Мурашкин Михаил Георгиевич : другие произведения.

Мiстицизм i теоретична фiлософiя про стан припинення

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Текст "МIСТИЦИЗМ I ТЕОРЕТИЧНА ФIЛОСОФIЯ ПРО СТАН ПРИПИНЕННЯ" Михайла Мурашкiна є видрук з книги "Записи 2023 року: додаток" (Мурашкiн М.Г. Записи 2023 року: додаток / М.Г. Мурашкiн. - Днiпро: Монолит, 2023. - 216 с.). Розглядається мiстицизм в теоретичнiй фiлософiї. Тобто розглядається онтологiя, гносеологiя i аксiологiя певного стану людини. Цей стан розглядається в контекстi мiстики. Акцент робиться на розгляд апофатичного мiстицизму. Книга цiкава як для науковцiв так i для широкого кола читачiв.
  Михайло МУРАШКIН
  
  
  МIСТИЦИЗМ I ТЕОРЕТИЧНА ФIЛОСОФIЯ ПРО СТАН ПРИПИНЕННЯ
  
  Днiпро
  IННОВАЦIЯ
  
  2024
  УДК 081
   М91
  
  Текст "МIСТИЦИЗМ I ТЕОРЕТИЧНА ФIЛОСОФIЯ ПРО СТАН ПРИПИНЕННЯ" Михайла Мурашкiна є видрук з книги "Записи 2023 року: додаток" (Мурашкiн М.Г. Записи 2023 року: додаток / М.Г. Мурашкiн. - Днiпро: Монолит, 2023. - 216 с.).
  Розглядається мiстицизм в теоретичнiй фiлософiї. Тобто розглядається онтологiя, гносеологiя i аксiологiя певного стану людини. Цей стан розглядається в контекстi мiстики. Акцент робиться на розгляд апофатичного мiстицизму.
  Книга цiкава як для науковцiв так i для широкого кола читачiв.
  
  
  ISBN 978-966-8676-93-4 (C) Мурашкiн М.Г., 2024
  
  
  
  МIСТИЦИЗМ I ТЕОРЕТИЧНА ФIЛОСОФIЯ
  ПРО СТАН ПРИПИНЕННЯ
  
  ВСТУП
  Теоретична фiлософiя торкається таких роздiлiв фiлософiї як онтологiя, гносеологiя i аксiололгiя.
  Фiлософ спочатку вибирає предмет для своїх дослiджень, а потiм встановлює буття (онтологiя), iстину (гносеологiя) i цiннiсть (аксiологiя) предмета своїх дослiджень.
  Якщо вибрати такий предмет для дослiдження як стан ПРИПИНЕННЯ, як певний конкретний стан людини, то спочатку встановлюється iснування цього стану в психiчному життi конкретних людей. Для цього беруться перш за все матерiали документалiстики, беруться документальнi свiдчення. Стан ПРИПИНЕННЯ доволi досконало описаний в документальнiй прозi мiстикiв. В апофатичному мiстицизмi стан ПРИПИНЕННЯ позначається як БОЖЕСТВЕННЕ.
  Пiд станом ПРИПИНЕННЯ розумiється певний стан людини. Цей стан достеменно розкритий, ЯК МИ ВЖЕ ВКАЗУВАЛИ, в апофатичному мiстицизмi. Вiн яскраво представлений в документалiстицi. Прикладом може бути книга Джидду Крiшнамуртi "Записнi книжки" (Krishnamurti 2003: 1-387).
  Властивостi-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ яскраво вiдображенi в документальних свiдченнях, коли "всi думки вмерли, i всi вiдчуття припинились" (Кришнамурти 1999: 56), коли у людини "переживання себе припинилося" (Махарши 1999: 118). Тобто iснує така властивiсть-характеристика як зникнення в людинi її "Я", коли ви як застарiла людина "зникли, щоб вже нiколи не бути колишнiм" (Кришнамурти 1999: 293). Демонструються i iншi властивостi-характеристики стану ПРИПИНЕННЯ. Документалiстика свiдчить про саме iснування стану ПРИПИНЕННЯ, при якому "припиняється це роблення, як непотрiбнне" (Мурашкин 2020: 474).
  Теоретична фiлософiя будуючи категорiальнi структури розкриває сутнiсть стану ПРИПИНЕННЯ. Категорiї теооретичної фiлософiї розкривають необхiднiсть iснування цього стану. В людинi повиннi припинятися тi дiї якi не ведуть до спасiння.
  Людина змогла подивитися в далеке майбутнє. Завдяки розвитку науки людина знає багато чого, що погрожує її iснуванню, вiд чого треба спасатися.
   В своїх нерозумних дiях, "якщо ми зруйнуємо нашу планету (а ми з недавнього часу можемо це зробити за допомогою ядерної зброї, забруднення навколишнього середовища i т.п.), нiчого бiльше не залишиться. Пiсля нас, можливо, "гра закiнчена", i не можна розпочати нову партiю. Може бути, ми - це останнiй шанс. Тодi наша помилка буде величезна... ...ми однi у Всесвiтi, i якщо ми зазнаємо поразки, нiчого нiде бiльше не буде" (Вербер 2009: 23-24). Можна ще додати слово "нiколи". Тобто, нiчого нiде бiльше не буде; нiколи не буде. Ця зовнiшня катастрофа може початися з внутрiшньої катастрофи, суб'єктивної, коли люди йдуть "по рiзним дрiбязковим, дрiбничним шляхам" (Азимов 2002: 472), коли спонтанно не спрацьовує природний механiзм компенсаторного осяяння як стану ПРИПИНЕННЯ, регуляторному стану самосвiдомостi, в результатi якого вiдбувається припинення дрiбязкового дiяння, коли "припиняється це дiяння як непотрiбне" (Мурашкин 2020: 474).
  Кожнiй конкретнiй людинi треба стимулювати в собi прояв стану ПРИПИНЕННЯ, щоб не займатись непотрiбними справами, щоб присвячувати час на вирiшення проблем пов'язаних з спасiнням. Фiлософiя в цiй справi, завдяки своєму категорiальному апарату, розкриває глибини розумiння стану ПРИПИНЕННЯ задля вбудови цього стану в свiтогляднi уявлення людини. З цього приводу теоретична фiлософiя розглядає iснування, iстинiсть i цiннiсть стану ПРИПИНЕННЯ. Це робиться за допомогою таких предметiв фiлософiї як онтологiя, гносеологiя i аксiологiя. Онтологiя розглядає буття, iснування стану ПРИПИНЕННЯ. Гносеологiя розглядає пiзнання стану ПРЕПИНЕННЯ задля встановлення iстин з приводу цього стану. Аксiологiя встановлює цiннiснi аспекти стану ПРИПИНЕННЯ. Аксiологiя своїми роздумами переходить вiд теоретичної фiлософiї до практичної, до етики. Етика - це практична фiлософiя. Етика розглядає вищi цiнностi, i не на стадiї уявлень, а на стадiї втiлення цих цiнностей в практичну поведiнку людини.
  Розглядаючи стан ПРИПИНЕННЯ неможливо обiйти наробки в релiгiйно-мiстичнiй культурi. Адже в цiй культурi багато документального матерiалу який розкриває оособливостi i характеристики стану ПРИПИНЕНННЯ.
  Не можна обiйти i сучаснiсть. Тому є необхiднiсть розглянути категорiй сучасної фiлософiї. Категорiї сучасної фiлософiї про стан ПРИПИНЕННЯ так чи iнакше вiдштовхуються вiд категоiй класицизму, вiд таких категорiй-основ класики як онтологiя, буття, гносеологiя, iстина, аксiологiя, цiнностi.
  
