Рось Анна :
другие произведения.
I роздуми, i бiль, i сподiвання
Самиздат:
[
Регистрация
] [
Найти
] [
Рейтинги
] [
Обсуждения
] [
Новинки
] [
Обзоры
] [
Помощь
|
Техвопросы
]
Ссылки:
Оставить комментарий
© Copyright
Рось Анна
(
anna.ros@ukr.net
)
Размещен: 09/01/2021, изменен: 09/01/2021. 25k.
Статистика.
Сборник стихов
:
Лирика
БЕЗКОШТОВНО ЗБІРКИ української лірики
Иллюстрации/приложения: 1 шт.
Скачать
FB2
Ваша оценка:
не читать
очень плохо
плохо
посредственно
терпимо
не читал
нормально
хорошая книга
отличная книга
великолепно
шедевр
Аннотация:
ЗБIРКА української лiрики
Ганна Рось
I роздуми, i бiль, i сподiвання ...
***Нащо цвiтуть каштани восени?
Душею я за них переживаю.
Пожовкле листя поруч, а вони
Нiжнiшi пелюсточки розкривають.
Пригрiє сонце, нiби навеснi,
I квiтка йому щиро довiряє,
Не знає, незабаром буде снiг,
На холодi краса ця повмирає.
Нащо цвiтуть каштани восени?
Вже дме iз пiвночi байдужий вiтер,
Тремтять вiд його тиску пелюстки
I падають на землю нiжнi квiти.
Чому ж наперекiр вони цвiтуть?
I чому зневажають непогоду?
Бруньки за те цвiтiння вiддадуть,
Як найдорожчу в свiтi нагороду.
6.10.2002
***Все уходить, все минає
I зникає враз довiльно,
I кохання, i ненависть,
А тримати - недоцiльно.
Що усе зiтреться з часом,
Чом ранiше те забули?
Вже, здається, безрозсуднi
Почуття були минулi.
Наступає безпристраснiсть,
Нам байдужно ненависне.
Чи щоб душу боронити
Так влаштовано навмисно?
Все уходить, все минає,
В iнший стан пiде повiльно,
А як в серцi обiзветься,
То несильно, вже несильно.
12.11.2002
***Чи час тамує гiркий бiль?
Чи можна щось забути?
Як нiбито на ранах сiль,
То спокiй як здобути?
Коли настане час скрутний -
Усе переполошить,
Якщо у серцi бiль згубний,
Як можна приголомшить?
Чому нiяково якось,
Стискає груди обруч,
Самотнi як залишимось,
Бо любих нема поруч?
Як нам тугу упокорить
(Бо час не повернути),
Як кожен день та кожну мить
Не можемо забути?
Нам кажуть: що нудитись вам,
Пiшла душа до неба.
Та ми вiддали небесам
Немов шматочок себе.
Їм не збагнути тих речей
Й уяви не вистачить,
Чом сльози ллються iз очей,
А серце кров'ю плаче.
Чи час тамує гiркий бiль?
Чи можна щось забути?
Як згасло свiтло, лише тiнь,
То як щасливим бути?
24.09.2002
Пiслямова
Ми талант не цiнуймо,
Знаємо: буде краще,
При життi, як вiн буде,
Продиратись скрiзь хащi.
Труднощi при життi ми
Створюємо навмисно:
Серце хай закаляє,
Бо то дуже корисно.
Вiд iдей нестандартних
Затикаємо вуха,
Аргументи вагомi
Не для нашого слуху.
Зводимо ми паркани
Та будуймо тенета,
Увесь час навiваймо:
- Нащо робиш не те то?
При життi не цiнуймо
Нi при яких умовах,
Ми талант пiсля смертi
Вихваляймо в промовах.
- Ми завжди були поруч
I до того причетнi,
Ми плече пiдставляли,
Бо такi вже шляхетнi.
I на скромнiй могилi,
Мовив тихого слова,
Пишемо мемуари
З назвою "Пiслямова".
29.09.2002
Вважай - талановита
Виписувала олiвцем
Ледь видимi ескiзи,
Всi бачили в добутку цiм
Мов незбагненнi риси.
Казали, що то є модерн,
Та як талановито!
Вiщали, що незмiнно ти
Вже ж будеш знаменита.
Закiнчено творiння це -
Всi раптом вiдвернулись,
Їм не подобається все,
Неначе схаменулись.
