Порошенко живе в саме такiй, неiдеальнiй країнi. Серед зовсiм неiдеальних українцiв, часто-густо звичайних малоросiв. Йому протидiє i кремлiвська агресiя ззовнi, i московська агентура всерединi країни, i помiснi барони, i фейковi нацiоналiсти, i рядовi малороси-зрадофiли. I при цьому вiн не бог i навiть не цар. Не може за мiсяць, за рiк i навiть за десять подолати всi проблеми, корупцiю, перемогти москву з ресурсами вдесятеро бiльшими, баронiв, а головне - не може змiнити малоросiв на громадян України. Вiн робить в цих умовах все, що може, i навiть трохи бiльше. Але от iдеалу не вiдповiдає.
"Нє", - каже обиватель. "Не пiдходить. Нє соотвєтствує. Будь-хто, тiльки не Порошенко!".
Кожен ненависник Порошенка несе в собi певну сумiш, в рiзних пропорцiях, звичайно, таких мотивiв. Ворогу залишається лише вмiло пiдживлювати цю психологiю ненавистi. Вона, ця психологiя, насправдi, дозволяє прищепити обивателю ненависть до будь-якого лiдера країни, який не влаштовує кремль. Помiняйте прiзвище "Порошенко" на будь-яке iнше - жоден з перелiчених пунктiв не перестане бути актуальним. Досвiдченi спецiалiсти помiняють лише деталi: "кондитер" на "бджоляр", "Вальцман" на "Фраєрман", "лiпєцкiє фабрiкi" на "любi друзi". I малороси, заслiпленi ненавистю, знову не бажатимуть бачити та пiдтримувати реально зроблених для України справ.