Дивний благовiрний,
Чи уже не "благо" чи не дуже вiрний?
Милий-благовiрний, обiцяв, як в казцi:
Поцiлунки, ласку.
Зiрку з неба обiцяв дiстати,
Свiт завоювати i на блюдцевi менi подати.
Обiцяв що скоро заживем щасливо.
Будем жити не тужити,
Один одного безмежно любити.
Милий-ненаглядний, обiцяв пiв свiту,
А розбив серденько.
Обiцяв любити, на руках носити
Розтоптав лиш душу, знехтував словами.
Милий-благовiрний, обiцяв кохати,
А був змушений брехати.
Обiцяв тужити, зустрiчей чекати
Та розлука була радiстю для нього.
Готувала зiлля, цiлу нiч не спала.
В зiлля додавала сльози.
Додала у зiлля образи й розлуку.
Готувала не собi - для нього.
Чарувала-примовляля, думала про щастя.
Готувала зiлля, пошепки лiчила,
Скiльки ран на серцi,
Скiльки часу лiкувати.
Частувала-пригощала, зiллям милого свого.
I тепер мiй благовiрний,
Вже не мiй - тепер ти вiльний.