Рось Анна : другие произведения.

Подарунок для усiх

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    БЕЗКОШТОВНО. ДЛЯ ПIДЛIТКIВ книга 3 iз серiї ЛАСТIВКА МОЯ. Головна героїня Галя проводить свято iз бабусею. Дiвчина отримує подарунок до свята. Без пригод, звiсно, не обiйшлося.

0x01 graphic

   Настала весна, а з нею i свято 8 Березня. Дiвчатка в дитбудинку займалися рукодiллям. Вони робили подарунки вихователям. Маша та Маринка займалася аплiкацiєю для баби Манi. Вони разом робили барвистого метелика. Галя малювала малюнок для Олечки. Маша вже не глузувала з подруги з її симпатiї до виховательки. Взагалi Олечку любили всi дiвчатка, особливо коли їй випадало чергувати на вихiдних, i вона могла придiляти бiльше часу дiвчаткам. А ще вони з Олечкою готували концерт до 8 Березня. Усi охочi готували якийсь номер. Зрозумiло, що багато хто забере на свята в сiм'ї, але тодi вони зможуть там показати свої вмiння.
   Оленка самостiйно робила браслетик iз бiсеру, вона ще не вирiшила, кому його подарувати. Надя вишивала ромашки, щоб подарувати тiтцi, вона обiцяла взяти її на свята.
   Складнiше було Наталцi, бо вона вирiшила приготувати подарунки для всiх дiвчаток багатодiтної сiм'ї, куди її брали на свята, канiкули та навiть на все лiто. Наталка не знала, що придумати, тому Олечка принесла для неї обрiзки кольорового фетру, щоб вирiзати курча для кожної дiвчинки. У центрi загальної листiвки передбачалося посадити маму-квочку, а навколо неї курчат. Одним iз курчат була сама Наталка. Їй дуже хотiлося, щоб її удочерили, вона звикла до дiтей цiєї сiм'ї та полюбила їх.

*

   Нiна та мати Вiра Андрiївна на кухнi робили печиво до свята. У ходi роботи з тiстом у них розпочалася розмова:
   - Скучила я за Вiкою! - сказала Нiна Сергiївна.
   - Так у чому справа? Скучила - їдь, - посмiхнулася Вiра Андрiївна.
   - Їдь! А як же ти? Не кину ж я тебе саму, тим бiльш на свято! - вiдмовилася донька.
   - Та що зi мною буде, куди я подiнусь, - посмiхнулася мати. - Якщо хочеш, щоб я не сумувала - запроси до нас на свято Галочку.
   - Галю? Тобi ж зайвi турботи, - засумнiвалася Нiна.
   0x01 graphic
   - Нiякi не турботи, разом нам веселiше, вона дiвчинка гарна, помiчниця, - зауважила Вiра Андрiївна.
   - Нi, я, звичайно, можу її запросити, але тобi точно не обтяжливо?
   - Звичайно, менi в радiсть, ще печивом почастуємо її. А ти Вiцi подарунок купила?
   - Нi, я ж не збиралася летiти.
   - Давай я тут закiнчу сама, а ти вирушай за подарунком та квитками.
   - Квитки я через iнтернет куплю, - вiдповiла Нiна, помивши руки. - Точно впораєшся?
   - Упораюся, потiм бiлками намажу печиво, буде як тiстечко.
   - Добре, я пiшла.
   - Давай, доню. Ти до дитячого будинку зайдеш? Коли ти забереш Галю?
   - Зараз подзвоню до Iрини Петрiвни, домовлюся. А Галю завтра пiсля урокiв заберу. Квиток куплю на суботу на ранок.

