Аннотация: Вiдома революцiонерка Роза Люксембург була заарештована i взята пiд варту. У жiночiй в'язницi їй доводиться пережити прискiпливi обшуки, iншi процедури, приниження та серйознi випробування.
АРЕСТ I ОБшук РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ
АННОТАЦIЯ
Вiдома революцiонерка Роза Люксембург була заарештована i взята пiд варту. У жiночiй в'язницi їй доводиться пережити прискiпливi обшуки, iншi процедури, приниження та серйознi випробування.
. РОЗДIЛ Љ 1
Молода жiнка Роза Люксембург була заарештована за власним наказом кайзера Вiльгельма.
На неї одягли наручники та вивели з дому. Люди розгублено дивилися як бiляву революцiонерку, на вигляд приблизно тридцяти рокiв iз стрункою фiгурою виводять полiцейськi.
Роза тупала шкiряними чобiтками по березневому снiгу, що танув, i намагалася зберегти спокiйне вираження свого блiдого вiд страху обличчя.
Щоб пiдбадьоритися i не видати хвилювання марксистка заспiвала;
У свiтi холод - снiгопад,
Жебрак навiть хто багатий!
На планетi чорти правлять,
Перетворили Землю на пекло!
Якщо хочеш ти в радостi жити,
Щоб щастя всiм у хату прийшло!
Порви ланцюга рабства як нитка,
Тодi буде повний мiшок!
Є країна, що всiм у приклад,
Сильний воїн - пiонер!
Меч його святiй Вiтчизнi,
Щоб не в'якнув сердитий сер!
Нiмеччина мирам усiм указ,
Держава наймудрiших свiтил!
Без жодних ми скажемо прикрас,
Всевишнiй нам шлях осяяв!
Знати не будемо слова боягуз,
Не шепне солдатiв - боюся!
Православною вiрою чистою,
Надихне Бог Iсус!
Немає свiту в серцях без Христа,
На лайку променистий веде!
Без вiри вiйна суєта,
Втратам нестримним рахунок!
Чи стане Диявол спокушати,
Брехати своїм - iспит п'ять!
Але не вiрте безбожним,
Немає резону зраджувати!
Присязi по труну ми вiрнi,
Чекає на космос нащадкiв - повiр!
Низвернем синiв сатани,
Не зможе полонити Землю!
Тому удача чекає,
Хто сильний - Господь врятує!
Любить Бог народ нiмецький,
Полум'я в жилах плавить кригу!
Досягнемо безмежних кордонiв -
Всесвiт покажемо свiй шлях!
Не впасти Православним нам ниць,
Нечистому в рiг не зiгнути!
Троянди по дорозi шльопнули долонею полiцейськi по заду - мовляв, нема чого пiснi спiвати, коли кайзерiвська Нiмеччина програє вiйну. I коли вiйська царської Росiї вже вступили до Варшави, що знаменує переломний перебiг вiйни. А ця стерва знай собi спiває.
Троянда довезли до центральної Берлiнської в'язницi. Тут все бiльш-менш чисто i нiмецькою акуратно. Роза заспокоїлася. У нiмецькiй в'язницi буде чисто, i швидше за все одиночна камера без клопiв i щурiв, з пайкою, що покладена за законом. А там Нiмеччина за кiлька мiсяцiв капiтулює та її звiльнять. I, можливо, навiть у новому урядi, вона отримає посаду мiнiстра.
Роза, тупаючи каблучками чобiткiв, заспiвала:
- Нехай живеш ти двiрником,
Народишся знову виконробом ...
А пiсля з виконроба до мiнiстра доростеш,
Але якщо тупий як дерево -
Народишся баобабом,
I будеш баобабом,
Сто столiть поки що помреш!
Роза, так, не зважаючи на тюремнi коридори, ґрати, запори, колючий дрiт йшла як королева. Вона уявляла, як знiмають про неї фiльми, i вигадують фiльми про мученицю бiльшовичку. I яка вона стала вiд цього популярна та крута - не описати словами, просто казка.
Ну i як у цiй ситуацiї не взяти та не заспiвати. Ось ти йдеш до в'язницi - як на свято.
I Роза, не соромлячись, спiвала вголос, нiби була реальною царицею, яку зводили на трон;
Я комсомолка хоробра в полонi,
Там опинилася в битвi дуже лютою.
О Батькiвщина знай, борг тобi поверну,
Наповню будинок комфортом та затишком!
Я знала трохи - нiчого,
А на допит мене босий водили,
Фашизм, звичайно, повне лайно,
Мене жорстоко батогом фрици били!
Роздiли, напiвголою на кучугуру,
I так по селах у писугах погнали...
Так щоб отримав ваш фюрер труну,
А ми побачимо комунiзму дали!
Пощади краще нам не чекати,
I не казу, фашистам нi слiвця!
Даремно думав у дикiй злобi тати,
Що комсомолка боязка овечка!
Мене на дибу пiдняли вороги,
Пiд п'ятами пожежi запалили...
I чую бiй - ти проводом пори,
Я шлях скорботи вугiлля розжарених милi!
Визнання немає i не страшний струм,
Я витримаю будь-якi випробування...
Нехай фашистам це буде шок-
А для мене будь-якi пил страждання!
Пройду все це, винесу повiр,
Оскiльки моя Батькiвщина Росiя...
I буде похований фашизму звiр,
Прийде Христос та Червона мiсiя!
Та видно знаю, чекає на мене петля,
Можливо i гiрше будуть страти!
Доведеться починати країнi з нуля,
Оскiльки багато стало неподобств!
I ось прийшов великий комунiзм,
Марсом ми, граючись, пробiглися ...
Нехай трiумфує у свiтi гуманiзм,
За те, що ми так люто боролися!
Всесвiт ти будеш, знай моїй,
Такою безмежною зiрками променистою...
Орел хто був колись горобець,
Кожен iз нас iз визнанням артиста!
Роза навiть не помiтила у своїй гординi, як її ввели до обшукового примiщення. I три жiнки-наглядачки стали її роздягати своїми спритними, звичними рухами професiоналок. I горда небожителька Роза Люксембург виявилася зовсiм оголеною перед трьома наглядачками, якi сильно скидалися на горил.
Лише болючий щипок великою лапою за голi груди зi словами: "Ах, якi сисiчки ", розвiяв мажорний настрiй Рози, i вона сором'язливо прикрившись, вигукнула:
- Що ви робите!?
Роза особливо в оголеному виглядi виглядала дуже молодою, її талiя була тонка, а фiгура бездоганна.
Тож наглядачка посмiхнувшись, вiдповiла:
- Нiчого особливого дiвчинко! Тiтка зараз помацає тебе, на предмет забороненого - колючого, рiжучого, хiмiї! Та й секретних записок!
Роза, безуспiшно намагаючись прикрити свою наготу руками, вiдповiла:
- У мене нiчого немає, i це принизливо та бридко!
Наглядачка з офiцерськими погонами розсмiялася i рiшуче вiдповiла:
- Не сiпайся! Iнакше буде болючiше!
I великi руки в тонких гумових рукавичках стали безцеремонно нишпорити по ладному, гарному, спокусливому тiлу Розу. Двi iншi наглядачки - теж чоловiкоподiбнi та високi мiцно тримали молоду, фiгуристу жiнку за руки, не даючи їй прикрити своїм сором'язливим мiсцем.
Велика наглядачка, смикала Розу за вуха, помацала i зазирнула в нiздрi. Потiм полiзла пальцями в рукавичках до рота. I це було дуже гидко, Розу занудило, вiд дотикiв гуми. Крiм того виникла думка, що можливо це не одноразовi рукавички, i вона їх використовувала ранiше, залазячи в iнтимнi мiсця жiнок. I вiд цих думок Розу мало не вирвало. Тiльки титанiчне зусилля волi, i небажання, показати свою слабкiсть, дозволило Розi стримати викид блювотини .
А її пальцi дiйшли до самих гланд, були пiд язиком, мацали небо, за щоками, i в ротi залишився дуже огидний смак гуми. Скiнчивши з перевiркою в ротi, наглядачка стала знову м'яти груди Рози. Вiд її грубих дотикiв червонi соски молодої жiнки набрякли i затвердiли.
Наглядачка посмiхнулася i буркнула:
- Ну що? Подобається? Я бачу, тебе мої ласки збуджують!
Роза Люксембург ринула:
- Ви сука! Так поводитися!
Жiнка-офiцер у вiдповiдь видалила молоду революцiонерку по обличчю та зазначила:
- Знай своє мiсце бунтарка! А то вiдправлю до крижаного карцеру - голу!
Пiсля чого продовжила безсоромно нишпорити по тiлу ув'язненої.
Її сильнi пальцi натиснули на пупок, вiд чого Роза Люксембург скрикнула вiд болю. Потiм помацали дуже грубо та болiсно пiд пахвами жiнки-революцiонерки.
Але найгрубiше i принизливiше було попереду. Наглядачка наказала:
- Розставь по ширше ноги!
Роза неохоче корилася. I жiнка-наглядачка грубо сунула, свою велику лапу у пiхву. Великi пальцi в рукавичках, слизькi вiд слини, що була в ротi троянду, дуже глибоко увiйшли в лоно жiнки. Стiни пiхви сильно розсунулися, i стало неймовiрно боляче.
Роза закричала i засмикалася, намагаючись вирватися. Але потужнi наглядачки, якi мають чималий досвiд обшуку, тримали її мiцно. Пальцi тюремницi дiстали до самої матки, i продовжували копирсатися. Це було боляче i надзвичайно принизливо.
А чоловiкоподiбна наглядачка-горила продовжувала крутити. Нарештi пiсля чергового повороту величезної лапи жiнка-революцiонерка смертельно зблiдла, i охнувши, вiдключилася. Її голова зi свiтлим волоссям впала бiк.
Стояча справа тюремниця вiдзначила:
- Вона в шоцi!
Велика наглядачка дуже вмiло поплескала по щоках Розу, помасажувала їй шию, грубо вщипнувши. Жiнка прийшла до тями. В її очах були сльози вiд болю та приниження. Вона чекала вiд в'язницi всього чого завгодно, але не думала, що її зустрiнуть ось так, грубо, наче вона не людина, а менше, нiж тварина.
Старша наглядачка лагiдно сказала:
- Ну, не бiйся! Зараз нахилися, тiтка помацає тобi попку i найстрашнiше буде позаду!
Роза тремтячим голосом, гублячи сльозу на пiдлогу, сказала:
- Може не треба!
Наглядачка-горила рикнула:
- Нi! Ось саме треба! Давайте нахилiть її!
Потужнi тюремницi грубо вивернули руки Розi, змусивши її хрипiти вiд болю та нахилили. Дiвчина опинилася у позi раку. I її оголене тiло, блищало вiд поту, наче змащене олiєю.
А наглядачка-горила без церемонiй засунула їй два свої великi, довгi пальцi в заднiй прохiд. I дуже глибоко, до товстої кишки просунула. Троянда заволала вiд болю та сорому. Її тримали дуже сильнi жiнки-тюремницi мiцно i не давали вирватися. А потужна рука наглядачки копошилася в дупi гарної та спокусливої революцiонерки.
Роза стогнала, i її оголенi груди то здiймалися, то опадали. I по змученому, блiдому обличчю текли сльози. Обшук нагадував тортури i моральнi та фiзичнi.
Вона вiдчувала, хто старша наглядачка хоче її максимально принизити, i тому не поспiшає.
I ще раз крутанула, завдавши сильного болю в окулярах, i нарештi дiстала свою лапу в рукавичцi, яка вкрилася кров.
Вона це громила скривилася i кинула зiпсовану рукавичку в урну, вигукнувши:
- Перевiрте їй ноги, все обшук закiнчено!
Щупання босих пiдошв та огляд мiж пальцями - це зовсiм не так принизливо, як було ранiше, коли лiзла лапа-кiвш у пiхву та анус. Тож пережити подiбне вже можна i без слiз.
Троянду перестали обшукувати, i ось так голу, i босу повели до сусiдньої кiмнати.