  ОНТОЛОГIЯ
  Онтологiя - це вчення "про буття як таке" (Iщенко 2002: 449). Саме поняття "онтологiя" було введено в фiлософiю Гокленiусом. Але початок онтологiї можна побачити ще у Парменiда, "який розрiзнив буття на чуттєве та iстинне" (Iщенко 2002: 450).
  В подальшому Платон своїм розумiнням "про понадчуттєвi засади буття" (Iщенко 2002: 450) повертає онтологiчнi проблеми в сферу людської психiки. Аристотель шукаючи сутностi в матерiальному буттi всеж таки встановлює "причини буття - понадчуттєвої "форми форм", Божественної ентелехiї" (Iщенко 2002: 450). А "ентелехiя має смисловий вiдтiнок уже реалiзованої мети" (Любивий 2002: 200). Реалiзована мета - це вiдтiнок, а не енергiя дiяльностi. А таке розумiння ентелехiї робить її подiбною стану ПРИПИНЕННЯ як результуючого стану в якому вже згасають зовнiшнi енергiї дiяльностi, а настає заспокоєння.
  Започаткованi Парменiдом, Платоном i Аристотелем роздуми онтологiчного спрямування були продовженi Псевдо-Дiонiсiй Ареопагiтом, який робить "тлумачення всього сущого як iєрархiї свiтла" (Iщенко 2002: 450). Стан ПРИПИНЕННЯ теж пов'язаний зi свiтлом, з просвiтленням людини. Онтологiчнi висловлювання Псевдо-Дiнiсiй Ареопагiта в традицiї апофатичного мiстицизму вказують на свiтло, що можна розумiти як людську просвiтленiсть яку неможливо визначити. Це просвiтлення Божествене, а Бога неможливо описати, неможливо пiзнати розумом. Бо це особливе буття, буття Бога. Але Псевдо-Дiнiсiй Ареопагiт всеж таки вдається до певних описiв. Цi описи нагадують, як описи iнших мiстикiв, так i описи стану ПРИПИНЕННЯ. Це описи особливого буття людини. В мiстицизмi цi описи позначяаються як стан Божественного, або Божественне. В середньовiччi стан Божественного розумiється як абсолютне буття. Це буття ототожнюється з Богом. Йде розгляд "чистих" форм буття.
  В онтолоогiї епохи Вiдродження розрiзняють буття як Абсолют i буття як Унiверсум. Тут ще присутнi теологiчнi роздуми. Але в фiлософiї Нового Часу теке розумiння зникає.
  У Спiнози онтологiя ототожнює Бога i Природу. Але в класичнiй нiмецькiй фiлософiї онтологiчнi судження не вiдсторонюють вiд розуму. Буття стає причетним до людини. Тут буття i мислення тотожнi. При таких положеннях можна розглядати i присутнiсть стану ПРИПИНЕННЯ як особливий момент прояву людського духу зтакою характеристикою як "присутнiсть". Розвиток подiбних положень подальше в 19 столiттi обертається пiзнавальним трактуванням буття в онтологiї. Але тут складно помiтити наявнiсть стану ПРИПИНЕННЯ, в якому є iснування з характеристикою "присутностi", тобто онтологiчне буття; i нема процесу пiзнання, а є припинення хибного i непотрiбного пiзнання. Хоча орiєнтири на пiзнавальнi процеси при розумiннi онтологiї орiєнтують на психiчне життя людини в якому є мiсце i стану ПРИПИНЕННЯ, стану який має таку характерристику як "присутнiсть".
  Але ще бiльшу орiєнтацiю на психiчне життя людини можна бачити в екзистенцiалiзмi, де буття предстає як унiкальнiсть переживань людини. Тут стан ПРИПИНЕННЯ постає як унiкальнiсть в проявах людської психiки.
  Людина iснує у свiтi завдяки своєї дiяльностi. Тому i в фiлософiї значне мiсце займає онтологiя дiяльностi. Стан ПРИПИНЕННЯ iснує як момент коли людина вiдсторонює свою дiяльнiсть як хибну, неправильну задля своєї переорiєнтацiї. Такий стан в апофатичному мiстицизмi значиться як БОЖЕСТВЕННЕ. Стан ПРИПИНЕННЯ в фiлософiї i психологiї i БОЖЕСТВЕННЕ в апофатичному мiстицизмi - це один i той же стан. Вiн людиною переживається як "присутнiсть". Людина вiдчуває що iснує в теперiшньому часi. Але онтологiя як фiлософська дисциплiна каже i про об'єктивно iснуючi речi.
  
