Дуванский Владимир Петрович : другие произведения.

Мудрий Цар

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

   жовтень 2004 р.

Мудрий цар


   За далеким синiм морем,
   Там, де гори вище хмар,
   Жив, не вiдаючи горя,
   Благородний славний цар.
   Правив вiн своїм народом
   Не один десяток лiт,
   Доброту його i вроду
   Прославляв весь бiлий свiт.
   Мав чудову вiн дружину,
   Син на радiсть пiдростав
   I робила все родина,
   Щоб царем той гiдним став.
   Син батькiвське серце тiшив,
   Промайнуло безлiч днiв,
   Непомiтно цар старiшав,
   Син дорослiшав, мужнiв.
   День настав, коли корону
   Батько синовi вiддав
   Та пiдвiв його до трону
   I такi слова сказав:
   "Слухай, сину мiй, єдиний,
   Ти найбiльший в мене дар,
   Пам`ятай про цю хвилину,
   Бо вiднинi ти вже цар.
   Будь же гiдним свого роду
   Та збагачуй рiдний край,
   Прислухайся до народу,
   Ворогам не потурай."
   Юний цар зрадiв безмежно,
   Урочисто обiцяв
   Керувати, як належно,
   Щоб нiхто не бiдував.
   Цiлий день його вiтали
   Славнi гостi. Серед них
   Цар помiтив, було мало,
   Дуже мало молодих.
   Цiлу нiч цар думу думав,
   А назавтра в перший раз
   Вiн без жалю i без суму
   Видає такий указ:
   "Всiх старих людей країни
   Для подальшого життя
   Хай ведуть в глуху долину
   Без надiй на вороття."
   От указ всьому народу
   Цар ще з ранку сповiстив,
   Та з дiтей нiхто не згоден
   Геть позбутися батькiв.
   Цар подумав: "Всi чекають,
   Що ж робитиму я сам.
   Коли так, то всьому краю
   Власний приклад я подам."
   Вiн батькiв зiбрав в дорогу,
   Бо старенькi вже були,
   Хоч слабенькi мали ноги,
   Все ж поволеньки пiшли.
   День за днем в дорозi минув,
   От вечiрньої пори
   Всi дiсталися долини
   Бiля чорної гори.
   На м 6якеньку травку сiли,
   Щось поїли-попили,
   Вiдновити мали сили,
   Бо занадто довго йшли.
   Вже стихав пташиний гомiн,
   Вiтерець нiчний промчав,
   Син пiдвiвся йти додому,
   Батько плакати почав.
   "Тату, що тебе злякало?
   Я ж бував з тобою скрiзь,
   I такого не бувало,
   Щоб твоїх я бачив слiз.
   Пригадай, на полюваннi
   Ти ведмедя поборов,
   Ворогам на полi браннiм
   Багатьом пустив ти кров."
   "Не боюся я померти, -
   сину батько вiдказав, -
   хоч дивився в очi смертi,
   та вiд неї не тiкав.
   Плачу зараз я вiд того,
   Що, повiр, настане час,
   Вже твiй син тебе в дорогу
   Поведе, як ти от нас.
   Ще вiд того, синку, плачу,
   Що останок моїх днiв
   Я тебе вже не побачу,
   Твоїх дочок i синiв.
   Прощавай, бувай здоровим,
   Пам`ятай, я був колись..."
   Син у вiдповiдь нi слова,
   Сльози в нього полились.
   Крикнув з розпачем: "Ой, тату,
   Що ж я з вами наробив,
   Це не можна вибачати,
   Хай би грiм мене побив!"
   Мовив батько: "Сину, нащо?
   Ти, я бачу, зрозумiв,
   Що любов в життi найкраща
   до дiтей i до батькiв!"
   Непомiтно нiч упала,
   Син багаття розпалив,
   На душi спокiйно стало,
   Наче, пiсля лiтнiх злив.
   Рано-вранцi вже додому
   Торували довгий шлях,
   Не жалiючись на втому
   У натруджених ногах.
   За далеким синiм морем,
   Серед гiр, що вище хмар,
   Проживав народ без горя,
   Став до влади гiдний цар.
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"