Для мене став ворожим свiт,
Здавалось, все в нiм проти,
Шукала коренi в собi,
Чом долi тi звороти?
Один лиш майстер допомiг
Менi розкрити очi,
Змахнув сльозу гiрку з щоки
Та роз'яснив охоче.
Причини вiн не приховав,
Сказав менi вiдкрито:
- Коли зненавидять усi,
Вважай - талановита.
9.10.2002
Мандри... Всесвiт...
Не можеш всидiти на мiсцi,
Мандруєш до нових земель,
Приваблює рiзноманiття
Та неприступнiсть стрiмких скель.
Тебе не можна зупинити,
Твоє життя - то дивосвiт,
У темрявi ти бачиш свiтло,
Наприкiнцi тунелю - свiт.
Мандри... Всесвiт...
Шукаєш всюди ти пригоди,
Ти нiбито стрiмкий потiк,
Завжди нестримний, невгамовний,
Неначе непокiрний вiк.
Тобi не вистачає вражень,
Та, зневажаючи незгоди,
Готовий йти на край свiт далi,
Бо ти - то є дитя природи.
Мандри... Всесвiт...
Тобi усюди рiдний дiм,
Твiй дах - то є безкрає небо,
Для тебе кожен кущ - притулок
I щастя iншого не треба.
Мандри... Всесвiт...
Давно забув, де твоя пристань,
Твоя домiвка - цiлий свiт,
Мандрiвником ти народився
I твої мрiї - то всесвiт.
Мандри... Всесвiт...
02.09.2002
***Думав ти - могутня рiчка,
Був лише тонкий струмочок,
Ти гадав, що людна площа,
А сам був лише куточок.
Звавсь великою землею,
Проте був вiдкритий острiв,
Ти легкою був мiшенню,
А вважав, що влучний пострiл.
Був лiхтарик придорожнiй -
Зорепадом звавсь великим,
Непомiтною був миттю,
Називався довгим вiком.
Думав ти - колодязь чистий,
Та водою був гiркою,
Називався океаном,
А був хвилькою морською.
Похвалявсь, що ти - то свiтло,
Та чого тодi не сяєш?
Хоч назвеш себе ти сяйвом,
Та красою не вражаєш.
Був лише маленьким мiстом,
А вважав з себе столицю,
Думав - над усе важливий,
Опинився за дрiбницю.
Називавсь великим кроком,
Недосяжною метою,
Думав, що ти неповторний,
А сам був лише собою.
27.08.2002
Мрiї про волю
Не вернутися додому,
Де подiтись вiд судьби?
Скованi єдиним цепом
В чужину пливуть раби.
Батоги б'ють сильнi плечi,
Шкiру сонце розпалить,
Раб не вiдчуває болю,
Бо лише душа болить.
Перемiряли моря всi,
Пiдкорили океан,
Ритм єдиний нагнiтає
Монотонний барабан.
Нескiнченний водний простiр,
А подiтися куди?
Раб гребе, не вiдробив ще
Хоч би крапельку води.
Дощ чи сонце, просто небо,
А раби собi гребуть,
Тiльки в небi вiльнi хмари
В рiдну сторону пливуть.
Раб лиш марить про свободу,
Тою думкою живе,
Полетить, як вiльний вiтер,
Коли небо призове.
1.09.2003
Нiрвана
Душа нiколи не вмирає, повiк iснує.
I вiд життя i до життя вона мандрує,
Душа проходить крiзь страждання на вищий рiвень,
Та вже втомилася вона вiд перевтiлень.
Поринути в небесний свiт - єдина мрiя,
Нiрвана, вища за блаженство, - її надiя.
Нiрвана - то є насолода,
Нiрвана - лiпша нагорода,
Солодшого немає стану
I душi мрiють про нiрвану.
Нiрвана - вiчна то тривалiсть,
Нiрвана - то є досконалiсть,
Нiрвана - то полiт високий,
I повний спокiй.
Високу душу й тiло тлiнне життя єднає,
Душа завжди угору прагне, а плоть тримає.
Дарма чом марити гадками? Дивись у корiнь,
Душi вже визначена доля - шлях перетворень.
Душа чекає - зглянеться небесна манна,
Коли поглине назавжди її нiрвана.
Нiрвана - то є насолода,
Нiрвана - лiпша нагорода,
Солодшого немає стану
I душi мрiють про нiрвану.
Нiрвана - вiчна то тривалiсть,