Щороку, i то по кiлька разiв, зустрiчаю в Радивиловi львiвського вченого Георгiя Шинкаренка. Нiчого в його зовнiшностi нема показного. Простий, щирий у спiлкуваннi. Скромно вдягнутий, молодцювато пiдтягнутий. От хiба що зосереджений погляд видає людину мислительської дiяльностi. А втiм, навряд чи я видiлив би його на мiськiй вулицi нашого райцентру, якби напевно не знав: вiн - професор Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка, доктор фiзико-математичних наук. Я добре знав його батькiв, не раз бував у них удома - Андрiй Андрiйович Шинкаренко запрошував пограти в шахи, i щоразу я звертав увагу на виставлений у шафi диплом про захист докторської дисертацiї його сина Георгiя.
- Що означає для вас Радивилiв? - про це я й почав розмову з Георгiєм Андрiйовичем при недавнiй нашiй зустрiчi.
- Тут я народився, тут навчався в школi, врештi - тут похованi батьки. Це все дороге, близьке менi. З Радивилова, тодi ще - Червоноармiйська починався мiй iнтерес до серйозних наукових дослiджень. У нашiй школi, а я навчався в тому примiщеннi, де тепер загальноосвiтнiй лiцей, були чудовi педагоги, якi вимiли прищепити iнтерес до своїх предметiв, згадую уроки Устини Миколаївни Несесюк, Марiї Якiвни Горлач (до речi, моєї тещi), нинi покiйного Григорiя Iвановича Савчука та iнших - вони були для нас наче другi батьки, - i багато хто з нас пiд їх впливом серйозно взявся за навчання.
- З вашої бiографiчної довiдки, на яку натрапив в Iнтернетi, знаю, що закiнчили школу 1966 року з золотою медаллю i вiдразу ж поступили на механiко-математичний факультет Львiвського унiверситету, в якому тепер викладаєте, очолюєте кафедру i займаєтеся науковою роботою. А як склалася доля ваших однокласникiв?
- У нашому випуску було шiсть медалiстiв. Але й iншi мали досить мiцнi знання. Скажiмо, Василь Кухарук в один час був заступником генерального директора Пiвнiчно-Захiдного геологiчного району СРСР, працював на Кольському пiвостровi, навiть висувався на здобуття Ленiнської премiї, тепер вiн - заступник директора Iнституту геологiї та горючих копалин АН України у Львовi. Михайло Казмiрук очолює Радивилiвський професiйний лiцей, Євген Лемещук працює у райсiльгоспуправлiннi... Майже всi мої колишнi однокласники зумiли себе належним чином утвердити в життi. У нас регулярно, раз на п"ять рокiв, вiдбуваються зустрiчi випускникiв, i я на них щоразу приїжджаю.
- Уже в старших класах знали, ким станете?
- Нi, брав участь в олiмпiадах з фiзики, хiмiї, математики, батько хотiв, щоб син вивчився на iнженера. Я ж бiльше вiддавав перевагу хiмiї. Конкурс на вiдповiдний факультет, куди подав документи, виявився найбiльшим - 8 чоловiк на мiсце, однi лиш дiвчата, хтось тодi й порадив iти на механiчно-математичний - там 3 з половиною чоловiка на мiсце, вивчаються електронно-обчислювальнi машини (комп"ютери), за якими майбутнє. До того ж у мене були певнi спортивнi заслуги, що тодi бралися до уваги конкурсною комiсiєю, - перший розряд з футболу. Брав участь у художнiй самодiяльностi. Мiж iншим, уже студентом я танцював у львiвському ансамблi "Черемош". Так i визначилася моя студентська доля, та й не тiльки студентська.
- Ви обрали спецiалiзацiю на кафедрi обчислювальної математики, пiсля вузу стали читати лекцiї студентам. З вашої бiографiї: у 1978 роцi захистили кандидатську дисертацiю, у 1993 - докторську. Напрямок ваших дослiджень пересiчному читачевi, як i менi, не зрозумiти, адже докторська дисертацiя - перша в унiверситетi за вашою спецiальнiстю - звалася "Чисельне моделювання динамiки взаємодiї фiзико-математичних полiв". Про що йдеться?
- Ось ми, примiром, маємо справу з п"єзокерамiчними запалювачами побутового газу. Вивчити на практицi пов"язанi з цим процеси неможливо, це вдається здiйснити тiльки теоретично. Такi науковi напрацювання необхiднi для вiйськової промисловостi, для пiдводного флоту - наприклад, для захисту вiд виявлення пiдводних човнiв. За свою роботу я отримав грант вiд фонду Сороса, - така пiдтримка надається на особливо важливi в науковому планi розробки. У моєму випадку грант став свiдченням визнання моєї працi.
-У таких справах значний обсяг, так би мовити, чорнової роботи лягає на учнiв, послiдовникiв, хоча, зрозумiло, вони шукають i власний шлях. Якi нинi студенти-математики, якi у вас колеги на кафедрi прикладної математики, котру очолюєте?
-Молодь цiкавиться серйозними проблемами. Пiд моїм науковим керiвництвом уже захистили кандидатськi дисертацiї 8 вчених, серед них - i Вiталiй Горлач з Радивилова, є три аспiранти. Троє чоловiк на кафедрi працюють над докторськими дисертацiями. Серед студентiв дуже хороше враження справив, наприклад, Юрiй Сiнчук з Батькова. Загалом наш факультет закiнчили бiльше десяти чоловiк iз Радивилова, двоє - з Радивилiвського району. А наш унiверситет має в Європi високий рейтинг, входить до двадцятки найкращих. Випускники знаходять застосування своїм знанням не тiльки в Українi, а й за кордоном - неспроста зацiкавленi фiрми США, Австралiї оплачують нашим студентам проходження там практики.
- А вашi студенти навчаються в тому числi й за вашими книгами?
- Так. Особисто i в спiвавторствi випустив бiльше 10 книг, у тому числi пiдручник "Iнформатика" тиражем 10 тисяч примiрникiв (серед авторiв - i радивилiвець Вiталiй Горлач), нинi готується друге видання цього посiбника. А ще працюю над мiжнародним проектом нашого унiверситету, Києво-Могилянської академiї, унiверситету нiмецького мiста Монстера i Лондонського коледжу щодо розробки навчальної програми з компонентом наукового пiдходу для пiдготовки майстрiв комп"ютерної технiки. До речi, вiд академiї працює завiдуючий кафедрою iнформацiйних систем Володимир Бублик, теж виходець з Радивилова.
- Як я зрозумiв, наукова робота вимагає багато сил. А що поза роботою? Цiкавитеся полiтикою?
- Особисто добре знаю багатьох львiвських полiтикiв, але велика полiтика - не для мене. Тож поза роботою - сiм"я, вiдпочинок. Син Олександр закiнчив аспiрантуру з прикладної математики, нинi працює в фiрмi полiграфiчного обладнання. Син Артем другий рiк навчається в аспiрантурi з iнформатики, отримав премiю Президiї Академiї наук за кращу наукову роботу (керiвник Вiталiй Горлач). Вiдпочивати люблю в Карпатах, там є оздоровчий табiр унiверситету, рокiв iз п"ятнадцять я до моря не їздив. Ще зi шкiльних рокiв люблю спорт, i тепер час вiд часу беру участь у радивилiвських турнiрах ветеранiв футболу. Граю у великий тенiс. Робота в унiверситетi справдi досить напружена, тому треба пiдтримувати себе в добрiй формi.
- Дякую вам, Георгiю Андрiйовичу, за добрi слова про Радивилiв, за це iнтерв"ю.