...Такого в життi не буває: Моралiсти не гасають в брудних "Славутах" у пошуках вуличних Проституток i аж нiяк не дозволяють собi розкошi платити по сто гривень за сеанс орального сексу. А Проститутки, в свою чергу, нiколи не кажуть лишнього й не кидають грошей комусь в пику - тепер убивають i за менше. Нiякий нормальний Водiй не цiлуватиметься з Проституткою (трипер гуляє, батеньку, трипер) i не читатиме їй курсу власної фiлософiї - хiба для цього Проститутку саджають у машину? А скажiть, яка путана вступатиме у фiлософську суперечку й безкарно обзиватиме Водiя "козлом"?
"Не буває такого" - все бiльше впевнювався Автор, вкотре перечитуючи свiй твiр. I вже хотiв порвати рукопис, як раптом Моралiст i Проститутка облишили емоцiйнi суперечки i спiльним фронтом кинулись на Автора, вимагаючи собi права на iснування. "Ти дав нам життя - навперебiй репетували - i вже не маєш права викидати в смiттєву корзину, повертати назад в небуття. Пусти нас до Читача -- нехай вiн сам вирiшує питання нашої реалiстичностi. Iснує теорiя множин буття - вимахував руками Водiй - i Ти не маєш права її заперечувати!" Автор ошелешено почухав потилицю, дивуючись не стiльки з оживших лiтературних образiв, скiльки з їхньої солiдарностi, непевно махнув рукою i ту ж мить почув, як хряпнули дверцята й "Славута" з Водiєм та Проституткою в салонi ревнула двигуном - шукати своєї стежини до Реальностi...
-- Гей, крихiтко, що ти робиш сьогоднi увечерi? -- iронiчний голос з пошарпаного i брудного "корейського запорожця" змусив Таю здригнутися за холодним склом зупинки. Прочиненi автомобiльнi дверцята нав'язливо пiдморгували рiзноколiрними вогниками тюнiнгових прибамбасiв, а з їхнього миготiння усмiхалася пика якогось молодика.
"Дурак какой-то" -- подумала Тая. Але їй було так холодно в легкому одязi, так байдуже до всiх дурнiв на свiтi й до того, що вони можуть з нею зробити, а думки сьогоднi обступали такi безпросвiтнi i темнi, що дiвчина була згодна на все i з будь-ким, аби лише позбутися цiєї чорної безнадiї. Аби хоч трiшечки зiгрiтися чужим теплом...
Зрештою, це була її робота.
...Хряснувши дверцятами й притопивши педаль газу (вiд чого "Славута" скажено заревiла глушником i злякано вильнула на зустрiчну смугу), водiй з посмiшкою глянув на супутницю й похитав головою. Дiвчина мерзлякувато щулилась на сидiннi, бгала пiд себе ноги на вузькому сидiннi i пересилювала дрижаки, втупившись поперед себе.
-- Те-те, крихiтко, а ти зовсiм ще дитина! Не ображайся, але на шлюху ти не тягнеш нi виглядом, нi поведiнкою -- весело сказав вiн, перемикаючись iз другої швидкостi вiдразу на четверту. Коробка невдоволено огризнулася шестернями.
-- Не нравлюсь -- останови машину. -- пхаючи руки в рукави, щоб скорiше зiгрiти їх, байдуже
проказала холодними, аж синiми вустами дiвчина.
-- Годi тобi, сиди вже, погрiйся хоч. Вважай, що ми з тобою поки що їдем просто покататися, о'кей?
Автомобiль стишив хiд, але на обльоденiлому поворотi його все одно трохи занесло. Водiй тихенько вибатькувався i мiцнiше вчепився за ввiгнуте до середини кермо. Мiсто залишилося позаду.
"Импотент или идиот? Не похоже... Зачем же он тогда меня подцепил, если не трахаться?!" -- Тая пильнiше глянула на дивного водiя, якому не дала б ще й двадцяти п'яти. Садистських нахилiв, здається, не видно, симпатичний, русявий, лице без прищiв. Пахне дорогим одеколоном, схоже, "Фаренгейтом". Мужик як мужик, не лох, чого ж тодi дурня клеїть, добренького грає?
А той, перемикаючи передачi, гнав по порожнiй трасi й насмiшкувато до неї шкiрився у дзеркальце, наче вiдгадуючи думки.