*

   Телефон Iрини Петрiвни був поза зоною доступу, тому Нiна Сергiївна зайшла до дитячого будинку сама. Вона запросила Галю, щоб поговорити з нею.
   - Вiтаю! - зрадiла Галя, побачивши Нiну Сергiївну.
   - Привiт, Галочко, - усмiхнулася жiнка. - У мене до тебе розмова. Чи не погодишся ти погостювати у нас на свята?
   - На свята?! - очi Галi спалахнули.
   - Так, на три днi. Справа в тому, що я хотiла б з'їздити до Вiки, не хотiлося б бабусю залишати одну.
   - Я, звичайно, я iз задоволенням, - усмiхалась дiвчина.
   - От i добре, завтра пiсля урокiв я тебе заберу, - пообiцяла Нiна Сергiївна.
   - Гаразд, - Галя побiгла сходами до кiмнати, щоб повiдомити новину дiвчаткам.
   - Щаслива! - сказала Маша. - А що ти їм подаруєш?
   Галя замислилась.
   - Найкращий подарунок для бабусi, - порадила Надя, - це кухонна рукавиця або квадратна пiдставка пiд гаряче.
   - Можу дати фетру, - сказала Наталка. - На рукавичку не вистачить, а на пiдставку вистачить.
   - I хвостик зробити, щоб на цвях вiшати, у моєї мами така. Ще її треба простягати квадратами, - пiдказала Марина.
   - Навiщо? - запитала Маша.
   - Так годиться, так красивiше, а всередину можна пiдкласти щось м'яке для об'єму, - згадала Марина.
   - А тарiлка не звалиться? - уточнила Маша.
   - Так там же трiшки, - засмiялася подруга. - Хочеш, у мене є трохи вати з новорiчної ялинки. Вона снiжками була на ялинцi.
   - Давай, - погодилася Галя i взялася за рукодiлля.

*

   Нiна Сергiївна прийшла за Галею наступного дня, як i обiцяла. Галя поклала в рюкзак альбом для малювання, фарби, пензлики та подарунки. Бабусi вона пошила пiдставку пiд гаряче, а Нiнi Сергiївнi вони з дiвчатками придумали зробити маленьку кольорову подушечку для голок.
   - Заходь у хату, Галю, а я вiдведу Аркадiю знайомому в стайню, щоб вам з бабусею не довелося дбати про лошицю.
   - Добре, - Галя попрямувала сходами до будинку.
   0x01 graphic
   - Галочка! - зрадiла бабуся. - Заходь, роздягайся, взувай тапочки, вони на тебе чекають.
   - Здрастуйте, Вiро Андрiївно, - привiталася дiвчинка.
   - О, та ти з рюкзаком!
   - Фарби принесла малювати. Ще менi треба закiнчити малюнок для Олечки, для Ольги Iгорiвни.
   - Добре, йди до Вiкiної кiмнати, малюй.
   - А у мене для вас подарунок, - Галя дiстала з рюкзака пiдставку пiд гаряче i простягла бабусi.
   - Ой, дякую, ось майстриня, - похвалила бабуся. - Сама зробила?
   - Так.
   - Молодець. А наша пiдставка вже схудла, а твоя до речi, гарна!
   Галя пiшла до кiмнати Вiки.
   - Обiдатимеш? - крикнула бабуся.
   - Я в дитбудинку поїла.
   - Зараз я тобi печиво принесу, ми з Нiною пекли, - бабуся пiшла на кухню.

*

   Галя малювала, сидячи за письмовим столом. Їй дуже подобалася гуаш. Нею можна було навiть малювати пальцем. Вона iнодi розмазувала фарбу пальцем по паперу. Вiра Андрiївна принесла печиво.
   - Ой, та що це у тебе всi пальцi в фарбi, пiди, помий i пригощайся.
   - А це печиво чи тiстечка? - поцiкавилася дiвчинка, вимивши руки.
   - Пробуй, потiм скажеш. Там усерединi секрет.
   Галя вiдкусила печиво. Пiд збитим бiлком вона побачила червону ягоду.
   - Смачно! - похвалила вона. - Дуже.
   - Ось i їж, а я пiду в'язати шкарпетки.
   - Я теж хотiла б повчитися в'язати. Навчите мене?
   - Звичайно. Кожна дiвчинка повинна вмiти в'язати, шарфи, шапочки, рукавички, шкарпетки. Не собi, то малюку.
   - Якому малюковi? - здивувалася Галя.
   - Ну, пiдростатимете, вийдете замiж, народяться дiти, їх же треба одягати, от i будете в'язати теплий одяг.
   Галя розсмiялася:
   - Коли це буде!
   - Нiчого, нiчого, вчитися треба змолоду. Потiм нiколи вчитися - робота, турботи. А я тобi i вовнянi нитки подарую, i спицi.
   - Ага, дякую, - пробубнила Галя, запихуючи печиво до рота.

*

   Коли Нiна Сергiївна прийшла додому, дiвчинка та бабуся сидiли на кухнi зi спицями та нитками.
   - В'яжете? - усмiхнулася вона.
   - Вчимося, - сказала захекана й напружена Галя.
   - Виходить?
   - Ледь, ледь. Ой, у мене для вас, Нiно Сергiївно, подарунок.
   Дiвчинка дiстала з кишенi подушечку для голок.
   - Спасибi! - господиня розглядала рукодiлля.
   - Нарештi, у нас буде мiсце для голок! - зрадiла бабуся. - Вiшай сюди, Нiно, на цвях.
   0x01 graphic
   Нiна Сергiївна повiсила подушечку на стiну близько годинника.
   - А що у нас на вечерю? - запитала вона.
   - Гарбузова каша, смачно та корисно, - вiдповiла бабуся. - Ти їла колись гарбузову кашу? - запитала вона у Галi.
   - Нi, - усмiхнулася дiвчинка.
   - Не може бути, невже вам нiколи не варили гарбузову кашу? - здивувалася Нiна Сергiївна.
   - Таку помаранчеву та солодку не варили. А це масло?
   - Масло, - вiдповiла бабуся. - Кашу, як вiдомо, маслом не зiпсуєш.
   - Я завтра рано поїду, ви ще спатимете. Не сумуйте, поводьтеся добре, - наказувала Нiна Сергiївна.
   Бабуся та Галя розсмiялися.

*

   Нiна Сергiївна поїхала. У суботу бабуся сказала дiвчинцi:
   - Треба б прибрати в холi, але не будемо, тому як не можна прибирати, коли людина за порiг пiшла. Завтра можна, але завтра - свято. Будемо з тобою вiдпочивати, їсти печиво, пити сiк та фруктовий вишневий компот.
   Вдень Галя вчилася в'язати, потiм малювала, картину Олечки вона закiнчила. Бабусi малюнок сподобався - там була жiнка у полi, де росли тюльпани.
   - Гарно, - схвалила вона. - А чому тюльпани?
   - Це кохання наших сердець, - вiдповiла Галя.
   - Ти молодець, вкладаєш сенс у свої картини, - похвалила Вiра Андрiївна. - А ось Вiка малювати не любить, у неї до мови здiбностi, на льоту запам'ятовує. Скучила я за нею. Лiто чекаю, може, приїде на лiтнi канiкули. Темнiє. Ходiмо, я тобi покажу, як на нiч треба замикати все.
   - Ходiмо, - Галя пiшла слiдом за бабусею.
   - На кухнi вимикаємо пiчку та чайник, - вчила бабуся. - Ходiмо до входу. Замикаємо замки. Тепер проходимо по будинку та перевiряємо вiкна. У тебе в кiмнатi вiкно на провiтрюваннi, не забудь зачинити.
   - Добре, - пообiцяла дiвчинка.
   - Ну гаразд, мийся i лягай.
   - А чи можна почитати книгу на нiч? - запитала Галя.
   - Чом би й нi, я теж люблю почитати перед сном, звичайно, зiр вже не як у молодих. На добранiч, Галочко.
   - На добранiч, - побажала дiвчинка i попрямувала у ванну кiмнату.

*

   Увечерi в домi було тихо. Галя читала книгу в лiжку допiзна, потiм зачинила вiкно, вимкнула свiтло i лягла в лiжко.
   Заснула вона швидко, зiгрiвшись пiд теплою ковдрою.

*

   На вулицi було темно, мiсяць сьогоднi не свiтив. Бабуся та дiвчинка, бачачи сни, не пiдозрювали, що в їхньому дворi гуляють зловмисники. Їх було двоє. Вони крутилися бiля стайнi.
   - Чи господарка поїхала? - питав один другого.
   - Точно. Таксi зранку викликала. Певно, поїхала на свята. Бабця, божа кульбаба, в будинку одна.
   Один iз розбiйникiв став колупати замки в стайнi. Вiдiмкнути дверi в нього не виходило.
   - Дай я, - сказав другий.
   Вiн пiдсунув товсту кочергу пiд замок i легко зламав крiплення на дверях. Зловмисники були дуже розчарованi, не побачивши коня у стайнi.
   - А де ж кiнь? - запитав один.
   - Обдурила. Мабуть, звела на конеферму. Сiдло можна забрати. Сiдло роззява залишила.
   - Стривай, давай хоч у будинку поживимось.
   - А бабця?
   - А що бабця, спить, мабуть, десятий сон бачить. Пiшли.
   Розбiйники пiшли до будiвлi.
   - Внизу ґрати на вiкнах, лiзь нагору, - сказав один розбiйник.
   Iнший видерся на другий поверх i пiшов до вiкна, йому здалося, що воно прикрите нещiльно.

*

   Посеред ночi Галi схотiлося пити. Вона пiдвелася з лiжка i раптом у вiкнi крiзь гардини побачила чоловiчий профiль.
   Вона мало не скрикнула вiд страху, але пересиливши себе, зiбрала свою волю в кулак.
   " Що ж робити?" - швидко думала вона.
   0x01 graphic
   Галя згадала, як у дитячому будинку вони грали у страшилки. Вона швидко зняла простирадло з лiжка i накинула на себе. На обличчя вона натягла чорну вовняну шапочку так, що обличчя не було видно.
   Грабiжник розглядав вiкно за контуром, вдивляючись, як зламати крiплення. Який же був його подив, коли, опустивши нижче очi, вiн побачив у вiкнi привид.
   - Ой, - скрикнув вiн, втратив рiвновагу i впав з другого поверху прямо на клумбу.
   - Що ти, Лiсовику?
   - Там привид, - грабiжник на прiзвисько Лiсовик зi страхом подивився на вiкно.
   - Та звiдки там привиди?
   - Я не полiзу. Лiзь сам.

*

   Галя швидко побiгла у спальню до бабусi.
   - Бабусю, бабусю, прокидайтеся, злодiї лiзуть.
   Бабуся розплющила очi.
   - Якi злодiї? - мiркувала вона пiсля сну.
   - У вiкно до мене лiзли.
   - Ходiмо, - сказала бабуся, накидаючи халат. - У мене рушниця є.
   - Рушниця? - здивувалася дiвчинка, тримаючи в руках простирадло i шапочку.
   Бабуся привела її до вiтальнi на другому поверсi, де на стiнi висiла мисливська рушниця. Вiра Андрiївна зняла рушницю i пересмикнула затвор.
   - Ходiмо, - сказала вона рiшуче. - Де твої злодiї.

*

   У цей час другий грабiжник залiз на балкон, що був прямо над входом у будинок. Вiн вдивлявся у темряву вiкна i раптово побачив спрямоване на себе дуло рушницi. Вiн кинувся навтьоки, зiстрибнувши на клумбу.
   0x01 graphic
   Вiра Андрiївна, побачивши, що грабiжник ретирувався, вiдчинила балконнi дверi i для бiльшої переконливостi розрядила рушницю.
   - А як же сiдло? - спитав грабiжник, почувши пострiл.
   - Бiжимо, Лiсовику, уносимо ноги, - пiдганяв його другий.

*

   Вiра Андрiївна та Галя увiмкнули свiтло на кухнi.
   - Здається, пiшли, - сказала бабуся, заряджаючи новi патрони у рушницю. - Вмикай свiтло по всьому будинку. Треба було включити сигналiзацiю на нiч, але менi й на думку не спало, що в будинок хтось полiзе.
   У спальнi бабусi задзвонив мобiльний. Галя кинулася до телефону та принесла його бабусi.
   - Вiро Андрiївно? Все в порядку? Що трапилося? Це ваш сусiд Славко. Я почув пострiли. Я бiля вхiдних дверей.
   - Славко, я зараз вiдкрию, - зрадiла Вiра Андрiївна.
   На порозi стояв крупний чоловiк, сусiд Славко, теж тримаючи в руках рушницю.
   - Грабiжники лiзли, - сказала бабуся.
   - У вас стайня вiдкрита, коня немає, - зауважив сусiд.
   Бабуся накинула пальто, взула чобiтки i вискочила надвiр.
   - Ах ти, Господи, у стайню лiзли. Добре, Нiночка Аркадiю повела на ферму до Леонiда. Лiзли до нас двоє, - вiдповiла Вiра Андрiївна.
   - Треба викликати полiцiю. Я зателефоную.
   - Може не треба? - з надiєю спитала бабуся.
   - Потрiбно, може, вiдбитки пальцiв залишилися. Алло! Полiцiя? У дачному поселеннi напад грабiжникiв на дiм, - казав Славко телефоном.
   - Повiдомте адресу, - почулося у слухавцi.

*

   Полiцiя прибула хвилин за двадцять. Вони оглянули мiсце подiї.
   - Одного, мабуть, звали Лiсовик, я чула, - сказала Галя.
   - Лiсовик? Точно? Гарна зачiпка, - сказав полiцейський.
   Полiцiя працювала близько години, вони зняли вiдбитки пальцiв iз дверей стайнi, з колони на ганку, перевiрили документи на рушницю та поїхали. Сусiд Славко вiдремонтував крiплення на дверях у стайню та поставив свiй замок.
   - Завтра вдень прийду подивитися, як можна мiцнiше закрiпити дверi, - сказав вiн.
   - Дякую тобi, Славко, - подякувала бабуся.
   Вiра Андрiївна з Галею пiшли до будинку.
   - Закривайтеся мiцнiше, на добранiч. Якщо що, дзвонiть менi, - сказав Славко.
   - Добре, сусiде. На добранiч.
   Бабуся та дiвчинка випили чаю з печивом.
   - Як би тепер заснути, - сказала бабуся. - Закриваємо добре вiкна та ставимо на сигналiзацiю будинок. Якщо хтось лiзтиме, гудiтиме на всю округу. Тiльки вранцi треба вимкнути сигналiзацiю, а то розбудимо всiх.
   - Я нагадаю, - пообiцяла дiвчинка.
   Галя довго не могла заснути пiсля нiчної подiї. А раптом вони ще прийдуть? Вона стежила за вiкном, поки дрiмота не поглинула її.

*

   Настало 8 Березня. Воно саме випало на недiлю.
   - Галочко, снiдати! - покликала бабуся. - Ми з тобою весь ранок проспали. Вже одинадцята година!
   - Ого! А ви вимкнули сигналiзацiю? - спитала насамперед Галя.
   - Вимкнула. Дядько Славко вже працює у стайнi. Змiцнює замки металевими пластинами. Спасибi йому, допомiг нам. Давай вмивайся, чисть зуби i приходь у кухню, у мене святковий снiданок чи вже обiд, - засмiялася бабуся.
   Галя встала, заправила лiжко, розчесалася i пiшла у ванну.

*

   - Ой, салат, - зрадiла дiвчинка, увiйшовши на кухню.
   - Олiв'є. Вас, напевно, не надто тiшать салатами? - запитала бабуся.
   - У нас салати iз свiжої капусти, з моркви з горiхами, котлетки.
   - Накладай собi скiльки хочеш, - запропонувала господиня. - Бери бутерброди зi шпротами.
   - Це ця рибка так називається?
   - Так, консерви з банки.
   - Смачно! - Галя вiдкусила шматочок.
   - Якщо їсти у свята, то смачно, а щодня шкiдливо.
   - Чому шкiдливо, бабусю?
   - Краще їсти свiжу смажену чи засолену рибу. Чим менше переробки, тим кориснiше.
   - Виходить, у дитячому будинку ми харчуємося корисною їжею? - запитала дiвчинка.
   - Так i є, вам усе готують з печi, iз жару.
   - Чого ж салат здається таким смачним?
   - Нам смачно все, що ми їмо рiдко. Ой, ти заговорила мене. Тобi ж подарунок. Зараз принесу!
   Бабуся пiшла до кiмнати. Коли вона повернулася, в руцi її був мобiльний телефон.
   0x01 graphic
   - Ось. Телефон Вiки тобi.
   - Телефон!? Менi! - Галя невимовно зрадiла.
   У дитячому будинку майже нiхто не мав телефонiв. Цей подарунок здався дiвчинцi казковою iграшкою.
   - Ось зарядний пристрiй до нього.
   - А навiщо вiн потрiбен?
   - Заряджає акумулятор.
   - А кому я дзвонитиму?
   - Ось менi будеш, Нiнi Сергiївнi. Був би телефон, а комусь дзвонити знайдеться.
   - Але ж за нього треба платити?
   - Нiночка на рiк уперед сплатила, користуйся.
   - Спасибi!
   - Дивись, вибираєш у телефоннiй книзi "бабуся" та натискаєш на виклик. Чуєш, дзвонить мiй телефон. Пiду, знiму слухавку.
   У трубцi пролунав голос:
   - Алло.
   - Бабусю, я чую!
   Бабуся прийшла до кiмнати.
   - Натискай на кнопку "покласти трубку".
   Галя розглядала телефон.
   - Там внесено номер Нiни, Вiки. Потiм додаватимеш друзiв.
   - Напевно, у Алi, Ластiвки є телефон. Можна зателефонувати, тiльки номер треба дiзнатися. Може, й у Веронiки є, у Люськи, -- замислилася Галя.
   - Зараз у всiх є - час такий, усiм не терпиться, хочеться одразу все знати, все тримати на контролi.
   Галя уявила, як вона дiвчаткам покаже подарунок, як навчатиме їх дзвонити. "От Ользiн телефон би дiзнатися", - розмiрковувала вона.
   - I в полiцiю можна зателефонувати, - сказала бабуся. - Знаєш телефон?
   - Знаю, нас навчали "102" полiцiя, "103" швидка допомога.
   - А "101"?
   - Служба порятунку.
   - Молодець, Галочко.
   - Спасибi за подарунок!

*

   У понедiлок Нiна Сергiївна поверталася додому. У школi цього дня занять не було - був вихiдний за 8 Березня, Галя продовжувала гостювати у Вiри Андрiївни.
   Бабуся та Галя вирiшили приготувати пельменi до приїзду Нiни. Бабуся показала, як замiсити тiсто. Потiм вона розкотала його на столi i Галя стопочкою почала видавлювати кружечки. Потiм на них вона розкладала фарш, i вони з бабусею з'єднували край. Коли пельмень був уже схожий на вареник, треба було поєднати два кiнцi. Круглий пельмень був готовий!
   Галя з бабусею налiпили купу пельменiв.
   - Ми їх заморозимо в морозилцi, а потiм варитимемо. Давай, поїж борщу, а ввечерi, як Нiна Сергiївна приїде, варитимемо пельменi.
   Галя пообiдала та пiшла малювати.

*

   О третiй годинi Галин телефон раптово зателефонував. Вона натиснула на зелену клавiшу i приклала телефон до вуха.
   - Алло. Галочка! Це Нiна Сергiївна. Як тобi подарунок?
   - Сподобався.
   - Я зараз приїду, я вже в аеропорту беру таксi.
   - Добре, ми з бабусею чекаємо на вас.

*

   - Бабусю, Нiна Сергiївна дзвонила, на таксi зараз приїде! - принесла новину дiвчинка.
   - Так, ставимо кип'ятити воду, вона приїде, а вода вже гаряча.
   Галя набрала води в каструлю i поставила на пiчку, бабуся ввiмкнула конфорку.
   - Давай накривати на стiл. Ось тобi скатертина, стели, ложи вилки, тарiлки, став кружки для чаю з блюдцями. Постав цукорницю. Так, ще сiльничку та перечницю для пельменiв. А ще перечницю з каррi. Їла колись пельменi з каррi?
   - Нi.
   - Сьогоднi спробуєш. Дуже смачно та корисно.

*

   - Я вдома! Чим це так смачно пахне? Пельменi! Це я люблю.
   - Вже варимо, мий руки та сiдай за стiл, - розпоряджалася з кухнi бабуся. - Як там Вiка?
   - Все добре, у цирк сходили, - вiдповiла Нiна Сергiївна, переодягнувшись пiсля дороги. - Ти була колись у цирку? - звернулася вона до гостi.
   - Нас двiчi возила Ольга Iгорiвна, наша вихователька.
   - Сподобалося?
   - Дуже! Особливо конi!
   - Зрозумiло, у тебе пристрасть до коней.
   - Подавайте тарiлки, я несу пельменi, - сказала бабуся.
   - Як смачно! - похвалила донька, з'ївши пельменя.
   - Менi Галя допомагала, - бабуся погладила дiвчинку по головi.
   - Я тепер сама змогла б злiпити пельменi. Я не знала, що їх треба так поєднувати за куточки, щоб вони стали круглими. Там у дитбудинку теж пельменi дають, але вони просто круглi, без бортикiв.
   - Їжте, у мене ще варяться, - сказала бабуся, - посипайте перцем та каррi.
   - Як ви тут без мене? Все в порядку?
   Бабуся та Галя притихли.
   0x01 graphic
   - Щось трапилося? - захвилювалась Нiна Сергiївна.
   - Полiцiя приїжджала, злодiї хотiли залiзти. Спочатку залiзли в стайню, а потiм, не знайшовши коня, вирiшили поживитись у хатi, - неохоче розповiла бабуся.
   - Як же вони дiзналися, що мене не буде вдома? - замислилася Нiна Сергiївна. - При менi нiби не лазили. Добре, що я Аркадiю вiдвела до Льонi. Ви не злякалися, коли вони в хату полiзли?
   - Так, бабуся як вистрiлить! - iз захопленням сказала Галя.
   - Ти стрiляла зi рушницi!?
   - Довелося, - зам'ялася бабуся.
   - Ти ж не вмiєш.
   - Менi Вiка показувала.
   - Вiка? - здивувалася Нiна Сергiївна. - I вона вмiє?
   - Напевно, але принаймнi вона знає, як заряджати патрони.
   - Добре, що патрони холостi, а то б ви всiх злодiїв перестрiляли.
   - Якби не Галя, проспала б я злодiїв. Це вона їх помiтила та злякала.
   - Ти?
   - Я простирадла накинула i шапку на обличчя одягла, вiн упав iз плiнтуса в квiтник. А другий полiз на арку, а бабуся його злякала.
   - Так, не треба було менi вас залишати, - жалкувала Нiна Сергiївна.
   - Та чого там, справилися ж. Ми й сигналiзацiю включали, Славко приходив, замок на стайнi полагодив.
   - Славко, полiцiя, пригоди. Не знаю, хто кого бiльше налякав, чи вас злодюжки, чи ви злодюжок, - пожартувала, нарештi, Нiна Сергiївна.
   - Ми їх, вони так кивали п'ятами! - засмiялася Галя.
   - Дякую тобi, Галочко, що бабусю охороняла, - подякувала господиня.

*

   Пiсля вечерi Нiна Сергiївна вiдвела Галю до дитячого будинку та збиралася йти за Аркадiєю.
   - Телефон у тебе мiй є, дзвони, якщо що, - на прощання сказала Нiна Сергiївна.
   - Спасибi за подарунок.
   - Сподобався?
   - Дуже!

*

   Галя увiйшла до кiмнати.
   - Дiвчатка, дивiться! - вона показала телефон.
   - Мобiльник?! Ух ти! Дай подивитись, - кинулися дiвчатка.
   - А як ним користуватися? - запитала Марина.
   - Давайте комусь подзвонимо. Може, Люсьцi, - запропонувала Оленка.
   - Ми ж не знаємо її номера! - сказала Галя.
   - А ось i знаємо! - Маша дiстала папiрець, на якому був записаний телефон Люськи.
   Галя набрала номер i натиснула кнопку "дзвiнок".
   - Алло.
   - Люсю!? Привiт, - зрадiла дiвчинка.
   0x01 graphic
   - Галя?! У тебе є мобiльник? - здивувалася Люська.
   - Так, менi подарували. Ми тут iз дiвчатами вирiшили тобi зателефонувати.
   - Як чудово! Як ви там живете? - запитала Люська.
   - Ми добре. А ти?
   - I я добре.
   - А тебе не кривдять?
   - Нi, - засмiялася Люська, - навпаки, балують. Дiвчатка, зi святом вас! Хотiлося б вас побачити, але ми переїхали до iншого мiста.
   - Шкода, - зiтхнула Галя.
   - Але все одно ми колись побачимось. Ось, пiдростемо трохи i я до вас приїду чи ви до мене.
   - Тобi передає привiт Оленка. Даю телефон Машi.
   - Люсю, привiт! Ти в школу ходиш? - запитала Маша.
   - Так, у шостий клас.
   - I ми у шостий.
   - Я тепер бiля моря живу, - повiдомила Люська.
   - Бiля моря? Здорово. Нiколи не бачила море, - очi Машi спалахнули.
   - Воно таке величезне! Ось пiдростете i приїдете до мене на море.
   - Може. Бувай, Люсю, дзвони.
   - I ви також!
   Галя взяла телефон i натиснула кнопку "покласти трубку".
   - Щаслива, бiля моря живе, - зiтхнула Маша.
   - А намалюй море, - попросила Оленка.
   - Знову на стiну? Мрiяти? - запитала Галя. - Але ж я теж нiколи не бачила моря, як я його намалюю?
   - А ти за мультиками, пам'ятаєш, як у Пушкiна: з моря виходять тридцять три богатирi та з ними дядько Чорномор. Або, як у казцi про рибалку та золоту рибку, - сказала Оленка.
   - Гаразд, намалюю, - пообiцяла Галя.
   - Щаслива ти, була в гостях. Телефон подарували, - сказала Маша.
   - Дiвчатка, вiн буде спiльний, хочете, дзвонiть, - запропонувала Галя.
   - Можна?
   - Звичайно!
   - А кому? Згадала! Iра з двiстi четвертої кiмнати має телефон.
   Маша побiгла до дiвчаток i за п'ять хвилин принесли записаний на листку номер.
   - Набирай.
   Галя набрала номер.
   - Iро, привiт, це Маша. Запиши собi наш номер, будемо передзвонюватись.
   - А Галя щось цiкаве розповiдала? - поцiкавилася Iра.
   - Нi. Галю, розповiдатимеш, як ти погостила? - звернулася Маша до Галi.
   - Менi треба зробити уроки. Нехай приходять у суботу, - вiдповiла Галя.
   - Дiвчатка, приходьте в суботу, на мою думку, з нею знову щось трапилося.
   - Ой, до суботи ще так довго, а не можна ранiше, - запитала Iра.
   - А давай у п'ятницю, - Маша попросила Галю i та згiдно кивнула головою. - Дiвчатка, приходьте у п'ятницю. Бувай. Галю, куди натискати?
   - Сюди, "покласти слухалку", - пiдказала подруга.
   - Кому ще зателефонувати, - задумалася Маша.
   - Був би телефон, а комусь подзвонити знайдеться, - згадала Галя слова бабусi i всi засмiялися.

НАСТУПНА КАЗКА

ОДНА МРIЯ НА ВСIХ

 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"