Шахов Борис : другие произведения.

Банкiвська дiяльнiсть та банкiвське право України

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  Тема 2. Банкiвська система України
  
  ?2.1. Поняття, iсторiя та структура банкiвської системи України
  ?2.2. Правове становище Нацiонального банку України
  ?2.3. Поняття банку та фiнансової установи
  ?2.4. Характеристика сучасної банкiвської системи України
  
  
  ?2.1. Поняття, iсторiя та структура банкiвської системи України
  
  2.1.1. Становлення банкiвської системи України
  Зважаючи на суспiльну важливiсть дiяльностi банкiв, кожна держава завжди прагнула зробити її контрольованою i "прозорою". З цiєю метою у бiльшостi країн свiту створено спецiалiзованi владнi установи, для яких законодавством встановлено компетенцiю на управлiння дiяльнiстю банкiв. В Українi такою структурою є НБ України.
  Оскiльки Україна є унiтарною, а не федеративною чи конфедеративною державою, то нацiональний банк нашої держави не може мати назву федерального чи центрального. Подiбнi найменування характернi для держав, у складi котрих дiють автономнi суб"єкти федерацiї (конфедерацiї), якi в тому чи iншому статусi мають свої нацiональнi банки, надбудовою над якими є федеральний (чи центральний) банк. Наприклад, в Росiйськiй Федерацiї дiють банки республiк - суб"єктiв федерацiї, якi по своєму правовому становищу є територiальними установами Центрального банку Росiї без статусу юридичної особи, тобто фiлiями. У Федеративнiй Республiцi Нiмеччина центральний банк держави iменується як Нiмецький федеральний банк (нiмецькою мовою - Deutsche Bundesbank), поряд з яким дiє Федеральне вiдомство нагляду за кредитною справою (нiмецькою мовою - Bundesamt für die Überwachung des Kreditgeschäfts).
  Загальноприйнятою для органiзацiї банкiвської системи у ринковiй економiцi, незалежно вiд державного устрою країни, є дворiвнева модель. Вона характеризується достатньо чiтким розмежуванням компетенцiї стосовно зосередження з метою пiдтримання стабiльностi роботи банкiвської системи в цiлому адмiнiстративних функцiй, емiсiйної дiяльностi i рефiнансування на першому рiвнi, де дiє центральний банк, та ведення банкiвських операцiй з клiєнтами на другому рiвнi банкiвської системи (його утворюють спецiалiзованi чи унiверсальнi банки, якi працюють на комерцiйних засадах). В деяких банкiвських системах, поряд з центральним банком, функцiонують i iншi владнi iнституцiї банкiвського нагляду. Наприклад, у Францiї це Банк Францiї (французькою мовою - Banque de France), Банкiвська комiсiя (французькою мовою - Commission bancaire), Комiтет з кредитних установ (французькою мовою - Comité des établissements de crédit) i Комiтет з банкiвської регламентацiї (французькою мовою - Comité de la réglementation bancaire) .
  Стосовно ж України, то в АР Крим (яка не надiлена повноваженнями самостiйного суб"єкта мiжнародного права чи iншими повноваженнями поза унiтарним устроєм держави) дiє не нацiональний банк, а вiдповiдне Кримське республiканське територiальне управлiння - фiлiя НБ України.
  Банкiвська система України, згiдно зi ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", є дворiвневою i складається з НБ України та iнших банкiв, а також фiлiй iноземних банкiв, що створенi i дiють на територiї України вiдповiдно до положень цього закону. Для порiвняння зазначимо, що у Росiйськiй iмперiї, а у наступному i в СРСР не було створено завершеної дворiвневої банкiвської системи, що вiдповiдало ступеню розвитку та способу органiзацiї економiки цих країн. Банкiвська система Росiйської iмперiї вiдставала вiд рiвня передових європейських держав не менш як на пiвтора столiття, а мета її створення та структура вiдбивала потреби феодальної держави у формi абсолютної монархiї. Зокрема, Державний банк Росiйської iмперiї було створено у 1860 р. внаслiдок реорганiзацiї Державного позикового банку (iснував в перiод з 1786 р. по 1860 р.) та Державного комерцiйного банку (iснував в перiод з 1817 р. по 1860 р.). На першому етапi свого iснування Державний банк Росiйської iмперiї здiйснював облiк векселiв, видавав позики, залучав вклади, купував i продавав цiннi папери, срiбло, золото, вiв iншi операцiї. Лише у наступному, пiсля грошової реформи 1895-1897 р.р. цей банк додатково почав здiйснювати за дорученням уряду емiсiю грошей - кредитних бiлетiв та, залишаючись найбiльшою кредитною установою Росiї, поступово почав еволюцiонувати i перетворюватись у центральний банк держави.
  Революцiя 1917 р. практично знищила кредитну систему Росiї, особливо в перiод "воєнного комунiзму", iдеологiя якого вiдкидала кредитно-грошовi вiдносини. Близька по змiсту картина мала мiсце i в Українi у 1917 р. - першiй половинi 1918 р., у перiод Української Народної Республiки, соцiалiстичнi погляди керiвникiв якої суперечили iнтересам розбудови ефективної банкiвської системи та потребi у захистi iнтересiв приватного капiталу. Особливої шкоди тодiшнiй i без того слабкiй банкiвськiй системi України нанесла короткострокова окупацiя Києва бiльшовицькими вiйськами у лютому 1918 р., наслiдком якої стало повне розграбування готiвкових та iнших активiв банкiв. Однак в перiод Гетьманату Павла Скоропадського (з травня по грудень 1918 р.) банкiвська система України повнiстю вiдновила свою дiяльнiсть та почала швидко розвиватися. У серпнi 1918 р. "Финансовый журнал" констатував: "Київськi банки з дня виходу бiльшовикiв цiлком очуняли. Життя в банках тепер нагадує життя до вiйни. Бiжучi рахунки в деяких банках збiльшились на 70 - 100 %...". Однак падiння Гетьманату внаслiдок збройного заколоту Директорiї болюче вдарило по банкiвськiй справi в Українi, i з того часу вона почала поступово, але безповоротно занепадати .
  У перiод "нової економiчної полiтики" основними завданнями Державного банку РРФСР, створеного у 1921 р., було кредитування сiльського господарства, торгiвлi, промисловостi, впорядкування грошового обiгу, проведення валютних операцiй. У 1929 р. було затверджено новий статут цього банку, згiдно з яким цей банк набув правового становища Державного банку СРСР та повноважень центрального банку. Зокрема, цей банк мав право регулювати грошовий обiг, проводити короткострокове кредитування. В подальшому Державний банк СРСР продовжував еволюцiонувати. Починаючи з 1932 р. до його компетенцiї належало планове кредитування народного господарства, органiзацiя грошового обiгу та розрахункiв, касове виконання бюджету i проведення мiжнародних платежiв.
  Поряд iз Державним банком СРСР у 20-30-х р.р. XX столiття у країнi дiяла низка державних спецiалiзованих банкiв, якi були пiдпорядкованi Народному комiсарiату фiнансiв СРСР (Торговельно-промисловий банк, Центральний банк комунального господарства i житлового будiвництва, Банк для зовнiшньої торгiвлi СРСР, Центральний сiльськогосподарський банк тощо). До компетенцiї цих банкiв вiдносилося кредитування, особливо довгострокове, тих чи iнших галузей економiки вiдповiдно до спецiалiзацiї банку.
  Комунальнi банки в СРСР створювалися згiдно з постановою ЦВК i РНК вiд 18 сiчня 1923 р. Ще до виходу цiєї постанови у 1922 р. був заснований Московський мiський банк. Однак система мiсцевих комунальних банкiв не одержала в СРСР розвитку i була замiнена загальнодержавними банками.
  З 1923 р. в СРСР досить активно дiяли державнi трудовi ощаднi каси (на кiнець 1960 р. їх в СРСР було 11,5 тисяч). Цi установи також пiдпорядковувалися Наркомфiну, а пiзнiше - Мiнiстерству фiнансiв СРСР. Лише у 1963 р. систему ощадної справи було передано до структури Державного банку СРСР.
  У пiслявоєнний перiод i до кiнця 80-х р.р. банкiвська система СРСР декiлька разiв реорганiзувалася, однак в цiлому вона зберiгала ознаки однорiвневої. Пiдпорядкованi в рiзнi перiоди Мiнiстерству фiнансiв СРСР або Радi Мiнiстрiв СРСР спецiалiзованi банки надавали послуги пiдприємствам та громадянам, а Державний банк СРСР перед реформами 1987-1988 р.р. виконував функцiї центрального банку, за винятком управлiння мiжнародними резервами, а також бiльшiсть функцiй комерцiйного банку. Як центральний банк планової економiки Держбанк СРСР вiдповiдав за загальний розподiл готiвки та кредитних ресурсiв (вiдповiдно до касового та кредитного планiв), був банкiром держави, а також кредитором пiдприємств, здiйснював розрахунки мiж суб"єктами господарювання .
  У 1987-1988 р.р. вiдбулася реформа банкiвської системи СРСР, метою якої було створення дворiвневої банкiвської системи, зокрема, поряд iз Держбанком СРСР, Будбанком СРСР та Зовнiшторгбанком СРСР було засновано три нових спецiалiзованих державних банки - Агропромбанк, Промбудбанк та Житлосоцбанк. Цi банки перейняли на себе виконання банкiвських операцiй стосовно пiдприємств, якi ранiше виконував Держбанк СРСР, включаючи кредитування пiдприємств вiдповiдних галузей, залучення вiд них депозитiв та ведення рахункiв. Ощаднi каси Держбанку СРСР були об"єднанi в Ощадний банк СРСР. Також внаслiдок лiбералiзацiї банкiвського законодавства поступово почали виникати невеликi вiдомчi банки мiнiстерств та державних пiдприємств.
   Вiдповiдно, перед розпадом СРСР основою його банкiвської системи стали великi державнi банки iз розгалуженою фiлiальною мережею, якi в значнiй мiрi самостiйно здiйснювали стосовно власної дiяльностi наглядово-регулятивнi функцiї. Цi великi державнi банки контролювалися вищими органами виконавчої влади СРСР.
  16 липня 1990 р. Верховною Радою Української РСР було прийнято "Декларацiю про державний суверенiтет України" , де було встановлено право України самостiйно створити банкову систему на чолi iз вищою кредитною установою - Нацiональним банком України. У наступному прийнятi на основi цiєї Декларацiї закони зафiксували становище НБ України як центрального банку, а також встановили правовi основи створення та дiяльностi комерцiйних банкiв. Мова йде про ст. 6 Закону України "Про економiчну самостiйнiсть Української РСР" вiд 3 серпня 1990 р. та про Закон України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 20 березня 1991 р. Остаточно правове становище НБ України як центрального банку, який є емiсiйним центром держави, проводить єдину грошово-кредитну полiтику та здiйснює функцiю банкiвського нагляду, було встановлене Законом України "Про Нацiональний банк України".
  Таким чином, банкiвська система України з самого початку формувалася по дворiвневiй моделi, що вiдповiдає об"єктивним потребам еволюцiї української економiки до розвинутого ринкового стану.
  2.1.2. Характеристика правового становища рiвнiв банкiвської системи України
  В сучаснiй банкiвськiй системi України обидва її рiвнi характеризуються значною самостiйнiстю та достатньо чiтким розподiлом владної компетенцiї та господарської правосуб"єктностi, встановленим на рiвнi закону. Так, у ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається, що банк самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi i спецiалiзацiю за видами послуг. Згiдно зi ст. 5 цього ж Закону банки мають право самостiйно володiти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхнiй власностi. При цьому держава не вiдповiдає за зобов"язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов"язаннями держави, якщо iнше не передбачено законом або договором. Зазначимо, що Закон України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не встановлює обов"язку держави вiдповiдати за зобов"язаннями банкiв, включаючи зобов"язання державних банкiв, де 100 вiдсоткiв статутного капiталу належать державi. Винятком є лише ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ".
  Також i НБ України не вiдповiдає за зобов"язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов"язаннями НБ України, якщо iнше не передбачено законом або договором.
  Органам державної влади i органам мiсцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керiвництво чи працiвникiв банкiв у ходi виконання ними службових обов"язкiв або втручатись у дiяльнiсть банку, за винятком випадкiв, передбачених законом. Шкода, заподiяна банку внаслiдок такого втручання, пiдлягає вiдшкодування у порядку, визначеному законом.
  З iншої сторони, зважаючи на важливе значення дiяльностi банкiв для фiнансової сфери держави та економiки в цiлому, законодавець встановлює дуже значнi повноваження НБ України щодо регулювання дiяльностi банкiв, тим самим надiляючи правовий режим дiяльностi банкiв як суб"єктiв господарювання iстотними публiчними ознаками. НБ України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи та нормативно-правове забезпечення здiйснюваних цими банками операцiй (ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). У цiй же статтi передбачаються повноваження НБ України на здiйснення регулювання та банкiвського нагляду.
  Однак зазначимо, що розподiл адмiнiстративного та господарського ресурсу по рiвнях банкiвської системи України не є достатньо однозначним. З одного боку, має мiсце тенденцiя на делегування банкам iстотних публiчних контрольних повноважень (мова йде валютний контроль при здiйсненнi клiєнтами зовнiшньоекономiчних розрахункiв, про фiнансовий монiторинг, про контроль при здiйсненнi клiєнтами закупiвель за державнi кошти тощо). З iншого боку, НБ України сам веде специфiчну банкiвську дiяльнiсть, не зосереджуючись виключно на функцiях адмiнiстративного центру банкiвської системи. Зазначимо, що у ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" мiститься перелiк операцiй, що здiйснюються НБ України, серед яких мають мiсце i кредитування, i ведення рахункiв, i специфiчнi форми залучення ресурсiв (наприклад, через управлiння фондовими цiнностями), i валютнi операцiї. Тому не зовсiм коректно стверджувати, що банкiвська дiяльнiсть зосереджена тiльки на другому рiвнi банкiвської системи (банки та фiлiї iноземних банкiв, а також банкiвськi групи), а публiчна адмiнiстративна дiяльнiсть у банкiвськiй сферi - виключно на її першому рiвнi (НБ України).
  Покладання на банки другого рiвня адмiнiстративних функцiй ґрунтується на певних iсторичних аналогiях. Якщо звернутися до iсторiї банкiвської системи СРСР, а саме iз банкiвської системи СРСР свого часу видiлилася банкiвська система України, то з очевиднiстю можна встановити факт постiйного делегування державою радянським банкам значних адмiнiстративних повноважень. Зокрема, кредитна реформа з сiчня 1930 р. по травень 1932 р. призвела до лiквiдацiї комерцiйних банкiвських установ та до створення в країнi банкiвської системи, складовими якої виступили Держбанк СРСР та спецiалiзованi державнi банки, на якi, поряд iз господарською компетенцiєю, були покладенi обов"язки контролю за виконанням пiдприємствами планових завдань.
  Iнший приклад - у 1967 р. Всесоюзний банк фiнансування капiтальних вкладень було безпосередньо пiдпорядковано Радi Мiнiстрiв СРСР i виведено iз пiдпорядкування Мiнiстерства фiнансiв СРСР, що призвело до досягнення цим державним банком у той час правового становища, близького до юридичного статусу Держбанку СРСР. Також i радянськi попередники iнших великих банкiв України - Промбудбанк СРСР, Зовнiшекономбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР та Ощадний банк СРСР пiдпорядковувалися безпосередньо Радi Мiнiстрiв СРСР та виступали i специфiчними органами державного господарського управлiння, i банками одночасно.
  Звичайно, банки радянського перiоду не працювали в ринковому середовищi, а в СРСР не iснувало класичної дворiвневої банкiвської системи. Радянська банкiвська система, як вже було вказано вище, в значнiй мiрi була однорiвневим адмiнiстративним механiзмом, що забезпечував розподiл i контроль державних грошових ресурсiв, одночасно виконуючи iстотнi адмiнiстративнi функцiї, i ця ознака в iстотнiй мiрi успадкована банкiвською системою України.
  На пiдставi викладеного вище сформулюємо визначення: банкiвська система України - це органiзована сукупнiсть установ НБ України, банкiв, банкiвських груп та фiлiй iноземних банкiв, якi згiдно з наданими їм законодавством повноваженнями здiйснюють банкiвськi та iншi операцiї, а також реалiзують банкiвське регулювання, банкiвський нагляд та iншi публiчнi функцiї.
  2.1.3. Елементи банкiвської системи України
  Як видно iз Законiв України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про Нацiональний банк України", "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" вiд 12 липня 2001 р. , банкiвську систему України в якостi її елементiв утворюють НБ України, банки, банкiвськi групи та фiлiї iноземних банкiв. Включення останнiх до банкiвської системи України пов"язане iз лiбералiзацiєю ринку банкiвських послуг та створенням передумов для посилення присутностi iноземного капiталу в економiцi України у зв"язку iз вступом нашої країн до СОТ.
  Iншi фiнансовi установи знаходяться поза межами банкiвської системи України, або, у якостi винятку, присутнi у нiй дуже фрагментарно (наприклад, з врахуванням специфiки функцiй Державної казначейської служби України цiй установi НБ України вiдкрито кореспондентський рахунок як учаснику СЕП). Не слiд вiдносити до банкiвської системи також i бiржi (фондовi, товарнi), оскiльки цi установи банкiвської дiяльностi не ведуть, а надають послуги з органiзацiї купiвлi-продажу цiнних паперiв чи iнших базових активiв на рiвнi органiзованого ринку.
  Банкiвська система є основною складовою частиною кредитної системи країни, до якої, поряд iз банкiвськими установами, також входять iншi кредитнi установи (лiзинговi та факторинговi компанiї, ломбарди, кредитнi спiлки тощо), а також фiнансовi установи, якi можуть здiйснювати кредитування у складi своєї фiнансової дiяльностi (легальне визначення фiнансової дiяльностi як рiзновиду господарської дiяльностi дається законодавцем у ст. 333 ГК України).
  Рис. 2.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рис. 2.1. Кредитна система України
  
  
  Належить вiдзначити специфiчне правове становище та функцiї Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб по вiдношенню до банкiвської системи України. З одного боку, вiдсутнi пiдстави для iдентифiкацiї цiєї установи як елемента банкiвської системи України (оскiльки вказаний Фонд не надає банкiвських послуг; змiстом його фiнансових трансакцiй є вiдшкодування збиткiв, понесених вкладниками неплатоспроможних банкiв). З iншого боку, Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб" вiд 23 лютого 2012 р. (п. 8 ч. 2 ст. 4, ст. 34, 44 тощо) Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб наданi повноваження стосовно виведення неплатоспроможних банкiв з ринку, запровадження у таких банках тимчасової адмiнiстрацiї, а пiсля прийняття НБ України рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку вищевказаний Фонд забезпечує здiйснення заходiв по лiквiдацiї неплатоспроможного банку.
  На завершення зазначимо, що поняття "банкiвська система України" у контекстi цiєї теми покликане позначити цiлiснiсть цього утворення, iснування банкiвської системи як вiдносно незалежної iнституцiї в економiко-правовiй реальностi країни. Структура, правовий статус та функцiонування складових елементiв банкiвської системи України будуть детально висвiтленi нижче.
  
  
  
