Шкловський Лев Борисович : другие произведения.

61-70 Збірка детективів про Ніка Картера

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  
  Нік Картер
  
  61-70 Збірка детективів про Ніка Картера
  
  
  
  
  61-70 Киллмастер Збірка детективів про Ніка Картера
  
  
  
  
  61. Москва http://flibusta.is/b/662356/read
  
  Moscow
  
  63. Крижана бомба нуль http://flibusta.is/b/678525/read
  
  Ice Bomb Zero
  
  64. Знак Коза Ностри http://flibusta.is/b/610141/read
  
  Mark of Cosa Nostra
  
  65. Каїрська мафія http://flibusta.is/b/612056/read
  
  The Cairo Mafia
  
  66. Загін смерті інків http://flibusta.is/b/610907/read
  
  Inca Death Squad
  
  67. Напад на Англію http://flibusta.is/b/612937/read
  
  Assault on England
  
  68. Омега-терор http://flibusta.is/b/612938/read
  
  The Omega Терор
  
  69. Кодове ім'я: Перевертень http://flibusta.is/b/668195/read
  
  Code Name: Werewolf
  
  70. Ударна сила Терору http://flibusta.is/b/646617/read
  
  Strike Force Терор
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Москва
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Москва
  
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  Присвячується пам'яті загиблого сина Антона.
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  
  Місячний сергій сяяв на озері Мзс на сході. Її, стояв перед вікном, високо над іншим світом, слухаючи грім, гудіння і гудіння знизу. Навіть тут, у готелі, шум Лас-Вегаса не був пригнічений. За товстими стінами дійсно ставало трохи слабкіше, але у вас не було рішенням забути, де ви були - весела столиця світу. 'Нік? Нік, ангел, ти встав? Позаду мене зашуршали простирадла. Хоча її не засвітив лампу, у вікно падало досить місячного світла, щоб побачити довгі ноги Гейл, що рухаються під простирадлом.
  
  
  «Іди спати», - прошепотів я. «Я чогось вип'ю». Вона видав протестуючий звук. Простирадла знову зашуршали, і її довге, струнке, оголене тіло вийшло для сміття. Вона з напівзакритими очима рушила до мене. Вона знову видав протестуючий звук. Коли вона була поруч зі мною, вона спочатку притулилася чолом, а потім носом трохи нижче мого плеча, між моєю шиєю і моєю рукою. Вона зніяковіло повернула голову набік і важко притулилася до мене. Вона випустила довгий, глибокий подих задоволення. «Візьми мене, будь ласка», - сказала вона голосом маленької дівчинки.
  
  
  Кубики льоду впали на мій порожній стакан. Обійнявши її за плечі, її повів її назад в ліжко. Спочатку вона сіла, потім розтягнулася на спині. Її, подивився на нах і побачив, як місячний святий відображається на пишних вигинах і м'яких западинах.
  
  
  Гейл Блек була учасницею дівочої огляду-групи в Лас-Вегасі. Щоночі вони і ще сорок дев'ять красивих молодих жінок одягалися в дорогі жириновський костюми з пір'ям і танцювали. Коли її вперше побачив, мене вразило, що хтось зміг знайти стільки пар красивих ніжок і поставити ih в ряд.
  
  
  Її зустрів Гейл в готелі. Його шкаралупи на сніданок і зупинився на мить, щоб кинути чверть долара в автомат. Послідував звук коліс, потім клацання гальмівного колеса, трохи пізніше ще один клацання, а при третьому клацання пролунав звук падаючих грошей. Тепер у мене було шість чвертей долара.
  
  
  А потім її помітив Гейл. Схоже, вона теж йшла в їдальню. Повинно бути, вона обернулася на звук падаючих грошей. Вона сиділа на порозі їдальні і дивилася на мене з питальною посмішкою. Їй, засміявся у ревматизму. На ній були вузькі рожеві штани і білої міні-спідниця, яка займається звисала трохи вище пупка. На ній були балетні тапочки на високому каблуці. Волосся у нах були кольору червоного дерева, довгі і густі. Ви можете багато чого nah зробити. Якщо жінка носить его бездоганно, без єдиного недоречного волосся, можна сміливо сказати, що вона дуже гонорова, стримана і спокійна. Така жінка, яка займається дозволяла своїм густим волоссям розпухати, справляла враження розбещеності, відпускає.
  
  
  Раптом вона прийшла до мене. У мене в руці підстрибувала чверть долара, коли її намагався вирішити, втекти з грошима або спробувати ще раз. Її почав розуміти, як ці бідняки можуть долучитися до азартних ігор. Але коли до мене прийшла ця дівчина, її забув про чверть долара, азартні ігри і Лас-Вегасі.
  
  
  Це був майже танець. Рух було легко описати: просто поставте одну ногу перед іншою, і йдіть гуляти. Але це красиве істота рухало не тільки ногами. Її стегна похитувалися, ee ущелини була витягнута, її грудях виступали вперед, її плечі були відведені назад, ee танцювальні ноги робили довгі паси. І завжди був цей сміх.
  
  
  «Привіт», - сказала вона голосом маленької дівчинки. "Ти виграв?"
  
  
  'Ах
  
  
  «Знаєш, потім останнього шоу її кинув у цю штуку п'ять доларів і нічого не виграв. Скільки у вас є грошей?
  
  
  «Чверть долара».
  
  
  Вона видав цокаючий звук мовою і встала на одну ногу, трохи зігнувши іншу. Вона задерла свій гострий ніс і постукала нігтем по зубах. «Ви ніколи не виграєте з допомогою цих дурних пристроїв. Я думаю, що ця штука ніколи не окупиться ». Вона подивилася на автомат, як ніби це був хтось, хто не подобався.
  
  
  Її заспокійливо посміявся. «Послухай, - сказав я, - ти вже снідала?» Вона похитала головою. «Добре, можу запропонувати тобі сніданок? Це найменше, що я можу зробити зараз, коли її виграв півтора долара грошей ».
  
  
  Вона розсміялася ще ширше і простягла руку. «Мене звуть Гейл Блек. Її працюю в журналі ».
  
  
  Її схопив її за руку. «Її Нік Картер. Його у відпустці. '
  
  
  Тепер місячний святий сплітав срібний промінь і тіні оголеного тіла Гейл. «Ах, Нік, - пробурмотіла вона. У кімнаті раптом стало дуже тихо. Здавалося, що шум казино заглушається нашим диханням і рухами наших тіл на простирадлах. Її, відчув, як її струнке тіло рушило до моєї руки.
  
  
  Його поцілував її напружену шию, ковзаючи губами до її вуха. Потім її відчув на собі її руку, і вона повела мене. В той момент, коли її, увійшов в їх нах, ці тіла, здавалося, замерзли. Її повільно увійшов в нах. Її, чув, як крізь її зціплені зуби виривалося шипіння дихання, а її нігті, що упилися в мої плечі, завдавали мені жахливу біль. Її присунувся до неї ще лиже, і відчув, як її п'ятки на тильній стороні моїх нога, притискають мене до неї.
  
  
  Деякий час ми залишалися такими нерухомими. Її, відчував її вологе тепло навколо мене. Її, сперся на лікті і подивився ей в обличчя. Вона закрила очі, її рот був відкритий, густе волосся шалено падали навколо її голови. Одне око був наполовину прикритий розпущеним волосками.
  
  
  Її почав дуже повільно рухатися вниз по внутрішній стороні одного стегна, вгору по іншому. Мої стегна здійснювали дуже повільні обертальні рухи. Вона прикусила нижню губу між стиснутими зубами. Вона теж почала рухатися.
  
  
  «Це здорово, Нік», - хрипко прошепотіла вона. «Це так прекрасно в тобі».
  
  
  Його поцілував її в ніс, а потім ковзнув губою по її волоссю. Її відчув у її горлі, що вона видає звуки, але притулився губами до її волосся. Кожен раз, коли її рухався, її мова проникав мені в рот. Потім схопив її кінчик її язика між зубами і губами. Її дерся вгору і вниз, і використовував свою мову так само, як і своє тіло.
  
  
  Протестувальники звуки припинилися. Її ненадовго відчув її руки на собі. Моє обличчя стало гарячим. Все моє тіло напружився. Їй був поза себе. Її більше не усвідомлював свою кімнату, ліжко і шум внизу. Ми двоє просто були там, ми і те, що ми робили разом. Її знав тільки про неї і про спеку, шаленої спеки, яка займається поглинула мене. Як ніби моя шкіра була дуже гарячою, щоб доторкнутися до нах.
  
  
  Її, відчував, як вируюча піна річок вливається в мене, пузырясь до неї. Її пройшов точку, де його думав, що зможу це зупинити. Її притягнув її до себе, притискаючи так і міцного, що вона не могла дихати. Вируюча вода на смак нагадувала ставок, шукає прохід. А потім гребля звалилася. Гейл була зів'ялого квіткою, на який її чіплявся. Я не міг утримати її досить міцної; Її чіплявся за нах, намагаючись витягнути її крізь шкіру. Її майже не відчував її нігті. Ми напружилися разом. Моє дихання зупинилося. А потім ми впали.
  
  
  Мій гол лежали на подушці поряд з нею, але вона все ще лежачи піді мною, і ми все ще були переплетені. Моє дихання повернулося з працею. Її, посміхнувся і поцілував її в щоку.
  
  
  «Я відчуваю, як б'ється твоє складати долар», - сказала вона.
  
  
  «Це було здорово», - сказав я, подумавши про це. На цей раз її дійсно був звільнений.
  
  
  Наші обличчя були так близько один до одного, що я міг бачити кожну вію окремо. Павутина її волосся все ще закривала одне око. Вона витерла його великим пальцем. Вона мені посміхнулася. «Це були всі свята в одному людина, з усіма камінням, ракетами, ракетами і вибухами».
  
  
  Ми лежали і дивилися одне на одного. Вікно на якийсь час було відкрито. Вітер пустелі ніжно роздував фіранки.
  
  
  «Здається майже неможливим, що це займе всього тиждень», - сказала Гейл хрипким голосом.
  
  
  Потім ми заснули оголеними, ще теплими від любовного акту.
  
  
  Мені здалося, що я тільки що закрив очі, коли задзвонив телефон. Спочатку мені здалося, що я сплю. Десь була пожежа, і проїжджала пожежна машина. Її, чув, що. Телефон знову задзвонив.
  
  
  Мої очі відкрилися. День почав світанок; Перший святий увійшов в кімнату, так що я міг бачити шафа, стілець і чудову Гейл, сплячу поруч зі мною.
  
  
  Клятий телефон знову задзвонив.
  
  
  Її піднявся. Гейл на мить застогнала і притиснулася оголеним тілом до мого. Її взяв . «Привіт, - сказав я. Це не великого сенсу не мають дружелюбного.
  
  
  - Картер? Як скоро ти зможеш опинитися у Вашингтоні? Це був Хоук, бос AX, мій бос.
  
  
  «Я можу взяти наступне пристрій». Її, відчув, як Гейл притулилася до мого тіла.
  
  
  «Приємно познайомитися», - сказав Хоук. "Це важливо. Зареєструйтеся, як тільки прийдете до мого столу ».
  
  
  «Добре, сер». Її повісив і тут же знову взяв трубку. Гейл відкотилася від мене. Вона сиділа поруч зі мною. Її відчув вітерець на шиї і зрозумів, що вона дивиться на мене. Коли їй подзвонив в аеропорт, її замовив прямий рейсу, який вилітав з Лас-Вегаса в сімнадцять хвилина десятого. Її, подивився на годинник. Було п'ять хвилина сьомого. Її дивився на Гейл.
  
  
  Вона закурила одну навколо моїх сигарет. Вона засунула мені в рот, а потім взяла себе. Вона випустила дим у стелю. «Я подумала, може бути, сьогодні ми могли б покататися на водних лижах», - рішуче сказала вона.
  
  
  'Гейл ...'
  
  
  Вона мене перебила. «Завтра вистав немає, її вільною. Її подумала, що ми могли б знайти місце на озері Мзс де-небудь для купання і пікніків. Елвіс виступить завтра ввечері. Її можу легко дістати квитки ». Вона важко зітхнула. «Ми могли б поплавати і влаштувати пікнік, а потім повернутися сюди, щоб одягнутися, потім поїсти і піти на шоу
  
  
  "Гейл, я ..."
  
  
  Вона докладає руку мені на рот. «Ні», - сказала вона слабким голосом. «Не кажіть цього. Її розумію. Свято закінчилося ».
  
  
  "Так, в самому делле."
  
  
  Вона кивнула і знову випустила дим у стелю. Коли вона говорила, вона дивилася в ногах ліжка. "Її дійсно нічого про тебе не знаю. Може бути, ви продаєте підтяжки або бос мафії, який тут відпочиває ». Вона подивилася на мене. «Єдине, що я знаю, це те, що я відчуваю себе щасливою, коли її з тобою. Для мене цього достатньо ». Вона зітхнула. Було ясно, що вона стримує сльози. "Я побачу тебе знову?"
  
  
  Її видавив сигарету. "Я, дійсно, не знаю. Її не продаю бретельк і не бос мафії. Але моє життя не в залі, в моїх руках. І її теж щасливий з тобою ».
  
  
  Вона витягла сигарету і пильно подивилася на мене. Її губи були стиснуті. Вона двічі проковтнула. «Я ... у нас ще є час ... до вильоту вашого літака?»
  
  
  Її засміявся і обійняв її. «Ми не поспішаємо».
  
  
  Вона прийняла мене з відчайдушною пристрастю. І весь час плакала.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  
  Коли її приземлився у Вашингтоні, Гейл Блек вже залишив мені приємні спогади. Її більше не був просто чоловіком у відпустці, який готель відволіктися. Їй був агентом AX. Пістолет Вільгельміна, мій «Люгер», був в кобурі у мене під пахвою. Хьюго, мій стилет, зручно лежав у піхвах на моїй лівій руці. Один рух плеча - і ніж плавно потрапить мені в руку. П'єр, смертельна газова бомба, надійне застряг в порожнині моєї правої щиколотки. Він був маленьким, і його закривала мій італійське взуття. Вони були такими ж інструментами AX, як мій розум і тіло.
  
  
  Її, ввійшов у кабінет Хоука і знайшов його, дивиться у вікно на сніг. Коли її увійшов, він стояв до мене спиною. Не обертаючись, він вказав на стілець перед своїм маленьким столом. Як завжди, старомодний радіатор підвищував вологість в офісі за номерами відсотковий.
  
  
  «Радий, що ти прибув так скоро, Картер», - сказав Хок, все ще стоїте до мене спиною.
  
  
  Її sel і закурив сигарету. Коли її підняв її, її, подивився на Хоука, і шталь чекати.
  
  
  Він сказав: «Я чув, що в Москві ценымногие холодніше, ніж тут». Нарешті він повернув до мене своє обличчя і крижаним поглядом подивився на мене. Чорний недопалок сигари, він затис у зубах. «Але ти зможеш розповісти мені це з перших рук, Картер».
  
  
  Його моргнув. "Ви маєте на увазі, що я edu в Росію?"
  
  
  Хоук підійшов до столу і селл. Він затиснув у зубах дешеву сигару і викинув її в сміттєве відро. «Я розповім тобі історію, Картер».
  
  
  Їй довелося сигарету і сель відвертими. Всі мої почуття були зосереджені на Хоуке. Яку він розповість історію. Хоук не розповідав ніяких історій. Він збирався дати мені завдання.
  
  
  «Близько трьох років тому, - сказав він, - AX підійшла російська балерина, яка займається зробила цікаву пропозицію. Якщо б ми доклали суму в один мільйон доларів на її ім'я на рахунок у швейцарському банку, вона повідомила нам кілька дуже хороших російських наукових і військових секретів ».
  
  
  Мені довелося майже розсміятися. «Сер, AX tac частині отримує такі пропозиції».
  
  
  Він підняв руку. 'Почекай хвилину. Це так. У нас були хлопчики від Борнео до Азорських островів, і вони готелів надати нам інформацію за певну плату ».
  
  
  "Так".
  
  
  «Але ми серйозно обміркували цю пропозицію, коли почули ім'я цієї балерини. Це Іринея Московіц.
  
  
  Її був в курсі. Щоб знати це ім'я, необов'язково бути знавцем балету. Іринея Москович. У п'ятнадцять років вона була вундеркіндом, в п'ятнадцять вона стала балериною російського балету, а тепер, у віці менше двадцяти п'яти років, вона увійшла в п'ятірку найбільших балерин світу.
  
  
  Її насупився, дивлячись на Хоука. «Бути відомою балериною - це одне, - сказав я, - але як вона могла отримати доступ до наукових і військових секретів?»
  
  
  Хоук посміхнувся. "Дуже просто, Картер. Вона не лише одна з найкращих балерин світу, але і російський агент. Балет подорожує по всьому відкритий басейн, виступаючи для глав держав, королів і королев, президентів і так далі. Хто б її запідозрив?
  
  
  "Я вважаю, AX прийняв її пропозицію?"
  
  
  'Так. Але були деякі проблеми. Вона сказала, що буде давати інформацію в три роки. Потім цього, AX, за умови, що її інформація допоможе нам і ми докладемо мільйон на її банківський рахунок, вивезе ee по Росії і забезпечить отримання нею громадянства США ».
  
  
  «Ви сказали, що запит був зроблений близько трьох років тому. Це має означати, що ці три роки майже закінчилися ». Її посміхнувся. "Значить, що її інформація була цінною?"
  
  
  Хоук підняв брови. «Картер, її повинен вам відверто сказати, що молода леді відмінно попрацювала для цієї країни. Частина сл інформація була безцінною. Звичайно, тепер ми повинні вивезти ee по Росії ».
  
  
  Її прикрив очі. "Але?" Її, замислився над цим питанням.
  
  
  Хок знайшов час закурити. Він схопив одну навколо своїх дешевих сигар і повільно закурив. Коли брудний дим піднявся до стелі, він сказав: «щось трапилося. Ми чули, що росіяни проводять секретні експерименти в Радянському інституті морських досліджень. Ми не знаємо, що це за експерименти. Чесно кажу, ми навіть не знаємо, де саме це відбувається. Наше джерело інформації каже, що це потрібно з'ясувати ». Він голосно затягнувся сигарою. «Ми знаємо, що-що».
  
  
  «Просвітити мене», - сказав я. "Ірина Московіц знає що-небудь про це інституті?"
  
  
  Хоук відмахнувся від питання. «Я все ще з'ясовую це». Він затиснув сигару зубами. «Ми знаємо, що керівником інституту є досвідчений комуніст Серж Краснова. Він поклав погляд на Иринию. Вони були разом кілька разів. Ірина не дуже високої думки про Сержа. Вона знаходить його фізично привабливим, але іноді думає, що у нього не все гаразд з головою. Іноді у нього трапляються істерики. Вона вважає, що він може бути небезпечним ».
  
  
  Її добре запам'ятав, ім'я Сержа Краснова.
  
  
  Хоук пішов ще далі. «Ми проінструктували Иринию подружитися з Крашновым, і вона це зробила. Спасибі гей, ми усвідомили, наскільки серйозні експерименти, що проводяться в інституті. За справою стежить спеціальний відділ таємної поліції, яким керує якийсь Михайло Барнисек. За словами Иринии, у цього чекіста Барнисека є політичні амбіції, і він готель би підвищити свій пост в Кремлі. Він дуже підозріло ставиться до всіх, включаючи Иринию і Сержа Краснова ».
  
  
  Хоук жував сигару, не зводячи з мене холодних очей. Іринея сказала нам, що може дізнатися, що відбувається в інституті, коли вона зблизиться з Красновим. Ми сказали гей почати з ним стосунки. Вона знає, що ми відправляємо агента, щоб допомогти гей вибратися по всій Росії. Ми не знаємо, як далеко вони зайшли з Красновим або що вона дійсно стало відомо про інститут ».
  
  
  Її подумав про це і почав поважати Иринию Московіц. Відома балерина, яка займається стала подвійним агентом, ризикнула своїм життям і ліжка спати з людиною, якого ненавиділа, щоб зібрати інформацію, а вона так любила Америку і хотіти жити там. Звичайно, може статися так, що вона зробила це з-за грошей.
  
  
  «Є спосіб потрапити в Росію, Картер», - сказав Хоук. «Був кур'єр, чоловік, який їздив туди-сюди між Москвою і Парижем. Це був контакт Иринии. Він отримав інформацію з нах і передав її нашому агенту в Парижі. Кур'єр був убитий, тому ми так мало знаємо про останньою інформацією Иринии. Нам потрібно дізнатися, стало відомо чи вона про місцезнаходження інституту, і якщо так, то що там відбувається.
  
  
  «У нас був шанс вбити вбивцю, це був якийсь Василь Попов. Він був одним керівників російської бригади вбивств. Він був важливим агентом Кремля, тому ми знаємо, що до нього будуть ставитися з повагою ». Хок вийняв сигару iso rta і подивився на нах. Його погляд ковзнув до мене. "Я бачу по ваших очах, що ви ставите питанням, чому їй буду говорити про Королі в майбутньому. Чому їй кажу, що до нього будуть ставитися з повагою? Тому що ви збираєтеся прийняти його, особистість. Ти стаєш Поповим, і так потрапляєш в Росію ».
  
  
  Їй кивнув. Потім встав Хоук. Він сказав: «Це твоя робота, Картер. Ви стаєте Поповим. Ви в'їжджаєте в Росію по маршруту, який вже визначено. Вам слід зв'язатись з Иринией Московіц, щоб отримати додаткову інформацію про інститут і, якщо можливо, вивезти і далі по Росії. Повідомте нам, місцезнаходження інституту і подробиці того, що там відбувається ». Хоук простягнув руку. "Зайдіть на Special Effects, де є будь-що для вас. Успіх.'
  
  
  Мені дозволили піти.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  Спеціальні ефекти і монтаж - це поєднання магічного магазину, магазин костюмів та відділу макіяжу. Тут можна було знайти все необхідне спорядження для агента, ніж мікрофон розміром з шпилькову кнопку до портативного лазера, за допомогою якого можна було руйнувати стіни.
  
  
  Її, увійшов всередину і почув стукіт друкарських машинок. Мене вітала гарненька дівчина за першим столом. У нах були рудувато-каштанове волосся, і посмішка прийшла відверті навколо телевізійного ролика про зубній пасті.
  
  
  Вона запитала. - "Можу їй чимось допомогти?" Її зелені очі ковзнули по мені холодним, далеким поглядом. Вона класифікувала мене і зберегла мене в пам'яті.
  
  
  У мене був аркуш паперу, який дав мені Хок. Нік Картер для доктора. Томпсон ».
  
  
  Вона почервоніла. "Ой, - сказала вона. "Ви не хочете почекати хвилинку?" Вона встала. Її спідниця була скручена, так що я міг бачити її дуже красиві ноги. Вона впустила олівець. Вона все ще червоніла. Вона нахилилася, щоб узяти олівець, потім пішла кудись.
  
  
  Її, бачив, як ee литкові м'язи рухалися на кожному кроці. На ній був сірий плащ, і під час ходьби вона добре виглядала ззаду. Її, нахилився над стосом паперів на столі. Поруч була чорна сумочка. Дві дівчини поруч перестали друкувати, щоб щорічно, що я роблю. Її схопив сумку, відкрив її і вийняв водійські права дівчата. Її звали Шерон Вуд. Вона приїхала з Олександрії, штат Вірджинія, у Вашингтоні. Її зберіг у пам'яті її ім'я та адресу, для використання в майбутньому і поклав сумку назад. Обидві дівчата засміялися назавжди мною і знову почали стукати.
  
  
  Доктор Томпсон прийшов з Шерон Вуд. Ми обмінялися рукостисканням, і він зробив мене в інший офіс. Шерон розсміялася, коли ми з доктором пішли. Незадовго до того, як ми вийшли за двері, її озирнулась і побачила, що дві дівчини підійшли до Шерон.
  
  
  Доктор Томпсон був чоловіком років тридцяти з невеликим. У нього були довгі волосся на шиї, а борода слідували за лінією підборіддя. Її мало що знав про nen, за винятком того, що він був кращим вченим, отримав кілька патентів до того, як приєднався до AX, був одним навколо кращих психологів в країні і любив свою роботу. Его професією була психологія, його хобі - винахід пристроїв.
  
  
  Її, знав, що Хоук поважав доктора Томпсона, тому що Хоук любив різні пристрої. Він був у захваті від міні-комп'ютерів, невеликих ракет та фотоапаратів розміром з ніготь великого пальця. Доктор Томпсон був би дуже близький серцю Хоука.
  
  
  Вийшовши з офісу, ви побачили справжню функцію спецефектів і редагування.
  
  
  Доктор Томпсон провів мене по довгому коридору. Оплетка на підлозі світилася. По обидві сторони були великі квадратні вікна. відкривається вид на невеликі лабораторії. Тут ученим було дозволено розійтися. Нам одна ідея не була надто божевільною, нам один експеримент не був занадто божевільним, щоб його можна було проводити. У будь-якій невдачі зародок може сховатися від ідеї, яка займається приведе до успіху в інших областях. Вчені тут, здається, були щасливі.
  
  
  Доктор Томпсон пройшов для мене. Він наполовину повернувся і посміхнувся. «Нам туди», - сказав він, киваючи на квадратне вікно праворуч від мене. Поруч з вікном була двері. Він відкрив її, і ми увійшли всередину. «Містер Картер, можна мені ваш люгер, стилет і газову бомбу?»
  
  
  Її з цікавістю подивився на нього. "Так?"
  
  
  Він знову посміхнувся. - Я вам поясню. Судячи з того, що ми дізналися про Королі і его роботі, він, ймовірно, має максимально високий рівень допускається. Це означало б, що він може вільно входити в Кремль, і виходити з нього. Ми також знаємо, що крім довгого вузького ножа, найголовнішим зброєю Попова є его руки. У них є чудова сила. У нього на правій нозі ніж в спеціальних ножнах. Але він завжди повинен проходити ряд металошукачів, встановлених в Кремлі, тому кожен раз, коли він у Москві, він прибирає ніж ».
  
  
  «Тоді я не можу нічого брати з металу». Її, закурив і запропонував лікаря. Він відмовився.
  
  
  «Абсолютно насправді, - сказав він. «Але у нас є кілька речей, які можуть вам стати в нагоді». Він жестом запросив мене сісти на стілець.
  
  
  Крім двох стільців, в офісі був сірий металевий стілець з паперами і довгий стілець з ще паперами, великими конвертами і всілякими речами навколо дерева і металу. Доктор Томпсон підняв руку, і її віддав йому було власну зброю. Мені здавалося, що я роздягнувся і стою в кімнаті оголеною.
  
  
  «Добре», - посміхнувся доктор. Він підійшов до довгого столу і зняв з нього шкіряний ремінь. "Це все, що ви отримаєте, містер Картер. У nen є все, що вам потрібно ».
  
  
  Її знав, як це було з вченими. Voni iso усіх сил намагаються придумати корисні ідеї.
  
  
  Як тільки ідеї перетворилися на відчутні речі, ними можна по праву пишатися. Вони хочуть доторкнутися до цих речей, поговорити про них, показати ih. Його б нам на що не шталь переривати хороброго доктора. Широкий пояс складався навколо ряду кишень з клапанами. Доктор Томпсон відкрив кришку і досталь навколо кишені два невеликих пакета. «У цьому пакеті в залі невеликий пластиковий пневматичний пістолет», - з гордістю сказав він. «Стріляє стрілами, які є в другому пакеті, вони теж пластикові. Ці тонкі, як голки стріли містять смертельну отруту, яка викликає смерть протягом десяти секунд, потім думки в шкіру. Він поклав пістолет і стріли назад в пояс. Потім він приніс три пластикові флакони.
  
  
  «Ми живемо в пластиковому світі», - сказав я.
  
  
  «У самому делле, містер Картер». Він підняв флакони. Перший був синім, початку другої червоним, третій жовтим. «Ці флакони містять капсули для масла для ванн. У них є зовнішній шар, який можна використовувати у ванні ». Він посміхнувся. «Хоча б не рекомендував приймати довгу приємну ванну. Кожна капсула різного кольору містить певну хімічну речовину. Хімічна речовина активується при кидку капсули про тверду поверхню, наприклад, підлогу або стіну. Це як китайські петарди, за їх круглих кульок, які кидають на вулицю, щоб вони вдарилися ».
  
  
  Їй кивнув. "Я знаю це, доктор. Томпсон ».
  
  
  'Радий цьому. Тоді ви також зрозумієте, як все це працює. Добре, сині - запальні кульки. Тобто при ударі об твердий предмет, вони починають горіти й диміти. Вогонь практично не гаситься. Якщо вони зіткнуться з легкозаймистою речовиною, вони майже напевно воспламенят его. Червоні капсули - це просто ручні гранати. При попаданні в твердий об'єкт вони вибухають з руйнівною силою гранати. І ці жовті капсули містять смертельний газ, який є у вашій газової жорсткості ».
  
  
  В моєму голосі не було гумору, коли її сказав: «І ви стверджуєте, що я можу тримати ih в своїй ванні».
  
  
  Він посміхнувся. «Недовго». Він прибрав флакони і віддав мені пояс. «В інших відділеннях пояса гроші, російські рублі». Потім він схопив папку. Він сунув нах руку і досталь невеликий автоматичний револьвер. Мені здалося, що це 22-й калібр. Їй сказав, що у Попова був тільки вузький ніж. Це теж правда, але коли ми його вбили, ми і знайшли його. Це зброя, якою він убив кур'єра. Нам здається, що ви повинні носити його з собою ».
  
  
  Це було гарне зброю, інкрустоване фігурами тварин з блискучого хрому або срібла, має форму кола. Мені це здалося колекційним. Її сунув його в хвилину камзоли, перевіривши й переконавшись, що він заряджений.
  
  
  Доктор Томпсон дав мені вузький ніж у піхвах. «Прив'яжи це до своєї правій нозі». Її це зробив. Потім лікар досталь, фотографію Василя Попова. «Голос, як виглядає наш чоловік. Якщо ти підеш звідси, тобі доведеться зайнятися косметикою. Там вони зроблять тебе схожим на нього.
  
  
  У Василя Попова було суворе обличчя. Найкраще це можна описати як червонувате. На nen були глибокі зморшки, хоча на вигляд він був приблизно мого віку. У нього був високий мочку, а це означало, що частина моїх передніх волосся доведеться збрити. Ніс у нього був широкий, палички злегка випирали. На правій щоці у нього був шрамм звертається. Було не так як, начебто, погано, що його обличчя було знівечене, але усмішка здавалася випадковою. У нього були повні губи. У нього була розколина на підборідді.
  
  
  'Добре?' сказав доктор. Томпсон. Він дав мені знімок і кілька паперів. «Це вірчі грамоти Попова. Все в порядку. У вас є як его облікові дані, так і не-його особисті документи. Ви тільки подивіться на це ».
  
  
  Начебто все в порядку. Її кладу папери в хвилину. Її знав це; Його робив так багато разів. Доктор Томпсон сель на кут стільця. Він подивився на мене серйозно. - Містер Картер, хотілося б, щоб ми більше знали про Королів. Ми принесли його справу, щоб знати його біографію, місце народження, хто його батьки, друзі і т. Д. Але ми нічого не знаємо про його недавній діяльності, скажімо, за останні два роки. Голос тоді він і отримав вищий допуск до секретної інформації.
  
  
  "Що ви маєте на увазі, доктор?"
  
  
  Він зітхнув. Він схрестив ноги і поправив складки штанів. «Я хочу сказати, що є шанс, що ви опинитеся в ситуації, яку ми не тримаємо в руках, щось в його житті, про що ми нічого не знаємо, що те, що відбулося за останні два роки. Її готель би сказати, що інформація, яку ми вам дамо про Василя Королів, точним, але безумовно не повна ».
  
  
  Їй кивнув. 'Добре. Нічого не поробиш?'
  
  
  Він знову зітхнув. «Ви будете загіпнотизовані. Вся інформація про Королів буде передана вам підсвідомо. Він буде дано вам як пост-гіпнотичне навіювання. Іншими словами, ви не забудете свою справжню особистість, але відчуєте себе дуже близьким до Попова, скажімо так, як брат-близнюк. Інформація про nen буде у вашому підсвідомості. Якщо вам задають штопора, ревматизму прийде негайно, і вам навіть не доведеться думати про це...
  
  
  "Що це значить, доктор?"
  
  
  Він пильно подивився на мене. Тобто, якщо ревматизму присутній, якщо штопора про те, що ми вам дали. Якщо ні, то це голосування новини біти саме для вас!
  
  
  Її посміхнувся доктор. «У мене і раніше були труднощі».
  
  
  Він розуміюче кивнув. «Я вважаю, що ми повинні спочатку дати вам інформацію, а потім приступити до макіяжу. Ви відчуєте себе більше Поповим, коли вони редагувати ваші риси обличчя. Готові? '
  
  
  «Просто зроби це».
  
  
  Він сказав, що мені потрібно розслабитися. Її трохи засовався на стільці, потім подивився на годинник. Було без чверті чотири. Він сказав, що мені потрібно закрити очі і розслабитися. Її відчув його руку на своєму плечі, потім десь на шиї. Мій підборіддя впав мені на груди, і він на мить завис. Потім почув її голос его.
  
  
  «Повторюю: якщо її грюкну в долоні, ти прокинешся. Ви будете почувати себе свіжим, як якщо б ви спали спокійно. У трьох її плескати в долоні, і ти прокидаєшся. Раз два три! 'Мої очі відкрилися. Мені здавалося, що я задрімав якийсь час. Мені здавалося, що лікар повинен починати зараз. Потім подивився на годинник. Було п'ять годин. Її, відчував себе відпочившим. Лікар подивився мені в обличчя. "Як ти себе почуваєш?"
  
  
  Їй кивнув. "Відмінно."
  
  
  «Дівчина», - сказав доктор.
  
  
  Її відчув неконтрольоване бажання потягнути за мочку лівого вуха. Схоже, її не готель заперечувати проти цього твердження. Доктор напружено подивився на мене. Її, подумав, що це може здатися божевіллям, але, може бути, справа в моїй мочці вуха. Я завжди міг сказати, що у мене свербіж. Її натягнув ліву мочку вуха.
  
  
  Доктор Томпсон просяяв. «Як мило! Радий зустрічі. 'Він поплескав мене по плечу. «Тепер її знаю, що вся інформація у вас голів. Її піддав вас випробуванню, містер Картер. Дав вам невелике постгіпнотичне пропозицію одіна. Поки ти не був свідомості, їй сказав, що якщо скажу слово «дівчинка», ти потягнеш ліву сережку. Ви дуже добре впоралися ».
  
  
  «Чи означає це, що я смикаю за вухо кожен раз, коли чую слово« дівчинка »?»
  
  
  «Ні», - засміявся він. «Це спрацювало тільки один раз». Він встав. «Ми виражений слово « дівчина » двічі з ними тхора, як ви доторкнулися до свого вуха і не відчули спонукання, чи не так? Їй вже сказав це знову ».
  
  
  Її теж встав. - «Не впевнений, немає».
  
  
  «Підемо, подивимося, може макіяж зробити вас Василем Поповим?» Коли ми були в дверях, лікар запитав: «О, Василю, де ти на самому делле народився?»
  
  
  «У невеликому селі під Сталінградом, на березі Волги». Мене здивувало те, що я вимовив ці слова. Доктор Томпсон зрозуміло розсміявся. Що мене здивувало більше, ніж самі слова, так це те, що я сказав ih по-російському.
  
  
  Макіяжем мені зайнялися, дві дівчини. Працювали швидко і якісно. Волосся над моїм чолом були збриті на дюйм або два, щоб мочка був високим. Застосування спеціального невидимого коштів має гарантувати, що мої волосся не будуть дреди як мінімум місяць. Ми дійсно живемо в пластичний століття. Відвертими під шкіру моїх щік було введено рідке пластичне речовину, щоб зробити моє обличчя трохи рум'яніша. Контактні лінзи змінив колір моїх очей. Мій підборіддя був посиленою спереду. Спасибі податливою, незвичайної суміші пластики мої ніздрі й інша частина носа розширилися. Звичайно, пофарбували волосся і трохи змінив брови. Вузький шрамм звертається не був проблемою.
  
  
  Коли вони були готові, порівняв її фотографію з моїм дзеркальним відображенням. Її не бачив різниці. Її відкинувся назад з посмішкою. Дівчатка були щасливі. Увійшов доктор Томпсон і привітав всіх учасників. До столу підійшла пляшка бурбона.
  
  
  Потім їй зробив що-то дивне. Коли мені запропонували випити, її відмовився. По-російською запитав, може бути є горілка. Ще її викурив одну навколо своїх сигарет, хоча б його віддав, дешеві російські сигарети з запахом.
  
  
  Її випив склянку горілки. Її сидів з дівчатами і весь час дивився в дзеркало.
  
  
  "Де ви навчилися такій роботі?" - запитав її ih з посмішкою.
  
  
  Дівчина зліва від мене, красива блондинка по імені Пеггі, відповіла на мою посмішку. - У тебе стала така ж морда, як і у нього, Нік. Її, вважаю, що ми проробили гарну роботу. '
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  Коли Хоук і її вийшли з таксі в аеропорту, був невеликий снігопад.
  
  
  Він прийшов, щоб дати мені останні інструкції. Він потиснув мені руку. «Удачі, Картер. Багато чого залежить від вашого успіху ».
  
  
  Її, пройшов через ворота і обернувся на півдорозі, щоб помахати рукою. Але Хоук вже повертався в свій офіс. Стюардеса була гарненькою дівчиною з короткими каштановим волоссям, посмішкою з ямочками, красивими зубами і дуже красивими ногами.
  
  
  Коли пасажири влаштувалися, машина, як зазвичай, тряслася взад і вперед. Її зняв пальто і поклав його на вішалку мною назавжди. Стюардеса швидко ходила взад і вперед по проходу, щоб подбати про старушках і бізнесменів, які вимагали послуг першого класу за квитками, і, отже, постійне обслуговування.
  
  
  Нарешті машина почала керувати і злетіла.
  
  
  Знак «Не палити» погасло, і він закурив. Її подумав про маршрут, який лежав переді мною.
  
  
  У мене був прямий подорож по Вашингтона в Гельсінкі. У Гельсінкі мене б підібрала машина, яка займається відвезла би мене в порт. Там я сідав у невеликий рибальський траулер, який витягли мене через Фінську затоку в невелику рибальське село на узбережжі Естонії. Звідти її, сяду на поїзд до Ленінграда, а потім в лінію до Москви.
  
  
  Її, знав, що, опинившись у Гельсінкі, мені потрібно було навчитися говорити з російським акцентом, а потім говорити тільки по-російському.
  
  
  Стюардеса запитала, чи не хочу її випити. Ми трохи поговорили, поки її випив свій напій. Вона приїхала по всьому Лос-Анджелеса. Коли їй сказав агов, що тільки що приїхав, навколо Лас-Вегаса, її очі загорілися. Ми залишили все як є. Вона сказала, що намагалася їздити в лас-Вегасі хоча б раз на місяць, і що ми можемо зустрітися знову.
  
  
  Рейс у Гельсінкі пройшов успішно. Її балувався, ель і ще трохи поговорив з Глорією, моєї бортпровідницею з ямочками на щоках. Гельсінкі лежав під товстим шаром снігу. Коли ми приземлилися, було темно. Її отримав папірець від Глорії. Це був її адреса і номер телефону в Лос-Анджелесі. Мої балетні тапочки запорошились на свіжому снігу, коли її оболонка на митницю. Її підняв комір пальта. Не було сильного вітру, але повинно було бути близько нуля або нижче нуля. Моїх попутників зустрічали родичі та знайомі. Коли її проходив митницю, її оглянув зал. Потім холоду на вулиці її почав потіти через спеку в опалювальному приміщенні.
  
  
  До мене підійшов старий і тицьнув мені пальцем в рукав. «Ей, - сказав він потрескивающим голосом, - ти хочеш поїхати в гавань?»
  
  
  Її, подивився на нього. Він був невеликого зросту. Його товсте пальто було пошарпане і поношено. На nen не було капелюхи, і его скуйовджені волосся було розкуйовджене. Будь-де він був мокрим від випав на неї снігу. Ему треба було поголитися, і його борода була такою ж білою, як його волосся. У нього були сиві вуса, не рахуючи шматочка кавового кольору над губою. Він стиснув губи і подивився на мене молочно-блакитними очима на зморшкуватою шкірі.
  
  
  "Ви можете відвезти мене в порт?" - запитала я, намагаючись посилити свій акцент.
  
  
  'Так.' Він двічі кивнув, потім потиснув мені руку, опустивши плечі.
  
  
  Її послідував за ним на вулицю, де біля тротуару сиділа я намагаюся ветха «Вольво». Він мало не дістав чемодан у мене навколо рук і поклав на заднє сидіння. Потім він відкрив мені двері. Опинившись за кермом, він вилаявся, намагаючись завести Volvo. Він щось сказав, чого я не зрозумів, і поїхав, не дивлячись у дзеркало заднього виду, не подаючи сигналу. Позаду нього гули клаксони, але він не звертав уваги і їхав далі.
  
  
  Він змусив мене подумати про когось, але я не знав про кого. Оскільки цей маршрут був певний AX, її знав, що мій водій обов'язково визнає мене агентом. Може, він сам був агентом. Він говорив по-шведська, але, схоже, не особливо добре. Він тримав свої скорчені руки на рульовому колесі, і двигун Volvo працював так, як ніби він працював тільки на двох з чотирьох своїх двигун.
  
  
  Ми проїхали через центр Гельсінкі, і мій водій не помічав інших машин. Не він звертав особливої уваги на світлофори. І він продовжував бурчати.
  
  
  Тоді її зрозумів, про кого він думає. Не мало значення, що він робив, як виглядав. Коли він приїхав в гавань і свят вуличного ліхтаря впав на його старе обличчя, він виглядав точно так само, як фотографії Альберта Ейнштейна, які її бачив.
  
  
  Він зупинив втомлену Volvo, натиснувши на педаль залякування обома ногами. Шини не верещали, Volvo тільки почав сповільнюватися, поки нарешті не зупинився.
  
  
  Старий все ще гарчав. Він виліз навколо машини і підійшов до мене. Її вже вилазило. Він протиснувся mimmo мене, витягнув мій чемодан з заднього сидіння і поставив поруч зі мною. Він зачинив двері. Вона не готелю закриватися, і він продовжував кидати її, поки вона не закрилася. Він підійшов до мене, важко дихаючи, і показав викривленим пальцем. «Ось, - сказав він. "Є човен". Він вказав на темний силует риболовного траулера.
  
  
  Коли її, обернувся подякувати старого, він вже сидів у Вольво і пищав стартером. Двигун почав стогнати і абсурдно так, ніби голосування-голосування зупиниться в будь-який момент. Але під час короткої поїздки її виявив, що цей двигун не так буду й поганий. Старий махнув рукою і поїхав. Її практично стоїть на набережній.
  
  
  Її чув рухів на траулері. У мене боліли ніздрі від холодного відбору проб повітря, яким дихав. Її взяв валізу і пішов до нього. Пішов сніг. Її знову підняв комір.
  
  
  «Здрастуйте», - крикнув їй зі своїм кострубатим акцентом. "Тут є хто-небудь?"
  
  
  'Так!' Він вийшов з рубки; комір пальта приховував обличчя.
  
  
  Її запитав. - "Ви капітан?"
  
  
  Він сховався в тіні рубки. «Так», - сказав він. «Сідай на борт, спускайся, відпочинь трохи, ми незабаром попливемо».
  
  
  Її, кивнув і скочив на борт, коли він зник за рульовою рубкою. Її почув стукіт канатів, що спускаються по палубі. Її подумав, чи варто мені допомогти, тому що капітан, здавалося, був один, але, схоже, він не потребував допомоги. Її, підійшов до люка і спустився в каюту. З боків стояли крісла з диваном, праворуч велика кухня, а ззаду - комора. Її, підійшов і поставив валізу.
  
  
  Потім її почув, як заревів потужний дизельний двигун. Він деренчав в машинному відділенні, і траулер трусився взад і вперед, потім ми рушили в дорогу. Каюта розгойдувалася вгору і вниз. Через двері її бачив, як гаснуть вогні Гельсінкі.
  
  
  Каюта не опалювалася, і здавалося холодніше, ніж на вулиці. Вода була бурхливою; високі хвилі плескалися по перилах і було иллюминатору. Її готель піднятися на палубу, щоб хоча б поговорити з капітаном, але я подумав про свого водія в аеропорту. Я не знав, які інструкції були у цих чоловіків, але один навколо них, мабуть, не був занадто добрим і не дуже багато говорив.
  
  
  До того ж її втомився. Відпочинку в літаку було мало. Це був довгий політ без склепіння. Залишив їй валізу і розтягнувся ірина. Її все ще був у пальті. Її розв'язав краватку і щільно накинув пальто на шию. Повітря був дуже холодним, і траулер сильно гойдало. Але з-за хитавиці і шуму двигуна її незабаром заснув.
  
  
  Як ніби її тільки що закрив очі, коли щось почув. Здавалося, що причал вже не так сильно розгойдується. Тоді її зрозумів, як це сталося. Двигун працював дуже тихо . Ми не пливли так швидко, як раніше. Її тримав очі закритими. Мені було цікаво, для чого капітан майже вирішення науково-дослідних завдань двигун. Потім її знову почув звук. Незважаючи на тихий рокіт двигуна, в салоні досить тихо. Це був такий звук, ніби хтось впустив брухт на палубу виплат прямо над моєю головою. Його почув це знову, і кожного разу, коли його чув це, визначати ставало легше. Звук взагалі не зовні, а звідси, в салоні. Її трохи розплющив очі. Тоді її точно знав, що це за звук - тріск сходів. Хтось спускався сходами. Їй відомо товсте пальто майстер, але було так темно, що я не міг бачити його особам.
  
  
  Спочатку мені здалося, що він мене чомусь будить. Але щось у його відношенні мене турбувало. Він не оболонка, як людина, якій все одно, сплю чи ні. Він шелл повільно, тихо, крадькома, наче готель переконатися, що я не прокинусь.
  
  
  Спускаючись сходами, він схопився за стілець і рушив далі. У нього щось було в руці. Оскільки було так темно, що я не міг бачити его осіб, що його знав, що він не міг бачити, що мої очі були відкриті якийсь час.
  
  
  Він підійшов до дня відрізати, в якій її лежав, і встав. Він зупинився, щоб поглянути на мене на мить, сильна темна постать розгойдувалася взад і вперед, як ніби він балансував на мотузці. Комір его пальто все ще стояв, приховавши обличчя. Він тихо і швидко ступив у двері і натрапив на диван. Він високо підняв праву руку. Місячний святим, падаючий в ілюмінатор, відбивався на блискучому лезі ножа. Піднята рука швидко опустилася.
  
  
  Але я вже була в русі. У мене було достатньо місця, щоб бути поза досяжності. Її дозволив собі перекотитися трохи далі і почув гучний хлопок. Потім почувся тріск, коли лезо розірвав матрац. Її майже відразу відкотився назад і обома руками обхопив його зап'ясті з ножем. Її підняв ноги і вдарив його ногою по обличчю. Він відсахнувся і його зап'ясті вирвалось у мене навколо рук. Ему треба було так багато часу, щоб прийти в себе, що я вже встав з сміття і налетів на нього. Він знову підняв руку. Її пірнув, хитнувся, пірнув, схопив його за зап'ястя, потім сильно випростався, щоб вдарити його. Її почув глухий звук. Ніж вдарився об стіну, коли її вдарив в його зап'ястя. Її потряс його руку, наче хтось намагається вилити навколо пляшки останній шматочок кетчупу. Ніж вилетів з його руки і куди він упав.
  
  
  Під час боротьби ми трималися впритул до столу. Її звернувся з листом до йому. Однією рукою тримав її его за горло, а іншою тримав за зап'ястя. Тепер її відпустив його зап'ястя і витягнув праву руку, щоб ударити його по обличчю. Її залишався нерухомим, піднявши кулак. Комір чоловіка впав. Її знання его; Її бачив, його фото в «Спецефекти» і «Редакції». Це був справжній Василь Попов.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  Її, відчув, як его кожному племені торкнулося мого паху. Її просто приходив у себе, щоб повернутися боком і стерпіти удар по нозі, але це було дуже боляче. Василь Попов відштовхнув мене і скочив на сходи. Її, кинувся до нього, схопив його для пальто. Він скинув пальто і відскочив, перш ніж знову зміг схопити його. Її піднявся по сходах позаду нього.
  
  
  Зовні мене вдарив крижаний вітер. Траулер рухався швидше, ніж її думав. Попов схилився над ящиком з інструментами. Її, вислизнув на крижану палубу і поліз у його ширині маленьким автоматичним револьвером з усіма цими срібними тигровими накладками Перш ніж моя рука змогла обхопити приклад і витягнути зброю по всьому кишені, Попов вдарив мене по голів великим гайковим ключем.
  
  
  Її схопив його, і ми впали на крижану палубу. Ми протаранили товстий моток кабелю. Він вдарив мене в руку гайковим ключем. Попов виразно виглядав на п'ятдесят фунтів важче за мене. Все пішло занадто швидко, щоб можна було добре про це думати. Мені сказали, що Попов мертвий - як же він міг бути тут? Що це за божевільна гра долі?
  
  
  Потім всі думки припинилися. Її вдарив його кулаком по обличчю опоненту, але це тривало недовго. Потім її вдарив його в бік. Він видав рев, який був голосніше вітру. Він впустив гайковий ключ і відкотився.
  
  
  Її відчув щось гладке на проведені обчислення і грудей Попова - воно було схоже на тюленью шкуру або гуму. Її підстрибував і розгойдувався взад і вперед при русі траулера. Її, нібито, саме він не міг дозволити собі відпустити його - він розірве моє прикриття в Росії в клапті. Її кинувся по похилій палубі в тому напрямку, де котився Попов. Палуба була слизькою; двічі мало не впав. Її носив звичайні балетні тапочки, а у Попова ж була гумова підошва. Її, нахилився, щоб схопити його. Він повернувся до мене, і я відчув біль у тильній стороні долоні, ніби мене вкусила дракона. Попов знову знайшов ножа.
  
  
  Її стікав кров'ю. Велика активного відпочинку обрушилася на ніс і понеслася по палубі. Це було як крижане тварина навколо моїх кісточок, ніби якась рука вдарила мене по нозі. Її, впав і скотився. Траулер опустився, пірнувши в нову хвилю. Вода знову залила палубу. Попов був уже позаду, і біг до мене з піднятим ножем. Її не міг зупинити його, мені здавалося, що її ковзнув по льоду на спині. Він швидко натрапив на мене, і его гумові підошви давали ему хороше зчеплення на слизькій палубі. Її бачив, шрамм звертається на его людини. Він був упевнений, що точно впорається зі мною.
  
  
  Коли він опинився поруч зі мною, схопив її его, і одночасно підняв ноги. Мої пальці знайшли його волосся і тримали ih. Мої ступні торкнулися його життя, і її, притиснув коліна до грудей. Мені трохи допомогло те, що рухом вперед він продовжував наближатися; мої пальці схопили його, і потягнув її; мої ноги упершись в житті підняли його. Її побачив здивування на його обличчя, коли воно ковзнуло mimmo мене, потім він видав короткий крик. Її відпустив його волосся і випрямив ноги.
  
  
  Василь Попов злетів високо в повітря. Його тіло звивалося і тіпало, ніби він намагався повернутися і поплисти. Він був схожий на людину, який зістрибнув з батути, але виявив, що все неправильно розрахував, і невдало впаде, і спробував відновити своє становище. Але Попов не міг повернутися. Він перелетів через перила правого кульку і з сильним сплеском зник в & nb.
  
  
  Її, обернувся і подивився у воду, очікуючи побачити його пливучим. Але я нічого не бачив. Її, підійшов до драбини, що веде до містка в рульовій рубці. Траулер так сильно накренився, що я ледве не впав через борт.
  
  
  Коли їй був в рульовій рубці, її зменшив швидкість та повернув кермо ліворуч. Траулер покотився на хвилі, а потім заскользил в бік. Дав ще трохи газу, і повернувся до того місця, де Попов впав за борт. Вітер і піна покалывали мені обличчя тисячами крижаних голок. Мої пальці заніміли.
  
  
  Вгорі вікна рульової рубки виднілася велика маяка. Набирає газ і увімкнув фару. Їй дозволив потужному променю світла грати над чорнильно-чорними хвилями. Їй нічого не бачив, крім клубящейся білизни розбиваються хвиль. Її тримав його повним, енергійно розділяючи руху човна. Рульове колесо було повернуто рівненської настільки, щоб описати велике коло. Я не вірив, що жива істота може витримати крижану температуру води. Її продовжував кружляти, іноді дивлячись на вершини киплячій хвилі для голови або особи. Але нічого не побачив. Він, мабуть, був мертвий, подумав я.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  В іншому поїздка пройшла гладко. Але у мене було дуже неприємне відчуття. Кілька разів за свою кар'єру її під прикриттям натрапив штабу комуністичного світу. Як завжди, її, знав про можливі ризики, але увійти у вологі джунглі з думками про насильство і завжди мати достатньо місця для втечі - це щось зовсім інше, ніж бальні зали і офіси Москви. Якщо мій камуфляж зникне, її дуже легко можу померти в наступну хвилину. А камуфляж, подібний до того, який у мене був зараз, можна було легко розірвати на шматки. Неправильне слово, доброта до того з математики, невелика звичка, яку не помітить ніхто, крім агента таємної поліції, і це сталося б зі мною.
  
  
  Був майже день, коли її досяг узбережжя Естонії. Її кинув якір біля рибальського траулера села і бочку в шлюпці. Її, переконався, що розмовляю російською, і запитав двох рибалок про станції. Вона була розташована недалеко від села, на головній дорозі. Я пішов у тому напрямку, але потім мене підвезли на скрипучому возі з дерев'яними колесами, навантаженими соломою. На вокзалі купив квиток до Ленінграда. Її чекав ще з кількома пасажирами.
  
  
  На мені був російський костюм. Потім фарба з Поповим довелося викинути пальто. У nen було не тільки дві діри, але і воно забруднилося в машинному маслі. Її стояла на пероні і курив російські сигарети. Навіть мої волосся було стрижене, як це зробив би російський перукар. У мене в кишені були тільки рублів.
  
  
  Коли швидкісний поїзд нарешті прибув, пасажири забралися на борт. Її швидко знайшов собі місце. Навпроти мене по діагоналі сиділи два російських солдата. Чоловік поруч був молодий, йому ще не було й двадцяти. В його очах був рішучий погляд, і він тримав щелепи міцного стислими. Її sel і схрестив ноги. Молодий солдат чомусь подивився на мене. Її, відчув, як волосся на шиї стає дибки. Коли він попросив у мене документи, вони були в порядку, але чому він так на мене подивився?
  
  
  Поїзд рушив і пішов швидше. Молодий солдат порвав свого друга, і вони обидва подивилися на мене. Її, відчував, що починаю потіти. Її подумував про те, щоб схопити блискучий револьвер, але це було б дурістю. Потім молодий солдат вигнувся через прохід.
  
  
  «Прості, товаришу, - сказав він, - ви читаєте той журнал поруч з вами євген?»
  
  
  Її подивився поруч зі мною. «Ні, товаришу, - сказав я. Дав ему той журнал. Її розслабився, оскільки поїзд мчав до . Коли ми підійшли до кордону з Росією, її помітив, що мої попутники дуже принишкли. Була атмосфера напруги. Плавне зворотно-поступальний рух поїзда зменшувалася зі зменшенням швидкості. Стукіт коліс шталь уривчастим; зараз воно теж зменшилась. Її бачив кордон через вікно і солдатів з автоматами.
  
  
  Нарешті поїзд зупинився. Почувся шерех, пасажири схопили свої папери. Солдат на перевал з цікавістю подивився на мене. Її сунув руку в спортивну сумку і витягнув свої папери. Переді мною стояли два солдата. Перший вихопив папери у мене навколо рук. Він виглядав трохи нудним, гортаючи ih. Коли він підійшов до документа про моє становище в Москві, нудьгуючий погляд зник. Він моргнув, і на мить йому здалося, що він зник. Він акуратно струснув папери і поверни ih.
  
  
  «Товариш, - сказав він, віддавши честь, - сподіваюся, ми вас не потурбували».
  
  
  'Анітрохи. Сподіваюся, ми скоро рушимо далі ».
  
  
  Він здавався замороженим. «Негайно, товариш». Він виштовхнув інший навколо поїзда.
  
  
  У цьому погляді не може бути ніяких сумнівів; це був тривожний трепет. Її підозрював, що його або Попов лякали його, як і всі працівники КДБ.
  
  
  Її проспав залишок поїздки в Ленінград. Там я взяв таксі відвертими в аеропорт і сель в літак до Москви. Її використав свою концентрацію, щоб зменшити напругу, яка її відчував. Але коли пристрій приземлилося в Москві, напруженість повернулася. Shell сніг, і коли вийшов її по площині, її побачив трьох чоловіків, які чекають мене. Одіна навколо чоловіків ступив уперед і з посмішкою впав на мене. Її знання короткі світле волосся, товсте і важке тіло на фотографії, яку їй зробив Special Effects. бачити. Це був Михайло Барснишек, начальник спецпідрозділу російської таємної поліції. Її, простягнув руку, але він підійшов і привітав мене.
  
  
  «Василь», - сказав він. «Радий знову тебе бачити». Він вдарив мене по спині.
  
  
  Її посміхнувся. «І приємно знову бачити тебе, Михайло».
  
  
  Він став поруч зі мною і обняв мене за плечі.
  
  
  Я не знав двох інших чоловіків. «Ходімо, - сказав Барснишек, - ми підемо на митницю, а потім у ваш готель, і тоді ви зможете там оговтатися».
  
  
  «Спасибі, дорогий інший, будь ласка».
  
  
  Він наказав одному навколо чоловіків забрати мій чемодан. Він запитав. - "А як було в Америці?" «Те ж саме, те ж саме. Незабаром настане революція. Ви можете бачити це по телевізору кожен день ».
  
  
  «Так мило, так мило.
  
  
  Її взяв свою валізу на сопровожающего чоловіки. Він був молодий і виглядав сильним.Барснишек без проблем провів мене mimmo митниці, а потім ми зупинилися перед будівлею вокзалу, де нас чекали два чорних лімузина. Барснишек і її таку гру в перший двоє чоловіків - в іншій. Ми підключилися до московського трафіку.
  
  
  Її, згадав, що Барснишек був одружений. «Отже, - сказав я, - а що щодо жінок і дітей?»
  
  
  «Добре, дякую». Він скоса поглянув на мене. Поблизу її, побачив, що у нього овальне обличчя з густими бровами і маленькими карими очима. Його губи були м'ясистими, як і палички. В його очах блиснув майже злий вогонь. «І ти побачиш згорілу Соню, так, так?» Він вдарив мене ліктем.
  
  
  Ім'я мені нам про що не говорила. Їй кивнув. "Так дуже."
  
  
  Спрацювала серійна перевірки. Її, знав, що, хоча ми були друзями, між нами були тертя. У мене була посада, яку він хотів; У мене була сила, яку він би хотів.
  
  
  «Скажи мені, Попова», - бадьоро сказав він. «Який доповідь ви збираєтеся зробити про свою поїздку в Америку?»
  
  
  Її полуобернулся і пильно подивився на нього. Потім їй посміхнувся. Її сказав лагідним голосом: «Михайле, ти ж знаєш, її звітую в Кремлі, а не в таємної поліції».
  
  
  Барснишек коротко розсміявся. 'Звичайно, звичайно. До речі, а що сталося з вашим пальто? Вам воно дійсно потрібно у таку погоду?
  
  
  «В Ленінграді його вкрали».
  
  
  Він ляснув язиком і похитав головою. «Ці злодії, звичайно, нестерпні».
  
  
  «Так, мабуть, - погодився я. Її, сподівався, що тема закінчена.
  
  
  «Я подбаю про те, щоб вам негайно принесли нове пальто в свій готельний номер. А ми вже прибули.
  
  
  Машина зупинилася перед великим, багато прикрашеним готелем. Водій вийшов і відкрив нам двері. Двоє інших чоловіків у білій формі поспішили навколо готелю. Поки один схопив мій чемодан, інший тримав двері готелю відкритою для нас.
  
  
  У холі готелю був товстий килим. Всюди стояли і висіли антикварні предмети. Її, помітив, що пари Барснишека до мене було трохи прохолодним. Двоє чоловіків, які були з ним, не увійшли. Він стояв поруч зі мною, поки її реєструвалася, потім чого її, обернувся до нього з дружньою посмішкою.
  
  
  «Михайло, старий товариш, його втомився подорожувати. Її готель трохи відпочити ».
  
  
  «Але я подумав, може, ми могли б що-небудь поговорити».
  
  
  «Скоро, може бути, Михайло. Тепер її хочу відпочити ».
  
  
  "Звичайно, звичайно." Він все ще посміхався, але напружено. «Спіть спокійно, Василь. Ми можемо найближчим часом поговорити.
  
  
  Її почекав, поки він піде. Інші чоловіки чекали на тротуарі. Вони в таку гру у другу уехавшую машину.
  
  
  Її, піднявся на ліфті в свою кімнату. Носильник просто поклав мою валізу на ліжко відкритим. Він вклонився і вийшов, коли їй увійшов. Її, зрозумів, що він обшукав мій чемодан. Коли він пішов, її обдивився. В кімнаті була широка мідна ліжко з балдахіном. Поруч стояв старий круглий стілець з пурпурним оксамитовим халатом і умивальником. Біля стіни стояв білий стілець з безліччю різьблення по дереву. Було три день і два вікна. Одна двері вели в коридор, друга - в туалет, а третя вела у ванну. Вікно виходило на московскоий центр, і відкрито переді мною височіли вежі Кремля. Її, заглянув за фіранки, уздовж килима, в раковину. Її хотів, скрізь, де може бути захований мікрофон. Нічого не знайшов. У двері постукали.
  
  
  Відкривши її, її побачив людину з великим срібним підносом. Були дві пляшки російської горілки зі склянкою. Чоловік на мить вклонився. 'Це від товариша Михайла Барснисека ».
  
  
  «Просто поклав на стілець». Він зробив це, і вийшов через кімнати. Її, знав, що члени радянської ієрархії не беруть з постояльців готелю плату. Нарешті, вони працювали на державу. Людина теж це знав. Її відкрив одну навколо пляшок і налив горілку в склянку. Її зберігав для обтягнутому оксамитом столом і помітив телефон на столі. Її готелю було зателефонувати Барснишеку і подякувати його за випивку, але вирішив не робити цього. Її подумав, чи не сказав їй ему щось не так - не зовсім правильно, але що-то, що не підійшло Василю Попову. Коли ми увійшли в готель, він вів себе холоднокровно. Це був жест, який його зробив? Чи не зробили? Ймовірно, це було уяву.
  
  
  Її, підійшов до вікна і подивився на плаваючі сніжинки. Її, побачив, що одне навколо вікон виходить на вузьку залізну драбину, спрямовану вниз. Її був на четвертому поверсі. Приємно знати, що у мене є ще один вихід, якщо він коли-небудь знадобиться. Випив горілку, насолоджуючись її смаком.
  
  
  Потім її раптом що-що зрозумів. Мені не сподобався смак горілки. Коли її подумав про це, мене це здивувало. Вся справа в мозку, та й взагалі в поняттях. Її знову випив горілку. Мені дійсно сподобалося.
  
  
  Телефон на столі задзвонив. Коли її взяв трубку, мене осінило, що це може бути перевірка Барнисека, щоб дізнатися, чи отримав його горілку. Але її почув хрипкий жіночий голос.
  
  
  «Товариш Попов, ви розмовляєте з готельним оператором».
  
  
  Її посміхнувся. «У всіх готельних операторів повинен бути такий самий голос, як у вас».
  
  
  Якийсь час вона мовчала. - Для вас, товариш, розмова з Ириние Московіц. Ви приймаєте це?
  
  
  'Так.' За мить в лінію пролунав початку другої жіночий голос, на цей раз ліричний, але глибокий.
  
  
  "Товариш Попов?" Здраствуйте. «Ласкаво просимо в Москву».
  
  
  «Спасибі. Для мене велика честь бути встреченным такою талановитою балериною».
  
  
  "Дуже люб'язно з вашого боку". Настало коротке мовчання. «Я багато чув від вас, товаришу, від Сержа Крашнова. Він сказав, що я повинен дізнатися вас ближче.
  
  
  «Я знаю Сержа, так. Її також готель би зустрітися з вами ».
  
  
  'Хорошио. Ти побачиш, як я танцюю сьогодні ввечері? Потім буде невелика зустріч, і, можливо, ми зможемо поговорити іншому з одним ».
  
  
  «Велике спасибі, спасибі».
  
  
  "До сьогоднішнього вечора?"
  
  
  «Я з нетерпінням ось чекаю цього». Її повісив трубку. Отже, сьогодні ввечері її зустрінуся зі своїм контактною особою. І, ймовірно, її також побачу Сержа Крашнова, якого їй нібито вже знав. Її знову відчув, як у мені наростає напруга. Чим більше людей її тут зустріч, тим легше буде помилитися. Можна було б втекти в ізольованому форпості в будь-якій точці світу. Але як мені втекти навколо цього міста? Можливо, так було до тих тхора, поки у мене була особистість Попова, але що, якщо мене спіймають, а його документи втрачені? Що тоді? Коли знову задзвонив телефон, його ледь не пролив горілку. Її взяв ріг. 'Так?' Це знову був оператор. - Ще одна розмова, товариш, з Сонні Лейкен. Ви приймаєте це?
  
  
  Її дуже швидко подумав. Хема була Соня Лейкен? Я не думав нас автоматично, мені ніхто нічого про неї не розповідав, навіть під гіпнозом. Оператор чекав.
  
  
  «Добре, - сказав я. "Але після цього я не хочу більше розмов. Її намагаюся відпочити ».
  
  
  «Добре, товариш».
  
  
  Настало коротке мовчання. Потім її почув голосний дівочий голос. «Василь, ангел, чому ти тут, а не у мене?»
  
  
  «Соня», - сказав я. «Приємно ... знову чути твій голос ... дорога».
  
  
  «Люба, тобі потрібно негайно дістатися до мене, і у мене вже є горілка ».
  
  
  Дружина? Подруга? Коханка? ХТО ВОНА? Я не знав, що сказати. Це повинно було відбутися в той період, коли AX нічого не знав про Королів. Вона готелів, щоб прийшов до неї. Але я поняття не мав, де вона. «Василь? Ти ще там? '
  
  
  "Так, дорога." Її заїкався. «Приємно чути твій голос».
  
  
  'Ви вже сказали, що. Василь, щось не так? Її все ще твоя улюблена, правда?
  
  
  "Звичайно, дорога."
  
  
  В її голосі було деяке полегшення. Вона була подругою. - Я весь день ходила по магазинах. Ангел, тобі треба побачити ту чудесну прозору сорочку, яку їй купила. Якийсь час вона мовчала. - Знаєш, її, роздяглася і ось чекаю тебе. Коли ти прийдеш? '
  
  
  "Соня ... її б вже був з тобою, але сьогодні ввечері не можу. Її я повинен розповісти про свою останньої місії ».
  
  
  Соня муркотала. "О, вони ніколи не залишають тебе в спокої?"
  
  
  «Така моя робота, дорога».
  
  
  - Що ж, Василю, на цей раз постараюся її зрозуміти. Але ти повинен подзвонити мені, як тільки ти звільнишся. Її сиджу на нігтях і кусаюся, поки ти не закінчиш. Ви обіцяєте, що зателефонуйте мені як можна швидше?
  
  
  «Я обіцяю тобі це, дорога». Її намагався робити щиро.
  
  
  «Я чекаю тебе», - сказала вона і повісила трубку.
  
  
  Деякий час дивився на телефон, потім того, як втратив зв'язок. В кімнаті було тихо і тепло. Моя сорочка прилипла до спини. Її так сильно спітнів, що по руці потік піт.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  Я як раз одягнув смокінг російського виробництва, коли знову задзвонив телефон. На вулиці було темно, і здавалося, що насувається буря. Її вирішив постійно носити пояс з грошима, тому що не знав, коли мені доведеться перетворитися навколо члена кремлівської еліти в біженця. Її взяв трубку.
  
  
  Оператор готелю сказав: «Машина готова, товариш».
  
  
  "Спасибі." Її повісив трубку. Все пішло не так, як планувалося. Потім того телефонного дзвінка Сонні Лейкен її замовив edu в номер. Коли її взяли, їй кілька разів перевірив всі предмети на поясі з грошима. Я не знав, чи знадобляться вони мені, але якщо б її готель точно знати, скільки часу треба, щоб ih дістати і як ih використовувати. Її цілий день тренувався.
  
  
  Її було у ванні, коли постукав службовець готелю. Він сказав, що у нього є повідомлення для мене. Коли їй сказав ему засунути його в двері, він зробив це і пішов. Її витерся і взяв конверт. Був квиток на балет із запискою від Михайла Барснисека. Лист було написано російською, в nen говорилося, що Барснисек, Краснова і її будемо сидіти поруч під час балету. Барнисек присилав за мною машину.
  
  
  Коли її вийшов через ліфта в хол, її побачив, що ці двоє не прислали машину, а самі приїхали з нею. Її, пройшов до них по товстому килиму в новому пальто через руку. Краснова побачив мене першим. Його молоде обличчя сяяло, і він підійшов до мене з простягненою рукою. «Василь!» він покликав, щоб привітати. «Рада знову тебе бачити».
  
  
  Її схопив його за руку і засміявся. «Ти чудово виглядаєш, Серьожа», - сказав я. "Всі дівчата в Москві ходять з розбитими серцями?"
  
  
  Він злегка почервонів. «Мене цікавить тільки одна дівчина».
  
  
  Її сміявся. "Ах так, балерина, як її звуть?" Барснисек приєднався до нас і засміявся. Краснова похитав головою. "Ви знаєте, хто це. Просто почекай, поки не побачиш, як вона танцює ». Ми підійшли до день, де нас чекала машина. «Ти закохаєшся в нах так само сильно, як і я».
  
  
  Коли ми в таку гру, в машину, її помітив, що Серж Краснова навіть розумніші, ніж на фотографії, яку її бачив. У нього було світле волосся, зачесане назад. Його риси обличчя були незграбними, його очі були глибоко занурені в оранжерею і мали колір плаття, коли сонце знаходилося в найвищій точці. У нього був широкий розумний мочка.
  
  
  Її знав його історію - він був людиною на межі божевілля. Він був генієм, але з дитячими емоціями. Він був закоханий в Иринию Московіц, і все це ясно бачили. AX думали, що як тільки він дізнається, що Іринея благополучно залишила Росію, він зірветься. Така катастрофа могла дати ему останню краплю. Він був бомбою уповільненої дії, але якби ви побачили його, ви б подумали, що він кипить від щастя. Його життя була його роботою в якості керівника Радянського інституту морських досліджень.
  
  
  На вечерю подавалася ікра і всякі інші дорогі жириновський і смачні страви. Ми їли разом з іншими членами радянської еліти, які їхали на балет. Стверджувалося, що ввечері там буде прем'єр-міністр.
  
  
  Поки її ель, їй багато чого відомо. Наприклад, її, відчував, що Михайло Барнисек пильно за мною стежить. Він ввів його на вилку якомога більше їжі і сунув її в свій рот міцний. Він тут же витер рота серветкою, потім знову зарядив вилку і подивився на мене, але, схоже, сказати нічого. Судячи з усього, Михайло Барнисек не розмовляв, коли ель.
  
  
  Але Сергій нам на хвилину не замовкав. Він говорив в основному про Иринии і про те, де вона танцювала. Що стосується Сержа, Іринея була найбільшим твором мистецтва, яке Росія знала. Він намазував крекери ікрою і частини посміхався. З-за того, що він був так відверто товариський, було важко повірити, що він був на грані божевілля. Ресторан, в якому ми їли, був дуже шикарним. Сюди заходили не звичайні люди, а тільки вища еліта російської бюрократії. Поки її ель, її ковзав очима по холу. Її дивився на товстих, доглянутих чоловіків і жінок, які сиділи і їли у своїй дорогий одяг. Таке життя може зробити вас несприйнятливим до того, що відбувається навколо вас і в іншому світі. Якщо б ви пішли на балет навколо дорогих готелів, навіть не керуючи автомобілем, селяни і простий народ здавалися б далекими від вашого власного життя. Ієрархія нацистською Германією, мабуть, відчувала приблизно таке ж відчуття - імунітет і настільки впевненість у своєму світі, що вони не могли повірити, що цього коли-небудь буде нитку. Її, подивився на Барснисека і Краснова, і подумав, що вони не сильно від них відрізняються. Проти мене почалася чергова перевірка, як тільки ми в таку гру, в машину, по дорозі в театр. Її сидів між ним і Сержем. Велика машина плавно шепотіла крізь московський трафік. Коли водії побачили его прибуває машину, здавалося, що всі інші машини ухиляються. Проїжджали в основному старі вантажівки.
  
  
  «Скажи мені, Василю, - раптом сказав Барнисек, - що ти думаєш про Соню?»
  
  
  Руки на колінах, через бокове вікно дивився трафіку. «Я її ще не бачив», - сказав я. «Вона дзвонила, але ми ще не бачилися». Її, подивився на Барнисека.
  
  
  Він підняв брови. «Як у мене справи, Василю? Тобі не потрібна жінка? Ви робили що-небудь ще в Америці, крім своєї місії? В його голосі не було гумору, хоча він посміхнувся.
  
  
  Її довго дивився на Барнисека, перш ніж щось сказав. «Михайло, я не бачу сенсу в цих питаннях. З ними тхора, як він повернувся, ви ведете себе підозріло. Її готель би знати, чому. '
  
  
  Сергійко взяв мене за руку і ніжно стиснув. Як ніби він намагався мене про щось попередити. Її проігнорував це.
  
  
  Послідовна перевірка виглядала незручною. Він почухав горло. «Ще один Василь, я не розумію, чому ви думаєте, що я у вас сумніваюся. Вам дійсно нема чого приховувати, чи не так?
  
  
  «Зроблю їй це чи ні - ваша справа. Її, розумію, що між нами є тертя, але якщо ви продовжите задавати питання, її передам ih в Кремль ».
  
  
  Барнисек облизнул губи. «Послухай, Василю, чому ти гадаєш, що між нами є тертя? Я завжди думав, що ми самі близькі друзі ».
  
  
  «Може бути, її недооцінив тебе, Михайло. Її почекаю.
  
  
  Залишок шляху пройшов до неприємної тиші. Серж двічі намагався зав'язати розмову, але швидко здався.
  
  
  Тиша тривала, навіть коли машина висадила нас перед театром. Перед театром вишикувалася довга черга, яка займається зникла за рогом. Це був ряд навколо чотирьох осіб шириною. Михайло, Сергій і його пройшли через це, і увійшли без праці.
  
  
  Вестибюль театру був повністю червоним - червона килимова доріжка, червоні стіни, червоний стелю. Величезна кришталева люстра розкинулася на більшій частині стелі. Серж підвів нас до ліфта, який винесли нас в наш будиночок. Навіть всередині ліфт був вкритий червоним оксамитом.
  
  
  Коли ми встали, її помітив, що слабо посміхаюся. Жителі Росії-матінки не могли дозволити собі телевізори або машини, а часто і гарний одяг, але витрати на балет, театр балету покривалися легко. Кошти на будівництво благоустрій найкрасивіших театрів завжди були в наявності.
  
  
  Коли ліфт був нагорі, Михайло вибачився за те, що пішов . Ми з Сержем пройшли по товстому килиму в нашу ложу. Раптом Сергійко взяв мене за плече. Її запитав. - "Ми в порядку?"
  
  
  Але що було прочитати на його красивому особи вираз заклопотаності. «Василю, - сказав він спокійним тоном, - хіба ви не це мали на увазі, коли сказали, що дозволити в Кремлі говорити про Михайла?»
  
  
  «Мені досить его наполегливого мужності. Якщо він підозрілий, чому він не повідомляє це мені? Для чого всі ці питання? »
  
  
  Серж поблажливо засміявся. «Ви повинні розуміти, що Майкл не такий, як ви або я. У внз не навчався, і потрапив в армію. Чоловік неймовірно амбітний. Він зробить все, щоб рухатися вперед. Ви знаєте, він заздрить вашому становищу, він хоче зайняти ваше місце в Кремлі. Те, що він зайшов так далеко зі своїм обмеженим інтелектом, є компліментом його амбіціям.
  
  
  Звичайно, він безжальний. Якщо він хоче зганьбити вас в Кремлі, він не підведе ».
  
  
  Їй посміхнувся в ревматизму. «Сергію, ти тільки що дав мені відмінний привід доповісти про Барнисеке в Кремль. Тут немає місця дрібних сварок і амбіціям. Ми всі працюємо сич однієї справи, товариш ».
  
  
  - Тоді її, прошу вас подумати про це. В такому разі ми повинні обмежитися методами Барнисека? »
  
  
  Деякий час мовчав. «Відмінно», - твердо сказав я. 'Мені
  
  
  подумаю над своїм рішенням. Може бути, це все ще може бути веселий вечір ».
  
  
  «Повірте, бачити танець Иринии - задоволення для всіх».
  
  
  Ми вибрали місця. Барнисек повернувся, і коли ми в таку гру, оркестр почав налаштовувати інструменти. Місць навколо нас, заповнилися, і оркестр зіграв кілька творів. Потім почався балет.
  
  
  Коли завіса відкрився, в аудиторії запанувала тиша. Це була не раптова тиша, а швидше метушнею, яка займається перейшла в кілька розрізнених розмов, потім нічого більше. Здавалося, минула ціла вічність, перш ніж завісу був відкритий. Сергій повільно потьмянів. Її, відчув, як Серж толкнулся на кінчик стільця. Прожектори ковзали по танцюристам на сцені. Здавалося, публіка затамувала подих. Оркестр грав тихо, а кілька танцюристів кланялися, кружляли і стрибали. Потім вони раптово зупинилися. За лаштунками вони простягнули руки ліворуч. Оркестр поставив легку і веселу мелодію.
  
  
  Іринея Московіц танцювала на сцені. Глядачі зітхнули з полегшенням. Пролунали бурхливі оплески. Було так голосно, що я не чув оркестр. Сергій вже стояв. Інші люди навколо нас теж встали. Вони стояли і плескали в долоні, і будівля, здавалося, затремтіло від шуму. Потім танці припинилися.
  
  
  Оркестр більше не грав. Іринея Москович спочатку вклонилася прямо, потім ліворуч. На її обличчі була усмішка, усмішка, як якщо б вона робила це багато разів. Оплески стали голосніше. Серж захоплено і схвильовано плескав у долоні. Ми з Михайлом теж стояли. Ніколи не чув такої овації. Оплески стали голосніше, поки я не подумав, що у мене розірвуться барабанні перетинки. І Іринея кланяється, і кланяється.
  
  
  Оплески трохи ослабли. Деякий час вони тривали, потім, схоже, продовжували знижуватися. Зрештою це перейшло в розрізнені оплески, які змінилися тишею. Тут же оркестр виконав безтурботне мелодію. Іринея знову почала танцювати. Тільки тоді Сергій перестав гримати. Глядачів знову в таку гру, почувся шаркающий звук. Руки Сержа почервоніли від ударів. Її піймав погляд його очей, дивний, дикий погляд. Він перевершив усіх у цьому театрі. Його очі були прикуті до Иринии, коли вона танцювала, він нам разу не моргнув. Він був з нею, він на сцені; здавалося, він рухався з нею, ведучи її.
  
  
  Її, глянув на Михайла. Він мовчав з тих тхора, як ми в таку гру. Він дивився на сцену з цікавістю, його м'ясисте обличчя було нерухоме. Цей чоловік був моїм відкритим ворогом. Її міг встояти перед цим. Як Попову, її міг впоратися з ним погрозами Кремлю. Але підхід Сержа був іншим. Передбачити дії его було б практично неможливо. Її, знав, що він відчував до Иринии. Може, це стане моїм зброєю, коли прийде час.
  
  
  Нарешті, її, звернув увагу на сцену, де танцює Іринея. У цій сцені вона була поезією, плавним баченням, яке переходило від одного плавного руху до іншого. Оркестрова музика доповнювала її, але все ж, здавалося, тонула на тлі її бачення. Мене захопило досконалість її танцю. Кожен рух здавалося легким. Вона робила пірует, стрибала і танцювала - все це здавалося таким природним.
  
  
  Ми не були близько до сцени. Нашій ложі знаходилася праворуч, майже на два метри вище рівня сцени. Але краси Иринии Московіц була безсумнівною. Вона світилася здалека, крізь густий театральний макіяж. Трикотаж не міг приховати її тіло. Її захоплено дивився на нах, я знаю, що відчуваю лише малу частину того, що балерина значила для Сержа Крашнова. Час минав швидко, її сидів і гарячково дивився на танець дівчини.
  
  
  Коли завіса на перерву закрився, пролунав новий грім оплесків. Іринея підійшла до завіски і знову вклонилася під оплески. Вона кинула в зал помах руки, і знову зникла за фіранкою. Навіть коли вона зникла, оплески вщухали довго. Коли Сергій нарешті перестав плескати і селл, заговорив Михайло Барнисек вперше з ними тхора, як ми увійшли в театр. Він запитав. - "Ми збираємося викурити по сигареті?"
  
  
  Ми з Сержем згідно кивнули. Ми встали і разом з іншими глядачами попрямували до ліфта. Коли ми спускалися вниз, говорили про першу балерині Росії, яка займається, як говорили, була не тільки однією з п'яти найбільших балерин, які коли-небудь жили, але і найбільшою балериною з усіх коли-небудь жили. В холі її запропонував Сержу і Михайлу російської сигареті. Поки ми курили в жвавому вестибюлі, Сергій сказав: «А, Василь, почекай, поки ти познайомишся з нею. У цій сцені не видно, яка вона красива. Ви повинні побачити її зблизька, побачити її очі, тоді ви побачите, наскільки вона красива ».
  
  
  «Якщо ти продовжиш голосувати так, Сергію, - сказав Михайло, - ми починаємо вірити, що тобі подобається ця дівчина». Серж посміхнувся. 'Як вона? Її ee люблю. Вона стане моєю дружиною, голосування побачиш. Коли закінчиться турне, вона вийде за мене заміж ».
  
  
  «Мені дуже цікаво знати про неї», - сказав я.
  
  
  Ми курили і слухали теревені навколо нас. Ми стояли на жвавому куті на день. Час від часу її виглядав назовні, де сиділа юрба, сподіваючись мигцем побачити першу балерину Росії.
  
  
  Серж запитав: «Хочеш де-небудь випити, потім балету або відразу піти на вечірку?»
  
  
  Михайло знизав плечима. «Нехай це скаже Василю», - сказав він. В його голосі не було доброти. Він свідомо уникав говорити зі мною, і коли він згадав моє ім'я, в його голосі пролунав різкий звук.
  
  
  Серж подивився на мене. Її запитав: «А на вечірці є горілка?»
  
  
  «Звичайно», - сказав Серж. "Є все. Включаючи Иринию ».
  
  
  "Тоді чому б нам не піти туди прямо?"
  
  
  «Добре», - сказав Серж. «У мене призначена зустріч з Иринией потім yahoo. Це було б найкраще ».
  
  
  Люстра в холі потьмяніла, стала прозорою, затемненою. Пролунав зумер. Люди хотіли місце, де можна було б загасити сигарети. Деякі люди вже вийшли в зал. «Підемо», - сказав Серж. «Ліфт буде зайнятий».
  
  
  Ми знайшли попільницю, і він стояв на деякій відстані, поки Серж і Михайло гасили сигарети. Вони відійшли в сторону, і він зробив останній подих, потім нахилився і кинув сигарету в попільничку. Коли її встав, її, виглянув у скляні двері. На снігу були люди, які сподіваються мигцем побачити свою улюблену балерину. Мій погляд ковзнув по безлічі осіб.
  
  
  Раптово її напружився так, що вдарився об попільничку. Її що побачив зовні. Михайло вже шелл до ліфта. Серж підійшов до мене і схопив мене за руку. «Що сталося, Василь? Ти виглядаєш побелевшим, як хольст's. Щось не так? 'Її, похитав головою, і Сергій відвів мене до ліфта. Її не наважувався говорити. Мій мозок напружився. У ліфті Серж пильно подивився на мене. Її побачив знайоме обличчя в натовпі зовні. Обличчя справжнього Василя Попова.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  Як би цікаво було спостерігати за Иринией Московіц, її не так багато подивився другу частину балету. Вона була чудова, і її мав на увазі саме це, коли сказав Сержу, що хочу з нею зустрітися, але, хоча його дивився на цю сцену, її мало що бачив.
  
  
  Попов був ще живий! Як міг цей чоловік вижити в крижаних водах Фінської затоки? Це було не більше людських. Але припустимо, що він вижив, повернувся в Росію. Коли він увійде в контакт з Барнисеком, він зміг би зруйнувати моє прикриття. Її покосився на Барнисека. Його обличчя було нерухоме, коли він дивився балет. Так, це було б чудово для нього. Попов знищить моє прикриття, а Ірина - життя Иринии більше не буде коштувати балетної туфельки. Попов безсумнівно знав, що вона була подвійним шпигуном, які працювали на AX. Так що ми з Иринией повинні в це повірити.
  
  
  Але як би Попов це зробив? Як йому вдалося переконати Барнисека в тому, що він сказав була правда?
  
  
  У мене були всі його папери і документи. Що стосується ієрархії у Росії її був Василь Попов. Що він міг зробити, щоб переконати Барнисека? Нічого такого. Його слово було б проти мого, а у мене були всі папери. Так що, може бути, у мене було ще трохи часу. Може, він не відразу розкриє мою маскування.
  
  
  Але тепер все має йти швидше. В кінцевому підсумку у Попова буде шанс переконати Барнисека. Він не зможе довго залишатися в укритті. Мені доведеться зв'язатися з Иринией Московіц під час yahoo сьогодні ввечері. Доведеться розповісти ось про Попова. Може, вона вже знала, що робиться в інституті. Так що нас вже нічого не може утримувати в Росії. Може бути, ми зможемо піти до того, як Попов встигне кого-небудь переконати в тому, що її его фальшивий дзвінка.
  
  
  В іншому балет був прекрасний, і Ірина чудово танцювала. Серж нам на секунду не відкидався на спинку стільця. Навіть нерухомий Михайла Барнисек з застиглим обличчям, здавалося, був зачарований прекрасною балериною. До того, як все закінчилося, її цікавився гей, майже так само, як Сергій і Михайло. Потім цього аудиторія сказилася. Пішли оплески і тиснява, і Серж зробив вигляд, що сильно захоплений. Він ляснув нас з Михайлом на спині, аплодуючи. Иринии доводилося повертатися сім разів, і все це час, під час гучних оплесків і криків привітань, вона залишалася спокійною і кланялася з цією легкою посмішкою на губах.
  
  
  Потім все закінчилося, і нас натовпом понесло до виходу. Наша машина чекала на тротуарі.
  
  
  Навіть коли ми розмовляли, Сергій говорив тільки про балет. «Василь, - вигукнув він, - скажи, що вона була чудова. Вона була чудова, чи не правда?
  
  
  «Так, - погодився я. «Я ніколи не бачив нічого подібного. Вона найкраща, що я коли-небудь бачив ».
  
  
  Михайло Барнисек мовчав.
  
  
  «Почекай, поки не зустрінешся з нею», - сказав Серж. «Коли ви побачите її на сцені, ви побачите когось далеко, на відстані, але коли ви бачите її зблизька, ви говорите з нею, - ах, Василі, вона така гаряча. І вона не змінилася при всьому захопленні. Коли справа стосується танців, вона скромна. Вона багато працює для цього, але не говорить про це. Вона красива не тільки зовні, але і всередині ».
  
  
  «Мені подобається в це вірити».
  
  
  'Ти побачиш. Ви зустрінетеся з нею, і тоді побачите.
  
  
  Сергій випромінював дивне збудження. Він був схожий на дитину, що говорить про телячої любові. Він говорив не про жінку, як чоловік, а як дитина, про вчителя, якого любив.
  
  
  Вечірку організували фанати Иринии. З цієї нагоди було орендовано один навколо самих ексклюзивних ресторанів Москви. Ще кілька машин зупинилися перед дверима. Через парадні двері проходили добре одягнені пари. Що стосується театру, то навколо дивилася група людей.
  
  
  Михайло з огидою подивився на чекаючу натовп. «Як ви думаєте, як вони дізналися, що вона прийде сюди? Ih розвідка повинна працювати краще, ніж наша ».
  
  
  Її скоса подивився на нього. Її сказав. «Наші? Чи Не правда, товаришу? Хіба ми не всі працюємо разом?
  
  
  Барнисек почервонів. «Звичайно, товариш».
  
  
  Ми стояли на невеликій низкою машин, які очікують зупинки перед входом. Барнисек знову замовк.
  
  
  Нарешті наша машина під'їхала до узбіччя. До неї підійшов швейцар і відкрив двері. Серж вийшов першим, і я пішов за ним. Її, подивився на обличчя натовпу. Якби Попов був у театрі, був шанс, що він теж був би тут. Її его не бачив. Швейцар підвів нас до день, і відкрив її. Ми увійшли всередину.
  
  
  Там було багато людей. Voni таку гру, щоб столи і встали уздовж стіни. Здавалося, що всі були схвильовані, і всі випивали.
  
  
  «Сюди», - сказав Серж. Ми з Михайлом пішли за ним до довгого столу, який, здавалося, займав весь зал. Були всілякі напої та eda. Розмови навколо нас велися в м'якому тоні і, здавалося, в основному стосувалися Иринии Московіц.
  
  
  Я не був голодний, але Сергій і Михайло, мабуть, були. Поки її наливав горілку в склянку, вони наповнили тарілку крекерами, ікрою і різними сортами сиру. Потім ми якось розвалилися. Її мигцем побачив, як Михайло розмовляє з чотирма грубуватими фігурами в кутку. Її здогадався, що вони були частиною його штурмовиків. Серж стояв біля вхідних день і виглядав зовні напруженим. Її знайшов стіну і притулився до неї, попиваючи горілку. Шепіт голосів навколо мене здавався прелюдією. Всі чекали знамениту балерину.
  
  
  Горілка в моєму стакані наповнилася наполовину, коли з ресторану прокотилася активного відпочинку збудження. Це було схоже на сильний вітерець через кукурудзяне поле. Ніхто не повинен був мені говорити - приїхала Іринея Московіц.
  
  
  Зовні виникло деяке хвилювання і збентеження, коли люди навколо дівчини. Я не міг бачити її з того місця, де стояв. Її, бачив, як Серж вискочив і обійняв її, і він затулив мене від нах нах. Людська активного відпочинку ринула до входу. Коли вони пропливли mimmo мене, її зробив ще один ковток горілки. Серж сказав, що познайомить мене з нею, тому її не здогадався, що вони підійдуть до мене.
  
  
  Натовп в ресторані забрала дівчину з людей на вулиці. Потім її побачив, що її повела не натовп, а четверо гарних чоловіків, вони самі четверо, з якими розмовляв Михайла Барнисек. Коли Іринея опинилася всередині, всі четверо знову вийшли назовні, щоб розігнати натовп.
  
  
  Дівчина була повністю оточена людьми. Їй все ще погано її бачив. Серж був поруч з нею, обійнявши її за талію. Він просяяв всім. Час від часу він нахиляється, щоб щось шепнути дівчині на вухо. Його рука повела її вперед. Вони підійшли до мене лиже.
  
  
  У нах був красивий перуку, її це бачив. Під час балету вона одягла його. Тепер він бовтався, і обрамляли її тендітне обличчя. Вона була ценымногие менше, ніж виглядала на сцені. Її обличчя складалося навколо безлічі овалів: тільки обличчя було овальним, карі очі - овальними, підборіддя - овальним, рот - овальним. У ній було менше макіяжу, ніж . У нах все ще була ця легка посмішка, яка займається, як мені здалося, була її посмішкою для мас. Коли вона подивилася на Сержа, він не побачив нічого, нам захоплення, любові, поваги. Він виглядав так само, як і інші її шанувальники. Судячи з усього, его, схильність заміжжям Іринея не розділяла.
  
  
  А потім Серж повів ee в мою сторону. Натовп все ще сиділа навколо нах, вітаючи її. Коли вони йшли до мене на півдорозі через ресторан, її побачив, як до них прямували четверо штурмовиків Барнисека. Вони сказали натовпі, що вона поговорить з усіма, але це місце потрібно звільнити. Натовп по обидва боки від нах відійшла. Раптом переді мною встали Сергійко і Іринея. Її отримав таку ж усмішку, як і всі інші, включаючи Сержа.
  
  
  «Василь!» - схвильовано сказав Серж. "Вотум вона ». Його рука все ще лежали на її вузькою талією і направляла її. «Іринея, дорога, можу тебе її познайомити? Василь Попов ».
  
  
  Вона простягла мені руку, ee, овальні губи розширилися в сміху. Її взяв його за руку і довго тримав. Її краса і витонченість на сцені були нічим у порівнянні з уважним поглядом.
  
  
  «Мені подобався балет», - сказав я. Її, знав, що з ними тхора, як вона увійшла, вона повинна була почути, вони ж дурні слова.
  
  
  Вона схвильовано посміхнувся. «Спасибі, містер Попов. Її чув, ви тільки що повернулися з Америки.
  
  
  Її, глянув на Сержа, який явно не схвалював наша розмова. Повільно він почав червоніти. «Так», - сказав її Иринии. Потім її, повернувся до Сержу. - Иринии нічого випити, Серж. Потім всіх танців юної леді хочеться пити ».
  
  
  «Ах, - сказав Серж. 'Ах, так, звичайно. Її розумію. Він на мить вклонився Иринии. «Я зараз возвращуюсь».
  
  
  Поки він пробирався крізь натовп і зник через поля зору, її, подивився через плече Иринии осіб навколо себе. Більшість людей говорили; вони не ігнорували Иринию, але ih увагу було трохи абстрагуватися. Іноді її мигцем бачив, як хтось дивиться, як вони збираються покинути мене. Вона все ще сміялася.
  
  
  Її знизив голос до пошепки. «Іринея, - сказав я, - її Нік Картер, твій знайомий по Америк». Вона моргнула. Її довгі вії затріпотіли. Сміх шталь тихіше. Погляд, який вона кинула на мене, більше не викликав стриманого інтересу - вона виглядала напруженою. Її карі очі закривали моє обличчя. "Ех - прості?"
  
  
  Її, озирнувся, щоб переконатися, що нас підслуховують. «Її навколо AX», - сказав я. «Я тут, щоб вивезти вас навколо Росії». Ee мова вийшов і повільно ковзнув по нижній губі. Її, зрозумів її позицію. Якщо б вона визнала, що знає, навіщо її тут, вона фактично визнала б, що була подвійним шпигуном. Якщо б її виявився агентом таємної поліції Кремля або цим Василем Поповим, її життя не коштувала б нашого центів. Вона не вийде через кімнати живий. Ви б не сказали щось подібне вголос.
  
  
  «Боюся, її вас не розумію, товаришу, - сказала вона. Ee груди під вирізом сукні піднімалася і опускалася все швидше.
  
  
  «Повірте, Іринея. Її можу показати вам париж посвідчень особи, якщо буде потрібно, але у мене зараз просто немає на це часу. Справжній Василь Попов ще живий і в залі тут, у Москві. Він, ймовірно, скоро розкриє мою маскування, так що мені потрібно швидко закінчити свою роботу. Намір полягало в тому, щоб зібрати інформацію про Радянському інституті морських досліджень. Тобі вдалося?
  
  
  'Мені ... Не знаю... про що ви, товариш ».
  
  
  Її, бачив, як Серж вийшов з-за довгого стільця з келихом в кожній руці. «Іринея, Серж вже йде. У мене немає часу розповісти вам більше. Послухайте, ви працювали в AX. Умовами були три роки інформацію в обмін на мільйон доларів на рахунку в Швейцарії та громадянства США. Три роки майже пройшли. Її приїхав сюди, щоб вивести вас навколо Росії. Але спочатку нам треба будь-що дізнатися про це інституті, яким керує Сергій. В чому справа? '
  
  
  Вона простягла руку і докладає її на мою. В її очах промайнула тривога. Серж підійшов лиже, її побачив я, подивившись через її плече. Він посміхнувся, підхід до нас. Вона прикусила нижню губу. "Його ... його б готель ..."
  
  
  «Якщо через хвилину це було вже не наше рішення. Серж підходить до нас. Де ми можемо поговорити іншому з одним?
  
  
  Вона подивилася вниз, і довге волосся закривали її обличчя. Потім вона раптом виглядала так, ніби прийняла рішення. «У мене на квартирі», - просто сказала вона. «У мене призначена зустріч з Сержем потім yahoo».
  
  
  "Так, його знаю це. Пізніше, коли він приведе вас додому?
  
  
  Гарний. Може бути, її більше дізнаюся сьогодні ввечері. Спробую умовити його відвезти мене в інститут ». Вона дала свою адресу.
  
  
  А потім сталося щось дивне. Вона все ще тримала мене за руку. Ми подивилися один на одного на мить. Вона затамувала подих. Її, дивився на її піднімається і опускається груди, і вона знала, що я дивлюся. Її відчував потягу до неї, і знав, що вона відчувала те ж саме. Вона почервоніла. Її взяв її за руку, і вона не намагалася його витягти.
  
  
  «Ти дуже гарна жінка, Іринея», - сказав я.
  
  
  Її просто відпустив її руку, коли до нас приєднався Сергій.
  
  
  «Будь ласка», - радісно сказав він. Він дав Иринии одіна навколо склянок. "Я сподіваюся, тобі сподобається." Потім він насупився. «Іринея? Щось трапилося? '
  
  
  Вона похитала головою. «Звичайно, немає, Серьожа». Вона посміхнулася мені, він ж посмішкою, що й Сержу, і натовпі. «Було приємно познайомитися з вами, товаришу Попов».
  
  
  «Я подивився на Сержа. «Ти був прав, Серж. Вона красива жінка ».
  
  
  Іринея схопила Сержа за руку. "Може, ми повернемося до решти?"
  
  
  "Як хочеш, дорога".
  
  
  Її, подивився на них. Її відчув сильну зв'язок з цією жінкою. Це було щось фізичне, фундаментальне; і якщо її не було дуже не праві, вона теж так думала. Її, дивився, як вона зачаровувала всіх у залі. Приблизно через три години поруч зі мною, раптом з'явився Михайло Барнисек і залишився зі мною в обидва кінця yahoo. У мене не було іншого шанс поговорити з Иринией. Вона парила від одного до іншого, з Сержем, як продовження її руки. Кілька разів його помічав, що Серж намагався поцілувати її вухо, поки вони йшли. Вона кожен раз хитав головою і йшла. Ірина тричі потрапляла мені на очі під час yahoo. Її стежив за всіма її рухами. Кожен раз, коли ми дивилися одне на одного, вона перша, злегка червоніючи, відводила погляд. А коли вечора закінчилася, її бачив, як вона пішла з Сержем. Поруч зі мною стояв Михайло Барнисек. Він теж бачив, як пішла Іринея. Він подивився на мене. "Це була довга ніч, товариш. Можу дозволити машині приїхати?
  
  
  Їй кивнув. Багато гостей вже поїхали. Вони, хто залишився, налили собі напої. Тут не було п'яниць, але деякі молоді люди випили занадто багато.
  
  
  Ми з Барнисеком мовчки, т по московській тиші. Тільки один раз він схопив свій золотий портсигар і запропонував мені сигарету. Коли ми встали, він почухав горло.
  
  
  Через деякий час ми проїхали, і він запитав: «Скажіть, Василю, ви збираєтеся завтра з'явитися в Кремль?»
  
  
  Її проігнорував штопора, сказавши: «Іринея Московіц так само велика, як жінка, коли вона танцює, чи не правда?»
  
  
  Барнисек стиснув губи. «Послухай, Василю, її, сподіваюся, що ти не думаєш, що я намагаюся щось від тебе отримати».
  
  
  Її полуобернулся і подивився на нього. "Що я повинен думати, Барнисек?"
  
  
  Він незграбно погойдувався. «Ах, не хочеш ти зі мною повеселитися, товаришу? Не хочеш забути все, що я сказав?
  
  
  Її, промовчав.
  
  
  Барнисек провів рукою по губах. «Товариш, її багато працював, щоб досягти нинішнього становища. Її б не шталь робити нічого, що могло б поставити під загрозу моє становище в уряді ».
  
  
  «Звичайно, ні, товариш».
  
  
  Він торкнувся моєї руки. «Тоді, Василя, будь ласка, забудьте ці дурні питання. Прошу вас, у вашому враховувати це забути. '
  
  
  Машина зупинилася перед готелем. Барснишек все ще тримав мене за руку. Її, подивився на його маленькі оченята. Вони благально дивилися на мене.
  
  
  «Я подумаю про це», - сказав я. Водій відкрив двері, і він вийшов.
  
  
  Коли машина поїхала, її побачив, що Барнисек визирав навколо заднього вікна. Тільки тоді її зрозумів, наскільки важливим був Василь Попов. Ему вдалося кому долю начальника особливого відділу таємної поліції Михайла Барнисека. Потім мене сяйнула інша думка. У такого могутнього людини були б друзі, настільки ж впливові друзі, друзі, яким були б не потрібні документи, щоб дізнатися справжнього Попова. Її, відчував, що час іде. Сьогодні ввечері її повинен був дізнатися все про інститут.
  
  
  Її пірнаю в під'їзд готелю. Людина для вже дав мій ключ. Її піднявся вгору з двома іншими пасажирами у ліфті. Коли її, увійшов у свою кімнату, у мене в руці був ключ. Але як тільки двері відчинилися, її зрозумів, що щось не так. Сергій не горів. Вікно на пожежну драбину було відкрито. Насупившись, її, підбіг до вікна і закрив його. Потім її почув звуки з боку ліжка. Її торкнувся кнопки світі, і включив брильов.
  
  
  Вона ліниво потягнулася, моргнула сергій, сонно всміхнулася мені. Це була сильна молода жінка з короткими каштановим волоссям. Вона пролежала на підлозі в моїй сміття. «Як справи?» - сказав я.
  
  
  "Дорогий?" Волосся звисали перед її очима. Вона натягнула ковдру до шиї. Усмішка розпливлася. «Я не можу більше чекати», - сказала вона. Вона відкинула ковдру. Вона дійсно була сильною жінкою, що було легко помітити. Вона була гола.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  Вона простягнула до мене руки. «Роздягнися, милий, йди до мене. Я не могла дочекатися, коли ти прийдеш до мене, її повинна була прийти до тебе ». Потім їй стало відомо-ee голос. «Соня», - сказав я. "Ти не повинна була це робити."
  
  
  Вона махнула пальцем. - «Але я зробила це». «Давай, роздягайся. Її занадто довго за тобою сумувала.
  
  
  Це було не правильно. Її, знав, що якби тільки Соня поцілувала мене, мій камуфляж був би викритий. Вона знала справжнього Попова його звичкам, і по тому, як він з нею займався сексом.
  
  
  «Соня», - сказав я. "Я б із задоволенням ..."
  
  
  "Ні!" Вона схопилася з ліжка і натрапила на мене. У нах було пишне тіло з твердими потужними ногами. Вирізи на ee талії створювали враження, що вона намотала на нах шнурівкою. Її стегна були м'якими і ваблячими. Вона повільно підійшла до мене і рухала руками вгору і вниз перед своїм тілом.
  
  
  «Цього тіла нічого було робити», - сказала вона. «Це не те тіло, яке відчуває себе добре, коли йому не було чого робити. Це тіло, з яким можна грати і любити ».
  
  
  Мій ущелини вдарилася об двері. «Соня», - сказав я. А потім вона швидко подолала відстань між нами.
  
  
  Вона простягла руки і застосував ih до мого обличчя. У той же час вона притулилася до мене всім тілом. Її червоні губи прочинилися, і притиснулися до моїх. Її дихання було солодким, і я відчув, як її тіло треться об мою. В ній був вогонь. Вона схопила мою руку і докладає ee сосок однієї навколо своїх грудей. Потім вона трохи відкинула голову.
  
  
  На мить вона дивно подивилася на мене, і її зелені очі розгубилися. Вона стало відомо - гей, потрібно було знати, що я не Попов. Але потім вона мене вона вільно. Вона заклала руки за голову й притулила ih до губ. У той же час вона почала спритно роздягати мене.
  
  
  Ми одразу лягли спати. Вогонь вирував у моїх стегнах. Її швидко підійшов до точки, звідки не було вороття. Ця жінка вміла збуджувати чоловіка. Вона знала всі рухи і чудово ih виконувала. Вона взяла мене за зап'ястя і докладає руки туди, куди готелю, і весь час повторювала, який її велика людина і що її поглинув вогонь, загасити який міг тільки її.
  
  
  Ніяких емоцій. Це був тваринний голод по тілах ще один іншого. Її не відчував взаємного потягу до Иринии Московіц. Це був інший голод.
  
  
  Ми заплуталися. Мої губи ковзали по всьому її тілу, волосся по всьому моєму тілу. Ми притиснулися один до одного, катаючись по ліжку. Ee руки були у мене на шиї, вона кусала мої вуха, мою шию, мою груди. Наші тіла були вологими і блискучими.
  
  
  І раптом ми зупинилися.
  
  
  Її лежав поруч з нею. Її випростався на лікті і подивився на нах. Вона відкрила свої зелені очі і дозволила їм ковзати по мого оголеного тіла. Її зробив те ж саме з нею. Вона була чудова, веб-жінка, пишна у всіх своїх формах. Її дуже добре оглянув все її тіло. Потім її, подивився на її обличчя з широкими кісточками кокетки, злегка опущеними губами. Вона закрила свої зелені очі.
  
  
  «Йдемо», - сказала вона.
  
  
  Потім вона рушила в дорогу. Здавалося, вона ожила від задоволення. Її ніколи раніше не відчував цього. Я не міг хвилюватися менше, ніж її тіло і моє бажання до йому. Вона тулилася до мене, рухаючись вперед і назад, вгору і вниз, і її руки досліджували моє тіло, роблячи зі мною надзвичайно жіночні речі. Її життя, здавалося, ковзав від зусиль, які вона вкладала в себе. Ми рухалися одночасно і окремо, рухаючись круговими хвилями.
  
  
  І вона весь час говорила, якою її класний.
  
  
  Вона була м'якою, дуже м'якою. Ми обидва випустили тихі звуки задоволення. Ми нарощували его повільно. Ми були дітьми, на пляжі, будувати замок по всьому піску. Ми ставили фундамент навколо теплого вологого піску і побудували nen. Стіни були закінчені, але потрібно було готуватися до припливу. Хвилі піднімаються, падають ще на інший і танцюють під наш замок. Кожна активного відпочинку здавалася більш сильною, ніж попередня. Коли стіни були закінчені, настала черга покрівлі. Це був замок завершення і не тільки. Хвилі були частиною его. Ця жінка була замком, ee тіло глобалізація его. І їй був хвилею.
  
  
  Потім це сталося. Її пишне блискуче тіло тулилося до мого. Їй був переважної зустрічною хвилею. Її, відчув, як він високо піднявся, він почав руйнуватися, а потім її, кинувся на нах. Її спробував замок, зруйнував його одним гігантським ударом. Його увірвався в її найінтимніші місця, торкаючись кожного затишного куточка і, як вони сказали.
  
  
  І її ледь чув її крик.
  
  
  Потім лягаємо поруч, поклавши голову на подушку. Її все ще був у ній, втрачений досконало ee любовного мистецтва.
  
  
  Тихим голосом вона запитала: «Хто ти?»
  
  
  «Ясно, що я не Василь Попов».
  
  
  «Дуже чітко», - сказала вона, дивлячись мені в обличчя. Брехня прийшла до мене дуже швидко. Вона без особливих зусиль вийшла з мене. «Це новий вид перевірки безпеки», - сказав я. «Як і Василь, її агент. Нам і ряду інших агентів було наказано взяти на себе іншої особи, іншої. Василь прикидається іншим агентом, а її прикидаюся їм. Намір полягає в тому, щоб дізнатися, чи є у агентів незвичайні друзі або знайомі ».
  
  
  Вона підняла брову. "Її незвичайна?"
  
  
  Її посміхнувся. «В одному відношенні, Соня. Ти надто гарна, щоб лежати в сміття ».
  
  
  Вона мрійливо посміхнулася мені. «Мене не хвилює, чи побачу її коли-небудь знову Василя Попова». Нам довелося заснути, тому що я відчув, що стомився . Її прокинувся, коли відчув її рух. Її відкрив очі і побачив, що вона йде у ванну. Її, думав, вона докладає сюди свою одяг.
  
  
  Її потягнувся. Це було дуже давно, коли їй був повністю задоволений. Мені було цікаво, які стосунки були у Соні з Василем Поповим. Якби він міг iso дня в день дотримуватися такої дієти, він був би чоловіком більше, ніж її думав.
  
  
  Її, повернувся спиною до дня ванній і схопив сигарету. Коли я її підняв її, почув, як двері у ванну знову відкривається. Її різко потягнув і повернувся до Соні.
  
  
  На ній були светр, спідниця і французький бере. В руці у нах був блискучий автоматичний револьвер. Вона тримала його міцного націливши на мене.
  
  
  Її насупився. - "Що це значить, Соня?"
  
  
  Вона криво засміялась. «Це означає нитку гри - містер Картер».
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  
  Її, затягнувся сигаретою і випустив дим у бік Сонні. Вона зупинилася у день ванній і зробив на мене блискучий револьвер.
  
  
  «Добре, - сказав я. "Ти знаєш хто я. Що тепер буде?
  
  
  Вона знову розсміялася. «Ну, милий, ти встаєш з ліжка і одягаєшся. Нам потрібно, що кудись йти. Нас хтось чекає ».
  
  
  У мене було уявлення про те, хема був цей чоловік. Її відкинув простирадла і виліз для сміття. Її загасив сигарету і схопився за пояс з грошима. Одягаючись, запитав її: «А як щодо цієї нашої yahoo? Навіщо ти ліжка зі мною в ліжко, коли знала, хто він?
  
  
  «Мені довелося застати вас зненацька. Повірте, це була комедія. Ти дуже хороший. милий, може бути, навіть краще, ніж Василь. Жінка була б божевільною, якщо б ви лежали з нею в сміття, а потім не зустрічалася б з вами. Ви дуже хороший коханець ». Був одягнений. Грошовий пояс був у мене на талії. Мені здавалося, що я можу зняти з нах револьвер без особливих зусиль. Її так і думав. Її просто сподівався, що вона не такий хороший боєць, як господиня, інакше її б легко її обеззброїв, якщо б її спробував схопити її цей револьвер.
  
  
  Її запитав. - "Було краще, що ти теж потрапила в комедію?"
  
  
  Її бачив, як вона почервоніла. Вона доклала револьвер в мою сторону. - Якщо не заперечуєте, ми виходимо через вікна по пожежній драбині. Немає сенсу давати вам можливість попередити кого-небудь зустрінуть ваших друзів в холі ». Вона доклала револьвер у вікно. "Давай вилазь, добре?"
  
  
  Її одягнув пальто і відкрив вікно. Ніч була похмурою і холодною. Сніг потрапив мені в обличчя, коли її, ступив на пожежну драбину. Соня була щиро за мною, знову занадто близько. Її, помітив, що гей не вистачало талант на такі речі. Було схоже, що вона робить комусь послугу, і він знав, хто це був. Але підіграв їй гей, залишивши її в омані, ніби вона змусила мене підкоритися. Її готель побачити, до кого вона мене приведе. І його в готель, поговорити з цією фігурою.
  
  
  Вона вилізла через вікна назавжди мною і пішла за мною вниз по сходах. Вогні Москви мерехтіли навколо нас, як кристали льоду. На засніжених вулицях було мало машин. В цей час по цих вулицях міг проїжджати тільки ідіот. Ідіот або агента.
  
  
  Василь Попов припаркував машину в кінці провулка поруч з готелем. Він чекав нас на вулиці, я йду, як білий ведмідь туди-сюди, потираючи непохитні руки. Коли він побачив, що ми прибуваємо, він залишався нерухомим. Зі шрамом на щоці його посмішка виглядала, як природний поріз. Її, зрозумів, що у нього те ж обличчя, що я завжди бачив у дзеркалі. Коли ми підійшли до нього, він притулився до машини і склавши руки разом.
  
  
  «Як мило, дуже мило», - сказав він Соні. "Були труднощі?"
  
  
  Особа Сонні було червоним від холоду і снігу. Якщо б вона почервоніла зараз, ніхто б цього не помітив. «Немає проблеми», - м'яко сказала вона.
  
  
  Василь Попов виглядав здоровим. Він не справляв враження пораненого або замерзлого в крижаних водах Фінської затоки.
  
  
  Він кивнув мені. - Тоді ми нарешті зустрінемося, містер Картер. Не могли б ви зайти, будь ласка? Це був наказ, а не штопора. Він відкрив мені двері.
  
  
  В машині було включено опалення. Її перебрався через заднє сидіння в іншу сторону. Соня пішла за мною і все ще тримала націлений на мене револьвер. За кермо сель Василь Попов.
  
  
  Він обернувся на півдорозі.
  
  
  «Її готель би отримати свої документи і посвідчень особи», - сказав він з усмішкою. Коли її віддав ему документи, він продовжив: «Я не міг піти до начальства без хороших повноважень. Можуть виникнути сумніви в тому, хема був справжній Попов. Оскільки можливо, що моє начальство вам повірить, її вирішили б почекати, поки у мене не з'являться потрібні документи ». Він постукав за своїми паперами. «Тепер не може бути ніяких сумнівів».
  
  
  Її запитав. - "А як ти дізнався, хто вона?"
  
  
  - Ви впевнені, що ми дурні, містер Картер. Її підозрюю Иринию Московіц майже рік. Її ще нікому не повідомив про свої підозри, тому що готель бути абсолютно впевненим. Ви думали, ми не знати, що вона надавала інформацію Сполученим Штатам? Нарешті, три роки - великий термін, сер, щоб ризикувати подібним чином ».
  
  
  «Контактна особа, - сказав я, - посередника між Иринией і AX, голосування як ви дізналися».
  
  
  «А, - сказав він, посміхаючись, - не зовсім так. На жаль, контакт не витримав тортур, перш ніж він зміг розкрити те, що її готель. Але їй стало відомо, що в Росію їде американський агент. Їй відомо, що цей приїзд якось пов'язаний з нашою знаменитою балериною. «Ти збираєшся зробити з неї щось важливе», - подумав я.
  
  
  Було небезпечно приймати мою особистість, тому важливо те, що ви і Іринея мали на увазі.
  
  
  Її насупився. «Чогось бракує, Попов», - сказав я. «Добре, ви отримали контакт, але він не знав, хто я. Він сказав Иринии, що з нею зв'яжеться агент, але навіть він не знав, хто цей агент ».
  
  
  Попов подивився на мене, як мати дитини, яка чогось не розуміє. - Ви недооцінюєте себе, містер Картер. Ви коли-небудь думали, що у нас немає справ на вас? Ми знаємо, що ви майстер маскування. І коли ти замаскувався під мене, мені було легко тебе обчислити. Її впізнав тебе, коли ти sel в той маленький рибальський траулер. Їй кивнув. «А як ти вижив в крижаних водах Фінської затоки, Попов?» - «На мені був гумовий костюм, як у дайвера».
  
  
  Тоді її зрозумів, що відчував під час роботи фарба з Поповим - гладкий матеріал замість его шкіри. Траулер не міг перебувати далі, ніж президентом рф володимиром путіним. Все, що йому потрібно було зробити, це доплисти до нах і вибрати інший маршрут в Росію. Її, глянув на Соню. Її широке обличчя було нерухомим, невиразним. Вона красиво заполяила свій светр, і думка про те, що було під цим светром, і чого ми не робили годину назад, змусила мою кров знову завагатися.
  
  
  «Але ми загубилися, містер Картер, - сказав Попов.
  
  
  «Навіть якщо це звучить нерозумно, її запитаю вас. Що ви плануєте робити з Иринией Московіц? Чому ти в Росії? Якась у вас тут населений пункт росії?
  
  
  Їй невесело посміхнувся. «Мій населений пункт росії подвійну Попова», - сказав я. «Перш за все, мені потрібно з'ясувати, що російські жінки трахаються інакше, ніж інші жінки. «По-друге, її я повинен шукати гігантське водосховищем в Сибіру, щоб здійснити его вибух так, щоб змило всю Росію».
  
  
  Особа Сонні з'явився після посмішки. Попов кивнув мені. «Я так і думав, нерозумно було питати. Як ви, безперечно, знаєте, у нас є свої способи, містер Картер. Є місце, де ми з Сонею ми можемо змусити вас поговорити.
  
  
  Він повернувся і взяв з собою машину. Соня все ще дивилася на мене. Вона сказала: «Ми привеземо його в мою квартиру».
  
  
  Попов поїхав. Її все ще вірив, що зможу вихопити револьвер у Сонні. Вона була на відстані витягнутої руки від мене. Його зміг відбити револьвер ударом навідліг, нахилитися вперед і нанести удар Попову в шию. А потім? Попов був за кермом. Якщо він втратить контроль над рульовим колесом і направить машину будинку або ліхтарний стовп, це може бути ризиковано. Вирішив почекати ще трохи.
  
  
  Це не зайняло багато часу. Попов кілька разів повернув за ріг і проїхав по провулку до чорного входу багатоквартирного будинку. Будівля була майже так само багато оформлено, як і моя готель. Судячи з усього, це була машина Сонні, тому що Попов припаркував його у зарезервованому місці. Відкрито перед нами двері зі сторони будівлі. Тепер сніг shell сильніше. Ніч була схожа на чорний плаваючий лист, над яким кружляв попкорн. Відчувався Холод крізь моє пальто. Її, зрозумів, що Соня трохи не замерзла в светрі і спідниці.
  
  
  Попов вийшов першим. Він відкрив задні двері і підняв руку перед револьвером. Соня служити ему зброю і вийшла. Її, пішов за нею. Попов кивнув у бік день. - Ідіть до ліфта, містер Картер. Будь ласка, йдіть дуже обережно ».
  
  
  Її, знав, що мої рухи будуть дещо обмежені, коли її опинюся в цій будівлі. Якщо її готель роздобути цей револьвер, це повинно було статися на вулиці.
  
  
  Соня йшла ліворуч від мене, Попов був щиро за мною. Він був не так близько, щоб її міг простягнути руку, щоб забрати у нього зброю. І її, знав, що у Попова буде важче вихопити револьвер, ніж у Сонні. Але вихід був.
  
  
  Ми були майже біля дверей. Соня підійшла до мене лиже і готелю схопитися за дверну ручку. Коли її, подумав, що вона досить близько, її простягнув ліву руку, схопив її за руку і відкинув назад.
  
  
  Вона послизнулася на снігу і простягнула руки, щоб не впасти. Але вона була між мною і Поповим. Її почув приглушений клацання, як з іграшкового пістолета. У темряві її майже не бачив особи Попова. Він все ще шутер. Його брови здивовано піднялися. Соня впала на нього. Вона скрикнула, коли goggle пронизала гей горло. Вона впала на руку Попова з револьвером, змусивши його спіткнутися. Він спробував відірвати руку від Сонні, щоб знову вистрілити, на цей раз у мене. Соня впала на коліна.
  
  
  Це зайняло dolly секунди. Її стояла позаду Соні, і намагався схопити Попова за руку. Якщо у мене не виходило, доводилося десь шукати укриття, тому що, як тільки Попов витягнув револьвер, він би мене застрелив.
  
  
  Але при падінні Соня вхопилася за руку зі зброєю. У нах поки немає серйозної кровотечі. Goggle, повинно бути, не потрапила в сонну артерію. Але вона видавала неголосні звуки горлом, притискаючись до Попова.
  
  
  Її обійняв ee, намагаючись схопити за куртку, руку, волосся або щось ще. Тоді Попов зробив єдине, що міг на своєму місці. Він поклав обидві руки разом і, застонав від зусилля, підняв обидві руки на Соню. Ee коліна тільки що вдарилися об сніг зі слабким скрипом. Обидва кулака Попова були під її грудьми. Коли він підняв руки, Соня простягла, було соромно. Вона підійшла, і впала навзнак, до мене.
  
  
  Я намагаюся приказка про те, що мертві тіла важче розбитих сердець, вірна, ви можете припустити це, на мою думку. Інстинктивно її, простягнув руки, щоб зупинити її падіння. Її почув ще один бавовна, коли Попов поспішно вистрілив, потім її побачив його темне тіло. Тіло Сонні потягнуло мене вниз. Попов, здавалося, готель знову вистрілити. Я не міг нікуди піти, і на цей раз він не квапився.
  
  
  Її високо підняв тіло дівчини перед собою. Пролунав м'який бавовна, перш ніж її, повністю її підняв. Таращить очі потрапила ось у частці; якби це було не так, мені б потрапила в легені або складати долар. У Попова було невелике вогнепальну зброю, занадто маленька, щоб двічі прострілити череп. Goggle застрягла в голи Сонні.
  
  
  Мені здавалося, що я шубовснув тому. Смутний чув, що завелася машина . Її сильно впав у сніг, а зверху на мені лежали закінчується кров'ю Соня. У деяких квартирах горів святим. Її почув свист крутяться автомобільних покришок на снігу. Машина поїхала задом наперед. Мої лікті торкнулися снігу. Соня лежали в мене на животі. Її відчув липку кров на її обличчі. Горіло ще більше вогнів.
  
  
  Першою моєю думкою було відібрати у Попова револьвер. Єдине, про що їй міг думати зараз, - це зняти з себе Соню і прикінчити його тут. Все буде зараз. Якщо б у мене вже був графік, тепер його потрібно було б реалізувати в прискореному темпі.
  
  
  Її викотився наліво під Сонею. Мені не довелося довго дивитися на її нерухоме обличчя, щоб побачити, що вона мертва.
  
  
  Її, чув, як по провулку зашурхотів машина. До того часу, як я встав і вийшов з дому, Попов повністю зник навколо поля мого зору. Тепер йому не складе труднощів переконати начальство. У нього були з собою всі його папери.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  
  У нинішній ситуації мені здавалося, що для мене є тільки одне. Василь Попов перебував на волі в Москві зі своїми повноваженнями, тим самими повноваженнями, з якими її в'їхав в Росію. Це зробило мене нелегалом.
  
  
  Як тільки він розповість свою історію товаришам у Кремлі, її стану агентом в бігах. Все, що мені потрібно було зробити, це піти за адресою, який мені дала Іринея Московіц. Її панцир з темним засніженими вулицями.
  
  
  Сьогодні ввечері ми повинні були залагодити наші справи. Якщо Іринея знала, де в залі Інституту морських досліджень, ми повинні були увійти і з'ясувати, що відбувається, і зробити це протягом години.
  
  
  Я не міг повернутися в свій готельний номер. Чомусь завжди доводилося думати про шанс бути спійманим. Тим часом поспішив її по засніжених вулицях Москви, за адресою, який мені дала Ірина. Її просто сподівався, що вона поговорила з Сержем і щось стало відомо про інститут.
  
  
  У той час у Москві майже не було транспорту. Час від часу проїжджала машина, але її, притискався до будинків, та за рішенням використовував провулки. Незважаючи на холодну погоду, її відчував себе спітнілим.
  
  
  Коли її дістався до багатоквартирного будинку, на який мені вказала Іринея, її побіг назад в день я просив. Була одна двері, але вона була замкнена. Готель їй цього чи ні, але мені довелося пройти через парадні двері. Її повернувся до фасаду будівлі.
  
  
  Житловий будинок виглядав як величезна чорна гора. За вхідними дверима знаходився освітлений вестибюль з ліфтом і сходами з бігунком. Вхідні двері були відчинені. Перебуваючи всередині, її піднімався по сходах, з двох сходинок на раз. Потім її, піднявся на ліфті на поверсі Иринии.
  
  
  Її знайшов її двері, але ніхто не відповів, коли його постукав. У всьому будинку панує й дивна атмосфера тиші, яку відчуваєш, коли всі сплять. Він майже почув важке дихання, майже відчув кислий запах. У приміщенні стояв затхлий запах. Стіни були кремовими, майже зеленими. День були пофарбовані в різні кольори.
  
  
  Мені довелося промурмотати замок Иринии повних п'ять хвилина, перш ніж її, відкрив двері. Її, ступив у повну темряву і зачинив за собою двері.
  
  
  Зовні залишався затхлий запах. В її присутності відчуваю Иринии в квартирі. Вона прийняла ванну і одяглася. Ee духи все ще були помітні. Крім того, в кімнаті пахло жінкою. Це була жіноча проживання; Її знав це, не маючи рішенням нічого бачити. Її включив брильов.
  
  
  Її стояла у вітальні. Перед собою її побачив камін, навколо білого каменю з літерами з боків. Зліва був диван, за якою її побачив їдальню. Праворуч було велике зелене крісло поруч з меншим. Потім цього її побачив короткий коридор, який вів у ванну кімнату і спальню. Її обшукав квартиру. Очевидно, Іринея все ще була відсутня з Сержем.
  
  
  На стогони у вітальні висів розповідь про її гастролях. Фотографії були скомпоновані таким чином, щоб показати всю її танцювальну кар'єру з юності. Її бачив, що вона побувала у багатьох країнах світу. Повинно бути, вона була хорошим шпигуном Кремля. Її розгледів майже всі фотографії, коли її почув ключ у замку вхідних день.
  
  
  Не встигла виключити святий і потім сховатися. Її міг тільки сховатися за диваном. Її нахилився, коли відчинилися вхідні двері.
  
  
  Її чув голос Сержа. «Іринея, мила, це ти запалила святий?»
  
  
  "Їй - їй, повинно бути. Так, звичайно, тепер згадала ». Настало коротке мовчання. «Спасибі за приємний вечір, Серьожа». Її не міг ih бачити, але по звуку ih голосів дав зрозуміти, що вони стояли близько до вхідних день. «До побачення», - сказала Іринея.
  
  
  "До побачення?" - розчаровано сказав Серж. "Але, - я думав, ми могли б ..."
  
  
  "Вже дуже пізно." Голос Иринии здавався втомленим. - Тоді один стакан. Може бути, з ікрою ».
  
  
  «Тоді не сьогодні».
  
  
  Її відштовхнувся до краю дивана. Якщо Сергій продовжить наполягати, мені, можливо, доведеться з'явитися і дати йому зрозуміти, що він не вітається.
  
  
  Коли Сергійко знову заговорив, у його голосі була жалість. «Тоді, мила, ти уникаєш мене вже три дні».
  
  
  «До побачення до ранку», - сказала Іринея. "Ви пам'ятаєте, вони всі речі, які ви мені обіцяли розповісти? Подзвони мені завтра. Завтра ввечері його зроблю все, що ти захочеш ».
  
  
  "Все?" - В його голосі було хвилювання. Її почув шелест одягу і приглушений відтінок, коли Сергій простягнув руки і поцілував Иринию.
  
  
  "Не зараз, Сергійко, не сьогодні. Вранці. Подзвони мені завтра. '
  
  
  «Я вірю», - сказав він схвильовано. "Ви зробите все, що я просив?"
  
  
  «Так, Сергію, все».
  
  
  Він знову поцілував її. Потім двері тихо зачинилися.
  
  
  Її почув голос Иринии.
  
  
  "Де ви, містер Картер?"
  
  
  Її випростався за диваном. Як тільки її побачив, у мене виникло таке ж почуття, як на вечірці. На її губах з'явилася невелика вопросительная посмішка. Її дуже добре розумів, як Сергій сумував за нею. Вона сиділа, спираючись своєю вагою на одну ногу, інша була злегка зігнута, і вона трохи нахилила голову.
  
  
  «Вони російські дверні замки більше не ті, що були раніше», - весело сказала вона. Вся втома, яка займається звучала в її голосі, коли вона розмовляла з Сержем, тепер зникла. «Я знала, що хтось повинен бути там, коли виявила, що двері вже не замкнені. І коли виявилося, що світле - я знала, що вимкнула святим, коли йшла - я зрозуміла, що це, ймовірно, були ви ».
  
  
  «Серж, здається, дуже зосереджений на тобі», - сказав я.
  
  
  «Це виходить винятково з одного боку. Ви хочете пити? '
  
  
  Її, кивнув, подивився на нах, коли вона йшла на кухню. Просте рух через кімнату на кухню, здавалося, перетворилося в серію танцювальних рухів. Її, пішов за нею на кухню. Стіни обклеєні матовими шпалерами. Її прийшов до висновку, що кольорові квітів у Росії купувати не варто.
  
  
  Коли вона налила, вона дала мені склянку і вздернула волосся. «Про свободу», - м'яко сказала вона. «В кінці трьох років пекла».
  
  
  Її посміхнувся ей. «І за мільйон доларів».
  
  
  Ми випили, і її очі сміялися назавжди мною через край склянки. Вона пройшла у вітальню, і я пішов за нею всередину. Її sel в кріслі, а вона сіла на диван з піднятими ногами. Її плаття задралося так далеко, що я побачив спалах ee стегон.
  
  
  Її запитав. - "Серьожа привозив тебе в інститут?"
  
  
  Вона похитала головою. «Але її, що-що стало відомо». Потім вона нахилилася вперед. «Коли ви вивозите мене навколо Росії?»
  
  
  Її зробив ковток. «Іринея, її повинен я тобі що-що сказати. Справжній Василь Попов в залі тут, у Москві, і у нього є всі його повноваження. Він та людина, яким його прикидався. І мій камуфляж - вичерпано. Її нелегал. Їй зроблю все можливе, щоб вивести вас по всій Росії, але спочатку нам потрібно дізнатися, чим займається цей інститут ».
  
  
  "Прокляття!" - сказала вона, підібгавши губи. "Я знала, що це не спрацює. Її знала, що це не пройде гладко ».
  
  
  «Ви займаєтеся цією роботою якийсь час, ви знаєте, що нам завжди доводиться брати до уваги несподівані речі. Ми вивеземо тебе по Росії, але нам потрібно знати, що відбувається в цьому інституті. Витягти тебе звідси - лише частина моєї роботи ».
  
  
  «Їй сказав, посміхаючись.
  
  
  Вона посміхнулася у ревматизму. «Нік, її буду з тобою чесною. Мене не хвилює, що відбувається в інституті. Її робила свою роботу для країн північної і південної америки і вашої організації у протягом трьох років. Мій приз - моя свобода ».
  
  
  «І мільйон доларів», - додав я.
  
  
  В її очах спалахнуло полум'я. "Ти завжди згадуєш. Так, на моє ім'я в швейцарському банку лежить мільйон доларів. І, чесно кажу, їй це заслужила. Думаю, зможу її забути, вони три роки жаху. Але як ви думаєте, що буде зі мною, коли її приїду в Америку? Можу продовжувати танцювати? Тоді її залишилася на передньому плані, що полегшило б завдання вбивці ». Вона похитала головою, з сумом в очах. «Ні, її продаю свою кар'єру на мільйон доларів. Коли її в Америці, мені потрібно жити просто, тихо і спокійно. Якщо її поїду по Росії, їй більше ніколи не буду танцювати. Ви можете подумати, що мені переплачують, але що стосується мене - кинути танці - цього достатньо, щоб її відчула, що заробила мільйон доларів ».
  
  
  Її, зрозумів, що ця жінка проходила ретельний самоаналіз, перш ніж приступити до цього плану. Танці були для нах всієї життям, і це позбавляло ee мільйона доларів і рішенням жити в Америці. Не кажу вже про трьох роках жахів, через які вона пройшла. Мені було цікаво, скільки американців вважали за краще залишитися в Америці, якби їм сказали, що це спочатку було три роки жахів, яких потім їм довелося відмовитися від самої важливої сторони свого життя.
  
  
  «Іринея, - сказав я, - я маю перед тобою вибачитися. Ти прав. 'Моя посмішка зникла. "Але я боюся, що це не змінить мою місію. Ніхто навколо нас не може виїхати з Росії, поки я не з'ясую, що відбувається в цьому інституті. Добре, Серж. Краснова керує інститутом, і він без розуму від тебе. Ви що-небудь дізналися від нього?
  
  
  Іринея посміхнулася мені і зробила ковток. Її, зрозумів, що збираюся говорити по-англійськи, і що вона розуміє слово в слово. Вона кивнула. «Я мало що знаю, Нік». На мить вона мовчала, дивлячись на мене. Вираз її очей повністю змінилося. Її, відчув, як приливає мою кров. «Я не знаю, що вони роблять, але знаю, що в експериментах беруть участь сильні молоді люди, волонтери».
  
  
  Її поставив склянку й підвівся зі стільця. В її очах все ще було те ж вираз. "Ви знаєте, де в залі установа?" - запитав її голосом, не схожим на мій.
  
  
  Ірина теж простягнула склянку. Вона подивилася на мене. Вона підтягла під себе ноги танцівниці і опустила її на землю. Поділ її спідниці був зім'ятий на стегнах, але вона не намагалася її стягнути. "Я знаю, де це." І тоді ми нічого не сказали. Її, подивився на нах. Її бачив вигин її шиї з піднесеним обличчям вгорі. Вона повільно провела язиком по губах. Вона сперлася на лікоть. Її, подивився на її ноги, потім трохи нахилився і поклав на них руку. Вона домоглася обидві руки мені на зап'ястя. І ми продовжували дивитися один одному в очі.
  
  
  Її, знав, що це був не той досвід з Сонею. Іринея була класною. Її так мав потребу в ній, що не міг рушити з місця. Її готель взяти її на місці, євген. Іноді буває так, бажання настільки сильне і взаємне, що чекати було неможливо. Це було складно пояснити.
  
  
  Те, що сталося з Сонею, було пов'язано він з тимчасової пристрастю, яку відчуває чоловік, коли платить за нах і змушений вибирати. Це було суто фізична, фундаментальне, тварина. Те, що я відчував до Иринии, було глибше. Її годинами сидів, спостерігаючи за її танцем, а потім відчув перший потяг. Потім її побачив, як вона пливе до мене через хол, кожен крок - танець. І її сидів навпроти нах в її квартирі і міг бачити досить ee стегон.
  
  
  Вона обняла мене за талію і притиснулася лицем до мого. Її, відчув, як її пальці тягнуть мій одяг. Її знайшов блискавку на спині її сукні і повільно розстебнув її. Її, розділ її плаття до талії. Вона зісковзнула з дивана, і він її штовхнув. Їй дозволив своєму погляду ковзати по ній. Ee руки лягли на мою шию, і вона притиснула мої губи до своїх. Поцілувавши її, її, відчув, як її стегна торкаються моїх.
  
  
  Тоді ми обидва були голі, і цілували іншого іншого. Її лежав поруч з нею, мої губи всюди стосувалися її м'якої шкіри. Її лежав на проведені обчислення. Вона ліжка на спину, потягнулася, потім розслаблено опустилася.
  
  
  Звичайно, ми здавалися голими. Здавалося природним, що ми обнялися на підлозі перед диваном. Вона ахнула. Її, відчував, що вона готова.
  
  
  Ee руху стали дикими. Її знав, що вона прийде. Ee мета крутилася взад і вперед. Вона заплющила очі.
  
  
  Коли наші рухи були гарячково дикими, і мені здалося, що я чую тільки звук, коли ми задихаємося її чув гучний хлопок, коли гомонів ... і «двері квартири Иринии відчинилися.
  
  
  Двері сильно вдарилася об стіну. Михайло Барнисек першим увійшов у кімнату. За ним пішов Сергій. Краснова. За ними йшла орда таємних поліцейських. Її спробував протягнути руку в одяг, сподіваючись витягнути одну з капсул за свого грошового пояса. Мені це не вдалося.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  
  Барнишек і Краснова стояли в кімнаті. Барнишек тримав руки за спиною. Він підстрибував на подушечках нога. Він виглядав майже так, як ніби виграв у тоталізатор. Це було вираження самозаспокоєння з приводу добре виконаної роботи.
  
  
  Тоді Барнишек міг виглядати задоволеним, у Сержа Краснова було зовсім інший вираз обличчя. Він виглядав так, ніби хтось тільки що пронизав його складати долар ножем. Він навіть не дивився на мене, його погляд був прикутий до Иринии.
  
  
  Особа Сержа було маскою гніву. Він був першим, хто поворушився. Очі Иринии широко розчинилися, коли вона побачила всіх цих чоловіків у своїй кімнаті, але вона була зворушена потрясінням. Серж схопив ee одяг з дивана і жбурнув у нах.
  
  
  «Сич бога, Іринея, - сказав він високим голосом, - хоч би будь такої пристойної, щоб одягнутися!»
  
  
  Іринея прикрила своє тіло. У мене вже був пояс з грошима на талії. Її, подивився на Барнисека. Він здавався здивованим. Коли він заговорив, він обернувся до мене.
  
  
  «Я знав, що з тобою щось не так, - сказав він. «У мене вже було це почуття, коли ви прилетіли в аеропорт». Він схвильовано посміхнувся. «Але я поняття не мав, що ви знаменитий Нік Картер».
  
  
  Їй було майже одягнений. Іринея одяглася під пильним поглядом Сержа. Її сказав: «Добре, ти знаєш, хто я. Але дівчина тут нам при чому. Вона нічого не знає ».
  
  
  Барнишек голосно розсміявся. «Ми не настільки наївні, Картер». Ему це дуже сподобалося. Її наважився б посперечатися, що в дитинстві він любив виривати крила метеликам і різати черв'яків попополам. «Є будь-хто, с хема ти тільки що повинен був зустрітися».
  
  
  Все це можна було провести репетицію перед сценою. Штурмовики в коридорі відійшли в сторону, і в кімнату увійшов справжній Василь Попов.
  
  
  Попов подивився на Иринию, яка займається була майже одягнена, потім на мене. "Тобі це не вдалося, Картер. Кремль знає все про вас і нашої знаменитої балерини, і у нас з товаришем Барнишеком є інструкції щодо вас. Ви і ця зрадниця будете віддані смерті так, як ви того заслуговуєте.
  
  
  Тепер його був одягнений і готовий до того, що вони планували. Їй був майже впевнений, що вони не знали, навіщо його тут, але я так само впевнений, що вони готелів це знати, і у них був хороший спосіб це дізнатися. Ми чемно почекали, поки Іринея буде готова. Серж пильно подивився на Иринию. Ретельно туалет вона не робила. Коли вона одяглася, вона проводила пальцями по своїм довгим волоссям. Її стояв поруч з нею, намагаючись залишатися між нею і Сержем. З ними тхора, як він увійшов, в його очах був дивний вираз. Він подивився на Иринию з сумішшю відкритого бажання і дикої ненависті. У мене було відчуття, що він готель зґвалтувати її, а потім повільно замучити до смерті. У мене було таке почуття Він був амбітним диктатором, підозрюю, що як і всі люди без друзів. Він пристрасно говорив про державу і Кремлі, цікавлячись тільки собою. Але у Сержа був інший випадок.
  
  
  Він підійшов до мене до Иринии. Він трохи нахилився вперед, коли заговорив. Він назвав її повією і ще кількома образливими прізвиськами. Потім він запитав: «Чому з ним? Чому з цим ворогом держави? » Він виглядав змученим. «Я думав, її тобі подобаюся», - вигукнув він.
  
  
  Іринея затиснула нижню губу зубами. Вона виглядала стурбованою, але не переляканою. Вона подивилася на Сержа, як мати дивиться на хвору дитину. «Мені дуже шкода, Серьожа», - сказала вона. "Я не можу вам сказати більше".
  
  
  "Ви маєте на увазі ... що ви ... я не подобаюся? '
  
  
  Іринея похитала головою. «Мені дуже шкода, що більше немає».
  
  
  Барнишек клацнув язиком. «Все це дуже зворушливо, але вже надто пізно, і у нас все ще є багато надій».
  
  
  Попов вказав на поліцейських. Пістолети були оголені, і Серж відсахнувся, коли ми з Иринией були оточені. Нас вивели через кімнати в коридор. Потім її помітив будь-що, що застосовується до всіх комуністичним країнам. Якщо б така гучна операція проводилася в Америці, коли марширують штурмовики брали полонених, весь день в коридорі були б відкриті. Людям було б цікаво щорічно, що відбувається. Багато пішли б щорічно, і поліції слід було тримати людей під контролем. Поки ми з Иринией йшли по коридору, ніхто не з'являвся. Нам одна двері не були розкриті навстіж. Так, день відкривалися, але не частіше одного разу, коли ми проходили, і вони закривалися. Можливо, жителі боялися, що ih імена будуть відзначені, ну коли побачать, і що вони будуть допитані. Або, якщо не піддавали сумніву, то досліджували.
  
  
  Машини чекали снігу. На нас падали маленькі пластівці. Штурмовики в таку гру вантажівки з закритим кузовом. Нас з Иринией заштовхали на заднє сидіння машини. Між переднім і заднім сидіннями знаходилася металева сітка. З внутрішньої сторони прибрали ручки вікон і дверей. Ми з Иринией сиділи поруч. Барнишек, Краснова і Василь Попов таку гру в іншу машину .
  
  
  Її спробував побачити через вікно, де ми едемі, але ми повернули так багато кутів, міркуючи за такої кількості провулків, що я заблукав, перш ніж карета зупинилася перед великим темним будинком. Штурмовики знову супроводжували нас. Коли ми були майже в будівлі, її, нахилився до Иринии і прошепотів, чи знає вона, де ми. Вона кивнула, за секунду до того, як її отримав удар прикладом у спину. Солдат наказав нам мовчати.
  
  
  Коли випав сніг, ми піднялися сходами і пройшли через подвійні день. Усередині будівлі було таким же темним і похмурим, як і зовні. Підлогу коридору був покритий голими дошками. Пахло цвіллю - дуже схоже на коридор у багатоквартирному будинок Иринии, - з легким запахом чоловічого банк. З обох сторін було кілька дверей. Ми пройшли п'ять. Попов і Барснишек йшли попереду. Її не бачив Сержа з ними тхора, як ми вийшли, навколо машини.
  
  
  На шостий день Барснишек зупинився, відкрив двері, і ми увійшли всередину. Її міг тільки здогадуватися, де ми знаходимося, але я здогадувався, що це штабу російської таємної поліції. Ми прийшли в маленьку квадратну кімнату, в якій було занадто спекотного. Mimmo пройшла довга стійка. За стійкою стояли три стільці, за одним, навколо яких стояв чоловік. Коли ми увійшли, він з цікавістю підняв голову. Его велике плоске обличчя було схоже на гарбуз, і було помітно опуклий ніс. Його маленькі темні очі мали нудьгуючий погляд. Зліва від нас була ще одна двері.
  
  
  Крім людини за столом у кімнаті були тільки Барнишек, Іринея і її. . Він кивнув у бік день.
  
  
  Коли ми відкрили його, її, побачив дуже вузький коридор з бетонними стінами і лампами то тут, то там. «Це металошукач», - сказав Барснишек. «Це позбавляє нас від клопоту. Зброя може вислизнути від руки шукача, але ніщо не вислизне від електричного очі ». Він говорив по-російському.
  
  
  Її оболонка відкрито для Иринией між вогнями. Її відчував цедру яскравих ламп на стелі над нами. І її, турбувався про своє поясі з грошима. Вважалося, що вміст було зроблено виключно з пластики. Її, сподівався, що це правда. Якби це було не так, старий добрий Нік Картер міг би попрощатися зі своєю зброєю. Так як вони знали, хто її такою, росіяни нам, за яких при інших обставинах не дозволили мені покинути Москву живим. Мій мозок буде очищений, з мого дозволу або без нього, і у росіян були способи зробити це, порівнюючи 1984 Орвела з колискової.
  
  
  Її знав, тому що ми робили так само з ih агентами. Таким чином, ми знайшли б нові методи роботи, якщо б ми додали нові імена до зростаючого списку відомих ворожих агентів, ми могли б доповнювати файли.
  
  
  Так, її, знав, що у росіян було дуже планування з моїм мозком. У них не було наших найменшого інтересу до мого тіла або моєї здатності протистояти боляче. Якщо б вони зі мною вчинили, мій мозок був би таким же порожнім, як і був білий корал біля берегів Австралії, і в nen є речовина, що нагадує картопляне пюре.
  
  
  Тільки цей пояс з грошима міг вивести нас навколо цього положення. Коли ми проходили mimmo, нічого не починало гриміти або деренчати між вогнями. Іринея не виглядала нервової або навіть страх. Вийшовши навколо вузького коридору, ми зупинилися по іншу сторону день у квадратному ящику. Вона швидко розсміялася і встала, схрестивши руки перед собою. Ймовірно, були мікрофони, тому ми нічого не сказали.
  
  
  Красиве обличчя Иринии стояло на місці. Як ніби вона чекала цього три роки, як ніби вона знала, що в кінцевому підсумку її спіймають і покарають, і вона погодилася. Може бути, вона завжди смутний мріють приїхати в Америку з цим мільйоном. Її, відчував, що відбувається зараз - пістолети, солдати, маленькі квадратні кімнати - було таким, яким вона передбачала нитка. Вона віднесе мрію з собою в могилу. Їй не хотів говорити, гей, щоб вона не хвилювалася занадто сильно, що ми не так погано себе почуваємо. Але кімнату, напевно, підслуховували, тому я не наважився розповісти ось про те, що у мене було на поясі з грошима. Голос чому її тримався поряд з нею, і малював обнадійливе особа кожен раз, коли ми дивилися одне на одного.
  
  
  Двері відчинилися, і Михайло Барнишек стояв зі своїм небезпечним пістолетом. Він усміхнувся мені, і це був загрозливий сміх. "Ви не дуже говіркі, не так, Картер?"
  
  
  «Ні, якщо її знаю, що ти слухаєш».
  
  
  Посмішка залишилася, і він кивнув. - Ви розмовляєте. Найближчим часом ми знати, чому знаменитий Нік Картер приїхав в Москву і чому ему в допомогу була обрана наша талановита балерина ».
  
  
  «Я думав, що вже пояснив це Попову. Ви знаєте, про те водосховищем в Сибіру і про те, як російські жінки ведуть себе в сміття ».
  
  
  Посмішка зникла. "Сміх скоро припиниться, Картер. Якщо ви найближчим часом відчуєте, що ваш мозок починає вирувати, ви зможете думати тільки про боляче. Тоді ти більше не будеш сміятися ».
  
  
  «Ах, голосування, і всі ми в захваті. Де Серж? Якщо мій мозок засмажиться, невже теж він дійсно хоче бути на барбекю? »
  
  
  Барнишек втратив терпіння по відношенню до мене. Він стиснув губи і вказав головою на кімнату позаду нього. Ми з Иринией увійшли всередину. Ми знову пройшли по бетонній коридору. Але день з обох сторін були різними. Вони виглядали масивно, і крізь них можна було дивитися тільки через покритий сіткою квадрат. Це були клітини.
  
  
  Вперше з моменту нашого жертви її, відчув, що Іринея налякана. На її обличчі не було страху перед видимою поверхнею; такий страх помічаєш тільки при уважному розгляді. Ви б побачили, курила вона сигарету, як тремтіла б ee рука, якщо б вона тримала змію. Ви б помітили, як вона здригнеться, якщо ви підійдете до неї ззаду і доторкнетеся до нах. Ви б бачили це в овальних очах, в испуганном погляді, як якщо б олень побачив полум'я, що виходить навколо рушниці мисливця, і знав, що goggle вразить його. Це був страх, який розвинувся протягом трьох років, і весь цей час він перебував відвертими під поверхнею, як бульбашки відбору проб повітря під товстим льодом на річці. Тепер це спливло на поверхню, і Іринея прояснила це. Її швидко став поруч з нею і схопив її за руку. Її стиснув її руку і тепло посміхнувся ей. Вона побачила можливість відповісти ему, але коли вона подивилася на мене, вона приголомшено повернула голову, тривожним, нервовим рухом. Перед однією навколо дверей зупинилися. Він досталь навколо кишені пальто брелок і відкрив двері. Стук ключа в замку здавався глухим, як якби двері були завтовшки з банківський сейф. Коли він відкрив двері, нас зустрів крижаний холод. Потім пішов запах сечі і щурячого розмаху.
  
  
  - Ви почекаєте тут, поки ми не закінчимо роботу з кімнатою для допиту. Ми гуртожитках б бачити вас роздягненим, перш ніж ми відвеземо вас в судову кімнату, але там досить холодно, і мені не здається, що ви добровільно знімете одяг. Ми попросимо кого-небудь про це подбати, нарешті, того, як ви будете знешкоджені.
  
  
  «Барнишек, - сказав я, - ти хороший хлопець».
  
  
  Нас заштовхали в камеру, і двері зачинили. Наприклад, в чотирьох метрах над землею було вікно. Її бачив падаючий сніг. Камера була близько трьох квадратних метрів. Був унітаз і була раковину.
  
  
  Не було в світі. Її б шлях до раковини і знайшов яка трусилася Иринию.
  
  
  «Ей, - сказав їй безтурботно, - що це тепер?»
  
  
  «Я знала, що це так і закінчиться», - прошепотіла вона тремтячим голосом. «Я завжди відчувала, що у мене немає реальних шансів».
  
  
  «У нас є шанс», - сказав я, підводячись. Її витягнув сорочку навколо штанів. «Ми повинні дивитися на ситуацію в цілому. У нас є шанс, тому що у нас тут зовнішня стіна ». Її відкрив ящик для грошей на поясі. Її знав, у яких коробках були різні капсули. Її схопив три червоних капсули з гранатами.
  
  
  "Нік?" рання Іринея тремтячим голосом. "Що ..."
  
  
  «Мені тут не подобається, і я не думаю, що нам слід піти». Деякий час мовчав. "Іринея, ти готова до роботи?"
  
  
  "Я ... що ти скажеш, Нік?" Принаймні, її голос більше не тремтів.
  
  
  «Дайте мені на один штопора, - сказав я. Ти знаєш дорогу в той інститут звідси? Ви можете його знайти?
  
  
  "Я ... я ... думаю, що так. Так, але ... '
  
  
  «Тоді зроби крок назад, тому що ми йдемо звідси відразу після вибуху». Я не знав, наскільки потужними були маленькі червоні капсули, але розумів, що мені потрібно ih викинути. Її сказав Иринии ззаду. Потім її, притулився до дня, взяв одну з капсул у праву руку і закинув ee з вигином стегна в цільову зону.
  
  
  Спочатку був тихий бавовна, потім був гучний вибух. Стіна спалахнула білим, потім червоним, потім жовтим. Вибух був аналогічний гарматі. Всюди закрутилася цементний пил. І була діра. З московської вулиці попадало досить світла, щоб все було видно. Ця мишача нора була недостатньо великий.
  
  
  «Н-Нік», - сказала Іринея позаду мене.
  
  
  Її чув тупіт нога, по бетону за межами нашої камери. "Вниз!" Їй наказую. Її кинув ще одну червону капсулу у дірку в стогони.
  
  
  Пролунав ще один вибух, але з-за того, що там вже була діра, більша частина уламків випала. Шматок цементу похитнувся і з гуркотом упав. Пилюка запорошила мене, але тепер утворилася досить велика діра. Її почув брязкіт ключа в замку.
  
  
  Її сказав Иринии - 'Йдемо!'. Мені не довелося повторювати двічі, і ми побігли до великої діри. Вона омелою форму неправильного трикутника і становила близько півтора метрів в самому широкому місці. Спочатку її випустив Иринию. Перед ямою був вузький виступ, а звідти до тротуару йшло більше двох метрів. Мені здалося, що солдатам не знадобиться багато часу, щоб вибратися назовні і підійти до будівлі, так що ми не могли втрачати час. Іринея нам секунди не вагалася. Вона сіла на обсипається виступ і відразу ж спустилася вниз. Вона спустилася і перекинулася, піднявши плаття до талії. На щастя, вона зняла балетні тапочки, і, на щастя, сніг на тротуарі був досить товстим, щоб трохи перешкодити її падіння. Її кинув ee балетні тапочки в той момент, коли за мною відчинилися двері камери.
  
  
  В руці була ще одна капсула. Першою була атака на нападника через двері. Коли вони побачив, що я підняв руку, щоб щось кинути, він розгорнув і пірнув через солдатів, які товклися за ним. Він не знав, що я в нього кидав, але знав, що солдати повинні его пприкрыть. Капсула вдарилася об одвірок в той момент, коли один навколо співробітників таємної поліції вистрілив з пістолета. Відверті над моєю головою відірвався уламок бетону. У мене була ідея, що я зможу сховатися. Вибух оглушив п'ятьох чоловіків і вибив масивні двері з петель. Її чув крик Барнисека, але не зупинявся, щоб почути те, що він сказав. Її обернув тканина навколо своєї спини, вийшов на вулицю і стрибнув.
  
  
  Її кинувся до красивого пухкому замету, сподіваючись, що він не приховує пожежний гідрант або що-небудь в цьому роді. Іринея вже перебігала вулицю і чекала мене на розі провулка. Через частку секунди її, пролетів по повітрю і знову почув Барнисека. І що-то в тому, що він сказав, мені не сподобалося; щось пішло не так.
  
  
  Її встав в заметі і впав на тротуар. Наче хтось вилив на мене відром крижаної води, у мене в сорочці, на рукавах, під штанами виявився сніг, мені довелося двічі стрибнути, перш ніж вибрався по снігу. Мені здалося дивним, що нас не стріляли навколо дірки. Мені також здалося дивним, що нам один солдат з гвинтівкою під час нападу не чекав за рогом від будівлі.
  
  
  Її побіг на іншу сторону вулиці, де чекала Іринея. Її взяв її за руку, і ми побігли в провулок. І тут раптом зрозумів, чому нам взагалі не довелося багато працювати гуляти. Її зменшив швидкість і нарешті зупинився. Іринея сиділа поруч зі мною, зніяковіло хмурячись на красивому обличчі.
  
  
  «Нік, вони підуть за нами. Потрібно знайти машину, при необхідності, вкрасти. З кожним важким видихом хмари виходили за ee rta.
  
  
  Але вона не чула Барнисека, як її. Її сказав. - "Прокляття!"
  
  
  Вона підійшла і стала переді мною. «Що сталося, Нік? Щось не так? '
  
  
  Її сказав: «Іринея, нам не потрібно бігти, тому що вони не підуть за нами». Але ви маєте рацію - нам потрібно найдти машину. Але це буде дуже небезпечно ».
  
  
  Страх знову був у її очах. «Я знаю, що це небезпечно, - сказала вона, - але ніхто не знає, що ви тут, щоб дізнатися, що відбувається в інституті».
  
  
  Їй невесело посміхнувся. "Це не так. Іринея, вони це знають. Барнисек це знає. Його останній наказ перед тим, як він вистрибнув через ями, полягав у тому, що всі війська повинні йти в інститут. Іринея, там нас чекають. Барнисек почув, як він запитав, чи не могли б ви звідси дістатися до інституту. У нашій цифрові камери був мікрофон ».
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  
  
  
  Спочатку назавжди було дістатися до транспорту. Ми з Иринией повільно йшли по провулку, виглядаючи припарковані машини. У Москві не так багато машин, це не Лос-Анджелес і не Нью-Йорк. У кінці провулка ми повернули ліворуч на неосвітлену вулицю. Дорога була в дірках, і потребувала ремонту. Перша машина, яку ми побачили, була досить новим Москвичем. Але коли її спробував налагодити контакт з проводами, нічого не вийшло. На капоті господар зробив спеціальний замок, який перекривав контакту з металом.
  
  
  Пройшовши майже півгодини, її побачив вантажівку, припаркований на іншій вулиці. Це повинно було бути годину або два, три. Ще шелл сніг, і ми з Иринией тремтіли. Вантажівка був припаркований на ділянці землі поруч з невеликим купольним будинком з підвісною солом'яним дахом. В будинок не було миру.
  
  
  Ми з Иринией стояли на тротуарі збоку від будинку. Цей будинок був між нами і вантажівкою.
  
  
  "Що ти думаєш про це?" - пошепки запитав її.
  
  
  Вона знизала плечима. "Мені дійсно все одно, Нік. Мені так холодно, що для мене це неважливо, навіть якщо б ви вкрали трактор, лише б на nen був обігрівач ». Вона швидко посміхнулася, потім ляснула себе руками по тілу.
  
  
  "Тоді пішли."
  
  
  Ми обережно обійшли будинок і попрямували до вантажівки. Неможливо було без шуму відштовхнути машину від будинку. Всій території готелю, а промерзла, і це буде складно. Довелося заводити його на місці.
  
  
  Вантажівка не був таким великим американським дизельним гігантом. Її оцінив його, скажімо, в півтори тонни, і він виглядав дуже старим. Він підходив до транспортування всього, з курячого змести до овець.
  
  
  "Як ти думаєш, якого він кольору?" - запитала Іринея. Мені здавалося, що я посміхаюся. "Який колір ви хочете?"
  
  
  Вона зупинилася. "Ти жартуєш, чи що?"
  
  
  Ми були у вантажівки, і їй не відповів. Двері не замкнені. Її відкрив його і чекав Иринию. Вона залізла всередину і села. Її увійшов і деякий час притримував двері відчиненими. Я не знав, запуститься ця штука, і не хотів нікого будити, вдаривши швейцара, поки запрацює стартер.
  
  
  Іринея все ще тремтіла, поки її, возився з проводами запалювання. Машина була я намагаюся; він повинен був подолати близько півтора мільйонів кілометрів. Тільки в Росії, Мексиці та Південній Америці такі вантажівки продовжують їздити на них тхора, поки вони не можуть рухатися абсолютно неможливо.
  
  
  Коли його перерізав і підключив дроти запалювання, у мене виникли неприємні думки. Її все думав: чи можете ви уявити собі вантажівку, що стоїть тут, на цьому порожньому ділянці землі, тому що ця чортова штука не може рухатися, навіть якщо б ви її штовхнули? Задня частина може бути відсутньою, або навіть двигун. Приємно було думати, що двоє припаркував його тут, бо це було так зручно, але це може також статися, тому що машина більше не працювала.
  
  
  Іринея знову обдарувала мене такий овальної посмішкою. Їй підморгнув ей. «Приємно знати, що мій малюк довіряє мені», - сказав її своїм кращим голосом в стилі Богарта.
  
  
  Вона спохмурніла. По-російською вона запитала: «Що за знущання, Нік?»
  
  
  Їй відповів голосом Богарта. «Це жарт, яка займається завжди поруч, подруга наших небезпечних хлопців».
  
  
  Вона трусилася від холоду. Що до нах її, як говорив на суахілі. Але мені довелося щорічно на нах, і він побачив, що ноги її неймовірною танцівниці оголені ценымногие вище колін. Це зовсім не допомагало моїм спробам викрасти вантажівку. Її почухав горло і повернувся до роботи. Закінчивши, її sel відвертими і потер руки. Було так біса холодно, що я абсолютно не відчував кінчиків пальців. Її поплескав Иринию по нозі, щоб почуття повернулося, потім нахилився вперед. При підключенні проводів виникла іскра. Її знайшов стартер зліва від зчеплення. Приладова панель була схожа на панель старого Понтіака 1936 року, яка займається була у мене в дитинстві.
  
  
  Иринию сильно затрясло. Сніг утворював шар на лобовому склі. Це було старомодне лобове скло навколо двох скляних квадратів, розділених товстим металевим стрижнем.
  
  
  «Контакт», - сказав я, натискаючи ногою на педаль запуску.
  
  
  Двигун спочатку повільно закрутився, потім шталь працювати швидше. Він чхнув і заглох. Його набирає на приладовій панелі «повітряну заслінку», потім знову натиснув на стартер. Її, подивився на будинок, щоб побачити, чи не горить там святим. У вантажівки був галасливий стартер. Її витягнув повітряну заслінку, коли двигун завівся. Він завівся, і коли він знову почав чхати, її витягнув заслінку ще трохи. Він продовжував працювати.
  
  
  "Нік!" - покликала Іринея. Вони ніби виходять з дому..
  
  
  Її включив акселератор, і машина повільно поїхала. Її чув скрип льоду під нами, поки ми поволі їхали по місцевості. Задні колеса трохи поскальзывали, але її повернув газу, поки ми не розігналися..
  
  
  Коли ми вехали на вулицю, Іринея дивилася в маленьке заднє скло.
  
  
  «Вхідні двері відкривається», - сказала вона.
  
  
  «Якщо у них є інша машина, я думаю, ми повинні їхати швидше, ніж він, - трохи швидше».
  
  
  Ми зараз набряк на вулиці. Її, виглянув через щойно зачинилися день. Намацав у старовинній приладовій дошці кнопку склоочисника. Її ih включив, і вони зробили це. Минув деякий час, перш ніж вони підібрали сніг», але тоді її міг визирнути назовні. Потім того, як запалив її святощі, її міг бачити дорогу ще краще.
  
  
  "Ми едемі!" - здивовано сказала Іринея.
  
  
  "Що ви мені про це скажете?" Її, подивився на датчики. Акумулятора начебто в хорошому стані; показник температури піднявся до норми; бак був сповнений приблизно наполовину.
  
  
  Іринея подивилася на кнопки на приладовій панелі. «Людина, має бути, на цій машині їздив частіше в таку погоду. Якщо тільки він не несправний - може, голосувати воно! Вона натиснула кнопку, і ми обидва почули гуркіт. Спочатку повітря було холодним, але через деякий час в салоні стало тепліше.
  
  
  «Приємно познайомитися», - сказав я. «Який напрям до інституту - або ви готелів сказати мені, що ми не можемо звідси вибратися?»
  
  
  Іринея стурбовано подивилася на мене. «Нік, як ми туди потрапимо? Ви сказали, що вони знають, що ми підемо туди. Нас чекають. Серж сказав мені, що інститут великий. Він у залі в декількох будівлях, оточених високими воротами. Зазвичай він добре охороняється, але якщо таємна поліція знає, що ви йдіть... Вона замовкла.
  
  
  «Ми повинні дістатися туди першими», - сказав я, намагаючись надати своєму голосу легкість. «Ми Знищимо інститут чи ні, залежить від того, що там відбувається. Коли вони експериментують з мишами, щоб знайти ліки від раку, ми моментально зникаємо з Росії і повідомляємо про це. Але ви сказали, що вони використовують сильних чоловіків ».
  
  
  Іринея кивнула. «Серж ніколи не хотів брати мене туди з міркувань безпеки». Вона розсміялася. "Сержа цікавило тільки одне. Він витягнув мене на досить довгий час, щоб все виглядало акуратно, а потім ми відразу ж повернулися в мою квартиру ». Вона помітно здригнулася, хоча зараз в машині було доволі спекотного. "Іноді він мене лякав. Іноді він щось говорив чи дивився на мене так, що я знаходила це страшним ».
  
  
  Їй кивнув. «Я думаю, він на краю прірви. Він довгий час тримався між нормальністю і божевіллям. Може бути, того, що сталося сьогодні ввечері, коли він увійшов з нами, було досить, щоб сказати ему останнє слово. Але Барнисек - це людина, яка мені заважає. Він занадто войовничий, занадто амбітний. Він може страждати якимось неврозом, але це не має нічого спільного з безумством. Він заважає мені, тому що він так гарний у своїй роботі. Такої людини, у якого немає друзів, який нікому не довіряє, важко оцінити. Він непередбачуваний і ускладнить мені завдання ».
  
  
  'На наступній вулиці - поверніть наліво, - сказала Іринея. "Я знаю дорогу, бо Серж одного разу мало не взяв мене з собою. Це було частиною зустрічі з приводу того, що я ... зроблю для нього. В останній момент він відвернувся і привіз мене додому. Потім він все одно майже змусила мене це зробити ». Вона ковзнула до мене і обняла мене за руку.
  
  
  «Ми набряклість в Америку», - сказав я. «І на цьому ми можемо закінчити те, що почали».
  
  
  Вона ущипнула мене за руку. Потім вона застигла. "Вотум воно, відкрито перед нами. Голосування установа.
  
  
  Ми ще не були там, але ворота її бачив, смутний. Її відразу вимкнув святий і загнав вантажівка на тротуар. Ми чекали з гудящим мотором, поки наші очі не звикли до темряви. Ми були метрах в п'ятдесяти.
  
  
  Дорога виходила на паркан навколо металевого дроту; він проходив навколо будівель, був більше трьох метрів у висоту і увінчаного трьома передніми пасмами колючого дроту.
  
  
  Її, нахилився вперед, обхопивши кермо руками, і прислухався до свисту двірників і гудіння повільно обертового двигуна. На задньому фоні її почув приглушений шум підігрітого. Її відчував навпроти себе Иринию. В цій кабіні було затишно; Вантажівку було нескладно уявити, як будинок на колесах, на якому ми з Иринией гуляли. А потім її побачив Барнисека.
  
  
  Він стояв за воротами з великим столбовим ліхтарем. Навколо нього стояли люди в формі, і він гаркнув команди. За воротами були встановлені прожектори. Барнисек був у пальто з капюшоном. Навколо найближчого будинку падало достатньо світла, щоб можна було розрізнити його обличчя. Але навіть без світу її б дізнався, хто він, по тому, як він віддавав свої команди. Це був Барнисек в своїй стихії, у своїй славі. Імовірно, він бачив себе старомодним царем на білому жеребці, які віддають накази тисячам підлеглих.
  
  
  Але він був надзвичайно ефективний, його повинен був оцінити це. Її бачив Сержа Краснова, як боєголовку. Василь Попов був небезпечний, можливо, навіть більше, ніж Барнисек. Але її знав Попова, він знав його життя, його реакцію. Її міг передбачити, що він зробить. А потім, коли її спостерігав, як він відправляє своїх людей групами по чотири або п'ять чоловік, його зрозумів, що він робить дуже серйозну помилку.
  
  
  Це було зрозуміло. Якщо б ви знали, що ворожий агент йде оглянути будівлю і знищити його, як би ви довіряють, що цей агент прийде? Досвідчений військовий прикриває обидва флангу. Її, знав, що за воротами спостерігають. Але вина Барнисека полягала в тому, що він був занадто самовпевненим, - або, можливо, недооцінив мене. Він стояв біля воріт з ліхтарем у руці і пістолетом в інший. І він був зовсім один.
  
  
  Її поїхав на машині. Її сказав Иринии. - Вниз!"
  
  
  Вона без вагань корилася. Але перш ніж пірнути, вона поцілувала мене в щоку. Її навіть не підозрював, що вона все ще в машині. Мій сенс записував, розраховував, оцінював відстані. Стільки часу проходить, стільки метрів до воріт, стільки секунд. перша передача, потім друга - Барнисек, який кричить і стріляє один або два рази, стільки секунд, щоб схопити його, перш ніж з'являться солдати. І викликає невідомість - де був Сергій. Краснова? Де був Василь Попов?
  
  
  Що він зробив? Були речі, які потрібно було залишити для щастя. Нещодавно розроблений план можна придумати за секунди. План, над яким працювали годинами або днями, міг з таким же успіхом спрацювати.
  
  
  Барнисек знав, що мене чекає зустріч. Добре, її міг би змиритися з цим. Але він не знав, коли і яким маршрутом. Його солдати чекали, що я потайки пройду з ножицями до паркану. Або, може бути, мені варто піти з лопатою і копати під воротами.
  
  
  Його рухаюся вперед. Її повільно їхав на першій передачі, обережно додав швидкості. Вхід у ворота був закритий посередині ланцюгом. Барнисек стояв праворуч, спиною до воріт, і дивився спочатку в одну сторону, а потім в іншу вздовж воріт. За ним стояло перше з чотирьох будівель. Решта три були невеликими, не більше, ніж будинки з трьома спальнями, і були частково оточені великою будівлею, розміром майже з тетяна для літаків. Прожектори були ще не включені.
  
  
  Її підходжу лиже. Старий вантажівка рушив з місця. Її швидко подолав відстань до воріт. Її перемкнув на другу передачу, не відриваючи погляду від спини Барнисека. Сніжинки клубочились про лобове скло. Задні колеса злегка проскользнулся взад і вперед. Це була атака з єдиним шансом. Якщо б її зупинився, його б не рушив далі. Ці задні колеса крутяться на льоду. Він тримав голову трохи криво. Мій погляд припав до йому. Так, товаришу, ви щось чули, а? Схоже, хтось збирається водити машину, а? А тепер ти це зрозумів, а? Вантажівка. Це йде відкрито до воріт і їде все швидше.
  
  
  Ще до того, як він повністю обернувся, його пістолет піднявся. Її чув його крик. Ворота були щиро переді мною. До початку другої передачі її розігнав старий двигун, як можна більше. За секунду до того, як передня частина вантажівки вдарилася об ворота, її натиснув педаль акселератора до підлоги. Її почув різкий хлопок, коли Барнисек випустив поспішний постріл. Пролунав тріск, коли ніс старого вантажівки протаранив ворота посередині. Ворота загнулися всередину, на мить зависли в натягнутою розбивати, відчинилися, коли обірвався ланцюг. Праві ворота врізалися Барснишеку в обличчя. Солдати підійшли до кута будівлі ліворуч від мене. Машина трохи посковзнулася, коли її, увійшов у ворота. Тепер вона повністю вислизнула. Задня частина машини почала повертатися вправо.
  
  
  Іринея вчепилася мені в ногу. З-за обертального руху машини її перекинувся вверх-вниз, як корок у ванні. Тепер ми ковзаємо боком до кута будівлі. Солдати націлили на нас зброю. Потім двоє чоловіків кинули пістолети, розвернулися і втекли. Решта залишалися нерухомими, поки ih не збила машина. Задня частина вантажівки протаранила кут будівлі, і мій гол-вдарилася об бокове вікно, коли задня частина пронеслася в іншу сторону.
  
  
  Її, чув, як шини прослизають на снігу. Ми під'їхали до двох біжучим солдатам. Одіна навколо них розвернувся і побіг назад і підняв руки, ніби готелі зупинити зустрічний автомобіль. Его відкриті долоні зникли з його обличчя, і під каретою. Пролунав глухий звук, і ми похитнулися, коли говорили про обох чоловіків. Її чув кілька пострілів. Заднє скло розбилося. Ми з'їхали під прямим кутом до воріт.
  
  
  Я не сидів і чекав, що вийде. Її продовжував кермо, намагаючись направити цю стару машину на потрібну смугу. Здавалося, що нас оточують солдати стріляють. Її поняття не мав, де був Барнисек.
  
  
  Сніг біля підніжжя воріт лежав високо. Їхали з задравшимся від удару лівим переднім бампером. Її глянув убік і побачив двері великої будівлі.
  
  
  Її покликав. - "Іринея!"
  
  
  Ee мета піднялася звідкись перед сидінням. Її волосся звисали перед очима. "Вуаля!" Потім: «Це американський вислів?»
  
  
  В цей момент ми потрапили у ворота. Бампер згинався і утримував передню частину вантажівки нерухомо, в той час як задня частина поверталася. Стулки воріт почали тріскатися. Стовпи воріт зігнулися і вирвалися навколо землі. Вантажівка зробив таку велику діру, що він проїхав через нах. Ми посковзнулися ще на д-двадцять і зупинилися посеред замету. На мій подив, двигун продовжував працювати. Ще більше мене здивувало те, що я побачив можливість витягнути його навколо замету. Її готель переконатися в цьому перед від'їздом. Поступити в інститут було тільки половиною жарти; ми також повинні були вибратися навколо цього.
  
  
  Іринея знову сів на сидіння. Її, простягнув руку і від'єднав два дроти запалювання. Двигун відразу зупинився.
  
  
  Goggle відлетіла від даху кабіни. Ми припаркувалися так, щоб кузов вантажівки був звернений до розбитих воріт. Він стояв там, як ніби ми тільки що проїхали через ворота і тепер прямували назад.
  
  
  Її вже витягнув сорочку навколо штанів і розстебнув всі клапани на поясі для грошей. У вікно позаду мене пройшла ще одна goggle. В руці у мене була червона коробочка з гранатою і два синіх капсули з вогнем.
  
  
  «Іринея, - сказав я, відкриваючи двері вантажівки, - ти в порядку? Ти мене чуєш? '
  
  
  'Так.' Ee волосся були спутатны, а на лобі була невелика подряпина.
  
  
  «Коли їй це скажу, біжи до особливих будівлі». Її вискочив з Иринией з вантажівки.
  
  
  Нас зустріла серії пострілів, але було надто темно, щоб добре бачити. Кулі врізалися у вантажівку, деякі потрапили в замет.
  
  
  Її кинув капсулу з гранатою і побачив, як кілька людей розірвані на шматки оранжево-жовтим вибухом. Пролунав гучний хлопок. Відразу після цього її кинув сині капсули одну за одною менше будівлю. Вони голосно грюкнули, і почалося полум'я. Практично відразу будинок почав горіти.
  
  
  Її крикнув. - 'Біжимо зараз же!'
  
  
  Ми бігли рука об руку, поки її чіплявся за пояс просив у нових синіх капсул. Її схопив ще два, і жбурнув ih в іншу будівлю, поменше. Були пожежі. Ми підійшли до зламаним воріт і побачили, що велика кількість солдатів намагається гасити пожежі. Враховуючи завзяття, з яким працювали чоловіки, цей інститут повинен був мати величезне значення. Але «Спецефекти» попрацювали добре. Загасити ці пожежі було практично неможливо.
  
  
  Її виштовхнув Иринию перед собою і вказав на двері великої будівлі. Її, пішов за нею - і налетів на відверті кулак Барнисека.
  
  
  Удар потрапив мені в ліву щоку. Він ударив його під час бігу і втратив рівновагу. Але коли він міг втратити рівновагу, її лежав на четвереньках. Моя ліва кий горіла. Потім її побачив, як четверо солдатів схопили Иринию.
  
  
  У світі було не так багато, але полум'я надавало навколишньому середовищі примарний ефект поля битви. Її, бачив, як Іринея перекинула одного навколо солдатів через плече, а другого вдарила прийомом карате в шию. До того часу Барнисек достатньо оклигав, щоб напасти на мене.
  
  
  Очевидно, він загубив пістолет, коли його вдарило воротами. Він повільно наближався до мене. Її, відскочив назад і дав відверті ему на вухо. Удар приголомшив його, але він був міцний, як бик. Він тільки розвернувся. Десь прозвучала тривога. Було занадто багато розваг, щоб управляти належним чином. Її відчув гострий біль у лівому проведені обчислення, і перш ніж її встиг відступити, Барнисек вдарив мене кулаком в житті. Він шталь занадто самовпевненим і знайшов час, щоб все налаштувати. Її сам знайшов на це час. Її зробив крок назад, переніс оленка на праву ногу, приготувався розвернутися, щоб покласти nah плече, і відчув громовий приклада між лопатками. Мої ноги послизнулися. Її впав на коліна. У голів миготіли пурпурові, червоно-жовті вогні. Барнисек ступив в мою сторону і дозволив нозі піднятися мені до лиця. Її котився вправо, коли mimmo мене промайнула засадах. Приклад рушниці влучив у сніг в тому місці, де була моя мета. Її продовжував котитися.
  
  
  Вони швидко натрапили на мене. Солдат послизнувся, але швидко виправився. Він був зліва від мене, Барнисек - праворуч. Її схопив одну з отруйних стріл навколо пояса. Її відчув одну і примусив її з'явитися, коли встав.
  
  
  Солдат закинув обидві руки собі на праве плече і тримав гвинтівку, націлену, як ракету, яку збиралися запустити. Барснишек тримав свої великі руки відкритими. З мене цього досить. Її опустив ліву руку по дузі і вдарив солдата долонею по носі. Її, точно знав, як буде завдано цей удар. Її, знав, що у нього зламається ніс і що осколки кісток проникнуть в його мозок. Він весь час піднімав рушницю, як спис, готовий завдати удару. Але мій удар розчавив його, заморозив, як сніг навколо нас. Він повільно опустився на слизький лід. Він був мертвий ще до того, як впав на землю.
  
  
  У правій руці в мене була отруйна стріла. Ворог наближався. В його очах було страхітливе вираз ненависті. Мені він теж набрид.
  
  
  Її, повернувся, щоб він залишався на відстані витягнутої руки. Я не вірю, що потім першого удару пройшла хвилина. Її попрямував в Барнисек з вістрям стріли. Її відчував легке опір кінчика, поки він не проник йому в горло і не почав рухатися далі. Він збирався вдарити мене своїм великим кулаком в обличчя. Він міг навіть дістати кулаком. Потім він помер на місці. Образи подіяв би протягом десяти секунд. Минуло ценымногие менше часу. Коли Барнисек помер, він просто впав у сніг. Жорсткість зникла з его осіб, і він шталь схожий на маленького потворного дитини.
  
  
  Goggle відкинула сніг мені в ліву ногу. Друга goggle догодила далеко праворуч. Деякі чоловіки намагалися обляпати вогонь водою, але вода в шлангах замерзла. Її вирішив запустити ще кілька гранат.
  
  
  Її втік, витягнув навколо пояса сині капсули з вогнем і викинув ih як можна швидше.
  
  
  Іринея зникла!
  
  
  Ця думка вдарила мене, як ляпас. Пам'ятаю, її оточували четверо солдатів. Вона вимкнула два; вона отримала сильний удар ззаду, коли один навколо них підняв ee і перекладу. Куди?
  
  
  Навколо вирували пожежі. Два невеликих будівлі були не чим іншим, як паруючими парканами. Третій корпус теж горів. Полум'я просочилося навіть на зовнішню стіну будівлі головного. Повинно бути, вони привезли туди Иринию.
  
  
  Його, важко дихаючи, озирнувся. Солдати були зайняті гасінням пожеж. Там було дванадцять, тринадцять місць, де горіли капсули. Моє дихання нагадувало пар старого локомотива, що піднімається в гору. І було холодно. Мої губи були жорсткими, її майже не відчував ih кінчиками пальців. Російські морози перемогли дві світові держави. Народ біг з могутньої армії Наполеона, яка займається все спалила на своєму шляху. І коли французи опинилися в самому складати долар Росії, вдарила жорстока зима. Вони виявилися побеждеными і виснаженими, коли нарешті повернулися у Францію. Те ж відбулося і з гітлерівськими військами.
  
  
  Її не шелл проти матінки-Росії, але, якщо її швидко не зігріюся, її теж стану жертвою зими. Сніг shell сильніше, так сильно, що я майже не міг бачити солдатів навколо. Але вийшло добре, мене теж не бачили.
  
  
  Її пробирався в бік головного будинку, коли mimmo пройшла група з чотирьох чоловік. Сніг відображав полум'я, так що вся окружність висвітлювалася червоним світлом. Моя тінь була вогненно-червоної, і тремтячою. Чотири солдатів здавалися вісьмома. Якимось чином voni вдалося зібрати воду навколо одного через шлангів і почали поливати полум'я. Її обережно рушив уздовж стіни, поки не добрався до кута. Двері повинна була бути за рогом. Коли її подивився відвертими перед собою, він побачив розбитий паркан і вантажівка в заметі. Якщо б ми з Иринией не могли швидко вибратися звідси, машина була б повністю засипана снігом.
  
  
  З-за рогу вийшов солдат і побачив мене. Його рот відкрився. Він підняв гвинтівку, в той час як її опустив кулак ему в трахею. Мій наступний удар прийшовся по йому, коли він впав. Це стало смертю его.
  
  
  Її повернув за ріг і поклав руку на дверну ручку. Кинувши останній погляд на заряджається пекельну середовище, її, відкрив двері і увійшов всередину. Мене вразила тиша. Повна тиша. У світі було не так багато. Це було схоже на великий покинутий склад. Стіна була бетонної стіни були дерев'яними, а висота стелі становила 7 метрів. Її нахилив голову і прислухався.
  
  
  Був звук, але я не міг його ідентифікувати. Це було схоже на зграю щурів, гучний скрипучий звук. Але це були не щури, це було щось інше.
  
  
  Склад був розділений на відсіки. Звук виходив звідкись спереду, де їй нічого не бачив. Мої ніздрі наповнилися солоним запахом, як плаття або біля басейну. Повітря було вологим. Її, знав, що поблизу повинна бути вода.
  
  
  Ірина мала бути десь тут. Здавалося, навколо мене було тільки порожній простір. Переді мною була перегородка, за якою її не міг бачити, звідки виходять звуки: кілька циліндричних ємностей розміром з винні бочки. Вони були величезні два навколо дерева і одіна з скла. Вони були порожні.
  
  
  Її проклинав себе за те, що не зміг підібрати одну з гвинтівок. Коли її обійти готель бочки в напрямку скрипучого звуку, її почув ще один звук.
  
  
  Це було ліворуч. Це великого сенсу не мають так, ніби хтось плескав у долоні. Але в nen не було ліній, як ніби він тримав ритм. Потім її смутний почув приглушений звук навколо чийогось розмови.
  
  
  Її притиснувся до стогнати і повільно рушив у напрямку звуку. Переді мною знову сиділа величезна бочка. Що б вони там нам робили, вони щось задумали. Обходячи великий контейнер, її побачив в десяти метрах невеликий квадратний офісу. Голос шталь ясніше. І ніхто не плескав у долоні. Хтось вдарив когось в обличчя.
  
  
  Поряд з дверима офісу було вікно. Всередині світився брильов. Підійшовши лиже її впізнав голос. Це був Серж. Краснова. Але в його голосі був дивний тон. Її ковзнув до точки, де стіни офісу з'єднувалася зі стіною великої будівлі. Її, нахилився і зісковзнув по стогони офісі. Відкрито, під вікном її, зупинився. Двері в офіс була відкрита, і її добре чув Краснова. Сергій, добувався через вікно, потрапив мені в голову. Її слухав.
  
  
  Пролунав ще один удар, і Іринея закричала. 'Кажи!' сказав Краснова російською мовою. Дивний звук в його голосі тривав. «Але я повинен був знати, правда? Всі ці питання про інститут і моєї роботи тут ».
  
  
  «Серж, я ...» Ірину обірвала ще одну ляпаса. Її готель зайти всередину і поодинці дати Сержу ляпаса, але мені здавалося, що я почую більше, якщо буду ховатися і чекати.
  
  
  'Чуєш!' гнівався Серж. «Ти використовувала мене! Їй сказав, що люблю тебе, і ти просто використовувала мене. Ви прикидалися гарною російською, нашою знаменитою балериною ». Він знизив голос, із-за чого його було важко зрозуміти. - А ти завжди була шпигункою капіталістів. Але я любив тебе. Її б виставляв свою позицію тут по інституту; ми могли б піти разом; ми могли б навіть виїхати з Росії, можливо, в Югославію або Східну Німеччину. Але. . Його голос зірвався. "Але голос ти якась. На землі з цим ... цим ... Картером. І тобі сподобалося те, що він з тобою робив ». Він почав ридати. «А його стояв там, як дитина, на день, гадати, чи не забули ви вимкнути брильов. І, як ідіот, її довірив твоєї брехні. Ти просто намагаєшся втекти від мене. Ви знали, що він чекав вас там ».
  
  
  Її почув голос Иринии. «Так вийшло, Сергій. Це було зовсім не так. Просто так вийшло; ми не збиралися. Ми ... 'Знову звук удару. Іринея зойкнула і замовкла. Трохи пізніше вона запитала: «Що ти збираєшся зі мною робити?» Краснова видав гучний гучний сміх. «Ти зробиш це, мій ангел? Мій милий, милий ангелок! Знову гучний сміх. «Послухай, мій ангел, ти занадто гарний для мене, дуже знаменитим, дуже красивий. Її і покажу вам, що-що, що ви помітите. Її покажу вам приятелів, яким буде приємно вас упіймати.
  
  
  Її, зрозумів, що трапилося з Сержем Красновим. Всі ці роки, проведені в безвихідному режимі, iso усіх сил намагаючись утримати насувається божевілля подалі від нього, намагаючись здаватися нормальним, вражаючи інших винахідливим способом, яким він керував інститутом, призвели до того, що тепер його звільнили. Помітно, типу нас з Иринией був винен у цьому. Не було причин розмовляти з ним, як зі львом, нам з скаженою собакою. Він повністю втратив самовладання.
  
  
  Її, знав, що якщо ми з Иринией захочемо вибратися звідси, мені доведеться вбити Сержа.
  
  
  Іринея сказала: «Цей пістолет не потрібен, Сергій. Її чекала цього дня три роки ».
  
  
  Ще один ляпас. "Вставай, повія!" - кричав Краснова. «Я покажу вам деяких виробників».
  
  
  Її, розумів, що вони вилізуть. Її вислизнув з офісу за кут. По бетонній підлозі подряпав стілець. Дві тіні ковзали по світлу, який падав у вікно. Її побачив пістолет в тіні руки Сержа.
  
  
  Вони вийшли, Іринея попереду. У світлі її міг ясно бачити її, коли вона проходила mimmo мене. Ee палички були червоними від всіх ляпасів, красиве обличчя заспокоювало.
  
  
  Її, бачив, як вони пройшли між двома бочками. На складі було дуже спекотне. Іринея зняла плащ; на ній було тільки плаття, яке вона носила в своїй квартирі. Серж був у чорному светрі і штанях. Моє пальто було дуже незручним. Її зняв его і його залишили лежати на землі. Я пішов у тому напрямку, куди пішли Сергій і Іринея.
  
  
  Проходячи через бочки, її зрозумів, чому не можу розібрати, що означають ці скрипучі звуки. Стіна не доходила до стелі, але була достатньо високою, щоб заглушити звуки. Була двері з написом: ЛАБОРАТОРІЯ. Він хитався взад і вперед, щоб Иринией і Сержем. Її притиснувся до стогнати, і тут же штовхнув двері. Скрип тут абсурдно ценымногие голосніше. Приміщення нагадувало будівельний майданчик під офісну будівлю. Вологість важко висіла в повітрі; було жаркого, жаркого тропічного.
  
  
  Її не побачив Сержа і Иринию, підійшов до іншої сторони день і зазирнув усередину. В лабораторіях також були великі судини, все навколо скла. Вони спостерігали, як цифри на годиннику, згруповані навколо дійсно величезної бочки. Я не зупинявся, аби щороку в бочки; Її готель знати, де були Сергій і Іринея.
  
  
  Тільки коли його повністю відчинив двері і ввійшов у лабораторію, її зрозумів, що в кожному навколо судин щось рухається. Скляні резервуари були заповнені водою приблизно на три чверті години. Спочатку її, подумав, що це якісь великі риби, начебто акул або дельфінів. Але потім побачив її руки на внутрішній стороні однієї навколо поверхонь. З'явилося обличчя, але це було обличчя, якого їй ніколи раніше не бачив. Очі дивилися на мене зверху вниз, потім обличчя знову швидко зникло. Її бачив, топание нога іншого в тому ж акваріумі. Потім третій проплив mimmo стіни, і він побачив істоту.
  
  
  З іншого боку, чув її голос Сержа. «Бачиш, мій любий ангел? Ви побачите всіх моїх створінь?
  
  
  Її, бачив, що у всіх танках були люди. Але на самому делле вони не були чоловіками. Її обережно обійшов резервуар, щоб побачити Иринию і Сержа. Навколо середнього та найбільшого резервуара в лісах була дощечка. Цей резервуар теж був скляний, але в nen ніхто не купався. З менших резервуарів до самого особливих резервуару тяглися дерев'яні жолоби. Маленькі резервуари оточували великі і з'єднувалися з ним через пологі жолоба. Серж стояв біля сходів, що ведуть до дошці навколо найбільшого резервуара. З дурною усмішкою на красивому особи він дивився то на один платіж, то на інший на інший. Іринея теж подивилася.
  
  
  Одіна з пливуть підійшов впритул до краю бака. Він притулився обличчям і тілом до скла, і тепер його его добре бачив.
  
  
  Але на самому делле ви повинні були сказати «це», а не «він», бо це було гротескне істота. Він був схожий на людину в тому сенсі, що у нього були дві руки, дві ноги, тулуб і гол, і здавалося, що він мав правильний колір. Але по обидві сторони шиї були ряди по шість зябер. Товста шия. Іринея сказала, що в експериментах спецоперації молоді люди. Поляки здавалися злегка опухлими. Мембранні оболонки по плоті розросталися між пальцями. Її, чув, як Ірина видав хрипкий звук.
  
  
  В лабораторії пролунав істеричний крик. Сміх Сержа. «Що трапилося, люба? Вам не подобаються мої створення? І тут Серж проявив свій геній. "Ми добре удосконалили ih. Росія, країна, яку ви пройшли. Ми вдосконалили майже людину, яка може дихати під водою. Голос що я зробив, Іринея, її! Її хірургічним шляхом рекламує ці зябра на шию, щоб вони могли отримувати кисень навколо води ». Він знову засміявся.
  
  
  Людина відплив від скляної стіни. Її бачив ih всіх трьох в акваріумі, топающих з & nb і уставившихся на Сержа і Иринию. У ih мовчанні було щось примарне.
  
  
  «Так, ангел», - сказав Серж, і він побачив, як Іринея зіщулилася. «Мої створення дивляться на тебе. Але хіба ви не знаходите ih розумними? Бачте, хоча вони можуть дихати під водою, вони чоловіки - у них є всі фізичні бажання і потреби звичайних чоловіків. Ви хочете ih задовольнити, моя улюблена балерина? Він видав писклявий сміх.
  
  
  "Русалки" мовчки дивилися, як Сергій притискає Иринию k стогнати. Її, побачив, що це була ще одна двері. Однак це була не обертається двері, а звичайна. У день було маленьке віконце. Він був по той бік найбільшого резервуара, між двома меншими.
  
  
  Серж потягнувся до стогнати, де, здавалося, була ручка. Він все ще посміхався... Він натиснув на важіль.
  
  
  Її почув булькаючий звук навколо. Її кинувся назад до дня, коли зрозумів, що відбувається. Води навколо маленьких резервуарів перетікала через дерев'яні жолоби, у великий резервуар. Русалки iso усіх сил намагалися втриматися у своїх маленьких резервуарах. Вони чіплялися за жолоби, коли вода текла і чинила опір потоку. Але це було сильна течія, і проти ih волі вони потрапили в найбільший резервуар. Ih було чоловік п'ятнадцять, які пливли по колу і ховалися, щоб щорічно через борт баком на Сержа і Иринию. Спочатку їй цього не бачив, але здавалося, що в резервуарі є щось на зразок бігової доріжки. Її здогадався, що так годують цих створінь.
  
  
  Серж вже досить довго грав у свою гру. Настав час захистити його. Його зробив два кроки до баку і зупинився.
  
  
  Тепер розумію, чому в лабораторії було так жаркого. Коли її, заглянув між резервуарами наверх, її побачив дим, вже кружащийся в лабораторії. На моїх очах шматок стіни шталь темно-коричневим, а потім все темніше й темніше.
  
  
  Стіни горіли.
  
  
  Сергій сказав: «Моя прекрасна балерина, ці молоді люди багато чим пожертвували сич своєї країни. Вони допомагали більше, ніж коли-небудь, будь-якої групи людей в світовій історії ». Він штовхнув Иринию назад до сходів, що веде до дошки.
  
  
  Її готель почути, що він говорить. Сергій сказав: «Хочеш піднятися наверх, ангел?» Може бути, мені варто розповісти трохи більше про масштаби ih жертви. Операція пройшла успішно, тому що чоловіки зараз знаходяться під водою. можуть там дихати на жаль, виникли побічні ефекти. Щось пішло не так на операційному столі, і ih мозок був злегка пошкоджений при установці зябер. Ih голосові зв'язки також виглядають злегка пошкодженими; вони не можуть розмовляти. Єдине, що вони можуть зробити, це видати скрипучий звук. Її, вважаю, що знаю, що пішло не так. Наступна група буде краще, ценымногие краще! '
  
  
  Її піднявся по сходах. Її, подивився на протилежну стіну. Прямокутник у д або три був чорним і виділяв дим. Праворуч її побачив ще більше диму, що піднімається над іншою стіною. Часу залишалося не так багато. Мені потрібно було швидко вбити Сержа, забрати Иринию і негайно зникнути. Її, бачив, як ці "русалки" виступали з води і дивилися на них. Коли її зрозумів по - бак, чекають господарів, дошку над танком, божевілля Сержа - я зрозумів все. Дошка була такою високою, що вони нах не дотягнуться. Вони можуть спробувати це, підстрибнувши, але це буде складно. Її, знав, що Сергій збирається зробити, він штовхне Иринию в цей резервуар.
  
  
  Серж і Іринея стояли на дошці біля доріжки. Іринея відскочила від кінця баком, але Він продовжував встромляти пістолет гей у спину.
  
  
  "Що ви скажете про це?" Серж обійняв вухо рукою. «Скажіть, товариші, як би ви готелі зробити з тілом молодої леді?»
  
  
  Навколо бака доносилися гучні крики. Вони замахали руками . Серж знову голосно розсміявся, але його его не чув.
  
  
  Його обійшов один навколо менших резервуарів. Її, знав, що потрібно бути дуже обережним. Якби Сергійко побачив мене, ніщо не може перешкодити ему просто заштовхнути Иринию в резервуар. До того часу, як він піднявся по сходах, добрався до них і витягнув би Иринию навколо резервуара, ці істоти, він не знав, що могло з нею статися. Мій дротик здався мені кращим варіантом. Її знову почув позаду себе шум. Коли її збирався обернутися, Серж зробив щось, що мене відволікло.
  
  
  Він схилив голову, обхопивши вухо рукою, і запитав: «Що тепер, друзі? Ви коли-небудь готелі сказати, що хочете бачити її більше? Він простягнув вільну руку, схопив перед сукні Иринии і зірвав його з ee тіла. Ему довелося витратити час, перш ніж вона повністю оголилася. «Будь ласка», - крикнув він. "Хіба це не краще?" Русалки закричали й стрибнули на дошку.
  
  
  Іринея мене вона вільно. Вона не стискалася, навіть не намагалася відступити назад. Вона сиділа гола і пряма. Дві русалки підпливли до борту резервуара і спробували стрибнути досить високо, щоб схопити її за гомілку. Вона не дивилася на нас, на них, на нас, на Сержа. Вона подивилася відкрито на стіну. І її побачив, як куточки її rta скривилися в легкому сміху.
  
  
  Вона дивилася на палаючу стіну і, мабуть, думала, що це справді її доля. Якщо жахливі істоти в резервуарі не зможуть її зловити, палаюча лабораторії всіх поховає під собою.
  
  
  Мене охопило бажання діяти. Її повинен був піти до неї. Її повинен був показати гей, що вона помиляється.
  
  
  «Танцюй для мене, ангел», - пронизливо наказав Серж. «Нехай мої друзі побачать, чому ти така талановита балерина, показати їм, на що ти здатний. Чим довше ти будеш танцювати, тим довше мої творці будуть тебе чекати. Якщо ти зупинишся, її наклоню дошку ». Він опустився на коліна і поклав руку на край дошки.
  
  
  Русалки зійшли з розуму. Іринея почала танцювати, але це був не той танець, який от би дозволили вийти на сцену. Це був танець спокуси. Русалки підстрибували все вище і вище. Сергій встав на коліна з напіввідкритим ротом, немов зачарований. Її піднявся по сходах. Під час прогулянки її, доторкнувся до пояса зі зброєю. Волосся на шиї встали дибки. Їй був біля підніжжя сходів, і Серж ще не бачив мене, але я відчував, більше, ніж бачив, якийсь рух.
  
  
  Її бачив краєм ока. Її почав обертатися і побачив, як тінь ковзає за моєю спиною і з'являється позаду мене. Минула ціла вічність, перш ніж її, обернувся. Її був на півдорозі, коли відчув, як до мене наближається тінь навколо купи дерев'яних балок.
  
  
  Зустрічний рух вперед, здавалося, викликав невеликий ураган. Малюнок торкнулася мене з гарчанням. Його спіткнувся, спробував відновити рівновагу і впав на бетонну підлогу. Руки тягли мене, намагаючись дістатися до горла; кожному племені було притиснуто до моєї спини. Якимось чином мені вдалося розвернутися і схопити людину. Її вдарив по йому і промахнувся. Але його побачив, хто це був - Василь Попов!
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  
  
  
  Попов був одягнений у шерстяний светр. Її схопив його і відштовхнув від себе. Ми були приблизно однієї сили, але він був у невигідному становищі. Її знав його. Її годинами вивчав всі деталі його життя. Її знав його реакцію, знав, як він думає, як бореться. У нього не було шансів.
  
  
  Так що я знайшов для нього час. Її підозрював, що Сергій буде дивитися, як розгортається бій. Її схопив Попова і вдарив його правою рукою по обличчю. Пролунав глухий удар. Але у великій лабораторії пролунав ще один шум, тріск дерева.
  
  
  Серж вистрілив, і бетон під моєю правою ногою тріснула. Goggle відскочила і потрапила в маленький скляний резервуар поруч зі мною. Отвір утворилося зі звуком, схожим на рвану папір. Її, повернувся, щоб тримати Попова між мною і Сержем. Зі свого високого становища у нього міг бути шанс безперешкодно вистрілити мені в голову, але я не зупинявся досить довго, щоб дати йому можливість зробити це.
  
  
  Попов так сильно впав на коліна, що його рука торкнулася бетонної підлоги. Ми обидва спітніли. Дим клубочився над нами, як привид, по стелі. Попов оговтався, і, оскільки їй був упевнений, що переможу його, настільки впевнений, що витримаю це весь час, його, кинувся на нього. Він швидко піднявся з підлоги з вузьким ножем у руці. Він мовчки підняв руку по дузі.
  
  
  Спочатку її нічого не відчув. Але потім кров навколо моєї правої руки почала просочуватися через рукав. І з кров'ю прийшла біль.
  
  
  Мій ревматизму був автоматичним. Її відскочив назад, що знову дало мені повну свободу дій. Серж знову вистрілив; Його відчув себе так, ніби в цей раз відскочив шматок носа мого черевика. Її пірнаю вліво. Goggle відскочила назад у скляний резервуар, дуже близько до першої дірки. На цей раз пролунав гучний тріск, як забитий цвях у шкільну дошку, скрип, скрегіт. Схоже, бак розвалювався. Попов став між мною і Сержем. Він поранив мене, і це була его і впевненість. Тепер він вирішив мене прикінчити.
  
  
  Її відкинулася назад, коли він наполовину нахилився до мене з ножем перед собою. Він посміхнувся, і шрамм звертається на його щоці перетворився на півмісяць. Тепер він був сповнений впевненості. Він заподіяв мені біль, і знав це. Все, що йому потрібно було зробити зараз, це швидко мене відключити.
  
  
  Її простягнув обидві руки з розкритими долонями перед собою. На мить її схилився над колінами. Її повинен був схопити одіна з отруйних дротиків навколо свого пояса, але, опустивши руку, дати йому шанс. Він міг вдарити низменному вістрям ножа, спрямованим вгору, і встромити его між ребрами в мій складати долар.
  
  
  Її звернув вправо і лівою ногою потягнувся до зап'ястя з ножем. Він відскочив, спотикаючись. Тепер її втратив рівновагу. Її, повернувся до нього, коли він знову спробував стрибнути вперед. Ми кружляли ще один навколо іншого.
  
  
  Я не міг ризикнути поглянути на Сержа, але почув, як він кашляє. Він був вище за нас, і він підозрював, що до нього дійшов дим. Попов зробив крок вліво і притулився. Її, відступив убік і схопив його за зап'ястя обома руками. Ніж був відвертими перед моїм обличчям. Його рука лежала на моєму лівому плечі. Він спробував відступити, прагнучи встромити ножа мені в спину.
  
  
  Її впав на коліна. В той же час її смикнув його за руку з ножем. Її відчув його життя на своїй потилиці.
  
  
  Її, продовжуючи тягнути, упер голову ему в житті, і швидко встав. Її відчув его повний оленка, коли його ноги відірвалися від підлоги. Її продовжував тягнути його за руку. Його ноги ставали все вище і вище. Коли її, відчув, що його оленка на моїй спині розслабився, її знову опустився і потягнув його за руку. Він поолетел мною назавжди. Коли він пролетів mimmo мене по повітрю, її зробив імпульсний рух вгору і відпустив його руку. На мить здалося, що він ніби пірнає. Її, зрозумів, що він летить відкрито до тріснутого скляного резервуара.
  
  
  Він торкнувся його ногами. Через зіткнення з бортом баком его рейс трохи затримався, але потім він полетів далі. Його коліна були злегка зігнуті. Скло вже було ослаблено двома пострілами. Пролунав гучний тріск, коли його ноги розбиті в скло. Потім її побачив, як осколки посікли його ноги, коли він летів. Він голосно кричав. Ніж випав через его руки. Навколо лопалось скло. З гучним шумом кришка бака почало руйнуватися.
  
  
  Її не міг бачити, що робив Серж. Її міг тільки здогадуватися, що він був таким же нерухомим, як і її. Пройшли dolly секунди. Її, бачив, як осколки скла терлися про тіло Попова. Його життя вже був в дірі, трохи пізніше груди, а потім скло розвалилося, як картковий будиночок.
  
  
  Її відскочив назад, коли навколо мене загриміло скло. Її бачив осколки на шиї Попова, коли банк зазнав краху. Шум був оглушливим. Тіло Попова, здавалося, корчилось і звивалося, коли воно падало, між осколками. Але коли він впав на підлогу, він лежав нерухомо. Потім її, нахилився до нього.
  
  
  Савченко стала гнітючою. Її спітнів, і повітря був задимлений. Шведів Попова була розірвана на шматки. Її, подивився на неї і побачив кров і порваний одяг. Він лежав на проведені обчислення. Її перевернув його ногою. Одіна навколо великих осколків скла застряг у нього в горлі. Осколок утворив трикутник з лінією його горла. Не було сумнівів - Так, мертвий.
  
  
  Її почув гучний хлопок і відчув, як щось зворушило мене за плече. Серж знову вистрілив, і goggle відскочила від мого лівого плеча.
  
  
  Її зигзагом піднявся по сходах, намацав пояс із зброєю. Серж знову вистрілив і промахнувся. Її бачив, що Іринея все ще була на полиці. Дим над її головою клубочився все більш густими шарами. Русалки сіпалися, як ляльки, і видавали скрипучий звук. Її, спустився вниз по сходах, перш ніж Сергій знову зміг вистрілити. Він більше не міг мене бачити. Її вийняв ратище навколо пояса і кинув у нього один з отруйних дротиків. Її взяв ще одну стрілку і тримав її в руці. Потім її, спустився по сходах.
  
  
  Серж більше не звертав на мене уваги. Він сів і простягнув до Иринии пістолет, інший рукою похитуючи дошку. Іринея більше не танцювала, вона махала руками, намагаючись утримати рівновагу. Вона розгойдувалася по дошці взад і вперед. Тепер страх був видним в її очах. Русалки перестали плескатися і кричати. Вони поволі пливли, піднявши голови над водою, і подивилися на нах. Вони змусили мене подумати про очікують жертву акул.
  
  
  Коли їй був від початку другій сходинці, її швидко прицілився і вистрілив з пневматичного пістолета. З шипінням стріла пролетіла mimmo голови Сержа і загубилася в диму над ним. Її почув тихий стук, коли стріла пробила стелю.
  
  
  Практично відразу її зарядив другу стрілу. Серж, здавалося, навіть не помітив, що я вистрілив. Іринея почала втрачати рівновагу. Її повинен був перешкодити йому було витягнути цю дошку.
  
  
  "Краснова!" - дико заревів її. Мені залишалося зробити ще три кроки.
  
  
  Він обернувся з тим же диким поглядом в очах. Він підняв пістолет, щоб вистрілити. Але перш ніж він встиг про це розповісти, її, натиснув на спусковий гачок пневматичного пістолета. Знову шиплячий звук. Стріла влучила йому в груди. Він зробив крок у напрямку сходів. Він помер сидіти склавши руки і впав вперед, тримаючи перед собою пістолет. Його обличчя торкнулося початку другої сходинки, і він пірнув mimmo мене. Але її не спостерігав за ним. Їй був нагорі сходів і дивився на Иринию. Вона похитнулася вліво і зробила дивні кругові рухи руками.
  
  
  А потім вона впала.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 15
  
  
  
  
  
  
  
  Але вона не впала повністю у воду. Вона впала на дошку, перекотилася через край, але побачила можливість вхопитися руками за дошку. Її ноги бовталися в & nb.
  
  
  Русалки були у захваті. Її схопив з пояса ще одну стрілу і вставив її в свій пістолет. Її, ступив на дошку.
  
  
  Перші троє чоловіків вийшли через води і готелі схопити Иринию за щиколотку. Моїй стріли навколо пістолета потрапила одному в праву щоку. Через десять секунд він був мертвий і потонув в баку.
  
  
  Решта не знали, що й думати. Вони були обережні, продовжували плавати під Иринией, і один навіть стрибнув до неї. Вона намагалася повернутися на дошку, але кожен раз, коли вона виявлялася на неї, коліном, одна з русалок підстрибувала, щоб схопити її за гомілку і потягнути вниз. Потім він швидко пірнав, перш ніж її встиг пустити ще одну стрілу. Її обережно підійшов до Иринии. Її зарядив пістолет в ще одну стрілу. Іринея впиралася ліктями в дошку, як ніби вона пролежала на підлозі в море, і це був єдиний шматок розбитого дерева, за який вона може триматися. Втома була на її обличчі. Дошка добре лежали над резервуаром, тепер вона загрожувала перекинутися.
  
  
  Її, глянув на гарячі стіни, щоб дізнатися, скільки часу у нас залишилося. Сама дальня стіна, яку її вперше побачив, майже повністю зникла. Її бачив наскрізь темну ніч. Полум'я горіло і гасла. Вогонь тепер рухався по стелі, і я зрозумів, що балки скоро впадуть. Стіна зліва від мене сильно горіла. Димне повітря шталь душити мене. З кожним вдихом її відчував печіння в горлі і легенів.
  
  
  Тепер їй був близький з Иринией. Її обережно опустився на коліна, поклавши одну кожному племені на дошку. Іринея намагалася мене схопити.
  
  
  «Візьми мене за руку», - сказав я. Вона простягнула руку.
  
  
  "Русалки" все більше нагадували акул. Тепер вони дивилися на нас, плаваючи взад і вперед. Час від часу один навколо них видавав дивний скрипучий звук.
  
  
  Її відчув пальці Иринии на своїх. Русалка високо підстрибнула і вдарилася головою об дошку. Дошка хитнувся вліво. Її впав на обидва коліна і схопився за борт дошки. Пістолет зі стрілою впав мені між колін. Її лежу на четвереньках. Ноги Иринии знову занурилися у воду. Русалки кружляли відвертими під поверхнею, плаваючи без зусиль.
  
  
  Її підповз до Иринии. Вона iso усіх сил намагалася впертися коліном в дошку, і з кожним її рухом він хитався все гірше.
  
  
  «Заспокойся, - сказав я. «Почекай, поки її з тобою».
  
  
  Вона зберігала спокій. Її почекав, поки не переконався, що русалки дивляться на мене, потім поклав пістолет для дротиків на полицю і просто прикинувся, що тягнуся до Иринии. Вони цього чекали. Її, бачив, як один навколо них трохи пірнув і пішов, щоб встати під Иринией. Поки він був під водою, її знову підняв пістолет і тепер прицілився в те місце, де, я думаю, може з'явитися русалки. Він дійсно з'явився. Її вистрілив.
  
  
  Стріла вразила людини-русалку в зябра збоку на його шиї. Він відскочив убік з сильним сплеском, секунду боровся, потім закляк і опустився на дно резервуара.
  
  
  Її схопив нову стрілу в поясі і підповз до Иринии, думаючи про Сержа, який лежав поруч зі мною з пістолетом біля підніжжя сходів і Попова з його ножем на розбитому баку. Потім її подумав про себе, ползущем по хисткій дошці, в той час як група людей-русалок кружляла під водою в & nb, а у мене не було зброї під рукою.
  
  
  Іринея зітхнула з полегшенням, коли її простягнув гей руку. Вона схопила мене за руку обома руками і сів на дошку. Вона притулилася до мене. «Ах, Нік, - сказала вона. "Я думала ..."
  
  
  «Почекай! Ми ще не в безпеці! Ці готелі би, щоб ця дошка впала у воду. Нам все ще потрібно дійти до кінця ». Коли вона кивнула, її сказав: «Я відпускаю тебе зараз.
  
  
  "Ні!" Вона в розпачі притиснулася до мене, так що дошка почала розгойдуватися ще сильніше.
  
  
  «Заспокойся», - сказав я, зберігаючи спокійний голос. - До кінця всього д-три. Якщо ми спробуємо разом, ми можемо впасти з дошки. Візьми мене за руку. Її обережно йду назад, а ти підеш зі мною, добре?
  
  
  Вона кивнула. Вона схопила мене за руку і потягнулася на одній руці до своїх колін. Тепер дим оповив воду. Незважаючи на полум'я вздовж стін і стелі, мені було холодно. Крижаний нічне повітря плив крізь дірки в стінах. Полум'я з'їв шматок даху, і через цю дірку проникав вітер. Як шкода, що снігу більше не було. Її відчув тремтіння - і її, був повністю одягнений. Її міг уявити, що зараз переживає гола і мокра Іринея.
  
  
  Поріз на руці, який у мене був у бою з Поповим, був не глибоким, але мене це турбувало. Іринея нічого про це не знала, і це була рука, яку вона схопила за руку. Її відштовхнувся і потягнув її за собою. Ми йшли дюйм за дюймом. Кожен раз, коли Іринея тремтіла, дошка розгойдувалася. Було дуже багато речей, про які її повинен був пам'ятати одночасно. Довелося звертати увагу на дошку, щоб вона не впала в воду. Потім були ці люди-русалки, які пливли середовищ нас, і іноді піднімалися нагору, щоб щорічно, як далеко ми від них. Раптом одне навколо решти істот нападе на нас, і ми опинимося в біді. А потім з'явилася біль в руці. І вогонь! Мої очі вже сльозилися від диму. Родзинка полум'я час від часу був нестерпний, і якщо її не відчував цього савченко, він був ще і крижаний холод, що приходив ззовні. Солдати гасили вогонь, який все ще горить. Очевидно, хтось взяв кермо влади і віддавав накази. Два пожежних шланга тепер поливали полум'я зовні крижаною водою. Але ніхто нічого не зробив з полум'ям і димом всередині.
  
  
  Потім Іринея почало сильно тремтіти. Дошка захиталася. Його тримав її однією рукою, а дошку - інший. Ми сиділи нерухомо, як крижані статуї. Іринея подивилася на мене відчайдушно благальним поглядом. Їй посміхнувся, впевнено сподіваючись на нах. «Залишився всього один д», - сказав я.
  
  
  «Я ... я мерзну», - сказала вона, знову затремтівши.
  
  
  "Коли ми будемо там, ми візьмемо тебе одяг Сержа. Потім повертаємося в офіс і одягнемо пальто. Солдати зайняті роботою з вогнегасниками, тому ми можемо йти відкрито до вантажівки і їхати. Ймовірно, вогонь знищить залишки цієї лабораторії. Ми пройдемо, голосування побачиш.
  
  
  Вона спробувала посміхнутися. Відчай зникло навколо її очей. І в цей момент один навколо людей-русалок наважився на спробу.
  
  
  Її, бачив, як він іде, але було вже пізно. Навіть якщо б її бачив, его раніше, її б не знав, що я можу з цим вдіяти. Він пірнув глибоко і піднявся відвертими з дна. Її, бачив, як його пальці загребали воду. Його очі були широко відкриті і дивилися на нас. Він піднявся наверх і скочив. Він не міг схопити мене або Иринию, але він підійшов так далеко, що зміг вдарити по дошці стиснутими кулаками.
  
  
  Дошка сильно розгойдувалася взад і вперед. Іринея намагалася мене схопити. А потім нитку полиці зісковзнув з кінця резервуара. Дошка впала у воду.
  
  
  Її торкнувся води спиною. Її, відчував, як він стискається навколо мене, просочуючи мій одяг. Незадовго до того, як мій гол опустилася, її почув гучні звуки. Довелося піти до Иринии, спробувати захистити її. Русалки мене не цікавили, вони просто готелі схопити її.
  
  
  Мій гол піднялася над водою. Її вразив його і подивився на бак. Поки його дивився, її, простягнув руку і зняв черевики.
  
  
  Три русалки оточили Иринию і голосно кричали. Вона здавалася їм чимось новим, що-те, що вони смутний пам'ятали, але не знали, що з цим робити. Але незабаром вони згадають про це. Іринея однією рукою трималася за дошку.
  
  
  Коли її зняв взуття, її підплив до неї. Скрип в баку абсурдно ценымногие гірше. Три русалки зацікавлено подивилися на мене. Її, напевно, був дуже схожий на них, щоб бути цікавим. Але з Иринией все було інакше.
  
  
  Її готель, щоб вони мною цікавилися. Її готель, щоб вони забули Иринию і зосередилися на мені. Мені потрібно було щось зробити, щоб порушити цей інтерес.
  
  
  За винятком трьох, що оточували Иринию, інші пливли піді мною, під нею і час від часу піднімалися, видаючи свої скрипучі звуки. Я не знав, скільки ih було в баку.
  
  
  Її підплив до плаваючою дошці і похитав головою, коли Іринея простягла мені руку. Якщо б останні три роки були для нах кошмаром, це нічого б не означало порівняно зі страхом, який її тепер бачив в її очах.
  
  
  Її покликав русалок. - 'Ласкаво просимо!'
  
  
  Вони поглянули на мене на мить, а потім знову повернулися до Иринии.
  
  
  Був один спосіб зацікавити ih. Уздовж полиці її штовхнув Иринию. Вона подивилася на мене. Її втиснулася між нею і чоловіком поруч з нею. Коли він потягнувся до неї, прибрав її его руку. Двоє інших дивилися. Вони не знали напевно, уявляю її загрозу чи ні.
  
  
  Людина-русалка, чию руку його зупинив, подивився на мене такими налитими кров'ю очима, що вони здавалися рожевими. Его паличок і губи спухли. Він знову підійшов лиже, і потягнувся до Иринии. Її знову вдарив його его в руці. Він шталь голосно кричати Він поплив, повернувся і знову закричав на мене. Його рожеві очі запитливо дивилися на інших русалок. Він не знав, що робити. Він знову подивився на мене, і шталь голосніше, ніж хто-небудь навколо у них коли-небудь робив. Потім вона вдарила долонями по & nb. Тепер їй був між ним і Иринией. Двоє інших перервали гру, щоб щорічно на мене. Їй був готовий. Її iso усіх сил випустив кулак. Удар влучив по одному у них трохи нижче правого ока по щоці. Ззаду було достатньо сили, щоб відігнати його д.
  
  
  Тепер її був так близько, що міг доторкнутися до русалки, тримає Иринию. Її стиснув його слизьке зап'ясті. Потім тота, якого її вбив, раптом підійшов до мене ззаду, і я відчув, як чиясь рука сковує мою шию, з-за чого мій трахея напружилася.
  
  
  Моя мета опинилася під водою. Тиск на горло збільшилася. Її відштовхнув обидва лікті назад і спробував звільнити себе. Тиск збільшилася. Він затягнув мене на дно бака. Мені здавалося, що я не можу вирватися з виверти его.
  
  
  Коли її побачив, що він шталь темним, як щільна завіса перед моїми очима, її почав корчитися. Її відпустив всі відомі мені прийоми карате, але навколо цього нічого не вийшло. Її, знав, що він може дихати під водою. Її, знав, що він може затягти мене на дно резервуара, і просто сісти на мене. Це займе не більше трьох хвилина.
  
  
  Її зціпив зуби. Був один шанс: тільки його здатність дихати під водою. Тепер ми були майже на дні резервуару. Її стиснув обидва кулака. Її витягнув руки перед собою, потім стиснув кулаки, як можна далі за головою. Коли її, відчув, що вони стосуються зябер по обидві сторони шиї джентльмена, її почав обертати кулаками.
  
  
  Майже відразу її відчув, як рука розслабляється в моєму горлі. Потім його вдарив в ревматизму, вперши лікті відвертими в бік. Її торкнувся його грудей. Її почув булькати гарчання, ніж боляче. Він послабив хватку, і її зміг розвернутися.
  
  
  Тоді мені було з ним розібратися. Але я міг думати тільки про дві речі - наповнити легені повітрям і дістатися до Иринии. Її, притиснув коліна до грудей і уперся ногами в його груди. Потім її, ступив і шталь прокладати собі шлях крізь воду.
  
  
  Її, відчував, що м'язи горла загрожують розслабитися, і вода потрапить в легені. Щільна штора перед моїми очима спочатку була темно-сірої. Тепер вона стала чорною, як безмісячна ніч, потім ще темніше, так що стало видно інші кольори. Він шталь дуже темно-фіолетовим. Її, відчув, як крутиться колесо кольорів: червоний, синій, жовтий спалахують, як вибухає феєрверк у моїй голів. Але звуку не було, тільки булькання, булькання рідини, наче вода текла по величезному ущелині. Це великого сенсу не мають здалеку. Це великого сенсу не мають так, як ніби їй цього не чув, це був сторонній спостерігач, який спостерігає, як інша людина тоне.
  
  
  Її, зрозумів, що не вилізу на поверхню. Її наполовину застряг в баку. Мої руки мляво звисали з боків. Її, відчув сильне бажання заснути. Мені треба було поспати. Її, подумав про себе, що це займе всього кілька хвилина, що я просто хочу дати своєму тілу трохи відпочити. З величезною силою волі її змусив себе розплющити очі і піднятися вгору.
  
  
  Коли її нарешті подолав це, її був коротким з пантелику. Її втягнув повітря, але він був гарячим і димним, мої легені горіли. Але жаркого, димно чи ні, все одно це було повітрям. Може бути, люди-русалки могли вдихнути воду, а її - немає.
  
  
  Дим клубочився відверті над водою в резервуарі. Для баком її більше нічого не бачив. Було схоже, що стеля наполовину з'їв якийсь монстр. Крізь туман її побачив випливає помаранчеве полум'я. Одна стіна лабораторії вже зникла, друга зникла на три чверті. Її знову вдихнув палючий повітря, а потім відчула руки на своїх щиколотках.
  
  
  Мене збили з нога. Її спробував зробити крок, але руки на щиколотках була занадто сильною. Вони були двоє, по одному на кожній нозі. Її витягнув спину, потім нахилився вперед як можна далі, як ніби робив стрибок ножицями з батути. Її вирішив атакувати того, що був на моїй правій нозі. Коли її, нахилився вперед, міцно стиснув її обидві руки у великий кулак. Її рушив его щелепи так сильно, як тільки міг.
  
  
  Він видав гучний хрусткий крик, схожий на звук жахливий під водою, або звук дельфіна. Його влада ослабла, і він схопився за горло. Потім все его, тіло розслабилося, і він поплив на дно резервуара. Майже відразу її вдарив іншого двома кулаками. Він схопив мене за зап'ястя і потягнув на дно резервуара з силою, якої ніколи раніше не відчував. Її потягнувся до его зябер, але він ворухнув головою в бік. Потім він повністю здивував мене ударом карате, який зламав би мені ключицю, якщо б її не відштовхнувся. Тим не менш, удар так сильно припав по нозі, що біль пронизав усе моє тіло.
  
  
  В той момент його що-що зрозумів. Цих майстрів не тільки прооперували, але і виховали. У мене не було часу зупинятися на цьому надовго, але це дивовижне відкриття так довго займало мене, що він зміг встати позаду мене і обійняти мене. Як тільки відчув її силу его рук навколо себе, її, ступив назад між его нога.
  
  
  Коли її, відчув, що руки навколо моєї грудях розслабилися, її, повернувся і швидко вдарив його его на шиї з обох сторін. Удари відразу вбили його. Ці зябра були особливо чутливими і вразливими.
  
  
  Але у мене не було часу вбивати ih одного за іншим. Мені потрібно було відразу зробити щось, що змінило б цю роботу. Їй, виплив на поверхню, зробив кілька глибоких вдихів в димному повітрі і озирнувся. Світ складався з клубящейся маси диму. Через нього нічого не можна було побачити. Час від часу її бачив проблиски помаранчевого полум'я, що повзе по стогони або стелі.
  
  
  Часу залишалося не так багато.
  
  
  Її пірнаю. Вони потягли Иринию на дно резервуара.
  
  
  Її поплив, і зосередився на самому великому по створінь. Коли її, підійшов до нього, її, спустився в напрямку його зябер. Її не чіпав його, тому що один навколо інших налетів на мене збоку. Він вдарив мене своїм черепом в житті, як раз в той момент, коли мої ноги торкнулися голови великого монстра.
  
  
  В результаті зіткнення її втратив рівновагу. Її, знав, що не можу затримувати дихання вічно, і у Иринии повинно бути погано з цим. Її планував швидко вирубати людини-русалку, схопити Иринию і плисти до краю резервуара. Поштовх відкинув мене в бік. Одіна навколо них підійшов до мене ззаду. Він простягнув свої безглузді руки.
  
  
  Її его чекав. Коли він був поруч, її відштовхнув його руки і сильно вдарив його по шиї збоку. Він відразу заснув. Він був мертвий до того, як його змило на дно резервуара.
  
  
  Але найбільший був далеко не мертвий ...
  
  
  Її знову напав на нього. Не знаю, попередило чи его рух води або крик когось за інших, але коли підійшов до нього, він повернувся і шталь чекати мене.
  
  
  Він схопив мене за обидві руки і потягнув за собою. Її почув скрегіт его зубів про моє життя, коли мене протягло mimmo його голови.
  
  
  Мені потрібно було дихати. Її підплив до нього. Коли її проходив mimmo ним, він пильно подивився на мене. Її зробив вигляд, що піднімаюся нагору, щоб віддихатися, але потім розвернувся і пірнув у нього.
  
  
  Її спочатку вдарив його его відкрито в шию, потім поплив. Удар був недостатньо сильним, щоб убити його, але він був ослаблений. Він притиснув руки до горла і подивився на мене. Її спустився відверті над его головою і попутно вдарив його его обома кулаками. Коли його, доторкався до зябер, я завжди відчував щось губчасте. Може бути, між зябрами і мозком існує прямий зв'язок. Почала другий удар вбив його. Її відразу сплив, щоб віддихатися.
  
  
  Відбору проб повітря майже не залишилося. Лабораторія перетворилася в море полум'я. Поверхня води вже була гарячою через савченко вогню. Стіни були у світлих ящиках, а стеля майже повністю зник. Різкий дим висів всюди, і крутився, як чорні духи, навколо резервуара і над ним.
  
  
  У мене не було часу шукати шляхи до відступу. Якщо її почекаю ще, Іринея потоне. Її пірнув так швидко, як міг. Але коли її ховався, його що-що придумав. Мій пояс із зброєю!
  
  
  У мене все ще було кілька капсул з вогнем і принаймні два або три капсули з гранатами, але її взагалі не використовував жовті капсули з газом.
  
  
  Її помацав під сорочкою, яка займається прилипала до моєї шкірі, і розстебнув пояс. Її поплив з поясом в руці. Як тільки її піднявся наверх, її кинув його якомога вище і далі. Її, побачив, що він щасливо впав з кінця баком і пірнув до Иринии.
  
  
  Її був на півдорозі, коли перший навколо двох вибухів гранати змусив мене котитися взад і вперед. Її притиснув руки до вух. Її бачив, де опинився пояс. Він впав відразу на дошку, і капсули вибухнули відразу після приземлення. Її почув голосний тріск, скрип. Здавалося, що бак тече. Її поплив, але не зводив очей з кулька резервуара.
  
  
  Тріщину крізь воду було важко побачити. Але коли вона розширилася, вся вода потекла туди. Тріщина проходила по всьому резервуару зверху вниз. Люди-русалки більше не думали облад мені або Иринии. Вони дивилися на поточну воду переляканими рожевими очима. Іринея не рушила з місця.
  
  
  Її, потягнувся до неї і обійняв її за талію. Ми не пробули в танку більше шостої-дев'ятої хвилина. Більшу частину цього часу Іринея знаходилася над водою. Її спробував підрахувати, як довго вона пробула під водою, і вийшла приблизно через п'ять з половиною хвилина. Довелося підняти її на свіже повітря. Чого б не сталося, тому що жовті капсули тепер були небезпечніші залишився відбору проб повітря.
  
  
  По широкій тріщини в резервуарі вирвався великий міхур. Її почав плисти, обхопивши Иринию за талію, і сплив на поверхню, коли тріщина перетворилася у величезну павутину. Потім весь танк розвалився.
  
  
  Люди-русалки кричали від страху. Бульбашки виходили за ih зябер. Chargeback з глухим гуркотом звалився. Вода кинулася навколо резервуара величезною хвилею. Русалки борються з нею, як лосось, який стрибає на пороги, щоб нереститися. Іринея безвольно висіла в мене на руках. Її, боявся, що як тільки вона відчує, що вийшла через води, вона спробує дихати. А тепер це був отруєний повітря! Її повинен був перешкодити гей дихати. Нас засмоктало у відкриту частину бака. Я не зводив очей з дня поруч з резервуаром, день з квадратним склом всередині. Це була веб-сторона будівлі, яка займається ще не горіла.
  
  
  Закрити icar води збільшився. Її не особливо турбувався про осколках скла; проточна вода змила ih по підлозі лабораторії. Якщо б її міг тримати Иринию і мене подалі від зазубреною сторони резервуара, ми б це зробили. Тепер потік пішов швидше. Двоє русалок вже були викинуті і впали. Її підніс руку до рота Иринии і взяв її ніс між великим і вказівним пальцями. Довелося зображати серферів без дошки для серфінгу.
  
  
  Вода потягли нас до відкритої частині резервуара. Її плив з Иринией на колінах. Ми підійшли до зазубленому краю, і я пішов боком, щоб вибратися. Русалки були всюди навколо нас. Про нас забули. Вони продовжували плисти проти течії, намагаючись зберегти трохи води в резервуарі і самим залишитися в nen.
  
  
  Потім ми проминули гострий кінець баком і були скинуті на землю. Її, приземлився на спину і ковзнув по підлозі разом з Иринией на моїх стегнах. З того моменту, як її кинув пояс з гранатами, поки ми не приземлилися на землю, може пройти не більше хвилини.
  
  
  Коли ми зупинилися, її підповз і побіг з Иринией на руках він до бічної день. Її притягнув її до себе. Її понюхав повітря у разі, якщо смертельний газ, пролетів через двері разом з нами. Повинно бути, він вбрався водою.
  
  
  Іринея все ще безвольно лежали в мене на руках. Хоча тепер ми були поза лабораторії, ми все ще залишалися на складі. Стіна позаду нас повністю вигоріла. Всюди клубочився дим. Холод знадвору повівав навколо нас - навколо Иринии в її мокрою наготі і мене в моїй мокрому одязі. Її струснув і швидко поклав Иринию на спину. Її засунув великий палець гей, в рот і відштовхнув мову з її горла. Її відкрив її рот до упору і притиснувся до нього.
  
  
  На мій подив, першою реакцією, яку відчув її з нах, було відсутність рухів чи стогону. Це був її мову, проти мого. На мить вона похитувала головою вперед і назад. Її губи пом'якшилися, потім ожили. Вона почала мене цілувати. Вона обняла мене за шию.
  
  
  Її встав і потягнув її за собою. Як тільки ми встали, ми почали кашляти від диму. Її зняв сорочку, і ми притиснули вологу тканину до носа і рота.
  
  
  "Нік, що нам робити?" - Вона подивилася через квадратне скло на людей-русалок, які звивалися, як риба на суші. Вони померли один за іншим. Її сказав: «Там двоє людей в сухий одяг. Якщо ми намагаємося дістатися до машини, мокрі, як зараз, ми замерзнемо до смерті, перш ніж пройдемо через ворота. Її йду всередину. У Попова був приблизно мій розмір. Его шведів повинна наприклад мені підходити. Її принесу тобі одяг Сержа.
  
  
  Вона кивнула. "А що я можу зробити?"
  
  
  Її думав про це. Вона могла б допомогти, але ...
  
  
  «Послухайте, лабораторії отруєна. Її повинен затримувати дихання, коли заходжу всередину. Її хочу, щоб ви пішли в офіс Сержа. Там висить твоя мати. Ви можете знайти моє пальто за рогом, за вікном. Це спрацює? Давай, оберни цю сорочку навколо носа. Побачимося тут. Вона знову кивнула і побігла оголеною вздовж обгорілої стіни.
  
  
  Її зробив ще один глибокий вдих і рвонув через двері назад у лабораторію. Більшість монстрів були вже мертві. Двоє чи троє все ще корчилися на землі. Серж лежав наполовину на нижній сходинці сходів, за стінкою лопнув резервуара. Тільки рукав его шерстяного светра був мокрим від поточної води.
  
  
  Її затамувавши подих, взяв його під пахви і потягла до день з маленьким квадратним віконцем. Її затягнув його всередину і побачив можливість затримати дихання, поки двері знову не закриється. З Поповим було важче. Він лежав подалі.
  
  
  Її знову ввійшов у лабораторію. Її обережно пройшов через паводок навколо розірваного резервуара, між двома меншими резервуарами і туди, де лежав Попов. На його светрі була кров, але я сподівався, що моє пальто приховає сл. Її, нахилився і обійняв його. Вся кров в його тілі прилила до він боці його тіла, яка займається торкалася підлоги.
  
  
  Капсули, які у мене все ще були на поясі, зі зброєю, викликали вогонь навколо підлоги. Згоріла і дерев'яний майданчик навколо баком. Єдине, що я міг чути, це потріскування палаючого дерева.
  
  
  Коли її спробував затягнути Попова на день, її почув згори гучний тріск. Її швидко затягнув тіло в палаючу платформу, коли шматок стелі впав. Він спустився вниз, як чорний пірнаючий яструб, і впав на землю численними шматками. Її, відчував себе погано через те, що стримував дихання. Почала другий шматок стелі теж загрожувала впасти. Він тріснув, хитнувся і завис. Її повернувся до дня, як африканський лев, несучий щойно вбиту антилопу. Попов був таким же великим, як і її, а при житті він важив близько двохсот фунтів. Оскільки мені доводилося затримувати подих, він виглядав, як велика коробка, важка, як піаніно. Його труп був схожий на желатиновий пудинг.
  
  
  Нарешті її протягнув його через двері. Коли її спробував зробити глибокий вдих, мене двічі пробрав кашель від диму. Іринея вже повернулася в пальто.
  
  
  Холод ударив нас крижаним вітром. Мене здивувало, що дим не розсіювався. Її зняв з Иринии мокру сорочку на час, щоб фільтрувати дим. По черзі торкаючись сорочок інший інший, ми одягнулися. Коли Ірині закатала штани Сержа і щільно зав'язала плащ, не було видно, що на ній була чоловіча шведів. Одягнувши одяг Попова і застебнувши пальто, щоб приховати кров, її забрав усі його папери. Вони давали мені прикриття, щоб вибратися по всій Росії. Її, повернувся до Иринии.
  
  
  «Послухайте, немає сенсу залишатися тут, якщо у вас немає для цього причин». Це була тонка жарт, і вона посміхнулася.
  
  
  У метушні вогню ми змогли спокійно покинути склад і дістатися до воріт. У темряві ми повземо на четвереньках в замет, в якому знаходився наш старий, але надійний вантажівка. До нашого здивування, ця антикварні колекція гвинт і гайок завелася з першого разу. Без світу ми поїхали, навколо Радянського інституту морських досліджень.
  
  
  По дорозі в наступне місто Іринея сказала мені, що коли вона вийшла, офіс вже горів. Вона накинула на голову мою мокру сорочку і побігла до свого пальто.
  
  
  Коли вона заговорила, її сказав: «Ідіотка! Назавжди бути божевільною, щоб вбігати, коли камера горить? Ти зробила ... '
  
  
  Вона підштовхнула мене до мене і ніжно затулила мені рота долонею. «Ви хвилюєтеся», - сказала вона. - У всякому разі, небагато. Вистачить... Давайте просто уявімо, що це дійсно наша машина, і, т, по шосе Америк ». Вона обняла мене за руку, але голову мені на плече і глибоко зітхнула. «Я так довго боялася. І раптом його більше не боюся. Якщо у нас вийде, її буду дуже щаслива. Якщо ми це зробимо, я не буду боятися ». А потім проспала всю дорогу до наступного села.
  
  
  Там ми зупинили вантажівку і таку гру на такий же древній автобус, що прямував в місто, досить великий, щоб мати аеропорт. Ми полетіли відвертими в Естонії, звідки на автобусі доїхали до села, де її пришвартував риболовецький траулер. Ми знайшли його і попрямували через Фінську затоку. Звідти ми відлетіли до Америки.
  
  
  І протягом всієї поїздки мене звали Василь Попов, її був високопоставлений кремлівський клерк. Жінка, яка займається була зі мною, була моєю дружиною, і її звали Соня.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 16
  
  
  
  
  
  
  
  Два дні потому її сидів перед офісом Хока у Вашингтоні. Її розповів йому всю історію, поки він жував свою розпечену смердючу сигару. Нам разу під час моєї розповіді він не виявлявся більше, ніж помірний інтерес.
  
  
  Її закінчив свою розповідь словами: «Поки що все відбувалося з цими баками і вогнем, у мене справді не було часу думати про значення цих експериментів. Чесно кажу, тільки під час її брифінг подумав про те, що вони могли б означати для росіян, якби їм це вдалося ».
  
  
  «Хм», - відповів Хок. Він вийняв сигару між зубами і схилив голову. "Ви впевнені, що ih операція провалилася?"
  
  
  Її вже багато думав про це. «Так, сер, звичайно. Ці істоти в резервуарі були деформованими монстрами. З ih пошкодженим мозком вони ніколи не змогли б добитися хороших результатів. Її, вважаю, що це був крок до більш амбітної компанії. Думаю, якщо б ми не спалили дані, в кінцевому підсумку вони б досягли успіху ». Її закурив сигарету з золотим мундштуком. «Вони майже зробили це. Одіна навколо цих монстрів урок боротися з людиною. Він напав на мене з прийомом карате ». Її все ще знаходив це трохи неймовірним. «Сер, її я повинен віддати належне Сержу Краснову - він майже зробив це».
  
  
  Хоук відкинувся на спинку стільця. Він підніс запальничку до обугленному кінчика сигари. Я кажу це, він продовжував дивитися на полум'я. "Ви впевнені, що Серж Краснова мертвий?"
  
  
  Її посміхнувся. «Звичайно», - сказав м'яко. Але подумайте, що могло б статися, якби він залишився живий. Подумайте, що могло б статися, якби експерименти не провалилися ».
  
  
  Хоук кивнув. «Я думав про це, Картер. Її, думав про цілому флоті - російському флоті - оснащеному такими істотами, здатними дихати під водою, розумними, добрими солдатами - я справді думав про це ». Її знову сель відвертими.
  
  
  Хок сказав: «Ви впевнені, що всі документи, пов'язані з експериментами, були знищені?»
  
  
  Їй кивнув. «Вони були знищені одночасно з офісом. Вони були спалені - всі записи, методи, все, що було на папері щодо операцій ». Її видавив сигарету.
  
  
  "Ваша рука краще?" - запитав Хоук.
  
  
  Їй кивнув. "Так сер."
  
  
  Він загасив сигару. «Молодець, Картер. У тебе одна неділю відпочинку ».
  
  
  Її, знав, що так воно і буде. «Сер, боюся, у мене має бути три неділі замість однієї».
  
  
  Вперше з ними тхора, як я поговорив з ним, Хок виявляють деякий інтерес до того, що я сказав. Він підняв брови. Він сказав. - "Ой?" "Ти збираєшся повернутися в Лас-Вегасі?"
  
  
  "Ні, сер."
  
  
  Він моргнув. - "Юна леді навколо відділу спецефектів і монтажу?"
  
  
  Її насупився. - "Шерон Вуд?" "Звідки ти знав це?"
  
  
  Хоук невесело посміхнувся. «Ви навряд чи зробили навколо цього виділення, коли витягли її сумку навколо її стільця». Він на мить замислився. Він запитав. - "Чому три неділях?"
  
  
  «Побувати в Америці. Її купив собі будинок на колесах і готель би поїздити по Америці трьох неділях. З патріотичними намірами ».
  
  
  "Звичайно." Він нахилився вперед і поклав руки на столі. "Я думаю, ви не збираєтеся їздити по Америці в поодинці, не так, Картер?"
  
  
  Її посміхнувся. «Чесно кажу, немає. Її еду гуляти з дуже красивою, дуже багатою дівчиною. Тільки не з Шерон Вуд ».
  
  
  Яструб розуміюче кивнув. «А ця красива юна леді, яка займається до того ж багатий - раніше була балериною?»
  
  
  "Ну, сер, як ви це дізналися?" - запитав, посміхаючись. «Вона стверджує, що багато мені заборгувала, - і каже, що це займе не менше трьох тижнів».
  
  
  Хоук голосно розсміявся.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  Ніка Картера відправляють в Левине лігво Кремля. Його мета: знайти і знищити нове суперзброю. Его контакт: хороший російський подвійний агент, у якого все включено і вимкнено. Пріоритетне завдання для Ніка Картера за морем невизначеностей. Але одне можна сказати напевне: його шанси невеликі ...
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Крижана бомба Нуль
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Крижана бомба Нуль
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  Оригінальна назва: Ice Bomb Zero
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Світ починає стискатися переді мною, кінчаються інтимні закутки. Кожен раз, коли у мене є кілька днів або тижнів, щоб повеселитися, мені нікуди йти.
  
  
  Цього разу хотілося клімату, максимально схожого на каліфорнійський — сонце, легкий вітерець, — але не зміг і без людей. Її знайшов це.
  
  
  Її зупинився в палаці Кальві в Кальві на острові Корсика в Середземному морі. Юну леді звали Соня. Соня Трещенко. Десь ми виявили тут тенісний корт.
  
  
  Блакитні гори круто здіймалися позаду нас, високо над пляжним півостровом Кальві. Сам Кальві являє собою обнесений стіною середньовічне місто, в якому домінує Генуезька цитадель. Розповідають, що в двадцятих роках тут поселилася група росіян в попросив «хорошого життя». Ih нащадки досі тхора переважають у популяції, тому таке ім'я та прізвище, як Соня Трещенко, не були рідкістю. Літніми вечорами, коли життя в Кальві вирує, на вулиці можна побачити танцюючих росіян під акомпанемент акордеона і гітари. У російських нічних клубах, таких як Chez Дао або під твердинями фортеці стародавнього міста чоловіки і жінки їдять, п'ють і танцюють до світанку. З травня по вересень Кальві є одним навколо найжвавіших морських курортів Європи. Це також пов'язано з близькістю посаду іноземного легіону.
  
  
  Досі тхір дикий пейзаж і первісні beauty Корсики були позбавлені від хвиль туристів , які змінили так багато інших місць на Середземномор'ї. Але поступово з'явилися і автомобільні пороми , і нові ультрасучасні готелі, які здорожують життя і привертають більше туристів. Боюся, Корсика йде тим же шляхом, що і багато зниклі чудові райські куточки, — дорогі жириновський, всіяною простягнутими руками, глазеющими на всемогутній долар. Але це ще не так далеко. Залишилося ще багато первісного чарівності, особливо потім закінчення туристичного сезону. Був листопад, і я грав у теніс з чарівною молодою жінкою Сонею. Це була наша третя вечора, і вона майже закінчилася. Досі тхора кожен навколо нас виграв за грає. Соня не любила програвати. І її теж. Коли ми перекидали м'яч через сітку, точках літав туди-сюди. Її спітнів, але і вона теж. А потім його повинен був подавати, і все, що мені потрібно було зробити для перемоги, це змусити ee промазати.
  
  
  Вона перебувала далеко в поле, розставивши свої гарні ноги, з ракеткою на плечі, чекаючи моєї подачі. На ній була білої блузки без рукавів і тенісні шорти в тон . У всьому цьому білому вона виглядала дуже коричневої від засмаги. Ee світле волосся до плечей були зібрані у хвіст.
  
  
  Вона була дуже висока, з хорошою фігурою і гарними, рівними рисами обличчя, але не настільки хороша, щоб доводилося відштовхувати від себе чоловіків, коли вони зустрічалися з нею. Його знав її лише тиждень, але ми спали разом з першого дня. Крім цього її нічого не знав про неї. Ну, майже нічого. Її знав, що вона була на Корсиці з російським паспортом і що вона навмисно зустріла мене у вітальні готелю Calvi Palace. Я не знав, що вона робить і чому прив'язалася до мене, і це мене трохи бентежило.
  
  
  Вона прекрасно оцінювали мою гру. М'яч перелетів через сітку, відскочив один раз і полетів високо. Її відбіг на три кроки вправо, розвернувся і люто вдарив по м'ячу, сподіваючись, що він прослизне відверті над сіткою. Це і сталося. Соня швидко побігла вперед і встигла дістати його ракеткою перед тим, як м'яч приземлився. Він підстрибнув високо в повітрі, як дошка для серфінгу, потім того, як вершника понесло геть, і хвилі отримали повну свободу дій, а потім перестрибнув через сітку. Її, підбіг і поставив себе і свою ракетку на місці. Соня вже трусила тому, таке шоу вона омелою про те, що я задумав.
  
  
  Її, чекав, коли м'яч впаде. Краєм ока її побачив Соню далеко в глибині поля. Коли м'яч упав, його коротко зробив его над сіткою. Він низменному підстрибнув, і Соня побігла за ним так швидко, як тільки міг, але було занадто пізно. М'яч відскочив ще раз, а потім в третій раз, перш ніж вона добігла туди.
  
  
  Її поклав ракетку на плече і посміхнувся ей. «У разі, якщо ви тільки що здалися, її виграв».
  
  
  — О, мовчи ! - Вона перевернула сітку на спині і підійшла до дивана, де лежало її рушник.
  
  
  Її вирішив дати гей трохи випити. Вона завжди так робила, коли програвала. Вона закінчить це через п'ять хвилину або близько того. Я думаю, що міг би дозволити гей перемогти - є вони, хто вважає , що джентльмен повинен це зробити. Я думаю, що є багато нісенітниці, придуману людьми, які хочуть справити враження. Її граю, щоб виграти в будь грає. Її, напевно, не можу змиритися зі своїм програшем, як і Соня, але сподіваюся, що зможу приховати це краще, ніж вона.
  
  
  Коли її, подумав, що у нах було достатньо часу, щоб охолонути, її обігнув мережу і підійшов до неї. «Ти хочеш поговорити про це чи хочеш ще трохи звинувачувати себе?»
  
  
  У нах було рушник на обличчя. Коли вона опустила его, вона розсміялася. Слабка посмішка, але все ж посмішка. — Вибачте, — сказала вона елементи чути. У нах були гарні, трохи великі зуби і серро-блакитні очі з золотими цяточками в них. У нах була персикова шкіра, м'який, як оксамит.
  
  
  — Пішли, — сказав я. — Тоді її пригощу тебе випивкою.
  
  
  Обвив її рукою її тонку талію, і ми пройшли два квартали до палацу Кальві.
  
  
  Зал був майже безлюдний. Корсиканська бармен з гарними вусами посміхнувся дн . В кутку сиділа пара, схиливши голови одного до одного. Ми з Сонею, включаючи бармена, склали п'ятірку.
  
  
  Ми в таку гру на маленький столик під стомлено обертовим вентилятором. День був жаркий, але вентилятор тим не менш працював. Готель справляв враження елегантного минулого, кілька пошарпаного, що свідчило про його занепад. Повинно бути, у минулому це був розкішний готель, але тепер різьблені вироби навколо дерева були пошкоджені, килим, який, як вважалося, доходив до щиколоток, був злегка зношений, а шкіряні крісла поруч з баром потріскалися.
  
  
  Готель коштував вісім доларів на добу за проживання та повний пансіон. Це означало все, крім чайових — покоївок, їжі і всього іншого, в чому потребувало людське тіло. Номери були такими ж обшарпаними, як і вітальня, але вони були чистими і обслуговування було швидким. Бармен обійшов барну стійку і підійшов до нас із звичною посмішкою. На лівій руці у нього було рушник, і він несс блюді. Его короткий червоний піджак омела золоту нитку на лацкані, який тепер нагадував мідь. Його посмішка оголила ще більше золотих зубів.
  
  
  Соня докладає руку мені на плече. «Нік, її б готель випити цей новий напій». На її лобі все ще були краплі банк.
  
  
  — Для estestvenno. Її, подивився на бармена. «Пам'ятаєш, як зробити "Удар по цілі Харві" ?»
  
  
  Бармен моргнув. Він не був упевнений. Він зробив чотири для Сонні в той вечір, коли її познайомився з нею.
  
  
  Її сказав: «Це як би італійський коктейль, горілка і апельсиновий сік ». сік з дрібкою Galiano . Але пам'ятай, спочатку горілку і апельсиновий сік , потім долити стільки Galiano зверху, щоб вийшов шар».
  
  
  Він кивнув що згадав і запитав. - 'Два?'
  
  
  'Так.' Коли він пішов, її обома руками взяв Соню за руку. Ми сміялися ще над одним. — Ти для мене загадка, Соня. Її намагаюся зрозуміти, чому середовищах всіх міжнародних красенів в цьому холі ти вибрала мене в той вечір на минулого тижня.
  
  
  Ee серро-блакитні очі вивчали моє обличчя. Маленькі золоті цятки мерехтіли, як зірки. - "Може бути, ти був найкрасивішим навколо них всіх," тихо сказала вона. У нах був приємний голос, низький і трохи хрипкий.
  
  
  І в цьому була проблема. Вона мені почала подобатися, і, чесно кажучи, трохи більше, ніж «любов». «А зараз ми граємо в теніс, лежимо на пляжі, плаваємо, гуляємо... .. '
  
  
  — І лягаємо спати.
  
  
  Вона стиснула мою руку. «Ми лягаємо спати, принаймні в два, іноді три рази на день».
  
  
  'Так, в самому делле. І, здається, стає все краще і краще».
  
  
  — Що в цьому такого?
  
  
  «Я нічого про тебе не знаю... хто ти , чим займаєшся, чому ти тут».
  
  
  "Хіба це так важливо? Дорогий, Нік, а що я знаю про тебе? Її задає тобі питання?
  
  
  "Ні, ти цього не робила."
  
  
  — Тоді чому ми повинні про це говорити? Ми веселимося разом. Моє тіло збуджує тебе, а твоє тіло збуджує мене. Ми насолоджуємося одного іншому. Не будемо ускладнювати життя... питаннями.
  
  
  Бармен приніс напої у високих запітнілих склянках. Її оплатив ему і дав щедрі чайові. Его золота посмішка стала ще ширша. Коли він пішов, її підняв кухоль за Соню. «Для інтриги і таємниці».
  
  
  Вона наблизила голову і постукала своїм склянкою по моєму, потім тихо сказала: «а Потім того, як ми вип'ємо це, ми підемо в твою кімнату. Ми разом приймемо ванну, а потім ляжемо спати. І вона притиснулася своїм голим стегном до мого .
  
  
  Її, дозволив своїй руці сковзнути від стільця до її нозі. Вона притиснула м'які груди до мого плеча. Так що ми сиділи там, поки пили наш "Харві Копстут".
  
  
  І ми зробили саме так, як вона сказала. Ми допили коктейль і пішли рука об руку з ракетками до ліфта. Її кімната була через три дня з моєї . Ми на мить увійшли в нах, щоб вона могла покласти свою тенісну ракетку і взяти халат. Потім ми пішли в мою кімнату.
  
  
  В душі не було - як звичайно в таких старих європейських готелях. Ванна в моєму номері була такою громіздкою, що сиділа на клешнях. Це зробило її схожою на глибоководного монстра.
  
  
  Але ми зробили те, що готелі, Соня і її. Поки вона роздягалася, її набирає ванну і перевірив температуру води. Їй дозволив ванні наповнитися наполовину, потім відкрив двері спальні, щоб роздягнутися.
  
  
  Її здивував Соню. Вона тільки що зняла шорти, останній предмет одягу, який був на ній. Вона обернулася, її серро-блакитні очі розширилися від прапора дозволу на виконання. Потім куточки її rta вигнулися в тіні посмішки. Вона випросталась і позувала мені, поставивши одну ногу трохи попереду іншої.
  
  
  У нах було зріле, спокусливе тіло, яке в ці дні зовсім не в моді, тому що жінки повинні бути худими. Краса Сонні полягало у її вигинах. У нах були певні круглі стегна, без слідів кісток. Груди були великими, але пружними і молодими. У нах була висока талія, довгі ноги, з-за чого її ноги здавалися стрункішою, ніж вони були на самому делле. На самому делле, вони були такими ж пишними і стиглими, як і все інше її тіло.
  
  
  Вона запитала. — Ванна готова?.
  
  
  — Готовий, — відповів я. Її чекав ee на день ванній. Вона йшла цілеспрямовано, її грудей гойдалися з кожним кроком. Її зберігав по діагоналі в дверному отворі. Соня зупинилася і подивилася на мене нібито невинним поглядом. — Як мені пройти на таку двері, дорогий? Як пройти у ванну?
  
  
  Її широко посміхнувся і цокнул мовою. — Думаю, тобі доведеться протиснутися через це.
  
  
  Вона продовжувала виглядати невинно. — Що ти маєш на увазі, коли стоїш на голосування так?
  
  
  «Може, я і божевільний, — сказав я, — але я не дурень».
  
  
  Вона посміхнулася мені. Вона зробила навколо цього цілу постановку. Спочатку вона намагалася прослизнути відверті mimmo мене. Звичайно, це не спрацювало.
  
  
  - Тоді є тільки один спосіб пройти.
  
  
  'Її теж так подумав.'
  
  
  Вона встала боком, подивилася на мене і повільно протиснулась mimmo мене. Ee тіло повільно розчинялося в моєму , коли вона ковзала mimmo мене. Потім вона обвила руками мою шию. — Ти все ще одягнений, — сказала вона. «Дайте мені дві десятих секунди».
  
  
  Дівоча невинність раптово зникла, навколо цих очей з золотими цяточками. Посмішка зникла. — Я тобі подобаюся, чи не так?
  
  
  Одним пальцем її підняв її підборіддя і поцілував у губи. "Так, ти мені подобаєшся."
  
  
  — А тобі подобається моє тіло?
  
  
  Її, знизав плечима. 'Непогане. Її бачив і гірше.
  
  
  Вона двічі вдарила мене кулаками в груди, а потім протиснулась mimmo мене в ванну. Коли вона підняла одну ногу, щоб залізти у ванну, її ляснув її по заду.
  
  
  Їй було вже полураздет. Інше знімати довго не довелося. Її кинув одяг на місці. Його зробив два кроки, щоб опинитися в безпосередній близькості від кабіни, і закрутив кінчики уявних усов. «А тепер, моя люба, добре приготуйся » .
  
  
  Соня підіграла і нахилилася вперед, щоб прикрити своє тіло руками. — Що вам треба, сер ? — несміливо запитала вона.
  
  
  «Зґвалтування і ограбрение», — прогарчав її і пішов у ванну.
  
  
  Вона знизала плечима, зітхнула і розкинула руки. «Ви, американці, всі однакові. Добре. Роби зі мною, що хочеш.
  
  
  Її сидів навпроти нах в & nb. Кабіна була настільки мала, що у нас плуталися ноги. Соня подивилася на мене. Тепер в її очах не було невинності. Її, подивився на нах. Її трошки присунувся до неї і взяв її руки в свої . Її притягнув її до себе. Потім її, нахилився вперед, взяв її грудей в свої руки і поцілував ih.
  
  
  — Ох, Нік, — простогнала вона. 'Її, думав, що ми почекаємо до закінчення миття.
  
  
  Її боявся, що нам доведеться почекати.
  
  
  Її, відчув, як її рука торкнулася моєї ноги. Мої руки ковзнули по її талії. Її трохи опустив ih і підняв її до себе на коліна. Вона відкинула голову назад і потягнула пов'язку, скреплявшую її довгі світлі волосся. Потім вона притиснулася своєю щокою до моєї , і пухнасті волосся лоскотали моє плече. Її притягнув ee лизати до себе.
  
  
  Її, відчув її дихання у свого вуха, тепер більш швидке і тепле. Її руки пестили мою шию, коли його гладив ee. Раптом їй сказав: «Цікаво, ця ванна антикварні? Може бути, вісімнадцяте століття... Ви знаєте що-небудь про антикваріат?
  
  
  "Нік, залиш в спокої цю ванну!" Її голос був лютим. Вона злегка підняла коліна і підійшла облизує. «Скажи мені, що ти на самому делле думаєш про моєму тілі. Скажи мені, що це робить з тобою, коли ти дивишся на нас разом. Її знаю, що ти дивишся. Ee руки міцного обвили мою шию. — О, Нік, що ти робиш зі мною?
  
  
  Її коротко посміхнулася. Ee тіло мене неймовірно збуджувало, особливо коли вона продовжувала рухатися, як зараз, з нетерплячим хвилюванням.
  
  
  І їй сказав: «Деякий час тому в Америці був фільм «Незаймана і циган». Мова йшла про дочці пастора, у якої роман з бродячим циганом, і... .. '
  
  
  — Костя бога, Нік. Будь ласка!' Вона спробувала підійти лиже, але я її втримав її, щоб подражнити.
  
  
  Її продовжив: «І реклама цього фільму була однією навколо кращих, які її коли-небудь бачив». Там говорилося, що коли-то незаймана, донька міністра, познайомилася з циганом. Батько дізнався ee Богу, а циган дізналася її бути на Небесах».
  
  
  Соня вп'ялася нігтями мені в шию. Її губи торкнулися мого вуха, і він відчув тепло її подиху до кінчиків пальців нога. Її заклав обидві руки на стегна і злегка підняв. Її дихання раптово зупинилося. Вона очікувально напружилася. Повільно, дуже повільно її опустив її, щоб проникнути в нах. Її дихання було невеликими зітханнями. Чим глибше її впивався в нах, тим більше вона видихала. Вона видав низький, протяжний стогін. Потім вона міцного обвила руками мою шию. Моє обличчя загубилося в шовковистих локони її волосся .
  
  
  — Нік, — прошепотіла вона так тихо, що я ледве розчув. Коли її готель щось сказати, вона змушувала мене замовкнути. — Ні, — прошепотіла вона. "Дозвольте мені закінчити." Вона поворухнулася і знову застогнала. «Послухай, ангел. Такого ніколи не було, нам з хема.
  
  
  Тепер вона була навколо мене. Її почав рухатися.
  
  
  — Так, — сказав їй крізь зуби. «Так, її люблю твоє тіло. Так, мене це заводить. Так, її, люблю тебе трахати.
  
  
  Раптово вона вчепилася в мене нігтями. 'Ой! Дорогою, її можу. ..немає... більше... почекай... — Вона звивалася на мені. Її тіло люто сіпнулося два, три рази. Вона хныкала, як дитина. Вона здригнулася, здавалося, у нах трапилася конвульсия, потім вона обхопила мене руками і ногами, і її тіло розслабилося, як ніби у нах не було кісток. Її ніколи не зустрічав жінку, яка займається могла б так і повністю віддатися насолоді.
  
  
  — Моя черга, — сказав я. Її знову почав штовхати.
  
  
  'Немає!' вигукнула вона. «Не рухайся. Я не хочу , щоб ти рухався.
  
  
  Її трохи відкинувся назад, щоб вона більше не була повністю злита зі мною.
  
  
  — Не дивися на мене так, — сказала вона.
  
  
  'Мені подобається дивитися. На тебе приємно дивитися, особливо коли ми закохані інший в іншу. А тепер покажи мені, як добре ти вмієш це робити, поки вода у ванні не охолола.
  
  
  «Коли стане холодно, його знову зігрію». Вона знову почала рухатися, спочатку повільно. Її губи наблизилися до мого вуха. — Нік, — прошепотіла вона. «Нік, те, що у нас є, ценымногие краще, ніж просто добре. Це краще, ніж що-небудь».
  
  
  Їй був занурений нею і знав це. Її було в процесі виходу навколо себе, і душа, і дух перевершили мене. Їй був спійманий в пастку заклинання того, що вона зробила. Мало-помалу її покидав своє тіло. Це тривало і тривало, і він не хотів, щоб це закінчувалося.
  
  
  Моя мета вибухнула, як петарда в консервній банці. Інша частина мого тіла пішла за ним. Її розвалився, як дешева іграшка. Годинник голосно стукали в моїй голів. Я не міг змусити ih зупинитися. Це були церковні дзвони, пожежні дзвони, всілякі дзвони. Час промайнув з швидкістю світла. І тут раптом Соня відійшла від мене. Вона забрала у мене це прекрасне тіло. Там, де тільки що було її тіло, почулося зітхання відбору проб повітря. Раптом мені стало дуже холодно. — Нік, — сказала Соня. «Хтось на день. Ой, Нік, це відстій, але хто дзвонить.
  
  
  Її швидко прийшов у себе. Знову задзвонив дзвінок, старий гонг, за більш елегантного минулого. Її уважно подивився на почервоніле обличчя Сонні. 'Ти . .. ?
  
  
  Вона кивнула. 'Та любов. Разом з тобою. Ти даси мені мій халат, коли будеш виходити?
  
  
  Її натиснув і вибрався навколо ванни. На день ванної її підібрав халат Сонні і кинув ей. Потім її одягнув халат і відкрив двері.
  
  
  Маленький чорнявий хлопчик посміхнувся мені. Його волосся назавжди б було підстригти, але его карі, інтенсивні очі були розумні. До того ж вони здавалися років на п'ять старший за самого хлопчика.
  
  
  — Синьйор Нік Картер? — спитав він голосом, що видавали його вік.
  
  
  «Її?»
  
  
  'Телеграма.'
  
  
  Він досталь, брудний піднос з телеграмою. Тільки це були дві телеграми.
  
  
  Її узяв верхню. 'Дякую.' Її взяв півдолара з туалетного столика і простягнув йому.
  
  
  Він чекав. Він моргнув своїми молодо-старими очима і вивчав мою мочку вуха.
  
  
  Тоді її зрозумів. — Запитав її. - Кому інша телеграма?
  
  
  Він подарував мені сяючу білосніжну посмішку. — Для синьйорини . Її немає в її кімнаті.
  
  
  "Я візьму її." Дав ему ще півдолара і ляснув його по дупі, коли він йшов.
  
  
  Соня вийшла з ванної і зав'язала халат. Дав гей ee телеграму і відкрив свою .
  
  
  Це було коротко і мило. Вона прийшла від Хоука. Він готель, щоб її негайно приїхав у Вашингтон.
  
  
  Її, глянув на Соню, поки вона читала свою телеграму. Потім її подумав про те, що вона скаже. Щось на випадок, якщо щось трапилося... Її чекав. Напевно, це нічого не значило. Її почекав, поки вона прочитає свою телеграму, а потім сказав: «Сподіваюся, у вас новини краще, ніж у мене».
  
  
  Вона моргнула. "Я чекала цього."
  
  
  — Тобі обов'язково повертатися в Росію?
  
  
  — Ні, — сказала вона, хитаючи головою. «Це від містера Хоука. Її, повинна негайно повідомити штабу в АХ у Вашингтоні. .. '
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  У Вашингтоні shell сніг , коли таксі зупинилося перед Об'єднаними Прес-службою та телеграфної службою Dupont. Її, вийшов і підняв комір пальта. Крижаний вітер ударив мені в обличчя. Корсика була вже дуже далеко.
  
  
  Її, нахилився до таксі і допоміг Соні вийти. На ній був товстий замшевий плащ з коміром навколо лисячого хутра. Вона взяла мене за руку, вийшла з таксі і знизала плечима від стрімкого снігу, поки їй розплачувався з водієм.
  
  
  Її знав рівненської стільки ж, скільки і в той день, коли ми отримали телеграми. Нічого такого. Всі питання, які її ей ставив, залишилися без уваги, і похитувала головою «ні». У літаку вона була мовчазна і угрюма.
  
  
  Потім, як раз перед тим, як ми приземлилися у Вашингтоні, вона торкнулася моєї руки. — Нік, — тихо сказала вона, — її омелою на увазі, коли сказала, що ти краще за всіх. Ти повинен знати що. У нас є чудова дружба, і я хочу, щоб вона тривала як можна довше. Будь ласка, не задавайте мені більше питань. Те, що вам потрібно знати, ви почуєте досить скоро.
  
  
  Тоді її теж замовк. Але питання залишилися. Соня жилки по російському паспорту. Була вона російським агентом? Якщо так, то що вона робила на Корсиці? І чому Хоук дозволив гей поїхати зі мною? Хок, мабуть, знав, що вона зі мною, а це означало, що Хоук знав, хто вона і що робить. Добре, все, що мені потрібно було зробити, це почекати, поки я не поговорю з Хоуком. Але мені не сподобалося, як я увійшов в цю справу.
  
  
  Її схопив Соню за руку, і ми піднялися по сходинках перед головним входом. Це був похмурий, депресивний день. Густі сірі туччі сніг низменному висіли в небі, а вітер був таким холодним, що здавався нестерпним. Так, Корсика дійсно була дуже і дуже далеко.
  
  
  Опинившись всередині, ми ненадовго зупинилися у вестибюлі, щоб обігрітися. Її струсив сніг з пальто і опустив комір. Потім її схопив Соню за руку і повів її в офіс Хоука.
  
  
  Коли ми увійшли, він сидів за своїм столом у сорочці без рукавів. Папери були розкидані по всьому столу.
  
  
  Одним швидким, плавним рухом Хок піднявся зі стільця і обійшов стілець, схопив куртку і надів її. Вона вільно обвивала його худе тіло. Його худе обличчя освітилося посмішкою, коли він наблизився до Соні. Тільки очі показували його напруга. Він вийняв iso rta недопалок, поправив краватку і потиснув руку Соні.
  
  
  — Дуже мило, що ви прийшли, міс Трещенко , — сказав він. Потім він подивився на мене і кивнув. — Мені здається, у тебе багато запитань, Картер?
  
  
  — Трохи, або близько того, сер .
  
  
  Хоук нахилився до двох стільців в одну сторону стільця. - "Сідайте, будь ласка." Він обійшов стілець і селл на свій скрипучий стілець. В офісі було жаркого.
  
  
  Ми з Сонею в таку гру, і терпляче чекали, поки Хоук тріщить целофаном від нової чорної сигари. Її, знав, що немає сенсу починати з безлічі питань. У Хоука був бджолярем, розіграти драму. Це був один навколо двох головних недоліків его характер; іншою була майже палка любов до гаджетам і розумним пристроїв.
  
  
  Тепер він сидів навпроти нас, нюхаючи свою сигару. Незабаром кімната наповнилася смердючим сигарним димом. Її, бачив, як Соня зморщила ніс, і мені було важко стримати сміх.
  
  
  Вона пильно подивилася на Хоука, як дитина, спостерігають за павутиною або черв'яком, що плазує по гілці дерева. Мені прийшло в голову, що тому, хто погано его знає, Хок дійсно повинен здатися дивним. Її зрозумів, чому Соня так дивилася. Але для мене Хоук не був незнайомцем, він був... ну. ..Хоук .
  
  
  — Добре, — сказав він. Він нахилився вперед, палаюча сигара була міцного затиснута в зубах. 'Може почнемо?' Він порився в лежать перед ним папери і вийняв три аркуша. Він подивився спочатку на Соню, потім на мене. - "АХ, ще ніколи не порушував справу з такою невеликою кількістю матеріалів. Чесно кажу, у нас практично нічого немає».
  
  
  Соня трохи посунулась уперед у своєму кріслі. Сер , я не хочу вас переривати, але я впевнена, що Нік вважає, що мені не слід тут перебувати. Якщо ви хочете пояснити ему.
  
  
  — Всьому свій час, міс Трещенко. Хок повернувся до мене. - «Міс Трещенко була відправлена на Корсику мною. Це була її прохання, щоб вона була познакомлена з кращим агентом АХ, так що я сказав гей, що ви були на Корсиці. Її готель, щоб ви дізналися одне одного краще.
  
  
  'Чому?'
  
  
  — Я поясню це пізніше. Він закусив сигару, випустив дим і деякий час дивився на лежать перед ним папери. Потім він знову подивився на нас. — Як я вже сказав, мало що можна було дізнатися, до біса мало. Минулого тижня наш радар засік об'єкт десь в Арктиці. Були відправлені пошукові літаки, але вони нічого не знайшли. Потім, три дні тому, у нас з'явилася точка на екрані. Знову були відправлені літаки. Знову нічого. Ми знаємо, що там щось є, але не знаємо, що це таке. Це може бути щось, що входить і виходить через Арктики, або, може бути, це щось глибоко під льодом». Ми з Сонею перезирнулися. Але погляд її сказав мені, що вона вже все це знала, що для нах це не було несподіванкою. Її, відчував себе школярем, що входять в клас через десять мін, потім початку уроку.
  
  
  — Це ще не все, — продовжив Хоук. Він перетасував паперу в руках, перевернув верхній лист.
  
  
  «Наші патрульні кораблі, що діють на північ від Берингової сукню, перехопили гідроакустичні сигнали з підводних човнів атомних підводних човнів. Вони повинні нести тонни ядерної зброї. Минулого тижня сталося чотири аварії. Ми знаємо, що там є підводні човни, але вони продовжують зникати до того, як ми ih виявляємо. Військово-морський флот думає, що вони занурюються під арктичний лід.
  
  
  — Це всього лише дика-- думаю, — сказав я.
  
  
  «Це більше, ніж припущення. Хок натиснув кнопку внутрішнього зв'язку.
  
  
  Жіночий голос сказав: «Так, сер ?»
  
  
  "Еліс, ти не могла б принести глобус?"
  
  
  — Негайно, сер .
  
  
  Хоук відключився. Він подивився на мене через стілець. Його сигара згасла, і він жував її.
  
  
  — У нас є кілька припущень, Нік. Наші літаки перетнули всі Беринговому морі. Вони помічали підводні човни чотири рази».
  
  
  Її насупився. «Які підводні човни? Звідси?' Хок вийняв сигару iso rta. « Червоні китайські підводні човни. Вони пішли в Беринговому морі. Ми будемо стежити за ними. Вони завжди зникають раптово.
  
  
  Її запитав. — Вони не виходять?
  
  
  Хоук похитав головою. «Перша була замеченаа більш неділях тому. Потім цього її більше ніхто не бачив і не чув. Ні, МЗС праві — вони пірнають під арктичні льоди і залишаються там».
  
  
  Її повільно сказав: «Тоді у них там, внизу, повинна бути база, якась діяльність».
  
  
  Соня мовчала, але з цікавістю стежила за розмовою. Пролунав тихий стук, потім двері відчинилися. Аліса ввійшла з досить великим глобусом обертовому на підставці.
  
  
  Еліс була темноволосої жінкою трохи за 50. Вона була невисокого зросту, з товстими ногами і великим задом. У нах був великий, як слива, ніс і такий же м'який рот, а голос абсурдно, як подряпана грамофонна платівку. Але у нах було золоте складати долар, і вона була м'якою, як масло. Вона не раз помоагла мені приборкати гнів Хоука , якщо б її зробив щось невірне. Або в АХ не погоджувалися або не надали мені інформацію, яку він не міг отримати більше ніде. У Аліси була краса, яку ви не могли бачити. Вона була моєю жінкою.
  
  
  Вона домоглася глобус, стілець Хоука , посміхнулася мені, підморгнула і вийшла через кімнати безшумно, як мухи на стогін.
  
  
  Ми з Сонею нахилилися вперед. Хок поклав обидві руки на глобус.
  
  
  «Я думаю, що ми можемо трохи звузити місце призначення цих підводних човнів», — сказав він. — Як ви обидва знаєте, було б майже неможливо обшукати весь полярний коло, щоб дізнатися, що замишляють китайці. Навіть точки на екрані радара покривають занадто велику площу. Ми готелі звузити его і як і раніше бути лиже, до того, звідки беруться ці точки. В одного навколо наших радарщиков з'явилася ідея. Дивіться.'
  
  
  Хоук взяв м'який олівець. Він встановив крапку у Вашингтоні і провів червону лінію на північ, потім навколо земної кулі, поки не повернувся до Вашингтона.
  
  
  Він подивився на нас. «Ви бачили, що я провів лінію на північ. Прямо на північ. Тепер зверніть увагу.
  
  
  Він повернув земну кулю так, що перед ним опинилася Росія. Він опустив кінчик олівця в Москву і знову провів лінію на північ. Він проїхав з ним відкритий басейн і повернувся в Москву. Він нахилив кулю, щоб ми могли бачити вершину. Дві лінії перетнулися на полярному колі.
  
  
  «Нам вдалося звузити його до площі близько сімдесяти п'яти квадратних кілометрів. Тут.' Він постукав пальцем по місцю перетину двох ліній.
  
  
  Їй кивнув. «І моя робота полягає в тому, щоб спробувати з'ясувати, що роблять китайці і де вони це роблять».
  
  
  Хоук кивнув. — І знищити те, що вони роблять, якщо вважатимеш за потрібне. Ми назвали його «Крижана бомба " нуль» на честь тих арктичних підводних човнів, оснащених ядерною зброєю. Відтепер це те, що ви називаєте операцією, коли зв'язуєтеся зі мною.
  
  
  Її, дивився, як Соня знову закурює цигарку. Її почав підозрювати, чому вона тут. У мене було відчуття, що я вже знаю, що Яструб збирається сказати далі. Соня посміхнулася мені.
  
  
  Хоук сказав: «Коли ми виявили, що ці дві лінії перетинаються з Вашингтона і Москви, ми відправили повідомлення в Радянський Союз. Росіяни так само, як і ми, хочуть дізнатися, що там відбувається. У нас є . .. певні домовленості.
  
  
  Її насупився. — Які домовленості?
  
  
  «Ви повинні пройти швидкий курс виживання, який преподавают в Радянському Союзі».
  
  
  Його моргнув. — Що я буду робити ?
  
  
  Хок двічі затягнувся сигарою. «Ви будете не самотні в Росії. Хтось пройде цей курс одночасно з вами і приєднається до вас у вашому арктичному подорожі. Наскільки її розумію, вона практично по всій кращих агентів Росії».
  
  
  "Хто?" - Я запитав, але мені не треба було питати. Хоук коротко розсміявся. «Міс Трещенко, звичайно. Вона піде з тобою в операцію «Крижана бомба " нуль».
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Мені не хотілося водити Соню в секцію спецефектів і монтажу. Тепер, коли її знав, що вона російський агент, древній механізм захисту від ворога спрацював автоматично. Було багато тих, хто намагався вбити мене. Але коли ми залишилися одні, - Хок сказав мені, що для нас з Сонею був виділений спеціальний відділ «Спеціальні ефекти і монтаж». Не було ніякого ризику побачити щось, що не призначалося для її очей. Ми повинні були піти до лікаря Дену Майклзу, який дав нам велику частину нашого спорядження і поінформував нас про те, чого від нього можна очікувати.
  
  
  У таксі по дорозі Соня несподівано для мене взяла мою руку і стиснула її. Її, подивився у вікно. Її, відчував її погляд на своєму обличчі. Наче хтось зробив збільшувальне скло на сонячне пляма на моїй лівій щоці. Але не було нас, сонця, лупи нас, просто Соня сиділа поруч зі мною, тримала мене за руку і дивилася на мене.
  
  
  Його повернулася, і прекрасні серро-блакитні очі, здавалося, придбали мільйони золотих цяток.
  
  
  Вони посміхнулися мені.
  
  
  'Ти злишся?'
  
  
  — Ти могла б сказати мені на Корсиці. Якщо б знав, що ви російський агент, її б... .. '
  
  
  «Що зробили? Проігнорував мене? Я не цього готелю. Ми були щасливі там. Нам було весело разом. Ми все ще можемо мати це зараз.
  
  
  'Можливо. Але я не зовсім розумію, хто - або що - ти таке. Не вистачає ще кількох деталей».
  
  
  Вона глибоко зітхнула. На ній був коричневий замшевий плащ, і не можна було заперечувати, що під ним ховалося жіноче тіло. «Мій уряд наказало мені не розкривати більше, ніж це було абсолютно необхідно. Хоук знав це. Він міг би сказати тобі.
  
  
  «Можливо, він думав, що ви самі скористаєтеся цією звичайною люб'язністю, тому що ви приїхали на Корсику, щоб побачити мене».
  
  
  — Її готель тебе побачити. Знаєш, ти досить відомий в Москві. Незламний Нік Картер. Киллмастер. Кодове ім'я N-3. У тебе все ще є тату AX на руці?
  
  
  Мені це не сподобалося. Вона знала дуже багато. — Ви, здається, добре інформовані, міс Трещенко.
  
  
  Вона нахилилася і поцілувала мене в щоку. — Її готелю тебе побачити, — знову сказала вона. - «Я-готель побачити таку людину, якого не зміг знищити нас один росіянин». Довгі густі вії скромно падали серро-блакитні очі. 'Голоси, як це було на початку. Потім того, як їй стало відомо тебе, ну, коли між нами все було так чудово, так чудово, мені не хотілося псувати відносин.
  
  
  «Ти, здається, знаєш облад мені все, але я майже нічого не знаю про тебе, і це ставить мене в невигідне становище».
  
  
  Вона змусила таксі осветиться своєю посмішкою. 'Хочете дізнатися облад мені більше? Її народилася в містечку Калушка, недалеко від Москви . Дитинство моє пройшло в Московській державній консерваторії. Її грала в parque Леніна або в Parque Горького . Її навчався в МГУ, потім пішла працювати в міністерство закордонних Справ дель. Мені знадобилося вісім років, щоб вивчити американський діалект англійської. Останні два роки її вивчала життя і звичаї якогось Ніколаса Картера. Її знаю про вас майже стільки ж, скільки і ви самі.
  
  
  Немов холодний вітер подув на мої волосся на шиї. Це було все одно, що стояти голим в кімнаті з односторонніми дзеркалами, і кожен, хто проходить міг бачити мою наготу.
  
  
  'Чому?' — запитав її голосом, який не був схожий на мій .
  
  
  Вона продовжувала посміхатися. — Суто особисте, дорогий. Її готелю знати все про людину, якого не міг ніхто вбити. Її знала, що ти любиш жінок, що ти дуже хороший коханець. Її припущення, що коли її впізнаю тебе ближче, її можу вибрати два шляхи. Її могла б відмовитися спати з тобою будь-якою ціною і спробувати зацікавити тебе, насміхаючись над тобою, або її міг би спокусити тебе. Коли її побачила тебе, то відразу зрозуміла, що нас до чого не призведе, якщо її буду тримати тебе на відстані. В тебе було багато чарівності, і якщо б ти дійсно готель мене, її б не змогла тебе зупинити - я знаю свої слабкі сторони. Тому її обрала альтернативу, дозволивши тобі звабити мене, як можна швидше. Як тільки це було зроблено, не може бути гри в кішки-мишки з приводу того, будемо ми чи не будемо працювати разом. Її знала, що це буде добре, я не думала, що буду розчарована, але... .. Її ніколи не думала... я маю на увазі, це було ценымногие краще... Подивіться на мене, її червонію, як школярка.
  
  
  Жінка була майже моторошною. Мені здавалося, що я нічого не зможу зробити, що вона не дізнається. Вона тримала мене в напрузі впродовж всього шляху, і це турбувало мене то тут, то там. По-перше, його ще не розібрався з нею . І по-друге, тепер, коли вона зрозуміла мене, що вона збиралася робити з цим знанням? Так, вона приваблювала мене - вона була більше жінкою, ніж багато, яких зустрічав її або зустріч знову через довгий час. Так, вона відвела мене. Але щось в ній було щось, що я не міг точно кому. У нах була манера дивитися на мене, коли вона говорила, манера примушувати мене вірити всьому, що вона говорила, і все ж...
  
  
  — Ми прибули, сер , — сказав водій. Він зупинив таксі перед будівлею.
  
  
  Я не був впевнений, чи варто мені взяти Соню за руку відкрито зараз або почекати, поки хто-небудь забере нас. Рішення залишилося за мною. Поки її розплачувався з таксистом, на припинення спустився доктор Майклс. Він коротко кивнув Соні, посміхнувся мені і простягнув руку.
  
  
  — Радий знову тебе бачити, Нік.
  
  
  "Здрастуйте доктор".
  
  
  Доктор Майклс був худорлявим чоловіком зі сгорбленными плечима, в окулярах без оправи і з рідкісними пісочного кольору волоссям. На nen був вільний костюм, без пальта. Ми обмінялися рукостисканням, потім її поставив його Соні.
  
  
  — З задоволенням, міс Трещенко, — ввічливо сказав він. Він вказав на будівлю позаду себе. — Підемо через бічний вхід ?
  
  
  Ми пішли за ним за кут на занесеному снігом тротуару і вниз по мокрій бетонних сходах до того, що виявилося підвалом будівлі. Доктор відкрив міцний на вигляд двері, і ми увійшли всередину. Її ніколи не був у цьому відділі спецефектів і монтажу.
  
  
  Кімната, в яку ми ввійшли, була великою і порожній. доктор Майклс натиснув вимикач, і спалахнув яскравий брильов. В одному кутку її побачив купу обладнання та інших предметів.
  
  
  Її запитав. — Це наше обладнання?
  
  
  — Частково, — відповів доктор.
  
  
  Ми були посеред кімнати. Соня озирнулась. Її погляд зупинився на день, що веде в іншу частину будинку. В ній було більше, ніж жіноче цікавість, в ній було шпигунське цікавість.
  
  
  Її торкнувся її руки. — Давай подивимося, що у нас тут є, Соня. Ми з доктором перезирнулися. Ми обидва знали, що тут не можна байдикувати. Незабаром Соня почала задавати питання.
  
  
  Вона робила це досить охоче. Ми підійшли до собаки речей. Вони складалися в основному навколо одягу для холодної пори року – автостоянка, довгі труси в сіточку, важкі черевики. Було будь-яке рятувальне куртка, плюс лижі, намети, спальні мішки.
  
  
  Доктор був позаду нас. «Може бути, міс Трещенко віддасть перевагу використовувати майно за своєї країни?»
  
  
  Соня посміхнулася ему. — Зовсім ні, доктор. Вона знову подивилася mimmo них у двері.
  
  
  — Що тобі розповіли про твоє навчанні, Нік? — запитав доктор Майклс.
  
  
  «Тільки що це буде в Росії».
  
  
  Соня мовчки пройшла в іншу частину кімнати, де k стогони були притулені два рюкзака.
  
  
  «Я розповім вам, як це працює», — сказав доктор. «Ви будете летіти звідси в Сан-Франциско і там сідайте на американську підводний човен, яка займається доставить вас в Берингову протоку. Там ви пересядете на російський корабель, який доставить вас в невеликій охороняється табір недалеко від міста Оэлен в Радянському Союзі. Там ви проходах курс виживання. Коли все закінчиться, ви польотів в російському військовому літаку в американський базовий табір в Арктиці, де заберете транспорт, освіта та все інше для місії».
  
  
  Її, кивнув і подивився на Соню. Вона відкрила рюкзаки і заглянула всередину. Через спеку в кімнаті мені було не по собі пальто, але його не зняв його. Під пальто його був ходячим арсеналом. У мене була Вільгельміна, мій Люгер в кобурі під лівою пахвою; Хьюго, тонкий стилет, лежав у піхвах на моєму лівому передпліччі, готовий прослизнути в мою руку, якщо потисну одним плечем; і П'єр, смертоносна газова бомба була заліплена в поглиблення на моїй правій щиколоткою.
  
  
  'Є питання?' — запитав доктор Майклс.
  
  
  — Так, — сказала Соня, випростуючись. Вона вказала на рюкзаки. «Думаю, її воліла б речі російського виробництва».
  
  
  Доктор Майклс кивнув. — Як завгодно, міс Трещенко. Він побачив мій здивований погляд.
  
  
  Її запитав. — Що в цих рюкзаках?
  
  
  "Вибухівка". Потім він моргнув. — Хіба Хоук не сказав тобі? Міс Трещенко - експерт по вибухах.
  
  
  Її, глянув на Соню. Вона посміхнулася мені.
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  Соня більше не брала мене за руку, поки ми не в таку гру на літак до Сан-Франциско. На вантажному літаку було два великих зручних сидіння, але ми сиділи в незручному мовчанні, коли Соня взяла мене за руку.
  
  
  Вона стиснула її і знову пильно подивилася мені в обличчя. — Нік, — тихо сказала вона. — Нік, йдемо.
  
  
  — Що?
  
  
  «Дорогою, ми будемо разом довгий час. Ми не можемо продовжувати в тому ж дусі.
  
  
  "Що я повинен робити? Ніби нічого не змінилось? Ми все ще на Корсиці?
  
  
  'Немає. Але у нас є населений пункт росії. Ми повинні виконати разом. Найменше , що ми можемо зробити, це спробувати залишитися друзями... коханцями, якщо хочете.
  
  
  'Добре. Що ще мені потрібно знати про вас? Досі тхір ви пройшли шлях від дівчини, яку зустрів на Корсиці і з якою розважався, до російського агента і експерта по знищенню, який повинен виконати місію зі мною. Скільки ще сюрпризів у тебе є для мене?
  
  
  «Нам одного, дорогий. Тепер ти знаєш все. Ми обидва агенти, добре, але ми теж люди. Ми чоловік і жінка, і її, жінка, і дуже люблю чоловіка. Сподіваюся , це взаємно... хоча б трохи. Це дуже важливо для мене.
  
  
  Її, подивився на нах. Вона пильно дивилася на мене, і в її очах блищали золоті іскорки. Її злегка підняв її підборіддя пальцем, потім ніжно поцілував у губи. — Іноді їй майже вірю тобі, — сказав я. «Я майже забуваю, що ми працюємо по різні сторони стіни». Її посміхнувся. 'Іноді.'
  
  
  Вона прийшла в себе: «Краще б ми не були в цьому літаку. Її, хочу, щоб ми були одні. ... назад в Корсиці.
  
  
  «Скоро ми знову будемо одні». Її sel і подивився у вікно. Тепер ми летіли над Сьєрра - Невадою , і, як завжди, небо було неспокійним. Її відчув ee духи, і, так, її майже довірив ей. Соня домоглася голову мені на плече.
  
  
  Але її не зовсім довірив ей. Вона була красивою жінкою і ніжною жінкою — поєднання, яке деякі чоловіки можуть захистити. Мало хто навіть захоче заперечувати проти цього. Але я не міг забути, що вона була російським агентом, моїм ворогом і ворогом мого народу.
  
  
  Ми повинні були працювати разом, їй нічого не міг вдіяти. В Арктиці коїлося щось дивне, що цікавило і Радянський Союз, і США. Ми повинні були з'ясувати, що це було. Але, що було б, якщо б росіяни прислали агента-чоловіка? Що б її тоді відчував? Її, певно, знав би, що він спробує вбити мене, якщо б її, повернувся до нього спиною.
  
  
  Росіяни намагалися це зробити досить частини. І, може бути, вони знали це, може бути, вони знали, що я вороже поставлюся до чоловіка. Може бути, тому вони послали жінку.
  
  
  Літак приземлився в аеропорту Аламеда, недалеко від Сан-Франциско. Було пізно, і ми не їли з ними тхора, як покинули Вашингтон. Коли ми зійшли з машини, нас зустрів командир військово-морської авіабази , молодий капітан-лейтенант МЗС з кітелем, повним нагород. Він поставився до нас з офіційною ввічливістю і вказав на чекаючий «кадилак». Її, бачив, як офіцери стояли біля літака і дивилися на ноги Сонні, коли вона йшла від літака до машини. Якщо вони і коментували це, то тримав це при собі. Призовники не були обмежені протоколом. Тут і там лунали свистки і гарчання. Соня тільки посміхнулася з упевненістю жінки, яка займається точно знає, що у нах є.
  
  
  Нас відвезли в Будинок офіцерів, де був влаштований багатий буфет. Поки ми їли, Соня продовжувала посміхатися офіцерам навколо нас. Вона була не єдиною жінкою там, але вона була найбільш привабливою, і вона це знала.
  
  
  Ми в таку гру поруч за столом. Офіцерів представили як членів екіпажу підводного човна, на якому ми повинні були відправитися. Капітаном був молодий чоловік, на кілька років молодший за командира бази, до того ж капітан-лейтенант.
  
  
  За столом було багато сміху та жартів. Соні, мабуть, сподобалося. Офіцери ставилися до неї з повагою. Вони трохи поддразнили її, сказавши, що подбають про те, щоб всі секретні плани були поміщені в безпечне місце до того, як вона підніметься на борт. І обрадувала ih, сказавши, що поняття не омелою, що американські морські офіцери так молоді і красиві. У цей момент Радянський Союз міг будь-чого навчитися.
  
  
  Ee гумор і спонтанну поведінку відповідали ей. Вона може бути російським агентом, але в ту ніч вона підкорила складати долар кожного чоловіка, за тим столом. І, може бути, ще трохи мого .
  
  
  Потім вечері ми розійшлися. Її не бачив Соню до наступного ранку, коли ми піднялися на борт підводного човна.
  
  
  Був туманний день, типовий для Сан-Франциско. Сіре небо здавалося настільки низьким, що до нього можна було доторкнутися, а будівельні ліси волого блищали. За сніданком їй стало відомо, що всі польоти припинені до полудня.
  
  
  Її пройшов з капітаном підводного човна по мокрому асфальту туди, де пришвартувалася підводний човен. Її бачив, багато розваг на палубі, і мені було цікаво, де Соня. Її поняття не мав, де вона проводила ніч.
  
  
  Майстри звали Нільсон. Він побачив, як я дивлюся на субмарину спереду назад, а потім оглядаюся навколо, і відразу зрозумів.
  
  
  — З нею все гаразд, — сказав він, беручи в руки частини використовувану трубку і сірники.
  
  
  Її посміхнувся ему. — Я так і думав — до речі, як мені тебе називати? Командир? Шкіпером?
  
  
  Він усміхнувся, тримаючи сірник над трубкою. Картер , на флоті того, хто командує кораблем, завжди називають капітаном. Неважливо, він капітан, лейтенант або кулемета, він залишається капітаном. Він посміхнувся, затиснувши трубку в зубах. «Я кажу це не для того, щоб здатися зарозумілим, їй просто хочу, щоб ви почували себе комфортно на борту».
  
  
  Їй кивнув. «Ну, її, хочу подякувати зустрінуть вас і ваших людей за гарне поводження з міс Трешенко минулої ночі».
  
  
  Він посміхнувся. «Будь ласка, містер Картер».
  
  
  Її прочистив горло. — Не зайде надто далеко, якщо її запитаю, де вона проводила ніч? Я маю на увазі, я відчуваю відповідальність за нах.
  
  
  Капітан усміхнувся. — Ти не зайдеш надто далеко. Вона проводила ніч в моєму будинок.
  
  
  — Я зрозумів.
  
  
  'Я не вірю цьому. Вона залишилася зі мною, моєю дружиною і нашими чотирма дітьми. Здається, вона подобалася дітям. Думаю, вона їм теж сподобалася. Вона красива жінка.
  
  
  — Я теж починаю її пізнавати.
  
  
  Ми досягли трапа підводного човна. Нільсона свиснули на борт. Він відсалютував прапору на кормі, коли підійшов черговий офіцер.
  
  
  Її сказав черговому офіцерові: «Прошу дозволу піднятися на борт».
  
  
  «Дозвіл надано », — відповів він.
  
  
  Її ступив на слизьку палубу, де не відчував себе як вдома в своєму звичайному костюмі і плащі. Чоловіка у робочому одязі ходили туди-сюди, намотуючи дроти. Капітан Нільсон провів мене вниз по сходах і по вузькому коридору в офіцерську їдальню. Соня сиділа і пила каву.
  
  
  Коли її увійшов, вона широко посміхнулася мені. Навколо нах сиділи троє офіцерів. На ній була робоча, шведів, як у матросів, яких її бачив, нагорі, тільки виглядала вона в ній краще.
  
  
  Одіна навколо офіцерів за столом повернувся до Нильсону. "Майк, куди ти поклав це чудове створіння?"
  
  
  Капітан посміхнувся. У нас є кава. «У моїй каюті, — сказав він, — але, думаю, її буду спати з тобою».
  
  
  Двоє інших офіцерів засміялися. Чоловік, що розмовляв з Нильсоном, сказав: «Я намагався переконати міс Трещенко щоб вона спробувала витягнути навколо мене будь-які військові секрети».
  
  
  — Ви всі дуже милі, — сказала Соня.
  
  
  Нільсон і її в таку гру на стілець. Через гучномовець пролунав гудок, який сповіщає моряків про те, що пора обідати. Її, подивився на годинник. Було лише шість годин.
  
  
  "Ми виходимо в дев'ять годин," сказав капітан Нільсон.
  
  
  Її, подивився на усміхнене обличчя Сонні. «Ти непогано виглядаєш так рано-вранці».
  
  
  Вона опустила свої довгі вії. 'Дякую.' Вам це подобається?'
  
  
  'Дуже.'
  
  
  У мене не було рішенням поговорити з нею наодинці до пізнього вечора, коли ми вийшли, навколо Золотих воріт і опинилися далеко в море.
  
  
  Підводний човен вийшла на поверхню, тільки лиже, до Берінгову протоку. Її одягнув пальто і вийшов на палубу. Туман зник. Було дуже холодно, але я її ніколи не бачив, плаття таким синім. Сяйво води може зрівнятися тільки з ясною блакиттю неба. Сонце сяяло; повітря було чистим. Її було близько до носа і тримався за канати поручнів. Хвилювання на морі не було, а була невелика брижі. Всюди її бачив, пінопластові стаканчики. Її курив сигарету і спостерігав за поклоном вгору і вниз, коли Соня підійшла і стала поруч зі мною. — Привіт, незнайомець, — легко сказала вона. — Мені здається, їй тебе звідкись знаю.
  
  
  Її, повернувся і подивився на нах. Вітер грав її світлими волоссям, і вони тремтіли ей в обличчя. Вона все ще була в робочому одязі і одягла куртку, яка займається була гей великої. Холод і вітер надали гей, теплий рум'янець.
  
  
  Її посміхнувся ей. «Ти найпопулярніший персонаж на борту».
  
  
  Тепер вона не посміхалася. — Я хочу доторкнутися до тебе, — просто сказала вона.
  
  
  — Але що подумають матроси і офіцери цього корабля?
  
  
  «Мені наплювати, що вони подумають». Золоті іскорки в її очах виблискували і множилися. «Я хочу побути з тобою наодинці. Її хочу торкатися до тебе, і я хочу, щоб ти торкався до мене».
  
  
  Її наблизився до неї. «Я не знаю, коли ми знову будемо одні. На борту п'ять офіцерів і двадцять три людини екіпажу. Це маленька човен. Сумніваюся, що ми знайдемо більше приватному, ніж зараз.
  
  
  — Потримай мене за руку, Нік, — сказала вона. « Принаймні , зроби це ».
  
  
  Її, зітхнув і засунув обидві руки в кишені камзоли. — Ти кидаєш мені виклик, Соня, ти знаєш це. Її починаю вірити, що все це увага дістається тобі.
  
  
  Вона зробила крок назад і дивно подивилася на мене, злегка нахиливши голову. Велика куртка робила її схожою на маленьку дівчинку.
  
  
  — Ти плутаєш, Нік. Ти дуже гарна, ти знаєш це? Це має бути те ж саме з усіма американськими чоловіками. Всі ці офіцери, вони такі молоді і красиві... і майже хлопчаки. Але ти, ти зовсім не хлопчисько.
  
  
  Її насупився. — Схоже, ти знову мене вивчаєш.
  
  
  Вона кивнула. 'Можливо. Мені цікаво, чому у наших агентів ніколи не було рішенням вбити тебе. У якийсь момент вони повинні були бути близькі до цього. Звичайно, всі комуністичні агенти не можуть бути тюхтіями. Скільки вас було скоєно нападів?
  
  
  «Мені це не подобається. Але невдачі мене теж не цікавлять. Успішна спроба мене дуже зацікавила.
  
  
  Її кинув цигарку в море. — Ми трохи відхилилися від теми, чи не так? Її думав, ми говоримо про те, як ми можемо побути наодинці.
  
  
  Вона посміхнулася мені. — Я знайду спосіб. Коли ми будемо в Росії, його обов'язково знайду спосіб».
  
  
  Поки ми були на цьому підводному човні, ee наодинці зі мною не було. Протягом наступних двох днів Соню кожен раз, коли її не бачив, оточували чоловіки. Ми їли з капітаном Нильсоном та іншими офіцерами, і хоча більшу частину часу проводили разом, ми ніколи не залишалися одні. Навколо нах завжди були чоловіки, і вона купалася у ih захопленні. І оскільки вона була такою виключно жіночною, вона дражнила мене всякий раз, коли могла, бо знала, що у мене зв'язані руки.
  
  
  Біля берегів Аляски стало моторошно холодно. Навіть моє пальто не було досить теплим. Офіцерам і матросам вручили довга нижня білизна, як Соні і мені. Ввечері четвертого дня в морі ми встановили радіозв'язок з російською траулером. Було організовано місце зустрічі. На наступний ранок ми з Сонею мали пересісти на траулер. Мені здалося, що я побачив смуток в очах Соні, коли вона почула цю новину. Коли ми з двома офіцерами проводжали її до обіду, вона здавалася надзвичайно спокійною.
  
  
  Офіцери жартували з нею, як звичайно, за обідом. Капітан Нільсон зазначив, що куртка, яку вона носила, ніколи більше не підійде володіє нею морякові. Але реакція Соні була досить половинчастою.
  
  
  Потім трапези вони принесли торт. Зверху було написано: «Удачі, Соня». Коли вона побачила це, її нижня губа на мить затремтів. Потім відбулося ще. Поки вона різала торт, у кабіні з'явився кулемета з подарунком від усієї команди. Соня якийсь час просто сиділа, дивлячись на пакет. Нарешті, за наполяганням офіцерів, вона відкрила її. Це було кільце, зроблене точно за розміром, який дав чоловікам. На кільці красувалася мініатюрний підводний човен, виготовлена на корабельному верстаті по золота за акції суднового дантиста.
  
  
  Соня наділа обручку на безіменний палець правої руки.
  
  
  «Там напис», — сказав капітан Нільсон. Всі офіцери посміхалися ей.
  
  
  Вона зняла обручку і прочитала напис. Її вже прочитав це. Це було вираження прихильності з боку екіпажу. Соня схлипнула і відсунула стілець. Потім вона встала і вибігла в хвилюванні. Потім її відходу настала дивна тиша. Ми сиділи навколо стільця, дивлячись на напівпорожні кавові чашки. Капітан Нільсон порушив мовчання.
  
  
  «Жінки завжди дуже емоційно ставляться до такого роду речей», — сказав він.
  
  
  Інші кивнули або пробурмотіли в знак згоди і випили каву. На наступний ранок, коли ми з Сонею повинні були піднятися на борт російського траулера, кільце було на ній.
  
  
  Зустріч відбулася майже в точності на розділової лінії між США і Росією. Прийшли до вершини Берингової протоки і стали чекати траулера.
  
  
  Було неймовірно холодно. Mimmo пропливали крижини . Її більше не носив свій костюм і пальто; На мені була темно-синя парку і термобілизна. Але у мене все ще був мій маленький «арсенал» зі мною.
  
  
  Російський траулер поспішав дістатися до нас, продираючись крізь лід. Соня і її були на палубі і дивилися.
  
  
  На підводному човні виникло напруження. Капітан Нільсон стояв на містку і дивився в бінокль. Він дивився не тільки на траулер, але і море навколо корабля. На своїх постах стояли кулеметники.
  
  
  Мої брови і вії вкрилися інеєм. Її заповз глибше в капюшон своєї автостоянка. Її, глянув на Соню, але все, що я міг бачити на її обличчі, був кінчик її носа. Дихати через ніс ставало все важче. Піднявши руку в рукавиці, я з подивом виявив, що мої ніздрі забиті льодом.
  
  
  Траулер підійшов до човна, і потужні дизелі повернули назад. Її, бачив, як кидали і ловили канати. Коли суду з'єдналися, російський капітан зі свого пірсу подивився на капітана Нільсона з суворим обличчям. Капітан підводного човна теж виглядав саме так.
  
  
  Якщо це був рибальський траулер, він напевно дуже велику рибу хотіли б з допомогою якихось вкрай незвичайних інструментів. На носі стояв кулемет не менш п'ятдесятого калібру. Екран радара обертався на високій щоглі. У всього екіпажу на палубі були гвинтівки.
  
  
  Раптом російський капітан зробив щось зовсім несподіване. Він відсалютував капітану Нильсону. На салют відповіли негайно. Був спущений trap, що з'єднує підводний човен з траулером.
  
  
  На мить погляд російського капітана впав на мене, коли її взяв Соню за руку, і ми підійшли до сходнями. Погляду, який її побачив, було досить, щоб змусити мене зупинитися. Якщо б їй був один з них, його б схопив Вильгельмину. Це був погляд, який знищив вас раніше, ніж побачив вас. Її вже бачив цей погляд раніше. ... і він знав, що мені не будуть раді на борту цього траулера. Два російських моряк протягнули руку, щоб допомогти Соні, коли вона переступила через схожі на траулер. Море було бурхливим і брудно-сірим. Мчать крижини були кольору свіжозрізаної плоті, пронизливо-білого кольору, який ви бачите відвертими перед тим, як потече кров.
  
  
  Вони взяли Соню за лікті і допомогли піднятися на борт. Потім прийшла моя черга. Її обережно переступив через дошку. Коли її наблизився до траулера, краєм ока побачив її, як російський капітан вийшов до мосту і подивився на мене. Члени екіпажу, що чекали мене, на мить озирнулися. Але в цей момент капітан віддав їх якийсь наказ. Її зупинився на хисткій дошці і подивився вгору. Ми з капітаном знову перезирнулися.
  
  
  Повідомлення, яке він передав своїм членам екіпажу, було простим. Її б не витримав і двадцяти секунд в цьому крижаному морі. Якщо б її зійшов з трапа, капітана не довелося б везти американського агента в Росію.
  
  
  Він подивився на мене. Він був не особливо високим чоловіком, навіть не шостої футів, але випромінював силу. Він був масивного статури, і в parque його плечі виглядали так, ніби він носив наплічники для регбі . Але я її не бачив у його теля величезної сили. Її бачив в цьому щось примітивне, фундаментальне, таке ж фундаментальне, як великий сокира.
  
  
  Він стояв і дивився на мене зі свого вздымающегося мосту. Хоча корабель гойдався, він, здавалося, стояв абсолютно нерухомо, глибоко засунувши руки в кишені камзоли. Утриматися на трапі стало важко. Її не збирався плавати в цьому крижаному, смертоносному море і швидко пішов на траулер. Соню вже повели вниз.
  
  
  Два члена екіпажу подивилися на мене, і ih гвинтівки були перекинуті через плечі. Trap був слизьким, але не таким слизьким, як вздымающаяся палуба траулера. Вони спостерігали за мною, коли її дістався до корабля. Одіна навколо них майже нахилився вперед, щоб допомогти мені, але потім обидва відступили назад. Між траулером і підводним човном піднялася активного відпочинку. Це вивело мене з противаг. Її хитався взад і вперед по дошці, однією ногою майже готової ступити на палубу. Два російських моряк здивовано дивилися на мене. Вся команда дивилася, але ніхто не намагався мені допомогти. Траулер нахилився, і, щоб не впасти, їй, опустився на одне кожному племені.
  
  
  Їй дозволив своїм розкритим долонях схопитися за пастка. Виплескується вода промочила мене і промочила дошку. Її зціпив зуби, встав і швидко ступив на палубу траулера.
  
  
  Коли їй був на борту, його схопився за поруччя. Її був такий злий, що не міг нічого сказати, нікому навколо них, не викликавши міжнародного інциденту. Але я стояв і дивився на двох членів екіпажу з відкритою ненавистю. Вони на мить озирнулися. Потім вони опустили очі. Потім ця пара пішла. Її, подивився на мосту, але капітана вже не було. Мої штани і парку промокли, і її почав мерзнути.
  
  
  Її, повернувся , щоб спуститися, і побачив Соню. Вона повернулася на палубу і, мабуть, бачила, що сталося. В її очах був вираз, якого їй раніше не бачив, вираз цілковитої відрази.
  
  
  Потім вона підлетіла до мене і обвила руками мою талію. "Я жалкую!" вигукнула вона. — Ах, Нік, мені так шкода. Вона відкинулася назад, щоб щорічно на мене. «Будь ласка, вибачте мене за свиноподобные манери моїх співвітчизників. Ви можете бути впевнені, що про цей інцидент буде повідомлено. Коли розберуся з ним, цьому капітанові не довіряють навіть командування гребний човен.
  
  
  Її, глянув у щілину між траулером і підводним човном. Trap був прибраний, і кораблі розійшлися. Її бачив, майстер-Нільсона у вежі підводного човна. Він подивився на нас і віддав честь. Мені було шкода бачити, як він зникає.
  
  
  Залишок дня траулер повільно пройшов між крижинами. Її одягнув суху одяг, і Соня дала мені чашку російського чаю, який був зовсім не поганий. Її відчував ворожість екіпажу всякий раз, коли вступав з ними в контакт, але більше ніяких інцидентів не відбувалося, поки ми не досягли Оэлена .
  
  
  Було темно, коли траулер увійшов в гавань. Два члена екіпажу зістрибнули на берег з тросами, щоб закріпити корабель. Схожі опустили, але на цей раз не було бурхливого сукню. Вони ж два члени екіпажу розмістилися біля трапа. Соня знову пішла попереду мене, і ось допомогли. Очевидно, вона поговорила з капітаном, тому що, коли її оболонка k трпу, чоловіки теж протягнули руку, щоб допомогти мені. Її відштовхнув ih руки і спустився без сторонньої допомоги. Погано для піару, але мені було все одно - я був злий.
  
  
  З порту бар нас чекали четверо чоловіків у товстих пальто. Вони тепло зустріли Соню, співчуття мені руку і вітали мене в Радянському Союзі. Соня взяла мене за руку і повела назад до одного навколо чоловіків.
  
  
  «Нік, це доктор Перска. Він буде нашим інструктором протягом наступних трьох днів.
  
  
  Доктор Перска був чоловіком років шістдесяти, з зморшкуватим обвітреним обличчям і гарними вусами, з плямами від нікотину. Він не говорив по-англійськи, але мій російський був не так wouldnt поганий.
  
  
  «Ми сподіваємося, містер Картер, — сказав він надтріснутим голосом, — що мій навчальний вас вразить».
  
  
  — Я впевнений у цьому, доктор.
  
  
  Він посміхнувся і показав золоті корінні зуби. — Але ти втомився. Ми починаємо завтра вранці. Тепер ти повинен відпочити. Він махнув рукою і вказав на стежку, що веде до скупчення будівель. Соня йшла поруч зі мною, поки ми йшли за доктором. Інша група слідувала за нами.
  
  
  Її вказав великим пальцем через плече. — Я вважаю, що за нами стежать, — сказав я.
  
  
  — Ти повинен говорити російською, Нік. В іншому випадку вони подумають, що ми говоримо те, що не хочемо, щоб вони почули».
  
  
  — Гаразд, хто вони?
  
  
  «Охоронці. Вони тут, щоб переконатися... що нас ніхто не потурбує.
  
  
  — Або що я не намагаюся втекти?
  
  
  «Нік, ти ведеш себе так вороже».
  
  
  'Ах, так? Її запитую себе, чому. У мене немає причин, чи не так?
  
  
  Ми йшли мовчки. Його побачив якийсь табір. Він добре охоронявся — я нарахував не менше п'яти солдатів у формі. Був двометровий паркан, обгороджений колючим дротом. Табір знаходився на пагорбі з видом на море. Проектор розставлені по всіх кутах огорожі. На краю обриву стояли великі гармати, спрямовані в море. В межах огорожі були будівлі в два ряди по чотири.
  
  
  Мені це не сподобалося. Мені це зовсім не сподобалося. Мені було цікаво, чому Хоук поставив мене в таке становище. Їй був у ворожій країні, в оточенні ворожих людей, працював з ворожим агентом.
  
  
  Охоронці кивнули нам, коли ми увійшли в табір. Ворота за нами зачинилися.
  
  
  Доктор Перска помітив, що я на це дивлюся. — Це для нашої ж безпеки, містер Картер, — сказав він з підбадьорюючу посмішкою.
  
  
  Соня стиснула мою руку. — Не дивися на все так похмуро, дорогий. Ми дійсно не монстри. Чесно кажу, іноді ми можемо. .. бути дуже милими.
  
  
  Доктор Перска вказав на одне навколо менших будівель. — Голос тамваша кімната, містер Картер. Її, сподіваюся, що це до вашого задоволення. Міс Трещенко, ви підете зі мною? Вони пішли далі, а підійшла до маленького будинку, який мені показала доктор Перска. Це було трохи більше, ніж каюта, одна кімната з каміном і ванною кімнатою. Килим виглядав так, ніби його витягли навколо старого кінотеатру. Але камін поширював в кімнаті затишне тепло. Це був великий камін, який займав майже всю стіну.
  
  
  Це був камін, перед яким можна було лягти з одним, влаштувати пікнік перед ним, заглянути в нього і зануритися в глибокі роздуми. Він був зроблений навколо каменю, і в nen потріскували дрова. Поруч з каміном перебувала двоспальне ліжко з товстим пуховою ковдрою, а також стілець і шафа. Мій багаж чекав мене посеред кімнати. Раптом її зрозумів, що дійсно втомився.
  
  
  Довелося довіритися російською. Вони не посилали нікого вбити мене, поки її майже не заснув.
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  Якщо у вас був такий же день, як у мене, ви більш або менш розраховуєте на те, що щось станеться. Його жим лежачи і спати з Вільгельміною за руку і заснув, але сон був чуйним.
  
  
  Я не знаю, який був годину. Вогонь перетворився на вугілля, і час від часу потріскував, і запах палаючих дров наповнював кімнату. Він обережно відкрив двері ключем, досить швидко, щоб уникнути клацання. Він увійшов з ножем у руці, вдихнувши холодне повітря. Двері безшумно зачинилися за ним.
  
  
  Він був невисокого зросту, і раптом її зрозумів, хто це. Запах траулера все ще був навколо нього.
  
  
  Ледь відкривши очі, її, дивився, як він підходить до ліжка. Его здоровенна фігура була очевидною угасающем світлі багаття. Її заспокійливо обхопив Вильгельмину рукою, тримаючи палець на спусковому гачку. Люгер був поруч зі мною, поза ковдри у моєї руки.
  
  
  Він шелл навшпиньки і не зводив очей з ліжка. Ніж був довгим і вузьким, і він тримав його в грудях. Підійшовши, він трохи підняв ножа. Тепер її відчув його запах ще сильніше. Цей траулер час від часу ловив рибу.
  
  
  Він зупинився біля ліжка, високо підняв ножа для удару і глибоко зітхнув. Її швидко рушив, сунув йому під ніс стовбура «люгера», і сказав російською: «Якщо ти любиш своє життя, кинь цей ніж».
  
  
  Він все ще затаював дихання. Він невпевнено завагався і подивився мені в обличчя. Якщо б його спустив курок Вільгельміни на такій відстані, її б відстрелив ему половину голови. Він стояв нерухомо, його масивне тіло майже повністю затуляла камін.
  
  
  В кімнаті було дуже спекотне. Світла від багаття було досить, щоб побачити бісеринки банку на його лобі. Рука з ножем трохи висунулася вперед. Її стиснув палець на спусковому гачку «Люгера». Її міг легко вбити його, і він це знав.
  
  
  Але він все-таки спробував. Його ліва рука швидко піднялася, відбиваючи стовбура «Люгера» з носа. Права рука з ножем різко опустилася.
  
  
  Постріл, здавалося, загуркотів по стінах кімнати. Відколовся шматок дерев'яної стіни. Коли його вистрілив, його кинувся на нього. Ніж встромився в матрац.
  
  
  Її вдарив його его плечем по колінах і відштовхнув убік. Він відскочив назад до вогнища, все ще стискаючи ножа в руці. Її схопив край ковдри і накинув його на ньому. Він спробував відобразити його вільною рукою, але ковдру було занадто великим і важким. Він вчепився в нього, але до того часу її вже встав з ліжка і кинувся за ним через усю кімнату.
  
  
  Коли він стягнув з особи ковдру, її вдарив його по носі люгером. Він загарчав. Ніж упав на зношений килим, коли він підніс руки до залишків носа. Їй дозволив Люгеру сильно вдарити його по черепу. Він впав на землю з руками перед обличчям.
  
  
  Він не замкнув двері, коли ввійшов. Тепер двері були розкриті. Першими увійшли двоє солдатів з гвинтівками напоготові. Її вже зробили на них «люгер». За ними з'явилися доктор Перска і Соня.
  
  
  Капітан траулера все ще стояв на колінах і видавав дивні булькаючі звуки. Її, нахилився і підняв ножа. Її кинув его по одному солдатів, і він мало не впустив рушницю, щоб зловити його.
  
  
  Доктор Перска сказав: «Я чув постріл. Її думав...» На nen був товстий халат і високі чоботи. Его сталеві волосся було розкуйовджене.
  
  
  — Ти в порядку, Нік? — спитала Соня. Вона також була одягнена в товстий халат. По тому, як жакет майорів спереду, її міг сказати, що під ним було дуже мало одягу.
  
  
  Її дивилася на них і відчував, що прекрасно виглядаю у своєму довгому нижній білизні. Двоє солдатів допомогли капітана траулера піднятися на ноги. — Він намагався мене вбити, — сказав я.
  
  
  "Ви не можете говорити про це серйозно," сказав доктор Перска.
  
  
  Двоє солдатів вивели майстер з кімнати.
  
  
  Її, притулився до ліжка. По-російською її, сказав: «Я скажу вашою мовою, щоб нічого не загубилося при перекладі». Я не хочу, щоб мої слова були неправильно зрозумілі. Її тут від імені мого уряду. Її тут не для розваги. Тут немає нікого, кому її довіряю. Так що я буду напоготові. Наступний людина, яка спробує увійти сюди без запрошення, буде мертвий до того, як двері закриється. Я не буду запитувати, хто це або чому він прийшов сюди. Її просто вистрілю».
  
  
  Доктор Перска виглядав так, немов тільки що проковтнув осу. «Я не можу повірити, що на вас було скоєно напад . Будь ласка, prima догляду мої вибачення, містер Картер.
  
  
  — Ще раз вибачтеся вранці, доктор. Зараз її не прийму ih.
  
  
  Соня уважно спостерігала за мною. Тепер вона запитала: «Що ти будеш робити , Нік?»
  
  
  'Нічого такого.' - Я кивнув на двері, за якої тільки що зник капітан. — Що з ним станеться?
  
  
  — Його збираються відправити в Москву, — сказала Соня. «Він постане перед судом».
  
  
  "Я не вірю."
  
  
  "Ти мені не віриш? Ти хочеш вбити його в поодинці?
  
  
  «Якщо б його готель і вбити його, її б це зробив». Їй дозволив Вільгельміна впасти на ліжко. — Якщо ви обидва хочете піти зараз, його можу спробувати трохи поспати. Спокійної ночі.'
  
  
  Її, повернувся до них спиною і підійшов до шафи, куди поклав свої спеціальні цигарки з золотим мундштуком.
  
  
  Її відчув холодне повітря, коли двері відчинилися і різко зачинилися. В кімнаті було дивно тихо, і єдиним джерелом світла був червоний відблиск вогню. Її витрусив сигарету по-пачки і засунув її між губ. Потім мені прийшло в голову, що я залишив свою запальничку на ліжку. Її, обернувся . .. і побачив Соню. Вона сиділа переді мною з запальничкою в руці. Вона відкрила її, піднесла полум'я до моєї сигарети. Вдихнувши його, побачив, що вона впустила халат. Під нею була дуже тонка, дуже коротка блакитна нічна сорочка.
  
  
  Її сказав: «Люгер» лежав на ліжку поряд із запальничкою. Чому ти не взяла його?
  
  
  — Ти справді думав, що я захочу тебе вбити, Нік? Ти мені не довіряєш?
  
  
  — Чого ж ти хочеш , Соня?
  
  
  Вона шевельнулась, на мить. Халат зісковзнув з її плечей, потім впав на підлогу. — Мені потрібно твоя довіра, Нік, — хрипко сказала вона. «Але сьогодні її хочу більшого, набагато більшого».
  
  
  Ee руки підійшли до мене, ковзнули по моїй шиї і притягли мою голову вниз. Її м'які, вологі губи ніжно погладили мій підборіддя, потім легко ковзнули по моїх щоках. Вона не поспішала, щоб погладити контур моїх губ, потім дозволив своїм губам накрити мої . Вона тулилася своїм тілом до мене , поки ми, так сказати, не злилися.
  
  
  Повільно вона взяла сигарету навколо моєї руки і кинула її в камін. Вона взяла мою руку, піднесла її до уст і поцілувала всі кісточки пальців. Її мову легко пурхав між пальцями. Потім вона повернула руку до свого тіла і притиснула мою долоню до своїх грудей.
  
  
  Її, відчував, як у мені піднімається пристрасть. — Ти знаєш всі прийоми, які повинна знати жінка , — сказав я.
  
  
  — А ти? — пробурмотіла вона. «Які трюки ти знаєш?
  
  
  Її трохи нахилився і взяв її на руки. Її руки зімкнулися на моїй шиї. Її, відніс її до ліжка і обережно поклав. Її поклав «люгер» на шафку і підняв з підлоги ковдру. Коли її, повернувся до ліжка, Соня вже зняла нічну сорочку. Вона пролежала на підлозі гола, ковзаючи ногами взад-вперед по простирадлі.
  
  
  Її кинув ковдру в ногах ліжка. — Сьогодні вночі буде дуже холодно, — сказав я.
  
  
  — Я так не думаю, — сказала вона, простягаючи мені руки. Я завжди думав, що буде важко зняти кальсони. Її навіть не пам'ятаю, як я вибрався через них. Раптово її опинився поруч з нею, тримаючи її на руках, і мої губи ніжно торкнулися її губ .
  
  
  — О, Нік, — прошепотіла вона. «Це зайняло дуже багато часу, просто занадто багато часу! Її нудьгував по тобі. Її нудьгувала по твоїх дотиків. Її нудьгував по тобі.
  
  
  "Тссс ."
  
  
  «Не барися занадто довго. Особисто мені.'
  
  
  Її не шталь чекати надто довго.
  
  
  Її, відчув, як вона напружилась, коли його ковзав по ній. Ee руки були на моїх плечах. І коли її встав гей, між нога, і притулився до неї, його почув її зітхання. Вона випустила скулящие звуки і міцного обвила мене руками і ногами. І тоді все інше стало безглуздим — наш напад на мене, дає нам все, що сталося в Північному Льодовитому океані. За межами цієї хатини не було нічого, нічого, крім цієї ліжка, ніякої іншої жінки, крім нах. У Сонні була ця сила, цей всепоглинаючий талант. Її знав тільки про досконалість її тіла. Нарешті , коли ми зібралися разом, її навіть не усвідомлював себе. Її повільно повернувся з того місця, де був. Я не усвідомлював, що розтягнувся високо над нею, з жорсткими руками. Вона підвелася, обвивши руками мою шию, щоб прийняти мене. Тепер вона вотум-вотум впаде, і її мову швидко ковзнув по пересохшим губ. Вона закрила очі і крутила головою через сторони в сторону.
  
  
  — О, Нік, це було так... так. .. '
  
  
  "Тссс ." Її, притулився до неї.
  
  
  — Ні, — прошепотіла вона. 'Вже немає.'
  
  
  — Я сказав шшшш .
  
  
  Вона мрійливо посміхнулася з закритими очима. — Так... все, що скажеш. Як ти можеш все ще сумніватися в мені? Як ти можеш все ще не довіряти мені?
  
  
  Її, поцілував її, провів руками по спокусливим вигини її тіла і занурився в повне задоволення від союзу з нею... але я не міг змусити себе довіритися ей.
  
  
  Рано вранці наступного дня ми почали наш курс. Спочатку ми поснідали в загальній кімнаті з усіма часовими, артилеристами й усіма, хто мав відношення до табору. Всі визнали за необхідне вибачитися за вчорашній напад. Всі вони запевняли мене, що з капітаном риболовецького траулера розберуться жорстко. Чомусь я не сумнівався в цьому, але мені було цікаво, чи не тому це за те, що він намагався вбити мене. ...або тому що ему не вдалося мене вбити.
  
  
  Доктор Перска sel поруч зі мною. Его обветренное вусатий обличчя було втомленим і заклопотаним. « Містер Картер, — сказав він, — ви просто повинні прийняти мої вибачення за минулу ніч. Її не склепив очей. Мене вразило, що щось подібне може статися тут, виплат прямо у нас під носом».
  
  
  — Не хвилюйтеся, доктор. Тільки не забувайте, що я сказав минулої ночі. Цей курс триває три дні, чи не так? Ви сидите поруч з дуже обережною людиною. Її знайшли залишатися обережним, поки її тут. Все, про що його прошу вас, це справити на мене враження цим курсом виживання.
  
  
  І він зробив це.
  
  
  Велика частина того, що ми з Сонею стало відомо, була пов'язана з тим, як залишитися в живих, якщо по-нашому куртка буде втрачено. Методи були запозичені у ескімосів і вдосконалені.
  
  
  У перший день ми будували голку під керівництвом доктора Перска. Снігові брили вирізали великим ножем. Коли справу було зроблено, Соня, доктор Перска і її заповзли всередину. Її, помітив, що стіни трохи течуть.
  
  
  Її запитав. — Хіба ця штука не тане?
  
  
  Доктор Перска посміхнувся. — Не від тепла тіла. Тепло тіла зігріє вас достатньо, щоб ходити без сорочки або одягу, але не розтопить снігові брили. На самому делле добре, якщо вона відтає всередині голку . Це закриває всі зазори між блоками. Сніжні блоки не расплавят навіть палаючі свічки для освітлення.
  
  
  Її оглянув склепінчастий палац. Доктор знову виповз. Соня взяла мою руку і стиснула її.
  
  
  — Ти коли-небудь трахкався в голку? — пробурмотіла вона.
  
  
  — Не останні два неділях, — відповів я.
  
  
  Вона вдарила мене по плечу і швидко виповзла. Коли її, пішов за нею і висунув голову, вона вдарила мене сніжком.
  
  
  В ту ніч її спав один, в кріслі біля стіни, з Вільгельміною в руці. Це був неспокійний сон.
  
  
  Почала другий день ми провели в основному в класі. Ми з Сонею сиділи у м'яких кріслах. доктор Перска стояв перед дошкою. Нам інструкцію про білого ведмедя. Доктор опустив екран і включив проектор. Він дав фільму попрацювати хвилину, не говорити нам слова. Її викурив цигарку і подивився.
  
  
  У фільмі був показаний тільки один білий ведмідь. Це був великий звір, але він виглядав майже грушовидним, як ніби його задні ноги довші за передні. Він виглядав незграбним.
  
  
  «Зверніть увагу, — сказав доктор Перска, як ніби він міг читати мої думки, — як ведмідь незграбно виглядає. Багато жертви помилялися, думаючи, що це тварина не може розвинути більшу швидкість». Він говорив по-російському.
  
  
  Її сказав: «Схоже, що людина буде в безвихідному становищі».
  
  
  Лікар був в окулярах. Він притиснув підборіддя до грудей і подивився на мене поверх окулярів. Містер Картер, не робіть цієї помилки, якщо побачите, що хтось наближається далеко. Ви здивуєтеся, як швидко він подолає відстань.
  
  
  Соня подивилася на мене і підморгнула. Ми спостерігали, як по льоду то тут, то там нишпорив білий ведмідь.
  
  
  «Білий ведмідь — кочівник, — сказав доктор Перска. «На відміну від сірого або великого бурого ведмедя, у нього немає постійної бази або лігва. Він завжди в дорозі. Камера досить довго стежила за нашим другом. .. ти хоч раз бачив, як він зупинився? Ні, він постійно в русі.
  
  
  Її, закурив, і шталь дивитися на що йде ведмедя. Соня взяла мене за руку.
  
  
  «Про білого ведмедя є одна дуже цікава річ, — продовжив лікар. «Це єдиний звір у світі, який послідує за людиною, вб'є і з'їсть його. Его не потрібно заганяти в кут, щоб він напав, як це робить більшість тварин». Він подивився на екран з кривою посмішкою. «Ні, все, що потрібно йому для цього, — трохи голоду».
  
  
  Її, відчув, як Соня тремтить поруч зі мною.
  
  
  «Що потрібно, щоб зупинити такого звіра?» — запитав її Перску.
  
  
  Лікар задумливо почухав вуса. «Одного разу її бачив, одного ведмедя, який отримав чотири кулі з слонової гвинтівки, перш ніж впав. Можливо, важче вбити тільки лося».
  
  
  — Чи людини, — похмуро сказав я.
  
  
  В ту ніч, коли велика частина табору спала, Соня прийшла до мене в кімнату. Її сидів у кріслі, дивився на вогонь і думав про червоних китайських підводних човнах, що кружляють під Арктикою.
  
  
  Двері були замкнені. Соня постукала, два рази тихо сказала: — Ніка! Її встав і пішов до день з Вільгельміною в руці, просто щоб бути впевненим.
  
  
  Увійшла Соня і не подивилася на люгер, спрямований на нах, на її гарненьку голівку. На ній був той же халат, що і в першу ніч. Він зісковзнув з її плечей на підлогу, коли вона дісталася до ліжка. Тонка нічна сорочка, яку вона носила, блищала рум'янцем в світлі багаття.
  
  
  На її губах грала мрійлива посмішка. Вона залізла на ліжко і опустилася на коліна обличчям до мене. Повільно і посміхаючись, вона стягнула нічну сорочку через голову. Потім вона пригладила свої довгі світлі волосся і витягнулася на спині. Її заклав Вильгельмину на стілець, замкнув двері і підійшов до ліжка.
  
  
  На третій день ми з Сонею, дізналися більше про те, як вижити без спорядження. У маленькому приміщенні, яке ми називали шкільної хатиною, перед дошкою стояв доктор Перска. На цей раз на nen були сірі штани і сірий вовняний гіллетт з гудзиками.
  
  
  За сніданком Соня тримала мене за руку і використовувала будь-яку можливість, щоб доторкнутися до мене або притулитися до мене. Дисків ніч була однією навколо кращих. Тільки один раз, на Корсиці, було краще. Її подумав, що було б неправильно не довіряти ей. Коли вона тримала мене за руку, її, побачив, що на ній все ще було кільце, подароване гей екіпажем підводного човна.
  
  
  Доктор Перска говорив про риболовлю та полювання - без дорогий вудки або рушниці. «Можна зробити рибальські гачки навколо кісток вовка або ведмедя, навіть риб'ячої кістки , — він посміхнувся, — щоб ловити іншу рибу. Подивіться на малюнки на дошці. Волосінь можна зробити навколо чого завгодно. Нитки з твого одягу, сухожиль вбитої тварини тобою.
  
  
  «Кісткою можна навіть вбити могутнього білого ведмедя. Наприклад, шматок хребта тюленя. Китова кістка ідеальна, але вдвох, поодинці і без спорядження в Арктиці навряд чи підуть на полювання на спливуть». Він узяв шматок крейди і почав малювати, поки говорив. «Ви згинаєте кістка, яка займається зазвичай пряма, в вузьке коло. М'ясо або жир, або все, що у вас є під рукою, щільно стискається навколо нього так щільно, що кістка не може випрямитися. Якщо котити кульку м'яса по снігу, він замерзне, і білий ведмідь проковтне таку кульку за один раз. Кость розтягується і розриває нутрощі ведмедя».
  
  
  Їй був вражений, але Соня тремтіла. — Бідна тварина, — сказала вона.
  
  
  Доктор Перска посміхнувся і похитав головою. «Дорога пані Трещенко, ви б не сказали «бідна тварина», якщо б ви голодували і мерзли, і це бідна тварина було вашим єдиним шансом на виживання».
  
  
  Він поклав крейду, повернувся — на цей раз без посмішки, — і подивився на мене.
  
  
  « Містер Картер, ви двоє рейси зранку за полярне коло, і ми подивимося, чи навчив вас чого-небудь і чого ви навчилися».
  
  
  Він посміхнувся і запитав. - "Ви вражені?"
  
  
  — Дуже, — сказав я і мав на увазі саме це.
  
  
  — Добре, — сказав він, киваючи. «Тепер прийшов час познайомитися з вашим провідником»
  
  
  Її, насупився і сель в кріслі, поки доктор шелл на день. Він відкрив двері і покликав когось. Увійшов чоловік, одягнений у непромокальний одяг і зі старомодним рушницею в руці. Він опустив капюшон своєї автостоянка, і я побачив, що він ескімос — або, принаймні, схожий на ескімоса.
  
  
  Доктор Перска підвів його до дошки відвертими перед нами. «Міс Трещенко, містер Картер, це Аку . Він був обраний вашим провідником з двох причин. По-перше, він відмінний стрілець, а по-друге, знає арктичну життя, як свої п'ять пальців». Її відкинувся на спинку стільця, витягнув ноги перед собою і схрестив руки на грудях. Це було те, чого я не очікував, до чого не був готовий. Там, на Північному полюсі, були б не тільки ми з Сонею. Це були б Соня, її і провідник по імені Аку.
  
  
  Її, подивився на нього. Він виглядав молодим, ледве здатним пити або голосувати. Його очі здавались чіткими та впевненими, але під моїм поглядом він неспокійно скривив ih. Він здавався хлопчиком, який знав, як знайти підхід до жінок. У nen була майже зарозуміла самовпевненість. Його обличчя було широким, пласким і гладким; его прямі чорне волосся падали йому в очі. Він тримав гвинтівку спрямованої на землю. Він був так близький до мене Її міг читати російські слова на стовбурі. — Містер Картер? — з тривогою сказала доктор Перска.
  
  
  В кімнаті було напруга. Аку він переводив погляд з Соні на мене, то назад, але людина-его нічого не було.
  
  
  — Я не розраховував на дроті, — сказав їй нарешті . Її взяв сигарету і закурив.
  
  
  "Ти не згоден?" — спитала Соня. Вона швидко продовжила: «Оскільки ми не знаємо, чого очікувати, її подумала, що ми повинні прийняти всю можливу допомогу».
  
  
  — Так, — сказав я. Її, подивився на нах. І якраз тоді, коли її почав думати, що можу довіряти ей.
  
  
  Потім Аку сказав на дуже хорошому англійському: «Містер Картер, якщо ви візьмете мене з собою, ви, ймовірно, будете приємно здивовані. Відмінний провідник і відмінний стрілець - можу вистрілити чайці в око з двадцяти метрів. Але що більш важливо, її знаю, як виконувати накази. Її знаю, що ти головний. Я не прошу вас взяти мене з собою, але я думаю, що це було б добре.
  
  
  Її, затягнувся сигаретою і подивився йому в очі.
  
  
  «Чому в тебе російська гвинтівка?» Її
  
  
  — Її з бідної сім'ї, — швидко сказав він. «Ми не могли дозволити собі дорогий американський Marlin або Winchester. Ми могли торгувати тільки тим, що було доступно. Хлопчиськом його виміняв шість шкур на цю стару рушницю. Це рушниця врятувало мені життя дев'ять разів. Вона дає мені освіту. Її ставлюся до нього як до старого друга. У мене ніколи не було іншої зброї.
  
  
  Це була красива мова. Її, подивився на доктора Перску, потім на Соню. Я не міг нічого сказати таким ih особам. Потім її знову подивився на Аку. «Добре, — вирішив я, — у нас є провідник».
  
  
  Напруга зникла. Аку посміхнувся і показав міцні, рівні білі зуби. Доктор Перска блиснув золотими корінними зубами. Соня взяла мене за руку і посміхнулася мені. Їй був єдиним в кімнаті, хто не посміхався.
  
  
  В той вечір її рано зібрав речі. Літак повинен був злетіти на світанку. Її переклав все навколо валізи в рюкзак, залишивши костюм і пальто у валізі. В Арктиці її, ймовірно, не відчув би необхідності в офіційному одязі.
  
  
  Було дуже рано лягати спати - я не втомився. Її підкинув дров у вогонь і сель перед ним. Але мені було неспокійно. Її встав і пройшовся по кімнаті. Її, зупинився і подивився на вогонь. Це була моя остання ніч у таборі. Єдине, чого мені буде не вистачати, так це чудового каміна.
  
  
  Її знову подивився , щоб переконатися, що упакував додаткові магазини для Вільгельміни. Потім її знову сель перед вогнем, розібрав «Люгер», почистив і змастив його. Потім її перевірив вінчестер, який взяв з собою. Її все ще був неспокійним.
  
  
  Її пробував заспокоїтися йогою. Її sel в крісло, втупився у вогонь і змусив своє тіло розслабитися. Його використав для цього всю свою концентрацію. Не знаю, як довго її сидів так розслаблено, але коли її встав, її, відчув себе бадьорим. І її готель мати жінку. Її готель Соню.
  
  
  Її наділ парку і важкі черевики. Кімната Соні перебувала у другому ряду, через три кімнати далі. Закінчивши її, прочинив двері, щоб виглянути назовні. Ee вікном сяяв святим. Вона все ще була на ногах. Падав легенький сніжок, і мої черевики хрустіли при ходьбі. Яскраві вогні по кутах табору сяяли крізь сніг. Під одним навколо ліхтарів пройшов вартовий з гвинтівкою на плечі.
  
  
  Її панцир повільно, глибоко засунувши руки в кишені камзоли. І коли її, підійшла до каюті, Сонні, її почула голоси. Соня і... Другого голосу його спочатку не впізнав , поки не підійшов до хатинки. Її стояла нерухомо. Це був Аку, і він говорив по-російському.
  
  
  — Москва втрачає терпіння, Соня, — сказав він. «Вони хочуть знати, коли. Вони хочуть знати, чому сталася затримка».
  
  
  «Рішення про те, коли це буде, залишається за мною», — відповіла Соня. «З ih боку було нерозумно посилати цього капітана траулера».
  
  
  «Вони нетерплячі. Можливо, вони діяли поспішно, але вони хочуть, щоб це сталося, і вони хочуть знати, коли. Вони хочуть точно знати, коли.
  
  
  Настала хвилина мовчання. Тоді Соня сказала: «Я тренувалася на це два роки. Її не підведу. Її не чоловік. В тому-то і проблема, що вони підсилали людей вбити його. Кожна партія здійснювала цю помилку. Голос чому нікому не вдалося усунути великого Ніка Картера. Тільки жінка може підійти досить близько, щоб зробити це. Так що там, де інші зазнали невдачі, її досягну успіху. Її вже зовсім поруч з ним.
  
  
  — Але коли, Соня? — знову запитав Аку.
  
  
  «Як тільки ми знати, що китайці замишляють в Арктиці, як тільки населений пункт росії буде завершена. Тоді її вб'ю невловимого містера Картера, — відповіла моя дорога Соня.
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  Її був досить далеко від будинку, щоб вони не чули хрускоту моїх черевиків по снігу, коли його йшов. Моя права рука автоматично обхопила рукоятку Вільгельміни під моєю лівою пахвою. Її потрапив у пастку і зрозумів це. Табір був практично в'язницею. Навіть якщо б її міг втекти, куди б її міг піти? Її не міг відплисти в цій крижаній & nb. Та й по суші його теж не піду далеко, намагаючись перетнути замерзлу, пустельну, ворожу землю.
  
  
  Ні, їй був на російській землі без шляхи до відступу. Вони зловили мене. Завтра вранці її, сяду на російський літак, який доставить мене і двох російських агентів, одіна, навколо яких був навчений мене вбивати, в пустельну Арктику.
  
  
  Її швидко повернувся в свою кімнату. Мені не до кого звернутися за допомогою, але у мене була одна перевага. Тепер її знав, що задумала Соня, і вона не знала, що я це знаю.
  
  
  Її підозрював це, але тим не менш був розчарований.
  
  
  Красива, мила, пристрасна Соня. Зізнайтеся, це, Картер, ти попався на цьому. Вона використовувала своє тіло, як зрадницька Венери , щоб змусити вас довіряти ей. Добре, тепер її зрозумів свою помилку. Малоймовірно, що я знову зроблю ту ж помилку.
  
  
  Її, дістався до своєї каюти, відкрив двері і увійшов всередину. Вогонь все ще горів. Її зняв куртку і черевики і приготувався провести ніч в кріслі.
  
  
  Потім до мене дійшло, що проблему не так небезпечно. Соня сказала Аку, що не буде намагатися вбити мене, поки ми не знати, що задумали китайці. Її, думав про наступний день. На світанку ми сідали в російський транспортний літак і летіли вглиб Арктики. Там ми отримували все необхідне, наприклад, снігоходи і додатковий бензин.
  
  
  Ми повинні були отримати це в американському базовому таборі. Отже, рішення було простим. Якщо б ми були в базовому таборі, її б просто здав Соню і Аку і продовжив місію одіна.
  
  
  Її сидів перед каміном, курив і дивився у вогонь. Нарешті її встав і жим лежачи спати.
  
  
  За годину до світанку мене це єдина передача стукіт у двері. Розбудити мене було неважко, її tac міцного не спав. Її обережно вистрибнув з-під ковдри, і шталь стрибати вгору-вниз, щоб одягти штани. Вогонь сирії, в салоні холодно. Було ще темно, тому її засвітив лампу і одягнувся.
  
  
  Коли вийшов, то побачив святий в каюті Сонні. Небо навколо чорного перетворилося в тьмяно-сіре. Снігу більше не було, але було наметено близько трьох футів свіжого снігу. Її, пройшов у їдальню з рюкзаком і вінчестером в руці.
  
  
  Її вже почав снідати, коли до мене підійшла Соня. Як завжди, вона виглядала чарівно. Її очі сяяли тим, що можна було прийняти за любов. Поки ми їли, вона нескінченно базікала про курс виживання, про те, що ми можемо знайти в Арктиці, про Аку... ей , де він був? Він з'явився, коли ми майже закінчили їсти. Він тепло привітав Соню і вів себе дуже побожним по відношенню до мене. Її, відчував себе жертвою мафії , яка отримала поцілунок смерті. Але підіграв їй. Її тримав Соню за руку і жартував з Аку. Її готель вчепитися за єдина перевага, яке у мене було.
  
  
  Поснідавши, ми вийшли на вулицю, де нас вже чекала машина. доктор Перска був там, щоб попрощатися. Її потиснув йому руку, задаючись питанням, чи знає він що-небудь про план убити мене. Потім наші рюкзаки і гвинтівки прив'язали до даху « Московича ». Соня сиділа поруч зі мною на задньому сидінні, поклавши руку мені на кожному племені. Вона домоглася голову мені на плече, і він відчув запах ee брас. Її волосся лоскотали мою щоку. Аку сидів попереду з водієм. Дорога навколо табору в аеропорт, недалеко від Оэлена була рівною і сильно промерзла. Ми їхали дуже повільно. Губи Сонні торкнулися моєї палички, знайшли моє вухо.
  
  
  — Я сумувала за тобою минулої ночі, любий, — прошепотіла вона. — Ти теж нудьгував по мені?
  
  
  Її заклав руку на ногу. — Звичайно, — сказав я.
  
  
  Вона притулилася до мене і зітхнула. «Деякий час буде дуже холодно. Важко сказати, що нам доведеться робити, щоб зігрітися.
  
  
  — Аку збирається це фотографувати?
  
  
  Вона хихикнула. Якщо б тільки вона не була такою жінкою, все було б не так погано, подумав я. "Звичайно, ні, любий," сказала вона. — Аку знає, що між нами. Її пояснила це ему. Він нас не потурбує.
  
  
  — Це може бути цікава поїздка, — сухо сказав я.
  
  
  « Москович» наблизився до аеродрому, де його чекав великий транспортний літак з обертовими гвинтами. Коли машина зупинилася поруч з літаком, за день відкритої машини вискочили двоє чоловіків. Нічого не кажу, вони зняли ці речі з даху машини і везли звідси пурпурову в літаку.
  
  
  Скелястий ландшафт навколо заморожених білих і сірих рум'ян румянился під висхідним сонцем. Було тихо і холодно. Соня, Аку і його побігли від машини до очікуючому літаку. Тиск відбору проб повітря від пропелерів загрожувало здути нас, але ми, нарешті , в таку гру і з радістю виявили, що літак прогрітий.
  
  
  Соня, як завжди, сіла поруч зі мною. Вона притулилася до мене, її обличчя було приховане каптуром автостоянка. Коли нам стало досить тепло, ми опустили капюшони. Аку сидів навпроти проходу, дивлячись у вікно з байдужим обличчям.
  
  
  Літак був встановлений на лижі. Мотори голосно заревіли, перш ніж лижі відірвалися від льоду, і машина заскользіла по злітно-посадковій смузі. Нас з Сонею кинуло разом, коли літак набирає швидкість. Він загуркотів, як старий вантажівка. Ми перекидалися з одного боку на іншу. Але коли лижі відірвалися від поверхні, скрегіт раптово припинився. Величезна машина плавно піднялася над майже неживим пейзажем.
  
  
  Але тут і там стояли будинки, а іноді і дерево. Машина летіла на схід до сонцю. Коли її, виглянув у вікно, він побачив потік землі, а потім ми полетіли над водою. Її відчував на собі погляд Соні, дивлячись у вікно. Мені було цікаво, що вона думає. Намагалася вона вирішити, в яку частину мого тіла найкраще всадити кулю? Або, може бути, вона ще не вирішила, яку зброю використовувати. Якщо не револьвер, що тоді?
  
  
  Через деякий час під нами знову опинилася всій території готелю. Ми пролетіли над Аляскою і північною Канадою. І потім цього під нами не було нічого, крім білої порожнечі. Час від часу ми пролітали над ескімоської селом, але в основному це була суцільна білизна, така сяюча на сонце, що я був майже засліплений.
  
  
  Аку спав, уткнувшись підборіддям у груди. Соня схопила мене за руку. Її відчував худорлявість її тіла крізь одяг, коли вона тулилася до мене.
  
  
  — Щось не так, любий? — запитала вона раптом.
  
  
  Її, подивився на нах з похмурим поглядом. 'Чому ти спитала?'
  
  
  — Ти такий тихий. Весь ранок.'
  
  
  Її, знизав плечима. 'Багато у мене на думці. Мені цікаво, що ми там знайдемо.
  
  
  Вона посміхнулася розуміючою усмішкою, яка займається сказала мені, що вона мені не вірить. Це також можна інтерпретувати, як розуміючу посмішку. Якщо у її коханого були на розумі речі, які він не хотів обговорювати з нею, нехай буде так. Її готель, щоб ми швидше дісталися до базового табору, щоб її міг позбутися нах. Вона почала мене дратувати.
  
  
  — Як ти думаєш, Нік? — запитала вона раптом.
  
  
  — Що я думаю ?
  
  
  — Це китайці. Як ви думаєте, що вони там роблять?
  
  
  Її, похитав головою. — Повинно бути, вони будують якусь полярну базу. Ці підводні човни просто не можуть так довго залишатися під льодом без бази.
  
  
  — Але що за база? І де?'
  
  
  Раптово вона стиснула мою руку. - 'Неважливо. Ми розберемося, чи не так?
  
  
  — Готель би їй бути в цьому впевнений.
  
  
  Вона посміхнулася. — Впевнена, ми знати, Нік. ти кращий агент АХ. Ви не знаєте, невдач.
  
  
  Мені не потрібно було відповідати на це. До нас підійшов член екіпажу літака з трьома упакованими ланчами, які він нам мовчки дав. Її це єдина передача Аку і дав ему опівдні. Він з'їв edu і швидко знову заснув.
  
  
  Близько полудня до нас знову підійшов той же член екіпажу. На цей раз у нього було з собою три парашута. Кожному навколо нас кинули по одному на коліна. Коли її одягнув свій, її, нахилився в бік і подивився у вікно. Ми збиралися пролетіти над базовим табором США. Попереду її побачив великі будівлі, схожі на бунгало. У найбільшому будівлі була щогла з американським прапором. Прапор висів нерухомо, небо було чистим, а яскраве сонце робило пейзаж внизу схожим на пустелю. База рухалася під нами, потім дуже швидко опинилася позаду нас. Член екіпажу відкрив люк. Крижаний вітер свистів у літаку. Її наділ сонцезахисні точках і переконався, що капюшон автостоянка щільно прилягає до моєї мети. Член екіпажу прикріпив парашути до нашого спорядження — еде, вибухівку і рюкзаків.
  
  
  Літак зробив коло , щоб знову пролетіти над базою . Тільки місцевість безпосередньо навколо і в базі здавалася рівною і твердою. Скрізь було повно міжгір'їв і нерівностей землі, що заважало літаку приземлитися . Вертольотом міг би це зробити, але відстань була надто велика для вертольота. Крім того, росіяни не так інший як повідомило посольство, як американці. Голос чому нам довелося стрибати.
  
  
  Її міг ясно бачити базу, коли ми прилетіли. Ми були занадто високо, щоб розгледіти дрібні предмети, але тим не менш її не помітив ніякої активності. Руху в районі бази не було. Було так тихо, наче прапор звисав з щогли.
  
  
  Соня сиділа поруч зі мною і дивилася у відкритий люк. Аку був позаду нас. Її, глянув на Соню, і на мить наші погляди зустрілися. Але потім вона озирнулась, і її очі розширилися від неспокою.
  
  
  — Аку, що це? вона запитала.
  
  
  Її, обернувся. Особа Аку блищало від банку, банк, страх.
  
  
  — Його... ніколи... не стрибав, — сказав він.
  
  
  Їй посміхнулася ему. — В цьому немає нічого поганого, дорогий хлопчик, — сказав я, беручи його за руку і обхоплюючи рукоятку его парашутного троса. «Все, що вам потрібно зробити, це зробити крок вперед, порахувати до десяти, а потім потягнути».
  
  
  Він моргнув. Потім він насупився, намагаючись зосередитися. «Зроби крок... порахуй до десяти... потягни». Він блідо посміхнувся і кивнув.
  
  
  Її ляснув його по плечу. «Щоб показати вам, що мій складати долар в правильному місці, її відпущу вас першим».
  
  
  Потім він почав тремтіти. 'Н-ні . .. Я не хочу стрибати. її . .. Я не хочу бути першим.
  
  
  Її схопив його до парку і повільно розгорнув так, щоб він виявився особою до відкритого люку. — Нік, — запитала Соня, — що ти робиш?
  
  
  Я не звертав на нах уваги. — Не забудь потягнути за мотузку, коли досчитаешь до десяти, — сказав його Аку.
  
  
  Її, подивився на російського члена екіпажу. Його обличчя було невиразним. Тепер ми були майже над базою. Російська коротко кивнув.
  
  
  Аку пробурмотів: «До-коли м-повинен вважати року ?
  
  
  'Починай!' Її уперлся руками йому в груди і виштовхнув через люк.
  
  
  Його руки й ноги трусились, неначе він намагався літати. Він впав і злетів у повітря. Її, чекав, поки його парашут розкриється, але цього не сталося. Він, здавалося, ковзав позаду нас, і ставав все менше.
  
  
  'О Боже!' — хрипко прошепотіла Соня.
  
  
  Ми обидва дивилися на нього. Аку ставав все менше. Потім він, здавалося, на мить затримався. Его руки злетіли вгору. Щось відірвалося від нього, як хвіст повітряного дракона. Пауза, а потім розкрився парашут. Її почув, як Соня зітхнула з полегшенням.
  
  
  «Повинно бути, его рахунок йде повільно», — сказав я.
  
  
  Або у нього був пізній старт. Нік, її думав, що це було трохи радикально. Ні, це було щось більше. Це було жорстоко».
  
  
  'Ах, так?' Її, подивився на нах. — Ти ще нічого не пережила , дитинко.
  
  
  Її рот злегка прочинився, і вона подивилася на мене в замішанні.
  
  
  — Стрибай, — сказав я.
  
  
  Вона моргнула, потім повернулася і вийшла назовні. Майже відразу ee парашут розкрився. Її вийшов відкрито про неї.
  
  
  Повітря виявився ще холодніше, ніж її думав. Він уткнувся, як тисячі голок. Її подивився вниз і побачив, що Аку вже приземлився поруч з базою. Соня приземлявся метрах у трьох від нього. Мої плечі відчули ривок розкривного парашута.
  
  
  Шок від холоду пройшов. Її тримався за стропи парашута і дивився вниз. Всій території готелю, а швидко піднялася. Її, розслабився і приготувався до шоку приземлення. Соня і Аку вже встали на ноги і зняли парашути, спостерігаючи за мною. Незадовго до того, як мої ноги торкнулися землі, мені прийшла в голову приємна думка: я була хорошою мішенню, що звисає з цього парашута. Якщо б у Соні був з собою пістолет, коли вона стрибала, вона могла б убити мене без особливих зусиль.
  
  
  Її вдарив п'ятами по льоду і відкотився назад. Тим не менш, її трохи послизнувся на землі. Їй був безпорадний. Аку міг швидко підійти до мене і увіткнути мені ніж між ребер. Її повинен був сказати собі, що нападу не буде, поки ми не знати, що замишляють китайці. Принаймні , так сказала Соня.
  
  
  Її випустив парашут. Аку і Соня підійшли до мене і допомогли. Ми подивилися вгору й побачили, як спускаються ще парашути. Наші речі. Літак розвернувся. Звук його двигунів, здавалося, шталь тихіше.
  
  
  Тепер моєю головною турботою була база. Ми були всього в sta ярдах від нах, але до нас ще ніхто не підійшов. Гаразд, я не очікував духового оркестру, але хтось повинен був бути. Може бути, всі завдання було скасовано. Може бути, Хок не встиг зв'язатися з ними?
  
  
  Перший парашут з обладнанням приземлився на лід. Соня сиділа трохи позаду мене. Її відійшов у бік, щоб її міг стежити за нею.
  
  
  «Аку, — сказав я, — перевіряй предмети, коли вони падають, і складай ih в купу».
  
  
  Аку глянув на Соню, потім на мене. Нащо мені?' — запитав він, намагаючись відповісти на мій погляд.
  
  
  Її, відкрито подивився на нього. "Тому що я так сказав," сказав їй категорично . «Веб-причина, по якій ти тут, це те, що ти сказав, що можеш підкорятися наказам». - Я безрадісно усміхнувся. «До речі, її вище тебе. І якщо ти не будеш робити те, що я скажу, їй тебе поб'ю . Соня зробила крок вперед. — І ти мене теж поб'єш ?
  
  
  — Якщо доведеться.
  
  
  «Нік, чому ти раптом так вороже себе ведеш?» Вона зробила крок до мене. Її зробив крок назад. Гул літака зник. Єдиним звуком у крижаній тиші були звуки наших рухів.
  
  
  Соня зупинилася. — Я не розумію тебе, Нік. У вас немає причин для такого ставлення.
  
  
  Її похмуро посміхнувся. "Я знаю, що ми троє друзів, робимо тут одну роботу, чи не так, люба?"
  
  
  Вона насупилася, мабуть, збита з пантелику. Аку втік. Очевидно, він вирішив не доводити справу до зіткнення зі мною, він збирав речі, які впали.
  
  
  'Ну давай же.' Її схопив Соню за руку. «Подивимося, чому нас ніхто не вітає».
  
  
  Ми йшли до бази. Коли ми підійшли до першого будівлі, її зрозумів, що щось не так. Двері були широко відчинені. Її схопив Вильгельмину і обережно ступив на день. Він давно була відкрита. Сніг був нагромаджений на порозі. Її пробрався крізь купу сніг, і увійшов всередину з Вільгельміною в руці. Соня пройшла зі мною. Ми були е офісі. Велика частина меблів зникла.
  
  
  але на столі лежало два олівця. У великому кабінеті за ним, не вистачало навіть цього; було порожньо. Її схопив Соню за лікоть. — Пішли, — сказав її трохи хрипко.
  
  
  Коли ми знову вийшли на вулицю, Соня запитала: «Що це значить, Нік? Тут були люди. Тут ми отримуємо транспорту.
  
  
  — Щось сталося, — сказав я. «Депо знищені».
  
  
  Її ходив від одного бунгало до іншого. Дійшовши до гаражів, його побачив старий джип на гусеницях без двигуна і чотири пошарпаних снігохода з відсутніми деталями. Її принюхався, поки Соня дивилася на двері.
  
  
  «Може бути, ми зможемо щось зробити зі скутерами», — сказав я. «Двоє навколо них виглядають так, як ніби вони працюють. Може бути, зможу її зібрати третій по всьому частин двох інших».
  
  
  — Але що тут сталося, Нік? — спитала Соня.
  
  
  — Не знаю, — признався я. Її засунув Вильгельмину в ремінь через кобуру. — У тебе немає пістолета, чи не так?
  
  
  Вона підняла руки; її очі з золотими цяточками виблискували. — Ви мене обшукайте?
  
  
  Її, усміхнувся. — Я вірю тобі на слово. Ми вийшли назовні. Її, подивився на ту частину табору, яку ми ще не обшукали, і сказав: «Добре, ви берете бунгало зліва, а її візьму той, що праворуч. Може бути, ми знайдемо ключ до того, що тут сталося.
  
  
  Коли ми збиралися розлучитися, вона запитала: «Нік, чому ти запитав мене, чи є у мене пістолет?»
  
  
  — Просто навколо цікавості.
  
  
  — Ти ведеш себе так дивно з ними тхора, як ми покинули табір.
  
  
  — Ах, ви це помітили, — сказав я. — Що ж, про це ми поговоримо пізніше. Її вказав на бунгало через дорогу. "Я вважаю, що це твоє там".
  
  
  Вона втекла від мене. Її почекав, поки вона увійде, потім увійшов найближчим бунгало на моїй стороні. Будівлю було порожнім. Коли вийшов, навколо іншого вийшла Соня . Вона знизала плечима і підійшла до наступного.
  
  
  Ми були в останніх двох бунгало. Її тільки увійшов в будівлю на своїй стороні, коли почув крик Соні. Її, вийшов на вулицю і подивився в інше бунгало, навколо якого, спотикаючись, вийшла Соня, затиснувши рот однією рукою. Вона мало не впала зі сходів. Вийшовши на лід, вона впала на коліна. Її побіг. Не минуло багато часу, як він був з нею. — Що ти знайшла, Соня?
  
  
  Її очі були сповнені жаху. Вона продовжувала говорити: «Голос, голос».
  
  
  Її втік з нах і знову схопив Вильгельмину. Повільно її піднявся сходами бунгало і зазирнув у відчинені двері.
  
  
  Перше, що мене вразило, це запах. .. а потім її побачив ih. Напевно, всі чоловіки, які населяли базу. .. тридцять чи сорок. Ih вбили, розділи догола і поклали в бунгало, як колоди.
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Її не шталь озиратися на трупи. ... У мене навіть не було з собою інструментів, щоб закопати ih. Якимось чином мені довелося відправити повідомлення на головну базу, щоб повідомити їм, що тут сталося. Її, вийшов назовні і закрив двері.
  
  
  Соня все ще сиділа на колінах, видаючи тиснуть звуки. Її, стояв перед нею й дивився вниз. Її обличчя було білим.
  
  
  — Пішли, — сказав я, гей, допомагаючи встати. — Ви ж досвідчений російський агент, чи не так? Ви ж не особливо засмутилися, побачивши кілька американських трупів?
  
  
  Вона закричала. «Що ти за людина? Вам зовсім не шкода своїх співвітчизників?
  
  
  «На даний момент її просто відчуваю величезну ненависть до тих, хто це зробив».
  
  
  Вона хиталася, але фарба повернулася до її обличчя.
  
  
  «Якщо нам пощастить, ми зможемо зробити три рухомих скутерів навколо того непотребу в гаражі», — сказав я, намагаючись відволікти її думки від того, що вона бачила. Її схопив її за лікоть і повів за собою.
  
  
  - Що... що нам з ними робити? — слабо запитала вона.
  
  
  Її, знизав плечима. «Ми нічого не можемо зробити».
  
  
  Тепер дув легкий вітерець, ганяючи сніг, як пісок на пляжі, але небо було ясним, і сонце сяяло, як новий срібний долар. Її обрав Аку і побачив, як він йде з іншого боку бази до гаражу. Троє навколо нас прийшли в гараж.
  
  
  — Це зайняло багато часу, — почав Аку, потім побачив надзвичайно бліде обличчя Сонні, і перевів погляд з нах на мене. 'Що сталося?'
  
  
  Соня сказала ему по-російському. Як вона пояснила, я пішов шукати інструменти, щоб спробувати полагодити скутери. Два пристрої виглядали досить добре. Її почистив свічки запалювання, підпиляв наконечники, потім приніс двигунів. Вони завелися. Тепер довелося робити третій самокат навколо залишків двох інших.
  
  
  Її, повернувся до Аку, який дивився на мене. — Іди до наших речей, — сказав я. «Вони, хто знищив цю базу, можуть бути все ще тут, і нам це потрібно».
  
  
  Частку секунди він дивився на мене порожнім поглядом, зціпивши зуби, і я подумав, що він знову буде заперечувати. Але, кинувши швидкий погляд на Соню, повернувся і пішов.
  
  
  Два снігоходи, з якими мені довелося працювати, були частково розібрані. Її почав з машини, яка займається була розібрана менше всього. Відсутні лижа і кілька деталей двигуна. Соня сиділа і дивилася, як я працюю.
  
  
  — Щось сталося, Нік, — раптом сказала вона. — Ти змінився з тих тхора, як ми покинули табір.
  
  
  «Не кожен день капітани російських траулерів пробираються в мою кімнату, щоб спробувати мене вбити».
  
  
  — Але це не пояснює твоєї ворожості до мене. Що я зробила?'
  
  
  Її присів поруч зі скутером, над яким працював, з гайковим ключем у руці. Її запитав: «Ти нічого не хочеш мені сказати, Соня? Невелика визнання, яке ти хочеш зробити?
  
  
  Вона виглядала збитої з пантелику. 'Звичайно немає. Чому ти думаєш, що мені є в чому признаватися?
  
  
  — Так чому ж, — сказав я і повернувся до роботи. Це зайняло більше часу, ніж її думав. До того часу, коли її закінчив, мої руки замерзли навіть під товстим шаром жиру, і її подряпав кілька суглобів, але тепер у нас був третій придатний до вживання самокат.
  
  
  Соня і її взяли два інших скутерів і поїхали на них до Аку, який ходив туди-сюди за речами, з рушницею на плечі. Її ім'я його назад на скутер, який її полагодив.
  
  
  Як тільки ми зібрали всі три скутерів, ми завантажили своє спорядження, у тому числі два двадцатигаллонные каністри з бензином, які її знайшов у гаражі. Вітер посилився, і чисте, бархатисто-блакитне небо стало ніжно-блакитним .
  
  
  Було вже пізно, коли ми заправили скутери. Її передумав і вирішив взяти залатаний самокат, в основному тому, що Соня і Аку не змогли б його полагодити, якщо щось піде не так. Вони обидва були дуже тихими, поки ми вантажили речі. Тепер вони сиділи на своїх скутерах і дивилися, як я її прив'язую останнім екіпіровці.
  
  
  Її, випростався і натягнув рукавиці. — Нам треба обшукати сімдесят п'ять квадратних миль, — сказав я. «Аку, ти поїдеш хрест-навхрест і об'їдеш стільки землі, скільки зможеш, поки ще світло».
  
  
  Аку кивнув і взяв з собою свій самокат, а ми з Сонею зробили те ж саме.
  
  
  «Один за одним», — крикнув їй крізь ревіння двигунів. «Спочатку Аку, потім ти, Соня». Її не збирався залишати позаду кого-небудь навколо у них з тим, що вони приготували для мене.
  
  
  Її кинув останній погляд на примарну базу, поки інші вирушали в дорогу . Вітер гнав сніг густий туман. В примарних сутінках базовий табір здавався нерухомим і холодним, як смерть.
  
  
  Я пішов за іншими. Мій скутер абсурдно понуро порівняно з двома іншими. Вітер уже завивав, і час від часу валив такий густий сніг, що я ледве міг бачити перед собою Соню.
  
  
  Якщо б вона і Аку були готові вбити мене зараз, це була б ідеальна можливість. Все, що Аку потрібно було зробити, це трохи згорнути , трохи прискоритися, щоб він міг зупинитися і почекати, поки її доберуся туди, а потім вистрілити в мене. Але зараз був не час, якщо Соня омелою на увазі те, що сказала. Мене залишають в живих досить довго, щоб дізнатися, що задумали китайські комуністи.
  
  
  Ми потрапили в сильний шторм. Який виє вітер боляче було мені в обличчя снігом.
  
  
  Сніг закривав сонце, і мені було важко кому, в якому напрямку ми набряклість. Соня на скутері була, як розмита пляма попереду мене.
  
  
  Але шторм мене не так турбував, як те, що ми знайшли в таборі. Винищені до останнього людини, а табір позбавлений усього корисного. Це означало дві речі: досить велика група вчинила набіг на базу, і ця група повинна була бути поруч, щоб перетягнути туди все.
  
  
  Можливо , китайські комуністи були не так буду далі. І що б вони там нам робили, це повинно було бути важливо, тому що повне знищення американської бази було чималим подвигом.
  
  
  Це означало, що я повинен був прийняти рішення найближчим часом. Поки її шкандибав до Аку і Сонею, її думав убити ih обох зараз і йти один. Хороший аргумент на користь такого рішення. Було б досить важко стежити за тим, що відбувається переді мною, не турбуючись про те, що може з'явитися позаду мене. Але був не менш хороший аргумент на користь очікування — у всякому разі, якийсь час. Я не міг їздити на трьох скутерах, і її не міг нести всю вибухівку і інші речі на одному скутері. Ні, її повинен зачекати. .. що не мало значення, поки її вб'ю ih раніше, ніж вони мене.
  
  
  Шторм тепер, мабуть, була сильною, нас били вітер і сніг. Її, зрозумів, що далі ми не просунемося. Скутери почали розгойдуватися взад-вперед, підганяли вітром. Її, побачив, що Соня і Аку вже зменшили швидкість, і він вже збирався збільшити швидкість, щоб обігнати ih і сказати нам сховатися і чекати, поки стихне буря, коли почув постріл. Навіть на завывающем вітрі це було безпомилково.
  
  
  Її, бачив, як самокат Сонні упирався в его праву лижу, змушуючи далі повернути ліворуч. Її подивився, куди вона йде. Метрів за тридцять був крутий схил. Схоже, скутер був підбитий. Поки його дивився, машина високо підстрибнула і загрожувала перекинутися.
  
  
  Її кричав. — Соня! 'Доглядай за обрвывом...!' Але мій крик розчинився у вітрі.
  
  
  Вона кинулася на скуттере відкрито до обриву, хитаючись і розгойдувалася, бо втратила контроль над кермом. Її задихнувся, хоча ніяк не міг дістатися до nah вчасно. Потім її побачив, що якщо її скручу наліво, то можу зловити її. Її, повернувся до прірви. Якщо б у того, хто вистрілив з пістолета, виникло бажання вистрілити знову, вона була б щиро у нього на прицілі .
  
  
  Поки її мчав за Сонею, мені прийшло в голову, що китайці могли б залишити кілька людей, щоб наглядати за базовим табором і усувати всіх, хто приходив туди. Це пояснює присутності стрілка. Єдиним іншим поясненням, яку міг придумати в цей момент, був Аку. Він міг би піти досить далеко вперед під прикриттям шторму, щоб влаштувати нам засідку. У такому разі постріл повинен був призначатися мені . В розмові між ним і Сонею, який її підслухала, Аку, здавалося, був не дуже задоволений тим, що вона відкладала нападу на мене. Соня була тепер близька до прірви. Дав достатньо швидкості, щоб наблизитися до неї. Далі машина перестала рухатися зигзагами, але, схоже, у нах були проблеми з педаллю газу. Лижі мого скутерів зі свистом понеслися по снігу, коли його помчав до неї, щоб перехопити її. Тепер ми йшли зустрічним курсом, обидва прямуючи до схилу.
  
  
  Її дістався туди першим. Її під'їхав до прірви до двох метрів, потім повернув і поїхав по краю, до якого зараз наближалася Соня. Ee особа в снігопаді була сірою плямою, обрамленим капюшоном автостоянка.
  
  
  Вона вдарить мене збоку. Її підняв коліна, щоб поставити ноги на сидіння, потім пригальмував і побачила, як самокат Сонні нісся до мого . За мить до удару його підстрибнув.
  
  
  Її підскочив до Соні, схопив її за плечі, і ми разом перевалились через ee самокат на твердий сніг. Ми ковзали по землі. Її почув громовий скручивающегося і рветься металу. Пролунав гучний вереск, коли обидва скутерів, зчепившись разом, похитнулися на краю прірви. Ми з Сонею ковзнули в цьому напрямку. Її спробував розвернутися, щоб поставити ноги перед собою і закінчити наше ковзання. Її більше не тримав Соню за плечі, тільки тканину ee автостоянка.
  
  
  Її першим вдарився в скутеру. Соня вкотилася в мене, і я відчув, що ми вотум-вотум соскользнем через край. Скутери впали першими. Її, повернувся і вчепився в сніг. Її почув, як Соня скрикнула. Потім ми разом заскользнули по краю.
  
  
  Нас врятував широкий, покритий льодом уступ приблизно в десяти футах нижче . Її, приземлився на ноги і накивав п'ятами про виступ. Її похитнувся, намагаючись впасти вперед, але інерція потягнула мене назад. Одіна з скутерів — він виявився моїм — звалився на уступ. Інший зісковзнув з уступу в бездонний крижаний каньйон. Мій скутер лежав на проведені обчислення на краю уступу. Це врятувало мене. Її впав на скутер і тут же пірнув вперед.
  
  
  Її довго лежав животом на снігу, щоб віддихатися. Мої легені ломило . Її повільно підтягнув ноги під себе і встав на коліна.
  
  
  Її вдивився в збитий вітром сніг. Її, побачив, що це великий виступ. Я не знав, наскільки він сильний. Але поки мене турбувала Соня. Вона пролежала на підлозі нерухомо біля крижаної стіни. Її підповз до неї. Коли її дістався до нах, вона поворухнулася.
  
  
  'У тебе все нормально?'
  
  
  Тепер вона намагалася встати на карачки.
  
  
  Її потягнувся, щоб допомогти ей. Її попросив. - "Ти вдарилася? Ти щось зламала?"
  
  
  Вона похитала головою. Потім вона обвила руками мою шию і притиснулася до мене. На секунду її забув, що вона готелю мене вбити. Все, що я знав, це те, що я тужив за нею. Потім її подивився вниз і побачив ee пістолет, що лежить в снігу, і відвернувся.
  
  
  Її зняв маленький намет з перевернутого скутерів. А поки нам довелося залишитися тут. Не було сенсу турбуватися про Аку. Якщо він знайде місце, де можна перечекати бурю, ми побачимо його пізніше. Керівництво-ескімос, повинно бути, пережив багато подібних штормів.
  
  
  У цей момент у нас були свої проблеми. Вітер здавався досить сильним, щоб здути нас з уступу, і швидко темніло. Коли нам, нарешті , вдалося встановити намет, її заштовхнув Соню всередину і поліз за нею.
  
  
  Місця в наметі вистачало на двох, за умови, що вони подобалися один одному.
  
  
  Її бачив, що Соня забрала гвинтівку всередину. У мене був свій з собою, плюс моток мотузки, який у мене був. У наметі, ми могли б хоча б поговорити в нормальному тоні.
  
  
  — Я... мені холодно, — сказала Соня, тремтячи, і її обличчя було близько до мого.
  
  
  «Єдиний спосіб зігрітися — це виробляти тепло тіла», — сказав я. — Але всьому свій час. Її схопив ee гвинтівку і викинув її за межі намети.
  
  
  Вона подивилася на мене. Нащо ти це робиш?'
  
  
  Її поцілував кінчик її носа. «Нам доведеться почекати, поки ця буря вщухне, і я не хочу отримати кулю в голову, якщо засну».
  
  
  — Нік, що ти маєш на увазі? Вона здавалася щиро приголомшеною. Вона зіграла гарну комедію.
  
  
  На самому делле її не збирався відповідати на штопора, але раптом вирішив сказати все відверто.
  
  
  Її теж вирішив зайнятися чимось іншим. Її стягнув з її голови капюшон автостоянка, погладив її довге шовковисте волосся, потім почав розстібати блискавку на куртці. Її теж почав говорити.
  
  
  Її сказав: «Я скажу вам, що я маю на увазі. В нашу останню ніч у таборі її рано закінчив збиратися, оглянув затишну кімнату і виявив, що без моєї дівчини вона дуже пустельною. Так що я пішов до неї. Її збирався відвести її в свою кімнату. Ми випили б перед великим каміном і базікали, а може бути, і мовчали. Ну знаєш, просто дивилися б у вогонь.
  
  
  'Нік, я... .. '
  
  
  "Дозвольте мені закінчити."
  
  
  На ній був грубий светр під парким. Її провів рукою по її талії і погладив м'яку шкіру під светром. Потім її повільно підняв руку.
  
  
  «Тому я пішов до своєї дівчини. Її одягнув свої важкі черевики і парку і вийшов на вулицю, до її дому. Але коли її прийшов туди, її, почув, як вона з хема щось розмовляла. Її, зупинився біля вікна, щоб послухати.
  
  
  Під моєю рукою її, відчув, як її тіло напружився. Серро-блакитні очі дивилися на мене, і золоті цятки блищали, як блискітки.
  
  
  — Що, по-твоєму, ти чув, Нік? — запитала вона рівним тоном.
  
  
  Моя рука знайшла м'якість її грудей. Її взяла груди у руку так, щоб сосок ніжно погладив мою долоню. Її тіло було напружене. Зовні навколо маленької намети завивав вітер. Він улюлюкал, свистів і жбурляв сніжинки в брезент.
  
  
  — Я чув, як моя дівчина розмовляла з Аку, — категорично сказав я. «Моя дівчина сказала йому, що всі вбивці, надіслані на Ніка Картера, зазнали невдачі-в основному тому, що вони були чоловіками. Той самий голос, який розповідав мені облад всіх цих чудових речей, на Корсиці, тепер говорив Аку, що жінка може підійти до мене близько... досить близько , щоб убити мене. Вона сказала йому, що тренувалася два роки, і що, як тільки ми знати, що замишляють китайці, вона мене вб'є».
  
  
  Соня довго лежати нерухомо з заплющеними очима і руками по боках. Потім її рот стиснувся. — Прибери руки, — різко сказала вона.
  
  
  Її сміявся. — О ні, мем.
  
  
  «Нам більше не потрібно прикидатися, що ми улюблений-інший, інший».
  
  
  «Значить, це була комедія».
  
  
  «Ти приваблива, грати цю роль було нескладно».
  
  
  — А як щодо кільця, яке ви носите, кільця, яке вам подарував екіпаж підводного човна ? Те, як ти пішов в сльозах, тому що це стало для тебе занадто багато? Її, гадаю, це теж була комедія?
  
  
  Вона домоглася руки мені на груди і спробувала відштовхнути мене. — Прибери руки, Нік.
  
  
  «Скажи мені, що це теж була комедія. Скажи мені, що ці сльози були сценічними, як тоді, коли ти сміялася на підводному човні. Скажи мені, що це була сцена. Скажи, що тебе це зовсім не турбувало.
  
  
  Вона боролася. - «У нас більше немає причин трахатися».
  
  
  Її притягнув її до себе. 'Ах, так. Її хочу щорічно, чи це теж грою. Її хочу знати, чи робила ти вигляд, що робиш це. Ти викладаєшся, коли граєш, Соня. Ви повністю утягуєтесь в це, як ніби ви насолоджуєтеся цим. Я не вірю, що ти такий ти хороша актриса. Її хочу з'ясувати це зараз.
  
  
  'Не тобі . .. '
  
  
  Мої губи притиснулися до її губ. Спочатку вона повернула голову і спробувала вирватися. Вона притисла руки до моїх грудей. Моя права рука притискала її до себе, а лівою її роздягав її.
  
  
  Вона боролася. Вона штовхалася, била і звивалася, і її справді вірив, що ee складати долар було в цьому. Але я не дозволив цього зупинити мене. В якійсь мірі від цього залежало моє життя. Якщо б вона дійсно була такою хорошою актрисою, у мене були б великі неприємності.
  
  
  Але єдиною, хто зараз був у біді, була Соня. Вона боролася зі мною. Вона притулилася спиною до полотна намету, але я був так близько, що ось довелося взяти мене з собою. Звиваючись, вона боролася зі мною, поки я не проник у нах. У цей момент її дихання, здавалося, перехопило. Її нігті вп'ялися в рукави моєї камзоли.
  
  
  — Я ненавиджу тебе, — прошипіла вона крізь зціплені зуби. «Я ненавиджу тебе за те, що ти змушуєш мене відчувати і за те, що ти змушуєш мене робити».
  
  
  Її штовхнув зараз. — Але тобі це подобається?
  
  
  Вона намагалася триматися на відстані, зігнувши лікті і притиснувши руки до моїх грудей. Її спирався на її руки, поки її лікті , нарешті , не зігнулися, потім моя груди притулилася до її оголених грудей. Мої губи ковзнули по її щоці, злегка торкнулися мочки вуха.
  
  
  — Кравець візьми, жінка, — різко прошепотів я. "Скажи, що тобі це подобається!"
  
  
  'Так!' — раптом вигукнула вона. Вона обвила руками мою шию. 'Так! Так!'
  
  
  Вона рушила до мене. Це було мимовільне рух, над яким вона не присвійні. Її ноги розсунулися, щоб прийняти мене ще глибше.
  
  
  Мої губи були близько до її вуха. — Соня, — прошепотів я, — ніколи не говорити мені, що це комедія.
  
  
  — Ні, — сказала вона. «Це так смачно».
  
  
  Вітер все ще завивав навколо маленької намети. Її не чув. Але її чув важке дихання Сонні і ee стогони. Її чув кожен тремтячий зітхання.
  
  
  Її підвівся, щоб щорічно ей в обличчя. Світла було досить, щоб побачити її. Її обличчя почервоніло. Вона ставала похмурою, моргала, її дихання було неспокійним і швидким. Вона закрила очі, але раптом вони відчинилися, коли щось вибухнуло всередині нах. Вона почала зітхати. Зітхання ставали все голосніше і голосніше, перетворилися на звуки тортури, страх, але чудового жаху.
  
  
  Немов дитина, схвативший заповітну іграшку, її притягнув її до себе. Я не звертав уваги на її боротьбу, коли вона намагалася дихати. Його тримав її міцніше, ніж потрібно. Її тримав ee tak міцного, що міг би зламати гей спину, коли моє власне тіло відреагувало.
  
  
  Вона втратила свідомість, бо я тримав її дуже міцного, або те, що відбувалося всередині нах, було для нах нестерпно. Вона розслабилася піді мною. Її, розслабився, подивився вниз і побачив бісеринки банк на її верхній губі. Ми б не замерзли зараз. Так, злившись разом, ми залишилися теплими.
  
  
  Вона заперечливо застогнала, коли його сель.
  
  
  «Мені холодно, — плакала вона. Потім її очі відкрилися від прапора дозволу на виконання. "Що ти робиш?'
  
  
  Її обмотав мотузкою її і свою кісточку перш, ніж вона змогла поворухнутися. Її зав'язав на ній тугі вузли, потім простягнув вільну мотузку під тілом.
  
  
  Її посміхнувся ей. — У випадку, якщо ти станеш лунатичкой, дорога.
  
  
  Вона опиралася на мить, коли її притягнув її назад до себе. "Я ненавиджу тебе!" вона вкусила мене за вухо. «Я зневажаю тебе за те, що ти змусив мене зробити».
  
  
  — Може бути, — сказав я. «Але я думаю, ти думаєш, що це найгірше, що воно таке смачне».
  
  
  — Бачиш, це нічого не змінить, — відрізала вона. — Я все одно тебе вб'ю.
  
  
  Її міцного притиснув її до себе. — Можеш спробувати, і її зупиню тебе, якщо зможу.
  
  
  — Я ненавиджу тебе, — закричала вона.
  
  
  Її, поклав її голову собі під підборіддя. — Іди спати, — сказав я. «Можливо, її захочу знову тебе вранці».
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  На наступний ранок їй подобався гей, ще менше, хоча, здавалося, вона насолоджувалася цим ще більше. Її взяв ee з першими променями сонця. Що збентежило її, так це те, що це єдина передача її далі, щоб зробити це.
  
  
  Її розв'язав нас, одягнувся і виліз. Було неймовірно холодно, так холодно, що навіть ясне блакитне небо здавалося покритим крижаними кристалами.
  
  
  Я стою на розі, її відчував себе так, як ніби перебуваю на чужій планеті. Навпроти себе її побачив іншу стіну яру. Вона була схожа на величезну крижану брилу, розрізану навпіл. Скрізь все було біле і таке яскраве, що його, здавалося, був оточений дзеркалами. Її наділ сонцезахисні точках, коли вийшла Соня.
  
  
  Їй посміхнувся ей. — Ти не так нібито погано виглядаєш рано вранці. З твоїм волоссям, такими взлохмаченными і висячими на очах, ти дійсно виглядаєш біса сексуально. Якщо б ти не збиралася мене остудити, її б, мабуть, затягнув тебе назад в ту палатку.
  
  
  Її потягнувся, щоб допомогти ей. Вона схопилася за мене, але, вставши, відштовхнула руку.
  
  
  — Ти відчуваєш себе дурнем, — сказала вона.
  
  
  Моя посмішка зникла. — Ви теж, міс Трещенко. Не вір, що мене буде легко вбити. Це буде найважче, що ви коли-небудь робили... якщо ви виберетеся живий».
  
  
  Ми стояли і дивилися один на одного, коли на намет впала товста мотузка. Її підняв очі і побачив, що Аку дивиться на край прірви.
  
  
  "Ви вдарилися?" — стурбовано запитав він.
  
  
  — Ні, у нас все в порядку, Аку, — відповіла Соня. Вони заговорили російською.
  
  
  Її, виглянув за край уступу. Це було приблизно в п'ятдесяти метрах вниз, де вирувала вода. Далі були ще гребні, але не такі широкі, як той, на який ми приземлилися. Скуттер Сонні розвалився. На деяких виступах ми могли бачити осколки.
  
  
  Коли її побачив уламки, її зрозумів, що ми потрапили в біду. Частина зайвого палива була завантажена на мій скутер, але більша частина була на скуттере Сонні. Що ще більш важливо, вона везла всю edu на своєму скутері. Було б не так добре, якщо б ми зголодніли.
  
  
  Соня нахилилася і потягнулася за гвинтівкою. Її поставив ногу на стовбура і вирвав рушницю по-ee руки. Її витягнув магазин з гвинтівки і сунув в хвилину і повернув його ей. Вона люто подивилася на мене, але не заперечувала.
  
  
  Аку чекав. Її прив'язав мотузку до свого скутеру, і, підтягнувши його з допомогою власного его скутерів, ми підняли його. Ми схопили намет та інше екіпіровці і, коли скутер був нагорі, прив'язали ih k мотузці, і Аку потягнув ih вгору.
  
  
  Потім прийшов час людського тягаря. Її, знав, що маю я діяти з розумом, інакше легко можу потрапити у скрутну ситуацію. Незважаючи на інші таланти, Сонні, її довіряв гей, не більше, ніж міг кинути Boeing-747. У Аку була така ж впевненість.
  
  
  Коли речі були нагорі і мотузка знову опустилася, Соня підійшла до неї.
  
  
  Її, стояла перед нею. — Її готель би зіграти в благородного лорда, але, думаю, її піду першим, Соня. Ти розумієш, чи не так, люба? Ненавиджу бачити вас двох там, нагорі, з мотузкою, а її тут, внизу, нам з чим.
  
  
  Вона відступила. — Йдемо, — сказала вона.
  
  
  Її переліз через плече, з гвинтівкою на ремені. У мене була заряджена зброя, щоб її міг використовувати його, якщо Аку вирішить повеселитися. Він не жартував, і, перебираючись через прірву, її, усміхнувся над ним.
  
  
  — Я покладу твоє рушницю скутер, — невинно сказав він. Все ще посміхаючись, простягнув її йому було его. Її уважно спостерігав, як він шелл до скутеру. Потім її почув, як піднімається Соня. Її, повернувся до Аку спиною і простягнув руку, щоб допомогти ей.
  
  
  Її готель дізнатися, чи не збирається Аку вистрілити мені в спину.
  
  
  Її обійняв Соню і потягнув її за край. Не було пострілу. Коли Соня встала, її, повернувся і подивився на Аку. У нього було сором'язливе вираз обличчя.
  
  
  Її, підійшов до скутеру Аку і схопив його рушницю. Він дивився, як її досталь магазин і заклав його в хвилину автостоянка.
  
  
  «Це нерозумно, — сказав він.
  
  
  "Подивимося."
  
  
  Він похитав головою. «Що, якщо ми зустрінемо людей, і нам знадобиться вся наша зброя?»
  
  
  Її поклав рушницю назад на скутер. «Мені буде досить складно стежити за тим, що відбувається перед моїми очима, щоб також турбуватися про те, що мені вистрілять в спину».
  
  
  Його почав знімати, що зі скутерів Аку . Частина одягу та вибухівки її, кинув на лід поруч з самокатом. Потім її знову повернувся до Аку.
  
  
  Її запитав. — Хто вистрілив у Соню?
  
  
  Аку подивився на нах. Він сказав мені : «Це був китайський солдат. Завірюха дула, але її міг тільки бачити це. Її бачив упряжку з собаками. Він подивився на мене запитливо. "Що це?'
  
  
  Її, підійшов до свого скутеру. - «Я знаю, що ви з Сонею — російські агенти. Її знаю, що Соня планує вбити мене, як тільки ми знати, що нам потрібно.
  
  
  Здавалося, це його не здивувало. Секунду він і Соня дивилися одне на одного. Вона коротко кивнула. Аку знизав плечима і посміхнувся. Він потер ніс і притулився до скутеру.
  
  
  Він запитав. - "І що зараз?'
  
  
  Її переніс речі, які взяв зі свого скутерів, его . Поки її складав ih, їй сказав: «А тепер Нік Картер буде дуже обережним. У мене є магазини зустрінуть ваших гвинтівок. Може бути, її якийсь час залишуся в живих, якщо буду тримати вас попереду себе » . Її вже пов'язав речі. Її, подивився на сумний, холодний пейзаж. Дув легкий вітерець, і хоча сонце світило, але не зберігаються тепла.
  
  
  «Навіщо ти все прив'язав до мого скутеру?» — запитав Аку.
  
  
  Її пояснив. «На мій погляд, китайці не можуть бути далеко звідси. Оскільки ви прийшли в якості проводів, ви можете вести нас, поки ми не доберемося до села чи поселення. Тоді її продовжу поодинці. Тим часом ви рухаєтеся вперед на своєму скутері. Її beru з собою Соню.
  
  
  Мені довелося почистити свічки запалювання на моєму скутері, перш ніж ми змогли вирушити в дорогу. Її сказав Аку їхати в тому напрямку, де він бачив китайців. Мій скутер сопів, але їхав. Їй дозволив Соні сісти перед собою і залишився позаду Аку.
  
  
  Ми зупинилися один раз і взяли сумку для виживання речей на скутері Аку. У неї були карі, і наживка, а також дриль, щоб просвердлити отвір під льоду. Ми були голодні, і нам не знадобилося багато часу, щоб почистити і посмажити двох гарних риб, які ми зловили. Коли все було очищено, її розділив останній бензину між двома скутерами. Її підрахував, що нам залишилося пройти більше двохсот кілометрів, потім ми повинні були залишити ih позаду. Ми знову вирушили в дорогу.
  
  
  Їй не довіряв Аку. Звідки мені було знати, чи він дійсно їхав у тому напрямі, де бачив китайців? Цілком можливо, що він їздив колами, щоб виграти час. Ходьби він і Соня мали б перевагу, особливо якщо б шлях тривав довше дня або двох. Мені треба було поспати; вони могли спати по черзі.
  
  
  Сумовитий пейзаж виглядав безглуздішим, ніж будь-яка пустеля, яку їй коли-небудь бачив, і постійно дув вітер. Маленькі скуттеры продовжували тріщати, і єдиним звуком був свист лиж по снігу.
  
  
  Потім ми досягли якийсь горбистій місцевості. Здавалося, за ним височать гори. Я не знав, чи були вони на самому делле горами або високими вершинами нагромадження льоду і снігу. Але вони були відвертими перед нами. В іншому це була плоска, пустельна, що продувається вітрами крижана рівнина навколо.
  
  
  Ми піднялися на невеликий схил. Це було не круто, але мій скутер майже здався. Мені доводилося зупинятися кожні дві години, щоб почистити брудні свічки запалювання. Їй був одразу за Аку. Він як раз переїздив вершину схилу, коли її почав під'їжджати. Мій скутер видавав гучні звуки, і як тільки її дістався до вершини і проїхав кілька футів по рівній поверхні, мої свічки запалювання знову відмовилися.
  
  
  Наче хтось повернув ключ запалювання. Скуттер просто зупинився. Аку повернув свій скутер і зупинився. Він вирішення науково-дослідних завдань двигун, зняв рукавиці і закурив. Соня злізла з самоката і стала поруч з ним. Вона мовчала більшу частину дня.
  
  
  Цей пагорб був схожий на сходи. Ми були на першій сходинці. Всього було три щаблі, близько двадцяти метрів шириною і приблизно такої ж довжини. Соня і Аку дивилися, як її схопив ящик з інструментами, витягнув свічки запалювання і прочистив ih. Її, стояв навколішки в снігу. Дув легкий вітерець. Потім того, як свічки були вичищені і вкручені, її зняв кришку з каністри з бензином і витер руки. Коли її ih висушив, її побачив дим.
  
  
  Увесь день небо було яскраво-оксамитово-блакитним, а сонце нагадувало круглий застиглий диск. Тепер високо в небо були якісь темні цівки диму.
  
  
  Її взяв бінокль. Джерело диму, здавалося, знаходився десь на іншій стороні пагорба. — Почекайте тут, — сказав їй Аку і Соні.
  
  
  Її піднявся на другу сходинку пагорба, потім на третю. Звідти її міг бачити, що дим утворював тільки один стовп. Найближчим до землі це була товста колона, але вище в небо вона розходилася віялом. Гори були праворуч від мене, марна рівнина ліворуч. Її, подивився в бінокль на стовп диму.
  
  
  Її, побачив, що це було село, поселення в двадцяти милях звідси. Навколо того, що я міг сказати, це була невелика село. Дим, здавалося, панцир навколо халупи, в якій ескімоси коптять рибу або м'ясо. Там було кілька невеликих будівель, але було занадто далеко, щоб побачити, чи є там які-небудь голку.
  
  
  Її подумав, чи не навмисне Аку привів нас сюди. Нас завжди тягнуло в цьому напрямку. Її не знав. Можливо, її потрапив би в пастку. З іншого боку, Аку міг і не знати про існування цього села. Тоді її зможу впоратися з ним і Сонею. І була ймовірність, що хтось у цьому поселенні бачив або чув щось незвичайне в цьому районі. Їй був упевнений, що китайці поруч.
  
  
  Вітер тріпав мою парку, і він напружив ноги, вивчаючи навколишній пейзаж. Її повернув бінокль на 360 градусів над рівною місцевістю, яку ми тільки що залишили позаду. Наскільки її міг бачити її, бачив, як гусениці наших самокатів тікали, як рейки. Потім її побачив, що ще.
  
  
  Так як вони були того ж кольору, що і сніг, її мало не пропустив ih. Слідами скуттеров йшли три білих ведмедя. Це були двоє дорослих з молодим. Вони не відхилялися нас вліво, нам праворуч від слідів самокатів, а слідували щиро за ними. Вони здавалися незграбними і млявими, як ведмідь у фільмі, який показав докторові Перска, і, здавалося , йшли випадково. Саме тоді її зробив свою першу помилку. Здавалося, вони були далеко, і я не вірив, що нам варто надто турбуватися про створіння.
  
  
  Аку відкрито дивився на мене, коли її спускався з пагорба. Він продовжував дивитися на мене, поки її укладав бінокль у футляр.
  
  
  Її, повернувся до нього і закурив.
  
  
  Її запитав.— Ви знали, що там було поселення?
  
  
  — Так, — сказав він, — я знав це.
  
  
  — Навіщо ти нас ведеш туди?
  
  
  Він не відповів. Соня подивилася на нас обох, спочатку на нього, потім на мене.
  
  
  — Це не має значення, — сказав я. — Ми все одно підемо туди. Її залишу вас двох туди і піду один.
  
  
  Її вказав великим пальцем на праве плече. «Ох, і пара білих ведмедів з ведмежам слідують за нами».
  
  
  Аку напружився. "Як далеко вони?"
  
  
  «Кілька миль. Я думаю, що ми можемо випередити ih на скутерах. Якщо ні, її ih пристрелю». Він зробив крок до мене. — Ви повинні віддати мені магазин моєї гвинтівки. Ви повинні.
  
  
  — Ні в якому разі, — рішуче сказав я. « Заводи свого скакуна, і поїхали».
  
  
  Ми їхали від п'ятнадцяти до двадцяти кілометрів на годину. Соня села відкрито переді мною, намагаючись уникнути будь-якого фізичного контакту. Але час від часу ми проходили через дірку, і вона кидалася на мене. Наприклад, через годину у мене знову відмовилися від свічки запалювання. Ми знову повторили той же ритуал: Аку курив, а Соня дивилася, як її beru ящик з інструментами.
  
  
  Її працював швидко і автоматично. Коли її закінчив, її вимив руки і прибрав інструменти. Потім її, встав і подивився вперед, на горизонт. Тепер її міг бачити споруди неозброєним оком. Потім її, поглянув в тому напрямі, звідки ми прийшли.
  
  
  Мене вона вільно швидкість, з якою пересувалися ці білі ведмеді. Вони були більш ніж півмилі, і швидко наближалися. Вони все ще виглядали смішно, коли незграбно тяглися вперед.
  
  
  Аку, що стояв поруч зі мною, теж ih бачив. Він закричав і вчепився в хвилину мого камзоли.
  
  
  Її відштовхнув його руки. "Іди до свого скутеру!" «Я розберуся з ними».
  
  
  'Немає!' Його очі були дикими. «Мені потрібен магазин для моєї гвинтівки. Її повинен вміти стріляти. Будь ласка! Ви повинні віддати мені цей магазин!
  
  
  Її, подивився на нього. Її бачив, що навіть Соня здавалася здивованої його поведінкою. Її знову сказав: «Повертайся до свого скутеру. Її розберуся з цим.
  
  
  Її відштовхнув його і досталь вінчестер навколо чохла на своєму скутері. Аку закричав і втік з скутерів. Я не звертав на нього уваги. Ведмеді наближалися з неймовірною швидкістю. Тепер вони були менше ніж в будь-якому ярдів від нас.
  
  
  Її зробив п'ять кроків позаду скутерів, обережно зняв футляр з оптичного прицілу і обернув ремінець навколо лівого зап'ястя. Її чекав, розсунувши ноги.
  
  
  Ведмеді були так близько, що я міг бачити ih мови, звисаючі iso rta. Вони бігли майже зигзагом, а молодий між ними. Її, побачив, що ih хутро був не таким білосніжним, як здавалося здалеку , а був брудно-кремового кольору. Вони не виглядали загрозливо, просто трохи нерозумно. Але вони продовжували рухатися до нас зигзагами. Тепер вони були приблизно в п'ятдесяти ярдах від нас.
  
  
  Її притиснув приклад вінчестера до плеча. Її, знав, що важка гвинтівка дає сильну віддачу, якщо його вистрілю, — ця штука призначалася для слонів. Її, притулився щокою до гладкому стовбурі. Ведмеді були у двадцяти п'яти ярдів, він у двадцяти.
  
  
  Її тримав обидва очі відкритими і дивився крізь приціл. Спочатку вирішив вполювати дитинча. Це може заплутати двох інших досить довго, щоб націлитися на одного навколо них.
  
  
  У мене була груди дитинчати в поперечних лініях прицілу. Її, зітхнув і затримав повітря. Її, чув, як важко дихають ведмеді. На вигляд вони здавалися близькими мені. Потім її почув Аку. Він почав істерично кричати прямо з мене. Але ведмеді були занадто близько, щоб думати про щось ще. Вони були в десяти метрах і бігли до мене.
  
  
  Її повільно натиснув на спусковий гачок. Її приготувався до віддачі, коли пістолет вистрілить, і натиснув на курок до упору.
  
  
  Віддачі не було, тому що рушниця не стріляло. Все, що я чув, крім пихтіння ведмедя, був нудотний клацання.
  
  
  Бойок вдарив по порожньому патрону.
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Ведмеді зарычали. Її викинув порожній картридж, знову повільно натиснув на спусковий гачок. Той же порожній клацання. І тут її, зрозумів, що немає сенсу намагатися стредять знову.
  
  
  Назавжди було бігти так швидко, як тільки зможу . Соня і Аку вже були в курсі. Але ведмеді були занадто близько. Ми ніколи не могли обігнати ih. У відчаї її кинув вінчестер і витягнув з-під автостоянка Вильгельмину. У мене не було часу правильно прицілитися. Крім того, мені здавалося, що я можу вбити дитинча за Люгера. Його зробив два постріли. Відлуння пострілів отскакивало від схилів гір з таким гуркотом, що я був упевнений, що його чути в селищі.
  
  
  Не видавши нам звук, дитинча впав і зробив сальто. Він прослизнув під лапи лівого ведмедя. Обидва ведмедя зупинилися, щоб щорічно на ведмежа. Одіна навколо двох швидко обійшов стікаючого кров'ю дитинча. Інший продовжував бігти, але тепер сповільнилося. Її вистрілив у нього. Goggle потрапила йому в шию. Тварина опустив голову, пропустило крок, але продовжував йти. Її, вистрілив ще раз , побачив, як великий шматок голови відлетів. Але ведмідь тільки похитав головою, ніби відганяючи муху. Тепер її відсахнувся назад і заворожено спостерігав за звіром, знову і знову стріляючи по Люгера. Кожен раз, коли ему потрапляла goggle в груди, він вагався, потім збирався і продовжував йти.
  
  
  Кров хлинула навколо голови і грудей звіра. Він встав на задні лапи, знову опустився. Передні лапи кивнули, і він впав, ковзаючи головою по льоду. Її продовжував йти назад, тримаючи праве зап'ястя лівою рукою для підтримки. Її підняв люгер, коли ведмідь знову встав на карачки.
  
  
  Тварина рвонулася до мене. Її ніколи не чув такого гарчання. Тварина спотыкалось і брело до мене, як п'яне, опускав голову, потім знову піднімав. Її, вистрілив ще раз, і ведмідь зупинився. Тоді її випустив останню кулю Вільгельміни. Передні лапи ведмедя знову здригнулися. Велика мета занурилася в лід. Він був так близько, що я відчувала його тепле дихання. Очі закрилися, потім знову відкрилися, потім знову закрилися. Гарчання зменшилася, перетворившись в булькаючі звук, коли величезне тіло качнулось взад-вперед і, нарешті, перекинулося. Звір лежав нерухомо, якщо не вважати тремтячою задньої ноги.
  
  
  Її почув крик Аку. Її швидко озирнувся. Соня була досить далеко, щоб бути поза небезпекою. Але початку другої ведмідь пішов за Аку. Звір швидко шталь наздоганяти його своїми плентаються кроками. Аку розвернувся і побіг.
  
  
  Її побіг назад до скутерів і поліз в хвилину автостоянка за магазином гвинтівки Сонні. Її вирвав рушницю за скутерів і вставив магазин. ..як раз коли ведмідь був поруч з Аку. Ведмідь кинувся на нього і вчепився в нього, виблискуючи зубами. Аку тримав у руці ніж і люто вдарив тварину.
  
  
  Її побіг туди. Краєм ока її, побачив, що Соня дивиться в зачарованому жаху. Ведмідь, здавалося, боксував з Аку. Звір вдарив його его і хитнув головою. Аку більше не кричав. Здавалося, він розслабився, коли ведмідь укусив його і повернув свою величезну голову.
  
  
  Її притиснув гвинтівку Сонні до плеча. Його вистрілив, і приклад вдарив мені в плече. Ведмідь повернув голову в бік, потім знову пішов вперед. Він обернувся, і я побачив величезну діру на місці лівого ока. Тепер звір забув про Аку; він нерухомо лежав на ведмежих lap.
  
  
  Величезний звір пішов до мене. Її зробив крок і знову вистрілив. Почала другий постріл відірвав йому ніс. Її звів курок і швидко вистрілив в третій раз, як я сподівався, легке. Ведмідь закричав, розвернувся і селл. Потім він підвівся і знову підійшов до мене.
  
  
  Її потрапив у його четвертим пострілом. Він напружився і стояв абсолютно нерухомо, опустивши голову, як бик, який готується до кидка. Він гойдався взад-вперед на ослаблених ногах. Її відтягнув затвор, почув клацання, коли гільза вилетіла. Її відчув тепло стовбура. Її штовхнув затвор вперед і майже не цілячись вистрілив ще раз.
  
  
  Ведмідь готель зробити ще один крок. Лапа піднялася і була виставлена вперед, як лапи великий пухнастою собаки, яка займається голосів-голосування ляже. А потім ведмідь просто впав, як зрубане дерево. Його величезне тіло розкололо замерзлий сніг.
  
  
  Її стояла тримаючи рушницю, дивлячись на звіра. Потім її повільно опустив зброю. Мій складати долар билося так сильно, що я відчув біль у грудях. Тиша була настільки повною, що у мене ніби заклало вуха. Її, побачив, що лід і сніг навколо мене забризкані кров'ю. Її подивився вгору і побачив клуби диму, роздмухувані вітром.
  
  
  Її почув shaggy. Соня побігла попереду самокатів до Аку. Я не думав, що він може бути живий, він був весь у крові.
  
  
  У мене було дивне відчуття. Її відчував неймовірний спокій. Не було часу думати про це. Все, що я робив, відбувалося виключно інстинктивно. Але тепер, коли все закінчилося, у мене був час подумати.
  
  
  Це були прекрасні звірі, ці білі ведмеді. Її вбив трьох і ніколи не відчував нічого подібного. Її переводив погляд з однієї величезної туші на іншу, і розумів, що я повинен відчувати мисливець. Буде про що розповісти своїм онукам. Її, знав, що через роки думаючи про це, його все ще буду відчувати те ж хвилювання.
  
  
  Її кинув гвинтівку і повільно підійшов до Соні, яка займається сиділа на колінах поряд з Аку. "Наскільки він поганий?"
  
  
  Соня розстебнула його товсту куртку. «Він у дуже поганому стані, Нік», сказала вона, не дивлячись на мене. «Як ви бачите, його обличчя було розірвано, і він сильно укушений в ліве плече. Я думаю, що його права засадах теж зламана».
  
  
  — Але він все ще живий.
  
  
  «Так, — сказала вона, — він ще живий».
  
  
  Аку поворухнувся. Його очі відкрилися і тут же наповнилися страхом. — Н-ні !
  
  
  — Все гаразд, — заспокійливо сказала Соня. «Ведмеді мертві. Нік вбив ih і врятував тобі життя.
  
  
  Аку подивився на мене. Схоже, йому було важко зосередитися.
  
  
  'Чому?' — запитав він слабким тоном. — Ти знав, що ми збиралися вбити тебе. Чому?'
  
  
  Соня подивилася на мене. — Так, Нік, чому? Вчора, коли її зісковзувала в цю безодню, ти мене врятував.
  
  
  Їй посміхнувся ей. «Можливо , мені подобається кидати виклик усьому», — сказав я. 'Ну давай же. Підемо за допомогою для Аку. Підемо в це поселення!
  
  
  — Я зробив це, — пробурмотів Аку. Мені довелося уважно слухати, тому що його слова були незрозумілі. — Це моя вина, що твоя рушниця не спрацювало. Коли ми дісталися до американського базового табору, він не залишився з речами. Її теж хотів. Її знайшов магазин, який підійде до твоєї рушниці. Її, вийняв патрони і висипав порох, потім засунув магазин в парку. Її чекав рішенням обміняти його на повний магазин. Ця можливість з'явилася, коли ти допоміг Соні піднятися. Ти дав мені рушницю. .. пам'ятаєш? Слина капала навколо куточка его rta.
  
  
  Її згадав і зрозумів, чому він так прагнув повернути свої патрони. Він знав, що я не зможу зупинити цих ведмедів. Соня дістала аптечку . Поки вона перев'язувала Аку, як могла, її вантажив куртка на самокати. Її тільки що закінчив його, коли до мене підійшла Соня. На рукавах ee автостоянка і на колінах штанів була кров.
  
  
  Вона понюхала холод і потерла ніс тильною стороною рукавиці. «Ви толком не відповіли на мій штопора», — сказала вона. — Ти просто уникав його. Чому ти врятував мені життя, коли знав, що я задумала? І чому ти врятував Аку тільки зараз?
  
  
  Її не міг гей відповісти. Її не міг гей сказати, бо сам не знав. Це було тому, що, хема б вона нам була, він не міг просто кинути її в цю безодню, не намагаючись врятувати її, так само як він не міг стояти і дивитися, як Аку з'їдає ведмідь.
  
  
  Голос що я сказав агов. Вона сиділа, слухаючи, і тупо дивилася на мене. Якщо вона мене не розуміла, то і її сл точно не розумів. На Корсиці була пристрасть, і на борту підводного човна, вона плакала. Її дивився на класичну красу її обличчя, обрамленого парною, на кінчик носа, і почервонілі від холоду паличок. Її все ще відчував щось подібне зв'язку між нами, і я не міг повірити, що це було тільки в одну сторону. Повинно бути, вона теж це відчула.
  
  
  Її зітхнув. «Ми посадимо Аку на мій скутер. Ви сідаєте на нього, і рулите, поки її тягну вас. Її, вважаю, що це найкращий спосіб.
  
  
  — Як схочеш, Нік. Вона повернулася до мене спиною і підійшла до Аку. Її спостерігав за нею.
  
  
  Гаразд, сказав їй себе, вона слабкий підліток. Вона російський агент із завданням. Гей наказали наблизитися до мене — ей, що вдалося — і вбити мене. Ну, якби вона спробувала, її б убив її першою.
  
  
  Ми везли Аку на моєму скутері, а її, коли Соня рулювала, доніс ih до селища.
  
  
  Це було болісно повільно. У скутерів ледь вистачало потужностей, щоб буксирувати все це атрибути, плюс три людини.
  
  
  Її вирішив розповісти жителям села про мертвих ведмедів. Наскільки зрозумів з ескімосів, нам пропонують майже все, що нам потрібно, якщо ми віддамо їх цих ведмедів.
  
  
  Ми були в дорозі близько години, коли її побачив щось, що йде навколо селища в нашу сторону. Її, зупинився і повернувся до другого скутеру, до якого був прив'язаний Аку. Її поліз в его хвилину і витягнув потрібний магазин для своєї гвинтівки. З зарядженим вінчестером і магазинами двох інших гвинтівок у кишенях його чекав, притулившись до скутеру, що повинно було статися.
  
  
  Приїхали три собачі упряжки . На кожній з саней сиділа жінка-ескімоска, а керував чоловік. Сани зупинилися зліва від нас, почала другий праворуч. Третій зупинився відкрито перед нами.
  
  
  У водія саней ліворуч від мене на згині руки була гвинтівка. Він слабо усміхнувся своїм широким плоским обличчям. Потім він злазь з саней і підійшов до мене. Собаки гавкали і гарчали іншого на інший. Жінки з цікавістю подивилися на Соню.
  
  
  Чоловік, який підійшов до мене, був одягнений у хутряну куртку. Її бачив, що його гвинтівка була старої Енфілд 303. Його темне обличчя було порожнім, коли він оглянув і скутери, та спорядження, перш ніж повернути свої мигдалеподібні очі на мене.
  
  
  Він запитав - "Американець?". У нього був глибокий голос.
  
  
  Їй кивнув. — З нами поранений.
  
  
  Він загарчав і відповів. «Ми чули стрілянину». Її знову кивнув. «Там три білих ведмедя. Мертві. Ви можете отримати ih. Ми просто хочемо допомогти пораненому».
  
  
  Тепер він широко посміхався і шкірив свої кінські зуби. У нього було таке обличчя, яке ніколи не старіло. Ему може бути від 26 до 66 років. Він щось прогримів іншим мовою, якого їй ніколи раніше не чув.
  
  
  Три жінки вистрибнули навколо саней . Вони важко заковыляли до Аку на другому скутері, і зайнялися ним.
  
  
  З допомогою ескімосів ми доставили Аку на одній навколо упряжок . Водій розвернув упряжку і поїхав назад у село. Соня і одна навколо жінок пішли з ними.
  
  
  Людина з кінськими зубами вказав мені за спину. — Ти ведеш нас до ведмедів?
  
  
  — Так, — сказав я. Чоловік виглядав приголомшеним, коли його заводив скутер. Але звук мотора незабаром вирішення науково-дослідних завдань гавкіт собак. Збираючись виїхати, її, подивився у бік гір. .. і напружився.
  
  
  На вершині пагорба її побачив силует чоловіка на тлі неба. З ним була собача упряжка. Чоловік подивився на нас в бінокль.
  
  
  Потім її, зрозумів, що по нашому сліду йшли не тільки ведмеді.
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  До того часу, як ведмежі туші опинилися в селищі, вже стемніло. Їй відомо, що вождя цього племені звали Лок. Інші члени племені були синами Лока з ih дружинами ih синами з ih дружинами. Поселення було для них лише тимчасовим місцем проживання взимку.
  
  
  Поряд з коптильнями було вісім голку. Одне через голку було більше, ніж середній сімейний будинок. Це був свого роду громадський центр, де діти грали, а чоловіки і жінки обмінювалися плітками. Там її зустрів Лока.
  
  
  На вигляд йому було сто п'ятдесят років. Він не говорив по-англійськи, але його син, який керував приїхала до нас групою, виступав у ролі перекладача.
  
  
  У голку було і жаркого, і волого. Палаючі свічки давали єдиний святий. Уздовж стін сиділи баби і гризли шкури, щоб розм'якшити ih.
  
  
  Мені запропонували китовий жир і сиру рибу, і взяв її на себе. Ескімоси дивилися на мене з легким, глузливим цікавістю.
  
  
  У справжні професіонали голку пахло затхлим потім, свічковим воском і ведмежим жиром. Свічки відкидали танцюючий, мерехтливий брильов. Сидячи, схрестивши ноги, на хутрі поруч з Локом, її спостерігав за жінками. У старійшин майже повністю стерлися зуби від жування шкур.
  
  
  Поки ель, її почув дві речі. Аку отримав кращий догляд, який ці люди могли надати. Ногу вправили, укуси перев'язали, особа зашили. Звичайно, його рани заживуть, і Аку одужає. Її також чув, що Соня так втомилася, що заснула в одному голку.
  
  
  Сина Лока звали Дрік. Він sel навпроти мене і пильно подивився на мене. Він був цікавий, як дитина, але в nen не було нічого дитячого, і він, здавалося, пишався тим, що говорить по-англійськи.
  
  
  — Я був у Анкориджі , — сказав він, піднявши груди. «Я відправився в Анкоридж з деякими членами моєї сім'ї » .
  
  
  Її поклав у рот ще трохи сирої риби. "Як давно ти тут?"
  
  
  Він підняв свої брудні пальці. 'Шість місяців. Досить довго, щоб вивчити американський, так?
  
  
  Її, посміхнувся і кивнув. — Ти добре це вивчив.
  
  
  Він посміхнувся у ревматизму і знову показав кінські зуби. Він озирнувся. Не зупиняючись, всі жінки посміхалися і кивали.
  
  
  Потім заговорив Лок. Дрік уважно слухав, все ще посміхаючись. Коли його батько закінчив говорити, Дрік знову оглянув голку . Нарешті він перевів погляд на молоду дівчину, яка сиділа в кінці ряду жують жінок. Вона була гарненькою, років шістнадцяти, як мені здалося, з гладкою шкірою і веселою посмішкою. Вона побачила, що Дрік дивиться на нах, і сором'язливо схилила голову.
  
  
  Дрік знову повернувся до мене. «У мого батька три дочки. Ще немає нас одного обраного. Він вказав на молоду дівчину. «Вона наймолодша». Він вдарив мене по руці. — Ти їм подобаєшся. Вони сміються над тобою. Ти вибираєш, кого хочеш, але краще молоду».
  
  
  Її, подивився на дівчину. Вона все ще боязко опустила голову, але швидко глянула на мене. Потім вона піднесла вказівний палець до губ і хихикнула. Жінки по обидві сторони від нах теж захихотіли, як і всі інші в голку.
  
  
  Її не хотів нікого образити, особливо тоді гостинності, проявленого ескімосами. Вони поселили нас, вилікували рани Аку , нагодували мене, а тепер запропонували мені одну навколо своїх дівчат.
  
  
  Її сказав: «Дякую за шану, Дрік. Будь ласка, подякуйте вашого батька від мого імені. Але я повинен відмовитися. Хто-то вже є у мене».
  
  
  Він підняв брови. — Худий з тобою ? Її, кивнув, дивився і чекав, поки Дрік передасть ревматизму Локи. Старий мовчки слухав, дивлячись на мене. Потім він спохмурнів і щось прогарчав Дроку.
  
  
  Дрік знову посміхнувся мені. — Мій батько не розуміє, чому ти обрав таку бліду й худу. Не їсти м'яса. Він кивнув молодій дівчині. — У нах багато м'яса. Зігріє тебе холодної ночі. Вона дає тобі багато дітей.
  
  
  Вона молода, багато років попереду.
  
  
  Ще раз спасибі за пропозицію, але я вже вибрав».
  
  
  Він підняв плечі.
  
  
  У Дроку була гвинтівка «Енфілд», рука все ще на прикладі. Тепер її запитав: «Дрік, скільки в селищі рушниць?»
  
  
  — Жодного, — гордо сказав він. — У мене є гвинтівка. Її добрий стрілець. Її кращий стрілець у всій Крижаній Землі.
  
  
  — Готель би їй в це вірити. Мені не треба було більше нічого просити. Єдиний спосіб вирвати пістолет з його рук, — це через його труп.
  
  
  Лок знову щось сказав Дроку. Настало довге мовчання, перш ніж Дрік передав мені повідомлення.
  
  
  — Мій батько, він турбується. Ти даєш нам дві ведмежих шкіри, а м'ясо молодняку хороше, а дочки не береш. Він не знає, як платити за подарунки.
  
  
  Її sel, досталь, пачку сигарет і запропонував з однією перед батьком і сином. Вони обидва взяли і поблажливо закурили. Дрік закашлявся, потім першого розіграшу, але наполягав.
  
  
  Її сказав: «Скажи Локу, що він може заплатити мені, якщо захоче». Її готель би знати, чи бачив він, або ви, або хто-небудь ще в вашому поселенні кому-небудь, окрім нас, за останній тиждень або місяць. .. незнайомці.
  
  
  Дрік перевів його перед батьком. Настало довге мовчання. Старий насупився. Дрік благоговійно чекав. Нарешті старий похитав головою і щось буркнув.
  
  
  — Він нічого не бачив, — сказав Дрік, — але він дуже старий. Він вже погано бачить. Її бачив незнайомців.
  
  
  Її, нахилився вперед. - 'Да?'
  
  
  Дрік опустив очі. Він тримав недопалену сигарету перед собою і дивився на нах через ніс. Він знав, що ми з його батьком уважно спостерігаємо за ним. Він був у центрі уваги і насолоджувався цим. — Так, — сказав він нарешті . «Я бачу чоловіків. Завжди з саньми і собаками. Завжди далеко.
  
  
  — Що вони робили, ці люди?
  
  
  Він стиснув губи і продовжував дивитися на запалену сигарету. 'Нічого такого.'
  
  
  «Мабуть, вони щось зробили », — заперечив я. "Що?" Дрік підніс сигарету до губ і втягнув дим. Він випустив дим, не вдихаючи. — Думаю, вони в горах. І дивилися в бінокль на голку.
  
  
  «Тоді вони стежили за поселенням».
  
  
  'Так. Їй вірю.'
  
  
  'Як вони були одягнені? В них була якась формі?
  
  
  І знову Дрік довго чекав, перш ніж відповісти. Він випнув нижню губу і тримав очі напівзаплющеними. — Не бачив, — сказав він нарешті. Він підняв плечі. «Вони стоять на пагорбі і дивляться в бінокль. Вони занадто далеко, щоб побачити, як вони одягнені.
  
  
  Її загасив сигарету. — Дрік, ти міг би запитати свого батька, не проти його принести одну з ведмежих шкур? Її хочу позичити її на час, але я її поверну.
  
  
  Дрік перевів його перед батьком. Лок кивнув і щось прогримів однієї навколо жінок. Вони принесли ведмежу шкуру і розкладаються переді мною.
  
  
  Дрік запитав: «Куди ти йдеш?»
  
  
  — Я збираюся на час залишити село. Але є будь-що, що я повинен зробити в першу чергу». Її встав з хутром в руках. — Дякую за гостинність, Дрік. Не могли б ви подякувати вашого батька від мого імені?
  
  
  Її вийшов через голку і пішов туди, де були припарковані скутери та спорядження. Пістолети Сонні і Аку були там. Мені знадобилося півгодини, щоб дістати з рюкзаків всі магазини і висипати порох навколо патронів. Коли це було зроблено, її вставив магазини, які носив з собою рушниці. Тепер залишалося тільки дві рушниці, які могли б стріляти. Мій Вінчестер і старий Енфілд Дроку .
  
  
  Її вийняв Вильгельмину з кобури, витягнув порожній магазин «Люгера» і замінив його на повний магазин. Навколо одного з рюкзаків її досталь запасний магазин для вінчестера і сунув його в хвилину. Потім її спустошив один навколо рюкзаків і наповнив його вибухівкою і детонаторами. Зверху одягнув додаткову парку і аптечку. Потім надів її рюкзак і відрегулював лямки так, щоб було зручно.
  
  
  Її взяв свій вінчестер і покинув поселення, перекинувши бінокль через ліве плече. Її мав на увазі кінцевий пункт призначення. Я пішов до пагорба, де бачив людини з саньми.
  
  
  Її пройшов з півдороги. Її прикинув, що мені потрібно майже годину, щоб дістатися туди. Кожні десять хвилина її зупинявся, піднімаючи бінокль, щоб озирнутися.
  
  
  Якщо ця людина все ще був поруч, її не хотів потрапити в засідку.
  
  
  Що б там нас приховували китайці, воно було поруч — я це відчував. Навіщо ще стежити за поселенням ? Чому для скутерами стежили? Чому американська база була знищена?
  
  
  Хутро білого ведмедя був обгорнутий навколо моєї талії. З-за цього і ваги рюкзака мені частини доводилося відпочивати. Щоб дістатися до першого пагорба, знадобилося більше часу, ніж її думав. Це зайняло майже три години.
  
  
  Її повільно піднявся на пагорб. Далі були ще два горби, що йдуть у гори. Це був не крутий підйом, але все, що на мені було, робило його виснажливим. Коли її, нарешті , дістався до вершини пагорба, її відпочив. Її sel і підпер голову руками.
  
  
  Дув легкий вітерець, холодний, як подих смерті, коли її, підвівся і оглянув місцевість. Вітру не вистачило, щоб приховати всі сліди. Людина зі своєю собачою упряжкою повинен був залишити сліди. Сліди покажуть мені, куди він пішов, коли покинув пагорб.
  
  
  Їй йшов півколами, вивчаючи землю. І це були не вони, сліди, які її вперше побачив, а екскременти собаки. Потім її побачив сліди саней. Її розрахував напрямок і знову продовжив у житті.
  
  
  Її біг між слідами упряжок. Вони вели в іншу сторону наступного пагорба і навколо третього пагорба до гір. Сліди йшли з легкої дорозі між гір, через вузький яр і навколо підніжжя вузької гори. А потім її, увійшов в довгу долину, оточену такими високими горами, що вершин не було видно.
  
  
  Це було схоже на різдвяну листівку. Що-де росли обмерзлі сосни. Посередині долини вирував струмок, мабуть, високі гори і не давали проникнути убивчим арктичних вітрів. Тут було принаймні градусів на тридцять тепліше.
  
  
  Сліди саней йшли через долину, і раптом зупинилися. Її пройшов ну і повернувся, щоб переконатися в цьому. Її опустився на коліна, насупившись. Сліди зупинилися, і зникли. Як ніби сани, собаки і людей зникли з лиця землі.
  
  
  Ice Bomb Zero початок нагріватися.
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Я в подиві оглянувся. Гори були високими, але не глибокими. За цими горами простягалося Північне Ледовитое море з його постійним крижаним щитом, найбільшим льодовиком у світі, який постійно рухався і танув. Але ця долина була сушею. Замерзлої, так, але все ж це була всій території готелю, а не лід.
  
  
  Якимось чином ці сани зникли. Її досталь навколо кишені вузький ліхтар і встав на коліна там, де закінчувалися сліди. Її гарненько озирнувся. Вони наче були відрізані у буквальному сенсі.
  
  
  « Давай !» — сказав вголос.
  
  
  Я не знав, що це означає, але я повинен був дізнатися. Її дістав ведмежу шкуру з талією і впустив її в сніг. Мені здавалося, що мені доведеться почекати, якщо її хочу щось відкрити. Сани раптово зникали і так само раптово з'являлися знову. Якщо б це сталося диво, був би там.
  
  
  Її струснув ведмежою шкурою, щоб переписати сліди, і пішов від того місця, де кінчалися сліди саней. Її оболонка деякий час, потім зупинився. Її, зняв з плеча гвинтівку і бінокль, пристебнув рюкзак і витягнувся на животі під ведмежою шкурою.
  
  
  Її чекав, сфокусувавши бінокль на тому місці, де кінчалися сліди саней. Минула година. Під ведмежою шкурою було досить тепло. Тепер її зрозумів, як білі ведмеді можуть плавати в крижаних водах Північного Льодовитого сукню. Пройшов ще годину. Її мало не задихнувся. І тут нарешті щось сталося.
  
  
  Хоча її спостерігав за дивом в бінокль, я насилу міг у це повірити. Місця, де кінчалися сліди, було краєм люка. Але це був не звичайний люк. Шматок землі піднявся, відкриваючи величезну печеру. Її дивився з відкритим ротом. Величезна двері, скриплячи і скрегочучи, піднімалася все далі і далі, несучи з собою замерзлий сніг і лід, перетворюючись в зяючу пащу чотириметрової висоти і, як мінімум, в два рази ширше. Навколо отвору долинали звуки, звуки молотків і ударів. .. механізмів, які там були побудовані. Її побачив довгий зледенілий схил, ведучий вниз отвори. Він не був крутим, може, під кутом 30 градусів, але вів у темряву, і їй більше нічого не бачив.
  
  
  Тепле повітря був навколо отвору, відчував її его в напівзакритому особі. Сніг навколо дірки почав танути, але коли величезна двері знову закривалася, сніг знову швидко замерзав і допомагав приховати кінець дня.
  
  
  Потім, її почув гучний скрегіт, перекриває шум під землею. Її пірнув назад у захист ведмежої шкури, дивлячись у бінокль. Скрип виходив від саней, запряжених дев'ятьма собаками. Вони стали видні на схилі і через мить ковзнули по снігу. Зі свіжим скреготом і скрипом величезна двері почала закриватися. Пролунав гучний подих, коли двері зачинилися, заткнувши всі збиралися. Її перекинув бінокль з дня в сани.
  
  
  На санях був один чоловік. Він попрямував до долині між високими горами, приблизно за двісті ярдів. Він дістався до долини і зупинив собак. Її, бачив, як він схопив бінокль і почав підніматися по схилу.
  
  
  Її вже був на ногах, все ще прикритий ведмежою шкурою. Її, підбіг, зігнувшись, до водія саней. Її его міг добре розгледіти і помітити, що це китаєць в коричневій формі народній медицині армії. Її більше не сумнівався. Її знайшов базу китайських комуністів. Тепер все, що мені потрібно було зробити, це потрапити туди.
  
  
  Її обережно підкрався до собак. Двоє тварин зарычали ще один на інший. Решта чекали без інтересу. Китайський солдат тепер стояв на пагорбі, дивився в бінокль на поселення ескімосів далеко внизу.
  
  
  Її обійшов собак і піднявся на пагорб. Приблизно на півдорозі її скинув ведмежу шкуру і зняв з плечей рюкзак. Її обережно поставив вінчестер на сніг.
  
  
  Її смикнув плечем, і Хьюго, мій стилет, ковзнув мені в руку. Її повз рачки. Коли її дістався до вершини, його, був на рівні очей з колінами солдата. Він носив штани. Її був так близько, що міг бачити кільця, через які були просмикнуті шнурки. Її підтягнув ноги під себе і мовчки пірнув ему за спину.
  
  
  Собаки почули або зачули мене, коли їй підійшов до солдата. Гарчання припинилося, і вся кімната почала гавкати. Солдат обернувся.
  
  
  Їй був щиро до них, Хьюго був у моїй руці. Її планував дотягнутися до нього і перерізати йому горло. Її обійняв його за шию, але він впав на коліна, перекинувся на спину і намацав свій табельний револьвер. Ніхто навколо нас нічого не сказав, але він хмикнув зусиль, розстібаючи шкіряний клапан кобури.
  
  
  Її впав на нього, і схопив руку, яка займається хотіла револьвер. Її підняв стилет і націлився на його горло. Він повернувся з панікою в очах. Клинок Хьюго встромився йому в плече. Її знову витягнув ніж. Китайец скрикнув від боляче і повернувся. Його рука вирвалася з моєї виверти, і тепер у нього був відкритий клапан кобури.
  
  
  Її Хьюго взяв у руку, підняв руку і швидко опустив ніж. На цей раз її потрапив в горло. Його очі вилізли навколо орбіт, а руки впали. Одна навколо собак раптом сумно завила, задерши ніс. Решта наслідували її приклад. Тіло піді мною на мить здригнулося, потім завмерло.
  
  
  Було випущено дуже багато крові. Це зайняло дуже багато часу. Це була неакуратна смерть. Її встав і Хьюго витер об штани солдата. Її не готель роздягати тіло, але розумів, що мені потрібна якась формі, щоб пройти через цей люк. Врешті-решт її зупинився на гетрах цієї людини і його куртці. Коли її закінчив, її підняв ведмежу шкуру і накрив його нею. Тоді її взяв свій рюкзак, бінокль і вінчестер, і скотився до неспокійним собакам.
  
  
  Ватажок, міцний хаскі, вкусив мене за ногу і спробував вчепитися мені в горло. Її вдарив його его більше голів.
  
  
  'Стій! Тому! — гаркнув я на нього.
  
  
  Він зробив крок назад, потім знову напав на мене, ричачи, намагаючись дістатися до моєї гомілки. Ми боролися за владу, цей Хаскі і її. Їздові собаки зазвичай напівдикі; відомо, що вони іноді масово нападають і вбивають людину.
  
  
  Її копнув собаку, так що вона врізалася в сани. Дав ляпаса ще трьом собакам, які намагалися вкусити мене за руки .
  
  
  Її наказав. - «У чергу!» « Поспішайте!'
  
  
  Великий хаскі сидів поруч з саньми і гарчав на мене оскалившимися зубами. Її, знав, що інші тварини підуть за ним, тому що він був найсильнішим.
  
  
  Її, підійшов до нього і схопив за шию. Він гарчав і намагався повернути голову, щоб вкусити мене.
  
  
  Її наказав. - 'Тихо!' Її підштовхнув його до передньої частини кімнати. Він ковзав по снігу і намагався повернутися до мене. Одна навколо інших собак спробувала вкусити зв'язки его задньої ноги. Великий хаскі кинувся на нього і так сильно вкусив іншу собаку в плече, що потекла кров. Інша собака завила і позадкувала.
  
  
  «У чергу!»
  
  
  Знехотя великий хаскі підійшов до голів номери. Він раз у раз повертав голову, шкірив зуби й гарчав. Але тепер він знав, що я головний. Він ненавидів це, але знав.
  
  
  Коли він був на місці, його підійшов до нього і простягнув свою опущену руку. Його могутні щелепи з гарчанням зімкнулися навколо нах. Її проштовхував руку все далі і далі в його рот. Сила его укусу заподіяли мені біль. Її почекав, поки не відчув, як його м'язи розслабилися. У нього були розсунуті зуби, і тримав її руку у нього в роті. Він відвернув свою масивну голову, і гарчання перетворилося в м'яке гарчання. Гарчання перейшло в пхикання.
  
  
  Її, посміхнувся і поплескав його більш товстої, м'якої шиї. — Хороший хлопчик, — м'яко сказав я. 'Хороший хлопчик.'
  
  
  Потім повернувся до саней. Її взяв батіг. "Швидко!" 'Поспішайте! поспішайте!'
  
  
  Собаки почали рухатися. Voni готелі йти щиро, але її повів ih по колу, прямуючи до люка. Вони гавкали, гарчали і видавали всілякі звуки, але втекли.
  
  
  Її, нахилився вперед, щоб прикрити свій рюкзак ведмежою шкурою, що лежала на сидінні саней. Роблячи це, її побачив щось під хутром: маленьку чорну коробочку розміром з пачку сигарет. Там стирчала кнопка, і горів жовтий брильов. Нічого більше. Її тримав його в одній руці, а інший бив батогом над головами собак.
  
  
  Її, підійшов до того місця, де відкрився люк. Її поняття не мав, як відкрити цю кляту штуку, але мені здавалося, що чорний ящик повинен мати до цього якесь відношення. Можливо, це було електронний пристрій, який подавав сигнал комусь по ту сторону день або відкривало двері. У всякому разі, це було все, що у мене було. Відтепер мені доводилося грати все на дотик.
  
  
  Її виставив коробку перед собою і натиснув кнопку. Загорівся жовтий святим, і майже відразу ж почув тріск ламається льоду, за яким пішов тріск і скрегіт, коли величезний люк відкрився.
  
  
  Собаки, не вагаючись, пірнув виплат прямо у величезну печеру. Її кинув хлист на сидіння саней і як можна глибше насунув на обличчя каптур солдатської камзоли. В наступний момент у мене в животі виникло відчуття, коли візок на американських гірках досягає найвищої точки і починає спуск.
  
  
  Полози саней заскребли по схилу, поки ми спускалися. Її, побачив, що хтось чекає нас внизу.
  
  
  Її злегка повернув голову. Китайський солдат стояв біля великого важеля. Її, бачив, як він опустив важіль. Люк заскрипів і зачинився за моєю спиною. Як тільки двері зачинилися, жовта лампочка на ящику перестала блимати. Коли її проходив mimmo солдата, він посміхнувся і помахав мені рукою. Ми підійшли до невеликого повороту вправо і опинилися у крижаній печері, стіни якої були укріплені сталевими балками. Вигин розтягнувся, і собаки потягнули мене далі. Було надто темно, щоб щось розгледіти, але попереду мене, у склепінчастій коридорі, її побачив палаючий святий, потім ще упряжки і собак. Мої собаки почали гавкати, коли ми підійшли.
  
  
  Мій передній хаскі знав, що робити. Він побіг відкрито до інших собакам і саней . Коли ми наблизились, він пригальмував і втягнув мої сани між двома іншими. Всі собаки загавкали гучним привітанням. Її спуститися з саней і побачив праворуч піднос з сирим м'ясом. Її схопив кілька шматків для собак і кинув у них, переконавшись, що найбільший шматок дістався ватажкові Хаскі.
  
  
  Потім їжі вони заспокоїлися. Її схопив рюкзак і просунув руки в лямки. Потім її взяв вінчестер і пішла по вузькому коридору прямо.
  
  
  Її знову почув звуки діяльності в печерах. Звуки було важко кому; Її чув грому і стук машин. Що б нам робили китайці, мабуть, їм було потрібно досить багато часу, щоб це налаштувати. Вони не були б раді зловмисникові. Але було одне в мою користь. Брильов в коридорах, в які увійшов, був не дуже яскравим.
  
  
  Вся місцевість представлялася мережею тунелів і печер. Її пройшов три печери, в яких знаходилися великі зелені машини, які могли б бути генераторами, а могли і не бути ними. Потім її почув незвичний звук поблизу : тихий плескіт води. Я пішов туди.
  
  
  Наскільки її міг бачити, була тільки одна річ , яка займається відрізняла мене від інших в печерах — мій рюкзак. Чоловіки, яких її зустрів, були добре озброєні, і всі вони, здавалося, поспішали. Більшість навколо них були солдатами Китайській народній медицині Республіки. Здавалося, вони мене майже не помічали. Тим не менш, її намагався максимально сховати обличчя в капюшоні автостоянка.
  
  
  М'яке всплескивание стало виразніше. Її оболонка навколо одного коридору в інший у напрямку звуку. Тьмяні вогні на стелі були приблизно в десяти футах інший з іншого, і її мало не пропустив вхід у печеру.
  
  
  Це була найбільша з тих, що я коли-небудь бачив, велика, як склад, і битком набита солдатами. Увійшовши всередину, її приготував вінчестер і притулився до стогнав біля день.
  
  
  Брильов тут був яскравіше, але, на щастя, більшість ламп світильник не на мене, а з дерев'яної порту бар, простягалася туди, де плескалися води Північного Льодовитого сукню. До причалу пришвартувалися дві китайські підводні човни, і два ряди людей вивантажували речі з човнів. Навколо печери були звалені великі ящики.
  
  
  Її, рушив вперед, від стіни, підкрався до ящиків і пірнув за них. Її готель щороку, як підводні човни потрапили в печеру. Це було легко. Уздовж стін великої підводної печери, пробуреної в мерзлій землі, виднілися підводні вогні. Підводні човни увійшли у воду. Коли вони були готові піти, вони пірнули і таким чином вийшли через печери.
  
  
  Її спробував кому розташування долини по відношенню до того місця, де її зараз перебуваю. Якщо б їй був правий, всі ці печери і проходи були вирубані в горах, захищають долину. Ця печера мала знаходитись на іншій стороні гір, недалеко від берегів Північного Льодовитого океану. Але чому? Яка була мета цієї складної організації? Навколо всіх цих печер і озброєних солдатів? Що задумали китайці? Гучномовець заревів, і мій гол-піднялася. Оголошення прозвучала голосно і чітко китайською мовою: «Увага! Увага! Середовищ нас двоє загарбників! Ih потрібно знайти і знищити!
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  Соня. В оголошенні говорилося про двох зловмисників, а другим може бути тільки Соня. Ескімосам навколо поселення нема чого було приходити сюди, а Аку був дуже важко поранений. Ні, це повинна була бути Соня.
  
  
  Повинно бути, вона пішла за мною. Можливо, вона знайшла мертвого китайського солдата і якимось чином виявила ще один вхід до печери. І, можливо, вона не йшла за мною. Може бути, вчора вона теж бачила людини на пагорбі. У будь-якому випадку, зараз китайці будуть насторожі. Її не міг розраховувати на те, що залишуся надовго непоміченою.
  
  
  Солдати навколо мене перестали працювати і стояли по стійці смирно, коли було зроблено оголошення. Потім вони перезирнулися, і чоловік двадцять пішли по одному навколо коридорів. Решта повернулися до роботи.
  
  
  Її обережно вийшов з-за ящиків і підкрався до входу. Її притиснувся спиною до стогнати. Її пробрався назад за ріг коридору, повернувся і став обличчям до обличчя з молодим китайським солдатом. Ми були так близько, що ледь не зіткнулися.
  
  
  Його рот відкрився. Він почав піднімати гвинтівку і захотів покликати на допомогу. Але у мене вже був готовий Хьюго. Її встромив довгий клинок в горло солдата. Крик вірш. Її висмикнув стилет, відштовхнув мертвого солдата і швидко пішов геть.
  
  
  Її завернув за ріг, притиснувся до стогнав, намагаючись уникнути подальших зустрічей. Її не хотів йти так само, як прийшов; Його готель дізнатися, що задумали китайці. Підводні човни використовувалися для перевезення вантажів. Крім транспорту, вони не мали ніякого відношення до того, що там відбувалося. Ці запаси були використані для чогось.
  
  
  Його шелл через печеру за печерою, і минув інші печери, не такі великі, як ті, що з причалом. Коли проходили солдати, її залишався в тіні між двома ліхтарями. Коридори не були лабіринтом; здавалося, що в цьому є певна закономірність. Її прийшов до висновку, що всі вони повинні вести в центральну кімнату або печеру. Тому замість того, щоб ходити навколо одного коридору в інший, її оболонки, по одному коридору в обидва кінці. Можливо, ревматизму, який їй подобається, був там. Її продовжував йти близько до стін, тримаючи вінчестер напоготові.
  
  
  Коридор, в якому перебував, дійсно закінчувався печерою. Наскільки міг її бачити, вона була більше, ніж печера з гаванню. Її вже збирався увійти, коли праворуч від мене пролунав крик. Пролунав постріл.
  
  
  Goggle відкинула осколки каменю відверті над моїм лівим плечем. Її, повернувся з вінчестером на рівні пояса. Стріляв солдат штовхнув затвор своєї гвинтівки вперед, щоб вставити початку другої патрон на патрон. Її вистрілив першим; goggle з вінчестера потрапила ему відверті між очей. Сила кулі відкинула його голову, а за нею і тіло. Розщеплення его була вигнута, коли він впав на землю.
  
  
  Її швидко увійшов у печеру і тільки почав роздивлятися, коли щось почув. Її, повернувся і здивував іншого солдата, який увійшов у велику кімнату. Він готель підняти гвинтівку, але її тримала вінчестер на плечі і звів курок. Мій постріл пробив ему мочку і відкинув назад. Він був мертвий ще до того, як впав на землю.
  
  
  Її знову озирнувся. В печері було холодно. Як і гавань, вона була добре освітлена, але я не міг розгледіти, що це таке. .. поки її не подивився вгору.
  
  
  У стелі печери на стартових майданчиках були встановлені чотири ракети. Коли її подивився mimmo нього, і її побачив величезні люки, які відкривалися для запуску ракет. Вони повинні були бути добре замасковані зовні. Стартовий майданчик для п'ятої ракети будувалася.
  
  
  По мірі того, як він заглиблювався в печеру, її, помітив, що температура піднімається. Її виявив п'ять величезних резервуарів для прийому їжі пального. Її, підійшов до одного, навколо баків і трохи прочинив круглий вентиль, щоб трохи рідини потрапило мені в руки. Її понюхав і знайшов, що це якесь паливо, можливо, для підводних човнів.
  
  
  Я пішов далі в печеру. Вона була розміром зі стадіон. В кінці був великий ядерний реактор. Її перевірив труби, що йдуть до нього і від нього. Генератори, яких її бачив раніше, здавалося, живляться від нього. Це означало, що цей реактор був єдиним джерелом енергії в печерах. Крім корупції генераторів, реактор також повинен був виробляти електроенергію для вентиляції, освітлення і механізмів. Це була печера, яку мені довелося вивести з експлуатації. Це було серцем Ice Bomb Zero, причиною моєї місії.
  
  
  Її зняв рюкзак і пішов на роботу. Її зробив зв'язки з трьох шашок динаміту і запальник і прикріпив ih до резервуарів для їжі, палива. Потім її прикріпив ih до всіх чотирьох стартових майданчиків. Її встановив детонатори на годину - мені здавалося, що я зможу вийти звідси за годину. Це було те, про що думав її.
  
  
  На виконання завдання у мене пішло близько п'ятнадцяти хвилина. Її, був здивований, що більше солдатів не увійшли в печеру. Як тільки всі вибухові речовини були прикріплені, її зробив об'їзд і включив таймери, щоб переконатися, що всі вибухові речовини вибухнуть одночасно.
  
  
  Мій рюкзак тепер був безлюдний. Її кинув його під одіна з резервуарів для прийому їжі і підібрав свій вінчестер. Досі тхора не було солдатів. Її бачив вісім гучномовців у печері, але навколо них не було чути нам слова. Мені було не по собі, ніби щось повинно було трапитися.
  
  
  З вінчестером в руці її обережно пішов з печери до проходу, в який увійшов. Він здавався покинутим. Що було ще більш примітним, так це тиша. Машини були зупинені, генератори не працювали - їм потрібні були батареї для корупції освітлення та системи аварійного електропостачання. Її нахилив голову і прислухався. Нічого такого. Без звуку. Просто тиша.
  
  
  Її, вийшла в коридор і почала йти. Мої черевики скрипіли при кожному кроці. У мене було відчуття, що за мною спостерігають, але я її не знав звідки. Її пройшов під першою лампою на стелі. Друга лампа висіла відверті попереду. Потім мені здалося, що я почув звук. Її, зупинився і озирнувся. Нічого такого. Її здригнувся, наче холодний вітер дув мені в спину. А потім її, подумав, що знаю. Її потрапив у пастку, і виходу не було.
  
  
  Її згадав про це ще до того, як побачив першого солдата. Він вийшов через одного з бічних коридорів метрах в семи переді мною, тримав рушницю біля плеча і цілився в мене. Потім вийшли вперед ще два солдата. Всі рушниці були спрямовані на мене.
  
  
  Її, обернувся і побачив ще трьох солдатів. Двоє навколо них були неподалік, і ih зброю було прислонено до стогнати. Третій стояв у десяти футах позаду мене, спостерігаючи за мною. У нього була рушниця на плечі.
  
  
  Її, усміхнувся і зрозумів, що це була болісна посмішка, а потім впустив вінчестер на підлогу. Тоді його підняв руки.
  
  
  — Я здаюся, — сказав я.
  
  
  Солдат нічого не сказав. Він просто натиснув на курок.
  
  
  Її відскочив убік, відчув, як goggle пронизав мою праву руку. Її відчув тупий біль, потім різкий укол, від якого загорілася вся моя рука. Goggle не потрапила в кістку, але зачепила багатьох м'язів і шкіри.
  
  
  Її, повернувся і впав на одне кожному племені. Її, знав, що помру через кілька секунд, якщо спробую зловити Вильгельмину. Її інстинктивно потягнувся до пораненій руці. Вона сильно стікала кров'ю. Її sel і притулився спиною до стогнати. Мій світ шталь сірим. Мені здавалося, що хтось проштрикнув мене шпильками. Мої палички були холодними, а піт виступив на лобі.
  
  
  Це був шок, і їй пручався ему. Чорне безпам'ятство намагалася опанувати мною, але я пручався. Крізь сірий туман побачив її обличчя стріляв у мене людини. Він стояв відкрито переді мною з холодною посмішкою. Одіна навколо інших солдатів запитав його, чи будуть вони стріляти в мене. Але стріляв у мене солдат не відповів; він просто продовжував дивитися на мене.
  
  
  Це Нік Картер, — сказав він нарешті . Він став на коліна поруч зі мною і обмацав мої боки. Він знайшов ремінь через кобуру і витягнув Вильгельмину.
  
  
  — Уб'ємо його тут? — запитав один навколо солдатів.
  
  
  — Що нам з ним робити, сержант? — запитав інший.
  
  
  Сержант встав і подивився на мене. — Думаю, полковник Чен захоче поговорити з ним. Поставте його на ноги.
  
  
  Вони не були ніжними. Вони схопили мене за руки і змусили встати на ноги. Печіння минуло, і тепер у мене крутилася гол. Її сумнівався, що зможу ходити. її зберігав своїх
  
  
  ногах і притулився до стогнати. Тепла кров капала по моїй руці і стікала з пальців.
  
  
  "Марш вперед!" — скомандував сержант.
  
  
  Її почав іти, і мої shaggy були невпевненими і спотыкающимися. Два солдати підійшли по обидві сторони від мене й схопили мене за руки. Її завив від образи, але це не зупинило. Її втратив багато крові, і відчув слабкість, але все ж подумав: вони не знайшли нас, Хьюго, нам П'єра, мою смертоносну газову бомбу.
  
  
  Мене ведемо по одному навколо бічних коридорів. Будь-де в стінах були день. Офіси, подумав я. Ми пройшли кілька, перш ніж вони зупинилися. Ми стояли перед дверима з китайськими ієрогліфами. Хоча її в деякій мірі розумію і розмовляю цією мовою , я не можу на nen читати. Сержант наказав п'ятьом солдатам стежити за мною, потім відкрив двері і увійшов всередину.
  
  
  На мене було направлено п'ять гвинтівок. Її мало не впав - мої коліна були, як би гумовими. Її відсунув два ствола і притулився до стогнати. Двері знову відчинилися, і мене заштовхнули всередину. Його було у маленькому кабінеті за письмовим столом, стільцем і картотекою. У кріслі нікого не було. Сержант відкрив другу двері, що ведуть у великий кабінет. Два солдата заштовхнули мене всередину.
  
  
  Першою її побачив Соню, пов'язаний по руках і ногах на стільці. Вона смикнула свої пута, коли побачила мене. Праворуч від нах початку другої стояв стілець. Солдати притиснули мене до нього. Її sel край, моя права рука безвольно звисала, так що кров, weeping з моїх пальців, дала освіту калюжу на підлозі. Її подумав, що я повинен щось зробити з цією кров'ю. Її витягнув ліву руку вперед і виявив точку тиску на поранену руку. Її сильно натиснув. Його зробив два-три глибокі вдихи. Солдати вийшли через кімнати, і настала тиша. Її, підняв голову і озирнувся.
  
  
  Соня дивилася відкрито на мене. Її побачив кривавий після того, як у куточку її rta, а далі парку була розірвана спереду. Її ліва грудь була гола майже до соска.
  
  
  Її зробив ще один глибокий вдих і оглянув офіс. У голів стало ценымногие ясніше. Переді мною стояв письмовий стілець, а стогони за ним висів портрет лідера комуністичного Китаю. На підлозі лежав товстий килим. В кімнаті стояв третій стілець, і ще один за письмовим столом.
  
  
  По обидві сторони від дня кабінету стояли сержант і солдат. Гвинтівки у них були на правій нозі, стовбуром нагору. Вони дивилися не на нас, а на іншу двері, за якої її підозрював туалет або, можливо, спальню. І тут двері відчинилися.
  
  
  Чоловік, який увійшов у кімнату, витираючи руки рушником, був одягнений у форму полковника Китайській народній медицині Армії. У нього не було брів, а череп був лисим. Однак у нього були великі й добре напомаджені вуса. Його очі були схожі на сліди олівця під блискучим черепом. Він був маленького зросту, його прикинув, що Соня була як мінімум на два дюйми вище.
  
  
  Він кинув рушник на стілець позаду вашого стільця і обійшов крісло. Якийсь час він стояв, дивлячись на мене зверху. Потім він кивнув сержантові і солдату на день. Вони підійшли і стали по обидві сторони від мого місця. Полковник подивився на Соню і посміхнувся.
  
  
  — Містер Картер, — сказав він несподівано важким і низьким голосом, — для нас велика честь, що АХ послав свого головного агента до нашого маленького. .. скажімо, укриття. Він говорив по-англійськи. «Але я трохи збентежений. Може бути, ти допоможеш мені розібратися?
  
  
  Її, побачив, що суглоби його правої руки в подряпинах. Її, подивився на кров у куточку rta Сонні, але нічого не сказав.
  
  
  Полковник попрямував до столу. - « Містер Картер, їй поясню своє замішання». Він стояв нерухомо. «Голос у мене є симпатичний російський агент, який вдерся в наш офіс. А у вашому чоловік у мене є головний американський агент, якого ми... скажімо так. ..у своєму другому будинок захопили. Це збіг? Я не вірю цьому. Російські та американські агенти працюють разом? Він посміхнувся. «Я залишу ревматизму вам, сер ».
  
  
  — Ми працювали разом, — раптом сказала Соня. 'Але не більше. Моя робота - вбити Ніка Картера. Її повинна була переконатися, що він мертвий, перш ніж повернутися в Росію. Він дізнався про це, і потім ми не працювали разом».
  
  
  Полковник Чіанг підійшов до неї. — Це дуже хвилююче, моя дорога. Він стояв перед нею, розставивши ноги. Потім, без попередження, він зробив випад лівою рукою і вдарив її по обличчю тильною стороною долоні. Удар луною рознісся по кімнаті. Від сили удару у Соні закрутилася гол. Її підборіддя опустився на груди. Волосся закривали від мене обличчя.
  
  
  Полковник повернувся до мене. «Це була та ж сама історія, яку вона вже розповідала». Він притулився до столу, відкрито переді мною. — Ти дивно тихий, Картер. Де той чудовий гумор, про який їй так багато чув?
  
  
  Її сказав: «Я знайшов твої іграшки, які ти збираєш у своєму « другому дім». Чотири ядерні ракети, ймовірно, націлені на США. Це правильно?'
  
  
  — А, так ти можеш говорити. - Полковник усміхнувся. «Ракети для вашої країни, Картер, і для Радянського Союзу. Хочете знати, куди вони підуть, коли ih запустять?
  
  
  — З задоволенням.
  
  
  Полковник Чіанг був гордий, як мавпа. Її, подивився на двох охоронців, потім на Соню.
  
  
  «Маршрути були намічені в Вашингтон, Лос-Анджелес, в Х'юстон, і в Москву. Ми працюємо над іншою стартовим майданчиком для ракети, призначеної для Ленінграда».
  
  
  — Досить небезпечно розповідати нам усе це, чи не так? Її сказав, хоча її, знав це краще.
  
  
  Місця, де повинні були бути його брови, виглядали, як два кривих шраму. 'Небезпечно? Її так не думаю. Він глянув на Соню. — Тобі не потрібно турбуватися про своєму завданні, моя дорога. Її простежу, щоб воно було виконане. Але, на жаль, ви помрете разом з містером Картером.
  
  
  Соня підняла голову і струсила волосся з очей. Ee кий, де він ee був, була яскраво-червоною.
  
  
  «Це марно для тебе, Чіанг, — сказала вона. «Перш ніж прийти сюди, повідомила її про свою позицію начальству. Вони чекають мене.
  
  
  Полковник засміявся. — Це було дурне заяву, моя дорога. У нас є дуже чутливе електронне обладнання для стеження, яке працює на атомному реакторі. Ми можемо прослуховувати всі радіостанції в радіусі сімдесяти п'яти миль. Ви не надіслали повідомлення. У тебе немає передавача. Єдині люди, які знають, що ви тут, це люди поселення ескімосів, яких ми збираємося винищити, як ми винищили американський базовий табір».
  
  
  Соня зітхнула і закрила очі.
  
  
  Полковник знову повернувся до мене. — А щодо вас, сер ? Як і твоя дівчина, ти дивився занадто багато фільмів? Ти збираєшся назвати мені яку-небудь дурну причину, по якій я не можу тебе вбити?
  
  
  Її, знизав плечима. — Вся ця балаканина академічна, Чіанг. Ми всі помремо через сорок хвилина . Її знайшов ці ракети і замінував ih вибухівкою».
  
  
  Полковник Чіанг знову усміхнувся і встав на свій стілець. Її, відчував, як Соня дивиться на мене. Коли її подивився на нах її, побачив щось в її очах, що я не міг зрозуміти. Чіанг відкрив один навколо великих ящиків стільця. Коли її, подивився на нього, то побачив Вильгельмину, мій Вінчестер і російську гвинтівку Сонні в столі. Потім Чиенг витягнув невеликі пакети з динамітом, які її ставите в ракетну печеру. Її перерахував число, яке він поклав на стілець. Чотири.
  
  
  «Бачиш, Картер, — сказав він, — ми не такі дурні, як ти думаєш. Ми знали, що ти був у печері... ми чекали тебе, розумієш? Ми не думали, що ви оглядаєте пам'ятки. Мої люди знайшли вибухівку, прикріплену до ракет. Значить, ти зазнав невдачі.
  
  
  Їй посміхнулася ему. — Ти справді дурний, Чіанг. Її, знав, що ти знайдеш цю вибухівку - олександр був план. Але це тільки половина того, що я застосував. Решта буде знайти нетільки, а ih досить, щоб вся ця чортова лісу плюхнулася на твою лисину. Її, подивився на годинник. — Я б сказав, приблизно через двадцять вісім хвилина.
  
  
  У кімнаті повисла тиша. Він майже чув, як Чіанг думав, коли він стояв за столом і дивився на мене. Враховуючи знайдений ним динаміт, він знав, чого очікувати. Він знав, що це за детонатори і момент, коли все злетить у повітря.
  
  
  Він сель на стілець і засунув руку під крісло. Коли він повернувся, в руці у нього був мікрофон. По-китайськи він наказав провести пошук вибухівки по всій печері. Його голос луною рознісся по коридору, навколо всіх гучномовців. Він двічі повторити команду. Повісивши мікрофон, він подивився спочатку на мене, а потім на Соню. Але його обличчя було порожнім.
  
  
  Її потягнув лівим плечем, і Хьюго ковзнув мені в руку. Її тримав пальці на стилете, щоб приховати це. Солдати, що оточували мене, почали ніяково розуміти своє становище. Її знав, про що вони думали: якщо вся гора злетить у небо, вони захочуть опинитися де-небудь ще. Полковник Чен вийшов з-за свого стільця. Він стояв поруч, тримаючи руку на ручці скриньки. Потім він сель на край стільця і закурив сигарету. Здавалося, він обдумував рішення.
  
  
  Тепер її, думав про те, як прибрати двох охоронців. Її, знав, що я повинен бути швидким, неймовірно швидким.
  
  
  Полковник відкинувся назад і відкрив ящик. Він посміхнувся мені. 'Містер Картер, її впевнений, що ви зможете витерпіти це дуже боляче, не видаючи нам звук. Її збираюся провести невеликий експеримент. Цікаво, скільки на самому делле ненависті між вами і цим прекрасним російським агентом. Він кивнув Соні. «Цікаво, скільки боляче ви можете побачити в ній».
  
  
  Він встав з-за стільця з чим-то в руці. Він посміхнувся. «Я хочу знати, де були закладені інші вибухові речовини», — сказав він. Потім, тримаючи цигарку в одній руці, і ланцет, який він досталь навколо ящика стільця, в інший, він підійшов до Соні.
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  Полковник Чен стояв навпочіпки перед Сонею, так що я не міг її бачити. Вона видав низький, болісний стогін, боляче. Пролунав шиплячий звук, коли запалена сигарета полковника торкнулася ee. І тут до мене долинув запах паленої шкіри.
  
  
  Хема б вона нам була і що б вона нам запланувала для мене, я не міг допустити цього. Її махнув лівою рукою перед собою по дузі. Хьюго глибоко вп'явся в груди старшини, що стоїть праворуч від мене. Її схопив його за руку, притягнув до себе і врізав в іншого охоронця. Її використав свою ліву руку. Як тільки мертвий сержант вдарився в іншого охоронця, тут же почало відбуватися багато чого.
  
  
  Полковник Чіанг випростався і повернувся. Почала другий охоронець підняв гвинтівку з землі. Її кинувся вперед, до столу, і моя ліва рука сомкнулась на Вільгельміна. Потім її, обернувся, і в кімнаті пролунав постріл «Люгера». Спочатку її, прицілився у другого охоронця. Він тільки що підняв гвинтівку, коли goggle потрапила в його ніс, і він впав головою на землю.
  
  
  Полковник потягнувся за револьвером. Її вистрілив йому було двічі, в шию і груди. Він спіткнувся і впав на стілець Сонні. Потім двері відчинилися, і солдат просунув голову всередину. Її вистрілив у нього, і йому відірвало праву щоку. Коли він впав на спину, її дошкандибав до дня, зачинив і замкнув її. Її, повернувся до Соні. Серро-блакитні очі посміхнулися мені.
  
  
  Вона запитала. — Ти теж збираєшся стріляти в мене?
  
  
  Її, притулився до замкнених день. Моя рука знову почала кровоточити, і печіння повернулося. Її, поклавши руку на рукоять Хьюго і витяг тонкий стилет по грудях старшини.
  
  
  Потім я пішов до Соні. Її, встав за її кріслом і перерізав мотузки навколо її рук і нога. Ee оголених грудях ліворуч був опік. Її приставив ще теплий стовбура «Люгера» до її щоці. «Якщо будеш пустувати, їй тебе пристрелю», — сказав я.
  
  
  — Давай спробуємо вибратися звідси, Нік, — просто сказала вона. «У нас мало часу».
  
  
  — Я тобі не довіряю, — пробурмотів я.
  
  
  Її взяв шматок мотузки і обмотав нею праву руку, використовуючи стилет, щоб натягнути мотузку.
  
  
  — Дозвольте мені допомогти вам, Нік, — запропонувала Соня.
  
  
  Її грубо відштовхнув її в бік. Її проковылял з нах до столу. Її взяв вінчестер і просунув ліву руку через ремінь, тримаючи в лівій руці Вильгельмину. Раптово її впав на коліна. Її б не зробив це. .. Її втратив дуже багато крові.
  
  
  Соня сіла поруч зі мною. «Давай, Нік, — благала вона, — дозволь мені допомогти тобі».
  
  
  Потім зрозумів, що я повинен довіряти гей, принаймні, досить довго, щоб піти по їх печер. Її, піднявся і вхопився за нах. Потім її, кивнув на пістолет.
  
  
  — Довіряю тобі, — сказав я. Її знав, що вона не зможе вбити мене порожнім пістолетом. І якщо б вона змогла втримати мене, її б зміг це зробити.
  
  
  Соня взяла пістолет. У двері стукали і пинались. Її підібрав одну навколо упаковок динаміту і зубами відірвав стрічку. В моїй руці був люгер, коли двері відчинилися.
  
  
  Її прицілився і двічі вистрілив. Офіс здригнувся від пострілів. Потім опустився на коліна поруч з тілом полковника, де ще жевріла цигарка. Її притиснув до неї гніт динамітної шашки і відкинув стрижень. Її схопив Соню за руку і практично потягнув її у ванну. Ледве її закрив двері, як вона зірвалася з петель.
  
  
  Сила вибуху дещо зменшилася, коли тиск відбору проб повітря досягло нас. Її, притулився до дня, і тиск відбору проб повітря кинуло мене разом з дверима в раковину. Соня влетіла у ванну і важко приземлилася.
  
  
  Її простягнув гей руку. 'У тебе все нормально?'
  
  
  Вона кивнула, знову взяла пістолет, і ми вийшли через зламану двері. Те, що колись було офісом, тепер перетворилось в безлад навколо повалених каменів і шматків льоду. Від фронт-офісу теж мало що залишилося. Люди, стукали в двері, були мертві, ih тіла були розкидані. Ми вийшли в коридор, і він подивився на годинник. У нас залишалося всього п'ятнадцять хвилина.
  
  
  — Як ти сюди потрапив? — спитала Соня. Ми йшли по коридору в новому для мене напрямку.
  
  
  Вона запитала. — Це була брехня він про вибухівку? — Чи ти справді щось замінував?
  
  
  Її, кивнув, коли ми побігли далі . 'Резервуари для їжі. Паливо для підводних човнів. Її знову відчув легке запаморочення.
  
  
  Солдат вийшов через одного з бічних коридорів. Він стрибнув перед нами і підняв гвинтівку. Її вистрілив по Вільгельміни і пустив ему кулю у висоту. Постріл луною рознісся по всіх коридорах. У певному сенсі це було вигідно - їм було б важко кому наше місцезнаходження.
  
  
  — Сюди, — сказала Соня. Вона згорнула наліво, у бічний коридор. Її пробіг кілька кроків і спіткнувся. Її спіткнувся об стіну і притулився до неї. До мене підійшла Соня.
  
  
  Позаду нас з'явилися два солдати. Одіна навколо них вистрілив, і goggle потрапила в стіну виплат прямо над моєю головою. Її підняв люгер, який раптом шталь дуже важким, і вистрілив три рази. Два постріли потрапили у солдатів. В третій раз пострілу не було, тільки клацання. Вільгельміна була порожня. Її просив у своїй parque запасний магазин. Китайці взяли його в мене.
  
  
  — Пішли, — сказала Соня. Вона перемістилася ліворуч від мене і допомогла мені піднятися зі стіни. «Це вже не далеко».
  
  
  З мого лівого плеча зняли вантаж. Її невиразне зрозумів, що Соня забрала у мене вінчестер. Її рвонувся вперед. Соня перекинула вінчестер через плече, в руці у нах був власний пістолет.
  
  
  Ми підійшли до сходів. Соня взяла мене за руку і допомогла піднятися по сходинках. Кожен крок здавався вище попереднього. Її все думав, що вибух мав статися в печері. Чи знайшли вони динаміт, який її ставите в ці резервуари? Коли ми досягли вершини сходів, Соня натиснула кнопку на стогони поруч з великою сталевий дверима. Двері почала відкриватися. Нам вдарив порив холодного відбору проб повітря. Це було схоже на те, як якщо б нам в обличчя вилили відра крижаної води. Ми були в невеликій печері, що веде назовні. Як тільки ми зробили крок вперед, сталева двері автоматично зачинилися за нами. Ми пройшли по кам'яній підлозі до входу в печеру.
  
  
  Було практично неможливо побачити печеру нам з відбору проб повітря, нам з землі. Ми ступили в полуденному світлі між двома скелями, які були близько один до одного. Ми були приблизно в десяти футах над дном долини, всієї території готелю, а була покрита снігом і була слизькою.
  
  
  Її почав слабшати. Його загін крові робила кожен мій крок з зусиллям, і Соня досягла долини переді мною.
  
  
  Коли її ковзав до дна останні кілька футів, її почув щось схоже на грім. Всій території готелю, а піді мною почала тремтіти, а потім люто затряслася. Її озирнувся назад, звідки ми прийшли. Грім ставав все глибше і голосніше.
  
  
  'Біжимо!' — вигукнула Соня.
  
  
  Її, став на коліна і впав вперед. Її знову насилу піднявся на ноги і побіг за Сонею. Громовий шталь голосніше і наповнив долину шумом. І раптом вершина гори злетіла в небо. Одна навколо нижніх вершин, здавалося, підвелася, як корону. З ревом здійнялося полум'я. Сталева двері, через яку ми тільки що пройшли, грюкнула двічі, рвонулася відверті вперед і ковзнула вниз по вище до нас. На мить запала тиша, потім знову почався грім, але вже не так голосно. Дим валив навколо тріщин , де стіни гори були зірвані вибухом.
  
  
  Крижана бомба Зеро була мертва.
  
  
  Її деякий час спостерігав за пекельним полум'ям, я стою біля струмка в долині. Потім її, обернувся і глянув на Соню.
  
  
  Вона була приблизно в десяти футах від мене, притискала гвинтівку до плеча і цілилася мені в груди.
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  Її розгойдувався взад і вперед, майже надто слабкий, щоб стояти на ногах із-за втрати крові. Вона була так далеко, і було так мало світу. Її бачив лише тіні її очей, і її щоку, притиснуту до прикладу гвинтівки.
  
  
  — Пора, — тихо сказала вона.
  
  
  Її, думав, що у мене є один шанс. Її, знав, що ee рушницю не вистрілить. Може бути, її зможу зв'язатися з нею до того, як вона дізнається. Її зробив крок вперед. .. і впав на коліна. Це не мало сенсу. У мене не було сил. Стою на четвереньках, її, подивився на нах. В долині шепотів легкий вітерець, в глибині гір тривав гул вибухів.
  
  
  — Я повинна це зробити, — сказала Соня, але голос її тремтів. — Це було частиною мого завдання. Мене цьому не вчили. Вона облизала губи. — Зараз це не має значення, Нік. І тепер її голос тремтів. «Ми повинні з'ясувати, що тут роблять китайці. Це спрацювало. Ви знищили ракети. Але це... це частина мого завдання.
  
  
  Її відпочивав, щоб врятуватися. Між нами було три метри, і її повинен був подолати ці метри так швидко, як тільки міг. Я не стояв би тут на четвереньках, щоб дозволити гей вбити мене.
  
  
  Але вона ніби прочитала мої думки. Вона опустила гвинтівку з плеча і похитала головою. — Нік, її знаю, що це рушниця не вистрілить. Чому ти думаєш, що я забрав у тебе пістолет? Ви думали, що я спав там, в тому селищі? Її стежила за тобою. Її, бачив, як ти розмовляв з головою села. Її, бачив, як ти витрушував патрони гвинтівок Аку і моєї. І її бачив, як ви пішли, навколо поселення .
  
  
  Кинувши рушницю на сніг, вона швидко прибрала руку з ременя Вінчестера і підняла гвинтівку до плеча. Вона подивилася на мене з-під стовбура, не використовуючи оптичний приціл. "Я все ще не була впевнена, що ти це зробив, Нік," сказала вона. «Ні, поки я не спробувала вистрілити в одній навколо печер».
  
  
  Її, подивився на нах. Така жінка. Стільки пристрасті. І якщо б у мене був хоч один шанс, це був би він.
  
  
  Її, сказав: «Соня, перш ніж ти будеш стріляти, її-хочу, щоб ти що-що викинула навколо голови».
  
  
  Вона спохмурніла. 'Які речі?'
  
  
  — Корсику, наприклад. Забудь про палаці Кальві. Забудь про блакитних горах. Забудь мою кімнату з цією божевільною ванній. І ніколи більше не співайте « Харві Копстут».
  
  
  'Кинь це!' — різко сказала вона.
  
  
  — І поки ти це робиш, забудь про це каміні в мого табірного хатині, про тих ночах, коли ти приходила до мене . А потім була дисків ніч в наметі, коли ми впали.
  
  
  «Я сказала: «Припинити!» Вона знову притиснула гвинтівку до плеча. — Ти думаєш, її емоційна ідіотка? Його російський агент. Хороший агент. Її не підведу.'
  
  
  Вона похитала головою і націлила Вінчестер. «Я тренуюся вже півроку. Я не можу потерпіти невдачу. Її було так слабкий. .. такий слабкий. Я не міг думати... щось було... потім її, згадав, що у мене є ще одна зброя: П'єр, моя смертоносна газова бомба застрягла в чоботі на щиколотці. Мої руки і ноги глибоко занурилися в м'який сніг. Її висунув ноги вперед і підвівся, щоб сісти на п'яти. Її потягнувся тому, засунув руку в черевик і стулив пальці навколо П'єра. Її не хотів цього робити, але Соня не залишила мені вибору. Її, думав, що те, що ми зробили і що ми значили іншого для іншого, щось значило для нах. Їй був не праві.
  
  
  Її сказав: «Добре. Тоді стріляй. Але якщо б мені довелося померти, її взяв її з собою.
  
  
  Вона тримала рушницю плазом, великий палець на спусковому гачку. Тоді у мене з'явилася остання думка. «Але перш ніж ти вистрілиш, її хочу, щоб ти викинула одну річ».
  
  
  Вона виглядала здивованої. 'Яку?'
  
  
  Її повільно витягнув П'єра вперед під сніг. «Якісь хлопці з американського підводного човна, якщо вам кільце. Її, хочу, щоб ти зняла його, перш ніж стріляти в мене. Ти не заслуговуєш носити це кільце.
  
  
  На мить мені здалося, що я не справив на нах ніякого враження. Потім її побачив, як вона дивиться на кільце, готова натиснути на курок.
  
  
  Тоді її зрозумів, що вона не буде стріляти в мене. Вінчестер впав у сніг. Соня закрила обличчя руками і впала на коліна. 'Я не можу це зробити!' вигукнула вона. 'Я не можу це зробити!'
  
  
  Залишив їй П'єру в снігу і підповз до неї. Її міцного обійняв її і дозволив гей виплакатися в мене на плечі.
  
  
  — Вони... вони говорили, що ти безжалісний вбивця, — схлипнула вона. «Маніяк. Voni - voni збрехали! Ви врятували життя Аку. .. і моє життя теж. І ти завжди ставився до мене з... з... Як її міг втриматися від такої ніжності?
  
  
  'Чому ти?' — запитав пошепки. Її прибрав густе волосся з її чола і ніжно поцілував у брову.
  
  
  Її сказав: «Коли у тебе було це рушниця, ти знала, що я не можу бачити твоїх очей. І мені захотілося побачити ih ще раз. ... як вони виблискують цими маленькими золотими цяточками.
  
  
  Вона обвила руками мою шию. — О, Нік! вигукнула вона. «Я не можу зараз повернутися в Росію. Що я повинна робити? Її притягнув її ще лиже до себе. — Я що-небудь придумаю, — сказав я.
  
  
  Ми все ще чіплялися одного за одного, коли нас знайшли ескімоси.
  
  
  
  
  Глава 15
  
  
  
  
  Соня і її почали будувати наш голку на наступний день. Так як goggle в моїй руці не потрапила в кістку, ескімоси просто туго перев'язали рану. Сира риба, відпочинок, і незабаром її, відчув себе майже нормально. Рука була жорсткою і болючою, але її переживав і гірше. За два дні ми майже закінчили голку. Лок і його сім'я запропонували нам допомогу, але ми гуртожитках зробити це самостійно. Церемонія, як зазвичай, була щиро протилежною. Замість того, щоб запросити всіх на закладку фундамент, ми зібрали всіх навколо себе, коли вирізали останній шматок снігу для нашого маленького голку і встановлювали його на місце. Там були Локк, Дрік та Аку, який обіймав за талію дівчину, яку її бачив, справжні професіонали в голку, і більшість інших поселення ескімосів.
  
  
  Натовп навколо сміялася і кивала, поки ми з Сонею ставили останній блок на голку. Мені доводилося використовувати ліву руку, так що Соні доводилося робити велику частину роботи. Ми перетягли блок і поставили його на місці, а потім, посміхаючись, притулились до нашого маленького укриття. Ескімоси схвально гмикнули. Аку підійшов до мене, спираючись на грубий костиль, який зробили для нього ескімоси. Половина его осіб була закрита бинтами. «Я радий, що так вийшло», — сказав він.
  
  
  — Я теж, — сказав я з усмішкою і підморгнув.
  
  
  Раптом він виглядав сором'язливим. — На самому делле її не подякував тебе за порятунок мого життя. Її зробив щось дурне.
  
  
  — Я сам накоїв дурниць, Аку. Але тепер все скінчено. Населений пункт росії успішно завершена. Її, глянув на Соню. «Ну, принаймні , найважливіша частина ».
  
  
  Підійшла юна ескімоска і стала поруч з Аку. Вона смикнула за рукав власне его автостоянка. Аку посміхнулася гей, потім повернувся і пошкандибав геть, дівчина поруч з нею. Інші теж почали йти.
  
  
  Соня доглядала за Аку. Вона виглядала трохи меланхолійний. «Нік, — спитала вона, — як ти думаєш, мені підійде життя в Америці?»
  
  
  «Вам сподобається ».
  
  
  'Але,. .. як це буде?
  
  
  Її поцілував кінчик її носа. «Ми можемо поговорити про це сьогодні ввечері, коли будемо сміятися».
  
  
  Вона спохмурніла. — Якщо ми посміємося?
  
  
  — Я поясню це тобі сьогодні ввечері. Ми їмо трохи сирої риби, збирають ведмежі шкури як ковдр, запалюємо свічки і... ... сміється.
  
  
  І в ту ніч ми були одні в маленькому голку. Почався черговий шторм. Вітер завивав і свистів навколо невеликої будівлі. Десь вив хаскі.
  
  
  Ми лежали голі і близько один до одного між двома ведмежими шкурами. Ми вже двічі займалися любов'ю. Дві маленькі свічки давали м'який мерехтливий брильов. Її підвівся на лівому лікті і подивився на нах.
  
  
  «Я відчуваю себе такою потворною, — сказала вона, — з цим жахливим опіком на грудях. Як ти взагалі можеш дивитися на мене?
  
  
  Її, нахилився вперед і легенько поцілував темна пляма на її красивою грудей. Мої губи ковзнули до її соску, а потім геть. "Я прикинуся, що це tache de ботэ", сказав я.
  
  
  Її очі вивчали моє обличчя. 'Нік?' — тихо сказала вона, проводячи пальцем по моїй правій брові.
  
  
  "Ммм ?"
  
  
  «Чому вони називають це сміхом? Я маю на увазі, я не розумію, як ескімоси можуть так це називати. Коли для мене настає цей вищий момент, я не сміюся. Їй кричу, а потім плачу».
  
  
  — Я помітив, — сказав я. «Але, може бути, вони мають на увазі, що ти посміхаєшся всередині, коли ти з хема, з хема ти хочеш бути».
  
  
  Вона моргнула своїми красивими довгими віями. «Здається, її знаю, що ви маєте на увазі. Ти бачив дівчину, з якою був Аку?
  
  
  'Так.'
  
  
  — Це одна навколо дочок Лока. Їй так розумію, він це влаштував.
  
  
  — Цілком можливо. У них багато звичаїв, яких ми не розуміємо».
  
  
  "Ти назавжди мною смієшся?"
  
  
  Її поцілував кінчик її носа. — Ні, її, сміюся над собою . Вона подивилася на стелю голку. «Все скінчено. Китайці використовували ці підводні човни для перевезення вантажів, щоб побудувати підземну ракетну базу. Але як вони взагалі побудували ці печери?
  
  
  «Мабуть, так само. Підводні човни підійшли з екскаваторами і людьми, які ними керували. Вони просто рили тунелі. Повинно бути, це сталося давним-давно.
  
  
  — Але чому ih ніхто не бачив?
  
  
  «Тоді цього поселення тут не було. Ескімоси кочівники, багато подорожують. Радар не працює так низменному. Може бути, розвідник навколо того базового табору США щось виявив і повідомив про це, і тому вони були знищені.
  
  
  — Як ви думаєте, вони б запустили ці ракети? Її, знизав плечима. 'Можливо. Але більш імовірно, що вони використовували б ih як інструмент шантажу проти Радянського Союзу і Сполучених Штатів». Її почав кусати її горло.
  
  
  'Нік?' — сонно запитала вона.
  
  
  "Ммм ?" Її погладив її плоский життя.
  
  
  "Як ви сказали, скільки часу буде потрібно, щоб повідомлення було доставлене?"
  
  
  — Ну, щоб дістатися до найближчої станції, потрібно три дні на собачих упряжках. До того часу, як усі формальності виконані, і за нами надсилають вертольотом, пройшов ще день, може, два. Її б сказав, чотири або п'ять днів. Її опустив голову і поцілував її в груди.
  
  
  Вона трохи зіщулилася і докладає руку мені на шию. — Нік, милий, — прошепотіла вона. — Чи Не здається вам, що нам слід... послати гінця... дуже скоро. зараз ?
  
  
  — У нас ще є час, — пробурмотів їй її м'якою шкірі. Її, підняв голову і подивився в її усміхнене обличчя. Потім невеликого поштовху вона дозволила цим голим вигинів розчинитися в моєму тілі.
  
  
  — У нас є... час... дуже. .. — сказав я.
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  Китайці створили ракетну базу, де-то в самому холодному і безлюдному місці планети, що становить загрозу балансу сил...
  
  
  Завдання Ніка Картера: знайти і знищити базу! Для цього він повинен об'єднатися з жінкою-агентом супротивника — Киллмастер в хиткому балансі між своїм боргом і привабливістю підступного союзника. Але якою б гарною вона нам була, він знає, що вона без коливань вб'є його!
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Знак Коза Ностри
  
  
  
  
  Анотації
  
  
  
  Прийнявши особистість холоднокровного вбивці Коза Ностри, Нік Картер виявляється на шляху до Палермо, щоб проникнути в мафію. Використовуючи фальшиві документи, справжні кулі і допомогу блондинки на ім'я Таня, навченої AX, его населений пункт росії полягає в тому, щоб зупинити потік героїну в Сайгон - змова Китаю з метою деморалізувати американські війська у В'єтнамі, а також контролювати організовану злочинність в США. Але в ігри для Дона мафії є великі недоліки, на зразок того, що вас викриють. І коли це відбувається з Ніком, він відзначений для неминучої смерті моторошним кодексом переїхав до мафії.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Перша глава
  
  
  Друга глава
  
  
  Третя глава
  
  
  Четверта глава
  
  
  П'ята глава
  
  
  Шоста глава
  
  
  Сьома глава
  
  
  Глава восьма
  
  
  Дев'ята глава
  
  
  Десята глава
  
  
  Одинадцята глава
  
  
  Дванадцята глава
  
  
  Тринадцята глава
  
  
  Чотирнадцята глава
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Killmaster
  
  
  Знак Коза Ностри
  
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Перша глава
  
  
  
  
  
  Для мене це почалося на невеликому курорті недалеко від міста Флагстафф, штат Арізона. У AX є одна навколо шкіл тренінгів. Навколо самого курорту не було особливої активності, бо була весна, а дії в навколишніх горах починалися тільки потім першого снігу. Це було місце для катання на лижах, сніговиків і теплого рома, камінів в дерев'яних будиночках зі сніжинками, плаваючими у вікнах, і запаху який печеться зефіру.
  
  
  Але це була весна, а снігові люди ще не почали свій похід в гірське містечко Флагстафф. Курорт AX був на висоті майже в париж і дивився далі вниз, на місто.
  
  
  Судячи з переданої мені фотографії, мені сказали замаскуватися, як тільки її приїду. Її розглядав картину у своїй кімнаті, поки чекав гримера. Ім'я цієї особи було Томас Акасано, і її впізнаю його добре протягом наступної неділі.
  
  
  Це було цікаве обличчя. Очі були посаджені назад на потилиці. Густі брови, густі вуса і така ж густа шевелюра, були кольору солі і пташки. Ніс був римський, губи чуттєві і повні. Це було обличчя людини, яка, здавалося, знав звичаї цього світу і забирав життя тільки на своїх умовах. Це було не те обличчя, яке можна було б знайти за столом. І ви не знайдете його усміхненим грає дитині. Можна було очікувати, що він дивиться на труп щойно вбитої ним людини . Це було холодне обличчя, яке звикло до прицілу зброї. Її збирався носити це особа.
  
  
  Наступного тижня їй відомо про людину з цією особою. Мені знадобилося два дні, щоб її виглядав точнісінько як він. Наші тіла були приблизно такими ж, але на тильній стороні рук і шиї потрібно було трохи зморщити, і мені довелося звикнути до носіння контактних лінз, майже коричневого кольору. Оскільки я не був пов'язаний з хема-небудь, хто знав інтимні подробиці про цю людину, мені було дозволено зберігати моя особиста зброя: Вільгельміна, мій урізаний Люгер в кобурі під моєю лівою рукою; Хьюго, мій тонкий стилет, в его спеціальних ножнах, прикріплених до моїй лівій руці, тому, коли її, знизав плечима, він випадав із піхов в мою руку, готовий до використання; П'єр, моя крихітна газова бомба, зручно устроившаяся між моїх нога, як третє яєчко, готовий випустити свій сверхсмертоносный газу протягом п'яти секунд, потім того, як я її скручував дві половинки і позбавлявся від нього. П'єр ніколи не давав мені багато часу на те, щоб втекти до біса, але його робота була раптовою і постійною.
  
  
  Виявилося, що Томас Акасано був лідером одного клану Коза Ностри. Чому мені довелося стати лідером мафії, її все ще не знав, навіть потім неділях вивчення цієї людини. Їй відомо минуле Акасано, вдівця, людини, який пройшов шлях від букмекера до нинішньої посади сімейного боса в передмісті Нью-Йорка. У Коза Нострі він був відомий як порядна людина. Він не шталь б ображати іншу. У нього був врівноважений темперамент, і він частині виступав арбітром у інших сімейних чварах. Навколо мафії ходили чутки, що Акасано коли-небудь досягне величі в якості сімейного лідера. Але зараз, коли йому було сорок вісім, его, вважати себе занадто молодим, щоб брати на себе більшу владу.
  
  
  Її освіжив свій італійський і через тиждень її знав про Томаса Акасано стільки, скільки знав AX. Але тоді я не знав, де він був, і не знав, чому її шталь їх. Мені сказали, що всі ці речі Хоук пояснить під час нашої наступної зустрічі.
  
  
  Її я повинен пояснити, як йдуть справи з цими навчальними закладами AX. Іноді voni
  
  
  використовуються для підготовки досвідченого агента до майбутнього завдання, але ih основна функція - навчати нових агентів AX. Ну, напевно, сотня, розкиданих по всьому відкритий басейн. Але вони недовго залишаються на одному місці. Місця постійно змінюються зі зрозумілих причин. Будь постійне установою, крім штаб-квартири AX у Вашингтоні, може бути виявлено і перейнято ворожими силами.
  
  
  Навчання нових агентів - це цілодобова робота. Вони повинні завжди бути напоготові, тому що ніколи не знають, коли хтось збирається кинути їх криву. Те ж саме було і з досвідченими агентами, які брали нове завдання; вони повинні були бути готові до несподіванок і атакам. Це був рефлекторний тест.
  
  
  Так її познайомився з Танею.
  
  
  Її було в закладі Flagstaff майже цілий тиждень і омела всю доступну інформацію про Акасано. З перших двох днів її постійно маскувався під Акасано. Якщо б хто-небудь знав Ніка Картера, вони б насилу впізнали мене за зачіскою. Територія навколо моїх кімнат була зеленою і пишною. Здавалося, мескит росте всюди. Вони були сповнені маленьких зелених голок. Всі доріжки були засаджені цими кущами, а на деякій відстані позаду них стояло сосновий ліс.
  
  
  Її тільки що покинув свою кімнату потім останнього інструктажу про харчові звички Томаса Акасано. Цей брифінг був записаний на магнітофон, записаний на моєму власному магнітофоні. Її залишив двері замкненими і пішов засадженій мескитовой доріжкою, вдихаючи свіже гірське повітря. Повітря злегка кусав; здавалося, що він майже хрумтить з кришталевої ясністю. Кілька хмар, схожих на пухнасті подушки, пливли по глибокому синьому небу. Попереду її побачив групу з дванадцяти дівчат, одягнених в шорти і блузи, рухомих ладом k особливих зеленому полю далеко праворуч від мене. Фізична підготовка була одним навколо найважливіших аспектів підготовки агента. Я з посмішкою спостерігав, як вони рушили на пробіжку.
  
  
  Камуфляж почало здаватися зручною. Її навіть звик до густих вусах. По дорозі її, думав про Томаса Акасано і його ролі в «Козла Гордєєва». І її з нетерпінням чекав зустрічі з Хоуком і відповідей на свої питання.
  
  
  Її швидше відчував рух, ніж чув його. Електричний заряд пронісся по моїм лопаток, і її автоматично визначила, звідки він походить. Тепер його міг це чути. Мескитовый кущ позаду мене і праворуч від мене ворушився. Це зайняло dolly секунди. Потім її почув, як хтось швидко наближається до мене.
  
  
  Їй був готовий. Її не зупинився і не зупинив крок. Її продовжував недбало йти, поки хто би нам підійшов досить близько, щоб її міг щось зробити. Потім її швидко рвонувся.
  
  
  Її стрибнув вліво і розвернувся. Дві руки, які збиралися оповити мою шию, вилетіли відкрито переді мною. Її, потягнувся до них, схопив обидва тонких зап'ястя, потім відступив на крок і потягнув. Тоді її помітив дівчину, з цими руками.
  
  
  Коли його потягнув, вона почала бігти, щоб не відставати від сили, але її тягло швидше, ніж ee ноги несли. Вона почала рухатися вперед і впала б, якби її не тримав її за зап'ястя.
  
  
  Її повністю розвернувся, тягнучи її за собою. Коли її зупинився, її виштовхнув її руки й відпустив ih. Рухаючись по стежці, вона двічі повернулася, а потім натрапила на відверті гострі голки мескитового куща. Вона тихенько вискнула і зникла за кущем.
  
  
  Все стихло. Десь в лісі її чув блакитну сойку. Навколо мене все ще залишався натяк на парфуми дівчини. Її, рушив до куща, насупившись. Вона полетіла туди, де її ee не бачив? Може, просто було боляче.
  
  
  Її згадав, у що вона була одягнена. Білій блузці, темно-коричнева спідниця, коричневі лофери. А як вона виглядала? Молодий, дуже молодий, до двадцяти одного року. Довгі блискучі каштанове волосся, завзято кирпатий ніс, зелені очі, не надто високого зросту, близько п'яти футів чотирьох дюймів, широкі форми, дуже красиві ноги. Пам'ять була хорошою практикою для агентів, вона спалювала жирову тканину навколо клітин мозку. Але куди вона поділася?
  
  
  Її переступив до куща, і шталь його обходити.
  
  
  "Hyaa!" - крикнула вона й напала на мене зліва, піднявши руку для удару карате, який, як він припускав, повинен був зламати ключицю мені.
  
  
  Її терпляче чекав ee. Вона була маленькою, коли удар прийшовся, схопив її за зап'ястя. Голос тоді вона мене вона вільно.
  
  
  Вона зупинила гойдалки в повітрі, скрутила пояс, нахилилася і вистрілила лівою ногою. Цей удар потрапив мені щиро в житті. Потім вона швидко пішла за іншим ударом карате, який мені довелося з працею зламати. Він пішов на мене збоку довгою дугою. Може, вона готелів відрубати мені голову ударом по шиї. Її все ще не оговтався від удару в житті
  
  
  коли її побачив наближається удар.
  
  
  Її, увійшов всередину, обійняв її і тримав. Ми двічі повернулися, а потім спустилися на м'яку траву біля узбіччя. Її охопив її за талію і міцного тримав. Мій кий притулилася до її щоці. Вона негайно великобританія атаку супер-жінки-агента і повернулася до того, що знала найкраще: звичайної жіночої звичкою штовхати, бити і дряпати.
  
  
  Вона сказала. - "Відпусти мене, ти повзучий гад!"
  
  
  Її, тримав її, поки вона не заспокоїлася. Коли вона обм'якла в моїх руках, її відсунув свою щоку досить далеко від її палицями, щоб ясно бачити її обличчя.
  
  
  "Хочеш поговорити про це?" Її запитав.
  
  
  "Кравець тебе забирай!" - відповіла вона.
  
  
  Її тримався nah. «Якщо ти визнаєш, що твоя маленька атака не увінчалася успіхом, їй тебе відпущу».
  
  
  "Впасти замертво!"
  
  
  «Тоді добре. Ми залишаємося такими ж. На самому делле для мене це не так, нібито погано. Тебе легко тримати, і ти теж добре пахнеш».
  
  
  Вона висунула нижню губу. «Кравець», - сказала вона. «Я не думала, що буду тим, хто нападе на знаменитого Ніка Картера».
  
  
  Її підняв брови, хоча вони були густими. "А як ви дізналися, що я Нік Картер?"
  
  
  Надута губа повернулася. Язик висунувся рівненської настільки, щоб змочити губи. В зелених очах з'явився дражливий погляд. Коли вона заговорила, голос впав.
  
  
  «Відвезіть мене до себе, і я вам скажу», - сказала дівчина.
  
  
  «Ти вмієш ходити? Або ти хочеш, щоб її поніс тебе?»
  
  
  «Що, якщо їй скажу, що у мене болить кісточка?»
  
  
  Її взяв її на руки і поніс назад по стежці. Вона була легше, ніж виглядала. Не можна сказати, що вона виглядала важкою, але вона виглядала більш наповненим, ніж була на самому делле. Спочатку її, подумав, що це може бути тому, що у нах була поролонова гума для заповнення цих вигинів, але наш маленький поєдинок по боротьбі показав мені, що вона не мала і не отримувала такої підтримки.
  
  
  «Ти виглядаєш старіша, ніж думала», - сказала вона. Вона домоглася голову мені на плече і дивилася мені в обличчя.
  
  
  «Я ношу маскування».
  
  
  «Я знаю це, дурний. Але я маю на увазі інше».
  
  
  Її, підійшов до день і сказав агов, обняти мене за шию, поки її, входжу. Коли ми були всередині, вона опустила ноги на підлогу, обняла мене за шию і проводила губами по лінії моєї щелепи, поки не знайшла мої губи. Її мова метався всередину і назовні, поки вона продовжувала притискатися до мене своїм крихітним тілом. Коли вона зупинилася, і між нами було тільки прокласти пір'їнка.
  
  
  Її запитав. - «У вас зовсім не болить кісточка, чи не так?»
  
  
  «Роби зі мною любов'ю, Нік, - відповіла вона. "Будь ласка."
  
  
  «Твоя проблема в тому, що ти надто сором'язлива і відстала. Ти повинна навчитися самоствердитися. Будь сміливою».
  
  
  «Роби зі мною любов'ю. Роздягни мене і вклади в постіль».
  
  
  «Спасибі, але немає», - сказав я. «Навіть якщо у мене немає особливого почуття до дамам, з якими їй лягаю спати, принаймні, її волію знати, хто вони. І її дійсно волію ih любити».
  
  
  "Хіба її тобі не подобаюся?" Нижня губа знову була випнута.
  
  
  «Ти нападаешь на мене. Ти називаєш мене мерзотником. Ти кажеш, щоб її впав замертво. Ти кажеш, що я старше, ніж ти думав. А потім стоїш і питаєш мене, подобаєшся ти мені. Так, ти мені подобаєшся. Але я не навіть не знаю тебе. "
  
  
  «Мене звати Таня. А тепер роби зі мною любов'ю».
  
  
  З цими словами вона притулилася до себе лиже, і знову поцілувала мене. Оскільки ми раптом стали старими друзями, її, вирішив, що з таким же успіхом можу понести її в ліжко.
  
  
  Коли вона лежачи на спині і дивилася на мене своїми довгими віями, виглядаючи дуже невинно, вона сказала: «Нік?»
  
  
  Її розстібав її блузку. «Так, Таня».
  
  
  "Ви займалися любов'ю з багатьма жінками, чи не так?"
  
  
  Блузку була розстебнута. На ній був білий мереживний бюстгальтер з крихітної рожевою стрічкою в центрі, де з'єднувалися дві чарки. «Була одна або дві, так».
  
  
  "Як багато?"
  
  
  Її насупився. «Я ніколи не замислювався про це. Я не веду рахунок».
  
  
  «Готовий посперечатися, ви навіть не можете згадати особи або імена більшості навколо них».
  
  
  "Насправді. Хочете піти?"
  
  
  Вона випустила тихий стогін. "Ні. Що ти робиш зі мною?"
  
  
  Їй добре з нею поводився. Бюстгальтер був знятий, і блузку теж. Мої губи знайшли прекрасні сливові соски. На ній були панчохи, які її обережно зняв, забравши з собою мокасини. А потім спідниця. Це було просто.
  
  
  Її руки рухалися по моїх грудях. Вона продовжувала впиратися підборами в ліжко, поки вона не стогнала.
  
  
  "Будь ласка!" вона запхикала. «Ні, любий, я не думаю, що зможу довго чекати».
  
  
  На ній були милі мереживні трусики бікіні колір пудри синього кольору. Її засунув великі пальці за пояс. Її вже почав відчувати печіння в попереку.
  
  
  Мій великий палець опинився під поясом, і її почало стягувати трусики. Кінець вже пройшов mimmo м'якою оксамитової соломи між ee нога, коли її побачив, що ще.
  
  
  Це був метал. Коли її стягнув трусики далі, він побачив, мало пістолет. Він лежав долілиць на її шкірі, і коли її тягнув трусики mimmo нього, він вистрибнув і націлився виплат прямо на мене.
  
  
  А потім голосно вистрілив. Інстинктивно її, скочив на ноги і глянув на себе. Ніде не було кульового отвору.
  
  
  Таня засміялася. «Якщо б ви могли бачити своє обличчя», - сказала вона. Потім вона сіла на ліжку і взяла телефон. Вона набрала номер і стала чекати.
  
  
  Її, поклавши руки на стегна, і дивився на нах. Вогонь, який відчував її нащадками, тепер згасло.
  
  
  Таня похитала мені головою. «Її новий агент з AX, - сказала вона. «Добре, що мій пістолет був заряджений холостими патронами, інакше ти був би зовсім мертвий».
  
  
  Вона звернула увагу на телефон. «Так? Це Таня. Пістолет для боягузів пройшов випробування і працює відмінно».
  
  
  Її витягнув сигарету і закурив.
  
  
  Таня повісила трубку і відразу ж знову набрала номер. Вона чекала, випинаючи груди, постукуючи пальцем по зубах. Тепер вона не дивилася на мене. Потім вона сказала: «Так, сер. Її зв'язалася з містером Картером».
  
  
  
  
  
  
  Друга глава.
  
  
  
  
  
  Коли Таня повісила трубку, сигарета була майже выкуренна. Вона потягнулася за бюстгальтером і обернула його навколо себе, застібаючи ззаду.
  
  
  «Я буду працювати з тобою над цим завданням, Нік», - сказала вона, вносячи в останню хвилину поправки, щоб заповнити чашки бюстгальтера.
  
  
  Її сказав. - "Ой?" Її, відчував, що мене використали. У мене було нечасто таке почуття. І це відчуття мене не особливо турбувало.
  
  
  Її сказав: «я думаю, у нас тут є незавершені справи».
  
  
  Вона моргнула, коли натягнула блузку і стала її застібати. "У самому делле?"
  
  
  «Те, що ми почали ще до того, як твоя маленька гвинтівка вдарила по мені».
  
  
  "Ой." Вона злізла з ліжка і почала натягувати панчохи. «Ти гарний і все таке, Нік. Але, врешті-решт, мені всього дев'ятнадцять. А тобі ... за тридцять, наскільки її розумію, насправді? Ти дійсно занадто старий для мене. Ніколи не довіряй нікому старше тридцяти, і все це. Її дійсно віддаю перевагу більш молодих чоловіків ". Вона швидко посміхнулася. "Без образ?"
  
  
  Її загасив сигарету. «Без образ, Таня. Але у Хоука повинна бути чертовски вагома причина об'єднати мене з таким молодим і недосвідченим людиною, як ти».
  
  
  Вона застигла і подивилася на мене з вогнем в очах. «Я думаю, те, що тільки що сталося, показує, що я не дуже недосвідчена».
  
  
  Її трохи подумав - вона права.
  
  
  Її ей посміхнувся. «Добре, але почни трохи поважати своїх старших».
  
  
  Спочатку вона просто дивилася на мене, не знаю, як це прийняти. Потім куточки її rta розпливлися у власній посмішці. Вона зробила мені короткий реверанс.
  
  
  «Все, що ви скажете, сер».
  
  
  «Підемо подивимося Хоука».
  
  
  Таня повела мене по доріжці до тренувального поля. Дівчатка, яких її бачив раніше, стрибали. Дійшовши до кінця поля, ми звернули зі стежки і рушили по м'якій траві. Її міг бачити Хоука далеко попереду. Він стояв поруч з людьми дівчатами, засунувши руки в кишені пальто коричневого. Він повернувся, щоб щорічно, як ми підемо.
  
  
  «Голосів він, містер Яструб, - сказала Таня.
  
  
  «Камуфляж виглядає дуже добре, Картер, - сказав Хоук.
  
  
  Его кожистое обличчя виглядало дивним, як вдома тут, у гірській глушині. Очі уважно вивчили мене, потім глянули на Таню і знову повернулися туди, де тренувалися дівчата. Він витягнув одну навколо своїх чорних сигар по всьому кишені сорочки, очистив целофан і сунув одіна нитка між зубами. Він не запалював его.
  
  
  «Сер», - сказав я. «Чому Томас Акасано? Чому така молода дівчина, як Таня?»
  
  
  Хоук продовжував дивитися на дівчат. «Героїн, Картер. Що ти про nen знаєш?»
  
  
  Пару місяців тому була коротка інформація про це. Сухі факти. До цього моменту, вважаю, її знав так само про це, чи мало, як і всі інші. Її задавався питанням, чи перевіряє мене Хоук, намагаючись з'ясувати, чи дійсно її читав їм зведення, розіслані штабом.
  
  
  Її, закрив очі, поки всі факти і формули не опинилися в моїй голів. «Хімічний склад героїну - це C21, H23, NO5», - сказав я. "Це гіркий кристалічний порошок без запаху, отриманий за морфін і використовується в медицині для полегшення бронхіту і кашлю. Але він викликає звикання; його можна нюхати, як сніг, або вводити відвертими у кровотік у вигляді розчину. Він розчинний у обох водою і спиртом. Як у мене справи? "
  
  
  "Ви зробили домашнє завдання,
  
  
  Картер, - сказав Хоук. Він повернувся рівненської настільки, щоб поглянути на мене. Чорний недопалок сигари все ще був затиснутий в його зубах. Дівчатка перейшли на віджимання.
  
  
  «Спасибі, сер, - сказав я. Якщо Хоук перевіряв мене, її, очевидно, минув.
  
  
  «Добре, - сказав він. «Вотум що таке героїн. Тепер їй розповім вам, на що він здатний. Як ви, безперечно, знаєте, наші солдати у В'єтнамі зловживають наркотиками».
  
  
  "Сер?" - перебила Таня. "Хіба в Сайгоні не продається героїн відкрито?"
  
  
  Ми з Хоуком подивилися на Таню. Вона слабо посміхнулася дн.
  
  
  Хоук продовжив. «В Сайгоні, як зазначила Таня, героїн легко доступний. Чистий героїн можна купити за три долари за флакон; той же флакон тут, в Штатах, коштував би триста доларів. В результаті спостерігається зростання смертності. середовищі солдатів через передозувань.І цей матеріал продається не лише у темних провулках з таємними угодами; його можна купити, попросивши його на багатолюдних ринках Чолона або в кварталах з УСО на вулиці Квітів у центрі Сайгона. "
  
  
  Хоук знову повернувся туди, де дівчата робили глибокі згинання в колінах. "Підкомітету по злочинності серед неповнолітніх почав розслідування цих смертей GI. За один 30-денний термін тільки в Сайгоні слідчі визначили, тридцять три випадки смерті від передозування. І до моменту завершення розслідування очікується, що рівень смертності досягне п'ятдесяти в місяць."
  
  
  Хок витяг сигару навколо зубів. Він уважно досліджував його, поки б сірники по кишенях. Він витягнув сірника, запалив її і доторкнувся до обидва кінця сигари. Повітря навколо нас був заповнений запахом сигарного диму Тетерев'ятник. Коли він приступив до справи, він сказав: «Проблему наркотиків у В'єтнамі досягла неймовірного рівня. Над проблемою працювали всі відомства: військове і військово-морська розвідка, ЦРУ, ФБР і підкомітети Сенату. Вся зібрана інформація була передана по каналах. в AX. Це коштувало життя восьми агентам, але ми відстежили цей матеріал. Ми знаємо, що він йде по Туреччині. Відстежуючи его, ми дізналися, що він потрапляє в Сайгон за Мандали в Бірмі. Ми повернулися назад до Калькутти, а потім Через Нью-Делі в Індії, в Карачі в Пакистані, на кораблі через Оманську затоку, потім через Перську затоку, вгору по річці Тигр до Багдада в Іраку, потім літаком у Стамбулі, Туреччина ». Яструб раптом замовк.
  
  
  Її, помітив, що дівчата лежали на спині, крутили ногами, як педалями на велосипеді. Її запитав Хока: «Як ви думаєте, джерело героїну в залі в Стамбулі?»
  
  
  Хоук похитав головою. «В Стамбулі були вбиті п'ять знаків з восьми агентів, три агента ЦРУ і два офіцера військово-морської розвідки. Можливо, саме звідси походить героїн, але зв'язок йде звідкись ще. Всі агенти назвали ім'я однієї людини. Розано Николи. Але всякий раз, коли агент починав задавати питання про цю людину, його незабаром знаходили плаваючим обличчям вниз в Чорному морі. Причина смерті завжди була одна і та ж - утоплення. А розтин завжди выявляло передозування героїну ».
  
  
  Її перевернув ім'я. Розано Николи. Хоук випустив дим над собою. Таня мовчки сиділа поруч зі мною. Їй сказав: «Так хто такий Томас Акасано? Він повинен бути пов'язаний з усім цим».
  
  
  Хоук кивнув. «Ви взяли на себе роль Акасано, тому що збираєтеся потрапити в мафію. Ми знаємо, що Коза Гордєєва - це організація, що стоїть за постачанням героїну в Сайгон».
  
  
  «Зрозуміло, - сказав я. «І я думаю, що піду туди, де дійсно почнуться підставка».
  
  
  «В Сицилії», - сказав Хоук. «Вам не доведеться турбуватися про виявлення джерела вашої маскування; Томас Акасано зовсім мертвий. Що стосується того, хто він - він єдиний чоловік, якого вважають близьким другом Розано Ніколі».
  
  
  
  
  
  
  Третя глава.
  
  
  
  
  
  Хок повернувся спиною до тренуються дівчатам. Він подивився на північ, де гірські вершини були присипані снігом. Чорний недопалок сигари все ще був затиснутий між его зубами.
  
  
  «Ми будь-що дізналися про Розано Двору», - сказав він. «По-перше, він регулярно курсує літаком з Палермо на Сицилії туди і назад, в Стамбулі. До того, як наші агенти були вбиті, кожен навколо них повинен був повідомити про одне й те ж. Ніколі є головою « сім'ї » або « гілки » La Cosa Nostra на Сицилії ".
  
  
  Таня сказала: «Значить, це він, мабуть, стоїть за всім цим героїном, що надходять в Сайгон».
  
  
  Хоук продовжував дивитися на гори. «Це дуже ймовірно. Деякий час тому він провів п'ять років в Америці. Повідомлялося, що колись він був високопоставленим членом старої сім'ї Капоне в Чикаго, потім він був пов'язаний з Раулем (Офіціантом) Диккой, який послідував за Френком. Clitti, як бос, коли Капоне потрапив у в'язницю ". Він замовк досить довго, щоб пильно поглянути на мене, на його морщинистом шкіряному людини не було ніякого виразу. "Деякі навколо цих імен нічого не розходитися
  
  
  або тебе, або Тані. Вони випередили ваше час ".
  
  
  Він витягнув недопалок iso rta і тримав його поруч, поки говорив. Його очі знову подивилися на гірські вершини.
  
  
  «Цей Николи відправився з Джозефом Боранко з Брукліна в Фенікс, штат Арізона. Боранко закрив більшу частину Південно-Заходу, і Николи подумав, що його отримає шматок. Він був дуже розчарований. Був амбітний молодий чоловік в організації по імені Карло Гаддино, який працював з дев'ятнадцятьма контрактами для Cosa Nostra. Він діяв з Лас-Вегаса, і саме він заклав нитку життя і кар'єрі Боранко. Був використаний двуствольный дробовик, один постріл видалив мочку і ліве око, інший - підборіддя і половину шиї ».
  
  
  Зелені очі Тані злегка здригнулися.
  
  
  «Гаддино чітко зазначив свої цілі», - продовжив Хоук. «Він брав на себе всі операції в Америці, і він шелл для Двору, тому що Николи був пов'язаний з Боранко. Ніколі належить їм, що клімат в Америці ставав занадто теплим. Він виїхав на Сицилію на наступний день, потім великих та пишних похоронів Боранко. Ідея его була,досить довго побути там, щоб помиритися з Гаддино ".
  
  
  "І з ними тхора він не був в Америці?" Її запитав.
  
  
  Хоук похитав головою. "Ні. Потім того, як він пішов, Гаддино дійсно почав рухатися. Він залишив після дроту по всій Америці. Були укладені контракти з сімейними босами в Лос-Анджелесі, Брукліні, Філадельфії, Чикаго, і майже у всіх великих містах країни. Усередині країни. два роки він був безперечним лідером національної Ла Коза Гордєєва. Він міг дозволити собі бути щедрим, тому він не просував контракт проти Розано Николи. Всі процвітали, включаючи Ніколі ».
  
  
  Настала пауза. Її, помітив, що дівчата виконали вправи і тікають за межі поля. Хоук продовжував дивитися на гори. Таня дивилася на мене.
  
  
  Сигару впустили на траву і затерли туфель Хоука. Він повернувся до мене. В його очах було глибоке занепокоєння.
  
  
  «Багато людей не усвідомлюють, Картер, наскільки воістину широкі рішенням La Cosa Nostra. Методи, які використовував Карло Гаддино, щоб захопити владу, сьогодні просто не спрацюють».
  
  
  Його, згідно кивнув. «Зараз було б занадто багато розголосу, якби бос кожного великого міста був убитий. ФБР вийшло б на нього так швидко, що він не знав би, що його вдарило».
  
  
  "Абсолютно фантастичним. Є ще що-що. Хоча Cosa Nostra розширилася в більшості областей, є одна, в якій вони відступили. Наркотики. Бюро з наркотиків стало жорстко ставитися до сімей, які торгують наркотиками. Отже, хоча і контролюють більшу частину імпорту героїну, сім'ї все частіше залишають оптовий ринок наркотиків в Америці на користь негрів і злочинного світу Пуерто-Ріко ».
  
  
  Таня спохмурніла. «Тоді чому вони постачають героїн в Сайгоні?»
  
  
  «Не вони, моя дорога, а просто Ніколі».
  
  
  
  
  
  
  Четверта глава
  
  
  
  
  
  Яструб стояв посеред трав'янистої поля і витяг навколо кишені ще одну сигару. Його очі зустрілися з Таниным поглядом, якого я не зовсім зрозумів. Він коротко кивнув.
  
  
  Вона посміхнулася мені. «Якщо ви, панове, вибачте мене, у мене призначена зустріч».
  
  
  «Звичайно», - сказав я.
  
  
  Ми дивилися, як вона йде, і це було більше ходою, ніж прогулянкою. Її задавався питанням, чи було це для мене вигідно, або вона завжди так трималася. На самому делле це не мало великого значення, мені було більше тридцяти, і, ймовірно, їй уже за горами.
  
  
  «Чарівна юна леді», - сказав Хоук. «Блискучий розум. Вона буде тобі корисним помічником у цьому завданні, Картер».
  
  
  "Так сер." Її все ще не розумів, яке у мене може бути завдання. «Хоча вона здається дуже молодий».
  
  
  «По необхідності, Картер. Ти снідав?»
  
  
  "Ні, сер."
  
  
  Він узяв мене за руку. «Тоді підемо в комісаріат і подивимося, що вони можуть нам підняти».
  
  
  Ми пішли по траві. Він затиснув незасвічену сигару в зубах. Темні хмари вгорі повністю закрили сонце. Ми обидва підняли коміри курток, коли вийшли на доріжку.
  
  
  Біля дверей комісара Яструб залишив інструкції, що Тані потрібно повідомити, де ми знаходимося. Ми взяли підноси і пройшли через чергу, завантажуючи підноси яєчнею, картоплею, ковбасою і горнятком чорної кави.
  
  
  Поки ми в таку гру є, Хоук налив чашку кави. "Де був Ніколи?" - раптом сказав він.
  
  
  Довелося подумати. "Розано Ніколі". Він почав намазувати тости маслом. «В той час, як Коза Гордєєва поширювалася по всій Америці, Розано Двору залишався в Палермо. Він теж процвітав, але так і не помирився з Карло Гаддино. Справи йшли добре протягом декількох років, а потім два неділях тому що щось трапилося. "
  
  
  Її запитав. - "Ніколі повернувся в Америку?"
  
  
  Він похитав головою. «Карло Гаддино був дуже таємничим чином знайдений в сауні его приватного клубу. В его голів було дев'ятнадцять кульових отворів. Звичайно, ніхто не чув пострілів. Дев'ять днів тому були великі і пишні похорони».
  
  
  Eda була хорошою. Мені не знадобилося багато часу, щоб проковтнути її. «Схоже, Ніколи намагається розчистити шлях для свого повернення», - сказав я.
  
  
  «Дуже можливо». Він простягнув до мене вилку. «Картер, у нас вже вісім мертвих агентів. Я не хочу, щоб ти був номером дев'ять. Їй скажу тобі, що вони вісім агентів, якщо нам перед тим, як ih вбили».
  
  
  Її sel, потягуючи каву.
  
  
  «Як я вже сказав, Ніколі їздить між Палермо і Стамбулом. І у нього з'явилося кілька цікавих друзів. Перебуваючи у Стамбулі, він склав компанію відомому турецькому комуністу імені Конья. У нього також є постійний супутник, куди б він нас пішов, китаєць на ім'я Тай-Шен, який є високопоставленим членом Китайської народної медицини Республіки. Насправді, він є одним навколо ih пілотів-асів і отримав прізвисько Крилатий Тигр. Ми думаємо, що він має великий вплив Двору, і, крім того, Акасано, для якого ви зараз видаєте себе, - найближча ще Ніколи ».
  
  
  Ми закінчили їсти. Крім нас, тут були дві прекрасні панянки. Вони були в дальньому кутку, розмовляючи пошепки. Комісаріат був таким же, як і всі інші в навчальних закладах AX. Блідо-зелені стіни, хірургічні чисті, підлоги за гладкою коси, маленькі круглі столики з кованими стільцями. Відібрані для навчання дівчата і жінки повинні були працювати офіціантками, кухарями і посудомийками. Це було частиною дисципліни.
  
  
  Ми з Хоуком откинулись тому, потягуючи каву. Він витягнув ще третю сигару і встромив її в зуби. Цю він закурив. Її витягнув одну навколо своїх сигарет з золотим наконечником.
  
  
  Коли ми курили, їй сказав: «чи Знаємо ми що-небудь про це Тай Шэне: його походження, чому він такий високопоставлений член народної медицини Республіки?»
  
  
  Особа Хоука залишався пасивним. «Ми знаємо кілька речей. Вважається, що він організував Комуністичні ВПС Китаю, які допомогли вигнати Чан Кайші з материкового Китаю на Тайвань. Імовірно, він розмовляє частині нам з хема іншим, як із самим Мао Цзе-дуном».
  
  
  З моїх губ зірвався свист. Тай-Шен почав мене вражати.
  
  
  «Отримавши вищу медаль Червоного Китаю Мао Цзе-дуна, Шен допоміг організувати заводське виробництво літаків-винищувачів, а в наступні роки - ракет». Хоук випустив клуб сигарного диму до стелі. «Як і Николи, йому було близько п'ятдесяти п'яти років, і у нього великі амбіції. Ми думаємо, що він особисто організував шлях героїну навколо Стамбула в Сайгон. Ніколі наведена капітал і отримав більшу частину вигоди».
  
  
  Її вивчав його, насупившись. «З героїном, що продається по три долари за флакон в Сайгоні, прибуток Николи не може бути такою нібито великий. Его повинно турбувати те, що він може отримати в Штатах в сто разів більше».
  
  
  «Повірте мені, - відповів Хок, - це його турбує. Але навіть по три долари за флакон, він отримує стовідсотковий прибуток».
  
  
  Моє недовіру, здавалося, його трохи потішило. Коли він знову заговорив, згадався доповідь про героїню.
  
  
  «В Америці одна унції героїну принесе сім тисяч доларів. Більшість партій героїну, що надходять сюди, відправляються Туреччини або безпосередньо, або через Мексику і Канаду. Порівняно з тим, що платити за цей вантаж в Туреччині, це може бути продано в США з прибутком в три тисячі відсотковий. Це основна причина, по якій контрабанди наркотиків так прибуткова для багатьох ».
  
  
  Все це було в відзвітувала. Hawk скоїв незначний ритуал, використовуючи край попільнички, щоб відштовхнути попіл з кінчика сигари. Він здавався глибоко замислений.
  
  
  «Вісім агентів, Картер», - м'яко сказав він, дивлячись на попільничку. «Ih життя заплатили за ваше завдання. Її розкажу вам, яка інформація була отримана, такою ціною. Ми вважаємо, що La Cosa Nostra в Америці зараз не вистачає лідерства. Останнім часом організована злочинність практично не проявляє активності; все здається тихим. Думаю, що Розано Николи віддав наказ про знищення Карло Гаддино, і цей наказ був виконаний хема пов'язаним з Комуністичною партією Китаю в США, за наказом Тай Шена. AX також вважає, що Розано Николи має намір взяти на себе організовану преступностт в Штатах, і вже почав намагатися з'ясувати, хто його підтримає, а хто буде протистояти ему. Тай-Шен використовував американських вбивць навколо китайських кварталів великих міст, щоб розправитися з будь-яким супротивником Двору. Ніколі недалекоглядний; він може тільки побачити, наскільки величезні прибутки від контрабанди героїну в США. Він дійсно вважає, що використовує Тай Шена і китайських комуністів, щоб допомогти йому захопити владу в Штатах.
  
  
  як забезпечення маршрутизації для героїну навколо Стамбула в Сайгон. Але що насправді делле станеться, так це те, що Николи стане маріонеткою китайського комуніста, якщо він ще ей, не шталь. Очевидно, що Чикомы хочуть деморалізувати американські війська у В'єтнамі, але взяти під контроль організовану злочинність у США, використовуючи Николи в якості прикриття, було б подібно до того, як влада в Пекіні захопила б General Motors ».
  
  
  «Тоді моє завдання - не допустити цього, - сказав я.
  
  
  «Частково. Ви повинні наблизитися до Миколи, щоб зупинити його, убивши в разі необхідності, і потік героїну навколо Стамбула в Сайгон має припинитися».
  
  
  Їй кивнув. «Так чому камуфляж? Хто цей Томас Акасано, для якого її видаю себе? Як він помер?»
  
  
  «Ваше наслідування Акасано - наш єдиний шанс», - сказав Хок, вивчаючи світиться потік своєї сигари. «Томас Акасано був вірним союзником Николи на Східному узбережжі. Він мав великий оленка щодо Ніколі, що не подобається Тай Шэну. Що стосується ih обох, Акасано нібито все ще живий».
  
  
  "Зрозуміло. І як він помер?"
  
  
  Це те, що розкрив Хоук.
  
  
  Агенти AX спостерігали за всіма, навіть віддалено пов'язаними з Двору, з ними тхора, як Гаддино був застрелений в сауні. Агент, призначений на Акасано, був хорошою людиною по імені Аль Еммет. Аль мав намір зробити більше, ніж просто стежити за своєю людиною. Ему потрібен був підхід до Ніколі, і він вирішив, що це Акасано. Тому він підійшов дуже близько.
  
  
  В цей час, мабуть, він багато думав про це. Ймовірно, він повернувся в останні кілька днів і спробував з'ясувати, де він зробив свою помилку. Потім потрібно було прийняти рішення. Чи повинен він сказати в штаб-квартиру AX, що його виявили? Це означало б, що его вирвуть у справах, і його візьме на себе інший агент. І якраз тоді, коли він був так чертовски близький.
  
  
  Аль Еммет був хороший. Що відділяло американських агентів з агентів комуністичного світу, так як це незалежні дії. Такі агенти, як Ел, не слідували нам для однієї інструкції. Кожен випадок був індивідуальним, і він розбирався з ним так, як сам це бачив. Тому він не повідомив штабу, що його виявили. Він продовжував стежити за Акасано.
  
  
  Коли Томас Акасано відчула, що за ним стежать, він негайно вирушив закодовану телеграму в Палермо, питаючи, що з цим робити. Ревматизму прийшов в одному реченні. Агент AX повинен був бути вражений.
  
  
  Зазвичай, коли людина зростання високі місця у Акасано, процедура була простою. З кілером зв'яжуться і вікові контракт. Але це були ненормальні часи. Гаддино був мертвий і ще не замерз в могилі. Організована злочинність, принаймні, тимчасово, була без керівництва. Безсумнівно, всередині сімей буде боротьба за владу, щоб побачити, хто виявиться нагорі. В результаті ніяким кілерам не можна було довіряти. Сам Гаддино починав як кілер з Лас-Вегаса, і все в організації це знали. Було багато амбітних молодих людей, які думали, що зможуть зайняти місце лідера, точно так само, як він.
  
  
  Акасано знав, що Николи занадто багато працював, будував занадто багато планування і був майже готовий повернутися в Штати. Ніякої паршивий агент AX не може все це підірвати. А оскільки нікому не можна було довіряти, Акасано довелося б впоратися з агентом самостійно.
  
  
  Аль-Еммет знав, коли прийшла телеграма з наказом про його власної страти. І він знав, що там говорилося. Але його головною турботою було код. Якщо б у штаб-квартирі AX були і телеграма, відправлена Акасано, і телеграма, повернена Двору, код міг бути зламаний, що було б корисно в майбутньому, коли повідомлення будуть відправлятися між лідерами банд.
  
  
  Через три ночі потім того, як Акасано отримав телеграму з Палермо, Аль виїхав на Лонг-Айленд. У Акасано був величезний будинок, а також шикарна квартира в Нью-Йорку, яку він містив для своєї дівчини. Отже, Аль поїхав туди вночі. Він збирався отримати телеграму з наказом про власної страти, а також копію він, яку послав Акасано.
  
  
  Він вночі shell сніг. Він припаркувався в кварталі від будинку і пішов, прислухаючись до скрипу черевик по снігу. Він приніс мотузок з тризубим гаком на кінці. З цим було легко піднятися на бетонну стіну дванадцяти футів заввишки, яку Акасано побудував навколо особняка.
  
  
  Коли Аль втік в особливих двору, він знав, що залишає сліди на снігу. Вони будуть виявлені пізніше. Це турбувало його всю дорогу до задньої день вдома. Потім він з полегшенням побачив, що знову пішов сніг. Свіжі сніжинки заметт його сліди.
  
  
  Він увійшов у будинок і попрямував до лігва з олівцевої спалахом. Знайти дві телеграми виявилося нескладно. Занадто легко. Вони були у третьому ящику стільця, відкрито там, нагорі. Тільки коли Аль засунув ih в хвилину пальто, він зрозумів, що його спіймали.
  
  
  Акасано, звичайно, очікував його.
  
  
  его. Він чекав у сусідній бібліотеці. Коли Аль сунув телеграми в хвилину і попрямував до дня, Акасано увійшов в суміжну двері і ввімкнув брильов.
  
  
  Він запитав. "Ви знайшли те, що хотіли?"
  
  
  Аль посміхнувся. "Мені було легше, чи не так?"
  
  
  Акасано тримав у руках «Сміт і Вессон» 38-го калібру. Він жестом вказав Аля двері. «Моя машина в гаражі, приятель. Ти будеш вести машину».
  
  
  "Боїшся забруднити будинку?"
  
  
  «Може бути. Підемо».
  
  
  Двоє чоловіків вийшли на вулицю і попрямували до опалювального гаража, де був припаркований новий блискучий «Лінкольн Континенталь». Акасано зробив Але револьвер 38-го калібру та вручив emu ключі.
  
  
  "Куди?" - запитав Ал, коли «Континенталь» завівся. Акасано сидів на задньому сидінні, пістолет 38-го калібру притиснувся до потилиці агента.
  
  
  «Ми зробимо це класичним хітом, приятель. Поїдемо вздовж узбережжя Нью-Джерсі. Її встромлю глушник на цей стрижень, щоб не турбувати сусідів. Це буде goggle на високого, трохи вантажу і холодна Атлантики ".
  
  
  Ел вів Continental. Поки Акасано не намагався повернути телеграми. Може, він готель, щоб вони вирушили в Атлантику з Алом.
  
  
  Коли вони досягли темного і безлюдного місця на узбережжі Нью-Джерсі, Акасано наказав Алу зупинитися.
  
  
  «У багажнику є бетонні блоки», - сказав він. «І моток дроту. Ви знайдете ключ на тому кільці, що і ключ запалювання».
  
  
  Аль відкрив багажник. Акасано стояв поруч з відбійником, 38-й калібр все ще націлився на агента. Тоді у голів у Ала було тільки одне. Як він міг доставити телеграми в штаб-квартиру AX? Було життєво важливо, щоб у AX був цей код. І Акасано не можна було залишити в живих, щоб розповісти про це Николи. Якщо б це сталося, коду просто змінив би.
  
  
  Коли Аль-підняв кришку багажника, загорівся сергій. Він побачив п'ять бетонних блоку і моток дроту. Він знав, що з Акасано буде нелегко. Він заходу всередину і схопився за бетонний блок.
  
  
  «Спочатку провід, приятель», - сказав Акасано.
  
  
  Швидким рухом Аль викинув блок навколо стовбура k голів Акасано. Акасано хитнувся в бік. Блок зісковзнув з його голови. Але йому вдалося вичавити два постріли навколо глушника .38. Постріли були схожі на постріли з пневматичного пістолета. Бетонний блок, вдарив з достатньою силою, щоб збити Акасано з нога.
  
  
  Але постріли були зроблені з користю. Аль-Еммет зігнувся, коли обидві кулі потрапили йому в житті. Він ухопився за крило Continental для підтримки.
  
  
  Акасано сильно вдарився об сніг. Тепер він намагався сісти. Аль, схопившись обома руками за свій кривавий життя, спіткнувся про гангстера і впав на нього зверху. Его руки намацали покриту пальто руку, поки він не знайшов зап'ясті пістолет.
  
  
  Акасано раптом ожив. Вони боролися і каталися по снігу. Аль намагався прибрати пістолет. Акасано намагався вдарити агента коліном у поранений життя.
  
  
  Знову і знову Аль був гангстера по обличчю та шиї. Але він слабшав; в его ударах не було сили. Він сконцентрувався на зап'ясті пістолета, марно вдаривши нею по снігу. Акасано не сидів покласти руки. Він продовжував бити Але з боків і грудей, намагаючись отримати явний удар в житті. І удари почали позначатися.
  
  
  Потім Аль-з усією рештою силою уткнувся зубами в зап'ясті пістолет. Акасано закричав від болісної болем, і 38-й калібр впав на залитий кров'ю сніговий берег. Аль підскочив до нього і схопив його в руку, коли Акасано його его ногою в життя.
  
  
  Не було чутно жодних чути, крім важкого дихання чоловіків і хрускіт снігу, коли вони каталися йому взад і вперед. Оскільки час був пізній, і вулиця використовувалася рідкісних лікувальних, до припаркованого Continental не проїжджали машини.
  
  
  Аль-Еммет лежав на спині, розмахуючи револьвером 38-го калібру. Акасано скочив на ноги і, спотикаючись, рушив до агента, ширяючи над ним, як величезний ведмідь. Аль вистрілив один раз, потім знову. Обидві кулі увійшли в груди бандита. Він стояв з відкритими очима і ротом, не вірячи тому, що тільки що сталося. Потім його очі потьмяніли, і він впав.
  
  
  Аль поставив хворобливий, що закінчується кров'ю тіло на ноги. Він впустив 38-й калібр в його ширині пальто. Схопивши бандита за руки, ему вдалося затягти його на заднє сидіння Continental. Він заштовхав Акасано всередину, потім закрив кришку багажника і спіткнувся на водійське сидіння.
  
  
  Він знав, що помирає. Кулі обережно помістили всередину нього. І було втрачено дуже багато крові. Ему вдалося завести Continental, і він поїхав відвертими в партнерській AX в Нью-Джерсі.
  
  
  Акасано був мертвий до того, як Аль дістався туди. Їм довелося витягнути Ала навколо машини, в якій він впав на кермо. Ніхто б не знав, що він
  
  
  був поранений, якби він не врізався в сходи будівлі і не впав на поріг. Його негайно доставили в найближчу лікарню.
  
  
  Навіть тоді він не дозволив їм дати ему заспокійливе або відвести в операційну. Невиразним голосом він сказав їм залишити його в живих, поки він не зможе поговорити з Хоуком. Був зроблений телефонний дзвінок, і Хоук був на спеціальному зафрахтованому літаку навколо Вашингтона, округ Колумбія.Коли він дістався до лікарні його доставили в терміновому k сміття Ела Еммета.
  
  
  Задихаючись, Аль сказав, що це перший справжній прорив у делле. Він розповів Хоука про двох телеграмах і про те, як потрібно було зламати код. Потім він замовк.
  
  
  Хоук стояв і читав телеграми. Пізніше, коли код був нарешті розшифровано, він усвідомив, що в одній навколо цих телеграм було набагато більше, ніж просто доступ до коду. Розано Николи дав Акасано певні інструкції. Він повинен був скласти список тих глав сімей, які візьмуть бік Двору, і список тих, хто не підтримає. Оскільки це був дуже секретний список, Акасано витягли його особисто в Палермо.
  
  
  Яструб стояв над Аль-Эмметом, поки агент збирався з силами. Потім Аль жестом наказав Хоука нахилитися лиже.
  
  
  «Е-там дівчина...», - сказав Аль-дуже слабким голосом. «Вона занадто молода... для Акасано, гей, чи більше дев'ятнадцяти. Він... намагався справити на нах враження своєю власною квартирою. Сплачена ним. Вона... відмовилася. У нах вже був хлопець. Потім... хлопець потрапив в автокатастрофу. Обидві ноги зламані. Акасано переїхав до... дівчині. Обсипав її цукерками і квітами. Зняв ee... кращі місця. Вона... не дуже розумна. Вражає. Сподобалася квартиру, яку Акасано омела для нах. Шість тижнів... переїхав ». Аль-Еммет знову замовк.
  
  
  "Як її звали, Еммет?" - м'яко запитав Хоук. «Назви нам її ім'я».
  
  
  Ще більш слабким голосом Аль сказав: «Сенді... Кэтрон... яскрава блондинка. М'який бюстгальтер. Багато макіяжу. Причісується, щоб виглядати старше. Жує жувальну гумку. Любить...» Аль Еммет помер, не встигнувши закінчити пропозицію.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Ми з Хоуком допили каву. Він підняв руку, і симпатична дівчина в зеленому, з рудим волоссям і сяючими блакитними очима пішла за добавкою.
  
  
  «Так що ж AX зробив з цієї Сенді Кэтрон?» Її запитав. «Мені здається, вона була б першою, хто не пропустив би Акасано, будучи його дівчиною, і всім іншим».
  
  
  Сигара згасла. Він лежав у попільничці і виглядав холодним і гидким. «Ми викрали її», - сказав Хоук. «Зараз вона на півночі Невади. Ми тримаємо її на льоду в затишній хатині на березі озера Тахо».
  
  
  Їй посміхнувся, коли руда принесла нам свіжий кави. Вона простягнула горщик, відповіла мені посмішкою і рушила геть, рухаючись стегном.
  
  
  «Це не все, що ми зробили, Картер», - продовжив Хоук. «Використовуючи ім'я Акасано, ми відправили ще одну телеграму в Палермо, повідомивши Розано Ніколі, що з агентом-шпигуном розібралися».
  
  
  «У коді, звичайно».
  
  
  «Так. Ми зламали код. Ми також запитали Двору, коли він готель, щоб Акасано прилетів в Палермо зі списком».
  
  
  "І?"
  
  
  Він похитав головою. «Відповіді поки немає».
  
  
  Якийсь час ми мовчки пили каву. Її думав, що мені сказали майже все. Моє завдання було досить ясним. Під прикриттям Акасано її летів в Палермо і намагався потрапити поруч з Николи. Тоді мені довелося б зупинити його. І ще Тай-Шен.
  
  
  «Ми дуже мало знаємо про Акасано, - сказав Хоук. «У нього немає поліцейського досьє; у нього ніколи не було жодних проблем, які можна було б довести. Тобі доведеться грати на слух, Картер».
  
  
  Їй кивнув. Але одне все ж мене спантеличило. Як Таня у все це вписалася?
  
  
  «Не помилися, Картер», - сказав Хоук, вказуючи на мене пальцем. «Незважаючи на те, що Ніколі та Акасано близьких, Ніколі абсолютно нікому не довіряє. Ці двоє чоловіків насправді не бачилися майже десять років. У AX є фотографії Розано Ніколі, зроблені десять років тому, але останнім часом его, фото не робили. Він у залі в повному оточенні охоронців. І за винятком тих регулярних рейсів в Стамбулі з цим турецьким комуністом Коньей, на рідкісних лікувальних покидає свою віллу. Навіть тоді він сідає в приватний літак, літак Lear, належить і не пілотований хема іншим, як Тай-Шеном. . На хвості намальований крилатий тигр, і він завжди приземляється на трав'яному полі, недалеко від Стамбула ».
  
  
  "Чи може жінка дістатися до Двору?" Її запитав.
  
  
  Хоук безглуздо посміхнувся мені. «Розано Николи одружений на одній жінці тридцять один рік. Наскільки нам відомо, він нам разу не зраджував».
  
  
  «Ну, я думаю, це наприклад...» Я зупинився, побачивши, як вона йде до нас через двері магазину.
  
  
  Це була Таня, але це не так. Вона посміхнулася, підхід до нашого столика. Вся невинність зникла. Вона виглядала рудою з венушками,
  
  
  світле волосся, м'який бюстгальтер, багато макіяжу, волосся покладені на маківці, щоб вона виглядала старшою, і вона жувала гумку. Спідницю і блузу були майже гей затісні.
  
  
  Коли вона підійшла до столу, її ей посміхнувся і сказав: «Я вважаю, Сенді Катрон?»
  
  
  
  
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  
  
  
  На наступний день о сьомій вечора ми з Танею сідали в таксі перед міжнародним аеропортом кеннеді, ny в Нью-Йорку. Дав водієві адресу квартири Томаса Акасано, він, яку він зняв для Сенді Катрон.
  
  
  Shell сніг, і ми їхали мовчки, заглиблені у власні думки. Неможливо було дізнатися, про що думала Таня. Але я дивився через вікна кабіни на падаючі сніжинки, і мені на думку приходили бачення, залитого кров'ю замету та двох чоловіків, які борються за пістолет.
  
  
  Коли ми від'їжджали, Таня глянула на Kennedy International. «Кожен раз, коли приїжджаю сюди, я думаю про те, як мафія контролює весь вантаж».
  
  
  «Не весь», - сказав я. «Неможливо сказати, скільки вони насправді контролюють».
  
  
  Її, подивився на нах, з її густим макіяжем і накладними віями. Повіки були світло-блакитного кольору, і вона дуже добре виглядала.
  
  
  Політ за Флагстаффа пройшов без пригод. Ми подорожували, як Томас Акасано і Сенді Катрон. І ми дивилися шпигунський фільм з участю Діна Мартіна.
  
  
  У мене був фальшивий список, який AX досліджував, і склав для мене, щоб передати Розано Николи. Ймовірно, це було дуже близько до того, що могло б дати справжній Акасано. Ці інструкції були простими. Ми повинні були чекати в квартирі Акасано відповіді на телеграму Хока.
  
  
  Склоочисники голосно клацали, коли водій їхав у машині за нью-йоркським руху. - Квартира знаходилася на П'ятдесят восьмої Східної вулиці. Фари нашої кабіни майже нічого не освітлювали, тільки незліченні пластівці, пливуть попереду.
  
  
  Її зіщулився у своєму пальто, і відчув, як Таня, або Сенді, як їй би тепер її назвав, притискається до мене.
  
  
  Вона клацнула мені гумкою і посміхнулася. «Холодно», - прошепотіла вона. «Холодніше, ніж дно колодязя в Клондайку».
  
  
  "Ви дійсно кидаєтеся в це, чи не так?"
  
  
  «Послухай, Бастер», - сказала вона жорстким дівочим голосом. «Я проводила п'ятнадцять годин за читанням і переглядом фільмів про цю жінку. Її, знаю її так само добре, як і себе. Кравець, її це вона». Вона ще раз клацнула гумкою, щоб довести це.
  
  
  Таксист зупинився біля тротуару перед новим житловим будинком. Її розплатився з водієм і пішов за Сенді в сніг. Вона сиділа тремтячи, поки його досталь наш валюти по стовбуру. Потім ми пробиралися крізь сніг до арки з залізними воротами.
  
  
  Всередині знаходився внутрішній дворик з триповерховими кованими балконами. Навколо нас були розкидані білі ковані столи і стільці, завалені снігом.
  
  
  "Яка це житло?" - запитав Сенді.
  
  
  Її перевірив ключ. Оскільки Акасано був у руках СОКИРУ, коли він помер, у нас був доступ до всього, що у нього було при nen. "Бджілка, один-п'ятий", - відповів я.
  
  
  Квартири розташовувалися в чотирьох корпусах, в кожному по всьому яких був внутрішній дворик. Ми з Сенді увійшли в двері в будівлю Б. День в головний поверсі були розташовані по обидві сторони коридору. Здається, у світі було не так багато.
  
  
  Ми пішли і перевірили номери дверей. Вони пішли від 1 до 99.
  
  
  «Початку другої поверсі», - сказав я.
  
  
  Ми піднялися на ліфті в кінці холу. Коли ми вийшли на початку другої поверсі, він виглядав більш тьмяним, ніж внизу. Килимове покриття було таким товстим, що здавалося, ніби ми перебуваємо в готелі або в театрі.
  
  
  «Вотум вона», - сказала Таня, або Сенді.
  
  
  Її, підійшов до дня поруч з нею. «Як я її буду кликати тебе, коли ми залишимося одні? Сенді або Таня?»
  
  
  «Поклич мене на вечерю, ти гад. Її голодую».
  
  
  Її отримав ключ у замку в кілька кліків. «Хотілося б, щоб у світі було більше», - пробурмотіла я.
  
  
  «Тепло, сер», - сказала вона. «Мені потрібно тепло». Вона здригнулася, щоб довести це.
  
  
  Клацнула клямка. Її повернув ручку дверей і штовхнув двері. Її одразу відчув, що щось не так. Був запах, незвичайний аромат, схожий на ладан. Їй би знав напевно, як тільки буде трохи світу.
  
  
  Дотягнувшись до дверного отвору, моя рука намацала стіну в попросив вимикача. Сильні пальці міцного обхопили моє зап'ястя. Її, відчув, як мене смикають в квартирі.
  
  
  "Нік!" - вигукнула Таня.
  
  
  Темрява була абсолютною. Її, ступив уперед, здивований силою руки, що стискає моє зап'ястя. Нормальна реакція будь-якого, кого тягнуть, - відступити проти сили. Для кого-то, хто займається карате, все навпаки. Якщо хтось схопить і потягне, він очікує якогось опору, нехай навіть символічного. Чого вони не чекають, так це для тебе
  
  
  ви кинетеся на них стрімголов.
  
  
  Що я і зробив. Опинившись всередині квартири, її, кинувся до того, хто мене тягнув. Це був чоловік, і він падав.
  
  
  Мої ноги відірвалися від підлоги; вони піднялися до стелі, а потім пройшли назавжди мною. Її, приземлився на спину на стілець.
  
  
  "Hyaa!" - крикнув голос. Він пронісся з іншого обидва кінці кімнати, і удар пішов відверті мені в житті.
  
  
  Його зігнувся навпіл, потім перекотився. Таня включила брильов. В квартирі панував безлад, меблі перегорнуто, лампи розбиті, ящики висунуті. Назавжди мною запалився стельовий світильник.
  
  
  Ih було двоє, обидва східні. Коли її, притулився до стогнати і піднявся на ноги, один навколо них швидко пройшов переді мною. Він видав короткий бурчання, його рука махнула дугою вгору, вдарилася об кулю-стельового світильника і розбився його на шматки.
  
  
  Пітьма залила квартиру, і, оскільки Таня залишила двері відкритими в коридор проникало тьмяне брильов. Ще до того, як розвіявся святим, її побачив, як почала другий чоловік витягнув ніж.
  
  
  Її пройшов уздовж стіни до куті і Хьюго засунув у піхви у свою очікує руку.
  
  
  "Містер Акасано?" - сказав голос. «У цьому насильстві немає необхідності. Можливо, ми зможемо поговорити». Голос виходив зліва від мене.
  
