Курланд Майкл : другие произведения.

Смерть вiд газового свiтла (Професор Морiартi, No2)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  
  Змiст
  
  Обкладинка
  
  Також Майклом Курландом
  
  Титульний аркуш
  
  Авторськi права
  
  Епiграф
  
  Пролог
  
  Перше: Нiч i туман
  
  Друге: Ранок
  
  Третiй: Бейкер-стрiт, 221Б
  
  Четверте: мiс Сесiлiя Перрiн
  
  П'яте: Скотленд-Ярд
  
  Шостий: Лисиця
  
  Сьома: Iнтерлюдiя: Вiтер
  
  Восьме: Гончi
  
  Дев'ятий: Погоня
  
  Десятий: Малю"мо обкладинку
  
  Одинадцять: Джентльмени Джентльменiв
  
  Дванадцять: Iнтерлюдiя: Не Бути
  
  Тринадцятий: Проблема
  
  Чотирнадцятий: Мистецтво виявлення
  
  П'ятнадцять: Скромне пропозицiю
  
  Шiстнадцять: Гра
  
  Сiмнадцять: Свiчка
  
  Вiсiмнадцять: Рiчард Плантагенет
  
  Дев'ятнадцятий: Велике пограбування поїзда
  
  Двадцять: Завжди Самий Темний
  
  Двадцять Один: навиворiт
  
  Двадцять два: Тет-а-Тет
  
  Двадцять Три: Можливе
  
  Двадцять чотири: Iнтерлюдiя: Вечiр
  
  Двадцять п'ять: Агонiя
  
  Двадцять шiсть: Iнтерлюдiя: Екстаз
  
  Двадцять Сiм: Порятунок
  
  Двадцять вiсiм: Дар
  
  Iнформацiя про автора
  
  Також Доступно в Titan Books
  
  Змiст
  
  Обкладинка
  
  Також Майклом Курландом
  
  Титульний аркуш
  
  Авторськi права
  
  Епiграф
  
  Пролог
  
  Перше: Нiч i туман
  
  Друге: Ранок
  
  Третiй: Бейкер-стрiт, 221Б
  
  Четверте: мiс Сесiлiя Перрiн
  
  П'яте: Скотленд-Ярд
  
  Шостий: Лисиця
  
  Сьома: Iнтерлюдiя: Вiтер
  
  Восьме: Гончi
  
  Дев'ятий: Погоня
  
  Десятий: Малю"мо обкладинку
  
  Одинадцять: Джентльмени Джентльменiв
  
  Дванадцять: Iнтерлюдiя: Не Бути
  
  Тринадцятий: Проблема
  
  Чотирнадцятий: Мистецтво виявлення
  
  П'ятнадцять: Скромне пропозицiю
  
  Шiстнадцять: Гра
  
  Сiмнадцять: Свiчка
  
  Вiсiмнадцять: Рiчард Плантагенет
  
  Дев'ятнадцятий: Велике пограбування поїзда
  
  Двадцять: Завжди Самий Темний
  
  Двадцять Один: навиворiт
  
  Двадцять два: Тет-а-Тет
  
  Двадцять Три: Можливе
  
  Двадцять чотири: Iнтерлюдiя: Вечiр
  
  Двадцять п'ять: Агонiя
  
  Двадцять шiсть: Iнтерлюдiя: Екстаз
  
  Двадцять Сiм: Порятунок
  
  Двадцять вiсiм: Дар
  
  Iнформацiя про автора
  
  Також Доступно в Titan Books
  
  Доступно в видавництвах Майкла Курланда i Titan Books
  
  РОМАНИ ПРОФЕСОРА МОРIАРТI
  
  Пекельний пристрiй
  Смерть вiд газового лiхтаря
  Велика Гра
  Iмператриця Iндiї
  , Мислить Зло
  
  СМЕРТЬ ПРИ ГАЗОВОМУ СВIТЛI
  Друковане видання ISBN: 9781783293285
  Електронне видання книги ISBN: 9781783293292
  
  Опублiковано видавництвом Titan Books,
  пiдроздiлом Titan Publishing Group Ltd,
  Саутуорк-стрiт, 144, London SE1 0UP
  
  Перше видання: травень 2014 р.
  1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
  
  Це художнiй твiр. Iмена, персонажi, мiсця i подiї або " продуктом уяви автора або використовуються вымышленно, i будь-яке подiбнiсть з реальними людьми, живими чи мертвими, комерцiйними установами, подiями або локацiями " цiлком випадковим. Видавець не ма" жодного контролю i не несе нiякої вiдповiдальностi за авторськi або стороннi веб-сайти або їх змiст.
  
  Авторське право No 1982, 2014 автор: Майкл Курланд. Всi права захищенi.
  
  Жодна частина цi"ї публiкацiї не може бути вiдтворена, збережена в пошуковiй системi або передана в будь-якiй формi чи будь-якими засобами без попередньої письмової згоди видавця, а також iншим чином поширена у будь-якому палiтурцi чи обкладинцi, вiдмiнної вiд тi"ї, в якiй вона опублiкована, i без накладення аналогiчних умов на наступного покупця.
  
  Запис в каталозi CIP для цього видання доступна в Британськiй бiблiотецi.
  
  Чи сподобалась вам ця книга? Ми будемо радi почути вiдгуки наших читачiв.
  Будь ласка, напишiть нам за адресою: [email protected]
  
  Щоб отримувати попередню iнформацiю, новини, конкурси та ексклюзивнi пропозицiї онлайн, будь ласка, пiдпишiться на розсилку Titan на нашому веб-сайтi:
  TITANBOOKS.COM
  
  Тепер подумайте про час
  Коли пiдкрада"ться гомiн i вдивля"ться темрява
  Наповню" широкий посудину Всесвiту.
  Вiд табору до табору, крiзь смердюче черево ночi...
  ВIЛЬЯМ ШЕКСПIР
  
  ПРОЛОГ
  
  
  
  Коли я дивлюся на життя, все це обман.
  ДЖОН ДРАЙДЕН
  
  високий, кремезний чоловiк у сiрому сюртуку повiльно йшов мiж двома рядами надгробкiв. Вiн не дивився анi влiво, анi вправо, а втупився на щось перед собою, чого не мiг бачити лiтнiй чоловiк, що йшов поруч з ним. Вони зупинилися бiля нещодавно виритої могили, ще не покритим дерном, i високий чоловiк присiв навпочiпки i поклав долонi плиском на голу землю.
  
  "Ось воно", - сказав вiн, переводячи вiдсутнiй погляд на свою супутницю. "От де вона лежить".
  
  "Я подбаю про це, звичайно", - сказав старий, примружившись, щоб розгледiти номер на розфарбованої дошцi, що позначав мiсце, де буде стояти надгробок. " Як нiби вона була мо"ю власною дочкою. Чесне слово.
  
  "Квiти?"
  
  " Кожен день. Чесне слово.
  
  "Вона любить квiти". Високий чоловiк встав i повернувся до свого супутника. "Я зустрiну тебе бiля ворiт", - сказав вiн.
  
  Старий секунду пильно дивився на нього, а потiм сказав "Звичайно" i пiшов.
  
  Чоловiк у сюртуку знову повернувся до голої землi. "Я тут", - сказав вiн.
  
  День був похмурий, i туман був щiльним. Той свiт, який ще залишався, з радiстю розвiявся перед наступаючими сутiнками.
  
  "Я знайшов для тебе ще одне", - прошепотiв вiн. "Ще одна смерть за твою смерть. Ще одне горло за лезо. Це не допомага". Бог свiдок, це не допомага". Бог зна"- " Обличчя чоловiка спотворилося. " Боже! - Боже! Вiн впав на колiна, його руки, стиснутi в два кулака, були у нього перед очима. " Коли-небудь я стану перед Богом, який зробив те, що сталося з тобою, частиною Свого безсмертного плану, i тодi- i тодi...
  
  Вiн встав i повiльно розтиснув кулаки. Там, де нiгтi вп'ялися в долонi, утворилися напiвкола кровi. "Але до тих пiр люди," прошепотiв вiн, " богоподiбнi люди. Один за iншим вони попадають, як очерет, пiд мстивим вiтром. I я - цей вiтер".
  