-- Не бiйся, не зроблю я тобi нiчого поганого -- перiод активного парування в мене ще не почався. I я не цiлуюся, коли мене не хочуть.
Знаєш, чим менi не подобається ваше схiдне мiсто? Надлишком хлорки у водi. Якби в такiй концентрацiї побовтався слон, то в нього шкiра на ногах облiзла б. А ви її п'єте! Я от тiльки тиждень тут, а вже проклята хлорка, здається, аж лущиться на тiлi.
Не повiриш -- довiрливо нахилився до Таї -- з члена її хоч нiгтями обдирай. В мене ще такого не було. Ех! Тепер тiльки цiнуєш чистi води своєї Волинi!
"У-у, бандера чертов, мыться надо чаще! Какого же ты черта здесь забыл, не нравится -- катись на свою Волынь! Ладно, пора за работу -- пол-двенадцатого уже на моих. А то завезет куда-нибудь, до утра потом не выберешься" -- тихо зiтхнула дiвчина на свої думки.
Водiй з усмiшкою поглядав на Таю, яка нахилилася над його колiньми i задубiлими пальцями намагалася розщiбнути ковбойський ремiнь. З-пiд "дутої"' курточки сором'язливо виглядали тугi стегна й округлi дiвочi колiна в нейлонових панчiшках. Пересмикнувши плечима вiд доторку холодних пальцiв -- аж "Славута" ледве не поцiлувала придорожнiй лiхтар -- водiй невдоволено вiдхилив дiвчину за плече.
-- Я ж кажу посидь, погрiйся, а то руки як в мерця. Ти що, жриця льодяного Кохання? Чи, думаєш, менi подобається екстремальний секс?
-- Ну добре, добре, я пожартував -- всi ми колись набиралися досвiду. А за "козла" можна й по пичцi отримати, затям собi... Сиди, кажу! Я сьогоднi добрий, розплачуся гарно, як не будеш так спiшити жити. Тобi ж просто холодно, дiвчинко, посиди, погрiйся i вiдтань - опiвнiчний мороз он як працює! -- показав на химерно замереженi боковi вiкна.
-- До речi, скiльки ти там коштуєш, Лукрецiє?
-- 10 баксов -- зi злостi заломила подвiйну цiну. -- И никакая я не Лукренция, понял?
-- Ха-ха-ха! Скiльки ж ти класiв скiнчила, крихiтко, що й не чула про малолiтню сучку Лукрецiю з сiмейки Борджiа, га? Все, все, не буду пiдколювати, нiчний метелику мiй. На краще запали. А щоб не сумнiвалася в кредитоспроможностi, тримай ось, п'ятдесяти гривень поки що досить, ще стiльки ж отримаєш, коли прощатись будемо -- за тебе вистачить. -- Вiн коротко реготнув, але тут же зобразив серйознiсть на обличчi, постукуючи пальцями по керму й вдивляючись у чорну стрiчку траси.
-- Недорого ж ти себе цiнуєш, крихiтко -- я маю на увазi всiх сучасних вуменш -- поправився, перемкнувши свiтло на ближнє i скинувши швидкiсть до 60 на спiдометрi. -- Колись жiнки за пiвцарства й то ще вагалися себе вiддати. А ти за нещасних 10 баксiв... А потiм нарiкання: "сунув, плюнув i пiшов, а менi з дитиною в подолi -- до батькiв". За що ж вас цiнувати, коли ви так дешево коштуєте? Слабкi на передок -- то й заробляйте ним на прожиття, раз по iншому не вмiєте.
-- Да пошли вы знаете куда с вашей моралью, праведнички гребаные! Тоже мне -- отец нашелся!.. Сам-то, небось, не одной бабе в зтот самый передок залез, а, умник? А когда не давала по первому требованию, повизгивал от негодования точно кобель -- и чего там, мол, зту дырку ценить! -- Тая аж здригалася вiд незрозумiлої злостi, ковтаючи закiнчення слiв, але спинитися вже не могла. Хотiлося виговоритись, доказати щось цьому розумнику.
