Аннотация: Казка з малюнками для дiтлахiв 6-10 рокiв
Про Дашу та Машу
(для дiтей 6-10 рокiв)
Даша жила з батьками в невеликому селищi поблизу рiчки. У неї був брат Бориско. Вiн був на два роки молодший за Дашу. Батьки Дашi працювали на залiзницi, мама працювала провiдником i часто бувала у вiд'їздi. Бабуся Лiза, яка жила з ними, брала на себе всi турботи про дiтей. Вона завжди прагнула приготувати щось смачненьке для онукiв, враховуючи їх скромний сiмейний дохiд. То бабуся спече смачнi оладки, то пирiжки з картоплею. Харчувалися вони скромно, суп та каша - їжа наша. Але дiти завжди були ситi i задоволенi. А просту їжу бабуся приправляла доброю казкою. Бабуся Лiза була гарна оповiдачка.
Останнiм часом в їхньому селищi почали рости, як гриби, великi будинки. Це городяни купували землю i будували замiське житло. Один такий будинок вирiс i бiля будиночка Дашиної сiм'ї. I в один з днiв у цей будинок в'їхала сiм'я: мама, тато i шестирiчна дочка. Дiвчинку звали Маша. Маша i Даша були ровесницями i дуже швидко подружилися.
Дiвчата часто зустрiчалися на вулицi, у пiсочницi. Маша виносила великий кульок з вiдерцями, лопатками та iншими пластмасовими формочками i вони "пекли" пiсочнi пироги або будували пiщанi замки, якi Бориско дуже швидко ламав.
*
Якось раз дiти прокинулися вiд сильного гуркоту. Десь неподалiк стрiляли. Обличчя дорослих були похмурими, а бабуся раз у раз витирала гiрку сльозу.
- Бабуся, а що це стрiляє? - запитала Даша.
- Ох, дiточки, краще вам цього не знати, - вiдповiла бабуся Лiза.
Даша бачила, як сiм'ї з кожним днем ??важче i важче зводити кiнцi з кiнцями. Продуктiв в магазинi стало мало, та й дорого було їх купувати. Але бабуся незмiнно варила свої смачнi супи i ситнi кашi.
*
Якось вранцi Даша побачила, що до подружки Машi приїхала бабуся, а батьки Машi виїхали кудись далеко за продуктами.
- Дашо, привiт! - крикнула Маша з ганку свого будинку. - А до мене бабуся Лариса приїхала! Я сьогоднi гуляти не пiду чекай мене завтра. Сьогоднi я бабусi буду показувати будинок.
*
Минуло кiлька днiв, а Маша так i не вийшла на вулицю. "Чому Маша не виходить гуляти? - турбувалася Даша. - Може, вона захворiла? Або бабуся її не пускає".
Понудьгувавши ще годинку, Даша наважилася пiти у двiр до Машi, добре, що паркан вони ще не побудували. Даша пiднялася на ганок i несмiливо постукала в дверi. Дверi були не замкненi. Бабуся зустрiла Дашу на порозi, тримаючи в руках тарiлку з гарячою кашею.
- Ти, напевно, подружка Машi? - запитала бабуся, - проходь, проходь, зовсiм не знаю, що робити з Машею, нiчого не їсть вона, я їй i манну кашу зварила, i бульйончик курячий - нiчого не їсть, - причитала бабуся, - розбалувала її мати всякими делiкатесами, салатами та тортиками, ось i не їсть нiчого. Може, ти умовиш її поїсти?
Бабуся вiдкрила дверi в кiмнату Машi i Даша побачила на диванi слабку, блiду дiвчинку.
- Даша! - зрадiла Маша.
Даша кинулася до Машi i обняла її.
- Машенько, прошу тебе, покуштуй бабусиної кашки, i ми будемо гуляти з тобою, - попросила Даша, - ти ж зовсiм ослабла.
Бабуся простягнула Дашi ложку i тарiлку з кашею. Даша знала, як годувати дiтей, адже вона часто годувала свого братика Бориска. Даша набрала ложку кашi i простягнула її Машi. Маша вiдкрила рот i проковтнула кашу.
- От молодець, давай ще! Бачиш, яку бабуся Лариса тобi смачну кашку зварила, - хвалила Даша, набираючи повну ложку.
Поївши кашi, Маша попросила:
- Бабусю, а чай з лимоном є?
- Звичайно є, дитинко, - зрадiла бабуся та поспiшила на кухню готувати дiвчаткам чай.
Випивши чаю, Маша попросила:
- Дашо, подай менi о-о-он ту ляльку i собi вибери, давай пограємо.
Даша повернула очi в ту сторону, куди показувала Маша i тiльки тепер помiтила, що вся стiна в кiмнатi Машi заставлена ??iграшками. Їх було бiльше, нiж в їх мiсцевому магазинi. Чого тут тiльки не було! Ляльковi будиночки, посуд, гойдалки, дитяча гiтара, коляски з ляльками, величезний ведмiдь, конячка-качалка, кубики, фарби, в цiлому, все, про що тiльки могла мрiяти Даша. Очi у Дашi розбiглися.
- Яку ляльку? - уточнила вона.
- Он ту, близько пiанiно! А собi можеш взяти он ту ляльку з рожевими волоссям.
- А можна я вiзьму цього пупса? Вiн так схожий на справжню дитину! - Даша нiколи не бачила такої ляльки.
- Бери, бери. Сiдай на лiжко до мене.
*
Дiвчатка грали близько двох годин. Бабуся Лариса була рада, що Даша зайшла до них у гостi. У неї в духовцi вже пiдрум'янилися пирiжки, як Даша зазбиралася додому.
