Не вимолюй бодай зустрiчi,
не катуй мене слiв хугою.
Теплий вiтер Твоїх пустощiв
повернув нас, немов флюгери,
до вiдвертих бажань - вiршами,
до тверезих сумлiнь - спинами.
Це падiння щодень швидшає.
Сподiваюся, ще спинимо...
Утiкає душi птах мерщiй
вiд Орфея, щоб не снилися
божевiльнi рої пахощiв
одурманливої хтивостi...
Ще не скликано суд! Є ще час
у грiховностi Снiв каятись,
залишивши собi дещицю -
тлiння тiл i листiв паморозь.
Вiдтинаючи Снам голови,
в макiяж не додам слякотi...
Буде боляче i холодно.
Припини! Не Тобi плакати!
Хто iз нас чоловiк, я чи ти?
Врештi, буде обом - карою:
Я не хочу
Тебе
бачити!
Залишайся
моїм
Маревом...
3.02.04
|