  
  ?2.2. Правове становище Нацiонального банку України
  
  2.2.1. Дуалiстична природа правового становища НБ України
  НБ України у своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, Законами України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", "Про Нацiональний банк України", законодавчими актами, виданими ВР України, Президентом України чи iншими державними органами в межах їх компетенцiї. Статут НБ України було затверджено постановою президiї ВР України вiд 7 жовтня 1991 р. , однак iз введенням в дiю Закону України "Про Нацiональний банк України" вказана постанова втратила чиннiсть.
  Звернемося до особливостей юридичного статусу НБ України.
  2.2.1.1. Ознаки НБ України як органу державного управлiння
  У ст. 2 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України визначається як особливий орган державного управлiння. Звернемося до основних характеристик НБ України як органу державної виконавчої влади.
  Владнi повноваження. НБ України створений державою та вiд її iменi здiйснює значнi владнi повноваження. Так, законодавець надає НБ України повноваження щодо здiйснення наглядових i регулятивних функцiй за дiяльнiстю банкiв, а також повноваження застосовувати заходи впливу до порушникiв вимог банкiвського законодавства. Владнi повноваження НБ України реалiзуються через видачу ним обов"язкових до виконання нормативно-правових актiв (постанов правлiння НБ України, а також положень, iнструкцiй, правил, що затверджуються постановами) .
  Пiдзвiтнiсть. Згiдно зi ст. 51 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України пiдзвiтний Президенту України та ВР України в межах їх конституцiйних повноважень. Пiдзвiтнiсть означає, насамперед, повноваження цих органiв по призначенню Ради НБ України i Голови НБ України, а також перiодичнi звiти НБ України перед ВР України, Президентом України, КМ України про його дiяльнiсть. НБ України щоквартально надає iнформацiю Президенту України, КМ України та Комiтету ВР України з питань фiнансiв i банкiвської дiяльностi щодо безготiвкової емiсiї у вiдповiдному перiодi, а саме:
  - проведення операцiй з рефiнансування банкiв;
  - проведення iнтервенцiй на мiжбанкiвському валютному ринку;
  - проведення операцiй на фондовому ринку.
  Таким чином держава контролює дiяльнiсть НБ України як її уповноваженого органу управлiння у банкiвськiй сферi.
  Право законодавчої iнiцiативи. Згiдно зi ст. 93 Конституцiї України НБ України володiє правом законодавчої iнiцiативи у ВР України, поряд iз Президентом України, народними депутатами України та КМ України.
  Основна функцiя дiяльностi. Згiдно зi ст. 51 Закону України "Про Нацiональний банк України" одержання прибутку не є метою дiяльностi НБ України.
  Вiдповiдно до ст. 99 Конституцiї України основною функцiєю НБ України є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України. Слiд зауважити, що у головною метою дiяльностi бiльшостi центральних банкiв економiчно розвинутих країн є пiдтримання цiнової стабiльностi. Наприклад, вiдповiдно до ст. 105 Угоди Європейської системи центральних банкiв (ЄСЦБ) головна цiль цiєї системи - пiдтримання цiнової стабiльностi, не перешкоджаючи якiй ЄСЦБ повинна сприяти проведенню загальної економiчної полiтики ЄС. При цьому пiд цiновою стабiльнiстю розумiється щорiчне пiдвищення iндексу споживчих цiн на територiї ЄС менше, нiж на 2 % . З врахуванням свiтового досвiду, а також зважаючи на реалiї частих кризових явищ у банкiвськiй системi України законодавець в 2010 р. доповнив ст. 6 Закону України "Про Нацiональний банк України" положеннями про те, що при виконаннi своєї основної функцiї НБ України має виходити iз прiоритетностi досягнення та пiдтримки цiнової стабiльностi в державi . Також НБ України у межах своїх повноважень сприяє стабiльностi банкiвської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та пiдтримцi цiнової стабiльностi.
  Незалежнiсть. Як свiдчить мiжнародний досвiд, країни з незалежним центральним банком досягають кращих результатiв в економiцi. Для того, щоб забезпечити виконання своєї основної та iнших функцiй НБ України повинен бути захищений вiд втручання Президента України, КМ України, iнших органiв центральної виконавчої влади, впливових груп, об"єднаних корпоративними iнтересами. Вiдповiднi законодавчi гарантiї закрiпленi у ст.ст. 6, 52, 53 Закону України "Про Нацiональний банк України". Зокрема, не допускається втручання органiв державної влади та iнших державних органiв чи їх посадових та службових осiб, будь-яких юридичних чи фiзичних осiб у виконання функцiй i повноважень НБ України, Ради НБ України, Правлiння НБ України чи службовцiв НБ України iнакше, як в межах, визначених Конституцiєю України та Законом України "Про Нацiональний банк України". Iнституцiйна незалежнiсть - один з засадничих принципiв дiяльностi НБ України як особливого органу державного управлiння, який для ефективної реалiзацiї основної та iнших його функцiй є дистанцiйованим вiд виконавчої гiлки державної влади.
  2.2.1.2. Ознаки НБ України як банку - суб"єкта господарювання
  НБ України не є органом державної влади в усталеному розумiннi цього термiну. Згiдно зi ст. 2 Закону України "Про Нацiональний банк України" "Нацiональний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управлiння...". У цьому зв"язку зазначимо вiдповiднi ознаки НБ України саме як банкiвської фiнансової установи.
  По-перше, це наявнiсть у НБ України ознак юридичної особи - суб"єкта господарювання. НБ України надiлений статусом юридичної особи, тобто може вiд свого iменi набувати права i нести зобов'язання, бути позивачем i вiдповiдачем у судi, володiє вiдокремленим майном, що є об"єктом права державної власностi, однак перебуває у повному господарському вiданнi НБ України.
  З врахуванням публiчного статусу НБ України як органу державної влади, його слiд визначити як юридичну особу публiчного права (ст. 81 ЦК України), а особливостi правового становища таких юридичних осiб законодавство України регулює поки-що лише в загальних рисах. Однак, виходячи з положень Конституцiї України та Закону України "Про Нацiональний банк України", можна стверджувати, що правове становище НБ України як юридичної особи публiчного права характеризуються такими ознаками, як значна вiдкритiсть iнформацiї про дiяльнiсть НБ України як центрального банку, чiтке визначення перелiку його функцiй, а також повноважень, що дозволяють виконувати функцiї, пiдзвiтнiсть органам державної влади, фiнансовий контроль у формi попереднього затвердження фiнансового плану (кошторису) НБ України, оскiльки вiн здiйснює видатки за рахунок власних доходiв в межах затвердженого кошторису, i лише у випадках, визначених законом - за рахунок коштiв державного бюджету. Цi випадки, як правило, передбачають дотацiї держави (власника) у ситуацiях збиткової дiяльностi НБ України (ст. 5 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  НБ України веде банкiвську дiяльнiсть. Вiн з метою виконання своїх функцiй здiйснює специфiчнi банкiвськi та iншi операцiї в межах, встановлених законодавством. Зокрема, НБ України згiдно зi ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" надає кредити комерцiйним банкам для пiдтримки лiквiдностi, здiйснює дисконтнi операцiї з векселями та чеками, купiвлю-продаж цiнних паперiв на вторинному ринку, видає гарантiї i поруки тощо. Однак слiд враховувати, що перелiк дозволених НБ України операцiй є обмеженим, що унеможливлює його дiяльнiсть в якостi банку другого рiвня банкiвської системи та не дає йому можливостi конкурувати iз банками на ринку банкiвських послуг. НБ України по-сутi обслуговує лише банки та державу в особi ряду публiчних суб"єктiв iз перелiку, встановленого законодавством (наприклад, Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб, Державне казначейство України, мiжнароднi органiзацiї). Певним винятком у цьому перелiку виступає лише дозвiл на ведення НБ України особових рахункiв його працiвникiв (п. 13 ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  Статутний капiтал. Ця ознака спорiднює НБ України iз господарськими товариствами та iншими видами пiдприємств. Розмiр статутного капiталу НБ України становить 10 мiльйонiв гривень. Джерелами формування статутного капiталу Нацiонального банку є доходи його кошторису, а при необхiдностi - Держбюджет України (ст. 3 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  НБ України сам несе вiдповiдальнiсть за своїми зобов"язаннями. Вiн не несе вiдповiдальностi по зобов"язаннях органiв державної влади та банкiв, а органи державної влади та банки не несуть вiдповiдальностi по зобов"язаннях НБ України, за винятком випадкiв, коли вони добровiльно беруть на себе таку вiдповiдальнiсть (ст. 4 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  2.2.1.3. Причини дуалiстичного правового статусу НБ України
  Незалежний, з однiєї сторони, та адмiнiстративно-владний, з iншої сторони, юридичний статус НБ України обумовлений його завданнями. Основними iз них є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України, її конвертованостi, всебiчне змiцнення грошового обiгу, розвиток валютного ринку, забезпечення спрямування кредитних ресурсiв в прiоритетнi галузi економiки, здiйснення функцiй резервного банку тощо.
  Держава вiдвела НБ України роль уповноваженого посередника при провадженнi її грошово-кредитної полiтики та при регулюваннi дiяльностi банкiвської системи України. Через НБ України як основного оператора публiчного управлiння дiяльнiстю банкiв держава прагне втрутитись у процеси надання банкiвських послуг, а банки зробити своїми "руками" у сферi грошового обiгу. Дiяльнiсть центрального банку як провiдника волi держави у таких досить складно-регульованих сферах може бути ефективною лише за умови, коли вiн впливає на цi сфери, так би мовити, як з середини (економiчними засобами), так i ззовнi (адмiнiстративними засобами).
  Вiдповiдно, НБ України для досягнення своїх цiлей вступає у договiрнi вiдносини iз банками на ринку кредитних ресурсiв, валютних цiнностей, цiнних паперiв, з однiєї сторони, а з iншої - спонукає банки до потрiбної державi та споживачам поведiнки шляхом видачi нормативно-правових актiв загальнообов"язкового характеру, а також через розпорядження, iндивiдуально адресованi до виконання тому чи iншому банку.
  2.2.2. Функцiї та повноваження НБ України
  Законодавством для НБ України встановлено напрямки його дiяльностi (функцiї). До основних функцiй НБ України вiдносяться:
  а) функцiя центрального банку держави (проведення єдиної грошово-кредитної полiтики в Українi, змiстом якої є регулювання обсягу грошової маси в обiгу та цiни на грошi з метою забезпечення стабiльностi грошової одиницi України, а також представництво iнтересiв України у вiдносинах iз iншими центральними банками) - ч. 1, 13 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  б) функцiя емiсiйного центру держави та органiзацiї готiвкового грошового обiгу (НБ України належить монопольне право на випуск грошей у обiг) - ч. 2 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України". Для порiвняння вкажемо, що в США функцiю грошової емiсiї виконує Федеральна резервна система (англiйською мовою - Federal Reserve System), яка не входить до структури центрального банку цiєї держави. В Українi, як у бiльшостi європейських країн, реалiзується континентальна модель грошової емiсiї, тобто рiшення про її проведення приймається безпосередньо центральним банком держави;
  в) функцiя банку банкiв (кредитування та рефiнансування банкiв) - ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  г) функцiя банкiвського регулювання та банкiвського нагляду (встановлення для банкiв правил проведення операцiй, здiйснення нагляду за дотриманням вимог банкiвського законодавства, ведення Державного реєстру банкiв, здiйснення лiцензування банкiвської дiяльностi та операцiй, регулювання бухгалтерського облiку банкiв тощо) - ч. 4, 8, 9 ст. 7, ст. 55 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  r) функцiя державного банку (складання, аналiз i прогнозування платiжного балансу України, збереження i накопичення золотовалютних запасiв держави, а також операцiї з ними, ведення рахункiв Державної казначейської служби України, ведення операцiй по обслуговуванню державного боргу України тощо) - ч. 12 та 15 ст. 7, ст. 31, ч. 11 ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  е) функцiя вищого валютного органу (НБ України здiйснює вiдповiдно до визначених спецiальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здiйснення операцiй в iноземнiй валютi, органiзовує i здiйснює валютний контроль за банками та iншими фiнансовими установами, якi отримали лiцензiю НБ України на здiйснення валютних операцiй) - ч. 14 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України";
  є) функцiя органiзатора розрахункiв (НБ України регулює дiяльнiсть платiжних систем та систем розрахункiв в Українi, визначає порядок i форми платежiв, у тому числi мiж банками, координує органiзацiю розрахункiв, дає дозволи на здiйснення клiрингових операцiй та розрахункiв, визначає розвиток створених НБ України платiжних та облiкових систем, веде реєстр платiжних систем, систем розрахункiв, учасникiв цих систем та операторiв послуг платiжної iнфраструктури, здiйснює нагляд (оверсайт) платiжних систем та систем розрахункiв, забезпечує здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв тощо) - ч. 6, 28, 29 ст. 7, ст. 40 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  ж) функцiя iнформацiйно-технологiчного центру банкiвської системи (органiзацiя створення та методологiчне забезпечення системи грошово-кредитної i банкiвської статистичної iнформацiї, визначення напрямкiв розвитку сучасних електронних банкiвських технологiй, створення, координацiя i контроль створення електронних платiжних засобiв, платiжних систем, автоматизацiї банкiвської дiяльностi та засобiв захисту банкiвської iнформацiї тощо) - ч. 5, 7, 16 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  з) функцiя депозитарiю щодо державних цiнних паперiв (до виключної компетенцiї НБ України належить здiйснення депозитарного облiку державних цiнних паперiв та облiгацiй мiсцевих позик. Особливостi провадження НБ України депозитарної та клiрингової дiяльностi з державними цiнними паперами та облiгацiями мiсцевих позик встановлюються НКЦПФР за погодженням з НБ України) - ч. 221 та 222 ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України", ст. 13 та 17 Закону України "Про депозитарну систему України".
  Повноваження, наданi НБ України, створюють можливiсть для успiшної реалiзацiї його функцiй. Зокрема, НБ України має право:
  а) здiйснювати операцiї, встановленi ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" (надання кредитiв банкам для пiдтримання лiквiдностi, здiйснення дисконтних операцiй з векселями, купiвля-продаж цiнних паперiв на вторинному ринку, вiдкриття власних та ведення кореспондентських рахункiв iнших банкiв тощо);
  б) видавати обов"язковi до виконання нормативно-правовi акти з питань, вiднесених до його компетенцiї (ст. 56 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  в) безоплатно одержувати вiд банкiв, банкiвських груп та юридичних осiб, якi отримали лiцензiю НБ України на здiйснення окремих банкiвських операцiй, а також вiд осiб, стосовно яких НБ України здiйснює наглядову дiяльнiсть вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", iнформацiю про їх дiяльнiсть та пояснення стосовно отриманої iнформацiї i проведених операцiй. Для пiдготовки банкiвської та фiнансової статистики, аналiзу економiчної ситуацiї НБ України має право безоплатно отримувати необхiдну iнформацiю вiд органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування та суб"єктiв господарювання усiх форм власностi (ст. 57 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  г) з метою виконання регулятивних та наглядових функцiй визначати форми звiтностi (у тому числi консолiдованої), порядок її складання та подання до НБ України, якi є обов"язковими до виконання усiма суб"єктами господарювання, в тому числi:
  1) для банкiв, розташованих на територiї України (резидентiв та нерезидентiв) банкiвських груп, - для складання грошово-кредитної i банкiвської статистики;
  2) усiх суб"єктiв господарської дiяльностi (резидентiв i нерезидентiв) - для складання статистики платiжного балансу та здiйснення валютного контролю. Надана банками та iншими суб"єктами пiдприємницької дiяльностi iнформацiя розголошенню не пiдлягає, крiм випадкiв, передбачених законодавством України (ст. 67 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  r) встановлювати економiчнi нормативи, а також розмiри i порядок формування i використання резервiв для покриття можливих ризикiв (ст. 58, 59 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  д) здiйснювати державне регулювання дiяльностi банкiв у формах, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", як безпосередньо, так i через створений ним орган банкiвського нагляду (ст. 61 Закону України "Про Нацiональний банк України");
  е) приймати участь у капiталi пiдприємств i установ, що забезпечують дiяльнiсть НБ України (ст. 71 Закону України "Про Нацiональний банк України"), брати участь у формуваннi капiталу та дiяльностi мiжнародних органiзацiй вiдповiдно до мiжнародних угод України чи НБ України (ст. 43 Закону "Про Нацiональний банк України");
  є) застосовувати заходи впливу до порушникiв вимог банкiвського законодавства, адекватнi допущеному порушенню (ст. 73 Закону України "Про банки та банкiвську дiяльнiсть");
  ж) списувати у безспiрному порядку заборгованостi з банкiвських рахункiв i продавати iншi активи, що перебувають у заставi як забезпечення вимог НБ України, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу вiд їх продажу. Така можливiсть виникає у порядку реалiзацiї переважного i безумовного права НБ України задовольняти будь-яку основану на здiйсненому рефiнансуваннi банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення, якщо таке право передбачене угодою (ст. 73 Закону України "Про Нацiональний банк України").
  Однак для НБ України встановлено також i низку обмежень. Так, згiдно зi ст. 54 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України заборонено надавати кредити в нацiональнiй та iноземнiй валютi, як прямо, так i опосередковано через державну установу, iншу юридичну особу, майно якої перебуває у державнiй власностi, на фiнансування витрат Держбюджету України. Також НБ України не має права купувати на первинному ринку цiннi папери, емiтованi КМ України, державною установою, iншою юридичною особою, майно якої перебуває у державнiй власностi.
  Згiдно зi ст. 71 Закону України "Про Нацiональний банк України" НБ України забороняється:
  1) бути акцiонером або учасником банкiв та iнших пiдприємств, установ, крiм передбачених законом випадкiв;
  2) здiйснювати операцiї з нерухомiстю, крiм тих, що пов'язанi iз забезпеченням дiяльностi НБ України та його установ;
  3) здiйснювати торговельну, виробничу, страхову та iншу дiяльнiсть, яка не вiдповiдає функцiям НБ України;
  4) надавати кредити, позики юридичним та фiзичним особам, крiм випадкiв, передбачених Законом України "Про Нацiональний банк України".
  Вищевказанi обмеження не стосуються:
  1) набуття з метою покриття заборгованостi НБ України будь-яких прав та активiв за умови їх вiдчуження в найкоротший строк;
  2) випадкiв, передбачених у ст. 42 Закону України "Про Нацiональний банк України" (де дано перелiк операцiй НБ України та, наприклад, передбачено, що НБ України надає кредити комерцiйним банкам для пiдтримки лiквiдностi за ставкою не нижче ставки рефiнансування, надає кредити Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб за облiковою ставкою, встановленою НБ України тощо);
  3) участi у капiталах iнших пiдприємств, установ, що забезпечують дiяльнiсть НБ України;
  4) виробничої дiяльностi Банкнотно-монетного двору, фабрики банкнотного паперу та Державної " скарбницi України, яка здiйснюється вiдповiдно до положень, затверджених правлiнням НБ України.
  У ст. 63 Закону України "Про Нацiональний банк України" передбачається, що НБ України не має права вимагати вiд банкiв виконання операцiй та iнших дiй, не передбачених законами України та нормативними актами НБ України.
  2.2.3. Структура НБ України
  В даний час структура НБ України визначається Конституцiєю України та Законом України "Про Нацiональний банк України".
  Згiдно зi ст. 22 Закону України "Про Нацiональний банк України" структура НБ України будується за принципом централiзацiї з вертикальним пiдпорядкуванням. До системи НБ України входять центральний апарат, фiлiї (територiальнi управлiння), розрахунковi палати, Банкнотно-монетний двiр, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спецiалiзованi пiдприємства, банкiвськi навчальнi заклади й iншi структурнi одиницi i пiдроздiли, необхiднi для забезпечення дiяльностi НБ України. Структурним пiдроздiлом НБ України є апарат iнкасацiї.
  НБ України (рiшенням правлiння) самостiйно вирiшує питання органiзацiї, створення, лiквiдацiї та реорганiзацiї своїх структурних пiдроздiлiв, його пiдприємств, затверджує їх статути i положення.
  Для перевезення цiнностей, охорони цiнностей та належних йому об'єктiв НБ України має вiдомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю. Вiдомча охорона в межах повноважень, наданих Законом України "Про Нацiональний банк України", має право застосовувати заходи фiзичного впливу, спецiальнi засоби оборони i бойову вогнепальну зброю в порядку, передбаченому ст. 12, ч. 1 ст. 13, п. 1 i 3 ч. 1, ч. 2 i 3 ст. 14, п 2, 3, 5 i 6 ч. 1, ч. 2 i 3 ст. 15, ст. 151 Закону України "Про мiлiцiю".
  Кримське республiканське, обласнi та Київське мiське територiальнi управлiння НБ України є фiлiями, не мають статусу юридичної особи i не можуть видавати нормативнi акти, дiють вiд iменi НБ України в межах отриманих вiд нього повноважень та на пiдставi вiдповiдного положення, яке затверджується правлiнням НБ України.
  Територiальнi управлiння i розрахунковi палати очолюють начальники. Управлiння, розрахунковi палати, iншi установи НБ України на мiсцях в межах наданих їм прав розпоряджаються закрiпленими за ними коштами i майном, укладають вiд iменi НБ України угоди з iншими пiдприємствами i органiзацiями.
  2.2.4.Органи управлiння НБ України
  Необхiднiсть створення Ради НБ України, а також повноваження вищих органiв державної влади щодо призначення членiв Ради НБ України була встановлена Конституцiєю України. Зокрема, згiдно зi ст. 85 Конституцiї України до повноважень ВР України включено призначення та звiльнення половини складу Ради НБ України. Президент України, згiдно зi ст. 106 Конституцiї України, призначає половину складу Ради НБ України .
  Рада Нацiонального банку України є вищим органом управлiння НБ України. Правовий статус, питання складу, формування, порядку роботи i повноважень Ради НБ України врегульованi Законом України "Про Нацiональний банк України". Рада НБ України надiлена такими основними повноваженнями:
  - розробляє Основнi засади грошово-кредитної полiтики, публiкує їх в офiцiйних виданнях та подає щорiчно до 15 вересня до ВР України для iнформування ;
  - здiйснює контроль за проведенням грошово-кредитної полiтики;
  - прийняття рiшення про збiльшення розмiру статутного капiталу НБ України;
  - затверджує кошторис доходiв та витрат НБ України на наступний рiк i подає ВР України та КМ України до 1 вересня поточного року (подає змiни до кошторису доходiв та витрат НБ України у тижневий строк з дня їх затвердження);
  - здiйснює контроль за проведенням грошово-кредитної полiтики тощо.
  Повний перелiк повноважень Ради НБ України приведений у ст. 9 Закону України "Про Нацiональний банк України".
  Згiдно зi ст. 10 Закону України "Про Нацiональний банк України" до складу Ради призначається чотирнадцять осiб, строк повноважень яких становить сiм рокiв. Президент України призначає сiм членiв Ради НБ України шляхом видання вiдповiдного указу. ВР України призначає сiм членiв Ради НБ України шляхом прийняття вiдповiдної постанови. Додатково до складу Ради НБ України входить Голова НБ України на строк здiйснення ним повноважень за посадою. Голова Ради обирається Радою НБ України строком на три роки (ст. 12 вищевказаного Закону). Члени Ради НБ України здiйснюють свої функцiї на громадських засадах.
  Рада НБ України надiлена статусом рекомендацiйно-наглядового органу управлiння. Так, згiдно зi ст. 13 Закону України "Про Нацiональний банк України" Рада НБ України не має права втручатися в оперативну дiяльнiсть Правлiння НБ України. Обов"язковими для виконання є лише рiшення Ради НБ України щодо основних засад грошово-кредитної полiтики та з питань, визначених пунктами 5-7, 9-11 ст. 9 Закону України "Про Нацiональний банк України". Рекомендацiї Ради НБ України розглядаються Правлiнням НБ України протягом п'яти робочих днiв. За результатами такого розгляду Правлiння НБ України зобов'язане надiслати Радi НБ України вмотивовану вiдповiдь.
  Згiдно зi ст. 14 Закону України "Про Нацiональний банк України" Правлiння НБ України забезпечує реалiзацiю грошово-кредитної полiтики держави, органiзовує виконання НБ України своїх функцiй та здiйснює управлiння дiяльнiстю НБ України.
   Правлiння Нацiонального банку складається з одинадцяти осiб: Голови НБ України, заступникiв Голови НБ України та керiвникiв структурних пiдроздiлiв НБ України, що забезпечують виконання НБ України основної функцiї. Перелiк структурних пiдроздiлiв, що забезпечують виконання НБ України основної функцiї, керiвники яких за посадою входять до складу Правлiння, визначається Головою НБ України. Повноваження такого члена правлiння НБ України припиняються у разi звiльнення його з посади, за якою вiн входить до складу правлiння НБ України.
  Згiдно зi ст. 15 Закону України "Про Нацiональний банк України" правлiння НБ України:
  1) приймає рiшення щодо надання пропозицiй Радi НБ України стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної полiтики, економiчних засобiв та монетарних методiв для реалiзацiї Основних засад грошово-кредитної полiтики вiдповiдно до прийнятих рiшень Ради НБ України iз цих питань та необхiдностi забезпечення стабiльностi i купiвельної спроможностi нацiональної валюти, щодо банкiвського регулювання та нагляду, щодо органiзацiї системи рефiнансування, щодо визначення та здiйснення валютно-курсової полiтики, валютного регулювання та управлiння золотовалютними резервами, щодо функцiонування платiжних систем та органiзацiї розрахункiв, про емiсiю валюти України та вилучення з обiгу банкнот i монет, про встановлення та змiну облiкової та iнших процентних ставок НБ України, про диверсифiкацiю активiв НБ України та їх лiквiдностi, щодо лiмiтiв позабалансових зобов'язань НБ України, про формування резервiв та покриття фiнансових ризикiв НБ України, щодо мiнiмального розмiру золотовалютних резервiв НБ України, про встановлення лiмiтiв операцiй на вiдкритому ринку, якi здiйснює НБ України, про перелiк цiнних паперiв та iнших цiнностей, придатних для забезпечення кредитiв НБ України, про умови допуску iноземного капiталу до банкiвської системи України, про встановлення економiчних нормативiв для банкiв, про розмiр та порядок формування обов'язкових резервiв для банкiв, про застосування заходiв впливу до банкiв та iнших осiб, дiяльнiсть яких перевiряється НБ України вiдповiдно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", про створення та лiквiдацiю пiдприємств, установ НБ України, про участь у мiжнародних фiнансових органiзацiях, про купiвлю та продаж майна для забезпечення дiяльностi НБ України, щодо встановлення плати за наданi вiдповiдно до закону послуги (здiйсненi операцiї), щодо порядку перерахування прибутку до розподiлу до Держбюджету України, про вiднесення банку до категорiї проблемних або неплатоспроможних, про фiнансову спроможнiсть приймаючого банку виконати зобов'язання перед вкладниками та iншими кредиторами;
  2) подає на затвердження Радi НБ України рiчний звiт НБ України, проект кошторису доходiв та витрат на наступний рiк та iншi документи i рiшення вiдповiдно до ст. 9 Закону України "Про Нацiональний банк України"; надає на вимогу Ради НБ України для iнформування бухгалтерськi, статистичнi та iншi необхiднi для виконання її завдань вiдомостi щодо дiяльностi НБ України та банкiвської системи України;
  3) визначає органiзацiйнi основи та структуру НБ України, затверджує положення про структурнi пiдроздiли та установи НБ України, статути його пiдприємств, порядок призначення керiвникiв пiдроздiлiв, пiдприємств та установ, визначає перелiк функцiй щодо управлiння дiяльнiстю власного корпоративного недержавного пенсiйного фонду, а також порядок здiйснення таких функцiй;
  4) затверджує штатний розпис НБ України та форми оплати працi;
  5) розробляє та подає на затвердження Радi НБ України методику визначення заробiтної плати Голови НБ України та його заступникiв;
  6) встановлює порядок надання юридичним особам, якi мають намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, банкiвських лiцензiй, а також лiцензiй iншим юридичним особам у випадках, передбачених законом;
  7) видає нормативно-правовi акти НБ України;
  8) затверджує Регламент Правлiння НБ України;
  9) виконує функцiї, передбаченi ст.ст. 3, 7, 23, 28 i 64 Закону України "Про Нацiональний банк України", та iншi функцiї, що випливають з основної мети дiяльностi НБ України та не вiднесенi до повноважень Голови НБ України та Ради НБ України.
  Голова НБ України призначається на посаду ВР України за поданням Президента України строком на сiм рокiв. Одна й та сама особа не може бути Головою НБ України бiльше нiж два строки пiдряд.
  Головою НБ України може бути громадянин України, який постiйно проживає в Українi, має повну вищу освiту у галузi економiки чи фiнансiв або науковий ступiнь у галузi економiки чи фiнансiв i при цьому має не менше 10 рокiв досвiду роботи в органi законодавчої влади або на керiвних посадах в iнших органах державної влади та державних органах, якi забезпечують проведення та реалiзацiю державної фiнансової, економiчної чи правової полiтики, або на керiвних посадах у мiжнародних фiнансових органiзацiях, або на керiвних посадах у банку, або наукової роботи за фiнансовою, економiчною чи правовою тематикою та має бездоганну дiлову репутацiю, зокрема, не має судимостi, не погашеної i не знятої в установленому законом порядку.
  Голова НБ України:
  1) керує дiяльнiстю НБ України;
  2) дiє вiд iменi НБ України i представляє його iнтереси без доручення у вiдносинах з органами державної влади, з банками, фiнансовими та кредитними установами, мiжнародними органiзацiями, iншими установами i органiзацiями;
  3) головує на засiданнях Правлiння НБ України;
  4) пiдписує протоколи, постанови Правлiння НБ України, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються НБ України;
  5) розподiляє обов'язки мiж заступниками Голови НБ України;
  6) видає розпорядчi акти, обов'язковi до виконання усiма службовцями НБ України, його пiдприємствами, установами;
  7) приймає рiшення з iнших питань, що стосуються дiяльностi НБ України, крiм вiднесених до виключної компетенцiї Ради НБ України та Правлiння НБ України вiдповiдно до Закону України "Про Нацiональний банк України";
  8) одноосiбно несе вiдповiдальнiсть перед ВР України та Президентом України за дiяльнiсть НБ України.
  Голова НБ України має заступникiв, кiлькiсний склад яких визначається ним за погодженням з Радою НБ України, якi ним призначаються та звiльняються за погодженням з Радою НБ України. Заступником Голови НБ України може бути громадянин України, який вiдповiдає вимогам, установленим ч. 2 ст. 10 Закону України "Про Нацiональний банк України".
  Голова НБ України звiльняється з посади ВР України за поданням Президента України з пiдстав, встановлених у ст. 18 Закону "Про Нацiональний банк України".
  
  
  
  ?2.3. Поняття банку та фiнансової установи
  
  2.3.1. Iсторiя розвитку банкiв
  Банкiвська справа виникла одночасно iз появою грошей у формi металiчних монет. Першi iсторичнi згадки про карбування монет стосуються мiсцини пiд назвою Лiдiя, що знаходиться на узбережжi Малої Азiї, перiоду VII столiття до нашої ери.
  Рис.2.2
  
  
  
  
  Рис. 2.2. Першi карбованi монети (VII ст. до н.е.)
  
  На початку VI столiття до нашої ери золотi та срiбнi монети карбували вже багато грецьких мiст i у наступному вони набули загального розповсюдження.
  Першi паперовi грошi з"явились в Китаї у VIII столiттi, де їх обiг забезпечувався каральним законодавством. У Європi паперовi грошi довгострокового користування виникли у Швецiї у серединi XVII столiття у виглядi депозитних посвiдчень про здавання в банк мiдних монет для обмiну.
  
  Рис. 2.3
  
  
  
  Рис. 2.3. Прототип перших в Європi паперових грошей (депозитнi посвiдчення про здавання в банк мiдних монет для обмiну). Швецiя, XVII ст.
  