  
  Він намагався відвернути мене від розмови, щоб комусь мою позицію. Не мало значення, що я знав, де він, ему була допомога. Я не знав, чи вони у мене.
  
  
  "Ви не містер Акасано, чи не так?" - запитав голос. «Пані назвала тебе Ніком. Вона... Ах!» Удар припав ему на бік з глухим стуком.
  
  
  Мені дійсно допомогли.
  
  
  Голос мене не турбував. Поки він говорив, він давав мені свою позицію. Це був інший. Він мене турбував.
  
  
  Він також чув, як Таня назвала мене Ніком, і знав, що я не Акасано. Я не міг дозволити йому залишити квартиру живим.
  
  
  Тепер мої очі звикли до напівтемряви. Він снаряда уздовж стіни, пригнувшись, швидко рухаючись, кинджал був перед ним. Цей гострий клинок був націлений відверті мені в горло.
  
  
  Її вистрибнув навколо кута, розгойдуючи Хьюго по бічній дузі. Пролунав «дзвін», коли обидва леза зісковзнули одного з одним. В одному стрибку її відірвався від стіни і повернув назад. Хьюго був готовий.
  
  
  "За тобою!" - крикнула Таня.
  
  
  "Hyaa!" - крикнув інший голос.
  
  
  Удар був би одним навколо них, де кінчики пальців зігнуті, а кісточки пальців плескають з усією силою, яка займається є у нападника. Він був націлений мені в спину і зламав би мені хребет.
  
  
  Але її впав на коліна, як тільки Таня вигукнула своє попередження. Удар ковзнув по моєму лівому вуху, і до того часу її вже дотягнувся.
  
  
  Він втратив рівновагу, виходив вперед. Обидві мої руки були за головою, хапаючи. Інший побачив перевагу і ступив уперед з кинджалом, готовим до випаду.
  
  
  Її схопив його за волосся, що було досить добре, і піднявся на ноги, стягаючи його через голову. Запах його одеколону або засобів потім гоління на мить був дуже сильним.
  
  
  Він був назавжди мною високо. Той, у кого був кинджал, побачив його, що наближається, і відкрив рот. Обидва чоловіки з кряхтением зіткнулися і вдарилася спиною об стіну. Було чудо, що одного навколо них не порізали кинджалом.
  
  
  На кілька секунд вони перетворилися в плутанину рук і нога. Її використав час, щоб підійти лиже, тримаючи Хьюго і прицілився відверті вперед.
  
  
  Той, у кого був кинджал, відкотився від стіни і одним плавним рухом скочив на ноги. Він шелл високо, кинджал опускався.
  
  
  Тоді це було нескладно. Її ухилився вправо, розвернувся, пірнув і підійшов до Хьюго. Стилет увійшов у нього виплат прямо під грудною кліткою, лезо пройшло через ліве легке і пронизало складати долар. Майже відразу її висмикнув лезо і стрибнув наліво.
  
  
  Сила була вичерпана, перш ніж кинджал повністю впав. Його вільна рука вчепилася в груди. Це зайняло всього dolly секунди, але за цей час її побачив чоловіка, якого вбив. Прямі чорне волосся, наполовину закривають обличчя. Костюм, добре скроєний і скроєний. Обличчя широке і плоске, років двадцяти.
  
  
  Він відсахнувся, і його кинджал безшумно впав на килим. Обидві руки стиснули його груди. Коли він впав на коліна, його очі відкрито дивилися крізь мене. Перед його сорочки був червоний від крові. Він впав обличчям вперед.
  
  
  Це залишило іншого в меншості, і він це знав. Він штовхнув мене і попрямував до дня.
  
  
  "Таня!" Її, закричав і зрозумів, що зробив ту ж помилку, що і вона раніше.
  
  
  Вона була щиро там. Вона рухалася, як мереживо на вітрі, через кімнату, відкинувши руку. Потім рука метнулася вперед, і вперлася в шию чоловіка. Його ноги вийшли в бік, коли він ковзнув вперед і впав.
  
  
  Потім Таня виявилася між ним і дверима, і в неї увійшов. Її, бачив, як він похитав головою. В мить хвороби він зрозумів ситуацію: Таня блокує його втечу, її швидко наближаюся праворуч від нього. Він стояв рачки.
  
  
  Занадто пізно її побачив опуклість на його щоці і зрозумів, що це значить. Було піднято зубний ковпачок, вивільнена капсули з ціанідом.
  
  
  Її, підійшов до нього на колінах. Її схопив його за горло і спробував відкрити рот. Будь він проклятий! Були питання, які її готель задати. Хто ih прислав? Чому вони вибрали квартиру Акасано? Звідки вони?
  
  
  Один тихий блювотний звук, поштовх його тіла, і він помер, все ще тримаючи мою руку на його горлі. Його тіло здавалося тендітним і тонким.
  
  
  Таня вийшла зліва від мене. «Прости, Нік. Її має був його дістати».
  
  
  «Не Нік», - м'яко сказала я. «Томас чи Те. А ти Сенді, нам, незважаючи на що».
  
  
  «Добре, Тому».
  
  
  Її поплескала чоловіка по кишенях, я знаю, що нічого не знайду. На піджаку немає слідів. Виготовлено на замовлення в Гонконзі. Англійський стиль. Нам імені кравця, нам посвідчень особи. На іншому чоловікові теж нічого не було.
  
  
  "Ми повинні викликати поліцію?" - запитала Таня, коли її сиділа посеред безладу, поклавши руки на стегна.
  
  
  Її пильно подивився на нах. «Ми не повинні цього робити. Витягни навколо спальні ковдри або простирадла. Ми повинні позбутися від тіл».
  
  
  Вона сиділа в нерішучості, виглядаючи невинно і ніжно з-за макіяжу і обтягуючого дражливою одягу. Її знав, про що вона думала. Навіть незважаючи на всю її підготовку, з ними тхора, як вона себе пам'ятала, коли щось відбувалося, ви викликали поліцію. Ви дозволяєте закону вирішувати все.
  
  
  Її посміхнувся ей. «Це те, що ми граємо на слух, Сенді. Назвіть це несподіваним, незапланованим. Наше завдання взагалі не змінилося. Нам ще належить дочекатися цієї телеграми». Її, кивнув тіл. «Ці двоє хотіли щось у Акасано. Судячи з усього, вони поспішали знайти це. Хтось знає, що вони тут, і буде ih чекати. Добре, вони мертві. були б мертві, якщо б Акасано знайшов ih. Ми все ще в безпеці. Ми позбудемося цих тіл, і будемо діяти так, ніби цих двох тут ніколи не було ».
  
  
  Вона подивилася на них, потім на мене. «Я принесу ковдри», - сказала вона.
  
  
  З її допомогою її загорнув пару окремо в ковдри. Стилет не залишив багато крові. Вона прибирала, поки її переносив трупи по одному в сніг.
  
  
  Позаду квартир її виявив великий сміттєвий бак, начебто сміттєвозів, які просто чіпляють, сміттєві баки Демпсі або щось в цьому роді. Ih було четверо поряд з провулком. Два були наполовину заповнені сміттям, два інших були майже порожні.
  
  
  Її переносив тіла по одному, перекидаючи ih через плече, як мішок з картоплею, і несс ih бетонними сходами заднього виходу. Перш ніж викинути ih в великі сміттєві баки, його видалив частину сміття, а коли обидва тіла були всередині, розклав по ним газети, пивні банки і пластикові коробки.
  
  
  Потім ми з Танею втягнуті в це місце. Неможливо було сказати, як довго нам доведеться чекати - день, тиждень або навіть місяць. Ми поправили меблі і повернули папери на свої місця. Вона вже вимила невелику калюжку крові на килимі.
  
  
  "Голодний?" - запитала вона, коли місце було досить презентабельним.
  
  
  Ми стояли на кухні, де знайшли запасні лампочки для розбитих світильників. Її, кивнув і дивився, як вона йшла пошуками їжі по кухонних шаф.
  
  
  Спідниця стискалася все тугіше кожен раз, коли вона ставала на коліна або нахилялася. Знебарвлені волосся виглядали добре, а оскільки у цієї Сенді Катрон теж були зелені очі, не було потреби давати Тані кольорові контактні лінзи.
  
  
  Її виразно відчував її присутність у вузьких межах кухні. Це було її фізичний усвідомлення. Можливо, просто було всього дев'ятнадцять, але вона була повністю розвиненою зрілою жінкою.
  
  
  Вона повернулася з банкою чого-то в руці. "Ага!" вигукнула вона. "Дивись." Це була банку спагетті для всієї родини. «Тепер, сер, ви побачите чарівні речі, які її можу робити з допомогою однієї маленької банки. Бачите? Нічого в рукаві, ніяких прихованих жезлів або чарівних зілля. За зустрінуть ваших очах її перетворю цю скромну банку з смакотою в гастрономічний захоплення."
  
  
  "Не можу дочекатися."
  
  
  Зелені очі насміхались, в той час як інша частина її поддразнивала. «Он. Її зараз почну гриміти каструлями і сковорідками».
  
  
  Поки вона поралася на кухні, було ще чим зайнятися. Її почав зі спальні, перебирав ящики і погладжував одяг у шафі.
  
  
  - Квартира була однокімнатною, обставлена зі смаком. У нас склалося враження, що
  
  
  кожна квартира в будинок була абсолютно однаковою і обставлена такий же меблями. Була велика двоспальне ліжко; Акасано був великим людиною, як і її. І туалетний столик з дзеркалом, в комплекті з білим кованим стільцем з рожевою підкладкою. У Сенді було багато косметичних засобів, які можна було пограти, і вони були розкладені на умивальнику.
  
  
  У шафі були спідниці, блузки та сукні з глибоким вирізом спереду і ззаду. На верхній полиці стояли коробки з-під взуття.
  
  
  Її, помітив, що у Акасано було трохи одягу: пара костюмів, один ящик в комоді, присвячений его речей, зі свіжою сорочкою, три комплекти нижньої білизни, три пари шкарпеток і кілька носових хусток.
  
  
  Те, що зробив Акасано, було універсальним. Ви починаєте з ночівлі раз або два. Погода погана. Ви втомилися і не хочете їхати додому. Без різниці. Це тягнеться до трьох і чотирьох ночей поспіль. Вам дійсно потрібно мати якесь бритвене спорядження, щоб о восьмій ранку у вас не було п'ятигодинний щетини. Тоді ви відчуєте себе трохи погано, одягаючи той же нижню білизну, потім душі, яке ви брали до цього, тобто свіжу білизну. Пляма на костюмі під час вечері? На всяк випадок візьміть з собою запасний. Ви ж не хочете байдикувати в костюмі весь час. Вставлена якась повсякденна шведів. До того часу ви проводите там щоночі і бачити все на своєму місці.
  
  
  «Доходи і забери, перш ніж її відправлю в Червоний Китай», - кричала Таня.
  
  
  Її тільки що закінчив перебирати коробки з-під взуття. У трьох коробках не було взуття. Двоє навколо них тримали дівоче барахло, вирізки навколо журналів з зображеннями кінозірок, гудзики, шпильки, викрійки одягу, шматки тканини. Третя містила два пакету листів.
  
  
  «Ей, я не працюю на кухні, тому що мене заводить, спостерігати за газовим полум'ям». Таня сиділа в дверях спальні. На її талії був пов'язаний фартух.
  
  
  Показав її ей листи. Її брови піднялися від інтересу. «А потім-їжі», - сказав я. «Ми розглянемо ih і з'ясуємо, що за дівчина на самому делле Сенді Кэтрон».
  
  
  Вона взяла мене за руку і повела в їдальню. Де вона знайшла хліб і пляшку рожевого шаблі.
  
  
  Всі вогні погасли. На столі мерехтіли дві свічки. Таня зникла на кухні, потім повернулася без фартуха, з зачіскою волоссям, у свіжій помаді і з паруючою посудом.
  
  
  Це було добре. Це зовсім не було смаком консервної банки; на самому делле вона приправив його достатньо, щоб смак був як у ресторані. Коли вона взяла свою кружку, вона піднесла його до мене.
  
  
  «До успіху нашої місії», - сказала вона.
  
  
  Ми торкнулися келихами. «І сьогодні ввечері», - додав її, що змусило її насупитися. Вона цього не знала, але я прийняв рішення. Її збирався отримати її. Сьогодні вночі.
  
  
  Коли ми закінчили, її допоміг гей прибрати зі стільця посуд. Ми поклали ih в раковину на кухні. З-за всіх бійок і палаючих свічок ми майже не бачили ще інший.
  
  
  Ми були поруч, стояли відкрито перед раковиною. Вона потягнулася переді мною, щоб дістати фартух. Мої руки обвили її талію і повернули так, щоб вона дивилася на мене. Потім її притягнув її до себе.
  
  
  "Нік!" вона ахнула. "Я..."
  
  
  "Тихіше". Її злегка нахилився, і мій рот знайшов її.
  
  
  Спочатку її губи були жорсткими і непіддатливою. Її руки злегка притиснулися до моїх грудей. Тільки коли їй дозволив своїм рукам сковзнути нижче її попереку і притиснув її до себе, її губи розслабилися. Їй дозволив своєму мови входити і виходити, а потім легко провів їм взад і вперед по небу. Її руки перемістилися до моїх плечей, потім навколо моєї шиї. Коли її повільно провів мовою між її губами, вона відштовхнулася від мене.
  
  
  Вона відступила, важко дихаючи. «Я ... я думаю, нам слід ...»
  
  
  "Що, Таня?"
  
  
  Вона прочистила горло і проковтнула. Її зелені очі швидко блимали. «Що-то таке. Ми повинні...»
  
  
  Її посміхнувся ей. «У вас низька точка кипіння», - м'яко сказав я. «Я відчував, як твоє тіло расслаблялось. І тобі ставало тепло. Дуже тепло».
  
  
  "Ні. Це було просто ... я маю на увазі ..."
  
  
  «Ви маєте на увазі, що це було не так, як раніше, коли ви просто перевіряли свій маленький пістолет для трусиків і могли зосередитися на чомусь іншому».
  
  
  «Так, у сенсі, немає. Ти просто зразок... застав мене зненацька».
  
  
  Його тримав її на відстані витягнутої руки. "Що ми будемо з цим робити?" Її запитав.
  
  
  Вона знову проковтнула. «Нічого», - сказала вона, але в цьому не було переконливості. «Пакет. Листи». Її обличчя сяяло. «Ми збираємося глянути на ці листи Сенді».
  
  
  Її відійшов від нах, посміхаючись. «Як скажеш. Вони в спальні».
  
  
  "Ах. Ну, може бути ..."
  
  
  Але на цей
  
  
  dis її взяв її за руку і вів її через вітальню, по коридору в спальню. Коли ми стояли біля задньої спинки ліжка розміру «king-size», вона подивилася на мене. В її зелених очах цікавість.
  
  
  Її ей посміхнувся, потім кивнув у бік ліжка. «Листи в коробці з-під взуття».
  
  
  Вона повернулася до коробки на ліжку. "Ой." Потім вона підійшла до краю ліжка і сів на край. Вона відкрила коробку і витягла одну пачку листів. Ih тримали разом парою гумок. Злегка тремтячими пальцями вона витягла навколо конверта перший лист і почала його читати. Вона зробила вигляд, що не помітила, коли її sel поруч з нею і витягнув ще одну пачку листів.
  
  
  Деякі навколо цих листів були досить жаркими. Багато навколо них були з-за кордону, але в основному вони були написані хема-то, на ім'я Майк, який, як я здогадуюся, був її хлопцем до того, як Акасано вийшов на сцену.
  
  
  Двічі її помічав, що Таня червоніє при читанні. Більшість листів від Батьків. Але, очевидно, Сенді було трохи важко зберігати вірність Майку. Судячи з тону деяких інших листів, вона багато з ним спала, навіть потім того, як Акасано поселив її в цій квартирі.
  
  
  І тут її знайшла фото. «Дай щорічно», - сказала Таня, коли побачила, що воно випало навколо листа, що його тримала.
  
  
  Це був поганий полароїд, на якому Сенді був у парі з молодою людиною. Судячи з того, як рука чоловіка вийшла через зони досяжності, було очевидно, що він зробив знімок і потім переміщення між нога, Сенді. Поки він зосередився на її маленькій виступає грудей, вона посміхалася в камеру.
  
  
  "Тьху ти!" - сказала Таня. "Цікаво, чи знав Майк про інших?" Вона перевернула фото. «На звороті написано:« Дорогий Сенді, її б готель, щоб ми могли залишатися в цій позиції весь час. Ти кращий, що у мене коли-небудь було. Майк. Так приготовлено, як виглядає Майк ». Вона підняла брови. «Хм. Непогано».
  
  
  «Судячи з тону записки, Сенді теж непогана», - сказав я. Її зробив фото і уважно досліджував обличчя молодої людини на nen.
  
  
  Якість було поганим, але деталей було досить, щоб сказати, як він виглядав. Йому було трохи більше двадцяти, зі світлим волоссям, високими вилицями, чуттєвим ротом, без волосся на грудях, але з великою кількістю м'язів. Він був красивим дитиною. Мене вразило разючу подібність Тані з цієї Сенді. Вона могла б зійти за близнюка.
  
  
  Їй цього не усвідомлював, але Таня дивилася на мене, поки її дивився фото. Коли наші погляди зустрілися, її щось там прочитав. У нах більше не було, він збентеженою сором'язливості, яку вона виявляла до мене на кухні.
  
  
  «Як ти думаєш, справжня Сенді настільки хороша? Так хороша, як говорить Майк?»
  
  
  «Я б не знав, Таня».
  
  
  Її притягнув її до себе і обережно штовхнув на ліжко. Моя рука злегка обхопила її груди, в той час як я дивився на нах в декількох сантиметрах від її особи.
  
  
  «Я хочу тебе, Нік», - прошепотіла вона.
  
  
  Її повільно розділ її, насолоджуючись і смакуючи кожну її частину, яку її виявив. Мої губи м'яко перемістилися з западини на її горлі по вигину її грудей до сливовим сосків. Її затрималася там, дозволяючи кінчика язика легко переміщатися по кожному затверділому соску. Вона видавала звуки готовності, які видає жінка, коли повністю віддавалася емоціям.
  
  
  Звуки посилилися, коли мої губи ковзнули по виступу ee грудної клітки і зупинилися на рівному ee животі. Ee шкіра була гладкою і без плям. Вона почала робити рухи, щоб відповідати звуків.
  
  
  А потім її, зупинився. Її підійшов до краю ліжка і зупинився, дивлячись на нах. Ee тіло все ще рухався, тільки тепер вона знала, що я дивлюся на нах. Більше не було перешкод. Як і більшість жінок, як тільки вона оголилася і нах дивилися чоловічі очі, вона стала безсоромною і відкритою.
  
  
  Її дивився на хуй, поки її роздягався. За її наполяганням її вимкнув брильов. Потім її почекав, поки не пройде повна темрява, а кімната не заповниться формами речей. Тоді її і приєднався до неї.
  
  
  Перший час завжди кострубато. Акт любові ніколи не починається гладко. Є два свіжих і різних, невідомих іншому одної людини. Руки переплітаються. Заважають носи. Плавність приходить з практикою.
  
  
  Вона була дуже молода і, за її власним визнанням, не омелою великого досвіду. Її обережно повів її, дозволяючи губ продовжувати розпочатий курс. У ній було щось новеньке, чого я не відчував довгий час.
  
  
  Спочатку вона була занадто нетерплячий, надто бажає догодити. Вона так багато готелю зробити для мене, і вона готель зробити все відразу. Тільки потім того, як я переконав її, що буде час, щоб не поспішати, вона розслабилася. Вона боялась і не знала своїх здібностей. Її сказав агов пошепки, що будуть інші часи. Все, про що вона коли-небудь думала, буде зроблено.
  
  
  Часу було багато. І це було перше для нах.
  
  
  Тільки коли вона просила і благала її, увійшов у нах. Її зітхнувши відчув, як вона наблизилася до мене. Тоді вона ожила, рухаючись з древньою мудрістю, почасти засвоєної, зокрема, інстинктивної.
  
  
  Ми були дуже повільними. Не було нічого дикого, подпрыгивающего або кричущого. Це було злиття двох тіл: поцілунки, дотики, дослідження, у той час як ми рухалися трохи за один раз разом, а потім нарізно. І кожним рухом її намагався зробити це для нах по-іншому, а не по-різному.
  
  
  Коли це сталося з нею в перший раз, це було жорсткість ee кінцівок, вцепление моїх волосся, закриті очі, злегка прочинені губи. І довгий, низький, гарний стогін, що закінчився крихітним дівочим пхиканням.
  
  
  Тоді вона не могла поцілувати мене досить. Її губи ковзнули по моїх очей, щік, губ, потім по моїх губ. Вона тримала мене міцного, наче боялася, що я піду.
  
  
  Її, притиснув її до себе і деякий час мовчав. Коли вона впала на подушку, її знову почав рухатися. Вона мотала головою на подушку.
  
  
  Ee мета зупинилася. Не відкриваючи очей, вона дозволила своїм рук торкнутися мого обличчя. «Я... не можу... знову...» - зітхнула вона.
  
  
  «Так», - м'яко сказав я. «Ви можете. Дозвольте мені показати вам».
  
  
  Коли її знову почав рухатися, її, відчув, як її тіло ожило піді мною. В кімнаті було темно. Її міг ясно бачити.
  
  
  А на початку другий раз вона тихенько скрикнула і скрикнула. Ee п'яти глибоко встромилися в матрац. Нігті дряпали мене по боках і спині.
  
  
  В третій раз ми обидва повністю присвятили себе дії. Коли це сталося з нами обома, це було подрібнення, пюре, хапання, хапання інший-для іншого, нам, один, навколо нас не міг утримати друга в достатній мірі. Звуки були тихими стогонами, і ніхто навколо нас не усвідомлював шуму, ліжка, все, крім іншого, і виснажливого, сліпучого задоволення, яке ми відчували.
  
  
  
  
  
  
  Шоста глава.
  
  
  
  
  
  Її, сказав собі, що просто відпочину кілька хвилина. Але коли її відкрив очі, її, виявив, що в кімнату проникає перший натяк денного світла. Її лежав на спині. Знебарвлені волосся Тані лежало у мене на плечі.
  
  
  Її задавався питанням, чому вранці жіноче тіло завжди таке тепле і таке гладке, ніж було минулої ночі.
  
  
  Але щось мене розбудило. Щось схвилювало моя підсвідомість, щоб її усвідомив, що було навколо мене. Її підняв ліву руку достатньо, щоб щорічно на годинник. Трохи потім п'яти.
  
  
  Потім звук пролунав знову. Постійний стукіт у вхідні двері, приглушений повітряним простором, що проходять через вітальню і коридор. Це був навіть не стукіт або швидкий стук. Це було повільно й нерівномірно, як гучне, вмираюче серцебиття. Його поворухнувся, і Таня розбудила.
  
  
  Вона підняла голову, не відкриваючи очей. "Нік?" пробурмотіла вона. "Що це?"
  
  
  «Хтось стукає у наші двері».
  
  
  Ee мета повернулася до мого плеча. «Вони підуть», - сонно сказала вона.
  
  
  Її потряс її за плече. «Сенді», - голосно прошепотіла я. «Це твоє місце, і я хочу знати, хто це».
  
  
  Вона облизнула губи, не відкриваючи очей. «Вони підуть», - пробурмотіла вона. "Не хочу знати".
  
  
  «Я хочу знати. Це може бути більше схоже на наших двох друзів минулої ночі».
  
  
  Її зелені очі відкрилися. Вона встала, коли знову почувся стукіт. Тепер в цих очах не було склепіння.
  
  
  «Нік», - сказала вона вголос. «Хтось стукає у двері».
  
  
  Їй кивнув, посміхаючись ей. «Чому ти не бачиш, хто це?»
  
  
  Вона відкинула ковдру, і протягом декількох секунд насолоджувався її рухами її наготи, коли вона рилася у валізі. Вона знайшла маленьке пудрово-блакитне короткий негліже в комплекті з відповідними трусиками.
  
  
  Вона проводила пальцями по волоссю, в останній момент поправляючи ночнушку. Він був достатньо прозорим, щоб розгледіти колір її сосків. Швидко посміхнувшись мені, вона вийшла через спальні і пройшла коридором до вхідних день.
  
  
  Її швидко встав з сміття, став на коліна і відкрив свою валізу. Був чорний стьобаний халат, який її наділу. Потім її порився під своїми штанами, лежачими на підлозі поруч з ліжком, поки не відчув холодну сталь Вільгельміни, мого Люгера.
  
  
  З пістолетом у руці її, підійшов до відкритої день спальні. Її міг бачити вниз по холу і через вітальню до вхідних день. Таня чекала на день, спостерігаючи за мною. Її зачинив двері, залишивши лише щілину, щоб виглядати. Потім їй кивнув ей.
  
  
  "Це хто?" - несміливо запитала вона.
  
  
  Бурчання з іншого боку вхідних день було чоловічим, але я не міг розібрати слів. Потім знову почалися удари.
  
  
  Перш ніж Таня отперла двері, її, підійшов до ліжка
  
  
  Її взяв столик і схопив сигарети і запальничку. Її запалив одну, спостерігаючи, як вона клацає засувкою.
  
  
  Це був Майк, хлопець-блондин з фотографії. І він був п'яний. Він незграбно увійшов, коли Таня впала, потім встала, розгойдуючись взад і вперед. Він вклав велику частину своєї ваги на тростину; дві зламані ноги, мабуть, ще не повністю загоїлися.
  
  
  Таня була різкою. "Майк!" - сказала вона з удаваним подивом. "Що ти тут робиш?"
  
  
  "Де цей гад ?" - проревів він. «До біса багато часу це місце. Де він, Сенді?»
  
  
  Вона трохи відступила, щоб не встати між мною і хлопцем. Її закурив одну навколо своїх сигарет з золотим наконечником і випустив дим у стелю.
  
  
  Серед білого дня, будь Майк тверезий, він міг би легко помітити, що не розмовляє з Сенді. Але час був ще ранній; сонце ще не зійшло, і Таня добре зіграла свою роль.
  
  
  «Майк, ти п'яний», - сказала вона. «Якщо ви розбудіть його, він зробить більше, ніж просто зламає вам ноги».
  
  
  "Ага!" - крикнув Майк. «Знав, що цей ублюдок влаштував аварію. Візьми свій одяг. Ми йдемо звідси».
  
  
  Таня позадкувала в зал. «Ні, Майк. Їй залишаюся. Мені тут подобається».
  
  
  Він стояв, похитуючись, дивлячись на нах. «Ти ... хочеш сказати, що хотіла б залишитися з цим старим покидьком?»
  
  
  «Він робить для мене те, чого ти ніколи не міг».
  
  
  «Повернися до мене, Сенді».
  
  
  "Ні. Її сказав тобі, мені тут подобається".
  
  
  Його губи затремтіли. «Нічого подібного більше немає. Без тебе все не так. Будь ласка... повертайся», - благав він.
  
  
  «Я думаю, тобі краще піти», - сказала вона.
  
  
  Її, помітив, що у нього було дуже гарне обличчя. Світле волосся було підстрижене таким чином, щоб він виглядав як маленький хлопчик, і я впевнений, що він це зрозумів. Якщо Таня не зможе від нього позбутися, мені доведеться. Тепер вона відступала по коридору.
  
  
  - Сенді, - крикнув він. «Цей ублюдок тебе не годиться. Ти така молода, що не розумієш. Те, що він зробив зі мною, зламав мені ноги, нічого не значило. Він злочинець. У нього є люди, убиті, розумієш. Він частина мафії ".
  
  
  "Я не вірю тобі". Швидкий розум Тані справив на мене все більше враження.
  
  
  «Це правда, - я перевірив. Сенді, у нього що-то в вас є? Він змушує вас залишатися тут?»
  
  
  Вона похитала головою. «Ні. Її сказала тобі двічі, її тут, тому що хочу бути».
  
  
  "Я не вірю тобі". Він потягнувся до неї. «Дитинко, ти мені дуже потрібна».
  
  
  Таня відходила. Тепер вона була близько до дня спальні. «Майк», - сказала вона спокійним голосом. «Я ввічливо просила вас піти».
  
  
  Потім він зупинився. Він стояв і дивився на нах, его суглоби білими, коли він стискав ціпок. «Він зробив тебе такий», - кричав він. «Це зробив Акасано. Її вб'ю цього виродка!»
  
  
  Тоді її, відкрив двері спальні і зайшов у хол. Її підштовхнув ніс «люгера» до його носа. Як можна більш жорстким голосом їй сказав: «Тепер твій шанс, панк. Що ти готель зробити?»
  
  
  Його налиті кров'ю карі очі моргнули. Він відступив на три кроки в бік вітальні і облизав губи язиком. «Я...» - пробурмотів він. «Ти досить крутий з цією гарматою. Мені цікаво, наскільки ти стійкий без нах».
  
  
  «Ти не дізнаєшся, панк, тому що ти їдеш».
  
  
  Він стояв відкрито. «Я не піду, поки Сенді не скаже мені».
  
  
  Таня притулилася до стогнати і спостерігала за нами. Її соски упиралися в тонкий матеріал нічної сорочки. «Це те, що я намагався сказати тобі з ними тхора, як ти приїхав, Майк. Її, хочу, щоб ти пішов».
  
  
  Його красиве хлоп'яче обличчя зморщилося від боляче, коли він подивився на нах. «Ви маєте на увазі це? Ви віддаєте мені цього... старого... людину?»
  
  
  Її, підійшов до Тані. Простягнувши вільну руку, її злегка поплескав її по лівій стороні грудей. Вона посміхнулася.
  
  
  "Що ви думаєте про це?" Її сказав. Потім її загрозливо ступив до нього. «Тепер ти мене слухаєш, панк, і слухай добре. Сенді тепер моя бабуся, розумієш? Забирайся геть звідси до біса і тримайся подалі. Її знову бачу твоє потворне обличчя, Її накачані його так, щоб воно було наповнене ти будеш виглядати, як водолазний пояс ". Щоб додати трохи родзинки до своєї загрозу, її вдарив його его вільною рукою по обличчю.
  
  
  Ляпанець прозвучав голосно в тихому ранковому повітрі. Він розвернувся і схопився за один навколо стільців у вітальні, щоб не впасти. Палиця впала на підлогу.
  
  
  Таня підбігла до нього. Вона взяла його тростина і простягнула йому. Потім вона повернулася до мене. «Тобі не треба було так сильно його бити. Ти міг просто сказати ему».
  
  
  Її стояла мовчки, а Вільгельміна вільно висіла на моїй руці, спрямована в підлогу. «Я хочу, щоб він пішов звідси», - м'яко сказав я.
  
  
  Майк зашкутильгав до день. Коли Таня відкрила ему, він пильно подивився на нах. "І ти тут, тому що
  
  
  ти хочеш тут бути? "
  
  
  Вона кивнула. Він вийшов у коридор і повернувся до мене.
  
  
  Її підняв «Люгер». "Що-небудь ще ти готель, панк?"
  
  
  «Так. Мені було цікаво, наскільки поліція буде зацікавлена в тому, як її зламав ноги».
  
  
  «Коли ви втомитеся від життя, запитайте ih».
  
  
  Таня закрила двері. На кілька секунд вона схопилася за ручку і вперлася головою в двері. Потім вона повернулася до мене обличчям. Вона важко зітхнула. "Що ви думаєте?"
  
  
  Її, знизав плечима. «Я думаю, він купив це. Якби хтось запитав його, я думаю, він би сказав, що бачив, Сенді і Акасано».
  
  
  Вона відвернулася від дня й пішла на кухню. Її, чув, як вона витягла навколо шафи склянку і наповнила його водою. Її кинув Вильгельмину в хвилину халата і зупинився у дверях.
  
  
  Вона притулилася до мене спиною до раковини. «Я думаю, що щось відбувається, Нік».
  
  
  "Що?"
  
  
  «Мені погано із-за того, що ми зробили з Майком». Вона повернулася до мене обличчям. «Акасано був найнижчим типом істот, про яких їй коли-небудь чув. І, Нік, її починаю думати, що ти це він».
  
  
  Її посміхнувся ей. «Тоді їй, мабуть, непогано справляюся зі своєю роботою».
  
  
  Вона побігла через кухню і обняла мене за талію. «Я ніколи не хочу тебе ненавидіти, Нік. Ніколи».
  
  
  Телеграма прийшла ніяк не коли.
  
  
  
  
  
  
  Сьома глава.
  
  
  
  
  
  Мої вуха почали тріщати, коли літак Римма приземлився в аеропорту Палермо, Сицилія. Внизу розкинулося клаптева ковдра навколо виноградників, схожих на ковдру, тягнеться до будівель Палермо.
  
  
  Сидить поруч Таня стиснула мою руку. Ми обидва знали, що це все. Ми переконали Мати в ранковому світлі, коли він був п'яний, але це було найвищим випробуванням. Ніка і Таня точно б більше не було. Один промах тут, і ми будемо дев'ятьма агентами, а десять, додамо в список.
  
  
  Інструкції в телеграмі були прямими і точними. Її повинен був забронювати собі квиток на перший доступний подорож навколо Міжнародного аеропорту кеннеді, ny відкрито в Рим. Звідти її міг би сісти на поїздки до Палермо. Готельний лімузин чекав, щоб відвезти мене відкрито в готель Corini, де її реєструвався, а потім чекав, поки зі мною зв'яжуться.
  
  
  Ніхто в Палермо не бачив, Акасано десять років. Цей факт працював на мене. Зі мною Сенді теж не було проблемою. Вона була моєю жінкою. Навколо свого дослідження їй стало відомо, що ці чоловіки частини брали своїх жінок з собою у відрядження.
  
  
  DC-10 ковзнув по смузі, вирівнявся, потім пролунав ривок, коли колеса торкнулися і завищали. Ми з Танею розстебнули ремені безпеки.
  
  
  На ній був легкий спа-костюм, який здався б Тані занадто яскравим, але підходящим для Сенді. На блузці під коротким жакетом три верхні ґудзики були розстебнуті, відкриваючи пристойний виріз. Її спідниця була на один розмір менше, і досить короткою, щоб догодити кожній чоловічій парі в літаку. На її обличчі був вираз юнацької дратівливості. Зрілі, повні губи, нафарбовані і морозні; занадто багато макіяжу для блакитних очей, щелепи, виривають десни, працюють до межі; ілюзія полягала в дешевизні і незнанні стилю.
  
  
  Надмірно розвинена Лоліта, дуже молодий агент АХ, Таня омелою талант зображати і те, і інше.
  
  
  Вона притулилася до мого плеча, стискаючи мою руку.
  
  
  Літак підрулив до терміналу, і ми чекали, поки сходинки штовхнули на день. Виглянувши у вікно, її помітив кілька очікують таксі, а також чотири мікроавтобуса Fiat з назвами готелів з боків.
  
  
  Мій погляд перемістився з машин, на осіб, очікує натовпу. Кожне обличчя було ретельно вивчено. Вважаю, немає причин для цього. Але за роки роботи агентом в AX її нажив багато ворогів. У мене ввійшло у звичку перевіряти окремі особи в будь-якій юрбі. Ви ніколи не знали, звідки могла взятися goggle вбивці. Але в цьому натовпі не терпілося привітати виходять по всій площині.
  
  
  Поклавши руку на лікоть Тані, її повільно рушив по проходу. Симпатична усміхнена стюардеса сподівалася, що нам сподобався політ, і що ми добре провести час в Палермо. Ми з Танею вийшли на яскравий сонячний святий та тепло. Внизу сходів водії таксі та автобусів просили нашого заступництва.
  
  
  Пасажири літака рухалися по відкритому простору від літака до дротяного паркану, не звертаючи уваги на крики водіїв. Були обійми і поцілунки, коли зустрічали рідних і близьких.
  
  
  На проведені обчислення одного з мікроавтобусів було написано "Corini Hotel". Все ще тримаючись за лікоть Тані, її плентався крізь смаглявих ділків до автобуса. Кілька людей пішли за ними, і кожен сказав мені, що у них найкраще таксі на всій Сицилії. Але коли ми досягли
  
  
  автобус, всі чоловіки пішли назад, крім одного.
  
  
  Він підійшов до нас, не дозволяючи своїм темним очам відірватися від того місця, де повинні були бути соски Тані. - Ви хочете, щоб вас відвезли в готель Коріні, синьйор?
  
  
  «Ти», - коротко сказав я. «Якщо ти думаєш, що зможеш відірвати очі від моєї жінки на досить довгий час, щоб пуститися в дорогу».
  
  
  Він збентежено кивнув і відвернувся. "У вас є багажні чеки, синьйор?"
  
  
  Її вручив ih ему і дивився, як він риссю йде до терміналу. Ми вже пройшли митницю, коли приземлилися в Ріме.
  
  
  «Я думаю, він милий», - сказала Таня, дивлячись на нього.
  
  
  «Я впевнений, що так. І його впевнений, що він думає, що ти більше, ніж просто симпатична».
  
  
  Він повернувся через десять хвилина з нашим багажем, і ми всі в таку гру в автобусі «Фіат». Наш водій був таким же диким і крикливим, як і всі інші. У нас з Танею особливо не було рішенням оглянути визначні пам'ятки; знадобилося все, що у нас було, щоб просто триматися. Тільки в одному місці, крім Римми, її бачив на дорозі більш диких маніяків: Мехіко.
  
  
  Нарешті ми з вереском зупинилися перед древнім, усипаним пряниками, разрушающимся будовою, яке, судячи з світиться над входом вивісці, називалося готелем Коріні. Наш хлопчик вніс ці сумки всередину і не надто обережно кинув ih перед столом.
  
  
  «Ви забронювали сусідні кімнати для Томаса Акасано і Сенді Катрона?» - запитав його клерка.
  
  
  Він перевірив книгу в біфокальні точках. "Ах, ти." Потім він ударив рукою по дзвону, влаштувавши біса гучний шум. По-італійськи він сказав посильному доставити наші сумки в чотири кімнати, дев'ятнадцять і двадцять.
  
  
  Коли її відвернувся від стільця, її, відчув, як хтось плескає мене по плечу. Її, обернувся і побачив східного людини, що відступив на три кроки й тримає фотоапарат. Його мета нахилилася на камеру, і мене відразу ж засліпила яскравий спалах. Занадто пізно їй підніс руку до обличчя.
  
  
  Коли чоловік повернувся, щоб піти, її підійшов до нього і схопив його за руку. «Я б готель купити це фото, ще один».
  
  
  «Не говорити по-американськи. Не розумій!» Він спробував відсунутися.
  
  
  «Дай мені побачити твою камеру». Її, схопився за це.
  
  
  Він відсахнувся від мене. "Ні!" - заволав він. «Не говорити по-американськи. Не розумію».
  
  
  Її готель знати, як, кравець візьми, він дізнався, що я американець. І чому він готель мою фотографію. У холі готелю було кілька чоловік. Всі до єдиного з інтересом спостерігали за подіями. Мені не потрібно було все це увагу. Таня сиділа на кріслі, але замість того, щоб дивитися на мене, вона дивилася на обличчя в натовпі.
  
  
  "Ви мене відпустите!" - крикнув чоловік. Для того, хто не розумів по-американськи, він чудово справлявся.
  
  
  «Я хочу побачити твою камеру, голосування, і все». На моєму особи була посмішка, але я її намагався зберегти її. Юрба рушила до нас. Він ще не шталь ворожим. В ній було чоловік дванадцять.
  
  
  Чоловік вивільнив руку. «Я йду. Залиш у спокої».
  
  
  Її, рушив до нього, але він повернувся і побіг через вестибюль до вхідних день. Натовп сиділа і дивилася на мене з легкою цікавістю. Її, повернувся до них спиною, взяв Таню за руку і попрямував до ліфта з відкритою кліткою.
  
  
  "Що ти про це думаєш, Н-Те?" - запитала Таня, коли ми під'їхали до поверху, де перебували наші кімнати.
  
  
  «Готель би її знати. Хтось хоче мою фотографію. І тепер схоже, що вона в них є». Її, знизав плечима. «Може бути, Ніколі хоче переконатися, що в готелі дійсно реєструється Томас Акасано».
  
  
  Наш водій автобуса пішов за нами, допомагаючи посильному з багажем. Дав їм обом хороші чайові, коли ми були в моїй кімнаті, і замкнув за ними двері.
  
  
  У кімнаті був високий стелю, і чотири вікна, що виходять на блакитне-блакитне гавань. Там було ліжко з латунним каркасом з балдахіном, одіна коммода, два стільця і письмовий стілець з чотирма стільцями з прямою спинкою. Пахло цвіллю, печені, тому її відкрив вікно. Тоді його зміг відчути запах сукню. Рибальські човни здавалися білими на тлі темно-синій гавані. Для стоять на якорі і пришвартувався човнами її міг бачити вершину маяка. Причали оточували канали, що входять і виходять з гавані.
  
  
  Вулиці внизу були вузькими, зигзагоподібними, через каньйони спресованих будівель, схожих на складені яєчні коробки.
  
  
  Внизу пройшов чоловік на «Ламбретте», його спиною струменів тонкий, як олівець, хвостик диму. У нього був жовтий светр, але він його не носив; він була у нього на спині, як плащ, з зав'язаними навколо шиї рукавами. Її, дивився, як він стрімко рухається по брукованих вулицях, і сонце відбивається в його яскраво-червоному скутері. По обидва боки вулиці стояли «фиаты», шістсот, в основному червоні.
  
  
  Двері, що з'єднує мою кімнату з Таниной, відкрилася, і вона пройшла ec мені.
  
  
  "Хіба це не гарно?" - сказала вона з широкою посмішкою.
  
  
  Вона підійшла до вікна, де її зберігав, і визирнула. Її рука потягнулася до моєї і притиснула до грудей. Потім вона подивилася на мене.
  
  
  "Займайтеся зі мною любов'ю".
  
  
  Її, потягнувся до неї і притягнув до себе. Вона охоче обнялась. Це вона потягла нас до ліжка, і вона поралася зі мною, щоб зняти з мене одяг. Під спідницею або блузкою у нах нічого не було. І нам не знадобилося багато часу, щоб розтягнутися на бік, оголені, обіймати одне одного.
  
  
  Його поцілував її кирпатий ніс, потім кожне око, потім ee рот. В її тілі було тепло і гладкість. Її досліджував кожен дюйм її тіла спочатку руками, потім ротом.
  
  
  Її, відчував її губи на собі, нерішуче досліджуючи. Кожен раз, коли вона щось пробувала, вона робила паузу, немов невпевнена.
  
  
  «Все в порядку», - прошепотіла я. «Немає ніяких робив. Все добре. Відпустіть себе. Робіть те, що ви чули, мріяли або думали, але ніколи не мали рішенням спробувати».
  
  
  Вона видавала стогнучий звуки. Її повернувся до ee горла, потім підвівся, щоб щорічно на нах в сонячному світлі.
  
  
  Вона була тонкокостной і крихкою. Ee грудях були купою м'якості з твердими сосками, спрямованими вгору. Потім вона зігнулася до плоского життя і дуже вузькою талією. Її, знав, що можу обхопити цю талію обома руками торкнутися великого і середнього пальців. Потім була округла спалах стегон і сідниць, які приваблювали своїм рухом стільки пар очей чоловіків. Ноги мали хорошу форму і з'єднувалися в невеликій шкурі по каштанового оксамиту. Це було приносити задоволення тіло, наповнене завзяттям і молодістю.
  
  
  Її очі пильно дивилися в моє обличчя, поки його дивився на нах. «Візьми», - сказала вона хрипким шепотом. «Візьми і насолоджуйся».
  
  
  Її зробив. Її перемістив свій рот до її губ, і мій язик почав відповідати рухам мого тіла. Одним рухом його був над нею, а потім увійшов у нах. Стогони перейшли в зітхання, і навколо її горла, майже не вирвалося нам звук.
  
  
  Коли її рушив до неї, її дозволив своєму мови рухатися якомога далі вздовж її мови. Потім її, відсунувся і витягнув мову і назад. На самому делле це були два акту любові, дві думки. І вона показала мені, гей, як подобаються рухи свого тіла.
  
  
  Це сталося з нею раптово, і її тіло вибухнуло тим, що трапилося. Вона чіплялася за мене, корчилася піді мною і видавала засмучені, хныкающие звуки.
  
  
  Я не міг стримуватися. Їй був повітряною кулею, наповненою водою, і котиться по довгій плоскій пустелі. Попереду стирчав великий шип по обвітреної дошки. Її, відчував, що тягну, стискаю і скачу, поки, нарешті, не вдарив по шпильці, і вся рідка вода хлинула через мене.
  
  
  Це сталося знову так само.
  
  
  А потім ми лежали на спині, оголені, поки сонце зігрівало нас, омиваючи постіль. З напівзакритими очима її спостерігав, як вітерець ворушить мереживну фіранку, приносячи з собою запахи сукню, свіжого винограду, риби і вина.
  
  
  Її рушив достатньо, щоб дістати сигарети і прикурити. Таня пригорнулася до мене, шукаючи, а потім знаходячи западину на моєму плечі для своєї голови.
  
  
  «Це добре», - сказав я. "І ти теж."
  
  
  Це змусило її притиснутися ще лизати. Через деякий час вона сказала: «Ви думаєте про завдання, чи не так?»
  
  
  «Дуже багато питань без відповіді», - сказав я. «Чому всі східні? Були двоє в квартирі, потім той, що внизу, у вестибюлі. Що він робив, роблячи мій знімок? Для кого він фотографував его? І чому?»
  
  
  Таня відійшла від мого плеча і сіл. Вона повернулася до мене серйозно. "Ти хоч уявляєш, як вони зв'яжуться з нами?"
  
  
  Її, похитав головою. «Але я думаю, що з цього моменту нам краще бути в напрузі. Ніяких промахів, нічого навіть близько не підходив. У мене є відчуття з приводу цього завдання, яке мені не подобається».
  
  
  Вона поцілувала мене в кінчик носа. «Нагодуй мене, мій прекрасний чоловік. Твоя жінка голодна. Її піду одягнуся».
  
  
  Коли вона відштовхнулася від краю ліжка, ми почули гучний дзвінок. Телефон стояв на прікроватной тумбочці поруч із ліжком. Таня замовкла.
  
  
  З цигаркою, все ще болтающейся в куточку rta, її взяв трубку. «Так, Акасано тут».
  
  
  «Синьйор Акасано», - сказав клера. «Мені сказали, що тут вас чекає машина. У вестибулі варто чоловік. Можу їй сказати ему, коли ви приїдете».
  
  
  "Хто послав машину?" Її запитав.
  
  
  Його рука ліжка на мундштук. Коли він повернувся, його голос підскочив приблизно на десять пунктів. "Машина належить пану Розано Ніколі, синьйор.
  
  
  «Я буду через п'ятнадцять хвилина».
  
  
  "Р". Він повісив трубку.
  
  
  Її, подивився на Таню. "Це він, Сенді, дитинко".
  
  
  він схрестив ee пальці на мені, потім нахилився, щоб підняти її блузку і спідницю. Вона проскочила в свою кімнату.
  
  
  Її загасив сигарету і скотився з ліжка. Одягаючись, її перевіряв свій особистий арсенал. Її збирався надіти спортивну сорочку з відкритим коміром, слакси і легку куртку. Перш ніж надіти шорти, її перевірив П'єра і рекламує крихітну газову бомбу собі між нога. Потім її надів штани і балетні тапочки, взяв піхви Хьюго і сполучні ремені і пристебнув тонкий стилет до лівої руки. Потім її надів сорочку і застебнув її. Сорочка кольору плюща, з коміром, на гудзиках, сірого кольору, з довгими рукавами. Коли він був включений, її просунув руку в ремінь через кобуру, в якій знаходилася Вільгельміна. Урізаний «Люгер» лежав виплат прямо у мене під лівою пахвою. Надівши легкий спортивний піджак його був готовий.
  
  
  Таня зустріла мене в холі. Ми мовчки підійшли до ліфта з відкритою кліткою. Красиве обличчя Тані було безпристрасним, коли ми їхали. Її обшукував вестибюль у людини, якого послали забрати нас.
  
  
  Ми підійшли до вестибюлю. Її підняв важіль і розсунув день витягу з металевими гратами. Таня зробила два кроки у вестибюлі. Її був на крок позаду нах, і тільки що підійшов до неї, коли побачив його.
  
  
  Дитинство у фільмах про гангстерів призводить до того, що ви отримуєте певне уявлення про те, як повинен виглядати бандит. У більшості випадків це зображення невірне. Сьогоднішня витяжка виглядає сьогоднішнім успіхом. Вони нагадують вам адвокатів, лікарів чи банкірів. Але бандит є бандит. Час і методи змінюються, але організація так і не переросла потреба в торпедах або, як ih іноді називали, в людях-мускулах. Вони виконували випадкову роботу. Це були вони, хто прикріплював бетонні блоки до кісточок, особам старше дулом автомата, що стирчать з проїжджаючої машини, вони, хто сказав вам, що Майк, Тоні, або Аль хочуть вас бачити. Хлопчики на побігеньках.
  
  
  Розано Двору послав за нами торпеду.
  
  
  Він незграбно попрямував до нас, коли ми вийшли, навколо підйомника, його величезні плечі були шириною з дверний проріз. На nen був білий тропічний костюм, облегавший його м'язи. Его руки звисали майже до колін, суглоби були в синцях і деформувалися від ударів занадто великої кількості людей, обличчя було вкрите ранками, плямами і неправильним кутом з-за занадто багатьох ударів одного виду.
  
  
  Давним-давно він був фахівцем у ринзі. Це можна було сказати за скрученному м'яса, яке раніше було его вухами, і по кривій z-подібній формі его ніс. Його очі були майже сховані за двома шарами плоті від м'яча для гольфу. І шрамів було дуже багато. Жирні шрами над обома бровами, неприємний в місці, де вилиці прорізала шкіру; обличчя виглядало безформним, м'яким і горбистим.
  
  
  І її помітив ще одну шишку. Опуклість під лівою пахвою в тропічному костюмі.
  
  
  "Містер Акасано?" - сказав він з низьким носовою шипінням.
  
  
  Їй кивнув.
  
  
  Его дурні очі метнулися з мене на Таню. "Хто така?"
  
  
  "Моя жінка."
  
  
  «Е-е... ой». Він дуже кліпав очима і дивився здалеку, ніби мріяв. «Ти думаєш, що підеш зі мною».
  
  
  Її взяла Таню за лікоть і пішла до переїжджають через імбирний вестибюль. Коли ми підійшли до вхідних день, він зупинився і повернувся до нас.
  
  
  «Її Квік Віллі, - сказав він. «Я знаю, що ви Томас Акасано, але я не знаю, як звати ee».
  
  
  Її запитав. - "Ви повинні знати?"
  
  
  Він моргнув на цьому кілька секунд. «Ага. На рахунку її повинен її надати».
  
  
  "Для кого?"
  
  
  «Так хлопець в машині». Він повернувся спиною і вийшов на тротуар. Ми пішли за ним.
  
  
  Біля узбіччя чекав чорний «мерседес» 300-ї серії. Коли ми підійшли до нього, її побачив китайця, який сидів на передньому пасажирському сидінні. Він без усякого виразу особою дивився, як ми прийшли.
  
  
  Швидко Віллі зупинив нас, взявши мене за руку. «Я повинен обшукати тебе», - сказав він.
  
  
  Його підняв руки і дозволив йому було погладити мене по грудях. Він заходу всередину легкої спортивної камзоли і витягнув Вильгельмину. Потім він поплескав мене по боках і ногах. Дуже небагато шукачі коли-небудь відкривали П'єра або Гюго.
  
  
  Потім він повернувся до Тані, і вперше за час нашої зустрічі его маленькі тьмяні очі заблищали. «Я теж повинен її обшукати».
  
  
  «Я так не думаю», - м'яко сказав я.
  
  
  Маленькі очі Уіллі просвердлили дірку відверті в моїй голів. Навіть китаєць нахилився достатньо, щоб щорічно. Настала тиша.
  
  
  Mimmo проїхав криваво-червоний «Фіат» без глушника. Потім інший. Потім проїхали три «Ламбретты», ih двигуни видавали постійний шум двотактного двигуна. Вузькі вулички вилися на всі боки. Від яскравого сонця з прапора та тротуарів піднімалися тонкі теплові цівки. У трьох кварталах позаду нас була гавань, але навіть тут долинали запахи сукню.
  
  
  «Я повинен її обшукати», - сказав Віллі. "Я отримав наказ
  
  
  Китаєць уважно спостерігав за мною. Він був бездоганно одягнений в зшитий на замовлення костюм, навколо акулячої шкіри світло-коричневого кольору. Сорочка була біла, краватка в коричневу і жовту смужку. Його обличчя було цікаве вираз веселощів. Очі в нього були, звичайно, розкосі, вилиці високі, гладке обличчя. Він видав впевнений вигляд, ніби у нього було кілька проблем, з якими він не міг впоратися і впоратися добре. Він виглядав як тип людини, який бере на себе відповідальність і заслуговує свого роду страхітливе повагу з боку інших. У цьому теж була безжалісність. Сидячи там з цим здивованим поглядом, він спростував повідомлення в змі мені, яка засмагала гримучу змію. Я не сумнівався, хема був цей чоловік.
  
  
  «Ти не можеш її обшукувати, Віллі, - сказав я.
  
  
  Може, їй все зіпсував. Відмовившись дати Тані обшук, можливо, її створював непотрібні проблеми. Вважаю, Ніколі мав права дозволити своїй торпеді очистити всі зброю до того, як ми дісталися до вілли. Але зняла мене з гачка Таня.
  
  
  Вона злегка торкнулася моєї руки. «Все буде добре, любий», - сказала вона. «Я не проти».
  
  
  «Я не хочу, щоб тебе лапал цей лиходій за».
  
  
  «Він не буде довго шукати». Вона зробила два кроки вперед і ледь не наткнулася на Віллі. Злегка піднявши руки, вона подивилася в скалічене обличчя Віллі. «Гаразд, великий хлопчик, обыщи мене», - сказала вона куточком rta.
  
  
  Він зробив. Він поплескував всюди, і хоча пошук швидким і нічого не показав, Швидкому Віллі це, мабуть, сподобалося.
  
  
  «Добре», - сказав він нарешті. Він відкрив задні двері «мерседеса». «Ти все ще не сказав мені її імені».
  
  
  Її посміхнувся ему. «Насправді, Віллі. Її точно не знав».
  
  
  Ми в таку гру на заднє сидіння і здригнулися, коли Віллі зачинив двері. Коли він сель за кермо, китаєць розвернувся на своєму сидіння обличчям до нас. Його рука лежали на спинці сидіння. На nen були золоті годинники, і дуже велике кільце з рубіном на мізинці. Він посміхнувся нам, оголивши бездоганні зуби, блискучі білизною.
  
  
  Потім він простягнув до мене праву руку. «Містер Акасано, мене звуть Тай-Шен. Її багато чув про вас».
  
  
  Її взяв за руку. Влада була сильною. «А ви, містер Шен. Це Сенді Катрон».
  
  
  «Так, її зрозумів. Приємно, міс Кэтрон».
  
  
  Тепер ми всі були дуже добрими друзями. Віллі швидко змусив муркотіти «мерседес», і ми плавно влилися в рух «Фіат» і «Ламбретта».
  
  
  Шен кивнув Сенді, і вона відповіла жестом, і, поки ми котилися, він широко посміхнувся мені.
  
  
  "Можу її називати вас Томас?" - запитав він зараз.
  
  
  «Звичайно, будь ласка».
  
  
  Посмішка стала ширше. «Ви, звичайно, вони принесли список».
  
  
  "Звичайно."
  
  
  Він простягнув руку. "Розано послав мене забрати його.
  
  
  Її посміхнувся ему в ревматизму, потім нахилився вперед, поклавши лікті на коліна. «Містер Шен, він не дурень», - сказав я, зберігаючи голос рівним, але твердим. "Я не знаю, які ваші стосунки з Розано, але ми з ним расстадись більше десяти років тому. Ми добре знаємо одне одного. Его інструкції були чіткими; її повинен був передати список ему особисто. Ви ображаєте мене, запитувати список. Роблячи так, ви вважаєте мене дурним, і, пан Шен, я не дурний ».
  
  
  Голосом, м'яким, як на чолі оливкової олії, він сказав: «Запевняю вас, сер, я не мав на увазі, що ви були... дурні. Її просто...»
  
  
  «Я добре обізнаний про зустрінуть ваші наміри, містер Шен. Ви хочете виглядати крупніше в очах Розано, щоб отримати особливі особисті милості. Що ж, дозвольте мені сказати вам, ми з Розано повертаємося назад. Ми дуже близькі. Ви і її можу боротися за його праву руку, але, сер, коли справа доходить до его дружби, ви залишаєтеся в тіні ».
  
  
  Він подумав над цим кілька секунд. «Я як-то сподівався, що ми зможемо потоваришувати».
  
  
  Її, відчував, як всередині мене кипить гнів. Її, знав, що це за людина і чого він хоче. «Довгий час, Шен, ти намагався дискредитувати мене в очах Розано. А тепер ти ображаєш мій розум, запитуючи список. Ми з тобою не можемо бути друзями. Ми змагаємося одним з одним, і тільки один навколо нас переможе."
  
  
  Він підняв брови. "Тільки за що ми змагаємося?"
  
  
  «Територія. В організаціях в Штатах панує хаос. Нам потрібен лідер, і цим лідером буде Розано. Ми змагаємося за місце поруч з ним, за великий шматок пирога».
  
  
  Его голос шталь більш інтимним. «Я не змагаюся з тобою, Томас. У мене інші плани...»
  
  
  "Я не вірю тобі". З цими словами її, відкинувся на сидінні. «Але все це академічно», - сказав я. «Розано буде засмучений через вас, тому що ви піддали мене і мою жінку обшуку».
  
  
  «Нам було наказано».
  
  
  "Подивимося. Дати список
  
  
  Розано, і нікому іншому ".
  
  
  Він стиснув губи і втупився на мене. Думаю, в той момент, якщо б обставини склалися, він з радістю убив би мене. Потім він повернувся до нас спиною і подивився через лобове скло.
  
  
  Швидко Уіллі відігнав «мерседес» з будівель Палермо. Тепер ми проїжджали вигорілі на сонці халупи, де в брудних двориках грали чорняві діти. Навколо деяких халуп були вицвілі дерев'яні паркани. Діти були одягнені у рвану одяг, таку ж брудну, як і вони самі. Час від часу її бачив літню жінку, яка займається підмітала долівку хатини, зупиняючись, щоб провести рукою по покритому потім лобі.
  
  
  Її відчув подих прохолодного відбору проб повітря, коли Швидкий Віллі включив кондиціонер на «мерседесі».
  
  
  І скрізь були виноградники. Всій території готелю була плоскою, і акуратні ряди виноградних лоз, здавалося, тягнулися над кожним пагорбом.
  
  
  Рука Тані ковзнула по сидінню, намацуючи мою. Її взяв її і виявив, що її долоня тепла і волога. Ми перейшли рубіж. До цього моменту ми могли б сісти на літак і полетіти в Штати. Якби щось сталося несподівано, Хок міг би зв'язатися з нами і або відкласти або скасувати завдання. Для нас все було б скінчено. Але тепер ми пройшли точку неповернення. АХ, і Хоук були поза грою. Виживемо ми чи ні, повністю залежить від наших здібностей.
  
  
  Дорога повільно піднімалася з S-подібним вигинів, які ставали жорсткими і перетворювалися у зворотні. Швидкий Віллі вів машину повільно і вміло. Її задавався питанням, скільки разів він возив мафіозі k ih ударів. Наші вуха почали тріщати по мірі того, як ми піднімалися до безхмарного неба.
  
  
  На вершині високого пагорба ми підійшли до першого збройного охоронця. Він стояв біля воріт з залізними ґратами. В обидві сторони йшов високий бетонний паркан.
  
  
  Крім пістолета, у чоловіка на плечі висів автомат. Коли «мерседес» завернув за останній покажчиків і повільно поїхав до воріт, він нахилився достатньо, щоб побачити всіх нас, і в той же час витягнув автомат напоготові.
  
  
  Віллі швидко просигналив і почав сповільнюватися. Охоронець штовхнув ворота і штовхнув ih. Він посміхався і махав рукою, коли ми в'їжджали на віллу. Її, помітив, що на nen був коричневий комбінезони.
  
  
  Пройшовши через ворота, ми опинилися в оточенні багатих зелених галявин з оливковими деревами, розкиданими то тут, то там, а за ними було ще більше виноградників. Особняк був щиро попереду.
  
  
  Наскільки її міг бачити, це виглядало так, як ніби вершина пагорба була виголена. Вілла займала площу майже у чверть милі. Поки ми їхали великим півколом по гладкій, як масло, асфальтовій дорозі, ми проїжджали посадочний майданчик з прив'язаним реактивним літаком «Лір». Навколо особняка було багато будівель. Обійшовши особняк, ми минули три тенісних корти, поле для гольфу на дев'ять лунок і величезний басейн, наповнений шістьма красунями в коротких бікіні. А потім обійшли головний особняк до фасаду.
  
  
  Кожне вікно було закрито дротяною сіткою. Над кожним входом були грилі, які, ймовірно, були готові закрити всі отвори одним натисненням кнопки. Перед довгим цегляним ганком стояло сім білих колон. Під'їзна дорога обігнула особняк. Швидкий Віллі загальмував перед однією навколо колон. Від під'їзної доріжки до ганку вели чотири цегельних сходинки.
  
  
  Сам особняк був не менш вражаючим. Він був триповерховим, побудованим навколо червоної цегли з черепичним дахом. Вікна з загостреними дахами і віконницями, і кожне якимось чином відкривала вид на темно-синє Середземне море.
  
  
  Віллі швидко виліз навколо машини і обійшов перед «мерседесом». Спочатку він відкрив двері Тай-Шена, потім нашу.
  
  
  Шен почав підніматися по сходах, простягаючи руку до масивної вхідний день. «Сюди, будь ласка, містер Акасано». У маслянистої плавності його голосу не було тепла, слова були різкими і обрізаними на кінцях.
  
  
  Її взяв Таню за лікоть і пішов за ним. Особняк виглядав чимось знайомим, неначе її бачив, его десь раніше. Ні, справа не в цьому; Її бачив, і інші подібні лише в Новому Орлеані. Старі особняки-плантаціях Глибокого Півдня. Повинно бути, Ніколі коштувало цілого стану перетягнути сюди всі ці цеглини і стовпи.
  
  
  Шен подзвонив у двері, і майже відразу ж її відкрив величезний негр.
  
  
  «Майклс», - сказав Шен. "Містер Николи доступний?"
  
  
  На негре була жовта водолазка і сірі штани. Його мета була поголена наголо. «Він розмовляє зі своєю дружиною, сер».
  
  
  Ми увійшли в мармурова підлога, відполірований до блиску яскравіше, ніж мої балетні тапочки. Футах в дванадцяти над нами висіла велика люстра. Це було схоже на фойє. Через арочний отвір її міг бачити мармурова підлога, веде до того, що виглядало як зал.
  
  
  Навпроти була драбина з килимовим покриттям.
  
  
  «Я покажу тобі твою кімнату», - сказав Шен. Він попрямував до сходів. Ми з Танею пішли слідом, а Швидкий Віллі замикав.
  
  
  «Її готель би побачити Розано як можна швидше», - сказав я, коли ми піднімалися.
  
  
  «Але звичайно», - відповів Шен. В його словах не було почуттів.
  
  
  Коли ми вийшли на майданчик, він пішов прямо. Там був коридор з килимовим покриттям і дверима, розташованими з боків. Чого я не міг подолати, так це величезною масивності цього місця. Всі стелі, здавалося, були заввишки не менше дванадцяти футів, а день здавалися товстими, як сейфи. Було нескінченну кількість кімнат.
  
  
  Ми продовжували йти. Потім, без видимої причини, Шен зупинився перед однією навколо дверей. Він дістав в'язку ключів навколо кишені і клацнув дверима.
  
  
  «Ваша кімната, містер Акасано», - рішуче сказав він.
  
  
  "А як щодо моєї жінки?"
  
  
  Він стояв і сонно дивився на мої груди. Я не розумів, наскільки він маленький. Верхня частина його голови була приблизно на два дюйми нижче мого підборіддя.
  
  
  «У нас є для нах ще одна кімната».
  
  
  «Мені це не подобається», - сердито сказав я. «Мені це риса нам не подобається».
  
  
  Тільки тоді его розкосі очі піднялися до мого обличчя. «Містер Акасано», - сказав він втомленим голосом. «Я просто виконую бажання Розано. Будь ласка, зачекайте всередині».
  
  
  Його рука вказала на кімнату. У мене було неприємне відчуття внизу життя. «Такий наказ її повинен почути особисто від Розано».
  
  
  Він посміхнувся, показуючи мені ці ідеальні зуби. "Замовлення?" - сказав він, піднявши брови. «Це не наказ, Томас. Розано тільки бажає, щоб ти відпочивав від поїздки і думав про своє возз'єднання з ним. Є час для жінок, чи не так? І час для роздумів».
  
  
  «Я скажу вам, що ви можете робити зі своїм спогляданням».
  
  
  "Будь ласка." Він підняв руку. «Вона буде в кімнаті, схожій на вашу. Гей, буде досить зручно».
  
  
  Таня взяла мене за руку. «Все буде добре, дорогий». Потім вона скоса глянула на Шена. «Я впевнений, що містер Шен людина слова. Якщо він скаже, що мені буде комфортно, тоді його буду прав».
  
  
  Її зітхнув. «Добре. Іди сюди і поцілуй мене, дитинко». Вона це зробила, і ми зробили це добре для виду, а потім її поплескав її по спині. "Веди себе добре".
  
  
  «Завжди, дорогий».
  
  
  Всі посміхалися. Її, увійшов у кімнату. Двері за мною зачинилися. І вона була замкнена.
  
  
  
  
  
  
  Восьма глава.
  
  
  
  
  
  Бити об двері було марно. Це все одно, що битися об цегляну стіну. Її, повернувся до нього спиною і оглянув кімнату. Там була зручна ліжко, коммода, стілець з двома стільцями, а стогін - пейзажі Гранд-Каньйону. Два вікна виходили відкрито на Середземне море.
  
  
  Її міг бачити знебарвлений місто Палермо далі вниз по схилу пагорба, і вітрильники, безшумно рухаються взад і вперед за гаванню. Лиже були виноградники, оливкові дерева і висока стіна. Але лиже всього до мене була дротяна сітка над вікном.
  
  
  Крім масивної головною день, була двері поменше, ведуча у ванну кімнату.
  
  
  Її ходив взад і вперед. У них була Вільгельміна, але у мене залишилися моя маленька газова бомба, і стилет. Її б почекав, якщо вони цього захочуть, але довго чекати не шталь. Я не міг повірити, що Розано Николи на самому делле залишив інструкції своєму старому другові Акасано, щоб він був замкнений. Це більше схоже на ідею Шена.
  
  
  У мене не було іншого виходу, крім як через ці двері. Отже, поки вони не відкрили его, все, що я міг робити, це чекати. Її, підійшов до ліжка і потягнувся.
  
  
  Багато думки проносилися в мене в голів. Стався витік інформації. Якимось чином Николи усвідомив мою справжню особистість. Може бути, справжній Акасано якимось чином потім смерті розповів про свою смерть. Можливо, він залишив конверт з інструкціями: «Відкривати, тільки якщо його не п'ю у визначеному місці звичайну чашку кави щоранку». Потім у відкритому листі буде вказано, що він був мертвий, і агент AX був останнім, хто стежив за ним.
  
  
  Або, може бути, це якось пов'язано з тим східним фотографом, який сфотографував мене в холі готелю. Зображення було чітким. Ніколі підозрює, що його старий ще Акасано був убитий агентами уряду. З якоїсь причини агенти хочуть проникнути в його організацію. Вони відправляють одного навколо своїх оперативників під виглядом Акасано. Але Ніколи не впевнений. Може бути, Акасано на самому делле не мертвий. Є один спосіб переконатися. Попросіть одного навколо кухонних працівників сфотографувати Акасано, коли він входить у вестибюль готелю. Порівняйте картинку зі старими справжніми Акасано і подивіться, чи є які-небудь відмінності.
  
  
  Камуфляж може бути настільки близька до ідеальної, наскільки це можливо. Але ніяка маскування ніколи не зрівняється зі справжньою перевіркою. При уважному розгляді камуфляж кожен раз втрачається. І, можливо, саме це і відбувалося відкрито зараз. Ніколі порівнював мою фотографію в холі з фотографією цього Акасано десятирічної давності. Наскільки чоловік зміниться за десять років? Недостатньо.
  
  
  Все це, звичайно, було чистою здогадкою з мого боку. Роздуми з'їли частину дня. Якщо те, що я думав, було правдою, тоді мені потрібно було забиратися звідти. І мені потрібно було знайти Таню. Неможливо було дізнатися, в яку кімнату вони її помістили. Її можу обшукати це старе місце протягом неділях і все одно не знайти і половини схованок.
  
  
  У мене був один спосіб вибратися. Це було нерозважливо і може вбити мене, але це був вихід.
  
  
  Вогонь.
  
  
  Якщо її запалю частина простирадлом біля вікна і почну кричати, шум і дим можуть примусити кого-небудь відчинити двері. Ми з Хьюго будемо чекати. Це був єдиний спосіб.
  
  
  Звичайно, вся кімната може бути звуконепроникною, і в цьому випадку її згораю до смерті або мої легені наповнюються димом. На довершення до всього її, закурив одну навколо своїх сигарет з золотим наконечником.
  
  
  Її, закурив і подивився на сарай мною назавжди. Спочатку мені потрібно промокнути. Про це подбає душ у ванній. Потім, я лежу на підлозі, накривши обличчя вологою ганчіркою, дим деякий час не турбував.
  
  
  Перекотившись до краю ліжка, її тільки що звісив ноги за борт, коли почув клацання замка на день. Її, знизав плечима, і Хьюго впав мені в руку. Її виходив з цієї кімнати, і мені було все одно, за кого мені довелося пройти, щоб це зробити. Клацнув дверний замок, і двері відчинилися. Його встав.
  
  
  Двері відкрив Майклс, негр. Він штовхав візок. Коли поруч зі мною була візок, він зняв кришку з страви. Хочеться виглядав густим і смачним. Також були печена картопля і квасоля. Поряд з основним блюдом був гарнір навколо салат і невелика пляшка шаблі.
  
  
  Майклс посміхався. «Містер Николи подумав, що ви, можливо, голодні, сер».
  
  
  Їй цього не усвідомлював, але розумів. "Він все ще розмовляє зі своєю дружиною?" Її запитав.
  
  
  "Так сер." Шаблі був у відрі з льодом. Майклз встромляв штопор у верхню частину пляшки. Він з легким бавовною витягнув пробку і налив у склянку трохи білого вина. Він простягнув мені склянку. "Це зустрічає вашого схвалення, сер?"
  
  
  Її, надпив трохи вина і дозволив ему обернутися навколо моєї мови. На смак він був дуже м'яким.
  
  
  «Містер Николи вибачається за те, що замкнув двері, сер», - сказав Майклс. «Це було необхідно, щоб ви не знали, де тримають дівчину. З цього моменту двері буде відкрита, сер».
  
  
  Її насупився. «Утримується? Чому міс Катрон тримають?»
  
  
  Майклс продовжував посміхатися. Він вклонився, відступаючи за двері. «Містер Николи все пояснить».
  
  
  "Що таке п / коли?"
  
  
  «Найближчим часом, сер». Він повернувся і пішов. Він не тільки не замкнув двері, але і залишив її відкритою.
  
  
  Eda остигала, тому її виникнення. Приємно було дізнатися, що мені не довелося спалювати це місце. Її ель-сердито, почасти тому, що не знав, чого чекати, а почасти тому, що мені не подобалося, як зі мною поводяться.
  
  
  Коли ми стикаємося з перешкодою, яке, як ми знаємо, немає ніякої надії на перемогу, ми відчуваємо дуже справжній страх. Але несподіване породжує страх, який стоїть сам по собі. Це болісна, глибока паніка, яка займається діє на свій кишечник.
  
  
  Її був такий напружений, що не міг з'їсти більше двох-трьох шматочків. Навіщо ховали Таню? Намагаєтеся на мене щось натягнути? Може бути, вони катували її, щоб вона сказала їм, хто я насправді делле.
  
  
  Хьюго знову був у піхвах. Її грубо відштовхнув візок і вийшов через кімнати. Знайти сходи, що ведуть вниз, було нескладно. Але перш ніж покинути майданчик, його оглянув коридори. Я не знав, що я очікував знайти. Таня, мене звуть?
  
  
  Легше було б, коли б її міг бачити весь маєток. Тоді буде легше вирішити, де найкраще посадити дівчину.
  
  
  Її, спустився по укритим килимом сходах, по два за раз. Коли її, підійшов до нижньої сходинці, Майклз спорожняв попільнички. Попільнички виглядали так, як в кінотеатрах. Він кивнув мені і посміхнувся, коли її проходив mimmo.
  
  
  "Насолоджуйтеся вечерею, містер Акасано?" - запитав він.
  
  
  "Трохи." Її, увійшов в кабінет і озирнувся.
  
  
  Це була чоловіча кімната; книги стояли вздовж кожної стіни. Було багато темного дерева і чорних шкіряних крісел. У центрі кімнати стояв величезний дубовий стілець. Інша двері вела
  
  
  у бік.
  
  
  Її і увійшов в інший коридор зі стінами навколо темного дерева і продовжив шлях до ще однієї день. Це призвело до величезної кухні. Що мене здивувало, так це дим в повітрі, сигара, сигарета і трубка. Сама кухня була справою острові; раковина, плита, духовка і робочий стілець були збудовані у довгастому вигляді посередині підлоги. Була ще одна двері, яка займається, повинно бути, була службовим ганком. Голос де вони були.
  
  
  П'ятеро чоловіків сидять за картковим столом і грають в покер. Коли її увійшов, вони підняли очі, кивнули на знак привіт і повернулися до відіграє. Дим тут був ценымногие сильніше. Всі вони були схожі на мафіозі. У них були покалічені вуха, викривлені і вкриті плямами обличчя, зламані носи. У них були зняті камзоли, і вони навіть не намагалися приховати наплічні кобури, що висять під лівою рукою.
  
  
  "Хочеш посидіти кілька ігор?" - запитав один навколо них.
  
  
  Її, похитав головою. «Ні, спасибі. Думаю, її просто подивлюся трохи, якщо все в порядку».
  
  
  "Звичайно." Чоловік роздавав карти. «Валети або краще», - сказав він оточуючим. Потім він подивився на мене. "Ти старий приятель Розано, насправді?"
  
  
  Її закурив одну навколо своїх сигарет. «Так. Ми повернемося далеко назад».
  
  
  «Я відкрию», - сказав інший чоловік. Коли він кинув дві червоні, почувся дзвін пластикових фішок.
  
  
  «По мені», - сказав той, хто був поруч з ним. «Занадто багато для мене», - сказав наступний чоловік. Він йшов, поки не дійшов до дилера.
  
  
  Він кинув у банк дві червоні фішки. «Підніміть вам наші копійок. Карти».
  
  
  Коли він здав карти, він дав собі дві карти.
  
  
  "Збереження кікера?" - запитав відкриває.
  
  
  «Тобі буде коштувати з'ясувати це, Луї».
  
  
  Луї кинув дві червоні фішки. «Нам коп».
  
  
  "Ще десять центів", - сказав торговець. Потім він подивився на мене, поки Луї дивився свої карти і думав. "Отже, Розано сильно змінився за ці роки?"
  
  
  «Не знаю», - сказав я. «Його его ще не бачив. Він розмовляв зі своєю дружиною з ними тхора, як він приїхав».
  
  
  Чоловік розуміюче кивнув. «Ще одна битва. Це може тривати годинами. Їй весь час кажу ему:« Розано, її весь час повторюю ». Що тобі потрібно зробити, так це підбадьорити якусь милу молоду бабу, тоді тобі буде легше взяти цю твою дружину. . Але він мене слухає? Немає. Єдиний, кого він слухає, це цю чортову штуку. Це ж не за старими часами, правда? "
  
  
  «Це точно не так, - сказав я. «Раніше людина трохи поважав своїх друзів».
  
  
  "Так, нібито."
  
  
  «Я телефоную», - сказав Луї, підкидаючи дві червоні фішки. «Подивимося, чим ти біса пишаєшся, Аль».
  
  
  Аль посміхнувся і розгорнув свої карти лицьовою стороною вгору перед носом Луї. «Ти з самого початку проводив телеграму, Луї. Три кулі».
  
  
  «Паршиві валети і десятки», - з огидою сказав Луї. Він кинув свої карти, поки Аль загрібав банку.
  
  
  Їй сказав: «Так чому ж Швидкого Віллі ні, з вами, хлопці?»
  
  
  Аль похитав головою. «Цей гук змушує Віллі стрибати. Бідному Віллі це не подобається, але що він може зробити? Розано каже:« Роби те, що тобі каже Тай-Шен, або повертайся в Штати, і грієшся на це вбивство, зґвалтування. Руки Віллі пов'язані. . "
  
  
  «Думаю, її чув про це, - сказав я. «Шкільна вчителька, чи не так? Він тримав її на човні три дні».
  
  
  Аль кивнув. «Він теж мало що зробив з нею. Теж молодий, може бути, двадцять два або... три. Він так сильно її бив, що злякався. Так що, я думаю, він вирішив, що єдиний спосіб - це збити її з нога. повністю вимкнути ".
  
  
  Її використав одну навколо ih попільничок, щоб загасити сигарету. "Як він отримав таке ім'я, як Швидкий Віллі?"
  
  
  Аль пильно подивився на мене. «Не недооценивай Віллі, інший. Він, може, і не психічний гігант, але він дуже швидкий. Він отримав ім'я Швидкий, тому що він дуже, дуже швидко бере в руку пістолет і робить ці перші три постріли. "
  
  
  "Розумію." Її, стояв, заклавши руки за спину, поки чоловік поруч з Алом розбирався.
  
  
  «Та ж гра», - сказав він. "Валети або краще".
  
  
  У задній дворик виходила сітка. Її обійшов покерний стілець і вийшов. Плавальний басейн знаходився приблизно в п'ятдесяти ярдах переді мною. Очевидно, дівчата увійшли всередину.
  
  
  Доглянуті галявини текли під оливковими деревами в усіх напрямах навколо басейну. Далеко зліва від мене були тенісні корти; для оазисом дерев, трави і споруд тяглися виноградники.
  
  
  Її вийшов через особняка, пройшов mimmo біля басейну і спустився по першому ряду виноградників. Лози були очищені від винограду. Всій території готелю, а між ними була м'якою, як порошок. Пройшовши близько двадцяти футів у рядку, її знову подивився на особняк.
  
  
  Він стояв велично і нагадував старий будинок на плантації Вірджинії. Кожен, хто тільки що туди постачали, не повірить, що він
  
  
  не в Америці. Але щось було не так.
  
  
  Це був перший раз, коли її дійсно дивився на всю сторону будинку. Вдома було однобоким. У лівій частині приміщення, вікон не було. Три поверхи, вікна розташовані рівномірно, за винятком широкої смуги на кінці. Він не був таким широким, може бути достатньо великим, щоб вмістити шахту підйомника. Але, нібито, саме він не такий великий, як в поодинці будинку.
  
  
  Її почав через ряди виноградних лоз, прямуючи до лівому куті будинку. Якщо щорічно в особняк спереду, то це буде права сторона. Коли з'явилася сторона, її вимір. Немає вікон. На всій правій стороні будинку не було нам одного вікна.
  
  
  Вони намагалися приховати це, щоб поруч оливкових дерев і виноградних лоз жимолості, зростаючих в самому будинок. Але стіна була порожньою - ні вікон, наші дверей, нічого.
  
  
  У Розано Двору була частина цього будинку, на відміну від іншої частини. Це був секретний розділ? Це де у них була Таня? У роздумах схиливши голову, її попрямував назад до басейну. Її майже не помітив, як До мене наближається Швидкий Віллі.
  
  
  Він шкандибав, його довгі руки гойдалися, як водяні шланги. Голосувати тільки за розміром ці руки були лиже до пожежних шлангах, які виходять за гідрантів. Його обличчя було похмуре вираз, коли він примружився від сонця.
  
  
  Її чекала я, розслабляючи руки. Чого він готель, що його не знав. Може, він розлютився, бо я вийшов через кімнати.
  
  
  Не встиг він відійти і на п'ять футів, як я її почув, як він пихкає. Він приятельські підняв руку. «Містер Акасано», - сказав він, важко дихаючи.
  
  
  «Продовжуй рухатися, Віллі, і у тебе трапиться коронарна хвороба».
  
  
  «Хе-хе-хе. Так, це добрий випадок. Ішемічна хвороба. Ага. Це серцевий напад, а?»
  
  
  «Так, Віллі».
  
  
  Він стояв переді мною, дивлячись відкрито на виноградники. Він витер обличчя і мочка хусткою. На його покаліченому і вкритий шрамами обличчя було зосереджений вираз.
  
  
  «Я повинен тобі, що сказати», - сказав він.
  
  
  "Що, Віллі?"
  
  
  Він дивився вдалину, на виноградники, кліпаючи і насупившись. Его хрипи і задишка були носовими. Йому було, мабуть, було дуже важко дихати.
  
  
  Потім його обличчя раптом прояснилося. «Так. Розано каже, що я піду за тобою. Він готовий побачити тебе зараз».
  
  
  Її, кивнув, і ми пішли назад до особняка. «А як щодо моєї баби, Віллі? Вона буде там?»
  
  
  Якщо він мене чув, він не помічав цього. Він просто продовжував рухатися вперед. На даний момент його можна було сплутати з такими складнощами, які представляли мої запитання, він зосередився тільки на одному - дістатися до дня особняка. Поки він спотикався, він майже чув, як він думає. Праву ногу, потім ліву, потім праву. Зараз недалеко. Куди потім день відкриття?
  
  
  Двері відчинилися, і я пішов за ним. Хоча дим все ще висів у повітрі, всі гравці в покер пішли. Судячи по картках і фішок на столі, вони, мабуть, пішли в поспіху.
  
  
  Віллі пішов далі. Через кухню і за коротким коридором, примыкавшему до кабінету. Діставшись до сходів, він зупинився, щоб віддихатись. Потім ми піднялися на них по одному. Майклза не було видно.
  
  
  На сходовому майданчику він повернув наліво, а не прямо до кімнати, в якій її був. Ми проминули ще кілька дверей, які виглядали такими ж товстими, як і та, яка займається закривала кімнату, в якій її був. А потім ми підійшли до глухий стогін. Він був обклеєний шпалерами і виглядав як нитка будь-зал. Віллі зупинився.
  
  
  "Що це?" - запитав я, насупившись.
  
  
  Він повільно повернувся, його дурні очі хотіли підлоги. «Щоб кнопка десь тут». Потім похмурий погляд зник, і знову его потворне обличчя засвітилося. «Ага», - м'яко сказав він. Це було відкриття, яким він поділився тільки з собою.
  
  
  Его великий палець ноги торкнувся невеликого квадратного шматочка плінтуса, і раптом пролунав звук, що дзижчить. Стіна почала рухатися. Він повільно сковзнув у бік, і коли він відкрився, відкрився інший коридор з іншої сторони з подвійними дверима в кінці.
  
  
  Цей зал був добре освітлений. Її послідувала за Віллі до подвійних дверей, чуючи приглушені звуки голосів, коли ми наближалися до них. Віллі відкрив одну, випустивши ще дим, потім відійшов в сторону, дозволяючи мені увійти.
  
  
  Не може бути жодних сумнівів щодо того, де їй був. Безоконная частину будинку. Її побачив внизу людей, що грали в покер. Вони стояли групою, кожен з напоєм у руці. А потім її побачив Розано Николи.
  
  
  Він стояв до мене спиною, але я її переглянув досить фільмів з його участю, щоб дізнатися його з першого погляду. Майклз тільки що приготував ему напій і простягнув йому.
  
  
  Він повернувся і побачив мене. Обличчя було ценымногие старше, ніж у фільмах, які її бачив, але роки були к. йому ласкаві. Він носив ідеальний
  
  
  стильний костюм з дорогих матеріалів. Фізичні Двору був кремезним, з короткими, короткими ногами і широким животом. Він був майже повністю лисим, за винятком сірих волосся на кожному вусі. Його обличчя було круглим, як диня, і приблизно такий же текстурою шкіри. Молочно-сірі очі дивилися на мене через біфокальні точках без оправи, ніс був маленький і зухвалий, рот - прямий, трохи вище его подвійного підборіддя.
  
  
  Це був чоловік, який захопив організовану злочинність в США. Він рушив до мене, розкинувши руки, я стою близько п'яти футів дев'ятого, з посмішкою, показує золоті пломби.
  
  
  "Томмі!" він крикнув. "Томмі, ти старий сучий син!"
  
  
  Її скривився в посмішці, яку бачив на фотографіях одягу Acasano. А потім ми накинулися одне на одного, обнімалися, плескали по спині і рохкали.
  
  
  Ніколі поплескав мене по плоскому животу. «Як ти це робиш, а? Подивися на себе, кравець візьми, тобі п'ятдесят сім років, як і мені. Та поглянь на себе. Повний набір волосся, і подивися на цей проклятий життя!»
  
  
  Посміхаючись, поплескала її его по горщику. "Життя хороша для тебе, Розано, а?"
  
  
  У нього були сльози в очах, цей маленький чоловічок, схожий на голову кредитного відділу банку. Його рука обняла мене за плече, і его часникове дихання наблизилося до мого вуха. «Ви Знаєте, добре мати тут союзника. Томмі? Людина встає на моє місце, він не знає, кому більше довіряти», - шепотів голос его.
  
  
  «Ти не міняєшся, Розано, - сказав я. «Завжди підозріло».
  
  
  Він підніс до мене вказівний палець. «У мене є причина. Повір мені, Томмі, у мене є причина. Гей! Але що це? Поминки? А?» Його рука вдарила мене по спині. «Гей, хлопці! - крикнув він іншим чоловікам. - Я хочу, щоб ви познайомилися з моїм кращим проклятим приятелем на світі! Майклс, кравець візьми, у Томмі порожні руки! "
  
  
  «Подбайте про це відкрито зараз, сер», - сказав Майклс з посмішкою. Він подивився на мене. «Містер Николи говорить, що ви берете його син відкрито з водяної пастки. Насправді?»
  
  
  Їй кивнув, згадавши, що це подобалося Акасано.
  
  
  «Томмі, - сказав Ніколі, коли проводив мене до групи, - це Ел, Луї, Рік Гвинт, Тригер Джонс і Мартіно Гаддилло, кращий проклятий людина в цьому пошти бизнесявляется».
  
  
  Її, знав, що один чоловік з палицею мав справу з вибухівкою, в основному динамітом і нитролом, для банківської або звітів федеральних агентів.
  
  
  Швидкий Віллі підійшов до нас ззаду. «Привіт, бос», - сказав він гугнявим голосом. «Я не обшукував його, коли він увійшов».
  
  
  Ніколі підніс руку до обличчя Віллі. «Що з тобою, дурний? А? У тебе пістолет? Дай мені! Іди, іди! Дай сюди. Обыщи его? Він мій приятель. Ми повертаємося до того моменту, коли тобі розбивали особа під час розборок. "Коли у нього була Вільгельміна, він передав мені Люгер. Він знову поплескав мене по спині, коли Майклз сунув мені в руку чарку з водою.
  
  
  «Спасибі», - сказав її Двору. Повернувши люгер " в кобуру, її, зробив ковток, потім прополоскав рот водою.
  
  
  Ніколі посміхнувся. "Хороша штука, так? Добре?"
  
  
  "Відмінно."
  
  
  "Нічого, крім самого кращого для мого друга, насправді?"
  
  
  Ми всі посміхалися один одному. Кімната не сильно відрізнялася від інших кімнат у будинок, але, ймовірно, була найбільшою. Навколо була розкидана меблі для вітальні, а вздовж однієї стіни - щось на зразок електронного обладнання.
  
  
  Ніколі вів мене до зручної на вигляд кушетці. «Підемо», - сказав він. «Давай посидимо поговоримо там, де інші не можуть чути кожне слово».
  
  
  Відверті навпроти того місця, де ми сиділи, стояв телевізор. Її помітив відсутність Тай-Шена в кімнаті.
  
  
  «Розано», - сказав я, озираючись. «Така безпека. І така міцна, це дивно. Мураха не може пройти».
  
  
  Він скромно посміхнувся. «Грилі та дротяна сітка - ніщо». Нахилившись до мене лиже, він стишив голос. «Скажи мені, Томмі, її роблю помилку? Повинен її передавати управління організацією комусь іншому?»
  
  
  Це був безглуздий штопора, і він знав це. Якщо б сказав «так», він би мене запідозрив. А їй цього не готель.
  
  
  «Хто ще може це робити, Розано? Ніхто. Тільки в тебе є лідерські якості, щоб взяти на себе управління зараз».
  
  
  Він зітхнув. «Але проти мене так багато людей. Її більше не знаю, хто мої друзі. Буквально минулого тижня хтось намагався застрелити мене, одного навколо моїх співробітників. Сторони шикуються в лінію, мій старий ще. І пора перерахувати носи . "
  
  
  «Ви знаєте, де її стою».
  
  
  Він поплескав мене по коліну. «Так, Томмі. Її знаю». Телевізор перед нами залишався порожнім. "Ви подбали про це агента?" - раптом запитав він.
  
  
  "Агент?" Тоді її зрозумів, що він мав на увазі агента AX, який стежив за цим Акасано. «Так. Трохи бетону, дроту і Атлантики. O nen добре подбали».
  
  
  "Де ви його спіймали?"
  
  
  «У моєму будинку. Якимось чином він увірвався і вкрав телеграми, які ви і
  
  
  прислали "
  
  
  "Ой?" Його брови вигнулися. "Тільки телеграми, більше нічого?"
  
  
  «Що ще...» - зловив її на себе. «Мій ще, Розано, я не настільки дурний, щоб вести список, де його міг би знайти урядовий агент».
  
  
  Він посміхнувся. «Звичайно, немає. Але, Томмі, та ти повинен бути обережний. Є вороги дуже близько до тебе».
  
  
  Її насупився. Можливо, Акасано знав, що він мав на увазі, але її, кравець візьми, не знав.
  
  
  Потім він кивнув своїм сяючим обличчям вперед. «Побачити цей телевізор? Це блок відеоспостереження. В кожній кімнаті будинку, таємно встановлена камера. Він підняв невеликий блок управління. «За допомогою цього пульта дистанційного керування її можу бачити будь-яку кімнату, яку хочу».
  
  
  «Як я сказав раніше, Розано, мого друга, твоєї безпеки позаздрив би кожен чоловік у Штатах».
  
  
  «Ви знаєте, в якому урядовому закладі працював людина, наступний за вами?»
  
  
  Голос він знову, ще один штопора з підступом несподівано. Ніколі випробовував мене? Якщо так, то чому? Її виявив, що почав потіти.
  
  
  "Я сказав, немає. «Її не знає».
  
  
  Ніколі підійшов до кушетки. «Хіба ви не обшукували его потім б'є?»
  
  
  «Так... звичайно, але при nen нічого не було, нам документів, наші посвідчень особи».
  
  
  "Хм". Він знову відкинувся назад з задумливим виглядом: «Звичайно, він не шталь б приносити що-небудь до вас додому.
  
  
  «До чого всі ці питання. Розано? Ви мене підозрюєте?»
  
  
  "Ха!" - крикнув він, ляскаючи мене по спині. "Що з тобою, мій старий ще, а? Є совість?"
  
  
  Її слабо посміхнувся і зауважив, що поки інші чоловіки все ще розмовляли, принаймні один навколо них весь час спостерігав за нами.
  
  
  «Моя совість чиста. Їй був вірний тобі, Розано».
  
  
  Він обійняв мене. І коли він подивився на мене, в його очах знову стояли сльози. «Мій старий ще, її знаю. Ми з тобою зайшли занадто далеко для зради, так? Але мені так тебе шкода».
  
  
  "Жалкую?" - запитав я, насупившись. "Але чому?"
  
  
  "Годинник." Він підняв блок управління зі стільців підставка поруч з диваном і натиснув кнопку.
  
  
  Мої очі були прикуті до телевізора, коли він почав світитися. На екрані спалахнули хвилясті лінії, потім з'явилося зображення.
  
  
  Була кімната. Меблів не було, крім одного стільця з прямою спинкою. Дівчина сиділа в кріслі, нахиливши голову, так що я не міг бачити її обличчя. Коли їй почав говорити, на екрані з'явився Тай-Шен.
  
  
  Він втратив частину свого блиску. Навіть в чорно-білому квітка її бачив, що він спітнів. В сорочці з рукавами, з розстебнутим коміром і декількома пасмами волосся, що звисає на мочку, він підійшов до дівчини.
  
  
  Ніколі тихенько сидів поруч зі мною. Якщо його дихав, їй цього не усвідомлював. Тай-Шен схопив дівчину за волосся і підняв голову так, щоб ми могли бачити обличчя.
  
  
  Це була Таня. Її обличчя було в синцях і кровотечі. Її дивився, не вірячи. І поки ми дивилися, Тай-Шен вдарив Таню по обличчю. Потім він стиснув кулак і сильно вдарив її по щоці. По клацанню екран погас.
  
  
  Її, обернувся до Миколи. «У тебе повинна бути чертовски вагома причина для цього», - прошепотів я. «Це моя бабуся, яку шльопає гук».
  
  
  Він підняв руки долонями до мене. «Будь ласка, мій інший. Її можу зрозуміти ваш шок. Уявіть, як ми були вражені, коли дізналися про це».
  
  
  «Знає що? Про що, кравець візьми, ти кажеш?» Мої кишки горіли від люті. Її готель розірвати маленького виродка; зробити йому операцію на відкритому складати долар або відірвати ступню.
  
  
  Але він сидів і співчутливо мені посміхався! Потім кивнув. «Я бачу, що вона обдурила тебе, Томмі, а також всіх інших».
  
  
  Для мене все йшло дуже швидко. Її, намагався зрозуміти, де ми помилилися. Повинно бути, моє обличчя зніяковіло нахмурилось.
  
  
  «Томмі, ти коли-небудь чув про урядової організації під назвою AX?»
  
  
  Де-то в моїй голів, якась частина мене привернула уваги. Мені було легко запанікувати. Натомість ця частина мене відступила на два кроки і подивилася на все об'єктивно моїми очима.
  
  
  Таню катували. Не з-за того, що вона знала облад мені. Зрештою, Розано співчував мені. Він сказав, що мене теж обдурили. Значить, знають не облад мені, а про Таню. І Николи готель знати, чув її коли-небудь про AX.
  
  
  Її, знизав плечима, потім обережно сказав: «Може бути, його міг би прочитати про це в газеті або щорічно що-небудь по телевізору».
  
  
  Ніколі здавався задоволеним, що я мало що знаю про організацію. Він нахилився до мене, його очі сяяли за біфокальними окулярами. "Томмі,
  
  
  мій хороший іншого, це, як ФБР або ЦРУ. Цей AX - урядове агентство, яке хоче нас розчавити ».
  
  
  "Це неможливо."
  
  
  «Для нас з тобою, добрий одного, це дійсно здається неможливим. Ця наша річ, ця Коза Гордєєва, занадто великою і потужною, щоб знищити її. Але уряд все ж продовжує спроби, а?»
  
  
  "Так при чому тут моя жінка?"
  
  
  Золоті пломби виблискували. - Твоя жінка - не моє Сенді Катрон, якою вона прикидається. На самому делле вона агент AX під прикриттям, надісланий сюди, в Палермо, щоб убити мене! "
  
  
  Мій рот відкрився. «Не можу повірити в це», - сказав їй пошепки квапливо.
  
  
  «Поки Шен не зміг дізнатися її справжню особистість, але у нього є способи. Це займе час».
  
  
  Її проводила тильною стороною долоні по губах, потім поправив складку штанів. Він уважно стежив за мною, і я знав це. Щоб показати що-небудь, крім шоку, він будь-що сказав би. Її, переконався, що моя рука тремтить, коли запалив одну навколо сигарет.
  
  
  «Розано», - спокійно сказав я. "Я не навколо тих, хто поспішає з висновками. Її знаю Сенді якийсь час, можливо, не стільки, скільки знаю вас, але досить довго. Чути щось подібне про неї - це глибокий шок. Наскільки їй захоплююся ти, мій інший, я не можу прийняти це без яких-небудь доказів ».
  
  
  Він поклав руку мені на плече. «Логічно, Томмі, голос чому я завжди захоплювався тобою. Логічно. Звичайно, у тебе повинні бути докази, і їй ih тебе. Зрештою, для чого друзі, а? Її відкрию тобі очі на це».
  
  
  «Можливо, ви помиляєтеся».
  
  
  «Ні», - сказав він, хитаючи головою. Його рука все ще була в мене на плечі. «Шен показав себе добрим союзником. Его люди всюди».
  
  
  «Шен - людина, за яким потрібно стежити», - сказав їй без будь-яких почуттів. "Він далеко піде."
  
  
  Ніколі кивнув. «Іноді мені здається, що він заходить занадто далеко. Але він корисний, дуже корисний. Слухай уважно, Томмі. Близько неділях тому в одному навколо великих ресторанів-казино на озері Тахо був китайський кухар. Цей чоловік повідомив, що бачив, як Сенді Катрон прийшла з гірської хатини. Він також побачив трьох чоловіків. Оскільки кухар був хорошою людиною, працюючим на Шена, він вирішив провести невеличку перевірку. Розпитавши всіх, він усвідомив, що ці люди були новачками. Він вже знав, що Сенді Катрон був вашою жінкою, тому він перевірив американську штаб-квартиру комуністів Китаю в китайському кварталі Сан-Франциско. До свого здивування він усвідомив, що Сенді повинна була бути з вами у своїй нью-йоркській квартирі. Якщо це правда, то хто був точною копією там, на озері Тахо? "
  
  
  Її курив і слухав. Картина ставала для мене дуже ясної.
  
  
  Поплескавши мене по плечу, щоб підкреслити кожне речення, Ніколі продовжив. "Цей кухар розповів, що у свій штабу трьох осіб в хатині. По Сан-Франциско прийшло повідомлення, що один навколо чоловіків у залі в архіві в Пекіні, як агент урядової організації під назвою AX. Оскільки один чоловік був агентом AX логічно, що й інші двоє теж. Чому у них була дівчина, схожа на Сенді Кэтрон? Коли Шенг сказав мені це, її, подумав, що ці агенти AX підкинули самозванку в Нью-Йорку і викрали справжню Сенді Катрона. І її, подумав Причина у тому, щоб агент під прикриттям міг отримати від вас список або якимось обра отримати інформацію від вас. Ці баби можуть бути дуже переконливими, так, Томмі? "
  
  
  «Дуже. Отже, спочатку ти подумав, що вона переслідує мене. Що змусило тебе передумати?»
  
  
  Він знизав плечима. «Дівчина приїхала з тобою в Палермо. Це означало, що вона служила іншої мети. А потім стало так очевидно, що я прокляв себе за дурість. Її послали мене вбити, щоб її не захопив владу в Штатах».
  
  
  Її, нахилився ліворуч і загасив сигарету в попільничці. Цей номер дали мені трохи часу, щоб зрозуміти, як я буду реагувати на все це.
  
  
  "Так?" - сказав Николи. «Що облад все це думає мій старий приятель Томмі Акасано?»
  
  
  Її, подивився на нього, скривив губи й насупившись. «Як цей кухар, цей незнайомець, якого її ніколи не зустрічав, знав, що Сенді Катрон була моєю жінкою?»
  
  
  Його обличчя почервоніло. Він моргнув, зняв точках без оправи і шталь протирати ih чистим носовою хусткою. Потім він прочистив горло і пильно подивився на мене.
  
  
  «Томмі, ми з тобою дружимо більше десяти років. Ми бачили багато змін у цій нашій речі. Ми бачили, як молоді панки піднімаються, а старі майстри зазнають поразки. Постійні зміни, навіть у пошти бизнесявляется. такий же стабільний, як наш. Ми з тобою не бачилися десять років. Можливо, хтось з іншої сім'ї завоював твою лояльність ».
  
  
  "Розано!"
  
  
  Він підняв руки і похитав головою. «Ні, це правда. Таке може статися».
  
  
  «Не до нас».
  
  
  Його рука повернулася до мого плеча.
  
  
  «Тепер її знаю це. Але звідки мені було знати, що ти з тобою через весь океан, а?» Він знизав плечима. «Я в одному кроці від вершини. Я не можу дозволити собі довіряти кому-небудь. Кожна людина в моїй команді був обстежений і постійно перевірявся протягом декількох місяців. Навіть ти, мій інший».
  
  
  "Розумію." Він дивився, як її, відкинувся назад і схрестив ноги.
  
  
  «Прости мене», - сказав він майже скулящим голосом. «Але я відчував, що такі заходи були необхідні».
  
  
  "Це її можу зрозуміти".
  
  
  "Звичайно, вся інформація була відфільтрована і повернута мені в суворій конфіденційності. Її знав все про тебе і Кэтрон, про аварії, в результаті якої були зламані обидві ноги хлопцеві, про квартирі, яку ти гей подарував, про те, як ти провів там більшу частину часу , все. Це все в архіві Сан-Франциско ". Він співчутливо подивився на мене. «Тебе розіграли, як лоха, Томмі».
  
  
  Її, нахилився вперед, грюкнувши кулаком по розкритій долоні: «Ця сука! Це двозначна маленкая погань! Звичайно. Постійно вдавала головними болями або вибачалася, щоб не лягти зі мною в ліжко. Тоді її повинен був бути підозрілим. "
  
  
  Ніколі посміхнувся, як ніби тільки що переконався. «Томмі, її зворушений. Ти не уявляєш, як мені приємно чути, як ти це говориш. Якби ти спав з дівчиною, вона не змогла б тебе обдурити. Ти повинен знати, що вона інша, що вона не Сенді Кэтрон, і це буде означати, що ви у спецоперації у змові з нею. "
  
  
  "Неможливо."
  
  
  «Так. Неможливо. Тепер це знаю. Але щоб довести свою відданість мені, моєму другові, можу її отримати список?»
  
  
  "Безумовно." Її розстебнув ремінь і витягнув його досить, щоб відкрити секретну блискавку всередині. Він уважно спостерігав за мною, коли її витяг згорнутий аркуш паперу і без коливань простягнув ему. «Я зроблю більше, ніж це», - сказав я. "Дівчина виставила мене дурнем. Вона має за це заплатити. Нас один чоловік не буде поважати мене, я знаю, що я був обманутий бабусею. Її треба бити, і бити сильно. І, Розано, її відчуваю, що я той, єдиний, хто має на це право ".
  
  
  Ніколі обережно розгорнув листок паперу. Потримавши його під носом, він подивився на нього через нижню половину біфокальних очок.
  
  
  Власне, говорити, не відриваючи очей від списку, він сказав: «Ні, Томмі, в цьому немає необхідності. У мене інші плани на тебе. Тай-Шен подбає про дівчину».
  
  
  
  
  
  
  Дев'ята глава.
  
  
  
  
  
  Мої думки металися, поки Николи продовжував читати список. Я не міг дозволити Шэну вбити Таню, але її навіть не знав, де вона. Ніколі сховав коробку поруч з собою, щоб її не міг бачити, на яку кнопку кімнати він натискав. Тим не менш, якимось чином її повинен був перешкодити їм вбити її. Телевізор був вимкнений. Наскільки її знаю, Шен вже міг її вбити.
  
  
  Ніколі прочистив горло і знову акуратно згорнув папір. «Так, це саме те, чого її очікував». Він посміхнувся мені. «Ти добре попрацював, Томмі». Потім він зітхнув, відкинувся назад і помахав іншим чоловікам в кімнаті. «Тепер можеш іти».
  
  
  Вони в унісон кивнули, негайно опустили точках і пішли за Майклзом на день. Майклс пішов з ними.
  
  
  «Це спрацює для нас, Томмі. Її довго чекав, щоб повернутися додому. Тепер її готові. Скоро ти станеш дуже багатою людиною, моїм другом».
  
  
  « Її і тепер багата людина».
  
  
  «Ха! Курячий корм. Що ти заробляєш, а? Вісімдесят, сто тисяч на рік?»
  
  
  «Сто тридцять тисяч. Це включає мій інтерес до лихварства і рекету».
  
  
  Він нахилився вперед, в його сірих очах танцювали хвилювання. «Чувак, їй кажу про мільйони! Як би ти готель заробляти один або два мільйони на рік, а?»
  
  
  "Це було б добре."
  
  
  «Думаєш, ти зможеш жити на це, а? З дев'яносто дев'ятьма відсотками цього податку, не обкладається податком? Її збираюся широко розкрити Штати. Ми відштовхуємо панкова з імпорту героїну і кокаїну. Це буде наше. . Все буде працювати: проституція, рекет, музичні автомати і торговельні автомати. І у нас буде більше тяжіння у Вашингтоні. У мене є два сенатор і три конгресмена, готових зіграти в м'яч за певну плату. Вони потраплять в потрібні комітети. Потім кожного разу, коли уряд намагається переслідувати нас або який-небудь новообраний сенатор хоче зробити собі ім'я, нападаючи на організовану злочинність, ці парові почнуть чисте розслідування, як це зробили деякі хлопчики. коли вони переслідували страхові компанії. Пара двухбитовых панкова буде заарештована, і все. І знову свобода дій ».
  
  
  "Ти кажеш легко, Розано".
  
  
  Він насупився. «Що сталося, Томмі? У тебе немає ентузіазму. Все ще переживаєш над цією тупою бабою? А? У тебе буде сотня баб.
  
  
  Ви втомитеся вибирати навколо них, тому що всі вони будуть шикарними ".
  
  
  Її хитав головою. «Справа не в цьому, Розано. Це той Шен. Він мені не подобається. Мене турбує те, що він з нами. Звідки ви знаєте, що ви ему довіряти? Він чортів комуніст, чи не так?»
  
  
  «Шен Тай дуже допоміг мені, - сказав Розано з посмішкою. «Він буде ще більш корисним, коли ми прийдемо до влади».
  
  
  «Можливо. Але серед них глав сімей, які підтримують вас, були чутки. Ніхто навколо них не любить цього Шена. Нам ніколи не були потрібні вороги нашої країни. Чому зараз? Наша форма правління - це те, що дозволяє нам діяти. Ми б не стали». Не заробити нам коп в комуністичній країні. Так чому ж він? Глави сімей думають, що східна група дуже сильна в Штатах. Вони добре організовані в кожному гетто і китайському кварталі. Може бути, з Шеном в якості свого лідера, вони планують захопити владу сім'ї і виштовхують вас на мороз. Пам'ятаєте, він був з вами досить давно. Він багато знає про те, як діє ця наша штука ".
  
  
  "Казки!" Розано майже крикнув. «Що я? Двухбитный оператора? А? Я не знаю чоловіків? Її не перевіряв тих, хто до мене приходить?»
  
  
  «Я не говорив цього. Все, що я був...»
  
  
  «Нісенітниця, Томмі. Це те, що ти говориш. Її працюю не на шепіт, а на продуктивність. Шен вже довів свою цінність».
  
  
  Її, відкинувся назад і підняв кожному племені. Був один туз, в який її ще не грав. «Розано, ми хороші друзі. Я не хотів тобі цього говорити».
  
  
  «Скажи мені що? Про це Тай Шэне?»
  
  
  Їй кивнув. «Це було, коли він приїхав в готель, щоб забрати нас. Як тільки її, увійшов, він сказав мені передати йому список. Він дуже засмутився, коли її сказав йому, що ніхто не отримає, крім тебе».
  
  
  Він спохмурнів і задумливо потер підборіддя. «Це дивно. Він знав, що ви повинні принести список сюди, на віллу. Навіщо йому було це робити?» Ніколі встав і підійшов до невеликої панелі управління. Він натиснув кнопку.
  
  
  Майже відразу ж двері відчинилися, і увійшов Майклс. «Так, сер?»
  
  
  «Скажи Луї, щоб він привів до мене Шена».
  
  
  Майклз вклонився і вийшов. Ніколі ходив взад і вперед, час від часу перевіряючи свій годинник. Незабаром він повернувся на диван.
  
  
  «Томмі», - бадьоро сказав він. «Хотіли б ви побачити, що я робив на цій стороні ставу?»
  
  
  «Я б дуже цього готелю».
  
  
  «Добре! Літак скоро буде готовий, насправді зараз его завантажують. Ще одна партія відправляється в Стамбулі».
  
  
  "Партію чого?"
  
  
  «Героїну».
  
  
  Двері відчинилися, і Николи скочив на ноги. Шен увійшов зі своєю бездоганною посмішкою. Він не дивився на мене. Її, помітив, що він одягнув пальто, поправив краватку і причесався. Наш втоми, наші Тані не було.
  
  
  "Ти готель мене бачити, Розано?" - сказав він маслянистим голосом.
  
  
  «Томмі сказав мені, що ви готелів отримати від нього список, коли забирали его в готелі».
  
  
  На мить посмішка здригнулася, але Шен швидко поправився. "І ви ему довіряють?"
  
  
  «Звичайно, її довірив ему. Чому її ему не довірив? Ви заперечуєте це?»
  
  
  Посмішка стала ширше. "Ні, це абсолютно фантастичним. Її дійсно просив список. Її мав намір доставити його вам особисто, Розано. Я не довіряю цій Акасано, її ніколи не довіряв йому. Важко повірити, що він був абсолютно неосвіченим про те, що дівчина - агент ".
  
  
  «Це не до справи. Дівчина обдурила багатьох хороших людей».
  
  
  «Як хочеш, Розано. Але я думаю, що цей Акасано налаштовує сім'ї в Штатах проти тебе, а не для тебе».
  
  
  Ніколі зробив крок назустріч китайцю. «Можливо, я не такий розумний, як ти, Шен. Але тобі краще довести це, інакше ти заплатиш за такий додаток на могилі моїй матері».
  
  
  Посмішка людини Шена зникла. «Розано, її ніколи не кажу того, що я не готовий довести. У мене є людина в Стамбулі, у якого є інформація про Акасано. Цього математики і було наказано перевірити його. Фотографія була зроблена, коли Акасано увійшов в готель Corini в Палермо. був збільшений і дуже ретельно вивчати. Мій чоловік порівняє його з фотографіями, зробленими в Акасано десять років тому ».
  
  
  Ніколі насупився. «Що ти хочеш сказати, Шен? Що Томмі не Томмі? Що він хтось інший?»
  
  
  «Точно. Агент AX, працює з дівчиною».
  
  
  Розано Николи видав великий «потік глибокого сміху». Він позадкував до дивана, все ще сміючись, і майже впав в сидяче положення. Він вдарив мене по плечу. «Ти чуєш це, Томмі? Ти не ти! "
  
  
  Особа Шена було напружене від люті. «Я не звик, щоб назавжди мною сміялися, Розано».
  
  
  «Пробачити мене. Але це схоже на якийсь проклятий фільм». Він стиснув мою руку. "Це Томмі Акасано
  
  
  мій старий ще. Її знаю це."
  
  
  Її готель би посміятися над усім так само легко, як це зробив Николи. Але я хвилювався. Ніяка камуфляж в світі не витримала б ретельного вивчення у порівнянні з цією перевіркою. Тай-Шен точно прибив мене і Таню, і від того, наскільки значним був цей чоловік, у мене щулився мурашок.
  
  
  «Я покажу тобі докази, Розано, як тільки ми доберемося до Стамбулу», - сказав Шен.
  
  
  Тоді мені було б легко вбити Ніколі та Шена. Її міг би сфальсифікувати відвантаження і попросити агентів перехопити всі контакти між тут і Сайгон. Але, сидячи там і дивлячись на Шена, її зрозумів, що до завдання додалося щось нове. У Штатах було занадто багато контактів з комуністами Китаю. Занадто багато, щоб запам'ятати одному чоловікові. Десь в межах досяжності Шена мав бути якийсь інший список, що показує всіх китайських агентів, які діють у США, його повинен був отримати цей список.
  
  
  «Добре», - сказав Ніколі, знову встаючи. «Очевидно, ви двоє не збираєтеся ладити. Ви ненавидите ще інший, і це погано для сім'ї. Ви обидва важливі по-різному. Але я не приймаю жодних рішень відкрито зараз. Коли ми приїдемо в Стамбулі ми подивимося, що до чого, а? "
  
  
  «Як скажеш, Розано», - сказав Шен. Він підійшов до бару і почав робити собі випивку. Він нам разу не глянув на мене.
  
  
  «Нам потрібно відправити вантаж, який важливіше всього особистого». Розано подивився на мене, похитуючи головою. «Бачиш, Томмі, саме тому ми повинні контролювати всі наркотики, які надходять в Штати. Так мало користі від того, щоб так чинити, відправляючи ih в Сайгон. Здається, кожен на цьому шляху тримає руку на пульсі. "
  
  
  У двері постукали. Увійшов Майклс. «Сер», - сказав він. «Мені тільки що сказали, що літак готовий».
  
  
  «Добре, добре», - кивнув Николи.
  
  
  Голос Шена пролунав навколо бару. Він стояв до нас спиною. "Що ви хочете, щоб її зробив з дівчиною?" - запитав він.
  
  
  «Візьми її з собою. Ми розберемося з нею так само, як і з іншими». Тоді він посміхнувся мені. «Томмі, мій старий ще, ти підеш зі мною в літаку і сядеш поруч зі мною, так? По дорозі, в Стамбулі буде про що поговорити».
  
  
  
  
  
  
  Десята глава.
  
  
  
  
  
  Політ тривав дві з половиною години. Ми злетіли з смуги і, піднімаючись, кружляли по колу. Продовжуючи набирати висоту, «Лір» пролетів над Палермо і Іонічним морем. Коли ми були над Грецією, висота була такою великою, що я не міг бачити нас однією навколо руїн. Але гора Олімп, будинок міфічних богів, досить довгий час залишалася за краєм нашого лівого крила. А потім ми перелетіли Егейське море і почали знижуватися в бік Стамбула. Внизу пролягає Босфор.
  
  
  Літак являв собою новий реактивний літак Lear, модель 24C, злітна оленка якого становив 12 499 фунтів. Коли ми сідали, її помітив намальованого на хвості крилатого тигра. Тай-Шен, звичайно, був за штурвалом.
  
  
  Його сидів біля вікна, поруч зі мною Николи. Сонце майже сіло, коли ми зробили наш останній підхід, недалеко від Стамбула. Ми збиралися приземлитися на маленькому трав'яному полі. За ним її побачив гавань з одним пришвартованным крейсером з каютами.
  
  
  В результаті ми зібрали цілу групу. На щастя, Таня була однією навколо них. Крім нах, мене, Ніколі та Шена в кабіні був торпеди «Квік Віллі»; лисий турок, якого представили як Конья, і який, як я думав, був стамбульським контактом з героїну; і одіна по всьому хлопчиків Шена, в якому її знає людини, який сфотографував мене в холі готелю. Нас не представили.
  
  
  Ніколі говорив на протязі всієї поїздки, розповідаючи мені, як він планує працювати в La Cosa Nostra, коли повернеться в Сполучені Штати.
  
  
  «Голос, як я планую розділити це, Томмі», - говорив він. «Ми будемо використовувати Вегасі в якості нашої центральної штаб-квартири. Звідти буде працювати національна і світова мережа. Ми не хочемо, щоб які-небудь лакеїв приїжджали і виїжджали з Вегаса, це приверне дуже багато уваги. Тільки глави сімей та районні менеджери. Ваші район Томмі, для estestvenno, буде всім на захід від Чикаго. Тепер нам знадобиться хто-небудь навколо списку, щоб подбати про Сході. Деякі хлопчиків досить гарні, але ... "
  
  
  Її слухав половиною вуха. Таня сиділа десь у хвостовій частині літака. Я не міг бачити її, не обернувшись, і це було б занадто очевидно. Її заштовхав на борт осіб Шена, і лише мигцем побачив її. Її мета була опущена, і у нах були проблеми з ногами, китайцеві довелося її підтримати.
  
  
  «... Так що це його проблеми», - сказав Николи. Потім він зробив паузу. "Ти зі мною, Томмі?"
  
  
  Його моргнув і подивився на нього. «Звичайно, Розано, її чую кожне слово».
  
  
  «Добре. Схід широко відкритий, там величезний потенціал. у виборі хорошої людини для... "
  
  
  Слова зливалися в рівний гул, змішуючись зі свистом реактивних двигунів і вітром, мчить по літаку. Горизонт був червоним від призахідного сонця. Трохи позаду того місця, де ми спускалися, перебував Стамбулі. Трав'яниста поле виглядало як частина приватної садиби, що належала або турку Конье, або самому Николи.
  
  
  У мене було багато думок, коли її, відчув, як у мене тріщать у вухах. Крім занепокоєння, що його відчував до Тані, мені було цікаво, що скаже чоловік Шена в Стамбулі. Виглянувши у вікно, побачив її внизу об'єкт - на самому делле два об'єкта. Вони були схожі на машини, але було надто темно, щоб про це сказати.
  
  
  Якщо б у Шена був доступ до файлів, в яких була запис цього агента AX на озері Тахо, можливо, він міг би отримати файл на Ніка Картера.
  
  
  «... Я думаю, він був би хорошим кандидатом для Східного узбережжя. Томмі, ти слухаєш?»
  
  
  Їй посміхнувся, хитаючи головою. «Прости, Розано. Думаю, від такої висоти у мене паморочиться гол».
  
  
  Він насупився. «Раніше у вас ніколи не було проблем з висотою».
  
  
  «Вік змінює всіх нас, інший мій».
  
  
  "Так, це правда." Він засовався на своєму місці і уважно подивився на мене. «Я думав про Френка Кухаря Десмонде. Це правда, що він не один навколо нас, я маю на увазі не італійського походження, але він вірний мені і розумний. Як ви думаєте?»
  
  
  Її все ще не слухав, повністю. «Френк мені подобається», - кивнув я. Ім'я нічого не значило.
  
  
  «Зрозуміло», - м'яко сказала Двору. Здавалося, він влаштувався на своєму місці, схрестивши пухкі руки на колінах.
  
  
  «Розано», - сказав я. «У мене дивне передчуття з приводу цього Тай Шена. Перш ніж її отримав вашу телеграму, двоє жителів Сходу вдерлися в мою квартиру і повністю обшукали сл. Вони розірвали її догори дном, що хотіли».
  
  
  "Ой?" Його брови піднялися. «І ви думаєте, що ih послав Шен?
  
  
  «До біса насправді. Її зловив ih, і вони намагалися мене вбити».
  
  
  Він sel відвертими і кілька секунд дивився на мене, перш ніж заговорити. «Що б ти готель, щоб я з ним зробив, а? Він ударив його тільки тому, що він тобі не подобається?»
  
  
  «Ретельно перевірте его. Дізнайтеся про его і амбіції і про те, що для нього важливіше: его лояльність своєї комуністичної партії, або его лояльність до вас».
  
  
  «Я зробив це, Томмі».
  
  
  «Добре, їй скажу вам, що я думаю. Він шукає список. Ці двоє східних людей в моїй квартирі хотіли щось конкретне. Voni готелів отримати цей список за наказом Шена».
  
  
  Ніколи не виглядав впечатленным. Він злегка кивнув, потім дозволив гей впасти. Раптом навколо нізвідки, він сказав: «Стає так, що людина не може довіряти тим, хто працює в його власній організації». Голосування і все.
  
  
  Щось тут було не так. Він охолов до мене. Її десь посковзнувся? Сказав не те? Її згадав те, що тільки що обговорювалося. Але виділялося єдине, що він сказав, що не може довіряти тим, хто працює в його власній організації.
  
  
  Тепер він вів себе так, ніби мене там не було. Его подвійне підборіддя впав на вузьку груди, а повіки затремтіли, ніби він засинав.
  
  
  Реактивний літак «Лір» пролетів mimmo і тепер кружляв, щоб приземлитися на трав'яному полі. Сонце перетворилося в палаючий червоний куля на горизонті. Стемніє менше ніж через годину.
  
  
  "Розано?" Її сказав.
  
  
  Він підняв руку, щоб змусити мене замовкнути. «Я чув все, що ви сказали. Тепер почекаємо і подивимося».
  
  
  
  
  
  
  Одинадцята глава
  
  
  
  
  
  Коли реактивний літак «Лір» приземлився на трав'яному полі, поштовхів було дуже мало. Він перейшов на підстрибує перекат, швидко проїхавши mimmo двох машин. Її міг бачити, що це були зараз: чорний «мерседес» і автобус «фольксваген».
  
  
  Коли літак досить сповільнилося, Тай-Шен повільно розгорнув його і вирулив назад до дожидаючи машин. З «фольксвагена» вийшли два турка і кинулися підбивати і пов'язувати літак.
  
  
  Її бачив, це з вікна, коли літак зупинився. Пролунав виючий звук, коли двері з алюмінієвими сходинками була висунута і опущена.
  
  
  Конья першим встав на ноги. Він пройшов mimmo нас, его лиса мета сяяла від верхнього світу, і він вийшов за двері і спустився по сходах. Двоє інших привітали його, і всі троє почали говорити по-турецьки.
  
  
  Тай-Шен вийшов навколо кабіни і, не дивлячись на нас, на Розано, на нас, на мене, зістрибнув зі сходів і швидко попрямував до «мерседеса». В цей час відчинилися задні двері чорного «мерседеса», і з нього вийшов нарядно одягнений східного. Він привітав Шена рукостисканням і коротким кивком. Двоє чоловіків заговорили.
  
  
  «Підемо», - сказав мені Николи.
  
  
  Її, сподівався, що зможу розвернутися і хоча б поглянути на Таню, коли ми встали, щоб вийти з площини
  
  
  . Але Николи вийшов у прохід і встав спинок сидінь, поки її вставав. Для мене було б занадто очевидно озирнутися через його голову і побачити Таню. Вона виявилася нелояльною. Її повинен був відмовитися від її існування.
  
  
  Людина Шена, який летів з нами в літаку, той самий, який сфотографував мене в холі готелю, протиснувся mimmo нас і побіг вниз по сходах. Залишилися тільки Таня і Квік Віллі.
  
  
  Коли ми з Двору вийшли з площини, її побачив трьох - Шена, людини, який вийшов з «мерседеса», а тепер і іншого східного людини, - всі вони вели серйозну бесіду, склавши голови разом. Потім Шен щось сказав тому, хто мене сфотографував. Чоловік коротко вклонився ему і пішов до автобуса Volkswagen. Він сель за кермо, і шталь чекати.
  
  
  Ми з Николи спустилися з трапа літака. Небо набуло темно-сірий колір сутінків. Крихітні комарі лоскотали моє обличчя, намагаючись потрапити мені в очі. Повітря було тепле і задушливий. Її, відчув, як спітніли долоні. У цій сцені було занадто багато того, що мені не сподобалося.
  
  
  Раптом Николи повернувся до літака, коли важкі ноги Швидкого Уіллі загупали по порожнистим алюмінієвим сходами. Її, повернувся разом з ним. Хоча було майже темно, його краще розгледів Таню, ніж з ними тхора, як ми розлучилися.
  
  
  "Що мені робити, бос?" - спитав Віллі.
  
  
  В мені наростає лють. Вона знайшла в собі сили злегка підняти голову. Обидва ока були опухлими і мали жовто-фіолетовий відтінок. Під нижньою губою, все ще залишалася засохла кров. Ee щелепу опухла.
  
  
  «Дозволь мені подбати про неї, Розано», - сказав я.
  
  
  Він похитав головою. «Ні, це спеціальність Віллі. Спусти її на причалі. Позбудься нах, як від інших, від передозування героїну на Чорному морі. AX може додати ще одного мертвого агента в свій список».
  
  
  "Добре, бос". Віллі грубо схопив Таню за руку і потягнув ee, спотикаючись і хитаючись, вниз по інших сходах і mimmo нас до автобуса Volkswagen.
  
  
  Ми спостерігали, як китаєць приніс автобус і поїхав їм назустріч. Бічні двері відчинилися, і Віллі заштовхав Таню всередину.
  
  
  «Це мав бути я», - сказав її Двору. «Я повинен був піклуватися про баб».
  
  
  Він проігнорував мене. Прохолода все ще була. Ми пішли по траві до щиколотки до «Мерседеса», де Шен і его, інший все ще розмовляли.
  
  
  Автобус майже зник з виду, прямуючи до порту бар. Її, згадав, як бачив, док з відбору проб повітря. Був крейсер з каютами. Напевно, туди її і вів Віллі.
  
  
  Коли ми підійшли до «мерседеса», Шен і інший сходознавець раптом замовкли. Потім Николи почав хихотіти про себе.
  
  
  «Швидкий Віллі насолоджується цією частиною своєї роботи. Він трохи повеселитися з цією бабою, перш ніж він нарешті її вб'є». Він похитав головою, все ще посміхаючись. «Так, Квік Віллі дійсно любить своїх баб».
  
  
  Її, знав, що мені треба якось дістатися до цього човна. Будь-який список, який був у Шена, доведеться почекати. Її оцінював відстань і час. Ніколі був облизує всіх. Її б спочатку його вбив. Але до того часу Шен і его інший потягнулися за своєю зброєю. Чи можу я її отримати ih обох до того, як прибіжать Конья і двоє інших турків?
  
  
  Тепер вже було досить сутінків, щоб розгледіти. Ми стояли невеликою групою. Було надто темно, щоб розгледіти вирази осіб; очі були просто темними тінями. Популяція комарову збільшилася вдвічі і, схоже, їм сподобалися наші голови.
  
  
  Багажник «мерседеса» був відкритий. Конья, лисий турків, допомагав двом іншим переносити прості картонні коробки навколо стовбура в літаку.
  
  
  Тай-Шен відкрито дивився на мене. Не рухаючи головою, він сказав: «Розано, її готель би поговорити з тобою наодинці».
  
  
  Ніколі відступив від нас на крок. "Навіщо?" - запитав він.
  
  
  «Я хочу поговорити з вами про вашого друга навколо Одноманітно».
  
  
  В темряві рух був настільки швидким, що нічого не було видно. Але раптом Розано Двору витягнув свій револьвер і стояв в стороні від нас, націлюючи його на мене.
  
  
  Її запитав. "Що це тепер?"
  
  
  Навіть Шен виглядав трохи здивованим, але швидко виправився. Він мовчки стояв, стиснувши руки перед собою. Конья і двоє турків були в літаку.
  
  
  «Я більше нікому не можу довіряти», - сказав Николи. «Навіть вони, хто її думали самими близькими, зрадив мене». Пістолет на мить перемістився від мене до Шэну.
  
  
  Він напружився. "Що!" - сказав він хрипким шепотом. "Розано, ти робиш це зі мною?"
  
  
  «Так», - крикнув Николи. "З тобою. Мене обдурили все, навіть ти. Спочатку її дізнаюся, що тобі потрібен список. Ти кажеш Томмі, що я послав тебе забрати його.
  
  
  Це була брехня. А потім, в літаку, її чую, що двоє китайців розорили квартиру Томмі, я просив чогось. Він сказав мені, що думає, що вони хотіли список. Я думаю, це були твої люди, Тай-Шен ".
  
  
  «Щоб вони були мої люди», - сказав рівний маслянистий голос.
  
  
  «Ага! Тоді ти визнаєш, що полював за списком».
  
  
  «Нам, в чому не зізнаюся. Як ви посміли розпитувати мене! Якби не я, ви б крали квадратних подарунок з вуличних ринків Палермо. Її встановив героїновий маршрут. У мене є зв'язки в Америці. Її буду тим самим зробити тебе багатим ".
  
  
  "В обмін на що?"
  
  
  "Я відчуваю до тебе тільки таку ж повагу.
  
  
  Ніколі злегка підняв пістолет. «Ви все ще не відповіли мені. Були це ваші люди, які хотіли список?»
  
  
  "Звичайно, ні". В голосі Шена не було нас паніки, нам навіть занепокоєння. Як ніби він базікав про врожай рису або про погоду. «Яке мені діло до вашого списку? Для мене це нічого не значить».
  
  
  «Але ви погодитися з тим, що двоє чоловіків, які обшукували квартиру Томмі, працювали на вас?»
  
  
  «Побічно так».
  
  
  «А що вони хотіли, а не список?»
  
  
  «Докази, Розано. Які у мене є. Твій хороший інший Акасано сказав тобі, що вбив тих двох і кинув ih в сміттєві баки?»
  
  
  «Вони готелі вбити мене», - сказав я. «Одіна навколо них витягнув ножа».
  
  
  «Ви обидва думаєте, що я дурак? А? Думаєте, я не знаю, коли мене б'ють ножем в спину?» Розано захрип від люті.
  
  
  Конья і двоє турків знаходилися в літаку, поза полем зору, ймовірно, складаючи коробки. Її, бачив, як повертається автобус Volkswagen, его фари стають яскравішими. Тані і Квік Віллі всередині не буде. В моїй голів зародилися уявлення про те, що тепер може почати Віллі. Її повинен був перейти в цю човен.
  
  
  Шен лише злегка підвищив свій маслянистий голос. «Розано, ти стоїш з пістолетом, спрямованим на мене. Що з цим Акасано? Які звинувачення їй висунув проти нього? Вони залишаться без відповіді? Її згоден, тебе зрадив. Але не її».
  
  
  «Я не довіряю нікому навколо вас», - виплюнув Николи. «Якщо б у мене був хоч якийсь сенс, його б убив вас обох щиро тут і зараз».
  
  
  І Шен, і его східний одного, здавалося, розслабилися. Ih руки вільно звисали по боках. Шен зробив півкроку вперед.
  
  
  «Це було б нерозумно, Розано».
  
  
  Кілька секунд запанувала тиша. У кожного навколо нас були свої думки. Її міг здогадатися, про що Николи думав. Він не знав, кому з нас довіряти. Його організація була згуртованою. Вбити когось настільки високопоставленого, як її, або Шен, залишило б пробіл, який було б важко заповнити. Тим більше, що у нього не було ніяких переконливих доказів того, що хтось навколо нас зрадив його. Шена, її не адепт читати. Цього чоловіка неможливо було вивести через себе.
  
  
  Автобус «Фольксваген» наближався. Її чув механічне цокання его двигуна. Вогні почали висвітлювати нас чотирьох, що стоять поруч з «мерседесом». Турки все ще знаходилися в літаку поза полем зору.
  
  
  У мене була лише одна думка: піти і дістатися до човна до того, як Швидкий Віллі отримав своє унікальне розвага з Танею і запхав у нах героїн.
  
  
  Потім Николи зробив на мене пістолет. «Думаю, її найменше довіряю тобі, Томмі. Є щось в тому, що говорить Тай-Шен. Він каже мені, що думає, що ти налаштовуєш сім'ї проти мене, а не для мене».
  
  
  «Це нісенітниця», - голосно сказав я. «Розано, мій старий ще, для цього ми повернулися на дуже багато років тому. Ми разом виросли в організації. Хто краще керує усіма сім'ями, а? Її?» Її потиснув мені руку. «Ні, її добре розбираюся в цифрах і книгах, але я не вмію організовуватися. Сім'ї не будуть стікатися до мене як керівника. Ні, мій інший, ти єдиний, хто візьме на себе відповідальність. Ми з тобою друзі. Ми повертаємося довгий час. Що я отримаю, вирізавши тебе? Нічого. А тепер запитай свого друга Шена, що він отримає, якщо тебе витіснять ».
  
  
  "Дружба більше не годиться!" - крикнув Николи. «Наша справа в залі в небезпеці, у нах немає керівництва». На її очі навернулися сльози. «Томмі, Томмі, ти був моїм найдорожчим і самим солодким іншому. Але це ти зрадив мене».
  
  
  Її недовірливо насупився. «Ти помиляєшся, мій інший. Це був не її».
  
  
  Він сумно кивнув, сльози все ще текли по його щоках. «Так, Томмі, це був ти. Це було, коли ми розмовляли в літаку. Її запитав тебе, кого ти вважаєш підходящим кандидатом для Східного узбережжя. Ти погодився, що Френк Кухар лавров про саміті підійде. Її обдурив тебе, Томмі. Це було погано, але я відчував, що маю я. Бачиш, Кухар був убитий минулого тижня в Лас-Вегасі. На ндо наїхало таксі ».
  
  
  Мій розум метався. Де її Голос послизнувся. Але її ще не помер. "Це не означає, що я зрадив тебе
  
  
  . Кухар був у списку, ви розглядали його для Східного узбережжя. Люди Шена, ймовірно, вбили його. Готовий посперечатися, водій таксі був зі сходу ".
  
  
  Але Николи все ще хитав головою. Сльози на її щоках блищали на тлі наближення автобуса «Фольксваген». «Справа не в цьому, Томмі. Справа в тому, що їй відомо про смерть з-за кордону по телефону - від мого хорошого друга Томаса Акасано.
  
  
  "Хто ти, друже?"
  
  
  
  
  
  
  Дванадцята глава.
  
  
  
  
  
  Автобус наближався, і его фари освітлювали все навколо. Він збирався зупинитися. У літаку турки ще не було видно.
  
  
  Тай-Шен самовдоволено широко посміхався. "Розано, їй відомо що-що ще про вашому доброму другові, Томаса Акасано. Фотографія, зроблена в холі готелю, була збільшена, а потім порівнюється з фотографією, зробленою десять років тому. Мої люди використовували збільшувальні стекла, щоб знайти відмінності. Ih було багато. . Якщо ви придивитеся, то побачите, що кісткова структура ніс зовсім інша. Також вигин лінії підборіддя. Відстань через перенісся від зіниці до окуляра становить майже чверть дюйма між двома фотографіями. Ця людина - брехун, Розано ".
  
  
  «Так», - кивнув чоловічок. Пістолет наша разу не відхилився мого життя. «Але, будь ласка, продовжуй, Шен. Це чарівно».
  
  
  Ідеальні зуби Шена яскраво сяяли у світлі фар. Він був задоволений собою. «Так як ми знали, хема би не був цей чоловік, ми вирішили з'ясувати, хто він такий. Він випив на вашій віллі один стаканчик, здається, щиро бурбон. Мій чоловік зняв роздруківки зі скла. Коли ми відправили ih з фотографією, переданої по кодованої в проводці штабу-квартири розвідки в Пекіні, результати були дуже цікавими ".
  
  
  Ніколі ступив уперед. «Отже? Отже? Не грайте зі мною в ігри, Шен. Хто він?»
  
  
  «У Пекіна на нього дуже велика справа. О, я не думаю, що чоловік у вашому положенні коли-небудь чув про nen, але я її чув. Бачте, Розано, дівчина, притворяющаяся Сенді, працювала не одна. Вона працював з іншим агентом AX, дуже хорошим агентом, якого ми називаємо Killmaster. Його звуть Нік Картер ».
  
  
  Вся печаль покинула особа Николи. Він зробив крок до мене. «Ви прийняли мене за дурня, а? Невже теж її настільки дурний, що не можу бачити крізь таку маскування? Добре, містер Картер, ви обдурили мене. Але відповідайте мені на один штопора. Де мій старий ще, Томас Акасано?»
  
  
  «Боюся, мертвий», - сказав я.
  
  
  "Сволота!" Пістолет сіпнувся в руці, навколо стовбура вирвалася струмінь вогню, в повітрі пролунав гучний звук.
  
  
  І навіть коли це сталося, я не міг у це повірити. Сильна рука всіма п'ятьма пальцями вхопила мою плоть і безжально ущипнула. Тоді це було так, як якщо б до мене притиснули гарячу кочергу, і хтось повільно проштовхував ee крізь мене.
  
  
  Сила кулі розгорнула мене з такою швидкістю, що мої руки зметнулися вгору по боках. Моя права рука вдарила Шена в груди, але удар у мене не зупинив. Склавши ноги разом, її впав обличчям вперед на крило «мерседеса», потім повільно сковзнув униз і згорнувся на кермо.
  
  
  Все це зайняло dolly секунди. Її не помер, його навіть не знепритомнів. Мої коліна були притиснуті до грудей, руки притиснуті до живота.
  
  
  З мого боку вирвало шматок м'яса. Моя сорочка і куртка були просякнуті кров'ю.
  
  
  Відразу після пострілу Николи мною більше не цікавився. Він зробив пістолет на Шена.
  
  
  Біль пронизував мене. Її, відчував, як вона рухається вгору по моєму хребту. Мій ущелини тулилася до покришці «мерседеса». Автобус Volkswagen вже під'їхав до нас. Це майже припинилося.
  
  
  Повільно підняв її руку вгору по грудях, поки не добрався до розрізу спортивної камзоли. Рукою під пальто її відчував тверде тепло люгера. Не зводячи очей з групи назавжди мною, її обережно витягнув Вильгельмину за ee кобури і притиснув її до свого живота. Обома руками він був прихований по виду.
  
  
  «Мене все обдурили», - крикнув Николи. «Я думаю, що Нік Картер був прав, Шен. Тобі потрібен список. Ти послав двох своїх людей в цю квартиру, щоб знайти його. Потім ти спробував обдурити його, коли забрав его в готелі».
  
  
  «Це неправда, Розано».
  
  
  Китаєць з Шеном частково був прихований за ним. Повільно його рука почала повільно наближатися до грудей. Він відсунувся ще трохи позаду Шена.
  
  
  Ніколі кивав. «Так, це правда. Я не можу довіряти нікому навколо вас! Мені доведеться зробити все це зараз, починаючи з нуля».
  
  
  Пролунав ще один постріл, ще одна goggle вирвалася навколо стовбура. Ніколі впустив пістолет і схопився за життя. Він зігнувся з такою силою що его біфокальні точках без оправи.
  
  
  впали з його голови. У світлі фар автобуса, він виглядав так, наче він стояв на колінах благав Шена. Він підняв одну кожному людові, щоб спробувати встати на ноги, та так і залишився, дивлячись на Шена.
  
  
  Між його пальцями і тильною стороною долоні сочилася кров. Він сильніше стиснув життя.
  
  
  Уитаец, який виступив з-за спини Шена, щоб зробити постріл, відступив на два кроки в бік, тримаючи револьвер націленим на Николи. Коли він дістався до впав пістолета лідера банди, він відкинув його убік. І до того часу у Шена в руці був власний пістолет. Він націлив його обличчя Николи.
  
  
  "Ти дурень!" - крикнув маслянистий голос, тільки частина лестощів его випарувалася. «Ти пихатий, дурний виродок. Ти думав, що я дозволю тобі взяти що-небудь? Невже теж? Ти був настільки своїм роздутим его, що справді вірив, що зможеш стати лідером».
  
  
  «До-убий... ти...» - пробурмотів Николи.
  
  
  "Ідіот!" - різко сказав Шен. «Єдиний, кого ти вбив, - це себе. У тебе міг би бути світ у твоїх нога. Так, їй був готовий дозволити тобі бути номінальним главою. Багатство було б твоїм. Більше, ніж навіть такий дурень, як ти міг собі уявити».
  
  
  Ніколі облизав тонкі губи мовою. Він відкрив рот, щоб щось сказати, але не сказав нам слова.
  
  
  «Але ти б нам за що не відповідав. На словах ти був би лідером, але її б керував операціями. Так буде в будь-якому разі, тільки ти більше не будеш частиною цього. Її буду використовувати список, щоб знайти тих, хто мені подобається, і зробити ih номінальними фігурами. Її ще не планував убити вас і захопити владу, але з деякими речами просто нічого не поробиш ".
  
  
  «М-мій організації... мій...»
  
  
  «Твоє ніщо», - пирхнув Шен. «Ви були маріонеткою, ви зробили те, що я для вас влаштував. Нічого не змінилося. Втручання Колодязний лише відстрочило неминуче. Її просто знайду кого-небудь іншого».
  
  
  Ніколі прибрав руку з життя, щоб потягнутися до Шэну. Зусилля змусило його встати на карачки.
  
  
  «Так», - засміявся Шен. «Голосування, де ти стоїш, рачки, як собака. Подивися на себе, валяющегося у моїх нога. Ти товстий і неохайний, і життя було для тебе занадто гарною».
  
  
  Ніколі спробував піднятися. Але его руки підігнулися, й він упав на лікті. Тепер на траві, під його животом була калюжа крові.
  
  
  Шен посунув пістолет до потилиці лисіючій голови. «З часом Китайська Народна Республіка захопить Америку. Так, на це можуть піти роки, але буде набагато простіше працювати зсередини, ніж вести війну. Вашу Goat Гордєєва відповість Пекіну. Прибуток допоможе нам побудувати нашу армій і купуйте в Америці тих, кого продають: сенаторів, конгресменів... ну було чимало, судячи з того, як ви говорили.
  
  
  «Це вимагатиме тільки терпіння, ніж ми, китайці, і славимося. Але коли прийде час Мао Цзе-дуну приїхати в Америку, захоплення буде завершено».
  
  
  Ще раз Николи спробував встати. Він втратив багато крові. Шен стояв над ним з револьвером, націленим на його голову, злегка розставивши ноги, і на його обличчі з'явилася тінь посмішки. Ніколі зачепився рукою за траву і спробував піднятися.
  
  
  «Ви, американці, такі дурні», - сказав Шен. Револьвер сіпнувся в його руці. Спалах вогню вирвалася через ніс пістолет в лисину Двору, немов електричний розряд. Потім частина його голови, здавалося, погойдувалася взад і вперед. Це було схоже на вітер ураганної сили, що піднімає гальку з даху. Шматок похитнувся вперед і назад, а потім швидко відокремився, залишивши за собою після навколо рожевого туману і червоних шматочків.
  
  
  Ніколі випростався і хитнувся на колінах. Потім він подався вперед, сильно вдарившись обличчям об траву. Звук пострілу губився на відкритій рівній траві. Їдкий запах горілого пороху наповнював повітря.
  
  
  Тепер її міг чути гучні механічні звуки автобус Volkswagen, який наближався до мене. Він був майже на мені. Поступово її почала випрямляти ноги.
  
  
  Троє турків висунули голови навколо літака, щоб щорічно, про що йде мова. Тай-Шен помахав їм в ревматизму.
  
  
  «Покваптеся, - сказав він їм. «Продовжуйте займатися своєю справою. Часу залишилося мало».
  
  
  Я не міг там лежати. Тай-Шен зараз спостерігав за турками, але згодом повернувся до мене. Его східний одного вже проявив до мене новий інтерес. З Вільгельміною в руці її випрямив ноги і хитнувся вперед.
  
  
  Першим мене побачив китайця з Тай-Шеном. Він коротко скрикнув і почав дряпати груди під пальто. Шен почав повертатися. Її зробив Люгер відверті ему в вухо. Водій «фольксвагена» вже дражнили.
  
  
  В кишені пальто Двору було те, що її готель.
  
  
  вул. І її, знав, що Шен теж цього хоче. Щоб її отримав, його треба було вбити.
  
  
  Її вистрілив по люгера, відчуваючи, як він смикнув мою руку вгору і назад. Але інший Шена стрибнув на шляху захищаючи його кулі. Goggle від Вільгельміни пробив ему щоку, оголивши зазубрений коло білого м'яса. Потім він швидко почервонів, коли його мета сіпнулася в бік і врізалася в Шена.
  
  
  Ці двоє заплуталися ще з одним на кілька секунд. Ще раз спробував її чітко вистрілити в Шена. Водій автобуса Volkswagen почав виходити. Його тіло виглядало як тінь в світлі фар. Але світла було досить, щоб побачити, що у нього в руці пістолет.
  
  
  Її вистрілив у нього один раз і побачив, як його мета вдарилася об спинку сидіння. Він впав вперед, вдарився об верхню частину день під нахилом вниз, потім впав назад. Її допоміг йому вибратися на траву, схопивши його за комір і потягнувши. Позаду мене пролунали два постріли. Шен стрільби з-за укриття «мерседеса».
  
  
  Її вистрілив один раз, намалювавши зоряний візерунок на задньому склі чорної машини. Тоді її згадав.
  
  
  Список мені не потрібен. Це було те, що AX приготував для мене, щоб передати Николи. Але я знав, що Шен готель цього, і мені було цікаво, чи він достатньо цього готелю, щоб переслідувати мене за це.
  
  
  Тіло Двору лежало в двох футах від дня автобус. Шен все ще кружляв за багажником «мерседеса». Її виліз з автобуса і впав на коліна поруч з тілом Николи. Шен випустив ще один постріл, як тільки її взяв список. Це було досить близько, щоб її відчув цівку відбору проб повітря на потилиці. Її зробив один поспішний постріл через плече, коли дерся назад в автобус.
  
  
  З настанням темряви повітря шталь свіжим. Запах ламінарії доносився до мене з Чорного плаття. Першим ділом її вимкнув брильов р., потім розвернувся і попрямував до док-станції.
  
  
  Тепер все це поверталося до мене. Убивши трьох турків, коли вони виходили по площині, Шен вистрілив у мене, коли її їхав, від кровотечі навколо мого боку у мене крутилася мета, скринька для інструментів в задній частині автобуса з ручними інструментами, думав, що Шен або прийде слідуйте за мною для списку або забудьте облад мені і продовжуйте доставку героїну.
  
  
  І її все ще згадував бачення Швидкого Віллі з его спотворених носом, зламаним більше разів, ніж він міг згадати, его скручені м'ясні вушка, опухлі очі, зморшкуваті і зморшкуваті руки, стосувалися і тягнуться до плоті й на Краще. Як сказав Ніколі, Швидкий Віллі спочатку захоче повеселитися.
  
  
  Нарешті добираємося до човна. Вимкнувши двигун і, рухаючись за інерцією до місця тут яхти - крейсер з пятідесятіфутовой каютою, вода м'яко хлюпоче про его кулька, крик чайок далеко, тепло вогнів, що пробивається через круглі ілюмінатори, зірки, блискучі на & nb. дзеркало води в гавані, приглушений звук низьких голосів, що доноситься по одній з кают.
  
  
  Її спіткнувся від «фольксвагена» і впав на асфальт, оштриховав дерев'яний причал. Потім її поповз, залишивши за собою після розмазаний крові на носовій палубі крейсера з каютами. По лівому борту, ближче до носа, запаморочливі напади приходять і йдуть, знаходжу ілюмінатор поруч з палубою, стискаючи мене в руці, щоб спробувати зупинити кровотечу, Вільгельміна в моїй руці ... стає важкою ... дивиться в ілюмінатор і бачить білий життям Швидкого Віллі дивиться на Таню зверху вниз.
  
  
  І... Таня... на нари; світле волосся обрамляли її молоде, вкрите синцями красиве обличчя; руки зв'язані над головою, зап'ястя разом; панчохи, блузку, бюстгальтер на палубі поруч з ліжком... Віллі хмикнув швидко, як вона буде хороша, поки стягував з нах спідницю, потім потягнувся до поясу її трусиків.
  
  
  Просто... треба було трохи... відпочити. Мій розум покинув мене, і я пішов. Кілька секунд відпочинку перетворилися на хвилини. Мій гол-лежати в руці. Тепер її підняв його, і з ним його підняв робочий потік мого Люгера. Кабіна була розмитою. Її потер очі, поки не шталь все дуже чітко бачити. Її повернувся.
  
  
  
  
  
  
  Тринадцять
  
  
  
  
  
  Всередині розмитою каюти повільно прояснялося. Її лежав на животі, дивлячись в ілюмінатор. Крейсер з каютами м'яко погойдувався на тут. За винятком тихого плескоту води з боків, запанувала тиша. Плачуча чайка знайшла собі пару. Її підняв, мало Вільгельміни і одна з Швидкого Віллі.
  
  
  Він тільки що стягнув з Тані спідницю і шталь поправляти її до щиколоток. Коли він його вимкнув, він впустив його на палубу. Потім він випростався і подивився на нах.
  
  
  «Ви, молоді, звичайно, добре виглядаєте», - сказав він, трохи задихаючись. «Мені це дійсно сподобається, дитинко. Ти дуже добре зображена».
  
  
  Таня мовчала. Не було
  
  
  страх в її очах, і хоча її обличчя було порізано і в синцях, ви могли бачити красу. Вона пролежала на підлозі, злегка піднявши одне всякому народові, закинувши руки за голову.
  
  
  Швидкий Віллі зачепив великими пальцями пояс її трусиків бікіні. Повільно він почав ih опускати. Він злегка нахилився, на його дурного людини з'явилася хитра, слюнявая посмішка.
  
  
  Зелені очі Тані трохи звузилися. Вона дозволила піднятого коліна опуститись і навіть трохи підняла свою поперек, щоб допомогти ему стягнути трусики.
  
  
  Його обличчя тепер було відкрито над її животом, і опускалося вниз, поки він підтягував трусики. Розкрито верх трикутної, каштаново-оксамитової соломи. Віллі повільно стягував трусики.
  
  
  З високо піднятими руками Тані ee груди виглядала як перевернута м'яка миска з молоком, увінчана мідними монетами розміром в півдолара. Згадуючи смак цих грудей, її міг зрозуміти завзяття Віллі. Це змусило мене ще більше захотіти вбити його.
  
  
  Коли здалася половині каштанової соломи, Швидкий Віллі побачив нитка невеликого порожнистого циліндра. Здавалося, що вона зростає, коли він стягує трусики бікіні.
  
  
  Віллі насупився, відкривши рот. "Що, кравець візьми це таке?" - сказав він носовою бурчанням.
  
  
  Він стягував трусики все далі і далі по мірі того, як відкривався циліндр. Его мочка насупився від цікавості. Коли він натягнув трусики на стегна Тані, мало маленького пістолета клацнуло вгору. Пролунав короткий голосний БАХ, і нитка стовбур почав випускати крихітні цівки диму.
  
  
  Швидкий Віллі напружився. Його зморшкувате, опухлі суглоби руки намагалися дотягнутися до чола, але доходили тільки до грудей. Він повернувся боком, все ще насупившись. Тепер він дивився на мій ілюмінатор. Похмурий погляд зник з его осіб і змінився виразом повної недовіри. В середині живота его чола була крихітна дірочка розміром з десять центів, яка займається тільки що почала кровоточити.
  
  
  Він побачив мене, і його рот широко відкрився. Це було останнє, що він коли-небудь бачив. Витягнувши руки, він поплентався до иллюминатору. Его руки вдарили по йому першими, але у них не було сили. Її злегка здригнувся, коли його обличчя вдарилося об ілюмінатор. На частку секунди він був притиснутий до скла, широко розкривши очі, і потоки крові текли по обидва боки покаліченого носа. Его мочка притиснувся до иллюминатору, заливаючи кров'ю его. Він був так близько, що я могла бачити крихітні червоні артерії в білках його очей, павутину по меню, тепер покритих смертю.
  
  
  Швидкий Віллі відлетів від ілюмінатора і впав на палубу, як засохла глина, яку вдарили молотком. Тоді все, що я міг бачити, було розмазаним кров'ю на склі.
  
  
  Таня теж мене бачила.
  
  
  Притиснувши пальці лівої руки до рани, її піднявся на карачки і рушив по гладкому містку до головного люка. Спуститися по сходах було нескладно. Її просто схопився за поручні і дозволив ніг впасти відкрито переді мною. Це була гірка висотою п'ять футів. Але її розсипався на палубі внизу, як купа білизни. В ногах не було сили: здавалося, вони не могли утримати мене.
  
  
  Її повільно спустився по трапу в сидячому положенні, болісно пробираючись до дня головною каюти. Він був відкритий.
  
  
  "Нік?" Коли її увійшов, покликала Таня. «Нік, це правда ти?»
  
  
  Увійшовши в свою каюту, її переступив до підніжжя ліжка і піднявся настільки, щоб поглянути на її обличчя. Її посміхнувся ей.
  
  
  Її нижня губа стиснулася між зубами. Сльози наповнили її очі. «Я... здала його, чи не так? Це моя вина, що вони знайшли наше прикриття. Якщо б у вас був хтось більш досвідчений, населений пункт росії була б успішною. Як, Нік? Де її посковзнувся?»
  
  
  Її піднявся, поки не сель на край ліжка у її нога.
  
  
  "Нік!" вигукнула вона. «У тебе кровотеча! Вони...»
  
  
  «Тихіше», - сказав хрипким голосом. Вільгельміна все ще була в моїй правій руці. Її, зітхнув і потер ніс правою рукою. «... Просто хочу трохи відпочити». Відчуття запаморочення поверталося.
  
  
  «Милий, - сказала Таня, - якщо ти развяжешь мені руки, її зможу зупинити кровотечу. Ми повинні зупинити його. Весь твій бік залитий кров'ю, навіть ліва штанина».
  
  
  Мій підборіддя впав на груди. Вона була права. Якби вона могла що-небудь обернути навколо моєї талії, можливо, запаморочення пройшло б.
  
  
  «Іди, любий», - відмовила вона. «Спробуй дістатися до моїх зап'ясть».
  
  
  Її, нахилився вбік і відчув, як моє обличчя впало на гладкий ee життя. Потім, штовхаючи руками, підняв її голову вгору по її грудній клітці, а потім з м'яким виступам ee грудей. Мої губи торкалися її горла. Потім її закинув голову на плече й відчув ковдру
  
  
  ліжко. Моя шия збоку впиралася в її руку.
  
  
  Вона повернула голову і повернулася так, щоб наші особи знаходилися на відстані менше дюйма, інший з іншого. Посміхнувшись мені, вона сказала: «Дівчина, могла б сильно розсердитися на такий маневр».
  
  
  Запаморочення повернулося, і мені довелося відпочити. Її, відчув, як її губи м'яко торкнулися моєї палички, вони рухалися вниз, шукаючи. Злегка піднявши голову, її дозволив своїм губам торкнутися її.
  
  
  Це не був поцілунок пристрасті або хіть. Вона говорила мені, що я можу це зробити. Дотик наших губ було м'яким, ніжним і наповненим емоціями, що виходять за рамки фізичних.
  
  
  Намацуючи руками, її почув брязкіт, коли Вільгельміна впала на палубу. Потім мої руки були на її лівій руці. Її повільно витягнув ih, потягнувшись над своєю головою, поки не відчув вузол на її зап'ястях. Здавалося, щоб розв'язати цю чортову штуку, потрібна була ціла вічність.
  
  
  Але я зрозумів, що зробив це, коли відчув, як її руки обвилися навколо моєї шиї. Вона притиснула моє обличчя до поперечного важеля трохи нижче свого горла і обняла мене. У той момент її, відчув, що можу залишитися там назавжди.
  
  
  «Дорогий», - прошепотіла вона. «Послухай мене. Її залишу тебе ненадовго. Де-то в цьому човні повинна бути аптечка. Її повернуся, як тільки знайду її. Просто відпочинь».
  
  
  Запаморочення повернулося, і він усвідомлював тільки холод, який вона залишила на час своєї відсутності. Крім ліжка, в каюті був стілець з відкидною кришкою, стілець з чотирма стільцями, розсувні двері шафи, і стельова лампа, яка займається продовжувала злегка розгойдуватися взад і вперед. Фотографія висіла на стіні, і стогін навпаки нари. На nen була зображена Конья, віком і з волоссям. Повинно бути, це була його яхти, і злітно-посадкова смуга повинна була перебувати на його землі.
  
  
  Мої очі закрилися, і він подумав про Тай-Шэне, який летів на літаку «Лір», щоб доставити партію героїну. Без списку він не піде. Чи він буде? Припустимо, у нього є вся необхідна допомога по его особистого списку, в якому вказані всі китайські агенти в китайських кварталах Америк. Тоді ему не знадобився б список Николи або її. Але її готелю, щоб він прийшов до мене. Всі були мертві, крім нього. Йому потрібен був цей список.
  
  
  Мене пересували, але очі залишалися закритими. Мені здавалося, ніби навколо моєї талії стискають кокон. Було страшенно боляче, але після шостого або сьомого поштовху її почав до цього звикати. Ковдра пройшло за очима, і він знову пішов. Потім її, відчув, як моє плече трясеться.
  
  
  "Нік? Милий?" Говорила Таня. «Кровотеча зупинилася. Її вам зробив укол. Ось, прийми ці дві таблетки».
  
  
  Талія була туго затягнута перев'язкою. Коли мої очі відкрилися, їй моргнув, побачивши різкий святий над головою. Надуті тьмяні очі Тані посміхалися мені.
  
  
  "Як довго її був відсутній?" Її запитав. Мені здалося, що я почув звук, схожий на свисток лондонської поліції. Це було не голосно; на самому делле її ледве міг це чути. Чомусь це ім'я спливало у мене в голів. Крилатий тигр.
  
  
  «Не більше п'яти хвилина. А тепер прийми ці таблетки».
  
  
  Її сунув ih в рот і випив склянку води, який вона простягнула мені. Запаморочення і нудота покинули мене. Її був насторожі, але мені було боляче. Цей звук був набридливим - здалеку високий, гучний звук.
  
  
  "Нік?" - запитала Таня. "Що це?"
  
  
  Підморгнувши гей, їй сказав: «Мила, викинь навколо голови, що ти проґавив цю місію. Може, ми обидва трохи пошалили по дорозі, але ці прикриття були зірвані з-за чогось непередбаченого. Добре?»
  
  
  Вона поцілувала мене в мочку. «Добре. Але що тебе турбувало? Ти виглядав так, як ніби тягнувся до чогось і не міг знайти».
  
  
  «Я все ще не можу його знайти. Шен вбив Николи. Але перш, ніж він це зробив, він сказав, що у нього є список Крилатого Тигра, потім він голосно розсміявся. Її побачив будь-що, що повинно було зробити всю цю сцену важливою для мене. Може бути, це речі, які ви мені дали, зіпсували мій розумовий процес ".
  
  
  «Це має зробити тебе ясним», - заперечила Таня.
  
  
  Як тільки її піднявся на ноги, мене накрила активного відпочинку нудоти. Її впав на ліжко, але залишився на ногах. Почуття пройшло.
  
  
  Потім її клацнув пальцями. "Звичайно! Голосування і все!"
  
  
  Таня сиділа переді мною, дивлячись мені в очі. "Що це?" запитала вона.
  
  
  «У Штатах є список контактів Шена. Її, знав, що він існує, але не знав, де. Звичайно. Він мені сказав сем. Крилатий тигр. Тепер його знаю, де він.
  
  
  "Нік послухай!" Її мета була схилена набік. Вона одягалася. Тепер вона сіла на ліжко з високо задертою спідницею, і натягнула панчохи. Ми обидва почули високий гучний звук.
  
  
  «Це Шен», - сказав я. «У нього є реактивний літак« Лір ». Може, зможу її зупинити його».
  
  
  Вона покликала мене, коли їй підійшов до дня. «Нік? Почекай мене».
  
  
  «Ні, ти лишаєшся тут».
  
  
  "Ой, пух!" Її нижня губа стирчали, але до того часу у мене в руці була Вільгельміна.
  
  
  і був за дверима.
  
  
  Її піднімався сходами по дві сходинки за раз. Свіже нічне повітря вдарив по моєму голому торсі, як тільки її дістався до головної палуби. Кров на моїх нога була нагадуванням про те, як я потрапив туди.
  
  
  Було надто темно, щоб розгледіти автобус «Фольксваген». Її перебрався через борт до дерев'яного пальця панелі. Домкрат реактивного літака шталь голосніше. Але чому він не полетів? Чому він просто сидів і запускав двигуни?
  
  
  Як тільки її дістався до асфальту, її зрозумів, що щось не так. Сталося відразу дві речі. З такої відстані його легко міг розрізнити автобус «Фольксваген» на тлі мерехтливої гавані. Позаду нього була більш темна тінь поменше. Чорний мерседес. Потім її почув позаду себе тихе муркотіння Тай Шена.
  
  
  «Кинь, Картер», - сказав він маслянистим голосом. У цьому було якесь розвага. Він зловив мене в безглузду пастку.
  
  
  Вільгельміна впала на асфальт, коли її відпустив ee.
  
  
  «Я думав, що звук реактивного лайнера витягне вас навколо човна. Ні, у штурвала немає нікого. Він все ще прив'язаний і увіткнути, чекає на мене».
  
  
  «Не дозволяй мені затримувати тебе».
  
  
  «Ах, ти не будеш. Її збираюся піти відразу після того, як вб'ю тебе. Але ти ж бачиш, Картер, у тебе є будь-що, що належить мені. Список Николи. Ти міг би позбавити нас обох від безлічі неприємностей, якби передав він передав мені за межами готелю.У мене була спеціальна маленька камера, яку їй збирався використовувати, щоб сфотографувати це, а потім її передав би список Николи.
  
  
  «Не оглядайся, Картер. Навіть не думай про це. Список є у тебе?»
  
  
  "Ні."
  
  
  Він зітхнув. «Я бачу, вам буде складно. Її просто сподівався вистрілити в вас, а потім взяти список. Картер, у мене мало часу. На наступному місці зустрічі є люди, які очікують героїну. А мені тридцять. хвилина із запізненням. Ви заховали це десь на човні? "
  
  
  Мої руки звисали з боків. «Може бути. Що ти збираєшся з цим робити?»
  
  
  У маслянистої плавності голоси его говорилося про нетерпінні. «У самому делле, Картер, це по-академічно. Ти все одно помреш, коли її та піду звідси».
  
  
  «Скажімо, її хочу спуститися, наповнена знаннями. Оскільки її, вмираю за список, чи не думаєте ви, що я маю право знати, для чого він буде використовуватися?»
  
  
  «У тебе немає прав. Це нерозумно, я не...» Він замовк на кілька секунд. Потім він сказав: «Повернись, Картер».
  
  
  Її повільно повернувся до нього обличчям. Повинно бути, він ховався під автобусом. Не було сумнівів, що у нього був пістолет, і він був націлений на мене. Але висловлювання его, обличчя її не бачив. Це була просто безлика тінь.
  
  
  «Ви намагаєтеся виграти час, Картер», - сказав він. "Навіщо?"
  
  
  Якщо її не міг бачити его осіб, він не міг бачити моє. Притиснувши руки до боків, її злегка знизав плечима. Хьюго, мій тонкий стилет, упав мені в руку.
  
  
  «Я не розумію, про що ти говориш, Шен».
  
  
  "Віллі!" він крикнув. "Віллі, ти на борту?"
  
  
  Ми обидва слухали плескіт води про яхту і далекий пронизливий крик реактивного лайнера.
  
  
  «Хіба ти не боїшся, що в тебе закінчиться паливо в цьому літаку все це час?» Її запитав.
  
  
  «Не грайтеся зі мною в ігри, Картер. Віллі! Відповідай мені!
  
  
  «Він не збирається відповідати тобі, Шен. Він нікому не відповідає».
  
  
  «Добре, ти вбив його. Ти бачив, що він зробив з дівчиною, і ти вдарив його его. Так багато для Віллі. Де тепер цей список?»
  
  
  «Якщо ти вб'єш мене, ти ніколи не знайдеш його. І я не збираюся здавати його, поки не дізнаюся, для чого ти його використовуєш». Краєм ока бачив, як Таня повзе дюйм за дюймом по носовій палубі яхти. Коли вона досягне кінця, вона виявиться більш відвертими Шеном. Цікаво, що утримувало її.
  
  
  «Добре», - сказав Шен, знову зітхнувши від нетерпіння. Буде зроблено декілька копій, і по одній копії будуть відправлені в кожен головний офіс філії в Америці. За кожним ім'ям в цьому списку будуть стежити й спостерігати. Інформації про особисте життя буде збиратися і зберігатися. Буде використаний будь-який доступний метод: прослуховування телефонних розмов , вибіркові перевірки відвіданих місць, обшуки будинків, поки вони відсутні. Ви можете сказати, що ми будемо діяти багато в чому, як ваше федеральний уряд ».
  
  
  "І яка буде мета всього цього?" Її запитав. Таня майже досягла переднього краю. Вона рухалася дуже повільно і обережно. Вона знала, на що здатний Шен, ймовірно, ценымногие краще, ніж її.
  
  
  "Інформація, Картер. Частина її буде використана проти тих, хто вирішить, що нова мафія не повинна захоплювати владу. Ваше агентство повинно бути в захваті. Ми надамо докази, щоб можна було заарештувати кількох злочинців. Вони, хто піде разом з нами будуть щедро винагороджені. Але спочатку ми скористаємося цією інформацією, щоб знайти людину, з
  
  
  правильним поєднанням дурості, жадібності і амбіцій. Іншого Розано Николи буде складно знайти. Він був дійсно ідеальним, і все було б добре, якби ти не втрутився ».
  
  
  Таня була тепер на краю носа. Вона повільно поверталася на бік, пальці на кінці. Її знав, яку атаку вона збиралася зробити - руки в сторону, падіння, і поштовх, удар обома ногами під голів Шена. Вона була майже готова. Все, що мені потрібно було зробити, це купити ще хвилину або дві.
  
  
  "А як щодо списку Крилатого Тигра?" Її запитав. "Для чого ви збираєтеся використовувати?"
  
  
  Його плечі піднімалися й опускалися в нетерплячому жесті. «Картер, ти починаєш мене втомлювати цими нескінченними питаннями. Більше ніяких розмов. Де список?»
  
  
  «Це трохи нерозумно, чи не правда, Шен? Її знаю, що ти маєш на увазі. Як тільки їй скажу тобі, де це моє життя стане марною».
  
  
  «Це те, що ви намагаєтеся купити? Більше часу до п'яти?»
  
  
  "Може бути."
  
  
  Він підняв пістолет. «Виверни кишені навиворіт».
  
  
  Її зробив це, тримаючи Хьюго в долоні. Коли мої два передніх кишені штанів були висунуті й опущені, мені стало зручніше тримати стилет. Таня була готова зараз стрибнути. Це повинно було відбутися найближчим часом, перша була в моєму задньому кишені, і він знав, що Шен запитає далі.
  
  
  «Добре, - сказав він. «А тепер розвернися і витягни свої задні кишені навиворіт. У тебе не було так багато часу, щоб сховати цю річ. Її повинно бути легко знайти, якщо її немає при тобі».
  
  
  Її стояла нерухомо, не рухаючись.
  
  
  «Спочатку її прострелю тобі колінні чашечки, потім обидва ліктя, потім плечі. Роби, як я кажу». Він зробив крок уперед і трохи нахилився, дивлячись на мене так, немов тільки що побачив мене вперше. «Почекай минутку», - прошепотів він. «Ти не тягнеш час для себе. У тебе на талії перев'язка. Як... Хто...»
  
  
  Голос тоді Таня стрибнула. Ee ноги вийшли назовні й опускалися, за нею слідувала інша частина тіла. Політ був таким коротким, що я мало не пропустив його у темноті. Вона була схожа на ракету, падає спочатку ногами, а руки і долоні піднімалися над нею.
  
  
  Але Шен був не зовсім непідготовленим. Як тільки він побачив мою пов'язку, він зрозумів, що Таня не загинула, що вона жива і слухає нашу розмову. У цей момент він зробив крок назад, що не дозволило гей, розрахувати час, він піднімав пістолет в її бік, відвернувшись від мене.
  
  
  Тоді її почав рухатися. Тепер Хьюго був у моїй руці на рівні пояса. Шен був в шостому або семи кроків від мене. Її опустив голову і рушив за ним, Хьюго попереду мене.
  
  
  Таймінг Тані був викинутий, але не повністю. Ee права п'ята зачепила Шена за шию, повернувши його голову набік. Він не зовсім націлив на нах пістолет. Але потім все інше врізалося в нього.
  
  
  На мить вона заплуталася навколо його голови і плечей. Він ще не впустив пістолет, але він відчайдушно розмахував руками, поки він намагався її зняти.
  
  
  Він майже був на nen. Вся сцена, здавалося, придбала уповільнений темп, хоча її не знав, що проходять лише долі секунди. Її сумнівався, що з того моменту, як Таня зробила стрибок, досі тхора пройшло дві секунди, але все здавалося, що мені потрібно назавжди дістатися до нього.
  
  
  Він снаряда вниз, а Таня все ще була на nen. Тепер він був у чотирьох кроках, потім на трьох. Коли його спін вдарилася об асфальт, він змусив себе перебратися, високо піднявши ноги до мети. Його ліве кожному племені вдарило Таню в голи, чого було достатньо, щоб вона піднялася і потрапила йому за спину. Вона вдарилася об асфальт і покотилася.
  
  
  Шен повністю впав навколішки. Він підставив під себе праву ногу, готовий встати, і підняв на мене пістолет.
  
  
  Але до того часу їй до нього добрався. Її переклав Хьюго на праву руку, і тепер він штовхнув мене вперед. Її лівою рукою відштовхнув його руку з пістолетом і завдав удар вниз, вклавши в нах весь свій оленка.
  
  
  Він побачив, як воно наближається, і, схопивши мене за зап'ястя, упав праворуч від нього. Лезо стилета було націлене на його горло. Відкинувшись, він зловив його в плече.
  
  
  Її, відчував, як він входить. Лезо легко пройшло через тканину его пальто, зупинився на микросекунду, коли воно почало протикати шкіру, а потім ковзнуло всередину з усім моїм вагою позаду нього. Плече Шена откинулось тому, коли він повернувся в бік.
  
  
  Він завив від боляче схопив мене за зап'ястя. Тепер він намагався повернути пістолет. Його спробував витягнути стилет, щоб ще раз вдарити його, але він міцного стиснув моє зап'ястя.
  
  
  Ми були близькі один до одного. Її бачив біль в його очах, пасмо чорних прямих волосся на лобі, ослаблений краватку, кров, хлынувшую через рани, що пронизує чудово пошитий піджак.
  
  
  Вільною рукою він ударив мене
  
  
  на пораненої стороні.
  
  
  Її скрикнув, коли мене повністю охопила біль. Як ніби по спокійній вилили рідина. Він потрапив відвертими в кістковий мозок, попутно пошкодивши всьому.
  
  
  Її все ще міг бачити кілька речей. Її снаряд вниз, повернувся вдвічі вліво. Шен тепер повернув пістолет до моєї мети. Якимось чином стилет був зірваний з его плеча. Він все ще був у мене в руці. Біль притупила мій мозок, сповільнила рефлекси до слонячих рухів.
  
  
  Шен був на ногах. Таня лежали осторонь, нерухомо. Її сидів, притиснувши руку до кровоточащему проведені обчислення. Потім її підставив обидві ноги під себе, коли побачив, як його пістолет зробив мені в обличчя. Забувши про боляче, її підняв себе і пірнув.
  
  
  Це був удар у повітрі трохи вище колін, з-за якого професійні квотербэки дуже повільно піднімаються по сходах і кульгають протягом першої години після підйому. Коли їй був впевнений, що мої плечі вдарили його, притиснув її его, ікри, щиколотки і ступні до грудей і продовжив рух.
  
  
  Він не міг нікуди ступити. Коли він впав, його руки піднімалися і поверталися, намагаючись пом'якшити його падіння. Але він все одно сильно вдарився. Потім почав смикати ногами. Тільки коли її почав повзати по йому до його особі її зрозумів, що він загубив пістолет при падінні. Її тільки що мигцем побачив, як він востаннє відскочив від дерев'яного панелі, а потім впав у гавань.
  
  
  Моя права рука зі стилетом піднялася високо. Але він схопив його перш, ніж її встигла врізати ему в житті. Ми так і залишилися, обидва напружувалися. Її тримав з усією своєю силою Хьюго, я тону в ньому. Вся його сила була застосована до мого зап'ястя, намагаючись відвести лезо стилета.
  
  
  Краєм ока його помітив, що Таня почала ворушитися. Друга спроба поглянути на нах була помилкою. Шен уперся мені в спину коліном. Її скрикнув і позадкував назад. Тоді він вибив стилет навколо моєї руки. Занадто пізно її, вхопився за нього і дивився, як він котиться по асфальту.
  
  
  Через кровотечі навколо плеча його рука здавалася марною. Інший вдарив мене по горлу, з силою, якої я не думав, що він володів. Ми каталися знову і знову. Її намагався дотягнутися до його очей. Він спробував вдарити мене коліном в пах, але мені вдалося ухилитися.
  
  
  Потім ми опинилися на гладкому дерев'яному причалі, недалеко від кромки води, мукали, і важко дихали. Ніхто навколо нас зараз не заговорив. Ми були чимось меншим, ніж люди, такими ж простими, як тільки час.
  
  
  Моя рука була на його щоці, все ще торкаючись очей. Тоді її зрозумів, що він гладить мене по задньому кишені. Мій кулак відійшов назад і вдарив його по носі. Її знову вдарив його его, і кожен раз він видавав кректання, ніж боляче.
  
  
  Навколо носа текла кров. На цей раз її, підвівся і впав ему рот. Потім потягнувся її за собою, і спробував витягти його руку навколо кишені. Все пройшло нормально. Він сильно вдарив його в мою відкриту рану.
  
  
  Мене знову захлеснула активного відпочинку нудоти. Вся сила покинула мої руки. Смутний її, відчув, як його рука залізла в хвилину і витягла список.
  
  
  Її повинен був зупинити його. Якщо він втече, все, що він запланував, спрацює. Завдання було б невдалим. Зціпивши зуби, змусив її сили повернутися в своє тіло.
  
  
  Він намагався відштовхнутися від мене. Її досталь, рукав камзоли, потім штанину. Пару вивільнилась, потім повернулася до мене. Він повернувся і швидко повернувся вперед. Носок балетні тапочки Шена з'єднався з кровоточить пов'язкою на моїй стороні.
  
  
  Чорнота нахлинула, як струмінь чорнила. Її двічі перекинувся, думаючи, що він буде продовжувати спроби. Все, що ви повинні робити, щоб не піти, промайнуло у мене в голів. Її боровся з цим усім в мені. Як тільки цей літак злетить з Шеном всередині, він зникне назавжди.
  
  
  Вдихаючи і видихаючи, мені вдалося позбутися від чорноти, щоб відкрити очі. Шен був в п'яти метрах від мене, одна рука марно висіла у нього на проведені обчислення, з його пальців капала кров.
  
  
  Він зупинився на стилете. Злегка зупинившись, він подивився на нах, потім на мене. Список був в его здоровій руці, рухаючись вперед і назад між пальцями.
  
  
  Втеча, мабуть, був важливіше, тому що він залишив стилет на місці і поплентався до «мерседеса». Его shaggy луною розносилися по асфальту на тлі кричущого реактивного літака «Лір».
  
  
  До того часу, коли її сидів, Таня вже встала на карачки. Вільгельміна була надто далеко. Водійські двері «мерседеса» відкрилася.
  
  
  Коли її, став на коліна, Таня сиділа і підходила до мене. Двері «мерседеса» зачинилися. Це був ГОЛОВНИЙ твердий звук, схожий на закриття сейфа. Тут же почулося завихрення стартера, потім муркотання великого V8. Шини задзвеніли про асфальті, коли Шен швидко зник з виду.
  
  
  Її, звівся на ноги і відступив
  
  
  і далі.
  
  
  "Ах, Нік!" Таня заплакала, коли підійшла до мене. «Знову кровотеча. Пов'язка змокла».
  
  
  Її відштовхнувся від нах, підняв стилет і, хитаючись, рушив до Вільгельміна. Узявши пістолет, її Хьюго засунув назад у піхви. Гола, просочена кров'ю пов'язка, кобурі під пахвою, піхви на руці. Цього було недостатньо.
  
  
  "Нік, що ти робиш?" - запитала Таня.
  
  
  «Назавжди зупинити його».
  
  
  «Але у тебе кровотеча. Дай мені зупинити це, тоді ми зможемо...»
  
  
  "Ні!" Її зробив глибокий вдих.
  
  
  Розум важливіше матерії. Містичні, невідомі сили Сходу. Йога. Закривши очі, її великою країною, все всередині себе. Точно так само, як йога допомагала мені розслабитися незліченну кількість разів, її тепер закликав її до сили. Все, чому мене колись вчили, було покликано. Її готель, щоб мій розум очистився, ніж боляче. Залишилося зосередитися тільки на одному: зупинити Шена і цей літак Фунт стерлінгів. Коли її знову відкрив очі, це було зроблено або зроблено достатньо, щоб змусити мене рухатися.
  
  
  «Я йду з тобою». Таня пішла в ногу.
  
  
  "Ні." Її їхав в автобусі Volkswagen. І її рухався стрімко. Через плече її, сказав: «У цього крейсера з каютами повинно бути якесь радіо типу корабель-берег. Знайдіть його і зателефонуйте Хоука. Скажіть ему, де ми знаходимося».
  
  
  Мене охопило дурне спокій, божевільна тиша, що не мала нічого спільного з реальністю. Її знав це. І все ж єдиною думкою, яка займається приходила мені в голову, була: «Знак Крилатого Тигра... Знак Крилатого Тигра». У Шена був список, який потрібен нашому уряду. Її повинен був це отримати. І це був не той список, який він забрав у мене - той, який нас не цікавило - це був той, який він заховав: знак Крилатого Тигра.
  
  
  Таня зникла через люк, коли її привезли автобус і рушив на «U». Через механічного клацання чотирициліндрового двигуна з повітряним охолодженням її, почув, як ревіння реактивного літака «Лір» збільшувався по висоті і гучності.
  
  
  Її не вимкнув святий, поки їхав по асфальту. Пістолет «Люгер», стилет, газова бомба, і агент, що втратив багато крові, не могли зрівнятися з літаком «Лір». Але у мене була ідея, яка займається, як я думав, може спрацювати.
  
  
  Миготливі червоно-зелені ходові вогні були тепер далеко попереду мене. Її міг ih ясно бачити. Літак котився. Йде з протилежного обидва кінця трав'янистої поля.
  
  
  В дев'ять годин асфальтна дорога згорнула наліво. Струменем котилася на дванадцять. Її перерізав колесо автобуса і виїхав з дороги на подпрыгивающую по щиколотку траву під кутом близько двох годин.
  
  
  Полум'я реактивних літаків простягалася далеко за літаком, немов нічний салют на День 4 липня. Тепер це було дійсно зворушливо. Її довів автобус до межі на третій передачі, потім переключився на четверту.
  
  
  Судячи по куту, який її вів, реактивний літак наближався в десять годин, а її прямував у дванадцять. Всій території готелю була ценымногие рівніше, ніж її думав. Мій спідометр коливався від п'ятдесяти до шістдесяти. Рев реактивних двигунів перетворився в громовий рев. Біжать вогні підстрибували, літак йшов все швидше і швидше.
  
  
  Скоро він підніметься в повітря. Травинки перетворилися в пляму темряви. Мої очі не відривалися від котиться літака. Відстань між нами швидко зменшилася, оскільки котяться дві металеві маси прямували на зустрічний курс.
  
  
  Її невиразне подумав, чи бачив він мене. Це не мало значення. Ми обоє пройшли точку неповернення. Він нічого не міг вдіяти з цим літаком, крім як летіти. Він не набирає достатньої швидкості, щоб злетіти, він не міг гальмувати до зупинки, і не міг повернути, не перекинувшись. Те саме було і зі мною.
  
  
  Сунувши руку за столом, її обмацав холодні металеві предмети, поки не знайшов важкий молоток. Її підняв його і поклав собі на коліна.
  
  
  Літак наближався, рев двигунів був таким гучним, що вони заглушувалися, колеса кружляли чорною масою, кабіна висвітлювалася рівненської настільки, щоб його міг його бачити. Його волосся все ще були злегка розпатлане. Киснева маска бовталася зліва від нього. Він був досвідченим пілотом, був нагороджений вищою медаллю Червоного Китаю.
  
  
  Може не вистачити часу. Довелося поспішати. Відстань з'їдалося занадто швидко. Її підняв молоток і дозволив йому впасти на мостину. Автобус трохи сповільнилося, коли її зняв ногу з педалі газу і поставив нах молоток. На мить у мене виникло відчуття крайньої малості, щось на кшталт того, що має відчувати людина на денному вітрильнику, коли він проходить mimmo більш тонкого океану.
  
  
  Моя рука була на дверному замку. Автобус їхав на постійній позначці п'ятдесят. Але літак набирає більшу швидкість. Щоб відкрити двері проти пориву вітру, потрібно немало зусиль. І її міг чути низький рев обох двигунів на повному газу. Її злегка повернув колесо вліво. Автобус прямував виплат прямо до літака. Її штовхнув двері і стрибнув.
  
  
  Спочатку було відчуття польоту, позачасовий сутінкової області, коли ви нічого не торкаєтеся на цій землі. Потім, дивлячись вниз, на всій території готелю, а рухалася дуже швидко. Її збирався постраждати.
  
  
  Її, думав про те, щоб відразу ж взятися за справу. Голос чому мій засадах вдарила першою. Але сили, швидкості відкинула мою голову вниз, а іншу ногу вгору до спини. Її більше не міг контролювати, куди йду. Все, що я міг зробити, це розслабити своє тіло.
  
  
  Її вдарився головою, потім спиною, потім його знову опинився в повітрі. На цей раз її впав на плече і продовжував підстрибувати і котитися, зціпивши зуби боляче.
  
  
  Її зупинився майже так само швидко, як почав. Не міг віддихатися, мене збило вітром, на мить осліп. Було багато помаранчевого світла і тепла.
  
  
  Її відчував це, а не бачив, тому що я міг тільки мигцем побачити те, що сталося, коли її підстрибував і котився. Може бути, саме це допомогло мені розслабитися, зосередитися на тому, що відбувалося з літаком.
  
  
  Шен побачив автобус в останню хвилину. Він натиснув на лівий знущань, намагаючись трохи згорнути в сторону. Реактивний літак "Лір" перекинувся на правому колесі, опустивши праве крило нижче. Автобус врізався у кінчик крила. З вереском ламаного металу крило погнувся і зламалося. До того часу ніс реактивного літака був спрямований в бік землі за автобусом, а хвіст піднімався вгору.
  
  
  З ревом двигунів літака подогнул одне колесо, зламавши праве крило до носа, від лівого крила до хвоста. У цей момент Шен зросли двигунів.
  
  
  На мить літак застиг на хвості, просто пливучи за трав'янистої смузі з хвостом менш футів від землі, розносячи траву в сторони, як ніс корабля, що розділяє воду.
  
  
  Коли він впав, він перекинувся. Зона кабіни сильно вдарилася, коли весь літак почав крутитися і крутитися, видаючи скрегіт металу.
  
  
  А потім він вибухнув.
  
  
  Крила баків полетіли в бік фюзеляжу, який розвалився, як кинутий пазл. Помаранчеві і червоні кулі полум'я скипіли від ревуть вибухів. Небо стало яскравішим, коли на всі боки здійнялося полум'я.
  
  
  Осколки приземлилися менш ніж в двадцяти футах від мене. Розділ крила піднялася високо і приземлилася поруч з тим місцем, де її стрибнув. Вся хвостова частина була відірвана від фюзеляжу. Він злетів вгору, як футбольний м'яч, і розлетівся далеко ліворуч від мене.
  
  
  Оранжевий палаючий святий показав котиться автобус Volkswagen. Він не вибухнув. Потім удар крила вона встала на задні колеса, як дикий жеребець, потім кувыркалось вперед, перекинулося на бік і чотири рази перекотилося, перш ніж зупинилося догори ногами.
  
  
  Повітря було напоєне запахами плавлення алюмінію і магнію, палаючої гуми і пластики. Не було запаху палаючої плоті Шена, він був дуже слабкий у порівнянні з іншими палаючими елементами. Поки кабіна танула і текла, залишаючи шрами на траві, побачив її, що може бути его і тілом, або що може бути обвугленим, кривим стовбуром або зморщеною чорної коровою. Колесо все ще тримався на кірці. То і справа полум'я лизало его, але не частини, тому що воно вже було прожжено.
  
  
  Оранжевий сергій також показав, що Таня біжить до мене по траві. Спокій все ще було. Її, знав, що мені тепер робити. Вона прийшла з високою спідницею, прекрасними ногами, качаючими цю м'яку плоть. Щось бовталося з ee плеча на ремені.
  
  
  Її забув, що означає-не заподіювати біль. Крім пораненої сторони, яка займається була найсильнішою, у мене була маса синців. За якийсь щасливою іронією долі нас одна кістка не була зламана, принаймні, я не міг сказати нам одного. Коли її зробив вдих, у мене була біль внизу грудей, але вона була не гірше і не краще, ніж у інших.
  
  
  Таня дісталася до мене захекана. Мені вдалося піднятися на ноги. Я стою там, де весь світ освітлений хвилястими помаранчевими і червоними язиками полум'я, її чекав, коли Таня підійде до мене.
  
  
  Ми довго стояли в помаранчевому світлі, просто тримаючись інший за іншу. Її тендітне тіло тремтіло від ридань. Чомусь я посміхався.
  
  
  Потім вона відштовхнулася від мене і подивилася мені в обличчя. "Ми програли?" запитала вона. «Я знаю, що він мертвий... але завдання... ми... провалилися?»
  
  
  Його поцілував її в мочку. «Подивимося. У мене є-- думаю. Якщо її прав, ми досягли успіху».
  
  
  Потім вона знову схопила мене, і їй боляче мало не втратив свідомість. «Ах, Нік!» - вигукнула вона. «Коли її побачив, що автобус котиться і котиться, її подумав, що ти всередині...»
  
  
  «Shh. Все в порядку. Що у тебе в валізці?»
  
  
  «Аптечка. Їй подзвонила містерові Хоука. Він вже в дорозі. Нік? Куди ти йдеш?»
  
  
  «Я шкандибав до переверненого автобусу. Вона бігла поруч зі мною.» Її хочу поглянути на Крилатого Тигра
  
  
  е-е, - сказав я.
  
  
  Літак все ще горів, але полум'я трохи зменшилася. Її почував запал, коли кружляв, щоб дістатися до автобуса. Метал лився з нього, як розплавлена срібна лава, сочився навколо тріщин і відкритих порожнин.
  
  
  Підійшовши до автобуса, відкрив її велику бічну двері. Всередині сильно пахло сирим газом. Таня чекала зовні, поки її рився в розкиданих інструментах. Коробку досить сильно штовхали, і пара гайкових ключів пробила вікна. Використовуючи нестійке полум'я для світу, її знайшов дві викрутки, хрестову викрутку та пряму проріз. Я не був упевнений, які головки гвинт-буду її знімати.
  
  
  Коли її, виходив через автобус, Таня покірно й мовчки йшла поруч зі мною. Вона не задає питань; вона знала, що якщо вона буде мовчати і дивитися, всі відповіді будуть там. Коли ми підійшли до того місця, де її бачив приземлення хвостової частини, її обійняв її за плечі. Вона притулилася до мене, злегка торкаючись мене з кожним кроком.
  
  
  Позаду нас почувся гучний вибух, від якого закипіло ще одна хмара полум'я.
  
  
  Таня озирнулася через плече. "Як ви думаєте, що це було?"
  
  
  «Ймовірно, кисневі балони. Голосів він, праворуч».
  
  
  Хвостова частина реактивного літака «Лір» знову зламалася, і лежачи в траві близько фута заввишки. Її пропустив частини, відірвані від основного, і зупинився, коли знайшов основний шматок.
  
  
  «Крилатий тигр», - сказав я.
  
  
  Я стою на колінах поруч з Танею, її стер з гладкої поверхні плями трави, бруд і чорну сажу. Були намальовані морда і тіло крилатого тигра. Головки гвинт врівень утримували панель розміром близько восьми квадратних дюймів. Її відкинув викрутку з прямим шліцом і застосував Phillips. Менш ніж за п'ять хвилина її звільнив панель і підвісив її на маленькій ланцюжку.
  
  
  "Що там?" - запитала Таня, поки обмацувала її внутрішню порожнину.
  
  
  "Ця." Це був невеликий пакет з блискучої фольги приблизно чотири дюйми на два. Дуже обережно почав розгортати фольгу. Всередині було кілька листового складеної папери, скріплених разом.
  
  
  Таня дивилася через мою руку. «Нік», - сказала вона. "Голос і все, чи не так?"
  
  
  Її, кивнув і простягнув гей, обрізані папери. «Список Крилатого Тигра. Всі комуністичні контакти Шена в Америці». Слова прийшли автоматично, тому що я виявив ще один аркуш паперу, загорнутий у фольгу.
  
  
  "Що ти посміхаєшся?" - запитала Таня.
  
  
  «У нас є бонус, чого я не очікував. У цьому списку перераховані імена і місця кожного контакту з Палермо до Сайгона, куди переміщається героїн». Її простягнув гей, і поцілував в кінчик носа. «Подивися, улюблений. Імена, місця і дати попередніх зустрічей».
  
  
  «Нік, тоді...»
  
  
  Моя посмішка перетворилася в хихикання, яке було боляче. «Так, Таня, можна сказати, наша населений пункт росії вдалося».
  
  
  
  
  
  
  Чотирнадцята глава.
  
  
  
  
  
  Два дні потому її був у Вашингтоні, округ Колумбія, в офісі Хоука, все ще загорнутий в кокон. У маленькому офісі пахло несвіжим сигарним димом, хоча зараз сигари у нього не було. Він сель за свій стілець відверті навпроти мене. Его кожистое зморшкувате обличчя постійно нахмурилось від занепокоєння, але очі були задоволені.
  
  
  «Генеральний прокурор проінструктував мене занести у вашому досьє подяку, Картер». Він посміхнувся якоїсь особистої жарту. «Якщо ми знайдемо для цього місце».
  
  
  "А як щодо Тані?" Її запитав.
  
  
  Хоук відкинувся на спинку стільця і схрестив руки на плоскому животі.
  
  
  «Я простежу, щоб в її досьє була подяка», - сказав він.
  
  
  Коли він витягнув одну навколо своїх сигар по всьому кишені пальто, її, вийняв сигарету з золотим наконечником. Ми запалили ih разом моєї запальничкою.
  
  
  "Як пліч?" - запитав він пом'якшеним голосом.
  
  
  «Трохи боляче, але не так як, начебто, погано».
  
  
  Підсумком були рвані рани і синці, три ребра з тріщинами і шматок м'яса, вирваний з мого боку. Одного цього було достатньо, щоб тримати мене в лікарні, щоб її не готель вибратися.
  
  
  Хок витяг сигару навколо зубів і шталь вивчати сл. «Що ж, принаймні одне джерело героїну, що надходить в Сайгоні, був зупинений».
  
  
  Їй кивнув. «Ви коли-небудь стало відомо, хто вистрілив ці дев'ятнадцять куль Карло Гаддино?»
  
  
  «Так, вони ж двоє, яких ви зловили, при обшуку квартири. Вони, звичайно, діяли за наказом Шена. Схоже, вони потрапили в будинок Гаддино, прикинувшись, що збирають білизна. Опинившись всередині, вони пішли відверті в сауну, відкрилися. двері, і нехай він отримає її навколо автоматів з глушником - .38. Дев'ятнадцять разів. Потім вони взяли білизна і пішли ».
  
  
  "Згодом, я думаю, вони отримали наказ від Шена отримати список з Асасано "
  
  
  .
  
  
  «Абсолютно фантастичним. І вони повинні були вбити Акасано тихо, кинджалом».
  
  
  «Так що ж відбувається зі списком Крилатого Тигра?»
  
  
  «Це вже відбувається, Картер. Зараз арештовують всіх комуністів. Ми виявили, що більшість навколо них перебувають у цій країні нелегально, тому вони будуть депортовані назад в Китай».
  
  
  Її, нахилився вперед і загасив сигарету. «Сер, що станеться з Ла Коза Гордєєва? Коли Ніколі, Акасано і Шенг всі мертві, хто стане новим босом злочинного світу?»
  
  
  Хоук знизав плечима, потім розім'яв цигарку в попільничці. «Вони, ймовірно, знайдуть когось, про кого ніхто не чув. Її впевнений, що злочинний світ продовжить функціонувати і розвиватись. Надзвичайні заходи, ймовірно, вже приймаються».
  
  
  Мені прийшла в голову фотографії озера Тахо, і хатини на березі озера. «А як щодо цієї Сенді Кэтрон? Тобі нема за що ee утримувати, чи не так?»
  
  
  «Ні, ми цього не робимо. Ви знаєте, вона тут, у Вашингтоні. Потім довгих розмов з нею ми переконали її, що, можливо, вона зробить у нас корисну кар'єру».
  
  
  Її, нахилився вперед. "Що?"
  
  
  Але Хоук навіть не моргнув. «Вона погодилася залишатися поруч з друзями Акасано і повідомляти нам про ih діяльності. Хто знає? Можливо, одного разу знову обраний бос американського злочинного світу стане агентом під прикриттям, які працюють на уряд».
  
  
  Він підвівся і нахилився вперед, поклавши долоні на стілець. «У тебе неділю розслабляє, Картер. Дві, якщо хочеш. Є плани?»
  
  
  "Добре," сказав їй сидіти склавши руки. "Це про те, щоб тримати справжню Сенді Кэтрон в хатині, наштовхнув мене на ідеї. Її весь час думаю про цих горах на північ від Флагстаффа, хатині досить високою, так що сніг все ще навколо нах, сидячи перед кам'яним вогнищем, може бути, ніяк не коли невелика рибалка, а вночі... "
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Люди в маленькому селі в трьох милях від хатини сказали, що зараз вже дуже пізно, щоб іти снігу. Таня сказала, що сніжинки - це вітальний комітет.
  
  
  Ми взяли напрокат сани, ih тягла гніда кобила. І коли ми завантажили її продуктами і припасами, ми залізли під товсте ковдру і зробили кобилу в бік нашої хатини. Таня пригорнулася до мене.
  
  
  На санях був дзвіночок, який виводив людей по кожній каюти, mimmo якої ми проїжджали. Вони стояли на ґанку і селах, поки ми проходили.
  
  
  В повітрі стояв запах сосни. І дерева стояли, як юрби високих худих солдатів, що вишикувалися вздовж нашого шляху. Струмок згинався і вигинався приблизно в чотирьох метрах від вузької дороги, по якій ми їхали.
  
  
  «Удачі на рибалці», - прокоментував її.
  
  
  "Якщо у вас буде час."
  
  
  Її, подивився на дівчину, що сидить поруч зі мною, в куртці, з легким плямою навколо її зелених очей, на кінчик її вздернутого носа, почервонілого від холоду. І погляд, який вона на мене подивилася, був поглядом жінки, а не дівчата.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Коли ми розвантажили сани і подбали про кобилі, було вже темно. Ми взяли, вимили посуд і розпалили вогонь у каміні.
  
  
  Салон не був розкішним. У nen було три основних кімнати. У великій вітальні з одного обидва кінця розташовувалися кухня і обідній стілець, а з іншого - камін. Крім передньої і задньої, було два дня, що ведуть на вулицю, одна у ванну, а інша в спальню. Всі меблі була ручної роботи, навколо сосни. Перед каміном лежав великий килимок навколо ведмежої шкури.
  
  
  Сидячи перед каміном і курячи її, помітив, що ліхтарі у вітальні гаснуть. Таня була у ванній. Коли єдиний святий виходив з мерехтливого полум'я каміна, її, відчув, що вона поруч зі мною.
  
  
  Її рука злегка торкнулася моєї задній частині шиї, потім ковзнула через моє плече вниз по руці до моєї руки. Вона сиділа позаду мене. Тепер вона підійшла і встала переді мною на коліна.
  
  
  На ній був в'язаний светр з застібкою спереду і коротка спідниця-фігурист. Коли її почав розстібати светр, її, помітив, що під ним нічого немає.
  
  
  «Де бюстгальтер», - прошепотів я.
  
  
  "Право." Вона відкинулася на килимок навколо ведмежої шкури, її груди здавалися гладкими і червоними в світлі багаття.
  
  
  Її став поруч з нею на коліна. Мої пальці знайшли блискавку і гудзика збоку на її спідниці.
  
  
  «У тебе не буде багато часу на риболовлю, Нік, дорогий», - сказала вона хрипким голосом.
  
  
  "Як ви думаєте, що я роблю зараз?"
  
  
  Коли її стягнув спідницю, вона підвелася, щоб її зміг спустити її по довжині її струнких нога. На неї були блакитні трусики бікіні з білими мереживними краями. Їй посміхався, коли мої великі пальці зачепилися за пояс.
  
  
  Вогонь святий пестив її гладку шкіру, як танцюючі пальці. Вона була дуже молода і дуже гарна. Її цілував твердий рівний ee життя, стягуючи трусики. Потім її, здивовано підвівся.
  
  
  Крихітний ствола пістолета цілив виплат прямо на мене. На губах Тані з'явилася посмішка. Пролунав гучний клацання, але goggle в мене не потрапила. Навколо стовбура рушниці вискочив невеличкий прапорець.
  
  
  На nen було два слова: ЛЮБЛЮ ТЕБЕ.
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Каїр або Каїрська мафія
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Killmaster
  
  
  Каїр
  
  
  або Каїрська мафія
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  Перша глава
  
  
  Друга глава
  
  
  Третя глава
  
  
  Четверта глава
  
  
  П'ята глава
  
  
  Шоста глава
  
  
  Сьома глава
  
  
  Глава восьма
  
  
  Дев'ята глава
  
  
  Десята глава
  
  
  Одинадцята глава
  
  
  Дванадцята глава
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  
  
  
  
  Перша глава.
  
  
  
  
  Поліцейський ділянку Аруші являв собою маленьку вибілену кімнату зі стінами, розшарованими від квітів, і кількома шматками дерев'яними меблями, зі шрамами, які сиділи навпочіпки за стійкою реєстрації. Бамбукові штори закривали два вікна, і дозволяли сонячного світла, потім полудня проникати крізь них і утворювати жовті смуги на підлозі і протилежної стогони. Повільний стельовий вентилятор ліниво штовхав важкий липкий повітря в приміщенні, але, схоже, не рухав его. Двері на брудну вулицю була відкрита без перегородки, і в смердючому повітрі тупо дзижчали великі коричневі мухи. У дальньому кутку тарган обережно вибрався через тріщини в стогін, а потім повернувся до своєї темної безпеки.
  
  
  Її, стояв в наручниках перед стійкою, моя сорочка сафарі була розірвана, і кров засихала на спідній білизні. Двоє великих чорношкірих поліцейських-африканців оточили мене з готовими для биття кийками. Вони заарештували мене за бійку в салуні, і тепер мене оформляв ih сержант, худорлявий, цибатий чоловік, який сидів за старим столом за прилавком і вивчав фальшиві папери, які їй дав їм.
  
  
  - Зрозуміло, ви канадець, містер Прайор, - сказав сержант по-англійськи. «Професійний мисливець». Він повільно похитав головою. «У нас багато проблем з американцями і канадцями. Що ж, ви виявите, що ви не можете перетнути кордон за Кенії і влаштувати тут проблеми без наслідків ».
  
  
  Її кричав на нього. - 'Ірина diyesema hivii!' «Я не створював проблем! Це не її затіяв криваву бійку!
  
  
  Він безпристрасно подивився на мене, поправляючи точках на своєму смуглом особі. - Ви можете розповісти свою думку судді. Він вказав на двох чоловіків, що стоять поруч зі мною. «Візьміть його і замкніть».
  
  
  Вони грубо витягли мене через дверний проріз у довгу кімнату, яка займається була великою камерою з коридором, що йдуть по всій довжині. Коридор був відділений від камери важкими залізними гратами. Двері в решітці була встановлена приблизно на півдорозі. Коли вони підвели мене до день, її побачив трьох чоловіків цифрові камери, сидять і лежать на вологому підлозі. Двоє були африканцями, а третій - білим.
  
  
  Коли найвищий навколо двох поліцейських почав відмикати двері камери, її на мить вирвався з хитрощі іншого чоловіка. Мовою суахілі його, сказав: «Мені сказали, що я можу зв'язатися з адвокатом».
  
  
  «Хапана!» він кинувся на мене, знову схопивши мене за руку. 'Не зараз!'
  
  
  'Так ні!' Її крикнув.
  
  
  Високий поліцейський повернувся до мене, забувши про день, яку відмикав. - Ви хочете створити проблеми, містер Прайор?
  
  
  «Я хочу свої кровні права!» - голосно сказав я. Її знову відсторонився від його партнера.
  
  
  Тоді обидва чоловіки схопили мене, ih тверді м'язисті руки грубо схопилися за мої руки і шию. Її, боровся з ними, намагаючись вирватися на свободу. Ми розвернулися по невеликому колу і сильно вдарилися об прути, струшують ih.
  
  
  Чоловіки на цифрові камери виявляли інтерес до боротьби, і всі повернулися, щоб спостерігати.
  
  
  Мені вдалося вирватися з хитрощі, більш короткого охоронця, а високий прийшов в лють і завдав удар ломакою. Удар ковзнув по моєму голів і витратив більшу частину своєї сили на мою руку і плече.
  
  
  Її заворчал під ударами палиці, потім вдарив чоловіка ліктем вгору і назад по горлу. Він видав м'який звук і спіткнувся на підлогу.
  
  
  Коли інший поліцейський підняв палицю, щоб нанести удар, вдарив її відверті ему в обличчя. Він впав на решітку, iso rta виступила кров. Але цей чоловік був биком, і удар не вагався б его. Він сильно вдарив своєю палицею. Її зловив палицю і сильно потягнув її, вивівши його за противаг. Її зірвав його з прутів, махнув по дузі mimmo себе і притис до стогнати коридорі.
  
  
  «Хатари!» Високий стражник кричав у бік кімнати, за якою мене вивели, і насилу піднявся на ноги.
  
  
  Его здоровенний приятель уже оговтався і тягнувся до мене. Її швидко вдарив його коліном у пах. Він закричав від боляче і зігнувся, хапаючись за себе, впустивши кийок.
  
  
  Її знову повернувся до високого поліцейському, коли він встав на ноги. Її замахнувся на нього, але промахнувся. Він встромив в мене свою палицю і не схибив - потрапив по обличчю та шиї. Біль вибухнула у мене в черепі. Був короткий разі настання чорноти, а потім її вдарився об підлогу з різким стуком. Високий поліцейський устав назавжди мною і знову підняв палицю. Її, схопився за його ноги, і він з невеликою силою, яка займається залишалася в моїх руках, сильно потягнув. Його ноги підкосилися , і він го початку другої разів впав на підлогу.
  
  
  Але його напарник вже оклигав і підняв палицю. Краєм ока бачив, як естафету спускається. Її пригнувся, але вона потрапила мені в потилицю і шию. Коливна темрява вдарила знову, і він звалився на підлогу на спину, закривши очі, майже не усвідомлюючи. Коли їй відкрив очі, черговий сержант стояв назавжди мною з пістолетом, спрямованим мені в голову.
  
  
  «Цього буде достатньо», - сказав він двом іншим на м'якому суахілі.
  
  
  Бик, який все ще був готовий вдарити кийком, рушив, опускаючи палицю. Сержант похмуро подивився на мене.
  
  
  «Щось підказує мені, що пройде деякий час, перш ніж ваша справа буде передана в магістрат», - тихо сказав він.
  
  
  «Іди до біса», - сказав їй ему.
  
  
  Він вказав на двох інших. Вони грубо схопили мене і затягли в камеру. Потім вони повернулися й пішли, замкнувши за собою двері, і я залишився один з трьома іншими ув'язненими.
  
  
  Її повільно оглянув ih осіб, голів пульсувала біль. Мої очі сфокусувалися на іншому білому чоловікові, перемістилися з його ухмыляющееся особа африканця, що сидів навпочіпки поруч зі мною. Їй відповів на посмішку гримасою і трохи розслабився. Перший етап мого замовлень на виконання робіт був успішно виконаний. Її прийшов вбити білого людини, і голос її - замкнений з ним в одній цифрові камери.
  
  
  «Бвана занадто хвора від кийків», - говорив усміхнений африканець поруч зі мною. «Великий аскарі, він весь час дуже користується палицею». Чоловік був одягнений в західну одяг, рвані штани і сорочку, але на правому зап'ясті у нього фетиш-браслет, а на його щоках і плечах, де закінчувалися рукави, були шрами з тонким малюнком. У нього був тільки один здоровий очей.
  
  
  «Я буду в порядку», - сказав я.
  
  
  «Ти кровожерливий дурень, щоб почати щось з ними», - презирливо сказав мені білий чоловік. Потім, як ніби це було єдине, що варто зробити зауваження, він арійців відвернувся.
  
  
  Я не відповів, але обернувся, краще глянути на нього. Він був трохи старший за мене, високий і худорлявий, з твердим обличчям, з прямими лініями і щетиною. На nen був брудний камвольний костюм і потерті білі балетні тапочки. Його очі були холодними і проникливими. Його звали Брайан Сайкс, і він був професійним убивцею.
  
  
  Її поплентався сісти поруч з ним біля задньої стіни камери. Одноокий африканець підійшов до ґрат і сель поруч з нами, приблизно в десяти футах від третього укладеного на цифрові камери. Цей третій чоловік був примітивним африканцем, воїном кікуйю, одягненим в племінну одяг по всьому бавовни червоної охри і мідними нарукавними пов'язками. Він сидів з нерухомою спиною і схрестивши ноги у прутів навпроти мене, невиразно дивлячись на мене.
  
  
  Її відвернувся від них всіх, і закрив очі. Мені потрібен був відпочинок - ніч обіцяла бути довгою. Бійка з поліцейськими не допомогла, але мені довелося переконати Сайкса в тому, що її законний укладений. В цифрові камери смерділо сечею, і її намагався не звертати на це уваги. Її пригадав свою розмову з Девідом Хоуком в Найробі про Сайксе і плани російської Новигрома I.
  
  
  «Це буде найшвидший винищувач навколо, коли-небудь побудованих, Нік», - сказав мені Хоук. «Але, на щастя, ми вкрали плани. Агент Джон Драммонд скоро буде в Каїрі з микрофильмом і потім привезе його сюди. Він доставить вам фільм, і ваша робота буде стежити за тим, щоб він благополучно дістався до Вашингтона ».
  
  
  "Так сер.'
  
  
  Але є ложка дьогтю. Наші джерела думають, що росіяни знають про наш зустрічі тут. Вважається, що вони найняли Брайана Сайкса, професійного стрілка, щоб убити Драммонда, коли він прибуде в Найробі з фільмом. Voni його схоплять, і ми повернемося до того, з чого почали. Так...'
  
  
  «Отже, її вб'ю Сайкса до того, як він уб'є нас», - сказав я.
  
  
  Голосування і все. В даний момент в залі в Аруші і, як очікується, прилетить сюди для виконання цього завдання на останній момент. Йди за ним, N3.
  
  
  Але коли її приїхав в Арушу, її виявив, що Сайкс замкнений у місцевій в'язниці за пияцтво і порушення громадського порядку і буде звільнений, як раз вчасно, щоб летіти в Найробі. Дочекатися звільнення його було надто ризиковано. Крім того, у мене не було часу. Так що мене кинули разом з ним у в'язниці.
  
  
  Її змусив себе трохи подрімати. Коли прокинувся, її весь закляк, і відчув, що мені потрібна неділю на лікарняному ліжку. Її, подивився через ґрати камери на решітку вікна в коридорі й побачив, що на вулиці темно. Її, чув, як дощ глухо стукає по металевій даху будинку.
  
  
  Сергій був тьмяним, виходив з маловаттной лампочки в коридорі. В один потік камери вода надходила ззовні, утворюючи неглибоку калюжу. Крім того, навколо цього обидва кінці камери йшла сморід сечі. Її, глянув на безсонного Кікуйю навпроти мене і здогадався, що, ймовірно, це він полегшив себе. Відкрито зараз він дивився вниз, на протилежний потік камери. Простеживши за його поглядом, її, побачив, що він спостерігає за двома пацюками, які шукають їжу там.
  
  
  Сайкс ворушився і бурчав собі під ніс. Недалеко від Кікуйю інший африканець міцного спав та хріп.
  
  
  - Проклята смердюча тюрма, - сказав Сайкс. - Помістити сюди білої людини. Прокляті дикуни.
  
  
  Одна навколо щурів сміливо підійшла до Кікуйю. Він уважно дивився, не повертаючи голови. Щур підійшла облизує. Раптом рука Кікуйю вилетіла і схопила. Щур голосно вискнула, але тільки один раз, коли кікуйю зламав гей шию однією рукою. Потім, поки ноги все ще пересмикувались, він відірвав плоть з життя щура і приготувався з'їсти її. Його очі зустрілися з моїми в знак визнання його мисливських успіхів, і її злегка посміхнувся ему. Однак Сайкс в люті скочив на ноги.
  
  
  Він крикнув. - Чортів дикун, ти намагаєшся мене сердити? Він підійшов до кікуйю і вдарив африканця по руці, вибивши мертвого щура з його рук. «Залиш цих чортових паразитів в спокої, чорний ублюдок, або його засуну тобі в голову між ґратами позаду тебе».
  
  
  Він загрозливо схилявся над Кікуйю. Він був такого ж зростання, як африканець, і nen було більше м'яса, але кікуйю не виявляв страху. Він також не рушив проти нього, хоча її бачив ненависть в его мигдалеподібних очах. Її, глянув на іншого африканця і побачив, що він проспав весь цей час. Її запам'ятав, це в розумі.
  
  
  Сайкс зі злим поглядом підійшов до мене. - А ти, Янк, сидиш на єдиному сухому місці в цьому місці. Рухайтеся далі по лінії ».
  
  
  Її, подивився на нього. «Я прийшов першим, - сказав я.
  
  
  Сайкс учасників посміхнувся і поліз у свій костюм. Він досталь, маленький ніж і висвітлив його лезо. Він сказав. Ти щось хочеш?' Посмішка зникла.
  
  
  Її, знизав плечима. «Гаразд, не назавжди грубо говорити про це», - сказав я. Буркочучи, її перемістився приблизно на п'ятнадцять футів і спостерігав, як Сайкс взяв мій сухе місце. «Чесна гра Turnabout, - сказав я.
  
  
  Він огидно усміхнувся. «Голос, як назавжди на це дивитися приятель», - сказав він, кладучи ніж в хвилину. «Тепер ви, стікаючою кров'ю люди, постарайтеся мовчати, поки її сплю».
  
  
  Кікуйю та її обмінялися поглядами, коли Сайкс різко впав і закрив очі. Її глянув на годинник, які сержант дозволив мені залишити. До наступної перевірки черговим залишалося всього п'ятнадцять хвилина. Її слухав дощ по даху і спостерігав, як чорно-помаранчева смуга драконова ящірка на краю стіни має коричневу моль. Худі ноги рухалися обережно, повільно, як у левиці, сідаючої на газель. Незадовго до того, як ящірка встигла вдарити, моль полетіла, і охоче була закінчена. Її провів рукою по губах і глянув на дрімаючого Сайкса. Це не займе багато часу.
  
  
  Через кілька миттєвостей черговий поліцейський вийшов у коридор, з іншої кімнати. Він носив короткоствольний револьвер у кобурі на поясі. Коли він підійшов, її, закрив очі, зображуючи сон. Її, чув, як він на мить зупинився на день камери, потім, задоволений, повернувся і пішов в іншу кімнату. Її відкрив очі і побачив, що кікуйю з цікавістю дивиться на мене. Їй підморгнув ему і подивився на Сайкса та іншого африканця. Обидва здавалися сплячими. Африканець голосно хропів; звук перекрив би безліч інших шумів.
  
  
  Її тихенько підвівся і знову глянув на кікуйю. Я не думав, що
  
  
  він втрутиться, і потрібно бомби, щоб розбудити іншого африканця. Настав час зробити хід.
  
  
  Її тихенько підійшов до Сайксу. Він поворушив губами і похитав головою. У мене не було зброї, тому мені доводилося покладатися на свої голі руки. Її, присів перед нею навпочіпки. У цей момент сплячий африканець видав гучний гавкаючий хропіння, і очі Сайкса відчинилися. Коли він побачив, що я стою перед ним на колінах, сонний погляд миттєво залишив очі.
  
  
  'Привіт! Що, кравець візьми, ви...?
  
  
  Її, простягнув руку, схопив його за шию обома руками і відірвав від стіни. В наступну мить він лежав на спині на підлозі, мої пальці стискали його горло. Його обличчя почервоніло, а очі выпучены. Його жилаві руки намагалися вирватися з моєї виверти. Її, помітив, що він був ценымногие сильніше, ніж виглядав. Але тепер его, зарозумілість зникло. Его людини з'явився страх, а потім розуміння. Він спробував заговорити, але не зміг.
  
  
  Раптом, з прихованою силою відчаю, він зламав мою хватку і вдарив мене передпліччям в обличчя. Коли її відсахнувся від удару, він встав між нами коліном і різко скинув мене з себе.
  
  
  Її, приземлився на спину, а Сайкс швидко піднявся на одне кожному племені. «Так як голос і все», - видихнув він.
  
  
  Її не шталь відповідати. Її вдарив його ногою, і мій черевик врізався в его гомілку, збивши його нога. Він видав крик болю - на щастя, не гучний. Її кинувся на нього, але він відкотився від атак і знову став на коліна. На цей раз він тримав невеликий ніж.
  
  
  Він простягнув клинок перед собою, зла усмішка повернулася на його тверде обличчя. «Схоже, ви зекономили мені час і сили», - сказав він. Потім він стрибнув на мене.
  
  
  Її рушив ліворуч, уникаючи удару ножем в житті, і тим же рухом зловив його руку з ножем. Сила его ривка повалила нас обох на підлогу, де ми двічі перекотилися, намагаючись схопити ніж.
  
  
  Сайкс на мить забрався на мене, і я зловив себе на тому, що відчайдушно бажаю, щоб мені вдалося пронести свій стилет Хьюго разом зі мною в камеру. Але Хьюго навмисно залишили позаду, разом з Вільгельміною, моїм 9-міліметровим Люгером». Сайкс люто відштовхнув мою руку і завдав ще один удар чотиридюймовим лезом. Її знову схопив його за руку, але не раніше, ніж він завдав мені неглибоку рану у плече. Коли він побачив кров на моїй куртці-сафарі, жахлива усмішка повернулася.
  
  
  - Я тебе досталь, Янк. Її збираюся вирізати твою печінку.
  
  
  Її стиснув руку з ножем сильніше, напружуючись. Її повинен був обеззброїти его, інакше він рано чи пізно знайде шлях клинка. Її відпустив его іншу руку і вдарив його кулаком по обличчю.
  
  
  Сайкс не був готовий до контратаці. Він втратив рівновагу і впав на бік. Тоді її впав на нього, схопивши обома руками руку з ножем і сильно повернувшись. Він закричав. Ніж заскользил по підлозі камери поза досяжності.
  
  
  Він сильно вдарив мене по голів. Її впав на бік, і він схопився на коліна, готуючись кинутися за ножем. Але її, пірнув у нього ззаду, і він провалився піді мною.
  
  
  Кікуйю холодно і спокійно спостерігав за всім цим зі свого місця біля грат. Інший африканець, хоча і не хропів, все ще спав. Не було ніяких доказів того, що черговий в іншій кімнаті щось ще чув.
  
  
  Її сильно вдарив Сайкса по шиї, одночасно вдаривши коліном по нирці. Він хмикнув, схопив мене і кинув на підлогу перед собою. Її швидко підвівся і знову побачив страх на його обличчі. Він повернувся, відкривши рот, щоб покликати чергового.
  
  
  Її з хрускотом ляснув долонею по его адамову яблуку, обірвавши крик, перш ніж він встиг вирватися навколо його горла. Він позадкував, задихаючись і давлячись ротом.
  
  
  Її скоротив відстань, ухилився від божевільного правого удару, який він кинув на мене, і схопив його ззаду, мої руки міцного затиснули його рот і ніс.
  
  
  Він відчайдушно рвав мене на руки, але я тримався, як бульдог. Він пинався і метався. Його обличчя потемніло, а на шиї здулися вени. Его руки розсікали повітря, намагаючись знайти мене. Приглушені задушливі звуки виривалися навколо його горла. Його права рука ковзнула по моїй спині, нігті залили кров'ю.
  
  
  Його рука, двічі стиснулася в судорожному кулаці, а потім все тіло обм'якнуло.
  
  
  Брайан Сайкс більше не представляв загрози нам для агента Драммонда, нам, для кого-небудь ще.
  
  
  Її, глянув на кікуйю і побачив, що він беззвучно посміхається. Інший африканець все ще спав, але неспокійно рухався. Навколо кімнати в кінці коридору, де знаходився черговий, не долинало нам звук.
  
  
  Її взяв ножа Сайкса, стер з нього роздруківки і засунув назад у хвилину. Потім підтягнув її тіло до стогнати і поставив його в сидячому положенні, закриваючи очі.
  
  
  Тепер підійшла до справи частина операції, яка займається, може бути більш складною, ніж обмотки Сайкса. Мені довелося вирватися навколо цієї східноафриканської пародій на в'язницю. Її розстебнув куртку-сафарі і оглянув своє кровоточить плече. Як я і думав, рана була глибокою. Її засунув руку під пахву, віддер кусок пластику тілесного кольору і видалив невеликий шматок металу, який він приховував. Це була відмичка.
  
  
  Її тільки попрямував до камери день, коли почув звук навколо кімнати для коридором. Її швидко повернувся до стогнав біля трупа і сховав металеву лтмычку. Її, закрив очі, коли черговий увійшов у двері і рушив по коридору.
  
  
  Не відкриваючи очей, її, прислухався до кроків. Вони зупинилися, і він знав, що охоронець стоїть у день камери. Був довга пауза. Мені було цікаво, чи виглядав Сайкс сплячим або мертвим. Ще одна думка вразила мене. Припустимо, черговий хоче про щось поговорити із Сайксом? У мене можуть бути проблеми.
  
  
  Її тримав очі закритими. Потім її почув, як охоронець смикнув за мотузку слабку лампочку, shaggy і відступили по коридору.
  
  
  Її обережно встав і підійшов до дня камери. Єдиний святий тепер виходив навколо вікна в коридорі і день шафі в дальньому кінці. Спочатку було важко побачити замок, але врешті-решт її вставив у нього відмичку. Кікуйю з цікавістю спостерігав. Замок був великим для моєї відмички, і спочатку її не міг зрушити його. Її вилаявся собі під ніс, потім п'яти хвилинах х безуспішних зусиль. У мене не було всієї ночі. Найближчим часом поліцейські будуть повідомляти про своїх обходах, і це все ускладнить.
  
  
  Її витер спітнілі руки об штани і спробував ще раз, працюючи повільніше. Її обережно намацав тумблер, знайшов відмичку в потрібне положення і різко повернув її. Замок відкрився.
  
  
  Їй відчинив двері всього в декількох дюймах, і сунув відмичку в хвилину. Кікуйю уважно стежив за мною. Її, кивнув ему, беззвучно жестом показав, чи не хоче він піти зі мною. Він зрозумів і відмовився рухом голови. «Санта-сана», - сказав їй м'яко, сподіваючись, що він достатньо говорить на суахілі, щоб знати, що я дякую его за те, що він займається своєю справою. Він кивнув.
  
  
  Її, пройшов через двері камери і зупинився в коридорі. Вся ця історія із Сайксом обернулася б невдалою грою, якщо б її не вибрався звідси. Якщо б цього не зробив, його, безсумнівно, згнив би в африканській в'язниці на все життя.
  
  
  Вихід був тільки один - через кабінет, де сидів черговий озброєний охоронець. Її, рушив до его світла, обмірковуючи свій наступний крок по мірі наближень. Коли її, підійшов до дня, її крадькома зазирнув в офіс. Охоронець сидів за столом і читав, схоже, коміксів. Пістолет на його стегні виглядав великим і некрасива.
  
  
  Її пірнув назад у тінь на день. Що ж, зараз або ніколи. Її відвернувся від дверного отвору і закричав, щоб мій голос рознісся по коридору.
  
  
  'Охорона!'
  
  
  Стілець подряпав по підлозі, і її почув бурчання чоловіка. Потім shaggy наблизилися до дверного отвору. Її знову став у тінь, коли охоронець пройшов mimmo мене.
  
  
  Її швидко завдав удар, підрізавши чоловікові основи черепа. Моя мета була трохи схудла, і її вдарив його сильніше, ніж планував. Чоловік хмикнув і впав на коліна, приголомшений.
  
  
  Перш ніж він зміг прийти в себе, її зчепив руки разом і сильно вдарив ними по его товстій шиї. Він голосно крякнув і нерухомо розтягнувся на підлозі.
  
  
  Її схопив його пістолет, засунув його для пояса і стомлено підвівся. Це був дуже довгий вечір. Її, швидко пройшов крізь яскравий святий день в офісі до задньої стогнати. Її відкрив його, обережно пройшов через нього. Зовні була прохолодна темрява і крикнули цвіркуни. Всього в кварталі звідси був вкрадений «лендровер», який через пару годин перевезе мене по путівцях до кордону.
  
  
  Її швидко рушив у темряву ...
  
  
  Хоук задумливо жував мертву сигару, дивлячись на маленький столик між нами. Її тільки що приєднався до нього у дворі Торнтри в Нью-Стенлі і одразу відчув, що щось не так.
  
  
  Він вийняв сигару навколо тонких губ, звернув на мене крижані сірі очі і видавив слабку посмішку.
  
  
  «Це була відмінна робота в Аруші, Нік. Сайкс уже якийсь час заважав AX і ЦРУ.
  
  
  Її вивчав худе, стомлене обличчя під копицею сивого волосся.
  
  
  Її підказав. - «Але щось пішло не так, не так?»
  
  
  Хоук подивився на мене так, що здається, ніби він бачить тебе наскрізь. «Насправді, Нік. Мені шкода говорити вам про це потім вашого успішного набігу в Танзанії, але ... Джон Драммонд мертвий.
  
  
  Її недовірливо подивився на нього. "Де?"
  
  
  «В Каїрі. Позавчора. Ми тільки що отримали повідомлення. Його худорляве, жилаве тіло, здавалося, стало ще тонше.
  
  
  
  Її запитав. - У росіян там теж був убивця?
  
  
  «Може бути так, а може і ні. Все, що ми знаємо на даний момент, це те, що Драммонд був знайдений в номері готелю з перерізаним горлом. І мікрофільмів більше немає ».
  
  
  Її повільно похитав головою. «Кравець, Драммонд був хорошою людиною».
  
  
  Хоук заткнув погаслу сигару в попільничку. 'Так. І нам потрібен цей фільм, N3. Новигром I - найдосконаліший винищувач навколо, коли-небудь створених, ценымногие краще, ніж все, що у нас є на стадії планування. Коли він буде діяти, це дасть російським нестерпне військову перевагу над вільним світом. Мені не треба говорити вам, що крадіжка планування на це була нашим найвдалішим розвідувальним ходом за останні роки. А тепер ми втратили плани до того, як Драммонд зміг ih передати нам. Президент не зрадіє... »
  
  
  Її сказав "Ні".
  
  
  Хоук подивився на мене. «Я відправляю тебе в Каїр, мій хлопчик. Я не хочу робити це на тебе так скоро потім Аруші, але у мене немає вибору. Ти наша краща надія, Нік. Дізнайтеся, що саме сталося з Джоном Драмондом і микрофильмом. А якщо можеш, добрий фільм ».
  
  
  «Ви готові витратити на це гроші?»
  
  
  Хоук скривився. «Якщо це те, що потрібно».
  
  
  'Хороший. Коли її полечу? '
  
  
  Він сказав майже перепрошуючи: «Сьогодні пізно ввечері звідси відлітає поїздки BOAC». Він поліз у хвилину, досталь, авіаквиток і простягнув мені.
  
  
  «Я буду на nen». Її почав запихати квиток в куртку, коли він зловив мене за руку.
  
  
  «Це складний штопора, Нік, - обережно сказав він. - Час від часу дивіться через плече.
  
  
  Її заклав квиток в хвилину. «Якщо б я не знав вас краще, сер, - сказав їй ему, - я поклявся, що тільки що помітив батьківську зацікавленість в моєму благополуччя».
  
  
  Він скривився. - Те, що ви помітили, було власницьким інтересом, а не батьківськими. Я не можу дозволити собі втратити весь свій персонал за одну операцію ».
  
  
  Її, посміхнувся і підвівся зі стільця. «Ну, перед від'їздом мені потрібно привести в порядок кілька-дель».
  
  
  «Уявляю, - сухо сказав він. «Хто б вона нам була, гей, передай привіт».
  
  
  Моя посмішка стала ширше. 'Її зроблю це. І її зв'яжуся з вами, як тільки зможу з цим впоратися ».
  
  
  Хоук дозволив легкій усмішці ворухнути куточком rta і злегка посміхнувся, виголосивши одну навколо своїх улюблених прощальних промов: «Побачимося, коли побачу тебе, Нік».
  
  
  Я пішов виплат прямо в свій номер в готелі, упакував невеликий чемоданчик, який завжди носив з собою, і повідомив керівництву, що виїду пізніше. Потім її взяв таксі і поїхав в Норфолку, де у дуже симпатичного бельгійського колоніального а також розробляються на ім'я Габріель була квартира. Всякий раз, коли їй був у Найробі, її намагався проводити з нею кілька годин дозвілля і завжди прощався, коли міг. На цей раз вона була дуже роздратована моїм раптовим від'їздом.
  
  
  «Але ви сказали, що продовжите дні тут надовго», - заперечила вона. У нах був чарівний французький акцент.
  
  
  Її впав на довгий диван посеред кімнати. «Ти збираєшся ускладнити і зіпсувати нам на прощання?»
  
  
  Вона на мить надула губи. Вона була маленькою дівчинкою, але у нах був вибір. Ee волосся були каштановими, підстриженим під pixie, а очі були величезними, широко розставленими і мрійливими. Вона жилки в Африці майже з народження, мігрувавши з Конго в Кенії разом зі своїми батьками, коли вона була підлітком.
  
  
  Коли її батьки були вбиті Мау-Мау, Габріель довелося нелегко. Протягом короткого часу вона була високооплачуваною повією в Момбасі. Але це все в її минулому, і тепер вона займала відповідальну посаду в державній установі. На щастя для мене, гей, як і раніше подобалися чоловіки.
  
  
  «Просто ти сюди так і рідкісних лікувальних приходиш», - повільно промовила вона. Вона звернула на мене свої великі очі. «І мені подобається бути з тобою на час». На ній був вузький светр і міні-спідниця. Тепер вона недбало натягнула светр через голову і кинула його на найближчий стілець. В бюстгальтері вона виглядала ефектно.
  
  
  «Ви знаєте, її б залишився, якщо б міг», - сказав я, оцінююче дивлячись на нах.
  
  
  «Я знаю, що ви мені говорите, - сказала вона, все ще дуясь. Вона розстебнула коротку спідницю і дозволила гей, впасти на підлогу, потім вийшла за nah. Білі мереживні трусики бікіні майже нічого не закривали. Вона відвернулася від мене на мить, відкинувши з себе спідницю і продемонструвавши чудові вигини своєї сідниці. «А те, що ти мені говориш, дуже мало, мій коханець».
  
  
  Її, усміхнувся гей, і знав, що Габріель мені дуже подобається. Може, мій швидкий від'їзд був на краще. Вона скинула балетні тапочки і ліниво підійшла до мене, повернувшись до мене спиною.
  
  
  «Визначити мені з бюстгальтером».
  
  
  Її встав, розстебнув гачки і дозволила бюстика зісковзнути на підлогу. Через ee плече її міг бачити, як повні груди випинаються назовні у своїй новій свободі. Її обійняв її і повільно провів руками по грудях. Габріель закрила очі.
  
  
  «Мммм», - видихнула вона. «Думаю, мені доведеться тебе пробачити». Вона повернулася до мене. Її голодний рот знайшов мій.
  
  
  Коли поцілунок закінчився, вона нахилилася і стягнула трусики з опуклих стегон. Вона притулилася до мене своєю наготою, і мої руки пестили м'якість її шкіри.
  
  
  'Що ж?' - сказала вона мені у вухо. - Вам не здається, що вам слід роздягатися?
  
  
  Вона допомогла мені зняти одяг і, схоже, отримувала від цього задоволення. Вона знову притулилася губами до моїх, і він люто поцілував її, досліджуючи мовою. Її легко притиснув її до себе, по мірі того, як задоволення і чуттєвість від занять любов'ю росли.
  
  
  Вона ахнула. - «Ах, Нік! Нік!'
  
  
  «Підемо в спальню», - хрипко сказав я.
  
  
  'М-м-м". Ні, тут відкрито. Я не можу чекати ». Вона сіла на товстий килим у наших нога, і притягнула мене до себе. 'Все в порядку?' Вона ліжка на килимок, повні груди вказували на мене. 'Все в порядку?' - підтвердила вона.
  
  
  Її не шталь відповідати. Її швидко підійшов до неї. Раптовий різкий подих зірвався з її губ. Її взяв ee жорстоко, жорстоко, не думаючи про витонченість, тому що вона дійсно дістала мене, і іншого шляху не було. Звуки в ee горлі ставали все голосніше і голосніше. Її, відчував її нігті, але не звертав уваги на біль. Ми вибухнули разом у блискучій сліпучої кульмінації.
  
  
  Її слабо лежав на ній. Її очі все ще були закриті, але губи прочинилися в усмішці. - Mon Dieu, - м'яко сказала вона.
  
  
  Це був прекрасний спосіб попрощатися. І її зовсім не думав про Каїрі.
  
  
  
  
  Друга глава
  
  
  
  Каїр - не цивілізоване місто. Принаймні, не за західними стандартами. Її відчув це, як і під час попередніх відвідувань, при першому плані контакті з цим місцем в аеропорту. Араби грубо штовхали ще один інший і туристів - тону ліктями про ребра, викрикуючи нецензурну лексику, борючись за місця біля стійки реєстрації.
  
  
  На перевірку у мене пішло дві години, але мої фальшиві документи пройшли перевірку. Її поїхав в місто на таксі. Ми пройшли через старе місто і базарну зону, де вулиці були заповнені драгоменами, сутенерами та туристами з ih провідниками. Були також темні вуалі і куфії, приховують похмурі обличчя, і безногі жебраки, що просять милостиню по любові до Якщо. Над усім цим піднявся стійкий войовничий крик, тривожний хаос. Її, згадав, що вночі по вулицях Каїра не ходиш, а ніяк не коли тримаєш руку на гаманці.
  
  
  У готелі New Shepheards її зареєструвався у своїй кімнаті, а потім відвідав п'ятий поверсі. Драммонд був убитий в 532 номері. У коридорі було тихо. Її зняв Вильгельмину з наплічної кобури, перевірив «Люгер» на наявність боєприпасів і засунув його назад. Її підійшов на кімнаті 532. Прислухаючись до дня, її прийшов до висновку, що всередині нікого немає.
  
  
  Її вийняв навколо кишені відмичку, вставив його в замок і повернув. Клацнув замок, і він штовхнув двері. Мовчки її, увійшов всередину і зачинив за собою двері.
  
  
  В кімнаті було напівтемно через штори на вікнах. Її, підійшов до них і відкрив ih, пропускаючи яскравий сонячний брильов. Потім її, обернувся й оглянув кімнату. Всі, мабуть, вирішив поки не здавати його в оренду. Можливо, поліція не закінчила розслідування. Її, підійшов до великим двоспальним ліжка, до того місця, де, за словами Хоука, було знайдено тіло. Її скривився, коли побачив, що на килимовому покритті все ще залишилося темна пляма крові. Я не люблю брудні вбивства.
  
  
  Кімната, здавалося, була залишена майже так само, як її знайшла поліція. Покривало було стягнуто, як ніби Драммонд був готовий закінчити ніч. На дерев'яних виробах і дверях її помітив кілька місць, де поліція намагалася зняти роздруківки пальців. Прямокутний стілець біля ліжка був перевернутий, але інших ознак боротьби не було.
  
  
  Її, згадав, як в останній раз бачив Джона Драммонда в Ленглі всього кілька місяців тому. Він був високим, з волоссям пісочного кольору і спортивного вигляду. Одна навколо останніх фраз, які він сказав, було: «Нікому не буває п'ятірок у цьому пошти бизнесявляется назавжди, Нік». Але, я стою там і посміхаючись мені на сонечку, засмаглий і підтягнутий, він виглядав так, наче міг бути винятком.
  
  
  Її важко зітхнув і повільно рушив по кімнаті. Саме такі дні змусили агента пильно поглянути на те, чим він заробляє на життя. Це змусило вас поглянути на шанси, що ви не любили робити дуже частини.
  
  
  Її, підійшов до старого столу біля стіни і висунув довгий середній ящик. Це був безглуздий жест. Поліція знайшла б що-небудь варте, а її не міг піти до них. Її втупився в порожню скриньку. Хто вбив Джона Драммонда? Запідозрив він неприємностей до того, як на нього напали? Якщо так, то він міг
  
  
  намагався залишити для нас якесь повідомлення, якщо б у нього була можливість. Її перевірив наш єдиний тупиковий тайние в Каїрі і прийшов з порожніми руками. Але, можливо, Драммонд не встиг туди дістатися.
  
  
  Потім її згадав. Драммонд читав про те, що агент залишив записку, прикріплену до задньої частини ящика стільця. Він думав, що це було досить винахідливо, хоча Хок не погодився з ним. Її знову подивився на ящик. Відчуваючи себе трохи нерозумно, її повністю витягнув його і оглянув задню частину.
  
  
  Мій рот відкрився. Голос вона, папір, приклеєна до задньої частини ящика. Це повинно бути повідомлення, залишене Джоном Драмондом!
  
  
  Її відірвав записку і засунув шухляду на місце. Її sel для стільця, в мені наростало хвилювання.
  
  
  Повідомлення було в коді, але Драммонд використовував код Ключовий книги без будь-яких ускладнень або змін. Її поліз в хвилину камзоли і витягнув книгу в м'якій обкладинці під назвою «Чорний континент, восьме видання». Оскільки Драммонд використовував 30-ю сторінку в своєму останньому повідомленні для AX, її перейшов на 25 сторінок вперед і знову подивився на закодоване повідомлення.
  
  
  Це був набір не пов'язаних між собою цифр, розташованих в один рядок іншого в поспішних карлючках Драммонда. Її, глянув на перші дві цифри і з'єднав ih в одне ціле. Її перейшов до верхньої рядку сторінки, почав з лівого поля і підрахував букви і прогалини, додавши до мого першого номеру правильну літеру, яка займається була першої букви першого слова повідомлення. Потім її продовжив в цей же манері від початку другої рядку сторінки. Повідомлення тривало.
  
  
  Розшифровка свідчила:
  
  
  Кейсі з плівкою, знятої в аеропорту. Вважаю випадковим перемиканням багаж. Виявив тут, у готелі. Футляр-замінник містить нерозбавлений героїн. Зв'язався з місцевим злочинним світом, сподіваюся сьогодні ввечері розкрити наш випадок. NT.
  
  
  Я саме закінчив читати повідомлення, як почув звук в коридорі за межами кімнати. Її слухав, але цього не повторилося. Її акуратно поклав записку Драммонда і сунув її разом з м'якою обкладинкою в піджак. Вставши з-за стільця, її потягнулася до Вільгельміна, стою. Її мовчки підійшов до день і деякий час стояв там, спорив наодинці з собою, в момент нерішучості.
  
  
  Якщо б у холі ховався службовець готелю або поліції, його б не хотів, щоб мене зловили тут. Але припустимо, що це був хтось, хто щось знав про смерть Джона Драммонда і зміні багаж? Я не міг дозволити йому піти.
  
  
  Я як раз вирішив відкрити двері, коли почув зовні shaggy, швидко отступющие по коридору. Грабіжник чув мене або, можливо, бачив мою тінь під дверима. Її, схопився за ручку, відчинив двері і вийшов у хол.
  
  
  Подивившись наліво, в напрямку звуку кроків, побачив її фігуру, зниклу за рогом коридора. Я не отримав достатньо часу для ідентифікації; Її знав тільки, що це був чоловік. Закривши за собою двері, її і помчав по коридору.
  
  
  Коли її повернув за ріг, побачив її ще один проблиск - але побачив не більше, ніж у перший раз. Чоловік кинувся вниз по сходах.
  
  
  Її кричав ему. - 'Постривай!'
  
  
  Але він пішов. Її побіг коридором до сходів з Вільгельміною в руці і почав спускатися по три сходинки за раз. Її чув shaggy, стукіт по сходах в парі прольотів попереду мене, але більше не бачив людину, яка тікає. Коли її наблизився до першого поверху, двері, ведуча в вестибюль, як разів закривалася. Її зупинився на мить, щоб покласти Вильгельмину в кобуру, потім пройшов у вестибюль з кахельною підлогою старого готелю.
  
  
  Біля стільця слонялось кілька туристів, але мого чоловіка не було видно. Обертові день біля входу злегка прочинилися. Його швидко пройшов до них через вестибюль. Зовні її оглянув жваву вулицю, але це було безнадійно. Її втратив его.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  В ту ніч її відвідав старого друга. Хакім Садек був професором місцевого університету з невгамовним жагою азарту і пригод. Він пару разів працював на AX. Її, знав, що він певною мірою обізнаний про підземному світі Каїра, тому пішов до нього, озброївшись моєї розшифрованої запискою.
  
  
  «Ніколас!» він тепло привітав мене у своєму фешенебельному будинок на Шаріат Фуад ель Аваль. «Це було дуже давно. Ас-салам алейкум.
  
  
  «Ї-'алайкум ас-салам, - сказав я. «Мир тобі, старий іншого».
  
  
  «Будь ласка, - сказав він, пропонуючи мені сісти на низький диван.
  
  
  Коли її sel, він покликав слугу і замовив нам два м'ятного чаю. Її ніяк не міг змусити себе сказати Хакіму, що не люблю м'ятний чай. Він думав, що це один навколо моїх улюблених напоїв.
  
  
  «Отже, що привело вас у мій скромний будинок?» - сказав він, посміхаючись. Він був худий
  
  
  майже згорблений чоловік з обличчям работоргівця. Его палички були в оспинах, а тонкі губи виглядали жорстокими, навіть коли він посміхався. Але він був надзвичайно освіченою людиною, його англійська була краще, ніж мій.
  
  
  «Ми з тобою збираємося пограбувати Музей старожитностей», - сказав я.
  
  
  Він вичікувально подивився на мене, його очі загорілися, а потім він побачив, що я жартую. «Ах, ти смішний хлопець, Ніколас!» Він голосно засміявся, але змовницьки нахилився до мене: «ви Знаєте, це не така нібито погана ідея».
  
  
  Її, усміхнувся ему в ревматизму. Хакім був однією навколо найяскравіших постатей, найнятих AX в недавньому минулому. У червоній феске і халаті за джеллабы він дуже скидався на підступного бандита по пустелі.
  
  
  «Якщо б у мене був час, її б готель спробувати з вами», - сказав їй ему. «Але, боюся, у мене проблеми, Хакіма».
  
  
  Його очі звузилися, і він доторкнувся пальцем до свого карамельної носі. 'Ах. Дозвольте мені сказати вам, у чому ваша проблема, Ніколас. Минулого тижня американця знайшли мертвим в своєму готельному номері. Він був агентом AX, насправді?
  
  
  «Добре, - сказав я. Її витягнув розшифровану записку і віддав її Хакіму. «Він залишив це нам».
  
  
  Хакім ви уважно вивчили записку, потім подивився на мене. «Якщо переплутаний екйс справді містив героїн, Ніколас, перемикання, напевно, було помилкою. І якщо це була помилка, та ваш чоловік намагався виправити це, чому його вбили?
  
  
  «Хороший штопора», - сказав я. «Можливо, росіяни знайшли Драммонда, і справа про заміну - лише відволікаючий маневр, який збиває нас з пантелику. Але якщо злочинний світ дійсно замішаний в цьому, може бути дюжина пояснень смерті Драммонда. Важливо повернути плівку, яку він несс в кейсі аташе ».
  
  
  Маленький худорлявий слуга з коричневим горіховим особою приніс нам чай. Хакім завадив нам зелене листя м'яти в склянках. Її, як можна ввічливо відмовився від солодкого. Коли слуга пішов, Хакім глянув на мене.
  
  
  - Значить, цей важливий мікрофільм?
  
  
  «Дуже важливо, Хакім. Якщо у вас все ще є зв'язки з злочинним світом Каїра, її буду вдячним за допомогу. Її повинен дізнатися, хто вбив Драммонда і чому. Це могло б привести мене до цього микрофильму ».
  
  
  Хакім повільно помішував чай. «Я повинен визнати, Ніколас, що за останній рік її втратив тут зв'язок з кримінальним елементом. Моя допомога була б дійсно нікчемним. Але так як, нібито, сталося, моєму другові, що я знаю агентом Інтерполу, який міг би вам допомогти.
  
  
  «Нічого навколо цього не повинно потрапляти в офіційні звіти, - сказав я. - Він вміє тримати язик за зубами?
  
  
  Хакім посміхнувся, посмішка, яка займається, якщо б її не знав його, переконали мене, що він збирається перерізати мені горло. «Агент - дівчина, і вона дуже мила. Вона арабка з деякою французької кров'ю. Ee звуть Файех Насир. На арабській мові Файех означає «Полум'я бажань». Посмішка розширилася до дегенеративною усмішки. «Вона працює аніматором в нічному клубі« Шехеразада »на вулиці Альфа-Бей. Танцівниця екзотики. Ви, звичайно, повинні самі судити про неї. Але, можливо, вона зможе допомогти ».
  
  
  Її зробив ковток чаю і постарався не скривиться. «Добре, її побачу її», - сказав я. «Я повинен десь почати». Її піднявся з низького дивана, і Хакім теж. 'Тепер її повинен я йти.'
  
  
  «Ви повинні прийти, коли ми зможемо поговорити, Ніколас, - сказав Хакім.
  
  
  'Це було б чудово. І дякую за ініціативу.
  
  
  Він похитав головою. «Її готель би бути більш особистим. Тримай зв'язок. І не дозволяй мені знайти твоє ім'я в некрологах ».
  
  
  Аллах акбар, - сказав я. «Нехай буде на те воля Аллаха».
  
  
  Крива посмішка Хакіма знову проявилася. «Ти повинен був народитися арабом».
  
  
  Була майже північ, коли її, вийшов з дому Хакіма. Її взяв таксі і повернувся в центр міста. По дорозі туди, по темних вулицях, її міг заприсягтися, що за нами стежать. Коли ми в'їхали в «Шаріат Масперо» его яскравим світлом і більш інтенсивним рухом, її відпустив таксі, плануючи дійти до готелю пішки. Автомобіль, який, здавалося, йшов за нами, проїхав mimmo, коли таксі зупинилося і згорнуло за кут. «Напевно, щось уявляв, - сказав її собі.
  
  
  Я пішов, несвідомо підштовхуючи Вильгельмину лівою рукою. Навіть в цій широкій вулиці - з Нілом праворуч від мене - всі будівлі ліворуч від мене здавалися вузькими темними дверними прорізами, і її панцир з кількох похмурим провулках.
  
  
  Її пройшов mimmo безрукого жебрака, який скандував прохання про подаянии. Її зробив паузу і кинув кілька піастрів у контейнер між его нога. Він багатозначно подякував мене, усміхнувшись беззубою усмішкою, і він виявив, що підозрюю навіть цього бідного безпорадну людину. Її, рушив до свого готелю, не в силах позбутися відчуття, що з моїм світом не все в порядку. Її пройшов ще квартал, коли почув shaggy позаду себе.
  
  
  Вони були м'якими ці shaggy, і більшість людей пропустили б звук.
  
  
  Але вони були там, і вони мене наздоганяли. Її не повертав і не прискорював темп. Її подумки представив жебрака позаду мене. Він вирвав руки з-під джеллабы і міцного стискав у руці довгий зігнутий ніж.
  
  
  Але це дурниця. Якщо shaggy дійсно переслідували мене, як вони виглядали, винуватець переслідування, безсумнівно, був з чорної машини, яка займається слідувала за таксі від Хакима.
  
  
  Shaggy тепер були близько. Її вирішив зупинитися, повернутися і протистояти своєму переслідувачу. Але перш ніж її встиг, його добрався до іншого темного провулка. Її був так заклопотаний кроками позаду себе, що не звернув уваги в провулок, коли проходив mimmo нього.
  
  
  Рука вилетіла через темряви провулка, люто схопила мене за руку і збила рівновагу в темряві. Їй був захоплений зненацька, і пам'ятаю, як злився на себе за таку недбалість, коли їй кинувся на тротуар через стирчала ногу. В наступну мить її дивився навколо лежачого положення фігуру в приховані, яка займається мене схопила. Він був одягнений в смугастий джеллабу довжиною до щиколотки, а його мета була покрита пустельній куфией, приховувала його обличчя. Потім її побачив силует, що з'явився в роті, в провулку, ще одну велику фігуру в приховані, і я зрозумів, що це був чоловік, який переслідував мене. Він тримав потворний пістолет з важким глушником, а у його товариша, що стояв назавжди мною, був кинджал з широким лезом.
  
  
  'У чому справа?' Її сказав. - Що вам потрібно, - мої гроші?
  
  
  Але вони не збиралися обговорювати зі мною речі. У той час як чоловік з ножем загрозливо тримав зброю спрямованим на мене, чоловік з пістолетом підняв, мало, цілячись мені в груди.
  
  
  Часу на роздуми було мало. Як тільки він натиснув на спусковий гачок, її повернувся ліній вогню k стогнати будівлі ліворуч від мене. Її почув тихий стук пістолета з глушником, і відчув, як вогонь пронизав мою праву руку. Goggle зачепила мене.
  
  
  Її приземлився поруч з дерев'яним ящиком, в якому було багато сміття. Її, схопився за ящик однією рукою і по дузі штовхнув у бік стрілка. Ящик і його вміст вдарили його по обличчю і грудях, і він втратив рівновагу.
  
  
  Але потім інший чоловік був на мені. Він кинувся на мене, ніж увійшов в мою груди. Її, обернувся, зумівши схопити руку з ножем. Його тіло сильно вдарило мене, і я майже втратив хватку за руку. Його обличчя було поруч з моїм, сухорляве і жорстоке, коли він iso усіх сил намагався встромити ножа.
  
  
  Її зібрав свої сили й люто штовхнув фігуру в приховані. Він відлетів від мене, вдарившись об тротуар в декількох футах від мене. Але тепер інший бойовик оговтався від зіткнення з ящиком і знову націлив на мене пістолет. Її вилаявся і відкотився від стіни, коли він вистрілив. На цей раз goggle вп'ялася в тротуар поруч з моєю головою.
  
  
  Коли її, перекотився, стиснув її праве передпліччя, і Хьюго ковзнув мені в долоню. Коли її опинився лицем до лиця з бойовиком, Хьюго був готовий. Її, махнув рукою вгору, і стилет безшумно вислизнув навколо моєї руки. Він перекинувся один раз, і безшумно уткнувся в нижню частину грудей араба.
  
  
  Навіть у темряві бачив, як очі бандита розширилися, а потім він, спотикаючись, рушив до мене, вчепившись однією рукою за рукоять стилета, а пістолет вільно звисав з іншого. Коли він наткнувся на стіну, пістолет вистрілив двічі, два глухих удари, кулі відскочили від тротуару на моїх нога, і стіни, з якої її тільки що відійшов. Потім чоловік падав. Він повільно впав, як дерево, і з глухим стуком вдарив Хьюго по обличчю і грудях.
  
  
  Бандит лежав мертвим між мною та іншим арабом. Вижив подивився на свого мертвого товариша, потім повернувся. Жорстокі очі закрилися до потворних щілин. Раптом він кинувся на мене.
  
  
  Ніж був у мене в горлі. Її iso усіх сил намагався тримати це подалі. Один удар порізав яремну вену. Рука мого нападника тремтіла від його спроби дістатися до мене. Її посунув ступню між його ногами і штовхнув вправо, одночасно штовхаючи його плечі і руки вліво. Він впав з мене, буркочучи. Її перекотився на неї, і краще вхопився за руку з ножем, намагаючись повернути її. Він вдарив мене лівою рукою, і він втратив рівновагу. Через мить він був на ногах.
  
  
  Її схопився, коли він кружляв мною назавжди. Тепер він збирався бути обережним і чекати, поки він не зможе зайнятися вбивством. Він побачив можливість і підійшов, замахуючись широким ножем мені в житті. Її, відсторонився, і лезо пронизав мою куртку й сорочку. Її важко проковтнув. Він дуже добре володів ножем.
  
  
  Ми ще раз обійшли коло. Тепер мої очі звикли до темряви, і він міг краще бачити, що роблю. Її не дивився на меч, його дивився на обличчя людини. Очі змінилися,
  
  
  він планував другу атаку, і він був готовий. Її схопив руку з ножем і потягнув її до себе, минаючи себе. Одночасно повернувшись, перекинув її чоловіка через плече і з силою жбурнув його. Він голосно вдарився по тротуару спиною і головою, втративши ніж.
  
  
  Її підняв його на ноги. Він iso усіх сил намагався прокинутися і чинити опір, але її вдарив його кулаком в обличчя, відкинувши його спиною до стогнати провулка. Її, рушив до нього, врізався відвертими в його життя і почув, як він задихнувся, коли він склався навпіл, схопившись за життя.
  
  
  Її різко підняв його і уважно подивився на тверде худорляве обличчя. Її ніколи раніше цього не бачив; Мені було цікаво, чи був він тим людиною в готелі біля кімнати Драммонда.
  
  
  Її сказав. - "Хто ти?"Що ти хочеш?'
  
  
  Він глянув на людину на землі, задихаючись: «Наші брати знайдуть вас». Він говорив по-англійськи з сильним акцентом.
  
  
  Потім він вирвався на свободу і вибіг на вулицю. Її відпустив його; Його знав, що у мене не так багато шансів домогтися від нього більшого.
  
  
  Її, підійшов до мертвого і перевернув його. Його обличчя теж було незнайомим. І це обличчя виглядало швидше іспанською, ніж арабським. Її витягнув Хьюго з його грудей, витер його про джеллаб, який носив чоловік, і повернув стилет у піхви. Потім її переглянув одяг мерця на предмет впізнання. Там нічого не було.
  
  
  Її, притулився до стогнав поруч з ним, намагаючись відновити свої сили. Ці двоє були відправлені хема-той, хто знав, що я був у Каїрі, щоб розслідувати смерть Драммонда. І якби мені не пощастило, коли мертвий вбивця почав стріляти навколо цього пістолета, його б приєднався до Драммонд в рядах померлих агентів AX. Це була неприємна думка.
  
  
  Важко рушивши на вулицю, її обережно визирнув і побачив, що на бульварі майже немає пішоходів. Її, вийшов на тротуар і знову попрямував до New Shepheards.
  
  
  Мені потрібно було швидко дістатися до дівчини за Інтерполу, це точно.
  
  
  
  
  Третя глава.
  
  
  
  У нічному клубі було приглушене освячення, пахучих речовин та важкі драпіровки, а струнний ансамбль під бузковим світлом грав дуже немелодичную єгипетську пісню. Сигаретний дим їдко і густо висів над головами відвідувачів за маленькими низькими столиками.
  
  
  У центрі викладено плиткою підлоги дівчина танцювала свого роду танець життя. Вона була стрункою і смаглявою, з довгими прямим волоссям, падаючими на бронзові плечі. Її темні очі були обведені косметикою, щоб вони здавалися ще більше і темніше. Під ними був орлиний, тонко окреслений ніс і пухкий рот з повними губами. Вона була худа, але плоті у нах було достатньо. Ee ноги були довгими і ідеальними. На ній був бюстгальтер, який закривав соски її грудей маленьким трикутником тканини, які служили іншою частиною її костюма; прозора вуаль до щиколотки звисала з трусиків типу бікіні. Її щиколотки були обв'язані маленькими дзвіночками, і в кожній руці вона тримала крихітні металеві лотки.
  
  
  Лотки видавали ритмічний металевий звук, коли вона рухалася по підлозі під музику, не відповідну тональності, змушуючи вібрувати тверді м'язи її прекрасних стегон, перескакуючи з одного стільця на інший. Вона підійшла до мого столика як раз в той момент, коли музика досягла піку. Вона присунула до мене стегна, нервово ih трясла, і трясла плечима так, що її грудей збуджено рухалися в крихкому ліфчику. Весь цей час вона посміхалася, посмішкою, розрахованої на те, щоб сказати чоловікові, що вона розуміє його, бажання до неї.
  
  
  Музика раптово закінчилася вибухом звуку, і Файех Насир, Полум'я Бажання, визнала розрізнені оплески відвідувачів. Потім вона підійшла і сіла навпроти мене на стілець. Жонглер вийшов на підлогу, щоб простежити за її вчинком.
  
  
  Вона посміхнулася мені, оголивши ідеальні зуби. Тобі сподобався мій танець?', - запитала вона.
  
  
  Перш ніж її встиг відповісти, підійшов офіціант в тюрбані, і ми замовили два келихи місцевого вина. Її, зрозумів, що дивлюся на те, як груди Фей, здавалося, намагалася уникнути цього крихітного бюстгальтера. «Так», - нарешті зумів його. 'Ти дуже хороша.'
  
  
  Вона була задоволена. «Спасибі, - сказала вона. «Для мене важливіше бути хорошим танцюристом, ніж хорошим поліцейським».
  
  
  Її, усміхнувся. «Якийсь поліцейський, - сказав я. «Радий познайомитися з тобою, Фей».
  
  
  - А їй з вами, містер Картер. Мені сказали чекати тебе.
  
  
  Офіціант приніс вино. Її спробував, і вийшло на диво добре. Дівчина посміхнулася мені поверх свого келиха, а потім блискучі темні очі стали похмурими. «Мені дуже шкода вашого колегу», - сказала вона.
  
  
  Її, подивився на свою склянку. «Він був дуже молодий». Її зробив ще ковток вина. «І те, що він несс, було дуже важливо».
  
  
  «Хакім Садек не згадав, що це було».
  
  
  Її, подивився на це прекрасне обличчя. Мені потрібно було до деякої міри гей довіряти, інакше вона взагалі не змогла б допомогти.
  
  
  л. «Хакім не знає, що несс Драммонд, - сказав її повільно і неквапливо.
  
  
  'Її розумію.'
  
  
  «Я збираюся сказати вам, але я хочу, щоб ви зрозуміли, що це в суворій секретності. Ви не повинні нікому повторювати це, навіть Хакіму ». Її уважно стежив за її обличчям.
  
  
  'Її розумію.'
  
  
  Її зробив глибокий вдих. «Це мікрофільм. Драммонд тримав його в ручці безпечної бритви. Бритва була в комплекті для гоління в його валізі ». Її розповів ей, про зміну валіз і нерозведеному героїні.
  
  
  «Містер Драммонд, здається, шталь жертвою непередбачуваного випадку», - сказала вона задумливо.
  
  
  Її сховав посмішку. Мені раптом здалося недоречним сидіти і обговорювати злочин з арабської танцівницею, як якщо б вона була інспектором Скотланд-Ярдів.
  
  
  «Його вбивство не було частиною операції», - сказав я. «Хто б нас прийшов до нього в кімнату, щоб забрати цей додатковий валізу, мабуть, він не збирався повертати валізу Драммонда. Звичайно, зараз він може бути на дні Нілу з микрофильмом, тому що він, схоже, не має для злодія ніякої цінності. Але я так не думаю. Думаю, у того, хто вбив Драммонда, є мікрофільм, і він знає важливість его ».
  
  
  "Що дуже здорово?"
  
  
  Її, подивився на нах серйозно на мить. Вона повинна знати. 'Так. Ми вкрали креслення російського літака, дуже особливого літака. Знання життєво важливі для вільного світу. Мікрофільм був про ці плани, і я очікую, що його повернуть ».
  
  
  Вона кивнула. «Якщо у злочинного світу є плани, Нік, її можу тобі допомогти», - сказала вона. «У мене є контакти. Її знаю ih імен і операцій. Тобі є чим зайнятися?
  
  
  'Дуже мало.' Її згадав про напад на мене напередодні ввечері. «Я навіть не знаю, чи впізнаю її кому-небудь з осіб на фотографіях з архіву». Але одіна навколо них сказав щось дивне - той, хто втік. Він щось згадав про своїх братів - або ih братів - які мене дістали.
  
  
  Вона виглядала ураженої. 'Звичайно! В цьому є сенс, Нік. Він не мав на увазі сімейні відносини. Він говорив про співучасників у новому грозному синдикаті злочинного світу - «Нове братство».
  
  
  «Нове братство»? - повторити її. «Схоже на партнерській мафії».
  
  
  Вона тихенько розсміялася. «Одіна навколо лідерів - сіцілієць. Але велика людина, П'єр Бове, француз навколо Парижа. На самому делле це досить космополітична група. І ми починаємо думати, що це сама безжалісна злочинна організація, з якою нам коли-небудь доводилося мати справу. Ih дії викликали невдоволення суспільства навіть в Каїрі. Вони великі торговці наркотиками. Але поки що нам не вдалося отримати проти них ніяких доказів. Ми навіть не знаємо, як виглядає Бове ».
  
  
  «Вони звучать жахливо», - сказав я.
  
  
  Вона задумливо спохмурніла. «Якщо« Нове Братство »буде залучено в це, вам доведеться нелегко. Вам потрібна допомога Інтерполу?
  
  
  «Ні, - швидко сказав я. «Якщо ви можете використовувати записи, не викликаючи підозр, добре. Але ви не повинні нікому довіряти. Тепер ви на зарплаті AX і обговоріть це завдання тільки зі мною ».
  
  
  Вона знизала прекрасними бронзовими плечима. 'Ти начальник. Її, зроблю все, що ти скажеш ».
  
  
  Її, простягнув руку і накрив її руку своєю. 'Це добре знати. Отже, з чого нам почати?
  
  
  Вона коливалася мить, потім запитала: «Ти можеш заплатити?» Коли їй кивнув, вона продовжила: «Я знаю людину, свого роду інформаторів, по імені Тонкий чоловік. Її, вважаю, що Хакім Садек теж знайомий з ним. Він заробляє на життя тим, що переносить інформацію туди і назад між законом і злочинним світом. Виживати у цьому пошти бизнесявляется нетільки, але ему вдавалося успішно переміщатися між двома світами, протягом декількох років, тому що він має цінність для обох сторін ».
  
  
  - І він знає, як зв'язатися з цим Новим Братством?
  
  
  - Тонкий людина знає про цієї організації більше, ніж будь-поліцейський. Не питайте мене, як він це усвідомив. Її впевненою, що він знає речі, які ніколи б нам не розповів. Але за гроші він може зв'язати нас з ними. Вони вирішать, чи вони бажають з вами поговорити ».
  
  
  «Якщо минулої ночі було якусь вказівку, що вони не в настрої для розмов», - похмуро сказав я.
  
  
  «Було повідомлення, що член банди« Нового Коти »був убитий в ту ж ніч, коли помер ваш агент, - сказала вона, - хоча поліція не буде перевіряти цю історію. Якщо це правда, Нове Братство може подумати, що Драммонд вбив ih людини, і, можливо, вирішив, що ви теж повинні заплатити за смерть. Або їх просто може не сподобатися вашій присутності тут ».
  
  
  «Ну, вони не знають, що у мене ще є гроші, щоб заплатити», - сказав я. «Може бути, це змусить ih побачити мене в більш доброзичливому світі».
  
  
  Коли Файе закінчила вечірній виступ, вона одяглася і вийшла з гримерки в образі школярки у білому светрі і в синій міні-спідниці,
  
  
  її довге темне волосся спадало на плечі. Велика частина макіяжу зникла, і її зняття посилило природну красу її обличчя.
  
  
  «Дуже добре, - сказав я.
  
  
  Вона посміхнулася і взяла мене за руку, забрав мене звідти. Зовні у нас було таксі, і Файех дала водієві адресу в районі, з яким я не був знайомий. Ми проїхали через Каїр в стару частину міста, де вулиці були вузькими, і на кожному розі ховалися фігури. Вона веліла таксі зупинитися посеред кварталу старих старих будівель.
  
  
  Її, заплатив водієві і дивився, як він їде. Коли звук машини зник, він раптом здався дуже самотнім. Дівчина проводила мене в обидва кінця кварталу до напівзруйнованого багатоквартирному будинку, і ми увійшли всередину.
  
  
  Всередині було гірше, ніж зовні. Тьмяна лампочка висіла біля підніжжя гниючої дерев'яних сходів. Ми піднялися по сходах mimmo відшаровується квітів і настінних графіті в кімнату на третьому поверсі. Файе тричі постукала, похитнулася, потім знову постукала.
  
  
  За мить двері відчинилися, і там стояв чоловік. Він був уламком людської істоти, а не просто худим, але кістлявим, як скелет. Його обличчя було довгим і жовтуватим, шведів на nen була трохи краще лахміття, і від нього смерділо.
  
  
  Він поглянув на дівчину і видав горловий звук. 'Так?'
  
  
  «Це Файех Насир», - сказала вона.
  
  
  'Так.' Він подивився на мене mimmo нах. Його очі були квадратними, неначе він зійшов з якоїсь висоти. Він довго вивчав мене, потім знову подивився на дівчину. Що ти хочеш?'
  
  
  «Інформацію», - сказала вона.
  
  
  'Який?' Він почухав промежину.
  
  
  «Ми хочемо встановити контакт з« Новим братством », - сказала вона.
  
  
  Частина глазурі покинула його очі, і в них закрався страх. «Ти божевільний, - сказав він. Він почав закривати двері перед нашими обличчями.
  
  
  Її уперся в нього ногою. «Ми не збираємося створювати проблеми, - сказав я. «Ми просто хочемо с хема-небудь поговорити. Її можу тобі добре заплатити.
  
  
  Він знову дослідив моє обличчя. «Воцдите всередину на хвилину», - сказав він нарешті.
  
  
  Кімната, в якій він жив, була завалена паперами, залишками їжі і різними постільними приналежностями. Мабуть, він спав на низькому тюфяке в темному кутку, в брудному і жирному безладді, але скрізь було брудну постільну білизну. Всюди стояли винні пляшки, і в затхлому повітрі стояв солодкий запах гашишу.
  
  
  Він звалився на стілець з прямою спинкою за маленьким столиком посеред кімнати. «Сядьте і поговорити», - сказав він. Его акцент був не зовсім британський.
  
  
  Ми воліли стояти. «Я хочу зв'язатися з П'єром Бове», - сказав я.
  
  
  Він подивився на мене, потім негарно розсміявся. «Чому б тобі не попросити чого-небудь більш легкого, наприклад, вдихнути життя назад в Тутанхамона?»
  
  
  Її не сміявся. «Я не граю в ігри», - сказав їй ему. «Дівчина сказала, що ти зможеш допомогти. Якщо не...'
  
  
  «Ніхто не бачить П'єра Бове», - сказав він. «Ви не знаєте, про що питаєте».
  
  
  Тоді заговорила Файех. «Ми думали, що зможемо спочатку переконати кого-небудь навколо близьких йому людей», - пояснила вона. «Ви пов'язуєте нас з Новим Братством, і ми далі роботу».
  
  
  Він потер підборіддя й задумався на мить. "Скільки це для мене?" - нарешті запитав він.
  
  
  Її витягнув гаманець, досталь, кілька купюр і поклав ih на брудний стілець. Він подивився на них і хмикнув. Її додав ще три купюри. Він подивився на них з жадібністю, потім на мене. «Що я скажу їм, що ви хочете?»
  
  
  «Що я хочу щось купити».
  
  
  'Наркотики? Її можу дати тобі все, що ти хочеш ».
  
  
  «Не наркотики», - сказав я.
  
  
  Він знову зиркнув на мене, потім простягнув руку і взяв гроші. Він уважно порахував. 'Все в порядку. Її, зроблю все, що зможу. Куди її можу вам подзвонити?
  
  
  Її сказав ему.
  
  
  - Я подзвоню тобі завтра вранці. Будьте там.'
  