- Ти йдеш, Дашенько? - запитала бабуся.
- Та менi вже пора, напевно, Бориско без мене занудьгував. Машо, слухайся бабусю, добре їж, а завтра виходь на вулицю, будемо гуляти.
- Так завтра вона ще слабка буде, а ось ти приходь до нас завтра ще грати, почекай, зараз я тобi пирiжкiв дам з собою. Вони з вишнями, я привезла з собою баночку вишень у власному соку. Пирiжки гарячi ще, не обпечiться, а рушник завтра повернеш.
- Дякую, - сказала Даша та пригорнула до себе гарячi, ароматнi духовi пирiжки i побiгла додому.
Вдома Дашу зустрiли Бориско i бабуся.
- Щось ти загулялася, Дашенько, - сказала бабуся, - геть, Бориско зовсiм занудьгував. Хто тебе пригостив пирiжками?
- Бабуся Лариса, це Машина бабуся. Берiть, пригощайтеся. Бабусю, я була у Машi, вона нiчого не їла i зовсiм ослабла. Ой, бабусю, скiльки iграшок у Машi! - Дашу переповнювали почуття, вона поспiшала подiлитися новинами з рiдними.
*
Минуло кiлька днiв. Маша набиралася сил, вона почала їсти просту їжу, яку їй готувала бабуся Лариса.
В один сонячний день Маша вийшла на майданчик до пiсочницi.
- Ура, ура, - закричав Бориско, правда, букву "р" вiн ще не вимовляв.
- Здрастуй, Машо, як добре, що ти прийшла! Давай робити пiсочнi пирiжки, а Бориско буде їх розвозити на своїй машинцi лялькам.
- Давай!
Дiти стали грати в пiсочницi, як раптом почули сильний гуркiт важких гусениць.
- Побiгли до нас ховатися! - крикнула Даша, схопивши за руку Бориску.
Дiти щосили помчали до дому. На порозi їх уже чекала бабуся Лiза i вони всi разом спустилися в татову майстерню на нижньому поверсi.
*
Шум незабаром затих, дiти пiднялися в будинок. Вони дуже хотiли пити пiсля швидкого бiгу.
- А де твої iграшки? - поцiкавилася Маша.
- У мене одна лялька, - тихо вiдповiла Даша.
- Одна? - здивувалася Маша. - I вона тобi не набридла?
- Нi, я її люблю, адже вона моя подруга.
- Покажи, - попросила Маша.
Даша взяла свою ляльку i дала Машi. У ляльки були акуратно заплетенi коси, замiсть сукнi у ляльки був вишитий сарафан. Вiзерунок був просто чудовий. Маша, як заворожена дивилася на лялькове вбрання.
- А звiдки у неї такий сарафан? - запитала Маша.
- Я вишила, - вiдповiла Даша.
Маша здивовано пiдняла брови.
- Ти вмiєш вишивати?
- Так, i шити теж, - вiдповiла Даша, - коли на вулицi дощ або холодно, я з клаптiв шию ляльцi наряди, а iнодi i вишиваю їх.
- А хто тебе навчив? - запитала Маша.
- Бабуся Лiза, - гордо вiдповiла Даша.
- А покажи менi ще наряди ляльки. А як звуть твою ляльку? - запитала Маша.
- Її звуть Лiза, як бабусю, - вiдповiла Даша i почала показувати зшитi нею сукнi, шапочки, штанцi для ляльки.
- Так, - сказала Маша, - от би менi так навчитися!
- А хочеш, я тобi покажу, як вишивати "хрестиком"? - запропонувала Даша.
- Дуже хочу, - вiдповiла Маша.
Даша взяла канву для вишивання, набiр ниток мулiне, голки, наперсток i почала навчати Машу. Дiвчатка засидiлися за рукодiллям до вечора.
Увечерi в дверi постукали.
- Чи не у вас моя Машенька? - запитала бабуся Лариса бабусю Лiзу.
- У нас, у нас, засидiлися рукодiльницi.
Маша вийшла в коридор, стала взуватися i була горда тим, що бабуся Лiза теж зарахувала її до рукодiльниць. I нехай вишивати у неї виходило ще якось нерiвно, але їй так хотiлося теж вишити ляльцi на сукнi такi ж чудовi вiзерунки.
*
Вдома Маша розповiла бабусi, що у Дашi i Бориска всього три iграшки: м'яч, Борискова машинка та Машина лялька. Але якi у ляльки чудовi наряди!
- I правильно, - сказала бабуся Лариса, - а то тебе батьки розбалували, iграшок гора, а тобi все нудно. А про їжу я взагалi мовчу, - бурчала бабуся, - мало не ослабла ти, навчили тебе їсти тiстечка, морозиво, ось ти i не хотiла їсти здорову їжу.
- А що таке "здорова їжа"? - запитала Маша.
- Здорова їжа, вона для здоров'я. Це їжа проста, селянська, кашi, картопля, борщ, пироги. Вiд такої їжi тiльки здоров'я i сили набираєшся.
- Бабусю, а що там, на кухнi так смачно пахне? Здорова їжа? - запитала Маша.
- Звичайно здорова, - засмiялася бабуся, - сьогоднi у нас щавлевий борщ. Зголоднiла, мабуть, майстриня. Ну, пiдемо, пiдемо, годувати тебе буду.
- Бабусю, а можна, я завтра ще пiду до Дашi? - запитала Маша.
- Пiди, пiди. Даша дiвчинка хороша, рукодiльниця, хоч i мала. Вiд неї i сама навчишся чогось.
Маша сидiла за столом, iз задоволенням наминала бабусин зелений борщ i мрiяла про вишитий сарафан для своєї ляльки.