  БУТТЯ. Буття - це iснування. В мовi буття позначається зв'язкою "є". Якщо буття позначається зв'язкою є то воно може стосуватися будь чого. Воно може стосуватися природних явищ. Наприклад стосуватись iснування таких зiрок як Сонце, або iснування таких планет сонячної системи як Земля або Марс.
  Буття може стосуватись конкретних речей якi створила людина.
  Буття може стосуватись самої людини, її станiв. Отже буття може стосуватись станiв людини, станiв якi переживає людина. Серед цих станiв є стан ПРИПИНЕНННЯ. Буття цього стану людиною переживається як присутнiсть. Фiлософ переживає такий стан як стан ПРИПИНЕННЯ i каже про цей стан як про присутнiсть. I тут вiн каже про буття. Присутнiсть є буття.
  Буття саме по собi беззмiстовне, абстрактне. Буття байдуже до того, до чого воно застосовується. Це так зване "чисте Буття". Але коли буття торкається iснування стану ПРИПИНЕННЯ, як конкретного стану людини, то таке буття можна вважати "визначеним Буттям", "наявним Буттям". "Визначене Буття", або "наявне Буття" як "ось це" iснує "тут" i "тепер". "Тут" i "тепер" iснує камiнь. "Тут" i "тепер" iснує зiрка пiд назвою Сонце. "Тут" i "тепер" iснує безлiч речей. "Тут" i "тепер" iснує багато людських станiв. Серед цих станiв iснує стан ПРИПИНЕННЯ, який переживається як присутнiсть. Мiстицизм каже, що неможливо позначити взагалi цей стан. Тому в мiстицизмi цей стан iснує не як "наявне Буття", а як "чисте Буття". Але це конкретний стан людини. Тому вiн має певнi характеристики. Присутнiсть - це вже одна з характеристик.
  Слово "Присутнiсть" ми часто можемо зустрiти в документалiстицi апофатичного мiстицизму при розглядi i опису Вищих, Божествених станiв людини.
  "Наявне Буття" у Гегеля iснує для позначення конкретних речей, явищ. Але в ХХ столiттi "наявне Буття" у Гайдеггера iснує вже для позначення людини. Якщо торкнутися ще бiльшої конкретики то у людинi тут має прояв стан ПРИПИНЕННЯ як "наявне Буття" зi своєю характеристикою "Присутностi". В мiстицизмi це "наявне Буття" значиться як "чисте Буття", буття беззмiстовне, яке не можна нiяк виразити i позначити. В мiстицизмi - це Божественне.
  Буття є безпосередня дiйснiсть. Ця дiйснiсть "не роздвоєна на явище i сутнiсть" (Булатов 2002: 68). З цiєї дiйсностi починається пiзнання. Але стан ПРИПИНЕННЯ є теж безпосередня дiйснiсть. Ця людська дiйснiсть психiки теж не роздвоєна на явище i сутнiсть. З цiєї психiчної дiйсностi теж починається пiзнання. Але коли є стан ПРИПИНЕННЯ це пiзнання ще не почалося. Тут почалося припинення всього застарiлого що було вже пiзнано.
  Звiсно, що "сутнiсть на початку не дається, вона прихована, тому вiдсутня тут її кореляцiя - явище" (Булатов 2002: 69). Але в станi ПРИПИНЕННЯ нема нiякого явища. В станi ПРИПИНЕННЯ зникають всi застарiлi явища в психiчнiй сферi людини. Йде процес очищення. Тому слушно розрiзняти "Вчення про буття" i "Вчення про сутнiсть" (Булатов 2002: 69).
  В станi ПРИПИНЕННЯ є буття i є зникнення застарiлих сутностей в психiчнiй сферi людини. Тобто є процес очищення. тут спрацьовує мiра в таких категорiях як якiсть-кiлькiсть-мiра. Цi категорiї визначають буття. В психiчнiй сферi буття стану ПРИПИНЕННЯ позначено мiрою як проходження процесу очищення вiд крайнощiв.
  Буття може позначатися як протилежнiсть свiдомостi. Стан ПРИПИНЕННЯ теж є протилежнiстю свiдомостi. Стан ПРИПИНЕННЯ - це надсвiдомiсть. Своєю спонтаннiстю цей стан пов'язаний з iнтуїцiєю.
  
