Ти казав, моїм вiршам
бракує енергiї джазу...
Не зважай!
Їм несила торкнутися навiть п`яти
чи пiдошви Поезiї!
Поза сьогоднiшнiм часом
хай iдуть собi пошепки...
Їм вже недовго iти.
Вони хворi на снiд,
на мою несучасну свiдомiсть.
Та не треба їм
дефiбрилятором груди пекти!
Обпечи менi диханням штучним
легенi натомiсть.
Я й без вiршiв тебе чаруватиму до нiмоти...
3.01.04
|