  Наявнiсть вiльних грошей та можливiсть надання їх у позику пiд вiдсотки покликала до життя професiю лихваря, а необхiднiсть обмiну та визначення курсу монет рiзних мiст та держав спричинила появу професiйних мiняйл. Лихварi та мiняйли працювали у стародавнiй Грецiї (трапезити, грецькою мовою - τραπεζίται), у Римськiй республiцi та iмперiї (менсарiї, латиною - mensarius), у наступному - у європейських та iнших державах епохи середньовiччя, вiдродження, нового часу. В деяких країнах iз нерозвинутими кредитними системами лихварство процвiтало аж до XIX столiття.
  Лихварi надавали приватнi позики фiзичним особам пiд дуже високi вiдсотки, що часто призводило до неповернення боргу i застосування до боржникiв санкцiй, якi були рiзноманiтними в залежностi вiд iсторичного перiоду та особливостей правової культури конкретної країни. Однак практично завжди вiдношення до лихварiв у держави та зi сторони суспiльства завжди було рiзко негативним i з лихварством точилася постiйна боротьба. Догми християнства не дозволяли християнам позичати грошi братам по вiрi та стягувати за це вiдсотки. Католицька церква (починаючи вiд Нiкейського собору 325 р. та аж до XIV ст.) неодноразово засуджувала лихварство серед християн пiд страхом покарання аж до вiдлучення лихварiв вiд церкви. Проте слiд вiдзначити, що на лихварiв в католицькiй Європi накладалися високi податки, а можновладцi часто не повертали взятi у них в борг грошi, що i слугувало економiчною причиною високих вiдсоткових ставок у позикових операцiях лихварiв стосовно простого люду.
  Користуючись своїм впливом, католицька церква стимулювала заснування системи так званих побожних банкiв, що були альтернативою лихварству. Побожнi банки безпроцентно або пiд низькi проценти кредитували малозабезпечених громадян, якi присягали про необхiднiсть позики, пiд заставу цiнних речей. Кошти для кредитiв збирались за рахунок пожертвувань. Перший такий банк (iталiйською мовою - monte di pietа), як вважається, було створено в Iталiї в мiстi Орвiєто у 1463 р.
  Слiд пiдкреслити, що всi вищеописанi приклади операцiй з грошима та з дорогоцiнними металами були iндивiдуальними дiями певних суб"єктiв (храмових установ, фiзичних осiб - мiняйл, лихварiв, приватних банкiрiв) з приводу збереження, обмiну чи позики грошей без iнституалiзацiї цих операцiй в окрему цiлiсну сферу дiяльностi, оформлену структурно та юридично. Вiдповiднi послуги надавалися поза сферою контролю спецiалiзованих державних структур. Розвиток капiталiстичної економiки з необхiднiстю вимагав появи спецiалiзованих та ефективних кредитних установ нового типу.
  Установи, якi можна класифiкувати як першi банки, виникли на зорi капiталiзму, в перiод iнтенсивного розвитку торгiвлi та виникнення i розвитку мануфактур. Вважається, що первинно це були банкiрськi доми (об"єднання приватних банкiрiв) чи торговельно-банкiрськi доми Венецiї та Генуї в XIV-XV столiттях. Саме в цей перiод до банкiрiв прийшло розумiння того, що наявнi в їх розпорядженнi кошти приносять найбiльш прийнятний та постiйний прибуток саме у виглядi капiталу, тобто коли вони iнвестуються шляхом кредиту у промисловi та торговельнi пiдприємства пiд прийнятний для позичальникiв вiдсоток.
  В XVII ст. виникли так званi "жиробанки", функцiєю яких було здiйснення розрахункових операцiй. Найменування "жиробанк" походить вiд iталiйських слiв "giro" (в перекладi "коло, обiг"), та "banco" (в перекладi "стiл, на якому мiняйло розкладав монети"). Основною функцiєю жиробанкiв було забезпечення розрахункiв своїх клiєнтiв у ситуацiї, коли вони мали рахунки у банку. За так званим "жиронаказом" банк списував вiдповiдну суму з рахунку боржника та приплюсовував її до залишку на рахунку кредитора. Технологiчно це виглядало так: у присутностi обох клiєнтiв у банкiвськiй книзi вчинялися записи про перенесення суми з одного рахунку на iнший. Такi операцiї були першими безготiвковими взаєморозрахунками, оскiльки вони при погашеннi грошових боргiв дозволяли уникнути фактичної передачi грошових коштiв. Перший жиробанк було створено у Венецiї у 1614 р. для здiйснення платежiв венецiанської громади, пiзнiше з"явилися такi ж установи у Амстердамi та Гамбурзi.
  Лише Банк Англiї (The Governor and Company of the Bank of England), який виник як приватна акцiонерна установа у 1694 р., почав здiйснювати кредитування, близьке по змiсту до сучасного розумiння цього iнституту; при цьому його кредитування грунтувалося на правi випуску в обiг банкнот. Наступний розвиток банкiв вiдбувався переважно через створення переважно акцiонерних органiзацiй, кредитнi операцiї яких здiйснювалися на основi власних коштiв та коштiв, залучених на вклади.
  В Росiйськiй iмперiї перший банк було створено за часiв царицi Єлизавети Петрiвни у 1754 р. - це був Державний позиковий банк (росiйською мовою - Государственный заемный банк), який надавав кредити пiд заставу нерухомостi. Складався цей банк з двох частин - Дворянського банку (росiйською мовою - Дворянский банк), який надавав кредити дворянам, та Банку поповнення при Санкт-Петербургському портi комерцiї (росiйською мовою - Банк для поправления при Санкт-Петербургском порте коммерции) надавав купцям короткостроковi кредити пiд заставу товарiв на складах у портi. У 1769 р. в Петербурзi було створено Санкт-Петербургський асигнацiйний банк (росiйською мовою - Санкт-Петербургский ассигнационный банк), первинною функцiєю якого був обмiн паперових грошей (асигнацiй) на монети. Також цей державний банк займався купiвлею дорогоцiнних металiв за кордоном, карбуванням монет i облiком векселiв. Саме контори цього банку, якi у 1781 р. було засновано в Києвi, Харковi та Нiжинi, стали першими банкiвськими установами на територiї України.
  Перша приватна банкiвська установа в Українi виникла в 1864 р. - це Земський банк Херсонської губернiї, який надавав кредити пiд заставу землi.
  На кiнець XIX ст. в Росiйськiй iмперiї було 3 державних банки (Державний банк, Державний дворянський земельний банк, Селянський поземельний банк), 216 акцiонерних комерцiйних банкiв та кредитних спiлок, 240 мiсцевих банкiв (заснованих органами мiсцевого самоврядування).
  2.3.2. Поняття банку
  Згiдно зi ст. 2 чинної редакцiї Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк - це юридична особа, яка на пiдставi банкiвської лiцензiї має виключне право надавати банкiвськi послуги, вiдомостi про яку внесенi до Державного реєстру банкiв.
  Законодавець у ст. 334 ГК України визначає банк як фiнансову установу, функцiєю якої є залучення у вклади грошових коштiв громадян i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах i на власний ризик, вiдкриття та ведення банкiвських рахункiв громадян та юридичних осiб.
  У приведених визначеннях законодавець пiдкреслює виключний характер дiяльностi банкiв, а також видiляє найважливiшi напрямки цiєї дiяльностi - залучення грошей та кредитування, забезпечення здiйснення розрахункiв у готiвковiй та безготiвковiй формi. Таким чином, банк є установою, в дiяльностi якої зосереджено операцiї з залучення i розмiщення грошей, а також грошовi розрахунки.
  Суттєвим для розумiння того, що собою являє банк з точки зору законодавства України, є наступне:
  - банки є суб"єктами банкiвської дiяльностi, тобто ведуть сукупнiсть банкiвських операцiй по залученню у вклади грошових коштiв, кредитуванню та iншому розмiщенню залучених грошей, вiдкриттю i веденню банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб;
  - банки включенi у банкiвську систему України, тобто їх дiяльнiсть регулюється i контролюється НБ України у порядку виконання функцiй, передбачених у ст. 7 Закону України "Про Нацiональний банк України". Банки реєструються в Державному реєстрi банкiв, здiйснюють банкiвськi операцiї на пiдставi лiцензiї НБ України, за правилами, встановленими НБ України, пiд контролем центрального банку та до банкiв можуть бути застосованi зi сторони НБ України заходи впливу за порушення порядку ведення операцiй тощо. В той же час, згiдно з Законом України "Про Нацiональний банк України" та Законом України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансовi установи не-банки виведенi з-пiд нагляду та контролю НБ України (винятками є iндивiдуальне валютне лiцензування та лiцензування окремих банкiвських операцiй);
  - банки мають кореспондентськi рахунки у НБ України та у iнших банках, через якi вони здiйснюють грошовi розрахунки клiєнтiв та власнi грошовi розрахунки;
  - банки, здiйснюючи не тiльки банкiвськi, а й iншi фiнансовi операцiї, не втрачають статусу банку. Так, поряд iз класичною трiадою, банки можуть здiйснювати обмiннi та iншi операцiї з валютними цiнностями, емiсiю власних цiнних паперiв, органiзацiю купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв, здiйснюють операцiї на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi, надають гарантiї та поручительства та iншi зобов"язання за третiх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi, факторинг, лiзинг тощо. При цьому законодавство України обмежує перелiк дозволених банкам операцiй, тобто їх господарська правосуб"єктнiсть є виключною.
  2.3.3. Види банкiв
  Банки можуть функцiонувати як спецiалiзованi або як унiверсальнi. Згiдно зi ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi i спецiалiзацiю за видами послуг. НБ України визначає види спецiалiзованих банкiв та порядок набуття банком статусу спецiалiзованого. Також НБ України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи та нормативно-правове забезпечення здiйснюваних цими банками операцiй.
  Для спецiалiзованих банкiв законодавство встановлює додатковi обмеження напрямкiв дiяльностi. В якостi прикладiв спецiалiзованих банкiв слiд вказати ощаднi, iпотечнi, iнвестицiйнi, розрахунковi банки. Окремо слiд вiдзначити новi види спецiалiзацiї банкiв:
  - санацiйнi банки. 23 грудня 2011 р. постановою Правлiння НБ України ? 471 було затверджено "Положення про порядок реєстрацiї, видачi лiцензiї, регулювання дiяльностi санацiйного банку та нагляду за ним". Перший в Українi санацiйний банк створений на пiдставi Розпорядження КМ України "Про утворення санацiйного банку" вiд 14 вересня 2011 р. ? 880-р на базi ПАТ "РОДОВIД БАНК". Перед цим банком ставляться завдання проводити роботу з активами тих державних банкiв, у капiталiзацiї яких взяла участь держава, з метою максимiзацiї надходжень вiд повернення цих активiв;
  - земельнi банки. У ст. 3 та ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається можливiсть створення державного земельного банку, статутний капiтал якого формується КМ України за рахунок грошових внескiв та внескiв у виглядi земельних дiлянок. Державний земельний банк має право здiйснювати операцiї з земельними дiлянками та майновими правами на земельнi дiлянки вiдповiдно до законодавства України у сферi земельних вiдносин та свого статуту . Постановою КМ України вiд 25 липня 2012 р. ? 934 затверджено статут ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК";
  - Розрахунковий центр з обслуговування договорiв на фiнансових ринках, який забезпечує здiйснення грошових розрахункiв за правочинами щодо цiнних паперiв, укладеними на фондових бiржах та поза фондовою бiржею, якщо проводяться розрахунки за принципом "поставка цiнних паперiв проти оплати". Вiдповiдно до ч. 5 ст. 4 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України визначає особливостi регулювання та нагляду за банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорiв на фiнансових ринках, з урахуванням специфiки його дiяльностi.
  Унiверсальнi банки без обмежень здiйснюють широкий перелiк операцiй, а їх установчi документи не мiстять обмежень щодо ведення цими банками банкiвської дiяльностi. Бiльшiсть банкiв України є унiверсальними.
  За формою власностi банки в Українi бувають банками державної форми власностi, комунальними банками, банками приватної форми власностi, а також банками, що засновуються через поєднання джерел вiд рiзних форм власностi. Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" державний банк - це банк, сто вiдсоткiв статутного капiталу якого належать державi. В Українi зараз дiє два державнi банки - ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-IМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" та ПАТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ". Всi iншi банки станом на 1 сiчня 2013 р. були недержавними банками.
  За органiзацiйно-правовою формою банки можуть створюватися як пiдприємницькi товариства, зокрема, як публiчнi акцiонернi товариства та як кооперативи. Кооперативнi банки можуть створюватися за принципом територiальностi та подiляються на мiсцевi та центральний кооперативнi банки. Мiсцевi (у межах областi) кооперативнi банки створюються учасниками у кiлькостi не менш як 50 осiб. За рахунок коштiв засновникiв формується статутний капiтал кооперативного фонду, роздiлений на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно вiд розмiру своєї участi у капiталi банку має право одного голосу. Учасниками центрального кооперативного банку є мiсцевi кооперативнi банки.
  За походженням статутного капiталу банки можуть бути банками зi стопроцентним iноземним капiталом, заснованi на змiшаному або тiльки на вiтчизняному капiталi. Вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк з iноземним капiталом - це банк, у якому частка капiталу, що належить хоча б одному iноземному iнвестору, становить не менше 10 вiдсоткiв.
  Вiдповiдно до того, який сектор економiки чи територiальний сегмент обслуговують банки, вони бувають галузевi та негалузевi. Як правило, кожен iз банкiв прагне знайти свою "нiшу" в економiчному просторi, обслуговування якої гарантувало б йому стабiльний та високий рiвень доходiв, тобто значна частина банкiв України є галузевими.
  Виходячи iз показникiв дiяльностi (структури i розмiру активiв та зобов"язань, власного капiталу, прибуткiв i збиткiв) банки класифiкуються НБ України на чотири групи, i їх умовно можна назвати великими (15 банкiв), значними (20 банкiв), середнiми (25 банк) та малими (115 банкiв). Розмiр власного капiталу великих банкiв зазвичай перевищує 2 мiльярди гривень, однак не досягає 20 мiльярдiв гривень ("ПРИВАТБАНК", "УКРЕКСIМБАНК", "ОЩАДБАНК", "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", "ПРОМIНВЕСТАНК", "УКРСОЦБАНК" тощо). "Значним" можна вважати банк iз розмiром власного капiталу вiд 600 мiльйонiв до 2 мiльярдiв гривень, "середнiми" є банки iз власним капiталом у розмiрi вiд 300 мiльйонiв до 600 мiльйонiв гривень, "малим" слiд вважати банк, розмiр капiталу якого не досягає 300 мiльйонiв гривень. Данi наведенi станом на 1 сiчня 2013 р.
  За величиною активiв банки рiзних груп можуть бути охарактеризованi так: малi банки - до 3 мiльярдiв гривень, середнi - вiд 3 до 5 мiльярдiв гривень, значнi банки - вiд 5 до 20 мiльярдiв гривень, великi - вiд 20 до 170 мiльярдiв гривень. Данi наведенi станом на 1 сiчня 2013 р.
  При цьому найприбутковiшими банками за 2012 р. станом на 1 сiчня 2013 р. в абсолютному вимiрi були "ПРИВАТБАНК" - 1,532 млн. грн. чистого прибутку, "УКРГАЗБАНК" - 1,1 млрд. грн. чистого прибутку та "ВТБ БАНК" - 951,4 млн. грн. чистого прибутку. Данi наведенi станом на 1сiчня 2013 р.
  Також банки України можна подiлити на фiлiальнi i безфiлiальнi. Великi банки, як правило, володiють мережею фiлiй (вiддiлень, дирекцiй, управлiнь) та представництв.
  2.3.4. Поняття та види фiнансових установ
  Законом України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансова установа визначається як юридична особа, яка вiдповiдно до закону надає одну чи декiлька фiнансових послуг та яка внесена до вiдповiдного реєстру у порядку, встановленому законом. У ст. 1 цього ж Закону зазначається, що до фiнансових установ належать банки, кредитнi спiлки, ломбарди, лiзинговi компанiї, довiрчi товариства, страховi компанiї, установи накопичувального пенсiйного забезпечення, iнвестицiйнi фонди i компанiї та iншi юридичнi особи, виключним видом дiяльностi яких є надання фiнансових послуг.
  Для розумiння специфiки кожного iз видiв фiнансових установ приведемо декiлька визначень:
  - ломбарди створюються для надання населенню послуг по схову предметiв домашнього вжитку i особистого користування, а також видачi позичок пiд заставу цих предметiв (згiдно з п.1 "Типового статуту ломбарду", що був затверджений постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 19 червня 1979 р. ? 315, яка на сьогоднi втратила чиннiсть, а проект Закону України "Про ломбарди та ломбардну дiяльнiсть" ще розглядається у ВР України ). Найменування цих установ походить вiд назви областi Ломбардiя в Iталiї (iталiйською мовою - Lombardia), де ломбарди виникли як банки мiських громад, в яких можна було взяти кредит з низькими вiдсотками пiд заставу цiнних речей. Порядок надання послуг ломбардами встановлено "Положенням про порядок надання послуг ломбардами", що затверджене розпорядженням Державної комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг України вiд 26 квiтня 2005 р. ? 3981;
  - кредитна спiлка - це неприбуткова органiзацiя, заснована фiзичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членiв у взаємному кредитуваннi та наданнi фiнансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внескiв членiв кредитної спiлки (ч.1 ст.1 Закону України "Про кредитнi спiлки" вiд 20 грудня 2001 р. ). В Українi за часiв Росiйської iмперiї ця форма кооперативного самокредитування населення була досить розповсюджена. Так, станом на 1 сiчня 1914 р. на Українi дiяли 2181 кредитне товариство та 911 ощадно-позичкових товариств. Батькiвщиною кредитних спiлок є Нiмеччина, iдея їх органiзацiї належить Фрiдрiху-Вiльгельму Райффайзену (нiмецькою мовою - Friedrich Wilhelm Raiffeisen, 1818 р. -1888 р.). Першi кредитнi спiлки райффайзенiвського типу органiзовувалися в сiльськiй мiсцинi Нiмеччини, i характеризувалися незначними вступними внесками, однак їх члени несли повну вiдповiдальнiсть за зобов"язаннями своїх кредитних спiлок;
  - довiрче товариство - товариство з додатковою вiдповiдальнiстю, яке здiйснює представницьку дiяльнiсть вiдповiдно до договору, укладеного з довiрителями майна щодо реалiзацiї їх прав власникiв. Майном довiрителя є кошти, цiннi папери та документи, якi засвiдчують право власностi довiрителя (ч.1 ст.1 Декрету КМ України "Про довiрчi товариства" вiд 17 березня 1993 р. );
  - страховиками (страховими компанiями) визнаються фiнансовi установи, якi створенi у формi акцiонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою вiдповiдальнiстю згiдно з Законом України "Про господарськi товариства" та Законом України "Про акцiонернi товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", а також якi одержали у встановленому порядку лiцензiю на здiйснення страхової дiяльностi. Учасникiв страховика повинно бути не менше трьох. Страхова дiяльнiсть в Українi здiйснюється виключно страховиками - резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державнi органiзацiї, якi створенi i дiють вiдповiдно до Закону України "Про страхування". У цьому разi використання слiв "державна", "нацiональна" або похiдних вiд них у назвi страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава;
  - iнвестицiйний фонд - фiнансова установа, яка веде дiяльнiсть iз спiльного iнвестування шляхом вкладення коштiв в майно, корпоративнi права, майновi права i вимоги, а також в iншi активи, передбаченi законами та нормативно-правовими актами НКЦПФР. Корпоративний iнвестицiйний фонд є юридичною особою у формi акцiонерного товариства, а пайовий iнвестицiйний фонд являє собою сукупнiсть активiв, що належать учасникам такого фонду на правi спiльної часткової власностi, перебувають в управлiннi компанiї з управлiння активами та облiковуються нею окремо вiд результатiв її господарської дiяльностi. Дiяльнiсть iнвестицiйних фондiв регулюється Законом України "Про iнститути спiльного iнвестування" вiд
  5 липня 2012 р. ;
  - факторинговi компанiї - фiнансовi установи, якi здiйснюють як основну дiяльнiсть факторинговi операцiї. Згiдно зi ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" факторинг визначається як фiнансування пiд вiдступлення права грошової вимоги;
  - лiзинговi компанiї - фiнансовi установи, якi здiйснюють як основну дiяльнiсть лiзинговi операцiї. Правовий режим таких операцiй регулюється Законом України "Про фiнансовий лiзинг" вiд 16 грудня 1997 р. ;
  - фiнансовi установи зi спецiальним статусом. Це, як правило, державнi установи, що створюються для реалiзацiї певних державних програм. Наприклад, Державна спецiалiзована фiнансова установа "Державний фонд сприяння молодiжному житловому будiвництву" дiє згiдно зi статутом, що затверджений постановою КМ України вiд 26 жовтня 2000 р. ? 1604 та постановою КМ України вiд 15 квiтня 2009 р. ? 340. Метою дiяльностi цiєї установи є сприяння проведенню державної житлової полiтики, розроблення нових фiнансово-кредитних програм, спрямованих на розв'язання житлових проблем молодi та iнших верств населення шляхом застосування механiзму надання довготермiнових державних кредитiв i кредитiв за рахунок iнших джерел фiнансування на будiвництво (реконструкцiю) i придбання житла тощо;
  - iншi фiнансовi установи, якi на пiдставi лiцензiй здiйснюють одну чи декiлька близьких по змiсту фiнансових операцiй (кредитування, фiнансовий лiзинг, надання гарантiй та порук тощо).
  Згiдно з Указом Президента України вiд 3 листопада 2011 р. ? 1070/2011 утворено Нацiональну комiсiю, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг (скорочено - Нацкомфiнпослуг) як центральний орган виконавчої влади зi спецiальним статусом. Ця комiсiя є спецiально уповноваженим органом виконавчої влади у сферi регулювання ринкiв фiнансових послуг. Однак, не зважаючи на те, що банки включенi в перелiк фiнансових установ, їх створення, дiяльнiсть та припинення регулює НБ України, а не Нацкомфiнпослуг.
  Дiяльнiсть компанiй з управлiння активами, iнститутiв спiльного iнвестування та iнших професiйних учасникiв фондового ринку регулюється НКЦПФР.
  
  
  ?2.4. Характеристика сучасної банкiвської системи України
  
  У попереднiх параграфах цiєї теми було розглянуто iсторiю банкiвської системи України, а також зафiксовано розгорнуте поняття банкiвської системи. Крiм цього, було показане законодавче регулювання правового становища НБ України та банкiв другого рiвня. Ретроспективний огляд тенденцiй становлення сучасної банкiвської системи незалежної України допоможе наочно зафiксувати специфiчнi особливостi, властивi реалiям ведення банкiвської дiяльностi у нашiй країнi з тим, щоб у наступному пояснити вiдповiдний змiст, властивий банкiвському законодавству та практицi його застосування як правовим "вiддзеркаленням" тiєї економiчної дiйсностi, що має мiсце у банкiвськiй сферi.
  Розвиток та функцiонування банкiвської системи України за перiод її незалежностi характеризується наступним :
  1) швидким ростом кiлькостi банкiв. 20 березня 1991 р. Український республiканський банк Держбанку СРСР було перетворено у Нацiональний банк України (постанова ВР України вiд 20 березня 1991 р. "Про введення в дiю Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" ). Пiсля виникнення центрального банку у країнi почала швидко розвиватися система комерцiйних банкiв.
  З 2 жовтня 1991 р. НБ України розпочав перереєстрацiю банкiв, ранiше зареєстрованих Державним банком СРСР. Саме цього дня було зареєстровано АКЦIОНЕРНИЙ БАНК "АЖIО", який став правонаступником УКРПОСТАЧБАНКУ, що був зареєстрований ще у 1988 р. як вiдомчий банк Держпостачу України. 4 жовтня 1991 р. було перереєстровано АКБ "ЛIСБАНК", який ще ранiше був утворений Мiнлiсгомпромом Української РСР, а 7 жовтня 1991 р. - АБ "БРОКБIЗНЕСБАНК" (правонаступник Арендкоопбанку, який був заснований у 1990 р.). Станом на початок 1999 р. в Українi було зареєстровано бiльш як 220 банкiв (iз них реально працювало 180 банкiв, решта - знаходилася у процесi лiквiдацiї). По-сутi, вiдбувся процес органiзацiї банкiвської системи України. Однак у наступному кiлькiсть банкiв України почала скорочуватися, а їх розмiри - збiльшуватися за рахунок нарощування капiталу та у результатi реорганiзацiї через приєднання. Вiдповiдно до офiцiйної статистики НБ України станом на 1 травня 2013 р. до Державного реєстру банкiв було включено 177 банкiв, з яких 21 банк перебував у процесi лiквiдацiї .
  Для порiвняння: в кiнцi 1988 року у Францiї нараховувалося 408 комерцiйних банкiв, а в США їх було 13415 . Взагалi, в Європi та у бiльшостi нацiональних банкiвських систем у свiтi налiчується вiд 12 до 142 банкiв, що свiдчить про те, що кiлькiсть банкiв в Українi могла б бути меншою. За результатами дослiдження, проведеного у 2001 р. стосовно країн з перехiдною економiкою, Україна була перенасичена банками на 46 %, Болгарiя - на 64 %, Казахстан - на 71 %, Росiя - на 83 %, а Вiрменiя - на 90 %. Тому вченi висловлюють достатньо обґрунтоване розрахунками припущення про те, що оптимальною для України була б банкiвська система iз 46 - 70 банкiв ;
  2) вiдносною слабкiстю банкiвської системи, яка спричинена невисоким рiвнем економiчного розвитку та дефiцитом вiльного капiталу в економiцi України (вiтчизняного та iноземного). Для нормального функцiонування банкiвської системи України їй довгий час було недостатньо самого основного - грошей, якi є засобом банкiвської дiяльностi. Навiть враховуючи позитивну тенденцiю зростання показникiв роботи банкiвської системи починаючи з 2001 р., станом на 1 квiтня 2013 р. власний капiтал українських банкiв становив лише 174264 мiльйонiв гривень, що орiєнтовно вiдповiдало 21,8 мiльярдам доларiв США. При цьому активи банкiвської системи України на вказану дату становили 1161638 мiльйонiв гривень, або еквiвалент приблизно 145 мiльярдiв доларiв США . Для порiвняння вкажемо, що у 2000 р. капiтал банку "CITYGROUP" (США) становив 54,4 млрд. доларiв, а величина активiв цього банку - 902,2 млрд. доларiв. Банк "MIZUBO FINANCIAL GROUP" (Японiя) у 2000 р. мав капiтал 50,2 млрд. доларiв та активи у розмiрi 1,3 трлн. доларiв.
  Не зважаючи на рiст капiталiв та активiв банкiв, фiнансова система України в даний час не є достатньо конкурентоспроможною . При слабкiй економiцi у країнi не може бути сильних банкiв та потужної банкiвської системи;
  3) специфiкою конкуренцiї - на перших етапах вона була практично вiдсутня серед великих банкiв, однак активно здiйснювалася серед середнiх та малих банкiв. До групи реорганiзованих великих державних банкiв приєдналося декiлька "нових" банкiв (АППБ "АВАЛЬ", перейменований пiзнiше в "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"), а також "ПРИВАТБАНК", "УКРIНБАНК", "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МIЖНАРОДНИЙ БАНК" тощо). Показники дiяльностi цих банкiв, їх рейтинг та престиж в Українi були та є досить високi порiвняно iз множиною середнiх та дрiбних банкiв. Внаслiдок цього вказана група банкiв довгий час практично без значної конкурентної боротьби була забезпечена клiєнтурою (зокрема, великими пiдприємствами), основною вимогою якої була якiсть обслуговування та гарантiї збереження коштiв, що знаходилися на їх рахунках.
  В свою чергу, середнi та дрiбнi банки протягом 1990-х рокiв були вимушенi вести постiйну боротьбу за клiєнта, долаючи недовiру до себе та впроваджуючи новi банкiвськi послуги, оскiльки залучення клiєнтури у банк власне i створює саму можливiсть успiшного i прибуткового функцiонування будь-якої банкiвської установи.
  В даний час процеси конкуренцiї посилилися i поступово охопили всi групи банкiв України, включаючи великi. При цьому банки почали боротися за клiєнтiв-фiзичних осiб через вiдкриття їм поточних та карткових рахункiв, залучення депозитiв, надання iнших послуг. Аналiз особливостей сучасної конкуренцiї на ринку банкiвських послуг дiє пiдстави стверджувати, що цей сектор економiки України має характернi ознаки ринку вiльної конкуренцiї у поєднаннi з окремими елементами олiгополiї ;
  4) становленням власне сфери банкiвських послуг. Акцент дiяльностi переважної кiлькостi банкiв України протягом 1991-1998 р.р. було змiщено на користь короткострокових кредитних операцiй. Така ситуацiя зумовлювалась економiчно - iнфляцiєю (вiдповiдно, i високими вiдсотковими ставками), зосередженням пiдприємницької дiяльностi у сферi торгiвлi (з коротким циклом обiгу капiталу), зручною можливiстю за рахунок iнфляцiї погашати збитки. З метою пiдвищення рiвня доходностi дрiбнi банки провадили ризиковане кредитування. В перiод з кiнця 1994 р. до середини 1995 р. прокотилась перша хвиля банкрутств банкiв України (включаючи досить великi банки), зумовлена насамперед розривом мiж необхiднiстю повернути позиченi кредитнi ресурси та неможливiстю повернути виданi кредити i отримати нарахованi вiдсотки. Банкрутства банкiв мали мiсце i пiсля 2000 р., однак у невеликiй кiлькостi i без серйозних системних наслiдкiв. Найбiльш яскравим прикладом стало банкрутство АКЦIОНЕРНОГО КОМЕРЦIЙНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО БАНКУ "УКРАЇНА", пов"язане насамперед iз низькою якiстю кредитування, що здiйснювалося цим банком. Тенденцiя до банкрутств банкiв посилилася у зв"язку iз настанням в Українi у 2008 р. фiнансово-економiчної кризи.
  Слiд вказати, що починаючи з 2000 р. вiдбувається поступова переорiєнтацiя доходної полiтики банкiв вiд процентних доходiв по кредитних операцiях на комiсiйну оплату вiд оплати послуг, що надаються клiєнтам. Паралельно має мiсце розширення iнших джерел доходiв банкiв: банки працюють з державними та iншими цiнними паперами, впроваджують обiг платiжних карток i подорожнiх чекiв, поступово розвивається довгострокове кредитування виробництва. Подiбна тенденцiя стала можливою завдяки введенню в Українi власної валюти та внаслiдок приборкання iнфляцiї. Також достатньо динамiчно певний час пiсля 2000 р. розвивалося споживче кредитування, однак у зв"язку iз фiнансово-економiчною кризою починаючи з жовтня 2008 р. його обсяги дуже впали;
  5) значним, однак не стрiмким проникненням в банки України iноземного капiталу або пов"язаного iз ним вiтчизняного капiталу. Як правило, iноземнi iнвестицiї є настiльки iстотними, що виводять банки, в якi вони вкладенi, на порядок вперед. Найбiльш iнтенсивно в Україну приходять росiйськi ("АЛЬФА-БАНК", "БАНК ПЕТРОКОМЕРЦ-УКРАЇНА"), польськi ("КРЕДИТБАНК (УКРАЇНА)"), австрiйськi ("ОТП БАНК", "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"), нiдерландськi, французькi грошi ("УКРСИББАНК"). Часто iнвестування здiйснюється шляхом купiвлi дрiбних та середнiх банкiв, якi попали в скрутну фiнансову ситуацiю. Однак засновуються також i банки iз 100-вiдсотковим iноземним капiталом. Станом на 1 травня 2013 р. в Українi дiяло 53 банки iз iноземним капiталом, iз них 22 банки - iз 100-вiдсотковим iноземним капiталом. При цьому частка iноземного капiталу у сукупному капiталi банкiв України на вказану вище дату становила 37,9 вiдсотка . Цiкаво, що на початку XX столiття капiтал найбiльших 20 банкiв Росiйської iмперiї на 43 % складався iз коштiв iноземних iнвесторiв, в основному французьких, англiйських та бельгiйських банкiв .
  В лiтературi вказується на суперечливий змiст впливу, що здiйснюється iноземним банкiвським капiталом на банкiвську систему України . З однiєї сторони, функцiонування в Українi установ, заснованих на iноземному капiталi, сприяє надходженню на банкiвський ринок довгострокових, стабiльних та недорогих ресурсiв, а з iншої - здiйснюється негативний вплив на конкурентоспроможнiсть вiтчизняних банкiв. Також значною проблемою є необхiднiсть змiнити спрямування iноземного капiталу, що розмiщений у банкiвськiй системi України, вiд споживчого роздрiбного кредитування та карткових кредитiв на збiльшення iнвестицiй у економiку нашої країни;
  6) значною часткою валютних активних та пасивних операцiй у загальному обсязi операцiй банкiв (тобто має мiсце "доларизацiя" фiнансової системи). У цьому зв"язку слiд вказати на характерну закономiрнiсть: у країнах зi значною часткою кредитiв в iноземнiй валютi (60-80%, наприклад, Естонiя, Латвiя, Україна) у перiод кризи падiння ВВП було найбiльшим - вiд 15 до 18 %. А у країнах, у яких кредитування в iноземнiй валютi перебувало в рамках 20-30 % вiд загального обсягу кредитiв (Швецiя, Словаччина, Словенiя, Чехiя), падiння ВВП у 2008 р. було в межах 6 % .
  