  
  «Я буду там», - сказав я. «Тільки не забудь подзвонити»
  
  
  Візит закінчився. Ми з дівчинкою вийшли з свинарника, який Тинмен назвав будинком. Зовні ми знайшли таксі.
  
  
  Її побачив Фэйх будинку. Вона зняла невелику квартирку недалеко від шаріату, ель-Абдель. Вона попросила мене піднятися, але я відмовився і поїхав на таксі. Завтра мав бути напружений день, і як би нам хотілося побути з нею наодинці, і як би вона нас значила запрошення, населений пункт росії була на першому плані місці... як завжди.
  
  
  На наступний ранок, відразу після десяти, подзвонили. Голос Тонкого людини по телефону здавався таким же невпевненим, як і він сам. У нього були інструкції для мене.
  
  
  «У вас повинна бути машина», - сказав він. - Здається, у дівчини є одна.
  
  
  'Все в порядку.'
  
  
  «Ви поїдете за місто по шаріату Хедив Ісмаїл. Слідуйте таким він, у пустелю, поки не приїхали до старого караванного шляху. Зробіть покажчиків прямо і проїдьте в пустелі кілометрів десять. В такому випадку
  
  
  зліва від вас буде стежок поменше з покажчиком, що вказує на занедбаний колодязь під назвою «Акула». Він запитав. - Ви читаєте по-арабськи?
  
  
  «Досить, - сказав я.
  
  
  'Добре. Пройдіть по цій трасі рівненської трьох кілометрів, зупиніть машину і чекайте. Вас зустрінуть ».
  
  
  "Хто?"
  
  
  «Стаття Нового Коти».
  
  
  'Як його звуть? Як він буде виглядати?
  
  
  Пролунав тихий смішок. «Ви дізнаєтеся це, коли доберетеся туди». Телефон клацнув мені у вусі.
  
  
  Зустріч була призначена на полудень, рівненської два. Її покликав Файе в її квартиру, і, як запропонував Тонкий людина, ми поїхали на її машині. У нах була слабкість до яскравим, блискучим речей, і вона велася яскраво-синій кабріолет Citroen SM.
  
  
  «Тобі подобається водити машину», - сказав їй, гей, поки ми рухалися по шаріату Хедив Ісмаїл, і духмяне повітря розвівав її довге волосся.
  
  
  «Я люблю водити красиві машини», - поправила вона мене. «Мені кажуть, що у нього двигун V6 Maserati з подвійним верхнім розподілвалом, що це означало».
  
  
  Її, усміхнувся, вивчаючи дорогу приладову панель. «Це означає, що вам пощастило, що у вас є дві роботи, щоб підтримувати його», - сказав я. Її глянув на годинник на панелі і на годинник. Її, нахилився вперед і поправив годинникової стрілки. «Ваші годинники йдуть, але вже майже на годину відстають. Вам слід більше уваги приділяти часу у вашому пошти бизнесявляется ».
  
  
  «Чому для танцюриста важливо час?» - сказала вона, посміхаючись.
  
  
  Їй посміхнувся в ревматизму. Сидячи на сидінні поруч зі мною, з самими красивими ногами на Близькому Сході, оголеними в міні-спідниці, вона, схоже, не підходила на роль поліцейського. Вона могла б бути секретаркою в Нью-Йорку на вихідних.
  
  
  Незабаром ми були в пустелі. Ми знайшли караванний шлях і згорнули прямо. Тут рух було повільніше, тому що ми продовжували натикатися на м'який пісок. Потім, коли навколо нас не було нічого, крім піску, неба і мерехтливих хвиль тепла, ми побачили покажчик, який вказує на Колодязь акул у нечіткої дорозі.
  
  
  - Ми можемо поїхати по цій дорозі? - з сумнівом запитала вона.
  
  
  «Якщо ви будете обережні. По-повільніше.'
  
  
  Ми виїхали на трасу, машина їхала на низькій передачі. Її уважно спостерігав з усіх боків, як ми їхали, тому що я не довіряв нам, Новому Братству, нам Тонкому. Останній по телефону здавався дуже ухильну. Її дивився на одометр панелі, так як по цьому маршруту нам належало проїхати рівненської трьох кілометрів. У якийсь момент Файех трохи не застряг у глибокому піску, але потім машина вирвалася. На відстані двох цілих п'ять десятих кілометрів її, сказав: «Стій».
  
  
  Вона пригальмувала машину. Її, став на сидіння і шталь розглядати розпечений пісок попереду. Родзинка піднімався з дюн навколо нас і спотворював пейзаж. Високо в кобальтово-блакитному небі безшумно кружляв стерв'ятник.
  
  
  Її знову сель і глянув на годинник. «Вже майже дві години ночі, але нікого не видно. Може, останнім відстань йти пішки...
  
  
  Її зупинився, дивлячись на годинник на панелі. Здавалося, що вони біжать - я чув цокання - але стрільці були в такому ж становищі, як я її поставив ih раніше. Потім це прийшло до мене.
  
  
  Її, закричав на нах 'Забирайся!' . «Виходь швидше і біжи до він дюні он там!»
  
  
  'Що...?' Вона була скорочена з пантелику раптовою зміною.
  
  
  "Зроби це!' - різко сказав я. Її протиснувся mimmo нах, відчинив двері і виштовхнув її. Потім її перестрибнув через край машини на пісок поруч з нею.
  
  
  Її сказав. -'Туди!' Її схопив її за руку і потягнув за собою на піщаний пагорб ярдів за п'ятдесят від мене. Її перетягнув її через гребінь і штовхнув на теплий пісок з протилежного боку. Потім її знову подивився на машину. «Там було цокання, - сказав я, - але ваші годинник не йшли».
  
  
  Вона дивилася на мене порожнім поглядом, потім широко розплющеними очима подивилась на Citroen SM, сяючий і красивий на трасі під яскравим сонцем.
  
  
  А потім це сталося. Автомобіль, здавалося, спалахнув синім сяйвом, що супроводжується оглушливим ревом, і відразу ж був охоплений жовтим полум'ям і чорним димом. Її знову штовхнув Файех до землі, коли покручені шматки металу пролетіли mimmo наших значення навички нападу, кинуті потужним вибухом.
  
  
  Коли літаючі уламки приземлилися, ми підняли очі. Автомобіль яскраво горів на сонці пустелі. Виявилося, що від переднього сидіння, на якому ми сиділи кілька хвилина назад, залишилося небагато. В інший момент пролунав початку другий вибух - бензобак - і полум'я піднялося ще вище.
  
  
  Ми довго мовчки дивилися, перш ніж її, повернувся до Файех. «Хороші люди», - сказав я.
  
  
  "Боже ти мій!' - сказала вона, хапаючи мене за руку і наближаючись до мене.
  
  
  «Я думаю, Нове Братство намагається мені щось сказати», - сказав я, дивлячись, як чорний дим здіймається до неба.
  
  
  «Але, Тонкий...»
  
  
  Щось мені підказує
  
  
  він знав, що вони задумали, - сказав я. «Він підставив нас».
  
  
  «Але навіщо йому було це робити?»
  
  
  «Тому що він боїться ih - і, може бути, неприємностей, які ми ему доставити».
  
  
  Раптом вона розсміялася. «Мені ще потрібно заплатити п'ятнадцять тисяч, за машину».
  
  
  Її, посміхнувся і подивився на нах. Ми лежали пліч-о-пліч на піску. - Нехай про це подбає ваша страхова компанія. А як нам повернутися в місто?
  
  
  Вона зітхнула і перекотилася до мене так, що її стрункі вигини стосувалися мене на всьому протязі мого боку і стегон. Її спідниця задерлася навколо стегон, відкриваючи трикутник білих трусиків.
  
  
  Автобус буде йти вздовж головного шляху - там, на перехресті, близько тридцяти трьох.
  
  
  «Ну, це наш зворотний шлях», - сказав я.
  
  
  Вона почала вставати, але я схопив її за руку і потягнув так, щоб повні груди притиснулися до моїх грудей.
  
  
  "Куди ти йдеш?'
  
  
  «Ну, ти сказав...»
  
  
  «Я сказав, що ми сядемо на автобус. Але це через півтори години, чи не так?
  
  
  Вона посміхнулась, і ця посмішка зробила її обличчя ще красивіше. «Так», - м'яко сказала вона. «У нас є час. І було б нерозумно стояти в очікуванні автобуса. Крім того, ти врятував мені життя ...
  
  
  «Абсолютно насправді, - сказав я. Її зняв легку куртку, яка займається була на мені, оголюючи Люгер. Вона мигцем глянула на пістолет, потім повернулася, щоб її міг розстелити під неї куртку. «Тут вітерець, і тут досить зручно. Забудемо про палаючій машині і Новому Братерство і залишимося тут ».
  
  
  Вона притулилася до мене. «Я б цього готелю, Нік».
  
  
  Вона чекала поцілунку, і він погодився. Її губи були теплими і вологими, і її рот жадібно відповідав на мої. Груди, якої вона так добре рухалася в танці, тепер впиралася в мене. Її проводила рукою по самому доступному.
  
  
  Моя рука ковзнула під її блузку, розстебнула маленький бюстгальтер і ковзнула по гарячій шовковистою шкірі. Вона перекотилася на спину, закривши очі на яскравому безхмарному небі. Ee тіло почало рухатися під моїм дотиком, і навколо її горла долинали тихі звуки.
  
  
  Її одним рухом натягнув блузку гей голову і звільнив груди з бюстгальтера. Вони були круглими і повними з великими коричневими сосками. Її, нахилився і поцілував кожного. Від дотику моїх губ вона ахнула.
  
  
  Поки мій рот рухався по її грудях, мої руки досліджували ці прекрасні стегна. Її дісталася до подолу короткій спідниці і на мить пошарила в ній. Вона злегка підняла стегна і натягнула спідницю на талію, не відкриваючи очей. Її провів рукою по внутрішній стороні стегна і відчув там додаткове тепло, і вона злегка розсунула стегна.
  
  
  «О, так», - видихнула вона, рухаючи стегнами і торсом під моїм дотиком.
  
  
  Її знову знайшов її рот своїм, і вона відкрила його, щоб прийняти мене. Ми повільно вивчали ще інший. Моя рука дотяглася до мереживних трусиків. Її натягнув ih на оливково-бронзову опуклість стегон і життя, довгі ноги, і вона скинула ih. Потім її відчув її руку на моїх штанях. Вона прагнула до того, чого так відчайдушно готелю. Через мить вона отримала це, і приєднується мене до себе. А потім був чудовий момент, коли ми з'єдналися.
  
  
  
  
  Четверта глава.
  
  
  
  Мій засадах з несамовитою силою вдарилася об двері, вона врізалася всередину, в темні куточки кімнати, осколки розлетілися по підлозі. Її, увійшов у кімнату і озирнувся в попросив Тонкого людини. Він просто намагався піднятися зі своєю брудною ліжка навколо піддонів.
  
  
  Її загарчав на нього. - 'Кравець тебе забирай!'
  
  
  Він відхилився від мене, коли їй швидко пройшов mimmo нього, схопився за брудну фіранку на вікні і зірвав її, кинувши купою на підлогу. Кімната була хитатися сонячним світлом. Тонкий людина примружився від нього і підняв руку, щоб захистити очі.
  
  
  'Що це таке?' - тупо сказав він. 'У чому справа?'
  
  
  Її, підійшов до нього, схопив його для запачканную сорочку спереду і збив з нога, сильно вдаривши об стіну позаду нього. Його очі розширилися, а рот відкрився.
  
  
  «Ти послав нас у пустелю, щоб нас убили», - прогарчав їй ему.
  
  
  Він облизнул пересохлі губи. 'Звичайно ні! Її знаю краще, ніж це. Вони сказали, що поговорять. Це правда!'
  
  
  Її вдарив його по обличчю. «Ви знали, що вони збиралися робити. Але ти подумав, що там пара копів більш-менш. Це правда.'
  
  
  «Я не знав про жорсткість - клянуся».
  
  
  Її, подивився на нього. «Хто тобі сказав що-небудь про жорсткість?»
  
  
  Усвідомлення того, що він помилився, ясно позначилося на його обличчя, і він відвернувся від мене. 'Добре. Вони згадали про це. Але що мені було робити?
  
  
  Її відірвав його від стіни, повернувся разом з ним і вдарив його відвертими в его жовтувате обличчя. Пролунав хрускіт кісток
  
  
  і він голосно крякнув і впав на підлогу. Він лежав, стогнав, iso rta і носа текла кров. Він дивився на мене тьмяними очима.
  
  
  «Ти міг би сказати нам, - сказав я. - Ти забрав мої гроші, пам'ятаєш?
  
  
  «Послухайте, вони роблять, що хочуть, - зойкнув він. - Ви хочете, щоб мене вбили?
  
  
  Її, нахилився і грубо підняв його на ноги.
  
  
  - Краще ми, ніж ти, а? - з гіркотою сказав я. Її різко підняв його голову однією рукою, примушуючи дивитися мені в очі. "Слухай мене уважно. Мені потрібні імена та інформацію. Якщо я не отримаю те, що хочу, її вб'ю тебе ».
  
  
  Він подивився на мене, вивчаючи моє обличчя, дивуючись. Він сказав. - Хто ти?' «Ви не ведете себе як поліцейський».
  
  
  Її вдарив його его ще одним кулаком, на цей раз нижче, навколо життя. Він закричав і впав на коліна. «Це для того, щоб запитати, - сказав я. «А тепер розкажи мені, як увійти в контакт з Новим Братством, щоб мені не відірвало голову».
  
  
  «Вони не зацікавлені», - видихнув Тонік, його обличчя викривилося, ніж боляче. «Я нічого не можу зробити».
  
  
  Її вдарив його ногою по цілі, збивши з нога. Він лежав нерухомо, видаючи стогнучий звуки в горлі. Її, опустився поряд з ним на коліна й дозволив Хьюго прослизнути в мою долоню.
  
  
  Її запитав. - Ти бачиш це?'
  
  
  Його погляд сфокусувався на блискучій шпильці.
  
  
  «Я буду вбивати тебе помалу, - сказав їй ему, - якщо ти не повернеш свою пам'ять у великому поспіху».
  
  
  Що ти хочеш?' - сказав він нарешті.
  
  
  «Хто ставите бомбу? Це наказ Бове?
  
  
  Він похитав головою. «Чесно кажу, я не знаю. Її, розмовляв з одним із трьох його помічників, людиною по імені Селім ель-Бекри, єгиптянином. Можливо, ель Бекри діяв самостійно. Нещодавно був убитий його брат, його двоюрідний брат. Кажуть, що його вбив американця, можливо, ЦРУ. Для estestvenno, зараз ель Бекри не буде доброзичливий по відношенню до будь-якого шпионящему американцеві.
  
  
  Її, хмикнув. Це знову згадка про смерть Брата під час вбивства Драммонда. Але Драммонд згадав би про необхідність убити людину в залишеній їм записці.
  
  
  «Хто інші помічники П'єра Бове?» Її запитав.
  
  
  «Я сказав вам усе, що міг. Костя бога!'
  
  
  Її посунув Хьюго до точки трохи вище правого очного яблука Keynote. «Може бути, її спочатку ослеплю тебе», - сказав я. «Ви знаєте, як легко тонке лезо проникає в очне яблуко?» Її підсунула стилет до його оці.
  
  
  Він втягнув повітря. Він крикнув. - 'Все гаразд!" «Двоє інших - італієць на ім'я Карло Мадзіні з Сицилії і людина, відомий як Рейнальдо».
  
  
  Тонкий людина нарешті сказав правду. Сицилієць був би тією людиною, про який згадувала Файех. Попередній допит закінчився.
  
  
  «Добре, - сказав я. «Отже, якщо б її готель купувати наркотики у Нового Коти в значних кількостях, як би це зробив?» Тонкий чоловік знову облизнул губи, і на його чолі і верхньої частини Апа блищав піт. «Я знаю ріелтора, який продає продавцям. Він отримує свої речі відвертими брат ».
  
  
  "Як? Її наполягав.
  
  
  Тонкий чоловік зморщився від душевної агонії і глянув на відчинені двері, як ніби зовні міг ховатися Брат. «Він виступає рознощиком біля пірамід. Кожну середу він сидить біля стіни, недалеко від Сфінкса, і чекає свого розетки. Наприклад, у середині живота ранку приходить Брат, купує пакет басбуссы і залишає пакет нерозбавленого героїну. Плата за героїн в залі в пакеті цукерок басбусса ».
  
  
  Тепер її кудись шелл. «Як я можу ідентифікувати цього рознощика?»
  
  
  Тинмен важко зітхнув. Її підніс стилет до його особі. «Він завжди носить джеллабу в синю смужку і темно-червону феску. На правій щоці у нього невеликий шрамм звертається. Ви не можете его переплутати. Брата, що здійснює операцію, звуть Абдулла ».
  
  
  Її Хьюго відвів від особи Keynote. «Знаєш, Тонкий, ти вмієш дружити з людьми. І останній штопора, де в залі штабу-квартири цього надсекретного Нового Коти?
  
  
  Він витріщився на мене. - Як ви думаєте, його б це знав? Він похитав головою. - Знають тільки члени Коти. А говорити означає смерть ».
  
  
  Її, вирішив, що це, мабуть, правда. 'Добре.' Її засунув шпильку за пояс і встав. Тонкий людина трохи розслабився. Її вдарив його ногою в бік, і він хмикнув від прапора дозволу на виконання і боляче.
  
  
  Це просто нагадування, - сказав я, - що з вами трапиться, якщо ви кому-небудь скажете про цю розмову.
  
  
  Її, підійшов до відкритої день, зупинився і оглянув кімнату. «Тобі дійсно слід прибрати це місце», - сказав я. 'Тут безлад.'
  
  
  На наступний день була середа. Її повідомив Файех, куди збираюся, і поодинці поїхав на таксі до пірамід. Ми проїхали по шаріату ель-Гізі mimmo Єгипетського університету з його зеленими садами, а потім опинилися на межі пустелі.
  
  
  Відверті попереду вимальовувалися піраміди Гізи, піраміди Хеопса і Хефрена виділялися на тлі ясного ранкового неба.
  
  
  Коли ми підійшли лиже, в основі піраміди Хефрена здався незбагненний сфінкс, що втілює бога сонця Гармахиса. Але безтурботність цієї сцени вже порушили погоничі верблюдів з ih ревучим тваринами, всілякі торговці і туристи.
  
  
  Водій висадив мене біля Сфінкса, і до мене відразу звернулися кілька гідів. Переконавши ih, що я не хочу екскурсії, її озирнувся в людини, якого мені розповів, що Тонік. Її наполовину очікував нової пастки, але мені довелося ризикнути.
  
  
  Поряд зі Сфінксом було кілька торговців, які зазвичай тинялися по околицях, продаючи все, від єгипетського хліба, схожого на крендель, в сухих товарів та сувенірних дрібничок. Але людини, якого хотіла її, схоже, не було. Звичайно, його б не було, якби Тонкий людина попереджав его.
  
  
  Він майже вирішив, що мій чоловік не з'явиться, коли її побачив його наближення. На голів у нього була яскраво-синя смугаста джеллаба з темно-червоною феской, і, коли її приглянувся, побачив її слабкий шрамм звертається на його правій щоці. Він кудись шелл.
  
  
  Він несс складну підставку, яка займається в закритому стані утворювала дерев'яний ящик з ручкою. Її здогадався, що всередині була басбусса. Її стояв на відстані і дивився, як він сідає. Він пропустив кілька туристів, не спробувавши продати їм свої солодощі. Так, це був мій чоловік. Її, підійшов до нього.
  
  
  «У вас є солодощів на продаж», - сказав їй по-арабськи.
  
  
  Він арійців подивився на мене. Це був високий худий arab з досить темною шкірою і великим кістлявим носом. 'Скільки ти хочеш?'
  
  
  «Я б вважав за краще продати, а не купити», - сказав їй ему.
  
  
  Його очі тепер підозріло хотіли мої. "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  Її озирнувся, щоб пересвідчитись, що поблизу немає туристів. «Я маю на увазі, що у мене є на продаж, що вас зацікавить».
  
  
  Якийсь час він дивився на мене, потім скривився і подивився на свій піднос з товарами. «Я думаю, ви неправильно зрозуміли. Її бідний продавець солодощів. Її не купую товари у багатих англійців ».
  
  
  Він був одним через арабів пустелі, який називав будь-якого білого людини англійцем, тому що це було найгірше образу в його світі.
  
  
  «Послухайте, вони відправили мене до вас. Продаж отримала ih затвердження. Її, говорив з Абдуллою ».
  
  
  Його очі змінилися при згадці імені його контакт. Він повільно оглянув мене знову. «Я не розумію, про що ви говорите».
  
  
  Її, нахилився лиже. «У мене є великий пакет повноцінного хеш. Мій неперевершена ціна. Ви дійсно хочете, щоб її пішов?
  
  
  Його очі повільно піднялися, щоб зустрітися з моїми. Він швидко озирнувся, перш ніж заговорити. - Тебе послав Абдулла?
  
  
  'Насправді.'
  
  
  «Де цей хеш?»
  
  
  Її посміхнувся ему. «У безпечному місці. Спустіться на хвилинку зі мною на вулицю, подалі від цих туристів, і я вам про це розповім. Ваш блюді буде в безпеці.
  
  
  Він вагався мить. «Добре, англієць», - сказав він тихо. «Але те, що ви говорите, має бути правдою».
  
  
  Ми разом спустилися на вулицю, її проводив його до провулка і запропонував зайти туди. Він заперечив, але коли її нетерпляче сказав: «Іди, у мене немає часу», він рушив. Решту було легко. Два швидких удару карате поклали його. Її, зняв з нього джеллабу і надів її, надів феску собі на голову. Залишив їй его пов'язаним і з кляпом у роті в провулку, і шталь торговцем.
  
  
  Її повернувся до его стійці і сель поруч, схрестивши ноги, і шталь чекати. Її, сподівався, що Абдулла з'явиться раніше, ніж хто-небудь знайде справжнього коробейника в провулку. Її чекав хвилина п'ятнадцять, коли встановився контакт.
  
  
  Великий квадратний arab в акуратному західному діловому костюмі недбало підійшов до таці. Схоже, він розглядав солодощі. Її тримав особа вниз, і він ще не встиг мене розгледіти.
  
  
  «Кілограм басбуссы», - сказав він. У правій руці він тримав невеликий згорток. Під облягаючим курткою виднілася опуклість пістолета.
  
  
  Її схопив, що-що через піднос і запхав в невеликий пакет. Коли її передав його ему, її підняв очі, і він побачив моє обличчя. Його очі розширилися. Він сказав. - Що це?' 'Ти не...'
  
  
  Потім він побачив Вильгельмину у моїй руці під сумкою. Мало «Люгера» було направлено ему в груди. Її повільно встав.
  
  
  «Не влаштовуй сцен», - попросив її.
  
  
  Він уп'явся поглядом в пістолет, і я боявся, що він просто вважатиме це блефом.
  
  
  Він сказав. - «Ви поліцейський?»
  
  
  Її сказав. - «'Ні, а тепер йди зі мною до піраміди Хеопса і купив нам два квитки, щоб увійти. «Люгер» буде постійно перебувати під цією джеллабой, спрямованим вам у спину
  
  
  Він дивився, як її
  
  
  засунув Вильгельмину в халат. «Якщо вам потрібна літера « H », візьміть її зараз, - сказав він.
  
  
  «Я не хочу цього», - сказав їй ему. «І її втрачаю терпіння».
  
  
  Він завагався, потім знизав плечима й засунув пачку героїну в хвилину камзоли. Він повернувся і попрямував до піраміди. Його послідував за ним. На вході він купив у сонного працівника два квитки, і ми пройшли в гору огранованого каменю.
  
  
  Усередині древньої гробниці було сиро і прохолодно. Відвідувачів майже не було. Головоріз Нового Коти і її одні спустилися по кам'яного тунелю в підземну кімнату, кімнату для поховання, якій Хеопса ніколи не користувався. Там було два туриста. Ми спустилися до основи шахти, до її темного кінця, і повернули прямо в менший прохід, де нам довелося зігнутися навпіл, щоб іти. Незабаром ми прибули в маленьку кімнату, куди приходило мало відвідувачів. Его тьмяно освітлювала одна гола лампочка. Ми були зовсім одні.
  
  
  Її витягнув Вильгельмину за халата. «Все буде добре», - сказав я.
  
  
  Його темні очі гнівно блиснули. «Що ти хочеш?»
  
  
  «Я хочу побачити П'єра Бове», - сказав я.
  
  
  'Ах. Значить, ти той американець.
  
  
  «Я той, хто ще живий і здоровий. І не в настрої для ігор. Її, хочу, щоб ти поїхав до Бове і призначив мені зустріч. Ви не будете обговорювати цей штопора нам з хема, крім Бове, особливо з ель-Бекри.
  
  
  Його обличчя виражало здивування, що я знаю імена. «Бове не буде цікавитися вами».
  
  
  «Нехай він сам вирішить».
  
  
  Він згорбився. 'Все в порядку. Якщо ти так хочеш.
  
  
  Він зробив рух, ніби готель щось, залізти в бічній хвилину піджака, і раптом рука стислася в кулак і вдарила мою руку з пістолетом. Їй був захоплений зненацька. Кулак сильно вдарив мене за зап'ястя, і «Люгер» полетів на підлогу.
  
  
  Її, рушив до зброї на підлозі, але Абдулла був там, між мною і «Люгером». Він був дуже впевнений у собі. Він збирався дати мені урок... Я бачив це в його особі.
  
  
  Її різко кинув в ліву це квадратне обличчя, але це майже не вплинуло на цю людину-бика. Він відступив на крок, але на самому делле не був вражений. Насправді, він все ще посміхався.
  
  
  Перш ніж встиг її закінчити, він відповів на удар кулаком. Її спробував відобразити його, але він потрапив мені на щоку і щелепу і збив з нога. Її розтягнувся на підлозі, приголомшений. Її повільно піднявся на ноги. Її збирався залучити Хьюго в гру, коли великий кулак ударив мене по підборіддю. Їй був упевнений, що він зламав мені щелепу, коли її відсахнувся до кам'яної стогнати.
  
  
  Її сильно вдарився об стіну. Перш ніж його зміг прийти в себе, він ударив мене кулаком в груди, під моїм складати долар, і вона зігнулася від різкої, що задихається боляче. Її впав на коліна.
  
  
  Він тріумфально стояв мною назавжди. Він сказав.- Дійсно, П'єр Бове! Він з презирством відвернувся від мене і пішов до Вільгельміна через кімнату.
  
  
  Її втягнув повітря і згорнув під себе ноги. Її, кинувся до його ніг. Він важко впав, сильно вдарившись об кам'яну підлогу. Він перекотився, і я побачив гнів на його обличчі. Він люто копнув ногою, ударив мене по голів. Потім він знову встав на ноги.
  
  
  «Я наступлю на тебе, як слон настане на мурашку», - прогарчав він мені по-арабськи.
  
  
  Він знову вдарив мене кулаком у голів. Але на цей раз їй був готовий. Її схопив його руку і потягнув, одночасно скручуючи своє тіло. Він пролетів через моє плече і вдарився об каміння. Її, чув, як його легені задихаються диханням.
  
  
  Але Абдулла не здавався. Він насилу піднявся на коліна. Її не шталь чекати, щоб побачити, що він мав на увазі. Її вдарив його по обличчю і почув перелом кістки. Її підійшов лиже і вдарив по товстій шиї. Він хмикнув. Її зібрав всі сили і знову вдарив. Абдулла розтягнувся обличчям вниз.
  
  
  Її утомлено рушив до Вільгельміна. Коли її, обернувся назад, Абдулла, як раз потягнувся до куртці, щоб знайти опуклість під нею. Її опустив «люгер» ему в голову.
  
  
  «Не намагайся», - сказав я.
  
  
  Він подивився на мене ощадливо, потім опустив руку. Коли її, підійшов до нього, він важко перейшов в сидяче положення у стіни.
  
  
  «Вставай, - сказав я.
  
  
  Спочатку він вагався, потім насилу піднявся на ноги. Її націлив Вильгельмину ему в обличчя.
  
  
  «А тепер послухайте це, - сказав я. «Я знаю, що« Нове Братство »було причетне до смерті Джона Драммонда. Її знаю, що коли його вбили, у нього був якийсь аташе-кейси, которії був замінений его. Її хочу повернути його кейсі і готовий за це заплатити. Скажи це Бове.
  
  
  Абдулла зосередився на мені. «Добре, - сказав він. «Я скажу Бове»,
  
  
  «Скажи йому, що Нік Картер хоче його бачити», - сказав я. - А ви кажете, що моє терпіння обмежена. Призначте зустріч протягом сорока восьми годин. Ви знаєте, як зв'язатися зі мною ».
  
  
  На його обличчя з'явилося якесь повагу: «Добре, її зроблю це», - сказав він.
  
  
  «Тобі краще це зробити, - сказав я.
  
  
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  
  
  Файех сказала: - «Але, Нік, ти не можеш йти один!» Ми вечеряли в ресторані Roof Garden готелю Nile Hilton; позаду нас невеликий ансамбль грав арабську музику.
  
  
  Її зняв м'ясо і овочі шашлику з баранини з гарячого вертіла, на якому його подавали. - Що ви пропонуєте - взяти поліцейського охоронця?
  
  
  «Дозвольте мені піти з вами».
  
  
  'Немає ніякого сенсу. Ви цінніші в безпечному місці, так що ви можете передати повідомлення Хакіму Садеку, якщо її більше не з'явлюся.
  
  
  В її темних очах була щира занепокоєність. «Сподіваюся, ти знаєш, що робиш, Нік. Ці люди надзвичайно небезпечні ».
  
  
  «Є тільки один спосіб дізнатися, чи є у Бове мікрофільм», - сказав її ей. - Голос його запитати. Лицем до лиця.'
  
  
  Її, поглянув на крісло в дальньому кутку і побачив чоловіка, якого їй відомо. Це був китаєць, високий стрункий молодий чоловік з розумним обличчям і копицею чорного волосся, одягнений у сірий і спа-костюм. Це був Кем Фонг, агент страшної розвідувальної служби Пекіна L5. В останній раз її бачив, его в Кіншасі, Конго, де він був близький до того, щоб убити мене. Він подивився на наш столик, і теж впізнав мене. Тепер він дивився на свою тарілку.
  
  
  'Що це таке?' - запитала Файех.
  
  
  - Там мій старий ще. Агент Chicom. Якщо він в Каїрі, відбувається щось грандіозне. Цікаво, чи має «Нове Братство» вже справу з китайцями і росіянами ».
  
  
  "Ви хочете піти?"
  
  
  Її, похитав головою. «Ні, він мене бачив. Послухайте, сьогодні ввечері буду зайнятий з Новим Братством. Якщо хочеш допомогти, дізнайся, де зупинився Кам Фонг ».
  
  
  «Думаю, її впораюся з цим», - сказала вона.
  
  
  «Він дуже розумний, Фей, - попереджав її і далі. «І ефективно. Якщо він тебе побачить, ваша кар'єра в Інтерполі швидко закінчиться ».
  
  
  «Я буду обережна», - пообіцяла вона.
  
  
  Її, посміхнувся і взяв її за руку. Її, сподівався, що вона буде.
  
  
  Ми поспішили з їжею і поїхали далеко попереду Кам Фонга. Її не зізнався, що бачив його, і сховав обличчя Фей, проходячи між нею і Камерами, коли ми виходили.
  
  
  Залишив їй Файех у вестибюлі готелю і повернувся в свій номер в " New Shepheards. Її слідував вказівкам Нового Коти. Раніше в той же день мені подзвонив безіменний чоловік і попросив вийти навколо готелю в десять вечора. гострий. Мене зустріли. Було майже десять. Її зняв Вильгельмину та ремінь через кобуру і залишив ih в своїй кімнаті. Хьюго залишився в моїй руці.
  
  
  Її зняв сорочку і потягнувся за валізою, який Хок дав мені, коли її виїжджав у Найробі. Це був ще один з се незвичайних подарунків від хлопчиків навколо відділу спецефектів і монтажу у Вашингтоні. Її відкрив його і зрушив секретну панель. Її досталь, дві плоскі прямокутні металеві коробки, одна розміром з невелику запальничку, а інша - з досить велику фляжку для віскі.
  
  
  В маленькій коробці було кілька кнопок, і вона була електронним детонатором для вибухівки, упакованої в великий металевий контейнер. Вони обидва пристебнулися до легкого еластичному ременя, який облягав мою шию і талію. Два пристрої висіли у мене на грудях, майже без опуклості під сорочкою, в такому положенні, яке міг би знайти тільки досвідчений пошуковець. Одягнувши цей апарат, його знову надів сорочку і зав'язав чорна краватка. Коли її одягнув куртку, не було жодних ознак того, що на мені щось незвичайне.
  
  
  Через десять хвилина її стояв на темному тротуарі біля готелю, чекаючи контакту. Минуло десять годин; десять-п'ять. Потім пара фар, згорнула за кут на бульвар і повільно попрямувала до мене. Якби вони збиралися мене вбити, її б шталь легкою мішенню. Але великий чорний мерседес зупинився біля узбіччя біля мене. Всередині її розгледів три голови, два спереду і один ззаду. Той, хто був попереду, найближчий до тротуару, вийшов і жестом показав мені. Її, підійшов до машини.
  
  
  Вийшов чоловік був худорлявим арабом з довгими густими волоссям і дуже похмурим виразом обличчя. Він був одягнений у темний костюм. «Сідай, - сказав він. Він вказав на заднє сидіння.
  
  
  Її сель в машину поруч з темноволосим чоловіком. День машини закрилися, і машина з ревом відскочив від тротуару. Поки ми йшли по бульвару, чоловік поруч зі мною надів мені пов'язку на очі і надійне зав'язав сл. Мабуть, вони везли мене до свого штабу.
  
  
  «Абдулла сказав, що ви не поліцейський», - сказав чоловік поруч зі мною. Він говорив по-англійськи з італійським акцентом. - Але для мене ти виглядаєш, як поліцейський.
  
  
  «Краса - це лише шкіра», - сказав я.
  
  
  Більше мені нічого не сказали під час поїздки, яка займається тривала хвилина двадцять. Хоча я не міг бачити, але
  
  
  її подумки записував ліві і праві повороти, звуки і запахи на маршруті. Ми, наприклад, минули прилавки двох продавців з печеною картоплею. І як раз перед тим, як ми звернули на гравійну дорогу, її почув громовий невеликого машинного заводу, або щось подібне - через дорогу. Пару хвилина через машина зупинилася, і мене вели по сходах. Було чотири щаблі. Нагорі чотири рази постукали, і двері відчинилися. Мене підштовхнули вперед. Коли двері за нами зачинилися, її, відчув, як руки розв'язують мою пов'язку на очах, і раптом її знову зміг бачити.
  
  
  Її стояла у вестибюлі того, що, очевидно, було дуже дорогим будинком. Все це були внутрішні колони, східна дрібніше і горшкові рослини. На стелі була фреска із зображенням біблійної арабської життя.
  
  
  «Дуже вражає», - сказав я. Троє чоловіків, які супроводжували мене, стояли поруч зі мною разом з четвертим чоловіком, який, мабуть, впустив нас. Її, подумав, що всі вони були підлеглими.
  
  
  «Ти, мабуть, збожеволів», - сказав мені четвертий чоловік. Він виглядав іспанцем, але говорив по-англійськи з британським акцентом. - Але ви готелів побачити Бове і побачите. Приїхати.'
  
  
  Вони привели мене до невеликого ліфта. Коли ми увійшли в нього, і її спробував пригадати, коли востаннє був у приватному будинок з ліфтом. Ми піднялися на третій поверсі і вийшли в світлий коридор. Там чоловік, який говорив зі мною внизу, зупинив мене і обшукав. Він виконав досить хорошу роботу. Він знайшов Хьюго, але не вибухові пристрої.
  
  
  «Ми повернемо це тобі», - сказав він, беручи ножа.
  
  
  Їй кивнув. Її, попрямував до день у кінці коридору, але вони не пішли. Італієць, який сидів поруч зі мною в машині, тепер обшукував мене. Він теж пропустив вибухівку.
  
  
  «Добре, - сказав перший обыскавший мене. Ми підійшли до великої день в кінці коридору, і він відкрив її. Ми разом увійшли в кімнату.
  
  
  Її, був змушений жмуритися від яскравого світла потужного світла, встановленого на рівні голови приблизно на двох третинах шляху через кімнату. Для фарами стояв довгий стілець. На nen сиділи троє чоловіків, ih тулуб і голови були лише силуетами за яскравими вогнями.
  
  
  «Сядь», - сказав чоловік, що стояв біля мене під ліктем. «Немає підходів до столу лиже, ніж стілець». Він вказував на прямий стілець у центрі кімнати, перед столом, але далеко від нього. Коли її sel, її побачив ще менше чоловіків за столом. Вогні світили мені відкрито в очі. Двері за мною зачинилися, і я відчув, що більшість або всі чоловіки, що супроводжували мене в кімнату, все ще були там.
  
  
  «Невже теж все це дійсно необхідно?» - сказав я, зіщулившись від світла.
  
  
  Заговорив чоловік в центрі на стілець. «Людина, що займається вашим бізнесом, не повинен ставити цей штопора, містер Картер». Его англійська був хороший, але у нього був французький акцент. Ймовірно, це був П'єр Бове. «Я всього лише ім'я для поліції. Вони не знають, як я виглядаю, і я хочу, щоб так і було. Те ж саме і з моїми товаришами тут ».
  
  
  Від спеки бійки на моїй верхній губі виступив піт. Це було схоже на сцену з 1984 року. Її запитав. - «Ви дійсно П'єр Бове?»
  
  
  'Насправді. А ви американський агент з проблемою. Чому ви міркувань до мене цю проблему?
  
  
  «Хтось із« Нового Коти »вбив нашого людини, Джона Драммонда, - щиро сказав я.
  
  
  «Джон Драммонд убив брата», - сказав Бове. «Коли він зв'язався з нами з приводу своєї справи аташе, ми подумали, що він щирий в тому, що просто хоче обмінятися справами і отримати свою компенсацію. Отже, ми пішли до нього. Він убив одного, навколо наших людей, Хуана Масперо, і нам довелося вбити його. Все це надзвичайно просто ».
  
  
  Її запитав. - Навіщо Драммонд вбивати твого людини?
  
  
  Її, бачив, як він знизав плечима. «Це невідомо, мій інший».
  
  
  - Ви наказали вбити Драммонда?
  
  
  Невелика пауза. «Одіна навколо наших Братів виконав завдання самостійно. Але її б замовив це, містер Картер, у даних при інших обставинах.
  
  
  Її знову перерахував голови за столом. Тільки двоє, крім Бове. Тонмэн сказав, що троє лейтенантів. Цікаво, кому не вистачає і чому. Її також задавався питанням, чи належала одна навколо цих силуетів значення навички нападу з математики, який нещодавно намагався вбити мене, Селіму ель Бекри. Моя цікавість незабаром задовольнилося. У бік Бове рушила гол. Чоловік праворуч від нього щось дуже схвильовано шепотів.
  
  
  «Селім задається питанням, чому вас бачити з агентом Інтерполу, якщо ви не працюєте з Інтерполом над розслідуванням Нового Коти?»
  
  
  І її задавався питанням, чи не був це Селім, який прийняв рішення вбити Драммонда, оскільки він, безсумнівно, наказав стратити мене і Фэйи. У нього точно був мотив, як одна Тонмэн, якщо Масперо був його кузеном.
  
  
  «Мені потрібно було, щоб дівчина зв'язалася з тобою», - сказав я.
  
  
  «І з якою метою? - запитала гол зліва від Бове. Її помітив сицилійський акцент; це був Мадзіні. Значить, пропав лейтенант Рейнальдо.
  
  
  «Джон Драммонд так і не отримав назад свій чемоданчик, - сказав я. «У цьому делле було щось дуже важливе для безпеки уряду Сполучених Штатів».
  
  
  Ель Бекри коротко розсміявся.
  
  
  Бове був більш цивілізованим. «Остання наша турбота, містер Картер, - це добробут американського уряду».
  
  
  «Як я сказав вашому математики в Гізі, у мене є гроші, щоб заплатити за повернення валізи і його вмісту», - сказав я. 'Багато грошей.'
  
  
  Бове помовчав. Коли він знову заговорив, його манера поведінки була обережною. - А якщо б у нас був цей чемодан, який саме об'єкт по його вмісту, що був би так важливий для вас?
  
  
  Її зберігав нерозуміння, але був здивований. Чи означає цей штопора, що вони не знайшли мікрофільм? «Якщо у вас є справи, ви повинні знати ревматизму на нього», - парирував я.
  
  
  «Якщо ви хочете пограти в ігри, ви прийшли не за адресою», - холодно сказав мені Бове.
  
  
  Її починав думати, що він дійсно не знав, що мені потрібно. Він міг, звичайно, мати справу, не знайшовши плівки. Це було тільки можливо.
  
  
  «Добре, - сказав я. - Я вам скажу, тому що, якщо у вас є валізу, ви все одно його знайдете. Це мікрофільм вкрадених документів. Він захований в рукоятці безпечної бритви.
  
  
  Знову настала тиша, на цей раз довше. У мене раптом виникло передчуття, що Бове не розуміє, про що її кажу. Або він розіграв гру, тому що вже продав фільм російською. Або до Chicoms.
  
  
  «У нас немає справи», - сказав нарешті Бове. «Коли відбулося перемикання, ми поняття не мали, що це має якесь значення, тому корпус утилізували».
  
  
  Її важко проковтнув. Якщо б це було правдою, плани Новигрома I були втрачені для нас. Але як він міг бути впевнений?
  
  
  "Як? Її запитав. «Як було закрито справу?
  
  
  Бове повернувся до Мадзіні, ih силуети на мить зустрілися, щоб світлом. Потім Бове повернувся до мене. «Ми вважаємо, що справа в залі на дні Нілу», - сказав він. «На жаль, ми не змогли вести бізнес».
  
  
  Її впав на стілець. Брехав Бове чи ні, це було поганою подією. «Так», - сказав я. 'Це дуже погано.'
  
  
  Запанувала тиша. Її почув позаду себе нетерпляче човгання нога. Нарешті Бове сказав: «Містер Картер, її сподівався, що ця зустріч якимось чином принесе взаємну вигоду. Оскільки его ні, ви уявляєте для мене невеличку проблему ».
  
  
  Ель Бекри хрокнув.
  
  
  Її здогадався, про що він думав. «Я не небезпечний для тебе, - сказав я. «Ваші люди зав'язали мені очі, щоб привести мене сюди. І твої особи приховані від мене ».
  
  
  - Тим не менше ви розумна людина, містер Картер. Ви, мабуть, освоїли інформацію, яка займається може бути тільки шкідливою для нас. Чесно кажу, я не бачу причин, за якими її повинен дозволити тобі піти звідси живим.
  
  
  Голосувати чого її боявся. Оскільки угода між нами неможлива, Бове класифікував мене як витратний матеріал. Її поліз в сорочку і досталь невелике детонирующее пристрій. Двоє чоловіків позаду мене рушили вперед з автоматами, і з-за стільця піднялася тінь Мадзіні.
  
  
  «Можливо, це може бути причиною», - сказав її Бовету.
  
  
  Одіна навколо бойовиків напав на мене. Її простягнув інструмент подалі від себе, показуючи їм кнопки. «Я б сказав йому, щоб він стримувався, будь я на твоєму місці!» - голосно сказав я.
  
  
  Бове відмахнувся від людини. Він нахилився вперед до столу. - Що у вас там, містер Картер? Який-небудь розумний американський гаджет?
  
  
  «Можна це так назвати, - сказав я. «Але на самому делле це просте вибуховий пристрій. Дуже потужне. Якщо її натисну на цю кнопку, ми всі піднімемося разом зі всім будинком ».
  
  
  Троє за столом щось бурмотіли.
  
  
  «Я думаю, ви блефуєте», - сказав нарешті Бове. «Ти помреш першим».
  
  
  - Хіба ти про це думаєш облад мені? Ні, це не блеф, Бове. Її покажу вам вибухівку, якщо хочете.
  
  
  Потім короткий коливань: «У цьому немає необхідності, містер Картер. Її, вважаю, що ви як раз навколо тих людей, які за помилкового ідеалізму перетворять себе в людську бомбу. Приберіть зброю, панове.
  
  
  Чоловіки позаду мене сховали зброю. Мадзіні знову дуже повільно, сель на стілець. Її так само повільно підвівся зі стільця, виставивши вперед невеликий блок управління, щоб усі могли його бачити.
  
  
  «Я піду в машину з одним чоловіком», - сказав її Бовету. Один тут.' Її вказав на людину, який привів мене нагору. «Можна завчасно закрити вікна машини. Її буду сидіти обличчям до задньої частини машини, поки ми не вийдемо на бульвар ».
  
  
  Бове встав з-за стільця. Его голос абсурдно напружено.
  
  
  Приберіть його звідси.'
  
  
  Потім того, як водій великого «мерседеса» висадив мене біля готелю, її, підійшов до балюстраді вздовж Нілу. Тут її було знешкоджено вибуховий пристрій і скинув весь апарат в річку. Мені це більше не знадобиться. Її вже Хьюго повернув у піхви. Її наполягав на поверненні стилета, коли покидав штабу Нового Коти.
  
  
  В цей час ночі в готелі було тихо. Її взяв свій ключ на стійці реєстрації, і піднявся на ліфті в свою кімнату, відчуваючи себе спустошеним і розчарованим. Коли її відімкнув двері, на мене чекав сюрприз.
  
  
  Удар припав мені по потилиці перш, ніж її встиг запалити брильов. Її впав на карачки, і мене вдарив ногою в лівий бік, збивши з нога. Її лежав і стогнав і думав, що удар завдав початку другої чоловік. Двоє проти одного.
  
  
  Коли засадах знову підійшла до мене, її, схопив її і повернув. Його господар закричав і важко впав на підлогу на спину. Її побачив його обличчя у світлі відкритої день. Він був арабом. Її здогадався, що інший чоловік теж. Тепер він схопив мене ззаду, обхопивши обличчя рукою і потягнувши на підлогу. Їй дозволив ему - потім перекинувся, підняв ноги над головою і відкинувся назад. Її почув приглушений крик, і напав на мене відпустив. Її, скочив на ноги, дозволивши Хьюго впасти мені в руку. Тепер їй був готовий до нього.
  
  
  - Добре, Картер. Це нитка.
  
  
  Голос виходив від вимикача світла. Її, повернувся якраз в той момент, коли загорівся сергій, показуючи третьої людини. Він не був арабом. Він був високим, м'язистим, з квадратним обличчям і білявим волоссям. Він стояв, злегка посміхаючись, тримаючи на грудях автомат «Маузер закрився з підвищенням на 7,65 Парабелум».
  
  
  «Будь проклятий її, - сказав я. Юрій Лялін. Спочатку Кем Фонг за вечерею, а тепер ти в моїй кімнаті. Як здорово знову зібрати стару банду, - саркастично додав я.
  
  
  Лялін трохи розширив посмішку. Він був грізним противником, за одним з кращих в КДБ. Провівши нетривалий час роботи в штабі КДБ на площі Дзержинського в Москві і отримавши багато уваги, як родич генерала Серафима Ляліна, начальника відділу по злому кодового КДБ Юрія добровільно зголосився у відділенні Мокрі Справи, яку росіяни прозвали « Мокрі справи ». Мокрий означав кривавий, і Ляліна ніколи не турбував вигляд крові. Її виявив це в Гонконзі під час іншого завдання.
  
  
  «Ти б мені майже подобався, Нік, - сказав він тепер зарозуміло, - якби ти був росіянином». Він жестом попросив одного через арабів закрити двері.
  
  
  «Якщо б ви були американцем, - сказав я, - я не впевнений, що моя думка про тебе сильно змінилося б».
  
  
  Посмішка розчинилася, але в іншому його обличчя не виражало ніяких емоцій. Він був крутий, і він був хороший. «Вашим людям не треба було красти плани Новигрома», - спокійно сказав він. «Все це було витрачено даремно енергії і життя для вас. Ми скоро відновимо фільм, і все це марно ».
  
  
  «Ви програєте», - сказав я.
  
  
  Один через арабів, кремезний персонаж, з картопляним особою, підійшов, взяв у мене стилет і шпурнув його в куток.
  
  
  «Мабуть, ви знайшли фільм у володінні злочинного світу», - продовжив Лялін. - Ви у них викупили?
  
  
  Її вагався. Якщо Лялін і повинен був запитати, то, по всій видимості, до нього не зверталися з приводу купівлі фільму. «У них його не було», - сказав я. «Принаймні, вони сказали, що немає».
  
  
  Його холодні сірі очі звузилися. «Не думаю, що вірю тобі, - сказав він.
  
  
  Її оглянув кімнату. Вони вже перевернули це місце з нога на голову. «Це правда, - сказав я.
  
  
  «Подивимося», - зазначив Лялін двох арабів. «Обшукайте его».
  
  
  Нічого не залишалося робити, крім як прислужитися ему. Кремезний arab грубо схопив мене ззаду. Більш стрункий arab, молодий чоловік з яструбиним носом, швидко обшукав мене. Він спустошив мої кишені, потім змусив мене зняти сорочку і взуття. Взуття ретельно оглянули.
  
  
  «Схоже, у нього немає фільму», - сказав Ляліну стрункий arab.
  
  
  Російська хмикнув. - Думаю, ви десь заховали фільм, Картер. Де?'
  
  
  «Я ж сказав - у мене його немає», - сказав я.
  
  
  Пістолет ніколи не збивався з моєї грудях, поки очі Ляліна вивчали мої. Мені стало цікаво, звідки він дізнався, що я в Каїрі. І як він дізнався, що я прийшов у Нове Братство.
  
  
  «Прив'яжіть його до цього стільця», - сказав Лялін своїм найманим працівникам. Він вказав на стілець з прямою спинкою в кутку кімнати.
  
  
  «Це смішно, - сказав я.
  
  
  Але вони принесли стілець і надійне прив'язали мене до нього, руки за спину. Лялін сховав у кобуру великий автомат і підійшов до мене. Він узяв інший стілець і осідлав його, поставивши навпроти мене.
  
  
  Він запитав. 'Ти впевнений, що ти
  
  
  не хочеш нам щось розповідати?
  
  
  Лялін не блефував. Він збирався змусити мене говорити. Але її не міг, тому що мені нічого було йому сказати. Тепер ми перейдемо до чортової частини «мокрих дель».
  
  
  «Іди до біса», - сказав я.
  
  
  Його особа стала тяжкою. Він вказав на арабів. Молодик схопив мене за плечі, мабуть, щоб стілець не впав. Хаскі підійшов і став дуже близько до мене. Він витягнув з камзоли довгий гумовий шланг. Тепер за сигналом Ляліна, він обрушив мені на голову та обличчя.
  
  
  Удар повернув мою голову вправо. Шкіра у мене на щоці порвалася, потекла кров.
  
  
  Пекучий біль пронизав мою шию.
  
  
  Шланг знову опустився з іншого боку моєї голови. На цей раз шок був сильнішим, і він відчув, що на мить втрачаю свідомість. Але Лялін цього не готель. Arab дав мені ляпаса, і я прийшов в себе.
  
  
  «Не loser, Картер, - сказав Лялін. «У кожної людини є межа міцності. Як професіонал, ви знаєте цю просту істину. Так навіщо доводити нам, скільки ви можете витримати? Яка в цьому логіка?
  
  
  Її, подивився на нього. Як Кам Фонг мало не вбив мене в Конго, так і не вистрілив їй у Ляліна в Гонконзі. Мені хотілося пустити 9-мм кулю в его складати долар.
  
  
  Шлангу ще раз ударив його по моїй шиї і голи. Її побачив яскраві вогні в голи, почув голосний крик. Крик виходив від мене. Потім нахлинула чорнота.
  
  
  Холодна вода вдарила мене по обличчю. Холод проник в мене, повернула мене до життя. Її відкрив очі і побачив трьох Лялиных, що стоять переді мною. Три руки підняли мою голову.
  
  
  «Послухайте, для розумної людини ви ведете себе вкрай нерозумно». Голос луною рознісся в моїй голів.
  
  
  Важкий arab підійшов до нього так, щоб її міг його бачити. Всі троилось. Він щось тримав у руці, і він спробував зосередитися на потрійному зображенні. Це було схоже на плоскогубці.
  
  
  «Дозвольте мені продовжити, - м'яко сказав він Ляліну. «Він попросить повідомити нам, коли її закінчу. Це прекрасний інструмент. Він може висмикувати зуби, рвати плоть, ламати і розчавлює кістки. Її покажу вам його ніс ».
  
  
  Він доклав плоскогубці до мого обличчя. Десь я знайшов у собі сили назвати його негарним ім'ям. Її зосередився - спробував зосередитися на Лялине.
  
  
  «Ти дурень, Лялін», - хрипко сказав я. 'Її кажу правду. Цей клятий фільм мені не дали ».
  
  
  Arab плоскогубцями схопив мене за волосся. «Якщо подумати, може, нам спочатку потрібно зламати кілька зубів?» він порадив. Его особа говорила мені, що йому сподобається нанесення каліцтв.
  
  
  «Хвилинку», - сказав Юрій Лялін.
  
  
  Arab подивився на нього.
  
  
  - Можливо, містер Картер все-таки говорить правду.
  
  
  'Він бреше! Її бачу це в його очах, - заперечив кремезний arab.
  
  
  'Може бути. Але поки її припускаю інакше », - сказав Лялін. Він відмахнувся від двох приятелів. Вони відступили на позицію біля ліжка.
  
  
  Лялін нахилився до мене. «КДБ все-таки цивілізована організації. Ми не хочемо нікому без потреби заподіювати у всіх будинках навколо. Навіть нашим ворогам ».
  
  
  Тепер він був подвійним чином, але навіть в цьому випадку її міг бачити холодний розрахунок его людини. Її, знав, що він вирішив. Він здогадався, що в мене немає фільму, але сподівався, що я якимось чином його приведу до йому. І завжди був шанс, що фільм у мене був, але десь захований.
  
  
  «Хто сказав, що КДБ не цивілізовано?» - сказав їй крізь опухлі губи.
  
  
  Він посміхнувся своєю натягнутою посмішкою. - Розв'яжіть його, - наказав він.
  
  
  Великий arab не рушив з місця. Інший знехотя підійшов і розв'язав мене. Лялін встав.
  
  
  «Оскільки її зберіг ваше життя, - сказав він, - ви повинні відмовитися від цієї небезпечної гри, яку AX розробив для вас, і відмовитися від планування Новигрома».
  
  
  Її просто дивився на нього. Уявіть собі таке ідіотське застосування іншого професіонала! Він знав, що я не відмовлюся від завдання, і я знав, що він це знав.
  
  
  «До побачення, Нік. Можливо, наші шляхи знову перетнуться, так? Якщо так, пам'ятай, що ти мені винен.
  
  
  Ще одне ідіотське зауваження. Її очікував більшого від Ляліна. «О, я не забуду цього надовго, - чесно сказав я.
  
  
  Мені здалося, що я помітив після усмішки на його обличчя, коли він повернувся і вийшов через кімнати, а два его, з іншого-вбивці йшли за ним по п'ятах.
  
  
  
  
  Шоста глава.
  
  
  
  
  Ми повільно їхали по темній вулиці на орендованому Fiat 850 Spider, Фая сиділа за кермом. Ми намагалися зрозуміти, де в залі штабу-квартири Нового Коти. Її зовсім не був упевнений, що Бове зі мною дорівнював. Тому її вирішив повернутися до штабу - якщо зможу його знайти - і спробувати проникнути в це місце.
  
  
  Він вночі її помітив частково відкриті двері на третьому поверсі по дорозі в конференц-зал і був упевнений, що це особистий кабінет Бове. Це було б підходящим місцем для зажадав фільму, якби він був у Нового Коти.
  
  
  «Я не розумію, - сказав я. «По звуках, які чув її, її, був упевнений, що тут є якась фабрика. Може бути, ми все-таки не на вулиці ».
  
  
  «Ніхто не зміг би згадати всі ці повороти, Нік. Не звинувачуйте себе, - сказала Файех.
  
  
  - Але ми пройшли mimmo візків з торговцями, це підтверджує. Я не розумію Її, знаю, що чув стукіт якогось обладнання ».
  
  
  «Можливо, це був бізнес, який працює тільки вночі», - сказала вона. «Ми ще можемо...»
  
  
  «Зачекай, - сказав я. 'Дивись. Це освітлене будівля, он там.
  
  
  «Це маленька газета».
  
  
  Коли ми наблизилися, її почув стукіт механізмів, як і в ту ніч. 'Голос і все!' Її сказав. 'Друкарські машини. Вони повинні запускати ih тільки вночі ».
  
  
  «Значить, ми дуже близько», - сказала Файех.
  
  
  Її оглянув протилежний бік вулиці. Так, в стороні від вулиці наближалася низка дорогих маєтків. Третій - гравійний.
  
  
  Голос цей, - сказав я. Третій. Під'їжджай сюди.
  
  
  Вона зупинила «фіат» біля узбіччя, і ми подивилися на затемнену дорогу, що веде до масивного будинку за високими кущами. «Я впевнений, що це все», - сказав я.
  
  
  Вона простягла руку й торкнулася одного навколо двох маленьких лейкопластирів, які її все ще носив на обличчя навколо епізоду з Лялиным двома ночами раніше. - Ти все ще зцілюєшся від останньої зустрічі з людьми, які ведуть себе грубо, Нік. Ви впевнені, що готові до цього?
  
  
  Її, усміхнувся ей. «Її частини ранился гірше, ніж це гоління», - сказав я. «Дивись, розслабся. Все буде добре. Ви просто продовжуєте подорожувати протягом години. Якщо до того часу не піду, ви можете викликати всю єгипетську армію, якщо хочете.
  
  
  «Добре», - сказала вона, але з сумнівом.
  
  
  Її, залишив її і швидко перейшов вулицю у тінь. Коли її, озирнувся, Файе вже від'їхала від тротуару і попрямувала на «Фіат» по бульвару. Її, повернувся і рушив по під'їзній доріжці до будинку.
  
  
  Її не зустрів опору. На дорозі біля будинку був електричний очей, який її помітив і як раз вчасно. Її захід під ним і опинився вдома. Це було вражаюче місце з мавританськими арками вздовж фасаду на двох з трьох рівнів. На першому плані поверсі горів духом, а на наступних двох - ні.
  
  
  Її швидко рушив у нитка приміщення, чекаючи появи нових електронних сигналів тривоги. Її знайшов ще один в задньому розі будинку. Це була розтяжка, яка займається повинна була викликати сигнал тривоги. Її уникнув цього і перейшов до решітці, яка займається займала всю висоту будівлі. На ній росла виноградна лоза, але не товста. Її, схопився за грати і виявив, що вона витримує мій оленка. Її видерся і через пару хв опинився на даху.
  
  
  Звідти це було легко. Її вислизнув через вікно в даху в коридор третього поверху, за яким її оболонки, дві ночі тому. Було темно, і нікого не було. Її слухав і чув, як хтось рухається вниз. Це було схоже на одну людину. Якщо б інші члени сім'ї пішли, це було б для мене проривом.
  
  
  Її тихенько підійшов до дня, яку помітив частково прочиненими, коли був там раніше. Коли його спробував, виявилося, що вона заблокована. Її витягнув навколо кишені брелок з півдюжиною відмичок, вставив у замок і відчув, як він спрацьовує. Її, відкрив двері і увійшов у темну кімнату, закривши за собою двері.
  
  
  Здається, її вгадав. Перед вікнами з важкими драпіровками стояв довгий стілець. Її, підійшов до столу і взяв пару паперів, підписаних Бове. На іншому аркуші був підпис «Анрі Перротт», але почерк залишився колишнім. Голосування і все. Тут, в Каїрі, Бове видавав себе за законного бізнесмена. Ця інформація може бути цікавою Інтерполу.
  
  
  Її спробував висунути ящик стільця, але стілець теж був замкнений. У мене не було ключа, який його відкрив, тому мені довелося з працею зламувати замок ножем для листів. Її обійшов весь стілець, але мікрофільм не знайшов.
  
  
  Її подумав, що я повинен бути сейф у цьому офісі, або в іншій кімнаті будинку. Її ходив по стінах. Її, зазирнув на пару картин, написаних олією, які виявилися оригіналами, але нічого не знайшов, крім прихованого мікрофона. Бове сам грав у шпигуна.
  
  
  Нарешті її знайшов сейф в підлозі. Ви відсуваєте кут килима, піднімаєте металеву пластину на петлях, і голосів він, вбудований в товстий бетонну підлогу. Це було геніально вибране місце, і її, можливо, ніколи не знайшов би його, якщо б не помітив зношений кут килима.
  
  
  Було важко сказати, чи був сейф обладнаний сигналізацією. Але мені довелося ризикнути, тому її почав крутити комбінований циферблат, намацуючи тонкі зачіпки в русі механізму. Через кілька хвилина її виробив комбінацію і обережно відчинив двері сейфа. Її прислухався до сигналу тривоги. Нічого.
  
  
  Вміст сейфа було б золотим дном для копа. Там був повний список членів «Нового Коти», пара упаковок нерозбавленого героїну, список телефонів продавців і дилерів, і безліч інших речей, але без мікрофільму. Здавалося, що Бове сказав правду.
  
  
  Її присів над сейфом, гадати, куди я пішов би далі. Її вже нікуди не шелл. Єдиною втіхою було те, що росіяни теж ще не знайшли фільм. Але був Кам Фонг. Він може сміятися над усіма нами.
  
  
  Самим логічним висновком, звичайно ж, було те, що «Нове Братство», не знаю, що везе Драммонд, тільки що скинуло його валізку в Ніл. Що могло б стати щасливим кінцем для Юрія Ляліна, але деякі люди у Вашингтоні рвали собі волосся.
  
  
  Її запхав вміст назад в сейф і почав закривати його, коли побачив крихітний провід, який пропустив її, він був прикріплений до нижньої частини внутрішньої частини день безпеки. Була тривога! Або тихий звуковий сигнал, який я не міг почути тут, або, може бути, щось на зразок миготливого світла. Її зачинив двері сейфа і повернув циферблат, закрив зовнішню пластинчасту двері і замінив кут килима, коли двері кімнати відчинилися. У дверному отворі стояв великий чоловік з товстим револьвером у руці і кров'ю на оці.
  
  
  Він помітив мене в світі по коридору, прицілився і вистрілив. Постріл голосно загуркотів в кімнаті. Її, притиснувся до підлоги, і goggle промахнулася, розколів дерево десь позаду мене.
  
  
  Бандит вилаявся собі під ніс і потягнувся до вимикача. Кімната раптом залилася світлом, і він виявився щиро в його світлі. Здоровань сердито подивився на мене і знову прицілився.
  
  
  Коли його великий палець натиснув на спусковий гачок, її, покотився до столу. Goggle розколола підлогу між моїми ногами. Пролунав ще один постріл, і я відчув укол в лівій руці. Він збирався розрізати мене на шматки, якщо я не зможу сховатися.
  
  
  Її, кинувся до столу, коли пролунав четвертий постріл. Стілець розколовся відверті над моєю головою, коли її, підійшов до нього.
  
  
  «Sacré bleu!» Здоровань лаявся за свої промахи.
  
  
  Коли її впав на підлогу за своїм тимчасовим укриттям, її, схопився за «Люгер» під курткою. Потім її, простягнув руку й швидко вистрілив через стілець. Постріл розірвав рукав камзоли бандита і влучив в стіну позаду нього.
  
  
  Він знову вилаявся і швидко вимкнув брильов. Її побачив, як силует руки схопив двері, зачинив її, і в кімнаті знову стало темно.
  
  
  Його слухав, як би здоровань видав своє місце розташування, але нічого - я навіть не чув його дихання. Якби внизу був хто-небудь ще, він незабаром був тут. Але з боку це не було нам звук, і чоловік не кликав на допомогу. Очевидно, він був один.
  
  
  Десь біля моєї голови цокали годинник на столі. Це був єдиний звук в кімнаті. Зовні якийсь час гавкав собака, а потім знову затихла. Цокаючий годинник нагадали мені, що часовий термін, який дав Фає, швидко закінчується.
  
  
  Бандит знав, де її, але я поняття не мав, де він в залі, в кімнаті. Я не міг залишатися на місці, інакше у мене в голів утворилася діра. Її помітив прес-пап'є на краю стільця. Її мовчки простяг руку й схопив його, на мить зважив, а потім кинув у кут килима, за яким ховався сейф. Коли прес-пап'є приземлилося в лотки під килимом пролунав приглушений металевий брязкіт.
  
  
  В кімнаті пролунав громовий - бандит вистрілив на звук, як я і сподівався. Її швидко рушив у протилежному напрямку, присівши навпочіпки, щоб м'яким стільцем, недалеко від крісла. Але на моєму рівні дряпнула підлогу, і стрілець почув це.
  
  
  Ще один постріл. Goggle вдарилася об стілець, на рівні мого обличчя.
  
  
  Моя хитрість не спрацювала так добре, як я сподівався, але, принаймні, тепер її знав, де був мій супротивник. Він вистрілив з-за іншого стільця в протилежному кутку кімнати. Мені здалося, що я помітив нечітке рух, і її відкрив вогонь у відповідь. Її почув глухе бурчання навколо іншого кута. Або його его поранив, або він готель, щоб її так подумав.
  
  
  Її обережно завернув за кут стільця, щоб щорічно - і goggle потрапила до набивання поруч з моєю головою. Потім її почув знайоме клацання. Судячи з усього, у нього скінчилися патрони, але її не шталь його квапити. Це теж може бути прийомом. Зі мною таке траплялося раніше. Її чекав і слухав. Якщо у нього закінчаться патрони, ему доведеться перезарядити, і я почую.
  
  
  Її чекав і слухав. Нарешті його почув це, але через іншого місця: безпомилковий звук патронів, ковзаючих по магазину. Її примружив очі в бік звуку і розрізнив тінь в кінці короткого дивана. Її ретельно прицілився і вистрілив.
  
  
  Пролунало ще одне мукання, гучне і виразно хворобливе. Воно великого сенсу не мають так, наче міг впасти на підлогу. Її, присів на одне кожному людові, і прислухався. Потім її почув дряпання і побачив нечітке рух. Він повз до дня, мабуть, сильно поранений.
  
  
  Її сказав. - 'Постривай!'«Двинься ще раз, і я вб'ю тебе!»
  
  
  Тінь зупинилася, - "a ne fait благодійність," - видихнув він. «Це не має значення».
  
  
  Її обережно підійшов до нього. Поблизу її, побачив, що він отримав поранення в бік і в груди.
  
  
  'Хто ти?' - запитав він, переходячи на англійську.
  
  
  'Це має значення?'
  
  
  Він зойкнув. «Вони вб'ють мене за те, що я допустив це, якщо не трапиться твій останній постріл».
  
  
  Її, подивився на рану. «З тобою все буде в порядку. Її сумніваюся, що Бове вб'є тебе, якщо ти все розкажеш». Її націлив «люгер» ему в голову. «Але я її вб'ю, якщо ви не відповісте на кілька питань».
  
  
  Він подивився на «Люгер», потім на моє обличчя. Він мені довірив. 'Які питання?'
  
  
  - Вам що-небудь відомо про делле Драммонда?
  
  
  'Malo.'
  
  
  - Хто-небудь ходив з Масперо на побачення з Драмондом?
  
  
  Він застогнав, ніж боляче. 'Так. Масперо готель піти один, але він розповів про це Рейнальдо, і Рейнальдо пішов за ним, побоюючись, що Масперо зробить це неправильно. Він Масперо знайшов мертвим біля готелю. Вважається, що Драммонд застрелив його, а Рейнальдо помстився за Масперо. Він досталь, обидві сумки і повідомив облад всім Бове ».
  
  
  «Організація не знала, були кейси випадково підмінені, поки Рейнальдо не повідомив про це потім того, як Драммонд і Масперо були убиті?»
  
  
  'Це насправді. Рейнальдо каже, що Масперо не хотів визнавати помилку перед Бове. Замість цього він довірився Рейнальдо.
  
  
  «Цікаво, чому він сказав Рейнальдо, а не свого кузена ель-Бекри?» Її сказав більше собі, ніж чоловікові на підлозі.
  
  
  «Я не можу вам цього сказати».
  
  
  «Дозвольте мені уточнити це. Веб-історію, яка займається була у Коти з цього приводу, - це диски, яку Рейнальдо розповів Бовету?
  
  
  Він подивився мені в очі. Це насправді.'
  
  
  Її збирав теорію. «Де зараз Рейнальдо?» Її, згадав, що він, мабуть, був у той вечір, коли її розмовляв з Бове.
  
  
  Чоловік злегка похитав головою і скривився, ніж боляче. «Не знаю, - сказав він. «Бове частини его відправляє в місто по справах. Чесно кажу, між ними немає любові. Рейнальдо впав у немилість Бове, Бове і, схоже, не хоче, щоб Рейнальдо був поруч з ним ».
  
  
  Він глянув на мене і швидко додав: «Це, звичайно, тільки моє спостереження».
  
  
  Її сунув Вильгельмину в кобуру під курткою і встав.
  
  
  «Ви той американець, який приїжджав сюди вчора ввечері», - раптом сказав чоловік навколо Коти.
  
  
  'Так. І ви можете сказати Бове, що тепер її ему вірю. У нього, мабуть, немає мікрофільму. Але я думаю, що знаю, хто знає ».
  
  
  «Я не розумію, - сказав він.
  
  
  Її, усміхнувся. 'Добре. Побачимося.'
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Файе подала мені склянку, наполовину повний бренді, налила собі склянку і сів поруч зі мною на дивані у своїй квартирі. Вона тільки що прийшла, навколо нічного клубу, і її прекрасні темні очі все ще носили екзотичний макіяж.
  
  
  «А тепер розкажи мені свою теорію», - сказала вона.
  
  
  Її, відпив бренді. «Це не складно. Рейнальдо - лиходій у цій п'єсі, а не в Бове. Все, що ми знаємо, це те, що Рейнальдо говорить Бове. Так що давайте трохи модифікувати факти. Скажімо, коли Масперо зрозумів, що кейси помінялися, він мав намір розповісти Бове, але Рейнальдо натрапив на нього, коли він вивчав справу, і тому Масперо був змушений розповісти йому, що сталося. Рейнальдо - або, можливо, вони обидва разом - знайшов мікрофільм.
  
  
  Не на користь Бове, Рейнальдо вирішує, що він не буде розповідати Новому Братству про це цінне відкриття, а сам наживається на nen. Якщо він все зробить правильно, Бове ніколи не дізнається, що Рейнальдо його стримував. Тому, коли Драммонд виставляє свої щупальця, Рейнальдо і Масперо вирішують зв'язатися з ним, щоб повернути героїн. Рейнальдо вмовляє Масперо почекати, поки вони не повернуть речі, перш ніж сказати Бове. Вони разом ідуть до Драммонд, вбивають його, і забирають героїн. Потім Рейнальдо вбиває Масперо і перекладає провину на Драммонда. Рейнальдо передає обидва кейса Бове, але у валізці Драммонда більше немає мікрофільму ».
  
  
  «Цікава ідея, - сказала Фай. - Але виникає очевидний штопора, Нік. Якщо Рейнальдо хоче отримати особисту прибуток від продажу фільму, чому б йому було цього не зробити?
  
  
  Він пішов до росіян? Очевидно, до нього не зверталися ».
  
  
  «Може, він першим ділом пішов до китайцям», - сказав я. «І, можливо, до теперішнього часу обратилися до росіян. Одне можна сказати напевно: Рейнальдо зараз недоступний.
  
  
  «Тоді скористайтеся ситуацією і розслабтеся, - запропонував Файех. «Задумайся над загадкою, може бути, вона вирішиться сама собою. А поки що... - вона притулилася до мого вуха і поцілувала, торкнувшись губами моєї шиї.
  
  
  Якщо її метою було відволікти мене, гей, це вдавалося. Її, подивився на нах і посміхнувся. Сьогодні вона була особливо сексуальна. Її довге темне волосся були захоплені французьким завитком для головою, і на ній був каптан довжиною до підлоги з розрізом до стегна, оголював ідеальні ноги.
  
  
  «Ви впевнені, що ви поліцейський?» - сказав я, торкаючись її губ своїми.
  
  
  «Це всього лише розвага, - сказала вона. «Танці і заняття любов'ю - мої головні інтереси».
  
  
  «Розумний підхід до життя», - сказав я. Його поцілував її знову, і на цей раз втримав поцілунок.
  
  
  Вона простягла руку і докладає руку мені на стегно. - Ти хочеш зайнятися зі мною любов'ю, Нік? - поддразнила вона.
  
  
  «Ця думка прийшла мені в голову», - сказав я.
  
  
  Жупан застібався на блискавку спереду. Її потягнувся до нього, повільно потягнув вниз. Каптан звалився. Файех була голою, за винятком коротких мереживних трусиків. Її обережно поклав її на спинку дивана.
  
  
  Її опустився на коліна поруч з нею на підлогу і стягнув мереживні трусики. Здавалося, вона майже перестала дихати. Її поцілував ee життя, той животик, який так багатозначно рухався в танці, спустився до її стегон. Її відчував тремтіння в ній.
  
  
  Вона проводила руками по моїй оголених грудей, коли її зняв штани. В інший момент її опинився з нею євген.
  
  
  Ми лежимо пліч-о-пліч, наші тіла гаряче стикаються. Її м'які форми тиснули на мене, ніжно і наполегливо. Ми цілувалися, мої руки досліджували її тіло, наші губи займалися любов'ю. А потім її обережно підійшов до неї ...
  
  
  
  
  Сьома глава.
  
  
  
  
  Коли Тонкий чоловік побачив, що я заходжу в його темну кімнату з Файех, на його обличчі відбився страх. Він не забув нас.
  
  
  «Я сказав вам те, що знаю, - кисло сказав він.
  
  
  «Містер Картер хоче задати вам кілька інших питань, - пояснила Фей. - Ви їм відповісте?
  
  
  «Чи буде він використовувати ту ж тактику, що і раніше?» - сказав він потворним ротом.
  
  
  Файе глянула на мене, і я знизав плечима. Я не вдавався в подробиці свого останнього візиту сюди. «Дивись», - сказав її Тонкому. «Позбавте нас від неправедного гніву. Будете співпрацювати чи ні? Так чи ні.'
  
  
  «Що ти хочеш на цей раз?» - саркастично сказав він. - Фотографії Бове з автографом?
  
  
  Її, підійшов до лизати йому, і він тривожно здригнувся. - Що ви знаєте про Рейнальдо? Її запитав.
  
  
  Його очі уникали моїх. «Я ж вам сказав - він головний чоловік у Новому Братстві».
  
  
  'Її знаю. Але хіба між ним і Бове немає проблеми?
  
  
  Він здивовано глянув на мене й кивнув. - Так, кажуть про розкол між ними.
  
  
  "У чому причина цього?"
  
  
  «Кажуть, що Рейнальдо кілька разів перевищував свої повноваження. Він амбітна людина ».
  
  
  Її запитав. - «Де зараз Рейнальдо?»
  
  
  Тонік глянув на мене. 'Як я повинен це знати?'
  
  
  Чистий наші слова, що він відокремився від організації?
  
  
  Тонкий чоловік посміхнувся потворною напівпосмішкою. «Ви не виходите з організації. За винятком дна Нілу.
  
  
  Її обдумав це. Можливо, навіть Бове не знав, де в залі Рейнальдо. Це може означати, що він був зайнятий укладанням угод з будь-яким, хто цікавився микрофильмом.
  
  
  Її, подивився на Тонкого. «Як ти думаєш, ти зможеш дізнатися, як я можу зв'язатися з Рейнальдо?»
  
  
  - Містер Картер розраховує заплатити вам, - швидко вставила Фэйх. - Не так, Нік?
  
  
  Її, поморщився. «Так, її розраховую заплатити. Що ж?'
  
  
  Тонкий виглядав насторожено. «Я міг би допомогти. Я не можу обіцяти. Її подивлюся що я можу зробити.'
  
  
  «Добре», - сказала Файех.
  
  
  «Але більше сюди не ходити, - роздратовано сказав він. «Ти мене вб'єш».
  
  
  «Я зустрінуся з тобою, де ти скажеш», - сказав я.
  
  
  Він на мить замислився. «Каїрська вежа, завтра опівдні. Оглядовий майданчик.
  
  
  Її представив Тонкого людини в Каїрській вежі середовищ разинутых туристів. 'Добре. Але на цей раз, - сказав я з попередженням в голосі, - вам краще згадати, кого ви працюєте.
  
  
  Він глянув на мене очима, що сльозяться. 'Звичайно.'
  
  
  Тонкий чоловік поняття не мав, як виглядав Рейнальдо, тому її повернувся до Хакіму Садеку пізніше в той же день. По дорозі зупинився у глухому куті, щоб перевірити. Це був брудний ресторан на тротуарі в провулку в центрі Каїра.
  
  
  Її сель через третій столик на першому плані ряду і замовив турецька кава. Коли офіціант пішов, її і поліз під стілець і знайшов записку від якогось безіменного кур'єра. Її, засунув її в хвилину, перш ніж повернувся офіціант. Кава омела смаком нільської бруду. Її зробив один ковток, кинув на стілець кілька монетт і пішов.
  
  
  У таксі по дорозі до Хакіму Садеку її розшифрував записку. Як я і підозрював, це було від Хоука. Це було коротко і мило.
  
  
  Вашингтон в сум'ятті. Чоловік дуже незадоволений. Відновіть товари або знайдіть роботу в Каїрі.
  
  
  
  
  Пізніше, коли її прочитав це Хакіму, він усміхнувся і посміхнувся своєю усмішкою работоргівця.
  
  
  «У твого Девіда Хоука прекрасне почуття гумору, Ніколас».
  
  
  Її, хмикнув. Її зовсім не був упевнений, що Яструб жартує.
  
  
  «Він не єдиний, у кого круп в перев'язі», - з гіркотою сказав я. «У мене є у ворогах все Нове Братство потім моїй крові, китайці дихають мені в шию, і росіяни поступилися мені дорогу».
  
  
  Хакім посміхнувся і зробив ковток вина. На цей раз її попросив бренді і зробив великий ковток.
  
  
  «Ваша робота невдячна, старий іншим», - сказав Хакім. Сьогодні він був одягнений у спа-костюм, але як і раніше виглядав як людина, від якої потрібно берегти свій гаманець. Червона феска відсутня, відкриваючи густе волосся, зачесане по слизькій шкірі черепа. Він був вдома, тому що потім обіду у нього був вихідний в університеті, де він читав курс «Сім живих мистецтв» і ще один курс арабської літератури. Він запитав. - Як дівчинка тренується?'
  
  
  «Добре, - сказав я. «Вона мені дуже допомогла».
  
  
  'Це приємно чути. Це перший випадок, коли мені довелося запропонувати за її послуги. Її, вважаю, що Інтерпол теж вважає її дуже цінною. Вона жінка багатьох талантів ».
  
  
  Її міг погодитися з цим. «Багато», - сказав я. - Але нас вона, нам Тонкий людина не знають, як виглядає Рейнальдо, і не можуть мені нічого про nen розповісти. Ви знаєте цю людину?
  
  
  - Я перевірив свої особисті файли, коли ви сказали, що приїдете, Ніколас. Він взяв у руки папку навколо маніли. 'Її знайшов це. Багато років тому тут і в Олександрії жив молодий чоловік на ім'я Рінальдо Амайя, іспанська циган, спраглий багатства і влади. Розумний, дуже розумний чоловік, - і абсолютно нещадний. Менше року тому один навколо моїх знайомих повідомив, що Амайя знову був помічений тут, в Каїрі. З ними тхора їй нічого не чув, але цілком можливо, що Рінальдо Амайя і вашим Рейнальдо - один і той же чоловік. Голосування прагнення фотографії. Він трохи зміниться, але це дасть вам деяке уявлення ».
  
  
  Її взяв фотографію і досліджував її. На nen було видно, як Амайя виходить по всьому громадської будівлі з парою арабів. Він був досить високим, струнким, гарним чоловіком, з тих, від кого можна очікувати танцю фламенко. Обличчя було грубувате, пухкі губи, підборіддя порізаний. Але мою увагу привернули очі. Вони були темними, з густими бровами, і від погляду на них у мене пробіг мороз по спині. Це була не відкрита ворожість або войовничість, а щось набагато більш тонка. Це був тип справжнього психопата, людини, не піклується нам про мораль, про правила, про людського життя.
  
  
  Потім її помітив на фотографіях, третього араба, людини, чия мета була очевидною позаду інших. Її бачив це особа раніше. Це був Абдулла, Брат, який iso усіх сил намагався вбити мене біля піраміди Хеопса.
  
  
  «Ця людина працює в організації, - вказав їй на нього Хакіму. - А Амайя знав його багато років тому. Ймовірно, вони завербували його в Нове Братство. Амайя просто може бути Рейнальдо.
  
  
  «Це могло б вам допомогти». Хакім потер гостре підборіддя. «Я мало що можу вам сказати, крім того, що він вважається надзвичайно небезпечним. Він добре володіє зброєю, а замість кинджала він носив зброю, нагадує льодоруб з товстим лезом. Кажуть, що він може завдати їм три удари, в той час як противник завдає один удар звичайним ножем ».
  
  
  Так. Людина з такими очима придумав би таку зброю. Її запитав. - «Це все, що у тебе є для мене?»
  
  
  «Я боюся, що так.
  
  
  'Добре. Ти мені дуже допоміг, Хакім. Хоук буде фінансово вдячний ». Її, підвівся з крісла з підголівниками, на якому сидів.
  
  
  Хакім швидко піднявся разом зі мною. - Ви впевнені, що у вас немає часу на швидку гру в шахи перед від'їздом, Ніколас? Може бути, з чашкою м'ятного чаю?
  
  
  Її намагався не думати про жахливий м'ятному чаї, стекающем поверх бренді. «Наступного разу», - сказав я. Її схопив його за руку і подивився в це довге потворне обличчя. Її готель би бачити Садека частіше.
  
  
  «Так, - сказав він. 'Як-небудь іншим разом.'
  
  
  На наступний день опівдні його пройшов через Измаиловский міст до Каїрської вежі. Було приємно гуляти по бульвару острова, де знаходилася Вежа. Її пройшов спортивний клуб і англо-американську лікарню і сади Ель-Зурья, і раптом її виявився там.
  
  
  Вежа різко височіла над річковим басейном приблизно на п'ятсот футів, представляючи сенсаційну пам'ятка. В ній був обертовий ресторан, як в Сіетлі, і оглядовий майданчик. Навколо ресторану ви могли бачити весь Каїр і його околиці, обертова платформа, на якій ресторан був побудований, давала відвідувачу постійно мінливий вид.
  
  
  Побачивши біля входу натовп святкових відвідувачів, згадавши красу садів, mimmo яких її тільки що минув, важко було повірити, що мене чекає зловісна зустріч з дуже темним персонажем, з яким, можливо, мене чекає вбивця. Це просто не вкладалося в цю безтурботну картину. Але сцена швидко змінилася.
  
  
  Коли їй підійшов до входу в Башту, її побачив, що кілька людей підняли очі на оглядовий майданчик і схвильовано жестикулювали. Жінка закричала, і тоді її зрозумів, через що весь шум. Двоє чоловіків боролися на надбудові за межами платформи. Поки його дивився, одному вдалося підкинути іншого в повітря.
  
  
  Коли чоловік впав, середовищ спостерігачів на землі запанувала напружена тиша. Його крики почалися на півдорозі і раптово припинилися, коли він вдарився об тротуар на п'ятсот футів нижче, в п'ятнадцяти метрах від найближчих спостерігачів.
  
  
  Був ще один момент приголомшеної тиші. Її знову подивився на платформу. Іншого чоловіка вже не було. Її, рушив до нерухомої постаті на землі, в грудях наростала напруга. Її, протиснувся крізь збуджену юрбу, коли жінка відновила крик.
  
  
  Її, подивився на тіло. Було багато крові, і вона була досить добре збитими, але особистість жертви неможливо було кому. Це був чи був Тонкий чоловік.
  
  
  Її вилаявся вголос і відштовхнувся крізь роззяв. Тепер було більше криків і багато криків. Його почув поліцейський свисток. Чергу до ліфта розійшлася від хвилювання, тому їй підійшов почекати, поки ліфт не опуститься. Може бути, її дізнаюся вбивцю Тонкого людини.
  
  
  Але потім її почув виття сирени, що доноситься через Ізмаїльський міст. Її не хотів бути тут, коли приїде поліція. Тому повернувся її за межі Вежі й попрямував в Спортивний клуб. Може бути, зможу її там гарненько випити.
  
  
  Мені потрібно було це.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Її, знав, що це ризиковано, але мені потрібно було відвідати кімнату Тинмана. Там просто може бути щось, що допоможе мені розгадати загадку Рейнальдо.
  
  
  Її приїхав туди рано ніяк не коли. Вулиця була переповнена галасливими дітьми і торговцями, але всередині будівлі було схоже на могилу. Я пішов у кімнату Тонкого і увійшов. Як зазвичай, штори були запнуті, і в кімнаті смерділо.
  
  
  Її озирнулась. Тонкий людина не був найрозумнішим інформатором в світі, і він міг залишити хоч якийсь ключ до того, що знав. Її прочесав місце, але нічого не знайшов. Нічого, що допомогло б мені знайти Рейнальдо. Потім, збираючись іти, її побачив штани, що висять на гачку стогонами. Хіба це не м пара, яку звичайно носив Тонкий? Старий диявол, повинно бути, прибрався, щоб вийти. Її зняв з гачка засмальцьовані штани і шталь ритися в кишенях. У правому задньому кишені був аркуш паперу, на якому малював Тонкий чоловік.
  
  
  Піднявши його до вікна, трохи розсунув штори, щоб краще було видно. Її розрізнив головну R, стрілку, що вказує вправо, і слово «Китай». Під ним знову були літери R і стрілки, а також арабське слово «росіяни» зі знаком питання, потім його.
  
  
  Тонкий людина малював вчора ввечері або сьогодні вранці, і це, здавалося, мало сенс. Рейнальдо вже зв'язався з китайцями і, можливо, з росіянами. Це означало, що мікрофільм у нього справді був, як я і уявляв. Він не сказав мені, де він ховається, але дав мені відправну точку.
  
  
  Файе знайшла, де Кам Фонг переховувався в Каїрі. Оскільки Рейнальдо, очевидно, був у контакті з Камерами, було ясно, що Кам був моїм кращим вибором, щоб знайти Рейнальдо.
  
  
  Її розірвав папір на шматки, трохи підняв вікно і дозволив конфетті стекти на вулицю, на свіжому вітрі. Потім її, повернувся і вийшов через кімнати.
  
  
  Її закрив за собою двері і обернувся, коли побачив ih. Її здогадався, що ну було троє, всі віддані члени Нового Коти, хоча раніше її, нікого навколо них не бачив. Той, що праворуч від мене в холі, тримав револьвер «Сміт і Вессон» 44-го калібру «Магнум», націлений на мою середину, і, схоже, готель его використовувати. Той, що ліворуч від мене, націлив мені в голову револьвер Webley .455 Mark IV.
  
  
  «Який приємний сюрприз, - сказав я.
  
  
  Третій чоловік, що стояв на сходах, тримав у правій руці невелику рацію. Тепер її чув, як він сказав: «Він тут, містер Бове. Ми його спіймали. Він нишпорив по кімнаті ».
  
  
  Дуже розумний Бове давав настанови
  
  
  так , зберігаючи свою анонімність. Чоловік з рацією якийсь час прислухався, потім сказав:
  
  
  - Добре, містер Бове. Як ти говориш. Він посміхнувся і вказав на двох інших.
  
  
  Вони збиралися стріляти через дим. Її подумав про Хьюго і Вільгельміна і знав, що вчасно не вовлеку ih в гру. 'Назавжди чекати!' Її сказав. - «Бове може захотіти почути, що я хочу сказати».
  
  
  «Не грайтеся з нами в ігри, містер Картер, - їдко сказав молодий чоловік на сходах.
  
  
  'Я не граю. Її знаю, що про Рейнальдо, що Бовет готель би почути.
  
  
  - До біса це, - грубим басом сказав здоровань з «Магнум». Він націлив на мене пістолет.
  
  
  «Хвилинку», - сказав молодий чоловік на сходах. Він знову використав рацію. «Він хоче поговорити про Рейнальдо, містер Бове».
  
  
  Запанувала жахлива тиша. Потім радист подивився на мене: «Він каже, вимов мова».
  
  
  Її облизнул губи, які раптом пересохли. «Я розповім Бовету що-небудь дуже важливе про його хорошому одного Рейнальдо, - сказав я, - в обмін на перемир'я».
  
  
  Темношкірий чоловік зліва від мене пробурмотів щось зневажливе, по-арабськи, а радист повторити те, що я сказав Бовету. У мене було ще більш довге очікування, покалывающее шкіру. Її, відчував, як кулі навколо цих двох пістолетів врізалися мені в житті. Нарешті Бове відповів.
  
  
  "Так сер? Так. Добре, її ему скажу. Радіоаматор подивився на мене. Він каже: розкажи, що знаєш. Якщо це має для нього хоч якусь цінність, у тебе є перемир'я. Якщо ні, то у тебе нічого немає ».
  
  
  На мою проведені обчислення під лівою рукою стікала крапля банк. Бове не пропонував мені особливою пропозиції, але вона була єдиною на столі.
  
  
  «Добре, - сказав я. «Дай мені цю річ».
  
  
  Радіоаматор трохи вагався, але потім передав мені рацію. Її, натиснув кнопку і заговорив. - Бове, це Картер. Схоже, ти занадто довго довіряв Рейнальдо. Він амбітний чоловік, Бове. В цьому випадку був мікрофільм. Він знайшов це і не повідомив вам. Він обдурив вас. Це Рейнальдо вбив Масперо. Масперо був єдиним, крім Рейнальдо, хто знав про мікрофільми в кейсі Драммонда. Рейнальдо вбив ih обох і залишив мікроплівку. Він намагається продати це відкрито зараз тому, хто більше заплатить. Голос чому останнім часом ви его нечасто бачили. Коли ему стягуватися плата за цей фільм, він стане впливовою людиною ». Її зробив паузу. - Для вас, це варто перемир'я?
  
  
  Немає відповіді. Він майже чув, як у голи Бове крутяться колеса. Нарешті, він запитав. - "Звідки ви все це знаєте?"
  
  
  «Я знаю, - сказав їй ему. - І ти пізнаєш правду, коли почуєш її, Бове.
  
  
  Потім знову тиша: «Правда радіо-моєму з математики».
  
  
  Її задавався питанням, чи означає це, що його рішення було негативним, але його повернув рацію. «Він хоче поговорити з вами», - сказав я.
  
  
  Її дивився на головорізів з пістолетами, поки молодий чоловік підніс радіо до вуха. Її дозволила Хьюго непомітно зісковзнути мені в долоню. У мене не було особливих шансів, але я б узяв з собою хоча б одного навколо них.
  
  
  Радіоаматор подивився на мене невиразно.
  
  
  'Так. Добре, містер Бове. Її їм скажу.
  
  
  Він вимкнув радіо. «Містер Бове говорить не вбивати его», - похмуро сказав він. 'Погнали.'
  
  
  'Ви впевнені?' - сказав здоровань з «Магнум».
  
  
  'Пішли!' - різко повторити радист.
  
  
  Його друзі сховали пістолети в кобурах, як два маленьких хлопчика, у яких вкрали різдвяні подарунки. Той, хто говорив по-арабськи, порадував мене своєю рідною мовою. Великий грубо зачепив моє плече, проходячи mimmo мене по дорозі до сходів. А потім вони пішли.
  
  
  
  
  Глава восьма
  
  
  
  Дівчина похитувала стегнами, ee таз багатозначно випирала назовні. Волога груди натягнулася на крихітний бюстгальтер, довге темне волосся торкалися підлоги, коли вона нахилилася тому в блакитному світлі ліхтариків, рухаючись під мінорну тональність музики.
  
  
  Цією дівчиною була Файех, і поки її дивився її виступ, в моєму паху спалахнув вогонь, і він захотів її. Вона виразно марно витрачала свій час в якості поліцейського.
  
  
  Коли танець закінчився, вона підморгнула мені і зникла за фіранкою під дикі оплески всіх присутніх чоловіків. Її почекав, поки почнеться наступний номер, а потім пройшов через фіранку в її гримерку. Вона визнала мене, все ще одягнена в рядок костюм, але без бюстгальтера.
  
  
  «Як мило», - сказав я, закриваючи за собою двері.
  
  
  Вона посміхнулася, швидко двинула стегнами і запитала. Тобі сподобався мій танець?'
  
  
  «Ви знаєте, що я зробила».
  
  
  «Це змусило тебе хотіти мене?»
  
  
  Її посміхнувся. - Ти теж це знаєш. Але відкрито зараз мені треба з тобою поговорити.
  
  
  «Ми можемо поговорити, поки займаємося любов'ю», - запропонувала вона, обіймаючи мене за шию.
  
  
  «Пізніше», - сказав я.
  
  
  вона знизала плечима і відійшла від мене, сівши за туалетний стілець. «Були події, - сказав її ей. «Тонкий людина мертва».
  
  
  Її прекрасні очі розширилися. 'Мертвий?'
  
  
  «Нове братство». Як ви сказали, пошти бизнесявляется інформаторів важко вижити. Удача Тонкого нарешті закінчилася.
  
  
  Вона похитала головою. «Це божевілля, але навіть незважаючи на те, що він відправив нас у пустелю вмирати, її все одно відчуваю смуток». Вона зітхнула і запитала: «Ви отримали від нього якусь інформацію?»
  
  
  «Побічно», - сказав я. - Послухайте, а який точну адресу будинку Кам Фонга?
  
  
  Вона обслуговує його мені і запитала. - Ти йдеш туди?'
  
  
  'Мені доведеться. Кам може бути єдиною зачіпкою, яка займається у мене є до Рейнальдо.
  
  
  Вона похитала красивою головою. «Це погана ідея, Нік. Навіть якщо ви дістанетеся до Кинджала, не отримавши ніж у спину, він нічого вам не скаже. Звичайно, краще дочекатися, поки Рейнальдо зробить вам пропозицію.
  
  
  Її похитала головою. «Він може не робити мені пропозиції, тому що він вкрав мікрофільм у мого уряду. Ні, її повинен знайти Рейнальдо, і якомога швидше, перш ніж він укладе угоду. Якщо Кам нічого не знає, її спробую Ляліна ».
  
  
  Вона встала, потягнувшись за халатом. «Я піду з тобою», - сказала вона.
  
  
  «Не будь дурною».
  
  
  'Можу їй допомогти.'
  
  
  «Ви можете допомогти, залишившись в живих». Її довго поцілував її в губи. «Залишайся у свого телефону. Її тобі подзвоню.'
  
  
  «Добре, Нік».
  
  
  «І підтримуй вогонь у домашніх вогнищах».
  
  
  Вона подивилася на мене, посміхаючись. «Це просте завдання».
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Я стою через дорогу від похмурого готелю La Tourelle, її задавався питанням, чи чекає на мене Кам Фонг. Коли L5 або КДБ дізнаються, що AX займається справою, вони будуть схильні трохи звиватися. Не тому, що ми розумніші ЦРУ, а з-за характеру організацій. Простіше говорити, ми хулігани.
  
  
  Медовий місяць закінчиться, коли з'явився AX. Невеликі професійні знаки уваги, надані одним агентом іншому при звичайних при інших обставинах, припиняються. Коли з'являється AX, починається вбивство, і супротивник це знає. Тому Лялін без жалю катував мене. Він просто був в мене до упору. Він міг би дати з математики та з ЦРУ пару днів подумати, перш ніж приступити до брутальних речей. Але Лялін, мабуть, недостатньо добре знав AX, інакше він не залишив би мене в живих, сподіваючись, що я приведу його до микрофильму.
  
  
  Оскільки Кем Фонг знав, що я в Каїрі, він буде насторожі. Довелося рухатися обережно. Її рушив через вузьку вулицю, і мене мало не збив дацун, повний молодих наїзників. Нарешті її дістався до входу в готель. Звичайно, це було не вражаюче місце. Безсумнівно, саме тому Кам вибрав його.
  
  
  Ліфта не було. Її пройшов п'ять прольотів до двокімнатного номера Кинджал.
  
  
  У тьмяно освітленому коридорі було тихо; нікого не було видно. Може, було дуже тихо. Її слухав біля дверей Кама і чув м'яку східну музику. Хороший знак. Її, постукав.
  
  
  Спочатку ніякої відповіді, а потім голос Кам Фонга, що вимагає: «Хто це?»
  
  
  Їй відповів по-арабськи, я знаю, що Кулачок вільно говорить на nen, і сподіваючись приховати свій голос. - Посилка для вас, сер.
  
  
  Було якийсь рух, а потім пішов ревматизму по-арабськи: «Зачекайте, будь ласка».
  
  
  Її, чув, як повернувся замок. Двері відчинилися, і виглянув Кам. Її притиснув Вильгельмину до отвору, націливши його на груди.
  
  
  «Сюрприз, Кам, - сказав я.
  
  
  На секунду він почекав, поки вистрілить пістолет. Коли цього не сталося, він сказав тихим монотонним голосом: «Навіщо ти тут?»
  
  
  «Може, ми ввійдемо всередину і обговоримо це?» Її махнув Люгером.
  
  
  Він впустив мене, і я зачинив за нами двері. Її швидко оглянув кімнату, щоб побачити, не влаштував він мені засідку. Була закрита двері в спальню і відкрита у ванну. Її ходив по стінах в попросив клопів, але місце виявилося чистим. Це було дивно привабливе місце, враховуючи всі, в якому він знаходився. Він був обставлений східної меблями, а деякі стіни були покриті бамбуком. Можливо, це був постійна адреса оперативника L5, який Кем взяв на себе на час свого перебування.
  
  
  Він був одягнений в халат. Під ним не було опуклостей. Їй дозволив Вільгельміна опуститися, але тримався на Люгер. «Так приємно бачити тебе знову, Кам».
  
  
  Він усміхнувся мною назавжди. Його розумні очі світилися ненавистю. Він сказав. - «Вони послали вас закінчити роботу, яку ви залишили незакінченої в Кіншасі?» «Щоб мене вбити?»
  
  
  Її селл на підлокітник м'якого стільця і усміхнувся ему. - Не тішся, Кам. Ви знаєте, навіщо її тут ».
  
  
  «Я не розумію, про що ви говорите, - холодно сказав він.
  
  
  'З вами зв'язався
  
  
  людина по імені Рейнальдо. Він готель продати вам якийсь мікрофільм. Ви зробили пропозицію?
  
  
  "Мікрофільм?" - невинно запитав Кам.
  
  
  «Про Новигром I. Не грайте в жарти, Кам. Він не в настрої.'
  
  
  'Ах. Ми чули, що ваші люди вкрали плани. Гарна робота для капіталістів-янкі. Але навіщо комусь продавати ih мені? »
  
  
  Кам не мав у мене мною ніяких заслуг. Її знову націлив на нього «люгер». «Рейнальдо прийшов до вас і запропонував плівку - за певну плату. Її хочу знати, чи вирішили ви операцію. А якщо ні, то я хочу знати, де Рейнальдо.
  
  
  «Ви дуже наполегливі, Картер. Якщо ви дозволите їй покажу вам, що-що, що може прояснити для вас все це ». Він підійшов до невеликого столу і взяв листок паперу. «Прочитайте, будь ласка».
  
  
  Її автоматично взяв у нього папір і глянув на нах. До того часу, як я її зрозумів, що на ній нічого не написано, Кинджал вже був успіх. Він вдарив мене по правому зап'ястку майстерним ударом карате, і Вільгельміна відлетіла. «Люгер» опинився під диваном через кімнату, на даний момент, втрачений для нас обох.
  
  
  Потім першого удару Кам завдав удар по шиї. Її, відчув, як голки, боляче і паралічу прокололи мою голову і плече. Її сильно вдарився спиною об підлогу.
  
  
  У голів гуло, але я побачив, що ступня Кама попрямувала до мене. Її зняв його, потім схопив обома руками і потягнув, і Кем теж впав на підлогу.
  
  
  Якимось чином мені вдалося першим піднятися на ноги, але тепер Кам вигукував ім'я і дивився на спальню позаду мене. Її повинен був перевірити, коли прийшов, але не шталь, тому що чоловіки п'ятого рівня завжди працювали поодинці.
  
  
  До того часу, як він повернувся до дня, вона була відкрита, і один навколо найбільших китайців, яких вона коли-небудь бачив, рухався через нах до мене. Він був на кілька дюймів вище мене і, мабуть, важив триста фунтів - все це були м'язи. Мета у нього була, як у борця, біла сорочка і штани з поясом. Його ноги були босі.
  
  
  - Прибери його, Вонг! - без потреби сказав Кім з підлоги.
  
  
  Великий китаєць полоснув мене рукою розміром з рукавичку ловця. Її ухилився, але це зачепило мою голову. Її швидко увійшов під мишку, схопив його обома руками. Его оленка переніс нас обох на кілька футів вперед, поки її вдарив його его більше голів. Це його не турбувало.
  
  
  Тепер у мене дійсно були проблеми. Ці руки у вигляді стовбурів дерева обіймали мене, а він стиснув кулаки позаду мене. Він збирався розчавити мене до смерті. Ймовірно, це здавалося ему найпростішим способом.
  
  
  Руки, на щастя, не притиснули. Мої руки були вільні, щоб вдарити його більше голів, але це справляло дуже мало враження. Його маленькі очі, притиснуті до широкого носі, майже неможливо було дістати, а зазвичай вразливі місця на шиї були захищені товстими непохитними м'язами.
  
  
  Але у нього були досить великі вуха, і її вибрав ih, щоб попрацювати. Її глибоко встромив пальці в обидва вуха, в чутливу внутрішню частину, і продовбав ih. Він хмикнув і відпустив мене, хапаючи за руки.
  
  
  Це дало мені час швидко і сильно підштовхнути кожному племені до его добре захищеному паху. Він знову хмикнув, коли їй завдала жорстокого удару по його переніссі, удар, який вбив би будь-якого іншого людини, але він лише відсахнувся на півкроку.
  
  
  Вираз его осіб змінилося. Бій для нього більше не був рутиною - тепер він готель мене вбити. Він знову люто опустив одну навколо цих велетенських рук. Її намагався заблокувати удар, але не зміг. Він вдарив мене по голів і шиї, і в кімнаті стало темніти. Її не відчував пол при ударі, боровся з втратою свідомості. Її міг тільки розгледіти, що людина-гора наближається до мене, але не міг сфокусувати его. Потім ліс схилила коліна мною назавжди. Її побачив дві масивні руки, складені разом. Він збирався вдарити ними і розчавити мене обличчя, як тухлий помідор.
  
  
  Її, покотився. Руки загупали по підлозі поруч з моєю головою. Її наосліп вдарив ногою по величезному торсу і вдарив його по лівій нирці. Великий китаєць звалився на бік.
  
  
  Її насилу піднявся на ноги. Кам підійшов до мене, і її вдарив його ліктем по обличчю. Він упав навзнак з приглушеним криком, його обличчя перетворилося на криваве місиво. Її повернувся до особливих чоловікові, який підводився на ноги, і завдала жорстокого удару ему по потилиці. Він знову впав, але тут же знову піднявся, як одна навколо цих проклятих обважнених ляльок.
  
  
  Її завдав їй ще один удар, але нічого не вийшло, і він скочив на ноги, бурмочучи по-китайськи. Він махнув на мене масивною рукою. Її заблокував удар, але втратив рівновагу. Її знову впав назад і приземлився в сидячому положенні навпроти дивану, на якому зникла Вільгельміна. Її намацував позаду себе «люгер», але залишився з порожніми руками. До цього часу Великий Вонг взяв у руки табурет з металу і дерева, щоб розбити мені голову.
  
  
  Потім її згадав Хьюго. Її поворушив м'язами передпліччя, вивільнивши стилет за замшевих піхов. Він ковзнув мені в долоню, як срібна дракона. Коли Вонг підняв табурет вище, її підштовхнув Хьюго на його шляху.
  
  
  Стилет увійшов за рукоять трохи нижче грудної клітини гіганта. Він подивився на нах з легким подивом, потім жбурнув табурет мені в голову.
  
  
  Її пірнув наліво. Табурет зачепив моє плече і вдарився об диван. Її насилу піднявся на ноги, коли великий китаєць презирливо витягнув стилет по грудях і жбурнув його на підлогу. Потім він знову пішов на мене.
  
  
  Тепер у мене не було зброї. Якщо він знову схопить мене, в моєму ослабленому стані, він обов'язково вб'є мене. Її взяв гончарну лампу зі стільця в кінці дивана і розбився его ему в обличчя.
  
  
  Це на мить засліпило його. Він вагався, бурмочучи, бурмочучи прокльони, витираючи пил і уламки глиняного посуду з обличчя та очей. Її витягнув дроту навколо залишків лампи, тримав ih в правій руці за ізольовану частину. Дроти під напругою виходили за межі ізоляції приблизно на дюйм. Вонг знову рушив. Їй дозволив ему підійти ближче, схопити мене і затиснути дроту для его правим соскоподібного відростка.
  
  
  Спалах і тріск. Очі Вонга трохи розширилися, коли через нього пройшов струм. Він відсахнувся, намагаючись утримати ноги під собою, потім важко впав на журнальний столик, розбивши його вщент. Він лежав і невидячим поглядом дивився в стелю. Складати долар здорованя, мабуть, було не дуже здоровим з-за всіх цих м'язів, що сковували його. Він був мертвий.
  
  
  Її, зрозумів, що Кам дереться за «люгером» під диваном. Повинно бути, воно було зручніше будь-якого іншого зброї, яке в нього було. Її кинувся на нього і вдарив його правим кулаком в его вже закривавлене обличчя. Він застогнав і впав.
  
  
  Її пересунув диван і повернув Вильгельмину. Потім її, підійшов, взяв Хьюго і засунув його за пояс. Нарешті їй підійшов до Камю і дістав «Люгер» ему в обличчя.
  
  
  Він важко проковтнув, дивлячись, як мій палець натискає на спусковий гачок.
  
  
  Він сказав. - Ні, почекайте!'
  
  
  'Чому?'
  
  
  «Я... я розповім тобі про Рейнальдо».
  
  
  «Добре, - сказав я. 'Пора.'
  
  
  Він не дивився на мене. Він сильно втрачав обличчя, і це було майже так само погано, як goggle за люгера. «Людина Рейнальдо прийшов до мене. Він сказав, що у нього є фільм, і запитав, чи не хочу її его купити. Коли їй сказав, що зацікавлений, він відверто сказав мені, що розраховує отримати кілька пропозицій і, що торги повинні початися з одного мільйона британських фунтів ».
  
  
  Її свиснув. «Він амбітний».
  
  
  «Я припускаю, що він звернувся з листом до росіян, з тією ж пропозицією», - сказав Кам. «Я порадив йому почекати, дати мені проконсультуватися з моїм урядом. Він сказав, що дізнається про це через кілька днів.
  
  
  Їй кивнув. 'Де він?'
  
  
  Кам завагався, дивлячись на «Люгер». Її присунув його лиже, просто щоб підбадьорити його. - Він полетів у Луксор і буде чекати звісток там. Він у залі в готелі «Фараони», недалеко від шаріату-ель-Махатты ».
  
  
  Її вивчав очі Кама. Чомусь я довірив, що він говорить мені правду.
  
  
  «Як довго він там буде?»
  
  
  Кам похитав головою і скривився, ніж боляче. «Він не говорив виразно. Можливо, він вже повернувся в Каїр ». Тепер його відчув, що він бреше.
  
  
  «Я запитав вас, як довго Рейнальдо пробуде в Луксорі», - тихо сказав я.
  
  
  Его особа показало его, внутрішній конфлікт. «Добре, Картер, кравець тебе забирай! Він розраховує бути там, принаймні до завтра ».
  
  
  Схоже, це було все, що Кам міг мені сказати, і я знав, що мені робити. Камю не можна було дозволити вбити мене до Рейнальдо або, бути щасливим і вбити мене раніше. Моє опухле обличчя і мета пульсували. Синці по всьому тілу хворіли - напомная мені, що Кем намагався мене вбити.
  
  
  Її приставив Люгер до горла Кинджал, і натиснув на курок.
  
  
  
  
  Дев'ята глава.
  
  
  
  Ми з Файех йшли по залах з високими стелями Єгипетського музею старожитностей, недалеко від мого готелю. Ми рухалися повільно, заглядаючи в футляри з інкрустованими дорогоцінним камінням намиста і підвіски, інкрустовані золотом, ароматичні ложки, амулети і так далі. По дорозі ми розмовляли. Я не думав, що в наших кімнатах більше ble розмовляти.
  
  
  Кам сказав, що Рейнальдо в Луксорі. Значить, мені треба летіти туди, - сказав я, вивчаючи обстановку для давньоєгипетського обідньої стільця.
  
  
  «Ми повинні летіти туди», - сказала вона, тримаючись за мою руку.
  
  
  Її, подивився на нах. 'Чому ми?'
  
  
  «Тому що я знаю Луксор, - сказала вона, - і знаю там людей. Якщо Рейнальдо підозрює, що ви вже в дорозі, його буде нелегко знайти. А часу мало - ти сам так сказав. Її тобі потрібно, Нік.
  
  
  'Вона була права; вона могла б допомогти в Луксорі. Тим не менш ... '
  
  
  Добре, звичайно, ти міг би заощадити мені трохи часу, але з цього моменту справа стане небезпечним.
  
  
  «Ти тільки що позбавився від самого великого противника...» - почала вона.
  
  
  Її, похитав головою. «Я був дуже близький до того, щоб придбати його в Кама. І не обманюйте себе, говорити, що Chicoms були найбільшими конкурентами. Є ще росіяни, і вони, кому Рейнальдо міг би запропонувати фільм. І є Бове, який тепер теж буде полювати за Рейнальдо і, швидше за все, першим добереться до нього. Якщо він це зробить, ми, можливо, ніколи не дізнатися, де Рейнальдо сховав мікрофільм. І є шанс, що Бове в поодинці може зацікавитися цим ».
  
  
  «Так», - повільно відповіла Фай. 'Її розумію що ти маєш на увазі.'
  
  
  - Справа в тому, що в Луксорі може бути дуже спекотного - ти все ще хочеш приїхати?
  
  
  «Так, Нік», - серйозно сказала вона. 'Його дійсно хочу. Їй хочу допомогти.'
  
  
  Їй кивнув. «Добре, ти можеш піти... за однієї умови. Що ви зробите те, що я вам скажу, і коли я вам скажу.
  
  
  «Цю справу», - сказала вона, посміхаючись.
  
  
  «Тоді поїхали в аеропорт. Літак скоро летить.
  
  
  Рейс в Луксор зайняв всього пару годин. Коли ми приземлилися, ми були у Верхньому Єгипті, а це означало, що ми були на південь від Каїра на п'ятсот миль або близько того. За винятком міста Луксор, який не був мегаполісом, і Нілу, ми були в пустелі.
  
  
  Аеропорт був маленьким і примітивним. Пісок вдарив нам в обличчя, поки ми йшли до старого терміналу з его жужжащими мухами і жорсткими лавками. Через кілька хвилина ми в таку гру в старовинний Chevy, який використовувався в якості таксі з водієм-арабом, який виглядав так, наче міг запропонувати нам брудні листівки. Замість цього він продовжував набридливо фальшиво насвистувати старі мелодії Hit Parade всю дорогу до готелю Winter Palace в Луксорі, очевидно, щоб показати нам, який він мирська людина. В готелі, коли дав ему п'ятнадцять процентний чайових, він перепрошуючи спростував повідомлення в змі мені, що йому довелося нести сумку цієї жінки. Дав ему ще кілька піастрів, і він пішов.
  
  
  Зимовий палац був старим, але елегантним місцем, де зимували багато європейців. Ми зареєструвалися як чоловік і дружина. Файе це сподобалося. Коли ми оселилися в нашій кімнаті з видом на бульвар і Ніл, вона запропонувала нам скористатися нашою новою ідентичністю.
  
  
  «Копу важко зосередитися на справах», - сказав її, жартуючи над нею.
  
  
  Вона підійшла до мене і поцілувала. «Всяка робота і відсутність розваг роблять Файех нудною компаньйонкою».
  
  
  «Ніхто не міг звинуватити вас у цьому», - сказав я, сміючись. «Підемо, у нас є час до обіду. Подивимося на всі Pharaohs при денному світлі. Ми можемо застати містера Рейнальдо дрімає.
  
  
  Вона полізла в сумочку і витягла маленьку «Беретту» 25 калібру з потиличником з слонової кістки. Це був симпатичний маленький пістолет; це було схоже на те, що вона несла. Вона відкинула затвор назад і зарядила камеру, тепер дуже по-діловому і професійно, повна зміна настроїв. Вона безперечно була дивовижною дівчиною.
  
  
  - Ви коли-небудь користувалися цією штукою? Її запитав.
  
  
  «Так», - сказала вона, посміхаючись, і поклала його назад у сумочку.
  
  
  «Добре, тримай його в сумці, якщо я не скажу тобі інакше, зрозуміло?»
  
  
  Вона кивнула, анітрохи не засмутившись. 'Її розумію.'
  
  
  Ми взяли таксі до готелю Pharaohs і вийшли через дорогу від нього. Це зробило Ла Турель в Каїрі, де переховувався Кам, виглядати, як Каїрський Хілтон. Ми ввійшли у вестибюль і озирнулися. Всередині було жаркого і тісно, запилений стельовий вентилятор відпрацював останній день. Він непорушно висів над напіврозваленою кутовий стійкою реєстрації. За столом на прямому стільці сидів маленький худий arab і читав газету.
  
  
  Її запитав. - У вас є кімнати?
  
  
  Він подивився на мене, але не рушив з місця. Його очі зупинилися на Файех. «На ніч або по годинах?» - сказав він по-англійському.
  
  
  Файех посміхнулася, а її проігнорував образу. Нехай думає, що я був туристом і розважався з арабської повією, це було нам на руку.
  
  
  «Я візьму його на ніч», - сказав я.
  
  
  Він встав, як ніби це було велике зусилля, і поклав на стілець заляпанную брудом книгу. «Підпишіть їх майбутньої орфографічної грамотності, - сказав він.
  
  
  Його підписав для нас два різних імені і повернув книгу. Її б на попередній сторінці ім'я, схоже на Рейнальдо, але не знайшов.
  
  
  «Кімната 302», - сказав мені портьє. «Від'їзд опівдні».
  
  
  Її, поморщився. «Покажіть пані кімнату, - сказав я, - і візьміться за цю справу. Її піду на хвилинку на вулиці ».
  
  
  Її сунув йому в руку пару купюр, і він показав перший ознака посмішки, кривий, негарною. «Добре, Джо, - сказав він з дратівної фамільярністю.
  
  
  Коли він разом з Файе піднявся по драбині, її відійшов від парадного входу.
  
  
  Її, підійшов до стійки реєстрації та пройшов за касою. Її перегорнув сторінки, що передують йому, яку він підписав, і через мить знайшов: Р. Амайя. Рінальдо Амайя, він же Рейнальдо. Добре, що я поговорив з Хакимом. Рейнальдо був у кімнаті 412.
  
  
  Її, піднявся по сходах до четвертого поверху, перш ніж клера помітив мене на шляху вгору. Я пішов в номер 412, зупинився за дверима і прислухався. Зсередини не було нам звук. Рейнальдо, ймовірно, не було б у цей час дня. Її вставив відмичку в замок і прочинив двері на пару дюймів. Її міг бачити більшу частину кімнати, але в ній нікого не було. Її обережно увійшов всередину і зачинив за собою двері.
  
  
  В попільничці лежали погасла, але ще тепла турецька сигарета. Постільна білизна на залізному ліжку було пом'ятим. Може, післяобідній сон? Її, підійшов до невеликого комода й переглянув його. У нижньому ящику лежав валізку. На nen було одне початковою: R.
  
  
  Її обережно відкрив футляр. Схоже, там були тільки туалетні приналежності і зелена смугаста піжама. Її оглянув предмети туалету і нутро самого футляра і нічого не знайшов. На самому делле її не чекав, що Рейнальдо фільм залишить при собі, але все ж її повинен був перевірити можливість.
  
  
  Ще раз озирнувшись навколо, його спокійно вийшов через кімнати і спустився в 302. Файех з нетерпінням чекала.
  
  
  Вона запитала. - Ви знайшли його?
  
  
  «Він у кімнаті 412», - сказав я, вказуючи над нашими головами. «Його зараз немає. Спустіться до клерка, включити чари і скажіть йому, що вам не подобається ліжко в цій кімнаті. Скажіть йому, що ваша подруга недавно займала номер 411, і він гей сподобався. Я думаю, що це спрацює. Запитай його, чи можемо ми це отримати. Скажи йому, що ми самі перенесемо свої речі.
  
  
  Добре, - сказала вона. - Може, він пришле шампанського? Це може бути досить довгим очікуванням. Вона посміхнулася. «І в даних при інших обставинах він підходить під наше прикриття».
  
  
  «Коли ми переїдемо в 411, її відведу вас на вечерю в Зимовий палац», - сказав я. «Ви можете замовити там пляшку найкращого».
  
  
  Через півгодини нас поселили в кімнаті 411 по сусідству з Рейнальдо. Він не міг прийти або піти, щоб ми його не почули. Її розстебнув замки на валізі аташе, який несс, і поставити його на ліжко. Її поліз у нах, взяв магазин для Люгера. Її вийняв Вильгельмину з кобури, замінив магазин на повністю заряджений. Коли її укладав Вильгельмину назад в її кобуру, Файех підійшла й зазирнула у валізу.
  
  
  'Хвала Суспільстві Молодь!' - здивовано сказала вона. 'Що все це?'
  
  
  «Обладнання», - сказав її ей. Її вийняв П'єра, цианистую газову бомбу, яку її іноді ношу прикріпленою до мого стегна, і поставити його на ліжко. Потім вийняв її два найбільших об'єкта в ящику по одному. Першим був великий револьвер Buntline .357 Magnum з восемнадцатидюймовым стовбуром, який можна було розібрати на дві частини. Початку другої представляв собою бельгійський відокремлений карабинный приклад пістолетного типу з перехідним пристроєм для приклада з Buntline. Її скрутив дві частини Магнума разом, затиснув приклад карабіна і щільно закрутив на місце.
  
  
  Її розглядали всі деталі. Потім її знову розібрав цю штуку, повернув все обладнання в кейсі аташе і повернувся до Файех, яка займається мовчки спостерігала за всім цим.
  
  
  «Добре, підемо зараз за шампанським».
  
  
  Вечеря в Зимовому палаці був чудовим. Крім баранини на шашликах, у нас були вишисуаз, легке рибне блюдо, солодкий десерт з здобного тесту, а потім свіжі квадратних подарунок і сир. Потім останньої страви були принесені латунні миски для пальців, елегантне нагадування про дні, коли глави держав і знаті зимували в Луксорі. Файех вигукнула з приводу якості страв, але прийди мало і виглядала надзвичайно пригніченою. Її задавався питанням, чи це було реакцією на зовнішній вигляд всього мого зброї. Але вона була агентом Інтерполу і не повинна була плекати ілюзій з приводу того, наскільки грубим може стати світ.
  
  
  Її не помічав її настрої, поки ми не повернулися в тьмяну кімнату в готелі «Фараони». Ми тихо увійшли в нашу кімнату, хоча в 412 не було миру. Послухавши кілька хвилина, її, переконався, що ми не застали Рейнальдо. Файе впала на стілець. Її селл на край ліжка і шталь дивитися у вікно, в темряву зовні.
  
  
  «Ти сьогодні досить тиха», - сказав я. «Вам шкода, що ви пішли зі мною?»
  
  
  Вона курила маленьку коричневу сигарету, марку, яку вона завжди тримала при собі. Її курив одну навколо своїх останніх американських сигарет. Вона глибоко зітхнула і подивилася на мене. - Просто ... ну, це незвичайне завдання. Вважаю, її нервую.
  
  
  Голосувати і все, - усміхнувся її ей. 'Привіт! Її був тут якийсь час, пам'ятаєш? Ми впораємося ».
  
  
  Моє зауваження її не втішило. Вона раптом почала люто м'яти свою цигарку, не дивлячись на мене. Її заклав свою сигарету і підійшов до неї.
  
  
  Її, нахилився і поцілував її теплі губи, але вона не відповіла на поцілунок. Її спробував ще раз... нічого. Її, випростався і пішов геть.
  
  
  «Ти біса стривожена», - сказав її ей. «Я не повинен був привозити тебе сюди».
  
  
  Раптом вона загасила сигарету, швидко встала і обняла мене за талію, сильно притискаючись до мене.
  
  
  «Гей, розслабся, - сказав я.
  
  
  Вона тихенько плакала. «Роби зі мною любов'ю, Нік».
  
  
  Його поцілував її в мокру щоку. «Фей, Рейнальдо може з'явитися в будь-яку хвилину».
  
  
  'Дозволь ему почекати. Він пробуде тут деякий час, якщо він це зробить. Ми його не втратимо. Займайся зі мною любов'ю, Нік. Мені це потрібно.'
  
  
  'Що ж...'
  
  
  Вона почала роздягатися. Блакитні піхви перекинулися через її голову, маленький бюстгальтер спустився, балетні тапочки були скинуті, потім трусики зісковзнули на підлогу, і вона виявилася голою.
  
  
  «У нас є час, Нік. У нас є час, - благала вона.
  
  
  Вона притулилася до мене, і мої руки автоматично почали досліджувати її вигини. Ee рот хотів мій. Коли поцілунок закінчився, вона почала мене роздягати. Вона зняла з мене сорочку і проводила стрункими бронзовими руками по моїх грудях, плечах і руках. На цей раз вона проявляла ініціативу, показуючи мені дорогу. Її ледве встиг роздягнутися, як вона затягла мене з собою на ліжко.
  
  
  Вона покривала мою груди, і життя поцілунками, а потім і далі на лестощі, пішли далі. У роті пересохло. Пролунав звук - і він вирвався навколо мого горла. Файех була арабкой, добре розбирається в незвичайному сексі.
  
  
  А потім її, підійшов до неї, і вона повела мене до себе, тянувшись і напружуючись своїми повними стегнами. Її наполегливість була заразливою. Їй цього не розумів, але мені було все одно. На даний момент у всесвіті було тільки одне. Ця жінка-тварина піді мною, це извивающееся, стонущее задоволення. І її наповнив її істота своїм нестримним бажанням.
  
  
  Потім цього, на відміну від інших випадків, коли ми були разом, вона не цілувала мене і навіть не дивилася на мене, а лежали, тупо дивлячись у стелю.
  
  
  Її підвівся і поволі вдягся. Заняття любов'ю не послабили того, що її турбувало. Її готель поговорити з нею про це, але зараз мені потрібно було зосередитися на Рейнальдо.
  
  
  Коли її пристебнув «люгер», Файе встала з ліжка, підійшла і поцілувала мене, посміхаючись. «Дякую, Нік», - сказала вона.
  
  
  'З тобою все гаразд?' - м'яко запитав я.
  
  
  Вона відповіла посмішкою, і вона дійсно здавалася колишньою, коли вона почала одягатися. 'Ах, так. Для мене немає нічого поганого в тому, що заняття любов'ю з тобою не можуть вилікувати »..
  
  
  Незабаром потім того, як Файе закінчила одягатися, її почув shaggy в холі. Вони пройшли mimmo нашій день і зупинилися на 412. Її, чув, як ключ увійшов в замок, а двері відчинилися і зачинилися.
  
  
  «Це Рейнальдо, - прошепотів я.
  
  
  'Так.' Вона кивнула, і попереднє напруження, здавалося, повернулося до неї.
  
  
  «Я піду туди і поговорю з ним», - сказав я, натягуючи куртку.
  
  
  «Пустельні і мене, Нік, - сказала вона.
  
  
  Її, подивився на її напружене обличчя. - Ви будете триматися подалі від нього?
  
  
  «Обіцяю, - сказала вона.
  
  
  'Добре. Погнали.'
  
  
  Ми вийшли в коридор. На вулиці все було тихо, але я чув, як Рейнальдо ходить по кімнаті 412. Її торкнувся ручки день і повільно повернув її. Він не зачиняв за собою двері. Її, кивнув Файех, потім відчинив двері і ввійшов у кімнату, Файех позаду мене.
  
  
  Рейнальдо схилився над нічним столиком і потягнувся до стояла там пляшці спиртного. Він швидко повернувся до нас, з подивом на обличчі.
  
  
  'Quien es? Що сталося?' - сказав він по-іспанськи. Це був високий чоловік, старше, ніж на фотографії, яку показав мені Хакіма, але його очі з-під густих брів виглядали такими ж холодними і смертоносними. Його повні губи тепер стиснулися в тугу загрозливу лінію, і її помітив шрамм звертається на його лівому вусі, якого не було на попередній фотографії.
  
  
  Показав її ему Вильгельмину. «Розслабся», - м'яко сказав я, зачиняючи двері. «Ми просто хочемо поговорити з тобою».
  
  
  Її, бачив, як він подумував взятися за пістолет під курткою, але відмовився. Він повернувся до нас, вивчаючи наші обличчя, і нарешті зосередився на мені. «Ви американець», - сказав він.
  
  
  'Насправді. Інший Джона Драммонда. Її спостерігав за реакцією его. - Ви знаєте це ім'я, чи не так?
  
  
  Він знову глянув на Файех, і його очі показали, що він думали ee копом. Він озирнувся на мене. 'Для чого ти тут? Щоб заарештувати мене? Її не вбивав Драммонда.
  
  
  Її, підійшов до нього, захід в його куртку і витягнув «Сміт і Вессон» 44 калібру. Її встромив пістоль за пояс.
  
  
  «Я ж сказав тобі, молодець=), щоб поговорити», - сказав я.
  
  
  'Говорити про що?'
  
  
  'Про те, що ти вкрав у кейсі аташе Драммонда.
  
  
  
  Темні очі потемніли. - Я щось вкрав по его валізи?
  
  
  «Насправді, - сказав я.
  
  
  «Я думаю, ви прийшли не в те місце, моїм другом. Не я, а чоловік по імені Масперо був запричастным до Драммонд і його справі.
  
  
  «Я знаю все про Масперо і про те, хто його вбив». Він моргнув, але в іншому його обличчя нічого не дали мені. «У вас є мікрофільм, який ви знайшли в аташе Драммонда, і ви намагаєтеся продати его».
  
  
  Він різко розсміявся. - Вам краще обговорити цей штопора з начальством Масперо. Якщо у когось є фільм, так це у них ».
  
  
  Файех, яка займається весь цей час мовчала, тепер повернулася до мене. «Він, напевно, вже позбувся фільму, Нік, інакше він не був би таким самовдоволеним».
  
  
  Мої очі не відривалися від особи Рейнальдо. «Ні, він все ще є у нього», - сказав я. «Послухай, Рейнальдо, всі тебе зрозуміють. Її знаю, у тебе є фільм, і Бове теж.
  
  
  Тепер його обличчя з'явилося якесь вираз - ненависть, занепокоєння. - Бовет?
  
  
  'Насправді. Він знає, що ви трималися за це, і я не думаю, що йому це подобається ».
  
  
  Звідки ти це знаєш?'
  
  
  Її, усміхнувся. 'Неважливо. Твій час йде, Рейнальдо. Бове прийде за тобою. Ви не можете більше гальмувати. У тебе є один шанс - отримати у фільм все, що зможеш, і бігти! »
  
  
  Його очі відірвалися від мене, коли він намагався думати. Нарешті він знову подивився на мене. «Припустимо, що у мене є цей фільм. Ви прийшли зробити мені пропозицію?
  
  
  «Я готовий купити у вас фільм мінімум, який, наскільки її розумію, ви встановили, - мільйон фунтів стерлінгів».
  
  
  Він вагався. «Якщо б у мене був цей фільм, його міг би очікувати більшого пропозицій з інших джерел», - сказав він нарешті. «Китайці, наприклад, які готелі би отримати його. І, звичайно ж, є росіяни».
  
  
  «Ви не отримаєте кращого пропозиції, ніж Кинджал Фонга, - сказав їй недбало, - він з простої причини, що він більше не его може зробити».
  
  
  Якщо Рейнальдо і був вражений цим, він цього не показав. Це все ще треба російською », - сказав він. «А хто знає, кому ще? Тобто якщо б у мене був цей фільм. І якби він у мене був, мого друга, твоєї пропозиції, було б недостатньо.
  
  
  Тепер її розлютився. Хок порадив мені на свій розсуд визначати, скільки ми пропонуємо, але в той момент їй був не в настрої підвищувати ставку. Однак перш, ніж її встиг повідомити це Рейнальдо, Файе витягла «Беретту» з сумочки, і підійшла до нього.
  
  
  - Відмовтеся від плівки, жадібна свиня! вона сказала. «Кинь зараз же!»
  
  
  'Файе!' Її кричав на нах. Її боявся чогось подібного.
  
  
  Вона розмахувала «Береттою» перед обличчям Рейнальдо, стояти між ним і мною. Її збирався сказати ей, щоб вона відступила, коли Рейнальдо зробив свій хід.
  
  
  Він швидко схопився за «беретту», його рука рухалася, як вражаюча кобра. В мить хвороби він витягнув пістолет навколо рук дівчини і притягнув її до себе, тримаючи її між собою і мною, як щит і направляючи «Беретту» на мене.
  
  
  «Тепер ваш хід, містер Картер, - сказав він.
  
  
  Значить, він знав, хто я. «Це не розумний хід, Рейнальдо», - сказав я, все ще тримаючи при собі «люгер».
  
  
  «Твоя мати повязалась з верблюдом!» Файех зашипіла на нього, по-арабськи, штовхаючи і корчився в його руках. Вона може бути паршивим копом, але у нах вистачало мужності.
  
  
  «Кинь пістолет», - наказав Рейнальдо, спрямовуючи «беретту» mimmo дівчата в мою голову.
  
  
  «Я не можу цього зробити, - сказав їй ему.
  
  
  «Тоді її вб'ю тебе».
  
  
  «Може бути», - сказав я. - Але не раніше, ніж її застрелю цю дівчину і вас з цим «Люгером».
  
  
  Це зупинило його. «Ти вбив цю дівчину?»
  
  
  «Так якщо мені це потрібно».
  
  
  Файех похмуро подивилася на мене. Її знав, що вона намагається вгадати, блефую чи ні. Рейнальдо зачекав якусь мить, потім попрямував до день у коридор. «Добре, ми будемо блефувати», - сказав він. Тепер він тримав «Беретту» біля скроні Файех. «Але я запевняю вас, що якщо ви спробуєте зупинити мене, містер Картер, дівчина піде першою».
  
  
  Дивлячись, як він крадеться до дня, її, знав, що він тримав мене в маленькому куті. Її б не шталь вбивати Файех, щоб він не вийшов через кімнати, і він побачив це в моїх очах. Тепер він відкривав двері.
  
  
  «Пам'ятай, вона помре першою».
  
  
  «Ти ведеш себе, як ідіот, Рейнальдо, - сказав я, йдучи за ним з« люгером ». - Кращого пропозиції тобі не буде. Вам краще подумати про це, перш ніж піти.
  
  
  «Не думаю, що ви збираєтеся платити мені за фільм, який її вкрав у вашого уряду», - відверто сказав Рейнальдо, нарешті кинувши позу. «Справа в тому, що я не думаю, що взагалі можу тобі довіряти». Тепер він задкував в коридор, «Беретта» все ще сиділа біля голови Фей.
  
  
  «Свиня, відпусти мене!» - крикнула вона.
  
  
  Ми обидва ігноруємо її.
  
  
  «Добре, хай буде по-твоєму, - сказав я. «Але не говорити, що я не намагався зробити це легким способом».
  
  
  «В цьому випадку, - сказав він, - немає простого шляху».
  
  
  Її почав погоджуватися з ним. «Облиш дівчину, Рейнальдо. Вона вам більше не потрібна.
  
  
  «Ви праві, містер Картер, - сказав він. «Ви можете отримати ee». Він раптом сильно штовхнув її. Вона прилетіла назад в кімнату, сіла на мене, відкинувши Люгер в бік.
  
  
  Рейнальдо тим часом зник у коридорі. Її схопив Файех, щоб вона не впала, і рушив навколо нах до коридору. Але вона мене випередила. Вона схопила з мого пояса «Російський» 44-го калібру, пістолет Рейнальдо, і вилетіла з ним в коридор.
  
  
  «Я дістану его!» сказала вона, її темне волосся закручувалося навколо її особи.
  
  
  Перш ніж її встиг її зупинити, вона випустила два постріли по коридору слідом за Рейнальдо, коли він досяг сходів. Обидва постріли схибили, і він пішов. Її вихопив у нах пістолет.
  
  
  «Кравець забирай, Файе!» Її сказав. «Якщо ви вб'єте його, ми ніколи не знайдемо цей клятий фільм!»
  
  
  Вона подивилася на мене. «Мені дуже шкода, Нік. Її майже все зіпсувала, чи не так?
  
  
  Її втомлено подивився на нах. «Повертайся в Зимовий палац і залишайся там».
  
  
  Потім її, повернувся і пішов по коридору слідом за втікачем Рейнальдо.
  
  
  
  
  Десята глава.
  
  
  
  Її дістався до вестибюля готелю. Клера втупився на пістолет в руці моїй, і я зупинився, щоб покласти ему в хвилину кілька піастрів.
  
  
  «Ти нічого не чув і не бачив», - сказав їй ему.
  
  
  Він подивився на гроші, потім на мене. «Так, сер», - сказав він.
  
  
  Її почув, як завівся двигун автомобіля, і попрямував до дня, як раз вчасно, щоб побачити, як темно-бордовий BMW 2002 року від'їжджає від узбіччя і з ревом мчить по темній вулиці. Її, подивився на вулицю і побачив чоловіка, що рухався до старого бьюику. Її, підбіг до нього. Він був арабом в західній одязі.
  
  
  Я на час позичу твою машину, - сказав їй ему. Її сунув йому пачку грошей. 'Тут. Її залишу машину там, де ти її знайдеш пізніше. Дай мені ключі ».
  
  
  Він глянув на «Люгер», і швидко потягнувся за ключами від машини. Її схопив ih і застрибнув у «б'юік». Це був драндулет, але це були колеса. Її поклав «Люгер» у кобуру і взяв з собою двигун. Він ожив. Потім її палив гуму, щоб піти від узбіччя. Рейнальдо вже зник за рогом в кінці кварталу.
  
  
  Коли її завернув за ріг, машини Рейнальдо ніде не було видно. Її сильно вдарив по акселератору, зробив стару реліквію в наступний кут і повернув прямо. BMW був на два квартали попереду і рухався швидко. Ми були за шаріатом ель-Карнак і тільки що минули поліцейський відділок Луксора. Її затамував подих і сподівався, що ніхто не побачить і не почує, як ми проносимося mimmo. Потім ми проминули площа Громадського саду зліва і Готель де Прізвищ праворуч і опинилися на старій алеї Сфінксів, що ведуть до села Карнак, де стояли знамениті храми.
  
  
  В цей час ночі на дорозі було мало машин, і це було удачею, тому що ніхто навколо нас не збирався зупинятися або знижувати швидкість. Кілька пішоходів дивилися нам услід, поки ми з ревом проїжджали mimmo, але в іншому погоню, не помітили. Дивно, але я не відставав від BMW, незважаючи на його велику потенційну швидкість і маневреність. «Б'юік» натикався на вибоїни на вулиці, як серійний автомобіль в аварійному дербі. Мій гол вдарилася об дах в парі є. А потім ми були в храмі Карнака.
  
  
  Рейнальдо зрозумів, що я був дуже близький, щоб спробувати втратити мене в місті, тому він прийняв план, який не включав його бордового седана. Він різко зупинився у храмових воріт. Коли під'їхав її, її, побачив, що він прямує до масивним Південних воріт Карнака. Останні сто ярдів засадженій пальмами Алеї Сфінксів, сфінкси з баранячими головами межували з дорогою, сидячи, як і тисячі років тому, але тепер на різних стадіях розкладання. Пілони Південних воріт чудово височіли в місячному світлі. Її зупинив старий автомобіль Buick поряд з BMW і спостерігав, як Рейнальдо пробігає mimmo нічний мережі, призначеної для захисту від туристів в неробочий час. Його темна фігура зникла у дворі храму Хонсу, коли вийшов її навколо машини.
  
  
  Її панцир за ним, рухаючись тихо. У нього все ще була «Беретта», і хоча це була невелика гвинтівка, хороший стрілок міг дуже ефективно за nah вбивати.
  
  
  Обережно рухаючись по передньому двору, її дивився на глибокі тіні, що відкидаються товстими стінами, прикрашеними ієрогліфами, і підносяться вздовж них колонами, вироблені lotus. Я не думав, що Рейнальдо зупиниться на цьому. Її, пройшов через передній двір в Малий гіпостильний зал за ним. Дахи давно не було, і все залито зловісним місячним світлом. Раптово чотири тисячі років чарівним чином зникли, і я опинився в Древньому Єгипті при дворі
  
  
  Рамзеса XII. Його рельєф чітко виділявся на стогони, невидячим поглядом дивиться на століття. У цьому залі також були колони, і її обережно рухався через них. Потім її почув, як десь попереду котилися пухкі камені.
  
  
  «Рейнальдо!» Її, закричав. «Ви не зможете вибратися звідси. Дати тобі ще один шанс укласти угоду ».
  
  
  На мить в залитому місячним світлом храмі запанувала тиша, потім пішов ревматизму: «Мені не потрібно забиратися звідси, містер Картер. Її можу вбити тебе ».
  
  
  Її помітив напрямок звуку голосу його і попрямував до нього. Її зробив останню пропозицію; тепер це був поєдинок - він або я.
  
  
  Мовчки її оболонки, через храмовий комплекс і залів, фараони ih дружини тупо дивилися на мене зі своїх п'єдесталів. Легкий вітерець підняв пил і сміття в кутку і змусив мене підстрибнути. До мене прийшла атмосферу цього місця. Може бути, саме на це й розраховував Рейнальдо.
  
  
  Її пройшов між ще однією парою масивних, громіздких пілонів, загрозливо скорчившихся в темряві. Моя ступня пошкребла камінь, і раптом пролунав постріл. Краєм ока її побачив спалах перед тим, як стародавній камінь розколовся біля моєї голови.
  
  
  Її пригнувся і вилаявся. У цих за інших обставин її, як переслідувач опинився в невигідному становищі. Якщо Рейнальдо збереже самовладання, він зможе підстрелити мене з будь-якої кількості відмінних позицій.
  
  
  Його скорчився в темряві і чекав. Потім її побачив тінь у тому напрямку, звідки був зроблений постріл, швидко переходить від однієї колони до іншої. Її поклав «Люгер» на руку, і шталь чекати. Тінь з'явилася і попрямувала до іншого стовпа. Її вистрілив. Рейнальдо скрикнув і впав обличчям вниз.
  
  
  Але его не сильно поранило. Через мить він знову був на ногах. Її зробив ще один постріл, коли він пірнув за кам'яну колону і промахнувся.
  
  
  Тепер він був у мене в невеликому невигідному становищі. Рана, ймовірно, була поверхневою, але вона змусила Рейнальдо задуматися. Це змусило його зрозуміти, що засідка - небезпечна гра.
  
  
  Тепер ми були у Великому гіпостильній залі, найбільшому в руїнах. Тут дах теж зникла, але все ще стояли 134 колони, розташовані через рівні проміжки часу по всій величезній кімнаті. Це були масивні кам'яні блоки, що підносилися високо над головою, як гігантські мертві дерева. І Рейнальдо був де-то в цьому лісі древніх колон, чекаючи, щоб прострілити мені голову.
  
  
  Її повільно підійшов до найближчої колони і притулився до неї. Рейнальдо не виходив з цієї кімнати, і, ймовірно, не збирався виходити. Звичайно, тут у неї буде найкращий шанс потрапити у мене, перш ніж її, зроблю те ж саме з ним.
  
  
  Швидко ковзнувши до іншої колоні, її кинув погляд на наступний ряд колон. Не було руху. Місяць відкидала срібні прути між важкими тінями колон. Тепер колони оточували мене. Це було схоже на примарний темний зал дзеркал, в якому колони відображаються в усіх напрямках.
  
  
  «Я йду за тобою, Рейнальдо». Мій голос злегка луною відгукнувся. Її, знав, що його, мабуть, трохи трусонуло від рани, і готель трохи попрацювати над цим.
  
  
  Її, попрямував до іншої колоні, навмисно сповільнюючи свої рухи. Найшвидший спосіб знайти Рейнальдо - це привернути його вогонь. І чим далі його був з ним, тим краще. Коли її повільно рушив до іншої колоні, її побачив, як Рейнальдо вийшов з-за колони вздовж лінії. «Беретта» знову загавкала. Goggle розірвала рукав моєї камзоли.
  
  
  Вільгельміна проревела свій ревматизму. 9 мм. goggle відірвалася від колони, за якої тільки що пригнувся Рейнальдо. Поки Рейнальдо лежав, її перемістився вправо до іншого ряду колон. Її уважно слухав, повертаючи голову. Її почув звук зліва від мене, розвернувся і побачив рвану газету, развевающуюся на вітрі. Він майже вистрілив у нах.
  
  
  Її швидко рушив до останньої місцях Рейнальдо, до колони, яка займається наблизила мене до нього. Він помітив мене, коли її дістався до свого нового укриття, і «Беретта» знову вистрелила, goggle потрапила в колону позаду мене. Її відкрив у відповідь вогонь, два швидких пострілу. Перший відлетів від колони Рейнальдо, повернувся і мало не вдарив мене. Початку другої потрапив в Рейнальдо, коли він повертався в укриття.
  
  
  Її, чув, як він лається по-іспанськи, потім він крикнув на мене:
  
  
  «Кравець забирай, Картер! Добре, давайте розберемося і домовимося. Ви знаєте, де її ».
  
  
  Справа наближалася до дрібниць. Її, знав, що рано чи пізно мені доведеться піти за ним, як білий мисливець, що йде в кущі за пораненим леопардом. Але тоді у нього буде кращий шанс напасти на мене.
  
  
  Її глибоко зітхнув і вийшов з-за своєї колони. Через мить Рейнальдо теж вийшов на відкритий простір. Він шелл насилу, але все одно продовжував йти. Як і її, він знав, що час для обережності пройшло. Він повільно попрямував до мене по проходу між високими колонами, «Беретта» націлилася в мою сторону.
  
  
  Її не готель, щоб Рейнальдо був мертвий.
  
  
  Але тепер це була його гра, і він готель перестрілки. Він рушив до мене.
  
  
  «Ти не можеш мене обдурити, Картер», - сказав він, підхід. «Ви нічого не отримаєте від мерця. Ви б вважали за краще не вбивати мене. Але я не страждаю таким недоліком ».
  
  
  «Я вб'ю тебе, якщо доведеться», - сказав я. «Просто скажи мені, де мікрофільм, і будеш жити».
  
  
  «Я все одно буду жити». Він продовжував рухатися. Я не міг підійти лиже. Раптом він вистрілив, але, на щастя, її перемістився вліво. Постріл все ще пройшов по моєму правому проведені обчислення, залишивши гарячу рану на тілі. Її притиснувся до колони, прицілився з «Люгера» і відкрив вогонь у відповідь.
  
  
  Рейнальдо схопився за груди і вдарився об колону, але не впав. Він не здавався - він дійсно думав, що я вб'ю його. Він знову вистрілив з «Беретти», і промахнувся.
  
  
  У мене не було вибору. Її вичавив ще один патрон, і він не схибив. На цей раз Рейнальдо збило з кулею нога, і грубо кинула на спину. «Беретта» вилетів з його руки.
  
  
  Її почекав мить, спостерігаючи за ним. Мені здалося, що я бачив, як він рухається, але я не міг бути впевнений. Десь праворуч від мене пролунав шум. Її розвернувся, дивлячись у темряву, але нічого не побачив. Місце знову підходила до мене. Її рухався між масивними колонами, поки не зупинився над Рейнальдо, мій «Люгер» був готовий на випадок, якщо мені все ж доведеться його використовувати.
  
  
  Рейнальдо лежав, підібгавши під себе одну руку, його обличчя було біле. Остання goggle потрапила ему в праву частину грудей. Я не бачив, як він міг вижити.
  
  
  Її, нахилився над ним. Мені знову здалося, що я чую поблизу шуму. Її селл навпочіпки і прислухався. Тиша. Її, подивився на Рейнальдо.
  
  
  «Дивись», - сказав їй ему. «З тобою все буде гаразд, якщо ти потрапиш до лікаря». Її, сподівався, що він не здогадається, що я брешу. «Я можу доставити вас туди, якщо ви поговорити зі мною з приводу фільму. Її також не буду говорити Бове про ваше місцезнаходження.
  
  
  Він засміявся, гортанний сміх перейшов у його глотку, яка перейшла у кашель.
  
  
  «Якщо вам не подобається звучання цієї пропозиції, - додав я, - я можу пообіцяти вам, що ви не помрете легко».
  
  
  Змішані емоції відбилися на його обличчі. Потім рука, захована під его і тілом, раптово промайнула на мене. В кулаці було зброя, яку розповів мені Хакім Садек, - кинджал для льодоруба з товстим вістрям. Вона вдарилася мені в житті, коли її, відступив. Воно розірвало мою куртку й сорочку й укололо мою плоть. Її схопив руку Рейнальдо, скрутив обома, і кинджал випав з його кулака.
  
  
  Її жорстоко вдарив його рукою, і він хмикнув. Її схопив кинджал і підніс йому до підборіддя. «Добре, її був з тобою ввічливим. Ви хочете, щоб її почав тикати цією штукою в різні місця?
  
  
  Його обличчя змарніло. У nen більше не було боротьби. Йому нічого не залишалося, крім запропонованої мною соломи.
  
  
  - Долина царів, - прохрипів він. 'Курган Меренптаха. Похоронна камера.'
  
  
  Він закашлявся, бризнувши кров'ю.
  
  
  Її підказав. - «Де в похоронній цифрові камери?»
  
  
  Він зойкнув. - 'Спаси мене!' «В Луксорі... є лікар. Поряд з фараонами. Він може ... тримати язик за зубами ... на замку.
  
  
  «Добре, - сказав я. - А де в похоронній цифрові камери?
  
  
  Він відкрив рот, щоб щось сказати. Кров цебеніла ще більше, і все. Його очі скляні, мета запрокинулась. Він був мертвий.
  
  
  Її, вирішив, що мені пощастило. Він міг померти, нічого не сказавши мені.
  
  
  Повільно її повернувся через Великий гіпостильний зал. Коли її, дістався до входу, їй знову щось почув. На цей раз виразно були shaggy. Її, подивився на відкритий двір і побачив там араба, всматривающегося в темряву великого залу.
  
  
  'Хто це?' - крикнув він по-арабськи. 'Що там відбувається?'
  
  
  По всій видимості, він був доглядачем, якого насторожила стрілянина. Коли він знайшов тіло Рейнальдо, почався справжній галас. Її не захотів бути поруч.
  
  
  Її мовчки рушив між гігантськими кам'яними колонами, уникаючи дворі, де доглядач невпевнено стояв, прямуючи до Південних воріт, через які увійшов її.
  
  
  BMW був самим зручним і швидким. Її, заглянув усередину і побачив, що Рейнальдо залишив ключі в замку запалювання. Її, схопився, повернув ключ і включив передачу. Її послизнувся на гравії, огинаючи машину, і коли її почав рух, її побачив, як доглядач біжить до мене, розмахуючи руками і кричучи.
  
  
  Йому було б важко добре розгледіти машину. Її запустив двигун, і БМВ з ревом пронісся в ночі. Через кілька секунд храми зникли з очей, і він повертався в Луксор, і в Зимовий палац.
  
  
  На зворотному шляху її згадав звуки, які, як мені здавалося, чув її, коли Рейнальдо помирав. Це, мабуть, був доглядач. Якщо ні... Я не хотів думати про можливі альтернативи. Ну завтра вранці рано її завдала візит в Долину царів.
  
  
  Якщо пощастить, її знайду мікрофільм, покінчу з цим арабським кошмаром, і попрошу Хока про надбавку і двотижневій відпустці.
  
  
  Це великого сенсу не мають так просто.
  
  
  
  
  Одинадцята глава.
  
  
  
  
  Наступний ранок був прохолодним, яскравим і зрозумілим, як зірка Африки. Вічний Ніл безтурботно біг, як змащений маслом синій металік. Для цієї стрічкою звивається життя сяяла полірована мідь пустелі і пагорбів.
  
  
  На цьому безтурботному тлі і почався день, коли її їхав по курній дорозі в Долину царів. Це була орендована Alfa Romeo 1750, і Файе сиділа поруч зі мною, не протестуючи і слухала, поки їй кричав на нах.
  
  
  «Ти біса мало не вбила нас вчора, - спростував повідомлення в змі її ей, - так що, будь ласка, дозволь мені на цей раз вистрілити».
  
  
  На самому делле, її б взагалі не взяв Файех з собою, але вона сказала мені, що гробниця Меренптана тимчасово закрита для туристів, і мені потрібно, щоб вона дісталася туди. Її погодився взяти її, але мені це не подобалося, і вона це знала. Вона сіла в машину, як можна далі від мене, і ми майже нічого не говорили по дорозі.
  
  
  Ми проїхали mimmo Колосів Мемнона і храм цариці Хатшепсут, mimmo знебарвленого сіл, пофарбованих у білий колір, на ранньому сонці, де люди все ще жили так само, як у біблійні дні. Верблюди, запряжені в шліфувальні круги, рухалися по нескінченному колу навколо примітивних млинів, як ніби вони тисячоліттями виконували одну і ту ж роботу. Жінки в чорному, деякі з глечиками для води на головах, дивилися на нас крізь вуаль, коли ми проходили. Файех нічого не коментувала. Я не заперечував, бо цим ясним ранком мої думки були зайняті тільки одним: знаходженням мікрофільму.
  
  
  Ми прибули в Долину царів менш ніж за годину їзди. Коли ми вийшли на стоянку, і він озирнувся, їй був розчарований. Це зовсім не виглядало грандіозним. Це був широкий яр, оточений високими скелястими кручами, навколо яких був пісок. Там було кілька службових будівель, розпечених на сонці, і ви могли бачити розкидані входи в гробниці - непривабливі дірки в землі з квитковими касами, за арабу в кожній будці.
  
  
  Її запитав. - 'Це воно?
  
  
  «Це все під землею, - сказала вона. 'Ти побачиш.'
  
  
  Вона приєднується до мене арабу в одній з халуп, чоловікові, який, здавалося, відповідав на це місце. Вона показала своє посвідчення Інтерполу, розповіла йому історію про контрабанду героїну і попросила дозволити нам увійти в гробницю без проводів.
  
  
  «Звичайно, мадам», - сказав він по-арабськи.
  
  
  Коли ми підійшли до гробниці, її, подивився на нах. «Ви впевнені, що гробниця закрита для глядачів?»
  
  
  Вона посміхнулася загадковою посмішкою. «Як ти думаєш, його б готель тебе обдурити, коханець?»
  
  
  Біля воріт гробниці не було охоронця, тому ми просто увійшли всередину. Це було схоже на вхід у шахту. Ми відразу виявили, що спускаємося в особливих кам'яного тунелю. Стіни з обох сторін були покриті ієрогліфічними надписами, вирізаними на камені вручну. Ми йшли вниз і вниз, і ієрогліфи не закінчувалися.
  
  
  «Написи з єгипетської книги мертвих», - сказала мені Файех, поки ми спускалися. «Дуже важливо для виживання в Іншому Світі».
  
  
  «Цікаво, чи є у них владу над виживанням у цьому світі», - сказав я. Її зупинився на повороті коридору і витягнув навколо кишені піджака товстий путівник. Її перегорнув его і зупинився на перевернутої сторінці. «Тут говориться, що є кілька поховальних кімнат».
  
  
  Насправді. Первыая в залі недалеко від перевалу праворуч від нас. Главныая, з саркофагом Меренптаха, в залі далі по цьому проходу, Залом для поховань.
  
  
  'Все в порядку. Іди у меншу кімнату, а її візьму велику. Якщо ви знайдете те, що ми шукаємо, кричіть ».
  
  
  Її, дивився, як вона повернулася і пішла по тьмяно освітленим коридором, потім пішла головного коридору. Її, підійшов до драбини і спустився на більш низький рівень. Тут її і опинився в іншому тунелі-коридорі. Було більше ієрогліфів і кольорових фресок Меренптаха в присутності бога Хармахиса. Коридор вів у досить велику кімнату. Очевидно, це був Зал поховання. Інший прохід вів з протилежного боку в кімнату набагато меншого розміру: похоронну камеру.
  
  
  Саркофаг Меренптаха займав значну частину кімнати. Кришка його могилі була красивою і мудрою. Все це стояло на кам'яному подіумі. Її обійшов його, гарненько озирнувшись. Потім обшукав її кімнату. На полицях стояли похоронні урни. Мікрофільм міг бути захований на одній навколо цих поллок, але це було б занадто очевидно. Її знову подивився на кришку саркофага. Вона сиділа частково над посудиною, щоб її міг бачити темні куточки порожнього гробу.
  
  
  Звичайно, подумав я, Рейнальдо не кинув плівку в цю велику коробку, її уперся плечем у кришку. Її не міг зрушити його з місця, так що Рейнальдо теж не міг зрушити його. Потім мені прийшла в голову ідея - та ж сама, як з'ясувалося, і Рейнальдо. Її захід у саркофаг і обмацав нижню частину його кришки, наскільки міг. Нічого. Потім її обмацав внутрішню сторону саркофага. Ще нічого. Її повернувся до кришки. Її, простягнув руку під ним і простягнув руку, наскільки це було можливо. А потім її це відчув.
  
  
  Це був невеликий пакет, не більше мого великого пальця, і він був приклеєний до нижній стороні кришки.
  
  
  Її вирвав його і витягнув руку навколо саркофага. Мій складати долар майже зупинилося, коли її обережно розгорнув маленький згорток. Голосувати воно що. Мікрофільм. Плани Новигрома I. І лежать зараз в моїй руці, вони належали уряду США.
  
  
  Її дозволив собі задоволено посміхнутися. Якщо Драммонд повинен був померти, принаймні, не дарма.
  
  
  Камінь дряпали чиєюсь ногою. Її сунув плівку в хвилину і потягнувся до Вільгельміна. Її трохи запізнився. Там, у дверях похоронної камери, стояли ухмыляющиеся двоє головорізів. Їй стало відомо у великому чоловікові з Магнумом Тонкого людини. Magnum знову дивився на мене. Інший чоловік, невисокий жилавий arab з щурячою мордою, націлив на мене револьвер європейського зразка 32 калібру.
  
  
  «Ну, подивися, хто в тур по саркофагам, - сказав здоровань.
  
  
  Маленький чоловічок розсміявся коротким, уривчастим сміхом, злегка надувшим паличок.
  
  
  Її запитав. - Щось погане в тому, щоб побачити пам'ятки?
  
  
  Мої думки металися тому, як перематывающий фільм. Гіпостильний зал минулої ночі. Шуми, які його думав, що чув. Зрештою, доглядач ih не зробив. Хтось, імовірно, одіна навколо цих двох, пішов за Рейнальдо і мною в Карнаці і тихо увійшов вчасно, щоб почути фінальну сцену. Але вони не дослышали, тому що дозволили мені знайти для них мікрофільм.
  
  
  «Ти тут не сич пам'яток, - сказав мені здоровань.
  
  
  Її сказав. - Немає?' Її відпустив руку з камзоли.
  
  
  «Рейнальдо сказав вам, де був фільм», - продовжив здоровань.
  
  
  «Бове уклав зі мною угоду, - сказав я.
  
  
  «Містер Бове дав вам життя на інформацію про Рейнальдо, - сказав здоровань. 'Голос і все. Він говорить не вбивати тебе зараз, якщо ти будеш співпрацювати ».
  
  
  «Яким чином співпрацювати?» - сказав я, вже знаю, ревматизму.
  
  
  Знову була ця потворна посмішка. «Містер Бове хоче цей фільм. Він каже, що отримав це право, тому що Рейнальдо тримався від нього. Звичайно, він продасть його вам за правильною ціною, якщо ви зможете це придумати. Можуть бути й інші пропозиції ».
  
  
  Її, зітхнув, думаючи: голосування і все. «Я не знайшов фільм, - сказав я.
  
  
  Маленький чоловічок похитав головою і назвав мене брехуном по-арабськи.
  
  
  Фільм у тебе в кишені, - сказав здоровань. «Ми бачили, як ви його туди поклали. Віддай, і стрілянини не буде ».
  
  
  Її не збирався віддавати цей мікрофільм зараз, тим більше міжнародної банди хуліганів.
  
  
  «Гаразд, схоже, у мене немає вибору», - сказав я.
  
  
  Правильно, містер Картер, - сказав здоровань.
  
  
  Її поліз в хвилину для микрофильмом, одночасно роблячи два кроки до них. Здоровань простягнув вільну руку, намагаючись тримати Magnum інший в мою груди. Мені довелося пройти перед маленьким арабом, щоб дістатися до нього.
  
  
  «Просто віддай плівку, і все буде в порядку», - запевнив мене здоровань.
  
  
  Її, поцікавився. У всякому разі, він не збирався дізнаватися. Її вийняв навколо кишені порожній, але стиснутий кулак. Їй був щиро перед невисоким арабом, і його револьвер стежив за кожним моїм рухом. Але мені довелося ризикнути.
  
  
  Раптом її відкрив порожній кулак і схопив маленького араба за руку з пістолетом, йдучи з лінії вогню. Звук пострілу заповнив кам'яну кімнату, коли goggle відлетіла від саркофага позаду мене і вдарилася об стіну.
  
  
  Тепер їй міцного схопив стрілка за руку і збив його нога, поставивши між собою і великим хлопцем з магнумом. Пістолет маленького араба знову вистрілив, goggle потрапила в підлогу. У цей момент здоровань вистрілив, намагаючись потрапити мені в груди. Маленький arab закричав, коли goggle потрапила ему в ліву руку. Здоровань вилаявся, коли її тепер штовхнув маленького араба в ньому, тимчасово збивши його з противаг.
  
  
  Її пірнув до кінця саркофага, сподіваючись використати його, як укриття. Здоровань випустив ще два постріли, поки її на мить рятувався. Перший відколов саркофаг, початку другої відірвав каблук з мого правого черевика.
  
  
  - Я дістану тебе, Картер! Великий чоловік мав на увазі бізнес. В той день він був дуже розчарований, у Тонмана коли Бове відкликав його.
  
  
  Тепер він збирався це виправити.
  
  
  Її чув его shaggy, обходячи саркофаг. Не було часу для Люгера. Її двинув правим передпліччям, і Хьюго ковзнув мені в долоню.
  
  
  З-за рогу саркофага загорнув великий чоловік, масивний і злобний, стискаючи в руці магнум. Він помітив мене і прицілився, і він притулився до труни. Пістолет вибухнув, і я почув, як goggle вдарилася в підлогу поруч зі мною. Він вистрілив шалено, і мені пощастило. Її, скинув праву руку відвертими перед собою, випустивши Хьюго. Стилет безшумно ковзнув по повітрю і врізався в груди здорованю.
  
  
  В його очах з'явилося здивування. Він автоматично схопився за холодну сталь в себе. Magnum заревів ще три рази, коли він, спіткнувшись, важко впав на кришку труни.
  
  
  Як раз вчасно його почув позаду себе звук. Її обернувся і побачив маленького араба, чия поранена рука безвольно звисала збоку, і він зробив свій револьвер на мене з іншого обидва кінця саркофагів. Її відкотився від кам'яного підстави, коли він вистрілив, хапаючись за Вильгельмину, коли її рухався. Її взяв ee і вистрілив.
  
  
  Її вистрілив тричі. Перший постріл влучив в стіну у футі над головою араба. Початку другої зробив борозенку на ндо лівій щоці, а третій увійшов у груди. Goggle потрапила в нього і вдарила об стіну. Він впав на підлогу, ховаючись по виду.
  
  
  Почулося тихе бурмотіння по-арабськи. Потім маленький arab піднявся на ноги і рушив до дверного отвору в похоронну камеру. Він слабо обернувся і вистрілив у мене, щоб прикрити свій відступ. Але коли він підійшов до дверного прорізу, її знову вистрілив по люгера і потрапив в нього, біля основи хребта. Він сіпнувся, немов його тягнули на якийсь невидимий провід. Її обійшов саркофаг і подивився. Тіло маленького араба сіпнулося і завмерло.
  
  
  Її повернувся до здорованю й витягнув з його грудей стилет. Її протер його его куртці і повернув назад у піхви. «Тобі слід було кинути курити, поки ти був попереду», - сказав його трупу.
  
  
  Потім її почув, як Фэйх кличе: «Нік!»
  
  
  Її повернувся, коли вона увійшла в похоронну камеру. Вона пройшла mimmo першого трупа, здивовано глянувши на нього, і підійшла до мене і почала другий моєї жертви.
  
  
  Вона запитала. - "Нове братство?"
  
  
  Насправді. Бове шталь жадібним, коли задумався про цінності фільму ».
  
  
  - А воно у вас є?
  
  
  Її витягнув плівку навколо кишені і простягнув ей. «Це чудово, Нік!» - сказала вона, посміхаючись.
  
  
  Її запитав сл. - Ви бачили у коридорах ще кого-небудь з «Нового Коти»?
  
  
  «Ні, її взагалі ні в кого не бачила. І її підозрюю, що потім цього Бове відмовиться від фільму. Він дійсно не хоче вступати в боротьбу з урядом США ».
  
  
  «Якщо це правда, то ця населений пункт росії починає виглядати як успішна», - сказав я, прибираючи «Люгер» у кобуру. «Іди, іди забираймося звідси, поки нам ще щастить».
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Коли ми підійшли до входу в гробницю, мружачись від яскравого сонця, все було тихо. Поруч не було охоронців, а глибини похоронної камери, повинно бути, заглушали звук стрілянини. Ми відразу пішли до «Альфа-Ромео» і залізли всередину.
  
  
  Коли ми їхали навколо Долини царів, її трохи розслабився. Це було неприємне завдання, але воно закінчилося добре. У мене був мікрофільм, і було моє здоров'я. Її згадав про кейсі, який сховав її в багажному відділенні раніше, на всякий випадок, і був радий дізнатися, що зараз він мені не знадобиться.
  
  
  Її все ще перебував у цьому тріумфальному стані, відчуваючи себе задоволеним собою і тим, як він впорався з важким справою, пояснюючи Файех, наскільки важливий фільм для вільного світу і т. Д. І т. Д., Коли це сталося. Ми об'їхали кам'янистий покажчиків на грунтовій дорозі і мало не врізалися в чорний Mercedes SL 350, припаркований через дорогу, так що об'їхати його було неможливо.
  
  
  Я тону, знущання, її з'їхав на курну зупинку всього в декількох футах від «мерседеса». Коли пил розсіявся, її побачив трьох чоловіків, що стоять навколо великої чорної машини. Моя щелепа злегка відвисла. Це були Юрій Лялін і двоє арабських головорізів, яких він використовував, щоб мене побити. Лялін тримав свої пістолети «Маузер», а араби тримали за курносому револьверу. Всі зброю було націлене мені в голову.
  
  
  «Кравець забирай!» Пробурмотів я. «Кляті росіяни». Фей просто дивилася на трійцю. «Мені дуже шкода, Нік».
  
  
  Лялін кричав на нас, а її сидів і вирішував, що робити. - Виходь звідти, Картер. Ви не повинні розчаровувати мене зараз. Це те, для чого її зберіг тобі життя ».
  
  
  «Тобі краще робити те, що він говорить, Нік», - м'яко сказала Фей.
  
  
  Якщо б її запустив двигун і попрямував щиро до них, її міг би отримати один, два пострілу, але його не міг обійти цю гігантську машину.
  
  
  Їй раптом так розлютився, так засмутився, що не міг нормально думати. Нарешті її вимкнув двигун.
  
  
  «Добре, - сказав його дівчині. «Здамося КДБ».
  
  
  Ми вийшли по всьому машини, і Лялін махнув нам своїм маузером. Її подивився його мало, і це було схоже на те, щоб заглянути в мало мого власного Люгера. Її знав його потужність і ефективність. Арабські головорізи міцного тримали свої револьвери, готові ними скористатися. Я не бачив виходу.
  
  
  «Значить, все йде за планом», - сказав її Ляліну.
  
  
  «Насправді, містер АЙ-ман», - сказав він, натягнуто посміхаючись. «Ви дізналися, де в залі фільм, і привели нас до йому. Нам потрібно було просто почекати і дозволити вам зробити за нас всю роботу ».
  
  
  Він зловтішався, а її ненавиджу зловтішаються.
  
  
  «А тепер фільм, будь ласка».
  
  
  Її важко зітхнув і глянув на Файех. Вона подивилася на землю. Ми з нею через багато що пройшли, але виглядало так, як ніби ми програли гру у подвійному овертаймі. Її настання в його ширині плівкою, кинув останній погляд на пакет і передав Ляліну.
  
  
  Він взяв це обережно. Поклавши маузер у кобуру, він розгорнув плівку і уважно її розглянув. Її важко проковтнув. Тепер на мене було націлене всього два пістолети. І Лялін, напевно, все одно вб'є мене, перш ніж піде звідси. Назавжди було подумати про Фає, але її безпека не входила в місію. Може бути, вона зможе вчасно використовувати Беретту, яку її забрав у Рейнальдо, щоб врятувати нас обох.
  
  
  Його зробив свій хід. Поки Лялін тримав плівку на світлі, її зробив крок вперед, поставивши його між мною і дальнім бойовиком і мною, в межах досяжності найближчого. Раптово і люто вдарив її его по руці пістолетом. Пістолет вистрілив у мене над головою, і головоріз відсахнувся спиною до капоту «мерседеса». При цьому її кинувся на Ляліна. Він почав піднімати маузер, але не встиг. Її схопив його і притягнув до себе, намагаючись утримати його між мною та іншим арабом.
  
  
  Перший бойовик опоминался і все ще тримав пістолет. Інший рухався, щоб вистрілити в мене. Ми з Лялиным були в смертельній сутичці, мої руки тримали його горло, а його пальці стосувалися моїх очей.
  
  
  Її крикнув Файех. - «Беретта!»
  
  
  Її, схопився за Ляліна і штовхнув його в бік бандита, який намагається мене навести. Вражений нашим загальним вагою, він на мить втратив рівновагу. Але інший чоловік, як я її знав, тепер був позад мене. Наприклад, через секунду у мене в спині утворилася б рвана дірка.
  
  
  Сильно потягнувши Ляліна за плечі, потягнув її его на землю і на себе. Тепер будь стрілку буде важче вдарити мене, не потрапивши Ляліна.
  
  
  - Кинь, кравець тебе забирай! - видихнув він, вдаривши мене ліктем у бік.
  
  
  Її тільки боровся за час. Якби Файе вдалося задіяти Beretta, вона могла б змінити ситуацію на нашу користь. Якщо ні, то все скінчено. Її побачив краєм ока, і, на щастя, вона витягла пістолет!
  
  
  Її крикнув. - «Стріляй в них!»
  
  
  Лялін зумів заговорити, незважаючи на те, що я тримав його за горло. «Зупини его», - сказав він, дивлячись на Файех.
  
  
  І Файех, ця чуттєва красуня з привабливою усмішкою, рушила вперед і зробив «Беретту» мені в голову. «Відпусти його, Нік».
  
  
  Її, дивився на це прекрасне обличчя. Поступово відпустив Ляліна. Він відійшов від мене, потираючи горло. Її все дивився на цю «Беретту».
  
  
  «Мені дуже шкода, Нік», - тихо сказала дівчина.
  
  
  Лялін досталь, мікрофільм і сунув в хвилину. «Так, Картер. Файех - це агент КДБ. Так, іноді вона теж працює на Інтерпол. Але в першу чергу вона вірна Радянському Союзу. Хіба це не так, Фей, люба?
  
  
  Повільно її піднявся на ноги. Файех похмуро сиділа, не відповідаючи Ляліну. Деякі думки тепер поверталися до мене. Вона не дуже горів бажанням йти на Рейнальдо, коли її сказав, гей, що це той, у кого є мікрофільм. І смерть Кинджал її не турбувала. Тепер її знав чому, тому що я виключив частину конкурсу з КДБ. Були й інші речі.
  
  
  «Ви намагалися вбити Рейнальдо минулої ночі», - сказав її ей. «Тому що ви знали, що потім його смерті ніхто не зможе знайти мікрофільм».
  
  
  «Нік, я...»
  
  
  Два найманця підійшли до мене зараз. Той, хто схопив її, глянув на Ляліна, який отряхивал костюм.
  
  
  «Дай мені вбити його», - сказав arab.
  
  
  Лялін майже дозволив собі посміхнутися. - Ви побачите, як мої товариші хочуть позбутися від вас? Він підійшов до мене і обшукав мене, позбавивши від Вільгельміни і Гюго. Він кинув ih на землю біля Alfa Romeo. Потім він повернувся до мене і вдарив мене кулаком по обличчю.
  
  
  Її, впав у бруд, приголомшений. Мені здавалося, що ніс зламаний. У цієї людини був відмінний удар. Її ненавидів це.
  
  
  Її ще лежав на землі.
  
  
  «Це з-за неприємностей, які ти спричинив мені, і з-за моєї хворої шиї», - сказав він, торкаючись свого горла, де її мало не задушив його кілька хвилин тому. Потім він підійшов лиже, і, перш ніж її встиг зреагувати, вдарив мене ногою по обличчю, і більше голів.
  
  
  В мені вибухнула рве біль. Її намагався зосередитися на Лялине, але він був нечітким плямою мною назавжди.
  
  
  Її, чув, як Фей сказала: «Не назавжди!»
  
  
  Лялін відійшов від мене, і мій зір дещо прояснилося. Її, бачив, як він похмуро подивився на Файех.
  
  
  «Убий його», - наказав він.
  
  
  Файех швидко повернулася до нього. «Ні, - сказала вона.
  
  
  Її насилу підвелася на лікті, мета все ще крутилася.
  
  
  «Я сказав, убий його!» - крикнув Лялін.
  
  
  «Одіна навколо них може це зробити». Вона показала на двох арабів.
  
  
  'Немає. Ви повинні це зробити ».
  
  
  Тепер її міг бачити досить добре, і в заціпенінні дивився, як Файех повільно наближається до мене, тримаючи перед собою «Беретту». Її обличчя було сумне, очі розширилися. А потім її побачив, як у цих куточках очей течуть сльози. Сльози, які її бачив, коли ми в останній раз займалися любов'ю. Тепер її зрозумів. Вона підняла пістолет з ручкою із слонової кістки, поки той не націлився відверті мені в груди.
  
  
  "Боже ти мій!' вона сказала.
  
  
  Потім вона натиснула на курок.
  
  
  
  
  Дванадцята глава.
  
  
  
  
  Goggle сильно врізалася в мене. Її відчув різку біль трохи вище серця і вдарився об землю. Файех застрелила мене. Вона дійсно застрелила мене.
  
  
  До мене прийшло не так багато. Була прохолодна темрява, й чулися звуки, коли вони вчотирьох сідали в «мерседес», і ревіння двигуна, коли вони від'їжджали.
  
  
  Чорнота знову відступила, і це мене здивувало. Ще одним сюрпризом було відсутність гарячого вогняного кулі всередині моєї грудях, яке повалило мене в шок і метод вбив мене.
  
  
  Зрештою його виявив, що можу рухатись. Її повільно відкрив очі і подивився на спекотне сонце. Сталося чортове диво. Її болісно підвівся на лікті і поклав руку на груди, де повинна була бути дірка. Тоді її зрозумів, що пішло не так, точніше, правильно.
  
  
  Її поліз в хвилину камзоли, в правий нагрудний хвилину і витягнув товстий путівник по гробницях. Рвана дірка на обкладинці, що проходить крізь книгу. Goggle .25 калібру стирчала приблизно на чверть дюйма по задній частині книги. Її впустив книгу і обережно розстебнув сорочку. Там був великий червоний рубець на тому місці, де шкіра була прорвана виступаючим краєм кулі. У мене був би глибокий синяк, але путівник врятував мені життя.
  
  
  Її, згадав, як Файех намагалася відрадити мене від покупки книги, я кажу, що вона може сказати мені те, що мені потрібно знати. Її розсміявся слабким сміхом. Іноді все складалося таким безумством.
  
  
  Її повільно піднявся на ноги. Від удару Ляліна у мене калатало в голи. Лялін. Проклятий мікрофільм. Її повинен був слідувати за ними. Її повинен був знайти Ляліна, перш ніж він знищив плівку.
  
  
  Вільгельміна і Гюго лежали на землі, kuda ih кинув Лялін.
  
  
  Отримавши «Люгер», і стилет, її пересів на «Альфу» і забрався в нах. Її перевірив Люгер, він був увіткнути піском. Її вилаявся собі під ніс, поки не згадав про кейсі-аташе в багажному відділенні з замовною роботою Buntline. Може бути, у даних за інших обставин це було б краще зброю.
  
  
  Взяв двигун «Альфи» і включив передачу. Маленький GT з ревом підняв велика хмара пилу.
  
  
  Повинно бути, минуло п'ять миль, перш ніж її, підійшов до розвилки на дорозі. Один шлях вів у Луксор, а інший вів до узбережжя через Єгипетську пустелю. Її, вийшов і шталь вивчати землю; Її помітив сліди шин Мерседеса. Лялін пішов у пустелю. Він націлився на порт Сафаги, де, ймовірно, зустрінеться з російським вантажним судном. Але якби не міг їй завадити.
  
  
  «Альфа» з ревом виїхала на пустельну дорогу. Спочатку дорога була хорошою, але потім вона перетворилася на трасу, яка займається ставала все гірше і гірше. Були глибокі гори піску, і «Альфу», незважаючи на низьку посадку, доводилося протискуватися через них. З Мерседесом проблемою було б менше. Врешті-решт мені довелося перейти на нижчу передачу для потужностей.
  
  
  До полудня сліди «мерседеса» ставали все свіже, але сонце ставало нестерпним. Зовнішній метал машини був дуже гарячим, щоб доторкнутися до нього, і він відчував наслідки всього, через що мені довелося пройти раніше. Її вхопився за слизьке від банку колесо, поки машина неухильно їхала, мружачись крізь запорошене лобове скло на хвилі тепла, що піднімаються з піску і змушують пейзаж ковзати, і задавався питанням, якою повинна бути ця пустеля влітку. Потім її помітив щось збоку від траси.
  
  
  Спочатку я не міг розібрати, що це було, з-за хвиль спеки. Це може бути частиною машини або купа старих ганчірок.
  
  
  Потім, коли підійшов її лизати, її зміг краще розглянути його форму. Її дивився. Це було не щось, а хтось. Фігура, нерухомо лежить на піску. Дівчина...?'
  
  
  Ще мить, і він дійшов до нього. Її вийшов через машини, підійшов до узбіччя дороги і похмуро подивився на фігуру, болісно глитаючи. Це була Файех.
  
  
  Вони вбили її. Частина її одягу була зірвана в результаті жорстокої боротьби, на проведені обчислення під ребрами була рвана рана. Одіна навколо них встромив туди ножа.
  
  
  Її важко зітхнув. Її згадав її тепле тіло, рухоме під землею, блискучі очі - і те, як вона плакала, перш ніж натиснути на курок «Беретти». Тепер вона була схожа на зламану циркову ляльку.
  
  
  З Лялиным вона зробила фатальну помилку. Вона виявила небажання вбивати мене. Вона навіть плакала. Лялін не хотів, щоб навколо нього були люди, здатні плакати.
  
  
  Повернувшись в «Альфу», її зловив себе на думці, що Фэйех, прекрасна Файех, запам'ятала путівник у моїй кишені, і цілилася в нього, коли стріляла. Цього їй ніколи не дізнаюся. Її, подивився на небо і побачив, що стерв'ятники вже збираються і мовчки роблять піруети. І її, вилаявся, бо не встиг би її поховати.
  
  
  Ще півгодини їзди, і він побачив попереду хвилясте плямочка. Коли її скоротив відстань, плямочка перетворилося в мерехтливу краплю, потім краплю перетворилася на машину. Чорний мерседес.
  
  
  Її запустив двигун. «Альфа» покотилася по піску. Переді мною була хороша можливість, і він мав намір скоротити дистанцію. Коли її сильно натиснув на педаль газу, мені прийшло в голову, що Лялін, можливо, вже знищив плівку. Але це було малоймовірно. Його начальству, безсумнівно, потрібні матеріальні докази того, що вона була повернута.
  
  
  Коли її, наблизився до «мерседеса» на відстань номерами ярдів, він зупинився. Лялін і двоє бойовиків вийшли і дивилися, як я йду. Вони, напевно, не могли повірити своїм очам. Коли її зупинився на курній стоянці всього у вісімдесяти ярдів від мене і вийшов, побачив її навіть на такій відстані недовірливий вираз обличчя Ляліна.
  
  
  Її крикнув. - Насправді, Лялін! Це її! З цього моменту тобі краще самому вбивати!
  
  
  Вони відкрили день «мерседеса», щоб сховатися, і встали за ними, хоча перебували поза досяжності.
  
  
  «Я не знаю, як ти вижив, Картер», - крикнув мені Лялін. - Але тобі тут нічого виграти, крім ще однієї кулі. Нас ще троє. Ви не можете отримати фільм ».
  
  
  Значить, він все ще був у нього. Як я і припускав. Але чоловік був прав. Проти мене було три до одного, і вони були професіоналами. Нам розсудлива людина не підтримав би мої шанси.
  
  
  Її, підійшов до задньої частини Альфи і відкрив багажник. Всередині лежав аташе-кейси. Його швидко відкрив його і схопив Бантлайн. Її обережно скрутив дві деталі і причепив стовбура завдовжки півтора фута. Потім її схопив бельгійський пістолетний карабін, заклацнув его на рукоятці револьвера .357 Magnum і щільно завинтил.
  
  
  Араби зробили в мене пару пострілів. Один упав, розбризкуючи пісок, а інший слабо зачепив крило машини. Вони були занадто далеко, і тепер вони це знали.
  
  
  Лялін махнув їм рукою. Вони рушили до мене, по обидві сторони дороги. Підійшовши лиже, вони обійдуть мене з флангів і візьмуть під перехресний вогонь. Вони не знали про Buntline.
  
  
  Її, став на коліна за відкритими дверима «Альфи» і заклав мозку довгого нестандартного револьвера на розпечений метал. Піт тік по моєму обличчю від лінії волосся. Її струснув його, і прицілився навколо довгого ствола в бік араба праворуч, того, хто так готель вбити мене. Її міцного притиснув до плеча приклад гвинтівкового типу, знайшов стріляв у прицілі «Бантлайн» і натиснув на спусковий гачок.
  
  
  Чоловік буквально підстрибнув у повітря, згорнувшись у щільне коло, та був різко кинутий на землю з великою дірою в спині, через яку пройшла goggle. Він вже був мертвий, коли вдарився об пісок.
  
  
  Інший бойовик зупинився. Лялін перевів погляд з мерця на мене. Вижив arab теж подивився на мене, знову на Ляліна, а потім знову на мене. Потім він повернувся і побіг назад до «мерседеса». Він дістався до автівки перш, ніж її зміг привернути увагу его.
  
  
  Arab присів за машиною, дико жестикулюючи на Ляліна. Тепер вони були добре прикриті. Її помітив піднесення дюни ліворуч від траси, трохи лиже до них. Це дало б мені можливість стріляти з висоти. Її глибоко зітхнув і побіг.
  
  
  Ih пистодеты вистрілили одночасно
  
  
  Кулі копали пісок навколо мене. Але я продовжував бігти, і нарешті опинився там. Її пірнув за дюну, коли постріл розкидав пісок в дюймах від моєї голови.
  
  
  Піднявшись на лікті, тримаючи Бантлайн перед собою, її, подивився на них згори вниз. Вони перебралися на протилежний бік «мерседеса».
  
  
  «Підійдете, і її знищу плівку!» - крикнув Лялін.
  
  
  Її скривився, лежав там. Який у мене був вибір? Arab вистрелив мені в голову, і промахнувся. Її глянув ліворуч і побачив піщану дюну трохи краще, з більш крутим ухилом для укриття. Її встав і побіг за нею. Знову постріли обсипали мене піском, і знову мені вдалося дістатися до укриття без єдиного попадання.
  
  
  Її, глянув ще раз. Лялін в мене вистрілив і промахнувся на дюйм. Підбадьорений цим arab, злегка підвівся, щоб самому зробити ще один постріл. Її знайшов його груди в прицілі довгого стовбура і вистрілив. Він закричав і впав на спину, зникнувши за машиною.
  
  
  Її, бачив, як Лялін дивився на людину зверху вниз. Потім він знову подивився на мене. За висловом его осіб її, міг сказати, що його останній головоріз мертвий. Він випустив по мені два швидких пострілу, і її зробив ще один постріл. Він сіпнувся назад, поранений в плече.
  
  
  «Ти сказав, що це той, який її тобі винен», - попереджав її его.
  
  
  Він крикнув. - «Кравець тебе забирай, Картер!» «Я знищу фільм, і ви програєте!»
  
  
  Він забрався в машину з іншого боку, потім потягнувся і закрив двері з мого боку. Я не знав, що він там збирався робити, але мені довелося діяти швидко, щоб зупинити його.
  
  
  Її, звівся на ноги і побіг до невеликого піщаного горба приблизно на півдорозі до машини. Навколо машини пролунав постріл, і зачепив мою штанину. Її вдарився об пісок; тепер її міг зазирнути в машину.
  
  
  Було ясно, що там робив Лялін. Він тримав прикурювач на приладовій панелі. Зараз він запише це фільм.
  
  
  Її вистрілив в машину, але Лялін тримався тихо, і її не зміг його вразити. Її поліз в хвилину за П'єром, газовою гранатою. Тепер це був мій єдиний шанс. Її витяг маленьку шпильку гранати, ретельно прицілився і жбурнув її у відкрите вікно «мерседеса». Вона дала освіту високу дугу і зникла всередині.
  
  
  Димний газ наповнив машину за секунди. Її, чув, як Лялін задихається. Потім двері відчинилися, і він, похитуючись, вийшов, стріляючи по маузера на виході. Він вистрілив тричі, і всі три кулі встромилися в пісок переді мною. Їй відповів пострілом по Buntline. Лялін отримав удар у груди і з силою відкинув назад, до машини. Його очі розширилися від шоку, потім він зійшов на землю.
  
  
  Її обережно вийшов через укриття. Підійшовши до Ляліну, її, глянув і зрозумів, що він мертвий. Тепер навколо машини прибирали газ, але все одно для микрофильмом сідати в «мерседес» не довелося. Лялін досі стискав його в лівій руці.
  
  
  Її взяв плівку з мертвої виверти співробітника КДБ і довго її оглядав. Її подумав, чи варто воно того, чого коштувало.
  
  
  Сунувши плівку в хвилину, її повільно повернувся до «Альфи», сяючи на сонці пустелі. У мене ще була робота, остання задача в цьому завданні, перш ніж її міг вважати її виконаною. Мені довелося повернутися в Файех. Що б нам трапилося, вона згадала путівник чи ні, коли натиснула на курок він «Беретте», її повертався, щоб поховати її.
  
  
  Її, подумав, що я гей зобов'язаний.
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Загін смерті інків
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Загін смерті інків
  
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  
  
  
  Перша глава.
  
  
  
  
  
  Її обернув рушник навколо талії і пройшов у наступну антисептичну білу кімнату. Поки що новий медичний працівник AXE перевірив мої очі, ніс, горло, артеріальний тиск і педикюр. Її піднімався і спускався по драбині досить довго, щоб піднятися на Велику Китайську стіну.
  
  
  «У вас повинна бути величезна швидкість зцілення», - сказав він, дивлячись на рожевий шрамм звертається до моїх грудей.
  
  
  «У мене також пекельний апетит».
  
  
  «У мене теж», - відповів він, ніби це дало нам загальну зв'язок. «Це просто перетворюється в жир на мені».
  
  
  «Спробуй тікати від кулі раз в день. Це зменшить ваш оленка».
  
  
  Медичний офіцер похитав головою. «У вас, майстри вбивств, жахливе почуття гумору».
  
  
  «Професійне захворювання».
  
  
  Він провів мене в реакційну камеру і посадив. Її звик до цього. Камера являє собою темний ящик. Людина в nen, її, тримає шнурок з гудзиком і чекає. Загоряється святий, і ви натискаєте кнопку. Брильов може з'являтися відверті спереду або з боків, і він з'являється через випадкові проміжки часу. Ви не можете розрахувати час заздалегідь, і оскільки ви не знаєте, де воно буде, периферичний зір піддається виснажливої тренування. Час реакції, як швидко ви натискаєте кнопку, потім того, як побачили святіші зчитується цифровим комп'ютером зовні в тисячних долях секунди.
  
  
  І тестер не каже: «Готові? Іди». Загоряється святий, і ви натискаєте кнопку, як ніби від цього залежить ваше життя. Тому що в огидному сенсі це так. У полі святий відстрілюється.
  
  
  Точковий сергій з'явився під кутом 80 градусів ліворуч. Мій великий палець вже був опущений. Моя свідомість було відключено, тому що роздуми тривали занадто довго. Це було строго між моєю сітківкою і великим пальцем.
  
  
  Ще один святий з іншого незручного ракурсу, і ще один. Тест триває півгодини, хоча здається, що півроку, коли у вас сухі очі від того, що ви не моргаєте, а вогні спалахують по два-три за раз. Ви перемикаєте руки на кнопці, тому що сузір'ї сьогодні одного великого пальця викликає руйнування аксонів нервової системи. Потім, на всякий випадок, якщо ви відчуєте впевненість, вони роблять брильов всі тьмянішим, поки ви не напружуєтеся, щоб побачити мерехтіння, еквівалентну свічці на відстані трьох миль.
  
  
  Нарешті, коли її збирався обміняти свої очі на використану тростина, чорне простирадло збоку була зірвана, і доктор засунув туди голову.
  
  
  «Хто-небудь коли-небудь говорив вам, що у вас у фантастичне нічний зір?» онлайн готель знати.
  
  
  «Так, хтось біса симпатичніше тебе».
  
  
  Схоже, це його образило.
  
  
  «Звичайно, це не зовсім чесно. Я маю на увазі, що ви самі це вигадали».
  
  
  Це було правдою. Її створив камеру реакції під час мого останнього вимушеного перебування в лазареті СОКИРА. Хок називав це працетерапією.
  
  
  «Сідайте, будь ласка. Є ще одна серія», - сказав медик.
  
  
  Їй знову опинився в своєму кріслі в кімнаті, лише здогадуватися, що, кравець візьми, відбувається. Доктор сказав, що я повинен натиснути кнопку, як тільки побачу червоний брильов. Я не повинен був нічого робити, якщо горить зелене брильов. Іншими словами, більше не буде простий рухової реакції. На цей раз судження і реакція накладалися на всі інші
  
  
  з додаванням червоного кольору для переходу зеленого для зупинки.
  
  
  До того часу, як ця катування закінчилася, минуло ще півгодини, і його горів, коли витягав себе з камери в тісноті.
  
  
  «Послухайте, Хок придумав цю маленьку ідею», - сказав я, вийшовши. «Дозвольте мені розповісти вам, що ви можете з цим зробити».
  
  
  Потім затримав дихання. Мій чоловік пішов, а на його місці була дуже крута, дуже ефектна блондинка. На нах теж одягнули білу куртку, але якимось чином ефект був іншим, більше схожим на брезент поверх пари 12-дюймових морських гармат. І якщо її дивився на нах, вона відповідала на комплімент.
  
  
  «Доктор Бойєр був прав. Ви чудовий екземпляр», - холодно сказала вона.
  
  
  Її зажадав знати. "Як давно ти тут?"
  
  
  «З ними тхора, як ви ввійшли. Доктор Бойєр пішов обідати».
  
  
  Типово.
  
  
  Вона подивилася на свою роздруківку.
  
  
  «Це незвичайні часи, N3».
  
  
  Я завжди можу сказати, коли одна навколо дівчат в агентстві хоче зберегти офіційні відносини, тому що тоді вона буде використовувати мій ранг Killmaster. Власне, нам Н1, нам N2 більше немає; вони були вбиті при виконанні службових обов'язків. У всякому разі, блондинка в білому піджаку, очевидно, була замішана в любовні подвиги Ніка Картера, - і вона готель не брати участь в них.
  
  
  «Надзвичайний час: 0,095, 0,090, 0,078 і так далі. І нам однієї помилки в зеленому світлі. Дуже швидко і дуже впевнено. До речі, ви абсолютно праві, кольори були ідеєю бос».
  
  
  Її, нахилився через її плече і подивився на карту. Якщо вона думала, що мене турбує час реакції, вона помилялася.
  
  
  «Що ж, доктор Елізабет Адамс, якщо б знав, що ви мене перевіряєте, її б сповільнив свою реакцію, щоб ми могли проводити більше часу разом».
  
  
  Вона пірнула під мою руку і встала. Рух було акуратним, точним, без дурня.
  
  
  "Я чула що-що про тебе, N3. Достатньо, щоб знати, що ти такий же швидкий, коли не горить святим.
  
  
  Мені здалося, що я помітив знак неохочого інтерес. Може, вона просто соромилася, не звикла до агентів, які вовтузилися тільки в рушниках. Потім:
  
  
  "Ви робите вправи, щоб підтримувати форму?" - запитала вона, професійна фанера трохи потріскалася.
  
  
  «Так, міс Адамс. Елізабет. Може бути, її зможу показати ih вам коли-небудь. Може бути, сьогодні ввечері?»
  
  
  «Є правило, що тестувальники зв'язуються з агентами».
  
  
  «Це не пропозиція руки і серця, Елізабет. Цю пропозицію».
  
  
  На мить мені здалося, що вона може покликати охорону. Вона насупилася і прикусила губи.
  
  
  «Режисер сказав мені, що ви були дуже прямим людиною», - сказала вона.
  
  
  «А що тобі говорили інші дівчата?»
  
  
  Вона мовчала, а потім, чудо чудес навколо, посміхнулася. Це було красиво.
  
  
  «Вони використовували такі слова, як дуже швидко і дуже впевнено, містер Картер. А тепер, - взявши ee діаграми, - я пришлю кого-небудь з вашим одягом. А поки її подумаю про нашому невеликому розмові».
  
  
  Свиня-шовіністом, яким був, присвиснув, знову одягнувшись, і пішов приєднатися до сардоническому старому, який керував найефективнішим шпигунським агентством у світі.
  
  
  Її знайшов Хоука в його офісі, який нишпорив у своєму столі в я просив по одній дешевих сигар, які він любить палити. Її sel і закурив одну навколо своїх сигарет з золотим наконечником. Інші агентства - Центральна розвідка, Міністерство оборони, ФБР, - вкладають багато грошей в оздоблення інтер'єрів. AX, м'яко кажу, немає. У нас найменший бюджет і найбрудніша робота, і офіси Хока це показують. Особисто мені іноді здається, що він віддає перевагу.
  
  
  Деякий час він сидів мовчки. Я не наполягаю на тому, щоб Хок переходив до справи. У своєму обхідному шляху старий завжди в залі в мертвій точці. Нарешті він потягнувся до скриньки свого крісла і вийняв аркуш паперу. Її відразу впізнав його по дешевому сероватому відтінку - це блан Комітету державної безпеки, також відомого як Радянський комітет державної безпеки, або просто КДБ.
  
  
  «Один« товариш »взяв це з архіву Політбюро, - сказав Хоук, передаючи його мені.
  
  
  Її присвиснув, коли побачив, що доповідь була всього два дні тому. Як я вже сказав, Хоука не можна було недооцінювати. Однак суть доповіді була дійсно цікавою. Тим більше, що це стосувалося вашого покірного слуги.
  
  
  «Це неправильно. У nen мене влаштовує справа Кразноффа, але вибухи Чумби призначено нового Киллмастеру.
  
  
  «Абсолютно фантастичним. У мене були й інші звіти з того ж джерела. Вам буде цікаво дізнатися, що російська оцінки сили AX більш ніж удвічі перевищує фактичну. Ви самі стоїте п'ять агентів». На його тонких губах відбилася усмішка.
  
  
  Вони оворят, що я «самий збочений геній з часів Распутіна». Їй намагаюся донести, що хлопчики в Москві не змогли тримати очі відкритими, як їм слід було б ».
  
  
  Він мене на край стільця. Тепер мене зачепило, і він це знав; і її почав погоджуватися з російської оцінкою його особистості.
  
  
  "Як би ви готелі пообідати?" Хоук змінив тему.
  
  
  Комісар розіслав підноси з ростбіфом і сиром з половинками персика. Хок дав мені ростбіф і взяв сир. Його вітали.
  
  
  "Як вам аналіз росіян?" - запитав він.
  
  
  «Я думаю, це ознака того, що ми робимо хорошу роботу».
  
  
  «А як щодо них? Як ви думаєте, що робить опозиція? Я не хочу від вас якоїсь політичної нісенітниці, N3. Її отримую це кожен раз, коли освіта в ліфті з хема-небудь за Держдепартаменту. -протягом деякого часу разом з цими людьми. Її хочу з вами оцінки якості робочої сили, яку червоні виставляють проти нас ".
  
  
  Це було те, про що їй дійсно не замислювався. Тепер, коли їй це зробив, на думку приходили деякі цікаві речі. Як і хлопчикові, навколо долини Чумби, у мене не вистачило сміливості вбити. І та плутанина, яка займається дозволило російській балерині і мені вислизнути навколо самого серця Москви.
  
  
  «Кравець візьми, сер, вони ковзають».
  
  
  «Так. N3. Розширення операцій по всьому відкритий басейн - на Близькому Сході, на Індійському субконтиненті, на кордоні з Китаєм - постачало російською головного боляче, ніж вони коли-небудь могли собі уявити. Вони зараз у вищій лізі» Вони вважають, що справи йдуть трохи складніше, ніж вони думали. У них всілякі логістичні проблеми з ih новими аеродромами і кораблями, і, що найважливіше, з тонким шаром високопоставлених агентів, який стає все менше і менше ».
  
  
  «Сер, - щиро сказав я, - не могли б ви розповісти мені, до чого ви ведете?»
  
  
  Хоук сунув нову сигару в напружену усмішку.
  
  
  «Зовсім ні. Як би вам сподобалася ідея здати тебе на час російською?»
  
  
  Її ледь не схопився зі стільця, а потім сказав, що він жартує.
  
  
  «Нам краплі, N3. Можливо, ви цього не знали, але з ними тхора, як ви сьогодні вранці увійшли в камеру, перевіряє реакції, ви були взяті в оренду КДБ».
  
  
  
  
  
  
  Глава друга
  
  
  
  
  
  Ми зустріли російських на покинутому цивільному аеродромі в Делавері. Нас було троє і троє ih.
  
  
  Касофф, і її одразу впізнали одне одного з файлів. Він був добре одягненим, елегантним москвичем, гастрольним директором Аерофлоту, коли не працював у КДБ. Два бандита з ним були не такими wouldnt елегантними. Обидва виглядали так, як ніби вони піднімали тяжкості в одному клубі здоров'я і купували костюми на одній, і він же візку.
  
  
  Крім мене і Хоука на нашій стороні був директор AXE зі спецефектів і монтажу доктор Томпсон. Він несс коробку з написом «Deluxe Formal Одяг».
  
  
  «Знаменитий Нік Картер. Радий познайомитися». Касофф сказав це так, ніби він говорить це серйозно.
  
  
  Прохолодний весняний вітерець змушував пальто його головорізів чіплятися за виступи під пахвами. З-за розміру опуклості вони носили 32 калібру. Незважаючи на люб'язне привітання, її знав, що робити, якщо щось піде не так. Я не зможу дістатися до «Люгера», але її зможу випатрати Касоффа і пройти через горло ножем людини зліва від нього, перш ніж хто-небудь інший встигне дотягнутися до свого пістолета. Її б ризикнув. Може, Касофф прочитав мої думки, тому що підняв руки.
  
  
  «Тепер ти на нашій стороні», - сказав він по-російському. «Будь ласка, її знаю вашу репутацію. Голос чому ми просили саме вас».
  
  
  «Перш ніж ми почнемо говорити, давайте влаштуємося зручніше», - запропонував Хоук.
  
  
  На полі був порожній термінал. Її збирався зламати двері, коли Хоук досталь ключ. Він завжди облад всім думає заздалегідь. Нас чекав навіть глечик з гарячою кавою, і Хоук мала честь розлив напій з паперових стаканчиках.
  
  
  «Бачите, ми, росіяни, і ви, американці, ми агенти з обох сторін, всього лише пішаки наших урядів. Ніяк не коли назад - закляті вороги. Сьогодні, якщо ви читаєте газети, у нас в закритому торговельну угоду на мільярд доларів між Москвою і Вашингтоном. Вантажівки, турбіни, зерно. Замість того, щоб вести холодну війну, ці країни стали торгувати. Часи змінюються, і ми, бідні агенти, повинні мінятися разом з ними ».
  
  
  «Ви повинні пам'ятати, що я читаю більше, ніж газети», - уїдливо сказав я. «Наприклад, секретний доповідь про те, як ви збили американський літак над Туреччиною, щоб ви могли зафіксувати падіння інформацію з одного навколо наших супутників».
  
  
  Очі Касоффа на мить спалахнули.
  
  
  "Це не було заплановано. Головне, що в багатьох частинах
  
  
  
  сучасного світу американські і радянські інтереси ідентичні. - Він вивчав свої доглянуті нігті. - Як, наприклад, у Чилі. Сподіваюся, вашому іспанська так само гарний, як і російська? "
  
  
  «Мій агент говорить полдюжине іспанських діалектів», - зауважив Хок і відпив кави. Він не хвалився, просто ставив російської на місці.
  
  
  «Звичайно, звичайно. Ми дуже цінуємо його здібностями», - швидко сказав Касофф. "Дуже високо."
  
  
  Потім він без зайвих слів перейшов до своєї комерційної пропозиції. У Чилі тепер було марксистське уряд; це була країна зі стратегічними запасами міді. Проблема Москви була проблемою, з якою росіяни зіткнулися в усьому комуністичному світі: ih боротьба на смерть з червоним Китаєм. Виникла нова підпільна армія, що складається навколо студентів-маоїстів і уродженців Чилі. Вони називали себе «МИРистами» і намагалися взяти під контроль чилійський уряд. Сполучені Штати вже втратили Чилі для комуністичного світу, а разом з ними і чилійську мідь. Радянський Союз був готовий знову зробити цю мідь доступною на світовому ринку і в той же час не обіцяв ніякої марксистської підривної діяльності проти сусідніх південноамериканських країн.
  
  
  «Потім кубинського ракетного про ми знаємо, скільки коштує це обіцянка», - похмуро сказав я.
  
  
  «Ми всі засвоїли урок», - спокійно відповів Касофф. «Все, крім скажених китайців».
  
  
  «Дістаньтеся до Белькева», - сказав Хоук російській.
  
  
  «Ах, так. Можливо, містер Картер, ви пам'ятаєте екскурсію Кастро в Чилі. Через два дні почнеться нове турне, яке на цей раз зробить наш добрий товариш Олександр Белькев навколо Міністерств СРСР. Його мета - зміцнити російську торгівлю. угоди з режимом Альєнде. У нас є підстави вважати, що МИРисты можуть спробувати перервати його візит насильницькими методами, і голосування, де ви входите. Ми хочемо, щоб ви принесли щось Белкеву, коли він прибуде в Сантьяго ».
  
  
  При цьому доктор Томпсон відкрив свою коробку, виявивши елегантний смокінг. Він продемонстрував це з гордістю нового батька.
  
  
  «Як ви, напевно, знаєте, N3, Сполучені Штати виробляють кращі легкі бронежилети в світі. Причина, по якій Кастро виглядав таким товстим і кремезним, коли він був у Чилі, полягала в тому, що він носив російську модель, без образ. Модель, яку ми бачимо тут була створена для Управління спеціальних розслідувань ВВС, коли йому доводилося захищати деяких азіатських лідерів невеликої статури. Відчуйте це ».
  
  
  Її взяв куртку в руки. Незважаючи на щити спереду і ззаду, вона не могла важити більше шостий фунтів.
  
  
  «Спеціально для Белькева ми додали задній щиток. У нормального жилета тільки один спереду. Всередині є накладання пластикові пластини з тефлоновим покриттям. Вони витримають прямі постріли з автоматичного пістолета .45 калібру. Насправді, гіллетт витримає goggle навколо будь-якого відомого пістолета ".
  
  
  Касофф з заздрістю подивився на гіллетт. Її міг згадати кілька разз, коли міг сам використовувати.
  
  
  «І ви хочете, щоб її засвоїли це Белькеву? І все?»
  
  
  «Доставте і надіньте на нього. На жаль, наш товариш підозрілий чоловік», - сказав Касофф з незворушним виглядом. «Ми відчували, що він буде більше довіряти цьому взаємною угодою між нашими країнами, якби цю місію виконав хтось настільки ж високопоставлений, як ви. Це невелика річ, про яку можна запитати, і вона допоможе зміцнити американо-радянське співробітництво і довіру. "
  
  
  Вітерець пронісся крізь напівзруйновані стіни терміналу, але не було вітру, досить сильного, щоб хоч раз унести запах цієї пропозиції. Це дозволило комусь зібрати сотню тисяч за голову Ніка Картера. Тільки моя впевненість у Хоуке завадила мені відразу сказати Касоффу, що він може накинути гіллетт его фюзеляж Аерофлоту.
  
  
  «А коли її доставлю цей пластиковий костюм Белкеву, моя робота зроблена?»
  
  
  «Саме», - пробурмотів Касофф, як кішка з пір'ям канарки на губах. Потім він повернувся до Хоука. «Картер буде в Сантьяго завтра до п'ятої години вечора, насправді? Завтра ввечері в Президентському палаці буде прийом для товариша Белькева».
  
  
  «Він буде там», - відповів Хок. Її бачив, що Касофф не збирався отримувати ніяких подробиць.
  
  
  Росіянин позитивно сприйняв відсіч, а чому б і ні? Він потиснув мені руку.
  
  
  «Удачі, товарисч. Може, ми ще зустрінемося коли-небудь».
  
  
  «Я б цього готель», - сказав я. Її готель додати: "У темному провулку."
  
  
  На зворотному шляху з аеродрому його спробував отримати інформацію від Хоука. Ми сиділи одні в его лімузині. Доктор Томпсон був попереду з шофером. Скляна перегородка була піднята, і телефон був розблокований.
  
  
  "Ви польотів літаком ВПС в Сантьяго. У нас все ще хороші відносини з чилійськими військовими, і ви отримаєте від них все необхідне співробітництво в рамках ih конституційних обмежень.
  
  
  «Я досі тхір не розумію, сер, чому ви повинні посилати мене кур'єром».
  
  
  Хоук подивився у вікно на сільську місцевість Делавера. Темна всій території готелю з'являлася по снігу, і по полях були розкидані клаптики блідою трави.
  
  
  Її знаю, що ця частина не здається важливою, - м'яко сказав він. - Це набагато більш складна справа, ніж гіллетт Белькева. Навіть з цією штуковиною чоловік буде вразливий. За ним стежитимуть, і хто знає, що його будуть ждатьть? Звичайно, МИРисты підуть на все, щоб його прибрати, і в цьому випадку радянсько-американські відносини дійсно можуть піти в піку ». Він знизав плечима.« Це все, що я можу вам сказати. Якщо все піде добре, ти повернешся додому через два дні. В іншому випадку ви отримаєте решта інструкції в Сантьяго ».
  
  
  Був ще один, якщо він не згадував, але ми обоє це розуміли. Таким чином, якщо б їй був схоплений росіянами і зазнав тортур, він не зміг би більше розповісти їм про місії в Сантьяго, навіть якщо б захотів.
  
  
  «Між іншим, її можу багато що додати», - продовжив Хоук. «Якщо росіяни порушити свою обіцянку, Касофф не буде жити до наступного дня. Якщо ви пам'ятаєте, він дозволив мені використати свою запальничку, щоб боротися з моєї сигарою. Тепер у нього нова запальничка. Вона виглядає точно так само, як його власна, але містить радіоактивний пакет з пластичної вибухівкою і кожух навколо протипіхотних дротиків. Вона вб'є його, якщо він буде перебувати з нею в одній кімнаті.
  
  
  Це той холодний комфорт, який Killmaster називає щастям.
  
  
  Оскільки її, летів в Сантьяго на надзвуковому військовому літаку, до зльоту залишалося кілька годин. Хоука довелося бути на зустрічі з військово-морської розвідки, тому її був один у своєму офісі, AX, коли у двері пролунав тихий стук. Доктор Елізабет Адамс відкрила його і увійшла.
  
  
  «Я думала про твоєму реченні», - весело сказала вона.
  
  
  Так багато сталося з часу сеансу в реакційній цифрові камери, що я майже не згадав, про що вона говорила. Мені не довелося.
  
  
  Вона замкнула за собою двері і зняла білу куртку, а через секунду вона оголилася і розпустила своє довге світле волосся.
  
  
  Ми займалися любов'ю на моєму столі, під нашими тілами потрескивала купа записок і звітів.
  
  
  Десь по ходу справи хтось надів на цю жінку білу куртку і сказав агов, що вона всього лише бездушна мозок. Тепер, коли білий піджак був знятий, зникли всі її заборони. Спогади про Касоффе і жилеті зникли, як страшний сон, кошмар, змитий шовковистою шкірою її пристрасті.
  
  
  Її чула, що ти хороший, але нічого подібного, - прошепотіла вона.
  
  
  «Ви й самі не так wouldnt погані, доктор».
  
  
  «Елізабет, будь ласка».
  
  
  "Ліз."
  
  
  Кінчики її пальців ковзнули по моїй спині. «Я маю на увазі... ну, це було фантастично». Вона поцілувала мене у вухо.
  
  
  Потім, коли вона почала відключатися, згадалася Касофф, разом з усвідомленням того, що я спізнююся на брифінгу за провідним чилійським червоним. Її, зітхнув і підвівся на ноги.
  
  
  Елізабет дивилася на мене широко розкритими очима. Навіть оголений, її все ще носив потворні «Люгер» в лівому проведені обчислення, стилет у піхвах на лівому передпліччі і газову бомбу, приклеєну до западині правої щиколотки. Символи чинної служби.
  
  
  «Тоді це правда, - сказала вона. «Ходили чутки, що у вас нове завдання. Голос чому її вирішив приїхати, коли їй це стало відомо».
  
  
  «Що ж, - сказав я, дивлячись на її гарне тіло, яке розтяглося над купою паперів на моєму столі, - ти точно зробила це».
  
  
  
  
  
  
  Третя глава
  
  
  
  
  
  Сантьяго схожий на більшість великих столи Південної Америк. Це великий місто сучасних недобудованих будівель поруч з позачасовими гетто, широких проспектів, гріються на сонці, і вузьких провулків, де темні особи індіанців світяться пригніченням століть. Сантьяго колись був демонстрацією демократії у Південній Америці, де навіть комуніст міг виграти чесні вибори.
  
  
  У Чилі всього десять мільйонів чоловік, але навколо них п'ять - у Сантьяго. Вся країна в залі не глибині західного кінця Анд, всього 250 миль в ширину в найширшому місці; але Чилі простягається на 2650 миль і становить половину західного узбережжя всього материка. Ви не змогли б знайти кращої бази для підривної діяльності, якщо б могли самі намалювати карту.
  
  
  Народ втомився від червоних. Почекайте до наступних виборів, і тоді побачите, - пояснив полковник чилійської армії, який зустрічав мене в аеропорту.
  
  
  «Якщо будуть наступні вибори», - зголосився я.
  
  
  Полковник витягли мене в нову білу готель, що займається височіла над самим жвавим проспектом Сантьяго. Як повідомив мені полковник, за тиждень до цього він був переданий уряду у американського власника. Делегація Белькева збиралася так
  
  
  щоб бути одними на двох верхніх поверхах.
  
  
  Покоївка провела мене в мою кімнату. Виглядало так, ніби їй був першим гостем, який коли-небудь їм користувався, підозра, яке підтвердилося пізніше, коли їй стало відомо, що готель був націоналізований в день завершення будівництва. Її замкнув двері і відкрив вікна. Двадцятьма поверхами нижче по проспекту повзли машини, поліцейські відчайдушно районів, пішоходи переходили дорогу. Єдиною ознакою змін в Чилі, який її міг бачити з того місця, де її зберігав, було велике червоне знамено, яке висіло на стогони будинку через вулицю. Воно проголошувало: героїчний чилійський народ не заспокоїться, поки всі янкі не помруть або не будуть вигнані навколо нашої країни. Це був великий банер.
  
  
  Її, подивився на годинник. До тріумфального в'їзду Белькева до столиці залишалося дві години, і її смертельно втомився від польоту. Її вимкнув сергій і занурився в дзен-транс другого рівня.
  
  
  "Сеньйор".
  
  
  Її вийшов за напівнепритомного стану і знову подивився на годинник. Минуло лише двадцять хвилина.
  
  
  «Сеньйор, важливе повідомлення для вас», - сказав мені голос за межами моєї кімнати.
  
  
  «Закласти це під двері».
  
  
  Коливання. Звук рухомих нога. Більш ніж один навколо них. Її вже не спав, зісковзнув з ліжка і підійшов до дня, витягуючи «люгер».
  
  
  Поки що розмова велася на іспанському. Тепер мій гість спробував російську мову.
  
  
  «Я можу поміняти для вас гроші. Рублі або долари. Ценымногие більше ескудо, ніж офіційний курс».
  
  
  "Без поняття."
  
  
  Зовні знову човгання нога.
  
  
  «Ця кімната була зарезервована для когось іншого. Ви повинні негайно піти», - оголосив голос.
  
  
  Її спробував по телефону. Він був мертвий, але це не обов'язково щось означало, тільки не в південноамериканському готелі. У той же час хтось безуспішно крутив дверну ручку. Его зусиль, якщо мені ідею. Були двері в сусідню кімнату. Вона була замкнена, але я відкрив його пластиковою картою. Ще одна перевага капіталізму. Її, увійшов у номер, який був ідентичний мою. Потім її обережно відкрив двері в хол.
  
  
  Ih було двоє, великі хлопчики в білих сорочках з відкритими комірами і з залізними прутами, які вони, ймовірно, ховали за поясом.
  
  
  "Що за повідомлення, мучачо?"
  
  
  Спочатку вони побачили «Люгер», а потім мене. Вони не упустили залізні прути, його віддаю їм належне.
  
  
  «Він янкі», - влучно сказав один. «Він не буде стріляти».
  
  
  «Ти більше не правив нами, свиня. Торкнися нас, і люди на вулиці розірвуть тебе на частини».
  
  
  Вони рушили до мене через хол. Це одна навколо проблеми в спілкуванні з аматорами. Вони ніколи не дізнаються, коли ти дієш серйозно. Будь розумний росіянин до цього часу тихо наспівував б «Волзького весляра».
  
  
  "Хто-небудь є на поверсі внизу?" - запитав її, коли вони підійшли до мене.
  
  
  «Ніхто. Ніхто не врятує тебе», - прогарчав перший.
  
  
  "Це добре."
  
  
  Ліва передня частина черевика першого розлетілася на частини. Він в шоці подивився на те місце, де були два пальці його ноги. Тепер у килимі була діра.
  
  
  "Позитивно немає нікого?" - знову запитав його і прицілився в его праву ногу.
  
  
  "Зачекайте!"
  
  
  Залізний прут впав по его руки на підлогу. Початку другої звір теж випустив свою зброю. Її вклав пістолет у кобуру і потряс лівою рукою. Стилет впав мені в руку. Хлопчик в тилу глянув на це і обернувся, щоб утікати.
  
  
  «Будь ласка, не роби цього», - попросив її.
  
  
  На цей раз вони, здавалося, мені довіряють. Принаймні, вони дуже приємно розляглися по стогнати, коли її злегка торкнувся ih проводу кінчиком ножа.
  
  
  «Бачите, ви зробили багато поганих речей, хлопчики», - терпляче пояснив я, обшукуючи ih. «Ви навіть не знаєте, і ображаєте мене. Наскільки вам відомо, відмінний хлопець. Ти пропонуєш обміняти гроші, а у вас двох немає навіть сотні ескудо. І, що найгірше , ви будити мене, коли їй сплю. Образи, брехня і грубість, а його навіть на годину не був у цьому місті. Тепер її, звичайно, сподіваюся, ви зможете виправити це. Її сказав, сподіваюся, ви зможете зробити це для мене ".
  
  
  Одіна навколо них зрозумів натяк.
  
  
  "Х ... як?"
  
  
  «Скажи мені, навіщо ти все це зробив».
  
  
  «Ми просто робітники. Ми нічого не знаємо про політику. А тепер подивись на мене, madre mia, без пальців. Що я скажу джин? Ми нічого не знаємо, нам просто заплатили трохи грошей. Її стікав кров'ю, сеньйор. Ви дурень ".
  
  
  «Ні, просто професіонал, хема ти не є».
  
  
  Їй був радий це дізнатися. Одна маленька шкірка порезалась, і вони почали лепетати, хоча мало що знали. Мені було так шкода ну, що я повернув їм залізні прути, і дивився, як вони вислизають, бурмочучи щось про божевільного американця.
  
  
  Брати Гарсія були двома дрібними панками, які частини працювали на Рух Іскьердо Revolutionario (MIR). Сьогодні ih боси були в аеропорту в очікуванні Белкева, тому, коли несподіваний самотній гість зареєструвався на поверхах Белкева, брати подумали, що проведуть якесь розслідування. Найцікавіше, що вони сподівалися дізнатися маршрут Белькева по країні, графіку, який чилійський уряд тримав у секреті. В цілому, її знайшов цей інцидент злегка освіжаючим і інформативним. Навіть краще, ніж дрімати.
  
  
  Якби її тільки знав, наскільки симпатичні хлопчики Гарсія порівняно з Олександром Белькевым.
  
  
  Товариш Белькев їхав по проспекту в лімузині разом з президентом Альєнде і його міністром економіки. До цього часу комуністичне крило уряду виставило достатньо державних службовців, щоб вибудувати вулиці і помахати посміаючимся російською відвідувачам ревматизму. Може бути, причиною сумовитих оплесків людей було відсутність хорошого червоного м'яса в національних магазинах.
  
  
  Потім Белькев в оточенні охоронців виходив навколо машини і входив в готель. Коли президентський лімузин від'їхав, під'їхало ще кілька машин з супроводжуючими Белькева. Її відразу ж згадав брифінг, який її отримав штабу-квартирі AX:
  
  
  Олександр Олександрович Белькев, 45 років, зріст 5 футів 7 дюймів, оленка 210 фунтів. Народився у Волгограді. Освіту здобув у Волгоградській гімназії, Московському гірничому училищі. Військова служба, помічник політрука 1944-45 рр., Звільнений від посади за участь у звірствах на берлінському ділянці. Реабілітації та призначення на з'їзді партії в 1954 році в якості молодого апаратника за хрущовської кліки. Перейшов на Брежнєва потім перевороту. Хитрий, жорстокий бюрократ, що втратив отримала призначення в Постійне Політбюро за шокуючих сексуальних апетитів.
  
  
  
  
  Це була чертовски іронічна біографія. Під час взяття Берліна російські солдати бешкетували, убивали та ґвалтували місто. Що, кравець візьми, міг зробити Белькев, щоб виділити его? Інший дивний момент був більш зрозумілим. Лідери Кремля могли планувати смерть мільйонів, але вони незмінно були сексуальними ханжами. Як частині ці дві характеристики - вбивство і секс йшли рука об руку!
  
  
  Її схопив валізку з жилетом Белькева і піднявся нагору в його номер. Перше, що я побачив, доказом, що Олександр Белькев, принаймні, не ханжа.
  
  
  Він сидів євген, оголене до пояса, з його пояса звисали рулони жиру. У нього було похмуре, погано поголене обличчя. Його шкіра була білою, як життя жаби, і блищала від масла, яке втирали в нах руки красивої дівчини. І дівчат була не одна. Диски, на якій було масло, була східнонімецький, судячи з її акцентом. Дві кубинські дівчата наливали Джонні Вокер у склянки в барі, а російська брюнетка валялася на м'якому кріслі, її очі скляні від напоїв або наркотиків.
  
  
  «Людина, якого вони називають Киллмастером», - прогарчав Белкев. "Заходь."
  
  
  «У мене є для тебе гіллетт».
  
  
  Він посміхнувся і провів рукою по стегну німкені.
  
  
  «У мене зараз немає часу на кардигани».
  
  
  Її кинув кейсі на кавовий столик перед ним і відкрив його.
  
  
  «Давай, давай покінчимо з цим».
  
  
  Рука Белькева перестала гладити. Его білої шкіра стала червоною, і він піднявся з криком.
  
  
  «Ми нічого не можемо закінчити, поки їй цього не зроблю. Може бути, вчора ви були знаменитим Ніком Картером. Сьогодні ви не більш ніж черговий найманець по КДБ по моєму наказу! Ви для мене бруд, у яку її можу наступити, якщо захочу. Якщо гіллетт мене не влаштує, тоді ти можеш повернутися в свою Америку. Її не збираюся його зараз приміряти. Її зайнятий ».
  
  
  Моя рука засіла, щоб схопити цю гору сала і жбурнути її через кімнату.
  
  
  "Коли ви збираєтеся його приміряти?" - похмуро запитав я.
  
  
  «Ми подивимося на це. А поки ви мій особистий шпигун, містер Картер. Особистий вбивця Олександра Белкева».
  
  
  
  
  
  
  Розділ четвертий
  
  
  
  
  
  Президентський палац Ла Монеда був освітлений, як різдвяна надія для прийому. Солдати з «Fuerza Mobil» вишикувалися біля воріт і патрулювали територію палацу з достатньою кількістю автоматів американського виробництва, щоб придушити невелику революцію. Лейтенант зупинив мене для обшуку, коли вийшов її навколо машини. Белкев відкинув ему руку.
  
  
  «Це зі мною товариш Картер», - хвалився він.
  
  
  Увійшовши, ми минули почесний сторожова в шоломах з пір'ям. Кремезний вусатий чоловік, в якому її знає доктора Сальвадора Альєнде, президента Республіки Чилі, вітав Белькева і провів його до місця в черзі. Її втягнув себе і свій аташе середовищ пальм в горщиках.
  
  
  
  Високопоставлені особи: Посли, міністри, генерали і все політбюро Комуністичної партії Чилі пройшли у фраках і формі, щоб привітати російського. До кубинського послу був звернений зоряний прийому, і це не дивно. Всього за шість років до цього доктор Альєнде був лідером партизанського фронту OLAS, що базується в Гавані. Він був людиною, який супроводжував залишки партизанського загону, Що Гевари через кордон з Болівією.
  
  
  Її взяв кухоль шампанського у проходить mimmo офіціанта і притулився до мармурової стогнати, відчуваючи себе так само комфортно, як комаха в пастку для мух.
  
  
  «Сеньйор Картер, як ви думаєте, ви могли б принести мені склянку?»
  
  
  Це була одна з кубинських дівчат з гарему Белькева. Її довге чорне волосся було зачесане назад в гриву, що сягала до сідниць, і яким чином вона притулилася до сукні з блискітками, так щільно, що воно може дати чоловікові бачити вигин. У нах була оливкова шкіра, темні очі, і якби в Президентському палаці і була більш ніж сексуальна жінка, яку її бачив.
  
  
  "Як шампанське?"
  
  
  Гей, було так само нудно, як і мені. Ми разом увійшли в бальний зал і знайшли стілець, за яким рядами стояли крісла.
  
  
  «Боюся, ти не подобаєшся Алехандро, - сказала вона.
  
  
  «Олександру, ти маєш на увазі? Думаю, немає, що робить нас рівними. Він тобі подобається?»
  
  
  Щоб розв'язати гей мову, не треба було багато шампанського. Співчутливе вухо було всім, гей, що дійсно потрібно.
  
  
  «Моя сестра і її були в жіночому ополченні в Гавані, коли Алехандро побачив нас. Нам наказали влаштувати его зручніше».
  
  
  "А ти?"
  
  
  Вона скривилася.
  
  
  «У всякому разі, це краще, ніж міліція».
  
  
  Роза і її сестра Bonita були дочками в кубинській сім'ї, яка займається володіла одним навколо найбільш популярних нічних закладів Гавани, коли Кастро закрив місто. Це були неймовірно красиві жінки, що володіють усіма необхідними талантами і смаками для відкритої життя Лас-Вегаса, ih атрибути сильно згасали з-за грубих апетитів Олександра Белькева.
  
  
  «Мені двадцять років, а Боните двадцять два. З п'яти років ми навчаємося, як танцюристи фламенко, і співаки канті hondo».
  
  
  «Це важкі танці».
  
  
  «Ви мені не вірите. Ви думаєте, що я просто якась повія Белькева, чи не так? Доходи танцювати, я вам покажу».
  
  
  Її одна з його аташе в руці.
  
  
  "Жалкую."
  
  
  Весь цей час оркестр напружено грав, виконуючи в основному статечні вальси, які міг би засвоїти навіть самий артритичний дипломат. Троянда з вогнем в очах підійшла до керівника оркестру і прошепотіла йому на вухо. Чоловік кивнув і посміхнувся, а потім звернувся з листом до своїх музикантам.
  
  
  Коли заграла група, Штрауса поміняли на запальний біт фламенко. Роза підняла одну руку високо над головою і клацнула пальцями. Її біле сукня облягала її повні груди і звивисте тіло. Тут же в натовпі з'явилися танцюристи, і вони стали кружляти навколо нах, радісно плескаючи в долоні.
  
  
  Очі Троянди не відривалися від мене, а її каблук уривчасто стукав по підлозі бального залу. Ee сексуальність заповнила велику кімнату, змушуючи її пульсувати в такт гітар. Коли вона повернулася, її довга чорна грива закрутилася в повітрі, змахнувши хлистом. Сотні очей були зосереджені на ній, і вона танцювала тільки для мене. Її, був її викликом. Коли вона задерла спідницю для бурхливої кульмінації, її побачив ноги ee прекрасній танцівниці, тонкі і звужуються, як у молодого красивого хлопця. Коли вона закінчила з високо піднятими руками, зал вибухнув оплесками, включаючи мою.
  
  
  Кожен чоловік там, мабуть, мріяв фізично схопити її на місці, і очі стежили за нею, коли вона повернулася до мене. У мене чекав ee холодний кухоль шампанського.
  
  
  "Тепер ви мені вірите, сеньйор Киллмастер?"
  
  
  «Я вірю, що ми з тобою вип'ємо. На Троянду, беллисиму бал».
  
  
  «А тобі, - вона підняла кухоль, - першої людини, якого вона коли-небудь готелю танцювати для деснуды».
  
  
  «Деснуда» означає «оголена», і її міг тільки уявити, який вплив на мої почуття надасть оголена і танцююча Троянда.
  
  
  Група знову повернулася до вальсу. Він різко зупинився і перейшов у державний гімн республіки. При цьому всі повернулися до входу в бальний зал, куди тільки що увійшли президент і Белькев. Альєнде прийняв цю честь терпляче і з гумором. Маленькі оченята Белькева оглянули бальний зал, поки не знайшли Троянду, і звузилися, коли побачили, що вона зі мною.
  
  
  У всякому разі, президент відчув полегшення, коли росіянин пішов від нього. Белькев пробився крізь танцюристів до Розі.
  
  
  "Що ви робите з цим імперіалістичних вбивцею?" він зажадав.
  
  
  Роза знизала прекрасними плечима.
  
  
  "Ви самі сказали, що він був вашим приватним шпигуном, так чому
  
  
  я не повинна бути з ним? Крім того, він дуже добрий ".
  
  
  «Тримайся від нах подалі», - наказав мені Белькев по-російському. "Це порядок."
  
  
  «Я не розумію. Він янкі. Як ви можете наказати йому було, що робити?» - запитала Роза з усім завзяттям людини, який випив занадто багато шампанського.
  
  
  «Він лише найманий вбивця. Його міністр і віддаю накази».
  
  
  «Закласти золоту медаль на свиню, і у вас все одно залишиться свиня», - прокоментував її на кубинському іспанською мовою.
  
  
  Роза хихикнула так сильно, що мало не впустила свою склянку. Белькев прийшов в лють і запитав, що я сказав.
  
  
  «Він неслухняний людина», - поддразнила вона.
  
  
  «Роза, твої стегна - це прохолодна річка, і її дуже хочу пити», - продовжив її.
  
  
  «Дуже неслухняний», - вибухнув сміх ee.
  
  
  Люди стали дивитися на нас, і Белькев насилу стримував себе.
  
  
  «Мовчи і тримайся подалі від моєї жінки», - наказав він мені знову.
  
  
  «Я взагалі залишу тебе в спокої, якщо ти просто візьмеш цей гіллетт, який її намагався тобі дати». Її підняв ему кейсі аташе.
  
  
  «Ця дурна річ. Чому її має про це турбуватися?»
  
  
  «Белкев, - сказав її без жодного гумору в голосі, - якщо б її зараз не виконував інші завдання, її міг би вбити тебе». Раптом мій «Люгер» штовхнув його пухкий життя, рух було приховано від інших гостей приймає. «Вбити тебе, не замислюючись, і ти нічого не зможеш з цим вдіяти».
  
  
  "Ти божевільний!"
  
  
  «Ти початку другої, хто сказав це сьогодні. Ні, я не божевільний, мені просто набридло грати з тобою в ігри. Якщо ти зараз не одягнеш цей гіллетт, їй піду». Просто скажу начальству, що ви відмовилися співпрацювати ".
  
  
  Белькев подивився на металевий стрижень, твердо притиснутий до його живота. Він охолов, і він майже бачив, як він думає.
  
  
  «Добре, Картер, її спробую. Все, що завгодно, лише б позбавитися від тебе».
  
  
  «Люгер» повернувся в кобуру, і ми вийшли через бічні двері. Белкев одним поглядом підібрав російського посла і пару його охоронців. Роза йшла слідом.
  
  
  Як тільки ми вийшли в коридор, Белькев запитав посла, чи мають російські палацом.
  
  
  «Все, що хочете. Це побажання президента».
  
  
  Відмінно. Де ми можемо знайти місце для приватному? "
  
  
  Посол був худорлявим людиною, що страждають диспепсією. У смокінгу він був схожий на роздертий, стривожений труп.
  
  
  «Я розумію, що наші господарі можуть образитися, якщо ми вторгнемся в урядовий офіс. Однак під палацом є великий невикористаний підвал, де раніше утримувалися політичні в'язні».
  
  
  «Я не думаю, що нам це потрібно», - втрутився я.
  
  
  «Але я думаю, що так», - сказав Белькев. «Тоді нашій невеликій угоди ти можеш продовжити свій шлях. Ти мені більше не потрібен».
  
  
  Чилійська палацова варту пропустила нас по вузькій сходах. Основні площі Президентського палацу могли бути висвітлені й живі, але сходи і підвал, до якого вона вела, були відвертими навколо фільму жахів. Лампочки в металевих клітках висвітлювали смердючий коридор. Звуки оркестру зникли, брязкіт бокалів з шампанським не було, і все, що ми чули, - це стукіт наших підборів і непомітне біганина щурів.
  
  
  «Ось, - сказав охоронець. Її, помітив, що на його комірі була червона емблема комуністичної партії Чилі. Це означало, що він не був військовим, і його не міг чекати від нього милості. Він відкрив залізну двері.
  
  
  Всередині не було електричного світла. Замість цього лампа з батарейним харчуванням відкидала тьмяний коло. Її побачив на дальній стогнати два іржавих наручниках, звисаючих з кам'яних блоку. Це була не кімната, це була темниця.
  
  
  Її запитав. - "Що, кравець візьми, ти задумав?" Коли її, обернувся, його усвідомив. Охоронців посла наводили пістолети мені в складати долар.
  
  
  «Постав дурний штопора...» - відповів її собі вголос. «Між іншим, мій вбивства виносить смертний вирок деяким з зустрінуть ваших власних хлопчиків. Це не зробить вас дуже популярним, коли ви повернетеся додому».
  
  
  «Чесно кажу, містер Картер, я думаю, ми були б занадто готові обміняти дюжину тіл у вашому. Однак я не маю на увазі вбивство вас. Виділіть вашому кейсі».
  
  
  Її я повинен віддати належне Белькеву на цей крок. Їй був єдиною людиною у всій Південній Америці, який знав, як відкрити кейсі аташе, не підірвавши себе. Ключа від замка не було; пристрій являв собою не що інше, як електричний контакт, прикріплений до осколкової вибухівку. Її витягнув пластикову шпильку і засунув її під кришку; справа відкрилося.
  
  
  «Бачиш, Троянда, її дійсно розумію Майстра вбивств», - пробурчав він, показуючи охоронцям рушити вперед. «У нього є пістолет і ніж, прив'язаний до його лівій руці. Це все в його досьє».
  
  
  З мене зняли куртку й сорочку, зняли зброю і
  
  
  притягли мене до стогнати. Кожен навколо них затиснув одну навколо моїх рук наручниками.
  
  
  "Як тобі це подобається, Киллмастер?" - зловтішався Белькев. «Зв'язаний, як козел? Навіть не можеш вбити співробітників КДБ замість вашого улюбленого Сокири?»
  
  
  "Я думав, ти сказав, що не збираєшся мене вбивати.
  
  
  «Ах, її немає. Ви повинні зрозуміти, що мені ніколи не подобалася ця ідея взяти бронежилет від вас, американців. Я маю на увазі, що, якщо б гіллетт не був куленепробивним? Що, якщо б її вийшов у натовп і думав, що це було так, і був би убитий першим-ліпшим дурнем по пістолету? Хіба це не було б забавним трюком для AX? Їй був би мертвий, і ви були б у безпеці в своєму літаку. Ні, я не настільки наївний, містер Картер, тобі доведеться довести мені, наскільки гарний твій гіллетт на самому делле. "
  
  
  "Як він може це зробити, коли він прикутий до стогнати?" - запитала Роза.
  
  
  «Дуже просто», - відповів Белькев. «Якщо він буде ще живий, його візьму гіллетт. Якщо ні, її пришлю гіллетт назад з его і тілом».
  
  
  Почуття холоду охопило мене. Що, якщо вся ця схема була планом Хока? Підвів би він Белькева фальшивим жилетом? Її, знав, що розум Хоука завжди був сповнений хитрих ідей, і якщо ця призведе до зворотних результатів, її дізнаюся про це першим.
  
  
  Охоронці вийняли гіллетт навколо кейса і обгорнули мене на грудях. Він здавався навіть сильнішим, ніж коли її тримав його в руках в аеропорту Делавера. Її задавався питанням, чи він достатньо міцний, щоб відбити постріл 22-го калібру, не кажучи вже про шматок свинцю з автомата.
  
  
  «Вважайте, що себе американським продавцем, Киллмастер. Продай мені свій вантаж».
  
  
  "Я не міг би зацікавити вас пилососом, чи не так?"
  
  
  Охоронець вручив Белькеву свій пістолет 45-го калібру. Белькев відсунув засув, поставивши на місце перший картридж.
  
  
  «Завжди з почуттям гумору», - сухо прокоментував він.
  
  
  Він націлив громіздкий пістолет мені в центр грудей. Ніхто не сказав нам слова; навіть щури раптом замовкли. Її, згадав, що автомат 45-го калібру був створений, щоб вбивати шоком, коли американські морпіхи виявили, що ih вогнепальна зброя не може зупинити берсеркских одноплемінників ненормальний під час повстання на Філіппінах. Подібні дивні факти приходять на розум, коли ви дивитеся в мало пістолет 45-го калібру, і все, що ви можете зробити, - це триматися якомога тихіше.
  
  
  Стався спалах, і одночасно велетенський кулак ударив мене по стогони. Мені здавалося, що ребра горять, і її не дихав. Моє життя стиснувся у мене до горла. Потім пролунав клацання, коли нова оболонка стала на місце. Мій гол-п'яно погойдувалась.
  
  
  На цей раз її не бачив пістолета, але бачив, як чорна зірка вибухнула на куртці над моїм серцем. Складати долар тьохнуло, а в легенях не вистачало відбору проб повітря. Коли її дивився на Белькева та інших, він не міг сфокусувати ih. Її чув переляканий крик Троянди і смутний бачив, подхалимскую усмішку Белкева. Мої ноги сіпалися, як у маріонетки, коли її намагався відновити рівновагу.
  
  
  «Ніякої крові», - сказав її собі. Просто шок і брак відбору проб повітря. Її живою.
  
  
  «Гіллетт, здається, робить свою справу», - зітхнув Белькев. «Однак немає ніякої гарантії, що хтось спробує вбити мене по пістолету. Її хочу побачити, як ця, шведів витримує удар кулемета».
  
  
  «Товариш, домовленість була дуже точною», - втрутився посол. Зміщення Белькева до гротеску його починало лякати. «Американці не заявляли про схожому на кулемет».
  
  
  «Пістолет-кулемет», - поправився Белькев. "Маленький".
  
  
  За зброєю була відправлена чилійська охорона. Белкев взяв одну навколо моїх сигарет і обійняв Троянду за талію.
  
  
  «Тобі подобається мій смак до жінок; мені подобається твій смак до сигарет».
  
  
  "Що сталося в Берліні, Белькев?" Її виплюну свій слова з першим вдихом. «Що ти зробив на війні, яка займається змусила ih зламати тебе?»
  
  
  Він не був здивований або засмучений. Він був гордий.
  
  
  «Це була просто невелика гра, дуже схожа на цю. Але у бідних дурнів не було бронежилетів. Не було б жодних проблем, якби її не вбив товариша по помилку. Її просто розважався і пив. Ти розумієш."
  
  
  "Так, її зрозумів."
  
  
  «Для estestvenno. Скільки людей ти вбив? Сотню? Двісті?»
  
  
  «Не так. Не шлях толстого поштовхів».
  
  
  Він почервонів, але потім до нього повернулося самовладання. «Ви Знаєте, набагато важче прицілитися з кулемета, - сказав він.
  
  
  Охоронець повернувся з пістолетом, який готель Белькев. Белькев перевірив його, щоб переконатися, що магазин повний, а потім відпустив запобіжник. «Це буде так легко, так легко», - казали його очі. Навіть якщо гіллетт не розірветься при несправедливому випробуванні, при найменшій затримці плеча бризки куль потраплять мені в обличчя.
  
  
  «Будь ласка, будьте обережні», - попросив посол
  
  
  
  «Це подвійно, - подумав я. Але їй нічого не сказав.
  
  
  Белкев загасив сигарету під ногою і притиснув автомат до живота. «Проти будь-якого відомого пістолета», - пролунав голос луною в моєму мозку. Роза схлипнула. Белькев натиснув на курок, як ніби займався з ним любов'ю.
  
  
  Перші кулі потрапили в стіну праворуч від мене і вибили візерунок в мою сторону. Занадто високо! Її думав. Кам'яні уламки порізали мені руку. Тоді бризки йшли відкрито на рівні очей. Її різко відвернувся від пострілу, який потрапив мені у вухо. Її чекав між мілісекундами наступній кулі, він, яка займається рознесе мій череп до стелі.
  
  
  Замість цього гіллетт почав танцювати, здригатися і напружуватися під гарячим градом автоматом. І знову повітря вилетів навколо моїх легенів. Мої ноги відчайдушно напружувалися, щоб не потрапити головою в смертельний дощ. Нестійкий візерунок перемістився на стіну з лівого боку від мене, розриваючи камінь.
  
  
  Великий Палець Белькева нас на мить не відривався від спускового гачка, і він повернув автомат назад до мене. Тканина жилета була повністю відірвана від пластикових пластин, пластин, які тепер були деформовані і покриті ряботиння. Випущені кулі утворили борозенки на моїй шиї. Мені вдалося зловити погляд Белькева. Ih навіть не було в очниці. Вони повернулися в Берлін і знову спостерігали за тремтячими тілами німецьких військовополонених, яких він скалічив до невпізнання. Пістолет-кулемет більше не збирався блукати. Удар за ударом насувався на мене, ще більше згинаючи пластини, погрожуючи пробити ih.
  
  
  Мені вдалося втриматися від падіння. Потім її, зрозумів, що він більше не йде мені в обличчя. Дрібні кулі рвалися відкрито по центру жилета, проходячи вниз від грудей до живота і частинам нижче. Оскільки гіллетт був зшитий нижче діапазон Белькева, він практично прикривав мене до паху. Саме це і помітив Белькев, і саме так він збирався покласти нитка Ніку Картеру; ніякі накази зверху не могли перешкодити ему знову пережити найбільший тріумф. Кулі вже забивалися про нижній край пошарпаного жилета. Її, знав, що захисту більше немає - і більше немає надії.
  
  
  Белькев опустив мозку на останній дюйм, націливши його відверті мені між нога. Його обличчя було спітнілим і блискучим. Нічого не сталося. Він знову натиснув на курок. Потім він зірвав журналів.
  
  
  "Він безлюдний. Принеси мені ще один!" - прогарчав він охоронцеві.
  
  
  Гіпнотичний заклинання, закладене в темниці, було зламано. Посол різко похитав головою. Навіть охоронців виглядали хворими від напруги.
  
  
  «Це буде виглядати дуже дивно. Одна справа - позичити рушницю, - сказав охоронець, - але попросити більше боєприпасів викличе проблеми».
  
  
  «Товариш, ми повинні повернутися до приймальні, - втрутився посол. - Ми вже пішли занадто надовго. Було б образою, якщо б ми пропали».
  
  
  "Я не закінчив!" - крикнув Белькев.
  
  
  «Будь ласка, будь ласка, згадайте себе, товариш Белькев. Ви довели свою точку зору. Гіллетт працює». Посол глянув на мене і швидко відвернувся. Мені було цікаво, що за видовище її зробив. «Тепер її повинен наполягти на тому, щоб ми повернулися. Маоїстські бандити будуть занадто багато уваги приділяти вашому відсутності. Вони, ймовірно, зараз намагаються налаштувати президента проти вас».
  
  
  Пістолет-кулемет впав навколо рук Белькева на кам'яну підлогу. Він стріпнувся і витер носовичком піт зі щік. Роза стала підходити до мене, і посол знову штовхнув її в обійми охоронців.
  
  
  «Ходімо, товаришу, - заспокійливо сказав посол. «Відновіть самовладання. Скажіть, що президент сказав щось я в черзі? Розкажіть мені все про це».
  
  
  Він кивнув одному з охоронців. Головоріз перетнув підлогу і зняв з мене гіллетт.
  
  
  «Огидна свиня», - прошепотів він, залишивши мене прикутим до стогнати.
  
  
  Якщо це було втіхою, її, знав, що він говорив не облад мені.
  
  
  
  
  
  
  Розділ п'ятий
  
  
  
  
  
  Пара офіцерів регулярної армії відвезла мене назад в номер у готелі на занавешенном лімузині. Вони з вибаченнями метушилися навколо мене, поки її не прогнав ih і не зайнявся роботою самостійно.
  
  
  Мої руки були перехрещені з поверхневими порізами, а на шиї було кілька опіків від зупинених жилетом куль. Але саме потворне проявилося, коли його, подивився на свою груди і життя. Її виглядав так, наче потрапив у бійку. Було сотня чорних синців; Її ніжно ощупывал зламані ребра. Її бачив, дуже сильно знівечених тіл, і на мить у мене виникла дуже яскрава картина мого власного тіла, знівеченого, якщо гіллетт зламався. Моє життя мало не перекинувся.
  
  
  Белькев! Якщо б її міг коли-небудь роздобути його, він був би
  
  
  мертвий міністр торгівлі.
  
  
  Кілька порцій скотчу повернули кровообіг моєму хворому тілу. Кожен рух приносило мені нову агонію і новий привід живцем зняти шкуру з російської. Її намагався заснути, але без знеболюючого це було неможливо, тому її прокинувся, коли побачив, як повернулася дверна ручка. Незважаючи на протести моїх забитих м'язів, його вислизнув навколо ліжка на день.
  
  
  Увійшла фігура з пістолетом. Моя рука, як сокира, ліжка на зап'ясті зловмисника, і пістолет полетів по підлозі. Одна рука обняла його в шию, перебиваючи його дихання, а інший обвилася навколо його тулуба, щоб схопити те, що я очікував від гладкої грудей товариша Белькева.
  
  
  Моя рука ледь доторкнулася, коли її, зрозумів, що взяв не того чоловіка. На самому делле це був зовсім не чоловік. Її повернув її, затиснув гей рот рукою. Це була Троянда.
  
  
  "Ти повинен був убити мене?" - запитав його з деяким подивом.
  
  
  Вона негативно похитала головою, і він побачив гнів замість страху. Її прибрав руку.
  
  
  «Ти знову помиляєшся щодо мене. Її хвилювалася за тебе. Її вислизнула від Алехандро, коли він напився, і його повертала це тобі».
  
  
  Її включив святий і нахилився, щоб взяти пістолет. Він був безлюдний. Коли її, встав, Троянда витягла довгий стилет навколо схованки між її грудьми. Вона повернула його ручкою назовні і служити мені.
  
  
  "Gracias".
  
  
  «Подивися на себе, бідолаха. Тебе назавжди в лікарню».
  
  
  Вона несміливо потяглася, щоб торкнутися моїх грудей, а потім швидко відсмикувала руку.
  
  
  "Звір!" - прошипіла вона і приступила до подальших лютим оцінками характеру Белькева.
  
  
  «Що ж, ми згодні з цим. Алекс Белькев не Альберт Швейцер».
  
  
  «Що ти зараз робиш? Вбити його?»
  
  
  Вона бачила, як мене спокушає ця думка. Її, похитав головою.
  
  
  «Не в цей раз. Завтра її повернуся в Штати».
  
  
  «Візьми мене з собою. Мене і мою сестру».
  
  
  Це пропозиція змусило мене заморгать.
  
  
  «Це не означає, що я не згодна з революцією Фіделя», - квапливо сказала вона. «Просто я танцівниця, а не ополченець. Пам'ятайте, лідера оркестру? Її знала його з ними тхора, як він грав у мого батька. У Нью-Йорку є сотні інших людей, яких її знаю. Якщо б її, тільки б отримати місце там у мене не було б жодних проблем. Її могла б працювати вночі і вести домашнє господарство для вас ніяк не коли ".
  
  
  «У мене є слуга, який робить це відкрито зараз. Думаю, ему не сподобається конкуренції».
  
  
  "Ти не візьмеш мене?"
  
  
  «Я не можу. Може бути, в інший раз».
  
  
  Здавалося, що частина духу покинула її. Її налив собі свіжий напій і приготував для нах.
  
  
  "Де зараз Белькев?" Її запитав.
  
  
  «На вечірці. Він думає, що дружина одного навколо міністрів, якого він може спокусити. Він розпусник».
  
  
  В США була весна. Тут, у Чилі, почалася осінь. Прохолодний вітерець пройшов уздовж бульвару Бернардо о'хіггінс і дув в кімнату. Роза зітхнувши допила і простягнула.
  
  
  "Мені треба йти."
  
  
  «Не назавжди. Сиди тут сьогодні ввечері».
  
  
  Посмішка прорвалася крізь її меланхолію.
  
  
  «Я не думала, що ти зможеш щось зробити в своєму нинішньому стані».
  
  
  «Ти забула. У нього скінчилися кулі».
  
  
  "Так, він це не зробив."
  
  
  Роза тепер широко посміхалася. Вона перетнула кімнату на день, замкнула її та конференції бійки. У напівтемряві її, чув, як її сукня шарудить по підлозі, і смутний бачив, як вона вийшла, навколо білого туману трусиків.
  
  
  Його жим лежачи на простирадла, коли Троянда спритно осідлала мене. Її стиглі груди похитувалися і заспокійливо стосувалися моєї грудях, коли вона нахилилася, щоб поцілувати мене. Наші роти відкрилися, і ми глибоко поцілувалися, наша пристрасть прогнала неподобство ночі. Дисципліна танцю дала ee тілу унікальний контроль над м'язами, і вона являла собою еротичну суміш холодного і теплого, твердого і м'якого.
  
  
  Вся романтика Гавани, якою вона була раніше, полягала в красі і майстерності Троянди. Моє тіло більше не відчувало біль. У мене був саме такий величезний сексуальний голод, який буває тільки тоді, коли ти з жінкою, яка займається, як ти знаєш, може задовольнити його. Весь кошмар чилійської місії вартий того, щоб дізнатися її в ту ніч.
  
  
  «Так, сеньйор», - вона затремтіла від захвату.
  
  
  Її тримав ee оливкові атласні стегна, коли вона нахилилася мені назустріч.
  
  
  «Белькева ні, - прошепотів я. «Нам AX, нам КДБ. Тільки ми. Ти сказав, що хочеш танцювати для мене. Танцюй зараз».
  
  
  Блідий сергій з-за вікна огинав її обличчя і струменів по грудях і животу. В моїх руках її стегна скручувалися і здіймалися, мало не збивши мене з ліжка, але, затягуючи все глибше і глибше в нах.
  
  
  «Зробіть це назавжди. Зробіть це назавжди», - благала вона.
  
  
  Її стегна раптом обхопили мене, і мене охопило гаряче, пекуче відчуття. Сліпо її випустив на Троянду всю мою стримувану лють. І в суперечкою любові напруження і гнів змінилися чимсь іншим, чимось солодким, і втамовує спрагу, ніж-те, що ми обидва гостро потребуємо.
  
  
  Пізніше нічне повітря охолов наші тіла. Мій гол спочивала на одному навколо її стегон, і ми розділили склянку скотчу, що балансує між її грудьми.
  
  
  «Ви не можете повірити, як добре це було для мене Нік». Вона сказала це так тихо, ніби розмовляла сама з собою. «Коли дівчина подорожує з таким чоловіком, як Белькев...»
  
  
  Її повернув голову і подивився mimmo западини між її грудьми, mimmo скла і ee особа.
  
  
  «Тобі не треба більше говорити, Роза».
  
  
  Вона нахилилася, щоб торкнутися моєї палички.
  
  
  «Я буду танцювати для тебе в будь-який час, як хочеш. Його могла б любити таку людину, як ти».
  
  
  "Shh".
  
  
  Вона веселий, добродушний засміялася.
  
  
  «Ви дуже добрі до математики і по імені Киллмастер. Її, сподіваюся, що коли-небудь ви приїдете на Кубу».
  
  
  «Я не знаю коли, але я її вип'ю за це».
  
  
  Її підняв склянку з її грудей. Між її грудьми утворилося вологе кільце, і вона нахилилася, щоб поцілувати це місце. Руки Троянди обняли мене.
  
  
  "Не могли б ви зробити це знову?" запитала вона. «Якщо це доставить вам занадто багато дискомфорту...»
  
  
  «Трудотерапія», - сказав я. «Мій бос твердо вірить в це».
  
  
  
  
  
  
  Глава шоста
  
  
  
  
  
  Літак, який чекав мене на військовій базі неподалік від Сантьяго, був із зіркою чилійських ВВС. Її висловив певне здивування з цього приводу, але, оскільки у пілота був правильний пароль, взяв скафандр і шолом і забрався в задню частину літака.
  
  
  «Я думав, що мене буде чекати американський літак», - зауважив її по внутрішньому зв'язку.
  
  
  «Ходили чутки, що минулої ночі у палаці щось сталося з американцем. Якщо ви підете таким чином, ніхто не помітить. Її повинен відключитися і поговорити з вежею».
  
  
  Уривчастий розмова між пілотом і диспетчерської звучить однаково на будь-якій мові. Її прислухався рівненської настільки, щоб зрозуміти, що у нас є маршрут польоту для тихоокеанського патруля, а це означало, що літак, імовірно, приземлиться трохи вище узбережжя, де її зустріч свій постійний контакт.
  
  
  «Azul Numero Cinco Cinco Tres, дозвіл tiene...»
  
  
  Останні слова голоси у вежі були заглушені ревом двигунів реактивного літака. Крила Падаючої зірки колихалися, коли ми выкатывались на смугу. Як і озброєння всіх латиноамериканських країн, за винятком Куби, воно було куплено в США уживаним зброєю за зниженими цінами. Однак, на відміну від деяких інших націй, чилійці тримали свої літаки відполірованими до яскравого світу, всередині і зовні.
  
  
  Мій гол запрокинулась, коли літак злетів по злітно-посадковій смузі. На мить нас утримувало тертя землі, а потім ми сходили в блакитне небо, про яке поет національний гімн Чилі. На висоті 10 000 футів тиск трохи знизилося, і ніс літака пригнувся досить низменному, щоб її міг бачити, що ми пролітали відверті над столицею.
  
  
  «Каллампы, грибні хатини», - сказав пілот, коли ми наблизилися до товстою, темною узліссі халуп на околиці міста. «Ми називаємо ih tak, тому що вони виникли відразу. Коли Альєнде шталь президентом, всі бідняки навколо сіл приїхали в Сантьяго, бо думали, що він дасть їм гроші і землю. Вони живуть там вже два роки, тому що немає грошей, щоб їх роздати ".
  
  
  Одне крило нахилилася, і ми перехилилися над старомодними будівлями ділового району Сантьяго.
  
  
  «Багаті люди або втекли зі своїми грошима, або відправили ih в Аргентину або Уругвай. Сімдесят років тому це була дуже багата країна. Ви знаєте, що зробило нас багатими? Ми були найбільшим у світі постачальником нітратів. Добрив. Гною. Потім штучних. були винайдені добрива, і ринок обвалився. Так що подивіться на нас, потопаючих у власному гної ».
  
  
  Крило знову опустилося, і я побачив, що ми перебуваємо над процвітаючим районом міста для представників вищого класу.
  
  
  «Наш новий президент сказав, що відмовляють собі в президентському палаці, тому що він занадто великий для комуністичного президента. Тому він залишається тут, в районі Провіденсія».
  
  
  Він вказав на невеликий елегантний особняк. Її помітив перевернуті особи охоронців, прищуривающихся на літак. Ми закінчили обліт міста і продовжили рух до океану, Тихий океан виглядав таким же спокійним, як і його назва.
  
  
  Ми постановою швидкість, поки берегова лінія не стала майже очевидною. Під нами погойдувалися рибальські човни. Потім літак круто повернув з півночі на південь.
  
  
  Що відбувається? »- запитав її.« Її думав, ви ведете мене до мого контакту на північ ».
  
  
  «У мене є інші накази».
  
  
  Накази? Її перевірив покажчик рівня палива на панелі. Він був сповнений. Принаймні, він не зможе катапультуватися і залишити мене в літаючому труні.
  
  
  "Накази від кого?"
  
  
  «Не хвилюйтеся, сеньйор Картер. Я не збираюся грати в ігри в кабіні з людиною з вашою репутацією. Ми підемо на південь, тому що це те місце, де вас хоче AX. Єдиний радар, який може нас впіймати зараз, - це Ванна Сила діє, і ми співпрацюємо. Я не знаю, чому ви там потрібні, куди її, вас веду, і я не хочу знати ».
  
  
  Її зрозумів. В той час, як звичайний солдат в чилійській армії прослужив всього один рік, пілоти ВПС були професіоналами. Червоні тільки почали впроваджувати своїх людей в його ряди.
  
  
  Довга берегова лінія здавалася нескінченною, але, нарешті, ми почали втрачати висоту, і внизу її побачив саме південне місце, куди може йти людина, якщо він не плаває або не в залі, в Антарктиді; це крива край Південної Америк, яка займається називається Вогняна всій території готелю. Ми приземлилися на базі ВПС Пунта-Арені. Коли ми виходили по площині, холодне повітря прорізав наші скафандри.
  
  
  Сам повітря було сірим від холоду, що ринула з полярної шапки. Офіцери накинули мені на плечі кожух і на джипі відвезли до найближчого штабу армії.
  
  
  «Ласкаво просимо в Південний дивізіон», - привітав мене маленький жилавий генерал, коли мене доставили в его спартанський офіс. В кутку кімнати сиділа пузата піч, але чарка коньяку, яку він мені запропонував, відразу ж зігріла.
  
  
  «Це не зовсім те місце, де її планував бути», - прокоментував її.
  
  
  «Чесно кажу, його теж не існує, - відповів він, - але, сеньйор Президент вирішив відправити деяких навколо нас, офіцерів по Сантьяго, в цей занедбаний край землі. Ми називаємо це Сибіром», - підморгнув він. «Солдатська доля не щаслива, а? А зима тільки починається».
  
  
  Увійшов ад'ютант з глиняним горщиком з тушкованим м'ясом і буханцем хліба.
  
  
  «Це не дуже хороша eda для тих, кого розважали в Президентському палаці», - здогадався генерал.
  
  
  «Але ніколи не знаєш, що саме ти збираєшся отримати», - сказав я, коли ми в таку гру на стілець.
  
  
  "Я знаю". Він переламав буханець хліба навпіл і дав мені половину. «Пробачити, що не представився, але я думаю, що буде краще, якщо ми не будемо називати імена. Тебе тут не повинно бути. Якби ти тут був, мені довелося б тебе заарештувати. Офіційно, звичайно».
  
  
  Тушковане м'ясо було простим, але добрим, і ми закінчили його пляшкою червоного чилійського вина.
  
  
  «Припустимо, ви дійсно скажете мені, чому її тут», - запропонував я в кінці нашої поспішної трапези. «Я починаю відчувати себе футбольним м'ячем, стрибаючою навколо одного обидва кінця країни в інший».
  
  
  «Можливо, в гонитві за дикими гусьми», - здогадався він. «Але це може бути пекінський гусак. Мені сказали, що ви хороший наїзник».
  
  
  «Я можу залишитися».
  
  
  «Нам знадобиться вся доступна досвідчена рука, і мені сказали, що немає нікого більш здатного, ніж ви. Вважайте, що це захоплююча подія рутинної частиною вашого особливого завдання від імені наших двох країн. Як і планувалося, ми разом будемо боротися з ворогом.
  
  
  Її задавався питанням, санкціонував чи Хоук цю маленьку набігу з мого боку. Був він чи ні, її нічого не міг зробити, крім як використовувати ситуацію найкращим чином, і приєднатися до неї.
  
  
  Ми пройшли через кабінет генерала в радіорубку. Він був сповнений офіцерів, ih увагу було звернено на звіти, які зазвичай приходили з приймача.
  
  
  «... Прямуючи до Бока-дель Дьябло... п'ятнадцять, щонайбільше двадцять...»
  
  
  «Країна розділена на чотири військові округи. У кожному є номінальна розділу», - повідомив генерал. «Звичайно, всі підрозділи недоукомплектовані, тому що в уряду так багато військ, які охороняють шахти. Але ніхто не tac недоукомплектований, як ми. Уряд не думає, що ми можемо зробити що-небудь тут з одним кавалерійським полком, але замерзнемо смерть. Може, у нас для цього є сюрприз ».
  
  
  «... Зараз замедляемся... виразно наближаємося до ih табору».
  
  
  "Що за сюрприз?" - запитав її маленького генерала.
  
  
  "Голос побачиш."
  
  
  Знову з'явився ад'ютант з парою облямованих хутром пальто. Генерал надів одне з відкритим тріумфом, і він побачив, що інші офіцери дивляться на мене з заздрістю.
  
  
  Коли ми вибігли на територію казарми, її, побачив, що на нас чекав оливково-зелений вертольотом, його гвинти повільно оберталися на вітрі. Ми увійшли в нього, і як тільки ми прибрали ноги, вертольотом відірвався від землі, різко тянувшись назад і вгору.
  
  
  Вогняна всій території готелю - скелястий мис, придатний тільки для розведення овець. Клапті туману пливли відкрито над нами.
  
  
  Ми піднялися в небо, і ми прорізали ih, але ніколи не перевищували вище п'ятдесяти футів над землею. Ми пролітали над скелястими кручами, розганяючи овець по долинах.
  
  
  «Ми знали, що щось не так, коли з'явилися МИРисты», - крикнув генерал крізь шум роторів. «Вони були зайняті захопленням ферм по всій сільській місцевості - крім тут, бо що там взяти? Тут всі рівні і отримують свою повну частку холоду і каменів. Отже, ми стежили за ними, думаючи, що вони може спробувати підірвати кілька літаків або спробувати зробити набіг на наш арсенал зажадав зброї. Замість цього вони знову зникли ».
  
  
  Спадний потік захопив нас до обриву. Пілот холоднокровно дозволив літаку впасти на кам'яну поверхню, поки природна турбулентність навколо мису не вивела його складанні. Цей чоловік знав свою справу.
  
  
  «Потім ми отримали повідомлення про те, що у нашого узбережжя стояло на якорі вантажне судно. В цьому не було нічого звичайного, тому що шторми тут трапляються так швидко, що капітан зійшов би з глузду, якби підійшов до цих скель. Ми відстежили вантажне судно. Це був албанська корабель, его останнім портом заходження був Шанхай. Тепер чому вантажне судно навколо Китаю кинуло якір тут, не посилаючи сигнал лиха? "
  
  
  Вертольотом сель на дно долини. Як тільки ми вийшли з-за валунів показався загін кінних солдатів з пристебнутими до сідел автоматами. Дихання ih коней витало в морозному повітрі. Старший капітан відсалютував і спішився.
  
  
  «Ви побачите, що тут кавалерії - це не танки», - сказав мені генерал, перш ніж ми підійшли до військ.
  
  
  Капітан коротко поговорив з солдатом, несучим рацію, а потім, без преамбули, з нами.
  
  
  «Вони в своєму таборі, генерал, як ви і сказали. Розвідник каже, що ih куртка розкладено, як ніби вони збираються піти рано вранці».
  
  
  «Дуже добре», - відповів генерал. «Запитайте його, як нам діяти, щоб увійти в цей табір МИРистов».
  
  
  Людина по радіотелефону передав штопора.
  
  
  «Він каже, що є стежок вгору по каньйону, і вони спостерігають за нею. Але вони не дивляться на нас, на скелі позаду нас у вогняне болото».
  
  
  Генерал задоволено кивнув. Він був людиною дії і, очевидно, насолоджувався кожною секундою.
  
  
  «Значить, вони будуть мертві», - оголосив він.
  
  
  Нам були надані додаткові коні. Їй опинився на великому гнедом меріна, безсумнівно, нащадку коней, привезених конкістадорами. Генерал наказав одному навколо солдатів зняти автомат з мого ременя.
  
  
  «Мені дуже шкода, але в гіршому випадку мені доведеться з'явитися до вас в якості спостерігача. Я не можу дати вам пістолет. Якщо ви заперечуєте проти цього умови, вам не потрібно туди приходити».
  
  
  «Ти не міг утримати мене подалі». У мене все ще було будь-що в рукаві, але я не сказав про це генералові.
  
  
  Нас було двадцять чоловік, які лізли на конях через серро-зелений підлісок. Повітря, вже замерзлий, ставав все холодніше і разреженнее. Раніше, ніж її очікував, ми опинилися на гребені з перепадом висоти в тисячу футів з кожної сторони, сильні пориви вітру намагалися збити нас з вузької стежки. Час від часу шторм заганяв в нашу середу ціла хмара, і нам доводилося стояти нерухомо, засліпленими, поки туман не розсіявся.
  
  
  «Звичайно, було б безпечніше використовувати стежки каньйону, - сказав генерал, радісно знизавши плечима, - але це позбавить МИРистов радості від нашого прапора дозволу на виконання».
  
  
  Нарешті ми почали спуск, і на стежку вийшов чоловік у пастушої одязі. Він опустив пістолет-кулемет в руках, коли стало відомо, хто ми. В його рюкзаку її побачив антену радіо. Очевидно, він був розвідником майстер.
  
  
  «Два охоронця», - сказав він. «Кожен спостерігає за каньйоном. Її можу показати вам, як пройти через скелі».
  
  
  "Скільки часу це займе у нас?" генерал-готель знати.
  
  
  «Сім, вісім годин».
  
  
  «У цей час вони можуть піти. Це марно. Ми підемо іншим шляхом».
  
  
  Інший шлях пролягав через болото, одне з тих дивних явищ, дякую яким Вогняна всій території готелю, а отримав назву всій території готелю Вогню. Її зрозумів, чому перспектива переходу через нього, лякала солдатів більше, ніж вітер, і чому розвідник не запропонував би цього, навіть якщо він приведе нас до табору МИРИстов протягом години.
  
  
  Перед нами лежало суцільне, здавалося б, непроникне поле, диму, примарний видих навколо отворів у землі. Миля за милею таємничого ландшафту тягнулася між нами і нашим противником, неживе мінне поле, на якому один невірний крок кине коня і вершника в вируючий гаряче джерело, навколо якого ніхто ніколи не рятується. Самі коні нервово танцювали при вигляді димлячої перешкоди.
  
  
  "Будь ласка, не думайте, що чилійський солдатів настільки повідомили, що боїться гарячої ванни,
  
  
  - сказав генерал. - Це тільки початок болота. Є ще що-що ".
  
  
  Більш того, він не сказав. Розвідник під'їхав до начальника загону на коні, стійкої поні. Інші навколо нас, пішли за ним слідом, кожен намагався керувати своїм опірним лошадбми. Один за одним ми ковзали в моторошну завісу диму.
  
  
  Звук копит губився в рівному шипении пара. Колись всій території готелю була твердій, як скеля, і раптом вона розсипалася і запрошувала наїзника на фатальну помилку. Потім її почув відчайдушний іржання, коли солдат, рятуючи своє життя, натягував поводи. В інших випадках всій території готелю, а тряслася від ривка виходить пара; камені вдарили б нас, і гейзер висотою в сто футів з'явився б там, де секунду тому нічого не було.
  
  
  Її, подивився на годинник. Минуло п'ятдесят хвилина з ними тхора, як ми увійшли в болото. Ми повинні бути поруч з табором. Що ще може бути?
  
  
  Потім її це побачив. Спочатку мерехтіння одного синього полум'я, потім іншого. З кожним кроком крізь пелену пара її міг бачити ще п'ятдесят стрімких мов полум'я, облизывающих землю. «Вогняне болото», - сказав чоловік з радіо. Ми входили в важко природного газу, газове важко, яке було у вогні.
  
  
  Генерал похмуро глянув на мене і пов'язав хустку на носі. Усі зробили те ж саме, в тому числі і її. Пари були нудотними, їдкими і пронизливими, але чого ви могли очікувати? Це більше не був переслідує пейзаж, це був спуск в пекло. Замість гейзера пари в тридцяти метрах від нас вирвалася вогняна вежа навколо палаючого газу, розсипавши по місцевості довгі тіні наших вздыбившихся на диби коней. Тепер її знав, чого на самому делле боялися солдати. Якби МИРисты спостерігали за нами до того, як ми вийшли з вогняного болота, ніхто б не дожив до того, щоб розповісти цю історію, тому що їм потрібна була всього одна граната, щоб вся територія вибухнув, як вулкан.
  
  
  Кожна хвилина була годиною, кожен крок - грою з дияволом. Позаду нас новий вогненний стовп досяг неба, покриваючи стежку. Тепер шляху назад не було. Людина переді мною впав у сідло і почав падати з коня. Її притиснув до йому свого мерина і зловив його. Пари змусили його втратити свідомість; його шкіра була болісно-зеленою. Тим не менш, ми йшли проти Армагедону, як кур'єри.
  
  
  Генерал підняв руку, і колона зупинилася. Залишилася тільки одна завіса вогню, і далі ми могли бачити кордон скель, і сам табір. Рівний шиплячий звук палаючого газу перекривав металеві звуки пістолетів-кулеметів, що переходять із сідел до рук. Беззвучними сигналами генерал і капітан розділили солдатів на дві групи, які повинні були атакувати з півночі і півдня, щоб запобігти втечі. Її віддавав собі накази. Якби в таборі був представник Китаю, і якщо б він бачив неминучість жертви, він убив би себе; навіть якщо б він цього не зробив, кулемети генерала могли б зробити це для нього. Моє завдання - кинутися в гущу здивованих МИРистов і схопити китайця, поки не стало надто пізно. Її, думав, що якби хто-небудь інший віддав мені ці накази, її б сказав йому, щоб він пішов до біса.
  
  
  Кінні солдати з полегшенням і нетерпінням стискали зброю. Рука генерала опустилася. Дві лінії розійшлися на галопі, збільшуючи свою швидкість до галопу, коли вони розходилися. З того місця, де їй був, відверті навколо болота її міг бачити найближчого вартового; він нервово дивився на стежку каньйону, намагаючись розгледіти коней, які звучали так близько. Як тільки він обернувся і побачив солдатів, пролунали два пістолета-кулемета, і він виконав мимовільний танець смерті.
  
  
  Люди в таборі схопилися на ноги, стріляючи сонними очима по двом хвилям кавалерії, що наближалися з кожної сторони. Її витягнув свою кінь з полум'я і кинувся до центру охоплених панікою МИРистов. Як я і очікував, вони були дуже зайняті, намагаючись впоратися з основною атакою, щоб помітити самотнього вершника, що наближався з третьої сторони. Вони були здивовані й налякані, і я наблизився в межах десяти ярдів до того, як перший терорист зробив на мене свій АК-47. Її вистрілив у свого люгера в той момент, коли він натиснув на курок свого бойового кулемета, а потім її, кинувся на землю, відкочуючись від своєї мертвої коні. Його жим лежачи життя, готовий для другого пострілу, але МИРИста стояв на колінах, підпирається гвинтівкою, яку він усе ще тримав. Посередині його чола була темна діра.
  
  
  Атака генерала наближалася, і захисники руйнувалися. Принаймні половина навколо них були пораненими або загинули. Інші стріляли по ситуації лежу. Лише двоє були в стороні, зайняті біля багаття, і в світлі багаття її помітив великі кутасті вилиці одного з посланців Мао. Він швидко ложі клаптики паперу в жар багаття.
  
  
  Не було часу на зигзагів. Її пробіг виплат прямо по тілам
  
  
  терористів до китацу і лідеру МИРистов. Важка шинель, яку дав мені генерал, сіпнулася, коли через нах пройшла пара пострілів. Ватажок МИРистов підскочив і вдарив його мачете мені в голову. Її пригнувся і вдарив його ногою ему в житті. Інший чоловік стрибнув через вогонь, високо піднявши АК-47 над головою. У нього не було шансів вистрілити. Її вистрілив у нього, коли він був у повітрі, і його тіло впало у вогонь, як мішок з картоплею.
  
  
  Глава МИРистов відскочив від трупа і витягнув пістолет .45. Її вже вистрілив, коли краєм ока вловив блиск хитної сталі. МИРиста, якого я не бачив, вибив пістолет у мене через руки. Початку другої помах його мачете цілив мені по шиї. Її пірнув під лезо шаблі і потягнув людини до себе. Коли ми випростались, її контролював мачете і притиснув його краю до его адамову яблуку, тримаючи його перед собою як живий щит.
  
  
  "Кинь пістолет!" - крикнув її начальнику МИРИсты.
  
  
  Це був великий чоловік з рудою бородою і маленькими очима. Він прийняв рішення за секунду, стріляючи і підриваючи груди свого друга однією кулею за одною, намагаючись розірвати його на частини, поки хоч одна goggle не проб'є мене.
  
  
  Перш ніж це могло статися, її зіштовхнув мертвого з його начальником. Він ухилився від літаючого тіла, але до того часу вже був у повітрі, схопив його і повалив посеред тліючого багаття. Мій гол-відкинулася від сили його ліктя, мої волосся опалились, коли він штовхнув мене глибше у вогонь. Його пальці хотіли моє горло, коли він голосно вилаявся.
  
  
  Схоже, він не помітив, що я тримаюся за лацкани його одягу. Її рвонув уперед і кинув його обличчям вниз на вугілля. Коли він піднявся з криком, кінець моєї руки натрапив на його ніс, як тупий мачете. Коли кров ринула по его rta, її вже переключив свою увагу на головну ціль.
  
  
  Китайський посланець сунув в рот, мало пістолет. Одне навколо висловлювань Мао: «Вся влада виходить з дула пістолета» прийшло мені в голову, коли її діяв, схопивши його руку не для того, щоб відірвати її від гармати, а для того, щоб паралізувати точку тиску на його зап'ясті.
  
  
  Він сидів посеред битви, дивлячись на пістолет, націлений ему в рот, і гадав, чому з нього не вийшла goggle, яка займається відірвалася від його голови. Збентежений і жалюгідний, він витріщився на мене. Останні постріли стихли, і генерал, почервонілий від збудження, з однією рукою навколо рани, першим приєднався до нас. Він м'яко витягнув пістолет з паралізованою руки Чикома і озирнувся на тіло МИРиста, який її залишив позаду.
  
  
  «Вам не треба бути тут, сеньйоре Картер. Але якщо б ви були присутні, її б сказав, що ви чудовий воїн».
  
  
  Повернувшись в Пунта-Арену, ми допитали кур'єра в казармі. На жаль, допит почався без мене, тому що чилійці були так схвильовані своїм уловом, що до того часу, коли його увійшов у кімнату, весь набіг і п'ятірки з дюжини чоловіків були витрачені даремно.
  
  
  «Я не розумію», - сказав мені черговий. «Я тільки почав, коли він шталь таким».
  
  
  Посильний сидів відкрито в кріслі посеред кімнати при яскравому світлі. Перше, що я помітив, це те, що він не кліпав очима. Її провів рукою перед його обличчям, і він не стежив за нею очима. Її ляснув у долоні ему за вухом. Нічого. Її встромив ему голку в руку. Теж нічого.
  
  
  «Він в індукованому кататоническом стані», - сказав я. «Его дихання уповільнилося, як і його серцебиття. Ви кажете, що він не був таким, коли увійшов?»
  
  
  «Ні, він просто злякався. Потім її запитав його, яке повідомлення він несс, і раптом він шталь таким. Як ви думаєте, він прикидається?»
  
  
  Її міг бити офіцера головою об стіну, але звинувачувати його не було сенсу.
  
  
  «Ви, звичайно, допитали його по-іспанськи».
  
  
  «Звичайно. Ніхто навколо нас не говорить по-китайськи. Він повинен говорити по-іспанськи, інакше навіщо вони послали його?»
  
  
  Ревматизму був олександр, що Пекін ніколи б його не послав, якщо б він говорив по-іспанськи. Все це було частиною ih зусиль з контролю над кожною підривною діяльністю по всьому ih штабу-квартири в Китаї. Гонець повинен був бути доставлений у Сантьяго, де перекладач отримав би повідомлення, яке він приніс. Якщо б хто-небудь спитав його про його цілей по-іспанськи - а це могло статися, коли б його зловили, - він одразу впадав би в постгипнотический транс. Обладнання все це подбали в лабораторії, що спеціалізується на психологічній обробці, і все, що було потрібно, - це магнітофон, відтворює критичний штопора на фонетичному іспанською та англійською мовами, і електричний генератор, щоб забезпечити біль. І добровольців, що поклоняється Мао. Якщо б її був на п'ять хв раніше, її б навшпиньки обійшов весь мозок посильного, використовуючи кантонський діалект. Тепер все, що у нас було, це людина, який був не краще
  
  
  мертвого, і мертві люди не розповідають казок.
  
  
  "Як довго він буде таким?" принижений офіцер готель знати.
  
  
  «З відновленням у кваліфікованого психолога він може вирватися навколо цього стану через місяць. Без цього він буде в комі шість місяців. У будь-якому випадку, він нам, нас до чогось».
  
  
  «Мені дуже шкода. Пробачити мене, я...»
  
  
  Ему теж нічого було сказати. Її кинув останній погляд на почесним гостем заходу став посол, який протягнув мене через пекло. Повірте, якщо б він міг сміятися, він би сміявся.
  
  
  
  
  
  
  Глава сьома
  
  
  
  
  
  Хоча посильний не розмовляв, рід не був повною втратою. Їй стало відомо про це під час польоту назад у Сантьяго, коли збирав по шматочках шматки паперу, які не згоріли. Вони були написані китайськими ієрогліфами і обвуглені, але я знав, що лабораторія спецефектів і редагування AXE отримає від них інформацію, якщо хто-небудь зможе. Мені не терпілося стрибнути в американський літак і відправитися додому.
  
  
  Внизу здалася столиця, а за нею аеропорт. Коли ми приземлилися, її очікував побачити поруч з нами літак ВПС США. Замість цього у людини, який зустрів мене в закритому лімузині, було обличчя, в якому їй стало відомо, що він був у Президентському палаці. Він був одним навколо кабінету міністрів самого Альєнде. Її не готель приєднуватися до нього, але шофер з автоматом був дуже переконливим.
  
  
  Її запитав міністра - "Що тепер, командний виступ у палаці?" .
  
  
  "Є що-небудь з китайців?" - різко зажадав він.
  
  
  Це був худорлявий чоловік з блідим розумним обличчям. Тепер, коли її був з ним наодинці, мені стало цікаво, чому я не звернув на нього більше уваги, ніж на стійці реєстрації. Її також задавався питанням, як, кравець візьми, він знав про посланник. Його наступні слова відповіли на обидва питання.
  
  
  «У Чилі, містер Картер, пори року йдуть назад, тому що тут світ перевернуть».
  
  
  Це був пароль. Він був моїм контактом по AX.
  
  
  «Тільки те, що він не міг спалити», - сказав я, переходячи до справи. «Нічого, що нам допоможе, поки не буде проаналізовано».
  
  
  «На це немає часу. Прочитайте це».
  
  
  Він вручив мені доповідь. Внизу сторінки був нацарапанный початкової, в якому їй відоме ім'я Хока. Суть заяви було достатньо, щоб її попросив сигарету і сильно прикусив золотий наконечник.
  
  
  Її знав передісторію. Розвідувальний супутник ВПС США регулярно скидав титанову трубку з магнітною стрічкою з інформацією про радянської ракетної конструкцій, коли він перетинав турецький кордон. На заданій висоті гальмівний парашут труби розкрився, і він поплив туди, де американський реактивний літак, розміщений за попередньою домовленістю, міг схопити його за допомогою апарату, який теж був не більш ніж звичайним гачком. Тільки на цей раз його викрав МиГ-23. Наш літак розбитий на тисячу уламків був коротким ракетами «Блимати» над Кавказькими горами. Для estestvenno, червоні стверджували, що інцидент стався на ih стороні кордону, але потім вони посилили своє піратства. При наступному проходженні нашого супутника над територією Росії вони відстежили его і запустили зі своїх майданчиків у Тюратаме перехоплювач Cosmos. "Супутник-вбивця переслідував нашого шпигуна в небі протягом однієї орбіти, а потім обидва вони вибухнули, посилаючи на Землю мільйони доларів і рублів і почавши те, що може бути повномасштабною війною за контроль над небом.
  
  
  Два дні потому - в той день, коли його прибув в Сантьяго - здавалося, що розгорталася така дорога війна. Група оперативників ЦРУ проникла на базу Тюратам, де спробувала захопити все ще розкритий трубку з даними. Їм вдалося взяти під контроль блокпост і зупинити другого вбивцю Космос, але вони були знищені, не дійшовши до кімнати, де зберігалася ih головна мета, труба. Все це відбулося без того, щоб нам американці, нас росіяни не почули про це наші слова, і тепер два уряди вирішили укласти перемир'я, перш ніж кожне з усього, у них повністю зруйнує свою космічну програму цим протистоянням.
  
  
  Що привернуло мою увагу, так це угода, яка передбачає, що КДБ особисто доставить запечатану трубку даних на фінський кордон, натомість на яку Сполучені Штати надають особистого охоронця високопоставленому радянському міністру, який перебуває з поїздкою в Республіці Чилі. Міністр був А. Белькев, а охоронцем - AX Killmaster N3! Тепер її знав, чому Хоук не хотів говорити далі в аеропорту. Ставки виходили далеко за рамки чилійських МИРистов і наміченого ними державного перевороту. Яструб грав м'яко, думаючи, що захищає мене на випадок, якщо мене спіймають. Тепер її не знав, цінував її увага.
  
  
  «Це повинно бути жарт», - сказав її на свій розсуд контакту. «Белкев iso усіх сил намагався вбити мене, і її в готель би відплатити за послугу, якщо у мене коли-небудь буде така можливість. Крім того, чому б не дозволити російським зберегти трубку? Ми можемо
  
  
  підняти новий супутник і знову отримати ту ж інформацію ".
  
  
  Це щось більше, ніж просто супутник, - сказав мій контакт. - У AX є інформація, що МИРисты координували свої зусилля з маоїстськими терористами в Перу і Болівії. Одночасний переворот планується у всіх трьох країнах. Сигналом повинно стати вбивство Белькева. Тоді чверть нашого континенту потрапить під китайське панування ».
  
  
  "Це безрозсудність!"
  
  
  «Я б готель, щоб це було так. Але всі наші збройні сили, як би вони нам були гарні, налічують менше сорока восьми тисяч осіб. Армії Перу і Болівії були підірвані маоїстськими агентами. Якщо станеться переворот, хто нам допоможе? Америці потім В'єтнаму? Навряд чи. Росія? Вони навіть далі, ніж Китай ».
  
  
  «Залишається Аргентина і Бразилія. У них обох великі армії, і вони не збираються стояти на місці перед головою Мао, посміаючимся від ih кордонах».
  
  
  Він кивнув, ніби у нього вже був ревматизму на це. Але, як виявилося, його це зробив.
  
  
  «Повинна бути якась інформація в паперах, які були у посильного. У нас немає часу на лабораторії, містер Картер. Їй так розумію, ви можете читати по-китайськи».
  
  
  Вікна машини були запнуті, і він поняття не мав, куди ми підемо. Коли зупинився лімузин, її виявив, що ми знаходимося в підвалі міністерств у центрі Сантьяго. Мене привели в голу кімнату без вікон, навіть без стільця або стільця. Був один флуоресцентний світильник, заливавший кімнату зеленуватим світлом. Перед від'їздом міністр дав мені пінцет, щоб обробити обвуглені папери.
  
  
  "Ви думаєте обладнання всіх, чи не так?" - прокоментував її.
  
  
  «Доктор Томпсон по AX сказав, що вони вам знадобляться».
  
  
  Шість годин тому у мене боліла порожнини з-за того, що я повзав по бетонній підлозі, але у мене було те, що я хотів. Мені вдалося зібрати воєдино сотні розрізнених китайських ієрогліфів на сильно випаленої папері, і він нарешті зрозумів, чому Хоук так прагнув відправити мене в Чилі. Постукавши у двері і сказав охоронцеві, що я готовий, його жим лежачи на холодну підлогу і викурив заслужену цигарку.
  
  
  Міністр обійшов квадрати почорнілою папери, які її зібрав заново.
  
  
  «Я розчарований», - сказав він. "Як ви можете зробити що-небудь навколо цього?"
  
  
  «Це не любовний лист», - відповів я. «Це військовий аналіз, і китайський військовий розум, не сильно відрізняється від будь-якого іншого. Іншими словами, він конкретний і повторюваний, достатньо, щоб її міг вловити загальну ідею». Її, нахилився і показав на персонажів одного за іншим, поки говорив. «Ось, наприклад, повторення символу, що позначає море, з модифікацією, що означає південь. Південне море».
  
  
  «Дуже цікаво. Готель би її мати час на лекцію», - уїдливо сказав він.
  
  
  «А тепер почекайте хвилинку. Ви затягли мене в цей гараж, щоб його за один день зробив те, що зазвичай потрібно команді аналітиків, з слайдами, збільшеннями і хімічними препаратами за тиждень. Тепер, коли їй це зробив, ви кравець візьми! ну послухайте це. Це не займе багато часу. Як я вже казав, у нас є ряд посилань на Південне море. Це знову посилання на море, але на цей раз змінена, щоб позначати також корабель, що йде під ним ».
  
  
  «Підводний човен».
  
  
  "Тепер ви розумієте. Мова йде про підводному човні китайського Південно-морського флоту. Це не так, нібито, і страшно. Це не новий ієрогліф в китайській мові. Це також означає ракету, або, скоріше, кілька ракет Однак модифікація відносно нова. Атомна. Отже, що у нас є, так це зброя ».
  
  
  «Зброю для чого? Яке це має відношення до Чилі?»
  
  
  "Я не знав відповіді на це штопора, поки не добрався до останньої сторінки, де її знайшов перша згадка про Чилі за назвою. Підводний човен в залі в сотні миль від чілійського узбережжя і в цю секунду. Вона прибула в спеціально обладнаному албанській кораблі. вантажному судні. Потім того, як вбивство Белькева буде вчинено, і почнеться переворот, китайська підводний човен рухається в чилійський порт Антофагаста ».
  
  
  «Вотум звідки».
  
  
  «Що ж, у МИРистов є хороші плани на це. Антофагаста буде першим захопленим містом, так що підводний човен без проблем причалится. Саме тоді терористи оголошують, що у них є атомні ракети, націлені на половини столиці інших країн Південної Америк. Що буде правдою. У повідомленні про це не згадується, але я впевнений, що ми маємо справу з підводним човном G-класу, збройної китайською версією російської ракети "Сарк". На цій минулого сторінці зображено коло для терору і на відстань 1700 кілометрів. Це радіус дії ракети, коло шантажу, охоплює Ріо-де-Жанейро, Монтевідео і Буенос-Айрес. Якщо хто-небудь порушить хоч руку на МИРистов, ці міста будуть звернені в ядерну пустку.
  
  
  «Припустимо, ми намагаємося втрутитися. Припустимо, ми надішлемо наші протиракетні ракети, щоб збивати ih ракети. В результаті над континентом все одно буде вибухнути принаймні дюжина ядерних боєголовок, і дозвольте мені сказати вам, що одна особливість китайських ракетних технологій не була розробка чистих боєголовок. South korea Америці буде радіоактивного, з півдня річок Амазонки ».
  
  
  "Якщо цього ніхто не завадить?"
  
  
  «Тоді весь західний шельф Південної Америк перетвориться на друге Китайське море».
  
  
  Міністр з тривогою порився в кишенях. Її простягнув йому одну навколо своїх сигарет і прикурив.
  
  
  «Ви дуже спокійні», - прокоментував він. «Як же тоді нам вдається зупинити переворот?»
  
  
  «Не дати їм почати. Сигнал - смерть Белькева. Як би її нам ненавидів це говорити, ми її повинні зберегти йому життя». Її додав лайка англійською, яке показало мої справжні почуття, але міністр не зловили цього.
  
  
  «Тоді все, що нам потрібно зробити, це поставити його під охороною на військовій базі».
  
  
  «Ні. Це останнє, що ми хочемо зробити. Як тільки стане очевидно, що ми знаходимося на шляху до планів МИРистов, voni змінити ih. Белкев повинен залишатися відкритим, жирна мішень для всіх, хто хоче вистрілити в нього ".
  
  
  Її зібрав обгорілі аркуші паперу, зробив навколо них стопку і запалив. Її не хотів залишати ніяких зачіпок. Міністр у костюмі в тонку смужку опустився на підлогу і допоміг.
  
  
  «Пам'ятайте, - сказав він, - Чилі була демократією протягом номерами двадцяти років, ценымногие довше, ніж переважна більшість країн. Ми залишимося такими, і якщо червоні спробують встановити диктатуру, ми будемо боротися з великим ніж слова ".
  
  
  Її сказав йому, що якщо у нього є слова, він повинен помолитися за нікчемне життя Олександра Белькева.
  
  
  
  
  
  
  Глава восьма
  
  
  
  
  
  «Кожне завдання має свою срібну обробку», - подумав я, коли побачив, як Троянда і Bonita переходять зі свого балкона на мій. Сцена позаду у них була по одній найбільш захоплюючих у світі: гори Анд, вкриті снігом і світяться в місячному світлі. Ми зупинилися в парадоре, в готелі, в індійському місті Ауканкильча, першої зупинки на маршруті Белькева і не менше, ніж у найвищому місті на землі.
  
  
  «Buenos noches», - разом сказали сестри, прослизнувши в мою кімнату. «Белкев спить, як опудало свині».
  
  
  На даний момент її зовсім не думав про Белкеве. Її був зайнятий, милуючись краєвидами, які теж не мали нічого спільного з Андами. Роза і Bonita були майже близнюками, він лише різницею, що Bonita була трохи нижче і повніше. Вони обидва були одягнені в шовковисту нічний одяг бікіні, яка займається була майже прозорою, і на той випадок, якщо її заплуталася між ними, її знала, що Троянда носить золоте намисто, а Bonita - срібне.
  
  
  Вони відчули себе як вдома і пішли відверті в бар, де у мене був вибір рома.
  
  
  "Ти така ж талановита, як твоя сестра?" - запитав її Бониту.
  
  
  Вона проводила рукою по моїй сорочці і на грудях.
  
  
  "Я співачка." Вона хихикнула. «Якщо ти такий же талановитий, як я чула, може бути, ти змусиш мене заспівати що-небудь прекрасне».
  
  
  «Він зробить це», - пообіцяла гей, Троянда. Вона зробила суміш по всій рома і роздала склянки. «Він, як ром. Достатньо, щоб обійтися».
  
  
  «У нас мало часу», - прошепотіла Bonita. «Інші дівчата помітять, що ми пішли».
  
  
  Її, зрозумів, що Bonita розстібає мій пояс між її хихиканням. Роза обняла мене зі спини, і він відчував тиск її грудях через мою сорочку. Ці двоє пурхали навколо мене, як пара екзотичних метеликів, поки вся моя шведів не опинилася на підлозі. Потім Bonita обняла мене, ковзаючи стегнами по мені, поки Організація Об'єднаних Націй не оскаржила моє хвилювання.
  
  
  Наші склянки спорожніли, і ром охолов всередині нас, ми троє лежали голі на ліжку. Вони по черзі цілували мене, і коли її розкішно розтягнувся, кожен накинув на мене стегна, так що. Її проводила руками за ih боків, зважуючи рішенням.
  
  
  Те, що може зробити одна фантастична кубинська дівчина, двоє можуть зробити краще. Коли ми випили пляшки і для нас, у вікно світив місяць над Андами.
  
  
  «Боже, ми тут вже дві години», - сказав я, побачивши годинник на стіл. "Я думав, вам обом потрібно повернутися"
  
  
  «Shh», - сказали вони, як одна.
  
  
  Я не розумів, де якась дівчина і яка була в заняттях любов'ю. Все, що я знав тепер, це те, що в однієї було золоте намисто, а на іншій срібне. Щоб просто поворушити рукою, мені довелося вирватися сукню з теплої плоті, яка займається знову і знову намагалася змусити мене забути час.
  
  
  «Це може перерости в міжнародний інцидент», - попереджав її.
  
  
  «Ми - міжнародний інцидент», - поддразнила Роуз. «Ви знаєте, руками через кордон».
  
  
  «Не руками», - поправила ee Bonita.
  
  
  "Хіба ви не можете бути серйозними?"
  
  
  «Він схожий на Фіделя», - надулася Bonita.
  
  
  Вона повернулася до мене, так що я затиснув між ih тілами. Її, відчув, як майстерна рука ковзнула по моєму стегна.
  
  
  «Оле, і я думав, що він закінчив», - сказав радісний голос.
  
  
  "Це хто?" Її запитав.
  
  
  "Це має значення?" губи прошепотіли мені у вухо.
  
  
  Скажу вам, в темряві всі жінки однакові. Її знав, хто це був кожний раз, і не дивно, що Троянда відсторонилася.
  
  
  «Мадре! Нам пора йти», - прошепотіла вона. «Вони, мабуть, чули нас в Гавані».
  
  
  «Ще немає», - зітхнула Bonita, її стегна все ще були притиснуті до моїх, і виганяли останні пориви задоволення.
  
  
  Зайве говорити, що йти їй теж не поспішав, але перервати біс ми змусили раптове відкриття дверей і тупіт нога в холі. Через секунду хто-небудь буде стукати в мої двері.
  
  
  "Vamonos ahora", - сказала Роза.
  
  
  Коли пролунав стукіт, вони виходили через балкон. Її знав, хто там по той бік, один навколо штатних охоронців Белькева, лисіючий, підозрілий тип. Її востаннє глянув, щоб переконатися, що балкон безкоштовно, перш ніж відкрити двері досить широко, щоб его вылезающие очі б глянути.
  
  
  «Хіба ви не чули цей шум? Чому ви тут, а не захищаєте товариша Белькева, як ви домовилися? Тут хтось був?»
  
  
  «Звичайно. Співаючий вбивця. Дайте мені знати, якщо зловиш его».
  
  
  Її зачинив двері і знову жим лежачи спати, на цей раз заснути.
  
  
  На наступний ранок охоронець все ще підозріло дивився на мене, коли нашу щасливу свиту супроводжував провідник на прогулянці Ауканкильче. Белкев виглядав добре відпочив і виглядав бридко, він проспав весь шум. Bonita і Троянди виглядали так, як ніби вони знову захочуть пограти, а інша частина гарему Белькева задумливо подивилася на мене. Її стежив за індіанцями, яким вдається жити на висоті 17 500 футів над рівнем сукню.
  
  
  Напруги виходу на міську площу було достатньо, щоб втомити Белькева, особливо в повітрі. Навіть її, відчував, що мої легені мають потребу в кисні, і все ж ми були посеред витривалою раси індіанців з бочкоподібним грудьми, які виглядали здатними обігнати переслідували ih лам. В яскравих, грубих пончо з вовни лами, ih широко розкосі очі, затінені червоними і зеленими вовняними шапками, вони дивилися на сторонніх середовищ них. Можливо, вони були невисокого зросту, але вони були ідеально адаптовані до суворого оточенню, ведучи своє життя на вершині цивілізації, встановленої високо в небо, на абсолютно красивих і підступних Анд.
  
  
  Ми були в Ауканкильче, тому що це одна навколо останніх цитаделей Імперії інків. Велика частина кам'яної кладки села датується часом імперії; це неймовірно підігнана кам'яна кладка без розчину, яка займається пережила п'ять століть, і люди, що стовпилися навколо нас, були найчистішими нащадками мулярів, що побудували її.
  
  
  «Думаю, мене хитає морська хвороба», - пробурмотів мені Белькев.
  
  
  «Не чекайте від мене співчуття, товариш».
  
  
  «Я повинен був убити тебе, коли у мене був шанс».
  
  
  "Тобі гіллетт?"
  
  
  "Звичайно."
  
  
  Ми увійшли в одноповерхова будівля, одне навколо небагатьох сучасних будівель в селі. Це був державний музей, і куратор зустрів нас біля дверей, втупився на несподіване кількість жінок, одужав і зробив свій привіт Белькеву. Белкев елементи стримано поцілував його на палички, а потім вирвався з обіймів.
  
  
  "Я хочу сісти".
  
  
  «Повітря», - співчутливо сказав куратор. «Я завжди тримаю під рукою трохи бренді для відвідувачів».
  
  
  Поки Белькев, задихаючись, сидів на стільці у фойє, зберігач приніс чарку бренді. Він давав его Белкеву, коли один навколо охоронців схопив його за руку.
  
  
  «Він готель, щоб ви спочатку спробували», - пояснив її куратора.
  
  
  Він вагався, але це було більше, ніж образи, ніж від страху перед отрутою. Гордовитий ковтнувши, він простягнув склянку Белькеву.
  
  
  «Дуже добре», - подякував его Белькев. Він залпом випив бренді і голосно рыгнул.
  
  
  "Ти теж росіянин?" - з цікавістю запитав мене куратор.
  
  
  «Я в оренді». Він виглядав збентеженим. «Неважливо, це внутрішня жарт».
  
  
  Її вийшов через групи і пройшов у два виставкових зали. Це була дивна колекція в музеї, що складається в основному навколо всякий всячини, яка займається була врятована потім того, як іспанські конкістадори розграбували землю. Тим не менш, це було дивно ефективно. На одній стогони висіла карта.
  
  
  На території Імперії інків, що тягнеться майже на всю довжину західного узбережжя континенту і ув'язнених у футляри навколо трьох інших стін, перебували жалюгідні залишки колись великої цивілізації.
  
  
  Її, знав, що Белькев підійшов до мене ззаду.
  
  
  «Інки управляли своєю імперією, багато в чому, як це робили римляни, - зауважив я, - завойовуючи землі, колонізуючи ih, будувати великі дороги довжиною у тисячу миль, щоб з'єднати свої міста, і виховуючи синів підкорених королів у своїй столиці Куско, щоб нове покоління знаті теж було інками. Ніхто не може сказати, яких висот могли б досягти інки, якби іспанці не прибули, але вони прибули. Зрештою, інки тільки починали свою імперію, коли Пісарро і його люди знищили її ».
  
  
  «Якась імперії, коли жменька авантюристів може знищити її практично за одну ніч», - лише сказав Белькев. Думаю, він намагався зберегти обличчя, потім принизливого приїзду. У будь-якому випадку куратор, почувши репліку, сказився.
  
  
  «Падіння відбулося тільки з-за невдалого поєднання факторів», - сказав він роздратовано. "Пісарро прибув в кінці руйнівної громадянської війни. Переможена сторона негайно приєдналася до Іспанії, фактично створивши індійську армію під іспанським керівництвом. По-друге, інки були спустошені епідеміями віспи, кору, кожна навколо яких принесла в Новий Святий і, що найважливіше, інки були незвичні до європейського зради. Пісарро відвідав імператора інків під прапором перемир'я, викрав його і шантажував його армій, змусивши ih здатися ».
  
  
  «Це натяк на добрі наміри радянських людей?» - незручно зажадав Белькев.
  
  
  Куратор заперечує таку мотивацію; на самому делле він не знав, про що говорив Белькев. Белькев виглядав так, як ніби він не зовсім вірив у це заперечення - і навіщо йому це, якщо політичні атаки всередині Радянського Союзу тонко проводилися саме в таких історичних алегоріях? Хтось повинен був пояснити ситуацію Белькеву, але я отримував задоволення від непорозумінь.
  
  
  "Європейці, тобто іспанці, взяли кожен предмет мистецтва, зробленого із золота або срібла, має форму кола, і переплавили его в злитки для відправки до Іспанії. Від складного мистецтва інків у нас залишилося в основному кераміка і деякі ткані артефакти, - продовжив куратор.
  
  
  Роза відсахнулася від невеликого гончарного виробу на полиці перед нею. Це був керамічний глечик, носик якого був замаскований під крихітну статую. Статуя зображувала людину, прив'язаного до дерева. Він був голий, його статеві органи були сильно підкреслені, а стерв'ятник колупав его і плоть. Навіть протягом п'ятисот років его біль переконливо переносилася.
  
  
  «Це твір датується приблизно двома століттями до нашої ери. Воно нагадує нам про те, що злочинність середовищі індіанців була висока. У цьому випадку винний залишився помирати від впливу стерв'ятників. Зрештою, жити в Індії було нелегко. ці гори, і оскільки найменша крадіжка може означати смерть іншої людини, злочинець міг очікувати самого жахливого покарання ».
  
  
  Ми перейшли до іншої вітрині. Очам секунда знадобилася, щоб пристосуватися до того, що вони бачать, і тоді в цьому не було ніяких сумнівів. Ми дивилися на безголову мумію, складену в позі ембріона. Він був багато одягнений у мантію, прикрашені майстерно виконаними ягуарами, але мої очі привернула різка зупинка на шиї.
  
  
  «Тіла загиблих чудесним чином зберігалися в сухому повітрі Чилі», - зазначив зберігач.
  
  
  "Щось не вистачає?" - запитала Роза.
  
  
  «О, мета? Так. Цей молодий чоловік загинув в одній з завойовницьких воїн інків. Було звичайною справою, коли солдат брав голову противника. У нас є кладовища, повні безголових трупів».
  
  
  Він привів нас до іншого показу.
  
  
  «На самому делле, її, впевнений, що одна навколо них відрубала голову». Він вказав на зловісний інструмент, акуратно лежав на оксамитової скриньці. Він нагадував ніж, але рукоять виступала ззаду, а не в кінці. Рукоять було прикрашено нелюдськими зображеннями богів, а гострий кінець клинка у формі місяця загрозливо блищав.
  
  
  «У нас є і інші артефакти, типові для воїна інків», - з гордістю продовжив зберігач. «Стьобаний костюм по всій бавовни, який використовувався, наприклад, в якості зброї. А також лук і стріли. Люди гір були відомі своїм умінням поводитися з цією зброєю, в той час як індіанці узбережжя були відомі своїми копьеносцами. Індійські армії об'єдналися і запустили артилерію по пращ та задушливих боласов, з якими вони володіли великою майстерністю. Коли бій зводився до рукопашного бою, вони билися з бойовими палицями і цим унікальним зброєю інків, відомим як «головоріз». '"
  
  
  Головоломка складалася навколо пари зазубрених бронзових гир, підвішені на мотузках. Хрестоносці використовували багато того ж зброї, але тільки проти металевої броні.
  
  
  Застосування такої зброї до незахищеної голів повинно було привести до жахливих результатів.
  
  
  У кімнаті був ще один жах, який нас порадував. Куратор, повинно бути, годував його, як своєрідний предмет опору - людський череп, дивно спотворений, а в довгих кістках - золоту пластину.
  
  
  «Гордість нашої виставки», - сказав нам куратор, потираючи сухі руки. «У багатьох регіонах старої імперії голови немовлят навмисно деформувалися шляхом натискання на дошки. Дитина росла з надмірно довгим, абсолютно круглої, високої або короткою головою, в залежності від місцевих стандартів краси. Як бачите, стандартом тут була довга вузька мета ».
  
  
  «Це схоже на зміїну», - відсахнулася Bonita.
  
  
  «Цікаво, - зауважив Белькев, - але примітивне».
  
  
  "Ви коли-небудь чули про пластики носа?" Її запитав його.
  
  
  «Чудовою особливістю цього черепа є, звичайно ж, золота пластині у формі трикутника. Це було зроблено шляхом трепанації, хірургічного видалення кісток черепа шляхом розрізання або свердління. Це насправді широко практикувалося гірськими інками. хоча виживаність потім операції, ймовірно, була не краще, ніж навіть. Велика частина трепанації проводилася з медичних причин, але є теорія, що це робили деяким молодим людям, щоб позначити ну, як особистих охоронців імператора ».
  
  
  «Чому іспанці не вийняли золото навколо цієї голови?» Її готель знати.
  
  
  «Ах, це цікавий момент. Цей череп датується за одним пізніших повстань Індії проти іспанців. Це було або в сімнадцятому, або у вісімнадцятому столітті, через сотні років потім падіння імперій. Череп не був виявлений до тих тхора, тільки двадцять років тому. А тепер перейдемо в іншу кімнату ».
  
  
  Друга кімната була забита тканими предметами. Послухавши куратор протягом десяти хвилина, мер Ауканкильчи врятував нас і проводив у свою резиденцію на обід.
  
  
  За пивом, пряним м'ясом, ікрою, різновидом картоплі, званого хвороби і ананасом, Белькев трохи поправився.
  
  
  «Дуже вражаючий музей, - сказав він, - але вам варто коли-небудь приїхати в Росію і побачити прогресивний фольклор. Може бути, її можу організувати, щоб один навколо наших радників з питань культури приїхав і допоміг вам з вашим національним мистецтвом».
  
  
  Мер, який теж виглядав як місцевий вид картоплі, скромно посміхнувся.
  
  
  «Ще пива, товариш Белькев? Добре. Ні, візьміть пляшку. Отже, нарешті, дві великі комуністичні партії об'єдналися і працюють на майбутнє. Її був членом партії, протягом багатьох років, як і всі ми тут. "
  
  
  Белкев подивився на мене, щоб її заспокоївся.
  
  
  «Я радий це чути», - сказав він меру. «Я подумав, що своє місто, можливо, був трохи, скажімо так ... відсталим. Дуже відрадно знати, що люди беруть участь у соціалістичної революції».
  
  
  Мер трохи зблід, а Белькев був уважним.
  
  
  "Тут щось не так?"
  
  
  «Боюся, що в деяких відносинах ми зовсім не відсталі. Навіть тут МИРисты зайняті своєю ревізіоністської брехнею. Проте, запевняю вас, ми тримаємо ih під контролем».
  
  
  «Ви повинні безжально розчавити ih», - порадив Белькев. «Так само, як ми вчинили з Троцьким».
  
  
  «Ви вбили мого его в Мексиці, не так, - прокоментував її.
  
  
  «Ухильників - це найнижча форма життя», - прогарчав Белькев.
  
  
  «Не в Ауканкильче. Ви не можете піднятися вище».
  
  
  Мер з тривогою озирався між нами.
  
  
  «Твій гумор, як завжди, недоречно», - попереджав мене через стілець Белькев. «Ви заплатити за це, коли ми повернемося в Сантьяго».
  
  
  «Еее, можливо, ви готелі би побачити стада диких вікунья в горах», - мер запропонував змінити тему.
  
  
  Саме цим ми і закінчили: Белькев погодився на прогулянку тільки потім того, як усвідомив, що може бачити вікуньї зі спини вьючной коні. Ми не бачили, нам одній вікуньї, але Анди самі по собі були видовищем, захоплюючими дух сталагмітами, скребущими вершину неба. Гімалаї можуть бути вище, але їх немає нічого, що могло б зрівнятися з перпендикулярними стінами південноамериканського хребта.
  
  
  Ми обережно їхали вузькою стежкою, прокладеною на схилі гори дорожніми будівельниками інків, зигзагоподібно долаючи провали глибиною в париж в системі, яка займається не тільки високо оцінювала інженерне мистецтво індіанців, але і ih військову далекоглядність. На стежці не було місця, яке не змогло б потрапити під перехресний вогонь як мінімум з двох позицій. Він був побудований для засідок.
  
  
  «Піду подивлюся на едельвейс», - сказав її охоронцям Белкева.
  
  
  "Едельвейс?" - вигукнув Белькев. «Тут немає ніякого едельвейса».
  
  
  "Я знайду", - сказав її,
  
  
  залишив свого поні, і виліз на скелясту гору. Її був у кращій фізичній формі, але моє тіло все ще було пристосоване до рівня сукню, і незабаром стало хапати ротом повітря. У індіанців були не тільки аномально великі легені, але і підвищену кількість червоних кров'яних тілець, що забезпечує їх особливо швидке і ефективне розподіл кисню з тканин тіла. Тим не менш, її піднявся на висоту в сотні футів над стежкою і рушив разом з групою Белькева вниз, мої легені вимагали відбору проб повітря.
  
  
  Якщо влаштувати засідку, то вона повинна бути влаштована з високої сторони пагорба. Для початку простіше збити. Що ще важливіше, у одного з витривалих індіанців Ауканкильчи було б набагато більше шансів втекти в гору саме за це причини, що у мене були труднощі з пересуванням по горизонталі.
  
  
  Були моменти, коли мені здавалося, що я йду на вершині світу, і я знав, що це ще один ефект нестачі кисню. Її бачив людей піді мною верхи, наче не в ту сторону телескоп, а за ними круто спускалися Анди, де далеко внизу було тільки пляма. Її sel відпочити на виступі скелі і ліниво шталь оглядатися.
  
  
  Її досі тхір не знаю, чому її помітив скарлючену фігуру. Вона була приблизно за триста ярдів від мене, і нерухомим, як камінь, але я відразу зрозумів, що це було. Її, знав, що як тільки в'ючна кінь Белькева переміститься в межах досяжності, малюнок використовує гвинтівку з оптичним прицілом. Її, знав це так само добре, як знав, що не зможу вчасно дістатися нам до фігури, нам до Белкева, щоб щось змінити. Її витягнув «люгер» з камзоли, маючи намір зробити попереджувальний постріл, і завмер. Кінь Белькева повільно рухалася по одному навколо незліченних зигзагів, і раптовий звук пострілу міг злякати коня і вершника з крихітної стежки.
  
  
  У відчаї її знайшов глушник пістолет і прикрутив його. Кожна мить наближала російської до вірної смерті. Використовуючи ліву руку в якості опори, її прицілився в далеку мету. Коли гвинтівка, яку її очікував побачити, з'явилася в об'єктиві, її зробив постріл.
  
  
  Клаптик бруду зметнувся на десять футів перед передбачуваним убивцею. Її вчив той факт, що глушник знижує швидкість, але її не усвідомлював, якої шкоди отримав мій пістолет на Вогненної Землі. Тепер фігура повернулася і знайшла мене. Ствола гвинтівки швидко повернувся в мою сторону.
  
  
  З десятифутовой поправкою і молитвою її знову натиснув на спусковий гачок. Вершина валуна, на яку він спирався, спалахнула, коли goggle потрапила в нього, і він прослизнув за камінь. Швидше за все, goggle потрапила йому в груди, але навіть в цьому випадку її чекав його повторної появи. Внизу, не підозрюючи про те, що відбувається, Белкев і компанія рушили далі, дивлячись в іншу сторону. Повільно, не зводячи очей з валуна, його переліз через схилі гори k математики з рушницею.
  
  
  Але коли її дістався до місця, там нікого не було. Відпрацьована goggle, розплесканий від удару про валун, лежачи на землі. Крові не було. Її відразу зрозумів, куди пішов мій чоловік і чому його не бачив, щоб він пішов. Щиро за валуном був вхід в невелику печеру. Мені довелося встати на карачки, щоб увійти в нах. В одній руці був мій пістолет, а інший її освітив кишеньковим ліхтарем стіни затхлогй печери. В мене ніхто не вистрілив, і її захід всередину.
  
  
  Печера розширилась настільки, що я міг пересуватися, присівши, крізь павутину і пил. Повітря було щільним і мускусним, нерухомим, як повітря в могилі. Рвана дірка сповиту павутини підказала мені, куди поділася моя здобич, і я пішов за нею, повільно рухаючись вперед по крихітним променем світла. Печера вела до центру гори, а потім вигиналася тому. Повітря шталь холодніше, свіже. Її пробіг останні тридцять футів, я знаю, що запізнився, і, звичайно ж, посилюється святий сказав мені, що я виходжу через інший вихід, ще один нижче, по схилу гори. Гвинтівка лежачи відверті зовні, кинута. Его двоє зник.
  
  
  Її повернувся через печеру з відчуттям, що щось упустив. Мій кишеньковий ліхтар освітив мордочку перевернутої сплячої летючої миші. Мої shaggy лунали луною, звуки приглушувала тканина павутини. Попереду її бачив, святий біля входу. Він утворював рівний коло у чорній печері і був занадто круглим, щоб утворитися природним чином.
  
  
  Її вдарив його балкою по стінах і змахнув щільну павутину. У стогнати була вирізана кам'яна ніша, а в ніші - ряд глечиків, кожна по три фути заввишки. Банки були покриті малюнком розфарбованих ягуарів, кольору зблякли. Її, простягнув руку і торкнувся стінки по одній ваз.
  
  
  Чотириста років перетворили глину в пил. Від мого дотику кришилася кераміка
  
  
  врізалася в бруд і впала на підлогу; Її, відчув, як мій спін похолола од жаху. У банку була заблокована мумія, точно така ж, як е, яку її бачив у музеї. Цей теж був без голови. Він був складний таким чином, що, мабуть, навколо нього була зліплена ваза. Але було одне розходження. Між его шкіряного стороною і рукою перебував череп - подовжений череп без очей, який пів тисячоліття тому був роздавлений Головоломом.
  
  
  Печера могла бути мрією археолога, але для мене це був кошмар. Смердюча сморід, яка займається була захоплена в банку разом з тілом, поширилася і наповнила повітря. Її витер руку об куртку і пішов, вилазячи навколо маленького входу так швидко, як тільки міг, щоб відчути тонкий чисте повітря зовні.
  
  
  Її зустрів Белкева і інших, коли вони поверталися в село. У той час як дівчатка були щасливі бачити мене, товаришу Белькев виглядав як ніколи неврівноваженим.
  
  
  «Сподіваюся, тобі було весело бігати по горах, замість того, щоб робити свою роботу», - виплюнув він мені. «Людина повинна бути божевільним, щоб їхати по цих стежках. Мене могли вбити. Що ви хочете, щоб їй розповів про це КДБ?»
  
  
  «Скажи їм, що ти був прав. Едельвейса немає».
  
  
  
  
  
  
  Глава дев'ята
  
  
  
  
  
  Він уночі Встав і Bonita прибутку з подругою, дівчиною по Східній Германій по імені Грета. Вона була бадьорою спортсменкою з веснянками, що покривають все, чого не було в її короткій нічній сорочці.
  
  
  «Вона сказала, що розповість про нас Белькеву, якщо ми не візьмемо її з собою», - з жалем сказала Роза.
  
  
  Грета наказала їм. - "Геть!"
  
  
  Сестри, здавалося, мовчки сперечалися про те, викинути її навколо вікна, але розсудливість перемогла, і вони вийшли через балкон. Як тільки вони пішли, Грета повернулася до мене.
  
  
  «Троє - це натовп», - сказала вона.
  
  
  «Ну, у мене тут три келихи. Візьми два з них».
  
  
  Їй було двадцять два роки, і вона брала участь в останніх Олімпійських іграх у плаванні вільним стилем, вибувши з змагань тільки тому, що, за її словами, всі інші дівчата в команді з плавання були лесбіянками. Я кажу, - вона презирливо зморщила кирпатий ніс.
  
  
  «Ви використовували, коли її вперше побачив вас в номері Белькева. Що це було?» Її запитав сл.
  
  
  "Кокаїн." Вона знизала плечима. «Я подорожувала з цими свинями з часів Берліна. Мені потрібно щось, що змусить мене забути. Тепер її знайшла що краще».
  
  
  "Це що?"
  
  
  Тоді вона зняла сукню. Веснянки виділялися всюди. Вона була мускулистої і рухомий. І вмілі, і голодні. Її пальці швидко гладили мене по спині.
  
  
  «Так, Ніки, тов. О, її, відчуваю, як всій території готелю, а рухається».
  
  
  «Ви де-небудь читав».
  
  
  «Ні, дійсно зрушила». Вона непевно додала: «Думаю».
  
  
  Потім ми перестали розмовляти. Її невиразне чув, як хтось стукав у двері внизу. Потім було більше ударів. За вікном гуркотів важкий вантажівка. З приглушеним ревом увірвався котла. У цих при інших обставинах мій розум працює дуже повільно, але я пам'ятав, що в Ауканкильче чистий вантажівок і що в готелі немає води. Коли стіни почали тремтіти, ліжко і почала танцювати з підлоги, її отямився.
  
  
  «Землетрус. Одягайся», - наказав її ей.
  
  
  Її натягнув штани, поки Грета одягала нічну сорочку, і ми якраз встигли, тому що землетрясіння раптом почалося. Скло від падаючих картин розсипалося по підлозі. Ми елементи утримували рівновагу. В залі було чути крики, коли люди металися.
  
  
  «Підемо. Ніхто тебе не побачить».
  
  
  Сцена являла собою повний хаос. Белькев був у паніці, збиваючи всіх з нога в шаленій боротьбі за безпеку. З балок, що підтримують дах, сипалася пил. Мер вже був внизу і потужним ліхтариком махнув нам через день на вулицю.
  
  
  Здавалося, ліс намагається позбутися від села. Тремтіння, перервала наші заняття любов'ю, тепер перетворилася на повномасштабне вздыбление землі. Тварини втекли, скиглячи від жаху, ih шум тільки посилював сум'яття. Індіанці в селі розорив свої стайні, щоб врятувати свою скотт, а лами дико носилися по ринку, ih білі шкури мерехтіли, як привиди, у темряві.
  
  
  Потім, так само несподівано, як і сталося, землетрус стихло, і ми з подивом знову змогли почути іншого іншого. Грета тремтячи вчепилася в мою руку, в той час як Троянда і Bonita намагалися триматися інший для іншої.
  
  
  «Це молоді гори», - заявив мер, як я підозрював, в основному, щоб заспокоїтися. «Вони все ще рухаються».
  
  
  Не було ніякої гарантії, що землетрус закінчиться, але індіанці вже збирали своїх тварин. Одіна з охоронців підбіг до мене.
  
  
  "Де Белькев?" - запитав він, затамувавши подих.
  
  
  «Я не знаю. Він вибіг навколо готелю, як щур, покидає корабель, що тоне».
  
  
  В готелі знову загорівся сергій. Охоронців зі зброєю напоготові почали бігати по вулицях, називаючи ім'я Белкева. У селі розміром з Ауканкильча не так багато прапора, і незабаром вони повернулися зі своїм похмурим звітом. Белькев пішов.
  
  
  «Нам доведеться шукати по домівках», - заявив один навколо них.
  
  
  «Зробіть це. У мене є інша ідея», - сказав їй ему.
  
  
  Вони нетерпляче фыркнули і побігли виконувати свою місію, мер наступав їх по п'ятах.
  
  
  "Чому б тобі не перемістити матраци на перший поверсі?" Її запропонував дівчатам перед від'їздом. На самому делле її не очікував, що вони так і зроблять, але це б дало їм привід посперечатися і відвернуло б ih від страхів.
  
  
  Жителі села спостерігали за мною з майже східної відчуженістю, коли її поспішав по брудних вулицях. Можливо, МИРисты тримали Белькева в одному навколо будинків, - але я в цьому сумнівався. Судячи з мого досвіду раніше в той же день, це була не звичайна різновид МИРИстов, з якої її бився. Ауканкильча теж не був звичайним містом. Це був підйом у криваве минуле.
  
  
  Древній храм виходив у село. Він витримав цей землетрус так само, як і тисячу осіб до нього, і в місячному світлі його силует був різким і позачасовим. Інки стали будувати для величі. Ih храми були місцями, до яких ih вороги наводилися в покірність. Якщо ворог не злякався належним чином, він знову натрапив на храм, на цей раз в якості людського жертвопринесення. Величезні кам'яні сходи вели до піраміди, яка займається приєднується інків до різним богам воріт. Камені, з яким її тепер мовчки піднімався, коли були пофарбовані жертовною кров'ю. І вони були б знову, якщо б їй був прав.
  
  
  Її дотримувався інтуїції, але тільки до певного моменту. Навколо епізоду в печері їй стало відомо, що вбивця був знайомий з секретами історій Ауканкильчи і був сповнений рішучості використовувати ih при вбивстві російського. Її очікував, що він зайде так далеко, що скористається древнім жертовним столом, на вершині гірського храму. Але її недостатньо опанував цю жахливу логіку, і, досягнувши останньої сходинки на вершині піраміди, завмер.
  
  
  Белькев лежав на столі, лежав на спині, його руки і ноги звисали вниз, мета нерухомо лежали на краю кам'яного стільця, за винятком руху, створюваного хитними вантажами боли, намотаної на його шию. Його очі були заплющені, а обличчя змінилося в квітку через насувається удушення.
  
  
  Але що мене паралізувало, так це вид стоїть над ним фігури. Коли місячний свят господь освітив його, її, зрозумів, що саме привернуло мою увагу раніше, коли вбивця намагався зловити Белькева на гірській стежці. Це було віддзеркаленням золотої пластини, вставленої в середину его подовженого черепа. Це був не звичайний МИРИст, а намагається представити вбивство як жертву; це був інка, в бавовняних обладунках, прикрашених ягуарами, і зі зброєю в золотому поясі. Його обличчя було гарним, незважаючи на спотворений череп, очі чорні, як обсидіан, і вузькі, як б. Незважаючи на бавовняні обладунки, було очевидно, що він володів великою фізичною силою. Мені було цікаво, де МИРисты натрапили на нього і скільки його родичів залишилося в пагорбах. Більше того, її задавався питанням, чи знали МИРисты про сили, які вони розкривають. Швидше за все, так і було, і вони явно звикли до цього в обидва кінці.
  
  
  Індіанець підняв голову Белькева і поклав її на кам'яну підставку для шиї, а потім відмотав болу з товстої шиї Белькева, оголивши потворні червоні рубці, схожі на сліди півнів кат. Російська заворушився, і його рот відкрився для відбору проб повітря.
  
  
  Інка підняв предмет, блестевший над головою Белькева. Її б ніколи не дізнався його, якщо б не бачив, нам одного схожого раніше в той же день. Він нагадував жахливий жертовний ніж у музеї, але був важчий і гостріше. Одним ударом кров з гильотинированной шиї Белькева пролилася б на двадцять футів вниз по східцях храму.
  
  
  «Я вважаю, Атауальпа», - сказав я, піднімаючись на верхній рівень піраміди.
  
  
  Настала черга дивуватися інку. Він застиг, закинувши руки в повітря. Її використав ім'я останнього імператора інків, і це збило його з пантелику більше, ніж її наважувався сподіватись. Потім, як її его стало відомо з попередньої зустрічі, він дізнався і мене. Золотий півмісяць жертовного ножа, кинувся вниз.
  
  
  Белькев спостерігав за нами, все більше усвідомлюючи своє становище. Як тільки він побачив, що індіанець вирішив діяти, він скотився зі стільця і з глухим стуком вдарився об каміння. В цей же момент кінець ножа опустився до підголовника.
  
  
  Індіанець не зупинився. Оскільки її, прийшов з сміття, у мене не було пістолета: у мене був тільки ніж у піхвах на руці. Коли він ковзнув мені в пальці, вираз его осіб було швидше веселим, ніж наляканим. Глузливий погляд в його очах сказав мені, що гвинтівка ніколи не була його зброєю, а тільки леза були його сильною стороною.
  
  
  «Біжи, Белькев, і не зупиняйся», - крикнув я.
  
  
  Белькев насилу піднявся на ноги і попрямував до сходів. Він не пішов далеко, коли індіанець схопив болу і кинув її одним рухом. Бола обернулася навколо нога російського, і він важко впав на голову. Індіанець засміявся і сказав кілька слів мовою, якої я не зрозумів. Потім він підняв жертовний ніж і кинув його, що лежить на nen тіло Белькева.
  
  
  Зброя крутилося, як планета, відкрито у складати долар Белькева. Однак замість того, щоб врізатися в нього, воно врізалося в бронежилет і рикошетом відлетіла в темряву. При цьому її переступив через тіло російської, щоб зустріти наступну атаку індіанця.
  
  
  Він зняв з пояса дивний апарат, що складається навколо пари бронзових ланцюгів, прикріплених до золотої ручки. На кінцях ланцюгів були злісні металеві кулі у формі зірок. Це був головоріз! Він високо замахнувся ним на голову, і масивні кулі засвистіли. Потім він почав обходити стілець, ступаючи босими ногами по холодному каменю, як лапи ягуара.
  
  
  Її вже бачив докази того, що "Головоріз" може завдати шкоди жертві. По тому, як він розмахував цією штукою, її, знав, що він був експертом в її використанні і що я не зможу захистити себе і Белькева одночасно. Її зачепив тіло несвідомого російського ногою і потягнув його на сходи, де він впав зі сходинок, ховаючись з очей, тушею за саллі, яка займається дісталася б переможцю.
  
  
  З кожним натиском примітивного Головолома мене змушували відступати до краю сходів. Там, в місячному світлі, її спробував оцінити стиль індіанця. Скандал в барі, розмахуючи розбитою пляшкою, дозволяє інерції удару вивести його за противаг. Але це був суперник, який міг відкинути п'ятнадцять фунтів зазубреного металу, не качнувшись нам на дюйм. Він спростував повідомлення в змі мені самураїв, які були навчені вставляти свої ведмежі в своє тіло, тим самим поєднуючи філософію фарби з чистою нервовістю, яка займається робила ih ідеальними бойовими машинами. Навіть коли свистячий помах гир не потрапив в мою груди, его завершення знову повернуло бронзові зірки, на цей раз під новим і несподіваним кутом.
  
  
  Раптом вони потягнулися до моїх ніг. Її, стрибнув, як він розраховував, чекаючи, що я безпорадно приземлюсь на шляху его гольф. Потім його вузькі очі розширилися, коли моя боса засадах вилетіла і врізалася в його груди, відкидаючи його на десять футів тому, і на кам'яний стілець. У звичайної людини була б зламана грудина, але індіанець тільки задумливо потер груди і підійшов до мене знову, на цей раз з деякою обережністю. Зробивши крок вперед, він вимовив слова, які я не міг зрозуміти.
  
  
  «Я не розумію наше одного слова, - сказав їй ему, - і це дуже погано, тому що один навколо нас говорить свої останні слова».
  
  
  До цього часу стилет крутився у мене в долоні, поки її хотів отвір, яке дозволило б мені проткнути його складати долар. Одночасно з цим в його руці затріщав Головолом, який теж хотів би лазівку. Коли розбивати заплуталися в секунду, її кинувся вперед кінчиком ножа. Він відскочив убік і одночасно змахнув "Головорізом". Її пригнувся, коли бронзові зірки затанцювали над моєю головою.
  
  
  «Ти в порядку з цими речами, моїм другом. А тепер подивимося, як ти без них».
  
  
  Її зробив удавану атаку, і Хедбрейкер зі свистом впав, як локомотив. Її зловив його руку і висмикнув з nah золоту ручку. Коли його тіло упилося в моє, її, його его лівим хуком в житті. Це було все одно, що бити по кам'яній стогнати. "Головоріз", і стилет впали на камені. Її, схопився за его стьобані обладунки і впав ему щелепу своїм коліном. Коли він відскочив від нього, і її порізав ему плече.
  
  
  Це мала бути сцена, де він впав на підлогу. Замість цього він схопився і ледь не вибив навколо мене дух. В моєму подиві прийшли до двох висновків. По-перше, південноамериканські індіанці є експертами у футболі, або в будь-якому іншому виді спорту, який передбачає сузір'ї сьогодні ударів ногами. По-друге, мені здалося, що я відчув слабкий запах листя лайма. Інки, як і більшість інших людей у цій частині світу, зазвичай жували листя коки і лайма в якості препарату. Можливо, мій ворог був настільки накачаний кокаїном, що ему знадобилася б goggle, щоб він відчув біль.
  
  
  І ще одну річ її зрозумів дуже добре; Її важко дихав, як і Белькев. Їй був виснажений важким випробуванням фарби.
  
  
  Всього він індіанець повинен був стояти на ногах, поки її не впав. Він знав це так само добре, як і її. Її ліниво вдарив його его лівим хуком в щелепу. Він впав під нах і штовхнув мене ногами об каміння. Удар ліктем в его дихального горла утримував його, поки її знову не піднявся на ноги, хитаючись, як п'яний.
  
  
  Одіна навколо ранніх ритуалів хоробрості ацтеків закликав одного захопленого воїна протистояти чотирьом солдатам ацтеків, троє навколо них правші, а четвертий - лівша. Самотньому воїну доводилося битися з ними по одному з допомогою бойової палиці з пір'ям; його супротивники використовували палиці із обсидіановими лезами. Я не знав, чи застосовували інки такі самі тортури, але ця ситуація була досить близька до цього. Індіанець був таким же свіжим і сильним, як і на початку, але я був мертвий, мені не вистачало відбору проб повітря, і він був готовий впасти.
  
  
  Він навіть не потрудився використовувати болу, що залишилася на його золотому поясі. Кожен раз, коли її вставав на ноги, він наносив удар ногою, змушуючи мене знову ставати на коліна. Її, знав, що скоро його навіть не зможу піднятися. Моє тіло оніміло, і нудило від нестачі кисню; Її рухався повільно, дерев'яно. Її навіть молився, щоб КДБ прибуло з рятувальним загоном, але я знав, що він все ще грає в гестапівські гри в селі. Ще одне або два падіння на камені, і мені нитку.
  
  
  Індіанець впевнено зробив великий стрибок і вдарив мене обома ногами на голи. Мені було досить легко впасти, але, коли її це зробив, її підняв руку і схопив болтающуюся болу, натягуючи ee iso всіх сил, які у мене залишалися. Індіанець закричав, відчувши, що інерція забрала його з платформи; потім він зник, змахнувши руками.
  
  
  Її стояла на четвереньках, важко дихаючи і не міг встежити за його спуском. Якщо б він зміг в той момент знову піднятися на верхню сходинку сходів, їй був упевнений, що жим лежачи і дозволив би йому було вбити мене. Але він не повернувся, і з кожною секундою мій складати долар заспокоювалося, і її відчував нові відчуття в кінцівках.
  
  
  Мій ніж і Головоріз зникли, вони злетіли з платформи під час фарби. Все, що в мене залишилося, це газова бомба, марна при даних при інших обставинах. Зате був Белькев - і Белькев був хорошою приманкою.
  
  
  Її зісковзнув з кінця платформи і шталь спускатися по сходах в місячному світлі. Запанувала повна тиша. Через п'ять хвилина її знайшов російської. Приклавши великого пальця до його скроні, його переконався, що він мертвий для світу тільки тимчасово. Бола заплуталася навколо його нога. Її швидко розгорнув його і зник у тіні.
  
  
  Індіанець повинен був повернутися, переслідуючи мене і Белькева. Її змушував своє складати долар битися повільніше, навіть ризикуючи втратити свідомість через нестачу кисню. Надто великого ризику не було, коли її, думали, що кожен, хто живе у високих Андах, повинен бути у вищій мірі обізнаний, завжди уважний до щонайменших ознак небезпеки. Їй був правий, тому що відчув його присутність ще до того, як побачив його.
  
  
  Індіанець був тонкої тінню, небагато більш твердою, ніж тіні навколо нього. Він ковзнув по одягненим каменів стіни храму всього в десяти футах від нерівного тіла Белкева. Там він десять хвилина нерухомо лежав на одному місці, судячи по кількості ударів мого серця, перш ніж вирішив, що я, мабуть, попрямував назад в село за допомогою. Тепер його увага була прикута до нерухомого тіла, що розлігся перед ним; Це дозволяю адреналіну текти по моїм венам, щоб прискорити мої останні запаси енергії.
  
  
  Місячний святий відображав відблиск жертовного ножа, летить по повітрю. У цей момент їй змахнув болой і відпустив. Індіанець підняв очі як раз вчасно, щоб побачити два вантажу, кружляючих до его голів, але не встиг рушити. Потворний хрипящий звук вирвався через его rta, коли вантажі заплуталися навколо його горла. Його очі округлилися, а тіло скам'яніло. Через мить його м'язи сфінктера розслабляться, і він почне псувати повітря навколо себе на місці. Він був мертвий, задушив, його зламана шия. Він впав, як картковий будиночок, одна засадах вийшла на збірці, потім інша, і він кинувся вперед на Белькева, все ще тримаючи ніж в руці.
  
  
  Її перекинулася, дихаючи з полегшенням. Її вибивав ніж за его жорстких пальців, коли мій складати долар знову забилося. Хмара відійшло від особи місяця, і її ясно побачив обличчя мерця. В його черепі не було золотої пластини. Це був інший чоловік - це була приманка індіанця.
  
  
  Її пірнув на землю ще до того, як почув шепіт індійської боли, кружащейся мені в горло. Метал зачепив мою спину і врізався в стіну. Її побачив фігуру з золотим полум'ям на голи, лине до мене, перепрыгнувшую через тіло мерця і, змахнувши початку другої болой високо над головою. Її обійняв стіну і перекотилася на бік, коли одіна вантажів по копнув землю поруч з моїм вухом. Потім її, змахнув болой і зловив його, використовуючи його силу, щоб відірвати мене від землі. Наш
  
  
  зброя з'єдналися, і кожен навколо нас хитнувся одночасно, гантелі стикалися і моторошно дзвеніли в ночі.
  
  
  Одне чисте попадання одним з гир бола може нанести удар в груди, а успішний кидок міг задушити шию. Під рукою не було вибору зброї і доктора Томпсона, який міг би винайти захист. Мені довелося бити інку его землі его зброєю; це було так, як він планував.
  
  
  Коли наші розбивати з'єдналися, він притиснув мене до стогнати. Наші ноги інший накидалися на інший, шукаючи вирішення знешкодити удари в пах або кожному племені. Настала моя черга вдарити його об стіну, натягнувши болу на його горло. Перш ніж його зміг перехопити його, він замахнувся встромити свою зброю мені в нирку. Він відразу ж пішов за ним, вдаривши болой мені в обличчя. Її відвернули його, але вся моя ліва рука оніміла від удару.
  
  
  Тепер ми відходили від піраміди, і входили в двір, який був заповнений гротескними статуями, які були наполовину людьми-наполовину звірами. Це були старі лякала інків, що чекали визволення від мертвого ворога. Через рани однієї руки її більше не міг використовувати болу, як щит, і індіанець атакував мене з новим шаленством. Настав час смертельного удару. Їй був покалічений і задихався. Ми обидва спливали кров'ю, наші сліди прикрашали землю, але вбивця відчував смак моєї смерті. Коли її незграбно пірнув від боли, зброю зачепило моє стегно. Її, перекотився на ноги і мало не впав. У всій правій частині мого тіла не було ніяких відчуттів.
  
  
  Її чекав, притулившись спиною до однієї навколо статуй. Досить близько, щоб її міг відчувати його дихання, індіанець згорнувся, щоб кинути болу на дозвіллі. Він знав, що я нікуди не піду. Потім, перш ніж її було встановлено, кулі летіли на мене, як смертоносні обертаються планети. Вони обвилися навколо моєї голови, і бронзова ланцюг глибоко врізалася в моє горло, закривши його. Індіанець витягнув свій жертовний ніж і стрибнув на мене, приготувавшись вирізати мені складати долар, поки воно ще продовжувало працювати.
  
  
  Він був у повітрі, не в силах утриматися, коли її зміг однією рукою змахнути болой вгору до его голів. Хеві-металева куля врізався в його щелепу і потрапив в середину особи, встромивши зламані кістки в мозок. Золота пластини вискочила з його черепа; він був мертвий ще до того, як приземлився.
  
  
  Її з болем схопився за болу, яка займається була обгорнута навколо моєї шиї, і виявив, що вона і обвивається навколо шиї статуї. Якби її не було, їй було б розтягнутий на каменях двору.
  
  
  Коли її нарешті повернувся до Белькеву, її виявив, що він забився в темряві, тремтячий і дратівливий. Ми пішли по стежці, що вела до села, і з кожним кроком він ставав все хоробріше.
  
  
  «Нам один порядний охоронець не дозволив би їм схопити мене. Це не моя справа - захищатися. Це твоя робота», - розсміявся сказав він.
  
  
  Але по дорозі вниз гора зробила свій останній подих, перш ніж осісти, і коли поштовх пройшов, російська знову занурився у жахливу тишу.
  
  
  Його охоронців завоювали їх, як тільки ми досягли околиці Ауканкильчи. Мер і куратор музею також були там, щоб привітати нас, і я сказав їм, піднятися в храм, якщо вони все ще шукають предмети, що представляють історичний інтерес. Куратор злетів, як піщана блоха, і через годину повернувся в місто з звинувачують очима.
  
  
  «Там нічого не було», - сказав він. «Я б хотів, скрізь. Може, ти бився з привидом».
  
  
  «Це не привид», - сказав ему лікаря, який все ще відвідував мої порізи і синці, вказуючи на пурпурові плями, що вкривали мої руки і ноги. «Або це», - додав він, вказуючи на необроблений червоний круг навколо моєї шиї.
  
  
  «Але там нічого не було, взагалі нічого», - заперечив куратор.
  
  
  «Крім цього», - сказав їй ему і вручив трикутну золоту пластину.
  
  
  Він уважно оглянув його, повертаючи в різні боки і між пальцями. Потім її побачив, як раптова боротьба розуміння прийшла в його очі. Він поспішно опустив золоту пластину і витер руки миючими рухами, його очі мої, ніби він бачив мене в перший раз.
  
  
  "Як?" - хрипко прошепотів він.
  
  
  «Думаю, лякало вирішили перейти на іншу сторону», - усміхнувся її ему.
  
  
  
  
  
  
  Глава десята
  
  
  
  
  
  Два дні потому прохолодне повітря Ауканкильчи був майже солодким спогадом. Ми відвідали нітратний завод у Сантьяго, мідні рудники Чукукаматы і піски великої пустелі Атакама.
  
  
  Немає такої пустелі Атакама. Він охоплює більшу частину північної половини Чилі. Его плоскі миль переходять у білий обрій, ледь відрізняється від безбарвного неба.
  
  
  Ящірки і змії чекають ночі, перш ніж покинути свої камені, а ніяк не коли можна побачити мало живого, за винятком гігантських кондорів, які наважуються вийти навколо своїх гнізд високо в Андах попросив падали. Атакама - найсухіша пустеля в світі, ee ділянки більш неприступні, ніж Цукру чи Гобі, і немає кращого нагадування про цей факт, ніж чорний силует однієї навколо національних птахів Чилі, пролітає над головою.
  
  
  «Готель би її повернутися в Німеччину», - пробурмотіла Грета, виглядаючи навколо намету, де її перевіряв, чи немає в землі нор скорпіонів, де будуть спати дівчинки. Грета була одягнена в якийсь убогий спортивний костюм польовий, який спростував повідомлення в змі про те, як нас грубо перервали у ніч землетрусу.
  
  
  «Приєднуйтесь до комуністичної партії і дивіться світ. Ви повинні цінувати їх вирішення. Що ж, схоже, тут немає комах».
  
  
  Вона схопила мене за руку, коли її, виходив через заслінку, і притягнула до себе. Очевидно, вона не носила бюстгальтера під футболкою.
  
  
  «Сиди і склади мені компанію. Будь ласка. Тоді мені не доведеться думати про цьому жахливому місці».
  
  
  «Посеред невеликого табору посеред дня з божевільним, потенційним коханцем і його охоронцями всюди? Це не здається мені найбільш сприятливим місцем для романа, Грета. Сонце заходить тут теж. "
  
  
  «Але що, якщо Белкев захоче прийти до мене сьогодні ввечері? Ви не знаєте, що він змушує мене робити».
  
  
  «Ви знаєте стару приказку:« Політика робить дивними соратників ». "
  
  
  Я пішов від її намету до черги Ленд Роверів, які забезпечували наш транспорт через Атакаму. Веб-поступка побоюванням Белькева - це джип з встановленим ззаду кулеметом на чолі лінії. Її знайшов Белкева і його охоронців у «Лендровере», в якому перевозили нашу освіту і воду.
  
  
  «А голос і Киллмастер», - усміхнувся Белкев.
  
  
  «Звідки мені знати, що він не тягне мене в цю пустелю, щоб убити мене?»
  
  
  «Це була ваша ідея, товаришу, - сказав їй ему. «Ви боялися літати або брати човен, пам'ятаєте? Занадто легко закласти бомбу в одну навколо них».
  
  
  «Це дуже безпечно, товаришу міністр, - запевнили його его охоронців, - поки у нас є вода. Навколо немає індіанців, і ми підтримуємо постійний радіозв'язок. Ми повинні дістатися до урядової станцій до завтрашнього вечора».
  
  
  Белькев повернувся на підборах і попрямував назад у свою палатку, де годував запас горілки.
  
  
  «Можливо, він хороший фахівець в торгівлі, але він обговорювати», - сказав головний охоронець. «Він навіть не подякував вам за порятунок його життя. Її зроблю це для нього».
  
  
  "Забудь це."
  
  
  «Тільки одне, Картер. Чому ви так намагаєтесь захистити життя товариша Белькева? Її намагався зрозуміти це з ними тхора, як ви приєдналися до нас. Її буду з вами відвертий - у мене немає наказу вбити вас, якщо щось трапиться з ним. Якщо б це було так, його б зрозумів ваше занепокоєння ».
  
  
  «Можна просто назвати це професійної гордістю».
  
  
  Охоронець задумався над цим.
  
  
  «Ви хороші, і ваша репутація хороша. Її не хотів би знову зустрітися з вами за інших при інших обставинах. Це б що-що означало, якщо б ви були людиною, який ліквідував нас».
  
  
  «Лестощі нам до чого не призведе».
  
  
  «Але ви все ще не відповіли на мій штопора. Чому AX так зацікавилася шкурою такої свині, як Олександр Белькев? Не кажіть мені про обмін інформацією в ракетних шахтах. Ви знаєте, що ще».
  
  
  «І його, впевнений, що тобі хотілося б вибити це навколо мене».
  
  
  «Насправді, але не плутайте, будь ласка, це бажання з хворобливими поривами товариша Белькева. Моя мета - забезпечити успіх роботи партії і нічого більше. Ми переможемо, ви знаєте».
  
  
  «Звичайно. Сьогодні Чилі, завтра весь світ».
  
  
  «У певному сенсі так».
  
  
  Чарівна розмова закінчилася покликом до вечері. Був встановлений складаний алюмінієвий стілець, і все в таку гру на трапезу навколо м'ясних консервів і картоплі. Однак головною стравою були персики, і я не здивувався, коли Белькев з гордістю повідомив мені, що банки привезли навколо Радянського Союзу.
  
  
  «Моє улюблене. Муллигинское, овочеве рагу», - хвалилися її его.
  
  
  «У нас це теж є на Кубі», - сказала Роза. «Ми називаємо це ropa vieja».
  
  
  Белкев був у захваті від цього простого збігу між союзниками, поки її не сказав йому, що переклад слова ropa vieja - «прагнення шведів».
  
  
  Перш ніж він напився, його пішов з пікніка і взяв своє спорядження. Її готель спати в пустелі, подалі від табору, тому що ймовірність того, що МИРисты спробують атакувати в Атакамі, дуже мала. Малий, але все ж таки є шанс. Якщо так, її би працював краще поодинці, ніж у
  
  
  плутанині рукопашного фарби.
  
  
  Її знайшов відносно високе місце приблизно за двісті ярдів від наметів і побудував смугу навколо чагарнику. Потім, поки було ще світло, її зробив повне коло по місцевості, перевіряючи всі можливі шляхи наближення до місцевості.
  
  
  Атакама - це не пустеля піщаних дюн. Це більше схоже на пустелю, що складається з щільної, абсолютно безводній землі. Нечисленні види рослин - сірі низькорослі кущі і жилаві кактуси. Її розрізав один з кактусів, щоб щорічно, скільки рідини зберігається в такій бочці з природною водою. Плоть всередині нього, можливо, зіпсувалася під фабричним пресом, але якщо ми коли-небудь станемо залежними від життя за рахунок землі, шанси на виживання будуть менше, ніж талія скорпіон. Хоч би кондори з наших трупів добре зробили, особливо за Белькева.
  
  
  Обходячи свій приватний табір, її міг точно кому природний шлях думки, якщо МИРисты будуть досить божевільними, щоб наважитись йти через Атакаму. Відкрито під моїм табором лежав вир, що утворився багато років тому, відкрито там, де їй би цього готелю. Задоволений, повернувся її по своїх слідах і вирішив, що пора виправити пошкодження мого пістолета, якщо зможу. Її вибрав міцний на вигляд кактус і сель в декількох ярдів від нього, не кваплячись і тримаючи «Люгер» обома руками, поклавши передпліччя на коліна. На рослині була жовта ручка, і він використав її, як мішень, перш ніж зробити свій перший постріл.
  
  
  В двох дюймах від ручки з'явилася діра. Її зробив ще один постріл. Отвір розширилося на сантиметр. Кут нахилу стовбура становив близько десяти градусів. Її доцільно вдарив його каменем, і знову спробував рушницю. Новий отвір пройшли крізь отвір, на цей раз на дюйм нижче. У перестрілці цей дюйм міг означати різницю між життям і смертю. З іншого боку, більш грубий постріл може закрити довгий мозку і взагалі залишити мене без зброї. Її націлив пістолет на частку дюйма вище і підірвав жовту ручку.
  
  
  Перш, ніж уламки впали на землю, її пірнув у бруд і націлив рушницю на свій бурелом.
  
  
  Її крикнув. - "Виходьте"
  
  
  З'явилася копиця рудого волосся, а потім побачив її обличчя Лівії. Навколо всіх дівчат у гаремі Белькева тільки вона не глянула на мене.
  
  
  «Не стріляйте, - сказала вона. «Потім вашої демонстрації її абсолютно переконана, що ви можете пустити кулю куди хочете».
  
  
  Її жестом показав ей, щоб вона встала. Ліля була амазонкою жінки, яка займається зазвичай сиділа, поклавши руки на широкі стегна. На перший погляд вона нагадала мені сестер Прес, але її талія була тонкою, а широке обличчя, хоча і не привабливим у милому голлівудському стилі, володіло потужної сексуальністю, яка займається коштувала десяти картонних посмішок.
  
  
  «Я пішла за тобою потім вечері, але коли приїхала, тебе вже не було. Що ти робив?»
  
  
  Я не бачив причин брехати ей. Її пояснив свою розвідку місцевості, а потім запитав її, чому вона пішла за мною. До цього часу ми вже сиділи на моєму ліжку і ділили сигарету.
  
  
  «Думаєш, я не знаю, що відбувається між тобою і іншими дівчатами?»
  
  
  Вона відкинулася на подушку по скатки, її руде волосся були розпущені. В її липкою російської блузці ee груди здіймалися, як тверді подушки.
  
  
  "Щодо твого хлопця?" Її запитав. "Хіба він не буде нудьгувати по тобі?"
  
  
  «Олександровичу? Він злиться на вас, а коли злиться, він напивається. Він вже в ступорі. Він не прокинеться до ранку, а їй до того часу повернуся. Мені він інакше. за те, як він втік під час землетрусу. Тепер, коли ми тут, серед цієї пустки, я не розумію, чому її повинна залишатися з ним. Її вільною. Дивись, це сонце сідає. "
  
  
  Сонце здавалося, ставало все більше і більше по мірі наближення до горизонту, а тепер воно врізалося в землю і наповнило пустелю бронзовим сяйвом. Все, що всього кілька хвилин тому було потворним і пустельним, стало дивно красивим. Так її міг уявити собі марсіанську пустелю. Потім аура зникла, і пустеля занурилася в пітьму. Ми дивилися, як загорілися ліхтарі в таборі внизу.
  
  
  «Це таке Чилі інше. Не знаю, звикнемо ми, росіяни, до цього», - зітхнула Ліля.
  
  
  «Не схоже, що самі чилійці коли-небудь звикли до цього конкретного місця. Наскільки її можу судити, зараз ми єдині люди в nen».
  
  
  "Я знаю".
  
  
  Її багата чуттєвість огортала пустельну ніч атмосферою інтимності. Вона дивилася на мене темними очима, розстібаючи блузку і кладучи її на землю. Більшість російських жінок, з якими її коли-небудь займався любов'ю, були гнучкими балеринами порівняно з Лілею. Вона була досить сильною, щоб перевернути маленьку машину набік, але
  
  
  її широкі плечі більш ніж відповідали гладдю кремовою ee грудей.
  
  
  «Іди сюди, мій вбивця», - наказала вона.
  
  
  На цей раз їй опинився в парі з жінкою, майже такою ж сильною, як його, жінкою, що володіє самими примітивними і невідкладними бажаннями. Нічого не було заборонено, і нічого не залишалося на волею випадку. Кожен дюйм її тіла був пристрасним і живим, і до того часу, коли ми з'єдналися в остаточному обіймах, ми спустилися вниз, як сонце, - палаючі і світяться.
  
  
  Потім ми притиснулися до спальні, і вона подарувала мені маленьку пляшку горілки, яку таємно витягла навколо намету Белькева.
  
  
  «Якщо б знав, що ви прийдете, її б приніс склянку», - сказав я.
  
  
  «Мммм. Всі американські шпигуни хороші коханці?»
  
  
  «У нас є спеціальний курс. Зрештою, є стандарти, яких треба дотримуватися».
  
  
  «Ти дуже добре ih підтримуєш», - засміялася вона. «Ви все робите добре. Готель би її бачити, як ви боретеся з індіанцем. Я не думаю, що міністр коштує таких сп».
  
  
  Ee губи відпили горілку, і вона повернула мені пляшку. Її, сперся на лікоть, щоб випити по nah.
  
  
  «Виробник цього спального місця, забув, що у мене можуть бути гості. Тут затісно».
  
  
  «Мені це подобається», - хихикнула вона, притискаючись своїм тілом до мого.
  
  
  «Я буду називати вас Микитою. Оскільки ви працюєте з нами, у вас має бути російське ім'я».
  
  
  «Микита Картер», - спробував її. «Я не знаю, як би будинку хлопчикам це сподобалося».
  
  
  «Дівчатам тут це дуже подобається. Мій Микита, її б готель, щоб ти перестав ризикувати своїм життям сич цього нікчемного Олександра. Мені так не хотілося б бачити, що з тобою що-небудь трапиться. Будь ласка, пообіцяй мені, що будеш обережніше. "
  
  
  "Обіцяю."
  
  
  «Я не вірю тобі», - надула вона. «Ви так говорите нині, але всякий раз, коли щось відбувається, ви кидаєтеся перед Белкевым. Можу розповісти вам секрет, який ви нікому не розповісте? Белькев - дурень, ідіот. Нікого в Москві не хвилює, чи повернеться він коли-небудь . "
  
  
  «Тоді голосувати що я тобі скажу. Давайте всі стрибнемо в лендровери рано вранці і залишити його тут. Ми дамо йому пляшку горілки на ніч і пляшку лосьйону для засмаги на день».
  
  
  «Мені подобається ця ідея», - посміхнулася вона. Її пальці пестили мої груди. «Мені б ще краще, якби знала, що побачу тебе знову. Куди ти поїдеш з Чилі, Микита?»
  
  
  «Повернувшись додому. Її працюю професором еротичної інкунабули, коли у мене немає ніяких завдань».
  
  
  «Ти мене обманюєш? Так, ти мене обманюєш. Ти завжди жартуєш, Микита. Її ніколи не знаю, коли ти говориш мені правду. Її б відчув велике полегшення, якби стало відомо, чому ти охороняєш Белькева. Так і уявляйте її погані речі, які змушують мене хвилюватися.
  
  
  Її заклав руку на руку.
  
  
  «Ти гарна дівчина, Ліля», - сказав її ей.
  
  
  "Спасибі."
  
  
  "Як ви думаєте, її кажу вам правду?"
  
  
  «Ну, я не знаю, але я б готель тобі вірити».
  
  
  «Добре, тому що ти така. Красива і неймовірно сексуальна. А голос ще будь-що, що правда. Ти, напевно, самий сексуальний агент у всьому КДБ».
  
  
  Вона вирвала свою руку навколо моєї.
  
  
  «Ти знову подшутишь мною назавжди. Або ти думаєш, що все - шпигуни?»
  
  
  «Ні, тільки ти. Кремль ніколи б не дозволив старому развратному дурневі, як Белькев, подорожувати відкритий басейн, якби він не міг контролювати його, і єдиний спосіб контролювати такої людини - це секс. Ти той, хто завжди з ним , переконавшись, що він заткнувся і пішов спати, коли він занадто багато випив і почав базікати. Ніхто не міг зробити це з Белкевым, і тому вони доручили вам цю роботу. А з ними тхора, як його люди в таборі не були ви змогли з'ясувати причину, по якій її, приєднався до веселощів, ви думали, що зможете з'ясувати ». Її провів рукою по шкірі її атласного життя. «Ось, Ліля, якщо б хто-небудь міг, ти б міг. Але ти не можеш».
  
  
  "Сволота!"
  
  
  Це було перше, що вона сказала по-англійськи.
  
  
  «Ви готелів правди».
  
  
  «Відпусти, вбивця».
  
  
  Вона зняла спальний мішок і встала. Оголена і розлючена, вона була злою.
  
  
  «Якщо коли-небудь побачу вас в Москві, їй накажу вбити. З задоволенням».
  
  
  Її витягнув «люгер» зі свого боку спального місця і протягнув ей.
  
  
  «Іди, Ліля. Зроби це зараз. Наскільки її розумію, дівчині, яка займається це зробить, буде велика нагорода, і дача. Просто натисніть на курок».
  
  
  Не вагаючись, вона наставила мій пістолет мені в частці. Прохолодний вітерець куйовдив її довге руде волосся, задобрити ih плечі. Її, подивився на темний потік стовбура. Вона взяла пістолет обома руками і спустила курок.
  
  
  Клік.
  
  
  Вона дивилася на зброю з подивом на обличчі.
  
  
  Потім вона впустила його на землю. Її простягнув гей руку.
  
  
  «Бачиш, Ліля, ми ще не в Москві».
  
  
  Гнів змінився веселощами. Вона відкинула голову і засміялася над собою; потім вона взяла мене за руку і полізла назад в спальню.
  
  
  
  
  
  
  Глава одинадцята
  
  
  
  
  
  Белькев був роздутим з похмілля. Він відсунув консервовані російські персики і зажадав ще чашку кави. Якщо в Південній Америці є щось хороше, то це кава.
  
  
  «А потім ще одного дня на автомобілях і поїздки на поїзді в Сантьяго її позбудуся від тебе», - зарозуміло сказав він мені.
  
  
  «Це дуже погано. Її думав, ми стали вірними друзями. У цьому вся принадність такої поїздки».
  
  
  Його рот ворушився, наче готель щось сказати ревматизму, але его, мозок не працював. Насупившись, він схилив обличчя над чашкою.
  
  
  «Я не повинна давати тобі нічого», - сказала Роуз, тримаючи переді мною паруючу чашку.
  
  
  "Чому ні?"
  
  
  «Ви знаєте, чому немає». Вона подивилася на Лілю. Руда повернулася до свого образу КДБ. Як ніби минулої ночі і не було, сказали мені її очі.
  
  
  «Не сердься», - сказав її Розі, коли вона пом'якшилася і простягнула мені чашку. «Я був зайнятий минулої ночі, не даючи МИРистам підійти».
  
  
  «Не було ніяких МИРистов».
  
  
  Побачимо.
  
  
  Охоронців повернулися за час походу по стежці, що веде навколо табору. Ih начальник sel поруч зі мною.
  
  
  «Ми можемо все упакувати в машини, як тільки міністр закінчить свій сніданок. Шлях довгий, але на вокзалі нас чекатиме спеціальний поїзд. З цього моменту у нас не повинно бути проблемою.
  
  
  "Добре".
  
  
  Він вивчав мене секунду, перш ніж встав, щоб допомогти іншим розібрати намети.
  
  
  «Я сказав агов, що вона нічого не отримає, Картер», - сказав він, дивлячись на мене.
  
  
  «Але ти помиляєшся, вона це зробила».
  
  
  Їй дозволив йому прийняти це так, як він готель, і повернувся до свого кави. Ставлячи чашку на стілець, її відчув легку вібрацію, пробегающую по моїх пальцях. «Просто тремтіння від якогось далекого землетрусу», - подумав я. У Чилі ih було повно.
  
  
  «Кондори з'явилися сьогодні рано вранці», - зауважила Грета.
  
  
  «Приємно їхати вперед», - відповіла Ліля.
  
  
  Тремтіння, яку відчував її на столі, ставала сильнішою. Їй хотілося небо; Кондорів не бачив. Але я бачив, як швидко наближався реактивний літак. Веб-причина, з якої його міг це бачити, полягала в тому, що в плоскій пустелі очей міг охопити п'ятнадцять миль неба в будь-якому напрямку. Старший охоронець теж помітив це, і біг до мене.
  
  
  «Спускайтеся! Всі спускайтеся!» - крикнув він.
  
  
  Кубинські дівчата встали і районів хустками в бік наближається літака. Белкев без всякого інтересу підняв налиті кров'ю очі.
  
  
  Літак пролетів над нами низменному, одне крило ухилилося. Стілець затремтів у ревматизму рев двигунів, який заглушав наші крики. Він промчав mimmo і піднявся в небо.
  
  
  «Американець», - сказав охоронець. "Винищувач".
  
  
  "Що то був за літак?" - запитав Белькев потім відповіді. «Це було більше схоже на ракету, ніж на літаку».
  
  
  «Винищувач», - повторити його охоронець.
  
  
  «На його хвості була маркування чилійських ВВС. Її, чув, що ми передаємо кілька винищувачів Starfighter Чилі. Довіряйте Міністерству оборони, щоб воно продовжувало продавати його літаки, навіть коли його клієнти стали червоними».
  
  
  «Це очевидно, - сказав Белькев. «Вони надіслали літак охороняти нас. Пора вже».
  
  
  Літак пролетів над головою, на великій висоті.
  
  
  «Я дзвонив по радіо сьогодні вранці. Армія нічого не сказала про літаку», - поскаржився охоронець.
  
  
  «І що? Ви можете ih по радіо зараз, і подякувати. Продовжуйте».
  
  
  Охоронець підійшов до «лендроверу» з передавачем і похитав головою. Белькев витер губи паперовою серветкою.
  
  
  «Бачиш? Тепер він повертається», - сказав він з великим самовдоволенням.
  
  
  Винищувач знизився і мчав назад по пустелі до табору, готуючись пролетіти відкрито над нами. Всі стояли і районів. Винищувач опустив ніс і нахилився до нас. Це був момент, коли мої думки закипіли. Ніхто не посилає винищувачі прикриття. Starfighter - це вузькоспеціалізований бомбардувальник / винищувач, чи штурмовик.
  
  
  Її крикнув. - «Лягайте, пірнайте все!»
  
  
  Стовпи пилу заввишки двадцять футів почали покривати землю в сотні ярдів від нас. Навколо знаряддя літака блищали чарівні блискітки світі. Белькев стояв виплат прямо посеред траєкторії польоту снарядів.
  
  
  Її збив його нога блоком Міннесотського вікінга
  
  
  Він важко приземлився на спину і перекотився під стілець. Її дерся до захисту розібраної намети. Всій території готелю, а, на якій ми лежали, повзла, обіймалася, прорвалася під чергою 20 мм снарядів. Крізь дим її бачив, як стілець Белькевым летів по повітрю. Домкрат дівчаток вирвався крізь грім, видаваний двигуном винищувача, коли реактивний літак відірвався від нас.
  
  
  Обстрілом був розірваний весь центр табору. Її, підбіг до Белькеву і виявив, що йому ще пощастило. Він зіщулився в позі ембріона, незайманий. Одним з його охоронців пощастило менше. Ми знайшли його тіло лежить на подертій землі, з пістолетом в руці.
  
  
  "Ви, американці, за цим стоїте!" - крикнув Белкев.
  
  
  "Заткнися."
  
  
  Він схопив мою сорочку і почав битися зі мною. Її прослизнув під його неефективним правим і тримав його напів-Нельсоном. До цього часу по всьому Land Rover повернувся головний охоронець з спантеличеним виглядом.
  
  
  «ВВС не відправляли літак».
  
  
  Її готель знати. - "Ну, вони зараз відправляють одіна, чи не так?"
  
  
  «Так. Але пройде десять хвилина, перш ніж у них буде що-небудь тут. Вони кажуть, що нам доведеться триматися».
  
  
  Мовчазно говорилося, що у нас було стільки ж шансів проти Зоряного винищувача, скільки у мурашки проти черевика. Веб-причина, по якій ми не були знищені з першого заходу, полягала в тому, що обстріл почався дуже рано, і розкидав нас. Навіть зараз ми чули виття двигуна, коли він втрачав висоту, і літак почав другу атаку. Її штовхнув Белькева в руки тілоохоронця.
  
  
  Грета закричала. - "Вотум він!"
  
  
  Мені довелося говорити швидко, щоб вони могли мене почути, перш ніж мій голос вирішення науково-дослідних завдань хрипкий рев реактивного літака.
  
  
  «В п'ятдесяти ярдах зліва є канава, де ми можемо отримати деяку захист. Біжіть, коли їй кажу:« іди ». Її збираюся виступити з цим в тилу ". Її вразив ліву руку, і стилет впав мені в руку. «Це для всіх, хто відступить. Добре, голосування він. Ідіть!»
  
  
  Після запорошених пір'я знову почав покривати табір, пробиваючись щиро на нас. На мить група сиділа загипнотизированная, як тварина, що чекає удару кобри. Потім, коли їй розмахував своїм ножем, він зламався, і всі кинулися зі струмка. Проблема полягала в тому, що як би швидко ми нам бігли, цього не вистачало, щоб уникнути переслідував нас кошмар. Сам повітря кипів від сильного свинцевого дощу. Гейзери пилу досягли мене, стримуючи мої shaggy. Bonita впала, і він підняв її, не зупиняючись. Ми не могли бачити інших з-за падаючої бруду, і ми все ще спотикалися, коли впали в струмок. Коли її, глянув угору, її, побачив, що винищувач пройшов майже париж з табору і піднімався для наступного перевалу.
  
  
  "Всі тут?" - крикнув я.
  
  
  Мені відповів хор переляканих голосів, але, схоже, ніхто не постраждав.
  
  
  Грета затремтіла. - "Ми в безпеці тут?"
  
  
  «Не будь дурною, - огризнулася Ліля. «Его При наступному проході цей бруд розсипається, як пил. Потім при наступному проході він уб'є нас».
  
  
  «Це вантажівки», - істерично вигукнула Грета, вказуючи на «лендровери». "Чому ми не побігли за вантажівками?"
  
  
  «Тому що ценымногие легше потрапити у вантажівку, ніж у людини, що біжить. Вантажівки були б тільки смертельною пасткою», - сказав її ей.
  
  
  Струмок був ненабагато краще. Пілот винищувача в цей раз скоротив свою чергу, як якщо б він знаходив впевненість. Він вже знову наближався до нас, але на цей раз він стримував свою гармату, поки ми не дивилися майже відкрито в кабіну. Одіна з охоронців почав тиснути на постріли, і мені довелося протягнути руку і затягнути його назад в укриття траншеї.
  
  
  «Ти не збираєшся турбувати его цим», - крикнув я, але мої слова були втрачені в гуркоті авіаційної гармати. Вся сторона струмка вибухнула вогнем. Шматки землі злетіли на сотню футів. Ми були засипані зливою сміття. Коли хмара бруду нарешті розсіялася, від земляного валу, нічого не залишилося. Рука охоронця, якого тримав її, була хитатися кров'ю. Він лаявся російською.
  
  
  Її підповз до Белькеву.
  
  
  «Дай мені свій гіллетт».
  
  
  «Ніколи. Йди».
  
  
  Колись було сперечатися. Її вдарив його кулаком в щелепу, і дивився, як его, очі закочуються. Потім її зняв з нього гіллетт. Коли його его одягав, Ліля схопила охоронця пістолет і зробив його відверті мені між очей.
  
  
  "Як ви думаєте, куди ви збираєтеся?" вона загарчала на мене.
  
  
  «Почекай, Ліля. Наступний переїзд буде останнім, якщо ми не зробимо що-небудь швидко. Її перейду до джипа, і мені ця штука знадобиться ценымногие більше, ніж ему».
  
  
  
  Назавжди було добігти до джипа, що стоїть в таборі. Це було пристойну відстань, але я її згадав легкий кулемет, який був встановлений ззаду.
  
  
  «У тебе не було б шансів», - сказала вона.
  
  
  «Може, й ні, але невелике дію дасть нам час, поки не прилетять інші літаки. Хто тут може водити джип?»
  
  
  Ліля опустила пістолет і похитала головою. Охоронець загарчав, що якби він міг використовувати обидві руки. Потім заговорили Троянда і Bonita.
  
  
  «Ми їздили на одному весь час, коли були в жіночій ополчення».
  
  
  «Що ж, якщо ми коли-небудь виберемося навколо цього живими, ти можеш подякувати за мене Фіделя».
  
  
  На цей раз «Зоряний винищувач» наближався з меншою швидкістю і під іншим кутом, таким, щоб він мчав по довжині канави, а не впоперек нах. Будь-хто, хто попадеться в його зону дії, буде миші в пастці.
  
  
  "Давай!"
  
  
  Вискочили з траншей і побігли по розірваній землі. Крила реактивного літака на мить захиталися від нерішучості, коли пілот помітив нас. Навіть на більш низькій швидкості він летів зі швидкістю триста миль на годину, і у нього не було багато часу, щоб прийняти рішення. Ми скористалися нашим несподіваною появою і побігли по прямій, а не зигзагоподібно. Позаду нас посилився шум двигунів реактивного літака. Її, чекав, коли його гвинтівка знесе нас з лиця землі.
  
  
  Винищувач повернувся вправо і вліво, спочатку обстрілюючи нас, а потім людей в канаві. Але его хвилинне коливання відняло час, та було вже надто пізно, щоб нас розглянути. Розчарований, що втратив кут, він круто піднімався, стаючи лише точкою в небі.
  
  
  Ми заскочили в джип, дівчата сіли на передньому сидінні, а я - на задньому. Ключі були в замку запалювання, і у Троянди плавно працював мотор, поки її ложі пластикову стрічку з боєприпасами в кулемет. Під час роботи дав гей інструкції, з чого почати рух, коли Зоряний Винищувач повернувся для вбивства.
  
  
  "У нас буде корида, так?" Bonita покликала мене.
  
  
  "Exactamente".
  
  
  Літак люто повернувся до табору. Сумнівів не було - він летів щиро до нас. В останній момент її зворушив Троянду за плече, і джип покотився вперед. Ми проїхали близько п'ятдесяти футів на першій передачі, потім вона зробила покажчиків на дев'яносто градусів вправо і з подвійним зчепленням перейшла на третю, і ми поїхали.
  
  
  Винищувач висів позаду нас. Її відчував зростаючу лють його пілота. Винищувач був оснащений ракетами класу "повітря-повітря", які проти нас були марні. Він вже витратив даремно дорогоцінний час, та інші чилійські літаки вже повинні були піднятися в повітря. Тим не менш, у нього були гвинтівка і підставкою з пятисотфунтовыми бомбами, і це було занадто багато, якщо її коли-небудь бачив.
  
  
  Роза була вмілій. Джип використовував кожну нерівність твердого грунту пустелі, щоб позбавити его нашого виду, що також ускладнювало завдання для мене, оскільки зараз її дивився відкрито в наближається ніс літака. Її витратив десять дюймів обойми, підстрибуючи в задній частині джипа. Літак не здригнувся.
  
  
  Позаду нас пронеслися гейзери.
  
  
  "Прямо, поверніть прямо!"
  
  
  Пилові шлейфи підібралися до шин і злетіли в повітря, так що я не міг бачити, у що стріляю.
  
  
  "Ривок!"
  
  
  Джип стрибнув, коли снаряд відірвав частину его шасі, але після вибуху землі повернувся від нас, коли літак з криком пролетів mimmo. Її тільки почав дихати знову, коли вся пустеля, здавалося, вибухнула. Я не бачив, щоб він фотографував, бомби зі своєї підставки. Важкий камінь врізався мені в груди; тільки бронежилет не давав йому було вийти за всієї спини. Дивом Троянда утримувала джип в русі, поки кулемет обертався на його кріпленні, а я, приголомшений, лежав на підлозі.
  
  
  "Він повернувся, Нік!"
  
  
  Винищувач різав повороти різкіше і нижче, покриваючи дно пустелі зі швидкістю звуку. Її ледве стояв, коли пілот натиснув на джойстик, і гвинтівка знову почала гуркотіти по пустелі, коли винищувач наблизився до нас. Роза круто повернула кермо вправо і, утримуючи його, покотила джип по колу.
  
  
  «Ні! Зрізуй в іншу сторону».
  
  
  Ми прямували відвертими в потік куль, які летіли до нас. Лобове скло джипа було розбито летить каменем, і машина заверещала на двох колесах, коли ми пливли на лінії вогню. Винищувач негайно повернув на інший покажчиків, щоб знову обрушити на нас смертельний дощ.
  
  
  Гвинтівка реактивного літака була MK 11, двухствольным автоматом з повітряним охолодженням і газовим приводом, який стріляв 20-мм боєприпасами з електроприводом за восьмикамерного обертового циліндра. Все змінилося потім зіткнення з індіанцем, размахивающим болой. Час, за який спусковий гачок пілот випускає до
  
  
  снарядів склала одну тритисячну частку секунди. Це те, що називається миттєвою реакцією. Єдина перевага, яке у нас було, - це час реакції між мозком пілота і його пальцем на спусковому гачку. Його міг би, напевно, вдвічі скоротити цей час. Проблема полягала в тому, що якщо я не потрапив до нього в паливну магістраль - вогонь, який у мене був, мав би такий же ефект, як сильний дощ. Винищувач був неймовірно крутим літаком.
  
  
  "Роза, як ти?" - несподівано запитав її.
  
  
  «Страшно, Нік. Коли інші літаки будуть тут?»
  
  
  Не вчасно, тепер її знав це. Пілот повинен був нас давно прикінчити, і удача у нас не вічно.
  
  
  "Просто роби, як я кажу. Тримай джип тридцяти, поки він не опиниться на нас, потім зроби вправо і тисни на газ. Ти не зможеш почути мене, коли він підійде занадто близько, тому просто продовжуй повертати в бік. куль. На цей раз він буде йти дуже низменному і повільно ".
  
  
  Саме це він і зробив, розсікаючи землю не вище п'ятдесяти футів, щоб отримати як можна більш довгий кут. Її уперся ногами і випустив довгу чергу. Її міг майже бачити, як снаряди летять до носа винищувача. Він відкрив вогонь у відповідь, задушивши нас свинцевим пилом, кожна goggle здатний пробити джип боку в бік. Роза відчайдушно рубала штурвал, поки літак продовжував заходити, пілот різко тиснув тому і натискав на спусковий гачок. З бомбодержателя виднілися дві сльозоточиві краплі, що летять по повітрю. - закричала Bonita. Задні колеса джипа прослизали і крутилися по землі, коли Троянда намагалася відвернутися від падаючих двигун.
  
  
  Одна бомба впала в п'ятдесяти ярдах; інший був майже до нас на коліна. Джип підкинуло в повітря, як іграшкову машинку. Він впав на бік, викинувши нас, як ляльок, і продовжував підстрибувати. Мій зір стало червоним, коли її намацав ноги; Її витер кров з очей. Роза і Bonita були наполовину закопані в землю, і Троянди текла кров, навколо вух, потім струсу п'ятисот фунтів вибухівки. Вони обидва були живі - але ненадовго. Я не знаю, скільки часу її втратив, приголомшений на землі, але «Зоряний винищувач» робив останній покажчиків для останнього удару.
  
  
  Її, помчав до джипа. Він встав на колеса. Лобове скло було зрізано, а кулемет зігнутий вдвічі. Його стрибнув за кермо і включив ключ. На другому повороті мотор завівся. - Хай благословить всіх хлопчиків, які роблять джипи, - пробурмотів її вголос. Її пройшов відстань в один фут, коли зрозумів, що щось було не так. Правого переднього колеса не було. Підірвано. Відсутня.
  
  
  «Гаразд, літун, тепер тільки ти і я. Сподіваюся, ти не проти ходити по колу».
  
  
  Він пролетів над пустелею, як гігантський механічний кондор, що мчить за жнивами. Його зрізав вправо і тримав колесо. Якщо б її хоч скільки-небудь намагався піти наліво, машина перекинулася б. Шнурок по 22-міліметрових снарядів, сплетених «Гатлингом» Винищувача, shell позаду мене. З кожним ударом права передня частина джипа відривалася від твердої землі. Тепер корида справді почалася. «Може, її зійшов з розуму, - сказав її собі, - але раптом переконався, що у мене є цей бик.
  
  
  Starfighter - один навколо найдосконаліших літаків, коли-небудь вироблялися - настільки складний, що багато пілоти не захочуть на nen літати. У Західній Германій це називають Фатальний вдовою. Літак побудований за зразком ракети; фюзеляж товстий і кирпатий, крила гострі, як бритва, короткі. Приберіть руки з управління будь-якого іншого літака, і він буде ковзати за рахунок аеродинамічній підйомної сили своїх крил. У Starfighter є всі моделі глісування цегли, тому він отримав такий потужний двигун. Її вже знав за фактом свого виживання, що цей пілот був нетерплячим, але недосвідченим. Як мені сказали раніше, МИРисты тільки починали проникати в чилійські ВВС. Чоловік, який намагався мене застрелити, повинно бути, увійшов одним навколо перших. Він використав один з кращих за молотків у світі, щоб убити мурашки, але в його руках був молот, який міг дати удар у відповідь.
  
  
  Його згорнувся ліній его вогню, не звертаючи уваги на гармату. Один, потім два рази джип затремтів, коли врізалися снаряди. Снаряди з рикошетом відскакували від корпусу, деякі навколо них виявлялися в мій гіллетт, як Смерть, намагаючись привернути мою увагу. Її відчував сухої цедри камери форсажу, коли він йшов. Бик був готовий.
  
  
  Коли мотор джипа працював, його все ще сидів на трьох колесах, коли він повернувся. Їй був упевнений в похмурому знанні того, що, так чи інакше наша війна зараз закінчиться. Пілот теж це знав. У двох милях від нього, він зменшив оберти, потрапивши в поле зору мене, зменшуючи швидкість по відносній швидкості двісті п'ятдесят миль в годину.
  
  
  Про майстерність тореадора судять по тому, наскільки повільно він може повернути бойового бика навколо себе.
  
  
  Її гнав джип так швидко, як тільки міг, він рвав величезні колії на землі, подивитися друзів. За мною була й інша відстежити, вибита з гарматою і призначалася стати моєю могилою. Потім, замість того, щоб намагатися прорізати его шлях, її знову розширив своє коло, поки він не шталь достатньо великим, щоб літак міг розгортатися разом зі мною, полегшуючи ему завдання, наскільки це було можливо. Позаду мене величезний двигун Винищувача знову тиснув на газ - і знову. Гвинтівка догнала джип. Друга лопнула шина. Її хитнувся, поки інший снаряд не пролетів mimmo моєї голови і не відкрив капот. Дим піднявся на секунди, і він їхав на змученому джипі на смерть зі швидкістю десять миль в годину. Коли він повністю зупинився, його сель за кермо, і шталь чекати.
  
  
  Рушниця теж-конференції свою діяльність, і настала моторошна тиша. Потім над головою майнув винищувач, його потужний двигун затих. Свист вітру навколо крил видав сумний крик. Її вискочив навколо джипа і накрив голову.
  
  
  Я не знаю, що пролетів у голів паль в цю останню довгу секунду польоту. Він, мабуть, зрозумів, що зробив фатальну помилку, знизивши швидкість нижче двохсот двадцяти миль на годину, необхідних для утримання ракетоподобного винищувача в повітрі. Коли він включив форсаж і загорівся. Винищувач перетворився навколо зброї в труні. Він був занадто низменному, щоб катапультуватися і єдиний спосіб знову запустити реактивний двигун - це пірнути на швидкості.
  
  
  Якими б нам були його думки, мозок, спусковий палець, гвинтівки і Зоряний винищувач вартістю в мільйон доларів вибухнули бомбою, сотрясшей Атакаму, випустивши чорно-червоний вогненна куля, який покотився на тисячу футів. Коли вторинні вибухи перетворилися на нові вогняні кулі, її стомлено підвівся з землі і зашкутильгав назад до того, що залишилося від табору.
  
  
  Бій биків закінчився, і в боях бик ніколи не перемагає.
  
  
  
  
  
  
  Глава дванадцята
  
  
  
  
  
  Військовий поїзд під'їхав до станції Мапочо в Сантьяго, і він побачив, що урядові чиновники були збудовані на пероні, щоб вітати повернувся героя Олександра Белькева. Солдати в сталевих касках ходили по подіумах старого вокзалу у вікторіанському стилі, насторожено стежачи за кожним в натовпі. Спочатку її, подумав, що ну присутності було для захисту Белкева, але потім її побачив впевнену фігуру президента Альєнде, марширующую до нас по платформі.
  
  
  Белькев виступив вперед і отримав свою нагороду - поцілунок Альєнде; потім, обійнявши один одного, двоє чоловіків спустилися по платформі, залишивши позаду нас. Єдиним, навколо нашого оточення, хто пішов за нами, був головний охоронець з перев'язаною рукою.
  
  
  Коли платформа була остаточно очищена від всіх бюрократів, дівчата Белькева теж пішли. Її, спустився по трапу до багажного відділення. Туди на гідравлічному ліфті спускався металевий труну з останками вбитого охоронця в пустелі. Службовець хотів кого-небудь, хто міг би підписати квитанцію про доставку.
  
  
  «Я візьму це», - сказав я.
  
  
  "Чи є у вас документи?"
  
  
  «Її з КДБ, ти можеш сказати?»
  
  
  Її розписався «Микити Картер» і додав на адресу російського консульства. Це було найменше, що я міг зробити для людини, який боровся із Зоряним винищувачем з пістолетом.
  
  
  З вокзалу я пішов до лікаря, і мені зашили рани. Нам одна навколо куль з літака не досягла мене, але незабаром її виявив, що бронежилет був настільки зруйнований, що его каркас уткнувся мені в груди в десятку місць. Потім цього її прогулявся по проспектах Сантьяго, а пізніше з'їв рідкісний аргентинський хочеться, а хороше чилійське вино. Це змусило мене знову відчути себе людиною.
  
  
  Її зволікав за чашкою еспрессо з цедрою лимона, коли дві руки м'яко ковзнули по моєму горлу.
  
  
  «Троянда».
  
  
  Посміхаючись, вона відпустила мене і села.
  
  
  "Звідки ти знаєш?"
  
  
  «Просто будь щасливий, що я це зробив. Її, думав, тебе і Бониту відвезли назад в готель».
  
  
  Замість відповіді вона втупилася на мою тарілку. Їй помахав офіціантові і попросив ще хочеться. Воно виходило з гриля гарячим і рідкісним, і тільки потім того, як вона з'їла велику частину его, його зміг отримати з нах ревматизму.
  
  
  «Більше цього не назавжди. Тобі просто потрібно відвезти мене і мою сестру назад у Сполучені Штати, в Нью-Йорку. Я не збираюся проводити ще один день з цією свинею і его консервованим гуляшем».
  
  
  «Ти ж знаєш, Троянда, я не можу цього зробити».
  
  
  Ee прозорі темні очі благально дивилися на мене. Звичайно, вона діяла, але не без поважної світлі.
  
  
  «Ти повинен. Ти будеш. Її знаю тебе, Нік. Ми з Бонитой ризикували життям сич тебе в цьому джипі. У мене все ще болять вуха, і все моє тіло вкрите синцями. Її зробив це для тебе, - і ти взамін візьми мене в Нью-Йорку ".
  
  
  Вона закінчила говорити і швидко перейшла до десерту - карамельної заварному крему, щедро залитого ромом. Біда в тому, що вона була права; вона ризикнула своїм життям костя мене. Їй був би досить пригнічений, якщо б не готовий був ризикнути белла нах зараз.
  
  
  «Роза, як я збираюся це пояснити, коли його з'явлюся з двома кубинськими красунями в купальниках?»
  
  
  «Ми можемо бути вашими перекладачами».
  
  
  "Я говорю іспанською."
  
  
  «Ти можеш забути. О, дякую, Нік. Спасибі. Її, знав, що ти це зробиш».
  
  
  «Я не сказав, що буду, кравець візьми». Її, закурив і буквально запалав. Потім, я знаю, що мене гризе, її зітхнув. «Добре, їй що-небудь придумаю».
  
  
  «Я знла», - переможно вигукнула вона і проковтнула останню ложку заварного крему, перш ніж встати і взяти мене за руку. «Тепер у мене є для вас бенкет. Одного разу ви побачили, як я танцюю на сумному дипломатичному прийняти. Нічого подібного. На цей раз ви побачите, як я танцюю по-справжньому».
  
  
  Ми зловили таксі і покинули широкі проспекти Сантьяго, коли ми увійшли в район вузьких звивистих прапора та близько розташованих будинків, побудованих в іншому столітті. Ми увійшли в кафе на розі, яке було обвішано плакатами з футболом і корридами. Групи старих іспанських гітар звисали з балок стелі. Очевидно, ніяк не коли Роза була зайнята, так як власники з ентузіазмом зустріли її, і сивий чоловік негайно зняв одну навколо гітар і почав її настроювати.
  
  
  На цей раз не було нам думки про політику, нам про міністра торгівлі по всій Росії, щоб отруїти сцену. Роза танцювала, поки старий співав, і її грація повернула його голос до колишньої сили молодості і жвавості. Її заплескав у ритмі, до якого приєдналася решта імпровізована аудиторія. Тепер у мене не було ніяких сумнівів в тому, що Троянда приверне сотні клієнтів в шато Мадрид в Нью-Йорку.
  
  
  Почервоніла і закруженная, вона підлетіла до мене на руки, і він відчув кожне биття її порушеної тіла на своїх грудях. Ми вийшли з кави і пішли відверті у готель, відкрито в мою кімнату. Ee скуйовджене плаття фламенко впало на підлогу, як злітає птах, і він відніс її до ліжка.
  
  
  Наші заняття любов'ю перегукувалися з її танцем, пристрасним і диким. Вона смакувала останню краплю і заснула в мене на грудях, все ще обіймаючи мене ногами, з посмішкою на губах.
  
  
  Це єдина передача нас, стукіт у двері.
  
  
  «Микита, це я, Ліля».
  
  
  «Не зараз, Ліля. Її сплю».
  
  
  «Ти не розумієш, її повинен тебе побачити».
  
  
  "Я зайнятий."
  
  
  «Ти спиш і зайнятий? Ах, її розумію», - сказала вона звинувачує голосом. «Тоді тобі краще позбутися нах, хема б вона нам була. Белькев пропав».
  
  
  Ми з Трояндою в таку гру, як один. Її швидко обернув її простирадлом і штовхнув у ванну. Потім її, одягнувся і впустив Лілю.
  
  
  "Де вона?"
  
  
  «Неважливо. Що ти маєш на увазі, він пропав?»
  
  
  «Це одна навколо них кубинських дівчат? Її, уб'ю її».
  
  
  «Белькев, пам'ятаєш? Що сталося?»
  
  
  Руде волосся Лілі спалахнули, коли її очі оглянули кімнату. Неохоче вона перейшла до теми.
  
  
  «У міністерстві закордонних торгівлі був вітальний прийом. Було кілька студентів в кампусі. Деякі навколо них були дівчата. Вони були трохи гарненькими. Принаймні, Белкев, схоже, так і думав, судячи з, як він говорид з ними, запрошуючи ih приєднатися до нього тут, у готелі. Її сказала йому, що це не дозволено, що ми повинні спочатку перевірити, чи були вони МИРистами чи ні. Він сказав, що нам одна навколо дівчат не були затримані на стійці реєстрації, якщо б вони були. "
  
  
  Продовжуй.
  
  
  «Ну, її, думав, що він буде виконувати наказ, але ми розділилися в натовпі, і коли її намагався його знайти, він пішов. Солдат, який сторожував біля будівель Міністерств, сказав, що бачив, як Белькев сідав у таксі з двома студентками ".
  
  
  Її почав розстібати сорочку.
  
  
  "Хіба ти не збираєшся нічого робити?" - обурено запитала Ліля.
  
  
  «Послухайте, її виконав свою роботу. Так чи інакше, мені вдалося зберегти життя цього вашому збоченця по всій країні Чилі. Її повернув його в Сантьяго і передав в цілості й схоронності в руки вашого апарату безпеки. тут. Якщо він так хоче, щоб його вбили, це ваш головний біль. Її закінчив. "
  
  
  «Я надам у ваше розпорядження всіх наявних агентів».
  
  
  «Я знаю. Її знаю, як ти працюєш. Головорізи бігають вулицями, як навіжені, і нічого не доб'ються. Тримаю гроші, у тебе навіть немає імені таксиста.
  
  
  "Ми будемо шукати."
  
  
  «До того часу Белкев буде годувати акул в океані».
  
  
  На виході вона зачинила двері. Роза вийшла, навколо ванни.
  
  
  "Нік, її думав, ти залишишся тут зі мною. Чому
  
  
  ти одягаєш пістолет? "
  
  
  Її прив'язав піхви до зап'ястя і перевірив ih. Стилет ковзнув мені в долоню.
  
  
  «Ти сказав гей, що не збираєшся допомагати. Тепер ти передумав? Ти, мабуть, зійшов з розуму».
  
  
  «Я був би божевільним, якщо б готель, щоб за мною стежив увесь КДБ». Його поцілував її в мочку. "Не чекай".
  
  
  Її зловив таксі на бульварі Бернардо о'хіггінс і дав водієві адресу, який знаходився в кварталі від Міністерства, яким керував мій контактний агент AX. Ніколи не виникало питання, йду чи її для Белькевым чи ні. Проблема полягала в тому, як зробити це, не залучаючи КДБ з установкою СОКИРУ в Чилі або даючи шанс зірвати операцію з порятунку в одній з се перестрілок, у яких закінчуються смертю, особливо в заручника, якого ви намагаєтеся врятувати. Змова про переворот необхідно було зупинити, як би її нам ставився до Белькеву. Те, що я відчував до Лілі, теж було пов'язане з цим. Ви не можете переспати з жінкою, навіть якщо вона ваш ворог, без найменшого участі. Коли вона повернулася в Москву, смерть Белькева автоматично стала б її вироком.
  
  
  Її виявив, що чорний хід Міністерств почав відкриватися ще до того, як він постукав. Там стояв сам міністр, трохи розхристаний і явно засмучений. Було майже десять вечора, а Белькев був відсутній більше години.
  
  
  «Я чекав тебе», - оголосив він. «Це дійсно дуже погані новини про російською. Ми були на межі арешту ватажків у всіх трьох країнах. Вони все ще можуть перемогти нас, якщо вб'ють його сьогодні ввечері».
  
  
  "Хіба ти не можеш підняти рід?"
  
  
  «Неможливо. Всі вже встановлено. Ти хоч уявляєш, де він може бути?»
  
  
  «Вотум про що її збирався тебе запитати. Хіба ти не знаєш, де живуть люди, які його забрали?»
  
  
  Він похитав головою.
  
  
  «Вони використовували вигадані імена, щоб потрапити до приймальні. Все це було зроблено дуже розумно, використовуючи цих дівчат, щоб скористатися його основною слабкістю, і в останню годину діти».
  
  
  Міністр виглядав старим, старим і побитим, коли він крокував по голому полу, де її не так давно зібрав обвуглені шматки паперів китайського посильного.
  
  
  «Добре, МИРисты не ідіоти», - почав я. «Скажімо навіть, вони не профі, і в цьому випадку Белкев, ймовірно, все ще живий. Так працюють розумні любителів. У них немає почуття часу, і вони дуже милі».
  
  
  «Яке це має значення? Він у них, і це всього лише штопора годину, коли він помре».
  
  
  «У нас будуть всі відповіді - і багато що інше - коли його его знайду».
  
  
  Через десять хвилина її, повернувся в таксі і перегорнув список адрес, де, як відомо, відривались агітатори МИРИсты. Першою адресою була дискотека, манеж для бідних маленьких багатих хлопчиків, папи яких заплатили ih марксистські гри. Коли її, увійшов туди, її, відчув, що всі погляди стежити за мною. Її, підійшов до кавомашині, а потім запитав у прилавка, був російський раніше з двома дівчатами.
  
  
  «Ні, сеньйоре, нікому такого не було. Espresso o con leche?»
  
  
  Ворожість була сильніше кави. Коли її йшов, її почув звук отодвигаемого стільця. Замість того, щоб зловити таксі, її неквапливо пішов по проспекту, а коли добрався до кута, її різко розвернувся і вислизнув у двері.
  
  
  Потім її побачив що стоїть спиною до мене молодої людини з широкими плечима. Він витягнув свинцеву планку, заховану під светром з вікуньї, і обережно озирнувся. Її чекав, і коли він проходив mimmo, моя рука вилетіла назовні.
  
  
  "Que..."
  
  
  Її жбурнув його до облупленої штукатурки стіни і вдарив його кулаком в житті, коли він відскочив назад. Його пальці упустили штангу, і він зловив її, перш ніж вона впала на землю. Поки він все ще ковтав повітря, притиснув її планку до його горла.
  
  
  "Де вони?"
  
  
  Її трохи послабив тиск, щоб він міг відповісти.
  
  
  "Я не знаю, кого ви маєте на увазі".
  
  
  Штанга притиснулася его головою до стогнати, а потім він метався, як спіймана риба.
  
  
  "Перетворюючись у хутро тварини причал, чіко. Де вони?"
  
  
  «Роби, що хочеш, свиня. Її тобі нічого не скажу».
  
  
  Цікаво, як вони завжди так думають. Вони не освоїли, що хоробрість, як і гроші, - це не те, чого ви хочете. У цьому випадку хлопчик врятував руку від повільної, болісною перелому, коли сказав мені, що Белькев і дівчатка зайшли в кафе, а потім пішли в інше. Однак перевірити таку інформацію - сказати своєму інформатору, що він йде з вами, і якщо інформація виявиться невірною, обидві руки будуть зламані. Її виконав цю процедуру.
  
  
  "Це правда!"
  
  
  "Добре, тобі не обов'язково йти зі мною. Але тебе
  
  
  слід бути обережніше, коли несеш таку штангу. Ви можете упустити його собі в ногу і поранитися ».
  
  
  Друге кафе було більш відверто політичним. Це було похмуре, «атмосферний» місце, прикрашене антиамериканськими графіті і населене похмурими типами, які ще не зрозуміли, що револьвер 38-го калібру не можна заховати в водолазці. Побачивши телефон, стогони, їй був впевнений, що вони були попереджені про моє прибуття. Коли її оболонки до залитої вином стійці, її побачив, як один навколо бородатих відвідувачів вивільнив руку навколо свого светра.
  
  
  Її, повернувся і вибив пістолет з його рук. Як я і сподівався, він підхопився зі стільця, вдаривши мене по щелепі. Її прослизнув під nah, схопив його за спину і притулив до плакату з написом «Смерть імперіалістам Янкі ih біжучим псам».
  
  
  До цього часу його співвітчизники вже тримали в руках рушниці, кожен націлений на точний постріл у мене. Її потряс руку, і стилет пролився мені на пальці. Її ткнув його вістрям у горло хулігана.
  
  
  «Ви можете стріляти, якщо хочете», - сказав їм. «Або ти вб'єш його, або її, якщо ти цього не зробиш».
  
  
  «Будь навколо нас готовий померти за цю справу», - крикнула дівчина з іншого боку кафе.
  
  
  «Правда? Запитай тут свого друга. Ти граєш з його життям. Запитай його, чи не хоче він, щоб ти його застрелив».
  
  
  Чоловік в моїх руках нічого не сказав. Її б назвав його хлопчиком, за винятком того, що помітив, що багатьом «учням» було за тридцять, що занадто старий для того, щоб чекати вибачення на підліткові мрії про велич. Крім того, ці персонажі несли відповідальність про царство терору, яке включало вбивства, викрадення і безліч інших злодіянь.
  
  
  «Ми не будемо стріляти», - нарешті сказав один навколо літніх чоловіків. Він демонстративно поклав пістолет на стілець. «Ми не будемо стріляти, але і нічого вам не скажемо».
  
  
  В його словах інші доклали пістолети поруч з его. Її занадто ясно бачив, його точку зору. Час працював проти мене, як і будь-який глухий кут.
  
  
  «Ми знаємо, хто ви, і знаємо вашу репутацію жорстокого людини, Картер», - продовжив представник. «Але навіть така людина, як ти, не шталь б катувати одного навколо нас, на очах у всіх». Він озирнувся в я просив згоди. «Так що ти можеш зібрати свої інструменти і забиратися звідси».
  
  
  На частку секунди її зважив біль, яку їй міг би заподіяти з математики, якого тримав у своїх руках, проти ядерного голокосту, який пішов би, якщо б її не рушив на нього. Він втратив. Її різко відкинув його волосся назад і виставив його біле горло поглядам всіх присутніх у кімнаті. Стилет був доведений до тонкощі голки. Її ковзнула півколом над его ковтає адамове яблуко, розрізавши тільки шкіру, але затягнувши завісу крові.
  
  
  «Житловий будинок Болівара», - кричала дівчина. «Вони відвезли його в...»
  
  
  Він приглушив її рот, коли його рушив до дня, мій заручником був щитом.
  
  
  «Ти можеш подякувати свою дівчину за своє життя», - прошепотіла їй ему на вухо. Потім її кинув його назад всередину, на підлогу, копнув ногою назад, щоб відчинити двері, і жбурнув перших чоловіків, які пішли за мною.
  
  
  Bolivar Apartamientos представляв собою багатоповерховий житловий будинок, розташований між університетом і найбагатшим районом Сантьяго. Він височів на десять поверхів над сучасним бульваром, десятьма поверхами із заскленими квартирами і блискучими балконами. Белкев і її якимось чином пережили нападу злісних інків по доколумбийского минулого Чилі і смертоносну гармату реактивного літака у пустелі - тільки для того, щоб прибути для останньої битви в житловий будинок, який, можливо, був знайдений в Ріме. Париж або Лос-Анджелес. Тротуари були покриті дорогий різнобарвною мозаїкою, трава була зеленою, і щойно скошеної, а форма швейцара була новою.
  
  
  «Вже дуже пізно», - поскаржився він. "Кого ви готелів бачити?"
  
  
  Її п'яно сутулився, і коли їй говорили, це було з невиразним кубинським акцентом.
  
  
  «Все, що я знаю, це те, що я повинен бути на вечірці. Вони сказали, щоб приїхав її».
  
  
  "Хто це сказав?"
  
  
  Її намацав у кишенях неіснуючий аркуш паперу.
  
  
  «Я десь записав ім'я. Її не пам'ятаю. Ах, так. Вони сказали йти відкрито в пентхауз».
  
  
  «Ах, звичайно». Він криво посміхнувся мені. «Голос де вони всі сьогодні ввечері. Всі гуляють. Повинно бути, повний місяць». Він перейшов до домофону. "Хто її повинен я сказати, що йде?"
  
  
  «Пабло. Вони знають хто».
  
  
  «Бьен». Він натиснув кнопку і заговорив у трубку. «Hay un caballero aqui que se llama Pablo. Dice que le esperan». Він слухав, коли ставив штопора, а потім відповів: «Es mucho hombre pero boracho. Cubano, yo creo. Está bien».
  
  
  Він повісив трубку і повернувся до мене.
  
  
  «Ви були праві, вас чекають. Натисніть номер десять в ліфті удачі. ".
  
  
  Її, увійшов у ліфт і зробив, як він сказав. Він сказав мені, що нагорі чекають п'яного кубинця. Я в цьому сумнівався. Її натиснув номер дев'ять.
  
  
  В коридорі дев'ятого поверху було порожньо і тихо, але зверху долинали звуки музики самби. Її, увійшов у під'їзд і зробив дві сходинки за раз.
  
  
  Її обережно штовхнув двері. Двоє чоловіків стояли перед ліфтом і дивилися на порожнє місце , тримаючи руки в куртках, як ніби вони тільки що прибрали. Перш ніж увійти в хол, її розстебнув куртку, щоб безперешкодно взятися за пістолет. Потім її, підійшов до них. Уражені, вони подивилися на мене похмуро і підозріло. Потім один навколо них ввічливе розлучився руками.
  
  
  «Пабло, ми думали, ти ніколи не доберешся сюди. Професор і його жінка всю ніч запитували про тебе».
  
  
  Добре, сказав її собі, вони не хочуть перестрілок в залі, якщо вони можуть цього уникнути. Значить, Белкев ще дихає.
  
  
  «Ну, вечори може початися, тому що я зараз тут», - засміявся я. «Просто покажи мені дорогу».
  
  
  «Голосування для чого ми тут», - усміхнувся він.
  
  
  Вони розділилися, по одному з кожної сторони від мене, поки ми всі разом йшли до останньої день в холі. Одіна навколо них подзвонив у двері.
  
  
  «Тут тобі дійсно буде весело, Пабло», - повідомив він мені, поплескуючи по спині.
  
  
  Мініатюрний очей спостерігав за нами через вічко, а потім її почув звук відстібною розбивати. Двері відчинилися, і ми увійшли.
  
  
  Вітальня знаходилася поруч з фойє, і звуки yahoo досягли моїх вух. Шлях перегородила екзотична жінка в шовковій приховані з візерунком інків. У нах були чорні як смола волосся і хрипкий голос актриси. Коли вона заговорила, вона жестикулировала золотим мундштуком.
  
  
  «Пабло, дорогий».
  
  
  Вона встала навшпиньки, щоб поцілувати мене, і обняла мене за шию.
  
  
  «Пробач, що запізнився», - пробурмотів я.
  
  
  «Не хвилюйся, любий чоловік. Нам просто потрібно було почати без тебе. Ну, ти знаєш процедуру. Ви можете зняти одяг в кімнаті покоївки».
  
  
  На секунду її не зрозумів. Його не розумів, тобто до тих тхора, поки один навколо голосів, який чув її в іншій кімнаті, не матеріалізувався в плоть, коли він підійшов до арки фойє. Він належав блондинці, яка займається хихотіла і тримала кухоль, причому абсолютно гола.
  
  
  «Звичайно, її вийду через секунду», - сказав я.
  
  
  "Вам потрібна допомога?" - з надією запитала господиня.
  
  
  «Спасибі, її впораюся».
  
  
  Кімната покоївки знаходилася поруч з фойє. Її захід у нах і закрив двері, помітивши, що на ній немає замка. Ці люди були гарненькими. Белкев може бути, а може і ні. Її не дізнався б, поки не приєднався до веселощів та ігор, і я не міг би цього зробити, якби мене не розлучатися до баффі - а це означало, що я залишу пістолет, ніж та газову бомбу. Що ж, вибору не було. Її зняв одяг і акуратно склавши її на ліжку. Зброя його поклав під матрац. Її востаннє глянув на себе в дзеркало, віддав честь свій розсуд зображенню слабким знаком «світ» і увійшов, щоб приєднатися до групи.
  
  
  Можу тільки сказати, що це була не вечори, а оргія. Не дивно, що Белькева було так легко втягнути в це. Деякі пари сиділи і розмовляли разом, але більшість навколо них заплуталися в розкішному бахарєв і стільцях, а деякі безсоромно займалися любов'ю на підлозі. Різкий запах марихуани наповнив повітря.
  
  
  Моя господиня, ще більш приваблива, без халата, недбало переступила через палку пару і простягнула мені випити.
  
  
  «Тост за перемогу», - запропонувала вона.
  
  
  «Перемога мас», - відповів я і обережно зробив ковток. Білий ром, більше нічого.
  
  
  Вона проводила пальцями по моїй грудей і за свіжим швах.
  
  
  "Пабло, ти бився або що-то в цьому роді?"
  
  
  «Я був поганим хлопчиком. Ти мене знаєш».
  
  
  «Може бути, сьогодні ввечері їй це зроблю», - сказала вона багатозначно, і слідом за заявою кивнула масивного вусатого чоловіка, який розмовляв з людьми, які сидять ірина. Він був схожий на Нептуна, оточеного морем звиваються спинок і скручених нога. «Мій чоловік настільки ревнивий, що мені важко повеселитися на цих вечірках. Все, що я можу робити, це дивитися, як всі інші добре проводять час».
  
  
  «Я бачу, що вони саме це і роблять».
  
  
  Її, глянув на нах і зловив, як вона зле робить уявні запису облад мені.
  
  
  «Випий ще, Пабло».
  
  
  Перед її поверненням святий приглушили. Її влаштувався спиною до стогнав і намагався роздивитися, не відчуваючи себе проклятим вуайеріст.
  
  
  "Це все?" - запитав її, коли вона простягла мені склянку.
  
  
  До нас йшла дівчина, ee
  
  
  здорова груди рухалася в блідому світлі. Хтось схопив її ззаду, і вона впала на спину з розкинутими руками. Чоловіче тіло наблизилося до неї.
  
  
  «Ах, у спальнях є кілька скромних людей», - весело сказала вона. «Скажи мені, Пабло, ти думаєш, що я привабливий?»
  
  
  Вона нахилилася вперед, так що її груди торкнулася мене.
  
  
  «Дуже привабливо. Я завжди це говорив».
  
  
  Вона дотяглася до лампи і вимкнула її. Тепер вітальня була в повній темряві.
  
  
  "Тоді що тебе стримує?" прошепотіла вона мені на вухо. «Темно. Мій чоловік нічого не бачить».
  
  
  Вона знайшла мою руку, потягнула до себе.
  
  
  «Просто її трохи скромніше», - сказав її ей.
  
  
  «Але тобі не скромничати, Пабло».
  
  
  "Може бути. Як ти думаєш, у твоїй спальні хто-небудь є?"
  
  
  «Підемо подивимося».
  
  
  Вона знову взяла мене за руку, і ми попрямували крізь натовп людей на підлозі в хол, в дальньому кінці вітальні. Її почув, як вона відкрила двері, і ми увійшли. Обернувшись, вона пристрасно поцілувала мене, а потім увібрав в себе сергій.
  
  
  «Щиро, як українська», - із задоволенням сказав повністю одягнений чоловік з націленим мені в груди пістолет 38-го калібру.
  
  
  Він стояв перед ліжком з двома іншими чоловіками, теж тримаючи націлені на мене револьвери. По обидві сторони від дня стояли ще дві людини - брати Гарсія навели пістолети-кулемети. В одного з усього, у них на лівій нозі була сандалія. Белькев скорчився в кутку спальні, голий і з панчохою у роті.
  
  
  «Ви дуже добре попрацювали, Марія», - сказав ведучий нашої господині. "Складно було?"
  
  
  «Ні, він така ж розпусна свиня, як і інші, тільки краще екіпірований».
  
  
  «Спасибі», - зізнався я.
  
  
  «З тебе вистачить, вбивця». Вождь сердито тицьнув у мене пістолетом. «Ти майже все зіпсував. Навіть сьогодні ввечері ти намагався зупинити революцію. Дурень, ніхто не може зупинити це. Сьогодні ввечері армій МИРистов повстануть за сигналом смерті ревизиониста. Ви знаєте, що це таке, ця партія? це свято, святкування его і вашої смерті. Навіть коли ви були в дорозі, ми ставили пастку для вас, так само, як і для росіян. І ви потрапили в нах. Хіба ви не відчуваєте себе тепер трохи збентеженим, я стою голос так? "
  
  
  «Минуло так багато часу з тих тхора, як він червонів. Однак її визнаю, що ситуація виглядає поганий, якщо ви хочете, щоб її, сказав це».
  
  
  «MIRistas спирається на чудову ядерну міць Китайській народній медицині Республіки. Три величних держави об'єдналися в одну революційну армію, яка займається контролюватиме всю Південну Америку», - продовжував він фанатично. Не думаю, що він навіть чув, що я сказав. «І в якості бонусу сто тисяч доларів, які китайці платять за вашу смерть».
  
  
  Поки їй збрехав, його провів деякі обчислення, і незалежно від того, чи використовував її нову математику або стару, все виглядало так, як ніби він збирався потрапити в нагороду. Він був мені лиже, всіх; Її міг взяти його, і ще одного, в результаті чого в мене потрапили три людини. Ще один крок, який варто розглянути, буде спрямований на кульгавого брата Гарсіа. Я не сумнівався, що зможу дістатися до нього живим і схопити його авто. У мене також не було сумнівів, що я помру раніше, ніж встигну очистити кімнату. Її озирнувся в попросив іншого можливого зброї. Це був звичайний будуар багатої жінки, заповнений м'яким кріслом, шафою, набитим одягом, ліжком, нічним столиком, комодом і туалетним столиком, заповненим нічними кремами, ненажерливий для волосся, косметикою і снодійним. Нічого особливого в якості зброї.
  
  
  «Хтось обов'язково почує постріли поверх музики. Що, якщо поліція прибуде сюди раніше, ніж це зробить революцію?» - парирував я.
  
  
  «Ми будемо стріляти, якщо доведеться, але у нас є план краще. Побачити цей балкон? Через хвилину двоє п'яних іноземців, які прийшли на вечірку в оргію, почнуть бійку на nen. На жаль, вони обоє впадуть на смерть. Ми будемо свідками ».
  
  
  Господиня поступилася дорогою. МИРИста підняв Белькева на ноги і вийняв iso rta кляп. Тут же російський заплакав і опустився на коліна, як тісто.
  
  
  «Підніміть його», - наказав вождь.
  
  
  Двоє з його соратників потягли Белькева до дня балконі і відкрили її. У спальню увійшов прохолодний вітерець, запрошуючи нас на десять поверхів темряви. Вдалині виднілися вогні університету, деякі навколо них - маяки перемоги студентів МИРИсты. Буде їм посланий який-небудь сигнал з балкона, коли ми впадемо?
  
  
  Белькев вчепився в ніжку ліжка. Одіна навколо наших викрадачів вдарив Белькева прикладом пістолета, і російська з криком жаху послабив хватку.
  
  
  «Принаймні, ти знаєш, як померти», - сказав лідер мені.
  
  
  Це те, що я постійно кажу людям: «практика веде до досконалості». Поки ми чекаємо, поки ваші люди знімуть Белкева з підлоги, не заперечуєте, якщо її выкурю останню сигарету? У мене це традиція.
  
  
  МИРИста розглянув прохання і знизав плечима. Її б використовував його сигарети та сірники. Чим вони можуть бути небезпечні?
  
  
  До цього часу Белькев вже був на ногах, дико озираючись по сторонах і терплячи до пощади. Дула револьвера уткнувся в шар жиру, який тремтів навколо його життя.
  
  
  «Поквапся», - сказав мені вождь.
  
  
  «Спасибі, її сам запалю».
  
  
  Тепер Белкев був у дверному прорізі балкона, знехотя поповз назад, до поручнів. Він подивився вниз і, представляючи падіння на тротуар, сльози навернулися йому на очі. Її стояла поруч з дверним прорізом, біля туалетного столика, затягуючи в останній раз дешеву цигарку.
  
  
  «Ти чоловік, Белькев. Не поводься так», - сказав їй ему.
  
  
  Поки ih очі були звернені на напівбожевільного Белькева, моя рука рухалася не надто швидко, просто цікаво, - і взяла аерозольний балончик лаку для волосся господині. Поруч зі мною був брат Гарсія. Моєму руху нічого не значило для нього, але обличчя лідера з'явилося розуміння. Його пістолет обертався, і його рот відкривався, коли її натиснув на наконечник банків і підніс йому ще запалений сірник.
  
  
  П'ятиметровий язичок полум'я вилетів через банки і лизнув передню частину його сорочки. Мова підійшов до брата Гарсіа, який стояв до мене навіть лиже, ніж вождь. Він натискав на спусковий гачок пістолета-кулемета, коли його бавовняний костюм спалахнув вогненним кольором. Його великий палець, травмований струмом, сильно стиснув спусковий гачок, коли він впав під час обертання. Навіть його блискучі волосся горіли до того моменту, коли він впав на підлогу.
  
  
  Його брат, хромавший, піднімався з підлоги, з якого він пірнув, коли постріли пронеслися по кімнаті. Її зірвав покривало з ліжка й накинув на нього, засліпивши його, а потім кинув матеріалу в извивающееся поле полум'я. Кілька випадкових пострілів вилетіли з-під палаючого покривала, але були ефективні тільки в тому, щоб утримувати інших МИРистов притиснутими до підлоги. Він відчайдушно намагався відірвати палаючу тканина; вона чіплялася за нього все міцніше чіпкими червоними руками. Крик агонії, що заморозив кров, вирвався навколо полум'я, і вся маса побігла до того, що повинно було бути дверима. Це не так. Він пройшов через балконні день, як баньши, і вилетів у повітря, крутиться метеор, підживлений набігаючим повітрям.
  
  
  Були ще два МИРИста, у яких були пістолети, а у мене була тільки швидко опорожняемая банку. Незважаючи на це, вони прорвалися до дня. Її розбігся, так як перший просто повернув ручку і приземлив його на спину з відсутністю двох нога. Його мета пробила панель на іншу сторону, і він повис, втративши свідомість. Її поправив пістолет останнього стрілка і дозволить йому було висунути 38-й калібр в стелю, так як нагорі ніхто не жив. Потім її впав йому на плечі, з закляклими руками, зламавши ему ключиці. Потім цього, на всяк випадок, її підійшов до его падаючої щелепи, і впав, і далі до з'єднання з черепом. Її підняв його і кинув у напрямку балкона, яке її думали основним. Моя мета виявилася кращою, ніж її думав. Він виплив у синь і зник.
  
  
  «Іди, Белькев. Хтось повинен задуматися, звідки беруться ці тіла».
  
  
  "Не так швидко."
  
  
  Її, обернувся. Голос належав чорнявій господині дому. Вона притиснула обвуглений автомат до голого живота. Коли вона сказала мені, що збирається пустити останню кулю в моє тіло, вона свідомо обійшла ліжко і відрізала мені єдиний шлях до втечі. Пістолет здавався особливо потворним на тлі її тонкої блідої шкіри. Це було з'єднання смерті і еротизму - досить підходящий фінал для будь-якого чоловіка.
  
  
  «Я виграю», - сказала вона й затялася в ноги, готова взятися за зброю.
  
  
  Потім її чорне волосся раптом стали червоними. Її брови загорілися, вона впустила пістолет і закричала. З нелюдською силою вона відчинила зламану двері і побігла по коридору, тягнучи за собою величезний вогненний прапор, полум'я від її волосся освітило весь коридор.
  
  
  У спальні блимнув вогонь і погас у роті банки, яку тримав Белькев.
  
  
  «Іди, товаришу, - наполягав я. «Я думаю, що на цей раз ми дійсно змучилися».
  
  
  Ніщо не розірве оргію швидше, ніж жінка, що пробігає через нах, як римський факел. Ми з Белкевым пробилися крізь натовп переляканих тусовщиків, які тинялися навколо і намагалися витягнути свій одяг навколо кімнати покоївки, і увійшли в хол. Там усе, що нам потрібно було зробити, це зупинити перших двох чоловіків, які вийшли з квартири.
  
  
  і зняти з них одяг. Все так просто, якщо ти організований.
  
  
  Внизу швейцар витріщив очі в натовпі, збилася навколо тіл мертвих MIRistas. Ми з Белькевым пробігли - якщо можна так висловитися, про переваливавшегося Белькева - пару кварталів і зловили таксі.
  
  
  На цей раз він був сповнений духу товариства і подяку, але я згадав, що бачив у квартирі. Це був вид аерозольного балона, спрямованого відкрито на мене відразу після того, як він підпалив господиню. Якщо б банк в цей момент не скінчилася, Белькев убив би мене.
  
  
  
  
  
  
  Розділ тринадцятий
  
  
  
  
  
  «Підтвердіть субмарину КПП G-класу», - сказав нам гідролокатор.
  
  
  Ми були в старому Супер Сузір'ї, на висоті п'яти тисяч футів і в будь-якому милях на захід від чилійського узбережжя. Зі старими Стрибки цікаво те, що вони можуть залишатися в повітрі вічно, а потім військово-морського ФЛОТУ США ремонтують ih і перетворюють в літаючі обчислювальні центри. Мені це пояснив капітан, відповідальний за операцію.
  
  
  «Якщо б підводного човна G-класу були з ядерними двигунами, ми могли б відстежувати ih за допомогою супутника, тому що вони залишають шар тепла через океан, який ми можемо вловити за допомогою інфрачервоних сканерів. Але в такому разі ми повинні звернутися до Комп'ютерів. Ми кидаємо кілька гідролокаторів на поверхню океану, а потім розслабляємося і дозволяємо їм робити свою роботу. Вони самі триангулируют положення і глибину нашої мети, але це тільки початок. Деякі досить складні В даний час розробляються форми гідролокатора, і з них є голографічний гідролокатор, що означає, що ці буї передають тривимірне зображення ворога, щоб ми могли точно кому походження і клас підводного човна. Це дає нам підказку про те, що скажіть нам, атакувати і як ». Він посміхнувся. «Звичайно, її ніколи не думав, що пошлю людську торпеду».
  
  
  «Принаймні, він не був добровольцем», - сказав я, глянувши на свій водолазний костюм.
  
  
  Водолази МЗС, теж в водолазныхых костюмах, засміялися, і в цей момент у нашу секцію літак увійшов радист і передав нам доповіді.
  
  
  «Рейди в Сантьяго, Антофагасте в Чилі, Ла-Пасі і в Сукре в Болівії, Лімі і Трухільо в Перу - всі пройшли успішно», - вголос зачитав капітан. «Радіомовчання протягом години гарантовано».
  
  
  «Мовчання чи ні, - продовжив він, - китайці дізнаються, що все розвалилося набагато раніше. Нам краще почати».
  
  
  Троє водолазів, капітан і його рушили до корми гуде літака. Коли ми підійшли до нього, бомбоотсек був відкритий, і над ним нависали три предмети, які, як і все інше, були схожі на кришки люків.
  
  
  «Хромована сталь з вакуумними замками. Вони впадуть так само, як і ви, на висоту тисячі футів, а потім відкриються гальмівні парашути. Жолоби вивільняться при зіткненні, і ці надувні кільця розширяться. Голосування датчик, який буде дозвольте вам регулювати кількість відбору проб повітря в кільцях, щоб ви могли маневрувати ними під водою. Головне - діяти швидко, перш ніж китайці зможуть відправити хоч одну людину ».
  
  
  «Наближаємося до зони висадки», - передав домофон.
  
  
  «Удачі, хто б ви нас були». Капітан потиснув мені руку, а потім руку кожному водолазу.
  
  
  Кінь зробила два проходи. На першому плані навколо них металеві щити один за іншим вилетіли в блакитний Тихий океан майже на париж нижче. Коли «Стрибки» повернувся, стійка, на якій стояли щити, була знята з дороги, і четверо навколо нас, які впадуть на наступному проході, стояли біля зияющего бухти.
  
  
  «У зоні», - знову проревів інтерком.
  
  
  Її підняв руку і ступив у стрімкий повітря. Розпростертий, її впав на керованому пікіруванні. Море закруглялось у всі сторони. Її помітив щити попереду і внизу, і нахилив руки, поки не відхилився на п'ятнадцять градусів. Вітер смикав мій гідрокостюм, і свистів навколо балонів з повітрям, прив'язаних до моєї спини. Інші водолази пішли за ними.
  
  
  На висоті тисячі футів її смикнув за шнурок, і підстрибнув, коли жолоб відкрився. Тепер треба було потягнути за червоні свинцеві шнури, щоб направити мене в яблучко. Її ударився об воду в двадцяти футах від найближчого хитного щит. Водолази впоралися навіть краще, приземлившись майже на відстані витягнутої руки. Ми відключили парашути і попливли до щитів.
  
  
  «Ісус, подивись нижче», - сказав хтось.
  
  
  Її подивився вниз. Виплат прямо під нами, всього в тридцяти метрах від поверхні, була довга металева сигара китайської підводного човна.
  
  
  Її випустив все повітря навколо кільця, і щит почав тонути. Ми обережно зробили його на кормову палубу і обійшли в верхній частині субмарини, переконавшись, що він не стосується поверхні субмарини і не видав нас, контрольним кільцем. Її вказав на великий люк. Він був розрахований на ракету, а не на людину.
  
  
  Мыы низменному встромили щит в люк. Він ідеально підійшов - відзначте ще один бал для Navy Intelligence. Після бульбашок піднявся вгору, коли вакуумний замок самопломбировался. Третину роботи виконана. Ми підійшли до іншого щита, пропливши mimmo іншої пари водолазів, поки вони йшли своїм щитом до люка.
  
  
  Вони були закінчені, коли ми спустилися вниз з останнім щитом. Коли ми підійшли, один навколо них помахав нам рукою. Її думав, що цей жест означав, що робота зроблена добре, поки розмахування не стало несамовитим, її, повернувся і озирнувся назад. В & nb було ще четверо водолазів, і вони не були ВМС США.
  
  
  Неможливо, щоб двоє чоловіків, що йдуть під водою з важким вантажем, могли б рухатися швидше, ніж четверо плаваючих. Поки ми продовжували свій шлях зі щитом, наші друзі пропливли mimmo нас і зустріли чотирьох, які на ходу витягали свої ножі.
  
  
  Під гідрокостюмів його спітнів. Я не міг обернутися, щоб побачити, прослизнув чи одіна навколо китайських водолазів і збирався розрізати мені спину. Так само обережно й повільно, як і раніше, ми встановили щит над ракетним люком і почекали, поки міхур нам повідомить, що він замкнений. Як тільки її побачив, що він наближається, її відштовхнувся від палуби човна, зачіпаючи руку, в руці якої був ніж. Її розірвав його повітряний шланга, коли він наблизився до мене, а потім підплив, щоб допомогти двом водолазам, у яких були різні шанси.
  
  
  В одного навколо них зі спини оболонки червоний туман, поки китайський дайвер акуратно розрізав шланг на баку. Між нами була довжина кормової палуби субмарини, і її ніяк не міг дотягнутися до пари до того, як ніж завдасть останній смертельний удар. Мені не довелося. Поранений дайвер схопив іншого чоловіка за руку з ножем і розгорнув його. Его одному рівні з ластами вдарилася об груди супротивника, вибивши мундштук з особи китайського дайвера. Потім він використовував вільний шланга для півнів кат, намотуючи її на горло людини, поки ніж не впав на дно сукню. Тіло китайського дайвера слід було за ножем ще повільніше.
  
  
  Наш вертольотом прилетів якраз вчасно, кинув корзину, в яку ми могли б забратися, і підняв нас над морем. Поранений дайвер був у захваті.
  
  
  «Вони не зможуть зняти ці щити, поки не повернуться до Шанхаю», - кричав він, перекрикуючи звук роторів коптера. «Я просто сподіваюся, що вони спробують запустити ці ракети».
  
  
  "Як ти себе почуваєш?" - крикнув їй в ревматизму. «Я б допоміг тобі, якщо б міг».
  
  
  «До біса це!» - крикнув він. «У цьому вся біда з вами, хлопці з плащів і кинджалів, ви не хочете, щоб хтось розважався».
  
  
  
  
  
  
  Глава чотирнадцята
  
  
  
  
  
  Веселощі, якщо можна так назвати, закінчилося. Її повернувся в свій готельний номер у Сантьяго, пакуючи валізу в зворотний шлях додому. Уряд Альєнде робило заголовки про змову МИРИсты, яке воно розкрило і розгромило его власної блискучою детективною роботою.
  
  
  Якщо вони цього готелю, мене це влаштовувало. Її поставив сумку і залишили чайові покоївки на комоді. Її планував зібрати Троянду і Бониту і якимось чином переконати ВВС забрати мене і моїх перекладачів назад в Штати разом.
  
  
  Був стукіт у двері. За чистою звичкою її завагався, перш ніж відповісти. Зрештою, хлопчики Гарсіа не заважали, не було причин для надмірних підозр.
  
  
  "Це хто?"
  
  
  Це був пістолет-кулемет. Центральна панель день була видалена менш ніж за п'ять секунд. У дальньому кінці кімнати розбивалися і падали вікна і в інтернеті. Її витягнув свій люгер і пірнув у ліжко.
  
  
  Друга черга кулеметних куль підірвала замок, і важка засадах відчинила двері. Її почав рухатися в напрямку сусідньої кімнати, але візерунок навколо куль, протравленого по підлозі, зупинив у мене таку думку.
  
  
  «Хто, кравець візьми, це може бути, - подумав я. Ліля? Вона може бути сердитою жінкою, але професіоналом. Вбивала тільки за наказом КДБ. Залишається МИРИста? Якщо б хтось біля них залишився, вони були б надто зайняті ухилянням, щоб думати облад мені.
  
  
  "Вставай, Killmaster!"
  
  
  Белькев!
  
  
  «Вставай. Її нарешті збираюся вбити тебе, що його готель, зробити з ними тхора, як вперше побачив тебе. Принижувати мене, коли у тебе є можливість, висміювати мене, займатися любов'ю з моїми жінками.
  
  
  По кімнаті розлетілися потоки куль заввишки по пояс, і я зрозумів, що він це мав на увазі.
  
  
  «Ти божевільний, Белькев».
  
  
  «Я зійшов з розуму? Її збираюся отримати сто тисяч доларів за вбивство, а ти кажеш, що я божевільний? Це момент, якого її чекав, момент, щоб показати, хто краще».
  
  
  «Йди звідси, поки живий».
  
  
  Слова, здавалося, розважали его.
  
  
  Її, чув, як він розсміявся усміхнувся і ввійшов у кімнату. Він підійшов до ліжка.
  
  
  «Ніякі хитрощі не врятують тебе зараз, Картер. Викинь свій пістолет і ніж. І не забудь цю маленьку бомбу, приклеєну до твоїй нозі. Його знаю все про ці речі».
  
  
  Її, вийняв «люгер» з кобури і кинув на підлогу так, щоб він міг його бачити.
  
  
  «Добре. Тепер про інших».
  
  
  Її вклав стилет в руку і кинув його поруч з пістолетом. Нарешті її витягнув газову бомбу навколо черевика і витягнув її діти.
  
  
  «Відмінно. Тепер ти встанеш».
  
  
  Її зробив, як він сказав, навіть відійшовши від ліжка, щоб він міг мати чітку дистанцію.
  
  
  «Ти знаєш, коли тебе б'ють», - зловтішався его жабое особа.
  
  
  «Я знаю, коли у мене нарешті з'явиться можливість і привід зробити те, що я-готель робити з ними тхора, як зустрів тебе, Белькев».
  
  
  "Це що?" - впевнено спитав він.
  
  
  «Розібрати тебе голими руками».
  
  
  Її штовхнув ствола автомата і витягнув магазин. Потім його повернув йому було порожнє зброю. Він стояв в шоці, як статуя.
  
  
  «Це називається часом реакції, товариш. У будь-якому випадку, тепер у вас є хороший клуб. Використовуйте его».
  
  
  Впевненість капала з нього, як віск з ніжною свічки. Приголомшений, він пішов моєю порадою і схопив автомат, як сокира м'ясника.
  
  
  «Я думаю, тобі це сподобається, Белькев, раз ти так любиш подорожувати. Це називається навколосвітньою подорожжю. Інструктор з островів Перріс одного разу показав мені це. Ми починаємо з айкідо».
  
  
  Він iso усіх сил вдарив його прикладом. Її пірнув під його життя. Її майже не чіпав його, але він лежав на підлозі.
  
  
  «Бачите, весь сенс айкідо полягає в тому, щоб уникати контактів і при цьому спрямовувати силу противника проти нього. На відміну від джиу-джитсу».
  
  
  Він встав і знову замахнувся. Її, схопився за его лацкани і впав навзнак. Белькев опинився біля стіни догори ногами. Він трохи невпевнено встав - поки не помітив мій «Люгер» в межах досяжності.
  
  
  «З іншого боку, в тайському фут-боксі використовуються власні сили», - пояснив я.
  
  
  Мій черевик зняв його руку з пістолетом і вистрілив йому в груди. Він впав, як ніби у нього стріляли. Її вклав пістолет у кобуру. Белькев потягнувся за моїм ножем.
  
  
  «В карате ж задіюються руки і ноги».
  
  
  Її порізав ему плече і почув приємний тріск. Її взяв стилет і прибрав його назад у піхви. У разі, якщо Белькев збирався проспати залишок лекції, підніс його стояти навпроти бюро. Потім засунув її газову бомбу в хвилину.
  
  
  «Коли сонце сідає на Сході, ми приїжджаємо в Сполучені Штати Америки. Можливо, ви чули про це місце. Там було розвинене безліч мистецтв, включаючи сучасний бокс».
  
  
  Її акцентував увагу на гаку в житті. Коли Белькев звалився, її правим хрестом його его по щоці.
  
  
  «Це називається« один-два ». І, звичайно ж, завжди є старі добрі американці, готові до нещадної боротьби ».
  
  
  Її взяв його за обидві руки і переправив через ліжко в дзеркало в повний зріст. Падаюче скло утворив навколо нього мереживний візерунок.
  
  
  «Та, - додав я, відводячи його назад в центр кімнати, - рукопашний бій морської піхоти США».
  
  
  Її зламав ему грудину навпіл ліктем, які доходили до підборіддя, і вибив зуб. Інший мій лікоть лівої его присадкуватий мис, прикривши його праву щоку. Він придушив рота, хапаючи ротом повітря, коли кожному племені увійшло в его сало майже до хребта, і він закінчив роботу, штовхнувши його в дзеркало стіл. Він скотився з комода і впав на підлогу, як мішок з заболоченої картоплею.
  
  
  «Ви, напевно, вже здогадалися, що рукопашний бій відбувається за принципом« зробити безкоштовно для всіх », ні? Є питання? Її можу зробити це знову, якщо хочете».
  
  
  Его відповіддю стало тужливі мукання. Він був з плоским обличчям. Его шведів була розірвана. У нього, за обґрунтованим припущенням - було зламано півдюжини кісток. Але у нього було п'ять. І це більше, ніж він зробив би для мене.
  
  
  «Прости мене», - ввічливо сказав я. «Я забув одну річ. Прийом КДБ».
  
  
  Її, нахилився над ним. Він не опирався.
  
  
  Коли її закінчив, її додав кілька а до чайових, а потім піднявся по сходах на верхній поверсі готелю. Роза і Bonita чекали мене в своїй кімнаті, упаковані і готові до роботи.
  
  
  Її, підійшов до бару і налив три напою.
  
  
  «Ми чули жахливий громовий внизу. Що сталося?» - запитала Роза. «Бачиш, ти порізав суглоб». Вона взяла мене за руку.
  
  
  «Нічого особливого».
  
  
  "Був там Белкев?"
  
  
  «Так, але він нас не потурбує».
  
  
  Точка тиску КДБ - ця проста
  
  
  і тонка хитрість, перерезающая кров у мозок, змусила б Белькев залишатися без свідомості на кілька годин.
  
  
  "Звідки ви знаєте, що він буде у відключці?" - запитала Bonita, взявши свою склянку.
  
  
  «Я дуже просто пояснив йому, що ви двоє хочете поїхати зі мною в Штати і що потрібно іспит на громадянство. Їй сказав, що іспит повинен проводитися в повній конфіденційності. Більше нікого не пустять».
  
  
  "І він погодився на це?" - вигукнули вони.
  
  
  «Дівчата, якщо її і чогось навчився в цьому пошти бизнесявляется, так це не тому, що ви робите, а тому, як ви це робите».
  
  
  Через півгодини, після закінчення нашого приватного іспиту, вони погодилися, що я був правий.
  
  
  Коли ми виходили за двері, задзвонив телефон. О ні, подумав я, а що тепер? Це був мій контакт з AX. «Я просто подумав, що вам може бути цікаво дізнатися, - безтурботно сказав він, - що росіяни повернули захоплену супутникову інформаційну трубку. Вашу населений пункт росії виконана і...»
  
  
  «Це дуже цікаво», - сказав я. «Ви знаєте, що я небайдужий до місій, які виконуються. Це вони, які не...»
  
  
  «... І між усіма панують мир і добра воля».
  
  
  Їй посміхнувся, розірвав зв'язок, обійняв кожну дівчину і вийшов за двері.
  
  
  
  
  
  Напад на Англію
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Напад на Англію
  
  
  Присвячується службовцям секретної служби Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  Пролог.
  
  
  Це був один з се днів для Генрі Уэллси, 55-річного міністра фінансового Великобританії. Це почалося за сніданком, коли його дружина знову заговорила про свято.
  
  
  «У вас повинен бути справжній свято, у вас його не було більше року. Вихідні в Запашний Hall просто не в рахунок...»
  
  
  Він знав, що Бэйберри-хол, маєток його матері в Йоркширі, в будь-якому випадку не має великого значення для Милисента.
  
  
  «Вам потрібно де-небудь тепле і розслабляє. Можливо, в Іспанії або Італії. Чи Югославії... вони кажуть, що узбережжі Далмації великим».
  
  
  «Вони, мабуть, сказали б, що я дезертирував», - сухо сказав Уэллси, потягуючи какао.
  
  
  «Не будь абсурдним», - огризнулася его жінки. «Тепер не намагайся мене відштовхнути, Генрі. Тобі потрібно подбати про свята. Попереджаю, якщо ти цього не зробиш, її сам поговорю з прем'єр-міністром!»
  
  
  «Вона б теж», - похмуро подумав Уэллси, сидячи на задньому сидінні свого Роллс-30 хв, і потім полудня. був не у святковому настрої. Це теж не покращився. У той ранок у резиденції прем'єр-міністра було спеціальне засідання кабінету міністрів, і Уэллси збирався спізнитися. Сірий «Ягуар» і вантажівка, смертельно сторони про переважне право, зупинили рух по Лондону. Повинен був пройти ще годину, перш ніж поліція очистить місце події.
  
  
  Уэллси не пропустив всі засідання кабінету міністрів; це затягнулося до обіду. Канцлер покинув будинок номер 10 на Даунінг-стертий, відчуваючи розчарування, як частини він робив останнім часом. Здавалося, що міжнародні питання завжди переважають над внутрішніми. Імпульсивно, він зупинився на Гачок, щоб купити туристичні брошури. Може бути, Милисент був прав; можливо настав час для відпустки.
  
  
  Повернувшись в офіс, він тільки що влаштувався за своїм столом, коли увійшла його секретарка з поштою.
  
  
  «Не могли б ви принести мені чаю, міс Таннер? Її знаю, що ще рано, але...»
  
  
  "Звичайно, сер." Міс Таннер, не надто юна, не дуже красива, але й розумна, посміхнулася.
  
  
  Уэлси взяв верхнє лист і відкривачку для листів - ему подобалося відкривати пошту самому, - але він знову заклав ih і вийняв брошури, які зібрав на Гачок. Він відкинувся на спинку стільця, вивчаючи ih. Іспанія ... Коста-Брава ... Дуже мило, як він зрозумів, і не людне в цей час року, сказав чоловік на Гак. Італія Рим...... Венеція... нібито занурення в море. Він похитав головою. «Подорож по грецьких островах». Це була думка. Він був в Афінах, але ніколи на островах. Міконос... Лелос Родос...... Прекрасний...
  
  
  Останнє, що Генрі Уэллси побачив в цьому світі, було усміхнене обличчя вродливої молодої гречанки, що тримає оберемок червоних червоних троянд. Потужна 7-міліметрова винтовочная goggle, що ввійшла в потилицю біля основи черепа, зробила досить акуратне вхідний отвір, враховуючи, що спочатку вона повинна була пройти через закрите вікно, але вона пробила кістку і тканина, а коли вийшла, , Особа Уэллси розпливлося.
  
  
  Він різко впав вперед, його кров змішалася з червоними трояндами Родосу.
  
  
  Міс Таннер увійшла з чаєм, знайшла его, і не могла перестати кричати ...
  
  
  Перша глава.
  
  
  Ніч у доках Луксора була липкою, спекотною і безповітряного. З одного боку вимальовувалися будівлі порту бар, важко сидять на корточках в темряві. З іншого боку, Ніл беззвучно ковзав по течії до Каїру і моря. За річкою тяглася пустеля, більш світла смуга між маслянистої чорною водою і посипаний зірками небом.
  
  
  Очікуючи на цій безлюдній набережній чорною, її доторкнувся до Вільгельміна, 9-мм люгеру, який ношу в спеціальній наплічної кобури, щоб заспокоїти себе. Відчуття мурашок на потилиці попередив мене, що вона мені може знадобитися сьогодні ввечері.
  
  
  Їй був там за наказом Хоука, щоб зв'язатися з дрібним і контрабандистом гравцем на ім'я Микола Фергус. Фергус відправився телеграму з Луксора прем'єр-міністра Англії про те, що у нього є інформація для продажу, яка займається може пролити святі на жорстоке вбивство міністра фінансового Великобританії Генрі Уэллси. Оскільки в даний момент у британців не було агентом в цьому районі, Хок зголосився на мої послуги.
  
  
  Фергус сказав мені по телефону, що зустріне мене в доках опівночі. Її глянув на годинник; минуло вже п'ятнадцять хвилина. Одного цього було достатньо, щоб мене насторожити, і він вже думав про те, щоб піти, коли почув звук у темряві.
  
  
  Її швидко глянув на маленьку двері, що ведуть на склад позаду мене. Вона відкрилася, і тепер вийшов чоловік. Він був середнього зросту й почав лисіти. На nen був сірий костюм, який виглядав так, ніби в nen проспали тиждень. Але що в nen її відразу помітив, так це його очі. Вони були широко розкриті, налиті кров'ю і крадькома металися вліво і вправо, нічого не втрачаючи. Її бачив ці очі раніше на сотні чоловіків. Це були очі кого-то, наляканого до смерті, кого-то на крок попереду смерті.
  
  
  "Картер?" - прошепотів він, боячись, що ніч його почує.
  
  
  Їй кивнув.
  
  
  Він відчинив двері і запросив мене всередину. Коли її увійшов, він смикнув за мотузку, і кімнату залило святий від голої лампочки, яка займається
  
  
  звисала зі стелі. Це була невеличка кімната, і єдиною меблями в ній були потрісканий, забруднений умивальник в кутку і брудний матрац на підлозі. Навколо валялися зім'яті газети і порожні коричневі пакети. П'янкий аромат часнику і цибулі витав у повітрі.
  
  
  Gali Фергус витягнув навколо кишені піджака пинтную пляшку спиртного і тремтячими руками зумів відкрити її і напитися довго і міцного. Коли він закінчив, він трохи заспокоївся.
  
  
  «Інформація, Фергус», - нетерпляче сказав я. "Що це таке?"
  
  
  «Не так швидко», - заперечив він. «Не раніше, ніж її отримаю 5000 фунтів і приватний поїздки в Хартум. Коли її доберуся туди пристрій, ви отримаєте свою чортову інформацію».
  
  
  Її думав про це, але ненадовго. П'ять тисяч фунтів - дуже низька ціна за те, що він пропонував. Її міг би отримати навколо Лондона телеграму в британське консульство в Луксорі, щоб вони, якщо мені гроші. І найняти приватний літак буде не так wouldnt складно. Її погодився з його умовами, але попереджав, що з ним буде, якщо він спробує що-небудь смішне.
  
  
  «Це на підйомі, приятель», - скиглив він.
  
  
  «Добре», - сказав я. «Гроші будуть завтра у мене ніяк не коли. Тоді її відвезу тебе».
  
  
  Фергус знизав; его гол. «Завтра ввечері, на цей раз». Ел, весь чортів місто кишить ублюдками за мною. Серед білого дня мене помітять ».
  
  
  "Хтось переслідує тебе, Фергус, і чому?"
  
  
  «Не твоє діло», - парирував він. «Це не має нічого спільного з вбивством в Лондоні. Це особисте. Просто якби тут завтра ввечері з грошима і виходом звідси».
  
  
  «Якщо ти так хочеш...» Я знизав плечима і повернувся, щоб піти.
  
  
  «Картер, - крикнув Фергус, коли їй підійшов до день, - ще що-що. Якщо зі мною що-небудь трапиться, іди в бар Гранд Готелю в Танжері. Хто-небудь зв'яжеться з тобою там, і повідомить інформацію».
  
  
  "Як я її впізнаю его?"
  
  
  «Не хвилюйся, - сказав він, - мій чоловік дізнається тебе. Просто віддайте гроші, і ви отримаєте те, що хочете ».
  
  
  Її, кивнув і пішов.
  
  
  Мені довелося чекати до ранку, поки відкриється телеграф. Коли це сталося, їй телеграфував в Лондон за грошима. Через три години її отримав ревматизму. Консульству було наказано виділити мені 5 000 фунтів стерлінгів. Зібравши гроші, її забронював чартерний літак в аеропорту. До зустрічі з Фергусом залишалося ще вісім годин. Її повернувся в свою кімнату, прийняв душ, замовив джин з тоніком. Потім її, заснув.
  
  
  О восьмій вечора на мене це єдина передача будильник. Її одягнувся, зібрав портфель з грошима і зборів дійшов до притулків Фергус.
  
  
  На цей раз двері відкрив незнайомець. Це був невисокий, досить худий arab в білому тропічному костюмі і червоної феске.
  
  
  Він нічого не сказав мені, тільки посміхнувся і вказав лівою рукою на відчинені двері; його права рука, як я її помітив, застрягла в кишені піджака.
  
  
  Вийшов ще один чоловік, великий, важкий arab, одягнений у традиційну пустельну одяг - кафию, мантію і сандалі.
  
  
  Він сказав. - "Містер Картер?" "Містер Нік Картер?"
  
  
  Її не використовував прикриття з Калініч; у цьому не було ніякого сенсу. «Насправді, - сказав я.
  
  
  «Ви прийшли познайомитися з Gali Фергусом».
  
  
  Він не питав, він говорив. Її примружився, намагаючись краще розгледіти в темряві. «Знову добре», - сказав я, дивлячись на худорлявого чоловіка, засунувшего руку в хвилину. "Де він?"
  
  
  Товстун посміхнувся. «Він тут, містер Картер. Ви побачите його. А поки давайте познайомимось. Її Омар бен Аюб». Він уважно спостерігав за мною, явно чекаючи якоїсь реакції. «А це мій товариш Гасимов».
  
  
  «Якщо Фергус тут, - сказав я, ігноруючи вистави, - то де він?»
  
  
  Аюб, в свою чергу, проігнорував мій штопора. «Ви б допомогли Gali Фергусу обдурити його колег, чи не так, містер Картер? Ви б допомогли йому було покинути Луксор, не виплачуючи його борги».
  
  
  «Я не знаю, про що ти, кравець візьми, говориш», - огризнувся я. «Але я хочу побачити Gali, і я хочу побачити його зараз».
  
  
  Посмішка Аюба зникла. «Добре, містер Картер», - похмуро сказав він. «Ви побачите его».
  
  
  Він клацнув пальцями, і в чорному дверному отворі з'явилися ще два араба, здоровенні чоловіки в західних костюмах. Вони щось тягли, обм'якле тіло чоловіка. Вони витягли його на відстань кількох футів від мене і безцеремонно кинули на причал.
  
  
  «Калініч Фергус», - сказав Аюб, з задоволенням у своєму рівному голосі.
  
  
  Її, подивився на труп у своїх нога, моє обличчя було невиразним, а життя стиснувся. Гаразд, це був Фергус. Його вбили ножем або іншим гострим предметом, і це відбувалося повільно. Тіло було сильно понівечене.
  
  
  «Микола усвідомив, що відбувається з тим, хто не має відношення до Омара бен Аюбу. А тепер, містер Картер, ви дізнаєтеся». Аюб кивнув двом великим людям, які кинули Фергуса до моїх ніг, і раптом у них в руках опинилися довгі ножі, які носять бедуїни пустелі. Її подумав про Хьюго, про тонкому, як олівець, стилете, прив'язаному до мого правого передпліччя. Але в даний момент Хьюго не міг мені допомогти. Крім двох кремезних хлопців, худий приятель Аюба, Гасимо, вказав на мене цієї шишкою в кишені піджака.
  
  
  Двоє чоловіків з ножами увійшли всередину. Одіна навколо них був трохи важчий іншого і рухався повільніше, але він увійшов першим. Її, подумав, що вони не збиралися вбити мене першим ударом. Voni готелів, щоб її вмирав повільно, як Калініч.
  
  
  Увійшов Номер Один, замахивая ножем мені в житті. Її, зробила крок назад, і ніж встромився в мою куртку. У мене не було часу йти за Вільгельміною. Здоровило мене вдарив, знову спираючись на нього усією своєю вагою. Її, відступив убік і коротко вдарив його его на шиї, коли він проходив mimmo.
  
  
  Він хмикнув і сердито обернувся до мене. Початку другої чоловік з ножем завис всього в декількох футах від нього. Тепер, раптом додавши швидкості, він в'їхав зліва від мене. Він низменному замахнувся ножем, до моєї грудній клітці. Її, повернувся до нього і зловив руку з ножем, повернув зап'ясті вниз і всередину, у той же час опустившись на одне кожному людові, і перекинувши чоловіка через плече. Він полетів, вдарившись об причал до ніг свого друга, ледь не збивши його нога.
  
  
  Перший бик ухилився, а потім кинувся в атаку, виставивши ніж відвертими перед собою. Її, чув, як Аюб крикнув: «Забери його! Забери його!» на арабському, і тоді бик навалився на мене, прагну мій ножем мені в житті. Її сильно вдарив ребром долоні по витягнутій руці з ножем, коли її відвернувся від удару, і почув хрускіт кісток. Бик закричав, і ніж з гуркотом ударився об причал. Коли чоловік пролетів mimmo мене, її порізав його товсту шию і відчув, як хребці хрустнули від удару. Він впав обличчям вниз на лаву підсудних.
  
  
  Аюб тепер кричав. - «Убийте його! Вбийте його!» Краєм ока її, побачив, що Гасимов витягнув пістолет з камзоли і націлив його на мене.
  
  
  Goggle пройшла mimmo моєї голови на кілька дюймів і ледь не потрапила у другу людину з ножем, коли він увійшов. Її схопив його руку з ножем, повернувся, і ми разом впали.
  
  
  Ми впали поряд з трупом Gali Фергус. Ми перекочувалися по тілу, борючись за ніж, Гасимов ніяково танцював навколо нас, намагаючись вистрілити, але боявся стріляти, бо міг потрапити не в тієї людини.
  
  
  Аюб закричав на нього. - «Стріляй! Стріляй!»
  
  
  Його повинен був зробити що-то швидко. Arab був тепер на мені зверху. Її стиснув кожному людові, встромив йому в пах. Він закричав і впав на бік. Її вдарив його кулаком по обличчю, коли він впав. Гасимов перестав танцювати і ретельно цілив мені в голову.
  
  
  Її зігнув праве передпліччя так, як я тренувався сотні разів, і Хьюго ковзнув мені в руку. Чоловік з ножем вставав, і я жбурнув у нього Хьюго. Стилет перекинувся і уткнувся арабу в горло. Коли Хьюго залишив мою руку, її швидко кинувся; Постріл Гасима розколов дерево там, де була моя мета.
  
  
  Її відкотився початку другий раз, коли Гасимов знову вистрілив. Її, підійшов до люгеру в куртці.
  
  
  Мій перший постріл пройшов mimmo голови Гасима на кілька дюймів, але початку другої врізався йому в груди, відкинувши його в стіну складу позаду нього. Його пістолет полетів.
  
  
  Її, обернувся і побачив, що Аюб вирішив втекти. Її не готель стріляти; Її готель дізнатися, що він знає про Gali Фергусе, тому її помчав за ним, пірнув за ним стрімголов.
  
  
  Ми спустилися, разом потрапили в док. До нещастя, ми приземлилися біля залізного прута, який якийсь робочий покидало порту бар. Аюб відчайдушно схопився за нього, замахнувся на мене. Він готель розтрощити мені череп, але удар позначився на моїй шиї і плечі. Однак цього було достатньо, щоб вирубати Вильгельмину навколо моїх рук і посилати ракети боляче в мою руку.
  
  
  Аюб знову встав на ноги, все ще тримаючи залізний прут. Вільгельміна приземлилася десь на краю порту бар. Його спіткнувся, зауважив «Люгер» і нахилився, щоб підняти власне его.
  
  
  Але Аюб, рухаючись на подив швидко для толстого людини, кинувся на мене до перекладини. Він збирався покласти цьому нитка раз і назавжди - я бачив це в його очах. Її не міг вчасно підняти Вильгельмину, Аюб рухався занадто швидко. Коли він повернув штангу, її відступив убік і дозволив йому пройти mimmo мене. В наступну хвилину він був у повітрі над чорною водою, а потім плюхнувся в Ніл.
  
  
  Його значення плином, і він дико метався. Очевидно, він не адепт плавати. Його мета пішла під воду, але він знову піднявся, задихаючись. Мета кафиехеда знову пішла під воду. На цей раз спливла лише кілька бульбашок, потім річка знову стала спокійною.
  
  
  Її, повернувся на причал, щоб повернути Хьюго. Обидва м'язистих хлопчика були мертві, а Гасимо - ні.
  
  
  Її чув стогін его. Її Хьюго засунув назад у піхви і, слабо притискаючи Вильгельмину до себе, обережно підійшов до того місця, де лежав Гасимо біля стіни складу.
  
  
  Коли її побачив, у якому стані в залі цей чоловік, сунув її «люгер» у кобуру і присів поруч з ним. Він дивився на мене квадратними очима.
  
  
  Її запитав. - "Ніж був Микола Фергус для вас і Аюба?" «Якщо ти не хочеш, щоб її залишили тебе вмирати, тобі краще поговорити». Він вже був мертвий, але не знав про це.
  
  
  Він застогнав, хитаючи головою через сторони в сторону, ніж боляче. «Фергус», - видихнув він, - «контрабандою вивіз їх програму... скарби... навколо країни для нас. Его підслухали... він сказав... мав намір виїхати, не заплативши Аюб... останню партію вантажу. Хтось... американець повинен був доставити его... Хартум... приватний літак. Аюб подумав, що ти. ... той чоловік."
  
  
  Він закашлявся і був готовий здатися. Її підпер його голову. «А як щодо інформації, яку Фергус омела для британського уряду?» Її запитав. "Був Аюб в цьому замішаний?"
  
  
  Остекленевшие очі Гасима хотіли мої. "Британський уряд?"
  
  
  Тепер її не бачив сенсу в скромності. «Так, телеграма, яку Оджі надіслав прем'єр-міністру. Інформація, яку він мав про вбивство Генрі Уэллси. Був Аюб витягнутий навколо цього вигода?»
  
  
  «Я нічого не знаю про це», - видихнув Гасимо. «І... Аюб».
  
  
  Раптово він застиг в моїх руках, потім обм'як. Він був мертвий.
  
  
  Її опустив його голову і на мить став на коліна у темряві. Випадково її виявився замішаний в одній навколо темних оборудок Gali Фергус - за іронією долі мало не вбив себе - і її, все ще нічого не знав про вбивство. Звичайно, можливо, що Аюб щось знав, не сказавши Гасиму. Але зараз це не мало значення, так чи інакше. І Микола, і Аюб не піддавалися подальшого пояснення чи потуранню.
  
  
  * * *
  
  
  На наступний день її вилетів рейсом United Arab Airlines в Каїр і селл на наступний літак до Танжера. Її прибув в Танжер і спочатку зняв номер в Гранд-Готелі в Медині, про який згадував Фергус. Її пообідав у сусідньому ресторані, спробував пива, Mechoui і Stork Pils, а потім повернувся в бар готелю.
  
  
  Її потягував Перно, я стою у барного стільця спиною до бармена з темними вусами, коли увійшла дівчина. Вона була молода, одягнена в чорний футляр і сандалі на високому каблуці. Довгі прямі темне волосся спадало на плечі. Вона була прекрасною так, як можуть бути прекрасні тільки молоді арабські дівчата: темна, землистая краса з відтінком таємничості. Вона йшла так, що чоловікові хотілося дотягтися до нах і доторкнутися до неї, чуттєва хода з хвилястими стегнами, рухом грудей, еротичним, але не вульгарним проявом її тіла. Її спостерігав, як вона пройшла mimmo мене, уникаючи моїх очей, залишаючи в повітрі слабкий запах мускусних брас. Вона сіла на табурет приблизно на півдорозі до стійки і замовила шеррі. Потім того, як бармен обслужив її, він підійшов до мене.
  
  
  «Кожен день вона входить голосувати так, - сказав він, помітивши мій захоплений погляд. «Вона замовляє одну чарку - тільки одну - і йде».
  
  
  «Вона красива», - сказав я. "Ви знаєте її ім'я?"
  
  
  «Це Хадия, що по-арабськи означає« дар », - сказав він, посміхаючись у вуса. «Вона танцює в готелі« Мірамар ». Можу вас познайомити?»
  
  
  Її взяв свій Перно. «Спасибі, - сказав я, - але я зроблю це сам».
  
  
  Дівчина повернулася, щоб щорічно на мене, коли її sel поруч з нею. Її очі, великі й чорні, поблизу здавалися ще красивіше, але зараз вони були людяними і настороженими. "Можу її купити вам випити?" Її запитав.
  
  
  "Чому?" - холодно сказала вона.
  
  
  «Тому що ви нагадуєте мені про п'яти пам'ятні дні, які провів її в Лівані, - сказав я, - і тому що мені подобається бути поряд з вами».
  
  
  Вона подивилася мені в очі і довго вивчала моє обличчя. «Добре», - раптом сказала вона. «Ви нагадуєте мені трьох чудових дня в Гібралтарі».
  
  
  Ми тоді разом посміялися, і її сміх був музичним. Ми обмінялися іменами і трохи поговорили про Танжері, а потім з'явився бармен.
  
  
  "Дзвінок для вас".
  
  
  Її внутрішньо застогнав. Її, знав, що це Яструб. Його літак, мабуть, прибув рано. Її попросив Хадию почекати мене і вибачився. Їй відповів на дзвінок у холі, щоб усамітнитися.
  
  
  "Нік?" Голос був живим, діловим, з легким натяком на новоанглийский акцент.
  
  
  «Так, сер. Сподіваюся, у вас був хороший політ».
  
  
  «Дівчатка були гарненькими, але eda була жахливою», - скривився Хоук. Її представив його худе, нетерпляче обличчя з густими сивіючим волоссям, коли він спітнів в телефонній будці аеропорту Танжера. «У мене всього кілька годин між рейсами, Нік, так що поцілунок дівчину на прощання, хема б вона нам була, і зустрінемося зі мною в ресторані« Дженина »на ранній вечеря рівненської через... півтори години».
  
  
  Її погодився, і телефон клацнув мені у вусі. Її постояв якусь мить, лише здогадуватися, що Хоук приготував для мене зараз і буде це продовженням бізнесу в Луксорі. Потім її повернувся до дівчини. «Я повинен піти», - сказав я. "Бізнес".
  
  
  «Ой, - сказала вона, мило надуясь.
  
  
  «Але я думаю, що піду сьогодні ввечері на концерт в Мірамаре», - сказав я. «Якщо це взагалі можливо».
  
  
  «Я б цього готелю, містер Картер». Вона посміхнулася мені.
  
  
  Її відступив. «Я назвав тобі своє ім'я, а не прізвище».
  
  
  «Калініч Фергус сказав мені, що ти будеш тут», - сказала вона.
  
  
  «Як, кравець візьми...»
  
  
  Її обличчя стало серйозним. «Микола зателефонував мені вчора ніяк не коли навколо Луксора. Він описав вас, а потім сказав, що якщо з ним що-небудь трапиться, її повинна передати вам фотографію, яку він зберігає в своєму валізі в нашій кімнаті».
  
  
  Якимось чином думка про цієї красивої речі, належить Очіку Фергюсу, застала мене зненацька, і їй, мабуть, зареєстрував її. Її відкрив рот, щоб щось сказати, але вона обірвала мене.
  
  
  "Щось пішло не так, значить?" запитала вона.
  
  
  Її повідомив гей деталі. Вона сприйняла все це пасивно, а потім сказала: «мабуть, це сталося, коли він розмовляв по телефону».
  
  
  "Що повинно було статися?" Її запитав.
  
  
  «Коли його вбили. Він говорив:« Скажи Картелю... коли лінія обірвалася ».
  
  
  "Це все, що він зміг сказати?"
  
  
  Вона похитала головою вгору і вниз.
  
  
  "Нічого більше?"
  
  
  "Нічого."
  
  
  «У мене тут гроші», - я поплескав по кейсу аташе. «Дайте мені фотографію».
  
  
  «Це в моїй кімнаті», - сказала вона. «Зустрінемося сьогодні ввечері, а потім вистави. Тоді її віддаю его тебе».
  
  
  «Тепер її знаю, що піду на шоу», - сказав я.
  
  
  «Зроби це», - посміхнулася вона, потім зісковзнула зі стільця і вийшла.
  
  
  * * *
  
  
  Я пішов в ресторан «Дженина» в Касба. Більшість моїх зустрічей з Хоуком проходили в його офісах в будівлі Amalgamated Press and Wire Services DuPont Circle у Вашингтоні. Ми рідкісних лікувальних радилися за межами Вашингтона і Нью-Йорка, ще прорізати за межами США. Яструб не любив гастролями по всьому відкритий басейн і відправлявся за кордон тільки за найбільш термінових питань. Він, очевидно, класифікував свій візит в Йоганнесбург і нашу зустріч в Танжері як строкову.
  
  
  Хоук прибув незабаром потім мене, і ми зайняли зовнішній столик. Він виглядав майже англійцем в твідовому піджаку і сірих штанях. Його обличчя було зморшкуватим і виглядало втомленим, а худорляве тіло - навіть стрункішою, ніж зазвичай.
  
  
  «Невдача в Луксорі, Нік. Чертовски невдача. Але, може бути, ти що-небудь отримаєш від дівчини». Він витягнув з камзоли довгу коричневу сигару, запхав її в рот і проковтнув, не закурюючи. «Ви, напевно, ще не бачили цього в газетах, але в Лондоні сталося ще одне вбивство». Він вийняв сигару iso rta і подивився на мою реакцію.
  
  
  Її запитав. - "Інший урядовий чиновник?"
  
  
  «Можна так сказати. На цей раз це Персі Думбартон, міністр оборони Великобританії».
  
  
  Її присвиснув і подивився на вузьку, вимощену бруківкою вулицю, крізь повільний рух арабів в робах і вози з осликами до разрушающимся старим будівлям навпаки. Її почав коментувати, але тут повернувся офіціант, щоб прийняти наше замовлення. Її замовив марокканський кус-кус з куркою, і Хоук вирішив спробувати хочеться. Потім офіціант знову пішов.
  
  
  «Думбартон, - продовжував Хоук, не чекаючи моєї відповіді, - був одним навколо самих здатних лідерів Англії. Вбивця залишив ще одну записку, і тепер ясно, що загроза в першій записці не була марною».
  
  
  «Ви не розповіли мені про це», - спростував повідомлення в змі її ему. Хоук знову поліз в хвилину і простягнув мені два листка паперу. «Голос. Її надрукував те, що було сказано у двох нотатках. Перша - перша».
  
  
  Її читав: «Це доводить, що ми серйозно ставимося до справи. Щоб запобігти смерть інших членів кабінету міністрів, британський уряд має домовитися про виплату нам суми в десять мільйонів фунтів протягом двох тижнів. Ще одна страта буде відбуватися кожні два неділях, поки не буде виготовлений оплата. і сума буде збільшуватися на два мільйони фунтів, потім кожної наступної смерті.
  
  
  "Британський уряд врятує життя важливі, значні страждання мільйони фунтів стерлінгів шляхом негайної капітуляції перед нашою вимогою. Коли буде прийнято це неминуче рішення, над будівлею парламенту повинен бути піднятий білий прапор. буде доставлено авізування установ оплати ".
  
  
  Її, подивився на Хоука. «Цікаво, - сказав я. Потім її прочитав другу записку, оригінал якої був знайдений на місці другого вбивства:
  
  
  «Вас попередили, але ви не сприйняли нас всерйоз. Тепер ваш міністр оборони мертвий, а наш попит зріс до дванадцяти мільйонів фунтів. Чи Не занадто пишається уряд Великобританії, щоб капітулювати? Будемо сподіватися, що ні. Ми будемо стежити за білим прапором."
  
  
  Її повільно похитав головою. "Що британці думають про це?" Її запитав.
  
  
  «Вони не знають, що з цим робити, N3», - похмуро сказав Хоук. «Вони буквально бігають по колу. Це були особливо криваві вбивства, і паніка зростає у вищих колах. Ходять чутки, що навіть королева не в безпеці. Це найбільша річ на багато років. Це може буквально зруйнувати британський уряд, якщо вони не розуміють, в чому справа ".
  
  
  Офіціант повернувся з їжею. Хоук нетерпляче накинувся на не хочеться, розмовляючи під час їжі.
  
  
  «Спочатку вони думали, що це може бути один по всій міжнародних злочинних синдикатів. Або, може бути, навіть колишній в'язень, нещодавно звільнений, з образою на офіційний Лондоні. Тепер вони думають, що це можуть бути росіяни».
  
  
  Їй був налаштований скептично. - "В самому делле?"
  
  
  «Можливо, це не так надумано, як здається. У росіян є серйозні розбіжності з деякими навколо вищих керівників Великобританії. Думбартон був одним навколо них. Вони можуть намагатися викликати зміну уряду в Лондоні - прямим шляхом. Це було зроблено раніше ".
  
  
  Хок допив хочеться й відкинувся назад. «Може бути, Росія більш агресивна, ніж ми думаємо», - продовжив він. «Думбартон наполягав на розробці винищувача, який зробив би МИТЬ схожим на Фоккер DR-1 фон Рихтофена. Він також наполягав на створенні бактеріального арсеналі. Британська розвідка вказує на мову нотаток - повторюване сузір'ї сьогодні слова« ми ». і «нас», той факт, що це той же тип паперу, який використовувався російським субагентом в іншому делле. І, нарешті, до того факту, що Борис Новинний, який нещодавно з'явився в Лондоні, тепер таємничим чином зник з усього поля зору . "
  
  
  «Він один з усього кращих в КДБ», - сказав задумливо.
  
  
  Хоук кивнув.
  
  
  "І тому ви тут. Начальник ОР
  
  
  Група «Вибіркові місії» і прем'єр-міністр зібралися разом і вирішили, що, оскільки ви вже берете участь в цьому делле через Gali Фергуса, і особливо тому, що Новинки і його люди ніколи вас не бачили, було б непогано, якби її позичив вами для їх якийсь час."
  
  
  «І на цьому завершується ще один короткий, але чудовий свято», - сказав я. «Я просто готель, щоб отримати що-небудь від Фергуса».
  
  
  «Можливо, у нього нічого не було», - сказав Хоук. «Максимум, що вони змогли дізнатися про бідоласі, - це те, що він служив у командос кілька років тому, а потім пішов під косою. Звичайно, він міг виконувати деяку допоміжну роботу для комуністів, і щось підслуховувати. У будь-якому випадку, зараз це не має значення. Британцям потрібна вся допомога, яку вони можуть отримати, щоб зламати це. Мені дуже шкода, Нік, що ти, здається, отримуєш всі противні завдання, але це пов'язано з тим, що ти так гарний у своєму делле. "
  
  
  Її прийняв комплімент. - "Дякую. Коли її полечу?"
  
  
  «Завтра рано вранці. Це перший риболовлю». Він посміхнувся. «Я думаю, у тебе буде час знову побачити її сьогодні ввечері».
  
  
  Її, усміхнувся в ревматизму. - «Я розраховував на це».
  
  
  Всі Mirimar був старовинним доколониальным будівлею, що зберіг свій європейський колорит. Клуб розташовувався в задній частині вестибюля. Її сель за столик і замовив скотч з льодом. Коли офіціант пішов з моїм замовленням, її оглянув околиці. Кімната була тьмяно освітлена, велика частина світла виходила від свічок, що стояли на кожному столі. У Танжері на відпочинку клієнти в основному складали європейці, а деякі модернізовані араби в західній одязі потягували турецьку каву і жваво розмовляли між собою.
  
  
  Як тільки відправите мій напій, святий згасло, і почалася вистава. Першим виступив французький співак, який пройшов кілька номерів, оплакуючи душевну біль втраченої любові. За нею йшла процесія танцівниць життя, che талант був більш гідний Восьмій авеню в Нью-Йорку, ніж на Середньому Сході.
  
  
  Нарешті оголосили про Хадии, і в кімнаті запанувала шаноблива мовчанка. Музиканти заграли трохи, і Хадия зісковзнула на сцену з-за лаштунків.
  
  
  Вона була одягнена в стандартний костюм танцівниці життя, але він був таким же звичайним, як і вона сама. З самого початку було очевидно, що вона на голову вище середнього танцюриста життя. М'язи її життя тремтіли від контролю, на вдосконалення якого пішли роки. Її грудей тряслися, як ніби у них були власні думки, і навіть руху її рук видавали витонченості, яке було здавна, коли танець життя був мистецтвом, а не убогих стриптизом, до якого його відносили в останні роки.
  
  
  Вона крутилася босоніж, її тіло реагувало на ритм музикантів, пристрасно, піднімаючись в ритмі і спокусливо зупиняючись на спусках. Навколо мене її міг чути утруднене дихання клієнтів-чоловіків, які нахилилися вперед, щоб краще розглянути її. Кілька жінок-спостерігачів дивилися на нах з заздрістю, весь час вивчаючи кожний її рух, намагаючись скопіювати ih в той момент, коли вони могли б використовувати ih наодинці зі своїми чоловіками.
  
  
  Лиже до кінця виступу музика ставала все жорсткішою, але Хадия не відставала від нах, піт стікав з її обличчя, стежив за напруженими м'язами шиї і розчинявся в глибокій долині, яка розділяє її грудей. Вона досягла свого піку з фінальним крещендо барабанів, потім впала на коліна, зігнувшись у талії.
  
  
  На хвилину в кімнаті запанувала трепетна тиша, потім усі як один вибухнув бурхливими оплесками. Кілька людей піднялися, ih руки працювали, як поршні, включаючи мене. Хадия прийняла оплески і скромно втекла за лаштунки. Хлопания в долоні, поступово вщухли, і, як по команді, клієнти роздавали колективний гомін покаже, кожна мова повторювали кожен рух її виступу.
  
  
  Її зажадав свою зарплату, заплатив офіціантові і пробрався за лаштунки. За лаштунками мене зупинив міцний вибивала, який утримав мене, поклавши свої м'ясисті руки мені на груди. Її прибрав його руку і рушив до дня, яка займається, як я здогадався, належав Хадии.
  
  
  Її відчув важку руку вишибали на своєму плечі, коли постукав. Я як раз збирався аргументувати це, коли з'явилася Хадия.
  
  
  «Все в порядку, Кассім», - сказала вона, і руки на моєму тілі ослабла. Її, увійшов в гримерку, не звертаючи уваги на толстого араба.
  
  
  Хадия зникла за фіранкою, переодяглася у вуличну одяг і вийшла за двері. Коли ми вийшли на вулицю, вона зупинила таксі і дала водієві адресу своєї квартири, коли її, влаштувався поруч з нею.
  
  
  Будинок Хадии перебувало на верхньому поверсі старого доглянутого будинку в кварталі срібних дель майстрів з видом на море. Вона відкрила двері, пропустила мене, потім пішла за мною і замкнула її. В вікно лилося святий повного місяця. Її просканував у вітальню я просив слідів Фергус. Ih не було. Це була середа виступ для самок.
  
  
  Хадия налила собі чарку бренді, простягнула мені одну і сів у єдине крісло в кімнаті. Її опустився на диван і подивився на нах поверх обідка мого склянки.
  
  
  Нарешті їй сказав: «Фотографію, яку Фергус сказав мені дати?»
  
  
  Вона полізла в складки сукні і витягла навколо кишені фотографію. Вона передала його мені. Її досліджував це. Це була я намагаюся фотографія, потускневшая з часом. У nen було 20 чоловік, всі в бойовій одязі пустелі, всі вишикувалися в формальну групову позу в чотири ряди.
  
  
  «Це старий загін командос Фергуса, - сказав Хадия. «Він у другому ряду, почала другий зліва. Знімок зроблений в 1942 році в Каїрі».
  
  
  Її перевернув його, сподіваючись знайти там щось написане. На nen було тільки ім'я фотографа. Все, що Фергус готель мені сказати, було на цій фотографії, ймовірно, стосується одного навколо чоловіків.
  
  
  «Розкажи мені про Фергусе», - сказав я.
  
  
  Вона надпила бренді. «Я нічого не знаю ... про его пошти бизнесявляется, я маю на увазі. Його кілька разів заарештовували за контрабанду золота. Одного разу його допитувала поліція про те, пов'язаному з гашишем - я думаю, він его продавався. Крім цього, він відвідував мене раз, може, два, на рік. Іноді він приносив мені гроші. Іноді він позичав у мене гроші ».
  
  
  «Чемодан, звідки фото? Що ще в nen?»
  
  
  «Нічого», - сказала вона. «Всього лише кілька старих речей».
  
  
  Її встав, увійшов у спальню. Відкритий валізу лежав на її ліжку. Її порився в nen і не знайшов нічого, крім декількох змін чоловічого одягу і старого, поїденого міллю весільного плаття.
  
  
  «У nen була моя мати», - сказала Хадия позаду мене, коли її підняв ee.
  
  
  Її, повернувся до неї, запитуючи її очима.
  
  
  «Це було весільну сукню моєї матері», - підтвердила вона. «Вона була дружиною Фергуса».
  
  
  "Я що?"
  
  
  «Я жінка. Вона вийшла за нього заміж, коли мені було чотири роки. Фергус був моїм вітчимом».
  
  
  Потім вона вперше висловила емоції з приводу смерті Фергус. Сльози затопили її очі, і вона уткнулася головою в мою груди, схопивши мене за руки. Її, як міг момент її, запевнивши, що все буде в порядку. Сльози поступово вщухли, і ось вдалося сказати: «Він був добре обладнаний до мене, Нік. Він був, як мій власний батько. Може, він і був поганою людиною, але для мене він був хорошим». Потім смерті моєї матері, коли їй було 10 років, він дбав облад мені, як їй була його власною дочкою ».
  
  
  Її розуміюче кивнув.
  
  
  Ми все ще стояли дуже близько один до одного, і раптом її, відчув нове, інше почуття. Груди Хадии була притиснута до мене, і відчув її теплий солодкий запах її волосся. Мої руки обвилися навколо її тіла. Її міцного поцілував її, моя мова проник в її рот, досліджуючи його, зустрічаючись і переплітаючись з її мовою.
  
  
  Хадия потягнулася до себе за спину і розстебнула гудзики плаття, яке було на ній. Він ковзнув до її ніг. Під нею були тільки крихітні прозорі чорні трусики від бікіні, які підкреслювали ee бронзові вигини. Її оголені груди, які так хвилювали туристів в Мірамаре не так давно, випирали назовні, повна і вільна, ih коричневі кінчики стирчали вгору.
  
  
  Її порався на мить зі своїм одягом, а потім виявив себе поряд з цим теплим, хвилюючим тілом на ліжку. Темні очі Хадии м'яко світилися в напівтемряві кімнати. Ee руки притягли мене до себе, а її руки ковзнули по моїй спині.
  
  
  Її поцілував її, і тепер її мова ковзнув в мій рот і досліджував його, поки її руки пестили мене. Її заклав низку поцілунків уздовж її плечей, спустився до цих набряклим грудей і, нарешті, вниз по виступу ee життя, до пупка, який утримував невеликий штучний камінь під час її танцю в готелі. Її затримався біля пупка, пестив його мовою, і вона вирвалася навколо тихого стогону.
  
  
  Її стегна обхопили мене, і її шталь шукати глибину між ними. Ми з'єдналися з її тихим зітханням. А потім вони стегна, які творили чарівні речі в танці, почали рухатися в ревматизму на мій розмірений поштовх. У нас вбудуватися потік. Дикі стегна сіпнулися і затремтіли в примітивному ритмі, тянувшись до мене.
  
  
  Вона підняла ноги вище моїх плечей, і її схопив її за сідниці обома руками. Вона стогнала, рухаючись в ідеальному згідно з моїми поштовхами, все глибше і глибше, все сильніше і сильніше, намагаючись розчинитися в ній. Стегна Хадии продовжували рухатися разом зі мною протягом довгого часу, але потім вона вигнула спину, її пальці дряпали мої руки, навколо її горла вирвався різкий крик. Її здригнувся, почув, як видаю дивний тваринний звук, і звалився на нах. Її був весь в поту. Її з'їхав з Хадии. Моя мета потонула в подушці, і він заснув насиченим сном.
  
  
  * * *
  
  
  Мене розбудило смикання за плече. Її підхопився, щоб протистояти переляканій дівчині.
  
  
  «Хтось на день», - прошипіла Хадия мені на вухо.
  
  
  Її потягнувся до Вільгельміна, але було вже пізно. Двері відчинилися, і всередину увірвався чоловік. Він вистрілив у мій бік. Її скотився з ліжка і сів на підлогу. Її схопив нічник і жбурнув, потім стрибнув. Її ударив його, коли він знову підняв пістолет, щоб вистрілити. Моя долоня зметнулася вгору і вдарила його підборіддя. Його шия сіпнулася назад з тріском, луною відбився від стін кімнати.
  
  
  Її, потягнувся до вимикача стогонами, включив його і подивився на тіло переді мною. Чоловік, мабуть, помирав. Потім її, глянув на Хадию. Малиново-червона пляма поширювалося нижче її лівих грудей.
  
  
  Вона стримала постріл, призначений для мене.
  
  
  Її підняв її голову руками. Рожеві бульбашки текли по її губах, потім вона затремтіла й завмерла.
  
  
  Чоловік на підлозі застогнав. Я пішов до нього. "Хто вас послав?" Її потиснув йому руку.
  
  
  «Аюб», - закашлявся він, - «мій брат...» - і помер.
  
  
  Її порився в його кишенях і знайшов тільки корінець від поїздки United Arab Airlines. Якщо він був братом Аюба, для нього було природним вислідити мене. Кривава вендета - це частина життя в цій частині світу. Її вбив його брата, і його обов'язком було вбити мене. Все це було чертовски нерозумно, і Хадия померла з-за цього.
  
  
  Друга глава.
  
  
  Моя поїздка 631 BOAC прибув в аеропорт Лондона в 11:05 сонячного ранку наступного дня. Ніхто мене не зустрів, бо Хоук не хотів ніякого прийому. Її повинен був найняти таксі, як і будь-який інший відвідувач, і попросити водія відвезти мене в офіс Британської туристичної асоціації на вулиці Сент-Джеймс, 64. Там я побачив людину по імені Брута. Брута, його справжня особистість - добре охороняється таємниця, - був протилежним номером Хоука в Лондоні. Він був головою відділу особливих місій керівника спеціальних операцій. Він давав мені конкретні інструкції щодо завдання.
  
  
  Її використав пароль, щоб отримати доступ до закритого верхнього поверху будівлі Travel Association, і мене зустріла військовий охорона навколо двох людей у лощеною уніформі британської армії. Їй назвався.
  
  
  «Слідуйте за нами, сер», - незворушно сказав мені один навколо них.
  
  
  Ми рухалися по коридору тісним жвавим ладом, чоботи стражників в різкому ритмі стукали по полірованому підлозі. Ми зупинилися перед великою обшитої панелями дверима в дальньому кінці коридору.
  
  
  «Ви можете увійти, сер», - сказав мені той же молодий чоловік.
  
  
  «Спасибі», - сказав я і відкрив двері в невелику приймальню.
  
  
  Її закрив за собою двері і опинився перед жінкою середніх років, яка сидить за столом, очевидно, секретарем Брута. Але мій погляд швидко пройшов mimmo нах до воістину прекрасного видовища. Дівчина в дуже короткому шкіряному плаття, повернувшись до мене спиною, схилялася над підвіконням, щоб поливати рослини в ящику за вікном. По-ee відомості плаття відкривало кожен дюйм її довгих молочних стегон і частина добре закругленою, з мереживом сідниці. Мені сподобався смак Брута до офісної сніду.
  
  
  Літня жінка стежила за моїм поглядом. «Містер Картер, її, гадаю, - сказала вона, посміхаючись.
  
  
  «Так», - сказав я, неохоче переводячи погляд. Поки її говорив, дівчина повернулася до нас, тримаючи в руках невеличку лійку.
  
  
  «Ми чекали вас», - сказала секретар. «Її місіс Смайт, а це Хізер-Йорк».
  
  
  «Із задоволенням», - сказав її місіс Смайт, але мій погляд повернувся до дівчини. Вона була білявою, коротко стригтися. У нах були великі блакитні очі, самі яскраві сині, які її коли-небудь бачив. У нах було ідеальне особа: прямий ніс тонкої форми над широким чуттєвим ротом. Мікро-міні, який вона носила, ледь прикривала її, навіть коли вона сиділа відвертими. Коричнева шкіра виступала на округлої грудей над вузькою талією. Її ікри були обтягнуті коричневими чобітьми в тон сукні.
  
  
  «Брута негайно побачить вас, містер Картер, - сказала місіс Смайт. «Обшита панелями двері ліворуч від вас».
  
  
  "Дякую."- Її посміхнувся блондинці, сподіваючись побачити її пізніше.
  
  
  Брута встав з-за великого стільця навколо червоного дерева, коли її увійшов. «Ну, добре! Містер Нік Картер! Добре! Добре!»
  
  
  Його рука проковтнула мою і похитала нею. Це був великий чоловік, такого ж зросту, як я, і у нього було одне за се квадратних британських армійських осіб. Его бакенбарди були сірими, а навколо очей були зморшки, але він виглядав як людина, яка все ще може очолити військовий штурм і отримувати від цього задоволення.
  
  
  «Радий познайомитися, сер, - сказав я.
  
  
  «Із задоволенням, мій хлопчик! Абсолютно фантастичним! Ти знаєш, твоя репутація випереджає тебе».
  
  
  Її, посміхнувся і селл на стілець, який він мені запропонував. Він не повернувся на своє місце, а став у кутку стільця, його обличчя раптом стало похмурим.
  
  
  «У нас тут великий провал, Нік, - сказав він. "Мені дуже шкода, що ми втягуємо вас в наші проблеми, але вас тут мало знають, і, чесно кажу, мені потрібен був досвідчений чоловік, який без вагань убив би, якщо це стане необхідним. Наш єдина людина вашого калібру нерозривно пов'язаний з проблемою на Мальті ".
  
  
  «Я радий допомогти», - сказав я.
  
  
  Її докладно розповів ему обладнання всьому, що сталося в Єгипті, а потім віддав свою фотографію. Деякий час він навчався, а потім погодився зі мною, що все, що Фергус готель нам сказати, як-то пов'язано з одним або кількома чоловіками на знімку.
  
  
  «Потрібен час, щоб вистежити всіх цих людей», - сказав він. «Між тим є ще новини».
  
  
  Брута закрокував біля стільця з пов'язками, за спиною. «Ми не знаємо, комуністи це чи ні. Ми знаємо, що "Новостный" тут з якоюсь зловісною метою, але він може не мати нічого спільного з вбивствами. Однак ми повинні перевірити його, і час має життєво важливе значення. будь-які інші ідеї, досліджуйте ih. Тільки не забудьте регулярно уточнювати у мене ".
  
  
  Він потягнувся через крісло, взяв два листки паперу і передав ih мені. Це були
  
  
  оригінальні записи, залишені вбивцею або найманими вбивцями. Її ih вивчав.
  
  
  «Ви помітите, що вони написані від руки і написані одним і тим же людиною», - вказав Брута.
  
  
  «Так», - сказав задумливо. "Ви проаналізували лист?"
  
  
  «Ні, - сказав він, - але я можу влаштувати це, якщо хочеш».
  
  
  Їй кивнув. Я не був експертом, але стиль каракулей не підказував мені крутого професійного агента. Звичайно, це може бути частиною димової завіси. «Хоук сказав, що вбивства були кривавими».
  
  
  Брута зітхнув і впав у шкіряне крісло за столом. «Так. Розумієш, ми намагалися не оголошувати більш заплутані подробиці в газетах. Уэлси відірвало потилицю пострілом з потужною гвинтівки. Він був застрелений через вікно свого офісу досвідченим стрільцем з деякої відстані. . Майже як професійного мисливця. "
  
  
  «Або професійного вбивці», - сказав я.
  
  
  "Так". Він потер підборіддя. «Вбивство Перських Дамбартона було досить неприємним. Він отримав ножове поранення, коли гуляв зі своїм собакою. Собаці було перерізане горло. Записка була прикріплена до пальто Думбартона. Перша записка, до речі, була знайдена в невідкритою поштою на столі Уэллси. . "
  
  
  «Може, тобі варто просто заплатити гроші і щороку, що станеться», - здогадався я.
  
  
  «Ми думали про це. Але в дванадцять мільйонів фунтів стерлінгів - це великі гроші навіть для британського уряду. Її, скажу вам відверто, тим не менш, є значний тиск з боку членів кабінету міністрів та міністерств з метою ih виплати. Ми може закінчитися цим. Але на даний момент у вас є, як мінімум, в неділю, щоб щось розробити ».
  
  
  «Я зроблю все можливе, сер».
  
  
  «Я знаю, що ви зазвичай віддаєте перевагу працювати в поодинці, - сказав Брута, - але я збираюся призначити агента навколо мого підрозділу SM, який буде працювати з вами над цим. Ви двоє будете підкорятися тільки мені. Є і інші агентства, які працюють. з цього приводу, для estestvenno, - МІ5, МИ6, Подвір'я та інші. Вони не повинні ділитися будь-якою інформацією, яку ви розробляєте, крім як через мене. Це зрозуміло? "
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - сказав їй ему.
  
  
  Він посміхнувся. "Добре." Він натиснув кнопку на своєму столі. «Пошліть Йорка. Міс Смайт».
  
  
  Її насупився. Хіба це не ім'я блондинки, з якої мене познайомили адміністратора...? Двері позаду мене відкрилася, і я повернувся. Прекрасне створення в мініатюрному шкіряному мініатюрному шкіряному костюмі швидко увійшло в кімнату, широко посміхаючись і проходячи mimmo мене до столу, навколо червоного дерева. Вона сіла на край стільця, наче сиділа там багато разів раніше.
  
  
  «Це містер Нік Картер, Хізер», - сказав Брута, посміхаючись ей. «Нік, міс Хізер Йорк».
  
  
  «Ми зустрілися зовні», - сказала вона, не зводячи з мене очей.
  
  
  "Ах, добре." Він подивився на мене: «Хізер - агент, з яким ти будеш працювати, Нік».
  
  
  Її перевів погляд з дівчини на Брута і назад нах. «Будь проклятий її», - м'яко сказав я.
  
  
  Розповівши Хізер про фотографії, Brut відпустив нас. Коли її, підійшов до дня, він сказав: «Залишайся на зв'язку. Через день або близько того у нас буде що-небудь про чоловіків фотографії».
  
  
  * * *
  
  
  Її взяв таксі і відправився в невеликий готель, недалеко від Рассел-сквер, трохи оговтавшись від приємного шоку, виявивши, що мені належало провести наступний тиждень або близько того з такою зв'язкою смакоти, як Хізер Йорку. На самому делле, у мене були змішані почуття до неї. Жінки і шпигунства не змішуються, принаймні, як я її граю. І мені було важко повірити, що така вишукана дівчина, як Хізер, може що таке п / допомогти знайти вбивцю. Але Брута був босом під час цього завдання по ленд-лізу, і її не збирався ставити під сумнів його думка.
  
  
  Її вирішив триматися досить близько до готелю протягом наступних кількох годин, поки Хізер готує нас до від'їзду в Корнуолл ніяк не коли. Водій таксі провіз мене за Пэлл-Мелу, mimmo Національної галереї на Трафальгарській площі, де туристи годували голубів біля Колони Нельсона на сонці.
  
  
  Ми йшли в парк на Рассел-сквер. Готель був всього в парі кварталів звідси, і мені захотілося трохи прогулятися.
  
  
  «Я піду звідси», - сказав його водієві.
  
  
  «Добре, губернатора», - сказав чоловік, сповільнюючи рух таксі.
  
  
  Її оплатив ему, і він поїхав. Її пройшов mimmo парку, насолоджуючись осіннім сонцем, і нарешті звернув у провулок до своєї готелі. Біля тротуару попереду сидів самотній чорний Остін. Підійшовши до нього, її, побачив усередині трьох чоловіків у темних костюмах. Двоє через них вийшли і зіткнулися зі мною, заступаючи мені дорогу.
  
  
  «Вибачте, пам'яткою, а ви випадково не будете містером Картером?»
  
  
  Її вивчав чоловіка. Він був квадратним, масивним молодим хлопцем. Він виглядав, як поліцейський... або агент безпеки. Так само вчинив і його приятель, особливо коли його права рука була затиснута в кишені піджака.
  
  
  Її сказав. - "Що, якщо це він?"
  
  
  «Тоді ми готелі поговорити з тобою», - сказав молодий чоловік з натягнутою усмішкою. "Ходімо, ми не хочемо нікого турбувати, чи не так?"
  
  
  Її озирнулась. В parque на Рассел-сквер завжди був хто-небудь, але провулки частини залишалися безлюдними. Відкрито зараз на вулиці було всього кілька людей, що йдуть у протилежному напрямку. Ніякої допомоги.
  
  
  «Сідайте, містер Картер». Наказ прийшов з третьої людини, водія, і він відчув, як щось сильно вдарило мене в спину. «Спочатку обшукайте його», - сказав він своїм приятелям, людям, висунувшись через вікна.
  
  
  Перший чоловік заходу всередину моєї камзоли і вийняв Вильгельмину з кобури. Він засунув люгер за пояс, потім поплескав мене. Він виконав неаккуратную роботу, пропустивши Хьюго на моєму правому передпліччі і П'єра, газову бомбу з ціанідом, прикріплену до внутрішній стороні лівого стегна.
  
  
  «Сідайте в машину, містер Картер», - сказав він. «Ми хочемо знати, які у вас були з Gali Фергусом до смерті его».
  
  
  "Хто таке" ми "?"
  
  
  «Людина по імені "Новинки", - сказав перший.
  
  
  «Так як голосувати і все, - сказав я.
  
  
  «Голос і всі, Янкі, - сказав мені початку другої чоловік, вперше заговоривши.
  
  
  «Тоді уведи мене до нього», - сказав я. Я не сперечаюся з зброєю, яке дивиться мені в обличчя.
  
  
  Початку другої чоловік різко розсміявся. «Тобі б це сподобалося, правда? Але це буде не так просто. Ти просто підеш з нами, розповіси нам те, що ми хочемо знати, а потім полетиш наступним літаком назад в Америку».
  
  
  Її забрався на заднє сидіння, і вони в таку гру, за мною, по одному з кожної сторони. Вони не ризикували. Ми від'їхали від узбіччя.
  
  
  Тепер ми їхали по Оксфорд-стертий в бік Мармурової арки. Якщо вони залишаться на цій головній вулиці, це все ускладнить. Однак незадовго до того, як ми доїхали до Гайд-парку, водій звернув у вузький провулок, прямуючи в бік Гросвенор-сквер. Це був мій шанс, якщо він коли-небудь буде.
  
  
  Чоловік ліворуч від мене спостерігав за рухом машини, але його приятель з пістолетом не зводив з мене очей, або пістолет. Так що мені довелося трохи його підбадьорити.
  
  
  "Бережись!" - раптом сказав я. «Там на вулиці».
  
  
  Водій автоматично зменшив швидкість, і двоє чоловіків на задньому сидінні дивилися вперед частку секунди. Це все, що мені потрібно. Її сильно вдарив агента праворуч від себе, і пістолет упав на підлогу машини. Її послідував за цим швидким, різким ударом по горлу, від якого у нього захлеснула блювання.
  
  
  Інший агент, хапав мене за руку. Її вирвався і люто вдарив його ліктем по обличчю, зламавши йому ніс. Він хмикнув і звалився в кут.
  
  
  Остін скажено мчав по вузькій вуличці, водій однієї рукою намагався кермувати, а інший наставив на мене пістолет. «Припинити. Картер! Припинити, чортів ублюдок».
  
  
  Її підштовхнув пістолет до даху машини, вивернув зап'ясті, і пістолет пробив бокове вікно, розбивши скло. Її відчув гострий біль у правій щоці, коли мене вдарило осколок летить скла.
  
  
  Тепер водій повністю втратив контроль над «Остіном». Він ковзав з одного боку вулиці на іншу, проїжджав mimmo зяючих пішоходів, нарешті, подолавши припинення правий і врізавшись в опорну стійку. Водій вдарився головою об лобове скло, і він звалився на колесо.
  
  
  Забравши Вильгельмину у людини зліва від мене, її, потягнувся до агента праворуч і штовхнув двері з боку це. Вона відчинилися, і він кинувся через чоловіка через двері, вдарився плечем об бруківку і покотився від удару.
  
  
  Її встав і озирнувся в «Остін», на двох приголомшених чоловіків ззаду і непритомного водія, повалившегося на кермо.
  
  
  «Не відволікайте мене, - сказав я.
  
  
  Третя глава.
  
  
  «Оскільки час так важливо, - говорила Хізер Йорку за затишним столиком на двох, - Брута стверджував, щоб ми поїхали в Корнуолл сьогодні ввечері. На самому делле, мені більше подобається водити машину вночі».
  
  
  На неї було коротке, дуже короткий зелену сукню з відповідними туфлями і каштановий перуку з довгим волоссям до плечей. Її сказав агов, коли вона забрала мене в готелі: «Якщо цей парик повинен бути маскуванням, він не спрацює - її ніде дізнався цю фігуру».
  
  
  Вона засміялася, хитаючи головою. «Ніякої маскування, дівчина просто любить час від часу змінювати свою особистість».
  
  
  По дорозі в ресторанчик на околиці Лондона, де ми зупинилися на обід, перш ніж вирушити на південь до узбережжя, її описав свою сутичку з хлопчиками Новинного.
  
  
  Вона усміхнулася. «Brut, повинно бути, любить це... ти ему дзвонив?»
  
  
  "Я зробив це."
  
  
  Ресторан був чарівним, дуже староанглийским. Офіціанти тільки що вони принесли наше замовлення, коли до столика підійшов чоловік. Він був високим і квадратним, зі світлим волоссям і грубим обличчям. Уздовж лівої сторони шиї, майже прихований сорочкою, був тонкий шрамм звертається. У нього були жорсткі темно-карі очі.
  
  
  "Хізер - Хізер Йорку?" - сказав він, зупинившись біля стільця. «Так! Він майже нудьгував по тобі і з перукою. Дуже приємно».
  
  
  Хізер відповіла натягнутою посмішкою. «Эльмо Юпітер! Радий знову тебе бачити».
  
  
  «Я збирався попросити вас і вашого друга приєднатися до нас, - він вказав на темноволосу дівчину за столиком у кутку, - але я бачу, що вас обслужили».
  
  
  «Так», - сказала Хізер. «Це Річард Метьюз... Елмо Юпітер, Річард».
  
  
  Їй кивнув. - "Із задоволенням."
  
  
  Деякий час він вивчав мене, і його суворі очі були виразно ворожими. «Ти американець».
  
  
  "Так".
  
  
  «У Хізер дійсно екзотичні смаки». Він посміхнувся, знову повернувшись до неї. «На людей і легкові автомобілі. Що ж, її я повинен повернутися до свого чорного елю. Побачимося, Хізер».
  
  
  «Так, звичайно», - сказала вона, все ще зберігаючи натягнуту посмішку. "Приємного вечора."
  
  
  «Я завжди так люблю», - сказав Юпітер, відвертаючись.
  
  
  Коли він шелл тому до його столу.
  
  
  Хізер глянула на дівчину, яка займається чекала його там. «Мені не подобається ця людина», - різко сказала вона. «Я познайомився з ним через інший, який працює клерком в КП. Він думає, що я працюю в сфері громадського здоров'я. Він запросив мене на побачення, але вона вибачилася. Мені не подобаються його очі».
  
  
  «Я думаю, що він заздрить», - сказав я.
  
  
  «Ймовірно, він обурений тим, що я відмовилася ему. Його чув, він звик отримувати те, що хоче. Я думаю, він робить автомобілі. Він був би здивований, дізнавшись про дівчину, з якою він був. У нах великий послужний список з продажу наркотиків».
  
  
  "Звідки ти це знаєш?" Її запитав.
  
  
  «Я пропрацювала в Ярді майже рік, перш ніж КП запропонувала мені мою роботу».
  
  
  Вона сказала це недбало, ніби це не мало значення, але я був вражений. Її підозрював, що мила Хізер була сповнена сюрпризів.
  
  
  Весь вечір і ніч ми їхали по звивистих, усаженным чагарниками вузьких дорогах, спочатку проїжджаючи через села з такими назвами, як Краунхилл і Мурсуотер, а потім деякий час уздовж узбережжя. Хізер возила свою застарілу, але зроблену на замовлення S. O. C. E. M. A. Грегуар.
  
  
  «У нього є Ferodo типу, який його дістала», - з гордістю сказала вона мені, коли ми з ревом їхали по звивистому повороту в темряві, і фари освітили дві смуги жовтого в ночі. Вона відмовилася від перуки, і її короткі світле волосся було розкуйовджене вітром. «І електромагнітна коробка передач типу Cotal МК».
  
  
  Ми зупинилися в готелі зі сніданком, потім опівночі, коли Хізер нарешті втомилася за кермом. Вона попросила окремі кімнати. Коли старий шотландський домовласник надали нам сусідні кімнати і підморгнув нам, Хізер не заперечувала, але і не підтримала. Тому її заснув у своїй сміття, намагаючись не думати про неї так близько.
  
  
  Ми дуже рано прибутку в Пензанс, де, як повідомлялося, кілька днів тому бачили, Новинки. Брута дав нам докладний опис его і того, що було відомо про його прикриття. Він збирався під ім'ям Джон Райдер, і его англійська повинен був бути бездоганним.
  
  
  Потім деяких обережних запитів в місцевих готелях і пабах ми дізналися, що людина, яка відповідає опису "території баренцева моря", дійсно був у Пензанс, в готелі Queens, з іншим чоловіком. Він і його напарник виписалися навколо готелю напередодні вранці, але портьє чув, як "Новинки" згадав Лендс-Енд, край Корнуолла, що виступає в море.
  
  
  «Значить, це Лендс-Енд», - сказала Хізер, коли ми їхали навколо міста. «Ідеальне місце, щоб сховатися і поговорити».
  
  
  «Може бути», - сказав я. «Але з цього моменту ми будемо діяти повільно.
  
  
  « Нк » роснефть", ймовірно, знає, що ми його шукаємо».
  
  
  Вона посміхнулася. - "Ти бос."
  
  
  Дорога до Лендс-Енд була похмурою, вона пролягала по кам'янистій місцевості, всіяною вересом і очеретом, і проходила через сірі кам'яні села. Наприклад, в п'яти милях від нашого пункту призначення, ми зупинили фермера, який їхав у фургоні в протилежному напрямку, і запитали про відвідувачів цього району.
  
  
  Товстою рукою потер рум'яні палички. «Вчора в котеджі Хемур оселилися двоє джентльменів. Одіна навколо них дав мені п'ятірку за заливку колодязя. Виглядало досить милими джентльменами».
  
  
  З фургона shell запах гною. Хізер наморщила ніс і посміхнулася мені.
  
  
  «Це був не наш хлопець», - збрехав я. «Людина, якого ми шукаємо, тут зі своєю родиною. Все одно спасибі».
  
  
  Фермер привів свою коня в рух, і ми повільно поїхали. Коли фургон зник з виду, ми зробили перший покажчиків у зазначеному фермером напрямку. Приблизно в сотні ярдів по грунтовій дорозі її жестом велів Хізер згорнути в сторону.
  
  
  «Котедж не може бути далі», - сказав я. «Ми пройдемо залишок шляху».
  
  
  Коли ми виходили навколо машини, з полями поруч з нами роздратовано крикнула птах. В іншому ранок був сонячним і тихим. Ми пройшли по звивистій дорозі ще пару сотень ярдів, перш ніж побачили котедж.
  
  
  Її штовхнув Хізер про високу траву. «Це повинно бути так», - прошепотіла я.
  
  
  Котедж навколо коричневого каменю і розташований на невисокому пагорбі, порослому дроком, жовті квіти надають деяке полегшення цієї суворої сцені. Поруч з котеджем був припаркований невеликий синій седан «Санбим». Ніяких спроб сховати машину від дороги не було. Очевидно, "Новинки" думав, що він в безпеці - від спостережень, інакше він готель, щоб інші думали, що це так.
  
  
  Її, доторкнувся до руки Хізер і вказав, що ми будемо кружляти в бік будинку, де ми зможемо підійти до нього за кришкою машини. Його рушив по траві, Хізер пішла за мною.
  
  
  Підповзаючи до припаркованого Сонячному Променю, ми чули голоси. З боку це котеджу було відкрите вікно. Її, потягнувся до своєї куртці за Вільгельміною, і Хізер вийняла навколо сумочки невеличкий автомат Sterling 380 PPL. Її жестом велів гей залишатися на місці і прикрити мене. Її повільно підповз до краю котеджу, зупинився під вікном.
  
  
  Тепер голоси були дуже виразними. Її випростався до підвіконня і швидко зазирнув усередину. В котеджі було троє чоловіків: високий худий чоловік зі світло-каштановим волоссям і кістлявим лицем - очевидно "нк" роснефть " - крокувала по кімнаті, розмовляючи з двома іншими чоловіками, які виглядали британцями. Її знову пригнувся і прислухався.
  
  
  "Коли ми повернемося,в Лондоні не буде ніяких подальших контактів
  
  
  крім як по заздалегідь обговореному повідомленням, - говорив "Новости". - Перш за все, нікого навколо нас не слід бачити в міністерстві закордонних оборони до встановленого терміну. Це зрозуміло? "
  
  
  Інші пробурмотіли щось на знак згоди.
  
  
  «Добре. В призначений термін у Міністерства буде посилена охорона. Наш час має бути майже ідеальним. Наш об'єкт буде відкритий для нас всього на кілька секунд. Ми повинні діяти швидко і ефективно».
  
  
  «Не турбуйся про нас, приятель, - холодно сказав один навколо англійців.
  
  
  «Ми гратися їм відмінне закінчення військового шоу», - погодився його товариш.
  
  
  Новинки знизив голос. Її, нахилився вперед, щоб краще чути його, коли пролунав звук в задній частині котеджу. Пошепки Хізер дійшов до мене майже одночасно.
  
  
  "Нік! Бережись!"
  
  
  Було занадто пізно. Позаду будинку обійшов кремезний чоловік з відром з водою. Очевидно, він був біля колодязя за спиною. Побачивши мене, він вилаявся по-російському і впустив відра. Він відповідав опису резидента КДБ у південній Англії, яка її отримує. Помітивши Вильгельмину, він відчайдушно поліз в стегнах його ширині пістолетом.
  
  
  Її, прицілився і вистрілив по люгера одним рухом; постріл голосно пролунав тихим ранком. Російська схопився за груди, і витягнений їм пістолет полетів у стіну котеджу. Співробітник КДБ відсахнувся і, широко розкинувши ноги, приземлився на дроке, хапаючись руками за порожній повітря.
  
  
  "Біжи до високій траві!" - крикнув їй Хізер. Потім, не чекаючи підтвердження, його стрімголов кинувся до задньої частини котеджу, сподіваючись, що там є двері.
  
  
  Її мало не спіткнувся об впало відра, загорнувши за кут. Її побачив зачинені двері. Її різко вдарив його ногою, і він впав всередину.
  
  
  Коли її, увійшов в котедж, в кімнату позаду він, де Новинки та інші розмовляли, один навколо англійців увійшов у відкритий дверний отвір, тримаючи Webley 455 Mark IV, і врізався в мене, не збавляючи кроку. Його обличчя відбивало здивування, коли ми вдарилися. Він був відкинутий назад об одвірок, і мені було досить часу, щоб прицілитися Вільгельміна і проробити дірку в його животі. Він звалився на підлогу з відкритими очима, з здивованим виразом обличчя.
  
  
  Її, пройшов в передню кімнату котеджу, але вона була порожня. Потім її почув постріли спереду. Новини та інший чоловік були зовні і вели перестрілку з Хізер. Очевидно, вона тримала ih подалі від синього седана своїм маленьким пістолетом. Її, попрямував до вхідних день, збираючись підійти до неї ззаду, коли почала другий британець увірвався назад в котедж.
  
  
  Він вистрілив першим, але постріл був mimmo. Мій «Люгер» двічі вибухнув, і обидва удари були в ціль. Я не зупинявся, аби щороку, як він падає. Зовні відбулася швидка перестрілка, а потім її почув, як грюкнули двері машини. Через Секунду заревів двигун. Коли вийшов її навколо котеджу, Машина ковзнула по відкритій місцевості, прямуючи до дороги.
  
  
  Її ледве міг бачити верхівку Новинки, коли він низменному пригнувся до керма, щоб уникнути вогню Хізер. Поклавши Вильгельмину на передпліччі, його, прицілився по стовбуру і націлився на праве заднє колесо. Але як тільки його вистрілив, седан, вискакував через колії, шалено змінюючи напрямок. Постріл не потрапив в шину і замість цього покопав бруд. Потім машина зникла за високою травою по дорозі.
  
  
  Її поклав пістолет в кабуру і зітхнув. Єдиний чоловік, якого ми дійсно готелів зловити, втік. Він міг знайти інших агентів в лічені дні, може бути, навіть годинники. І якщо вбивцею був Новинками, ми, напевно, навіть не зупинили його.
  
  
  Тоді її згадав про Хізер і повернувся до високій траві. Її виявив, що вона перезаряджає Стерлінг закон про держзакупівлі.
  
  
  «Приніс вибачення, що він пройшов mimmo мене», - попросила вона.
  
  
  «Нічого не вдієш, - сказав я.
  
  
  «Вважаю, безглуздо намагатися переслідувати його на моїй машині».
  
  
  У нього дуже великий старт для нас, - сказав я.
  
  
  "Так". Вона здавалася пригніченою.
  
  
  "Ти в порядку?"
  
  
  "Так. Я в порядку. А ти?"
  
  
  «Всього хорошого», - сказав її ей. «Я не можу сказати те ж саме про них двох». Її, кивнув у бік котеджу.
  
  
  Ми обшукали двох британців і котедж, але нічого не знайшли. Потім понишпорив по кишенях убитого чекіста. Нічого. «Новини» були справжнім профі - профі не любили нічого записувати.
  
  
  «Вони говорили про міністерстві закордонних оборони», - сказав її Хізер. «Вони точно щось там планували.
  
  
  «Новинки говорили про « нашій темі», і« цільової дату »і сказав, що вони повинні діяти швидко. Новинки міг би бути нашим людиною. Нам краще припустити, що це так, і що він планує незабаром знову вбити. частина грандіозного плану, він просто змінить час, дату і метод операції для наступної спроби ».
  
  
  «Міністерство оборони», - роздумувала Хізер. «Коли Дамбартон вже убитий, хто це залишить? Його заступник?»
  
  
  «Може бути, а може бути, генерал. Хто знає?» Її сказав. Її розпочала другий раз перебирав гаманець одного з мерців. Її помітив секретне відсіку, який пропустив перший раз. Всередині був листок паперу. Витягнув "Гей! Що це?"
  
  
  Хізер подивилася через моє плече. «Це номер телефону».
  
  
  "Що це написано під ним?"
  
  
  Вона взяла це у мене. «Нижня бійня».
  
  
  «Нижній... Що це за чортівня?»
  
  
  Вона подивилася на мене, її блакитні очі посміхалися. «Це місто, невелике село в Котсуолдсе. Повинно бути, це число в селі».
  
  
  «Ну, - сказав їй задумливо, - може, хтось навколо хлопчиків "кварталі поточного допустив невелику помилку».
  
  
  Четверта глава.
  
  
  "А друга записка?" - запитала я, притискаючи телефон до вуха, а фотостатические копії записок про вбивство, які Брута склав для мене, розкладаються на ліжку поруч зі мною. "Були відмінності?"
  
  
  Її, розмовляв з графоаналитиком, якому Брута дав записів про вбивство. Її уважно слухав його ревматизму.
  
  
  «Що ж, - сказав я, коли він закінчив, - я ціную вашу допомогу».
  
  
  Її повісив трубку й повернувся до Хізер, яка займається села в іншу за односпальних ліжок. Ми зареєструвалися в цьому готелі в Стратфорді, як чоловік і дружина, - за її пропозицією.
  
  
  «Це цікаво, - сказав я.
  
  
  "Яка?" запитала вона.
  
  
  Її задумливо вивчав фотостаты. Її обвів певні літери гуртком, коли слухав експерта за почерком.
  
  
  «Поглянь на це», - сказав її Хізер. «Зверніть увагу на те, як всі букви нахилені під гострим кутом до правій стороні паперу. Графологія-вважає, що це означає, що пише - дуже емоційна людина, можливо, неврівноважена особистість».
  
  
  «Але наше досьє на "Новинки" показує, що він крутий, систематичний і ефективний агент», - заперечила Хізер. «Всі його записи в Гачине розповідають одну й ту ж історію». Вона омелою на увазі вкрадені запису за радянської шпигунської школи.
  
  
  «Точно. А тепер подивись на відкриті« А »і« О »в цій першій замітці. Уважний і точний людина, така, як "Новинки", закриє ці літери вгорі.
  
  
  «Потаємні люди завжди закривають свої« Так », - продовжив я, - І це ще не все. Бачити, як перетинається літера« Т »в Британії? Сильна, тверда лінія перетину в тексті листа вказує на силу, що межує з упертістю і надмірною агресивністю. , "Новинки" не вписуються в шаблон. Потім є поспішний стиль письма, що передбачає роздратованість і нетерплячість. Ви побачите, як Поради вибирають нетерплячого людини як головного шпигуна? "
  
  
  Хізер посміхнулася. - "Я б воліла, щоб вони це зробили".
  
  
  Їй посміхнувся в ревматизму. «Боюся, це не наша удача». Її знову подивився на фотостаты і перестав посміхатися, порівнюючи ih. «І останнє, але не менш важливе: є явний нахил вниз до рядків у цих нотатках. Це найбільш очевидно в початку другої ноті. Це показує, що пише охоплений емоціями, сповнений депресій і тривог ».
  
  
  Хізер з жалем подивилася на запису. «Такої людини дуже швидко виявили б у КДБ».
  
  
  «І будь швидку відставку», - погодився я.
  
  
  "Голос це так!" - видихнула Хізер в одному навколо своїх рідкісних промахів у вуличному сленгу. "Це рум'яна гра в угадайку, так!"
  
  
  «Час спливає, - додав я, - через кілька днів буде ще одне вбивство».
  
  
  "Що ж нам тепер робити?" Вона схрестила свої довгі ноги, оголивши мереживне пляма під жовтим міні-сукнею, що на ній було. Вона була схожа на школярку, яка займається ворожила, здала вона іспит. Але вона вела себе не як школярка в котеджі на Лендс-Енд.
  
  
  «Ми вирушаємо в Нижню Слотер і намагаємося перемістити« Новини », поки є час. Може, весь цей номер веде до чиєї-то дівчині. Але це може бути справжня штабу-квартири« території баренцева моря ». Її просто сподіваюся, що це не глухий кут».
  
  
  Вранці ми поїхали у Лоуер-Слотер вузькими дорогами, минаючи чорно-білі котеджі з солом'яними дахами і покажчики, що вказують мандрівникові в такі місця, як Чіппінг-Кэмпден і Буртон-він-вони-Уотер. Сам Лоуер-Слотер представляв собою безтурботну стару затінену деревами село навколо коричневих кам'яних котеджів зі струмком, поточним через нах. Ми припаркували машину в провулку і пішли за адресою, який дослідний відділ Брута простежив за телефонним номером, який ми їм дали. Це був невеликий будинок на околиці міста, і здавалося, що він покинутий. Навколо не було синього седана, і двері були замкнені.
  
  
  Ми підійшли до задньої частини будівлі, й у неї зазирнув усередину крізь маленьке вітражне вікно. Її ніхто не бачив. Її вийняв навколо кишені регульований ключ, одне з багатьох пристроїв, наданих хлопчиками зі спецефектів і монтажу Тетерев'ятник, і повернув їх замок. В мить хвороби клацнув замок, і двері відчинилися. Її витягнув Вильгельмину і обережно увійшов всередину. Її повільно пройшов через сільську кухню, вітальню, потім в спальню. Коли її, повернувся до вітальні, Хізер перевіряла будинок на наявність «жучків». Ih не було.
  
  
  Він майже вирішив, що немає сенсу тинятися тут, коли його виявив нічний валізу, захований в маленькому шафі. У nen були всі необхідні чоловічі туалетні приналежності, якими нещодавно користувалися. Її ще трохи озирнувся і помітив у сміттєвому кошику зім'ятий, але свіжий недопалок. Сигарета була однією з трьох британських марок, бажаних росіянами та іншими восточноевропейцами.
  
  
  «Новинки нас тут перемогли, - сказав їй Хізер. «І він повернеться».
  
  
  «Так, - сказала вона, - і у нього вже була компанія». Вона показала мені дві склянки
  
  
  лікеру, що вона знайшла в кухонній шафі, нещодавно використовувалася і залишені немитими.
  
  
  Її, усміхнувся, нахилився і провів губами по її щоці. «Дуже добре», - сказав я. Вона подивилася на мене, ніби готелю більшого, потім швидко озирнулась. Мені було важко згадати, навіщо її там був.
  
  
  «Є людина на ім'я Коваль», - сказала Хізер, не зводячи очей з очок, які вона тримала. «Це російський агент, якого бачили в цьому районі і який любить цей сорт лікеру. Станіслав Коваль».
  
  
  «Схоже, він новий підлеглий території баренцева моря», - сказав я, - «Можливо, вони зараз не вербують більше агентів».
  
  
  «Коваль зможе викликати кількох осіб, - сказала Хізер.
  
  
  «Насправді. Але тепер у нас є невелика перевага. Ми тут, а вони цього не знають».
  
  
  Хізер була вельветова спідниця і одна за се сорочок з джерсі, без бюстгальтера - її міг бачити контури її сосків через липку тканина. Він нічим не відрізнявся від того, що носили всі інші дівчата в нові дні жіночої емансипації, але Хізер, - і в даних при інших обставинах - це відволікало і засмучувало. Думаю, вона знала, що це мене турбує, і ей, це скоріше подобалося. Її відірвав погляд від цих сосків і пішов на кухню, щоб знову замкнути задню двері. Потім її змінила портсигар і недопалок, а Хізер але брудні склянки назад у шафу, де вона ih знайшла.
  
  
  «Тепер, - сказав я, - почекаємо». Її навмисно дозволив своєму погляду ковзати по блузці з джерсі вниз до короткої вельветовій сорочці, яка доходить до середини стегна. "Чи є у вас які-небудь пропозиції щодо того, де?"
  
  
  Вона злегка посміхнулася мені. "Ванна кімната?"
  
  
  Їй відповів гей посмішкою. «Звичайно», - сказав я.
  
  
  Ми увійшли в спальню і закрили двері. Хізер підійшла до вікна і визирнула назовні. «Там дуже тихо», - сказала вона, повернувшись до мене і, кинувши сумочку на ліжко. «Ми просто можемо довго чекати».
  
  
  «Ми просто могли б, і її не збираюся витрачати це даремно».
  
  
  Її, підійшов до неї, обвів руками її талію і почав притягувати до себе. Вона вигнула спину так, що її м'які вигини притиснулися до мене.
  
  
  «Я з нетерпінням чекав цього», - сказав я, поцілувавши її шию відвертими під світлим волоссям.
  
  
  «Її готелю тебе з ними тхора, як ти увійшов в офіс Брута», - прошепотіла вона у ревматизму.
  
  
  Вона допомогла мені зняти куртку, Вильгельмину і сорочку. Її розстібав засувку, яка займається тримала ee спідницю. Через мить він впав на підлогу. Вона сиділа там, в прозорих мереживних трусиках з гнучкими вигинами і м'якістю, її шкіра була молочно-білій та гладенькій, як оксамит.
  
  
  «Ми не можемо використовувати ліжко», - сказав я, дивлячись, як вона натягує трусики на стегна. Її зняв решту одягу і, поклавши її поруч зі мною на килимок в спальні.
  
  
  Її притиснув її до підлоги і поцілував. Вона з ентузіазмом відповіла, рухаючи стегнами до мене м'якими хвилеподібними рухами. Її пестив її, цілував, і відчув, як її стегна розсунулися від мого дотику. Очевидно, вона теж була не в настрої втрачати час. Обережно її накрив її тіло своїм.
  
  
  Її, увійшов у нах одним плавним плавним рухом. Ee руки робили чарівні речі на моїй спині, рухаючись все нижче і нижче, задобрити, задобрити, збуджуючи мене все більше і більше. Її почав рухатися швидше і відчув реакцію Хізер. Її ноги розсунулися ширше, як ніби вона готелів, щоб її проник в нах, як можна глибше. Її дихання перейшло в хрипкі ридання. Її, увійшов у нах глибше, і вона застогнала, коли ми досягли кульмінації разом, ідеально.
  
  
  Потім цього ми повільно одяглися. Коли Хізер знову одягла майку, її, нахилився і легенько поцілував її в губи.
  
  
  «Нам доведеться зробити цей бізнес по ленд-лізу звичним, - сказав я.
  
  
  «Я подивлюся, що Брута може влаштувати». Вона посміхнулася.
  
  
  Ми були одягнені, коли її почув, як зупиняється машина. Хізер була на кухні. Її швидко підійшла до вікна спальні, натягуючи куртку. Перед будинком під'їхав чорний седан. У nen було троє чоловіків. Одним навколо них були «Новости».
  
  
  Її, кинувся до дня спальні, коли Новинки і його друзі вийшли навколо машини і попрямували до будинку. "Хізер!" - різко прошепотів я. "Вони тут!"
  
  
  У замку скрипнув ключ. Хізер ніде не було видно. Її пірнув назад у спальню, коли відчинилися вхідні двері.
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  «Можливо, її зможу запросити сюди кого-небудь ще, крім Маршу», - сказав один навколо чоловіків, коли вони увійшли. Її побачив щільного кучерявого персонажів, несе сумку з продуктами. Він пройшов через вітальню на кухню, і я подумав, що це Коваль. «Але ви розумієте, що це дуже короткий термін».
  
  
  Її затамував подих, коли Коваль увійшов на кухню. Хізер десь там була. Може, гей, вдалося прослизнути в комору. Її, чув, як кучерявий чоловік ходить по кухні.
  
  
  «Ви можете сказати це Кремлю, товариш». Це були «Новини», і це було сказано з сильним сарказмом. Її бачив, его, коли він сідав у крісло на день. Її прочинив двері, залишивши лише полдюймовой б. Гаманця Хізер, як я помітив краєм ока, більше не було на ліжку. Якби вона взяла це
  
  
  з нею...? А потім її побачив його в дальньому кутку біля ліжка, де він, мабуть, якимось чином впав. У nen буде сл автомат Sterling.
  
  
  Її розчаровано зціпив зуби. Хізер була безоружна, і нас розлучили. Це був невідповідний момент.
  
  
  Високий незграбний британець з акуратними вусиками перебрався на канапу біля території баренцева моря.
  
  
  «Я знаю одного хлопця, що може вийти», - сказав він російській. «Гаррі-Мавпа, як вони його називають. Він підходить для бійки. Він любить битися».
  
  
  В голосі території баренцева моря було чути нетерпіння. «Ми не можемо використовувати в цій операції звичайних хуліганів, Марш. Нам потрібні люди з хорошими головами, в іншому разі населений пункт росії зазнає невдачі».
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - незворушно сказав британець.
  
  
  Коваль висунув голову навколо кухні. "Стакан горілки, товариші?"
  
  
  «Я спробую», - сказав Марш.
  
  
  "Так, будь ласка." Новинки кивнув. Він встав, зняв куртку і попрямував відвертими в спальню.
  
  
  Їй кинувся до шафи. Як тільки її закрив двері, в кімнату увійшов Новинки і кинув куртку на ліжко. Він стягнув краватку, і на мить мені здалося, що він іде з ним у комору. Її витягнув Вильгельмину і був готовий вистрілити, якщо він відкриє двері. Але він відвернувся від туалету, і на мить вислизнув навколо мого поля зору, очевидно, повісивши краватку на якийсь гачок на стогін. Він був у трьох метрах від 9-міліметрової кулі в грудях. В інший момент він вийшов через кімнати.
  
  
  Я не встиг вийти навколо туалету, як почув шум на кухні. Коваль голосно вигукнув по-російському, і тут пролунав громовий. Він знайшов Хізер. Через кілька секунд вона закричала.
  
  
  Її відчинив двері туалету і кинувся у вітальню. "Новинки" чув, як я йду, і чекав мене. Метал вдарив мене по черепу, і він побачив руку Нового і приклад, який потрапив до мене, коли її впав, біль рикошетом відбилася в моїй голів.
  
  
  Її вистрілив автоматично, але goggle тільки розколола дерево за головою Новинки. Коли її впав на підлогу, її мало не втратив Люгер, але її похмуро тримався, поки мої ноги хапалися за покупку. Її прицілився для другого пострілу, коли великий кулак Маршу вдарив мене по обличчю. Удар збив мене з нога, і на цей раз її втратив «Люгер».
  
  
  "Постарайтеся не вбивати нікого навколо них!" - крикнув "Новости". Ще один громовий навколо кухні і крик Коваля. Хізер займала его. Але у мене були великі проблеми. Марш підійшов до мене, чекаючи, коли його стану. Її підрізав його ногу, зачепивши гомілку, і він закричав. Її схопив його за ногу, сильно смикнув, і він звалився на підлогу поруч зі мною.
  
  
  Нарешті-то я встав під ноги. У мене крутилася гол, але, коли Марш насилу підвівся, схопив її его лацкани, розвернувся разом з ним в півколо і жбурнув його в "Новинки", як раз в той момент, коли російська націлив на мене кирпатий авто. Марш перекинув його на стілець, і обидва впали на підлогу.
  
  
  Її, рушив до них, але на цей раз «Новости» були для мене дуже швидкі.
  
  
  "Залишайтеся на місці!" - Російська встав на одне кожному людові, автомат був спрямований мені в груди. У мене не було вибору; Стилет Хьюго не міг бути задіяний досить швидко.
  
  
  «Все, що скажеш», - сказав я.
  
  
  У цей момент навколо кухні вийшов Коваль, тримаючи Хізер.
  
  
  «Що ж, - сказав Новинки з очевидним задоволенням, - ці два друга за Лендс-Енд. Радий знову зустрітися з вами».
  
  
  «Готель їй сказати, що це почуття взаємно, - сказав я.
  
  
  Марш насилу піднявся на ноги.
  
  
  «Іди, вмийся», - сказав ему Новинки. «Коваль, зв'яжи цих двох».
  
  
  Коваль хмикнув. Він відпустив Хізер і знову зник на кухні, а Новинки обережно приставив до нас пістолет. Через хвилину Коваль повернувся. Він зв'язав мені руки за спиною довгою міцною мотузкою. Потім він пов'язав Хізер. До того часу, як Марш повернувся, "Новинки" посадив нас за старий розшитий квітковим візерунком-ліжко посеред кімнати. Він сердито подивився на мене.
  
  
  "Новинки" і поставив біля нас стілець і селл. Він запалив цигарку, яку ми знайшли в сміттєвому кошику.
  
  
  «Тепер», - сказав він, випустивши дим мені в обличчя. "Ви працюєте на МІ5?"
  
  
  Правила полягають в тому, що ви ніколи не говорите противнику того, чого він ще не знає, навіть якщо це здається незначним. Новинки знали про це, але він повинен був запитати.
  
  
  «Ми Скотланд-Ярдів», - холодно сказала Хізер. "Ви перевозите наркотики, чи не так?"
  
  
  "Новинки" засміявся. «Ах, правда, - сказав він. «Я впевнений, що ви можете зробити краще».
  
  
  Особа Хізер залишався невиразним. Я з полегшенням побачив, що вона, схоже, не сильно пошкоджена в битві з Ковалем. Новинки звернулися до мене.
  
  
  Він запитав. - "А яка ваша історія?"
  
  
  Її, подивився в ці плоскі очі і знову замислився, як цей чоловік міг бути нашим вбивцею. «Новинки» адепт вбивати і, безсумнівно, мали це на увазі для нас. Але він робив це холоднокровно, безжально і без емоцій, тому що це була робота, яку треба було виконати. В цьому не було б каяття, але і справжнього задоволення. Він був професіоналом.
  
  
  «У мене немає історії», - сказав їй ему.
  
  
  Новинки легко посміхнувся і по-джентльменськи затягнувся довгою сигаретою.
  
  
  Він знову зробив на мене дим. «Дівчина з МІ5, - сказав він спокійно. - Ні, почекай. КП. Згадую досьє. І ти зі своїм американським акцентом. Може бути, хитрість, або ви позичені у американців? "
  
  
  "Новинки" був розумний. Його, відкинувся на дивані і дивився на нього. «Ви розумієте це».
  
  
  Він знизав плечима. «Не має значення, в якому агентстві ви працюєте», - легковажно сказав він.
  
  
  «Нехай Марш попрацює над ним», - запропонував Коваль.
  
  
  «Так, їй кровоточащему хлопцеві про що подумати», - прогарчав Марш.
  
  
  "Ви побачите, як нетерплячі мої друзі?" - "Новинки" усміхнувся мені. «Було б добре, якби ви розглянули можливість співпраці».
  
  
  "Я говорила тобі!" - сказала Хізер. «Ми поліцейські під прикриттям. Чому б вам просто не показати нам, де в залі героїн, і не відгукнутися на звинувачення? Ми порекомендуємо поблажливість в Ярді».
  
  
  Новинки похитав головою, усміхаючись. «У вас є талановитий колега», - сказав він мені. «Але, боюся, не дуже реалістичний». Посмішка зникла. Він нахилився і обережно розчавив цигарку в попільничці. Коли його очі знову зустрілися, він мав на увазі справу.
  
  
  «Я знаю, що ви вбили одну людину в Лендс-Енд. А як щодо двох інших? Ви ih теж убили або тримайте для допиту?»
  
  
  «Без коментарів», - сказав я.
  
  
  Він кивнув Маршу; великий англієць вдарив мене по роті відкритою долонею. Мій гол так різко відкинулася назад, що на мить її подумала, що він міг зламати мені шию. Кров текла по всьому куточка мого rta. Її, бачив, як Хізер з тривогою спостерігала.
  
  
  Ну? - сказав "Новости". - Що ви підслухали на дачі? Є там живі наші друзі і що вони тобі сказали? "
  
  
  Її sel і втупився на нього, відчуваючи, як кров стікає по моєму підборіддю. "Новинки" подивився на Маршу, і велика рука знову торкнулася мене, на цей раз сжавшаяся в кулак. Удар повалив мене на диван. Деякий час лежав, млявий, а потім великі руки повернули мене в сидячу позу.
  
  
  «Я не люблю це робити, - сказав "Новини", - але ви не залишаєте мені вибору. Як довго ви були біля вікна котеджу, перш ніж наш іншої вас побачив?»
  
  
  Облизнула опухлі губи. Її сказав. - "Яке вікно?"
  
  
  Очі Новинки звузилися: «Так воно і буде».
  
  
  Коваль підійшов до Новин. «Нехай Марш попрацює з дівчиною», - тихо сказав він. Він кивнув на мене. "Він любить ee, - я можу сказати".
  
  
  «Добре», - сказав Джерело. «Але почніть з м'якості. Ми хочемо знати, що вони знають».
  
  
  "Можливо, досить м'яко, а?" - сказав Коваль. Він кивнув на довгі прекрасні ноги Хізер.
  
  
  Новинки махнув рукою. «Як побажаєш».
  
  
  Коваль глянув на Маршу, і Марш широко посміхнувся. Він підійшов до Хізер і підняв її на ноги. Коваль тримав її, поки Марш розв'язав гей, руки. Коваль повільно провів товстою рукою по її грудях, тепер уже посміхаючись. Хізер відірвалася і вдарила його по обличчю.
  
  
  Коваль в ревматизму сильно ляснув її по спині. Вона б втратила рівновагу, якби Марш не тримав ee. Її обличчя було червоним від ударів.
  
  
  Її стиснув щелепи і намагався не дивитися. Перед тим, як поправитися, повинно було стати гірше. Але якби вони дізналися, що ми знали про Міноборони, ми б втратили то єдина перевага, яке у нас було.
  
  
  Коваль і Марш стряхивали з Хізер одяг. Вона боролася з ними iso всіх сил, буркочучи, але в іншому мовчки. Через мить вона була гола. Марш тримав ee, а Коваль дуже повільно провів по ній своїми пухкими руками. "Новинам "було нудно.
  
  
  «Залиште дівчину у спокої, - сказав я. «Вона нічого не знає. Її теж. Її прийшов до твоїх проклятого вікна занадто пізно, щоб щось чути».
  
  
  "Новинки" пильно подивився на мене, оцінюючи те, що я сказав. «Це, безсумнівно, означає, що ви знаєте все або більшу частину. А тепер позбавте дівчину від подальших проблем, розповівши мені, кому ви передали цю інформацію. Вам вдалося зв'язатися з вашим штабом?»
  
  
  «Ми нічого не дізналися», - сказав я. «Нам нічого сказати».
  
  
  Новинки досліджував моє закривавлене обличчя в синцях і кивнув Ковалю. Марш кинув Хізер підлогу виплат прямо переді мною; він і Коваль спостерігали за моєю реакцією. Коваль підняв руки Хізер над її головою.
  
  
  "Хочеш побачити, як твою подругу згвалтують?" сказав він. "Як вам це подобається? Вона милашка, чи не так?"
  
  
  Марш усміхнувся і облизнул губи. Мене нудило від одного погляду на нього. Її не готель дивитися на Хізер.
  
  
  Її вагався. Чи варто з цим продовжувати? На самому делле, скільки ми могли б виграти, граючи в дурнями? Ми захищали мало інформації. З іншого боку, визнаний те, що ми знали, і трохи обманувшись у додачу, ми могли б принаймні з'ясувати, чи були Новини, і його команду командою вбивць або вони взагалі задумали якусь іншу гру.
  
  
  «Добре, їй скажу тобі те, що ти хочеш знати», - сказав я. «Відпусти дівчину».
  
  
  «Сподіваюся, ти більше не будеш грати в ігри», - сказав "Новости".
  
  
  Марш розчаровано подивився на нього, але Коваль подивився на нього поглядом, який сказав, що у нього буде достатньо часу для подібних речей пізніше, перш ніж вони вб'ють Хізер. Коваль випустив руки, і вона сіла, намагаючись прикрити руками свою наготу.
  
  
  «Відведіть дівчину в спальню. Дайте гей одяг», - сказав Джерело. «Зроби це, Коваль. Марш, залишайся тут».
  
  
  -Коваль пішов за нею і закрив двері. Тоді згадав її сумочку Хізер і подумав, чи буде у нах шанс дістатися до нього і свого маленького пістолета - перш, ніж Коваль его побачить.
  
  
  «Тепер, інший мій», - сказав Джерело. «Ми поговоримо про пошти бизнесявляется. По-перше, які справи у вас були з Gali Фергусом в Єгипті?»
  
  
  «Він збирався продати мені деяку інформацію. Але його вбили его арабські друзі, перш ніж він зміг її передати».
  
  
  "А що це була за інформація?"
  
  
  «Він не сказав», - збрехав я. "Але чим був для тебе Фергус?"
  
  
  «Нічим», - усміхнувся Новинки. «Просто людина, яка час від часу виконував для нас роботу на Середньому Сході. Наші люди там просили мене дізнатися про зустрінуть ваших стосунках з ним. Тепер про товаришів в Лендс-Енд. Вони мертві?»
  
  
  «Вони мертві, - сказав я.
  
  
  "І вони нічого тобі не сказали?"
  
  
  «Нічого. Її підслухав, як ви розмовляли через вікно, перш ніж ваш російську ще помітив мене. Про міністерстві закордонних оборони».
  
  
  Особа Новинки потемніло. "Я бачу."
  
  
  Її думав, поки говорив. Вони не зняли мою куртку, і коли Коваль обшукав мене, він не знайшов Хьюго. Але я не міг використовувати стилет, поки мої руки були зв'язані за спиною.
  
  
  «Наскільки її розумію, ви плануєте виконати свою місію, коли ваш чоловік покине будівлю». Її дивився в обличчя Новин; він залишався невиразним.
  
  
  "У чому саме полягає наша населений пункт росії?"
  
  
  Її вагався, дивлячись на нього, і Маршу; Його побачити готель ih реакцію на те, що я збирався сказати. «У тому, щоб вбити третього британського урядового чиновника, - сказав я, - у відповідності з вашим загальним планом».
  
  
  Очі "Новинки" трохи звузилися - єдина зміна виразу. Але Марш був іншою історією. Його брови здивовано піднялися, і він розсміявся. Новини пильно подивився на нього, але сміх Маршу багато мені сказав. Принаймні, він думав, що населений пункт росії, для якої його найняли, була зовсім іншою.
  
  
  «Ми не говорили про вбивства на Краю Землі», - сказав Джерело. "Ти граєш зі мною останню руку?"
  
  
  «Я на самому делле не чув цього слова, - зізнався я, - але ми вже давно знаємо, що ця передбачувана спроба шантажу британського уряду на самому делле являє собою серію запланованих страт на користь Росії. Це радянський змова, і ви були послав сюди, щоб довести справу до обидва кінця ".
  
  
  Її дивився в обличчя "Новин", а він дивився на мій. Це було схоже на гру в дро-покер, за винятком того, що на кону стояли наші життя - моя і Хезер - і безпеку Великобританії.
  
  
  «Але ви не знаєте, на кого ми плануємо вбити наступним», - задумливо сказав Джерело.
  
  
  «Ні, це може бути одна навколо декількох можливих цілей. Ми також не знаємо точної дати, але це вам не дуже допоможе. Гра закінчена, і Росія незабаром буде викрита». Її підвищив голос, впускаючи трохи емоцій. Спостерігаючи за «Новинами», її прийшов до висновку, що він мені вірить. Але він не збирався заперечувати обвинувачення, не зараз.
  
  
  «Уведи его в спальню», - сказав він Маршу без подальших коментарів з приводу того, що я йому сказав. «Знову зв'яжи дівчину і закрий суглобів на вікні. А потім візьми Коваля з собою».
  
  
  Марш відвів мене в спальню, де Коваль спостерігав за Хізер. Її, зауважив, що російська знайшов сумочку Хізер, що було розчаруванням. Вони зачинили вікно і зв'язали Хізер руки за спиною. Коли Марш вийшов через кімнати, він ударив мене великим кулаком в житті. Її, хмикнув і зігнувся навпіл, впавши на коліна. Марш засміявся, і слідом за Ковалем вийшов через кімнати. Двері за ними зачинилися.
  
  
  Я не міг дихати довгий, болісний мить. Хізер ніяково опустилася на коліна поруч зі мною. "З тобою все гаразд?" - з тривогою запитала вона.
  
  
  Тепер її міг говорити, але у мене перехопило подих. «Я зловлю цього виродка», - пробурмотів я.
  
  
  "Що ти сказав Новинам?" - запитала Хізер.
  
  
  «Я сказав йому правду».
  
  
  «Що сталося? Він вбивця?»
  
  
  «Новинки мені нічого не сказали», - сказав я. «Він дуже хороший гравець в покер, але Марш багато розповів мені, не говорити нам слова».
  
  
  Її прекрасні блакитні очі дивилися на моє обличчя.
  
  
  «Або« нк »роснефть " не має нічого спільного з змовою про вбивство», - сказав я, - «або Марш вважає, що немає, що, звичайно, можливо. Це не перший раз, коли найманого агента тримають у невіданні щодо реального характеру місії »
  
  
  "Правда". Хізер кивнула.
  
  
  «Але чомусь я дійсно не думаю, що« Новинки »мають якесь відношення до змови з вбивством».
  
  
  "Вб'є він нас зараз?" - тихо запитала вона.
  
  
  Брехати гей, не було сенсу.
  
  
  «Що ж, навіть якщо ми підемо по помилковому сліду, здається, що він повинен. Ми знаємо, що він щось замислює, і це стосується Міністерства оборони».
  
  
  «Я думаю, що вони зараз там роблять, - сказала Хізер, - плануючи нашу неприємну кончину».
  
  
  Її підтягнув зап'ястя до мотузках, зв'язує ih. Вузол був дуже тугим, щоб розв'язати його. Її, подивився на вікна з віконницями. «Вони, швидше за все, почекають до темряви», - сказав я.
  
  
  «Вони не захочуть турбувати село», - криво погодилася Хізер.
  
  
  Її сидів, крутив мотузку, що пов'язує мої зап'ястя, і гадав, що, кравець візьми, можу її зробити. Крім стилета Хьюго, у мене була цианистая бомба П'єра, прикріплена до мого стегна, а на моєму ремені і пряжці була пластикова вибухівка і мініатюрний
  
  
  духовий пістолет ature dart - всі подарунки від творчих людей в спецефектах і редагуванні Сокира. Але Хьюго був єдиним зброєю, яка може звільнити наші зап'ястя.
  
  
  Її зігнув праве передпліччя, і стилет вислизнув навколо піхов. Але він не потрапив мені в долоню, як зазвичай, його шлях перекривав мотузка на моїх зап'ястях. Її, повернувся до Хізер спиною.
  
  
  Її запитав. - "Чи Можете ви підняти мої руки до моїх зап'ясть?"
  
  
  Вона глянула на мене і повернулася до мене спиною. «Я не знаю. Але навіть якщо його зможу, я не зможу розв'язати мотузки».
  
  
  «Я знаю. Але подивіться на моє праве внутрішнє зап'ясті. Там ви побачите кінчик ножа».
  
  
  Хізер подивилася і побачила. "Чому, Нік, у тебе самі приємні сюрпризи!"
  
  
  Її, усміхнувся гей, і повернувся ще далі, щоб вона дотяглася до стилета. Її, відчував, як вона працює над цим. «Потягніть його рівним, повільним рухом, - сказав я, - рухаючи його назовні і mimmo мотузок».
  
  
  Вона так і зробила, і в наступний момент стилет зісковзнув з мотузок і з гуркотом упав на підлогу. Ми з тривогою подивилися на двері, але дискусія в сусідній кімнаті тривала без перерви.
  
  
  «Візьми ніж», - сказав я. Хізер нахилилася і ніяково підняла його. «Міцного візьми його за ручку і знову повернися до мене».
  
  
  Хізер виконала наказ. «Розріж мотузки», - сказав я. «І було б добре, якщо б у тебе було більше разрезаной мотузки, ніж плоті».
  
  
  Її, відчув, як лезо ковзнуло mimmo моїй долоні до мотузки, і потім Хізер розрізала вузол. Нарешті, потім того, що здавалося вічністю, її, відчув, як мотузка піддається. Одним останнім рішучим ударом Хізер прорвалася, І як раз вчасно; голоси в сусідній кімнаті раптом стихли.
  
  
  Її звільнив зап'ястя і швидко повернувся до Хізер. Взявши Хьюго, її один раз перерізав мотузки, що зв'язують її зап'ястя і перерізав ih. В цей момент ми почули звук у день.
  
  
  «Залишайся на місці», - прошепотіла я.
  
  
  Хізер сіла на ліжко, ніби вона все ще була пов'язана. Її, став, заклавши руки за спину, коли двері відчинилися. Це був Коваль.
  
  
  «Добре», - сказав він, посміхаючись, до нас. «Я бачу, ти все ще тут».
  
  
  «Ти збираєшся відпустити нас тепер, коли ми сказали тобі те, що знаємо?» Її сказав. Він залишив двері прочиненими, і її міг бачити, як Новини і Марш розмовляють разом у сусідній кімнаті. Марш нетерпляче виглядав вичікувальним.
  
  
  «Ми ще подивимося», - м'яко відповів мені Коваль. «А поки ми повинні відвезти тебе в інше місце, так? Де ти будеш у більшій безпеці».
  
  
  Він пройшов mimmo Хізер до мене, її знав, куди вони нас ведуть. В якусь тиху сільську вуличку, де вони скористаються глушником або ножем. Він взяв мене за руку: «Підемо, ми повинні зав'язати вам очі обом. В іншу кімнату, будь ласка».
  
  
  Хізер встала з ліжка. Її, дивився, як вона підійшла до Ковалу ззаду, сцепила руки і змахнула його шиєю.
  
  
  Російська крякнув і впав на мене. Її міцного тримав його однією рукою, початку другої вдарив його кулаком по обличчю. Він закричав і впав на підлогу. Її порізав його за вухом, щоб на всякий випадок він впав. Стилет був у мене на поясі, але мені не довелося його використовувати.
  
  
  Її сказав Хізер. - "Візьми його пістолет!"
  
  
  Її, підійшов до дня, як раз в той момент, коли вбіг Новинки з готовим автоматом. Він побачив, як Хізер схилилася над Ковалем і зробив на нах пістолет. Її з силою опустив руку на його зап'ясті. Пістолет вилетів з його рук і вдарився об підлогу, обертаючись по его полірованої поверхні.
  
  
  Її схопив "Новинки" за руку з пістолетом, перш ніж високий російська зміг прийти в себе, і шпурнув його через кімнату.
  
  
  Хізер все ще намагалася знайти пістолет Коваля. Її помітив на ліжку автомат території баренцева моря і пірнув за ним. Її, приземлився поруч і схопився за дупу. Але перш ніж її встиг підняти рушницю, Новинки знову схопився і кинувся на мене. Він був худорлявим, жилавим чоловіком з м'язистим тілом. Він сильно вдарив мене, намагаючись вирвати автомат навколо моїх рук. Ми двічі перекотилися по підлозі до закритого вікна, «Новинки» рвалися до зброї.
  
  
  Її вдарив його кулаком в голів, і він упав на підлогу. Хізер прийшла з пістолетом Коваля, як раз в той момент, коли Марш увірвався в кімнату. Він, мабуть, забарився з діставанням своєї зброї, автомата Маузер 7,75 Парбеллум, дуже схожого на Вильгельмину.
  
  
  Його обличчя потемніло від гніву, Марш увірвався в кімнату, стріляючи і лаючись. Його постріл був призначений для Хізер, але приціл був поганий; goggle пройшла mimmo ee голови на шість дюймів. Вона відкрила вогонь у відповідь, двічі вдаривши Маршу поспіль в груди і шию.
  
  
  Краєм ока її, побачив, що Новини знову піднявся на ноги і попрямував до дня. Все ще лежу на підлозі, схопив її его за ногу. Він розсміявся вдарив мене ногою. Її спробував пригнутися, але ступня все ще притиснулася до моєї мети. Її втратив хватку за щиколотку, і перш ніж її встиг ще раз схопити його, Новинки вийшов через кімнати і попрямував до вхідних день.
  
  
  Її швидко озирнувся. Коваль не рухався, а Марш лежав на спині, стогнав і боровся зі смертю кожним неглибоким зітханням.
  
  
  «Зв'яжіть його», - сказав її Хізер, вказуючи на Коваля. «Я йду за Новинами».
  
  
  Не було часу шукати Вильгельмину. Новинки попрямував до чорного седану і передумав, коли зрозумів, що у нього нічого не вийшло.
  
  
  Він узяв ключ і побіг до головної вулиці села. До того часу, як я пішов за ним, він вже був у сотні ярдів або близько того.
  
  
  Ми пробігли кілька кварталів, а потім він зник за рогом. Коли її завернув за ним за ріг, побачив її, що він заводить маленьку сіру сімку, двоє якої, мабуть, залишив ключі в замку запалювання. Її побіг швидше, але «Новинки» відсторонилися, перш ніж її встиг дістатися до машини.
  
  
  Її озирнувся і зорієнтувався. Хізер залишила ключі під приладовою панеллю S. O. C. E. M. A. Грегуар, але де, кравець візьми, це було? Її, підбіг до наступного кута і подивився прямо. Щоб голосувати воно що!
  
  
  Її миттєво сів за кермо і тримала ключ у замку запалювання, а потім її побачив здивований погляд сільської жінки, що несе авоську з продуктами. Її повернув назад на головну вулицю, як це робили «Новинки», піднімаючись на ходу, і побачив «Сімку» в декількох сотнях ярдів попереду мене, спрямовує навколо міста.
  
  
  До того часу, як «Новинки» дісталися до відкритої місцевості по вузькій звивистій дорозі, і її наблизився до сотні ярдів і швидко набирав швидкість. Кущі, обрамлявшие дорогу, височіли над висотою машин, тому всякий раз, коли Новостный йшов для покажчиків, він переховувався на увазі, поки ми знову не виїхали на пряму.
  
  
  Він шалено ковзав на кожному повороті. Мій спортивна машина прекрасно проходила повороти, і незабаром їй був щиро на nen. Він побачив мене, і коли її спробував обійти його, змусити його відступити, він вирвався, щоб зупинити мене. Ему це вдалося зробити на декількох поворотах, поки він не зустрів повільно рухалися гарбу, запряжену кіньми, що йде з іншого напрямку.
  
  
  Новинки повернув сімку вправо. Його занесло, і він знову повернув ліворуч, зачепившись за задній кут вози, завантаженої тюками сіна. Фургон нахилився у бік канави, потім хитнувся назад і викинув частину свого вмісту на дорогу переді мною. Її їхав йому, сіно розсипався на всі боки, і мій огляд на мить закрився.
  
  
  Коли її вийшов через хмару сени, її виявився відкрито на Сімка. Її спробував встати поруч, але «Новинки» зупинився переді мною. Її різко смикнув кермо вправо, і "Новинки" пішов за ним, як він і думав, потім її різко смикнув вліво і переключився вниз. S. O. C. E. M. A-Gregoire стрибнула вперед, коли моя засадах натиснула на педаль акселератора і перемістилася поруч з Simca, перш ніж "Новинки" встиг від'їхати.
  
  
  "Нк" роснефть " різко смикнув кермо, Simca врізався у праву частину спорткара, у бік водія. Її ревматизму в його спортивною машиною по Simca, підштовхуючи «Новинки» на узбіччі дороги. Він майже втратив контроль, але швидко прийшов у себе і на мить вистрибнув попереду мене.
  
  
  Ми згорнули на інший покажчиків, не звертаючи уваги на те, що б йти з іншого напрямку. Її знову зрівнявся з ним, але перш ніж її встиг зробити крок, він ударив мене своєю сімкою в бік.
  
  
  Тепер настала моя черга втратити контроль. Колесо вирвалось у мене навколо рук, і в наступну мить спортивна машина вилетіла з дороги на великий відкритий луг. Її, побачив, як машина "Новинки" шалено мчала до протилежній стороні і двадцатифутовому обриву до кам'янистому полю, потім її мчав по повітрю, машина почала котитися, перш ніж вдарилася.
  
  
  Її побачив спалах у небі, а потім коричневу землю. Пролунав різкий громовий, двері з мого боку відчинилися, і мене викинуло. Її вдарився об землю, двічі перекотився і лежав приголомшений. Машина продовжувала котитися, і впала на високий валун.
  
  
  Її повільно, сель, обережно рухаючись. Було боляче , але не зламаних кісток начебто не було. Потім її почув вибух через дорогу. Її насилу піднявся на ноги. Довелося рятувати "нк" роснефть " - якщо його ще можна врятувати.
  
  
  Її спіткнувся по дорозі і побачив, що російська пішов. Знизу клубочився чорний дим. Її, підійшов до краю насипу і подивився вниз. Сімка була охоплена полум'ям. Її міг бачити "Новинки", без свідомості або мертвого, всередині. Їй запізнився; Його ніяк не міг дістатися до нього.
  
  
  Її, стояв і дивився, як горить Сімка, і не міг не гадати, коли настане мій день, і який-небудь російський або агент Чиком стане свідком моєї смерті. Нам один агент не жив вічно; більшість навіть не дожила до старості. Голос чому Хок завжди говорив, коли ми розлучалися: «До побачення, Нік. Удачі. Побачимося, коли побачу тебе». А може бути ніколи.
  
  
  Її почув звук двигуна машини і розвернувся як раз в той момент, коли невелика білої Lancia зупинилася в декількох ярдів позаду мене. Хізер вискочила і підбігла до мене. Спантеличений англієць виповз через інший день машини і зупинився, широко розплющеними очима дивлячись на палаючу сімку.
  
  
  «О боже», - сказала Хізер, дивлячись на палаючі уламки. Потім вона повернулася і подивилася туди, звідки S. O. C. E. M. A. лежати догори ногами в полі на іншій стороні дороги. Це був безлад.
  
  
  «Вибачитися за це», - сказав я.
  
  
  «Ой, ну, - зітхнула вона. «У всякому разі, він ніколи не зрушувався дуже добре».
  
  
  Її, усміхнувся ей. «Це зчеплення Ferodo, повинно бути, потрібно відрегулювати»
  
  
  "Швидше тобі боляче?"
  
  
  «Просто моє его. Її готель, щоб Вихователь був живий. Тепер він не може нам нічого сказати».
  
  
  Вона обдарувала мене легкої самовдоволеною посмішкою. "Марш говорив перед смертю, її, обіцяла ему доктора, бідолаха.
  
  
  Схоже, ці парові не мали ніякого відношення до вбивства. Планувалося вкрасти креслення керованих ракет при передачі Міноборони у військовий штабу ».
  
  
  «Будь проклятий її, - сказав я. Так що щодо "кварталі поточного" я був прав весь час. Але якщо для змовою замаху стояли не росіяни, то хто?
  
  
  Шоста глава.
  
  
  Брута сидів за своїм столом, перебираючи фотографію загону командос Фергус. Перед ним лежали стопка офіційних армійських звітів, кожний навколо яких містив інформацію про чоловіків в загоні.
  
  
  «Нам вдалося вистежити ih всіх, - сказав Брута. «Дванадцять навколо них мертві, або вбиті на війні, або померли вдома. Цей, - він вказав на людину з лейтенантской емблемою, - дуже цікавий. Лейтенант Джон Елмор. У нього була роздроблена частину черепа. рід командос. Ему в голову вставили сталеву пластину. Потім того, як він звільнився зі служби, він використовував свої навички командос, щоб працювати на мафію. Він шталь найуспішнішим найманим вбивцею в Англії. В основному це завдання в злочинному світі. Цей чоловік був генієм у вбивстві . "
  
  
  Її підняла брови. Ось, нарешті, що-що, Brut тут же зруйнував мої надії. «Він був убитий багато років тому в бійці зі Скотланд-Ярдом в передмісті Лондона».
  
  
  "Ви впевнені, що це був він?"
  
  
  «Звичайно! Скотланд-Ярд отримав вказівку від одного з інформаторів, що Елмор ховався на станції техобслуговування. Коли вони дісталися до станції, він почав стріляти. Одіна навколо солдатів Ярдів добре розгледів його через оптичний приціл снайперської гвинтівки. . Бій тривав 10 хв, потім все місце загорілося. Одна навколо куль, повинно бути, потрапила в бензонасос. Коли все було закінчено, вони виявили, що тіло Елмора згоріло дотла. Але немає ніяких сумнівів в тому, що це був він. . "
  
  
  «Так що вбивця все ще не знайдений».
  
  
  Brut так не думав. «Минуло двадцять чотири години після двотижневого терміну», - говорив Брута, походжаючи взад і вперед перед своїм масивним столом, натягуючи важку трубку навколо вересу, туго затиснуту в зубах. "Це може означати, що ваш чоловік Марш був навмисно введений в оману Новинами, щоб не видати справжню мету місії. У цьому випадку, мій хлопчик, помер вбивця в цій палаючій машині. Разом з іншими убитими або перебувають під вартою змова був зірваний ".
  
  
  «Але Коваль підтвердив історію Маршу», - зазначила Хізер.
  
  
  "Але хіба він не зробив би це?" - заперечив Брута. «Якщо б ви були Ковалем, ви б хотіли, щоб вас судили за крадіжку документів чи вбивство?»
  
  
  «Хороша думка», - сказав я. «Але я не можу не думати, що наш вбивця все ще десь там».
  
  
  "Почерк вас турбує, чи не так?" - сказав Брута, посмоктуючи трубку.
  
  
  «Так, сер. І те, як були скоєні вбивства. Пропрацювавши якийсь час на цій роботі, ви відчуваєте, що вам потрібна людина, незалежно від того, чи зустрічалися ви коли-небудь з ним чи ні. вбивця просто не відповідає "Новинам" .
  
  
  «Що ж, сподіваюся, ти помиляєшся, Нік, - важко сказав Брута. «Тому що, якщо ви маєте рацію, все, що ми можемо зробити на даному етапі, - це подвоїти пильність по відношенню до всіх нашим високопосадовцям і чекати».
  
  
  «Я знаю», - похмуро сказав я.
  
  
  Брута раптом висунув свою велику щелепу і усміхнувся. «Добре, мій хлопчик. Не дивися так зверхньо. Ви з Хізер продовжуєте займатися своєю роботою і частини уточнюєте у мене».
  
  
  «Тоді ми в дорогу, - сказала Хізер. «Ми поділимо роботу. Її візьму міністра внутрішніх справ-дель-і лорда-хранителя печатки, а Нік може почати з міністра закордонних справ дель. Ми дамо тобі кільце сьогодні ввечері, Brut».
  
  
  * * *
  
  
  Її повільно шелл широким коридором. На перший погляд офісна будівля здавалося гудящим у звичайному режимі повсякденної роботи: секретарі поспішали з однієї кімнати в іншу, за закритими дверима клацали машинок. Але якщо б ви знали, що шукати, ви б побачили приховане напруга під поверхнею.
  
  
  Вони ж секретарі уникали темних коридорів і невикористовуваних кімнат. Всюди були урядові агенти і люди Ярдів в цивільному. Вони зупиняли мене кожні пару хв і змушували показувати I. D. Брута дав його мені. Її задавався питанням, наскільки складно буде підробити посвідчення особи КП або MI5. карти, напевно, не так wouldnt і складного для знаючої оператора.
  
  
  Її, піднявся сходами на наступний поверсі і попрямував до кабінету міністра закордонних справ дель. Тут в коридорі було багато людей, в тому числі невеликий загін солдатів у формі у широких дверей, що ведуть в основні робочі зони.
  
  
  На іншому кінці коридору була послуги двері поменше, ведуча в ряд менших кабінетів Міністерств. Коли його пройшов mimmo, вийшов чоловік. На nen була у формі двірника, в руках була швабра і відром, і він, здавалося, дуже поспішав - мало не збив мене з нога.
  
  
  Він кинув на мене швидкий, жорсткий погляд, а потім швидко рушив по коридору, майже втік. Це був високий чоловік з темним волоссям і вусами. Її намагався вирішити, чи були вуса фальшивими, збиралися злетіти за ним, коли почув крик.
  
  
  Він був чутний по офісу, який тільки що покинув прибиральник. На моєму шляху стояв чоловік у темному костюмі і краватці. Її відштовхнув його і відкрив двері.
  
  
  Коли її, зайшов в офіс, залишивши за мною двері відчинені навстіж,
  
  
  дівчина, що стояла на день, провідною в наступну кімнату, подивилася на мене широко розкритими очима і закричала. Папери, які вона, мабуть, тримала в руках, лежали в її нога. Її пройшов mimmo нах в невеликий приватний кабінет, коли по коридору позаду мене почулися shaggy. У внутрішньому кабінеті темноволоса жінка сиділа над тілом міністра закордонних справ дель, відкриваючи і закриваючи рот в шоці.
  
  
  Її побачив жах на її обличчі і подивився на причину цього. Він був убитий гарротой, яку командос використовували на війні. Він був практично обезголовлений, і всюди була хитатися кров.
  
  
  Жінка подивилася на мене і спробувала щось сказати, але її посунув її до стільця і посадив на нього, потім оглянув кімнату. Поруч на столі лежала записка, але її поки проігнорував її.
  
  
  Її, думав про те, щоб знайти того двірника, але відмовився. Його вже давно не було. Її спробував запам'ятати, як він виглядав, що змусило мене подумати, що вуса можуть бути фальшивими, і тоді його що-що згадав. Не тільки вуса, але і волосся, мабуть, були фальшивими - перука - тому що я був впевнений, що бачив, пасмо світлого волосся на потилиці.
  
  
  В офіс увірвалися двоє чоловіків.
  
  
  "Ось, що тут відбувається?" - запитав один.
  
  
  "Криваве пекло!" - сказав інший, помітивши мертвого людини.
  
  
  "Та хто ти?" Перший чоловік підозріло подивився на мене.
  
  
  Її показав своє посвідчення особи, оскільки все більше людей вбегали в кімнату. «Думаю, її і поглянув на вбивцю, - сказав я, - він одягнений, як двірник. Побіг туди по коридору».
  
  
  Одіна навколо чоловіків поспішив навколо кімнати. Решта дивилися на мене з побоюванням, оскільки кімната наповнилася переляканими службовцями Міністерства. Її, підійшов до столу і подивився на записку. Це читати:
  
  
  «Краще пізно, ніж ніколи. Сума боргу і виплати зросла до чотирнадцяти мільйонів фунтів стерлінгів. Помістіть його на борт приватного літака і відправте його в Женеву. Ви отримаєте подальші інструкції щодо того, в який банк звертатися для сплаченого депозиту. у вас не вистачає часу ".
  
  
  "Ось, що в тебе там?" - сказав поруч зі мною поліцейський у цивільному. «Її просто прийняти, що» Він потягнувся до записці, і він дозволив ему щорічно. Мені він здався схожим на той самий почерк, але, звичайно, експерт по почерку повинен це підтвердити.
  
  
  Її, відійшов від стільця, щоб ще раз поглянути на тіло. Тепер в передній кімнаті були репортери, безуспішно намагаються пройти там mimmo військової охорони.
  
  
  Обходячи крісло, лиже до тіла, її помітив клаптик паперу на підлозі-наприклад, там, де міг стояти вбивця, коли він вийняв записку з кишені і поклав її на стілець. Її підняв його; він виглядав, як відірваний від канцелярського приладдя, всього в кутку аркуша. На ній олівцем було написано номер телефону. На лінії відриву залишилася частина друкованої емблеми.
  
  
  Вивчаючи надряпані цифри, мені здалося, що вони могли б бути написані, він же рукою, яка займається писала замітки про вбивство. Звичайно, це був довгий шлях, але він нам був потрібен, відкрито зараз.
  
  
  До мене підійшов щільний чоловік, і їй засунув обривок в хвилину.
  
  
  "Ти там - ти хто?"
  
  
  «КП», - сказав я, показуючи посвідчення особи. черговий раз. Він не бачив, щоб її сховав папір.
  
  
  "Ах. Добре. Просто тримайся подалі, мій хлопчик".
  
  
  «Я докладу всі зусилля». - сказав я з серйозним обличчям. Її, підійшов до тіла, щоб востаннє глянути на безлад, в якому перебував міністр.
  
  
  Це було ще одне вбивство без необхідності. Гаррота, в даному випадку складається навколо двох металевих ручок, між якими проходить відрізок фортепіанної дроту, була знайомим військовою зброєю. Зловмисник просто намотав дріт на голову жертви і потягнув. Дріт прорізала тіло, м'язи, сухожилля та кістки, поки не відокремила голову від тіла. Принаймні, це був швидкий шлях. Їй раптом згадав, що Микола Фергус служив у командос. Так він і дізнався вбивцю? Якщо б він дійсно знав його. Тепер її грають в угадайку, і на це не було часу, її, повернувся і швидко вийшов через кімнати.
  
  
  Її знайшов Хізер неподалік в офісі міністра внутрішніх справ-дель -; вона не чула про останній вбивстві. «Я тільки що зіткнулася з Эльмо Юпітером», - легко сказала вона. «Він стверджував на тому, щоб їй зателефонувала ему. Ти ревнуєш, коханий?»
  
  
  «Готель би її мати на це час», - сказав я. «Міністр закордонних справ-дель-тільки що був убитий».
  
  
  Її прекрасні блакитні очі розширилися від шоку.
  
  
  "Брута знає?" запитала вона.
  
  
  «Я подзвонив йому було по дорозі сюди. Він був у дуже хорошому стані».
  
  
  "Це дуже жахливо, чи не так?" вона сказала.
  
  
  «Якщо ми не покращимо наш середній показник найближчим часом, - сказав їй привіт, - британський уряд перестане існувати як життєздатне установою. У міністерстві закордонних панувала повна паніка».
  
  
  "Є у Брута ідеї?" запитала вона.
  
  
  «Не зовсім. Зараз ми в значній мірі одні. Прем'єр-міністр вже повідомлений, її чув і хоче негайно доставити викуп».
  
  
  «Він, мабуть, боїться, що може бути наступним».
  
  
  «Він логічна мета», - сказав я. Вбивця залишив ще одну записку з вимогою оплати. І її знайшов це на місці події. "Я передав гей записку.
  
  
  «Це номер телефону міністерств, - збентежено сказала вона. "Як ви думаєте, це написав вбивця?"
  
  
  «Здається малоймовірним, що співробітнику міністерства знадобиться записувати номер, - сказав я. «І каракулі, здається, схожі на почерк у нотатках про вбивство. Що ви думаєте про емблемі?»
  
  
  «Цього недостатньо, - сказала вона. «Але чомусь мені здається, що я бачила це раніше. Ходімо в мою квартиру і подивимося ближче».
  
  
  Хізер зняла невелику квартиру в лондонському Вест-Енді. Піднятися туди можна було трьома прольотами, але, опинившись всередині, це було досить чарівне місце. Вона приготувала нам на чашку англійського чаю, і ми в таку гру на маленький столик біля вікна, потягуючи его. Її знову витягнув навколо кишені клаптик паперу.
  
  
  «Хема б нам був цей хлопець, він любить грати жорстко, - сказав я, перегортаючи папір в руці. Її повідомив Хізер подробиці вбивства. «Грубіше, ніж Новини. І він, ймовірно, більш небезпечний, тому що любить вбивати і тому, що він, ймовірно, нераціональний».
  
  
  Її підніс газету до світла через вікна. «Гей, що це? Таке враження, що тут, під цифрами, що написано».
  
  
  Хізер встала і подивилася через моє плече. "Що там написано, Нік?"
  
  
  «Я не можу розібрати. Це схоже на початок з великої літери« R », а потім...»
  
  
  «Ой» і «Їй», - схвильовано сказала Хізер.
  
  
  «А потім -« А», і, може бути,« Л. Ройял. І ще що-що ».
  
  
  «Це може бути« Хо », - сказала вона, -« і частина телевізора. Ви знаєте, що на Рассел-сквер є королівський готель ».
  
  
  «Звичайно», - сказав я. "Royal Hotel. Але це канцелярське приладдя готелю?"
  
  
  «Я так не думаю, - сказала Хізер. «Я сказав вам, що бачив цю емблему раніше, але я не асоціюю її з готелем. Але ми її перевіримо».
  
  
  «Якщо це не готельна газета, - сказав я, - у нас є подвійна підказка. Royal Hotel та організації або ідея, представлені цим символом».
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - погодилася Хізер, на її обличчі відбилося хвилювання. «Може бути, це наш прорив, Нік».
  
  
  «Якщо б газета належала вбивці, - спростував повідомлення в змі її ей.
  
  
  Потім чай ми в таку гру на таксі до готелю Royal і поговорили з помічником менеджера за стійкою. Він глянув на клаптик паперу і заперечував, що він належить готелю. Він досталь лист готельних канцелярського приладдя і показав нам для порівняння.
  
  
  «Звичайно, це може належати гостю», - сказав чоловік. «Одному Або багатьох учасників з'їзду, які зустрічаються тут».
  
  
  «Так», - важко сказав я. «Що ж, все одно спасибі».
  
  
  Зовні Хізер сказала: «Думаю, нам краще познайомити Брута з сучасністю».
  
  
  «Добре, - сказав я. «Може, він може запропонувати які-небудь ідеї з приводу нашої емблеми». Ми зупинили таксі і пішли відверті в офіс Брута.
  
  
  Коли ми дісталися до місця, а потім швидкого маршу по довгому коридору з охоронцями в уніформі ми виявили, що Брута переглядає старі поліцейські запису. Він подумав, що все ще може бути певна ймовірність того, що вбивця був засудженим злочинцем, озлоблених проти істеблішменту. Показав її ему клаптик паперу, але він похитав головою.
  
  
  «Я нічого не можу зробити з цим», - сказав він. «Я можу зробити копії і показати ih всього відділу. Може бути, хто-небудь дізнається це».
  
  
  «Можливо, це того варто, сер, - сказав я.
  
  
  «Ми перевірили цього хлопця-прибиральника, якого ти бачив, що виходять за офісу секретаря», - сказав мені Брута. «Ніхто не може ідентифікувати людину з таким описом, що працює в будівлі».
  
  
  "Це вбивця", - сказав я.
  
  
  «Він, напевно, наш вбивця», - сказала Хізер. «Ти був досить близько, щоб схопити його, Нік».
  
  
  «Не нагадуй мені», - похмуро сказав я.
  
  
  «Не звинувачувати себе, хлопець», - сказав Брута, розкурюючи трубку. «Якщо б не ти, у нас би нічого не було».
  
  
  «Можливо, у нас все ще нічого немає», - сказав я. «Якщо тобі це знадобиться, її смутні пам'ятаю, як бачив світле волосся в темряві, як якщо б на чоловікові був парик».
  
  
  Брута зробив помітку на листку паперу. «Напевно, вуса теж були фальшивими».
  
  
  «Напевно. Її знаю, що так і думав, коли побачив це».
  
  
  Брута встав з-за стільця, і шталь обійти його, посмоктуючи трубку. Він виглядав дуже втомленим, ніби не спав кілька днів.
  
  
  «На даний момент, - сказав він, - не дивлячись на докази, ми далекі від розкриття змові з вбивством. Третя записка, знайдена на місці події, більше нічого не говорить нам про наш людині. Або чоловіків».
  
  
  «Якщо у вбивці були спільники, - сказала Хізер, - він, здається, економить на них».
  
  
  «Так, очевидно, що вбивство, по всій видимості, були зроблені одним і тим же людиною - хоча вони могли б виглядати так, якби керував один чоловік. У всякому разі, прем'єр-міністр зізнався мені, що він організовує виплату необхідної суми. "
  
  
  "Чотирнадцять мільйонів фунтів?" - запитала Хізер.
  
  
  "Точно. Ми обговорювали можливість якимось чином обдурити нашої людини, завантаживши літак фальшивими грошима і т. міс. "
  
  
  Її погладив підборіддя: «Цікаво, сер, дійсно цього з математики потрібні гроші».
  
  
  "Що ви маєте на увазі?" - запитав Брута.
  
  
  «Він може думати, що хоче грошей, на свідомому рівні, - повільно сказав я, - але на іншому рівні - більш примітивному, більш темному - він може хотіти тільки вбивати».
  
  
  Брута потягнув люльку і досліджував моє обличчя. «Так, її, розумію, що ви маєте на увазі. Але як би воно було, ми повинні припустити, що виплата потрібної суми зупинить вбивства, чи не так?»
  
  
  «Так, сер, її так вважаю», - сказав я.
  
  
  «Добре. Що ж, ви двоє можете трохи відпочити. Але тримайтеся за цей клаптик паперу, - там щось може бути».
  
  
  Хізер встала зі свого звичайного місця на столі Брута, а його встав зі стільця.
  
  
  «Є ще що-що, сер, - сказав я.
  
  
  "Так?"
  
  
  «Хок сказав мені, що Микола Фергус служив у командос. Думаю, нам слід отримати список людей в загоні Gali».
  
  
  Брута насупився. «Це цілком може бути великий список».
  
  
  «Я б обмежився цим тільки для людей навколо його найближчого оточення. У цьому може бути зачіпка».
  
  
  «Насправді, Нік, - сказав Брута. "Я займуся цим. Що-небудь ще?"
  
  
  «Усього кілька годин cola», - сказав я, посміхаючись.
  
  
  «Я обіцяю не турбувати нікого навколо вас в обидва кінця дня», - сказав він. «Добре повечеряйте і трохи відпочиньте».
  
  
  «Спасибі», - сказав я.
  
  
  Ми з Хізер повечеряли в маленькому тихому ресторанчику, а потім вона запросила мене до себе на квартиру, щоб випити, перш ніж її, повернувся в свій номер в готелі, оплачувана VMX. У мене був його син, а вона - шеррі. Ми в таку гру на довгий диван, потягуючи напої.
  
  
  «Готель би його згадати, де її бачила емблему на тому клаптику паперу», - зізналася вона. «Я знаю, що бачив це десь не так давно».
  
  
  «У вас буде достатньо часу для цього завтра, коли ви відпочинете», - сказав я. «Нехай все це інкубується всередині до тих тхора».
  
  
  «Добре, доктор». Вона посміхнулася. «Я повністю віддаю себе твоїй турботі».
  
  
  "Це пропозиція?"
  
  
  «Бери, як хочеш».
  
  
  Її поставив недопитий кубок і потягнувся до неї. Вона танула в моїх руках, її м'якість давила на мене. На ній були штани і сорочка, але без бюстгальтера. Притулившись губами до її губ, її провів рукою по її правою грудей. Від мого дотику сосок затвердів. Моя мова досліджував її рот, і вона пристрасно відповіла.
  
  
  Вона відірвалася від мене і встала. «Я займуся чим-небудь більш підходящим», - сказала вона.
  
  
  Вона зникла в спальні, і її допив свій бурбон. Тепло спиртного поширилося по мені. Її був розслаблений і готовий. А потім повернулася Хізер.
  
  
  На ній був майже прозорий пеньюар до підлоги.
  
  
  Її, роздягся і жим лежачи поруч з нею на диван. Її просунув руку між її стегон і погладив її. В її горлі забурчав тихий звук.
  
  
  Її накинув пеньюар гей голову і дозволив йому впасти на підлогу поруч зі мною. І вона готель мене. Було ясно, що вона дуже мене готелю. Її, знав, що це буде навіть краще, ніж минулого разу.
  
  
  Ми почали неквапливо, комфортно, дозволяючи хвилях задоволення проходити через нас, коли наші тіла стикалися, і вогонь повільно спалахував всередині. Це було солодке, дуже солодке; некваплива хода розпалила вогонь і розвела его.
  
  
  Коли поштовхи, тяги і зондування досягли більшої інтенсивності, Хізер почала тремтіти. Звуки в ee горлі росли, поки не заповнили кімнату. Потім це було примітивне занурення, дике по своїй інтенсивності, коли руки Хізер міцного обвилися навколо мене, її гарячі стегна притискали мене до неї все глибше і глибше.
  
  
  Коли все закінчилося, його жим лежачи, закурив сигарету і подумав про Хізер і Хадии; я не міг не порівняти ih двох. Ih способи заняття любов'ю були такими ж різними, як і ih національності. Хадия схожа на пустелю Північної Африки, в якій вона народилася: лихоманка, як вирує піщана буря, яка займається закінчилася так само раптово, як і почалася. Весна у Хізер була більше схожа на англійську весну: повільно розвивалася, слідуючи давно усталеною схемою, поступово переходила в літню спеку, а потім поступово переходила в прохолодну осінь.
  
  
  Що було краще? Я не міг сказати. У кожного були свої переваги. Але було б непогано, подумав я, мати постійну дієту спочатку навколо одного, потім навколо іншого.
  
  
  Сім
  
  
  Було вже за північ, коли її повернувся в свій готельний номер і жим лежачи спати. Приблизно через годину, потім того, як він задрімав, його раптово прокинувся. Спочатку її, поняття не мав, що мене розбудило, а потім її почув це знову: м'який клацаючий звук. Що це було? І всередині кімнати або зовні?
  
  
  Її лежав і слухав, мені дуже хотілося знову заснути, і він знав, що це розкіш, яку я не можу собі дозволити. Багато агенти прокидалися мертвими, так сказати, тому що були занадто втомленими або сонними, щоб чути дивний шум посеред ночі.
  
  
  Її лежав зовсім нерухомо, дивлячись у темряву. Мене оточила тиша, перемежаемая вуличним шумом. Її щось уявляв чи мріяв?
  
  
  П'ятнадцять хвилина на світному циферблаті моїх годин. Її позіхнув і iso усіх сил намагався тримати очі відкритими. Пів години. Звичайно, її помилявся. Сон тягнув мене, тягнучи в свою темну теплу яму. Мої повіки закрилися, потім широко відкрилися.
  
  
  Знову цей звук! Той тихий клацаючий звук, і на цей раз сумнівів не було. Він виходив з дня в коридор. Хтось рухав ключем у замку.
  
  
  Звук повторився. Хто б нам був там, був задоволений, що я сплю.
  
  
  Її мовчки виліз навколо сміття. Єдиний святий кімнаті виходив навколо вікна і під дверима
  
  
  коридор. Тепер тінь затуляла вузьку смужку світла під дверима. Так, хтось був зовні і незабаром увійшов.
  
  
  Її натягнув штани і сорочку, надів балетні тапочки, коли склянку клацнув у замку, і ручка почала обертатися. Її, підійшов до стільця, де висіла моя куртка, і потягнувся до наплічної кобури під нею. Її витягнув Вильгельмину, потім повернувся до ліжка і натягнув простирадло на подушку. Коли двері прочинилися, в неї присів за стільцем.
  
  
  В кімнату повільно увійшов широкоплечий чоловік, тримаючи перед собою пістолет. Інший худий чоловік рухався за ним, як тінь. Вони беззвучно увійшли в кімнату і зупинилися обличчям до ліжка. Толстоплечий кивнув худорлявого, і вони взяли гвинтівки на ліжко, на якій її лежав. Вона була схована в тіні, і вони думали, що я все ще там. У пістолетів, великих і некрасивих, на дулах були довгі глушники. Раптово навколо кожного рушниці прозвучало в три або чотири постріли. Її почекав, поки вони не перестануть стріляти і постільні приналежності не будуть в безладді, потім її, простягнув руку і включив брильов.
  
  
  "Сюрприз!" - сказав я, направляючи до них Вильгельмину.
  
  
  Вони повернулися до мене обличчям, на ih осіб було замішання. Її ніколи раніше нікого навколо них не бачив.
  
  
  «Киньте зброю», - твердо сказав я.
  
  
  Вочевидь, він не був дуже переконливим. Толстоплечий пересунув пістолет і швидко вистрілив, впавши на одне кожному племені. Його постріл відколов дерево з каркаса м'якого стільця, який використовував її для укриття. Її пригнувся, коли він вистрілив початку вдруге. На цей раз goggle врізалася в набивання стільця.
  
  
  Її вдарився об підлогу за стільцем, перекотився один раз, і вистрілив у далекого. Вільгельміна без глушника голосно загарчала у кімнаті, goggle вп'ялася в стіну за мускулистої головою бандита. Її швидко вистрілив знову, і почала другий постріл потрапив чоловікові в груди, сильно вдаривши його об стіну. Він зісковзнув на підлогу, залишивши на стогони малиновий після.
  
  
  Почала другий стрілець вистрілив ще раз, відколов кольоровий папір із стіни позаду мене, і пірнув в укриття за ліжком. Її вистрілив, але промахнувся на кілька дюймів і впав, ніжку нічного столика.
  
  
  Тепер її, повернувся на стілець. Її підняв впала попільничку, кинув її вправо і залучив вогонь противника. В ту ж мить її відступив вліво, знову схопився над головою для вимикач світла, затемнюючи кімнату. Її швидко дерся k особливих комода, який служив хорошим укриттям від ліжка.
  
  
  Вижив бойовик був на ногах, рухався на день з ліжка і на ходу вистрілив у мене. Кулі прогризли деревину спереду комода. Їй залишився стояти, але коли він попрямував до дня, мені вдалося вистрілити в нього ще раз. На жаль, її промахнувся.
  
  
  Її, схопився і кинувся до дня, як раз вчасно, щоб побачити, як бойовик зникає за рогом в коридорі. Він прямував до чорної сходах.
  
  
  Її вилаявся собі під ніс, коли її швидко повернувся в кімнату. Її схопив невелику валізку й витяг запасний магазин для Вільгельміни. Її витягнув старий магазин, а потім вставив новий. Потім її, вискочив у коридор, mimmo невеликого скупчення персоналу готелю і гостей, до чорної сходах.
  
  
  До того часу, коли її, спустився вниз по сходах і вийшов у провулок позаду готелю, другого бандита ніде не було видно. Її, побіг до виходу, навколо провулка, подивився прямо, потім ліворуч - і помітив, як він завернув за ріг. Її, рушив за ним.
  
  
  Її наздоганяв його, коли ми вийшли на Хай-Холборн, на Юстон-сквер, і він побачив вхід в метро, лондонське метро - і пірнув у нього.
  
  
  Їй був там через мить. Підійшовши до сходів, побачив її его внизу, целившего у мене пістолет. Він натиснув на курок, але єдиним звуком був даремний клацання. Очевидно, пістолет дав осічку. Він вилаявся і кинув його.
  
  
  Її крикнув. "Постривай!"
  
  
  Але він зник біля підніжжя сходів. Її засунув люгер за пояс і пішов за ним.
  
  
  Ми долають бар'єри, а потім її, помчав за ним по платформі станції. Літній чоловік, що стоїть на краю платформи в очікуванні поїзда, втупився на нас, коли ми мчали mimmo.
  
  
  В кінці платформи мій чоловік почав підніматися по сходах на інший рівень. Він повернувся, і його его добре роздивився. Він був молодий і міцний; його обличчя були одночасно гнів та відчай. Він вибіг по сходах, її стежив за ним.
  
  
  Нагорі сходів він повернувся і шталь чекати мене. Коли її скорочував дистанцію, він люто копнув. Її, відступив на кілька кроків і майже повністю втратив рівновагу. До того часу, як він досяг вершини сходів, бойовик був уже на півдорозі вниз по платформі. Її побіг за ним, намагаючись наздогнати.
  
  
  Потяг з ревом в'їхав на станцію, але мій чоловік не спробував сісти на нього. Очевидно, він відчував, що на станції у нього більше шансів. В кінці платформи він кинувся на іншу сходи.
  
  
  Тут, як раз приїжджав поїзд. Пара середніх років вийшла і сіла на лаву.
  
  
  Вони безтурботно подивилися вгору, коли бойовик, озирнувшись на мене, знову побіг по платформі. Але її наздогнав його відразу потім лавки. Її зробив стрибок і збив його нога.
  
  
  Ми важко впали, перекочуючись до ніг пари на лавці. Вони сиділи і з легкою цікавістю спостерігали, як чоловік схопив мене за горло.
  
  
  Її вирвався на свободу, вдаривши його по передпліччю, потім завдав ще один удар ему в шию. Він упав навзнак. Її насилу встав на одне кожному людові, і його его кулаком по обличчю.
  
  
  Він хмикнув від ударів, але не здавався. Він вдарив мене ногою, коли їй кинувся на нього, удар збив мене боком до краю платформи. Її мало не впав.
  
  
  Він побачив, наскільки їй близький до краю, і вирішив мені трохи допомогти. Він вдарив мене ногою, цілячись в мою сторону, як тільки поїзд увійшов на станцію. Її схопив його за ногу й тримав. Він спробував вирватися, втратив рівновагу і відкотився від краю платформи, трохи не потягнувши мене за собою. Его домкрат вирішення науково-дослідних завдань поїзд, який пронісся над ним.
  
  
  Пара, яка займається так спокійно дивилася на нас, тепер схопилася на ноги, жінка верещала, як застряглий заводський свисток.
  
  
  Її, повернувся і швидко піднявся по сходах. Її не готель все це пояснювати поліції. Тільки не зараз.
  
  
  Восьма глава.
  
  
  "Я зрозуміла!" - сказала Хізер, коли її впустив її в свою кімнату. "Я згадала про цю емблемі!"
  
  
  Її, витер очі і пішов за нею всередину. Вона зупинилася і втупилася. Спасибі моїм незваним відвідувачам це місце виглядало як зона лиха.
  
  
  "Що, кравець візьми, тут сталося?"
  
  
  «Ви ніколи не повірите».
  
  
  «Спробуй просвітити мене», - сказала вона.
  
  
  «Гарне припущення полягає в тому, що вбивця знає, що я веду справу, і вирішив, що не хоче, щоб її дихав йому в шию. Він послав кілька здоровенних людей з великими гарматами доставити мені квиток в один потік в морг. Її повинен був змусити Брута підняти поліцію в три години ночі "
  
  
  «Але як вбивця дізнався, хто ви і для чого тут?» - запитала вона спантеличено.
  
  
  Її, знизав плечима. Її вгадав. - "Витік в офісі Брута?"
  
  
  Вона була обурена. - "Неможливо!"
  
  
  «Я сподіваюся на це», - сказав я. «У всякому разі, це означає, що ми засвічені, так що щодо цієї емблеми?»
  
  
  Її обличчя знову пожвавилося. «Дай мені щороку цей папір».
  
  
  Її простягнув ей. «Так, - кивнула вона, - я впевнена. Це частина дизайну автомобільної емблеми. Її просто не можу пригадати, який саме».
  
  
  Її натягнув сорочку і застебнув її. Її теж почав хвилюватися. «Давайте повернемося і знову поговорити з тим хлопцем у готелі Royal», - сказав я. «Це може бути швидше, ніж намагатися отримати список емблем з АА».
  
  
  «Мене чекає таксі».
  
  
  Ми проїхали крізь туман розсіюється в Миллбанку, mimmo масивних будівель Вестмінстерського абатства і будівлі парламенту. Її, знав, що в той самий момент, Павільйон муниц була на екстреному засіданні, обговорюючи, як найкраще виконати рішення прем'єр-міністра виконати вимогу вбивці ах ціле стан у фунтах стерлінгів.
  
  
  В готелі «Ройал» Хізер сказала нашому з математики: «Ми думаємо, що могли б ідентифікувати символ на папері, яку ми вам показали. Мені здається, що я бачив, - его у зв'язку з автомобілем».
  
  
  Клера в готелі на мить подумав: «Можливо, ти правий», - сказав він нарешті.
  
  
  Її запитав. - «Чи були у вас останнім часом гостей, які могли б бути в Лондоні, представляючи якусь автомобільну фірму?»
  
  
  Він широко посміхнувся нам. «Не пройшло і двох тижнів тому, як у нас тут був з'їзд автовиробників».
  
  
  "У самому делле?" - сказала Хізер.
  
  
  "Цілком!" Цей чоловік був так схвильований, як і ми. «Я можу дати вам список фірм, які були представлені. На самому делле, її вважаю, що у нас все ще є література, яку вони передали в задній частині салону в очікуванні отриманий. Хочете поглянути?»
  
  
  «Так, ми будемо. Спасибі», - сказав я.
  
  
  Він відвів нас в невелику комору в задній частині головного поверху. В куті були складені коробки з брошурами та паперами для нотаток. На парі ящиків були знаки відмінності, але нам одіна навколо них не підійшов до нашого.
  
  
  Черговий повернувся до роботи, і ми залишилися одні. Хізер почала переглядати одну картонну коробку, її і взяв іншу. Раптово Хізер скрикнула, дізнаючись.
  
  
  "У нас є це, Нік! Дивись!" Вона тримала аркуш паперу такого ж кольору, як у нас. Її, підійшов до неї і досліджував її.
  
  
  «Добре, - сказав я. "Tack tack tack."
  
  
  Повна емблема зображала скорпіон поля навколо виноградного листя на гербі щит. Ми подивилися на назву компанії, надруковане дугою над щитом, потім ще один на інший.
  
  
  «Юпітер Motors Limited», - сказала Хізер, її обличчя раптово змінилося. "Так, звичайно."
  
  
  «Юпітер», - сказав я. "Хіба це не твій інший?"
  
  
  «Елмо Юпітер мені не іншим», - рішуче сказала Хізер. «Але він володіє Jupiter Motors. Тепер її знаю, чому емблема здалася мені знайомою. Її було в одному з його виставкових залів. Его завод і офіси знаходяться десь на околиці Лондона».
  
  
  «Цікаво, - сказав я. Щось в Эльмо Юпітері турбувало мене, але я не міг зосередитися. Її засунув аркуш паперу для нотаток разом з оригіналом в хвилину і повів Хізер по коморі і назад в апартаменти.
  
  
  Клера готелю зрадів, коли ми сказали йому, що розібралися з емблемою.
  
  
  "Збіг!" сказав він.
  
  
  «Так, - погодився я. «Тепер, може бути, ти зможеш зробити нам ще одну справу ».
  
  
  "Можна."
  
  
  «Нам потрібен список співробітників Jupiter Motors, які були присутні на зустрічах, якщо ви зможете це зробити»,
  
  
  «Звичайно! Нам був наданий список для кожної компанії від організатора справи. Її впевнений, що він у мене ще десь є. Простий мене на хвилинку»,
  
  
  Незабаром він повернувся зі списком і показав нам імена співробітників Jupiter Motors. Ih було троє: Дерек Форсайт, Персіваль Смайт і сам Елмо Юпітер.
  
  
  Її подякував клерка за всю его допомогу, і ми з Хізер повільно пішли до парку на Рассел-сквер, даючи можливість проникнути в нашу новоздобуту інформацію.
  
  
  «Юпітер - Скорпіон», - сказала Хізер. «Я маю на увазі астрологічний. Її, пам'ятаю, як він мені сказав. Голос чому на емблемі зображений скорпіон».
  
  
  «Я думаю. Хезер, нам потрібно побачити містера Юпітера», - сказав я.
  
  
  Юпітер Motors перебував у сучасному курортному комплексі будівель на Норт-Енд-роуд. Очевидно, це було включено багато грошей. Тим не менш, це показало ознаки занедбаності. Потім короткої розмови з особистим секретарем Юпітера ми увійшли в його кабінет. Він все посміхався, ігноруючи мене й концентруючись на Хізер.
  
  
  "Ну, Хізер!" - тепло сказав він. "Який приємний сюрприз."
  
  
  «Ти сказав мені зв'язатися», - сказала Хізер, коли він узяв її за руку. «Річард жахливо цікавиться автомобілями і сподівається, що зможе поглянути на свій завод».
  
  
  Юпітер подивився на мене своїми суворими карими очима. Її повинен був визнати, що він був непогано виглядав, у нього атлетична статура. Але ці суворі очі зіпсували в іншому гарне обличчя.
  
  
  Він силувано посміхнувся мені. - «Звичайно, ти можеш озирнутися». «Це дасть мені можливість поговорити з Хізер».
  
  
  Хізер тепло подивилася на нього. Її, дивився на його обличчя. Здавалося, тепер він вивчає її, немов намагаючись кому, подруга вона або ворог.
  
  
  Він натиснув кнопку внутрішнього зв'язку і попросив свого секретаря зателефонувати містерові Берроуза, який покаже мені, поки Юпітер і Хізер п'ють чай в холі, коридорі.
  
  
  Поки ми чекали містера Берроуза, її недбало сказав Юпітера: «Наскільки її розумію, що недавно тут, у Лондоні, проходив з'їзд автовиробників».
  
  
  "Так". Він кивнув. «Я був присутній разом зі своїм директором з продажу та його помічником. Зустрічі не виправдали очікувань. Тут, в Англії, між компаніями занадто мало співпраці».
  
  
  «Думаю, те ж саме і в Штатах», - сказав я.
  
  
  «Так», - повільно сказав він. "І що ви там робите, містере Метьюз?"
  
  
  «Я працюю у сфері суспільного здоров'я, як і Хізер. Гей, доручили показати мені Лондон».
  
  
  Хізер витягла сигарету і навмисно поралася з запальничкою. Вона впала на підлогу з килимовим покриттям. Її встав, немов збирався підняти для нах річ, але Юпітер випередив мене. Коли він закурив ee сигарету, її натиснув на ніжку годин, які були на мені. Крім точного відліку часу, він робив чудові фотографії.
  
  
  Задзвонив домофон. Юпітер простягнув руку і клацнув вимикачем. «Так? Добре, пішли його відверті всередину». Він глянув на мене. «Нарешті це Берроуз».
  
  
  Містер Берроуз був ввічливий, але тур наскучал ему майже так само, як і мені. У відділі продажів мене познайомили з Форсайтом і Смайтом, двома чоловіками, які разом з Юпітером були присутні на конгресі в готелі Royal. Форсайт був знатним сивочолим типом; Смайт наприклад, на п'ятнадцять років молодший его і напористий, навколо тих, хто проштовхує ногу в двері, коли продає будинок за будинком. Чомусь я не думали нікого навколо них нашим чоловіком, але ми б все одно попросили Брута ih перевірити.
  
  
  Юпітер здавався трохи напруженим, коли ми з Хізер нарешті попрощалися. Він сфокусував на мене холодний погляд і сказав з повною нещирістю: «Повертайтеся в будь-який час, містер Метьюз. Радий вас бачити».
  
  
  «Спасибі», - сказав я, відповідаючи на холодний погляд.
  
  
  Йдучи до вокзалу Західний Кенсінгтон, ми з Хізер оцінили нашу ранкову роботу. «Берроуз натякнув, що компанія відчуває фінансові проблеми з-за високих державних податків», - сказав її ей.
  
  
  «Цікаво», - сказала вона. «Думаю, у мене є роздруківки на прикурювача. У тебе є фотографії?»
  
  
  «Один, за нього і пара паперів на його столі для його почерк». Її прикурив для нас, сигарети, поки ми йшли. «Я також зустрічався з Форсайтом і Смайтом, але я думаю, що Юпітер - наша людина. Її просто готель би знати, як він дізнався, що його агент».
  
  
  «Він знає, що я теж агент», - сказала Хізер. «Я впевнений в цьому. Але ми отримали те, що готелі, і це важливо».
  
  
  «Я просто сподіваюся, що все це до чогось призведе», - сказав я.
  
  
  Вона уважно подивилася на мене. «Я згадав що-що ще, Нік, поки пив чай з Юпітером. Пам'ятаєш день, коли вбили міністра закордонних справ дель, її казав тобі, що натолкнусь на Эльмо Юпітера, коли встретлю тебе на вулиці?»
  
  
  Її, зупинився і подивився на нах. Її забув, що «Так, - сказав її повільно, щось ворушилося в моїй пам'яті, - ви сказали, що тільки що бачили, его, відкрито біля міністерства закордонних справ дель. Що він там робив, що він сказав?»
  
  
  Вона похитала головою. «Не зовсім. О, її виконав звичайну ввічливу мова:« Чому, Эльмо Юпітера, що призвело тебе до цього? »
  
  
  Я думаю, він сказав «ще один», але я її не слухала. Потім він почав наполягати на побаченні, і вона пішла, як тільки змогла ».
  
  
  «Ще один», - сказав я, хитаючи головою. «Це завжди можливо, звичайно, але це занадто багато збігів».
  
  
  «Я безумовно могла повірити, що він наш вбивця», - здригнувшись, сказала Хізер. «Ці очі! Вони викликають у мене мурашки по шкірі».
  
  
  Її завмер. «Голос і все! Двірник! Це те, про що думав її. У нього було таке ж статура, як у Юпітера, і такі ж суворі очі. Їй був прав - волосся і вуса були фальшивими. Це був Юпітер». Її впевненість у цьому. І це підходить! Він впізнав мене, коли він натрапив на мене в коридорі, і правильно зробив висновок, що я був з охоронцями. Він боявся тільки цього, боявся, що я побачу його знову і згадаю, тому він послав цих головорізів вбити мене ".
  
  
  «Думаю, настав час ще раз поговорити з Брутом», - сказала Хізер.
  
  
  Ми знайшли її боса в його офісі. Він був у поганому настрої, так як тільки що повернувся з лондонського аеропорту, де спостерігав за завантаженням чотирнадцяти мільйонів фунтів стерлінгів на борт вузу літака. Гроші були упаковані в сталеві коробки і охоронялися агентами ЗП.
  
  
  Ми поінформували його про нашу поїздку в Jupiter Motors, потім передали Бруту Хезер запальничку і плівку з моєї часовий камери. Він відправився в терміновому ih в науковий відділ, і ми стали чекати.
  
  
  Результати не змусили себе чекати, всього півгодини. Клера вручив Бруту складену папку. Читаючи, він спохмурнів. Нарешті він сказав: «Здається, Нік, у тебе і Хізер є роздруківки пальців мерця».
  
  
  Він вручив мені файл. На першій сторінці було поліцейське досьє Джона Елмора.
  
  
  Її запитав. - "Немає ніяких сумнівів?"
  
  
  Брута серйозно похитав головою. «Роздруківки пальців ідеально збігаються».
  
  
  «Тоді він, мабуть, влаштував бійку зі Скотланд-Ярдом, він залишив тіло й якимось чином вислизнув, поки вирувала пожежа. Ему б зробити пластичну операцію на обличчя і зайнятися автомобільним бізнесом. Всі ці роки він працював у ясна. Але чому тепер, зовсім несподівано, він ... "
  
  
  «Добре, знати, коли ми його заберемо», - сказав Брута, потягнувшись за телефоном.
  
  
  «Вам краще вибрати хороших людей, сер», - сказав їй ему. «Якщо Юпітер - наш чоловік, і він точно так виглядає, то він дуже розумний. І надзвичайно небезпечна».
  
  
  «Не потрібно нагадувати мені, - пирхнув Брута.
  
  
  Коли він закінчив розмову по телефону, що її запропонував піти з його людьми. «У цьому немає необхідності», - відмахнувся він від моєї пропозиції. «Ви двоє зробили достатньо сьогодні».
  
  
  "Що стосується грошей зараз?" - запитала его Хізер.
  
  
  «Я розмовляв з прем'єр-міністром - білий прапор майорить над парламентом, і його поки не вразило те, що ми зробили. Він пам'ятає « Новости ».
  
  
  "Але це інше!" - Хізер благала.
  
  
  «Ви повинні пам'ятати, - сказав Брута, - що в даний момент панує абсолютна паніка. Парламент наполягає на тому, щоб щось було зроблено, щоб зупинити вбивства. І відвантаження можна буде зупинити у Швейцарії, якщо Эльмо Юпітер дійсно виявиться вбивцею. "
  
  
  Через кілька хвилин ми залишили його і пройшли через будівлю, попрямували до стоянки і красивого жовтого Porsche 911, який Хізер орендувала.
  
  
  «Думаю, у нас є право на хороший обід», - сказала вона, коли ми підійшли до машини.
  
  
  Її погодився. "Я голодний."
  
  
  Хізер підставах сідати за кермо, але її зупинив ee. «Ви не єдиний любитель спортивних автомобілів».
  
  
  Її сель за кермо. Вона усміхнулася і сіла поруч зі мною. "Тобі подобається грецька мусака?" запитала вона.
  
  
  «Якщо в ній багато м'яса», - сказав я, заводячи двигун.
  
  
  «Тоді її приготую тобі смачну освіта, поки ми чекаємо вістей від Брута», - сказала вона.
  
  
  * * *
  
  
  Ми лежали пліч-о-пліч на довгому бахарєв в квартирі Хізер. Її переварював мусаку, яка займається була чудовою. Хізер, безумовно, була приголомшливою дівчиною.
  
  
  «Пенні за твої думки», - сказала вона. Вона лежала в мене на грудях, спокусливо проводила рукою по моїй щелепи.
  
  
  Її зрозумів натяк і повернувся до неї. Її, уткнувся обличчям у її волосся, вдихаючи аромат ee брас. Її прикусив її вухо, і вона видав низький, глибокий стогін. Вона підняла до мене обличчя, і, поки її поцілував ee, її розстебнув ряд гудзиків на її домашньому халаті. Її обвився навколо її спини, знайшов застібку бюстгальтера і розстебнув її. Вона зняла домашній халат з плеч і викинула бюстгальтер. Її, грав з її сосками, дражнив ih зубами. Вони стали твердими, як галька.
  
  
  Її повільно погладив її плече, потім зовнішній край грудей. Коли їй це зробив, вона різко втягнула повітря, потім прикусила мою губу.
  
  
  Її легенько провів пальцями по її стегнах і стегон, поцілував її груди. Це було все, що вона могла винести.
  
  
  Вона підвела мене до себе, самостійно створюючи союз, вигнувши в nen свою чарівну спину і штовхаючись до мене, поки я не поринув у нах. Знайомий звук задоволення забурчав в її горлі. Мій розум і тіло були зосереджені на початковому бажанні проникнути, досліджувати і ґвалтувати цю прекрасну жінку, яка займається на даний момент була частиною мене. Наша пристрасть росла, росла... і вибухнула повним виконанням.
  
  
  Дев'ята глава.
  
  
  Телефон задзвонив через кілька хвилина потім того, як ми закінчили
  
  
  Хізер піднесла слухавку до вуха, послухала декілька секунд, а потім ахнула. «Так, сер, негайно», - сказала вона і повісила трубку.
  
  
  Її запитав. - "Брута?"
  
  
  «Так», - і далі мета хиталася вгору і вниз. «Юпітер зник. Його немає ніде, ні в його офісі, ні в своєму дім».
  
  
  «Може бути, він просто відключився».
  
  
  «Brut так не думає», - сказала вона. «Він вважає, що Юпітер підозрює, що ми знаємо про nen».
  
  
  Її, замислився на секунду. Брута, ймовірно, був прав. Людина з розумом Юпітера запідозрить що-небудь у нашому раптовому візи до йому. Поміркувавши над цим, він, ймовірно, вирішив перестрахуватися і де-небудь сховатися.
  
  
  Її, встав з дивана і почав одягатися. Хізер попрямувала в спальню. «Брута хоче побачити нас негайно, якщо не раніше, у своєму офісі», - сказала вона через плече.
  
  
  Ми були готові через десять мін і спустилися по сходах навколо квартири Хізер на вулицю. Був потік дня, і вже сідало раннє осіннє сонце. Елегантний Porsche 911 був припаркований за кутом мощеної вулички. Коли ми підійшли до машини, двоє чоловіків вийшли по всьому під'їзду і зіткнулися з нами. Кожен тримав у правій руці револьвер.
  
  
  "Голос це так!" - м'яко сказала Хізер.
  
  
  «Тримай його тут», - сказав найближчий до нас людина. Це був вузькоплечий персонаж, з тонким обличчям, чиї блідо-блакитні очі не відривалися від мого обличчя. Його приятель був коренастее з ногами футболіста. «Обыщи дівчину», - сказав ему худий чоловік, а потім звернувся з листом до мене: «Стій спокійно».
  
  
  Він поплескав мене і добре попрацював - він знайшов Вильгельмину і Хьюго.
  
  
  "Що це?" - запитав я, хоча і міг здогадатися.
  
  
  «Неважливо», - сказав футболіст, запихаючи в хвилину сумочку Хізер з стерлінгом. Він кивнув у бік узбіччя, де чорний «роллс-ройс» під'їжджав до «порше». "Просто сідайте."
  
  
  Схоже, у нас не було особливого вибору. Хізер пішла першою, худорлявий чоловік підійшов до неї. Її послідував за його приятелем.
  
  
  "Куди ви нас везете?" - запитала Хізер.
  
  
  «Ви потім дізнаєтеся», - сказав худий чоловік. Тепер ми були біля узбіччя. "Залізай."
  
  
  «І ніяких забавних дель», - додав чоловік поруч зі мною.
  
  
  Водій «роллс» не збирався виходити, навколо машини. Я не зводив очей з пістолета, який мій чоловік тримав спрямованим на мене, але я не знав, чи була Хізер налаштований на можливість руху проти них. В наступну мить їй стало відомо.
  
  
  "Нік!" - крикнула вона і рубонула боком в руку худорлявого чоловіка. Его револьвер з дзвоном впав на тротуар, коли Хізер знову вдарила його, на цей раз по обличчю.
  
  
  Тим часом її вдарив футболіста по коліну з гучним тріском. Він крикнув, і зігнувся, хапаючись за ногу. Поки він відволікся, його схопився за його пістолет.
  
  
  Хізер тепер добре трималася на худорлявого чоловіка. Вона дозволила його власною інерцією вивести його за противаг, потім, використовуючи своє тіло як важіль, люто кинула його через капот «роллс». Він приземлився на спину.
  
  
  Хізер рушила за пістолетом, який він упустив, але не знайшла його. Її все ще намагався вирвати пістолет у футболіста, який чинив опір.
  
  
  Її, чув, як Хізер кричала: «Зрозуміло!» коли вона, нарешті, дісталася до пістолета худого людини... надто пізно.
  
  
  «Кинь, або його продю тобі дірку». Водій «роллс» приєднався до виступу з великим потворним револьвером, який він тримав у руці, направленим у спину Хізер.
  
  
  Хізер застогнала, глянула на мене і побачила, що я не в змозі допомогти, і впустила пістолет.
  
  
  «А тепер, - сказав водій, направляючи на мене пістолет, - залишайся тут. Іди сюди, пташка».
  
  
  Хізер переїхала до нього. Він сильно вдарив її, і мало не збив з нога. «Повернись і заклав руки за спину», - сказав він.
  
  
  Він кивнув худому чоловіку, хромавшему за рушницею, яка впустила Хізер. Він підійшов, досталь, навколо заднього кишені пару наручників і надів ih на тонкі зап'ястя Хізер. Вона ахнула, коли він затиснув ih, занадто сильно. Її прокляв його собі під ніс.
  
  
  Тепер до мене підійшов водій. Це був великий чоловік зі злегка в'ялим особою. Він кинув на мене дуже мерзенний погляд і зробив револьвер мені в голову. Її пробурчав і впав, стікаючи кров'ю по порізаного лоба. Потім він і футболіст отдернули мені руки за спину і застебнули наручники на моїх зап'ястях. Вони підняли мене на ноги і заштовхали в роллс. Худий чоловік підштовхнув Хізер до мене.
  
  
  Ми їхали більше години, вогні Лондона поступово згасали за нами. Була чорна ніч, коли ми звернули на під'їзд до заміській садибі, і роли зупинилися біля головного входу в великий кам'яний будинок. Троє головорізів вийшли, навколо машини.
  
  
  «Добре, ви двоє. Геть», - худий чоловік знову віддавав накази.
  
  
  Вони витягли нас з заднього сидіння. «Всередину», - сказав худий чоловік, вказуючи на дім.
  
  
  Місце було дуже елегантним, із зовнішнім виглядом старої Англії. Ми увійшли в хол з високими стелями. Сергій горів, але нас ніхто не зустрів.
  
  
  «Він сказав відвести ih k вишці», - спростував повідомлення в змі іншим водій.
  
  
  Вони провели нас по коридору до вузької кругової сходах. Пахло вогкістю і цвіллю. Ми повільно піднялися зношений кам'яних східцях при світлі тьмяних лампочок, встановлених через рідкісні проміжки часу.
  
  
  Нагорі худий чоловік встромив залізний ключ в іржавий замок важкою дубовою день і штовхнув двері. Ми увійшли в круглу кам'яну кімнату з єдиним загратованим вікном.
  
  
  Худий посміхнувся. - «Ну, це все. Відпочивай ».
  
  
  В кімнаті не було меблів.
  
  
  Її запитав. - "Як щодо того, щоб зняти наручники з дівчини?"
  
  
  Худий чоловік повернувся до мене. - Ви говорите, зніміть наручники з птиці?
  
  
  «Насправді, - сказав я. «Подивися, які у нах червоні зап'ястя, ти перекриваєш кровообіг».
  
  
  Він сказав. - Ах! Звернення, чи не так?" "Це те, що вас турбує?"
  
  
  Він витягнув мене і вдарив. Її впав на одне кожному людові, і він вдарив мене в бік. Її крякнув і впав.
  
  
  Він сказав. - "Вотум ти де, Янкі!" "Це повинно поліпшити ваше червоне кровообіг!" Він засміявся, і футболіст теж. Водій виглядав нудьгуючим.
  
  
  Вони вийшли через кімнати. Ми почули, як ключ повернувся в замку, а потім ih shaggy, які ставали все слабкіше і слабкіше, коли вони спускалися вниз по сходах.
  
  
  Десята глава.
  
  
  «Вибач, кохана. Її просто не можу впоратися з цим».
  
  
  «Все гаразд, - сказав я. Хізер відійшла від мене й упала на підлогу, притулившись спиною до стогнати. Вона була дуже бліда і виглядала абсолютно змученою.
  
  
  «Ми вже кілька годин знаходимося в цьому кривавому місці», - сердито сказала вона. Вона тільки що в шостий раз намагалася розстебнути складну застібку на пряжці мого ременя, але її руки були занадто розпухлими, вона просто не може досить добре ними маніпулювати, а нам потрібен був цей ремінь і пряжка.
  
  
  «Вибач, дитинко», - сказав я.
  
  
  "Як ви думаєте, хто-небудь коли-небудь прийде?" запитала вона.
  
  
  «Не знаю», - зізнався я. «Може бути, Юпітер має намір дозволити нам померти тут, але чомусь я сумніваюся в цьому. Я думаю, він хоче спочатку дізнатися, скільки ми знаємо».
  
  
  Було світло; тепле сонце просочувалося крізь вікно з високою гратами стогін, але важка дубова двері залишалася закритою.
  
  
  Її знову подивився на ремінь і пряжку, якими мене завдяки великій «Спеціальні ефекти і монтаж». У nen була пластикова вибухівка і крихітний пістолета в розібраному вигляді, але якщо її не міг його зняти, від нього не було ніякої користі.
  
  
  «Я хочу пити», - сказала Хізер.
  
  
  Її відкрив рот, щоб відповісти, коли щось почув на сходах. Він шталь голосніше. Хтось підходив. «Послухайте, - сказав я, - у нас гості».
  
  
  Мить ключ повернувся в замку, і двері відчинилися. Елмо Юпітер стояв в дверному отворі, високий і значний. За ним стояв водій «роллс-ройса» з автоматом.
  
  
  "Добре!" - весело сказав Юпітер. «Ми зустрічаємося знову. І так скоро».
  
  
  Очі Хізер потемніли. "Чортів ублюдок!"
  
  
  Юпітер клацнув язиком. «Така мова для леді». Він увійшов у кімнату. «Я сподіваюся, що ви знайшли номер зручними».
  
  
  «Якщо у тебе коли-небудь було яке-небудь почуття до Хізер, - похмуро сказав я, - ти принесеш гей води. І послаб ці прокляті кайдани».
  
  
  Він холодно глянув на мене. «Як я радий, що ви теж прийняли моє запрошення», - м'яко сказав він. «Ви, доклали такі рішучі зусилля, щоб зруйнувати мій план».
  
  
  «Мені не вдалося, - сказав їй ему, - твої гроші вже повинні бути в Швейцарії. Хіба вони тобі не сказали?»
  
  
  «Вони сказали мені, - сказав він. «Я дав вашим людям подальші інструкції, але вони не виконали ih». Він запустив велику руку в свої темно-русяве волосся. Шрамм звертається яскраво виділявся на його шиї. «Може бути, КП грає зі мною в кішки-мишки - містер Картер?»
  
  
  Значить, він знав мою справжню особистість. Підпільна розвідувальна мережа Юпітера, безумовно, була на вищому рівні. Її бачив, що він чекав моєї реакції, тому повністю проігнорував її. «Ніхто не грає в ігри, Юпітера. Але КП може сумніватися в зустрінуть ваших мотиви з ними тхора, як ми зникли. Чого ви прагнете досягти? Чи робите ви це сич грошей або вам просто подобається вбивати?»
  
  
  Він засміявся: «Вони навчили мене вбивати, і її удосконалив цю практику до мистецтва». Раптово усмішка зникла, і його вразило інше настрій. «Так, мені подобається вбивати, коли це видаляє п'явок навколо моєї плоті. Її намагався зіграти у ih гру, але у них були всі високі карти, які ви бачите. Тепер вони повинні грати за моїми правилами. І вони повинні платити, містер Картер, різними способами. Це ревматизму ваш штопора? "
  
  
  «Ясно, - сказав я. «Ще один штопора: звідки Фергус знає, що ти вбивця?»
  
  
  Юпітер тупо подивився на мене. «Фергус? Хто такий Фергус?»
  
  
  «Калініч Фергус. Він був у вашому загоні командос».
  
  
  Очі Юпітера загорілися дізнаванням. «Ах, так. Фергус. Тепер його его пам'ятаю. Доброї ночі, боєць». Потім він згадав, клацнув пальцями. «Лікарня. Звичайно. Він був поранений у цьому бою, що і її. Посів ліжко поруч з моєю. Велику частину часу нам нічого було робити, крім як поговорити про те, куди ми підемо потім війни. Тепер її згадав. Саме тоді зародився зародок мого плану. Ми обговорювали всілякі способи заробити мільйон фунтів, і він сказав, як легко буде вимагати гроші в уряду. Просто вбити кількох кабінету міністрів, а потім вимагати, і ... О, я не пам'ятаю цифру... для безпеки інших. Ви говорите, що Фергус знав, що Елмор Джон - вбивця? Він, мабуть, пригадав розмову, а потім, склавши два і два.
  
  
  Але тепер це не має значення, чи не так, містер Картер? "
  
  
  «У тебе є гроші», - сказав я. «Давайте підемо і покажемо уряду вашу сумлінність».
  
  
  Юпітер знову почав посміхатися, але раптом його обличчя змінилося, і в його холодних очах з'явилося відображення боляче. Він підняв руку до голів.
  
  
  «Металеві пластини», - різко сказав він. «Це часом завдає болю. І вони несуть за це відповідальність, вони люди, які сидять в уряді. Чим вони займалися під час війни, містер Картер? Коли мені відірвало верхню частину черепа, що вони робили ? "
  
  
  Його очі стали більш дикими, коли він продовжив. «Я скажу вам, що вони робили. Вони сиділи в безпеці Лондона. І вони ж самі люди - як вони заплатили мені за мої послуги? Обкладаючи мій бізнес до межі. Все, що у мене є, всі гроші, які їй зробив, зайнявся цим бізнесом. І тепер він на грані банкрутства. Це ih вина, - гримів він, - ih вина. Але вони платять, - шалено усміхнувся він. "Вони дорого платять. І ви двоє дорого заплатити за труднощі, які ви завдали мені. Голос чому їй наказав вам доставити вас сюди, а не вбити. Коли ви вторглися в мій завод зі своєю безглуздою історією. Тоді екскурсія була безкоштовною, містер Картер, але зараз ви заробітна плата nah. Ви і це прекрасне створіння ». Він жадібно подивився на Хізер. «У мене є плани на тебе, моя дорога». Він нахилився і провів рукою по її стегна; вона намагалася відсунутися від нього.
  
  
  В мені зароджувався гнів, і коли Юпітер торкнувся Хізер, її вибухнув. Їй ніяково зістрибнув з підлоги і кинувся на нього, відкинувши його назад. Її крикнув. - "Залиш її в спокої, ублюдок!"
  
  
  Особа Юпітера стала тяжкою, в очах блиснуло божевілля. Людина на майданчику підійшов лиже з пістолетом.
  
  
  Юпітер сказав ему. - "Ні!"
  
  
  Він скоротив відстань між нами. Він був такого ж зростання, як її, і виглядав твердим, як цвях. Раптом він тицьнув кулаком мені в житті, відвертими під складати долар. Її загарчав від боляче, коли у мене перехопило подих. Її впав k стогнати, Юпітер рухався за мною.
  
  
  Її вдарив його ногою в пах, але він зробив крок у бік, і замість цього зловив її его за стегна. Він сильно вдарив мене по правому вуху. Її впав на одне кожному племені, але зумів знову піднятися на ноги. Юпітер знову напав на мене. На цей раз кінець его руки вдарив мене по шиї, паралізуючий удар повалив мене на підлогу.
  
  
  Її почув крик Хізер. - "Не назавжди!"
  
  
  Удар потрапив мені в бік. Її скрикнув, все моє тіло зайнялося, ніж боляче. Мої руки автоматично боролися з утримуючими ih наручниками. Її так сильно, як коли-небудь хотілося, щоб вони були вільні й зімкнулися навколо горла Юпітера.
  
  
  Він стояв назавжди мною, важко дихаючи. «У мене буде більше часу для тебе пізніше», - прогарчав він.
  
  
  «Це... такі речі... не принесуть вам зустрінуть ваших чотирнадцяти мільйонів фунтів, - видихнув я.
  
  
  «Як мило з твого боку турбуватися облад мені, пам'ятником», - їдко сказав Юпітер. «Але я її отримаю гроші і власне задоволення. Її вже попереджали ih про подальшу відстрочку. Тепер її збираюся показати їм, наскільки її значення. Буде четверте вбивство з випередженням графіка».
  
  
  Ми з Хізер витріщилися на нього. Його очі яскраво сяяли, а паличок негарно почервоніли. Эльмо Юпітер виглядав тим, чим він був: божевільним.
  
  
  «На цей раз це буде дійсно велика риба», - сказав він, знову посміхаючись. «І будуть інші, спіймані в ту ж мережу. Що ж, її ih попереджав».
  
  
  «Не роби цього», - сказав я. «Дозвольте нам зв'язатися з нашим начальством, і ми врегулюємо ситуацію з грошима. Її впевнений, що це всього лише непорозуміння».
  
  
  «Нерозуміння, так», - сказав він. «Про Эльмо Юпітері. Коли її, обіцяю вбити, містер Картер, її вбиваю. Її ніколи не кажу порожніх погроз». Він зробив паузу, щоб запропонувати психотичні усмішку. «Можливо, вам буде про що подумати, містер Картер, дізнатися, що я пропоную вбити вас. Дуже повільно».
  
  
  Її, знизав плечима з явною байдужістю, якого не відчував. «Якщо ти так хочеш. Але чому б поки не розслабитися з Хізер? Подивися на її руки».
  
  
  Блискучі очі Юпітера звернулися з мене Хізер. Він кивнув математики з пістолетом.
  
  
  Наручники Хізер відкрилися. Вона потерла зап'ястя, щоб поліпшити кровообіг.
  
  
  «Тепер надіньте на нах наручники, тільки не так туго», - сказав Юпітер. Він не ризикував.
  
  
  Він запитав."Наручники містера Картера закриті туго?" Слуга перевірив ih і кивнув. «Добре», - сказав Юпітер. «Залиш ih такими».
  
  
  Він обдарував нас усмішкою прощальній, потім він і його людей пішли.
  
  
  Коли ми перестали чути ih на сходах, її, повернувся до Хізер. "Як ви думаєте, кому зараз зазначив Юпітер?"
  
  
  «Боюся, прем'єр-міністр», - сказала вона. «Але, звичайно ж, він не може пройти mimmo масивної охорони!»
  
  
  «Він робив це двічі, не рахуючи Уэллси, - сказав я. «Кравець, ми повинні вибратися навколо цього місця. Очевидно, що це не зазначено в маєтках Юпітера, інакше Брута вже був би тут».
  
  
  «Ми їхали кудись убік Оксфорда, - сказала Хізер. «Я могла це сказати по тому, як вони їхали, - сказала вона. «Може бути, в районі Биконсфилда. В цьому районі є кілька великих маєтків».
  
  
  Її підійшов лиже до неї і подивився на її руки. Металеві наручники більше не врізалися в її плоть, але руки розпухли. «Розминай руки», - сказав я. «Потри ih разом».
  
  
  «Вони дуже боляче, Нік».
  
  
  «Я знаю. Але якщо ми зможемо зняти пухлину, ми знову спробуємо попрацювати з пряжкою мого ременя. Якщо ваші пальці працюють нормально, можливо, ви зможете розстебнути застібку».
  
  
  «Добре», - слухняно сказала вона. «Я буду розминати».
  
  
  Йшли години. Незабаром святий через невеликий отвір в дубовій день перевищив слабкий сонячний святим, що проникає через заґратоване вікно. На вулиці було майже темно.
  
  
  Припухлість поступово спав; Руки Хізер практично повернулися в нормальний стан.
  
  
  Її запитав. - "Ви хочете знову спробувати розстебнути пряжку?" "Чи почекати?"
  
  
  Хізер потерла руки за спиною. «Вони відчувають себе непогано, Нік. Але я нічого не можу обіцяти».
  
  
  «Я знаю», - сказав я. «Але давайте спробуємо».
  
  
  Вона позадкувала до мене і знайшла мій пояс. «Так, вище», - сказав її ей. «Тепер потягніть пряжку в себе. Прямо. Її бачу чортову засувку, незважаючи на цей мерзенний сергій. Тепер перемістіть вказівний палець ліворуч».
  
  
  "Голос і все, чи не так?"
  
  
  «Насправді. Тепер його потрібно зрушити вправо».
  
  
  «Я пам'ятаю. Але ця чортова штука чомусь застрягла, Нік. Чи її все роблю неправильно».
  
  
  «Продовжуйте намагатися. Спробуйте злегка натиснути кнопку, перш ніж натискати ee вправо».
  
  
  Його почув її кректання, коли вона незграбно рухала руками за спиною. Раптом, якимось дивом, пролунав легкий клацання, і він відчув, як послаблюється ремінь. Її, подивився вниз, і Хізер запитливо повернула голову.
  
  
  Її сказав агов. - "Ти зробила це!"
  
  
  Хізер взялася за пряжку і стягнула ремінь. Вона повернулася до мене, тримаючись за пояс. "Що тепер?"
  
  
  "Тепер ми знову повертаємося спиною до спини, і її відкриваю задню частину пряжки, сподіваюся, використовуючи ту ж засувку, але на цей раз переміщаючи її вниз. Ми можемо використовувати духовий пістолет, як відмичку, якщо її зможу дістатися до нього. Проблема буде уникати маленького дротика. Якщо її випадково порву пластикову обгортку на наконечнику і уколю себе, гра з них буде закінчена - він отруєний ».
  
  
  Її спиною до Хізер потягнувся за пряжкою. Її знайшов пастку і потім деякого праці, зрушив її в потрібному напрямку. Задня частина пряжки відірвалася. Її обережно обмацав щось всередині, доторкнувся до дротика і ухилився від нього. Потім мої незграбні пальці торкнулися половини крихітного, що складається з двох частин, половин більшого діаметра. Її обережно зняв з пряжки іншу, більш вузьку частину і незручно повернувся, щоб щорічно на нах.
  
  
  «Добре», - сказав її Хізер. «Кинь ремінь і піднеси наручники до моїх рук».
  
  
  Її доторкнувся до наручників і намацав замок. Насилу мені вдалося вставити тонку металеву трубку, яку тримав у замку.
  
  
  «Це буде нетільки», - сказав я. «Тримайся якомога тихіше».
  
  
  Роботи за спиною, і догори ногами, скрученої в незручній позі - не найпростіший спосіб зламати замок. Просто спробувати запам'ятати, в якому напрямку перемістити відмичку проти тумблера, було нетільки. Але через п'ятнадцять хвилину замок клацнув, і наручники Хізер ослабли. Її важко зітхнув з полегшенням, коли вона відійшла і витягла руки навколо наручників.
  
  
  «Тепер ти повинна зробити це для мене», - сказав її ей.
  
  
  Вона рухалася позаду мене.
  
  
  Для нах це була легша робота. Ee руки були вільні, і вона могла бачити, що робила. Через кілька хвилина вона зняла з мене наручники.
  
  
  Її впустив ih підлоги.
  
  
  Працюючи швидко, тепер майже у повній темряві, її розірвав ремінь. Він був залитий вибухівкою в пластиковому вигляді, начебто шпаклівки. Також там були запал і сірник. Її скачав пластик в клубок і встромив у нього запобіжник. Потім її зібрав четырехдюймовый духовий пістолет і розгорнув маленький дротик.
  
  
  «Що ж, - сказав я, - я думаю, ми готові. Нам нічим зламати дверний замок, так що доводиться его підірвати».
  
  
  «Але від вибуху нікуди подітися», - зазначила Хізер.
  
  
  «Я знаю. Лягай k стогони день біля ж, навпроти замку». Її, підійшов до день і притиснув пластик до замку; він там застряг, шнурок виходив з нього до мене. «Закрий вуха і голову, - сказав її Хізер, - і відкрий рот».
  
  
  Її досталь сірник «Ну ось, - сказав я. Її запалив сірник і підніс її до шнура. Її, побачив, як він загорівся, потім пірнув з Хізер, прикривши голову.
  
  
  Вибух був не таким гучним, але в цій маленькій кімнаті він здавався громовим. У вухах дзвеніло, мета хворіла, мене вдарили по спині гострим шматком літаючого дерева. Ми ледве піднялися на ноги, поки дим ще розсіявся. Двері були відчинені.
  
  
  «Це приведе сюди всіх, хто спустився вниз, - сказав я.
  
  
  Так воно і було. Вони кинулися вгору по сходах. Хізер сиділа з одного боку день, а її - з іншого. Ih було двоє. У Хізер був духовий пістолет, і вона була готова його використовувати. Першою людиною, яка з'явилася в тьмяному світлі майданчика, був худий бойовик, якого ми вже зустрічали. Він зачекав секунду, потім увійшов в кімнату.
  
  
  Її напав на его; Її результаті, наприклад, в его зброї, вибивши пістолет. Потім схопив її его
  
  
  руку, штовхаючи його нога в кімнату. Її поклав його посеред підлоги, коли він насилу піднявся і сильно вдарив себе по обличчю. Кость зламалася у нього в носі, і він важко повернувся до протилежної стогони.
  
  
  Початку другої людина, водій «Роллс», був уже день і націлив на мене пістолет. Хізер підняла духовий пістолет і пустила дротик в нього. Він потрапив йому в шию, застромившись в половину свого древка. Вражений, він забув про те, щоб стріляти в мене. Він витягнув дротик, подивився на нього, і раптом його очі закотилися, і він впав обличчям в дверний проріз.
  
  
  Її завдав удар карате в гортань худого людини. Він видав булькаючий звук і впав.
  
  
  "Давай вибиратися звідси!" Її схопив Хізер за лікоть.
  
  
  Ми спустилися по круговій сходах. Ми не зустріли нікого, хто підходив до нас, і поки ми йшли по першому поверху до вхідних день, будинок здавався порожнім. Ми швидко обшукали кімнати, mimmo яких проходили. Нам одну людину. Нікому. Але її знайшов ці пістолети і Хьюго на столі в бібліотеці.
  
  
  На під'їзній доріжці була машина, але ключів не було. Сунув під приладову панель, скрутив дроти, щоб завелася. Ми закрили день і поїхали.
  
  
  «Нам потрібно дістатися до Брута», - сказав я, коли ми з'їхали з проїжджої частини на головну дорогу.
  
  
  «Будемо сподіватися, що ми не запізнилися», - сказала Хізер.
  
  
  * * *
  
  
  Брута походжав перед своїм столом. Для різноманітності у нього не було люльки в зубах, і це, здавалося, робило його більш збудженим.
  
  
  «Чого кравець диявол хоче від нас?» - голосно сказав він. «Він надіслав дуже двозначні інструкції про доставку грошей в Швейцарії. Нам потрібно було роз'яснення, але ми не змогли ih отримати. А потім твоє зникнення змусило нас задуматися, чим на самому делле займається цей хлопець. Офіс і вдома, Юпітера знаходяться під наглядом, але він не сказав, не був нам в одному місці з ними тхора, як тебе викрали ".
  
  
  «Він, напевно, і зараз не повернеться в те село», - сказав я. «І я думаю, що він влаштує ще одне вбивство, незалежно від того, що ми робимо з грошима».
  
  
  Брута подзвонив прем'єр-міністру, коли ми пояснили, чому ми думаємо, що він може стати наступною метою Юпітера, Брута і Мо.М. домовилися, що найбільш вірогідним приводом для замаху стане конференція міністрів закордонних справ дель в міністерстві закордонних післязавтра.
  
  
  -Запитав її. - Як ви гадаєте, сер Леслі скасує конференцію?
  
  
  Брута зітхнув. «Боюся, що сер Леслі не так дбає про своє життя, як про безпеку інших людей. Він продовжує говорити про важливість конференції і вказувати на те, наскільки зараз суворі заходи безпеки. Він зателефонує мені потім він радиться з іншими своїми радниками. Її сказав ему, звичайно, відмовитися від цієї кривавої конференцій, поки все це не припиниться ».
  
  
  Її запитав. - "Скотланд-Ярд намагається знайти Юпітера?"
  
  
  «Вони скрізь, - сказав Брута. «Вони допитали всіх на заводі Юпітера і людей, з якими він зустрічався в суспільстві. Наші агенти, МІ5 та 6, звичайно, теж беруть участь в цьому. Але містер Юпітер зник. Ми відправили людей у будинку, в який ви були доставлені. , але я впевнений, що вже занадто пізно ".
  
  
  «Думаю, він вдарить післязавтра», - сказав я.
  
  
  Брута похмуро подивився на мене. «Так, вважаю. Будемо сподіватися, що сер Леслі вирішить перестрахуватися». Він сель за свій стілець. «Між іншим, її повинен був повідомити Девіду Хоука, коли ви двоє зникли. Він дуже турбувався про вас. Її повинен зв'язатися з ним зараз, коли ви повернулися».
  
  
  На столі Брута пролунав дзвінок. «Так, - сказав він, відповідаючи на нього. Він клацнув вимикачем, і встав. «Це сер Леслі. Її прийму його в сусідній кімнаті».
  
  
  Хізер встала з-за рогу стільця, кинула сигарету в попільничку і підійшла до мене.
  
  
  Вона якраз збиралася поцілувати мене, коли знову увійшов Брута.
  
  
  «Ну, голос і все», - сказав він напружено, его великий британський армійський підборіддя похмуро випинався. «Сер Леслі проведе чортову конференцію за розкладом». Він похитав головою. «Схоже, ми перервали нашу роботу».
  
  
  Одинадцята глава.
  
  
  Був день конференції міністрів. Ранок пройшло без пригод, і в Ярді і МІ5 вже говорили, що КП помилилися - замаху не буде нам сьогодні, нам тут.
  
  
  Їй був впевнений, що так і буде. Конференція міністрів закордонних справ-дель-була ідеальною площадкою. Якщо деякі міністрів за загинуть разом з сером Леслі, Британія не тільки втратить главу держави, але і зіткнеться з серйозною міжнародною проблемою. Юпітеру це сподобається.
  
  
  Її не бачив, Хізер ще до полуденного перерви, коли ми зустрілися в кафетерії і разом їли сендвіч. Брута дав нам повну свободу дій у цьому завданні по забезпеченню безпеки, дозволивши нам переміщатися, як нам подобається, і робити те, що ми розглянемо найбільш важливим в даний момент. Хізер проводила більшу частину ранку в конференц-залі, поки її патрулював коридори будинків. Її відновив цю діяльність, і вона супроводжувала учасників конференції на обід, який подавали в іншій частині будівлі.
  
  
  Якщо Юпітер говорив правду про лові «іншої риби» під час свого четвертого замаху, то відкривалися різноманітні рішення щодо методу, який він
  
  
  може використовувати. Наприклад, кулемет, невелика бомба, граната або отруйний газ.
  
  
  Система кондиціонування відбору проб повітря перевірялася експертами кілька разів, але її знову перевірив її під час ранкового сеансу. Команди експертів з вибухових пристроїв і вибухових пристроїв пройшли через конференц-зал перед ранковим засіданням та під час ранкової перерви, та нічого не знайшли. Охоронці почали розслаблятися і жартувати обладнання всьому цьому.
  
  
  Її не сміявся; вони не знали Юпітера. Наша нездатність знайти що-небудь до цих пір тхір, ймовірно, означали, що ми не хотіли в потрібному місці і Юпітера, ймовірно, буде сміятися останнім.
  
  
  Її, підійшов до великих дверей конференц-зал і був зупинений двома співробітниками МІ5 і поліцейським.
  
  
  «КП», - сказав я, показуючи їм своє посвідчення особи.
  
  
  Вони дуже уважно перевірили картку і нарешті пропустили мене. Її, увійшов у кімнату і озирнувся. Все виявилося нормально. Біля вікна був коректувальник, який спостерігав за найближчими дахами, поліцейський у потужний бінокль. Її, підійшов до нього і сперся на підвіконня відкритого вікна, коли над головою пролетів вертольотом служби безпеки.
  
  
  "Можу її глянути?" - запитав її у Боббі.
  
  
  «Не заперечуйте, якщо ви це зробите, - сказав він, передаючи мені бінокль.
  
  
  Її вивчав найближчі даху. Вони кишіли людьми по всьому служби безпеки, так що не було особливого сенсу спостерігати за ними. Її перефокусировал точках на нескінченність і оглянув подальший горизонт. Її сфокусувався на широкій даху з декількома хребтами оновлення і побачив там рух. Йшов темноволосий чоловік, швидше за все, поліцейський. Так, тепер її розгледів форму.
  
  
  Її, зітхнув і повернув точках. «Спасибі», - сказав я.
  
  
  Її знову вийшов у коридор. Міністри поверталися з сніданку, strays по холу. Денний засідання, яке починалося пізно, скоро повинно було початися.
  
  
  Її покинув це місце і піднявся на дах, зупинившись, щоб показати своє посвідчення особи. кілька разів. Охорона виразно здавалася жорсткою, але, згадуючи, як легко Юпітер отримав доступ до кабінету міністра закордонних справ дель, мене це не заспокоїло.
  
  
  Її зустрів Хізер на даху. У нах була рація, з допомогою якої вона могла зв'язатися з тимчасовим командним пунктом ЗОЇ.
  
  
  «Привіт, Нік». Вона посміхнулася мені. "Всі внизу тихо?"
  
  
  "Занадто тихо." Її обійняв її за плечі. «Її готель би зрозуміти его, Хізер. Він викликає у мене комплекс неповноцінності. Якщо він сьогодні тут, він...»
  
  
  Її, зупинився і подивився на людину, який проходив mimmo нас. Він був одягнений у білий сервірувальний піджак і розчинної тарілку сендвічів. Він був високий, темноволос і складний, як Юпітер. Її схопив його за руку і потягнувся до Вільгельміна.
  
  
  Чоловік повернувся зі страхом обличчя, коли побачив пістолет. Волосся були справжніми, у нього був гачкуватий ніс, і він, очевидно, був справжнім.
  
  
  Він сказав."Ех, що це?"
  
  
  «Нічого», - розгублено сказав я. «Вибачте. Продовжуйте - це була помилка».
  
  
  Він щось пробурмотів і поспішив далі. Пара агентів поблизу, які були свідками цієї сцени, усміхнулися.
  
  
  «Її, повинно бути, нервую», - кривий сказав їй Хізер. «Хоча ви повинні визнати, що офіціант був би хорошою маскуванням, і, врешті-решт, Юпітер проник в офіс міністра закордонних справ делл в якості прибиральника. Тим не менш, цей бідний хлопець зовсім не схожий на нього. За винятком темного волосся. і сервіровки піджака ... "
  
  
  Її зупинився: куртка... форма... темне волосся... Я обернувся і подивився на місто у бік будівель на заході. Її швидко підійшов до корректировщику, який спостерігав за іншими поліцейськими на сусідній даху в бінокль.
  
  
  «Дозвольте мені позичити це на хвилинку», - сказав я, підвищуючи голос, щоб мене було чутно крізь трепет іншого вертольота.
  
  
  «Добре. Але ви могли б запитати трохи краще», - сказав він.
  
  
  Її ему не відповів. Її взяв бінокль і перефокусировал ih на далеке будинок з усіма надбудовами, які її помітив навколо конференц-зал. Тут у мене була більш вигідна позиція; Її міг чітко бачити дах. Тепер там не було руху. Її дивився трохи вниз на дах і тепер помітив щось встановлене там. Коли її поправив бінокль, в роті пересохло. Її дивився на щось, схоже на якусь зброю, можливо, на міномет, і воно було націлене на мене.
  
  
  Потім її знову побачив рух. Це був чоловік у формі поліцейського, але на цей раз її помітив темне волосся, вуса і висока квадратне статура. Це був Юпітер.
  
  
  Внизу знову почалося засідання міністрів закордонних справ дель, і це прокляте зброю було направлено відвертими у вікна конференц-зали! Звичайно. На цей раз Юпітер не збирався намагатися проникнути в будівлю Міністерства. Він збирався використовувати свою прекрасну військову підготовку, щоб завдати удару з відстані.
  
  
  Її повернув бінокль корректировщику. «Спасибі», - сказав я. Її поспішив до Хізер. «Отримати впізнання цієї будівлі», - сказав я, вказуючи. «Викличте Брута і скажіть йому було, що Юпітер в залі на даху з зброєю середньої дальності. Потім ідіть в конференц-зал і спробуйте переконати кого-небудь евакуювати его. Інша справа: по радіо вертольотом, щоб він залишався в стороні.
  
  
  Юпітер піде. Її піду за ним ".
  
  
  Це була неспокійна гонка ходьби до іншого будинку в декількох кварталах від нього. Тротуари були забиті пішоходами, і її весь час натикався на людей. Таксі ледь не збило мене, коли її переходив провулок. Нарешті-то я був там. Будівля виявилося готелем.
  
  
  Її нескінченно чекав ліфта і піднявся на верхній поверсі. Потім її, побіг до сходів, що ведуть на дах. Її вийшов не більш ніж в двадцяти ярдів від Юпітера.
  
  
  Він схилявся над своєю зброєю, готуючись вистрілити з нього. Поруч лежали три зловісні ракети. Реактивний міномет. З трьома снарядами Юпітер не зміг не потрапити в конференц-зал. Одіна правильно націлений снаряд підірвав би камера і вбив всіх в nen.
  
  
  "Постривай!" - крикнула я, виймаючи Вильгельмину.
  
  
  Він повернувся до мене. "Знову ти!" - прогарчав він. Він витягнув з-за пояса пістолет Парабелум, Браунінг і пірнув за міномет. Її притиснувся до стогнав позаду мене, коли Юпітер вистрілив. Goggle розколола цементу біля моєї голови, обсипаючи мене сірим дрібним порошком. Її відкрив у відповідь вогонь по люгера, і goggle з брязкотом відскочила від дула міномета.
  
  
  Поряд з Юпітером була ще одна службова оновлення. Він зробив ще один постріл у мене, промахнувся і кинувся в укриття. Його вистрілив, коли він утік, але промахнувся, розбивши дах у його нога.
  
  
  «Все скінчено, Юпітер», - крикнув я. "Кинь це."
  
  
  Юпітер висунувся з-за свого укриття і вистрілив. На цей раз goggle поранила мою ліву руку, проробивши дірку в моїй куртці. Її схопив руку і вилаявся.
  
  
  Юпітер знову опинився в укритті. Її почав кружляти далеко від його поля зору. Обережно рухаючись, її обігнув надбудову і побачив Юпітера, не більше ніж в п'ятнадцяти метрах від мене.
  
  
  На жаль, мій засадах пошкребла гравій на даху, і Юпітер почув мене. Він розвернувся і, автоматично вистрілив, і він пірнув назад. Її почув, як він біжить, а коли виглянув з-за рогу, побачив, що він біжить до міномета. Він добрався до нього, засунув пістолет за пояс і підняв ракету. Зброя, очевидно, вже було націлено.
  
  
  Я не міг ризикнути вистрілити і не вбити його. Її заштовхав Вильгельмину за пояс і кинувся до нього. Ракета зникла всередині гвинтівки, й одночасно її штовхнув Юпітера і зброю. Вистрілив міномет, і ракета злетіла в небо над Лондоном, але її збив стовбура під кутом.
  
  
  Ракета вибухнула над містом, повністю минула будівля міністерств і вибухнула в невеликому parque поруч з ним. В той момент, коли її шталь спостерігати за рухом ракети, Юпітер ударив мене кулаком по обличчю і відлетів від мене. Потім він знову встав на ноги. "Кравець тебе забирай. Картер!" Він знову витягнув браунінг і націлився на мене. Він вистрілив, і він покотився ухиляючись; goggle безневинно вдарилася об бетонний край даху позаду мене.
  
  
  Юпітер не намагався зробити початку другий постріл. Вертольотом підлетів і зупинився, зависнувши в декількох футах над дахом. Її з вдячністю подумав, що це був поліцейський вертоліт, поки не побачив, що сходи спускається до Юпітера. Він був на ній зараз, і дерся; вертольотом вже йшов.
  
  
  Його вистрілив, але Юпітер вже закарабкался в вертольотом, і він промахнувся.
  
  
  Виглянувши через дахи, її побачив, що до мене наближається ще один вертольотом. Його вистрілив, і помахав ним. Цей дійсно належав поліції. Він завис на мить, потім приземлився на дах. Її побіг, пірнаючи під обертові лопаті, вітер, що вони шевелили, смикав мене.
  
  
  Всередині були пілот і Хізер. Її, схопився і вказав на минулий вертольотом, прямує на південний захід навколо міста. «Йди за ним», - сказав я.
  
  
  Ми піднялися з даху і зробили крен, прямуючи слідом за Юпітером. Ми прилетіли на призахідне сонце, і його вертольотом вимальовувався на тлі неба персикового кольору.
  
  
  Наша швидкість збільшилася, і по мірі просування на відкриту місцевість ми наближалися до іншого коптеру. Пілот повідомив по рації про те, що відбувається, але я знав, що це, ймовірно, все буде залежати від нас.
  
  
  Ми були в сотні ярдів від іншого вертольота, і він прицілився з «Люгера», я хочу мати гвинтівку, і зробив кілька пострілів. Її потрапив в вертольотом, але ніяких ушкоджень не завдав. Її чітко бачив, Юпітер і пілот.
  
  
  Сонце майже сіло. Якби ніч настала раніше, ніж ми ih зловимо, вони легко могли б нас втратити. Її звернувся з листом до льотчику.
  
  
  Її крикнув. - "Прийди!"
  
  
  Дистанція скоротилася ще трохи. Ми були далеко від Лондона, і прямували в бік Андовера. Під нами пройшла село з солом'яним дахом, і ми підійшли трохи лиже; відстань між нами було трохи більше п'ятдесяти ярдів. Її висунувся і знову вистрілив. На цей раз її потрапив в бензобак, але паливо не запалила його. Хоча воно просочилося назовні. Її очікував, що Юпітер відповість вогнем, але з якоїсь причини він цього не зробив. Може, він беріг патрони.
  
  
  «Тепер йому доведеться приземлитися, сер», - сказав мій пілот.
  
  
  "Будемо сподіватися."
  
  
  Пілот був прав. Через хвилину вертольотом Юпітера попрямував до невеликої селі внизу. Ми пішли за ним. Вони приземлилися в полі на околиці села, поруч з комерційним будівлею, яке виявилося гаражем для мотоциклів.
  
  
  «Висаджуйте нас», - сказав її своєму пілотові. «Але не йти ему зробити хороших пострілів у нас - експерт».
  
  
  Коптер Юпітера впав, і він вилазив назовні. Ми приземлилися в ярдах шістдесяти. Її перезаряджав «Люгер», мій пілот вирішення науково-дослідних завдань двигун і нетерпляче зістрибнув на землю.
  
  
  Її, закричав на нього. - "Сховайтеся!"
  
  
  Але було занадто пізно. Юпітер вистрелив і влучив йому в груди, збивши його нога. Коли її, спустився на землю, Юпітер прямував до полдюжине мотоциклів, що стояли біля гаража. Її оглянув рану пілота; це було погано, але він був би живий, якби йому вчасно допомогли. Її наказав Хізер залишитися з ним, потім схопився на ноги.
  
  
  Її, побіг до гаража, де Юпітер вже був у мотоциклів. Її був сповнений рішучості наздогнати його, що забув про його пілота вертольота, поки не goggle просвистіла mimmo мого вуха. Тоді її помітив цієї людини, відкрив у відповідь вогонь по гарматі і потрапив в нього. Він відсахнувся і впав; він не встав.
  
  
  Її продовжував бігти. Юпітер запустив мотоцикл і повертав його до дороги, що веде до цього місця.
  
  
  Її зупинився, поклавши Вильгельмину собі на передпліччя і вистрілив, але Юпітер з ревом понісся геть. Він їхав BSA Victor Special 441 з довгим вузьким сидінням і бензобаком між сидінням і кермом. Її, вирішив, що він розвиває максимальну швидкість вісімдесят миль на годину.
  
  
  Її швидко підійшов до чоловіка, який стояв блідий і приголомшений, відкрито у гаражі. «Поліція», - сказав її, тому що це було найпростіше. «Що у вас є, щоб перемогти Віктора цього?»
  
  
  Він вказав на великий старий мотоцикл, довгий і важкий; Це був Ariel 4G Square Four 1958 року випуску.
  
  
  «Візьміть Squariel», - сказав він. «Це старий таймер, але у нього п'ятдесят кінських сил, чотири швидкості, і майже сотня швидкості».
  
  
  «Спасибі», - сказав я, підійшов до машини, і захід сонця на нах. Взяв ee. Коли двигун заревів, його крикнув майстру в гаражі: «Я влаштуюся пізніше. Знайдіть лікаря для мого друга в полі. Іншому не потрібна допомога».
  
  
  Він кивнув. Її включив мотоцикл і з ревом помчав по вузькій дорозі за Юпітером.
  
  
  На кермі була пара окулярів, і його наділ ih, повернувшись по вигину, усаженному чагарниками. Її не шталь триматися лівого боку, і їхав посеред дороги. Мені потрібно було зловити Юпітера, і він знав, що він розжене свій байк до межі.
  
  
  Було темно, і він включив брильов. Попереду мене нікого не було. Раптово в моєму дзеркалі заднього виду з'явилася пара фар. Вони стрімко зросли, потім до мене під'їхав седан, MG. За водійським сидінням сиділа Хізер. Вона, мабуть, конфіскувала машину потім того, як оглянула пораненого пілота.
  
  
  Її прискорився, намагаючись не відставати від нах, але її машина була потужніша мого мотоцикла. Потім десь далеко почув її болісний виск гальм і нудотний тріск. Клубок застряг у мене в горлі. Удар був надто голосним для мотоцикла. Повинно бути, це була Хізер.
  
  
  Її проїжджав ee перевернутий МГ на дорозі відразу за поворотом. Він був наполовину зігнутий навколо дерева. Колеса все ще моторошно оберталися. Її сповільнилося, вирішивши, що ніхто не міг вижити в цій аварії. Хізер у своєму менш маневреному транспортному засобі, повинно бути, спробувала пройти покажчиків з він же швидкістю, що і Юпітер. Тільки вона цього не зробила.
  
  
  З-за сліпої ненависті забилася кров у мене у вухах. Досі тхора Юпітер був просто ще одним супротивником. Тепер він був чимось більшим: вбивцею Хізер.
  
  
  Її проїхав кілька миль, дивлячись на путівець. Коли їй був упевнений, що Юпітер ухилився від мене, згорнув її для покажчиків, і голосів він, всього за двісті ярдів попереду мене. Він їхав без вогнів.
  
  
  Він повернувся і побачив, що я наближаюся до нього. Його швидкість дещо збільшилася, але її все ще наближався. Він зник на повороті, і її втратив його на кілька хвилина в серії сліпих поворотів. На наступний день її знову знайшов его, всього в сотні ярдів попереду. Він повернувся і двічі вистрілив у мене. На такій швидкості і в темряві це було смішно. Її наблизився до йому.
  
  
  Раптом Юпітер звернув на ґрунтову дорогу наліво, піднявши в темряві довгу хмара пилу. Мені вдалося вчасно зупинити «Аріель», занесло його задню частину, коли її з ревінням мчали по дорозі за Юпітером.
  
  
  За півмилі ми перетнули невеликий дерев'яний арочний міст. Наша інерції підняла мотоцикли в повітря на протилежному боці мосту і сильно кинула нас вниз. Юпітер ледь не втратив управління, коли вдарило его, его мотоцикл сильно хитнувся. «Аріель» було важче, і її тримав його краще. Через пару сотень ярдів ми перетнули той самий струмок по природним бродом, плескаючись по мілководдю і бризкали водою по обидва боки мотоциклів. По той бік м'якого піску був крутий підйом на пагорб. Мій Аріель на мить поерзала в м'якої тканини, а потім вирвалася на свободу.
  
  
  На іншій стороні пагорба Юпітера різко повернув ліворуч і попрямував на відкриту місцевість. Його послідував за ним, сподіваючись, що «Аріель» не занадто важкий для цієї роботи. Протягом наступних кількох миль Юпітер трохи обігнав мене, дико натикаючись на пагорби, колії і ухиляючись від дерев.
  
  
  Потім ми піднялися на невисокий пагорб, і раптом її зрозумів, де ми знаходимося. Перед нами на плоскій рівнині, всього в декількох сотнях ярдів від нас, стояв страшний коло високих плоских каменів, темних і масивних на тлі світлого неба. Ми їхали до стародавнього місцем археологічних розкопок Стоунхенджа, випадково або за задумом Юпітера.
  
  
  Що це було, було ясно, що Юпітер мав намір зайняти тут своє місце. Він уже добрався до місця, і коли її скоротив відстань до стильних ярдів, він спішився і дозволив своєму мотоциклу впасти. Потім він швидко рушив до давніх церемоніальним руїн.
  
  
  Його зупинив свій цикл і вимкнув двигун. Її, вийшов і став перед грізними руїнами з побоюванням. Стоунхендж був давнім храмом до друїдів, спорудженим для богослужіння, сонцю і місяцю, за своїм розсудом дизайну пристосований для вимірювання рухів небесних тел. Те, що від нього залишилося, на самому делле було кругом навколо масивних огранених каменів, встановлених всередині кола навколо таких же каменів, а також кілька зовнішніх. Деякі камені були парами, треті лежали поперек вершин, утворюючи примітивну арку або перемичку. Сонце і місяць сходили і заходили через ці арки в певні дні року, перетворюючи храм в гігантські сидеричні години. Але в даний момент мене це не цікавило, тому що зараз тут переховувався божевільний, намагався вбити мене.
  
  
  Її повільно рушив до кільця гігантських каменів, спостерігаючи за тінями. Небо було ясним, але місяць ще не зійшов, тому світла було мало. Ніч була зовсім тихою.
  
  
  Її, підійшов до ізольованого каменю і зупинився, досліджуючи темряву. Потім голос Юпітера пролунав звідкись навколо тіні попереду мене.
  
  
  «Тепер, містер Картер, ви граєте на моєму домашньому корті», - сказав він. «Будучи американцем, її, гадаю, ви не дуже добре знайомі зі Стоунхенджем. Ви стоїте біля древнього каменю для страти. Хіба це не доречно?» В кількох дюймах від моєї голови пролунав постріл.
  
  
  Її пригнувся і побачив, як фігура Юпітера покинула покриву масивного каменю і кинулася до іншого. Її двічі вистрілив і не потрапив. Її, підійшов до іншого каменю і зупинився, щоб послухати. Її почув нервовий тихий сміх Юпітера:
  
  
  «Це чарівне місце, містер Картер. Чи знаєте ви, наприклад, що між трилитонами по цю сторону кола всього тринадцять кроків?» Тінь знову рушила, і Юпітер побіг до наступного громіздкому силуету. Її знову вистрілив у нього і знову промахнувся. У світі просто не вистачало.
  
  
  «Це також може вас зацікавити, - знову залунав напружений, високий голос Юпітера, - що кут, утворений Вівтарним каменем тут, трилитоном поруч з вами і віддаленим П'ятим каменем, становить сорок п'ять градусів, і що ви знаходитесь у відповідності з П'ятковим каменем ". Ще один постріл; goggle пройшла mimmo мого лівого плеча.
  
  
  Її пригнувся і вилаявся. Її починав розуміти, чому Юпітер вибрав місце для своєї позиції. Тут він міг не тільки вбити мене, але і насолодитися формальностями кари. Її швидко підійшов до іншого особливих каменю, поза досяжності его вогню. Він вже змусив мене захищатися.
  
  
  «Я маневрує вами, містер Картер», - крикнув він. «Як це бути мишкою для різноманітності, а не кішкою?»
  
  
  Автомат Браунінга знову вистрілив. Її відскочив і побіг в безпечне місце. Раптом тіні почали змінюватися, і зростаючий сергій освітив землю. У цей момент Юпітер крикнув навколо укриття поблизу:
  
  
  «Чудово, містер Картер! Ви саме там, де її хочу. Великі годинники працюють проти вас за вашою спиною».
  
  
  Її, озирнувся і зрозумів, що він мав на увазі. Її стояла під аркою знаменитого трилитона сходу місяця, який перебував під прямим кутом до Пяточному каменю. Юпітер, насправді, маніпулював мною. Позаду мене підіймалася повний місяць, яскравий святий робив мене ідеальною мішенню.
  
  
  Її, повернувся до Юпітера - занадто пізно. Він стояв на відкритому повітрі, його браунінг націлився мені в груди.
  
  
  "До побачення, містер Картер!"
  
  
  Він не квапився з заключними етапами кари. Він прицілився вздовж стовбура і повільно натиснув спусковий гачок. Її, закрив очі, і в ночі пролунав постріл. Але в мене не вдарило. Її відкрив очі. Поряд з кам'яним стовпом сиділа Хізер, тримаючи в руці свій Sterling закон про держзакупівлі. Вона врятувалася живий, і її чув ee постріл.
  
  
  Юпітер голосно вилаявся, повернув «браунінг» в її бік і вистрілив. Але Хізер пірнула за колону, і goggle нешкідливо відскочила від каменя. Юпітер блискавичним рухом повернув до мене браунінг. Він натиснув на курок, перш ніж його встиг зреагувати, але єдиним звуком був гучний клацання, коли бойок потрапив в порожню камеру. Юпітер дуже довго грав в кішки-мишки.
  
  
  Він люто вилаявся і кинув пістолет на землю. Її націлив «люгер» на нього, коли він пірнув на землю. Мій постріл влучив у ікру його правої ноги. Але коли її знову спробував вистрілити в Вильгельмину, її виявив, що у мене теж скінчилися боєприпаси.
  
  
  Усвідомивши, що сталося, Юпітер підняв короткий дерев'яний шість, один навколо декількох лежать поблизу,ймовірно, залишених працівниками археологів і зашкутильгав до мене.
  
  
  Її посадили Вильгельмину у кобуру і підняв свій власний шість, як раз в той момент, коли Юпітер досягнув був мене. Він вдарив його по шостому моєї голів. Її в останній момент зняв удар своїм шостому.
  
  
  "Може бути, трохи лицарського поєдинку?" - сказав Юпітер, важко дихаючи. У світлі місяця її бачив божевільний блиск в його очах.
  
  
  Він знову змахнув шостому обома руками, використовуючи його, як це робили їх програму бритти, трохи погойдуючись на пораненій нозі. Його божевілля додало йому сил. Їй знову опинився в обороні. Він знову замахнувся на мене, і на цей раз завдав ковзний удар в мою голову. Її відсахнувся і впав.
  
  
  Юпітер скористався своєю перевагою, качнувшись мені в голову. Її намагався парирувати удар, але кийок все одно потрапила мені в руку і груди, вибивши шість навколо моєї руки.
  
  
  Її відкотився від наступного удару, і коли Юпітер знову підняв шість, її смикнув м'яз правого передпліччя. Хьюго ковзнув мені в долоню.
  
  
  Стовп знову наближався до моєї мети, коли Хьюго увійшов у складати долар Юпітера. Він зупинився, шість виструнчився перед ним, дивлячись на мене з раптовим подивом і розчаруванням. Він злегка підняв шість, зробив один непевний крок до мене, потім зробив полувращение вліво і впав.
  
  
  Її зробив глибокий вдих і повільно видихнув. Це було закінчено. Її витягнув Хьюго за тел Юпітера і витер лезо про його штани. Потім його повернув стилет у піхви. Її дивився на Юпітера в світлі висхідного місяця.
  
  
  Хізер підійшла до мене і обняла мене за талію. Вона тремтіла. «Відстань була занадто великою. Її знала, що не зможу потрапити в нього. Її стріляла тільки для того, щоб відвернути его», - прошепотіла вона.
  
  
  Її, притиснув її до себе. «Знаєш, ти врятувала мені життя», - сказав я. «Ця остання goggle, яку він випустив у тебе, призначалася для мене. Якби не ти...»
  
  
  Вона здригнулася і хотіла тепла мого тіла.
  
  
  «У будь-якому разі, її я повинен визнати, що ти біса хороший агент. Спочатку у мене були сумніви, але ти щось особливе, як агент... і як дівчина».
  
  
  «Голос, як її краще всіх», - посміхнулася вона мені. «Я маю на увазі, як дівчинка», - сказала вона, взявши мене за руку. Вона взяла мене за руку і потягла до високій траві, що оточувала Стоунхендж. Ми занурилися у вкриту росою землю, і вона знову почала доводити мені, наскільки гарна вона... як дівчинка.
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Омега Терор
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Омега Терор
  
  
  Перша глава
  
  
  Ніхто не повинен був знати, що я в Мадриді, і її намагався переконатися, що ніхто не знає. Я не очікував уваги, але обережність не завадить. Його зустрічався з Хоуком менше ніж через годину, і не міг ризикнути нікому до нього підвести.
  
  
  Потім обіду я пішов назад в готель «Насьональ» замість того, щоб взяти таксі. Її пару раз подивився на свою після, але нікого не помітив підозрілого. В готелі її спитав портьє, чи не надходили до мене якісь запити, в якості подвійної перевірки безпеки. Клера відповів негативно, тому її, піднявся на ліфті на п'ятий поверсі і пішов у свою кімнату.
  
  
  Я як раз збирався вставити ключ у замок, коли помітив, що хтось вже був усередині.
  
  
  Перед тим, як вийти, залишив їй тонкий шар порошку на ручці день, і цей порошок був потерт che то рукою. Ймовірно, десь на ручці були роздруківки, але в моїй роботі у мене рідкісних лікувальних буває час дотримуватися цієї лінії ідентифікації. Справа рухається занадто швидко для детективної роботи.
  
  
  Подивившись вгору і вниз по коридору, її побачив, що я один. Її витягнув з кобури 9-міліметровий «Люгер» пістолет, який назвав її Вільгельміна, і почав пробувати двері. Її, зупинився і подивився сергій на верхньому коридорі всього в декількох футах від мене. Поруч зі столом, недалеко від світу, стояв прямий стілець. Її взяв стілець, поставив його під гаджет і виліз на нього. Її потягнувся, зняв пару гвинт, захисне скло і викрутив лампочку. Коридор поринув у пітьму.
  
  
  Повернувшись до дня, її повільно повернув ручку. Як я і підозрював, двері були не замкнені. Покрутив обережно, щоб не було галасу. Вильхемина була затиснута в моїй правій руці, коли її штовхнув двері на кілька дюймів.
  
  
  Всередині було темно. Її, прислухався і нічого не почув. Її відкрив двері ще на кілька дюймів, і швидко увійшов у кімнату.
  
  
  Як і раніше, не було жодних доказів того, що на місці хтось був. Наші рухи, наші звуку. Мої очі поволі звикали до темряви, і я міг розрізняти чорні громади меблі і тьмяний святий по занавешенного вікна. Її відкрив за собою двері.
  
  
  Можливо, під час моєї відсутності, в кімнату зайшла покоївка. Або що там був зловмисник, але він озирнувся і пішов. Тим не менш, він не міг приймати це як належне.
  
  
  У мене був невеликий люкс, і тепер її знаходився у вітальні. По обидва боки перебували спальня і ванна. Спочатку її, пройшов у ванну, «Люгер» зупинився переді мною. Якщо б хто-небудь ще був тут, він би напав, щоб захистити свою особу.
  
  
  У ванній нікого не було. Залишилася тільки спальня. Її обережно пройшов через вітальню до дня спальні. По дорозі його знову зупинився. У кімнаті був повний порядок, за винятком одного. Газету «Мадрид», яку залишив їй на маленькому бахарєв, перемістили. Всього близько шостої дюймів, але її зрушили.
  
  
  Її, підійшов до прочиненими день спальні. Якщо хтось ще тут, він повинен бути тут. Коли її дістався день, її обережно заходу всередину лівою рукою, включив святим в спальні і повністю відчинив двері.
  
  
  Ліжко була злегка скуйовджена, але на ній нікого не було. Потім її почув звук з-за рогу праворуч від мене.
  
  
  Її розвернувся блискавичним рухом, мій палець натиснув спусковий гачок люгера. Його вчасно зупинив стиснення. Моя щелепа злегка відвисла, коли її зосередився на дівчині, яка сидить у м'якому кріслі.
  
  
  Її очі повільно відчинилися, і коли вона побачила пістолет, вони широко розкрилися. Тепер вона дуже прокинулася. Її сильно стиснув щелепи.
  
  
  «Ти ледь не загинула», - сказав я. Її опустив люгер і оглянув іншу частину кімнати, щоб переконатися, що вона одна. Вона була одна.
  
  
  «Сподіваюся, ви не гнівайтесь на мене, сеньйоре Прайс», - сказала дівчина. «Посланець, він...» - її голос обірвався.
  
  
  Її ледь не розсміявся від полегшення. Схоже, заповзятливий посильний навколо готелю «Насьональ» вирішив, що втомлений, самотній Боб Прайс, під псевдонімом, який його носив, може скористатися компанією сьогодні ввечері. Їй був би вдячним вранці його задумливий сюрприз. Цікаво, як їй це зійшло з рук в пуританської Іспанії.
  
  
  Її, повернувся до дівчини. На її обличчі був щирий страх, і ee очі обережно дивилися на пістолет. Її прибрав його, підійшов до неї, облизує і пом'якшив голос.
  
  
  "Вибачте, мені це просто нецікаво. Тобі доведеться піти ".
  
  
  Вона була красивою маленькою фігуркою, і її міг би зацікавитися, якби була половина шанс. Але було пізно, а Девід Хок чекав мене. Він прилетів до Мадрида спеціально, щоб поінформувати мене про моє наступному завданні.
  
  
  Коли дівчина відкинулася на стільці, з-під пальто звисала довга ногу, і вона повільно розгойдувала його. Вона знала всі рухи, і тримаю гроші, що вона відмінно впорається сміття.
  
  
  Її мимоволі посміхнувся. "Як вас звуть?"
  
  
  «Марія», - сказала вона.
  
  
  Її, нахилився, підняв її на ноги, і вона підійшла до мене на плече. «Ти дуже красива дівчина, Марія, але, як я вже сказав, мені доведеться пошукати тебе в інший раз». Її м'яко підштовхнув ee день.
  
  
  Але вона не пішла.
  
  
  Вона підійшла до центру кімнати і, поки його дивився, розстебнула пальто і широко відчинила його, оголюючи красиве оголене тіло.
  
  
  «Ви впевнені, що вам це не цікаво?» Вона посміхнулася.
  
  
  Її, дивився, як вона йшла до мене. Кожен вигин був гладким, кожен дюйм плоті був гладким, пружним і гнучким. Це зробило людину голодним. У мене в роті злегка пересохло, коли вона підійшла до мене, все ще тримаючи пальто широко відкритим. Потім вона впустила його на підлогу і притиснулася до мене.
  
  
  Її важко проковтнув, коли вона обвила руками мою шию. Її, доторкнувся до її талії, і пошкодував про це. Просто дотик запалило мене. Її, знав, що мені потрібно закінчити цю ідіотську гру, але моє тіло не погоджувалося. Поки її вагався, вона притулилася губами до моєї.
  
  
  Смак у нах був чудовий. З більшою силою волі, ніж її, думав, її відштовхнув її, простягнув руку і схопив її за пальто, поки ще міг ясно мислити. Її накинув на нах пальто, і вона неохоче просунула руки в рукави. Зав'язала на талії.
  
  
  «А тепер іди звідси», - хрипко сказав я.
  
  
  Вона глянула на мене з останнім закликом. "Ви впевнені?"
  
  
  - Господи, - пробурмотів я. «Звичайно, я не впевнений. Просто йди."
  
  
  Вона посміхнулася, я знаю, що дісталася до мене. «Добре, містер Прайс. Не забувай мене, коли знову будеш в Мадриді. Ти обіцяв."
  
  
  «Я не забуду, Маріє, - сказав я.
  
  
  Вона повернулась і вийшла через ніс.
  
  
  Її важко сель на ліжко, розв'язавши краватку. Її намагався не думати про те, як Марія виглядала б на ліжку. Проклятий Яструб, проклятий AX, кравець мене забирай. Мені потрібен був холодний душ.
  
  
  Її швидко роздягнувся і пройшов через головну кімнату номер у ванну. Коли її, увійшов туди, я побачив, що дверцята аптечки прочинені. Їй був упевнений, що закрив його перед від'їздом раніше. І було важко уявити, навіщо Марія там носилася.
  
  
  Її обережно відкрив двері шухлядки. Очевидно, що ніякої пастки не було. Потім її побачив записку, приклеєну до внутрішньої сторони день. На nen було надряпано повідомлення, я не думав, що Марія написала его, тому що каракулі були дуже чоловічими:
  
  
  Їдьте навколо Мадрида. Якщо ви цього не зробите, ви помрете.
  
  
  Щось стиснулось у мене в животі. Очевидно, в той вечір у мене було двоє відвідувачів.
  
  
  Друга глава
  
  
  Її, спізнився на прийом до Хоука хвилина на п'ятнадцять, і він прогриз три сигари до залишків, поки він ходив по підлозі в очікуванні мене.
  
  
  «Я радий, що тобі вдалося це зробити», - уїдливо сказав він потім того, як впустив мене у досить убогий готельний номер.
  
  
  Її придушив легку усмішку. Хоук був в одному навколо своїх настроїв. «Радий знову вас бачити, сер, - сказав їй ему, - вибачте за затримку. У мене була невелика проблема ».
  
  
  "Росіяни?" - запитав він.
  
  
  "Я не впевнений". Її розповів йому про повідомленні, нацарапанном на записці.
  
  
  Він хмикнув. «Я знаю, що Мадрид - не найбезпечніше місце для вас в даний момент, але зараз він був зручний для нас обох, і мені довелося поговорити з вами швидко».
  
  
  Він повернувся і підійшов до маленького хисткому столика, на якому було розкладено кілька офіційних документів. Він sel і розсіяно перетасував папери, а її впав на стілець з прямою спинкою поруч з ним.
  
  
  «Думаю, ви чули, як я її мав на увазі американського перебіжчика по імені Деймон Зено», - почав Хок.
  
  
  «Мікробіолог-дослідник», - сказав я. «Ви думали, що деякий час тому він виконував певну роботу для росіян».
  
  
  - Насправді, - тихо сказав Хок. «Але тепер він отримує зарплату в Китаї. Вони відкрили для нього дослідну лабораторію в Марокко, і він працює над тропічним комах під назвою bilharzia. Ви в курсі своїх тропічних хвороб? "
  
  
  «Це плоский черв'як», - сказав я. «Паразит, що роз'їдає людину зсередини. Наскільки її пам'ятаю, ви маєте його в воду. Доктор Z зробив що-небудь з цією заразою? »
  
  
  Хоук втупився на залишки своєї сигари. «Зенон розібрався в nen, щоб щорічно, що примушує її працювати. І він зрозумів. Наш інформатор повідомив, що у нього розвинулася мутація звичайного плоского хробака, майже неразрушимого штаму bilharzia. Він називає це мутацією Омега. Оскільки Омега - остання буква в грецькому алфавіті, ми вважаємо, що Зенон взяв позначення власного прізвища.
  
  
  «У будь-якому випадку, якщо те, що ми дізналися, насправді, мутації Омега особливо небезпечний і розмножується з майже неймовірною швидкістю. Він протистоїть усім відомим ліків, антидотам і очисникам води, які використовуються в даний час ».
  
  
  Її тихенько свиснув. «І ви думаєте, що Зенон збирається використовувати це проти США?»
  
  
  «Він визнав це. Америка повинна стати полігоном для будь-якого ефективного біологічної зброї, яку він розробив. Жменька ворожих агентів легко може заразити наші озера і річки. Навіть потім того, як ми дізналися про наявність штаму, ми мало що могли з цим вдіяти. Протягом кількох днів, а не місяців або тижнів протягом декількох днів, потім зараження більшість навколо нас заразилися цією хворобою. Через кілька днів ми будемо мертві ».
  
  
  «Думаю, її поїду до Зенону в Марокко», - сказав я.
  
  
  Хоук знову возився з сигарою. "Так. Ми вважаємо, що керівник операції L5 по імені Чи Юэнь має особисті зв'язки з парочкою марокканських генералів, які все ще прагнуть до лівого перевороту. Він міг укласти з ними угоду; ми ще не знаємо. Насправді, ми не
  
  
  не знаємо навіть точно, де в залі лабораторії ».
  
  
  Її, похитав головою. У тому, щоб бути людиною номер один в СОКИРА, не було ніяких переваг, за винятком заробітної плати, а чоловік повинен був бути дурнем, щоб робити те, що я робив, на будь-яку суму грошей. «Я вважаю, час має значення?»
  
  
  "Раніше. Ми думаємо, що Зено майже готовий зробити останній доповідь Пекіну. Коли він це зробить, він, безсумнівно, надішле разом з ним результати своїх експериментів. Її забронював для вас квиток на завтрашній ранковий поїздки в Танжер. Там ви зустрінете Делакруа, нашого інформаторів. Якщо ви можете повернути нам Зенона, зробіть це. Якщо немає...." Хоук замовк. "Убийте його."
  
  
  Її, поморщився. «Я радий, що ти не поставив переді мною надто високі цілі».
  
  
  «Я обіцяю дати тобі добре відпочити, коли це закінчиться, Нік», - сказав Хок, перетворивши свій рот з тонкими губами в легку усмішку. Сидячи навпроти мене за столом, він більше скидався на фермера з Коннектикуту, ніж на впливового начальника розвідки.
  
  
  «Я можу отримати більш довгий відпустку, ніж зазвичай», - сказав я, відповідаючи на усмішку.
  
  
  Третя глава
  
  
  Поїздки 541 авіакомпанії Iberia Airlines прибув в Танжер пізно вранці наступного дня. Як тільки вийшов її по площині, її помітив, що тут тепліше, ніж в Мадриді. Аеровокзал був досить сучасним, і марокканські дівчата у формі для сойкой були доброзичливі. Там була кіоску для бронювання готелів, і я зняв кімнату в палаці Веласкеса у Французькому кварталі.
  
  
  Під час приємної поїздки в місто по засадженій деревами, але курній дорозі її, розмірковував про записку, яку знайшов у своїй кімнаті. Росіяни залишили це, щоб знав, що вони йдуть по сліду СОКИРУ? Чи це було повідомлення від Чикомов? Можливо, китайський L5 стало відомо про відновлення інтересу AXE до експериментів з Омегою, і агент намагався налякати нас, поки Зенон не отримав свою доповідь у Пекіні.
  
  
  Палац Веласкеса розташовувався на пагорбі з видом на гавань і Гібралтарську протоку, а також на мединскую частина Танжера з його тісними старовинними будівлями і вузькими вуличками. Танжер був блискучим білосніжним містом на тлі зелених пагорбів за ним і кобальтової синяви проток. Більше тисячі років він був центром торгівлі, місцем зустрічі європейської та азіатської торгівлі, де бербери і бедуїни змішувалися з купцями з усіх куточків світу. Контрабанда та тіньові оборудки процвітали на вузьких вуличках Медіни і Касби, поки нові закони не були прийняті відразу, потім початку другої світової війни.
  
  
  Коли їй подзвонив Делакруа навколо свого готельного номера, мені відповіла молода жінка. Голос був сповнений емоцій, як тільки її запитав Андре Делакруа.
  
  
  «Це його агента з нерухомості?» - запитала вона, використовуючи ідентифікаційний код, який був даний Делакруа.
  
  
  «Так, справді, - сказав я.
  
  
  Настала коротка пауза. «Мій дядько потрапив в аварію. Можливо, ми зможемо зустрітися, щоб обговорити з вами питання, які ви готелі підняти ».
  
  
  Це була одна навколо проблеми такого роду роботи. Незалежно від того, наскільки ретельно ви планували, вас завжди діяв невідомий фактор. Її вагався, перш ніж заговорити.
  
  
  "Г-н. Делакруа не може мене бачити? Її запитав.
  
  
  Голос його трохи тремтів. «Абсолютно нездатним». Вона говорила з французьким акцентом.
  
  
  "Відмінно. Де б ви готелі зустрітися, щоб обговорити цей штопора? »
  
  
  Ще одна невелика пауза. «Зустрінемося в кафе« Тингис »в Медині. Її буду в зеленому платті. Чи зможете ви бути там до полудня? »
  
  
  «Так, опівдні», - сказав я.
  
  
  А потім телефон здох.
  
  
  Коли її виходив навколо готелю в європейському стилі, хлопчик у бежевій джеллабе і коричневою феске спробував продати мені тур на таксі, але я відмовився. Її, пройшов по вулиці Веласкеса до бульвару Пастера і повернув прямо на площу Франції. Через пару кварталів її, увійшов в Медину через давню арку.
  
  
  Як тільки ви ступаєте в Медину, ви відчуваєте хаос. Вузькі вулички заповнені марокканцями у мантіях. Це звивисті вулички, що нависають балкони і темні дверні отвори, що ведуть на магазини, що продають латунні і шкіряні вироби всіляких екзотичних речей. Коли її оболонки до Маленького Сокка, східна музика, десь напала на мої вуха по магазину, і дивні, але чарівні запахи досягли моїх ніздрів. Жінки у сірих каптанах стояли і розмовляли приглушеним пошепки, а два американських хіпі стояли перед напівзруйнованим готелем і сперечалися з господарем про вартість номера.
  
  
  Кава «Тингис» перебувало в кінці Маленького Сокка. Всередині це було велике місце, але ніхто там ніколи не сидів, крім марокканців. Зовні на тротуарі стояли столи з кованими поручнями перед ними, щоб відокремити відвідувачів від маси людей.
  
  
  Її знайшов племінницю Делакруа сидить за столиком біля перил. У нах були довгі прямі, яскраво-руде волосся, і на ній було зелене плаття, оголює довгі білі стегна. Але вона, здавалося, зовсім не усвідомлювала, наскільки гарною вона виглядала. Її обличчя було напружене від неспокою і страху.
  
  
  Її запитав. - «Габріель Делакруа?»
  
  
  «Так», - відповіла вона, з полегшенням на обличчі. - А ви той містер Картер, з яким повинен був зустрітися мій дядько?
  
  
  "Це правильно."
  
  
  Коли підійшов офіціант, Габріель замовила марокканський м'ятний чай, а її замовив
  
  
  кава. Коли він пішов, вона подивилася на мене великими зеленими очима.
  
  
  «Мій дядько... мертвий», - сказала вона.
  
  
  Її здогадався про це з того, як вона розмовляла по телефону. Але, почувши її слова, відчув її легку порожнечу в грудях. Її не говорив нам, секунди.
  
  
  «Вони вбили мого его», - сказала вона, і на її очах виступили сльози.
  
  
  Почувши в її голосі і вище, її перестав жаліти себе і спробував утішити її. Взявши її за руку, їй сказав: «Вибачитися».
  
  
  «Ми були досить близькими», - сказала вона мені, промокнувши очі маленьким мереживним носовою хусткою. «Він регулярно відвідував мене потім того, як помер мій батько, і вона була зовсім одна».
  
  
  Її запитав. "Коли це сталося?"
  
  
  "Пару днів тому. Його поховали сьогодні вранці. Поліція вважає, що вбивця був грабіжником ».
  
  
  «Ви сказали їм інше?»
  
  
  «Ні. Її вирішив нічого не робити, поки ви не спробуєте зв'язатися з ним. Він розповів мені про AX і трохи про проект Omega »
  
  
  «Ти вчинила правильно, - сказав її ей.
  
  
  Вона спробувала посміхнутися.
  
  
  "Як це сталося?" Її запитав.
  
  
  Вона подивилася mimmo мене на площу в бік кафе «Фуентес» і «Буассон Шахерезада». «Вони знайшли його одного в моїй квартирі. Вони застрелили його, містер Картер." Вона подивилася на маленький столик між нами. «Je ne comprends pas».
  
  
  «Не намагайтеся зрозуміти, - сказав я. «Ви маєте справу не з раціональними людьми».
  
  
  Офіціант приніс наші напої, і дав ему кілька дирхамів. Габріель сказала: «Містер Картер », і я попросив її називати мене Ніком.
  
  
  «Я не знаю, як вони знайшли його, Нік. Він рідкісних лікувальних виходив через квартири ».
  
  
  «У них є способи. Ви помічали, що хтось тиняється у вас вдома потім смерті вашого дядька?
  
  
  Вона скривилася. «Я була впевнена, що хтось стежив за мною, коли їй прийшла в управління поліції. Але, напевно, це моя уява.
  
  
  «Сподіваюся, що так», - пробурмотіла я. «Послухай, Габріель Андре розповідав тобі що-небудь конкретне про місце, де він працював?»
  
  
  «Він назвав кілька імен. Деймон Зено. Чи Юэнь. Її ніколи не бачив, - його в такому стані. Він боявся, але не за себе. Ця штука з Омегою, в якій вони там працюють, я думаю, що голосування его налякало ».
  
  
  «Я добре уявляю, - сказав я. Її надпила густий кава, і це було жахливо. - Габріель, твій дядько коли-небудь говорив тобі що-небудь про місцезнаходження лабораторії?
  
  
  Вона похитала головою. «Він прилетів сюди з Загори, але об'єкт в залі не було. Він у залі поруч з невеликою селом лиже, до кордону з Алжиром. Він не сказав мені його назва. Її підозрюю, що він не хотів, щоб його знала що-небудь небезпечне.
  
  
  «Розумна людина, твій дядько». Її дивився через площу на Базар-Риф, намагаючись пригадати назви сіл вздовж кордону в цьому районі. Марокканець з карамельним особою у в'язаній кепці пройшов, штовхаючи ручний візок з багажем, а за ним пішов спітнілий краснолицый турист. «Чи є тут ще хтось, кому Андре міг би довіритися?»
  
  
  Вона подумала на мить. «Є Жорж П'єро».
  
  
  "Хто він?"
  
  
  «Колега мого дядька, бельгієць зразок нас. Вони були шкільними друзями в Брюсселі. Дядько Андре відвідав его за кілька днів до смерті, потім того, як він втік з усього дослідного центру. Це було приблизно в той же час, коли він розмовляв з Коліном Прайором ».
  
  
  Колін Прайор був людиною за DI5, колишнього MIS, з яким Делакруа зв'язався в Танжері, щоб дістатися до AX. Але AX знав усе, що знав Прайор, за винятком місця розташування об'єкта.
  
  
  «П'єро живе тут, у Танжері?» Її запитав.
  
  
  «Недалеко, в гірському містечку під назвою Тетуан. Доїхати можна на автобусі або на таксі ».
  
  
  Її задумливо потер підборіддя. Якби Делакруа зайшов побачити П'єро за той короткий час, що він пробув тут, він міг би розповісти ему відповідні речі. «Мені треба піти до П'єро».
  
  
  Габріель простягнула руку і взяла мене за руку. «Я дуже вдячний, що ви тут».
  
  
  Її посміхнувся. «Поки це не закінчиться, Габріель, її хочу, щоб ти була дуже обережна. Подзвони мені, якщо побачиш що-небудь підозріле».
  
  
  «Я зроблю це, Нік».
  
  
  «Ви працюєте в Танжері?»
  
  
  «Так, в Boutique Parisienne, на бульварі Мохаммеда V.»
  
  
  «Ну, ходити на роботу кожен день, як звичайно, і намагайся не думати про дядька. Це краще для вас, і якщо хтось спостерігає за вами, це може змусити ih повірити, що ви не підозрюєте про смерть свого дядька. Її зв'яжуся з вами потім розмова з П'єро.
  
  
  «Я буду з нетерпінням чекати цього», - сказала Габріель.
  
  
  Вона була не єдиною, хто із задоволенням смакував наступну зустріч.
  
  
  В той день її, спустився на станцію і виявив, що дістатися до Тетуан в автобусі в автобусі в два рази довше, ніж на таксі, але я вирішив їхати хоча б в одну сторону на автобусі, тому що це буде менш помітно. Мені сказали прибути на станцію рано вранці наступного дня, щоб сісти на автобус Тетуан в 6:30. Квитки можна було придбати заздалегідь.
  
  
  В той вечір їй зателефонував Коліну Прайору, агенту DI5. Відповіді не було, хоча оператор кілька разів дозволяв телефону дзвонити. Її, згадав, що в новій частині міста було нещодавно побудовано місце висадки, і близько полудня я пішов туди і кравець візьми, повідомлення не було.
  
  
  Мені це не сподобалося. Делакруа мертвий, Прайор недоступний - його відчув запах щурів. А потім, як це буває частини, сталося що-що, підтвердила мої підозри. Її, повертався в готель, йдучи темною вулицею, де майже не було пішохідного руху. Це був район нової забудови, де магазини переходили в відремонтовані будівлі. Не минуло й десяти секунд, потім того, як його минув темний провулок, його почув позаду себе звук. Її низменному пригнувся, розвернувшись на п'яті, і в темряві пролунав постріл.
  
  
  Goggle навколо пістолета вп'ялася в adobe будівлі біля моєї голови і полетіла в ніч. Коли її діставав Вильгельмину, її побачив, як темна постать швидко рушила в провулок.
  
  
  Її побіг назад у провулок і вдивився в його чорну довжину. Людини не було видно. Провулок був коротким і виходив у внутрішній двір.
  
  
  Її почав це робити, але зупинився. Це було щось на кшталт тут для кількох будинків. На даний момент вона була забита важким обладнанням, у тому числі великим краном з кульовою головкою на кінці довгого троса. Кран виглядав американським.
  
  
  Стіни одного навколо будинків зліва від мене була частково знесено, а навколо було багато завалів. Темної фігури ніде не було видно. Але я відчував, що він десь там, ховається в руїнах або в обладнанні, просто чекаючи початку другої, кращим рішенням, щоб дістати мене.
  
  
  Все було смертельно тихо. Мої очі ковзали по чорним корпусам важкої техніки, коли її проходив mimmo у них, але я її не бачив, людських обрисів. Можливо, нападник захід під завалів зруйнованого будинку. Її повільно підійшов до зруйнованої стогнати, уважно стежити за своєю округою.
  
  
  Раптом його почув, як двигун своїм гуркотом порушив тишу. Її швидко обернувся, спочатку не в силах сказати, з якого обладнання виходить звук. Потім її побачив, як зрушилася стріла крана, і величезний залізний куля повільно піднявся над землею. Засліплений фарами крана, її примружився на кабіну машини і ледве розрізнив там темну постать.
  
  
  Це була відмінна ідея. Кран стояв між мною і виходом, навколо провулка, і я застряг в кутку комплексу будівель, і мені ніде було сховатися. Її рушив уздовж задньої стіни, тримаючи «Люгер» напоготові.
  
  
  Її прицілився в кабіну крана, але м'яч опинився між мною і кабіною і хитнувся до мене. Він прибув з дивовижною швидкістю, і здавався таким же великим, як сам кран, коли прибув. Він був від двох до трьох футів у діаметрі, і мав швидкість невеликого локомотива. Її впав головою в щебінь, м'яч пролетів mimmo моєї голови і врізався в стіну позаду мене. Скло розбилося, камінь і саман розсипалися, коли металева куля зруйнував частину стіни. Потім стріла крана тягне куля тому для ще однієї спроби.
  
  
  М'яч промахнувся на кілька дюймів. Її знову накрив Вильгельмину і вибрався з-під завалів, плюючись пилом і лаючись про себе. Мені потрібно було якось обійти цей проклятий кран, інакше мене б розпалися, як жука, про лобове скло.
  
  
  Її побіг ліворуч, на розі подалі від крана. Великий куля знову хитнувся за мною, і, оператора розрахував майже ідеально. Її, побачив, як чорна кругла маса мчала до мене, як гігантський метеорит. Її знову кинувся на землю, але відчув, як масивна сфера зачепила мою спину, коли її впав. Він голосно вдарився об стіну позаду мене, роздираючи і розриваючи метал, цегли та розчин. У будинку праворуч від двору відчинилися пара вікон, і її почув голосний вигук по-арабськи. Судячи з усього, в цьому будинку все ще жили люди, незважаючи на знесення в дальньому кінці двору.
  
  
  Людина в крані проігнорував крики. Двигун цілеспрямовано загудів, і м'яч відлетів назад, щоб вдарити в третій раз. Її насилу піднявся на ноги і рушив до далекої стогнати. Знову м'яч полетів, чорний і безшумний, і на цей раз її спіткнувся об шматок розбитого бетону як раз в той момент, коли збирався спробувати ухилитися від круглої будівлі. Її втратив рівновагу всього на частку секунди, перш ніж його зміг пірнути від м'яча, а коли він з'явився, він не зовсім пішов з шляху его. Проходячи mimmo, він зачепив моє плече, різко кинувши мене на землю, як якщо б їй був картонній лялькою. Її сильно вдарився об щебінь і на мить був приголомшений. Її знову почув, як працює підйомний кран, і коли її, глянув угору, м'яч суд боснії та герцеговини засудив до десяти футах над моєю груддю.
  
  
  Потім впав.
  
  
  Думка про те, що цей спадний сферичний жах розчавить мене в розбитій тротуарі, спонукала мене до дії. Коли м'яч вилетів за ночі на мене, її зробив шалений перекат наліво. Поруч з моєю головою пролунав оглушливий тріск, коли м'яч вдарився, і навколо мене посипалися уламки, але м'яч влучив.
  
  
  Людина в крані, очевидно, не міг бачити, що він не вдарив мене, бо він обережно спустився з кабіни, коли пил розсіявся. Її схопив шматок битого дерева і лежав нерухомо, коли він підійшов. Двигун все ще працював
  
  
  Він підняв кулю приблизно на шість футів, і він завис у повітрі. У будівлі було відкрито більше вікон, і пролунало кілька збуджених голосів.
  
  
  Мій супротивник стояв мною назавжди. Її вдарив деревинкою ему по колінах. Воно міцно з'єдналося з его колінними чашечками, він голосно скрикнув і впав на землю. Він був великим потворним марокканцем. Покритий пилом і брудом, її, скочив на нього. Він зустрів мою атаку, і ми покотилися по землі до місця під великим металевим шаром. Її побачив, як м'яч зісковзнув на шість дюймів, і важко проковтнув. Перед тим, як покинути кабіну крана, він не встиг повністю зупинити шків.
  
  
  Її швидко викотився з-під м'ячі, інший чоловік, ударив мене по обличчю великим важким кулаком. Потім він опинився на мені зверху і міцного тримав мене за шию. Его липка мертвою хваткою сомкнулась, і він перехопив мій подих. У нього залишилося більше енергії, ніж у мене, і його руки здавалися сталевими стрічками навколо мого горла.
  
  
  Мені довелося його поцупити або задихнутися. Її тицьнув закляклими пальцями в нирку, і его хватці трохи ослабла. Сильним рухом мені вдалося встромити ему кожному племені в пах. Влада його була втрачена, і її втягнув у себе великий ковток відбору проб повітря, відштовхуючи марокканця.
  
  
  Її схопився за свій стилет, який назвав Хьюго, але так і не зміг задіяти его. Як тільки здоровань вдарився об землю, м'яч знову смикнувся і впав на нього.
  
  
  Пролунав глухий хрускіт, коли куля потрапила йому в груди. Пил швидко розсіявся, і я побачив, що він був розсічений майже навпіл, а його тіло розчавило м'яч.
  
  
  Її насилу піднявся на ноги і почув, як хтось щось сказав про поліції.
  
  
  Так, була б поліція. І вони знайшли б мене там, якщо б він не рухався швидко. Її Хьюго поклав у піхви і, кинувши останній погляд на мерця, залишив місце пригоди.
  
  
  Четверта глава.
  
  
  «Андре Делакруа? Так, звичайно, її знав його. Ми були близькими друзями. Будь ласка, увійдіть зі мною в бібліотеку, містер Картер.
  
  
  Її послідував за Жоржем П'єро в затишну маленьку кімнату его будинку в мавританському стилі. В кімнаті були цілі книги, пишний килим і настінні карти різних областей Африки. П'єро знайшов для себе нішу в Марокко. Він був інженером-хіміком у приватній промисловій фірмі в Тетуине.
  
  
  "Можна пригостити Вас випивкою?" - запитав П'єро.
  
  
  «Я вип'ю склянку бренді, якщо у тебе є».
  
  
  «Звичайно», - сказав він. Він підійшов до вбудованому бару біля стіни, відкрив різьблені день і досталь дві пляшки. Жорж П'єро був невисоким чоловіком років п'ятдесяти з гаком, з зовнішністю професора французького університету. Його обличчя було трикутним, з борідкою на кінці, і він носив точках, які раз у раз сповзали з його ніс. Його темне волосся з сивиною.
  
  
  П'єро вручив мені склянку бренді, а pernod залишив собі. «Ви теж дружили з Андре?»
  
  
  Оскільки П'єро був близький з Делакруа, їй відповів, хоча б частково правдиво: «Я той помічник, якого він хотів.
  
  
  Його очі вивчали мене більш уважно. "Ах її бачу." Він подивився на підлогу. «Бідний Андре. Все, що потрібно, - це робити добро. Він був дуже відданим людиною ». П'єро говорив з сильним французьким акцентом.
  
  
  Ми в таку гру на м'який шкіряний диван. Її, відпив бренді і дозволило йому було зігрітися. «Андре обговорював з вами об'єкт?» Її запитав.
  
  
  Він знизав тонкими плечима. «Він повинен був з хема поговорити. Є його племінниця, звичайно, мила дівчина, але він, схоже, відчував необхідність довіритися іншому чоловікові. Він був тут менше неділях тому і дуже засмутився ».
  
  
  «Про експерименти в лабораторії?»
  
  
  «Так, він був дуже засмучений ними. І, звичайно ж, він ледве врятувався звідти. Вони знали, що він підозріло ставився до подій, тому, коли він одного разу вночі спробував піти, вони пішли за ним, з охороною і собаками. Вони стріляли в нього в темряві, але він втік - тільки для того, щоб його знайшли в Танжері ». П'єро повільно похитав головою.
  
  
  «Що він сказав тобі, коли прийшов сюди?» Її запитав.
  
  
  П'єро стомлено глянув на мене. «Нічого особливого. Напевно, ви ще нічого не знаєте. Що китайці працювали над жахливим біологічною зброєю, і що вони недавно перемістили лабораторію в цю країну, щоб завершити свої експерименти. Він зізнався мені, що працював з американцями, щоб стежити за проектом. Прошу вибачення, якщо з його боку було б неправильно говорити так відкрито, але, як я вже сказав, він відчував необхідність поговорити з хема-небудь ».
  
  
  "Так, звичайно." Це була одна навколо неприємностей із залежністю від любителів.
  
  
  - Він говорив вам про місцезнаходження лабораторії? Її продовжував досліджувати.
  
  
  П'єро помовчав. «Він не говорив про точне місцезнаходження, мсьє Картер. Але він згадав, що об'єкт в залі, недалеко від села, недалеко від кордону з Алжиром. Дай мені подумати."
  
  
  Він притиснув пальці до перенісся, опускаючи точках ще далі, і закрив очі в зосередженні. «Це було на південь від Тамегрута - воно починається з« М". »Мхамида. Так, Мхамид, це моє село, яку він згадав ».
  
  
  Її зробив уявну замітку. "А це біля кордону?"
  
  
  «Так, по ту сторону Атлаських гір, в посушливій, посушливій країні.
  
  
  Там майже немає цивілізації, добродію. Це край пустелі ».
  
  
  «Вдало вибране місце», - подумав я. «Андре описував вам персоналу установи?»
  
  
  «Тільки ненадовго. Він розповів мені про американському вченому »
  
  
  «Зенон», - сказав я.
  
  
  «Так, це ім'я. І, звичайно ж, китаєць, який є адміністратором об'єкта. Чи Юэнь, здається, він сказав, що ім'я було.
  
  
  Її відпив ще бренді. «Андре говорив про особисті зв'язки Чи, Юэня з марокканськими генералами?»
  
  
  Особа П'єро просяяло. "Так, він сказав." Він змовницьки оглянув кімнату, немов за фіранками міг ховатися хтось. «Є два імені, про яких говорив Андре, чоловіки, яких він бачив на об'єкті, розмовляючи з Юеном».
  
  
  "Хто вони?"
  
  
  «Я пам'ятаю обидва імені, тому що вони були тут у новинах порівняно недавно. Ви пам'ятаєте повстання генералів? Переворот був пригнічений королем Хасаном у кривавій розправі. Двоє військових, яких бачив Андре, спочатку були середовищах обвинувачених, але пізніше вони були виправдані. Багато хто вважають, що вони були справжніми лідерами перевороту, і що вони навіть зараз чекають на свій шанс зробити ще одну спробу повалити уряд Марокко і встановити лівий режим. Це генерал Дженина і генерал-Примітка », - сказав П'єро. «Вважається, що Дженина - лідер».
  
  
  «Отже, Дженина пообіцяла захистити лабораторію на обмежений період, - вгадав її вголос, - в обмін на фінансову підтримку з боку Китаю для другого і більш ефективного перевороту».
  
  
  Мені все ще потрібно було краще описати розташування об'єкта. Її не міг спуститися до межі, і цілий тиждень блукати по пустелі, намагаючись знайти лабораторію. До того часу може бути вже занадто пізно.
  
  
  Генерал Дженина знав, де вона в залі. І якщо він був схожий на більшість солдатів, у нього десь були заховані письмові записи про це.
  
  
  «Де зараз ця Дженина?» Її запитав.
  
  
  П'єро знизав плечима. «Він командує імперської армією в цьому районі, а його штаб-квартири в залі в Фесі. Але я поняття не маю, де він живе. Безсумнівно, це буде недалеко від Феса.
  
  
  «І це його будинок, де він годував би все важливе, подалі від офіційних осіб», - сказав я. Підніс склянку з бренді і встав. «Що ж, її, хочу подякувати вам за співпрацю, месьє П'єро».
  
  
  П'єро піднявся, щоб провести мене до день. «Якщо ви збираєтесь до Ібн Дженіні, - сказав він, - вам краще подбати про безпеку. Він безжалісний і небезпечний чоловік, який хоче бути диктатором у цій країні ».
  
  
  Її, простягнув руку бельгійцю, і він її потиснув. «Обіцяю бути обережним, - сказав я.
  
  
  Як тільки її повернувся в Танжер, я пішов у палац Веласкеса, щоб навести порядок і ще раз зателефонувати Коліну Прайору. Коли її, увійшов у свою кімнату, її зупинився.
  
  
  В будинок панував безлад. Єдиний мій чемодан був відкритий, а його вміст було розкидане по підлозі. Постільна білизна була в жмутах, ящики комода були витягнені і розкидані по кімнаті. Схоже, хтось готель знати, скільки інформації у мене є на даний момент, і думав, що мої речі можуть розповісти ему. Але дія було також тактикою терору, демонстрацією м'язів. Коли її, увійшов у ванну, його знайшов ще одну записку, написану тим же каракулем, що і в Мадриді, на цей раз приклеєну до скла дзеркала над умивальником. Він сказав:
  
  
  Вас попередили. Наступна дівчина. Почитай гей завтрашні газети.
  
  
  Я не зрозумів останньої частини. Її сховав записку в хвилину, підійшов до телефону і подзвонив Прайору. На цей раз її его зловив. Его акцент був явно британським.
  
  
  «Приємно чути від тебе, хлопче», - сказав він, коли їй представився ему кодом.
  
  
  "Теж саме. Її дивлюся пам'ятки. Як щодо того, щоб взяти ih із собою сьогодні ввечері? Ми могли б зустрітися близько 11:00 ».
  
  
  "Звучить непогано. Спочатку мені потрібно зупинитися, щоб побачитися з одним, але після цього її зможу зустрітися з вами ».
  
  
  "Правильно. До побачення."
  
  
  Її повісив трубку потім того, як ми домовилися зустрітися в невеликому ресторанчику на тротуарі на Мухаммед V, місці, який раніше використовувався і DI5, і AX. Потім їй зателефонував Габріель Делакруа і з полегшенням виявив, що з нею все в порядку. Її попросив її приєднатися до мене за вечерею в ресторані Detroit, в Касба, у вісім, і вона погодилася.
  
  
  В останній раз їй дзвонив в Avis Rent-A-Car, щоб дізнатися, чи будуть вони відкриті на якийсь час. Вони сказали, що будуть. Її взяв таксі і орендував кабріолет Fiat 124. У стандартній комплектації автомобіль мав п'ять передніх передач і ідеально підходив для їзди по вулицях Танжера. Її під'їхав на пагорб до Касба, по вузьких звивистих вуличках Медіни, і зустрів Габріель в Детройті. Ресторан розташовувався на вершині старовинної будівлі фортеці, колишнього палацом султана. Три стіни обідньої зони були скляними і відкривали неймовірний вид на Гибральтерский протоки. Її знайшов Габріель за столиком біля вікна. Вона була бліда і виглядала зовсім інакше, ніж те, як вона розмовляла по телефону.
  
  
  Її селл на низький круглий стілець і уважно подивився на нах. "Все в порядку?" Її запитав.
  
  
  «По дорозі сюди її включив радіо в машині», - монотонно сказала вона.
  
  
  "Продовжувати."
  
  
  «Була коротка новина з Тетуан».
  
  
  Моє життя автоматично стиснувся. «Що це було, Габріель?
  
  
  Зелені очі подивилися на мене. «Жорж П'єро мертвий».
  
  
  Її втупився на нах, намагаючись зрозуміти, що вона сказала. Це здавалося неможливим. Залишив їй его всього кілька годин тому. "Як?"
  
  
  «Поліція знайшла його повішеним на короткій мотузці в гаражі. Вони називають це самогубством ».
  
  
  "Будь проклятий її."
  
  
  «Я дуже наляканий, Нік».
  
  
  Тепер її знав, що значила записка. Я як раз збирався говорити, коли підійшов офіціант, тому її, зупинився і віддав ему наші замовлення. Нам один навколо нас не був дуже голодний, але я замовив дві банки марокканського кускусу з легким вином. Коли офіціант пішов, її вийняв навколо кишені записку.
  
  
  «Я думаю, тобі варто це побачити, Габріель, - сказав я, простягаючи гей, газету. «Я знайшов його в своєму готельному номері».
  
  
  Ee очі пропустили повідомлення, і в той час, як вони це зробили, в її очах з'явилася тьмяність сирого страх. Вона знову подивилася на мене.
  
  
  «Вони теж збираються вбити мене», - глухо сказала вона.
  
  
  «Ні, якщо мені є що сказати про це», - запевнила її сл. «Послухайте, мені дуже шкода, що ви з П'єро опинилися в цьому замішані. Але все це сталося до того, як я приїхав сюди. Тепер, коли вони знають про вас, єдине, що ми можемо зробити, - це подбати про те, щоб ви не постраждали. Можливо, вам доведеться на час з'їхати з квартири, поки це не пройде. Її зареєструю вас сьогодні ввечері в готелі.
  
  
  Тепер вона взяла себе в руки, і в її очах більше не було істерії. «Мій дядько бився з цими людьми, тому що знав, що з ними потрібно боротися», - повільно сказала вона. «Я не втечу».
  
  
  «Вам не потрібно робити більше, ніж ви вже зробили», - сказав її ей. «Я скоро їду з Танжера, щоб знайти дослідницьку лабораторію. Ти будеш одна, і єдине, що тобі потрібно зробити, - це ненадовго залишитися поза полем зору ".
  
  
  «Де об'єкт?» запитала вона.
  
  
  «Я ще не знаю, але думаю, що знаю кого-то, хто може мені сказати».
  
  
  Ми мовчки закінчили трапезу, вийшли по всьому ресторану і таку гру в мою орендовану машину. Ми проїхали через давню арку до замку, з грубим каменям, назад через Медіну до Французького кварталу. Але перш ніж ми вибралися навколо медини, ми виявили неприємність. За мною стежили.
  
  
  Це було на вузькій темній вулиці, далеко від магазинів і людей. Коли це сталося, ми були майже біля воріт Старого міста. З протилежного боку по вулиці shell хлопчик, несучи порожню ручний візок, яку носії використовували для багажу. Нам було достатньо місця, щоб пройти, але раптом він завернув візок боком перед нами, заблокувавши вулицю. Потім він втік в тінь.
  
  
  Її натиснув знущання і вискочив навколо машини, щоб кричати услід хлопчикові. В наступну мить в ночі з сусіднього балкона прогримів постріл. Goggle пробила дах машини поруч з моєю лівою рукою і пішла кудись всередину. Її, чув, як Габріель злякано скрикнула.
  
  
  Її, нахилився на одне кожному людові, попрямувавши до «люгеру», поки мої очі хотіли чорноту балконі. Її побачив рух тіні. Пролунав початку другий постріл, і розірвав рукав моєї камзоли, розбивши віконне скло в машині поруч зі мною. Її відкрив у відповідь вогонь по люгера, але нам не потрапив.
  
  
  "Виходь!" - крикнув їй Габріель.
  
  
  Як тільки вона корилася, в ночі з протилежного боку вулиці пролунав постріл. Goggle пробила лобове скло «фіата» і на кілька дюймів не потрапила в голову Габріель. Якщо б вона сиділа відвертими, це б ee метод вбив.
  
  
  Її вистрілив у ревматизму звук пострілу, потім розвернувся на відкриту двері машини. Її почув голос, голосно кричить по-арабськи, кличе когось позаду нас. Вони влаштували нам засідку і загнали нас у пастку.
  
  
  Її знову крикнув дівчині. "Їдемо!" Її забрався назад на водійське сидіння, коли з балкона пролунав ще один постріл, розбив скло водійського вікна.
  
  
  Її низменному сів на сидіння, весь час тримаючись за Люгер, і взяв з собою машину. Ще один постріл пролунав з протилежного боку вулиці, і я побачив, що стріляв у залі в дверному отворі. Але Габріель була між нами. Її перемкнув передачі, коли її включив задній хід, і коли ми обидва низменному пригнулися на передньому сидінні, вона з ревом помчав вперед по вузькій вулиці.
  
  
  Фігури вийшли з глибокої тіні і відкрили вогонь по нас, поки ми йшли. Ще два постріли розбили лобове скло, коли її намагався не дати машині врізатися в будівлю. Її витягнув люгер за вентиляційного вікна і відкрив вогонь у відповідь. Її, бачив, як чоловік, прыгнувший з балкона на вулицю, впав, тримаючись за праву ногу.
  
  
  «Стережися, Нік!» - закричала Габріель.
  
  
  Її обернувся і побачив посеред вулиці людину, яка через заднє вікно цілився мені в голову. Її пригнувся нижче, коли він вистрілив, і goggle розбили заднє і лобове скло.
  
  
  Потім її сильно натиснув на акселератор. Спорткар відскочив назад. Викрадач спробував піти зі шляху его, але я пішов за ним. Машина вдарила його з глухим стуком, і я побачив, як він перелетів через ліву сторону Fiat і вдарився об тротуар про стіну будівлі. Ми доїхали до невеликого перехрестя, і я позадкував від нього, потім в'їхав і кинувся у бік яскравих вогнів Французького кварталу.
  
  
  Ми виїхали на вулицю Ліберті, «Фіат» кульгав на спущеній шині, его скляна павутина була покрита тріщинами і дірками. Її під'їхав до узбіччя і подивився на Габріель, щоб переконатися, що з нею все в порядку.
  
  
  «Я бачу, ви пройшли через це», - сказав я, підбадьорливо усміхаючись.
  
  
  Її думав, що вона втратить дар мови, враховуючи її реакцію на вбивство П'єро, але вона дивилася на мене ясними і спокійними очима.
  
  
  Вона простягла руку і ніжно поцілувала мої губи. «Це для порятунку мого життя».
  
  
  Їй нічого не сказав. Її вийшов з розбитої машини, пішов навколо і допоміг гей вибратися. Допитливі перехожі вже зупинялися, щоб поглянути на Fiat, і він здогадався, що поліція буде в цьому районі дуже скоро. Її взяв Габріель за руку і повів її за кут на вулицю Америк дю Сюд. У тіні деревця її, зупинився і притягнув її до себе.
  
  
  «Це для того, щоб добре ставитися до всього, - сказав я. Потім її поцілував ee. Вона відповіла повністю, притискаючись до мене своїм тілом і досліджуючи мій рот своєю мовою. Коли все скінчилося, вона просто сиділа і дивилася на мене, її дихання стало переривчастим. «Це було дуже мило, Нік».
  
  
  «Так», - сказав я. Потім її взяв її за руку. «Йдемо, ми повинні знайти тобі місце, щоб залишитися сьогодні ввечері».
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  Ми пройшли складний маршрут через Французький квартал, і коли її, переконався, що за нами стежать, її поселив Габріель в невеликому готелі під назвою «Мамора», недалеко від палацу Веласкеса. Потім я пішов на зустріч з Коліном Прайором.
  
  
  Кафе, в якому ми зустрілися, не особливо посещаемо туристами, хоча воно знаходилося на бульварі Мохаммеда V. Там був один ряд столиків, притиснутих до зовнішньої сторони будівлі, щоб уникнути інтенсивного вечірнього пішохідного руху. Коли приїхав, Колін Прайор вже був там.
  
  
  Її приєднався до Прайору, просто кивнувши ему. Ми раніше зустрічалися в Йоганнесбурзі, але зараз він виглядав важче і не в формі. Він був квадратним британцем, який міг би стати чемпіоном з футболу.
  
  
  «Радий знову тебе бачити, Картер», - сказав він потім того, як ми замовили чай у схвильованого офіціанта.
  
  
  Її помітив натовп перед нами в джеллабах, фесках і вуалях. «Як вони до тебе ставляться?» запитав я.
  
  
  «Вони змушують мене здригатися, старожитності. І зарплата така ж.
  
  
  "Теж саме."
  
  
  Це було ідеальне місце для зустрічі. Шум натовпу заглушав наші голоси для всіх, крім іншого іншого, а оскільки абсолютно незнайомі люди сиділи за столиками разом із-за відсутності стільців, у наглядача не було вагомих підстав робити висновок, що ми знаємо іншого іншого.
  
  
  Перші десять хвилина її розповідав Прайору, як мене мало не вбили пару раз на пару годин. Він вже знав про Делакруа і П'єро. Він мало що міг додати до мого мізерного сховища інформації.
  
  
  «Що ви знаєте про марокканському генеральному штабі?» - запитав потім.
  
  
  «Нічого особливого. Яке відношення мають генерали до проекту «Омега»? »
  
  
  «Може бути, дуже мало. Але Делакруа подумав, що це може бути пов'язано.
  
  
  «Командири армій, в даний час ховаються під своїми столами, сподіваючись, що король не вирішить висунути проти них звинувачення. Він вважає, що в армії все ще є зрадники, які планують його скинути ».
  
  
  "Він дав Дженіні чистий аркуш?"
  
  
  Прайор знизав плечима. "Наче б. Дженина був у державній приймальній, коли була зроблена попередня спроба державного перевороту. Кривавий роман. Дженина убив кількох своїх колег і допоміг запобігти переворот ».
  
  
  Її розмірковував: «До або потім того, як він побачив, як погано для них все йде?»
  
  
  "Хороша точка зору. Але поки Дженина в тіні. Він і генерал-Примітка ».
  
  
  Це було інше ім'я, згадане П'єро. «Абдалла теж був у цьому приймати?»
  
  
  "Так. Він вистрілив в обличчя свого товариша-офіцера ».
  
  
  Її, хмикнув. «Делакруа думали, що Дженина була одним із змовників першого перевороту, і що тепер він планує початку другої».
  
  
  «Він дуже добре міг. Але яке це має відношення до твоєї проблеми, давнину?
  
  
  «Дженину бачили в лабораторії разом з керівниками. Не виключено, що Дженина чухає китайцям спину, щоб вони чесали его. Як я її розумію команду Дженины з Феса.
  
  
  «Так, знаю».
  
  
  «Він живе на території військової бази?»
  
  
  - Думаю, він надавав їм місце на базі, - сказав Прайор. «Але його там ніколи не буває. На ньому розкішний маєток в горах, недалеко від Ель-Хаджеба. Тримає війська для охорони місць. Ходять чутки, що Хасан збирається забрати у нього особисту охорону, але поки цього не сталося ».
  
  
  «Як мені знайти, що його місце?»
  
  
  Прайор запитливо подивилася на мене. "Ти не поїдеш туди, друже?"
  
  
  "Її я. Дженина - мій єдиний контакт з лабораторією. Він був там і знає його точне місцезнаходження. Якщо у Дженины є записи про його зв'язки з китайцями, я думаю, він би зберіг ih у себе вдома. Вони просто можуть підказати мені, де в залі лабораторії. Або поодинці Дженина.
  
  
  «Ви плануєте пограбування?» - запитала Прайор.
  
  
  «У даних за інших обставин це здається простіше, ніж обман».
  
  
  Його брови піднялися. «Що ж, тобі знадобиться удача, старожитності. Місце це справжня
  
  
  фортеця ».
  
  
  «Я раніше бував у фортецях, - сказав я. Прайор почав малювати на серветці, а її спостерігав за ним. Через мить він був закінчений.
  
  
  «Це приведе вас в маєтку генерала. Це не дуже схоже на карту, але вона повинна дати вам гарне уявлення.
  
  
  «Спасибі», - сказав я, засовуючи серветку в хвилину. Її допив чай і приготувався вставати.
  
  
  «Картер, старий».
  
  
  "Так?"
  
  
  "Це важливо, чи не так?"
  
  
  «Страшенно важливо».
  
  
  Він скривився. Його особа з квадратною щелепою було похмурим. «Ну, бережіть себе, - сказав він. «Я хочу сказати, що нам не хотілося б тебе втрачати».
  
  
  "Спасибі."
  
  
  «А якщо її тобі знадоблюся, тільки свисни».
  
  
  «Я запам'ятаю це, Прайор. І спасибі."
  
  
  Коли її покинув Прайора, її вирішив перевірити Габріель, щоб переконатися, що все в порядку. Її, переконався, що за мною не стежать, потім пішов в її готель. Гей, знадобилося кілька хвилин, щоб відкрити двері, і вона уважно прислухалася до мого голосу, перш ніж відкрити її. Коли її побачив її, її, мабуть, деякий час дивився на нах. На ній був прозорий пеньюар блідо-зеленого кольору, що підкреслює колір її очей, а руде волосся спадало майже оголені плечі. Тканина відкривала дуже Габріель під нею.
  
  
  «Повинно бути, її витягнув тебе навколо сміття», - сказав я. «Вибачте, її просто готель переконатися, що ви влаштувалися». Її задавався питанням, навіть коли її говорив ці слова, чи це було моєю єдиною причиною тут.
  
  
  «Я дуже радий, що ти повернувся, Нік. Її ще не ліжку спати. Будь ласка, ввійдіть."
  
  
  Його увійшов у кімнату, і вона зачинила й замкнула за мною двері. «Мені прислали пляшку коньяку», - сказала вона. "Хочеш склянку?"
  
  
  «Ні, дякую, її ненадовго. Її готель сказати вам, що завтра збираюся піднятися на пагорби, недалеко від Феса, щоб знайти генерала, який знає, де в залі лабораторії.
  
  
  «Дженина командує цим районом. Це він? "
  
  
  Її зітхнув. «Так, і тепер ви знаєте більше, ніж варто було б. Я не хочу, щоб ти більше втручався, Габріель.
  
  
  Вона сіла на край двоспальним ліжка і притягнула мене до себе. «Пробач, що вгадав, Нік. Але, бачте, її хочу брати участь. Його хочу змусити ih заплатити за смерть мого дядька. Для мене дуже важливо допомогти ».
  
  
  «Ви допомогли», - сказав її ей.
  
  
  «Але я можу зробити більше, набагато більше. Ви говорите на діалекті Альмохадів? »
  
  
  «Прямий арабська для мене досить складним».
  
  
  «Тоді її тобі потрібна допомога», - розсудила вона. «Варти генерала - альмохади навколо Високого Атлас. Хіба не важливо мати можливість спілкуватися з ними на ih рідною мовою? »
  
  
  Її збирався сказати гей швидке «ні», але передумав. «Ви знайомі з околицями Ель-Хаджеба?» Її запитав.
  
  
  «Я виросла там, - сказала вона з широкою щирою усмішкою. «У дитинстві її ходила в школу в Фесі».
  
  
  Її вийняв картку з кишені. «Вам це здається знайомим?»
  
  
  Вона довго мовчки вивчала мапу. «На цій карті показано, як дістатися до старого палацу халіфа. Тут живе Дженина? »
  
  
  "Це те, що мені сказали".
  
  
  «Моя сім'я ходила туди щонеділі». Вона самовдоволено сяяла. «Деякий час це місце було відкрито для взаємодії, як музей. Їй це добре знаю ».
  
  
  "Ви знайомі з інтер'єром?"
  
  
  «У кожній кімнаті».
  
  
  Їй відповів широкою усмішкою. «Ви тільки що купили квиток до Феса».
  
  
  «Ах, Нік!» Вона обняла мене своїми довгими білими руками.
  
  
  Її торкнувся вигину м'якої плоті під прозорою тканиною, коли вона поцілувала мене, і це дотик, здавалося, запалила її. Вона притулилася до мене ще сильніше, запрошуючи до подальших досліджень рукою, а її губи торкнулися моїх.
  
  
  Його теорія не причини не виправдав надій. Коли поцілунок закінчився, вона тремтіла. Її, підвівся з ліжка і вимкнув святий, залишивши кімнату в тьмяною тіні. Коли її знову повернувся до Габріель, вона знімала пеньюар з плечей. Її спостерігав за рухом. Вона була хтивої дівчиною. «Знімай одяг, Нік». Їй посміхнувся в темряві. «Все, що завгодно». Вона допомогла мені, її тіло стосувалося мене, коли вона рухалася. Через мить ми були укладені нові обійми, я стою, притулившись до мене ee довгими стегнами й повними стегнами.
  
  
  «Я хочу тебе», - сказала вона так тихо, що я ледве розчув слова.
  
  
  Її підняв її, відніс до великого ліжка, поклавши на нах і шталь вивчати м'яке легке тіло на тлі покривала. Потім її жим лежачи на двоспальне ліжко поруч з нею.
  
  
  Пізніше Габріель заснула в мене на руках, як немовля. Полежавши з нею поруч зі мною деякий час, думаючи про Дженіні, Чи Юен і Деймона Зено, її нарешті вислизнув від нах, одягнувся і мовчки вийшов через кімнати.
  
  
  Шоста глава.
  
  
  На наступний день ми проїхали через пагорби і гори північного Марокко в Фесі Ель-Хаджеб. Ми були в Citrõen DS-21 Pallas Габріель, розкішному автомобілі з високими характеристиками, який добре долає гірські повороти. Її їхав більшу частину шляху, тому що час було важливо для нас, і її міг вести Citrõen швидше.
  
  
  Здебільшого це була суха кам'яниста місцевість. Худорлява зелень чіплялася за сувору місцевість з лютою рішучістю вижити, з якою могли зрівнятися тільки бербери, які жили на скелях гір. Козопасы пасли стада на пустельних полях, а фермери були повністю закутані
  
  
  в коричневі джеллабы, щоб перехожі не бачили ih осіб. Жінки продавали виноград на узбіччі дороги.
  
  
  Ми поїхали відвертими у гірське село Ель-Хаджеб. Йому здавалося, що ему вже тисячу років, в тісних будинках Медіни виднілися рушащиеся їх програму цеглини. Ми знайшли невелике кафе, де ризикнули скуштувати шашлик з баранини з місцевим вином. Потім цього Габріель випила склянку чаю, і це виявилася піниста суміш гарячого молока і неміцного чаю, яку вона надпила, а потім лівою.
  
  
  Ми дістали карту і знову рушили в гори. На цей раз нам довелося звернути з головної дороги і проїхати за дуже примітивним стежках. Вони були кам'янистими і нерівномірними, часом нас оточували скелясті виступи скель. Коли ми звернули на зелене плато, ми побачили маєток.
  
  
  «Голос і всі, Нік, - сказала Габріель. «Раніше він називався палацом халіфа Хаммаді».
  
  
  Її згорнув на Citrõen до групи дерев на узбіччі дороги. Її ще не хотів, щоб охоронці нас помітили. Старий палац був дуже великим. Побудований навколо цегли і ліпнини, все це були арки, ковані ворота та балкони, а фасад був прикрашений мозаїчною плиткою. Це був підходящий будинок для дуже впливової людини.
  
  
  Навколо палацу були сади, які простягалися приблизно на сотню ярдів в широкому периметрі. Цей сад був обгороджений високим залізним парканом. На під'їзній доріжці, що веде на територію, були великі ворота, і я бачив, чергового охоронця у військовій формі.
  
  
  «Так як голосувати, де тусується Дженина», - сказав я. "З нього вийде гарний літній котедж, чи не так?"
  
  
  Габріель посміхнулася. «Генерали важливі в цій країні, незважаючи на недавнє повстання». Це важливіше, ніж може уявити хто-небудь навколо його співробітників ».
  
  
  «Здається, що це місце посилено охороняється, - сказала Габріель. «Навіть якщо нам вдасться потрапити всередину, як ми виберемося?»
  
  
  «Ми не ввійдемо і не вийдемо», - сказав її ей. "Я виграю"
  
  
  Її, примружився на сонце, що заходить, і побачив довгу чорну машину, що йде навколо саду до воріт.
  
  
  "Яка?" запитала вона.
  
  
  «Якщо я не помиляюся, голосування, і генерал», - сказав я.
  
  
  Чорний лімузин, «роллс-ройс», зупинився біля воріт, поки солдат з автоматом, перекинутим через плече, відмикав його.
  
  
  Її перемкнув Citrõen на нижчу передачу і повернув колесо, коли машина рвонулася вперед. Ми з'їхали з дороги у високі кущі, відразу на рівній узбіччям, де Citrõen був прихований по виду.
  
  
  «Роллс» ковзав по грунтовій дорозі, рухаючись швидко, але майже безшумно, піднімаючи за собою величезну хмару паленої коричневою пилу. Незабаром його не стало. Її піднявся з Citrõen, Габріель пішла за мною.
  
  
  «Це був генерал, добре, - сказав я. «Я мигцем побачив його і побачив знаки відмінності. Він схожий на крутого хомбре.
  
  
  «У нього непроста репутація».
  
  
  «Я просто сподіваюся, що він вирішив виїхати ввечері», - сказав я, знову глянувши на персикове сонце, вже йде за гори, що оточували палац. Її подивився вниз по дорозі на високий кам'янистий смуги, що прилягає до території маєтку. "Йдемо."
  
  
  Її Габріель схопив за руку і потягнув її за собою на дорогу, через нах і в кущі. Ми пройшли сто ярдів за невисокою зелені, завжди піднімаючись в гору, і опинилися в скелях. Ми продовжували сходження, поки не долають смугу і не вийшли на скелястий виступ, який виходив з палацу і територію, даючи нам гарний вид на це місце.
  
  
  Лежимо животом на скелі, вивчаємо сцену внизу. Крім охоронця біля воріт, ми побачили ще як мінімум двох озброєних солдатів біля самого будинку.
  
  
  Сонце сховалося за горами, а небо втрачало теплі кольори і ставало темно-ліловим і блідо-лимонним. Скоро буде темно.
  
  
  «Ви сказали, що я не можу піти з вами?» - запитала дівчина.
  
  
  «Насправді», - сказав її ей. «Коли її подолаю цей паркан, це буде робота однієї людини. Але ви дасте мені кілька підказок про те, що я знайду всередині. І ти допоможеш мені увійти.
  
  
  Габріель подивилась на мене і усміхнулась. Її волосся було зібране у вузол на потилиці, але деякі пасма розпустилися. Це було дуже до речі. «Як, Нік? Як я можу запросити тебе? »
  
  
  - Використовуючи свій альмохадский діалект у розмові з охоронцем біля воріт. Але спочатку поговоримо про палаці. Вважаю, третій поверсі - це насамперед запас?
  
  
  «Верхній поверсі ніколи не використовувався під житлові приміщення, навіть при калифе», - сказала вона. «Звичайно, генерал міг його відремонтувати. Початку другої поверсі складається з сну і невеликого кабінету в північно-східному куті ».
  
  
  "А перший поверсі?"
  
  
  «Приймальний зал, свого роду тронний зали, бальний зал для прийому європейських відвідувачів, бібліотека і велика кухня».
  
  
  «Хм. Отже, бібліотека та кабінет на другому поверсі будуть найбільш відповідними приміщеннями для офісу, якщо генерал не захоче відремонтувати кімнату для гостей?
  
  
  "Я так вважаю."
  
  
  "Відмінно. Її спочатку піду в бібліотеку. Здавалося б, це відповідає великому стилю генерала. Але потрапити на перший поверсі, не розбивши вікно, може бути досить складним, тому
  
  
  мені потрібно спробувати дах ».
  
  
  «Звучить небезпечно».
  
  
  «Не турбуйся про мою роль. У тебе буде досить, що робити самій. Її розповім вам подробиці, коли ми повернемося до машини. Але ми могли б почекати тут, поки не стемніє.
  
  
  Ми лежали в наступаючих сутінках і дивилися, як обриси маєтки переходять в тінь. Позаду нас піднімалася місяць, а в найближчій хащі почав скреготати цвіркун.
  
  
  Габріель повернулася до мене, і я обійняв її. Наші роти зустрілися, і моя рука проникла в її сукню, задобрити м'яке тепло її грудей. Вона зітхнула, її ноги майже автоматично розсунулися. Вона підняла стегна, щоб допомогти мені, поки її стягував з нах трусики, а потім її, підійшов до неї. Вона застогнала, коли її проник глибоко в нах, і тоді для мене не залишилося нічого, нічого для нах, крім наших тіл і потреби в задоволенні знову і знову.
  
  
  Коли все скінчилося, вона мовчала, і ми знову лягли поруч. Ми залишалися такими довгий час. Нарешті її ніжно доторкнувся до її плеча. "Ви готові?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Тоді поїхали."
  
  
  Ми повільно їхали по дорозі до воріт маєтку. За кермом сиділа Габріель, а її низменному присів на задньому сидінні. Тепер він був чорним у тьмяному місячному світлі. Коли ми підійшли до нас, оливково-коричневий солдат вийшов з маленької сторожки, зняв автомат і націлив його Габріель.
  
  
  «Зберігай холоднокровність», - прошепотіла її позаду нах. «Під'їжджай відкрито до нього».
  
  
  Машина рушила до воріт. Навколо радіатора почулося шипіння, і коли ми зупинилися всього в декількох футах від вартового, він статечно підвівся з-під капота, як я і планував.
  
  
  Габріель заговорила з чоловіком на його рідному діалекті. Вона обдарувала його щирою посмішкою, яка займається, здавалося, зняла похмурий вираз его осіб, і я бачив, як він оцінююче дивився на нах, навіть коли тримав пістолет. Вона згадала про проблеми з машиною і запитала, чи може він допомогти.
  
  
  Він завагався, потім невпевнено відповів ей.
  
  
  Габріель вийшла навколо машини, і він підозріло простежив за її рухом з великим пістолетом. Вона говорила і жестикулировала, посмішка звернулася до нього, її очі благали.
  
  
  Він посміхнувся у ревматизму і знизав плечима. Він був худорлявим горцем з темною бородою. Він був одягнений у стару форму та кепку з поясом з патронами. Коли Габріель підійшла до передньої частини машини, він пішов за нею, пістолет висів у нього збоку. Вона підняла капот, і він заявив, що думає на весь випущений додатковий пар.
  
  
  Очевидно, він був простою людиною, який мало розбирався в машинах, але він не хотів би, щоб ця гарна жінка знала про це.
  
  
  Сентри разом з Габріель заглянув під капот. Її тихенько вибрався з Citrõen, тримаючи Хьюго в руці, і зробив коло навколо нього, і Габріель зі сліпою боку. Їй був позаду нього, коли він нахилився над машиною.
  
  
  Він говорив з нею, вказуючи на батарею, мабуть, пояснюючи проблему. Его діалект був швидким і невиразним, і він був радий, що Габріель так добре з ним розмовляла. Її нічого не міг зрозуміти, навколо того, що він говорив, але одне було ясно: він був повністю занурений Габріель.
  
  
  Її підійшов лиже, схопив його лівою рукою, відкинувши його голову назад, коли Габріель відійшла від нас. Він спробував задіяти пістолет, але не зміг. Її провів Хьюго в его горла правою рукою. Він видав приглушений звук і впав на землю.
  
  
  Її, доторкнувся до руки Габріель. «Іди, відкрий хвіртку, поки її віднесу його до заростей кущів».
  
  
  Вона коливалася лише мить. "Відмінно."
  
  
  Її послав солдата на увазі, потім зняв з нього одяг. Габріель повернулася, і простягнув її ей. Вона почала одягати форму поверх власного короткого плаття.
  
  
  «Це просто для того, щоб заспокоїти того, хто дивиться на ворота з дому», - сказав її ей. «Якщо машина генерала повернеться раніше за мене, біжи. Ви розумієте?"
  
  
  «Так», - сказала вона.
  
  
  «Сховайтеся і зробіть попереджувальний постріл». Її вказав на автомат.
  
  
  "Відмінно." Вона застебнула сорочку на повні груди і засунула більшу частину своїх рудих волосся під чепчик. Дав гей, пістолет, і вона перекинула його через плече. Видається вона виглядала б досить схожою на вартового, щоб уникнути покарання.
  
  
  Ми повернулися до воріт, і вона зайняла свою позицію. Її сель в машину, проїхав за невеликою групою дерев зліва від вартівні, а потім в'їхав на територію mimmo Габріель. Вона зачинила за мною ворота.
  
  
  «Удачі, Нік». вона сказала.
  
  
  Їй підморгнув гей, і рушив по доріжці до палацу.
  
  
  Через кілька миттєвостей її причаївся за обрізаним квадратним кущем гибискуса біля будівлі. Перед приміщенням під мавританської аркою, був невеликий портик, а за ним великі подвійні день, ведуть до сяючий інтер'єр. В цю теплу ніч день були відкриті, і він побачив двох солдатів, які стояли в холі, говорили і курили. Там можуть бути й інші. Подивившись на початку другої поверсі, її, побачив, що там мало світла. Напевно, там не було охорони.
  
  
  Її на мить залишив укриття і, присівши, побіг до кута будівлі.
  
  
  Тут закінчувався арочний портик, зарослий бугенвиллией. Її планував обійти будинок, сподіваючись знайти шлях на дах.
  
  
  Коли її повернув за ріг будинку, він майже увійшов відвертими у охоронця, який стояв зовні і курив. Він не бачив і не чув мене, і коли її зупинився всього в декількох метрах від неї, його очі розширилися від прапора дозволу на виконання, потім швидко звузилися, коли він кинув цигарку і потягнувся за великим військовим пістолетом на поясі.
  
  
  Хьюго ковзнув мені в долоню. Чоловік як раз витягав великий пістолет, щоб вистрілити, коли їй підійшов ще лизати і штовхнув Хьюго під ребра.
  
  
  Пістолет упав на землю, і солдат недовірливо подивився на мене. Її вийняв стилет, коли він схопився за бік. Він зісковзнув до стогнати будівлі, його обличчя спотворила смерть.
  
  
  Її почистив стилет его уніформі і повернув лезо в піхви. Заглянувши в бік будівлі, її побачив невелику тачку, накриту брезентом. Її взяв брезент і накинув його впав на охоронця. Потім її перебрався в задню частину закладу.
  
  
  Як я і підозрював, на задній стогнати була решітка. Виноградна лоза, яка займається зростала на решітці, в цей час року була не толстой, і це допомогло. Її тихенько дерся по решітці, поки не добрався до даху другого поверху над кухнею. Звідти її, піднявся по водостічній трубі на верхню дах.
  
  
  Дах була на декількох рівнях, і у внутрішньому дворі і між різними рівнями були відкриті простору. Її почав просуватися до службового люку, але виявив, що від секції, в якій її готель дістатися, мене відділяло десятифутовое району.
  
  
  Поверхня даху була зігнута черепицею, і на ній було складно виконувати акробатичні вправи. Крім того, її не готель, щоб мене чули внизу. Її довго і пильно дивився на відкритий простір, відступив на кілька футів, побіг і перестрибнув через чорний затоку. Її, приземлився на самий край іншого даху. Він майже втратив рівновагу і впав назад, тому сильно нахилився вперед в попереку. Але з-за цього мої ноги вислизнули. Через частку секунди її зісковзнув.
  
  
  Їй відчайдушно схопився, коли її ковзав, але мої пальці не знайшли нічого, за що можна було б триматися, і їй підійшов.
  
  
  Потім, коли їй був упевнений, що йду вниз, мої руки вхопилися за жолоб, по якому зливалася дощова вода з даху. Він застогнав і зігнувся під моєю вагою, коли моє тіло різко зупинився. Моя оленка звільнив мою ліву руку, але права утримувала. Жолоб відпустив скобу поруч зі мною і опустив мене ще на ногу. Але потім це трималося міцного.
  
  
  Її стулив ліву руку над коритом, почекав півхвилини, щоб сили повернулися до моїх рук, потім зробив повільне підтягування. Навколо цього положення її зачепився руками за сток і насилу піднявся назад на дах.
  
  
  Її селл навпочіпки, весь в поту. Її, сподівався, що все піде краще, коли його потраплю всередину. Повільно і обережно її рушив по слизькій плитці до закритого люка. Її став на коліна поруч з нею і потягнув за нах. Спочатку здавалося, що він застряг, але потім він відкрився, і він дивився в темряву.
  
  
  Її спустився в темну кімнату внизу. Це було занедбане місце, що нагадує горище, з дверима, що ведуть у коридор. Її, вийшов у коридор, який теж був темним, але її міг бачити святий, що виходить з нижньої частини сходової клітки. Її, спустився по драбині, яка займається була курною і покритою павутиною. Перила були повністю вирізані з твердої деревини. Коли її, спустився вниз, її стояв у коридорі другого поверху. Він був повністю вистелена килимом, а стіни прикрашали мозаїки. З боків коридору були кімнати з важкими дерев'яними дверима. Кабріолет, про який говорила Габріель, знаходився праворуч від мене, і її, спробував відкрити двері. Він був відкритий. Її, увійшов і сергій запалив.
  
  
  Їй був прав. Приміщення не використовувалося як кабінет генерала. Безсумнівно, він робив свою роботу в бібліотеці внизу, де була охорона. Але в кімнаті все одно було цікаво. Стіни були покриті картами Марокко і суміжних країн, військові об'єкти відзначені шпильками. Одна велика карта показувала схему бойових дій під час недавніх військових навчань, військової гри. Потім її це побачив. В кутку кімнати, приклеєною до стогнати кнопками, була маленька карта, намальована від руки, але майстерно зроблена.
  
  
  Її, підійшов і добряче подивився на нах. Це була частина південного Марокко, посушливий і посушливий область, про яку говорив Андре Делакруа. На лівому краю карти виднілася село Мхамид, яку Делакруа назвав П'єро, дисків, яка займається в залі, недалеко від лабораторії. Навколо цього села була дорога, і в кінці дороги був простий коло з літерою «Х». У цьому не було сумнівів: закладки показувала розташування суперсекретної лабораторії Деймона Зено та його боса L5 Чи, Юэня.
  
  
  Її зірвав папір зі стіни і засунув в хвилину. Потім її вимкнув сергій і вийшов через кімнати.
  
  
  Можливо, в кабінеті генерала внизу була й інша інформація, але у мене було стільки, скільки мені потрібно. У мене була карта, і все, що мені потрібно було зробити, це вийти з неї.
  
  
  Навколо вестибюля вела широка елегантна сходи в зал з другого поверху.
  
  
  Її стояв нагорі і дивився вниз з «люгером» в руці. Її не бачив охоронців, які стояли там раніше. Може, вони з'їдали на кухні.
  
  
  Її повільно спускався по сходах, по одній. Було неприємно тихо. Коли її, спустився вниз і стояв, дивлячись через відчинені вхідні день, її почув подвійний рев в ночі. Габріель вистрілила з пістолета.
  
  
  Її побіг на вулицю, коли ззаду пролунав голос. Він говорив по-англійськи.
  
  
  "Стоп! Не ворушись!"
  
  
  Ih було як мінімум двоє. Обернувшись, її впав на одне кожному племені. Був худий, високий і кремезний - чоловіки, яких її бачив раніше. Коли мій погляд сфокусувався на них, її автоматично і хотів би зброю. Тонкий вже видохся. Це був важкий військовий автомат, схожий по стилю на калібр .45 армії США. Велика рушниця голосно вистрілило - і промахнувся, бо я низменному пригнувся, коли розвернувся. Його натиснув на курок люгера, і він сердито вигукнув. Goggle потрапила худому солдату в житті, відірвала його від підлоги і вдарила спиною об нижню стійку сходів.
  
  
  Кремезний солдат кинувся на мене. Він ще не добрався до пістолета. Її повернув до нього «люгер», але він вдарив мене перш, ніж її встиг вистрілити. Її, впав на підлогу під ударом його тіла, і відчув, як великий кулак ударив мене по обличчю.
  
  
  Інша його рука тяглася до Вільгельміна. Ми котилися до відкритих дверей, а потім назад туди, звідки ми впали. Він був сильним, і його мертвою хваткою на моєму правому зап'ясті крутила его. Моя рука вдарилася об стіну, і «Люгер» вислизнув навколо моєї руки.
  
  
  Її сильно ударив його его, потрапивши відкрито в обличчя, і в носі хруснула кістка. Він важко впав з мене, навколо носа текла кров. Він щось пробурмотів, потягнувшись за пістолетом на поясі.
  
  
  В наступну частку секунди її, озирнувся і побачив скриньку, що стоїть на полиці поруч зі мною. Її схопив важку урну і з силою шпурнув її в кремезного чоловіка, коли його пістолет вискочив з кобури. Він потрапив йому в обличчя та груди, і розлетівся на частини, коли він впав під його ударом. Він тихенько хмикнув, вдарився об підлогу і лежав нерухомо.
  
  
  У цей момент початку другої чоловік націлив на мене пістолет і вистрілив. Goggle вп'ялася в стіну між моєю правою рукою і грудьми, він би мене вбив, якби знаходився на кілька дюймів ліворуч.
  
  
  Коли її кинув стилет собі в руку, худий солдат підвівся на лікті, щоб зробити ще один постріл. Він знову прицілився, коли її випустив ніж. Пістолет вистрілив, оцарапав мою шию, а ніж потрапив ему в складати долар. Він упав на підлогу.
  
  
  Ставши на коліна, щоб забрати Вильгельмину, її думав, що все скінчено, але помилявся. Позаду пролунав дикий крик з боку коридору, що веде на кухню, і коли її, обернувся, він побачив великого чоловіка, що замахнувся ножем для м'яса в мою голову.
  
  
  Очевидно, це був кухар генерала, якого обстріляли на передовій. Тесак опустився на мене, яскраво виблискуючи в світлі. Її пірнув назад, і лезо вдарилося об наряд на стійці сходи для моєю головою, повністю розсікло его.
  
  
  Її відкотився від наступного удару, і він розрубав невеликий стілець в холі навпіл. Він був швидкий зі зброєю, і у мене не було часу робити які-небудь дії, крім захисту. Третій удар важким, блискучим сріблом тесаком припав би мені відкрито в обличчя. Їй був біля стіни і рушив ліворуч всього на частку секунди до того, як зброю вп'ялося в стіну позаду мене.
  
  
  В той момент, коли йому треба було спробувати вирвати тесак, її підтягнув ногу до грудей і вдарив його ногою, сильно вдаривши його по серцю.
  
  
  Його щелепа відчинилися, коли він послабив хватку застряглого тесака і впав на підлогу, видаючи потворні хрипи.
  
  
  Її побачив поруч з собою «Люгер» і простягнув руку, щоб підняти власне его.
  
  
  «Цього буде цілком достатньо!» - скомандував гучний голос.
  
  
  Її, обернувся і побачив у дверях високого, міцного генерала Дженина. В його руці була одіна з громіздких пістолетів, і він був націлений мені в голову. Позаду нього, в міцних обіймах санітара, йшла Габріель.
  
  
  Сьома глава.
  
  
  «Мені дуже шкода, Нік», - сказала дівчина.
  
  
  Інша людина у формі, ви, ймовірно, шофер генерала, увійшов у коридор. Він приставив до мене пістолет, підійшов і вибив «Люгер» із зони моєї досяжності, глянувши на людей на підлозі. Він пробурмотів щось по-арабськи.
  
  
  «Вони попереджали мене про вас», - сказала Дженина, крокуючи до мене. «Але, схоже, він не сприйняв тебе досить серйозно». Він добре говорив по-англійськи. Це був кремезний чоловік років п'ятдесяти, з квадратною щелепою і шрамом на лівому оці. Він був приблизно мого зросту і виглядав так, ніби тримав форму. У нього був спосіб підняти підборіддя під час розмови, ніби на nen був занадто тугий комір. Його форма була покрита тасьмою і стрічками.
  
  
  «Я радий, що не причини не виправдав надій тебе», - сказав я.
  
  
  Він зловісно стояв назавжди мною з пістолетом, і я на мить подумав, що він може спустити курок. Але він вклав пістолет у велику кобуру на стегні.
  
  
  «Вставай», - наказав він.
  
  
  Її зробив це і відчув, як пульсацію у мене на шиї. Кров запеклася у мене на шиї і комірі. Поки її стояв під рушницею шофера, генерал мене обшукував. Він знайшов карту в моїй кишені. Він подивився на нах і усміхнувся. Потім він повернувся до водія.
  
  
  «Надіньте на нього наручники і прведите в мій офіс». Тепер він говорив по-арабськи. «І подбайте про цих людей». Він арійців вказав на солдатів і готував на підлозі.
  
  
  Через кілька хвилина ми з Габріель сиділи у великій бібліотеці. Її правильно здогадався, що це кабінет генерала. Дженина сиділа за довгим, відполірованим до блиску дерев'яним столом, постукуючи олівцем по блокноту перед ним і тужно дивлячись на нас. Він був світлошкірим марокканцем, ймовірно, берберів або нащадком жорстоких Альмохадів. Він був такого ж зросту, як я, і, ймовірно, важив більше за мене на двадцять фунтів.
  
  
  Габріель і її сиділи на прямих стільцях перед столом. Вони не спромоглися одягнути на нах наручники або зв'язати сл. Солдат, який тримав Габріель, стояв на варті у день бібліотек. У нього все ще був пістолет, направлений на нас.
  
  
  «Так ви знаєте про маленькому проекті Ви Юэня?» - сказала Дженина, продовжуючи постукувати по олівцю.
  
  
  «Ми знаємо», - сказав я. «Ви зробили серйозну помилку, генерал, приєднавшись до китайців у такій ситуації. Ви коли-небудь отримували готівкові гроші за надану їм захист? »
  
  
  Генерал, здавалося, був стурбований цим питанням. «Чи Юэнь тримає слово, мій інший. Скоро у нас буде капітал, необхідний для фінансування цього перевороту, а не фарсу, подібного до попереднього ».
  
  
  "Який ви теж вели?" Її запитав.
  
  
  Його очі злегка прищурились. «Я не був рушійною силою невдалої спроби. Наступного разу їй займуся плануванням ».
  
  
  «І, можливо, хтось із вашої групи нападе на вас в останню хвилину, коли все стане чорним, і вистрілить у вас, як ви застрелили першого лідера».
  
  
  Дженина зарозуміло посміхнулася. «Дуже розумно, чи не правда, вбити цих невмілих негідників і врятуватися від розстрілу».
  
  
  - Гадаю, це залежить від того, на якому кінці пістолета ви були.
  
  
  Дженина не визнає мого сарказму. «Вони заслуговують саме те, що отримали, містер Картер», - сказав він мені. «Ну слабке керівництво привело нас до ситуації, коли всі ми загинули. Цього більше не повториться ».
  
  
  «Ти справді думаєш, що за підтримки Чикомов ти піднімеш ще один бунт?» Її запитав.
  
  
  «Я розраховую на це», - холодно сказав він, піднімаючи великий випинаючи підборіддя і власне его вперед, в стилі Муссоліні. Він зняв плетену шапочку, оголивши густе темне волосся, сивіючі на скронях.
  
  
  «І тебе не хвилює, Чи що Юэнь, доктор Зено придумують там, під твоїм захистом?»
  
  
  «Але, містер Картер, - зло посміхнувся Дженина, - вони відкривають поліклініку для бідних знедолених жителів цього району».
  
  
  «Якщо китайцям вдасться реалізувати свій проект« Омега », - сказав її генералу, - жоден народ чи країну не будуть у безпеці. Навіть в Марокко. У тебе горезвісний тигр, Дженина. На даний момент тигр використовує вас у своїх цілях. Пізніше він може відвернутися і відкусити вам голову ».
  
  
  «Звичайно, це завжди можливо», - м'яко сказав він. «Але ця країна відрізняється від вашої. Тут наполегливою працею не просунутися вперед. Мені подобається моє нинішнє звання і положення, тому що я народився в вищому класі і тому що я був досить сильним, щоб взяти те, що її готель. Ви отримуєте тільки те, що ви можете отримати від когось іншого. Я не збираюся бути захопленим зненацька, коли захоплення влади закінчиться, містер Картер, навіть якщо мені доведеться мати справу з китайцями, щоб отримати необхідну допомогу ».
  
  
  Її, вирішив, що далі обговорювати це штопора з Джениной безглуздо. Він давно обґрунтував свої мотиви, і тепер розум не може бути досягнутий.
  
  
  «Що ви плануєте для нас?» Її запитав його відверто, її думав, що знаю ревматизму, але його готель его підтвердження, перш ніж будувати якісь плани.
  
  
  «Він уб'є нас», - сказала Габріель. "Я знаю це".
  
  
  Вона все ще носила форму охоронця поверх одягу. Її не міг не думати про те, якою вона виглядала безпорадною, сидячи там, випалюючи свій страх з математики, який мав над нею стільки влади.
  
  
  «Так, - недбало погодився з нею генерал, - мені, можливо, доведеться тебе вбити. В кінці кінців, ви вторглися в мій будинок, убивши кількох довірених осіб і поранивши інших. Ви заслуговуєте негайного розстрілу. Цього вимагає марокканський військовий закон ».
  
  
  Однак він ще не сказав, що безумовно знайдено нас стріляти, і це мене трохи здивувало. «Я не знав, що ти так дбаєш про закон», - сказав їй з різкістю в голосі.
  
  
  На nen знову з'явилася ця клята усмішка. Шрамм звертається, який перетинав його ліве око, у цьому світлі здавався більш багровим. «Я використовую його, коли це служить моєї мети», - сказав він. «Я ламаю его, коли це служить моєї мети. І її готовий зробити це зараз, містер Картер, щоб врятувати ваше життя. Ваше життя, можливо, її повинен я сказати.
  
  
  «Ви знаєте, генерал, я не в змозі укладати угоди».
  
  
  «Те, що я мав на увазі, було більш складним, ніж справа».
  
  
  Її дивився на нього нерозуміюче.
  
  
  «Я поважаю вас за ваші особливі особисті таланти, містер Картер, - сказав він, тепер його очі стали серйозними. «Не багато чоловіки могли б потрапити сюди, як ви це зробили, і завдали шкоди,
  
  
  який вам вдалося завдати тим, з чим вам довелося працювати ».
  
  
  Комплімент мене здивував.
  
  
  «Чи Юэнь згадав вас, - продовжив генерал. «Схоже, у нього, чи, швидше, у L5 є для вас досить велика справа».
  
  
  «Я в цьому впевнений», - сказав я.
  
  
  «Я вражений тим, що мені сказали, що я бачив, - продовжила Дженина. Він змовницьки нахилився вперед. «Захід програв боротьбу, Картер, з відкриттям Деймона Зенона. Її поняття не маю, що це таке, тому що вони мені не кажуть, але я знаю, що це дуже дієво ".
  
  
  "Я впевнений, що це так". Її, знизав плечима.
  
  
  «І де це залишить тебе, мій інший? Швидше за все, мертвого, на стороні, що програла.
  
  
  «Я поки не збираюся на кладовищі», - відповів я.
  
  
  Він нахилився вперед ще далі. «Я запропоную тобі твоє життя, Картер, різними способами. Мені потрібен такий чоловік, як ти. Ви можете працювати на мене. Якщо їй довіряю тобі, Чи Юэнь буде. Її можу організувати для вас звання і зарахувати вас у мій особистий штат. Як звучить полковник Картер?
  
  
  Її, був готовий посміхнутися невідповідності всього цього, але передумав. Замість того, щоб сказати йому, що мене не цікавлять ліві перевороти, що у L5 в Пекіні в моєму досьє є червона наклейка, а мої фотографії розміщені в ih навчальній школі, і що Юэнь був зобов'язаний убити мене, де завгодно, і коли він міг це зробити, Її вирішив проявити інтерес до пропозиції Джениной.
  
  
  - Полковник Картер, - повільно повторити його. Її, подивився на його нетерпляче особа. «Ти кажеш, їй потрібен тобі для перевороту?»
  
  
  «З твоєю допомогою, Картер, ми зможемо поставити Хасана его потворні коліна. Її буду правити треба Марокко, а ви будете моїм міністром державної безпеки ».
  
  
  Він уважно стежив за моїм обличчям, чекаючи реакції. Габріель теж подивилася на мене, і на її обличчі було испугание. «Нік, - почала вона, - ти не....
  
  
  Її не одна очей з Джениной. «Ви приводите дуже переконливі доводи».
  
  
  "Нік!" - голосно сказала Габріель.
  
  
  Її не дивився на нах. «Скільки мені буде платити, як полковнику?»
  
  
  Дженина посміхнулася. «Американці завжди дуже практичні, коли справа стосується грошей». Потім знизав плечима. «Полковник тут, ймовірно, заробляє не більше, ніж ви зараз. Але її міг би і готель би укласти особливу домовленість, щоб ви заробляли удвічі більше звичайного за особливі особисті обов'язки в моєму підпорядкуванні.
  
  
  Деякий час сидів мовчки, неначе розглядав всі ракурси. «А якщо б переворот був успішним, його б точно шталь главою розвідки і безпеки?»
  
  
  Габріель знову спробувала перебити її, але їй не дозволив ей. «Мовчи, - різко сказав я. Потім її знову подивився на Дженину. "Добре?"
  
  
  Дженина насолоджувалася дискомфортом Габріель. Він знову посміхнувся, коли говорив зі мною. «Даю слово. Її викладу це письмово ».
  
  
  Її зробив паузу. "Мені треба подумати про це".
  
  
  Усмішка трохи згасла. "Відмінно. Ви можете провести всю ніч. Завтра вранці ви повинні дати мені ревматизму ».
  
  
  "А дівчина?"
  
  
  «Ми не заподіємо гей шкоди».
  
  
  Її вивчав його обличчя, і воно було щирим, як чесного бандита. Але, сподіваюся, її виграв час. До завтрашнього світанку. Вночі може трапитися що завгодно.
  
  
  «А що буде з нами завтра вранці, якщо їй відмовлюся від вашої пропозиції?» Її запитав.
  
  
  Посмішка злегка розширилася. «Боюся, буде невелика розстрільна команда. Її вже на всяк випадок послав за загоном людей. Звичайно, все дуже офіційно. Вас розстріляють як шпигунів, ніж ви, безумовно, і є. Его голос пом'якшав. «Але я думаю, що ти не будеш таким дурнем, Картер. Я думаю, ти зробиш те, що краще для тебе ».
  
  
  «Я дам тобі свій ревматизму вранці», - сказав їй ему.
  
  
  «Добре. Ахмед, уведи ih наверх. Залиште на час містера Картера в наручниках. Ви розмістите капрала зовні палацу з цієї сторони і займіть позицію за межами ih замкнених кімнат. Він подивився на мене, щоб побачити мою реакцію на його ретельність. «Добраніч вам обом».
  
  
  Нас також ведемо вгору, і по дорозі Габріель не дивилася на мене, не кажу вже про те, щоб говорити. Її спробував пригадати деталі карти, яку Дженина забрав у мене, щоб його міг намалювати ih в разі, якщо ми коли-небудь виберемося звідси. Нагорі нас проводили в сусідні кімнати, і день були щільно зачинені.
  
  
  Моя кімната була велика, з ліжком, диваном і маленьким м'яким кріслом. На стелі висіла картина, що зображає сцену навколо старого Марокко. Поруч з кімнатою була ванна кімната, оброблена мозаїчною плиткою.
  
  
  Її, підійшов до вікна і виглянув. Стрибок дав би довгий падіння на землю. Інший солдат вже був зовні, крокуючи зі своїм постом вздовж стіни будівлі, з пістолетом-кулеметом на плечі.
  
  
  Її важко зітхнув. Мені було цікаво, чого їй на самому делле домігся. З охоронцем за вікнами та дверима і з моїми зап'ястями в наручниках, раптом здавалося малоймовірним, що я зможу знайти спосіб вивести Габріель і себе навколо цього місця живими.
  
  
  Її лежав на ліжку, намагаючись не помічати, як наручники впиваються в мої зап'ястя. Габріель була щиро за товстою стіною через кімнату, але до неї було неможливо дістатися. Якби не було так важливо, і якщо б її міг бути впевнений, що він не заподіє гей травми, її міг би дати Дженіні ствердну ревматизму негайно і підігравав,
  
  
  поки її не зміг піти від нього або вбити його. Але я повинен був вибратися звідси до завтрашнього ранку, щоб встигнути дістатися до лабораторії вчасно.
  
  
  Її лежав і думав. Якщо б її міг зламати замок на оковах, у мене була б певна свобода. Але, як ви взломаете замки на своїх власних зап'ястях? Хороший штопора.
  
  
  Може бути, ревматизму полягав у тому, щоб забути про наручниках. Її міг би багато зробити з ними, якщо б міг просто вибратися з цієї кімнати. Її вирішив почекати до ранку, коли охоронці в напівсні. Тоді її б спробував вивести охоронця зовні в коридор, щоб він увійшов сюди поодинці, не викликаючи генерала. Може, він не побачить нічого поганого в тому, щоб відвезти мене до Дженіні для чергової приватної бесіди без дівчини. Не завадить запитати.
  
  
  Але мій план не відбувся. У генерала Дженина були свої ідеї. Близько опівночі її почув стукіт у двері, бормотанную команду охоронцю, і двері була отперта. Дженина відкрив її, і на мить постояв у дверях, а її селл на край ліжка.
  
  
  «Її готель б ще поговорити з вами», - сказав він, зачиняючи за собою двері.
  
  
  «Я чекав тебе, - сказав я.
  
  
  Він пройшов через кімнату, зчепивши руки за спиною, значна фігура в своїй формі з чорним поясом і блискучих високих чоботях поверх військових штанів. Він стояв біля вікна, дивлячись у темряву.
  
  
  «Там було складно говорити відверто з дівчиною, - сказав він. Він повернувся до мене, його очі свердлили мої. «У тебе є якості, які мені подобаються в помічнику, Картер. І у вас є ноу-хау, щоб державний переворот працював на нас. В доповнення до додаткової оплати, яку згадав її внизу, її бачу, що ви отримуєте багато інших додаткових пільг, я думаю, ви б назвали ih подарунками від вдячних політичних лідерів, яких захищають мої війська. Прекрасний будинок, Картер, і прекрасна американська машина у вашому розпорядженні, з шофером, якщо хочете. Жінки. Всі жінки, яких ви коли-небудь захочете. А коли ви станете моїм міністром державної безпеки, у вас буде надзвичайна влада. Ти будеш силою в марокканській політиці та історії ».
  
  
  «Ви уявляєте хороший аргумент зі свого боку», - сказав я з легкою усмішкою.
  
  
  «У вас буде велика кар'єра, ніж ви могли собі уявити. Це не нездійсненна мрія. З твоєю допомогою її все зможу втілити в життя.
  
  
  «З іншого боку, якщо б ви наполягали на збереженні своєї колишньої сумнівної лояльності, ви поставили мене в незручне становище. Я не можу дозволити собі такого ворога, як ти, Картер. Але з вами на моїй стороні і допомогою, яка займається незабаром прибуде навколо Пекіна, її можу знайти свою долю в цій країні, і ви можете стати її частиною ».
  
  
  Він підійшов і став поруч зі мною. "Що ви думаєте? Ви скористаєтеся цією можливістю? Тільки ти можеш надіти на себе мантію величі, Картер.
  
  
  Її, подивився на підлогу ще мить, потім піднявся, щоб зустрітися з ним очима. «Здається, вибір невеликий».
  
  
  На його квадратному людини з'явився вираз самовдоволеного задоволення. «Тоді ти підеш зі мною?»
  
  
  «Так», - сказав я. «А що щодо дівчини?»
  
  
  Посмішка зникла з його губ, його очі зустрілися з моїми, і її з жахливою упевненістю знала, як шкода перебувати під впливом і силою цієї людини. «З дівчиною зовсім інша справа», - холодно сказав він. «Дівчина повинна померти».
  
  
  Її, відвернувся. Її так і думав.
  
  
  «І ти повинен це зробити».
  
  
  Її, озирнувся на нього і спробував приховати свою ненависть. "Ти дуже хочеш."
  
  
  "Її?" - рішуче сказав він. «В обмін на своє життя? За багатство і влада? Її дійсно прошу дуже багато, Картер? Ні, думаю, немає. Тому що загадкове вбивство дівчини буде для мене твоїм актом вірності. Це буде ваш спосіб показати мені, що ви дійсно змінив свою лояльність. Убий дівчину, яка займається для тебе дуже мало значить, і разом ми попливемо на вітрі.
  
  
  Тепер цей ублюдок шталь поетичним. Її знову подивився йому в очі, і, думаю, його трохи стурбувало те, що я був на його рівні. Він звик дивитися на людей зверхньо.
  
  
  "Як?" Її запитав.
  
  
  Він знову усміхнувся. Він витягнув з кобури великий пістолет. "Чи підійде це?"
  
  
  Її, подивився на пістолет. Goggle розірве Габріель навпіл. Але її повинен був переконати його, що я готовий це зробити. У будь-якому випадку це дало б нам обом можливість дати відсіч, якби нам пощастило. «Я думаю, цього має бути достатньо», - сказав я. «Коли їй це зроблю?»
  
  
  «Як можна швидше», - сказав він.
  
  
  Її подумав хвилину. Зараз був саме підходящий час, щоб зробити перерву. Може бути, темрява допоможе, якщо її зможу вибратися назовні.
  
  
  «Я зроблю це зараз», - сказав я, додавши напруги в голос.
  
  
  Дженина виглядав здивованим. "Відмінно."
  
  
  «Я хочу покінчити з цим», - сказав я. «Але я хочу робити це на свій розсуд. Залиш наручники на мене, - сказав їй ему. «Виведіть нас обох разом у дальній кут саду. Її, хочу, щоб вона думала, що ви казняете нас обох. Зніміть наручники в останній момент і віддайте мені пістолет, поки вона відвернеться від мене. Я не хочу, щоб вона знала, що я цим займаюся ".
  
  
  У Дженины було некрасиве обличчя. «Їй не думали тебе бридливим людиною, Картер. Не потім вбивств, яке ти, очевидно, зробив.
  
  
  «Скажімо так, її занадто недавно був з нею близький», - сказав я.
  
  
  «Ах. Її розумію вашу точку зору. Здавалося, він прийняв пояснення. «Я згоден, що складно позбавитися від коханки. Добре, давай візьмемо дівчину »
  
  
  Ми увійшли в хол, і там черговому солдату пояснили ситуацію, і він відімкнув двері в кімнату Габріель. Коли вони пішли за нею, вона сиділа в кріслі.
  
  
  «Ходімо з нами», - скомандував охоронець.
  
  
  Коли вона вийшла в хол, вона подивилася на наручники, які все ще були у мене на зап'ястях. "Що відбувається?" запитала вона.
  
  
  «Вони ведуть нас погуляти в сад, - сказав я.
  
  
  «Значить, ви не прийняли його пропозицію?»
  
  
  «Ні», - чесно сказав я.
  
  
  Мені здалося, що я помітив легку усмішку на губах солдата.
  
  
  «Ви двоє не залишаєте мені вибору», - сказала Дженина Габріель. Ходімо з нами.
  
  
  «Мені дуже шкода, Габріель. Я маю на увазі, що так воно і вийшло.
  
  
  Ми спустилися сходами і вийшли з хати. І Дженина, і солдати витягли пістолети.
  
  
  На розі будинку до нас приєднався солдат-шофер, який стояв на варті біля будівлі. Він зняв пістолет-кулемет і рушив поруч з нами, направивши потворне, мало мені в груди. На нас було три пістолети, і всі вони здатні пробити в наших тілах дірки розміром з марокканське блюдце.
  
  
  Буквально через кілька хвилин ми опинилися у відокремленому куточку території. Там було багато тіней і укриттів, якщо мені випаде можливість. Але на галявині, де ми стояли, висока місяць пролила на всіх нас, сріблястий моторошний брильов. У зрізаних кущах поблизу в темряві чулася цикади.
  
  
  «Це досить далеко», - сказала генерал Дженина. Він тільки що прошепотів щось шоферові на вухо, і вона сподівалася, що він сказав ему не використовувати автомат проти мене, поки її стріляю в дівчину. «Зніміть наручники містера Картера. З математики не слід зустрічатися зі своїм творцем, пов'язаним, як тварина »
  
  
  Денщик засунув автоматичний пістолет за пояс і вийняв навколо кишені ключ. Дженина уважно стежила за моїм обличчям, і я помітив, що його пістолет був спрямований на мене. Він не збирався довіряти мені, поки її не вбив дівчину. А може, навіть тоді. У будь-якому разі, її ще трохи грав для нього. Її крадькома глянув на Габріель, коли вона не дивилася, винуватим поглядом і важко зітхнув.
  
  
  «Добре, тримайтеся разом у цього дерева», - скомандувала Дженина. Ми зробили, як він сказав. Особа Габріель напружився від страху. Вона була впевнена, що помре. І її, знав, що є принаймні хороші шанси на це.
  
  
  Чоловік з автоматом націлив зброю на нас. Дженина і санітар встали кілька лизати, з боків нас.
  
  
  «Спочатку дівчина», - сказала Дженина. «Повернись, ти».
  
  
  Габріель впилася в нього поглядом. "Я не буду. Ви повинні зустрітися зі мною віч-на-віч, якщо вб'єте мене ».
  
  
  Дженина побачила в її словах іронію, оскільки це її сказав, що не хочу з нею зустрічатися. Він злегка посміхнувся мені, а потім усмішка розчинилася. «Добре, Картер. Більше ніяких ігор. Роби те, що повинен."
  
  
  Габріель запитливо подивилася на мене. Санітар підійшов до мене, уважно досліджував мене, як ніби він мені не довіряв, потім простягнув мені автомат. Габріель подивилася на мене, і я подивилася в ревматизму.
  
  
  «Що це, Нік?» запитала вона.
  
  
  «Тобі не треба пояснювати, Картер, - різко сказала Дженина. «Просто убий її».
  
  
  Рот Габріель прочинився. «Mon dieu!» - видихнула вона. Потім вона відірвалася і сильно вдарила мене по обличчю. «Давай, ублюдок. Спусти курок!" - прошипіла вона.
  
  
  Ee реакція на ситуацію зміцнила довіру до всього. Шофер засміявся і злегка опустив пістолет.
  
  
  «Добре, її зроблю це», - похмуро сказав я. Їй підморгнув ей. Перш ніж вона встигла зрозуміти значення цього жесту, його штовхнув її на землю.
  
  
  Тим же рухом її, присів, повернувся до водія і натиснув на спусковий гачок великого пістолета. Якби генерал тільки що перевіряв мене, а пістолет був безлюдний, у мене були б великі проблеми. Але постріл пролунав на галявині, заревев у нас у вухах. Шофер отримав поранення в груди. Він стрибнув назад, але не впав. Його рука рефлекторне стиснула пістолет-кулемет, і він почав стріляти в ночі, оббризкуючи місцевість свинцем.
  
  
  Генерал тим часом відкрив у відповідь вогонь навколо свого службового пістолета, як тільки її вистрілив у шофера. постріл пронизав мій бік, розірвавши плоть під сорочкою і, поваливши мене на землю поруч з Габріель.
  
  
  Напевно, пощастило, що генерал мене збив пострілом. В наступну частку секунди пістолет-кулемет оббризкав те місце, де сидів навпочіпки, врізавшись в стовбура дерева позаду нас. Генерал і санітар теж вдарилися об землю, коли велике знаряддя загриміло по широкому колу, очі шофера скляні, коли малинове пляма освітило його сорочку. Кулі свистіли і забризкували нас, але ніхто не постраждав. Потім шофер впав на спину, і стрілянина припинилася.
  
  
  «Іди за дерево!» - крикнув їй Габріель.
  
  
  Генерал знову прицілився в мене і люто вилаявся собі під ніс. Їй належить їм, що він лаяв себе за те, що довіряв мені. Але як тільки він зібрався знову вистрілити, санітар кинувся на мене збоку і збив мене з нога.
  
  
  На щастя, пістолет її не втратив. Ми каталися і металися по землі, і я мигцем помітив, як генерал рухався, намагаючись вистрілити в мене. Її вдарив санітара по обличчю, але він відчайдушно чіплявся за мене, вихоплюючи пістолет в руці. Він вдарив рукою по стовбуру , і моя влада ослабла на пістолеті, але її не втратив его.
  
  
  Габріель, виконавши наказ, поповзла на дерево. Коли Дженина знову побачила мене в його поля зору, вона швидко встала і жбурнула в генерала кусоком дерева. Вона вдарила його по плечу, не настільки сильно, щоб заподіяти ему у всіх будинках навколо, але його увагу було тимчасово абстрагуватися.
  
  
  Дженина вистрілила в Габріель, і я почув, як goggle врізалася в стовбура деревину поряд з нею. Потім вона пірнула назад в укриття.
  
  
  Дженина знову повернула до мене пістолет, гнів спалахнув у його очах. Він знову знайшов мене в прицілі, коли ми з санітаром боролися за володіння іншим пістолетом. У цей момент вдарив її своїм лівим кулаком в горло санітара. Він зойкнув і втратив рівновагу. Її перекрутив його між собою і Джениной, коли Дженина знову вистрелила.
  
  
  Пістолет заревів, і очі санітара загорілися. Він зойкнув, і навколо куточка его rta хлинула кров. Він упав на мене мертвим.
  
  
  Генерал знову голосно вилаявся і побіг до подрезанным живоплотів, що оточували нас. Її відсунув від себе тіло санітара, прицілився в Дженину і вистрілив. Але я промахнувся. Її, чув, як він пробивається крізь зарості, а потім его shaggy луною розносилися по гравійної доріжці, яка займається вела назад до палацу.
  
  
  Її, поклавши руку на бік і пішов у крові. Рана була просто раною на тілі, але горіла, як пекло. Її насилу піднявся на ноги, а Габріель була поруч зі мною.
  
  
  «Іди в Citrõen», - сказав її ей. «І чекай мене там».
  
  
  Її почав переслідувати генерала. До того часу, як я дістався до широкої алеї перед палацом, Дженины ніде не було видно. Потім її почув ревіння двигуна в припаркованому неподалік лімузині. Її подивився і побачив генерала за кермом. Великий роллс-ройс, раптом рвонувся вперед і полетів виплат прямо на мене.
  
  
  Коли чорний лімузин рвонувся до мене, його, прицілився за пістолет і вистрілив. Постріл розбив лобове скло, але Дженина не потрапила. Її, стрибнув на землю, коли машина з ревом зачепила моє стегно.
  
  
  Дженина продовжила рух по круговій дорозі і попрямувала до дороги і воротах. Її, встав на одне всякому народові, поклавши руку на передпліччя і прицілився в ліве заднє колесо. Але тільки goggle потрапила поруч в гравій.
  
  
  Її встав і побіг за машиною. Її, сподівався, що Дженина не знайде Габріель на під'їзній доріжці біля воріт. Якби він це зробив, він, ймовірно, вбив би її.
  
  
  Кілька митей опісля її, підійшов до воріт, тримаючись за бік і морщачись від боляче. Лімузин просто зникав за поворотом гірської дороги, по якій ми їхали раніше. Її, чув, як працює двигун «Сітроена», і бачив, як Габріель витягала машину навколо куща, де ми припаркували. Її, підбіг до її стороні машини.
  
  
  "Рухайся!" Її крикнув.
  
  
  Її, забрався на водійське сидіння, пристебнувся і помчав по грунтовій дорозі. Через кілька секунд її переключився на максимальну передачу, і машина мчала по вибоїстій дорозі, кидаючи нас всередину. Ми проїхали пару миль, не побачивши лімузин, але нарешті побачили червоні задні ліхтарі попереду.
  
  
  "Голосування він!" - напружено сказала Габріель.
  
  
  «Так», - відповів я. Моя рука торкнулася рани, ковзала по керму. Її, натиснув на педаль газу до упору, і машина рвонулася вперед, шалено звернувши на крутий покажчиків, по якому тільки що пройшов генерал.
  
  
  Ще через пару хв ми під'їхали лиже, ніж на двадцять ярдів до лімузину, який не міг повертати, як Citrõen. Праворуч від нас був підйом скелястого встояв, а зліва крутий спуск на більш низьку дорогу. Не було нас перил, нам тротуару, на який колеса могли б зачепитися. Ми пройшли ще один крутий покажчиків, і лімузин занесло, покотила і мало не злетіло з дороги, коли він незграбно рухався на високій швидкості. Ми пішли йому трохи більш успішно, але я відчув, як колеса ковзають під нами.
  
  
  Її підняв пістолет на пульті між нами і керував однією рукою, в той час як її висунув ліву руку у відкрите вікно і націлив пістолет на іншу машину. Її двічі вистрілив, піднявши гравій щиро за лімузином.
  
  
  «Ви не потрапите», - сказала Габріель.
  
  
  «Я хочу потрапити», - відповів я. Її, сподівався, що хоча б одна навколо кулею відрикошетила від гравію і потрапить під які розганяються «роллс». Всього одна - все, що мені було потрібно.
  
  
  Її, вистрілив ще раз, і гравій злетів на задній бампер іншої машини, а потім з-під задній частині лімузина пролунав сліпучий, оглушливий вибух. Велика машина круто повернула, коли її охопило полум'я. Її потрапив в бензобак.
  
  
  Габріель ахнула, коли машина попереду нас, згорнула ще сильніше, за нею вирвався вогонь. Потім машина безладно звернула вправо, вдарилася об скелястий виступ, і помчала назад до обриву на іншій стороні дороги, ще через секунду вона впала на край.
  
  
  Ми під'їхали до того місця, де тільки що проїхав «роллс». Велика машина все ще котилася по схилу гори, перевернувшись, повністю охоплена полум'ям. Нарешті, він розбився об каміння далеко внизу, і пролунав тріск металу, коли полум'я злетіло ще вище. Роллс лежав, яскраво палаючий в ночі. У долі генерала Дженина сумніватися не доводилося. Пережити те, через що пройшов лімузин, було неможливо.
  
  
  "Він пішов?" - запитала Габріель.
  
  
  «Ні», - сказав її ей. Її почав розгортати Citrõen по вузькій дорозі. «Я повернуся за своєю зброєю. Я не хочу, щоб хто-небудь знав, що я був там. Навіть якщо кухар або інший солдат залишаться живі, нам, один, навколо них не дізнається, хто її ».
  
  
  «Тоді що, Нік?» - запитала Габріель, коли їй повертався до маєтку генерала.
  
  
  «Потім ми відправимося на південь, в Мхамид, - сказав я, - в дослідницький центр Деймона Зено і його друзів. Ти будеш чекати мене поблизу. Якщо у мене нічого не вийде, її буду розраховувати, що ти повідомиш моїм контактам, щоб вони могли подбати про лабораторії ».
  
  
  Восьма глава.
  
  
  Поїздка до Мхамида була довгою. На світанку Габріель дуже захотілося спати, і він ненадовго зупинився, щоб ми могли поспати пару годин. Коли ми знову рушили в дорогу, сонце стояло високо в небі.
  
  
  Рана, яку завдав мені Дженина, згорнулася і виглядала досить добре, але Габріель наполягла на тому, щоб близько полудня заїхати в гірське село, щоб накласти на нах належну пов'язку і прийняти ліки. Більшу частину дня ми їхали через гори, які поступово переходили в пагорби, і нарешті опинилися в посушливій пустельній місцевості. Ми були в дикій, майже безлюдній місцевості навколо кордону, в тому місці, де Чи Юэнь виявив лабораторію Зенона. Іноді тут були важкі оголення скель, але в цілому місцевість була плоскою, яка вкрита викривленими, потворними рослинами, всієї території готелю, а, де зустрічаються гори та пустеля, і нікому не було діла до життя, крім кількох примітивних племен, дракон і стерв'ятників.
  
  
  Лиже до вечора ми досягли крихітної села Мхамид, єдиного острівця цивілізації в цій великій пустині. Якщо її правильно пам'ятав карту, ми все ще знаходилися на значній відстані від віддаленого дослідного центру. Спочатку здалося, що для ночівлі ніде, але потім ми під'їхали до невеликого білому будівлі, яка видавала себе за готель. Дивлячись на його облуплені глинобитні стіни, Габріель скривилася.
  
  
  «Як ти думаєш, ми можемо спати в такому місці?» запитала вона.
  
  
  «У нас немає особливого вибору. Я не хочу йти в лабораторію сьогодні, скоро сутінки. І нам обом потрібен відпочинок ».
  
  
  Ми припаркували Citrõen, і навколо нього з цікавістю зібралася невелика група молодих бедуїнів. Очевидно, вони не бачили тут багатьох автомобілів. Габріель замкнула машину, і ми увійшли в готель.
  
  
  Всередині вона була навіть менш приваблива, ніж зовні. Arab з горіховою шкірою зустрів нас з-за невеликий підставки, яка займається прийняла вид письмової стільця. На голів у нього була тарбуш, а у вусі - сережка. Білі зморшки навколо очей, куди не доходила сонце, і рідка щетина на слабкому підборідді.
  
  
  «Салам». Чоловік посміхнувся дн.
  
  
  «Салам», - сказав я. "Ви говорите англійською?"
  
  
  "Англиш?" - повторити він.
  
  
  Габріель заговорила з ним по-французьки. «Ми хочемо кімнату для двох».
  
  
  «Ах», - відповів він на цій мові. "Звичайно. Буває, що наш кращий набір доступний. Будь ласка."
  
  
  Він підняв нас по хисткій дерев'яній драбині, яка займається, їй був упевнений, впаде під нашою вагою. Ми пройшли по тьмяному, темному коридору в кімнату. Він з гордістю відкрив двері, і ми увійшли. Її побачив відразу на обличчя Габріель, коли вона озирнулась. Він був дуже спартанський, з однією великою залізною ліжком, провислою посередині, вікном з розбитими віконницями, які виходили на брудну вулицю внизу, і потрісканими штукатурними стінами.
  
  
  «Якщо ти не хочеш...» Я сказав агов.
  
  
  «Все в порядку», - сказала вона, шукаючи ванну.
  
  
  «Баня відвертими у коридорі, - сказала клера по-французьки, відгадуючи ee штопора. «Я нагрію собі води для мадам».
  
  
  «Це було б дуже добре», - сказала вона.
  
  
  Він зник, і ми залишилися одні. Її, посміхнувся і похитав головою. «Подумати тільки, - сказав я. «Гарячі і холодні блохи».
  
  
  «У нас все буде добре», - запевнила вона мене. «Я збираюся прийняти гарячу ванну, а потім ми спробуємо знайти кави».
  
  
  "Добре. Її бачив, паркінг по сусідству, потворне містечко, але, можливо, вони мають віскі. Мені потрібно, що-що потім цієї поїздки. Її повернуся до того часу, коли ти приймеш ванну.
  
  
  «Цю справу», - сказала вона.
  
  
  Її, спустився по хисткій драбині і вийшов до бару поряд з готелем. Її sel для одіна навколо чотирьох старих столиків і замовив віскі у невисокого людини в мішкуватих штанях і тарбуше, але він сказав мені, що віскі не подають. Її зупинився на місцевому вини. За іншим столиком поруч зі мною на самоті сидів arab; він вже був трохи напідпитку.
  
  
  "Ти Американець? » - запитав він мене на моїй рідній мові.
  
  
  Її глянув на нього. «Так, американець».
  
  
  «Я говорю по-американські», - сказав він самовдоволено.
  
  
  "Це дуже мило."
  
  
  «Я добре говорю по-американськи, чи не правда?»
  
  
  Її зітхнув. "Правди правди." Офіціант приніс моє вино, і я зробив ковток. Це було непогано.
  
  
  «Молодець=) стрижка».
  
  
  Її глянув на нього. Її здогадався, що це був невисокий чоловік років сорока з невеликим, але його обличчя було дуже старіння. На nen була темно-червона феска і смугаста джеллаба. Обидва були забруднені пилом і потім
  
  
  «Її стрижка всій села Мхамид».
  
  
  Її, кивнув ему і відпив вина.
  
  
  «Мій батько теж був перукарем».
  
  
  "Я радий це чути."
  
  
  Він встав зі склянкою в руці і приєднався до мене за моїм столом. Він змовницьки нахилився до мене.
  
  
  «Її стрижка і для незнайомців». Він сказав це напівпошепки, біля мого вуха, і я відчув його мерзенне дихання. Офіціант в дальньому кутку нічого не чув.
  
  
  Її, глянув на араба поруч зі мною. Він посміхався, і у нього не було переднього зуба. "Чужі люди?" Її запитав.
  
  
  Він глянув на офіціанта, щоб переконатися, що він не чує подвійно, потім продовжив хрипким шепотом, заливаючи мені ніздрі своїм диханням. «Так, вони, що в клініці. Бачте, її ходжу щотижня. Це все дуже секретно ».
  
  
  Він міг говорити тільки про лабораторії. Її, повернувся до нього. - Ви там пс з її стригли волосся?
  
  
  «Так, Так. І солдати теж. Вони залежать від мене ». Він беззубо усміхнувся. «Я ходжу щотижня». Посмішка зникла. «Але ви не повинні нікому нічого розповідати. Розумієте, все це дуже особисте.
  
  
  «Ви були там сьогодні?» - поцікавився я.
  
  
  "Ні, звичайно ні. Її б не поїхала на два дні разом. Її піду завтра вранці і двічі не піду, розумієте.
  
  
  «Звичайно, - сказав я. - А ви поїдете старій караванній дорозі на схід?
  
  
  Він відсунув від мене голову. «Я не можу вам цього сказати! Це дуже особисте ».
  
  
  Він трохи підвищив голос. Її випив напій і встав. Її кинув на стілець кілька дирхамів. «Купив собі ще випити», - сказав я.
  
  
  Його очі заблищали. «Так піде з тобою Аллах», - пробурмотів він невиразним голосом.
  
  
  «Слава Вирушаючи», - відповів я.
  
  
  Коли її, повернувся в готельний номер, Габріель вже купалася; на вулиці сутеніло. Вона ще не одяглася і розчісувала своє довге руде волосся, сидячи на краю ліжка, обернувшись рушником. Її селл на стілець поруч і глянув на пятнадцатаваттную лампочку, що звисає зі стелі.
  
  
  «Він не повинен був витрачати всі гроші», - зауважив я.
  
  
  «Принаймні, ми не будемо проводити тут багато часу», - сказала Габріель. «У вас було віскі?»
  
  
  «Нічого такого цивілізованого. Але її зустрів людину, яка, можливо, зможе нам допомогти ».
  
  
  "Який чоловік?"
  
  
  Її розповів про арабському цирульнику. «Завтра вранці її зустрінуся з ним там», - сказав я. «Але він цього не знає».
  
  
  "З якою метою?"
  
  
  «Я розповім вам всі про це за вечерею». Її встав і зняв куртку; Габріель помітила Вильгельмину на моїй стороні і піхви Хьюго на моїй руці.
  
  
  «Я боюся за тебе, Нік, - сказала вона. "Чому я не можу піти з тобою?"
  
  
  «Ми все це пройшли», - сказав її ей. «Ти збираєшся відвезти мене туди, а потім повернути сюди і чекати. Якщо ви чекаєте більше доби, ви повинні будете припустити, що я не встиг, і ви повернетеся в Танжер і розповісте всю історію владі. Ви також зв'яжетеся з Коліном Прайором і розповісте ему, що сталося. Він зв'яжеться з моїми людьми ».
  
  
  «Твоя рана навіть не зажила», - заперечила вона. «Дивись, через пов'язку пішла кров. Тобі потрібен лікар і відпочинок ».
  
  
  Її, усміхнувся. «Може бути, з усім цим могутнім талантом хто-небудь запропонує мені змінити пов'язку».
  
  
  Її зняв кобуру і почав розстібати сорочку, готуючись до прибирання. Побачивши мою оголену груди, вона встала з ліжка, впустила гребінь і підійшла до мене.
  
  
  - Знаєш, ти мені дуже подобаєшся.
  
  
  Вона притулилася до мене, і відчув її м'яке тіло під рушником. «Це почуття взаємно, Габріель», - прошепотіла я.
  
  
  Вона дотяглася до мого rta своїми губами і притиснулася своїм відкритим ротом до мого. Її тіло було теплим, по відношенню до мене.
  
  
  «Знову займися зі мною любов'ю», - видихнула вона.
  
  
  Її, доторкнувся губами до її пухкою щоці, а потім до м'якості ee горла і сл молочного плеча. «А як щодо нашого вечері?»
  
  
  «Я хочу тебе на вечерю», - хрипко відповіла вона.
  
  
  Ee стегна натискається наполегливо проти мого, і, як я перемістив свої руки на рушник, наші губи зустрілися знову, і мій рот досліджував її голодною. Коли ми розлучилися, вона важко дихала.
  
  
  «Я просто замкну двері», - сказав я. Її, підійшов до дня й повернув ключ у замку. Коли її, повернувся, вона разматывала великий рушник.
  
  
  Рушник впало на підлогу, і Габріель сиділа гола у тьмяному світлі маленької лампочки. М'який святий пов'язане її шкірі персиковий відтінок, а сліпуче червона грива ниспадала на її оголені плечі. Її довгі стегна красиво звужувалися до м'яким вигин її стегон. Вона підійшла до ліжка і, згорнувшись калачиком, стала чекати.
  
  
  Її, роздягся і приєднався до неї на ліжку. Вона накинулася на мене стегном і уткнулась носом у мою праву руку
  
  
  Вона нахилилася і доторкнулась губами до моїх грудей, потім перейшла до мого живота, ніжно цілуючи все моє тіло.
  
  
  Через мить її горіло всередині. Її обережно притиснув її до ліжка і рушив за нею. Раптово ми стали одним цілим, наші тіла з'єдналися. Вона застогнала, її ноги зімкнулися навколо мене, її руки пестили мою спину.
  
  
  Коли все закінчилося, я не думав про Омезі, нам ах, доктор Зи, нам про завтрашній день. Був тільки теплий, задоволений подарунок.
  
  
  Дев'ята глава.
  
  
  Комплекс будівель за колючим дротом наїжився озброєною охороною і обороною, порівняно з чим цитадель генерала Дженины виглядав, як курортний готель. Колючий дріт висіла на сталевому огорожі висотою приблизно дванадцять футів, а рівномірно розташовані ізолятори вздовж стовпів переконали мене, що він електрифікований. Двоє солдатів Дженины чергували біля воріт зі звичайними автоматами на плечах. З нашої точки зору, було видно, як мінімум, двоє інших охоронців - люди, які йшли по периметру комплексу з великими собаками на ланцюгових повідках.
  
  
  Насправді комплекс складався з трьох будівель, які були з'єднані критими переходами в єдиний замкнутий комплекс. Біля головного входу знаходилася військова машина, з одного боку виднілися дві великі вантажівки.
  
  
  «Виглядає страхітливо», - почувся голос Габріель у моєму вусі.
  
  
  Її зняв з очей потужний бінокль і повернувся до неї. «Ми можемо бути впевнені, що в Юэня є кілька людей всередині, щоб впоратися з непроханими гостями. Пам'ятати, це найважливіший науковий об'єкт, який є у китайців на даний момент ».
  
  
  Ми сиділи за скелею, яка виступала приблизно за триста ярдів від лабораторії, Citroen припаркувався поряд з нами. Пильна кам'яниста дорога вигиналася широкою аркою до воріт. Можна було побачити самотнього стерв'ятника, що летить в особливих колі у високому безхмарному небі на сході.
  
  
  «Що ж, поїдемо назад до заростей дерев, де його буду чекати перукаря. Якщо він прийде раніше ...
  
  
  Звук позаду нас зупинив мене. Її, обернувся, і Габріель простежила за моїм поглядом. Там, не більше ніж в п'ятдесяти ярдах від нас, по дорозі назустріч нам рухався патруль з трьох осіб. Піднявся легкий вітерець перекладу з нас звук ih наближень. Тепер було вже пізно. Нас зауважив начальник патруля. Він говорив по-арабськи і вказував на нас.
  
  
  Габріель панічні рушила до машини, але її міцного схопив її за руку і утримував на місці.
  
  
  "Вони бачили нас!" - різко прошепотіла вона.
  
  
  "Я знаю. Сядьте і веди себе як можна спокійніше ». Її, змусив її повернутися до скелі. Потім її недбало махнув рукою в бік невеликої групи людей у формі, в той час як лідер витягнув пістолет навколо кобури на поясі і два інших довгих гвинтівки.
  
  
  Потім обережно рушив до нас, розсміявся, дивлячись на Citrõen. Коли вони підійшли, і привітався з ними на арабському. «Асалам алейкум!»
  
  
  Вони не відповіли. Коли вони під'їхали до машини, її піднявся. Габріель залишилася сидіти. Бінокль вона ховала під пишною спідницею.
  
  
  «Що ти тут робиш?» - запитав командир загону англійською з сильним акцентом, його широке обличчя було повно ворожості.
  
  
  Це було дуже поганим розвитком і невдачею. Її намагався приховати розчарування від своєї особи. «Ми просто каталися за містом», - сказав я. Двоє інших солдатів вже підозріло вдивлявся в Citrõen. «Сподіваюся, ми не перебуваємо в приватній власності».
  
  
  Чоловік з пістолетом подивився на Габріель, не відповідаючи мені, в той час як солдати з гвинтівками підійшли лиже, утворюючи півколо навколо нас. Через мить кремезний начальник гордо повернувся до мене.
  
  
  - Думаю, ви погане місце вибрали. Він махнув пістолетом у бік установи. «Тут знаходитися заборонено».
  
  
  Її недбало глянув на будинок. "Та невже теж? Ми поняття не мали. Ми негайно поїдемо. Її, простягнув руку Габріель, щоб підняти її на ноги, і побачив, як вона поклала бінокль в якийсь сухий чагарник.
  
  
  «Дай мені щорічно посвідчення особи», - сказав мені кремезний солдатів.
  
  
  Її сказав. «Якого біса? Її ж казав, що ми просто прогулятись. Її напружився всередині. Цього математики і сказали, що він з підозрою ставиться до всіх, кого знаходять в его патрулі, і виглядав так, як ніби він створює проблеми.
  
  
  Він підняв пістолет, мало, поки той не вказав на точку відверті над моїм серцем. Двоє інших міцніше стиснули гвинтівки. «, Свідоцтво будь ласка», - повторити він.
  
  
  Її поліз в хвилину і витягнув гаманець з фальшивим посвідченням особи. Її простягнув ему гаманець, і він досліджував його, в той час як двоє інших чоловіків продовжували тримати нас на прицілі. Мій розум працював понаднормово. Залишилося турбуватися про Габріель. Її б не шталь заводити ee навіть так далеко, але його готель, щоб вона знала, де в залі лабораторії. Крім того, якщо б одне навколо цих знарядь вистрелила, навіть якщо б нас не вбили, все на об'єкті були б попереджені.
  
  
  «Цікаво», - говорив тепер широкий чоловік. Він підозріло подивився на мене, потім поклав в хвилину гаманець. «Ти підеш з нами».
  
  
  Її запитав. - "Куди?"
  
  
  Він вказав на лабораторію.
  
  
  . «Вони захочуть поставити вам питання».
  
  
  Її готель увійти, але не так. І нібито саме не з Габріель. Її, подивився на пістолет, направлений мені в груди. «Це неподобство», - сказав я. «У мене є друзі в Танжері».
  
  
  Самовдоволений погляд був образливим. «Тим не менше, - сказав він. Він обернувся до одного навколо солдатів і швидко заговорив по-арабськи. Він звелів чоловікові повернутися назад по дорозі, щоб щорічно, чи немає поблизу кого-небудь ще. Солдат повернувся і рушив у протилежному від лабораторії напрямку. «А тепер пішли», - сказав кремезний.
  
  
  Її, зітхнув, і жестом показав Габріель, щоб вона виконувала його накази. Це було складно. Якщо ми перемістимося більш ніж на десять ярдів по курній дорозі до лабораторії, то опинимося на увазі біля воріт, де перебувала озброєна охорона.
  
  
  Коли Габріель пішла до будівель, її зупинив її, взявши за руку, і повернувся до кремезному солдатові з шкірястим особою.
  
  
  «Ви знайомі з генералом Джениной?» - сказав їй ему, я знаю, що Дженина була його командиром.
  
  
  «Так», - сказав він похмуро.
  
  
  «Генерал - мій хороший іншого», - збрехав я, спостерігаючи, як третій солдат повільно зникає за поворотом дороги. «Якщо ви наполягаєте на тому, щоб відвезти нас сюди для допиту, її поговорю з ним особисто. Запевняю вас, у вас не вийде.
  
  
  Це змусило його замислитися. Її, бачив, як солдат поруч з ним запитливо дивився йому в обличчя. Тоді кремезний чоловік прийняв рішення.
  
  
  «Ми виконуємо конкретні накази генерала», - сказав він. Його рука махнула в бік установи. "Будь ласка."
  
  
  Її зробив рух, ніби збираюся пройти mimmo ним на дорогу. Коли їй був поруч з ним, її раптом ляснув його по руці тильною стороною долоні.
  
  
  Він скрикнув від прапора дозволу на виконання, і його пістолет упав на пісок у наших нога. Її притиснув його ліктем до грудей, і він голосно зойкнув. Він відсахнувся і важко сель на землю, його щелепа стиснулася, коли він iso усіх сил намагався втягнути повітря в легені.
  
  
  Інший солдат, високий худий молодий чоловік, підняв гвинтівку так, що вона майже торкнулася моєї грудях. Він збирався зробити дірку в моєму животі. Її почув позаду себе тихе зітхання Габріель. Її, схопився за дульний нитка гвинтівки і, перш ніж молодий arab зміг натиснути на спусковий гачок, з силою натиснув на ствола пістолета. Солдат пролетів mimmo мене, ударився обличчям об землю і втратив гвинтівку. Він саме намагався піднятися, коли її вдарив його прикладом пістолета по его потилиці. Пролунав виразний тріск кісток, коли хлопець плазом упав на землю.
  
  
  Її збирався обернутися, коли кремезний солдат підійшов до мене і вдарив мене в груди, опустивши голову. Він був крутим. Її загубив пістолет, коли ми разом впали. Ми каталися по пилу і піску, його товсті пальці упивалися мені в обличчя і очі. Її вдарив його его правим кулаком по обличчю, він втратив хватку і впав на землю. Її, став на коліна і озирнувся в попросив гвинтівки, яку можна було б використовувати як кийок, але він був на мені через секунду.
  
  
  Її боролася з ним на спині,він був і рвав мене. Її круто розвернувся і жбурнув його до виступаючої поруч з нами скелі. Він сильно вдарився об камінь, і мимовільне рохкання вирвалося з його горла. Він послабив хватку на мені, коли її кинув кулак ему в обличчя.
  
  
  Він важко впав на камінь, його широке обличчя було закривавлене. Але він не був прикончен. Він ударив мене кулаком в голів, і той ковзнув по скроні. Її поворушив мускулом на правому передпліччі, і Хьюго ковзнув мені в руку. Коли чоловік вдарив мене ще один раз, її встромив стилет ему в груди.
  
  
  Він здивовано подивився на мене, потім подивився на рукоять ножа. Він спробував сказати що-небудь гидке по-арабськи, але нічого не вийшло. Її вийняв стилет, коли він упав на землю мертвий.
  
  
  Її затягнув двох арабів про камені, сховавши тіла. «Сідай в машину, Габріель. Її, хочу, щоб ти пішов за мною, - сказав я. «Почекайте десять хв, а потім повільно рухайтеся по дорозі, поки не помітите мене. Добре?"
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  Її, залишив її і пішов за третім солдатом. Його біг по дорозі під яскравим сонцем, дивлячись вперед. Буквально через кілька хвилина його его знайшов. Він перевірив дорогу, наскільки думали необхідним, і тільки що повернувся в бік лабораторії. Її притиснувся до пагорба зліва від дороги, і зловив його, коли він проходив. Її схопив його ззаду і одним швидким рухом провів стилетом з його горла. Все було скінчено. До того часу, як я її сховав це тіло, Габріель була там з Citrõen.
  
  
  «А тепер повертайся в місто», - сказав її ей. «Я буду чекати тут перукаря. Її, сподіваюся потрапити в лабораторію до пізнього ранку. Якщо до завтрашнього дня від мене не буде звісток, повертайся в Танжері, як ми і планували.
  
  
  «Може, тобі не варто йти туди одному», - сказала вона.
  
  
  «Це робота однієї людини, - сказав я. «Не хвилюйся. Просто роби, як ми домовилися ».
  
  
  «Добре», - сказала вона неохоче.
  
  
  "Добре. А тепер іди. Побачимося в Мхамиде ».
  
  
  Вона слабо відповіла на мою усмішку. «У Мхамиде».
  
  
  Потім вона пішла.
  
  
  Її просидів біля дороги більше години, і рух не малюки, нам в одному напрямку.
  
  
  Сонце було спекотним, і поки її чекав, пісок витрачав мої стегна крізь штани. Її сидів під пальмами, маленьким оазисом у безплідній кам'янистій місцевості. Вдалині виднілася лінія невисоких пагорбів, в основному піщаних, а за ними - будинку синіх людей, кочових племен Мта-Усса, Мрибет і Іда-и-Блал. Це була дика, пустельна країна, і її не міг не дивуватися, навіщо комусь в ній жити. Їй був просто вражений рішенням Чи, Юэня відкрити там лабораторію, коли почув, як задихається і ірже двигун автомобіля, який їде по дорозі з Мхамида.
  
  
  Через мить у полі зору з'явився фургон. Це був іржавий реліктового ненадійною конструкції, і, здавалося, він зневажав пустелю не менше буркотливого цирульника, який керував ним.
  
  
  Її, вийшов на дорогу і зупинив старий фургон. Вона зупинилася в свисті пара і неприємному запаху, і цирульник сердито висунув голову у вікно. Він мене не впізнав,
  
  
  "Забирайся з дороги!" він крикнув.
  
  
  Коли її, підійшов до его день, її побачив на проведені обчислення фургона пошарпану напис арабською мовою: HAMMADI. А внизу: СТРЕЛЬКИ ДЛЯ ВОЛОССЯ.
  
  
  «Що ти робиш?» - войовничо крикнув він. Потім він покосився на моє обличчя. - Думаю, її бачив тебе раніше.
  
  
  «Виходь за фургона, Хаммаді», - сказав я.
  
  
  "Чому? У мене є справи ».
  
  
  «У тебе зі мною є справи». Її, відкрив двері і витягнув його, навколо машини.
  
  
  Він подивився на мене зі страхом в очах. «Ви бандит?»
  
  
  «У якомусь сенсі», - відповів я. «Іди за дерева і зніми одяг».
  
  
  "Я не буду!"
  
  
  Її витягнув Вильгельмину, щоб справити на нього враження. "Ви будете."
  
  
  Він спохмурнів, пістолет,
  
  
  «Рухайся», - сказав я.
  
  
  Він неохоче виконував накази, і через кілька хвилин уже сидів на землі в нижній білизні, зв'язаний і з кляпом у роті навколо того, що було у мене під рукою. Він із захопленням спостерігав, як її одягав його брудну смердючу одяг і червону феску. Її намагався не думати про запах. Коли його був одягнений, її кинув поруч з ним сорочку й куртку.
  
  
  «Це ваше», - сказав я. «І повірте мені, ви отримуєте найкраще з торгівлі». Її завдав невелика пляма на обличчя і руки, і вона була готова. Її поліз в хвилину джеллабы і виявив прохід Хаммаді. Її засунув його назад в халат, забрався в фургон і поїхав.
  
  
  Коли її, підійшов до воріт, до двом черговим охоронцям приєднався солдатів з собакою. Всі вони виглядали дивними. Одіна навколо охоронців продовжував розмовляти з солдатом, а інший підійшов до фургона.
  
  
  «Доброго ранку», - сказав їй ему в своєму кращому арабською мовою. «Прекрасний день». Її вручив йому було упущення.
  
  
  Він узяв його, але не подивився. Замість цього він звузив очі. «Ти не звичайний перукар».
  
  
  «Це правда, - сказав їй ему. «Хаммаді захворів сьогодні вранці. Її теж перукар, і мене послали замість нього. Він сказав, що мене впустять з його перепусткою ».
  
  
  Солдат подивився на перевал, хмикнув і повернув його мені. «Про яку хвороби ви говорите?»
  
  
  Її посміхнувся ему і нахилився до нього. «Я підозрюю, що вчора ввечері вся справа в тому, що він прийняв занадто багато кфты і вина».
  
  
  Він мить вагався, потім посміхнувся до ревматизму. "Відмінно. Ви можете увійти.
  
  
  Напруга в грудях трохи послабшав. Взяв старий фургон і повільно рушив до воріт. Її, кивнув чоловікам і в'їхав в фургон. Нарешті я опинився всередині установи Мхамид. Це була тривожна думка.
  
  
  Десята глава.
  
  
  Її відкотив старий фургон на стоянку біля головного входу в комплекс будівель. Сотня речей, яких я не знав, в будь-який момент можуть викликати підозри. Її задавався питанням, чи варто припаркувати фургон перед будинком або Хаммаді я повинен увійти в лабораторію через якийсь інший вхід. Не було рішенням дізнатися ці деталі, тому мені довелося піти на блеф, що було не зовсім новим досвідом.
  
  
  Її навіть не знала, яке обладнання перукар переніс в будівлю. Коли фургон був припаркований, його виліз навколо машини, відкрив задні день і побачив усередині велику валізу для перенесення. У nen були інструменти перукаря.
  
  
  У полі зору було кілька чоловік. Два солдата в уніформі стояли, курячи сигарети і розмовляючи ще з одним на розі будівлі, а технік в білому швидко пройшов mimmo мене з планшетом під пахвою.
  
  
  Парадний вхід був широко відкритий, але щиро за дверима, за маленьким столиком сидів охоронець. Це був чорний африканець, одягнений в прості штани кольору хакі і сорочку з розстебнутим коміром. На nen були чорні точках в роговій оправі, і він виглядав суто професорським.
  
  
  «Передайте, будь ласка», - сказав він на прекрасному арабською.
  
  
  Її вручив ему картку. «Я стрижуся сьогодні для Хаммаді», - недбало сказав їй ему.
  
  
  Він взяв перепустку і втупився на мене. Її подумав, чи не думав він, що я не схожий на араба. «Я впевнений, ему сказали, що сумує у цей установі, не можуть бути передані іншим особам». Він глянув на перевал, наче бачив його багато разів раніше. «Але на цей раз у вас може бути дозвіл. Наступного тижня нехай Хаммаді доповість мені, перш ніж він піде в монтажну ».
  
  
  "Так сер."
  
  
  Він передав пропуск назад мені.
  
  
  «І тобі краще бути хорошим, брат. Тут високі стандарти ».
  
  
  «Так, звичайно», - сказав я.
  
  
  Він вказав на свій планшет. «Підпишіть на першому плані порожньому місці».
  
  
  Мій письмовий арабська був паршивим. Його підписав Путін Марбрука і повернув блокнот. Він кивнув мені, щоб її пройшов в будівлю.
  
  
  Її подякував его і пішов далі по коридору. Усередині все було яскраво освітлене, вікон не було. Стіни були пофарбовані в білий колір.
  
  
  Її, пройшов через подвійні день в коридорі в іншу частину будинку. Її поняття не мав, де в залі «монтажна», і мене це хвилювало менше. Але я не міг дозволити нікому зловити мене в невірному напрямку. Час від часу в коридорі з'являвся співробітник в білому халаті, але люди поспішали mimmo мене, не глянувши на нас разу. У деяких дверях були скляні вікна, і її бачив співробітників в офісах, які виконують адміністративну роботу. В одній кімнаті був консольний комп'ютер, і кілька техніків йшли поруч з ним. Цей дорогий механізм повинен допомогти Зенону перевірити свої розрахунки.
  
  
  Її, пройшов через ще один комплект дверей і опинився в головній частині комплексу будівель. Табличка над дверима говорив на трьох мовах: «Тільки уповноважений персонал». У цьому крилі, безсумнівно, розташовувалися офіси Зенона і Чи, Юэня і, можливо, в лабораторії, де Зенон проводив свої експерименти.
  
  
  Її тільки що минув двері з написом «Сервіс», як чоловік у білому з жовтим значком на грудях вискочив навколо кімнати і мало не збив мене з нога. Це був високий хлопець приблизно мого зросту, але з вузькими плечима. Коли він побачив мене, його довге обличчя висловило легке здивування.
  
  
  "Хто ти?" - запитав він по-арабськи. Він виглядав німцем або, можливо, французом. Мені було цікаво, чи був він одним з багатьох учасників цього проекту, які, як і Андре Делакруа, нічого не знали про його справжньої мети.
  
  
  «Її стрижка», - сказав їй ему. "Я..."
  
  
  «Як ви думаєте, що ви робите на першому плані розділі?» - роздратовано сказав він, перебиваючи мене. «Ви повинні знати, що вам тут не місце».
  
  
  «Це перший відділ, сер?» - сказав я, затримуючись.
  
  
  «Так ти ідіот!» він відповів. Він частково відвернувся від мене. «Монтажна в залі, в іншому крилі. Ви повернетеся через ці ... "
  
  
  Її швидко вдарив його по потилиці, і він звалився мені на руки. Її потягнув его k день шафі і повернув ручку. Він був замкнений. Її вилаявся собі під ніс. У будь-який момент в цьому коридорі міг з'явитися хтось інший, і я застряг би з тілом. Її понишпорив у джеллабе, яку носив, і знайшов відмичку, яку зняв з мого одягу разом з Вільгельміною і Хьюго. За мить двері відчинилися. Але інша двері відчинилися в двадцяти футах по коридору, в той час як аналітик все ще лежав на підлозі в коридорі. Інший чоловік у білому вийшов, але повернув в іншу сторону, не помітивши нас, і швидко закрокував по коридору. Його видихнув. Її схопив несвідоме тіло і потягнув за собою в кабінет, включивши святий всередині потім того, як зачинив двері.
  
  
  Кабінет був крихітним, в nen ледь вистачило місця для двох осіб. Його швидко зняв з перукаря одяг і кинув її в купу в кутку разом зі швабрами і відрами. Потім її підійшов до маленької раковини позаду мене, включив воду і стер з лиця і рук миється пляма. Сушила господарським рушником навколо стопки на підставці поруч. Її зняла з нього піджак, сорочку і краватку. Під час попереднього обміну її зберіг свої штани. Її одягнув нову одяг, знявши і замінивши кобуру і піхви на шпильці. Через мить її шталь техніком в білому халаті. Її зв'язав свого чоловіка кухонними рушниками, заткнув йому рота, вийшов через туалету і замкнув його за собою.
  
  
  У коридорі її, подивився на свій значок. Мене звали Хайнц Крюгер, і мене присвоюється відділ F, що це означало. Її задавався питанням, наскільки близько до лікаря Ios і Юэню це приведе мене. Її, рушив коридором до дальнього кінця, де були великі обертаються день. Молода жінка в окулярах вийшла з бічного коридорі, глянула на мене і заговорила англійською, який, мабуть, був другою мовою установи.
  
  
  «Доброго ранку», - сказала вона, проходячи mimmo, кинувши на мене початку другої погляд, немов запитуючи, чому моє обличчя не було знайоме.
  
  
  Її мигцем глянув на її значок. «Доброго ранку вам, міс Гомулка».
  
  
  Сузір'ї сьогодні її імені, здавалося, заспокоїло її, і вона коротко посміхнулася, рухаючись далі. Її не дивився за нею. Її швидко спустився в обидва кінці коридору до подвійних дверей.
  
  
  Довга кімната, в яку увійшов, була палатою, ліжка були заповнені арабами і декількома чорними африканцями. Вони були схожі на уламки свого світу або будь-якого іншого світу. І всі вони виглядали дуже хворими.
  
  
  Її глянув у прохід між ліжками і побачив, як медсестра робить щось пацієнту. Медсестра глянула на мене і кивнула, але більше не звертала уваги. Її, кивнув у ревматизму і рушив по проходу в іншому напрямку. Те, що я побачив, змусило мій шлунок перевернутися.
  
  
  У цій палаті не було ніяких спроб містити в чистоті постільна білизна або хоча б прибрати сміття з підлоги.
  
  
  І було ясно, що чоловіків в цих ліжках не лікували, так як у багатьох з усього, у них були відкриті виразки і недоїдання, з якими ih сюди привезли. Але в них було щось набагато більш тривожне, ніж ці візуальні ознаки. Ці люди були смертельно хворі. Ih очі були тьмяними, налитими кров'ю, шкіра була в'ялою і сухою, і багато навколо них, очевидно, відчували біль. Коли її проходив, вони постійно стогнали і просили ліки. Один кістлявий негр нерухомо лежав на ліжку, його брудні простирадла зірвалися. Її, підійшов і подивився на нього. Його очі були відкриті і скляні. Его мову наполовину висовувався з его rta, опух і був сухим. Його обличчя було поцятковане слідами болісної боляче, а на тілі майже не було плоті. Її торкнувся його зап'ястя. Чоловік був мертвий.
  
  
  Так вотум що там відбувалося. Ці бідолахи використовувалися в якості піддослідних кроликів. Ну, напевно, забрали на вулицях сіл з обіцянкою клінічного лікування, а потім привезли в лабораторію для експериментів. У них була введена Омега, що стало остаточним доказом успіху Зенона.
  
  
  Мої нутрощі скрутилися, думаючи про те, через що довелося пройти цим нещасним людям. Коли її, стояв і дивився на труп, і її, думав про великому місті в Сполучених Штатах, потім б'є Омега-Мутації. Сиві чоловіки і жінки вмирають на вулицях, не в силах отримати допомогу, корчаться в агонії, порожні очі благають про пощаду, сухі губи бурмочуть про якесь диво, щоб покласти нитка страждань. Лікарні забиті стогнучими жертвами, сам персонал не може працювати із-за нападу хвороби. Державні установи закриті, транспорт та інформаційні служби не працюють. Жодних вантажівок або літаків, щоб доставити до лікарні дорогоцінні ліки.
  
  
  "Я можу вам допомогти?"
  
  
  Голос налякав мене, ніби з-за мого лівого плеча. Її затонировал, і побачив, що там стоїть медсестра. Його голос був високим, а манери - улесливими.
  
  
  "Ой. Просто погляньте на результати, - сказав я. «Як справи сьогодні вранці?»
  
  
  «Дуже добре», - сказав він жіночним тоном. Вона намагався згадати мене, як дівчину в холі. «Зараз у нас дещо третє стадії, і симптоми чудові. Схоже, що для завершення всієї процедури потрібно всього чотири-п'ять днів ».
  
  
  Ця людина повинен був знати, що відбувається на самому делле. Він не був одним навколо ошуканців, тому був для мене більш небезпечним. «Це добре», - авторитетно сказав я. «У вас тут-термінал». Її вказав на мерця.
  
  
  «Так, його знаю», - сказала він. Вона оглянув мене холодним поглядом.
  
  
  «Що ж, доброго ранку», - бадьоро сказав я. Її, повернувся, щоб піти. Потім його голос знову зупинив мене.
  
  
  "Чому на тобі значок Рінгера?"
  
  
  У роті пересохло. Її, сподівався, що зможу уникнути такої конфронтації. Їй дозволив Хьюго прослизнути в мою долоню, коли обернувся до нього. Її, подивився на значок.
  
  
  "Ой. Її позичив його пальто і забув зняти значок. Її-рада, що ви це побачили.
  
  
  «Ти тут новенький, чи не так?» - запитав він.
  
  
  "Це правильно. Її Дерек Бомонт. Залучили до проекту тільки минулого тижня за наказом доктора Зено.
  
  
  "Так. Звичайно."
  
  
  Вона мені не повірила. Її, відчував, що вона просто чекала, коли їй піду, щоб вона могла підключитися до внутрішнього зв'язку. У мене не було вибору. Її підійшов трохи лиже. "Добре. Побачимося." Її від душі поплескав його по плечу, і швидко рушив вперед праву руку до його грудної клітки. Його очі закотилися, коли увійшла холодна сталь, потім вона важко впала на мене.
  
  
  Її вийняв Хьюго і перетягнув обмякшую фігуру на найближчу порожню ліжко. Коли її кинув його на ліжко, на мене дивилися як мінімум дюжина пар очей, але ніхто не намагався крикнути або рушити в мою сторону. Її накинув простирадло на обмякшую фігуру і поспішно вийшов через палати.
  
  
  Його рушив бічного коридору ліворуч. Там було кілька дверних прорізів. Коли її дійшов до обидва кінця, там була закрита двері з простою вивіскою: ДИРЕКТОР. Вхід заборонений.
  
  
  Це мав бути офіс Чи, Юэня. Її коливався мить, лише здогадуватися, яким має бути мій наступний крок. Її міг зіткнутися з такими неприємностями, що ніколи не знайду лабораторію або Зенона. Але я вирішив ризикнути.
  
  
  Її, відкрив двері і увійшов до приймальні. За столом сиділа секретарка, китаянка років сорока, і великий, здоровий чорний африканець стояв на сторожі відвертими на день. Інша двері праворуч від мене вела в особистий кабінет, Чи Юэня.
  
  
  Охоронець подивився на мій значок, але нічого не сказав. Жінка підняла очі, невпевнено посміхнулася і заговорила. "Я можу вам чимось допомогти?" Її англійська був чудовим.
  
  
  «Я повинен побачити, Чи Юэня», - сказав я.
  
  
  Вона уважно вивчила моє обличчя. «Я не впевнена, що знаю тебе».
  
  
  «Я тільки що приєднався до дослідній групі. Крюгер. Можливо, директор згадав мене вам. Їй знову пішов на чистий блеф. Мені довелося використовувати ім'я Крюгера, тому що чорний людина вже бачив значок. Її міг тільки сподіватися, що ця жінка не дуже розуміла, хто такий Крюгер.
  
  
  «Так, - сказала вона. «Але я боюся, що містер зараз розмовляє з доктором Зено.
  
  
  Можу спитати, про що ви хочете його бачити?
  
  
  Її б правдоподібний ревматизму. «Комп'ютер виявив невелику розбіжність в даних. Чи Юэнь попросив мене прийти відкрито до йому в такій ситуації ». Її мав на увазі, що Зенона сканувати стороною.
  
  
  «Так, її розумію», - сказала вона безпристрасно. «Що ж, я думаю, містер Чи скоро закінчить. Ви можете почекати, якщо хочете ».
  
  
  "Та спасибі."
  
  
  Її селл на жорсткий стілець, плануючи свій наступний крок. Перша проблема була видалена без яких-небудь дій з мого боку.
  
  
  «Бомбоко, - сказав китайський секретар, - не могли б ви передати цю справу в відділ C?» Містер Крюгер і її будемо охороняти святая святих під час вашого короткого відсутності. Вона злегка посміхнулася мені.
  
  
  Великий чорний чоловік кисло глянув на мене і взяв папку з манільської паперу, яку вона ему вручила. «Так, мемсахиб».
  
  
  Проходячи mimmo, він ще раз глянув на мене і зник за дверима. Як тільки двері за ним зачинилися, її витягнув Вильгельмину і націлив її на голову жінки.
  
  
  «Мені шкода, що я скористався вашим недоречним довірою», - сказав я. «Але дозвольте мені запевнити вас, що якщо ви дасте найменший звук або спробуєте зробити попередження будь-якого роду, її застрелю вас».
  
  
  Вона нерухомо сиділа за столом, а її швидко обійшов її ззаду, щоб переконатися, що у нах немає попереджувального сигналу. Її помітив великий металевий шафа з повними дверцятами. Її відкрив його, а там було небагато, крім аптечки на високій полиці. Її досталь, его, поклавши на стілець і відкрив. Всередині був рулон стрічки.
  
  
  «Відірвіть шестидюймовый шматок і застосувати його до рота, - сказав її ей.
  
  
  Вона ретельно виконувала накази. В мить хвороби вона заклеїла рот стрічкою. «А тепер іди в кабінет».
  
  
  Вона увійшла, і він повернувся до мене спиною, схопив її за зап'ястя і обмотав стрічкою, зв'язавши ih разом. «Постарайся є мовчати, - сказав я. Її закрив двері, коли вона присіла навпочіпки на підлозі шафи.
  
  
  Її, підійшов до день в офісі Чи, Юэня. Її доклав до йому на вухо і досить виразно почув два голоси всередині. Перший голос був американським; він, очевидно, належав Деймону Зено.
  
  
  «Ви, здається, не розумієте, полковник; моя робота ще не завершена ». В голосі прозвучало неприховане роздратування, мало гугнявий відтінок.
  
  
  «Але ти, безсумнівно, виконав те, для чого ми привели тебе сюди», - пролунав високий, злегка металевий голос, Чи Юэня. «Ви створили мутацію Омега».
  
  
  «Мої експерименти ще не довели, що я задоволений», - стверджував Зенон. «Коли ми відправляємо наш доповідь в Пекіні, її, хочу бути впевненим в тому, що ми зробили».
  
  
  «Ви не згодні з висновками своїх важких загальний, доктор», - сказав Юэнь незмінним, незмінним голосом. «Можна бути занадто великим перфекціоністом»
  
  
  «Мутація Омега буде найефективнішим біологічною зброєю з коли-небудь створених», - повільно сказав Зенон.
  
  
  «Це зробить водневу бомбу застарілою». Настала коротка пауза. «Але я її не відправлю незакінчену роботу в Пекін!»
  
  
  «Пекін думає, що ви дієте надто обережно, доктор Зено, - сказав Юэнь більш жорстким голосом. «Є вони, хто задається питанням, чи не хочете ви доставити зброю зараз, коли ви його створили».
  
  
  «Це повна нісенітниця», - різко заперечив Зенон.
  
  
  «Лабораторіях по всьому територію китаю, територію готові приступити до роботи, - продовжив Чи, Юэнь. «Вони зможуть виростити значна кількість, протягом декількох тижнів, спасибі зміни генетичної структури, що забезпечує швидке покоління». Пролунав тріск папери. «У мене є повідомлення від мого начальства, доктор, з пропозицією, щоб ви негайно відправили свої результати, і посіви, і дозволили нашим лабораторіям почати розведення, а ви продовжуєте працювати над остаточними пробами».
  
  
  "Але це не так!" Зенон голосно запротестував. «Якщо її знайду недолік в існуючій мутації, то робота, яку вони роблять тим часом, піде марно».
  
  
  «Пекін готовий ризикнути», - крізь двері почувся рівний голос, Чи Юэня. «Voni прошу, доктор, щоб ви підготували доповідь для відправки їх протягом доби. Вони попросять китайських біологів перевірити ваші відкриття в Пекіні ». Останнє зауваження прозвучало уїдливо, і було задумано як образа.
  
  
  В кімнаті настала коротка тиша. Потім важкий голос Зенона продовжився: «Добре, її приготую для них що-небудь».
  
  
  "Спасибі доктор". Тон Чи, Юэня був солодкуватим.
  
  
  Її вчасно відійшов від дня. Зенон вийшов, навколо внутрішнього кабінету окостеневший і сердитий. Він мигцем глянув на мене, що стояв посеред залу очікування, а потім пройшов через зовнішню двері в коридор. Її рушив за ним і дивився в його напрямку, імовірно, в лабораторію. Її, повернувся в кімнату очікування. Мені потрібно було вирішити, чи йти одразу до них або зупинитися в офісі Чи, Юэня. Її вибрав друге, тому що належить їм, що принаймні деякі з документів, в яких описується потворне розвиток Омеги, будуть належати по математиці і L5. Можливо, у нього навіть була копії всього, що записав Зенона.
  
  
  Її знову повернувся до прочиненими день в офісі Чи, Юэня. Її витягнув Люгер, і увійшов у двері, коли Юэнь відкривав стінний сейф.
  
  
  Їй дозволив йому відкрити її, потім заговорив:
  
  
  «Твоє занепокоєння з приводу Пекіна пройшло, ви Знаєте».
  
  
  Він швидко повернувся, на його круглому людини з'явилося здивування. «Він був молодий, років тридцяти, - подумав я. Він зосередився на «Люгере», коли її натиснув на спусковий гачок.
  
  
  Пістолет голосно гаркнув, в кімнаті, і Чи Юэнь розвернувся до відкритої день сейфа, вдарившись обличчям об її край. Сповзаючи вниз, він схопився за двері обома руками і залишив на ній темно-червона пляма.
  
  
  Її штовхнув тіло, і воно не рухалося. Її і сподівався, що звук пострілу не рознеслася далеко за межі кімнати, але у мене не було вибору з-за часу. Її поліз в сейф і витяг пачку паперів і дві чорні папки з срібними смужками на обкладинках. Один був написаний на китайській мові OMEGA PROJECT. Інший, англійською мовою, читається просто ДЕЙМОН ЗЕНОНА.
  
  
  Її переглянув файл про Зеноне і кинув його на підлогу. Коли її відкрив інший файл, її зрозумів, що це частина того, що мені потрібно. Були деякі ранні нотатки Зенона про проект, сполучення між і Зеноном, а також таблиці по буквально і цифр, що відстежують розвиток помилки Омеги. Її закрив папку, повернувся і вийшов через кімнати.
  
  
  У залі очікування пролунав приглушений шум, і слабкі удари ногами по дверях шафи, в який його рекламує китаянку. Тепер це не мало значення. Коли її, повернувся, щоб піти, відкрилася зовнішня двері, і там стояв великий чорний чоловік.
  
  
  Він подивився на порожній стілець, а потім на папку у мене під пахвою. Її почав проходити mimmo нього.
  
  
  Він запитав. «Мадам де Цзин?»
  
  
  Її і вказав на внутрішній кабінет, де лежав мертвий Чи Юэнь. «Вона з Юэнем», - сказав я. Навколо шафи почувся звук, і він подивився на нього.
  
  
  Її знову витягнув пістолет і вдарив його его до основи черепа. Він застогнав і впав на підлогу.
  
  
  «Вважайте, що свої благословення», - сказав її несвідомою фігурі. Потім її, пройшов через дверний проріз і пішов по коридору в напрямку, куди пішов Деймон Зено.
  
  
  Одинадцята глава.
  
  
  Високий, міцний гірський людина за альмохадів у військовій формі марокканської армії заграждал двері в лабораторію. У нього була густа чорна борода і сережки у вухах. Його плечі і груди розтягували форму. Його шия була завтовшки з талію деяких чоловіків. Він подивився мені в очі, скажімо, з тим, що можна було описати тільки як зарозумілу ворожість. Над его, над головою закритими дверима було намальовано кілька попереджувальних символів англійською та арабською мовами. ВІДДІЛ «А» ДОСЛІДЖЕННЯ. В'їзд суворо заборонено. Порушники будуть покарані.
  
  
  "Що ти хочеш?" - запитав великий марокканець англійською з сильним акцентом.
  
  
  «Доктор Зенон всередині?»
  
  
  "Він там."
  
  
  «Я повинен доставити цю справу», - сказав я, показуючи ему файл у себе під пахвою.
  
  
  «У вас є допуск першого класу?»
  
  
  «Мене послав Чи Юэнь, - пояснив я.
  
  
  «У вас повинен бути пропуск першого класу», - наполягав він. «Якщо ви цього не зробите, її доставлю файл».
  
  
  Її, знизав плечима: «Добре». Її передав ему дорогоцінну папку. Як тільки його руки виявилися на nen, її поиянулся за пістолетом.
  
  
  Але він був різкий. Він помітив це рух, впустив папери і схопив мене за зап'ястя, виходить з-під халата. Її iso усіх сил намагався спрямувати на неї пістолет, але він був занадто сильним для мене. Він сильно повернув моє зап'ястя, і «люгер» випав навколо моїх рук. На мить її подумав, що він зламав кістку. Він ухопив мене обома руками притис до стогнати на день. У мене зуби стукали, і він не міг сфокусувати погляд на нас хвилини. Великі руки зімкнулися навколо мого горла. Його сила була настільки велика, що я знав, що він розчавить мені трахею, перш ніж задушить мене. Її ненадовго вивільнила руки і з силою притиснув ih k его передпліччях, послаблюючи хватку. Її вдарив ногою туди, де, як я думав, буде его ліва колінна чашечка, підключився і почув хрускіт кісток.
  
  
  Альмохад видав глухий зойк і впав. Її сильно ударив його его по голів правою рукою. Він не впав. Її знову потрапив в те ж місце, і він упав на підлогу.
  
  
  Але через секунду він схопився за пістолет на поясі і рухався дуже швидко для великої людини. Її, приземлився на нього, як раз в той момент, коли пістолет виходив з кобури. Хьюго ковзнув мені в руку, коли її вдарив його его. Коли він впав на спину і побачив спалах меча, він підняв руку, щоб заблокувати його, але я її відкинув його руку досить довго, щоб зробити один швидкий стрибок, встромивши стилет ему в голову, відкрито під лівим вухом. Почулося шипіння навколо его відкритого rta, сильна дрож його масивного тіла, і він був мертвий.
  
  
  Її подивився вгору, коридор все ще був безлюдний. Її, пройшов кілька кроків і відкрив двері в невеликий офіс. Там нікого не було. Її повернувся до вартового, затяг його в маленьку кімнату і закрив двері. Потім поправив її білий халат, змінила зброю і зібрав папку. Її штовхнув двері лабораторії і увійшов, як ніби це місце належало мені.
  
  
  Це була велика кімната, заставлена столами і обладнанням. На столах стояли ряди маленьких скляних резервуарів, в яких, як я здогадувався, вирощували Омегу. В одному кінці кімнати сиділа якась велика електронна машина, а над нею схилився служитель. Були ще три лаборанта крім самого доктора З., який робив записи для стійкою.
  
  
  Зліва від мене був високий шафа, зроблений з металу і дерева. День у цій шафі були посилені склом, так що його вміст було видно. Були сотні скляних двигун з наклеєними на них етикетками. Всередині контейнерів перебувало зеленувато-сіра речовина, яке, як він вирішив, було культивированной мутацією Омега.
  
  
  Доктор Н. підійшов до стійки біля стільця і вивчав склянку на невеликому вогні. Як я її знав з попередньої короткої зустрічі і навколо фотографій AX, це був високий чоловік з крейдяним лицем і горблячись плечима. Його волосся було густим і серро-сталевими. Ніс був тонким, але і опуклим, а рот широкий, з повною нижньою губою. На відміну від більшості інших чоловіків в кімнаті, Z був без окулярів, і його темно-сірі очі дивилися холодно і яскраво.
  
  
  Її згадав рада Хоука. Вірні Зенона, якщо можна. Убий його, якщо її не зможу. Вибір був за Зеноном.
  
  
  Ніхто в кімнаті мене не бачив, а якщо й бачив, то не звертав уваги. Її швидко підійшов до Зенону і, підхід до йому, поклавши файл Омега стілець, щоб він не заважав мені. Її, підійшов до нього, вставши між ним і іншими людьми в білих халатах в кімнаті, щоб вони не могли бачити, що відбувається. Потім її витягнув Вильгельмину. Зенон в цей момент підняв голову, на мить безпристрасно подивився на пістолет, а потім подивився на мене своїми твердими яскравими очима.
  
  
  "Що це?" - холодно сказав він мені сильним звучним голосом. «Що ти тут робиш?»
  
  
  «Я дам вам невеликий натяк», - сказав їй низьким жорстким голосом. "Її не з L5".
  
  
  Його темні очі трохи звузилися, коли він подивився на мене, і на його обличчя з'явилося розуміння. "Отже, це все." Він намагався приховати свій страх. "Ти дурень. Живим з лабораторії ніколи не вийдеш.
  
  
  «Вибратися живим не входить в моє завдання», - сказав їй ему повільно і неквапливо. Їй дозволив цьому зануритися на мить хвороби. Її, бачив, як його погляд метнувся до інших чоловіків позаду мене. «Не роби цього. Ні, якщо ти не проти, щоб goggle пробила тебе в грудях дірку розміром з бейсбольний м'яч ».
  
  
  Він подивився на пістолет, а потім знову в мої очі. "Що ти хочеш?" - запитав він.
  
  
  Її притиснув «люгер» до його ребрах. «Скажи іншим, щоб вони йшли, - тихо сказав я. «Скажіть їм, Чи що, Юэнь хоче зустрітися з вами тут наодинці. Скажіть їм що завгодно, але витягніть ih ненадовго. І змусити ih повірити в це ».
  
  
  Деймон Зено подивився на пістолет, а потім на мене. «Я не можу цього зробити. Ці люди...."
  
  
  «Я натисну на спусковий гачок, якщо ти цього не зробиш».
  
  
  Зенон iso усіх сил намагався стримати наростаючий гнів. Але його страх був сильніший. «Це Юэнь винен, - з гіркотою пробурмотів він собі під ніс. Коли він глянув мені в очі, він побачив, що я мав на увазі те, що сказав, і повільно обернувся до інших чоловіків в лабораторії.
  
  
  «Панове, будь ласка, зверніть увагу». Він почекав, доки всі повернуться до йому. «Директор запросив термінову зустріч зі мною тут через десять хвилина. Боюся, мені доведеться попросити вас ненадовго відлучитися від роботи. Чому б вам не зробити перерву на каву, і я скоро до вас приєднаюсь? "
  
  
  Було якесь бурмотіння, але вони рушили геть. Її сховав пістолет, поки вони не пішли. Потім її знову повернувся до доктора Н.
  
  
  «Де ваші недавні знахідки і замітки?» Її запитав. «Вони, які вони доповнюють, що в досьє Чи, Юэня».
  
  
  Погляд Зенона мимоволі метнувся в сторону замкненого металевої шафи в сусідній стогнати. «Ти, мабуть, наївно», - м'яко сказав він. «Ти справді думаєш, що я принесу тобі Омегу на срібному блюді? У будь-якому випадку ці записи нічого не розходитися для вас або кого-небудь ще в американській розвідці.
  
  
  «Б'юся об заклад, що записи знаходяться у цій шафі», - сказав я, спостерігаючи за реакцією его. «І що культурна Мутація ховається за склом він стогнав».
  
  
  Особа Зенона потемніло від розчарування і люті. «Йди звідси, поки можеш», - хрипко сказав він. «Або Ви Юэнь поріже тебе на дрібні шматочки».
  
  
  Її, хмикнув. «Чи Юэнь мертвий».
  
  
  Її, бачив, як вираз его осіб промайнуло. Недовіра, потім шок, гнів і, нарешті, новий страх.
  
  
  «Генерал Дженина теж, - сказав я. «Ти зараз майже одіна, Зенон, навіть якщо вони вб'ють мене».
  
  
  Бліде обличчя Зенона боролося за контроль. «Якщо Юэнь мертвий, він - витратний матеріал. Важливою Омега, а не Ви ».
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - сказав я. «Голос чому він повинен піти. І ти теж, якщо впертий. Бог знає чому, але у мене є наказ повернути тебе зі мною, якщо ти хочеш піти. Мій голос показав моє презирство. «Я даю тобі вибір відвертими зараз».
  
  
  Він знову глянув на «Люгер». «І ти знищиш Омегу?»
  
  
  "Це правильно." Її, підійшов до шафи, взяв мікроскоп, розбив їх замок і зламав. Її кинув пошкоджений інструмент на підлогу, зняв замок і відчинив дверцята шафи.
  
  
  Всередині була папка з манільської паперу, і ще кілька паперів. Її зібрав ih і глянув на Зенона. Напружений вираз его осіб підказало мені, що я зірвав джекпот. Їй робилося все у файл, який взяв із сейфа Чи, Юэня, і швидко переглянув матеріали
  
  
  Це було схоже на те, що потрібно.
  
  
  «Я познайомлю вас із проектом», - сказав Зено тихим голосом з відтінком відчаю. «Китайцям не обов'язково мати все це. Ти знаєш, ти хоч уявляєш, наскільки могутнім Омега може зробити людину? »
  
  
  «Мені наснився кошмар», - зізнався я, закриваючи файл. Його засунув «люгер» в його ширині, відніс масу незакріплених паперів до бунзеновський пальника і сунув ih у вогонь.
  
  
  "Ні!" - голосно сказав він.
  
  
  папери горіли. Її, попрямував до файлів з ними, і Зенон прийняв рішення. Він кинувся на мене, і її впав під його вагою, вдарившись об довгий стілець з культурами та пробірками, і все це повалило на підлогу.
  
  
  Палаюча пачку паперів вилетіла навколо моєї руки і впала на підлогу одночасно з разбивающимся склом і рідиною. В пробірках повинно бути щось по вогненебезпечної, тому що вони загорілися ревучим полум'ям між нами і довгим стінним шафою, де перебувала культивована мутації Омега. Вогонь досяг великого дерев'яного шафи за лічені хвилини і миттєво загорівся.
  
  
  "Боже мій!" Зенон скрикнув. Ми ледве піднялися на ноги окремо, в даний момент, не піклуючись ще про одного. Її в мить дивився, як вогонь лизнув настінний шафа і перекинувся на довгі столи, де розвивалися культури. Зенон заощадив мені трохи роботи.
  
  
  "Будь ти проклятий!" - крикнув Зенон крізь потріскує полум'я. "Будь ти проклятий!"
  
  
  Її проігнорував його. Її, повернувся до столу, де все ще лежали файли, підняв ih і жбурнув у наростаючий пекло. Зенон побачив, що я роблю, і зробив невеликий крок, ніби збираючись на мене настати, потім завагався. В наступний момент він втік до будки на протилежній стогони.
  
  
  Її витягнув Вильгельмину і прицілився в голову доктора З., коли він досяг турбот. Потім її почув, як за мною відчинилися день.
  
  
  Відвернувшись від Зенона, його зіткнувся з двома охоронцями, ворвавшимися в кімнату. В одного був пістолет, і він наводив его на мене. Її, присів на одне кожному людові, коли він вистрілив, і постріл пройшов mimmo моєї голови і впав контейнери з культурою позаду мене. Інший охоронець рухався по колу до мене з флангів, але я не звертав на нього уваги. Її відкрив у відповідь вогонь по першому охоронцеві і потрапив йому в груди. Він знову впав на стілець і перекинув його. Він був мертвий до того моменту, коли впав на підлогу.
  
  
  Коли її, повернувся до іншого охоронця, він стрімко кинувся на мене. Він вибив мене з противаг перш, ніж його зміг задіяти Люгер, і ми вдарилися об стілець, розбивши ще більше скла. Поруч з нами гримів вогонь. Десь у потилиці її, чув, як у коридорі за дверима загриміла тривога, яку включив Зенона.
  
  
  Здоровань сильно вдарив мене по обличчю, і він вдарився об підлогу спиною. Краєм ока її міг бачити, як Зенон безуспішно гасив полум'я своїм лабораторним халатом. Охоронець знову вдарив мене і схопив «Люгер». Її почав повертати його до йому, поки він напружувався проти мене. Моя рука повільно наблизилася до його обличчю, і її міг бачити, як піт виступив на лобі і верхній губі, поки ми боролися за контроль над дулом. У мене були важелі впливу. Дюйм за дюймом її зробив пістолет до йому, поки він не досяг точки над його лівим оком. Його натиснув на спусковий гачок і відірвав йому голову.
  
  
  Я в знемозі відкинувся на спину, відштовхуючи від себе закривавлене тіло. Її напружився, щоб побачити Зенона крізь полум'я і дим, а потім побачив, як він біжить до дня. Її націлив «люгер» ему слідом і вистрілив, але промахнувся, і він пішов.
  
  
  Її насилу піднявся на ноги. Її зірвав порваний лабораторний халат, щоб дати собі більше свободи рухів. Якимось чином її знайшов шлях крізь вогонь і дістався день. Зенона в коридорі не було видно. Її ненадовго повернувся в лабораторію і побачив, як полум'я знищує жахливого жука Зенона і його запису. Вогонь вже поширився по лабораторії в коридор через двері приблизно в п'яти метрах від мене, і я підозрював, що він прорвався крізь стіни в інші кімнати. Здавалося, що весь об'єкт згорить.
  
  
  Її, задихаючись, побіг по коридору. Люди і протипожежне обладнання рухалися mimmo мене в бік лабораторії, але було вже пізно. На підприємстві панував абсолютний хаос: коридори були заповнені димом, і співробітники кинулися до виходу. Сигналізація все ще бриніла, і в будівлі було багато істеричних криків, коли її, рушив до заднього виходу за двома людьми тими, хто задихається.
  
  
  Їй був зовні на задній парковці. Вогонь вже місцями пробив дах і піднімався високо в повітря, чорний дим клубочився до неба. Простір за межами будівлі швидко заповнювався тими, хто задихається людьми. Деякі намагалися підключити пожежні шланги. Її обійшов будинок і побачив, як маленький фургон дико заверещав і попрямував до головних воріт. Деймон Зено вів его. Він різко зупинився біля воріт і щось крикнув стражникам. Потім він виїхав.
  
  
  Її, підбіг до найближчого лендроверу, подивився на приладову панель і знайшов там ключі. Її, застрибнув у машину і взяв з собою машину; колеса закрутилися, і «лендровер» покотився вперед.
  
  
  Її пройшов всього кілька ярдів, коли двоє охоронців біля головних воріт помітили, як її edu до них. Зенон, напевно, сказав їм, що мене потрібно зупинити. У них обох були пістолети, і один навколо них вистрілив і розбив лобове скло біля моєї голови. Її ухилився від разлетающегося скла, коли вибух розірвав будівлю поруч, і позаду мене спалахнуло полум'я. Одіна навколо охоронців був поранений летять вугіллям і загорівся з криком.
  
  
  Її, натиснув на залякування, перемкнув передачі на задній хід, розвернув машину в хмарі пилу і з ревом облетів задню частину будівлі, щоб спробувати відкрити ворота з іншого боку. Коли її обігнув ріг будівлі, спалахнуло полум'я, і опалили волосся на моїй лівій руці. Її відчув різкий родзинка людини. Попереду мене була стіна вогню, між головним корпусом і службовим будівлею в задній частині. Її навіть не натиснув на знущання, так як вибору у мене не було. Її сильніше натиснув на педаль акселератора і, низменному пригнувшись до відкритій машині, влетів у полум'я.
  
  
  На мить все було яскраво-жовтим жаром і задушливим димом, і це було схоже на доменну піч. Потім її вирвався й знову завернув за інший кут до головних воріт.
  
  
  Охоронець відскочив з дороги якраз вчасно, щоб його не збили. Інший охоронець помітив мене і встав відверті між «лендровером» і воротами. Він прицілився і вистрілив, goggle відскочила від металевого каркаса лобового скла, потім він стрімко пірнув у бруд, геть від машини. В інший момент її проїхав через ворота установи і попрямував по дорозі до Деймоном Зено.
  
  
  Коли її загорнув покажчиків, де патруль здивував нас з Габріель раніше, його на хвилину уповільнив швидкість і подивився через плече на лабораторію. Сцена являла собою повний хаос. Вогонь вийшов з-під контролю, і над ним клубочився чорний дим. За мною ніхто не піде. Вони були дуже зайняті порятунком будівельного комплексу.
  
  
  Дванадцята глава.
  
  
  Протягом першої години фургона, яким керував Зенон, не було видно. Він залишив тільки свіжі сліди від шин. Зенон прямував на південний схід від Мхамида, в пустелю.
  
  
  Десь протягом другої години її мигцем побачив фургон, за яким піднімався величезна хмара пилу. Потім цього погляду її знову втратив фургон більш ніж на півгодини, але раптово натрапив на нього, сидить посеред широкої висушеній областях піску і чагарнику, відкрито поруч з виступом скелі висотою голову. Одна шина була порожньою. Її зупинив Land Hover, вирішення науково-дослідних завдань двигун і виліз навколо машини. Її покосився на фургон, гадати, де може бути Зенона. Тримаючи Вильгельмину, її, підійшов до фургона і заглянула всередину. Зенона ніде не було. Ключі все ще залишалися в замку запалювання. Її, подивився на землю навколо фургона і побачив сліди, що ведуть відверті вперед, в тому напрямку, в якому він їхав. Зенон повинен був бути дуже запеклим, щоб почати гуляти по цій країні. Її знову нахилився в фургон, щоб вийняти ключі навколо замку запалювання. Нахилившись, її почув позаду себе звук і відчув удар по потилиці і шиї. Біль вибухнула у мене в голів, а потім, коли її вдарився об землю, мене охопила чорна прохолоду.
  
  
  Сонце різко світило над головою, коли мої повіки відчиняються. Протягом хвилини її, поняття не мав, де перебуваю. Потім її глянув розмитими очима і повільно згадав. Її, закрив очі від яскравого світла, злегка повернув голову і відчув нестерпний біль в підставі черепа.
  
  
  Її лежав з закритими очима і намагався думати. Зенон чудово влаштував мені засідку. Він, напевно, думав, що мене удар вбив. В іншому випадку він би взяв мій пістолет і застрелив би мене.
  
  
  Її знову відкрив очі, і сяйво розпеченого до білого кулі було болючим. Лендровери, для estestvenno, не було. Її sel і голосно крякнула, коли біль пронизав мою голову і шию. Молоток стукав мені по черепу. Її болісно піднявся на коліна і спробував підвестися, але впав на бік фургона і мало не впав знову. Її бачив лише два.
  
  
  Її дошкандибав до дня фургона і зазирнув усередину. Незважаючи на поганий зір. Її бачив, що Зенон взяв ключі. Капот машини піднято. Її незграбно підійшов до нього, подивився і виявив, що дроти розподільника пропали. Зенон нічого навколо цього не робив для мене, так як думав, що я мертвий. Він просто не хотів, щоб тубільці натрапили на місце події і загнали фургон в Мхамид, де він буде пов'язаний з лабораторією.
  
  
  Її важко обіперся об крило машини. На мить у мене в животі піднялася нудота, і мене охопило запаморочення. Її чекав, важко дихаючи, сподіваючись, що це пройде. Ці кляті сліди, що ведуть з фургона. Зенон був розумний. Він пройшов в особливих колі, повернувся на виступ скелі і чекав мене там з праскою або домкратом. Їй був дурний.
  
  
  Запаморочення вщухло. Її, поглянув в тому напрямі, звідки прийшов Зенон, і подумав, чи зможу її коли-небудь знайти дорогу назад до грунтовій дорозі,
  
  
  навіть якщо б її знайшов у собі сили пройти так далеко. Але назавжди було спробувати. Я не міг залишатися тут.
  
  
  Її виліз навколо фургона і пішов далі. Більше всього мені хотілося прилягти в тіні, відпочити і дозволити боляче голів і шиї вщухнути. А ще краще було б провести тиждень на лікарняному ліжку з красивою медсестрою. Може, Габріель.
  
  
  Її викинув ці думки навколо голови і пішов нерівно, біль пронизав мене з кожним кроком. Піт стікав мені в очі з чола, а в роті був сухий, ватяний смак. Цікаво, як далеко до дороги? Його намагався відновити, скільки часу минуло, поки її їхав у це віддалене місце, потім Зенона, але не міг зосередити свої думки на що-небудь по-боляче.
  
  
  Раптом знову повернулося запаморочення, і чорнота заповнила межі мого зору. Мій гол-і груди сильно вдарилися, і я зрозумів, що впав. Її застогнав від боляче і лежав, не намагаючись піднятися нам на секунду. На землі було ценымногие краще, ніж на ногах. Її відчував сонце на потилиці, як ручейковий праска, і відчував запах горщик з мого змученого тіла. І мені стало шкода себе. Мені було дуже шкода себе, і він сказав собі, що я не в змозі продовжувати, що я заслужений відпочинок тут.
  
  
  Але інша частина мене підштовхнула. «Вставай, Картер, кравець тебе забирай! Вставай і рухайся, а то помреш тут.
  
  
  Її, знав, що голос був правильним. Її слухав це, і знав, що сказане було правдою. Якби її не міг встати зараз, її б взагалі не став. Це сонце в годину закипить мені мізки.
  
  
  Якимось чином її знову піднявся на ноги. Її, подивився на землю в попросив коліс машини, за якою стежив. Там нічого не було. Її, примружив очі й спробував сфокусуватися, але не зміг. Її просунувся вперед на кілька ярдів, потім повільно повернув. Затуманений зір чи ні, але поруч зі мною не було автомобільних слідів. Її ih втратив.
  
  
  Її, глянув на сонце, і це було все одно, що дивитися у відчинені двері ковальської печі. Це було в іншому напрямі порівняно з тим, коли її почав ходити. Чи це було? Я не міг думати. Її, закрив очі і примружився. Її повинен був пам'ятати. Коли її почав ходити, сонце було праворуч від мене. Так, її був у цьому впевнений.
  
  
  Її знову рушив уперед. Її витер піт з очей, але від цього вони горіли ще сильніше. Мене було більше голів зсередини. Її провів шкірястим мовою за пересохшим губ і зрозумів, що сонце пустелі вже обезвожило мене більше, ніж мені хотілося б думати. Її, побачив, як щось рухається по землі, і зупинився, мало не впавши знову. Це була тінь. Її, глянув угору і побачив там, високо назавжди мною, стерв'ятника, який безшумно кружляв і кружляв.
  
  
  Її, хмикнув і продовжував рухатися. Її примружився, коли проїжджав по піщаній землі, сподіваючись знову побачити сліди від шин. Деякий час її намагався утримати сонце праворуч від себе, але потім мене занесло. Її, думав про Деймоні Зено і про те, як їй дозволив ему дістати мене. Її знищив Омега-Мутацію, але, оскільки Зенон все ще був на волі, він міг почати все спочатку в іншому місці. Голос чому Девід Хоук сказав вбити його, якщо він не повернеться в якості мого бранця.
  
  
  Мій язик ставав товстим, як ніби у мене в роті було вовняну ковдру. Потовиділення було не таким сильним, тому що я висохла всередині. Пил запеклася на моєму одязі, поверх вогкості, на моє обличчя, в очах і вухах. Це зупиненої мені ніздрі. І мої ноги стали дуже еластичними. Її подумки повернувся до всіх тих рядах культур, призначених для Пекіна. І їй був він у жахливій палаті, проходячи по проходу між рядами уражених осіб.
  
  
  Моя сторона знову вдарилася об землю і змусила мене обернутися. Її снаряд вперед на ногах, але в заціпенінні. Тепер її знову впав. Вперше відчув її потилицю, куди мене вдарив Зенона, і там засохла запечена кров. Її, озирнувся і побачив, що перебуваю на твердому ґрунті з солоною глини, яка займається, здавалося, нескінченно простягалася в усіх напрямках. Це було погане місце. Тут в мить хвороби людина перепікся б, як яйце на сковороді. Вся територія була висохла до кісток, і всю глину покривали тріщини шириною в дюйм. На горизонті не було ніякої рослинності. У мене було швидкоплинне спогад про те, що я раніше бачив кінець цієї статистики, але потім спогад пропало. Ще одна тінь пройшла над головою, і він подивився на безтурботний пекло, яким було небо, і побачив, що тепер там два стерв'ятника.
  
  
  Її спробував встати на ноги, але на цей раз не зміг подолати коліна. Це і стерв'ятники мене дуже налякали. Її, стояв на колінах, важко дихаючи, намагаючись збагнути, в який бік може бути дорога. Важким фактом було те, що я міг бродити тут весь день, рухаючись по колу, як жук на мотузці, і закінчити там, де її почав. Якби її тільки зміг відновити ясне зір, це могло б допомогти.
  
  
  Її почав рухатися по розпеченій глині рачки, глини і обпікала мені руки, коли її рухався. Тріщини в глині створювали хитромудрий малюнок на поверхні квартир, а в кінці тріщин порізали мені руки і коліна.
  
  
  Через деякий час запаморочення повернулося, і пейзаж закружляв навколо мене запаморочливим колом. Їй раптом побачив спалах яскравого неба, там, де повинна була бути всій території готелю і відчув вже знайомий шок від удару об тверду глину, на цей раз по спині.
  
  
  Чотири стерв'ятника. Її проковтнув, озирнувся й знову порахував. Так, чотири, ih крила шепочуть в нерухомому гарячому повітрі нагорі. Невелика тремтіння пройшла через мене, і поступово прийшло розуміння. Її був нерухомий для ih цілей, і стерв'ятники це виявили. Вони, а не сонце, представляли безпосередню загрозу. Її впав на спину, занадто слабкий, щоб хоч трохи підвестися. Струс мозку і інтерес взяли своє.
  
  
  Її бачив стерв'ятників у Східній Африці. Вони могли б розірвати газель на шматки за п'ятнадцять хв, а кістки очистити ще через п'ятнадцять, так що все, що залишилося, було темною плямою на землі. Великі птахи не боялися живої тварини, навіть людини, якщо це тварина була інвалідом. І у них були паршиві манери за столом. У них не було докорів сумління, почавши свою жахливу трапезу до того, як тварина помре. Якщо він не міг чинити опір, він був готовий до збору. Були розповіді про стервятниках з білих мисливців і африканських слідопитів, які її б волів не згадувати. Її, чув, що найкраще лягти на обличчя потім того, як ви знерухомлені, але навіть тоді ви були уразливі, тому що вони атакували нирки, що було більш болісно, ніж очі.
  
  
  Її слабо крикнув на них. - "Йдіть!"
  
  
  Здавалося, вони не чують. Коли звук мого голосу вірш, пустеля здавалася ще більш тихою. Тиша гула у вухах, сама звучала. Їй дозволив своїй голів впасти на тверду глину, і двоїння в очах повернулося. Її голосно застогнав. Була тільки середина дня, попереду було кілька годин палючої спеки, перш ніж настали сутінки. Її, відчував, що рухну задовго до цього. А потім мене спіймають птиці. Дуже швидко.
  
  
  Її знову підвівся на лікті. Може, його оболонка не в тому напрямку. Можливо, її збільшував відстань між собою і дорогий, втрачаючи всяку надію на порятунок у проходить mimmo мандрівника. Можливо, кожен раз, встаючи і рухаючись, її наближався до смерті.
  
  
  Ні, він не міг так думати. Це було дуже небезпечно. Її повинен був повірити, що прямую до дороги. В іншому випадку у мене взагалі не вистачило б сміливості, волі рухатися.
  
  
  Її знову насилу підвівся на коліна, моя мета відчувалася вдвічі більше. Її зціпив зуби і рушив вперед по глині. Її б не здався. Її ненадовго задався питанням, чи знав Зенон, що я не мертвий, коли залишив мене, але вирішив дозволити пустелі вбивати. Це було б типово для нього. Але до біса Деймона Зено. Її більше не дбав про nen. Мене більше не хвилювала Мутації Омега. Її готель тільки вижити в цей день, жити.
  
  
  Її волочився ходьби. Її поняття не мав, куди прямував її. Але було важливо продовжувати рухатися, продовжувати спроби. Її спотикався, тверда глина обпікала і порізала мене, коли її оболонка, і він подумав про Габріель. Її подумав про неї в темному прохолодному готельному номері в Мхамиде, що лежить на великому ліжку, оголеною. А потім її, був з нею в кімнаті і підійшов до ліжка. Її руки обняли мене, притягли до себе, а її плоть була прохолодною, м'якою і пахла жасмином.
  
  
  Незабаром її виявив, що знову втратив свідомість. Її лежав на спині, і паляло сонце. Назавжди мною кружляли шість стерв'ятників. Її лизнув сухі потріскані губи і підвівся. Але у мене не було сил рухатися. Одіна з стерв'ятників низменному злетів і розташувався всього в декількох ярдів від нього, зробивши гусячий крок на твердих ногах в кінці приземлення. Потім злетіла інша птиця.
  
  
  Її слабо крикнув на них, мій складати долар калатало в грудях. Два птахи зробили пару стрибків, і в сухому, важкому шелесті пір'я знову злетіли і приєдналися до своїх товаришів у повітрі.
  
  
  Його жим лежачи на спину. Її важко хрипів, частішав пульс. У мене скінчилися сили. Її повинен був зізнатися собі, що програв. Деймон Зено спіймав мене. Сонце і птиці закінчаться раніше, ніж пройде ще годину. Її поняття не мав, де знаходжуся, я не міг чітко бачити навіть на кілька ярдів. Їй раптом вперше подумав про Вільгельміна і відчув ee знайому форму в кобурі поруч зі мною. Його там не було. У мене це було, коли Зенон мене дратував. Він, мабуть, взяв це. Навіть Хьюго не було. У мене не було зброї проти птахів.
  
  
  Стерв'ятники пливли все нижче і нижче, парили і ковзали, ih яскраві, метальні очі були нетерплячі і голодні. Її перекотився життя і поповз. Із закривавленими руками його повз, як дракон, витрачаючи останні унції енергії.
  
  
  Її прийшов у свідомість з-за різкої розриваючого боляче відвертими під лівим оком. Її знову втратив свідомість і лежав на спині. Мої очі в жаху відчинилися, моя рука автоматично піднялася на захист.
  
  
  У мене на грудях стояли два великих стерв'ятника. Довгі худі шиї, непристойні бігаючі очі,
  
  
  Гострі гострі дзьоби заповнили поле мого зору, і ih запах наповнив мої ніздрі. Один стерв'ятник бив і рвав шкіру на ремені моєї кобури, а інший завдав перший удар мені в очі. Друга птиця збиралася зробити ще одну спробу, коли моя рука піднялася. Її голосно крикнув і схопився за потворну шию.
  
  
  Велика птах хрипко скрикнула і спробувала втекти. Її чіплявся за зміїну шию, в той час як інший стерв'ятник взмахивал своїми широкими крилами, дряпаючи мою груди, коли він відштовхнувся. Той, що її тримав у руках, відчайдушно метався, щоб звільнитися, бився крилами по моєму обличчю, грудях і руках, і вп'явся в мене своїми кігтями.
  
  
  Але її не відпустив цю худу шию. Її уявив, що ця огидна гол належить Зенону, і, незважаючи на всі ці трясіння і крики, мені вдалося повільно підняти іншу руку і покласти її на шию, при цьому гострий дзьоб весь час ткнув руку в руку і пролив кров. Потім її, перекотився на бік, притиснув птицю до землі і з відчайдушним припливом сили зігнув довгу шию навпіл. Щось усередині клацнуло, і відпустив її. Птах била крилами по глині ще пару митей, поки її різкий запах ударив мені в ніздрі, а потім вона завмерла.
  
  
  Їй був хворий від виснаження. На мить її, подумав, що мене може вирвати. Але поступово нудота вщухла. Її озирнувся і побачив інших. Тепер вони всі були на землі, деякі рухалися навколо мене щільним колом, рухаючись з тугими суглобами, посмикуючи шию, а деякі просто нетерпляче стояли і спостерігали.
  
  
  Її лежала у знемозі. Пар навколо них підійшла облизує. Її відчув оніміння під лівим оком, там була неглибока рана. Моя рука відійшла в крові. Але стерв'ятник промахнувся.
  
  
  Її, глянув на мертву птицю з невеликим задоволенням. Вони могли б влаштувати свій жахливий бенкет в обидва кінця дня, але я змушував її ih працювати для edu.
  
  
  Інші птахи тепер наближалися повільно, ih безглузді голови погойдувалися швидкими, дивними рухами. Вони були схвильовані запахом крові і дуже нетерплячі.
  
  
  Її відчув різкий укол в праву ногу, і подивився на птицю, що стоїть поруч зі мною. Інші теж були поруч, оглядаючи тіло на предмет ознак життя. Тільки один був викрадений його мертвим товаришем. Їй був м'ясом, якого вони чекали. Її слабо замахнувся на клевавшую мене птицю, і вона відлетіла на кілька футів.
  
  
  Що ж, було б не так нібито погано потім першого шоку, боляче. Люди гинули ще страшніше з рук L5 і КДБ. Її теж міг впоратися з цим. Але я б не дозволив їм мати моє обличчя. У всякому разі, не першим. Її важко перекотився на груди і поклавши обличчя на руку.
  
  
  Її лежав спокійно, думаючи про Зеноне і своєї невдачі, і про те, що ця невдача буде означати. Виявилося, що мене не буде поруч, щоб побачити результати. Її, чув, як шерех нога, і пір'я ставав все голосніше, коли вони наближалися.
  
  
  Тринадцята глава.
  
  
  Пролунало сильне тріпотіння крил і ще один звук. Це був знайомий звук - двигун автомобіля. А потім був голос,
  
  
  "Нік! Mon Dieu, Нік! »
  
  
  Її прибрав руку з обличчя, і мої очі відкрилися. Сонце сідало в небо, і тепер було не так яскраво. Її знову підняв руку і перекотився на бік. Потім її побачив Габріель, схилену назавжди мною, з неспокоєм і полегшенням в очах.
  
  
  «Ах, Нік! Її думала, ти помер."
  
  
  Вона тягла за пошматований тканина моєї сорочки. «Слава богу, його вчасно знайшла тебе».
  
  
  "Як...?" Говорити було важко. Я не міг керувати своєю мовою.
  
  
  Вона допомогла мені підвестися і притулила мою голову до себе. Потім вона откручивала кришку фляги, і він майже відчув запах води, коли кришка знялася. Чудова волога рідина омивала моє горло, з бульканням проникала в мої нутрощі, рухалася в життєво важливі місця, поповнюючи мою енергію і мої волокна.
  
  
  «Ви всього в п'ятдесяти ярдах від дороги», - сказала вона. Вона вказала на Citrõen. "Хіба ви не знали?"
  
  
  Її дійсно відчував, як енергія повертається з водою. Її поворушив язика, і тепер все запрацює. «Ні, не знав». Її зробив ще ковток, потім Габріель торкнулася мого пересохлого осіб вологою ганчіркою. «Але що ти тут робиш? Ти повинен бути в Мхамиде ».
  
  
  «Хтось приїхав в місто, з новиною про пожежу. Я не могла просто сидіти в готелі, думаючи, що у тебе можуть бути проблеми. Її прямував в лабораторію, коли побачив дві групи автомобільних слідів, що ведуть по цій дорозі у бік Тагуните, наступного звідси міста. Оскільки лабораторія була сровнена з землею, його, подумав, що ви або потрапили у вогонь, або їдете по одному навколо цих слідів. Її б вважав за краще вірити останньому, тому пішов по слідах. Вони звернули з дороги відверті попереду, але я її першим побачив стерв'ятників. І вони привели мене до вас ».
  
  
  Її повільно, сель, і пульсація в моїй голів, дещо вщухла. Її скривилася від боляче навколо декількох джерел.
  
  
  «З тобою все в порядку, Нік?»
  
  
  «Я так думаю, - сказав я. Її вперше помітив, що двоїння в очах зникло. Її спробував встати і впав на Габріель.
  
  
  «Давай, я допоможу тобі дістатися до машини», - сказала вона.
  
  
  Мені було важко повірити, що я ще живий
  
  
  . Її Габріель дозволив відвести мене до машини, і він важко впав на переднє сидіння.
  
  
  Ми повільно їхали по дорозі, минувши те місце, де Зенон в'їхав в пустелю, а її за ним. Потім, в декількох сотнях ярдів від цієї точки, її побачив сліди. Land Rover знову виїжджає на ґрунтову дорогу. І знову відвернувшись від Мхамида, до пустині, і Тагуните.
  
  
  «Я так і думав», - сказав я. «Добре, ми прямуємо в Тагуните».
  
  
  «Ви абсолютно впевнені?» вона виглядала стурбованою.
  
  
  Її, глянув на нах і усміхнувся, відчуваючи, як мої потріскані губи намагаються зігнутися. «Зенон взяв мої улюблені іграшки, - сказав я. «Я думаю, це правильно, якщо її змушу його повернути ih».
  
  
  Вона посміхнулася у ревматизму. «Як скажеш, Нік».
  
  
  Ми прибули у Тагуните відразу після настання темряви. Це було знову як Мхамид, але чомусь він виглядав ще більш курним і сухим. Як тільки ми в'їхали в місто, її, відчув, що Зенон був там, або був там недавно. Ніяких речових доказів, лише інтуіція, на яку її навчився звертати увагу в інших випадках. Ми вийшли на невелику площу відразу після в'їзду в місто, і бензонасос, пофарбований у червоний колір, стояв біля місця, схожого на готель. Це був один з се іспанських насосів, в які ви кладете монету і отримуєте свій бензин, але цей був перероблений так, щоб виключити автоматичний обмін монетт і палива.
  
  
  «Хвилиночку», - сказав її Габріель. «Я хочу задати кілька питань».
  
  
  Вона зупинила машину, і в мить хвороби вийшов arab, молодий худорлявий хлопець в пустельній кафии на голи. Він широко посміхнувся, і ми попросили його наповнити бак Citrõen. Поки він це робив, її вийшов через машини і пішов поговорити з ним.
  
  
  «Ви обслуговували сьогодні Land Rover?» - запитав його по-арабськи.
  
  
  "Land Rover?" - повторити він, покосившись на мене, накачуючи газу. - Годину чи більше тому тут знаходилася машина в пустелі, сер. У нього був відкритий верх ».
  
  
  «Був за кермом чоловік, сивочолий чоловік, високий чоловік?»
  
  
  «Ну так, - сказав arab, вивчаючи моє обличчя.
  
  
  "Він говорив з вами?"
  
  
  Arab подивився на мене, і на його обличчя з'явилася легка усмішка. «Здається, її що-що згадав...»
  
  
  Її вийняв навколо кишені пачку дирхамів і простягнув йому. Його посмішка стала ширше. «Тепер це стосується мене, сер. Він згадав, що сьогодні повинен добре відпочити.
  
  
  "Він сказав де?"
  
  
  "Він не скаал."
  
  
  Її досліджував його обличчя і вирішив, що він говорить правду. Її оплатив ему на бензин. "Спасибі."
  
  
  Повернувшись в Citrõen, її Габріель розповів, що дізнався.
  
  
  «Якщо Зенон зараз тут, він буде завтра вранці», - сказала вона. «Якщо ти знайдеш його сьогодні ввечері, Нік, він, ймовірно, вб'є тебе. Ти виглядаєш жахливо. Ти не в формі, щоб переслідувати його.
  
  
  «Може ти і правий», - сказав я. «Добре, зніми номер в готелі. Але я хочу, щоб ти розбудила мене завтра на світанку.
  
  
  "Відмінно. Але до них тхір ти будеш відпочивати »
  
  
  Номер в готелі було чистіше, ніж в Мхамиде, а ліжко трохи м'якше. Габріель спав зі мною, але я її навіть не помітив, як вона вмостилась поряд зі мною короткої тонкої нічній сорочці. Її заснув майже відразу після того, як жим лежачи на ліжко.
  
  
  Опівночі її різко випростався, викрикуючи лайки на адресу стерв'ятників і розмахуючи руками. На мить усе це було дуже що таке п/. Її навіть відчував гарячий пісок під стегнами і відчував запах птахів.
  
  
  Габріель різко заговорила зі мною. - "Нік!"
  
  
  Його тоді дійсно прокинувся. «Вибачитися», - пробурмотів я. Її, притулився до узголів'я ліжка і зрозумів, що відчуваю себе на сто відсотковий краще. Боляче пішли, і у мене з'явилася сила.
  
  
  «Все в порядку», - м'яко сказала Габріель, коли її запалювала цигарку. Її вдихнув, і червоний вугілля засвітився в кімнаті. "Тобі холодно?" Вона рушила до мене своїм тілом. Вона була м'якою і теплою, і її мимоволі відповів.
  
  
  «Зараз відкрито», - сказав її ей.
  
  
  Вона помітила мою реакцію на її тіло. «Мені краще залишитися на моїй стороні», - сказала вона. Вона почала відходити.
  
  
  Моя рука зупинила її. "Все в порядку".
  
  
  «Але Нік, тобі потрібен відпочинок».
  
  
  «Я все одно не засну ще деякий час».
  
  
  Вона знову притиснулася до мене. "Відмінно. Але ти просто розслабся і дай мені зайнятися справами ».
  
  
  Їй посміхнувся, коли вона поцілувала мене в губи, весь час задобрити мене. Вона дбала облад мені, і мені це подобалося. Незабаром вона знову поцілувала мене, і в цьому був справжній вогонь, і вона знала, що час настав.
  
  
  Габріель ніжно любила мене, і це було незабутньо. З цього моменту мої сили швидко повернулися. Коли пізніше вона заснула поруч зі мною, її швидко задрімав і прокинувся на світанку, відчуваючи себе відпочив і оновленим.
  
  
  Мені все ще було боляче, коли її переїжджав. Але рана біля основи черепа гоїлася, рана під лівим оком дала освіту невелику тонку кірку, і Габріель залатала порізи на моїй спині. Ще вона поміняти пов'язку на моїй стороні, де генерал Дженина завдала рану. Поки ми одягалися, до нас в кімнату послали кави, і потім того, як напився, його відчув себе іншою людиною, ніж тим, який натрапив на цей Citrõen напередодні ніяк не коли.
  
  
  У той ранок знову в машині, коли сонце тільки піднімалося над плоскими білими дахами села, ми рушили в дорогу проїжджаючи близько двох інших готелів у місті.
  
  
  Хотіли лендровер. Звичайно, якщо Зенон справді готель сховатися, ймовірно, були приватні будинки, де він міг би зняти кімнату. Але у нього не було причин думати, що я переслідую його. Її, подумав, що він буде в одному навколо готелів. Та ще її, подумав, що він не вийде раніше світанку.
  
  
  Ми прочесали паркування навколо першого невеликого готелю, але «Ленд Ровера» не було. Він теж міг поміняти машину, але знову ж таки, в цьому було мало сенсу.
  
  
  Коли ми підійшли до другого готелю, ми з Габріель одночасно помітили «лендровер». Він був припаркований навпроти входу через мощену вулицю, і високий чоловік притулився до нього через двері без верху.
  
  
  "Це Зенон!" - сказав їй Габріель. "Зупини машину!"
  
  
  Вона виконувала накази. «Нік, бережись. У тебе навіть немає пістолета.
  
  
  Її обережно вибрався з Citrõen. Зенон все ще щось влаштовував на сидіння машини. Якщо пощастить, її зможу підійти до нього ззаду. Він ще не помітив нашу машину.
  
  
  «Не вимикайте двигун», - м'яко сказав її Габріель. «Просто сиди тут. Тихо. І тримайся подалі ».
  
  
  "Відмінно."
  
  
  Її зробив три кроки до «лендроверу», коли Зенон раптом підняв очі і помітив мене. Спочатку він мене не впізнав, але потім глянув ще раз. Здавалося, він не вірив своїм очам.
  
  
  Її зневажав Деймона Зенона ще до того, як зустрів цього чоловіка, але після жахливих годин в пустелі її, перейнявся до нього нездоланною ненавистю. Її, знав, що мої почуття небезпечні, тому що емоції майже завжди заважають ефективності. Але я нічого не міг з собою вдіяти.
  
  
  «Це нитка, Зенона», - сказав їй ему.
  
  
  Але він так не думав. Він витягнув Вильгельмину по стегнах кишені, прицілився в мене і випустив картридж. Її пригнувся, і goggle пролетіла над моєю головою і рикошетом відлетіла від бруківки позаду мене. Її побіг до припаркованого поблизу «Фіату», і «люгер» знову заревів, роблячи вм'ятини на даху маленької машини. Потім Зенона «Ленд Ровер», заводив двигун.
  
  
  Я пішов за ним, але зупинився на півдорозі, коли побачив, як машина покотилася вперед і з вереском забрала геть по вулиці на околиці міста. Її швидко обернувся й кивнув у бік Габріель і сітроена. Вона відключила передачі, і машина помчала вперед, зупинившись поруч зі мною.
  
  
  Габріель звільнила мені місце, і я сів за кермо. До цього часу на тихій вулиці з'явилося кілька арабів, збуджено обговорюючи постріли. Її проігнорував ну і включив Citrõen, колеса завращались, коли ми почали рух.
  
  
  Лендровер все ще був видний приблизно в трьох кварталах. Її їхав цілу дорогу по довгій вулиці, вищали шини, а гума горіла на бруківці. В кінці вулиці Зенон завернув за ріг прямо на ходу занесло. Її їхав на Citrõen, роблячи покажчиків на двох колесах.
  
  
  Зенон виїжджав навколо міста по асфальтованій дорозі. Пара рано вранці пішоходів зупинилася і подивилася, поки ми проїжджаємо mimmo, і її зловив себе на тому, що сподівався, що в цей час поблизу не буде місцевої поліції. Буквально через кілька хвилин ми покинули село. шосе закінчилося, і ми їхали по грунтовій дорозі, знову прямуючи в пустелю. Сонце було майже відкрито перед нами і дивився нам в очі через лобове скло.
  
  
  Ми їхали, напевно, двадцять миль. Citrõen підійшов на деяку відстань, але не зміг обігнати іншу машину. Дорога майже повністю зникла, перетворившись на покриту коліями і забиту піском колію, що змусила нас битися головою об стелю Citrõen, поки ми не відставали від Land Rover. Потім, як і в минулий раз, Зенон повністю зійшов з траси, намагаючись відірватися від нас. Її катил за ним Citrõen через траву і тверду глину, і тепер у Зенона була явна перевага. Land Rover з міцною рамою і повним приводом був створений для таких подорожей, а Citrõen - це шосейний автомобіль. Через п'ять хв ми втратили Зенона на увазі, хоча після пилу дозволяв нам триматися правильного напряму.
  
  
  Коли їй був упевнений, що він нас повністю втратить, ми обійшли виступ навколо виступає скелі, і там був Land Rover, який сидить під незручним кутом, який застряг в піщаній насипу. Судячи з усього, здатності Зенона не відповідали можливостям машини. Зенон як раз вилазив, коли ми різко зупинилися, не більш ніж в двадцяти ярдів від нас.
  
  
  «Залишайся в машині і не рухайся», - сказав її Габріель.
  
  
  «Нік, у тебе немає шансів без зброї», - попередила, заявляють вона.
  
  
  «Він не знає, чого у нас немає».
  
  
  Її, простягнув руку і торкнувся її руки. Потім вийшов її за Citrõen.
  
  
  Зенон пірнув у відкриті двері «лендровери», тримаючи «люгер» за край, і націлився в мою сторону. Якби він знав напевно, що я беззбройний, він міг би ускладнити нам життя. Він міг повернутися до нас безкарно і змусити нас шукати укриття. Але він не знав.
  
  
  «Ти не повернеш мене живим!» - крикнув Зенон, присівши за дверима машини. Мені не потрібно було, щоб він це говорив.
  
  
  Штопора був у тому, як до нього дістатися, адже у нього була Вільгельміна. Дивно, наскільки великим і небезпечним виглядав пістолет з цього обидва кінці стовбура. Її, глянув на землю навколо машин. Поряд з обома машинами праворуч було кілька каменів, а зліва - трохи далі. Вони надали б якесь прикриття, якщо б її зміг дістатися до них, і заплутали б Зенона, якщо б він не знав, за якими навколо них її ховаюся.
  
  
  Зенон сам відволікся, перш ніж його зміг його обдурити. Він вирішив, що за дверима «лендровери» небезпечним, тому повернувся і, пригнувшись, рушив до передньої частини машини. Як тільки побачив її, його, її, кинувся до каменів праворуч, і пірнув за ними.
  
  
  Коли її, підійшов до краю, щоб озирнутися, його побачив, що Зенон втратив мене по виду і поняття не мав, де її був. Його очі дивилися на Citrõen і скелі по обидва боки машин. На його обличчя з'явилося істеричне вираз, і я побачив, що він краще схопився за рукоять «люгера», слизьку від банку.
  
  
  Повільно, я стою на четвереньках, її повз по периметру скель, намагаючись не зрушити гравій під балетні тапочки. Мене не було нам звук. Дюйм за дюймом, фут за футом її обходив скелі і опинився відверті над Land Rover.
  
  
  «Прокляття, кравець тебе забирай!» Гучний, напружений голос Зенона долинув до кінця скелі. "Я вб'ю тебе."
  
  
  Її беззвучно лежав на камінні над ним. Через мить її повільно поповз по гребені скель, все ще ховаючись з очей. Їй був над передньою частиною «лендровери», і приблизно в десяти футах праворуч від нього. Її повільно піднявся і крадькома глянув. Мені пощастило. Зенон дивився в іншу сторону.
  
  
  Її знайшов камінь розміром з кулак. Взявши його в руки, його ще раз глянув на Зенона. Він відвернувся від мене. Її, відсунувся і жбурнув камінь у високій петлеподібною дузі над его головою в інший бік лендровери, він приземлився з гуркотом. Зенон розвернувся і вистрілив по люгера на цей звук, і він стрибнув йому на спину.
  
  
  Його недостатньо добре прорахував стрибок. Її вдарив його по плечах і спині, і «Люгер» полетів. Її важко приземлився на ліву ногу і повернув щиколотку. Ми разом вдарилися об землю, крекчучи від падіння. Ми обидва насилу піднялися, і він впав на одне кожному племені. Її вивихнув кісточку. Її, глянув на «Люгер»; робочий потік бочки був засипаний піском. Поки його не очищений, його не можна буде використовувати. Зенон теж це помітив і навіть не спробував схопити пістолет. Замість цього на його обличчя з'явилася напружена посмішка, коли він побачив мою ногу.
  
  
  «Ну хіба не прикро?» - прошипів він.
  
  
  Її насилу піднявся, віддавши перевагу щиколотці. Вона пронизала мою ногу гострим болем. Поряд з виснаженням з випробувань попереднього дня, це зробило Зенона, незважаючи на його вік, грізним супротивником в рукопашній сутичці.
  
  
  Але її ненавидів людини; Її проігнорував кісточку і кинувся на Зенона, вдаривши його в груди. Ми знову спустилися разом. Її, зрозумів, що мені було вигідно утримати його від нога, тому що мій маневреність у вертикальному положенні була нульовою. Ми каталися по піску знову і знову, поки її вдарив його кулаком по обличчю. Він дико схопив мене за горло, дряпаючи, намагаючись утримати, щоб задушити мене. Ми були поруч з «Ленд Ровером». Руки Зенона зімкнулися на моєму горлі. Її вдарив його его ще одним кулаком в обличчя, і кістка хруснула, він впав на машину.
  
  
  Особа Зенона кровоточили, але він все ще боровся. Він був на ногах, хапаючись за лопату, прикріплену до проведені обчислення «лендровери», одну навколо них маленьких, з короткою рукояткою, якими викопували колеса навколо піску. Тепер він тримав його в руці і піднімав, щоб обрушити мені на голову.
  
  
  Її спробував встати, але мені завадила кісточка. Тепер мені довелося потурбуватися про чортової лопати. Він люто опустився на моє обличчя, лезо було опущено. Її відкотився від нього, швидким рухом, і вона занурився в пісок поруч з моєю головою.
  
  
  Зенон, смаглявий, з венами на шиї, схожими на мотузки, вивільнив лезо лопати для ще одного удару. Він підняв зброю над головою. Її люто копнув правою ногою і зачепився за ногу Зенона, вибивши його противаг. Він впав на пісок, але лопату не втратив. Її незграбно звівся на ноги й рушив до Зенону, але він теж встав, і у нього все ще була лопата. Він дико замахав нею, на цей раз по горизонтальній дузі в мою голову. Її і відступив назад, щоб уникнути цього, і помацав ногу. Їй ніяково підійшов до Зенону, схопив його, перш ніж він зміг відновити рівновагу, і шпурнув його через моє стегно на землю. На цей раз він втратив, і лопату, і частину своїх сил. Це було добре, тому що я дуже швидко втомлювався, а кісточка мене вбивала.
  
  
  Він махнув мені кулаком і промахнувся, і її вдарив його его відкрито по обличчю. Він відсахнувся і сильно вдарився об «лендровер», його обличчя спотворилося від боляче і було залито кров'ю. Її зашкутильгав за ним, зловив його там і вдарив його его в житті. Зенон зігнувся навпіл, і його вдарив коліном в його голову.
  
  
  Він голосно крякнув і впав на переднє сидіння лендровери.
  
  
  Коли її, рушив до нього, Зенон спробував ухопитися за край сидіння, і я побачив, що він тягнеться до чого-то в машині. Коли він повернувся до мене з вістрям у руці, її побачив, що у мене проблеми. Він знайшов інше моя зброя, стилет Хьюго. Він тикав у мене его, намагаючись піднятися на ноги, його тіло заповнило відчинені двері машини.
  
  
  Я не міг дозволити йому було дістатися до мене. Не потім того, через що він вже мене примусив. Перш ніж він вибрався через день, її кинувся на нах. Він впав. Його мета застрягла між краєм день і рамою, коли вона зачинилася. Її почув, як череп чітко розколовся від удару, а потім очі Зенона розширилися, коли його губ зірвався приглушений звук. Двері відчинилися, і Зенон, сель на землю поруч з машиною, його очі все ще були відкриті, тонка червона цівкою стікала по його щелепи від лінії волосся. Він був мертвий.
  
  
  Її звалився на «лендровер» поруч з ним, скинувши оленка з щиколотки. Її почув shaggy, що наближаються до мене, а потім переляканий голос Габріель.
  
  
  «Нік, ти...:
  
  
  Вона зупинилася поруч зі мною і подивилася на Зенона. Потім вона подивилася на мою кісточку.
  
  
  «Я в порядку», - важко сказав я.
  
  
  Габріель поцілувала мене в щоку, потім подала мені Вильгельмину і Хьюго. Ми рушили назад до Citrõen, її спирався на плече.
  
  
  «Це стає звичкою, - сказав я.
  
  
  «Мені подобається допомагати тобі, Нік».
  
  
  Її, подивився в її зелені очі. «Як минулої ночі?»
  
  
  Вона почервоніла. "Так. Як минулої ночі.
  
  
  Її, усміхнувся, коли ми повернулися до машини. Її уявляв собі вираз обличчя Хоука, якщо б він міг бачити милу дівчину, яка займається так дбала про моє благополуччя. «Я не знаю, як ти це робиш», - говорив він з кривим обличчям.
  
  
  Ми під'їхали до машини. «Як довго їхати назад в Танжер?» - запитав Ґабріель.
  
  
  Вона знизала плечима. «Ми могли б бути там завтра».
  
  
  "У самому делле?" - сказав я, піднімаючи брови. «У цьому зламаному старому ящику?»
  
  
  Вона подивилася на курний Citrõen. «Нік, це практично нова машина».
  
  
  «Але завтра ми доберемося до Танжера на новій машині», - заперечив я. «А потім його повинен негайно зв'язатися зі своїм начальством, і вони можуть захотіти, щоб її полетів на наступному літаку. З іншого боку, якщо ця машина прагнення і старезна, нам буде потрібно два або три ночі в дорозі, щоб дістатися до Танжера ».
  
  
  Здивування на її обличчі розчинилося, і його поміняти посмішка. «Ах. Її бачу обґрунтованість твого судження, - повільно сказала вона. «За останній час він пережив багато, і було б небезпечно шум его безрозсудно».
  
  
  Її ніжно поплескав її по дупі. Потім її зашкутильгав до день і сель в машину, а Габріель сів на водійське сидіння.
  
  
  - Тоді в Танжері, водій, - сказав я. "Але, будь ласка. Не надто швидко.
  
  
  «Як ти і кажеш, Нік». Вона посміхнулася.
  
  
  Кинувши останній погляд на нерухому фігуру, що розтяглася поруч із «лендровером», її глибоко зітхнув і повільно видихнув. Потім її відкинувся на м'яке сидіння, заплющив очі і з нетерпінням чекав повернення в Танжер.
  
  
  Її очікував, що воно буде незабутнім.
  
  
  Нитку.
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Кодове ім'я: Вервольф
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  Кодове ім'я: Вервольф.
  
  
  переклад Лева Шкловського
  
  
  присвячується пам'яті сина Антона.
  
  
  
  
  Перша глава
  
  
  
  
  
  
  Бики бігли попереду нас горбкуватому андалузскому ландшафту. Сонце було теплим і надавало ih шкірі красиве сяйво. Це був мій свято. Нік Картер і АХ, були так само далекі від моїх думок, як Вашингтон. Тут її був Джеком Фінлі, представником постачальника зброї. І Джек Фінлі чудово провів час.
  
  
  Поруч зі мною їхала графиня Марія-де-Ронда на своєму білому арабському жеребці. Коли її зустрів її на пляжі Ібіци, її нічого не знав про її титулі. Для мене в той час вона була не чим іншим, як самим привабливим тваринам-самкою Середземного сукню. Її біле бікіні, ледь приховувало її розкішне оливкова тіло. У нах були темні іспанські очі, довге чорне волосся і яскрава обеззброююча посмішка.
  
  
  На наступний ранок, виявивши безмірну пристрасть, що ховається за цією посмішкою у страсну ніч любові, менеджер готелю це єдина передача нами по телефону, і я почув, що він називав її графинею.
  
  
  У цьому не було сумнівів: вона графиня. Вона змінила бікіні на блискучі ряди марокканської шкіри, її волосся були зібрані під крислатим севільської капелюхом, і обеззброююча посмішка змінилася королівським поглядом.
  
  
  До 20 років вона стала власницею найбільшого і відомого ранчо бойових биків в Іспанії.
  
  
  Це був час, коли дворічні бики вперше знайомилися з атмосферою арени. Бики, які пройшли випробування, залишаться на ранчо ще два роки, поки не стануть повністю дорослими монстрами, дозрілими для боротьби. Невдачливі бики безцеремонно відправлялися на бійню.
  
  
  "Ви дійсно любите кориду?" запитала Мері. «Мені не хотілося б, щоб ти не пережив цю відпустку.
  
  
  Її не пропустив легкий іронічний тон, і її глузливий погляд змусив мене відповісти.
  
  
  «Це не моє хобі - дивитися, як інші люди займаються спортом», - парирував я. «Я так і думала», - сказала вона. 'Підемо.' Її пришпорив коня, і ми перейшли від короткого галопу до швидкої рисі, щоб скоротити крок биків.
  
  
  Нас було дванадцять, всі на конях. Було три матадора навколо Мадрида, два пикадора зі своїми довгими загостреними списами, потенційні покупці і кабальєро. Підемо по колу.
  
  
  Молоді бички розсміявся гарчали і районів рогами. Їх було всього два роки, але кожен важив близько восьмисот фунтів і мав гострі, як бритва, роги довжиною в шість дюймів.
  
  
  Коли ми кружляли, стадо зупинився на пагорбі. Це була ih територія, і вперше в житті вони піддалися нападу на ih володіннях. Ih закочені очі виражали ненависть і здивування, коли копита наших коней тримали ih в полоні у кільці хмар пилу.
  
  
  Марія встала на стремені і крикнула одному через своїх людей: «Ізолюйте його там, ззаду, спочатку перевіримо.
  
  
  Вершник вилетів за межі рингу в десяти футах від бика. Тварина відразу ж атакувало.
  
  
  Цей чоловік був експертом. Гострі як бритва рогу втикалися в боки коня, але вершник тримався поза досяжності, турбував і захоплював бика все далі і далі від стада, поки тварина і вершник не опинилися на рівній дошки обличчям один до одного. ярдів від стада.
  
  
  «Кажуть, що дуже давно моряки з Криту завезли бойових биків в Іспанії». сказала Мері. Її обличчя світилося збудженням в балеті кабальєро з биком. «Але щоб перемогти ну, потрібен іспанець».
  
  
  Вершник відійшов, і до бику підійшов один з пікадорів. Він націлив спис в голову звіра і кинув йому виклик: «Торо! Гей, Торо! «Якщо він гарчить або дряпає землю, це поганий знак», - зазначила Марія. «Хоробрі бики не блефують». Це не було блефом. Він попрямував відкрито до пикадору, його роги були направлені в життя коня. Але пікадор блискавично нахилився вперед і встромив спис між лопаток. Однак звір, здавалося, повністю проігнорував біль і знову почав атакувати.
  
  
  'Досить!' вигукнула Мері. «Годі, у нас є Торо!
  
  
  Вершники вітали. Пікадор висмикнув спис по плоті і пустився галопом. Одіна з матадорів підійшов до розлюченому бику, озброєний тільки червоною ганчіркою.
  
  
  «Щоб побачити, атакує бик відвертими або збоку, все записується», - пояснила Марія. І дійсно, її, бачив, як один за сл людей записував кожну деталь в блокнот.
  
  
  Бічними рухами матадор підійшов до бика. Він був непересічною людиною. але його очі були на одному рівні з очима бика. Марія розповідала мені раніше, що в Андалусії розводять самих великих биків.
  
  
  Матадор зрушив червону тканину. Бик загрозливо опустив рогу і раптово атакував по прямій. Його кров залила сорочку матадора, який опанував безперервними атаками і вправно справлявся з ними, обертаючи звіра більш широким колам.
  
  
  «Дивись, Джек». він грає обережно, щоб бик не повертався занадто швидко, інакше він міг пошкодити собі яєчка », - пояснила Марія. «Це дійсно торо!» - вигукнув матадора при останній атаці бика.
  
  
  Тепер був обраний інший бик. Цей був навіть більше, ніж перший, але коли в нього потрапило спис пикадора, він замукав і пішов. «Поганий знак, - прокоментував один навколо покупців.
  
  
  Інший матадор підійшов до бика. Тварину було копитами і розмахувало рогами. Матадор підійшов до звіра на відстані півметра і спробував спровокувати напад. Бик перевів погляд з тканини на чоловіка. як ніби він не міг вирішити, куди спрямувати свою атаку.
  
  
  'Обережно. Хайме. Боягузливий бик - найгірший ». крикнув один з матадорів. Однак гордість - це риса, якої іспанець має в достатку, і матадор підійшов ще лиже k смертоносним рогів.
  
  
  «В Мадриді одного разу випустили на ринг бика з тигром, - сказала Марія. «Коли все закінчилося, їм довелося поховати чотирьох осіб і тигра».
  
  
  Ніщо не рухається швидше бика на коротку відстань, і це відстань складало всього кілька дюймів, коли бик атакував. Її сем стояв метрах в п'ятнадцяти від мене і чув, як рветься сорочка. Передня половина падала на пояс матадора, показуючи червону смугу, що проходить через його ребра. Червона ганчірка впала, і чоловік відсахнувся, зовсім сторопів. Врятувала його тільки боягузтво бика. Це дало мені час зманеврувати моєї конем між ним і биком і потягти хлопця за руку. Коли її відпустив його, він був поза небезпекою і зі сміхом ляснув мене по спині.
  
  
  «Ти хороший наїзник для американця», - сказав він, витираючи кров з rta.
  
  
  «Буей, буей», - кричав чоловік, який робив нотатки. "Це для м'ясника!"
  
  
  Марія під'їхала до мене: «Твоя черга, дон Хуан. - крикнула вона мені, накидаючи червону ганчірку на кінчик мого сідла, - якщо ти такий же хоробрий, що стоїш на місці, або біжиш!
  
  
  «Особисто його найкраще себе почуваю в горизонтальному положенні».
  
  
  «Скажи це бику».
  
  
  Чорний шматок динаміту на ногах розганявся по галявині. Дикі кучеряве волосся розвівалися між кривими рогами. Вершник, выманивший его навколо стада, здавалося, був щасливий втекти.
  
  
  «Ми зберегли це спеціально для тебе», - гукнув мені один з кабальєро.
  
  
  «Це розіграш? - запитав її, Марію, - або вони намагаються виставити мене в негарному світлі?»
  
  
  «Вони знають, що ти спиш з графинею ». відповіла Марія рівним тоном. «Їм цікаво, навіщо їй тебе взяла. Ви все одно можете повернутися, якщо хочете. Ніхто не може очікувати, що торговець буде вести себе, як тореро .
  
  
  Бик атакував спис пикадора. Метал пронизав його тіло, але він не здригнувся і швидкими поштовхами відігнав людей і коней, крок за кроком. Її зісковзнув з коня і схопився за хольст's. «Пам'ятайте, - попередила, заявляють Марія, - ви рухаєте полотном, а не ногами. Коли ви стикаєтеся з цими рогами, потрібно бути сміливим і розумним. Стояти на місці і повільно пересуваючи тканина, впораєтеся зі своїм страхом, і ви візьмете його під свій контроль.
  
  
  Її занадто частини чув подібні слова від Тетерев'ятник, але ніколи не мав відношення до цієї жахливої раси звірів, яких протягом sta років розводили виключно з метою вбивства. І нібито точно ніколи не чекав таких слів по усть такої дівчини, як Мері.
  
  
  «Скажи мені одну річ, Леді. Якщо твій бик сбьет мене, ти піднімеш великий палець вгору?
  
  
  «Це залежить від того, куди він вас приведе.
  
  
  Її, вийшов на поле. Пікадор поїхав, і бик люттю глянув на мене. Мені не хотілося виконувати класичні бічні shaggy матадора, які виявилися непотрібними, так як бик летів відкрито на мене.
  
  
  Тоді її зрозумів, чому деякі досвідчені матадори іноді раптом здаються і тікають. Всій території готелю, а гуркотіла з важкого атакуючого колоса. Її стиснула ноги і розгорнув хольст's. Коли він опустив рогу, її побачив кров на його спині. Її різко смикнув хольст's і побачив, що рогу спрямовані виплат прямо на мене. Молоде чудовисько кинулося в мою недолугу пастку, ледь не вирвавши полотно навколо моєї руки. Її, повернувся на позицію, коли він зробив свою атаку. На цей раз її пропустив його прямо. Звичайно, він не знав, що це сама небезпечна сторона. Її відчув ляпаса від його плечей і зрозумів, що стікав кров'ю.
  
  
  Сильний запах його несамовитої люті, здавалося, опьянил всі мої почуття.
  
  
  «Досить, Джек», - почув її крик Марії. Але тепер її, був зачарований цим смертоносним балетом - людиною, яка червоною ганчіркою домінує і гіпнотизує первісну силу. Її знову встав і кинув виклик бику: «Ха, торо!» Бик теж тільки він спробував спрагу бійки. Її повільно повернувся, коли він пішов за фіранкою, а потім, різко повернувшись, дав ему прорватися.
  
  
  "Боже мій, це хлопець!" крикнув один з кабальєро.
  
  
  Геометрія цього балету мене зачарувала. Бик мчав по прямій лінії, а потім почав малювати кола, які ставали все вже і вже по мірі того, як мої повороти ставали більш плавними і повільними. Чим повільніше і лиже, тим красивіше наш балет. І тим небезпечніше!
  
  
  Потім полотно тканини порвалася. Її тримав його обома руками, направляючи бика до тих тхора, поки моя сорочка не залилася кров'ю его. Залишилися тільки він і вона. Всі інші вершники, Марія, були лише туманним свитою. Одіна навколо рогів перерізав тканину навпіл. Її намагався боротися з тим, що від нах залишилося. При его наступній атаці кінчик рогу прослизнув через мою сорочку, як бритва, збивши мене з нога, поруч з проходять mimmo биком.
  
  
  Тільки зараз зрозумів, що мені не щастить. Бик був упевнений. Коли її спробував встати, він затиснув мене між рогами. Її перекинувся через його спину і знову встав - як п'яний. Бик оцінив мене і приготувався до останньої атаки.
  
  
  'Jack!'
  
  
  Її, бачив, як поспішав білий арабський жеребець Марії. Цей відволікаючий маневр змусив бика завагатися. Потім він напав.
  
  
  Моя рука стиснула стегно Мері; Її, підтягнувся і жим лежачи позаду нах, плазом над торсом жеребця. Роги бика виділити мої чоботи, перш ніж його зміг піднятися далі і ухилитися від його атак. Білий бік жеребця, звернений до мене, був пофарбований у червоний колір.
  
  
  Як тільки ми опинилися в безпеці, Марія зістрибнула з коня. 'Хайме! Нова тканина і шабля ». Одіна навколо чоловіків приніс запитана. Бик стояв самотньо посеред поля, переміг.
  
  
  Марія підійшла до нього. У нах був досвід роботи в якості матадора, але після кількох поворотів її зрозумів, що вона не в змозі влаштувати мені демонстрацію. Вона вб'є його.
  
  
  Бик втомився. Его рогу були направлені вниз, і його атак втрачали все більше і більше сили. Марія витягла шаблю по рукояті. Лезо було близько трьох футів у довжину і закруглені на кінці. Вона струсила волосся з очей і зробив шаблю вище рогів.
  
  
  «Торо, іди сюди». Це був наказ.
  
  
  Прийшов бик. Его рогу слухняно слідували за тканиною, поки вона опускала її на землю. Її права рука, що тримає шаблю, ковзнула по голів втомленого бика.
  
  
  Шабля швидко знайшла рану, завдану пикадором.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  
  
  «У тебе немає досвіду», - сказав мені один з матадорів під час ланчу в дім Марії-де-Ронди. «Немає досвіду, але достатньо сміливості і розуму. Ви могли б навчитися кориді ».
  
  
  «Не так добре, як Мері. Ви забуваєте, що це вона вбила його.
  
  
  Марія ввійшла у велику вітальню. Вона змінила одяг для верхової їзди на прості білі штани і светр і тепер виглядала убивчо, як цнотлива дівчина.
  
  
  «Але Марія боролася з биками, коли елементи могли ходити», - пояснив матадор.
  
  
  На десерт слуга приніс свіжі валенсийские апельсини, і поки наливали бренді, її запитав Марію, чому вона вбила бика. «Тому що я була трохи зла на нього».
  
  
  "Хіба це не дорога жарт?"
  
  
  «Дорогий Джек, у мене ih тисяча».
  
  
  «І це були не найкращі ee животныое», - додав один навколо покупців.
  
  
  «Кращі в племінних книгах відзначені особливим чином», - пояснила Марія.
  
  
  «І за спеціальною ціною», - пробурчав покупець.
  
  
  Іспанська опівдні, дуже великий. За ним завжди слід сієсту: цивілізований звичай, який, на жаль, ще не проник в Нью-Йорку. Всі пішли в свої спальні. У моєму випадку це була кімната розміром із їдальню; на стогони висіли гобелени і схрещені ведмежий. але самим вражаючим була величезна ліжко з балдахіном.
  
  
  Її, роздягся, закурив сигарету і шталь чекати, що буде далі.
  
  
  Через десять хвилина увійшла Марія.
  
  
  Ти божевільний, голосування, і все, що вона сказала.
  
  
  На ній все ще були штани і светр, але коли вона зняла верхній одяг, її побачив, що під нею нічого немає. Ee грудях були неймовірно твердими, соски яскраво-фіолетовими і твердими. Вона зняла штани. Сергій, проникає крізь бордову фіранку, заливав її стегна оливковою сяйвом і розчинявся в чорному трикутнику.
  
  
  Будь-хто, хто бореться з биком, повинен бути божевільним, особливо якщо це жінка.
  
  
  "Так".
  
  
  Вона прослизнула в ліжко з балдахіном разом зі мною. Раптово її відчув її руку між моїх нога. Ми поцілувалися, і ee стегно піднялося вгору.
  
  
  Її прошепотів гей вухо. - «Ви просите про це. Здрастуйте?
  
  
  Її пальці пробіглися по моїм волоссю, коли його увійшов в нах - так само плавно, як шабля увійшла до бика. Марія притиснулася до мене, наче вона збиралася померти, але я відчував, що вона тільки зараз інтенсивно жилці. В ній не було нічого більш аристократичного. Тепер вона була примітивною жіночною, пристрасної та інтимної. Ee губи хотіли моя мова, а її стегна тримали мене оксамитової хваткою. Балдахіном ліжка з балдахіном піднімався і опускався. спочатку повільно, потім все більш і більш люто. Ненавиджу половину роботи.
  
  
  Ee чорне волосся покривали шовкову подушку, а очі були вологими від бажання. Ліжко затремтіла, коли ми вибухнули разом.
  
  
  Деякі чоловіки потім оргазму відчувають себе пригніченими. Її ніколи. Скотч, ЛСД, марихуана і будь-яка медаль, яку вони мені коли-небудь дадуть, ніщо навколо цього не могло зрівнятися з цим чудовим поколюванням потім ігри. Її поклав голову Марії собі на плече, коли її пальці торкнулися моїх грудей.
  
  
  «У тебе занадто багато шрамів для бізнесмена. - Джек, - мрійливо сказала вона.
  
  
  «А у вас занадто багато сексу для графині. Ми навіть схожі.
  
  
  Вона притулилася губами до моїх грудей, і ми заснули.
  
  
  Через півгодини нас це єдина передача стукіт у двері. Це був один навколо слуг. «Вас викликають до телефону, сеньйор Фінлі».
  
  
  Марія натягнула на себе простирадла, коли його надів одяг і вийшов через кімнати. Мій гнів зростав з кожним кроком. Тільки одна людина могла знати, де її. Її заправив сорочку в штани, а іншою рукою схопив трубку телефону.
  
  
  «Сподіваюся, я не витягнув тебе навколо цікавої розмови», - пролунав монотонний гугнявий голос. Звичайно, це був Хоук.
  
  
  «Ви вже побажали мені вдалого подорожі, коли її виїжджав; Ви іноді телефонуйте, благополучно ви її, добрався?
  
  
  «Ну, взагалі-то я готель поговорити з тобою про інше. Її знаю, що потім останньої роботи тобі знадобиться відпустку.
  
  
  Її зазвичай стаю трохи підозрілим, коли чую, як Яструб використовує слово «відпустка». Так що я почав відчувати себе мокрим.
  
  
  «Але щось сталося».
  
  
  'Це неправда.'
  
  
  «Труднощі, N3». Тепер, в його голосі не було привітності. Але особливо те, що він раптом звернувся з листом до мене із зазначенням мого звань в організації, не обіцяло нічого доброго.
  
  
  Це дуже делікатна справа, яка її хочу довірити тільки вам. Вибачте, що турбую вас, але бізнес важливіше дівчини. Будьте готові піти через сорок хвилина ».
  
  
  Хоук знав свою справу. З цього моменту Джека Фінлі більше не існувало. Її знову шталь Killmaster, зміна, яка мені не дуже сподобалося, але воно відбулося відразу ж.
  
  
  Її запитав. - "Що це за справа?"
  
  
  «Може вийти трохи складним, досить вибухонебезпечно. Чистий TNT (динаміт).
  
  
  Коли повернувся, Марія все ще була в сміття. Ee довге волосся покривали подушку, простирадло облягала вигин її стегон, і за сосок її грудей її міг бачити, що вона дуже збуджена. Якимось чином мені вдалося зібрати валізу. 'Ти їдеш?'
  
  
  «Ненадовго, Мері. Справа малого бізнесу ».
  
  
  Я пішов у ванну, щоб пристебнути ремінь через кобуру під куртку, а стилет в руку - під манжетою мого лівого рукава.
  
  
  В западину щиколотки (на цей раз) я встромив компактну газову бомбу, яку для мене розробив відділу спецефектів. Коли вийшов її навколо туалету, їй був N3, головним агентом AX, самої секретної організації у Вашингтоні. Але їй заздрив торговцю зброєю, яким був хвилину тому - коли ще він знову буде в сміття з Марією.
  
  
  Хоук діяв ефективно. Потім того, як її поцілував графиню на прощання і спустився вниз, мене вже чекала машина. Ми їхали в бік Ронди, але на півдорозі водій зробив машину до берега. На скелястому плато, з якого відкривався вид на Середземне море, перебував вертольотом. Її sel, вертольотом злетів і відійшов від обриву. Її, бачив, як під нами пливли рибальські човни. Пілот зараз же просто дивився на мене.
  
  
  «Я міг би заприсягтися, що ви Генрі Кіссінджер». він сказав мені.
  
  
  Її запитав. - Невже її теж схожий на нього?
  
  
  'Не обов'язково. Але не так багато людей можуть запозичити вертольотом без розпізнавальних символів на ВМС США, містер.
  
  
  Ми летіли дуже низменному, над білими будинками і отарами овець, кіз, що пасуться біля скелястого берега. Відпочиваючі селах нам рукою з пляжу. Її запитав. - «Чому ми повинні триматися подалі від іспанського радаром? Тому що це здавалося мені єдиною причиною, по якій ми летіли так низменному - не тому, що йому подобалося лякати кількох овець або краще роздивлятися місця для прийняття сонячних ванн.
  
  
  - Її теж готель би знати це, містер. Але у мене суворий наказ - летіти як можна нижче ».
  
  
  Ми летіли на захід. Коли показалися будівлі міста Альхесирас, ми раптово повернули на південь. Тепер ми летіли над водою, і її побачив тінь нашого вертольота на хвилях менш ніж у п'яти метрах від нас. Чайки в жаху злітали, коли ми тільки що пролітали mimmo них.
  
  
  «Тепер ви можете бачити, куди ми підемо», - зазначив пілот.
  
  
  Це було ясно. Перед нами вимальовувалася знайома військова фортеця під назвою Гібралтарська скеля. Тепер її теж зрозумів, чому ми летіли зигзагами. Рок - це не острів, а півострів, з'єднаний з іспанським узбережжям. Іспанці хочуть повернути цей район, а англійці не збираються відмовлятися від нього. Час від часу іспанці намагаються морити британців голодом, і потім цього на якийсь час знову настає тиша. Іспанці завжди залишаються трохи надчуттєвими до того, що відбувається на мисі.
  
  
  Ми повернулися і тепер побачили тіні бухт вапняку, де розміщені зенітні знаряддя. Зліва від нас лежало узбережжі Африки: жовтувато-коричнева смуга, яку її бачив, досить частини.
  
  
  Легендарні мавпи граються над Скелею. Кажуть, що британці будуть тримати Скелю до тих тхора, поки там будуть мавпи. І поки вони утримують Скелю, британці контролюють доступ до & nb у протоці, яка займається бачила більше морських битв, ніж де-небудь ще в світі.
  
  
  «Будь ласка, назвіться», - прозвучало в радиосистеме вертольота. &nbs
  
  
  «Екскурсія з видом на море», - відповів пілот, хоча її, подумав, що це дивна ідея, що вертольотом, що перевозить туристів і випадкових мандрівників, здійснював такі маневри між радиомачтами есмінця і крейсера, коли ми наближалися до місця посадки.
  
  
  Її вистрибнув навколо літака і мало не приземлився на голову вітав мене американського морського офіцера. У мене є звання адмірала - що дуже корисно в надзвичайній ситуації і її підозрюю, що Хок використовував його, щоб отримати доступ до британських військово-морських баз. Її бачив, що де стояли англійські військово-морські офіцери, а також англійські та американські морські піхотинці з автоматами. Також тут і в кількох місцях були барикади з попереджувальними знаками: НЕБЕЗПЕКА - РАДІОАКТИВНА ЗОНА. Хоук сказав, що я буду мати справу з «чистим тротилом». Пахло більш важким матеріалом.
  
  
  Її перейнявся атмосферою цієї військової бази - скрип ланцюгів, коли грізні військові кораблі незугарне погойдувалися на набережній, солдати салютували, сіра фарба і формі.
  
  
  «Який чудовий відпустку», - сказав я.
  
  
  Військово-морський флот США, представлений блискучим командиром, який мене прийняв, на мить підняв брови. «Сюди, сер. Він відвів мене в бункер для підводного човна, розміром з футбольне поле. Всередині сонячний святий змінився яскравим штучним світлом дугових ламп. Там патрулювали військові з автоматами. Лейтенант звичайним жестом роздрукував металеву табличку на моєму значку. У мене вже були такі значки - бачив одного разу раніше.
  
  
  Якщо пластикова куля в центрі стане червоною, це означає, що ви піддалися радіоактивному випромінюванню. Втішне пристрій.
  
  
  У водах бункері лежали зловісні кити ядерної війни: величезні підводні апарати з двигунами ядерних реакторів, в яких достатньо місця для дванадцяти міжконтинентальних ракет з ядерними боєголовками. Це безперечно були Посейдоны - вони більше, ніж "Полярис", і можуть нести трехмегатонные боєголовки. Однієї бомби в цьому доці підводних човнів вистачило б, щоб рознести Гібралтар вщент.
  
  
  «А потім вас, сер», - сказав командир, ведучи мене по трапу до однієї навколо підводних човнів, тоном, як якби він вів мене в чергу біля каси супермаркету.
  
  
  Її, ступив на низьку сіру надбудову атомного підводного човна, і спустився через люк. Забудьте про тих фільмах про війну, в яких командний пункт такого корабля виглядає як котельня. У nen знаходився один навколо самих компактних комп'ютерних центрів у світі. Крихітні вогники миготіли на кількох панелях управління, які, навіть коли човен в залі в порту, отримують дані з радара і гідролокатора, навколо командного центру ВМС НАТО в Роті, з вимірювального устаткування в корпусі корабля і при ударах. складати долар переносного реактора і, головне, дані про готовність снарядів.
  
  
  Ми вирушимо на мис, сер. Командир провів мене через вузький прохід. Перевага атомних підводних човнів в тому, що вони більш просторі, ніж звичайні підводні човни, тому вам не потрібно постійно нахилятися, якщо ви хочете зробити пару щагов.
  
  
  Ми знову наштовхнулися на лотки з червоними літерами «РАДІОАКТИВНА ЗОНА - ТІЛЬКИ ДЛЯ УПОВНОВАЖЕНОГО ПЕРСОНАЛУ. Нарешті, командир відкрив двері, і я увійшов в ракетного відсіку один.
  
  
  Однак її був не єдиним у відсіку; хмара задушливого сигарного диму підказало мені, хто мене чекав.
  
  
  «Я думав, тут є заборона на куріння». - зауважив я. Яструб з'явився з-за переднього ракетного валу. Це невисокий худорлявий чоловік з незгладимим сардонічною посмішкою, завжди одягнений в шотландський твід.
  
  
  Лише деякі люди у Вашингтоні, Лондоні, Парижі, Москві та Пекіні знають що-небудь про цю людину: людина, яка займає таке важливе положення, що у нього є під рукою атомна підводний човен, доступна для приватної бесіди зі своїм підлеглим.
  
  
  Хоук без сорому тримав свою смердючу сигару.
  
  
  «Якби зараз таким примхливим», - сказав він. «Мені дуже шкода переривати твій відпустку».
  
  
  «Сказав крокодил, перш ніж проковтнути свою здобич».
  
  
  "Ха-ха!" Хоук розсміявся, як двигун, який не заводиться. «І її, подумав, що тобі буде приємно, що я подолав усе це відстань тільки для того, щоб побачити тебе.
  
  
  Її, притулився до однієї навколо ракетних шахт і вийняв сигарету навколо свого золотого портсигари, головним чином, щоб спробувати нейтралізувати запах его сигари. «Що ж, мені цікаво, чому ця зустріч повинна проходити тут, коли у ВМС США є власна база в Роті, на іспанському узбережжі. Це означає, що нас відбувалося. хоч наша власна безпека в залі під загрозою?
  
  
  'Точно. І якщо мій думаю -- вірна. ця штука небезпечніше, ніж снаряда в цій трубі. Нік. і, звичайно, більш делікатне.
  
  
  Хоук сель на скриню поруч із панеллю з двома замковими щілинами і написом: «НАТИСНІТЬ ТУТ». Це означає, що два різних офіцер повинні одночасно клацнути двома різними клавішами, щоб запустити ядерні боєголовки на ракетах.
  
  
  Він вийняв з камзоли водонепроникний конверт і простягнув мені. Її вийняв навколо конверта кілька шматків паперу і уважно ih досліджував. Було ясно, що вони пробули в & nb якийсь час, але лабораторія відновила більшу частину відсутніх слів.
  
  
  'залежить від ліквідації F ... Отримано перший платежем Werewolf ... Решті платежем потім виконання ... співпрацю ... немає підстав для підозр ... Werewolf вже успішно провели інші клірингові дії ... Ел. Н. в Вемен ... кра. Міс. у Нікарагуа і Р. в Малайзії ... особистість не повинна розголошуватися ... навіть тоді ... призначення ... Прийшов час Ф ... зраднику ... Ф. померти. Ф. зрадив свою справу ... Зрадник Ф. я повинен померти
  
  
  В решті частини тексту Ф. згадується кілька разів, але не дається ніяких додаткових вказівок.
  
  
  «Схоже, хтось отримав завдання». - сказав я, повертаючи конверт.
  
  
  'Що ще?' - запитав Хоук. Його очі світилися, як буває тільки тоді, коли AX стикається з проблемою, яка займається доводить організацію до межі. «Напевно, професійний вбивця. Той, який діє як вовк-одинак.
  
  
  Лист написано на іспанською мовою, і мова йде про Генеральний штаб, що, ймовірно, означає іспанська Генерального штабу. Це пояснює, чому ми зустрічаємося тут, а не в Роті. Штопора тільки в тому, хто цей Ф.? »
  
  
  "Хороша головоломка, тобі не здається?" погодився Хок. Британці знайшли це у людини, який місяць тому розбився біля Скелі, в результаті краху невеликого літака. Минулого місяця кілька російських військово-морських підрозділів увійшли в Середземне море, і коли британці спробували прослухати ih радіоповідомлення, вони почули ще одне повідомлення. У мене з собою немає документів, але переклад короткий, і в nen дослівно написано: «Прибув перевертень(Вервольф). Очікується, що завдання буде завершено до кінця місяця. Розроблені плани поглинання LBT, LBZ, LBM, ЮАНЯ, PCZ. Незабаром ми візьмемося за зброю. Ф. помре.
  
  
  «Вони хочуть позбутися Франка», - почув свій голос. «Хтось найняв професійного вбивцю, щоб убити генералісимуса Франко».
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  
  "Про змову знає тільки глава іспанської розвідки. Він намагався поговорити про це з Франко, але генералісимус просто відмовляється приймати які-небудь особливі особисті заходи". Хок з сумнівом похитав головою.
  
  
  Її зрозумів чому. Франсиско Франко, генералісимус, Ель Каудильйо (Герой війни) зробив Іспанією залізною рукою майже сорок років.
  
  
  З півдюжини фашистських лідерів, які разом з ним увійшли в історію, залишився тільки він. Він змагався і пережив Гітлера, Муссоліні та інших, і його диктатура була незамінною опорою захисту НАТО. Можливо, він не був самим привабливим союзником, якого ми могли б уявити - кудлатий старий грудьми, обвішаний медалями, якими він сам себе нагородив, і тюрми, переповнені іспанцями з почуттям свободи, - але він був практично безсмертний. І скільки фашистських лідерів могли б сказати таке про себе?
  
  
  Ми добре знаємо, що Франко довго не протягне, а США вже чинять тиск на Мадрид, щоб ввести демократичну форму правління, потім його смерті, - продовжив Хоук. - «Але якщо Франка вб'ють, про це можна забути. Звичайно, існує дюжина таємних товариств, деякі навколо яких є монархічними, а деякі настільки фашистськими, що Гітлер міг би будь-чому у них навчитися. Її б краще дозволити іспанцям розібратися в цьому самостійно, але чи знаєте ви, якими є наші інтереси в цій країні? »
  
  
  Її знав це.
  
  
  «Триста мільйонів доларів орендної плати за землю, на якій розташовані ці бази, чотириста мільйонів витрат на будівництво благоустрій. І, звичайно ж, літаки, кораблі та вузли зв'язку вартістю в мільярди доларів ».
  
  
  У цей момент для мене стало, що зрозуміло. - «Ці ініціали, LBT, означають військово-повітряну базу Торрехон, яка займається в залі, недалеко від Мадрида». Тепер мій мозок працював на повну потужність. База ВПС Сарагоса, Бази Морон, Військово-морська база Рота. PCZ - це трубопровід з Кадіса в Сарагосу.
  
  
  Якщо ми втратимо контроль над цими місцями, вся НАТО вибухне, як повітряна куля ».
  
  
  «Тепер ти розумієш, чому мені довелося витягувати тебе навколо сміття графині?»
  
  
  - Так, але, - я покрутив цигарку між пальцями, - вся операція залежить від смерті Франко. Голосувати вони стверджували. Принаймні, сто нападів на Франка повинно було заплановано - принаймні, 20 на просунутій стадії - і Франко все ще живий. У іспанців може бути не найкраща секретна служба в світі, але у них неймовірно сильна поліція. Вони повинні утримувати владу, врешті-решт , це поліцейська держава.
  
  
  На цей раз все по-іншому, - сказав Хоук. «Іспанська таємна поліція, Цивільна гвардія і військова поліція навчені блокувати політичних агентів. Вони винищували десятками студентів-комуністів і змовників-роялістів. У них це добре виходить, тому що вони знають, як проникати в політичні організації. Але тепер вони зіткнулися з холоднокровним, оплачуваною професійним убивцею. Того, хто діє за межами політичних кіл, не можна зрадити, AX - поки що справжня особистість Перевертня-Вервольфа невідомо, але ми, що-що ми знаємо про його послужному списку. Чотири роки тому якийсь шейх Ель Радма нез'ясовним чином впав зі скелі в Ємені. Він не боявся висоти і, нібито, саме він не страждав порушенням противаг. В результаті його смерті його брат шталь правителем емірату, що мав величезними нафтовими ресурсами. Два роки тому полковник Перуджина піднявся в повітря в Аргентині, на своєму літаку. Він був запричастным ув'язнення профспілкових лідерів. Потім його смерті ніхто не посмів знову завдавати їм у всіх будинках навколо. А китайський політик Хо Пінг зник у Малайзії всього рік назад, потім того, як обдурив Пекін з допомогою операцій з опіумом. Нам одне навколо цих дель не було розкрито, і всі жертви завжди були оточені озброєною охороною. Хема б нам був цей Перевертень, він кращий. Крім тебе, Нік.
  
  
  «Не витрачайте час на ці компліменти. До чого ви прагнете?
  
  
  Хоук постукав у ракетній шахті. «Ця маленька штука оснащена декількома ядерними боєголовками, тому що вона пов'язана з радаром. У Перевертня є те перевага, про яку можна тільки здогадуватися.
  
  
  Світовий радар коли-небудь його помітить. Є тільки один спосіб зупинити його: ми повинні протистояти ему з іншим самотнім вовком. Франко добре захищений, але де-то в захисті повинна бути витік. Перевертень знайшов цю витік, в іншому випадку він не пообіцяв би успіх справи. Ваше завдання - знайти витік і вбити Перевертня.
  
  
  «Вважаю, без допомоги Франко, або его охоронців».
  
  
  'Дійсно. Швидше за все, змовники знаходяться в безпосередній близькості від Генералісимуса. Ви нічого про них не знаєте, але вони можуть повідомити своєї організації і про вашу діяльність.
  
  
  Її випустив довгу хмара блакитного диму. - «Голка в іспанському копиці сіна».
  
  
  «Бомба в іспанському стозі сіна», - гірко усміхнувся Хоук. «Але у мене є ще одна підказка для вас. Мертвого людини, в якому ми знайшли конверт, неможливо було впізнати, але це було з ним.
  
  
  Її, подивився на потьмяніла візитну картку, прикрашену тим, що на перший погляд здалося лише двома блискавками, але які їй відомо, як давньогерманської літери SS: дві літери, які між 1929 і 1945 роками позначали Schützstaffel, еліту гітлерівських убивць.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  
  Іспанія - рай для таємних товариств. Навіть у кабінеті Франка є могутня Opus Dei, католицька асоціація, скажімо так, технократів. Франко також пов'язаний з Фалангою, фашистським суспільством UDE, і двома різними роялистскими групами. Додайте до цього озлоблених французьких солдатів ОАС, яким одного разу мало не вдалося вбити Де Голля, і не забудьте про фанатичну банді невиправних нацистів, яким вдалося уникнути судового переслідування за свої військові злочини і зайняти чільне місце в діловому світі Мадрида.
  
  
  Яке місце в цій головоломці займає Перевертень? Її питав про це себе в літаку Iberia Airlines по дорозі в Мадрид. У мене було зловісне підозру. Її, знав, що потім розпаду нацистської німецької імперій SS розділилися на невеликі групи холоднокровних убивць, і кожного члена такої групи називали перевертнем.
  
  
  Навколо аеропорту її взяв таксі і поїхав в стоматологічну клініку недалеко від площі Пуерта-дель-Соль в центрі Мадрида. Приймальня була сповнена пацієнтів, більшість навколо них не виглядало надто щасливим, і там стояло кілька горошків з пониклими декоративними каучуковими деревами. У справжні професіонали, іспанські дантисти краще користуються щипцями, ніж свердлом, але, незважаючи на пов'язку, яку намотав її навколо особи, він не прийшов, щоб в'ячеслав корінні зуби.
  
  
  «Доктор Серено допоможе вам відразу ж», - сказав мені асистент.
  
  
  Інші пацієнти дивилися на мене з полегшеною усмішкою, яку можна побачити лише на обличчях людей, які можуть відкласти лікування у іспанського дантиста на кілька хвилина.
  
  
  «Buenos dias, присядь», - сказав доктор Серено, змиваючи кров попереднього пацієнта з його рук. Її sel в крісло, спинка якого повільно відсувалася тому, поки я не опинився в горизонтальному положенні. Доктор Серено витер руки і підійшов до мене з нетерплячим поглядом.
  
  
  «Ваш іспанська незрівнянний, док».
  
  
  Доктор Томпсон навколо відділу спецефектів AX, він же доктор Серено, кисло посміхнувся. Її просто сподіваюся, що сьогодні не висмикнув занадто багато здорових корінних зубів ».
  
  
  «Вибачте, Док, але це єдине місце, де ніхто не може цього помітити.
  
  
  Томпсон зняв ганчірку з мого обличчя і кинув до сміттєвого відра. Тепер він був у своїй стихії. І його стихією була не стоматологія. Він відкрив невеликий чорний футляр, що лежав на столі для інструментів. Всередині кишень з оксамитової підкладкою були штучні вуха, підборіддя, щоки і ніс, створені в лабораторії спецефектів і спеціально підігнані під точний колір і макіяж моєї шкури.
  
  
  «Це що-те нове, що я розробив спеціально для вас, N3», - сказав він з професійною гордістю. «Вони більше не з полівінілхлориду. Цей матеріал містить силоксан, новітній пластик НАСА ».
  
  
  НАСА? Мені потрібно відправитися в королівський палац, а не на Марс ».
  
  
  «Послухайте, силоксан був розроблений для захисту космічних кораблів від метеоритів. Може бути, він також зупиняє кулі ».
  
  
  «Господи, ти справді такий лікар, який відразу ж заспокоює своїх пацієнтів!»
  
  
  
  Її лежав нерухомо, як сфінкс, поки Томпсон робив свою роботу. У відбивачі лампи її спостерігав, як він змінює форму мого обличчя, підкреслює мочки вух, загострює лінію носа, створює ледь помітні складки на кожному навколо моїх очей і злегка розширює мою нижню щелепу. Нарешті, він ввів контактні лінзи в мої очі, які надавали їм темне сяйво, надаючи мені трохи іспанської зовнішності.
  
  
  Мистецтво маскування - уникати занадто радикальних змін. Наприклад, бороди і вуса вимерли разом з Мата Харі. Невелика трансформація зазвичай найбільш переконлива, і мені потрібно було переконати в цьому крутих хлопців. Пальці?'
  
  
  Її розгортаю руки долонею вгору. Томпсон натягнув тонкі прозорі силіконові смужки кордон на мої кінчики пальців, забезпечивши мене новим набором відбитків пальців.
  
  
  «Добре, на сьогодні все. «Звичайно, якщо з вами трапиться щось дійсно погане, вони можуть дізнатися вашу справжню особистість за вашим зубам», - зазначив він. «Але ти ж знаєш, що я не розбираюся в зубах.
  
  
  'Дякую.'
  
  
  Її знову пішов з пов'язкою на голів, щоб приховати роботу хорошого лікаря.
  
  
  
  
  У Мадриді є два палаци. Одним навколо них є Palacio Real, значна будівля епохи Відродження, яке можуть відвідати туристи, недалеко від центру Мадрида. Почала другий - за містом. Стиль пост-ренесансний - набагато менш вражаючий, - але в цьому сила. Це Ель-Пардо, резиденція Ель-Каудильйо Франсиско Франко, і причина його розташування за межами Мадрида полягала в тому, щоб захистити Франка з жителів його власної столиці. Під час громадянської війни в Мадриді нам у жодному разі не був оплотом Франка.
  
  
  Одягнений у темну форму капітана ВПС Іспанії, її прибув на джипі тих же ВІЙСЬКОВО-повітряних сил Іспанії до блокпосту в кілометрі від Ель-Пардо. На барикаді стояли члени Цивільної гвардії. Вони перевірили мої документи і пропустили мене. Коли її їхав, її почув, що вони повідомили про моє прибуття. Як тільки її зміг ясно побачити Ель-Пардо, її натрапив на початку другої блокпост. На цей раз мої документи уважно вивчили співробітники військової поліції в касках. Коли вони оголосили про моє прибуття по телефону, його мигцем глянув на звужується кільце парканів навколо колючого дроту, що охороняються солдатами і сторожовими собаками.
  
  
  Біля воріт резиденції, мені довелося увійти в кімнату очікування, яка займається розташовувалася в будівлі, яка нагадує бункер. У мене зняли роздруківки пальців і сфотографували моє нове обличчя. І роздруківку, і фотографію принесли офіцерові, який, як я сказав, мене чекав.
  
  
  Звичайно, офіцер мене не чекав. Як тільки її ввійду в палац, він побачить, що я аферист. Телефон задзвонив.
  
  
  «Ель-Капітан прибув?
  
  
  Охоронець подивився на мене через телефонну трубку.
  
  
  El capitdn dice que usted no está esperado ».
  
  
  «Solo sé que tengo mis ordenes», - відповів я. «Vamos a ver», - сказав чоловік по телефону. "El computador debe saber". Тепер її зрозумів причину метушні з фото і відбитками пальців.
  
  
  На території палацу знаходився комп'ютер, який порівнював мої фізичні характеристики з характеристиками офіцер, якого зображував її. Протягом півгодини її спітнів, поки робота Томпсона не пройшла перевірку і мені сказали, що тепер її можу увійти під палац.
  
  
  Ретельно доглянутий сад оточував триповерховий палац, який на самому делле був трохи більше, ніж великий заміський будинок. Масивний фасад підтримувала колонада з французькими дверима. Павичі гордо обходили клумби і охоронці намагалися залишатися в тіні дерев, як можна довше, щоб самому Ель Каудільйо не доводилося турбувати його зір, коли він випадково вигляне назовні. На півдорозі до мене приєднався грубий, м'язистий ветеран Іспанського Іноземного легіону, не сказавши нам слова. Мені прийшло в голову, що Франко був наймолодшим бригадним генералом в світі, коли перед війною він очолював Іноземний легіон борючись проти додамо до властивостей в Іспанській Сахарі. Цей ветеран омела акуратний засмага, носив кепі і омела красиві шрами. Він був одним з відданих, особистих охоронців Франко, і кожен, хто готель заподіяти своєму босові який це у всіх будинках навколо, повинен був спочатку пройти через труп цього охоронця.
  
  
  Як тільки ми увійшли, з'явилися ще люди. Її, знав, що проходжу mimmo металошукача. Добре, що я вжив заходів обережності і здався беззбройним, тому що, перш ніж її, це усвідомив, мене заштовхали в маленьку кімнату і ретельно обшукали. «Ваш начальник прийде за вами через мить», - сказав мені охоронець зі шрамами. Його рука лежали на рукоятці пістолета - «люгера», дуже схожого на мій.
  
  
  Її протер очі.
  
  
  "Що це?'
  
  
  "Та нічого."
  
  
  По товстому килиму, який заглушав наші shaggy, її потрапив у великий зал. Коли її увійшов, її побачив достатньо, щоб зрозуміти, що дзеркала в кімнаті були так званими двосторонніми дзеркалами, і що за кожним відвідувачем спостерігали зовні і що, мало пістолет постійно націлене на нього. Немає більш захищених коштовностей корони, ніж Ель-Каудильйо.
  
  
  «Ти виглядаєш трохи хворим», - помітив охоронець з зростаючим інтересом.
  
  
  «Ой, нічого особливого, мабуть, захворів в Анголі». Її витер зі щік краплі банк. «Я бачив, як Португалія бомбила африканських partizan. Це скоро пройде ».
  
  
  'Ти хворий?' Він трохи не підняла мене з підлоги за комір. «Ви хворі, і наважилися прийти в палац? Ідіот! Хіба вони ніколи не говорили вам, що ніхто ніколи не повинен наближатися до генералисимусу, коли він хворий?
  
  
  Він зміг застрелити мене на місці. Замість цього він виштовхнув мене. «Я працюю в охороні генералисимусе вже сорок років. Її вбив принаймні дюжину бомжів, які наважилися сюди проникнути, не кажу вже про те, щоб підняти проти нього зброю. Якщо ти зараз же не сядеш в джип, і не виїдеш, їй тебе вб'ю ».
  
  
  «Але у мене є наказ».
  
  
  Він витягнув пістолет з кобури і погрозливо підніс мені під підборіддя. «Навіть якщо б у вас був наказ від Папи Римського, сеньйор, якщо ви не негайно вийдіть зараз, ви мертві».
  
  
  Її iso усіх сил намагався виглядати дуже приголомшеним і швидко повернувся до свого джипу. Дійсно, її, знав, що є великий страх, що відвідувачі передадуть інфекцію старіючому Франка. Не буде перебільшенням сказати, що ніщо не могло спонукати мене увійти в Ель-Пардо, якщо б я не знав заздалегідь, що раптовий напад малярії буде потрібен, якщо буде потрібно, щоб віктор мене звідти.
  
  
  Це було всього лише польове обстеження. Ніяк не коли ніхто не збирався вбивати нашого дорогого союзника, тому ввечері, знявши іспанська джип і маскування, її повернувся в палац.
  
  
  У мене була перевага в одному: перевертень працював один, без сторонньої допомоги. Його міг це оцінити. На самому делле покладатися можна тільки на себе. Але це також означало, що я міг точно імітувати его план - не турбуючись про який-небудь допомоги, яку Перевертень може отримати від одного чи кількох охоронців Франка, і в цьому випадку її буду позбавлений допомоги. Те, що він міг зробити, міг зробити і її. Принаймні, це те, що я повинен був передбачити. Як тільки настала темрява, її, приступив до атаки фортеці під назвою Ель-Пардо. Тепер її більше не Нік Картер, AX-Killmaster. Її був перевертнем. До мого пуловеру був прикріплений люгер. Ніж і газова бомба були на місці. Оскільки її, люблю порядок і акуратність, такі дрібниці завжди викликають у мене гарне почуття власної гідності.
  
  
  Палац був оточений трьома окремими парканами навколо колючого дроту - її знав це по всьому денного візиту. У фільмах завжди можна побачити, як герой перерізає колючий дріт - це одна навколо причин, чому актори рідкісних лікувальних стають хорошими шпигунами. Її зробив те, що зробили б Перевертень і будь-який інший хороший професіонал: я увійшов через самий охороняється вхід, через сам блокпост.
  
  
  Її чекав біля першої барикади, поки не під'їхав джип, і його зупинили солдати. Фари машини, які, зрозуміло, були включені, сліпили очі солдатам настільки, що вони не могли бачити, що відбувалося в темряві навколо них. Її міг би пройти mimmo, якщо б довелося.
  
  
  Її прослизнув в тіні, так само минув початку другої бар'єр, але третій, біля воріт, пройти було важче. Прожектори освітлювали кожну травинку. В будинку, схожому на бункер, її побачив нішу для великокаліберного кулемета. Її зісковзнув через стіну на животі. Трава була скошена рівномірно. Не було наших собак, наших солдатів. Тільки трава між стін не була травою. Все внутрішнє кільце навколо палацу було всіяне антенами, що нагадують травинки. Але мене це не здивувало. Вони тремтіли від нічного бризу, постійно посилаючи свої сигнали комп'ютера Франка. Її дуже добре знав ці речі, я знаю, що Міністерство оборони США розробило ih для відстеження вьетконговских солдатів.
  
  
  Крізь майку відчував її ритмічне дзюрчання двигуна. Це безумовно не машина. Моя мета злетіла вгору, і її тільки що мигцем побачив вертольотом «Хьюї Кобра», ширяючий відверті над деревами. Він був оснащений безшумним двигуном - ще одним розробленим в Сполучених Штатах, - і якщо б він був призначений для цілей спостереження, в nen було б будь-що, що ми також розробили і позичили Франко: ультрафіолетові теплові датчики, які були так очевидні для мене. буде сигналізувати, як якщо б це була повна місяць. Крім того, він, звичайно, був озброєний кулеметами і ракетами.
  
  
  «Кобра» підійшла облизує. Его радарне обладнання тепер напевно вже реєстрували температуру мого тіла. На червоних лініях екрана би представляв: спочатку кролика, потім собаку, потім людини. Її, перекотився на життя, маючи намір відступити, але до воріт вже наближалася машина, і її фари полегшать роботу «Кобрі». Машина перебувала приблизно в sta ярдів від мене, московські ворота " - приблизно в тридцяти. «Кобра» тепер парила в повітрі, спрямувавши на мене. Легіонери біля воріт отримали короткий телефонний дзвінок; через секунду вони вискочили навколо бункера і побігли на узбіччя дороги.
  
  
  Що б зробив Перевертень?
  
  
  Її почекав, поки вогні наближення машини освятити «Кобру», і вистрілив. Антена радар вибухнула. Її швидко зробив два стрибка вперед; всій території готелю якої її лежав, була зорана кулями з розлюченого вогнедишного вертольота. Її пролежав там не довше, ніж треба було, щоб погасити двох ліхтариків біля воріт моїми кулями, потім схопився на ноги і помчав відкрито до легіонерів.
  
  
  Ih було десять, але з вимкненими прожекторами і фарами армійських машин, які тепер світили відкрито їм в обличчя, вони були злегка засліплені. Її налетів на першого, вдаривши його однією ногою на груди, а інший по обличчю, і перш, ніж він встиг вистрілити, він з бульканням зісковзнув на землю. Ще одного легіонера її виросли ударом у шию. Навколо бігав з вереском кася, додаючи загального замішання. Її знову відчув гул вертольота на своїй шиї. Навколо входу в палац хлинула нова орди легіонерів, безладно грохоча своїми автоматами, знищивши тільки павича і кілька квіткових клумб. Її, кинувся до колонаді з французькими дверима. Стояв на сторожі мого легіонера швидкість штовхнула у вікно. Залишив їй его середовищ осколків скла, і побіг в бальний зал. Вихід навколо холу перегородила струнка фігура: мій знайомий охоронець зі шрамами. Її вдарив його его зліва, але ефект був приблизно такий же, як від удару повітряною кулею. Він штовхнув мене ногами і схопив за горло. В Іспанії найбільш кращою стратою є повільне болісне удушення, і він, схоже, запитував себе до йому особливу прихильність.
  
  
  Замість того, щоб чинити опір його дивовижну силу, її пірнув, в результаті чого сірий ветеран втратив рівновагу і впав на слизьку майданчик для танців. Він засміявся і знову схопився.
  
  
  «Добре, давай потанцюємо ще трішки, приятель».
  
  
  «Вибачте, але особисто мені більше подобається більярд».
  
  
  Її пірнув про старовинний клавесин і штовхнув його iso усіх сил. На повному ходу той вдарив охоронця по поясу. Він ляснув по клавіатурі, і разом вони продовжували котитися по танцполу до однієї навколо французьких дверей. Охоронець вилетів у нього, і приземлився у дворі. Ніжки клавесина, які застрягли на півдорозі між одвірками, подалися від ударів, і інструмент з какофонією олов'яних тонів звалився на підлогу.
  
  
  Її зараз побіг в хол. Франко не повинен був знати про моє існування - але як він міг залишатися байдужим до стрільби відвертими під вікном своєї спальні? Моєю єдиною турботою тепер було дізнатися, чи зможе Перевертень успішно здійснити свої плани у палаці. Її зняв кобуру з плеча і сунув її під одяг з револьвером. Потім її обережно постукав у велику міцну двері.
  
  
  'Хто там?' - пролунав роздратований голос старого. "А що значить все це перестрілка?"
  
  
  «Нещасний випадок, генералісимус. Нічого особливого.'
  
  
  «Як я можу спати зі всім цим шумом? - Всі ці заходи обережності починають мене втомлювати, - сказав тремтячий голос. «Скажи їм, щоб вони припинили займатися цим лайном.
  
  
  «За вашим наказом, генералісимус».
  
  
  'Не кажіть! Зроби що-небудь з цим!
  
  
  Легше сказати, ніж зробити. Біля головного входу мене чекали двадцять підбігли солдатів.
  
  
  Її кинув газову бомбу посеред стривожених людей і вибрався крізь дим і рвуться легіонерів, примудряючись надіти кепі, коли проходив mimmo. Армійська машина, що слідувала за мною до воріт, все ще перебувала там. Його стрибнув за кермо і поїхав, не чекаючи пасажирів.
  
  
  У середньому блокпості мені все ж вдалося скористатися метушнею і продовжити рух, але до того часу, коли її досяг зовнішньої барикади, легіонери почули тривогу.
  
  
  Мотоцикли Guardia Civil стояли посеред дороги. Здалеку вони були схожі на маленьких кумедних ляльок, але коли підійшов її лизати, її побачив і автомати ih в руках. Її набирає швидкість і подивився, як пара мотоциклів злетіла в повітря, коли її мчав через неймовірну корпусу з колючого дроту.
  
  
  На першому плані перехресті згорнув її і поїхав у ліс. Там я одягнув форму військово-повітряних сил і пересів у джип, який сховав там потім першого візиту в палац.
  
  
  У цій маскування її провів залишок ночі, вистежуючи таємничого вбивцю, якому це майже вдалося. Потім довгих безрезультатних пошуків її зняв кімнату в «Паласіо». Тільки цей «палац» був самим розкішним готелем Мадрида, і в nen є такі хрусткі простирадла і м'які подушки, які не дадуть вам прокинутися раніше полудня.
  
  
  Цієї ночі мене мало що здивувало. Її, заздалегідь знав, що моя перевага полягає в тому, що мені не потрібно вчиняти певну дію під час своєї дії. Сили безпеки завжди відставали від моїх дій, концентруючись на тому, що, по ih думку, її планував напад Франка. Безпека палацу повністю відповідала останнім американським розробок в цій області. Але вони не могли знати, що я знав про це в деталях. Було ясно, що легіонери безмірно покладалися на бездоганну ефективність системи безпеки. Керівництво, яке продовжував її підтримувати, завжди знаю, що відбудеться далі, позбавляло охоронців рішенням адекватно відреагувати. Майже все моє дію пройшло так, як її планував заздалегідь. Отже, висновок був очевидним: якщо б Перевертень володів такими знаннями, як її, він міг би проникнути в палац відкрито кімнату Франка.
  
  
  Незважаючи на знання цього, її прокинувся тільки опівдні наступного ранку.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  
  Відьма полетіла зі своєю жертвою у віддалений замок. Жахливе істота розірвало своє потомство, з похіттю з'їв його. Зустріч відьом, божевільних і дияволів біля нічного вогнища, отбрасывающего моторошні тіні в темряві. Всі ці і багато інші монстри були зібрані в одній кімнаті знаменитого музею в Мадриді, і кожне навколо цих чудовиськ було створенням майстра-живописця Гойї. Гойя помер від отруєння свинцем - результат його наполегливої праці, з-за якого він ніяк не коли і вночі був оточений бочками зі свинцевою фарбою. Одіна по всьому симптомів цього захворювання - депресія, що супроводжується страшними кошмарами. Тепер, через сто років потім його смерті, відвідувачів музею все ще можуть пережити кошмари Гойї. Це було місце, оточене мріями божевільного, якого Хок вибрав для нашої зустрічі.
  
  
  «Вчора ввечері ви непогано попрацювали», - сказав він, ніби ми обговорювали спірний штопора сучасного мистецтва. «Навколо столиці все ще є блокпости. Її говорив вам бути обережним. І що ти робиш? Ви практично робите революцію. Дуже неохайно!
  
  
  Але це було необхідно. Мені потрібно було знати, чи зможе Перевертень проникнути в палац.
  
  
  Він був роздратований, але я був упевнений, що він зацікавився.
  
  
  'І це виявилося можливим?'
  
  
  'Так.'
  
  
  Увійшла група туристів, ih вела одягнена в твід жінка з передозуванням рум'ян на щоках. Її англійська був дуже гладким, і вона постійно використовувала такі слова, як «близькість» і «космічна значимість». Думаю, Гойя негайно кинув би її в одну навколо своїх бочок з фарбою.
  
  
  «Так, але перевертень цього не зробить», - продовжив я, коли ми з Хоуком увійшли в сусідню кімнату. Перше, що я помітив там, це знаменита « Оголена Майя» Гойї , соковита темноволоса контесса, що розтягнулася ірина і, здавалося, спокушає глядача привабливою посмішкою. Це була робота з більш раннього періоду життя Гойї. Раптом моє тіло подумало про Марії-де-Ронда.
  
  
  «Так, але тобі це вдалося», - сказав Хоук, повертаючи мене до реальності.
  
  
  «Добре, але мене це не турбувало. Її майже не вибрався живим. Ні, професіоналу начебто Перевертня потрібно заздалегідь знати, що у нього є хороший шлях до відступу. В іншому випадку він не почне діяти. Крім того, потім мого візиту заходи безпеки будуть посилені, а вчора ввечері її, помітив, що вони не інший робити половину роботи ».
  
  
  «Але хіба його спільники не допоможуть ему втекти потім нападів?»
  
  
  Це було б можливо. Але оскільки вони не знають, хто такий Перевертень, чому вони не допомогли мені втекти минулої ночі? Ні, не можу сказати, що вчора ввечері мені дуже допомогли. Крім того, її, сподіваюся, що це нікому не допомагав у потойбічний світ, чи не так?
  
  
  «Ні, але їм тепер є чим зайнятися», - коротко відповів Хок.
  
  
  Він не міг схвалювати мій метод, але я знав, що отримав гарні результати. Тепер ми могли бути впевнені, що охоронець Франко був йому вірний і що Франко був у безпеці, поки залишався в Ель-Пардо. Але я повинен був визнати, що досі тхора поняття не мав про особистості Перевертня. Тобто, якщо б взагалі був перевертень. «Це просто неправильно», - пробурчав я. «Одне тільки це ім'я, Перевертень. Це ім'я використовували б тільки деякі фанатики. Професійні вбивці не фанатики - вони не можуть собі цього дозволити. Може, Перевертень - така ж фантастика, як і всі ці в інтернеті. Ви знаєте, що всі ці таємні товариства живуть ілюзіями. Ми могли б працювати тут місяцями тільки тому, що якийсь ідіот знову придумав таку фантазію ».
  
  
  "Так ти міг би взяти відпустку замість цього?" Яструб багатозначно глянув на Голу Майю.
  
  
  Ніяк не коли Яструб повернувся до Вашингтона, і мені довелося залишитися, щоб займатися переслідуванням примар. Насамперед, звичайно, її зайнявся Марією - де - Ронда з фазенди . Вона опинилася в Мадриді, і коли їй подзвонив ей за номером у Мадриді, вона сказала, що скасує всі свої зустрічі, щоб зустрітися зі мною. «Знайомство» - не зовсім те, що вона сказала, і її знову подумав про Майї Гойї .
  
  
  Ми зустрілися ввечері в ресторані на Пласа-Майор, однією навколо найкрасивіших площ Європи, і Марія була найкрасивішою жінкою. Вона знову була одягнена в біле, що підкреслювало оливковий відтінок її шкіри.
  
  
  "Як справи?" - запитала вона, поки ми їли качку, приготовану з валенсийскими апельсинами.
  
  
  «Угода з вертольотом. Нічого захоплюючого.
  
  
  'Яка жалість; Тоді, звичайно, ви не чули всіх цих слуховий. Минулої ночі на Каудільо було скоєно майже успішний замах . Вони не знають, хто це був, але, схоже, йому вдалося проникнути відвертими під палац, а також йому вдалося втекти. Повинно бути, це був якийсь надлюдина ».
  
  
  «Боже, це цікаво».
  
  
  "Це все, що ти можеш на це сказати?"
  
  
  «Ну, якщо чесно, Марія, її не особливо герой. Якби ви розповіли мені подробиці, її б, напевно, втратив свідомість ».
  
  
  Вона піднесла склянку до губ. - Я дуже добре тебе знаю, Джек. Чесно кажу, готовий заприсягтися, що ти єдиний, хто здатний на таке. Ви не могли б отримати всі ці шрами на тілі, просто продаючи зброю. Б'юся об заклад, ви теж його час від часу використовуєте ».
  
  
  «Маріє, ти повіриш, що я в страху, коли побачу лезо бритви?»
  
  
  "І вона сказала вам, що я усе ще незаймана?"
  
  
  Ми обидва засміялися.
  
  
  Потім обіду ми прогулювалися рука об руку по вузьких вуличках навколо площі. У дев'ятнадцятому столітті ця частина Мадрида омелою сумнівну репутацію. Це була обитель підземного світу, і почесний громадянин, якому було що втрачати, не ризикнув би поткнутися туди потім заходу сонця. Зараз ми живемо у сучасний час, але цей міський квартал - одне навколо тих місць, де зміни відбулися не так швидко.
  
  
  Але тут ви знайдете кафе, де співають справжнє фламенко, і я не маю на увазі місць, які вже були розбещені туризмом, а справжні, автентичні. Як і корида, фламенко - одна навколо тих речей, які ви можете оцінити, тільки побачивши це особисто. Її познайомився з фламенко, коли мені довелося бути на Кубі у справі про шпигунство, у термін до доходу Кастро до влади. Ми зайшли в кілька кафе, поки нарешті не знайшли потрібне місце - бар з гарною мідно-червоної бочкою, наповненої просоченої віскі сангрією, клієнтура, в основному складається навколо робітників, і співак, який видавав визжащие жалібні гортанні звуки, провідні до нас. через кістковий мозок і кістки. Звичайно, співак і гітаристи були гитано, іспанськими циганами зі смаглявою шкірою і чорними, як ворон очима. Під спів всі сиділи за важкими дерев'яними столами, на яких стояли глиняні тиглі.
  
  
  «Ви дуже музичні для американця», - похвалила мене Марія.
  
  
  «Ходімо в мою готель, і я покажу тобі, наскільки добре у мене почуття ритму».
  
  
  Пропозиція здалася мені привабливою, і коли її обійняв її за талію, так званий Перевертень був останнім, про що думав її. Ми вийшли з кави і увійшли в неосвітлений провулок, все ще відчуваючи легке запаморочення від сангрії. Раптом її побачив перед собою блиск двох ножів. Навколо дверного отвору виступили два гитано . Вони носили шийні плат, а ну розпатлане волосся мали темно-синій блиск. На ih зухвалих обличчях був вираз презирства.
  
  
  Гитанос мають репутацію непогано володіють ножами, не кажу вже про те, що їм подобається більше, ніж дратувати невинного перехожого, викручуючи йому руку, разбиивая ему щелепу, а потім ламаючи ще кілька кісток.
  
  
  «Небезпечно виходити з дому так пізно, містер Турист. Ви, мабуть, маєте потребу в захисті, - сказав найближчий до нас, мнучи ніж. Він широко посміхнувся, його рот був повний золотих зубів. У голів у его свого друга, не так, нібито, і багато золота, але пара ошатних золотих сережок надавала йому було понад необхідний пристойний вигляд. У мене не було настрою для неприємностей, і я міг би легко злякати ih двох своїм револьвером, але останнє, що мені було потрібно, - це проблеми з поліцією.
  
  
  "Чи Не хочете ви забезпечити мені захист?" - коротко запитав я. «Цей район зараз дуже небезпечно», - сказав мені циган в сережках. «Я Навіть поліцейським тут не комфортно, тому вони зазвичай просто тримаються подалі. Думаю, вам буде краще найняти нас, сеньйор.
  
  
  У нас це коштує не дорого. Грошей, які є у тебе і сеньйори, буде достатньо.
  
  
  "Хіба ви не приймаєте дорожні чеки?"
  
  
  Вони розсміялися, але я не думав, що у них гарне почуття гумору.
  
  
  «Ми хочемо все, сеньйор».
  
  
  Вони змусили нас стати до стогнати. По кави ніхто не виходив, але я її побачив «Кадилак», в одному кінці вулиці. Однак той, хто був за кермом, схоже, не поспішав нам на допомогу. Одіна навколо циган потягнувся до діамантовим сережками Мері, але я її відкинув його руку в сторону.
  
  
  «Не намагайся бути хоробрим зараз», - поддразнил він мене своїм ножем під підборіддям. - «Будь хорошим туристом, в іншому випадку її зроблю тобі новий рот на рівні горла».
  
  
  «Джек, роби, як він говорить. Вони вбивці ». Його знав про це. Цигани у всіх частинах світу з трепетом дивиться на іспанських гитано. Вони виглядали так, ніби у разі необхідності, продадуть вас бабусям по частинах.
  
  
  Гаразд, візьми мої гроші і відкат, - прошипів їй крізь зуби.
  
  
  У цей момент хлопець з золотими зубами поклав руку Мері на груди, і шталь мацати. Її, думав, що жарт тривала досить довго. Gitano з сережками опустив на мене свій ніж, але его голодні очі тепер дивилися на грудях Марії. Її підняв його руку і завдав удар карате в груди. Его грудина рипнули, як сухе дерево, і він скотився в стічну канаву.
  
  
  Його колега з посмішкою в двадцять чотири карати раптом усвідомив, що його ще стогне, ніж боляче. Швидко, як кішка, він зробив випад, его стилет був спрямований мені в очі. Її пірнув під лезо, схопив його в кулак і використовував його власний імпульс, щоб підняти його з землі і кинути головою об кам'яну стіну. Але у нього, мабуть, була дубова мета; він відскочив назад і вирвав свою руку навколо моєї виверти. Лезо спалахнуло, як ртуть, пробило мій піджак і пробило кобуру на моєму плечі. Якби її не вдягнув її, вона б, напевно, був у стічній канаві поряд з першим гитано . Ми обережно обійшли ще інший у вузькому провулку. Его клинок зробив у повітрі рух у формі вісімки, поки він чекав свого шансу.
  
  
  «Тепер це твої гроші і твоє життя, турист», - прошипів він. «З вашою дамою поговоримо пізніше».
  
  
  Він готель сказати більше, але на моєму рівні злетіла і вдарила його в щелепу. Обома руками її врізав ему в нирки з силою кувалди. Її відскочив назад, перш ніж він зміг встати, щоб використовувати свій ніж.
  
  
  Gitano розсміявся посміхнувся і сплюнув кров. Діос, ти теж можеш битися, турист. Так що тепер справа не в грошах - тепер справа загалом. Голос чому мені доведеться тебе вбити ».
  
  
  Так от, тепер спливла іспанська гордість. Він зробив помилковий випад в мою пах, і коли її відскочив убік, він повернув лезо і вдарив мене по коліну. Він потрапив мені в кістку на кілька див.
  
  
  - Ти і сам непоганий, - визнав її і відступив на кілька кроків.
  
  
  Тепер він почав жонглювати ножем, її спостерігав, як він крутив у повітрі шість дюймів гострим як бритва сталі; Її не міг придушити почуття захоплення. Але я знав цей трюк. Він готель, щоб її спробувала вибити ніж з його рук, і як тільки мій засадах підніметься, він покладе нитку мого особистого життя. Її зробив вигляд, що штовхаю, але стримався. Коли гитано штрикнув ножем в мою промежину, її відхилився, і мій кулак вистрілив у бік его особам. Її почув, як тріснула вилиці. Він був неврівноваженим, але все ще стискаючи ніж, він похитнувся до Марії. Її схопив його за комір і пояс і підняв високо над головою. Ніж безцільно випав з його руки, коли її, кинув його в бік найближчої машини. Він зісковзнув. Її знову підняв його над собою, на цей раз краще прицілився і зробив відвертими в лобове скло машини. Він не уявляв приємного видовищ - лежав зім'ятим тілом в машині, звісивши ноги з розбитого вікна. Як би воно нам було з ним покінчено. Інший циган, побачивши, що сталося з його колегою, виліз стічної канави і пустився бігти.
  
  
  Оле! - прошепотіла Марія мені на вухо.
  
  
  Тепер, коли акція закінчилася, Кадилак вийшов з тіні. Водій вискочив навколо машини, явно стурбований. Це був високий в'ялий чоловік з світлими очима і густою рудою бородою. Его, шведів, щільно прилегла до живота, очевидно, йшла від самого дорогого кравця Мадейри, а його пухкі пальці блищали золотими кільцями і лазуритом. Его він майже змусив мене тужити по смердючих сигар Хоука, і він був дуже здивований, виявивши, що він був дуже добре знайомий з Марією.
  
  
  «Я тільки що бачив, як ти бився з цим циганом», - сказав він. Якби її тільки прийшов раніше.
  
  
  «Так, якщо б її знав, її б припас для тебе ще одного», - погодився я.
  
  
  Марія висунула мені цю бородату мавпу, як Андреса Барбаросса, додавши, що він був великим промисловцем. Він досить дивно усміхнувся при цьому поданні.
  
  
  Він запитав. - "А хема міг бути цей надлюдина?" Я не знав, що хто-небудь зможе побити цигана з ножем. Але ти истекаешь кров'ю, мій милий. Як я можу задавати такі питання в цей час? Поїхали зі мною.
  
  
  Як ніби ми були старими друзями, він допоміг мені сісти в Кадилак. Барбаросса добре знав Мадрид. Менш ніж через хвилину ми припаркувалися біля шикарного ресторану. Одна навколо хороших кравець Іспанії полягає в тому, що ресторани зазвичай відкриті всю ніч. Барбаросса провів нас і провів до свого особистого столика. Він підкликав кельнера і замовив бренді, поки Марія промила мою маленьку рану водою з кришталевого келиха.
  
  
  "Як ти себе почуваєш зараз?" - запитав бізнесмен.
  
  
  «Наполеонский бренді лікує всі рани.
  
  
  «У самому делле», - погодився Барбаросса, знову наповнюючи мій стакан. «А тепер скажи мені, хто ти.
  
  
  «Джек - представник збройової компанії», - відповіла за мене Марія.
  
  
  'Так.' - Тепер Барбаросса виглядав дуже зацікавленим. "Яка компанія, якщо її можу запитати?"
  
  
  "Swiss Universal". Наш головний офіс в залі в Цюриху, багато навколо наших клієнтів розмістили свій капітал в Швейцарії ».
  
  
  Іноді ми купуємо зброю для деяких навколо наших компаній, але не думаю, що коли-небудь чув про Swiss Universal ».
  
  
  «Ми працюємо не так давно».
  
  
  "Легка зброя?" - Барбаросса зацікавився більше, ніж зазвичай.
  
  
  «Легке озброєння, - відповів я, - джипи, польові гармати, танки. Також як повідомило посольство і літаки. А ще у нас працюють консультанти, які при необхідності можуть дати інструкції ».
  
  
  'Чарівно!'
  
  
  Барбаросса кинув цю тему і почав звичайна розмова про мої враження від Мадрида і якості їжі. Все, що я отримав від нього, це те, що його підприємство має якесь віддалене відношення до проектів розвитку.
  
  
  La cuenta, por Favor. Офіціант приніс рахунок. Коли її зібрався платити, він просто відмахнувся від моїх грошей і підписав рахунок. Барбаросса запропонував відвезти мене в готель, але її достатньо знав про іспанських звичаях, щоб відхилити його пропозицію, і взяв таксі. Таким чином, Марія змогла поїхати і переночувати зі мною.
  
  
  «Я думаю, Андрес заздрить тобі», - сказала вона, складаючи плаття і кладучи його на стілець. «Він дуже розумний, але, на жаль, у нього немає такої привабливою фігури. Крім того, він завжди нагадує мені великого червоного кабана ».
  
  
  Давайте забудемо про Андрес Барбаросса ».
  
  
  Вона прослизнула під простирадла, її, відчув її ніжну шкіру, потім притиснув її так сильно, що я міг відчувати подих кожної клітинки її шкіри. Наші мови зустрілися, коли моя рука відчула ee стегна.
  
  
  "Боже мій, Джек!"
  
  
  Її, увійшов у нах. Гола Майя промайнуло у мене в голів на мить. Це була посмішка Марії. Її ноги обвивали мене, втягуючи в себе. Її, відчував її нігті на своїй спині, коли ми разом досягли оргазму. Це було ідеально.
  
  
  Мені не хотілося турбуватися про Барбароссу, але я не міг повністю викинути його навколо голови. Коли він підписав рахунок в ресторані, її помітив якесь дивне.
  
  
  Він написав подвійну букви «ss» «Барбаросса» в давньонімецькою стилі СС.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  
  Її пізно снідав у їдальні Palacio, коли до мого столу вони принесли телефон. Так само, як я не міг викинути навколо голови Барбароссу, він не міг забути мене.
  
  
  Его голос абсурдно стурбовано. - "Як ти почуваєшся сьогодні вранці?"
  
  
  "Спасибі. Просто невелика судома в нозі."
  
  
  «Це добре. Те, як ви захищали нашу подругу Марію, дійсно дає на мене глибоке враження. Її також готель сказати вам, що мене цікавить легка зброя. Хочете політати на літаку?
  
  
  Куди?'
  
  
  Просто вгору і вниз в Марокко. Це займе щонайбільше кілька днів, не більше того. Принаймні, якщо дуже хочеться щось продати ...
  
  
  Моє прикриття, як торговця зброєю було б біса неймовірним, якби я не вліз у цю справу. Я думаю, що з-за робочого графіка Франка, швидше за все, він залишиться в Ель-Пардо на тиждень. В цей час він буде в безпеці. І в разі, якщо Барбаросса дійсно б захотів купити зброю, мені не було про що турбуватися: у Цюріху дійсно була компанія під назвою Swiss Universal. Без сумніву, Барбаросса вже це перевірив. AX не любить половинчату роботу, і в таких випадках нічого не залишають на волю випадку.
  
  
  «Я не заперечую проти цього», - відповів я. «Яка саме зброя вас цікавлять? Її можу показати зразки ».
  
  
  «Автоматичні гвинтівки. Мій водій забере вас сьогодні в 3:00. Він відвезе вас в аеропорт, а звідти ми полетимо на моєму літаку ».
  
  
  «Відмінно, я з нетерпінням ось чекаю цього».
  
  
  Я не хочу стверджувати, що шталь ясновидцем за той час, що я працював агентом, але у мене є свого роду вбудований радар для визначення небезпеки. І цей радар тепер сказав мені, що за мною спостерігають. Барбаросса готель знати, чи варто зі мною зв'язуватися, і якщо б це не була компанія Swiss Універсальний, товстий бізнесмен знав би, що я не просто звичайний продавець.
  
  
  Моя проблема полягала у тому, щоб з'ясувати, чи був Барбаросса просто шанувальником Марії або він міг повести мене по сліду Перевертня. І я не був у цьому впевнений. Справді, може видатися підозрілим, що він, не підняв руку для мого захисту, коли побачив, що мене переслідують два цигана. Але з іншого боку, її міг би вказати приблизно в сім мільйонів людей в Нью-Йорку, які вели б себе так само, в такому випадку. І навіть якщо б він написав своє ім'я з цими буквами ss, це теж може бути чистим збігом. У такому разі її велике враження справив би, якщо б поїхав через країни, де її працював, у «відрядження» в Марокко.
  
  
  Їй подзвонив в Цюріх. Агент AX, відповів на дзвінок, представився офісним клерком, разговаривающим з продавцем. Її знову повісив трубку, випив ще кави і викурив першу сигарету.
  
  
  Сонце яскраво світило мені в обличчя, коли її виходив навколо готелю. Одночасно зі мною вестибюль покинули коридорний, два священика і група бізнесменів. Праворуч від мене була широка вулиця. Її звернув на вузьку вуличку ліворуч і священиків більше не побачив. Було багато маленьких парфумерних магазинів і художніх галерей, які в основному продають сувеніри туристам. Посильний увійшов в один навколо них, ймовірно, за дорученням гостя готелю. Її перейшов вулицю, йдучи між скутерами Vespa машинами і Fiat, зробленими в Іспанії. Відійшовши районі Plaza del Sol, її, помітив, що один навколо бізнесменів переходив вулицю позаду мене. На наступному розі він швидко повернув, потім відразу зупинився, прикинувшись, що його дуже цікавить магазину з сумкою для нижньої білизни. Йде за мною теж швидко завернув за ріг і мало не врізався в мене.
  
  
  Вибачте, - лагідно сказав їй.
  
  
  «Прости мене», - відповів він тим самим тоном. Прогулюючись нібито далі, він тепер стояв і дивився на нижню білизну. Коли він знову підняв очі, мене вже не було. З ганку, на якому її, пірнув, її почув его наближаються shaggy. Її схопив його, коли він швидко проходив, і затягнув у всередину. Простий, - знову вибачився я, притискаючи кінчик стилета до його спині.
  
  
  Він блефував. - "Що це значить?" "Це, мабуть, помилка." Її потягнувся до его наплічної кобури і вийняв зброю.
  
  
  «Ні, інший, це не помилка. Хто тебе послав? - Я притиснув її до поштових скриньок. Він похитав головою і трохи спітніла.
  
  
  'Хто? Я не знаю, що ви маєте на увазі.
  
  
  «Я дійсно не буду тебе вбивати. Її немає навколо таких. Її просто натисну цим ножем трохи, поки ваш хребет не розколеться надвоє, і ти не залишишся паралізованим на все життя.
  
  
  'Почекайте, її все скажу!'
  
  
  Це означало, що йому було потрібно час, щоб придумати гарне виправдання.
  
  
  «Я належу до політиків».
  
  
  'Не досить гарне виправдання.' - Її ще сильніше натиснув на ніж.
  
  
  «Почекай, їй скажу тобі правду.
  
  
  Але він цього не зробив. Він повернувся і вдарив по ножу ліктем. Це був би непоганий хід проти кого-то з однією рукою.
  
  
  Від удару моїй лівій він вдарився головою об поштові ящики і звалився на мармурову підлогу. Коли її, нахилився над ним, він вже не дихав. Її розсунув його щелепи і відчув сильний запах мигдалю: ціанід. Він весь час тримав капсулу у роті, а все інше зробив мій удар.
  
  
  Це одна навколо причин, по якій її ненавиджу фанатиків. Від них так складно отримати інформацію! Її відійшов від ганку.
  
  
  Ломбарди дивляться всюди в світі. Той, в який я пішов, на площі Сан-Мартін, омела звичайну колекцію чохлів для годинників, гітар і кларнетів.
  
  
  «Я загубив свій квиток, але пам'ятаю, що десь його впустив».
  
  
  Продавець був абсолютно лисим, і доганяв згаяне, відростивши великі вуса, на яких він закрутив наконечники, схожі на кинджали.
  
  
  «Я не пам'ятаю, щоб ти що-небудь здавав», - шепелявив він з кастильским акцентом.
  
  
  Швейна машина N3. Вона належала моїй колишній джин ».
  
  
  «Ах, швейна тример твоєї колишньої». Він помацав свої вуса. «Так, це правда, тепер її згадав. Голос вона у мене. Як правило, мережа AX працювала відмінно. Як тільки наш співробітник Swiss Універсальний повісив трубку потім мого дзвінка, він зв'язався з нашим «філією» в Мадриді і розповів, що мені потрібно. Коли її позбувся від переслідувача, потреба була в філософії.
  
  
  Якщо вам цікаво, як отримати таке гарне телефонне обслуговування в Іспанії, ви не зможете. Незаконні з'єднувальні лінії AX сканувати всі некомпетентні європейські телефонні системи.
  
  
  "Я вважаю, все в порядку?"
  
  
  Її відкрив портфель, який він поставив на стійку. Це була не швейна тример, але це дійсно було те що мені потрібно.
  
  
  «Є ще одна посилка, яку хочу її забрати через кілька днів», - сказав я. «Відомості про Андрес Барбаросса».
  
  
  Він запитав. - "Що, якщо ти не прийдеш за ним?"
  
  
  Тоді цей чоловік повинен бути ліквідований.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  
  «Щось дивне сталося зі мною сьогодні», - прокоментував її, коли реактивний літак Барбаросси проносився над Середземним морем, і ми разом пили віскі біля вікна. «Хтось стежив за мною навколо готелю. Їй цього зовсім не розумію ».
  
  
  Він посміхнувся, і його руда борода встала дибки. «Я завжди думав, що продаж зброї - досить ризикована професія».
  
  
  «О ні, - запевнив її его. «Це нічим не відрізняється від страховки».
  
  
  Він майже хрипко засміявся.
  
  
  - Я впевнений, що ви недооцінюєте себе, містер Фінлі. Марія розповіла мені про вашу боротьбу з цим биком. Розумієте, її зустрічав багато холоднокровних хлопців, які готові на все, якщо приз буде хорошою. Її, вважаю, що ти людина ».
  
  
  «Ні, з ними тхора, як у мене є солідний рахунок».
  
  
  «Дорогоцінний ви мій! Не думаю, що коли-небудь зустрічав кого-небудь з почуттям гумору краще. Її, впевнений, що у нас буде хороший бізнес.
  
  
  Тепер ми летіли над африканським узбережжям, не втрачаючи висоти.
  
  
  «Бачте, її очолюю консорціум, який займається розробкою корисних копалин. Наша сфера діяльності - іспанська Цукру. В основному це стосується вольфраму і калію. Ви, звичайно, знаєте, як вони використовуються?
  
  
  «Вольфрам з вольфрамової руди і калію з карбонату кальцію. Лампи, дрилі, боєприпаси, фарба і ціаністий калій. Можна просто назвати декілька...'
  
  
  «Ви добре обізнані. У будь-якому випадку це цінна сировина. Оскільки є деякі африканські країни, які не дуже цінують нашу діяльність, ми завжди повинні бути напоготові від нападів так званих партизанських диверсантів. У мене є значна група співробітників служби безпеки, і для того, щоб належним чином захистити ці інвестиції, у нас повинно бути достатньо зброї. Особливо зараз, коли ми почали розширювати нашу діяльність ».
  
  
  'Розширювати?'
  
  
  «Як ви знаєте, ми набряклість в Марокко. Ми шукаємо там, калію, але, оскільки до початку досліджень пройде деякий час, її використовую нашу базу в якості табору для наших співробітників служби безпеки ».
  
  
  Табір? Потім багато охоронців.
  
  
  Ми минули Танжер, і перед нами вимальовувалися Атлаські гори.
  
  
  «Є американська приказка, яку я завжди любив повторювати», - сказав Барбаросса, як би довіряючи мені секреції. - «Думай масштабно».
  
  
  "Ви згодні з цим висловлюванням, чи не так?"
  
  
  'Звичайно. Для мене це просто означає, що я купую більше ».
  
  
  Калій. Дурниця! Вони ніколи не знайдуть калій біля злітно-посадкової смуги, на якій ми приземлилися. Це була долина в горах, в сотні кілометрів від узбережжя Атлантичного океану, посеред пустелі, між марокканськими містами Рабат і Сол. Хоча, можливо, її ще не шелл по сліду Перевертня, принаймні що-то мене чекало. Коли ми приземлилися, її побачив військовий табір, досить великий, щоб навчити не менше десяти тисяч осіб. Джип мчав до нас, залишаючи за собою величезні хмари пилу; Її поклявся, що капітан за штурвалом збирався віддати честь, поки не побачив мене.
  
  
  «Містер Фінлі тут по справі. Але це може почекати до завтра.
  
  
  Нас відвезли в гостьовий будинок, недалеко від табору. Їй був почесним гостем на обіді, на якому були присутні старші офіцери приватної армії Барбаросси. Жінки в чадрах приходили і йшли з срібними чашами, наповненими кус-кусом, куріпками і маринованої в кориці бараниною. «Вас не дивує, що ми живемо тут в арабському стилі?» - запитав Барбаросса, тепер одягнений в джеллабу.
  
  
  «Мені це дуже подобається», - відповів я, катаючи між пальцями смачний кулька кускуса.
  
  
  «Ви не повинні забувати, що, на думку багатьох, в Африці закінчується тільки в Піренеях», - сказав Барбаросса. Це, очевидно, була тема, близька його серцю, і вона не вважає розумним переривати її. «Іспанією роблять араби сімсот років. У кожному місті Іспанії є замок, але як вони його називають? Алькасар - арабське слово. Звідки генерализимус отримав свою репутацію? В Цукрі з Іспанським Іноземним легіоном. І що в кінцевому підсумку вирішив Громадянську війну в Іспанії? Наступ Франка з маврами. Іспанія і Північна Африка неподільні ».
  
  
  Офіцерський корпус Барбаросси був відображенням цього. Було кілька нацистів і французів, але більшість офіцерів були іспанцями або арабами, і в обох цих групах її бачив вогонь фанатизму. Одіна навколо них, arab з довгим і гострим обличчям, з ентузіазмом продовжував. «Уявіть, яку державу утворили б Іспанія і Північна Африка, якщо б вони возз'єдналися. Вони тримали під своїм контролем всю Європу і Африку! »
  
  
  «Чудова думка, - додав Барбаросса, - але дуже малоймовірна. Крім того, наш гість не цікавиться політикою ».
  
  
  Столи були очищені і майже всі закурили. Солодкий повітря підказав мені, що тютюн змішаний з гашишем, що не рідкість в цих місцях.
  
  
  На зміну служив жінок у чадрах прийшли танцівниці, з голови до нога, закутані в шовкові одягу, в яких вони здійснювали хвилюючі руху, дуже нагадують пози любові. Тільки шведів залишилася. Але цього було досить, щоб про це снитися дуже пристрасні сни.
  
  
  Пора було вставати о сьомій годині. Звуковий сигнал і тупіт чобіт. Одна з танцюючих вчора дівчат увійшла в кімнату і відкрила день веранди. Вона принесла мені охолоджений апельсиновий сік і варені яйця. Мені прийшло в голову, що солдати, ймовірно, одночасно їли оладки. Їй був готовий з ними торгувати.
  
  
  Ще до того, як її закінчив сніданок, Барбаросса увійшов в мою кімнату. «Мені дуже шкода, що я не зміг поснідати з вами, але у мене є звичка їсти з моїми офіцерами. Я думаю, це краще для морального духу ».
  
  
  Промисловець дійсно намагався бути генералом. Сьогодні вранці маскарад складався не за костюм або джеллабы, а костюм кольору хакі і армійських черевиків. Її намагався не виявляти інтерес до знаків відмінності его форми на плечі: золотий вишивці навколо двох блискавок СС.
  
  
  Він особисто показав мені табір. Земляні роботи велися, і біля входу в шахту стояло незвичайно велика кількість важких ящиків.
  
  
  «Граблі та інші інструменти для копання», - пояснив Барбаросса.
  
  
  Потім екскурсії її омела честь пообідати з ним і його офіцерами. Ми сиділи у величезному збірному залі, і вперше у мене був час, щоб гарненько поглянути на солдатів Барбаросси.
  
  
  Тепер її зрозумів його коментар про холоднокровних хлопців, готових на все сич грошей, який він зробив по дорозі в Марокко. Здавалося, що там були всі ветерани Затока Свиней, Катанги, Малайзії та Ємену. Це було зібрання найманих професійних вбивць. Може бути, не по класу Перевертня, але досить гарні, щоб адекватно захистити царство Барбаросси від будь-якого можливого загарбника.
  
  
  В яких кампаніях, на вашу думку, ви з ними у спецоперації?
  
  
  - запитав мене майор-німець передаючи графин з вином.
  
  
  «Я взагалі не згадував про це».
  
  
  «Іди, іди, Джек. - Ви знаєте, тут повинен бути хтось, хто вас знає - наполягав Барбаросса. «Можливо, старий знайомий».
  
  
  Її зрозумів тактику: вони готелів дізнатися, чи дійсно її підприємець, яким прикидався, і тепер вони грали зі мною в гру, щоб побачити, чи зможуть вони спіймати мене на брехні. Якщо її продавав зброю, це повинно було означати, що його его використовував. Її, знав, що тепер всі очі пильно стежать за моїми реакціями і рухами. Її, налив собі вина, не проливши нам краплі.
  
  
  «Тільки якщо і тут у вас є хто-небудь навколо Нью-Йорка», - намалював її внічию. «Я працював з поліцією, а не з солдатом».
  
  
  Майор розсміявся. У нього був великий ніс свині і маленькі блакитні очі. Его татуювання зморщилися на його товстих руках, коли він вдарив кулаками по столу.
  
  
  'Поліцейський! Звичайна поліцейська собака повинна продавати нам зброю? Її ніколи не зустрічав копа, який був зроблений не по кролячого розмаху! » Барбаросса не втрутився тоді цього грубого образи. Навпаки, він переконував майора: «Так ти не думаєш про наше торговця зброєю, Еріх?»
  
  
  «Мені подобається чоловік, який знає, про що говорить. Все, що може зробити поліцейський, - це прогнати повій з вулиці і розмахувати гумовою палицею. Що він знає про зброю?
  
  
  Вся їдальня тепер звернула уваги до офіцерського столу.
  
  
  Барбаросса запитав мене: "Ну, Джек?"«Майор Грюн, мабуть, мало вірить у вас. Ви не образилися?
  
  
  Її, знизав плечима. «Замовник завжди правий».
  
  
  Але так скоро Барбаросса не задовольнився. «Джек, справа не тільки в твоїй часті. Він каже, що ви не розбираєтеся в зброю. Якщо її збираюся вести з вами справи, її повинен відчувати, що ви знаєте, що продаєте.
  
  
  «Демонстрації», - проревів Грюн. «Нехай покаже, на стрільбищі».
  
  
  Вся їдальня спорожніла, оскільки чоловіки підтримали пропозицію майора. Сценарій Барбаросса був добре підготовлений. Мій чемодан стояв на столі посеред курній місцевості. Грюн дивився, як я відкриваю валізу; саркастична усмішка на його спотвореному обличчі. Весь полк сидів навколо нього колом, наче прийшли на півнячий бій.
  
  
  Її високо підняв автомат, щоб всі бачили.
  
  
  «Це наше стандартне зброя, G3. Він заряджений патронами стандарту НАТО 7,62 мм. Тому з боєприпасами проблема ніколи не буде ».
  
  
  G3 дійсно гарне зброю. Він важче американського .M16, але надійніше. Безсумнівно, більшість чоловіків використовували його в той чи інший час.
  
  
  "Як це працює?" - запитав Барбаросса, як хороший учень. «Коли ви натискаєте на спусковий гачок, курок випускає кулю.
  
  
  Але крім пострілу кулі, від вибуху, тиску відбору проб повітря одночасно відводить картридж і затвор назад, переміщаючи новий картридж на місце і знову зводячи курок. G3 можна налаштувати для стрільби по черзі і серійної зйомки ».
  
  
  «Браво, Браво, ви це добре запам'ятали», - вигукнув німець. «А тепер покажіть нам».
  
  
  Він витягнув жменю патронів, навколо ящика з боєприпасами і рекламує ih в патронний магазин. Потім він знову засунув автомат мені в руку і вказав на одну навколо сторін стрільбища, де на стійці звисала пара ляльок-манекенів, використовуваних для протикання багнетами. «Там три ляльки. Її дам вам чотири постріли, щоб ih збити. Якщо не зможеш, значить, ти брехун і нікчемний стрілок.
  
  
  - А якщо її ih собью, що ви скажете? Кров залила обличчя майора Грюна. Його рука потерла стегнах кобуру его люгера «Ґроссер». Grosser - один навколо найважчих пістолетів, коли-небудь вироблялися; більшість може впоратися з цим тільки з наплечним штативом.
  
  
  «Це стає все більш і більш забавним», - посміхнувся Барбаросса. "Стріляй!" - гаркнув Грун.
  
  
  Солдати, які стояли між мною і ляльками, відійшли в бік, залишивши два ряди глядачів по обидві сторони від лінії вогню довжиною в сто футів від мене до прапора.
  
  
  Її підтримав G3 в руках, щоб звикнути до його ваги. Було мертво тихо. Її, поклав зброю на плече і прицілився в крайню праву з трьох ляльок-манекенів. Мій перший постріл прорвався крізь тишу. Лялька м'яко гойдався навколо боку в бік і повисла.
  
  
  «Навіть не близько до мотузці», - засміявся Грюн. «Він ніколи не тримав автомата в руках».
  
  
  «Дивно, він зазвичай знає, що робить». - Барбаросса виглядав розчарованим, що мій постріл так і не потрапив у ціль. Однак цього не сталося. Її націлився в смертельну точку на животі ляльки. Діра у верхньому лівому кутку, місце, яке завжди вбиває, тепер була добре помітний. Мені подобається трохи пограти, перш ніж її, стану серйозним.
  
  
  Солдати захоплено аплодували, і що-де її бачив глузливі погляди в бік майора. Барбаросса перевів дух і закурив кубинську сигару. Грюн приятельські поплескав мене по спині і проревів: «Стріляй ще раз, торговець, і якщо ти ih зіб'єш, її першим скажу, що я ідіот».
  
  
  "Так це точно?"
  
  
  «Обіцяю, купець».
  
  
  Її притиснув зброю до плеча, і перш ніж Грюн зміг видихнути, звук трьох пострілів вірш. На підлозі лежали дві ляльки. Потім третя мотузка роздерлася надвоє, і третя лялька теж лежали, розтягнувшись в пилу.
  
  
  Її більше не звертав уваги на німця, і вклав зброю в руки Барбаросси.
  
  
  "Скільки таких автоматів ти хочеш?"
  
  
  Проте іспанець раніше не зводив очей з майора.
  
  
  «Обещаное назавжди виконувати, майор Грюн. Наш торговець вас обдурив. Отже, ви дізнаєтеся це зараз. Це те, що ми хочемо почути від вас ».
  
  
  «Добре, він може стріляти по всьому рушниці. Стріляти в ляльки може будь землетрус ». - люто пробурмотів Грюн. Все его німецькі інстинкти повстали проти цього приниження. Не тільки перед своїм начальником, але і підлеглими йому довелося б визнати, що він зганьбився.
  
  
  «Дозвольте мені дійсно подбати про nen, і він подзвонить своєї матері через дві секунди, якщо вона у нього є».
  
  
  На жаль, тепер він зачепив одне навколо моїх хворих місць. З мене було досить майора Грюна.
  
  
  «Добре, ти буйна нацистська свиня. Ви отримуєте те, про що просите. Звільнити місце, сеньйор Барбаросса. Зараз її влаштую справжню демонстрацію з особливою прохання майора ».
  
  
  Її ставлю свої умови. І Грюн, і її обирали наша зброя, він - Ґроссер, а її - G3. Хто перший збере розібране зброю. І вб'є іншого.
  
  
  «Але G3 - набагато більш складна зброя», - зазначив Барбаросса. "Це нечесно."
  
  
  «Надайте це мені, сеньйоре».
  
  
  Грюн усміхнувся моєї впевненості. Ми відійшли на тридцять метрів, поки кілька офіцерів не розуміли нашу зброю. На буровій панувала майже святкова атмосфера. На таку розвагу солдати навряд чи могли б сподіватися, і, безумовно, вони любили його.
  
  
  Майор нахилився, його великі руки були готові зібрати десять простих частин свого люгера.
  
  
  Поруч зі мною була купа пружин, лоток для зброї затвор, патрон, рукоять, стовбура, спусковий механізм, приціл, ударник, курок і тридцять гвинт, що скріплюють G3.
  
  
  Осторонь солдати зробили ставки. Проти мене було приблизно десять проти одного, а це означає, що кожен одинадцятий солдат був досить розумним.
  
  
  'Готові?' - запитав Барбаросса.
  
  
  Грюн нетерпляче кивнув. Її теж кивнув.
  
  
  'Починайте!' - вигукнув Барбаросса.
  
  
  Крижаний спокійний і досвідчений Грюн приступив до складання Люгера. Руки не тремтіли, він працював, як комп'ютер. Нарешті, кожна деталь встала на місце. Він встав і прицілився.
  
  
  Важка goggle G3 пробила центр его грудей і повалила на землю. Він лежав, розставивши ноги, коліна вгору, як жінка, яка чекає свого коханого. Але Грюн більше нікого не чекав.
  
  
  В його руці тримав тільки стовбура, затвор і вільну пружину, яку використовував її для заміни курка. Інші частини зброї все ще лежало на підлозі поруч зі мною. Потім того, як він вистрілив у ляльок, автоматичний механізм вставив нову кулю в казенну частину, так що мені не довелося використовувати картридж в магазині.
  
  
  «Коли її сказав, що це несправедливо, її, мабуть, думав не про людину», - зауважив Барбаросса. «Шкода, що він був хорошим офіцером».
  
  
  «Він був дурень».
  
  
  - Ні, він вас недооцінив, містер Фінлі. І їй поодинці більше цього робити не буду ».
  
  
  Цей інцидент скоротив час нашого перебування в таборі. Барбаросса боявся, що хто-то навколо друзів Грюна спробує помститися, і повідомив мені, що більше не хоче мертвих офіцерів.
  
  
  У мене теж була вагома причина незабаром виїхати. Її, чув, як двоє солдатів обговорювали новину про те, що Франко раптом прийшла в голову ідея зробити одне навколо своїх рідкісних подорожей по Іспанії, ймовірно, щоб розвіяти чутки про те, що замах на його життя було успішним. Це означало б унікальну можливість для Перевертня.
  
  
  Ми з Барбароссою пішли ще до обіду. Він був у глибоких роздумах, поки раптом не схопив мене за руку.
  
  
  «Скільки ви заробляєте, як продавець? Її подвою суму, якщо ви займете місце Грюна. Мені потрібен хтось з твоїми здібностями.
  
  
  'Ні, дякую. Я не відчуваю себе солдатом посеред пустелі ».
  
  
  «Повір мені, Джек. Цей етап триватиме недовго. Ви побачите багато дій, і нагорода буде більше, ніж ви смієте мріяти ».
  
  
  «Я дуже задоволений, але ви повинні мене зрозуміти. Її не навколо тих, хто йде на службу, бо хтось каже, що я побачу весь світ ».
  
  
  «Побачити що-небудь в цьому світі? Ти потряс світ до підстави, Джек. В даний час ми знаходимося на межі вжиття заходів. Я не можу вам сказати більше.
  
  
  «Добре, її подумаю про це».
  
  
  Думати про це було погано.
  
  
  Як тільки він сказав мені, що збирається здійснити свої плани, її раптово зрозумів, чому в нього була ця база посеред гір. Всього в п'ятнадцяти кілометрах від так званої калійної шахти перебував секретний американський центр зв'язку в Сіді-Ях'я. Его люди можуть раптово атакувати його, і якщо це вдасться, канали зв'язку Вашингтона з Шостим флотом, патрулюють Середземне море, були б перекриті.
  
  
  Він націлився не тільки Іспанії, але і в Марокко, і контроль над Середземним морем. Перевертень був лише передвісником вибуху, який перетворить територію Барбаросси у нову світову державу, і може навіть призвести до світової війни, якої не хотіли нас в Америці, нам Росія.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  
  Перший візит Франко був у Севілью. Севільська феєрію - весняний фестиваль - є найважливішою подією в іспанському календарі, і всі готельні номери в місті заброньовані заздалегідь за кілька місяців.
  
  
  Ніяк не коли арабські коні тягнуть екіпажі по вулицях, усипаним сеньоритами в традиційних костюмах. Люди товпляться в наметах, щоб щорічно, як танцюють фламенко, і всі п'ють сангрію або шеррі.
  
  
  «Я Навіть Генералісимус не може дозволити собі пропустити цей бенкет», - хвалилася Марія. Ронда в залі, недалеко від Севільї, і вона, очевидно, дуже пишалася феєрією.
  
  
  І я не можу дозволити собі не бачити тебе надто довго. Голос чому її прийшов. Ви ценымногие привабливіше твого друга Барбаросса ».
  
  
  «Ах.»
  
  
  Ми були в наметі, яка займається рятувала нас від палючого андалузького сонця. Марія взяла з піднос офіціанта дві склянки хересу і простягнула мені. Поза. на танцполі стукали високі підбори туфель фламенко.
  
  
  - Що ви думаєте про Андрес? запитала вона.
  
  
  «Я не знаю, що й думати. Він запропонував мені роботу, але він нічого не розуміє в ній. Крім того, її б волів бути босом самим собі. Ти хоч уявляєш, що він задумав?
  
  
  'Вона?' - Її пальці торкнулися непереборної б між грудьми. «Я спілкуюся тільки з хоробрими биками і хоробрими людьми. Але її теж не знаю, що задумав Андрес ».
  
  
  Їй був цьому радий. Перед приїздом в Севілью її отримав доповідь про Барбароссу в «ломбард» в Мадриді. До тридцяти років про nen нічого не було відомо, крім того, що він був наймолодшим членом аристократичної, але бідній сім'ї. Потім у нього була можливість створити гірничодобувну промисловість, в Конго, в той час, коли Чомбе твердо контролював сл. Коли правління Чомбе було повалено, він був змушений покинути країну. Все, що він міг взяти з собою, - це даремні акції его компаній. Однак через тіньову операцію в Швейцарії ему вдалося продати ih на мільйони. Потім він звернувся з листом до торгівлі нерухомістю та зацікавився політикою.
  
  
  Крім того, він придбав власність іспанських гірничодобувних підприємств в іспанській Сахарі потім того, як так довго шантажував попереднього власника, що той врешті-решт покінчив життя самогубством. В той момент, коли її познайомився з ним, він вже був одним навколо найвпливовіших людей в Іспанії і його плани на майбутнє ...?
  
  
  Андрес Барбаросса, безсумнівно, багато працював над цим.
  
  
  Марія роздратовано відкинула голову.
  
  
  - Ти впевнений, що знову у відпустці, Джек? Здається, ти завжди думаєш про інше. Тепер зосередьтеся на мені. Ви не повинні забувати, що графиня може мати будь-якого чоловіка, якого вона хоче ».
  
  
  «Вважайте, що мене своїм рабом».
  
  
  «Тепер у мене це є», - засміялася вона.
  
  
  З настанням сутінків почалося головна подія фестивалю: хода сотень релігійних об'єднань по всьому місту. Всі учасники були одягнені в довгі і високі накидки. конусоподібні маски, як у Ку-клукс-клану. Палаючими свічками вони перетворили місто на дивну казкову країну. Вони, хто не тримав свічок, несли гігантські плато, на яких стояли релігійні статуї, фігури Христа, Діви Марії та інших святих. Сам Франко спостерігав за процесією зі ступенів Севільського собору. Для тих, хто дивився, процесія була схожа річці при свічках, що пливе у морі цих фантастичних ідолів. Коли нарешті лунає феєрверк, це, ймовірно, саме надихаюче і захоплююче видовище в світі. Це напевно захопило б у мене духу. Перевертень міг легко змішатися з тисячами учасників процесії, всіх неузнаваемых за плачу і маскам. Насилу її побачив генералісимуса: тендітну фігуру на верхній сходинці сходів Собору. Він слабо махнув рукою в ревматизму на оплески натовпу.
  
  
  "Ви коли-небудь бачили щось подібне?" - запитала Марія, коли нас штовхали взад і вперед в натовпі.
  
  
  'Ніколи.'
  
  
  Феєрверк вибухнув над церквою, спочатку зелене святий, потім червоний і жовтий. Кожну секунду її очікував різного роду вибухів біля сходів.
  
  
  Нервовим жестом її відкрив портсигар і дозволить вмісту впасти на підлогу. - 'Прокляття. Мені потрібно піти за новим пакетом ».
  
  
  «Почекай, Джек. Плато тільки наступають ».
  
  
  'Її скоро повернуся.'
  
  
  Вона запротестувала, але мені потрібен був привід, щоб піти. Її пробирався крізь натовп просив у кращій позиції.
  
  
  Перед сходами собору зупинилося плато з чорною Мадонною. Хтось навколо натовпу почав гімн - емоційну сумну серенаду, яка займається викликала захоплені вигуки слухачів. Навіть Франко зааплодував.
  
  
  Її доклав усі зусилля, щоб мигцем побачити Перевертня, але плато були десятки, і, звичайно, не було сенсу перевіряти ih все.
  
  
  «Цікаво, за якою церкви це плато», - прошепотіла жінка сусідці поруч зі мною. «Його его ніколи не бачила», - відповіла вона.
  
  
  З'явилося страва не виглядало новим, тільки було ценымногие більше, ніж інші, і nen перебувала величезна статуя Святого Христофора, несучого Немовляти Христа через річку. Людська машина, що складається навколо людей в червоних я оплачував, несла колоса в напрямку Собору.
  
  
  «Я думав, ці спектаклі завжди були традиційними?» - запитав його жінку.
  
  
  'Так.' Вона націлила камеру. «Я повинна сфотографувати це».
  
  
  У мене більше не було часу фотографувати. Її проштовхався крізь натовп до задньої частини плато Святого Крістофера. Серенада іншому плато підходила до кінця, і тепер Микита повинен був побачити «нове» плато.
  
  
  Серенада закінчилася, і червоні плащі чекали сигналу, щоб віднести величезного колоса до Франка. Її прослизнув під платформу ззаду і поповз вперед. Статуя була полою усередині, а на самому верху її побачив Перевертня. Він тримав автомат поруч з собою, його очі дивилися через щілину в грудях статуї. У потрібний момент, скриня статуї відкриється, і севільці побачать феєрверк, який вони ніколи не забудуть на все життя. Процесія знову рушила в путь. Коли її, визирнув з-під плато і побачив, що ноги натовпу вже були на великій відстані, її зрозумів, що тепер ми досягли центру площі, відкрито навпроти Собору. Її, побачив, що Перевертень був готовий застосувати зброю. Десь в натовпі прозвучала головна серенади Святому Христофору, і очі Марії хотіли зниклого бізнесмена.
  
  
  Її підтягнувся до статуї і схопив Перевертня за ноги. Здивований, він спробував відштовхнути мене, але на цей раз його потягнув ще сильніше. Він спробував втриматися і спробував вистрілити, але я підтягнувся ще далі в поглиблення статуї, штовхаючи ствола зброї вниз.
  
  
  «Брудний негідник», - прогарчав він. 'Хто ти ?'
  
  
  'Здавайся!'
  
  
  Це було схоже на бійку в труні. Ми елементи ворушилися, але ему вдалося схопити мене за шию. У ревматизму її вдарив його его по нирках витягнутими пальцями. Раптом з порожнистої статуї пахло кислим запахом страху.
  
  
  Його великі пальці кинулися мені в очі. Її повернув голову через сторони в сторону, але його пальці вп'ялися мені в очниці. У мене не було достатньо місця для рук, щоб витрусити стилет через манжети або дотягнутися до револьвера. Все, що я міг зробити, це вдарити його головою, що на мить вирубило его. Коли її знову спробував сфокусувати погляд, ему вдалося звідки дістати довгу бритву. Її, побачив, як спалахнуло лезо, і він пірнув, наскільки міг, у вузьких межах статуї. Він цілив у мені, і я бачив, як шматки дерева летіли туди, де приземлився ніж. Я не міг підняти руки, щоб захистити себе, і ніж вдарив мене по горлу ще кілька разів. Потім він схопив мене за шию однією рукою і вдарив мене ножем. Коли її, відчув, як лезо торкнулося мого горла, її відпустив його і впав на спину під плато. Перевертень переміг.
  
  
  Ствола автомата був спрямований вниз, відкрито над моїм обличчям. Навколо останніх сил її, підняв зброю. Перевертень вже спустив курок, коли мозку повернувся в бік его. Звичайно, зброю було налаштоване на автоматичну стрільбу. Її перекинувся, коли на мене впав дощ з крові і трісок. Її побачив безвольно болтающуюся руку і ногу. Кулемет застряг між внутрішньою частиною статуї і неживим перевертнем.
  
  
  Від його грудей майже нічого не залишилося, і його обличчя більше не виглядало людським.
  
  
  Її чекав поспішає поліції і підозрював, що місто куль скоро покладе нитку мого життя. Проте нічого не сталося. Тільки тоді її почув канонади феєрверків, які повністю заглушили смертельні постріли.
  
  
  «Тікайте!» - Я чув, як хтось кричав, коли феєрверк вірш.
  
  
  Швидше збиті з пантелику, червоні накидки почали рухатися. Як тільки плато знову виявилося в галасливій юрбі, її, вислизнув з-під нього. Її, знав, що один навколо чоловіків у червоних я оплачував тепер заповзе під плато, щоб дізнатися, чому вбивця промахнувся.
  
  
  Він виявить, що втратив набагато більше.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  
  Більшість американців думають, що херес - це найгірший вид рідини, яку ви додаєте в сочевичний суп, або ту мерзоту, яку ви відмовляєтеся пити, коли відвідуєте бабусю. Це дійсно солодке, боягузливе напруження, яке підходить до цього образу. Але в Іспанії ви можете знайти купу хлопців, готових битися з вами, якщо ви наважитеся вимовити образи, пов'язані з ih мансанильей: сухий, пряний херес, вилитий навколо бочок в сусідніх кафе. В найсуворіших частинах іспанських міст можна знайти кафе, де подають тільки херес і вогняну воду зі смаком лакриці, яку вони називають анісом. І поєднання цих двох напоїв можна порівняти з поєднанням запаленою сірники і бензин.
  
  
  Їй стало відомо про ці факти від полковника де Лорки, глави іспанської розвідки. Пройшов всього годину, потім смерть Перевертня, а еферія все ще була в самому розпалі. Де Лорка був худорлявим смаглявим чоловіком приблизно мого віку, з орлиним носом, що дивно контрастував з майже комічними фу маньчжурськими вусами. Він був у цивільному.
  
  
  «Вони втекли зі свого плато, ніби на nen була бомба - не дуже стильно». Він відкусив солону оливку.
  
  
  «Коротше, ми ih відразу оточили і знайшли вбивцю. Чесно кажу, його, був дуже здивований ».
  
  
  'Чому?'
  
  
  «Так, дійсно очікував чогось іншого. Просто оболонка, що вийшли з-під контролю радикалів. Але її повинен дати добре розроблений план. Вони могли б пройти і без тебе ».
  
  
  'Можливо? Що б тоді її зупинило?
  
  
  'Її.'
  
  
  Де Лорка здавався здивованим, що ему довелося пояснювати. «Якщо ви коли-небудь побачите офіційний доповідь, ви прочитаєте, що, хоча ви зіграли важливу роль у розкритті стратегії вбивці, саме її, полковник Де Лорка, пішов на фізичний ризик. Не дивися так ображено. Хоук трохи краще обізнаний. Мій намір полягає не в тому, щоб віддати належне, а скоріше в тому, щоб врятувати свою шкуру. Незважаючи на те, що Перевертень пропустив Каудільо в париж, якби у нього була можливість вистрілити, завтра вони могли б викопати ще одну яму в моїй сімейній могилі. Для мене це велика справа ». Можливо, цей факт пояснив его, цинізм, і тому він випив стільки хересу і анісу.
  
  
  «Ви відомі як дуже хороший поліцейський, Де Лорка. Ти ж не збираєшся говорити мені, що вони заберуть тебе з дороги тільки тому, що той убивця підібрався дуже близько, чи не так?
  
  
  - А потім твого трюку в палаці? Протягом двох поколінь іспанське суспільство було побудовано на одній опорі - Генерализимо Франка. Коли він падає, все руйнується разом з ним.
  
  
  «Коли він чхає, сеньйор всій території готелю, а гуркоче. Їй просто сказав: «Якщо ви коли-небудь прочитаєте офіційний звіт ... тому що доповідь абсолютно секретний. Ніхто ніколи не дізнається. Ми, кадрові офіцери, будемо стояти в обидва кінця, як жерці вмираючого бога, тому що ми знаємо, що наші світ зі своїм. Що ж, Киллмастер проти Перевертня! Повинно бути, це був хороший бій .
  
  
  Ми підняли келихи і випили. Де Лорка зітхнув і підвівся. «Мені ще потрібно заповнити кілька звітів. Вам не обов'язково приходити; твоє завдання тут виконана ».
  
  
  
  
  Повернувшись у відпустці, її застала Марію в самому ексклюзивному нічному клубі Севільї.
  
  
  'Де ти був.' вона надула губи. "Яке було ваше секретне повідомлення знову?"
  
  
  «Я думав, що зустрічаюся зі старим знайомим, але помилявся».
  
  
  - Ви сумували за Андресу. Він просив тебе.
  
  
  «Мені не хочеться зустрічатися з ним зараз, підемо куди-небудь».
  
  
  Марія запропонувала прийняти запрошення на вечірку - ферию з однієї з найстаріших сімей Севільї. З групою італійських принців і румунських герцогинь ми в таку гру в «роллс» і поїхали в темряві. Румунська герцогиня, яка займається практично сіла мені на коліна. спростував повідомлення в змі мені підірваний Zsa Zsa Gabor. З кожної нерівністю дороги її відчував ee пишні груди навпроти свого обличчя. "Kuda, кравець візьми, ми підемо?" Її покликав Марію, яка займається сиділа попереду.
  
  
  «У Хересі».
  
  
  херес? Це було в годинах їзди від Севільї. Я не міг повірити, що мені доведеться так довго сидіти в ароматних обіймах опухлою графині. До того часу, як ми прибули, його був готовий обміняти цю втілену румунську пудреницю на ще один раунд з Перевертнем.
  
  
  «Послухай, Марія, її на самому делле представляла щось більш інтимне».
  
  
  «Давай, Джек, ти більше ніколи не побачиш нічого подібного». Ймовірно, вона була права. Будинок являв собою вражаючу віллу, побудовану в готичному стилі, посеред виноградників на ділянці в тисячі гектарів. Під'їзна доріжка була забита лімузинами, що належать дворянам з усієї Європи. «Так повинно бути в Росії до революції», - з гіркотою подумав я.
  
  
  Незважаючи на пізню годину, пані та панове, були сповнені рішучості влаштувати свято як можна яскравіше. Під пильним оком гордо виглядають конкістадорів і похмурих адміралів на величезних сімейних портретах на стінах почалася масова оргія.
  
  
  «Її частини чув, як говориться, що колах європейської знаті було багато кровозмішення, але я не знав, що вони мали на увазі».
  
  
  «Не будь таким дражливим, - Джек».
  
  
  «Ах, у мене такі ж тенденції. Тільки у мене, напевно, більш сильне почуття приватному ».
  
  
  З'явився наш господар. Це був якийсь маркіз з подвійним іменем, одягнений у пурпурні оксамитовий піджак.
  
  
  «Джеку трохи нудно, - сказала Марія.
  
  
  "Чому б тобі не показати ему винний барило?"
  
  
  Її, подумав, що вона пожартувала, але маркіз відреагував дуже захоплено.
  
  
  'З задоволенням. Це так рідкісних лікувальних, що у мене є такі гості, які воліють не знімати одяг ». Він скоса поглянув на іншу натовп.
  
  
  "Тоді навіщо вони тобі?"
  
  
  - Бачите, цього великого ідіота, який танцює там на столі? Це мій син.
  
  
  Ми пройшли через кілька обідніх зон, поки не підійшли до масивної дерев'яної день в стогін, у якій стояло кілька металевих обладунків. Маркіз взяв старовинний залізний ключ.
  
  
  «Є ще один вхід з виноградника, але я завжди використовую. Оскільки херес зробив цей будинок таким, який він є, його вважаю, що це найбільш прийнятний варіант ». Він провів нас по вузькій сходах. Коли ми підійшли до кам'яній підлозі, він включив брильов. Винний бочка не підходило для позначення місця під будинком. Ряд за рядом величезні дерев'яні бочки заповнювали цю величезну печеру. «Шеррі» - поганий англійська вимова Хересу, міста, навколо якого відбувається вино, а маркіз був одним навколо найважливіших виробників хересу в Іспанії.
  
  
  "Скільки вина у вас на самому делле є?"
  
  
  «В кожній бочці по п'ятдесят малих діжок. Всього підозрюю, що у нас близько номерами тисяч таких бочечок. Половина йде на експорт, в основному олоросо, дуже солодкий сорт, і те, що в Англії і Америці називають вершками , теж солодке. Решта - дрібно, вишуканий херес, амонтилладо або мансанилья. Тут.' Зупинилися біля бочки розміром із слона. Маркіз підніс до крана склянку і дозволив жовтої рідини стекти в нього.
  
  
  «Весь успіх хересного будинку залежить від одного вдалого року. Потім змішується з ним кожен наступний урожай. Як ви знайшли його?
  
  
  Його відпив. Вино було міцним і мало солодкий смак.
  
  
  «Дуже смачно».
  
  
  «Я впевнений. Моя родина збирала ih близько міну років».
  
  
  Це було більше, ніж просто спробувати те, що ми зробили. Це було бачення небес, який повинен бачити алкоголік. Всюди стояли бочки - на дереві були вигравірувані тип і вік вина.
  
  
  Потім слуга спустився, щоб сказати маркізу, що його син хоче його бачити.
  
  
  «Залишіться тут, якщо хочете», - запропонував нам маркіз. «Зазвичай мені тут набагато більше подобається, ніж в тому пеклі нагорі».
  
  
  У нас з Марією було кілька чашок, які ми не пробували, і ми постаралися максимально використати ih, сидячи на сходах, що ведуть до дня зі сторони виноградника.
  
  
  "Хіба ти не радий, що ми прийшли?"
  
  
  «Це, безумовно, дуже пізнавально», - погодився я. Раптом його почув, як грюкнули двері в будинок. Її, думав, що маркіз повернувся, але в кінці кінців це виявився не старий.
  
  
  Сходами спустилися два м'язистих, недружніх типів. В руках вони тримали палаші, які її раніше бачив на броні в коридорі.
  
  
  «Мері, сподіваюся, я не сказав нічого недоброго по одному твоїх знайомих?
  
  
  «Ні, Джек. Її поняття не маю, чого хочуть ці парові ».
  
  
  Тепер її впізнав у них двох водіїв, які вели машини з Севільї в Херес.
  
  
  Вони мене теж дізналися, тому що, як тільки побачили нас, вони побігли до нас.
  
  
  'Стійте!' - вигукнув я, потягнувшись за своїм «люгером». Дарма потягнувся. Ця румунка! Вона вкрала його під час зіткнень і тряски в дорозі. Водії знали, що у мене його більше немає, тому що вони продовжували бігти, загрозливо тримаючи пятифутовые палаші над головами.
  
  
  «Мері, старий сказав, що є інший вихід. Забирайся звідси ».
  
  
  'А ви?'
  
  
  «Я постараюся ih зупинити».
  
  
  Коли Мері вибігла по сходах до дня виноградника, його приготувався відбиватися від цих дивних гуляк. У мене все ще був стилет, і витрусив її его, по манжета. Труднощі, звичайно, полягала в тому, що я ніколи не зможу наблизитися до ih мечам, щоб використовувати стилет.
  
  
  Коли передній був у десяти футах від мене, моя рука вилетіла, і ніж потрапив відвертими в его складати долар. Але не спрацювало. Бронежилети - вони прийняли всіх заходів обережності. Замість того щоб витрачати час, намагаючись придумати нову тактику і ризикуючи відрубаною головою, її пірнув між двома бочками і поповз на наступний шлях.
  
  
  «Замкни двері на виноградник, Карлос», - прошепотів один навколо них. «Тоді ми проткнем того американця в цьому поховати».
  
  
  Її опустив носок і витягнув газову бомбу, яка займається була прикріплена до моєї щиколотці. У мене було відчуття, що ніхто не кине ту оргію нагорі, щоб прийти мені на допомогу.
  
  
  "А голос і він."
  
  
  У мене за плечем просвистів палаш. Їй кинувся вбік, але все одно плоска сторона меча потрапила мені в руку. Вона безвольно повисла і оцепенело. Газова бомба покотилася по підлозі поза моєї досяжності.
  
  
  Тепер меч повернувся до моєї талії, ніби розрізав мене навпіл. Її, пірнув, і херес хлинув навколо бочки на підлогу. Вбивця вдарив мене по нозі - її, стрибнув на пошкоджений мозку. Як тільки вершина меча знову злетіла, її стрибнув на наступний мозку.
  
  
  «Він не небезпечний, мені він більше схожий на балерину», - засміявся водій.
  
  
  Її, думав, що у відпустці. Якого біса ці двоє чоловіків намагалися мене вбити?
  
  
  Тепер по одному з кожної сторони стовбура. Ih ведмежий зіткнулися, коли вони одночасно націлилися на мене, і я стрибнув в іншу бочку.
  
  
  «Ти не можеш продовжувати танцювати, балерина. Ви можете відразу ж спуститися.
  
  
  Палаш - примітивний інструмент, але ефективний в руках сильного людини. Річард Левине складати долар одного разу переміг арабську армію, просто порубавши навпіл будь-якого воїна, посланого проти нього варварами.
  
  
  Чоловіки пхнули бочку, її скотився і тепер висів, як лялька, між двома бочками. Мої ноги знехотя бовталися і півтонни ваги погрожували розчавити мою груди.
  
  
  «Ми його зловили! '
  
  
  Її і витягнув руку. Меч врізався в дерево, де була моя рука. З іншого боку, іншій-меч полоснув відверті поруч з моїм стегном. До цього моменту в чесному бою, - але, бути пробитим, будучи розчавленим, як горобець під катком, навіть не знаю, чому ...
  
  
  Як-то я підняв ноги і штовхнув бочки. Кожен мускул в моїх ногах і руках напружився, коли її відсунув гігантські судини ще один з іншого. Той, що у мене в спині, рухався з працею. Він не був повний, її чув плескання вина. Це повернуло мені впевненість.
  
  
  "Ха!" - Його видав крик, карате, розкріпачує м'язи, і столи розлетілися на частини. Її видерся назад, перш ніж мої слухачі зрозуміли, що відбувається, і вони можуть відрубати мені одну ногу.
  
  
  «Можу заприсягтися, що на таке здатні тільки перевертень», - сказав один навколо них.
  
  
  Її, стрибнув через його голову. у бічному проході, схопив мій стилет і побіг.
  
  
  Її почув крик одного навколо моїх переслідувачів. - «Віджени его k день у виноградник».
  
  
  Мої ноги тремтіли потім зусилля, яке знадобилося, щоб розсунути судини. Інстинктивно її, нахилився і почув, як палаш зі свистом врізався в стінку поруч зі мною. Цей промах дав мені трохи більше фору. Постійні штурми із застосуванням важкої зброї тепер почали втомлювати цих людей.
  
  
  Вони пригальмували.
  
  
  Наполовину бігом, наполовину повзучи, її дістався до сходів, що ведуть до дверей у виноградник, до того самого місця, де мене намагалися заманити в пастку. Її устромив ножа в замок. Він не зрушив з місця.
  
  
  "Сам ти спустишся, або ми повинні прийти за тобою?" крикнув один негідник внизу сходів. «Підійди і забери мене», - видихнув я, думаючи, що, можливо, так її зможу стримати ih одного за іншим.
  
  
  «Нам все одно».
  
  
  Вони підходили один за іншим. Її, повернувся і смикнув за мотузку, яка займається висіла поруч зі мною.
  
  
  Вони стримувалися і, ймовірно, думали, що я зійшов з розуму від страху. Потім вони побачили мотузку, що висить на шківі і прив'язану до стовбура. Ih очі вилізли назовні, коли вони побачили, як він перерізав мотузку і звільнив бочку навколо блоку.
  
  
  Біжимо!'
  
  
  З палашами в руках вони спробували втекти вниз. Якщо б вони кинули важку зброю, у них все ще був би шанс, але бочка з тисячею літра вина набирає обороти дуже швидко. Весь підвал здригався від люті котиться колоса. Мої вороги сховалися під ним, ih палаші злетіли в повітря, як зубочистки. Величезна бочка заглушила ih крики, роздавила ну, як каток, і, нарешті, врізалася в перший ряд бочок. Почувся тріск дерева, і вино облило два неживих тіла.
  
  
  Якщо б вони не були так бояться зробити занадто багато шуму. вони б використовували револьвери, і він був би мертвий. Якби вони не боялися зашкодити занадто багато бочок, вони не загнали б мене до мене день, що веде до виноградника, і він був би мертвий.
  
  
  Це на дві помилки більше допустимого.
  
  
  Її занурив палець у растекшийся по підлозі шеррі і спробував його.
  
  
  Амонтильядо. Урожай 1968 року. Хороший рік.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  
  
  Але навіщо їм було вбивати тебе? запитала Мері.
  
  
  Хороший штопора.
  
  
  Ми повернулися в безпечні межі нашого готельного номера в Севільї. І його більше не пила херес, а перейшов на скотч.
  
  
  Може, конкурент у торгівлі зброєю? »
  
  
  Її так не думаю. Може, вони прийняли мене за когось іншого ».
  
  
  «Але для кого? Джек?'
  
  
  «Ви ставите багато хороших питань».
  
  
  Її б готель, щоб у нах було більше відповідей. Наприклад, чому ніхто не прийшов на допомогу, потім того, як вона втекла з підвалу. Її знаю, що можу бути трохи наївно, але все одно думаю, що вбивство трохи зіпсує навіть оргію. «Невже ви теж думаєте, що на зміну Франко прийде монархія, яка складається навколо таких клоунів?» - запитав її Мері.
  
  
  «Перший сильний чоловік, у якого буде трохи сміливості, міг би стерти ih хусткою.
  
  
  «Може бути, тому вони так і грають - вони знають, що залишилося мало часу. Може бути, тому її теж граю з тобою - я знаю, що у нас так мало часу ».
  
  
  Її розстебнув блискавку на сукні. Її чорне волосся спадало до талії. Її відсунув її і поцілував в шию. Мої руки намацали її груди, а соски затверділи. Вона притулилася до мене, і глибокий подих задоволення зірвався з її губ.
  
  
  «Твоя відпустка теж підходить до кінця. Потім її повернуся на ранчо або в Мадрид, і через декілька років, ймовірно, вийду заміж за якогось ідіота-герцога. Або за багатого старого ».
  
  
  "Як Барбаросса?"
  
  
  "Він просив мене про це."
  
  
  "А ти не хочеш?"
  
  
  Вона повернулася до мене обличчям, її губи відчиняються.
  
  
  "Ти знаєш що я хочу."
  
  
  Її притягнув її до себе на ліжко. Коли її зняв з нах сукню, вона розстебнула на мені пояс.
  
  
  Ми любили один одного раніше, але не так сильно, як в ту ніч.
  
  
  Ee гнучке тіло перетворилося в машину нескінченного задоволення; Їй, увійшов у нах сильніше і глибше, ніж коли-небудь, ee, розщеплення напружилася, щоб прийняти мене. Коли її закінчив, вона своїми пальцями і губами знову порушила мене, а коли все нарешті закінчилося, ми заснули в обіймах один одного.
  
  
  На наступний ранок її зв'язався з полковником де Лорки. Ми зустрілися в центрі Севільї, на березі Гвадалквівіра. Колись по цій річці пливла іспанська армада, але тепер вона майже порожня.
  
  
  
  
  Її запитав. - "Куди зараз їде Франко?"
  
  
  «Ми набряклість в Ла-Маньчжурської, щоб він міг там полювання на фазанів. Він завзятий мисливець. Чому ти питаєш про це?'
  
  
  «Двоє чоловіків намагалися вбити мене минулої ночі».
  
  
  «Очевидно, вони цього не зробили.
  
  
  Дякую за привітання. На жаль, вони мертві, тому я не міг запитати ну, що вони мали проти мене.
  
  
  "Її перевірити це".
  
  
  Мене це не турбує, полковник. Важливо те, що я вважаю, що Перевертень все ще живий.
  
  
  Де Лорка похитав головою. Він мертвий, Киллмастер, і не зовсім небагато.
  
  
  Ви маєте на увазі, що ця людина навколо статуї в процесії мертвий. Який шанс чи ви ему втекти потім того, як він убив би Франко?
  
  
  «Звичайно, це не шанс. Це була самовбивча населений пункт росії ».
  
  
  «Гаразд, ви знаєте, професіонала, який відправляється на самовбивчу місію? Тільки не її. Ви не зможете багато зробити зі своїми грошима, якщо перебуваєте в підпіллі ».
  
  
  «Це аргумент. Чи є у вас інші причини вважати, що Перевертень все ще живий?
  
  
  Її витягнув задубілі ноги. «Під час бійки він минулої ночі її виявився затиснутий між двома бочками з вином».
  
  
  "Дуже шкода тебе".
  
  
  «І дуже незручно, особливо коли є ще два хлопці, які хочуть заколоти тебе своїми мечами. Але справа в тому, що коли її звільнився, одіна навколо цих хлопців сказав, що думає, що тільки Перевертень здатний на таке. Я не кажу, що це приведе нас до сліду Перевертня, але я підозрюю, що вони бачили Перевертня, і він, мабуть, справив на них враження великої фізичної сили.
  
  
  Той чоловік на цьому зображенні: ви, наприклад, знали, якого він росту?
  
  
  - Не більше п'яти футів. Досить жилавий.
  
  
  "Але не Геракл?"
  
  
  Де Лорка подумав і кивнув. «У самому делле, є дві причини, за якими ви думаєте, що зловили того вбивцю, і що головна небезпека все ще існує. Тоді дозвольте мені вас заспокоїти. Її теж не сиджу. Ви пішли на вечірку з Марією де Ронда, чи не так? Ви, скажімо так, дуже близькі з нею. Ваш суперник, дон Барбаросса - ревнивий чоловік. Він також дуже багатий і середовищ іншого володіє організацією, в якій працювали ці водії. А тепер керуйтеся здоровим глуздом. З боку Барбаросса це було б маленькою хитрістю - в'ячеслав вас, просто щоб назавжди вигнати вас по пам'яті Марії-де-Ронди. Такі речі тут не рідкість. Іспанці просто більш нестерпні, ніж ви, американці. Що до Перевертня. Чи він міг втекти, опинившись між цими бочками з вином? Може бути, не по-вашому - грубою силою, - але чому не використовуючи швидкість? Ви самі сказали, що знайшли складного супротивника в статуї. Чи він міг втекти потім вбивства Франко? Їй кажу ні, бо впевнений, що зловив би його. На жаль, я не можу повністю поручитися за лояльність всіх співробітників служби безпеки, і, можливо, присутня поліція захистила б його, а не вбила. Голос чому її тримав допомогу AX в секреті. Ні, ти зробив свою роботу. Будьте розсудливі, розслабтеся і постарайтеся триматися подалі від Барбаросси ».
  
  
  Барбаросса. Якщо б Де Лорка не вірив у мої уявлення про вовкулак, що б він подумав про своїх підозрах про приватної армії промисловця? «Скажіть мені, полковник, що на самому делле стоїть за ідеєю, що в Іспанії і Північної Африки більше спільного, ніж у Іспанії і Європи, - що між Іспанією і Північною Африкою є якісь особливі особисті зв'язки?»
  
  
  «Ви знаєте, як спочатку називалася ця річка, Киллмастер? Ваді-ель-Кибирь. Назва нещодавно було змінено на Гвадалквівір. Наші церкви були мечеті. Щоб знайти Африку, необов'язково копати глибоко в Іспанії ».
  
  
  Чайка що знайшла на іншому березі річки. Відразу ж на нах напали інші чайки, які спробували відібрати здобич. Хіба не це сталося в Іспанії, потім смерті старого диктатора? "Франко дійсно помітив спробу?"
  
  
  'Неможливо. Він досить погано чує, і до того ж з цим феєрверком... Ні, в тебе все вийшло відмінно ». Він подивився на свій годинник. «До речі, ці машини скоро їдуть, її я повинен бути впевнений, що приїду вчасно. Коли її повернуся в Мадрид, її відправлю цю справу на перевірку з цими водіями ».
  
  
  Я не міг більше нічого сказати, щоб змусити його передумати. Його аргументи, що Перевертень мертвий, були достатньо переконливими для нього. І у мене була лише наполовину сформована теорія про плани Андреса Барбаросса.
  
  
  Коли її, піднявся сходами до порту бар. Її побачив, як фігура махає мені рукою. Це була Мері.
  
  
  «З хема ви розмовляли? Інший бізнесмен?» - запитала вона, коли ми привітали один одного. «Так, - збрехав я з серйозним обличчям. - Він займається торгівлею нижньою білизною. Її готель, замовити вам що-небудь приємне».
  
  
  'Хм. Схоже, ти збираєшся зробити ще одну за се поїздок, про яких мені ніколи не розповідаєш. Як раз коли почався сезон кориди, і ви можете побачити кращі фарби Мадрида. Ви приїдете, так? Ти не можеш просто залишати мене кожні дві хвилини і забирати мене, як ніби це найприродніша річ у світі ».
  
  
  "Я б готель."
  
  
  Вона подивилася на мене палаючим поглядом. Лють скривдженої жінки була в її очах, лють скривдженої графині.
  
  
  «Якщо ти підеш зараз, тобі не доведеться повертатися!»
  
  
  «Побачимося в Мадриді».
  
  
  Вона люто тупнув ногою. "І ти навіть не скажеш мені, куди ти йдеш?" вона надула губи.
  
  
  «Вивчати птахів».
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  
  
  Її з'їв холодний омлет, сільський хліб, випив трохи вина і дивився, як пливуть хмари. Свіжий вітер дув через безкрайню рівнину Ла-Манчі. Час від часу її крутився в животі і наводив бінокль на дорогу.
  
  
  Через годину прибутку як повідомило посольство. Вони пролетіли на висоті кілометрів над місцевістю в попросив непроханих гостей. Її, пірнув у зарості і шталь чекати, поки вони зникнуть. Коли вони відлетіли трохи далі, її, подивився на них в бінокль. Це були Хьюї Кобри, частина захисту Франка.
  
  
  Її чув звук автомобільних шин. На дорозі з'явилися три лендровери, а за ними їхала вантажівка з фермерами. Конвой зупинився недалеко від мене. Коли лендровери зібралися навколо кав'ярні, селяни розсипалися по рівнині. В строю, схожому на пастку, вони почали бити палицями про підлісок по обидві сторони рівнини, відганяючи птахів і зайцева до центру. І щиро посередині був Генералісимус Франко і чекав появи своєї жертви.
  
  
  Озброєний кулеметами Гвардії Сивилль слідувала за селянами, побоюючись незнайомців, які могли вислизнути від «Кобри». Франко і его, присів терпляче сьорбали каву. Хоча Перевертень міг бути ще живий, принаймні, його не бачив, його слідів. Її більше відчував себе так, ніби вторгся в картину дев'ятнадцятого століття з зображенням мисливського загону, ніж захищав сучасного диктатора. Фермери з палицями, Цивільна гвардія зі своїми трикутними багнетами Франка, одягнений в мисливський костюм з англійської твіду: все це здавалося чимось воно з іншого часу.
  
  
  Бурхливі гармати порушив сільську тишу. Одіна навколо мисливців зробив перший постріл, але безуспішно. Поряд з Франко був ад'ютант з колекцією малокаліберних гвинтівок, дробовиків.
  
  
  Mimmo мене стрибнув заєць; позаду нього його почув звук удару палиці про кущі. Її пірнув глибше в підлісок. На щастя, увага фермера було повністю прикута до зайця, який пройшов усього в трьох метрах від мене. Її перевів подих і продовжив бажання вивчати в бінокль.
  
  
  Шанси Перевертня ставали все менше і менше. Він повинен найближчим часом вдарити.
  
  
  Як мені радив Хоук, її поставив себе на місце вбивці. Аналіз попередніх подорожей Франко в Іспанії показав, що він завжди починав з грандіозного маршруту через великі міста, але зазвичай на півдорозі подорож переривалося. Це сталося тому, що Франко не вітали в Барселоні, Більбао, Сантандері та інших великих містах з-за зростаючих скарг з боку етнічних меншин. Каталонці повстали за дискримінації ih мови, і під керівництвом басков Більбао назрівав бунт partizan. Іншою причиною скорочення його гастролей було те, що у нього більше не було стільки енергії.
  
  
  Франко майже завжди закінчував свій тур відразу потім-полювання - якби Перевертень не завдав удар сьогодні, у нього не було б іншого шанс. З іншого боку, що може бути краще полювання? Постріл не буде помічений, поки диктатор не впаде.
  
  
  Кільце селян звузилося. Більшість бійців тепер стояли і стріляли. Поруч з «Лендроверами» сталася бійня зайцеву і фазанів. Франко залишився сидіти; здавалося, йому було нудно. Потім цього фермери стали відпочивати, а це означало потік веселощів.
  
  
  Мисливці і фермери знову в таку гру в «лендровери» і вантажівка і поїхали. А її лежав на животі в підліску.
  
  
  Коли вони зникли з виду, їй, встав і пішов на дорогу. Село, де зупинилися Франко і його формування, знаходилася на відстані не менше десяти кілометрів. Я пішов до міста, і відчув себе ідіотом.
  
  
  Попереду мене був фермер з ослом. У черевиках і чорному капелюсі він був схожий на всіх фермерів Ла-Манчі. Коли він повернувся на звук моїх кроків, побачив, що його обличчя було бронзовим і неголеним. Його сірі очі були допитливими і розумними.
  
  
  Він зупинився і почекав, поки його его наздожену.
  
  
  "Привіт, ти куди?" - запитав він на грубуватому місцевому діалекті.
  
  
  Спеціально з цієї нагоди її наділ мішкуватий міську одяг і шийну хустку і відповів ему на діалекті Севільї. «В Сан-Вікторію. Її йду в правильному напрямку? '
  
  
  «Ви - Севильяно. Не дивно, що ти заблукав. Піди зі мною, мій осла, і її теж піду туди ».
  
  
  Тільки зав'язати розмову, як незнайомець в Ла-Манші, і якийсь час ми йшли пліч-о-пліч в тиші. Нарешті цікавість узяла верх, і він запитав: «Ти хоч знаєш, що сьогодні у нас був особливий гість? Не бачили нічого незвичайного?
  
  
  'Вертольотом. Тут частині можна побачити вертольотом ».
  
  
  "І що ти зробив, коли побачив це?"
  
  
  "Я сховався".
  
  
  Старий засміявся, і від захоплення впав на коліна. «Севильяно, який говорить правду. Сьогодні незвичайний день. Що ж, брат, було дуже мудро, що ти сховався. Це були як повідомило посольство Ель-Каудильйо. Він був тут, щоб пополювати сьогодні.
  
  
  'Ви жартуєте! '
  
  
  'Клянусь. Мій брат допомагав на полюванні, як і мій двоюрідний брат. Це, звичайно, честь, але, з іншого боку, це руйнує полювання тутешнім людям, яким у кінцевому підсумку доводиться жити за рахунок цього. Не те щоб її критикую Генералісимуса. У мене ніколи не було поганих слів про nen ».
  
  
  
  
  «Напевно, ні, - подумав я. Через спину осла висів товстий фазан.
  
  
  «В іншому випадку я кажу у тебе знайдеться що-небудь поїсти».
  
  
  «Ах, цей фазан. Її зловив його в пастку. Не думаю, що генерали стріляв так добре. Може, їй подарую его нашому лідеру, коли ми доберемося до Сан-Вікторії ».
  
  
  Її б не шталь на це ставити. Старий був, як і всі фермери, навіть хитріше брокером з Уолл-стертий.
  
  
  У нас виникла жага розмова. Ми зупинилися і випили по его козячої шкури вина. Пити з такої штуки досить утомливо, так як ви повинні направити струмінь, яка займається б'є відверті вам в рот.
  
  
  Він усміхнувся. - "Ви коли-небудь бачили, щоб турист випив вино з такого мішка?" «Зазвичай вони виливають его спочатку в очі, а потім на одяг». Нарешті ми прибули в Сан-Вікторію, і старий попрощався.
  
  
  «Дозвольте мені дати вам ще одну пораду, інший. Тут повно поліції. І ви знаєте, Guardia Civil - спочатку стріляють, а потім ставлять запитання. Чим далі ви будете від генералісімуса, тим краще. Може бути, ці як повідомило посольство не бачили вас в перший раз, вони побачать вас ий початку вдруге ».
  
  
  «Я зрозумів, дякую».
  
  
  Він витер піт з обличчя рукавом. - «До речі, а що ти взагалі робиш в Ла-Манші?»
  
  
  'Її, шукаю роботу.'
  
  
  Він підняв брови і поплескав себе по лобі. «Тоді ви зможете молитися, щоб Бог допоміг вам. Вам обов'язково знадобиться його допомога ».
  
  
  Безсумнівно, тепер він думав, що це її даремно. Але те, що він сказав про поліції, було занадто правдою. Куди б ви нам пішли, ви наступали на черевики цивільної гвардії, і він відчував на своїй спині десятки очей, коли шелл по головній вулиці. Навіть на даху церкви, самого великого будинку в селі, її бачив солдатів. Її, пішов з головної вулиці і знайшов десь маленьке кафе. Було багато людей, які допомагали Франко полювати за цією дичиною, і будинок у них був хороший бізнес. Її селл на стілець і замовив вина. Всі були зайняті розмовами про полювання, і розмов по її почув, що у генералісимуса цим вранці стався напад боляче в животі. Це була причина, по якій він не вистрілив. Але зараз йому стало краще, і охоче відновиться го початку другої половині дня. Багато фермерів були незадоволені цим.
  
  
  «Я повинен повернутися на ферму».
  
  
  'Її теж. Сьогодні моя черга за водою для поливають. І ви знаєте, що відбувається, коли у вас немає води ». До розмови приєднався ще один товстий чоловік, одягнений трохи краще за інших. «Це велика честь. Ти не можеш піти зараз! '
  
  
  "Чи має моя сім'я голодувати?"
  
  
  «Мова йде про часті сіл».
  
  
  - Ви будете мати на увазі вашу честь. Ви мер, - відповів один навколо фермерів. «Про наших інтересах і не думають. Просто знайди вуличних хлопчаків, щоб поганятися за фазанами ».
  
  
  Однак мер прийшов в лють, половина фермерів відмовилася брати участь в загоні го початку вдруге.
  
  
  «Я не забуду цього», - пригрозив він. 'Ви там!'
  
  
  Її і озирнувся, щоб побачити, с хема він розмовляє.
  
  
  «Ти, незнайомець».
  
  
  'Вона?' - Я вказав на себе.
  
  
  «Ага, ти дурний. Ви, звичайно, можете допомогти з полюванням, чи не так?
  
  
  «Я думаю, що все буде в порядку».
  
  
  «Севильяно», - знущався він. - І ви теж іноді очікуєте, що вам будуть платити?
  
  
  Її, знав, що це звичайна справа.
  
  
  «Трохи, так, - лагідно відповів я.
  
  
  «П'ятдесят песет і безкоштовно eda».
  
  
  Її, глянув на фермерів і побачив, що один навколо них несхвально похитав головою.
  
  
  'Я не знаю.'
  
  
  'Тоді все в порядку. Вісімдесят песет. Чи ви б хотіли, щоб вас заарештувала Гвардії. Ми не можемо використовувати тут бродяг ».
  
  
  «Голосувати так працює іспанська муніципальний рада», - подумав я.
  
  
  Мер набирає ще кілька вуличних хлопчаків, а потім сієсти генералів ми всі в таку гру у вантажівку.
  
  
  Тепер ми поїхали в іншу частину рівнини. Вона була усипана величезними валунами і зміями. Мисливців це не турбувало, тому що вони залишилися на ділянці, який був вирубаний спеціально для них. Як повідомило посольство Франко гули, як гігантські комахи.
  
  
  Група, в якій її знаходився, розкинулася ліворуч. Кожні три метри заєць вискакував з підліска, або фазан, який стрімголов біг назустріч своїй загибелі. Коли ми пройшли близько п'ятдесяти ярдів землі, її зупинився і став на коліна.
  
  
  «Іди, їй тебе знову наздожену. У мене камінчик в черевику ».
  
  
  На мені були мої звичайні низькі балетні тапочки.
  
  
  «Тут вам потрібні черевики», - був ih коментар.
  
  
  Вони пішли далі, коли її почав знімати взуття. Через хвилину вони були видимі.
  
  
  'Що у тебе сталося?' - пролунав голос, який здавався смутний знайомим.
  
  
  «Камінчик в моїй взуття».
  
  
  «Вставай, коли її говорю з тобою».
  
  
  Його встав. Хтось з Іспанського Іноземного Легіону підозріло подивився на мене.
  
  
  Це була той Горила, охоронець, якого її вже двічі зустрічав у палаці. Одного разу, коли їй був замаскований, а інший раз в моїй теперішній формі, під час нашої битви в бальному залі. В той минулий раз було дуже темно, і, тримаю гроші, він мене не впізнав.
  
  
  - Ви допомагаєте полювати на дичину для Генералісимуса? - скептично запитав він.
  
  
  «Так, сеньйор».
  
  
  В пустельній формі кольору хакі, він ходив навколо мене, неспокійно стукаючи прикладом гвинтівки по стегну. «Хіба я не знаю вас, звідки-то? Ви були в легіоні?
  
  
  «Ні, сеньйоре».
  
  
  - В іншому ти виглядаєш досить міцним. Ви не здаєтеся мені людиною, який полює на диких тварин з фермерами.
  
  
  Її ніколи не забуваю особи, - ти впевнений, що ми раніше не зустрічалися?
  
  
  «Може бути, в Севільї. Її по Севільї, може, ви мене там бачили.
  
  
  Він потер шрамм звертається. «Ні, де-небудь ще. Ну це не важливо. Покваптеся з цієї взуттям і переконайтеся, що ви доженете інших ».
  
  
  «Так, сеньйор».
  
  
  У цей момент його жирне обличчя застигло. Его замішання змінилося моторошної упевненістю.
  
  
  Її, подивився на землю. Її обернувся, коли говорив, і коли він побачив моє обличчя в тіні, він дізнався особа, яке бачив в бальному залі.
  
  
  Тепер все его, сумніви зникли. «Так, її, вірю, що ми знаємо іншого іншого. Її навіть хотів тебе, тому що мені треба з тобою колупатися. А потім її зроблю з вами те, що ми в легіоні завжди робимо зі зрадниками - відрубаю вам голову від тулуба і виставлю її на шістьма!
  
  
  «Я не розумію, про що ви говорите, сеньйор».
  
  
  Перш ніж він зміг знову заговорити, її вибив у нього гвинтівку навколо рук, але вони не розслаблялися нас на секунду. Горила вдарила мене ножем по шиї. Її схопив його за руку, розгорнув і перекинув через плече. Він скочив на ноги, все ще тримаючи ніж в руці.
  
  
  Ах, ти знаєш, про що їй кажу, брудний вбивця. Її знищу тебе.'
  
  
  Він замахав ножем, її знову схопив його за руку. Але тепер він перемістив свій оленка і жбурнув мене на землю в чотирьох метрах від мене.
  
  
  Її убив свого першого супротивника, коли мені було чотирнадцять, - хвалився він. «У сімнадцять років її був найсильнішим у всьому Легіоні. І тут немає піаніно, за яким можна було б сховатися, так що у вас немає шансів ».
  
  
  «Я був Акелой з бойскаутами».
  
  
  Ему довелося деякий час обдумувати цей коментар, і це дало мені можливість підстрибнути і вдарити його по лобі обома п'ятами. Такий удар навіть змусив би коня встати на диби, але ветеран схопив мене за талію і жбурнув назад на землю. Обома руками він підніс лезо ножа до мого горла.
  
  
  «Якщо ти перестанеш дихати, ти цього не відчуєш, хлопчик», - прошепотів він.
  
  
  М'язи його плечей напружилися, коли він притиснув мої руки. Лезо вже робило ріжуче рух. У цей момент мені вдалося утримати його зап'ястя. Спочатку він не міг повірити, що його зап'ястя зчеплені, що мої руки сильніше його.
  
  
  «Ти не фермером», - видихнув він.
  
  
  Его шрамм звертається побілів, а вени на шиї набрякли від напруги, але він не міг зломити мою силу. Її відвів його руки в сторону, і ніж впав на підлогу. Потім раптово її відпустив його, кинувши його на землю всім своїм вагою. Її перевернув його на спину і схопив ножа. Тепер ролі помінялися місцями. Повільно, але насправді її, приставив ніж до горла легіонера. Мені знадобився весь свій оленка, щоб подолати опір его. Кінчик ножа зачепив його кадик.
  
  
  Раптово у мене в очах з'явився пісок. Горила зрозумів, що він переможений, і все, що він міг зробити, щоб уникнути смерті, - це кинути жменю пилу мені в обличчя.
  
  
  Довелося кашляти, і він майже нічого не бачив. Ніж безцільно впав на землю. Її, чув, як легіонер встав і обійшов мене.
  
  
  Секундою пізніше він обмотав мою шию мотузкою. Він натягнув її туго - я задихнувся. Це було іспанське удушення. У в'язницях використовують натяжні стрижні та шурупи, але в Легіоні все ще роблять це по-старому, з мотузкою. Дуже ефективний. Мій складати долар почало битися швидше, і через брак кисню перед очима з'явилися чорні точки. Її видавав нудотний, захеканий звук, коли він тягнув мотузку ще сильніше.
  
  
  Концентрованим зусиллям її, ухопився за мотузку обома руками і iso усіх сил пірнув вперед. Горила пролетів над моєю головою і сіла на землю. Задихаючись, він знову схопився на ноги. Все ще засліплений піском, її iso усіх сил вдарив його его, по найбільш уразливому місцю.
  
  
  Пляма, яким була горила, здригнулося. За його широко відкритого rta долинали невиразні крики боляче, він схопився обома руками за промежину і впав на коліна. Її зняв мотузку з шиї. Залишилося кільце сирого червоного м'яса. Ледве витримали перед спокусою задушити їх горилу.
  
  
  «Принаймні, тобі не потрібно думати про подруг вже кілька місяців», - сказав я.
  
  
  Він почав стогнати ще голосніше. Її підняв гвинтівку і вдарив ним у його черепом, як ключкою для гольфу. Горила тепер валявся на землі без свідомості.
  
  
  Їй дозволив сльозам змити бруд з очей і надів одяг легіонера. Не було кращого маскування, в якій можна було вільно переміщатися по мисливських угіддях.
  
  
  Тепер охоче була в самому розпалі. Коло, що фермери оточили запанікували тварин, звужувався. І постріли лунали з меншими інтервалами.
  
  
  Її знайшов великий валун, що підходить для спостереження. У бінокль її побачив, як хтось допоміг Франкові встати зі стільця. Її, знав, що мене видно по лендроверів, але спасибі уніформі і кепі горили ніхто не звертав на мене особливої уваги. У вогняне поле стрибнув заєць.
  
  
  Франко обрав легку гвинтівку з упевненістю, з якою він вибирав нову краватку, і вистрілив. Заєць перекинувся і впав замертво на спину.
  
  
  Непогано для людини вісімдесяти років.
  
  
  Інші бійці аплодували.
  
  
  Франко жестом звелів їм замовкнути і взяв кілька нових патронів. Він був відомий як хороший мисливець, і я підозрював, що він хотів, інші патрони. Легко уявити, що його охорона заряджає рушниці картеччю, щоб збільшити ймовірність попадання. Точно так само, як охоронці Ейзенхауера, які регулярно вибивали его м'ячі для гольфу по пересіченій місцевості назад на поле. Це зводило Ейзенхауера з розуму, але вони не зупинялися.
  
  
  Інтерес здавалася такою ж сонної, як і ранок.
  
  
  За підліска вилетів фазан.
  
  
  Франко спокійно пройшов за ним крізь приціл своєї зброї. Він вистрілив, і фазан впав. Більше оплесків.
  
  
  Більшість фермерів тепер спостерігали, як ih задача була виконана. Час від часу навколо ih рядів лунало «Olé!». якщо генералисимус вистрілив успішно.
  
  
  Її оглянув горизонт. Нічого не було видно, крім каменів і кущів. А вдалині вітряк. Якраз коли її збирався опустити глядача, її побачив рух де-те, чого я не очікував. Майже відвертими навпроти мене, на іншій стороні мисливських угідь, був ряд каміння. І щось не так з одним навколо цих каменів. Схоже, у нього були загнуті вуха, які рухалися з кожним пострілом Франка. Її вдивлявся в підлісок у бінокль, як міг, і нарешті побачив фігуру людини. Це був старий фермер, з яким її оболонки, до Сан-Вікторії. Її, зітхнув з полегшенням. Для estestvenno, цікавість з приводу генералісімуса змусило його сховатися там. І він, напевно, теж побачити готель Франка.
  
  
  За підліска, де він сидів, згорбившись злетів фазан. Птах піднялася і полетіла до мисливських угідь. Можливо, старий фермер все - таки подарував Каудільо що-небудь.
  
  
  Один через помічників Франко вказав на птицю.
  
  
  Франко взяв заряджене двоствольну рушницю і прицілився. Фазан пролетів п'яти метрів у висоту і пішов відверті Франка. Одіна стовбура вистрілив, потім інший. Птах полетів неушкодженою. Він зробив покажчиків і, як не дивно, полетів назад до винищувачам. Коли побачили повертається звіра, почулися схвильовані крики. Франко схопив нову гвинтівку.
  
  
  Фазан летів досить жорстко, майже неприродно. Коли він підлетів до генералісимусу, її досліджував його в бінокль. Мета була невиразною, очі були сліпими. Ця птиця була живою, як опудало черепахи.
  
  
  Її знову повернув глядача до старого фермера. Тепер він був повністю зосереджений на рухах фазана, я стою майже щиро. В руках він тримав радіопередавач, з допомогою якого він контролював руху механічної птиці. Він повинен був бути Перевертнем! Її провів в його присутності всі ранок і тепер стану свідком його вбивства Франка!
  
  
  Крихкий диктатора простежив за птахом крізь приціл. Звір полетів щиро в нього, утворюючи незамінну мета. Однак з кулею це не так просто, тому що те, летить відверті вас, має менший силует. Франко вистрілив. Птах ненадовго злетіла, але це сталося з-за тиску відбору проб повітря, викликав постріл. Тепер почала другий постріл пролунав з двоствольної стовбура. Це здавалося неможливим, але птах продовжувала летіти відвертими. Роздратований, Франко схопив ще одну гвинтівку. Тепер це був би не дробовик. Мисливці бадьоро закричали, коли птах повернула назад.
  
  
  Вони, мабуть, подумали, що це удача мисливця.
  
  
  Її знову повернув бінокль до Перевертня. Не рухаючись, він пішов тварюка назад для своєї третьої атаки. Механічна пташка була радіокерованою, а бомба, ймовірно, немає. Її підозрював, що там буде: желатиновий динаміт - найпотужніший динаміт, який тільки можна собі уявити. Однією металевої частинки з дробовика вистачило б, щоб викликати вибух. Ймовірно, вони знайдуть потім тільки балетні тапочки від Франка. Летить бомба завдала останній удар. Він пролетів би щиро над моєю головою. Її націлив рушницю легіонера на його праве крило.
  
  
  Перевертень, мабуть, помітив мене, тому що фальшивий фазан раптом пірнув, і мій постріл пройшов mimmo. Птах тепер пурхала майже відвертими назавжди мною і злетіла в бік мисливців. Якщо мій наступний постріл знову промахнеться, то goggle може потрапити в одного навколо бійців.
  
  
  Тепер її прицілився в товсту груди птиці назавжди мною і обережно натиснув на курок.
  
  
  Наче сонце вибухнуло над рівниною. Рушницю було вирвано навколо моїх рук від тиску відбору проб повітря. Як у якомусь сні її, відчув, що піднімаюся вгору, і знову опускаюся вниз. Але коли моє плече і гол-вдарилися об землю, було боляче. Її ковзав близько десяти метрів на руках і обличчі. Її намагався контролювати свої руки і ноги, але був уже без свідомості, перш ніж вдарився об камінь.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  
  
  Вузьке Стомлене обличчя в ногах ліжка. Бляклі вуса, плями печінкового кольору. Поважний розмова.
  
  
  Хтось встав. Були й інші люди.
  
  
  Візит закінчився.
  
  
  Потім лікарі. пов'язки. Пляшки з гумовими шлангами, поруч з ліжком. Гумові шланги в руці. Листи шуршало, як пір'я механічної птиці.
  
  
  Її прокинувся і сель в сміття. В дзеркалі над туалетним столиком її побачив високого чорнявого чоловіка в піжамному пальто - Ніка Картера, - і він виглядав не дуже підтягнутим. Де Лорка, сель на стілець поряд з ліжком. «Ласкаво просимо додому», - сказав він.
  
  
  "Де був?" - тупо запитав я.
  
  
  «Ви були в комі».
  
  
  'Скільки?'
  
  
  «Три дні, але не хвилюйтеся. Всі пальці на руках і ногах, як і раніше на місці. Це було через шоку. Жодних незворотних ушкоджень, лише невеликий струс мозку і кілька опіків першого ступеня, хоча спочатку вони думали, що у вас пошкоджена сітківка. До речі, ти не виглядав так красиво, коли ми тебе знайшли
  
  
  Була кров навколо твоїх очей, твоїх вух і твого rta. Неприємне видовище.
  
  
  «Спасибі за комплімент, але у мене є робота».
  
  
  Він штовхнув мене назад на ліжко. «А поки тобі варто відпочити. Лікарям плювати, що ти ще живий ».
  
  
  "Іспанські лікарі?"
  
  
  'Точніше; Лікарі іспанської армії. Більшість людей було б розірвано на частини під тиском відбору проб повітря, якого ви зазнали. Кажуть, ти прекрасний зразок ».
  
  
  "Живих чи мертвих?"
  
  
  'Між. Я маю на увазі, коли кажу тобі відпочивати. Він узяв карту, яка займається висіла у ізножья ліжка. «Лихоманка, аномальне кров'яний тиск, ризик утворення тромбів, незначне внутрішнє кровотеча».
  
  
  «Іншими словами, нічого особливого, якщо ви потрапили відверті під бомбу. Голос чому ви не повинні ставитися до мене як до повного інваліду ».
  
  
  «Будь ласка», - він зробив благальний жест руками. «Яструб пришле мені бомбу, якщо її дозволю тобі вийти через лікарні, в той день, коли ти прийдеш до тями. Крім того, спочатку ти повинен мені щось пояснити.
  
  
  Її розповів Де Лоркою про Вовкулак і его радіокерованого птиці. Полковник Де Лорка був одним навколо них офіцерів служби безпеки, які можуть обробляти інформацію, не записуючи все. Він слухав, не перебиваючи мене.
  
  
  «Він дуже гарний, цей Перевертень,» сказав її нарешті. «Її зовсім не знає его, его маскування. І він, безумовно, вдарить знову. Ви б бачили, его з цією радіостанцією. Їй ніколи не бачив такої. Їй тільки заважав ему, але не виросли его.
  
  
  "Як ви думаєте, він вас дізнається?"
  
  
  'Боюся, що так. На його погляд, моє прикриття розкрито. До речі, якщо говорити про горіхах, як там цей легіонер?
  
  
  «Той, якого ви майже кастрували?» Де Лорка усміхнувся. «Він у сусідній кімнаті. Я не думаю, що ми повинні сказати ему, де ви знаходитесь. Він смикнув вуса на мить. «Ви побачите, що це перший раз, коли хто нокаутував його в рукопашному бою. Можливо, ви праві, що Перевертень хороший, але ви проявили себе ще краще.
  
  
  Її iso усіх сил намагався тримати очі відкритими, і раптом відчув себе млявим. «Вони додали до глюкози заспокійливе?» Малюнок де Лорки зблякла.
  
  
  «Чим більше ви відпочиваєте, тим менше ймовірність потрясіння. Не хвилюйтеся, Генералісимус залишиться сьогодні у палаці. Ми набряклість туди завтра. Він все ще хоче з тобою поговорити.
  
  
  'Був ... він був ...'
  
  
  «Так, Франко був тут, коли ти ще був у комі».
  
  
  Де Лорка, без сумніву, говорили більш приємні речі, але мій гол-лежачи на товстій подушці, і її спав глибоким сном.
  
  
  Її прокинувся вже ввечері. Її, подивився на годинник на туалетному столику. Десять годин. Мій шлунок забурчав від голоду, без сумніву, це ознака одужання. Її, натиснув на дзвінок поруч з моїм ліжком.
  
  
  
  Через кілька миттєвостей увійшов лікар.
  
  
  Її запитав. - "Тут немає медсестер?"
  
  
  «Це відділення для людей, яким потрібен повноцінний відпочинок».
  
  
  Він прочитав мою карту і засунув мені в рот градусник.
  
  
  Її витягнув його.
  
  
  «Чому на тобі маска для обличчя? Його заражений?
  
  
  «Будь ласка, faithful цей градусник, ви не заразні, але я застуджений».
  
  
  Він перевірив висить над ліжком пляшку з глюкозою. Вона була пустельною. Він замінив його повною пляшкою. Її знову вийняв термометр iso rta.
  
  
  «Я подзвонив, бо був голодний. Її хочу що-небудь з'їсти, і я не маю на увазі ту рідину, яку ви пропускаєте через трубку. Її хочу що-небудь жувати ».
  
  
  Він поставив термометр назад.
  
  
  «В протишоковій лікуванні тверда їжа ніколи не застосовується. Хіба ти не розумієш, що тобі слід було померти тоді того, через що ти пройшов?
  
  
  Він поєднав балон з гумовим шлангом. По шлангу мені на руку потекла прозора рідина. У лікаря був мадридський акцент, але в його голосі був знайомий відтінок.
  
  
  Її запитав. - "Що на самому делле йдеться в офіційному повідомили?" "Це ви придумали!"
  
  
  Її, схопився.
  
  
  «Ти втрутився в це? Що, кравець візьми, це означає?'
  
  
  Тепер доктор вперше подивився мені відкрито в обличчя. У нього були сірі розумні очі. Очі старого фермера з Ла-Манчі.
  
  
  'Це ти. Перевертень!
  
  
  «А ти Картер. Її, знав, що вони пришлють за мною кращого агента. Її, думав, що це будеш ти, але не був упевнений до сьогоднішнього вечора. Мої компліменти на успіх з моїм фазаном. Тобі дуже пощастило, але, боюся, цього зараз нитка.
  
  
  «Нитка моє щастя! І ти думаєш, що зможеш піти звідси спокійно? Ти замкнений в цій лікарні, ти... Я відчув, як мій язик шталь товстим. Його моргнув і спробував зосередитися. "Це ти ..."
  
  
  У мене більше не було влади над моїми губами. В тумані її побачив етикетку на новій пляшці.
  
  
  'Натрію ... пент...
  
  
  'Точно. Пентотал натрію, - кивнув Перевертень. «Не дуже підходить в якості сироватки правди, але дуже ефективний препарат. Її думав, voni його легше дістануть ».
  
  
  Її спробував звільнити руку зі шприца, але мій мозок втратив контроль над своїми кінцівками. Перевертень зняв маску. Тепер він був поголений - його обличчя було молодше і угловатее.
  
  
  «Коли цей кур'єр загинув в авіакатастрофі, її, знав, що хто-небудь з'явиться. Її підозрював, що це буде англійська агент або хтось навколо Вашингтона. Коли того мертвого чоловіка знайшли в статуї процесії, її подумав: «Нік Картер». Її, знав, що таке може бути тільки твоєю роботою ».
  
  
  Він ненадовго натиснув кнопку дзвінка три рази. - Ти теж обдурив мене в Ла-Манші. Ви так само добре говорити на всіх діалектах, як і її. Мені шкода, що довелося прибрати тебе з дороги. Якщо росіяни дійсно так високо цінують вашу голову, як вони кажуть, принаймні, ви хороший бонус ».
  
  
  Приємний бонус: Я чув, але я не міг зрозуміти в обидва кінця своїх слів із-за зростаючої гудіння в моїй голів. Її невиразне усвідомлював, що білий аркуш тягнув над моєю головою. Хтось увійшов у кімнату, їй був поставлений на рухомому носилки і повезли.
  
  
  Її зірвав замах на Франка, але я нічого не міг зробити, щоб зупинити Перевертня схопити мене.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  
  
  
  
  Першою ознакою того, що я живий, був запах тварин. Це був не просто запах собаки, це була різка їдкий сморід. Їй нічого не бачив, бо був під брезентом, але гудіння в моїй голів зникло, і він міг вільно рухати пальцями. На мені була проста сорочка і штани.
  
  
  Це було неправильно. Я не вірю в потойбічне життя, і це було не дуже схоже на смерть. Невже теж Перевертень передумав або щось змусило його десь залишити мене в живих? І звідки, в ім'я Ісуса, з'явився цей сильний тваринний запах?
  
  
  Її підняв брезент. Перевертень не помилився!
  
  
  Їй був посеред обори, оточений дерев'яним парканом, з шістьма бойовими биками. І вони не були телятами. Вони не були і вполовину того калібру, з яким боровся ранчо Марії. Це були справжні дорослі вбивці, вдвічі більше, ніж у телят, з рогами довжиною в півметра. Один був поруч зі мною.
  
  
  Її повільно повернув голову і подивився, де знаходилися ворота. Це було по той бік паркану, між мною і шістьма величезними биками. Крім того, він, безсумнівно, був замкнений зовні. Я не міг вибратися.
  
  
  Дерев'яні паркани загону були п'яти метрів у висоту, без виступів, на які можна було б покласти руки або ноги. Виходу не було. Задум Перевертня був ідеальним.
  
  
  Безсумнівно, биків мало годували. За бойові бики завжди виходять на ринг голодними. У такій групі вони здавалися мирними. Незадовго до початку фарба биків ih помістили в окремі загони. Все, що я міг робити, це мовчати і чекати, поки доглядачі зроблять свою роботу. Але і це мені не допомогло. Тому що у биків може бути поганий зір, але ih нюх в порядку.
  
  
  Червонувато-сірий монстр сунув в пащу якусь edu. Чорний бик розсунув задні лапи і випустив струмінь сечі. Ще одна гострота - роги біля огорожі загороди. Зрештою, всі ці неймовірні за бойові машини були б мертві, але тепер вони були королями.
  
  
  Один переступив через брезент, і потерся м'язистим тілом об паркан. Червоно-сірий жував, довгим язиком облизуючи рожеві губи.
  
  
  Мені було важко не лаятися вголос. На проведені обчислення одного навколо звірів побачив мітку - SS. У Перевертня було лиховісне почуття гумору.
  
  
  Однак тепер це не було моєю головною турботою. Червоно-сірий бик підійшов лиже. По дорозі бездумно ель-сіна, як пилосос. Крізь щілину її бачив, як його очі блукали по брезенту.
  
  
  Що подумає двоє биків, якщо вони знайдуть моє тіло? Завзяті тореадори-любителі нерідко пробували свої сили на цих бугаїв і пробиралися в загін. Ризик померти в такому трюку стовідсотковий. Так що я був би одним навколо цих мертвих ідіотів.
  
  
  Червоний бик збирався сунути свій ніс під брезент відкрито зараз. Его мова ковзав під неї і торкнувся моєї руки. Він пирхнув і зробив крок назад. Інші бики оберталися і дивилися на брезент. Два, які лежали на підлозі, піднялися.
  
  
  Червоний повернувся і засунув рогу в брезент. Він обережно ткнув мене в ребра. Кінчик його роги нагадував стилет. Потім монстр завив і стягнув з мене брезент. Вплив на інших биків було наелектризованих: для цього ih вивели кільце - вбити людину.
  
  
  Її зняв сорочку, щоб використовувати її, як ганчірку. Її знав, наскільки це безглуздо і безнадійно, але брудна білої сорочка - це все, що мені потрібно, щоб захистити себе. В моїй крові все ще був пентотал натрію, але він був швидко нейтралізований виробленням адреналіну.
  
  
  Червоний бик, монстр вагою не менше п'ятисот кілограм, кинувся в атаку. Її махнув сорочкою ему в очі і заманив його в бік, але його плече вдарило мене, і я врізався в стіну. Коли її, відскочив назад, почала другий, чорний з одним зігнутим рогом, вже почав атаку. Его прямий ріг вдарив мене в голову. Її пригнувся і поплентався до центру майданчика.
  
  
  Третій бик тепер атакував мене ззаду. Її, відскочив убік і впав на коліна. До мене підійшов четвертий. Він пішов за сорочкою, але вдарив мене задньою ногою в життя. Її зіщулився, ніж боляче.
  
  
  Ніхто навколо них не замукав, і вони не були в землю копитами. Серед них не було боягузів. Це були найкращі. Її, скочив на ноги і зумів ухилитися від п'ятого. Він промчав mimmo мене і глибоко врізався рогами в іншого бика.
  
  
  Тепер єдності стада було порушено. Бик, який отримав рогами в груди, впав і закричав. Він дико замахав головою, але червоний колір затуманив його очі. Всій території готелю, а стала вологою і теплою від крові, що хлинули через бика.
  
  
  Червоно-сірий напав на мене і притиснув до дерев'яної стогнати. Її тримав його за голову, поки він намагався підняти мене на свої роги. Коли він зробив крок назад, щоб краще атакувати її, дозволив собі відкотитися убік.
  
  
  Запах крові тепер заполял загін і погнав биків, інший на інший. Це була хаотична низка вбивств. Вони більше не атакували тільки мене, але і ще інший. Був почала другий бик на землі, покритої кров'ю. Він оборонявся і махав рогами вперед і назад. Він буде продовжувати боротьбу, поки не помре. Хаос навряд чи дасть полегшення їх. Їй був замкнений у загороді з п'ятіркою скажених биків, і це не зовсім зберігаються гарантію справі збереження життя.
  
  
  Один бик ударив його в голову ззаду і кинув мене на землю. Її обернувся і побачив над собою рожевий ніс, криваво-червоні очі і два величезних рогу. Одна його нога притиснула мене до землі, так що я не міг поворухнутися. Раптом червоно-сірий бик з криком покотився по землі. Над ним стояв чорний бик, висмикуючи рогами його нутрощі. Тепер у загоні пахло нудотним. Чорний бик прикінчив червоно-сірого і повернувся до мене.
  
  
  Він напав з опущеною головою. Її кинув мою сорочку на його очі й стрибнув. Це не був класичний грецький прийому, але його приземлився однією ногою між рогами бика. Інший її ногою сперся на його кістляве плече і стрибнув на паркан. Висота бика в холці був одіна д вісімдесят. Верхній край стіни був ще близько десяти футів вище. Її, потягнувся і вхопився за край обома руками. Як я підтягнувся, чорний бик скинув сорочку з голову і натрапив на мої бовтаються ноги.
  
  
  Але він запізнився. Її, підтягнувся і міцного тримався. Бик тепер повернувся до двох інших. В одного текла кров iso rta. Інший напав на нього. Чорний тепер теж накинувся на стікаючого кров'ю звіра, і разом вони гнали його до паркану. Як одна переплетена маса тіла, вони врізалися в огорожу, який затрусився і затремтів під цією вагою.
  
  
  Удар змусив мене впасти, приземлившись на чорний клубок, але мені все ж вдалося піднятися.
  
  
  Чорний бик лежав. Тепер залишилося двоє. Вони дивилися одне на одного посеред обори. Ih мови вилазили iso rta від втоми.
  
  
  Немов по нечутною командою вони атакували. Зіткнення ih значення навички нападу прозвучало, як гарматний постріл. Вони позадкували і знову атакували. Ih рогу переплелися. З кровоточить ранами і почервонілою шкірою, вони билися iso всіх сил, щоб перемогти. Нарешті один здався. Він впав на одне кожному племені, а потім повністю завалився. Переможець встромив рогу в м'яке рядка життя жертви і розірвав його. Він вирвав вміст, який розмазалося по майданчику, як брудне вологе конфетті. Потім він, хитаючись, дістався до центру загороди і тріумфально стояв там, володар всього, що він бачив навколо себе: п'яти мертвих биків і чотирьох пикетных огорож. Її, переліз через паркан і зістрибнув з іншого боку.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  
  
  
  
  Потім подвійного віскі і омара, просоченого шеррі, її знову відчув себе людиною. Її дочекався вечора, щоб нанести візит ввічливості Андресу Барбароссу на його віллі в Мадриді.
  
  
  Звичайно, її міг потрапити в пастку, настільки ж смертельну, як загін, навколо якого її тільки що втік, але у мене був ряд причин вважати, що у мене є хороші шанси на виживання. Перевертень не згадував про мій прикритті торговця зброєю, поки він хвалився в лікарні. Очевидно, він нічого не знав про Джека Фінлі. Звичайно, може статися так, що Барбаросса був у курсі всього, що він просто наказав Перевертня позбутися мене, не повідомляючи ему ніяких подробиць. Але це все були здогади, і мені потрібно було з'ясувати, чи був Барбаросса ідейним натхненником змова чи ні.
  
  
  Його вілла, мармуровий особняк в стилі ренесанс на Авеніда Генерализимо, була символом його стану. У дворі сиділа охорона, а під'їзна доріжка була забита лімузинами. Очевидно, він влаштовував вечірку.
  
  
  Дворецький викликало деякі труднощі, тому що мого імені не було в списку гостей, але, нарешті, з'явився сам Барбаросса, і провів мене всередину. Він здавався дуже задоволеним собою і крокував вгору і вниз, як гордий півень. В бальному залі її побачив кількох відомих промислових магнатів з дружинами і велика кількість старших армійських офіцерів.
  
  
  «Будь щасливий збіг, що ви проходах mimmo сьогодні ввечері», - зізнався Барбаросса. «Розвиток подій наближається до кульмінації. Ви вже вирішили поповнити наші ряди?
  
  
  'Її ще не знаю.'
  
  
  «Може бути, її зможу переконати тебе сьогодні ввечері».
  
  
  Він проводив мене в ігрову. Грав квартет скрипалів, всі пили шампанське.
  
  
  «Це знати Мадрида», - з гордістю прошепотів мені промисловець. Нас вітав товстий симпатичний чоловік у смокінгу. «Сеньйор Рохас, це наш новонавернений. Людина, про яку їй говорив з вами, коли розповідав вам, що сталося з Грюном.
  
  
  Дуже приємно познайомитися, - проворковал Рохас на іспанською мовою, який абсурдно так само по-іспанськи, як яблучний штрудель. Він був або колишнім офіцером вермахту, або південноафриканцем. Було більше нацистських офіцерів, які вчасно помітили наближення Гітлера до загибелі, перевезли свої гроші в Швейцарії і переїхали жити в Іспанію.
  
  
  "Так ти збираєшся зайняти місце Грюна?"
  
  
  Він удвічі краще Грюна, - сказав Барбаросса, похваливши мене, як ніби він був моїм імпресаріо. «Я знаю, що Грюн був вашим помічником під час війни, і її б не сказав цього, якби мене не переконали».
  
  
  «Давайте забудемо вони старі війни», - відповів герр Рохас. «Ми повинні зосередитися на майбутньому».
  
  
  Ми йшли далі, і Барбаросса познайомив мене з іспанцем носив темні точках. Це був генерал Васкес, фалангист з самого початку фашистської душа і член кабінету Франка. Він міг би дати респектабельність будь перевороту. З іншого боку, він також більше всіх втратив би, якби брав участь у невдалому переворот.
  
  
  «Андрес багато про вас говорить, - зауважив він. «Іноді її задаюся питанням, скільки він на самому делле розповідає вам».
  
  
  'Дуже мало.'
  
  
  'Щасливий. Іноді її боюся, що обачність - не його сильна сторона ».
  
  
  Її, зрозумів, що він мав на увазі. Через Марії Барбаросса, можливо, розповів мені більше, ніж було б можливо. Можливо, на готель справити на мене враження, підпорядкувати мене, якщо можливо, ему, найнявши мене, щоб її впав на престижі Мері. Генерал подивився відкрито на мене. «При угоді з нерухомістю такого масштабу ми не можемо дозволити, щоб кожен випадковий перехожий заглядав у ці карти. Ми не єдині бізнесмени, яких цікавить Марокко. Наш успіх вимагає абсолютної секретності ».
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - погодився Барбаросса.
  
  
  «Я зараз поспілкуюся з іншими гостями, ми не повинні весь час говорити про справи», - сказав Васкес. Схоже, він збирався балансувати між різними силами.
  
  
  Її зустрів інших офіцерів і деяких промисловців різних національностей. Багато було представлено і дворянства. Члени цієї секти в основному збиралися навколо безкоштовного фуршету.
  
  
  Операцій з нерухомістю? Якщо б його повинен був зрозуміти Васкеса серйозно, її справді помилявся. Потім натяків генерала, Барбаросс почав довгу промову про можливості зростання туристичного ринку Північної Африки. Крім того, я не міг собі уявити , більшість гостей були змовників проти Франка. Більшість навколо них були звичайні аристократи або багатії , що ви знайдете в кожній європейській столиці. Вони були одягнені модно і добре виховані. Розмова в основному оберталася навколо таємничої загибелі шостий биків , які повинні були битися на Пласа-де-Торос» .
  
  
  
  'Вам нудно?' -
  
  
  Це була Мері, що йде під руку з не дуже розумним вид дворянином.
  
  
  Сказати це було б не дуже ввічливо ».
  
  
  Хуан, не могли б ви принести мені кухоль шампанського, будь ласка?
  
  
  Її супроводжує корився, як добре натренований собака.
  
  
  «Я бачу, тобі нудно, Джек. Вам би точно не було нудно, якби ви подзвонили мені ».
  
  
  Її запропонував гей, сигарету.
  
  
  "Чому ти мені не подзвонив?"
  
  
  "Я думав, що ти злишся на мене!"
  
  
  «Якщо б ти прийшов зі мною на похорон, її б тебе зуміла пробачити. Де ти був зараз?
  
  
  «Я намагався отримати замовлення. Ви знаєте, як це буває - робота торговця зброєю ніколи не закінчується ».
  
  
  «Брехун. Це ваша садистська риса. Іди, іди забираймося звідси, поки Хуан не повернувся.
  
  
  Вона знала дорогу в дім Барбаросси. Ми пірнули за гобелен, потім піднялися по сходах, що ведуть у коридор на другому поверсі.
  
  
  «Ви все ще у відрядженні, або у вас є трохи вільного часу?»
  
  
  Моя рука ковзнула по її спині до вигину її сідниць. Згідно з протоколом, зараз її повинен розмовляти з гостями внизу, але чоловік повинен знати, коли пори не порушувати правила.
  
  
  «Ви дуже небезпечні для мене, Марія».
  
  
  Вона притулилася до мене і поцілувала в шию. "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  «Зараз відкрито її можу загинути».
  
  
  «Завжди працюєш і ніколи не игрешь, бідний хлопчик. .
  
  
  Ми перепробували все день у холі, поки не знайшли одну незамкнені. На щастя, це була гостьова кімната з заправленою ліжком.
  
  
  «Швидше, Джек».
  
  
  Її вимкнув брильов. Марія вислизнула навколо сукні, бюстгальтера на ній не було. Її зняв з нах труси і одночасно поцілував тверді соски її повної грудей.
  
  
  "Швидко."
  
  
  Як ніби вона думала, що світ наближається до кінця. Наші заняття любов'ю були анималистичными і агресивними.
  
  
  Її ноги були розсунуті, щоб її міг толкнуться як можна глибше, потім вона щільно стулила стегна, наче готель не відпускати мене. Її притиснув нігті до її сідниць, а вона підтягла мою голову до своїх грудей. Вона дико хитала головою. Це була справжня Марія-де-Ронда. Відмовтеся від заголовка і грошей, затягніть її в ліжко, і горда елегантна графиня перетвориться в порушеної дикого звіра.
  
  
  Потім оргазму вона обійняла мене. «Це було здорово, Джек. Ви були фантастичні ».
  
  
  «Не кажіть, що це схоже на минулий раз».
  
  
  Її рука ковзнула по м'язам моєї спини.
  
  
  «Бойовий бик», - прошепотіла вона. «Ти першокласний бик, Джек». Вона поцілувала мене глибоко і відпустила.
  
  
  «Боюся, вони там нас не пропустять».
  
  
  Ми одягнулися і переконалися, що виглядаємо якщо не пристойно, то хоча б презентабельно. Потім ми спустилися. Хоча її підозрював, що ніхто не помітив нашої відсутності, її побачив, що Барбаросса дивиться на нас темними очима. "Ти добре проводиш час?" - бадьоро вигукнув він, підхід до нас.
  
  
  «Відмінно», - відповіла Марія.
  
  
  Він запитав мене. - 'А ви?'
  
  
  «Якщо Марія задоволена, це автоматично змушує мене відчувати задоволення», - здався мені самим галантним відповіддю.
  
  
  «Мені просто потрібно підправити макіяж». Марія зникла, Барбаросса подивився на мене, стиснувши кулаки. «Вона важка жінка», - сказав він нарешті.
  
  
  Мені було важко йому було не заперечити. Але врешті-решт її просто готель скористатися його ревнощами. Немає сенсу викликати вибух.
  
  
  «Я думаю, що вона дуже красива», - сказав їй недбало. «Спочатку мій директор готелю послати мене в Лондон, але я думаю, що залишуся в Мадриді».
  
  
  "Мері знає про це?" - запитав він з майже шкільним жахом.
  
  
  «Вона навіть попросила мене залишитися».
  
  
  Барбаросса закурив сигару, ймовірно, щоб заспокоїти свої думки. Як тільки підійшла Марія, всі його мрії про владу відійшли на початку другий план.
  
  
  "Що може переконати вас покинути Іспанію?" Він не запитав, якби не усвідомив, наскільки ненадійно було найняти купу циган, щоб прибрати мене з дороги.
  
  
  "Ви маєте на увазі гроші?" - арійців запитав її.
  
  
  Він обережно глянув на своїх гостей.
  
  
  «Це можливо», - прошепотів він.
  
  
  'Ні.' - Я похитав головою. «У мене більш ніж достатньо, щоб утримувати себе. Її бачу більше в якійсь дії. Спочатку її, подумав, що ви можете мені запропонувати, але я її не відчуваю себе охоронцем калійних рудників та операцій з нерухомістю ».
  
  
  Мій ревматизму переконався Барбароссу.
  
  
  "Іди зі мною."
  
  
  Він подбав про те, щоб Васкес і Рохас не бачили, як ми покидаємо бальний зал. Ми пройшли mimmo скрипалів на сцені, через зал, де висіли в інтернеті Рубенса, і нарешті опинилися у великому кабінеті зі стінами навколо червоного дерева. Книжкові шафи були заповнені книгами, переплетеними з марокканської шкіри, з вигравіруваним монограмою Барбаросси. Там був невеликий бар, а у відкритій бородою висіла колекція старовинної зброї. Величезний класичний письмовий стілець займав майже всю стіну. Усе це дихало грошима і статусом, але їй нічого іншого не очікував.
  
  
  'Дуже добре.'
  
  
  'Просто почекай і побачиш. Отже, ви просили діяти. Її можу запропонувати вам більше, ніж ви могли коли-небудь мріяти. До речі, її вже казав вам про це раніше. Зараз їй це доведу ».
  
  
  Він натиснув кнопку, і стіна за столом ковзнула вгору і зникла в стелі. З'явилася величезна карта Іспанії і Марокко з підсвічуванням. Червоними кружками позначені Рота, Торрехон і всі інші американські бази в Іспанії. Подвійний червоний круг був наступити навколо Сиди Ях'ї в Атлаських горах, де перебував секретний американський центр зв'язку. Блакитними кружками позначені іспанські і марокканські бази. Поруч з кожним гуртком була табличка СС. Барбаросса вказав на це пальцем. «Наші війська. Загони добре навчених чоловіків готові взяти владу в двох країнах. Ми називаємо себе Sangre Sagrada, і ви можете приєднатися до нас ».
  
  
  Сангре Святого. «Свята Кров». Здавалося, що простий звук цих слів справила на Барбароссу майже релігійний ефект. В його очах з'явилося дивне, майже істеричне вираз, і він, здавалося, зовсім забув про моїй присутності.
  
  
  «Сімсот років Іспанія і Північна Африка були одним народом, однією нацією. Ми були наймогутнішою країною в світі. Коли ми розділилися, ми стали слабкими. Ми вже досить довго були слабкими.
  
  
  Тепер ми - найстаріші сім'ї - знову готові творити історію. Свята Кров Іспанії знову зробить нашу країну великої. Тепер нас ніщо і ніхто не зупинить ».
  
  
  «Крім Франко».
  
  
  "Франко." Барбаросса насупився. «Ми розчарувалися в nen. Коли він прибув, навколо Африки зі своїми мавританськими військами під час війни, мій бідний батько подумав, що де Каудільо скористається своєю перемогою, щоб знову об'єднати два узбережжя Середземного сукню під одним лідером. Але він навіть не здатний вигнати британців навколо Гібралтару. Там у залі Марокко з його величезними мінеральними багатствами, і слабким королем. А голос і Іспанії, практично окупована американцями з ih базами, продана слабким генералісимусом. Один поштовх у правильному напрямку, і вся влада потрапить у наші руки. І у вас буде багато сил, якими можна буде поділитися з вами, сеньйоре Фінлі.
  
  
  Її, підійшов до карти. У плані була якась божевільна логіка. Якщо їм це вдасться, Сангре Святого контролюватиме протоку до Середземного моря. Якщо вони захоплять американські бази, наслідки будуть ще більш серйозними. Одним махом вони стануть світовою державою, яку можна прирівняти до територію китаю, територію. Логічно - але в той же час шалено.
  
  
  «Отже, у вас є чоловіки», - зізнався я. «А як щодо фінансових ресурсів?»
  
  
  Барбаросса усміхнувся. «Ви знаєте, ми не єдині, хто жадає возз'єднання з Північною Африкою».
  
  
  'Французи. ОАС ».
  
  
  'Точно. Всі вони, тисячі офіцерів, які чинили опір де Голлю.
  
  
  Її проти політики де Голля і намагався його ліквідувати. Вони теж за нами, не тільки зі своїми кадрами, але і грошима. А німці - німці, які не змогли повернутися в Німеччину - як Рохас. Вони досі тхір не втратили свого бажання перемагати і діляться з нами своїм досвідом ».
  
  
  «І мільйони золотом».
  
  
  'Насправді. Натомість ми включили ih в нашу організацію. У цих колишніх офіцерів СС є досвід, який ми можемо використовувати з користю, і тому ми також дозволили їм найняти для нас певних професійних експертів ».
  
  
  Перевертень підходив би під цю категорію. Не дивно, що він працював під таким зловісним псевдонімом.
  
  
  «Чому у вашій організації досі тхора іспанське назву, якщо більшість членів не іспанці?»
  
  
  «Це іспанська організація, - роздратовано відповів Барбаросса. «Генерали Фалангами вже деякий час незадоволені Франка. Де Каудільо зрадив принципи Фаланги, щоб вступити до єгипту з Opus Dei, і Ватиканом, з НАТО і американцями. Sangre Sagrada не буде схиляти нас перед хема коліна. Ми захопимо американські бази. І повірте мені, вони будуть абсолютно безсилі ».
  
  
  «Мені це здається малоймовірним».
  
  
  "Що вони можуть зробити?" - Барбаросса підняв руки. «Якщо у нас будуть ih бази, у нас буде більше літаків, ніж у них. І її навіть не кажу обладнання всьому цьому ядерну зброю. Почнуть вони війну? Ні, вони будуть змушені вести переговори. Їм обов'язково доведеться підкоритися наших умов ».
  
  
  «Зізнаюся, це забавна теорія».
  
  
  «Це не теорія. Ми найняли яке кому. Він вже одного разу напав на Франка. Це не вдалося, бо втрутився іноземний агент, але цей агент був усунутий ». Він підніс пальці до губ і усміхнувся. «Я повинен зізнатися тобі в одному - це тебе розсмішить. Ми думали, що на деякий час, що ви цей іноземний агент. У всякому разі, у мене були підозри в цьому напрямку. Її, бачу, ти не можеш втриматися від сміху?
  
  
  'Мій складати долар розбитим. Але вам не вдалося вбити Франко ».
  
  
  «Одного разу ми зазнали невдачі. Це була операція «Оливкова гілка». Операції «Орел» і «Стріла» пройдуть успішно. Ми піднімемося, щоб дати іспанському народу нову владу. Крім того, мені потрібен ще один хороший чоловік, щоб забезпечити успіх наших військ в Марокко. Ви можете відправитися в Марокко сьогодні ввечері і очолити роту десантників. Назвіть вашу ціну ».
  
  
  Її не квапився, щоб оглянути скупчення військ его, зазначені на карті. Він запитав. - 'Добре?'
  
  
  «Дон Барбаросса, лягайте спати раніше, prima догляду дві таблетки аспірину, і, якщо лихоманка не пройде до завтра, зателефонуйте мені. Це самий божевільний план, який їй коли-небудь чув, і мені ніколи не прийде в голову вплутуватися в цю нісенітницю. Добрий вечір.'
  
  
  Її вийшов через кабінет до того, як він трохи оклигав. Коли їй був в кінці залу, її почув його покликом. - '"Стій! Я не можу тебе відпустити ». Він вимахував револьвером. Її спокійно відчинив день бального залу і змішався з гостями.
  
  
  Особа Барбаросси стало яскраво-червоним, і він швидко сунув револьвер у свій смокінг. Виношувати таємні плани в замкненій кімнаті, в той час як вечора проходить в декількох ярдів від вас, - це одне. Розстріляти людину на очах у сотні хлопців - зовсім інша справа. У Перевертня, без сумніву, вистачило б сміливості, а у Барбаросси - ні.
  
  
  Марія вітала мене в центрі бального залу. «Джек, її думав, ти вже пішов з мого життя!»
  
  
  «Ні, але це ненадовго».
  
  
  Барбаросса пробилася крізь натовп і приєдналася до нас. Краплі банку виступили на його засмальцьованій шиї, і він незграбно спробував прибрати опуклість револьвера під курткою з особи.
  
  
  «Ти не можеш піти зараз», - пробурчав він.
  
  
  «Вибачте, але після чергової такої казки її б точно не заснув».
  
  
  «Що сталося, Андрес? Ви так засмучені ».
  
  
  «Я попросив свого друга Фінлі приєднатися до мене. Він відмовився навіть потім того, як її пояснив ему, наскільки привабливими є доходи ».
  
  
  Марія презирливо підняла брови. - Можливо, ти переоцінив свою чарівність, Андрес. Джек вільний робити все, що йому заманеться. Це дійсно найбільша дратує вечора, яку ви коли-небудь влаштовували. Її йду додому. Джек, ти візьмеш мене з собою?
  
  
  "Con mucho gusto". (Із задоволенням. ims.)
  
  
  Коли ми вийшли з бальної зали з нею під рукою, її подивився осіб Барбаросси, Рохаса, і Васкеса. Останні двоє не виглядали дуже засмученими, але Барбаросса стала жертвою розлюченого безсилля.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 15
  
  
  
  
  
  
  
  
  Як закохана пара ми гуляли по темних вулицях Мадрида.
  
  
  «Ви посварилися? Її ніколи не бачив Андреса таким схвильованим ».
  
  
  «Ах, він поділився зі мною своєю ідеєю, і він сказав йому, що це нісенітниця собача. Навіть повторювати це смішно ».
  
  
  'Цікаво! Розкажи мені?'
  
  
  Було вже пізно, навіть для Мадрида. На вулиці ще виходили тільки нічні сторожа і закохані.
  
  
  «Він думає, що здатний захопити владу в частині Європи або щось в цьому роді з купою недоумків. Схоже, він вплутався зі всієї піною Європи: нацистами, колишніми французькими колонізаторами і кількома іспанцями, які хочуть приєднатися до цієї натовпі. Вони називають себе Сангре Святого . - Повний ідіот.
  
  
  Ми пройшли по коридору до великої площі Пласа-Майор. Біля великого фонтану було всього дві машини, а що-де запізнилися елі терасах. Вітрини в коридорі не висвітлювалися.
  
  
  Раптом її, відчув, як Мері застигла.
  
  
  «Значить, ви невисокої думки про цих заговорщиках», - прокоментувала вона.
  
  
  «Ви хочете, щоб її поставився до них серйозно? Немає жодних шансів, що вони зможуть зробити набіг на бази США. О, може, вчора у них був такий шанс. Тоді в охорону баз були трохи більше, ніж паркан навколо колючого дроту і кілька солдатів. Але сьогодні ніяк не коли її відправив попередження. Її, подивився на годинник. «Збільшення, швидше за все, висаджується на базах-наприклад, в цей час».
  
  
  «Я думала, Андрес не розповідав вам про своїх планах до сьогоднішнього вечора» , - відповіла Марія, коли ми зупинилися біля фонтану.
  
  
  'Насправді. Але ви ж не думали, що я ризикну бути вбитим сьогодні ввечері без попередження, чи не так? Б'юся об заклад, їй був прав - Андрес був ідіотом, а його немає.
  
  
  Вона не запитала мене, як торговець зброєю може послати туди війська. Цього їй теж не очікував, ми продовжили йти по площі. Кілька голубів підбирали панірувальні сухарі при світлі газових ліхтарів. Ми підійшли до тіні коридору.
  
  
  «Якщо Андрес такий ідіот, як він міг спланувати такий великий змова?» запитала Мері.
  
  
  - Він теж не міг. Для цього потрібна людина з розумом, холоднокровністю і наполегливістю. Хтось важливою сім'ї, не менш знатної ніж Барбаросса.
  
  
  Комусь, хто любить небезпеку ».
  
  
  Її зупинився, щоб закурити. Полум'я відбивалося в її темних очах.
  
  
  «Перевертень зазнав невдачі, Марія. Ти була права. Її Киллмастер. І її теж знаю, хто ти. Її бачив плакати на арені. Ці шість биків з клеймом СС прийшли з вашого ранчо. Ти мені ih ніколи не показувала. Що стосується Андреса, то его дурне поведінку не можна пояснити тільки ревнощами. Він не просто намагався справити на тебе враження, тому що ти жінка - ти занадто сильно на нього огризнулася. Він зробив це ще й тому, що ви його начальник. Богиня, і бос об'єдналися в одній людині, це ти ».
  
  
  По кави на іншій стороні коридору пролунало кілька воплів п'яниці. В кінці коридору була круті сходи вниз. А поруч було ще й кафе, де ми бачили фламенко.
  
  
  «Я дійсно не розумію, про що ти говориш, Джек», - чесно сказала вона. Це було занадто добре, щоб бути правдою. Вона була ображена, здивована, майже оскаженіла, але не злякалася - і якщо хтось звинуватить вас у вбивстві, коли ви невинні, вам слід боятися.
  
  
  - Я маю на увазі, що вони не дозволили б мені пройти по під'їзній доріжці до Барбаросе, якби не знали, що ти забереш мене сьогодні ввечері, Леді. Скільки разів ви намагалися влаштувати мої похорони? Цигани, чоловіки у винному поховати і сьогодні ввечері. Трійка - твоє щасливе число?
  
  
  Між нами і кави було заборонено воріт по всій довжині проходу. Її, поклавши руку на талію Марії і притягнув ee лизати до мене, коли ми йшли далі. Вона спробувала вирватися, але я її тримав ee. Був, ймовірно, стовбура пістолета наведеный на мене в цей момент. Якщо б вони готелів вдарити мене, вони повинні були стріляти через Марію. «Зрештою, Марія, її бачив, як ти вбив бика. Але ти раптом стала безпорадною і нібито злякалася, коли ми потрапили в засідку. Будь дурнем його міг бути так довго.
  
  
  «О, Джек, будь ласка, не кажіть таких жахливих речей... - почала вона, обіймаючи мене за шию. Її схопив її за зап'ястя і струснув. Металева шпилька впала з її пальців на підлогу. Кожен тореро знає смертельну точку на шиї.
  
  
  "Ми підемо далі?" - запитав я, обіймаючи її ще міцніше.
  
  
  Через гратчасті ворота її бачив, випадкові спалахи світла. Засідка повинна була бути організована поспішно, і її люди, звичайно ж, з нетерпінням чекали, коли вона вирветься на свободу. Або за її знаку.
  
  
  «Я повинна була дозволити вам так думати, я знаю, що ви перший день на ранчо,» - вона посміхнулася. . «Мені ви теж подобаєтеся, Марія. Що існує між нами. Хто знає. В іншому світі ми могли б бути коханцями, невинними і простими. Але ви не безневинні, і я не простак. Це саме так, як воно є «. Її і витяг пістолет.
  
  
  «Ви не можете зупинити нас, Киллмастер. Її говорю тобі правду. Це неможливо. Ми готувалися дуже грунтовно. Весь переворот триватиме всього кілька хвилина. Все, що нам потрібно, це одна ракета, і ми зможемо знищити Гібралтар.
  
  
  Приєднуйтесь до нас, приєднуйтесь до мене. Разом ми зможемо взяти все під свій контроль ».
  
  
  Неможливо, - ця ваша кліки схожа на ту арену з биками, з якою я, слава Богу, втік. Як тільки вона почне пахнути кров'ю, ви разорвете всі одне одного на шматки. Ви втягуєте всіх цих людей і багатьох інших, в одну велику криваву бійню. Диктатура Франко ценымногие краще вашої маній величі. Гроші, власність, владу. Це ваші ключові слова. Франко помирає, але нам доведеться продовжувати боротися з людьми, з вашим менталітетом ».
  
  
  Мері зупинила крок. Вона пасивно опустила руки і подивилася на мене.
  
  
  Принаймні, поцілуй мене в останній раз, - попросила вона.
  
  
  Для мене це було нескладно. Її тіло прильнуло до мене. Ворог і господиня, вона була і тим, і іншим. Я не думаю, що вона коли-небудь плакала в сміття. Але я також знав, що вона може без вагань вбити будь-якого, хто встане у нах на шляху. Її губи були як завжди м'якими.
  
  
  Її, чув, як по коридору до нас під'їжджає машина. Поки Марія продовжувала цілувати мене, її, озирнувся через її плече.
  
  
  Блискучий «Мерседес-родстер» наближався до нас з усе зростаючою швидкістю. Раптом Марія з силою відштовхнула мене. Поцілунок був ih знаком. У мене не вистачило часу, щоб дістатися до відкритого простору площі. Відстань між «мерседесом» і стінами ущелини становило не більше кількох дециметрів.
  
  
  Її більше не звертав уваги на Марію, впав на одне кожному людові, і ретельно прицілився. Мій перший постріл розбив лобове скло. Її вистрілив в тридцяти сантиметрах над розбитим вікном. Автомобіль був кабріолетом, і пасажир стояв, коли її вистрілив. Потім другого пострілу його побачив, як він випав навколо машини, але на переднє сидіння забрався інший чоловік і зайняв його місце. Машина все ще наближалася до мене. Її знову націлився на водія, але Марія підняла мою руку.
  
  
  Її, закричав. - "Забирайся з дороги!"
  
  
  Вона продовжувала тримати мене за руку. Потім залпом автомата по висвітлив прохід, як блискавка. По кави долинали перелякані крики. Перед моїми ногами бруківка була розколота свинцем.
  
  
  Мері застогнала і відсахнулася. Як у сповільненому фільмі, її спостерігав, як вона намагалася триматися за стовп, поки не звалилася. Принаймні, шість куль розірвали це колись гарне тіло на шматки.
  
  
  Її, повернувся і побіг. Двигун машини абсурдно всі лиже та й лиже. В кінці коридору були дві кави і круті сходи. Сходи - моє спасіння, - все ще була в семи метрах. Її б ніколи цього не зробив. Ще один залп з автомата розбив кілька вітрин. Зневірившись ще раз вистрілив у водія, в неї пірнув через скляні двері кафе і приземлився в тирса перед стійкою бару.
  
  
  Мій останній постріл влучив у ціль. Мерседес їхав зі швидкістю не менше дев'яноста, коли пролетів mimmo. Він пролетів по сходах над головами двох поліцейських, які прийшли на звук пострілів, і пірнув вниз не менше ніж на десять метрів.
  
