-н-ролу!
  
  Іноді це єдиний спосіб виправити біль у душі:
  Відмовтеся від м’якого, підвищте гучне й перейдіть до рок-н-ролу.
  Рок н рол,
  рок н рол.
  Коли ти пригнічений і коли ти вийшов і просто не можеш розрадитися.
  Зарядіться настроєм, настроєм на рок-н-рол.
  
  Екіпаж
  Боббі Прескотт
  Трейнор Девіс
  Тай Слокум
  Сенді («Совок») Міллер
  Гектор Гарсія
  Керол Нг
  Сью Стівенс
  
  
  Група
  Кевін Піблз, соло-гітара
  Алонсо Сантьяго, барабани та
  Емма Сью Грейнджер, гітара, бас
  перкусія
  гітара і вокал
  Шерон Басковіц, клавішні,
  Бадді Делмор, Національна гітара,
  саксофон, гобой, віолончель і вокал
  Добро і педальна сталь
  Кейлі Таун, гітара, вокал
  
  Продюсував Баррі Зейглер, BHMC Records.
  З вдячністю Алісії Сешнс і Бішопу Тауну—Люблю тебе, тату!
  
  Цей альбом присвячений моїй племінниці Мері-Гордон Санчес, наймилішій шестирічній на планеті!
  
  
   Післямова
  Я хотів би висловити свою вдячність Кену Лендерсу та Клею Стаффорду, American Blackguard Film and Television і надзвичайно талановитим музикантам, завдяки яким цей проект став можливим, особливо нашій чудовій співачці Треві Блумквіст. Щоб дізнатися більше про весь персонал, відвідайте мій веб-сайт або www.americanblackguard.com . Веб-сайт Treva – www.trevamusic.com . Чудова організація в Північній Кароліні, Music Maker, також надала велику допомогу. Перегляньте їхній веб-сайт www.musicmaker.org .
  Дякую моїй постійній команді, Деборі, Кеті, Вікторії, Вів’єн, Бетсі, Керолін, Джеймі, Франчесці, Джулі, Джейн, Уіллу, Тіні … і, звичайно, Мадлен.
  Нарешті, особлива подяка та найкращі побажання моїм друзям із Simon & Schuster: Джессіці Абелл, Луїзі Берк, Емі Корм’є, Джону Карпу, Сарі Найт, Моллі Ліндлі, Ірен Ліпскі, Філу Меткалфу, Керолін Рейді, Келлі Уелш та всім іншим.
  
  Тексти всіх пісень у цьому романі належать No 2011 Jeffery W. Deaver.
  
  
   Про автора
  Колишній журналіст, фолк-співак і адвокат, Джеффрі Дівер є автором номер один у світі бестселерів. Його романи потрапили до списків бестселерів по всьому світу, зокрема The New York Times, The Times of London, Corriere della Sera в Італії , Sydney Morning Herald і Los Angeles Times. Його книги продаються в 150 країнах і перекладені на двадцять п'ять мов.
  Автор двадцяти восьми романів, двох збірок оповідань і нехудожньої книжки про право, він отримав або потрапив у короткий список низки нагород у всьому світі. Міжнародна асоціація письменників трилерів визнала його «Тіла, які залишилися позаду» романом року, а його трилер « Розбите вікно» на тему Лінкольна також був номінований на цю премію. Він був нагороджений «Сталевим кинджалом» і «Кинджалом оповідання» від Британської асоціації письменників-криміналістів і премією Неро Вулфа, а також тричі лауреатом премії Ellery Queen Reader's за найкраще оповідання року та переможцем Британська премія Thumping Good Read Award. «Холодний місяць» нещодавно назвали «Книгою року» Асоціацією авторів містик Японії, а також журналом Kono Mystery Wa Sugoi . Крім того, Японська асоціація пригодницької фантастики присудила книзі щорічну нагороду Гран-прі.
  Дівер був номінований на шість премій Едгара від Мистичних письменників Америки, премії Ентоні та премії Gumshoe. Нещодавно він потрапив у короткий список премії ITV3 Crime Thriller Award за найкращого міжнародного автора.
  Його книжка «Дівоча могила» була знята у фільмі HBO з Джеймсом Гарнером і Марлі Метлін у головних ролях, а його роман «Збирач кісток» був повнометражним релізом кінокомпанії Universal Pictures з Дензелом Вашингтоном і Анджеліною Джолі в головних ролях. І, так, чутки правдиві, він дійсно з’явився як корумпований репортер у своїй улюбленій мильній опері « Як світ обертається».
  Він народився за межами Чикаго, має ступінь бакалавра журналістики в Університеті Міссурі та ступінь юриста в Університеті Фордхем.
  Читачі можуть відвідати його веб-сайт www.jefferydeaver.com .
  Сподіваємося, вам сподобалося читати цю електронну книгу Simon & Schuster.
  Підпишіться на нашу розсилку та отримуйте спеціальні пропозиції, доступ до бонусного вмісту та інформацію про останні нові випуски та інші чудові електронні книги від Simon & Schuster.
  
  або відвідайте нас онлайн, щоб зареєструватися на
  eBookNews.SimonandSchuster.com
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"