  ГНОСЕОЛОГIЯ
  Гносеологiя, або теорiя пiзнання - це вчення яке розглядає можливiсть отримання "об'єктивно iстинного знання про реальний свiт" (Йолон 2002: 634). А також про реалiї внутрiшнього суб'єктивного свiту людини. До цього свiту належить i стан ПРИПИНЕННЯ як один iз багатьох станiв психiки.
  Гносеологiя вивчає людську практику, практику наукових дослiджень, встановлюючи iстинне вiдношення виробленого людиною знання до об'єктивно iснуючої дiйсностi. Гносеологiя виявляє зв'язок виробленого знання з практичною дiяльнiстю людини. Тут йде виробництво знань i з приводу чисто спонтанних проявiв людини, до яких вiдноситься i стан ПРИПИНЕННЯ як стан виникаючий чисто раптово. Гносеологiя шукає причини подiбних проявiв.
  Гносеологiя, як i вся фiлософiя взагалi, оперує категорiями. Вона будує категорiальнi структури встановлюючи iдеальне розумiння свiту. Гносеологiя вiдтворює систему знань про цей свiт. Тут також вiдтворюється i система знань про субєктивний внутрiшнiй свiт людини, свiт до якого належить i такий предмет вивчення як стан ПРИПИНЕННЯ.
  Завдяки системi категорiй гносеологiя будує структури знання про процес пiзнання. В цих будовах проводиться напрямок рацiонального i в той же час оптимального шляху до отримання загальної iстини об'єктивного характеру. При цьому всi знання систематизуються i логiчно обгрунтовуються. Обгрунтовуються навiть знання про явища якi на перший погляд не мають причини для свого прояву. До таких явищ вiдноситься i стан ПРИПИНЕННЯ як стан виникаючий чисто спонтанно. Навiть з приводу цього стану накреслюються бiльш ефективнi способи практичного характеру. I тут розробляються способи практичного використання стану ПРИПИНЕННЯ, враховуючи таку якiсть цього стану як абсолютну спонтаннiсть. Через це показується вiдноснiсть цiєї спонтанностi.
  Гносеологiя в своїх категорiальних структурах перш за все оперує такоюю категорiєю як суб'єкт, суб'єкт з його пiзнавальними можливостями. Тут також фiгурує пiзнавальна можливiсть встановлювати iстини до явищ чисто спонтанного характеру в своїх проявах, до таких спонтанностей до яких навiть неможливо знайти причин їх виникнення. Це торкається перш за все стану ПРИПИНЕННЯ як чисто спонтанно виникаючого стану.
  Систематизуючи категорiальнi структури, гносеологiя використовує такi категорiї як сприймання, вiдчуття, уявлення, мислення. Хоча по вiдношенню до стану ПРИПИНЕННЯ не можна казати про прояв цих явищ в психицi людини. Адже тут припиняється i сприйняття, i вiдчуття, i уявлення, i мислення. Але припиняє функцiонувати застарiлий елемент цих проявiв.
  Треба позначити, що процес пiзнання проходить невiдривно вiд об'єкта. При пiзнавальнiй дiяльностi суб"єкт i об'єкт взаємодiють. Взаємодiя iснує на шляху осягнення об'єктивних знань про об'єкт. Отриманi знання повинi бути як в теоретичних формах так i в практичних. Хоча складно казати про практику отримання стану ПРИПИНЕННЯ, стану який виникає чисто спонтанно. Але iснує цiла iндустрiя медитативних способiв отримання вищих, особливих станiв у людини. Ця iндустрiя глибоко затвердила себе i в релiгiйно-мiстичнiй культурi i в медицинi. Отримання вищих станiв людини тут пов'язують з практикою, з медитаттивною практикою. Цi вищi стани в релiгiйно-мiстичнiй культурi мають такi назви як "просвiтлення", "преображення". В медицинi - це "очищення". Яке вiдношення це має до стану ПРИПИНЕННЯ встановлює фiлософiя, будуючи свої категорiальнi структури i системи знань.
  Пiзнавальна дiяльнiсть людини має конкретну мету; це отримання об'єктивної iстини. Але цю iстину неможна вiдiрвати вiд людського досвiду. Досвiд - це iндивiдуальна практика людини яка живе в суспiльствi, в суспiльному середовищi. I коли до людини приходить стан ПРИПИНЕННЯ чисто спонтанним шляхом, то людина всерiвно хоче пов'язати виникнення цього стану з попереднiми своїми зусиллями практичного характеру. Але iснує i iдеалiстичний свiтогляд у людини, коли вона оцiнює свої вищi стани, разом з станом ПРИПИНЕННЯ, як щось надприродне. Тобто гносеологiя i її категорiальнi будови в своєму iсторичному розвитку можуть мати як матерiалiстичний так i iдеалiстичний характер.
  В свiтоглядних категорiальних структурах гносеологiї можна побачити як елемент споглядання так i елемент дiяльностi, як чуттєвий свiт людини, так i мислячий. Адже всi цi елементи i характеристики входять в пiзнавальний процес чк такий, процес який є в кожнiй людинi; який є у фiлософа створюючого категорiальнi структури своєї фiлософiї пiзнання. Але фiлософ в своєму твореннi категорiальних структур може надавати перевагу тим чи iншим елементам, тому чи iншому характеру пiзнавального процесу. Якщо перевага надається чуттєвiй сферi пiзнавального процесу, а вiдчуття людини розумiються як едине джерело нових знань, то мислення лише впорядковує цiц новi знання. Чуттєва сфера утворює новi знання, а мислення лише впорядковує. Про це каже емпiризм. Рацiоналiзм каже iнше. Для нього розум i мислення є джерелом iстини. Розум утворює критерiй знань як iстиних знань. Стан ПРИПИНЕННЯ не утворює новi знання. Стан ПРИПИНЕННЯ лише припиняє прояв застарiлих знань. Але чуттєва сфера тут не припиняє свого iснування. Припиняють iснування абстрактнi знання якi вiджили своє. Тому особливостi емпiризму iц рацiоналiзму в розумiннi процесу пiзнання безпосередньо не торкаються стану ПРИПИНЕННЯ.
  Стан ПРИПИНЕННЯ бiльш торкається процесам пiзнання коли ми розбираємо апрiорiзм. Апрiорiзм вилучає досвiд людини з процесу пiзнання, з процесу творення нового знання. Зрозумiло, що досвiд людини неможливо вилучити з процесу творення знання. I нiякого знання апрiорно не iснує до людського досвiду. Але iснує стан ПРИПИНЕННЯ, який не потребує нiякого досвiду. Тут навпаки, розчиняється досвiд який заважає, неiстиний, застарiлий. I тут вже може iснувати апрiоризм. "Вилучаючи частково або повнiстю досвiд з процесу творення знань, теорiя пiзнання набирає форми апрiоризму (апрiорi)" (Йолон 2002: 634). Це вилучення йде завдяки стану ПРИПИНЕННЯ, стану який вилучає, i навiть розчиняє людський досвiд, досвiд який вже застарiв i не потребує того щоб бути задiяним. У людини вiд стану ПРИПИНЕННЯ залишаються навiть враження, якi нажаль неможна достеменно передати словами. Мiстицизм, особливо апофатичний мiстицизм, постiйно каже про те, що цей досвiд неможливо передати словами. Але стан ПРИПИНЕННЯ, i всi тi стани про якi каже апрiоризм, не iснували до людського досвiду. Цi стани трапились коли у людини вже був життєвий досвiд. Цi стани виникли як очищувальна процедура яка знищує непотрiбний досвiд.
  Людина вiдображає в мисленнi об"єкт пiзнання, який незалежний вiд самої людини. Це вiдображення йде в процесi людського життя. I це людський досвiд. Вiн виникає постiйно на протязi людського життя. Стан ПРИПИНЕННЯ теж виникає у людини як певний життєвий досвiд при якому йде процес очищення вiд хибного досвiду.
  Явища якi об'єктивно iснують є реальнiстю. Людина пiзнає цi явища, роблячи певнi концептуальнi упорядкування. Цi концептуальнi упорядкування виникають пiсля безпосереднього досвiду. Тут стан ПРИПИНЕННЯ не йде далi. Вiн залишається на стадiї безпосереднього досвiду як враження. Людина в подальшому може обгруннтовувати твердження про стан ПРИПИНЕННЯ, формулювати знання про цей стан, використовувати цi знання щоб практично в подальшому стимулювати виникнення подiбних станiв. Але тiльки подiбних. Бо стан ПРИПИНЕННЯ є доволi суб'єктивним станом, i випадковим. В такому випадку гносеологiчнi концепцiї, типа агностицизму, стають живучими. Вони заперечують можливiсть пiзнанння свiту. Але стан ПРИПИНЕННЯ - це не об'єктивний свiт. Це глибоко суб'єктивне враження. Його складно пiзнати i передати словами. Але агностицизм заперечує можливiсть пiзнання об'єктивного свiту. Як щоб пiзнання об'єктивного свiту не несло з собою об'єктивних iстин, то людина взагалi не змогла б пристосуватись до цього свiту використовуючи цi знання на практицi. Щоб пристосуватись до зовнiшнього свiту людина повина адекватно реагувати на цей свiт. А отже i використовувати знання якi вiдповiдають iстинному положенню речей. Це можна вiднести i до стану ПРИПИНЕННЯ, який пiдпадає пiд пiзнавальнi процедури. Апофатичний мiстицизм про iстину i стан ПРИПИНЕННЯ теж має судження. Хоча вважає вищi особливi стани, божественнi стани, непiзнаваємими.
  