  
  Навіть там, де її був, на підлозі кави, її рефлекторне зіщулився від сили вибуху. Бензобаки Мерседеса вибухнули потім того, як автомобіль приземлився. Через кілька миттєвостей вибухнув і платежу малолітражки в яку він врізався. Вогненний стовп піднісся над дахами будинків по обидві сторони вулиці, підпалюючи фіранки за відкритими вікнами. Спускаючись по сходах, побачив її в «мерседесі» вбивць, схожих на почорнілих ляльок.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 16
  
  
  
  
  
  
  
  
  «Орел і Стрілками є символами Фаланги», пояснив де Лорка. «Це має означати, що плани перевертня знову нанести удар, коли Generalisimo звертається до членів фаланги в ih будинок протягом двох днів. Нам буде важко захистити Колишніх там. Той Васкес буде стояти поряд з ним, до речі.
  
  
  «Кому потрібні вороги з такими друзями?»
  
  
  «Боюся, ти прав. Франко колись був кумиром Фаланг, але їх дні пройшли ».
  
  
  Ми були в центрі зв'язку іспанської секретної служби в Мадриді. Будівлю було побудовано навколо твердого вікторіанського каменю, але інтер'єр був ультрасучасним. Електронний мозок фіксував постійний потік закодованих повідомлень від агентів з усіх куточків земної кулі.
  
  
  Полковник вказав на скляну карту в центрі кімнати.
  
  
  Король Хасан перевів військове підрозділ з Рабату в Сіді Яхья. У нас є крейсер в п'ятдесяти кілометрах від наших територій в Цукрі, щоб не допустити там маневрів СС. Тут, - гірко зітхнув він, - все не так просто. Нас проінформували про Васкесе, але хто знає, скільки ще офіцерів замішано? Її цілком можу послати таємних зрадників для захисту наших баз. Головне те, що ми можемо зупинити Перевертня. Вам більше не про що турбуватися, ви зробили свою роботу ».
  
  
  Її, чув, як він це говорив раніше, але мені не хотілося йому суперечити, і коли її попрощався з ним, її теж подумав, що це був останній раз.
  
  
  Вулиці були заповнені жителями Мадрида, поспішають додому потім важкого робочого дня. Її оболонка безцільно, фізично і морально виснажений. Марія намагалася вбити мене, але в той же час врятувала мені життя. Вона була холоднокровною заговорщицей, але в сміття вона була теплою чарівною жінкою. У всіх цих іспанців було занадто багато протиріч.
  
  
  Зрештою, що б сталося , якби Перевертня вдалося замах і Sangre Sagrada прийшла б до влади. Зрештою, Франко теж шелл на зразок того, щоб досягти вершини. Чому її повинен ризикувати своїм життям , щоб цей старий фашистської міг прожити ще один рік? Добре. Це була в кінцевому вважати , моя веб-робота , щоб забезпечити безпеку Сполучених Штатів, тому що безпека моєї країни в цей час була в живій Франка. І ніхто не сказав , що мені це подобається. Моя прогулянка закінчилася на арені. Охоронець впустив мене за кілька песет. Трибуни були порожні. Шматочки паперу пурхали по піску в кільці. До кориди в неділю, арена залишатиметься порожньою.
  
  
  Мені все ще потрібен був відпустку. У мене боліла гол-і тіло, і імена Марія, Перевертень, Сангре Саграда, Орел і Стрілка весь час проносилися в моїй голів.
  
  
  Газета зірвалася з трибуна і приземлилася у моїх нога. Її підняв його. Програма Франка була вказана в кутку першої сторінки. На наступний день він зробить свій щорічний візит в Долину полеглих, величезний пам'ятник жертвам громадянської війни в Іспанії, між Мадридом і Сеговией. Де Лорка запевнив мене, що під час цієї церемонії ніхто не буде лизати сорока метрів від генералісімуса. Його мова до Фаланзі ніяк не коли відбудеться пізніше.
  
  
  «Удачі, полковник, - подумав я.
  
  
  Її згорнув газету і кинув її на арену.
  
  
  
  
  Хороший сон повернув мене до тями. Першим ділом її, подзвонив в іспанську секретну службу. Пройшло близько десяти секунд, перш ніж мене підключили до полковника де Лоркою.
  
  
  «Напад, - сказав я, - не відбудеться в будівлі фалангістів. Перевертень завдасть удар сьогодні.
  
  
  'Чому ви думаєте?'
  
  
  «Негайно приїжджай сюди і принеси каву. Їй поясню тобі це, коли ми будемо в дорозі.
  
  
  Через десять хвилина його машина була біля входу в готель.
  
  
  «Buenos dias», - хотів він мені, відкриваючи мені двері.
  
  
  'Вам також. Коли церемонія починається в Долині?
  
  
  «Через три години. З нашої сиреною ми будемо там через годину ».
  
  
  Водій маневрував в пробці на Avenida Generalisimo. Сидіння і мотоцикли від'їжджали в сторону при звук сирени.
  
  
  'Тепер скажи мені, чому така раптова поспіх? - запитав Де Лорка.
  
  
  «Слухай, якщо Перевертень захоче завтра вдарити по будівлі фалангістів, який буде его шанс вибратися живим?»
  
  
  «Хм, не дуже великий. Там буде масивна паніка, але ви знаєте, охоронців Франка. Там, ймовірно, буде повно людей, так що Перевертень не може бути дуже далеко. Там також буде шанс, що Васкес був би під ударом замість Франка, якщо Франка приїде несподівано. Її б сказав, що постріл з відстані не більше семи ярдів.
  
  
  «Хороші умови для фанатика, але не дуже хороші умови для професійного вбивці, який хоче жити далі».
  
  
  - А як щодо назви операції «Орел і стріла»? Вони мають на увазі Фалангу, чи не так?
  
  
  Швидка машина мчала по бульвару. Зліва проїжджаємо mimmo Міністерства авіації.
  
  
  'Її так не думаю. Це назва операцій, які не зберігаються мені спокій всю ніч. І коли прокинувся, у мене був ревматизм. Ви пам'ятаєте це ім'я з останньої операції? гілка оливи. Це назва відноситься до техніки нападу, а не до місця.
  
  
  Оливкова гілка була тим предметом, який птах повинна була доставити Франка. Птах був голубом миру, який повинен був принести мир мертвому тілу Франко ».
  
  
  "А як ви поясните Орла і Стрілу?"
  
  
  «Це дуже просто. Поставте себе на місце Перевертня, і пам'ятати, що втеча для нього так само важливий, як і успіх. Стріла уособлює самого Перевертня, Орел - его порятунок - літаком або вертольотом. Що ж, складно уявити собі вертольотом в будівлі фалангістів, але в Долині це не проблема ».
  
  
  Де Лорка на мить замислився. Нарешті, він поплескав водія по плечу. «Швидше, Гільєрмо».
  
  
  Долина полеглих може бути вражаючим пам'ятником будь-якої війни. Поряд з невисокою рівниною в залі гірський хребет у формі сідла, де поховані тисячі безіменних іспанців, загиблих у Громадянській війні. Натовпи ветеранів приїхали ранніми автобусами і поїздами. Скрізь вітали одне одного старі товариші.
  
  
  Де Лорка і його пробивалися крізь натовп. Ми піднялися по величезній відкритої сходах, яка займається вела на велику терасу навколо твердого чорного мармуру. Тут Франко виголосить свою промову.
  
  
  «Я не знаю, Нік. Навіть з прицілом з оптичним прицілом відстань для смертельного пострілу не повинно перевищувати двох тисяч метрів. Подивіться на цю юрбу ветеранів. Вони заповнюють майже всю долину. Перевертня не потрібен літак, щоб втекти, а чудо.
  
  
  Це дійсно був аргумент. У натовпі мирних жителів Перевертень міг очікувати великого замішання потім пострілу. Але ці ветерани знали що робити, коли почують постріл.
  
  
  Він міг би використовувати крупнокаліберне зброю, скажімо, ракету, випущену через долину. Але на платформі поруч із Франко також буде кардинал Мадрида. А потім вбивства кардинала Сангре Святого цілком може забути про будь-які претензії на легітимність.
  
  
  Ні, це повинно бути зброю відносно невеликого калібру; зброя з максимум трьома пострілами. Але звідки повинен бути постріл? Дійсно, це здавалося неможливим.
  
  
  Позаду нас було неймовірно велика будівля, зроблена з того ж мармуру, що і платформа, на якій ми стояли.
  
  
  "Що це?'
  
  
  Ви не знаєте? Її думав, ви по достоїнству оціните іронію. Де Лорка посміхнувся. «Це мавзолей Франка. Він вже побудував його для себе. Проста насип для простої людини. А що ви думаєте про це делле?
  
  
  Офіцер служби безпеки мав на увазі величезний чорний хрест, який піднімався навколо землі на вершині долини і мав висоту не менше трьохсот метрів. Її вже помітив це, коли ми наближалися до долини.
  
  
  «Подивимося, чи не забере могила Франко дуже рано», - запропонував я.
  
  
  Ми увійшли в мавзолей. У nen панувала таємнича, гнітюча атмосфера могили.
  
  
  Шум, натовп раптово стих, і наші shaggy розносилися по вугільно-чорного мармуру. Для любителя чорних мармурових бюстів Колишніх це безумовно було місцем, де можна провести цілий день. Особисто її, був щасливий знову покинути гробницю, з Перевертнем або без нього.
  
  
  «Ніяких слідів грандіозності», - усміхнувшись, зауважив її.
  
  
  - Ніяких слідів убивці, аміго. Думаю, ти зможеш залишити свої підозри».
  
  
  'Вибачте.'
  
  
  'Так. Ти можеш залишитися тут відкрито зараз, щоб щороку церемонію. Потім ти зможеш поїхати зі мною в Мадрид пізніше ».
  
  
  'OK'
  
  
  Лорка повинен був знаходитись поруч із платформою, щоб стежити за заходами безпеки. Її повернувся до машини, щоб щорічно звідти церемонію.
  
  
  Море ветеранів заповнило долину. Багато навколо них були у своїй старій формі, і запах нафталінових кульок не поступався солодкого запаху, що виходить від переданих іншому одного хутра з вином. На платформі тепер встановили сцену і мікрофон. Прибули легіонери оглянули мавзолей. Прибуття Франка було неминучим. Напруга в натовпі було відчутним.
  
  
  Диктатор чи ні, це був чоловік, який символізував ih країну протягом трьох поколінь. Долина була пам'яткою не тільки йому самому, але і всім, хто загинув у жорстокій війні. Хвилювання охопило публіку, коли поширилася чутка про наближення Франко і кардинала.
  
  
  Гільєрмо, водій полковника, націлив камеру на платформу і нервово повернув об'єктив.
  
  
  Її позичив його, щоб отримати хороший знімок, і тепер він не працює, я не можу сфокусуватися ».
  
  
  Це був хороший Никона з телеоб'єктивом. Її націлив його на сцену і зосередився.
  
  
  Він це зробить, - сказав я. «Ви готелів сфокусуватися за допомогою кільця, керуючого діафрагмою».
  
  
  Її добре бачив голову Франка, коли він піднімався по сходах на платформу.
  
  
  «Ой, скоріше, дайте апарат сюди», - попросив водій.
  
  
  "Ще трохи".
  
  
  Її зробив камеру на масу ветеранів. Потім її провели его mimmo черзі офіційних лімузинів. Її бачив хрест. Повільно перемістив лінзу від основи хреста до вершини. Раптом мої пальці напружилися.
  
  
  На верхній частині хреста, на бічній стороні, її побачив металевий блиск, який, ймовірно, був би ледь помітний непідготовленому оці. Тільки зараз зрозумів, що це теж було місце, де міг бути вбивця. Там він міг спокійно чекати свого шансу, і стріляти, не звертаючи уваги на натовп.
  
  
  Якби постріл був зроблений, ніхто б не зміг заподіяти йому шкоди. Тому що десь поблизу з мотузяною драбиною пролетів вертольотом, готовий підняти Перевертня з хреста. Її розрахував дальність стрільби за даними об'єктива - близько 1600 ярдів. Легкий постріл для професіонала. У мене не було достатньо часу, щоб дістатися до платформи.
  
  
  Крім того, якщо б Вовкулака помітив мене, він би негайно вистрілив.
  
  
  «Soldados y крістіанос, estamos aqui por ...!» - голос кардинала прогримів в гучномовцях. Франко стояв праворуч від кардинала. Як тільки він підступить до мікрофона, вбивця міг вистрілити.
  
  
  Її швидко підійшов до підніжжя хреста. Зрозуміло, швейцар відмовився мене впустити.
  
  
  «Ліфт заблокований. Коли генерал виголошує промову, він завжди закритий. Ніхто не може піднятися наверх ».
  
  
  «Хтось є там зараз нагорі».
  
  
  'Неможливо. Ліфт був вимкнений весь день.
  
  
  - Напевно, він пройшов наверх вчора ввечері. У мене немає часу пояснювати це ».
  
  
  Це був праведний старий у блиску костюмі, якому повинно було бути не менше двадцяти років. На лацкані його лацкана висіла веб-медаль. «Іди, - прохрипів він, - або її, подзвоню в Громадянську гвардію. Нам у кого не повинно бути проблемою, коли тут Каудільо.
  
  
  Їй був проти цього. Її схопив його за лацкан і притиснув великий і вказівний пальці до його горла. Він все ще стояв, коли втратив свідомість. Її повернув його на місці і вибачився.
  
  
  Її увійшов. Ліфт пройшов під бічними опорами хреста. Він дійсно був замкнений.
  
  
  ... porque la historyia de un pais es mas que memoria ... пролунав голос кардинала, але як довго?
  
  
  Їй відчинив двері ліфта ключем швейцара. Її, схопився і натиснув кнопку ARRIBA. Двигун ожив, і ліфт з поштовхом злетів.
  
  
  Перевертень повинен був чути ліфт. Коли він лежав на бічній частині хреста, він виразно відчував коливання. Можливо, це прискорило б його постріл, але, знову ж таки, він був професіоналом. Він, звичайно, не панікував. Він міг підозрювати, що в ліфті була поліція, але у нього не було підстав вважати, що хтось знав, що він там, у залі. Він міг дозволити собі ігнорувати ih візит; принаймні, я на це сподівався.
  
  
  Здавалося, що на підйом підйомника пішло ціле століття. Через маленькі віконця її іноді міг бачити, як високо його перебуваю, але не чув, закінчена мова кардинала.
  
  
  Ліфт досяг невеликий оглядового майданчика біля бічних плечей хреста. Її, чув, що кардинал все ще говорить, а також що він завершує свою промову. Потім з ним заговорив Франка.
  
  
  Її знайшов стілець, який, вірогідно, призначався для відвідувачів, які боялися висоти. Її витягнув його під панель в низькій стелі. Її взяв у швейцара брелок, а потім трьох спроб знайшов потрібний. Панель відкидалася вгору.
  
  
  «... Ахор, кон-ла-Грасіа де-Діос і ла доля Іспанії, Ель Каудільо».
  
  
  Кардинал, ймовірно, зараз відступав, і тепер Франко візьметься обома руками за балюстраду помосту, щоб привітати своїх старих товаришів. Ефект від кулі був би приголомшливим.
  
  
  Його, виліз через отвір. Її виявився в безплідному, порожньому просторі без світла. Її ощупывал руками стіни, поки не знайшов драбину.
  
  
  Перевертень, напевно, цілиться в вухо. Поряд з барабанною перетинкою є четырехсантиметровая область, яка займається напевно призводить до летального результату.
  
  
  Її дістався до вертикальної панелі зліва від моєї голови. Сергій просочувався крізь збиралися.
  
  
  Її почув голос Франка.
  
  
  Її пістолетом відкрив панель і закричав. На відстані шістнадцяти сотень ярдів важка goggle калібру 7,62 пролетіла mimmo потилиці Франко і врізалася в мармуровий внутрішній дворик. Він перервав промову, озирнувся і побачив після кулі в мармурі. Легіонери взбежали по сходах, утворюючи навколо нього захисний кордон. Натовп перетворилася в котел.
  
  
  Перевертень, що лежав на дивно великий горизонтальній панелі верхній частині хреста, відштовхнув панель ногою, захопивши мою руку. Її махнув у бік. Дві кулі пробили панель і пройшли mimmo мене. Вільною рукою її зачинив панель. Перевертень злегка ковзнув по мармуровій платформі. Внизу зяяла прірва в триста метрів.
  
  
  Її видерся на платформу і націлив свій «люгер» на пряжку его ременя. Мозку его рушниці був спрямований мені в складати долар.
  
  
  «Отже, ти воскрес через мертвих, Киллмастер. Вбити тебе нетільки. Її повинен був просто пристрелити тоді тебе ».
  
  
  Здавалося, що рушниця в його руках нічого не важить. Як він міг прийняти цю людину за старого фермера? Він був одягнений, як генеральний директор у відпустці: піджак, ідеально скроєні штани і дорогі жириновський веллінгтонськіє черевики. Его волосся на скронях блищали сріблом, очі були як би непроникними металевими щитами. Він спростував повідомлення в змі мені мене. Це було моторошне відчуття.
  
  
  «Ти програв, Перевертень. Або ти нарешті скажеш мені своє справжнє ім'я?
  
  
  'Іди до біса.'
  
  
  «Сьогодні останній день одного навколо нас. Її вірю, що це ти. У твоєму рушницю всього три патрона. Ви ih всі використали. Ви закінчили. На терасі легіонери виявили джерело пострілу. Тепер вони побачили ці дві постаті на бічній стороні мармурового хреста. До підніжжя хреста під'їхав джип з крупнокаліберним кулеметом.
  
  
  Виявили зброю, пролунав залп. Її пірнув, коли mimmo пролетіли кулі. Перевертень схопив свою рушницю, як ключку для гольфу, і вибив Люгер у мене навколо рук. Почала другий удар прийшовся мені в груди. В результаті її зісковзнув до краю платформи. Я не міг добре вхопитися за гладкий мармур - усе, що я міг робити, це намагатися відбивати удари, як міг. Приклад потрапив мені в ребра, а потім у життя. Її прикрив голову руками і притиснув носки черевиків до вузького виступу між двома мармуровими плитами.
  
  
  Він озирнувся через моє плече, і раптом його почув звук гелікоптера. Орел підняв Стрілу, як і планував. Її відчув тиск відбору проб повітря від лопатей. Крізь руки її побачив наближається мотузяну драбину. «У тебе немає шансів, Киллмастер».
  
  
  Вовкулака гримнув гвинтівкою мені по руках, перш ніж схопитися за мотузяну драбину. Вертольотом почав плавно підніматися, його ноги тепер ширяли над дахом. Її, став на коліна й обняв Перевертня за ноги. Звисала мотузяна драбина туго з-за нашого загальної ваги. Можливо, пілот запанікував, може, він готель, допомогти Перевертня, але він трохи смикнув літак. Тепер стискав її щиколотки Перевертня, мої ступні стосувалися платформи.
  
  
  У цей момент мотузка сходи, за яку тримався Перевертень, порвалася. Її негайно відпустив його, повернувши на чверть обороту, намагаючись приземлитися на платформу як можна більш рівненської, руки і ноги розведені. Здавалося, що у мене лопаються барабанні перетинки; Його відчував себе так, як ніби у мене зламані всі ребра. Але її зісковзнув до краю платформи і подивився вниз.
  
  
  Перевертень все ще падав. Натовп, що зібрався біля підніжжя хреста, розійшлася. Потім того, як Вовкулака впав на землю, від нього майже нічого не залишилося, крім его кодового імені.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 17
  
  
  
  
  
  
  
  
  Тепле сонце Ібіци загорело мою шкіру, а коктейль з ромом зігрів мене зсередини. Її лежав, витягнувшись і розслабившись у шезлонгу.
  
  
  Перевертень і Марія були мертві. Барбаросса втік у Швейцарію, і Васкес прострелив собі голову. Sangre Sagrada лопнула, як повітряна куля.
  
  
  Хоук поклявся на стопці конфіденційних звітів, що на цей раз її дійсно зможу спокійно насолоджуватися відпусткою. Він сказав, що тільки нитка світі може порушити мій спокій. І іноді доводилося йому довіряти.
  
  
  Пляжний м'яч відскочив від піску і приземлився на мої сонцезахисні точках. Її рефлекторне зловив і свої точках, і м'яч.
  
  
  "Можу його повернути свій м'яч, будь ласка?"
  
  
  Її sel.
  
  
  Господиня м'яча була в білому купальнику. Іншими словами, маленькі білі трикутники не покривали більшу частину фантастичного об'єкта. У нах були довгі чорні волосся і широко посаджені темні очі. Мені здавалося, що я все це вже зазнав раніше.
  
  
  «Він здається мені дуже цінним м'ячем. Ви можете довести, що це ваше?
  
  
  «Мого імені немає, якщо ти це маєш на увазі», - відповіла вона.
  
  
  «Тоді стає важче. Спочатку скажи мені, не іспанки ти.
  
  
  «Ні», - посміхнулася вона. "Я американка."
  
  
  "І ти навіть не графиня?"
  
  
  Вона похитала головою. Верх її бікіні спокусливо трусився, але я навчився бути обережним.
  
  
  «І ви не розлучень биків і не намагаєтеся скинути уряд?»
  
  
  'Ні, це не так. Його асистент стоматолога в Чикаго, і я просто хочу повернути свій м'яч.
  
  
  «Ах», - підбадьорливо зітхнув я, присуваючи до себе ще один стілець. «Мене звуть Джек Фінлі».
  
  
  Коли вона сіла, її звернувся з листом до бару ще раз.
  
  
  Яка у мене жахлива життя.
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  
  Це 1975 рік. Серед уламків літака, що розбився біля берегів Іспанії, знайдений аркуш паперу. Виявляється, це частина документа, що викликає шок: хтось збирається вбити Франка.
  
  
  Але Франко підходить до кінця свого життя. Значить, у вбивства є певні наміри. Вкрай праві наміри. Голос чому викликають Ніка Картера. Тому що вбивця - професійний вбивця. Його кодове ім'я: Перевертень.
  
  
  У Ніка мало часу. Він повинен діяти негайно, і - як би це нам здавалося неможливим - завжди бути на крок попереду невідомого вбивці. По мірі наближення нервової кульмінації Нік знає, що не може потерпіти невдачу! ...
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Турецький фінал
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Турецький фінал.
  
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  Назва оригіналу: Strike Force Терор
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  -
  
  
  Першим у списку міжнародних злочинців, розшукуваних AX, був Товстун. Принаймні, так ми його називали в AX. Його справжнє ім'я - Моріс ДеФарж. AX вже одного разу відправив мене в Стамбулі з терміновим наказом його ліквідувати. Але перш ніж його зміг пробити его в'ялу голову кульовим отвором, у нього стався серцевий напад, через якого моя робота була зайвою. Принаймні, їй так думав. Але, як з'ясувалося пізніше, Він зовсім не помер. Він то і справа спливав у звітах, які мені приходили час від часу, що кожен раз залишала у мене вкрай неприємне почуття.
  
  
  Кожному агентові AX було наказано ліквідувати його, як тільки він з'явиться. І це незважаючи на те, що він досить довго вів себе напрочуд тихо. Тому для нас стало великою несподіванкою, що він зв'язався з AX за власною ініціативою.
  
  
  Він сказав, що хоче вести переговори. І натякнув, що у нього є для нас цікава інформація. На цьому він готель щоб його виключили навколо нашого чорного списку. Він попросив про особисту зустріч з агентом AX. І він просив, щоб прислали мене. Остання умова змусило Хоука з підозрою ставитися до намірів Товстуна.
  
  
  Але коли її стверджував, він погодився. Її б ніхто не дав це завдання. Зрештою, це моя вина, що він залишився живий. Так що, хоча це виявилося пасткою, мені не терпілося допомогою мікрофонів та гучномовців цей рахунок. І ця перспектива підняла в мене гарний настрій.
  
  
  Товстун все ще працював навколо Стамбула, так що це був мій пункт призначення. Хоук також приїде в Стамбулі, щоб дізнатися про підсумки зустрічі. Мені, якщо адреса десь у старому центрі міста, відразу за вулицею Яко Паша. В десять годин вечора, і без зброї. Мені слід було проігнорувати останній запит. Вільгельміна, мій «Люгер», і Хьюго - мій вірний стилет, в якому її відчайдушно потребував би, якщо б наміри Товстуни виявилися менш прекрасними, ніж він прикидався. Без п'яти десять її стояв перед напівзруйнованим дерев'яним будовою. Їй був єдиним пішоходом на темній вулиці, але не міг позбутися відчуття, що за мною спостерігають. Дерев'яний фасад будівлі виглядав обвітреним. Важка сітка перед вікнами так характерної для всіх будинків у старій частині Стамбула. Тонкий промінь світла, що пробивалося крізь щілину між віконницями. П'ятиступінчастий весна привів мене до вхідних день. Як і домовилися, у неї постукав у двері. Тричі, з перервами. Однак безуспішно. Її почекав п'ять секунд, перш ніж натиснути на важку залізну клямку. Двері відчинилися без особливих зусиль. Її тихенько закрив її і дозволила очам блукати по холу. Зі стін впали величезні шматки повідав. Єдиним джерелом світла була тьмяна лампочка, свисавшая над моєю головою. Пол був пильним і завалений сміттям. Перший поверсі, мабуть, більше не використовувався. До початку другої поверсі вели круті сходи, яка займається виглядала досить протухлої.
  
  
  Її піднявся по сходах. Коридор першого поверху лампочка освітлювала трохи більшого розміру. В кінці коридору напіввідчинені двері в яскраво освітлену кімнату. За нашою домовленістю в цій кімнаті повинен був знаходитися Товстун.
  
  
  Її обережно пройшов mimmo пари закритих дверей. Обставини були такими ж, як і при першій зустрічі, за винятком того, що я дозволив собі провалитися через стельове вікно готелю «Диван», замаскований під китайця. І на цей раз Він знав, що я прийду. Тепер мені дозволялося вбити його тільки тоді, коли моя власна життя було в небезпеці.
  
  
  Її був ще приблизно в п'яти метрах від кімнати, коли почув позаду себе шум. Її рефлекторне схопив свій люгер і блискавично обернувся. Її зіткнувся з двома турками з великими чорними вусами, у кожного навколо яких був крупнокаліберний револьвер.
  
  
  Її затиснув пальцем спусковий гачок, але ще не натиснув на нього. Турки теж стояли на місці. Її знову почув звук. Швидкий погляд через плече показав мені, що моя компанія розширилася за рахунок третьої особи. І один з самих чудових, що я коли-небудь бачив. Кремезний, широкоплечий чоловік з покаліченою правою ногою, яка займається его, змушувала рухатися, як крабб. Він схилив свою дуже велику і майже лису голову набік. Його обличчя було ще більш зіпсовано надзвичайно великою нижньою губою і парою яскраво блискучих очей, які були б недоречні для пацюка. В лівій руці він тримав «Беретту» 25 калібру, спрямовану мені в голову.
  
  
  «Була умова: ніякого зброї», - хрипко вимовила це дивна істота. «Кинь пістолет». У нього був французскиц акцент.
  
  
  Вільгельміна все ще була зосереджена на двох турків по іншу сторону від мене. «Спасибі, - сказав я, - але я краще залишу це так». Якщо її збирався вистрілити, його міг би вбити, як мінімум двох. І, якщо пощастить, всіх трьох.
  
  
  «Якщо ви не опустите зброю, містер, ви не виберетеся звідси живим», - знову сказав монстр.
  
  
  «Я ризикну», - відповів я. Її вже визначив, що мені потрібно зробити, щоб вибратися звідси живим. Її, вистрілив першим і вбивав самого великого турка. Потім її падав і вбивав другого турка і монстра, відкочуючись. Якщо б це було пасткою для мене, вони б самі нах непогано потрапили.
  
  
  Її стиснув палець на спусковому гачку люгера, і був готовий вистрілити, коли почув хрипкий голос навколо кімнати в кінці коридору.
  
  
  «Крабб, що, кравець візьми, там коїться?» - голосно сказав голос. "Приберіть револьвери !!"
  
  
  Її, повернувся на пів-обороту, і побачив силует Товстуна. Він заповнив дверний проріз. Він виглядав навіть більш огидно, ніж на нашій останній зустрічі кілька років тому. Він ховався, можна сказати, за мантією, найбільше нагадувала величезну яскраву намет. Незважаючи на цю оболонку, Товстун виглядав як ходячий пудинг. Гострий вигнутий ніс і маленький злий рот були єдиними яскравими рисами його футбольній голови.
  
  
  «Він озброєний», - заперечив его спотворений помічник.
  
  
  «Електронна сигналізація внизу ...»
  
  
  'Замовкни!' - проревів Товстун. Всі троє нерішуче прибрали зброю. Товстун пильно подивився на мене своїми блискучими очима. «Не звинувачуйте Краба і його колег», - рішуче сказав він своїм надсадним голосом. «Іноді вони проявляють надто великий ентузіазм у своїх зусиллях з мого захисту. Сподіваюся, ви все ще захочете увійти, містер Картер?
  
  
  Два турка повернулись і пішли до сходів. Крабб, у якого було таке відповідне прізвисько, важко підійшов до свого боса, щоб щось прошепотіти йому на вухо. Вигляд цих двох гротескних силуетів у дверному прорізі змусив мою кров бігти швидше.
  
  
  «Чистий, Краб, ти мені не потрібен всередині. Сьогодні ввечері ми з містером Картером довіряємо один одному. Ми прийшли до висновку свого роду перемир'я, чи не так, містер Картер?
  
  
  Їй довелося свій люгер і підійшов до них. Було дивним відчуттям бачити цього спотвореного толстого ублюдка, так недбало стоїть в дверному отворі. Багато років тому її був при его очевидної смерті, а тепер він стояв там і розмовляв легким тоном. Ми були приголомшені, дізнавшись, що він не помер, але знову побачити його живим було справжнім випробуванням.
  
  
  «Що станеться, залежить від тебе, ДеФарж», - сухо сказав я.
  
  
  «Добре, добре», - відрізав він. «Але заходьте, містер Картер».
  
  
  Її послідував за ним у кімнату і зачинив за нами двері. Краб стояв на сторожі зовні. Товстун дошкандибав до ліжка, притуленою до стогнати кімнати, і плюхнувся на рваний матрац. У нього перехопило подих від цієї короткої прогулянки.
  
  
  «Прости мене за грубість, Картер, але моє здоров'я останнім часом погіршився».
  
  
  Її пробіг поглядом по кімнаті. Очевидно, це було не постійне житло Товстуна, а використовувалося тільки для цієї зустрічі. Єдиною меблями були два голих дерев'яних стільця і кривий стілець. На столі біля ліжка стояли кілька пляшечок з ліками і глечик з водою. В кімнаті пахло ліками, незважаючи на велику відкрите вікно, впускавшее вечірню прохолоду і, крізь яке можна було бачити силуети безлічі куполів та мінаретів міста.
  
  
  «Сідай, Картер». Товстун показав на найближчий до ліжка стілець.
  
  
  Її селл, але був не в своїй тарілці. Вся ця ситуація здавалася надто схожою на кошмар.
  
  
  «Виглядає краще», - зітхнув Товстун, потягнувшись за ліками. Він налив трохи в ложку і прийняв його.
  
  
  'Твоє складати долар?' - з цікавістю запитала я, коли він знову поставив пляшку і ложку на стілець.
  
  
  Він кивнув і глибоко зітхнув. «Сильний інсульт кілька років тому залишили після того, як у моєму і без того слабкому складати долар».
  
  
  «Я знаю, їй був там. Її, думав, що це смертельно небезпечно ».
  
  
  Слабка усмішка ковзнула з його твердим тонким губах, і на мить його очі задоволено вп'ялися в навколишні стіни жиру. - Так, тоді її підозрював, що це були ви. Незважаючи на вашу маскування. Голос чому її запитав, чи хочуть вони вас прислати. Її готель бути впевнені в нашої попередньої зустрічі. Ви прийшли вбити мене, не так, містер Картер?
  
  
  'Насправді.'
  
  
  «А коли ви побачили, що у мене інсульт, ви викинули мої таблетки нітрогліцерину у вікно, чи не так?» В его хриплом голосі була нота гіркоти.
  
  
  «Це здавалося ценымногие краще, ніж дірка в голи».
  
  
  «Так», - погодився він з тихим кашляючих сміхом. 'Звичайно. Ценымногие більш цивілізовано. І якщо б ви використовували свій пістолет, його б зараз не розмовляв з вами ».
  
  
  Її проігнорував це. «Я помацав твій пульс і нічого не відчув. Як тобі це вдалося, ДеФарж? Хитрість з йогою або щось в цьому роді? Препарат, що уповільнює роботу вашого організму? Ми думали над AX. Крім того, її все ще не закінчив, розумієте?
  
  
  Товстуну це сподобалося. Він весело засміявся. Що, звичайно, перейшла в напад кашлю. Її, терпляче чекав, поки він знову заспокоїться. Нарешті він почав говорити, дивлячись на мене налитими кров'ю очима. «Це не була пастка, Картер. Справа в тому, що у мене не тільки проблеми з серцем, але ... Ви, безперечно, чули про каталепсії, містер Картер?
  
  
  Її сказав. - «Отже, ви також пацієнтів з каталепсией».
  
  
  - Боюся, що так, містер Картер. Як і моя покійна плотва, упокій, Господи, її душу. За словами мого лікаря, це спадкове захворювання. Коли ви прийшли до мене в той вечір, її тільки що пережив це. Так що не дуже підходить моєму серцю. Мій серцевий напад викликав каталепсію, і тому напад, який на самому делле не був таким серйозним, здавався смертельним. При такому збігу обставин тіло майже перестає функціонувати, що, для estestvenno, приносить користь серцю. У мене все ще було биття серця, але таке повільне, що ви не могли відчути його на моєму зап'ясті. Це врятувало мені життя ».
  
  
  «Який приємний побічний ефект», - сказав я.
  
  
  «Я знав, що ви побачите цю іронію долі, містер Картер. Хто міг оцінити це більше, ніж ви? Будемо чесні.'
  
  
  Її скривив обличчя в усмішці. 'Добре. Але, ми організували цю зустріч не для того, аби згадати це, чи не так. Ви сказали, AX, що у вас є інформація для нас ».
  
  
  Очі-намистинки перетворилися на щілинки. «Звичайно, звичайно, - сказав він заспокійливо, - у своїх ... е-е ... транзакції її частини стикаюся з інформацією, яка займається, не має великого значення для мого власного бізнесу, але і в області міжнародної політики, має велике, якщо не всеосяжне значення. . Таку інформацію нещодавно її випадково отримав. Її, звичайно, не скажу, як. Але я думаю, містер Картер, що інформація має першорядне значення для вашого уряду і уряду Англії.
  
  
  'І це ...?'
  
  
  Знову мерзенна усмішка. «Це стосується британського підданого по імені сер Альберт Фітцхью».
  
  
  Це ім'я її знав. Сер Альберт був доктором біохімії і лауреатом Нобелівської премії. Нещодавно він був заарештований за наказом уряду Туреччини. Його звинуватили у спробі вивезти артефакт всієї країни. Цей артефакт нещодавно був вкрадений навколо турецького музею. Потім короткого судового розгляду він був визнаний винним і засуджений до тюремного ув'язнення на сході Туреччини. Важливим щодо сера Альберта Фітцхью було те, що він очолював спільну дослідницьку програму Америк та Англії. Метою цієї програми було знайти антитіла проти смертоносних отруйних газовий, які використовуються в хімічній війні. І це пролило зовсім інший брильов на його арешт. Великий знак питання був мотивом турецького уряду, оскільки турецький уряд відкрито дружило з західними союзниками, не рахуючи деякої бурчання з боку лівих кіл.
  
  
  Її запитав. - "Що ти знаєш про Фітцхью?"
  
  
  «Я знаю, чому його заарештували і чому його тримають там. І це не має нічого спільного з контрабандою предметів мистецтва ».
  
  
  «Ми так і думали».
  
  
  Товстун задоволено гмикнув. «Вони зловили сера Альберта в пастку. Все це в контексті російського план викрадення людей ».
  
  
  «Значить, сер Альберт взагалі не в залі в турецькій тюрмі».
  
  
  «Звичайно, він там».
  
  
  «Ви говорите, не дуже зрозуміло, ДеФарж».
  
  
  - Її біса ясно розумію, містер Картер. Якщо ви можете пообіцяти мені, що з цього моменту AX залишить мене в спокої в обмін на те, що я можу розповісти про Фітцхью ».
  
  
  Її пильно подивився на нього. У цьому не було сумнівів, Товстун що-що знав. Щось важливе. Він був схожий на курча, зневіреного позбутися від яйця. 'Добре. У мене є дозвіл не пускати СОКИРУ в ваше тіло в обмін на життєво важливий інтелект.
  
  
  Товстун посміхнувся. «Це мене радує. Насмілюся заявити, що моя інформація «незамінності». Він промовчав, прийняв пігулку і запив водою. «Мова йде про людину по імені Сезак, Челике Сезаке», - сказав він тоді. «Він комісар державної поліції Туреччини. Він також працює на КДБ і, торгує наркотиками, зрозуміло, без відома свого начальства ».
  
  
  «Схоже на доброго господаря».
  
  
  Обличчя Товстуна стало майже серйозним. «Принаймні, у нього було достатньо часу, щоб заарештувати, засудити і посадити сера Альберта у в'язницю. Під невсипущим наглядом російських ».
  
  
  "Але чому російські готелі, щоб сер Альберт був у в'язниці?"
  
  
  - Тому що вони знали, що его відправитися у в'язницю Тарабья. А Тарабья в залі на сході країни, недалеко від кордону з Росією. Росіяни планують викрасти його навколо в'язниці, перевезти через кордон і відправити в Сибір. Тоді він зможе продовжувати працювати на них там, а не на Заході ».
  
  
  Товстун вичікувально подивився на мене. Він знав, що я не очікував, що він знає так багато про сера Альберті та його роботах.
  
  
  "Як ти отримав всі ці відомості, ДеФарж?"
  
  
  «Як я вже сказав, я не можу розкрити свої джерела».
  
  
  - Тобі краще що-небудь оголосити. Принаймні, якщо ви переконати мене, що це досить важливо, щоб ми оголосили вам амністію. - сухо сказав я.
  
  
  Його м'ясисте обличчя значно потемніло. «Це все, що я можу вам сказати: « Сезак »- мій найбільший конкурент в торгівлі наркотиками. Хтось раніше найнятий Сезаком випадково підслухав розмову між Сезаком і агентом КДБ. Зараз він працює на мене, і він готель би завоювати мою довіру з допомогою цього відомості. Сезаком було скоєно замах на мене відразу після того, як цей чоловік прийшов до мене на роботу. У мене було багато розбіжностей з Сезаком, але для мене це стає вже занадто ».
  
  
  «А тепер ви сподіваєтеся, що два зустрінуть ваших великих ворога заспокояться, AX буде куплений цими даними, і тоді ми зможемо знешкодити Сезака, перш ніж він зловить вас, насправді?»
  
  
  Товстун знизав плечима. «АХ, не потрібно ліквідувати Сезака. Вам просто потрібно дати хабарі потрібним людям. Все інше зроблять його власні колеги ».
  
  
  «Все це звучить для вас дуже вигідно».
  
  
  Товстун уп'явся в мене поглядом. «Сезак для тебе ще небезпечніше. Мій інформатор сказав мені, що він і раніше успішно викрадав людей. У вас немає гарантії, що це більше не повториться. І ви безумовно хочете позбавити сера Альберта від цього, поки ще можна. Може бути, по дипломатичних каналах її знаю багато. В іншому випадку кілька місяців у турецькій в'язниці не пройдуть: ви його більше ніколи не побачите ».
  
  
  «Добре, - сказав я. «Якщо ваша інформація достовірна, ви знаходитесь подалі від AX. В іншому випадку наше перемир'я закінчиться ».
  
  
  «Наскільки її розумію, все в порядку», - прохрипів він.
  
  
  «Крім того, - сказав я, - вашій амністію поширюється тільки на минуле. Якщо у вас знову виникнуть проблеми, ми будемо раді знову витягти ваша справа шафі ».
  
  
  Він знову задихнувся від одного по его нападів кашлюковим сміху. «Отже, містер Картер», - блискуча слина прилипла до куточка его rta. - Що ж, можу вас запевнити, що я вас більше не побеспокою. Її все життя трудився. Все, чого їй бажаю, - це спокійної старості. Приз за ...
  
  
  Гладун зупинився на півслові, коли її повернув голову до дня. Її почув знайомий звук по коридору. Глухий постріл пістолета з глушником. Її встав, витягнув Вильгельмину з кобури і побіг до дня.
  
  
  "Що це було?' - хрипко запитав Товстун.
  
  
  Її проігнорував його. Якийсь час прислухався, тримаючись за дверну ручку. Потім її відчинив двері, «Люгер» був готовий вистрілити. Перед дверима був Крабб, акуратна діра на лобі і велика щілина там, де колись був потилицю. Два турка, які незадовго до цього погрожували мені, тепер мляво валялися по коридору. Всюди бризки крові. Її обережно пройшов mimmo у них по сходах. Зовнішня двері були відчинені. Її, подивився на вулицю в обох напрямках.
  
  
  Нікого не видно.
  
  
  Її, повернувся і знову вибіг по сходах. Кров пульсувала у мене в скронях. Його полетів по коридору до дня, де лежало тіло Краба; двері кімнати, якою її тільки що вийшов. Її знав, що знайду там. Витягнувшись на ліжку, сумно відомий Моріс ДеФарж, він же Товстун, лежав у напіввідкритому халаті, його руки вп'ялися в простирадла, як кігті. Одна його нога безвольно звисала з краю. Її повільно похитав головою. Довга рукоять кинджала, що стирчить з товстої маси его грудей, остаточно переконали мене в тому, що Він мертвий. На цей раз він більше не оживе.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рано вранці наступного дня її взяв таксі від свого невеликого готелю в районі Фатіх, через великий міст Ататюрка, в елегантний сучасний готель Hilton. Розкішний готель знаходився на пагорбі з видом на Босфор. Її замовив легкий сніданок, що складається з тостів і кави по-турецьки, у кав'ярні Bosphorus Irish Race Кав'ярня і спостерігав, як човни пливуть через цей знаменитий протоку. Трохи пізніше, без п'яти дев'ять, її вийшов через ресторану і пройшов через головний вестибюль до під'їзній доріжці. Він утворив півколо навколо готелю, а в кінці його був припаркований синій автобус Turkish Express, оточений безліччю туристів. Її, підійшов до передньої частини автобуса. Це була восьма лінія, автобус до палацу Топкапи. Взяв квиток і селл, рівненській в шостому ряду позаду, праворуч. Потім її чекав.
  
  
  Поступово заходили й інші пасажири. Великий німець запитав мене, чи зайняте місце поруч зі мною. Їй відповів ствердно. Незадовго до того, як автобус нарешті поїхав, в нього забрався чоловік у твідовому піджаку і зі сталевою сивою шевелюрою. Він оглянув автобус і підійшов до мене. Це був Девід Хок, начальник відділу операцій AX.
  
  
  Він мовчки сидів поруч зі мною. Водій закрив день і поїхав по під'їзній доріжці на вулицю. Хок витяг сигару, відкусив кінчик і закурив. Як тільки ми опинилися в щільному міському потоці, і інші пасажири були залучені в напружена розмова, з'явилася можливість поговорити з Хоуком.
  
  
  "Ви були з ним?"
  
  
  Він не дивився на мене. Хоук затягнув сигару, випустив кільце диму в повітря і продовжував дивитися відвертими перед собою.
  
  
  «Я був з ним», - сказав я.
  
  
  "А ми займаємося цією справою?"
  
  
  'Так.'
  
  
  Автобус перетнув жваву площа, і повернув прямо, в бік гавані. В глибині, в кінці вулиці вже виднілися блакитні плями води. Це була сама я намагаюся частину міста. Все навколо мене, її побачив куполоподібні куполів і загострені мінарети мечетей.
  
  
  "Що він міг запропонувати?"
  
  
  Її короткий виставлені історію Товстуна. Хок уважно слухав. Коли він майже закінчив, він раптом показав мені і голосно заговорив. "Бачиш це велика будівля! Знаєш, що це?"
  
  
  «Це мечеть Сулеймана», - відповів я.
  
  
  'Ну звичайно; для estestvenno. Її міг би це знати ».
  
  
  Ми перетнули Босфор по мосту Копра і поїхали по вулиці Диваньолу в Топкапи. Тут вулиці були заповнені хаотичної мішаниною навколо возів, возів, тварин і тисяч пішоходів. Плюс регулярні молитви. Голосно і чітко, плавне читання Корану перевершувало всі інші звуки.
  
  
  «ДеФарж сказав, що Сезак і раніше брав участь у викраданнях людей», - закінчив її в свою розповідь.
  
  
  «Це дуже можливо», - м'яко відповів Хоук, жуючи сигару. «Троє інших вчених і техніків вже зникли, навколо цього району за останні роки. Є випадок з американським фізиком, який здійснив морську прогулянку по протоці і так і не повернувся. А британець Сіммонс, спеціаліст по шифруванню, зник серед білого дня посеред Анкари. Пізніше була відправлена записка про викуп, що викликало підозри щодо турецьких лівих радикалів. Але подальші інструкції щодо виплати викупу більше ніколи не відправляли. І з ними тхора ми теж нічого не чули про Симмонсе. D15 все ще працює над цією справою. Потім почала другий американець, математик за Дубьюка. Він виконав важливу роботу для Комісії з атомної енергії ».
  
  
  «Схоже, у росіян є контракт з « Сезаком », - сказав я.
  
  
  'Так. Щоб вкрасти наші найкращі голови. Його обличчя було напруженим і рішучим. Рабська праця для росіян не новина. Але вони ніколи раніше не влаштовували таку жорстоку ланцюжок викрадень ».
  
  
  «Схоже, нам треба щось робити з Челіком Сезаком», - сказав я, коли автобус наближався до палацу Топкапи.
  
  
  «Сер Альберт зараз більш важливим. Тому що тепер, коли його ім'я на якийсь час зникла з перших шпальт, росіяни, безсумнівно, готують його захоплення ».
  
  
  "Можна ih ще зупинити?"
  
  
  «Все можливо, - сказав Хоук з тонкою посмішкою.
  
  
  «Як ти вже багато разів доводив, Нік. У вас є ще якась інформація від Товстуна, яку ми могли б отримати?
  
  
  «Думаю, так. Коли її пішов, за його грудей стирчав ніж».
  
  
  Хоук насупився. - Що це? Що ти мені зараз говориш?
  
  
  «Заспокойся, це був не мій ніж», - запевнив його его. «Але людина, яка це зробила, - професіонал. Наша справа про Товстуні можна закрити ».
  
  
  Настало довге мовчання. Автобус зупинився на стоянці Топкапи. Пасажири розсипалися по залитій сонцем площі.
  
  
  "Ви впевнені, що він мертвий на цей раз?" - нарешті запитав він. В його голосі не було й сліду сарказму. Їй кивнув.
  
  
  «Добре», - сказав він, коли автобус продовжував пустувати. «Мені потрібно зв'язатися з Англією. Відділ спеціальних операцій, люди, які допомагали вам у нашій попередній кампанії проти Товстуна. Зараз ми знову будемо з ними працювати. D15 також повинен бути повідомлений. Це значить працювати на вас. Побачимося завтра ніяк не коли.
  
  
  «Чудово, сер, - сказав я.
  
  
  Він схопився за поручні, щоб встати. - У всякому разі, як вони вистежили Товстуни?
  
  
  Її уникав його холодних сірих очей. «Старий трюк, сер. Вони змусили мене піти до его з математики ».
  
  
  "Вони дізналися тебе?"
  
  
  'Я не знаю.'
  
  
  - Як ви думаєте, - це робота Сезака?
  
  
  Її, знизав плечима. «За словами Товстуна, він нещодавно намагався вбити його. Але, звичайно, у когось зразок Товстуни незліченну кількість ворогів.
  
  
  Хоук встав. 'Її зараз йду. Почекай тридцять секунд, поки я не піду, тоді ти теж можеш йти. Завтра ніяк не коли в дві години її буду в ресторані Köskur, номер 42 на вулиці Істікляль, недалеко від площі Таксим. Її буду сидіти на терасі. Переконайтеся, що за вами не стежать.
  
  
  Хоук пройшов через автобус і зійшов. Поряд з автобусом керівництво вже займався своєю розповіддю.
  
  
  «Великі двері тут, перед нами, називаються Воротами Середини. Є ще одні ворота в палац. Відомі як Ворота Баб-б-Селама, вони сходять до часів Фатіха Завойовника. Вежі, які ви побачите, були побудовані за часів правління Сулеймана Пишного ... »
  
  
  Її, пройшов через майже порожній автобус, кивнув водієві і теж вийшов. Тетерев'ятник вже не було. Її, приєднався до групи туристів і слухав монотонний голос екскурсовода, що розповідає історію Топкапи. Але мої думки були про Товстуні, его товсті кулаки дряпали простирадла, а очі широко відкриті в агонії.
  
  
  На зворотному шляху в готель їй подумав про сера Альберті. Він був важливою фігурою для Заходу. Кілька років тому він і його співвітчизник отримав Нобелівську премію. Останні два роки він брав участь у британо-американському дослідженні репелентів отруйних газовий. Це розслідування було суворо засекреченими, і сер Альберт був призначений його керівником на ранньому етапі. Його арешт і засудження не тільки викликали велике замішання в західних колах, але і негайно зупинили це важливе розслідування.
  
  
  Британський уряд було лаконічно з пантелику, коли стало відомо про його арешт, але Туреччина знаходилася на своєму. Злочин є злочин, хто б его нас зробив. І ліві радикали Туреччини вже були готові до бунту, якщо б з цим іноземцем зверталися м'якше, ніж з ih співвітчизниками. Наприклад, тиск суспільної думки змусили турецький суд засудити Фітцхью до тюремного ув'язнення, незважаючи на досить незначний змінилися. Ходили чутки, що його неофіційно запевнили, що через декілька тижнів він буде умовно-достроково звільнений. Це було дев'яносто днів тому.
  
  
  Повернувшись в готель, її вирішив прийняти душ, щоб розслабитися. В кожній кімнаті був туалет і раковину, але і для прийняття душу, гостям доводилося йти в окрему ванну кімнату в коридорі. Там був рівненської один душ в компанії ще трьох раковин. Її, роздягся, акуратно прибрав зброю і попрямував в душову з рушником, обплетеними навколо талії. Вода була тепліше, ніж тепла, і мило розкололося надвоє при використанні першому плані.
  
  
  Її вже вмивався, коли фіранка отдернулась. Два неандертальця похмуро подивилися на мене. Одіна навколо них тримав револьвер турецького виробництва, спрямований мені в житті.
  
  
  «Закрий кран», - сказав чоловік з револьвером. Він говорив по-англійськи з сильним турецьким акцентом.
  
  
  Її послухався. «Ви впевнені в цьому», - сказав я. «Прошу вибачення, якщо її використав занадто багато гарячої води».
  
  
  Вони не поворухнулися. Чоловік з револьвером заговорив зі своїм супутником у швидкому турецькому. "Це він?"
  
  
  Інший чоловік уважно подивився на мене. «Це відповідає опису».
  
  
  Чоловік з револьвером міцніше стиснув зброю.
  
  
  Її запитав. - "Що це?" "Ви з поліції?" Це припущення було украй неправдоподібним.
  
  
  "Ви були вчора на ДеФаржа?" - загрозливим тоном запитав чоловік з револьвером.
  
  
  Голосування і все. ДеФарж знав, в якому готелі її зупинився, і сказав своїм найманцям у разі, якщо АХ порушить правила. Ці люди прийняли мене за вбивцю Товстуна і, відповідно ih кодексу, були змушені знову зрівняти рахунок.
  
  
  «Думаю, ти це знаєш», - сказав я. «Але я її не вбивав его».
  
  
  «Отже, - скептично сказав чоловік з револьвером.
  
  
  'Це правда. Її б не шталь вибирати місце, якщо б на мене зробили три револьвери ». Ненав'язливим жестом схопив її рушник. «У мене була зустріч з ДеФаржем. І її мав намір дотримуватися цього ».
  
  
  Її витер передпліччя, а вони продовжували підозріло дивитися на мене. Мить людина без револьвера кивнув іншому. Її, знав, що це означало.
  
  
  Її в мить хвороби ляснув рушником по револьверу. Він пішов у той момент, коли його вдарило рушник. Мозку відсунули вправо, і goggle врізалася в стіну. Її схопив нападника за плече і смикнув его себе. Він вдарився об стіну. Її вдарив його его за зап'ястя, і револьвер із гуркотом упав на кахельну підлогу.
  
  
  Інший чоловік поліз у піджак. Її відсунув на нього фіранки для душу, щоб задушити його, і вдарив його его там, де її запідозрив його обличчя. Б'ючись з фіранкою, він впав на землю.
  
  
  Перший чоловік кинувся мені на спину. Однією рукою він намагався схопити мене за голову, а інший зупинився на моїх нирках. Її жбурнув його в одну навколо раковин. Він важко дихав зі стогоном. Її вдарив його ліктем в житті. Тільки зараз він відпустив мене і повільно сковзнув униз.
  
  
  Тим часом інший зробив ще одну відчайдушну спробу витягнути револьвер за камзоли. Її вдарив його его п'ятою по обличчю. У нього зламаний ніс. Він ніяково впав на спину. Її відчув удар по цілі, і, похитуючись, впав у душовий піддон. Чоловік з револьвером знову кинувся в бій.
  
  
  Чоловік зі зламаним носом спробував повзти на день. З нього було досить. Чоловік з револьвером, у якого все ще не було его, люто копнув мене в бік, поки її намагався втриматися у вертикальному положенні. Він пробурмотів щось ще, а потім зашкутильгав за своїм товаришем.
  
  
  Її взяв револьвер і подумав про те, щоб піти за ними. Поки її не побачив себе в дзеркалі. Голий чоловік, що біжить по коридору готелю, - не таке wouldnt повсякденне видовище.
  
  
  Її придивився до себе і побачив, що всюди з'являються червоні плями. Це були б непогані садна. Як би воно було, він завжди був поганим, ніж дірка, яку виконав би .38 калібр.
  
  
  На наступний день потім обіду її взяв таксі в центр міста. Ми під'їхали до місця, де її міг пересісти на міський автобус
  
  
  Її, заплатив за таксі і встрибнув в автобус, який відразу їхав. За три квартали до ресторану Köskur її знову вийшов, навколо автобуса і пішов пішки. За мною стежили, і тому її міг спокійно прийти на зустріч.
  
  
  Хоук сидів за столиком на вулиці під теплим сонцем і читав турецьку газету. Її, підійшов до його столика, sel поруч з ним, і він сказав мені, якою чудовою була екскурсія в Топ-капи. До нас підійшов офіціант, і ми замовили два мартіні. Носильник пройшов mimmo нами по нерівній кам'яній бруківці. Він урівноважив важку валізу на спині шкіряним ременем навколо чола. В протилежному напрямі з гуркотом проїхала візок з осликами, і з бічного провулка пролунав заклик до післяобідньої молитві. Офіціант прийшов принести наше замовлення, на невеликому мідному підносі.
  
  
  Її запитав, коли офіціант пішов. - А ви вже говорили з ASO?
  
  
  «Так, ми мило поговорили в коді. Ваш старий іншого Брута і її. Він сказав, що ти все ще можеш звернутися до йому, якщо хочеш піти від нас ».
  
  
  Її, усміхнувся. - «Brut - молодець».
  
  
  Хоук згідно кивнув. «Ми з Брутом придумали хороший план», - продовжив він. «Ми називаємо це операцією « Удар блискавки »». Его серро-сталеві очі дивилися мої, а його доброзичливе, взлохмаченное обличчя було суворим. «Ми підемо за сером Альбертом», - сказав він.
  
  
  Її запитав. - "Ви маєте на увазі ... в тюрму Тарабья?" 'Точно. Це мета ».
  
  
  Її задумливо потер підборіддя. Як, кравець візьми, ми потрапимо в турецьку в'язницю? Як ми витягнемо сера Альберта з-під носа охоронців і, як ми залишимося непоміченими? Це було не те, що можна було б назвати клацанням.
  
  
  «Мені це здається неможливим, - сказав я.
  
  
  «Росіяни мають намір це зробити. Хіба ми не могли б теж це зробити? - запитав Хоук.
  
  
  Її мартіні зробив ковток і похитав головою. «Напевно, їм допомагають зсередини. Ми знаємо, що в Анкарі у них є «Сезак». Він важлива фігура в поліції. Директор в'язниці теж цілком міг бути учасником змові ».
  
  
  Хок посміхнувся. «Якщо Сезак захотів особисто побачити сера Альберта, це здається досить простим, не так?»
  
  
  «Я переконаний в цьому. Але Сезак ніколи б не привернув до себе уваги, зробивши щось подібне ».
  
  
  Рот Хоука скривився в день усмішці. 'Точно. Але якщо він це зробить, і ему дозволити перевезти сера Альберта навколо в'язниці в найближчу лікарню, тому що сер Альберт серйозно хворий? А якщо сер Альберт зникне в наступний раз, Челік Сезак опиниться в подиві, вам не здається?
  
  
  Її почав розуміти, куди хилить Хоук. «Він, звичайно, буде незадоволений. Звичайно, до сера Альберту прийшов не справжній Сезак.
  
  
  'Точно. Це будеш ти, замаскований під Сезака ».
  
  
  «Ви і Сезак приблизно одного статури. Тільки у Сезака є пивний життя, але ми що-небудь придумаємо. Все інше ми робимо за допомогою макіяжу і підробок ».
  
  
  Її запитав. - «Як я можу наслідувати з математики, якого ніколи не бачив?»
  
  
  «Так, але ти його побачиш. В Анкарі, ти підійдеш до нього разом з агентом АСО, якого сюди надсилає в Лондоні. Ви повинні зійти на двох британських криміналістів, які приїхали вивчати роботу турецької поліції. Під час цих зустрічей ви робите фотографії та зберегти його голос на магнітофон. Ви також повинні уважно спостерігати за Сезаком: запам'ятати його ходу, жести, які він робить. Тоді ти сам на кілька днів станеш Челіком Сезаком ».
  
  
  «Поліцейський навколо Лондона зробить маскування для зустрічей з ним. Вона складається тільки навколо вусів і перуки, звичайно, ви повинні зробити що-то про вашому акценті. Коли ця частина операції буде закінчена, команду техніків AX буде чекати вас тут, у Стамбулі зробити маскування для відвідування в'язниці.
  
  
  «Звучить, як дорога жарт», - сказав я.
  
  
  «Ми повинні повернути сера Альберта, Нік. Його цінність для Заходу занадто великий. Якщо росіяни вкрадуть його зараз ...
  
  
  «Може бути, він у них вже є».
  
  
  'Немає. ЦРУ з'ясувала, що він все ще в залі Тарабье. Вони також виявили невелику військову базу в Батумі, відкрито через кордон з Росією. Вони підозрюють, що ця база служить центром прийому викрадених в очікуванні подальшого транспортування вглиб Росії. Сер Альберт, ймовірно, теж піде туди, якщо ih спроба увінчається успіхом.
  
  
  Її запитав. - «А що щодо того агента АСО, з яким її повинен я працювати?» Мої думки повернулися в минуле. Завдання в Англії, де мені настійно радимо приємна допомогу жінка-агент АСО. Блондинка і дуже приваблива Хізер Йорку.
  
  
  «Абсолютно фантастичним, Нік», - усміхнувся Хок. 'Цей поліцейський скаже вам супроводжувати в якості секретаря і коханки Челіка Сезака ».
  
  
  
  
  - Ви маєте на увазі того копа. .
  
  
  'Дівчина. Абсолютно насправді, Нік. Плюс жінка, про яку ви думали з ними тхора, як її кинув слова АСО. Я маю на увазі агента Йорку, Нік. Скажімо так, в якості компенсації за важку роботу.
  
  
  Раптово операція «Спалах блискавки» стала менш похмурою. «Це була гарна ідея, сер, - сказав я.
  
  
  «Це була не моя ідея», - з посмішкою зізнався Хоук. «Подякуй Брута за це, якщо випаде можливість. Він сказав, що ви так гарно працювали разом в Англії. Хм, жінки в шпигунстві працюють, у мене є свої думки з цього приводу. Ми просто сподіваємося, що у вас залишиться час, щоб виконати завдання ».
  
  
  «Як завжди, справа понад усе», - відповів я.
  
  
  Він знову зробив серйозне обличчя. «Агент Йорк прибуває в Стамбулі сьогодні ввечері рейсом 307. Ви не збираєтеся забирати сл. Вона зв'яжеться з вами, як тільки буде в місті. Хоук насупився, і в його голосі прозвучало занепокоєння. - На цей раз будь біса обережний, Нік. У нас багато потенційних ворогів в цій операції, в тому числі і турецька поліція. Якщо вони дізнаються, що ви намагаєтеся видати себе за Сезака, вам буде дуже складно допомогти. Пам'ятайте, наші докази проти Сезака дуже розпливчасті, а у нього важливе положення, і впливові друзі ».
  
  
  «Я знаю, що ви розумієте під потенційними ворогами. Її вже зустрічав деяких: хлопців ДеФаржа. Що буде далі, коли її доберуся до сера Альберта?
  
  
  «Ви попросите про особистій розмові з ним. Може бути присутнім тільки ваш секретар. Ви повинні припустити, що в его-делле-є нові докази, про які ви бажаєте з ним поговорити. Опинившись на самоті, зробіть ему ін'єкцію рідини, яка займається викликає зовнішні симптоми жовтяниці. Жовтяниця заразна, і у в'язницях немає лікарень. Важко хворий або поранений доставляється в лікарню у Хопі ».
  
  
  "Як далеко це від Тарабии?"
  
  
  «Двадцять чотири милі. Так що недалеко. Ви повинні наполягти на тому, щоб бранця негайно доставили в Хопу. Директор може дати вам охорону. Ви, очевидно, повинні від цього позбутися. Як тільки ви зустрінете вихід на південь, по шляху в Хопу, візьмете його і продовжуйте їхати в бік узбережжя. Її надам чітке місце зустрічі. Американська підводний човен буде чекати вас і відвезе в Лондон ».
  
  
  «Звучить дуже просто, як ви висловилися», - сказав я.
  
  
  Хоук широко посміхнувся. «Ти вмієш добре висловлюватися, мій хлопчик. Ми прекрасно розуміємо, що в реалізації задуманого є всякі перешкоди. Але, як зазвичай, її повністю впевнений в тому, зустрінуть ваших силах ».
  
  
  «Спасибі», - сказав я. 'Її теж так вважаю.'
  
  
  Хок весело розсміявся, допив свою склянку і клацнув пальцями, щоб привернути увагу офіціанта. Розмова була закінчена. Але одне навколо найскладніших завдань в моїй кар'єрі тільки починалося.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  
  Було вже пізно, коли її повернувся в свій готель. Сонце йшло за мечетями, усеивавшими пагорби Стамбула. Босфор перетворився на палаючу мідь, і довгі тіні впали на вузькі вулички.
  
  
  Перед від'їздом її закрив суглобів на вікнах, тому, коли її повернувся, було досить темно. Її, закрив двері і замість того, щоб включити святим, підійшов до вікон, щоб відкрити суглобів. Її побачити готель адв = β. Коли їй був на півдорозі через кімнату, її раптом почув клацаючий звук, витікаючий з боку ліжка. Її потягнув Вильгельмину і блискавично обернувся, думаючи, що друзі Товстуни повернулися.
  
  
  Брильов поруч з ліжком був включений. На моєму ліжку сидів великий чоловік, притулившись спиною до стогнати. Він тримав «Маузер» закрився з підвищенням на 7,65-мм «Парабелум», спрямований на мене.
  
  
  «Олег Борисов», - пробурмотів я. Її окинув його поглядом, коли він знову поклав пістолет і спустив ноги з ліжка. Він дзвінко розсміявся.
  
  
  «Ти ніколи не повинен більше гадати, інший», - бадьоро сказав він. Це був високий, щільний чоловік з кремезними плечима, на яких лежала широка гол з пісочним волоссям, звисаючими на частки. Він був співробітник КДБ. Грубий, майже приємна людина, але один навколо найбільш небезпечних противника, яких її знав. Він був головним вбивцею відділ Мокрих Дель, коротше кажу, мого суперника. І він убив більше британських і американських агентів, ніж її міг згадати. "Я змушую тебе замерзнути, Картер, так?"
  
  
  Я не бачив у цьому гумору, якщо тільки це не був его цікавий ламаний англійська. Її ніколи не сміявся над зброєю. «Було чертовски близько, як якщо б у тебе потрапила goggle, Борисовим», - сказав я, буркочучи. "Що ти взагалі тут робиш?"
  
  
  «Не хвилюйтеся, товаришу. Борисов йде вбити тебе? Тоді ти мертвий. Він знову видав дзвінкий сміх. Потім похитав головою. Наче сам не розумів, що в цьому хорошого.
  
  
  Її знову прибрав свій люгер, але уважно стежив за Борисовим. Він встав, підійшов до вікна і відчинив суглобів. Він вдихнув прохолодне солоне повітря. «Гарне місто, Стамбулі», - зітхнув він. «Готель би його бувати тут частіше. Вам так не здається?
  
  
  «Стамбулі - великий місто».
  
  
  Він усе ще дивився у вікно. «Для нас у цьому місті тихо, товариш Картер. Все йде гладко, розумієте? Але потім хтось бачить, що небезпечного людини за AX, і раптом стає дуже спокійно, не так? Він обернувся, і я побачив холод в його очах.
  
  
  «Вперед, Борисов. Якщо б її, прийшов сюди, щоб ліквідувати одного з зустрінуть ваших людей, він би теж був мертвий ».
  
  
  Деякий час він нерішуче дивився на мене. Потім він вибухнув ревучим сміхом. «Звичайно, Картер, звичайно. Це те, що я сказав. Але вони продовжують нити. Думаю, ви якось пов'язані з ДеФаржем. Ви знаєте, людина з ножем в тілі. Bangg - в груди! '
  
  
  Якщо все це сказав дуже недбало, але переглянув мою реакцію очима профі.
  
  
  Її не поворухнув нам мускулом. - ДеФарж? Той хлопець, про якого пишуть газети?
  
  
  «Те ж саме», - сказав він розмірено.
  
  
  Її повільно похитав головою і дозволив посмішці з'явитися на моєму обличчі. «Ви сильно помиляєтеся, Борисов. Її просто проходжу тут mimmo. Не думаю, що на цей раз ми заважаємо іншим одному ».
  
  
  «Нічого страшного, Картер», - відповів Борисов. «Тому що я не хотів би вбивати тебе». Останнє речення він виголосив дуже повільно, і вся радість зникла з его особам. Він був справжнім шоуменом, але під цим тонким шаром акторського таланту таївся зарозумілий психотический вбивця. Її підозрював, що росіяни не будуть використовувати його занадто довго. Его і егоїстичні поїздки робили його дуже небезпечним, щоб довіряти ему.
  
  
  Борисов підійшов до дня, і відкрив її. Він полуобернулся і сказав: «Зроби ласку Борисову, Картер. Якщо ви просто проїжджаєте тут, подорожуйте швидко знову ».
  
  
  «Я подивлюся, що я можу для тебе зробити», - холодно сказав я. Він збирався зникнути, але її зупинив його. «До Речі, Борисов».
  
  
  "Так, Картер?"
  
  
  «Наступного разу, коли ви ставайте на коліна на мене пістолет, майте на увазі, що вам доведеться його використовувати».
  
  
  Він розсміявся подивився на мене, але раптом у нього виник спалах неконтрольованого тріумфування. «Ви не жартуєте з Борисовим з такою імперіалістичної позиції, Картер», - сказав він. «Я знаю, що ти хороший хлопчик». Він зачинив за собою двері, і почув її его сміх, разносящийся по коридору.
  
  
  Перш ніж її навіть зняв пальто, обшукав її кімнату просив у зручних невеликих мікрофонів, які росіяни зазвичай ховають всюди. Нічого не знайшов.
  
  
  Коли її вмивався трохи пізніше - на цей раз її б волів маленьку раковину в моїй кімнаті душа, - я подумав про начальника оперативного управління КДБ в Стамбулі. Його звали Копанев Василь Копанев. Він був безпосереднім начальником Борисова, поки Борисов діяв в цьому районі. Копанев був протилежністю Борисова. Спокійна, врівноважена людина, хороший шахіст і блискучий стратег. Той факт, що він керував російськими операціями з викрадення людей, був достатнім поясненням ih успіху на сьогоднішній день. Надіслати до мене Олена, просто не даючи йому було стріляти, була типова ідея Копанева. В надії, що я видам себе слова або жестом. Візит «крутого хлопця» з «Маузером», безсумнівно, стало внеском Борисова в цей план.
  
  
  Її якраз витирався, коли у двері моєї кімнати постукали. Її обернув рушник навколо талії, схопив Вильгельмину зі стільця і пішов до дня.
  
  
  Її зробив паузу, щоб послухати. Можливо, Якщо чомусь повернувся.
  
  
  Потім її запитав. - 'Хто там?'
  
  
  «Покоївка, сер», - сказав жіночий голос англійською з сильним акцентом.
  
  
  Її вилаявся собі під ніс, відімкнув двері і обережно відкрив її. Моя злість щезла, як сніг на сонці.
  
  
  Її сказав. - "Хізер!"
  
  
  "Ніккі!" - сказала вона з удаваним обуренням своїм сексуальним голосом і відразу ж кинула погляд на рушник на моїй талії.
  
  
  Якийсь час її нетерпляче продовжував приймати сл. Вона була такою ж приголомшливо красивою, як завжди. Вона відростила свої світле волосся, і вони блищали до плечей. Її яскраво-блакитні очі сяяли над маленьким кирпатим носиком і повним, широким ротом. На ній була спідниця, яка займається ледь прикривала стегна і добре переглядала її довгі стрункі ноги. На ній було довге расстегнутое пальто. Її повна груди обтягувала шовкову блузку, а темні соски елементи виднілися під тонкою тканиною.
  
  
  «Коли їй кажу, що радий знову тебе бачити, її висловлююсь дуже погано», - сказав я, потягнувши її за руку, і зачинивши за нею двері.
  
  
  Вона простягнула свій маленький портфель на підлогу. «Це почуття взаємно, Ніккі», - хрипко сказала вона, повертаючись до мене, її губи були близько моїм.
  
  
  Її обережно поклав «люгер» на стілець і потягнув Хізер до себе. Її повні рожеві губи злилися з моїми, і час пішло в минуле. Ми повернулися в Англію, в будинок в лісі Сассекса. Там наші тіла віддалися дикому вибуху задоволення.
  
  
  Захекавшись, вона вирвалася. «Боже мій, Нікі. Як ніби ти ніколи не їхав ».
  
  
  'Хм. Її знаю це.'
  
  
  Хізер відпустила мене однією рукою і натягнула рушник. Рушник зісковзнула з моїх стегон і впало на підлогу. Вона проводила своїми тонкими руками за моїми стегнах, і схопила мою сяючу мужність.
  
  
  «Ммм, так. Все той же.'
  
  
  «Ти нахабна дівчина, - сказав я, кусаючи її за вухо.
  
  
  «Я знаю», - сказала вона. «Але мені це подобається».
  
  
  'Ви давно тут?'
  
  
  «Моя подорож прибув раніше звичайного. У нас був попутний вітер, - сказала вона, цілуючи мою груди і облизуючи соски. "Хіба це не було добре для нас?"
  
  
  'Дуже приємно.'
  
  
  Її зняв її пальто з плечей і натягнув шовкову блузку ось на голову. Ee світле волосся плавно спадали на молочні плечі. Ee повні груди зухвало випирали.
  
  
  «Ви самі досить нахабний, містер Картер», - сказала вона, проводячи моєю рукою з м'яким теплим схилах.
  
  
  «Я чув це раніше». - Я розстебнув гей спідницю. Спідниця плавно спускалися до підлоги. На ній тепер була тільки пара тонких нейлонових панчіх. Моя груди терлась про її м'які вигини, коли ми знову обіймалися. Ми повністю захекались, коли нарешті відпустили губи іншого іншого. «Її цього готелю з того моменту, як почула, що буду працювати з тобою», - сказала вона.
  
  
  Її підняв ee і спостерігав, як вона ніжно здіймає груди, поки несс ee до ліжка і обережно поклав. Її вимкнув святий та жим лежачи поруч з нею.
  
  
  Ми лежимо інший проти одного, і іскри туги вдарила в наші тіла. Руки Хізер ніжно і стримано пестили моє тіло, поки ми знову цілувалися. Наші мови танцювали ще з одним, як маленьке яскраве полум'я. Її ніжно досліджував її тіло рукою, поки вона не застогнала і не потерлася облад мені. Потім її перевернув її на спину і рушив з нею.
  
  
  І сталося так, як було раніше. Як ніби йшло. Ми знову стали новими коханцями, одночасно жадібно і ніжно досліджуючи тіла іншого іншого.
  
  
  Пізніше, лежу на проведені обчислення і дивлячись у вікно, Хізер розслаблено посміхнулася і випустила дим навколо своєї довгої сигарети з фільтром.
  
  
  "Ти справді думаєш, що нам треба забиратися звідси?" - сказав я, проводячи пальцем по ee стегна.
  
  
  «Рано чи пізно вони знайдуть нас», - відповіла Хізер.
  
  
  «Так, Ніки, нам не було б нудно, якби вони дозволили нам сидіти тут».
  
  
  «Що, якщо її відправлю в Кремль ввічливе лист».
  
  
  «Боюся, Кремль не цікавлять проблеми двох закоханих, - сказала Хізер з посмішкою. «До речі, мене сюди не відправляли нас за яким призначенням. Смутний пригадую щось подібне ».
  
  
  Їй посміхнувся. «Це недовго залишиться невизначеним».
  
  
  «Це занадто фантастичним. В наші дні Брута виправдовує своє ім'я ». Вона зісковзнула з ліжка і підійшла гола до вікна. «Ммм, понюхай місто, Нік. Чудовий аромат ».
  
  
  Її встав і закрив суглобів. «Я б не хотів, щоб хто-то навколо наших друзів з КДБ нервував з-за твоєї зовнішності», - сказав я, знову включивши брильов.
  
  
  "Значить, вони там?" - недбало запитала вона, обертаючись.
  
  
  «Дізнайся», - сказав я. «Може, зовні КДБ, може, друзі Товстуна, може, хтось ще. Що ви хочете. Не думаю, що її найпопулярніша фігура в Стамбулі ».
  
  
  "Були проблеми, Нік?"
  
  
  - Щось на зразок цього, так. Її спеціально не копався в місті, тому що готель зіграти з Товстуном у відкриту. Так що всі приходили до мене швидко й без запрошення ».
  
  
  Вона сміялася. Коли ми знову одяглися, вона сказала: «Я принесла іграшки з ASO. У першу половину нашого завдання. Сідай он той чемодан.
  
  
  Її поставив валізу на ліжко і відкрив його. Під купою повітряного нижньої білизни були заховані два пакета маскування. Один для мене і один для Хізер. Хізер складалася навколо короткого червоного перуки і невеликого макіяжу. Моїй маскуванням був білявий перуку, такі ж вуса і точках в роговій оправі.
  
  
  «Як сказав вам Хоук, це все для нашого візиту до Сезаку», - сказала Хізер. «У мене з собою паспорти та інші документи, щоб завершити нашу маскування. Ви президент Королівського товариства по вивченню злочинності і в'язниць. Мені просто треба трохи підправити твій акцент. А її граю за твою секретарку ».
  
  
  «Давайте подивимося паспорта», - попросив її.
  
  
  Вона пірнула в шафу і витягла його. Її уважно ih досліджував. У паспорті її побачила себе, тільки на фото у мене було світле волосся і вуса.
  
  
  Доктор Ерік Уолтерс, - повільно сказав я.
  
  
  «Люди, яких ми називаємо справжніми. У Уолтерса величезна репутацію в Англії, і цілком можливо, що Сезак знає його ім'я. Уолтерс - тихий, серйозний інтелектуал, який навчався в Ітоні і навчався в Оксфорді. Його сім'я знатного походження. Частини працював зі Скотланд-Ярдом і здійснював незліченна кількість робочих візитів в англійські в'язниці, щоб допомогти серйозним злочинцям у ih реабілітації. У нього є звичні жести. Її покажу тобі це через хвилину, Нік. Але ми впевнені, що Сезак ніколи з ним не зустрічався, так що все вийде ».
  
  
  «А ти Нелл Труитт».
  
  
  «Досить молода жінка, за плечима якої п'ятнадцять років соціальної роботи. Незамінна підтримка для доктора Уолтерса. Закінчила Кембріджський, соціолог, у вільний час працює над докторським ступенем. Макіяж для її маскування включає велику родимку праворуч від rta. Ти досі любиш мене, Ніки?
  
  
  «В міру», - усміхнувся я.
  
  
  "Навіть якщо мені доведеться звузити груди для моєї ролі?" Вона подивилася на мене наполовину невинно, наполовину зухвало, і моя кров знову почала шипіти.
  
  
  «Ти знаєш, куди вдарити людину, дорога Хізер».
  
  
  «Про, це тимчасово, Ніккі», - посміхнулася вона.
  
  
  «Я утримаюся», - сказав я, глянувши на папери. «Як ви думаєте, цього достатньо, щоб дістатися до Сезака?»
  
  
  «Навколо Лондона було надіслано лист, в якому говориться, що ми набряклість в Анкару і набряклість побачитися з Сезаком в його офісі в поліцейському управлінні. Ми гуртожитках б зустрітися з Сезаком особисто, так як Уолтерс відомий як фанат Сезака. Сезак кілька разів натрапив на перші смуги газет з розв'язкою важливої справи. Він майже національна фігурою в своїй країні ».
  
  
  'Її знаю це. Це те, що Товстун намагався мені пояснити, перш ніж Сезак до нього добрався. Якщо інформації Товстуни вірна, то Сезак - надзвичайно небезпечний хлопець, Хізер.
  
  
  Хізер полізла в свою зроблену марокканську шкіряну сумку через плече і витягла автоматичний пістолет «Стерлінг» 0,380 закон про держзакупівлі. Пістолет кишенькового розміру, але з великою вогневою міццю. Вона впустила сумку на підлогу. І, поставивши одну ногу на ліжко, з волоссям на плечах, як світловолосий віяло, вона витягла порожній магазин з пістолета і з звичайним клацанням вставила повний. Вона підняла очі і посміхнулася мені. «Я не турбуюся про Сезаке. У мене є ти.'
  
  
  Її, подивився на нах і похитав головою. Вона була схожа на манекенницю, а не на секретного агента. Більшість жінок-офіцерів прагнули виглядати максимально непомітно. Стати єдиним цілим з фоном, щоб уникнути підозр. Але АСО вирішила дозволити Хізер зіграти самої. Який логічний людина запідозрить шпигуна в цій красивій жінці? Може, кінозіркою, але агент з пістолетом в сумці? Дурниця.
  
  
  Її запитав. - «Коли ми поїдемо в Анкару?»
  
  
  «Ми поїдемо в Мармара Експрес, в той час, який ви вкажете. Але нас чекають в Анкарі післязавтра ».
  
  
  «Добре, тоді нам краще піти якомога швидше. У КДБ дуже нервують з-за моєї присутності тут. А в Анкарі поки вони нас не потурбують ».
  
  
  «Мені подобається чоловік, який змушує своїх противника нервувати», - сказала вона своїм сексуальним голосом.
  
  
  «Вони взагалі не повинні були знати, що я тут», - відповів я. «Брута був би в мені глибоко розчарований, якби знав це».
  
  
  «Для Брута ти - одне з дивовижних явищ в нашій професії», - посміхнулася Хізер. «І, до речі, не тільки для нього».
  
  
  Її взяв світлі вуса і затиснув ih між носом і верхньою губою. І на своєму бездоганному англійському її сказав: «Я б сказав, моя дорога. Підемо перекусимо в одне з се мальовничих турецьких місць. Потім ми відправимося на станцію Cirkeci, щоб купити квитки на поїзд ».
  
  
  Хізер хихикнула. «Ой, відмінно, доктор. Уолтерс. Її буду готова в найкоротші терміни ».
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  
  Поїздка до Анкари з Хізер була короткою і без пригод. В поїзді не було жодних слідів діяльності КДБ. Судячи з усього, ці маскування вдалися. Ми разом їхали у вагоні другого класу, і говорили про кримінології і важливих поліцейських справах. Опинившись в Анкарі, ми забронювали два номери в непримітному готелі та домовилися про зустріч з Челіком Сезаком на наступний день.
  
  
  Анкара була сучасним містом. Побудований на місці колись великого болота. Бульвари були просторими, а будівлі всього ХХ століття повністю контрастували зі Стамбулом. Анкара-столиця Туреччини з 1923 року.
  
  
  На наступний ранок нам з Хізер довелося чекати майже годину, щоб побачити Сезака. Але раптово він опинився там. Двері його кабінету відчинилися, і він підійшов до нас з простягнутими руками. Голосно вітає нас своїм гучним голосом. Його рука сомкнулась навколо моєї, як лещата.
  
  
  Це був високий смаглявий чоловік з чорним волоссям, чорними вусами і темними бровами. Він виглядав м'язистим, незважаючи на те, що йому було вже під сорок. У нього на талії було значно більше жиру, ніж у мене, але навіть життя виглядав твердим. Його очі були великими і виробляли розумне враження.
  
  
  Доктор Уолтерс! Він відчайдушно потиснув мені руку. «Для мене велика честь вітати вас тут». Тепер він повернувся до Хізер. - А ви, мабуть, місіс Труитт. Ти виглядаєш чудово.'
  
  
  Хізер простягнула руку. На ній був червоний перуку і точках з маленькими лінзами. Свіжі зморшки на обличчя зробили її приблизно ровесницею Сезака. І просторе коричневе плаття максі, яке вона носила, гармоніювало з масивними старомодними підборами її туфель. Вона була схожа на стару діву. Тільки ясновидець міг знати, що під маскою ховається красива жінка.
  
  
  «Заходьте», - запросив нас Сезак. «Ласкаво просимо в моє скромне робоче місце.
  
  
  Ми увійшли в головну кімнату, і його я повинен визнати, що був вражений. Стіни були кремового кольору, а нижня половина була покрита панелями навколо красивого темного дерева. На всіх стінах висіли в інтернеті сучасних французьких імпресіоністів, а прекрасний письмовий стілець Сезака був зроблений з горіхового дерева. Навколо нього стояло п'ять просторих стільців. Сезак посадив нас, а потім сель на обертове крісло за своїм столом.
  
  
  "Ви не заперечуєте проти того, щоб до нас приєдналася моя секретарка?" - запитав він на бездоганній англійській.
  
  
  Ми вже зустріли стенографістку в адміністратора. Їй був упевнений, що вона не була секретарем Сезака; у нах не було поглядів на це. Сезак був відомий як бабій, і його секретарка була його коханкою. Це знали всі, навіть місіс Сезак. І якби смак Сезака до жінок був настільки ж розвинений, як і до дизайну его офісі, ми могли б очікувати багато чого. Я не був розчарований.
  
  
  Сезак викликав Катерину Гюлерсой через домофон. За мить вона сиділа перед нами, посміхаючись і говорила ламаною англійською.
  
  
  «Ах, доктор Уолтерс. Так приємно зустрітися з вами. І ви теж, міс Труитт.
  
  
  Вона була справді фантастичною. У нах були довгі блискуче чорне волосся до плечей і самі довгі і темні вії, які їй коли-небудь бачив. На перший погляд ee очі були великими і безневинними. Але якщо ви придивитеся, то зможете побачити що-то ще за цим невинним поглядом. Хізер подивилася на нах ястребиными очима, її очі зупинилися на викликає грудях цієї жінки. Тепер вона була впевнена, що більше не буде ховати груди старомодним нижньою білизною для наступного завдання.
  
  
  «Приємно познайомитися, міс Гюлерсой», - сказала Хізер, можливо, занадто холодно.
  
  
  «Що ж, тепер давайте подивимося, що ми можемо зробити для вас обох-під час вашого візиту до Анкари», - бадьоро сказав Сезак.
  
  
  Її задавався питанням, чому ми так довго з ним спілкувалися. Сезак був не просто корумпованим чиновником. Він високо піднявся в поліції. І его другорядна діяльність не була тим, що можна було б назвати бездоганною чистотою. Він навчився підтримувати себе. Це може означати, що він спочатку омела телефонний контакті з Королівським товариством у Лондоні, перш ніж захотів прийняти нас. Асоціацію попередили про такий рішенням.
  
  
  «Я з працею можу описати словами, що значить для мене і мого асистента можливість особисто зустрітися з одним навколо найвідоміших поліцейських у світі», - сказав я.
  
  
  «Ах, занадто велика честь, доктор Уолтерс», - відповів Сезак. Ему вочевидь лестили, але він не втрачав пильності.
  
  
  «Звичайно, її розкрив кілька цікавих дель. Деякі навколо них дійсно занадто грубі для вух такий леді, міс Трюитт. Міс Гюлерсой бачить більшість моїх звітів, але навіть вона не бачить все ».
  
  
  «Я думаю, що можу втратити свідомість». Міс Гюлерсой посміхнулася і пояснила ламаною англійською, що тягне за собою її роботи для Сезака. У Хізер були вуха, вона не упустила нам один її жест.
  
  
  Під час першого візиту ми не взяли з собою ніяких прихованих фотоапаратів або записуючих пристроїв. Ми розраховували на другу, більш неформальну зустріч, щоб ретельно вивчити цю пару.
  
  
  «Як бачите, ми з міс Гюлерсой тісно співпрацюємо», - зазначив Сезак.
  
  
  Її готель у це вірити. ЦРУ і Британська D15 повідомляли у своїх звітах, що пані Сезак була інвалідом і майже ніколи не бачила свого чоловіка спасибі пані Гюлерсой.
  
  
  «Якщо мені не зраджує пам'ять, - сказав їй Сезаку, - ви керували розслідуванням Топкапи кілька років тому. Повинен сказати, прекрасна робота поліції.
  
  
  «Дякую, дякую», - майже задоволено муркотів Сезак. «Так, їй все це розповідав. Від починань в обидва кінці. Між іншим, кримінальний шедевр. Це також робить рішення такої справи складним завданням ».
  
  
  «Здається, її пригадую, що план був складений якимось Сералио», - зауважив я.
  
  
  Сезак проявив деяку нерішучість. «Серальо був одним навколо головних героїв, насправді. Але ідейним натхненником цього підприємства був Шремин. Зараз він надійне замкнений у в'язниці на півдні ».
  
  
  "Чи є у нього шанс на випробувальний термін, містер Сезак?" - запитала Хізер своїм голосом Труитт.
  
  
  Сезак коротко і розсміявся розсміявся. «Пробачити мене, міс Труитт. Боюся, що служба пробації в Туреччині займає не те ж місце, що ви звикли в Англії. Ні, у нього мало шансів, що він коли-небудь знову вийде через в'язниці.
  
  
  «Боже мій, як страшно!» - сказала Хізер.
  
  
  «Що ж, може, так краще, міс Труитт», - сказав Сезак. «Як тільки ми звільнимо його, він придумає план нового злочину. А це, на жаль, суперечить інтересам держави ».
  
  
  «Так, але...» витоки Хізер, наполегливо виконуючи свою роль.
  
  
  «Ви повинні пробачити міс Труитт ee місіонерське прагнення», - перебив її. «Але вона спочатку соціальний працівник, а потім кримінолог».
  
  
  «Це її жіноча інтуїція», - в допомогу Хізер прийшла Катерина Гюлерсой.
  
  
  «Насправді, - сказав я. «Ви це відразу помітили, міс Гюлерсой».
  
  
  Вона лагідно посміхнулася і швидко переглянулась з Сезаком. Катерина сіла, схрестивши ноги, і почала махати ногою, як тільки заговорила. Коли вона перестала брати участь у розмові, вона вже не рухала ногою. Сам Сезак постійно тикав вказівним пальцем у повітря, коли готель, що-то підкреслити, а це траплялося досить частини. Ще він весь час тримав і тримав праву руку. Її уважно розглянув ці деталі, поки Сезак продовжував пояснювати, як люди думають про випробувальному терміні в Туреччині.
  
  
  «Все дуже цікаво, містере Сезак», - сказав я, коли він закінчив.
  
  
  «Я радий бути вам корисним. Думаю, ви готелі би побачити нашу штаб-квартиру. Тоді її можу організувати для вас екскурсію. А може бути, ви теж хочете побувати у в'язниці Анкари? »
  
  
  «Ми були б дуже вдячні за це. Більше того, ми гуртожитках б зустрітися з вами знову при менш офіційних при інших обставинах. Може бути, її можу запросити вас і міс Гюлерсой на вечерю в один навколо знаменитих ресторанів?
  
  
  Він стиснув губи на мить, розмірковуючи. Її, бачив, як він це робив раніше. "Думаю, її знаю, що краще, доктор. Уолтерс. Завтра ввечері її влаштовують вечірку для своїх друзів і знайомих у себе вдома. Міс Гулерсой теж прийде. Можу її вам на це запросити? Тоді у нас буде достатньо часу, щоб обмінятися інформацією про нашу роботу в приємній обстановці ».
  
  
  «Мені це подобається», - сказала Хізер.
  
  
  «Це дійсно було б вінцем нашого візиту до Анкари», - додав я.
  
  
  'Добре. Вечеря починається о восьмій годині. Необов'язково носити спеціальну вечірню одяг ». Сезак встав. «Ми будемо з нетерпінням чекати вас, доктор. Уолтерс, міс Труитт.
  
  
  Він простягнув руку. Її потиснув йому руку і сказав: «Чудово. Це був чудовий досвід для нас, містер Сезак ».
  
  
  «Я подбаю про те, щоб у вас був хороший тур», - відповів він.
  
  
  Обмінявшись звичними прощальними фразами, ми поїхали. Коли ми повернулися на вулицю, її обережно оглянувся, але не побачив, щоб хтось стежив за нами. Вирішили дійти до готелю пішки.
  
  
  "Ну, що ж ви думаєте?" - запитала її Хізер, поки ми йшли по широкому бульвару з тінистими деревами і великими сучасними будівлями по обидва боки.
  
  
  «Я думаю, він дзвонив в Лондон. Але він все ще не зовсім впевнений, що це дійсно ми », - сказала вона. «Людина в його становищі повинен дуже обережно ставитися до незнайомців. Якими б надійними вони нам здавалися ».
  
  
  «Він дуже розумний, - зізнався я. «І прекрасна людина. Це робить його дуже небезпечним. Її починаю розуміти, як йому вдається вести успішну подвійне життя ».
  
  
  «Шкода, що ми прийшли все зіпсувати», - сказала Хізер.
  
  
  Її, подивився на нах. Вона посміхнулася. «Не будемо поспішати, дорога Хізер. Може, він просто запросив нас ближче познайомитися. Доведеться трохи себе показати. І це з усім устаткуванням, яке ми повинні носити з собою ».
  
  
  «Вам, технічним фахівцям, знадобляться ці фотографії та плівки, якщо ми хочемо наслідувати двом туркам у ih власній країні», - зазначила Хізер.
  
  
  'Її знаю. Але мені все одно це не дуже подобається. Це не в моєму стилі ».
  
  
  Хізер засміялася.
  
  
  "Що в цьому такого веселого?"
  
  
  Ти милий. Як тільки тобі доводиться виконувати якусь рутинну роботу, яку ми, звичайні поліцейські, завжди виконуємо, ти починаєш скаржитися ».
  
  
  Її, поморщився. «Зізнаюся, я не кращий фотограф».
  
  
  "О, Ніки, це не так, нібито погано. А може, міс Гюлерсой влаштує стриптиз на одному навколо столиків ».
  
  
  «Це могло б позитивно вплинути на мою роботу».
  
  
  'Хм. Ти змушуєш мене ревнувати, Нікі.
  
  
  'Ах, так?' Їй посміхнувся. «Я думав, ти знаєш, що мені подобаються жінки».
  
  
  "Так, любий. Але я думала, у тебе хороший смак, - сказала вона. «А Гюлерсой, зрештою, дуже звичайна».
  
  
  Її, подивився на нах і побачив, що вона чекає моєї відповіді. Її лагідно посміхнувся ей.
  
  
  «Ах, Нік, - зітхнула вона. «Іноді ти дійсно нестерпний.
  
  
  
  
  На наступний день нам влаштували екскурсію по головному офісу. Нам его показав багатослівний поліцейський, який був дуже задоволений своїм знанням англійської мови. На жаль неправильним. Для всіх було б краще, якби він говорив рідною мовою. Ми з Хізер обидва добре говорили по-турецьки.
  
  
  Близько шостої години ми повернулися в готель, щоб переодягнутися на вечерю у Сезака. Хізер з'явилася в елегантному твідовому костюмі в клітку і коричневих туфлях з широкими полями. Міс Труитт не навколо тих, хто гуляє в сміливих вечірніх сукнях. І не стала б вона купувати такий для такого випадку.
  
  
  На мені самому було темно-синій костюм з вузькими лацканами і досить коротка куртка. За десять років до цього це було в моді. Крім того, на краватці у мене був знак Королівського товариства. Саме так вчинив би така людина, як Уолтерс.
  
  
  «Ти жахливо виглядаєш», - сказала Хізер, вивчаючи мене.
  
  
  «У цьому костюмі ти теж не виграєш призів, дорога».
  
  
  'Хороший. Думаю, тоді ми будемо готові до атаки.
  
  
  'Ого!' - всього-додав я.
  
  
  
  
  Незадовго до восьми ми під'їхали до будинку Сезака. Це знову було те, що ви б назвали вражаючим, скажімо, в десяти хвилинах їзди від Анкари, посеред лісу. Довга дорога закінчувалась перед колонадою.
  
  
  Слуга впустив нас і відвів в бібліотеку, де були інші гості. Нас познайомили з десятком людей, по всій верхівки державного апарату. Місіс Сезак теж була там, в інвалідному кріслі. Вона погано нас привітала, але в іншому, здавалося, майже не звернула уваги на вечірку і її гостей. Здавалося, вона досить філософськи сприйняла присутності Катерини Гюлерсой.
  
  
  Кожен раз, коли потиснув її руку, її боявся, що мініатюрна камера на звороті мого значок вилетить і дребезжа покотиться по підлозі. Або що хтось побачить опуклість в кишені моєї камзоли, де був диктофон. У Хізер було таке ж обладнання. Ми залишили зброю вдома.
  
  
  Вечеря пройшов гладко. Ми з Хізер в таку гру поряд з Сезаком й главі стільця, де він, як ведучий, міг інколи робити нам ввічливі коментарі. Місіс Сезак сиділа на іншому кінці стільця, час від часу кидаючи на чоловіка похмурі погляди. Я не бачив, щоб вона дивилася на Катерину, а Катерина дивилася на нах.
  
  
  Потім вечері, який включав подачу турецького кебаба з шматками м'яса розміром з кулак, група перемістилася у велику вітальню в передній частині будинку. Тут подавали коктейлі.
  
  
  Спочатку мені було важко відкликати Сезака з-за інших гостей. Але, зрештою, це спрацювало, і його запитав-его вухо про його роботі. Потім декількох коктейлів він шталь ценымногие менш стриманим, ніж у своєму офісі, і багато розмовляв.
  
  
  До цього часу Хізер зловила Гюлерсой, і в іншому кінці кімнати вони вели жваву розмову. Через деякий час вони прийшли до нас. Як раз тоді, коли Сезак закінчував досить нудну історію.
  
  
  «І ви не повірите, де її нарешті знайшов цю людину», - сказав він мені. Дами підійшли до нас, і він кивнув їм. Її сфотографував його профіль. У мене вже було шість сюжети, і диктофон теж працював нормально. «Ха, ти йдеш до нас».
  
  
  Він обняв ih. Катерина з радістю погодилася, але Хізер виглядала здивованою.
  
  
  Ну що ж, сподіваюся, ти не звинувачуєш цього непривабливого ведмедя для его, брутальні вчинки, - сказав Сезак Хізер.
  
  
  Ні, ні. Нічого страшного, - несміливо відповіла Хізер. Свою роль вона зіграла чудово.
  
  
  Сезак відпустив ee і відкрито обійняв Катерину. Місіс Сезак вже пішла з yahoo незабаром потім обіду, і Челік вибачився за нах. Коли її спостерігав, як місіс Сезак везуть в задню частину будинку, в її інвалідному кріслі, мене осінило, що за людина на самому делле Челік Сезак. За чарівною зовнішністю і доброзичливою посмішкою переховувався чоловік, який повільно вбивав свою дружину. З його холодним поведінкою і его відкритим парадом з коханкою перед ih друзями та знайомими. Чоловік, який нам на хвилину не замислювався про те, які жахливі страждання, повинно бути, відчуває його жінки. Ні, Челік Сезак був неприємним людиною. Навіть якщо ви захочете на мить забути його контрабанду наркотиків і торгівлю людьми. Якщо моє завдання змусить его, світ впасти, її буду щасливий зробити це.
  
  
  Сезак залучив двох жінок у розв'язку своєї історії. Він голосно заговорив у випивці. Її уважно прислухався до інтонацій і нюансів, і сподівався, що магнітофон всі вловить. Її вже записав на плівку кілька пропозицій на турецькому, коли він щось сказав іншому хлопцеві.
  
  
  Цей чоловік переховувався в римських катакомбах, - продовжив Сезак. «Неймовірне місце. Сиро, холодно і темно. Розсадник щурів і комах. І там цей чоловік переховувався кілька днів. Коли ми виявили его ...
  
  
  Їй тільки що зробив ще один знімок его осіб, коли чиясь рука схопила мене за плече.
  
  
  Вражений її, обернувся і думаю, що моє потрясіння було помітно. Хізер теж обернулася.
  
  
  «Отже, ви отримуєте від Челіка всю необхідну інформацію?»
  
  
  До мене підійшов кремезний чоловік, турецький чиновник, з яким її нещодавно базікав. Сезак був дуже розпливчастим, коли її запитав-его, в якому відділі або в агентстві працює ця людина. Тепер, за проникливому поглядові його очей, і в руці, стиснутої, як лещата, на моєму плечі, її, відчув, що натрапив на когось через свого ремесла. Він був представлений мені і Хізер, як Басимеви.
  
  
  «У містера Сезака є дуже цікава історія, - сказав я, дивлячись на нього, щоб дізнатися, чи він помітив невелику опуклість під моїм краваткою. «У нього була захоплююча життя».
  
  
  «Так, дуже цікаво», - сказала Хізер.
  
  
  Басимеви мовчки дивилася на нах. Нарешті він відпустив моє плече. «Я не знав, що у тебе є англійські друзі, Челік».
  
  
  Сезак виглядав дещо тверезим. «Ах, ти занадто високої думки облад мені, Басимеви. Це колеги з моєї скромної професії. Її дуже хочу, щоб вони стали моїми друзями ».
  
  
  «Це взаємно, - сказав я.
  
  
  Лікар - Уолтерс і міс Труитт - британські криміналісти, - сказала Катерина на своєму поганому англійському.
  
  
  «Цікаво», - прокоментував Басимеви. Він глянув на мене уважніше, ніж мені хотілося б. Якщо б він дійсно був з турецької секретної служби, він розгледів нашу маскування раніше інших, навіть Сезака.
  
  
  - Можу її знову наповнити свій стакан, доктор? Уолтерс? Її бачу, там майже порожньо.
  
  
  «Ах, їй цього не помітив». Це була правда. Її був дуже зайнятий роботою з міні-камерою. Довелося натиснути кнопку в кишені піджака. До кнопки був прикріплений провід, який потім довгою звивистою дороги закінчився у камери за моїм краваткою.
  
  
  Перш ніж її встиг щось сказати, Басимеви витягнув склянку, навколо моєї руки і пішов до бару. Він узяв пляшку віскі. Його послідував за ним, і це на мить виділив нас від інших. Сезак був уже захоплений своєю розповіддю двом дамам.
  
  
  Коли її, дістався до бару, він побачив, як Басимеви однією рукою вставив мій стакан на ряд пляшок, а інший наповнив інший стакан.
  
  
  
  Будь ласка, - сказав він з усмішкою і простягнув мені повну склянку. «Віскі Челіка чудовий».
  
  
  «Справді, - сказав я і теж посміхнувся. 'Дякую.' Її зробив ковток.
  
  
  - Ви, здається, вчилися в Оксфорді?
  
  
  'Насправді.'
  
  
  "Можу його запитати, в якому коледжі?"
  
  
  Їй відповів его штопора, і він підняв брови.
  
  
  «Я думаю, що знаю це. Хіба це не поруч з дзвіницею Магдалини?
  
  
  Їй був до цього готовий. 'Так, в самому делле. Її досі тхора пам'ятаю, що мене іноді будило спів ченців. Боюся, її не навколо тих, хто рано встає. Ви теж навчалися в Оксфорді?
  
  
  «Ні, не він». Басимеви широко посміхнувся. У нього були підстрижені волосся і товста моменти футбольного тренера. М'ясистий, з сильним підборіддям. Він не був польовим агентом, він був явно занадто старий для цього. Ймовірно, він був вище в підрозділі, може бути, навіть керував секретною службою. Посмішка зникла. «Я пробув там недовго. Вивчити історію англійського народу. Захоплююча тема. Її проводив цілі дні в Бодліанскою бібліотеці, працюючи над іспитами на цифрові камери Редкліффа.
  
  
  «Повинен сказати, ви пробуждаете в мені приємні спогади», - зауважив я.
  
  
  «В яких тюрмах вашої країни ви працювали?
  
  
  Її піддавався перехресному допиту, в цьому не було ніяких сумнівів. Звичайно, можливо, що Басимеви працював з Сезаком, але малоймовірно. Для Сезака було б занадто ризиковано залучати до своєї побічної діяльності інших поліцейських. Ймовірно, для такої роботи у нього була власний відділ. До того ж Басимеви і Сезак не виглядали дуже люблячими інший інший. Швидше за все, Басимеви був тут це ж причини, що й інші гості. Для підтримки репутації Сезака у вищих колах Анкари. Значить, Басимеви імовірно був секретної служби.
  
  
  Її назвав свій розсуд слідчого назви кількох англійських в'язниць, і він уважно слухав. Він поцікавився умовами конкретної в'язниці. Її зробив кілька загальних коментарів і висловив надію, що моїх відповідей буде достатньо. Її намагався вести легку бесіду. Хізер глянула на нас, і в її очах промайнула тривога.
  
  
  «Що ж, було приємно познайомитися з вами, доктор. Уолтерс, - нарешті уклав Басимеви. «Може, побачимось в Анкарі перед від'їздом».
  
  
  На його м'ясистому особи з'явилася усмішка, і він подумав, чи не було це загрозою. «Будемо сподіватися на це», - сказав я з удаваним ентузіазмом.
  
  
  Її повернувся в тріо, яке залишив, і Басимеви теж приєднався до іншої групи. Сезак все ще згадував про свої минулі перемоги. Пізніше того ж вечора, незадовго до того, як ми з Хізер попрощалися, її побачив, як Басимеви підійшов до бару і загорнув мій стакан в носовичок. Все зникло у внутрішній кишені.
  
  
  «Не забудьте завтра екскурсію по в'язниці», - зауважив Сезак, коли ми шкодували ему руку.
  
  
  Кілька митей опісля її сидів за кермом старої турецької машини, яку орендував з цієї нагоди. У машини була модель, яка займається до війни проводилася тільки в Америці. Хізер повернулася до мене обличчям і збиралася щось сказати, але я притиснув палець до її губ. Коли ми їхали по під'їзній доріжці, її помацав під приладовою панеллю прихований мікрофон, але нічого не знайшов. Хізер завершила огляд.
  
  
  «Нічого», - сказала вона нарешті.
  
  
  Її звернув на дорогу в місто. «Добре», - сказав я.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  
  «Хто це був той хвалько, який міг відвести вас в сторону в разі необхідності?» - запитала Хізер, коли ми підійшли до околиці Анкари.
  
  
  - Басимеви? Крім цього, я не можу багато розповісти вам про nen. Я думаю про турецької секретній службі. Він влаштував мені справжній перехресний допит. Крім того, він узяв склянку з моїми відбитками пальців.
  
  
  Хізер запитливо подивилася на мене.
  
  
  «Він відсунув склянку, який використовував її».
  
  
  Вона знову подивилася на дорогу. 'Насправді.'
  
  
  «Дуже ймовірно, що він секретної служби. Останнім часом ЦРУ і Dl5 щоб туркам багато неприємностей. Швидше більше, ніж росіяни. Схоже, ми більше не довіряємо туркам повністю. Ih любов до нас вже не така сильна. Тому, коли ми так разюче виступили в Анкарі, Басимеви вирішив випробувати нас. Її сумніваюся, що Сезак має до цього якесь відношення ». Її, усміхнувся, на мить. «Я думаю, що це одне навколо них « несподіваних подій, про які нас завжди попереджають ».
  
  
  Хізер скривилася. «Про що ви говорили?
  
  
  «Серед іншого, про Оксфорді».
  
  
  "Він був там?"
  
  
  «У всякому разі, так він сказав». Її повторити гей розмова. Коли її, дістався до розділу Бодлерианской бібліотеки, Хізер перервала мене.
  
  
  Він сказав, що вчився на цифрові камери Редкліффа багато років тому?
  
  
  'Так.'
  
  
  "І ви не поправили его?"
  
  
  Її сказав - "Повинен був зробити це тоді?". «Мені сказали, що камера Редкліффа використовується як свого роду кабінет в бібліотеці».
  
  
  'Так все насправді. Але ви знаєте, що тільки недавно вони використовували камеру як частину бібліотеки. Ще кілька років тому студентів туди не пускали ».
  
  
  Її вилаявся собі під ніс. «І Басимеви це знав».
  
  
  Її абсолютно впевнена в цьому », - сказала вона. «Не звинувачувати себе, Нік. Це те, чого ви не могли знати. Хто-то в АСО неправильно виконав свою роботу. Але ми знали, що Сезак ніколи не був в Оксфорді. Басимеви - один з се непередбачуваних факторів, які, як ви і сказали, завжди спливають не в той час ».
  
  
  Згоден, - погодився я, думаючи, як це змінило все наше становище в місті. Її завернув за ріг і поїхав в місто до готелю.
  
  
  У будь-якому випадку, його сумніваюся, що Басимеви має яке-небудь відношення до моїх відбитків пальців. Може, у КДБ вони є, але нам більше ні в кого. Нібито, саме він не у турецькій спецслужби або турецької поліції ».
  
  
  «У такому разі нам краще швидше реалізувати наш план», - сказала Хізер.
  
  
  Її зупинився в темному провулку біля готелю. З хвилину її пильно дивився на вулицю в дзеркало заднього виду. Здавалося, що за нами ніхто не стежить.
  
  
  Її, подивився на Хізер. «Пам'ятаєш, як ми сиділи в офісі Сезака, розбираючи його минулі справи?»
  
  
  'Ну звичайно; для estestvenno.'
  
  
  «Я говорив про делле Топкапи. Їй сказав, що Сералио був натхненником операції, тому що це було у файлі АСО. А потім Сезак поправив мене ».
  
  
  «Так, він говорив про Шремине».
  
  
  'Точно. Її перевірив, коли вони показали нам файли сьогодні ніяк не коли, Сезак був прав, файл АСО був неправильним. І її, побачив, що Сезак був здивований, що я не знаю основних фактів справи, роблячи вигляд, що мені це так цікаво ».
  
  
  «Хто-то в моєму відділі погано виконав цю роботу. Мені шкода. Як ви думаєте, Сезак теж спостерігає за нами?
  
  
  «Ми можемо тільки сподіватися, що ні. Ми також можемо тільки сподіватися, що Басимеви не передасть свої підозри Сезаку занадто рано. Ми, принаймні, ще на кілька днів тут, в Анкарі, з командою AX, яка займається повинна маскуватися. Але у мене таке неясне відчуття, що Басимеви швидше схопить нас, перш ніж що-небудь скаже Сезаку. Сподіваюся, его, пошук залишиться невинним. У будь-якому випадку, давай спробуємо трохи поспати. Нам це дуже знадобиться ».
  
  
  Ми перевірили наші кімнати на наявність підслуховуючих пристроїв. Ми нічого не знайшли. Опинившись в сміття, її довго дивився в темну стелю, перш ніж заснути.
  
  
  Екскурсія по тюрмі була призначена на той же день. Але вранці її проїхав на автобусі по центру Анкари, кілька разів переодягнувся і пішов на досить безлюдний район міста, де кілька кварталів будинків стояли порожніми, готовими до зносу. Через розбите вікно її захід в один і спустився на два сходових прольоту в підвал. До того, що колись було котельні центрального підігрітого. Тут відбулися цікаві зміни.
  
  
  Технічний відділ AX зробив в Анкару команду навколо двох осіб для створення тимчасового житла для цієї операції. Вони перетворили цей простір в щось на зразок квартири. Одна половина була схожа на студію скульптора, а інша половина - на невелику звукову студію, забиту обладнанням. Уздовж стіни стояли ліжка двох техніків. Це були Джон Томпсон і Хенк Дадлі. Коли її увійшов, вони тестували звукове обладнання. Її працював з Томпсоном раніше, але Дадлі був для мене новачком.
  
  
  «Ваша перша сесія запланована на сьогодні ввечері», - сказав Томпсон, звертаючись з касетами і плівками, які її ему дав. «До того часу ми будемо готові перетворити вас». Томпсон був експертом по макіяжу і маскування AX. Так що краще було.
  
  
  «Добре, ми будемо там, якщо все піде добре», - сказав з усмішкою.
  
  
  «Дадлі - звукорежисер», - сказав Томпсон. «Він навчить вас голосам Сезака і Гулерсой. Доведеться черпати з пам'яті ih пози і жести ».
  
  
  Її пробіг поглядом по простору кімнати. "Як, кравець візьми, ви все це сюди взяли?"
  
  
  Томпсон посміхнувся. «Ми вже зробили тестову інсталяцію будинку. Хоук сказав, що це потрібно зробити ретельно ».
  
  
  «Я дуже вражений», - зізнався я. «Добре, побачимось сьогодні, Томпсон».
  
  
  «Всього найкращого, Нік», - сказав він, коли вийшов її по підземній лабораторії.
  
  
  Її, обернувся. «Є ще що-що. Чи можемо ми як-небудь закінчити це за менший час? Три дні для нас - великий строк ».
  
  
  «Напевно, це можна зробити за два дні. Якщо ви можете залишитися тут якомога довше ».
  
  
  «Подивимося, що можна влаштувати», - сказав я.
  
  
  Її повернувся в готель, забрав Хізер і пообідав з нею в сусідньому ресторані. Ми домовилися зустрітися у в'язниці в дві години дня. Там нас чекав один навколо співробітників Сезака. В кінці обіду Хізер дістала навколо сумки дзеркало і перевірила макіяж. Вона виглядала дещо комічно в своєму червоному перуці і в маленьких окулярах.
  
  
  «Чудово, Нелл. Абсолютно чудово ».
  
  
  Вона побачила святим в моїх очах. "Не хвилюйся, Нікі. Через два дні її перетворюся в захоплюючу дух Катерину Гюлерсой, з бюстом і всім іншим. Це, мабуть, захоплююча перспектива для вас ».
  
  
  «Чому красиві жінки завжди заздрять іншим красивим жінкам?»
  
  
  «З-за того, як ви, чоловіки, дивіться на них», - відповіла вона.
  
  
  Її, усміхнувся і пішов з Хізер до виходу, під дощ, що мжичить.
  
  
  «Повертайся в готель», - сказав я. «Така людина, як Уолтерс, ймовірно, робить нотатки під час подібного орел. Її збираюся знайти книжковий магазин, де можна купити стенографічний блокнот. Побачимося в готелі без чверті два. Приготуй машину.
  
  
  "Звичайно, доктор. Уолтерс. Ще яке-що за зустрінуть ваших послуг, лікар. Уолтерс?
  
  
  «Я думаю, що все так добре організований», - сказав з смішком. «До скорої зустрічі, Нелл».
  
  
  Вона кивнула і пішла. Її продовжив рух по вулиці, і через два квартали звернув у провулок і увійшов в книжковий магазин. Її купив блокнот, який помістився в кишені піджака, і пішов назад до готелю.
  
  
  Оскільки вузькі провулки краще захищали від дощу, ніж відкритий бульвар, згорнув її у вузьку вуличку праворуч наприкінці кварталу. Дощ утримував людей всередині. Так що вулиця була мені надана. На щастя, маскування була зроблена з якісного матеріалу, інакше його б тепер ходжу з смугами кольорів по всьому обличчю, або з кривими вусами.
  
  
  Mimmo мене проїхала чорна машина. Я не звернув на це уваги. Він зупинився приблизно в тридцяти ярдів від нього, і з нього вийшли двоє молодих турків я оплачував. Машина знову поїхала. Одіна навколо двох чоловіків увійшов у будинок, а інший попрямував до мене. Мій інтерес був досить збуджений, щоб пильно стежити за ним. Він пройшов mimmo мене і заговорив зі мною ззаду. 'Прошу вибачення. Крибитимиз варми? Він затис у пальцях зім'яту сигарету і попросив прикурити.
  
  
  «Мені дуже шкода», - відповів їй по-турецьки. «Але я не курю».
  
  
  Він пильно подивився на мене. «Ах, це теж ценымногие корисніше. Вибач, що потурбував тебе.
  
  
  'До ваших послуг.'
  
  
  Чоловік повернувся і пішов далі. Її діти знову почав рухатися. Коли її, дістався до місця, де зник чоловік, її виявив вузький провулок. Її обережно пішов далі. Голос зупинив мене.
  
  
  «Хвилинку, будь ласка».
  
  
  Її обернувся і побачив іншого турка, стояв у провулку. Він тримав наставлений на мене револьвер бельгійського виробництва. "Не могли б ви зайти сюди на хвилинку?" Він говорив по-англійськи, але з сильним акцентом.
  
  
  Її, подивився на револьвер, і в очі чоловікові. Він не був озброєний. Він не виглядав так, як ніби збирається стріляти, але я не міг дозволити собі ризикувати відкрито зараз. Секундою пізніше її почув позаду себе shaggy.
  
  
  «Тобі краще робити те, що він говорить», - сказав перший турків, що стояв тепер позаду мене, по-англійськи.
  
  
  Її глянув у його бік і побачив, що він засунув руку в хвилину платить. Її, ступив у провулок. Турок з бельгійським револьвером був вище і помітно старше людини, який підійшов до мене на вулиці.
  
  
  «Скажи, а ти хто такий?» - почав її на своєму кращому оксфордському англійською. «Це дійсно виходить за рамки всіх обмежень. Ти за моїм гаманцем? Тоді тобі не пощастило, тому що у мене мало грошей ».
  
  
  «Це він», - сказав молодший турків іншому, виштовхуючи мене в провулок.
  
  
  «Віддай мені свій гаманець», - сказав мені дідусь.
  
  
  Її, зрозумів, що він готель " его " для впізнання, і це був мій шанс зіграти звичайного туриста. Під час розмови він опустив револьвер досить низменному, щоб дати мені шанс.
  
  
  «Ви не отримаєте моїх паперів», - обурено крикнув я і потягнувся за револьвером.
  
  
  Він помітив мій рух, але занадто пізно. Він втратив рівновагу, коли його обома руками смикнув за руку, в якій він тримав свій револьвер. Він випустив зброю і врізався в іншого чоловіка, який все ще перебував наполовину позаду мене. Щоб не впасти відразу, ему довелося витягнути руку навколо кишені. Вони з глухим стуком врізалися в стіну. Коли високий намацав револьвер, інший кинувся на мене. Він був сильним, і сила его атак притиснула мене до стогнати. Його великі пальці стиснули моє горло, як затискач. Мені стало душно. Їй дозволив своїм передпліччям торкнутися його на мить хвороби. Це зламало його хватку на моєму горлі. Її зчепив руки і встромив подвійний кулак відверті ему в житті. Він поповз зі стогоном. Розміреним жестом поклав її руку йому на шию. Це був шпоном. Він спіткнувся об мокрий тротуар. Це був дивний бій. Її поняття не мав, хто послав цих людей. Якщо б вони належали Сезаку, що було малоймовірно, краще було б діяти тихо. Тоді її міг би особисто поскаржитися Сезаку, маючи можливість блефувати. Але якщо б ih надіслав Басимеви, її б не очікував доброго ставлення. Тоді варто було показати кілька бойових прийомів, які д-ру Уолтерсу підходу. Хоча її точно не хотів потрапити в біду, убивши одного навколо них.
  
  
  Високий нарешті побачив, де його револьвер. Але незадовго до того, як він встиг його зловити, її сильно ударив його ногою в бік, трохи нижче його ребер. Ревучи від боляче, він перекотився до стогнати. Це був мій шанс. Якщо б її міг піти зараз, все, що мені потрібно було б робити пізніше, - це голосно скаржитися на «злодіїв і покидьків», якщо мені ставлять складні питання.
  
  
  Її, повернувся і побіг.
  
  
  Але відвертими перед виходом через провулка перебувала чорна машина. Водій вийшов. І він безпомилково націлив на мене свій револьвер.
  
  
  Він просто наказав. - 'Стоп!'
  
  
  Її дивився на обрізаний ствола зброї і стримався. Ця людина не виглядав так, ніби наважиться застосувати зброю.
  
  
  Двоє інших знову встали на ноги. Одіна навколо них грубо схопив мене ззаду і заклацнув кайданками на зап'ястях. Він закрив ih занадто щільно, і вони врізалися в мою плоть. Високий чоловік підійшов і став переді мною, і вираз його очей ясно показало, що він приготував для мене «приємні» речі, якщо б у нього була можливість ih здійснити. Їй холодно подивився на нього. «Я не знаю, хто ви, але вам краще зв'язатися з містером Сезаком, перш ніж ви закінчите з цим».
  
  
  «Сезак не має до цього ніякого відношення», - прогарчав високий. 'Поквапся! Забирайся в машину.'
  
  
  Цей ревматизму показав дві речі. Ця операція була роботою Басимеви, і він не збирався нічого розповідати Сезаку, поки не допитає мене. Мимоволі мої думки звернулися до Хізер в готелі, і я подумав, безпеки чи вона там.
  
  
  «Якщо ви не злодії, і вас послав не Сезак
  
  
  - сказав її високій, - хто ви тоді?
  
  
  "Забирайся в машину".
  
  
  Її сель в машину з войовничим особою, тому що Уолтерс так би себе вів. Він буде продовжувати протестувати. «Британське консульство почує про це, запевняю вас». Її похмуре забрався на заднє сидіння, і вони в таку гру поруч зі мною по обидві сторони.
  
  
  Повільно машина рушила. Спасибі ритмічним рухам двірники підтримували чистоту лобового скла, і її міг бачити, що ми набряклість в центр міста.
  
  
  Через десять хв ми стояли перед заднім виходом великого сірого бетонного будинку. Це було схоже на урядову будівлю. Довелося виходити в невеликий дворик. Мене віднесли в будівлю, провели по коридору і заштовхали в ліфт. Ми піднялися на п'ятий поверх. З іншого коридору. Кілька турків, які пройшли mimmo нас, кинули розуміючі погляди в мою сторону. Ми повернули за ріг, і він опинився лицем до лиця з Хізер. Вона сиділа, крижана, дивлячись вперед на дерев'яній лавці поруч з закритими дверима. Наручників на ній не було, але поруч з нею стояв турок у темному костюмі.
  
  
  Доктор Уолтерс! - здивовано вигукнула вона, встаючи, щоб привітати мене. «Мене змусили піти сюди зі мною. Що тут відбувається?'
  
  
  Її зупинився перед нею. «Поняття не маю, міс Труитт. Але я вимагатиму, щоб консульство і р-н Сезак були негайно повідомлені, як тільки її знайду тут кого-небудь навколо керівників ».
  
  
  Це справді жахливо, - сказала Хізер. Свою роль вона зіграла чудово. «Дуже жахливо».
  
  
  «Не хвилюйтеся, міс Труитт, - сказав я. «Я розберуся з цим в найкоротші терміни».
  
  
  «Пішли», - сказав високий турок, підштовхуючи мене до закритої день. Він відкрив двері. Слідуючи за Хізер і її супроводжує, ми ввійшли в щось на зразок зали очікування, де за столом сиділа дівчина. За знаком високого турка вона натиснула кнопку і піднесла до вуха трубку. Вона щось пробурмотіла трубку і прислухалася. Вона знову домоглася трубку на гачок і щось сказала високому по-турецьки.
  
  
  - Хай почекає. Жінка теж.
  
  
  Вона вказала на двері зліва від нас. В стогони ee столом була різьблені двері. Ймовірно, він давав доступ в кабінет її боса.
  
  
  Високий відкрив іншу двері і жестом запросив нас увійти всередину. Ми увійшли в яскраво освітлену, мало обставлену кімнату. Два прямих стільця і крісло. Нічого іншого, тільки два дзеркала стогонами. Дзеркала, принаймні, одне навколо них, були прозорими. Хтось зараз спостерігав за нами, і нас, ймовірно, теж прослуховували.
  
  
  'Чекай тут. Тебе скоро викличуть. Високий турок знову похмуро подивився на мене і закрив за собою двері. Хізер оглянула кімнату, а його мовчки дивився на нах. Вона побачила дзеркала і різко обернулася до мене. "Що з нами відбувається, доктор Уолтерс? Хто ці люди?'
  
  
  Її знав, що вона зрозуміла. Це зняло з мене напругу. «Я не знаю, Нелл. Їй нічого навколо цього не розумію. Її переконаний, що це жахлива помилка ».
  
  
  Було ясно, що вони сподівалися, що коментар видасть нас або навіть розкриє нашу справжню особистість, відкрито обговоривши його. Але обидва ми вже стикалися з цим трюком раніше. "Вони навіть вдягнули на тебе наручники!" - в жаху вигукнула Хізер. 'О боже! Які нецивілізовані люди! »
  
  
  Це була відмінна помилка. Її вирішив піти далі.
  
  
  «Не забувай, Нелл, що в якомусь сенсі ми опинилися тут, середовища язичників. Насправді, ці люди майже не познайомилися із західною цивілізацією ». За це його міг отримати додатковий удар по цілі, але це було гарною розвагою.
  
  
  «Як ви думаєте, це якось пов'язано з нашим візитом до пана Сезаку?» запитала Хізер.
  
  
  «Я думаю, що ці люди навколо особливого відділу поліції. Я не вірю, що пан Сезак щось знає про це. Ймовірно, вони хотіли людей, схожих на нас. Контрабандистів або щось в цьому роді. Все буде добре, не хвилюйся.
  
  
  «Я дуже сподіваюся, що це ненадовго».
  
  
  Мені було цікаво, наскільки ретельно вони будуть обшукувати наші готельні номери. Її сховав наша зброя і портфель для маскувань на трубці кондиціонера. Якщо б вони були хорошими, вони б це знайшли. Але, може бути, цього ще не було.
  
  
  Двері відчинилися. Увійшов чоловік, якого ми раніше не бачили. Це був невисокий, знатний турок в темно-синьому костюмі в тонку смужку. Він пильно подивився на нас. «Дама йде зі мною», - сказав він на акуратному англійською. Неначе з ним щось раптом прийшло в голову, він повернувся до кімнати і звільнив мене від наручників. Мої зап'ястя сильно набрякли від стискуючого металу.
  
  
  «Спасибі», - сказав я.
  
  
  Він зник з Хізер, і він залишився один з жахливими підозрами про те, що може з нею статися. Її, встав і почав ходити по кімнаті. Як раз тоді, коли її, подумав, що доктор Уолтерс так би і поступив. Хвилина через п'ятнадцять двері знову відчинилися, і знову переді мною постало незнайомець. Невисокий, повний чоловік. Тонкі волосся і мішки під очима.
  
  
  «Ваша колега розповіла нам усе, - сказав він різко і криво, по-англійськи. «Вона все знала. Для нах проблеми закінчилися. Сподіваємося, ви теж захочете співпрацювати. Немає сенсу більше прикидатися невинним.
  
  
  Я з подивом подивився на нього. «Звідки, кравець візьми, ви берете цю нісенітницю?» Зізнаватися? Прикидатися, що його в петербурзі? Звичайно, її в петербурзі, ви знаєте, що! Її британський підданий, і я вимагаю, щоб мій консул був негайно повідомлений ».
  
  
  Британський консул в Анкарі знав про нашій присутності і омела наказ допомагати нам у разі необхідності. Кремезний турків пильно дивився на мене. «Шкода, що ти впертий». Він повернувся і вийшов через кімнати.
  
  
  Її знову почав ходити, люто пощипуючи вуса, сподіваючись, що це буде сприйнято як нервова звичка. Через п'ять хвилина чоловік, якого взяла Хізер, стояв переді мною.
  
  
  «Іди, - сказав він.
  
  
  Її послідував за ним у кімнату очікування. Ми пішли відкрито до різьблений день. Турок постукав і увійшов. Ми опинилися в досить просторій кімнаті. Чотири крісла стояли півколом перед столом. За столом сидів ще один незнайомець. Поруч з ним стояв кремезний турків. Хізер сиділа на одному навколо стільців перед столом.
  
  
  Доктор Уолтерс! Вони сказали, що ти щось знаєш чи в чомусь винен! Як таке можливо?
  
  
  «Заспокойтеся, міс Труитт, - сказав я. «Я думаю, вони грають у якусь гру».
  
  
  Сідайте, доктор Уолтерс, або хто б ви нас були, - сказав чоловік за столом виключно м'яким голосом.
  
  
  Її краще постою там, поки точно не зрозумію, для чого весь цей дурниця ».
  
  
  'Як хочеш.' Людина, який привів мене, вийшов через кімнати і зачинив за собою двері. «Ви в'їхали в країну кілька днів тому. Ви скажете, в Стамбулі. Але ми не змогли знайти нікого, хто міг би підтвердити вашу історію ».
  
  
  Звичайно, цього слід було очікувати. Але інший агент склав список пасажирів, щоб зробити нашу історію правдивої. «Якщо ви нам не вірите, пропоную вам перевірити список пасажирів гонки 307 TWA в минулий вівторок».
  
  
  «Ми зробили», - сказав чоловік за столом. «Це теж правильно. Але хіба не дивно, що ніхто навколо співробітників не може пригадати, що бачив вас обох в літаку або коли ви вийшли?
  
  
  - Мені це здається цілком нормальним, - сказав я. «Ці люди побачать сотні пасажирів щодня. Це причина, по якій ви тримаєте нас?
  
  
  «Яке ваше справжнє ім'я, доктор? Уолтерс?
  
  
  О, будь ласка! Припинити цю комедію!
  
  
  "А ім'я пані?"
  
  
  "Я вже сказала тобі своє справжнє ім'я!" вигукнула Хізер. «Підемо! Тоді ми зможемо залишити цю жахливу країну! »
  
  
  «Заспокойтеся, міс Труитт, - попереджав її і далі. «Не всі люди тут такі. На самому делле, досі тхора до нас тут ставилися чудово. Ви вже зв'язалися з Челіком Сезаком? Він може поручитися за нас ».
  
  
  Турок, який стояв біля стільця, нахилився до іншого і щось прошепотів йому на вухо.
  
  
  "Ви британський шпигун?" - м'яко, але рішуче запитав чоловік за столом. Він був високий і широкий в плечах, з тонкими чорними вусами, які, як олівцева лінія, спускалися з його верхній губі.
  
  
  "Боже мій!' зітхнула Хізер.
  
  
  "Шпигун?" - недовірливо повторити її. - Але, дорогий мій, як ви можете таке сказати відомому вченому? Очевидно, я не шпигун, і ця леді теж.
  
  
  «Багато американські і британські шпигуни проникли в нашу країну нелегально, оскільки наші відносини із Заходом погіршилися», - відповів турків за столом. «Ми не можемо цього допустити».
  
  
  "Але це не має нічого спільного з міс Труитт і мною!" - обурено вигукнув я. «Якщо з безневинними британськими туристами в Туреччині звертаються так, то я вважаю, мій дорогий сер, що пора проінформувати уряд Її Величності про це делле. Слово «уряд» викликало невдоволення по той бік стільця. Вони, звичайно, не готелі викликати міжнародний скандал, якщо у них не було абсолютної впевненості в нашій ідентичності. І хоча їй був упевнений, що всім цим ми зобов'язані Басимеви, сам він був відсутній. Він явно не збирався обпалювати пальці. Людина за столом, швидше за все, підлеглий, розсудливо не згадав мою помилку щодо Оксфорда.
  
  
  Маленький турок обійшов стілець і ткнув м'ясистим пальцем у бік Хізер. «Який адреса біля Королівського суспільства?»
  
  
  Вона дала ему адресу.
  
  
  І особистий номер телефону доктора Уолтерса?
  
  
  Вона назвала це.
  
  
  Він виглядав спантеличеним. Потім він спробував це на мені. «Скільки членів в Асоціацію?»
  
  
  «Ну, це залежить від того, чи ви маєте на увазі фізіологічно учасників або загальна кількість», - сказав я. «Рівненської 2164 фізіологічно члена. Понад 400 навколо них живуть у Лондоні. Її, вважаю, що точне число - 437. "
  
  
  Маленький турок витягнув листок паперу і швидко його дослідив. Він підняв очі, з подивом і розчаруванням. Мабуть, тепер у мене виходило краще, ніж напередодні ввечері у Сезака.
  
  
  "В який день ви зареєструвалися в Ітоні?"
  
  
  Мені довелося стримати посмішку. Очевидно, вони більше не наважувалися піднімати штопора про Оксфорд. Крім того, файл АСО був точним. Її не готель відразу відповідати. Невелике коливання було краще.
  
  
  «Що ж, подивимося. Це повинен був бути 1935 року. Восени. Вересень, по-моєму, близько середини вересня. Повинно бути, чотирнадцятого. Її пам'ятаю це , але, звичайно, ви не особливо намагаєтеся пригадати щось подібне ».
  
  
  По розчарування на його ж особі її зрозумів, що назвав правильну дату. Вони ретельно виконали свою домашню роботу.
  
  
  "Як ви зазвичай снідаєте, доктор? Уолтерс? Запитав чоловік за столом. Це був дуже хитрий штопора. Та відповіді не було нам в одному файлі. Її швидко перевірив свою пам'ять, продовжуючи дивитися на нього. Було щось особливе в харчових звичках Уолтерса.
  
  
  "Але що тепер!" Її почав. «Я дійсно не бачу...»
  
  
  "Не могли б ви відповісти на штопора".
  
  
  Її глибоко зітхнув. 'Гаразд. Її мало їм вранці. Стакан соку. Кілька тостів з вершковим маслом. Іноді його додаю мармелад на тости. І чашку гарячої кави.
  
  
  «Який сік ви завжди п'єте, доктор? Уолтерс?
  
  
  «Сливовий сік, якщо тобі дійсно цікаво знати». І її, знав, що вони дійсно готелі знати. Уолтерс любив сливовий сік.
  
  
  Настало довге мовчання. Людина за столом поправив свої папери і встав. Він змусив себе посміхнутися. «Як довго ви плануєте залишатися в Анкарі, доктор? Уолтерс?
  
  
  "Я не залишуся тут нам на хвилину!" - сказала Хізер, теж підводячись.
  
  
  «Все гаразд, міс Труитт», - сказав її ей.
  
  
  Їй відповів турку. - «Думаю, день або два».
  
  
  'Насправді. Тоді її просто прошу вас не міняти calve в цей період.
  
  
  Її трохи розслабився. Він відпустив нас. «Добре», - сказав я.
  
  
  «Але консул дізнається про це, якщо її ему розповім».
  
  
  Її негайно проінформую ваше консульство про те, що трапилося. Це звичайна справа. Дратує, але необхідно для захисту нашої країни. Крім того, його повідомлю Челіку Сезаку, що ви були тут для допиту. Але перш за все її готель би вибачитися за будь-які незручності, які ми могли заподіяти вам ».
  
  
  'Дискомфорту!' - войовничо вигукнула Хізер.
  
  
  Його встав. Вибачення були формальними. У випадку, якщо ми захочемо влаштувати неприємності. Але її міг сказати в його погляду, що він все ще думав, що ми підозрілі.
  
  
  «Я приймаю твої вибачення», - крижаним тоном сказав я. - А тепер можна нарешті виїхати?
  
  
  Звичайно, - вишукано посміхаючись, сказав турок. "Ви очікували чого-небудь ще?"
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  
  Підвал тимчасової лабораторії AX виглядав інакше. Як ніби він якийсь час використовувався. Дадлі виявив в будівлі систему сигналізації, щоб ніхто не здивував нас відвідуванням. Він обробив запис з голосами Сезака і Гюлерсой і зробив нову плівку для кожного навколо нас. Тепер ми з Хізер могли вивчати ih одночасно. У відділі макіяжу Томпсон тільки що закінчив грубу скульптуру голови Сезака. Стіни навколо нього були вкриті величезними збільшеними фотографіями Сезака і Гюлерсоя, які ми зробили. 'Чудово!' - сказала Хізер, підхід до погруддя Сезака.
  
  
  Томпсон усміхнувся. «Бачите, ми, техніки, не зовсім зайві». Він притиснув великий палець до глини. «Я покладу його сьогодні ніяк не коли в пластик. Її зроблю пробний відбиток цієї гумової маски, яку ти повинен носити, Нік. Потім настала черга вусів і волосся. Це складна робота, все повинно точно відповідати. Бо інакше... - він усміхнувся мені.
  
  
  «Я знаю», - сказав я.
  
  
  «Де мета міс Гулерсой? запитала Хізер. Томпсон вказав на предмет в кутку кімнати. Поверх нього була тканина. «Вона сохне». Хізер підійшла і підняла кут тканини. 'Чудовий! Наскільки міс Гюлерсой, звичайно, може бути красивою.
  
  
  «Думаю, пластикові зліпки будуть готові сьогодні ніяк не коли», - сказав Томпсон. «Так що ми можемо приміряти останні маски завтра ввечері, якщо хочеш».
  
  
  «Я б із задоволенням, кравець візьми», - сказав я. «Нас допитували турецькі спецслужби, і Сезак це знає. І це теж викличе у нього підозри. Чим раніше ми виберемося з Анкари, тим краще ».
  
  
  «Добре, - сказав Томпсон. «Я розумію, що ти не можеш залишатися тут, весь час з усіма цими підозрілими турками. Її пропоную тобі почати працювати з Дадлі зараз, поки його закінчу робити маски ». І поки люди Басимеви, ймовірно, міркували про те, як вони втратили нас в готелі, ми з Хізер продовжували прослуховувати записи. Знову і знову. Дадлі робив паузу між кожним реченням, щоб ми могли повторити його до наступної пропозиції. І поки сидів там, в навушниках і з голосом Сезака в них, її задавався питанням, чи це спрацює.
  
  
  «Чоловік сховався в римських катакомбах»,
  
  
  Навколо динаміків виразно доносився плавний глибокий басовий голос Сезака.
  
  
  Цей чоловік переховувався в римських катакомбах, - повторити його зі звичним акцентом. Її поворушив руками, поки Сезак говорив.
  
  
  «Неймовірне місце. Сиро, холодно і темно.
  
  
  Розсадник для щурів і комах ».
  
  
  Її повторити фразу, намагаючись вимовити губами той самий звук, що й Сезак. В кінці стрічки, пропозиції і фрагменти розмови були на турецькому мовою. Це були, безумовно, важливі, тому що нам навряд чи варто було говорити по-англійськи під час роботи.
  
  
  Через деякий час Хізер підійшла до мене і сіла поруч. Вона схрестила ноги під огидним сукнею Нелл Труитт. Коли вона почала говорити, одна засадах ритмічно погойдувалась.
  
  
  «Cok aciktigun нафту доказ, bir lokantaya girdim».
  
  
  Вона сказала щось по-турецьки про те, що голодна і збирається в ресторан. Цю фразу вона чула, як Катерина говорила іншій жінці на вечірці, коли говорила про поїздку в місто. Її акцент був ідеальним. Закривши очі, її міг заприсягтися, що Катерина сиділа поруч зі мною.
  
  
  «Добре», - сказав я.
  
  
  - Ви б воліли сьогодні Гулерсой, а не мене, Ніки? запитала вона. Навіть в цьому одязі старої діви вона не перестала бути сексуальною.
  
  
  «Не кажіть дурниць, - сказав я.
  
  
  "Ти будеш займатися зі мною любов'ю, якщо її буду виглядати, як Катерина?"
  
  
  «Я ще не думав про це. Але якщо ви наполягаєте.
  
  
  "Я впевнений, ти будеш думати. Але ви не дізнаєтеся, що таке Катерини. Тому що я перебуваю під маскою ».
  
  
  «Тоді мені доведеться використовувати свою уяву», - сказав я.
  
  
  "Ах, Нік!" - сказала вона, трохи надуваючись.
  
  
  «Уявити, що ти за маскою».
  
  
  Усмішка повільно ковзнула по її красивому обличчю. "Про, це те, що ти маєш на увазі".
  
  
  Її обійняв ee. «Томпсон і Дадлі пішли обідати», - сказав я. «Ну не буде принаймні на годину. А коли вони повернуться, загориться червоний святий аварійної сигналізації ».
  
  
  Хізер подивилася на брильов. - «Так, таке може статися».
  
  
  Її ніжно поцілував її в шию, і вона злегка здригнулась. «Поки один навколо нас дивиться на червоний свят, ніхто не може нас здивувати».
  
  
  «Ви це різко помітили», - відповіла вона.
  
  
  Її взяв її за руку і підвів до однієї навколо ліжечок. «Це не люкс Ritz, - сказав я, - але це все, що я можу вам запропонувати на даний момент». Його поцілував її повні губи.
  
  
  «Навколишнє середовище не важливо, дорогий», - сказала Хізер, обіймаючи мене за шию. «Але яка у нас компанія».
  
  
  Вона поцілувала мене й почала швидко і чуттєво роздягатися. Вона знала, що в мені є доброзичливий глядач. «Вона була молодою леді з поганим характером, - подумав я, дивлячись на мене, але не гірше за мене». Її обійняв ee і міцного поцілував. Мої губи досліджували її обличчя, шию, груди, життя і стегна. Його почув її стогін і підняв очі. Її обличчя світилося збудженням. Цілуючи її, повернувся до її губ. Вона затягла мене в ліжко і стала покривати моє тіло жадібними поцілунками. Коли її руки і рот довели мене до піку напруги, її поклав її на спину. Вона обвила мене ногами, коли її глибоко увійшов у нах і повернув свої сильні рухи невеликими ривками. Шок, який підняв мене до нових вершин задоволення. Коли її, подумав, що межа мого самоконтролю досягнутий, Хізер подала мені знак, що вона готова. У фінальному, повному русі руху, ми разом досягли кульмінації, яка займається змусила нас задихатися і повністю виснажити.
  
  
  Ми все ще дрімали в обіймах один одного, насолоджуючись присутністю іншої інший, коли червоний святий сліпо почав блимати.
  
  
  «У нас компанії», - зауважив я.
  
  
  "Може, це просто коротке замикання?" - з надією запропонувала Хізер, притискаючись до мене лиже. «Я серйозно в цьому сумніваюся».
  
  
  «Я теж, якщо чесно», - лаконічно відповіла вона, встаючи, щоб знову одягнутися.
  
  
  Не знаю, чи підозрювали Дадлі і Томпсон, для чого ми використовували перерву. Якщо так, то ih підозри так і не підтвердилися. Тому що, коли вони знову увійшли в підвал, єдиним ключем до розгадки того, що сталося у ih відсутність, були задоволені вирази облич Хізер і мене.
  
  
  
  Коли ми повернулися в готель рано ввечері, нас з нетерпінням чекав турків у темному костюмі. Він похмуро подивився на нас, потім знову подивився на газету, яку читав. Її, знав, що він задавався питанням, як ми вислизнули від його уваги, і чим ми тим часом займалися. Але так як йому було важко визнати, що він стежив за нами, він міг тільки спробувати приховати свій гнів і розчарування.
  
  
  Коли ми пішли вечеряти пізніше ввечері, він пішов за нами в ресторан. Інший турків увійшов слідом за нами і продовжував спостерігати за нами під час їжі.
  
  
  Її підозрюю, що буде все важче і важче уникати наших друзів, - сказав її Хізер в кінці вечері. «Я радий, що завтра ввечері все закінчиться. Пора покинути це місто ».
  
  
  Звичайно, лікар. Уолтерс, - відповіла Хізер. "Як ви думаєте, коли ми їдемо?"
  
  
  Відразу потім того, як ми відвідаємо Дадлі і Томпсон. Наш потяг відправляється завтра ввечері в 11 годин. Це експрес на схід. Він веде нас відвертими у Тарабью. Нам просто потрібно переодягнутися в Ерзурумі. Сподіваюся, на станції ніхто нас не помітить. Якщо Басимеви почує, що Сезак і його секретар поїхали поїздом, а потім помітять, що Сезак в залі, в місті, все може статися ».
  
  
  Це було б дуже складно, - прокоментувала Хізер. - Гаразд, нашого друга не пощастило, якщо він ще не закінчив їсти. Ти готовий, Ніки?
  
  
  Доктор Уолтерс, ти маєш на увазі, - поправив її сл. «Побачимося завтра вранці».
  
  
  «Так, доктор. Уолтерс.
  
  
  Ми вийшли, навколо ресторану, і турків пішов за нами назад в готель. Кожен навколо нас пішов в свою кімнату і чудово виспався вночі.
  
  
  На наступний ранок ще з одним турком по п'ятах ми попрямували в офіс авіакомпанії, де забронювали поїздку в Лондон на наступний день. Ми все ще були як би туристами, ходили навколо одного магазину до іншого, і близько одинадцятої зайшли в офіс Сезака, щоб сказати йому, що їдемо на наступний день. Ми сказали йому, що більше не злочинець его співвітчизників у жорстокому поводженні з нами. І що в іншому наш візит був дуже повчальним. Зокрема, наші зустрічі з ним особисто. І що ми сподівалися, що він скоро приїде до Лондона. Тоді ми могли б відгукнутися на його привітність і гостинність. Сезак був дуже люб'язним і, я думаю, відчув полегшення від того, що ми їдемо. Басимеви, ймовірно, турбував його з-за нас.
  
  
  Потім обіду за нами стежив ще один турок в нашому туристичному турі по Анкарі. Нам довелося позбутися від нього, тому що ми не повернулися в готель і більше не діяли в нашій нинішній маскування.
  
  
  Близько шостої години вже сутеніло, ми увійшли в магазин, в якому були раніше. У магазина був задній вихід, яким могли б користуватися і покупці, який виходив у провулок, що веде на наступну вулицю.
  
  
  Як завжди, наша турецька тінь чекала на вулиці, спостерігаючи за головним входом в магазин. Хізер купила невелику прикрасу з латуні. Коли вона заплатила, вона запитала власника, чи можемо ми використовувати задній вихід, щоб не ходити занадто багато. Через хвилину ми опинилися на сусідній вулиці, і викликали таксі. Таксі поділось у напрямку до лабораторії, і за нами ніхто не стежив.
  
  
  У трьох кварталах від лабораторії у нас була зупинка таксі, а решту ми пройшли пішки. Ми все ще були одні. За мить ми були в підвалі, і нас тепло зустріли Дадлі і Томпсон.
  
  
  «Що ж, - сказав Дадлі з тонкою посмішкою, - голос і все, як кажуть».
  
  
  «Це вірне слово, Янкі, - сказала Хізер.
  
  
  «Якщо ви знімете цю маскування, ми почнемо зараз відкрито», - сказав Томпсон.
  
  
  Її тільки що розстебнув перуку і вуса, як випадково поглянув на стіну. Всі завмерли. Мігеля червона лампа.
  
  
  «У нас є компанії», - сказав я.
  
  
  Її схопив зі стільця пістолет Томпсона. Її сумнівався, що Томпсон коли-небудь використав его за межами полігону AX у Вашингтоні.
  
  
  «Залишайся тут, - сказав я.
  
  
  «Я піду з тобою», - сказала Хізер.
  
  
  «Тобі це наснилося», - сказав я. Її, подивився на нах, і вона зробила стурбоване обличчя.
  
  
  "Добре, Нік. Будь обережний.'
  
  
  Її тихенько вийшов з лабораторії і попрямував до сходів. Її зупинився на розі. Її, чув, як тріскали осколки скла. Хтось увійшов через розбите вікно, яке ми використовували, і тепер прямував до сходів.
  
  
  Її прокрався до задньої частини сходів і сховався там. Її затамував подих і чекав наступного звуку. Це була сходинка нагорі сходів. Shaggy людини, у якого були черевики з м'якою підошвою. Її не чув його знову, поки він не натрапив на шматок праски на п'ятій сходинці знизу. Її міг сказати, що це був чоловік, по силі, з якою ступала его засадах. Її чекав. Стогонами з'явилася тінь. Безпомилковий силует чоловіка з пістолетом. Цікаво, хема він міг бути? Якщо її щось не упустив, за нами спостерігали тільки люди з Басимеви. «Так тримати, - сказав я.
  
  
  У наступну секунду її, виявив, що маю справу не з копом. Це був секретний агент, та ще і з біса хороший. Почувши мій голос, він пригнувся, обернувся навколо своєї осі і швидко прицілився. Його вистрілив, і по кімнаті луною рознісся глухий стукіт глушника. Goggle опалила його волосся. Його пістолет голосно вистрілив, і ему вдалося прострілити дірку в моєму рукаві.
  
  
  Коли її, пірнув на підлогу, її раптово зрозумів, що вони, ймовірно, спустили на нас зайвого людини, щоб відвернути нашу увагу від цього. Це спрацювало, і він дуже погано себе почував. Її зробив те, чого не повинен робити хороший агент. Її недооцінив Басимеви.
  
  
  Зброя мого супротивника, давав величезний шум у низькому просторі, goggle врізалася у бетон поруч зі мною, коли її відкотився вбік з пістолетом напоготові. Ему не доведеться покинути цю кімнату живим. Ми обидва знали, що я повинен вбити його, якщо він спочатку не вб'є мене. Третій постріл пролунав у моїх вухах, і навколо мене розлетілися уламки бетону. Її початку вдруге натиснув на спусковий гачок з м'яким стуком. Goggle потрапила йому в груди. Він пірнув вліво, коли її знову вистрілив. Її попал ему в бік. Він втратив рівновагу і врізався в стіну. Він націлив пістолет мені в голову, але їй не дав ему рішенням спустити курок. Мій четверта goggle потрапила в нього, і він звалився на стіну: мертвий.
  
  
  Її все ще стояв над ним, коли підійшла Хізер. З Томпсоном і Дадлі щиро про неї. Показав їм его посвідчення особи. «Одіна навколо людей Басимеви», - сказав я.
  
  
  Хізер піднялася наверх, щоб щорічно, і повернулася, сказавши, що чоловік був один.
  
  
  «Будемо сподіватися на це», - сказав я. «У нас буде все місто на шиї, якщо він попереджав Басимеви до того, як прийшов сюди».
  
  
  'Що ж нам робити тепер?" - спитав Дадлі. Він виглядав дуже блідим.
  
  
  'Робити? - сказав Томпсон. «Ми приберемо тіло і далі нашу роботу».
  
  
  Ми з Томпсоном перетягли тіло в досить віддалене місце, перш ніж знову приєднатися до Хізер і Дадлі в лабораторії. Ми продовжували роботу, як ні в чому не бувало. Томпсон досталь, костюм в стилі Сезака з набиванням на талії. Хізер було коротке бежеву сукню і відповідні балетні тапочки. Коли Томпсон вручив гей бюстгальтер з легкої підкладкою, вона подивилася на мене з розумінням. Ми одяглися, і Томпсон посадив нас пліч-о-пліч два прямих стільця. Ми накинули на себе простирадло, ніби ми опинилися в перукарні. Томпсон почав з Хізер, а Дадлі, все ще тремтячого від стрілянини, почав зі мною. Він пристебнув до мого черепа щільний капюшон тілесного кольору. Потім Томпсон і Дадлі зняли маски зі своїх стендів і почали одягати ih на наші обличчя. Томпсон спочатку подбав про Хізер, а потім прийшов до мене, щоб закінчити роботу.
  
  
  Перші кілька хвилина її дуже сильно відчув присутності свідків. Але як тільки Томпсон втиснув його на місце, її, відчув себе чудово. Гума, з якої виготовлялися маски, була пористої, щоб шкіра могла продовжувати дихати. Ми повинні були це зробити, тому що нам довелося б зберігати маскування протягом декількох днів.
  
  
  «Добре», - почув я, як Томпсон сказав мені у вуха. Він був зайнятий застегиванием перуки ззаду. "Це так, Нік".
  
  
  Краєм ока його помітив, що Дадлі неслухняне чорне волосся Хізер. Як ніби поруч зі мною сиділа інша жінка. Через кілька хвилина Дадлі теж закінчив, і Хізер обернулася.
  
  
  'Що за кравець!' - м'яко сказала вона.
  
  
  Їй дозволив своєму погляду ковзати по її фігурі. Поруч зі мною сиділа вже не Хізер, а Катерина Гюлерсой.
  
  
  «Ти Сезак», - сказала вона.
  
  
  «Звичайно, міс Гюлерсой», - сказав її учасників. Дадлі простягнув нам велике дзеркало. Мій рот прочинився майже від прапора дозволу на виконання. Томпсон був генієм. Її повернув голову і подивився на свій профіль. Ніяких слідів маскування. Чудово.
  
  
  - А тобі це подобається? - запитав Томпсон, все ще стоять поруч зі мною.
  
  
  Її сказав. - ' Це мистецтво, фантастика! » « Вітаю, Томпсон.
  
  
  «Хіба тобі не хочеться працювати в АСО?» - запитала Хізер Томпсона з посмішкою.
  
  
  «Джентльмени, не дозволяйте цієї турецької красуні закрутити вам голову», - сказав я. «Британцям платити ще гірше, ніж нам, а фунт вже не той, що був раніше».
  
  
  Хізер поміняти голос Катерини. "Але ви повинні думати про інші переваги, так?"
  
  
  Вона повільно і чуттєво замахала ногою.
  
  
  «Ах, це тільки для Челіка, мила», - сказав її голосом Сезака.
  
  
  - Відмінно, - сказав Томпсон. «Тон, вимова, жести. Ідеально. У Сезака і Гюлерсой стався інсульт, якби вони побачили вас ».
  
  
  «Я упевнений в цьому», - сказав Дадлі.
  
  
  «Тоді, я думаю, ми закінчили», - прокоментував її.
  
  
  «Майже», - сказав Томпсон, простягаючи мені ампулу і пластиковий впорскує в стерилізованому упаковці. «Це рідина, яку ви повинні дати серу Альберту».
  
  
  «А це новий тип газового пістолета», - сказав він, показуючи мені пістолет з великим дулом . «Ви звертаєтеся з ним, як з будь-яким іншим зброєю. Він розпилює газ в обличчя вашому супротивникові, і, сподіваюся, він вдынет его. Це смертельно небезпечно для секунди діє і не залишає слідів ».
  
  
  «Закласти це в сумку», - сказав її Хізер.
  
  
  А потім у мене є для тебе ці балетні тапочки, - сказав Томпсон. «П'ята лівого черевика містить новий тип ключа, яким можна відкрити практично будь-який замок. На п'яті іншого туфля є нейлоновий шнурок.
  
  
  «Звуки навколо далекого минулого», - сказав я.
  
  
  Ви відкриваєте підбори, знімаючи нижній шар шкіри. Дуже просто.'
  
  
  «Ніщо тут не здається простим», - зітхнула Хізер.
  
  
  Її наділ балетні тапочки. Вони були новенькими.
  
  
  «Голос і все, - сказав Томпсон.
  
  
  - Тоді підемо зараз на станцію. Її звернувся з листом до Томпсона, а потім до Дадлі. - «Побачимося у Вашингтоні».
  
  
  «Удачі», - побажали вони нам.
  
  
  Ми з Хізер подивилися одне на одного. Щастя було те, що ми могли б використовувати. Операція «Блискавка» почалася.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  
  Було без чверті одинадцять, а поїзд повинен був піти в рівненській одинадцять. Ми купили квитки на єдиній відкритій стійці. Хізер зробила це, тому що ми вважали, що Катерину навряд чи впізнають. І голосувати ми стояли в тіні будівлі вокзалу, очікуючи посадки у поїзд.
  
  
  Начальник станції, як раз шелл, нам назустріч, коли на перон увійшов турків у темному костюмі. Він нас не бачив, і залишився б там, якби нас не покликав начальник станції.
  
  
  «Ви можете увійти зараз», - сказав він по-турецьки.
  
  
  Її, кивнув ему, коли турків у темному костюмі прочитав нам, допитливим поглядом. Якщо він був копом, він, ймовірно, дбав про доктор Уолтерс і Нелл Труитт. Але цілком можливо, що він знав Сезака в обличчя.
  
  
  Її схопив Хізер за руку і повів її до поїзда. Її намагався тримати обличчя в тіні. Приблизно через десять кроків її раптом почув, як мене звуть.
  
  
  "Це ви, містер Сезак?"
  
  
  Її, озирнувся і побачив, що турок мчить до нас.
  
  
  «Дайте мені газовий пістолет», - сказав я.
  
  
  Хізер була блискавичною. Її засунув пістолет за пояс, під куртку. Потім її, повернувся до турку, який тепер стояв перед нами.
  
  
  'Так?' Її сказав. Її, говорив по-турецьки і буду продовжувати говорити, поки ми не дійти до сера Альберта. Якщо ми зайшли так далеко. «Добрий вечір, містер Сезак. Її знає тебе. Ви їдете по Анкари? Він кинув обережний погляд на Хізер.
  
  
  «Так», - сказав я. «Взяв кілька вихідних. Їй підморгнув ему.
  
  
  «О, звичайно», - він розуміюче засміявся. «Я питаю вас, бо я чув, як Басимеви сказав, що хоче побачити вас завтра».
  
  
  "Ах," сказав я. Її кладу руку йому на плече. «Не могли б ви нас вибачити, Катерина?» - сказав її на свій розсуд фальшивим секретарю. «Я поясню тобі це», - сказав її, турку, відводячи його в тінь.
  
  
  Її, знав, що я повинен вбити його з того моменту, як він дізнався нас. Єдиною втіхою було те, що ці маскування повністю обдурили його. Її зупинився в тіні станційного туалету. Начальник станції зник, і єдиний чоловік на платформі, крім Хізер, був кондуктором в останньому вагоні. «Я зв'яжуся з Басимеви, як тільки повернуся», - сказав я. «Але я, мабуть, дам вам номер, за яким зі мною можна буде поки що зв'язатися».
  
  
  Її захід у піджак і витягнув газовий пістолет. Це було краще, ніж Хьюго, тому що, коли його знайшли, не було ніяких слідів вбивства. Це займе у них достатньо часу, щоб дати нам фору.
  
  
  Її підніс пістолет до його носа і побачив здивоване вираження в його очах. Її вистрілив. Густа хмара газу приховала його очей. Її швидко відступив. Її, чув, як він кашляє і задихається. Він повільно впав на коліна і впав на землю. Її, чув, як він кашляє ще раз. Потім було тихо. Все це зайняло менше п'яти секунд.
  
  
  Її засунув пістолет за пояс і озирнувся. Чоловічий туалет був дуже добре освітлений. Але в кількох метрах перебувала візок для багажу. Її его туди затягнув. Її спробував засунути його подалі, а потім швидко повернувся. Її sel в поїзд з Хізер.
  
  
  'Це залагоджено...?'
  
  
  Їй кивнув.
  
  
  Поїзд пішов вчасно, через десять хвилина. Її, думав, що у Сезака будуть окремі спальні купе, що і зробив. І її стверджував, щоб Хізер використовувала у своєму купе. Мені знадобилося багато часу, щоб заснути.
  
  
  
  
  Коли прокинувся, сонце світило, і ми вже їхали між передгір'ями східно-турецьких високих гір. Вид був захоплюючим. Нерівні скелі, що чергуються з високими гострими піками. Що-де невеликий луг, населений вівцями і козами. Пастухи виглядали такими ж суворими і суворими, як і пейзаж. Це були курди, відомі своєю стійкістю. У давнину ih основним заняттям було грабувати мандрівників. Порівняно з ih ворожнечею, мафія була невинною розвагою для хлопчиків.
  
  
  В середині живота ранку ми пересіли на потяги в Ерзурумі. На схід від Ерзурума Туреччина була майже виключно військовою зоною, буферною державою проти Росії. Хоча відносини між Росією і Туреччиною останнім часом стали значно менш напруженими, межа раніше була утворена парканами навколо колючого дроту з Чорного плаття до Арарату. Заповнений мінними полями і охороняється тисячами солдатів. Тарабья перебувала у військовій зоні.
  
  
  Новий потяг складався тільки навколо вагонів другого класу. Незабаром потім того, як ми зайшли, нас відвідали армійський офіцер поліції. Коли вони попросили наші документи, ми показали підроблені сертифікати особистостей, отримані з AX. Нам один навколо чоловіків не впізнав мене, хоча в іншому вони вели себе дуже чемно і побажали нам вдалого шляху, коли побачили, що її високопоставлений поліцейський.
  
  
  Тарабая був маленьким містечком, а в'язниця знаходилася в декількох милях на схід від міської межі. Ми взяли таксі і в три години дня були біля воріт в'язниці. Нам представили гнітюче видовище: сірі стіни, потворні і незграбні вежі будівлі. Її показав наші документи охоронцю, і нас запросили увійти. Її востаннє глянув на зелені луки за межами в'язниці, і дуже сподівався, що ми побачимо ih знову.
  
  
  Начальник тюрми, якого звали Бекір Енилик, не зміг стримати свого прапора дозволу на виконання з приводу нашого несподіваного візиту. На щастя, він знав Сезака лише за фотографіями в газеті.
  
  
  "Чому ти не попередила нас, що їдеш, Сезак?" - дорікав він. «Тоді ми могли б влаштувати вам гідний прийом».
  
  
  «Дурниця», - сказав я, рішуче відкидали його заперечення, як зробив би Сезак. «У мене була зустріч в Ерзурумі, тому логічно було приїхати сюди відразу. Це економить поїздку. Це стосується одного з в'язнів-іноземців Бекіра. Її повинен його розпитати. По його справі є нові докази. Мій секретар запише його відповіді для звіту ».
  
  
  «Але, звичайно», - сказав Енилик з усмішкою, і його очі оглянули довгі ноги і повні груди Хізер. «Часто до нас приїжджають дами. Ми дуже раді вашому приїзду.
  
  
  «Ви дуже добрі», - сказала Хізер своїм голосом Катерини, кліпаючи своїми довгими темними віями, дивлячись на Енилика.
  
  
  Енилик посміхнувся в ревматизму. Він був зачарований її красою. У цей момент Хізер ламала для нас лід і відмінно справлялася. Енилик, мабуть, намагався відвести від нах погляд.
  
  
  "Що стосується в'язня, для хема ви йдіть?"
  
  
  Її намагався сказати це якомога простіше. - Ах, якийсь сер Альберт Фітцхью. Засуджений кілька місяців тому за крадіжку артефактів.
  
  
  «Ах, англієць». Його обличчя знову стало серйозним.
  
  
  'Насправді. У нас є докази того, що за цим стоїть щось більше. Допит, якщо його провести належним чином, може надати нам дані, необхідні для нового судового розгляду ».
  
  
  - Відмінно, - сказав він. «Ці іноземці повинні розуміти, що означає порушувати наші закони». Він виглядав стурбованим. "Якщо ви хочете використовувати охоронців ..."
  
  
  «О ні, спасибі за пропозицію, але спочатку її хочу спробувати ніжний способом. Тільки її і мій секретар, мені це здається досить. Якщо не вийде, я завжди прийму твою пропозицію ».
  
  
  'Чудово. Ви хочете відвідати ув'язненого зараз?
  
  
  «Будь ласка, якщо можна. Ми повинні максимально використовувати наш час тут ».
  
  
  'Добре. Тоді її особисто відведу вас до нього ». До нього прийшов охоронець, і ми вчотирьох заглибилися у в'язницю. Це було те, що ви називаєте досвідом. Її бачив в'язниці по всьому відкритий басейн, навіть щурячі нори в Мексиці і Східній Африці. Але ніде не було так погано, як тут.
  
  
  Липка парна атмосфера вдарила по горлу. А потім сморід. Куди б ви нам пішли, вас переслідував жахливий запах стічних вод. Ми йшли вузькими холодними коридорами. Її задавався питанням, як людина може вижити тут роками.
  
  
  Сер Альберт перебував в одиночній цифрові камери, не ценымногие більше звичайного туалету, і він дивився на нього через розсувне вікно в металевій день. Він присів на цементну лаву і втупився в підлогу.
  
  
  Охоронець відкрив двері камери, і Енилик сказав мені: «У кінці коридору є кімната для допитів. Є крісло з кількома стільцями.
  
  
  'Добре. Тоді ми туди підемо ».
  
  
  Охоронець вивів сера Альберта. Англієць майже не дивився на Енилика, але відкрито дивився на нас з Хізер. Він знав особа Сезака по суду. Сер Альберт був високим струнким чоловіком. Його очі виглядали злегка туманними, як у людини, який втратив точках. Його обличчя було блідим і виснаженим. У нього були товсті мішки під очима. Її бачив його фотографії в Лондоні. Це була зовсім інша людина. І він пробув там всього кілька місяців.
  
  
  "Що відбувається?' - пробурмотів він.
  
  
  «Нам потрібно задати вам кілька питань, містер Фітцхью», - холодно сказав я.
  
  
  Охоронець штовхнув сера Альберта вперед по коридору. Енилик, Хізер і її пішли за ним у кімнату для допитів. Крісла і стільці були навколо грубого дерева. Гола лампа повинна була висвітлити всі.
  
  
  «Інше залиште нам», - сказав її Енилик.
  
  
  Її поставлю охорону у день, - відповів Енилик.
  
  
  'Чудово.'
  
  
  Енилик і охоронець зникли. Її, підійшов до дня, і подивився на розсувне вікно. Було закрито. Хізер простягнула мені шматок пластики з своєї сумки, і її приклеїв його зсередини до вікна, поки сер Альберт спостерігав. Коли її закінчив, її, подивився на нього.
  
  
  «Сідайте, сер Альберт, - сказав я.
  
  
  Він повільно опустився на одіна навколо стільців, все ще підозріло дивлячись на мене. Хізер простягнула перед ним на стілець плоский ящик з письмовим приладдям. Все, що нам було потрібно, було в її сумці. Вона підійшла до день і уважно слухала, як її кружляв навколо стільця.
  
  
  «У вашому випадку були виявлені нові докази, сер Альберт», - сказав я, перевіряючи, чи всі виступи і западини на подслушивающем обладнанні. «Ми хочемо детально обговорити це з вами».
  
  
  "Свідоцтво?" - тупо сказав сер Альберт. "Які докази?"
  
  
  Її закінчив свій об'їзд: в кімнаті було чисто. Хізер згідно кивнула і повернулася до столу. Вона сіла і взяла ручку і блокнот.
  
  
  Їй було за столом поруч з сером Альбертом. «З цього моменту ви повинні відключити свій голос, щоб охоронець зовні вас не чув. Ви це розумієте?
  
  
  Її поміняв голос Сезака на свій власний. Сер Альберт помітив зміни і здивовано подивився на мене. «Так, її розумію», - сказав він. "Але хіба ти не Сезак?"
  
  
  «Ні, звичайно. І це теж не секретар Сезака ». Її вказав на темноволосу Хізер.
  
  
  «Ах, ви належите до росіян. Але ти все одно не прийдеш в обидва кінця неділях.
  
  
  Ми з Хізер подивилися одне на одного. "Я запитав. - Чи були у вас які-небудь контакти з росіянами?"
  
  
  'Так. Чому ти питаєш про це? Хіба ви не працюєте на росіян?
  
  
  Її глибоко зітхнув і селл. Це було на грані. Ми майже не спілкувалися з КДБ. «Ні, ми не працюємо на руських», - сказав я. «Ви говорите, що вони прийшли до вас і відкрито сказали, що прийшли забрати вас?»
  
  
  В його очах з'явилася підозра. "Хто ти тоді?"
  
  
  «Ми прийшли врятувати вас, сер Альберт», - сказала Хізер своїм голосом.
  
  
  Він повернувся до неї. "Ти англійка."
  
  
  'Так.'
  
  
  Він знову подивився на мене. «А ти американець».
  
  
  'Насправді.'
  
  
  «Боже мій», - сказав він, тупо дивлячись в кімнату.
  
  
  "Ви планували поїхати з росіянами?" Її запитав. - Обіцяли вони вас пристрій відвезти додому потім гарячої ванни і хорошого гоління? Тому ви не попередили адміністрацію в'язниці?
  
  
  Він повільно вивчав мене, і її побачив підозрілий погляд в його очах. Він нам нічого не сказав, але я це відчував. Щось було не так з цією справою.
  
  
  «Ви не можете так висловитися», - неохоче сказав він. Він подивився на Хізер. «Слухай, як вони взагалі тебе сюди відправили? Це повинно бути страшенно небезпечно і марно.
  
  
  «Не дарма, - спокійно сказав я. «У росіян великі плани на вас, сер Альберт. Якщо ви підете з ними, ви більше не побачите вільний світ. Її можу дати вам це на замітку. Хізер кивнула. "Це так, сер Альберт".
  
  
  Він мовчав.
  
  
  «Наш план, олександр, - продовжив її. Вона зробить вам ін'єкцію рідини, яка займається негайно викличе хибні симптоми жовтяниці. Потім ми говоримо начальника в'язниці, що у вас жовтяниця. Тюремний лікар огляне вас і підтвердить наш діагноз. А оскільки у в'язниці немає лікарняних приміщень, її буду наполягати на тому, щоб вас відвезли в лікарню у Хопі. А оскільки ви важливий укладений Челіка Сезака, її особисто буду керувати транспортом. Коли ми виходимо всій в'язниці, ми втікаємо на південь. Той, кого вони пошлють з нами, повинен померти ».
  
  
  Він слухав мовчки, але, як продовжився розповідь
  
  
  емоції почали формуватися его людини. Він був наляканий, дуже наляканий. Страх, що межує з панікою. Я не розумів чому.
  
  
  - Щось не так, сер Альберт? запитала Хізер.
  
  
  Він з подивом подивився на нас. 'Щось не так? Так, безумовно щось є! - голосно сказав він. Потім він згадав, що ми сказали, і знизив голос. «Це божевільний план! Дурний і небезпечний план. У будь-якому випадку це повинно піти не так. Вам краще забути про це і піти, поки ви ще можете.
  
  
  Ми з Хізер подивилися одне на одного. Повільно і терпляче її знову заговорив. «Сер Альберт, я не думаю, що ви розумієте. Це ваш єдиний шанс знову побачити Англію і свою сім'ю ». Его особа напружився при слові «сім'я». «Росіяни планують відправити вас у концтабір в Сибіру. Voni люди збираються прийти за ним вас зайнятися розробкою хімічної зброї для Радянського Союзу. Зброя, яку буде використано проти Англії і решти вільного світу ».
  
  
  «У нашого плану максимальні шанси на успіх, сер Альберт», - додала Хізер, вивчаючи вираз его особам. «Американці організували першокласний втечу через південне узбережжя. Ви в невеликій небезпечності ».
  
  
  Він ставав все більш напруженим. «Послухайте, її дійсно ціную те, що ви хочете для мене зробити, і все таке. Але я не можу піти з тобою розстатися з цим ». Він уникав мого погляду.
  
  
  Хізер поступово злилася. «Але сер Альберт, ви повинні піти зі мною. Наші замовлення ясні. Наш уряд вважає своїм обов'язком витягти вас звідси.
  
  
  Ваш обов'язок - співпрацювати з цим ».
  
  
  Він нервово встав і подивився в інший бік. «Але ви не розумієте», - сказав він, тремтячи. «Мова йде про мою сім'ю, про людей, які мені дорогі. Про що ви, хлопці, так хвилювалися, якщо б її коли-небудь ih знову побачу. Мій охоронець - агент КДБ, і він запевнив мене, що мою дружину і дочку вб'ють, якщо я не буду співпрацювати з ними ».
  
  
  Тепер все стало ясно. Хізер скривилася, коли сер Альберт повернувся до мене. «Тепер ви знаєте, чому я не можу піти з вами. Якщо мене не буде на наступному тижні, коли приїдуть росіяни, моя сім'я буде вбита. А цього не повинно бути ».
  
  
  Мої очі дивилися йому в очі, і він бачив в них відображення безумства. Божевілля страху. Він готель захистити свою сім'ю за будь-яку ціну. Це було так зворушливо, як і ніяково. Її прочистив горло і почав. «Я бачив подібні загрози раніше, сер Альберт. Росіяни майже ніколи не виконують своїх погроз. Якщо б ви були російською, подали костюми про надання притулку, або агентом, який дезертирував, вони могли б легко помститися. Але у вашому випадку це принесе їм тільки труднощі, великі труднощі. Ні, сер Альберт, ih загрози порожні. Просто повір мені зараз.
  
  
  Він подивився на мене, і його очі спалахнули гнівом. 'Вірити тобі? Ви обидва мені абсолютно незнайомі! У вас є накази, але у мене є свої інтереси. Я не збираюся їхати з вами!'
  
  
  Її пильно подивився на нього. «Мені дуже шкода, сер Альберт. Але ми не можемо виїхати без тебе. Ти все одно підеш з нами ». Їй не погрожував ему, але мій голос абсурдно рішуче.
  
  
  Він подивився на Хізер, потім знову на мене. Его паличок залилися рум'янцем. «Тоді подивимося», - сказав він напружено. Він наповнив легені повітрям.
  
  
  "Охоронець!" - голосно закричав він, і на його чолі проступили вени. «Дозор, дохід швидше!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  
  «Сер Альберт!» - сердито сказала Хізер.
  
  
  "Сич бога, людина!" - прогарчав я.
  
  
  Двері відчинилися, і ввійшов охоронець.
  
  
  "Що тут відбувається?' він запитав мене. Він подивився на сера Альберта, який присів у кутку перед нами.
  
  
  «Все гаразд, - сказав я. «Ув'язнений страждає психічною депресією».
  
  
  «Це брехня», - люто сказав сер Альберт. «Ці двоє - зловмисники. Шпигуни Заходу ».
  
  
  Він говорив по-англійськи, і охоронець цього не розумів.
  
  
  "Що з ним?' - запитав охоронець по-турецьки.
  
  
  «Неважливо», - відповів їй ему по-турецьки. «Якщо він вдасться до насильства, ми зателефонуємо вам».
  
  
  «Так, це спрацює», - бадьоро сказала Хізер і посміхнулася охоронцеві.
  
  
  Охоронець вагався, він відчував себе невпевнено. Він бачив, пластик на вікні. Коли його его робилося, мені не було цікаво, що подумає охоронець. Сезак так би і поступив. Але в цих нових за інших обставин це посилило його сумніви.
  
  
  Сер Альберт спробував по-турецьки. «Ця людина не Сезак, не секретар».
  
  
  Її привітно посміхнувся. «Бачте, у нього напад ».
  
  
  Охоронець запитально подивився на мене, потім на Хізер. «Він сподівається, що ми зупинимо допит зі всім цим шумом», - сказала Хізер.
  
  
  Охоронець підійшов до сера Альберту. «Ви добре відчуваєте?» - повільно запитав він по-англійськи.
  
  
  "Я говорю тобі правду!" - голосно відповів сер Альберт. «Ягода директора, мужик! Нехай він задасть цим двом кілька питань. Тоді ви виявите для себе, що вони не вони, хема прикидаються ».
  
  
  Вираз обличчя охоронця видало, що він не зовсім розуміє. Він знову подивився на пластик. Її, підійшов до день і зняв його.
  
  
  «Це було для спокійного допиту», - сказав їй ему недбало сунув його в його ширині пальто. - Можеш знову залишити нас з ним наодинці. Потім далі допит ».
  
  
  «Добре, - повільно сказав він. «Якщо вам потрібна допомога з укладеним, просто зателефонуйте».
  
  
  «Звичайно», - сказав я. «До речі, цьому чоловікові необхідно медичне обстеження. Його дихання нерегулярне, палички червоніють. Це може вказувати на вугіллі. Можливо, його опірність ослабла через хворобу ».
  
  
  Сер Альберт раптом стрибнув між дверима і стражником. "Ти осла!" - голосно закричав він. «Іди негайно попередив Енилика! Це шпигуни! Вони хочуть дати мені знеболююче і викрасти мене навколо в'язниці! »
  
  
  Її мовчки вилаявся. З кожним прописом сер Альберт збільшував наші труднощі. «Бідолаха справді дуже засмучений», - нейтрально сказав її охоронця. "Може, тобі краще наручники".
  
  
  Охоронець допитливо подивився на сера Альберта. Потім він прийняв рішення. 'Рухатися.' - він говорив по-турецьки.
  
  
  «Ні, не буду! Ні, поки ти не пообіцяєш отримати Енилик.
  
  
  Охоронець спробував обійти його, але сер Альберт висів у нього на рукаві. «Вони в масках, вони в якійсь маскування! Тоді придивіться до них! Це все, про що його прошу тебе, мужик!
  
  
  Охоронець спробував звільнити його. Сер Альберт швидким рухом стрибнув на мене і схопив мене за обличчя. Її підняв руку, щоб відобразити його, але его пазуристі пальці вже схопили мене. І йому пощастило. Він схопився за те місце, де маски зливалася з макіяжем моєї шиї. І він відірвав мені куточок щелепи.
  
  
  Охоронець з подивом дивився на потертості, свисавшие з мого обличчя. Зовнішній вид Челіка Сезака був сильно пошкоджений.
  
  
  "Ах ти тупий ідіот!" - гаркнула Хізер серу Альберту.
  
  
  І навіть сер Альберт здивувався розірваної масці. Моє обличчя абсолютно вільно звисало, наче плоть була зірвана з моїх кісток. Її, бачив, як охоронець потягнувся до пістолета в кобурі. Її не наважувався вбити його, і це коливання було фатальним. Її готель дістатися до Вільгельміни, але він вже зробив свою зброю мені в груди.
  
  
  У Хізер взагалі не було шансів. Ee сумка лежали на столі. Вона подивилася на охоронця пістолет і, зітхнувши знизала плечима. Охоронець повільно підійшов до мене, намацав мою куртку, вийняв «люгер» і сунув його в один навколо кишень.
  
  
  "Що це у тебе в обличчя?" - гаркнув він.
  
  
  Її взяв маску між пальцями і повільно натягнув її на голову, з перукою і всім іншим.Охоронець і сер Альберт були приголомшені, коли з'явилося моє власне обличчя.
  
  
  «Дуже цікаво», - сказав нарешті охоронець. Він взяв маску навколо моїх рук, все ще направляючи пістолет мені в груди, і уважно оглянув маску. Потім він пильно подивився на мене. 'Хто ти?'
  
  
  Її, знизав плечима. «Той, хто грає для Сезака».
  
  
  Він подивився на Хізер. "Та в тебе там теж інша особа?"
  
  
  Вона кивнула. «Є люди, які, очевидно, це цінують більше. Вона подивилася в сторону сера Альберта, до якого повернулося самовладання.
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказав він Хізер. «Якщо це має значення, мені дуже шкода».
  
  
  Хізер знизала плечима. «Ах, чоловік не завжди перемагає», - сказала вона з типовим британським флегматизмом.
  
  
  Її б спосіб відвернути охоронця. Якщо б її міг дістати його, завжди залишалося дуже мало шансів, що ми опинимося тут з сером Альбертом.
  
  
  'Хороший. Ти йдеш. Всі voni.' сказав охоронець, розмахуючи пістолетом.
  
  
  Її пройшов mimmo нього до відкритої день. Підійшовши до нього, її, повернувся і вказав на стілець і запитав. - "Хіба тобі не слід взяти сумку з собою?"
  
  
  Він на мить озирнувся через стілець. Її вдарив його его в руці прийомом карате. Пістолет з гуркотом впав на землю.
  
  
  Охоронець закричав. Її вдарив його кулаком в житті, і він з задушеним криком склався навпіл. Її підніс кожному племені до його особі. Пролунав глухий тріск, коли його спін вдарилася об підлогу.
  
  
  Хізер підлетіла до дня, щоб закрити її, але сер Альберт тримався nah. "Опікуни!" - голосно крикнув він. Її стягнув його з Хізер і вдарив його кулаком в щелепу. Він влетів у крісло і затягнув його в пастку. Її обшукав підлогу в попросив охоронця пістолет, який повільно і незграбно намагався піднятися.
  
  
  Як тільки її побачив пістолет, почув її швидкі shaggy в коридорі. Їй відчайдушно потягнувся за пістолетом, але не зміг його схопити, перш ніж в дверному отворі показалися охоронці. Два негабаритних турка зі зброєю напоготові. Її глибоко зітхнув і знову впустив пістолет. На мене дивилися похмурі очі.
  
  
  'Що сталося?' - запитав один навколо них.
  
  
  Хізер поглянула на мене й похитала головою.
  
  
  «Щось дуже незвичайне», - сказала вона.
  
  
  Двоє охоронців не втрачали часу на подальші роздуми. Нас трьох маршем традицій в кабінет Енилика. Сер Альберт більше нам нічого не сказав. Він більше не вибачався. Він, напевно, зрозумів, що ми цього не цінуємо. Здивування Енилика незабаром переросло в лють. Він гаркнув охоронцю, що ему треба зняти маску Хізер, і грубим жестом виконав наказ.
  
  
  «Неймовірно», - сказав Енилик, насупившись, дивлячись на Хізер. Він повернувся до мене і пильно подивився на мене. «Ти справді мене обдурив. Його не скоро забуду це, запевняю вас. Він говорив чисто по-англійськи, і купа его, голосу не віщував нічого доброго.
  
  
  "Так невже теж. - Воно того не варте, моя люба, - лагідно сказала Хізер. «Тебе так легко обдурити». Енилик сильно вдарив її по обличчю. Вона відсахнулася і впала на ліву ногу. Її потягнувся до Енилику, але троє охоронців, що стояли за його столом, загрозливо підняли пістолети.
  
  
  «Трохи м'якше з дамою, містер Енилик. Будь ласка.' - м'яко сказав сер Альберт.
  
  
  'Замовкни!' - заволав Енилик. Він повернувся до мене.
  
  
  "Був укладений учасником змова?"
  
  
  «Я нічого про це не знав, - заперечив сер Альберт.
  
  
  Їй був дуже схвильований, щоб привернути його за вуха. «Він говорить правду. Він не знав, що ми підемо.
  
  
  Її вже прийняв рішення. Якщо б не було рішенням вибратися звідси з сером Альбертом до того, як за ним прийдуть росіяни, її б повідомив Енилик про ih плані викрасти сера Альберта. Її б волів его в Тарабье, ніж у Сибіру. Тут его в будь-якому випадку відпустять, якщо він відбув покарання.
  
  
  Енилик наказав охоронцям мене обшукати. Зняли з мене куртку Sezak з начинкою і виявили у мене на руці Хьюго. Вони відчепили стилет і поставити його на стілець поруч із «Люгером». Сумку Хізер також оглянули. Ee Стерлінг. 380 РР1, газовий пістолет, впорскує і ампула з рідиною впали на стілець.
  
  
  "Для чого це було?" - запитав Енилик.
  
  
  Його мовчки дивився на нього.
  
  
  «Voni готелі зробити мені укол цієї речовини, і він виглядав би хворим», - сказав сер Альберт. «А потім вони готелів відвезти мене в лікарню у Хопі».
  
  
  Темні очі Енилик металися між предметами на столі, і моїм обличчям. 'Дуже розумний. Ви знали, що у нас тут немає лікарняної палати. Ви, напевно, теж багато знаєте про Сезаке і облад мені. Хто ти?'
  
  
  «Це секрет».
  
  
  Його очі перетворилися в маленькі щілинки. - Ви американець, а вона англійка. Дуже цікаво. Думаю, навіть про вашої професії. Хіба ваші уряду не могли залишити сера Альберта в турецькій в'язниці до закінчення терміну його покарання? Вам наказано вивезти его всієї країни?
  
  
  Її всі мовчки дивився на нього. Було досить ясно, чим ми займалися. Але мені не подобався цей худорлявий чоловік та його манери. Якщо він готель щось з'ясувати, добре, але без мене.
  
  
  "Чому б вам не подзвонити прем'єр-міністру в Лондоні?" - запитала Хізер, знову встаючи, і, очевидно, оправляясь від удару. «Може, він розповість вам подробиці».
  
  
  Вона знову кинула виклик Енилику. Було ясно, що він повинен гей подобатися так само мало, як і її. Він знову підійшов до неї, але знову втрутився сер Альберт.
  
  
  «Я вважаю, що це було ih наміром», - сказав він. «Щоб таємно вивезти мене навколо країни».
  
  
  Її, вважаю, що він дійсно робив все можливе, щоб уберегти Енилика від насильства. Сер Альберт не був такий нібито поганий чоловік.
  
  
  Він був людиною, яка перебувала під величезним тиском. Тиск, яке розірвало його всередині. У цих за інших обставин він вже не був собою. Але в той час це було для нас невеликою втіхою.
  
  
  Енилик подивився на сера Альберта. «Може, тоді ти мені що-небудь поясниш», - сказав він. «Тоді чому ви навмисно підводили ih план?»
  
  
  Мені було цікаво, що на це відповість сер Альберт. Її, звичайно, міг би сказати це сам, але якщо б її розповів Енилик про план КДБ, серу Альберту, безсумнівно, були б надані додаткові заходи безпеки. І це також важко б нам його звільнення. Її давно не втрачав надії.
  
  
  «Я не особливо герой», - нервово сказав сер Альберт. «Я міг би бути поранений або навіть убитий, якщо б пішов з ними. Ні, такі індійські ігри не для мене. Її краще залишуся тут. Мій вирок не триватиме так довго ». Енилик довго й допитливо дивився на сера Альберта. 'Їй вірю тобі. Ви добре попрацювали, щоб викрити цих загарбників. Ваша допомога може благотворно вплинути на тривалість вашого вироку ».
  
  
  «Спасибі», - майже нечутно сказав сер Альберт.
  
  
  «Відведіть укладеного назад у камеру», - сказав Енилик одному з трьох охоронців.
  
  
  Чоловік схопив сера Альберта за руку і повів його. Сер Альберт повернувся до дня й нерішуче подивився на нас, немов хочу ще раз вибачитися. Але він нічого не сказав. Потім він пішов.
  
  
  До мене підійшла Енилик. Його гнів на нашу прийом поступово перетворився на свого роду самовдоволення. Зрештою, він захопив двох західних шпигунів. Сподівався, що Сезак і дипломатичні кола Анкари дуже ним задоволені. Може бути, він отримає нагороду або більш високу посаду, може бути, навіть посаду в Анкарі.
  
  
  «Її готель би знати, хто ви і на кого працюєте», - сказав він недбало, немов просити прикурити.
  
  
  «Я про це не говорю», - сказав я.
  
  
  Він вказав на одного навколо охоронців. Він притиснув пістолет до мого обличчя. Він вдарив мене по щелепі, і він впав. Спершись коліном на землю, її, відчув, як по щоці текла струмком крові. Її зціпив зуби, ніж боляче.
  
  
  "Ти нещасний варвар!" - сердито сказала Хізер.
  
  
  Її підняв очі і побачив, що інший охоронець тримає її однією рукою. Іншою рукою він приставив до ee голів пістолет.
  
  
  "Хіба це не робота інших людей?" - спокійно сказав її Енилик. Її одразу зрозумів його мета. Чим більше інформації він отримає від нас до того, як секретна служба приїде за нами, тим більш вражаючим він буде в Анкарі.
  
  
  «Не турбуйтеся про інших людей», - сказав Енилик. «Ви залишитеся тут до суду в Анкарі. І мені здається справедливим, що тут, в тім місці, де тебе спіймали, ти відкриєш свою справжню особистість ».
  
  
  «Ми не зробимо тебе мудрішими», - холодно сказала Хізер. Енилик розсміявся подивився на нах. «Відведіть її в кімнату для допитів», - сказав він охоронцю, що тримає сл.
  
  
  Її насилу піднявся на ноги, коли Хізер виштовхнули по офісу. Вона кинула на мене короткий рішучий погляд, перш ніж двері за нею зачинилися. Її і сподівався, що вони пощадять її. Залишився охоронець грубо повернув мене і скував мені руки за спиною. Те, про що вони раніше не турбувалися.
  
  
  Енилик підійшов і став переді мною. Охоронець вручив ему предмет, схожий на твердий гумовий стрижень. Прут був близько футів в довжину і важко лежала в його руці.
  
  
  «Тепер ми можемо почати», - сухо сказав він. 'Як твоє ім'я?'
  
  
  Її, подивився на прут. «Челік Сезак».
  
  
  Він дозволяє гумі сильно впасти мені на голову. Він врізався мені у вухо і шию. Її побачив перед очима палаючі зірки і важко сів на підлогу. В моїй голів вибух пронісся боляче.
  
  
  "Ви працюєте на ЦРУ, чи не так?" сказав голос здалеку.
  
  
  Але я перестав слухати. Її напружив всі м'язи і чекав, поки все закінчиться.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  
  Раптом її прокинувся. Першою моєю думкою було, що побиття припинилося. Трохи пізніше її, згадав, що мене кинули в смердючу камеру, і що за мною зачинилися металеві двері.
  
  
  Її лежав з закритими очима. Біль прокотилася по моєму тілу. Повільно, спогади повернулися. Енилик продовжував бити, знову і знову. Були і інші задоволення.
  
  
  Її відкрив очі, але було темно. Насупивши брови, її спробував щось побачити. Поступово мої очі звикли до темряви, і він міг розрізнити підлогу і стіни. Її перебував в одиночній цифрові камери, як і сер Альберт. Її лежав на лівому проведені обчислення, спиною до дня. Тонкий промінь світла, що пробивалося крізь вікно день. В цифрові камери не було інших отворів, крім зливного отвору в каналізацію в одному кутку камери. З усієї клітини пахло сечею.
  
  
  Її спробував поворухнутися, і тисячі голок боляче встромилися мені в спину й бік. Коли її скривив обличчя, мені здалося, що воно може впасти, як маска Сезака. Її торкнувся палички. Це було схоже на роздутий тенісний м'яч, який зношується. На моєму обличчю були великі струпи крові.
  
  
  'Він!' - пробурмотів я, відчуваючи себе трохи шкода. Потім її подумав про Хізер, і мій складати долар впало в балетні тапочки. Боже мій, якби вони зробили те ж саме з нею. Це означало б смерть. "Виродки!" - пробурмотів їй услід.
  
  
  Щоб сісти відверті, потрібно мужність. Її, притулився до задньої стогнати. Довелося подумати. Якби дав їм час, щоб нас забрали люди навколо Анкари, всього цього б не було. Може, це вже було. Як, кравець візьми, мені вибратися навколо в'язниці суворого режиму? До речі, як її повинен був пережити наступну годину? Біль була майже нестерпним.
  
  
  Її оглянув себе. Її все ще був у своєму одязі. Моя сорочка була розірвана і хитатися кров'ю. Вони забрали мій пояс і вміст кишень. Але у мене залишилися балетні тапочки. Оскільки наше перебування тут було дуже коротким, було малоймовірно, що ми з Хізер одягнемо сіру форму і сандалі ув'язнених. Хтось з Анкари може бути тут вже завтра. Хтось із Сезака, або агент з Басимеви. Може бути, одіна через них поодинці. Раптом щось прийшло мені в голову з туфлями. На одному каблуку спеціальний ключ, а на іншому - чокер. Це була удача. Чертовски велика удача. Більше, ніж їй на самому делле заслужений потім того, як дозволив серу Альберту так нерозумно зіпсувати нашу операцію. Але важливіше зброї була інформація. Мені потрібно було знати, де їй був і що сталося з Хізер. Її повинен набратися терпіння.
  
  
  Її заснув. Здавалося, за кілька годин її прокинувся від охоронця, який відкрив двері. Він несс олов'яну тарілку з смердючої їжею, моїм вечерею. Її подивився mimmo нього, намагаючись зрозуміти, де я. Коридор виглядав як той же коридор, який вів до цифрові камери сера Альберта.
  
  
  «Почекай», - сказав я, коли охоронець збирався йти.
  
  
  Він обернувся.
  
  
  "Жінка ... у порядку?"
  
  
  Він грубо розсміявся. «О, вони трохи ушибли сл. Але вона як і раніше виглядає дуже сексуально. До речі, ви дізнаєтеся про це більше.
  
  
  «Іди до біса», - вилаявся я.
  
  
  Він широко посміхнувся. «Ми збираємося незабаром піддати її випробування. Її вже цього ось чекаю. Знаєте, у в'язниці жахливо нудно. Це фантастичне розвага для нас. Вона в коридорі. Можливо, скоро ви зможете почути її крики задоволення ».
  
  
  «Брудна собака! Залиш ee.' Її спробував підвестися, але впав.
  
  
  Охоронець зник, голосно сміючись, і двері за ним зачинилися. Її лежав, затамувавши подих, прислухаючись до удаляющимся кроків у коридорі. Може, він відкрито зараз приносив Хізер edu. Її, подивився на жерстяну пластину і скривив обличчя.
  
  
  «Найближчим часом», - сказав він. Може бути, вони допомагали її якимось співкамерникам просто костя забави. Цього не повинно бути. Але я б не зміг гей, допомогти, якби не відпочив. Так що я влаштувався зручніше на цементній підлозі і змусив себе заснути.
  
  
  Але коли її нарешті заснув, мені знадобилося багато годин, щоб прокинутися. Її міг виміряти тривалість свого склепіння по відчуттях в своєму тілі. Велика частина болить пішла, кий не так спухла. Тільки її був надмірно жорстким. Її незграбно звівся на ноги і поплентався до дня. Її слухав через вікно, але не чув наші голоси. Не було жодних ознак того, що там була зайнята група чоловіків. Може бути, її перевели в іншу палату, або все вже було скінчено. Катерина! - крикнув я в люк.
  
  
  Потім короткого мовчання її почув справжній голос: «Челік?» Їй був радий, що вона зрозуміла, що ми повинні використовувати ці псевдоніми. Але принаймні з таким же полегшенням чути її голос. Отже, начебто кілька комірок зліва від мене.
  
  
  Її запитав. - 'Все добре?' Її просто сподівався, що в коридорі не буде підслуховувати охоронець.
  
  
  «Так», - сказала вона. «За винятком кількох синців».
  
  
  Її зробив глибокий вдих. Вона не була схожа на жінку, на яку тільки що напали. Загроза охоронця була призначена тільки для того, щоб залякати мене, або у нього ще не було рішенням здійснити сл.
  
  
  'Це звучить непогано.'
  
  
  'А ви?'
  
  
  «О, я в порядку», - сказав я. Її, чув, як десь грюкнули двері. 'Почекай секунду.'
  
  
  Наближалися shaggy. Через кілька миттєвостей у мого вікна з'явилося обличчя охоронця. Її его раніше не бачив. "Ти кликав?" - хрипко запитав він.
  
  
  «Так», - відповів я. «Можна мені подушку під голову?» Її намагався відчути, чи готові ви до бою. Моє тіло сказала ні.
  
  
  «Ніяких подушок. Йти спати.' - коротко сказав охоронець. Він повернувся і пішов геть. Її, чув, як він зупинився біля камери Хізер і пішов далі.
  
  
  Коли її знову спробував заснути, її не зміг. Її, думав про плани втечі. Коричнева щур вилізла з каналізаційної труби і сиділа, спокійно дивлячись на мене на задніх лапах. Вона понюхала мою еду. Пахло жахливо, але мені потрібно було поїсти, щоб залишався сильним. Його підсунув тарілку до мене, перш ніж вона стала настільки нахабним, що почати їсти її. Її з'їв ложку, поморщився і почав жувати. Це було дійсно захоплююче. Найбільше він нагадував тушковане м'ясо місячної давності. Щур обнюхала підлогу, сподіваючись, що я щось упустив. Коли її закінчив, її передав гей тарілку. Кислою підливи гей, було більш ніж достатньо.
  
  
  Незабаром потім цього її заснув. Її прокинувся, коли інший охоронець підійшов до брудної тарілкою і поставив тарілку вівсяної каші. Її помацав її пальцем. Вона була схожа на гуму і була дуже холодною. - У Тарабае ble померти з голоду, - сказав я.
  
  
  Пухлина на моєму особи майже зникла, але потрібен час, щоб синці та подряпини зажили. Енилик постарався. Її б з радістю з ним поквитався, але мої особисті почуття в той момент не мали значення.
  
  
  Що ще більш важливо, його повинен був витягнути нас через тюрми в той же день. Урядові чиновники з Анкари тепер могли прибути в Тарабию в будь-який момент. Це означало вирватися назовні серед білого дня.
  
  
  Світанок. Це було безглузде слово в цій печері, куди ніколи не проникало сонце. Моя камера все ще була оповита тим же півмороком, як і тоді, коли мене туди привели. Її, знав, що зараз ранок, тільки з-за мого почуття часу і того факту, що охоронець приніс вівсянку.
  
  
  Її підтягнув ліву ногу до себе і скрутив верхній шар підошви. І в nen був ключ, як і сказав Томпсон. Ключ складався навколо декількох частин, сполучених кільцем. Ви можете зробити короткий вузький ключ або довгий і товстий. Її зробив велику ключ і підійшов до дня. Всередині день не було замкової щілини, тому я не міг спробувати. Але, принаймні, це було схоже на ключ, який підійде до дня камери. Її, встромив ключ у піджак і відстебнув інший каблук. У nen було півметра фортепіанної струни з кільцем на обох кінцях.
  
  
  Ви повинні були зробити петлю, накинути її ззаду в чию-небудь думку, перетинати дроти, а потім сильно і швидко потягнути. Цю зброю було випробувано у багатьох війнах та партизанських діях. Можна було обезголовити кого-небудь майже безшумно протягом секунди практично без звуку.
  
  
  Її заправив шнурок сорочку. Через мить, потім того, як її знову надів підбори, її почув шум у коридорі. У замку забряжчав ключ, і ввійшов охоронець, щоб забрати мою тарілку і ложку. Він побачив, що я не торкався речовин. «Турецька eda недостатньо хороша для американського шпигуна, так».
  
  
  Її сказав. - "Це не схоже на освіту?" Її подумав, ризикну її, але по коридору лунало багато шумів. Тому її вирішив відкласти спробу.
  
  
  Охоронець підняв тарілку і вороже подивився на мене. - Вони скоро прийдуть за тобою. Її, сподіваюся, вони тебе за це повісять ».
  
  
  Отже, якщо ми готелі виїхати з сером Альбертом, ми повинні були спробувати сьогодні вранці. Сьогодні ніяк не коли було б занадто пізно. Люди, які були до нас, мабуть, літав у Ерзурум на літаку і в будь-якому випадку повинні були прибути в Тарабию потім обіду. У нас не залишалося багато часу для виконання, здавалося б, нездійсненним завдання.
  
  
  Її повинен ретельно вибирати час роботи. І це поки її міг тільки прикинути, який годину.
  
  
  Її очікував, що до середини живота ранку в нашій тюремній цифрові камери буде найменша активність. Їй був прав. Коли їй був майже впевнений, що навколо більше немає охорони, його, підійшов до вікна і почав кричати.
  
  
  Немає відповіді. Чудово. Так що вони були зайняті в іншому місці. Її знову закричав, на цей раз голосніше. Відповів голос Хізер.
  
  
  'Все в порядку?'
  
  
  «Добре», - сказав я. "Просто почекай і побачиш." Її знову закричав на повну гучність нитка зал. - "Охорона!" Двері відчинилися, і в коридорі пролунали shaggy. У мене в руці був напоготові шнурок-зашморг. У вікні з'явилося обличчя охоронця. Це був той самий чоловік, який вчора ввечері коментував Хізер. Кремезний некрасивий чоловік з рябим обличчям і великим носом.
  
  
  «Отже, що вам потрібно? Хочеш побачити свою дівчину? Її зняв сорочку і підняв ee в кутку камери. «Є будь-що, що я хочу тобі показати».
  
  
  Він загарчав. "Це те, що сказала твоя дівчина. У мене не було часу минулої ночі. Але я піду до неї, як тільки тебе викликають до директора. Тоді тобі буде про що подумати, поки ти там ».
  
  
  "Мене викликають до директора?" - сказав я, ігноруючи решту. 'Чому?'
  
  
  "Ти знаєш чому. Ти дуже добре знаєш.
  
  
  Очевидно, вони знали про те, а її - немає. - Ви прийдете щорічно? - нетерпляче запитав я. «З каналізації виповз звір. Це була не щур. Це дуже дивний звір. Він там, під моєю сорочкою ».
  
  
  'Звір? Що це за нісенітниця знову? Він намагався дивитися mimmo мене. Його цікавість було порушено. «Здається, її вбив звіра», - сказав я. «Ви можете забрати це? Мене нудить від цього відбору проб повітря ».
  
  
  Ключ задзвонив у замку. Її, знав, що йому було наплювати, що я від цього смердить, але йому було цікаво, що б мене метод вбив. Двері відчинилися, і він ступив усередину. Він подивився на пакунок, а потім на мене.
  
  
  «Сядь на диван», - сказав він.
  
  
  Її, підійшов до цементної лавці і селл, все ще тримаючи мертву хватку на руці. Він обережно підійшов до згортку і копнув його ногою.
  
  
  Її, кинувся на нього ззаду, одним швидким рухом накинув петлю на його голову і потягнув. Він напружився, і його руки притиснулися до горла, коли його потягнув сильніше. Пуповина прорізає шкіру, сухожилля і м'язову тканину. Кров забризкала мої руки. Кілька секунд він скажено хапав і штурхав. Потім, за нього не видавалося нам звук. Його шия була порізана до кісток. Він зісковзнув на підлогу, шнурок все ще залишався у його теля.
  
  
  Її закрив двері. Її швидко розділі его і одягнувся в його темно-синю форму. Він носив формений кашкет. Її надів її і засунув як можна глибше на очі. Її застебнув широкий ремінь з кобурою для пістолета і витягнув гайковий ключ з викинутих штанів. Її перевірив револьвер на патрони. Він був сповнений. Як можна більш недбало її, відкрив двері і вийшов у коридор. Нікого не видно. Її, підійшов до цифрові камери Хізер і подивився у вікно. Вона сиділа ірина з закритими очима.
  
  
  «Це її», - сказав я.
  
  
  Вона здивовано подивилася на мене. 'Нік!' прошепотіла вона.
  
  
  Її приніс кільце для ключів охоронця. Її придивився і побачив, що у мене є близько двадцяти однакових ключів на вибір. Я не міг сказати, який навколо них підійде для камери Хізер. Це займе дуже багато часу. Її вивудив саморобний ключ по всьому кишені і встромив його на металевий замок. Її повернув його, і в замку щось пошевелилось. Потім двох спроб це спрацювало. Їй відчинив двері.
  
  
  "Ах, Нік!" прошепотіла Хізер, міцного притискаючись до мене.
  
  
  «Йди, - сказав я. «Ми повинні піти за сером Альбертом».
  
  
  «Але він не хоче йти».
  
  
  «У нього немає вибору».
  
  
  Ми вийшли з коридору. Її, подивився на обличчя Хізер. Патьоки все ще були видні. Не так погано, як у мене, але вони її сильно вдарили. З іншого боку, вони трималися з нах подалі.
  
  
  Камера, в якій знаходився сер Альберт, тепер була порожня. Ми обшукали весь коридор, але не змогли знайти сера Альберта нам в одній з іван. Її очікував почути охоронця кожну секунду.
  
  
  Її прошипів крізь зуби. - «Прокляття!»
  
  
  «Може, вони не готелі, щоб він був надто близько до нас», - сказала Хізер.
  
  
  «Добре, йдемо далі пошуки».
  
  
  Ми швидко прийшли в обидва кінці коридору. Там ми натрапили на двері з металу. Це була двері, через яку увійшов мій охоронець. Значить, вона не була замкнена. Його штовхнув її, і ми обережно увійшли в наступну секцію.
  
  
  Ми були в свого роду суміжній кімнаті між різними коридорами. Спиною до нас сидів охоронець і читав газету. Він почув, як відчинилися двері, але не обернувся.
  
  
  "Так що це було?" - запитав він, не піднімаючи очей.
  
  
  Її, згадав, що в іншого охоронця був низький шкрябаючий голос, і намагався наслідувати ему. «Нічого», - пробурчав я. Її жестом попросив Хізер зупинитися. Її, підійшов до вартового з револьвером у руці і притулив его k голів.
  
  
  Що ти хочеш ...?'
  
  
  «Просто сядь», - сказав я. Її витягнув його револьвер навколо кобури і поклав у свою кобуру. Повільно її обійшов його і став перед ним.
  
  
  Її жестом запросив Хізер теж вийти вперед.
  
  
  'Ти!' крикнув охоронець. Він перевів погляд з мене на Хізер.
  
  
  Її запитав. - "Де сер Альберт?"
  
  
  Він здивовано подивився на мене. - "Ви жартуєте."
  
  
  "Я виглядаю так, ніби жартую?"
  
  
  "Але він пішов!" сказав охоронець, збитий з пантелику. 'Втік. Хіба це не було твоїм наміром? Енилик дуже стурбований ».
  
  
  Ми з Хізер подивилися одне на одного. Так вотум що натякнув мій охоронець. Вони думали, що ми з Хізер разом з іншими замишляли викрасти сера Альберта, поки ми відволікали увагу Енилик. Тільки ми двоє знали, що сталося на самому делле. Сер Альберт попереджав охорону КДБ, вирішили росіяни за власною ініціативою перенести дату викрадення. «Це було єдине, чого нам не вистачало», - сказав я.
  
  
  «Це дійсно дуже погано», - простогнала Хізер.
  
  
  Її запитав. - 'Коли це сталося? І як?
  
  
  «Не знаю», - відповів охоронець, з тривогою дивлячись на револьвер, який тримав її у нього під носом.
  
  
  Її початку другої витягнув револьвер і передав його Хізер. «Заправ під сорочку», - сказав я. Її знову подивився на охоронця. «Давай, ти. Ви можете відвести нас до Енилик. Якщо ми не доберемося туди благополучно, у тебе голів буде велика дірка ».
  
  
  Він провів нас за наступним коридором. Її засунув кепку ще глибше на очі і взяв Хізер за руку, немов тягнучи сл. В кінці коридору ми зустріли ще одного охоронця.
  
  
  «Ми веземо полоненого до Енилику», - сказав наш охоронець. Інший майже не дивився на мене, по-его увагу було зосереджено на Хізер. У Тарабию приїжджало не так багато жінок, я не кажу вже про таку жінку, як Хізер. Її мовчки усміхнувся. Охоронець кивнув, і ми продовжили свій шлях. Незабаром ми опинилися перед офісом Енилика, який знаходився недалеко від головного входу у в'язницю. Хол перед його кабінетом був чимось на кшталт адміністратора. На кожній день стояв беззбройний охоронець, а за стійкою сиділа жінка. Ми пройшли через одну навколо дверей і увійшли в приймальню особистого кабінету Енилика. Секретарка сиділа за столом у центрі кімнати. Її, кивнув Хізер.
  
  
  Хізер підійшла до столу, коли жінка заговорила з нами. "Ви хочете джентльмен Енилика ...?" Вона запитально подивилася на нас. Хізер схопила за спину гіллетт і швидко і вправно закрила їм рот. Потім вона зв'язала руки жінці ременем. Вона закріпила ноги жінки власним ременем. Жінка все ще сиділа на стільці, але нічого не могла зробити. Це були лічені секунди.
  
  
  «Якщо хочеш жити, - сказала Хізер по-турецьки жінці, яка займається дивилася на нах широко розкритими очима, - мовчи, поки все не закінчиться».
  
  
  Вона замкнула двері в хол.
  
  
  Її жестом наказав охоронцю відкрити двері в кабінет Енилика. Хізер витягла револьвер.
  
  
  Енилик сель на свій стілець. Він виглядав загнаним. Він у безумстві перегорнув те, що виглядало як телефонний довідник. Коли він підняв очі, кров текла з его особам.
  
  
  «Як приємно бачити тебе знову», - сказав їй по-англійськи.
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказав охоронець. «Але у нього є пістолет». Енилик повільно піднявся на ноги. Він вийшов з-за стільця. В його погляді світилася ненависть. «Вас допитають, допитають ...» - сказав він. «І все це час ...»
  
  
  Її скоротив відстань між нами швидким кроком, провівши дулом пістолета по його обличчю. Він скрикнув від боляче і впав на стілець. Охоронець рушив до мене, але Хізер відмінно тримала його під прицілом.
  
  
  «Це було раніше», - сказав я, тицьнувши вільною рукою в щоку. «А тепер її поставити вам кілька запитань і хочу отримати хороші відповіді».
  
  
  Він подивився на мене, важко спираючись на стілець. По його щоці текла струмком крові. Він глибоко зітхнув. 'Питай?'
  
  
  «Коли ви дізналися, що сер Альберт пішов, і, як ви думаєте, як це сталося?»
  
  
  Він недовірливо втупився на мене. "Це те, про що ви питаєте ?"
  
  
  «Хіба ти не можеш слухати? Почала другий раз питати не буду ».
  
  
  "Але ви ж все знаєте!"
  
  
  «Відповідай на мої питання», - сказав я.
  
  
  Він знизав плечима і витер піт з лоба. «Сьогодні вранці ми дізналися, що його більше немає. Близько семи годин. І ми пропустили охоронця. Охоронець біля воріт сказав, що бачив, того ж охоронця разом з іншим охоронцем. Вони виїхали через тюрми на машині в п'ять годин ранку. Нібито у відпустку. «Інший охоронець» спав на задньому сидінні машини, закривши обличчя кашкетом. Охоронець упізнав у nen охоронця по імені Кескур ». Це великого сенсу не мають правдоподібний. Охоронцем за кермом був агентом КДБ, а «іншим» - сер Альберт. Це був надзвичайно простий, але ефективний план. Це дало мені ідею.
  
  
  Її запитав. - "У вас є тут наручники?"
  
  
  'Так.'
  
  
  «Давай ih. І поки ти це робиш, віддай і наша зброя ».
  
  
  Він порився в столі, притиснувши до щоки хусточку. Її уважно стежив за його рухами, поки Хізер дивилася за охоронцем. Через кілька миттєвостей, Вільгельміна, Хьюго, Стерлінг Хізер .380 і дві пари наручників лежав на столі перед нами. Її застебнув кобуру і поклав моя зброя назад у ih звичайному місці. сумка Хізер також з'явилася і вона помістила Стерлінг в ній. Вона тримала інший пістолет для негайного використання. Її поклав револьвер у шухляду свого крісла і замкнув його. В той же час її продовжував тримати люгер Вильгельмину готовий стріляти.
  
  
  «Йди сюди», - сказав її охоронця.
  
  
  Він нерішуче підійшов лиже. Її жестом попросив його лягти поруч зі столом і велів Хізер пристебнути його до ніжок стільця всіма руками і ногами. Коли це було зроблено, ми вимили особа Енилику і були готові до від'їзду.
  
  
  «Добре, слухай уважно», - сказав її Енилик. "Є машини всередині тюремних стін?"
  
  
  «Так», - був його короткий ревматизму.
  
  
  'Хороший. Ви нас випустіть. Через головні ворота. Її сяду ззаду і приставлю пістолет до твоєї мети. Ви говорите охоронцю, що в Анкарі хочуть допитати жінку окремо. І що ви особисто отвезете її в Ерзурум разом з охоронцем. Її той охоронець. Це ясно?
  
  
  «Я не можу цього зробити», - в розпачі пробурмотів він.
  
  
  Її підніс пістолет до його особі і притиснув мало до його щоки. 'Її так не думаю.'
  
  
  Його очі виглядали збожеволілими, щоб уникнути нашого погляду. Він зітхнув. «Добре, - сказав він майже нечутно.
  
  
  Ми покинули прикутого до столу охоронця з хусткою в роті, і вийшли з офісу. Енилик похмуро подивився на свою пов'язану секретарку в наморднику. Але в приймальній він лагідно кивав людям, з якими ми зустрічалися. Увагу охоронців було звернено на Хізер і Енилика. Як я і сподівався.
  
  
  Навіть якщо ви спробуєте зробити щось інше, ніж їй сказав, її відірву вам голову, - сказав я, коли ми в таку гру в машину.
  
  
  Енилик взяв велосипед, і ми поїхали до воріт. Охоронець читав газету. Як тільки він побачив Енилика, він поспішно привернув увагу.
  
  
  «Добрий день», - сказав він.
  
  
  Енилик кивнув. «Її утворення в Ерзурум, щоб передати укладеного владі Анкари. Її повернуся через кілька годин.
  
  
  Охоронець зазирнув у машину. 'Добре, сер. Її запишу. Він знову заглянув всередину, щоб пізнати мене. Її тримав голову опущеною, і кепка закриває більшу частину обличчя.
  
  
  «З вами їде Емін», - сказав Енилик.
  
  
  'Про, насправді. Добре сер.
  
  
  В наступний момент ми опинилися за стінами в'язниці. Тільки зараз помітив, що це був сонячний день.
  
  
  «Перша дорога прямо», - сказав її Енилику.
  
  
  Але Ерзурум йде іншим шляхом », - прокоментував він. Її знаю це.' Зняв шапку і подивився на дорогу.
  
  
  Коли ми дісталися до виходу, її тримав «Люгер» в шиї Енилика. 'Тут.'
  
  
  Ми звернули на ґрунтову дорогу. Енилик сидів за кермом. Він відчував, що з ним буде. Її прийняв це рішення, як тільки зрозумів, що хочу використовувати його для нашої втечі. Якби Енилик був живий, наші шанси вийти з-під контролю турецької поліції були практично нульовими. Якщо б він був мертвий, було б велике замішання. І це дасть нам час знайти сера Альберта. Все було так просто.
  
  
  Він запитав. - "Що ти збираєшся зі мною робити?"
  
  
  'Покататися на вашій машині.'
  
  
  «Дозвольте мені зійти тут. Ти можеш їхати без мене ».
  
  
  Її знову відчув біль в моєму людиною і у всьому тілі, потім його допиту. Її подумав про сатанинском задоволенні его людини. Її думав обладнання всіх інших, хто перебував за мурами його похмурої в'язниці.
  
  
  Раптом Енилик запанікував. Він повернув кермо вправо, різко вліво і знову вправо. Ми вилетіли з дороги в канаву. Ми з Хізер були відкинуті до борту машини. Перш ніж машина зупинилася, Енилик відчинив двері і вискочив. Він розтягнувся в підліску, скочив на ноги і побіг по високій траві.
  
  
  Її переліз через Хізер і вискочив навколо машини. Як тільки її знову підвівся, розсунув її ноги, щоб стояти як можна стійкіше. Витягнувши руки, її прицілився з «Люгера». Пістолет піднявся в моїх руках, і Енилик вдарився головою об землю.
  
  
  Її, підійшов до нього. Goggle потрапила йому в хребет. Він був мертвий ще до того, як впав на землю.
  
  
  Повернувшись до машини, кивнув їй Хізер, що Енилик мертвий.
  
  
  «Добре, тоді поїхали», - сказав я.
  
  
  "У Батумі?"
  
  
  Куди ще росіяни могли взяти сера Альберта?
  
  
  «Ви дійсно хочете перейти кордон з Росією?»
  
  
  Її, зазирнув у її серро-блакитні очі. "Ви знаєте який-небудь інший спосіб дістатися до сера Альберта?"
  
  
  Це було риторичне штопора. Вона повернулася і пішла до машини. Ми увійшли. Взяв машину, і ми поїхали, прямуючи до кордону.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  
  
  Більшу частину дня ми провели, намагаючись дістатися до кордону, не будучи заарештованими. Солдати патрулювали всю військову зону. Ми проїхали через дві турецькі села, яких не вдалося уникнути, не зустрівши поліцейських. Її, знав, що у нас залишилося небагато часу, перш ніж тюремні влади виявили охоронця в офісі Енилика. Або його секретарку, або тіло охоронця в моїй цифрові камери. Незабаром всі поліцейські пости по всьому району будуть в стані бойової готовності. Може бути, це було вже так далеко. Єдине, що було на нашу користь, це те, що у них склалося враження, що ми набряклість в бік Ерзурума. Це був нормальний шлях до втечі за Тарабии. А оскільки вони не знали, що сер Альберт був викрадений російськими, у них не було підстав вважати, що ми набряклість в Росію.
  
  
  Між іншим, ці проблеми були чималими. Спочатку нам потрібно було потрапити в Росію в прикордонному місті Батумі. Потім ми повинні були кому розташування табору, в якому утримувалися політичні в'язні, перебіжчики і викрадені люди, такі, як сер Альберт, і тримати пальці схрещеними, що він там. Потім нам довелося взяти его проти його волі, якимось чином провести через кордон, а потім дістатися до південного узбережжя через східну Туреччину.
  
  
  Перебратися на іншу сторону кордону було нашим найбільшим каменем спотикання на той момент. По обидві сторони кордону були кілометри відкритій місцевості, охоронюваній солдатами, собаками і мінами. На самому кордоні стояли високі сторожеві вишки з кулеметними гніздами, які покривали великі ділянки землі. На російській стороні кордону також була смуга ріллі, яку регулярно орали. Нічого не сіяли, але для того щоб сліди чітко виділялися.
  
  
  Лиже до вечора ми купили новий одяг в глухому селі, натрапили на залізничну гілку посеред безплідною рівнини. Її зупинив машину.
  
  
  «Здається, ця залізниця веде до кордону», - сказав я. Хізер подивилася в той бік, звідки йшли рейки.
  
  
  'Так. Її, вважаю, що це лінія Ерзурум-Тифліс ».
  
  
  "Тифліс?"
  
  
  «Росіяни називають це Тбілісі».
  
  
  «Отже, поїзд перетинає кордон».
  
  
  «За словами наших людей. Але це дивний поїзд, Нік. Поїзд без пасажирів».
  
  
  «Отже, товарний поїзд».
  
  
  «Ні, це пасажирський поїзд. Коли межа була закрита, дві країни домовилися, що потяг буде продовжувати рух за старим розкладом. Тільки пасажири не допускаються в Росію або виїжджають за nah. Він задуманий як символічна зв'язок між двома країнами ».
  
  
  «Ви маєте на увазі, що ніхто з ними не поїде, крім екіпажу, до Росії».
  
  
  «Офіцер турецької армії і поліцейський їдуть до кордону. Показують паспорт екіпажу. Потім поїзд в'їжджає в Росію з російською міліцією на борту. Его завжди перевіряють на наявність безквиткових пасажирів.
  
  
  Її задумливо подивився на залізницю, яка займається петляла через скелястий пейзаж, і зникла вдалині. «А коли йде цей поїзд, і де він зупиняється?»
  
  
  «Він їде через місцевість до північно-заходу від Карса, старого укріпленого міста. У Росії він їде до Ленинакану. Він може більше не їхати до Тифлісу. Я не знаю. Її, вважаю, що він катається в два-три рази в тиждень. Але Нік, як, кравець візьми, ти збираєшся з цим впоратися?
  
  
  Її сказав. - Що ти віддаєш перевагу?' «Цей ризик або собаки і мінні поля? Навіть якщо ми пройдемо через це, ми все одно будемо йти пішки. Поїзд без проблем доставить нас у Батумі ».
  
  
  «Це факт, - визнає вона.
  
  
  «Підемо по залізниці, поки не доберемося до села. Потім ми запитуємо, як справи. Мені стало цікаво.
  
  
  Вона посміхнулася. «І хто її така, щоб зупиняти тебе? Просто їдь ».
  
  
  В найближчому селі нам сказали, що поїзд зупиниться там в сім годин ранку. Потім завантажували кілька ящиків з овочами, призначених для начальника станції Ленінакана. Це був єдиний вантаж, який перетинав всю турецько-російський кордон.
  
  
  Потяг складався з паровоза з бункером для вугілля, багажного вагона і пасажирського вагона. Ящики з овочами увійшли в багажний вагон, а офіцер і поліцейський їхали у вагоні з митником.
  
  
  З настанням сутінків я пішов без Хізер в невеликий магазин по магазинах. Її повернувся з м'ясом, сиром, хлібом і пляшкою вина. Ми виїхали з села і зупинилися біля сералю, знаходився досить далеко. У сараї було темно і порожньо, за винятком кількох корів, прив'язаних до стогнати мотузкою.
  
  
  "Корови хропуть?" - запитала Хізер.
  
  
  «Я ніколи не спав з коровою».
  
  
  Вона тихенько розсміялася, притиснувши долоню до рота. Синці на її обличчі зникли. А з косинкою на її довгих світлих волоссі вона виглядала особливо привабливою російської селянки.
  
  
  Ми в таку гру проти купи сіна і ласували купленої мною їжею. Вперше з ними тхора, як ми зійшли з поїзда в Тарабье, ми знову спробували смачну edu. Ми випили вино навколо пляшки, витерли рот рукавами сорочки і відчули себе дуже ситими і задоволеними.
  
  
  "Ніккі?" - сказала Хізер, простягаючи мені пляшку.
  
  
  'Так?'
  
  
  "Ви намагаєтеся мене напоїти?"
  
  
  Її, усміхнувся. Місячний святий проникав крізь тріщини у старих дошках, і м'яко падав на обличчя Хізер. "Ви помічаєте це тільки що?"
  
  
  «Я вважаю, що ти прагнеш спокусити мене», - сказала вона. «Я вважаю, що ви плануєте дуже погані речі». Вона відкинулася на сіні і потяглася, як млосна пантера.
  
  
  «Ви впевнені, що це її намагаюся когось спокусити?»
  
  
  Вона хихикнула. Вона почала відчувати дію вина.
  
  
  «Я нічого не можу вдіяти, якщо ти поруч, Нік».
  
  
  Її зробив ковток вина і поставив пляшку поруч зі мною. Тут було дуже приємно. Її вдихнув теплий, сухий запах сіна і відкинувся назад, поклавши руки на потилицю. Її, подивився на Хізер. Вона рухала правою ногою вперед і назад, так що її коліна весь час торкалися одне одного. Коли ee праве кожному племені потонуло в сіні, була очевидною м'яка кремова внутрішня сторона її стегон і зароджується вигин її сідниць.
  
  
  «Що взагалі таке сексуальна жінка, як ти, робить в турецькому сараї?»
  
  
  «Я сподіваюся, вона спокуслива».
  
  
  "Хто-небудь коли-небудь говорив вам, що ви сексуальний маніяк?"
  
  
  "Тільки ти, мила".
  
  
  Її, нахилився до неї і, спираючись на плече, відчув її теплі губи. Навколо нах витав запах вина. Її рот жадібно смоктав мій, шукаючи і штовхаючи. Моя рука знайшла одне по всій м'яких білих стегон і ковзнула по шовковистою теплою поверхні. «Ти на правильному шляху», - прошепотіла вона мені на вухо.
  
  
  «Це хороші новини», - сказав я.
  
  
  Більше ми нічого не сказали. Був тільки звук вітру, який тихенько стукав у дверях сералю, і тихі звуки, що зриваються з напіввідкритих губ Хізер. Потім пішов палючу спеку, який розвіяв усі спогади і біль Тарабии і змусив його, забути про напруженості, пов'язаної з сером Альбертом і Батумі. Потім ми поринули в глибокий безтурботний сон.
  
  
  Ми були на вокзалі, коли рано вранці прибув поїзд. Це був прохолодний сонячний день, і минуло більше години після сходу сонця. На платформі нікого не було, тільки начальник станції, і чоловік, завантажують ящики з овочами. Він поставив ih збоку від машини, щоб росіяни відразу побачили коробки при огляді багажної машини. Офіцер і індексу залишились у вагоні.
  
  
  Ми з Хізер сховалися в туалеті навпаки багажної машини. Ми спокійно чекали, поки завантажаться ящики. Як раз перед тим, як начальник станції, закрив машину, на платформі нікого не було. Ми швидко і майже безшумно перейшли дорогу і таку гру в багажний вагон. Її, підійшов до ящиків і побачив, що вони щільно притиснуті до бічної стінки. Її відсунув ih трохи вперед, щоб ми могли сісти між ящиками і стіною.
  
  
  Як ви думаєте, це спрацює? - запитала Хізер, коли ми виїжджали всього села.
  
  
  «Ми скоро знати», - сказав я.
  
  
  Це було далі до кордону, ніж ми очікували. Її прочинив двері на кілька дюймів, щоб впустити трохи світла і свіжого відбору проб повітря. Ми проїхали по фантастичній ландшафту. Плавні зелені пагорби з деревами тут і там середовищах трави. Потім ми увійшли в більш кам'янисту місцевість. Поїзд минув глибоке сухе русло річки по примітивного дерев'яному мосту і уповільнив крок. Її, виглянув і побачив вартового. Ми були на кордоні. Прямий міст був розділової лінією між Туреччиною і Росією.
  
  
  «Ми за кордоном», - сказав я.
  
  
  За мить ми знову опинилися за нашим укриттям. Свіжі боби і овочі чудово пахли.
  
  
  Раптом з гучним ревом двері відчинилися, і всередину залив брильов.
  
  
  "Шість ящиків?" сказав голос.
  
  
  «Так, шість».
  
  
  'Добре.'
  
  
  Двері знову зачинилися. Ми знову зітхнули. Поїзд рушив ривками, і я відчув, що ми переходимо міст. Ми зупинилися приблизно на півдорозі через міст.
  
  
  Її прошепотів. - Що тепер?'
  
  
  Я думаю, вони тут проводять свій ритуал, - сказала Хізер. «До поїзда підходять два російських офіцера і два держслужбовців. Посеред мосту вони зустрічають турків. У всякому разі, ви знаєте: салют, рукостискання, весь бардак.
  
  
  Ми слухали, і дійсно, за межами машини говорили по-руському. Хізер була права. Пролунав сміх, і хтось щось крикнув по-турецьки. Через кілька хвилин ми почули звук металу об метал і скрегіт по рейках. Воно прийшло з боку локомотива, є загородка посеред мосту? » - запитав її Хізер.
  
  
  - Якщо її правильно пам'ятаю, через рейки сталева балка. Думаю, його зараз забирають.
  
  
  Вона знову була права. Через мить поїзд знову рушив. По глухому звуку коліс ми могли б сказати, що знову набряклість на твердій землі. Через кілька хвилина потяг знову зупинився. Ми були в Росії.
  
  
  «Це російський прикордонний пост», - прошепотіла Хізер. - Зараз у поїзді тільки екіпаж. Кочегар, інженер і кондуктор. Російські солдати. .
  
  
  Двері з гуркотом відчинилися. Голос молодої людини по-російському крикнув: «Шість ящиків овочів».
  
  
  Ми замерзли. Якщо солдат зайде на перевірку, він одразу нас побачить.
  
  
  Двері залишалася відкритою. Голос пролунав здалеку: «Є редька?»
  
  
  На мить запанувала тиша. Потім голос у день крикнув: «Ні, на цей раз без редиски. Тільки моркву і квасолю. Хочете морквину? Хізер стиснула моє стегно. Ми затамували подих.
  
  
  «Ні, я не люблю моркву».
  
  
  За мить двері знову зачинилися.
  
  
  'Ісус Христос!' - прошепотів я в темряві.
  
  
  «У мене зупинилося складати долар», - задихаючись, сказала Хізер.
  
  
  Поїзд з тряскою знову рушив углиб Росії. Поступово він набирав швидкість і їхав по рейках. Нарешті ми змогли дихати глибше. Ми вийшли з-за ящиків, і її знову відкрив двері. Пейзаж був приблизно такий же, але тепер ми їхали з Росії. Ми проїжджали перехрестя, і далеко її побачив двох людей, що йдуть по гравійної дорозі, імовірно селянську пару. Вони виглядали майже так само, як турки по той бік кордону.
  
  
  «Ми будемо в селі через двадцять миль», - сказала Хізер. «Якщо поїзд сповільниться, ми повинні зістрибнути. Тоді ми будемо досить близько до Батумі ». Їй був радий, що зі мною була Хізер, тому що я ніколи особливо не турбувався про турецько-російському кордоні. Її знань було достатньо, щоб побудувати план, який можна було виконати.
  
  
  Принаймні, план, який ми могли б спробувати здійснити.
  
  
  Через п'ятнадцять хвилина поїзд загальмував. Ми підійшли до села. Це був час для нас зістрибнути. Хізер стрибнула першої. Вона впала у високу траву залізничного насипу і котилася, поки не впала. Її і стрибнув за нею і приземлився на ноги, але моя швидкість звертається мене головою в курний підлісок. Ніяких синців, тільки потерпіла мою гідність. Ми лежали, поки поїзд не зник з виду. Потім Хізер встала і пішла до мене по траві, струшуючи пил зі своєї спідниці та блузки. «Добре», - весело сказала вона. «Ми в Росії, містер Картер. Думаєш, ми звідси виберемося?
  
  
  «Ти теж ніколи не будеш задоволений», - усміхнувся я.
  
  
  Вона вказала на територію. «Батумі в залі на півночі. Якщо ми обійдемо село, ми, ймовірно, знайдемо дорогу, що веде туди ».
  
  
  'Відмінно. Проблема тільки в тому, що у нас немає транспорту ».
  
  
  «Ми все ще можемо спробувати подорожувати автостопом», - сказала вона.
  
  
  Деякий час думав про це. Російська мова Хізер був ідеальним, а мій прийнятний. «Ти прав», - сказав я. 'Ми можемо це зробити. І ми це зробимо»
  
  
  "Але, Нік ..."
  
  
  "Ви говорите, що це занадто ризиковано?"
  
  
  «Ну взагалі-то так».
  
  
  "У вас є ідея трохи краще?"
  
  
  Вона скривилася. «Гаразд, тоді нібито шлях».
  
  
  Нам знадобилося півгодини, щоб знайти дорогу на північ. Ми почували себе так, як ніби ми цілу вічність чекаємо проїзду машини. Хізер була угрюма і трохи налякана. Гей, не подобалася ідея подорожувати автостопом по півдню Росії по шпигунського завданням. Її, до речі, теж. Але іноді вам доводиться сильно ризикувати, щоб операція пройшла успішно.
  
  
  Нарешті під'їхала машина. Автомобіль російського виробництва десятирічної давності, що зовні нагадує довоєнний американський автомобіль. Її, помахав водієві, і він зупинився у великій хмарі пилу.
  
  
  Її запитав його. - "Ви збираєтеся в Батумі?" Її, заглянув у відкрите вікно. Водій був невисоким, щільним чоловіком з круглим рум'яним обличчям. Два яскраво-блакитних очі пильно подивилися на мене.
  
  
  «Так, її освіта в Батумі», - сказав він, намагаючись мигцем розгледіти Хізер. 'Залазьте.'
  
  
  Її відсунув два пошарпаних шкіряних портфеля і селл на заднє сидіння. Хізер села попереду, поряд з російською.
  
  
  «Нам не пощастило з нашим байком», - пояснила вона, коли ми продовжили шлях. "Ви живете в Батумі?"
  
  
  «Ні, немає», - сказав він зі сміхом. «Я далеко від дому. Її живу в Ростові. Її об'їжджаючи всю місцевість, щоб оглянути комуни ».
  
  
  «А, зрозуміло», - сказала Хізер. «У вас особлива робота».
  
  
  Він був задоволений. «Ні, це нормально. Адже кожна робота по-своєму особлива. Чи Не правда?'
  
  
  «Звичайно, товариш, в цьому є правда», - відповіла Хізер.
  
  
  Він подивився через плече в мою сторону. "Чому ти їдеш в Батумі?"
  
  
  Її, сподівався, що ему не стало цікаво. Якщо він попросить занадто багато, ему доведеться померти марно. «Ми з сестрою збираємося відвідати нашого дядька». Їй здалося, що наша подорож пройде трохи легше, якщо він зможе фліртувати з Хізер.
  
  
  Він кинув на нах ще один довгий захоплений погляд. «Ах, твоя сестра! Її думав ...'
  
  
  "Net її сказав.
  
  
  Хізер кинула на мене погляд.
  
  
  «Здорово мати таку сестру», - сказав він. «Але в тебе інший акцент».
  
  
  Її мимоволі напружився.
  
  
  - Думаю, твоя сестра навколо цих місць. Але у вас дуже чіткий наголос: я б сказав, ви з півночі ».
  
  
  «Так, - швидко сказав я. «Ми виросли в Кірові. Таня ходила в школу в Москві, а потім переїхала сюди ».
  
  
  Наступні 45 хв ми продовжували блефувати, а він продовжував ставити запитання. Але він ніколи не ставав підозрілим. Він попросив мою адресу в Кірові, і мені довелося його придумати. Він запитав, як Хізер опинилася на півдні Росії, і вона розповіла йому красиву історію. Він слухав, і отримував задоволення від наших відповідей. Одним словом, він чудово провів час. Її весь час тримав руку поруч з Хьюго, готовий її використовувати, але в цьому не було необхідності.
  
  
  Ми приїхали в Батумі в половині третього дня і залишили його з величезною вдячністю і обіцянкою нанести ему візит. Ми були голодні, але у нас не було нас, російських грошей, наші посвідчень особи, необхідного для покупки їжі в Росії. Хізер увійшла в господарський магазин на вузькій головній вулиці. Вона сказала продавщиці, що у нах є брат у військовому таборі за містом, і що вона хоче його провідати. Жінка за прилавком сказала, гей, що це не звичайний військовий табір і відвідувачів не пускають. Але після деякій наполегливості вона була готова розповісти Хізер, як туди дістатися. Якщо вона була настільки дурна, щоб накликати на себе всякі неприємності, вона повинна була з'ясувати це сама.
  
  
  "Як ви думаєте, вона цього не повірила?" - запитав її Хізер.
  
  
  «Я так не думаю. Вона зробила більше, щоб позбавити мене від неприємностей, ніж дивуватися, чому її наполягала на тому, щоб знати, як туди дістатися. Коли ми збираємося?'
  
  
  «Не раніше темряви», - сказав я. «Ми повинні почекати до сьогоднішнього вечора».
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  
  
  Ми з Хізер сховалися в підліску біля високого паркану навколо колючого дроту. Була табличка з чітким написом:
  
  
  
  
  В'ЇЗД ЗАБОРОНЕНИЙ
  
  
  Батумський табір репатріантів.
  
  
  ОХОРОНЯЄТЬСЯ СОБАКАМИ.
  
  
  
  
  
  
  Собак ми ще не бачили, але це, звичайно, не означало, що ih там не було. Це був досить невеликий табір. Шість видовжених дерев'яних будівель і великий квадратний дерев'яний будиночок. Сергій лився навколо двох невеликих будівель і навколо дерев'яної хатини.
  
  
  Її оглянув безплідну, оповиту темрявою територію, коли двоє чоловіків вийшли, навколо головної будівлі і попрямували до одного навколо освітлених будівель. Один в солдатській формі, інший в цивільному. У солдата була рушниця, і він снаряд за чоловіком у цивільному. Вони сховалися в бараку.
  
  
  «Сер Альберт - не єдиний тут укладений, - прошепотів я.
  
  
  «Я знаходжу це лякає», - сказала Хізер.
  
  
  «Це має бути кошмар - раптово дізнатися, що ти проведеш залишок життя в концтаборі де-небудь у Сибіру, в оточенні людей, які навіть не говорять на твоїй рідній мові. У сенсі, для росіянина це здається досить поганим. Але англієць або американець, він ніколи не подолає шок ».
  
  
  «Це неправильно з боку росіян», - похмуро сказала Хізер.
  
  
  «Думаю, це ih ідея спільної роботи», - сказав я з кривою посмішкою. «У ih філософії немає місця ...»
  
  
  Її мовчав, коли двері дерев'яної хатини знову відчинилися, і вийшли ще двоє чоловіків. Ще один в'язень зі своєю охороною. Хізер присвистнула крізь зуби. Її теж дізнався бранця. Це був сер Альберт ... Він справив зовсім інше враження, ніж в Тарабии. Це було видно навіть у темряві. Там він, ймовірно, все ще запитував себе ілюзію, що є про що поговорити з росіянами, що він зможе відкупитися за свою свободу. Тепер всі його надії перетворилися в дим. Його плечі опустилися, і він мало не поплентався через територію. Майбутнє маячило перед ним, як насувається холодна тінь. І це его розглядалися опору глибокий удар. Двоє чоловіків увійшли в інші нетрі, де ще горів святим. Двері за ними зачинилися.
  
  
  Хізер повернулася до мене. "Боже мій, ти бачив, його ставлення до свого положення?"
  
  
  «Так», - сказав я. «Але, принаймні, ми знаємо, що він зараз тут. Я думаю, що цей солдат - его, особиста охорона і весь час з ним ».
  
  
  "Як ви думаєте, в кімнаті більше нікого немає?"
  
  
  'Можливо ні. Дивись!'
  
  
  З внутрішньої сторони паркану до нас попрямував охоронець з великою собакою на розбивати. Ми затамували подих, коли собака почала нюхати поруч з нами. Її спеціально пробрався в табір проти вітру, щоб не допустити подібних сюрпризів. Через кілька миттєвостей охоронець і собака пройшли. Охоронець несс на плечі крупнокаліберну гвинтівку.
  
  
  «Ми тут вже більше години, і це перший раз, коли він проходить», - сказав я. «Якщо ми закінчимо тут через годину, він нас не потурбує».
  
  
  «Може бути, це його перший об'їзд», - сказала Хізер. «Може бути, вони не почнуть проходити раніше восьмої, наприклад. Тоді він може прийти знову через півгодини ».
  
  
  'Це правда. Але ми повинні піти на такий ризик.
  
  
  Її зісковзнув на животі до паркану. Хізер прийшла відразу за мною. Коли ми підійшли до паркану, підняв її голову і озирнувся. Нічого або ніхто не рушив. Її, повернувся до Хізер.
  
  
  «Залишайся тут, щоб доглянути за цим проклятим годинниковим», - сказав я. «Коли він прийде, передайте цей сигнал». Її зобразив ніжний крик птаха. Вона підтвердив це бездоганно.
  
  
  'Відмінно. Якщо я не повернуся через три чверті години, йди без мене. Рухайтеся відкрито на південь, до кордону. Якщо доберешся Туреччину, іди до узбережжя в шостому кілометрах на схід від Адани. Підводний човен чекає там наступні п'ять ночей. Між північчю і двома годинами ночі. Ви повинні сигналізувати ліхтариком. Тричі короткий, один раз довгий ».
  
  
  «Три коротких, один раз довгий», - підтвердила вона. Між нами настало коротке мовчання. «Я краще піду з тобою, Нік».
  
  
  «Мені дуже шкода, але ти набагато важливіше в цьому місці. Гаразд, лягай і не хвилюйся.
  
  
  Її, ще раз озирнувся і встав. Її накинув пальто на колючий дріт і швидко виліз на паркан. Стрибнувши її, приземлився на іншу сторону.
  
  
  Її почав іти до хижі сера Альберта, коли двері головного будинку знову відчинилися, впускаючи знову охоронця та ув'язненого. Її, кинувся на землю і шталь чекати, поки вони зникнуть в хатині на дорозі.
  
  
  Її, скочив на ноги і побіг до найближчої хижі. Її постояв на день в тіні кілька секунд. Потім її, схопився за ручку і штовхнув двері.
  
  
  Сер Альберт лежав на одній навколо двох складних ліжок, закривши обличчя рукою. Солдат гучним голосом читав уривок з Леніна. Его кобурі лежали на столі, пістолет і все таке. Поки він продовжував читати, її пробрався в хатину і обережно зачинив двері. Але охоронець почув клацання, який зачинив двері назад у замок, і подивився вгору.
  
  
  Він заревів. - Хто йде!' 'Це'
  
  
  Їй дозволив Хьюго вислизнути навколо піхов і приготувався кинути стилет. Тим часом російська потягнувся за своїм пістолетом на столі. Стилет із свистом пронісся по повітрю, а російська дряпнув мою груди. Він був поранений в передпліччя, а не в груди, як її планував. З криком боляче він впустив пістолет. Він витяг ножа навколо своєї руки, коли її, перекотився через стілець. Її вдарив його его відразу двома ногами, і ми продовжили кататися по підлозі разом.
  
  
  'Ти!' Її чув заклик сера Альберта.
  
  
  Ми боролися на підлозі між двома ліжками. Раптом солдат селл на мене, намагаючись дотягнутися до мого горла стилетом. Її потягнув його за руку, і Хьюго пройшов менш ніж в дюймі від моєї голови. Солдат був сильним і до того ж у кращій позиції. Наші руки тремтіли від величезної напруги, і знову Хьюго страхітливо наблизився. Раптовим ривком викрутив її ему руку, і ніж з гуркотом упав на підлогу. Її визволив іншу руку і вдарив кулаком відвертими в его квадратному особі. Він скотився з мене на підлогу.
  
  
  'Кинь це!' - Сер Альберт стояв над нами. «Залиш мене в спокої, ідіот!»
  
  
  Її проігнорував його. Ми з солдатом хотіли, лежав десь на підлозі стилет. Він знайшов його першим, і його готель знову кинутися на нього, але сер Альберт висів у мене на плечах. Її вдарив його ліктем в житті. Задихаючись, він упав на ліжко. Її зробив великий крок до солдата і вдарив його ногою в голи. Її вдарив його по щоці і відкинув кулаком. Її витягнув ножа з його рук. Як тільки він збирався встати, її встромив стилет ему в груди. Його щелепа відвисла, а тулуб повільно зісковзнула в бік. Її витягнув з нього Хьюго. Він помер.
  
  
  «Ви вбили його», - обвиняюще сказав сер Альберт.
  
  
  «З мене вже досить тебе», - сказав я, відв'язуючи пару наручників з пояса мертвого російської. Її скував руки сера Альберта і заткнув йому рота рушником, перш ніж він встиг покликати на допомогу. Він дивився на мене, коли її роздягав російської і приміряв форму. Носити чужого одягу стало рутиною.
  
  
  «Гаразд, пішли», - сказав її полоненому, надягаючи стрічку з набоями.
  
  
  І з сером Альбертом попереду мене вийшов її навколо хатини. Нікому не побачити. Її б охоронця з його собакою, але вони не з'явилися. Її вже збирався підійти до огорожі, коли за головною будівлею виявив схожий на автомобіль джип.
  
  
  Він майже не думав про це, її зробив це. У нас не було транспорту, і я не міг втратити цю можливість. Її взяв сера Альберта з собою туди, де лежали Хізер.
  
  
  «Піди до воріт і продовжуй говорити на годиннику», - сказав її ей. «Скажіть їм, що ви з Батумі і хочете відвідати одного навколо охоронців. Просто придумайте ім'я. Її буду з вами через кілька хвилина.
  
  
  «Добре, Нік».
  
  
  Її потягнув сера Альберта назад в головне будівлю і була його в кузов джипа. Немає ключа в замку запалювання. Її намацав під приладовою панеллю два дроти запалювання і з'єднав ih разом. Двигун завівся. Ми об'їхали бревенчатую хатину, до воріт.
  
  
  Хізер сиділа в яскраво освітленій гауптвахті, ведучи напружену розмову з охоронцем. Коли він почув, як її, зупинився біля воріт, він вийшов. Він подивився на сера Альберта, а потім на мене.
  
  
  'Хто ти?' - підозріло запитав він.
  
  
  «Мене відправили по Батумі забрати цього ув'язненого. Коли її прийшов сьогодні ніяк не коли, мене вже чекав хтось інший ».
  
  
  "Можу її побачити папери, які його звільняють?"
  
  
  'Ну звичайно; для estestvenno. Її ih дістану ». Її виліз навколо джипа і сунув руку у форму. Тим часом Хізер сиділа за охоронцем, тримаючи свій чисте 0,380 калібру, готовий до використання.
  
  
  Поки її порпався у вкраденій туніці для паперами, Хізер підняла револьвер і з силою вдарила його по черепу. Охоронець зі стогоном упав. Їй дозволив Хьюго прослизнути в мою руку.
  
  
  «Почекай», - сказала вона. 'Це не обов'язково. Він залишається без свідомості досить довго.
  
  
  Вона була права. Її Хьюго поклав назад у піхви і залишили охоронця в живих. Мені було цікаво, чи дав він мені теж такий шанс. Хізер увійшла, а її потягнув охоронця по виду. Її стрибнув назад у машину і натиснув на педаль газу. Зарычав, джип помчав у ніч.
  
  
  Ми були єдині на дорозі, і кілька кілометрів ми їхали швидко. Її попросив Хізер зняти тканину з rta сера Альберта, щоб не заважати його диханню. Він відразу почав нас звинувачувати. Я як раз збирався дати йому зрозуміти, що він повинен бути чертовски спокійним, коли джип, такий же, як той, на якому ми їхали, наблизився до нас з іншої сторони.
  
  
  Її сказав. - «Прокляття!» .
  
  
  Інший джип пригальмував. Як ніби готелі зупинитися. Її, знав, що у нас будуть великі проблеми, якщо ми зупинимося. Її, помахав їм, проїжджаючи ну він ж швидкістю. В іншому джипі було двоє солдат і офіцер.
  
  
  Сер Альберт повернувся і закричав їм. 'На допомогу! Мене викрадають!
  
  
  Інший джип почав повертати. Її притиснув акселератор до низу.
  
  
  «Якби ти не був таким біса важливим для нашого проклятого уряду...» - люто сказала Хізер.
  
  
  Її, подивився в дзеркало заднього виду і побачив, як маячать ih фари. «Їм доведеться зробити все можливе для цього».
  
  
  Ми на повному ходу минули Батумі і згорнули на дорогу до кордону. Трохи менше двох годин їзди. Її вже їхав по бруківці близько п'яти кілометрів, коли виявив зліва гравійну дорогу. Її різко повернув, і знову натиснув на газ. З гуркотом ми летіли по темній дорозі. По боках джипа зарості зарості, а гравій гуркотів по днищу. Фари позаду нас теж зробили покажчиків і погналися за нами. Її зробив ще один крутий покажчиків і побачив густий підлісок на шляху моїх фар. Її вимкнув святий і поїхав через неглибоку канаву в кущі. Як тільки ми зупинилися, її схопив сера Альберта і затиснув йому рота долонею. Мить інший джип з ревом проїхав mimmo і продовжив іти по дорозі, не зменшуючи швидкості.
  
  
  Її почекав, поки перестав чути звук іншого двигуна, потім повернув джип назад на дорогу в тому напрямку, звідки ми їхали і ми рвонулися вперед. До кордону.
  
  
  Сер Альберт почав кричати. - 'Вірних мене!'
  
  
  Мені набрид сер Альберт. Переконавшись, що ми назавжди втратили переслідувачів, її припаркував машину на узбіччі дороги і тримав Вильгельмину перед його особою.
  
  
  «А тепер слухай уважно», - сказав її загрозливо спокійно. «Мені все це набридло ниття про моєю спиною. Ми можемо бути на кордоні в будь-яку хвилину. Ви або приєднаєтеся до нас, або ні.
  
  
  «Ви можете вибрати самостійно. Якщо ти не хочеш йти, її проделю тобі велику дірку відкрито тут і зараз ».
  
  
  Її, бачив, як Хізер вивчала моє обличчя. Я не мав на увазі нічого навколо того, що сказав, просто ненавидів його. Але її готель зрозуміти серйозність ситуації. Ему довелося співпрацювати.
  
  
  Сер Альберт сумно дивився на пістолет, мало.
  
  
  Він сказав. - "Яка різниця, якщо ти вб'єш мене?" «Вони все одно вб'ють мою дружину і доньку».
  
  
  «Це саме те, що вони говорять», - сказав я. «І вона вже в який раз кажу вам, що ні. Кому ви збираєтеся вірити? Її підніс «люгер» до його очей.
  
  
  Він подивився на мене. "Ви мені говорите правду?"
  
  
  О, мій Бог!' простогнала Хізер.
  
  
  «Так, її, кажу правду», - терпляче відповів я.
  
  
  Він глибоко зітхнув. «Добре, тоді я в делле».
  
  
  «Дуже розумно», - холодно сказав я.
  
  
  Через п'ятнадцять хвилина здалася кордон. Для початку був паркан навколо колючого дроту з двох сторін. На ній, як і рідини і крові Хізер, була смуга зораної землі. Потім мінне поле, і наступний корпусу з колючого дроту, завтовшки в три-coil. Поруч з дорогою знаходилася вежа висотою близько двадцяти футів з кулеметом. Біля підніжжя вежі стояв вартовий. Сотні метрів до і потім годинного висвітлювалися прожекторами.
  
  
  Коли ми повільно їхали до нього, вийшов охоронець. У нього була автоматична гвинтівка.
  
  
  «Він не повірить нам, що б ми ему нам говорили», - сказав я. «Він хоче побачити папери. Чим більше, тим краще. Так що ми повинні з цим боротися ».
  
  
  "Але хіба ви не бачите цей автомат?" - сказав сер Альберт. "Вони просто підірвуть нас!"
  
  
  «Якщо ви будете співпрацювати, у нас буде шанс», - сказала ему Хізер.
  
  
  «Візьми на себе вартового», - сказав її Хізер. «Я візьму людину в башті».
  
  
  Тепер ми були всього в десяти метрах від стовпа. 'Стояти!' крикнув вартовий. Він вказав на місце приблизно на півдорозі між ним і нами.
  
  
  Її знову включив знущання. Охоронець в башті повернув автомат так, що тепер він нас прикривав. Хізер сховала свою Стерлінг під сумочкою. Її виліз навколо джипа і пішов вперед, де мене чекав російська. Їй був щасливий скористатися формою і військовою машиною.
  
  
  «Я відвезу цієї людини до турецького кордону, - сказав я. «Наказ від командира Батумі».
  
  
  Він пильно подивився на мене, напевно, подумав, що у мене дивний акцент. 'Вірний.' Він подивився на Хізер і сера Альберта. Це був молодий чоловік з яскраво-блакитними очима і гострим підборіддям. Він тримав гвинтівку напоготові і кивнув серу Альберту. "Громадянин?" Він запитав, чи був сер Альберт уродженцем Росії.
  
  
  'Голосування папери. Її знову поліз в хвилину. Це був знак для Хізер. Її витягнув «люгер» і цілився mimmo голови годинного на людину в башті.
  
  
  Він подивився на мене недовірливо. Потім він підняв гвинтівку. Через частку секунди розбилося лобове скло джипа. Хізер всадила в нього кулю. Охоронець отримав удар у груди і відсахнувся.
  
  
  Його пістолет вистрілив тричі. Кулі потрапили в землю біля моїх нога, але я не звернув на це уваги. Її обережно натиснув на курок люгера, коли людина у вежі на мить зрушив з місця.
  
  
  Звук люгера пронісся крізь ніч разом зі звуком інших знарядь. Людина на вежі закричав і впав навзнак, але я відчував, що його его недостатньо.
  
  
  Її покликав Хізер. - "Сідай за кермо і їдь!" Коли її обережно підвівся, дивлячись на вежу, Хізер стрибнула за кермо і додала швидкість. Людина в башті сплив, поставив кулемет на місце і обрушив на нас залпу. Кулі розбили дорожнє покриття і відскочили від металу капота. Одна пробила лобове скло та вдарила сера Альберта в руці. Її обережно прицілився з «Люгера».
  
  
  Вільгельміна гримнула в моїх руках, і на цей раз її потрапив у те, до чого прагнув. Солдат схопився обома руками за груди, впав горілиць, і зник з виду.
  
  
  Джип їхав, коли її, скочив у кузов. Хізер різко обігнула тіло мертвого вартового, дала повний газ і поїхала відверті через бар'єр. Коли ми наближалися до турецького кордону, за нами не було ніякого залпів. Чоловік у вежі також був остаточно знищений.
  
  
  На турецькому прикордонному посту стояв тільки один солдат. І вимкнути його не потрібно жодних зусиль. Коли він стояв приголомшений, слухаючи пояснення Хізер, її сильно вдарив його по потилиці руків'ям Вільгельміни. Ми були в Туреччині. А тепер інше.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  
  
  В три години ночі ми проминули невеличку село, погрузившуюся в глибоку тишу. Там ми обміняли нашу російську машину на великій старий Шевроле. Поки ми їхали, її викинув форму та формений кашкет у вікно.
  
  
  Він вночі ми не зіткнулися з поліцією. Їй був упевнений, що турки, як і раніше, нас шукають. Але, мабуть, вони не збиралися жертвувати своїм нічним сном костя нас. Тим краще, щоб ми могли безперешкодно перетнути кордон. Ніяк не коли було б ценымногие важче. Крім того, потрібно було враховувати наявність Сезака і Басимеви в прибережному районі. Вони були досить професійні, щоб розуміти, як ми готелі втекти. Зрештою, ми не могли б з'явитися на вокзалах або в аеропортах.
  
  
  Челік був би дуже злий. Якщо Басимеви або хто-небудь навколо його колег виявить нас раніше нього, у нього будуть великі проблеми. До теперішнього часу він знав мета нашої операції і повинен був прийти до висновку, що ми багато про nen знаємо. Дуже багато. Ймовірно, він уже попереджав Копанева і його товаришів.
  
  
  Як тільки стало світліше, її шталь уникати сіл і селищ. Сер Альберт був у досить важкому стані. На щастя, рана на його руці була не чим іншим, як глибокою раною на тілі, але його опір було серйозно підірвано подіями останніх декількох місяців. Він втратив багато крові. Хізер регулярно доводилося перев'язувати ему руку. Він зніяковіло пробурмотів про долю, що йому ніколи не слід було їхати в Туреччину. І що це його вина, що його дружина і дочка будуть вбиті. Його було важко не шкодувати.
  
  
  Ми втратили значну частину дня, об'їжджаючи села основні дороги. Можу посперечатися, що там патрулювання. Тільки лиже, до вечора ми досягли Гиазантепа на сирійському кордоні. Там ми згорнули на захід, у бік Адани і узбережжя.
  
  
  Стан сера Альберта продовжувало погіршуватися, і в кінці кінців ми змушені були зупинитися в невеликому селі недалеко від Адани, щоб купити ему аспірин.
  
  
  Ми вирішили, що Хізер краще всього підходить для покупок в аптеці, а також в продуктовому магазині. Поки ми з сером Альбертом чекали її в машині, біля нашої машини проїхав чорний «мерседес». Попереду сиділи двоє чоловіків з суворими холодними обличчями. На задньому сидінні стояли три знайомих фігури.
  
  
  Зліва від вікна був Челік Сезак. У центрі мій колега Олег Борисов, а праворуч - начальник відділу КДБ Василь Копанев.
  
  
  Її блискавично відвернувся, сподіваючись, що вони не побачать сера Альберта на задньому сидінні. Через кілька тривожних секунд «мерседес» зник через поля зору, і він знову зміг дихати. Коли Хізер повернулася з аспірином, їй розповів цю історію.
  
  
  «Вони швидкі», - спохмурніла Хізер.
  
  
  «Копанев не дурень», - сказав її і взяв з собою велосипед. «Звичайно, він розумів, що ми переїдемо на південно-східне узбережжя. Думаю, він знає напам'ять кожне місце приземлення на узбережжі. Доведеться бути чертовски обережним.
  
  
  "Можу його дізнатися, про що ви всі говорите?" - запитав сер Альберт, коли ми поволі виїжджали навколо села.
  
  
  «Людина, який організував вашого захвату, тільки що проходив тут», - сказав я. «Він шукає нас. Може, він і нас знайде ». Її постарався, щоб мій голос абсурдно невимушено.
  
  
  «О, - тупо відповів сер Альберт.
  
  
  Ми залишили село позаду і повільно і обережно поїхали в бік Адани. Знову стало темно, і вдалині ми могли бачити задні ліхтарі інших машин. Єдине рух, яка підійшла до нас, було двома вантажівками. Ми одного разу зупинилися по дорозі, щоб дати Хізер можливість поглянути на руку сера Альберта. Його худе бліде обличчя було серйозним.
  
  
  «Ви мали рацію, - сказав він. «З самого початку її вів себе, як дурень».
  
  
  «Забудьте про це, - сказав я.
  
  
  «Ні, ви її марно сюди поїхав. Але моя сім'я ...
  
  
  Хізер дружелюбного подивилася на нього. "Ми розуміємо." - м'яко сказала вона.
  
  
  Він запитливо подивився на нах. «Як ви думаєте, у нас є шанс? Я маю на увазі, щоб вибратися звідси живим?
  
  
  «Якщо пощастить, - сказала Хізер. - Отже, твоїй руці поки доведеться з цим впоратися. На борту вам буде надана медична допомога ».
  
  
  Він подивився на нас обох. «Спасибі», - сказав він. 'За всі.'
  
  
  Потім довгих пошуків ми знайшли скелясту крапку в шостий кілометрах від Адани. Її виїхав на «Шевроле» на вузький пляж і припаркував його за великим валуном біля підніжжя обриву. Там він був поза полем зору. Ми вийшли і втупилися на темну воду. Дрібні хвилі замерзли на пляжі.
  
  
  «Ну, голос і ми», - сказав я.
  
  
  Хізер окинула поглядом темний горизонт.
  
  
  «Невже ви теж думаєте, що, як у казці, рівненської опівночі американська підводний човен вийде на нас через сукню і відвезе в більш безпечні місця?»
  
  
  «Я знайшов потрібне місце», - сказав я. «Значить, вони будуть там в призначений час». Її просто покласти руку над маленьким ліхтариком, який знайшов у «Шевроле», і спробував знову. Він все ще працював. Сер Альберт сель на перекинувся. Він максимально підняв поранену руку і втупився на пісок. Її, притулився до валуну і шталь шукати машини на дорозі над нами. Хізер підійшла до мене.
  
  
  «Я не можу повірити, що ти збираєшся доставити нас живими і покинути Росію, Ніккі», - м'яко сказала вона, притискаючи до мене свої довгі світлі волосся. «А тепер ми тут, на турецькому узбережжі, саме там, де нас чекають. Це неймовірно.'
  
  
  Їй посміхнулася. «Не квапся. Ми ще не на підводному човні.
  
  
  «Це не заважає мені звикнути до тебе, Янкі».
  
  
  Її голос був м'яким, майже ніжним. «Я думаю, її буду сумувати за тобою».
  
  
  Її торкнувся її губ своїми. «Може бути, ми зможемо взяти довгий вихідний, коли будемо в Лондоні. Якщо наше начальство не проти, звичайно.
  
  
  «Було б здорово, Ніккі», - сказала вона. "Ви могли б відвезти мене ..."
  
  
  Її змусив її замовкнути жестом руки. Над нами, по дорозі їхала машина.
  
  
  Її покликав. - «Сер Альберт!»'Лягайте!'
  
  
  Її затягнув Хізер про скелю, і ми подивилися на машину, яка займається зупинилася в тому місці, звідки відкривався гарний вид на пляж. Сер Альберт лежав на корчами і був практично невидимим. Чоловік у поліцейській формі вийшов навколо машини і оглянув пляж. Її, відчував, як б'ється складати долар Хізер, коли вона тулилася до мене. Поліцейський повернувся, sel і поїхав.
  
  
  Сер Альберт насилу піднявся на ноги.
  
  
  'Все в порядку?' - запитала его Хізер.
  
  
  «Так, добре». був его ревматизму.
  
  
  «Це було на межі», - сказав я, глянувши на годинник. Майже опівночі.
  
  
  Ми знову окинули поглядом темну воду, але нічого схожого на підводний човен не було видно. Малоймовірно, що капітан спливе зі своїм кораблем раніше обумовленого часу. Її ходив по пляжу, іноді поглядаючи на годинник. На прибережній дорозі над нами було тихо. Цікаво, де зараз буде Сезак? Імовірно він і його друзі по КДБ обшукали всі печери і пляжі на узбережжі. Або вони не подумали про цьому місці, або ще не дісталися до нього.
  
  
  Без трьох хвилина дванадцять пролунав раптовий шум води. Ярдах в міну від берега перед нами піднялася довга чорна тінь. Це було фантастичне видовище. Морська вода, що ллється навколо корпусу, і темний блискучий метал на тлі залитого місячним світлом неба.
  
  
  «Він там!» Хізер м'яко вітала. "У це важко повірити."
  
  
  «Боже мій», - сказав сер Альберт, в крайньому подиві дивлячись на гордість військово-морського флоту Сполучених Штатів.
  
  
  Люк бойової рубки відкрився, і за мить з нього вийшли двоє одягнених в темний матросів. Перший продовжував шлях до кулемета на носі, а початку другої тримав великий ліхтар, готовий до використання. На палубу піднялися ще двоє чоловіків.
  
  
  "У тебе є ліхтар, не так, Нік?" запитала Хізер.
  
  
  «Так, але вони повинні спочатку подати сигнал».
  
  
  Ми з нетерпінням чекали. Тоді матрос шталь подавати ліхтарем. Тричі короткий, один раз довгий. Її підняв ліхтарик і відповів на сигнали. Матрос помахав нам, і двоє інших вже скинули човен, щоб підібрати нас.
  
  
  «Давайте знімемо взуття і підемо їм назустріч», - сказав я. «Ми повинні зробити перехід як можна коротше». Її тільки нахилився, щоб розв'язати шнурки, як почув звук машини.
  
  
  Її швидко обернувся. Першою моєю думкою було, що повернулася міліція. Їй був не праві. На вершині скель зупинився довгий чорний «мерседес» Сезака. За nah вибігли люди.
  
  
  Її голосно крикнув. - «Сховатися!»
  
  
  Ледве її попереджали, як на вершині скель револьвери почали вивергати вогонь. Вони були метрах в шістдесяти від нас. Кулі врізалися в пісок між мною і Хізер. Її побачив силует Сезака, чітко окресленого на тлі вечірнього неба, голосно выкрикивающего накази по-турецьки. Поруч з ним сиділа величезна фігура Борисова. По іншу сторону від «мерседеса» був Копанев з двома бандитами. Сезак і його найманці несуть відповідальність за місто куль. Копанев стояв і дивився на підводний човен, а Чого зник за валунами біля машини. Явно з наміром зайняти скелю над нами.
  
  
  Сер Альберт знову впав на велику балку. Хізер підбігла до особливих валуну в попросив укриття. Її залишився на місці і впав на одне кожному племені. Її ретельно прицілився в силует Сезака і вистрілив. Він схопився за груди і впав назад, як колода. Їй був упевнений, що він більше не буде організовувати викрадення людей.
  
  
  Гангстери на мить припинили вогонь, а потім повернулися ще більш лютими, ніж раніше. Тим часом вони обережно пішли геть від машини по схилу до нас. Копанев присів поруч з «мерседесом» і теж почав стріляти.
  
  
  Хізер безперервно відкривала вогонь у відповідь, змушуючи ih ховатися. Його використовував її вогневу міць, щоб піти з насипу піску зліва від мене. Дві кулі потрапили мені в ноги, коли її, пірнув у своє мізерне укриття.
  
  
  'Не спускайся!' - крикнув її серу Альберту.
  
  
  «Добре», - почув її его крик з-за колоди.
  
  
  Ці нападники все ще не спіймали сера Альберта у вогні. Можливо, росіяни не залишили надії повернути його. Але я знав, що вони негайно кинуться до нього, якщо опір виявиться надто сильним.
  
  
  Ми були під вогнем трьох револьверів. Осколки каменю постійно літали навколо вух Хізер. Два бандити знову підійшли лиже. Її вийшов через свого укриття трохи вище, ніж мав, щоб вистрілити в одного навколо них, і вони відразу ж відкрили вогонь по мені. Один постріл схибив, але почала другий потрапив мені в ліве плече й повалив мене на землю.
  
  
  Вилаявшись, її поповз назад в своє укриття. Від іншої кулі пісок закружляв навколо мене. Її оглянув скелі над Хізер, шукаючи хоч якихось ознак присутності Борисова. Як тільки він туди добрався, нас замкнули. І безнадійно в біді. Але тут нам на допомогу прийшов флот. З носової частини корабля пролунав гучний залп, і над нами засвистіли кулі. Одіна навколо бандитів підняв руки вгору і був відкинутий назад, до кам'яної стогнати. Його зброя впало з гуркотом. Його колега подумав, що пора шукати краще укриття. Її обережно вистрілив у нього, але в цьому більше не було потреби. Лютий кулеметний вогонь вразив його. Обертаючись навколо своєї осі, він звалився вниз.
  
  
  На вершині скелі Копанев відчайдушно вистрілив у сера Альберта, який притулився до колоді. Величезні уламки дерева розліталися, і пісок фонтаном шмагав навколо нього, але сер Альберт не постраждав.
  
  
  Копанев здався, коли його рушницю було порожньо, і стрибнув у «мерседес». Очевидно, він збирався втекти одіна. Хізер зробила свою Стерлінг лобове скло машини.
  
  
  В той же час її мигцем побачив грізну постать Борисова. Він стояв на скелях над Хізер. Він тримав нас всіх на лінії вогню. Схоже, готель спершу вбити Хізер, а потім сера Альберта. Хізер тричі вистрілила в лобове скло «мерседеса». На третьому кадрі її побачив, як Копанев різко впав на кермо. Через Секунду пролунав монотонний звук ріжка, в який він вдарив його головою.
  
  
  До цього моменту її повернувся і підтримав Вильгельмину передпліччям, щоб ретельно прицілитися. Борисов зробив те ж саме в напрямку Хізер. Голос чому я не міг більше чекати. Якщо її збирався врятувати Хізер, мені потрібно було діяти швидко. Його натиснув на курок. Борисов сіпнувся назад, як ніби його потягнули мотузкою на скелю. Его револьвер вистрілив ще двічі. Перший постріл влучив у валун поруч з головою Хізер. Початку другої опинився в кам'яній стогнати на кілька метрів вище. Він був поза полем зору, але на вершині скелі сиділа тиша.
  
  
  «Як я сказав, Борисовим», - пробурмотів її крізь зуби. «Якщо ти наведеш на мене пістолет, використовуй его». Її почув приглушений крик з палуби субмарини. Хізер помахала їм порожнім Стерлінгом. Сер Альберт з'явився з-за шматка дерева, явно приголомшений.
  
  
  Її запитав його. - Як справи?'
  
  
  Він подивився на моє закривавлене плече. «Думаю, не ценымногие гірше, ніж у тебе». Він спробував посміхнутися. Хізер підійшла до нас і оглянула мою рану. «Ніяких ударів по кістки. Тобі знову пощастило, Ніккі.
  
  
  «Я знаю», - сказав я, дивлячись у бік човна, яка займається вже йшла. "Підемо привітати наших рятувальників?"
  
  
  Ми пішли до човна, і матрос, який керував судном, допоміг нам піднятися на борт. «Корабельний лікар готовий, і всім є свіжий кави», - сказав він. «Відмінна медична допомога серу Альберту і хороший гарячу чорну каву для мене», - сказав я.
  
  
  «Так, сер», - відповів моряк.
  
  
  Хізер накинула мені на плече ганчірку і тепер повертала до темного берегової лінії. «Сезаку слід було продовжити свою роботу в поліції», - сказала вона. «З дружиною».
  
  
  «До біса Сезака», - сказав я. «Але я дійсно думаю, що операція « Блискавка » змусить росіян задуматися».
  
  
  «Нехай ваші слова виявляться правдою», - м'яко і урочисто сказав сер Альберт.
  
  
  Мені нічого було додати до цього.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"