  Тема 3. Органiзацiйно-правовi форми банкiв. Вiдокремленi пiдроздiли банкiв, банкiвськi групи та неприбутковi об"єднання банкiв
  
  ?3.1. Загальнi вимоги до банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  ?3.2. Особливостi правового становища банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  ?3.3. Органи управлiння банкiв
  ?3.4. Правове становище вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв, банкiвських груп та неприбуткових об"єднань банкiв
  
  
  ?3.1. Загальнi вимоги до банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  
  3.1.1. Органiзацiйно-правовi форми банкiв
  Згiдно зi ст. 6 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки в Українi створюються у формi публiчного акцiонерного товариства або кооперативного банку. Аналогiчне положення закрiплене i в ч. 1 ст. 336 ГК України. Це правило до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та до ГК України впроваджене Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо форми створення банкiв та розмiру статутного капiталу" вiд 14 вересня 2006 р. Згiдно з ч. 2 "Прикiнцевих положень" вищевказаного закону банки, створенi у формi закритого акцiонерного товариства або товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, зобов'язанi протягом трьох рокiв з дня набрання чинностi цим законом привести свою органiзацiйно-правову форму у вiдповiднiсть з його вимогами (тобто до 4 жовтня 2009 р.).
  На пiдставi попереднiх редакцiй вказаних вище статей банки в Українi могли створюватися у формi акцiонерного товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю або кооперативного банку. На практицi довгий час, починаючи з 1991 р., банки створювалися i дiяли лише у формi господарських товариств i, зокрема, у формi акцiонерних товариств та товариств iз обмеженою вiдповiдальнiстю. Винятками були Ощадний банк України i Експортно-iмпортний банк України, оскiльки вони були заснованi повнiстю на державнiй формi власностi та первинно дiяли як унiтарнi банкiвськi установи. Однак на сьогоднi i цi два банки перетворено у акцiонернi товариства.
  Станом на 1 квiтня 2007 р. в Українi було зареєстровано 193 банки, в тому числi 104 банки - вiдкритi акцiонернi товариства, 49 банкiв - закритi акцiонернi товариства, 40 банкiв - товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю . А станом на 1 травня 2013 р. всi банки вже були перетворенi у публiчнi акцiонернi товариства, один iз яких мав лiцензiю санацiйного банку, а ще один - лiцензiю державного земельного банку.
  3.1.2. Учасники банкiв
  Вiдповiдно до визначення, приведеного у ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" учасники банку - засновники банку, акцiонери банку, який є публiчним акцiонерним товариством, i пайовики кооперативного банку. Iншими словами учасника банку можна визначити як суб"єкта, який володiє стосовно банку корпоративними правами (тобто, згiдно iз визначенням, що приведене у ч. 1 ст. 167 ГК України, правами на участь особи в управлiннi господарською органiзацiєю, отримання певної частки прибутку (дивiдендiв) даної органiзацiї та активiв у разi лiквiдацiї останньої вiдповiдно до закону, а також iншi правомочностi, передбаченi законом та статутними документами).
  Згiдно зi ст. 14 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та ч. 2 ст. 336 ГК України учасниками банкiв можуть бути юридичнi i фiзичнi особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особi КМ України або уповноважених ним органiв. Вимоги щодо дiлової репутацiї та задовiльностi фiнансового стану засновникiв та осiб, якi набувають iстотної участi у банку, встановлюються НБ України. Учасниками банку не можуть бути юридичнi особи, в яких банк має iстотну участь, iнститути спiльного iнвестування, об"єднання громадян, релiгiйнi та благодiйнi органiзацiї. Додатково, згiдно з п. 1.7 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306 "Про затвердження деяких нормативно-правових актiв Нацiонального банку України" юридичнi та фiзичнi особи не мають права бути учасниками банку, якщо неможливо встановити їх власникiв (для юридичних осiб) та/або джерела коштiв, за рахунок яких цi особи здiйснюють внески до статутного капiталу або купують акцiї (паї) банку. Ця заборона ґрунтується на положеннях ст. 32 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" серед учасникiв банкiв видiляються тi учасники, якi володiють у банку iстотною участю. Також i банк може бути власником iстотної участi в iншiй юридичнiй особi. Згiдно зi ст. 2 цього ж закону iстотна участь - пряме та/або опосередковане володiння однiєю особою самостiйно чи спiльно з iншими особами 10 i бiльше вiдсотками статутного капiталу та/або права голосу акцiй, паїв юридичної особи або незалежна вiд формального володiння можливiсть значного впливу на управлiння чи дiяльнiсть юридичної особи. Зазначимо, що кiлькiсний критерiй iстотної участi у 10 та бiльше вiдсоткiв статутного капiталу вiдповiдає стандарту, прийнятому у законодавствi Європейського Союзу. Так, у п. 11 ст. 4 Директиви 2006/48/ЄС Європейського парламенту i Ради вiд 14 червня 2006 р. "Про започаткування та здiйснення дiяльностi кредитних установ" встановлюється, що квалiфiкацiйне володiння означає пряме або опосередковане володiння компанiєю, яке становить 10 % або бiльше капiталу чи прав голосiв або яке уможливлює здiйснення значного впливу на управлiння такою компанiєю .
  Сам факт володiння особою iстотною участю законодавством України не визнається правопорушенням, однак до власникiв iстотної участi висуваються додатковi вимоги. Зокрема, згiдно з тiєю ж ст. 14 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" власники iстотної участi у банку повиннi мати бездоганну дiлову репутацiю та задовiльний фiнансовий стан. Вiдповiднi вимоги встановлюються Законом "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовими актами НБ України.
  Доцiльно вказати, що чинна редакцiя Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не мiстить обмежень стосовно розмiру частки учасника у статутному капiталi банку . Однак законодавець пiдкреслив, що iстотна участь при перевищеннi певної величини може досягати рiвня контролю. Зокрема, вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" контроль - можливiсть здiйснювати вирiшальний вплив на управлiння та/або дiяльнiсть юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володiння однiєю особою самостiйно або спiльно з iншими особами часткою в юридичнiй особi, що вiдповiдає еквiваленту 50 чи бiльше вiдсоткiв статутного капiталу та/або голосiв юридичної особи, або незалежно вiд формального володiння можливiсть здiйснювати такий вплив на основi угоди чи будь-яким iншим чином.
  Слiд вiдзначити, що набуття участi в банках, у капiталiзацiї яких взяла участь держава, вiдбувається по особливiй процедурi, встановленiй Законом України "Про особливостi продажу пакетiв акцiй, що належать державi у статутному капiталi банкiв, у капiталiзацiї яких взяла участь держава" вiд 15 березня 2012 р. Учасниками конкурсу з продажу пакетiв акцiй таких банкiв (зокрема, це ПАТ "УКРГАЗБАНК", ПАТ "РОДОВIД БАНК" та ПАТ "АКБ "КИЇВ", капiталiзованi державою у 2009 р.) можуть бути стратегiчнi iнвестори - резиденти та нерезиденти, якi вiдповiдають установленим НБ України вимогам щодо бездоганної репутацiї та задовiльного фiнансового стану.
  3.1.3. Вимоги до найменування банку
  Банк має повне i скорочене офiцiйнi найменування українською та iноземними мовами. Найменування банку має мiстити слово "банк", а також вказiвку на органiзацiйно-правову форму банку. Банк має печатку зi своїм повним офiцiйним найменуванням.
  Вiдповiдно до положень ч. 3 ст. 15 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" слово "банк" та похiднi вiд нього дозволяється використовувати у назвi лише тим юридичним особам, якi зареєстрованi НБ України i мають банкiвську лiцензiю. Виняток становлять мiжнароднi органiзацiї, що дiють на територiї України вiдповiдно до мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України, та законодавства України.
  Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже iснуючу назву iншого банку або вводить в оману щодо видiв дiяльностi, якi здiйснює банк. Вживання у найменуваннi банку слiв "Україна", "державний", "центральний", "нацiональний" та похiдних вiд них можливе лише за згодою НБ України.
  Пiдроздiл банку (мається на увазi вiдокремлений пiдроздiл, наприклад, фiлiя) використовує найменування лише того банку, до складу якого вiн входить. До назви структурного пiдроздiлу банку може додаватися назва мiсцезнаходження цього пiдроздiлу.
  
  
  ?3.2. Особливостi правового становища банкiв рiзних органiзацiйно-правових форм
  
  3.2.1. Статус банкiв - акцiонерних товариств
  Дiяльнiсть банкiв як акцiонерних товариств врегульована Законом України "Про акцiонернi товариства" вiд 17 вересня 2008 р. та iншим законодавством (включаючи ЦК України, ГК України, Закон України "Про цiннi папери та фондовий ринок" вiд 23 лютого 2006 р. ). Однак слiд застерегти, що в силу вимог ст. 6 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" особливостi правового статусу, порядку створення, дiяльностi, реорганiзацiї та лiквiдацiї банкiв визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб". З цiєї пiдстави загальнi норми ЦК України, ГК України та Закону України "Про акцiонернi товариства" не застосовуються до банкiв, якщо вони суперечать спецiальному банкiвському регулюванню.
  Згiдно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про акцiонернi товариства" акцiонерне товариство - господарське товариство, статутний капiтал якого подiлено на визначену кiлькiсть часток однакової номiнальної вартостi, корпоративнi права за якими посвiдчуються акцiями. Визначення акцiонерного товариства, близькi по змiсту до наведеного вище, мiстяться у ч. 2 ст. 80 ГК України та у ст. 152 ЦК України.
  У ст. 6 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" передбачається, що акцiєю є iменний цiнний папiр, який посвiдчує майновi права його власника (акцiонера), що стосуються акцiонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акцiонерного товариства у виглядi дивiдендiв та право на отримання частини майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацiї, право на управлiння акцiонерним товариством, а також немайновi права, передбаченi ЦК України та законом, що регулює питання створення, дiяльностi та припинення акцiонерних товариств i законодавством про iнститути спiльного iнвестування.
  Акцiя має номiнальну вартiсть, установлену в нацiональнiй валютi. Мiнiмальна номiнальна вартiсть акцiї не може бути меншою, нiж одна копiйка.
  Емiтентом акцiй є тiльки акцiонерне товариство. При цьому у ч. 3 ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" спецiально вказується, що наявнiсть збиткiв у банку не є перешкодою для збiльшення його статутного капiталу.
  Вiдповiдно до ст. 6 Закону України "Про цiннi папери та фондовий ринок" акцiонерне товариство розмiщує акцiї двох типiв - простi та привiлейованi. Простi акцiї надають їх власникам право на отримання частини прибутку акцiонерного товариства у виглядi дивiдендiв, на участь в управлiннi акцiонерним товариством, на отримання частини майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацiї та iншi права, передбаченi законом, що регулює питання створення, дiяльностi та припинення акцiонерних товариств.
  Простi акцiї надають їх власникам однаковi права, а привiлейованi акцiї надають їх власникам переважнi, стосовно власникiв простих акцiй, права на отримання частини прибутку акцiонерного товариства у виглядi дивiдендiв та на отримання частини майна акцiонерного товариства у разi його лiквiдацiї, а також надають права на участь в управлiннi акцiонерним товариством у випадках, передбачених статутом i законом, який регулює питання створення, дiяльностi та припинення акцiонерних товариств. Частка привiлейованих акцiй у статутному капiталi акцiонерного товариства не може перевищувати 25 вiдсоткiв.
  Акцiонерне товариство розмiщує привiлейованi акцiї рiзних класiв (з рiзним обсягом прав), якщо така можливiсть передбачена його статутом. У такому разi у проспектi їх емiсiї зазначається черговiсть отримання дивiдендiв i виплат з майна лiквiдованого товариства для кожного класу привiлейованих акцiй, розмiщених акцiонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Привiлейованi акцiї певних класiв можуть бути конвертованi у простi акцiї або у привiлейованi акцiї iнших класiв, якщо це передбачено проспектом їх емiсiї.
  Акцiонерне товариство розмiщує тiльки iменнi акцiї. Слiд пiдкреслити, що згiдно iз ч. 2 ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкам-акцiонерним товариствам прямо забороняється випуск акцiй на пред"явника.
  Власникам iменних акцiй, випущених у бездокументарнiй формi iснування, депозитарною установою видається виписка з рахунку у цiнних паперах, а власникам iменних акцiй документарної форми iснування - сертифiкат акцiй.
  Згiдно зi ст. 5 Закону України "Про акцiонернi товариства" акцiонернi товариства за типом подiляються на публiчнi акцiонернi товариства та приватнi акцiонернi товариства. При цьому вказується, що:
  - кiлькiсний склад акцiонерiв приватного акцiонерного товариства не може перевищувати 100 акцiонерiв;
  - публiчне акцiонерне товариство може здiйснювати публiчне та приватне розмiщення акцiй;
  - приватне акцiонерне товариство може здiйснювати тiльки приватне розмiщення акцiй.
  Банки - господарськi товариства, як уже зазначалося вище, можуть створюватися лише як публiчнi акцiонернi товариства (ст. 6 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть").
  Законодавство встановлює обмеження стосовно придбання банками - акцiонерними товариствами власних акцiй. Так, згiдно iз ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки мають право придбавати власнi акцiї з наступним повiдомленням НБ України про укладенi угоди, яке має бути надiслане потягом 5 робочих днiв з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцiй, якщо це може призвести до падiння регулятивного капiталу нижче за мiнiмальний рiвень. Про намiр банку придбати загальну кiлькiсть власних акцiй у розмiрi 10 i бiльше вiдсоткiв загальної емiсiї банк письмово повiдомляє НБ України за 15 днiв до укладення угод. НБ України має право заборонити банку купiвлю власних акцiй у разi, якщо це може призвести до погiршення фiнансового стану банку.
  З iншого боку, згiдно з ч. 6 ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банку дозволяється виступати посередником для купiвлi-продажу власних акцiй або паїв (тобто банкам-акцiонерним товариствам дозволяється дiяти в якостi торговця цiнними паперами у процесi ведення брокерської чи дилерської дiяльностi з власними акцiями). Банк розмiщує свої акцiї першим власникам безпосередньо або через андеррайтерiв.
  Акцiонери банкiв несуть обов"язки та здiйснюють права, встановленi Законом України "Про акцiонернi товариства", ЦК України та ГК України, якщо iнше не встановлене спецiальним законом про банки. Наприклад, у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" встановлено для учасникiв банкiв декiлька специфiчних обов"язкiв, зокрема, одержувати дозвiл НБ України на придбання iстотної участi (ст. 34), формувати статутний капiтал виключно грошовими коштами з пiдтверджених джерел (ст. 32) тощо.
  3.2.2. Особливостi правового статусу акцiонерних товариств - державних банкiв
  Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" державний банк - це банк, сто вiдсоткiв статутного капiталу якого належить державi.
  Державний банк може бути створений лише у виглядi публiчного акцiонерного товариства, причому вiн може мати лише одного засновника (акцiонера) - державу в особi КМ України. Iснування державного банку в органiзацiйнiй формi кооперативного банку виключається хоча б з тих пiдстав, що згiдно зi ст. 8 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" мiнiмальна кiлькiсть учасникiв мiсцевого кооперативного банку має бути не менше 50 осiб, а учасниками центрального кооперативного банку є мiсцевi кооперативнi банки.
  Державнi банки слiд визначити юридичними особами публiчного права (ч.1 ст. 81 ЦК України). Такi юридичнi особи створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування.
  Державний банк створюється за рiшенням КМ України. При цьому:
  - КМ України зобов"язаний отримати позитивний висновок НБ України з приводу створення державного банку;
  - в Законi про Держбюджет України на вiдповiдний рiк повиннi бути передбаченi витрати на формування статутного капiталу державного банку.
  Оскiльки засновником державного банку є держава в особi КМ України, то статут державного банку також затверджує уряд своєю постановою.
  Щодо процедури державної реєстрацiї державного банку належить вказати, що у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та в iншому законодавствi не передбачається iстотних особливостей по цiй категорiї банкiв, окрiм, як зазначено вище, попереднього отримання КМ України позитивного висновку НБ України про намiр заснування державного банку. Певна специфiка державної реєстрацiї державних банкiв мiститься в п. 1.3 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", затвердженого постановою Правлiння НБ України вiд 08.09.2011 ? 306, однак це тема наступної лекцiї.
  Зазначимо, що банк, створений згiдно з процедурою, що описана (тобто згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"), має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.
  У разi прийняття рiшення про часткове або повне вiдчуження державою належних їй акцiй (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного . У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не зазначено, хто приймає рiшення про роздержавлення банку (є пiдстави вважати, що це також є КМ України, який буде дiяти шляхом видання постанови, реалiзуючи повноваження на управлiння державною власнiстю, що встановленi для КМ України Конституцiєю України).
  Пiсля вiдчуження державою своєї участi у державному банку новi власники його акцiй зобов"язанi привести статут та дiяльнiсть банку у вiдповiднiсть з вимогами Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та вимогами нормативно-правових актiв НБ України.
  Як правило, державнi банки засновуються з певною соцiально-економiчною метою, необхiднiсть досягнення якої зумовлює статус державного банку як банку спецiалiзованого. Наприклад, у ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть зазначається, що державний земельний банк має право здiйснювати операцiї з земельними дiлянками та майновими правами на земельнi дiлянки вiдповiдно до законодавства України у сферi земельних вiдносин та свого статуту. НБ України визначає особливостi видачi державному земельному банку банкiвської лiцензiї, регулювання та нагляду за державним земельним банком з урахуванням специфiки його дiяльностi.
  3.2.3. Кооперативний банк
  Кооперативнi банки є певним нововведенням у банкiвському законодавствi України, хоча законодавству Росiйської iмперiї кооперативнi кредитнi установи були вiдомi. Бiльше того, кооперативнi банкiвськi установи iснували i в СРСР у 20-тi роки (наприклад, "Всеросiйський кооперативний банк", "Український кооперативний банк"), а також у Захiднiй Українi у кiнцi XIX ст. - на початку XX ст.
  Законодавство СРСР в кiнцi 80-х рокiв знову дозволило створення кооперативних банкiв. Стосовно законодавства України, то можливiсть створення кооперативних банкiв у правовому полi нашої держави виникла зв"язку iз прийняттям нової редакцiї Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 7 грудня 2000 р.
  Метою впровадження iнституту кооперативних банкiв в банкiвське право України є створення передумов стосовно зниження ризикiв для банкiвської системи країни в цiлому, оскiльки клiєнти кооперативного банку одночасно є його пайовиками (тобто саме вони несуть ризики стосовно капiталу, що був iнвестований у кооперативний банк).
  3.2.3.1. Законодавство про кооперацiю та кооперативнi пiдприємства
  Загальнi питання кооперацiї регулює Закон України "Про кооперацiю" вiд 10 липня 2003 р. Згiдно зi ст. 1 цього закону кооператив - юридична особа, утворена фiзичними та/або юридичними особами, якi добровiльно об'єдналися на основi членства для ведення спiльної господарської та iншої дiяльностi з метою задоволення своїх економiчних, соцiальних та iнших потреб на засадах самоврядування. Кооперативи бувають такими:
  - виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фiзичних осiб для спiльної виробничої або iншої господарської дiяльностi на засадах їх обов'язкової трудової участi з метою одержання прибутку;
  - обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фiзичних та/або юридичних осiб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також iншим особам з метою провадження їх господарської дiяльностi. Обслуговуючi кооперативи надають послуги iншим особам в обсягах, що не перевищують 20 вiдсоткiв загального обороту кооперативу;
  - споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фiзичних та/або юридичних осiб для органiзацiї торговельного обслуговування, заготiвель сiльськогосподарської продукцiї, сировини, виробництва продукцiї та надання iнших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членiв.
  Як видно iз приведених дефiнiцiй, коло споживачiв продукцiї виробничих кооперативiв законом не обмежується. Стосовно двох iнших видiв кооперативiв, то склад споживачiв результатiв їх господарської дiяльностi або є звуженим (обслуговуючий кооператив), або спiвпадає iз сукупнiстю членiв кооперативу (споживчий кооператив).
  Коротко характеризуючи правову природу кооперативного пiдприємства в цiлому, слiд зазначити, що:
  - кооператив - така органiзацiйно-правова форма пiдприємництва, яка розрахована, як правило, на об"єднання трудової участi та майна фiзичних осiб;
  - засновники i члени кооперативу при його заснуваннi i при вступi до кооперативу здiйснюють вступнi та пайовi, а у наступному, як правило, членськi внески;
  - у зв"язку iз ротацiєю учасникiв та зважаючи на необхiднiсть повернення їм пайових внескiв розмiр майна та фондiв кооперативу є змiнним;
  - участь в управлiннi кооперативом не залежить вiд обсягу майнової та трудової участi члена в дiяльностi кооперативу;
  - майно кооперативу належить йому на правi власностi, однак дiлиться на паї учасникiв (за винятком майна у неподiльного фондi);
  - члени кооперативу несуть додаткову (субсидiарну) вiдповiдальнiсть за його зобов"язаннями.
  3.2.3.2. Правовий статус кооперативного банку
  У Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в його чиннiй редакцiї вперше було прямо передбачено можливiсть створення кооперативних банкiв (ст. 8). По своїй юридичнiй природi кооперативнi банки - це обслуговуючi кооперативи, функцiєю яких є надання послуг переважно саме своїм учасникам (пайовикам).
  У ст. 338 ГК України зафiксовано, що кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також iншими особами за принципом територiальностi на засадах добровiльного членства та об'єднання пайових внескiв для спiльної грошово-кредитної дiяльностi. Вiдповiдно до закону можуть створюватися мiсцевi та центральний кооперативнi банки.
  Мiнiмальна кiлькiсть учасникiв мiсцевого (у межах областi) кооперативного банку має бути не менше 50 осiб. У разi зменшення кiлькостi учасникiв i неспроможностi кооперативного банку протягом одного року збiльшити їх кiлькiсть до мiнiмально необхiдної кiлькостi дiяльнiсть кооперативного банку припиняється шляхом змiни органiзацiйно-правової форми або лiквiдацiї.
  Статутний капiтал кооперативного банку подiляється на паї. Кожен учасник кооперативного банку незалежно вiд розмiру своєї участi у капiталi банку має право одного голосу. З iншої сторони, прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фiнансового року розподiляються мiж учасниками пропорцiйно розмiру їх паю.
  Виходячи iз букви ст. 33 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" кооперативнi банки можуть викуповувати на себе власнi паї, з дотриманням обмежень i вимог, встановлених цiєю статтею.
  Центральний кооперативний банк створюється мiсцевими кооперативними банками. До особливих функцiй центрального кооперативного банку належать централiзацiя та перерозподiл ресурсiв, акумульованих мiсцевими кооперативними банками, а також здiйснення контролю за дiяльнiстю кооперативних банкiв регiонального рiвня.
  Звернемо увагу на те, що центральний кооперативний банк по своїх функцiях є близьким до банкiвської корпорацiї, однак вiн законодавцем не включений до перелiку банкiвських об"єднань.
  Пiдсумовуючи, вкажемо специфiчнi ознаки кооперативного банку:
  - кооперативнi банки, як i банки - публiчнi акцiонернi товариства, надiленi статутним капiталом, роздiленим, правда, не на акцiї, а на паї;
  - на вiдмiну вiд учасникiв акцiонерних банкiв учасники кооперативних банкiв несуть додаткову (субсидiарну) вiдповiдальнiсть за зобов"язаннями кооперативних банкiв;
  - клiєнтське коло кооперативних банкiв є обмеженим та прив"язується до його учасникiв;
  - учасниками кооперативних банкiв можуть бути як юридичнi, так i фiзичнi особи. Цiкаво, що до складу пайщикiв Всеукраїнського кооперативного банку, який дiяв у 20-тi роки ХХ ст., могли входити Народний комiсарiат фiнансiв, Держбанк, Всеросiйський кооперативний банк .
  
  
  ?3.3. Органи управлiння банкiв
  
  Функцiонування органiзацiйно-правової форми банку - це, насамперед, дiяльнiсть органiв управлiння банку - вищого, контрольного, виконавчого та ревiзiйного органiв. Питання особливостей управлiння банками регулюються у главi 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Згiдно зi ст. 37 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" органами управлiння банку є загальнi збори учасникiв, спостережна рада, правлiння (рада директорiв) банку. Органами контролю банку є його ревiзiйна комiсiя та пiдроздiл внутрiшнього аудиту.
  3.3.1. Вищий орган банку
  Вищим органом управлiння банку є загальнi збори учасникiв (ст. 38 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). В акцiонерних банках таким вищим органом є загальнi збори акцiонерiв, а в кооперативних банках, вiдповiдно до ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", загальнi збори учасникiв (пайовикiв).
  До компетенцiї загальних зборiв учасникiв банку належить прийняття рiшень щодо:
  1) визначення основних напрямiв дiяльностi банку та затвердження звiтiв про їх виконання;
  2) внесення змiн та доповнень до статуту банку;
  3) змiни розмiру статутного капiталу банку;
  4) призначення та звiльнення голiв та членiв спостережної ради банку, ревiзiйної комiсiї;
  5) затвердження рiчних результатiв дiяльностi банку, включаючи його дочiрнi пiдприємства та заходiв за результатами розгляду висновкiв аудиторської фiрми;
  6) розподiлу прибутку;
  7) припинення дiяльностi банку, призначення лiквiдатора, затвердження лiквiдацiйного балансу.
  Статутом банку до компетенцiї загальних зборiв учасникiв можуть бути вiднесенi iншi питання. Всi вищезазначенi повноваження належать до виключної компетенцiї загальних зборiв учасникiв. Iншi повноваження загальних зборiв учасникiв банку можуть бути делегованi до компетенцiї спостережної ради банку.
  Рiшення загальних зборiв банку не має юридичної сили в разi його прийняття з використанням права голосу належних або контрольованих акцiй (паїв) осiб, яким НБ України заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцiй (паїв).
  Слiд зауважити, що для банкiв встановлено спецiальнi правила компетенцiї вищого та iнших органiв, а тому положення ст.ст. 159, 160 та 161 ЦК України та вiдповiднi статтi Закону України "Про акцiонернi товариства" застосовуються до дiяльностi органiв управлiння банкiв лише в тiй частинi, що не суперечить статтям Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  3.3.2. Спостережна рада банку
  У п. 1.9 Глави 1 Роздiлу I "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України", схвалених постановою Правлiння НБ України вiд 28 березня 2007 р. ? 98, вказується на необхiднiсть враховувати те, що вiдповiдальнiсть за управлiння банком не може бути покладена тiльки на загальнi збори акцiонерiв, оскiльки до складу акцiонерiв можуть входити фiзичнi особи та установи, iнтереси, цiлi, iнвестицiйнi перспективи та можливостi яких не збiгаються, i це може спричинити виникнення конфлiкту iнтересiв мiж ними. Крiм того, акцiонери, як правило, не мають необхiдних для управлiння банком професiйних навичок. Великi акцiонери, що володiють перевагами контролю, неналежним чином можуть впливати на прийняття рiшень або вони самi можуть бути частиною групи компанiй, що має проблеми з корпоративним управлiнням. З огляду на це та враховуючи складнiсть управлiння банком, акцiонери не можуть брати на себе управлiння дiяльнiстю банку. Вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть банку повинна бути покладена на спостережну раду, яка, у свою чергу, призначає, контролює та змiнює склад правлiння банку.
  З точки зору НБ України, саме спостережна рада несе основну вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть i фiнансовий стан банку. Для того, щоб надiйно виконувати свої функцiї, члени спостережної ради повиннi бути незалежними. Незалежним вважається член спостережної ради, який не має будь-яких дiлових, родинних або iнших зв'язкiв з банком, його пов'язаними особами, членами його правлiння або значними акцiонерами. Фiнансовi i моральнi зобов'язання можуть позбавити члена спостережної ради незалежностi поглядiв.
  Згiдно зi ст. 39 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" спостережна рада банку обирається загальними зборами учасникiв з числа учасникiв банку або їх представникiв. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правлiння (ради директорiв) банку, ревiзiйної комiсiї банку.
  Спостережна рада банку здiйснює такi функцiї (повноваження):
  1) призначає i звiльняє голову та членiв правлiння (ради директорiв) керiвника служби внутрiшнього аудиту банку;
  2) контролює дiяльнiсть правлiння (ради директорiв) банку;
  3) визначає аудиторську фiрму, розглядає її висновок та готує рекомендацiї загальним зборам учасникiв для прийняття рiшення щодо нього;
  4) встановлює порядок проведення ревiзiй та контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю банку;
  5) приймає рiшення щодо покриття збиткiв ;
  6) приймає рiшення щодо створення, реорганiзацiї та лiквiдацiї дочiрнiх пiдприємств, вiдокремлених пiдроздiлiв, затвердження їх статутiв i положень;
  7) затверджує умови оплати працi та матерiального стимулювання членiв правлiння банку;
  8) готує пропозицiї щодо питань, якi виносяться на загальнi збори учасникiв;
  9) здiйснює iншi повноваження, делегованi загальними зборами учасникiв банку.
  Повноваження i порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасникiв банку.
  НБ України рекомендує вiдносити до компетенцiї спостережної ради банку також повноваження стосовно формування та пiдтримання у банку належного рiвня корпоративної культури. Так, спостережна рада банку також повинна:
  - затверджувати бiзнес-план банку, полiтику банку стосовно ризикiв i процедур управлiння такими ризиками, внутрiшнi полiтики та положення (наприклад, положення банку про правлiння, корпоративного секретаря, службу внутрiшнього аудиту тощо) i здiйснювати монiторинг їх виконання;
  - затверджувати кодекс корпоративної етики, що визначає ставлення до корупцiї, зловживання службовим становищем, а також до iнших аспектiв неетичної, протизаконної та сумнiвної поведiнки у внутрiшнiй i зовнiшнiй дiяльностi банку;
  - затверджувати полiтики i процедури, якi забороняють (або обмежують) дiяльнiсть, вiдносини та ситуацiї, якi можуть знизити якiсть корпоративного управлiння, зокрема конфлiкт iнтересiв та операцiї з пов'язаними особами;
  - запроваджувати процедури дисциплiнарного провадження та санкцiї до порушникiв стандартiв професiйної етики;
  - вживати всiх необхiдних заходiв для того, щоб правлiння банку впровадило стратегiю банку та схваленi процедури, що створенi для забезпечення виявлення та запобiгання дiяльностi, вiдносин i ситуацiй, зазначених вище, та, якщо їм не можна запобiгти, належного управлiння ними.
  Очолює спостережну раду банку голова, який порiвняно з iншими членами цього органу повинен мати бiльш об"ємнi повноваження. Зокрема, згiдно з п. 4.5 Глави 4 Роздiлу IY "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України" до основних обов'язкiв голови спостережної ради повинне належати:
  - визначення порядку денного засiдань спостережної ради;
  - забезпечення ефективного функцiонування спостережної ради шляхом призначення засiдань, надання повiдомлень про початок i дату проведення засiдань та своєчасне розповсюдження необхiдних матерiалiв;
  - забезпечення вiдкритого обговорення та вiдвертого обмiну думками на засiданнях i належного рiвня розгляду на них усiх питань;
  - спiвпраця з головою правлiння банку та акцiонерами;
  - забезпечення належної професiйної орiєнтацiї та введення в курс справ (ознайомлення) нових членiв;
  - забезпечення ефективної оцiнки роботи спостережної ради та її комiтетiв.
  З метою виконання своїх обов'язкiв спостережна рада має проводити регулярнi плановi засiдання та за потреби позачерговi засiдання. Спостережна рада повинна проводити засiдання не менше одного разу на квартал або частiше, якщо цього вимагають обставини. Процедура скликання та проведення засiдань спостережної ради мають бути визначенi у вiдповiдному положеннi.
  НБ України рекомендує банкам з метою забезпечення ефективної органiзацiйної та iнформацiйної пiдтримки органiв управлiння банку, його учасникiв (акцiонерiв) та iнших заiнтересованих осiб у банку створювати посаду корпоративного секретаря. Питання щодо призначення, квалiфiкацiї, прав та обов'язкiв, звiтування корпоративного секретаря мають затверджуватися спостережною радою. Один раз на квартал корпоративний секретар звiтує перед спостережною радою про свою роботу. На прохання спостережної ради такi звiти можуть передаватися акцiонерам (п. 4.11 глави 4 Роздiлу IV "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України"). Слiд вказати, що у зв"язку iз набуттям чинностi Законом України "Про акцiонернi товариства" можливiсть впровадження посади корпоративного секретаря у публiчних акцiонерних товариствах, включаючи банки, набула законодавчого закрiплення (ч. 4 ст. 56 Закону України "Про акцiонернi товариства").
  3.3.3. Виконавчий орган банку
  Згiдно зi ст. 40 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" правлiння (рада директорiв) банку є виконавчим органом банку, здiйснює управлiння поточною дiяльнiстю банку, формування фондiв, необхiдних для статутної дiяльностi банку, та несе вiдповiдальнiсть за ефективнiсть його роботи згiдно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рiшеннями загальних зборiв учасникiв i спостережної ради банку. Одноособового виконавчого органу для банкiв у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" не передбачається (на вiдмiну вiд ЦК України та Закону України "Про акцiонернi товариства", де встановлено загальну можливiсть роботи директора чи генерального директора в якостi одноособового виконавчого органу для акцiонерних товариств).
  У межах своєї компетенцiї правлiння (рада директорiв) дiє вiд iменi банку, пiдзвiтне загальним зборам учасникiв та спостережнiй радi банку.
  Правлiння (рада директорiв) банку дiє на пiдставi положення, що затверджується загальними зборами учасникiв чи спостережною радою банку. НБ України рекомендує, щоб процедурнi документи стосовно роботи правлiння банку мiстили такi положення:
  - у порядку денному засiдань правлiння повиннi передбачатися питання щодо довгострокової i короткострокової перспективи. Усi члени правлiння повиннi мати змогу доповнювати порядок денний;
  - кожне питання порядку денного має супроводжуватися короткою iнформацiйною довiдкою, де б визначалися головнi аспекти цього питання. Там, де це доречно, мають пропонуватись альтернативнi рiшення, а також визначатися та обговорюватися ризики, що пов'язанi з такими рiшеннями;
  - члени правлiння мають отримувати всi необхiднi документи заздалегiдь з метою попереднього ознайомлення з ними;
  - засiдання правлiння повиннi проводитися регулярно з присутнiстю бiльшостi членiв правлiння;
  - члени правлiння повиннi вiдвiдувати засiдання правлiння заздалегiдь пiдготовленими;
  - голова засiдання правлiння має зосереджувати увагу членiв на обговореннi головних питань порядку денного;
  - усi члени правлiння повиннi плiдно працювати на засiданнях правлiння;
  - важливi рiшення правлiння мають прийматися лише пiсля всебiчного обговорення на засiданнях правлiння;
  - протоколи засiдань правлiння повинен вести i зберiгати секретар правлiння, який, як правило, виконує функцiї корпоративного секретаря банку .
  Голова правлiння (ради директорiв) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення. У п. 1.1 глави 1 роздiлу V "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України" зазначається, що правлiння банку є виконавчим органом банку, щодня органiзовує та здiйснює керiвництво дiяльнiстю банку i несе вiдповiдальнiсть за результати своєї роботи перед спостережною радою вiдповiдно до статуту банку, рiшень загальних зборiв акцiонерiв банку та спостережної ради банку. Разом з тим голова правлiння банку має усвiдомлювати, що вiдповiдно до законодавства та внутрiшнiх документiв банку вiн несе особисту (у тому числi кримiнальну, адмiнiстративну та дисциплiнарну) вiдповiдальнiсть за результати дiяльностi банку). Вiдповiдальнiсть голови правлiння банку має бути чiтко визначена внутрiшнiм положенням банку.
  З метою поточного ефективного контролю за дiяльнiстю правлiння воно повинне регулярно звiтувати перед спостережною радою банку. Звiти правлiння банку перед спостережною радою повиннi вiдображати:
  - управлiнську iнформацiю в iнтегрованому виглядi;
  - ключовi показники дiяльностi банку та загальний огляд позицiй банку;
  - iнформацiю, яку спостережна рада та загальнi збори акцiонерiв вважають важливою.
  3.3.4. Ревiзiйна комiсiя банку
  Основнi змiстовнi пункти стосовно правового становища ревiзiйної комiсiї банку зафiксованi у ст. 41 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Зокрема, вказується, що ревiзiйна комiсiя здiйснює контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю банку. При цьому ревiзiйна комiсiя:
  1) контролює дотримання банком законодавства України i нормативно-правових актiв НБ України;
  2) розглядає звiти внутрiшнiх i зовнiшнiх аудиторiв та готує вiдповiднi пропозицiї загальним зборам учасникiв;
  3) вносить на загальнi збори учасникiв або спостережнiй радi банку пропозицiї щодо будь-яких питань, вiднесених до компетенцiї ревiзiйної комiсiї, якi стосуються фiнансової безпеки i стабiльностi банку та захисту iнтересiв клiєнтiв.
  Ревiзiйна комiсiя обирається загальними зборами учасникiв банку з числа учасникiв або їх представникiв. Вона пiдзвiтна загальним зборам учасникiв банку.
  Членами ревiзiйної комiсiї не можуть бути особи, якi є працiвниками банку.
  Ревiзiйна комiсiя здiйснює перевiрку фiнансово-господарської дiяльностi банку за дорученням загальних зборiв учасникiв, спостережної ради банку або на вимогу учасника (учасникiв), якi володiють у сукупностi бiльше нiж 10 вiдсотками голосiв.
  Ревiзiйна комiсiя має право залучати до ревiзiй та перевiрок зовнiшнiх та внутрiшнiх експертiв i аудиторiв.
  Ревiзiйна комiсiя доповiдає про результати ревiзiй та перевiрок загальним зборам учасникiв чи спостережнiй радi банку, готує висновки до звiтiв i балансiв банку. Без висновку ревiзiйної комiсiї загальнi збори учасникiв не мають права затверджувати фiнансовий звiт банку.
  Члени ревiзiйної комiсiї можуть брати участь з правом дорадчого голосу у засiданнях спостережної ради та правлiння (ради директорiв) банку.
  Засiдання ревiзiйної комiсiї проводяться за необхiднiстю, але не рiдше одного разу на рiк. Позачерговi засiдання ревiзiйної комiсiї можуть скликатися спостережною радою банку чи за iнiцiативою акцiонерiв, якi володiють бiльше нiж 10 вiдсотками голосiв. Рiшення приймається бiльшiстю голосiв членiв ревiзiйної комiсiї. Повноваження ревiзiйної комiсiї банку визначаються статутом банку, а порядок її роботи - положенням про ревiзiйну комiсiю, що затверджується загальними зборами учасникiв (акцiонерiв) банку.
  3.3.5. Особливостi системи органiв управлiння державних банкiв
  Згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" органами управлiння державного банку є наглядова рада та правлiння банку, а органом контролю державного банку вказано ревiзiйну комiсiю, персональний та кiлькiсний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.
  Наглядова рада є вищим органом управлiння державного банку, що здiйснює контроль за дiяльнiстю правлiння банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштiв, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту iнтересiв держави як акцiонера державного банку та здiйснює iншi функцiї, встановленi Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначенi ВР України, Президентом України i КМ України. З метою представництва iнтересiв держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органiв виконавчої влади та iншi особи, що вiдповiдають вимогам, зазначеним у ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Термiн повноважень членiв наглядової ради державного банку - п'ять рокiв.
  Президент України призначає п"ять членiв наглядової ради державного банку шляхом прийняття вiдповiдного указу, ВР України п"ять членiв наглядової ради державного банку призначає шляхом прийняття вiдповiдної постанови, а КМ України призначає п"ять членiв наглядової ради державного банку шляхом прийняття вiдповiдної постанови.
  Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економiчну або юридичну освiту, або науковий ступiнь у галузi економiки, фiнансiв та/або права i при цьому має досвiд роботи в органах законодавчої влади чи на керiвних посадах центральних органiв виконавчої влади України, якi забезпечують формування та реалiзують державну фiнансову, економiчну та правову полiтику, або в банкiвськiй установi, чи досвiд наукової, практичної роботи у галузi економiки, фiнансiв, права.
  Особа, яка входить до складу наглядової ради чи iншого органу управлiння банку (крiм державного) чи є членом сiм"ї такої особи першого ступеня спорiднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фiнансовiй сферi, судимiсть якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлiкту iнтересiв.
  Члени наглядової ради державного банку виконують свої функцiї без отримання будь-якої матерiальної винагороди.
  Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зi складу її членiв. Засiдання наглядової ради є правомочним за наявностi не менше десяти її членiв. Рiшення наглядової ради приймаються простою бiльшiстю голосiв вiд загальної кiлькостi присутнiх на засiданнi членiв наглядової ради державного банку.
  Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з її членiв можуть припинятися вiдповiдно за рiшенням ВР України, Президента України i КМ України щодо призначених ними осiб, але не ранiше нiж через один рiк з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються .
  Особливiстю державного банку є специфiчний розподiл компетенцiї щодо нього мiж засновником (КМ України) та вищим органом управлiння державного банку, яким є наглядова рада. Зокрема, у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (ст.7) до компетенцiї наглядової ради прямо вiднесено деякi питання, якi в акцiонерних товариствах традицiйно є компетенцiєю зборiв акцiонерiв як колективного вищого органу управлiння (це повноваження, передбаченi у пунктах 1,5,6 ст. 38 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", зокрема, визначення основних напрямiв дiяльностi банку та затвердження звiтiв про їх виконання, затвердження рiчних результатiв дiяльностi банку, включаючи його дочiрнi пiдприємства, прийняття рiшень щодо заходiв за результатами розгляду висновкiв аудиторської фiрми, розподiл прибутку). При цьому наглядова рада державного банку не позбавляється всiх iнших повноважень контрольного органу (пункти 1-7 ст. 39 цього ж Закону).
  З iншої сторони, повноваження на вирiшення найбiльш iстотних питань щодо державного банку покладенi в силу закону на КМ України, який приймає рiшення про заснування державного банку, затверджує його статут, приймає рiшення про змiну розмiру його статутного капiталу, про припинення дiяльностi державного банку. Таким чином, у державного банку, образно кажучи, iснує два вищих органи. При цьому для КМ України також є обов"язковим попереднє отримання позитивного висновку НБ України - як щодо змiни розмiру статутного капiталу, так i щодо лiквiдацiї чи реорганiзацiї державного банку, за винятком лiквiдацiї його внаслiдок неплатоспроможностi.
  Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членiв виконавчого органу узгоджуються з НБ України вiдповiдно до вимог Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Наглядова рада не втручається в оперативну дiяльнiсть державного банку.
  3.3.6. Обмеження права на управлiння осiб, якi протиправно набули iстотної участi чи збiльшили її розмiр без попереднього дозволу НБ України
  Згiдно зi ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" якщо особа володiє iстотною участю у банку чи збiльшує свою участь до рiвня, який потребує попереднього дозволу НБ України, без одержання письмового дозволу НБ України останнiй має право заборонити такiй особi прямо чи опосередковано, повнiстю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцiй (паїв) та брати участь будь-яким чином в управлiннi справами банку.
  У разi встановлення заборони користуватися правом голосу вiдповiдно до придбаних акцiй (паїв) право брати участь в голосуваннi передається довiренiй особi, яка призначається НБ України за поданням банку. Довiрена особа зобов"язана при голосуваннi дiяти в iнтересах квалiфiкованого та зваженого управлiння банком.
  Рiшення загальних зборiв учасникiв, прийнятi з використанням права голосу придбаних акцiй (паїв), щодо якого встановлена тимчасова заборона його використання, не мають юридичної сили.
  3.3.7. Обов"язковi вимоги до органiзацiйної структури банку
  Органiзацiйна структура банку визначається вищим органом управлiння чи iншим уповноваженим органом виходячи iз доцiльностi i необхiдностi того чи iншого пiдроздiлу. З точки зору НБ України, зафiксованiй у п. 1.11 глави 1 роздiлу I "Методичних рекомендацiй щодо вдосконалення корпоративного управлiння в банках України", до органiзацiйної структури банку для забезпечення належної системи важелiв i противаг мають бути включенi чотири основнi форми контролю, такi як:
  - контроль з боку спостережної ради та правлiння банку;
  - контроль з боку осiб, якi не залученi до повсякденної дiяльностi банку (такими особами є вкладники, власники облiгацiй та iншi кредитори банку, а також iншi клiєнти, персонал банку, постачальники, органи нагляду та мiсцевi громади);
  - вертикальна структура контролю за рiзними сферами дiяльностi банку;
  - незалежнi служби управлiння ризиками, внутрiшнього аудиту та дотримання законодавства i внутрiшнiх процедур (комплаєнс).
  Висновок про необхiднiсть включення до органiзацiйної структури банку низки незалежних служб з контрольними повноваженнями кореспондується iз вимогами ст. 44 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", згiдно з якою банк:
  - зобов'язаний з урахуванням специфiки його роботи створити адекватну систему управлiння ризиками, яка має забезпечувати на постiйнiй основi виявлення, вимiрювання, контроль i монiторинг усiх видiв ризикiв за всiма напрямами дiяльностi банку на всiх органiзацiйних рiвнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком;
  - зобов'язаний утворити постiйно дiючий пiдроздiл з управлiння ризиками, в якому зосередженi функцiї з управлiння ризиками та який вiдповiдає за розроблення, впровадження внутрiшнiх положень i процедур управлiння ризиками, iнформує керiвництво про ризики, прийнятнiсть їх рiвня та надає пропозицiї щодо необхiдностi прийняття керiвництвом вiдповiдних рiшень.
  - утворює кредитний комiтет, який щомiсячно оцiнює якiсть активiв банку та готує пропозицiї щодо формування резервiв на покриття можливих збиткiв вiд їх знецiнення;
  - утворює комiтет з питань управлiння активами та пасивами, який щомiсячно розглядає собiвартiсть пасивiв та прибутковiсть активiв i приймає рiшення щодо полiтики вiдсоткової маржi, розглядає питання вiдповiдностi строковостi активiв та пасивiв та надає вiдповiдним структурним пiдроздiлам банку рекомендацiї щодо усунення розбiжностей у часi, що виникають;
  - утворює тарифний комiтет, який щомiсячно аналiзує спiввiдношення собiвартостi послуг та ринкової конкурентоспроможностi дiючих тарифiв, вiдповiдає за полiтику банку з питань операцiйних доходiв.
  Крiм цього, згiдно iз вимогами ст. 45 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банки створюють службу внутрiшнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку. Ця служба внутрiшнього аудиту забезпечує проведення незалежної, об'єктивної перевiрки та надання консультацiй з метою пiдвищення ефективностi операцiй банку.
  
  
  ?3.4. Правове становище вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв, банкiвських груп та неприбуткових об"єднань банкiв
  
  3.4.1. Правове становище вiдокремлених пiдроздiлiв українських банкiв, створених на територiї України
  3.4.1.1. Правове становище фiлiї та вiддiлення банку
  Згiдно з Роздiлом IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306, банки згiдно з вимогами законодавства, статутiв та внутрiшньобанкiвських положень можуть створювати вiдокремленi пiдроздiли, якi здiйснюватимуть банкiвську дiяльнiсть вiд iменi банку, фiлiї, вiддiлення тощо.
  Банк визначає банкiвськi та фiнансовi послуги, а також iншу дiяльнiсть фiлiї чи вiддiлення, виходячи з перелiку банкiвських, фiнансових послуг та iнших видiв дiяльностi, якi має право здiйснювати сам банк. Обсяг господарської компетенцiї фiлiї (вiддiлення) встановлюється з урахуванням наявностi технiчних та iнших умов, спецiалiстiв вiдповiдної квалiфiкацiї тощо, потрiбних для забезпечення здiйснення вiдповiдних видiв дiяльностi та їх облiку.
  Положення про фiлiю (вiддiлення) банку має мiстити повне найменування вiдокремленого пiдроздiлу, його мiсцезнаходження, iнформацiю про його пiдпорядкованiсть, а також перелiк видiв дiяльностi, банкiвських та iнших фiнансових послуг (функцiй), якi має право здiйснювати фiлiя (вiддiлення).
  Керiвник фiлiї (вiддiлення) повинен вiдповiдати вимогам ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" щодо професiйної придатностi та дiлової репутацiї. При цьому одна особа, яка є керiвником фiлiї (вiддiлення) банку, має право виконувати обов'язки керiвника декiлькох фiлiй чи вiддiлень, якi розташованi в одному районi, за умови, якщо чисельнiсть працiвникiв таких вiдокремлених пiдроздiлiв не перевищує трьох осiб.
  Якщо фiлiя або вiддiлення вiдображають свої операцiї на окремому балансi, то до їх головного бухгалтера (особи, яка виконує його обов'язки), висуваються вимоги про наявнiсть вищої економiчної освiти, встановленi у законодавствi для головного бухгалтера банку-юридичної особи та зафiксованi у пiдпунктi "б" п. 3.8 глави 3 роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Головний бухгалтер у фiлiю (вiддiлення) банку може не призначатися, якщо операцiї такого вiдокремленого пiдроздiлу не вiдображаються на окремому балансi.
  По юридичному становищу фiлiї та вiддiлення банкiв є їх вiдокремленими пiдроздiлами, надiленими частиною господарської компетенцiї їх засновника на надання банкiвських та фiнансових послуг, чи на ведення iншої дiяльностi, дозволеної банку-засновнику. Доцiльно вказати, що вiдповiдно до ст. 95 ЦК України фiлiєю є вiдокремлений пiдроздiл юридичної особи, що розташований поза її мiсцезнаходженням та здiйснює всi або частину її функцiй. Таким чином, загальний юридичний статус фiлiй та вiддiлень банкiв, не зважаючи на вiдмiнностi в назвi цих вiдокремлених пiдроздiлiв, є однаковим (фiлiя господарської органiзацiї), однак має мiсце рiзниця у їх конкретному юридичному становищi, що виникає iз мети їх заснування, виробничої бази та iнших фактичних обставин, з урахуванням яких банк засновує або фiлiю, або вiддiлення. Зокрема, вiддiлення вiд фiлiй вiдрiзняються тим, що перелiк операцiй вiддiлень, якi проводяться ними самостiйно, є дуже обмеженим, i зорiєнтованi вони переважно на роздрiбного споживача банкiвської послуги, це свого роду "точки продажу" банкiвських продуктiв . Органiзацiйно-юридична складова у дiяльностi вiддiлення є дуже незначною, оскiльки прийняття практично всiх рiшень стосовно здiйснення вiддiленням активної чи пасивної операцiї вiдбувається на вищому рiвнi адмiнiстративної структури банку.
  
  Рис. 3.1
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Банкiвськi послуги Представництво Консультацiйнi Консультацiйнi
   iншi фiнансовi послуги, iнтересiв банку, та iнформацiйнi та iнформацiйнi
   сумiжнi послуги укладення договорiв, послуги, послуги
   забезпечення обiгу укладення
   документiв та iнформацiї договорiв
  
  Рис. 3.1. Варiанти мiсця надання банками послуг клiєнтам
  
  
  У 1.7 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" передбачено, що банк має право обслуговувати клiєнтiв на територiї України поза межами примiщення банку (фiлiї/вiддiлення) у разi прийняття такого рiшення уповноваженим органом банку. Працiвник банку (фiлiї/вiддiлення), робоче мiсце якого розташоване поза межами примiщення банку (фiлiї/вiддiлення), дiє на пiдставi довiреностi i має право здiйснювати лише таку дiяльнiсть:
  - надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських та iнших послуг;
  - надання послуг щодо укладення договорiв з клiєнтами.
  3.4.1.2. Правове становище представництва банку
  Представництво банку - територiально вiдокремлений структурний пiдроздiл банку, який представляє банк у вiдносинах iз споживачами його послуг та iншими контрагентами, здiйснює захист iнтересiв банку, однак не веде банкiвської дiяльностi.
  Вiдповiдно до п. 1.1. Глави 1 Роздiлу IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" представництва, що вiдкриваються банком, дiють вiд iменi банку на пiдставi затвердженого уповноваженим органом банку положення i мають керiвника, який дiє на пiдставi виданої банком довiреностi.
  Оскiльки представництва позбавленi права здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, вони не мають самостiйних джерел доходiв, вiдповiдно, їх дiяльнiсть фiнансується банком засновником згiдно iз затвердженого останнiм кошторисом.
  Представництво має поточний рахунок, який вiдкривається та використовується вiдповiдно до законодавчих актiв України та нормативно-правових актiв НБ України.
  3.4.2. Поняття та правове становище банкiвської групи
  Як зазначається у лiтературi, в Українi iснує значний потенцiал щодо концентрацiї та консолiдацiї банкiвського капiталу. Позитивним наслiдком таких процесiв буде вирiшення проблеми пiдвищення конкурентоспроможностi нацiональної банкiвської системи, а ризик монополiзацiї ринку банкiвських послуг є незначним .
  Вiдповiдно до положень ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкiвська група - це група юридичних осiб, якi мають спiльного контролера, що складається:
  - з материнського банку та його українських та iноземних дочiрнiх та/або асоцiйованих компанiй , якi є фiнансовими установами;
  - з двох або бiльше фiнансових установ та в якiй банкiвська дiяльнiсть є переважною. При цьому переважна дiяльнiсть у групi є банкiвською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активiв банкiв (банку) - учасникiв (учасника) банкiвської групи за останнi чотири звiтних квартали становить 50 i бiльше вiдсоткiв сукупного розмiру середньоарифметичних значень активiв усiх фiнансових установ, що входять до цiєї групи, за цей перiод .
  Розрахунок переважної дiяльностi банкiвської групи здiйснюється щороку станом на 1 сiчня. Слiд вiдзначити, що пiсля того як групу було визначено банкiвською на пiдставi переважної дiяльностi та частка сукупних активiв банкiв (банку) у сукупному розмiрi активiв фiнансових установ, що входять до цiєї групи, зменшилася та становить вiд 40 до 50 вiдсоткiв, така група продовжує вважатися банкiвською впродовж не бiльше трьох рокiв з моменту такого зменшення.
  Учасниками банкiвської групи визнаються:
  - банки та iншi фiнансовi установи. Нагадаємо, що вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" фiнансова установа - це юридична особа, яка вiдповiдно до закону надає одну чи декiлька фiнансових послуг, а також iншi послуги (операцiї), пов'язанi з наданням фiнансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до вiдповiдного реєстру в установленому законом порядку. До фiнансових установ належать банки, кредитнi спiлки, ломбарди, лiзинговi компанiї, довiрчi товариства, страховi компанiї, установи накопичувального пенсiйного забезпечення, iнвестицiйнi фонди i компанiї та iншi юридичнi особи, виключним видом дiяльностi яких є надання фiнансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - iншi послуги (операцiї), пов'язанi з наданням фiнансових послуг;
  - банкiвськi холдинговi компанiї (ними є фiнансовi холдинговi компанiї, в яких переважною дiяльнiстю фiнансових установ, що є її дочiрнiми та асоцiйованими компанiями, є банкiвська дiяльнiсть);
  - компанiї з надання допомiжних послуг (вiдповiдно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" компанiя з надання допомiжних послуг - юридична особа, яка не є фiнансовою установою, дiяльнiсть якої полягає в наданнi послуг з iнформацiйних технологiй, володiння або управлiння майном, з обробки даних або будь-яких подiбних послуг, якi необхiднi для здiйснення фiнансовою установою дiяльностi з надання фiнансових послуг).
  Статус учасника банкiвської групи визначається наявнiстю у вище перелiчених суб"єктiв господарювання спiльного контролера. Ним, вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", є фiзична або юридична особа, щодо якої не iснує контролерiв - фiзичних осiб та яка має можливiсть здiйснювати вирiшальний вплив на управлiння або дiяльнiсть юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володiння самостiйно або спiльно з iншими особами часткою в юридичнiй особi, що вiдповiдає еквiваленту 50 чи бiльше вiдсоткiв статутного капiталу та/або голосiв юридичної особи, або незалежно вiд формального володiння здiйснювати такий вплив на основi угоди чи будь-яким iншим чином.
  Законодавство України окремо регулює здiйснення нагляду за формуванням та дiяльнiстю банкiвської групи. Зокрема, вiдповiдно до положень ст. 9 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України здiйснює за банкiвською групою так званий банкiвський нагляд на консолiдованiй основi, метою якого є забезпечення стабiльностi банкiвської системи та обмеження ризикiв, на якi наражається банк внаслiдок участi в банкiвськiй групi, шляхом регулювання, монiторингу та контролю ризикiв банкiвської групи у визначеному НБ України порядку. Банкiвському нагляду на консолiдованiй основi пiдлягають, поряд з банками, також i небанкiвськi фiнансовi установи, якi є учасниками банкiвської групи.
  НБ України має право встановлювати вимоги до банкiвської групи та/або банкiвської пiдгрупи на консолiдованiй та субконсолiдованiй основi щодо:
  1) наявностi ефективної системи корпоративного управлiння;
  2) наявностi ефективної системи управлiння ризиками;
  3) наявностi ефективної системи внутрiшнього контролю;
  4) наявностi облiкових процедур, iнформацiйних систем, необхiдних для забезпечення виконання вимог на консолiдованiй основi;
  5) складання та порядку подання консолiдованої та субконсолiдованої звiтностi;
  6) достатностi регулятивного капiталу ;
  7) економiчних нормативiв;
  8) лiмiтiв та обмежень стосовно певних видiв дiяльностi, у тому числi щодо дiяльностi на територiї iнших держав;
  9) порядку подання необхiдної звiтностi та iнформацiї.
  З метою визначення кола суб"єктiв, якi пiдлягають нагляду як банкiвськi групи, НБ України постановою Правлiння вiд 9 квiтня 2012 р. ? 134 затвердив "Положення про порядок iдентифiкацiї та визнання банкiвських груп". Юридична або фiзична особа, яка має намiр стати контролером банкiвської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повiдомити про це НБ України та надати йому вiдомостi про таку банкiвську групу, у тому числi структуру власностi банкiвської групи та види дiяльностi її учасникiв, у порядку, встановленому главою 1 роздiлу II вказаного вище "Положення про порядок iдентифiкацiї та визнання банкiвських груп".
  Керiвник банкiвської холдингової компанiї, його заступники, члени виконавчого органу та наглядової ради, головний бухгалтер, його заступник повиннi вiдповiдати вимогам до керiвникiв банкiв, установленим Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть".
  Банкiвська група зобов'язана визначити серед учасникiв банкiвської групи та погодити з НБ України вiдповiдальну особу банкiвської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених НБ України до банкiвської групи. Погодження здiйснюється на пiдставi клопотання, яке має мiстити обґрунтування щодо визначення такої особи, та iнших документiв, визначених НБ України. До погодження НБ України вiдповiдальної особи банкiвської групи або в разi, якщо за висновком НБ України вiдповiдальна особа, визначена банкiвською групою, не спроможна забезпечити виконання функцiй вiдповiдальної особи, вiдповiдальною особою є банк - учасник групи з найбiльшим значенням активiв за останнiй звiтний перiод (квартал).
  Учасник банкiвської групи не пiзнiше 10 календарних днiв пiсля змiни своєї структури власностi та видiв дiяльностi зобов'язаний повiдомити про це вiдповiдальну особу банкiвської групи. Вiдповiдальна особа банкiвської групи зобов'язана повiдомити НБ України про змiни щодо структури власностi банкiвської групи та видiв дiяльностi її учасникiв не пiзнiше 30 календарних днiв пiсля настання таких змiн.
  Вiдповiдальна особа банкiвської групи складає консолiдовану звiтнiсть на основi звiтностi учасникiв банкiвської групи (крiм страхових компанiй) у порядку, визначеному НБ України. Учасники банкiвської групи зобов'язанi подавати вiдповiдальнiй особi банкiвської групи звiти, iнформацiю та документи, необхiднi для пiдготовки консолiдованих звiтiв, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолiдованiй основi.
  Розглянемо обмеження по структурi власностi в межах банкiвської групи. Нагадаємо, що вiдповiдно до ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" структура власностi визначається як система взаємовiдносин юридичних та фiзичних осiб, що дає змогу визначити всiх осiб, якi мають пряму та/або опосередковану iстотну участь в юридичнiй особi, у тому числi вiдносини контролю мiж ними щодо цiєї юридичної особи. У ст. 9 вищевказаного Закону стосовно структури власностi банкiвської групи мiстяться такi обмеження участi:
  - загальна сума прямої та/або опосередкованої участi учасникiв банкiвської групи в статутному капiталi юридичної особи, що не є фiнансовою установою, не повинна перевищувати 15 вiдсоткiв консолiдованого регулятивного капiталу банкiвської групи;
  - загальна сума прямої та/або опосередкованої участi учасникiв банкiвської групи в статутному капiталi всiх юридичних осiб, якi не є фiнансовими установами, не повинна перевищувати 60 вiдсоткiв консолiдованого регулятивного капiталу банкiвської групи.
  Окремо застерiгається, що сума вкладень учасникiв банкiвської групи в капiтал страхової компанiї (страхових компанiй) виключається з регулятивного капiталу банкiвської групи.
  НБ України здiйснює контроль за операцiями мiж учасниками банкiвської групи, а також за операцiями мiж учасниками банкiвської групи та їх пов'язаними особами, якi не є фiнансовими установами. Сукупний обсяг операцiй, що генерують кредитний ризик, мiж учасниками банкiвської групи та їх пов'язаними особами, якi не є фiнансовими установами, не повинен перевищувати 20 вiдсоткiв консолiдованого статутного капiталу банкiвської групи. Сукупний обсяг операцiй, що генерують кредитний ризик, мiж учасниками банкiвської групи та однiєю пов'язаною особою банкiвської групи, яка не є фiнансовою установою, не повинен перевищувати 5 вiдсоткiв консолiдованого статутного капiталу банкiвської групи. Перелiк операцiй, що генерують кредитний ризик, визначається нормативно-правовими актами НБ України.
  Кожний учасник банкiвської групи зобов'язаний забезпечити проведення щорiчної аудиторської перевiрки рiчної фiнансової звiтностi аудитором (аудиторською фiрмою). Вiдповiдальна особа банкiвської групи зобов'язана забезпечити проведення щорiчної перевiрки аудиторською фiрмою рiчної консолiдованої звiтностi банкiвської групи.
  Аудитор (аудиторська фiрма), що здiйснює аудиторську перевiрку рiчної фiнансової звiтностi учасника банкiвської групи, рiчної консолiдованої звiтностi банкiвської групи, зобов'язаний повiдомити НБ України про виявленi пiд час проведення аудиторської перевiрки та пiд час надання iнших аудиторських послуг викривлення показникiв фiнансової звiтностi, порушення та недолiки в роботi, а також про будь-якi подiї, якi можуть суттєво вплинути на платоспроможнiсть, безпеку та надiйнiсть учасника групи або всiєї банкiвської групи, протягом трьох днiв з моменту виявлення таких подiй чи фактiв. Крiм цього, встановлено вимогу про те, що аудитор (аудиторська фiрма) на вимогу НБ України зобов'язаний подати НБ України робочi документи з питань аудиту рiчної фiнансової звiтностi учасника банкiвської групи та рiчної консолiдованої звiтностi банкiвської групи.
  НБ України своєю Постановою ? 254 вiд 20 червня 2012 р. затвердив "Положення про порядок регулювання дiяльностi банкiвських груп", яке встановлює для банкiвської групи та пiдгруп банкiвської групи порядок розрахунку консолiдованого регулятивного капiталу, вимоги щодо достатностi регулятивного капiталу, у тому числi необхiдний розмiр регулятивного капiталу, а також такi обов'язковi економiчнi нормативи: а) нормативи капiталу; б) нормативи лiквiдностi; в) нормативи кредитного ризику; нормативи участi (iнвестування).
  3.4.3. Неприбутковi об"єднання банкiв
  Згiдно зi ст. 13 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" з метою захисту та представлення iнтересiв своїх членiв, розвитку мiжрегiональних та мiжнародних зв'язкiв, забезпечення наукового та iнформацiйного обмiну i професiйних iнтересiв, розробки рекомендацiй щодо банкiвської дiяльностi банки мають право створювати неприбутковi спiлки чи асоцiацiї. Банкiвськi спiлки та асоцiацiї не мають права займатися банкiвською чи пiдприємницькою дiяльнiстю i не можуть бути створенi з метою отримання прибутку.
  Асоцiацiя (спiлка) банкiв є договiрним об'єднанням банкiв i не має права втручатися у дiяльнiсть банкiв - членiв асоцiацiї (спiлки). На сьогоднi бiльшiсть банкiв України об"єднанi в Асоцiацiю українських банкiв. Асоцiацiя являє собою договiрне добровiльне об"єднання некомерцiйної спрямованостi. Головною функцiєю асоцiацiї є представництво банкiв в органах державної влади i управлiння, вiдстоювання їх iнтересiв, сприяння банкам у веденнi їх дiяльностi шляхом пiдготовки науково-методичних розробок, законопроектiв, органiзацiя навчання банкiвських працiвникiв тощо.
  Iснують i бiльш локальнi банкiвськi спiлки, наприклад, Київський банкiвський союз.
  
  Тема 4. Правове регулювання заснування банкiв та вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банкiв. Лiцензування банкiвської дiяльностi
  
  ?4.1. Правове регулювання створення банку шляхом заснування
  ?4.2. Лiцензування банкiвської дiяльностi
  ?4.3. Вiдкриття банками вiдокремлених пiдроздiлiв на територiї України. Створення українськими банками дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв на територiї iнших держав
  ?4.4. Порядок вiдкриття фiлiй та представництв iноземних банкiв на територiї України
  
  ?4.1. Правове регулювання створення банку шляхом заснування
  
  4.1.1. Загальна послiдовнiсть дiй зi створення банку шляхом заснування
  Створення банку шляхом заснування - це сукупнiсть врегульованих законодавством корпоративних дiй засновникiв, а також адмiнiстративних дiй НБ України та компетентних державних органiв i установ, результатом належного здiйснення яких є виникнення суб"єкта господарювання, надiленого статусом юридичної особи та правосуб"єктнiстю на ведення банкiвської дiяльностi (тобто банку). Створення банку шляхом заснування розпочинається з прийняттям його засновниками вiдповiдного рiшення, укладення договору про створення (заснування) банку та вiдбувається у виглядi наступного виконання цього рiшення i договору згiдно з правилами, передбаченими законодавством. Оскiльки без банкiвської лiцензiї банк не може розпочати ведення банкiвських операцiй, заснування банку завершується одержанням банком такої лiцензiї та одночасною реєстрацiєю банку у Державному реєстрi банкiв. Без банкiвської лiцензiї банк не є суб"єктом господарювання, це - практично бездiяльна юридична особа, позбавлена специфiчної господарської (банкiвської) правосуб"єктностi.
  Схема створення банку шляхом заснування вмiщує в себе наступнi основнi етапи:
  1) прийняття, оформлення та виконання рiшення про заснування банку, яке включає:
  - прийняття засновниками рiшення заснувати банк. Засновники проводять вiдповiднi збори та укладають договiр про створення (заснування) банку. Такий договiр не вимагається для заснування державних та кооперативних банкiв;
  - акумулювання статутного капiталу (для банкiв публiчних акцiонерних товариств - оплата акцiй, розмiщених серед засновникiв (ч. 2 ст. 155 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про акцiонернi товариства"), для кооперативних банкiв - шляхом оплати засновниками паїв, розподiлених на їх користь;
  - проведення засновниками установчих зборiв, на яких приймається рiшення про затвердження статуту банку, розмiр та порядок формування його статутного капiталу, обрання органiв управлiння;
  2) проходження процедури погодження статуту юридичної особи - майбутнього банку з НБ України для виконання вимог ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" вiд 15 травня 2003 р. ;
  3) державна реєстрацiя майбутнього банку як юридичної особи (у Єдиному державному реєстрi вiдповiдно до вимог ст. 24, 25, 26 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв");
  4) легiтимацiя банку включає:
  - проходження банком реєстрацiйних процедур в органах статистики, в Пенсiйному фондi України та у фондах обов"язкового державного соцiального страхування, в органi доходiв i зборiв;
  - виготовлення печатки i штампiв банку;
  - вiдкриття банку кореспондентського рахунку в НБ України;
  - перерахування на цей рахунок коштiв статутного капiталу банку;
  5) одержання банкiвської лiцензiї. Банкiвськi лiцензiї видаються НБ України згiдно з правилами, що викладенi у "Положеннi про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", що затверджене постановою Правлiння НБ України вiд 8 вересня 2011 р. ? 306;
  6) внесення НБ України вiдомостей про новостворений банк до Державного реєстру банкiв (її змiстом є офiцiйне визнання банку як суб"єкта господарювання iз виключною господарською правосуб"єктнiстю).
  4.1.2.Вимоги до процедури створення банкiв
  Враховуючи специфiку дiяльностi та статусу банкiв, спецiальне законодавство встановлює ряд особливих вимог щодо створення цiєї категорiї суб"єктiв пiдприємницької дiяльностi. Основним нормативно-правовим документом, що регулює питання створення, державної реєстрацiї та лiцензування банкiв на пiдзаконному рiвнi, є вищевказане "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв".
  4.1.2.1. Особливi вимоги до договору про створення (заснування) банку та протоколу установчих зборiв
  Протокол зборiв засновникiв, на якому приймається рiшення про заснування банку-акцiонерного товариства та про перший випуск його акцiй, повинен вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв НКЦПФР.
  Протокол установчих зборiв (зборiв учасникiв), у свою чергу, має мiстити рiшення про створення банку, затвердження його статуту, обрання наглядової (спостережної) ради i ревiзiйної комiсiї, призначення голови правлiння (ради директорiв), головного бухгалтера та членiв правлiння (ради директорiв) банку, а також призначення уповноваженої особи для погодження статуту, державної реєстрацiї та реєстрацiї банку, рiшення про затвердження бiзнес-плану, затвердження результатiв приватного розмiщення акцiй (для акцiонерного товариства), iншi положення вiдповiдно до законодавства України.
  У протоколах зазначаються мiсце та дата проведення зборiв, їх правочиннiсть, порядок денний, порядок голосування. Протоколи пiдписують голова та секретар.
  У разi створення банку однiєю особою рiшення приймаються цiєю особою одноосiбно i оформляються рiшенням про намiр заснування банку та про заснування банку. Пiдпис фiзичної особи на рiшеннях пiдлягає нотарiальному засвiдченню, а пiдпис представника юридичної особи засвiдчується вiдбитком печатки товариства (для iноземної особи у разi її наявностi).
  Створення державного банку вiдбувається на пiдставi постанови КМ України про створення державного банку, що мiстить посилання на статтю витрат на створення цього банку в законi України про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк.
  Стосовно договору про створення (заснування) банку, то вiн має бути пiдписаний засновниками банку i засвiдчений вiдбитками їх печаток. Пiдписи фiзичних осiб - засновникiв банку на договорi про створення банку засвiдчуються нотарiально . По змiсту договiр про створення (заснування) акцiонерного банку має мiстити положення, визначенi Законом України "Про акцiонернi товариства", у якому такий договiр iменується засновницьким.
  Слiд вiдзначити, що вимоги про укладення договору про створення (заснування) банку не поширюються на державнi та кооперативнi банки, а також на банки, що створюються однiєю особою.
  4.1.2.2. Статутний капiтал банку: розмiр, джерела та акумулювання
  У ст. 14 Закону України "Про акцiонернi товариства" встановлено, що мiнiмальний розмiр статутного капiталу акцiонерного товариства становить 1250 мiнiмальних заробiтних плат виходячи iз ставки мiнiмальної заробiтної плати, що дiє на момент створення (реєстрацiї) акцiонерного товариства. Для виробничих кооперативiв мiнiмальний розмiр статутного капiталу взагалi не встановлено.
  На вiдмiну вiд загальних правил, для банкiв в Українi передбачено особливi вимоги щодо розмiру та порядку формування статутного капiталу. Зокрема, у ст. 31 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" зазначається, що мiнiмальний розмiр статутного капiталу на день реєстрацiї банку не може бути менше 120 мiльйонiв гривень. При цьому НБ України має право встановити для окремих банкiв залежно вiд їх спецiалiзацiї диференцiйований мiнiмальний статутний капiтал на момент реєстрацiї банку, але не нижче розмiру, передбаченого цiєю статтею .
  "Директивою Європейського парламенту i Ради 2000/12 вiд 20 березня 2000 р. щодо започаткування дiяльностi кредитних установ та її ведення" у п. 1 ст. 5 передбачено, що "без шкоди для iнших загальних умов, встановлених нацiональним законодавством, компетентнi органи не повиннi видавати лiцензiю, коли кредитна установа не має власних коштiв, або у випадках, коли початковий капiтал становить менше 5 млн. євро". У будь-якому випадку, початковий капiтал кредитної установи, як встановлено у п. 2 цiєї ж статтi, не може бути меншим 1 млн. євро. Таким чином, кiлькiснi параметри формування статутних капiталiв банкiв України перевищують європейськi стандарти, однак у європейському правi наявнiсть вiдповiдного капiталу є умовою не створення банку та його державної реєстрацiї, а надання кредитнiй установi лiцензiї .
  Порядок формування статутного капiталу банкiв встановлений у ст. 32 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", а також у главi 2 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Основна вимога - це те, що формування та збiльшення статутного капiталу банку може здiйснюватися виключно шляхом внесення грошових внескiв, крiм випадкiв, передбачених Законом України "Про першочерговi заходи щодо запобiгання негативним наслiдкам фiнансової кризи та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України" протягом строку його дiї, а також у ч. 2 ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" щодо права КМ України вносити до статутного капiталу державного земельного банку земельнi дiлянки. При цьому резиденти здiйснюють внески до статутного капiталу банкiв гривнями, а нерезиденти - в iноземнiй вiльно конвертованiй валютi або у гривнях. Перерахунок коштiв в iноземнiй вiльно конвертованiй валютi, унесених нерезидентами, у нацiональну валюту України здiйснюється за офiцiйним курсом гривнi до iноземних валют, установленим НБ України на дату надходження iноземної валюти до банку в оплату його акцiй або паїв.
  Принциповою також є вимога про те, що статутний капiтал банку не повинен формуватися з непiдтверджених джерел. Це означає, що фiзичнi та юридичнi особи, якi приймають участь у формуваннi статутного капiталу банку, зобов"язанi надавати НБ України документи, якi б засвiдчували легальнi джерела отримання коштiв, що вносяться до статутного капiталу (в кiнцевому результатi це документи органiв доходiв i зборiв про наявнiсть вiдповiдного легального, тобто задекларованого доходу, з якого сплаченi податки).
  Забороняється використовувати для формування капiталу банку бюджетнi кошти, якщо такi кошти мають iнше цiльове призначення. Ця вимога стосується всiх банкiв, а особливо банкiв державних. Згадаємо, що згiдно зi ст. 7 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" при створеннi державного банку у законi про державний бюджет України на вiдповiдний рiк передбачаються витрати на формування статутного капiталу державного банку.
  Також забороняється використовувати для формування статутного капiталу банкiвськi метали, також банки не мають права здiйснювати зустрiчнi iнвестицiї в статутнi капiтали один одного та зустрiчнi iнвестицiї в статутнi капiтали їх засновникiв.
  Згiдно з п. 2.1 глави 2 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" кошти для формування статутного капiталу новостворюваного банку у розмiрi, передбаченому в Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", акумулюються на накопичувальному рахунку, що вiдкривається в територiальному управлiннi НБ України та/або у НБ України. Однак до часу внесення коштiв для формування статутного капiталу на такий накопичувальний рахунок цi кошти можуть акумулюватися на рахунку в будь-якому банку України на пiдставi вiдповiдного рiшення зборiв засновникiв.
  Для вiдкриття накопичувального рахунку уповноважена особа юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, протягом п'яти робочих днiв пiсля дати подання документiв для погодження статуту подає до територiального управлiння НБ України та/або НБ України документи, визначенi нормативно-правовими актами НБ України щодо вiдкриття рахункiв для формування статутного капiталу новостворюваного банку. У наступному учасники банку зобов'язанi не пiзнiше нiж за 10 календарних днiв до закiнчення строку, установленого Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" для розгляду документiв, визначених главою 1 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", перерахувати кошти на накопичувальний рахунок у заявленому розмiрi.
  4.1.2.3. Вимоги до статуту банку
  У ст. 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" зазначається, що статут банку складається з урахуванням положень ЦК України, ГК України, цього Закону та iнших законiв України. Статут банку обов"язково має мiстити iнформацiю про:
  1) найменування банку (повне та скорочене);
  2) його мiсцезнаходження;
  3) органiзацiйно-правову форму;
  4) види дiяльностi, якi має намiр здiйснювати банк;
  5) розмiр та порядок формування статутного капiталу банку, види акцiй банку,
  6) їх номiнальну вартiсть, форми випуску акцiй (документарна або бездокументарна), кiлькiсть акцiй, що купуються акцiонерами;
  7) структуру управлiння банком, органи управлiння, їх компетенцiю та порядок прийняття рiшень;
  8) порядок реорганiзацiї та лiквiдацiї банку вiдповiдно до глав 5 та 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть";
  9) порядок внесення змiн i доповнень до статуту банку;
  10) розмiр та порядок утворення резервiв та iнших загальних фондiв банку;
  11) порядок розподiлу прибуткiв та покриття збиткiв;
  12) положення про аудиторську перевiрку банку;
  13) положення про органи внутрiшнього аудиту банку.
  Вiдповiдно до п. 1.5 глави 1 роздiлу II "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" статут юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, подається до НБ України в трьох примiрниках i має мiстити iнформацiю, визначену у ст. 16 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та iншими законодавчими актами України. Статут юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, має бути оформлений вiдповiдно до вимог ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв", надрукований 14 кеглем шрифту Times New Roman i на титульному аркушi мiстити в правому верхньому кутi вiльне мiсце для штампа НБ України про його погодження.
  4.1.2.4. Вимоги до керiвництва банку
  Законодавство України достатньо суворо регулює питання щодо можливостей певної особи ввiйти до складу виконавчого органу управлiння банку. Зокрема, згiдно зi ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" керiвниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правлiння (ради директорiв), головний бухгалтер, його заступник, керiвники вiдокремлених пiдроздiлiв банку. Керiвниками банку мають бути дiєздатнi фiзичнi особи, якi вiдповiдають таким вимогам:
  1) наявнiсть вищої економiчної, юридичної освiти чи освiти у галузi управлiння залежно вiд займаної посади (ця вимога не застосовується до членiв спостережної ради банку);
  2) стаж роботи у банкiвськiй системi за вiдповiдним фахом не менше трьох рокiв (ця вимога не застосовується до членiв спостережної ради банку);
  3) бездоганна дiлова репутацiя.
  Голова правлiння (ради директорiв) та головний бухгалтер заступають на посаду пiсля надання письмової згоди на це НБ України.
  Голова правлiння (ради директорiв) банку та головний бухгалтер повиннi мати попереднiй досвiд керiвної роботи у банках. Однак не можуть бути керiвниками банку особи, якi займали посади Голови НБ України, заступникiв Голови НБ України, керiвникiв структурних пiдроздiлiв, якi за посадою входили до складу Правлiння НБ України, та членiв Ради НБ України, якщо з дня припинення їх повноважень не минув один рiк.
  НБ України надає письмову згоду на заступлення кандидатiв на посади голови правлiння (ради директорiв) та головного бухгалтера банку, а для державного банку - голови i членiв виконавчого органу та головного бухгалтера, а також визначає вiдповiднiсть вимогам законодавства професiйної придатностi та дiлової репутацiї iнших керiвникiв банкiв, визначених у ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", та керiвника служби внутрiшнього аудиту або осiб, якi виконують їх обов'язки бiльше одного мiсяця. При цьому:
  - для того, щоб голова наглядової (спостережної) ради, його заступники або члени наглядової (спостережної) ради банку могли заступити на посади, НБ України визначає вiдповiднiсть вимогам законодавства їх дiлової репутацiї (на пiдставi пакету документiв, наведених у п. 3.7 глави 3 Роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв");
  - стосовно голови правлiння, його заступникiв та членiв правлiння банку (ради директорiв), головного бухгалтера та його заступника, керiвника служби внутрiшнього аудиту визначається вiдповiднiсть вимогам законодавства професiйної придатностi та дiлової репутацiї (для чого на розгляд НБ України подається разом з протоколом засiдання уповноваженого органу про призначення цих керiвникiв пакет документiв, перелiчений у п. 3.8 глави 3 Роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв").
  Крiм подання необхiдних документiв, голова правлiння (ради директорiв), головний бухгалтер банку, керiвник служби внутрiшнього аудиту, а також голова та члени виконавчого органу державного банку до розгляду питання про надання банкiвської лiцензiї проходять тестування та спiвбесiду в порядку, установленому НБ України. НБ України приймає рiшення про погодження зазначених осiб з урахуванням загальної оцiнки всiх поданих документiв, результатiв тестування та спiвбесiди рекомендованого кандидата не пiзнiше мiсячного строку з дати подання документiв (рiшення приймає Комiсiя НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв).
  У мiсячний строк НБ України також визначає дiлову репутацiю кандидатiв на посади голови, його заступникiв i членiв наглядової (спостережної) ради банку, професiйну придатнiсть та дiлову репутацiю заступникiв голови та членiв правлiння (ради директорiв), заступникiв головного бухгалтера, керiвника служби внутрiшнього аудиту банку.
  Якщо протягом мiсяця НБ України не дiйшов обґрунтованого висновку про невiдповiднiсть кандидата вимогам ст. 42 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв", то вважається, що його кандидатура є погодженою.
  4.1.2.5. Особливi вимоги щодо придбання iстотної участi у банку
  Згiдно зi ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" юридична або фiзична особа, яка має намiр набути iстотної участi у банку або збiльшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостiйно чи спiльно з iншими особами володiти 10, 25, 50 та 75 i бiльше вiдсотками статутного капiталу банку чи правом голосу акцiй (паїв) у статутному капiталi банку та/або незалежно вiд формального володiння справляти значний вплив на управлiння або дiяльнiсть банку, зобов'язана повiдомити про свої намiри цей банк i НБ України за три мiсяцi до набуття iстотної участi або її збiльшення.
  Зазначенi особи зобов'язанi надати НБ України разом з повiдомленням повний пакет документiв, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" i нормативно-правовими актами НБ України.
  НБ України розглядає документи, визначенi у ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", протягом трьох мiсяцiв з дня отримання повного пакета вiдповiдних документiв. У разi якщо зазначений у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк має лiцензiю на провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку, НБ України iнформує НКЦПФР про зазначених осiб, якi мають намiри набути або збiльшити iстотну участь у такому банку.
  НБ України надає (надсилає) рiшення про заборону набувати або збiльшувати iстотну участь у банку вiдповiднiй особi iз зазначенням пiдстав такої заборони.
  У разi якщо НБ України протягом трьох мiсяцiв з дня отримання повного пакета вiдповiдних документiв не надiслав вiдповiднiй особi рiшення про заборону набувати або збiльшувати iстотну участь у банку, таке набуття або збiльшення вважається погодженим. Особи, зазначенi в ч. 1 ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", зобов'язанi повiдомити банк про погодження НБ України набуття або збiльшення iстотної участi у банку та надати iнформацiю про свою структуру власностi та розмiр частки iстотної участi у банку.
  Для порiвняння вкажемо, що згiдно з вимогами банкiвського права Європейського Союзу придбання iстотної участi вiдбувається пiсля iнформування компетентних органiв, без обов"язку одержання попереднього дозволу. Так, у ст. 16 "Директиви Європейського парламенту i Ради 2000/12 вiд 20 березня 2000 року щодо започаткування дiяльностi кредитних установ та її ведення" встановлюється, щоб "будь-яка фiзична або юридична особа, яка намагається прямо або опосередковано мати iстотну участь в кредитнiй установi, спочатку повiдомляла про це компетентнi органи, вказуючи розмiр такої участi. Така особа повинна також iнформувати компетентнi органи про свої плани щодо збiльшення iстотної участi, в результатi чого кiлькiсть прав голосу або частка капiталу, що їй належить, може сягати або перевищувати 29 %, 33 % або 50 %, або кредитна установа може стати її дочiрньою компанiєю". Компетентнi органи на протязi трьох мiсяцiв мають право перешкодити таким планам, якщо особа, що придбаває iстотну участь, не вiдповiдає їх вимогам щодо належного управлiння кредитною установою .
  4.1.3. Особливостi адмiнiстративних процедур реєстрацiйного змiсту при заснуваннi банкiв
  4.1.3.1. Погодження НБ України статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть
  Вiдповiдно до Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв" здiйснення державної реєстрацiї всiх юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв на територiї вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi вiднесене до компетенцiї спецiальних службовцiв - державних реєстраторiв. З метою збереження наглядових повноважень НБ України на етапi заснування банку iснує правило про погодження НБ України статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть. Згiдно зi ст. 17 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, для погодження статуту цiєї особи подає НБ України разом iз заявою про погодження статуту такi документи:
  1) протоколи зборiв засновникiв та установчих зборiв, договiр про створення банку або рiшення про створення державного банку;
  2) статут банку;
  3) копiї документiв, визначених НБ України, необхiдних для iдентифiкацiї самого засновника та всiх осiб, через яких здiйснюватиметься опосередковане володiння iстотною участю у банку;
  4) документи, визначенi НБ України, що дають змогу зробити висновок про:
  - дiлову репутацiю самого засновника, а для засновника - юридичної особи також i членiв виконавчого органу та/або наглядової ради та всiх осiб, через яких здiйснюватиметься опосередковане володiння iстотною участю в особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть;
  - фiнансовий стан засновника - юридичної особи, а також про майновий стан засновника - фiзичної особи;
  - наявнiсть у засновника достатньої кiлькостi власних коштiв для здiйснення заявленого внеску до статутного капiталу;
  5) документи, що засвiдчують повну сплату засновниками внескiв до статутного капiталу;
  6) вiдомостi про структуру власностi самої юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, та засновника, що набуває iстотної участi в нiй, вiдповiдно до вимог НБ України;
  7) вiдомостi за формою, встановленою НБ України, про асоцiйованих осiб засновника - фiзичної особи;
  8) вiдомостi за формою, встановленою НБ України, про юридичних осiб, у яких засновник - фiзична особа є керiвником та/або контролером;
  9) копiю тимчасового свiдоцтва про реєстрацiю випуску акцiй;
  10) висновок АМК України у випадках, передбачених законодавством України;
  11) копiю платiжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмiр якої встановлюється НБ України.
  Щодо засновникiв - iноземних юридичних осiб для погодження статуту НБ України додатково подаються документи, встановленi у ч. 9 ст. 34 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", а щодо засновникiв - фiзичних осiб - iноземцiв додатково подаються документи, передбаченi у ч. 11 ст. 34 цього ж Закону. Цi документи мають бути нотарiально засвiдченi за мiсцем видачi та легалiзованi в установленому порядку, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України. Документи, що складенi iноземною мовою, мають супроводжуватися нотарiально завiреним перекладом українською мовою.
  Вiдповiдно до 1.10 роздiлу I "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" документи, визначенi цим Положенням, подаються до територiального управлiння НБ України за мiсцезнаходженням банку/фiлiї iноземного банку, крiм таких документiв, якi подаються до НБ України щодо:
  - повiдомлення про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг (крiм банкiвських);
  - змiн (нових редакцiй) до внутрiшнiх положень банку;
  - структурних i кадрових змiн у складi керiвникiв структурних пiдроздiлiв банку;
  - отримання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї i представництва українського банку на територiї iнших держав;
  - отримання згоди НБ України на вживання в найменуваннi банку слiв, визначених ст. 15 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть";
  - отримання позитивного висновку з приводу намiру заснування державного банку та змiни розмiру його статутного капiталу;
  - акредитацiї представництва iноземного банку на територiї України;
  - змiн, що стосуються представництва iноземного банку на територiї України.
  Банки/фiлiї iноземних банкiв, мiсцезнаходженням яких є мiсто Київ та Київська область, подають документи до НБ України.
  В цiлому процедура розгляду документiв, поданих для погодження статуту майбутнього банку, вiдбувається наступним чином:
  - територiальне управлiння НБ України в мiсячний строк з дати отримання вiд банку повного пакета документiв готує висновок про: загальну оцiнку фiнансового стану, платоспроможнiсть учасникiв банку i дiлову репутацiю учасникiв банку, якi матимуть iстотну участь у банку, наявнiсть власних коштiв для внесення до статутного капiталу банку i пiдтвердження внесення на накопичувальний рахунок банку коштiв до статутного капiталу кожним учасником у передбачених законом розмiрах; наявнiсть примiщення, придатного для розмiщення банку та будiвництва касового вузла (перевiряється на мiсцi); дiлову репутацiю голови, його заступникiв та членiв спостережної ради банку, голови, його заступникiв та членiв правлiння (ради директорiв) банку i головного бухгалтера та його заступникiв; професiйну придатнiсть голови, його заступникiв та членiв правлiння (ради директорiв) банку i головного бухгалтера та його заступникiв; вiдповiднiсть установчих документiв банку вимогам чинного законодавства України;
  - у подальшому повний пакет документiв передається до центрального апарату НБ України. Поданi документи розглядаються Генеральним департаментом банкiвського нагляду та у разi потреби iншими департаментами. НБ України має право вимагати вiд заявника виправлення недолiкiв у поданих документах;
  - рiшення про погодження статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, або вiдмову в його погодженнi приймається Правлiнням НБ України в строк, визначений у ст. 17 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (тобто не пiзнiше тримiсячного строку з дня подання повного пакета документiв) за умови вiдповiдностi їх встановленим вимогам.
  4.1.3.2. Державна реєстрацiя юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть
   З 1 липня 2004 р. набув чинностi Закон України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв". До вступу цього закону в силу для банкiв органом державної реєстрацiї довгий час був НБ України (на вiдмiну вiд iнших суб"єктiв господарювання), а пiсля набуття ним чинностi та з урахуванням положень ст. 58 ГК України та ст. 89 ЦК України державну реєстрацiю банку як юридичної особи здiйснює державний реєстратор за мiсцезнаходженням юридичної особи - майбутнього банку.
  Як зазначається у ч. 1 ст. 17 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" державна реєстрацiя юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, проводиться вiдповiдно до законодавства з питань державної реєстрацiї юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
  У спiльному листi Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва i НБ України вiд 29 травня 2007 р. ? 3805 та ? 40-110/1841-5454 вказано, що для проведення державної реєстрацiї банку, як новоствореної юридичної особи, засновник (засновники) або уповноважена ними особа подає державному реєстратору документи вiдповiдно до вимог Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв". При цьому титульна сторiнка обох примiрникiв статуту банку з вiдмiткою про погодження статуту НБ України та зазначенням дати погодження має бути засвiдчена пiдписом заступника Голови НБ України i вiдбитком печатки НБ України. Усi примiрники статуту мають бути прошитi i засвiдченi на зворотi вiдбитком печатки секретарiату правлiння НБ України.
  За вiдсутностi пiдстав для вiдмови в проведеннi державної реєстрацiї або залишення документiв, що поданi для державної реєстрацiї, без розгляду, державний реєстратор проводить державну реєстрацiю майбутнього банку як юридичної особи в порядку, визначеному вищевказаним Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв".
  4.1.3.3. Внесення вiдомостей про банк до Державного реєстру банкiв
  Вiдповiдно до положень глави 1 роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, протягом тижня пiсля внесення державним реєстратором вiдповiдного запису до ЄДР надсилає НБ України повiдомлення разом з двома нотарiально засвiдченими копiями статуту з вiдмiткою державного реєстратора щодо проведення державної реєстрацiї юридичної особи та витяг з ЄДР.
  У наступному вiдбувається процес лiцензування майбутнього банку. Одночасно з прийняттям рiшення про надання банкiвської лiцензiї НБ України уносить вiдомостi про юридичну особу до Державного реєстру банкiв. Про здiйснення запису НБ України повiдомляє вiдповiдний банк листом.
  Як вказується у листi Державного комiтету України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва i НБ України вiд 29 травня 2007 р. ? 3805 та ? 40-110/1841-5454 уповноваженiй особi банку про державну реєстрацiю банку повiдомляється листом НБ України за пiдписом директора Департаменту реєстрацiї та лiцензування банкiв та видається свiдоцтво про реєстрацiю банку. Повiдомлення про реєстрацiю банку також надсилається територiальному управлiнню НБ України за мiсцезнаходженням банку разом з нотарiально засвiдченою копiєю статуту банку з вiдповiдною вiдмiткою державного реєстратора про проведення державної реєстрацiї банку.
  Пiсля реєстрацiї банку в територiальному управлiннi НБ України за його мiсцезнаходженням вiдкривається кореспондентський рахунок, на який не пiзнiше наступного дня пiсля його вiдкриття iз накопичувального рахунку перераховуються зiбранi кошти, що утворюють статутний капiтал банку.
  4.1.3.4. Пiдстави вiдмови юридичнiй особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, у погодженнi статуту, та вiдмови у державнiй реєстрацiї такої юридичної особи
  Згiдно з положеннями ст. 18 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України має право вiдмовити юридичнiй особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, у погодженнi статуту, у разi якщо:
  1) подано неповний пакет документiв, необхiдних для погодження статуту;
  2) документи мiстять недостовiрну iнформацiю;
  3) документи не вiдповiдають вимогам законiв України чи нормативно-правових актiв НБ України;
  4) дiлова репутацiя засновника, а для засновника - юридичної особи i членiв її виконавчого органу та/або наглядової ради та всiх осiб, через яких здiйснюватиметься опосередковане володiння iстотною участю в банку, не вiдповiдає вимогам, встановленим НБ України;
  5) фiнансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фiзичної особи не вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України;
  6) засновник не має власних коштiв для здiйснення заявленого внеску до статутного капiталу;
  7) структура власностi самої юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, та/або засновника, що набуває iстотної участi, не вiдповiдає вимогам щодо її прозоростi, встановленим НБ України;
  8) не надано документи, що пiдтверджують наявнiсть сплаченого статутного капiталу юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть.
  НБ України не має права вiдмовити юридичнiй особi, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, у погодженнi статуту з iнших пiдстав, крiм зазначених у цiй статтi.
  У разi прийняття рiшення про вiдмову в погодженнi статуту юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть (рiшення приймається Правлiнням НБ України), лист листа з обґрунтуванням пiдстав вiдмови надсилається уповноваженiй особi.
  Кошти з накопичувального рахунку повертаються учасникам банку за їх заявами протягом трьох робочих днiв з дня надходження заяви до НБ України.
  Поряд iз чисельними пiдставами вiдмови у погодженнi статуту майбутнього банку у Законi України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" встановлено низку пiдстав вiдмови власне у державнiй реєстрацiї майбутнього банку як юридичної особи. Зокрема, згiдно з ч. 1 ст. 27 цього закону пiдставами для вiдмови у проведеннi державної реєстрацiї юридичної особи є:
  - невiдповiднiсть вiдомостей, якi вказанi в реєстрацiйнiй картцi на проведення державної реєстрацiї юридичної особи, вiдомостям, якi зазначенi в документах, що поданi для проведення державної реєстрацiї юридичної особи;
  - невiдповiднiсть установчих документiв вимогам ч. 3 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв";
  - порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
  наявнiсть обмежень на зайняття вiдповiдних посад, встановлених законом щодо осiб, якi зазначенi як посадовi особи органу управлiння юридичної особи;
  невiдповiднiсть вiдомостей про засновникiв (учасникiв) юридичної особи вiдомостям щодо них, якi мiстяться в ЄДР;
  наявнiсть обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дiй, якi встановленi абз. 4 ч. 2 ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" ;
  наявнiсть в Єдиному державному реєстрi найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намiр зареєструватися;
  використання у найменуваннi юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування, або похiдних вiд цих найменувань, або iсторичного державного найменування, перелiк яких встановлюється КМ України;
  невiдповiднiсть найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видiв юридичних осiб (банк, кредитна спiлка, недержавний пенсiйний фонд тощо);
  встановлена iншими законами заборона використання у найменуваннi юридичної особи певних термiнiв, абревiатур, похiдних термiнiв.
  Вiдмова у проведеннi державної реєстрацiї юридичної особи з iнших пiдстав не допускається.
  Якщо ж НБ України вiдмовить у погодженнi статуту банку, то в силу вимог ч. 11 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" державний реєстратор залишає документи, поданi для державної реєстрацiї майбутнього банку як юридичної особи, без розгляду.
  