  Вiн простягнув руку, i в його пальцях опинився букет квiтiв, який вiн обережно опустив на вологу землю. Поряд з букетом вiн поклав маленький золотий амулет з хитромудрим малюнком. "Ось ще один", - сказав вiн. "Вiд останнього. Останнiй вбивця. Останнiй, хто помер перед вiтром. Це знак, по якому ми їх дiзна"мося, ти i я. Мiтка Каїна. Пекельна мiтка проклятих."
  
  Знову вставши, вiн обтрусив штани. "Я люблю тебе, Еннi," прошепотiв вiн голiй землi. " Я роблю це не для тебе; я знаю, ти б не попросила про це, про вбивство. Я роблю це не для себе; я завжди був м'якою людиною, i менi вiд цього не легше. Я не люблю кров, момент страху. Але це все, що я можу зробити. Я не можу зупинитися. Я став вiтром, i вони всi помруть".
  
  Вiн повернувся i повiльно пiшов геть.
  
  ОДИН
  
  НIЧ I ТУМАН
  
  
  
  Там були Дверi, до якої я не знайшов Ключа
  Там була Завiса, за якою я не мiг бачити.
  ЕДВАРД ФIТЦДЖЕРАЛЬД
  
  Tбiльшу частину березня 1887 року лондонський сiтi був покритий густим, майже вiдчутним туманом, який насувався з Пiвнiчного моря. Це охолоджував плоть, послаблювало дух i гнiтило душу. Вдень вiн майже затуляв сонце, а вночi - зiрки, мiсяць, вуличнi лiхтарi i уми людей. У цьому туманi, вночi, були зробленi речi, якi краще було б не доводити до кiнця.
  
  Рано вранцi у вiвторок, восьмого березня, мiсто оповив туман; вологий дискомфорт, поглина" свiтло i приглушавший звуки. Констебль полiцiї Вiльям Альбертс здiйснював свiй обхiд рiвним, розмiреним кроком, захищений вiд огорта" туман сво"ї товстої синьою шинеллю i Величчю Закону. Уривчасте вiдлуння його крокiв звучало рiзко i голосно, на порожнiй вулицi, коли вiн звернув з Кенсiнгтон-Гiр на Риджентс-Гейт i флегматично покрокував повз ряд величних ма"ткiв.
  
  П. К. Альбертс зупинився i схилив голову набiк. Десь у туманi попереду нього пролунав - що?- якийсь ковзний, шарудить звук, який вiн не мiг iдентифiкувати. Можливо, звук, видаваний кимось, намагаються безшумно пересуватися в ночi, але вида"ться расшатавшимся каменем мостовий.
  
  Вiн почекав, поки шум повториться, повернувшись обличчям туди, звiдки, на його думку, вiн долинав, i напружуючи зiр, щоб пронизати чорну, оповиту туманом нiч.
  
  Там! Тепер вже далi - невже це знову вiн? Приглушений звук; може бути, хто-то намага"ться прослизнути повз нього в темрявi? Шарудить звук; може бути, щури? Щури водилися навiть на Риджентс-Гейт. Навiть у пiдвалах дворянських особнякiв час вiд часу влаштовували щурячi гнiзда. П. К. Альбертс здригнувся. Вiн не любив щурiв.
  
  Але ось - iнший звук! На цей раз кроки, гарнi, чеснi британськi кроки, топающие з-за рогу Кенсiнгтон-Гiр i наближаються до того мiсця, де стояв констебль Альбертс.
  
  З туману з'явився огрядний чоловiк у куртцi "Макфарлейн", застебнутiй до пiдборiддя, i темно-сiрому казанку, надвинутом на очi. Сiрий шарф ручної в'язки приховував бiльшу частину його обличчя, залишаючи видимими тiльки широко посадженi карi очi i натяк на те, що, ймовiрно, було великим носом. На секунду чоловiк здригнувся, побачивши стоїть там констебля Альбертса, потiм кивнув, дiзнавшись форму. " Добрий вечiр, констебль.
  
  " Добрий вечiр, сер. Альбертс доторкнувся кiнчиком вказiвного пальця до полiв свого шолома. " Трохи запiзно, чи не так, сер?
  
  "Так воно i "", - погодився чоловiк, роблячи паузу, щоб заглянути Альбертсу в обличчя. "Я вас не пригадую, констебль. Ви новачок в цiй дiлянцi, не так?"
  
  "Так, сер", - зiзнався Альбертс. "П. К. Альбертс, сер. Ви живете десь поблизу, сер?"
  
  "Я знаю, констебль; насправдi, знаю." Чоловiк вказав пухким пальцем в туман. "Там знаходяться володiння мого господаря. Я Лемiнг, дворецький в Уолбайн-хаусi.
  
  "А!" Альбертс сказав, вiдчуваючи, що повинен вiдповiсти на це одкровення. Кiлька крокiв вони йшли мовчки.
  
  "У мене сiм'я в Iслiнгтонi", - зголосився Лемiнг. "Був у гостях весь день. Жахливо пiзно повертатися".
  
  "Саме так, сер, - погодився Альбертс.
  
  "Запiзнився на автобус", - пояснив Лемiнг. "Довелося згорнути на номер двадцять сiм за Мерiлебон-роуд, а потiм йти пiшки з цi"ї сторони Паддiнгтонського вокзалу. Кажу вам, констебль, Гайд-парк недостатньо освiтлений вночi. Особливо в цей вiчний туман. Я, не приховую, людина нервового складу. Я два чи три рази мало не вистрибнув iз сво"ї шкури, поки перетинав парк; переляканий нiж-то, по-мо"му, не бiльш небезпечним, нiж бiлка ".
  
  Вони пiдiйшли до входу в Уолбайн-хаус: масивних дубових дверей, огородженiй кованими воротами. "У всякому разi, я прибув додому ранiше його свiтлостi", - сказав Лемiнг, дiстаючи брелок з-пiд свого "Макфарлейн" i вставляючи короткий круглий ключ в недоречно новий замок на стародавнiх воротах.
  
  "Його свiтлiсть?" запитав констебль Альбертс.
  
  Лемiнг вiдчинив ворота. "Високоповажний лорд Вальбайн," сказав вiн. Вiн пiднiс в'язку ключiв до лиця i перебрав їх, намагаючись знайти ключ вiд вхiдних дверей у тьмяному свiтлi маленької газової лампи, що висiла злiва вiд масивних дубових дверей. " Я служив його батька, поки вiн не помер два роки тому, а тепер служу його свiтлостi.
  
  "А!" Альбертс здивувався, звiдки огрядний дворецький зна", що його нова свiтлiсть все ще вiдсутня в Уолбайн-Хаусi.
  
  "Тодi добранiч, констебль," сказав Лемiнг, вiдкриваючи величезнi дверi якомога менше i протискуючись в щiлину.
  
  "Спокiйної ночi," сказав Альбертс швидко закрива"ться дверi. Вiн почекав, поки не почув, як зсередини повернувся замок, а потiм продовжив свiй розмiрений крок уздовж Риджентс-Гейт. Тепер стояла мертва тиша; бiльше нiякої метушнi, нiяких химерних звукiв, тiльки легкий шелест вiтру в кронах далеких дерев i вiдлуння його власних крокiв, що вiдбива"ться вiд цегляних фасадiв особнякiв у георгiанському стилi, стояли один навпроти одного на iншого боцi широкої вулицi.
  
  На Кромвель-роуд констебль Альбертс на мить зупинився пiд вуличним лiхтарем i задумливо озирнувся по сторонах. У нього виникло непри"мне вiдчуття, що за ним спостерiгають. Ким, вiн не мiг сказати, але вiдчуття не проходило, моторошне поколювання в заднiй частинi шиї. Вiн повернувся i пiшов назад по темному, огорненому туманом тротуару.
  
  Звiдкись здалеку, з Кромвель-роуд, долинув гуркiт наближа"ться екiпажу, який ставав все голоснiше, поки приблизно через двадцять секунд з-за рогу на Риджентс-Гейт не виїхав чотириколiсний екiпаж. Кеб мчав по вулицi, кiнь подбадривалась випадковими помахами батога їздового. "Занадто швидко", - критично зауважив Альбертс.
  
