але вечiр теплий диво вже сталося кожен сам собi неформальний лiдер почуття неможливо передати словами i саме тому в намаганнi цiм є краса, бо мета недосяжна
* * *
що це за видиво суне
хто онде лiзе рогатий
схоже, тролейбус при-
" п'ятий "
злим павутинням до неба
саме його нам i треба
гуркiт i курява, крики
стогне, двигтить пiд ногами
наче прокинувсь Еребус
гомiн i лемент великий
мила, не бiйсь, то тролейбус
виїхав нагло з-за рогу
сiрий, мов день, недолугий
небо взялося за роги
й наче б то оре дорогу
iмпровiзованим плугом
* * *
ви-
та-
ту-
ю-
ю
твiй телефон
на собi
буде
стильно
i
бу-
ду
ту-
ю
Нiцше читать
у-
кра-
їн-
сько-
ю
щоби
вiльно
у-
кра-
їн-
сько-
ю
говорити
з тобов
це любов
* * *
руки мої одинокi
я опускаю додолу
кров моя темно-червона
вiльна стiкає повiльно
мамо, дивись, я не хочу
бути такою як ти i
батьку дивись я не можу
бути такою як ти i
кров моя темно-червона
вiльна стiкає поволi
в жменi самотнiї
долi
* * *
крiзь вiкна окулярiв
я бачу зимний Київ
цивiльний
iнфантильний
вiн душу з мене випив
тепло iз мене виїв
спостерiгала Київ
i поглядом сковзала
i голос захлинався
у куполi вокзалу
немов вино у чашi
немов вода у чашi
бароко
рококо
* * *
в тебе очi святої Терези
щось в тобi вiд святої Терези
може те, що ти теж
давно мертва
* * *
придавлена тiнню твоєю
лежу в депресивному станi
нiчого не годна робити
нi встати, нi руку здiйняти
й не думав, а все-таки влучив
* * *
я наче холодна
iз крану холодна вода
хлорована кров цього мiста холодна проста
я маю надiю, я намiр плекаю проста
дiстатись до ваших сердець - мов прозора вода
та наче масло ви
бiжи хапай лови -
душа тiкає десь
ви розтiкаєтесь
iнакшi в iншу мить
водою не одмить
ви наче темний вiск
з брудними травами
олiя грiшних звiзд
з жовтавими плямами
я плачу голодна
на люди голодна реву
я хочу проникнуть у масло, у вiск , у траву
та скiльки не бовтай - з водою змiшати нiяк
я стану другою, та вашою стану не я
* * *
Дивись, навiть тiнь твоя
землю зiгрiла
* * *
звiдки такий хороший
з мами напевно тоже
лагiдний паперовий
нi, не думай про грошi
я не така як iншi
менi нiчого не треба
вигiдна i розумна
мабуть таки фемiнiстка
* * *
тихо спiває тихо
баба спиває лихо
котить яйцем по тiм'ї
друзi мої зникають
йдуть (бо надворi вечiр)
спати в щасливi сiмї
* * *
цей вагон метро прямує в Делi
якнайдалi вiд холодних вiкон
вiд кривих ялинок вiд дешевих
безпорадних рiзнокольорових
позолочених святкових атрибутiв
на ялинкових безсилих лисих лапах
вiд зими й зимових п'яних свят
вiд моєї стрьомної оселi
вiд моєї стрьомної роботи
в Iндiю повз Львiв
в матрiархат
* * *
я неприваблива
хвороба
я радiацiя я джаз
всi вiдбиваються у шклi
i я сама по кiлька раз
i в вiдображеннях моїх
у кiлька поверхiв - серця
є стiни дах у вiкнах день
i в камерi по два жильця
i ти живеш тепер в менi...
* * *
нарву чорнобiль
зварю iз бадиль
собi на два днi
гарячого сну
з корiння зварю
останнього сна
* * *
важчали речi у лiтнiх людей
дерево знесло духмяне яйце
- нiч починалася ...
день перестав
* * *
серце зрушило з мiсця
в серце влучив Дрогобич
бiднiсть вижала сльози
схильнiсть визвала думку
в мене замало кровi
всього лише п'ять лiтрiв
хтiла би мати бiльше
щоб її всю вiддати
* * *
я мов Сафо
не можу їсти
вертаю все
живу в клозетi
нiмiють пальцi серце стине
немов в романах для жiноцтва
до тебе вже сто кiлометрiв
ми будем там узавтра вранцi
не слухаються руки терпнуть
я вже собою не керую
я мов Сафо
стара й наївна
* * *
носом вiдчуваю життя
сонячний гарячий асфальт
вишнi абрикоси бузок
солодко занадто та хай
ранок то весна то життя
* * *
хоч не люблю птахiв але
сьогоднi вже нехай собi
одна дурна спiває ось
болить менi немов живiй
всi потребують Перунiв
повiрити в когось у щось
я вiрю в тебе будеш бог
я буду небо для обох
* * *
Я - Єва, жiнка, що шукає знань
Я - Єва, жiнка, що бажає знать добро i зло
Я - Єва, та, що прагне пiзнавать добро i зло в лице