Аннотация: 1.Предмет логiки.18. Основнi закони логiки.4. Поняття , §х види
1
1.Предмет логiки.
Загалом, предметом вивчення логiки є мислення. Проте мислення - це вища форма вiдображення дiйсностi. I як таке воно вивчається рiзними науками, як-от: психологiя, фiзiологiя, кiбернетика, еволюцiйне вчення, фiлософiя (гносеологiя, теорiя пiзнання), мовознавство тощо. У кожних з цих наук є свiй пiдхiд i сво засоби вивчення мислення, його сутi та виявлення.
Логiка вивчає мислення на його найвищому рiвнi i в найбiльш важливому значеннi. Вона намагається дослiдити i утвердити мислення як форму вiрного/iстиного осягнення (постижения) дiйсностi i в адекватному висловлюваннi цiє iстини.
Слiд також сказати, що людина пiзнає оточуючий свiт перш за все на вiдчуттєвому рiвнi. У взаємодi зi свiтом у не спочатку утворюється вiдчуття звуку, свiтла, смаку, запаху, рiвноваги, насолоди, страху i так далi. Завдяки функцiям головного мозку на ґрунтi сукупностi вiдчуттiв про той чи iнший предмет у людини формується сприйняття (восприятие) оточуючих речей в х цiлiсностi, як-то: про батька i матiр, про свою жу, про ту чи iншу конкретну тваринку, дерево i про все те, що оточує. На ґрунтi накопичених сприйняттiв формується у людини узагальненi уявлення (представления) про людей взагалi, про дерево взагалi, про лiс, про воду, про жу та все iнше. Цi уявлення закрiплюються i виражаються словами, а сполучення слiв утворює те, що ми називаємо мовою, мисленням (Мова, казав, здається, Гегель, - це рух мовних об"єктiв, "рух" слiв). Знання, якi ми одержуємо на вiдчуттєвому рiвнi називаються знаннями вiдчуттєвими, конкретно-вiдчутєвими, сенсуальними ( вiд латинського слова sensus - вiдчуття). На вiдчуттєво-практичному рiвнi ми накопичуємо i перевiряємо змiст наших знань. Наша мова служить духовною формою закрiплення та передачi накопичених знань. Але оскiльки нашi уявлення вiдображують оточуючi предмети та явища, то мова наша повинна пов"язувати слова так, як пов"язанi в дiйсностi предмети i явища, що закрiпленi в словi. Таким чином виникає можливiсть вiдтворювати i пiзнавати дiйснiсть за допомогою слiв, за допомогою мови: з одних достовiрних знань виводити достовiрнiсть нових знань. А це вже вiдбувається не за допомогою вiдчуттiв, а за допомогою розуму. Логiка якраз i вивчає те, яким чином за допомогою розуму, за допомогою рацiонального (розумового) мислення слiд достовiрно фiксувати i достовiрно доводити iстиннiсть наших знань.
Предметом Логiки є якраз рацiональне мислення, складовими елементами якого є, перша за все, Поняття, Судження та Умовиводи. Органiчною частиною предмету вивчення Логiки є також установлення змiсту основних законiв правильного мислення; аналiз структури доведення та спростування тих чи iнших тез; виявлення i спростування головних вад хибного, нелогiчного, мислення.
18. Основнi закони логiки.
Закони логiки - це тi закони, яким повинно пiдпорядковуватись мислення для того, щоб вiрно вiдображувати дiйснiсть.
Мiж законами мислення та законами логiки є деякi вiдмiнностi. Закони мислення - це внутрiшнiй необхiдний, iстотний процес зв"язку понять та думок в процесi мiркування. Логiка вивчає цi зв"язки i виявляє х закони: закон оберненого спiввiдношення обсягу та змiсту понять. Мислення до того ж пiдпорядковується всезагальним законам дiалектики (закон єдностi та боротьбi протилежностей, закон переходу кiлькiсних перемiн в перемiни якiснi та закон заперечення заперечення). В логiцi враховуються закони мислення. Проте вченими (Аристотель, Френсiс Бекон, Рене Декарт, Готфрид Вiльгельм Лейбнiц та iншi) вiдкритi i сформульованi тi закони, що забезпечують такий (непротирiчливий, послiдовний, чiткий) процес мислення, яких забезпечує нас вiд помилок, хибних висновкiв i дає можливiсть пiзнати i висловити в думцi iстину. Цi закони називаються основними законами логiки. Їх є чотири:
1.Закон тотожностi. Кожна вiрно логiчно сформульована думка чи поняття про предмет повиннi бути чiтко визначеними i зберiгатися однозначно протягом всього процесу мислення i висновку. У виглядi формули закон записується так: А є А, або А=А.
2.Закон протирiччя. Не можуть бути iстинними два несумiсних висловлювання про один i той же предмет, що береться в один i той же час та в одному i тому ж вiдношеннi; одне з цих висловлювань обв"язково буде хибним. Оскiльки цей закон застерiгає проти суперечливостi мислення, то його iнколи називають законом несуперечливостi.
3.Закон виключення третього. Двi суперечливi одна однiй думки (Бiле - небiле) не можуть бути одночасно iстинними i хибними. Якщо одна з цих думок iстина, то друга - хибна. Третього не дано.
4.Закон достатньо пiдстави (достатнього обґрунтування). Всяка думка, щоб стати достовiрною, повинна бути обґрунтована iншими думками, iстиннiсть яких доведена або очевидна.
4. Поняття , х види
Поняття виражаються словами, але в логiчному мисленнi слова завжди наповнюються узагальненим i абстрактним змiстом. Цим слова-поняття, з якими має справу Логiка, вiдрiзняються вiд буденних уявлень-слiв, якими позначаються конкретнi речi. Логiка мислить поняттями. Логiчне, рацiональне, мислення оперує не уявленнями (не представлениями), а поняттями. В цьому розумiння Логiка стоть на точцi зору тих фiлософiв (наприклад, Декарт, Гоббс, Лейбнiц, Гегель), що кажуть: "Iстина - дочка розуму, а не вiдчуттiв".
Поняття - це думка, в якiй вiдображуються загальнi, i до того ж - суттєвi, ознаки (властивостi) предметiв i явищ. Вони, поняття, утворюються внаслiдок двох рацiональних дiй: а) видiлення загального (спiльного) в ряду подiбних ознак тих чи iнших предметiв i явищ; i б)абстрагування (вiдсторонення) вiд iнших, в кожному конкретному випадку - другорядних, ознак.
Ознакою предмета чи явища називається те, в чому предмети чи явища подiбнi однi одним або вiдрiзняються один вiд одного. Ознаки, якi з необхiднiстю належать предмету/явищу i в яких виражена його сутнiсть, називаються ознаками суттєвими. Ознаки, якi можуть належати, але можуть i не належати i не виражають собою суттєвих сторiн предмета/явища, називаються ознаками несуттєвими. Несуттєвi ознаки можуть бути власними ознаками (два ока у людини не суттєве саме i тiльки для людини, бо два ока є i у тварин) або ознаками випадковими (шестипалий чоловiк). Вiд втрати чи набуття несуттєвих ознак поняття за свом змiстом залишається одним i тим же.
Види понять.
Поняття подiляються на види за показниками х а) обсягу та б) змiсту. За обсягом поняття подiляються на види:
А. Загальними називаються поняття, що охоплюють або стосуються групи чи класу (багато) об"єктiв. Наприклад: Людина. Будинок. Рiчка. Заєць. Зiрка. Якщо загальним поняттям охоплюються предмети, що х можна перерахувати, то х називають поняттями загальними регiстровими, бо його обсяг можна обрахувати (Сонячна система. Європейськi держави. Депутати Верховно Радi Украни) Загальнi поняття, обсяг яких не пiддається пiдрахунку, називаються нерегiстровими. Б. Промiжне положення мiж поняттями загальними i одиничними займають поняття збiрнi, якi мисляться нами як такi, що складаються з певного числа, але його ознаки, як цiлого, не поширюються на елементи збiрного (Колектив - не кожний член колективу несе на собi ознаку колективу. Полк - не кожен солдат має ознаку полку. Сузiр"я Орiона - не кожна зiрка цього сузiр"я несе на собi ознаки сузiр"я Орiона).
В. Одиничними називається поняття, що вiдображують ознаки одного предмета/явища. Одиничнi поняття дуже близькi до уявлень про конкретнi предмети i явища. Проте в Логiцi одиничнi поняття - це все ж таки поняття, елементи логiчного мислення. Наприклад: Поема Т.Г. Шевченка "Катерина". Фiлософ Аристотель. Крейсер "Аврора". Поет Павло Григорович Тичина.
За змiстом поняття подiляються на види:
А. Поняття конкретнi i абстрактнi. Конкретнi П. Вiдображують в собi реальнi (конкретнi) предмети чи клас предметiв (Рiчка. Мiсто. Рука. Базар.). Абстрактi П - вiдображують окремi властивостi (не предмети!) i сторони вiдношення предметiв (Мужнiсть. Любов. Темнота. Активнiсть).
Б. Поняття позитивнi i негативнi. Позитивнi П. виражають наявнiсть у предмета думки тих чи iнших ознак. (Хоробрий вон. Благодiйний акт. Смачний снiданок). Негативнi П. Заперечують наявнiсть тих чи iнших ознак у предмета думки (Неблагодарний. Невихований.) Змiст негативних понять завжди спiввiдноситься з поняттями позитивними i заперечують саме цей позитивний змiст. Негативнi П. Виражаються в словах з приставкою "не-", "без-", або грецькою приставкою "а" (Аморальний. Алогiчний.)
В. Поняття безвiдноснi i спiввiдноснi. Безвiдноснi П. мисляться як незалежнi вiд iнших понять i не вимагають х (Папiр. Хустка. Ялинка. Завод). Спiввiдноснi П. немислимi без iншого, для свого розумiння вимагають спiвставлення з iншим. (Поняття "Батьки" вимагає спiвставляти його з поняттям "Дiти", "Внутрiшнє" - "Зовнiшнє". "Кiнець" - "Початок". "Причина" - "Наслiдок").