Курланд Майкл : другие произведения.

Незалежно вiд вартостi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  Змiст
  
  Змiст
  
  Також Майклом Курландом
  
  Титульний аркуш
  
  Авторськi права
  
  Посвята
  
  Подяки
  
  Епiграф
  
  Прелюдiя
  
  Глава Перша
  
  Глава Друга
  
  Глава Третя
  
  Роздiл Четвертий
  
  Iнтерлюдiя
  
  Роздiл П'ятий
  
  Глава Шоста
  
  Глава Сьома
  
  Глава Восьма
  
  Глава Дев'ята
  
  Глава Десята
  
  Глава Одинадцята
  
  Глава Дванадцята
  
  Роздiл тринадцятий
  
  Глава Чотирнадцята
  
  Роздiл П'ятнадцятий
  
  Глава Шiстнадцята
  
  Роздiл Сiмнадцятий
  
  Глава вiсiмнадцята
  
  Глава Дев'ятнадцята
  
  Глава Двадцята
  
  Глава Двадцять перша
  
  Роздiл Двадцять другий
  
  Глава Двадцять третя
  
  Глава Двадцять четверта
  
  Глава Двадцять П'ята
  
  Глава Двадцять шоста
  
  Глава двадцять сьома
  
  Глава двадцять восьма
  
  Глава двадцять дев'ята
  
  Глава Тридцята
  
  Глава Тридцять перша
  
  Глава Тридцять друга
  
  Глава тридцять третя
  
  Роздiл Тридцять четвертий
  
  Роздiл тридцять П'ятий
  
  Примiтка автора
  
  Змiст
  
  Обкладинка
  
  Також Майклом Курландом
  
  Титульний аркуш
  
  Авторськi права
  
  Посвята
  
  Подяки
  
  Епiграф
  
  Прелюдiя
  
  Глава Перша
  
  Глава Друга
  
  Глава Третя
  
  Роздiл Четвертий
  
  Iнтерлюдiя
  
  Роздiл П'ятий
  
  Глава Шоста
  
  Глава Сьома
  
  Глава Восьма
  
  Глава Дев'ята
  
  Глава Десята
  
  Глава Одинадцята
  
  Глава Дванадцята
  
  Роздiл тринадцятий
  
  Глава Чотирнадцята
  
  Роздiл П'ятнадцятий
  
  Глава Шiстнадцята
  
  Роздiл Сiмнадцятий
  
  Глава вiсiмнадцята
  
  Глава Дев'ятнадцята
  
  Глава Двадцята
  
  Глава Двадцять перша
  
  Роздiл Двадцять другий
  
  Глава Двадцять третя
  
  Глава Двадцять четверта
  
  Глава Двадцять П'ята
  
  Глава Двадцять шоста
  
  Глава двадцять сьома
  
  Глава двадцять восьма
  
  Глава двадцять дев'ята
  
  Глава Тридцята
  
  Глава Тридцять перша
  
  Глава Тридцять друга
  
  Глава тридцять третя
  
  Роздiл Тридцять четвертий
  
  Роздiл тридцять П'ятий
  
  Примiтка автора
  Також Майклом Курландом
  
  Серiал " Професор Морiартi "
  
  ПЕКЕЛЬНИЙ ПРИСТРIЙ
  
  СМЕРТЬ ПРИ ГАЗОВОМУ СВIТЛI
  
  ВЕЛИКА ГРА
  
  IМПЕРАТРИЦЯ IНДIЇ
  
  ХТО МИСЛИТЬ ЗЛО
  
  Серiал " Лорд Дарсi "
  
  ДЕСЯТЬ МАЛЕНЬКИХ ЧАРIВНИКIВ
  
  ВИВЧЕННЯ МАГIЇ
  
  Серiя " Олександр Брас "
  
  ДУЖЕ РАНО ПОМЕР
  
  ДIВЧАТА В ТУФЛЯХ НА ВИСОКИХ ПIДБОРАХ
  
  Трилер про Велькере i Сабой
  
  ДЗВОНИ ПЕКЛА *
  
  * доступно в Severn House
  БУДЬ-ЯКОЮ ЦIНОЮ
  
  
  
  
  
  Майкл Курланд
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Ця електронна книга захищена авторським правом i не повинна копiюватися, вiдтворюватися, передаватися, поширюватися, здаватися в оренду, лiцензуватися або публiчно виконуватися або використовуватися будь-яким чином, за винятком випадкiв, спецiально дозволених у письмовiй формi видавцями, як дозволено умовами, на яких вона була придбана, або як строго дозволено чинним законодавством про авторське право. Будь-яке несанкцiоноване розповсюдження або використання цього тексту може бути прямим порушенням прав автора i видавця, i виннi можуть понести вiдповiдну вiдповiдальнiсть за законом.
  
  
  
  
  
  Перше свiтове видання вийшло у Великобританiї i США в 2021 роцi
  
  автор: Severn House, видавництво Canongate Books Ltd.,
  
  Хай-стрiт, 14, Единбург, EH1 1TE.
  
  Торговельне видання в м'якiй обкладинцi, вперше опублiкований у Великобританiї i США в 2022 роцi
  
  автор: Severn House, видавництво Canongate Books Ltd.
  
  Це електронне видання вперше опублiковано в 2021 роцi видавництвом Severn House,
  
  вiдбиток видавництво Canongate Books Ltd.
  
  severnhouse.com
  
  Авторське право No Майкл Курланд, 2021
  
  Всi права захищенi, включаючи право на вiдтворення повнiстю або частково в будь-якiй формi. Право Майкла Курланда бути iдентифiкованим як автор цi"ї роботи було заявлено у вiдповiдностi з Законом про авторське право, промисловi зразки i патенти 1988 року.
  
  Данi про каталогiзацiї Британської бiблiотеки при публiкацiї
  
  Запис в каталозi CIP для цього видання доступна в Британськiй бiблiотецi.
  
  ISBN-13: 978-0-7278-8970-6 (в обкладинцi)
  
  ISBN-13: 978-1-78029-761-3 (торгова газета)
  
  ISBN-13: 978-1-4483-0499-8 (електронна книга)
  
  Це художнiй твiр. Iмена, персонажi, мiсця i подiї " продуктом уяви автора або використовуються вымышленно. За винятком випадкiв, коли для сюжетної лiнiї цього роману описуються реальнi iсторичнi подiї та персонажi, усi ситуацiї в данiй публiкацiї вигаданi, i будь-яке подiбнiсть з реальними людьми, живими чи мертвими, комерцiйними установами, подiями або мiсцями дiї " суто випадковим.
  
  Ця електронна книга, пiдготовлена
  
  Обмежене виробництво книг по Палимпсесту,
  
  Falkirk, Стерлингшир, Шотландiя
  
  Ця книга присвячу"ться Рiчардовi i Патрицiї Лупофф з вдячнiстю за дружбу на все життя
  ПОДЯКИ
  
  Я хотiв би подякувати Анджелу Беске, Майкла Конанта, Нiколаса Блейка, Рiчарда Люпоффа, Сару Портер i особливо Лiнду Робертсон за їх допомогу у виправленнi моїх найбiльш кричущих помилок. Всi помилки, звичайно, мої власнi.
  
  Ми будемо захищати наш острiв, чого б це не коштувало, ми будемо битися на пляжах, ми будемо битися на посадкових майданчиках, ми будемо битися в полях i на вулицях, ми будемо битися на пагорбах; ми нiколи не здамося.
  
  - Уїнстон Черчiлль
  
  На початку i веденнi вiйни важлива не справедливiсть, а перемога! Закрийте свої серця вiд жалю! Дiйте жорстоко! Вiсiмдесят мiльйонiв чоловiк повиннi домогтися того, що " їх правом. ... Правий той, хто сильнiший. ... Будьте суворi й безжальнi! Будьте непохитнi до всiх проявiв спiвчуття!
  
  - Адольф Гiтлер
  ПРЕЛЮДIЯ
  
  Нiмеччина зробить це з власної волi
  
  нiколи не порушуй свiт.
  
  Адольф Гiтлер, 1935 рiк
  
  Берлiн, п'ятниця, 11 серпня 1939 р.
  
  ЗЗ-группенфюрер Рейнхард Гейдрiх вiдсунув фiранку на вiкнi свого кабiнету на третьому поверсi i подивився на рух на Принц-Альбрехт-штрассе внизу. Вiн почував себе, можливо, зовсiм трохи, богом. Вiн знав те, чого не знали тi, хто проходив пiд ним, i про що не могли навiть здогадуватися. Вiн знав, як змiниться їх життя i життя, можливо, кожної людини в Нiмеччинi - в бiльшiй частинi Європи - i, звичайно, в Польщi. I йому належало нести вiдповiдальнiсть за значну частину цих змiн.
  
  I вiн зрозумiв, що йому краще зайнятися виконанням сво"ї ролi. 'Час, - сказав вiн сво"му ад'ютантовi, шлезианскому лейтенанту з виснаженим обличчям по iменi Шметтер, - ма" огидну звичку нестися риссю, незалежно вiд того, сидиш ти в сiдлi або нема"'.
  
  'Так, гер группенфюрер,' погодився Шметтер, гадаючи, про що, чорт вiзьми, тлумачить його бос. 'Безумовно, ма".
  
  Гейдрiх повернувся до свого столу, зiбрав розкиданi папери, списанi його почерком, в акуратну стопку i втупився на них. 'Я думаю, це все", - сказав вiн через хвилину. 'План повинен бути завершений настiльки, наскiльки це можливо, до початку дiй. Вiн повернувся до Шметтеру. 'Знайдiть ту секретарку, яка вмi" читати мiй почерк - як її звуть? - i отпечатай це на машинцi, ' сказав вiн йому. 'Три примiрники. Один для мене, один для Гiммлера, а третiй комплект доставте в штаб-квартиру гестапо i простежте, щоб його передали безпосередньо оберфюреру Мюллеру'.
  
  'Так, гер группенфюрер", - сказав Шметтер, клацнувши пiдборами - Гейдрiх любив вiйськову формальнiсть. 'Чи що-небудь ще?'
  
  'Так. 'Вiн повернувся в крiслi i глянув на ад'ютанта. 'Це найсуворiший секрет, - сказав вiн. - Ви не повиннi казати нiкому, кому не потрiбно знати. Нiхто.'
  
  'Так, гер группенфюрер", - сказав лейтенант Шметтер, виглядаючи ображеним тим, що Гейдрiх визнав за необхiдне повiдомити йому про це. 'Of course, Herr Gruppenführer.'
  
  Гейдрiх довго мовчки дивився на нього, а потiм продовжив: 'СС видiля" нам вiддiлення для цi"ї акцiї. Нам знадобиться для них форма. Польська вiйськова - пiхотна - форма з вiдповiдними знаками розрiзнення та iншими пiзнавальними знаками, що завгодно.'
  
  'Yes, Herr Gruppenführer. I де ...
  
  'Попроси Штутцмеля влаштувати це.
  
  'Yes, Herr Gruppenführer.'
  
  Гейдрiх стиснув губи i втупився в простiр. 'Зв'яжiться з комендантом концентрацiйного табору Дахау', - сказав вiн. 'Нам потрiбно десять - нi, п'ятнадцять - людина. В'язнi. Вони повиннi бути молодими i здоровими, i вони не повиннi виглядати дуже по-"врейськи. Накажiть їм прийняти душ, прополоскати, вимити i нагодувати протягом наступних кiлькох тижнiв. Вони повиннi бути розмiщенi в окремих бараках. I зробiть їм стрижки - вiйськовi стрижки. I нам теж знадобиться для них форма. Форма польської армiї. I нехай вони будуть готовi, коли ми за ними покличемо. Ймовiрно, до кiнця мiсяця. '
  
  'Yes, Herr Gruppenführer. I як довго, я повинен сказати, що вони будуть потрiбнi?
  
  О, 'сказав Гейдрiх, ' вони не повернуться'.
  ОДИН
  
  Як Прiам Ахiллесу заради свого сина,
  
  Отже, ти, в ночi, божественно ведений,
  
  Запитати про тiлах цих молодих людей, якi ще не вмерли
  
  Здаватися ще не почався бою.
  
  - Джон Мейсфилд
  
  Чартвелл, субота, 12 серпня 1939 р.
  
  ПрезидентСША Уїнстон Спенсер Черчилль, колишнiй член парламенту, канцлер казначейства i перший лорд Адмiралтейства, ввалився в свiй кабiнет i вибрав сигару з х'юмiдору, що стояв на величезному дубовому столi. 'Миль в годину! - сказав вiн.
  
  Лорд Джеффрi Сэбой, стояв бiля вiкна i дивився на простирався внизу велику англiйську сiльську мiсцевiсть, зробив вигляд, що не помiтив, що Черчiлль у сво"му поношеному жовтому халатi i домашнiх капцях, здавалося, зовсiм недавно вилiз з ванни. 'Дiйсно, миль на годину,' погодився вiн.
  
  'Не знав, що ви вже тут,' сказав Черчiлль. 'Вибачте. Я довго змусив вас чекати?
  
  'Недовго,' сказав лорд Джеффрi.
  
  'Не хочете вiскi з содовою? Черчiлль пiдiйшов до шафи в дальньому кiнцi кiмнати.
  
  'Ще трохи зарано,' сказав лорд Джеффрi.
  
  Черчiлль глянув на годинник на столi, якi показували кiлька хвилин другого. 'Так', - погодився вiн. 'Не хочете вiскi з содовою?'
  
  Лорд Джеффрi розсмiявся. 'Дуже добре, - сказав вiн. 'Дякую вам, сер.
  
  'Вибачте, що змусив вас чекати", - сказав Черчiлль, наливаючи два напою i пiдтримуючи один з келихiв Джеффрi. 'У мене з'явля"ться погана звичка змушувати людей чекати. Так не годиться. 'Вiн повернувся до свого столу i акуратно обрiзав кiнчик сигари, а потiм пожвавив його золотий запальничкою, яку його дружина Клеммi подарувала йому на їх четырнадцатилетие. 'Ти принiс новини? - запитав вiн.
  
  Лорд Джеффрi кивнув. 'Це буде вiйна', - сказав вiн. 'Протягом наступних кiлькох тижнiв. Нiмеччина створить привiд для вторгнення в Польщу'.
  
  'Так скоро? I звiдки у тебе це?
  
  'Фелiкс'.
  
  'А, твiй та"мничий зв'язного в Берлiнi. I вiн в такому становищi, що може знати?
  
  Лорд Джеффрi задумався. 'Мiж нами, - сказав вiн,' вiн високопоставлений офiцер вермахту. Просто у нього " вагомi причини не любити Гiтлера'.
  
  'Ах!' Сказав Черчiлль. 'Я хотiв би спонукати ще кiлькох членiв нашого уряду перейнятися неприязню до цього напыщенному манiяковi. Або, принаймнi, побачити, наскiльки вiн небезпечний'.
  
  'Їх це не переконало? - запитав я.
  
  'Вони не бачать того, що ми бачимо", - сказав йому Черчiлль. 'Вони думають, що Поради представляють набагато бiльшу загрозу, нiж Нiмеччина. Вони повнiстю впевненi, що герр Гiтлер стрима" свої обiцянки. Я кажу, нiсенiтниця собача!
  
  'У випадку, якщо вiйна все-таки почнеться, стрима" уряд Його Величностi свою обiцянку? - Запитав Джеффрi.
  
  Черчiлль знизав плечима. 'Чорт вiзьми, так навiть краще", - сказав вiн. 'Якщо Нiмеччина нападе на Польщу без провокацiї, i що б вони стверджували, це буде без провокацiї, Британiя присягнулася прийти на допомогу Польщi. Францiя теж, якщо вже на те пiшло, хоча я не можу передбачити, що насправдi зробить Францiя. Вiн похитав головою. 'Я не думаю, що французький уряд може передбачити, що насправдi зробить Францiя. Якщо вже на те пiшло, я не можу передбачити, що насправдi зробить Британiя, але, чорт вiзьми, краще що-небудь зробити. Нерозумно обiцяти i не виконати. Пiсля цього люди не сприймають тебе серйозно. Висловлюючись банально i надто претензiйно, на карту буде поставлено наша честь.'
  
  Джеффрi посмiхнувся, але це була не особливо радiсна усмiшка. 'Свiт нашого часу", " процитував вiн.
  
  'Так. Це було- скiльки? - приблизно рiк тому, коли Чемберлен повернувся, розмахуючи цим iдiотським листком паперу. Черчiлль подивився на свою сигару, яка, здавалось, погасла. Вiн знову запалив її. Я сказав їм тодi. Я сказав, що якщо ви хочете мати хоч якийсь шанс зберегти мир, ми повиннi готуватися до вiйни. Мене проiгнорували. На жаль, схоже, я був прав.'
  
  'Ви розрахову"те повернутися в уряд? - Запитав Джеффрi.
  
  'Якщо ми дiйсно почнемо вiйну, що стане надзвичайно вiрогiдним, якщо Нiмеччина дiйсно вторгнеться в Польщу, тодi мене, ймовiрно, покличуть назад. Неохоче. Прем'"р-мiнiстр цього не захоче, але йому знадобиться пiдтримка моїх людей.'
  
  'Ви не подоба"теся Чемберлену?
  
  О, я вважаю, я йому досить подобаюся, просто вiн вважа" мене небезпечним. "Повний нерозважливих планiв", - так, по-мо"му, вiн висловився."Черчiлль затягнувся сигарою, i дим оповив його обличчя. 'Мабуть, я повернуся на посаду першого лорда Адмiралтейства. Це вбереже мене вiд непри"мностей.
  
  'Вiйськово-морський флот буде радий вашому поверненню,' наважився сказати Джеффрi, розмiрковуючи про те, що Черчiлль мав на увазi пiд 'непри"мностями'.
  
  'А ви?' Запитав Черчiлль. 'Що щодо вас?'
  
  'Я їду в Париж", - сказав йому Джеффрi. 'Призначений аташе по культурi". Що забавно. Оскiльки французи не вiрять, що у британцiв " культура, про яку можна говорити, вони навряд чи прислухаються до того, що я кажу. Моя дружина Патрiсiя дуже задоволена - вона любить Париж. I нам потрiбно багато чого зробити в наших, е-е, менш публiчних починаннях. Перед нами стоїть завдання змiцнити нашi контакти у Францiї та Нiмеччинi, з тими, з ким ми все ще можемо зв'язатися, i подивитися, якi новi ми зможемо придбати. '
  
  'Зрозумiло", - сказав Черчiлль. 'Якщо я можу щось зробити, дайте менi знати. Я твердо вiрю в та"мну вiйну. Один чоловiк або жiнка в потрiбному мiсцi кошту" бiльше, нiж десять тисяч солдатiв.'
  
  Джеффрi згiдно кивнув. "Я просто сподiваюся,' сказав вiн, - що якщо ми будемо такими чоловiком або жiнкою, то в потрiбний момент опинимося десь поруч з потрiбним мiсцем'.
  
  'Що ж,' сказав Черчiлль, ' саме так. Тримайте мене в курсi. I бажаю удачi'.
  
  "I вам того ж, сер,' сказав йому Джеффрi. 'Удачi.
  
  'Так, - погодився Черчiлль. "Я вiрю, що це може знадобитися нам обом. Як i нашiй країнi. I, якщо дiйде до цього, всiй Європi. Удачi'.
  ДВА
  
  Перемога iдеї буде тим бiльш можливою, нiж активнiше пропаганда вплива" на людей у всiй їхнiй повнотi, i чим бiльш ексклюзивною, тим суворiше i жорсткiше органiзацiя, яка здiйсню" боротьбу на практицi. З цього виплива" той факт, що кiлькiсть передплатникiв не може бути занадто великий, в той час як кiлькiсть учасникiв легше може бути надто бiльшим, нiж занадто маленьким.
  
  - Mein Kampf, Adolf Hitler
  
  Манхеттен, вiвторок, 15 серпня 1939 року
  
  Бизонс Лодж Хол на розi 87-ї вулицi i Лексiнгтон-авеню в Манхеттенi представляв собою триповерховий будинок з червоної цегли з п'ятьма пiдсобними примiщеннями рiзних розмiрiв, а також рiзними офiсами i пiдсобними примiщеннями, парою кухонь i однi"ю-двома ванними кiмнатами. Це був чи не "диний збережений артефакт, принаймнi на Схiдному узбережжi, процвiтаючого Братського Патрiотичного ордена Вiрних Бiзонiв Пiвнiчної Америки. Зображення традицiйного вiтання FPOLB групи чоловiкiв, бодающихся головами, збереглося на фресцi WPA на стiнi всерединi входу, зазвичай ретельно прихованої за величезною складаний ширмою.
  
  Нинiшнiй власник будiвлi рекламував його на сторiнках оголошень New York World i Daily Mirror як доступне "багатофункцiональний заклад". Що в значнiй мiрi означало, що кожний, хто хотiв орендувати його або будь-яку його частину, з будь-якої причини мiг це зробити, за умови, що вiн заплатив вперед i не зробив нiчого, що могло б викликати налiт полiцiї на збори. I якщо б вони потiм забралися, то отримали б свiй депозит назад.
  
  Сьогоднi в Сенека-холi на другому поверсi, другому за величиною з п'яти, вiдбувалося щомiсячне зiбрання Першого батальйону Нью-Йоркського мiського полку Першого хрестового походу в Америцi. Перший батальйон був головним з п'яти батальйонiв, складали полк, в ньому були лiдери i самi довiренi послiдовники, i куди прямував керiвник, туди прямувало тiло.
  
  Було трохи бiльше половини сьомого, i близько сотнi чоловiкiв i п'ятнадцяти-двадцяти жiнок нервово сидiли на складаних стiльцях у залi, очiкуючи початку зборiв. Вони були органiзаторами, якi роком ранiше зiбрали десять тисяч учасникiв "Америка насамперед", заповнили Медiсон-сквер-Гарден, лютих у своїй пiдтримцi американських цiнностей i старих добрих червоних, бiлих i синiх кольорiв, а також у сво"му засудження комунiстичних простакiв, соцiалiстiв та iнших баламутiв, якi намагалися розворушити негрiв i мексиканцiв. I, звичайно ж, "вреї. Вони контролювали всi "вреї: банки, газети, Голлiвуд, уряду, i ви можете прочитати про це в Протоколах сiонських мудрецiв, про Протоколах сiонських мудрецiв пояснив, i Генрi Форда "Мiжнародне "врейство", всi три виставленi на продаж у заднiй частинi залу, а також рiзноманiтнi брошури i батько Кофлiн щотижневий журнал соцiальної справедливостi.
  
  За бажанням органiзаторiв, сад мiг бути знову заповнений за тиждень, з гiгантським американським прапором i таким же великим портретом Джорджа Вашингтона в обрамленнi менших фотографiй Чарльза Лiндберга i батька Кофлина на переднiй стiнi. Але бiльше не портрет Адольфа Гiтлера. "Америка насамперед" намагалися стерти пам'ять про своїх вiдносинах з нiмецько-американським союзом, який, як недавно було показано, пiдтримувався нацистською партi"ю в Нiмеччинi. Не те щоб з нацистською партi"ю було щось не так, у Гiтлера були правильнi уявлення про багатьох речах. Але це було для Нiмеччини - Америка могла вирiшити свої власнi проблеми. Незважаючи на це, цивiльний патруль Firsters, його приватна полiцiя, яка використову"ться для придушення заворушень i побиття "небажаних осiб', ранiше носила червонi нарукавнi пов'язки з бiлим колом, утриму" чорну свастику - старий добрий традицiйний американський символ-свастику.
  
  Першi намагалися тримати пiд контролем найбiльш помiтнi ознаки свого буйства до наступних виборiв, коли вони змогли б усунути Рузвельта - всi знали, що насправдi вiн був нью-йоркським "вре"м за прiзвищем Розенфельд - вiд посади i поставити на її мiсце Справжнього американця.
  
  В залi запанувала тиша, коли чоловiк у чорних штанях, бiлiй сорочцi та - та - з червоною пов'язкою на рукавi пiдiйшов до трибуни, манiрно пiдняв руку перед собою в офiцiйному привiтаннi Перших i крикнув: "Хай живе Америка!'
  
  Його слухачi встали i жорсткими руками вiдтiснили його назад. Потiм вiн опустив руку, i вони сiли.
  
  'Друзi' почав вiн, - ласкаво просимо, дорогi американцi, на нашу серпневу зустрiч. Мене звуть Пiтер Шусс, i, як бiльшiсть з вас зна", я заступник голови нью-йоркського вiддiлення "Хрестового походу". При"мно бачити вашi обличчя - вашi добрi американськi особи - дивляться на мене. Скiльки з вас набрало нових членiв з моменту нашої останньої зустрiчi?'
  
  Багато хто в залi пiдняли руки.
  
  'Добре, добре. Нам потрiбнi новi обличчя. Нам потрiбно продовжувати рости. Нам потрiбно, щоб всi лояльнi американцi знали про нашу роботу i наших iдеалах i при"днувалися до нас - були "диним цiлим з нами. 'Вiн зробив паузу, кивнув, подумав i знову кивнув. 'Нам потрiбно обговорити деякi справи, i у мене " хорошi новини, якими я хочу подiлитися. Але спочатку давайте вимовимо Клятву вiрностi.
  
  Присутнi встали всi"ю групою, повернулися обличчям до американського прапора на пiдставцi бiля дверей i, приклавши руки до серця, поклялися у вiрностi Америцi сво"ї уяви; Америцi бiлої, християнської i не опоганить занадто багатьма дивними iноземними iдеями.
  
  "Добре, добре", - сказав Шусс, коли вони сiли пiсля церемонiї посвяти. "А тепер, перш нiж ми перейдемо до справ мiсяцi, давайте послуха"мо слова батька Кофлина'. Вiн вiдкрив кришку магнiтоли victrola, що стояла на столi злiва вiд нього, перевiрив, чи пiдключена вона до розетки, включив її i обережно поставив на мiсце величезну платiвку. 'Це запис останнього татового радiошоу,' сказав вiн, пiднiмаючи важiль i встановлюючи його на першу дорiжку, - записана прямо в студiї, а потiм доставля"ться прямо до нас'.
  
  Бiльшу частину наступного години, що перерива"ться лише перевертанням пластинки або змiною її на нову кожнi шiсть хвилин, гримiв "Золотий час святилища Маленького квiтки", рiзкий голос батька Кофлина якимось чином перевершував металевий динамiк, коли вiн лаяв капiталiстiв, комунiстiв i "вреїв. У залi почулося легке нашiптування i час вiд часу бурмотiння 'Ви це сказали!' i 'Ви все зрозумiли правильно!', але здебiльшого вони слухали майже в побожному мовчаннi. Кофлiн, священик на радiо, транслював свої проповiдi усипальницi церкви Лiттл Флауер в Ройял-Оук, штат Мiчиган, щонедiлi з 1926 року. Вони починалися як досить стандартнi проповiдi, в яких пiдкреслювався грiх i спокута. Але з роками вiн захопився полiтикою i антисемiтизмом, поки всi його увага зосередилася на поясненнi i пiдкрiплення того, що мiльйони людей, що слухали його щотижня, вже вiрили або починали вiрити: чому вони не отримали цю роботу, чому їх обiйшли увагою при пiдвищеннi по службi, чому вони жили в однокiмнатнiй квартирцi, чому iншому хлопцевi завжди дiставалася дiвчина; це були комунiсти та "вреї.
  
  Коли запис закiнчилася, настала пауза, щоб перекусити - гарячим кава, пляшками Coca-Cola i вчорашнiми пончиками, якi Недики з сусiднього кварталу постачали за собiвартiстю, а потiм збори було оголошено закритим. Спочатку сержант з озбро"ння упевнився, що членство кожного було перевiрено бiля дверей, i всi вони були допущенi. Вiн повiдомив їм, що в Першому батальйонi дванадцять нових вiйськовослужбовцiв.
  
  Шусс сказав їм, що дво" чоловiкiв намагалися при"днатися, але вони виявилися комунiстичними шпигунами, i зараз вони, - вiн зробив паузу, щоб легка посмiшка ковзнула по його губах, - перебувають у лiкарнi. Схвальний гомiн прокотився по кiмнатi. Один з двох чоловiкiв, як вважають, "врей, додав вiн, i схвальний гомiн став голоснiше.
  
  Карл Мiнтон, скарбник, худий, жилавий чоловiк з вiдстовбурченими вухами i поганою зачiскою, встав i розповiв їм, скiльки грошей вони виручили вiд продажу книг i журналiв i тому подiбного, i скiльки вони витратили на плакати, роздатковi матерiали, оренду залу тощо, i скiльки у них зараз в банку, i пролунали ввiчливi оплески. Потiм Розi Шрайбер, струнка, бiлява, дiлова i, до розчарування бiльшостi чоловiкiв в залi, якi описували її як "красуню", чомусь явно недоторканну секретарку, встала з-за маленького столика в кiнцi залу, де вона робила замiтки, i зачитала протокол останнього зiбрання, яке було дуже схоже на це зiбрання, за винятком того, що там був запрошений оратор: сер Дерек Пимс з Британського союзу фашистiв, тiльки що приїхав з Англiї, який розповiв їм про те, як йдуть справи по той бiк ставу (його вираз обличчя).; як чернорубашечники, як вони себе називали, марширували тисячами при пiдтримцi ще багатьох тисяч. Сер Освальд Мослi, їх лiдер, пояснив Пимс, змоделював себе i свої iдеї за зразком канцлера Гiтлера, у якого було правильне уявлення про багатьох речах.
  
  Потiм заступник голови Шусс знову пiднявся на трибуну i помахом руки закликав до тишi. Пiсля декiлькох звичайних дiлових заяв вiн перейшов до обiцяних хорошим новинам. 'Це' сказав вiн їм, - поки залишиться мiж нами. Це приголомшлива новина, те, чого ми з нетерпiнням чекали, на що сподiвалися, i ви першi, хто впiзна". Але, будь ласка, поки що тримайте це в секретi. Вiн посмiхнувся. 'Тiльки мiж нами. Ви всi згоднi?
  
  Всi вони погодилися, киваючи i перешiптуючись.
  
  'Я серйозно ставлюся до цього", - сказав вiн їм. 'Це займе всього пару тижнiв, а потiм свiт дiзна"ться. Але до тих пiр...'
  
  I знову вони пробурмотiли щось на знак згоди, спантеличено озираючись по сторонах, гадаючи, яким двотижневим секретом вiн збира"ться з ними подiлитися.
  
  "Добре, добре", - сказав вiн. 'Що ж, як бiльшiсть з вас, мабуть, зна", великий американський герой полковник Чарльз А. Лiндберг - один з нас. Вiн подiля" нашi переконання, нашi iдеали i наше бажання знову зробити Америку великої очистити її вiд впливiв, якi тягнуть нас вниз'.
  
  Члени клубу сидiли мовчки, чекаючи побачити, до чого вiн хилить.
  
  'Ну, полковник Лiндберг i його дружина останнi кiлька рокiв жили у Францiї. Я думаю, буде справедливо сказати, що преса i безперервна розголос вигнали його з країни пiсля трагедiї. Пiсля того, як його дитина був викрадений i вбитий. Але вiн не забув нас.'
  
  Глядачi почали проявляти iнтерес.
  
  'Не всiм вiдомо, що полковник Лiндберг - i мiсiс Лiндберг - повернулися в Сполученi Штати пару мiсяцiв тому. Я пiдтримував з ним зв'язок", - сказав їм Шусс, дiстаючи з кишенi пачку конвертiв, з деяких соромливо стирчали листа, i помахав ними над головою. 'Полковник незадоволений тим, що зараз вiдбува"ться в цiй країнi, тим, як країною керують. Коли комунiсти i "вреї захоплюють все. Вiн зробив паузу для драматичного ефекту. - Значить, вiн плану" повернутися до суспiльного життя. - Бiльш довга пауза. 'I вiн плану"...' Шусс пiдняв праву руку. 'Клянуся Богом, вiн сказав менi, що плану" балотуватися в президенти!'
  
  Глядачi якийсь час дивилися на нього, потiм хтось заплескав, i публiка прийшла в шаленство.
  
  Шусс пiдняв руки, щоб заспокоїти їх, i простояв з пiднятими руками бiльше двох хвилин, за словами секретарки Розi Шрайбер, яка засекала час за годинником, пришпиленою до її пiджака.
  
  Хтось у залi встав, пiдняв кулак i почав кричати: 'Розенфельда он, Розенфельда он, Розенфельда он', i невдовзi учасники групи при"дналися до нього, поки зал ритмiчно не затремтiв вiд скандування.
  
  Рози Шрайбер вийшла вперед i зiбрала пачку конвертiв, якi Шусс залишив на трибунi, при"днавшись до скандированию. Вона повернулася до свого столу i з цiкавiстю почала їх перечитувати.
  ТРИ
  
  Це були кращi з часiв, це були найгiршi з часiв,
  
  це був вiк мудростi, це був вiк дурницi,
  
  це була епоха вiри, це була епоха недовiри,
  
  це був сезон свiтла, це був сезон темряви.,
  
  це була весна надiї, це була зима вiдчаю.
  
  - Повiсть про двох мiстах, Чарльз Дiккенс
  
  Лондон, вiвторок, 22 серпня 1939 р.
  
  Lадi Патрiсiя Сабой з тривогою дивилася на безлiч коробок навколо неї у вiтальнi, коли лорд Джеффрi вийшов у коридор, кинув свою парасольку в напрямку стiйки для парасольок, промахнувся; кинув капелюх на вiшак для капелюхiв, промахнувся, i йому довелося пiднiмати обидвi з килима. 'Я повинен попрактикуватися в цьому", - сказав вiн, ставлячи парасолю на пiдставку. "Це псу" iмiдж, коли ти промахиваешься'. Вiн знову кинув капелюх на вiшалку, знову промахнувся, зiтхнув i пiдняв її. На цей раз вiн акуратно повiсив її на гачок i пройшов у вiтальню.
  
  Патрицiя пiдiйшла i поцiлувала його в щоку. 'Я не можу уявити, до якого способу ти прагнеш", - сказала вона йому.
  
  'Про, свого роду навмисна безпечнiсть", - сказав вiн. "Як у тих хлопцiв в кiно, якi жбурляють капелюхами у стiну i кожен раз вда"ться зловити на гачок'.
  
  'Їм, ймовiрно, доведеться вiдзняти цi сцени пару десяткiв разiв, перш нiж вони отримають ту, в якiй капелюх потрапля" туди, куди вони хочуть", - сказала вона йому.
  
  "Нi!", сказав вiн з удаваним подивом. 'Вони б цього не зробили. I, крiм того, що це за коробки? Вiн махнув рукою в бiк безладу.
  
  'Це тi речi, без яких, на думку Гаррета, ми не можемо жити. Їх упаковують для вiдправки в Париж'.
  
  'Вiн зна", що ми знiма"мо мебльовану квартиру?
  
  Патрiсiя ногою вiдсунула коробку. 'Нiхто не зна", що зна" Гаррет. Крiм того, вiн твiй гравець з битою.
  
  'Це "бетмен", ' сказав їй Джеффрi. 'I вiн не був ним з тих пiр, як закiнчилася вiйна. Тепер вiн просто джентльмен з джентльменiв. Або, ' поправив вiн, - був би їм, якби я був джентльменом.
  
  Патрицiя подивилася на нього i посмiхнулася. 'Ти хочеш сказати, що ти не джентльмен, тому що ти вiконт i вище всього цього, чи тому, що ти сумнiвний персонаж з поганою репутацi"ю?
  
  - А чи не могло бути i того, i iншого? ' запитав вiн.
  
  О, ' сказала Патрiцiя, - я можу придумати ще багато причин, чому ти не можеш бути джентльменом.
  
  'Але я їх добре ховаю", - сказав вiн.
  
  - Так i ", ' визнала вона.
  
  'Напевно, я все-таки повинен бути джентльменом,' сказав Джеффрi пiсля хвилинного роздуму. 'Зрештою, я перевдягаюся до обiду, i хiба це не ознака?
  
  'Їй-богу, так воно i ",' погодилася Патрицiя.
  
  Джеффрi раптово зупинився на пiвкроку, як мисливський собака у високiй травi, i вказав через кiмнату. "Боже мiй!' - сказав вiн.
  
  'Правда? Патрицiя подивилася туди, куди вiн показував. 'Скриня? Ти поклоня"шся скринi?
  
  'Я високо цiную це", - сказав вiн. "Воно було у тебе, коли я зустрiв тебе".
  
  'Насправдi, ти зна"ш, ранiше я приходив в себе'.
  
  'На ньому майже не було одягу, якщо я правильно пам'ятаю.
  
  'Тiльки пiд час репетицiї. Я не хотiла обтяжувати себе надяганням костюма.
  
  'Ти був у сво"му, е-е, скудоумии.
  
  'Ми, театрали, так чинимо", - сказала вона.
  
  'Це ти так кажеш,' сказав їй Джеффрi. 'Нiколи не помiчав, щоб професор Мавини розгулював у спiднiй бiлизнi.
  
  Джеффрi познайомився з Патрiсi"ю в 1930 роцi. Йому потрiбна була жiнка, з якою вiн мiг би з'явитися на сiмейному зборах, щоб уникнути нав'язування жiнки рiзними благонамеренными родичами. Жiнка, яку вiн зазвичай використовував у таких випадках в обмiн на те, що я надавав їй аналогiчну послугу, була недоступна. Замiсть цього подруга запропонувала йому зустрiтися з її подругою.
  
  Отже, вiн познайомився з 'Високоповажної' Патрiсi"ю Сазерленд, молодшою дочкою вiконта Моубри, в пабi "Королiвський герб" i швидко з'ясував, що вона працю" асистенткою Великого Мавини, видатного iлюзiонiста. Коли вiн вперше побачив її на репетицiї, вона вилазила з багажника в одних трусиках, i вiн майже позеленiв. Шiсть мiсяцiв тому вони одружилися.
  
  Бiльше, нiж шлюб за розрахунком, обидва вони справдi любили один одного; але це послужило тому, що його сiм'я перестала турбуватися про її сексуальних перевагах, i це дало їй прикриття i захист для її розбiрливих, але великих i рiзноманiтних сексуальних апетитiв. Вони були, так би мовити, бородою один одного. I з роками те, що починалося як терпима прихильнiсть, зростала, доки кожний по-справжньому не полюбив i не оцiнив iншого.
  
  Гаррет, людина лорда Джеффрi, який готував усе необхiдне, увiйшов через внутрiшню дверi з оберемками книг i поклав їх на стiл. Високий, кремезний, з короткою свiтло-каштановою борiдкою на пытливом особi, Гаррет володiв гострим розумом, химерним почуттям гумору i сумної любов'ю до каламбуру. Вiн мiг би досягти успiху на будь-якому теренi - вiд адвоката у колегiї по кримiнальних справах до власника пабу з незрозумiлою назвою, але вважав за краще залишитися з Сабоями. Вiн сказав, що вони потребували в ньому, i, крiм того, вони вели дуже цiкаве життя. 'Довiдники, мiлорд,' сказав вiн, мнучи уявний чуб. 'Подивiться, якi з них вам можуть знадобитися.
  
  О, так у тебе сьогоднi день скромностi, чи не так?' - Запитав Джеффрi.
  
  'Я намагаюся приховати сво" вроджене перевагу, - сказав йому Гаррет, 'щоб здаватися справжнiм слугою'.
  
  'Ти повинен наполегливiше працювати над маскуванням,' сказав йому Джеффрi. 'Ми не переконанi.
  
  'Як забажа" ваша величнiсть,' сказав Гаррет. 'Не бажа" ваша милiсть надiти його форму?
  
  Джеффрi задумався. 'Думаю, що нi", - сказав вiн. 'Маскування мого англiйської придурка з вищого товариства повинна вiдповiдати всiм вимогам'.
  
  'Дуже добре, ваше превосходительство.
  
  'Зда"ться ймовiрним, що ми вступимо у вiйну протягом наступного мiсяця', - сказав Джеффрi. 'Але я, ймовiрно, проведу цю вiйну в цивiльному'.
  
  'Це нагадало менi,' сказала Патрiцiя. 'Ми отримали нове повiдомлення, iмовiрно вiд Фелiкса.
  
  'Ви його не читали? - запитав я.
  
  - Нi, я тебе чекала. - Вона пiдiйшла до бiчного столика i взяла коричневий конверт, на лицьовiй сторонi якого було акуратно надруковано: "Тiльки очi" лорда Джеффрi Сэбоя. Взявши маленький складаний нiж з чорної сумочки на тому ж столi, вона розкрила її. Всерединi був другий конверт. На ньому було написано: Самий секретний пеннифертинг. I внизу: Якщо ви не дiзна"теся це кодове слово, не вiдкривайте цей конверт, а повернiть його людинi, яка вам його передав.
  
  Вона вiдкрила його.
  
  'Прочитай менi це,' попросив Джеффрi.
  
  ' Добре, ' сказала вона. 'Опускаючи всi попереднi фрази типу "не читай це, якщо ти не по-справжньому чистий душею i не носиш зеленi панчохи", в ньому йдеться: "Радiоповiдомлення отримано в 14: 00 на очiкуванiй частотi. Текст розшифрову"ться наступним чином: Вiйна з Польщею неминуча протягом тижня. Ймовiрно, 1 вересня. Секретний пакт з Росi"ю про подiл Польщi. Х. не вiрить, що Англiя i Францiя не будуть воювати за Польщу. Атака полякiв пiд чужим прапором на радiостанцiю Гляйвица, щоб виправдати вторгнення. Можливо, скоро доведеться припинити передачу. Знайдiть iншi способи зв'язку. Фелiкс."'
  
  'Вiйна!' вигукнув Гаррет. 'Хiба ми всi не ситi вiйною по горло?
  
  Джеффрi пiдняв руки перед собою i подивився на них: спочатку спереду, потiм ззаду. 'I який грубий звiр, коли нарештi настав його час, Шкандиба" до Вифле"ма, щоб народитися?" 'процитував вiн, а потiм опустив руки.
  
  Патрицiя кивнула. 'Все розвалю"ться; центр не може утриматися", - додала вона. "У свiтi пану" проста анархiя".
  
  'Дiйсно,' погодився Джеффрi.
  
  'Я закiнчу збирати речi,' сказав Гаррет. 'Якщо тобi знадобиться що-небудь особливе, дай менi знати.
  
  Е Х Т Р А Е Х Т Р А Е Х Т Р А
  
  Нью - Йоркський свiт
  
  ВТОРГЛАСЯ В ПОЛЬЩУ
  
  П'ятниця, 1 вересня 1939 р. (АП)
  
  Нiмецька армiя Перетина" Польський Кордон
  
  Межа в декiлькох Точках
  
  Сьогоднi о 4:45 ранку за мiсцевим часом величезнi сили нiмецьких вiйськ перетнули територiю Польщi у численних пунктах уздовж загальної 1700-мильної межi. В той же час нiмецькi вiйськово-повiтрянi сили, люфтваффе, почали бомбити польськi аеродроми та iншi стратегiчнi об'"кти. Вважа"ться, що в цьому вторгненнi брало участь бiльше пiвтора мiльйонiв чоловiк. Польськi вiйська контратакують по широкому фронту ... (Продовження на стор 3)
  
  Великобританiя I Францiя Оголошують Вiйну
  
  Бi-бi-сi, в недiлю, 3 вересня 1939 року.
  
  Великобританiя i Францiя перебувають у станi вiйни з Нiмеччиною пiсля вторгнення в Польщу два днi тому.
  
  В 11:15 за київським часом прем'"р-мiнiстр Невiлл Чемберлен оголосив, що крайнiй термiн, встановлений Великобританi"ю для виведення нiмецьких вiйськ з Польщi, минув.
  
  Вiн поiнформував парламент про те, що сьогоднi вранцi британський посол у Берлiнi вручив уряду Нiмеччини останню ноту, в якiй говорилося, що, якщо Нiмеччина негайно не виведе вiйська з Польщi до 11.00, мiж двома країнами буде iснувати стан вiйни.
  
  Мiстер Чемберлен продовжив: "Зараз я повинен повiдомити вам, що такого зобов'язання не було отримано i, отже, ця країна знаходиться у станi вiйни з Нiмеччиною'.
  
  Аналогiчним чином французи висунули ультиматум, який був пред'явлений в Берлiнi в 12.30, заявивши, що Францiя вступить у вiйну, якщо не буде дотримано крайнiй термiн виведення вiйськ до 17.00.
  ЧОТИРИ
  
  Цi"ї ночi регулярнi польськi вiйська вперше вiдкрили вогонь по нашiй територiї. З 5.45 ранку ми вiдкрива"мо вогонь у вiдповiдь, i вiдтепер на бомби будуть вiдповiдати бомбами. Хто б не воював з отруйним газом, з ним будуть битися з отруйним газом. Той, хто вiдступа" вiд правил гуманної вiйни, може тiльки чекати, що ми вчинимо так само. Я буду продовжувати цю боротьбу, незалежно вiд того, проти кого, до тих пiр, поки не будуть забезпеченi безпека рейху та його права.
  
  - Адольф Гiтлер, 1 вересня 1939 р.
  
  Нiмеччина, середа, 6 вересня 1939 р.
  
  Час перевалило за полудень, i повiтря у всiх напрямках був рiвним, мерцающе-бiлим. Пухнастi хмари, заволакивавшие небо вранцi, змiнилися блискучим бiлим туманом, який осiдав i смыкался навколо нього до тих пiр, поки герр доктор професор Йозеф Брун не змiг бачити не бiльше нiж у трьох метрах перед собою, перш нiж всi навколо розчинилося в клубочиться туман. Погода, на щастя, була теплою. Його одяг промок наскрiзь, з волосся капало, а окуляри запiтнiли. I це було добре. Випадкова рука фортуни якийсь час була прихильна до переслiдуваним.
  
  Десь позаду нього загiн нацистських есесiвцiв рассредоточился i переслiдував його, їх шеферхунд сопел i рвався з ланцюга. Висока дика трава навколишнього луки утримувала його на втоптанiй земляний стежцi, коли вiн бiг пiдтюпцем; вiн мiг би досить легко врiзатися в траву, але розрив був би митт"во помiтний його переслiдувачам. Саме частi перетину однi"ї стежки з iншого утримували його переслiдувачiв позаду; на кожному перехрестi їм доводилося зупинятися, поки собака вынюхивала його слiд.
  
  Нарештi вiн добрався до того мiсця, де, як вiн пам'ятав, стежка звужувалася. Недалеко попереду, якщо йому не зраджувала пам'ять - пройшло кiлька рокiв з тих пiр, як вiн був тут востанн", - стежка подiлялася на три частини, йдучи вправо, в густий лiс. Це повинно було бути те саме мiсце. Це повинно спрацювати, iнакше його неминуче зловлять. I вiн помре.
  
  Вiн полiз у кишеню пiджака за двома перечницами, якi прихопив iз залу для снiданкiв готелю години двi тому, коли почув, як один з есесiвцiв у вестибюлi запиту" Йозефа Бруна. Сам тон голосу цi"ї людини говорив про жорстокостi, тортур i смертi. Поки вони пiднiмалися в кiмнату Бруна, вiн пройшов через кухню i вийшов через бiчнi дверi, затримавшись, щоб взяти з прилавка половинку смаженого курчати, три булочки, пару сосисок невизначеного походження i пару скибочок печеної картоплi. Вiн дiстав з багажника машини свiй портфель i склав у нього їжу, змiну бiлизни i деякi документи, перш нiж вiдправитися в полi. Портфель був з тих, що забезпеченi ременями, щоб його можна було носити як рюкзак, що звiльняло його руки. Документи, якi були б надзвичайно Секретними, якщо б хто-небудь з уряду спромiгся їх засекретити, було придбано на фiзичному факультетi унiверситету з деяким особистим ризиком. Вони являли велику цiннiсть для французiв чи британцiв, можливо, могли б змiнити хiд вiйни i, можливо, допомогли б йому в найближчому майбутньому, навiть якщо б це завдало шкоди Бошам. Якщо б вiн змiг дiстатися до Францiї чи Британiї. Якщо б вiн змiг вижити.
  
  Вiн не наважився взяти машину; у нього не було посвiдчення особи, яке вiн мiг би пред'явити на контрольно-пропускних пунктах. Крiм того, навiть зараз, майже через тиждень пiсля початку вторгнення, дороги все ще були забитi вантажiвками вермахту, якi прямували до польського кордону. Отже, вiн почав свiй шлях по полях Померанiї, прямуючи - куди? Йому треба було швидко прийняти рiшення.
  
  Вiдгвинтивши кришки шейкерiв, вiн щедро розподiлив їх вмiст вiд однi"ї сторони дорiжки до iншої. Потiм вiн продовжив. Тепер Мисливець або унюхает досить перцю, щоб втратити здатнiсть вистежувати, принаймнi, на кiлька годин, або нi. Результат був в руках богiв.
  
  Вiн дiйшов до того мiсця, де стежка роздiлялася, повернув лiворуч, геть вiд лiсу. Есесiвцi припустили, що вiн подався в лiс; схоже, це давало б набагато бiльше шансiв на втечу. I так вони i вчинять. Якщо тiльки серед них не виявиться шахiста, здатного прорахувати на два ходи вперед i передбачити гамбiт. I переконати своїх товаришiв послiдувати його прикладу. Малоймовiрно, вирiшив Джозеф. I, крiм того, тепер вiн твердо дотримувався свого нового шляху.
  
  Вiн уповiльнив крок, перейшовши на рiвну ходу, яку при необхiдностi мiг пiдтримувати годинами.
  
  П'ять днiв тому по радiо передали новину про те, що загiн польських солдатiв з якоїсь незрозумiлої причини атакував нiмецьку радiостанцiю, i Нiмеччина негайно вiдповiла вторгненням в Польщу з кiлькома дивiзiями, якi просто випадково опинилися в очiкуваннi бiля кордону. А потiм канцлер Гiтлер виголосив промову в рейхстазi, в якiй говорив про те, що вiн не хоче вiйни - останн", чого вiн хотiв, це вiйни. I тепер мiж Нiмеччиною i Польщею iснувало стан вiйни.
  
  А два днi потому Бруну подзвонили. Вiн тiльки що вийшов з душу пiсля того, як провiв день, прикидаючись, що зна", як доглядати за трояндами в сво"му саду.
  
  'Професор Томсони?
  
  - Хто? - вражено перепитав вiн.
  
  'Скажiть, будь ласка, професор Томсони тут?
  
  Вiн на мить затримав дихання, а потiм, як вiн сподiвався, спокiйним голосом: "Нi, це професор Брун. Томсони зараз нема" на мiсцi. Можу я передати повiдомлення?'
  
  "Звичайно", - вiдповiв чоловiк на iншому кiнцi дроту. Вiн подумав, що це Карл. Голос був схожий на Карла. Але це неважливо. 'Скажiть професор Томсони, що професор Сакер змушений скасувати призначений вечерю. Вiйна все переверта". Сподiваюся, вiн розумi".
  
  "Я впевнений, що вiн погодиться", - сказав Джозеф. 'I спасибi тобi'.
  
  'Звичайно' i Карл, якщо це був Карл, повiсив трубку.
  
  Це був їх шифр. 'Професор Томсони' означало, що гестапо якимось чином напала на його слiд i потрiбно скорiше забиратися звiдти до чортової матерi. А професором Сакером був - вiн прокрутив мнемонiку в головi - Хартманн, професор соцiологiї Антон Хартманн з Штутгартського унiверситету, який вже був схоплений, iмовiрно гестапо. Що вони дiзналися про Хартманне? Карл був прав, що б це не було, воно напевно приведе їх до Бруну. I тому вiн спалив кiлька документiв, якi могли привести їх до iнших, зiбрав усе, що мiг, i втiк. Чи достатньо швидко. Якимось чином вони простежили за ним тридцять кiлометрiв до готелю в Штеттiна.
  
  Вiн знав, що йому треба зробити зараз - спочатку дiстатися до будинку Боярса в Шведте, де, якщо удача продовжить посмiхатися йому, вiн буде в безпецi, принаймнi, на кiлька днiв. Наскiльки знав зовнiшнiй свiт, його зв'язок з боярами була слабкою, i майже напевно її ще не виявили.
  
  Близько тридцяти кiлометрiв, подумав вiн. Два-три днi пiшки, тримаючись подалi вiд основних дорiг. Але вiн не мiг залишатися там довго, гестапо напевно перевiрило би всiх його вiдомих спiльникiв i в кiнцi кiнцiв наткнулося на iм'я Боярса.
  
  Брана розшукували, за ним полювали. Було це просто тому, що вiн був iнтелектуалом i поляком, хоча i викладав в нiмецькому унiверситетi п'ятнадцять рокiв, або хтось iз колег передав нацистам iнформацiю про те, що його експерименти з властивостями радiоактивностi можуть призвести до чогось дуже цiнного для збройних сил? Проявили iнтерес до дослiдним замiток, якi вiн носив у сво"му портфелi? У них був Хартманн. Разыскивало чи гестапо iнших членiв його групи? Якщо так, то чи вдалося їм втекти? Вiн вирiшив, що вирушить до Берлiна, коли покине Боярс. Вiдправитися в осине гнiздо, де вони менше всього чекали його знайти. В Берлiнi було бiльше корисної iнформацiї; там були Митварки i їх газета, якщо Митварки всi ще були в безпецi. Якщо б вiн змiг переконати їх виїхати з Нiмеччини разом з ним, це було б добре. Якщо нi, то переконайте їх дозволити йому вивезти документ, запис результатiв їх експериментiв, з Нiмеччини, подалi вiд нацистiв, нi за що, крiм вищого блага.
  
  А потiм, якимось чином, вiдправитися на Захiд, у Францiї чи Британiї, i знайти когось, хто оцiнив би те, що вiн мав їм показати.
  IНТЕРЛЮДIЯ
  
  Лист фiзика Альберта Ейнштейна президенту Рузвельту,
  
  2 серпня 1939 року
  
  Сер:
  
  Деякi недавнi роботи Е. Фермi i Л. Силарда, якi були переданi менi в рукописi, змушують мене очiкувати, що елемент уран може бути перетворений в новий i важливий джерело енергiї в найближчому майбутньому. Певнi аспекти ситуацiї, що виникла, мабуть, вимагають пильностi i, при необхiдностi, швидких дiй з боку Адмiнiстрацiї. Тому я вважаю своїм обов'язком довести до вашого вiдома наступнi факти та рекомендацiї.:
  
  Протягом останнiх чотирьох мiсяцiв стало можливим завдяки роботам Жолiо у Францiї, а також Фермi i Сциларда в Америцi, - що може стати можливим запустити ядерну ланцюгову реакцiю у великiй масi урану, в результатi якої буде видiлено величезну кiлькiсть енергiї i велику кiлькiсть нових елементiв, подiбних радию. Тепер зда"ться майже безсумнiвним, що цього можна було б досягти в найближчому майбутньому.
  
  Це явище також призвело б до створення бомб, i цiлком можливо - хоча i набагато менш виразно, - що таким чином можуть бути сконструйованi надзвичайно потужнi бомби нового типу. Одна-"дина бомба такого типу, доставлена на човнi i висаджена в порту, цiлком може зруйнувати весь порт разом з частиною прилеглої територiї. Однак такi бомби цiлком можуть виявитися занадто важкими для транспортування по повiтрю.
  
  У Сполучених Штатах " тiльки дуже бiднi урановi руди в помiрних кiлькостях. В Канадi та колишньої Чехословаччини " трохи гарної руди, в той час як найбiльш важливим джерелом урану " Бельгiйське Конго.
  
  Зважаючи цiй ситуацiї ви можете визнати бажаним пiдтримувати постiйний контакт мiж Адмiнiстрацi"ю та групою фiзикiв, якi працюють над ланцюговими реакцiями в Америцi. Одним з можливих способiв досягнення цi"ї мети може бути для вас доручення цi"ї задачi людинi, що користу"ться вашою довiрою i який, можливо, мiг би виконувати офiцiйну роботу. Його завдання може полягати в наступному:
  
  а) звернутися до урядовим вiдомствам, iнформувати їх про подальший розвиток подiй i пропонувати рекомендацiї для дiй уряду, придiляючи особливу увагу проблемi забезпечення поставок уранової руди в Сполученi Штати.
  
  б) прискорити експериментальну роботу, яка в даний час проводиться в рамках бюджетiв унiверситетських лабораторiй, шляхом надання коштiв, якщо такi кошти будуть потрiбнi через його контакти з приватними особами, якi готовi внести свiй вклад у цю справу, i, можливо, також шляхом залучення до спiвпрацi промислових лабораторiй, що володiють необхiдним обладнанням.
  
  Я розумiю, що Нiмеччина фактично припинила продаж урану з захоплених нею чехословацьких рудникiв. Те, що їй потрiбно вжити такi раннi дiї, можливо, можна зрозумiти на тiй пiдставi, що син заступника державного секретаря Нiмеччини фон Вайцзеккера прикрiплений до Iнституту Кайзера Вiльгельма в Берлiнi, де зараз повторюються деякi американськi роботи по урану.
  
  Щиро ваш,
  
  Albert Einstein
  П'ЯТЬ
  
  Енергiя, що виробля"ться при розщепленнi атома, " дуже слабкою рiччю. Будь-хто, хто очiку" отримання джерела енергiї вiд перетворення цих атомiв, несе нiсенiтницю.
  
  Ернест Резерфорд
  
  Вашингтон, округ Колумбiя, понедiлок, 11 вересня 1939 р.
  
  Президентзараз прийме вас.
  
  Джейкоб Уелкер поклав примiрникМатерiалiв Вiйськово-морського iнституту" за минулий мiсяць назад на приставний столик i пiшов за помiчником по коридору в Овальний кабiнет.
  
  Президент Рузвельт сидiв боком до письмового столу, його пiджак був перекинутий через спинку стiльця, на плечi накинута темна шаль, на перенiссi - пенсне, i вiн тримав папiр пiд настiльною лампою, як нiби бiльш пильний огляд мiг допомогти йому краще зрозумiти її значення.
  
  Уелкер терпляче стояв, дивлячись у вiкно позаду президента на широку галявину за його спиною, поки Рузвельт уважно вивчав те, що тримав у руках. Хвилини через двi президент вiдклав документ в бiк, зняв пенсне, сунув його в кишеню сорочки i повернувся до Велькеру. 'А, капiтан Велькер,' сказав вiн. 'Радий знову тебе бачити.
  
  'З задоволенням, сер.
  
  'Сiдайте, сiдайте,' сказав президент, вказуючи на два шкiряних крiсла перед своїм столом.
  
  Велькер опустився в крiсло злiва i вiдкинувся на спинку не занадто далеко, намагаючись по"днати комфорт з поважної i настороженою позою.
  
  Рузвельт узяв цигарку з срiбного коробочки на сво"му столi i вставив її в довгий мундштук з слонової кiстки, потiм повернув коробку, щоб запропонувати сигарету Велькеру.
  
  'Нi, дякую, сер,' сказав Велькер. 'Я недавно взяв трубку.
  
  Рузвельт кивнув. 'Я курив таку в студентськi роки i подумував повернутися до неї', - сказав вiн. 'Але ...' Вiн вставив мундштук у рот, прикурив цигарку, потiм витончено нахилив мундштук. 'Це стало свого роду торговою маркою'.
  
  'Я бачив фотографiї,' погодився Велькер.
  
  'Це частина мо"ї роботи,' сказав Рузвельт, - виглядати агресивно житт"радiсним i впевненим в собi, в той час як свiт розвалю"ться на шматки. Цей тримач хороший для iмiджу'.
  
  "Так, сер.
  
  'Як справи у ... як ти це назива"ш? OSI пожива"?
  
  OSI - Управлiння спецiальної розвiдки - було невелике, але високо мотивованої контррозвiдувальної органiзацi"ю, створеною Уэлкером на прохання Рузвельта двома роками ранiше. Його конкретне завдання: розiбратися з доморощеними нацистами Америки. Рузвельт вважав, що Гувер i ФБР були дуже зосередженi на тому, що Гувер називав комунiстичною загрозою, щоб придiляти достатньо уваги новому злу, що розповсюджу"ться навколо них. OSI домiгся деякого успiху, по-сво"му, непомiтно, зiрвавши кiлька найбiльш обурливих планiв нiмецько-американського Бунду, включаючи один, спрямований безпосередньо проти Рузвельта, i показавши, що так званий рух "Америка насамперед" дiйсно прямувало з Берлiна.
  
  'Ми трима"мо голову над водою", - сказав Уелкер президенту. 'Ви бачили нашi звiти?'
  
  'Витримки", - сказав йому Рузвельт. 'Всi витримки для мене становлять мої спiвробiтники, якi вирiшують, на що слiд звернути увагу i скiльки з цього менi потрiбно побачити. I їх все ще занадто багато, тому " два високопоставлених людини, чия робота поляга" в тому, щоб ще бiльше їх розсортувати i розташувати в певному порядку важливостi.'
  
  'Що ж,' сказав Уелкер, - у мене " одна цiкава новина, яку ви, можливо, не бачили; зараз ми пишемо звiт'.
  
  Рузвельт пiдняв сигарету пiд ще бiльш недбалим кутом. 'Цiкавi новини? Слова, щоб заспокоїти або, можливо, налякати, в залежностi вiд того. I що б це могло бути?
  
  'Надаю вам судити, сер. Вiдповiдно, як кажуть, одержаної iнформацiї, полковник Лiндберг повернувся в Сполученi Штати.
  
  'Невже?' Запитав Рузвельт. 'Я здивований. Це мiсце - вся ця країна, ма" бути, виклика" у нього i у його дружини жахливi спогади'.
  
  'Очевидно, у нього вiдродився iнтерес до американської полiтики.
  
  'А!" - сказав Рузвельт. 'Що ви зна"те i як ви це дiзналися?'
  
  'Ми стежили за мiсцевою групою "Америка перш за все". Одна з наших агентiв при"дналася до Першого батальйону, який вони називають сво"ю керiвною групою, i їй вдалося стати секретарем, очевидно, тому, що ця робота нiкому особливо не потрiбна. Але це iдеальне мiсце, щоб знати все, що вiдбува"ться.'
  
  Рузвельт похитав головою. 'Я не заздрю вашiй агенту. Це огидна група iдiотiв-ненависникiв. Вони називають себе "Америка перш за все", i все ж вони виступають проти всього, за що виступа" Америка. I їх тисячi - тисячi. Я в розпачi за країну.'
  
  'Лiндберг - член клубу", - сказав йому Уелкер.
  
  'Думаю, я знав це", - сказав Рузвельт. 'Я дещо пам'ятаю про це з тих пiр, як вiн поїхав у Нiмеччину i прийняв цю медаль з рук герра Герiнга. Насправдi, я чув, що це було нав'язане йому без його вiдома. З iншого боку, вiн не побоявся прийняти це.'
  
  'Вони планують висунути його на посаду президента", - продовжив Уелкер.
  
  'Я повинен був здогадатися", - сказав Рузвельт. 'Вiн погодився на це, або вони збираються повiсити це на нього, коли вiн приїде сюди?'
  
  'Очевидно, це його iдея, або, принаймнi, вiн зна" про це i "ретельно обмiркову"", - говорилося в листi. Схоже, вiн дума", що вас ненавидять все i перемогти вас буде легко".
  
  "Я буду щасливий переконати його в цьому'. Рузвельт делiкатно вийняв сигарету з мундштука i постукав нею по великiй склянiй попiльничку, що стояла на кутку його столу. 'Є ще якi-небудь новини?
  
  'Єдине, що я можу вiдзначити, це те, що Гувер, схоже, нарештi виявив нацистiв серед нас. Що, ймовiрно, означа", що OSI може бути поступово згорнутий. Пiсля всього, що " у Гувера, що? Десять тисяч агентiв, а їх у нас тридцять два.
  
  Рузвельт кивнув. 'Все, що для цього потрiбно, - це вторгнення Гiтлера в Польщу'.
  
  'Я здивований, що вiн помiтив", - сказав Уелкер.
  
  О, вiн зауважу", що всi", - сказав Рузвельт з широкою посмiшкою. 'I вiн заносить це в свою маленьку картотеку. Але вiн дуже перебiрливий у тому, що вiн робить'. Посмiшка зникла. 'У нього " компромат на всiх адмiнiстрацiї, починаючи з мене. Якщо б я мiг витратити час, щоб зiбрати достатньо бо"припасiв, щоб використовувати їх проти нього, я б вигнав його з посади директора i поставив на чолi Бюро кого-небудь, хто не буде думати про нього як про свою маленьку вотчинi.' Вiн задумливо подивився на Велькера. 'Я мiг би доручити вам.
  
  'Сер?'
  
  'Але нi, ти потрiбен менi для iншого'. Рузвельт на секунду задумався. 'Власне кажучи, причина, по якiй я попросив вас про зустрiч, - як ви дума"те, чи зможете ви знайти кого-небудь з цих тридцяти двох, хто зайняв би ваше мiсце? Я б хотiв, щоб ви щось взяли на себе.
  
  'А' простягнув Уелкер. 'Ну... гм. Звичайно. Спецiальний агент Мюллер, Дженiс Мюллер, бiльш нiж квалiфiкована. Вона була першою людиною, якого я привiв в органiзацiю, коли ми її заснували.'
  
  'Жiнка? Президент виглядав здивованим.
  
  'Повiрте менi, сер,' сказав Велькер.
  
  'Я не здатний сумнiватися в iнтелектi або здiбностей якоїсь жiнки", - сказав Рузвельт. "Якщо б я сумнiвався, моя дружина давно б вилiкувала мене вiд цього. Елеонора розумнiшими i набагато здiбнiшi в багатьох речах, нiж бiльшiсть чоловiкiв. Я думав про бiльш фiзичної сторонi тво"ї роботи.'
  
  'Я повiв Дженiс з детективного агентства "Континентал", - сказав йому Уелкер. 'Вона була начальником бюро в Лос-Анджелесi, коли я працював оперативником в Сан-Франциско. Повiрте менi, сер. Якщо вона змогла впоратися з цi"ю купкою буйних невдах, вона справиться з чим завгодно. Крiм того, у неї " чоловiки, якi виконують, е-е, важку роботу. '
  
  "Звичайно", - сказав президент.
  
  'Зараз вона на завданнi,' сказав Уелкер, ' i у неї все добре виходить. Це вона впровадилася в "Американ Ферст пiпл" пiд вигаданим iм'ям i надсила" звiдти кiлька цiкавих звiтiв'.
  
  Рузвельт вийняв мундштук з зубiв i випустив хмару диму. - Що за звiти? - запитав я.
  
  'Ну, вони бiльш обачними щодо сво"ї пiдтримки з Берлiна, особливо тепер, коли почалася вiйна. Берлiн, схоже, концентру" свою та"мну пропаганду на те, щоб утримати нас вiд участi у вiйнi, якщо вона розшириться, а це, безсумнiвно, вiдбудеться.'
  
  'Там нема" нiяких новин", - сказав Рузвельт.
  
  'I вони збираються пiдтримати Лiндберга, якщо вiн буде балотуватися проти вас в наступному роцi, i, як я вже сказав, вони вiрять, що вiн серйозно дума" про це'.
  
  'Я не здивований", - сказав Рузвельт. "Вiн боїться, що я збираюся повести країну до вiйни. Я, можливо, несправедливо пiдозрюю його мотиви'.
  
  'Як ви дума"те, вiн зможе перемогти на виборах, якщо буде балотуватися?
  
  'Я навiть не впевнений, що вiн зможе переконати республiканцiв висунути його кандидатуру, i у нього не було б жодного шансу в якостi кандидата вiд третьої партiї'.
  
  'Значить, ти не турбу"шся?
  
  'Ну, якби з якоїсь випадковостi вiн отримав номiнацiю, вiн був би грiзним противником. Нацiональний герой, зворушений трагедi"ю викрадення свого сина. Вiн знову засунув мундштук у рот. 'Вiн отримав би голоси пацифiстiв, нав'язуючи їм, що я планую втягнути країну у вiйну. I, клянуся Богом, за нього проголосували б антисемiти; вони вже думають, що насправдi мо" прiзвище Розенфельд. А пiдтримка мо"ю дружиною негритянських iнтересiв не принесла менi друзiв на Пiвднi. '
  
  'Так як же ви вою"те з нацiональним геро"м?' Запитав Велькер.
  
  'Я що-небудь придумаю", - сказав Рузвельт. Вiн вiдкинувся назад i задумливо вказав пальцем на Велькера. "Зна"те, якщо ваш агент Мюллер отриму" корисну iнформацiю вiд людей з "Америка насамперед", може бути, нам не варто вiдривати її вiд цього'.
  
  'Гувер хоче взяти на себе керiвництво операцi"ю", - сказав йому Уелкер. 'Тепер, коли вiн виявив нацистiв, вiн на всiх парах виступа" проти них. Так що ми все одно забира"мо Дженiс'.
  
  'Тодi гаразд", - сказав Рузвельт. 'Це вирiшено. Тепер...' Вiн озирнувся навколо, нiби хотiв переконатися, що нiхто не пробрався в Овальний кабiнет, поки вiн не бачив. 'Менi потрiбно, щоб ти поїхав в Європу i знайшов для мене кiлька людей. Принеси їх сюди. Бажано до того, як нацисти зрозумiють, що вони пiшли'.
  
  "Так, сер,' вiдповiв Велькер. 'Що це за люди?
  
  Рузвельт задумався. 'Кiлька тижнiв тому я отримав листа вiд Ейнштейна - Альберта Ейнштейна, фiзика'.
  
  "Так, сер,' вiдповiв Велькер. - Я знаю, хто вiн.
  
  Рузвельт вiдкинувся на спинку стiльця. 'Ви б повiрили, що Гувер приставив до Ейнштейна пару агентiв? Я дiзнався про це як би побiчно'.
  
  'Для чого? - Запитав Велькер.
  
  'Я вважаю, тому, що вiн нiмець, "врей i соцiалiст. I тому, що вiн знаменитий. Гувер любить мати дось" на всiх вiдомих людей. Я не хочу питати його безпосередньо, тому що тодi вiн зрозумi", що хто-то в Бюро розмовля" зi мною. '
  
  Велькер здивовано похитав головою. 'Є ще дещо що пiд небом i землею...'
  
  Рузвельт зiтхнув. 'Ну, ось що менi потрiбно, щоб ви зробили : Ейнштейн говорить, що iсну" новий вид, я вважаю, суперзброї, про який вiн i його друзi-вченi мрiяли i яку можна було б створити, але зараз це скорiше iдея, i все одно буде потрiбно багато роботи'.
  
  "Так, сер? - запитав я.
  
  'Справа в тому, що нiмцi, схоже, знають про це, i " ознаки того, що вони, можливо, працюють над цим. I ми дiйсно повиннi робити все можливе, щоб запобiгти це '.
  
  Велькер беззвучно присвиснув. 'Чорт вiзьми!' сказав вiн. 'Вибачте, сер.
  
  'Дiйсно, чорт вiзьми,' Рузвельт погодився. 'Отже, люди, яких менi треба, щоб ви знайшли, наскiльки я розумiю, вченi того чи iншого сорту, на якi можуть бути кориснi в розробцi цього "що б це не було'.
  
  "Так, сер, я розумiю.
  
  'Справа в тому, що ми волiли б, щоб вони допомагали нам, а не нацистам.
  
  'Так, я б так i подумав,' погодився Велькер.
  
  'I я продовжу свої спроби переконати Конгрес у тому, що, оскiльки Європа вже знаходиться в станi вiйни, ми дiйсно можемо опинитися у станi вiйни десь в наступному роцi або близько того; i що це може бути iз-за чогось, за що варто боротися '.
  
  "Так, сер".
  
  'I що, можливо, було б непогано пiдготуватися до такої можливостi. Рузвельт зiтхнув. 'Мати справу з Конгресом, навiть з членами мо"ї власної партiї, все одно що пасти котiв'.
  
  "Так, сер,' сказав Велькер. 'Отже, хто цi люди, яких я повинен шукати i де менi їх знайти?
  
  'Є людина по iменi, е-е,' Рузвельт сверился з листком паперу на сво"му столi, ' доктор Лео Силард. Фiзик. Вiн розробив дещо з цього матерiалу i зна", хто нам потрiбен. Вiн в Колумбiйському унiверситетi. Вiн дасть вам перелiк людей i їх останнi вiдомi адреси. Або, принаймнi, де вони були до того, як почалося недавн" божевiлля.'
  
  "Так, сер. Що менi робити, коли я їх знайду?
  
  'Посадiть їх на перший катер вiдплива"", - сказав йому Рузвельт. - Я проiнструктую посла Буллiта надати вам будь-яку необхiдну допомогу у Францiї, а полковника Кiрка, тимчасового повiреного в справах у Берлiнi, зробити для вас все, що в його силах, якщо ви якимось чином опинитеся там.
  
  Велькер почав дiставати з кишенi записну книжку, але потiм передумав i залишив її там, де вона була. 'Може вiн зв'язати мене з нашою мережею агентiв в цьому районi?' вiн запитав.
  
  'У нас, наскiльки я знаю, нема" агентiв в цьому районi", - сказав йому Рузвельт. 'Як i де-небудь ще, якщо вже на те пiшло. Крiм Центральної Америки, у Гувера " кiлька хлопцiв у Центральнiй Америцi'.
  
  'Нi одного? - Запитав Велькер, не зумiвши приховати здивування в голосi. 'Нi одного де-небудь у Європi?
  
  "Абсолютно вiрно. Вiйськовi пiдтримують зв'язки з деякими iноземними вiйськовими службами, в першу чергу з британцями, у яких " такi ресурси. Але у нас нема" своїх. У деяких спiвробiтникiв нашого посольства, звичайно, " певнi контакти, але нiчого органiзованого, нiчого надiйного на мiсцi.'
  
  'Чорт! - Сказав Велькер.
  
  'Наш Конгрес дотриму"ться думки, що якщо ми не будемо готовi до вiйни, то її i не буде", - сказав Рузвельт. 'I їх не можна переконати в цьому оманi'.
  
  Велькер на секунду задумався. 'У мене " друзi серед британцiв, - сказав вiн. 'Пара, чоловiк i дружина, якi щойно перевели в Париж. Я подивлюся, чи не зможуть вони допомогти.
  
  'Дуже добре,' сказав Рузвельт.
  
  - Насправдi, це та пара, яка допомогла пiймати жебракiв, якi намагалися вбити вас в "Уолдорфе" в минулому роцi.
  
  О, так. Сабои. Сабои? Сабои. Милi люди. Я хотiв вручити їм медаль, але було вирiшено, що важливiше зберегти все це в та"мницi.
  
  Велькер посмiхнувся. 'Вони були радi допомогти.
  
  'Наскiльки я пам'ятаю, ледi мало не вбили. Треба було нагородити її медаллю. Ну да ладно. Передайте їм мої найкращi побажання i скажiть, що, якщо їм коли-небудь що-небудь знадобиться вiд президента Сполучених Штатiв, їм варто лише попросити. '
  
  'Я передам повiдомлення,' сказав Велькер.
  
  'Отже, вам ще щось потрiбно?
  
  'Можливо, було б гарною iде"ю доручити послу Буллиту органiзувати щось на зразок конспiративної квартири де-небудь в Парижi. Де сховати цих людей, поки ми не зможемо їх витягнути'.
  
  'Гарна думка,' Рузвельт погодився.
  
  'I я не думаю, що мене повиннi побачити входять в посольство", - сказав Велькер. 'Це напевно буде пiд наглядом. Я б не хотiв, щоб моя фотографiя поширювалася серед усiх нiмецьких агентiв у Францiї'.
  
  'Ми що-небудь придума"мо", - запевнив його Рузвельт.
  
  'I якщо менi доведеться поїхати в Берлiн, то це повинно бути пiд якимось прикриттям'.
  
  'Я залишаю це на ваш розсуд", - сказав Рузвельт.
  
  'Ну що ж,' Велькер встав. - Я, мабуть, займуся цим.
  
  Рузвельт простягнув руку. 'Вдалого полювання!
  
  "Дякую, сер,' сказав Велькер, потискуючи руку. 'I, якщо можна так висловитися, удачi вам.
  ШIСТЬ
  
  В черговий раз захист прав слабкої держави, обуреного i захопленого неспровокованою агресi"ю, змусила нас оголити меч. Ми знову повиннi боротися за життя i честь проти всi"ї сили i лютi доблесної, дисциплiнованою i безжальної нiмецької раси. Ще раз! Нехай буде так.
  
  Уїнстон Черчiлль, 3 вересня 1939 р.
  
  Париж, середа, 20 вересня 1939 р.
  
  Удвох кварталах на пiвнiч вiд церкви Сен-Ле-Сен-Жиль на вулицi Сен-Денi в 1-му окрузi Парижа у кiнцi 1930-х рокiв перебувало бiстро, за вiдсутнiстю кращого термiну називалося La Vache Violette. Назва, можливо, було неофiцiйним, оскiльки у закладу не було вивiски, нi маленьких столикiв вздовж вулицi, нi великого скляного фасаду, нi обертових дверей. Але так його називали тi, хто його часто вiдвiдував.
  
  Чоловiк входив у дверi сусiднього будинку, який колись у далекому минулому був пофарбований у червоний колiр, iгнорував довiдник з такими пропозицiями, як "Iззард i сини", "Експерт-консультант" або "Жак Селигманн - агент литтеррейр", обидва на другому поверсi, а замiсть цього йшов до кiнця довгого коридору i, повернувши лiворуч, проходив крiзь давню важку плиту дверi i робив два кроки вниз i приблизно три кроки вперед. Попереду була дерев'яна дверi, потемнiла вiд часу. Вона завжди була замкнена, i нiхто, крiм, можливо, Паншота, керуючого та можливого власника La Vache, не знав, що знаходиться за нею.
  
  Злiва перебувало бiстро з його квадратними хиткими столиками, на кожному з яких стояло по три або чотири вигнутих стiльця-труби. Праворуч, за iншою дверима, яку зазвичай залишали вiдкритою, за винятком глибокої зими, знаходився невеликий дворик з п'ятьма такими ж хиткими столиками i розставленими до них стiльцями, а бiля зовнiшньої стiни праворуч вiд дверей стояла стара паркова ослiн, пофарбований у чергуються рожевi та зеленi смуги. Вузький провулок, який веде вiд внутрiшнього двору до бульвару Севастополя, був закритий залiзними воротами, замкнутими на довгу ланцюг i масивний старовинний висячий замок.
  
  Офiцiанти i офiцiантки в La Vache Violette були доброзичливi, хоча, скажiмо так, i незалежнi, але їжа була пристойною, напої щедрими, а цiни розумними. I клi"нтура була... повинно бути якесь слово ...
  
  Було 11.30 вечора середи, 20 вересня 1939 року, через дев'ятнадцять днiв пiсля вторгнення гiтлерiвського Третього рейху в Польщу i два з половиною тижнi пiсля того, як Великобританiя i Францiя виконали свої договiрнi зобов'язання, можливо, неохоче, оголосивши вiйну Нiмеччинi, коли лорд Джеффрi Сабой, який нещодавно повернувся у Францiю в якостi офiцiйного аташе по культурi при британському посольствi, залишив сво" таксi перед церквою Сен-Ле-Сен-Жиль, зупинився помилуватися готичної кам'яною кладкою, поки таксi не отъехало, а потiм пройшов два квартали повз натовп вiдвiдувачiв. веселi люди на кутах вулиць, у колись червоною дверi. Коридор був висвiтлений трьома тьмяним газовими свiтильниками, якi завжди створювали у лорда Джеффрi вiдчуття, що, йдучи по ньому, вiн подорожу" назад у часi на тридцять-сорок рокiв.
  
  Вiн пройшов через вiдчиненi дверi, повернув лiворуч, у бiстро, i оглянув зал. Для Ла Вашого було ще рано, i вiн був радий побачити, що маленький столик в лiвому кутку, який вiн вважав своїм особистим простором, ще не зайнятий. Це був перший раз, коли вiн повернувся через два роки, i у нього майнула випадкова думка, що, можливо, столик чекав його повернення, думаючи про сво" маленькому дерев'яному столику, зневажаючи загравання iнших вiдвiдувачiв. Як, вiн задавався питанням, чи можна винагородити за вiрний стiл? Вирiшивши, що не слiд заходити надто далеко у таких роздумах, хоча б тiльки про себе, вiн пiдiйшов ближче. Вiн не змiг утриматися, щоб не поплескати по столу в знак вдячностi за його вiрнiсть, коли сiдав, притулившись спиною до стiни.
  
  Бiля столу прямо навпроти не було стiльцiв, але на ньому сидiла собака; пiд нею лежав Бiлого, сорокакилограммовое старiюче, майже бiле тварина з тих, що баскськi пастухи використовували для вiдлякування волков. Бiльшу частину свого дня вона провела пiд цим столом, дремля, дряпаючись i гарчав на les flics - полiцейських, - якщо хто-небудь забреде у дверi. Як їй вдавалося безпомилково розпiзнавати полiцейських, навiть у найпростiшiй цивiльному одязi, було однi"ю з загадок Ла Ваш. Коли лорд Джеффрi сiл, Бiлого пiдняв на нього очi i широко позiхнув на знак вiтання.
  
  Офiцiант в чорних брюках i бiлiй сорочцi-пуловерi i двi офiцiантки в бiлих блузках, чорних спiдницях i чорних сiтчастих панчохах обслуговували зал. Вони неквапливо походжали, несучи те чи iнше, i один з них час вiд часу прибирав зi столу або обслуговував вiдвiдувачiв. Через деякий час Джеффрi вдалося привернути увагу офiцiантки, i вiн влаштувався зручнiше, потягуючи чiнзано, на наступний годину, iз задоволенням спостерiгаючи за мiнливою обстановкою по мiрi того, як почали прибувати клi"нти. Молодi люди i жiнки сумнiвної чесноти заходили посидiти, розслабитися та випити еспресо або, можливо, коньяк або пастис, перш нiж повернутися до призначеного обходу. Були й iншi ...
  
  Пiсля Великої вiйни Берлiн став домiвкою для тих, хто з огидою ставився до звичаїв традицiйного суспiльства, але з приходом нацистiв така поведiнка було заборонено, i нiчнi птахи втекли в Париж, Амстердам i навiть Лондон i Нью-Йорк. Тут, у Парижi, Ла Ваш був неофiцiйним мiсцем збору тих, кого навiть представники напiвсвiтла вважали занадто дивними, дуже далекими вiд основного напрямку або навiть бiльшостi бiчних рiчечок, щоб бродити по вулицях.
  
  Дами, якi вирiшили одягатися як чоловiки, i чоловiки, якi вирiшили одягатися як ледi - ну, чому б i нi? Чому хтось повинен бути обмежений штучним дрес-кодом, нав'язаним манiрним i жорстоко стримуючим суспiльством? Якщо чоловiк потай вважав себе жiнкою або просто отримував задоволення вiд того, що видавав себе за жiнку, хто ми такi, Ваша Вiолетта, щоб вiдмовляти його? В залi було кiлька дам, одяг яких на будь-якiй розумнiй вiдстанi наводила на думку про них як про тверезомислячих бiзнесменiв, i одна, чия сукня i манери поведiнки з комфортом видiлили її серед будь-якої черги вантажникiв. I група чоловiкiв рiзного вiку, чиї вечiрнi сукнi i напудренi особи з червоними губами намагалися загладити помилки, допущенi природою при визначеннi їх статi.
  
  I Ла Ваш був добрий до тих, чиї потреби були ще бiльш дивними. Тут їх приймали такими, якими вони хотiли бути. Джентльмен середнiх рокiв, витончено сидить через два столики вiд лорда Джеффрi, одягнений у рожеве плаття з оборками, пишними рукавами, спiдницю, ледь доходить до колiн, бiлi шовковi панчохи i туфлi-лодочки на високому каблуцi, але хизу"ться iдеально доглянутою сивою борiдкою лопатою i довгими загостреними тонкими вусами, - що про нього? Чи струнка ледi в облягаючих чорних шкiряних штанах, топi i туфлях на шпильках, з довгим чорним хлистом, обгорненим навколо плеча, - що або кого вона шукала? Або чоловiк з пишним животом, який тiльки що увiйшов, одягнений тiльки в шкiряний пояс i перехрещенi ременi патронташа з червоним шовковим носовичком, стратегiчно розташованих i прив'язаним до пояса коротким червоним шнурком, - шукав вiн компаньйонiв-чоловiкiв чи жiнок, чи, можливо, був задоволений тим, що обiйняв самого себе? I ходив вiн по вулицях у сво"му нинiшньому неприбранному виглядi, або якимось чином скинув верхнiй одяг десь у коридорi? Подiбнi питання могли займати людини годинами.
  
  Панчет, керуючий i, можливо, власник ресторану, зрештою помiтив Джеффрi i попрямував до столика, киваючи сво"ю швидко лисiючiй головою i приязно посмiхаючись. 'Месь" Ернест, давно не бачилися. Радий вас бачити.
  
  "Ернест" був товарним знаком лорда Джеффрi в "Вашому" та iнших його вилазки в рiзнi куточки паризького напiвсвiтла.
  
  'Тiльки що з Лондона,' сказав вiн Панчету. 'Можливо, затримаюся тут ненадовго. Вiйна, ти ж зна"ш.
  
  'Ах, вiйна.' зiтхнув Панчет. Не пройшло i трьох тижнiв, як я втрачаю своїх кращих людей. Покликаний в резерв. I продукти вже ста" важко дiстати. Свiжi яйця? Тьху! Я не розумiю, чому чоловiки при призовi в армiю повиннi їсти бiльше я"ць, нiж за тиждень до цього. Я наймаю кiлька нових офiцiанток, яких, iмовiрно, не викличуть, але пройде деякий час, перш нiж вони по-справжньому зрозумiють атмосферу мого улюбленого ресторану Vache.'
  
  'Дiйсно,' поспiвчував Джеффрi. 'Ця вiйна принесе труднощi всiм нам. 'Атмосфера', - мiркував вiн, - крiм самої клi"нтури, завжди складалася в основному з обслуговуючого персоналу, який точно знав, як довго можна iгнорувати благання клi"нта, перш нiж вiн почне кидатися речами.
  
  'Можна було подумати, що вони зрозумiли це пiсля попереднього", - сказав Панчет. 'I над Польщею! Що для нас Польща?'
  
  'Дiйсно,' погодився Джеффрi. 'Але тодi, якщо Гiтлер захопить Польщу без опору Францiї та Великобританiї, як вiн захопив Чехословаччину, куди вiн вирушить далi? Можливо, буде краще, якщо ми зустрiнемося з гунами лицем до лиця зараз, поки у нього не з'явився шанс стати ще сильнiше.
  
  Панчет задумався. 'Можливо' погодився вiн. 'Але тодi доведеться боротися не тобi або менi. Ми внесли свою лепту, хайн? Вбивати пiдуть молодi.'
  
  'Це так,' визнав Джеффрi.
  
  Панчет опустився в крiсло навпроти свого англiйського одного i нахилився вперед, перекинувши кухонне рушник через плече. 'До речi, про молодь,' м'яко сказав вiн, " я був би, е-е, избирательен, якби вирiшив бродити вночi з ким-небудь з них.
  
  'Невже? Джеффрi здавався здивованим, можливо, навiть ураженим. Швидше тим, що Панчет волiв говорити про, гм, таких речах, нiж самим попередженням. Майже кожен день приблизно в двi години ночi кiлька вiльних молодих людей рiзної статi бродили мiж столиками, пропонуючи себе для ночi задоволень, деталi якої ще належить обговорити. Деякi клi"нти вiддавали перевагу один пiдлога, деякi - iнше, а деяким, здавалося, було все одно. Молодi люди, звичайно, були вiльнi вiдхиляти будь-якi пропозицiї, якi їм не подобалися, i Панчет найняв людину, основною роботою якого було дотримання пристойностi.
  
  'Я б нiчого не сказав,' продовжував Панчет, ' оскiльки вибiр компаньйонiв - особиста справа кожного, i у мене самого нема" думки з таких питань. Очевидно, iнакше я не керував цим закладом. Нема". Я дбаю не про якiсь звичайнi запобiжнi заходи або навiть не про небезпеку, яка виходить вiд les flics. Справа в тому, що деякi з них- як там це чудове англiйське вираз? - хлопчики за наймом i навiть один чи дво" з les putes, можливо, не тi, ким здаються. Чи, можливо, я повинен сказати, що вони бiльше, нiж здаються.'
  
  'Правда? - Повторив Джеффрi, намагаючись, щоб у його голосi не прозвучало веселощiв. 'Що це?
  
  'Я не впевнений. Я маю на увазi, що зараз нема" способу перевiрити, чи не так? Але кiлька натякiв - припущення - трохи зайву цiкавiсть - я вважаю, що, можливо, деякi з моїх нових клi"нтiв можуть бути des espions. Шпигуни.'
  
  Тепер лорд Джеффрi зацiкавився. 'Шпигуни? Ви ма"те на увазi щось на зразок... шпигунiв?
  
  Панчет кивнув. 'Питання, якi вони задають моїм офiцiантам. Не "вiн багатий", або "як його справжн" iм'я", а "вiн не працю" в якомусь урядовому закладi", або "менi вiн зда"ться вiйськовим - як ви дума"те, вiн може бути вiйськовим?"'
  
  'Якщо вони дiйсно шпигуни, то звучать не дуже розумно,' сказав Джеффрi.
  
  'Можливо, вони не так високо стоять в лавах шпигунiв,' сказав Панчет, ' але все ж вони можуть дратувати - вони можуть пiддавати небезпецi. Я повинен зробити все, що в моїх силах, щоб захистити своїх клi"нтiв. Якщо вони не можуть безпечно дiстатися до Ваче, то куди вони можуть пiти?'
  
  'Вiрно,' погодився Джеффрi. 'Питання, звичайно, в тому, для кого шпигують цi хлопцi?
  
  Панчет знизав плечима. 'Можливо, це Сюрте, або навiть британцi або iталiйцi, але я боюся, що це нiмцi. Сумнiваюся, що цi дiти знають, хто це. Хтось пiдходить до них i каже: "Я заплачу вам п'ятдесят франкiв за будь шматочок iнформацiї, який ви зможете знайти про те чи iншому предметi, i, можливо, сотню, якщо це буде особливо пiкантний шматочок". Вони не питають у нього його карт-д iдентифiкат, вони просто питають, де його можна знайти, якщо вони отримають таку iнформацiю.'
  
  Джеффрi кивнув. 'Ймовiрно, так воно i ".
  
  Панчет встав i зiтхнув. 'Я принесу тобi чорнослив,' сказав вiн i повернувся до бару.
  
  Кассiс, розмiрковував Джеффрi, здавалося, був вiдповiддю Панчета на всi житт"вi проблеми. Що ж, можливо, вiн був прав.
  
  Було трохи бiльше двох годин ночi, коли один iз старих знайомих Джеффрi, високий, стрункий, добре одягнений чоловiк по iменi Тобi, з'явився у дверях i заглянув у зал, оглядаючи вiдвiдувачiв з легким несхваленням на худому обличчi. Це був погляд людини, яка шука" джерело непри"много запаху, який вiн очiкував вiдчути в будь-який момент. Якщо вiн i був здивований, побачивши Джеффрi, то нiяк цього не показав, а увiйшов всередину, зупинився, щоб щось сказати Белi, яка у вiдповiдь застукала хвостом по пiдлозi, пiдiйшов до бару i замовив перно. Вiн постояв бiля бару кiлька хвилин, потiм узяв склянку i пройшов повз Джеффрi у внутрiшнiй двiр. Через хвилину Джеффрi пiшов за ним.
  
  Тобi сидiв за столом у кутку двору пiд однi"ю з двох тьмяного верхнiх ламп, поруч з плантатором, в якому росло дуже сумне i, ймовiрно, засохле дерево якогось невизначеного виду. Джеффрi пiдняв комiр пальта, рятуючись вiд холодного нiчного повiтря, i сiв навпроти нього. 'Схоже, нiкого не цiкавив твiй вiд'їзд, - сказав вiн, - або мiй'.
  
  'Це добре i пристойно,' сказав Тобi, ' не викликати iнтересу у оточуючих. Це корисно для здоров'я. А як ся ма"ш ти, мiй друже? Яке несподiване задоволення застати вас тут. Я не чекав вас принаймнi ще тиждень. Як ви поживали цi- скiльки? - два роки?
  
  'Я був у Сполучених Штатах Америки", - сказав йому Джеффрi. 'I тепер нас, мою дружину i мене вiдправили назад у Францiю як раз до початку вiйни'.
  
  'Я, як бачите, все ще тут,' сказав Тобi. - Я вже не приходжу в Ла Ваш так часто, як ранiше. Високоповажного сера Ендрю, вашому, е-е, заступнику, не сподобалися такi мiсця або тип людей, якi сюди приходять. Вiн дуже стриманий i манiрний, цей сер Ендрю.'
  
  'Вiн трохи черносливоват,' погодився Джеффрi.
  
  "Коли у мене було що-небудь для нього, я дзвонив i говорив "памплемус", i вiн йшов в певний кафе i пив еспресо. Йдучи, вiн брав номер Le Figaro, який я, до зручностi сво"му, залишив для нього. Будь-хто, хто дивився, був би здивований. '
  
  'Цей шпигунство - по сутi, безглузде заняття", - погодився Джеффрi.
  
  'Але наслiдки, вони можуть бути серйозними. I ця вiйна, я думаю, все переплута"'.
  
  'Я думаю, це вже вiдбува"ться", - сказав Джеффрi. 'Як ви дума"те, ви тут пробудете ще довго?'
  
  'Ви ма"те на увазi в Парижi? Тобi на мить задумався, потiм кивнув головою. 'Так, я так думаю. Я так вважаю. Поки я залишаюся в Парижi - з якою метою, я не можу сказати. Якщо мене покличуть назад, можливо, я не поїду'. Вiн посмiхнувся. 'У такому разi, можливо, я зателефоную вам i попрошу про прийом на роботу.
  
  Тобi Шнеллиг був барменом в Le Chameau d'or, ресторанi, улюбленому офiцери французької армiї i урядовими чиновниками низького рiвня. Вiн також був тим, що вiдомо як "сплячий' або 'агент на мiсцi", потрапивши в парижi в 1927 роцi i, в кiнцевому рахунку, кiлькома роками пiзнiше на свою нинiшню роботу, провiвши рiк в школi пiдготовки абверу, нiмецької вiйськової розвiдки, i отримавши повнiстю фальшивi документи, що посвiдчують особу, у яких вказувалося мiсце його народження - Ельзас, а не Штутгарт. Минуло так багато часу з тих пiр, як вiн використовував сво" справжн" iм'я, що тепер воно звучало чуже для його вух. Йому навiть видiлили умовну сiм'ю, яка, на жаль, загинула в залiзничнiй катастрофi. Їх надгробки виставленi на загальний огляд на кладовищi лютеранської церкви в Ильзахе.
  
  Вiн був добрим i вiрним агентом Веймарської республiки аж до приходу до влади Адольфа Гiтлера i навiть через пару рокiв пiсля цього. Поки одного разу вiн не вирiшив, як Олаф Е. Е. Каммiнгса, що " якесь лайно, яке вiн їсти не буде. Незабаром пiсля цього - це було за тиждень до Рiздва 1936 року - вiн пiдiйшов до Джеффрi, який вечеряв зi сво"ю дружиною в ресторанi, i поманив його в кут бару.
  
  'Я спостерiгав за вами", - сказав вiн тихим голосом. Не лякайтеся того, що я збираюся сказати'.
  
  'Добре,' сказав Джеффрi, намагаючись не виглядати стривоженим.
  
  Тобi подобаються хлопчики, ' сказав Тобi.
  
  Джеффрi обережно посмiхнувся. 'Менi подоба"ться бiльшiсть людей.
  
  'В лiжку, я маю на увазi. Ти вiдда"ш перевагу займатися сексом iз хлопчиками.
  
  Джеффрi кивнув. Вiн не став би хвалитися. Вiн ненавидiв хвастощi. 'Взагалi-то, молодi люди, - сказав вiн. 'I?
  
  'Це могло б викликати у вас якийсь неспокiй, якщо б про це стало вiдомо.
  
  'Так' погодився Джеффрi. 'Могло.
  
  'З цiкавостi, - сказав Тобi, - що з вашою дружиною?
  
  Посмiшка Джеффрi стала ширше. 'Ледi Патрицiї теж подобаються молодi люди,' сказав вiн. 'Але, на щастя, не тi ж самi.
  
  Тобi кивнув, потiм на мить замислився i знову кивнув. 'Я нiкому не говорив про тво" ... пристрасть, - сказав вiн. 'В даний момент це стосу"ться тiльки нас.
  
  На даний момент, подумав Джеффрi. Деякий час тому вiн вирiшив, що буде робити, якщо - коли цей момент настане. Його не будуть шантажувати. Вiн не став би платити грошi, не зраджувати свою країну. Вiн просто пiшов би у вiдставку iз-за раптової хвороби. Дипломатична служба подякувала б його за службу i нiколи бiльше не згадувала б про нього. МI-6 - що ж, можливо, вiн ще мiг би бути їм корисний. Пiшли б чутки. З чутками можна жити.
  
  "Так що тепер я прошу тебе довiряти менi так, як я збираюся довiряти тобi,' сказав Тобi. 'Я повинен декому дещо сказати. У тебе " секрет, i у мене теж " секрет. Я агент уряду Нiмеччини. Можна сказати, шпигун.'
  
  'Правда? - Перепитав Джеффрi. Це було все, що вiн мiг придумати.
  
  Отже, Тобi розповiв йому про сво" зростаюче розчарування в Гiтлера i нацистiв i про сво" рiшення працювати проти них.
  
  'Так, але чому я? - Запитав Джеффрi.
  
  - А хто краще? - запитав Тобi. 'Ви з британського уряду i, безумовно, зможете скористатися тi"ю iнформацi"ю, яку я можу вам надати.
  
  'Якого роду iнформацiю ви можете надати менi? - Запитав Джеффрi. 'Вас, ймовiрно, послали сюди збирати iнформацiю, а не поширювати її.
  
  Тобi кивнув. 'Це так,' погодився вiн. - Але в абверi " й iншi, хто так само незадоволений нинiшнiм режимом, як i я. I деякi, якi по"днують це з постiйною потребою в грошах. Вони передадуть iнформацiю менi, а я дам її вам, i ви винагородити за це мене i моїх, е-е, друзiв.'
  
  'Менi цiкаво", - сказав йому Джеффрi. 'Але ми ж в Парижi. Чому б не попрацювати з французькими офiцiйними особами?'
  
  Тобi похитав головою. 'У французiв,' сказав вiн, ' нема" почуття гумору. Якщо б я сказав їм, що шпигував за ними останнi шiсть рокiв, вони, можливо, не вважали б це таким вже смiшним. Вони могли б просто замкнути мене i викинути ключ.'
  
  Отже, Тобi почав свою кар'"ру подвiйного агента, передаючи iнформацiю вiд сво"ї невеликої групи антинацистов, впроваджених в уряд Нiмеччини, Джеффрi, а отже, i британськiй розвiдцi. Пiсля того, як Джеффрi виїхав у Сполученi Штати, у Тобi склалися не надто задовiльнi вiдносини з замiною Джеффрi, який, очевидно, вважав, що мати справу зi шпигунами нижче його гiдностi.
  
  I ось, на щастя, Джеффрi повернувся.
  
  'Ви останнiм часом взагалi спiлкувалися з Фелiксом? - Запитав Джеффрi.
  
  'Нi,' сказав Тобi. 'Вiн нiчого не залишив моїм знайомим. Я боявся, що, можливо, з ним щось сталося.
  
  'Вiн все ще активний", - сказав йому Джеффрi. 'Час вiд часу ми отриму"мо вiд нього повiдомлення на коротких хвилях. Звичайно, ми все ще можемо зв'язатися з ним по радiо, але ми повиннi придумати iншi способи, щоб вiн мiг вiдповiдати. Вiн повинен бути дуже обережний. '
  
  'Так, я так i припускав", - сказав Тобi. 'Вiн, безумовно, дуже обережний зi сво"ю особистiстю. Ми поняття не ма"мо, хто вiн насправдi. Наскiльки я розумiю, вiн займа" високе положення в тiлi рейху.
  
  'Черв'як? - перепитав я.
  
  'Можливо, це неправильний спосiб? Так, ви правi. Щоб робити те, що вiн робить, вiн повинен бути смiливим i рiшучим людиною. Я знаю це, тому що я сам такий чоловiк.
  
  'Так, але радiопередачi можуть стати для нього занадто небезпечними, так що вам доведеться попросити вашого зв'язкового розробити кiлька нових схованок в районi Берлiна. Дайте менi знати, i я передам повiдомлення. На щастя, як я вже сказав, вiн все ще може приймати передачi, навiть якщо не може їх вiдправити.'
  
  'Я так i зроблю,' сказав Тобi. 'До речi, можливо, нам доведеться знайти iнше мiсце для зустрiчi. Друзi, що населяють це мiсце, останнiм часом стають дуже цiкавими.'
  
  'Так сказав Панчет. Ти нiчого не зна"ш про це? Вони не з твого народу?
  
  Тобi похитав головою. 'Можливо, СД або навiть гестапо. Або, ось вам думка, це могло бути НКВС. Я помiтив, що росiяни схильнi бути тонкими i мислити в довгостроковiй перспективi. Але майже напевно цi дiти нiчого про це не знають. Вони просто передають те, що чують, тому, хто це робить, в обмiн на кiлька франкiв i трепет вiд короткочасного вiдчуття власної значущостi.
  
  - З росiянами? - перепитав я.
  
  Тобi посмiхнувся. 'Є ще дещо, про що варто потурбуватися.
  
  Джеффрi вiдсьорбнув чорного перцю. 'Було б шкода залишати Ла Ваш, - сказав вiн. 'В цьому мiсцi стiльки... чарiвностi.
  
  'I будь обережний з тими, з ким залишиш тут на деякий час,' сказав Тобi. 'Це може викликати непри"мностi.
  
  'Я обережний,' сказав йому Джеффрi, 'як тобi слiд знати'.
  
  'Але якщо ваш е-е, зв'язковий нiчого вiд вас не дiзна"ться, вiн просто може що-небудь придумати, щоб заробити свої кiлька франкiв. Що, навiть якщо це неправда, може виявитися незручним.
  
  'Хммм,' простягнув Джеффрi.
  
  'Вибачте, якщо я здамся вам надто цiкавим,' сказав Тобi, ' але ви людина, який, як, зда"ться, кажуть у вас, англiйцiв, "вмi" зрiзати фiгуру".
  
  'Якщо пiд цим ти ма"ш на увазi, що не надто непривабливий, то, по-мо"му, так говорили близько столiття тому. Думаю, персонажi Дiккенса говорять щось подiбне.
  
  'Так, але бiльшу частину того, що я знаю про Англiї, я почерпнув з Дiккенса. I Конан Дойла.
  
  'Хороший вибiр, хоча i трохи застарiлий,' сказав Джеффрi.
  
  'Отже, як же так виходить, що у людини з вашою зовнiшнiстю, розумом, характером i, вибачте, багатством нема" того, що, я думаю, ви назвали б "особливим другом"?
  
  Джеффрi мовчав так довго, що Тобi злякався, не образив вiн його всерйоз, а потiм сказав: "Коли у мене справдi був "особливий друг"'.
  
  'А?'
  
  'Це було пiд час вiйни. Я вижила, а вiн ... нi.
  
  'Ах! Вибачте, якщо я викликав у вас непри"мнi спогади.
  
  'Довгий час я був нездатний сформувати серйозну прихильнiсть - е-е, романтичнi стосунки - з ким би то не було. А потiм, через деякий час, це стало, я думаю, звичкою'. Джеффрi посмiхнувся. 'I, крiм того, що сказала б моя дружина?
  
  'I що вона говорить? - Запитав Тобi.
  
  'Ось що я їй кажу: "Будь обережна i нiкого не приводь додому".
  
  'Ви незвичайна пара,' сказав Тобi.
  
  'Так вийшло, що ми дуже любимо один одного", - сказав йому Джеффрi. 'Елемент, якого не вистача", можливо, врештi-решт, не так вже важливий'.
  
  'Ви або дуже мудра людина, або з iншої планети, я точно не знаю. Тобi знизав плечима. 'У мене " дещо для вас,' сказав вiн. 'Передайте це кому-небудь у французькiй контррозвiдцi, але не кажiть, де ви це взяли.
  
  'Ви не ма"те з ними справи безпосередньо? - Запитав Джеффрi.
  
  Тобi пересмикнуло. 'Вони стали вiдстрiлювати шпигунiв,' сказав вiн.
  СIМ
  
  Диявол, якого бiльше нема" чого робити
  
  Вiдправився спокушати мiледi Полтагрю
  
  Мiледi, спокушена особистою примхою,
  
  До його крайнього роздратування, це спокусило його.
  
  - Iлер Беллок
  
  Париж, четвер, 21 вересня 1939 р.
  
  LАдi Патрiсiя Сабой поправила пояс, разгладила чорну вовняну спiдницю, провела рукою по свiтло-каштановим волоссям до плечей, перевiрила в люстерко пудреницi колiр сво"ї яскраво-червоної помади i, оскiльки вона була вiдкрита, в останнiй раз поплескала пуховкою по щоках. Потiм вона вийшла з таксi, дiстала зi сво"ї маленької чорної сумочки двi десятифранковые банкноти i простягнула їх водi"вi. 'Решту залиште собi,' сказала вона йому по-французьки.
  
  Водiй оглянув її, коли вона виходила з таксi. 'Мадам англiйка?' запитав вiн.
  
  "Абсолютно вiрно'.
  
  Вона майже читала його думки: коротка спiдниця, розрiз збоку, куди не пiде жодна пристойна дiвчина, надто вiдкрита блузка, напудрене обличчя, дуже червона помада, вона далеко вiд дому для сво"ї професiї.
  
  Ось що вiн сказав: "Мадам говорить по-французьки, це дуже добре.
  
  'Мене не було два роки", - сказала вона йому. 'Вiн заiржавiв, але його повернуть'.
  
  'Тодi це буде чудово,' сказав вiн. 'Для англiйської ледi.
  
  Вiн подумав: якби я думав, що зможу дозволити собi її - Але нi. Революцiя чи нi, у багатих все одно " все найкраще.
  
  "Дякую, це дуже мило,' сказала вона.
  
  'Доброго вечора,' сказав вiн i поїхав, озирнувшись всього один раз.
  
  Вона оглянула вулицю Покер в пошуках входу в клуб. Минуло всього два роки, подумала вона. Невже вони переїхали? Неможливо! Чи мiг я забути - Ага! Чотириповерхова будiвля сiмнадцятого столiття, облицьований червоною цеглою, яке колись було домiвкою графа де Фронтенака, було таким, яким було завжди, але дверi замiнили, або переробили фасад, або ще якось змiнили, так що вона бiльше не було таким, яким вона його запам'ятала.
  
  Вона пiдiйшла i побачила скромну латунну табличку: "Клуб Портос". Вона потягнула за маленький дзвiночок пiд табличкою i стала чекати.
  
  Через кiлька секунд дверi вiдчинив чоловiк, одягнений в лiврею знатного будинку часiв Людовика XV. 'Oui?'
  
  Вона не впiзнала його. Що, звичайно, означало, що вiн не впiзнав її. 'Я Моллi Дюплей,' сказала вона йому по-французьки. 'Мене знають.
  
  Вiн оглянув її, поманив в коридор, а потiм сказав: "Одну хвилинку', - i зник через вузькi дверi в кiмнату праворуч вiд неї.
  
  'Минуло два роки!' крикнула вона йому вслiд. Потiм сiла в одне з двох прикрашених крiсел в стилi Людовика XV, обтягнутих тканиною, лiворуч вiд дверей i став чекати.
  
  Вiн з'явився через кiлька хвилин iз записником у руцi. 'Дiйсно, два роки, - сказав вiн, - але я знайшов тебе. З поверненням. Просто розпишись тут, якщо не заперечу"ш'. Вiн вiдкрив книгу i простягнув їй разом з вiдкритою авторучкою.
  
  Вона пiдписала книгу, i вiн порiвняв її пiдпис з пiдписом дворiчної давностi, а потiм закрив книгу. 'Ласкаво просимо!'
  
  'Як добре повернутися,' сказала вона.
  
  'Ти знайдеш все таким же, як було", - сказав вiн їй.
  
  Клуб "Портос" був заснований ближче до кiнця епохи Вiкторiї, коли все, що варто знати, вже було вiдомо i жiнки носили корсети з китового вуса; епохи, яка скинула свiй ханжеский покрив вiд Британiї до далеких країв Захiдного свiту. Навiть Gay Paree не був застрахований вiд його надмiрно накрохмалених дурниць. Нiжки столiв, як i у жiнок, були благопристойно прикритi, щоб не ображати - бах! Носiння вишуканих 'непристойних речей' - фу! "Машини для купання", якi доставляли жiнок у воду, щоб нiхто не бачив, як вони перетинають пiсок, одягненi тiльки в купальнi костюми - фе! Чоловiки i жiнки, бiльш схильнi до авантюр, обходили звичаї i порушували правила, але лише в особистому просторi i тiльки в певних межах. Не можна ризикувати сво"ю репутацi"ю i, можливо, кар'"рою, проявляючи зайву нескромнiсть. У 1882 роцi клуб "Портос" став одним з таких приватних просторiв.
  
  Клуб був мiсцем, де ви могли розпустити волосся i навiть в однiй з окремих кiмнат роздягнутися i з готовим партнером пограти в будь-якi iгри, якi приходять вам в голову. Але бажано, щоб ваш партнер належав до iншого пiдлозi, i вам слiд надiти одяг, перш нiж виходити. Зрештою, у кожного повиннi бути якiсь стандарти. Що стосу"ться мови статевого акту, то тут говорили англiйською та французькою, але трохи на грецькому i зовсiм не на турецькому. Трохи рабства i дисциплiни було прийнятно, але заподiяння реальної болю не схвалювалося. Клуб "Портос", як висловився один з його членiв, практикував обмежену аморальнiсть.
  
  Члени клубу "Джентльмени" платили внески i поповнювали рахунки в досить вiдмiнною їдальнi i могли вiльно приводити гостей будь-якої статi. Хоча, якщо б один i той же гiсть чоловiчої статi продовжував з'являтися, йому було б запропоновано при"днатися. Жiнки-учасницi не платили нiяких внескiв, i клуб їм теж не платив. Будь-яка винагорода, яку вони отримували, надходило вiд джентльменiв, з якими вони подружилися. Вони могли одягатися так зухвало, як їм подобалося, до тих пiр, поки це не переходило в справжню неохайнiсть. Молодi ледi, найнятi клубом для подачi напоїв i тому подiбного, одягалися i вели себе, за словами секретаря клубу, так, як могла б вести себе ваша молодша сестра, розiгруючи з себе досить сексуальну особу.
  
  "Моллi" пiднялася наверх, в передню вiтальню, i манiрно влаштувалася на кра"чку червоного плюшевого, цiлком можливо, оригiнального оттоманського дивана часiв Людовика XV. Знадобилося три хвилини, щоб до неї пiдiйшов джентльмен, запропонував їй келих шампанського, представився Чарльзом i сiв поруч з нею. "Я Моллi", - сказала вона йому, зазначивши, що iнiцiали з монограмою на кишенi його сорочки були неоднозначними P B.
  
  'Я вас тут ранiше не бачив,' сказав вiн.
  
  Вона пригубила шампанське. 'Я була далеко,' сказала вона йому.
  
  'Ви англi"ць, чи не так?
  
  'Так' зiзналася вона, ' але я прожила тут багато рокiв.
  
  'Так, ваш французький досить хороший'. 'Для англiйця' залишилося недомовленим.
  
  'Я була близькою подругою Рене Лампье,' сказала вона йому, 'але це було два роки тому'.
  
  'Менi зда"ться, я знаю цього джентльмена,' сказав Чарльз. - По-мо"му, його тут уже деякий час не було.
  
  'Вiн iнженер", - сказала вона. 'Вiн буду" мости'. Вона посмiхнулася Чарльзу. 'А ти чим займа"шся?'
  
  'Нiчого такого драматичного", - сказав Чарльз, скромно знизавши плечима. 'Всього лише державний службовець. Працю" в урядовому закладi на благо Французької Республiки i всiх в нiй'.
  
  "Як романтично,' сказала вона, кладучи руку йому на колiно.
  
  Ти смi"шся надi мною", - сказав вiн.
  
  'Зовсiм нема". Вона прибрала руку, так як це, здавалося, змушувало його нервувати. 'Державнi чиновники - це мастило, яка змушу" обертатися колеса уряду.
  
  "Як романтично,' сказав вiн.
  
  'Романтика там, де ти її знаходиш", - сказала вона йому. 'I ти можеш знайти її скрiзь, якщо тiльки придивишся. Романтика - це коли в третiй раз проходиш повз одного i того ж столика у вуличному кафе, сподiваючись, що дiвчина, що сидить там, пiднiме очi.'
  
  Вiн розсмiявся. 'А вона вiрить?
  
  'Так, але ти не можеш придумати нiчого розумного, щоб сказати, тому йдеш далi.
  
  'Схоже, ви дiйсно зна"те мене,' сказав вiн, хитаючи головою.
  
  'I якого ж роду державну службу ви нада"те?' - запитала вона.
  
  'Боюся, в даний момент в цьому нема" такої впевненостi. Аж до минулого тижня я переглядав старi записи, що стосуються земельних дiлянок та будинкiв, в основному в мiстi Парижi, щоб дiзнатися, чи слiд вирiшити те чи iнше полiпшення або модифiкацiю за вiдповiдну плату, якщо будовою понад шiстдесят - або ста двадцяти рокiв, в залежностi вiд обставин.'
  
  'Уряд ма" схвалити модифiкацiю?' - запитала вона.
  
  Вiн кивнув. 'В певних випадках, i якщо власник досить дурний, щоб запитати. Або якщо сусiд скаржиться. Найчастiше це так, сусiд поскаржився.
  
  'А з минулого тижня?' запитала вона.
  
  Вiн знизав плечима. 'Ця вiйна змiнила все; нiщо бiльше не " звичайною. Вони - мо" начальство - кажуть менi, що " бiльш важливi речi, якi я - ми повиннi робити, але поки нiхто не може сказати менi, в чому вони полягають. Тому кожен день я сиджу в сво"му кабiнетi, на дверi якого тепер написано "Вiйськовi переходи", i чекаю, коли хто-небудь скаже менi, чим ми займа"мося.'
  
  -"Вiйськовi переходи"?
  
  Вiн кивнув. 'I ось я розважаю себе тим, що приходжу в "Портос" i флiртую з красивою англiйкою, поки мо" начальство вирiшу", що це означа".
  
  Вона посмiхнулася. 'Всього лише флiрт?
  
  'На жаль, так, на сьогоднi. Я повинен негайно виїхати. Якщо б ви могли домовитися про те, щоб бути тут у наступний вiвторок чи пiслязавтра ввечерi, i якщо не завадить вiйна, ми могли б продовжити цю дискусiю.'
  
  "Це хороша iдея", - сказала вона йому. 'Вiйна може перешкодити моїм планам, але якщо нема", можливо, я побачу тебе тодi'.
  
  Вiн встав. 'Тодi поки прощавай, - сказав вiн, беручи її за руку й цiлуючи її.
  
  'Як галантно!' сказала вона, посмiхаючись йому.
  
  'Ми повиннi показати вам, англiйцi, як це робиться", - сказав вiн.
  
  'Я з нетерпiнням чекаю свого наступного уроку", - сказала вона. 'Adieu!' Вона послала йому повiтряний поцiлунок, коли вiн попрямував до сходiв.
  
  Патрицiя допила шампанське i поставила келих. Вона встала i побродити по кiмнатi, розглядаючи то одне, то iнше, поки не опинилася в маленькiй бiблiотецi на наступному поверсi. В даний момент вiн був безлюдний. Вона оглянула книги на полицях: зiбрання творiв Вольтера, Дюма, Моль"ра, Вiрна, Гюго, Золя в шкiряних палiтурках, два зiбрання творiв Бальзака, а також Шекспiра, Дiккенса, Твена, Конан Дойля i окремi томи на безлiчi рiзних мов, включаючи грецьку та латину. Була навiть полку з написом 'поганi романи", як би це не звучало по-французьки. Популярнi романи?
  
  Вона подивилася на верхню полицю книжкової шафи у дверi, де лежали один на iншому чотири романи Едварда Бульвер-Лiттона у полотняних обкладинках, майже такi ж, якими вони були, коли вона бачила їх востанн" два роки тому; "Останнi днi Помпеї", "Занонi: iсторiя розенкрейцерiв", "Прийдешня раса", i ось воно, поверх стопки: "Пол Клiффорд".
  
  Вона пiдсунула стiлець i, ставши на нього, потягнулася за романом i опустила його. Розгладивши спiдницю, вона повернула стiлець на умовлене мiсце i села. Вона вiдкрила книжку на першiй сторiнцi i ще раз насолодилася класичними початковими рядками:
  
  Нiч була темна й погана; дощ лив як з вiдра рiдкiсних перерв, коли його зупиняв сильний порив вiтру, який пролiтав по вулицях (бо дiя вiдбува"ться в Лондонi), стукав по дахах будинкiв i люто трiпав убоге полум'я ламп, якi боролися з темрявою.
  
  З роками, за столiття, що минуло з тих пiр, як вона була написана, вступнi рядки перетворилися на жарт: Це була темна i бурхлива нiч; приклад цветистого, пихатого листи. Але Патрицiя не погодилася. Це створювало картинку i створювало настрiй, i саме для цього, на її думку, це i було задумано.
  
  Але це був не питання сьогоднiшнього вечора. Хто-небудь ще переглядав цю книгу останнiм часом? Ось в чому питання. Вона перегорнула сторiнки раз-другий- перш нiж знайшла те, на що сподiвалася: листок паперу, схожий на забуту закладку. Один раз перевернута, вона вiдкрилася на двухдюймовом квадратi, на якому олiвцем було написано кiлька безглуздих каракулей.
  
  Вона обережно закрила книгу i вивчила листок паперу. 9189 трохи нижче вiд верху. Пiд цим, B123, i трохи нижче, по-англiйськи: Про, яку заплутану павутину ми плетемо ...
  
  Безглуздi нотатки для кого-небудь iншого, але для неї складне послання - Мелiса була жива i все ще працювала, вона знала, що Патрицiя повернулася, i вона подумала, що, можливо, їм слiд зустрiтися. 9189 - дата: 18 вересня 39 року; три днi тому. B123 - мiсце розташування B, через вiвторок вiд цi"ї дати - через п'ять днiв - у три.
  
  Сунувши листок паперу в сумочку, Патрiсiя вiдiрвала куточок сторiнки газети триденної давностi, що лежала на столi, i, написавши на ньому олiвцем початкову лiтеру "К", вклала його в книгу. Потiм вона вiдсунула стiлець i повернула книгу на верхню полицю. Буква "К' повинна була служити знаком того, що вона була там i забрала записку. Потiм, поставивши стiлець на мiсце, вона покинула бiблiотеку та клуб i задумливо пройшлася по вулицi Poke кiлька кварталiв, перш нiж зловити таксi, яке вiдвезло її додому.
  ВIСIМ
  
  Гам ки эйлех б'" гей цалмавет,
  
  Ло iра ра, ки Атах имади.
  
  Шив'т'к. ча умишан'тека хема та нахамуни.
  
  Так, хоча я йду долиною смертної тiнi.,
  
  Я не буду боятися злого, бо Ти зi мною.
  
  Твiй жезл i Твiй посох втiшають мене.
  
  23 - й Псалом
  
  Шведт, п'ятниця, 22 вересня 1939 р.
  
  весь мiсто Шведт пропах коров'ячим гно"м з сильним присмаком сечi, запах розносився на кiлометр навколо у всiх напрямках, але вулицi були охайними i чистими, як нiби, подумала Брун, сiм покоївок з сiмома швабрами пiдмiтали пiвроку. Евфемiстично званi 'медовими купами' добрива з гною тварин поряд з будинками мали квадратнi кути. Бран прибув пiзно вранцi четвертого дня свого обережного подорожi i обережно обiгнув мiсто, намагаючись залишитися непомiченим, щоб дiстатися до будинку Боярса; двоповерхова бiла будiвля з темно-синьою обробкою, слава Богу, на далекому краю мiста. Вiн знайшов мiстечко в кущах, де мiг посидiти, сховатися i спостерiгати до настання темряви. Поки вiн дивився, нiхто не входив у дiм i не виходив з нього. Повз проїжджали вози, запряженi кiньми, а iнодi i автомобiлi, але нiхто з них не виявив до цього iнтересу. Одна вiз зупинилася поруч з ним, поки власник щось регулював, i кiнь, тигрова кобила зрiст близько п'ятнадцяти долонь, повернула голову i з цiкавiстю подивилася на нього. Але господар цього не помiтив, i кiнь нiчого не сказала про це, перш нiж вони рушили далi.
  
  Близько шести годин, як раз в той момент, коли вiн подумував про те, щоб пiдiйти до будинку, вiдчинилися вхiднi дверi i вийшов молодий чорнявий чоловiк. На ньому була бiла сорочка, коричневi короткi штани, коричнева польовий кашкет i коричневi ботильйони. У нього була пов'язка зi свастикою на лiвiй руцi i пихатий вигляд людини, який вiрив у власну значимiсть. Бран вiдповз назад у тiнь, коли юнак, розмахуючи руками, попрямував вулицею до центру мiста.
  
  Через деякий час, коли бiльше нiчого не вiдбулося, Бран ризикнув вийти зi свого притулку. Йому бiльше нiкуди було йти, принаймнi, туди, куди вiн мiг дiйти пiшки. Йому доведеться спробувати. Якщо Боярс не пiдходив до дверей, вiн питав про якийсь неiснуючу людину, а потiм йшов. А потiм ховався. Вiн перейшов вулицю i подзвонив у дзвiночок.
  
  У людини, яка врештi-решт пiдiйшов до дверей, було рябе обличчя i вiдсутнiсть брiв. Його волосся було так коротко пiдстриженi, що їх практично не було. Вiн не був боярином.
  
  'Так?' - сказав вiн. 'Якого чорта тобi треба? Перестань тикати в дзвiнок'. В його нiмецькому був акцент якоїсь мови на сходi, де не поважали голоснi.
  
  Брун мимоволi вiдступив на крок. 'Менi сказали, що тут жив Адольф Лем,' сказав вiн.
  
  Хто тобi це сказав? Чоловiк витер руки свiй важкий шкiряний фартух.
  
  'Прошу вибачення,' сказав Бран. 'Очевидно, мене неправильно проiнформували.
  
  'Так. Думаю, так i було. Чоловiк вiдступив назад i зачинив дверi.
  
  Бран постояв з хвилину, не знаючи, що робити. Сховатися - так, але де? I що потiм? Можливо, вiн мiг би ризикнути - всього на одну нiч - у мiсцевому кафе. Тiльки заради душа, пристойної їжi та гарного нiчного сну в лiжку. I, може бути, чистого одягу. I взуття. Нової взуття. Нехай завтрашнiй день подба" сам про себе. Вiн повернувся i пiшов вниз по вулицi.
  
  "Джозеф!'
  
  Що? Хто? Вiн озирнувся.
  
  "Джозеф! Сюди, нагору!' Це був шепiт.
  
  Вiн пiдняв очi. Боярс - це був Боярс? - дивився на нього з тiнi вiкна.
  
  -Iдiть вниз вулицею i повернiть праворуч. Пройди метрiв десять-п'ятнадцять i почекай мене, - прошепотiв Боярс - це був Боярс. Потiм вiкно закрилося.
  
  Що за чорт? Бран зiтхнув, подумки схрестив пальцi i закрокував далi.
  
  В кiнцi вулицi вiн звернув праворуч, на немощеный вузький провулок, обрамлений з обох бокiв високим живоплотом. Вiн пройшов трохи i зупинився. А потiм сiв пiд тисом i став чекати.
  
  'Джозеф? Боярс виринув з вузької щiлини в огорожi метрах в п'яти вiд Бруна i озирнувся.
  
  'Сюди! - Покликав Бран.
  
  'А! 'Боярс пiдiйшов i мить дивився на Брана зверху вниз, а потiм сiв поруч з ним. 'Вибач за це.
  
  'У чому проблема? Хто це був бiля дверей?
  
  'Альбрехт - мiй перевiряючий. Коли люди пiдходять до дверей, вiн проганя" їх. Якщо я хочу їх побачити, я шепочу iм, а потiм зустрiчаюся з ними за рогом '.
  
  'Чому?'
  
  'Не завжди розумно розмовляти з випадковими незнайомцями. Зараз ми живемо у свiтi, який i уявити собi не могли п'ять рокiв тому'.
  
  'Хто був той молодий нацист, якого я бачив виходять з вашого будинку?
  
  Боярс зiтхнув. 'Я почав здавати кiмнати в сво"му будинку. Поки мої дiти були у вiд'їздi, у нас були двi додатковi спальнi, i це служило двом цiлям. Кiлька додаткових марок, якi, безумовно, стали в нагодi, i це пояснювало випадкових дивних вiдвiдувачiв, якi приходили до мене. Вони прийшли не до мене - вони цiкавилися орендою кiмнати.'
  
  'Розумно,' сказав Бран.
  
  'Так. Приблизно до трьох мiсяцiв тому, коли мiсцевий гауляйтер вирiшив, що кiмнати можуть бути використанi для Вечiрки. I я, як вiрний член Партiї, був би радий прислужитися, чи не так?
  
  'Ви вiрний член Партiї? - запитав я.
  
  Боярс кивнув. 'Хайль Гiтлер', - сказав вiн. 'Є краще укриття? Пiднiмайся в будинок. Ми увiйдемо через двiр. Ми поговоримо'.
  
  Боярс вiдвiв Бруна в маленьку кiмнату поряд з кухнею, яка, ймовiрно, коли-то була кiмната для прислуги. 'Ти можеш залишатися тут, - сказав вiн. - Стiльки, скiльки тобi потрiбно. Ну, принаймнi на якийсь час. Ти будеш триматися подалi вiд стороннiх очей. Вiн похитав головою. 'Ми всi в такому жахливому становищi. Хто мiг подумати, що до цього дiйде?
  
  'Я так i зробив,' сказав Бран. Вiн сiв на край лiжка. 'З самого початку, з того моменту, як головорiзи прийшли до влади, я так i зробив. Вiн хотiв, щоб це прозвучало переконливо, але навiть для його власних вух це прозвучало сердито i, в основному, злякано. 'Коли вони повернули Рейнланд, я подумав, що, можливо. Коли вони ввiйшли в Австрiю - Австрiю - без "диного пострiлу, я подумав, що тепер вiн нi за що не зупиниться, якщо тiльки хто-небудь не зупинить його. А потiм Судети, i нiхто його не зупинив. Я думав, звичайно, але його нiхто не зупинив.
  
  'Так, я знаю,' сказав Боярс, ' але...
  
  'Коли в iсторiї таке траплялося ранiше? Бран для переконливостi ляснув долонею по лiжку, потiм скривився, коли його долоня торкнулася металевого куточка. 'Без "диного пострiлу, за винятком вбивства есесiвцями кiлькох урядовцiв i кiлькох професорiв коледжу - у них був список'.
  
  'I кiлька випадкових "вреїв i циган, i один-два священики,' додав Боярс.
  
  'Так, вони'.
  
  'Саме тодi ми створили нашу маленьку, е-е, навчальну групу,' нагадав йому Боярс, ' пiсля Судетської областi.
  
  Бран похитав головою. 'До того часу, як ми дiзналися почерк на стiнi,' сказав вiн, - його вже вигравiювали на каменi. Нам слiд було почати ранiше'.
  
  'А що б ми могли зробити, якщо б почали ранiше?
  
  'Що ми тепер робимо? - Запитала Бран. 'Я в бiгах, а ти мене хова"ш. Ти мене хова"ш?
  
  Боярс кивнув. 'На якийсь час. Це краще, нiж якщо б будь-якого з нас спiймали i кинули в концентрацiйний табiр, - сказав вiн. 'Крiм приниження, це обмежило б нашу ефективнiсть.
  
  'Хартманна, мабуть, викрали,' сказав Бран.
  
  'Забрали?
  
  'Вважаю, гестапо. Менi подзвонили. А ще, що вони полювали за мною, але я вiд них утiк.
  
  Боярс з хвилину дивився у маленьке вiконце, а потiм повернувся до Бруну. 'Я думаю, вiн третiй з нашої маленької групи. Як ти дума"ш, чому вiн? Вiн не "врей i не комунiст. Що вони знають або думають, що знають?'
  
  'Хартманн був необережний у своїх листах i виступах. Його монографiї в Щоквартальному журналi прикладної фiлософiї "Епiстемологiчнi помилки нацiонал-соцiалiзму" було б достатньо, щоб його розстрiляли прямо на мiсцi.'
  
  'Але це англiйський журнал, i вiн використовував псевдонiм - як вони могли дiзнатися, що це вiн?
  
  'Я не думаю, що вiн з усiх сил намагався приховати це, принаймнi, не вiд своїх колег по унiверситету i, ймовiрно, не вiд своїх студентiв'.
  
  'Чорт!' Сказав Боярс. 'Ти дума"ш, Хартманн заговорить?'
  
  'Сумнiваюся, що вони його про щось запитують. Вони не знають, що питати " про що.
  
  'Будемо сподiватися,' сказав Боярс. Вiн озирнувся по сторонах i, немов для того, щоб освiжити в пам'ятi вмiст кiмнати, сказав: 'Грасс був тут до вчорашнього дня, Альберт Грасс. Ти пам'ята"ш? Зда"ться, якийсь геолог. живе в цiй кiмнатi. Але тепер його нема".
  
  'Пiшов? Куди пiшов?
  
  'В Англiю, я вважаю. Вiн втратив мiсце викладача, коли влада виявили, що вiн "врей. Це стало для нього несподiванкою; вiн не знав, що вiн "врей, поки йому не сказали.'
  
  'Як це можливо? - запитав я.
  
  'Очевидно, це був його прадiд. Єврей. Вiн не знав. Найдивнiше, за словами Грасса, що для нацистiв вiн "врей, але для "вреїв вiн не "врей. Це був дiд його батька, а "вреї вважають спадкування релiгiї по материнськiй лiнiї. Що, я вважаю, ма" певний сенс. Зрештою, бiльшiсть людей знають, хто їх мати.'
  
  'Зрозумiло,' сказав Бран.
  
  'Отже, Грасс каже, що тепер вiн людина без громадянства. Вiн бiльше не нiмець, тому що вiн "врей, але тодi вiн i не "врей насправдi. Вiн каже, що вiдчува" себе так, немов повинен перетворитися в нiщо, а потiм, з найменшим хмаркою диму, зникнути.'
  
  'Ви говорите, вiн виїхав в Англiю? Як вiн це влаштував? Не мiг би я, можливо...
  
  Боярс похитав головою. 'Через посередника, який, на жаль, вируша" з ним i не поверта"ться. Цi ворота закритi.
  
  'Решта з нас все ще вiльнi?' Запитала Бран. 'Я маю на увазi, вони прийшли за мною, але я не думаю, що це було через навчальної групи. Я думаю, що я в iншому списку. Зрештою, я насправдi поляк.'
  
  'Наскiльки я знаю,' сказав Боярс, ' вони влаштовують облави на комунiстiв i, звичайно, на "вреїв. Але, наскiльки я знаю, нiхто з нашої групи не " комунiстом. А Финкль був "диним "вре"м, i, слава Богу, його нема" в країнi. Отже, короткi пальцi гестапо поки не схопили нiкого з нас. Поляки в Нiмеччинi? Так, це мало б сенс, просто тому, що вони поляки. Але моя iнформацiя може застарiти.'
  
  'Дослiдницька група' виникла на конференцiї з фiзичним наукам у Вiсбаденi в лютому 1937 року, коли зiбралися нiмецькi, французькi, британськi та польськi науковцi, а також кiлька iталiйцiв i навiть пара американцiв; кiлька офiцiйних бесiд, кiлька неформальних дискусiй до пiзньої ночi в загальних кiмнатах, в основному нiмецькою мовою, який у них у всiх був загальним, кiлька розслаблюючих сеансiв у спа-салонi та загальна спроба вiдiгнати вiдчуття катастрофи, що насува"ться. Було вiдзначено, що кiлька видатних учених не приїхали. На третiй вечiр деякi з них пили в номерi готелю Boyars i обговорювали жiнок, спорт, бюджети унiверситетiв та iншi важливi питання, коли один з них прокоментував Мюнхенська угода, укладена приблизно два мiсяцi тому, коли Францiя, Великобританiя та Iталiя погодилися дозволити Нiмеччинi захопити Судетську область. Що думала Чехословаччина про втрату третини сво"ї країни, жодна з договiрних сторiн не запитала. Гiтлер, звичайно, негайно виступив з армi"ю.
  
  'Великi держави не встояли б перед Гiтлером", - сказав фон Лембкин, лисiючий астроном з величезною бородою лопатою. 'Вiн робить з iншим свiтом те, що вже зробив з Нiмеччиною'.
  
  'Великi держави, тьху!' Сказав Боярс. 'Великi труси" - це бiльше схоже на це." Вiн встав i помахав уявної папером над головою. 'Свiт у наш час", - спiвучо промовив вiн по-англiйськи, наслiдуючи Чемберлену, прем'"р-мiнiстру Великобританiї.
  
  Бран, полулежавший на лiжку, заговорив. 'Краще за всiх вiдповiв Уїнстон Черчiлль', - сказав вiн. "Вам був наданий вибiр мiж вiйною i безчестям. Ти вибрав безчестя, i тебе чека" вiйна". I хiба вiн не правий?'
  
  'У нас буде вiйна", - погодився Тиммонс, британський хiмiк. 'Можливо, коли-небудь скоро у нас буде Черчiлль. Це допомогло б'.
  
  'Свiт розвалю"ться на частини', - сказав Боярс. 'I що ми можемо зробити? Ми подiбнi гальцi, уносимой припливом'.
  
  'Ми могли б, принаймнi, допомогти один одному, якщо знадобиться,' сказав Бран. 'Якщо до цього дiйде. I це можливо.
  
  'Якого роду допомога? - Запитав Боярс.
  
  'Все, що необхiдно. Все, що ми можемо зробити, не пiддаючи себе небезпецi. В наш час, хто може сказати, що це може бути.
  
  'Це вимага" мужностi, - сказав фон Лембкин,' I довiри. Нас, всiх нас тут, в Нiмеччинi, закликають шпигувати за нашими сусiдами. Один з плакатiв висить прямо зовнi'. Вiн пiдiйшов до вiкна i вiдсунув штору. На будинку через дорогу, пiд вуличним лiхтарем, що висiв один iз всюдисущих плакатiв:
  
  Спiвгромадяни, прислухайтеся до розмови вашого сусiда.
  
  Вiн може бути зрадником нової Нiмеччини вашого фюрера.
  
  'My Führer!' - Сказав Боярс i зробив плевательный жест.
  
  'I все ж,' сказав фон Лембкин, - нам, певно, слiд бути обережними'. Вiн озирнувся. 'Я думаю, всiм нам тут, нiмцям, можна довiряти. А ви, решта, що ж, скоро залишите цю країну чудес.'
  
  'Що ж,' сказав невисокий, повний фiзико-хiмiк по iменi Эстманн, - ми всi тут друзi, чи не так? Ми всi однодумцi'.
  
  'Може, два", - сказав Боярс, сiдаючи на кут лiжка. 'Але це нашi власнi уми, i вони не " частиною колективного розуму, який захоплю" країну'.
  
  'Так, - сказав Эстманн, - але якщо я виступлю в iншому мiсцi - в мо"му власному унiверситетi, - хтось донесе на мене, i менi доведеться пояснюватися з гестапо. Завiдувач кафедри встановив радiо у викладацькiй кiмнатi вiдпочинку, щоб ми всi могли слухати "Дер фюрера", коли вiн просторiку". Вiн знизив голос. 'Ти чув анекдот, який ходить про людину в поїздi?
  
  - Жарт? - перепитав я.
  
  'Так. Людина бурмоче, проклинаючи свого боса: "Цей чоловiк iдiот, нiкчемо, тупиця", - продовжу" вiн, i навiть бiльше. До тих пiр, поки чоловiк навпроти нього не нахиля"ться вперед, не плеска" його по колiну i не маха" перед його носом засвiдчу" особу диском.
  
  'Я з гестапо, - каже другий чоловiк, - i менi доведеться затримати вас за те, що ви кажете про фюрера".
  
  '"The Führer?" перший чоловiк каже: "Але я нiчого не говорив про фюрера".
  
  'Так," погоджу"ться другий чоловiк, "але ви чудово описали".
  
  Нiхто не засмiявся. Эстманн зiтхнув. 'Що ж, можливо, це не так вже й смiшно.
  
  'Можливо' сказав Бран, ' ми могли б допомогти один одному. Цiлком може настати час, коли одному або декiльком з нас знадобиться допомога.
  
  'Якого роду допомога?' Запитав Боярс.
  
  Бран знизав плечима. 'Це може полягати в тому, щоб заховати одного з нас вiд влади. Це може полягати в тому, щоб вивезти когось з країни. Це може полягати в простому обмiнi iнформацi"ю. Можливо, у попередженнi когось.
  
  'I пiддати небезпецi власне життя,' усмiхнувся Эстманн. 'Хто з нас мiг це зробити?
  
  'Якщо вже на те пiшло,' сказав Боярс, - нiхто з нас не зна", що б ми зробили, зiткнувшись з особистої небезпекою'.
  
  'На вiйнi...' почав Эстманн.
  
  'Це не так, як на вiйнi", - сказав Боярс. 'На вiйнi ми йшли в бiй плiч-о-плiч з нашими товаришами, якi зганьбили б нас, якби ми стрималися'.
  
  'I сержанти позаду, якi могли б нас розстрiляти,' додав фон Лембкин.
  
  'Навiть так. Але це - це було б по-iншому. У даний момент кожен з нас був би зовсiм один, нiхто б не дiзнався, якби ми не дiяли, коли це було необхiдно, навiть якщо б хтось iз нас загинув.
  
  'Ти,' сказав Бран. 'Ти б знав.
  
  'Принципи,' сказав Эстманн, вдаривши рукою по лiжку. 'Нам потрiбнi принципи!
  
  'Якого роду принципи?' Запитав Боярс.
  
  'Ну...' Эстманн замислився над словами, якi зiрвалися з його губ. 'Я маю на увазi, у що ми вiримо, як група? У нас рiзне походження, рiзнi релiгiї, рiзнi сфери iнтересiв. Що нас об'"дну", крiм загальної вiри в те, що ми руха"мося до катастрофи?'
  
  "Хiба цього недостатньо? - запитав фон Лембкин.
  
  Бран сiл. 'Професор Эстманн прав,' сказав вiн. 'Ми повиннi знати, чого ми стоїмо, у захистi чого ми прийдемо один одному на допомогу. Що стосувалося б нас усiх, щоб ми пiшли на ризик.'
  
  "Так", - сказав Эстманн. 'Нам потрiбен набiр керiвних принципiв, з якими ми могли б домовитися'.
  
  'Справедливi умови працi та гiдна оплата працi працiвникiв, медичне обслуговування, гарантiї зайнятостi", - запропонував фон Лембкин.
  
  'Ми не створю"мо профспiлка", - сказав йому Боярс. 'Цi тези гiднi захоплення, але ми повиннi зосередитися на нинiшньому лихо i на те, що ми можемо зробити, щоб допомогти один одному та нашим спiввiтчизникам'.
  
  'А, ти ма"ш на увазi "Трьох мушкетерiв"?" сказав фон Лембкин. "Усi за одного i один за всiх", щось в цьому родi?'
  
  'Нема"", - сказав Эстманн. 'Це було б здорово, але ми не можемо вiдповiдати цьому. Ми не разом, ми не озбро"нi, i ми не можемо виступати публiчно, iнакше ми просто зiткнемося з гестапо.'
  
  'Що тодi?' запитав фон Лембкин.
  
  Вони провели три години, а потiм i велику частину наступної ночi, сперечаючись з тим делiкатних питань, в яких академiки люблять пов'язати. Але врештi-решт вони виробили свої керiвнi принципи:
  
  - Чинити шкоду iншим людям, якi не представляють для вас загрози, аморально.
  
  - Коли це робиться з допомогою сили держави, що стоїть за цим, якою б ганебною вона не була, невелика група вчених не зможе протистояти цьому, тому що вони загинуть при спробi.
  
  - Але це не означа", що це слiд заохочувати, насправдi, цьому треба протистояти всякий раз i будь-яким можливим способом.
  
  - Вони сформують групу з метою вза"модопомоги i, можливо, надання допомоги iншим.
  
  - Вони не зобов'язують себе приходити один одному на допомогу, але це було б непогано.
  
  Так виникла 'дослiдницька група' - випадкова мережа, яка обiця" допомагати один одному тiльки у разi необхiдностi i, по можливостi, без невиправданого ризику, а також допомагати тим, хто потрапив в павутину нацизму, якщо це можливо, i зберiгати це в та"мницi. Поступово вона зросла приблизно до сорока чоловiк, в основному вчених, в основному з Нiмеччини. Її досягнення на даний момент: вивезти, можливо, близько десятка людей з Нiмеччини до Францiї або Швейцарiї. Роздача грошей деяким "врейським родинам, яким не дозволили взяти їх з собою, коли вони їхали. Пiдробка документiв, що засвiдчують особу, для тих, хто їх потребував. Але тепер, з вторгненням в Польщу, все це було б набагато складнiше, можливо, неможливо. Навiть допомагати один одному ставало все бiльш небезпечним.
  
  'Менi потрiбна чиста одяг, - сказав Бран,' i пропуск на чуже iм'я, i я хочу скористатися вашим фотоапаратом.
  
  'З одягом проблем нема". Пропуск, я дiстану тобi хорошу пiдробку, якщо нiхто не буде дивитися на нього надто пильно, вiн пройде. "Лейка"? Звичайно. Навiщо?
  
  'У мене " дещо якi документи,' сказав йому Бран. 'Близько сорока сторiнок. I я не хочу тягати їх з собою.
  
  'Ти хочеш залишити їх тут? Боярс насупився. 'Я не знаю...
  
  'Нi, справа не в цьому. Якщо б ви могли видiлити два рулони плiвки, я сфотографую сторiнки, а потiм ми могли б їх спалити. Набагато легше носити з собою двi тридцатипятимиллиметровые касети з плiвкою, нiж сорок сторiнок компрометуючих секретних документiв.
  
  'Ми можемо це зробити", - сказав йому Боярс. "I, можливо, на всяк випадок, замiсть того, щоб спалювати їх, я мiг би поховати їх де-небудь, де це не викри" мене, якщо їх знайдуть'.
  
  'Це було б добре", - сказав Бран. 'Якщо ви почу"те, що зi мною щось сталося, передайте це французам чи британцям, якщо зможете'.
  
  'Що це таке? - запитав я.
  
  'Результати експериментiв, пов'язаних з подiлом атомних ядер...'
  
  Боярс пiдняв руку. 'Зупинись!' - сказав вiн. 'Неважливо. Буде краще, якщо я не буду знати".
  
  'Можливо' погодилася Бран.
  
  'Я принесу "Лiйку", - сказав Боярс, встаючи.
  
  'А потiм, оскiльки я не можу пiти за Грассом в Англiю, я повернуся до свого первiсного плану. Я поїду до Берлiна.
  
  'В Берлiн? Боярс виглядав здивованим. 'Сунув голову в пащу шакалу? З якою метою?
  
  'Ви читали "Викрадений лист" За?
  
  'Хм, так, я так думаю. Це той, де пропала лист заховано на самому видному мiсцi.
  
  "Так, у такому мiсцi, де нiхто не буде обтяжувати себе пошуками. Що ж, Берлiн - це "дине мiсце, де гестапо не буде мене шукати.
  
  'Так, я розумiю, що ви ма"те на увазi, але що, якщо вони просто випадково натраплять на вас?
  
  'Це може статися скрiзь, куди б я не поїхав", - сказав Бран. 'Крiм того, я мiг би принести користь перед вiд'їздом, якби менi вдалося вiдвiдати, е-е, деяких людей, яких я хотiв би переконати поїхати зi мною. Вони виконали певну роботу, яка не повинна потрапити в руки нацистiв.'
  
  Боярс кивнув. 'Вiрно, тiльки не кажи менi, хто. Якщо я не знаю, то вони не зможуть вибити це з мене.
  
  'Сподiваюся, до цього не дiйде нi для кого з нас, сказав Бран, кладучи руку на плече Боярса. 'I той факт, що ми повиннi це сказати, показу", що вiдбува"ться з цi"ї самої цивiлiзованiй, високоосвiченої країною в Європi'.
  
  'А!' сказав Боярс. 'Так воно i було, але це було минулого тижня. Що ж, тодi я сходжу за фотоапаратом i парою додаткових ламп - нам знадобиться свiтло.
  
  'Добре, спасибi вам.
  
  'Тодi вiдпочинь тут пару днiв - я думаю, пару днiв ти будеш у безпецi, а потiм я органiзую якийсь транспорт i, можливо, якiсь новi документи, що посвiдчують особу, i ти пiдеш у Берлiн.
  ДЕВ'ЯТЬ
  
  Я клянусь Богом у цiй клятвi священнiй
  
  Що я буду беззастережно коритися Адольфу Гiтлеру,
  
  Фюрер Нiмецького рейху i народу,
  
  Верховний Головнокомандувач Збройними Силами,
  
  I буде готовий, як хоробрий солдат
  
  Ризикувати своїм життям у будь-який час заради Клятви.
  
  - Клятва нiмецького офiцера, неохайно переписана Гiтлером
  
  Берлiн, п'ятниця, 22 вересня 1939 р.
  
  ОКВ - Оберкомандование вермахту - було створено в 1938 роцi фюрером Адольфом Гiтлером для змiцнення його влади над ВВС, Крейгсмарине i Люфтваффе - нiмецькою армi"ю, вiйськово-морським флотом i вiйськово-повiтряними силами. Суперництво мiж рiзними службами не припинилось iз створенням OKW, але воно було значною мiрою взято пiд контроль. Одним iз важелiв цього контролю був постiйний нагляд з боку Der Führer. Iншим була i"рархiя комiтетiв з планування i безперервнi наради мiж цими комiтетами i всерединi них.
  
  Оберст альтграф Вiльгельм Сигiзмунд Марi фон унд цу Шенкберг, вiдомий своїм колегам-офiцерам OKW як полковник фон Шенкберг, своїм близьким друзям як Вiллi, а своїм кураторам у британськiй розвiдцi як Фелiкс, був офiцером-координатором розвiдки мiж OKH (Оберкомандованием збройних сил або Генеральним штабом армiї) i OKW. У цю п'ятницю, 22 вересня, через три тижнi пiсля вторгнення, вiн був присутнiй на нарадi, присвяченiй обговоренню положення армiї в Польщi, яке було чудовим. За останнiми даними, Варшава, оточена з трьох сторiн, може впасти в будь-який момент. Генерал Гальдер, начальник штабу сухопутних вiйськ, тiльки що повернувся з поїздки на фронт разом з фюрером, який був задоволений швидким прогресом. Звичайно, сказав їм Гальдер, i Гiтлер схильний був багато в чому покладатися на люфтваффе, ймовiрно, тому, що генерал-фельдмаршал Герiнг продовжував шепотiти йому на вухо.
  
  Зустрiч тривала двi години, i полковник фон Шенкберг пiшов, вiдчуваючи себе надзвичайно засмученим i стривоженим. Розчарування було його повсякденному долею, i саме побоювання не давали йому спати по ночах, але це, сказав вiн собi, було безглуздо.
  
  Його ретельно охороня"ться джерело у Вiддiлi копiювання, сержант за прiзвищем Френкль, був затриманий гестапо, Бог зна" як i за що саме. Це залишило серйозний пролом в зборi iнформацiї "Фелiксом'; Копiюють знали всi, тому що вони робили копiї всього, i Френкль передав Шенкбергу те, що мало значення. До щастя - i що за жахливий спосiб думати про це! - Френкль був застрелений при спробi до втечi. Насправдi, за словами капiтана Вiнця, який, здавалося, завжди знав цi речi, вiн полiз у кишеню за якимось балончиком, яким користувався при астмi, коли надто нетерплячий офiцер гестапо всадив у нього три кулi. У всякому разi, вiн бiльше не мiг видати Шенкберга.
  
  Питання полягало в тому, як гестапо вийшло на Френкля, i хто ще з невеликого кола зрадникiв рейху Шенкберга мiг бути вже вiдомий гестапо чи мiг бути виявлений при обшуку майна Френкля. Вони, звичайно, ще не знали про Шенкберге, тому що знати - значить заарештовувати або розстрiлювати. Вони не вiрили в сором'язливiсть, в те, що потрiбно спостерiгати, до кого може привести їх пiдозрюваний; вони вiрили в те, що потрiбно вибити з нього все це.
  
  Френкль спiлкувався з Шенкбергом допомогою закодованих повiдомлень, залишених у схованцi для прострочених листiв в Тiргартенi, i у Шенкберга виникло жахлива пiдозра, що, ймовiрно, його чекало останн" повiдомлення. Питання було в тому, що - або хтось ще може чекати на мiсцi висадки? Вiн мав перевiрити - i при цьому бути чертовски обережним.
  
  Йшов холодний, безперервний дощ i пориви вiтру шарпали його капелюх, коли вiн спускався по сходах будiвлi штаб-квартири Bendlerblock. Вiн наздогнав генерала Гальдера, який зупинився, щоб розкурити сигару пiд навiсом.
  
  'А, полковник,' сказав Гальдер. 'Радий, що з цим покiнчено, а? По-мо"му, до бiса марна трата часу.
  
  'Ви бос", - м'яко зауважив Шенкберг. "Якщо ви не хочете проводити збори, просто скажiть про це. Мало хто з нас погодився б з вами. 'Вiн зупинився на крок вище Гальдера i спостерiгав, як генерал розмаху" сiрником, намагаючись загасити її.
  
  'Все через цих клятих вiтрозахисних сiрникiв,' сказав Халдер, - вони занадто гарнi в своїй роботi'. Врештi-решт вiн здався, впустив сiрник i наступив на неї як раз перед тим, як вона обпекла йому пальцi. Вiн затягнувся сигарою i сказав: "Ти ж зна"ш, я не можу".
  
  'Не можеш?
  
  'Знiмiть наради. Фюрер хоче, щоб цi речi обговорювалися, значить, вони будуть обговорюватися. I ми повiдомля"мо йому про прийняте рiшення. А потiм, звичайно, вiн йде сам i прийма" свої власнi рiшення.'
  
  'Так, я помiтив,' сказав Шенкберг.
  
  'Досi вiн домагався результатiв, до яких прагнув, - сказав Гальдер, - хоча часто, я думаю, не з тих причин та не таким чином, як вiн передбачав. Наше швидке просування в Польщi пов'язано головним чином з погодними умовами.'
  
  'З-за погоди?
  
  'Навiть так. У Польщi зараз сезон дощiв, i ми були готовi до того, що нашi танки i бронемашини загрузнуть у багнюцi, що сповiльнить просування. Але поки в цьому роцi нi дощу, нi бруду, i нiхто не знижу" темп. I коли французи набралися хоробростi i атакували Саарбрюккен трьома дивiзiями, як там їх, сьомого числа, у нас були тiльки другосортнi вiйська i ненавченi резервiсти. Всi нашi передовi частини були вiдправленi на польський фронт, тому що Гiтлер був переконаний, що французи нiколи не нападуть. Вони могли б просунутися на Берлiн, якщо б продовжували йти. Але їх генерал Гамлен зупинився приблизно в трьох кiлометрах i залишався там три днi, посмоктуючи великий палець. Потiм вони повернулися додому. Фюреру супроводжу" якась непереможна удача. Але як довго це триватиме? Я боюся, що коли-небудь успiх вiдвернеться вiд нього, i це вдарить по армiї.'
  
  Шенкберг мудро утримався вiд будь-якого з декiлькох вiдповiдей, якi прийшли йому на думку в зрiлому вiцi. Гальдер надавав йому величезну довiру, розмовляючи з ним таким чином, але вiн не наважився вiдповiсти вза"мнiстю. Є рiзниця мiж неприязню до Гiтлера i потуранням державнiй зрадi. Шенкберг знав вiд своїх контактiв в генеральному штабi, але не мiг сказати, що знав, що Гальдер i кiлька iнших старших офiцерiв бiльше року серйозно обмiрковували, як їм змiстити Гiтлера з найменшими втратами. Вони чекали "диного невiрного кроку в планах Гiтлера, який змусив би їх здаватись правильними. 'Подивiться, куди цей чоловiк завiв нас', - могли б вони сказати. 'У нього нема" здорового глузду - вiн небезпечний лiдер. Вiн повинен бути змiщений на благо держави'. Але, на подив офiцерiв, на кожному кроцi, яким би нерозумним вiн не здавався, вiн брав верх. Рейнська область, аншлюс Австрiї, марш в Судети, окупацiя Чехословаччини; кожен з них був досягнутий за допомогою вихваляння i загроз, але без вiйни.
  
  Але тепер почалася вiйна.
  
  Атака Польщi, звичайно, увiнчалася б успiхом. Варшава впала б у лiченi днi. Поляки не змогли б зупинити вторгнення. Кавалерiя не може протистояти танкам. I згiдно секретному протоколу, Поради могли вторгнутися зi сходу з дня на день. Великобританiя i Францiя виконували свої зобов'язання по вiдношенню до Польщi, принаймнi, до такої мiри, що оголошували вiйну Нiмеччинi. Але чи будуть вони насправдi боротися? Гiтлер думав, що нi.
  
  I в умовах триваючої справжньої вiйни з перестрiлками зникли всi шанси скинути Гiтлера. Нiмецький народ, багатьох з яких обдурили, змусивши думати, що Польща напала на Нiмеччину, стояв за вiйною. Гiтлер залишиться.
  
  Шенкберг довгий час був переконаний, що Гiтлер втягнути їх у вiйну, i тепер, коли вона почалася, вiн був переконаний, що Нiмеччина в кiнцевому пiдсумку програ". I що це було б великим лихом, якби вони перемогли. Єдине питання полягало в тому, скiльки руйнувань i скiльки життiв це буде коштувати. Якщо б його невдоволення Третiм рейхом могло допомогти закiнчити вiйну до того, як загинуло дуже багато людей загинуло дуже багато нiмцiв, - це варто було б всього обману, всiх живих в небезпеку з боку його власного народу. Що сказали американцi пiд час революцiї? 'Якщо це державна зрада, виймiть з цього максимум користi!'
  
  Вiн перевiв подих. 'Будемо сподiватися, що з часом фюрер зрозумi", як важливо прислухатися до свого генерального штабу", - сказав вiн.
  
  'Про так", - сказав Гальдер. "Я думаю, що так i буде. Вiн не дурний чоловiк, просто впертий'. Вiн зробив паузу, щоб краще розглянути Шенкберга. 'Ти вигляда"ш виснаженою, - сказав вiн, - втомленою.
  
  'Я думаю, ми всi такi", - сказав йому Шенкберг. 'Вiйна трива" довго'.
  
  "Так", - сказав Гальдер. I тут йому в голову прийшла думка: "Як пожива" ваша дружина?'
  
  Було загальновiдомо, що дружина Шенкберга Хелена була хвора, причому вже деякий час. 'Вона трима"ться самостiйно", - сказав вiн.
  
  Це було неправдою. Хелена повiльно помирала. Лiкарi назвали це поширеним енцефаломi"лiтом, але, даючи цим назву, вони нiчого не розумiли в цьому. Вона перебувала пiд постiйною дозою морфiю, щоб бiль залишалася сприятливою. Вона не приймала досить, щоб позбутися вiд болю, бо це робило її мислення млявим, а мислення, за її словами, було практично всiм, що у неї залишилося. Вона була причиною, по якiй Шенкберг не втекла з Нiмеччини; її не можна було перенести з її кiмнати в шлоссе, вона могла вставати з лiжка тiльки тодi, коли її несли на руках, вона бiльше не могла рухати нiякої частиною свого тiла, крiм лiвої руки. Треба було тро" слуг вдень i вночi, щоб пiклуватися про її потреби, деякi з яких були смущающе особистими, i пiдтримувати її в максимально можливому комфортi, i вона нiколи не скаржилася. Нiколи. I якщо вiн кине її, покине Нiмеччину, вона напевно помре. Вiн повертався в замок при кожному зручному випадку, щоб тримати її за руку, пiклуватися про неї, кричати на лiкарiв i плакати. Один у своїй кiмнатi, Хеленi не слiд було бачити, як вiн плаче. Вона вважала його сильним, але вона була набагато сильнiше його.
  
  Хвороба Хелени була побiчно пов'язана з вiдступництвом Шенкберга. Коли для них стало неможливим бiльше пiдтримувати стосунки, вона наполягла, щоб вiн знайшов коханку. Зрештою, у чоловiкiв " такi потреби, сказала вона. Її "диними умовами було, щоб жiнка не була професiоналом i щоб вона не входила в число друзiв Хелени. 'Я знаю, що ти любиш мене", - сказала вона йому. 'Але ж чоловiк може любити двох жiнок, чи не так?' Вiн не шукав активно нову супутницю життя, але через деякий час все одно знайшов її: чарiвну кравчиню на iм'я Мадлен Фаут, i виявив, що дiйсно можливо любити двох жiнок. Вiн став гером Фаутом, чоловiком, здебiльшого вiдсутнiм, i у них було дво" спiльних дiтей. У той час, здавалося, не мало особливого значення, що вона "врейка.
  
  До початку 1938 року стало мати певне значення те, що Мадлен була "врейкою. Якщо б їх вiдносини були розкритi, вона i дiти вирушили б у концентрацiйний табiр, а вiн, принаймнi, був би з ганьбою позбавлений звання офiцера. Єдиним виходом було вивезти їх з Нiмеччини i знищити всi слiди їх зв'язку з ним. Це полегшувало завдання, оскiльки вiн вже повнiстю розчарувався у нацистiв. Тому вiн органiзував викрадення Мадлен i дiтей в обмiн на невелику шпигунську дiяльнiсть на користь британцiв. Що до того часу вiн вже не вiдмовлявся робити. Нервував, переживав побоювання i огиду, але не соромився i не вiдмовлявся.
  
  'Так вийшло, - сказав Гальдер, - що сьогоднi ввечерi я вечеряю один, моя дружина гостю" у родичiв у Мюнхенi, не могли би ви при"днатися до мене?
  
  Шенкберг посмiхнувся. 'Ваше бажання для мене закон, - сказав вiн.
  
  О, нiчого подiбного, ' сказав Халдер, вiдмахуючись вiд цi"ї думки. 'Якщо у вас iншi плани...
  
  'Нi, нiяких планiв", - сказав йому Шенкберг. "Я майже щовечора вечеряю в самотi, коли буваю в Берлiнi. Я був би радий при"днатися до вас. Куди б ви хотiли пiти?'
  
  'Ну, я б хотiла уникнути офiцерської їдальнi. Коли я входжу, всi такi тихi та чемнi, що можна подумати, я чиясь вередлива бабуся. У тебе " якi-небудь пропозицiї?
  
  "Я збирався пiти в кабаре "Дер Флое", - сказав йому Шенкберг. 'Хороша їжа, при"мнi розваги, але не такi, е-е, декадентськi, як деякi з них, щоб тобi було соромно розповiсти своїй дружинi, де ти був.
  
  'Поки я кажу Ользi, що був з тобою, проблем не буде", - сказав Гальдер. 'Ти їй подоба"шся'.
  
  'Я задоволений,' сказав Шенкберг.
  
  'Тодi ходiмо!' Сказав Гальдер. Вiн махнув своїм ординарцу, який стояв на шанобливiй вiдстанi, сильно промокнувши. Iдiть у хату", - сказав вiн чоловiковi. 'Сховайся вiд дощу. Ми йдемо в "Кабаре дер Флое" - якщо я знадоблюся, ти можеш подзвонити менi туди. Я повернуся через кiлька годин. Потiм вiн повернувся i швидко пiшов пiд дощем до штабнiй машинi, яка чекала на розi. Штабний офiцер не стане поспiшати з-за негоди.
  
  Шенкберг вiдчув, як на нього прокотилася справжня хвиля поганого передчуття, коли вiн наблизився до службового автомобiля "Мерседес". Може бути, в машинi чекала юрба гестапiвцiв, щоб схопити його i забрати? Але навiщо їм турбуватися; чому б просто не заарештувати його на сходинках або, якщо вже на те пiшло, в залi засiдань? Щоб зберегти його арешт в секретi, поки вони будуть шукати iнших членiв його групи?
  
  Вiн зiтхнув про себе i пожалкував, що був такий гарний у вигадуваннi причин.
  
  Нiхто не вискочив з штабної машини при їх наближеннi, крiм армiйського шофера, який обiйшов її, щоб вiдкрити для них заднi дверцята. Шенкберг розслабився, вiдчуваючи, як напруга залиша" його плечi, i задався питанням, що ж наступного разу викличе реакцiю його пiдсвiдомостi. З одного боку, ця реакцiя може коли-небудь врятувати йому життя. З iншого боку, це може бути дуже втомлю".
  
  'Що ж,' сказав Гальдер, ' пiдемо - "Кабаре блiх' чека" нас!
  
  Було трохи бiльше семи, коли вони дiсталися до кабаре, iдеальний час для тихого вечерi. Зайнято було близько шести столикiв з приблизно двадцяти навколо невеликої танцмайданчика. Дво" з обедавших були армiйськими офiцерами, i вони встали, коли увiйшли Гальдер i Шенкберг, але Гальдер жестом запросив їх зайняти свої мiсця. Оркестр, що складався з шести чоловiкiв i двох жiнок, з якоїсь причини зазначив Шенкберг, грав неголосно, i кiлька пар танцювали, але справжн" дiйство розпочнеться не ранiше, нiж через годину.
  
  Гальдер з сумнiвом подивився на меню. 'Що ви порекоменду"те? - запитав вiн.
  
  'Я бував тут не так вже часто", - сказав йому Шенкберг. 'Але все, що я їв, було досить смачним. Давай подивимося ...' Вiн вивчив меню. 'Котлети ... Курячий папрiкаш - по - мо"му, це щось новеньке - Зауэрбратен ... Schnitzel ...'
  
  'Якщо дозволите,' втрутився офiцiант з легким поклоном, ' шеф-кухар приготував на цей вечiр рагу з бичачих хвостiв, яке, якщо можна так висловитися, просто чудово.
  
  Халдер розсмiявся i склав меню. 'По-мо"му, звучить заманливо, - сказав вiн.
  
  'Я теж,' погодився Шенкберг. 'I- - вiн запитливо подивився на Гальдера-' пляшку "Шато Про-Брiон'?
  
  'Чудово!' Гальдер погодився.
  
  'З таким же успiхом ми могли б допити французьке вино, поки воно у нас ",' сказав Шенкберг.
  
  Офiцiант знову вклонився. 'Meine Herren,' he said. 'Я повiдомлю сомель" про вашому виборi вина, зроблю замовлення i зараз повернуся з хлiбом.
  
  'Можливо, в найближчi кiлька мiсяцiв вiдбудеться невелику перерву в постачаннi французького вина,' погодився Гальдер, коли офiцiант попрямував на кухню, 'але Францiя або одума"ться i в найкоротшi термiни укладе мир, або ми вторгнемся, i вони програють, i в будь-якому разi поставки французького вина вiдновляться'.
  
  'Ви дума"те, французи не будуть битися? - Запитав Шенкберг.
  
  "Я вiрю, що вони не нападуть на нас", - сказав Гальдер. 'Тiльки не знову. Не в якому-небудь важливому значеннi. Але ми цiлком можемо в кiнцевому пiдсумку напасти на них. Плани вже складенi, чи не так?
  
  Шенкберг знизав плечима. 'Думаю, що так.
  
  'Повiр менi", - сказав йому Гальдер. 'У нас " план на все. Якщо Литва нападе на нас, у нас " план'.
  
  - Литва? - перепитав я.
  
  Гальдер знизав плечима. 'Чому б i нi? I навпаки, якщо фюрер вирiшить напасти на Литву, у нас " план.
  
  'Невже?
  
  Гальдер розсмiявся i ляснув Шенкберга по плечу. 'Ви повиннi як-небудь вiдвiдати вiддiл планування. Плани операцiї "Отто" самi по собi займають кабiнет за кабiнетом".
  
  'Це був план аншлюсу - анексiї Австрiї, якщо я пам'ятаю.
  
  'Так було тодi", - погодився Гальдер. 'Тепер це було перетворено - тепер це план вiйни з Росi"ю'.
  
  'Напасти на нашого союзника Росiї? Шенкберг запитав з удаваним подивом.
  
  Ще один смiшок Гальдера. 'Якщо Сталiн не вирiшить напасти на нас першим. Гiтлер i Сталiн схожi на двох собак, якi полюють за однi"ю сукою, хоча в даному випадку ця сука контролю" всю Європу'.
  
  'I, отже, плани", - сказав Шенкберг.
  
  'Навiть якщо i так,' погодився Халдер. 'Вони проводять там час, придумуючи самi дикi сценарiї, а потiм складаючи план. Я вважаю, що якщо на нас нападуть з Марса, як фантазував герр Уеллс, то, ймовiрно, їх файлах " план на цей рахунок. I деякi з, е-е, невiдкладних справ, якi пропонував фюрер навiть в останнi кiлька мiсяцiв, вимагають планiв поверх планiв понад планiв. Даумен дрюкен до їх використання справа нiколи не доходить.'
  
  'Вiн не слуха" своїх офiцерiв?
  
  О, вiн слуха"", - сказав Халдер. "Але останнi пару рокiв вiн був зайнятий усуненням офiцерiв, якi говорили те, що вiн не хотiв чути. Спочатку Блумберг, а потiм Фрич, i це тiльки самi високопоставленi. "Вражений, дiзнавшись, що генерал Блумберг одружився повiї!" Яке лицемiрство.'
  
  'Я думаю, що для генерала вважа"ться непристойним одружитися на повiю", - сказав Шенкберг. 'Хоча особисто я з великою повагою ставлюся до повiй i, по правдi кажучи, нiколи не розумiв, що таке стигматизацiя'.
  
  'Ну,' сказав Гальдер, - зазвичай вважа"ться, що це найдавнiша професiя у свiтi. I Блумберг не знав iсторiю цi"ї жiнки, коли одружився на нiй. I крiм того, якою б не була її iсторiя, вони люблять один одного. Потрiбно вiддати йому належне за те, що вiн вiдмовився залишити її - не те щоб це принесло йому якусь користь.'
  
  'Дiї людини, її емоцiї не завжди можна контролювати так, як хотiлося б армiї", - сказав Шенкберг.
  
  'Але справжнiм шоком було висунуте проти Фрiча дурний звинувачення', - сказав Гальдер, стискуючи руку в кулак. 'Якщо вони можуть повалити головнокомандувача, то хто ж тодi в безпецi?'
  
  Генерал-полковник Вернер фон Фрич, верховний головнокомандувач вермахтом, лояльний нацист i затятий антисемiт, тим не менше, був змушений пiти у вiдставку на початку 1938 року пiсля того, як його звинуватили в гомосексуалiзмi.
  
  'З фон Фрiча, я вважаю, були знятi всi звинувачення", - сказав Шенкберг.
  
  'Так. Вони, звичайно, були фальшивими. Ймовiрно, їх вигадав Гiммлер. Молодий чоловiк, який звинуватив Фрiча в гомосексуальному зв'язку, виявився брехуном. Гiтлер був в лютi через програшу судового процесу. Тим не менш, вiн досяг сво"ї мети.'
  
  'Яким чином?
  
  'Можливо, ви помiтили, що Фрич не був вiдновлений на посадi. Вiн пiшов у вiдставку. Я вважаю, що вiн намагався викликати Гiммлера на дуель, але безуспiшно. Кiлька тижнiв тому вiн був вiдкликаний на службу в якостi головнокомандуючого артилерiйським полком, який зараз перебува" у Польщi.'
  
  'Непогане пониження в посадi", - прокоментував Шенкберг.
  
  'Так. Фрич - хороший солдат, вiн зробить те, що потрiбно. Але вiн повинен гостро вiдчувати несправедливiсть цього.
  
  'Я б, звiсно, так i зробив,' погодився Шенкберг.
  
  Гальдер з хвилину задумливо дивився на групу, а потiм повернувся до Шенкбергу. 'Ви зна"те,' сказав вiн, 'я часто задавався питанням про незначнi повороти долi, якi в той час видавалися не мають великого значення, але якi можуть змiнити хiд iсторiї до добра або до зла'.
  
  'Що саме ви ма"те на увазi?
  
  Гальдер перевiв погляд на стелю, на мить стиснув губи, а потiм продовжив: 'Алоїс Гiтлер, батько фюрера, уроджений Алоїс Шикльгрубер", - сказав вiн. 'В молодостi вiн подав прохання про те, щоб взяти прiзвище свого вiтчима, Гiтлер.
  
  'Зда"ться, я це читав", - сказав Шенкберг.
  
  'Бачте, якби вiн цього не зробив, нашого шанованого лiдера звали б Адольф Шикльгрубер, вiрно?
  
  'Ну, загалом, так.
  
  'Отже, ви бачите, як вiсiмдесят мiльйонiв чоловiк пiднiмають руки у вiтаннi i кричать "Хайль Шикльгрубер"?
  
  'Я нiколи про це не думав'. Шенкберг посмiхнувся. 'Але ви правi. У цьому нема" того, е-е, звучання, чи не так?'
  
  'Отже,' сказав Гальдер, 'одним цим iмпульсивним вчинком Алоїз Гiтлер, уроджений Шикльгрубер, змiнив iсторiю так, як вiн i уявити собi не мiг'.
  
  Сомель" з'явився бiля столу, немов з'явившись з iншого вимiру, тримаючи в руках пляшку "Шато Про-Брiон". 'Ви, джентльмени, не вказали рiк випуску,' сказав вiн, ' тому я беру це на себе ...' Вiн показав пляшку. "Це 1928 рiк'.
  
  'Вдалий рiк? - Запитав Гальдер, розглядаючи етикетку.
  
  'Одне з кращих в цьому столiттi", - сказав йому сомель". 'I,' додав вiн, сумно дивлячись на пляшку, ' "можливо, одне з останнiх'.
  
  'Чому? - Запитав Шенкберг. "Що ви ма"те на увазi?
  
  Сомель" важко зiтхнув. 'За сторiччя, - сказав вiн, - у Замку змiнилося багато власникiв, але всi вони, як бачите, були французами'.
  
  'Звичайно' погодився Шенкберг.
  
  - Новi власники, останнi чотири роки ... Новi власники, - вiн зробив паузу, перш нiж вимовити доленоснi слова, - американцi!
  
  'Нема"!'
  
  Сомель" похитав головою. - Свiт, вiн не стоїть на мiсцi, - сумно сказав вiн, - але змiни, вони не завжди на краще, nicht wahr? Вiн дiстав штопор i церемонно вiдкоркував пляшку.
  ДЕСЯТЬ
  
  Nun will die Sonn' so hell aufgeh'n
  
  als sei kein Unglück die Nacht gescheh'n.
  
  [Тепер сонце хоче зiйти так само яскраво
  
  як нiби вночi не сталося нiчого жахливого.]
  
  - Kindertotenleider, Friedrich Rückert
  
  Берлiн, п'ятниця, 22 вересня 1939 р.
  
  Рагу з бичачих хвостiв виявилося, як i обiцяв офiцiант, чудовим. А вино, вирiшив генерал Гальдер, коли сомель" вiдкоркував другу пляшку, було таким, яке Один випив би в Мiдгард, якби знав, де його знайти. По ходу вечерi розмова перейшла вiд безпосереднього до умозрительному. Безпосереднього, мабуть, було для них дуже багато.
  
  'Ким би ви стали, якби не пiшли в армiю? - Запитав Шенкберг.
  
  Гальдер на секунду замислився, а потiм сказав: "Це все одно що запитати мене, що було б у мене на обличчi, якщо б у мене не було носа. У мене " нiс. Я армiйський офiцер. Мiй батько був офiцером, як i його батько. Я нiколи не замислювався про те, що я ще мiг зробити.'
  
  'Навiть в дитинствi не було?
  
  'Ну, в юностi я мрiяв стати концертним скрипалем. Але все ж, так чи iнакше, в армiї, ви розумi"те. Я нескiнченно тренувався i навiть брав участь у багатьох сольних концертах. Виграв пару стрiчок. Гальдер пiдняв келих з вином i деякий час дивився на нього, а потiм зробив ковток. 'Я все ще граю, - сказав вiн, - але, боюся, бiльше не виграю жодної стрiчки'. Вiн подивився на Шенкберга. 'А що щодо тебе?'
  
  Шенкберг утримався вiд стандартної вiдповiдi: "Я завжди хотiв бути чайником'. Тверезi думки Гальдера вимагали настiльки ж тверезого вiдповiдi. 'Я теж з родини вiйськового", - сказав вiн. 'Але, чесно кажучи, я не планував робити службу сво"ю кар'"рою. Я був в кадетському корпусi, коли почалася вiйна, i провiв два роки в окопах в званнi лейтенанта та старшого лейтенанта. Цього було цiлком достатньо, i я готувався подати у вiдставку. Але ...
  
  'Але що?
  
  'Але коли вiйна закiнчилася, мене пiдвищили до капiтана, але я не був демобiлiзований, i я подумав, що мiй обов'язок - залишитися. Все було в такому безладдi, i всi билися один з одним, i я подумав, що повинен залишитися досить довго, щоб внести свiй внесок у вiдновлення порядку. '
  
  'А коли порядок був вiдновлений?
  
  Шенкберг зробив запрошувальний жест рукою. 'До того часу мiй батько помер, i я успадкував ма"ток, i я був одружений, i було трохи пiзно починати нову кар'"ру. I я подумав, що це, можливо, важливо i найкраще, що я можу зробити для сво"ї країни, - продовжити свою службу, враховуючи, е-е, тi можливостi.' Її так i кортiло продовжити i розповiсти Гальдеру про те, що, на його думку, було кращим, що вiн мiг зробити для сво"ї країни, але вiн ретельно придушив спокуса.
  
  Кабаре поступово заповнювався з тих пiр, як вони приїхали, i приглушений гул голосiв вiдвiдувачiв створював бiльше вiдчуття близькостi, нiж ранiше; можливо, тому, що потрiбно було уважнiше прислухатися до свого партнера, щоб почути, про що йде мова. Тепер, коли Шенкберг i Гальдер розглядали десерт, приглушили свiтло, i два прожектори освiтили невелику сцену прямо перед естрадою. Ведучий, чудовий у повному вечiрньому костюмi з слiпучо бiлим жилетом i величезною червоною краваткою-метеликом, пiдiйшов до мiкрофону, який якимось чином опинився перед ним.
  
  'Guten Abend, meine Damen und Herren.' Вiн посмiхнувся у мiкрофон. 'Ласкаво просимо в "Кабаре блiх". Я герр Пиппин, i я ваш господар на цей вечiр.'
  
  Розмови в залi не вщухали. Якщо вже на те пiшло, вони трохи посилилися. Герр Пиппин безстрашно продовжив: "Я бачу тут кiлькох наших чудових людей у формi. Ми дяку"мо вам за вашу службу вашiй країнi i фюреру'. Вiн подав сигнал оркестру, i вони заграли похмуре виконання "Deutschland Über Alles". Вiдвiдувачi повiльно пiднялися на ноги. Одна рука пiднялася в нацистському вiтаннi, потiм iнша, а потiм всi правi руки були витягнутi. I ведучий привернув їхню увагу.
  
  Коли вiдлунали останнi такти гiмну, Пиппин голосно прокричав 'Хайль Гiтлер" i став чекати реакцiї аудиторiї. Вiд сорока або близько того чоловiк, що знаходилися в кiмнатi, донеслося злегка розсiяне "Хайль Гiтлер". Потiм всi вони озирнулися, щоб подивитися, чи можна тепер сiсти. Хтось вирiшив, що так воно i ", i решта швидко пiшли його прикладу.
  
  'Сподiваюся, ви все насолоджу"теся обiдом,' сказав Пиппин. - Ну звичайно, насолоджу"теся; їжа тут чудова, hein? Вiн ходив по переднiй частинi сцени, вiдпускав забавнi коментарi з приводу людей, що сидiли попереду, яким не пощастило бути видимими в свiтлi прожекторiв, а потiм зайняв центральне мiсце на сценi. 'Для нас трохи зарано починати наше вечiрн" шоу,' сказав вiн, ' але заради такого видатного зборiв ми в "Кабаре дер Флое" з нетерпiнням чека"мо можливостi розважити вас".
  
  Поки вiн говорив, музиканти пiдходили з заднiх рядiв i займали свої мiсця в тепер вже розширеному складi. Ведучий дав їм можливiсть сiсти, а потiм продовжив: "Нам - вам пощастило цим вечором. Я бiльше нiчого не скажу, i незабаром ви всi погодитеся зi мною. Ласкаво просимо, будь ласка, прекрасна i талановита - чи " бiльш сильне слово, нiж "талановита"? Я надаю вам самим пiдiбрати його.' Вiн махнув рукою в бiк кута сцени. 'Елiза!
  
  Вона була високою, з карими очима i свiтлим волоссям до плечей, а червоне плаття без бретелей, що обляга" її струнке тiло, робило її, на думку Шенкберга, одночасно нескiнченно бажаною i чарiвно недоторканною, схожою на ельфiйську принцесу. Було дозволено мати похiтливi думки про ельфiйськой принцеси? У книжках казок на диво нiчого не говориться на цю тему.
  
  Вона пiдiйшла до мiкрофону i повiльно обвела поглядом зал. 'Добрий вечiр', - сказала вона. "Я бачу, що нас добре представляють молодi люди - хлопцi в формi. I багатьох з вас, можливо, незабаром вiдкличуть. Це сумно, сумно для ваших матерiв, сумно для ваших подруг. Так що, можливо, це для них'. I вона почала дуже тихо спiвати 'Лiлi Марлен", а оркестр за її спиною лунав ще тихiше. Поступово вона стала голоснiше:
  
  'Vor der Kaserne, vor dem großen Tor
  
  Stand eine Laterne und steht sie noch davor
  
  So woll'n wir da uns wiedersehn
  
  Bei der Laterne woll'n wir steh'n
  
  Wie einst, Lili Marleen
  
  Wie einst, Lili Marleen.'
  
  'Ви помiтили, як це ста" солдатської пiснею?' Шенкберг запитав Гальдера, кажучи дуже тихо, щоб не зiпсувати настрiй. 'Це було написано, я вважаю, як марш. Але чомусь, коли вона спiва", тобi не хочеться марширувати.'
  
  Гальдер посмiхнувся. 'Геббельс ненавидить цю пiсню', - прошепотiв вiн. 'Вiн заборонив її вiдтворення по радiо'.
  
  'Невже? - Запитав Шенкберг. 'Чому?
  
  Гальдер знизав плечима.
  
  Офiцiант безшумно пiдiйшов до столика. 'Вибачте, гер генерал,' пробурмотiв вiн з ввiчливим поклоном. 'Вам телефонують.
  
  Гальдер поморщився. 'Звичайно, я завжди повiдомляю їм, куди йду, - сказав вiн Шенкбергу, - i, природно, вони завжди телефонують. Зазвичай це нiчого не значить". Вiн вiдсунув свiй стiлець. "Ви мене вибачте, будь ласка?
  
  'Звичайно,' сказав Шенкберг, пiднiмаючись разом з Гальдером i потiм знову сiдаючи.
  
  'Aus dem stillen Raume, aus der Erde Grund
  
  Hebt mich wie im Traume dein verliebter Mund ...'
  
  Гальдер був вiдсутнiй не бiльше трьох хвилин, а коли повернувся, то був помiтно вражений. 'Я повинен пiти", - сказав вiн. Вiн полiз у кишеню за гаманцем.
  
  'Не бери в голову,' сказав Шенкберг. 'Я запросив тебе. Наступного разу отрима"ш.
  
  'Так, так, спасибi,' сказав Гальдер.
  
  'У чому справа? - Запитав Шенкберг. 'Що сталося?
  
  Гальдер нахилився до нього. 'Генерал фон Фрич убитий,' тихо сказав вiн.
  
  'Що? Як?
  
  'На фронтi. Вони кажуть, що це була куля. Потрапила йому в ногу. Вiн сплив кров'ю перш, нiж вони змогли це зупинити.
  
  'Чорт!' вилаявся Шенкберг.
  
  Вони також кажуть, що поширю"ться чутка, що в нього стрiляли ззаду. Що це була куля СС'.
  
  'Scheiße!' Schenkberg said. 'А ти як дума"ш? Чи це можливо?
  
  'Звичайно, це можливо,' сказав Гальдер, ' але чутки повиннi бути припиненi. Будь-якою цiною чутки повиннi бути припиненi'. Вiн повернувся i попрямував до виходу.
  
  'Wenn sich die späten Nebel dreh'n,
  
  Werd' ich bei der Laterne steh'n
  
  Wie einst, Lili Marleen!'
  
  Пiсля виступу Елiзи з'явилася пара комiкiв, якi протягом п'ятнадцяти хвилин плескали один одного i падали. Публiка ревiла. Як давно зрозумiли нiмецькi кабаре, їх публiка любить фiзичну комедiю. А потiм з'явилася танцювальна команда Рудi i Олени. Вони кружляли, вони пiдстрибували, вони утворювали хитромудрi вiзерунки грацiї та краси. Саме пiд час їхнього виступу Елiза, накинувши шаль на оголенi плечi, тихо прослизнула на сидiннi поруч з Шенкбергом.
  
  'Вiллi,' сказала вона. - Ласкаво просимо, як завжди. Останнiм часом ти вращаешься у вищих колах. Генерал-полковник Гальдер, не менше.
  
  'Радий вас бачити", - сказав вiн. 'Генерал щойно повернувся з Польщi i скоро повернеться, i хотiв виїхати на вечiр. Я досить важливим, щоб спробувати втекти.'
  
  'У тебе таке завищену думку про себе,' сказала вона, накриваючи його руку сво"ю, - що я дивуюсь, як ти просто не пiднiма"шся в повiтря i не летиш.
  
  Пару хвилин вони просто дивилися один на одного. Потiм: "У мене завжди " ти, щоб повернути мене на землю", - нарештi сказав вiн, тримаючи її за руку обома руками.
  
  Ось i все, ' сказала вона. 'От i все. Ти повинен виглядати так, нiби намага"шся спокусити мене. Це пояснить, чому ми сидимо разом.
  
  'Ах!", сказав вiн. 'В iнший час, В iншому життi...
  
  'Для тебе,' сказала вона йому, - мене було б неважко спокусити. Але, як ти сказав, в iнший раз.
  
  'Ми повиннi молитися,' сказав Шенкберг, ' щоб таке сталося ще раз.
  
  'Як ти? - Запитала Елiза, стискаючи його руку. 'Як пожива" твоя дружина? I Мадлен, ти що-небудь чув про неї?
  
  Шенкберг зiтхнув. 'Моя дружина вмира"", - сказав вiн. 'Лiкарi не можуть сказати, скiльки їй залишилося; можливо, тиждень, можливо, рiк, але точно не бiльше.
  
  'Менi так шкода,' сказала Елiза.
  
  'А Мадлен, вона в Англiї, у неї все добре, вона створю" одяг для англiйок, у яких, за її словами, нема" почуття стилю.
  
  'Добре,' сказала Елiза. 'Однi"ю причиною для занепоко"ння менше.
  
  'Було б краще, якщо б ми робили вигляд, що не зна"мо один одного на публiцi", - сказав Шенкберг.
  
  'Я нiколи не бачила вас ранiше,' погодилася вона.
  
  З'явився офiцiант з пляшкою французького шампанського, наповнив два келихи i пiшов.
  
  'Ось бачиш?' - сказала вона. 'Ти просто намага"шся напоїти мене, щоб вiдвезти додому'.
  
  'I ви проводжа"те клi"нтiв додому? - запитав вiн.
  
  'Нiколи!' - сказала вона. 'Але поки що вони цього не знають - поки що вони не можуть бути впевненi - вони купують менi шампанське'.
  
  'Тут щось "... - сказав вiн.
  
  "Що?"
  
  'Гестапо схопило одного з моїх контактiв. Можливо, це не ма" до нас жодного стосунку, але це ризиковано.
  
  'Отже,' сказала вона. 'Що менi робити?
  
  "Я не впевнений,' сказав Шенкберг. - Я б волiв, щоб ви не ризикували.
  
  'Будь-який непотрiбний ризик", - сказала вона. 'Ризик " в тому, що ми робимо, незалежно вiд того, наскiльки ретельно ми це робимо'.
  
  Рудi i Олена закiнчили свiй виступ, розкланялися i покинули сцену в пишнiй спiдницi, цилiндрi i з тростиною. Герр Пиппин вийшов зi своїм власним цилiндром i тростиною i спробував дещо бiльше спортивних танцювальних рухiв Рудi, але з обмеженим успiхом. Потiм вiн намагався заманити матрону середнiх рокiв бiльш нiж середньої статури, щоб вона пiдiйшла i потанцювала з ним. Переконати її не вдалося, тому вiн переключив свою увагу на молоду жiнку в компанiї морського офiцера, яка мило почервонiла i заперечливо пiдняла руку. Його наступною метою був лiтнiй, дуже добре одягнений джентльмен, який був з молодою, дуже привабливою ледi, майже напевно не сво"ю дочкою. Чоловiк був сильно ображений i тримав стiл мiж собою i Пиппином, в той час як глядачi смiялися.
  
  Пиппин, нарештi, здався, демонстративно знизавши плечима, i оголосив наступний номер: майстер-вiртуоз гри на скрипцi - герр Вiктор Бродський!
  
  Бродський, худий, скуйовджений дiдусь з буйної бахромою сивого волосся навколо майже лисою верхiвки, у смокiнгу, який пережив багато лiтнiх сезонiв i, здавалося, був йому щонайменше на розмiр бiльше, нiж потрiбно, вискочив на сцену зi сво"ю скрипкою в руках. Кiлька людей в залi захихотiли - це що, черговий комедiйний номер? Але потiм вiн пiдняв скрипку до плеча i, попередньо пощипай струни, щоб переконатися у правильностi настройки, почав грати. Музика була солодкою i сумною, i бурмотiння глядачiв стихло, коли вона поклала їх в найпота"мнiшi думки про задоволення i болю.
  
  Елiза вiдкинулася на спинку стiльця i втупилася на сцену. 'Шайсе! - тихо сказала вона. 'Чорт!
  
  'Що? Чому? - Пошепки запитав Шенкберг.
  
  Вона нахилилася до нього. 'Цей iдiот гра" Малера.
  
  'Що?"
  
  'Це заборонено. Малер був "вре"м. I його музика декадентська i негерманская'.
  
  О, ' сказав Шенкберг. 'Я немузыкальен. Для мене це просто при"мний звук.
  
  'Це Малер,' сказала вона. '"Киндертотенлейдер".
  
  Шенкберг подивився на скрипаля, який стояв прямо, ноги разом, очi закритi, ледь погойдуючись у такт музицi, яку вiн створював. 'Може бути, у нього " сильне бажання, щоб гестапо його потягнула?
  
  'Я думаю, йому просто все одно", - сказала Елiза.
  
  'Що ж", - сказав Шенкберг. 'Будемо сподiватися, що iнша аудиторiя так само музично безграмотна, як i я, заради нього самого'.
  
  'Я намагаюся переконати його пiти", - сказала вона. 'Пiти куди-небудь, де не забороняють грати Малера, якщо вiн наполяга" на тому, щоб грати Малера. Вiн пруча"ться. "Вони не можуть вказувати менi, що грати", - каже вiн менi. У цьому вiн помиля"ться.'
  
  'Я думаю, можливо, - сказав Шенкберг, кажучи повiльно i ретельно, - що вам, можливо, дуже скоро, варто подумати про те, щоб поїхати куди-небудь, де не заборонено Малер'.
  
  Вона подивилася на нього, а потiм опустила погляд на склянку в руцi. 'Все так погано? Вони так близькi? А що щодо тебе?
  
  'Є кiлька шляхiв, якi можуть привести гестапо до мене", - сказав їй Шенкберг. 'Я не думаю, що вони зараз знаходяться на одному з цих шляхiв, але вони можуть наткнутися на один з них в будь-який момент. Я не вiрю, що " щось, що може призвести до вас, якщо тiльки вас не пiймають з передавачем, але навiть це зараз бiльш iмовiрно. У Horchdienst скоро з'явиться активна група радiоперехоплення в районi Берлiна. Вони тiльки що закiнчили навчання, оскiльки кращi, найбiльш квалiфiкованi пiдроздiли перебувають у Польщi або протистоять Францiї або Росiї. Але, тим не менш, навiть стажисту може пощастити.'
  
  "Що я повинен робити? - запитав я.
  
  'У мене " для вас ще одна передача. А потiм ми повиннi перемiстити передавач куди-небудь у сiльську мiсцевiсть, а потiм перемiщати його знову, можливо, пiсля кожних трьох передач. I, якщо вам здасться, що вони наближаються, повнiстю припинiть передачу.'
  
  Так як же ми тодi будемо спiлкуватися?
  
  'У нас " контакт через подвiйного агента у Францiї, i я можу вiдправляти повiдомлення в дипломатичнi представництва декiлькох нейтральних країн. I, звичайно, " голуби.
  
  Вона подивилася на нього.
  
  'Поштовi голуби,' уточнив вiн. 'Отто - мiй водiй - влаштував голубник, зда"ться, так вони називаються, в домi своїх батькiв за мiстом. Маленькi пташки полетять прямо до нашого контакту в Парижi.'
  
  'Весь цей шлях?
  
  'Очевидно, для птахiв це суща дрiбниця.
  
  'Несеш повiдомлення?
  
  'Одна сторiнка спецiальної тонкої водонепроникною папери исписывается з обох сторiн, а потiм згорта"ться в цилiндр i прикрiплю"ться до лапцi птахи".
  
  'I це не зашкодить птицi?
  
  'Мабуть, нема". Вони використали поштових голубiв сотнi рокiв. Птахiв спецiально розводять для цi"ї задачi.
  
  'Як чудово", - сказала вона. 'Отже, я пiдготуюся до перемiщення передавача'.
  
  "Куди ти його вiднесеш? - запитав я.
  
  'У мене " дядько, який живе недалеко вiд Франкфурта", - сказала вона йому.
  
  'Вiн на нашому боцi? Чи вiн захоче ризикнути?
  
  Вона розсмiялася. 'Можливо, це вбереже його вiд непри"мностей. Вiн шукав якесь корисне заняття. Вiн ненавидить Гiтлера i всiх його, по-мо"му, вiн їх так назива", плевательщиков, имбецилов, зарозумiлих хулiганiв.'
  
  'Людина зi сво"ю думкою.
  
  'Так. Ранiше вiн був монархiстом, поки не виявив, що кронпринц Вiльгельм був нацистом. Тепер вiн анархо-соцiалiст або щось в цьому родi. Я думаю, що, сховавши передавач в сво"му курнику, вiн вiдчу" себе корисним, що дозволить йому тримати рот на замку i дiйсно вбереже його вiд непри"мностей.'
  
  'Тодi ладно,' сказав Шенкберг. 'Але вам доведеться долати довгий шлях, може бути, два або три рази на мiсяць, щоб вiдправляти повiдомлення.
  
  'Не зовсiм. Вона похитала головою. 'Приблизно п'ять годин їзди на поїздi, а я люблю поїзди.
  
  Вiн кивнув. 'Дуже добре. Я думаю, що з твоїм дядьком i голубами ми зможемо зберегти бiзнес. Я мiг би спробувати придумати ще якiсь заперечення, але я просто, як i в минулому, положусь на ваше здорове судження.'
  
  'Ха-ха", - сказала вона. 'Але спасибi тобi. Тим часом, пiсля цi"ї передачi я заховаю передавач в надiйному мiсцi, поки не зможу вiднести його сво"му дядьковi'.
  
  'Якщо ви впевненi, що у вас " таке мiсце. I тодi, можливо, нам слiд пiдготуватися до того, щоб доставити вас у безпечне мiсце, якщо виникне необхiднiсть.
  
  'Я корисна тут. Я не хочу йти без крайньої необхiдностi", - сказала вона йому. 'Чи можу я зв'язатися i з продавцем голубiв?'
  
  'Я все влаштую", - сказав їй Шенкберг. 'Але якщо я отримаю звiстка, що все розвалю"ться i нам абсолютно необхiдно з'їжджати, будь готова'.
  
  'Я зберу сумку", - сказала вона. 'I ти теж, якщо тобi абсолютно необхiдно, будь готовий'.
  
  Вiн глибоко зiтхнув. 'Так,' сказав вiн. 'Якщо доведеться.
  ОДИНАДЦЯТЬ
  
  Фiлософiя огидна i темна;
  
  I юриспруденцiя i медицина призначенi для дрiб'язкових розумникiв;
  
  Божественнiсть - сама низинна з трьох,
  
  Непри"мний, рiзкий, мерзенний i мерзенний.
  
  Це магiя, магiя, яка спустошила мене.
  
  - Крiстофер Марлоу
  
  Париж, недiлю, 24 вересня 1939 р.
  
  CЛедi Патрицiя, одягнена тiльки в шовковi панчохи chantesse i потрiйну нитку перлiв на шиї, сидiла, схрестивши ноги, на величезному лiжку, дивлячись на зiм'ятi простирадла, якi нещодавно зiм'яв її партнер по вечерi. Вона починала втомлюватися вiд очiкування. Лiжко була м'якою, свiчки вiдкидали теплий романтичний свiтло, в кiмнатi витав аромат жасмину; з вiкна третього поверху вiдкривалася чарiвна панорама вулиць Монмартра внизу, вуличнi лiхтарi пробивалися крiзь наползающий туман; а з короткохвильового радiо на комодi "Радiо Монте-Карло" передавало симфонiю Шуберта - їй здалося, що це сьома. Це був її перший вечiр з красивим полковником Мiнскi, i вiн з ентузiазмом при"днався до її поцiлункiв, дослiдженню, пестощiв i вза"мною роздягання, але тут задзвонив телефон. I цей негiдник схопився з лiжка, щоб вiдповiсти на дзвiнок. I тепер вiн був у сусiднiй кiмнатi i щось бурмотiв в трубку.
  
  Вона познайомилася з полковником на вечiрцi, яку вони з Джеффрi вiдвiдали в iталiйському посольствi кiлькома днями ранiше; це був їх перший офiцiйний виступ з моменту прибуття у Францiю. Рене Патель, мiнiстр культури Францiї, пiдвiв добре одягненого чоловiка з ретельно пiдстриженими вусами i короткої цапиною борiдкою через зал до того мiсця, де вона стояла, i представив їх один одному. 'Ледi Патрицiя Сабой, дозвольте менi представити полковника Петра Iвановича Мiнскi,' сказав вiн з належними поклонами i жестами. 'Полковник Мiнскi - офiцер росiйської бiлої армiї. Потiм вiн посмiхнувся i пiшов геть.
  
  'Дуже при"мно,' сказала вона, простягаючи руку i вiдчуваючи себе трохи збентеженою. До чого це подання? I що то за бiла росiйська армiя? Наскiльки Патрицiя знала, антирадянськi сили давно вимерли, останнi во"ннi дiї вiдбувалися бiльше десяти рокiв тому, а бiйцi були розпущенi i розсiянi по Європi i Далекого Сходу. Полковник, солiдний чоловiк в добре пошитому блiдо-блакитному костюмi, не виглядав особливо розсiяним, подумала вона. Вiн виглядав особливо зiбраним. Вона посмiхнулася цi"ї думки.
  
  Полковник Мiнскi взяв її за руку, пробурмотiв: 'Мадемуазель', - i чемно поцiлував її, що, на її думку, було вкрай не по-росiйськи.
  
  'Насправдi, полковник, - запитала вона, - росiйська бiла армiя?
  
  Вiн кивнув. 'При генераловi Миколi Юдениче.
  
  'Я думав, ви, перепрошую за вираз, померли.
  
  Мiнскi на мить стиснув губи, кинувши на нього задумливий погляд. 'Ми, мiй полк, Чотирнадцятий гусарський, вiдступили в Китай, а потiм демобилизовались, кожен пiшов своїм шляхом", - сказав вiн їй. 'Але наша вiрнiсть Матерi-Росiї залиша"ться, i ми ма"мо намiр пережити цей злочинний так званий радянський режим'.
  
  'Чудово,' сказала вона.
  
  Вiн знизав плечима. 'Це те, що допомага" нам - багатьом iз нас - вижити. Ми офiцiанти, посудомийки, дворецькi, водiї, продавцi в магазинi; але в наших серцях ми все ще росiяни, багато з нас з дворян, i коли-небудь ми повернемо собi те, що належить нам.'
  
  'Ви знатi?' запитала вона.
  
  Вiн знизав плечима. 'Я бiльше не користуюся своїм титулом", - сказав вiн їй. 'Це було б дурним проявом ностальгiї, а ми бiльше не можемо дозволити собi бути дурними'.
  
  'Ви не офiцiант,' сказала вона.
  
  'Нi, я художник", - сказав вiн їй. 'Я домiгся деякого успiху, i менi вдалося виїхати з Росiї з частиною сiмейного стану, так що я живу порiвняно непогано, i мене запрошують на заходи, подiбнi до цього'.
  
  'Ах,' сказала вона. 'I не те щоб я хоч в найменшiй мiрi заперечувала, але, якщо дозволите запитати, чому месь" Патель нас познайомив? I коли ти плану"ш вiдпустити мою руку?
  
  Вiн здригнувся i випустив її руку, нiби зовсiм забув, що трима" її. 'Ти повинна пробачити мене, - сказав вiн. 'Я попросив - благав - Рене познайомити нас. Ти найкрасивiша - сама елегантна жiнка в цьому залi.
  
  Ах! ' Тiльки ця кiмната? ' запитала вона, посмiхаючись.
  
  'У всьому будинку,' уточнив вiн. 'У всьому окрузi, можливо, в усьому Парижi.
  
  'Ви галантнi,' сказала вона йому.
  
  'Щиро,' сказав вiн. Вiн зробив жест, нiби хотiв знову взяти її за руку, але потiм передумав i опустив руку.
  
  'Як мило,' сказала вона. 'Я повинна сказати чоловiковi. Можливо, вiн зверне на мене бiльше уваги.
  
  'Ви замiжня? Вiн виглядав переляканим. - Але, звичайно, як ви могли не бути замужем? Мене ввiв в оману титул - ледi Патрицiя замiсть мадам - ким би не був цей щасливчик. Я роздавлений!'
  
  'Не переймайся так сильно", - сказала вона. 'Пiдемо, сядемо в куточку i поговоримо'.
  
  'Зрештою' сказала вона чоловiковi на наступний ранок за снiданком, ' вiн повернувся в лiжко. I зробив все можливе, щоб компенсувати свою вiдсутнiсть'.
  
  "Я радий, що вiн не змусив тебе турбуватися", - сказав вiн їй. 'Ти не дуже добре справля"шся з розчаруванням'.
  
  'Вiн тут iз часiв великої виставки в 1937 роцi, - сказала вона, наливаючи собi другу чашку кави. 'До цього вiн був у Китаї.
  
  'Схоже, вiн виконав хорошу роботу по асимiляцiї", - прокоментував Джеффрi. 'Судячи з того, що ви сказали, вiн не дуже схожий на росiйського. Бiльшостi емiгрантiв, навiть якщо вони працюють офiцiантами, вда"ться створити враження, що вони настiльки вище вас, що ви зда"теся їм мiкроскопiчним iстотою.'
  
  'Як дивно,' сказала вона.
  
  'Зовсiм нема"", - сказав їй Джеффрi. 'Вони компенсують той факт, що у них нема" влади, великим ставленням до справи'.
  
  'У полковника Мiнскi, зда"ться, мало прихильникiв", - сказала вона йому. 'Вiн закоханий у все французьке, особливо у всi паризьке'. Вона посмiхнулася спогадами. 'I вiн вiрить, що французи - великi коханцi, тому прагне стати одним з них.
  
  'А' сказав Джеффрi. 'I це вони?
  
  'З мого досвiду,' сказала вона йому, - французькi чоловiки настiльки переконанi в тому, що вони вiдмiннi коханцi, що не докладають жодних зусиль, щоб ними стати. Вони дуже позитивнi i погано сприймають пропозицiї'.
  
  'Так багато людей турбуються,' сказав Джеффрi, 'про багатьох речах'. Вiн з жалем подивився на залишки я"чнi-пашот i вiдсунув тарiлку вбiк. 'Я думаю, ми могли б зробити щось на зразок епiграми з цього приводу: тi, хто вiрить, що вони можуть щось зробити - бiльше того, вiрять, що у них це дiйсно добре виходить - без навчання або практики, як правило, знаходяться десь мiж посереднiстю i скажено жахливими '.
  
  Патрицiя кивнула. 'Думаю, так,' погодилася вона. 'I на самi рiзнi теми. У мене " подруга, Монiка, думаю, ви з нею знайомi, яка вважа" себе природженою письменницею. Вона просто сiда" i пише, i пише, це просто виверга"ться з неї; вона нiколи не перепису", каже, що це зiпсувало б природний плин її генiя. А потiм вона збира" це, назива" романом, просить кого-небудь надрукувати його i вiдправля" видавцевi.'
  
  Джеффрi посмiхнувся. 'I?
  
  'I через кiлька мiсяцiв вона отриму" його назад. Вона переконана, що iсну" змова проти публiкацiї її творiв. Це зашкодило б продажiв вiдомих романiстiв або щось в цьому родi.
  
  'I що? - Запитав Джеффрi. 'Дiйсно посереднiй?
  
  'Дiйсно страшенно жахливо", - сказала йому Патрицiя. 'I, звичайно, всi її друзi надто ввiчливi, щоб сказати їй про це'.
  
  'Може бути, анонiмний лист? - Припустив Джеффрi.
  
  Вона посмiхнулася. 'Це був би жахливий вчинок", - сказала вона. 'Я запропоную це'.
  
  'До речi, про листи,' сказав Джеффрi. ' у нас повинен бути вiдвiдувач. Точнiше, два.
  
  'Насправдi? Хто?
  
  'По-перше, Бредфорд Конант. Мiй брат нав'язу" нам його на тиждень або близько того.
  
  'Той самий письменник?
  
  'Так, вiн. Американський письменник детективних романiв. Ми мигцем зустрiчалися з ним на якiйсь вечiрцi. Може бути, у Лупоффов? Схоже, вони з моїм братом стали справжнiми приятелями.'
  
  'Айва.
  
  'Так. Його персонаж. Детектив-iнспектор Саймон Куїнс.
  
  'Так навiщо ж вiн приїжджа" сюди?
  
  'Очевидно, хоче, щоб дiя його наступної книги вiдбувалося в Парижi. Хоче перейнятися колоритом цього мiсця. I, ах так, вiн хоче, щоб ми познайомили його зi шпигуном.
  
  Патрицiя усмiхнулася. 'Йому не потрiбно шукати далi.
  
  'Нам краще не говорити йому про це. Нам доведеться знайти якого-небудь iншого шпигуна.
  
  'Ви сказали, дво" вiдвiдувачiв. Хто другий?
  
  'Твiй улюблений американець приїжджа" до мене з якимось завданням.
  
  Її посмiшка стала ширше. 'Капiтан Уелкер?
  
  'З ним.
  
  'Як мило! Що вiн збира"ться робити, ти не зна"ш?
  
  'Дещо за прямим наказом президента Рузвельта, але саме те, чого вiн не сказав. Я покажу вам лист. Воно прийшло дипломатичною поштою, i ми нiчого не скажемо про його плани. Чого, звичайно, ми не можемо, оскiльки ми їх не зна"мо. Iмовiрно, ми дiзна"мося, коли вiн прибуде.'
  
  'Де вiн буде жити? - запитав я.
  
  'Поняття не маю. Ми, звичайно, будемо просити його, щоб залишитися з нами.
  
  'Звичайно. Я почекаю пiдходящого моменту з якою-небудь приманкою, - сказала вона.
  
  'Повернемося до цього полковнику,' попросив Джеффрi. 'Варто доглядати за ним, чи це просто секс?
  
  'Я не впевнена,' сказала Патрiцiя. - Можливо, щось ".
  
  Джеффрi поставив чашку з кавою i нахилився вперед. 'Так?
  
  'Пiсля того, як вiн пiшов вiдповiдати на свiй телефонний дзвiнок, я виповз назовнi, щоб почути те, що змiг почути, але росiйська мова не входить в число моїх досягнень'.
  
  'Я тобi весь час говорив", - сказав Джеффрi. 'Вчи росiйську - можливо, коли-небудь ти будеш з кимось спати'.
  
  'Ти нiколи цього не робив,' сказала вона. 'Це було по-iталiйськи.
  
  'Що ж, так воно i було,' погодився вiн.
  
  'Та французька, але я вже говорю по-французьки.
  
  'I це теж,' погодився вiн.
  
  'I ось, повертаючись навшпиньках до лiжка, я затрималася бiля радiоприймача. Я говорила тобi, що у нього на комодi стоїть великий короткохвильовий приймач?
  
  'Ти цього не робив.
  
  'Ну, у нього ". Тяглися дроти з вiкна i, ймовiрно, до антени на даху. I вiн був налаштований на радiо Монте-Карло i грав, зда"ться, симфонiю Шуберта.
  
  'Ну, тепер ми його зловили!' - сказав Джеффрi, переможно вимахуючи тостом. "Росiйська, слуха" Шуберта. Вiн цього нiколи не забуде. Вiн потрапив в нашу пастку!
  
  Патрицiя поблажливо посмiхнулася. 'Нiколи не переставай вести себе нерозумно,' сказала вона, - iнакше я б не дiзналася, що це ти.
  
  'Так ось як ти можеш це визначити", - сказав вiн. 'А що щодо цього радiо?'
  
  'Прямо поруч з ним лежав блокнот з написаними на ньому цифрами. Я думаю, це частоти i час'.
  
  'Звучить правдоподiбно,' погодився Джеффрi.
  
  'I ще кiлька слiв, але оскiльки вони були написанi, як я вважаю, кирилицею, я не змiг їх прочитати.
  
  'Шкода,' сказав Джеффрi без особливого враження.
  
  'Але ось в чому справа,' сказала Патрiцiя. 'Всi основнi станцiї, новини, музика тощо, вже вiдзначенi на циферблатi, i йому не потрiбно було їх записувати, тому я подумав, що було б цiкаво подивитися, що саме вiн готу"ться слухати'.
  
  'А!' сказав Джеффрi. 'Я схиляюся перед вашою проникливiстю. Дiйсно, може вийти.
  
  'Тому я взяв аркуш прямо пiд ним i прибрав його. Тепер ми можемо виконати цю хитру штуку, провiвши по ньому олiвцем, i подивитися, що там написано".
  
  'В торгiвлi,' сказав їй Джеффрi, ' це назива"ться "втиснутий вiдбиток".
  
  'Так ти вже робив це ранiше?
  
  "Нi, нiколи", - сказав Джеффрi. 'Але я чув про це, i я думаю, що ви правi - кажуть, що легке тертя олiвця по паперу виводить почерк'.
  
  'Добре,' сказала йому Патрицiя. 'Давай спробу"мо.
  
  'Подивимося, що ми побачимо,' сказав Джеффрi. "Можливо, це просто час i частота, коли Одеська оперна трупа транслю" у прямому ефiрi свою постановку "Фiгаро", але, можливо, i нi".
  
  'Я сподiваюся, що це щось бiльш захоплююче", - сказала Патрiцiя.
  
  О, я не знаю, ' сказав Джеффрi. - Я нiколи не чув "Фiгаро" по-росiйськи. Ми приберемо посуд для снiданку i попрацю"мо прямо тут, за обiднiм столом - це дасть нам трохи простору для лiктiв. У нас " олiвець?'
  
  'В ящику комода " кiлька штук,' сказала вона йому. - I у мене " олiвець для брiв, якщо так буде краще.
  
  Джеффрi на хвилину прийняв задумливу позу, а потiм сказав: "Поняття не маю. Можливо, нам краще поекспериментувати з деякими зразками, перш нiж ми спробу"мо це на цi"ї речi'.
  
  'Вiдмiнна iдея! - Сказала Патрiцiя. 'Зда"ться, у нас десь " блокнот. Так, на кухнi.
  
  Джеффрi потягнувся до кнопки дзвiнка i зупинився. 'Не можу турбувати Марi цим, - сказав вiн, - у неї i так справ вистача". До бiса непри"мно, що поблизу нема" прислуги.
  
  Патрицiя запитливо подивилася на нього.
  
  Джеффрi здригнувся. 'Я це тiльки що сказав?' перепитав вiн. 'Мiлорд! Я стаю своїм братом.
  
  'Швидше,' сказала вона. 'Але у вашого брата " виправдання - йому потрiбно утримувати Кейнбен-Менор, не кажучи вже про те, скiльки тисяч акрiв?
  
  'Вiрно,' погодився Джеффрi. 'Життя герцога не з при"мних.
  
  'I у нас всього одна маленька квартирка в Парижi. I у нас вже " Марi. I скоро у нас буде Гаррет, чи не так? Коли приїжджа" Гаррет? ' запитала вона. Гаррет, огрядний i абсолютно вiдданий Джеффрi людина, готовий зробити все, що потрiбно, все ще упаковував їх речi в лондонському будинку Сабоя i готувався пiти за ними через Ла-Манш. Але вiн займався цим останнi два тижнi i досi не приїхав.
  
  'Останн" повiдомлення вiд мого гумористичного камердинера свiдчить, що все упаковано i вже зараз перевозиться у Францiї'.
  
  'Перенесений у Францiю?
  
  'Це його термiн. У Гаррета швидше шалтай-болтайский погляд на мову. Коли вiн використову" слово, воно означа" те, що вiн хоче, щоб воно означало - питання в тому, хто буде господарем, от i все. '
  
  Патрицiя встала. 'Я принесу блокнот,' сказала вона.
  
  'Я приберу посуд i поки поставлю її на буфет, - сказав Джеффрi. 'I, зда"ться, у мене " маленька ступка i маточка в якомусь ящику.
  
  'Для чого? - Запитала Патрицiя.
  
  'Ну, у мене " це для розтирання таблеток. Але iдея тут в тому, щоб роздрiбнити олiвцевий грифель, щоб можна було дути на нього по паперi. Я думаю, це один з використовуваних прийомiв '.
  
  'Ах!' вигукнула Патрицiя i вийшла з кiмнати.
  
  Вони експериментували з багатьма листами паперу i виявили, що видування розмолотого графiту на сторiнку нiчого особливого не да", крiм як розкида" шматочки порошкоподiбного графiту по кiмнатi. Тому вони зупинилися на легкому розтираннi олiвця пiд кутом сторiнцi як на найкращому методi.
  
  Патрицiя пiдiйшла до свого шафi i взяла газету з верхньої полицi, куди вона сховала її, поклала на стiл i разгладила. Вони довго мовчки дивилися на неї. Потiм Джеффрi дiстав складаний нiж i обрiзав олiвець так, що оголилася велика частина грифеля. Вiн простягнув його дружинi. "Ось, - сказав вiн, - зроби це сама'.
  
  Вона обережно взяла олiвець i почала водити ним по паперi так обережно, що нiчого не було помiтно. Джеффрi придушив бажання дати їй пораду i терпляче чекав, поки вона поступово посилювала тиск. Повiльно на сiрому полi почали проступати тонкi бiлi лiнiї. Вона продовжувала переглядати лист, поки у них не вийшов короткий список номерiв з маленькими червоними позначками в кiнцi.
  
  'Як ви i пiдозрювали,' сказав Джеффрi, беручи блокнот i записуючи цифри по мiрi їх появи. 'Схоже на короткохвильовi радiочастоти i, я думаю, час передачi.
  
  'Що це за закарлючки поряд з цифрами? - Запитала Патрицiя.
  
  'Лiтери кирилицi, я вважаю.
  
  'Логiчно. Що вони кажуть?
  
  'По одному,' сказав Джеффрi. "Продовжуй, подивися, чи нема" чого ще.
  
  Патрицiя продовжила свiй сiрий шлях вниз по сторiнцi.
  
  'Ага!' Джеффрi скрикнув, коли пiд цифрами з'явилися слова в повний зрiст.
  
  Патрицiя продовжувала терти, поки не покрила всю сторiнку. 'Слова' сказала вона, вивчаючи написане. 'Що вони говорять?
  
  'Кажуть, "терпiння - сама золота з семи чеснот". Це стара росiйська приказка.
  
  'Насправдi? А що це за iншi?
  
  - Що "iнший'?
  
  'Iншi шiсть чеснот.
  
  'А. Борщ, чечiтка, полiгамiя, хитання, корчение i падiння в непритомнiсть.
  
  'Пух,' сказала вона. - Не думаю, що ти зна"ш, що це за слова.
  
  'Моя кирилиця трохи пiдзабулася", - зiзнався вiн. 'Коли-то давно я вивчив алфавiт, але насправдi вивчив не так вже багато слiв'.
  
  - Значить, нам слiд надiслати за метрдотелем у кафе "Версаль"? Наскiльки я розумiю, вiн колись був великим герцогом, так що, ймовiрно, говорить по-росiйськи.
  
  'Я чув,' сказав Джеффрi, ' що багато хто з руської знатi говорили тiльки по-французьки. Правда це чи нi, я не можу сказати. Але, тим не менш, я думаю, ми можемо обiйтися i без великого герцога.
  
  'Яким чином?
  
  "Дай менi зосередитися. Вiн стиснув губи i втупився у стелю. Да - а, бий, вей, гей, дех, ура, йо - так, це поверта"ться до мене.'
  
  'Що ж, вiдiйшли це,' сказала Патрiцiя.
  
  'Це, любов моя, кирилиця. Ось, я запишу це. Вiн акуратно вивiв рядок лiтер. "Ось, - сказав вiн. 'Це все. Або, у всякому разi, бiльшу його частину. Думаю, я пропустив кiлька.'
  
  'Зрозумiло,' сказала вона. 'Отже, що означають цi слова?
  
  Вiн переписав слова на iнший аркуш паперу i зосередився на тому, щоб поставити правильну англiйську букву пiд кожною кирилицею. 'Це iмена", - сказав вiн їй. 'Федiр Брекенски, Олександр Метенов, Девiд Паровски i Мiнтон Кэддон.
  
  'Першi три звучать по-росiйськи,' прокоментувала Патрицiя, - але останн" - я не знаю.
  
  'Я теж,' погодився Джеффрi. 'Ми повиннi спробувати з'ясувати, хто вони такi. I ще, я думаю, нам слiд придбати короткохвильовий радiоприймач.
  
  'Як весело,' сказала Патрiцiя.
  ДВАНАДЦЯТЬ
  
  Можна навiть подумати, що радiй може стати дуже небезпечним в руках злочинцiв, i тут може бути порушене питання, чи приносить користь людству знання секретiв Природи, чи готове воно отримати з цього вигоду або це знання не буде для нього шкiдливим.
  
  - П'"р Кюрi, Нобелiвська мова 1905 року
  
  Берлiн, понедiлок, 25 вересня 1939 р.
  
  арка в клiтку з левомМ", - подумав Бран, пiдходячи до ре"страцiйної стiйки готелю "Адлон" в одинадцятiй ранку. Вiн не буде шукати тебе там. Вiн дiстав папку зi своїм ерзац-перепусткою з кишенi пiджака i поклав її на стiйку, швидко глянувши, щоб переконатися, що правильно запам'ятав сво" нове iм'я. 'Дерек Байнхерц,' представився вiн чоловiковi. 'Думаю, у вас знайдеться для мене кiмната.
  
  Порть", манiрний маленький чоловiчок у сiрому костюмi з свастической пов'язкою на рукавi, посмiхнувся ухильного усмiшкою людини, не впевненого в статусi виступа". 'У вас замовлений столик? - запитав вiн.
  
  'Я вважаю, що оберберихсляйтер фон Штальтенберг або хтось з його офiсу повинен був подзвонити за мною", - сказав Брюн.
  
  - Так, звичайно, mein herr, ' сказав клерк, i його поза змiнилася на подобострастную. - Я подбаю про це. - Вiн вiдважив полупоклон i бочком попрямував до кiмнати з написом "Керуючий".
  
  "Цiкаво, чи " тут оберберейхсляйтер фон Штальтенберг", - подумав Брун, коли клерк зник за дверима, або Боярс вигадав це iм'я на мiсцi, коли заходив. Можливо, було б важливо знати, чи повинен я продовжувати цю шараду.
  
  Через двi хвилини клерк повернувся. 'Все залагоджено, штурмбанфюрер Байнхерц,' сказав вiн з трохи бiльш глибоким поклоном. 'Якщо ви розпишiться в ре"страцiйнiй книзi, я попрошу коридорного вiднести вашi речi в номер. Третiй поверх пiдiйде? Якщо ви хочете почекати до трьох, я можу надати вам поверх вище.
  
  Значить, боярс присвоїв менi звання, подумав Брун. Цiкаво, в якому корпусi або ополченнi я iмовiрно " штурмбанфюрером. 'Нi,' сказав вiн службовця, дiстаючи ручку Montblanc, подаровану йому студентами роком ранiше, i розписуючись у ре"стрi. - третiй поверх у порядку. I, будь ласка, кличте мене просто герр Байнхерц. Я вiддаю перевагу не використовувати це звання, е-е, публiцi.'
  
  'Звичайно, гер Байнхерц,' сказав клерк змовницьки низьким голосом. 'Я розумiю.
  
  Зрозумiти що? Бран задумався. 'Дякую' сказав вiн службовця, забираючи свiй ерзац-пропуск, на який, як вiн зауважив, службовець навiть не глянув. 'Я знав, що ви це зробите. Вiн перегорнув сторiнки пропуску i побачив, що Боярс дiйсно зробив Байнхерца штурмбанфюрером в NSFK, во"нiзованому авiацiйному пiдроздiлi СС. Що ж, попереду пфенiг, попереду рейхсмарка. Але йому доведеться бути обережним, розмахуючи ними.
  
  Бран пiдняв свiй портфель. 'Це все, що у мене з собою,' сказав вiн. - Я распоряжусь, щоб за моїм багажем надiслали; коли вiн прибуде, будь ласка, вiднесiть його в мою кiмнату.
  
  'Звичайно' погодився клерк.
  
  Бран дозволив проводити себе в номер i дав на чай коридорному полмарки за те, що той вiдкрив жалюзi i показав йому, як повертати кран з водою. Не можна бути занадто скупим або марнотратним, нiчого, що могло б запам'ятатися персоналу. Я повинен вийти i взяти якийсь багаж, щоб потiм послати за ним, подумав вiн. I, можливо, якiсь обривки одягу, щоб заповнити його. А потiм, звичайно, я повинен поговорити з Митварками. Завдання полягало б у тому, щоб змусити їх обох покинути країну разом з ним, або, якщо це не вдасться, принаймнi, передати йому копiю їх нової газети.
  
  Але спочатку ванну - довгу, гарячу ванну. I змiну бiлизни, яка була у нього в портфелi. Чиста сорочка, змiна бiлизни i двi плiвки з секретними документами, подумав вiн. Все, що тобi потрiбно, щоб пережити цей день.
  
  Три години потому, вимитий, одягнений i вiдпочилий, вiн лежав на лiжку i думав про непостiйнiсть життя. Або, можливо, поправив вiн себе, про випадковостi життя. Зробивши ряд виборiв; деякi свiдомi, деякi несвiдомi, а деякi зробленi за нього iншими або по капризу всесвiту, вiн прибув у це мiсце. I його вибiр на майбутн" звужувався, в той час як кiлькiсть речей, якi могли пiти проти нього, швидко збiльшувалася.
  
  Вiн встав, зав'язав шнурки на черевиках i надiв куртку. Вiн зрозумiв, що повинен також роздобути трохи грошей. Вiн пiде в рейхсбанк i випише собi чек на двi тисячi рейхсмарок, якщо банкам все ще буде дозволено видавати таку велику суму вiдразу. Вiн не дотримувався постiйно змiнюванi правила. Йому доведеться використовувати сво" власне iм'я i сподiватися, що гестапо ще не здогадалося накласти арешт на його банкiвський рахунок.
  
  Через двi години з п'ятьмастами марками в гаманцi, всi"ю сумою, яку банк видавав йому одноразово за один день, вiн сидiв у пивнiй в двох кварталах вiд квартири професорiв Митварка, Германа i Анджели - якщо вони все ще були в тiй же квартирi, - потягував "Берлiнер вайсс" i обмiрковував, що робити далi. Вiн не хотiв дзвонити першим - занадто легко бути неправильно зрозумiлим при телефоннiй розмовi, i, крiм того, йому все одно довелося б пiти до Миттваркам, щоб отримати те, що вiн хотiв. Крiм того, в нашi днi хтось мiг сказати, хто може пiдслуховувати телефоннi розмови. Тому вiн просто йшов i стукав у дверi Миттварков. На вiдстанi це здавалося очевидним i лише помiрно ризикованим вчинком. Герман Миттварк був фiзиком з бiльшою мiжнародною репутацi"ю, нiж вiн сам, колегою Ейнштейна та Гейзенберга. А його дружина Анжела була спiвавтором бiльшостi його робiт. Бiльшiсть їхнiх друзiв i колег розумiли, що якщо б це не був свiт чоловiкiв, вона була б, принаймнi, такою ж видатною особистiстю, як i вiн. Вони обидва були резидентами Хiмiчного iнституту кайзера Вiльгельма, де всього за рiк до цього довели iснування ядерного подiлу в атомах урану. Дуже незвичайнi атоми урану, але це було так. I тепер, коли вони знали ще бiльше, вони повiрили, що цей процес дiлення можна використовувати i що вiн може забезпечити велику потужнiсть.
  
  Те, що Миттварки запропонували в документi, який вони обговорювали з Бруном в минулому роцi i який вони вирiшили не публiкувати, полягало в тому, що цю силу можна перетворити на зброю. Той, який не повинен потрапити в руки нацистiв. Було опублiковано кiлька робiт, якi сильно натякали на можливостi, зазначенi у статтi Миттваркса, але вони були написанi парою "врейських вчених, а "врейську науку слiд iгнорувати або активно не вiрити. Жоден арiйський фiзик не мiг би процитувати "врейську статтю.
  
  Якби Бруну вдалося умовити Миттварков надати йому копiю їх статтi, це в по"днаннi з роботою самого Бруна переконало б британцiв, французiв чи кого б то нi було у важливостi та серйозностi того, що вiн їм розповiдав. А Миттварки, у яких " друзi i колеги по всiй Європi, могли володiти зв'язками, необхiдними Бруну, щоб вибратися з Нiмеччини до того, як кулак гестапо зiмкнеться навколо нього. I, можливо, вони могли б поїхати з ним - їх подальшу присутнiсть в Нiмеччинi незабаром могло виявитися небезпечним. Але чим ближче вiн пiдходив до того, щоб зателефонувати в те, що, як вiн сподiвався, було дверним дзвiнком Миттварков, тим бiльше в його мозку виникало безлiч думок, якi могли перетворитися з помiрно неправильних в катастрофiчно неправильнi.
  
  Минуло бiльше року з тих пiр, як вiн зустрiчався з Миттварками. У професорiв могло змiнитися думка. Вони могли б стати нацистами або шаленими патрiотами якого-небудь iншого спрямування, i в цьому разi вони напевно здали б його гестапо. Або ж вони могли подумати, що тепер вiн провокатор, посланий перевiрити їх лояльнiсть, i в цьому разi вони напевно здали б його гестапо. Або вони все ще могли б думати, що нацисти були жахливi, але що з часом вони пiдуть, i як хтось може щось зробити проти Матерi-Нiмеччини, в такому випадку ...
  
  Можливостей для провалу, навiть катастрофiчного, було безлiч, а в успiху був тiльки один вузький шлях. Але вiн повинен пройти його.
  
  Вiн допив пиво, поставив кухоль на картонну пiдставку i з хвилину дивився на неї, а потiм встав i впевненим кроком попрямував до квартири Миттварков, якщо це все ще була квартира Миттварков. Вiн переглянув iмена, вкладенi в маленькi власники збоку вiд дверей житлового будинку. Так, ось воно: Митварк - 2Б. Пiд кожним iм'ям були бiлi кнопки, але вхiднi дверi були прочиненi, тож вiн штовхнув її i пiднявся по сходах. Вiн зупинився, щоб прислухатися за дверима 2Б, а потiм подумав про те, що робить, i посмiхнувся. Якщо вiн чув, що хтось всерединi, вiн збирався постукати; якщо нi, вiн збирався постукати, так до чого ж вiн прислухався? Вiн постукав.
  
  'Ja?' Це був чоловiчий голос.
  
  'Професор Миттварк?
  
  'Ja.' Дверi трохи прочинилися, i в хол поверх срiбного пенсне заглянув невисокий, повний чоловiк. 'Wer ist da?'
  
  'Професор, це Джозеф Брун. Ви пам'ята"те? Ми зустрiчалися на конференцiї в Зальцберге два роки тому. Ми обговорювали вашу статтю про, е-е, про ваших поточних дослiдженнях.
  
  'Так, професор Бран. Митварк вiдчинив дверi. "Що я можу для вас зробити?
  
  Бран перевiв подих. 'Та ваша робота, про яку ми говорили, та, яка розвива" iдеї вашої дисертацiї? Я хотiв запитати ...
  
  'Нi, нi, не тут. Митварк за рукав витягнув Брюна в коридор квартири i зачинив дверi. 'Ця папiр,' сказав вiн. 'Вибачте, але я не буду публiкувати. Якщо нацисти зрозумiють, що це може означати, ... Я не дам їм таку зброю'.
  
  'Звичайно, нема",' сказав йому Бран. 'Я згоден.
  
  'Хто це там у дверi?' пролунав жiночий голос звiдкись з глибини квартири.
  
  'Це професор Брун, Либчин. Ти пам'ята"ш?
  
  'Звичайно. 'Дружина Миттварка увiйшла через внутрiшню дверi. Чим ми можемо бути вам кориснi, професор?
  
  'Доповiдь, про яку ви дво" розповiдали менi в минулому роцi, про атомних ядрах, я б хотiв ...
  
  'Ми не будемо публiкувати", - сказала вона йому. 'I було б краще, якщо б ви не говорили про це'.
  
  'Так, я розумiю. Але, можливо, в Англiї...
  
  'Нема"!' Сказав Митварк. 'Ви дума"те, нацисти не можуть читати англiйськi публiкацiї? А потiм вони приходили до мене i питали мене про це, i говорили менi, що я повинен працювати на них, що ми повиннi працювати на них. '
  
  'Ви неправильно зрозумiли", - сказав їм Брун. 'Вибачте, що висловився так грубо. Я згоден, нацисти не повиннi отримати нiчого з цих дослiджень. Але тi, хто бореться з нацистами, можливо, повиннi отримати це.'
  
  'Як це так? - запитав я.
  
  'Я планую поїхати у Францiю чи Англiю в найближчому майбутньому. Гестапо переслiду" мене, тому я повинен виїхати. Я забираю з собою свої дослiдження - роботу, яку ми обговорювали в минулому роцi. Я подумав, що, можливо, з вашого дозволу, я мiг би взяти i ваше. Не для публiкацiї, ви розумi"те, але для передачi комусь там, хто може зрозумiти його значення.'
  
  'Я не думаю... - Почав Герман.
  
  'Можливо, це могло б...' початку його дружина.
  
  Настало мовчання, а потiм Бран додав: "I ти мiг би подумати про те, щоб пiти зi мною'.
  
  'Ми обговорювали це", - сказала йому професор Анджела. 'Їду. Це важке рiшення'.
  
  'Звичайно' погодилася Бран.
  
  'Ти можеш прийти завтра? - Запитала Анжела. 'Ми все обговоримо i, можливо, до того часу будемо краще знати, що робити.
  
  'В будь-якому разi,' сказав Бран, ' ви да"те менi копiю вашої статтi ...
  
  'Так,' сказав Герман. 'I це теж. Ми обговоримо це ввечерi. Приходьте завтра. На ланч. Близько полудня?
  
  'Дуже добре,' погодився Бран. 'Тодi побачимося завтра. "Якщо, - додав вiн про себе, - менi вдасться залишитися на волi до тих пiр".
  ТРИНАДЦЯТЬ
  
  Рухомий Палець пише; i, написавши,
  
  Руха"ться далi: нi все тво" Благочестя, нi Дотепнiсть
  
  Переманю його назад, щоб скасувати половину рядка,
  
  I всi твої Сльози не змиють жодного Слова з цього.
  
  - Омар Хайям
  
  Переклад Едварда Фiцджеральда
  
  Берлiн, понедiлок, 25 вересня 1939 р.
  
  Бран придбав нарукавнi пов'язку зi свастикою у адмiнiстратора, кiмнати, коли повернувся в готель. Вiн вiдчував себе в деякiй безпеки, ховаючись за нарукавной пов'язкою зi свастикою. У себе в кiмнатi вiн напускав на себе гордовитий вигляд, який, на його думку, повинен був носити штурмбаннфюрер . Вiн спустився до обiду в обладунках, з пов'язкою на рукавi i гордовитим виглядом. Маскування здобула бажаний ефект: його нiхто не помiтив. Вiн був просто ще одним самовпевненим неважливим нацистським функцiонером.
  
  Рiвно о дванадцятiй вiн подзвонив у дверi квартири Миттварков. Поки вiн чекав, вiн раптом згадав про нарукавной пов'язки зi свастикою i поспiшно зняв її. Через хвилину дверi вiдчинилися i з'явилася невисока жiнка в чорнiй сукнi з чорною бабусею, закрива" голову i зiбраної пiд пiдборiддям. 'Так? Її голос i манери не були нi дружнiми, нi недружнiми, нi навiть цiкавими, i вона дивилася на нього без всякого iнтересу.
  
  Ти завжди носиш цю шаль, або поспiшила накинути її, коли я постукав? вiн хотiв запитати, але не став. Вiн посмiхнувся теплою i доброзичливою посмiшкою, як вiн сподiвався. "Не могли б ви повiдомити миттваркам, що я тут, будь ласка. Ми збира"мося пообiдати. Мене звати...
  
  'Миттварков тут нема". Я економка.
  
  О, вибачте. Ви зна"те, де вони?
  
  'Нема". 'Вона приготувалася закрити дверi.
  
  'Вибачте,' сказав вiн, притримуючи рукою дверi, щоб вона не зачинилися у нього перед носом. 'Куди вони пiшли? Коли вони повиннi повернутися?
  
  'Це не так. Вона перестала намагатися закрити дверi i стояла, дивлячись вгору з цiкавим виразом на обличчi.
  
  'А' сказав вiн, - тодi ви не зна"те, як я можу знайти кого-небудь з них?
  
  'Вони не сказали менi, не так, коли забирали їх?
  
  'Вони? Хто?
  
  'Це було минулої ночi. Вони прийшли за професором i фрау професор Миттварк. Близько п'ятої ранку. Витягли його з лiжка, i фрау професор теж, i вiдвели їх. Гестапо.'
  
  'В гестапо?
  
  'Можу собi уявити. Вони не зупинилися, щоб сказати менi, хто вони такi, але на них не було форми. У звичайної полiцiї " форма. Вони просто потягли їх. А тепер, ' вона знову почала закривати дверi. 'Прошу мене вибачити.
  
  'Вибачте, але професор залишив що-небудь для мене?' Не те щоб вiн залишив, оскiльки не знав, що пiде так раптово, але якщо б вiн змiг зайти всередину всього на п'ять хвилин, знайти ...
  
  'У нього не було часу нiчого нiкому не залишити", - сказала вона. 'I у його дружини теж. А хто б ви могли бути?'
  
  'Прошу вибачення,' сказав вiн, злегка вклонившись. 'Я повинен був представитися. Мене звуть професор Джозеф Брун. А вас?
  
  'Gertrude Zwich.' Вона зробила невеликий реверанс. Звички беруть сво" в найскладнiших ситуацiях. 'Як я вже сказала, я економка.
  
  'Радий познайомитися з вами, фройляйн Цвич.
  
  'Фрау,' поправила вона. 'Це фрау Цвич. Я вдова.
  
  'Про", - сказав Бран. 'Вибачте. Ну, я професор Iнституту Кеплера", - пояснив вiн, дико iмпровiзуючи. 'Я повинен був пообiдати з Миттварками i, е-е, забрати копiю докторської дисертацiї герра професора Миттварка для архiву. У нас завершенi всi докторськi дисертацiї з 1780 року, i якимось чином гер професор Миттварк...
  
  'Його дисертацiя?
  
  'Так, це той папiр, що у нього повинна була бути-
  
  'Я знаю, що таке докторська дисертацiя", - сказала вона. 'Я тридцять рокiв працювала помiчницею у Фрiдрiха Вiльгельма, перш нiж прийшла працювати до герру професор i його дружинi'.
  
  Брун кивнув. 'Ну, копiя дисертацiї професора Миттварка якимось чином зникла з архiву, i гер професор сказав, що у нього " копiя, яку ми могли б отримати. Для архiву Iнституту Кеплера.'
  
  'В архiвi.
  
  'Так. У наших стопках зберiгаються всi дисертацiї, прийнятi в Iнститутi з 1652 року.
  
  'Менi здалося, ви сказали 1780 рiк.
  
  'Невже? Ну так. Вiн усмiхнувся. '1780 рiк - це те, що ми в "Кеплере" назива"мо "другим пришестям" - трохи релiгiйного гумору, але нешкiдливого, нешкiдливого'.
  
  Вона поняття не мала, про що вiн говорить. Що ж, все було в порядку - i вiн теж. 'Я не знаю,' сказала вона.
  
  'Прошу вибачення?
  
  'Я не знаю. Вона зробила крок назад, але не спробувала закрити дверi. Раптово в куточку її лiвого ока з'явилася сльоза, яка зависла там секунду, перш нiж скотитися на нiс. 'Я не знаю, що менi робити. Вони менi нiчого не сказали. У них не було часу...
  
  Тепер вона плакала, задкуючи в квартиру, а потiм повернулася i, похитуючись, побрела по коридору, її плечi раптово ссутулились, наче за останнi кiлька секунд на неї навалилася майже нестерпний тягар. Вона зупинилася в кiнцi коридору i притулилася до зачинених дверей. Бран пiшов за нею, зачинивши за собою вхiднi дверi. 'Є що-небудь ... Я маю на увазi, тобi потрiбно...
  
  Вона зробила в його бiк жест, який мiг означати що завгодно, i вiдчинила дверi. 'Це кабiнет герра професора, а кабiнет фрау професорки в сусiднiй кiмнатi. Це те мiсце, я маю на увазi, воно було б тут ... Якщо б вiн хотiв, щоб воно було в тобi.
  
  Бран раптово вiдчув фiзичний укол провини. Що ж, вiн би так i зробив, подумав вiн, якщо б у мене була можливiсть обговорити це з ним. Вiн знав, наскiльки це важливо. Зараз це ще важливiше. Вiн би так i зробив. Враховуючи, що, схоже, сталося з Миттварками, вiн, безумовно, схвалив би те, що робив Бран. Якщо Брюну вдасться це зробити. Якщо вiн вибереться з Нiмеччини живим.
  
  Бран оглянула кабiнет. Книжковi шафи, книжковi шафи, книжковi шафи, письмовий стiл i лампа для читання. I книжковi шафи. I книги, якi не помiщалися в книжковi шафи, громадилися всюди. У нього був знайомий вигляд.
  
  'Ви їх колега, так? - Запитала фрау Цвич.
  
  'Так, так, це я,' неуважно вiдповiв Бран. Вiн витрiщився на стiл. Там були розкиданi газети i журнали, акуратна стопка того, що, ймовiрно, було екзаменацiйними роботами, записна книжка i щось схоже на набiр коректурних листiв, акуратно розкладених по центру на промокашцi перед крiслом. Так, стаття англiйською мовою - вона призначалася для майбутнього випуску Оксфордського журналу теоретичної фiзики. Вiн задавався питанням, що мiг зробити Миттварк, вчений, який публiкувався принаймнi на п'яти мовах, щоб привернути увагу гестапо. А його дружина? Хто звертав увагу на жiнок-вчених?
  
  Копiя дисертацiї Митварка, ймовiрно, була переплетена в темно-коричневу шкiру i, ймовiрно, стояла в одному з книжкових шаф бiля його столу. Людина нiколи не захоче йти занадто далеко вiд сво"ї докторської дисертацiї. Ну, деякi люди - i, якщо пощастить, Митварк був одним з таких людей. I неопублiкована стаття - ну, вона повинна бути десь пiд рукою.
  
  Фрау Цвич простягла руку, неначе збираючись торкнутися його плеча, але потiм опустила її. 'Я не знаю, чого б вiн хотiв вiд мене", - сказала вона. 'У нього нема" родичiв. У неї " сестра, але вона живе в Сполучених Штатах Америки, i вони не спiлкувалися багато рокiв.
  
  'Робити з чим? - Запитала Бран.
  
  'Це' сказала вона, помахом руки вказуючи на навколишню обстановку.
  
  'А! 'Вiн задумався. 'Ти не дума"ш, що вiн... вони повернуться?
  
  'Менi так не зда"ться. Сьогоднi вранцi я пiшов запитати про них у вiддiлення Полiцiї Зихерхайта на Принц-Альбрехт-штрассе, але вони не сказали менi, де знаходиться нi вiн, нi його дружина. Вони навiть не захотiли зiзнатися, що взяли їх.'
  
  'Зрозумiло,' сказала Бран, думаючи про те, скiльки мужностi, повинно бути, треба було цiй маленькiй жiнцi, щоб навiть увiйти в будiвлю. 'Як довго ти зможеш залишатися тут?
  
  'Орендна плата сплачена до кiнця кварталу, я думаю, - сказала вона йому. 'А пiсля цього я не знаю.
  
  'I що ти збира"шся робити?
  
  'У мене " сестра", - сказала йому фрау Цвич. 'Я можу залишитися зi сво"ю сестрою. Але...' Вона озирнулась навколо, безнадiйно знизавши плечима. 'Всi речi герра професора; його папери, його книги, його одяг, що менi з цим робити? I фрау професор? У неї теж " книги - так багато книг. Що менi з ними робити?
  
  'Ти можеш все це упакувати?
  
  'Одяг, можливо, але книги? Так багато книг, ' сказала вона. - Є й iншi кiмнати, i вони теж сповненi книг.
  
  'Пiди в унiверситет,' запропонував Бран. 'Пiди до завiдувачу їх кафедри - кафедри фiзики - або, можливо, до шкiльного адмiнiстратора. Скажи їм. Вони надiшлють людей, якi упакують книги i заберуть їх. Здайте їх на зберiгання.'
  
  Вона подивилася на нього й притисла руку до серця. 'Ти так дума"ш?
  
  'Так,' сказав вiн. 'Так, знаю. Тепер дай менi хвилинку - я тут оглянуся.
  
  'Я приготую каву,' сказала вона. 'Дякую. З учорашнього вечора я була не в змозi думати. Звичайно, унiверситет. Вона зробила реверанс i вийшла з кiмнати.
  
  Брюн знадобилося десять хвилин, щоб знайти дисертацiю: тонку книгу великого формату в чорному шкiряному палiтурцi. На обкладинцi тиснення сусальним золотом:
  
  Mathematische Modalitäten der theoretischen Grenzen
  
  Zu der Anregung radioaktiver Kerne.
  
  Герман Миттварк 1932
  
  Вiн перегорнув його. Математичних формул вистачило б, щоб наповнити годiвницю для коня, що перемежовувалися рiдкiсними словами нiмецькою. Вiн не мiг зрозумiти нi слова або символи - з цього. Теоретична математика фiзика не була його областю. Але йому i не потрiбно було цього робити. Що йому було потрiбно, так це нова стаття - неопублiкована стаття, яка розширила деякi з цих iдей - в доповнення до неї. Як вiн i Миттварки обговорювали на минулорiчнiй конференцiї, за результатами експериментiв i безлiччю нових рiвнянь може вiдкритися зовсiм новий свiт фiзики. Дуже небезпечний новий свiт.
  
  Фрау Цвич з'явилася в дверях з чашкою i поставила її на стiл. 'Кава, - сказала вона. - З молоком i цукром, сподiваюся, пiдiйде?
  
  'Добре,' сказав вiн. 'Дякую.
  
  Вона пiшла, а вiн продовжував пошуки. Минуло ще десять хвилин, перш нiж вiн знайшов це: тонка папка, що стояла вертикально в кутку книжкової шафи, з приблизно двадцятьма сторiнками рукописи всерединi. Папка була позначена: Die Welt ist seltsamer als wir uns vorstellen können - свiт дивнiше, нiж ми можемо собi уявити. Швидкий погляд на першу сторiнку переконав його, що це те, що вiн шукав. Вiн поклав папку поверх дисертацiї i допив каву.
  
  Пролунав стукiт у вхiднi дверi. Фрау Цвич поспiшила по коридору, щоб вiдкрити, але перш нiж вона встигла пiдiйти до дверей, стукiт перетворився на гучний i безперервний стукiт.
  
  Хтось був занадто важливий, щоб змушувати себе чекати. Бран пiдiйшов до дверей кабiнету i прислухався.
  
  'Так? Чого ти хочеш? Frau Zwich's voice.
  
  'Це помешкання професора Германа Миттварка? Хрипкий, розкотистий владний голос.
  
  'Так, але його тут нема".
  
  'Звичайно, його тут нема". Ми прийшли переглянути папери професора.
  
  Чорт! Бран озирнувся. Вiкно! Вiн пiдiйшов до вiкна, вiдчинив його i подивився вниз. Вiкно виходило на вулицю, трохи правiше входу в будiвлю. На вулицi був один чоловiк, вiн йшов геть вiд будiвлi. Швидко помолившись богу, в якого бiльше не вiрив, вiн засунув папку в дипломну роботу, обмотав її товстою гумкою зi столу i викинув у вiкно. Пiсля секундного роздуму вiн повернувся до письмового столу, взяв адресну книгу - Бог зна", хто мiг бути занесений в адресну книгу, - i вiдправив її слiдом за книгою.
  
  Дво" чоловiкiв йшли по коридору, слухаючи скарги фрау Цвич на те, що у неї нема" повноважень вирiшувати-
  
  'Я - влада", - проголосив чоловiк, що йшов попереду.
  
  Бран поспiшно закрив вiкно i повернувся до столу. Вiн взяв гранки як раз в той момент, коли вони увiйшли в кабiнет.
  
  'Ви - хто ви? - Вимогливо запитав чоловiк попереду.
  
  'Я? 'Брюн примудрилася виглядати здивованою. 'I'm Professor Brun. Я колега професора Миттварка. Хто ви такий, чому увiрвалися сюди i по якому праву зада"те менi питання? I де професор Митварк?'
  
  "Не звертайте на це уваги,' сказав чоловiк. "Що ви тут робите?
  
  'Я передаю професор коректуру,' сказав Бран, пiднiмаючи папери. 'Для статтi у вiдомому британському журналi.
  
  "Дай менi їх,' сказав чоловiк, роблячи рух, щоб вихопити їх з рук Бран.
  
  Бран вiдступив на крок. 'Хто ви? - Повторив вiн. 'За яким правом...
  
  Чоловiк помахав перед Бруном диском з посвiдченням особи. 'Мiнiстерство державної безпеки. Ви хочете, щоб вас заарештували за перешкоджання правосуддю?
  
  'Що? Нi, звичайно, нема". Бран простягнув йому гранки, i чоловiк схопив їх.
  
  'А тепер забирайся звiдси, поки я тебе не заарештував.
  
  'Ну, якщо ти хочеш так висловитися. Так, так, звичайно. Брун вийшов з кабiнету i попрямував коридором. Вiн зупинився поговорити з фрау Цвич. Не бiйся, ' тихо сказав вiн їй. 'Нехай чоловiки вирують. Хай беруть, що хочуть. Якщо вони будуть задавати тобi питання, ти нiчого не зна"ш. Коли вони поїдуть, вступай в унiверситет.'
  
  'Так,' сказала вона. 'Так. Спасибi.
  
  'I удачi. Вiн спустився вниз i вийшов з будiвлi. Дипломна робота з папкою була там, на сходах праворуч вiд дверей. Записна книжка впала в кущ. Вiн пiдiбрав обидва i попрямував вниз по вулицi. Тепер потрiбно позичити чи взяти напрокат Leica або iншу тридцатипятимиллиметровую камеру. Коли вiн закiнчить копiювати два документа, вiн спалить папку. Дисертацiю у шкiрянiй палiтурцi вiн мiг просто залишити на полицi в читальному залi готелю. Будь-хто, хто зняв би її i подивився, швидко поклав би назад.
  ЧОТИРНАДЦЯТЬ
  
  [Той], у кого нема" мужностi боротися,
  
  Нехай вiн поїде; його паспорт буде виготовлений,
  
  I крони для конвою поклав у свiй гаманець;
  
  Ми б не померли в компанiї цього людини
  
  - Генрiх V, Шекспiр
  
  Париж, середа, 27 вересня 1939 р.
  
  Wколи йому повiдомили, що Джейкоб Уелкер прибува" в Париж за спецiальним завданням президента, преподобний Вiльям Буллiт, посол США у Францiї, наполiг, щоб Уелкер доповiв у посольство вiдразу по прибуттi, щоб вiн, посол, мiг бути "в курсi' мiсiї Уэлкера. Затiвати бiйку з послом було безглуздо, але Уелкер мiг захистити себе вiд того, щоб його не впiзнали при входi в посольство або вихiд з нього, тому по дорозi на Флойд Беннет Фiлд вiн зупинився бiля магазину театрального гриму на Дев'ятiй авеню. У нього була певна практика маскування, коли вiн був оперативником детективного агентства "Континентал" в Сан-Франциско, i вiн засвоїв, що найпростiше зазвичай виявля"ться кращим. Мета полягала не просто в тому, щоб виглядати по-iншому, але i в тому, щоб на запитання, як ви виглядали ранiше, вiдповiдь була б такою: "Я не знаю, просто якось середньо, я думаю'.
  
  Два днi потому, коли лiмузин посла забрав Велькера в Вiльнев-Орлi, у нього була акуратно пiдстрижена чорна цапина борiдка пiд густими, ретельно пiдстриженими вусами, що сягали трохи бiльше ширини його рота. Його волосся, тепер чорнi, були роздiленi продiлом посерединi й укладенi з допомогою трохи бiльшої кiлькостi гелю для волосся. Невеликий шрам тягнувся по його щоцi вiд правого куточка ока - вiн не змiг втриматися, щоб не додати шрам. На ньому був сiрий костюм з акуратним червоною краваткою-метеликом, чорний фетровий капелюх, в руках вiн тримав портфель i акуратно згорнутий червоний парасолька. Якщо пощастить, будь спостерiгачi, причаїлися на авеню Габрiель, коли вiн увiйде в посольство чи вийде з нього, звернуть увагу на шрам i парасольку.
  
  Пiсля того як вiн залишив два своїх валiзи у носильника, щоб той забрав їх, коли вiн визначиться, де зупиниться, його направили в кабiнет посла. Посол Буллiт хотiв особисто привiтати Уэлкера, очевидно, зацiкавившись людиною, якого вибрав Рузвельт, i мiсi"ю, для якої вiн був обраний. Їх розмова була короткою i викликав у них обох легке роздратування. Скорочений до самого головного, вiн звучав так: 'Отже, хто цi люди, яких ви прийшли сюди розшукати?'
  
  Велькер показав йому список.
  
  'Так, але хто вони такi?
  
  'Вченi, я вважаю.
  
  'Чому вони так важливi? - запитав я.
  
  Велькер знизав плечима. 'Щось наукове. Я точно не знаю. Вони менi не сказали, а якщо б i сказали, я б, мабуть, не зрозумiв.
  
  'Ви просили надати вам "конспiративну квартиру". У нас такого нема".
  
  'Я розумiю'.
  
  'Є будинок, що примика" до Американської бiблiотеки, який в даний час пусту". Ви могли б зупинитися там.
  
  "Дякую, але це не для мене. Це для людей, яких я намагаюся знайти, якщо менi вдасться їх отримати.
  
  'Ну, я думаю, вони теж могли б залишитися.
  
  'Ймовiрно, було б розумнiше помiстити їх туди, де їх можна буде знайти, поки я не вивезу їх з країни'.
  
  О, звичайно'.
  
  'Я що-небудь придумаю.
  
  'Я повинен дати вам грошей, якщо вам знадобляться грошi", - сказав йому посол.
  
  'Я цiную це", - сказав Уелкер.
  
  'Постарайся не дратувати французькi влади, вони стали трохи образливими з тих пiр, як почалася ця проклята вiйна.
  
  'Я зроблю все, що в моїх силах.
  
  "Ти ж зна"ш, що ми не зможемо тобi допомогти, якщо ти потрапиш в бiду.
  
  'Я знаю'.
  
  'Ну що ж. Посол пiдвiвся i простягнув руку. 'Удачi!
  
  По дорозi до виходу Велькер зайшов в офiс зв'язку. Пояснивши, хто вiн такий, вiн сказав шифровальщице за стiйкою, привабливою молодою випускницi унiверситету Барнарда по iменi мiс Сюзанна Вейл, що йому потрiбно вiдправити телеграму полковнику Кирку, тимчасовому повiреному в справах США в Берлiнi.
  
  'Зашифрованим?' запитала вона.
  
  'Так, будь ласка.
  
  'Добре. Що ти хочеш сказати?
  
  Деякий час вiн роздумував над цим, дивлячись на список iмен i на чистий аркуш паперу, що лежить перед ним, а потiм приготувався писати. Вiн вирiшив, що йому краще зробити запит як можна бiльш переконливим, щоб привернути їх увагу, якщо не щось iнше. Вони вже повиннi були отримати iнформацiю з Вашингтона, але дiяли вони згiдно з нею, було питанням. - Як повне iм'я тимчасового повiреного в справах у Берлiнi? - запитав вiн Сюзанну.
  
  'А...' Вона зникла за дверима позаду себе i з'явилася хвилину. 'Альфред Кiрк,' сказала вона йому. 'Полковник Альфред Кiрк.
  
  'Дякую' сказав вiн.
  
  Вiд: Джейкоб Уелкер
  
  Канцелярiя президента Сполучених Штатiв
  
  Через посольство США в Парижi
  
  Кому: полковник Альфред Кiрк, Тимчасовий повiрений у справах, Берлiн
  
  Полковник Кiрк,
  
  Вiд iменi президента цим я прошу вас про негайної допомоги у наступному:
  
  Як ви ранiше були повiдомленi з Вашингтона, необхiдно термiново встановити мiсцезнаходження зазначених нижче осiб, не повiдомляючи влади Нiмеччини про наш iнтерес до них. Ви вже повиннi були отримати їх останню вiдому контактну iнформацiю. Тим, у кого " телефони, буде достатньо простого дзвiнка. Ви могли б запитати їх, чи не хотiли б вони вiдвiдати симпозiум у Сполучених Штатах. Якщо вам доведеться звернутися до влади Нiмеччини, ви могли б сказати, що родичi в США турбуються про них. Це, звичайно, тiльки пропозицiї - якщо ви можете полiпшити їх, будь ласка, зробiть це. Тiльки не забуваючи вiдповiдним чином замаскувати iнтереси уряду.
  
  Доктор професор Йозеф Брун, професор Карл Левiн, професор Павол Левик, професор Герман Миттварк i його дружина, доктор професор Антон Шенк, доцент Рут Собел.
  
  Будь ласка, повiдомте менi через наше посольство в Парижi як можна швидше, яких результатiв ви досягнете. Спасибi за вашу увагу.
  
  'Це воно?' запитала вона, коли вiн простягнув їй конверт.
  
  'Воно'.
  
  Вона перечитала його, а потiм сказала: "Зачекайте секунду. Ви Джейкоб Уелкер?'
  
  "Абсолютно вiрно'.
  
  Вона похитала головою. 'Мабуть, я пропустила це повз вуха, коли ти це сказав, але коли я побачила, що це записано...
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  'Вам телеграма з Вашингтона. Вона тiльки що прийшла. "Чекайте прибуття", - говорилося в нiй."Вона зникла в кiмнатi позаду себе i повернулася з тим, що чомусь назива"ться листком. 'Я збиралася помiстити це в загальну розсилку, щоб хто-небудь iнший придумав, як доставити це вам, але ось, будь ласка", - сказала вона, простягаючи йому.
  
  Для: Спецiального посланника Джейкоба Уэлкера
  
  Повiдомляю вам, що професор Павол Лиовик прибув у Нью-Йорк i пiдтриму" зв'язок з вiдповiдними властями. Берлiн повiдомлено. Вдалого полювання.
  
  Велькер вирiшив, що було б цiкаво дiзнатися, який у нього титул: Спецiальний посланник. Йому стало цiкаво, дода"ться до нього значок. Вiн забрав бланк, викреслив iм'я Павол Лиовик i повернув його їй. 'Тепер можна йти", - сказав вiн їй.
  
  'Добре. 'Вона взяла його i проштамповала червоною печаткою. 'Воно вийде сьогоднi ввечерi.
  
  Велькер провiв деякий час, блукаючи по магазинах з кiлькома входами i виходячи з них, пiднiмаючись i спускаючись по сходах на рiзних зупинках метро, щоб переконатися, що за ним нема" стеження або що вiн втратив будь-який можливий хвiст. Переконавшись остаточно, вiн взяв таксi до площi Пiгаль, попросив водiя зупинитися i почекати п'ять хвилин, а потiм поїхав по вулицi Дюперре. Водiй знизав плечима i ввiчливо не сказав, що вiн дума" про американцiв, але тепер Велькер був впевнений, що за ним нiкого нема".
  
  Наступною зупинкою було кафе "Вольтер", де Велькер розплатився з водi"м, дав щедрi чайовi i попрямував прямо в чоловiчий туалет. Коли вiн з'явився десять хвилин потому, шрам i рослиннiсть на обличчi зникли, за винятком тонких вусiв, якi вiн називав своїми власними. Капелюх була залишена на полицi, червоний парасольку спритно склався сам по собi i лежав в його портфелi, а краватку-метелика замiнив м'який шовковий аскот. Вiн замовив у бармена "кассiс" i телефонний жетон, з хвилину задумливо пив напiй, а потiм подзвонив лорду Джеффрi з телефонної будки в вестибюлi.
  
  'Джейкоб! Ти приїхав. Добре! Патрицiя почала турбуватися про тебе. Приїжджай.
  
  'Спочатку я повинен вирiшити, де я зупинюся", - сказав йому Велькер.
  
  'Це смiшно,' сказав лорд Джеффрi. 'Звичайно, ви залишитеся з нами. У нас " двi - можливо, три - додатковi спальнi.
  
  'Дякую' сказав Велькер. - Ви дуже ласкавi. Я не впевнений, що з цього що-небудь вийде. Можливо, менi доведеться трохи непомiтно прокрастися, особливо якщо якiсь мерзеннi люди з'ясують, навiщо я тут.
  
  'Що ж,' сказав лорд Джеффрi, ' Ми поговоримо про це. 27 Рокiв тому-або-iншому. Вiн вiдвернувся вiд телефону. 'Дорога, це Джейкоб. Вiн приїхав. Вiн зараз приїде. Де ми живемо? Через мить вiн знову повернувся до телефону. 'Rue du Douanier. У нас квартира номер три - це, по сутi, весь другий поверх. Це недалеко вiд парку Монсури, якщо це допоможе.
  
  'Водiй таксi зна",' сказав Велькер. 'Скоро побачимося.
  
  Уелкер i лорд Джеффрi вперше зустрiлися пiд час Першої свiтової вiйни, коли кожен був офiцером розвiдки своїх вiдповiдних країн, i в кiнцевому пiдсумку працювали разом, щоб винайти методи переконання Вищого керiвництва у тому, що робити те-то i те-то дiйсно було б набагато краще, нiж здiйснювати iдiотськi вчинки, якi вони планували. Це створило мiцну зв'язок i навчило двох молодих офiцерiв такту i терпiння, а також повної вiдсутностi поваги до всiх, хто старше капiтана - за дуже небагатьма винятками.
  
  Було чотири години дня, коли вiн приїхав i розплатився з таксистом. Будинок No 27 по вулицi дю Дуанье був сучасним будинком: повнiстю бiлим, незграбним, з великими вiкнами, i без пiдозрiлого консь"ржа, яка хова"ться за вхiдними дверима. Вiн натиснув кнопку пiд маленькою картонною карткою з написом "САБОЙ", його негайно впустили, i вiн пiднявся по сходах до номером три. Ледi Патрицiя стояла в дверях, вiтаючи його, з келихами в кожнiй руцi. Вона простягнула йому один. 'Ласкаво просимо, - сказала вона. 'Випийте коньяку. Вважа"ться, що це той сорт, який пив Наполеон. Вона простягла руку й поцiлувала його в щоку. 'Так при"мно бачити тебе знову".
  
  Вiн узяв келих i вiдповiв на поцiлунок. - Так i ", ' погодився вiн.
  
  'Не чiпляйся до мо"ї дружини,' крикнув Джеффрi, встаючи зi свого м'якого крiсла. 'Принаймнi, поки я не покину кiмнату. - Вiн пiдiйшов i взяв Велькера за руку. "Я дiйсно радий бачити вас знову. Тепер, коли ми домовилися про це, проходьте, сiдайте, i ми поговоримо. Ви голоднi?
  
  'Так, - вiдповiв Уелкер, раптово усвiдомивши, що нiчого не їв вiдтодi, як з'їв сандвiч з я"чним салатом на бiлому хлiбi i чашку трохи теплого чаю, якими його пригостили в лiтаку в шiсть ранку, незабаром пiсля того, як вони вилетiли з Кройдона на останнiй етап його подорожi.
  
  'Тодi проходьте в їдальню i сiдайте за стiл. Я попрошу Марi принести що-небудь ще. Джеффрi провiв Уэлкера в їдальню, оброблену свiтлим деревом дизайнером, закоханим у мистецтво деко, судячи з орнаментом у виглядi завиткiв на псевдоколоннах уздовж стiн. Вiн вказав на один iз стiльцiв, а потiм зник у дверях.
  
  Увiйшла Патрицiя i зайняла стiлець поруч з ним. 'Ми просто влаштову"мося, - сказала вона йому. - Ми тут вже два тижнi, i речi не стiльки розпакованi, скiльки распиханы по кутах. Тут нема" пристойних слуг, навiть за готiвку, як сказав би мiстер Уайльд.
  
  Велькер виглядав спантеличеним. 'Навiть-?
  
  'Неважливо,' сказала Патрiцiя. 'Це рекомендацiя. Як важливо бути Ернестом. Справа в тому, що...
  
  'Це вiйна,' сказав Джеффрi, повертаючись до кiмнати. 'Чоловiкiв в основному закликали, а жiнки заступають на їх роботу.
  
  'Звичайно,' сказав Велькер.
  
  'Так що привело тебе сюди? - Запитав Джеффрi. Не те щоб ми не радi тебе бачити.
  
  'Я шукаю кiлька людей,' сказав йому Велькер.
  
  'Ти, напевно, здиву"шся, як часто я це чую,' сказав Джеффрi, ' але зазвичай вiд знайомих iншого роду.
  
  Патрицiя зморщила носик, дивлячись на чоловiка, а потiм повернулася до Велькеру. 'Що це за чоловiки?
  
  'Думаю, в основному вченi. Принаймнi, дво" з них професори. Iншi, можливо, якiсь технiки. Всього шестеро.
  
  'Тут, у Францiї?
  
  'Францiя i Нiмеччина. Якщо пощастить, тi, хто в Нiмеччинi, встигнуть втекти до Францiї або Швейцарiї до початку вiйни. Спочатку їх було семеро, i один з них вже добрався до Штатiв. Один з решти - поляк, i я не впевнений, як його знайти. 'Вiн засунув руку в кишеню пiджака i витягнув аркуш паперу. 'Ось список.
  
  Джеффрi взяв його, подивився на нього i сказав: "Хммм'.
  
  'У тебе випадково нема" однi"ї з них в заднiй кишенi?
  
  'Не пощастило. Але я допоможу тобi розвiдати околицi. Можливо, ми що-небудь придума"мо.
  
  'Це буде забавно - спробувати знайти кого-небудь з них", - сказала Патрiцiя. 'Швейцарцi пропускають дуже небагатьох людей через свої кордони, та бiженцiв тут зараз так багато, що деякi з них сплять на тротуарах. Поляки, чехи, нiмцi, австрiйцi - всi вони тут. Я думаю, що Париж на даний момент, повинно бути, самий багатомовний мiсто в свiтi. Ти ж зна"ш, бiльшостi з них не дозволяють працювати.
  
  "Нi, я цього не робив,' сказав Уелкер.
  
  'Так-так. Тобi потрiбно оформити документи, щоб працювати, а ти не зможеш оформити документи, якщо ти тут не на законних пiдставах. Якщо ти когось не зна"ш. В нашi днi знайомство з ким-то iнодi може бути рiзницею мiж життям i смертю. Або, принаймнi, мiж простою убогiстю.'
  
  'Багато з тих, хто знаходить якусь роботу, працюють неофiцiйно", - сказав Джеффрi. 'Що означа", що їм майже нiчого не платять'.
  
  'Як весело", - сказав Велькер.
  
  'Це також означа", що нiхто не зна", хто вони i де знаходяться.
  
  'Хiба вони не подали заяву на отримання, як це назива"ться, статусу бiженця?
  
  'Багато з них бояться. Вони бояться, що опиняться в одному з таборiв'.
  
  - В таборах?
  
  'Концентрацiйнi табори,' вiдповiла Патрицiя.
  
  О, не такi, як нацисти, 'сказав Джеффрi,' але й не зовсiм курорти.
  
  Повна жiнка середнiх рокiв у домашньому платтi, рожевому фартусi i зручних туфлях увiйшла в дальню дверi з широким пiдносом i поставила його на стiл. 'Це зайняло хвилину", - сказала вона по-французьки. 'Ковбаса, вона була непокiрної. Сподiваюся, це вас влашту"'.
  
  "Дякую тобi, Мерi,' сказала Патрiцiя.
  
  'Повернуся з приладдям для чаю через хвилину,' сказала Мерi.
  
  'Це було люб'язно з вашого боку", - сказала Патрiцiя.
  
  Марi зробила реверанс i вийшла.
  
  'Вона цiлком задоволена собою,' сказав Джеффрi Уэлкеру. 'Вона придумала, як приготувати пiсляобiднiй чай.
  
  'Вона вважа" це англiйською облудою", - сказала Патрiцiя. 'Це її тихо забавля", i вона потура" нам. I, звичайно, ми дуже задоволенi нею, незважаючи на її обмеженiсть у собi.'
  
  'Самоограниченный?
  
  'Вона економка,' пояснив Джеффрi. - Так вона стверджувала, коли ми її наймали. Вона не готу" їжу. Їжу готу" кухар. Ми повиннi найняти кухаря.
  
  'Вона працю" на нас, поки не буде готовий кухар", - сказала Патрiцiя. 'Велику ласку, про що вона нам постiйно нагаду". В основному ми харчу"мося поза домом'.
  
  Уелкер оглянув тацю з їжею, поки Джеффрi пiдходив до буфету i дiставав тарiлки i столове срiбло. Половинка багета, звичайно, велика ковбаса, нарiзана шматочками товщиною в один дюйм, рiзноманiтнi сири, прямокутник якого-небудь соковитого паштету з цяточками, баночка вершкового масла, французький прес для кави розмiром з одну чашку, а також необхiдна одна чашка. 'Думаю, я зможу змусити себе з'їсти трохи цього,' сказав вiн.
  
  Марi повернулася з другим пiдносом. На ньому стояли витончений фарфоровий чайник з японськими претензiями, глечик молока, тарiлка з круасанами i тiстечками, а також маленькi баночки зi збитими вершками i джемом. 'Пiсляобiднiй чай,' сказала вона, знову зробила реверанс i зникла на кухнi.
  
  Велькер зробив художнiй сендвiч з лежачих перед ним iнгредi"нтiв, а потiм зробив паузу, щоб налити каву в чашку, перш нiж вiдкусити перший шматочок.
  
  Джеффрi простягнув круасан. 'Це не булочка, - сказав вiн. "Я не впевнений, що це можна правильно назвати "пiсляобiднiм ча"м", якщо нi булочок. Булочки були частиною пiсляобiднього чаювання з тих пiр, як Ганна, герцогиня Бедфорд ...
  
  'Ти любиш круасани,' нагадала йому Патрицiя.
  
  'Я теж так думаю,' погодився вiн, - але " вiкова традицiя, яку потрiбно пiдтримувати'.
  
  'Тiльки не в Парижi,' сказала вона.
  
  'Вiрно, але...
  
  - Давайте назвемо це "театр апре-мiдi", - запропонувала вона.
  
  Лорд Джеффрi зiтхнув. 'Ах, - сказав вiн,' на якi жертви доводиться йти заради сво"ї країни. Вiн розлив чай i почав розламувати круасан i намазувати його смородиновим джемом зсередини.
  
  'Це мiй хоробрий хлопчик! - Сказала Патрiцiя.
  
  'Отже,' сказав Велькер, вiдриваючись вiд недоеденного сендвiча, ' чому ваш уряд, в своїй нескiнченнiй мудростi, перевело вас двох сюди в цей час?
  
  'Мiй офiцiйний титул - аташе по культурi,' сказав йому Джеффрi, 'але в даний момент у мене бiльш благородна мета'. Вiн встав i прийняв позу, втупившись в нескiнченну далечiнь. 'Я шукаю Святий Грааль,' сказав вiн, i його голос задзвенiв вiд чистоти його намiрiв, - i моя Добра дружина ледi Патрицiя " моїм щитоносцем'.
  
  'Насправдi? - Запитав Велькер. 'Ти б не став обманювати старого друга, чи не так?
  
  'В знак визнання його чудових навичок ведення переговорiв,' сказала ледi Патрицiя Уелкер, - уряд Його Величностi направило мого чоловiка для захисту, забезпечення безпеки i, при необхiдностi, усунення IПК'.
  
  Велькер вiдпив ковток чаю i обережно поставив чашку. О, звичайно, - сказав вiн, - IВК'.
  
  'Вiд BIPM,' уточнив Джеффрi, знову сiдаючи.
  
  О, звичайно", - сказав Велькер. 'Переносимо IPK з BIM. Як я мiг не здогадатися?'
  
  'Це BIPM", - сказав Джеффрi.
  
  'Звичайно, це так'.
  
  'Мiжнародний прототип кiлограма,' пояснив Джеффрi. - Який я волiю називати Святим Граалем до подальшого повiдомлення, знаходиться в мiжнародному бюро вимiрювань тут, у Парижi. Ну, взагалi-то, просто на околицi.'
  
  'У вашiй родинi " схибленi,' м'яко поцiкавився Велькер, ' чи ви щось з'їли?
  
  'Сер!' вигукнув Джеффрi з удаваним обуренням. 'Я вдруге зайду до вас завтра вранцi!
  
  'Про дуель! Патрицiя захоплено заплескала в долонi. 'Я так люблю дуелi! I хто б з вас не загинув, я буду рясно плакати.
  
  Велькер похитав головою i вiдкусив ще шматок вiд свого сендвiча. 'Будь ласка,' сказав вiн, - про що ви говорите?
  
  Лорд Джеффрi важко зiтхнув. "Ви зна"те, що таке кiлограм?
  
  'Два десятих фунта, якщо я правильно пам'ятаю.
  
  "Так, а що таке фунт? Вiн пiдняв руку, перш нiж Велькер встиг вiдповiсти. 'Фунт - це те, що суспiльство колективно вирiшило, що це таке. Кiлограм - це те, що стверджу" Мiжнародне бюро вимiрювань .
  
  Патрицiя склала руки разом, поставила лiктi на стiл i сперлася на них пiдборiддям. 'А скажи нам, татку, скiльки, на їхню думку, кiлограм?
  
  'Я сподiвався, що ти запита"ш,' сказав Джеффрi. 'Кiлограм - це тисяча грамiв. Грам, згiдно з протоколом 1795 року, дорiвню" масi одного кубiчного сантиметра води при температурi танучого льоду.'
  
  'Але з цим " проблеми, чи не так?
  
  'Так, дитя мо". Яка висота цього кубiчного сантиметра води? Якi домiшки мiстяться у водi? Наскiльки стiйка рука того, хто виробля" вимiр?
  
  'Чи вона?
  
  'Звичайно, мiй вихованець, або вона.
  
  'I як вони вирiшували цi проблеми? - запитав я.
  
  'В 1889 роцi вони створили i погодили шматок платинового сплаву розмiром з м'яч для гольфу в якостi стандарту, за яким будуть вимiрюватися всi iншi кiлограми, або як би зважуватися'.
  
  'Дозвольте менi вгадати,' сказав Уелкер, 'що м'яч для гольфу - мiжнародний прототип Кiлограма'.
  
  'Вiрно,' погодився Джеффрi. 'Або, як нам подоба"ться називати, IПК.
  
  'Який знаходиться в BIPM.
  
  'Знову прав.
  
  'I ви тут, щоб вкрасти його у французiв?
  
  Джеффрi розсмiявся. 'Нiчого подiбного", - сказав вiн. 'Ми заклика"мо французькi влади забезпечити належну охорону. Тодi, якщо вiйна пiде погано, ми зможемо вивезти його з Францiї до того, як вiн потрапить до нацистiв.
  
  Чому це так важливо? - запитав я.
  
  Джеффрi на мить замислився. 'Припустимо, ви робите щось на зразок калiграфiї, скажiмо, в штатi Небраска", - сказав вiн.
  
  'Гаразд. Що б це не було.
  
  'А я в Iталiї, готую, кого пристебнути до чого-небудь ще, коли пiде дощ.
  
  'Я рада,' сказала Патрiцiя. 'Менi подоба"ться Iталiя. Сподiваюся, де-небудь в районi озера Комо.
  
  'Звичайно,' сказав Джеффрi. 'Отже, з роками ваш кiлограм i мiй кiлограм повiльно змiнюють вагу; кiлька маленьких атомiв вiдлiтають вiд вашого, тонкий шар чогось такого в повiтрi осiда" на мо"му. Але кожен з нас калiбру" нашi машини в залежностi вiд свого кiлограма. I одного разу те, що я роблю в Iталiї, перестало належним чином крiпитися до whatchamacallits. Тому що мiй кiлограм i твiй кiлограм бiльше не збiгаються.'
  
  'А!' сказав Велькер.
  
  'Але якщо кожнi кiлька рокiв ми будемо вимiрювати нашi кiлограми i звiряти їх з Мiжнародним зразком...
  
  'Вистачить!' Сказав Велькер. 'Я переконаний. Отже, що ви насправдi тут робите?'
  
  Джеффрi посмiхнувся. 'IПК дiйсно " моїм офiцiйним завданням, принаймнi на даний момент. Проблема в тому, що французи вiдмовляються приймати до уваги, що країна може бути захоплена бошами, що Париж може бути взятий. "Бошi не добилися успiху у Великiй вiйнi", - кажуть вони менi. "У Першу Свiтову вiйну у них не було танкiв", - вiдповiдаю я. Вони пирхають.'
  
  'Наскiльки я пам'ятаю, - втрутився Велькер, - фиркання французького урядовця достатньо, щоб припинити всi дискусiї i застигнути на мiсцi'.
  
  'Нi вiк, нi звичаї не послабили непримиренностi французького бюрократа", - сказав Джеффрi. 'Я намагаюся, принаймнi, змусити їх розглянути можливiсть того, що заклад може зазнати бомбардування'.
  
  'Що?"
  
  'Вони принюхуються.
  
  'Отже, вашi днi сповненi радiстю", - прокоментував Велькер.
  
  'Неофiцiйно,' сказав йому Джеффрi, ' я вiдновлюю зв'язку з мережею- ну, можливо, "мережа" - це надто сильне слово ... Розрiзнена асоцiацiя агентiв, з якими я пiдтримував зв'язок два роки тому, перед тим як ми виїхали в Штати.'
  
  'Вони попливли? - Запитав Велькер з здивованим виглядом.
  
  'Мiй, е-е, змiнник, сер Ендрю Бошамп, не вважав вирощування шпигунiв гiдним сво"ї турботи.
  
  'Тодi про що ж вiн був стурбований?
  
  'В основному танцiвницi балету.
  
  'Танцюристи балету,' уточнила Патрицiя, ' розвивають екстраординарну мускулатуру, а також вражаючий контроль над використанням цих м'язiв. Я розумiю, що чоловiкам може здатися вельми забавним мати у коханках балерину.'
  
  'Правда?' Сказав Велькер. 'Я поняття не мав. Не про м'язах - я мiг би i сам здогадатися, - але я завжди припускав, що балерини були свого роду безстатевими iстотами. Не те щоб я витрачала багато часу на роздуми про це, так або iнакше, нiколи не будучи, гм, знайомої з балериною. '
  
  - Навпаки, ' сказала ледi Патрицiя. - Принаймнi, так менi сказали.
  
  Джеффрi вiдсунув свiй стiлець вiд столу. 'Якщо ви закiнчили їсти, - сказав вiн,' давайте вiзьмемо кави i навшпиньки повернемося у вiтальню.
  
  Велькер встав. - Чому навшпиньки? ' запитав вiн, бавлячись.
  
  'Це гарне тренування,' сказав йому Джеффрi.
  
  'Ви були б здивованi, дiзнавшись, що мiй чоловiк вважа" хорошим вправою, - сказала Патрiцiя, коли вони повернулися у вiтальню. 'Картковi фокуси, наприклад.
  
  'Картковi фокуси?
  
  'Чудово для спритностi рук i координацiї,' сказав Джеффрi. Вiн пiдiйшов до бiчного столика i дiстав iз шухляди колоду карт. 'Ось' сказав вiн, дiстаючи колоду з футляра, ' вибери картку.
  
  'Можливо, пiзнiше,' сказав Велькер.
  
  'Набагато пiзнiше,' уточнила Патрицiя.
  
  Джеффрi з сумом поклав колоду назад у ящик. 'Це було найкраще масло", - сказав вiн.
  
  'Ще один приклад - стояння на однiй нозi,' продовжувала Патрицiя.
  
  'Невже? - Запитав Велькер.
  
  Джеффрi кивнув. 'Це сприя" серйозностi намiрiв", - сказав вiн. 'З якоїсь причини лiва нога бiльше, нiж права'.
  
  'Звичайно' погодився Велькер.
  
  'Наш гiсть скоро повинен з'явитися, - сказав Джеффрi Уэлкеру, коли вони сiли в потертi, досить зручнi крiсла у вiтальнi. 'Чи нi - вiн ма" тенденцiю пурхати. Я думаю, ти знайдеш його кумедним.
  
  'Як це?' Запитав Велькер.
  
  'Його звуть Бредфорд Конант. Можливо, ви чули про нього?
  
  Велькер похитав головою. 'Нi, я так не думаю.
  
  'Вiн буде дуже розчарований, якщо ти скажеш йому це", - сказала Патрiцiя. 'Вiн автор детективних оповiдань'.
  
  'Конант - американець, зда"ться, з Бостона. Пару рокiв тому вiн приїхав в Лондон, щоб, як вiн висловився, вiдчути це мiсце для нової книги. Вiн познайомився з моїм братом, герцогом, i вони чудово порозумiлися, так що якимось чином вiн став нашим гостем на мiсяць. Вiн при"мний хлопець, але трохи самозакоханий. Насправдi вiн майже не перетина"ться з нами, проводить час, блукаючи вулицями, щоб вiдчути це мiсце, або у себе в кiмнатi, щось пишучи на сво"му безшумному "Ремингтоне".
  
  'Безшумний?
  
  'Так це назива"ться", - сказала Патрiцiя. 'Насправдi тут досить тихо - навiть маленький дзвiночок на кiнцi дроту тихенько дзвенить'.
  
  'Його головний герой - приватний детектив по iменi Саймон Куiнс", - сказав Джеффрi. 'Розслiдування насправдi досить розумне, хоча вiн жахливо неправильно зрозумiв процедуру британської полiцiї.
  
  "У своїй новiй книзi, яку вiн зараз пише, Квiнс проводить розслiдування в Парижi, коли мiсто готу"ться до вiйни, тому вiн вирiшив, що було б непогано приїхати i самому подивитися, на що це схоже'.
  
  'Звучить як хороша iдея", - сказав Велькер. 'Хоча, судячи з мого короткого огляду мiста, вiн, зда"ться, в значнiй мiрi iгнору" вiйну. За винятком мiшкiв з пiском".
  
  'У деяких колах до цього ставляться серйозно", - сказав йому Джеффрi. 'Наприклад, у Луврi. Пiсля оголошення вiйни спiвробiтники музею перемiщують твори мистецтва у iмовiрно бiльш безпечнi мiсця. Мона Лiза була першою, хто пiшов. Ще через кiлька тижнiв коридори спорожнiють, на стiнах з'являться позначки крейдою: "Я бачу Рембрандта" або щось в цьому родi.'
  
  'Я думаю,' сказала Патрiцiя, ' нам слiд пiти куди-небудь повечеряти.
  
  'Ми тiльки що пили чай,' сказав Джеффрi.
  
  'Не прямо зараз, дурненька, пiд час вечерi. Скажiмо, у вiсiм годин. I Джейкоб пiде з нами. Вона повернулася до нього. 'Ти пiдеш? У вас ранiше не було заручин?
  
  Велькер розсмiявся. 'Як я могла вiдмовитися? - запитав вiн.
  
  'Як сказала актриса "пископа", - сказала Патрiцiя, посмiхаючись.
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  Вона розсмiялася. 'Це спосiб забруднити найбезневиннiше пропозицiю. Моя подруга Єва показала менi.
  
  'Наприклад, якого роду пропозицiї?
  
  Джеффрi пiдняв руку, i вони повернулися, щоб подивитися на нього. 'Я хотiв би частiше бачити вас, як "пископ сказав актрисi", - запропонував вiн.
  
  'Це так мило з вашого боку прийти, як сказала актриса "пископа", - сказала Патрiсiя.
  
  'Що ж,' сказав Велькер, 'для мене це щось новеньке'.
  
  'Як актриса сказала "пископа", - хором сказали Джеффрi i Патрiсiя.
  
  "Я здаюся", - сказав Уелкер. 'Як, я вважаю, сказала актриса "пископу'.
  
  'У тебе вийшло,' сказала Патрiцiя.
  
  'Чи вистачить цього легковажностi, так як... ... Неважливо. Ти залишишся тут, в нашiй вiльної спальнi. Так вже вийшло, що це наша друга вiльна спальня, ' сказав Джеффрi. 'Зна"ш, нема" причин не робити цього. Ти можеш шмигати носом звiдси так само добре, як i з будь-якого iншого мiсця.
  
  'Спочатку я збираюся з'ясувати, де шмигати носом'. Вiн на мить замислився. "Дякую, я пiдтримаю вас; ви правi, тут нiтрохи не гiрше, нiж в будь-якому iншому мiсцi.
  
  'Що ж, менi це подоба"ться!' Сказала Патрiцiя. 'Не гiрше будь-якого iншого мiсця'.
  
  Велькер розсмiявся. 'Я не це мав на увазi, i ти це зна"ш. Твоя чудова компанiя з лишком компенсу" жахливi незручностi вiд проживання в розкiшнiй квартирi, розташованiй у центрi Парижа.
  
  'Тодi вирiшено,' сказав Джеффрi.
  
  'Я пошлю за своїм багажем,' сказав Велькер.
  П'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  У мене таке вiдчуття, що ми бiльше не в Канзасi ...
  
  Чарiвник країни Оз, Л. Френк Баум
  
  Берлiн - середа , 27 вересня 1939 року
  
  Бiран сидiв за столиком на вулицi, в кафе "Лей" в декiлькох кварталах вiд "Адлона", розмiрковуючи про сво" майбутн" за штруделем i кави. Перша чашка кави не принесла нiяких корисних iдей. Коли принесли другу чашку, вiн згадав про записнику Митварка i витяг її з кишенi. Вiн почав уважно переглядати записи: родичi, колеги, деякi з iмен яких були йому знайомi, працiвники унiверситету, друзi, студенти, кравець, два книжковi магазини, квiтковий магазин, магазин ковбасних виробiв i кiлька чоловiкiв i жiнок, чи" ставлення до Митварку неможливо було визначити за записами. Брун зазначив, що дехто з колег були колегами по тому, що вони евфемiстично називали "дослiдницькою групою', хоча сам Миттварк її членом не був. Можливо, Миттварк був членом якоїсь iншої групи опору, i їх зв'язку переплелися. I, можливо, саме з-за цього його заарештували. I, можливо ... можливостей було багато, i лише деякi з них були хорошими.
  
  Деякi iмена були закресленi; в основному, зазначив Брун, це були люди, чиї прiзвища вказували на те, що вони, ймовiрно, "вреї. То їх бiльше не було за тими адресами, то Миттварк виявив розсудливiсть, вiн не мiг сказати. Вiн зазначив, що iм'я Ейнштейна не було викреслено, хоча вiн давно виїхав з Нiмеччини; можливо, Митварк не змiг змусити себе зробити це.
  
  Колона чоловiкiв, по тро" в ряд, в коричневiй формi; СА? - СС? - Робоча бригада? Брун не мiг вiдрiзнити одного вiд iншого, вони звернули на вулицю приблизно в кварталi вiд нього й попрямували до нього, енергiйно розмахуючи руками i спiваючи одну з тих жахливих нацистських пiсень. По мiрi наближення колони здавалося, що вона руха"ться усе далi й далi, але хвiст нарештi завернув за рiг, як раз в той момент, коли передня частина наближалася до кафе. Лiдери несли три прапори: велику свастику, емблему, яку вiн не мiг розiбрати, i ще одну велику свастику. Вiн спостерiгав за ними, коли вони проходили повз, i дивувався, як це часто траплялося з ним останнiм часом, як до цього дiйшло. Вiн згадав цитату звiдки-то: 'Вода пада" маленькими краплями, утворюючи могутню рiчку'. Що сталося, подумав вiн, так це те, що ми не звертали уваги на краплi, поки не стало надто пiзно зупиняти рiчку.
  
  П'ять рокiв тому все вступали в Партiю, або асоцiювалися з партi"ю, або вiтали Партiю, але нiхто - ну, дуже небагато - насправдi не вiрили в нацiонал-соцiалiзм i навiть толком не знали, що вiн собою явля". Їжа, робота, почуття соцiальної "дностi - цього було достатньо. Якби комунiсти прийшли до влади, всi стали б комунiстами. Вiн згадав тодiшнiй анекдот, в якому рота штурмовикiв марширувала по вулицi, коли глядач пiднiмав кулак в комунiстичному вiтаннi. Командир штурмовикiв наказу" своїм людям зупинитися i пiдходить до спостерiгачевi. 'На тво"му мiсцi я б цього не робив", - шепоче вiн. 'Цей чоловiк на початку колони - вiн дiйсно нацист'.
  
  Дивлячись на що проходить колону, Бран задавався питанням, що сталося б, якби вiн пiдняв кулак у комунiстичному вiтаннi. Вiн не став би проводити цей експеримент. Коли вони проїхали, вiн перевiв погляд на магазин через дорогу, на деякий час толком не розгледiвши його, а потiм знову звернувся до адресної книги в пошуках якого-небудь натяку - пiдказки - припущення, що одна з назв могло б пiдказати спосiб вибратися з Берлiна, з Нiмеччини. У нього були колеги з далеких країн: Францiї, Великобританiї, навiть Сполучених Штатiв. Можливо, з ними можна було б зв'язатися, як тiльки вiн прибуде туди, але проблема на даний момент полягала тiльки в тому, як вiн збирався цього домогтися. Тепер у нього було чотири канiстри з тридцатипятимиллиметровой плiвкою; їх досить легко сховати, якщо припустити, що нiхто особливо не шукав їх, i вони коштували Бог зна" чого для вiдповiдних властей Заходу, якi могли зрозумiти їх значення. I що важливiше будь-яких грошей, це дало б захiдним ученим уявлення про те, що робиться тут, у Нiмеччинi. Якщо б вiн мiг отримати iнформацiю. Якби вiн мiг вибратися.
  
  Раптово вiн щось помiтив. Нi - вiн поступово щось помiтив i повiльно зрозумiв, що це щось варте уваги. Вiн повернувся i перевiрив iмена, якi дiзнався. ТАК. Там це було - чи були вони. Маленька позначка поруч з кожним iм'ям в книзi про те, хто був членом дослiдницької групи. Спочатку вiн подумав, що це крихiтнi перевернутi хрестики, але, придивившись до них, зрозумiв, що це кинджали; акуратно намальованi маленькi кинжальчики. Поруч з iм'ям Боярса був маленький кинджал. I поруч з iменами деяких iнших, якi, як знала Бран, були в цiй групi, стояли кинджали. Були також кинджали поруч з iменами деяких людей, яких Бран не знав. Могли це бути iншi учасники опору? Якщо вiн був прав, один з цих людей мiг би допомогти йому. А якщо б вiн був неправий, ... вiн би про це не думав.
  
  I якщо вiн був прав, деякi з цих людей могли опинитися у великiй небезпецi. Їх потрiбно попередити. Всi iншi папери Миттварка були у гестапо, i якщо вiн був такий необережний, що поклав цi маленькi кинжальчики в адресну книгу, хто зна", якi ще необережностi вiн мiг зробити. I у них був сам Миттварк. Якщо вони вирiшать допитати його про контакти - а вони, безсумнiвно, рано чи пiзно це зроблять, - небезпека буде серйозною.
  
  "Саме в такi моменти, - подумав Бран, - з'ясову"ш, чи вистачить у тебе смiливостi робити великi вчинки". I вiн був абсолютно впевнений, що нi. Вiн використав всю браваду, на яку був здатний, просто приїхавши в Берлiн.
  
  Але вiн мiг зробити декiлька телефонних дзвiнкiв. Для цього потрiбно трохи мужностi. Вiн повинен почати з Боярса - вiн був у боргу перед ним. Вiн повернувся в свiй готельний номер i зняв трубку.
  
  'Я хотiв би подзвонити по внутрiшнiй лiнiї в Шведт, - сказав вiн оператору. 'Зателефонуйте в мiй номер.
  
  'Звичайно' погодилася вона.
  
  Вiн дав їй номер Боярса, i, диво iз чудес, дзвiнок перейшов майже вiдразу. Тепер, якщо Боярс був там ... якщо вiн пам'ятав їх код. ...
  
  'Так? Це був голос Боярса.
  
  'Гер професор Боярс?
  
  'Так, розмовляю.
  
  'Це професор Томсони. Вибачте, але я не думаю, що зможу виступити на вашому семiнарi.
  
  Пiшла пауза. 'Професор Томсони?
  
  "Абсолютно вiрно'.
  
  "Ти впевнений? - запитав я.
  
  'Так. Так, я впевнений. Ви скажете iншим? Професор Миттварк раптово став недоступний, i я повинен замiнити його.
  
  Бiльш довга пауза. I потiм: "Я розумiю. Я передам iншим. Спасибi, що подзвонили.
  
  'Менi дуже шкода,' сказала Бран.
  
  "Так", - вiдповiв Боярс. 'Я теж' I вiн повiсив трубку.
  
  Бран поклав трубку назад на важiль. Тепер потрiбно вирiшити, хто в Берлiнi мiг би йому допомогти. Але спочатку, можливо, виспатися. Якби вiн мiг заснути.
  
  Вiн прийняв душ i залiз у постiль. Хвилини через три вiн вже мiцно спав.
  
  Наступний день почався не дуже добре. Тро" з людей, згаданих у книзi, були колегами Миттварка по факультету Iнституту кайзера Вiльгельма. Коли Брун прибув в iнститут, нiкого з трьох знайти не вдалося, i спiвробiтники явно не хотiли говорити про це. Коли вiн сидiв у студентському кафетерiї, втупившись на бiчну ковбасу i склянку мiцного сидру, якi вiн тiльки що купив, i намагаючись вирiшити, що робити пiсля їжi, до нього пiдiйшов студент. "Вибачте, ви хотiли бачити герра професора Гензеля? - запитав вiн.
  
  Бран пiдняв очi. "Абсолютно вiрно.
  
  "Ну, я не знаю про iнших, про якi ви питали, але професора Гензеля зняли зi свого поста. Я думаю, що його заарештували'.
  
  'Правда? - Запитала Бран. 'Коли?
  
  'По-мо"му, близько тижня тому.
  
  'Для чого? - запитав я.
  
  'Поняття не маю. Ти ж зна"ш, нiхто не любить питати. Я ходив з ним на заняття, а тепер у нас " замiна.
  
  'Зрозумiло,' сказав Бран.
  
  'Нова людина - невiглас", - сказав хлопець. 'Наступнi кiлька тижнiв стануть випробуванням мого терпiння'. Вiн пiдняв капелюх i злегка вклонився. 'Радий, що змiг допомогти,' сказав вiн. 'Guten Tag.'
  
  Бран вже наполовину розправився з ковбасою, так i не прийшовши до якого-небудь висновку щодо свого наступного кроку, коли, пiднявши голову, побачив великого чоловiка в сiрiй шинелi, в капелюсi, насунутiй так низько, що вона погрожувала його вух, який навис над ним i настирливо дивився зверху вниз. 'Ви запитували про професора Гензеля?' вимогливо запитав чоловiк.
  
  Бран змусив себе почати дихати i посмiхнувся чоловiковi безтурботною посмiшкою. 'Чому б i нi. Ти зна"ш, де вiн?
  
  'Професор Грегор Гензель?
  
  'Чому б i нi, принаймнi, я так припускаю. Чи " iнший професор Гензель?
  
  Чоловiк спохмурнiв i нахилився так, що його обличчя виявилося всього в декiлькох дюймах вiд особи Брюна. Що вам потрiбно вiд професора Хэнзела?
  
  'Чому? - Запитав Бран, вiдкидаючи голову назад i намагаючись виглядати роздратованим зухвалiстю цi"ї людини. 'Чому ти запиту"ш про такi речi? Або ти зна"ш, де вiн, або нi. Мої справи з ним жодним чином не можуть вас не стосуватися. 'Це був хоробрий вчинок, але цей чоловiк був хулiганом, i найгiрше, що Бран мiг зробити, - це вiдступити.
  
  Чоловiк витягнув iдентифiкацiйний диск i помахав ним перед носом Брюн. Це могло бути гестапо; це мiг бути жетон для безкоштовного катання на каруселi; вiн обертав його занадто швидко, щоб розiбрати. 'Я гестапiвець', - сказав чоловiк. 'Ви пред'явiть менi якесь посвiдчення особи. I ви вiдповiсте на мо" запитання. Що вам потрiбно вiд професора?
  
  Бран глибоко зiтхнув i постарався контролювати вираз свого обличчя. Вираз крайнього страху було б нерозумно. 'Я штурмбаннфюрер Дерек Байнхерц з Мiнiстерства авiацiї", - сказав вiн чоловiковi, витягаючи з кишенi службовий пропуск i тримаючи його перед носом чоловiка, сподiваючись, що вiн правильно запам'ятав iм'я. 'I, якщо хочеш знати, професор Ханзель викону" певну технiчну роботу для люфтваффе. Генерал-фельдмаршал Герiнг хоче ознайомитися з деякими даними нової секцiї крила, яку розробля" гер професор.'
  
  Сунь-цзи у "Мистецтвi вiйни" писав: "Атака - найкраща форма захисту'. Брун нiколи ранiше не думав, що його читання древнiх китайських фiлософiв знайдуть якесь безпосередн" застосування. Вiн продовжував, бурхливо iмпровiзуючи: 'Схоже, що пiдйомна сила крила може бути на шiсть вiдсоткiв бiльше, нiж у стандартного крила. Шiсть вiдсоткiв можуть здатися не такими вже й великими, але...
  
  'Herr Generalfeldmarschall Герiнг?'
  
  "Абсолютно вiрно,' сказав Бран, засовуючи пропуск назад у кишеню. 'Ви можете зателефонувати йому, якщо хочете, але я вважаю, що в даний момент вiн з фюрером вiдвiду" нашi вiйська в Польщi. Тепер, не могли б ви з'"днати мене з гером професором?'
  
  'Ну, професор, це...' Агент гестапо опинився в несподiваному мiсцi i не був впевнений, як вчинити.
  
  Брун втупився на чоловiка, потiм дозволив собi, як вiн сподiвався, зобразити здивування на обличчi. 'Почекайте, тiльки не кажiть менi, що гестапо заарештувало професора Гензеля!
  
  'Ну що ж...
  
  "Що менi сказати генерал-фельдмаршалу Герiнгу? Що людина, що викону" важливу роботу для рейху...
  
  'Охорона,' перебив агент, вiдступаючи на цiлих два кроки вiд столу Брюна.
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  'Гер професор Ханзель не арештований, вiн помiщений пiд варту для забезпечення безпеки.
  
  'I що це значить?
  
  'Передайте генерал-фельдмаршалу Герiнгу, що, якщо йому потрiбен професор Гензель, вiн повинен поговорити з ними у штаб-квартирi гестапо тут, у Берлiнi. Герр професор, зрозумiло, буде негайно звiльнено i передано пiд опiку генерал-фельдмаршала Герiнга. Скажiть йому це.'
  
  'I якщо герр Герiнг хоче знати, чому професор був заарештований, е-е, помiщений пiд варту, що я повинен йому сказати? Брун наполягав, але нiчого не мiг з собою вдiяти. Вiн був захоплений тим, що грав роль людини, яким повинен був бути.
  
  Гестапiвець вiдступив ще на крок. 'Цього я не знаю", - сказав вiн. 'Передайте герру Герiнгу, що ми шкоду"мо, якщо заподiяли йому незручностi. Доброго дня! Вiн розвернувся i швидко пiшов геть.
  
  З зусиллям Бруну вдалося доїсти свою сосиску, перш нiж вiн встав. Було б розумно також пiти у якому-небудь випадковому напрямку на випадок, якщо герр гестапо вирiшить повернутися. Вiн вийшов з кафетерiю, повернув праворуч i пiшов пiшки. Приблизно через двадцять хвилин вiн зупинився, сiв на лавку i заглянув в адресну книгу Митварка. Гестапо, здавалося, принаймнi на крок випереджало його в пошуку людей, що пiддавалися ризику.
  
  Вiн переходив вiд одного до iншого iменi з маленькими кинджалами, намагаючись вирiшити, чи в якому-небудь з них що-небудь, що пiдказувало йому, як вчинити. Якщо б їх заарештували, що ж, вiн нiчого не змiг би зробити. Якщо б вони були на волi, вони могли б перебувати пiд пiдозрою або їх могли б заарештувати завтра. Вiн мiг би попередити їх про можливу небезпеку, i кожен чоловiк або жiнка повиннi були б вирiшити, що робити. Тi деякi, хто були членами дослiдницької групи, були б попередженi Боярсом, але решта ...?
  
  Вiн не насмiлювався покликати їх - у них не було секретного кодового слова, якими вiн мiг би скористатися, щоб попередити їх про ситуацiю, що склалася. Якби гестапо прослуховувало їх телефони, його спроби повiдомити їм про небезпеку наражають їх на ще бiльшу небезпеку.
  
  Пiсля деякого роздуми вiн вирiшив, що одне iм'я вигляда" багатообiцяюче. Елiза. Прiзвища нема", просто Елiза. I було вказано адресу "Кабаре дер Флое". Збоку на полях поруч з її iм'ям було написано iм'я: Фелiкс. Нi адреси, нi телефону. Просто Фелiкс. Нiщо не вказувало на його зв'язок з Елiзою, крiм близькостi. Не було нiяких вказiвок на те, ким була Елiза - офiцiанткою, кухарем або артисткою, але це не мало значення. Йому не потрiбно було вигадувати привiд, щоб пiти в кабаре. Вiн пiде, сяде, замовить випивку або, можливо, вечеря i знайде спосiб поговорити з Елiзою, ким би вона не була.
  ШIСТНАДЦЯТЬ
  
  Я вiрю в це з тих пiр, як почалося мо" життя
  
  Саме бiльше, що у мене було, - це просто
  
  Талант розважати
  
  Хей-хо, якби любов була всiм
  
  - Якби Любов була всiм', Ноель Кауард
  
  Париж, четвер, 28 вересня 1939 р.
  
  "Яроблю це набагато, набагато краще, нiж коли-небудь", - сказав Джеффрi, зупиняючись у дверях їдальнi i приймаючи позу. 'Це набагато, набагато краще мiсце, де я бував, нiж коли-небудь. Я постараюся повернутися до вечерi'. Вiн був у повному обладунку Pucca Сахiба: темний костюм, казанок, полковий краватка - вiн нiколи не сказав би, якого полку, - тростина з чорного дерева, увiнчана маленької, але виразною золотою жабою, i тонкий портфель.
  
  'В якесь далеке-далеке мiсце ти пряму"ш?' Запитала Патрицiя, встаючи пiсля снiданку, щоб на прощання цмокнути його в щоку. 'Або краще, набагато краще, якщо я не буду нiчого не знати?
  
  'Я йду для подальшого обговорення кiлограми", - сказав вiн їй. 'Французькi чиновники надто враженi британськими джентльменами, звiдси i одяг. Вони прикидаються вiдстороненими, але змушують вас чекати в приймальнi всього пiвгодини, а не тиждень або два.'
  
  'Що ж, тобi, напевно, вдасться справити на них враження,' сказала Патрiцiя, захоплюючись його вбранням.
  
  'Я не бiльше нiж ходяча реклама мого кравця", - сказав Джеффрi. 'Пiсля зустрiчi я куплю короткохвильовий радiоприймач, який принесу в квартиру'. Вiн натягнув баняк на голову i попрямував до вхiдних дверей. Там вiн на секунду зупинився i обернувся. 'Так, я зустрiчаюся з нашим другом з "Шамо д'ор'.
  
  'Тобi? - запитав я.
  
  'Так. Очевидно, у нього щось " для нас.
  
  'Добре-о, - сказала Патрiцiя, повертаючись на свiй стiлець, коли вiн вийшов за дверi, i розглядаючи шматочки копченої риби та яйця на тарiлцi перед нею.
  
  - "Золотий верблюд'? - Запитав Велькер. Було близько 8.30 ранку наступного дня пiсля його приїзду, i вiн допивав другу чашку кави. Йому пропонували яйця тощо з серванта, заставленого стравами, але звичкою снiдати вiн так i не обзавiвся.
  
  'Це ресторан. Насправдi, досить милий. Тамтешнiй бармен Тобi iнодi може подiлитися з нами чим-небудь цiкавим, ' сказала йому Патрiсiя.
  
  'А!' сказав Велькер. 'Короткохвильове радiо?
  
  'Можливо' пояснила йому Патрицiя, - що список чисел, на який я натрапила, може ставитися до короткохвильових частот, i якщо це так, його може бути цiкаво прослухати, якщо знати вiдповiдний час для прослуховування. Так що ми збира"мося зробити цю спробу.'
  
  'Ви випадково наткнулися на короткохвильову частоту? - Запитав Велькер. 'Як це робиться?
  
  'Я була в гостях в однi"ї людини,' сказала Патрiцiя. 'Щось на зразок росiйського емiгранта. I вiн слухав короткохвильову передачу. Так вийшло, що радiо Монте-Карло. Симфонiя. Але в блокнотi у радiоприймача вiн написав кiлька цифр та iмен. Я припустив, що цифри можуть позначати час i частоту. Тому ми подумали, що могли б спробувати послухати цi частоти в цей час i почути те, що чу"мо ми. Але спочатку ми повиннi придбати короткохвильовий радiоприймач.'
  
  'А iмена? - запитав я.
  
  'Ми поки нiчого не зна"мо про iмена.
  
  Велькер посмiхнувся. 'Значить, ви були в гостях у цього росiйського дипломата?
  
  'Так'.
  
  'У нього вдома?
  
  "Абсолютно вiрно,' сказала вона. Вона вiдчула, що червонi". Це було нерозумно; Уелкер знав про її схильностях так само, як i про Джеффрi, i це нiколи не мало значення нi для кого з них. I ...
  
  'Зрозумiло,' сказав Уелкер, посмiхаючись у свою каву.
  
  'У нас була зв'язок", - сказала вона. 'Вечiр щодо безглуздих, е-е, розваг'. Вона почервонiла. 'Менi шкода, якщо ти не схвалю"ш'.
  
  Велькер виглядав ураженим. "Нi, нема"", - сказав вiн. "Я не мав на увазi ... я не намагався ... Те, що ви робите, - це ваша справа, i я не маю права нi схвалювати, нi не схвалювати'. Вiн замовк на мить задумався. 'Я просто стежив за розмовою, до чого вiн вiв, не замислюючись про це. Iнодi це погана звичка.
  
  Вона пiдiйшла до буфету i налила собi другу чашку кави. Вона не була впевнена, що хоче кави, але їй потрiбен був час подумати. Це могло б стати непри"мним, якщо б вона не впоралася з цим належним чином, але вона й гадки не мала, що таке "в самий раз. Як сказати цьому чоловiковi, що вiн їй дiйсно подоба"ться, що вона сильно закохалася в нього там, у Нью-Йорку, що це вiдрiзня"ться - так сильно вiдрiзня"ться вiд її випадкової потреби у випадковому сексi з проходять повз незнайомцями. Що вона бачила, що подоба"ться йому, але не була впевнена, наскiльки сильно. I вона боялася зiзнатися у своїх почуттях, тому що вiн мiг подумати, що це просто одна з її захоплень, i вiн мiг вiдкинути її або, що ще гiрше, прийняти на таких умовах. I цiлком можливо, що вiн вiдчував те ж саме, але боявся сказати їй про це зi страху бути вiдкинутим або занадто легко прийнятим. Вона згадала слова, якi її подруга Єва процитувала давним-давно, невдовзi пiсля того, як вони обидвi перестали бути незайманими: 'Про, яку заплутану павутину ми плетемо, - сказала Єва, - коли вперше практику"мо в зачаттi'. I це було правдою.
  
  'Я думаю, нам слiд поговорити,' сказала вона Уэлкеру, - але я не впевнена, з чого почати'.
  
  'Ну...' сказав вiн. "Я мiг би почати, але...
  
  'Чорт вiзьми, я зголоднiв! Невисокий блондин влетiв у кiмнату i подався до буфету. Вiн зупинився, побачивши Велькера. 'Ах, так, - сказав вiн, - я чув, у нас новий гiсть'. Вiн зробив три кроки до Велькеру i простягнув руку. 'Бредфорд Конант слуха"'.
  
  'Джейкоб Уелкер,' представився Уелкер, потискуючи йому руку. "Я чув про вас.
  
  Особа Конанта засвiтилося радiстю. 'Ви зi Штатiв, - сказав вiн.
  
  "Абсолютно вiрно'.
  
  - В Нью-Йорку?
  
  'Вирiс там. Кiлька рокiв провiв у Сан-Франциско.
  
  'Я мiг би сказати, по крайней мере, в нью-йоркськiй частини. Я добре розбираюся в акцентах', - сказав Конант. 'В мо"му бiзнесi потрiбно бути професiоналом. Потрiбно правильно розставляти акценти. Я пишу книги. Але ви знали це, ви сказали, що чули про мене.'
  
  'Так,' сказав Уелкер. Вiн спробував пригадати, що розповiдав йому Джеффрi. 'Детективнi iсторiї. Про приватного детектива. Ах...
  
  'Так,' сказав Конант з виглядом людини, яка вчить школяра запам'ятовувати суми.
  
  'Саймон, ах...
  
  'Квiнс,' пiдказала Патрицiя. 'Саймон Квiнс, коли служив в бостонськiй полiцiї, а тепер приватний детектив. Айва i смертельно небезпечна блондинка, Айва знаходить свiй шлях, Айва знаходить ключ до розгадки, Айва в Лондонi - гарнi, надiйнi детективнi iсторiї, ось вони.'
  
  - Остання - "Айвз i королiвський герцог", ' сказав Конант Патрицiї. 'Отримав двi книги пiд час свого перебування в Англiї. Запевняю вас, це чисто вигаданий герцог королiвської кровi. Для мене це не образа величностi. Якщо подумати, у мене десь в багажi " примiрник для тебе. Я його откопаю.'
  
  'Я так розумiю, ви працю"те над новим проектом", - сказав Уелкер.
  
  'Завжди", - сказав йому Конант. 'Зрештою, це те, чим я займаюся. Попередня назва - Айва в Парижi. Загадкове вбивство на тлi вiйни, що насува"ться. Ось чому я тут. Колiр i все таке, потрiбно бути впевненим, що це звучить правильно.'
  
  "Боже мiй, Бредфорд,' сказала Патрiцiя, - а я-то думала, що це наша чудова компанiя.
  
  'I це, звичайно, теж", - сказав Конант, нiтрохи не знiяковiвши. Вiн узяв тарiлку i почав накладати на неї потроху все, що було з буфету. 'Але я маю на увазi, що звучать вiйськовi барабани. I у цих людей, французiв, нi океану, який вiддiляв би їх вiд наступаючих гунiв. Тут зовсiм iншi вiдчуття - атмосфера - нiж удома. Бiльш безпосереднi, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi. '
  
  'Так ти дума"ш, Америка вплута"ться в вiйну? - Запитала Патрицiя.
  
  О, так", - сказав Конант. 'Якщо це триватиме досить довго'. Вiн поставив свою тарiлку на стiл i сiв. 'Ми, демократiї, повиннi триматися разом", - додав вiн. 'Як там сказав Бен Франклiн? "Ми всi повиннi триматися разом, або, абсолютно точно, нас повiсять окремо". Я думаю, це частково стосу"ться i тут.
  
  'Про що ваша нова книжка?' - Запитав його Велькер.
  
  'Шпигуни! - Вигукнув Конант з драматичними нотками в голосi. 'Нацистськi агенти.
  
  'Невже?
  
  "Ви бачите, що британський чиновник тут, у Парижi, сер Безiл Вачерли, зда"ться, я його називаю, убитий нацистськими шпигунами, якi полюють за та"мними планами, а також за знаменитими дiамантами Вачерли, i Куїнс найнятий вдовою Вачерли, щоб допомогти Сюрте i французької та"мної полiцiї зловити банду'.
  
  - Секретнi плани i дiаманти Уочерли? - Запитав Уелкер. 'Недостатньо того, що вони шпигуни?
  
  'Я завжди хочу дати читачевi трохи бiльше", - сказав йому Конант. 'Продовжуйте в тому ж дусi'.
  
  'Якi та"мнi плани?' запитала Патрицiя.
  
  'Це не ма" значення, поки це плани i вони секретнi", - сказав Конант. 'Всi знають про шпигунiв i секретних планах. Це те, що режисер - Хiчкок - назива" "МакГаффин-.
  
  'Хто? - Запитав Велькер.
  
  'Макгаффин. У кожнiй iсторiї герой повинен чогось добиватися, або, навпаки, лиходiй повинен чогось добиватися, i герой повинен перешкодити йому це отримати. Це те, що просува" сюжет вперед.'
  
  'Отже, шпигуни полюють за планами?
  
  'Вiрно. I дiаманти. Що таке Макгаффин насправдi, не ма" значення, поки це зда"ться важливим, i ми зна"мо, що за цим полюють шпигуни. Але я повинен зробити "шпигунiв" як можна бiльш реалiстичними, щоб читач повiрив у цю iсторiю. По крайней мере, до тих пiр, поки вiн або вона чита".'
  
  'Так ось чому ти запитав, чи знаю я яких-небудь шпигунiв? - Запитала Патрицiя.
  
  "Абсолютно вiрно. Менi треба поговорити з справжнiм шпигуном. задайте кiлька запитань, щоб вiдчути смак, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi. I ти обiцяла познайомити мене з одним з них, - нагадав їй Конант. 'Я запитав сера Ерiка, i вiн чмихнув i сказав: "Правда!" I вiн знову пирхнув. З чого я зробив висновок, що вiн не визнав це питання доречним.'
  
  'Сер Ерiк? - Запитав Велькер.
  
  'Британський посол,' вiдповiла Патрицiя. 'Сер Ерiк Фiппс. При"мний чоловiк. Вважаю, в даний момент дещо перевантажений роботою.
  
  'Це зда"ться вiрогiдним,' погодився Велькер.
  
  'У мене було до нього рекомендацiйний лист вiд вашого шурина, герцога, але толку вiд нього було мало.
  
  'Я подумував про те, щоб написати книгу... роман, - задумливо промовив Уелкер, вiдставивши чашку з кавою i втупившись кудись у далечiнь. 'Але у мене нiколи не було нi часу, нi терпiння. Крiм того, я поняття не маю, з чого почати.
  
  Конант розсмiявся. "Ти не уявля"ш, як часто я це чую - принаймнi, першу частину.
  
  'I як ти на це вiдповiда"ш? - Запитала Патрицiя.
  
  'Ну, що стосу"ться першої частини, я б, напевно, сказав "знайди час". Пару рокiв тому у мене самого були проблеми з пошуком часу. Це було схоже на те, що у мене розвинувся пiдсвiдомий страх перед сво"ю друкарською машинкою. Я сидiв i витрiщався на клавiатуру, а потiм вставав i йшов приготувати собi чашку кави, або сортувати пошту, або чистити взуття, а потiм займався чимось iншим i чомусь нiколи бiльше не сiдав за друкарську машинку. Я не мiг змусити себе писати, а через пару мiсяцiв у мене повинна була вийти книга.'
  
  Що ти зробив? - Запитала Патрицiя.
  
  'Я ходив до лiкаря по iменi Перлемуттер, який розробив методи подолання такого роду ментальних блокiв. I вони спрацювали. I тому я все ще письменник '.
  
  'Що за методи? - Запитала Патрицiя.
  
  'Ну, наприклад, письмова вправа, яку я бачив, поляга" в тому, щоб вибрати пропозицiю навмання, використовувати його в якостi першого речення i просто почати писати звiдти. Зрештою, коли це перетвориться в iсторiю, ви можете вiдкинути це перша пропозицiя, якщо вам потрiбно.'
  
  'Якого роду вирок? - запитав я.
  
  'Будь-якi. I якщо перше, що ви виберете, не пiдстьобне вашi творчi сили, вiдкиньте його i виберiть iнше. Як щодо "Це були найкращi з часiв, це були найгiршi з часiв"? Або, якщо вам це не допоможе: "Ванда не могла повiрити в те, що вона побачила в кущах".'
  
  'Разом iз другою книгою на розум приходить образ", - визнав Уелкер. 'Але я нiколи не читав книг такого роду'.
  
  'Я i уявити собi не могла, що тобi доведеться це робити,' сказала йому Патрицiя з невинною посмiшкою.
  
  'Про що вас запитують люди, коли дiзнаються, що ви письменник?' Уелкер запитав Конанта. 'Я маю на увазi на вечiрках тощо?'
  
  Конант на мить замислився. 'Я збирався сказати "всiлякi", - сказав вiн, ' але насправдi це неправда. Є чотири або п'ять речей, якi, зда"ться, регулярно спливають, як би виплiскуючи з якогось загального пiдсвiдомостi.'
  
  'Що, наприклад?
  
  'Ну...' Конант зробив жест вказiвним пальцем, наче вибирав щось з невидимої таблицi перед собою. 'Ось "Ви коли-небудь що-небудь продавали?" - i це, зауважте, пiсля того, як мене тiльки що представили як професiйного письменника. За цим слiдують питання типу "чи я Чув коли-небудь про вас?" або "чи Повинен я був чути про вас?", на якi у мене нема" вiдповiдi.'
  
  'Ти жарту"ш,' сказав Велькер.
  
  'Хотiв би я бути таким", - сказав Конант. 'I, звичайно, завжди " популярний питання: "Звiдки ви берете свої iдеї?"
  
  Велькер розсмiявся.
  
  'I що ти їм говориш? - Запитала Патрицiя.
  
  'Що в Трентонi, штат Нью-Джерсi, " людина по iменi Бодо, який розсила" їх на листiвках. Я кажу їм, що багато письменникiв пiдписуються на сервiс поштових листiвок Bodo. Якщо ви скориста"теся однi"ю з його iдей, вам доведеться послати йому долар.'
  
  'I вони тобi повiрили?
  
  Конант знизав плечима. 'Можливо. Кiлька людей протягом багатьох рокiв запитували мене, звiдки Бодо черпа" iдеї.
  
  'Що?"
  
  'I я мудро похлопываю себе по носi i кажу їм: "Краще не питати". У цей момент вони зазвичай бачать в iншому кiнцi кiмнати когось, з ким їм просто необхiдно поговорити, i поспiшають геть вiд мене'.
  
  Патрицiя похитала головою. 'Зараз я вiдчайдушно намагаюся згадати, про що питала тебе, коли ми зустрiлися, - сказала вона.
  
  'Я чiтко пам'ятаю,' сказав їй Конант. 'Це було: "чи Не хочете скотч?" а потiм ви запитали: "або содову Воду?" а потiм ви сказали: "Ви американець, чи не так? Може, менi пошукати трохи льоду?"'
  
  'Точно!' - згадала вона. 'I ти пила його з водою, без льоду'.
  
  'Я так i зробив.
  
  'Макледдин,' сказала вона, ' сорокарiчний. Мiй шурин показу" це тiльки тим, хто їй дiйсно подоба"ться.
  
  'Я i не пiдозрював,' сказав Конант. 'Це було мило. Наступного разу я буду уважнiше.
  
  'Повернемося до шпигунам,' сказала Патрiцiя. 'Подивимося, чи зможу я знайти тебе кого-небудь.
  
  'Я був би вам дуже вдячний. Але, будь ласка, не намагайтеся пiдсунути менi якогось уявного шпигуна, - сказав Конант, махнувши ложкою в бiк Патрицiї. 'Ви можете обдурити мене, але я впевнений, що отримаю листа вiд розгнiваного читача'. Вiн прийняв позу: "Дорогий мiстер Конант, на п'ятдесят сьомiй сторiнцi вашого нового роману шпигун граф фон Пикерпакер говорить те-то i те-то. Ну, я шпигун, i ми б нiколи не сказали нiчого подiбного ". I це було б без пiдпису, тому що, ви зна"те, вiн шпигун.'
  
  Патрицiя розсмiялася. 'Я обiцяю, що не буду намагатися пiдсунути тобi фальшивого шпигуна.
  
  'Тут ми могли б мати нескiнченну регресiю", - втрутився Уелкер. 'Ледi Патрицiя могла б познайомити вас iз справжнiм шпигуном, чи, скажiмо, з продавцем взуття, притворяющимся шпигуном, або зi шпигуном, притворяющимся продавцем взуття, притворяющимся шпигуном, або навiть з продавцем взуття, притворяющимся шпигуном, який прикида"ться продавцем взуття, який...
  
  'Припини! Зажадала Патрицiя. 'Вистачить.
  
  "Слухай, цiкаво, чи мiг би я використовувати це в книзi", - задумливо промовив Конант. 'Було б непросто розiбратися у всьому цьому, але складнощi могли б бути забавними'.
  
  'Взагалi-то, - сказала Патрiцiя,' я думаю, що познайомлю тебе з ловцем шпигунiв, якщо вона погодиться. Давай назвемо її "Беттi". Вона офiцер одного iз неназваних пiдроздiлiв французької секретної служби, i я думаю, вона здасться вам цiкавою.
  
  О, ' сказав Конант з видом хлопчика, якому тiльки що прокололи повiтряна кулька. 'Полiцейський. Я сподiвався на щось справжн".
  
  'Ну, хто може знати про шпигунiв бiльше, нiж той, чия робота - їх ловити? - Запитала Патрицiя. 'I, крiм того, я випадково знаю, що якийсь час вона була справжньою. Секретнi посвiдчення особистостi, спецiальнi коди, термiновi розсилки i все таке iнше.'
  
  "Листи з втратою термiну дiї?
  
  'Так шпигуни спiлкуються один з одним. Вона може розповiсти тобi про все це.
  
  'О!' сказав Конант, помiтно оживившись. 'Це iнша справа.
  СIМНАДЦЯТЬ
  
  Вона ходить в красi, подiбної ночi.
  
  Про безхмарному клiматi i зоряному небi;
  
  I все найкраще, що " в темному i свiтлому
  
  Зустрiнься з нею поглядом:
  
  Джордж Гордон, лорд Байрон
  
  Берлiн, четвер, 28 вересня 1939 р.
  
  Напитання про особистостi Елiзи вiдповiв кольоровий плакат на стiнi перед Кабаре; третiй у рядку плакатiв пiсля жiнки, яка балансувала на чоловiковi, який балансував на м'ячi, i чоловiка у фраку, який грав на скрипцi, i прямо перед чоловiком в трико, який метав ножi в напiвроздягнену жiнку. Елiза була спiвачкою. Якщо вiрити плакату, вона володiла стриманою красою, такий ледi, яку чоловiк з гордiстю супроводжував би в кращi мiсця або приводив додому, щоб познайомити зi сво"ю матiр'ю. "Багато чого можна прочитати на фотографiї з плаката", - подумала Бран, але не тут-то було. I сьогоднi ввечерi вона буде працювати.
  
  Було вже чотири години. Вiн повернеться незадовго до початку вистави, у вiсiм. Наступнi кiлька годин вiн ходив у парк, сидiв на лавцi i дивився в простiр i представляв все, що могло пiти не так. Це пiдбадьорювало його.
  
  В половинi восьмого вiн увiйшов i виявив, що дивиться на нацистський пропагандистський плакат, якого нiколи ранiше не помiчав. Керiвництво, схоже, постаралося розмiстити його в такому мiсцi, яке вiдповiдало б вимогам закону, але при цьому було б помiчено як можна меншою кiлькiстю клi"нтiв. До його нещастя, вiн повернув не в той бiк. Iлюстрацiя являла собою огидну карикатуру на чорношкiрого чоловiка в цилiндрi iз Зiркою Давида на грудях, схилився вперед до кларнету, на якому вiн грав. Пiдпис свiдчив: Swing ist Verboten - Entartete Musik - Свiнг заборонений, дегенеративна музика.
  
  Дегенеративна музика, думав Брун, дегенеративне мистецтво, дегенеративна архiтектура, дегенеративнi країни, дегенеративнi народи, дегенеративне мислення; спочатку ви повиннi щось очорнити, а потiм, коли люди почнуть вам вiрити, ви зможете це виправити.
  
  Бруна запросили увiйти, i вiн попросив столик у кутку, подалi вiд сцени. У заднiй частинi сцени вже була група з чотирьох чоловiк, яка грала те, що вiн називав музикою вом-па-па, але сама сцена була порожня - уявлення ще не почалося.
  
  'Пива,' сказав вiн офiцiантовi.
  
  Офiцiант прогримiв список доступних сортiв пива, але Бран виявив, що не в змозi стежити за тим, що вiн говорить. Нiби якийсь невидимий туман вiддiляв його вiд решти свiту. Вiн рухався по свiту, але вiн був не вiд свiту цього. Це почуття оволодiло ним, поки вiн чекав у парку, i, здавалося, вiн не мiг позбавитися вiд нього. Коли офiцiант замовк, чекаючи вiдповiдi, Брун сказав: 'Хефевайзен', що, здавалося, задовольнив офiцiанта, i вiн пiшов.
  
  Елiза була першою виконавицею вечора пiсля невеликої нiсенiтницi вiд ведучого. Вона з'явилася саме в той момент, коли Бран взяв свою другу кухоль пива. Її першим номером була тужливий, задумлива пiсенька, i вона вибирала окремих членiв аудиторiї, до яких зверталася, ходячи по залу з ручним мiкрофоном.
  
  -Можу я присiсти за столик,
  
  Ти не купиш менi випити?
  
  Станемо ми коханцями - скажи менi, що ти дума"ш.
  
  Ми могли б зайнятися любов'ю сьогоднi ввечерi, тiльки сьогоднi ввечерi.
  
  I завтрашнiй день нiколи не повинен наступити,
  
  поки воно не з'явиться тут.'
  
  Аудиторiя слухала в тишi. Завтра нiколи не ма" настати - схоже, iдея їм сподобалася.
  
  'Що таке кiлька позначок
  
  Для такого марнотрати, як ти
  
  У порiвняннi з мо"ю чеснотою
  
  Не смiйся - моя чеснота.'
  
  Є спiваки, в iншому дуже хорошi спiваки, якi передають мелодiю, силу та чистоту тона, але для яких лiрика, зда"ться, нiколи не втiлю"ться в життя. Елiза проспiвала цi слова так, нiби вони йшли з її серця i були призначенi для того, щоб проникнути в ваше.
  
  -Ти вигляда"ш самотнiм .
  
  Бог зна", я теж самотнiй.
  
  Будемо ми один одного зiгрiвати
  
  Поки не закiнчиться нiч?
  
  Чи будемо ми займатися любов'ю сьогоднi ввечерi, всю нiч?,
  
  I завтрашнiй день нiколи не повинен настати ...
  
  поки це не трапиться тут ...'
  
  Оплески пролунали повiльно, але тривали довго. "Пiсня, зда"ться, вiдповiда" реальному настрою публiки", - подумав Бран, ховаючись за фасадом веселощiв, який вони напустили на себе в цей вечiр.
  
  Пiсля свого виступу Елiза обiйшла кiлька столикiв. Бран продовжував сподiватися, що вона зупиниться за його. Вiн мiг би пiдняти руку, поманив її до себе, але це привернуло до нього увагу, а вiн не хотiв цього робити. Як привернути її увагу, не привертаючи уваги нiкого iншого? Нарештi вiн глибоко зiтхнув, надряпав невелику записку на клаптику паперу: Я хотiв би поговорити з вами. Це з приводу Фелiкса. Це було ризиковано - Фелiкс мiг нiчого для неї не значити, або, що ще гiрше, щось непри"мне, про що вона волiла б забути. Глибоко зiтхнувши, вiн склав записку i простягнув її офiцiанту разом з банкнотою в п'ять марок. 'Будь ласка, передайте це фрейлейн Елiзi, - сказав вiн.
  
  Елiза взяла записку i прочитала її, подивилась, поки офiцiант вказував Брюн на вулицю, щось сказала офiцiантовi i зникла за дверима, що ведуть за лаштунки. Офiцiант майже бiгом повернувся до столика Брюн. 'Фрейлейн Елiза просить вас почекати п'ять хвилин, а потiм пройти в її гримерку.
  
  'Дякую' сказала Бран.
  
  'Я не знаю, що ви написали в тiй записцi,' сказав офiцiант, злегка пiдморгнувши, ' але, мабуть, це було дуже смачно. Фрейлейн Елiза нiколи нiкого не прийма" в своїй гримерцi.'
  
  'Тодi я вiдчуваю себе задоволеною,' сказала йому Бран, 'i ще раз дякую вам'.
  
  П'ять хвилин? Вiн подивився на годинник. Секундної стрiлки на них не було, а хвилинна, здавалося, взагалi не рухалася. Тепер на сценi був комiк, розповiда" анекдоти. Бруну вони не здавалися смiшними, але вiн намагався слухати. Може бути, це допомогло б скоротати час. Жарти були грубими, анатомiчними i наводячи на роздуми, i публiка смiялася без кiнця. Бруну стало сумно; за комiка, за аудиторiю i за себе. Вiн весь час поглядав на годинник, сподiваючись, що пройде ще п'ять хвилин, поки, нарештi, вони не пройшли.
  
  Бран встав i як можна невимушеним попрямував до дверей за лаштунки. Вона вела в короткий коридор з дверима праворуч з написом 'Керiвник', а далi вели сходи, на якiй не було таблички, чи слiд йому пiднiматися або спускатися. Вiн зупинився в нерiшучостi, вдивляючись у обидвi сторони, але не побачив нiчого корисного, тiльки майданчики, де сходи повертала, щоб продовжити рух вгору або вниз.
  
  'Так?' виголосив чоловiчий голос. Бран обернулася, намагаючись не виглядати переляканою. Невисокий чоловiк з примруженими очима, короткою чорною борiдкою i широкими бiло-зеленими пiдтяжками, що пiдтримують пару безформних коричневих штанiв, вийшов з кабiнету керуючого i тицьнув у нього пальцем. Тобi не слiд було сюди повертатися, ' сказав чоловiк.
  
  'Я шукаю гримерку фрейлейн Елiзи,' сказав вiн чоловiковi. 'Вона послала за мною.
  
  'Вона це зробила, чи не так? Чоловiк похитав головою. 'Подивимося. Iди сюди i не намагайся викинути якiсь смiшнi трюки. Слiдуючи за чоловiком наверх, Бран розмiрковував про те, яким би це був "забавний трюк".
  
  На дверi в гримерку Елiзи було написано її iм'я пiд зiркою, вирiзаними з картону i пофарбованою золотою фарбою. Маленький чоловiчок постукав. 'Елiза, мила,' покликав вiн, - якийсь хлопець каже, що ти посилала за ним. Звати... Вiн повернувся до Брану. - Як тебе звуть? - запитав вiн.
  
  'Професор Бран,' представився Бран.
  
  'Мене звуть Бран,' прокричав чоловiк через дверi. - Каже, що вiн професор.
  
  'Секундочку,' крикнула Елiза у вiдповiдь. I потiм: "Нехай вiн увiйде.
  
  Маленький чоловiчок вiдкрив дверi. 'Як скажете,' сказав вiн.
  
  Елiза сидiла за туалетним столиком в iншому кiнцi маленької кiмнати, загорнута в бруднувато-бiлий халат, спиною до Брюну. Вона повернула голову, коли вiн увiйшов. 'Все в порядку, Отто,' сказала вона. Ти можеш залишити нас.
  
  'Як скажеш,' сказав Отто i закрив дверi.
  
  'Отже,' сказала вона, дивлячись на Брюн, ' хто ви i чого хочете? Вона не посмiхалася. - I що ви зна"те про Феликсе? - запитала вона.
  
  'Я не зовсiм впевнений, що тобi сказати,' сказав вiн, роблячи крок вперед.
  
  Вона повернулася на стiльцi обличчям до нього, притулившись грудьми до дерев'яної спинки стiльця, i вiн побачив, що вона трима" маленький чорний автоматичний пiстолет, направлений прямо йому в живiт. 'Просто стiй тут,' сказала вона, 'i подумай про що-небудь'.
  
  'Послухайте...' почав Бран.
  
  'Якщо б я вистрiлила в тебе,' сказала вона йому, - i ти б помер, тодi Отто зняв би тво" тiло - можливо, залишив би його де-небудь в провулку. У цi днi в провулках по всьому Берлiну знаходять мертвi тiла. Наскiльки я розумiю, за ними регулярно приїжджа" вантажiвка.'
  
  'Справдi... - Сказав Бран, обережно залишаючись на мiсцi. 'Якщо б я мiг пояснити...
  
  'Якщо б ти не померла,' задумливо промовила Елiза, ' адже ми не змогли б вiдвезти тебе в лiкарню, чи не так? Так що, думаю, менi просто довелося б вистрiлити в тебе ще раз.
  
  Бран видавив посмiшку. 'Подумай про кровi,' сказав вiн.
  
  'Так,' сказала вона. 'Це так.
  
  Бран глибоко зiтхнула, потiм ще раз. 'Можна менi сiсти?' запитав вiн, вказуючи на стiлець у кутку кiмнати, як можна далi вiд неї, наскiльки це було можливо у такiй маленькiй кiмнатi. Вона жестом руки з пiстолетом запросила його сiсти. Стiлець стояв перед дзеркалом в повний зрiст, i у нього майнула скороминуща думка, що якщо вона вистрелить у нього там, то дзеркало розiб'"ться, i їй сiм рокiв не щастило. Вiн вирiшив не згадувати про це при нiй, оскiльки вона, ймовiрно, не була забобонною.
  
  'Пояснiть,' сказала вона, не зводячи з нього пiстолета, ' i швидше. Приблизно через пiвгодини я повинна виступити знову.
  
  "Я не впевнений, що ви хочете почути", - сказав вiн їй. 'Мене звуть Йозеф Брун. Я поляк за походженням, але багато рокiв живу в Нiмеччинi. Я - був професором фiзичної хiмiї в Iнститутi Кеплера. Гестапо переслiду" мене, можливо, з-за, е-е, визначених аспектiв моїх дослiджень, можливо, за певної мо"ї дiяльностi, або, можливо, просто тому, що я поляк, я не знаю. Я приїхав в Берлiн два днi тому, щоб отримати деякi документи вiд професора Митварка з Хiмiчного iнституту кайзера Вiльгельма. Я мигцем бачив його i його дружину, але на наступний день їх обох схопило гестапо.
  
  'I мене це ма" хвилювати, бо що?
  
  Вiн знизав плечима. 'Ти людина. Я людина. Ти проти нинiшнього режиму. Я бiжу вiд нинiшнього режиму'.
  
  'Чому ви дума"те, що я проти нацистiв?' - запитала вона. 'А звiдки у вас iм'я Фелiкс?'
  
  'Будь ласка, опусти пiстолет", - сказав вiн. 'Або, принаймнi, направ його в iншу сторону. Це симпатична маленька штучка, але вона може вистрiлити, до нещастя для нас обох, я думаю'.
  
  "А чому я повинен думати, що ви менi говорите правду?
  
  'Я можу показати вам?' запитав вiн, залiзаючи в кишеню.
  
  Вона пiдняла пiстолет. 'Обережно.
  
  Вiн дiстав записну книжку. 'Вам знайома прiзвище Митварк? Професор Митварк?
  
  Вона на секунду задумалася. 'Нi, я так не думаю.
  
  'Що ж,' сказав вiн, ' вiн тебе зна". Це його записна книжка.' Вiн знайшов потрiбну сторiнку i нахилився вперед, наскiльки мiг, простягаючи книгу.
  
  Вона встала i взяла книжку, старанно тримаючи пiстолет поза межами його досяжностi. У нього виникло вiдчуття, що вона вже робила це або щось подiбне ранiше. 'Що я шукаю?' запитала вона, знову сiдаючи.
  
  'На правiй сторiнцi,' сказав вiн їй. 'Тво" iм'я i назва клубу, а на полях "Фелiкс". Вiн вiдкинувся назад i спробував зробити вигляд, що йому зручно, незважаючи на пiстолет. 'Як я вже сказав, професор Миттварк був заарештований, iмовiрно гестапо, але менi вдалося забрати записну книжку перш, нiж вони її помiтили.
  
  Вона мигцем глянула на книжку, а потiм знову пiдняла очi. 'I чому мо" iм'я його адреснiй книзi повинно привести вас до мене? У книзi багато iмен. Ви вiдвiду"те їх всi?
  
  'Тiльки тi, у яких поряд з iм'ям маленькi кинджали,' сказав вiн. 'Я помiтив, що у кiлькох людей, якi, як я знав, були в антинацистском опорi, були маленькi кинджали, а у кiлькох моїх знайомих, якi ними не були, їх не було. Тому я зробив припущення '.
  
  'А "Фелiкс"? - запитав я.
  
  'Ось це на полях, поруч з вашим iм'ям. Очевидно, що ви пов'язанi, принаймнi, у свiдомостi Митварка.
  
  'I який же висновок ви робите з цього?
  
  Вiн знизав плечима. 'Нiчого, крiм того, що ви якимось чином зв'язанi з опором, i що, оскiльки Митварк, можливо, написав це десь у своїх паперах, i вiн напевно розповiсть про це гестапо, коли вони зберуться його розпитати, вас можуть виявити. Я розумiю, важко не розповiсти гестапо те, що вони хочуть знати, як тiльки вони зберуться запитати тебе. 'Вiн помовчав, а потiм продовжив: - I це означа", що ти i Фелiкс - ким би не був Фелiкс - в небезпецi. Наскiльки велика небезпека i як скоро вона торкнеться вас, я не можу знати.'
  
  'Отже, ви прийшли по добротi душевнiй, щоб попередити мене?
  
  'Взагалi-то, так. А також попросити вас про допомогу, якщо ви можете надати.
  
  Вона мовчки дивилася на книгу протягом декiлькох хвилин, якi здалися Брюн набагато бiльш довгими, повiльно перевертаючи сторiнки. Насправдi вiн не думав, що вона вистрелить у нього - вiн якимось чином перекона" її, що вони на однiй сторонi. Але що потiм? Вона могла б просто сказати: "Дякую, але я нiчим не можу допомогти, - i вiдiслати його геть. Ймовiрно, це було б найрозумнiшим вчинком з її боку. Тепер вона була в небезпецi. Допомагаючи йому, вона тiльки збiльшила свою небезпеку.
  
  Можливо, Фелiкс, ким би вiн не був, мiг би допомогти. Але вiн не думав, що вона зведе його з Фелiксом або навiть скаже йому, хто такий Фелiкс. А якщо вона просто пошле його геть? Йому доведеться скористатися наявними у нього документами i дiстатися до якоїсь нейтральної країни. Йому знадобиться який-небудь привiд для поїздки, щоб отримати проїзнi документи, i якась документацiя, що пiдтверджу" це. Були люди, якi створювали такi документи. I були люди, якi знали, як зв'язатися з людьми, якi складали такi документи. Але вiн не знав, хто цi люди i як їх знайти. В той час, поїздка в Берлiн здавалася такою розумною iде"ю. Але тепер ...
  
  'Дурень! - Раптом сказала Елiза. 'Закiнчений дурень!
  
  'Хто? - запитав я.
  
  'Цей Миттварк. Менi зда"ться, я знаю, хто вiн такий, ким вiн повинен бути. Але вiн не повинен знати, хто решта або хто я, так само як я не повинен знати його справжнього iменi. I вже точно вiн не повинен знати про Феликсе.'
  
  'Я не- Що ви ма"те на увазi, кажучи про його справжн" iм'я?
  
  Вона опустила пiстолет. "Я вiрю, що ви той, за кого себе вида"те. Та"мна полiцiя не витончу"ться, особливо коли в цьому нема" необхiдностi.
  
  'Дякую' сказав вiн. 'Я дiйсно той, за кого себе видаю. Що в даний момент мало про що говорить. Але що ви ма"те на увазi, кажучи про Митварке?
  
  'Вiн член антифашистської групи, з якою я пiдтримую контакт, але не пiд своїм справжнiм iм'ям. Передбача"ться, що вони працюють в камерах по три або не бiльше чотирьох чоловiк, i нiхто в однiй камерi не зна" iменi нiкого в iншiй камерi. Звичайно, " зв'язки, якi можна виявити, але для їх розплутування буде потрiбно якийсь час, i до того часу учасники будуть попередженi i, по можливостi, усунутi з-пiд небезпеки.'
  
  Бран кивнув. 'Так. Ми думали спробувати що-небудь подiбне, але ми вже знали один одного. Тому ми створили систему сигналiв небезпеки.
  
  'I це працю"? - запитав я.
  
  'Поки що. Можливо, це врятувало менi життя. Але Митварк?
  
  Елiза похитала головою. 'Повинно бути, вiн простежив за мною до будинку. Але звiдки вiн взагалi зна" iм'я Фелiкс - загадка.
  
  'Отже, Фелiкс - один з вас?
  
  'Не питай,' сказала вона.
  
  'Вибач'.
  
  Елiза повернулася до свого туалетного столика. 'Прошу вибачення, менi потрiбно готуватися до наступного виступу.
  
  'Менi слiд залишити кiмнату?
  
  'Нi, просто не дивiться. Скромнiсть буде збережена. Спасибi, що попередили мене про необачнiсть Митварка, хоча я поки не впевнений, що з цим робити.
  
  'Моя проблема,' сказала їй Бран, вiдвертаючись, а потiм, помiтивши, що вiн дивиться у дзеркало, вiдвернулася ще далi. - в тому, що я повинна покинути Нiмеччину до того, як гестапо знайде мене, i я поняття не маю, як це зробити".
  
  'Можливо, я зможу допомогти,' сказала Елiза. 'I, можливо, ти зможеш допомогти менi. Я нiчого не обiцяю. Подивимося. У тебе " де зупинитися?
  
  "У мене " кiмната в готелi "Адлон", але, думаю, менi краще виїхати. Якщо хто-небудь уважно вивчить мiй пропуск, мене заарештують, поки не з'ясують, хто я насправдi. I тодi, я думаю, я буду мертвий.'
  
  'Як ти дума"ш, сьогоднi вночi ти будеш там у безпецi?
  
  'Так, я так думаю. Але менi краще з'їхати завтра.
  
  Елiза написала щось на аркушi паперу. 'Ось' сказала вона.
  
  Вiн обернувся. Вона вже була в своїй сукнi, на цей раз лимонно-зеленого кольору. 'Вiзьми це,' сказала вона йому. 'Приходь за цi"ю адресою завтра пiсля трьох i, бажано, до п'яти. Подивимося, що можна зробити.
  
  'Дякую' сказав вiн. Що ти збира"шся робити? Я маю на увазi твою власну, е-е, можливу проблему.
  
  'Це займе три або чотири днi, - сказала вона, - i тодi, можливо, я зможу витягти вас з цього нацiонал-соцiалiстичного раю. Я повинна ретельно обмiркувати, поїду я теж'.
  
  'А!' сказав вiн.
  ВIСIМНАДЦЯТЬ
  
  ... I на п'"десталi з'являються цi слова:
  
  'Мене звуть Озимандиас, Цар царiв;
  
  Погляньте на мої Справи, Могутнi, i впадайте у вiдчай!
  
  Нiчого поруч не залишилося. Навколо розпаду
  
  Про це колосальний Уламку, безмежний та голом
  
  Самотнi й рiвнi пiски простягаються далеко далечiнь.'
  
  - 'Озимандиас', Персi Бiшi Шеллi
  
  Париж, четвер, 28 вересня 1939 р.
  
  Хранителi мiжнародного зразка кiлограма в Мiжнародному бюро вимiрювань з повагою вислухали лорда Джеффрi, який вiд iменi уряду Його Величностi запропонував французьким властям зробити те чи iнше для захисту дорогоцiнного маленького кульки з платинового сплаву. Їх це не потiшило. Вони побiчно припустили, що у британцiв вистачило нахабства вказувати французам, що робити з чимось таким, по сутi, французьким, як IPK. Вони запевнили його, що це абсолютно безпечно саме там, де воно знаходиться, у футлярi з регульованою температурою i вологiстю. I внизу було сховище з регульованою температурою i вологiстю, куди його можна було перенести на випадок повiтряних нальотiв. Що, в будь-якому випадку, було вкрай малоймовiрно. Французькi вiйськово-повiтрянi сили, чудова повiтряна армiя, легко збили б будь-бомбардувальники люфтваффе, перш нiж вони змогли б забратися так далеко. I крiм того, вiйна, швидше за все, закiнчиться через три мiсяцi, коли генерал Гамлен вирiшить, що настав час перейти в наступ.
  
  Джеффрi подякував їм за цi обнадiйливi новини i пiшов незадовго до обiду.
  
  Його першою зупинкою було повернення в британське посольство, щоб доповiсти про результати або їх вiдсутностi сво"ї ранкової спроби, а потiм умовити заступника мiнiстра з закупiвель дозволити купiвлю короткохвильового радiо.
  
  "Ви зна"те, що у нас тут " один, лорд Джеффрi,' нагадав йому заступник мiнiстра Фробiшер. "Насправдi, якщо подумати, навiть не один. В центрi зв'язку в пiдвалi. Чому ти не можеш скористатися одним iз них?'
  
  'Я вважаю, що вони вiдстежують певнi частоти двадцять чотири години на добу", - сказав Джеффрi. 'Можливо, менi доведеться трохи проскочити'.
  
  "Я впевнений, що " принаймнi один, який не так зайнятий", - сказав Фробiшер.
  
  "Так, але вiн цiлком може використовуватися у справах посольства в певний час, коли вiн менi знадобиться", - сказав Джеффрi. 'I якби вiн був безкоштовним, це створило б свої проблеми'.
  
  'Якi проблеми?' - нерозумно запитав заступник мiнiстра.
  
  "Ти ж не хочеш, щоб я приїжджав сюди в три години ночi, - сказав йому Джеффрi, - i я не хочу намагатися повернутися додому в чотири години ночi. В такий час важко зловити таксi.
  
  'Чому ви самi не можете вести машину?' запитав Фробiшер. 'Думаю, в цей час вулицi майже порожнi.
  
  'Бентлi" знаходиться в ма"тку за будинком", - сказав йому Джеффрi. 'Сподiваюся, за кермом не мiй брат, герцог, у якого " свiй власний. Йому подоба"ться їздити по сiльськiй мiсцевостi без свого водiя, але вiн продовжу" наїжджати на що попало. Зазвичай на стовпи огорожi i дерева; хвала Господу, вiн ще нiкого не збив.'
  
  'Ну' почав Фробiшер.
  
  'Вважаю, посольський шофер мiг би вiдвезти мене, якщо вiн не заперечу", що йому доводиться вставати о четвертiй ранку.
  
  'Це було б не...
  
  'Нi, я вважаю, що нi. Скажiть- якщо посольство захоче дозволити купiвлю автомобiля ...
  
  "Ну що ж".
  
  'Я маю на увазi, це не обов'язково повинен бути "Бентлi". "Мерседес кабрiолет" - прекрасна машина'.
  
  'Ну що ж...
  
  'Або, я вважаю, "Сiтроен" - що це? - Тяговитiсть була б при"мною. Не надто показна. Не таке велике навантаження на бюджет старого посольства ...
  
  'Я не думаю, що...
  
  Джеффрi давним-давно удосконалив мистецтво аргументацiї, завiвши сперечаються так далеко, що, коли ви поверта"теся назад, зда"ться, найпростiше просто погодитися. 'Я вважаю,' сказав вiн з жалем, що я мiг би просто роздобути короткохвильовий радiоприймач'.
  
  'Так' погодився заступник мiнiстра, 'можливо, так було б найкраще'.
  
  "Я радий, що ти згоден", - сказав йому Джеффрi. 'Ну, тата!' I вiн вийшов з кабiнету.
  
  Вiн трохи запiзнився на ланч з Тобi, i коли вiн дiстався до Robaires, невеликого ресторанчика, який обслугову" тих, хто цiну" невибагливу їжу, чудово приготовану, Тобi був захоплений своїм салатом. Вiн пiдвiвся, щоб привiтати Джеффрi, а потiм вони обидва сiли. Вони говорили по-англiйськи, що пiдвищувало ймовiрнiсть того, що їх не зрозумiють, якщо їх почують.
  
  Джеффрi оцiнююче озирнувся. 'Миле мiстечко, - сказав вiн. 'Я нiколи тут ранiше не був.
  
  'Це одне з моїх улюблених", - сказав йому Тобi. "Le Chameau d'or" не вiдкрито на обiд. I, крiм того, це немодно харчуватися у власному закладi. За винятком, звичайно, вечерi, який нада"ться безкоштовно.'
  
  'Звичайно' погодився Джеффрi. Вiн оглянув Тобi, зазначивши бере, зрушений набiк на лiву сторону голови, i робочий халат художника. 'Ти переодяглася,' сказав вiн.
  
  "Ти справдi так дума"ш?
  
  'Так. Для всього свiту ти вигляда"ш як помiрно успiшний художник. Та в тебе на обличчi самовдоволена напiвусмiшка, коли твоя оголена модель чека" тебе в студiї, сидячи на твоїй скатертини на пiдлозi, пiдiбгавши пiд себе ноги, як це роблять деякi жiнки, але нi один чоловiк не може зробити, потягуючи чай.'
  
  'Ти намалював спокусливу словесну картинку,' сказав Тобi. 'Чому оголена i чому чай?
  
  Джеффрi знизав плечима. 'Це образ, який прийшов менi в голову. Якщо хочеш, вермут, i я одягну її, якщо хочеш.
  
  'Принаймнi, купальний халат,' сказав Тобi. - На горищах прохолодно.
  
  Джеффрi пiдняв очi, коли пiдiйшла офiцiантка. 'Я буду те ж, що i вiн, - сказав вiн їй, - але з келихом червоного, - додав вiн, помiтивши, що вино в келиху Тобi було бiле. Вона кивнула i зникла.
  
  'Що я замовив? - Запитав Джеффрi у Тобi, коли вона йшла.
  
  - Омлет по-домашньому, ' сказав йому Тобi. - Це просто, але чудово.
  
  'Простi речi часто виявляються найкращими,' погодився Джеффрi.
  
  'Ти, зда"ться, надто разоделась для цього закладу,' помiтив Тобi. 'Ти просто... як це по-англiйськи назива"ться? - нечупара- сьогоднi вдень.
  
  'Це неминуче", - сказав йому Джеффрi. 'Я намагався справити враження на деяких французьких бюрократiв. Менi здалося, що найкраще зiграти британського аристократа в парадному цивiльному'.
  
  'I це спрацювало? - запитав я.
  
  'Не помiтно. Але вони цього чекають, так що менi довелося пiти назустрiч. Джеффрi оглянув Тобi з нiг до голови. 'Ти вигляда"ш процвiтаючим i вiльним вiд стресу, - сказав вiн. 'Справи йдуть добре? - запитав я.
  
  Тобi посмiхнувся. 'Не помiтно,' сказав вiн.
  
  'У чому ж проблема? - запитав я.
  
  Тобi на секунду замислився, а потiм виразно пiдняв руку в повiтря. 'Як пояснити? Таких, як я, дво"", - сказав вiн.
  
  'Вас дво"? - запитав я.
  
  'Ну, насправдi бiльше двох. Є любитель, i ентузiаст, i колекцiонер керамiки, i тенiсист, i актор-аматор, i пiлот - у мене " маленький лiтак Caudron Firefly в Ле Бурже. Я лiтаю, коли можу.
  
  Настала пауза, поки офiцiантка приносила Джеффрi салат. - Ви готовi до омлету, месь" Тобi? ' запитала вона.
  
  'Насправдi' сказав вiн їй.
  
  'Двi хвилини,' сказала вона i забрала у Тобi тарiлку з салатом.
  
  Джеффрi обережно пiдчепив виделкою шматочок салату i помовчав, дивлячись на Тобi. 'Ну що ж, - сказав вiн. 'Ти великий, в тобi багато людей. Хто б мiг подумати?'
  
  'Прошу вибачення?
  
  'Неважливо, це рядок з вiрша. Волт Вiтмен.
  
  'Ах'.
  
  'Так хто ж iз цих персонажiв створю" вам проблеми?
  
  'Радий повiдомити, що нiчого з цього нема". Але " два iнших, моя, так би мовити, головна або принципова - як ви кажете? - персона. Моя посаду бармена в Le Chameau d'or ста" дратiвливою, i моя професiя подвiйного агента, можливо, ста" ненадiйною.'
  
  'Що вас драту" в вашiй роботi?' - Запитав Джеффрi. - При нинiшнiй роботi це зда"ться iдеальним.
  
  "Власник готелю Le Chameau d'or переконаний, що скоро почнеться вiйна'.
  
  - Там йде вiйна, ' помiтив Джеффрi.
  
  'Так, мiж нацистами i поляками; насправдi це нiяк не вплива" на французiв, принаймнi поки що. О, вони оголосили вiйну, закликають резерви i бряцають збро"ю, але нiхто не ма" нi найменшого уявлення про справжню вiйну. У них нема" до цього смаку.'
  
  'Гамлен пройшов через нiмецькi позицiї пару тижнiв тому,' нагадав йому Джеффрi.
  
  'Так, а потiм вiн просидiв там в парi кiлометрiв углиб Нiмеччини три днi, а потiм повернувся додому. Кажу тобi, їм це не до смаку.
  
  'Але ваш бос з цим не згоден?
  
  'Громадянин Робесп'"р - так ми назива"мо власника, коли його нема" поблизу, - вирiшив, що ми повиннi готуватися до вiйни. Схоже, вiн дума", що по"динок вiдбудеться в ресторанi або, принаймнi, поблизу.
  
  'Що?"
  
  Офiцiантка принесла основне блюдо для Тобi: красиво розкатаний омлет, покритий товстим шаром крем-фреш, а також картоплю фрi i акуратну гiрку чогось зеленого та кашоподiбного на вигляд. Тобi з хiрургiчною точнiстю вiдрiзав шматочок омлету, спробував i посмiхнувся. Потiм постукав по ньому виделкою. "Ти ж зна"ш, це скоро припиниться", - сказав вiн.
  
  'Яйця? - перепитав я.
  
  'Все; їжа, алкоголь, одяг, взуття, все. Все буде норм. Робесп'"р прав на цей рахунок. Вiн запаса" все, що може, особливо чомусь сир. Ми зможемо роками годувати наших клi"нтiв грюйером, Мюнстером i Рокфором, якщо вони не зiпсуються. А також багетами, якщо бочки з борошном не зiпсуються.'
  
  'Хлiб i сир, звучить не так вже погано.
  
  'I вино,' додав Тобi. - В основному звичайне, тому що в розпал вiйни у наших клi"нтiв може не виявитися стiльки грошей, щоб витрачати їх. Хоча вiн набува" кiлька дуже хороших, рiдкiсних сортiв вина, в основному для того, щоб вони не потрапили в руки Бошiв, коли вони прибудуть.'
  
  'Звучить так, нiби вiн пiдготовлений до майбутнього. Я б сказав, дуже розумно'.
  
  "Поки що, - погодився Тобi. 'Але, з iншого боку, вiн заходить далi. По-мо"му, навiть дуже далеко.
  
  Офiцiантка принесла тарiлку, iдентичну тарiлцi Тобi, i поставила її перед Джеффрi. Потiм вона розумiюче посмiхнулася i пiшла. Що, на її думку, вона зна"? Джеффрi задумався. Вiн знову звернув увагу на Тобi. 'Занадто далеко?
  
  'Ми марширу"мо,' сказав йому Тобi. 'I ми буду"мося. Марширу"мо на мiсцi, оскiльки марширувати нiкуди. Кожен день пiсля обiду перед вiдкриттям ресторану. Iз збро"ю.
  
  'Зброя?
  
  'Громадянин Робесп'"р придбав ящик з гвинтiвками "Шассепо", якi використовувалися, як я вважаю, пiд час франко-прусської вiйни, разом з їх довгими загостреними багнетами. I ми практику"мо в нанесеннi ударiв i парируваннi, оскiльки у нього поки нема" патронiв до зброї. Це страхiтливо. Я боюся.'
  
  'Менi дуже шкода,' сказав Джеффрi, посмiхаючись.
  
  'Не посмiхайся. Ти не бачив Жюля, су-шефа, який, похитуючись, ходить зi своїм Шассепотом. Ми ще проткнем один одного. Крiм того, це марна трата часу.
  
  Джеффрi перестав посмiхатися. 'Менi дуже шкода", - сказав вiн. 'Якщо Бошам вдасться дiстатися до Парижа, хитання з Шассепотом не сприя" довголiттю'.
  
  'Якщо нацисти увiйдуть в Париж, мене, наприклад, надовго не буде. Можливо, що менi буде шкiдливо залишатися'.
  
  'Вашi нiмецькi куратори незадоволенi якiстю iнформацiї, яку ви вiдправля"те?' Запитав Джеффрi.
  
  'Хто може сказати? Тобi знизав плечима. "Я вiрю, що вони все ще довiряють менi, що вони не знають про мо" вiроломство, але сказали б вони менi, якщо б це було не так?" Я думаю, що нi.'
  
  Джеффрi вiдклав виделку i вiдкинувся на спинку стiльця. 'Я нiколи про це не думав,' сказав вiн. 'Якщо б абвер знав, що один з їхнiх агентiв був завербований, що вiн посилав неправдиву iнформацiю, то мовчання про це i продовження вивчення отриманої ними iнформацiї дiйсно могло б бути для них дуже корисним'.
  
  'Так' погодився Тобi. 'Я багато думав над цим питанням. Подумайте, якщо б я, ваш куратор в абверi, знав, що ви намага"теся згодувати менi дезiнформацiю, як я мiг би використати це на свою користь? Засудження тебе, або iгнорування тебе, або, ' Тобi злегка здригнувся, - те, що тебе вб'ють, не принесе менi нiякої користi. Це навiть не перешкоджа" iншим дезертирам, оскiльки нашi агенти зазвичай не знають, хто вони один одному.'
  
  'Вiрно,' сказав Джеффрi.
  
  'Але, вмiло задаючи правильнi питання, я мiг би багато чому навчитися. Тобi, здавалося, не помiчав, що вiн для виразностi тиця" виделкою в повiтря. 'Наприклад, якби я запитав вас, якою була якiсть трьох дивiзiй в секторi Iпра, i ви вiдповiли б, що вони недоукомплектованi i погано управляються вiйськами другої лiнiї, я б знав, що краще не атакувати в цей момент. Бо, безсумнiвно, якби я це зробив, у них чудесним чином був би не тiльки повний набiр готових до бою вiйськ першiй лiнiї, але i поблизу ховалася б одна-двi додатковi дивiзiї. I сам Наполеон повстав би з могили, щоб очолити їх.
  
  "А я-то думав, що обдурив вас. Джеффрi розсмiявся. - А якi питання задавали вашi куратори з абверу в цi днi?
  
  'В основному про моральний дух", - сказав йому Тобi. 'Готовi чи французи битися? Вони горять бажанням або просто готовi, якщо їх пiдштовхнути? Середнiй француз дума" про вторгнення Нiмеччини в Польщу? Що вiн дума" про сво" урядi? Чи вистачить у магазинах светрiв на майбутню зиму?'
  
  'Светри?
  
  'Так, щось в цьому родi. Вони не очiкують, що я буду повзати бiля аеродромiв, перераховуючи лiтаки, i не очiкують, що я вкраду надсекретнi документи з сейфа генерала Гамлена. I це добре, оскiльки за конституцi"ю я непридатний для повзання або злому сейфiв. Нi- вони хочуть, щоб я використовував сво" становище бармена в "Замку Ор", щоб слухати плiтки, час вiд часу задавати делiкатнi питання, дружити з армiйськими офiцерами i полiтиками.'
  
  "У цьому " сенс'.
  
  'Так. А також подружитися з коханками цих полiтикiв, надати їм невеликi послуги i послухати їхнi iсторiї. Iнодi їх iсторiї можуть бути досить цiкавими.
  
  'З професiйної точки зору, звичайно.
  
  'Звичайно. Вам буде цiкаво дiзнатися, що мої контакти в абверi змусили мене повiрити, що зовсiм фiктивна коханка дуже важливого полiтика була напрочуд нескромно. Мої куратори, як i бiльшiсть людей, проковтують непристойнi iсторiї, не цiлком розумiючи, що у них нема" нiякої реальної корисної iнформацiї.'
  
  'Щоб ти мiг розважати їх, насправдi нi до чого себе не зобов'язуючи.
  
  'Саме так'.
  
  Джеффрi доїв останнiй шматочок омлету, допив вино i озирнувся в пошуках офiцiантки. 'Кави?' запитав вiн Тобi.
  
  - Кава з кремом, i я, мабуть, теж не вiдмовлюся вiд шматочка фруктового тарталетки, ' сказав йому Тобi. 'Ось фруктовий тарталетка, вона дуже смачна.
  
  'А!' вигукнув Джеффрi. - Два кавових крему i двi скибочки фруктового пирога, ' сказав вiн офiцiантцi. Потiм знову повернувся до Тобi. 'Ви сказали, у вас " для мене якiсь новини.
  
  'Ах так,' сказав Тобi. 'Я отримав голуба.
  
  На секунду Джеффрi розгубився, а потiм: "А!' - сказав вiн. 'Поштовий голуб?'
  
  'Так' погодився Тобi. 'Un pigeon voyageur. Моя Гертруда повернулася до мене.'
  
  'Ви да"те iмена своїм птахам?
  
  'Так, чому б i нi? Незважаючи на те, що ви можете подумати, що всi птахи однаковi, це не так. Вони iндивiдуальнi - у них " iндивiдуальностi.
  
  'Пiд час Першої свiтової вiйни в нашому пiдроздiлi було пiдроздiл голубiв, але особисто я нiколи не бавився ними", - сказав Джеффрi. 'Тому вони залишаються для мене загадкою'.
  
  'Вони хоробрi i вiдданi, мої маленькi пташки", - сказав Тобi. 'Вони не просять нiчого, крiм пташиного корму, теплого гнiздечка i iнодi слова похвали. I вони лiтають над тилу ворога, щоб принести менi iнформацiю. А потiм покидають свої теплi гнiзда i вiдлiтають назад.'
  
  'Голуби з двостороннiм рухом? Я думав, вони лiтають тiльки в одну сторону. Що їх потрiбно кудись везти на чому завгодно - на машинi, вантажiвцi, верхи, але потiм вони полетять додому.
  
  'Було виявлено, ким, я не знаю, що деякi птахи летять в обидвi сторони. Хитрiсть поляга" в тому, щоб помiстити їх домашнiй сiдало в одному мiсцi, а улюблену їжу - в iншому. Тодi вони будуть нескiнченно курсувати мiж цими двома мiсцями.'
  
  'Це схоже на брудну жарт - грати з птахами", - сказав Джеффрi.
  
  'Зна"ш, я нiколи про це не думав,' сказав Тобi з засмученим виглядом. 'Можливо, ти правий. Я трохи подумаю.
  
  Джеффрi поплескав Тобi по руцi. 'Не приймай це занадто серйозно,' сказав вiн. 'Зрештою, це нiтрохи не гiрше, нiж те, як ми поводимося з кiньми або, якщо вже на те пiшло, з iншими людьми.
  
  'Це так,' сказав Тобi. 'I птицi, зда"ться, не заперечують. Можливо, це дода" їх життя якийсь сенс. Зда"ться, вони приходять в захват, коли ви пристiба"те маленьку трубочку до їх нозi, як нiби вони знають, що незабаром їм належить вiдправитися в чергову пригоду.'
  
  'Отже,' сказав Джеффрi, ' яку iнформацiю принесла Гертруда?
  
  'Гiтлер не нападе на Францiю, принаймнi, в найближчi кiлька мiсяцiв, принаймнi, так вважа" Фелiкс. Вiн занадто зайнятий зачищенням Польщi. Варшава впаде з дня на день. Спецiальнi загони СС рухаються позаду регулярних вiйськ i вбивають людей.'
  
  - Вбивство? - перепитав я.
  
  'Так. Євреї, iнтелектуали, чиновники, армiйськi офiцери, випадковi перехожi. Очевидно, вони не вибагливi. Я також дiзнався про це з iншого джерела. Тобi поклав руки на стiл долонями вниз i натиснув на них, охоплений якимось сильним почуттям. 'I це з того, що десять рокiв тому була найбiльш цивiлiзованою країною в Європi. Мої спiввiтчизники зiйшли з розуму, i тiльки з якоїсь випадковостi я, ми, теж не зараженi.'
  
  "Дякую, що запросили мене,' сказав Джеффрi. 'Менi хотiлося б думати, що, якби Британiя пiдпала пiд чари якогось божевiльного демагога, я i мої друзi залишилися б невразливi, але хто може сказати? Якщо подумати, у нас дiйсно " власне доморослий фашистський рух, сер Освальд Мослi i його маленька армiя головорiзiв в чоботях.'
  
  'Що ваш уряд збира"ться робити з ними тепер, коли почалася вiйна?
  
  'Цiкаве питання, але я не впевнений.
  
  Тобi поступово розслабився i вiдкинувся на спинку стiльця. 'Що ж, те, як ми сюди потрапили, не ма" значення, ми повиннi придумати спосiб покинути це безумство.
  
  Офiцiантка вибрала цей момент, щоб принести десерт, i вони обидва деякий час мовчали, поки вона роздавала фруктовi тарталетки i кави. 'Це дiйсно божевiлля, месь" Тобi", - сказала офiцiантка. 'I я боюся, що це заразно'. Вона говорила по-французьки, але було ясно, що вона розумi" англiйську.
  
  'Чому, Лола, що ти ма"ш на увазi? - Запитав Тобi.
  
  'Прости,' сказала вона. 'Я не повинна була...
  
  'Звичайно, ти повинна", - сказав їй Тобi. 'Сюди, сiдай'. Вiн висунув третiй стiлець i жестом запросив її сiсти.
  
  Вона глибоко зiтхнула, обережно поставила пiднос на сусiднiй столик, потiм присiла на кра"чок стiльця. 'Для вас, мось" Тобi, але тiльки на хвилинку, - сказала вона. 'Нам не годиться сидiти з вiдвiдувачами.
  
  'Стiльки, скiльки захочеш,' сказав Тобi. 'Хiба я не твiй старий друг? Якщо потрiбно, я поговорю з менеджером. Ось, це мiй друг Джеффрi. Вiн англi"ць, але, тим не менш, при"мна людина.'
  
  'Дуже при"мно, месь" Джеффрi,' сказала вона. 'Я не хотiла заважати. Тiльки...
  
  'Тiльки? Пiдказав Джеффрi.
  
  'Тiльки те, що ти сказала: божевiлля. П'"р, мiй друг, вирiшив, що повинен записатися в армiю. "Я повинен зробити це заради Францiї", - каже вiн менi. Божевiлля.'
  
  'Це iнфекцiя,' сказав Тобi. 'Це пройде.
  
  'Так, але скiлькох це вб'", поки буде тут? Вона встала. 'Я принесу рахунок.
  
  Джеффрi дивився, як вона вста" з-за столу, а потiм знову повернувся до Тобi. 'Божевiлля,' сказав вiн.
  
  'Насправдi! - Сказав Тобi.
  
  Джеффрi глибоко зiтхнув. 'Що ж, я вважаю, ми повиннi продовжувати наше власне занурення в навколишнiй нас божевiлля i зробити все можливе, щоб воно не поглинуло нас.
  
  'Нiцше,' сказав Тобi.
  
  'Nietzsche?'
  
  'Нiцше писав: "Той, хто б'"ться з чудовиськами, повинен стежити за тим, щоб сам не став чудовиськом, i якщо ви будете досить довго вдивлятися в безодню, ви виявите, що безодня дивиться вам у вiдповiдь".
  
  'У нього " книга з iнструкцiями?
  
  'На жаль, нема".
  
  'Шкода.
  
  'Отже. Що-небудь ще?
  
  'Фелiкс говорить, бiльше нiякої радiозв'язку, зараз це дуже небезпечно. Тому потрiбно знайти безпечний засiб зв'язку. Ми, звичайно, все ще можемо посилати йому повiдомлення по радiо, але вiн не може вiдповiдати.
  
  'Голубиної пошти недостатньо?
  
  'Це найшвидший спосiб, якщо не можна користуватися радiо, але воно обмежене. Вони можуть нести не так багато, мої доблеснi голуби. I нема" простого способу замiнити їх, оскiльки вони неминуче зникають, губляться або вбиваються.'
  
  Джеффрi посмiхнувся, коли йому в голову прийшла думка. 'Може бути, нам потрiбен фокусник?' припустив вiн.
  
  'Прошу вибачення?
  
  'В юностi моя дружина була, крiм усього iншого, помiчницею Великого Мавини. Вона зникала з закритих ящикiв, парила в повiтрi i здiйснювала iншi чудовi подвиги за помахом руки Мавини. В якостi одного з фiрмових елементiв свого виступу вiн, здавалося б, створював голубiв з повiтря.'
  
  'Так, я бачив подiбнi дiї,' погодився Тобi.
  
  'Я сам показую кiлька фокусiв,' скромно сказав Джеффрi. 'Але тобi пощастило.
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  'Ну, якщо б у мене була з собою колода карт, я наполiг, щоб ти вибрала карту, а потiм так розiграв б фокус, що ти втратила б до мене всяку повагу.
  
  Тобi розсмiявся. 'Що ж, оскiльки я вас безмiрно поважаю, вважаю, вам пощастило, що у вас нема" колоди карт.
  
  'Насправдi я можу виконувати деякi магiчнi трюки - нам подоба"ться називати їх "ефектами" - досить добре, але якимось чином карти випадковим чином випадають у мене з рук, тренуйся по мiрi мого бажання. Але Мавини - вiн мiг змусити їх танцювати. Вiн мiг пiдкинути колоду карт в повiтря, i чудесним чином обрана карта поверталася назад в його руку.'
  
  'Правда? - Впечатленно запитав Тобi.
  
  'Так'. Джеффрi на секунду замислився, а потiм сказав: "Можливо, ми могли б попросити Мавини де-небудь виступити, по мiрi необхiдностi, i випустити поштових голубiв'.
  
  "Ти справдi так дума"ш?
  
  'Ймовiрно, нема"", - визнав Джеффрi. "Я не впевнений, якої нацiональностi вiн насправдi, але, ймовiрно, це одна з тих нацiональностей, якi нацисти не схвалюють'.
  
  'Можливо, ми могли б провести його туди пiд яким-небудь невинним виглядом,' припустив Тобi. 'Або вiн мiг би навчити сво"му методу кого-небудь, хто змiг би пройти.
  
  'Ми могли б про це подумати", - сказав Джеффрi. 'Але, боюся, ми швидко досягли б точки, коли рiшення виявилося б бiльш складним, нiж проблема, яку ми намага"мося вирiшити'.
  
  'Ваша дружина - дуже цiкава жiнка,' сказав Тобi.
  
  'Ти поняття не ма"ш.
  
  'Це ще не все,' сказав Тобi. 'Гестапо розшуку" професора Бруна, який намага"ться вибратися з Нiмеччини. У нього " "корисна iнформацiя", що б це не значило. Фелiкс хотiв би, можливо, органiзувати евакуацiю.'
  
  'Якого роду корисна iнформацiя?
  
  Тобi похитав головою. 'Поняття не маю. Фелiкс готу"ться провести розслiдування, щоб переконатися, що цей "Бран" той, за кого вiн себе вида". Вiн дасть нам знати.'
  
  "У вас " якi-небудь кориснi контакти, щоб допомогти кому-небудь втекти з Третього рейху?
  
  "Я не впевнений", - сказав Тобi. 'Хiба у вас у МI-6 нема" шляхiв вiдходу i всього такого корисного барахла?'
  
  Джеффрi посмiхнувся. "Я не впевнений,' сказав вiн.
  ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  Der philosophische Mensch hat sogar das Vorgefühl,
  
  dass auch unter dieser Wirklichkeit, in der wir leben
  
  sind und, eine zweite ganz andre verborgen liege ...
  
  [Людина-фiлософ приходить до переконання, що
  
  пiд цi"ю реальнiстю, яка оточу" нас
  
  лежить друга i зовсiм iнша реальнiсть ...]
  
  - Friedrich Nietzsche
  
  Париж, четвер, 28 вересня 1939 р.
  
  Уэлкер поїхав на метро кудись недалеко вiд американського посольства на авеню габрiель, а потiм пiвгодини бродив по довколишнiх вулицях, щоб привести в порядок думки. Його проблема була цiкавою, i що робило її ще бiльш цiкавою, так це те, що у нього не було чiткого уявлення про те, як її вирiшити. Як знайти п'ятьох людей десь в Європi, можливо, вже не в їх власних будинках, не маючи можливостi прямо запитати про них, щоб нацисти не здивувалися, чому ви пита"те? П'ять голок у велетенськiй копицi сiна, кожна з яких, без сумнiву, з усiх сил намага"ться виглядати як пучок сiна. Що ж, що-небудь, безсумнiвно, з'явиться само собою. Можливо, берлiнський офiс знайшов одного або декiлькох з них.
  
  Вiн постояв кiлька хвилин навпроти посольства, перш нiж вирiшив послати все до бiса, перетнув вулицю i увiйшов всередину. Нехай тi, хто хова"ться, думають про що завгодно, була така рiч, як зайва обережнiсть. Вiн показав охоронцю сво" посвiдчення i пiднявся в офiс зв'язку.
  
  'Привiт, я капiтан Уелкер, - сказав вiн дуже светловолосому молодiй людинi дуже темно-коричневому костюмi, який сидiв за столом в офiсi.
  
  Молодий чоловiк закрив книгу, яку читав, пiдвiвся i простягнув руку. 'Аарон, - сказав вiн. 'Аарон Йолоп. Вiн був високим, довготелесим рудоволосим людиною, i в нього було таке свiже безневинне обличчя, що вiн здавався дiйсно дуже молодим.
  
  'Радий з вами познайомитися", - сказав Велькер. "Вчора я вiдправив телеграму нашому тимчасовому повiреному в справах у Берлiнi i хотiв би знати, чи вже якусь вiдповiдь".
  
  'Уелкер,' покликав Ерон. 'Дозволь менi пiти перевiрити. Я повернуся за хвилину. Вiн повернувся i зник за дверима. Минуло хвилин п'ять, коли вiн з'явився знову. 'Сюзанна запиту", чи не могли б ви почекати. Вона зараз щось перепису"'.
  
  'Добре,' сказав Велькер. Вiн озирнувся, знайшов стiлець у кутку, пiдiйшов i сiв.
  
  'Берлiн,' сказав Аарон.
  
  "Абсолютно вiрно'.
  
  'Я хотiв поїхати в Берлiн. Вiн зiтхнув. 'Але вони послали мене сюди.
  
  Велькер розсмiявся. 'Ага", - сказав вiн. 'Замiсть цього вiдправив тебе в Париж. Quel fromage.'
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  'Неважливо. Це нiби як жарт.
  
  'Я знаю, як це звучить,' сказав Аарон, 'але я вважаю, що в цi днi дiя вiдбува"ться в Берлiнi'.
  
  'Тут нiчого не вiдбува"ться?
  
  Ерон похитав головою. 'Може бути, - сказав вiн, - але менi вони нiколи нiчого не кажуть. Я тут всього п'ять тижнiв. Не думаю, що вони довiряють менi щось важливе.
  
  'Я певен' почав Велькер.
  
  'Вони посадовили мене за стiл, щоб я не плуталася пiд ногами", - сказав Аарон. 'Весь звичайний кабельний трафiк i тому подiбне переда"ться за пневматичної трубцi з верхнього поверху до справжнiм кодовою стiйок он там', - сказав вiн, вказуючи на дверi позаду себе. 'Сюди нiхто нiколи не заходить. Ви перша людина, яку я сьогоднi бачу в цьому офiсi.'
  
  'Значить, ви проводите час, удосконалюючи свiй розум,' припустив Уелкер, вказуючи на книгу.
  
  'Зразок того", - сказав йому Ерон. Вiн пiдняв книгу. "Майн Кампф", - сказав вiн. 'Книга Гiтлера. Це тiльки що перевели на англiйську. Або, принаймнi, я вперше бачу копiю англiйською. Я намагався прочитати це на нiмецькому, але у мене виходило з трудом. Тому я перейшов на англiйську.'
  
  'Ти що-небудь зна"ш? - запитав я.
  
  'Я скажу!' Сказав Аарон. 'Я маю на увазi, вiн все це виклада". Якби ви прочитали це i повiрили в це, ви б зрозумiли, що вiн зробив i, я думаю, що вiн збира"ться робити. Я маю на увазi Судети, аншлюс Австрiї, Чехословаччини, все це. I "вреїв. Йому дiйсно не подобаються "вреї.'
  
  Велькер посмiхнувся. 'Невже?
  
  'Не смiйся,' сказав Аарон.
  
  'Я i не збирався,' запевнив його Велькер. 'Я посмiхався вашому ентузiазму.
  
  'Ось, подивися,' сказав Ерон. Вiн перегорнув книгу, потiм розгорнув її i вказав на сторiнку. 'Цей уривок, той, який я зазначив. Хiба там не все сказано?
  
  Велькер взяв книгу i прочитав зазначений уривок.
  
  Проникливий переможець, коли це можливо, пред'явить свої вимоги переможеному по частинах. Вiн може бути впевнений, що народ без характеру - а таким буде будь-який народ, який добровiльно пiдкориться, - не побачить достатньої причини для того, щоб знову починати вiйну з-за кожного з його окремих посягань. Чим бiльше поборiв такого роду покiрно прийма"ться, тим бiльше невиправданим буде здаватися людям, зрештою, розв'язання вiйни з-за нового акта гноблення, нiбито одиничного, але насправдi повторюваного; тим бiльше що всi вони вже терпляче мовчки мирилися з усе бiльшими i бiльшими зловживаннями.
  
  'Ну? Вимогливо запитав Ерон. 'Хiба це не так? Хiба не цим вiн займався останнi чотири роки?
  
  'В значнiй мiрi,' погодився Велькер.
  
  'Це як у казцi про жабу.
  
  'Та сама жаба?
  
  'Ага. Кажуть, що якщо опустити жабу в каструлю з гарячою водою, вона вистрибне, але якщо опустити жабу в холодну воду, а потiм повiльно нагрiвати її, жаба залишиться у водi до тих пiр, поки не закипить до смертi.'
  
  'Я це чув", - сказав Велькер. 'Але, зна"те, насправдi це не так'.
  
  'Це не так?
  
  'Нема". Хтось провiв експеримент, i жаба вистрибнула назовнi.
  
  'Ну,' сказав Ерон. Що ти зна"ш. Ще одне з моїх нiжно збережених вiрувань пiшло нанiвець.
  
  'Якщо подумати,' сказав Уелкер, - я готовий посперечатися, що якщо ви просто будете тримати жабу в холоднiй водi, вона все одно вистрибне'.
  
  Ерон на мить замислився. 'Так,' сказав вiн. - Тримаю парi, ти прав.
  
  Десь позаду нього дзенькнув дзвоник. 'Твiй кабель! - Сказав Ерон. 'Я пiду за ним.
  
  Поки Велькер чекав повернення юнака, вiн практикувався в стояння на однiй нозi. Вчора ввечерi лорд Джеффрi прочитав довгу лекцiю про те, як стояння на однiй нозi розвива" характер i самоаналiз, i Уелкер вирiшив спробувати. Речi, якi мали менше очевидного сенсу, нiж це, здавалося, спрацьовували, коли давався шанс.
  
  Ерон повернувся, Сюзанна йшла на крок позаду нього. 'Я подумала, що подивлюся, чи " у вас вiдповiдь", - сказала вона. 'Зда"ться, ви порушили цiкавiсть берлiнського офiсу'. Вона простягнула Уэлкеру телеграму.
  
  ВСI ШIСТЬ ОСIБ ПРОПАЛИ БЕЗ ВIСТI. МОЖЛИВО, ВТЕКЛИ З КРАЇНИ. ДВОЄ, IМОВIРНО, ЗААРЕШТОВАНI ГЕСТАПО. МОЖЕТЕ ДIЗНАТИСЯ ДОКЛАДНIШЕ. ЯКЩО ВОНИ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ТАБОРАХ, IНОДI МОЖНА КУПИТИ ЇХ ЗВIЛЬНЕННЯ, БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНI. ПРОПОЗИЦIЇ? ХАРПЕР
  
  Цiкаво, подумав Уелкер, я написав Кирку i отримав Харпера. Цiкаво, хто такий Харпер. Вiн обдумав це з хвилину, а потiм написав: Будьте дуже обережнi. Не порушуйте iнтересу. Тримайте мене в курсi. Це важливо. Спасибi. на телеграмi i повернув її. 'Вiдправ це, - сказав вiн Сюзаннi. - Дай менi знати, коли буде вiдповiдь.
  
  'Я неодмiнно це зроблю,' погодилася вона. 'Де я можу вас знайти?
  
  Вiн дiстав з кишенi картку з номером телефону Джеффрi i зачитав її Сюзаннi. 'Я зупинився у лорда Джеффрi Сэбоя i його дружини,' сказав вiн їй, - а слуга його свiтлостi повинен прибути сьогоднi. Так що не лякайтеся, якщо зарозумiлий голос вiдповiсть: "Резиденцiя його свiтлостi". Гаррет вважа", що необхiдно дотримуватися пристойностi.'
  
  'Лорд Сабой,' сказала вона. 'Ну що ж!
  
  'Насправдi це лорд Джеффрi, але не лорд Сабой", - сказав їй Уелкер. 'Титули британської знатi не так-то легко переплутати. Британцi самi цього не розумiють, бiльшiсть з них.'
  
  'Хто вiн,' запитав Ерон, - герцог або щось в цьому родi?
  
  "Насправдi, я вважаю, вiн вiконт. Син герцога. Його старший брат - нинiшнiй герцог Канебен.
  
  О, ' сказав Ерон.
  
  'Звернiть увагу, що вiн герцог Канебен, а не герцог Сабой, хоча його прiзвище Сабой', - сказав Велькер. 'Насправдi вони проводять курси з розбору цього матерiалу. Хоча, якщо ти народжений з цим, я думаю, через деякий час приходить само собою.'
  
  'Я б не заперечувала народитися герцогинею", - сказала Сюзанна. 'Думаю, я могла б звикнути командувати людьми'.
  
  Ерон кинув на Сюзанну погляд, який говорив: Ти можеш командувати мною в будь-який час', але вона проiгнорувала його. Вiн зiтхнув.
  
  'Що ж, дякую за вашу допомогу,' сказав Велькер.
  
  'Саме для цього ми тут, - сказала йому Сюзанна, 'бiльшiсть з нас'.
  
  Велькер попрямував до виходу, потiм обернувся. 'Є ще одна рiч, яку ви можете для мене зробити", - сказав вiн.
  
  'Що? - Спитала Сюзанна.
  
  'Як вона i сказала,' додав Аарон, 'саме для цього ми тут'.
  
  'Органiзацiї бiженцiв,' сказав Велькер. 'I табори для iнтернованих. Менi потрiбно перевiрити, чи знаходяться люди, яких я шукаю, тут, у Францiї. Якщо так, то вони, можливо, опинилися в одному з таборiв. У таборах повиннi бути списки людей, яких вони утримують. Це просто прийшло менi в голову, тому що я iдiот. Чи можемо ми отримати список людей, якi утримуються в таборах?'
  
  'Нi один з тих, про яких я знаю, не особливо близько до Парижу", - сказала йому Сюзанна. 'Вони були створенi пiд час Громадянської вiйни в Iспанiї для утримання людей, що втекли з Iспанiї: в основному республiканцiв, басков i бригадистов'.
  
  Ерон подивився на неї. 'Республiканцi?
  
  'Республiканцi не нашого сорту. Iспанськi республiканцi. Вони боролися за встановлення республiки в Iспанiї. Вони програли.
  
  О, ' сказав Ерон. - Взагалi-то у мене був двоюрiдний брат, який перейшов на бiк Якоїсь там Бригади. Його вбили.
  
  'Про це ходило багато розмов", - сказав Уелкер. 'Менi дуже шкода'.
  
  "Я майже впевнений, що у французького уряду " списки, е-е, вiдпочиваючих. Я перевiрю для вас.
  
  'Дякую' сказав Велькер.
  
  'Я зателефоную тобi i повiдомлю, що дiзнаюся", - сказала вона. 'Може бути, у мене буде шанс поговорити з цим лордом'.
  
  'Якщо вiн там, я простежу, щоб ви це зробили", - сказав їй Уелкер. 'Скажiть, що ви просите про послугу родичiв у США. Давайте не будемо порушувати надмiрний iнтерес до цих людей'.
  
  'У тебе вийшло,' погодилася Сюзанна.
  ДВАДЦЯТЬ
  
  Вони шукають його тут, вони шукають його там
  
  Цi французи шукають його всюди
  
  Вiн на небi або в пеклi?
  
  Цей клятий невловимий Первоцвiт
  
  Червоний первоцвiт - Баронеса Эммуска Орчи
  
  Париж, п'ятниця, 29 вересня 1939 р.
  
  I було трохи бiльше двох, коли таксист зупинився перед будинком Джеффрi, прийняв запропонованi грошi за проїзд i стоїчно дивився прямо перед собою, роблячи вигляд, що нiчого не помiча", поки Джеффрi вивозив свої коробки i пакети з сусiднього сидiння. Коли остання сумка опинилася на тротуарi i Джеффрi закрив дверцята машини, водiй помчав. Очевидно, було нижче його гiдностi допомагати кому-небудь, особливо англiйцю, з його покупками. Це було б якщо не по-французьки, то вже точно по-паризьки.
  
  Джеффрi пiднявся по трьом сходах до вхiдних дверей i натиснув на дзвiнок квартири номер три.
  
  'Oui?' Це була Патрицiя.
  
  'C'est moi. У мене тут купа речей. Було б непогано, якби ви могли спуститися i доглянути за цим, поки я вiднесу це нагору. Мова йде про двох поїздках.'
  
  'Почекай хвилинку", - сказала вона, i її голос загудiв через металевий динамiк. 'Джейкоб тут. Ми обидва спустимося i зможемо забрати все це'.
  
  'Добре,' сказав Джеффрi.
  
  П'ятнадцять хвилин через купа речей була вже у фой", а Патрицiя готувала їм напої у вiтальнi. 'Що за речi ми тiльки що принесли в нашу квартиру?' запитала вона, вручаючи їм по склянцi вiскi з содовою i сiдаючи на диван поруч з Уэлкером. Джеффрi схвально посмiхнувся їм. Його дружина, думав вiн, могла вчинити гiрше, i, на його думку, часто робила так. Але вiн нiколи б нiчого не сказав, якби його не запитали, це було б нерозумно. 'Велика коробка з написом Telefunken збоку, - сказав вiн, - явля" собою короткохвильовий приймач новiтньої конструкцiї, сплачений, як вам буде при"мно дiзнатися, з коштiв посольства'.
  
  'Радий за тебе,' сказала Патрiцiя.
  
  'Я нiби думав, що так воно i "", - сказав Уелкер. 'А решта-з цього барахла?'
  
  'Всi цi рiзнi пристрої, якi, за словами продавця, що йдуть в комплектi з короткохвильовим приймачем. Два довгi жердини призначенi для антенних щогл, плоскi пластини - для пiдстав зазначених щогл. У коробцi бiльшого розмiру знаходиться моток дроту, який стане антеною. Коробка меншого розмiру мiстить розпiрки i виступи, гвинти, болти тощо для монтажу антени. I, ах да, цей провiд призначений для передачi сигналу вiд антени до приймача, а частина його призначена для заземлення пристрою. '
  
  'Заземлення? - Запитала Патрицiя.
  
  'Так. Очевидно, на заднiй панелi приймача " гвинт заземлення, або заглушка, або щось в цьому родi, i мiж ним i землею крiпиться дрiт, в даному випадку, можливо, металева труба радiатора - пiсля того, як з цього мiсця соскреблi вiсiмдесятирiчну фарбу, так що провiд чiпля"ться за голий метал. '
  
  'Чарiвно,' сказала Патрiцiя.
  
  'Так. Очевидно, це значно покращу" прийом. Продавець в магазинi дав менi книгу про антенах. Я намагався переконати його, що це мають бути "антени", але вiн нiчого цього не хотiв.'
  
  'Як по-французьки "антена'? - Запитав Велькер.
  
  "Антена", - сказав йому Джеффрi, вимовляючи це по буквах. "У чому, ймовiрно, i проблема: "антена" просто не вимовля"ться. Але те ж саме вiдноситься i до бiльшої частини французької мови.'
  
  'Є американський гуморист Роберт Бенчлi, який кiлька рокiв тому написав статтю про подорож по Францiї', - сказав Уелкер. 'Вiн стверджував, що у французькiй мовi " п'ять голосних: a, e, i, o, u; всi вони вимовляються як "ong".
  
  'В цьому " частка правди,' погодився Джеффрi.
  
  'Дурниця,' наполягала Патрицiя. - " ще "так", "уф" i "аргх".
  
  "А ще " всi голоснi i приголоснi, якi, як слухнянi маленькi дiти, видно, але не чути,' додав Джеффрi.
  
  'Менi говорили,' сказав Уелкер, 'що для людей, якi не " носiями мови, англiйська - це не прогулянка в парку'.
  
  'Чи вистачить цього персифляжа", - сказала Патрiцiя. 'Давайте пiдготу"мося. Я думаю, якщо ми правильно чита"мо газету, наше перше запланований час - сьогоднi ввечерi, в десять п'ятнадцять'.
  
  'Гаразд, давайте приступимо до справи,' сказав Джеффрi. 'У нас тут тридцять метрiв антенного дроти, i чим бiльше ми зможемо протягнути, тим, мабуть, краще.
  
  'I якщо ми припустимо, що трансляцiя йде зi сходу,' сказав Уелкер, ' тодi ми, мабуть, прагнемо, щоб антена була спрямована з пiвночi на пiвдень так, щоб вона була перпендикулярна вхiдного сигналу. Принаймнi, я думаю, що це правильно.'
  
  'Поняття не маю,' сказав Джеффрi. - Я подивлюся, що написано в книзi.
  
  Книга, схоже, не дбала про орi"нтацiю антени, якщо вона мала довжину хвилi не менше чвертi довжини хвилi, а тридцяти метрiв проводу, як запевнив Джеффрi продавець в магазинi, було бiльш нiж достатньо.
  
  'Добре,' сказав Велькер, - давайте пiднiмемося на дах, прикрiпимо одну щоглу до димоходу i оглянемося, щоб подивитися, до чого в тридцяти метрах звiдси можна прикрiпити iншу щоглу'.
  
  'Людина дiї,' сказав Джеффрi. 'Давайте дiйсно зробимо це. 'Вiн озирнувся. 'Iнструменти! У нас повиннi бути iнструменти!
  
  'Я вважаю, Гаррет привiз з собою набiр iнструментiв, коли приїхав", - сказала Патрiцiя.
  
  'Ага! - Вигукнув Джеффрi. 'Коли вiн тут з'явився?
  
  'Пару годин тому.
  
  'З iншими нашими речами?
  
  'За словами Гаррета, рiзноманiтнi коробки i тарiлчастi ящики повиннi бути доставленi з хвилини на хвилину на якому-небудь маленькому мiстi.
  
  'О боже,' сказав Джеффрi. - Будемо сподiватися, що це дiйсно маленький вантажiвка, iнакше нам, можливо, доведеться шукати квартиру побiльше. Грунтуючись на минулому досвiдi, Гаррет, схоже, вважа", що про людину судять по його обременениям. Де вiн?'
  
  'Ймовiрно, в коморi, розклада" коробки, якi вiн привiз з собою. Схоже, там всяке домашн" начиння рiзного роду - каструлi i сковорiдки, лопаточки, довгi виделки тощо.
  
  'Я сподiваюся, Марi не пiде з-за вторгнення у її володiння", - прокоментував Джеффрi.
  
  'Нi, я думаю, це в основному для кухнi, а Марi займа"ться кухнею тiльки як велику ласку нам. Про...
  
  "Що?"
  
  'Я забула. Гаррет привiз з собою молоду покоївку з Англiї. В основному в якостi покоївки для мене, оскiльки я ледi. Звуть, е-е, Фiломена, але з якоїсь причини ми повиннi називати її Теммi.'
  
  'Ми так i зробимо,' погодився Джеффрi. 'Наскiльки молодий?
  
  'Де-то мiж вiсiмнадцятьма i двадцятьма, я б сказав. Я її не питав.
  
  'Значить, ми не похищаем дiтей з колиски. Що сталося з тво"ю дiвчиною в Лондонi- Приятель?
  
  'За словами Гаррета, вона передумала приїжджати. Вона вирiшила, що їй "не подоба"ться їздити в чужi краї", тому повернулася в прислугу вашого брата, звiдки, як ви пам'ята"те, i прийшла.'
  
  'Ах!'
  
  'Гаррет також знайшов нам кухаря тут, у Парижi. Гаррет каже, що вона скоро приїде. Нам її дуже рекомендували. Її звати мадам Варя.
  
  'Вiн був зайнятий. Ця дама росiйська?
  
  'Нi, француженка. За словами Гаррета, насправдi її звати Барбара, але їй бiльше подоба"ться, як звучить Варя.
  
  'Ну,' сказав Джеффрi, ' якщо ти не можеш обрати собi iм'я, то що ти можеш вибрати? Вiдомо, що я використовую кiлька iмен, iнодi все вiдразу. Вiн сумно похитав головою. 'Отже,' сказав вiн, 'нi пельменiв, нi борщу, нi щей'.
  
  'Можливо, вона зна", як це приготувати,' припустила Патрицiя. 'Крiм того, " кулiнарнi книги.
  
  'Iнструменти! - Сказав Велькер.
  
  О, так. Джеффрi зник за дверима i з'явився хвилину. 'Гаррет зараз пiдiйде,' сказав вiн. 'Вiн вважа", що менi не можна дозволяти тримати в руках молоток, не кажучи вже про викрутку, тому вiн йде зi мною, щоб допомогти.
  
  Гаррет з'явився через хвилину в своїй джентльменською унiформi, прикритої великим фартухом, несучи пiд пахвою коробку з-пiд взуття, повну iнструментiв, якi, на його думку, могли їм знадобитися, а в iншiй тримаючи наплiчнi ременi вiд чотирьох не дуже великих коричневих брезентових сумок.
  
  Джеффрi з пiдозрою втупився на полотнянi пакети, коли Гаррет поставив їх на стiл. 'Менi зда"ться, я вже бачив дуже схожi сумки ранiше", - сказав вiн.
  
  'Вони дуже схожi на тi, з якими ми жили в окопах,' пiдтвердив Гаррет, - тiльки, як i слiд було очiкувати, модернiзованi i вдосконаленi. Зрештою, минуло двадцять рокiв'.
  
  'Протигази!
  
  'Дiйсно. Їх видавали, коли я йшов, тому я захопив їх з собою.
  
  'Видано? - запитав я.
  
  'Для всiх", - сказав йому Гаррет. 'Один розмiр пiдходить всiм, як i ранiше, за винятком того, що тепер " милi штучки для малюкiв'.
  
  'Вони трохи зайвi", - сказав йому Джеффрi. 'Французи вже роздали маски всiм без винятку. Нашi в шафi в передпокої'.
  
  'Так,' сказав Гаррет, випростуючись i стаючи по стiйцi "струнко", - але це британцi!
  
  'Ну, звичайно,' сказав Джеффрi, ' як нерозумно з мого боку.
  
  'Як безглуздо з твого боку,' погодилася Патрицiя, мило посмiхаючись.
  
  - Що ж, приступимо до лазiння по даху i складаннi антен, - сказав Джеффрi, ретельно вимовляючи а i е окремо.
  
  'Не питай,' сказала Патрiцiя у вiдповiдь на запитливий погляд Гаррета.
  
  'Запевняю вас, мiледi, я i не збирався цього робити,' сказав їй Гаррет.
  
  Вчотирьох вони пiднялися на дах третього поверху i взялися за роботу. Одну щоглу швидко прикрiпили до димаря їх будiвлi, а з невеликим насилу пiднявшись на iншу, прикрiпили до цегляної стiни заввишки до пояса, окаймлявшей сусiдню будiвлю. Рiзнi дроти були швидко при"днанi, i пiдвiдний провiд почав повiвати з краю i повис у вiтальнi Сабоев.
  
  Ще через десять хвилин прикручування болтiв i заклеювання скотчем вони спустилися вниз, щоб розпакувати радiоприймач i дати Джеффрi час повозитися з ним i змусити його працювати.
  
  За кiлька хвилин до четвертої пополуднi мадам Варя, невисока, повна, зухвалого вигляду жiнка, до мозку кiсток французька куховарка, вiд ретельно заколотих тому сивочолих каштанового волосся до практичних туфлi на низькому каблуцi з високими гудзиками, з'явилася в дверях з двома валiзами, трьома коробками i наволочкою, набитою пожитками i обладнанням. Гаррет представив її новим роботодавцям, лорду Джеффрi i ледi Сабой. На неї це, здавалося, не справило враження. Гаррет вiдвiв її в кiмнату за кухнею i запитав, чи не потрiбно їй чого-небудь. 'Все буде влаштовано", - сказала вона йому. Незабаром вона знову з'явилася на кухнi i почала розставляти все по сво"му смаку, або, як вона висловилася, de la bonne manière.
  
  Через годину пiсля її приїзду в заднiй дверi почали з'являтися хлопчики-офiцiанти з необхiдними припасами, без яких не могла обiйтися жодна кухня. Коли Джеффрi пiшов дiзнатися, як оплатити цi припаси, мадам Варя, пирхнувши, повiдомила йому, що торговцi отримають оплату в кiнцi мiсяця, як зазвичай. Джеффрi ретирувався.
  
  У шiсть мадам Варя з'явилась в дверях вiтальнi, щоб повiдомити їм, що обiд буде подано рiвно о восьмiй. 'Це буде простий вечерю", - сказала вона. 'У мене нема" часу як слiд пiдготуватися. Але цього буде достатньо.
  
  Вечерi, що складався з м'ясних, сирних млинчикiв з молодим горошком, свiжого овочевого салату, pommes frites у супроводi пляшки Mouton Cadet i сирного пiдноса на десерт, дiйсно вистачило. Мадам Варя з'явилась в дверях кухнi, щоб вибачитися за убогий вечерю i запевнити їх, що у неї вийде краще, коли вона влашту"ться. Джеффрi запевнив її, що вони цiлком задоволенi її першою спробою. Вона шмигнула носом i повернулася на кухню.
  
  'Я ситий по горло, - сказав Джеффрi, коли вони поверталися у вiтальню, щоб випити пiсляобiднiй кави.
  
  'Я i не знала, що ти коли-небудь бува"ш повної,' сказала Патрiцiя.
  
  О, так", - сказав вiн їй. 'В далекому 28-му роцi я брав участь у фiналi plete field. Зайняв друге мiсце'.
  
  Ти був одним з найбiльш повних, ' сказала вона, посмiхаючись.
  
  'Так i було,' погодився вiн.
  
  Велькер обережно поставив чашку з кавою на столик поруч зi своїм стiльцем i сiл. Вiн похитав головою. 'У вас двох коли-небудь бува" серйозно? вiн запитав.
  
  Джеффрi повернувся до нього. 'Озирнись навколо, - сказав вiн. 'Виглянь у вiкно. Послухай новини. Я думаю, що тут досить серйозностi, щоб ходити навколо, чи не так?
  
  Патрицiя поплескала чоловiка по плечу. 'Не звертай на нього уваги', - сказала вона Уэлкеру. 'Вiн був би таким же дурнем, якби свiт не розвалювався на шматки'.
  
  Джеффрi зiтхнув. 'Я б так i зробив,' зiзнався вiн. 'Але це тому, що, на мiй погляд, свiт майже завжди розвалю"ться на частини. Просто на даний момент осколки стали бiльше i важче.'
  
  'Зда"ться, свiт дiйсно розвалю"ться в бiльшiй кiлькостi напрямкiв, нiж зазвичай", - погодився Велькер. 'I осколки мають бiльш дивну форму'.
  
  'Менi це подоба"ться,' сказала Патрiцiя. 'Бiльш дивної форми.
  
  'Як просуваються вашi пошуки зниклих людей? Джеффрi запитав Уэлкера.
  
  - Американський тимчасовий повiрений у справах у Берлiнi або хтось iз його спiвробiтникiв по iменi Харпер каже, що їх нiде нема" i дво" з них, можливо, знаходяться в концентрацiйних таборах. Вiн перевiря" далi. Якщо це так, можливо, вдасться викупити їхню частку.'
  
  'Ах, сила всемогутньою рейхсмарки,' сказав Джеффрi. Вiн пiдiйшов до столика бiля вiкна, на якому тепер стояв їхнiй чудовий новий короткохвильовий радiоприймач, багатий достатньою кiлькiстю ручок i циферблатiв, щоб задовольнити найвибагливiшого любителя. З задньої сторони телевiзора два дроти виходили у вiкно, один до антени, а другий до мiдного стрижня, який вони вбили в землю ззовнi, оскiльки в квартирi не було вiдповiдного радiатора.
  
  Вiн сiв перед телевiзором, пiдключив маленький динамiк до гнiзда пiд ручками i включив телевiзор. Вiн негайно почав кричати на неразборчивом мовою космосу. Вiн зменшив гучнiсть i почав навмання крутити ручки. 'Двадцять хвилин', - сказав вiн. 'Тодi ми почу"мо щось на тiй частотi, яку ми припуска"мо, в той час, яке, на нашу думку, " часом, або нi.
  
  'Ти хочеш сказати, що у тебе " двадцять хвилин, щоб розiбратися, як працювати з цi"ю штукою", - сказав Уелкер, пiдходячи, щоб сiсти поруч з ним i подивитися на телевiзор. 'Тодi, навiть якщо ви це зробите, ми можемо що-небудь почути, а можемо i не почути.
  
  Не бiйся", - сказав йому Джеффрi. 'Я впораюся з цим. Я вмiю їздити верхи, чи не так? Це, безумовно, менш складно i бiльш щадяще'.
  
  'Мiй чоловiк - майстер безглуздих аналогiй,' сказала Патрiцiя, пiдходячи i стаючи позаду чоловiкiв. 'I, о, так багато всього iншого.
  
  'Може, i не майстер,' сказав Джеффрi, посмiхаючись їй, ' але я можу претендувати на певний успiх у сво"му маленькому справi. Люблю каштани.
  
  'Звичайно' погодилася Патрицiя, ' як каштани.
  
  У мiру наближення часу Джеффрi налаштував приймач на очiкувану частоту i крутив ручку шумозаглушення, поки динамiк не став зовсiм тихим, i чекав. I чекав. Вiн злегка посмикав ручку налаштування i ... це був сигнал? Вiн посмикав її ще трохи. Патрiсiя i Уелкер сидiли поруч з ним i обидва щосили намагалися не давати йому корисних порад, але це було нелегко.
  
  Раптово пролунав сигнал, звук несучої радiохвилi серед випадкових коливань Всесвiту. Вiн ще трохи посмикав ручку. Пролунав голос! Чи був це той самий голос? Вiн перевiрив настройку частоти: 9480 Кiлогерц прямо в носi - або, можливо, у вусi. Це був сигнал, якого вони чекали.
  
  'Achtung Achtung sender sechzehn ruft an Achtung Achtung
  
  Achtung Achtung sender sechzehn ruft an Achtung Achtung.'
  
  Це тривало кiлька хвилин, а потiм рiвним монотонним голосом:
  
  'Ab jetzt kopieren
  
  neun sieben acht null sieben zwei sieben acht acht neun
  
  sechs neun null ...'
  
  ... i це тривало.
  
  'Нiмець,' сказав Джеффрi.
  
  'Цифри,' сказала Патрiцiя.
  
  'Цифри,' погодився Велькер, ' нiмецькою.
  
  Джеффрi схопив олiвець, коли почалася передача, i дiловито записував цифри, але через хвилину зупинився. 'Нема" сенсу", - сказав вiн. 'Ми не збира"мося зламувати код.
  
  Вони продовжували слухати до тих пiр, поки через дванадцять хвилин голос не замовк на довгий мить, а потiм не вимовив Данке, спокiйної ночi, а ще через хвилину передача вийшла з ефiру.
  
  'Ну,' сказав Джеффрi. 'Що ми можемо з цим зробити? Вiн вимкнув приймач i встав, щоб пересiсти на бiльш зручне крiсло. Решта пiшли за ним, влаштувавшись на протилежних кiнцях дивана навпроти крiсла Джеффрi.
  
  'Кави? - Запропонувала Патрицiя i потягнулася, щоб зателефонувати у маленький дзвiночок на столi.
  
  З'явилася зухвала молода дiвчина в широкому фартусi i мафiозну хустцi, як нiби вона чекала за дверима, коли її покличуть. "Так, ваша свiтлiсть?
  
  'А!' вигукнула Патрицiя. - Ви, мабуть, Теммi.
  
  "Так, мем'.
  
  'Я ледi Патрицiя, а це мiй чоловiк, лорд Джеффрi. А цей джентльмен - Джейкоб Уелкер, друг сiм'ї.
  
  'Так, мiледi.
  
  'У тебе був час облаштуватися? Все в порядку? Тобi подоба"ться твоя кiмната?
  
  'Воно цiлком пiдходить, мiледi. Дякую вас.
  
  'Гаррет сказав тобi, в чому полягають твої обов'язки? - Запитала Патрицiя.
  
  'Вiн сказав, що я повинен робити все, що накажуть ваша свiтлiсть i Його свiтлiсть, i мене не будуть пороти", - ось що 'вiн сказав'.
  
  'Правда? Джеффрi намагався виглядати трохи здивованим. 'I ти все одно зайняв цей пост?
  
  "Мене попередили, ваша свiтлiсть, що у мiстера Гаррета сво"рiдне почуття гумору, i я повинен був iгнорувати те, що вiн говорив. Принаймнi, про подiбнi речi.
  
  'Хороший рада,' визнав Джеффрi. 'Менi слiд навчитися слiдувати йому самому.
  
  'Прошу вибачення, ваша свiтлiсть, мене попереджали про те, що у вас до того ж сво"рiдне почуття гумору.
  
  'Невже?
  
  'Дiйсно,' погодилася Патрицiя.
  
  'Ну що ж, я вважаю. I ти теж повинна iгнорувати те, що я кажу? ' запитав вiн Теммi.
  
  'О нi, ваша свiтлiсть,' вiдповiла Теммi, злегка шокована цi"ю думкою. 'Вони нiколи не говорили менi нiчого подiбного.
  
  'Що ж, принаймнi, я радий цьому.
  
  'Рада бачити тебе з нами, Теммi. Сподiваюся, тобi тут добре, - ' сказала Патрiцiя. "I вам не обов'язково називати мене "ваша свiтлiсть" - досить буде "мем".
  
  "Так, мем,' сказала Теммi з натяком на реверанс. 'Дуже добре, мем.
  
  "Не могли б ви, будь ласка, принести нам кавник, - попросила її Патрицiя, - а також чашки i рiзнi засоби, якi додаються до кофейнику'.
  
  "Так, мем,' вiдповiла Теммi.
  
  'I вже пiзно. Пiсля того, як принесеш кави, можеш йти спати. Прибирання почека" до ранку.
  
  'Дуже добре, мем,' сказала Теммi, зробила реверанс i вийшла з кiмнати.
  
  'Ну,' сказав Джеффрi, злегка схиливши голову набiк i дивлячись через стiл на свою дружину i Уэлкера, ' що ми дiзналися?
  
  'Що у вашого камердинера дивне почуття гумору? - Припустив Велькер.
  
  'Ти поняття не ма"ш,' сказав Джеффрi, ' але я думав про недавнiй промовi в свiт короткохвильового зв'язку.
  
  'Нiмецький,' сказала Патрiцiя. 'Цифри на нiмецькому.
  
  'Хiба ви не говорили, що людина, у якого ви, е-е, придбали список, був росiянином? - Запитав її Велькер.
  
  Вона кивнула. 'Так. Полковник Мiнскi. Бiлий росiянин.
  
  'Тодi чому вiн отриму" зашифрованi повiдомлення нiмецькою?
  
  'Давайте розглянемо можливостi", - сказав Джеффрi. 'По-перше, ми помилилися, i трансляцiя була не для нього'.
  
  'Це одне", - погодився Велькер. 'Але якщо у нього були вказанi це час i ця частота, i цi нiмецькi номери - те, що сталося ...'
  
  'Ну,' сказав Джеффрi, - можливо, час було не те. Можливо, замiсть мiсцевого часу малося на увазi середнiй час за Гринвiчем. Зрештою, Англiя - центр всесвiту.
  
  'Бiльшiсть вiйськово-морських сил використовують Грiнвiч, чи не так? - Запитала Патрицiя.
  
  'Вiйськово-морськi сили, армiї, навiть деякi компанiї. Якщо у вас широкомасштабнi операцiї, ви хочете бути впевненi, що, коли ви говорите "три години", всi розумiють однi i тi ж "три години".
  
  'Так що, можливо, це було зовсiм не через нього.
  
  'Я не великий шанувальник збiгiв", - сказав Уелкер. 'Давайте припустимо, що це було для нього. Про що це нам говорить?'
  
  'Вiн отриму" зашифроване повiдомлення нiмецькою,' сказала Патрiцiя.
  
  'Так. Але чому нiмець? Вiн росiянин, чи не так?
  
  'Може бути, росiйськi посилають свої повiдомлення з цифровим кодом на нiмецькому, щоб все заплутати.
  
  'Якщо вiн бiлий росiянин, то вiн отриму" повiдомлення вiд якоїсь групи росiйських емiгрантiв, майже напевно не з Росiї. Кого вони намагаються збити з пантелику? Нi, я думаю, вони надiслали лист по-росiйськи або, може бути, по-французьки - менi говорили, що дворяни бiльше говорили по-французьки, нiж по-росiйськи, - сказав Джеффрi.
  
  Велькер вiдкинувся назад i посмiхнувся. 'Те, що ми ма"мо тут, - сказав вiн, - це росiянин, який якимось чином став нiмецьким агентом'.
  
  'Ну, вiн виразно росiянин за походженням", - сказала Патрiцiя. 'Але це не заважа" йому - як це назива"ться? - вивертати пальто, чи не так?'
  
  'Ну, тепер, коли ми зна"мо, що ми збира"мося з цим робити? Запитав Велькер.
  
  'Це, - сказав Джеффрi, - вимага" деякого обмiрковування.
  ДВАДЦЯТЬ ОДИН
  
  Sans la liberté de blâmer,
  
  il n'est point d éloge flatteur
  
  [Без свободи критикувати,
  
  нема" щирої похвали]
  
  Девiз "Фiгаро "
  
  Париж, понедiлок, 2 жовтня 1939 р.
  
  П.атрисия прибула в "Трианонс" в 2.30 пополуднi у вiвторок i зайняла сво" улюблене мiсце; маленький столик навпроти набагато бiльшого столу, за яким Джеймс Джойс вершив суд двома десятилiттями ранiше i, як говорили, написав бiльшу частину "Улiсса" чи, принаймнi, вiдредагував його, або, можливо, обговорив з перекладачем, або уклав видавничий контракт, або багато говорив про цьому безлiчi людей, або щось в цьому родi. Це була невелика святиня для бiльш iнтелектуальних туристiв. Патрiсiя бачила, як люди заходили i фотографували стiл, або поплескували по столу, або примiряли стiльцi за розмiром; а одного разу вона спостерiгала, як один чоловiк довго сперечався зi столом, перш нiж пiти назад в нiч.
  
  Вона була одягнена в чорний зшитий на замовлення пiджак i плiсировану спiдницю довжиною до щиколоток з бiлою манишкою, чорнi туфлi на середньому каблуцi, темно-сiрi панчохи i чорний облягаючий капелюх. Це не стiльки бентежило чоловiкiв, скiльки робило її майже невидимою для них, чого в даний момент їй хотiлося. Вона давно вирiшила, що чоловiки або знаходять жiнку сексуально цiкавою, або фактично невидимою. Вона зауважила, що всi жiнки старше п'ятдесяти, як правило, невидимi для чоловiкiв, якщо тiльки вони не стоять прямо перед чоловiком i що не говорять. Iнодi навiть тодi.
  
  Офiцiант з'явився майже митт"во, i вiн довго дивився на неї, перш нiж поворухнути пальцем перед своїм носом. 'Я пам'ятаю', - сказав вiн. 'Ти приходила сюди - що? - три роки тому.'
  
  Вона розсмiялася. 'Всього два роки. При"мно повернутися.
  
  'Так,' сказав вiн. 'Мадам, а, Патрiс?
  
  'Досить близько,' сказала вона йому. Вона попросила келих того, що Джеффрi називав "домашнiм пустощами", досить при"много бiлого вина, i сiла читати свiй номер Le Figaro, поки не прийшла Мелiса.
  
  Було три хвилини четвертого, коли Мелiса штовхнула дверi i, похитуючись, пiдiйшла до столика Патрицiї. Вона виглядала такою, якою Патрицiя її пам'ятала: висока, елегантна, аристократична, на неймовiрно високих пiдборах, у неймовiрно оборчатой блузцi i червоної вовняної, вражаюче обтягу" короткiй спiдницi, з-за якої пройти будь-яку вiдстань було б непросто. Вона виглядала одночасно бажаною i неприступною. Саме до такої жiнцi мiг би прагнути король, якщо б вiн був дуже, дуже добрим королем.
  
  Вона швидко поцiлувала Патрицiю в обидвi щоки. 'Ти нiтрохи не змiнилася,' сказала вона Патрицiї пiсля того, як з хвилину задумливо розглядала її.
  
  'Минуло всього два роки,' сказала Патрiцiя.
  
  'Люди можуть жахливо змiнитися за два роки", - сказала Мелiса. 'Я рада, що ти не один з них'. Вона сiла i помахала офiцiантовi. Вiн з'явився як за помахом чарiвної палички, i вона замовила пастiс i вiдкинулася на спинку стiльця.
  
  'Ви все ще працю"те на уряд? - Запитала Патрицiя. 'В агентствi, у якого нема" назви?
  
  Мелiса засмiялася. 'Так', - сказала вона. 'Я все ще перебуваю в органiзацiї, якої не iсну". Хоча тепер ми дали йому назву - ми назива"мо себе вiддiлом W. В основному тiльки мiж собою, але корисно мати якусь назву для нашої маленької групи, коли того вимага" випадок.'
  
  'W?'
  
  'Так. Лист, який мало що значить французькою, але може стати в нагодi на рiзних iноземних мовах. Вона знизала плечима. 'Це наша маленька жарт. I вирiшувати, яким саме вiддiлом ми займа"мося, - це ще одна частина жарту.'
  
  'У вас, у вашому, е-е, вiддiлi, все ще тi ж iнтереси i тi ж методи?
  
  'Так. Можливо, навiть бiльше, враховуючи складнiсть нашого нинiшнього оточення. I, звичайно, вiйна. Хоча моя робота трохи змiнилася, i я бiльше не присвячую сво" тiло служiнню своїй країнi. Принаймнi, не часто.'
  
  Патрицiя оцiнююче оглянула її. 'Так, - сказала вона, - я бачу, як зiпсувалася твоя зовнiшнiсть. Ну, не бiльше дев'яноста п'яти чоловiкiв зi ста захочуть затягнути тебе у лiжко. А четверо з решти п'яти - дивнi.'
  
  'Це мило з твого боку сказати", - сказала їй Мелiса, злегка похитуючи тiлом, щоб пiдкреслити те-то i те-то. 'Це що, тепер в англiйськiй " такий термiн - "квiр"?'
  
  'Це термiн у спiвтовариствi", - сказала Патрiцiя. "Так називають себе люди, якi займаються мистецтвом. Це i "гей".'
  
  'Цiкаво,' сказала Мелiса. - Нескiнченну рiзноманiтнiсть сексуального досвiду та переваг, яке практику"мо ми, люди. Ризикну припустити, що у свиней їх i близько не так багато.
  
  Патрицiя розсмiялася. 'Думаю, ви ма"те рацiю", - сказала вона. 'Але як ми можемо бути впевненi? Це може бути просто вiдсутнiсть можливостi. Можливо, кабана б ще бiльше порушила його свиня, будь вона в неглiже.'
  
  'Можливо, i так,' погодилася Мелiса. 'Хоча я знаходжу цей образ дивно тривожним. Але ми забрели досить далеко. У мене i так достатньо проблем з розумiнням сексуальних уподобань чоловiкiв.
  
  'I чому вони бiльше не знаходять тебе привабливою?
  
  'В даному випадку важливий не питання сексуальної привабливостi, а питання передбачуваної невинностi. Наша мета поляга" в тому, щоб чоловiки, з якими ми ма"мо справу, мимоволi обмiнювалися iнформацi"ю заради, е-е, дружнього спiлкування та сексуального задоволення. Звичайно, їх можна просто спокусити спокусити бiльшiсть чоловiкiв жахливо легко, але їх захист ще нижче, якщо вони вiрять, що спокушають вас.
  
  Патрицiя обдумала це. 'Так, це правда,' погодилася вона.
  
  Вони мовчки сьорбали свої напої i деякий час розглядали один одного. Потiм Патрицiя запитала: "А що щодо вiйни? Як це на тебе вплива"?'
  
  Мелiса похитала головою, а потiм похитала нею знову, наче намагаючись струсити з себе щось непри"мне, що прилипло до неї. 'Тi, хто знаходиться у вiдповiдних урядових вiдомствах, кажуть, що ми вичiку"мо, що бошi не можуть вторгнутися, що Лiнiя Мажино вiдкине їх назад, якщо вони спробують; що, коли настане вiдповiдний момент, ми скрушимо їх, вышвырнем з Польщi, i вiйна буде закiнчена'.
  
  Що ти про це дума"ш?
  
  'Цього не станеться. Вони демонструють хоробрiсть, але у них нема" смаку до битв. Мiй народ готу"ться до гiршого.
  
  'Найгiрше?
  
  'Довга, затяжна вiйна з можливiстю програти до тих пiр, поки Британiя не прийде нам на допомогу, чого, звичайно, ми б не хотiли'.
  
  'I що ти це робиш? Як ти готу"шся?
  
  'Ми вчимося, ми збира"мо iнформацiю, ми распространяемся, ми налагоджу"мо кориснi контакти. Я, як ви можете помiтити, виховую вас'.
  
  'Так i ",' погодилася Патрицiя. "А я тебе.
  
  Мелiса знизала плечима. 'Ми робимо все можливе, щоб не вiдставати вiд подiй, щоб вони не наздогнали нас i ми не потонули.
  
  'Не кажи так весело,' сказала їй Патрицiя.
  
  Мелiса знизала плечима. "А я так намагаюся бути похмурою, - сказала вона, - не дивлячись на щасливi часи, в якi ми живемо.
  
  Патрицiя опустила очi i виявила, що її келих порожнiй. 'Я б не вiдмовилася освiжитися, - сказала вона. 'I, я думаю, просто перекусити.
  
  'Мабуть, тiстечко,' погодилася Мелiса, озираючись у пошуках офiцiанта. Вона пiдняла руку, i через кiлька секунд вiн уже був бiля столу з чека" виглядом.
  
  'Ще одне "що-би-там-нi-було для мого друга,' сказала вона йому, - i що в тебе сьогоднi з випiчки?
  
  'Все настiльки чудово, що важко визначитися", - сказав вiн. 'Я принесу пiднос", - i вiн пiдстрибом пiшов.
  
  Патрiсiя подивилася йому вслiд, а потiм повернулася до Мелiсi. 'Вашi люди все ще пов'язанi з спiльнотою бiженцiв?' запитала вона.
  
  О, так", - сказала їй Мелiса. 'Серед кашi зневiрених, переляканих i збитих з пантелику, якi прибували в останнiй раз - що? - чотири роки - це випадковi родзинки розбрату: шпигуни, диверсанти, вбивцi, агенти-провокатори, поряд з злочинцями всiх мастей. Ми намага"мося, наскiльки це можливо, сортувати їх. Слiдкуйте за по-справжньому небезпечними. '
  
  "Ви не можете просто депортувати їх? Або помiстити в один з цих жахливих таборiв для iнтернованих?
  
  'Полiцiя може це зробити, якщо їм вдасться знайти мiсце для їх депортацiї або примiщення в одному з таборiв. Але ми, французи, нiмцi; наша полiцiя не заарешту" кого-небудь тiльки тому, що вiн не згоден з урядом або " членом неблаговолящей полiтичної партiї, соцiальної групи або релiгiї. Принаймнi, не як звичайна справа, i то тiльки з того, що зда"ться їм вагомою причиною. Тут пану" найогиднiше протягом антисемiтизму, але воно ще не торкнулося уряд до такої мiри, щоб влаштовувати на них облави. Ми пам'ята"мо Дрейфуса. I крiм того, ми з W не належимо нi до полiцiї, нi навiть до та"мної полiцiї. Ми шука"мо iнформацiю такого роду, яку не можна отримати бiльш прямими методами. Ми витонченi, ми хитрi, або нам так подоба"ться думати. Ми використову"мо грошi, секс i рiзнi вiдволiкаючi фактори, щоб дiзнатися те, що потрiбно знати.'
  
  'А потiм ви переда"те їх полiцiї?
  
  'Якщо ми визна"мо їх особливо небезпечними, можливо. Зазвичай нема". Вони бiльш кориснi для нас, якщо їх залишити на волi.
  
  'Так, я розумiю,' сказала Патрiцiя.
  
  Мелiса на мить втупилася в стелю, а потiм перевела погляд на Патрицiю. 'I потiм, звичайно, " дiти. Я ще не згадала про дiтей.
  
  'Дiти? - перепитав я.
  
  Мелiса кивнула. 'Дiти. Протягом останнього року, можливо, трохи довше, ми дiяли як, е-е, перевалочний пункт для сотень, а тепер i тисяч дiтей.
  
  'Якого роду дiти? - Запитала Патрицiя, злегка схиливши голову набiк, як вона робила, коли знаходила тему особливо цiкавою.
  
  'Дiти-бiженцi, в основному "врейськi, але " i iншi. В основному з Нiмеччини та Австрiї. У них нема" документiв, тому їх, повинно бути, вивезли контрабандою'.
  
  'I вони приїдуть без батькiв?
  
  'Їхнi батьки не можуть вийти. Є тi, хто пiдморгне проходять дiтям - з належної поваги, - але не наважиться пропустити дорослих. Дiти довiренi нашої турботи, iнодi з достатньою кiлькiстю грошей, щоб утримувати їх, часто - як правило - без них.'
  
  'I що тодi?
  
  'Якщо у них " родичi за кордоном, ми намага"мося їм возз'"днатися з родичами. Якщо нема", ми намага"мося знайти для них пiдходящу приймаючу сiм'ю. Ми робимо все можливе, щоб не розлучати братiв або сестер, але iнодi це бува" важко.'
  
  'Як ви вивозите їх з Нiмеччини? - запитав я.
  
  'До минулого мiсяця межа була прозорою i могла бути вiдкрита в мiсцях з належним використанням грошей. Тепер, коли йде вiйна, ми їдемо через нейтральнi країни, Бельгiю, Iталiю, Швейцарiю'.
  
  Патрицiя похитала головою. 'Що за країну вони там створили, де батьки добровiльно вiдправляють своїх дiтей за кордон зi страху перед тим, що з ними може трапитися, якщо вони залишаться? Про що вони думають?
  
  Офiцiант повернувся зi свiжим келихом вина i великим пiдносом з випiчкою, i з хвилину вони слухали, як вiн з любов'ю опису" переваги кожної з них. Патрiсiя пiддалася спокусi скуштувати тарт Трiанон, а Мелiса, трохи покружлявшись, зупинила свiй вибiр на маленькiй тарiлочцi з мадлен. - Вiдмiнний вибiр, мадам, ' сказав вiн i, поставивши вибранi кондитерськi вироби на стiл, поспiшив геть.
  
  'У мене таке вiдчуття, що вiн сказав би, що б ми не вибрали", - сказала Патрiцiя.
  
  'I,' додала Мелiса, 'вiн був би правий".
  
  'Вiрно,' погодилася Патрицiя. Вона помовчала, а потiм продовжила: "Я хочу попросити тебе про послугу.
  
  'Так? Неважливо. Ми обмiню"мося послугами, нi?
  
  Патрiсiя порилася в сумочцi в пошуках складеної папери i нарештi витягла її. На нiй були iмена, отриманi в результатi тертя олiвця:
  
  Федiр Брекенский
  
  Олександр Метенов
  
  Девiд Паровски
  
  Мiнтон Кэддон
  
  Вона простягнула його Мелiсi. "Не могли б ви подивитися, чи " хто-небудь з цих людей у ваших рiзних файлах? I якщо так, то чим вони займаються?
  
  'Звичайно, я простежу за цим,' сказала Мелiса, беручи газету i заглядаючи в неї. Вона секунду дивилася на нього i сказала: "Боже мiй...'
  
  'Що? Що це?
  
  'Я думаю - почекай хвилинку, менi потрiбно зателефонувати. 'Мелiса встала i, похитуючись, попрямував до телефону-автомату бiля входу, залишивши Патрицiю гадати, що ж саме вона побачила, що викликало таку реакцiю. Очевидно, це було одне з iмен. Лiдер комунiстичної клiтинки? Один з її колег-агентiв? Старий коханець? Секретний псевдонiм Троцького? Вона чекала.
  
  Мелiса повернулася, сiла i разгладила клаптик паперу на столi перед собою, поплескуючи по нього, нiби боялася, що вiн може зiскочити зi столу i втекти. Звiдки у вас цей список? ' рiзко запитала вона. 'I, що, можливо, бiльш важливо, коли ви його отримали?
  
  'Значить, вони дiйсно щось значать для тебе.
  
  'Менi здалося, що одне з iмен менi знайоме - i я виявився правий. Тро" з них - росiйськi емiгранти. Четвертого ми дiзна"мося, але про нього нiчого не зна"мо - це не його справжн" iм'я.
  
  - Бiлi росiяни? - перепитав я.
  
  'Нема". Люди, що бiжать вiд радянського режиму за своїм власним причин. Колишнi комунiсти. Або, знову ж, можливо, вони подвiйнi агенти, вбудованi сюди НКВС. Ми не впевненi.
  
  'Цiкаво,' сказала Патрiцiя.
  
  Мелiса поклала руки на колiна й пильно подивилася через стiл на Патрицiю. 'Де i коли ви отримали список?
  
  'Я взяв це з чийогось письмового столу близько тижня тому. Я подумав, що це може бути цiкаво.
  
  'Можливо, навiть цiкавiше, нiж ти думав. Дво" з них мертвi.
  
  Патрицiя пiдняла брови. 'Правда? Я не знала.
  
  "Звичайно, нi. Але що ти знав?
  
  'Нiчого особливого. Я бачив на чи"мусь столi блокнот з якимись цифрами i списком iмен. Менi стало цiкаво.
  
  'Якого роду цифри? - запитав я.
  
  'Ми дума"мо, що це короткохвильовi частоти. У чоловiка був короткохвильовий радiоприймач.
  
  - "Ми"?
  
  'Ми з моїм чоловiком.
  
  'Ах, звичайно. Лорд Джеффрi. Та як же так? ... Нi, це може почекати.
  
  'Чому цi iмена такi цiкавi? - запитав я.
  
  'Три днi тому?
  
  'Так. Пiзно ввечерi в минулу суботу. Звичайно, я поняття не маю, коли це було написано.
  
  'Ось що робить список i вiд кого ви його отримали таким цiкавим", - сказала Мелiса. Олександр Метенов був памфлетистом, майже щомiсяця выпускавшим непристойнi антисталiнськi брошури. Нещодавно вiн додав антинацистськi матерiали. Вiн був убитий позавчора в дев'ять годин вечора. Вiн саме виходив з ресторану "Петрiвка" на вулицi Еколь, де вечеряв iз спiввiтчизниками. Сiрий "Сiтроен" виїхав з паркувального мiсця, i чоловiк на пасажирському сидiннi тричi вистрiлив у Метенова з револьвера, коли машина рушила з мiсця. "Сiтроен" був знайдений кинутим в декiлькох кварталах звiдси. Вiн був вкрадений ранiше тим же ввечерi.'
  
  'Ну, - сказала Патрiцiя, - я не знаю, що й думати.
  
  'Отже, ви розумi"те, чому цей список представля" iнтерес. Iншою жертвою з вашого списку був Мiнтон Кэддон. Вiн з'явився в Парижi кiлька мiсяцiв тому, звiдки ми не зна"мо. Ми пiдозрювали, що вiн мiг бути радянським агентом. Вiн побiжно говорив по-росiйськи, пристойно по-англiйськи i погано по-французьки. Вчора вiн був убитий. Застрелений. У чоловiчому туалетi готелю Сен-Жермен. Вчора. I кiлька днiв тому у вас був список з його iм'ям.'
  
  'А щодо двох iнших?
  
  Мелiса знизала плечима. 'Ми зна"мо про них, але мало. Те, що вони налаштованi антирадянськи, можна припустити з того факту, що вони бiженцi. Мiй шеф збира"ться перевiрити, щоб переконатися, що вони все ще живi.'
  
  'Це, е-е, цiкаво,' сказала Патрiцiя.
  
  'Так. З чийого столу ви взяли список?
  
  Патрицiя ненадовго задумалася. У неї не було причин приховувати, вирiшила вона. 'Його звуть полковник Мiнскi. Iмовiрно, вiн офiцер росiйської бiлої армiї, чи що там вiд неї.
  
  Мелiса виглядала задумливою. 'Пiтер,' сказала вона за мить. 'От i все. Вiн вимовля" це по буквах "Петро" - полковник Петро Iванович Мiнський. Ми його зна"мо. Ми спостерiгали за ним, але, схоже, недостатньо пильно. Що ви про нього зна"те?'
  
  Патрицiя знизала плечима. 'Дуже мало. У нього гарне тiло для людини, якiй, мабуть, пiд п'ятдесят, але вiн поганий коханець. Вiн дуже стара"ться. Вiн наполяга" на тому, щоб все робити так, як, на його думку, вчинив би французький коханець.'
  
  'I йому це вда"ться? - запитав я.
  
  'Хто може сказати? Французькi чоловiки не особливо хорошi коханцi, i вiн теж. Але по-рiзному. Можливо, тому, що французькi чоловiки не намагаються бути французами, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi.
  
  'Чим вiн займа"ться - я маю на увазi, крiм цього?
  
  'Вiн каже, що вiн художник.
  
  'Ми думали, що вiн скупник краденого. Схоже, вiн заробля" на життя продажем рiдкiсних творiв мистецтва, зазвичай з непроверяемым походженням. "Вивезено контрабандою з Нiмеччини" або щось в цьому родi. Це, звичайно, можливо. Тi, хто ряту"ться вiд нацистiв, забирають з собою все, що можуть.'
  
  'I що ти тепер дума"ш?
  
  'Ну, вiн явно не той, ким зда"ться. Але нам, безумовно, потрiбно з'ясувати, що вiн собою явля". Наявнiсть iмен двох чоловiкiв, якi згодом були вбитi, не означа", що вiн убив їх, або навiть що вiн знав, що вони будуть вбитi. Але це не сприятливо.'
  
  'Я думаю, ми можемо пiти далi", - сказала Патрiцiя. "Мiй чоловiк вийшов i взяв короткохвильовий радiоприймач, i ми слухали в той час i на тiй частотi, якi були вказанi на паперi'.
  
  'Що?"
  
  'Вийшов чоловiк i назвав цифри.
  
  'Цифри? - перепитав я.
  
  'Так, ти зна"ш, двадцять шiсть, сiмнадцять, чотири, дев'яносто три... Приблизно так.
  
  'А! Зашифроване повiдомлення.
  
  - Справдi. I ось що цiкаво, вони були на нiмецькому: siebzehn, acht, elf, einundzwanzig i так далi протягом приблизно десяти хвилин.'
  
  Мелiса на хвилину задумалася. 'Нiмець?
  
  'Так'.
  
  'Значить, вони не стали б ... Значить, вiн не росiйський агент?
  
  'Нi, очевидно, вiн якийсь там нiмець.
  
  'Може бути,' роздумувала Мелiса, ' що вiн - нiмецьке рослина серед росiйських емiгрантiв? Нацистський бур'ян серед комунiстичних квiтiв?'
  
  'Як поетично,' сказала Патрiцiя.
  
  'Я стежу за сво"ю музою - Мелiса сказала їй. I, якщо це так ... Тодi, можливо, пакт Молотова-Рiббентропа був не настiльки вражаючi, як ми звикли вiрити. Можливо, гестапо чи СД знищують росiйських агентiв скрiзь, де вони їх знаходять.'
  
  'В СД? -перепитав я.
  
  'Sicherheitsdienst,' сказала їй Мелiса. 'Власна розвiдувальна служба СС.
  
  'Так,' сказала Патрiцiя. Вона здригнулася. 'Не думаю, що повернуся в лiжко цi"ї людини або навiть в його квартиру.
  
  'Ймовiрно, це розумно. Мелiса зiтхнула. 'Ще одна рiч, про яку варто турбуватися. Якщо вiн розгулю" тут, у Францiї, i вбива" людей для нацистiв, нам доведеться взяти його пiд контроль.
  
  'Надiнь рукавички,' сказала Патрiцiя.
  
  О, у нас " люди для цього", - сказала їй Мелiса. 'В залiзних рукавицях'.
  
  Деякий час вони мовчали, а потiм Патрицiя подивилася на годинник. 'До речi' сказала вона. 'З вашого дозволу, тобто, якщо ви не заперечу"те, у мене тут дехто, чоловiк, який зустрiнеться зi мною через кiлька хвилин.
  
  'Я не заперечую. Ти хочеш, щоб я пiшов?
  
  'Нi, навпаки, я б хотiла, щоб ти залишилася. Я б хотiла, щоб вiн познайомився з тобою. Я начебто пообiцяла йому.
  
  'Ти обiцяла йому зустрiтися зi мною? Вiн дуже симпатичний?
  
  'Ну що ж...
  
  'Отже, дуже багатий?
  
  'Сумнiваюся. Вiн письменник.
  
  'А, художник. Молодий Пруст або Анатоль Франс?
  
  'Ну що ж...
  
  'Дiккенс? Дюма?
  
  'Вiн пише детективнi розповiдi.
  
  Настала тиша.
  
  'Вiн американець,' сказала Патрiцiя. 'Наскiльки я розумiю, його романи там досить популярнi.
  
  'Як його звуть? - запитав я.
  
  'Бредфорд Конант. I йому подоба"ться, коли його називають "Бредфорд", а не Бред.
  
  'Чому?'
  
  Патрицiя знизала плечима. 'Чому нi?
  
  'I чому ти хочеш, щоб я з ним познайомилася. Нi, почекай, ти не сказала. Чому ти хочеш, щоб вiн зi мною познайомився?
  
  'Я обiцяв познайомити його зi шпигуном.
  
  Мелiса видала звук, який найкраще можна описати як смiшок. Потiм вона посерйознiшала. 'Сподiваюся, ти йому нiчого про мене не розповiдала?
  
  Я сказав йому називати тебе "Беттi", що це твоя секретна особистiсть. Насправдi я сказав- що ти контррозвiдник - ловець шпигунiв. Я сказав йому, що ви могли б пояснити йому, чому пропада" лист з втратою термiну дiї.'
  
  'Я могла б це зробити,' погодилася вона. 'Але чому?..
  
  'Вiн друг брата Джеффрi. Вiн тут, працю" над наступною книгою.
  
  'Якого роду дослiдження?' запитала вона. 'Вiн намага"ться з'ясувати, чи правда те, що вiн завжди чув про Париж? Я, ймовiрно, не збираюся затягувати його в лiжко.
  
  'Я думаю, що ця iдея налякала б його до чортикiв. Я можу помилятися. Але в будь-якому випадку, я жодним чином не натякав на таке. I, крiм того, тепер, коли ти пережив свiй розквiт...
  
  "Фу!' вигукнула Мелiса. Вона на секунду замовкла. - В цьому щось ". ... Вiн схожий на американця?
  
  "Що ви ма"те на увазi?
  
  'Схожий вiн на американця? Подумав би хто-небудь, проходячи повз нього з вулицi: "Дивiться, он йде американець"?"
  
  Патрицiя на хвилину задумалася. 'Ну, вiн блондин, п'яти рокiв восьми, одяга"ться, принаймнi, коли я його бачила, в слакси, бiлу сорочку, але без краватки, i готовий твiдовий пiджак. Ходить з дуже самовпевненим виглядом, але пiд ним вгаду"ться невпевнений у собi маленький хлопчик. Але вiн доброзичливий, випромiню" щирiсть i почне розповiдати про себе протягом перших п'яти хвилин пiсля знайомства з ним. Так, я думаю, будь-який француз швидко прийшов би до висновку, що вiн американець. Звичайно, не британець.'
  
  'Ах!' сказала Мелiса. 'Я можу виростити його. Можливо, вiн стане менi в нагодi.
  
  'О боже,' сказала Патрiцiя.
  
  Мелiса розсмiялася. 'Нiчого небезпечного або навiть особливо збудливого. Але все ж... ' Вона сьорбнула з келиха.
  
  Через Десять хвилин у дверi увiйшов Бредфорд Конант, озирнувся в пошуках Патрицiї, радiсно помахав рукою, коли помiтив її, а потiм нерiшуче постояв бiля дверей, поки вона не помахала йому рукою. 'Здрастуйте, здрастуйте,' сказав вiн, пiдходячи до столу. 'Ледi Патрицiя i, гм...
  
  'Це мадемуазель Беттi,' представила його Патрицiя. 'Беттi, це Бредфорд Конант, письменник, про якого я тобi говорила.
  
  'Беттi,' сказав Конант. 'Радий з вами познайомитися.
  
  ' I ти, ' сказала вона, простягаючи Конанту руку. 'C'est un plaisir de vous rencontrer. Patricia me dit que vous êtes un homme très intéressant.'
  
  Секунду вiн виглядав так, наче не був упевнений, чи повинен вiн потиснути руку або поцiлувати її. Вiн тягнув час, тримаючи її i виглядаючи збентеженим. "Менi шкода", - сказав вiн. 'Я говорю по-французьки далеко не так добре, як слiд було б. Тобто зовсiм не кажу.
  
  'Все в порядку,' сказала вона, з посмiшкою вивiльняючи свою руку з його. 'При"мно познайомитися. Наскiльки я розумiю, ви пишете детективи?
  
  Вiн довго мовчав, злегка вiдкривши рот; Мелiса часто справляла таке враження на чоловiкiв. Потiм вiн узяв себе в руки. 'Так, романи,' сказав вiн їй. 'Деякi з них перекладенi на французьку, але, схоже, тут вони не дуже популярнi.
  
  'Шкода,' сказала вона. Вона поплескала по сидiнню поруч з собою. 'Будь ласка, сiдай. Ми поговоримо.
  
  Вiн сiв, i офiцiант поспiшив до нього. - Вино, iз задоволенням, ' сказав вiн. 'Червоне вино. Вин руж.'
  
  'Звичайно,' сказав офiцiант з ледь помiтною посмiшкою i поспiшив геть.
  
  - Отже, - сказала Мелiса, нахиляючись до Конанту, - я розумiю, ви хочете знати все про l espionnage - шпигунствi.
  
  'Якщо це не завдасть вам, е-е, занадто багато клопоту", - сказав Конант. 'Я маю на увазi, розумi"те, справжнi речi. Менi потрiбно включити в цю нову книгу декiлька шпигунiв. Зрештою, надто багато людей знають, яке це насправдi, i я напевно отримаю непри"мнi листи, якщо зрозумiю це неправильно. Я маю на увазi, що мої читачi чекають вiд моїх книг того, що ми, письменники, назива"мо атмосферою правдоподiбностi, незалежно вiд того, наскiльки реалiстичнi вони насправдi. Я впевнений, що в реальному життi це зовсiм не схоже на романи "Бульдог Драммонд" або "Фу Манчi", або "Павук", або "Оператор П'ять", де вони завжди i скрiзь натикаються на шпигунiв, i у всiх них " пiдступний смiх i люки, якi скидають героя в ями, захищають вiд пагонiв, з яких герою, тим не менш, вда"ться втекти. - Вiн зупинився, щоб перевести дух.
  
  Мелiса засмiялася. 'Нема"' погодилася вона. 'Все зовсiм не так. Що б ти хотiв знати?
  
  Конант обдумав це. "Я не впевнений,' сказав вiн. 'Думаю, проблема в тому, що я так мало знаю про те, яке це насправдi, що навiть не певен, якi питання ставити.
  
  'Про якогось шпигуна ми говоримо?' запитала вона його.
  
  - А якi бувають сорти? - запитав я.
  
  'Ну, " провокатори, дiючi агенти, перебiжчики, сплячi агенти, фахiвцi за спостереження, перехоплювачi повiдомлень, аналiтики, операцiї пiд чужим прапором, агенти контррозвiдки ...' Вона зробила паузу.
  
  'Вистачить! Сказав Конант, пiднiмаючи руку.
  
  'Отже, давайте звузимо коло пошукiв", - запропонувала Мелiса. 'Що ви хочете, щоб цi шпигуни робили у вашiй книзi?'
  
  "Це гарний питання", - сказав Конант. "Ви зна"те, я зазвичай пишу навскидку - тобто те, що було ранiше, вказу" на те, що буде далi'.
  
  Патрiсiя помахала офiцiантовi i вказала на свiй порожнiй келих для коктейля. 'Отже, коли ви почина"те книгу, - запитала вона, - ви поняття не ма"те, як вона вийде? По-мо"му, це досить ризиковано.'
  
  Конант повернувся до неї. "Насправдi, - сказав вiн, - це "дине, що я знаю. Або, принаймнi, намагаюся дiзнатися. Це да" менi напрямок, в якому я повинен рухатися. Звичайно, я часто виявляю, що в серединi книги мої персонажi змiнюють напрямок, i я опиняюся в зовсiм iншому мiсцi.'
  
  'Це схоже на мого чоловiка", - сказала Патрiцiя. "Досить часто вiн почина" з одного мiсця, а закiнчу" зовсiм в iншому'.
  
  'З ним, повинно бути, цiкаво жити,' сказала Мелiса.
  
  'Так i ",' погодилася Патрицiя.
  
  Мелiса повернулася до Конанту i поклала долоню йому на плече. 'Отже, Бредфорд, - сказала вона. 'Менi скоро треба їхати. Чому б нам завтра не зустрiтися де-небудь за ланчем i не поспiшати, обговорюючи шпигунiв i, можливо, щось ще?
  
  'Так,' сказав Конант. 'Менi б цього хотiлося.
  
  'I ти можеш називати мене "Мелiса", ' додала вона.
  
  Вiн дивився їй услiд, коли вона йшла. 'Мелiса,' сказав вiн. 'Гарне iм'я.
  ДВАДЦЯТЬ ДВА
  
  Дiзнайтеся про це, коли ми будемо проходити через портик:
  
  Нiчого не бiйся; ти нiчого не можеш пiзнати!
  
  I за цим терасах i сходами, якi поблискують
  
  Зимова, хоча лiтня нiч спекотна,
  
  Це - те, що ми шука"мо, нiколи не бува" тим, що ми знаходимо!
  
  - Домашнi боги, Алiстер Кроулi
  
  Берлiн, вiвторок, 3 жовтня 1939 р.
  
  Адреса, який дала йому Елiза, знаходився в декiлькох кiлометрах через Берлiн вiд готелю "Адлон". Бран вивчив карту мiста, яку запозичив у порть", а потiм вирiшив прогулятися по нiй пiшки, пристебнувши портфель до спини i тримаючи в руцi маленький чемоданчик з iншими своїми пожитками. А потiм, через деякий час, в iншу руку. Вiн не хотiв брати таксi, автобус або метро, було дуже складно визначити, чи стежать за тобою. У нього не було причин припускати, що за ним стежать, але у нього не було i причин припускати, що за ним нема". Приблизно в три години ночi, в момент того, що вiн вважав чистої парано"ю, вiн вирiшив, що гестапо, можливо, трима" його пiд наглядом, щоб подивитися, до кого вiн може привести їх. I потiм, навiть усвiдомлюючи всю неймовiрнiсть того, що вiдбува"ться, вiн не мiг позбутися цi"ї думки.
  
  Вiн нiчого не знав про технiку, яку гестапо могло використовувати для стеження за людьми, тому вранцi за снiданком в їдальнi готелю вiн розглядав це як фiзичну задачу i намагався придумати, як вони, з огляду на розумну кiлькiсть агентiв i досить великий iнтерес до його мандрiвок, могли б це зробити. Вiн подумав, що завжди розумно починати з найгiршого сценарiю i вiдштовхуватися вiд нього. У гiршому випадку вони просто зловлять його i будуть бити до тих пiр, поки вiн не розповiсть їм те, що вони хотiли знати. Ця думка не втiшила його. Проблеми з цим, з їх точки зору, полягали в тому, що вiн майже напевно збрехав би їм просто для того, щоб змусити їх зупинитися, що не було надiйного способу сказати, коли брехня припиниться i правда вийде назовнi, що вiн нi до кого їх не приведе, i що його вiдсутнiсть могло б насторожити його контакти i дати їм час втекти.
  
  Вiн вирiшив, що, якщо вони вважають його досить важливим i дiйсно серйозно поставляться до цього, вони скористаються двома або трьома змiнюваною групами з трьох агентiв - дво" пiшки i один в машинi де-небудь позаду. Це полегшило б стеження за ним, якби вiн зловив таксi, сiв в автобус або метро. Але якщо б вiн йшов пiшки, їм довелося б триматися якомога далi вiд нього i залишатися поза увагою. Особливо, якщо вони не думали, що вiн намага"ться вислизнути вiд них. Але якщо б вони справдi думали, що вiн намага"ться вислизнути вiд них, тодi вiн не привiв би їх нi до кого, тому вони просто втягнули б його. I бив по ньому.
  
  Звичайно, це було абсурдно. Навiщо гестапо стежити за штурмбанфюрером Дереком Байнхерцем? I якщо вони знали, що вiн не Байнхерц, чому б їм просто не притягти його до вiдповiдальностi? Дiйсно, абсурд. Але все ж ...
  
  Хитрiсть полягала, вирiшив вiн, у тому, щоб вислизнути вiд переслiдувачiв, не подаючи виду, що намага"ться це зробити. I бути напоготовi, якщо хтось стоїть позаду нього або йде паралельно з ним через вулицю. Або залишаючись на пристойнiй вiдстанi позаду нього, але з iншого боку вулицi. I рiзнi капелюхи - стежте за тим, щоб один i той же чоловiк носив iншу капелюх. Можливо багато iнших перестановок, подумав вiн. Це вимагало б деякого ретельного обмiрковування довелося б зробити, поки вiн йшов по вулицях Берлiна з портфелем в руках.
  
  Елiза сказала йому прибути за вказаною адресою мiж трьома i п'ятьма. Вiн повинен припустити, що вона вказала саме це з якоїсь причини. Це було найбiльше в пiвтора годинах ходьби. Але хто зна", скiльки часу йому доведеться витратити на те, щоб вислизнути вiд своїх невидимих, можливо, неiснуючих переслiдувачiв? В десять хвилин на дванадцяту вiн вiдправився в шлях.
  
  Можливостi ухилення здавалися досить простими, коли вiн думав про них; було так багато варiантiв, що, напевно, один з них обов'язково виникне: зайти в магазин i вийти iншим виходом на iншiй вулицi; завернути за рiг i пiрнути в будiвлю або провулок; зайти в офiсну будiвлю i пiднятися на дах, перейти на дах iншого будинку i спуститися вниз - вiн одного разу бачив це у фiльмi. Але страта пов'язана з труднощами, в основному через його власної невпевненостi в собi. I ще одна першочергова проблема - неможливо було дiзнатися, спрацю" чи будь-який з цих планiв, поки вiн не набереться смiливостi спробувати. I навiть тодi вiн не мiг бути впевнений. Можливо, вони були бiльш хитрi, нiж вiн; можливо, вони передбачали, що вiн може зробити; можливо ... тьху! Можливо, йому варто було просто згорнутися калачиком на пiдлозi i споглядати свiй великий палець, поки хто-небудь не прийде, щоб забрати його. Його великий палець правої руки. Тьху! Нерiшучiсть була тим, iз-за чого програвалися вiйни.
  
  Он, дивiться, офiсна будiвля висотою близько шести поверхiв. I ще одне такої ж висоти. Вiн мiг перебратися з одного даху на iнший. Але що потiм? Обидвi будiвлi виходили вiкнами на одну вулицю. Вiн спустився б в обiйми послiдовника, який чекав бiля першого будiвлi, i напевно побачив би, як вiн виходить з другого. Що йому треба було знати, так це те, якої висоти була будiвля, що виходить на протилежну вулицю, а звiдси вiн цього не мiг розгледiти.
  
  Цей чорний Мерседес, який їхав по вулицi позаду нього їхав жахливо повiльно. Що ж, вiн просто продовжував йти i робив вигляд, що не помiча" цього. Ось вiн наближа"ться. Ах. Побiжний погляд. Водiй - лiтня жiнка, яка курить сигарету i яка покращу" капелюх за кермом. Невже вони настiльки витонченi? Нi, майже напевно нема". Вiн продовжував йти.
  
  Тут, за цим кутом, i нiкого не видно. Вiн спробу". Вгору по цих сходинках i в будинок. Дверi замкненi. Наступний будинок? Почекайте - хтось виходить з-за рогу. Плащ, хоч дощу нема". Крислатий капелюх. Хода вiйськового. Бран з усiх сил намага"ться виглядати як людина, нащупывающий ключi у дверях. Чоловiк йде далi, не удостоївши Брюна поглядом. Помилкова тривога або хитрий переслiдувач? Вiн глибоко зiтхнув. Тьху! Дiйсно, можна зiйти з розуму, намагаючись зважити всi можливi варiанти.
  
  Вперед!
  
  Спустiться з ганку i безтурботно прогуляйтеся кiлька кварталiв. Ось - залiзнi лавка Швенка - можливо, у неї " запасний вихiд. Або, можливо, вiн мiг би пiднятися на дах, i там з'явився б повiтряна куля i понiс його геть. Вiн придушив бажання хихикнуть. Вiн зрозумiв, що напруга початок позначатися на ньому. I все це вiн зробив сам. Майже напевно за ним нiхто не стежив. Майже напевно. Майже ... Вiн штовхнув вхiднi дверi й увiйшов.
  
  'Я можу вам чимось допомогти? Невисокий, круглий, лисiючий чоловiк в окулярах в тонкiй оправi, одягнений у темно-синiй халат поверх свiтло-коричневих костюмних штанiв i жилета, але без пiджака, буквально вискочив з-за прилавка, щоб привiтати Брюна, коли той увiйшов.
  
  Бран мимоволi вiдступив на крок, а потiм знову ступив уперед i посмiхнувся чоловiковi дуже щирою посмiшкою. "Я сподiваюся на це", - сказав вiн йому. 'Менi зда"ться, хтось переслiду" мене, i я хотiв би вислизнути вiд нього. У вас " запасний вихiд?
  
  'Стежив за вами?' повторив чоловiк. 'Чому?
  
  'Поняття не маю,' сказав йому Бран. 'Але вiн великий чоловiк, i я волiв би цього не з'ясовувати.
  
  Чоловiк вiдступив на крок. 'Я не хочу тут нiяких непри"мностей,' сказав вiн. 'Можливо, вам краще пiти.
  
  'Я б з задоволенням,' сказала Бран. 'Через чорний хiд?
  
  Чоловiк на мить завмер у нерiшучостi. О, добре, ' сказав вiн нарештi. 'Ходiмо зi мною. 'Вiн повiв Брюн по коридору, повернув за рiг направо i по iншому коридором до дверей у дальньому кiнцi. Вiдкривши два замки та засуви, вiн штовхнув дверi. Вiн безшумно вiдступив убiк, i Бран пройшла повз нього в те, що виявилося вузьким провулком, заставленим смiтт"вими баками. Вiн зачинив за Брун дверi, i Бран почула, як вiн двiчi замкнув її на замок i засунув засув.
  
  Що ж, якщо i були якiсь послiдовники, то вiн дiйсно вислизнув вiд них. Якщо не ... Бран похитав головою. Подiбнi думки могли звести з розуму, а вiн, ймовiрно, i так був досить божевiльний. Вiн вийшов на вулицю, зупинився, щоб зорi"нтуватися, i повернув налiво.
  
  Ще через годину вiн дiстався до зазначеного йому адреси i зупинився на розi вулицi навпроти, щоб подивитися на годинник. Була половина другого; до того, як вiн повинен був з'явитися, залишалося ще пiвтори години. Магазин, що знаходився за вказаною адресою, виявився порожнiм: Адельсберг i Сен, Шмукварен очевидно, вiн недавно переїхав або припинив сво" iснування. Магазини по обидвi сторони теж були закритi й темнi; може, весь квартал знесли, щоб замiнити якимось величезним утилiтарним пам'ятником фашизму.
  
  Можливо, приходити ранiше було не дуже гарною iде"ю. Вiн пройшов до наступного кварталу i ще через один, а потiм повернув направо i пройшов половину кварталу. До входу в будiвлю з мансардою вели кiлька сходинок з маленькою табличкою злiва вiд дверей: Сандра Салбей Кляйдер. Здавалося, в даний момент Кляйдер нiкого не цiкавив, тому Бран сiв на сходи, зняв зi спини портфель i вiдкрив його, щоб дiстати книжку в м'якiй обкладинцi, яку тримав у руках. Ймовiрно, вiн дуже нервував, щоб щось прочитати, але це пояснило б кожному, хто прийшов би шукати кляйдера, що вiн робив, сидячи там. Im Westen Nichts Neues, by Erich Maria Remarque. Про Велику вiйну. Передбачалося, що це дуже добре. Вiн збирався прочитати це. Протягом наступної години i п'ятнадцяти хвилин вiн дивився на одну i ту ж сторiнку, думаючи про сотнi iнших речей i нi про що iнше. Нарештi вiн встав, поклав книжку назад у портфель, закинув портфель за спину i попрямував назад у Адельсберг i Сiнi.
  
  Вiн зупинився перед будiвлею i озирнувся, але нiкого не побачив на вулицi, тому, подумки знизавши плечима, пiдiйшов до вхiдних дверей i постукав. Через деякий час вiн почув кроки, а потiм дверi вiдчинилися. З ним не привiталася Елiза, а невисокий лисiючий чоловiк старшого вiку з великим носом i моржовыми вусами, який сказав: "Ja?' нейтральним, незацiкавленим голосом, втупившись на Брюна. Вiн був одягнений в робочий одяг i виглядав як людина, якого залишили прибирати пiсля того, як Адельсберг i його родичi з'їхали.
  
  'Менi сказали, що я повинен був прийти саме сюди", - сказав Бран чоловiковi. 'Fräulein Elyse ...'
  
  'Герр Брун?
  
  "Абсолютно вiрно'.
  
  - Ja, ja, ' сказав чоловiк. 'Будь ласка, заходьте. Слiдуйте за мною. - Вiн жестом запросив Брана пройти повз нього, а потiм зачинив дверi на засув. 'Сюди' сказав вiн. Вiн провiв Брюн на другий поверх у кiмнату, яка колись була кабiнетом; в нiй все ще стояли письмовий стiл, пара стiльцiв i навiть шафа для зберiгання документiв.
  
  'Сiдайте,' сказав чоловiк. 'У вас " записна книжка?
  
  'Прошу вибачення?
  
  'Записна книжка. Елiза сказала, у тебе " записна книжка.
  
  Бран поставив валiзу i сiв на дерев'яний стiлець бiля письмового столу. 'Про, - сказав вiн. 'Насправдi це не записна книжка, швидше адресна. Ось. Вiн потягнувся, щоб зняти портфель зi спини, i розстебнув ременi. Маленька записна книжка Митварка лежала в передньому кишенi, вiн витягнув її i простягнув коротышке.
  
  'А!' сказав чоловiк. 'Навiть так. 'Вiн побiжно проглянув її, перегорнув кiлька сторiнок i повернув її назад. 'Ти залишишся тут на кiлька хвилин,' сказав вiн Брану. 'Я повернуся за тобою. Тут " вода. Вiн вказав на глечик i склянка на столi, потiм вийшов з кiмнати, зачинивши за собою дверi. Бран почула клацання дверного замка. Вiн пiдiйшов i посмикав дверi. Вона дiйсно була замкнена.
  
  Його першою дикої думкою було, що гестапо хитромудро дiсталася туди першим i тепер схопило його. I коли-небудь скоро вони перестануть прикидатися i розкажуть йому про це. I тут вiн зрозумiв, наскiльки це було нерозумно - навiщо їм було обтяжувати себе облудою? I тодi вiн подумав, чому б їм не обтяжувати себе облудою, якщо вони хочуть обтяжувати себе ... I тодi вiн подумав, що це дiйсно нерозумно, i вiн знову сiв i спробував продовжувати думати про це, поки чекав.
  
  Через кiлька хвилин чоловiк повернувся в кiмнату, вiдiмкнув дверi i просунув голову всередину. 'Це займе ще трохи часу", - сказав вiн Брану.
  
  'Є що-небудь поїсти? - Запитала його Бран. "Я нiчого не їла з самого снiданку.
  
  Чоловiк на мить замислився, а потiм кивнув. 'Почекайте тут,' сказав вiн. Його не було хвилин п'ять, а коли вiн повернувся, то тримав у руках велику тарiлку, на якiй лежали свиняча ковбаса, рулет з маслом, маленька чашечка червонокачанної капусти i зварене круто яйце. В iншiй руцi у нього була пляшка пива. 'Це те, що ми їли, - сказав вiн. - Це твiй голод вгаму", nicht wahr?
  
  Бран погодився, що це вгаму" голод, i чоловiк пiшов, замкнувши за собою дверi. Бран сiв за стiл, поїв i випив, i через деякий час його голод був вгамований. Вiн вiдпочив i втупився на дальню стiну. Через деякий час вiн знову пiдвiвся i оглянув кiмнату. Дивитися було особливо нема на що: стiл, стiлець, картотечнi шафи. Вiн висунув кiлька ящикiв картотечного шафи; вони були майже порожнi, якщо не вважати покинутiй папки з нецiкавою листуванням з якоюсь голландською компанi"ю i стародавнього засохлого яблука.
  
  Спроба не бути стурбованим, стривоженим, наляканим тим, що його замкнули в цьому маленькому кабiнетi в цьому великому порожньому будинку, вiднiмала у нього бiльшу частину концентрацiї. Вiн не був упевнений, чому вiдноснi розмiри офiсу та будiвлi повиннi мати значення, але продовжував думати про них у цих термiнах: маленький офiс; велике порожн" примiщення. Вiн довiряв цим людям, ким би вони не були. Та, ким би вони не були, вони були в десять разiв краще гестапо. В сто разiв краще. Мiльйон ...
  
  Вiн пiдiйшов до вiкна i виглянув назовнi. Маленький чоловiчок стояв бiля вхiдних дверей i дивився на вулицю. Бiльше нiкого не було видно. Маленький чоловiчок продовжував дивитися вниз по вулицi, i Бран продовжував дивитися разом з ним. Що ще залишалося робити?
  
  Маленький зелений вантажiвка "Темпо" завернув за кут приблизно в двох кварталах вiд нас, повiльно проїхав по вулицi туди, де стояв маленький чоловiчок, i з'їхав на узбiччя. Водiй i маленький чоловiчок коротко поговорили, а потiм маленький чоловiчок повернувся в будiвлю. За хвилину вiн вже вiдмикав дверi офiсу. 'Ми повиннi були переконатися, що за тобою нема" стеження,' сказав вiн, залишивши Брюна гадати, як їм це вдалося, i шкодувати про тих пiвдня, якi вiн тiльки що витратив даремно, намагаючись переконатися в тому ж самому.
  
  'Пiдiйдiть,' сказав чоловiк, роблячи правою рукою жест вгору-вниз, який мiг означати що завгодно, але Бран вирiшила витлумачити його як 'пiдiйдiть'. Вiн взяв свiй портфель i валiза i пiшов за чоловiком вниз по сходах.
  
  'В кузов,' сказав маленький чоловiчок, на цей раз жестом з боку в бiк. Бран глибоко зiтхнув i забрався в кузов вантажiвки. Вздовж одного боку стояла лавка, а з iншого - набiр коробок. Вiн сiв на лавку. Маленький чоловiчок закрив дверi. Вiкон не було.
  
  Поїздка була недовгою, можливо, хвилин двадцять, але поворотiв було досить багато. Налiво, направо, налiво, направо, налiво, направо, налiво, направо, налiво, налiво, направо, налiво, налiво ... Бран перестала стежити. Вiн вирiшив, що мета полягала не в тому, щоб збити його з пантелику, а в тому, щоб додати додатковий рiвень безпеки, щоб бути впевненим, що за ними стежили.
  
  Вантажiвка зупинилася, ненадовго здав назад, знову зупинився, i маленький чоловiчок вiдкрив заднi дверцята. 'Йдемо,' сказав вiн.
  
  Бран вийшла з вантажiвки i увiйшла в подвiйнi дверi примiщення, схожого на склад. Маленький чоловiчок провiв його повз ящикiв з якимось механiчним обладнанням, пiднявся по сходах i вiдступив убiк, пропускаючи в невелику, але майже елегантну столову: стiни, обшитi дубовими панелями, проста сучасна люстра з концентричних кiлець синього скла, абсолютно сучасний буфет, довгий стiл, за яким з комфортом могли б розмiститися дванадцять чоловiк. Повинно бути, вирiшила Бран, там обiдають боси.
  
  Високий, серйозного вигляду чоловiк, що сидiв у дальньому кiнцi стола, пiднявся, коли увiйшов Брун. 'Герр Брун?
  
  'Так? На вигляд чоловiковi було за п'ятдесят; його костюм з сiркою у червону цятку шотландки вiдповiдав... слово, яке прийшло на розум Брану, було "точнiсть". 'Я до ваших послуг,' сказав йому Бран.
  
  'Будь ласка,' сказав чоловiк, вказуючи на стiлець перед Брун, ' сiдайте. Ми трохи побалака"мо. 'Його постава, його голос, невловима владнiсть; навiть з цього короткого обмiну реплiками було очевидно, що вiн вiйськовий. I бiльше того, вiн був кимось.
  
  Бран висунув стiлець i сiв, чоловiк кивнув i сiв. 'Я Фелiкс', - сказав йому чоловiк. 'Ми тут, щоб визначити, хто ти".
  
  Бран раптово вiдчув слабкiсть, i йому знадобилася секунда, щоб взяти себе в руки. Вiдкривши йому себе, Фелiкс ясно дав зрозумiти одну рiч: якщо Бран не зможе переконати Фелiкса в тому, хто вiн такий, в тому, якi його намiри, вiн не пiде звiдси живим.
  ДВАДЦЯТЬ ТРИ
  
  Ми будемо спостерiгати, як вони слiдують за групою, поки
  
  Вся компанiя зупинилася -
  
  Побита, зав'язнув елiта.
  
  Ми смiялися до слiз.
  
  Якби не загибель наших братiв
  
  Щоб привести до його поразки.
  
  - Bertolt Brecht
  
  Париж, четвер, 5 жовтня 1939 р.
  
  I було одинадцять тридцять ранку четверга, i Бредфорд Конант знаходився в Англiйськiй бiблiотецi, одному з трьох англомовних книжкових магазинiв Парижа, вдаючись до одного з своїх улюблених занять: ходив мiж рядами, щоб подивитися, що роблять конкуренти i скiльки у них в наявностi його власних видань. Його очiкування були гнучкими i могли змiнюватися в залежностi вiд обставин. Якщо у них було двадцять копiй його останнього видання, то тиждень була закiнчена - подивiться, скiльки вони розраховували продати (тридцять було б краще, але вiн був скромною людиною). Якщо б у них був тiльки один або два - що ж, тодi подивiться, скiльки вони, мабуть, вже продали.
  
  Звичайно, завжди iснувала ймовiрнiсть, що у них не виявиться примiрникiв нi однi"ї з його книг, i що, коли вiн запита", менеджер вiдповiсть, що нi, у них не було в наявностi нiяких романiв Бредфорда Конанта та нi, вони не планували нiчого замовляти, але, звичайно, вони завжди можуть зробити спецiальне замовлення для месь", якщо месь" забажа". Або, що ще гiрше, чому "так", у них було двi копiї, але вони повернули їх дистриб'ютору через три мiсяцi, тому що вони не продавалися. Або немислимий 'хто такий Бредфорд?'
  
  Потiм йому треба було вирiшити, чи говорити менеджеру, що вiн Бредфорд Конант i що вiн був би щасливий влаштувати вечiрку з автографами для книжкового магазину, якщо менеджер забажа" призначити дату. Якщо менеджер говорив, та, яка дата вас влаштову"? тодi Конант заспокоювався, якщо не радiв. Якщо менеджер говорив mais non, що у нас такi речi нiколи не виходять з автором з низькою репутацi"ю, тодi Конант забирався назад у свою раковину i залишався там, поки свiт проходив повз. А Конант терпiти не мiг пiдкрадатися.
  
  Коли вийшла пара його перших книг, Конант час вiд часу заходив у який-небудь випадковий книжковий магазин, не називаючи себе, i недбало брав примiрник сво"ї книги. Ти зна"ш що-небудь про цього хлопця?' - запитував вiн, розмахуючи книгою перед продавцем або покупцем.
  
  Вiн звик до недбалого "Неа, нiколи про нього не чув", але перестав ображатися на пiвроку пiсля того, як чоловiк з маленькими закрученими вусиками подивився на його другу книгу "Айва знаходить ключ" i сказав: "Так. Загадка. Все в порядку, але вiн не Хеммет. Не те щоб вiн вважав себе Хэмметом, але все ж ... Йому нiколи не подобалися маленькi закрученi вусики.
  
  На думку Конанта, акторам i музикантам було ще гiрше. У них не було можливостi залишатися анонiмними, поки люди реагували на продукт їх мистецтва. Їм давали ляпаси прямо на сценi, якщо публiцi не подобалося їх виступ. З iншого боку, вони отримували оплески, прямi i щедрi, якщо публiка схвалювала. Гучний вчинок письменника був здiйснений в приватному порядку, i тiльки пiсля ...
  
  'А! Бредфорд- ось ти де!
  
  Конант повернувся, i його заглибленiсть у себе зникла, коли Мелiса пiдiйшла до нього по проходу. Вона була неймовiрно красивою жiнкою, i вiн був чимало здивований, що кiлька херувимiв не висiли в повiтрi над її головою, розсипаючи пелюстки троянд бiля її нiг, коли вона йшла. 'Чому ти стоїш серед кулiнарних книг?' запитала вона, зупиняючись перед ним i слiпуче посмiхаючись. 'Я шукала тебе серед та"мниць, але не знайшла. Але я помiтив, що у них " кiлька примiрникiв однi"ї з ваших книг.'
  
  'Так' погодився Бредфорд. - "Куїнс" i "Роял Дюк". Три примiрники. У них було десять, але вони продали сiм.
  
  'Що ж, це досить мило, чи не правда?
  
  'Я заробив достатньо гонорару, щоб пригостити тебе обiдом", - сказав вiн їй.
  
  'Чудово!' сказала вона, беручи його за руку. 'Тут зовсiм поруч " чарiвний маленький пивний ресторанчик, ходiмо!
  
  'Я б пiшов за тобою куди завгодно,' сказав вiн, коли вона вела їх мiж полицями до дверей.
  
  'Як галантно,' сказала вона.
  
  Вiн мовчав, поки вони не опинилися на вулицi, а потiм нерiшуче сказав: "Зна"ш, мене нiколи ранiше так не називали - галантний'. Вiн посмiхнувся. 'Це набагато при"мнiше, нiж деякi з тих iмен, якими мене зазвичай називають'.
  
  'Нема"!' сказала Мелiса. 'Правда?
  
  'Так,' сказав Бредфорд. - Зазвичай, коли я пропоную пiти за жiнкою куди завгодно, вона дзвонить в полiцiю.
  
  Мелiса розсмiялася.
  
  Пивний ресторан "Ле Цицерон" розташовувався на розi вулицi, столики на вулицi були розкиданi туди-сюди, як вiднесенi вiтром листя. Вони вибрали столик бiля дверей з маленьким парасолькою, нахиленим якраз так, щоб сонце не било їм у очi. Офiцiант, старий, худорлявий чоловiк з рушником, художньо обгорненим навколо лисини, з особою, iзборожденним зморшками вiд багаторiчної турботи про те, що вiн не мiг контролювати, був радий можливостi попрактикуватися в англiйськiй, коли побачив, що Бредфорд не зна" французької. Вiн витратив деякий час, пояснюючи Бредфорд пункти меню, який у пiдсумку замовив цибульний суп i приготованих на пару молюскiв. Мелiса замовила салат "нiсуаз", на що офiцiант благально пiдняв руки. 'Менi дуже шкода, мадемуазель,' сказав вiн їй з нескiнченною сумом в голосi, ' але у нас нема" я"ць. Вони закiнчилися. Їх було небагато.
  
  'А я"ць нема"?
  
  'Ми замiнимо зварене круто яйце додатковою кiлькiстю тунця. Менi дуже шкода.
  
  Мелiса знизала плечима. 'Чому б i нi? Ти прощений. Людина повинна жертвувати.
  
  Офiцiант пiшов, i Мелiса повернулася до Бредфорд. 'Я"ць нема", - сказала вона. 'Що далi? Зачекайте, поки вiйна не почнеться всерйоз - у них закiнчиться хлiб!
  
  'Цiй людинi варто було б грати на сценi", - сказав їй Бредфорд. 'Можливо, в "Королi Лiрi". Його драматичний талант пропада" даром, коли вiн працю" офiцiантом'.
  
  Мелiса знизала плечима. 'Можливо, у нього була успiшна кар'"ра на сценi, але вiн залишив її, щоб реалiзувати мрiю свого життя - стати офiцiантом в пивному ресторанi.
  
  'У тебе романтична душа.
  
  Вона посмiхнулася. 'Як при"мно,' сказала вона, ' що мо"ю душею захоплюються.
  
  Бредфорд злегка почервонiв i сказав про декiлькох вiдповiдях, якi прийшли на розум. 'Що ж, - сказав вiн пiсля невеликої паузи, - принаймнi, тепер ми зна"мо вiдповiдь на стару загадку.
  
  'Редл?
  
  Вiн кивнув. 'Що було першим, курка чи яйце? Очевидно, що це повинно було бути яйце.
  
  Злiва по вулицi показався вантажiвка, за ним ще один вантажiвка, i ще один, i ще бiльше позаду них, i вони минули "Ле Сисеро" i продовжили рух направо повiльною i розмiреною ходою. Бредфорд з цiкавiстю роздивлявся їх, коли вони проїжджали повз. Вантажiвки були свiтло-блакитними, з емблемами французької армiї, як вiн припустив, на дверцятах. У вiдкритому кузовi кожного з них обличчям один до одного сидiли два низки серйозних на вигляд молодих солдат у бойовому спорядженнi, сжимавших в руках гвинтiвки.
  
  Бредфорд i Мелiса з хвилину мовчки спостерiгали за подiями, перш нiж Мелiса сказала: "Новобранцi. Вони виглядають такими юними'.
  
  'Вони не виглядають щасливими", - прокоментував Бредфорд.
  
  'Нi, не знають. Вона похитала головою. 'Вони виглядають нещасними. А деякi з них виглядають озадаченными, нiби не розумiють, навiщо вони тут i що роблять.
  
  'Це багато можна прочитати за виразом обличчя", - прокоментував Бредфорд.
  
  'Можливо, я помиляюся, але для мене це те, що вони проектують. Це нехороший знак. Не те щоб хтось повинен радiти, вирушаючи на вiйну, але, можливо, сповнений рiшучостi або змирився. Не нещасний. По-мо"му, цi молодi люди виглядають нещасними.'
  
  'Так ви дума"те, що буде вiйна?' Запитав Бредфорд. 'Я маю на увазi справжню вiйну з участю Францiї, а не просто це позерство?'
  
  'Що ж,' сказала вона, - вiйна в Польщi цiлком реальна. Мої люди не думають, що Францiя чи Великобританiя збираються направити Польщi яку-небудь iстотну допомогу, i навiть якщо вони це зроблять, це мало чим допоможе. Зважена думка мого народу такою, що нацисти переможуть - ймовiрно, протягом декiлькох мiсяцiв. I що тодi? Зупиниться Гiтлер на цьому? Чертовски малоймовiрно, як кажуть британцi. Так що Так, вiйна буде. I Британiї може зiйти з рук те, що вона не пошле вiйська в Польщу, але їй доведеться допомогти Францiї. Так що кiсточки домiно впадуть, i у нас знову буде свiтова вiйна.'
  
  'Веселий,' сказав Бредфорд. 'Це старе китайське прокляття: ми живемо в цiкавi часи.
  
  'Так' погодилася вона.
  
  Останнiй з вантажiвок з сумно виглядають молодими людьми проїхав повз, i вони дивилися йому вслiд у мовчаннi, яке тривало деякий час, поки офiцiант не принiс їх їжу i не поставив перед Мелiсою салат з розмахом. 'Звернiть увагу, мадемуазель,' сказав вiн їй, кожна зморшка його особи сяяла вiд задоволення. 'Ми знайшли для вас яйце!
  
  'Як мило,' сказала вона йому, 'ти такий милий'.
  
  'Так' погодився вiн. 'Ми не обговорювали вино, тому я взяв на себе смiливiсть,' вiн дiстав з-за спини пляшку i продемонстрував їм. 'Це Марсан, не занадто сухий. Думаю, ви визна"те його придатним для пиття.
  
  Мелiса повернулася до Бредфорд. 'А ти що дума"ш?
  
  'Iдеально!' сказав Бредфорд, який не збирався зiзнаватися, що абсолютно нiчого не розумi" в винi.
  
  Вона кивнула офiцiанту, який вiдкоркував пляшку i розлив вино по келихах. Вiн повернувся до Бредфорд. 'Сподiваюся, месь" сподоба"ться суп.
  
  'Пахне чудово,' сказав йому Бредфорд.
  
  'Звичайно. Офiцiант коротко посмiхнувся i пiшов назад в ресторан.
  
  'Сподiваюся, у тебе буде вiльна друга половина дня, - сказала Мелiса мiж шматочками вареної картоплi, тунця i яйця. - Я б хотiла зводити тебе де з ким, познайомити з деким.
  
  'Я б пiшов за вами. ... о, я так i сказав. Так, звичайно. З ким би ви хотiли мене познайомити?
  
  'Як ти й хотiв,' сказала вона йому, ' я збираюся познайомити тебе зi шпигуном. Справжнiм шпигуном з багаторiчним стажем, хоча в даний час вiн зайнятий досить незвичайним пiдпри"мством'.
  
  'Дякую' сказав вiн. 'Що за незвичайне пiдпри"мство?
  
  'Вiн займа"ться контрабандою дiтей з Нiмеччини та Австрiї.
  
  О, ' сказав Бредфорд рiвним голосом.
  
  'На тебе це не справило враження. Ти повинен розумiти, що це важка i небезпечна робота. Ти не повинен дивитися на неї зверхньо. Мелiса вiдсунула тарiлку i махнула офiцiантовi.
  
  'Менi, звичайно, шкода дiтей, але я сподiвався на щось бiльш драматичне, бiльш схоже на шпигунство", - сказав їй Бредфорд.
  
  'Почекай,' сказала вона. 'Поговори з ним. Я думаю, ти не будеш розчарований.
  
  Перед ними з'явився офiцiант. 'Може бути, якийсь десерт?' запропонував вiн. 'A café filtre?'
  
  "Дякую, але нi. Я думаю, можливо, нам слiд отримати чек, ' сказала Мелiса, починаючи збирати свої речi.
  
  Офiцiант виглядав пригнiченим. 'Я можу принести маленький кавник з кавою, але через хвилину, - сказав вiн. 'А яблучний пирiг особливо...
  
  'Боюся, що нi,' вiдповiла Мелiса. - Нам пора, iнакше ми спiзнимося на зустрiч.
  
  Офiцiант мужньо перенiс сво" розчарування i дiстав з кишенi фартуха чек. Зробивши на ньому ще кiлька каракулей, вiн акуратно поклав його на стiл перед Брэдфордом. 'Сподiваюся, вам сподобався вечерю,' сказав вiн.
  
  'Звичайно, чудово,' сказала Мелiса.
  
  'I вино - це було все, на що я сподiвався,' додав Бредфорд. 'Дякую вам за пропозицiю. 'Вiн дiстав гаманець i поклав на стiл кiлька банкнот.
  
  Мелiса зловила таксi. - Мiсце зустрiчi морякiв, - сказала вона водi"вi, - на набережнiй Анжу.
  
  - Так, ' погодився водiй, i вони рушили з мiсця.
  
  Бредфорд дивився у вiкно, поки вони їхали. Вiн знаходив Париж нескiнченно захоплюючим, i не тiльки пам'ятки для туристiв; на кожнiй вулицi стояли звичайнi прозовi будiвлi, нiчим особливо не видiляються, якi вже були старими, коли Джордж Вашингтон перетнув Делавер. Для Бредфорда, як i для бiльшостi американцiв, Париж був живим музе"м.
  
  Таксi проїхало по мосту, дозволивши Бредфорд мигцем побачити Сену внизу, зробила два повороту i зупинився перед досить зловiсного вигляду рестораном. Вивiска, що висiла поперек будiвлi над вiкнами, свiдчила: "ПРО ПОБАЧЕННЯ З МОРЯКАМИ".
  
  'Отже,' сказав Бредфорд, коли вони вийшли з таксi, без особливого ентузiазму, ' вiн моряк?
  
  Мелiса засмiялася. 'Цiкаво, що це мiсце - як би ви сказали? - притон американцiв в Парижi. Їжа тут хороша, дешева, i багато з цих американцiв - борються за виживання художники i письменники, у яких дуже мало грошей.'
  
  Бредфорд кивнув. 'Я був одним з таких', - сказав вiн. 'Але я трудився в Грiнвiч-Вiллiдж, свого роду богемному районi Нью-Йорка".
  
  'Я знаю про це", - сказала Мелiса. 'Пiдемо, подивимося, чи приїхав вже мiй друг'.
  
  Вони увiйшли й зайняли столик бiля вiкна. Єдиними вiдвiдувачами, яких можна було розгледiти, були дво" лiтнiх джентльменiв досить пошарпаного вигляду, грали в шахи за кутовим столиком.
  
  "Вiн скоро буде тут, - сказала Мелiса, коли вони влаштувалися.
  
  'Просто з цiкавостi,' сказав Бредфорд, ' якщо ми зустрiча"мося з ким би то не було, чому ми не прийшли сюди пообiдати?
  
  'Ми назвемо його Томас,' сказала Мелiса. 'А що стосу"ться iншого... - Вона на хвилину задумалась. 'Кiлька причин, про якi я навiть не замислювалася, поки ти мене не запитав. По-перше, коли ви йдете на зустрiч, зробiть кiлька зупинок по дорозi, щоб бути впевненим, що за вами не стежать.'
  
  'Ви очiкували, що за вами стежитимуть?
  
  'Нi, звичайно, нема". Вона розсмiялася легким музичним смiхом. 'Але саме в цей момент ти повинен бути максимально обережним.
  
  'Я вважаю, що це одне з визначень параної, - сказав Бредфорд. - вiра в те, що хтось переслiду" тебе всюди'.
  
  'Це так - у цiй професiї, яку ви так цiкавитеся, закладена значна частка параної. З iншого боку, iнодi хтось дiйсно може стежити за вами".
  
  'А iнша причина? - запитав я.
  
  'Думаю, це пов'язано. Я, - вона зробила жест, що охоплю" все її тiло, - дуже помiтна з-за того, як я зараз одягнена. Бути привабливою - значить залучати до себе увагу. I якщо ми просидим тут кiлька годин до нашої зустрiчi, то можемо привернути до себе бiльше уваги, нiж менi б хотiлося.
  
  'Ну що ж...
  
  Вона пiдняла руку, перш нiж вiн змiг продовжити. 'Знову ж таки, у мене нема" причин припускати, що ми це зробимо, але навiщо ризикувати?
  
  Бредфорд не звик до жiнок, якi так прямо заявляли про свою привабливостi або були так впевненi у своїй здатностi залучати. Це була цiкава тема для обговорення. Вiн вирiшив, що буде краще нiчого не говорити.
  
  Пiдiйшла офiцiантка, i у них з Мелiсою вiдбулася коротка розмова по-французьки, за яким Бредфорд не змiг устежити, який закiнчився словами Мелiси: "без кави з молоком, з вашим смаком", якi вiн зрозумiв. Тому, коли офiцiантка запитливо подивилася на нього, вiн кивнув i сказав: "Мiй чоловiк".
  
  Вона кивнула i пiшла.
  
  'Офiцiантка, зда"ться, вас зна",' сказав Бредфорд.
  
  'Так' погодилася Мелiса. 'Я досить часто тут буваю, звичайно, щоб побачитися з Томасом. Вона посмiхнулася. 'Брiджит, офiцiантка, запитала мене, чекаю я Томаса i хто такий мiй гарний американський друг.
  
  'Це мило ... Почекайте... Вона зрозумiла, що я американець, просто глянувши на мене?
  
  'Кожен в Парижi зна", що ти американець, просто глянувши на тебе.
  
  'Але я купив тут цей костюм, i сорочка, i...
  
  'Туфлi,' сказала йому Мелiса.
  
  О, цi туфлi.
  
  'I то, як ти ходиш. I обличчя; у тебе американське особа.
  
  'I ще що - неважливо,' сказав Бредфорд, побачивши прямувала до них офiцiантку з кавою.
  
  Бредфорд додав трохи цукру в каву, а потiм спробував його i додав ще цукру.
  
  'Ось бачиш,' сказала Мелiса, смiючись. 'Американець.
  
  Через кiлька хвилин, коли Бредфорд вже почав задаватися питанням, чи не стане мигдальний брiош iдеальним доповненням до його кавою, високий чоловiк з темним волоссям i акуратно пiдстриженими вусами увiйшов у дверi й озирнувся. Побачивши Мелiсу, вiн усмiхнувся i попрямував до них. Вiн був суворо красивий i володiв тi"ю аурою свiтськостi, яку Бредфорд завжди хотiв придбати. Мелiса посмiхнулася у вiдповiдь i помахала рукою, пiдкликаючи його до столу. Бредфорд зненавидiв його з першого погляду. Якщо б це був його iнструктор в свiтi шпигунства, Бредфорд волiв би цього не робити.
  
  Але ... Бредфорд закрив очi i зосередився на очищення сво"ї свiдомостi як Доктор Perlemutter, його психотерапевт, вчив його до спрямованi всередину семiнари зростання. Дуже дорого внутрiшньо ... Концентрат. Пояснiть свiй розум. Вiн ставав власником Мелiси? Ревнував до її друзiв-чоловiкiв? Це було б нерозумно. Вона була милою жiнкою, i його сильно тягло до неї, але вони тiльки що познайомилися. Потрiбно принаймнi пара побачень за вечерею, перш нiж у нього з'явиться хоч якесь право вiдчувати ...
  
  'Melissa, ma amie.'
  
  'Theodore, mon chère. I як у тебе справи в цi днi?
  
  'Comme ci, comme ça, and yourself? По-мо"му, минуло вже кiлька мiсяцiв.'
  
  'У мене все добре, дякую. Радий тебе бачити.
  
  Так що, подумав Бредфорд, просто друг. Нема" причин ревнувати. Не те щоб у мене було якесь право ...
  
  'А твiй друг? - Запитав Теодор. - Вiн американець, чи не так?
  
  'Повинно бути, вся справа в туфлях,' припустив Бредфорд.
  
  "Так, звичайно, туфлi,' погодився Теодор.
  
  'Сiдай,' запросила Мелiса. 'При"днуйся до нас.
  
  'Я б з задоволенням,' сказав Теодор, перегибаясь через спинку стiльця, щоб швидко цмокнути Мелiсу в щоку, ' але менi пора.
  
  'Але ви тiльки що приїхали.
  
  'Я знаю. Пробач. Я шукала Дениса, i, оскiльки його тут нема", я повинна пiти.
  
  'Сподiваюся, у якому-небудь чудовому мiсцi.
  
  'Можливо", - сказав вiн. "Вони проводять кастинг для нової постановки "Приватного життя раси панiв" Брехта, i кращого часу для цього я не можу собi уявити. Я збираюся спробувати себе в цiй ролi, i, якщо я не отримаю, 'вiн виразно знизав плечима,' тодi я збираюся записатися у Повiтряну армiю.
  
  'Невже?
  
  О, так. Я пiлот. Ви знали, що я пiлот?
  
  'Ти менi це говорив,' сказала Мелiса, ' але, по правдi кажучи, я нiколи в це не вiрила. Пiд час вiйни виконувала рятувальнi мiсiї в Ефiопiї, перевозила - що це було? - сироватка вiд дифтерiї в Конго, де вам довелося приземлитися в рiчцi, що кишить крокодилами. Выползаете на крило, щоб перезапустити двигун. А потiм було ...'
  
  'Можливо, я трохи перебiльшив,' погодився Теодор. 'Але я чесний пiлот. Я думаю, що Повiтряна армiя може використовувати мене в такий час. Так що, якщо я не отримаю роль у п'"сi Брехта, я буду патрiотом'.
  
  'Що ж, тодi я сподiваюся, що ти отрима"ш цю роль,' сказала йому Мелiса, 'бо ця вiйна безглузда'.
  
  'Ти не дума"ш, що ми повиннi боротися з бошами?
  
  'Так, ми повиннi, ми зобов'язанi. Але почати потрiбно було три роки тому, коли вони окупували Рейнську область, їхня армiя тодi була не так вже велика, i ми могли б змусити їх роззброїтися i поважати Договiр. Але тепер це буде коштувати нам великий кровi i, 'вона посмiхнулася,' постiйної нестачi я"ць.
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  'Не бери в голову, роби те, що повинен. Я поважаю тебе за це.
  
  'Щоб завоювати твою повагу, - сказав їй Теодор, - я б пiднявся на гори". Вiн узяв її руку i поцiлував. - Прощай! 'i вiн повернувся i вийшов пiд ритм барабанщика, який мiг чути тiльки вiн.
  
  Мелiса повернулася до Бредфорд. 'Вiн прекрасний чоловiк', - сказала вона. "I я молюся богам, щоб вiн отримав цю роль, тому що з нього вийшов би жахливий солдатiв'.
  
  Бредфорд вiдсьорбнув кави, знову подумав про те, щоб замовити мигдальне бриошу, вирiшив не робити цього, а потiм знову передумав i махнув офiцiантцi, щоб та зробила замовлення.
  
  - Зроби це на двох, - сказала Мелiса. - з задоволенням.
  
  Молода пара увiйшла в дверi рука об руку, з хвилину озиралася по сторонах, ще з хвилину щось обговорювала, а потiм знову вийшла.
  
  Приблизно через п'ять хвилин, вiдразу пiсля того, як офiцiантка принесла brioschi увiйшов невисокий чоловiк у чорних штанях, матроському в'язаному светрi зелених вiдтiнкiв i чорному беретi, викинув цигарку, яку вiн курив, на вулицю, коли дверi за ним зачинилися, i попрямував до бару. Вiн щось замовив, а потiм притулився до стiйки бару i недбало оглянув зал.
  
  'А!' вигукнула Мелiса. - А ось i вiн.
  
  'Це i " та"мничий Томас? - Запитав Бредфорд.
  
  'Так'.
  
  'Чому вiн не пiдходить? - запитала я.
  
  'Вiн чека" вiд мене сигналу,' сказала вона i коротко пiдняла руку.
  
  Томас взяв свiй келих, пiдiйшов до столу, сiв на вiльний стiлець i запитально подивився на Бредфорда, а потiм на Мелiсу.
  
  'Це мiй друг Бредфорд,' сказала йому Мелiса по-англiйськи. 'Вiн американець.
  
  'Так,' сказав Томас. - Звичайно, це вiн.
  
  'I йому цiкаво те, що ти робиш.
  
  Томас подивився на неї.
  
  'Щодо дiтей,' додала вона.
  
  Вiн злегка нахилив голову.
  
  'Не хвилюйся,' сказала йому Мелiса, ' у нього вiдмiннi рекомендацiї. Вiн письменник -романiст'.
  
  'Вiн збира"ться написати про мене? - запитав я.
  
  Вона повернулася i подивилася на Бредфорда.
  
  'Нi, якщо ти цього не хочеш", - сказав вiн Томасу. 'Я хочу дiзнатися, що ти використову"ш в якостi кольору для роману - щоб правильно це вiдчути. Але менi не потрiбно використовувати якiсь реальнi факти.'
  
  Томас з хвилину обмiрковував це. 'Можливо' сказав вiн нарештi, ми могли б поторгуватися.
  
  'Якого роду торгiвля? - запитав я.
  
  'Я розповiм вам те, що ви хочете знати бiльше, нiж вам потрiбно знати,' вiн кивнув у бiк Мелiси, пiд гарантiї цi"ї ледi, що вам можна довiряти. Натомiсть ви, як американець, можете щось для мене зробити.'
  
  'Що саме? - Запитав Бредфорд, намагаючись, щоб його голос звучав не так пiдозрiло, як вiн вiдчував.
  
  'В даний момент я не впевнений", - сказав Томас. 'Але ви, американцi, ще не перебува"те в станi вiйни з Нiмеччиною. Це може виявитися корисним i не заподi" шкоди вам самим'.
  
  'Ну...' почав Бредфорд.
  
  Томас пiдняв руку. 'Якщо це що-те, що тобi непри"мно робити, - сказав вiн, - тодi ти не будеш цього робити, i не буде нiяких образ. Мо" слово.
  
  'Тодi ладно,' сказав Бредфорд.
  
  Томас вiдсунув стiлець. 'У мене " кiмната над рестораном. Четверта кiмната. Доїдай свою випiчку i приходь до мене туди, скажiмо, через десять хвилин. Ми поговоримо.
  ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ
  
  Потiм, звертаючись до самого катящемуся Неба, я закричав,
  
  Питаючи: 'Який Лампi судилося направляти Долю
  
  Її маленькi Дiти, спотикання в Темрявi?
  
  I - 'Слiпе розумiння!' Вiдповiв Хев'н.
  
  - Рубайят Омара Хайяма
  
  (переклад Едварда Фiцджеральда)
  
  Париж, четвер, 5 жовтня 1939 р.
  
  Дверi в четверту кiмнату на другому поверсi була вiдкрита, але Томаса нiде не було видно. Вони зайшли всередину, щоб почекати його. Кiмната була просто кiмнатою: вузька лiжко, бюро, стiл, стiлець, маленька раковина, ванна далi по коридору, готувати було не на чому. Там було кiлька особистих речей, фотографiя у рамцi на бюро лiтнiх чоловiка та жiнки, ймовiрно, його батькiв, маленька шкiряна скринька поруч з нею, у якiй щось зберiгалося, i портативна друкарська машинка в футлярi на столi. Життя шпигуна, вирiшив Бредфорд, безумовно не була дуже гламурною. Кiлька митей опiсля з'явився Томас, несучи плетений стiлець зi спинкою. 'Запозичив це, - пояснив вiн. 'Тепер ми всi можемо сiсти. Вiн зачинив за собою дверi i вiдсунувся в кут лiжка, поки вони влаштовувалися на стiльцях.
  
  'А консь"рж не буде заперечувати? - Запитала Мелiса з посмiшкою. 'У вас в номерi жiнка, дверi закритi.
  
  'Все буде в порядку", - сказав вiн їй. 'З нами в кiмнатi ще один чоловiк. Консь"ржка - жiнка з обмеженою уявою'.
  
  'Дивно,' сказала Мелiса. - У бiльшостi консь"ржок, яких я знала, дуже багата уява. Я чув крик "це респектабельний будинок" в сумнiвних мiсцях, якi тiльки можна собi уявити. I найцiкавiше, що в готелях класу люкс нiколи не виника" подiбних проблем.'
  
  'Це тому, що у них " тiльки висококласнi дорогi супроводжують. I їм не потрiбно турбуватися про полiцейських рейдах. Вiн повернувся до Бредфорд. 'Ти зна"ш рiзницю мiж багатими i бiдними?
  
  'Що? - Запитав Бредфорд.
  
  'Все!'
  
  Бредфорд на хвилину задумався. 'Майже' визнав вiн.
  
  Томас нахилився вперед i тицьнув пальцем. 'Почнемо з того, що у багатих " грошi. Багато грошей. Очевидно, але все витiка" з цього. У багатих прекраснi будинки в мiстi та просторi замiськi будинки, бiднi можуть прагнути до лачугам, якщо вони дiйсно старанно працюють. У багатих " слуги. I навiть слуги дивляться на бiдних зверхньо. Дiти багатих добре нагодованi, одягненi, забезпеченi житлом i освiченi. Дiти бiдних майже не навчаються в школi, носять старомодну одяг i йдуть на роботу в чотирнадцять або ранiше.' Вiн зробив паузу, щоб перевести дух. 'Я мiг би продовжувати,' сказав вiн.
  
  'Ви комунiст? - Запитав Бредфорд.
  
  'Нi,' сказав Томас.
  
  'Ранiше вiн таким i був, - тихо сказала Мелiса.
  
  Томас подивився на Мелiсу, а потiм знову на Бредфорда. 'Вiрно, - визнав вiн. 'Але Поради настiльки перекрутили це значення, що я їм бiльше не ". Це гарна iдея, яка провалилася.'
  
  'Дiти,' сказала Мелiса. 'Давайте поговоримо про дiтей.
  
  'Ах, так,' погодився Томас. 'По правдi кажучи, менi незабаром доведеться виїхати по справi, що стосу"ться дiтей.
  
  'Я так розумiю, що ви займа"теся порятунком дiтей з Нiмеччини та Австрiї, вiрно?' - Запитав Бредфорд.
  
  Томас встав з лiжка i пiдiйшов до комода, щоб взяти маленьку складну лiнiйку, яку вiн розгорнув i знову склав, а потiм знову сiв на лiжко. 'Я ерзаю", - пояснив вiн. 'Менi потрiбно чимось зайняти руки. Вiн замислився, його руки були зайнятi лiнiйкою. 'У мене " мережа агентiв по всiй Нiмеччинi i Австрiї, якi допомагають людям, якi хочуть вберегти своїх дiтей вiд небезпеки, навiть якщо вони не можуть вибратися самi'.
  
  Бредфорд кивнув. 'Зрозумiло, - сказав вiн, - мережа...
  
  Томас розсмiявся. 'Я кажу так, щоб це звучало масштабнiше, важливiше, нiж " насправдi. Є, напевно, чоловiк двадцять, якi активно допомагають у цих зусиллях. I у всiх у них " iнша робота. Лiкарi, юристи, шкiльнi вчителi. Коли вони чують про справу, вони передають слово в слово.'
  
  Хто цi люди, якi вiддають вам своїх дiтей?' - Запитав Бредфорд.
  
  'Багато людей у новiй Нiмеччинi нежеланны, якщо не сказати активно зневажають", - сказав йому Томас. 'Євреї, звичайно, але також комунiсти, священики, iнтелектуали, гомосексуалiсти, члени профспiлок, цигани ...
  
  'Рома? - перепитав я.
  
  'Як ви їх назива"те? Цигани?
  
  'Про'.
  
  'I цi люди живуть у страху арешту в будь-який момент, за будь-якої причини; тому багато з тих, у кого " дiти, хочуть доставити їх в безпечне мiсце'.
  
  'Чому вони просто не пiдуть самi? Якщо ви можете та"мно вивезти дiтей, то напевно зможете взяти з собою i декiлькох дорослих'.
  
  'Iнодi нам це вда"ться - або ранiше вдавалося, я не впевнений, що ми все ще можемо з цим впоратися. Але багато батькiв не можуть виїхати. У них " бiзнес, родичi або справи, якi потрiбно зробити. Важко кинути все сво" життя i переїхати туди, де, можливо, ти навiть не говориш рiдною мовою. Але, принаймнi, ти можеш забрати своїх дiтей.'
  
  'А що вiдбува"ться з дiтьми? - запитав я.
  
  'Бiльшiсть батькiв домовилися з родичами в iншому мiсцi, щоб вони забрали дiтей. Звичайно, виникають проблеми з доставкою дiтей в це мiсце в iншому мiсцi. Деякi країни, Америка в якостi яскравого прикладу, бiльше не хочуть приймати "втомленi, бiднi, збилися в купу маси", якi вони так любили п'ятдесят рокiв тому.'
  
  'Це так. На мiй погляд, це сумно i недалекоглядно, але Конгрес в даний час не заохочу" iммiграцiю. Отже, що ви робите?
  
  'Ну, " країни, якi не пiднiмають великого шуму. Великобританiя, Норвегiя, Данiя. I якщо ми зможемо та"мно вивезти дiтей з Нiмеччини, ми зможемо та"мно переправити їх в Сполученi Штати'.
  
  "Я б хотiв подивитися, як працю" ця контрабанда", - сказав йому Бредфорд, представивши уявним поглядом потенцiйне нову назву: "Айва i дiти, завезенi контрабандою". Вiн, звичайно, мiг би змiнити це настiльки, щоб не видавати нiяких секретiв, але в ньому все одно була б та невловима аура автентичностi, яка змушу" читачiв думати, що Конант дiйсно зна" свою справу.
  
  'Добре,' сказав Томас. 'Тому що, я думаю, ви могли б нам допомогти, якщо б захотiли.
  
  'Томас,' сказала Мелiса. 'Це несправедливо...
  
  О, 'сказав Томас,' нiчого особливо небезпечного. Але ми могли б скористатися тим, що " у мiстера Конанта i чого нема" у нас.
  
  'Та що ж це таке?' запитала вона.
  
  'Американський паспорт,' сказав Томас. 'Нiмеччина не знаходиться в станi вiйни з Америкою.
  
  'Ах!' сказала вона.
  
  'Що б ти хотiв, щоб я зробив?' - Запитав Бредфорд, не впевнений, що це руха"ться в тому напрямку, який йому подоба"ться. Йому подобалося думати, що вiн такий же хоробрий, як i всi iншi, але, зрештою, це була чужа вiйна.
  
  'Я б хотiв, щоб ви з'їздили в Нiмеччину i поговорили вiд нашого iменi з кiлькома людьми.
  
  'Ти хочеш, щоб я прокрався в...
  
  'Нi, нi. Я прошу тебе поїхати в Нiмеччину, розмахуючи своїм американським паспортом перед кожним, хто захоче на нього поглянути. Ви американський письменник, i ви хочете дiзнатися з перших рук про чудеса нової Нiмеччини; про те, як вони вiдновили стабiльнiсть в країнi i повернули довiру народу, про те, як Нiмеччина знову може гордо пiдняти голову серед iнших країн пiсля ганебного поводження з нею пiсля останньої вiйни. Напевно, не зашкодило б, якби ти мiг бути хоч трiшки антисемiтом.'
  
  'I що потiм?
  
  'А потiм поговорiть з одним або двома людьми в околицях Берлiна без участi гестапо, якi, безсумнiвно, будуть стежити за вами всюди, розумiючи, що вiдбува"ться'.
  
  'I як менi це зробити? - запитав я.
  
  'Я навчу тебе", - сказав йому Томас. 'Ти навчишся справжньому шпигунського ремесла, яке зазвичай надзвичайно прозаїчно, якщо дивитися зовнi. Але всерединi воно складне i делiкатне'.
  
  'Зрозумiло' задумливо промовив Бредфорд.
  
  'Я навчу тебе бути уважним i обачним, зовнi залишаючись спокiйним i нiчого не замечающим'.
  
  Мелiса поклала руку на плече Бредфорда. 'Якщо ти збира"шся це зробити,' сказала вона, " ти повинен поставитися до цього дуже серйозно.
  
  О, я так i зроблю, ' сказав Бредфорд.
  
  'Якщо тебе зловлять, тебе можуть вигнати з країни", - сказала йому Мелiса. 'Що саме по собi було б непри"мним i болючим досвiдом. Але людина, з якою вас спiймають, швидше за все, буде застрелений.'
  
  О, ' сказав Бредфорд. 'Так i ".
  
  'Не вiдлякуй його, Мелiса, люба", - сказав Томас. 'Ми зробимо все можливе, щоб йому не загрожувала нiяка небезпека, принаймнi, невелика'.
  
  'Всього найкращого, - сказав Бредфорд. 'О, чудово.
  ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ
  
  Минулої ночi я побачив на сходах,
  
  Маленький чоловiчок, якого там не було,
  
  Сьогоднi його там знову не було
  
  О, як би я хотiла, щоб вiн пiшов ...
  
  Вiльям Хьюз Мирнс
  
  Париж, субота, 7 жовтня 1939 р.
  
  -Ухингов, - сказав Джеффрi, - " спосiб зiбратися разом.
  
  'Невже? - Запитала Патрицiя.
  
  'Насправдi. Вiн пiдняв складений аркуш паперу. 'Це зводить все во"дино. Ваш мiстер Уелкер ще не пiшов?
  
  Патрицiя досить посмiхнулася. 'Думаю, вiн розтягнувся на мо"му лiжку i насолоджу"ться заслуженим пiсляобiднiм вiдпочинком.
  
  'Годi, перестань виглядати як кiт, з'їв канарку, i сходи за ним. Вiн стурбований.
  
  За хвилину в дверi вiтальнi увiйшов Велькер, заправляючи подiл сорочки в штани i стримуючи позiхання. 'Пет каже, у вас " щось для мене, - сказав вiн.
  
  О, це "Пет", чи не так? Строго запитав Джеффрi, а потiм посмiхнувся. 'Сiдай, - сказав вiн. 'У мене новини.
  
  "Хорошi новини чи поганi?
  
  'Одним з iмен у вашому маленькому списку був Джозеф Бран?
  
  Велькер на секунду задумався. 'Так, це так.
  
  'Це тiльки що прийшов з кур'"ром з посольства,' сказав Джеффрi, простягаючи йому складений аркуш паперу. 'Останн" повiдомлення вiд Фелiкса.
  
  Велькер узяв його й розгорнув.
  
  OKW ВПЕВНЕНЕ, ЩО ВIЙНА В ПОЛЬЩI ЗАКIНЧИТЬСЯ ПРОТЯГОМ ДВОХ тижнiв. НЕ БУДЕ АТАКУВАТИ ЗАХIД ПРОТЯГОМ ШЕСТИ МIСЯЦIВ. ЦЕ ОСТАННЄ ПОВIДОМЛЕННЯ, ПОКИ ПЕРЕДАВАЧ НЕ ПЕРЕНЕСЕНИЙ В БIЛЬШ БЕЗПЕЧНЕ МIСЦЕ, ВСЕ ЩЕ МОЖЕ БУТИ ПРИЙНЯТО БУДЕ ГОЛУБОМ, ЯКЩО ТЕРМIНОВО ПОЛЬСЬКИЙ ФIЗИК ЙОЗЕФ БРУН ПРИБУВ ДО НАС У ПОШУКАХ ВИХОДУ З НIМЕЧЧИНИ, СТВЕРДЖУЄ, ЩО ВОЛОДIЄ ЦIННОЮ НАУКОВОЮ IНФОРМАЦIЄЮ, Є ЯКI-НЕБУДЬ МIРКУВАННЯ
  
  'Голубка? - Запитав Велькер.
  
  'Поштовий голуб,' пояснив Джеффрi. 'Остання новинка в областi зв'язку.
  
  О, ' сказав Велькер. 'Звичайно. Вiн опустився в крiсло з плетеними спинкою бiля камiна. 'Отже, це хорошi новини чи поганi? Ми знайшли його, але вiн у пастцi- де?
  
  'Ймовiрно, в Берлiнi.
  
  'Ми можемо його витягнути? - запитав я.
  
  'Невже вiн настiльки важливий?
  
  Так говорить Ейнштейн.
  
  'Ну i ну! Джеффрi виглядав впечатленным.
  
  'Ти можеш послати повiдомлення Фелiкс, щоб запитати Брана, не зна" вiн, де хто-небудь з решти?
  
  'Звичайно'.
  
  'I ми можемо його звiдти витягти?
  
  'Нам треба про це подумати. I я запитаю Фелiкса, у якого, напевно, " краще уявлення про те, що можливо, нiж вас чи мене.
  
  'Я буду з цiкавiстю чекати його голуба", - сказав Велькер. 'I я вiдправлю повiдомлення якомусь Гарпера, який, зда"ться, " моїм контактом в нашому посольствi в Берлiнi, щоб дiзнатися, чи " у нього якi-небудь пропозицiї'.
  
  Патрицiя увiйшла до кiмнати з тацею, на якiй стояли чайнi приналежностi. 'Мадам Варя приготувала для нас,' сказала вона, ставлячи тацю на кавовий столик. "Взагалi-то я попросив кави, але вона сказала: "Англiйцi п'ють чай!", i це те, що я отримав'.
  
  'Тодi чай,' погодився Джеффрi. 'Я навчився нiколи не сперечатися з кухарем. Це може зiпсувати травлення.
  
  "Я буду мамою,' сказала Патрiцiя, сiдаючи на диван i починаючи розливати чай.
  
  'Отже, - сказав Джеффрi, знову повертаючись до Велькеру, - цi люди досить важливi, щоб Ейнштейн сказав, що вони потрiбнi?
  
  'I насправдi саме президент Рузвельт послав мене за ними, - сказав йому Уелкер. - Так що, якими б науковими штучками вони не займалися, я б сказав, що, ймовiрно, це хороша iдея - вiдвести їх подалi вiд нацистiв'.
  
  Джеффрi кивнув. 'Я збираюся зв'язатися з нашими людьми i сказати їм, що в найближчому майбутньому ми з Патрiсi"ю будемо працювати з вами. Ми надамо у ваше розпорядження всi наявнi у нас засоби.
  
  'Хороша iдея,' сказала Патрiцiя.
  
  'Що ж, спасибi,' сказав Велькер. 'Ви можете це зробити?
  
  Джеффрi кивнув. 'Я б так i подумав. Я наведу кiлька iмен, таких як Рузвельт i Ейнштейн, i згадаю англо-американське спiвробiтництво, i я думаю, вони дозволять менi припинити переслiдування IПК. '
  
  'Ах так,' сказав Велькер, ' я зовсiм забув про IPK. Як там справи?'
  
  'Дозвольте менi сформулювати це так: я мiг би залишатися на цiй посадi до тих пiр, поки не пiду на пенсiю, а потiм передати це призначення свого наступника, у якого була б довiчна синекура'.
  
  'Настiльки погано, так?
  
  'Французи не схильнi вiдмовлятися вiд своїх прерогатив або прислухатися до припущень про те, що вони, можливо, не зможуть вiдбитися вiд гунiв'.
  
  У передпокої задзвонив телефон, i звiдкись зсередини з'явилася Марi, щоб вiдповiсти на дзвiнок. Через мить вона пiдiйшла до дверей вiтальнi. 'Телефон' сказала вона. 'Це для вас, мiледi.
  
  'Хто там? - Запитала Патрицiя, встаючи з дивана.
  
  'Мiс Мелiса,' сказала Мерi. Вона кивнула i зникла там, звiдки прийшла.
  
  'Правда? Патрицiя виглядала здивованою. Вона вийшла в хол.
  
  Джеффрi пiдiйшов за сво"ю чашкою чаю i простягнув одну Велькеру. 'Як ви дума"те, для чого все це потрiбно? Якусь нову зброю або щось в цьому родi?
  
  'Думаю, так", - сказав йому Велькер. 'Щось пов'язане з атомами i дiленням'.
  
  'На риболовлi?
  
  'Нерасщепляющийся,' сказав Велькер, перебiльшуючи вимову. 'Це якось пов'язано з розпадом атомiв або щось в цьому родi. Доктор Силард з Нью-Йорка пояснив менi це, коли дав список iмен. Тодi я думав, що зрозумiв це, але концепцiя стала розпливчатої i вiдiйшла в минуле. У всякому разi, щось пов'язане з атомами.
  
  'Iнодi я думаю, що саме наука довела нас до такого нещасного стану", - сказав Джеффрi. 'Порох, отруйний газ, бризантнi вибуховi речовини - вбивати людей стало набагато легше, нiж ранiше, i ми постiйно працю"мо над тим, щоб зробити це ще простiше'.
  
  'Можливо, у ваших словах щось "", - сказав Велькер. "Але ви так само мертвi зi стрiлою в серце, як i вiд кулi'.
  
  'У мене " друг, який стверджу", що " шiсть способiв убити свиню, але п'ятсот двадцять сiм способiв убити людину", - сказав Джеффрi. 'Я думаю, що вiн вигадав цифри, але в його словах " сенс'.
  
  Патрицiя повернулася у дверi i, сiдаючи назад, видала блювотний звук. 'Мене нудить, - сказала вона. 'Нi, не нудить - брудна.
  
  'У чому справа? - Запитав Джеффрi, пiдходячи i сiдаючи на диван поруч з нею.
  
  Велькер повернувся на стiльцi, щоб подивитися прямо на них обох. 'Звучить не дуже добре", - сказав вiн.
  
  'Я нiколи бiльше не буду спати нi з одним чоловiком", - сказала вона. 'Можливо, за винятком нинiшньої компанiї, але менi потрiбно подумати про це'.
  
  "Боже мiй! - Вигукнув Джеффрi. 'Велькер, пiдiйди до вiкна i подивися, чи не розверзлися чи небеса.
  
  Патрицiя похитала головою. 'Ти дивишся не в ту сторону, - сказала вона.
  
  'Що, заради всього святого, сталося? - Що сталося? - запитав Джеффрi, взявши її за руку i заглядаючи в очi. 'Це дзвонила твоя подруга Мелiса? Що вона сказала?
  
  'Вона навела довiдки про полковника Мiнскi. Вiн дiйсно нiмецький агент.
  
  'I що? - запитав Джеффрi. 'Ми припустили це короткохвильової передачi.
  
  "Так", - сказала вона. 'Список, який ми знайшли, був списком людей, яких йому доручили вбити. У нього вже " парочка з них'.
  
  'Чорт! - Сказав Велькер.
  
  'I його другорядне завдання, так би мовити, поляга" в тому, щоб позбутися вiд прекрасних творiв мистецтва, якi вони надсилають йому пiсля того, як їх конфiскують у "врейських сiмей i Герiнг вирiшить, що вони йому не потрiбнi'.
  
  'Ну що ж, - сказав Джеффрi.
  
  'Так, - погодилася вона. 'Мабуть, багато торговцiв творами мистецтва по всьому Парижу були мимовiльними одержувачами цих вкрадених творiв мистецтва'.
  
  'Як йому це сходить з рук?' Запитав Велькер.
  
  'Це його маскування пiд бiлого росiйського", - сказала вона йому. 'Вiн стверджу", що твори мистецтва належать емiгрантам, якi контрабандою вивезли їх з Росiї'.
  
  'Звучить як запеклий негiдник", - прокоментував Уелкер.
  
  "Про це багато говорять", - сказав Джеффрi.
  
  'I менi просто пощастило, що я дозволила одному з них спокусити мене", - сказала Патрiцiя.
  
  'Подивися на це з iншого боку,' сказав їй Джеффрi. ' якби не ваше, гм, побачення, його б не виявили.
  
  'Так,' сказала вона. 'Я спробую поглянути на це з iншого боку.
  
  'I що вони збираються з цим робити? Запитав Велькер.
  
  'Я запитала,' сказала вона. 'Очевидно, про нього треба подбати.
  
  'Добре,' сказав Джеффрi. 'В якому сенсi?
  
  'Вона не уточнила,' сказала Патрiцiя. 'Але якщо вони не зроблять це найближчим часом, я зроблю це сама.
  ДВАДЦЯТЬ ШIСТЬ
  
  Я не розумiю, чому людина не ма" бути таким само жорстоким, як природа.
  
  - Адольф Гiтлер
  
  Париж, субота, 7 жовтня 1939 р.
  
  ТГестетнер знову був зломлений. Не непоправно, принаймнi, Брекенски на це сподiвався. Просто потрiбен був чоловiк, який розумiвся на таких речах, який мiг говорити з ним заспокiйливим механiчним голосом, терти його маленький обертовий барабан i встромити викрутку, або плоскогубцi, або щось ще в потрiбне мiсце, щоб змусити його працювати. I людина, яка, як ми сподiвалися, зможе це зробити, був викликаний, i вiн приїде, i скоро все знову буде гудiти. А може бути, i нема". Якщо б машину не можна було вiдремонтувати, це призвело б до проблеми її замiни, а в нашi днi було важко отримати гестетнеры з якої-небудь розумною цiною. Невелика непри"мнiсть.
  
  Брекенски, невисокий, щiльний чоловiк рокiв шiстдесяти з залисинами, який вiв останню вiдчайдушну боротьбу з повною сивиною, звик до непри"мностей: до того, що вiн не мiг сказати те, у що вiн вiрив у сталiнськiй Росiї, до того, що йому i його сiм'ї було важко вибратися з Росiї на крок ранiше НКВД, до того, що йому довелося перетнути чотири країни, щоб потрапити у Францiю, до того, що потрiбно було пiдкупити потрiбного чиновника, щоб отримати необхiднi документи для перебування у Францiї. Що таке життя, якщо не постiйна вiйна з тими чи iншими непри"мностями? Але вiн був би так само щасливий, якщо б ця порiвняно незначна стаття трохи почекала, перш нiж подаватися. Вiн глибоко зiтхнув, потiм ще раз. Вiн використовував би це час, щоб переглянути свою редакцiйну статтю для наступного випуску.
  
  Вiн подумав, що змiна назви iнформацiйного бюлетеня з "Месник" на "Патрiот: газета опору" було гарним рiшенням. Месник звучав дуже сердито i вимагав вiд читача занадто багато роздумiв. Хто мстився, за що, як i чому? Але Патрiот? Хто не хотiв бути патрiотом? I газета Опору придавила це. Чому вони чинили опiр? Тоталiтаризму у всiх його пiдступних формах. Вони почали з комунiзму, як це практикувалося в Радянському Союзi; намагаючись вказати, що це був 'комунiзм' тiльки за назвою, оскiльки уряд було кооптовано Сталiним i його когортою до тих пiр, поки це не стало просто диктатурою.
  
  Тепер, з укладенням пакту Гiтлера-Сталiна, вони додали до цього фашизм, особливо його нiмецьку рiзновид. Що, звичайно, їм слiд було зробити набагато ранiше. I тепер приходили новi люди, щоб подiлитися своїми iсторiями, надати посильну пiдтримку, допомогти написати iнформацiйний бюлетень; люди, якi могли з перших рук розповiсти про жахи нової гiтлерiвської Нiмеччини. До чого докотився свiт, що люди можуть здiйснювати такi огиднi вчинки один з одним?
  
  Йому потрiбно було б попросити кого-небудь написати вiд руки нову вивiску, щоб розмiстити її у вiтринi магазину в знак нового назви сво"ї газети. I, можливо, обговорити з Комiтетом, чи слiд їм змiнити свою власну назву. Нацiоналiстичний i антикомунiстичний фронт, можливо, був недостатньо iнклюзивним тепер, коли в нього з'явилися новi вороги. Може бути, додати антифашистський? Цiкаво, що французьким офiцiйним особам не подобалося мати справу з групами, якi в якiйсь мiрi були антиурядовими, навiть якщо це були уряди, з якими вони знаходилися в станi вiйни.
  
  Як раз в той момент, коли вiн влаштовувався за своїм столом, у дверi увiрвався Альберт Кап. Високий, худорлявий, з копицею каштанових густого волосся, короткою квадратної борiдкою, що не перевищу" десяти квадратних сантиметрiв вiд пiдборiддя, i в коричневому костюмi, який примудрявся здаватися йому на два розмiри бiльше, нiж потрiбно, Кап офiцiйно був помiчником Брекенски. У нього був розум, який метався туди-сюди в по"днаннi з бiльшою енергi"ю, нiж у восьмирiчної дитини, i вiн завжди думав про новi речi, якi можна було спробувати, а потiм пробував їх, не обтяжуючи себе консультацi"ю з Брекенски. Але, подумав Брекенски, хто вiн такий, щоб вказувати комусь ще, що робити? Вiн просто хотiв, щоб Кап заздалегiдь попередив його про деякi свої плани, щоб у нього був час пiдготуватися або, можливо, зникнути.
  
  Всього за два тижнi до цього Кап зiрвав збори Комунiстичної лiги молодi, пiдiрвавши димову шашку пiд сценою.
  
  "Ви зна"те, що ми поклялися в ненасилии", - Брекенски майже кричав на Каппа.
  
  "Звичайно", - сказав Капп, пританцьовуючи на мiсцi перед столом Брекенски в спробi зберiгати спокiй i виглядати шанобливо.
  
  'Ти пiдiрвав бомбу на зборах YCL.
  
  'Це була димова шашка.
  
  'I все ж це була бомба.
  
  'Димова шашка насправдi - це не бомба", - наполягав Кап.
  
  'Їм довелося викликати пожежникiв.
  
  Кап посмiхнувся при цьому спогадi. 'Так' визнав вiн, 'так'.
  
  "I що?"
  
  'Хто-то дуже збудився", - наполягав Кап. 'З часом дим розвiявся б'.
  
  I тодi виникло питання про картi iдентичностi. Не можна було працювати без належної карти iдентичностi. Без належного посвiдчення особи було б важко зняти квартиру. I тисячi бiженцiв хлинули в Париж, не маючи можливостi одержати якi-небудь документи взагалi, не кажучи вже про необхiднi вiзках.
  
  Тому, звичайно, Кап вирiшив, нi з ким не радячись, що вiдповiддю буде надрукувати його власний. Це не було б проблемою, оскiльки, звичайно ж, Кап був майстром гравером. Ну, нi, вiн ним не був, але ... Звичайно, у нього був доступ до вiдповiдної камерi для впiзнання. Ну, нi, вiн цього не робив, але ... Звичайно, у нього був доступ до високоякiсної друкарського верстата. Ну, нi, вiн цього не робив, але ... Звичайно, у нього був запас спецiального паперу, що використову"ться для карток. Що ж ...
  
  Брекенски насилу переконав друкаря, з яким зв'язався Капп, не звертатися до влади. Справа була не в тому, що друкар не спiвчував тяжкого становища цих людей, ви розумi"те, але нiхто просто не мiг пiти на такий ризик. Брекенски зрештою домовився з друкарем, що це буде їх секретом. Кап надувся.
  
  Гадаючи, що ж це було на цей раз, Брекенски пiдняв очi на Каппа, коли той став перед столом, дивлячись на Брекенски зверху вниз з тi"ю iдiотською усмiшкою, яку всi iншi, здавалося, знаходили чарiвною. 'Ну, що на цей раз? - запитав вiн.
  
  'Я зустрiв жiнку", - сказав йому Кап.
  
  'I що? Це трапля"ться з усiма нами в той чи iнший час. Я помiтив, що навiть самий потворний чоловiк коли-небудь зустрiне жiнку. Брекенски посмiхнувся. 'Оскiльки ви досить презентабельнi, Альберт, я припускаю, що це не грошова угода; принаймнi, не бiльше, нiж зазвичай.
  
  "Нi, нi, справа не в цьому. Я зустрiв жiнку для нас!
  
  'Правда? Насправдi дякую, але я не захоплююся подiбними речами.
  
  'Нi, нi. 'Кап буквально пiдстрибував вiд збудження. - Не для нас, не для Фронту, не для Органiзацiї.
  
  Брекенски насупився. "Що ви ма"те на увазi?
  
  'Її звуть Мелiса, i вона дуже красива, але справа не в цьому...
  
  'В цьому-то й рiч, - перебив Брекенски.
  
  'Нi, нi; вона француженка, я маю на увазi справжню француженку, з Францiї, i вона хоче нам допомогти, приїхати до нас працювати.
  
  "Ти ж зна"ш, ми не можемо дозволити собi...
  
  'Безкоштовно! - Переможно закiнчив Кап.
  
  Брекенски вiдкинувся на спинку стiльця i пильно подивився на Каппа. 'Ви були п'янi", - сказав вiн.
  
  'Можливо' погодився Кап. 'Трохи. Щоб вiдсвяткувати.
  
  "Ти ж не просто вигаду"ш все це?
  
  'Це не так, клянуся вам.
  
  'Де ти познайомився з цi"ю красивою, дурною жiнкою?
  
  'Я зустрiв її сьогоднi вранцi. Я снiдав у їдальнi для солдатiв i матросiв, i вона сiла поруч зi мною.
  
  'Повинно бути, сьогоднi вранцi тут було занадто людно", - прокоментував Брекенски.
  
  Капп не зауважив сарказму. 'Нi, не особливо. Загалом, ми розговорилися, ти ж зна"ш, як це бува", i я розповiв їй, чим я займаюся, i про Фронтi, i вона зацiкавилася. Вона сказала, що давно хотiла зробити що-небудь корисне, i це прозвучало саме так.'
  
  'Що вона хоче з нами зробити?
  
  'Вважаю, неважливо. Вона зайде поговорити з тобою сьогоднi вдень.
  
  Брекенски зiтхнув з полегшенням, дiзнавшись, що Кап ще не найняв цю жiнку, не сказав їй, яким столом користуватися, i не дав їй перше завдання. У нього був би шанс оглянути її, зрозумiти, зда"ться вона законною, справжньою. Всi, хто працював на них або з ними, були бiженцями того або iншого роду. Французи, громадяни гордої i вiльної (на даний момент, подумав Брекенски, а потiм придушив цю думку) країни, терпiли цих жалюгiдних непроханих гостей на своїй землi, але не заохочували їх. Можливо, її чоловiк або бойфренд був бiженцем? Що ж, вiн це з'ясу".
  
  'Що ж,' сказав Кап, - я впевнений, вона вам сподоба"ться. I'm off to the Centre de Secours aux Réfugiés. Скоро побачимося.
  
  - Зачекайте! 'крикнув Брекенски, коли Кап зник за дверима. Занадто пiзно. Ну, подумав вiн. Ймовiрно, вiн не зможе заподiяти надто великої шкоди.
  
  Приблизно через годину у дверi ввiйшла жiнка, зупинилася прямо всерединi i озирнулась. Вона, безсумнiвно, була тi"ю жiнкою, про яку говорив Кап. Вона була одягнена як дiлова жiнка, шикарна французька дiлова жiнка: чорна спiдниця, чорний жакет поверх бiлої блузки, чорнi практичнi туфлi, чорний капелюх з точно пiдiбраними полями i натяком на вуаль, чорна сумочка-клатч, чорнi рукавички. Це мало допомагало приховати той факт, що Кап був прав - вона була напрочуд гарною жiнкою. Вона також виглядала компетентної i рiшучою. Так що ж, питав себе Брекенски, вона тут робила? Люди , якi прийшли в Le Front, пропонуючи або просячи допомоги, як правило, виглядали сердитими, переляканими або побитими життям. Крiм того, всi вони без винятку не були корiнними французами.
  
  Вона пiдiйшла i сiла перед його столом. 'Ви Федiр Брекенски?
  
  "Не таке вже велике припущення", - подумав Брекенски, оскiльки вiн був "диним в офiсi. "Так", - зiзнався вiн, гадаючи, що спонукало Каппа назвати їй сво" iм'я.
  
  "Я тут, щоб допомогти тобi", - сказала вона йому.
  
  - Якого роду допомога? - запитав я.
  
  Вона поклала сумочку на стiл i оглянула кiмнату. 'Це весь ваш офiс?
  
  'Ах, да'.
  
  'Iнших кiмнат нема"?
  
  'Нагорi " кiмната, яку ми використову"мо як комору", - сказав вiн їй. 'I шафа он там, i ванна у заднiй частинi'.
  
  'Iнших виходiв нема"?
  
  Це ставало дивним. Вона ставила неправильнi запитання. Вiн побачить, до чого це призведе, i тодi йому потрiбно буде задати кiлька власних питань. 'Нема"", - сказав вiн їй. 'В магазинi по сусiдству " велика задня кiмната, займа" те мiсце, де була б наша задня кiмната, якби вона у нас була, i у них " вихiд в провулок'.
  
  'Добре,' сказала вона.
  
  'Що означа" "хороший'? - Запитав вiн. "А хто ви такий i чому хочете працювати з нами?
  
  Вона на секунду задумалася. 'Я хочу бути корисною,' сказала вона. 'Мене звуть Мелiса. I пiсля розмови з тим хлопцем - Каппом - сьогоднi вранцi менi здалося, що я можу згодитися цi"ї органiзацiї'.
  
  'Правда? - запитав вiн. 'Кап бiльш переконливий, нiж я думав. Чим ти займа"шся?
  
  'Про, - вона чарiвно знизала плечима. 'Всього потроху. Я можу друкувати, я можу подавати файли, я можу, 'вона вказала на неiснуючу машину,' запустити Гестетнер.
  
  Вiн скривився. 'Так, але ти можеш полагодити один?
  
  Вона задумливо подивилася на нього. 'У чому проблема?
  
  'Неважливо", - сказав вiн. 'До нас прийде дехто, хто стверджу", що розумi" внутрiшню роботу'. Вiн прийняв рiшення. 'Якщо хочеш допомогти,' сказав вiн їй, вказуючи на столик у кутку, ' можеш почати он з того. На цьому столi купа всякого мотлоху: вирiзки, брошури, плакати, що завгодно, що потрiбно розсортувати i пiдшити. '
  
  'Добре,' погодилася вона, прямуючи до столу. 'Якi категорiї?
  
  "Що?"
  
  'На якi категорiї я подiляю цi матерiали?'
  
  'Все, що зда"ться розумним", - сказав вiн їй. "Ми не зовсiм такi, якими ви б назвали органiзованi органiзацiї'.
  
  Вона кивнула i сiла за стiл.
  
  Брекенски повернувся до сво"ї редакцiйнiй статтi. Прийшов час, подумав вiн, вiдмовитися вiд полiтичних иеремиад; довгих викривальних промов про зло комунiзму чи фашизму, небезпеки нестримного капiталiзму, чудовому потенцiал демократiї та чесного соцiалiзму. Цим речам доведеться почекати до кращих часiв. Свiт обертався навколо стану вiйни: тiльки що закiнчилися вiйни в Iспанiї та Ефiопiї; активнi вiйни у Польщi i на Далекому Сходi; загроза вiйни у Фiнляндiї. Люди вмирали. Справжнi люди. Комунiсти, фашисти, демократи, люди, яким було начхати на полiтику, вони просто хотiли, щоб їх залишили у спокої. Вiйна не поважала ваше бажання, щоб вас просто залишили в спокої.
  
  Вхiднi дверi вiдчинилися i зачинилися, i Брекенски пiдняв голову. В кiмнату широкими кроками увiйшов чоловiк, його пальто розвiвалося за спиною. Коли вiн повернувся так, що його обличчя виявилося на свiтлi, Брекенски здалося, що вiн упiзнав його. Чи Не так? ... як його звали ... Мiнскi? Полковник Мiнскi? Брекенски згадав, як його представили йому на якiйсь зустрiчi. Що вiн тут робив? Вiн прийшов волонтером? Вiн був би вiдмiнним благодiйником, подумав Брекенски. Вiн знав усiх, i його всюди запрошували. Може бути, вiн ...
  
  Що за чорт?
  
  Мiнскi зупинився посеред кiмнати й витягнув щось iз-пiд пальто. Це був пiстолет. Великий пiстолет. Вiн збира"ться нас пограбувати? Подумав Брекенски. Це нерозумно. У нас нiчого нема", i Мiнськ повинен знати, що у нас нiчого нема".
  
  Не кажучи нi слова, Мiнскi звiв курок пiстолета i пiдняв його, направивши прямо на Брекенски.
  
  Чорт! Подумав Брекенски i спробував пiрнути пiд стiл, стiлець став на шляху.
  
  Приглушений рiзкий шлепающий звук, нiби гумкою стукнули по класнiй дошцi. Пострiли набагато голоснiше, нiж цi", - подумав Брекенски, обмацуючи рану, i був здивований, що не вiдчува" болю.
  
  На секунду всi, здавалося, завмерло, а потiм, неймовiрно повiльно i беззвучно, Мiнскi впав на пiдлогу.
  
  "Що за ...' Брекенски обернувся i побачив жiнку, Мелiсу, прибирала маленький пiстолет у кобуру пiд спiдницею. Вiн двiчi намагався встати, перш нiж йому це вдалося. 'Що тiльки що вiдбулося? - запитав вiн її.
  
  Мелiса встала зi стiльця, спокiйно пiдiйшла до Мiнскi i, схилившись над ним, торкнулась двома пальцями його шиї. 'Мертвим', - сказала вона. 'Завжди корисно переконатися'. Вона не здавалася переляканою або схвильованою, швидше здивованою. Вона встала. 'Не викликайте полiцiю', - сказала вона Брекенски. "Я пришлю кого-небудь, щоб позбавилися вiд тiла. А поки нам, ймовiрно, слiд перемiстити його в менш помiтне мiсце на випадок, якщо хто-небудь увiйде.
  
  Брекенски, який був одночасно наляканий i схвильований, зробив серiю глибоких вдихiв, щоб заспокоїтися - вiн десь читав, що потрiбно робити глибокi вдихи, щоб заспокоїтися. Зробивши наступний глибокий вдих, вiн повторив: "Що тiльки що вiдбулося?'
  
  'Цей чоловiк - зда"ться, його звуть полковник Мiнскi - тiльки що намагався вбити.
  
  'Чому?'
  
  Вона знизала плечима. 'Вiн нацистський агент провокатор i вбивця. Це те, що вiн робить.
  
  'Тодi ти...
  
  "Я прийшов сюди, щоб захистити тебе. Схоже, ти був наступним у списку.
  
  'Чому ти менi нiчого не сказав?
  
  'Я не хотiв тебе засмучувати, i, крiм того, менi потрiбно було, щоб ти вела себе нормально.
  
  Брекенски зробив ще один глибокий вдих. 'Хто ви?
  
  'Я з служби безпеки, про яку ви нiколи не чули", - сказала вона йому. 'У мене нема" жетона або посвiдчення особи - вам просто доведеться довiритися менi'.
  
  'Що ж, ти тiльки що врятувала менi життя", - сказав вiн.
  
  'Це так,' погодилася вона. - Ходiмо, допоможеш менi сховати тiло, поки я не распоряжусь, щоб його забрали.
  
  'Добре. Вiн встав.
  
  'I нам потрiбно щось зробити з плямами кровi. На щастя, кровотеча було невеликим.
  
  'Я принесу швабру,' сказав вiн.
  ДВАДЦЯТЬ СIМ
  
  Бо хто став би терпiти Батоги i Презирство часу,
  
  Угнетатель неправий, гордий чоловiк Впертий.,
  
  Борошна ганебною Любовi, затримка Закону,
  
  Нахабство Посади i зневага
  
  Що терпляча заслуга недостойних забира",
  
  Коли вiн сам мiг би свiй Quietus зробити
  
  З голим торсом?
  
  Вiльям Шекспiр
  
  Париж, понедiлок, 9 жовтня 1939 р.
  
  Р.джеффрi пiдняв очi вiд аркуша паперу, який читав. "Поганi новини про Миттварках,' сказав вiн.
  
  'Так? Велькер поставив келих з вином i подивився через стiл. - Що це? - запитав я.
  
  'Миттварки. Професора Миттварки.
  
  'Так, ну- о. Митварк. Професора Герман i Анджела Митварк. Дво" з мого списку. Що щодо них?
  
  Джеффрi ще мить дивився на аркуш паперу, немов намагаючись зрозумiти, якi ще секрети вiн може розкрити, а потiм склав його i поклав у нагрудну кишеню свого пiджака. 'Повiдомлення вiд Фелiкса. Це голубиною поштою, але вiн каже, що його передавач скоро буде в iншому, бiльш безпечному мiсцi. З якоїсь випадковостi ваш професор Бран розшукав групу Фелiкса i тепер благополучно хова"ться серед них. Але Брун каже, що Миттварка нема" вдома, оскiльки його i його дружину увезло, iмовiрно, гестапо.'
  
  'Вiн впевнений? - запитав я.
  
  'Мабуть.
  
  'Чорт!' Велькер сказав. 'Яка досада. Я маю на увазi хорошi новини про Бруне, але, вважаю, Миттварки межами нашої досяжностi'.
  
  'Не обов'язково. Фелiкс продовжу" говорити, що якщо Миттварки дiйсно важливi, то " шанс дiстатися до них, якщо вони все ще зберiгаються в Берлiнi, але це, як вiн виража"ться, спалить мости, якi, ймовiрно, неможливо вiдновити, i що тодi нам доведеться придумати спосiб вивезти їх i Бруна з країни.'
  
  'Так, ось у чому заковика', - сказав Уелкер. 'Як, чорт вiзьми, ми збира"мося це зробити?'
  
  'Фелiкс дума", що може допомогти, але тiльки до певного моменту, це занадто небезпечно для нього. В даний момент вiн не може дозволити собi бути скомпрометованим'.
  
  'Я вважаю, для нас це теж буде страшенно небезпечно", - сказав Уелкер.
  
  'Це так,' погодився Джеффрi. - Але якщо цi люди так важливi, як про них дума" ваш президент ... Вiн не став завершувати фразу.
  
  Вони сидiли в дальньому кутку "Чез Лiз" маленького ресторанчика всього на шiсть столикiв i з меню, яке мадам Лiз готувала в той вечiр на свiй розсуд. Патрицiя скоро з'явиться i, мабуть, незабаром послiду" за Брэдфордом i Мелiсою. Тим часом з'явилася ця прекрасна пляшка "Шато Шеваль Блан" 1923 року випуску, яку мадам Лiз берегла для важливого випадку, i повернення лорда Джеффрi Сабоя, безумовно, було оцiнено як одна з них. Коли вони увiйшли, мадам Лiз, приваблива блондинка середнiх рокiв з кучерявими волоссям, у фартусi i кухарському ковпаку, обняла Джеффрi, як мати, вiта" довго не було сина. 'Занадто довго,' сказала вона, - i, на жаль, потрiбна вiйна, щоб повернути тебе'.
  
  'Будемо сподiватися, що це божевiлля скоро закiнчиться,' сказав їй Джеффрi, обiймаючи її у вiдповiдь, а потiм вiдсуваючи на вiдстань витягнутої руки, щоб подивитися їй в очi. - i тодi, я обiцяю, ми залишимося - або, принаймнi, будемо часто приїжджати.
  
  'А ваша дружина,' запитала мадам Лiз, озираючись по сторонах, нiби чекала, що Патрицiя раптово виникне у неї за спиною, ' як вона?
  
  'У неї все добре,' запевнив її Джеффрi. 'Радий повернутися в Париж. Вона скоро приїде. З кiлькома друзями. Нам знадобиться великий стiл у кутку.
  
  I ось вони там були.
  
  Вони обидва сидiли, пили i дивилися в простiр, поки, нарештi, Велькер не порушив мовчання. 'Один з нас, сказав вiн, - жахливо тихий'.
  
  Джеффрi вiдiрвався вiд споглядання плакату з зображенням Джозефiни Бейкер в костюмi, який демонстру" економне використання пiр'я. 'Правда? - запитав вiн. 'Як ти дума"ш, хто це?
  
  Велькер похитав головою. 'Напевно, я. Я намагаюся придумати, як вивезти наших людей з Нацистською Країни з мiнiмумом клопоту, i нiчого корисного в голову не приходить.
  
  'Коли я борюся з проблемою,' сказав йому Джеффрi, - я знаходжу корисним..." - Вiн зробив паузу. - "Ну, якщо подумати, я не зовсiм впевнений, що вважаю корисним робити. Зазвичай я просто блукаю i досаждаю людям питаннями, що не мають нiякого вiдношення до проблеми взагалi, i спостереженнями, якi мають мало спiльного з чим-небудь взагалi, поки який-небудь вiдповiдь не приходить менi в голову. Тодi, звичайно, я вiдкидаю цю вiдповiдь i продовжую повторювати те ж саме, поки не знайду дiйсно вiдповiдне рiшення. I все це без будь-якого свiдомого планування.'
  
  'Це дiйсно працю"?' Запитав Велькер.
  
  Джеффрi на хвилину задумався. 'Якимось чином, через деякий час, витрачений на те, щоб все обдумати, - сказав вiн, - вiдповiдь дiйсно з'явля"ться, i досить часто вiн виявля"ться корисним'.
  
  'А!' сказав Велькер. 'Тодi я повинен знайти, що штовхнути.
  
  'Просто переконайся, що це не те, що виклика" реакцiю", - порадив Джеффрi.
  
  В дверi увiйшла Патрицiя, i вони з мадам Лiз емоцiйно проявили прихильнiсть i вiддалися спогадами, перш нiж вони закiнчили прощальним обiймами, i вона пiдiйшла до чоловiкiв. Швидко чмокнув кожного в щоку, вона обiйшла стiл i сiла поруч з Джеффрi. 'Вина, - сказала вона.
  
  Велькер пiдкорився, наповнивши її келих. 'I як ти почува"шся сьогоднi ввечерi? - запитав вiн.
  
  - Comme ci, comme ça, ' сказала вона, беручи склянку i уважно розглядаючи його, перш нiж зробити ковток. 'Це був цiкавий день.
  
  'Яким чином? - Запитав Джеффрi.
  
  Вона поставила склянку i серйозно перевела погляд з одного на iншого. 'Полковник Мiнскi, - сказала вона, - мiй, е-е, знайомий; передбачуваний бiлий росiянин, який слуха" закодованi передачi нiмецькою?
  
  "Так, а що щодо нього? - запитав я.
  
  'Його бiльше нема" з нами. Його бiльше нема".
  
  'Неiснуючий?
  
  'Так'.
  
  'Тобто мертвий?
  
  "Абсолютно вiрно. Мелiса прийде через пару хвилин. Вона тобi все розкаже.
  
  Хто вона? - Запитав Велькер.
  
  'Старий друг. Вона агент неiснуючого пiдроздiлу французької секретної служби.
  
  'А!' сказав Велькер.
  
  'Мила, iнтелiгентна ледi,' додав Джеффрi. 'I компетентна. Дуже компетентна. Ми з нею працювали.
  
  'Значить, вона розповiсть нам, що б це не було? - Запитав Велькер.
  
  'Нема"' вирiшила Патрицiя. 'Якщо подумати, вона, ймовiрно, взагалi не захоче про це говорити.
  
  'Отже-' наполягав Джеффрi.
  
  Вона зробила жест смирення. 'Отже, я вважаю, що так i зроблю. Що ж, схоже, полковник був нiмецьким агентом.
  
  'Як ми i пiдозрювали.
  
  'Так. Ну, частиною його роботи був шпигунство за радянськими дисидентами, i це прекрасно. Вона скривилася, на мить на її обличчi з'явився вираз крайнього вiдрази, поки вона не взяла себе в руки. 'Але, схоже, iнша частина полягала у розстрiлi людей, якi образили Третiй рейх'.
  
  'Вiн був найманим вбивцею?
  
  'Схоже на те. Вона зробила ще ковток вина. 'I Мелiса вирахувала, хто наступний у списку, i добралася туди першою. Тому, коли вiн витягнув свiй "Вальтер", вона вистрiлила йому в серце. Один пострiл. Вона дуже хороша. Використову" Star Model 14, який у неї був - як вона його назвала? - accurized, я думаю. Щось в цьому родi. Кобура пристебнута до стегна. Потiм вона подзвонила парi своїх людей, i вони позбавилися вiд тiла. Його бiльше нiхто нiколи не побачить. '
  
  'Один пострiл в серце? - Запитав Велькер. 'Хороший пострiл.
  
  'Мабуть, таким чином виходить дуже мало кровi.
  
  'Щось на зразок позасудового розгляду,' помiтив Уелкер.
  
  'Ми живемо в позасудовому свiтi", - сказав Джеффрi.
  
  'Давай не будемо бiльше говорити про це, коли приїде Мелiса,' сказала Патрiцiя. - Я думаю, вона вважала за краще б цього не робити.
  
  'Це не пiдходить для розмови за обiднiм столом,' погодився Джеффрi.
  
  Через кiлька хвилин в ресторан увiйшла Мелiса, а Бредфорд йшов за кiлька крокiв позаду неї. - Усiм доброго дня, - крикнула вона, пiдходячи i цiлуючи Патрицiю i Джеффрi щоки, перш нiж сiсти. 'I хто цей милий чоловiк?' запитала вона, посмiхаючись Уэлкеру через стiл.
  
  'Один-американець,' вiдповiла Патрицiя. 'Його звуть капiтан Уелкер.
  
  'Звичайно, вiн американець,' погодилася Мелiса. 'Такий здоровий на вигляд. Такий безневинно красивий. Вона повернулася, щоб узяти за руку Бредфорда, який пiдiйшов до неї ззаду. 'До речi, про невинних американцiв. ... Але, звичайно, ви його вже зна"те. Проходьте, Бредфорд, сiдайте.
  
  Конант сiв поруч з нею й повернувся до Патрицiї. 'Я хотiв би подякувати вам, ледi Патрицiя, - сказав вiн, - за те, що познайомили мене з Мелiсою. Вона познайомила мене з справжнiм шпигуном, i, я думаю, я збираюся зробити що-небудь, щоб допомогти йому.
  
  'Звучить заманливо,' сказала Патрiцiя.
  
  'Це реально", - сказав вiн їй. 'Я збираюся зайнятися чимось справжнiм i по-справжньому важливим. Можливо, вперше в життi. I я збираюся допомагати дiтям'.
  
  'Ти повинна розповiсти нам про це,' сказав Джеффрi, ' але спочатку... Вiн повернувся до Лiз, яка стояла в дверях кухнi i робила рухи, нiби їсть. Вона кивнула i зникла на кухнi.
  
  - А тепер, 'сказав Джеффрi,' давайте послуха"мо про цих дiтей.
  
  Бредфорд глибоко зiтхнув. 'Дiти-бiженцi", - сказав вiн їм. 'В основному "вреї, але " й iншi'. I вiн продовжив пояснювати важке становище дiтей i те, що Томас i його група роблять з цього приводу. 'I я збираюся допомогти", - сказав вiн.
  
  'Це чудово,' сказала Патрiцiя. Що ти будеш робити?
  
  'Ну, спочатку я збираюся в Нiмеччину, щоб прояснити деякi проблеми, якi у них виникли, якщо зможу. Американцi все ще можуть подорожувати по Нiмеччинi, i у мене " готове виправдання. У авторiв завжди " привiд сунути свiй нiс куди попало - вони збирають матерiал для сво"ї наступної книги. Вiн пiдняв очi, коли Лiз розставляла по столу тарiлки з їжею. 'I часто - зазвичай - так воно i ",' закiнчив вiн.
  
  "Будь дуже обережний", - сказала йому Патрицiя. 'У нацистiв нема" почуття гумору'.
  
  'Я ма" намiр бути таким", - запевнив її Бредфорд. 'А потiм, коли я повернуся, я збираюся повернутися в Штати. Я збираюся допомогти органiзувати комiтет з пошуку будинкiв для дiтей. Обов'язково органiзуйте це добре, щоб, якщо їх батьки коли-небудь зможуть при"днатися до них, ми могли знову знайти їх. I я збираюся написати свою наступну книгу: Айва i дiти. '
  
  'Я думаю, ти робиш прекрасну справу", - сказав йому Джеффрi.
  
  'Ну, звичайно,' сказав Бредфорд. 'Я маю на увазi, я нiби як повинен, чи не так? Я маю на увазi, вони ж дiти. Дiти.
  
  Уелкер подивився через стiл на Бредфорда. 'Ви ма"те рацiю, - сказав вiн.
  
  'Звичайно' погодився Бредфорд. 'Дiти.
  
  'Нi, не це. Американцi все ще можуть потрапити в Нiмеччину.
  
  'Що-небудь куряче,' сказала Патрiцiя.
  
  'Що? - Запитав Джеффрi. 'Курча чого?
  
  'Вечерю,' сказала вона, наколюючи на виделку шматочок i пiднiмаючи його вгору. 'Курка. Майстерно замаскована персиками i, е-е, iншими начинками.
  
  'Мабуть, шпинат,' сказала Мелiса.
  
  'Так,' погодився Джеффрi. 'Це одне з найвiдомiших страв Лiз з однi"ї страви. Вiн вiдкусив шматочок. 'Чудово. Звичайно.
  
  Патрицiя повернулася до Велькеру. 'Що там щодо поїздки в Нiмеччину?
  
  'Ну, я, як i Бредфорд, американець, тому можу поїхати в Нiмеччину. Зрештою, ми з ними вою"мо. Звичайно, менi потрiбен привiд", - сказав вiн.
  
  'Так, але чого ти мiг би домогтися?
  
  'В тому-то й питання,' погодився Велькер. 'Зда"ться, у мене " iдея.
  
  'Розкажи менi.
  
  'Я повинен це обмiркувати", - сказав Велькер. 'Але якщо я зможу увiйти ...' Вiн помовчав, роздумуючи. 'Так, я думаю, у мене це вийшло! Це повинно спрацювати'.
  
  'Добре,' сказала Патрiцiя. 'Що повинно спрацювати?
  
  "Дай менi подумати про це, поки ми їмо,' сказав вiн їй.
  
  На десерт Лiз розставила по столу маленькi чашечки, поставила в центр блюдо з фруктами i десертом, який англiйцi назвали б flummery, i запропонувала їм пригощатися.
  
  Через кiлька хвилин Мелiса встала. 'Думаю, ми з Брэдфордом зараз залишимо вас, - сказала вона. 'Нам ще багато чого потрiбно зробити до того, як вiн поїде до Нiмеччини.
  
  Конант став поруч з нею. 'Така моя доля,' сказав вiн, зiтхнувши i посмiшкою, ' пiдкорятися красивим жiнкам. Вiн вiдсунув свiй стiлець. 'Сподiваюся, це не прозвучало як скарга.
  
  'Ми спiвчува"мо", - сказав йому Велькер.
  
  Мелiса i Бредфорд ще пару хвилин прощалися, зробили мадам Лiз комплiмент з приводу їжi i потiм залишили ресторан.
  
  Патрицiя помахала в їх бiк хлiбним ножем, коли вони проходили через дверi. 'Сподiваюся, Бредфорд поставиться до цього серйозно", - сказала вона. 'У нього можуть бути справжнi непри"мностi, якщо нацисти його зловлять'.
  
  '"I що може бути краще для людини, нiж померти обличчям до обличчя з великими труднощами", - процитував Джеффрi, - "за прах своїх батькiв i храми своїх богiв".
  
  'Будемо сподiватися, що до цього не дiйде,' сказала Патрiцiя.
  
  Джеффрi повернувся до Велькеру. 'У вас було достатньо часу подумати?' запитав вiн.
  
  'Я думаю, так", - сказав Велькер.
  
  'Я сподiваюся, що твоя iдея - щось справдi розумне", - сказала Патрiцiя. 'Нам потрiбно щось справдi розумне'.
  
  Велькер пiдняв чашку з кавою i задумливо вiдсьорбнув. 'Я подумую про те, щоб з'їздити в Берлiн i побачитися з рейхсмаршалом Герiнгом, якщо вiн буде поблизу", - сказав вiн.
  
  'Ось так просто? - Запитав Джеффрi.
  
  'На зразок того. Я думаю, приватна зустрiч з Герiнгом допоможе менi минути сторожових псiв, яких вони нацьковують на всiх iноземцiв будь-яких переконань, i дасть менi трохи свободи пересування. Таким чином, я зможу невинно зустрiтися з Фелiксом, який, як я розумiю, " високопоставленим офiцером.'
  
  'Я можу що-небудь влаштувати,' сказав Джеффрi.
  
  'I вивезти наших пiдопiчних з країни? - Запитала Патрицiя.
  
  'Я ще не розiбрався з цi"ю частиною. Вiн поставив кавову чашку. 'Якщо б я мiг змахнути чарiвною паличкою, як Чарiвник країни Оз...
  
  'Для цього, - сказав йому Джеффрi, - потрiбно, щоб цей, як його там, клацнув пiдборами i сказав: "Нема" мiсця краще Вашингтона, округ Колумбiя, нема" мiсця краще Вашингтона, округ Колумбiя ..."
  
  'Магiя,' задумливо вимовила Патрицiя.
  
  'Полковник Лiндберг,' представився Велькер.
  
  'Як це? - Запитав Джеффрi.
  
  'Вiн послужить менi виправданням", - сказав йому Велькер. "Полковник Чарльз Адольфус Лiндберг".
  
  'Правда? - Запитала Патрицiя. 'Адольфус - це дiйсно його друге iм'я?
  
  'Поняття не маю", - сказав їй Уелкер.
  
  'Що збира"ться робити Лiндберг? - Запитав Джеффрi.
  
  'Вiн збира"ться запросити мене на зустрiч з Герiнгом', - сказав йому Велькер. 'Пiсля цього все iнше можливо'.
  
  'I як Чарльз Адольфус збира"ться це зробити?
  
  'По-мо"му, його друге iм'я Огастес,' припустила Патрицiя.
  
  'Я вiдправлю повiдомлення мо"ї колишньої помiчницi Дженiс, яка працю" з Лiндбергом, i вона дiстане менi все необхiдне, щоб переконати Гуна'.
  
  'Щоб ти мiг їх побачити", - сказав Джеффрi. 'Це все одно їх не вряту"'.
  
  'Ми могли б...
  
  'Почекай! - Сказала Патрiцiя.
  
  "Що?"
  
  'Магiя. Ми витягнемо їх за допомогою магiї.
  
  Вони подивилися на неї. 'Ти щось задумала? - Запитав Джеффрi. 'Чи в тебе щось на зразок мозкового штурму?
  
  'Ти коли-небудь розповiдав Джейкобу, як ми познайомилися? - Запитала Патрицiя.
  
  'Є якась iсторiя? - Запитав Велькер. 'Як ви познайомилися?
  
  'Вона вилiзла з багажника,' розповiдав Джеффрi, ' i потрапила в мої обiйми. Вона була полураздета, i її волосся розвiвалися - насправдi, досить привабливо'.
  
  'Скриня? - перепитав я.
  
  'Вона тобi нiколи не говорила? Коли ми познайомилися, вона була асистенткою фокусника на iм'я Великий Мавини. Його справжн" iм'я було Фiлiп Лерер, якщо я правильно пам'ятаю, але вiн представився як "Великий Мавини". Я навiть думаю, що це було в його паспортi. Я подорожував з ними по Британiї i Францiї, по-мо"му, близько восьми мiсяцiв.'
  
  Велькер вiдсунув свiй стiлець i перевiв погляд з одного на iншого. 'Чарiвно! Ви дво" працювали в магiчному шоу?
  
  'Патрицiя робила справжнi речi, - сказав Джеффрi, - залишалася пiдвiшеною в повiтрi, застрибнула у валiзи i вилазила з них. На нiй був костюм, якому позаздрила б хористка.'
  
  'Я все ще можу зайнятися цим", - сказала Патрiцiя.
  
  'Все, що я робив, це тягав реквiзит за лаштунки", - сказав Джеффрi.
  
  'Йому за це теж непогано заплатили, правда,' сказала Патрiцiя. Вона тицьнула чоловiка в бiк. 'Скажи Джейкобу.
  
  'Я не отримував нiякої винагороди,' сказав Джеффрi, ' за винятком випадкового вечерi або номера в готелi. Я робив це безкоштовно. Iдея полягала в тому, щоб позлити моїх батькiв. Що менi не вдалося зробити; вони визнали це досить кумедним.'
  
  'Та"мна життя британської знатi", - прокоментував Уелкер. 'Цiкаво, якi ще та"мнi кар'"ри i прихованi здiбностi " у рiзних герцогiв, графiв, баронiв i iже з ними'.
  
  'Ну, герцог Портлендський - палiтурник,' припустив Джеффрi. 'У нього цiлий цех з палiтурною верстатом, i всякої штуковиною для вишивання, i в достатку всякої тонкої шкiри та сусального золота. Але це швидше хобi. Вiн робить гарну, копiтку роботу, а потiм розда" їх в якостi подарункiв на день народження, або подарункiв для дому, чи що там у вас ".'
  
  'Отже, в чому поляга" ваша iдея,' запитав Велькер Патрицiю, ' i яке вiдношення до неї ма" магiя?
  
  Вона повернулася до чоловiка. 'Розкажи йому про скринi - про те, з якого я вилiзла.
  
  Джеффрi спантеличено подивився на неї, потiм сказав Уэлкеру: 'насправдi це була найсильнiша iлюзiя у виставi', - сказав вiн. 'Версiя того, що робив Гудiнi. Загальна назва ефекту - sub-trunk. Мавини назвав свою версiю цього "Metamorphosis" на купюрi, назву, яку вiн запозичив у Гудiнi. Скриня встановлений в серединi сцени i повернутий боком, щоб показати, що вiн порожнiй. Мавини поводить всерединi неї сво"ю паличкою, щоб, я вважаю, посилити її порожнину, потiм ставить її назад вертикально. Потiм вiн виклика" на сцену якогось непрофесiонала iз залу, просить його оглянути багажник на предмет, як вiн висловився, "люкiв або аварiйних люкiв". Потiм вiн дiста" пару наручникiв i просить чоловiка надiти на нього наручники.'
  
  'Пам'ятайте,' перебила Патрицiя, - вiн завжди спочатку запиту" непрофесiонала, чи " у нього при собi пари наручникiв?
  
  'А, точно. А потiм вiн каже: "Ну, тодi, я думаю, нам краще використовувати це", - i дiста" сво".
  
  'I в той раз в Брiстолi...
  
  'Вiрно! Джеффрi кивнув. 'Я пам'ятаю. Людина, якiй вiн подзвонив, був полiцейським у вiльний вiд чергування час, i на ньому дiйсно були наручники.
  
  'I Мавини пiшов далi i використовував їх'.
  
  'Наша Мавини була готова на все,' погодився Джеффрi.
  
  'А потiм? - Пiдказав Велькер.
  
  'А потiм Мавини забира"ться в багажник в наручниках, i його прекрасна асистентка, одягнена в яскраво-червоне трико i спiдницю з оборками, пiдходить i закрива" кришку.
  
  'I фiксу" замки, i застiба" його шкiряним ремiнцем,' додала Патрицiя.
  
  'Вiрно. А потiм почина"ться найцiкавiше.
  
  'Я забираюсь на багажник,' розповiла Патрицiя, - i одягаю щось на зразок фiранки навколо себе i над головою, i починаю вважати, голосно, щоб глядачi могли мене чути: десять, дев'ять, вiсiм, сiм ... Ось так. До нуля. I в нуль завiса опуска"ться, тiльки там вже не я, а Мавини, що стоїть на багажнику, який усе ще замкнений i пристебнутий ременями, тримаючи в руках пару наручникiв.'
  
  'Вау!' Сказав Велькер. 'I куди ти пiшов?'
  
  'Ага! - Сказав Джеффрi.
  
  Мавини проходить процедуру вiдстiбання ременiв i вiдмикання багажника. Вiн вiдкрива" його, i я виходжу. Тiльки тепер на менi яскраво-жовте трико i спiдниця.'
  
  'Вау,' знову сказав Уелкер. 'Хотiв би я на це подивитися.
  
  'Я думаю,' сказала Патрiцiя, - що ми перенесемо спектакль у Берлiн'.
  
  'I схова"мо наших втiкачiв в багажнику? - Запитав Велькер.
  
  Патрицiя похитала головою. 'Це не зовсiм чарiвно", - сказала вона. 'Але я подумав, що, трохи збивши з пантелику i тому подiбне, ми могли б вивезти з Нiмеччини на декiлька осiб бiльше, нiж ми привезли. Як частина нашої команди, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi'.
  
  'Ми навiть не змогли потрапити в Нiмеччину", - заперечив Джеффрi. 'Ми британцi, i як такi в даний момент знаходимося у станi вiйни з Нiмеччиною, навiть якщо зда"ться, що нiхто нiчого не робить з цього приводу'.
  
  'Нам не обов'язково бути британцями", - сказала Патрiцiя. 'З допомогою Джейкоба ми могли б стати американцями'.
  
  'Ви ма"те на увазi фальшивi паспорти? - Запитав Джеффрi.
  
  'Вони не обов'язково повиннi бути фальшивими", - сказав Уелкер. 'Нема" причин, по яких я не можу дiстати вам справжнi паспорти. У мене домовленiсть з президентом'.
  
  Пiшла пауза, а потiм Джеффрi сказав: "Це треба обмiркувати'.
  
  'Нам потрiбно багато в чому розiбратися,' сказав Уелкер, ' але, можливо, ми зможемо це провернути. Чи Можете ви зiбрати достатньо, як ви це назива"те, реквiзиту або ще чого-небудь, щоб розiграти спектакль?'
  
  'Вiн збирав їх роками", - сказала Патрiцiя Уэлкеру. 'Проблема буде полягати у виборi'.
  
  'Ти коллекционируешь фокуси? Уелкер запитав Джеффрi.
  
  'Вони заворожують мене", - сказав йому Джеффрi. 'Винахiдливiсть, з якою створюються деякi iлюзiї, неймовiрна. У "Мотыльке-талiсман", наприклад, жiнка зника" з середини сцени; зда"ться, що вона просто зника" прямо у вас на очах. I щоб зробити це ...'
  
  'Неважливо,' сказав йому Велькер. 'Я б вважав за краще не знати, як робляться фокуси, тодi я зможу продовжувати вiрити в магiю'.
  
  'Зi мною це працю" по-iншому", - сказав Джеффрi. 'Я знаю, як це робиться; ну, бiльшiсть з них, i тому тепер я дiйсно вiрю в магiю'.
  
  'Добре!' Сказав Велькер. 'Тепер все, що нам потрiбно зробити, це придумати, як примусити кiлькох осiб чарiвним чином зникнути з центру Нiмеччини'.
  
  'Ми складемо акт", - сказав Джеффрi. 'I посеред впорядкованого хаосу ми приберемо тих, кого нам потрiбно прибрати. Згадай, що Терстон сказав кардиналовi Хейсу'.
  
  'Я поняття не маю, що Терстон сказав кардиналовi Хейсу", - сказав Уелкер. 'Терстон - фокусник?'
  
  "Абсолютно вiрно. Iсторiя свiдчить, що, побачивши його виступ на якомусь благодiйному заходi, кардинал Хейс з Нью-Йорка зайшов за лаштунки, щоб подякувати Терстона, але не змiг втриматися i додав: "Але пам'ятайте, що на пагорбi в Галiлеї наш Спаситель узяв п'ять буханок хлiба й двi риби i чудесним чином нагодував присутнiх".
  
  На Терстона це не справило враження. "Дайте менi дванадцять помiчникiв в довгих спадаючих шатах," сказав вiн кардиналовi, "i я нагодую всi легiони Цезаря".
  
  'Це була одна з улюблених iсторiй Мавини", - сказала Патрiцiя.
  
  'Отже, iдея в тому, що ви разыграете магiчний номер? - Запитав Велькер.
  
  'От i все. Це повинен бути той, де я буду стояти там i виглядати красиво, а Пет зробить всю роботу. У неї " сценiчний досвiд '.
  
  'Не хвилюйся, любий,' сказала йому Патрицiя. - Я навчу тебе всьому, що тобi потрiбно знати.
  
  'Яка в основному буде полягати в тому, щоб стояти там з красивим видом i говорити розумнi речi аудиторiї, поки ти будеш робити всю роботу.
  
  "Абсолютно вiрно, дорогий,' погодилася вона.
  
  'До речi, про те, щоб говорити розумнi речi аудиторiї,' втрутився Велькер. 'Як у вас з нiмецьким? Наскiльки я пам'ятаю, вiн досить хороший.
  
  'Цiлком вiдповiда" поставленiй задачi,' запевнив його Джеффрi. 'I, наскiльки я пам'ятаю, ваша чудова.
  
  'Досить хороший, щоб пiдтримувати бесiду, - погодився Велькер, - але недостатньо хороший, щоб переконати кого-небудь в тому, що я нiмець'.
  
  'В цьому не повинно бути необхiдностi, - сказала Патрiцiя. 'Зрештою, ти пiдеш туди пiд своїм iм'ям.
  
  'Я думаю, що вiзьму за правило взагалi майже не говорити по-нiмецьки, - сказав Велькер, - а розумiти ще менше. Iнодi можна почути дуже цiкавi речi, коли оточуючi тебе люди думають, що ти їх не розумi"ш.'
  
  'А!' сказав Джеффрi.
  
  'Що ж,' сказала Патрiцiя. 'Якщо ми збира"мося це зробити, я гадаю, нам краще почати думати про те, як це здiйснити.
  
  Джеффрi посмiхнувся. 'Пам'ята"ш, що говорив Мавини?' запитав вiн її.
  
  'Я пам'ятаю кiлька речей, якi вiн говорив", - сказала Патрiцiя. "Як ти дума"ш, що це таке магiя?" - завжди казав вiн. "Чистий реквiзит - щасливий реквiзит", - любив повторювати вiн. "Вам не потрiбно працювати, щоб обдурити публiку, просто зробiть трюк - вони самi себе обдурять", - любив вiн говорити. '
  
  'Я думав про дещо iншому,' сказав Джеффрi.
  
  "Що?"
  
  'Вчасно!" Вiн любив повторювати, що коли у тебе " час, все iнше ста" на свої мiсця.
  
  'Так' погодилася Патрицiя. 'Вiн дiйсно так сказав.
  
  'Отже,' сказав Джеффрi, ' давайте обговоримо термiни всього цього.
  
  'Це залежить вiд багатьох речей, яких ми поки не зна"мо", - сказав йому Велькер.
  
  'Ось що робить це цiкавим", - сказав Джеффрi.
  ДВАДЦЯТЬ ВIСIМ
  
  Крутячись i перевертаючись у розширю"ться круговоротi
  
  Сокiл не чу" сокольничого;
  
  Все розвалю"ться на частини; центр не може втриматися;
  
  У свiтi пану" повна анархiя,
  
  Потьмянiлий вiд приплив кровi вивiльня"ться, i всюди
  
  Церемонiя невинностi потонула;
  
  Кращим не вистача" всякої переконаностi, в той час як гiршим
  
  Сповненi пристрасного iнтенсивностi.
  
  Вiльям Батлер Єйтс
  
  Берлiн, понедiлок, 9 жовтня 1939 р.
  
  Я не iз-за очiкування, подумала Бран. Коли-небудь, так чи iнакше, вiн вибереться звiдси. Коли-небудь вiн виявиться в країнi, де не буде гестапо, нiякої всепроникною та"мної полiцiї з необмеженою владою, здатної потягти його геть i кинути в темницю. Чи, можливо, просто застрелити його на мiсцi. I за що? Який грiх вменялся йому одним з його колег, повинно бути, це був один з його колег? Вiн не був "вре"м, комунiстом або гомосексуалiстом. Якимось чином вiн став, по цьому чудовому загальним висловом, "Ворогiв рейху". Чи дiйсно їх органiзацiя була розкрита? Або справа просто в тому, що вiн був польським вченим та iнтелектуалом?
  
  Але вiн вислизав вiд них - до цих пiр - i все, що тепер йому залишалося робити, це залишатися в цiй кiмнатi i чекати. Йому дiйсно не на що було нарiкати, крiм самого висновку. Їжу йому приносила на пiдносi фрау Бруммель, мила, доброзичлива дама невизначених рокiв, яка, на думку Бруна, старанно працювала над тим, щоб залишались якомога бiльш невизначеними. Вечеря, з яким вiн тiльки що покiнчив, складався з двох котлет з квашеною капустою i шпецле i пляшки пива "Оберштайнер". На обiд був картопляний суп, чорний хлiб та пляшка пива "Оберштайнер".
  
  Не те щоб йому було прямо наказано залишатися в кiмнатi, просто було висловлено припущення, що, оскiльки вони не знали, коли настане момент, коли його вивезуть з країни, або, якщо вже на те пiшло, як саме його вивезуть з країни, йому не слiд йти занадто далеко вiд конспiративної квартири. I, звичайно, коли вiн виходив на вулицю, був страх, що один iз всюдисущих полiцейських патрулiв зупинить його i запита" документи. Якi, ймовiрно, пройшли б звичайну перевiрку, але навiщо ризикувати?
  
  Отже, останнi три днi вiн знаходився в цiй чарiвнiй спальнi, явно оформленої для когось набагато бiльш молодого i жiночої статi, складав свої нечисленнi пожитки в рожевий комод з фарфоровими висувними ящиками, лежав на блакитному пiдодiяльнику, прикрашеному вiзерунком з рожевих троянд, i хвилювався.
  
  Фрау Бруммель постукала в його дверi. 'Я прийшла забрати пiднос,' крикнула вона, - а внизу чоловiк, який хоче вас сфотографувати.
  
  "Що?"
  
  'Там "...
  
  'Нiчого, я йду. Вiн взяв пiднос i вiдкрив дверi. 'Я принесу його вниз, - сказав вiн їй.
  
  'Дурниця,' сказала вона йому, беручи пiднос з його рук. - Ти чоловiк". Вона повела його вниз i вказала носом на дверi вiтальнi. 'Там", - сказала вона.
  
  Невисокий лисий чоловiк, який вперше зустрiв його в неiснуючому офiсi "Адельсберг i Сiнi", сидiв у м'якому крiслi i читав номер "Der Stürmer", в якому, як звичайно, був заголовок, що опису" "врейськi звiрства тижня. Вiн склав його i встав, коли увiйшла Бран.
  
  'Як ти можеш читати цю нiсенiтницю? - Запитала Бран, звинувачу" жестом вказуючи на папiр.
  
  Маленький чоловiчок поклав газету на стiл. 'Я сам "врей', - сказав вiн. 'З моїм народом вiдбува"ться багато жахливих речей. Але якщо я збираюся продовжувати свою роботу тут, я не повинен дозволяти цього турбувати мене. I багато цiкавого можна дiзнатися з того, у що ворог хоче, щоб ви повiрили. '
  
  'Ви тут працю"те?
  
  'Так. Знищити нацистську партiю i все, що вона вiдстою". Вiн посмiхнувся, i це була непри"мна посмiшка. 'Якщо знадобиться, по одному нацисту за раз.
  
  О, ' сказав Бран. 'Так, я й сам так думаю. Але так вийшло, що вони роблять все можливе, щоб знищити мене.
  
  'Я розумiю,' сказав чоловiк. 'Саме тому ми повиннi вiдвезти вас звiдси. Не з цього будинку. В цьому будинку ви в повнiй безпецi, але не в цiй країнi. Ось чому ти повинен пiти зi мною.
  
  "Куди? - запитав я.
  
  'Щоб тебе сфотографували.
  
  'I як це допоможе? - запитав я.
  
  'Наскiльки я розумiю, ми повиннi внести це в паспорт, який скоро прибуде.
  
  'Якого роду паспорт? - запитав я.
  
  Вiн знизав плечима. 'Вони менi нiчого не кажуть", - сказав вiн. "Тiльки те, що я зобов'язаний знати. I, чесно кажучи, я не цiкавий'.
  
  Вони поїхали в тому ж маленькому мiстi "Темпо", на якому вiн приїхав, але на цей раз Бран сидiв спереду поруч з маленьким чоловiчком, який вiв машину повiльно i обережно, наче за ним гналися всi равлики Пекла.
  
  Фотограф був високим, худорлявим сивочолим чоловiком з пишними вусами i, здавалося, постiйно похмурим поглядом, наче вiн знав, що цей день, як i всi попереднi i наступнi, не обiця" йому нiчого хорошого. Його звали Уллер, i його майстерня розташовувалася на другому поверсi присадкуватого будинку на Варшаверштрассе, над майстернi кравця. Уллер ставився до фотографiї як до виду мистецтва, а до фотографiї, навiть фотографiї на паспорт, як до творчостi, мистецтва. I, схоже, вiн вiрив, що людина ма" страждати через сво" мистецтво. Вiн позував Бруну на стiльцi з прямою спинкою аж до того, що наполягав на тому, щоб його руки були саме так складенi на колiнах, хоча нi рук, нi колiн не було видно на фотографiї в паспортi. Камера, встановлена на величезному штативi, являла собою давн" пристрiй з зворотною стороною пластини, на фокусування якого для зйомки, здавалося, йшла вiчнiсть. Потiм довелося вiдрегулювати освiтлення та перефокусувати камеру. Потiм був зроблений знiмок, але герра Уллера вiн не задовольнив, тому вiн трохи повозився зi свiтлом, перефокусировал i зробив iнший. Вiн подумав, чи не зробити третiй знiмок, але неохоче вирiшив, що другого буде достатньо. Вiн проводив їх, сказав, що фотографiя буде готова завтра, i побажав їм гарного дня.
  
  'Вiн не вигляда" щасливою людиною", - прокоментувала Бран пiсля того, як вони пiшли.
  
  'У нього була сiм'я", - сказав Брюну маленький чоловiчок i бiльше нiчого не сказав про це, поки вiз Брюна назад до будинку.
  ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТЬ
  
  Життя - це кульмiнацiя минулого, усвiдомлення цього,
  
  вказiвка на майбутн" за межами знань,
  
  якiсть, яке нада" матерiї вiдтiнок божественностi.
  
  Чарльз Лiндберг
  
  Париж, четвер, 12 жовтня 1939 р.
  
  Пiдготовка була настiльки ретельної, наскiльки це було можливо, враховуючи коротке повiдомлення. Дженiс Мюллер, агент Уэлкера в America First group, передала Лiндберґу це пропозицiя вiд iменi президента. Ким би вiн не був, Лiндберг був перш за все патрiотом, i вiн погодився, без особливих умовлянь, надiслати необхiдне лист i навiть додав книгу з автографом. З розумiнням того, що у нього не було намiру насправдi повертатися до Нiмеччини i що, що б не сталося, це не буде пiдняте проти нього, якщо вiн дiйсно буде балотуватися в президенти. Рузвельт погодився, що, що б не трапилося, офiцiйно цього iнциденту не iснувало, i книга i лист було вiдправлено дипломатичним кур'"ром в американське посольство в Парижi разом з пiвдюжиною справжнiх, але незаповнених паспортiв.
  
  Велькер повинен був вiдправитися в Берлiн через Iспанiю з посланням вiд Лiндберга рейхсминистру Герiнгу, i коли вони зустрiнуться, вiн докладе всi зусилля, щоб висловити захоплення i схвалення нової Нiмеччини, де всi були розумнi i щасливi i пiдтримувався порядок. I в розпал цього гемютличского поплескування по спинi вiн вислизав, щоб пiдготувати дорогу до прибуття Сабоев.
  
  "Сабои" збиралися стати чарiвною виставою, американським чарiвним виставою, в комплектi з американськими паспортами i американської одягом, кiлькома ретельно вiдiбраними iлюзiями, деякi з яких Джеффрi вже знав, а з деякими було досить легко працювати без особливої практики, все досить ефектнi, щоб справити враження i продати спектакль, i передiсторiя багатьох рокiв, проведених в американських водевiлях. Паспорти були наданi Уэлкером, Гаррета вiдправили назад в Лондон, щоб забрати необхiдний реквiзит з числа тих, що Джеффрi набував протягом багатьох рокiв, i вони придумували вiдповiдне американське назва для вистави.
  
  Придумування зайняло бiльшу частину четверга, поки Уелкер був у вiд'їздi в посольствi. Джеффрi придумував iм'я, i вони обмiрковували його i приймали рiшення вiдмовитися вiд нього. Потiм Патрiсiя придумувала назву, i вони обмiрковували його i приймали рiшення вiдмовитися вiд нього. Все звучало недостатньо по-американськи, або недостатньо чарiвно, або занадто нерозумно.
  
  'Отже, якщо " Гудiнi,' припустив Джеффрi, - то чому не Уидини або Хаудини Хаудини?
  
  'Чому б i нi? Патрицiя погодилася. I вони знову втупилися в iнший кiнець кiмнати.
  
  'А як щодо того, - запропонувала Патрицiя через деякий час, - щоб все було простiше: Джеффрi Великий, видатний iлюзiонiст i виконавець пагонiв?
  
  'Джеффрi Великий?
  
  'Так. Вiдомо, що так ти назива"ш себе, коли диву"ш своїх друзiв вдома, але з американським написанням. Дж-е-ф-ф-р-е-й.
  
  Джеффрi обдумав це. 'Менi подоба"ться,' сказав вiн. 'Це дiйсно звучить по-американськи, i у цього " те перевагу, що, якщо хтось назве "Джеффрi", менi не доведеться двiчi думати, перш нiж вiдповiсти'.
  
  'Добре,' сказала Патрiцiя.
  
  'I його чарiвна асистентка, ах, Петтi.
  
  'Менi не подоба"ться Петтi.
  
  'Що тодi?
  
  Вона обдумала це. 'Якщо вже ти такий приземлений американець, - сказала вона, - я могла б зобразити що-небудь трохи екзотичне. Як щодо Вiолетти?
  
  Вiн подивився на неї. 'Всi цi роки,' сказав вiн їй, - я й не пiдозрював, що ти мрiяла стати Вiолетою'.
  
  'Це повинен бути мiй сценiчний псевдонiм", - сказала вона. 'Мо" iм'я в паспортi повинно бути яким-небудь простим i американським'.
  
  'Тут нема" американських iмен", - сказав їй Джеффрi. 'В Америцi всi звiдки родом, принаймнi, їх так звуть. Крiм iндiанцiв, а ти справдi не схожий на iндiанця'.
  
  'Ну що ж,' сказала вона. 'А як щодо Мерi Картер?
  
  'Чому б i нi? - погодився вiн. 'А я буду Джеффрi Картером. Чоловiком i дружиною. З таким же успiхом ми могли б бути респектабельною парою. Всi цi жарти шоу-бiзнесу не для нас.'
  
  Вона посмiхнулася. 'Навiть зовсiм трохи?
  
  'Боюся, поки ми в Нiмеччинi, нема". Ми повиннi обмежитися дурачеством. Ми повиннi переконати всiх, що ми не бiльше нiж невелика трупа виконавцiв, якi вмiють тiльки радувати публiку своїм дурачеством. I, 'додав вiн, - влада в жодному разi не повиннi помiтити, що, коли ми залиша"мо їх щасливу країну, наша трупа трохи бiльше, нiж коли ми приїхали'.
  
  'Я буду практикуватися в жонглюваннi,' сказала вона йому.
  
  "Що?"
  
  'Якщо ти пам'ята"ш, ранiше я непогано вмiв жонглювати. Всього трьома м'ячами, нiчого по-справжньому вражаючого. Але я помiтив, що люди схильнi вiрити, що той, хто вмi" жонглювати, не здатний робити нiчого iншого. Тому я буду практикуватися в жонглюваннi.'
  
  'Цiкаво,' сказав Джеффрi. - Можливо, ти правий. Менi потрiбно це обдумати.
  
  'Ранiше ти жонглював,' нагадала вона йому.
  
  'Вiрно,' визнав Джеффрi. 'I всi цi роки ви були досить добрi, щоб не говорити менi, як нерозумно я виглядаю. Але тепер, схоже, це дiйсно стане в нагодi. Вiн посмiхнувся. "Про, яку заплутану павутину ми плетемо, коли вперше це дiяльнiсть в обманi". Як можна сумнiватися в словах людини, який може одночасно пiдкидати в повiтря три крикетных м'яча?'
  
  'Бейсбольнi м'ячi,' сказала йому Патрицiя.
  
  'Як це? О, звичайно, бейсбольнi м'ячi.
  
  'Як ми збира"мося подорожувати? - запитав я.
  
  'Насправдi я про це трохи думав", - сказав Джеффрi. 'Я думаю про Iталiї, яка, як виявилося, все ще перебува" у свiтi як з Францi"ю, так i з Нiмеччиною'.
  
  'Яким маршрутом?' запитала вона.
  
  'Ми поїдемо ми з Парижа в Мiлан", - сказав вiн їй. 'А потiм ми одягнемо нашi новi особистостi i вирушимо як Джеффрi Великий i його прекрасна асистентка Вiолетта з Мiлана в Мюнхен, отримавши вiдповiднi штампи в наших паспортах i все таке'.
  
  'Тодi з Мюнхена до Берлiна? - Запитала Патрицiя.
  
  'Вiрно. Подивимося, чи зможемо ми органiзувати пару - як це назива"ться? - концертiв у Мюнхенi, а потiм у Берлiнi.
  
  - I як ми це влашту"мо? - запитав я.
  
  'Для цього нам доведеться заручитися допомогою Фелiкса.
  ТРИДЦЯТЬ
  
  Зброя зробить нас сильними,
  
  масло тiльки зробить нас товстими.
  
  - Герман Герiнг
  
  Берлiн - з суботи, 14 жовтня 1939 року по недiлю, 15 жовтня 1939 року
  
  Dнiмецька авiакомпанiя eutsche Luft Hansa, флагманська авiакомпанiя Нiмеччини з 1926 року, припинила бiльшу частину своїх зарубiжних рейсiв у вереснi 1939 року, з початком вiйни. Але вiн як i ранiше лiтав туди-назад мiж кiлькома закордонними мiстами. У суботу, 14 жовтня, Якоб Велькер вилетiв рейсом 33 авiакомпанiї Luft Hansa з Барселони в берлiнський аеропорт Темпельхоф i прибув в п'ять годин вечора. Там його зустрiла службова машина без розпiзнавальних знакiв, яка вiдвезла його з портфелем i двома сумками в готель "Кайзерхоф". Завтра в три, ' сказав йому водiй. 'За вами приїде машина.
  
  Поки все йде добре, розмiрковував Уелкер, пiдходячи до стiйки ре"страцiї.
  
  'Герр Велькер,' сказав порть" по-англiйськи майже без акценту, двiчi злегка вклонившись, ' ваш номер для вас готовий. Все влаштовано. Вiн вiдмахнувся вiд паспорта, який Велкер запропонував йому показати, i просто розгорнув журнал ре"страцiї. 'Якщо ви просто розпишiться тут'.
  
  Рядок у ре"стрi вже була заповнена. Там говорилося, що Якоб Велькер, американець, у справах рейху, уповноважений рейхсмiнiстром Германом Герiнгом. Поки що так навiть краще, подумав Велькер. 'Я б хотiв обмiняти кiлька американських доларiв на марки', - сказав вiн службовця. 'У вас " пункт обмiну валюти?'
  
  "Я буду щасливий зробити це для вас прямо тут", - сказав йому клерк, i чоловiк справдi виглядав щасливим. Очевидно, вони вирiшили, що Велькер - важливий гiсть рейху, i були готовi поводитися з нею як з таким. 'Обмiнний курс склада" двi з половиною рейхсмарки за долар. Наскiльки сильно ви хотiли б змiнитися?'
  
  'Я думаю, на даний момент ста доларiв буде достатньо", - сказав йому Уелкер, дiстаючи гаманець i вiдраховуючи п'ять двадцятидоларових банкнот.
  
  'О, так, сер", - сказав клерк. 'Я зараз повернуся'.
  
  Сто доларiв, двiстi п'ятдесят рейхсмарок, це, ймовiрно, - безумовно! - бiльше, нiж клерк заробля" за мiсяць. I все ж середнiй нiмець зараз живе краще, нiж п'ять рокiв тому. Як i середнiй американець, якщо вже на те пiшло. Американцi, бiльшiсть з них, вiддавали належне Рузвельту. Нiмцi вихваляли Гiтлера. Рiзниця полягала в тому, мiркував Уелкер, що Рузвельт не вважав за необхiдне втручатися в Канаду для полiпшення добробуту свого народу.
  
  Клерк повернувся з маленької кiмнатки за стiйкою i вiдрахував двiстi п'ятдесят рейхсмарок рiзного достоїнства, включаючи пачку монет номiналом в одну та двi марки. Потiм вiн узяв двадцятки Уэлкера, акуратно вклав їх у конверт, щось написав на клапанi, запечатав i просунув у щiлину пiд прилавком. Вони подякували один одного, i порть" подзвонив посильному, щоб той забрав багаж Уэлкера. Велькер пiшов за коридорним, невисоким енергiйним юнаком, який, наспiвуючи, пiднiмався в номер 916.
  
  Коридорний поставив сумки на лiжко i показав Велькеру, де знаходиться вiкно, де ванна, як вмикати та вимикати воду i де лежать додатковi рушники, а потiм приготувався вiдкрити сумки i прибрати одяг Велькера в комод, але Велькер зупинив його, подякував та вручив йому монету в двi марки. - Danke, mein Herr, ' сказав коридорний, пiдняв кашкет i пiшов, наспiвуючи ще голоснiше. Велькер подумав, що це "Хорст Вессель збрехав", але вiн не був упевнений. Хлопчик зупинився бiля дверей, щоб повернутися i пiдняти капелюх, додавши "Vielen Dank", перш нiж зачинити за собою дверi. Очевидно, це були адекватнi чайовi.
  
  Велькер розпакував свої сумки i дiстав лист та пакет, загорнутий в коричневу папiр, для зустрiчi з Герiнгом на наступний день днем, але залишив чотири незаповнених паспорта в хитромудро захований вiддiленнi в кришцi. Вiн спустився в ресторан готелю, щоб на швидку руку повечеряти якимись галушками, якимось картоплею i якимось сортом капусти. Коли вiн спробував розплатитися, йому сказали, що все це буде внесено в рахунок, який буде сплачено канцелярi"ю рейхсмiнiстра, тому вiн залишив великi чайовi i повернувся у свiй номер.
  
  Приблизно через пiвгодини вiн лежав на лiжку, читаючи "Канiкули Бусмана", останнiй детектив Доротi Сейерс, i не в перший раз задавався питанням, чи зустрiчалася мiс Сейерс коли-небудь з лордом Джеффрi Сэбоем. Пролунав стукiт у дверi.
  
  'Увiйдiть!' крикнув Велькер. 'Вона не замкнена.
  
  Дверi вiдчинилися, i ввiйшов чоловiк у брудно-бiлому пiджаку службовця готелю. Велькер помiтив, що на ньому було три рiзних готельних пiджака, що позначають статус службовця. Можливо, бiльше, але вiн бачив тiльки три. У коридорних i їм подiбних були куртки, обрiзанi в талiї i застебнутi спереду, i їх носили застiбнутими до самого верху. На швейцарах були важкi вовнянi куртки темно-бордового кольору з еполетами i золотою тасьмою. На найвищому рiвнi персонал готелю носив пiджаки поверх чорних штанiв з маленьким, зi смаком пiдiбраним гербом готелю на нагруднiй кишенi. Лацкани добре сидить пiджака цього джентльмена були оздобленi тонкою золотою окантовкою. Мабуть, вiн належав до елiти.
  
  - Guten Abend, mein Herr, ' почав чоловiк, а потiм продовжив потоком нiмецької мови.
  
  Уэлкеру вдалося зобразити здивування, вiн нахилився вперед на лiжку i уважно прислухався. Нарештi вiн похитав головою. 'Вибачте, - сказав вiн. - Ви говорите по-англiйськи?
  
  'О. Я страшенно шкодую, майн, ах, сер, - сказав чоловiк. 'Звичайно. Англiйська. Я просто припустив , що рейхсмiнiстр Герiнг ...
  
  'Рейхсмiнiстр Герiнг i я розмовля"мо англiйською", - сказав Велькер чоловiковi. 'Його англiйський чудовий. Мiй нiмецький дуже поганий".
  
  'А' сказав чоловiк. Вiн зiбрався з духом i почав знову. 'Добрий вечiр, сер. Сподiваюся, кiмната вас задовольня".
  
  Велькер кивнув. 'Тут дуже мило, дякую.
  
  'Якщо серу що-небудь знадобиться, ми будемо радi прислужитися.
  
  'Ну. 'Велькер спробував придумати, про що б вiн мiг попросити, щоб зробити людину щасливою.
  
  'Я нiчний адмiнiстратор", - сказав йому чоловiк. 'Мене звуть Хенкль. Я тут, щоб служити ... будь-один рейхсмiнiстра ...'
  
  'Зрозумiло,' сказав Велькер. 'Звичайно. Я дякую вам за увагу, i я впевнений, що рейхсмiнiстр також поставиться до цього.
  
  'Якщо вам що-небудь знадобиться.
  
  'На даний момент нiчого", - сказав Велькер.
  
  'Може бути, я не наважуюся запропонувати це, якесь жiноче товариство?' Кажучи це, Хенкль дивився в простiр, як нiби його насправдi тут, у кiмнатi, не було. Як нiби це був чийсь iнший голос, що пропону" таке.
  
  'Невже? - Запитав Велькер.
  
  'Ви розумi"те, що готель сам по собi не пропону" такої, гм, послуги. Але я мiг би поговорити з ким-небудь внизу, хто мiг би органiзувати це.
  
  'Це дуже люб'язно, але нема"", - сказав йому Велькер. Принаймнi, вони були обачнi. Вiн згадав, як зупинився в готелi в Карсон-Сiтi, штат Невада, по справi агентства Continental, де порть" вручив йому ключ вiд номера i запитав: "Ви хочете, щоб я надiслав вам дiвчину? П'ять доларiв додатково - десять за всю нiч.
  
  'Сподiваюся, сер, не образився? - запитав керуючий з заклопотаним виглядом.
  
  'Образився на те, що йому запропонували провести нiч з красивою жiнкою? - Запитав Велькер. "Звичайно, нi. Я припускаю, що вона красива.
  
  'Всi молодi ледi, яких я бачив, якi, е-е, надавали цю послугу, дуже привабливi", - сказав йому менеджер.
  
  'Радий це знати,' сказав Велькер. 'Але сьогоднi ввечерi, коли я повинен готуватися до завтрашньої зустрiчi з рейхсмiнiстром, можливо, менi не варто дуже хвилюватися.
  
  В цьому не було особливої логiки, але гер Хенкль не став зупинятися, щоб проаналiзувати це, а кивнув. "Я розумiю", - сказав вiн.
  
  "Я радий,' сказав йому Велькер.
  
  Герр Хенкль пiшов, запевнивши Велькера, що йому достатньо зателефонувати вниз i попросити покликати менеджера, i все, що йому потрiбно, буде доставлено швидко, якщо не негайно.
  
  Велькер закрив книгу, не вiдриваючи пальця вiд сторiнки, i втупився у стелю. Чи була ця сигара просто сигарою, або це речення могло мати бiльш глибокий сенс? Вiн подумав, чи не була б вартiсть його вечiрньої розваги також занесена в рахунок рейхсмiнiстра. Чоловiки, як вiдомо, погано зберiгають секрети, коли знаходяться в обiймах красивої жiнки. Мiг Герiнг перевiряти його? Чи мiг хто-то ще з важливих персон цiкавитися цим американським гостем? Герiнга щойно призначили очевидним спадко"мцем Гiтлера; якщо з Гiтлером що-небудь трапиться, Герiнг повинен був взяти кермо влади в свої руки. Ось i все, подумав Велькер, для будь-яких подальших претензiй на демократiю.
  
  Дивним було те, що все, що потрiбно було зробити Уэлкеру, - це спуститися вниз i сiсти в барi, i майже напевно поблизу виявляться двi або три привабливi молодi ледi, якi чiтко дадуть зрозумiти, що не заперечують, якщо до них звернуться, i, можливо, пiднiмуться з ним наверх, якщо попросять, пiсля того як буде обговорена цiна. Так що це може бути спробою заманити нас у пастку: роздобути що-небудь про американському одного Герiнга i, таким чином, мати що-небудь на Герiнга. Звернення Герiнга з ним з моменту його прибуття, мабуть, вказу" на якiсь стосунки, якщо не дружбу, хоча насправдi їх не iснувало, Велькер був всього лише емiсаром. Але, звичайно, вони не могли цього знати.
  
  Велькер вирiшив, що можна було б ходити з цим по великому колу залишок ночi, але це нiчого б не дало. Вiн повернувся до сво"ї книги.
  
  На наступний ранок Велькер пiзно поснiдав в готелi. Вiн з полегкiстю виявив, що нестача я"ць, яка, здавалося, охопила Францiю, ще не дiсталася до Нiмеччини, i вiн насолодився своїм Eier mit Speck, яке кухар принiс з кухнi, щоб запевнити його, що вiн зна", як це подоба"ться американцям. Кухар пояснив, що одного разу вiн був у Детройтi, щоб вiдвiдати родичiв сво"ї дружини. Його варiант американського снiданку представляв собою омлет некруто з нарiзаними шматочками вестфальської шинки, i насправдi був досить смачним.
  
  Зараз було дев'ятiй тридцять ранку, i йому нiчого було робити, поки за ним не заїдуть в три. Вiн вийшов з готелю, завернув за рiг i побачив, що знаходиться в кварталi вiд рейхсканцелярiї, величезної кам'яної будiвлi, де, iмовiрно, Адольф i його поплiчники вже тодi задумували подальше руйнування Європи. Охоронцi в чорнiй формi СС, манiрно стояли у величезних дверей, дивилися на нього з ворожим нейтралiтетом, коли вiн проходив повз. Можливо, подумав вiн, це тому, що на ньому не було всюдисущої нарукавной пов'язки зi свастикою, i тому вiн явно не був одним з них.
  
  Вiн подумав, що було б забавно пiднятися по сходах i сказати охоронцям, що вiн американський турист, i йому б хотiлося зайти всередину i привiтатися з мiстером Гiтлером. Нi, це повинно бути щось сильнiше цього. Як щодо: "Я член фан-клубу Адольфа Гiтлера з Трентона, штат Нью-Джерсi, i для мене було б так хвилююче повернутися додому i розповiсти членам клубу, що я дiйсно зустрiчався з мiстером Гiтлером. I, може бути, я мiг би попросити його поставити автограф на моїй - що? - нарукавной пов'язку зi свастикою.' Йому довелося б пiти за нарукавной пов'язкою зi свастикою, може бути, пiдкупити якого-небудь восьмирiчного члена Гiтлерюгенду, щоб той вiдмовився вiд сво"ї.
  
  Вiн зiтхнув. Цьому не судилося збутися.
  
  Вiн пообiдав у маленькому кафе, де готували цiлком прийнятний вiденський шнiцель, i повернувся в готель за кiлька хвилин до трьох. Вiн пiднявся в свою кiмнату, щоб забрати лист i посилку, i вiдзначив, що маленька сигнальна нитка, яку вiн поклав у валiзу, вiдвалилася; хтось вiдкрив валiзу. Вони були дуже обережнi, оскiльки вiн не мiг помiтити нiчого, що було передвинуто. Було це просто ознакою нового рейху, чи хтось звертав на нього особливу увагу? Йому доведеться дiяти обережно. Схованку з паспортами не чiпали, i це було добре; якщо б вони - ким би вони не були - знайшли його, виникли б запитання.
  
  Штабна машина прибула рiвно в три i забрала його. Вiн думав, що вони, можливо, просто згортають за кут до канцелярiї, але машина виїхала з мiста, якщо вiн правильно розчув назва, Ландсбергер штрассе. Рух було дуже жвавим, i, схоже, це були в основному вантажiвки. Приблизно через двадцять хвилин машина повернула, потiм ще раз i зупинилася, поки ворота не вiдчинилися i охоронець не махнув їм, пропускаючи всередину. Потiм, приблизно в пiвкiлометра далi по дорозi, в полi зору з'явився сам замок.
  
  Будiвля мала форму величезної букви U, руки якої тягнулися, щоб охопити великий ставок з пухкими золотими рибками, плаваючими прямо пiд поверхнею. У будинку був кам'яний фасад, i здавалося, що вiн був побудований уривками людьми, у яких були дуже твердi, але розбiжнi думки про те, яким саме вони хотiли, щоб вiн став. Результат виявився досить iнтригуючим, залишивши у Велькера вiдчуття, що йому хочеться побродити навколо i вивчити його детальнiше.
  
  Рейхсмiнiстр Герiнг, блискучий в бездоганно бiлому мундирi, з трьома медалями, якi Велькер не дiзнався, приколотими до його грудей, чекав у дверях у супроводi двох великих нiмецьких вiвчарок. Герiнг був великим чоловiком, не надто високим, але великим, i на вигляд йому було близько сорока п'яти. Вiн не те щоб виглядав товстим, але нiби був родом з мiсця, де всi чоловiки були бiльшими всiх нас. Вiн ступив уперед, щоб потиснути руку Велькеру, коли той вийшов з машини. 'Капiтан Уелкер,' представився вiн.
  
  'Рейхсмiнiстр,' сказав Велькер, потискуючи пухку, але тверду руку Герiнга.
  
  'Ходiмо, зайдемо всередину, i ви розкажете менi, що все це означа"", - сказав Герiнг, повертаючись i прямуючи назад у будинок. 'Зiзнаюся, я заiнтригований'.
  
  Вони увiйшли до великої зали, Герiнг йшов попереду, двi нiмецькi вiвчарки на крок вiдставали вiд нього, рухаючись разом з ним, зупиняючись, коли вiн зупинявся. У холi був мармурова пiдлога i величезна сходи з мармуровими сходами, що ведуть нагору, куди завгодно. Стiни були обвiшанi портретами величезних розмiрiв i сценами полювання у важких позолочених рамах. Приблизно через кожнi десять футiв уздовж стiн вишикувалися повнi обладунки, деякi з яких були блискучими золотими, деякi чорними, як смола. У цьому мiсцi було щось музейна, не обжите.
  
  'Щось особливе,' сказав Велькер, зупиняючись, щоб озирнутися.
  
  'Вража", чи не правда? - Запитав Герiнг. 'Будинок не мiй. Вiн належить полковнику фрайхерру фон Шенку. Вiн був в його родинi, по-мо"му, триста рокiв. Компанiя Freiherr веде колону танкiв десь в околицях Варшави та люб'язно дозволив менi скористатися нею, поки ведуться роботи над Каринхоллом, моїм будинком у сiльськiй мiсцевостi. Крiм того, в даний час я повинен залишатися ближче до Берлiну, коли сам не перебуваю на польському фронтi.'
  
  'Я цiлком розумiю", - сказав Велькер, змовчавши про кiлька речей, якi вiн мiг би сказати про "польському фронтi".
  
  'Ходiмо в бiблiотеку", - сказав Герiнг. 'Ми поговоримо'. Нiмецькi вiвчарки не при"дналися до них, коли вони увiйшли в бiблiотеку, а мовчки розвернулися i цiлеспрямовано попрямували в задню частину будинку.
  
  Стiни бiблiотеки були обвiшанi книжковими полицями, обшитими панелями з темного дерева, заповненими акуратними рядами старовинних на вигляд книжок у шкiряних палiтурках, за винятком одного ряду полиць у дверi, де книги були в звичайних палiтурках i розставленi безладно. "Я бачу, фрайхерр фон Шенк любить читати,' сказав Велькер, вказуючи на безладно розставленi полицi.
  
  'Так, я вважаю, що так,' сказав Герiнг, влаштувавшись в м'якому крiслi збоку вiд великого дубового стола. 'Проходьте, сiдайте. Я подзвоню, щоб принесли напої. Що ви будете?
  
  Уелкер сiв у крiсло-близнюк навпроти столу. "Дякую, - сказав вiн. 'Вiскi з содовою було б непогано, якщо у вас знайдеться що-небудь подiбне.
  
  Герiнг подзвонив, i людина у формi - Велькер подумав, що це фельдфебель люфтваффе, щось на зразок сержанта, але вiн не був упевнений, з'явився i прийняв їх замовлення. 'Фюрер не п'", ви ж зна"те", - невимушено сказав Герiнг, коли чоловiк пiшов.
  
  'Нi,' сказав Велькер. 'Я не знав.
  
  'Не п'" i не курить. Кинув i те, i iнше пiсля останньої вiйни'. Вiн посмiхнувся. 'Вiн пропону" золотий годинник кожного з нас, хто зможе успiшно кинути палити. Я ще не заслужив свої годинники. Вiн засунув руку в жилетный кишеню i витяг сигару. 'Але, можливо, коли-небудь. Вiн присунув до себе попiльничку i обрiзав кiнчик сигари. 'Адже ти не заперечу"ш, правда?
  
  Велькер похитав головою. 'Нема" проблем.
  
  Герiнг дiстав золоту запальничку i прикурив цигарку. 'Вiн також майже став вегетарiанцем. За вечерею чита" нам довгi лекцiї про жахи м'яса, включаючи яскравi описи операцiй на бойнях'.
  
  'Звучить не дуже привабливо,' помiтив Уелкер.
  
  'Та все ж ми все одно їмо м'ясо'. Герiнг затягнувся сигарою, посмiхнувся i зробив ще одну затяжку. 'Вiн намага"ться переробити всiх навколо за своїм образом i подобою", - сказав вiн. 'I вiн на диво переконаний i послiдовний у тому, що це за образ'.
  
  'Цiкавий чоловiк.
  
  'Так, вельми примiтна людина'. Герiнг з хвилину мовчки розмiрковував, а потiм повернувся до Велькеру. 'Отже, що все це значить? Чому полковник Лiндберг послав вас до мене?
  
  'Я дозволю йому пояснити це. У мене для вас лист, ' сказав йому Велькер, дiстаючи конверт з кишенi i передаючи його через стiл.
  
  Фельдфебель повернувся з напоями, поставив їх на стiл i мовчки вiддалився.
  
  Герiнг розкрив конверт маленьким золотим складаним ножем, розгорнув лист i почав його читати. 'Das ist sehr interessant,' he said, after a moment. 'Вибачте, але це цiкаво.
  
  'Так'.
  
  "Ти зна"ш, що тут знаходиться?
  
  'Не зовсiм точними словами, але так.
  
  'Полковник Лiндберг хоче приїхати i поговорити зi мною нiмецько-американськi вiдносини.
  
  'Вiн зустрiчався з вами,' сказав Велькер. 'Вiн зна" вас i довiря" вам.
  
  'Що саме вiн хоче обговорити?
  
  Бiдний Лiндберг, подумав Велькер. Що вiн повинен зробити для сво"ї країни. 'Полковник Лiндберг хотiв би утримати Америку вiд участi у вiйнi", - сказав вiн.
  
  "Я також хотiв би утримати Америку вiд вiйни", - погодився Герiнг. 'Вiйна з Нiмеччиною не на користь Америки. Але як вiн ма" намiр цього домогтися i яке я маю до цього вiдношення?'
  
  'Полковник плану" балотуватися в президенти", - сказав йому Уелкер. 'У нього " перевага у тому, що вiн герой для американського народу ...'
  
  'I для бiльшої частини свiту", - додав Герiнг.
  
  'Так, звичайно. Але у нього нема" нi досвiду управлiння, нi дипломатичних навичок...
  
  'Вiдбивнi? Герiнг перервав, виглядаючи спантеличеним.
  
  'Досвiд, навички, передiсторiя", - пояснив Уелкер.
  
  'А! Продовжуй.
  
  'Приїзд сюди для переговорiв про якусь угоду з урядом Нiмеччини; скажiмо, укладення миру мiж Нiмеччиною i Польщею, якщо Польща вiдмовиться вiд того чи iншого, а Нiмеччина погодиться на те чи iнше, безсумнiвно, полiпшив би його iмiдж будинку'.
  
  "Так", - сказав Герiнг. 'Якщо б вiн мiг зробити таку рiч, це, безумовно, полiпшило б його iмiдж'.
  
  О, ' сказав Велькер. 'Поки я не забув. Вiн простягнув Герiнгу пакет, загорнутий в коричневу папiр. 'Подарунок вiд полковника,' сказав вiн.
  
  'А!' - сказав Герiнг, беручи її своїми пухкими ручками i зриваючи обгортку. 'Книга'. Вiн перевернув її. У книги була синя суперобкладинка зi словами "МИ" Чарльза А. Лiндберга, i контуром моноплана з маркуванням крила NX-211 в блакитному небi.
  
  'Перше видання,' сказав йому Велькер. 'Вiдкрий це.
  
  Герiнг вiдкрив її на титульному аркушi. На ньому був поставлений автограф:
  
  Командувачу Герману Герiнгу
  
  про Jagdgeschwader 1, знаменитому 'Лiтаючому цирку'
  
  вiд одного повiтряного аса до iншого,
  
  Твiй друг, Чез Лiндберг. 21 вересня 1939 р.
  
  Герiнг зiтхнув, потiм ще. Вiн був явно зворушений подарунком. 'Що ж, - сказав вiн. 'Як мило. Як дбайливо. "Вiд одного повiтряного аса ..." Вiн закрив книгу i повернувся до Велькеру. 'Ви повиннi подякувати його вiд мене. Нi- я напишу йому записку, i ви заберете її назад'.
  
  'Звичайно' вiдповiв йому Велькер.
  
  'Що стосу"ться iншого питання. Ти зна"ш, я намагався домовитися про мир.
  
  'Я цього не робив", - сказав йому Велькер.
  
  'Так. У мене " друг, Бiргер Далерус, шведський бiзнесмен. Ранiше в цьому роцi вiн органiзував менi зустрiч з шiстьма англiйцями, що мають певне значення. Вони запевнили мене, що Британiя буде дотримуватися того, що вони назвали своїми зобов'язаннями перед Польщею", у разi вторгнення Нiмеччини. Я сказав їм, що якщо Польща поверне нам Данциг, у цьому не буде потреби. Я запитав їх, чи вони можуть поговорити з польським урядом. Вони вiдповiли "нi". I на цьому все закiнчилося. Герiнг стукнув долонею по столу. 'Польща була роздiлена на сто двадцять рокiв, вона практично припинила сво" iснування. Так i повинно було залишитися.'
  
  'Якщо я згадаю свою iсторiю,' задумливо промовив Велькер, ' Нiмеччина як нацiя iсну" лише-скiльки? - сiмдесят рокiв. Так хiба не можна те ж саме сказати про ...
  
  'Тьху! 'Ще один удар по столу. 'Всi цi маленькi мiста-держави були нiмецькими ще до того, як Бiсмарк об'"днав їх в одну нацiю. У Нiмеччинi велика доля. Вона лiдер серед нацiй, арiйський народ; Нiмеччина повинна зайняти належне їй мiсце серед нацiй свiту".
  
  Велькер подумав згадати, що всi маленькi польськi держави - це Польща, але втримав себе вiд того, щоб пiти по шляху все бiльш сильних розбiжностей. Це не привело нi до чого хорошого. Гiрше того, це завадило б того, для чого вiн був там, а саме бути таким великим шанувальником нової Нiмеччини, що затьмарило б те, для чого вiн дiйсно був там: стати невидимим, нецiкавим для всiх, у кого могла бути причина спостерiгати за ним.
  
  Велькер глибоко зiтхнув. 'Я згоден, - сказав вiн, - i полковник Лiндберг теж. Ми хотiли б, щоб Нiмеччина i Америка були партнерами в цьому новому свiтi. Зрештою, " вiсiм мiльйонiв американцiв нiмецького походження, якi все ще вiдчувають сильну прихильнiсть до сво"ї батькiвщини.'
  
  'Так, це так", - погодився Герiнг. 'Сама по собi вагома причина для Америки зберiгати нейтралiтет у цiй вiйнi. Крiм того, фюрер переконаний, що Англiя i Францiя швидко укладуть мир, як тiльки закiнчиться польське справа.'
  
  Що ти про це дума"ш?
  
  'Я думаю, фюрер рiдко помиля"ться в таких речах. I, крiм того, ви зна"те, що Росiя зараз напала на Польщу зi сходу. Повiрте менi, вони не йдуть на допомогу полякам'.
  
  'Я чув,' сказав Велькер.
  
  'Це змiнить спiввiдношення сил для британцiв i французiв. Я думаю, вони не хочуть вiйни з Нiмеччиною i Радянським Союзом'.
  
  'Можливо, ви правi,' сказав Велькер.
  
  'Дозвольте менi зараз написати за вас цю записку полковнику Лiндберґу", - сказав Герiнг. 'Можливо, зрештою, що-небудь вдасться влаштувати. Якщо б це допомогло йому на виборах - було б добре, якби в Бiлому домi сидiв хтось, хто " другом Рейху'.
  
  'Я передам йому це. Вам доведеться встановити мiж вами якiсь тонкi засоби зв'язку - якщо тiльки зустрiч дiйсно не вiдбудеться, було б нерозумно, якби стало вiдомо, що вiн розмовля" навiть зi своїми друзями в урядi Нiмеччини.'
  
  'Що-небудь можна влаштувати", - погодився Герiнг. Вiн написав записку Лiндберґу на аркушi паперу, потiм пiдiйшов до письмового столу в кутку, щоб взяти конверт. 'Ви вiдразу ж поверта"теся в Сполученi Штати?' запитав вiн Велькера, запечатуючи конверт i вручаючи його йому.
  
  'Я думаю, що залишуся в Берлiнi на кiлька днiв", - сказав йому Велькер. 'Можливо, у мене не буде можливостi повернутися сюди досить довго. Не хвилюйся - я обов'язково заберу записку з собою. Вiн отрима" її протягом тижня. '
  
  'Добре, дуже добре. Герiнг простягнув руку. 'Це був цiкавий розмова', - сказав вiн. "Я подзвоню водi"вi, щоб вiн вiдвiз вас назад в готель. Номер буде оплачений до тих пiр, поки ви залиша"теся.'
  
  'Ви дуже ласкавi,' сказав Велькер. 'Для мене було честю познайомитися з вами. До побачення, рейхсмiнiстр.
  
  'Au revoir,' Герiнг said.
  ТРИДЦЯТЬ ОДИН
  
  Секрет видовищностi поляга" не в тому, що ви робите насправдi,
  
  але те, що, на думку люблячої та"мницi публiки, ви робите.
  
  -
  
  Деякi кажуть, що я роблю це таким чином,
  
  iншi кажуть, що я роблю це так,
  
  але я кажу, що роблю це по-iншому.
  
  - Гаррi Гудiнi
  
  Мiлан, понедiлок, 16 жовтня 1939 р.
  
  Джэффри Великий, видатний iлюзiонiст i ескейп-виконавець, i його оточення перетнули кордон Iталiї на поїздi i прибутку на Центральний залiзничний вокзал Мiлана вранцi в понедiлок, 16 жовтня. Вони зiбрали свої рiзноманiтнi скринi, коробки, валiзи та на трьох таксi вiдправилися в готель "Галлiя". З допомогою двох коридорних i помiчника менеджера вони перенесли валiзи i коробки для виступу у вiльну кiмнату, яку керiвництво здало їм всього за половину звичайної орендної плати, а потiм перенесли свiй особистий багаж у двi спальнi: одну для Джеффрi Великого i його прекрасною асистентки Вiолетти (ми дiйсно одруженi, як вони запевнили менеджера), а iншу для їх режисера Гаррета.
  
  Вони привезли з собою бiльше валiз i апаратури, нiж могли б використовувати для виступу, але таким чином вони завжди могли перетасувати номер, якщо б здавалося, що якийсь трюк не вдався. А також безлiч обладнання i трохи незвичайної роботи нiг дозволили б їм легше покинути Нiмеччину з ще парою 'помiчникiв", що з ними вони в'їхали. Щось на кшталт "Рука швидше очi' в бiльш великому масштабi.
  
  Принаймнi, вони на це сподiвалися.
  
  На наступний вечiр у них була призначена зустрiч в Il Lupo Rosso, вiдомому сво"ю кухнею, флор-шоу i фiрмовими номерами: спiваки, танцюристи, акробати, метальники ножiв, телепати i, так, фокусники. На пiдставi того, що Джеффрi Великий i прекрасна Вiолетта були американськими артистами, гастролювали по Європi вперше за десять рокiв i дещо поспiшно пiдроблених вирiзок з преси змогли домогтися одноденного прослуховування в клубi, щоб менеджер мiг вирiшити, чи хоче вiн насправдi замовити виступ чи нi. Вiвторок був самої тихої ночi тижня, коли у постiйних артистiв був вихiдний.
  
  Це був би перший раз, коли вони дiйсно виступали перед платнiй аудиторi"ю - хоча по сутi це було розширення того, що Джеффрi робив протягом багатьох рокiв, щоб розважати друзiв i родичiв вдома, у Джеффрi було обширне уявлення про домашнiх розвагах. Друзi i родичi казали, що їм це подоба"ться, але що б вони сказали, якби це було не так?
  
  Виступ Джеффрi Великого було б спробою не блиску, а адекватностi. Вони хотiли розважати, а не бути настiльки великими, щоб який-небудь випадковий репортер в залi подумав: 'Вони прекраснi! Чому я не чув про них ранiше?" а потiм вивчiть старi копiї Billboard або Variety i виявите, що Джеффрi Великого насправдi не iснувало. Спектакль, який вони запланували, був клоном старого номера Мавини, який Патрiсiя i Джеффрi добре знали, за винятком того, що вони збиралися зiграти його для комедiї, чого Мавини нiколи не робила. Але було набагато легше приховати промахи, коли глядачi думали, що ти намага"шся бути смiшним. Це буде зроблено в основному беззвучно, з кiлькома чарiвними 'Престо" i тому подiбним, оскiльки передбачалося, що це буде американське виступ, а їх аудиторiя - iталiйська. А через кiлька днiв будуть i нiмецькi.
  
  Мiлан був мiстом пiзньої ночi, вечеря зазвичай вiдбувався десь мiж дев'ятьма i одинадцятьма, що означало, що вони, ймовiрно, не продовжать до пiвночi. Цiлий день, щоб перевiрити спорядження, попрактикуватися в рухах i випробувати хвилювання в першу нiч.
  
  Вони були в клубi в сiм, Гаррет перенiс валiзу i коробки ближче до сцени, де їх можна було швидко встановити. Вони переодяглися в свiй робочий одяг - парадний костюм для Джеффрi Великого, бiле обляга" плаття для Вiолетти з бiлими панчохами та розрiзом збоку, який був, за висловом Патрицiї, занадто довгим. Потiм вони поїли в роздягальнi i спробували розслабитися протягом двох-трьох годин, перш нiж вирушити далi.
  
  Нарештi виступ пари дуже енергiйних танцюристiв фламенко завершилося пiд схвальнi вигуки й оплески. Вони почали!
  
  Вони швидко встановили, що подання ма" бути забавним, оскiльки Джеффрi навмисно пропустив пару трюкiв для гумористичного ефекту. Вiн влаштував грандiозну полювання за обраною картою з велетенської колоди, помиляючись картою, за картою, в той час як Вiолетта спокiйно стояла збоку вiд сцени, притискаючи вiдсутню карту пальцями до губ. Публiка захихотiла. Вiн поставив маленький столик посеред сцени i зняв цилiндр. Помахавши цилiндром перед аудиторi"ю, щоб показати, що вiн порожнiй, вiн поклав його на стiл i дiстав зсередини пухнастого плюшевого кролика. Потiм, коли вiн пiдняв цилiндр, щоб знову надiти його на голову, глядачi побачили, що клапан на макiвцi вiдкритий. Глядачi захихотiли.
  
  Потiм кiлька вражаючих трюкiв, якi пройшли успiшно. Вiн загiпнотизував Вiолетту i пiдвiсив її в повiтрi, потiм обвiв навколо неї кiльце, щоб показати, що там нема" стовпiв або проводiв. Публiка зааплодировала. Потiм було кiлька трюкiв поменше, один з яких був провалений, але глядачi подумали, що це частина номери, засмiялися i зааплодували.
  
  Потiм велика завершення - ефект стовбура, який Мавини назвав Метаморфозою. Покажiть порожнiй багажник - Джеффрi Великий закували в наручники i забира"ться в багажник - багажник замкнений i пристебнутий ременями - Вiолетта вста" на багажник i пiднiма" штору на рамi навколо себе - раптово штора опуска"ться, i Вiолетта йде, а Джеффрi стоїть на її мiсцi - замки i ременi розстебнутi, i ось Вiолетта вибира"ться з багажника - i тепер на нiй червоне плаття!
  
  Оплески, i ще раз оплески, i ще один уклiн, i - геть!
  
  Менеджер прийшов подивитися на них за лаштунками. 'Трохи грубо', - сказав вiн.
  
  'Ми пробували якийсь новий матерiал", - сказав йому Джеффрi. 'Я думав, публiцi це сподобалося'.
  
  Менеджер кивнув. 'Думаю, я зможу забронювати для вас номер пiзнiше в цьому роцi', - сказав вiн. 'Залишайтеся на зв'язку'.
  
  'Обов'язково,' запевнив його Джеффрi.
  
  Менеджер простягнув конверт. 'Ваша зарплата, - сказав вiн.
  
  О, ' сказав Джеффрi, беручи конверт. 'Так, звичайно. Спасибi. Я мало не забув.'
  
  Керуючий пiшов, хитаючи головою. 'Трохи не забув про їх оплату! - сказав вiн. 'Фокусники!
  
  Патрицiя з'явилася з-за ширми, де переодягалася в свою вуличну одяг. Ось бачиш, - сказала вона. 'Якщо тобi коли-небудь набридне бути незалежним i багатим другим сином герцога, ти можеш зайнятися шоу-бiзнесом'.
  
  'Я завжди пiдозрював,' сказав їй Джеффрi.
  
  'Просто запам'ятай три правила успiху на сценi,' сказала вона йому. - Завжди одягай чиста нижня бiлизна, завжди посмiхайся, незважаючи нi на що, i завжди отримуй свою зарплату".
  
  I з цим успiхом, яким би вiн не був, вони зiбрали речi i вирушили в Мюнхен, а потiм у Берлiн.
  ТРИДЦЯТЬ ДВА
  
  Багато рокiв тому я дiзнався вiд одного з наших дипломатiв у Китаї, що одне з головних китайських прокльонiв, обрушиваемых на ворога, звучить так: 'Бажаю тобi жити в цiкавий столiття'.
  
  - Sir Austen Chamberlain
  
  Берлiн, понедiлок, 16 жовтня 1939 р.
  
  Менi було десять вечора понедiлка. Велькер чекав Елiзу в гримерцi в кабаре "Дер Флое", поки вона спiвала на сценi. Вiн бачив її перше шоу i волiв би бути бiля входу, слухаючи i захоплюючись i цим, але вiн чекав повернення людини, якого знав як Фелiкса, який, очевидно, був високопоставленим нiмецьким офiцером, але вiн подумав, що було б неввiчливо питати, якого саме. Ймовiрно, це була гарна iдея, щоб їх не бачили разом. О, дивiться, ось американський друг рейхсмiнiстра Герiнга. Цiкаво, з ким це вiн?' З-за таких маленьких трiщин руйнувалися великi будiвлi. I їх будiвлю було в кращому разi скрипучим.
  
  Все було в русi, i Велькер давно зрозумiв, що коли все знаходиться в русi, наста" момент, коли вони найлегше можуть потерпiти крах.
  
  Елiза повернулася в гардеробну i всiлася в крiсло перед туалетним столиком. 'Вiдвернися,' сказала вона, - поки я переодягаюся.
  
  Велькер обернувся.
  
  Вона зняла свої прикраси, а потiм встала i встала за маленькою ширмою в кутку. Пiсля паузи вона сказала: "Ви американка'.
  
  'Так, саме так'.
  
  'На що вона схожа, Америка? - запитав я.
  
  Велькер задумався. 'Це країна нездiйснених мрiй", - сказав вiн їй.
  
  'Звучить не дуже добре, "нездiйсненi мрiї". Думаю, ти можеш вiдвернутися.
  
  Вiн обернувся. Вона стояла за ширмою, поверх якої висiло червоне плаття, в якому вона була. 'Можливо, це звучить не так вже й багато,' сказав вiн їй, ' але мрiї пов'язанi з реальними можливостями, i при успiху i працю вони можуть бути досягнутi. Хоча я визнаю, що фактор удачi великий. Кожен чоловiк, кожна жiнка мрi" про краще життя, можливо, про незчисленнi багатства або, принаймнi, про будинку, гiдної роботи i безпеки для сво"ї родини.'
  
  'А вони його отримають? - запитав я.
  
  'Можливо. Можливо, нi. Якщо вони отримають гiдну перепочинок. Якщо ця депресiя коли-небудь дiйсно закiнчиться. Але, принаймнi, у твоїх мрiй " шанс. Тут, в бiльшiй частинi Європи, судячи з того, що я бачив, навiть до нинiшнiх ... непри"мностей, дитинi в значнiй мiрi судилося стати тим, ким був його батько. Мiж соцiальними класами дуже мало вiдмiнностей. Нема" нiяких снiв.'
  
  'Можливо, це перебiльшення,' сказала Елiза. 'Але, можливо, не таке вже велике. Чим займаються твої батьки i про що ти мрi"ш?
  
  Уелкер зробив паузу, щоб подумати. - Мiй батько, Терстон, - почав вiн, - був редактором нашої мiської газети "Газетт-демократ". Пару рокiв тому вiн вийшов на пенсiю i зараз пише великий збiрник про те, що вiдмовля"ться обговорювати зi мною чи мо"ю сестрою. Вiн дуже серйозно ставиться до цього i їздить по країнi, збираючи iнформацiю про що б то не було. Моя мати, Едiт, володiла невеликим магазином одягу, який вона фактично вiдкрила через заднi дверi будинку. Згодом це перетворилося в справжнiй магазин, вона назвала його "Французький магазин". Сукнi для дружин i коханок капiталiстiв i полiтикiв. Дружини приходили по вiвторках, а коханки - по четвергах. Принаймнi, так вона розповiдала.'
  
  'Його бiльше нема"? - запитав я.
  
  'Вона померла близько двох рокiв тому.
  
  О, ' сказала Елiза. 'Вибачте, судячи з її слiв, вона була чарiвною жiнкою.
  
  'Так,' погодився Велькер. Вiн спостерiгав за цiкавою силуетом Елiзи за ширмою, коли вона закiнчувала одягатися. 'А ти? Що про тво" дитинство?
  
  'Я виросла в маленькому мiстечку пiд назвою Iдар-Оберштайн", - сказала вона йому. 'Мiй батько був шкiльним учителем. Нацисти вiдправили його в табiр, тому що їм не подобалося те, чого вiн навчав.'
  
  'Вiн все ще живий? - запитав я.
  
  'Ми так дума"мо'.
  
  Поки вона говорила, дверi вiдчинилися, i увiйшов Фелiкс. 'Розкажи йому легенду,' запропонував Фелiкс, закриваючи дверi й сiдаючи на солiдний дерев'яний стiлець у кутку.
  
  'Легенда? - Запитав Велькер.
  
  Елiза повернулася до свого столика для макiяжу i почала вiдкривати i закривати рiзнi маленькi пляшечки i тюбики. 'Нiчого страшного", - сказала вона. 'Це мiсцева iсторiя про те, що сталося, чи не сталося давним-давно'.
  
  Коли Велькер, здавалося, був цим незадоволений, Фелiкс почав: "Згiдно з легендою, було два брата, Эмих i, i...'
  
  'Вайрич,' пiдказала Елiза.
  
  'Ах так, Эмих i Вайрих, якi жили в замку на вершинi скелi, що пiдноситься над мiстом. Вони обидва були закоханi в одну i ту ж дiвчину. Bertha? Bertha. Що ж, Эмих одружився на дiвчинi, поки Вiрич був у вiд'їздi. Коли Вiрич повернувся i дiзнався про це, вiн впав у лють вiд ревнощiв i викинув свого брата з вiкна замку. Эмих приземлився приблизно на пiвдорозi вниз зi скелi.'
  
  'Мертвий? - Запитав Велькер.
  
  'Дуже. У всякому разi, Уирича митт"во охопило каяття. Вiн благав мiсцевого священика придумати спосiб покаятися i звiльнитися вiд почуття провини, яке вiн вiдчував. "Iди, - сказав священик, - i побудуй церкву на тому мiсцi, де приземлився твiй брат". Отже, Вайрич наказав побудувати величезну церква в скелi на пiвдорозi вниз по кручi. I, кажуть, що в день освячення церкви Уирич був знайдений мертвим на церковних схiдцях з посмiшкою на губах.'
  
  'Я нiколи не чула такого про усмiшку", - сказала Елiза.
  
  'Там повинна була бути посмiшка,' наполягав Фелiкс.
  
  'Отже,' запитав Велькер, ' наскiльки все це правда?
  
  Фелiкс знизав плечима. 'Скеля там, церква там, замок там, iсторiя там'.
  
  'Я завжди чула, - сказала Елiза, - коли була маленькою дiвчинкою, я завжди чула, що це правда.
  
  'Це сумна iсторiя", - сказав Велькер.
  
  'Так' погодився Фелiкс. 'Так багато нiмецьких iсторiй - сумних iсторiй. Поняття не маю, чому це ма" бути так.
  
  'До речi, про сумнi iсторiї, - сказав Велькер, - що у нас з тим, щоб забрати Миттварков, де б вони не були, чорт вiзьми?
  
  'А!' - сказав Фелiкс. 'Менi вдалося побiчно пiдготувати сцену, але, боюся, вам доведеться вийти на сцену злiва i всю частину сцени виконувати ad lib'.
  
  Звiдки, 'запитала Елiза з явним здивуванням у голосi,' ти береш цi театральнi образи?'
  
  'Це моя дружина,' сказав Фелiкс, раптово постарiв рокiв на десять i дуже втомлений. 'Вона хоче поставити п'"су. Так вже вийшло, що в одному кiнцi великої зали замку " сцена. Вона хоче, за той час, що у неї залишилося, зробити постановку Дреигрошеноперы, музику i все iнше, на нашiй сценi.'
  
  'Тригрошова опера? - Запитав Велькер. 'П'"са Брехта?
  
  Фелiкс кивнув. 'Так,' сказав вiн. 'Сьогоднi в Нiмеччинi це заборонено, але моя дружина вмира", i я її дуже люблю, i якщо б вона попросила Мiсяць, я б зробив все можливе, щоб роздобути для неї хоча б дуже великої її шматок'.
  
  'Але, якщо це заборонено...? Початку Елiза.
  
  Фелiкс знизав плечима. 'Я змiню назву', - сказав вiн. 'На цей раз, я впевнений, Брехт не буде заперечувати'.
  
  Елiза нахилилася i взяла Фелiкса за руку.
  
  'Отже,' запитав Велькер, - що це за реклама, яку я повинен зробити?'
  
  'Люди, якi вам потрiбнi, мiстяться в штаб-квартирi гестапо на Принц-Альбрехт-штрассе. Позаду в них " в'язниця, де вони тримають полiтичних в'язнiв i, я думаю, кого їм заманеться. Людина на iм'я Емiль, можливо, це не справжн" його iм'я, збира"ться витягнути їх для вас. Ви повиннi зустрiтися з ним завтра незабаром пiсля шести вечора в "Дике Катце", маленькому кафе на Кальбштрассе. Ну, не зовсiм зустрiтися. Ви прийдете в шiсть i будете чекати. Вiн увiйде зi згорнутою газетою пiд пахвою. Der Völkischer Beobachter. Вiн покладе її на стiл, а потiм роззирнувся навколо, нiби шука" когось. Через хвилину вiн пiде, залишивши газету. Ви почека"те двi хвилини, а потiм, вже заплативши за все, що у вас ", встанете й пiдете.'
  
  Велькер розсмiявся. 'Менi взяти газету? - запитав вiн.
  
  "Нi, ти не звертай уваги на газету. Поверни налiво, пройди чотири будинки i увiйди в параднi дверi, яка знаходиться в трьох кроках вiд вулицi. Почекай у вестибюлi. Коли вiн перекона"ться, що за вами нiхто не стежив, вiн увiйде. Вiн запита": "Бисть дю Йоханн?" Ви вiдповiсте: "Nein, ich bin Paul." Пiсля чого вiн покине будiвлю, i ви пiдете за ним. Ви не будете розмовляти один з одним на вулицi.'
  
  "Ти що, жарту"ш?
  
  'На жаль, нема". Вiн встановив правила i, очевидно, не дуже досвiдчений в хитростi. Крiм того, вiн наляканий до смертi; якщо щось пiде не так, вiн не доживе до ночi. Його слова. '
  
  'Так навiщо вiн це робить?
  
  'Грошi. Згiдно мого контакту, вiн говорить, що, якщо його покличуть, вiн буде ризикувати своїм життям за тридцять п'ять рейхсмарок на мiсяць. Вiн вважа", що якщо вiн збира"ться ризикувати своїм життям, то йому повиннi платити набагато бiльше.'
  
  'Наскiльки краще?
  
  'Ви заплатите йому за десять тисяч доларiв за кожну з наших "посилок". Повторюю його слова. Я припускаю, що ви зможете отримати стiльки.
  
  "Я впевнений, що зможу отримати їх в посольствi", - сказав Велькер. "Але я не впевнений, що зможу обмiняти стiльки на рейхсмарки до завтрашнього вечора'.
  
  'В цьому нема" необхiдностi", - сказав йому Фелiкс. 'Емiль говорить, що, оскiльки ви американець, вiн волiв би, щоб вам платили в доларах США'.
  
  'Цiкаво", - сказав Велькер. 'Отже, пiсля того, як я пiду за ним по вулицi, що тодi?'
  
  'Я не знаю. Ти дiзна"шся. Але мо" джерело повiдомило менi, що його джерело стверджу", що на Емiля можна покластися. Що вони вже проводили подiбнi угоди ранiше'.
  
  'Вiн i ранiше та"мно вивозив людей з штаб-квартири гестапо?
  
  'Я не знаю, чи це були люди, можливо, просто сказали, що хтось ще живий, чи нi. Можливо, чистий одяг тощо для ув'язненого. Щось в цьому родi'.
  
  'Краще, нiж нiчого", - сказав Велькер.
  
  'Принаймнi, це ознака того, що вiн не просто плану" вдарити тебе по головi i забрати грошi", - сказав Фелiкс.
  
  'Це так,' погодився Велькер.
  
  Елiза здригнулася. 'Що це за свiт, в якому ми всi опинилися?' запитала вона.
  
  На наступний вечiр, за пару хвилин до шести, Велькер зайшов у "Дике Катце" з невеликим портфелем. Вiн вибрав столик бiля дверей i замовив сосиски i пиво. Сосиски з квашеною капустою i скибочками чорного хлiба були дуже смачними. Пиво було розливним подавалося у великих кухлях i було дуже смачним. Вiн поклав грошi на стiл на випадок, якщо йому доведеться швидко йти, поїв i недбало оглянув зал. За iншими столиками сидiли три пари i один тримiсний. Пари, дво" чоловiк-жiнка i один чоловiк-чоловiк, тихо розмовляли. Вся трiйця, суцiльно чоловiки, голосно розмовляла, смiялася i, час вiд часу, тупала по пiдлозi. Велькеру прийшло в голову, що у його зв'язкового, можливо, вже " хто-то в кафе, хто догляда" за ним, чи вiн сам дiйсно може бути тут, але якщо це так, то вiн дiяв хитро. Нiхто з колег-покровителiв Велькера, здавалося, не виявляв до нього анi найменшого iнтересу.
  
  Приблизно в чверть першого у дверi увiйшов високий, худий, стурбованого вигляду чоловiк у коричневому костюмi, коричневих черевиках, коричневою фетровому капелюсi i бiлiй пов'язцi зi свастикою на рукавi. Вiн поклав свiй згорнутий в трубочку номер "Der Völkischer Beobachter" на найближчий стiл, як нiби вiн був актором-аматором, який, пiдкоряючись режисерському вказiвкою, недбало кладе газету на стiл. Вiн демонстративно озирнувся по сторонам, а потiм похитав головою, даючи зрозумiти, що, що б вiн не шукав, цього тут нема", i, двiчi глянувши на газету, щоб переконатися, що вона все ще там, вийшов.
  
  Велькер почекав хвилину, потiм встав i пiшов в чоловiчий туалет, згадавши рада короля Георга V по можливостi ходити в туалет. Потiм, прямуючи до дверей, вiн помахав офiцiантцi, вказав на грошi на столi i, тримаючи портфель пiд пахвою, вийшов з кафе. Вiн повернув лiворуч i вiдразу побачив, що збоку вiд кафе " дверi, але в тому ж будинку, iмовiрно ведуча в квартири на верхньому поверсi. Це вважалося будинком один або будинком нуль? Вiн подумки знизав плечима i пiшов далi. На щастя, була тiльки одна можливiсть, оскiльки будинок з сходами, що ведуть до вхiдних дверей, був оточений двома будинками, в яких таких сходiв не було. Вiн пiднявся сходами i ввiйшов у вестибюль.
  
  I вiн чекав, притулившись до стiни i опираючись пориву натиснути кнопки виклику квартир, щоб подивитися, що станеться. На його годиннику була майже без чвертi сiм, коли зовнiшня дверi нарештi вiдчинилися i зайшов худорлявий чоловiк, iмовiрно Емiль. Вiн оглянув Велькера з голови до нiг. - Бiст дю Йоханн? 'спитав вiн нарештi, його голос звучав хрипко, нiби вiн насилу виштовхував слова з горла.
  
  - Nein, ' сказав йому Велькер. 'Ich bin Paul.'
  
  У нього було дивне вiдчуття, що Емiль збира"ться ще раз оглянути його з нiг до голови i сказати: "Забавно, ти не схожий на Полу', - i пiти. Але Емiль надовго задумався, а потiм запитав: "У вас " грошi?' - по-нiмецьки.
  
  Велькер кивнув. 'У вас " професори?
  
  'Я вiзьму грошi зараз,' сказав Емiль.
  
  'Ви представите професорiв", - сказав йому Велькер. 'I тодi ви отрима"те грошi'.
  
  Емiль обдумав це. 'Покажи менi грошi,' сказав вiн.
  
  Уелкер вiдкрив портфель i витягнув кiлька пачок стодоларових банкнот, все ще в обгортковому паперi. Вiн пiднiс їх до обличчя Емiля, дозволив Емiлю поритися в однiй з чарок, а потiм поклав назад у портфель.
  
  'Я везу двi посилки", - сказав Емiль. 'Менi доведеться отримати кожну окремо. Ви дасте менi десять тисяч американських доларiв за кожну, коли я принесу її'.
  
  'Я так i зроблю,' погодився Велькер.
  
  'Ти будеш дотримуватися цих iнструкцiй", - сказав йому Емiль. 'Ти будеш йти позаду мене, нiби ми не зна"мо один одного. Через два кварталу ми вийдемо на Принц-Альбрехт-Штрассе, де повернемо налiво. Ще в трьох кварталах знаходиться Рейхсшихерхайтсхафтамт, штаб-квартира Полiцiї Рейху, гестапо та iнших подiбних, е-е, захисникiв рейху. На розi припаркований невеликий вантажний автомобiль. Ви сядете в кузов вантажiвки. Посилки вам доставлять туди. Коли ви отрима"те другу посилку, ви почека"те десять хвилин, поки я повернуся туди, куди я прямую. А потiм ти сядеш за кермо i угонишь вантажiвка. Ключi будуть на сидiння.'
  
  'Як менi повернути вам вантажiвка?' - Запитав Велькер.
  
  'Це не ма" значення", - сказав Емiль. 'Це конфiскований вантажiвка. Залиште його де хочете. Але я б не став користуватися ним бiльше доби, на випадок, якщо його вiдсутнiсть буде остаточно помiчено.'
  
  'Добре,' сказав Велькер.
  
  'Є що-небудь ще? - запитав я.
  
  "Я нiчого не можу придумати.
  
  'Добре. Пiсля обмiну ми бiльше не побачимося.
  
  'Удачi,' сказав Велькер.
  
  Емiль похитав головою, немов вiдганяючи прокляття, укладену в цих словах, i Велькер тут же пошкодував, що вимовив їх. Але так воно i було.
  
  Емiль вийшов з пiд'їзду, i Велькер почекав з пiвхвилини, перш нiж пiти за ним. Вiн вiдставав приблизно на пiвкварталу. Там, де сказав Емiль, був припаркований свiтло-блакитний вантажiвка. На боцi вантажiвки було написано KATZ BRÜDER - FEINES FLEISCH. Емiль ненадовго затримався бiля вантажiвки, озирнувся на Велькера i продовжив свiй шлях. Велькер на мить задумався, що ж такого зробили брати Кац, що їх вантажiвка конфiскували. Там не було написано 'кошерний', так що цi конкретнi каци, ймовiрно, не були "вреями.
  
  Емiль попрямував до дверей у значному будiвлi дев'ятнадцятого столiття, яке було штаб-квартирою Генрiха Гiммлера, рейхсфюрера СС, в якому розмiщувалися Федеральна полiцiя, а також штаб-квартира гестапо i кiлька iнших урядових органiв залякування, якi вiн контролював.
  
  Велькер вiдкрив боковi дверцята вантажiвки i забрався всередину, побачив, що ключi справдi лежать на передньому сидiннi, поклав їх у кишеню, а потiм забрався на задн" сидiння. В заднiх дверях було маленьке вiконце, через яке вiн мiг спостерiгати за подiями в очiкуваннi повернення Емiля. Вiн чекав i спостерiгав. В цей вечiр на вулицi було мало людей, i усi вони, здавалося, були зосередженi на тому, куди йдуть, у них не було часу байдикувати. Або, можливо, вони хотiли витратити якомога менше часу, проходячи повз будiвлi, в якому розмiщувалося гестапо. Навiть люди, яким нiчого приховувати, стикаючись з гестапо, схильнi задаватися питанням, чи можливо, зрештою, що їм " що приховувати.
  
  Незабаром пiсля восьми годин, коли Велькер побачив Емiля, що пряму" до вантажiвки, тримаючи за руку жiнку середнiх рокiв в сiрому безформному сукню. Коли вони пiдiйшли до вантажiвки, Велькер вiдкрив заднi дверцята.
  
  'Сюди, фрау Миттварк,' сказав Емiль, пiдштовхуючи її вперед, ' ви ввiйдете.
  
  Жiнка наполовину вилiзла, наполовину впала у вантажiвку.
  
  'Ось перша посилка,' сказав Емiль Велькеру. 'Ви вiддасте менi мої грошi.
  
  Велькер допомiг жiнцi забратися в кузов вантажiвки i змусив її притулитися спиною до бiчної стiнки. 'Ви професор Анджела Миттварк?' запитав вiн її.
  
  'Я думаю, що коли-то була такою,' слабо вимовила вона.
  
  Велькер бачив, що її обличчя було червоним i в синцях, i вона рухалася так, немов рух завдавало їй бiль. Що ти зробив з цi"ю жiнкою?' - зажадав вiн вiдповiдi у Емiля.
  
  'Я привiв її до вас", - сказав Емiль. "А тепер ви вiддасте менi мої грошi, i я пiду за одною посилкою'.
  
  Велькер глибоко зiтхнув i вiдрахував десять пачок стодоларових банкнот. 'Ось' сказав вiн, простягаючи їх Емiлю, що стояв на вулицi.
  
  'Це може зайняти деякий час,' сказав Емiль. 'Ти почека"ш.
  
  'Я почекаю,' погодився Велькер.
  
  Емiль повернувся i пiшов геть.
  
  Велькер закрив дверцята вантажiвки i сiв на пiдлогу поруч з Анжелою Миттварк. 'Як ти?' запитав вiн її.
  
  "Що я тут роблю?' запитала вона його. 'Хто ти? Що це?
  
  'Це золота колiсниця, - сказав вiн їй, - приїхала, щоб забрати тебе i твого чоловiка звiдси. Я - вiзник колiсницi'.
  
  'Це нерозумно,' сказала вона.
  
  'Так' погодився вiн, ' це так. Тим не менш, я збираюся забрати вас i вашого чоловiка з цього жахливого мiсця, як тiльки Емiль привезе його.
  
  'Емiль?
  
  'Джентльмен, який тiльки що привiв вас сюди.
  
  'Зда"ться, його звуть Шниц', - сказала вона. 'Вiн непри"мний людина'.
  
  'Можливо, i нема",' погодився Велькер, ' але вiн небайдужий до грошей.
  
  'Значить, ви платите йому грошi за нас? За те, щоб вiн нас роздобув?
  
  "Абсолютно вiрно,' погодився Велькер.
  
  'Якi грошi?' запитала вона. 'Чиї грошi?
  
  'Є тi,' сказав їй Велькер, 'для кого важлива ваша життя'.
  
  Вона подумала про це секунду, а потiм запитала: "Куди ми пiдемо? Ми не можемо залишатися тут'.
  
  'Я збираюся вiдвезти тебе в Сполученi Штати", - сказав вiн їй. 'Президент Рузвельт хоче тебе бачити'.
  
  'Президент Рузвельт? Чому?
  
  'Тому що Альберт Ейнштейн сказав йому, що ви повиннi бути в Сполучених Штатах, а не в нацистськiй Нiмеччинi.
  
  'Альберт,' сказала вона. 'Вiн хороша людина.
  
  Уелкер на мить задумався, як це - мати можливiсть назвати видатного вченого столiття 'при"мною людиною'.
  
  'Як ми доберемося до Сполучених Штатiв?' - запитала вона.
  
  'Я ще не впевнений", - сказав їй Велькер. "У мене " кiлька фокусникiв, якi працюють над цим'.
  
  'Прошу вибачення?
  
  'Неважливо. Я поясню пiзнiше. Вiн встав так, щоб можна було спостерiгати з заднього вiкна вантажiвки.
  
  Пiзнiше стало менше людей на вулицi. Якось пiд'їхала вантажiвка з брезентовим кузовом, з якого вийшла група чоловiкiв в якiйсь формi, яку вiн не змiг iдентифiкувати, i зайшла всередину будiвлi. Через кiлька хвилин пiд'їхав ще одна вантажiвка, i група чоловiкiв в iнший унiформi, яких вiн не змiг упiзнати, вийшли з будинку, сiли у вантажiвку, i вiн поїхав.
  
  Потiм Велькер побачив Емiля-Шница, що виходить з бiчних дверей приблизно в сорока метрах далi по вулицi, наполовину тягнучи за собою чоловiка у вiльних сiрих штанях i сiрiй куртцi. - Це ваш чоловiк? - запитав я. - запитав вiн Анджелу.
  
  Вона пiднялася i пiдiйшла до вiкна. 'Так, я так думаю, - сказала вона. 'Так, це так. Боже мiй! Що вони з ним зробили?
  
  Миттварк сильно кульгав, i навiть з такої вiдстанi вони могли бачити, що його обличчя було в кровi i синцях.
  
  Анджела потягнулася до заднiх дверцятах вантажiвки, але Велькер втримав її. 'Нi,' сказав вiн їй. 'Це дуже небезпечно. Нехай вони прийдуть до нас.
  
  Миттварк спiткнувся i мало не впав, але Емiль-Шниц пiдняв його на ноги, i вони продовжили наступ. Тепер вони були приблизно в двадцяти п'яти метрах вiд нього.
  
  Раптово шестеро чоловiкiв у чорнiй формi ввалилися через ту ж бiчнi дверi i побiгли до Шнитцу i Митварку, кричачи: "Стiйте! Стiйте! Halten Sie soft an!'
  
  Шниц злякано озирнувся назад i почав тягнути Митварка вперед. Митварк обм'як. Шниц вiдпустив Митварка, який впав на землю, i Шниц перейшов на бiг, прямуючи не до вантажiвки, а до кутi. Вантажiвка не забезпечив би йому нiякого захисту, але якщо б вiн змiг завернути за рiг, то, можливо, змiг би втекти.
  
  Крики посилились, i через кiлька секунд хтось вистрiлив до втiкача чоловiка. Потiм, коли Шниц добiг i завернув за кут, знову пролунали пострiли. П'ятеро переслiдувачiв промчали повз лежачого Митварка, продовжуючи переслiдувати Шница. Шостий зупинився, подивився на Митварка зверху вниз, двiчi штовхнув його ногою, а потiм побiг далi. Коли нападник дiйшов до кута, Велькер вiдкрив заднi дверцята вантажiвки i озирнувся. У даний момент поблизу бiльше нiкого не було видно. 'Залишайся тут,' сказав вiн Анджелi. 'Будь готова допомогти менi занурити твого чоловiка у вантажiвку.
  
  Велькер зiстрибнув на землю i пiдбiг до пораненого чоловiка на тротуарi. Професор Миттварк лежав на боцi, зiгнувшись навпiл, схопившись руками за живiт i тихо постогнуючи. 'Ну ж, професор,' наполегливо сказав Велькер упiвголоса, ' обiпрiться на мене. Допоможiть менi витягти вас звiдси.
  
  'Що? Хто ви такий?
  
  'Я прийшов забрати тебе звiдси. Пiдiйди, сядь, якщо можеш. Обiприся на мене. Ми повиннi вiднести тебе он туди, у вантажiвку, поки нiхто не побачив. Твоя дружина чека".
  
  'Моя дружина? Анджела? Вiн пiдняв очi.
  
  Анджела злiзла з задньої частини вантажiвки. Велькер помахав їй у вiдповiдь, але вона продовжувала наближатися. - Liebchen, ' сказала вона, опускаючись на колiна поруч з ним i беручи його за руки. 'Що вони з тобою зробили?
  
  "Про це пiзнiше,' сказав Велькер, намагаючись пiдняти їх обох. 'Нам треба забиратися звiдси. Зараз. Швидко, поки люди в чорних мундирах не повернулися.
  
  Миттварк з працею прийняв сидяче положення, а потiм з їх допомогою пiднявся на ноги. Удвох вони наполовину вiднесли, наполовину дотягли його до задньої частини вантажiвки i пiдняли. Його дружина залiзла всередину слiдом за ним, а Велькер закрив дверцята зовнi i обiйшов машину, щоб забратися на водiйське сидiння.
  
  "А тепер, - пробурмотiв вiн, - подивимося, заведеться чи ця чортова штука.
  
  Йому потрiбна була секунда, щоб знайти стартер, який представляв собою кнопку злiва вiд педалi гальма. Вiн натиснув на неї. Двигун кашлянув i зашипiв. Вiн знайшов дросель i кiлька разiв посмикав його, потiм знову спробував запустити стартер. Двигун кашляв, кашляв, - завiвся.
  
  "О'кей! - крикнув вiн пасажирам на задньому сидiннi. 'Ми вибира"мося звiдси!
  ТРИДЦЯТЬ ТРИ
  
  Зараз же, спокiйної ночi.
  
  Не наполягайте на порядку вашого вiдходу,
  
  Але iдiть негайно.
  
  - Макбет, Вiльям Шекспiр
  
  Берлiн, понедiлок, 16 жовтня 1939 р.
  
  У Pпрофесора Германа Миттварка було зламано ребро, сильнi удари на передплiччях i тулуб, рванi рани на обличчi i шиї, i вiн сказав кiлька недобрих слiв на адресу гестапо, або Sicherheitsdienst, чи якого б то нi було пiдроздiли служби безпеки, яке його заарештувало, - вони нiколи не трудилися сказати йому про це. Велькер вiдвiз його i фрау професор Анджелу на конспiративну квартиру, де вже мiстився Брун, i Фелiкс домовився з лiкарем, щоб той наклав всi необхiднi шви i латки. Фрау Бруммель поралась над ними, коли лiкар пiшов, i приготувала для них спальню.
  
  'Вам потрiбно буде зробити фотографiї на паспорт", - сказав їм Фелiкс. 'Я органiзую це завтра. Фотографу доведеться приїхати сюди, вам двом занадто небезпечно перебувати на вулицi'.
  
  'Фотографiї на паспорт?
  
  'Так, ми забира"мо тебе звiдси'. Вiн задумливо подивився на них. 'Я попрошу Елiзу прийти зi своїм набором косметики, щоб ти виглядав презентабельно для фотографiї'.
  
  'Я мiг би вiдвезти їх фотографу в кузовi вантажiвки,' запропонував Велькер. 'Не "Кац", а який-небудь iнший вантажiвка.
  
  'Це занадто ризиковано. Гестапо i Кримiнальна полiцiя почали зупиняти i обшукувати випадковi вантажiвки", - сказав Фелiкс. 'Вони дуже роздратованi тим, що двi людини втекли з штаб-квартири гестапо'.
  
  'А що сталося з Емiлем, або Шницом, чи як там його звали? - Запитав Велькер.
  
  'Вiн був схоплений живим,' сказав йому Фелiкс, ' але тепер вiн мертвий. Чи виявило гестапо, що вiн брав свої "посилки" для передачi американцевi, я поки не знаю. Якщо так, то це значно ускладнить ваш вiд'їзд звiдси.'
  
  'Wunderbar,' Уелкер said.
  
  'Я не хочу здаватися невдячною,' сказав професор Митварк, ' i я ним не ", звичайно, нема", але чому ви забрали нас того мiсця - i що ви збира"теся з нами робити?
  
  'Хiба ваша дружина вам не сказала? - Запитав Велькер.
  
  'Так, щось про Ейнштейна i президента Сполучених Штатiв Рузвельта, i все це дуже добре; але що, власне, з нами буде?'
  
  'Насправдi саме це i станеться", - сказав йому Велькер. 'Наскiльки я розумiю, доктор Ейнштейн сказав президенту Рузвельту, що для свiту було б краще, якщо б ви дво", професор Брун i ще пара людей покинули Нiмеччину i переїхали в Сполученi Штати. I ось вiн послав мене зробити це.'
  
  'Зрозумiло' задумливо промовив професор Митварк. 'I цi американцi, вони будуть очiкувати, що ми розповiмо їм про те, що ми виявили, можливо, продовжимо нашу роботу там?
  
  "Я про це нiчого не знаю, професор", - сказав Велькер. "Ви можете обговорити це з ними, коли ми приїдемо туди. Я не думаю, що буде якесь велике примус, основна iдея поляга" в тому, щоб вивезти вас з Нiмеччини до того, як у нацистiв з'явиться шанс застосувати до вас свою форму примусу. '
  
  'Але чому саме ми?
  
  'Вам доведеться запитати про це Ейнштейна, коли ви його побачите.
  
  'Це Ейнштейн дав вам нашi iмена?
  
  'Насправдi це був доктор Лео Силард. Вiн в Колумбiйському унiверситетi.
  
  'Так, я його знаю. Ми зустрiчалися.
  
  'Ну, ось ти на мiсцi.
  
  'Чому б вам двом не влаштуватися прямо зараз,' сказав Фелiкс. 'Доктор повернеться завтра вранцi, щоб перевiрити, як у нього справи, а я повернуся незадовго до ленчу з фотографом i з Елiзою, ледi, яка зробить тво" обличчя придатним для фотозйомки.
  
  'I одяг,' запропонував Велькер, ' ми повиннi роздобути їм яку-небудь пристойний одяг.
  
  Фелiкс на секунду задумався. 'Так' погодився вiн. 'Деяка американська одяг.
  ТРИДЦЯТЬ ЧОТИРИ
  
  Свiт сповнений очевидних речей, якi нiхто нi в жодному разi нiколи не помiча".
  
  - Артур Конан Дойл
  
  Берлiн, середа, 18 жовтня 1939 р.
  
  Цебув вже п'ятий концерт Jeffrey the Great & Company: один раз в Мiланi, двiчi в Lustspiel Haus в Мюнхенi, а тепер раннi i пiзнi п'ятничнi концерти тут, у Берлiнi, у Kabarett der Flöhe. Джеффрi думав, що все пройшло досить добре. Вони ставали кращими, бiльш iнтегрованими. У них було кiлька усталених смiшних реплiк, кiлька трюкiв, якi просто не спрацювали належним чином, але вони придумали, як зробити це забавним. Патрiсiя швидко опанувала прийомами, якi вона використовувала, працюючи з Великим Мавини, так що її роль була професiйною i на неї при"мно було дивитися. Джеффрi набив руку в тому, щоб зробити так, щоб помилки виглядали як частина кiмнати. Вони вже стали тим, ким прагнули бути: хорошою, солiдної групою "Б". I, якщо пощастить, вони нiколи не будуть цього робити.
  
  Коли вони закiнчили готуватися до вечора, Джеффрi i Патрiсiя вирушили на конспiративну квартиру, щоб зустрiтися з новими учасниками свого виступу, поки Гаррет упаковував реквiзит. Питання полягали в тому, як скоро вони будуть готовi забратися звiдти, i яка iсторiя прикриття найкраще пiдiйде на випадок, якщо вона знадобиться.
  
  Фелiкс чекав їх i тепло привiтав Джеффрi. Саме Джеффрi приїжджав до Нiмеччини роком ранiше, щоб зустрiтися з Фелiксом i пропрацювати деталi його вiдносин з британською розвiдкою. У великiй кiмнатi на першому поверсi фрау Бруммель розливала каву з великого кавника, поки Велькер показував професорам Митварку i Бруну, як ходити по-американськи. 'Європейцi йдуть або цiлеспрямовано, або невпевнено,' пояснив вiн, - нiби їм потрiбно кудись потрапити прямо зараз, або як нiби вони ще не вирiшили, куди саме скеровано, але досить скоро приймуть рiшення'.
  
  'Це смiшно", - сказав гер професор Миттварк.
  
  'Звичайно, це так,' погодився Велькер. 'Це перебiльшення й надмiрне спрощення, але в ньому якраз достатньо правди, щоб, пройди я цим шляхом", - i вiн пройшовся по кiмнатi, демонструючи це, - 'спостерiгач подумав би: "Ця людина, ймовiрно, нiмецький бiзнесмен або, можливо, банкiр". За умови, звичайно, що я теж був одягнений для цi"ї ролi.
  
  'Так як же ходять американцi? - Запитала Бран.
  
  'Американець ходить так, як нiби, хоча вiн i руха"ться в космосi, то мiсце, де вiн знаходиться в будь-який момент, вже " центром вiдомої всесвiту'. Вiн продемонстрував це, повiльно i впевнено пройшовшись по кiмнатi з прямою поставою i злегка гордовитим поглядом.
  
  'Дуже схоже на офiцера прусської армiї,' прокоментував Фелiкс.
  
  Велькер на секунду задумався i кивнув. 'Рiзниця в тому,' сказав вiн, ' що прусський офiцер каже: "Забирайся з мо"ї дороги, я важливий", в той час як американець говорить: "Те, що ви робите, неважливо, я вже тут".
  
  'Я нiколи не бачила такого американця", - прокоментувала фрау професор Миттварк. 'Вони всi напористi i грубi'.
  
  'Ах,' пояснив Уелкер, ' ви дума"те про американських туристiв. Так, вони, як правило, напористi, вимогливi i, скажiмо так, нечутливi. Але ми не туристи. Американський образ, який ми намага"мося створити, - це образ американцiв, з якими нiмцi знайомi по голлiвудських фiльмах: Кларк Гейбл, Герi Купер, Тайрон Пауер ...'
  
  "Брати Маркс? - Припустив Джеффрi.
  
  'Можливо, не стiльки брати Маркс", - сказав Велькер. Вiн повернувся до решти. 'Коли ми завтра сядемо в цей поїзд, я хочу, щоб глядачi подумали: "Це американцi" ще до того, як побачать нашi паспорти'.
  
  Гер професор Миттварк посмiхнувся. 'Так, - сказав вiн, - розумiю. Я сам буду Кларком Гейблом, а моя чарiвна дружина - Лiй Мирної".
  
  'Менi завжди подобалася Мiрна Лой", - погодилася його дружина.
  
  'Але ким же ми будемо насправдi? - запитав Бран.
  
  'А!' сказав Велькер. 'Вашi паспорти вже готовi. Фелiкс надав нам майстри-фальсифiкатора, який прямо зараз вирiза" гумовий штамп.
  
  'Гумовий штамп? - Запитала Бран.
  
  'Насправдi декiлька. Один в'їзний штамп для рiзних країн, в яких ви iмовiрно побували пiсля вiд'їзду зi Сполучених Штатiв. Кiлька штампiв простiше, мабуть, вiн намалю" вiд руки. Мене запевнили, що вiн дуже хороший.'
  
  'Вiн регулярно використову"ться абвером", - сказав Фелiкс. 'Я позичив його'.
  
  'Абвер? Чи можемо ми довiряти розвiдувальнiй службi вермахту? - Запитав Брун.
  
  'Все в порядку,' сказав Фелiкс. - Деякi в абверi не такi затятi нацисти, як всi iншi.
  
  Гер професор Миттварк похитав головою. 'Як це сталося? - запитав вiн. 'Як ми дозволили зайти так далеко?
  
  'Через сто рокiв вони все ще будуть ставити це питання", - сказав Фелiкс. 'Це при умовi, що через сто рокiв залишаться якiсь люди. Або, принаймнi, якiсь цивiлiзованi люди. Професор Годбоди з Кембриджу написав, що це може бути передвiсником повернення в Темнi столiття. У нього " графiки i все таке.'
  
  Фрау Бруммель пiдiйшла до Фелiксу i щось прошепотiла йому на вухо. 'Вибачте, я вiдiйду на хвилинку", - звернувся вiн до групи. 'Дехто хоче поговорити зi мною'.
  
  Приблизно через п'ять хвилин Фелiкс повернувся в кiмнату, обiймаючи за плечi жiнку в коричневому плащi, застебнутому до пiдборiддя, i величезною коричневою фетровому капелюсi. Увiйшовши, вона розстебнула зняла плащ i капелюх, розпускаючи волосся.
  
  'Елiза,' сказав Бран. 'Що...
  
  'У нас проблема,' сказав Фелiкс. 'Або, скорiше, ми розширили нашу проблему.
  
  'Що сталося? - Запитав Велькер.
  
  'За мною полю" гестапо", - сказала Елiза. 'Менi тiльки що вдалося вийти з кабаре ранiше них'.
  
  'Що? Як?
  
  Вона перетнула кiмнату i сiла на диван. 'Я не впевнена. Я пiдозрюю, що мого дядька арештували за пiдпiльне радiо, i, вiдстежуючи його контакти, вони вийшли на мене.
  
  'Scheisse!' Felix said. 'Нам доведеться вiдвезти тебе звiдси.
  
  'А як щодо тебе?' запитала вона.
  
  Фелiкс задумався. 'Наскiльки я можу судити,' сказав вiн їй, - мiж вами i полковником вермахту нема" очевидного зв'язку. Але я буду обережний'.
  
  'Будь ласка,' сказала Елiза. 'Я б просто вирушила в концентрацiйний табiр. Ти- тобi б вiдрубали голову.
  
  'Що б вони зробили? - Запитав Велькер.
  
  Фелiкс кивнув. 'Так', - сказав вiн. 'Гiтлер повернув гiльйотину. Але в мо"му випадку, армiйського офiцера, я думаю, що мене б розстрiляли. Як свiдчить стара приказка, ранг ма" свої привiлеї.'
  
  'Що ж,' сказав Велькер, 'це велике полегшення'.
  
  'Я думаю, у нас все ще " невикористаний чистий паспорт Сполучених Штатiв", - сказав Джеффрi. 'Ми просто додамо вас в команду'.
  
  'Нам потрiбна фотографiя,' сказав Фелiкс.
  
  'В мо"му посвiдченнi особистостi артиста " моя фотографiя,' сказала Елiза. Вона дiстала його з сумочки i простягнула Фелiксу. 'Пiдiйде?
  
  'Так, я думаю, що так,' сказав Фелiкс.
  
  'Наша "команда" ста" трохи громiздкою", - сказала Патрiцiя. 'Важко знайти навiть удавану роботу для такої кiлькостi людей для того, що по сутi " магiчним поданням для двох'.
  
  'Я не хочу створювати проблеми", - сказала Елiза, намагаючись не виглядати нещасним. 'Можливо, я могла б вибратися iншим шляхом або просто сховатися на деякий час'.
  
  О, вибач, - сказала Патрiцiя, пiдходячи i поплескуючи Елiзу по плечу. - Я не хотiла сказати, що тобi не слiд йти з нами. Я думаю, що чим швидше ми заберемо тебе звiдси' тим краще.
  
  "Що нам потрiбно,' задумливо промовив Джеффрi, ' так це лев.
  
  Патрицiя повернулася до нього. 'Що?
  
  'Лев. Або, можливо, тигр або ведмiдь. Багато маги використовують у своїх дiях диких тварин. Я впевнений, ми могли б знайти заняття для лева. Може бути, використовувати його у Метаморфозi. Я забираюсь в багажник, i звiдти вистрибу" лев.'
  
  'Тiльки не коли я зверху, вiн цього не робить,' сказала Патрiцiя. 'Що за iдея?
  
  "Тодi у нас було б пояснення нашої численної командi", - пояснив Джеффрi. "Нам потрiбнi всi цi люди, щоб подбати про льва'.
  
  'Ах!' вигукнула Патрицiя. 'Але де ми вiзьмемо лева? I чим ми будемо його годувати? I який експортний контроль iсну" вiдносно львiв?
  
  'Тiльки переконайся, що це не "врейський лев,' запропонував Бран.
  
  Джеффрi зiтхнув. 'Думаю, нам доведеться обiйтися без лева, - сказав вiн. 'Нам доведеться придумати який-небудь iнший спосiб пояснити чисельнiсть нашої команди.
  
  'У мене " iдея,' сказав Велькер.
  
  'Звертайся з цим добре,' сказав Джеффрi.
  
  Велькер повернувся до Елiзи. 'Ось моя iдея,' сказав вiн. - Виходь за мене замiж.
  
  Секунду Елiза, здавалося, не чула його, а потiм її голова вiдкинулася назад, а очi розширилися. 'Що? Що ти сказав?
  
  'Виходь за мене замiж. Поки, поки ми не виїдемо звiдси.
  
  О, ' сказала вона. 'Так. Я думаю, з нас вийшла б гарна пара.
  
  'I на неї не будуть дивитися так пильно, як на замiжню жiнку, яка подорожу" зi своїм чоловiком,' сказав Джеффрi.
  
  Тобi знадобиться обручку, ' сказала їй Патрицiя.
  
  'У мене " одне,' сказала Елiза, ' i обручку. Помiтне, але яскраве. Вона порилася в сумочцi i витягла їх. 'Iнодi це вiдляку" волков. Я сам їх одягну.'
  
  'Так,' сказав Фелiкс. 'Чудово! У вашому паспортi повинно бути зазначено мiсiс... А. Вiн повернувся до Велькеру. - Як вас звуть? - запитав я.
  
  'Джейкоб,' сказав йому Велькер.
  
  'Мiсiс Джейкоб Уелкер. Уроджена Мерi, ах, Смiт.
  
  О, тiльки не Мерi Смiт, ' запротестувала Елiза.
  
  'Що тодi?
  
  Елiза на мить задумалася. 'Клодетт,' сказала вона. 'Клодетт, а, Астор.
  
  'Добре,' погодився Фелiкс.
  
  'Ну,' сказав Уелкер, ' Астор, так? Я одружився заради грошей.
  
  'Так,' сказала йому Елiза, ' але це не принесло тобi нiякої користi. Мене позбавили спадщини за те, що я вийшла за тебе замiж'.
  
  'Чорт!' сказав Велькер.
  
  'Я вiднесу цю фотографiю наверх,' сказав Фелiкс.
  
  'Проходьте, сiдайте,' сказав Джеффрi, вказуючи на Бруна i Миттварков. - Давайте обговоримо, в чому поляга" ваша робота в нашому маленькому магiчному колi. Просто на випадок, якщо тебе запитають.
  
  'Нашi легенди для прикриття, - сказав гер професор Миттварк.
  
  "Абсолютно вiрно,' погодився Джеффрi. 'Вашi легенди для прикриття.
  ТРИДЦЯТЬ П'ЯТЬ
  
  Це ще не кiнець.
  
  Це навiть не початок кiнця.
  
  Але це, можливо, кiнець початку.
  
  - Уїнстон Черчiлль
  
  Нiмеччина - П'ятниця, 20 жовтня 1939 року
  
  Tза словами людини в квитковiй касi, на шляху мiж берлiном i iталiйської кордоном виникли якiсь проблеми, тому поїзди до Мiлана не будуть вiдправлятися по крайней мере в протягом дня. Вiн сказав їм, що може виписати їм квитки, i вони зможуть доїхати до Мюнхена, а потiм почекати нiч, щоб подивитися, проясниться ситуацiя.
  
  Пiсля коротких консультацiй вони вирiшили змiнити пункт призначення на Амстердам. Нiдерланди зберiгали нейтралiтет, так що це був би зручний транзитний пункт. Людина в iнформацiйному кiоску сказав Джеффрi, що голландськi вiзи термiном дiї на десять днiв будуть виданi на кордонi, якщо ви сподоба"теся голландським чиновникам. Якщо нiмецькi прикордонники дозволять вам проїхати.
  
  Фелiкс, який приїхав з ними на станцiю, сказав, що повiдомить про змiну планiв в американське посольство. Можливо, посольство могло б надiслати радiограму, щоб хтось їх зустрiв. Потiм вiн побажав їм удачi i пiшов, перш нiж хто-небудь з натовпу блукали навколо вiйськовослужбовцiв випадково дiзнався полковника фон Шенкберга, спiлкувався з цi"ю натовпом американцiв. Крiм того, тут i там по всiй дiлянцi снували групи полiцейських, як у формi, так i без неї. Людей у цивiльному можна було впiзнати по їх схильностi раптово зупинятися i пильно дивитися на кого-то або на якусь групу людей, перш нiж рухатися далi. I час вiд часу видiляти когось iз стада i супроводжувати його або її в якесь вiдокремлене мiсце.
  
  Три години до вiдправлення амстердамського поїзда тяглися дуже повiльно. Вони розташувалися групою на парi лавок один навпроти одного у великому залi i намагалися виглядати непримiтними, не роблячи вигляд, що вони намагаються виглядати непримiтними. Це дуже схоже на спробу не думати про слона. Джеффрi знайшов в газетному кiоску примiрники паризького випуску New York Herald Tribune триденної давностi, виставленi на продаж. Вiн купив два i тiльки пiзнiше задумався, як паризьке видання потрапило в Берлiн. Вiн роздавав учасникам рубрики, щоб всi вони могли бачити, як читають американську газету, за винятком Уэлкера, у якого була книга.
  
  Коли потяг у Амстердам прибув, Гаррет i Бран пiд своїм iменем Едгар Браун з Ньюарка, штат Нью-Джерсi, простежили за навантаженням чарiвного пристрою в багажний вагон, переконавшись, що воно надiйно укладено, i благаючи службовця багажного вагона доглянути за ним. Вони взяли за правило давати чайовi, що було образливо i неввiчливо, але всi знали, що американцям постiйно доводилося говорити, що ми не прийма"мо чайових, велике вам спасибi. Потiм Джеффрi Великий i його команда розмiстилися в пасажирському вагонi, який стояв на одне мiсце попереду багажного, зайнявши одне купе, в той час як Уелкер i його чарiвна молода дружина зайняли сусiдн". 'Всiм розташовуватися,' сказав їм Джеффрi. 'Залишилося близько восьми годин. Поспiть. Подумайте про хороше. Почитайте книгу.
  
  У Ганноверi була коротка пауза, приблизно через три години пiсля початку поїздки, i незабаром пiсля того, як поїзд знову рушив, дво" чоловiкiв у чорних плащах увiйшли в переднiй вагон i почали пробиратися назад, роздивляючись i розпитуючи кожного, повз кого проходили. Бран кинув на них один погляд i пробурмотiв: 'Гестапо'.
  
  'Давайте говорити самi", - сказав Джеффрi Бруну i миттваркам. "Ви дуже погано говорите по-нiмецьки. Ви не зрозумi"те, про що вас запитають, i вернiться до мене. Я поговорю з ними на сво"му дуже поганому нiмецькою, а потiм повернуся до вас i переведу.'
  
  'А що, якщо вони говорять по-англiйськи? - Запитала Бран.
  
  'Що ж, тодi ти будеш посмiхатися, вiдповiдати їм i робити те, про що вони просять. Просто вiдповiдай коротко'.
  
  'Вiдмiнний вiдповiдь,' запропонувала Патрицiя, ' звучить так: "Вам доведеться запитати Джеффрi Великого, вiн прийма" всi рiшення".
  
  Гер професор Миттварк розсмiявся. 'Вiдповiдь, який повинен сподобатися нiмецькому чиновнику", - сказав вiн. 'Ми викону"мо наказ'.
  
  Люди в чорному дiсталися до Уэлкеров першими. 'Паспорт?' запитав один з них, товстий чоловiк з, здавалося, постiйною усмiшкою на обличчi.
  
  Велькер i його дружина пред'явили свої паспорти.
  
  'Американцi? Яка була мета вашого вiзиту в Нiмеччину?
  
  'У мене була призначена зустрiч з рейхсмiнiстром Герiнгом", - сказав їм Велькер.
  
  Це їх зупинило. Вони повернулися в коридор, щоб порадитися. Той, що похудее, весь час озирався на купе, нiби намагався щось зрозумiти. Через хвилину вони повернулись. 'Це не смiшно,' сказав товстун.
  
  'Прошу вибачення?
  
  "Ви, американцi, завжди намага"теся бути кумедними", - сказав вiн. 'Це не смiшно'.
  
  'В цьому нема" нiчого смiшного", - сказав Велькер, зумiвши надати сво"му голосу нотку гнiву. 'Якщо ви менi не вiрите, зателефонуйте рейхсминистру. Я вважаю, що вiн вирушав на польський фронт з вашим фюрером, але хто-небудь в його офiсi пiдтвердить те, що я кажу. Зачекайте секунду - ось!' Вiн порився у сво"му портфелi i витяг конверт, позначений iм'ям Герiнга i печаткою i адресований полковнику Лiндберґу в Нью-Йорк. Ось лист, який я забираю з собою.
  
  Вони знову вийшли на вулицю i довго сперечалися. Потiм товстун знову просунув голову всередину i сказав: 'Ми розкри"мо лист i подивимося'.
  
  Велькер знизав плечима. 'Очевидно, я не можу вас зупинити.
  
  Елiза поклала руку на плече Велькера. 'Але, дорогий, - сказала вона, запинаючись, по-нiмецьки, - твiй друг рейхсмiнiстр сказав, що лист особисте. Вiн розсердиться.
  
  "Так, але що я можу зробити?' Запитав її Велькер. 'Крiм того, вiн буде сердитися на цих двох, а не на мене.
  
  Дво" в коридорi ще про щось порадилися. 'Ви зiйдете з поїзда на наступнiй зупинцi,' сказав товстун Велькеру. 'Ми пiдтвердимо ваш розповiдь, i тодi ви зможете їхати далi.
  
  'Але нам буде не вистачати нашої зв'язку", - сказав їм Велькер. На мить запанувала тиша, а потiм Велькер сказав: "У мене " iдея. Чому б вам не вийти на наступнiй зупинцi i не подзвонити в офiс рейхсмiнiстра. Тодi, якщо я кажу правду, а це так i ", я можу просто продовжувати їхати. Але якщо я брешу, ви можете просто висадити мене на наступнiй зупинцi.'
  
  Вони порадилися. Ймовiрно, це була просто спритна брехня. Але якщо це виявиться правдою - якщо вiн був одним рейхсмiнiстра... "Ми зробимо так, як ви пропону"те", - сказав товстун. 'Я вийду i подзвоню в офiс рейхсмiнiстра на наступнiй зупинцi. Мiй помiчник, помiчник по кримiнальних справах Дворкiн, залишиться на борту, щоб переконатися, що ви не зникнете.
  
  'Звичайно, криминальсекретарь Роудл,' погодився Дворкiн. 'Як скажете.
  
  'Зникнення - це радше прерогатива наших друзiв з сусiднього купе", - сказав Уелкер. 'Джеффрi Великий i його трупа'.
  
  'А!' сказав товстун. 'Ми чули, що вони на борту. У них в багажному вагонi багато валiз, якi потрiбно розiбрати. Вiн кивнув Велькеру, ще бiльш глибоким кивком кивнув Елiзi, i потiм вони удвох перейшли в наступне купе.
  
  'Я сподiваюся, що вiн зможе додзвонитися до кого-небудь в офiсi Герiнга, хто пам'ята" мене", - сказав Велькер.
  
  'Сподiваюся, вiн нiчого не запита" про вашiй дружинi,' сказала Елiза.
  
  "Не хвилюйся", - сказав їй Уелкер. 'Той факт, що я не привiв на зустрiч свою прекрасну дружину, не означа", що її не iснувало'.
  
  'Той худий, Дворкiн, весь час якось дивно на мене дивився", - сказала Елiза.
  
  Велькер зiтхнув. 'Хто зна", що коїться в головах таких людей?' - сказав вiн.
  
  Наступний годину дво" гестапiвцiв провели, розбираючись з магiчним спорядженням Джеффрi Великого, i якраз закiнчили, коли поїзд зупинився в Бад-Эйнхаузене. Товстун витратив п'ять хвилин, попереджаючи свого помiчника, що йому краще уважно стежити за американцями i що вiн повинен отримати вiдповiдь до того часу, коли поїзд прибуде в Оснабрюк, де його чекатимуть люди, якщо вiдповiдь буде негативною, а потiм вийшов.
  
  Помiчник злочинця Дворкiн увiйшов в купе, сiв навпроти Уэлкеров i просто дивився на них, нiчого не кажучи. Бiльшiсть поглядiв було направлено на Елiзу. Трохи згодом вiн дiстав iз кобури огидного виду маузер i поклав його собi на колiна. 'Я знаю, хто ти,' нарештi сказав вiн Елiзi.
  
  'Прошу вибачення?
  
  'Вас звуть Елiза,' сказав Дворкiн. 'Ви в нашому списку людей, якi будуть заарештованi, коли їх знайдуть.' Вiн посмiхнувся. 'Цей жирний нечупара Роудл не зна", що у нього перед очима.
  
  'Я не знаю, за кого ви прийма"те мою дружину,' сказав Велькер, 'але ви помиля"теся'.
  
  'Нi,' сказав Дворкiн. 'Нi, не збираюся. Я слухав, як вона спiва" в "Кабаре дер Флое" , напевно, дюжину разiв. Вiн нахилився вперед. 'Я повинен знати наступне- це лист дiйсно вiд рейхсмiнiстра Герiнга?
  
  'Так,' сказав Велькер. 'Так, це так.
  
  'Ти клянешься в цьому?
  
  Велькер подивився на Елiзу, а потiм знову на Дворкiна. 'Чому? Ти дiзна"шся досить скоро, коли ми доберемося до наступної зупинки. Osnabrück?'
  
  'Але я повинен знати зараз", - сказав їм Дворкiн.
  
  'Ще раз, чому? - Запитав Велькер.
  
  Дворкiн на хвилину задумався. 'Якщо ви брешете,' сказав вiн, ' в Оснабрюцi нас буде чекати зустрiча" група, вас знiмуть з поїзда, i я нiчого не зможу зробити для вас. Але якщо ви говорите правду, привiтання не буде, i вас не знiмуть з поїзда. Вiн нахилився вперед. 'I ви можете взяти мене з собою.
  
  Довгий мить "диним, що було чути, був стукiт колiс по рейках.
  
  'Ти сказав, що хочеш пiти з нами? - Запитала Елiза.
  
  'Так'.
  
  'В Амстердам? - перепитав я.
  
  'В Сполученi Штати Америки. У мене " двоюрiдний брат в Чикаго.
  
  'Зрозумiло,' сказав Велькер. - Значить, ти не розкажеш сво"му друговi Роудлу про Елiзе, якщо зможеш виїхати з Нiмеччини з нами?
  
  'Нi, нi,' сказав Дворкiн. 'Я все одно нiчого йому не скажу. Вiн товстий iдiот. Але я хотiв би приїхати в Америку. Ти можеш це зробити, так?
  
  'Чому ви так дума"те? - Запитав Велькер.
  
  Дворкiн широко розкинув руки, щоб обiйняти весь свiт, а потiм знову стулив їх. 'Я думаю,' сказав вiн, - що той, хто може в один прекрасний день зустрiтися з рейхсмiнiстром Герiнгом, а на наступний день втекти з країни з красунею Елiзою, яку розшуку" гестапо, повинен що-небудь придумати'.
  
  'Як ви збира"теся перетнути кордон з Голландi"ю?' Запитав Велькер. 'Якщо ви впора"теся з цим, я можу органiзувати все iнше'.
  
  'У мене " спосiб", - сказав Дворкiн. "Пiд деякими паровими машинами " мiсце, де людина може сховатися. Ним користувалися пiд час свiтової вiйни. Мiй батько розповiдав менi про нього'.
  
  'Це один з тих двигунiв? - Запитала Елiза.
  
  'У цьому я не впевнений,' сказав Дворкiн. 'З'ясую на наступнiй зупинцi.
  
  'У мене " iдея трохи краще,' сказав йому Велькер. 'Я думаю. Ходiмо зi мною. 'Вiн встав i попрямував в сусiдн" купе. Джеффрi Великий i його оточення насторожено пiдняли голови, коли з'явився Велькер у супроводi гестапiвця, який слiдував за ним по п'ятах.
  
  'Так?' перепитав Джеффрi.
  
  'У нас проблема", - сказав йому Велькер. 'Це Дворкiн, i вiн хоче дезертирувати'.
  
  'Як це?" - запитав я.
  
  'Дворкiн бажа" покинути Нiмеччину разом з нами i вiдправитися в Чикаго. Вiн повернувся до Дворкiну. 'Хiба це не так?
  
  Дворкiн кивнув. 'Так, я б хотiв пiти.
  
  'Ви з гестапо? - Запитав Джеффрi.
  
  'Я. Дворкiн витяг з-пiд сорочки iдентифiкацiйний диск i показав його.
  
  'Але ти хочеш поїхати?
  
  'Так'.
  
  'Чому ти при"днався?
  
  'В той час це здавалося гарною iде"ю. Хороша зарплата. Дотримання закону. Захист нашої країни вiд комунiстiв тощо'.
  
  "А тепер?
  
  'Вони роблять речi, за якi менi соромно. Але з гестапо просто так не звiльняються. Тому я хотiв би виїхати куди-небудь ще. Переважно в Сполученi Штати Америки'.
  
  "Я впевнений, що зможу оформити йому вiзу в США", - сказав Уелкер. 'Проблема в тому, щоб переправити його через кордон в Голландiю'.
  
  'У нас майже така ж проблема", - сказав Джеффрi.
  
  'Взагалi-то, нема"", - сказав йому Дворкiн. "Вашi американськi паспорти, безумовно, допоможуть вам пройти. У вас " вiдповiднi вiзи, показують, як ви в'їхали в Нiмеччину, i нема" нi в яких списках. Родл - той, хто повинен був знайти в тобi що-небудь пiдозрiле, якщо взагалi можна було щось знайти. Та вiн цього не зробив.'
  
  'Що ж, це велике полегшення,' сказав Джеффрi.
  
  Патрицiя, яка до цього сидiла в кутку з закритими очима, села i вiдкрила їх. 'Будемо сподiватися, що вiн правий, - сказала вона. Вона махнула рукою чоловiковi. 'Ми можемо засунути герра Дворкiна в багажник', - сказала вона. 'Це повинно допомогти йому перетнути кордон'.
  
  'Приблизно про це я i думав", - сказав Уелкер.
  
  'А що, якщо вони вiдкриють багажник? - Запитав Дворкiн.
  
  Джеффрi посмiхнувся. 'Ми створимо iлюзiю', - сказав вiн. 'Ми вiдкри"мо багажник, щоб показати їм, що вiн порожнiй. А потiм, коли ми закри"мо його, ти опинишся всерединi.'
  
  'Це чарiвництво,' пояснила Патрицiя.
  
  Дворкiн зiтхнув. 'Добре, - сказав вiн. 'Я довiрюся вашої американської магiї.
  
  Оснабрюк минули без пригод; Герiнг або хтось iз його спiвробiтникiв, очевидно, пiдтвердив розповiдь Велькера. I, як виявилося, нi нiмцi, нi голландськi прикордонники не попросили Джеффрi Великого або його команду що-небудь вiдкрити або пояснити. Вони були американцями. Їх паспорти були дiйснi. Вони i все їх майно без проблем в'їхали в Нiдерланди. Через двi години поїзд прибув в Амстердам.
  
  Добре одягнений чоловiк у сiрому костюмi пiдiйшов до групи, коли вони виходили з лiтака. 'Мiстер Уелкер? - запитав вiн.
  
  'Це я,' пiдтвердив Велькер, виходячи вперед.
  
  'Мене звуть Ґроґан,' представився чоловiк, простягаючи руку. 'Я американський консул. Ми отримали повiдомлення про ваш приїзд.
  
  'I дiйсно, ми тут", - пiдтвердив Велькер.
  
  'I,' продовжував консул, ' лорд i ледi Джеффрi Сэбой?
  
  Джеффрi узяв руку дружини i пiдняв її сво"ю. 'Все враховано, - сказав вiн.
  
  'Добре, добре,' сказав консул. 'А що стосу"ться решти,' вiн озирнувся навколо i посмiхнувся, ' ласкаво просимо. 'Я розумiю, що вашi американськi паспорти не зовсiм те, чим здаються, - сказав вiн,' але я запевняю вас вiд iменi президента Рузвельта, що з цього моменту ви всi " почесними громадянами АМЕРИКИ'.
  
  'Як мило,' сказала Елiза.
  
  Консул знову озирнувся. 'Професор Бран? Професор Митварк? I, е-е, професор Митварк? Ах так. Я повинен вам сказати, що професор Ейнштейн вiта" вас i що ви можете зайняти посаду в Прiнстонському унiверситетi, якщо побажа"те.'
  
  Фрау Миттварк посмiхнулася. 'Альберт - при"мна людина, - сказала вона.
  
  'А тепер ходiмо,' сказав консул, - дозвольте менi вiдвезти вас у консульство. Я распоряжусь, щоб про вашому багажi подбали'.
  
  Вони рушили вздовж платформи, але тут Джеффрi зупинився. 'Зачекайте хвилинку! - сказав вiн. 'Наш багаж! Ми повиннi витягнути Дворкiна iз пiдсумки.
  
  'У вас хтось подорожу" в багажнику?' спитав консул.
  
  'Звичайно нема",' вiдповiла Патрицiя, мило посмiхаючись. - Але на цей раз ми подумали, що це хороша iдея.
  
  Консул зiтхнув. Йому розповiли про цих людей. 'Ходiмо, - сказав вiн.
  ПРИМIТКА АВТОРА
  
  Цейого художнiй твiр, приправлене дещицю правди, дiя якого вiдбува"ться в чудовий перiод iсторiї людства. Персонажi тут - мої творiння, незалежно вiд того, якi вони носять iмена, i несправедливо по вiдношенню до їх iсторичним аналогам сприймати все, що я сказав про них, як те, у що вони насправдi могли вiрити, думали чи говорили. У деяких випадках я посилався на те, що, як повiдомля"ться, вони говорили, i вiдтворював те, що, як стверджу"ться, вони думали, але оскiльки я не був присутнiй i не претендую на вмiння читати думки, я можу тiльки сказати, що пишу сумлiнно i навмисно не намагався спотворити дiї або переконання будь-яких iсторичних персонажiв.
  
  Цитати у другiй главi взятi з книги Єйтса "Друге пришестя".
  
  Цитата з двадцять сьомий глави 'I як людина може померти краще' взята з 'Легенд Стародавнього Риму' Лорда Маколея.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"