Аннотация: The only remedy I know is I gotta let you go...
Знову запахло грозами i я залишаю тебе,дивлячись на пiвдень...
Зараз мене цiкавить тiльки одне питання,скiльки моїх листiв не дiйшло до тебе?
Скiльки разiв я скомкував нi в чому не повинний аркуш паперу та вiдправляв його у довге плавання по мусорках нашого с тобою мiста?
Але зараз це все не має значення.
Адже я пишу тобi.
Знаєш,сьогоднi,коли я дивився ввечерi якийсь дрiбний та тупий фiльмець,я раптом сам собi...Посмiхнувся.Пригадав наше з тобою перше знайомство...
Найменший клуб Києва,куций,нaповнений димом та людьми,концерт нашої з тобою улюбленої групи...Я посмiхнувся,коли пригадав,як раптом ми з тобою подивилися один на одного...потiм одночасно запитали "чи є в тебе покурiть?"....А покурiть хотiлося страшно.Майже так страшно,як познайомитись.
Пам"ятаєш?
Знаєш,менi iнодi здається жити легше ,коли я знаю,що ти нiчого цього не пам"ятаєш...
А той день..що я прохав тебе запам"ятати...Ти сидiла в мене на колiнах,а я зазирав тобi в очi...
"-Ти все одно не запам"ятаєш цей день...
-Я запам"ятаю,обiцяю!"
Чи пам"ятаєш ти 17-те грудня?
Так i помер наш decemberunderground,ще й не народившись.
Потiм була весна,лiто,осiнь...Я намагався стерти всi твої смс,фото самi кудись зникли...Але вони накоплювалися ранiше,нiж я встигав їх витирати...
Вiтаю,як справи,менi просто сумно,ти мене ще пам"ятаєш?Ти завжди знаходила привiд,щоб написати менi.А в мене закiнчувалися крейди та думки,але ж я так i не вiдповiв тобi.
Ми могли би помовчiти хоч пiвроку,не бачитися хоч пiвмiсяця,не зазирати один одному у вiчi хоч не кожен раз...Тодi би щось змiнилося?Навряд.
Тодi,мабуть,я вже чiтко бачив би його поруч з тобою,а не бiлу пляму спертого повiтря,яке заважає менi дихати.
Одного разу (ще на початку нашої Iсторiї) я стояв десь бiля свого будинку,на вулицi вже була зимова нiч,а я в котрий раз зазирав в твої найгарнiшi в свiтi зеленi очi...I знаєш,тодi я вiдчув приплив повного щастя..Одного разу я зазирав в твої очi i думав,скiльки всього гарного i спiльного у нас попереду,адже я гадав,що кохаю тебе вже,мабуть,з першого погляду...
Тодi я ще не знав,скiльки болю i алкоголю ти принесеш до мого життя,але зараз,знаючи,менi не скiльки не жаль того,що я одним зимним вечором зустрiв i покохав саме тебе.
[2006]