Три любовi благають взаємностi,
  мрiють поруч довiку iти,
  три любовi вмирають вiд ревнощiв.
  А четверта любов - це Ти.
  
  Три, не схожi, як рiзнi всесвiти,
  кожна зве до своїх орбiт,
  обiцяє  плекати  й  пестити,
  захищати  вiд слiз i бiд.
  
  Ти  ж  не  клявся у вiрнiй вiчностi,
  скромно  дужим  накрив  крилом
  i  до нiг кинув море нiжностi
  i безмежне своє тепло.
  
  
  Три любовi до серця просяться,
  мов три казки iз трьох країн,
  гамiрливо  до нього  мостяться...
  Але Ти  увiйшов - один.
  
  Вони все гомонять прискiпливо,
  що такої  бiльш  не знайти,
  бо я - мрiя, i сонця свiтло...
  Але доля моя - це Ти!
  
  Вони троє - як рiзнi сповiдi.
  Вони милi,  але  -  чужi.
  Вiд них вiє далеким холодом,
  а вiд Тебе - теплом душi.
  
  
  I нехай там болять, обпеченi,
  три любовi - як три Свiти,
  буть без Сонця вони приреченi,
  бо мiй Всесвiт - єдиний - ТИ!
  
  червень 1997