  IСТИНА. Iстина - це вираз мети пiзнавального процесу. Iстина розкриває сутнiсний змiст цього процесу. Вона предстає в формi знання, як результату пiзнавального процесу.
  Iстина адекватно вiдображає в свiдомостi людини реальностi якi iснують об'єктивно. Але iстина може адекватно вiдображати реальностi якi iснують суб'єктивно. Iстина навiть може адекватно вiдображати реальностi суб'єктивного життя людини якi за ствердженнями самої людини не можуть бути вираженими. Це торкається певних людських станнiв якi доволi досконало описанi в апофатичному мiстицизмi.
  Апофатичний мiстицизм стверджує, що вищi божественнi стани людини неможливо нiяк виразити, що вони поза i над психiчною сферою людини. Але ж мiстики все ж кажуть щось про цi стани. I тут сказане може фiксувати iстинне знання яке вiдображає доволi адекватно реалiї людської психiки. Прикладом можуть бути висловлювання Шри Рамана Махарши, який казав про вiй стан при якому "переживання себе припинилось" (Махарши 1999: 118). Це висловлювання несе в собi iстину про те, що в цьому станi у людини припиняється переживання себе. Людина не переживає себе, свої психiчнi прояви. Тому важко i казати про якiсь конкретностi психiчного життя людини. Але це певний стан людини. I його можна вже позначити як стан ПРИПИНЕННЯ. Людина живе повним життям, щось рробить. Але виникає стан при якому "припиняється це роблення, як непотрiбне" (Мурашкин 2020: 474). Перед цим людина самокритично усвiдомлювала те, що вона робить. Вiдтого у людини спонтанно виник стан ПРИПИНЕННЯ, коли раптом припинились непотрiбнi дiї.
  Стан ПРИПИНЕННЯ високо оцiнюється в апофатичному мiстицизмi, високо оцiнюється послiдовниками цього релiгiйного ннапрямку. Цей стан розумiється як божественний, який поза i над людською i взагалi всякою природою, який є початком всього, сутнiсною iстиною всього. Апофатичний мiстицизм каже про стан ПРРИПИНЕНННЯ як про Бога, як про надприродне явище. Каже про Бога як про Багатство духу при отриманнi цього стану.
  Iстина встановлюється завдяки визначенню того, що пiзнавальний образ у людини адекватно вiдповiдає реальностi. Але при розглядi стану ПРИПИНЕННЯ є певнi особливостi. Адже в станi ПРИПИНЕННЯ припиняються в своєму проявi пiзнавальнi образи як застарiлi i хибнi. I тут апофатичний мiстицизм використовує таке розумiння стану ПРИПИНЕННЯ за яким цей стан можна осягнути чистим запереченням, заперечуючи усiлякi пiзнавальнi образи. Але iстине положення речей вiдкриває документалiстика. Документалiстика розкриває конкретнi характерристики стану ПРИПИНЕННЯ. А процедура заперечення, яка використовується аапофатичним мiстицизмом просто вказує на цей стан як стан який нiчого не позначає. Щоб ми не сказали про стан ПРИПИНЕННЯ то зразу починає дiяти заперечення. Заперечення показує, що це не те. Апофатичний мiстицизм для цього має формулу "не те, не те". Щоб ми не сказали про стан ПРИПИНЕННЯ, то мiстик зразу нас вгамовує: "не те, не те".
  Про цей стан неможна нiчого сказати. Але документалiстика каже, i вказує на певнi характеристики. Про цей стан нiчого не каже мiстицизм, бо цей стан припиняє все що б ви про нього не сказали.
  Людина встановлює iстину визначаючи певний пiзнавальний образ. В станi ПРИПИНЕННЯ пiзнавальний образ зникає, припиняє своє iснування. Тут можна бачити iстину поза усiлякого образа. Образ зникає як хибнiсть.
  Iстина несе знаання реальностi. Фiксується реальний стан речей якi iснують в дiйсностi. З приводу стану ПРИПИНЕННЯ документалiстика фiксує стан людини який iснує в дiйсностi, фiксує стан ПРИПИНЕННЯ як такий. В цiй документалiстицi iстина має прояв який за своїм змiстом незалежна вiд суб'єкта. Хоча сам стан ПРИПИНЕННЯ є стан глибоко суб'єктивний.
  Документальнi свiдчення з приводу стану ПРИПИНЕННЯ так чи iнакше малюють певний пiзнавальний образ. Цей пiзнавальний образ є об'єктом в людинi, в її психiки. Тут об'єктом є процес руйнацiї всього хибного, застарiлого. В своїй руйнацiї змiстiв стан ПРИПИНЕННЯ має пiзнавальну невичертнiсть. Iстина народжується з процесу пiзнання. А процес пiзнання iсторично обумовлений. Тому мiстицизм в iсторiї показував руйнацiї рiзних змiстiв, змiстiв якi застарiвали, потребували зникнення, розпаду. Мiстицизм показував стан ПРИПИНЕННЯ.
  Бiльш того процес пiзнання у своїх пiзнавальних можливостях як обмежений так i залежний вiд розвининостi пiзнавальних способiв оотрримання iстини. Але це не чипає стан ПРИПИНЕННЯ, бо в станi ПРИПИНЕННЯ припиняється процес пiзнання тих чи iнших застарiлих значень. I тут пiзнавальний образ не вiдтворює вiрно той чи iнший об'єкт, а йде процес руйнацiї пiзнавального образу як такого що застарiв. Але розвиток пiзнання як такого в документалiстицi, яка описує стан ПРИПИНЕННЯ, всеж таки поповнюється тими чи iншими характеристиками. поповнюється сам стан ПРИПИНЕНННЯ. Фiксуються новi якiснi особливостi процесу припинення i руйнацiї, йде бiльш точне вiдтворення руйнування.
  Iстина як така не є незмiнною. Вона все бiльше наближається до повноти вiдтворення тих чи iнших процесiв. З приводу стану ПРИПИНЕННЯ вiдображається повнота процесiв руйнацiї застарiлих i хибних змiстiв в психiчному життi людини.
  Процес пiзнання iстини втiлюється через об'єктивнiсть коли той чи iнший об'єкт розглядається таким, який вiн є сам по собi, як вiн iснує сам по собi в об'єктивнiй реальностi. З приводу стану ПРИПИНЕННЯ можна сказати, що цей стан доволi об'єктивно вiдображається в документалiстицi. Порiвнюючи документальнi факти iз рiзних релiгiй i мiстичних вчень можна встановлювати доволi глибокi iстиннi положення. Документалiстика дає можливiсть наблизитись до iстинного положення речей.
  Пiдсумовуючи документальнi факти можна отримати всебiчнiсть розумiння стану ПРИПИНЕННЯ. Щоб отримати всебiчнiсть стан ПРИПИНЕННЯ повинен розглядатися в повнiй багатостатностi. Повина бути присутня якiсна рiзноманiтнiсть в розглядi. Повинi бути встановленi взаємозв'язки. Пiдсумовуючи документальнi факти значно втiлюється опосередкування. Опосередкування супроводжує доказовiсть, яка встановлює достовiрнiсть. Достовiрнiсть знання про стан ПРИПИНЕННЯ - це результат обгрунтувань. Для встановлення iстини обгрунтування повинi бути як теоретичнi так i емпiричнi, як логiчнi такк i практичнi. Лише тодi ми будемо мати об'єктивнi знання про стан ПРИПИНЕННЯ. Лише тодi встановлюється iстина. Така iстина вiдсторонює суррогати. Така iстина вказує на справжнiй процес пiзнання.
  Iстина про стан ПРИПИНЕННЯ як продукт пiзнання має цiннiсть. Цiннiсть iснує вже в самiй назвi стану ПРИПИНЕННЯ. Адже цiнується сам процес припинення в людинi всього застарiлого, всього хибного i непотрiбного. Припинення застарiлих i хибних знань; застарiлих i хибних уявлень про людину i свiт; зстарiлих i хибних вiдчуттiв. В станi ПРИПИНЕННЯ припиняють своє iснування навiть вiдчуття якi для людини неважливi i непотрiбнi.
  Iстина для людини має цiннiсть, а отже може мати моральне значення. Вiдтого i сам процес пiзнання має вiдношення до моралi. Адже тут пiзнавальна дiяльнiсть служить iстинi, а оотже служить i моральним цiнностям. Для вивчення стану ПРИПИНЕННЯ всi цi положення правильнi. Але сам стан ПРИПИНЕННЯ - це не процес пiзнання i iстини. Стан ПРИПИНЕННЯ - це припинення певного процесу пiзнання як непотрiбного, неважливого, застарiлого. Стан ПРИПИНЕННЯ - це розпад застарiлих iстин, це очищення i оновлення людини. У людини завжди є критерiй iстини. Всi iстини якi у людини в головi, а не пiдходять пiд цей критерiй, так чи iнакше починають розпадатися i зникати при виникненнi стану ПРИПИНЕНННЯ. Вони припиняють своє iснування. Перед тим як виникає у людини стан ПРИПИНЕННЯ функцiонує логiка. За логiкою, поняття яке виникає з логiцчних суджень вже виражає щось одне. Логiка доводить щось одне з багатьох iстиних понять. Одне значення стає iстинним. Отже системи суджень логiчного характеру пiдводять до того щоб закреслити багато не iстинного. Пiсля логiчних роздумiв виникає вже стан ПРИПИНЕННЯ який припиняє iснування всiх хибнних понять i значень. Стан ПРИПИНЕННЯ iснує поза логiкою. Це процес розпаду всього непотрiбного, неiстинного, хибного, неважливого. Стан ПРИПИНЕННЯ - це процес очищення, очищення вiд всього хибного, оманливого.
  Iстина - це результат процесу пiзнанння. Цей процес встановлює iстинне, те що адекватно вiдображає реалiї. Але в цьому процесi задiянi стани якi очищують психiчнi сфери людини вiд всього вiджилого i непотрiбного. Цим очищуючим станом є стан ПРИПИНЕННЯ. Пiд впливом цього стану можуть розчинятися цiлi логiчнi побудови якi не витримують потреби в адекватному розумiннi дiйсностi. Так багато логiчних побудов розпалося перед таким фактом науки як зникнення Сонця в майбутньому, i що людинi, що людству робити щоб життя продовжило своє iснування. Адже все живе залежить вiд Сонця.
  I що робити в такiй ситуацiї? Встановлення iстини вiдповiдає на питання - якою є реальнiсть. А от що робити, i що є бажаним в цiй ситуацiї говорить нам встановлена, або прийнята цiннiсть.
  
  АКСIОЛОГIЯ
  Аксiологiя - це вчення про цiнностi. Аксiологiя виявляє тi якостi явищ якi здатнi задовольнити потреби людини. Тут стан ПРИПИНЕННЯ є таким явищем яке задовольняє людину в її бажаннi перш за все володiти собою, в її бажаннi не робити певних дiй. Людина часто не володiє собою i не може припинити свої непотрiбнi дiї. Стан ПРИПИНЕННЯ припиняє це спонтанно.
  Аксiологiя оперує тааким поняттям, такою категорiєю як цiннiсть. Цю категорiю ввiв в фiлософiю Iмануїл Кант. Цiєю категорiєю I.Кант позначав мораль як протилежнiсть природi. Морал значилась як свобода, а природа значилась як необхiднiсть. Категорiя цiнностi показує значення свободи перед необхiднiстю. Також категорiя цiнностi показує людський вибiр свободи в умовах необхiдностi. Категорiя цiнностi показує, що повинна вибирати людина, що обов'язково вона повинна вибирати. При тому людина повинна оцiнювати свiй вибiр i мати своє ставлення до цього вибору. Тут з приводу стану ПРИПИНЕННЯ можна сказати таке положення, що для такої цiнностi як цей стан виникає злиття свободи i необхiдностi. Справа в тому, що стан ПРИПИНЕННЯ виникає чисто спонтаннно, поза бажаннями людини, виникає раптово. Хоча перед цим у людини i було бажання володiти собою, припинити свої непотрiбнi дiї. Але стан ПРИПИНЕННЯ у людини виникає так рраптово, що не можна збагнути пов'язаний цей стан з попереднiми бажаннями людини володiти собою, чи не пов'язаний. Можливо вiдтого в подальшому неокантiанцi пов'язують питання цiнностей з трансценденцiєю. Через таку цiннiсть як стан ПРИПИНЕННЯ можна поєднати свободу з необхiднiстю якщо це буде сферою трансценденцiї.
  Лотце як засновник аксiологiї проводив аналогiю цiнностi i значимостi. Певна цiннiсть повинна бути значимою для людини. Цiннiсть стану ПРИПИНЕННЯ значима для людини через те, що людина оволодiває собою, припиняються її непотрiбнi дiї. Тут значимiсть повинна бути безумовною. Цiннiсть стану ПРИПИНЕННЯ безумовна. Тут мета i моральне благо безсвiдомi. Стан ПРИПИНЕННЯ як раптове явище, як чисто спонтанний процес, протистоїть досвiду. Але це не означає, що стан ПРИПИНЕННЯ не так вже i потрiбне людинi. Цей стан необхiдний. Вiн залишається в пам'ятi людини як iстинне знання, знання-вiдчуття. Пережити стан ПРИПИНЕННЯ для людини - це iстинне знання, яке пiдштовхує людину до моральної дiї, де нема поштовхiв до якихось непотрiбних дiй.
  Пiсля пережитого стану ПРИПИНЕННЯ в пам'ятi людини цей стан залишається як цiннiсть яка пов'язана з нормою. Цей стан виглядає як норма.
  Сучасна аксiологiя робить акцент на iнтенцiональнiсть цiнностей. До того як людина пережила стан ПРИПИНЕННЯ у неї були iнтенцiональнi поштовхи задля оволодiння собою, поштовхи позбавитись непотрiбних дiй. Потiм раптово може виникнути стан ПРИПИНЕННЯ який вирiшить всi проблеми.
  Сучасна аксiологiя часто проводить думку про те, що цiннiсть неможливо пiзнати рацiональним шляхом, що цiнностi криються в особливих почуттях, таких нааприклад як любов. Такi судження можна вiднести якраз до стану ПРИПИНЕННЯ. Стан ПРИПИНЕННЯ як раптовий i випадковий стан не пiддається рацiональному пiзнанню як особливе почуття людини. Тут людина може лише iнтуїтивно спрямовувати себе, iнтуїтивно спрямовувати свою поведiнку коли вiд неї вiдпадають непотрiбнi дiї.
  Сучасна аксiоллогiя часто розумiє цiнностi як сферу феноменального. Але коли ця феноменальнiсть зазначається апрiорнiстю то її можна вiдносити лише до стану ПРИПИНЕННЯ як стану раптового i випадкового. Адже до виникнення людського досвiду нема нiякого знання. Тут апрiорнiсть не до людського досвiду, а до виникнення стану ПРИПИНЕННЯ.
  Сучасна аксiологiя каже про вищi цiнностi як про iдею Бога. Iдея Бога спiвпадає зi станом ПРИПИНЕННЯ тому що цей стан залишає в людинi лише духовну дiяльнiсть i припиняє усiляку непотрiбну дiяльнiсть.
  