  На пiвдорозi до Риджентс-Гейт, навпаки Уолбайн-хауса, джарвей зупинив свого коня. З того мiсця, де стояв Альбертс, вiн мiг розгледiти фiгуру чоловiка в цилiндрi i вечiрньому костюмi, що виходить з чотириколiсного автомобiля i кида" монетку перевiзнику. Високоповажний лорд Уолбайн, очевидно, тiльки що повернувся додому на нiч. Лемiнг, подумав Альбертс, був прав.
  
  Чотириколiсний автомобiль рушив з мiсця i загуркотiв далi по вулицi, коли його свiтлiсть в'їхав у Уолбайн-хаус. П. К. Альбертс вiдновив свiй ритм, i його кроки знову були "диним звуком, що линули на обсадженiй деревами вулицi. Вiн йшов рiвним методичним кроком у напрямку до Кенсiнгтон-Гiр.
  
  Констеблевi Альбертсу знадобилося майже десять хвилин, щоб об'їхати Кенсiнгтон-Гiр, повернутися до Куїнз-Гейт, а потiм перетнути Кромвель-роуд до кута Риджентс-Гейт. Коли вiн знову повернув на Риджентс-Гейт, звiдки-то попереду раптово долинула какофонiя ляскаючих дверей i тупоту бiжать нiг. Слабкий свiтло лiхтаря метався взад-вперед по вулицi. Його тьмяний промiнь зловив Альбертса. "Констебль!" пролунав наполегливий шепiт, який виразно рознеслося по всiй вулицi. " Констебль Альбертс! Iдiть швидше!
  
  Альбертс прискорив крок, не переходячи на бiг. "Я тут", - крикнув вiн. "У чому зараз проблема?"
  
  Дворецький, Лемiнг, стояв посеред вулицi в сорочцi без пiджака, з широко розкритими очима, дихаючи як людина, за яким тiльки що гналися привиди. Лiтня жiнка в пальто, неправильно застебнутому поверх наспiх надiтого домашнього сукнi, визирнула з-за його спини.
  
  "Будь ласка," сказав Лемiнг, " не могли б ви пройти з нами всередину?"
  
  "Якщо я знадоблюся", - сказав Альбертс, мiцнiше стискаючи свою палицю. "У чому, зда"ться, проблема?"
  
  "Це 'ваша свiтлiсть", - сказала лiтня жiнка. "Вiн тiльки що увiйшов, а тепер 'вiн не вiдкрива"' дверi".
  
  "Його свiтлiсть нещодавно повернувся додому," пояснив Лемiнг, " i вiдразу ж пiшов у свою кiмнату. Мiсiс Беддоуз, як правило, повинна була принести йому склянку пуншу на нiч".
  
  " Вiн сам зателефонував, - запевнила Альбертса мiсiс Беддоуз, - як завжди.
  
  "Але дверi спальнi була замкнена, коли вона вийшла на сходовий майданчик", - сказав Лемiнг.
  
  "А 'я не вiдповiдаю' - це стукiт, " закiнчила мiсiс Беддоуз, киваючи головою взад-вперед, як голуб.
  
  "Боюся, стався нещасний випадок", - сказав Лемiнг.
  
  "Ви впевненi, що його свiтлiсть в своїй спальнi?" Запитав Альбертс, дивлячись на "дине освiтлене вiкно на другому поверсi великого будинку.
  
  "Дверi замкненi зсередини", - сказав Лемiнг. "Я був би вдячний, якби ви подивилися, констебль. Пройдiть сюди, будь ласка".
  
  П. К. Альбертс пiшов за Леммингом вгору по багато прикрашенiй мармурових сходах i по коридору на другому поверсi до дверей спальнi його свiтлостi. Яка була замкнена. Альбертс постукав по полiрованому темному дереву двернiй панелi i покликав. Вiдповiдi не було.
  
  "Його свiтлiсть коли-небудь робив це ранiше?" Запитав Альбертс.
  
  "Вiдомо, що його свiтлiсть час вiд часу замикав дверi", - вiдповiв Лемiнг. "Але ранiше вiн завжди вiдгукувався на стук, навiть якщо це було тiльки для того, щоб крикнути:'Iдiть!"
  
  П. К. Альбертс на секунду задумався. "Нам краще проникнути всередину", - вирiшив вiн. "Лорду Уолбайну може знадобитися допомога".
  
  Лемiнг зiтхнув, полегшення вiд того, що хтось iнший прийма" рiшення, вiдбилося на його обличчi. " Дуже добре, констебль. Як скажете.
  
  Дво" чоловiкiв навалилися плечима на дверi в серiї ударiв. На четвертому дерево навколо замку розкололося. На шостому воно пiддалося, i дверi вiдчинилися всередину.
  
  Альбертс увiйшов у кiмнату першим. Це була велика спальня, в якiй домiнувала лiжко з балдахiном. Високоповажний лорд Уолбайн, дванадцятий барон з таким iм'ям, спокiйно лежав в центрi лiжка свiжої калюжi власної кровi. Де-то за останнi десять хвилин його горло було акуратно перерiзане вiд ключицi до ключицi.
  
  ДВА
  
  РАНОК
  
  
  
  Мистецтво у нас в кровi i може приймати самi дивнi форми.
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  
  Бэнджамин барнетт розгорнув "Морнiнг геральд", склав навпiл i притулив до пiдставцi для тостiв. "Було ще одне", - сказав вiн, вдивляючись у дрiбно надруковану колонку i розбиваючи сво" перше яйце некруто.
  
  "А?" Професор Джеймс Морiартi вiдiрвався вiд свого снiданку. "Що?"
  
  "Вбивство", - сказав Барнетт. "Ще одне 'загадкове вбивство серед джентрi", - прочитав вiн з явним задоволенням.
  
  "Не вигляда"те таким задоволеним", - сказав Морiартi. "Це може навести на пiдозру, що ви зробили це самi".
  
  ""Трет" неподобство за стiльки тижнiв", згiдно "Геральд", - сказав Барнетт, постукуючи ложкою для я"ць по заголовку. "Полiцiя спантеличена".
  
  "Якщо вiрити газетам," помiтив Морiартi, - полiцiя завжди збита з пантелику. За винятком випадкiв, коли 'Iнспектор Грегсон очiку" якнайшвидшого арешту'. Iнодi полiцiя 'збита з пантелику' i "очiку" якнайшвидшого арешту" в одному i тому ж абзацi. Я можу тiльки побажати, щоб у вас, журналiстiв, був бiльш широкий вибiр описових фраз на вибiр. Це, безумовно, додало б читання газет елемент напруженого очiкування, якого зараз катастрофiчно не вистача" ".
  
  "У цiй iсторiї досить iнтриги, щоб порадувати навiть вас", - сказав Барнетт. "Полiцейський констебль зламав дверi спальнi жертви, яка була замкнена зсередини, i знайшов його лежачим на лiжку в калюжi власної кровi, з горлом, перерiзаним так глибоко, що голова була майже вiдрiзана, i кров все ще текла з зяючої рани на шиї. Як тобi таке напруження?"
  
  Морiартi зiтхнув i похитав головою. Знявши пенсне, щоб протерти його льняною серветкою, вiн короткозорий втупився своїми водянисто-сiрими очима на Барнетта через стiл. "Насправдi це досить сумно", - сказав вiн.
  
  " Як це так, професоре? - запитав я.
  
  Морiартi пiдняв товстий тому в паперовому палiтурцi, що лежав поруч з тарiлкою. "Це прийшло з першою ранковою поштою", - сказав вiн. "Це щоквартальний журнал Британського астрофiзичного товариства. У цих дванадцяти десятках сторiнок бiльше та"мницi i невiдомостi, нiж за всi десять рокiв iснування "Морнiнг Геральд".
  
  "Можливо, професор," сказав Барнетт, " але середньостатистичного читача газет цiкавить не те, що вiдбува"ться на Марсi, а те, що вiдбува"ться в Челсi. Вiн у будь-який час волiв би мати справу з та"мничим убивством, нiж з та"мничою туманнiстю.
  
  "Ймовiрно, ви ма"те рацiю", - сказав Морiартi, вiдкладаючи журнал в бiк i вводячи пенсне на перенiсся. "Тим не менш, " деяка невелика втiха, слабкий проблиск надiї на майбутн" людської раси, який можна отримати з сучасної наукової теорiї. Я читаю свої щоденники, i вони втiшають мене ".
  
  "Якого роду втiха, професор?" Запитав Барнетт, вiдчуваючи, що втратив нитку розмови.
  
  "Я знаходжу втiху в теорiях, викладених професором Гершелем, серед iншого, щодо туманностей", - сказав Морiартi, наливаючи собi чашку кави з великого срiбного самовара, стояв навпочiпки на одному кiнцi столу. "Вони могли б припустити, що всесвiт бiльше на кiлька порядкiв величини, нiж передбачалося ранiше".
  
  "Це тебе втiша"?"
  
  "Так. Це вказу" на те, що людство, обмежений цi"ю маленькою планетою у випадковому куточку Всесвiту, не ма" нiякого реального значення".
  
  Барнетт обережно поклав ложку на край сво"ї тарiлки. Вiн знав, що Морiартi пускався в цi людиноненависницькi викривальнi промови, принаймнi частково, щоб подратувати його, але в той же час вiн нiколи не бачив нiяких ознак того, що професор не був повнiстю серйозний у те, що говорив. "Я думаю, ви не хотiли б написати статтю для мо"ї служби новин на цю загальну тему, професор?" Запитав Барнетт.
  
  "Ба!" - вiдповiв Морiартi.
  
  "Я, напевно, мiг би замовити пару сотень американських газет, щоб надрукувати цю статтю".
  
  "Повинен зiзнатися, перспектива того, що мої слова будуть жадiбно перечитувати за баночкою джему в Чикаго, не представля" для мене особливого шарму", - сказав Морiартi. "Те, що мої фрази вимовляються в Сан-Франциско, або мої iдеї гаряче обговорюються в Де-Мойнi, однаково мало приваблю". Нi, боюсь, мiй дорогий мiстер Барнетт, що ваша пропозицiя не спонука" мене до журналiстськiй кар'"рi.
  
  "Я шкодую про це, професор", - сказав Барнетт. "Свiт втратив великого есеїста, коли ви вирiшили присвятити себе життя, е-е, науцi".
  
  Професор Морiартi пiдозрiло подивився на Барнетта. "Коли я забрав вас з турецької в'язницi майже два роки тому," сказав вiн, - ви були так само позбавленi сарказму, як i покритi брудом. Я бiльше не вiдчуваю нiякого бруду".
  
  - Туше, професор. Барнетт посмiхнувся i налив собi чашку кави.
  
  * * *
  
  Бенджамiн Барнетт вперше зустрiвся з професором Джеймсом Морiартi в Константинополi майже два роки тому, в той момент, коли за професором гналася по вулицi Двох веж банда вбивць в брудно-коричневих бурнус. Барнетт i його друг прийшли професор на допомогу, за що вiн гаряче подякував їх, хоча i розцiнив як напад незначну непри"мнiсть, з якою вiн мiг би досить легко виплутатися без сторонньої допомоги. Що, за визнанням Барнетта, коли вiн ближче пiзнав професора, було, швидше за все, правдою.
  
  Морiартi вiдповiв вза"мнiстю, вызволив Барнетта з промозглих рамок в'язницi Мустафи II, де вiн утримувався за незначний злочин у виглядi вбивства свого друга i серйозну необережнiсть у шпигунствi проти уряду цього самого освiченого деспота султана Абд-уль Хамiда, шаха шахов, другого носiя цього iменi. Обидва злочини, в яких вiн був однаково невинний, i за кожне з яких його з рiвною ймовiрнiстю могли задушити в будь-який момент за примхою Блискучої Порти.
  
  Але Морiартi зажадав певну цiну за свiй порятунок. "Чого я хочу вiд вас, - сказав вiн Барнетту, - так це двох рокiв вашого життя".
  
  "Чому?" Барнетт запитав.
  
  "Ви гарнi в своїй професiї, i ви менi пригодитесь".
  
  " А по закiнченнi двох рокiв?
  
  "Пiсля цього твоя доля знову буде належати тiльки тобi".
  
  "Я приймаю!"
  
  У той час це здавалося вигiдною угодою. I навiть коли Морiартi потайки перевiз Барнетта через всю Європу i вони стояли лицем до лиця в пiдвальнiй лабораторiї професора в будинку на Рассел-сквер, це продовжувало здаватися таким. Морiартi стверджував, що " консультантом i фахiвцем за рiшенням проблем, але вiн був дивно розпливчастим в деталях. Домiгшись клятви мовчання щодо своїх справ, вiн привернув Барнетта до роботи. Барнетт був iноземним кореспондентом New York World, який живе в Парижi, коли вiн вiдправився в Туреччину, щоб вiдзвiтувати про ходових випробуваннях нового пiдводного човна, i опинився у в'язницi Османлы. Морiартi хотiв використовувати свої навички репортера. З допомогою Морiартi Барнетт вiдкрив американську службу новин, кабельне телебачення для американських газет, що публiку" британськi та "вропейськi новини. Це дало Барнетту органiзацiю прикриття для розслiдування всього, що хотiв розслiдувати Морiартi. На подив обох чоловiкiв, служба швидко почала заробляти грошi i незабаром зажила власним життям як законна новинна органiзацiя.
  
  Поступово до Барнетта дiйшло, що подання Морiартi про закон i моралi розходилися з уявленнями решти вiкторiанського суспiльства. Морiартi, прямо скажемо, був злочинцем. Шерлок Холмс, блискучий детектив-консультант, вважав Морiартi одним з найбiльш негожих лиходiїв Лондона, поки ще не повiшених. Можливо, це було перебiльшенням. Холмс майже десять рокiв намагався викрити Морiартi в тому чи iншому мерзенному задумi, але так i не досяг успiху. Вiн зiрвав один або два плану професора i затримав пару поплiчникiв; але йому так i не вдалося зв'язати розглядуваний злочин з колишнiм професором математики, нинi живе на Рассел-сквер. Це, безсумнiвно, призвело до певної досади i тенденцiї бачити Морiартi пiд кожним кущем i зловiсний змову за кожним злочином.
  
  Професор Морiартi не був простим злочинцем, як i простою людиною. У нього була своя мораль, така ж сувора, як i у його сучасникiв, або ще суворiше. Але воно вiдрiзнялося як за змiстом, так i за змiстом вiд того самовдоволеного самовдоволення, з яким пiдданi Вiкторiї ставилися до "нижчих порiд без закону", якi мали нещастя народитися на Борнео, або в Абiссiнiї, або в Уайтчепелi.
  
  Морiартi тримав Барнетта iзольованим вiд бiльшої частини сво"ї злочинної дiяльностi, знаходячи Барнетта бiльш корисним як неупередженого збирача iнформацiї. В результатi у Барнетта були лише натяки на органiзацiю, якою командував Морiартi, або на дiяльнiсть, якою вiн керував. Барнетт дiйсно знав, що всi грошi, якi Морiартi заробляв на своїй дiяльностi, крiм тих, що були необхiднi для утримання його домашнього господарства, йшли на пiдтримку його наукових експериментiв. Морiартi вважав себе вченим, та на iншу його дiяльнiсть, легальна i нелегальна, була лише засобом фiнансування його дослiджень наукового невiдомого.
  
  * * *
  
  Барнетт дивився на високого, схожого на яструба чоловiка, що сидiв напроти нього за столом для снiданку. Морiартi був загадкою: визнаний злочинець, вiн володiв самими високими iнтелектуальними i моральними стандартами, якi Барнетт коли-небудь знав; явний мiзантроп, вiн спокiйно пiдтримував кiлька благодiйних органiзацiй в самих жалюгiдних районах Лондона; переконаний реалiст, вiн виявляв нестримну схильнiсть до романтики. Можливо, вiн i не шукав пригод, але як би вiн не ховався вiд них, вони безпомилково вишукували його.
  
  "Ти завжди цiкавився головоломками", - сказав Барнетт, перериваючи ланцюжок своїх думок, коли Морiартi помiтив його пильний погляд. " Вам не подоба"ться образ людини, вбитого в замкненiй кiмнатi?
  
  Морiартi на мить задумався над питанням. "Не особливо", - сказав вiн. "Менi потрiбно було б бiльше iнформацiї, нiж зазначено в "Морнiнг Геральд", перш нiж я знайду її озадачивающей. Судячи з того, як вони це роблять, iсну" занадто багато можливих вiдповiдей тiльки тому, що занадто багато незаданных питань ".
  
  "Наприклад?"
  
  " А що, наприклад, з вiкнами?
  
  " Зачинено. Тут так сказано.
  
  " Звичайно. Але що це за замки? Я вважаю, що " джентльмени, якi можуть вiдкрити замкнене вiкно зовнi.
  
  " А потiм пiшли через вiкно, замкнувши його за собою?
  
  " У деяких випадках так, в залежностi вiд типу замка. Або, наприклад, вбивця мiг сховатися в шафi або пiд лiжком i не виходити звiдти до тих пiр, поки не було виявлено тiло.
  
  "Я про це не подумав", - сказав Барнетт.
  
  "Я можу перерахувати п'ять iнших способiв, якими можна було обiйти передбачувану "замкнену кiмнату", - сказав Морiартi.
  
  "Беру свої слова назад", - сказав Барнетт, кладучи газету лицьовою стороною вниз на стiл поруч з листом. "Нiякої головоломки нема". Я помилився".
  
  "Однак у цьому звiтi " кiлька цiкавих моментiв", - сказав Морiартi.
  
  "Якi предмети ви вважа"те цiкавими?"
  
  "Ах!" - сказав Морiартi. "Потрiбнi додатковi приклади. Є, наприклад, питання про мотив. Iсну" п'ять мотивiв для вбивства: жадiбнiсть, хiть, страх, честь i божевiлля. Що це було?"
  
  " Скотленд-Ярд дотриму"ться думки, що лорд Уолбайн був убитий грабiжником.
  
  "Значить, жадiбнiсть," сказав Морiартi. "Але, безсумнiвно, перед нами самий незвичайний грабiжник: той, хто йде прямо в хазяйську спальню, коли в коморi " шафи, набитi срiблом; той, хто уклада" його свiтлiсть на весь зрiст на лiжко i перерiза" йому горло замiсть того, щоб дружньо злегка постукати тупим предметом по головi. А потiм той, хто зника" в замкненiй кiмнатi.
  
  "Ви тiльки що сказали, що зна"те кiлькох людей, якi могли б це зробити", - сказав Барнетт.
  
  " Ах, так. Але ми знову поверта"мося до питання про мотив. Навiщо грабiжниковi знадобилося додатково закривати за собою кiмнату? Чому б просто не вилiзти з вiкна i не спуститися по водостiчнiй трубi?"
  
  "Я не знаю", - вiдповiв Барнетт.
  
  " I якщо це дiйсно була перервана крадiжка зi зломом, то як бути з вбивством Айседори Стенхоуп, адвоката, минулого тижня? Або високоповажного Джорджа Венна до цього? Всi з перерiзаними ковтками; все в своїх спальнях. В одного дружина спить у сусiднiй спальнi, в iншого вiрна собака спокiйно лежить бiля пiднiжжя сходiв. I нi в одному iз злочинiв не пропало нiчого цiнного. Дiйсно, незвичайний грабiжник!
  
  Барнетт вiдклав ложку i втупився через стiл на свого спiврозмовника. Морiартi навiть не глянув на ранковi газети. Бiльш того, Барнетт був готовий заприсягтися, що за останнi три тижнi не бачив жодної газети. Морiартi зневажав газети i рiдко їх вiдкривав. Однi"ю з обов'язкiв Барнетта було вести папку з поточними кримiнальними iсторiями та iншими матерiалами, якi могли зацiкавити професора, але вирiзки за останнi три тижнi лежали в коробцi, не розсортованi i не пiдшитi, на столi Барнетта. I все ж якимось чином Морiартi знав подробицi трьох вза"мопов'язаних вбивств, оскiльки, здавалося, вiн завжди був у курсi всього, що вiдбувалося в Лондонi, i бiльшої частини того, що вiдбувалося в усьому свiтi.
  
  " Значить, у вас " iнша теорiя? - припустив Барнетт.
  
  "Нiколи не слiд будувати теорiї, спираючись на факти недостатнi", - сказав Морiартi. "Це практика, найбiльш руйнiвна для розумових здiбностей. Як я вже сказав, " кiлька очевидних питань, якi слiд поставити. Вiдповiдi повиннi дати чiтке уявлення про вбивцю i його мотиви.
  
  "Наприклад?"
  
  Морiартi похитав головою. "Я не розумiю вашого захоплення цим", - сказав вiн. "Звичайна серiя вбивств, в яких нема" нiчого, що могло б рекомендувати їх знавцевi. Нагаду" Рема в Дюссельдорфi кiлька рокiв тому або сумно вiдомi вбивства у Фiладельфiї Фокс в 78-м. Єдина загадка в таких випадках - як полiцiя може бути настiльки неефективною ".
  
  "Наскiльки я пам'ятаю," сказав Барнетт, " вони так i не спiймали "Фiладельфiю Фокс"".
  
  "Саме це я i хочу сказати", - сказав Морiартi.
  
  "Якщо б розслiдування було доручено вам, запитав Барнетт," що б ви зробили?"
  
  "Я утримуюсь вiд вiдповiдi, який приходить менi на розум," сказав Морiартi з натяком на усмiшку, " оскiльки мова йде про досить грубих виразах. Однак- " Професор знову зняв лiнзи пенсне i заходився протирати їх серветкою. Роблячи це, вiн неуважно дивився через стiл на картину Верне, що висiла над буфетом, - картину маслом розмiром три на п'ять футiв, озаглавлену "Пейзаж з кавалерi"ю".
  
  Барнетт з цiкавiстю спостерiгав, як професор протира" лiнзи i невидячим поглядом дивиться в iнший кiнець кiмнати. Вiн спостерiгав за роздумами Морiартi, що було для Барнетта таким же вражаючим подi"ю, як спостереження за грою Нормана-Неруди на скрипцi або за карлючками У. С. Гiлберта. Прямо перед вами вiдбувалося щось неймовiрне, i якщо вам дуже щастило, завжди був шанс, що щось iз того, що це було, передасться i вам.
  
  "Питання про мотив," сказав Морiартi, поправляючи пенсне на носi, " представля"ться найбiльш багатообiцяючим. З п'яти, якi я навiв, ми можемо виключити тiльки одне: божевiлля. Я б зосередився на минулому цих трьох чоловiкiв, щоб встановити, що в них було спiльного, спробувати знайти загальний знаменник для нашого вбивцi. "
  
  "Я не знаю, професор", - сказав Барнетт. "Спосiб, яким були убитi тi тро", зда"ться менi досить божевiльним. Перерiзають їм горлянки в їх власних лiжках, а потiм крадуться повз замкнених дверей i сплячих собак.
  
  "Перерiзання їм горла може бути актом безумства," сказав Морiартi, - але менi зда"ться, що наступний нешкiдливий вiдхiд був надзвичайно розумним".
  
  Мiстер Моуз, дворецький Морiартi, з'явився в дверях їдальнi. "Прошу вибачення, професор," сказав вiн своїм скрипучим голосом, - але вас хоче бачити джентльмен. Iндiйський джентльмен. Я взяв на себе смiливiсть розмiстити його у вiтальнi.
  
  Морiартi дiстав кишеньковий годинник i вiдкрив їх. "I, зда"ться, на дев'ять хвилин ранiше," сказав Морiартi. " Картки нема"?
  
  " Нiяких, сер. Вiн згадав про нестачi, сер. Вибачився за те, що у нього його нема". Представився Сiнгхом.
  
  "Зрозумiло," сказав Морiартi. - Скажiть джентльменовi, що я пiдiйду до нього через кiлька хвилин.
  
  " На дев'ять хвилин ранiше? - Запитав Барнетт, коли мiстер Моуз пiшов, щоб заспокоїти вiдвiдувача.
  
  "Зараз без дев'яти десять", - сказав Морiартi. "Це теж прийшов з першої поштою". Вiн дiстав конверт з кишенi пiджака i простягнув його через стiл Барнетту. "Що ти про це дума"ш?"
  
  Конверт був з щiльної, злегка сiрого паперу, з якої Барнетт був незнайомий, як i папiр всерединi. Адреса на конвертi: "Джеймс Морiартi, доктор фiлософiї, Рассел-сквер, 64, Сiтi", був написаний круглим плавним почерком з широким наконечником. Почерк на самому листi був бiльш кострубатим i незграбним, написаних надзвичайно тонко загостреним пером.
  
  "Двi рiзнi руки", - зазначив Барнетт. "Давайте подивимося, що написано в записцi".:
  
  Джеймс Морiартi, доктор медичних наук.-
  
  Зайду до вас завтра о десятiй ранку. Сподiваюся застати вас в цей момент вдома. Сподiваюся зацiкавити вас неможливим, але потенцiйно прибутковою справою. Кiлька людей повiдомили менi, що ви людина, з яким, швидше за все, варто поговорити з цього приводу. З найбiльшими надiями i величезною потенцiйною вдячнiстю, мене звуть Сiнгх.
  
  "Дуже цiкаво стилiстично, хоча i не дуже iнформативно". Барнетт пiднiс записку до свiтла. "Я не впiзнаю цей папiр. Нi водяного знака. Нi герба. Але це щiльна, дорогий папiр, можливо, з тих, що використовуються для друку запрошень. Дивного формату, майже квадратна."
  
  "Про що це тобi каже?"
  
  "Ну," Барнетт задумався. - Насправдi нiчого крiм того, що тут сказано. Джентльмен на iм'я Сiнгх зайде в десять, i в нього " до вас якусь пропозицiю.
  
  "Розумний висновок," сказав Морiартi, - пiдтверджу"ться тим фактом, що джентльмен дiйсно з'явився трохи ранiше призначеного часу. I бiльше нiчого?
  
  "Нi, не зовсiм".
  
  " Є якi-небудь припущення щодо абсолютно рiзних рук на листi i на конвертi?
  
  " Нi. Визнаю, це цiкаво. Але менi в голову не приходить готового пояснення. Про що це тобi каже?
  
  "Це, а також незвичайна форма папери, дiйсно дають поле для роздумiв", - сказав Морiартi, пiднiмаючись на ноги, "але нема" сенсу потурати цi"ю згубною звичкою, коли об'"кт наших роздумiв чека" нас у вiтальнi".
  
  " Ви хочете, щоб я був присутнiй при спiвбесiдi?
  
  "Якщо тобi подоба"ться".
  
  "Спасибi, але я думаю, що нi. Менi дiйсно пора в офiс".
  
  " Я думав, що чудова мiс Перрiн займа"ться справами Американської служби новин.
  
  "Це так, i дуже добре", - сказав Барнетт. "Вона залiзною рукою керу" штатом з дев'яти репортерiв, чотирьох секретарiв-друкарок, трьох телеграфiсток i рiзномастих носильникiв, хлопчикiв-пажiв, хлопчикiв на побiгеньках i тому подiбного. Абсолютно виняткова молода ледi.
  
  "Вона користу"ться таким авторитетним положенням?" Запитав Морiартi.
  
  "Її "дине спiвчуття, принаймнi, так вона менi повiдомила, поляга" в тому, що її адмiнiстративнi обов'язки залишають їй мало часу для письма".
  
  "Що ж, тодi вам краще пiти", - сказав Морiартi, - поки юна ледi не виявила, що у вас нема" необхiдностi. Я подбаю про потенцiйно прибутковому мiстера Сингхе.
  
  "Я збираюся доручити парi моїх репортерiв попрацювати над цими вбивствами", - сказав Барнетт. "Я переконаний, що там " якась iсторiя".
  
  "Цiлком можливо, Барнетт," сказав Морiартi, посмiхаючись йому зверху вниз, " але ви абсолютно впевненi, що про це варто розповiдати?"
  
  ТРИ
  
  БЕЙКЕР - СТРIТ , 221Б
  
  
  
  Обман, за його словами, був неможливий для людини, приученного до спостереження та аналiзу. Його висновки були настiльки ж непомильнi, як i багато положень Евклiда.
  ДОКТОР ДЖОН УОТСОН Х.
  
  Зхерлок Холмс жестом запросив вiдвiдувача сiсти. "Проходьте, це дуже при"мно", - сказав вiн. "Ласкаво просимо, мiлорд. Я послав хлопчика-розсильного вниз за ча"м. А поки, чим я можу бути вам корисний?
  
  Граф Арундейл з огидою оглянув захаращену вiтальню провiдного в свiтi детектива-консультанта. Кошик з газетними вирiзками на письмовому столi, нагромадження хiмiчних приладiв на сосновому столi праворуч вiд камiна, стосик конвертiв, прикрiплених до камiнної полицi схiдним ножем з тонким лезом; мiг дiйсно iснувати генiй серед такого безладу? Вiн загорнув поли свого ранкового пiджака i обережно присiв на кра"чок старого шкiряного дивана. " При"мно? - запитав вiн. " Безсумнiвно, у людини з вашою репутацi"ю i ранiше були знатнi клi"нти.
  
  "Я мав на увазi проблему, яка привела вас, мiлорд", - сказав Холмс. "При"мно мати справу, яку трену" iнтелект. Тi, що траплялися менi на шляху за останнi кiлька мiсяцiв, свiдчили про сумний занепадi уяви у кримiнальних кiл. Що стосу"ться мо"ї клi"нтури, то ми прийма"мо самих рiзних. Останньою людиною, що сидiли там, де ви сидите, був герцог, а до цього, якщо я правильно пам'ятаю, була жiнка, яка вбила своїх перших трьох чоловiкiв i замишляла смерть четвертого.
  
  "Цiкаво," пробурмотiв лорд Арундейл.
  
  "Набагато цiкавiше, нiж герцог," погодився Холмс. "Правлячий монарх "вропейського королiвства сiв у крiсло лiворуч вiд вас, а карлик, який малю" аквареллю, сiв у крiсло поруч з вами. Король був грубiяном; карлик, цiлком можливо, генiй. Чим можу служити вам, мiлорд?
  
  "Ну, ви, зда"ться, вже зна"те", - сказав лорд Арундейл, вражений поведiнкою Холмса. "Ви задоволенi проблемою, яка привела мене сюди до того, як у мене була можливiсть розповiсти вам, у чому вона поляга". Менi сказали, що ви володi"те свого роду ясновидiнням, яке дозволя" вам виявляти дiї злочинцiв у вiдсутнiсть доказiв, видимих звичайної полiцiї. Однак я не був проiнформований про те, що ви можете передбачити проблему, з якою до вас звернеться клi"нт, до того, як у нього з'явиться можливiсть роз'яснити її вам. Чесно кажучи, сер, це вправа вража" мене сво"ю цiлеспрямованiстю! "
  
  "Нi, нi, - швидко сказав Холмс. - Прошу вибачення, якщо я здаюсь трохи рiзким. Пояснiть це дi"ю лiкiв, якi я приймаю, мiлорд. Мiй лiкуючий лiкар, доктор Ватсон, прописав менi дещо вiд нападiв летаргiї, i iнодi це призводить до того, що я здаюсь трохи запальним ".
  
  " Значить, ви не стверджу"те, що володi"те ясновидiнням або iншими екстрасенсорними здiбностями?
  
  " Зовсiм нi, мiлорд. Якими б здiбностями я не володiв, вони твердо заснованi на знаннi вiдповiдних наук, великому вивченнi iсторiї злочинностi i вiдточеною здатностi до дедуктивних мiркувань.
  
  "Значить," наполягав лорд Арундейл, " ви насправдi не зна"те, що привело мене сюди, i просто зробили загальне припущення, що я запропоную цiкаве, е-е, справа?
  
  " Навпаки, мiлорд. Я точно знаю, навiщо ви тут. Ви прийшли порадитися зi мною щодо вчорашнього вбивства на Риджентс-Гейт. А, ось i Бiллi з ча"м. Як вам подоба"ться ваш, мiлорд?
  
  Лорд Арундейл дозволив налити собi чаю, додати молока i цукру, поки обмiрковував це. "Ви правi," сказав вiн нарештi. "I якщо це фокус, то це дiйсно розумний фокус. Хоч убий, я не розумiю, звiдки ти зна"ш. Ви повиннi визнати, що це швидше пахне ясновидiнням або бiльш хитромудрим фокусом.
  
  "Зовсiм нi, мiлорд", - вiдповiв Холмс. "Зрештою, це моя професiя - виводити неспростовнi факти з того, що iншим здалося б мiзерними доказами".
  
  Лорд Арундейл задумливо пив чай. "Якi ще висновки ви вже зробили?" запитав вiн.
  
  Холмс вiдкинувся на спинку крiсла, стиснувши тонкi, чутливi пальцi пiд пiдборiддям. " Тiльки досить очевиднi факти про те, що до вас звернулися один або кiлька чиновникiв високого урядового рангу, ймовiрно, члени кабiнету мiнiстрiв з проханням, щоб я взяв розслiдування на себе; що ви вже були в Скотленд-Ярдi i отримали схвалення комiсара полiцiї, хоча детектив-iнспектор, який веде цю справу, вважа", що я буду тiльки заважати.
  
  " Вражаюче! - Вигукнув лорд Арундейл. " У вас, мабуть, " агенти полiцiї.
  
  " Запевняю вашу свiтлiсть...
  
  Лорд Арундейл поставив чашку на тацю i похитав головою. " У цьому нема" необхiдностi, - сказав вiн. " Є що-небудь ще?
  
  " Тiльки те, що " якийсь факт або пiдказка великої важливостi, якi були утаены вiд громадськостi i з якими ви прийшли мене ознайомити.
  
  "Боже мiй, сер!" Сказав лорд Арундейл. "Ви повиннi пояснити менi, як ви вивели все це з простої присутностi у вашiй вiтальнi пера середнiх рокiв в ранковому пiджаку".
  
  "У кожнiй професiї мають бути свої секрети, мiлорд," сказав Холмс, потираючи руки. "Я навчився у мого друга доктора Ватсона, який дiлив зi мною цi кiмнати до свого одруження, не розкривати занадто легко, як я досягаю цих ефектiв. Пояснення переводить їх з розряду чудесних в розряд буденних. Однак я хотiв би звернути вашу увагу на кiлька додаткових фактiв, якi я зазначив."
  
  "I це так i "?"
  
  " По-перше, я випадково звернув увагу на екiпаж, в якому ви приїхали; не на свiй власний, а на один з тих, що перебувають на службi Скотленд-Ярду. Потiм я помiтив характерну червоно-коричневу глину, прилиплу до пiдйому вашого правого черевика. Безсумнiвно, вона була виявлена ранiше сьогоднi, оскiльки малоймовiрно, що ваш камердинер не стежив за тим, щоб вашi туфлi чистилися кожен вечiр. В околицях Лондона " декiлька мiсць, де ви могли б його пiдчепити, але найбiльш вiрогiдним " iст-енд Сент-Джеймс-парку, навпроти урядових установ.
  
  "Я починаю розумiти", - сказав лорд Арундейл. "Але я все ще думаю, що це дуже розумно. Уявляю, як важко знати кожен клаптик бруду в Лондонi".
  
  "Вчиняючи злочин, проникливий злочинець прагне усунути або замаскувати факти, що оточують його вчинок", - сказав Холмс. "Де вiн, швидше за все, зiб'"ться з шляху, так це в дрiбницях, таких як бруд на його взуття або пил на одязi. Тому, мiлорд, ви можете бачити, що професiйний слiдчий повинен вивчити такi деталi.
  
  "Приголомшливо," сказав лорд Арундейл. Вiн взяв маленький шкiряний футляр, який принiс з собою, i витяг з нього конверт. " Що вам вiдомо про вбивство лорда Уолбайна?
  
  " Не бiльше того, що було в ранкових газетах, мiлорд.
  
  "Отже, ось короткий виклад усiх вiдносяться до справи фактiв," сказав лорд Арундейл, простягаючи конверт Холмсу, - пiдготовлене iнспектором, вiдповiдальним за полiцейське розслiдування. Також сюди включенi звiти про вбивства високоповажного Джорджа Венна та Айседори Стенхоуп."
  
  "Я негайно прочитаю це, ваша свiтлiсть," сказав Холмс. " Я також хотiв би оглянути кiмнати, у яких були здiйсненi три злочини.
  
  "Заходи прийнятi", - сказав лорд Арундейл. "Iнспектор Лестрейд сказав, що ви хотiли б, як вiн висловився, 'проповзти по кiмнатах на четвереньках з бiноклем для читання".
  
  "Ах, так це Лестрейд, чи не так?" - вигукнув Холмс. "Це в якiйсь мiрi допомага"".
  
  " Значить, ви знайомi з iнспектором Лестрейдом. Вiн справив на мене при"мне враження. Зда"ться, вiн добре зна" свою роботу. Стверджував, що напав на кiлька багатообiцяючих зачiпок, хоча досить розпливчасто пояснив, у чому вони полягають. Сказав, що, на його думку, арешт батлером дасть результати."
  
  "Якого роду результати?" Поцiкавився Холмс.
  
  " Вiн не сказав. Вiн сказав, що, на його думку, залучати вас до цi"ї справи було зовсiм необов'язково, хоча вiн визнав, що ви надали деяку допомогу регулярним силам у минулому. 'Особливi обставини", - як вiн висловився. Якби прем'"р-мiнiстр не вiдчував, що в даному випадку потрiбно зовсiм незвичайна делiкатнiсть, мiнiстр внутрiшнiх справ i я були б цiлком впевненi, що передамо справу в його руки ".
  
  "Зазвичай вiн цiлком адекватний", - погодився Холмс. "Але тодi звичайний випадок саме такий - звичайний. Злочин iз застосуванням грубої сили, вчинене необдумано, для розкриття якого не потрiбно нi спецiальних знань, нi логiчних мiркувань.
  
  "Дiйсно, слабка похвала", - сказав лорд Арундейл. "Ви не дума"те, що Лестрейд здатний?"
  
  " Так, як бульдог. Цей чоловiк завзятий, невтомний, хоробрий, чесний i вiдданий. Але як шукач, я боюся, що бiльш тонкi запахи злочину вислизають вiд його носа.
  
  Лорд Арундейл простягнув свою чашку, щоб її знову наповнили. "В основному, це те, що сказав прем'"р-мiнiстр", - сказав вiн Холмсу. "Мiнiстр внутрiшнiх справ переконаний, що столична полiцiя може i повинна впоратися з цi"ю проблемою, але прем'"р-мiнiстр вважа", що це може бути занадто делiкатно для пiдходу "бульдога". I вас дуже рекомендував, якщо ви пробачите мою розпливчастiсть, член Королiвської сiм'ї.
  
  Холмс кивнув. "Будь ласка, подякуйте вiд мене її величнiсть", - сказав вiн. "Я вважаю, що саме це 'особлива обставина', про який я поки нiчого не знаю, робить цi злочини делiкатними i приверта" до мене увагу лорда Солсберi, прем'"р-мiнiстра".
  
  "Вiрно," погодився лорд Арундейл. " Маркiз Солсберi дiйсно стурбований цими вбивствами. Його турбу", якщо бути бiльш точним, чи " у нього пiдстави для занепоко"ння.
  
  "Зрозумiло". Холмс на мить замислився. "Чи повинен я розумiти, що злочини можуть мати якесь полiтичне значення, але в даний час невiдомо, чи мають вони його насправдi чи нi?"
  
  "Так", - сказав лорд Арундейл. "Ось, коротко, i все. Злочини дiйсно можуть бути справою рук божевiльного або когось з давньою ненавистю до чотирьом убитим чоловiкам за якоюсь та"мницею образи. Але вони також можуть бути частиною заплутаного змови будь-який з трьох великих "вропейських держав проти уряду її величностi. I ми повиннi з'ясувати, яка з цих можливостей вiдповiда" дiйсностi. I ми повиннi дiзнатися про це якомога швидше; кожен день зволiкання може обернутися катастрофою.
  
  " Четверо? - Перепитав Холмс. " Менi вiдомо лише про трьох.
  
  "Лорд Джон Дарбi був знайдений мертвим близько трьох тижнiв тому", - сказав лорд Арундейл. Вiн на мить втупився в свою чашку, а потiм випив її i повернув на пiднос. " Лорд Джон був молодшим братом графа Монкрейта.
  
  "Я пам'ятаю, що тодi звернув на це увагу", - сказав Холмс. "Але повiдомлялося, що це була природна смерть. Зда"ться, в газетному звiтi говорилося про серцевий напад".
  
  "Лорд Джон був знайдений на обiдньому столi в своїй квартирi в Таттершем-Корт. У нього було перерiзане горло. Срiбне блюдо для сервiрування було поставлено на пiдлогу бiля столу, щоб зiбрати кров."
  
  "Послухайте, це захоплююча деталь!" Холмс простяг худу руку до пачки сигарет, що стояла на камiннiй полицi. "Я можу запропонувати вам сигарету, мiлорд? Це вiргiнський тютюн, виготовлений для мене компанi"ю K. K. Tamourlane & Sons. Травичка шкiдлива, але я знаходжу, що вона загострю" розумовi процеси. "
  
  "Нi, дякую" сказав лорд Арундейл. " Але якщо ви не заперечу"те проти запаху сигари...
  
  " Зовсiм нi. Холмс прикурив вiд газового пальника i пiднiс її до кiнчика сво"ї цигарки, в той час як лорд Арундейл дiстав довгу сигару сiрувато-коричневого кольору з портсигара з витисненої шкiри i виконав ритуал пiдготовки її до сiрнику. "Прошу вас, продовжуйте розповiдати про дивну смерть лорда Джона Дарбi," сказав Холмс, запалюючи сигару лорда Арундейла, перш нiж кинути недогарок свiчки в камiн.
  
  Лорд Арундейл глибоко затягнувся. "Зазвичай я залишаю це пiсля їди," сказав вiн. " На чому я зупинився? Ах, так. На столi лежав лорд Джон - величезна штука, на нiй легко могли розмiститися дванадцять чоловiк. Французька, я вважаю. Твiр мистецтва рубежу столiть. Його руки були розкинутi в сторони, але кулаки стиснутi. Цiкаво, як людина запам'ятову" всi дрiбнi деталi".
  
  " Ви бачили тiло, мiлорд?
  
  Лорд Арундейл встав i пiдiйшов до эркеру. Вiдсмикнувши штору, вiн втупився на рух внизу. "Я знайшов цю чортову штуку!" - сказав вiн Холмсу.
  
  " Як, по-вашому, скiльки часу лорд Джон був мертвий, коли ви знайшли його?
  
  Лорд Арундейл повернувся i подивився на Холмса. "Я не можу точно сказати", - сказав вiн. "Пошук трупiв, бачте, не зовсiм у моїй компетенцiї. Як би те нi було, у мене склалося враження, що iнцидент стався зовсiм недавно. Кров здавалася зовсiм свiжою ".
  
  " Хто-небудь ще був там в цей час?
  
  " Квимби, камердинер лорда Джона. Вiн впустив мене. Це було близько половини восьмого ранку. Вiн пробув там всю нiч. Його кiмната поруч з парадним холом.
  
  " Чи бачив вiн що-небудь чи чув уночi?
  
  " Нiчого. Напередоднi пiзно ввечерi вiн впустив лорда Джона. Вiн не впевнений у часi, але, за його оцiнками, близько двох. Потiм вiн лiг спати. Вiн ще не пiшов будити лорда Джона, коли я прибув на наступний ранок, не отримавши жодних вказiвок з цього приводу.
  
  " Iнших слуг нема"?
  
  " Нiкого нема". Є покоївка i куховарка, але вони живуть двома поверхами вище, у примiщеннях для прислуги. Багатоквартирний будинок спроектований так, що на верхньому поверсi розташованi примiщення для прислуги.
  
  "Зрозумiло," сказав Холмс. " Якого роду охорона встановлена в будiвлi в нiчний час?
  
  " На кожному поверсi всю нiч чергу" порть", а бiля вхiдних дверей - швейцар у формi. В будiвля " ще два входи, але у вiсiм годин обидва замикаються зсередини на засув.
  
  Холмс з хвилину мовчки розмiрковував. "Я вражений," сказав вiн, - що Лестрейд ще не заарештував камердинера".
  
  " Квимби? - Запитав лорд Арундейл. " Ви дума"те, вiн може бути винен?
  
  "Нi на секунду", - сказав Холмс. "Однак Я вражений, що Лестрейд подiля" мою думку".
  
  "Столична полiцiя поки не була проiнформована про злочин", - сказав лорд Арундейл.
  
  Холмс схопився на ноги. "Що?" - закричав вiн. "Ви сховали вбивство вiд влади? Послухайте, сер. Правосуддя королеви не може дозволити такої вольностi навiть королiвства перу.
  
  Лорд Арундейл пiдняв руку. "Прошу вас, заспокойтеся", - сказав вiн. "Прем'"р-мiнiстр був повiдомлений; мiнiстр внутрiшнiх справ, який, як ви зна"те, вiдповiда" за столичну полiцiю, був повiдомлений; лорд Верховний канцлер був повiдомлений; i її величностi повiдомили. Я думаю, вам доведеться визнати, що формальностi були дотриманi - можливо, на бiльш високому рiвнi, нiж зазвичай, от i все.
  
  "Зрозумiло," сказав Холмс, повертаючись на сво" мiсце. " I чому була застосована ця незвичайна процедура?
  
  Лорд Арундейл повернувся на диван. " Я поясню.
  
  " Ви заволодiли моїм увагою, мiлорд.
  
  " Менi доведеться розповiсти вам всю та"мницю. Тим вранцi я приїхав на квартиру лорда Джона, щоб вiдвести його на спецiальне екстрене засiдання Комiтету з континентальнiй полiтицi. Це група приблизно з дванадцяти осiб, якi консультують прем'"р-мiнiстра з питань, що вплива" на вiдносини Великобританiї з великими державами Європи. Комiтет, до складу якого входять провiднi уми уряду, займа"ться тiльки питаннями, що представляють серйозну i невiдкладну заклопотанiсть. Саме iснування цього комiтету трима"ться в найсуворiшому секретi.
  
  "Я не знав про це", - прокоментував Холмс.
  
  "Ваш брат Майкрофт " членом клубу", - сказав лорд Арундейл Холмсу.
  
  "Вiн дуже стриманий у своїй роботi", - вiдповiв Холмс.
  
  "Саме так," пiдтвердив лорд Арундейл. " У будь-якому випадку, Квимби попросив мене почекати, поки вiн розбудить свого господаря.
  
  " В їдальнi? - запитав я.
  
  " Нi, у вiтальнi. Але коли я випадково згадав, що в той ранок ще не снiдав, Квимби запропонував попросити куховарку приготувати для мене один з своїх французьких омлетiв, поки я чекаю. Я був згоден i тому попрямував у їдальню, де застав лорда Джона.
  
  "Все зда"ться абсолютно ясним", - сказав Холмс. "Але чому ви не повiдомили владу?" Звичайно, той факт, що цей чоловiк був членом Комiтету по континентальнiй полiтицi, сам по собi не " достатньою причиною не викликати полiцiю, коли ви знайдете його закривавлений труп.
  
  Лорд Арундейл на секунду задумався над цим питанням, пiдшукуючи точне формулювання сво"ї вiдповiдi. "У лорда Джона Дарбi був старший брат", - сказав вiн нарештi, ретельно пiдбираючи слова, як людина вибира" потрiбнi золотi запонки для сорочки з ящика, повного майже однакових золотих запонок для сорочки. " