"КОТИГОРОШКО"
(за мотивами народноi казки)

 Були дiти в тата й мати
 Квiтли маки бiля хати
 Бiгали та пустували
 Кур та качок годували
 Два сини та квiтка донька
 Посiдають пiд вiконце
 Та й давай собi спiвати
 Серце мати колисати
 То про суми соловейка,
 То про цвiт вишневий, неньку
 Про Вiтчизни гай- простори,
 I про соколiв, про море
 
 Роки роками пробiгли
 Непомiтно скронi в срiбло
 У батькiв перетворились
 Жили мирно, не сварились
 Сини виросли могутнi
 З батьком порались у кузнi
 Все залiзо пiдкоряли
 Коси, лемiхи кували
 Як пiдкови кiнь загубе
 На шляху, мiж пилу хмар
 Зразу ж йдуть до кузнi люди
 В помiч просять майстрiв дар
 Про талан, що на ковадл?
 Вирiс з працею та потом
 Слава катиться по краю
 Добра славиться робота

 Хмарка в небi пролiтала
 Донечка красуней стала-
 Щiчки, брови, очi сяють
 Губи вигiн гарний мають
 I сама як верби гiлка,
 Тонка, прутка та як бджiлка,
 Працьовита та охайна,
 Догодити i бажання,
 Батькам, рiдним, перехожим
 Усмiшку даруe гожу,
 К лiтнiм ставиться з повагой
 Допоможе, добре скаже,
 Сум дитинi заспокоe,
 Для бабусi за водою
 До колодязя злiтаe
 Все приспiвуe та сяe
 Всi красуней милувались
 Парубки до бiйки брались,
 В чергу щоб позалицятись
 Там гляди та i побратись
 
 Все було цiлком природньо
 Трави пахли, свитки моднi
 Та ось небо потемнiло
 Лихо - Змieм прилетiло
 Змiй розбiйник, розбишака,
 Налетiв, що твiй собака,
 Жито стигле попалив,
 Воду в рiчцi отруiв,
 Перевiв на кшалт худобу
 Криши з хат збивав...Жалобу
 Людям в серця насадив,
 Та iще до цього всього
 Насмердiв та накоптив.
 Ще ж, аж серце в грудях краe,
 Вкрав красу гiдотник з краю,
 Вкрав дiвчат всiх молодих
 I Красуню промiж них.

 Гiрко плачуть мати-тато
 Бiля зваленоi хати,
 А сини вузли збирати
 У дороги почали
 " Ми сестричку визволяти.
 Благословить. Ми пiшли."
 Мати iх перекрестила,
 Мокрою вiд слiз рукою
 Все губами ворушила,
 Слiв не вимовить вiд болю,
 Що загарбав ii душу.
 Час в дорогу. Треба рушить.

 Довго йшли брати лiсами
 Аж дiшли вони до брами,
 За якою змiй ховався
 Мiж крадiжкой розважався.
 Хлопцi стукають рiшуче
 "Вiдкривай вражино сучий!
 Вiддавай дiвчат, що викрав
 Ну,виходь, на бiй з-за вiкон
 Вийшов змiй не забарився
 Вихор в небо чорний звився
 "Битись прийшли, чи миритись?"
 Каже звiр цей до братiв.
 "Вам зi мною не сваритись,
 А то покажу чортiв!"
 "Ти нас тим не настрахаeш.
 Битись будем!" От i маeш,
 Вдарив хлопцiв змiй та так
 Кожен з них у мить закляк.
 Непритомних, як в оману
 Кинув змiй в глибоку яму.

 Час пройшов, нiякой звiсткi
 До батькiв не прийшло й близько
 Сум у душах оселився
 В попiл зiр вiд слiз укрився
 Якось мати йшла дорогой
 Гляне, ось собi пiд ноги
 Катить шляхом горошина-
 Ось дивина так дивина.
 Мати взяла те до рук,
 Роздивитись, що за трюк.
 Пил дорожнiй трохи здула
 Тай то зерня проковтнула.
 Часу вiддамо данину.
 Раптом. Звiдки. Вже дитину
 Мати в хатi колисаe
 Та радie, сповиваe
 Хлопчик гарний, дужий, цiпкий
 Став зростати швидко-швидко.
 Не за годи за години
 Став не хлопчик- парубчина
 Тай назвали з батькiв кошта
 Парубка - Котигорошком.
 Син батькам допомогаe,
 Ала згодом помiчаe
 Промiж усмiшками сум
 Парубочок наш до дум
 Пiд вiконцем хати сiв
 Та питаe у батькiв
 "Чом сумуeте ви рiднi
 В тузi очi вашi бiднi"
 Батьки плакать почали,
 Про лихе розповили.
 Каже хлопець: "Мамо - тату
 Треба р?дних визволяти,
 Повернути в край красу
 Щоб плела весну в косу.
 Батьку, викуйте булаву
 Щоб була вона на славу,
 Сорок пуд, щоб в?тер вив
 Коли я змахну  що сил"
 Скував батько булаву,
 Та п?дняти н?кому
 Не п?д силу те знаряддя.
 Хлопець часу не втрачав
 Пром?ж пальц?в  те? взяв,
 Покрутив в руц? як г?лку,
 Чи як той пастух соп?лку
 Розмахнувся так як треба
 Тай жбурнув ?? до неба.
 Полет?ла булава, 
 Як ?з пуху, от дива.
 М?ж хмарами зникла наче,
 Каже хлопець: "Батьку, Значить,
 Десять д?б я буду спати
 Та мен? не заважати,
 Як почу?те - гудить
 То мене ви розбуд?ть".

 Спить- сопе Котигорошко,
 Десять д?б сплило потрошку
 Аж вже чутно- щось гуде
 Хлопця будять."Буря йде!"
 Бачуть - пада булава,
 Так гуде - лежить трава
 Хлопець палець св?й п?дставив
 Та по булав? ударив
 Вибух, пил, летять друзки
 Розтрощило на шматки 
 Булави стальне зал?зо.
 "Н? не гарна. Знову хмиза
 Назбирати до горнила,
 Щоб обличчя почорн?ло,
 Знова треба сталь кувати
 М?ць ? зл?сть видобувати"
 Батьку так казав хлопчина
 Знову не одна година
 Проплила , так не одна
 Ось ? нова булава.
 Знову п?дкинув в?н до неба
 Знову спав, соп?в як треба.
 Та на цей раз булава
 Залишилася ц?ла.
 Швидко з батьками прощався

 Булаву зложив на плеч?
 Вже спускався з неба веч?р
 Рушив швидко у дорогу,
 Л?с пройшов, лет?ли ноги
 Ось вже стука? до брами.
  Зм?й летить, стучить зубами
 "Що там ще за волоцюга,
  Спок?й тихий м?й лама?,
  Хто там стука, як тварюка?
  Б?льше справ соб? не ма??"
  "В?ддавай-но зм?ю людей,
  Що в полон св?й ти забрав
  В?дшкодовуй ти наругу,
  Гори збитк?в та образ "
  Каже зм?й тод?:" Сваритись
  Сам ти хлопцю заважав
  Будем битись чи миритись,
  Шлях який соб? обрав?"
  Парубок см?ливо каже
  "Битись будем лютий враже!
  Сльози мати в?дшкодуй!"
  "Дурень!"- зм?й все б?льш люту?
  "Згинеш, т?льки раз подую"
  
  Вдарив в?н Котигорошка,
  Хлопець в землю вр?с на трошки
  Ну, а хлопець раду дав
  Та по шию змея вгнав
  Булавой ще покрутив
  Й св?т в?д вражини лишив.
  Пот?м йде в?н у комори
  В?дкрива? вс? запори
  Полонянок випуска?
  Р?дних з ями п?д?йма?
  ? добро верта? люду
  Щастя в сем"? й красу всюду.
                                18.06.03