-- А сам ты, кнур нещасный, хоть однажды думал, что заставляет малолетку идти на трассу минеты строчить таким, как ты, водилам? Не всегда они с денег папенькиных бесятся, да только вы не знаєте об зтом, когда травите презрением и за людей не считаете. Кто их, в конце концов, водит на панель собой торговать -- "классные" парни-сутенеры, которые обещают рай, большие бабки и ночные клубы вместо скучних занятий в колледже или техникуме! А потом в долги залезешь, на лекциях не показываешься месяцами, сессию провалишь -- свобода пьянит, крутые компании, ночные загулы, пьянки, секс без выбора...
В один прекрасний день вылетаешь из общаги или вообще с технаря, друзья в кавычках отворачиваются. А новые знакомые сочувствуют, предлагают "хату" и деньги на первое время, "держись, детка, земля вертится, а проблемы приходят и уходят", продолжительные запои... Ты просыпаешься, когда у тебя забирают паспорт за долги -- за квартиру, прочее, предлагают опять трахаться, только теперь уже за деньги и с чужими мужиками. Откажешься -- пустят по кругу, изобьют, наугрожают -- и работай, сука, работай, ублажай собою вонючих уродов, пока долг не отдашь...
А по счетчику много набежало, выхода нет, и ты уже никому не нужная шлюха, дома тебя никто не ждет и никто не женится на проститутке. Да и как возвращаться без документов, образования, опозоренной в своє захолустье, где каждая собака будет гавкать вслед "Шлюха!", как, моралист ты еханый?.. -- Тая закрилася руками й затряслася в судомних риданнях.
Дещо здивований таким шквалом емоцiй, водiй глянув на дiвчину, яка ображеною дитиною вiдвернулася до бокової шибки i, стишуючи двигуном швидкiсть, навiщось заблокував центральний замок. Машина невдоволено гарчала й пiдстрибувала, пробиваючись через спресований снiг на обочину. Спинивши авто, водiй вимкнув фари, двигун i нахилився до дiвчини. Пересиливши легкий опiр, притулив її до себе, дивився крiзь лобове скло на брудний снiг, заспокiйливо гладячи коротке попелюшчине волосся. За кiлька метрiв попереду невдоволено блимав на слизьке шосе оранжевим оком придорожнiй лiхтар. I вiд того миготiння салон осявався на хвильку примарним свiтлом, зраджуючи ночi двi постатi в обiймах.
-- Ну досить, досить, дурненька, я ж не тебе мав на увазi. Я не беруся читати тобi моралi чи наставляти на путь iстинний -- хай те роблять нашi святошi вiд христопоклонства. Чужi проблеми мене зовсiм не цiкавлять. Врештi-решт ти сама знала, на що йшла, обираючи -- з волi чи неволi -- професiю путани. Тепер сама й шукай дорогу назад. Вона десь є, певно...
Я ж просто iронiзував над тобою, над собою, над свiтом з його смiшними й умовними цiнностями. Дiвоча цнота, чоловiча честь i благородство, добро i зло - все це вiдносно, та й хто тепер у це вiрить? Лише слинявий селюк-мастурбатор, якого в дитинствi по головi били чи молоком перекормлювали.
Я нiгiлiст, i в бездушному, жорстокому свiтi кiбер-цiностей живу за принципом "один на всiх i всi проти одного". В цьому вовчому, заiнтернетизованому столiттi немає мiсця окремiй iндивiдуальностi. Вона нiхто для свiту, мушка з власнопридуманою системою цiнностей, що заплуталася у величезнiй свiтовiй павутинi iз своїми законами буття. Є лише зграя, дурне стадо, яке женеться за примарними свободами свiтових демократiй.
Дурнi! Немає абсолютної свободи! Вони не розумiють, що то лише пуста приманка, яку кинули тi, хто обкрадав i буде обкрадати всiх за законом тих, хто зверху. В нашому гнилому "совковому" суспiльствi немає нiякої демократiї. Там немає мiсця i людським сопливим почуттям, i виточеним жiнкам -- "пора уж рыцарей прошла", часи змiнились, цiнностi змiнилися. Тепер є лише грошi та вовчицi, любов яких треба завойовувати силою i ... грошима.
-- Лицемер! -- крiзь зуби буркнула. -- Если, как говоришь, меня не имел ввиду, тогда зачем же тогда снял как самую последнюю шлюху, деньги зачем дал? Все вы прикрываетесь умными словами: "Волки... Волчицы... Чистота расы... А с нами что же будете делать, с такими вот падшими суками, а? В крематорий, как Гитлер евреев? -- Тая холодно вiдсторонилася, подумавши, що наговорила лишнього. А в самої мiж лопатками пробiг холодний пiт жаху -- а ну ж як попала в руки божевiльного чи вiдморозка, з його маячними вовчими iдеями. Не дарма вiн замок блокував... Дiвчина крадькома торкнулася ручки замка. Марно!
Сльози пройшли, її опанував переляк -- стiльки дурниць набовкала, за таке й вбити можуть. Хотiлося розбити вiкно i закричати до зустрiчної машини, що хижо прорiзала опiвнiчну глупоту блискучими iклами фар, але боялася, що не зможе чи машина не спиниться. Тодi - точно кiнець!
Водiй, неначе не помiчаючи її стану, порпався у бардачку, потiм виставив радiо потужної магнiтоли на всю гучнiсть, запалив i лише тодi повернувся до Таї. Дiвчина нервово тремтiла, але кулачки рiшуче стисла з виразом готової на все, аби врятувати життя. Вся принаджувальна машкара "метелика з окружної" злетiла iз неї, й тепер у сидiння старалося вгрузнути-заховатися перелякане 16-рiчне дiвчисько -- в червонiй пiдлiтковiй курточцi, в кросiвках на обтягнутiй нейлоном нозi i без шапки. "Ще трохи -- i вона б впiсялася з переляку" -- насмiшкувато подумав водiй.
-- О, крихiтко, ти тремтиш, боїшся... Я ж тобi вже казав: мiй перiод для активної злучки буде навеснi. Не хочеш дати -- я не наполягаю. На, запали та заспокойся, дитино. Ну ж бо, трiшки фарби у цi блiдi губки! Дядьо хороший, не бiйся...
-- Ось так, вже краще. Хай буде злiсть на личку, аби не страх -- його тонке обличчя час вiд часу пiдсвiчувалося вогником цигарки й знову тонуло в пiвсутiнках салону. Ревiло радiо "Шансон".
...Тобi цiкаво, навiщо я тебе зняв, чи не так? Може, щоб просто поговорити, злити душу. Ну, й познайомитися ближче, як то кажуть, спробувати позу "мiкроб пiд мiкроскопом". Ти ж, бачу, крiм файної фiгурки маєш щось i в головi, iнтригує.
Я тебе обдурив трошки, чесно кажучи. Я препарую таких, як ти, хочу створити в Iнтернетi своєрiдний Театр 21 вiку, де буде галерея терпимостi - про таких, як ти. Але те все поки що тiльки задумка така, бо все зло людське треба випробувати на собi. Чи на комусь.
Що робити з "падшими сучками", ти казала?.. Цiкаве питання...
Тая ще насторожено зиркала на нього. Правду кажучи, вона не все розумiла з його мудрувань, але за власне життя вже чогось не боялася.
-- Знаєш, я думаю, нiякi ви не "сiрi" ангели, i навiть не лядi, точнiше, не всi такi. Ви просто змученi душевно й тiлесно iстоти, якi знають глибину падiння i людську байдужiсть, якi ходять у тернових вiнках суспiльного презирства. Ви навчилися цiнувати не лише грошi, а й найменшi прояви теплоти i людяностi -- але самi не маєте кому те вiддати. Хто захоче погрiтися бiля душевного тепла шлюхи? Все, що можна з нею дозволити -- покористуватися тiлом, а далi по пицi i "пiшла нахер, сука!"
Ваше плем'я путан вiдбуває первородний грiх пiзнання спорохнявiлої прабабцi Єви, якщо вони були -- Єва i грiх. (Я взагалi думаю, що весь свiт наш -- то великий грiх якогось Творця, а не розумна самоорганiзацiя Космосу). Зате ви вмiєте дарувати теплоту i нiжнiсть своїм тiлом i душею (якщо захочете, звичайно) -- нам, вовкам, iнтелектуалам чи людям з поколiння "X", називай як хочеш. Це й буде вашим завданням, сестер-жалiбниць ХХI вiку.
Ти смiєшся: з проституток у святi? Дарма... Згадай, якщо вчила, iсторiю: багатомiльйонний Радянський Союз вищав вiд захвату i лизав скривавлену руку Сталiна з вищербленою од частого вживання катiвською сокирою. Кат помер, гiпноз розвiявся, i в народнiй свiдомостi наче клацнув перемикач зворотних емоцiй. Тi, хто плакав за батьком Сталiним, тепер кричали прокляття тирану.
Свiдомiсть мас мiнлива як вiтер. Вона залежить вiд настроїв лiдерiв думок -- своєрiдних резонаторiв, якi формують думку натовпiв i задають тон в суспiльствi, все iнше -- просто фiгня, якщо ти розумiєш, про що я кажу. Сьогоднi вони б'ють проституток камiнням, а завтра проголосять їх мученицями й святими...
Тая глянула на водiя-фiлософа. Збиваючи пiд ноги попiл з сигарети й геть втративши нитку розумiння, вона раптом звернула увагу на його насмiшкуватий, але добрий голос, вперше побачила чiтко окресленi, по дитячому припухлi губи, виголене рiшуче пiдборiддя. Його слова теплим дощем падали на її понiвечену й зранену душу, яку плюндрували всi, хто тiльки стрiчався на короткiй дiвочiй дорозi. Але нiхто ще не зросив цю душу добрим словом.
Кохання... Яке там кохання, коли той, кому вперше вiддалася по любовi, у той же вечiр споїв її i пустив iз захмелiлими друзями "по кругу". З тих пiр дiвоче лоно лише болiло вiд твердих чоловiчих органiв.
А голос водiя з брудної i тiсної "Славути" пробудив в душi Таї щось дитяче, забуте, їй хотiлося просто притиснутися до мiцного плеча цього дивакуватого нiгiлiста й забути про все -- як колись у тата в обiймах.
Музика вже ледве гучала, лаштуючись заснути десь на заднiх сидiннях салону. А Тая раптом спiймала себе на бажаннi притиснутись у поцiлунку до вуст водiя не з обов'язкiв своєї "працi", а з власного бажання, i вiддатися на волю тих вуст так, як вiддаються у шлюбну нiч коханому. Правда, та нiч завтра буде лиш оманою, тонкою брехнею, мета якої одна -- дiвоче тiло. Але навiщо брехати проститутцi, яка не дарує тiло, а продає?..
Тая пiдвела очi. Музика стихла, замовк i водiй, лише "пiчка" тихо шумiла, женучи в салон тепле повiтря. Заспаний морозяний мiсяць вигулькнув над капотом й заглядав разом iз нею у насмiшкуватi очi, якi чомусь опинилися так близько. Раптом у нiй пробудилася злiсть i образа зневаженої жiнки: чого ще вiн хоче вiд неї -- щоб Тая сама впала в його обiйми, щоб за нiкчемнi папiрцi дарувала йому ще й ласку i тепло, яке не продається? А їй, вуличнiй проститутцi, хтось дав того тепла, хоч трiшечки -- щоб лише зiгрiти душу i знову вiдчути себе жiнкою, людиною?!
Сама себе не розумiючи, дiвчина раптом вихопила з кишенi грошi й жбурнула їх у водiя.
-- Чего ты хочешь от меня, интеллектуал хренов, чего? Зачем ты мне рассказывал свои сказки, душу травил, а? Забирай свои гривни несчастные и открой дверь, понял?! В жопу твоя мораль, все равно ты этот мир не изменишь. А они, зти ублюдки, живой таких, как я не отпускают, где хочешь найдут, я кон-че-на-я уже, понимаешь?! -- Тая забарабанила кулачками у скло -- неначе метелик у гарячий абажур лампи.
Водiй сахнувся як вiд ляпасу, хотiв щось сказати, занiс для удару руку, але стримався i лиш мовчки розблокував замок.
Кутаючись щiльнiше у свою куртку, Тая швидко йшла до сяючого холодними вогнями мiста. З очей у неї котилися сльози i замерзали на щоках.
-- В тобi прокидається ЖIНКА, сучко -- почула вона навздогiн насмiшкувате, далi скажено заревiв двигун.
-- Може, ще й зустрiнемось, крихiтко! -- мимо брудним болiдом свиснула "Славута", мигнувши на прощання червоними вогниками лiхтарiв.
Було за чверть до пiвночi i над далеким мiстом високо сходив пiзнiй мiсяць.