Як багато значить слово - родина. Для одних - вiдпочинок в кругу люблячих людей, для других - пiдтримка, яку завжди знайдуть, а є й iншi, для яких родина - це тягар, вiд якого хочуть якнайскорiше позбавитись. А що ж таке родина? Може це просто iдеалiстичний образ?
Олеся не знала вiдповiдi на це питання, навiть, не замислювалася. Вона просто знала, що її родина - це збiрка людей, яка складається з тата, мами та, власне, Олесi. Як не дивно, але батько хотiв сина. Звiдси заняття боротьбою, коли було вирiшено, футбол не її спорт. Цi уроки ненавидiла, тому частенько ховалася в подруг. Олеся пам'ятає, як виграла змагання, то був найщасливiший день батька. Так, саме для батька, сама ж переможниця вiдчувала якусь гiркоту на дущi, яка все душила та душила, простягала свої липкi, мерзеннi лапки до молодої душi. Тодi Олеся сказала, що бiльше не пiде в секцiю й бальнi танцi подобаються бiльше... Батько, здається, досi не пробачив доньку. Завжди похмурий, а єдине фото на полицi зi змагань, коли Олеся стомлена та радiсна тримає свою нагороду. Де вона зараз? Хто зна. Кiлька рокiв тому при сварцi полетiла у вiкно... вранцi її не знайшли. З танцями теж не склалося, хоча Олеся не намагалася бути першою. Справжня пристрасть були птахи. Вона могла часами наглядати свого чижа. Як вiн нахохлює своє зелене пiр'ячко або спiває довгу трель, здавалося, кращу за солов'їну. В тi хвилини Олеся передбачала собi успiшнiсть майбутнього орнiтолога. Та мати сказала: "Це не перспективно". А що ж було перспективним? Бухгалтер вiдповiдав всiм вимогам i тепер Олеся щодня оперує числами. Як часто хочеться зiбрати речi та втекти на безлюдний острiв... нi, в iншу країну, де не признають український диплом, де вона може почати життя з початку. Огидно дивитися на своє невдале життя. А у всьому винi батьки. Не дивно, що Олеся зараз живе на iншому краю мiста, але не дзвонить. Люблячi дiти з iншої частини Землi щонедiлi дають про себе знати, а вона не дзвонить, не приходить. Скiльки ж часу Олеся не чула ласкавого матусиного голосу? Пiвроку? Та ви знущаєтесь, значно бiльше! А колись мати була найдорожчою людиною у свiтi, їй довiрялися всi таємницi свiту, все знала, завжди казала потрiбнi слова. А батько? Вiн дущi не чаїв в своїй донцi, катав її на своїй спинi... Олеся добре пам'ятала цей випадок: вони удвох мали пiти кататися на понi, але розгнiване небо весь день лило воду на землю. Мати постановила, що нiкуди дитину не вiдпускає, тодi полились сльози не тiльки за вiкном. I батько, не довго думаючи, став коником... Читав на нiч казки, а пiзнiше допомагав готуватися до екзаменiв. Олеся любить своїх батькiв. Чому не дзвонить, не приходить? Вважає їх винними у своїх проблемах? Нi! Батьки хотiли як найкраще, а руйнувати сiм'ю... Олеся все зрозумiла, нi, вона вже не винуватила їх, це ж родина...