  
  ?4.2. Лiцензування банкiвської дiяльностi
  
  4.2.1. Загальнi положення про лiцензування банкiвської дiяльностi
  Статусу юридичної особи банки набувають по факту їх державної реєстрацiї у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" та з врахуванням особливостей, що зафiксованi у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Однак права здiйснювати банкiвську дiяльнiсть банк набуває тiльки пiсля отримання банкiвської лiцензiї (ст. 19 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть"). Без отримання банкiвської лiцензiї не дозволяється здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, а особи, виннi у здiйсненнi банкiвської дiяльностi без банкiвської лiцензiї, несуть кримiнальну, адмiнiстративну та iншу вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України.
  Характерно, що Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" обмежується строк пасивного iснування банку як юридичної особи iз виключною господарською правосуб"єктнiстю, яка не розпочала операцiї у зв"язку iз тим, що не виконала лiцензiйнi умови та не одержала банкiвської лiцензiї. Зокрема, у ч. 3 ст. 19-1 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" передбачається, що НБ України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разi невиконання юридичною особою, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, протягом року з дня державної реєстрацiї вимог ч. 1 ст. 19 цього Закону.
  Також слiд нагадати, що НБ України вносить вiдомостi про юридичну особу до Державного реєстру банкiв одночасно з прийняттям рiшення про надання банкiвської лiцензiї.
  Лiцензування банкiвської дiяльностi є однiєю з форм державного регулювання дiяльностi банкiв (ст. 66 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть") та має адмiнiстративне походження i змiст. У ст. 12 ГК України лiцензування визначається як один iз засобiв державного регулювання господарської дiяльностi. Тому не слiд здiйснювати характеристику лiцензування суб"єктiв господарювання лише в межах традицiйної термiнологiї цивiльного права, якою адекватно фiксуються iстотнi ознаки суб"єктiв цивiльних правовiдносин (це категорiї цивiльної правоздатностi, цивiльної дiєздатностi, цивiльної правосуб"єктностi тощо). Адже лiцензування вiдбувається у виглядi зовнiшньої публiчної процедури, результатом якої є надання державою право - та дiєздатнiй юридичнiй особi, якою є банк без лiцензiї, виключної господарської компетенцiї (прав та обов"язкiв стосовно ведення банкiвської дiяльностi) та вiдповiдної господарської (банкiвської) делiктоздатностi.
  Значення банкiвської лiцензiї як ключового засобу для формування у банку належного змiсту та обсягу господарської правосуб"єктностi, а також як основи для дотримання вимог правового режиму банкiвської дiяльностi знаходить своє постiйне пiдтвердження у судовiй практицi. Наприклад, постановою ВГС України 31 сiчня 2012 р. у справi ? 28/165пд , а також ухвалою Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 2 червня 2011 р. у справi ? 2а-5884/10/2670 зафiксовано, що банкiвськi установи мають право здiйснювати кредитнi операцiї, у тому числi розмiшувати залученi кошти вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, на пiдставi банкiвської лiцензiї. На цiй основi суди роблять висновок про правомiрнiсть надання банками кредитiв, зокрема, i в iноземнiй валютi.
  Згiдно зi ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банкiвська лiцензiя - документ, який видається НБ України в порядку i на умовах, визначених у Законi України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", на пiдставi якого банки та фiлiї iноземних банкiв мають право здiйснювати банкiвську дiяльнiсть.
  Слiд пiдкреслити, що НБ України лiцензує саме тi операцiї, якi у сукупностi квалiфiкуються як банкiвська дiяльнiсть. Про початок провадження всiх iнших операцiй, якi по своїй сутностi не є виключно банкiвськими, центральний банк попередньо iнформується банком, який має намiр їх здiйснювати (глава 5 "Вимоги щодо початку нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг" роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв"), що слiд розумiти як лiбералiзацiю у пiдходi до мiри адмiнiстративного регулювання операцiй банкiв.
  4.2.2. Можливостi збiльшення обсягу господарської компетенцiї банку
  За умови виконання лiцензiйних умов новостворений банк одержує банкiвську лiцензiю. Цiлком очевидно, що одержання банкiвської лiцензiї є свого роду перепусткою для новоствореного банку через кордон вступного регулювання та нагляду до банкiвської системи України, в якiй вiн може дiяти як суб"єкт господарювання iз виключною компетенцiєю. У наступному, вже здiйснюючи банкiвську дiяльнiсть, банк може послiдовно збiльшувати кiлькiсть доступних йому операцiй. Зокрема, поряд iз класичними банкiвськими операцiями банк додатково може здiйснювати:
  а) фiнансовi операцiї та угоди, перелiченi у ч. 5 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть";
  б) iншi операцiї. Згiдно з ч. 8 ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" банк, крiм надання фiнансових послуг, має право здiйснювати також дiяльнiсть щодо:
  1) iнвестицiй;
  2) випуску власних цiнних паперiв;
  3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
  4) зберiгання цiнностей або надання в майновий найм (оренду) iндивiдуального банкiвського сейфа;
  5) iнкасацiї коштiв та перевезення валютних цiнностей;
  6) ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв (крiм власних акцiй);
  7) надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських та iнших фiнансових послуг.
  При цьому дiяльнiсть, що потребує лiцензiї НКЦПФР, може здiйснюватися банком лише пiсля отримання лiцензiї цього регулятора у порядку, встановленому законодавством України.
  4.2.3. Вимоги щодо отримання лiцензiї
  Вiдповiдно до приписiв ст. 19 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, для отримання банкiвської лiцензiї не пiзнiше нiж протягом одного року пiсля її державної реєстрацiї як юридичної особи має подати до НБ України такi документи:
  1) копiю статуту з вiдмiткою державного реєстратора про проведення державної реєстрацiї юридичної особи;
  2) копiї зареєстрованого НКЦПФР звiту про результати приватного розмiщення акцiй та свiдоцтва про реєстрацiю випуску акцiй (для банку, що створюється у формi публiчного акцiонерного товариства);
  3) вiдомостi про кiлькiсний склад спостережної ради, правлiння (ради директорiв), ревiзiйної комiсiї;
  4) вiдомостi за формою, визначеною НБ України, що дають змогу зробити висновок про:
  - наявнiсть як мiнiмум трьох осiб, призначених членами правлiння (ради директорiв), у тому числi голови правлiння, їх професiйну придатнiсть та дiлову репутацiю;
  - професiйну придатнiсть головного бухгалтера та керiвника служби внутрiшнього аудиту;
  - дiлову репутацiю членiв спостережної ради, головного бухгалтера та керiвника служби внутрiшнього аудиту;
  - наявнiсть органiзацiйної структури та вiдповiдних спецiалiстiв, необхiдних для забезпечення надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, банкiвського обладнання, комп'ютерної технiки, програмного забезпечення, примiщень, що вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України;
  5) копiї внутрiшнiх положень банку, що регламентують надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, визначають порядок здiйснення внутрiшнього контролю та процедуру управлiння ризиками;
  6) бiзнес-план на три роки, складений згiдно з вимогами, встановленими НБ України;
  7) копiю платiжного документа про внесення плати за видачу банкiвської лiцензiї, розмiр якої встановлюється НБ України.
  Юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, зобов'язана подати НБ України для отримання банкiвської лiцензiї одночасно всi документи та iнформацiю, зазначенi вище.
  НБ України приймає рiшення про надання банкiвської лiцензiї чи про вiдмову в її наданнi протягом двох мiсяцiв з дня отримання повного пакета документiв, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". У разi реорганiзацiї банку за результатами процедури тимчасової адмiнiстрацiї рiшення про надання банкiвської лiцензiї приймається НБ України протягом трьох днiв з дня отримання повного пакета документiв, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть". Як передбачено у п. 3.11 глави 3 роздiлу III "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" рiшення про надання чи вiдмову в наданнi банкiвської лiцензiї приймає Комiсiя НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв.
  Банк має право здiйснювати дiяльнiсть, надання банкiвських та iнших фiнансових послуг в iноземнiй валютi, якi є валютними операцiями, лише пiсля отримання генеральної лiцензiї на здiйснення валютних операцiй.
  Порядок надання генеральної лiцензiї на здiйснення валютних операцiй та iндивiдуальних лiцензiй на здiйснення разової валютної операцiї визначається нормативно-правовими актами НБ України про надання лiцензiй на здiйснення валютних операцiй.
  Дiяльнiсть, що регулюється нормативно-правовими актами iнших центральних органiв виконавчої влади i на здiйснення якої потрiбно мати лiцензiю, може здiйснюватися банком лише пiсля отримання вiдповiдної лiцензiї, що видається в порядку, визначеному законодавством України.
  Банкiвська лiцензiя оформляється на спецiальному бланку, форма якого наведена в додатку 8 до "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Вона пiдписуються заступником Голови НБ України i засвiдчується вiдбитком гербової печатки i дiє з дня прийняття НБ України вiдповiдного рiшення. Банкiвська лiцензiя не може передаватися третiм особам.
  Банк зобов'язаний пiсля отримання банкiвської лiцензiї та початку надання ним банкiвських та iнших фiнансових послуг та здiйснення iншої дiяльностi дотримуватися вимог, установлених НБ України щодо цих видiв дiяльностi або послуг.
  Пiдставами вiдмови у видачi банкiвської лiцензiї, вiдповiдно до ст. 191 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", є:
  1) подано неповний пакет документiв, необхiдних для видачi банкiвської лiцензiї;
  2) документи, поданi для видачi банкiвської лiцензiї, мiстять недостовiрну iнформацiю;
  3) документи, поданi для видачi банкiвської лiцензiї, не вiдповiдають вимогам законiв України та нормативно-правових актiв НБ України;
  4) юридична особа, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, звернулася iз заявою про видачу банкiвської лiцензiї пiсля спливу рiчного термiну з дня її державної реєстрацiї;
  5) професiйна придатнiсть та/або дiлова репутацiя хоча б одного з керiвникiв юридичної особи, яка має намiр здiйснювати банкiвську дiяльнiсть, та/або керiвника її служби внутрiшнього аудиту не вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України;
  6) як мiнiмум три особи, не призначенi членами правлiння (ради директорiв), у тому числi голова правлiння;
  7) вiдсутнi банкiвське обладнання, комп'ютерна технiка, програмне забезпечення, примiщення, що вiдповiдають вимогам, встановленим НБ України.
  4.2.4. Вимоги щодо початку нового виду дiяльностi
  Банк має право розпочати новий вид дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг, визначених ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та у ст. 4 Закону України "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг", якi не є валютними операцiями, та зазначених у статутi банку за таких умов, як:
  а) наявнiсть банкiвської лiцензiї;
  б) банк не є об'єктом застосування заходiв впливу (крiм письмового застереження):
  - протягом усього перiоду дiяльностi - для банкiв, якi отримали банкiвську лiцензiю менше нiж за три мiсяцi до часу повiдомлення НБ України про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду послуг;
  - протягом трьох мiсяцiв, що передують часу повiдомлення НБ України про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду послуг, - для банкiв, якi здiйснюють банкiвську дiяльнiсть на пiдставi банкiвської лiцензiї бiльше нiж три мiсяцi;
  в) вiдповiднiсть регулятивного капiталу банку вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правових актiв НБ України;
  г) вiдповiднiсть формування фондiв та резервiв вимогам законодавчих актiв України та нормативно-правових актiв НБ України;
  ґ) наявнiсть пiдроздiлу, який розпочне новий вид дiяльностi або надання нового виду послуг;
  д) наявнiсть керiвника пiдроздiлу, вiдповiдального за новий вид дiяльностi або надання нового виду послуг;
  е) дотримання банком економiчних нормативiв та нормативу обов'язкового резервування протягом трьох мiсяцiв, що передують його зверненню до НБ України;
  є) вiдповiдний технiчний стан та органiзацiя охорони примiщень банку, у тому числi касового вузла, забезпеченiсть банкiвським обладнанням, комп'ютерною технiкою, програмним забезпеченням та комунiкацiйними засобами, що потрiбнi для здiйснення нових операцiй i вiдповiдають вимогам нормативно-правових актiв НБ України;
  ж) наявнiсть комiтетiв, а саме: кредитного, тарифного, з питань управлiння активами i пасивами та вiдповiдних положень про них, що вiдповiдають вимогам законодавства України;
  з) наявнiсть вiдповiдних внутрiшнiх положень банку, що регулюють полiтику управлiння активами i пасивами, кредитну, iнвестицiйну, облiкову полiтику банку та проведення ним нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг, що вiдповiдають вимогам законодавства України;
  и) виконання банком спецiальних вимог законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, щодо певного виду дiяльностi/послуг.
  Банк не пiзнiше нiж за мiсяць до початку нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг повiдомляє про це НБ України, подавши такi документи, як:
  а) повiдомлення банку про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг (за формою, наведеною в додатку 14 "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв");
  б) опис i данi про органiзацiйну та управлiнську структуру банку та внутрiшнi положення банку, що регулюють здiйснення ним нового виду дiяльностi або нового виду фiнансових послуг;
  в) документи, у тому числi iнформацiю (згiдно з додатком 13 до вказаного вище Положення) про керiвникiв пiдроздiлiв та окремих спецiалiстiв, що пiдтверджують виконання банком спецiальних вимог законодавства України, у тому числi нормативно-правових актiв НБ України, щодо нового виду дiяльностi або нового виду фiнансових послуг.
  Протягом мiсяця з дати повiдомлення банком про початок нового виду дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг НБ України надсилає на адресу банку лист з повiдомленням про порушення банком вимог ст. 47 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (якщо банк порушив вимоги та порядок, установленi НБ України щодо цього повiдомлення, у частинi пiдтвердження виконання ним установлених НБ України вимог щодо цього виду дiяльностi або послуги). Банк не може розпочати новий вид дiяльностi або надання нового виду фiнансових послуг (крiм банкiвських) до дати усунення порушень.
  
  
  ?4.3. Вiдкриття банками вiдокремлених пiдроздiлiв на територiї України. Створення українськими банками дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв на територiї iнших держав
  
  4.3.1. Вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банку (фiлiй та представництв)
  Рiшення про вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв банку, а також про затвердження їх положень, згiдно iз п. 6 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" приймає спостережна рада банку.
  Вiдповiдно до вимог ст. 23 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть передбачено" банк не пiзнiше нiж за десять днiв до початку функцiонування вiдокремленого пiдроздiлу банку зобов'язаний подати НБ України повiдомлення про вiдкриття вiдокремленого пiдроздiлу банку, в якому зазначається:
  1) внутрiшньобанкiвський реєстрацiйний код вiдокремленого пiдроздiлу;
  2) повне найменування вiдокремленого пiдроздiлу;
  3) мiсцезнаходження вiдокремленого пiдроздiлу;
  4) прiзвище, iм'я та по батьковi керiвника вiдокремленого пiдроздiлу;
  5) обсяг та види дiяльностi, що виконуватиметься вiдокремленим пiдроздiлом;
  6) iнформацiю про вiдповiдне рiшення уповноваженого органу банку про вiдкриття такого пiдроздiлу;
  7) номер та дату затвердження положення про вiдокремлений пiдроздiл банку;
  8) пiдтвердження вiдповiдностi вiдокремленого пiдроздiлу вимогам, встановленим цим Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовими актами НБ України, у тому числi щодо примiщення, обладнання вiдокремленого пiдроздiлу банку i професiйної придатностi та дiлової репутацiї керiвникiв вiдокремленого пiдроздiлу.
  До повiдомлення про вiдкриття вiдокремленого пiдроздiлу, що виконуватиме функцiї представництва та захисту iнтересiв банку, додаються такi документи:
  1) рiшення уповноваженого органу банку про вiдкриття представництва;
  2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку.
  НБ України включає вiдомостi про вiдокремленi пiдроздiли банку до Державного реєстру банкiв на пiдставi письмового повiдомлення банку. Крiм цього, вiдомостi про вiдокремлений пiдроздiл банку повиннi бути включенi до ЄДР (ч. 2 ст. 17, ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв").
  Згiдно з п. 1.2 Глави 1 Роздiлу IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв" банк пiд час створення вiдокремлених пiдроздiлiв зобов'язаний присвоїти кожному пiдроздiлу внутрiшньобанкiвський реєстрацiйний код згiдно з внутрiшньобанкiвською системою реєстрацiйної кодифiкацiї. Цi процедури регулюються "Порядком ведення банками реєстрацiйної кодифiкацiї вiдокремлених пiдроздiлiв i банкоматiв", затвердженим постановою Правлiння НБ України ? 221 вiд 18 червня 2002 р.
  Банк зобов'язаний повiдомити НБ України про змiни в документах та iнформацiї, якi надаються згiдно з вимогами Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", та надiслати НБ України копiю рiшення про внесення змiн до положення про вiдокремлений пiдроздiл у двотижневий строк пiсля його затвердження уповноваженим органом банку.
  НБ України має право прийняти рiшення про припинення здiйснення вiдокремленим пiдроздiлом банку операцiй на користь або за дорученням клiєнтiв, якщо iнформацiя про вiдкриття банком свого вiдокремленого пiдроздiлу мiстить неправдивi вiдомостi чи дiяльнiсть такого вiдокремленого пiдроздiлу не вiдповiдає вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовим актам НБ України.
  4.3.2. Створення українськими банками дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв на територiї iнших держав
  Вiдповiдно до ст. 25 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" українськi банки мають право створювати (у тому числi шляхом придбання) дочiрнi банки, фiлiї чи представництва на територiї iнших держав пiсля отримання дозволу НБ України. Для вiдкриття дочiрнiх банкiв, фiлiй або представництв українських банкiв на територiї iнших держав пред'являються такi самi вимоги, якi встановленi для вiдкриття фiлiй чи представництв банкiв на територiї України, за умови надання НБ України дозволу на здiйснення iнвестицiї за кордон у зв'язку iз створенням фiлiї чи представництва банку на територiї iншої держави.
  Таким чином, створення українським банком дочiрнього банку, фiлiї чи представництва на територiї iншої держави є складним юридичним процесом, який передбачає, по-перше, виконання вимог нацiонального банкiвського законодавства України, по-друге, застосовуються правила валютного регулювання України, по-третє, належить забезпечити дотримання вимог банкiвського законодавства держави, на територiї якої засновується вiдповiдна банкiвська установа i, по-четверте, слiд виконати вимоги мiжнародних договорiв та iнших мiжнародних документiв у банкiвськiй сферi (наприклад, Основних принципiв ефективного банкiвського нагляду, розроблених Базельським комiтетом з питань банкiвського нагляду, Директиви 2000/12/ЄС Європейського парламенту та Ради мiнiстрiв ЄС "Про започаткування та подальше здiйснення дiяльностi кредитних установ" (англiйською мовою - "Directive 2000/12/EC relating to the taking up and pursuit of the business of credit institutions") тощо.
  Для створення дочiрнього банку, фiлiї чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до НБ України бiзнес-план та економiчне обґрунтування доцiльностi створення дочiрнього банку, фiлiї чи представництва банку за кордоном.
  НБ України має право вiдмовити банку в наданнi дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї чи представництва банку на територiї iншої держави в разi невиконання банком вимог нормативно-правових НБ України, установлених для створення дочiрнiх банкiв, фiлiй чи представництв банкiв на територiї України, та в разi якщо банкiвський нагляд у цiй державi не вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду Базельського комiтету з питань банкiвського нагляду.
  Дочiрнiй банк, фiлiя чи представництво українського банку на територiї iншої держави реєструються вiдповiдно до вимог законодавства цiєї держави.
  Банк у мiсячний термiн має повiдомити НБ України про вiдкриття дочiрнього банку, фiлiї чи представництва на територiї iншої держави з наданням копiй вiдповiдних документiв про їх реєстрацiю.
  Українськi банки зобов'язанi забезпечити подання дочiрнiм банком, фiлiєю банку, створеними на територiї iнших держав, звiтiв та iнформацiї материнському банку, НБ України вiдповiдно до вимог НБ України щодо здiйснення нагляду на консолiдованiй основi. НБ України має право вимагати вiд українського банку зменшення участi в капiталi дочiрнього банку, закриття дочiрнього банку, фiлiї банку, створених на територiї iнших держав, у разi неотримання ним iнформацiї, необхiдної для здiйснення нагляду на консолiдованiй основi, або якщо нагляд за дочiрнiми банками або фiлiєю українського банку, створеними на територiї iнших держав, який здiйснюється органом нагляду iншої держави, є неефективним, зокрема не вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду Базельського комiтету з питань банкiвського нагляду.
  Деталiзованi правила створення дочiрнього банку, фiлiї i представництва українського банку за кордоном встановлюються Роздiлом V "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв". Зокрема, вiдповiдно до п. 1.1 глави 1 роздiлу V вищевказаного Положення банк має право створити дочiрнiй банк (у тому числi шляхом придбання акцiй/часток iноземного банку), фiлiю i представництво на територiї iншої держави за умови отримання дозволу НБ України.
  НБ України надає дозвiл на створення дочiрнього банку, фiлiї (за рiшенням Правлiння НБ України), представництва (за рiшенням Комiсiї НБ України з питань нагляду та регулювання дiяльностi банкiв) на територiї iншої держави за умови дотримання банком вимог пiдпунктiв "а" i "б" пункту 1.4 глави 1 роздiлу IV зазначеного Положення i за таких умов:
  - держава мiсцезнаходження дочiрнього банку, фiлiї, представництва належить до держав, якi приєдналися до мiжнародних угод з питань запобiгання та протидiї легалiзацiї доходiв, одержаних злочинним шляхом, та фiнансуванню тероризму, а також щодо фiнансового сектору якої немає негативних висновкiв мiжнародних органiзацiй, якi здiйснюють оцiнку країн та/або їх фiнансових секторiв щодо вiдповiдностi основним мiжнародним стандартам у цiй сферi. Такими висновками можуть бути резолюцiї Ради Безпеки Органiзацiї Об'єднаних Нацiй щодо застосування санкцiй до держав, публiчнi заяви Групи з розробки фiнансових заходiв протидiї вiдмиванню коштiв (англiйською мовою - Financial Action Task Force, скорочено - FATF) стосовно країн, якi мають стратегiчнi недолiки в нацiональнiй системi запобiгання вiдмиванню доходiв, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з фiнансуванням тероризму;
  - банкiвський нагляд у державi мiсцезнаходження дочiрнього банку, фiлiї, представництва вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду, розробленим Базельським комiтетом з питань банкiвського нагляду (англiйською мовою - "Core Principles for Effective Banking Supervision", issued by the Basel Committee on Banking Supervision);
  - строк дiяльностi банку становить не менше нiж три роки;
  - статутом банку передбачено створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва на територiї iнших держав;
  - iнвестицiя для створення дочiрнього банку, фiлiї або представництва не призведе до порушення банком економiчних нормативiв;
  - банк не є об'єктом застосування заходiв впливу вiдповiдно до статтi 73 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та/або фiнансових санкцiй (штрафiв) за порушення валютного законодавства України протягом останнiх трьох мiсяцiв, що передують зверненню.
  Загальний строк розгляду пакета документiв для отримання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї i представництва на територiї iншої держави - два мiсяцi з дня подання всiх необхiдних документiв (п. 2.3 Глави 2 Роздiлу V загаданого вище Положення).
  Дозвiл на створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва на територiї iншої держави є дiйсним протягом шести мiсяцiв. Вiдповiдний пiдроздiл НБ України з питань реєстрацiї та лiцензування банкiв веде облiк наданих НБ України дозволiв на створення дочiрнiх банкiв, фiлiй i представництв на територiї iнших держав.
  Банк для отримання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва на територiї iнших держав подає до НБ України такi документи:
  - клопотання про надання дозволу на створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва, яке має бути засвiдчене пiдписом голови правлiння (ради директорiв) банку та мiстити посилання на рiшення уповноваженого органу банку щодо створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва;
  - положення про фiлiю/представництво;
  - копiю рiшення/протоколу уповноваженого органу банку про вiдкриття фiлiї/представництва i про призначення керiвника, головного бухгалтера;
  - бiзнес-план, що визначає види дiяльностi, якi банк планує здiйснювати, на поточний рiк i стратегiю дiяльностi на наступнi три роки (на кожен рiк окремо). Бiзнес-план має бути засвiдчений пiдписом голови наглядової (спостережної) ради та мiстити:
  - мету створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва;
  - перелiк операцiй/функцiй, якi здiйснюватиме/виконуватиме дочiрнiй банк, фiлiя, представництво;
  - iнформацiю про очiкуваних клiєнтiв, яких дочiрнiй банк, фiлiя має намiр залучити з метою обслуговування;
  - розрахунок прибуткової дiяльностi дочiрнього банку, фiлiї та кожного виду дiяльностi окремо за першi три фiнансових роки;
  - прогнознi розрахунковi звiт "Баланс" та звiт про фiнансовi результати дiяльностi дочiрнього банку за кожний iз трьох фiнансових рокiв;
  - опис i вiдомостi про управлiнську та органiзацiйну структуру дочiрнього банку, фiлiї (пiдроздiли, їх пiдпорядкованiсть, порядок прийняття рiшень, положення про виконавчий орган дочiрнього банку);
  - документи, що засвiдчують професiйну придатнiсть та дiлову репутацiю кандидатiв на посади керiвника, головного бухгалтера та вiдповiдального працiвника за проведення фiнансового монiторингу фiлiї українського банку на територiї iншої держави, незалежно вiд їх громадянства вiдповiдно до вимог, установлених нормативно-правовими актами НБ України щодо реєстрацiї банкiв та фiнансового монiторингу;
  - економiчне обґрунтування доцiльностi створення дочiрнього банку, фiлiї, представництва, пiдписане головою правлiння (ради директорiв) банку, яке має мiстити посилання на вiдповiднi положення бiзнес-плану банку.
  
  
  ?4.4. Порядок вiдкриття фiлiй та представництв iноземних банкiв на територiї України
  
  4.4.1. Вiдкриття фiлiй iноземних банкiв на територiї України
  Вiдповiдно до положень ст. 24 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" iноземнi банки мають право вiдкривати фiлiї та представництва на територiї України. Слiд вказати, що правова пiдстава iноземним банкам вiдкривати фiлiї в Українi виникла пiсля прийняття Закону України "Про внесення змiн до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" вiд 16 листопада 2006 р., а змiни, внесенi цим законом до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" в частинi права iноземних банкiв вiдкривати в Українi фiлiї, набули чинностi з дня вступу України до Свiтової органiзацiї торгiвлi.
  Iноземний банк має право на вiдкриття фiлiї в Українi за таких умов:
  1) до держави, в якiй зареєстровано iноземний банк, вiдсутнi суттєвi застереження з боку вiдповiдних мiжнародних органiв щодо виконання нею мiжнародних стандартiв у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, та фiнансуванню тероризму;
  2) банкiвський нагляд у державi, в якiй зареєстровано iноземний банк, вiдповiдає Основним принципам ефективного банкiвського нагляду Базельського комiтету з питань банкiвського нагляду;
  3) мiж НБ України та органом банкiвського нагляду держави, в якiй зареєстровано iноземний банк, укладено угоду про взаємодiю у сферi банкiвського нагляду, гармонiзацiї їх принципiв та умов;
  4) мiнiмальний розмiр приписного капiталу фiлiї на момент її акредитацiї є не меншим 120 мiльйонiв гривень ( згiдно з ст. 2 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" капiтал приписний - це сума грошових коштiв у вiльно конвертованiй валютi, надана iноземним банком фiлiї для її акредитацiї);
  5) наявнiсть письмового зобов'язання iноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, якi виникли у зв'язку з дiяльнiстю його фiлiї на територiї України.
  Акредитацiю фiлiй iноземних банкiв в Українi здiйснює НБ України шляхом внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру банкiв та видачi банкiвської лiцензiї. Акредитацiя фiлiї iноземного банку є пiдставою для здiйснення нею банкiвської дiяльностi.
  Для акредитацiї фiлiї iноземного банку подаються:
  1) клопотання iноземного банку про вiдкриття фiлiї iз зазначенням її мiсцезнаходження на територiї України;
  2) документ, що пiдтверджує державну реєстрацiю iноземного банку в державi його походження;
  3) рiшення уповноваженого органу iноземного банку про вiдкриття фiлiї;
  4) положення про фiлiю, затверджене уповноваженим органом iноземного банку;
  5) вiдомостi щодо професiйної придатностi та дiлової репутацiї керiвника i головного бухгалтера фiлiї iноземного банку;
  6) копiя статуту iноземного банку;
  7) пiдтверджена незалежним аудитором фiнансова звiтнiсть iноземного банку за три останнiх роки;
  8) письмовий дозвiл на вiдкриття фiлiї iноземного банку в Українi, виданий державним або iншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якiй зареєстровано iноземний банк, або письмове запевнення iноземного банку про вiдсутнiсть у законодавствi вiдповiдної держави вимог щодо отримання такого дозволу;
  9) повiдомлення уповноваженого наглядового органу iноземної держави про здiйснення нагляду за дiяльнiстю iноземного банку;
  10) письмове зобов'язання iноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, якi виникають у зв'язку з дiяльнiстю його фiлiї на територiї України;
  11) документи, що пiдтверджують внесення коштiв у розмiрi приписного капiталу фiлiї;
  12) копiя платiжного документа про внесення плати за акредитацiю фiлiї iноземного банку, що встановлюється НБ України;
  13) копiї внутрiшнiх положень (їх перелiк), що регламентують надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, визначають порядок здiйснення внутрiшнього контролю та процедуру управлiння ризиками;
  14) вiдомостi за формою, визначеною НБ України, що дають змогу зробити висновок про наявнiсть органiзацiйної структури та вiдповiдних спецiалiстiв, необхiдних для забезпечення надання банкiвських та iнших фiнансових послуг, банкiвського обладнання, комп'ютерної технiки, програмного забезпечення, примiщень вiдповiдно до вимог, встановлених НБ України;
  15) бiзнес-план на три роки, складений згiдно з вимогами, установленими НБ України;
  16) документи, визначенi НБ України, що дають змогу зробити висновок про дiлову репутацiю iноземного банку;
  17) вiдомостi, визначенi НБ України, щодо власникiв iстотної участi в iноземному банку.
  НБ України має право вiдмовити в акредитацiї фiлiї iноземного банку з таких пiдстав:
  1) поданi документи не вiдповiдають вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правових актiв НБ України;
  2) примiщення та обладнання фiлiї не вiдповiдають вимогам НБ України;
  3) кандидатури керiвника та головного бухгалтера фiлiї не вiдповiдають вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правових актiв НБ України щодо професiйної вiдповiдностi та дiлової репутацiї;
  4) в iноземного банку виявлено фiнансовi або правовi проблеми, що вказують на можливiсть негативних наслiдкiв для клiєнтiв чи потенцiйних клiєнтiв банку в результатi вiдкриття фiлiї.
  НБ України приймає рiшення про акредитацiю або вiдмову в акредитацiї фiлiї iноземного банку протягом трьох мiсяцiв з моменту подання всiх необхiдних документiв. Вiдмова надається в письмовiй формi iз зазначенням вiдповiдних пiдстав.
  Дiяльнiсть та оподаткування фiлiї iноземного банку здiйснюється вiдповiдно до законодавства України, яке застосовується до банкiв України. НБ України здiйснює регулювання дiяльностi та встановлює економiчнi нормативи для фiлiй iноземних банкiв вiдповiдно до вимог законодавства України.
  НБ України має право iнiцiювати процедуру лiквiдацiї фiлiї iноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.
  4.4.2. Створення представництв iноземних банкiв на територiї України
  Певнi особливостi має регулювання створення представництв iноземних банкiв на територiї України. Зокрема, згiдно зi ст. 24 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" НБ України здiйснює акредитацiю представництв iноземних банкiв на територiї України в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та нормативно-правовими актами НБ України.
  Акредитацiя представництва iноземного банку здiйснюється шляхом внесення вiдповiдного запису до Державного реєстру банкiв.
  Для акредитацiї представництва iноземного банку подаються такi документи:
  1) клопотання iноземного банку про акредитацiю представництва за пiдписом уповноваженої особи;
  2) документ, що пiдтверджує державну реєстрацiю iноземного банку;
  3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом iноземного банку;
  4) довiренiсть керiвнику представництва вiд iноземного банку на здiйснення представницьких функцiй;
  5) копiя платiжного документа про внесення плати за акредитацiю представництва, що встановлюється НБ України.
  НБ України може вiдмовити в акредитацiї представництва iноземного банку в разi порушення порядку акредитацiї, невiдповiдностi поданих документiв вимогам Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" або нормативно-правових актiв НБ України, недостовiрностi наданої iнформацiї або перевищення повноважень щодо сфер дiяльностi представництва.
  Рiшення про акредитацiю або вiдмову в акредитацiї представництва iноземного банку НБ України приймає протягом одного мiсяця з моменту подання всiх необхiдних документiв. Вiдмова надається в письмовiй формi iз зазначенням вiдповiдних пiдстав.
  НБ України має право скасувати акредитацiю представництва iноземного банку шляхом виключення вiдповiдного запису з Державного реєстру банкiв у порядку, визначеному НБ України.
  Офiцiйнi документи, що подаються НБ України, повиннi бути легалiзованi в установленому порядку, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана ВР України, та супроводжуватися нотарiально засвiдченим перекладом українською мовою.
  Детально питання акредитацiї представництв iноземних банкiв регулюються Роздiлом IV "Положення про порядок реєстрацiї та лiцензування банкiв, вiдкриття вiдокремлених пiдроздiлiв".
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"