Аннотация: Звiдки походить прокляте золото Райну i як Сiгурд за життя зустрiвся з Одiном. Англiйський переклад Беллоуза тут: http://www.sacred-texts.com/neu/poe/poe23.htm
Промови Регiна
(Пiсня про Сiгурда Вбивцю Фафнiра друга)
Сiгурд пiшов на стайню Хьяльпрека i вибрав собi коня, якого потому стали звати Гранi. Тодi до Хьяльпрека прийшов Регiн син Хрейдмара. Вiн був розумнiшим од всiх людей i карлик на зрiст. Вiн був мудрий, зловiсний i знався на чарах. Регiн виховував Сiгурда, багато чого навчив i сильно любив його. Вiн розповiв Сiгурдовi про своїх пращурiв i родичiв...
...Якось Одiн, Хенiр i Локi прийшли до водоспаду Андварi. Там було багато риби. Одного дверга звали Андварi. Вiн плавав там у водi у подобi щуки та ловив рибу собi на обiд.
- Мiй брат звався Отр, - мовив Регiн, - вiн часто рибалив у подобi видри. Якось вiн пiймав лосося, сiв на березi й ласував ним, замружившись. Локi пожбурив у нього каменем i вбив. Аси завважили те за великий здобуток i зняли з видри шкiру. Того ж вечора вони навiдали Хрейдмара i показали йому свою здобич. Тодi ми схопили їх i примусили вiдкупитися, набивши повнiстю шкiру видри золотом, а ззовнi вкрити її червоним золотом. Тодi вони послали Локi шукати золото. Вiн пiшов до Ран, узяв її тенета i рушив до водоспаду Андварi. Там вiн поставив вершi, i туди потрапила щука. Тодi мовив Локi:
1
"Що то за риба
плавала в водах,
бiди не уникла?
Голiвку свою
спробуй ти геть
витягти з Хель,
знайди ти менi
полум'я вод".
Щука мовила:
2
"Андварi я звуся,
Оїн мiй батько,
чимало я мушу тут плавати;
норна злощасна
менi так зробила,
що маю я жити в водi".
Локi мовив:
3
"Скажи-но, Андварi,
коли хочеш жити
з людьми у чертогах,
розплата яка
смертних синам,
що словом сiчуть?"
Андварi мовив:
4
"Розплата така
смертних синам:
Вадгельмiр їх чекає,
недобрi слова
i кожна брехня їх
наслiдки матиме довгi".
Локi побачив усе золото, що Андварi мав. I коли вiн його забирав, то одного перстеника взяв собi. Дверг же увiйшов до каменя i мовив:
5
"Має це злато,
Густа майно,
двом братам
смерть заподiяти,
згубить вiсьмох ще героїв;
майна мого
не дiстане нiхто".
Аси повернулися до Хрейдмара, натоптали шкуру видри золотом i поклали до його нiг. Тодi аси мали вкрити шкуру золотом згори, щоб її не було видно. Коли це зробили, Хрейдмар пiшов перевiрити й побачив, що одна шерстинка не вкрита. Тодi взяв Одiн персня Андварi й закрив ту шерстинку. Локi мовив:
6
"Золота нинi тобi прибуло,
отримав ти плату
велику за голови нашi,
синам же твоїм
це щастя не зробить;
станеться смерть через теє багатство".
Хрейдмар мовив:
7
"Дарив ти дарунок,
дарив ти без дружби,
дарив без пошани;
життя ви свої
ранiше би втратили,
якби я про те здогадався".
Локi мовив:
8
"Гiрше за те,
буде, гадаю, -
родичiв борня смертельна;
ненароджених воїв,
знаю напевно,
згубить ненависть".
Хрейдмар мовив:
9
"Злато червоне,
гадаю я, буде
моє, поки житиму;
погрози твої
мене не лякають,
вези їх додому собi".
Фафнiр i Регiн зажадали вiд Хрейдмара, щоб той роздiлив з ними плату за вбивство їхнього брата Отра. Той вiдмовив. Тож Фафнiр почастував мечем Хрейдмара, батька свого, коли той спав. Хрейдмар покликав дочок:
10
"Люнгхейд i Лофнхейд,
спливає життя моє,
велика нужда моя".
Люнгхейд мовила:
"Батько загинув,
та скоро сестра
помститься братам".
Хрейдмар мовив:
11
"Сплоди хоч дочку
з вовчою вдачею,
як сина не матимеш
ти вiд героя,
дай мужа дочцi
з потреби великої;
тодi їхнiй син
за мене помститься".
Тодi помер Хрейдмар, а Фафнiр узяв його золото. Регiн попросив своєї долi, Фафнiр же вiдмовив. Тодi Регiн став радитися з Люнгхейд, сестрою своєю, як йому отримати батькiв спадок. Вона мовила:
12
"З братом розмову
маєш почати
щиро i приязно;
не матимеш спадку,
почавши мечем
з Фафнiром бесiду".
Все це Регiн розповiв Сiгурдовi. Одного дня Сiгурд прийшов додому до Регiна, коли той був у доброму гуморi. Регiн мовив:
13
"Прибув смiливий
Сiгмунда син,
скорий в промовах,
до зали моєї,
має вiдвагу
мужiв давнини,
i битви чекаю
вiд вовка голодного.
14
Я буду плекати
звитяжного князя;
нинi прибув
до нас Iнгвi родич;
вiн стане вiдомим
героєм пiд сонцем;
сягнуть всiх земель
його долi тенета".
Сiгурд зостався з Регiном, i той розповiв йому, що Фафнiр лежить на Гнiтахейдi у подобi змiя та має жахливий шолом, що лякає кожного, хто на нього гляне.
Регiн зробив Сiгурдовi меча, що нарекли Грамом. Вiн був такий гострий, що його можна було занурити у Райн i пустити за течiєю шмат вовни, який меч розрiзав легко, наче саму воду. Тим мечем Сiгурд розрубав ковадло Регiна.
Пiсля цього Регiн став намовляти Сiгурда битися з Фафнiром. Той вiдповiв:
15
"Ото зарегочуть
Хундiнга чада,
тi самi, що Ейлiмi
здавна убили,
коли я зволiю
радше шукати
перснi червонi,
нiж мстити за батька".
Хьяльпрек конунг дав Сiгурдовi кораблiв i людей, щоб той звершив свою помсту. Вони потрапили у велику негоду i йшли проти вiтру коло якогось гiрського мису. Чоловiк, що стояв на горi, мовив до них:
16
"Чиї це чвалають
Ревiля конi,
скачуть по морю,
по хвилях високих?
Вiтрилогривачi
пiною вкритi,
дерешiв моря
вiтер не спинить".
Регiн мовив:
17
"Рушить то Сiгурд
на моредеревах,
нас вiтер несе
до нашої смертi,
високi вали
б'ють у борти,
тонуть хвиль скакуни,
а хто нас питає?"
Чоловiк мовив:
18
"Хнiкаром звався,
коли юний Вольсунг
радував крукiв
i битви давав;
звiть мене нинi
Дiдом-на-Скелi,
Фенгом чи Фьольнiром;
поїхав би з вами".
Вони пiдiйшли до сушi, старий зiйшов на борт i буря вщухла. Сiгурд мовив: