Спроба етимологiчного дослiдження та встановлення первiсного вигляду слова.
Шановний читачу!
Спробую довести, що немає i не може бути нiякого сумнiву в тому, яке саме слово виступило похiдним для позначення предмету, що останнiм часом подається в українських словниках як "парашут". Жодна людина, що хоч трохи знайома iз основами фiлологiчного знання, не стане заперечувати того припущення, що слово "парашут" складне, бiльш того, складеноутворене. Розгляньмо його бiльш докладно. Отже
Парашут= пара(укр.) + шут(рос., запозич.).
На українське походження слова безсумнiвно вказує перша його частина, що дiйшла до нас iз стародавнiх часiв у своєму первiсному, не пошкодженому трьохсот п"яти десятирiчним впливом насильної русифiкацiї виглядi.
"- Чому саме "пара" ?",- спитаєте ви. А пояснюється це дуже просто. Адже за тiєї давнини, коли людство ще не знало про iснування законiв фiзики, не могло бути нiякого iншого пояснення тому, як людина спускається на землю пiд клаптиною i не падає, крiм такого, що клаптину ту тримає у повiтрi саме та пара, що її видихує отой чоловiк. Адже пара, як ми знаємо, завжди пiдiймається угору. Отже, ми довели, що першою частиною слова "парашут" є українське "пара".
Розгляньмо тепер другу частину слова. За тих часiв невiгластва i жорстокостi, будь яка, людина, що вiдрiзнялася вiд iнших своєю поведiнкою, викликала у оточуючих або переляк, або ж, що траплялося частiше, смiх. Отже, маємо припустити, що вбачаючи в небi отакого дивака, що бовтається на мотузках пiд клаптиною, люди навряд чи лякалися. Скорiш за все, вони тицяли у нього пальцями i волали, щось на кшталт "блазень". I тiльки пiзнiше, внаслiдок штучного впливу росiйської мови, українське "блазень" було замiнено на росiйське "шут", що у свою чергу ще ранiш було запозичене iз французької мови.
Таким чином, шановний читачу, було б простим встановленням iсторичної справедливостi повернення українськiй мовi її автохтонного слова "ПАРАБЛАЗЕНЬ"!