  ЦIННIСТЬ. Цiннiсть - це термiн який значиться в фiлософiї як категорiя, яка позначає "належне та бажане" (Лiсовий 2002: 707).
  Цiннiсть - це те що належне, те що бажане. Але не те що реальне i дiйсне. Цiннiсть - це те що належне для людини, бажане для неї. Хоча стан ПРИПИНЕННЯ - це реальний стан, дiйсний за всима документальними посиланнями. Але цей стан для людини i належний, i бажаний. Адже вiн в людинi припиняє прояв всього що застарiло, все хибне, а також не iстине.
  Iстина вiдкриває реальнiсть якою вона є. А цiннiсть показує що для людини є бажаним. Цiннiсть також показує реальнiсть яка повинна бути.
  Iстина говорить про фактичне. Цiннiсть говорить про те якою ця фактичноiсть повина бути. Емпiрична реальнiсть не задовольняє людину. Людина говорить про ту саму емпiричну реальнiсть яка повина бути щоб задовольнити бажання цiєї людини. Тим самим встановлюється свiт цiнностей.
  Цiннiсть може особливо i не вiдрiзнятися вiд iстини. Наприклад в iдеалiзмi Платона iдея добра як абсолютна iдея є вищою за всi iдеї, може поглинати всi iдеї, ставати вищою цiннiстю. Те саме можна бачити i в Середньовiччi, де Бог давав iдеї Святого Письма як абсолютну цiннiсть яка вiдбивалась в станах релiгiйної людини. Якщо порiвнювати цi стани з станом ПРИПИНЕННЯ то можна знайти багато подiбного. Тобто у людини можуть бути переживання певних станiв якi для людини несуть iстину i одночасно вважаються цiннiстю.
  В сучаснiй фiлософiї джерелом цiнностей є бажання людини, її iнтереси, її вищi почуття, особливi стани. До цих особливих станiв вiдноситься i стан ПРИПИНЕННЯ.
  Фiлософський утилiтаризм каже, що джерело цiнностей - це бажання людини якi несуть задоволення. Джерелом цiнностей можуть бути людськi iнтереси.
  Фiлософський емотивiзм вважає, що джерело цiнностей - це люськi почуття. З цього приводу можна сказати, що у людини можуть бути особливi неповторнi почуття як стани якi людина вважає абсолютними. До цих станiв можна вiднести i стан ПРИПИНЕННЯ.
  Люди часто цiнують неважливе, цiнують те, що не варто поцiнувати. З цього приводу феноменологiя сучасної фiлософiї вважає те, що iстинна цiннiсть "може бути тiльки апрiорною" (Лiсовий 2002: 707). Апрiоризм часто каже, що цiннiсть є до людського досвiду. Якщо в апрiоризмi нема таких схильностей, а розмова йде на рiвнi людського досвiду, то цiннiстю вважаються особливi вищi стани людини, якi можна зафiксувати iнтуїтивно. До таких станiв вiдноситься i стан ПРИПИНЕННЯ, коли людина оволодiває собою, коли вiдхиляються другоряднi i неважливi прояви людини разом з усiма дрiб"язковими цiнностями.
  Цiнностi можуть задовольняти як потреби тiла так i потреби духа. Тi цiнностi якi задовольняють потреби духа вiдносяться до духовних цiнностей. Духовнi цiнностi пов'язанi з внутрiшнiм свiтом людини. Вони самодостатнi. Iдеал самодостатностi, вищий стан самодостатностi - це стан ПРИПИНЕННЯ. Цей стан задовольняє не тiльки потреби духа, але i тiла. Його можна вiднести також i до об'єктивних цiнностей, а не тiльки суб'єктивних. Цей стан об'єктивно, раптово i спонтанно виникає в людинi. Буття стану ПРИПИНЕННЯ як цiнностi не залежить вiд того, цiнуємо ми його чи нi. Але людина як правило бачить цiнностi цього стану. Вона шанує цей стан, захищає його у випадках певних непорозумiнь зi сторони iнших людей.
  Духовнi цiнностi за своїм змiстом подiляються на правовi, полiтичнi, моральнi, естетичнi, релiгiйнi. Стан ПРИПИНЕННЯ торкається i має прояв в естетичному i релiгiйному свiтовiдчуттi.
  Цiнностi подiляють також на унiверсальнi, колективнi i iндивiдуальнi. Стан ПРИПИНЕННЯ - це iндивiдуальна цiннiсть. Але вона є також i унiверсальною. Унiверсальнi цiнностi - це вселюдськi цiнностi. Цi цiнностi пов'язанi з вселюдськими проблемами. Вселюдська проблема - це проблема спасiння вiд природних негараздiв. Це повенi, землетруси, виверження вулканiв. Це також космiчнi загрози. Є загрози вiд астероїдiв, метеоритiв, комет. В майбутньому Сонце спалить планету Земля, а потiм i само зникне. А життя залежить вiд Сонця. Це стверджують науковi факти. З цього приводу стан ПРИПИНЕННЯ може являти собою унiверсальну цiннiсть. Справа в тому, що стан ПРИПИНЕННЯ - це припинення в людинi всього дрiбязкового i неважливого. А отже в людинi, пiсля прояву стану ПРИПИНЕННЯ, залишаються головнi i важливi дiї, головнi i важливi намiри, намiри унiверсального характеру. Унiверсальне, вселюдське - це спасiння людей в майбутньому вiд космiчних катастроф.
  Унiверсальнi цiнностi поглинають колективнi цiнностi, бо вони включенi в культури усiляких нацiй i народностiв. Унiверсальнi цiнностi включенi в сучасну цивiлiзацiю. Через цi цiнностi перетворюється сучасна реальнiсть, сучасне реальне життя людей. Унiверсальнi цiнностi є пiдставою для дiй людей. Але в людинi повинi зникнути неважливi i дрiбязковi намiри i дiї. I тут стан ПРИПИНЕНННЯ припиняє в людинi всi не важливi намiри. Залишаються тiльки важливi. Тому стан ПРИПИНЕННЯ вiдiграє важливу роль в об'єднаннi людей для спiльних дiй в напрямку спасiння, спасiння за ради життя. Всi нацiї повиннi єднатися задля спасiння. Стан ПРИПИНЕННЯ, який пронизує релiгiйну i естетичну культури рiзних нацiй забезпечує єднання людей.
  
  ВИСНОВКИ
  З приводу всього, всього iснуючого (онтологiя), усiляких iстин (гносеологiя) i усiляких цiнностей (аксiологiя) фiлософ не може встановити iстини остаточнi i беззаперечнi. Свiт безмежний. Але фiлософ передає вiдчуття свiту i себе в цьому свiтi через iдеальнi стани якi вiн переживає. Таким iдеальним станом є стан ПРИПИНЕННЯ (або БОЖЕСТВЕННЕ в аполiтичному мiстицизмi), коли в глибинах людського духу припиняє iснувати все хибне, застарiле i непотрiбне. Вiдтого вiдкривається шлях до головного, важливого, не дрiб'язкового. А головне є спасiння життя, людського життя в теперiшньому i в майбутньому.
  
  СПИСОК БIБЛIОГРАФIЧНИХ ПОСИЛАНЬ
  Азимов, А. (2002). Выбор катастроф. Санкт-Петербург: Амфора.
  Булатов, М. (2002). Буття. В Фiлософський енциклопедичний словник (с. 68-69). Київ: Абрис.
   Вербер, Бернар. (2009). Мы, боги. Волшебный остров. Москва: ГЕЛЕОС:РИПОЛ классик.
  Iщенко, Ю. (2002). Онтологiя. В Фiлософський енциклопедичний словник (с. 449-451). Київ: Абрис.
  Йолон, П. (2002). Теорiя пiзнання. В Фiлософський енциклопедичний словник (с. 634-635). Київ: Абрис.
  Кришнамурти, Джидду. (1999). Записные книжки. Москва: Разум / Мир Кришнамурти.
  Лiсовий, В. (2002). Цiннiсть. В Фiлософський енциклопедичний словник (с. 707-708). Київ: Абрис.
  Любивий, Я. (2002). Ентелехiя. В Фiлософський енциклопедичний словник (с. 200). Київ: Абрис.
  Махарши, Шри Рамана. (1999). Собрание произведений. Санкт-Петербург - Тируваннамалай: "Єкополис и культура" - Шри Раманашрам.
  Мурашкин, М.Г. (2020). Записи 2019 года. Днiпро: СIЧ.
  Krishnamurti, Jiddu. (2003). Krishnamurti"s Notebook. Full Text Edition.
  ...
  ...
  
  
  ЗМIСТ
  
  
  
  ВСТУП....................................................... .
  3
  ОНТОЛОГIЯ..................................................
  5
  ГНОСЕОЛОГIЯ.............................................
  9
  АКСIОЛОГIЯ................................................
  19
  ВИСНОВКИ..................................................
  24
  СПИСОК БIБЛIОГРАФIЧНИХ ПОСИЛАНЬ.........
  25
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Лiтературно-художнє видання
  
  МУРАШКIН Михайло Георгiйович
  
  МIСТИЦИЗМ I ТЕОРЕТИЧНА ФIЛОСОФIЯ ПРО СТАН ПРИПИНЕННЯ
  
  
  
  
  
  
  Пiдписано до друку 02.01.2024. Формат 29.7x42 1/8.
  Папiр офсетний. Друк ризографiчний. Ум. друк. арк. 12,56.
  Обл.-вид. арк. 6,48. Наклад 50 прим. Замовлення. No 111.
  
  Видавець i виготiвник ТОВ "Iнновацiя"
  49038, м. Днiпро, вул. В. Антоновича, 70.
  E-mail: [email protected]
  Свiдоцтво про внесення до Державного реєстру
  ДК No 1761 вiд 22.04.2004.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Мурашкiн М.Г.
  М 91 МIСТИЦИЗМ I ТЕОРЕТИЧНА ФIЛОСОФIЯ ПРО СТАН ПРИПИНЕННЯ. - Днiпро: Iнновацiя, 2024. - 28 с.
  
  ISBN 966-8676-93-4
  Текст "Мiстицизм i теоретична фiлософiя про стан ПРИПИНЕННЯ" Михайла Мурашкiна є видрук з книги "Записи 2023 року: додаток". Тут висвiтлюється розумiння стану ПРИПИНЕННЯ, рефлексiї про сучаснi фiлософськi проблеми з приводу цього стану. Автор торкається проблем загальнолюдського характеру. Через цю призму розглядаються навiть питання виживання людства в майбутньому. Книга буде цiкавою широкому колу читачiв.
  Друк здiйснен з книги Записи 2023 року: додаток (Мурашкiн М.Г. Записи 2023 року: додаток / М.Г. Мурашкiн. - Днiпро: Монолит, 2023. - 216 с.).
  УДК 081
  
  
  
  
  
  
  Зв"язок з автором здiйснюється через електронну пошту:
  Е-mail: [email protected]
  Е-mail: [email protected]
  Додаткова iнформацiя в Iнтернетi:
  1) michailmurashkinbooks.blogspot.com [або: Издания Михаила Мурашкина]
  2) http: // samlib.ru/m/murashkin_m_g/ [або: Мурашкин Михаил Георгиевич - Lib.ru: Журнал "Самиздат"]
  3) murashkin.jimdo.com [або: Записи Мурашкина]
  4) mgmurashkin.jimdo.com
  5) murashkinmg.narod.ru
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"