Там її почали фотографувати. Дали таблицю з номером та поставили до бiлої стiни. Клацнули у профiль, в анфас, напiвбоком та ззаду. Потiм зняли на повний зрiст оголену, теж спереду, ззаду, збоку, та пiдлозi боком. I фотограф був чоловiк, що робило це все ще бiльш принизливим.
Потiм Розу поставили на терези. Зважили, вимiряли i зрiст, а потiм поставивши до стiни та розмах її рук. Далi зафiксував довжину ступнi та розмiр взуття. Це не боляче, але дуже принизливо. Тим бiльше у примiщеннi були не лише жiнки, а й чоловiки.
Ось чоловiк i двi жiнки в бiлих халатах поставили Розу на свiт i стали її уважно оглядаючи, записувати в журнал усi родимки, шрами, опiки та особливi прикмети.
Троянда стала червоною вiд сорому i гнiву. Як її принижують, i хiба можна так поводитися з молодою жiнкою, яка вже стала справжньою легендою. Втiм, можливо, тому з нею так i обходяться, щоб принижити вождя нiмецьких лiвих.
Час йшов повiльно, i Роза почала спiвати:
Весь свiт насильства ми розриємо,
Вщент, а потiм ...
Ми новий, новий свiт збудуємо,
Хто був нiчим, той стане всiм!
Жiнка в бiлому халатi суворо помiтила:
- Ось ти зараз нiхто - лише в'язня!
I вщипнула Розу за оголений сосок грудей. Роза стояла блiда, i блискуча вiд холодного поту, спiваючи:
- Це наш останнiй,
I рiшучий бiй...
Без жодних сумнiвiв -
Хлопцi за мною!
Нарештi переписування прийме скiнчилося. I її вiдвели з наступного примiщення. Там жiнка у формi наказала простягнути долонi. I Розi вимазали руки чорну фарбу. Пiсля чого спочатку надрукували всю долоню, а потiм кожен палець окремо. Далi змастили Розi та вуха - спочатку праве, а потiм лiве. I це теж надрукували. Потiм i губи. Що вже досить гидко. Коли тобi губки мажуть темним i рiзко пахнуть. I прикладають до аркуша бiлого паперу.
До кiнця зняли вiдбитки з босих ступнiв гарної жiнки. Одну за одною. Це вже не так гидко.
Витерли пiдошви спецiальною губкою, щоб не було слiдiв.
Пiсля чого Розу знову повели. Вона гадала, що з нею ще зроблять скрупульознi i педантичнi нiмцi-тюремники.
Цього разу її вiдвели до рентген-кабiнету. I зробили знiмок шлунка та кишечника, що загалом можна зрозумiли, схованки бувають. I перевiрили також нiздрi на знiмку. Так у них часом ховали капсули з отрутою або коштовне камiння.
Коли все закiнчилося, то Роза вiдчула деяке полегшення. Боляче, принаймнi, не було. I звикаєш якось ходити отак оголеною.
Але ж i Єва ходила гола, i комплексiв, тому не вiдчувала приводу. I вона схожа i нiчого не станеться.
Скорiше б, процедури закiнчилися б. I ось її справдi повели пiд довгим коридором до душової. Там ось наглядом наглядачок Роза нарештi помилася. Вода була тепла, приємна, i ти з себе змиваєш моральний i фiзичний бруд. Ну i ще наглядачки їй казенного мила дали.
Роза навiть повеселiшала: на халяву вона миється з милом. Потiм їй дадуть безкоштовно дах над головою, а ще й тюремне паяння. Неприємно звичайно, що її ось так наглядачки розглядають, але вона гарна i їй соромитися нема чого.
Жiнка вiдмила вiд чорної фарби свої босi нiжки. У неї дуже хороша завдяки спортивному способу життя фiгура - немов у юної дiвчини з пружними грудьми, але по обличчю видно, що вона набагато старша. Втiм, не бiльше як тридцять на вигляд. Роза пишалася тим, що так гарно виглядає.
Ось вона помила, їй крикнули:
- Досить, закiнчуй!
Вона вийшла. I наглядачка полiзла їй пальцям у рот, наче Роза могла щось забрати чи вкрасти. А iнша жiнка-тюремниця ще лапою в лоно i заднiй прохiд. Що було принизливо та гидко. Причому напевно не тiльки Роза, так наглядачка лiзла голими пальцями, не знайшовши одягу на руки рукавички.
Роза терпiла, хоча їй було принизливо, соромно та ще й боляче. Нiгтi наглядачки дуже дряпали їй нiжнi, iнтимнi мiсця в лонi та п'ятiй точцi.
Але нарештi i цим болiсний годинник вже зовсiм непотрiбного обшуку минув.
I Розi начепили наручники i знову повели. Молода жiнка, навiть з подивом подумала: невже її та камерi запруть голу? Але це не може бути. Ув'язнених не мають права згiдно iз законом тримати без одягу. Та хоч якесь взуття їй зобов'язанi, видати.
Але справдi її вiдвели в роздягальню. Де маємо видати казенний одяг, якщо немає дозволу, носити своє. Розi видали лише смугасту сукню на голе тiло. У сукнi був пришитий номерiв замiсть її прiзвища.
Роза запитала:
- А труси та лiфчик?
Наглядачка суворо вiдповiла:
- Є спецiальний наказ коменданта, вам казеннi труси та лiфчик не видавати!
Роза з подивом запитала:
- А це ще чому?
Тюремниця суворо вiдповiла:
- Ви можете на них повiситись!
Молода революцiонерка розвела руками:
- Що я дурна, щоб вiшатися? Максимум, за кiлька мiсяцiв мене звiльнять!
Наглядачка сердито кивнула:
- Усi так кажуть, але сидять роками!
Роза тепер була тiльки в смугастiй, вище колiн плаття, i з голими, босими нiжками.
Молода жiнка глянула на полицю. Там було багато рiзного взуття, не дуже привабливого на вигляд. Але її босi, ступнi мерзли. Вона будуть шокованi приниженням обшуком та iншими процедурами, не звертала уваги на холод, сирої, бетонної пiдлоги в'язницi. Але тепер її просто затрясло.
Троянда жалiбним тоном простогнала:
- У мене змерзли ноги, дайте хоч якесь взуття!
Тюремниця жорстко вiдповiла:
- Спецiальне розпорядження коменданта! Зважаючи на особливу небезпеку полiтичної ув'язненої, вам заборонено носити взуття пiд час перебування пiд вартою, оскiльки її ви можете використовувати як бойову зброю, чи метальнi предмети!
Роза зiтхнувши помiтила:
- Але ж у в'язницi так холодно! Адже я можу застудiти i захворiти!
Наглядачка її заспокоїла:
- У нас добрий лазарет! I взагалi, вистачить сперечатися. А тому тебе добре випоруть!
Революцiонерка здивувалася:
- А хiба ж не вiдмiнено?
Тюремниця кивнула:
- Пiд час вiйни їх знову запровадили! Так що змирись красуня - цiлiше будеш! I щодо босих нiг, то до цього в'язнi швидко звикають. Та й скоро на вулицi потеплiшає, вже весна i тобi полегшає. I ще якщо в тебе є друзi на волi, нехай пайку бiльше надсилають. Так до ув'язнених доходить лише мала частина!
Роза енергiйно кивнула:
- Я це знаю! Нiмеччину загубить корупцiя!
Тюремниця буркнула:
- Як i Росiю!
Молодiй жiнцi знову заклацнули наручники на зап'ястях i повiрили її босоногу, у тюремнiй, короткiй сукнi, наче рабиню часiв Спартака тюремними коридорами.
На троянду тепер чекав камера. Причому, вона вiддала б перевагу спiльнiй, нiж одиночцi. У спiльнiй камерi i теплiше i є з ким поспiлкуватися. Тим паче жiнки пахнуть набагато приємнiше, нiж чоловiки i з ними їй було б добре.
Щоб хоч трохи пiдняти болi, приниження, холоду, що впало вiд холодної, бетонної пiдлоги босих, жiночих ногах Роза заспiвала: