Автор i видавець надали вам цю електронну книгу тiльки для особистого використання. Ви не ма"те права яким-небудь чином робити цю електронну книгу загальнодоступною. Порушення авторських прав суперечить закону. Якщо ви вважа"те, що копiя цi"ї електронної книги, яку ви чита"те, порушу" авторськi права автора, будь ласка, повiдомте видавцевi за адресою: us.macmillanusa.com/piracy.
OceanofPDF.com
Змiст
Титульний аркуш
Повiдомлення про авторськi права
Шерлок Холмс: Прихованi роки
Звiр з пiку Гуагмин
Вода з Мiсяця
Мiстер Сигерсон
Та"мниця доктора Торвальда Сигерсона
Цей Випадок з похмурий Слуга
Витiвка з Божевiльнi
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Reichenbach
Дивний випадок зi жрицею вуду
Пригода зниклого детектива
Золотий хрест
Бог голого "динорога
Я
II
III
IV
Також Майклом Курландом
Про авторiв
Примiтки
Сторiнка авторських прав
OceanofPDF.com
Шерлок Холмс: Прихованi роки
Введення
Майкл Курланд
Я не хочу вiдривати вас вiд читання цих чудових iсторiй довше, нiж необхiдно, правда, не хочу. Отже, всього кiлька коротких слiв, щоб розповiсти вам, про що ця книга.
Ця книга повнiстю присвячена всесвiтньо вiдомому детективу-консультанту Шерлоку Холмсу. В нiй очима рiзних людей розповiда"ться про серiї пригод великого сищика, якi ранiше не були представленi широкiй публiцi. Дiйсно, про деяких з них доктор Джон Ватсон нiчого не знав про своїх помiчникiв. Холмсу так подобалося зберiгати свої маленькi секрети.
За минуле столiття було багато спекуляцiй з боку тих, хто мiрку" про такi речi, як те, що робив Шерлок Холмс протягом трьох рокiв, не описаних Ватсоном; так званi зниклi або прихованi роки. Або, як їх називають завзятi шерлокианцы, "Велика пауза". Для тих з вас, хто не так добре знайомий з життям знаменитого детектива-консультанта, як слiд було б, - а на заняттях наступного тижня буде тест, - дозвольте менi пояснити.
У своїх мемуарах пiд назвою "Остання проблема", написаних де-то в 1893 роцi, доктор Ватсон пише:
З важким серцем я беру в руки перо, щоб написати цi останнi слова, в яких я коли-небудь вiдзначу незвичайнi здiбностi, якими вiдрiзнявся мiй друг мiстер Шерлок Холмс.
Далi вiн розповiда" нам, як приблизно двома роками ранiше у Холмса вiдбулася зустрiч зi своїм заклятим ворогом професором Джеймсом Морiартi на Рейхенбахском водоспадi в Швейцарiї, в результатi якої загинули i Морiартi, i Холмс, якого Ватсон опису" як "кращого i наймудрiшої людини, якого я коли-небудь знав".
Але виявилося, що вихваляння було трохи передчасним, як це було показано у "Пригодi в порожньому домi", де Холмс поверта"ться пiсля трирiчної вiдсутностi, змушуючи Ватсона вперше в життi впасти в непритомнiсть, коли вiн оберта"ться i бачить стоїть там Холмса. Виправдання Холмса за те, що Ватсон три роки носив траур, " неадекватним, як i його розповiдь про те, що вiн пережив пiд час сво"ї вiдсутностi:
Тому я два роки подорожував по Тибету i розважив себе вiдвiдуванням Лхаси i проведенням декiлькох днiв з головним Ламою. Можливо, ви читали про чудових дослiдженнях норвежця по iменi Сигерсон, але я впевнений, що вам нiколи не приходило в голову, що ви отриму"те звiстки про свого друга. Потiм я проїхав через Персiю, заглянув в Мекку i завдав короткий, але цiкавий вiзит халiфу в Хартумi, про результати якого я повiдомив в Мiнiстерство закордонних справ. Повернувшись у Францiю, я витратив кiлька мiсяцiв на дослiдження похiдних кам'яновугiльної смоли, яку проводив в лабораторiї в Монпель" на пiвднi Францiї.
Давайте розглянемо декiлька проблем. По-перше, в "Останньої проблеми" Холмс опису" Морiартi як "Наполеона злочинностi". I все ж Ватсон нiколи ранiше про нього не чув. Холмс готовий вiддати сво" життя, щоб позбавити свiт вiд загрози, про яку вiн нiколи не спромiгся згадати свого кращого друга та бiографа. Звичайно. Iсторiя почина"ться з того, що Холмс йде до Ватсону, щоб сказати йому, що йому (Холмсу) загрожу" безпосередня смерть вiд пострiлу з пневматичної зброї. Що Морiартi i вся його банда будуть схопленi через кiлька днiв, але поки це не буде зроблено, Морiартi полю" за ним. Так що нiчого не залиша"ться, як Холмсу бiгти з країни i подорожувати по Європi.
Тепер я питаю вас, якщо б хтось намагався вбити, i ви знали, що вiн повинен бути заарештований британською полiцi"ю через кiлька днiв, поїхали б ви в Європу, знаючи, що ваш ворог пiде за вами, i таким чином вийшли за рамки ордерiв Скотленд-Ярду на арешт? Не могли б ви, можливо, провести кiлька днiв на диванi Лестрейда в його офiсi у Скотленд-Ярдi, поки не буде проведений арешт?
I тодi Холмс одяга" одну зi своїх хитромудрих маскувань, щоб зустрiтися з Ватсоном в Континентальному експресi. Ватсон, звичайно, не переодягнений, насправдi, не змiг би успiшно маскуватися, навiть якби вiд цього залежало його життя. Чи повиннi ми повiрити, що Морiартi або його поплiчникам нiколи б не прийшло в голову пiти за Ватсоном, якщо б вони втратили слiд Холмса?
Є й iншi проблеми з iсторi"ю, яку Ватсон розповiда" в "Останньої проблеми", але ми повиннi припустити, що Ватсон вiрив у те, що йому говорили, i що будь-яка хитрiсть була чисто Холмсовской. Я надаю вам самим знайти логiчнi невiдповiдностi з запискою, ключкою i самим бо"м. Тепер я злегка перейду до "Пригоди в порожньому домi", i ми розглянемо прогалини у поясненнi Холмса про те, де вiн був цi три роки.
Тому я два роки подорожував по Тибету i розважив себе вiдвiдуванням Лхаси i проведенням декiлькох днiв з головним Ламою.
Це був хороший трюк, оскiльки найближчi лами, з головою або без неї, перебували приблизно в 3000 милях звiдси, у Пiвденнiй Америцi. Бо, як зауважив Огден Неш: "Лама з двома Я" - це звiр". Холмс, якщо вiн взагалi там був, спiлкувався з ламою з одним Я, або священицької версi"ю роду Лама.
Iсну" також той факт, що, коли в 1903 роцi британська експедицiя, очолювана пiдполковником Янгхасбендом, вторглася в Лхасу, не було жодних згадок про норвежця по iменi Сигерсон або якому-небудь iншому "вропейцi, якi коли-небудь ранiше бували в священному мiстi.
Можливо, ви читали про чудових дослiдженнях норвежця по iменi Сигерсон, але я впевнений, що вам нiколи не приходило в голову, що ви отриму"те звiстки про свого друга.
I чому це повинно було статися? Нiде в "Хронiках пригод Холмса", за винятком цього "диного проклятого мiсця, нема" нiяких вказiвок на те, що Холмс говорив по-норвезьких.
Потiм я проїхав через Персiю, заглянув в Мекку i завдав короткий, але цiкавий вiзит халiфу в Хартумi, про результати якого я повiдомив в Мiнiстерство закордонних справ.
Повинно бути, це був дiйсно цiкавий вiзит, оскiльки Хартум був захоплений i зруйнований махдистами (релiгiйною сектою, яка вiрила, що їх лiдер, хтось Мухаммад Ахмад, був Махдi [Месi"ю], але не мала почуття гумору з цього приводу) ще у 1885 роцi. Через шiсть мiсяцiв пiсля розграбування Хартума Махдi помер вiд тифу, i пiсля короткої боротьби мiж рiзними групами iнтересiв Абдаллахi iбн Мухаммад, званий халiфою (наступником) взяв пiд свiй контроль махдистов, правлячих з мiста Омдурман. 2 вересня 1898 року Герберт (пiзнiше лорд) Китченер скинув халiфу в запеклому бою при Омдурмане, а Халiфа був убитий в iншому битвi при Умм-Дивайкарате в листопадi 1899 року.
Повернувшись у Францiю, я витратив кiлька мiсяцiв на дослiдження похiдних кам'яновугiльної смоли, яку проводив в лабораторiї в Монпель" на пiвднi Францiї.
Монпель" - столиця штату Вермонт. Монпель" - мiсто на пiвднi Францiї.
"Це моя стара максима: коли ви виключа"те неможливе, все, що залиша"ться, яким би неймовiрним воно не було, ма" бути правдою", - говорить Холмс "Берилловой коронi". I знову, у "Та"мницi долини Боскомб", вiн говорить Ватсону: "Ви зна"те мiй метод. Вiн заснований на дотриманнi дрiбниць".
Отже, що ми можемо витягти з цих, за загальним визнанням, незначних помилок в оповiданнi Ватсона або Холмса? Просто Холмс розповiв Ватсону фантастичну iсторiю, покликану задовольнити цiкавiсть Ватсона, але ма" мало вiдношення до правди.
"Що таке iстина?" - запитав Понтiй Пiлат. Ми постара"мося не впадати тут в метафiзику. Правда про те, де Холмс провiв цi зниклi роки, може переховуватися в цiй книзi; або, можливо, це просто збiрник добрих веселих iсторiй, не бiльш i не менш правдивих, нiж iсторiя, яку Холмс розповiв Ватсону.
Ейнштейн показав нам1, що те, що ми сприйма"мо як протягом часу, що визнача"ться нашою системою вiдлiку. Так що якщо зда"ться, що деякi з цих iсторiй вiдбулися як до, так i пiсля один одного, то це просто тому, що у кожного автора була рiзна система вiдлiку. Розповiдi оповiдають про Холмса в Гiмалаях, Таїландi, герцогствi Борниц, Нью-Йорку, Сан-Франциско i Новому Орлеанi, за Полярним колом i в деяких ще менш ймовiрних мiсцях. Вони " гiдним доповненням до всесвiту Холмса, i я з гордiстю представляю вам їх тут.
Читайте i насолоджуйтесь!
Майкл Курланд
Десь недалеко вiд Рейхенбахського водоспаду,
Сiчень 2004 року
OceanofPDF.com
Я присвячую цю книгу її авторам
i дякую їм за уяву,
дотепнiсть i працьовитiсть.
OceanofPDF.com
Звiр з пiку Гуагмин
Майкл Меллорi
"Прокидайтеся, полковник Маккей, пора вечеряти", - сказала медсестра, обережно струшуючи лiтнього чоловiка, прикутого до iнвалiдного крiсла, i пробуджуючи вiд сну похрапывающего.........."Прокидайтеся, полковник Маккей, пора вечеряти". Запалi очi чоловiка вiдкрилися, i вiн подивився на неї. Справжня красуня, була перша думка, що промайнула у нього в головi, майже ангел - до того ж я їй подобаюся. Подумки Колiн Маккей вважав, що йому близько тридцяти восьми. Однак фiзично йому було сiмдесят сiм рокiв, i вiн вiдчував кожен прожитий день. Принаймнi, у мене все ще " мої мрiї, подумав вiн. Навiть iнвалiдне крiсло не могло перешкодити його мрiям. Вiн посмiхнувся їй, оголивши десять зубiв, що залишилися, i вона посмiхнулася йому у вiдповiдь з ямочками на щоках. "Що я пропустив, Синтiя?" - запитав вiн.
" Нiчого, полковник, але настав час вечеряти, хоча, боюся, сьогоднi у нас нема" м'яса.
"Неважливо", - пробурмотiв Маккей, випрямляючись в iнвалiдному крiслi i морщачись вiд болю у правому стегнi, яке вiн зламав два роки тому. "Я проходив через найгiрше".
Синтiя обiйшла стiлець позаду i втолкнула його в їдальню будинку престарiлих, де стiл вже було накрито. Там сидiли ще дев'ять вiйськових пенсiонерiв, всi з рiзних во"н, хоча нi один з них не пройшов такий довгий шлях, як англо-бурський конфлiкт, коли Маккей вперше спробував порох. Як звичайно, деякi чоловiки бурчали з приводу недолiкiв меню.
"Проклята вiйна закiнчилася сiм рокiв тому, а м'яса нема"", - сказав Глендауэр, вiйськовослужбовець, який постiйно на щось скаржився. "Я просто сподiваюся, що проживу довго, щоб побачити кiнець цього дефiциту".
Рунi, який у минулому служив в Королiвських вiйськово-повiтряних силах, сказав: "Ах, перед вами може лежати цiла тушонка, i ви все одно будете витрачати стiльки часу на скарги, що зовсiм її пропустiть!"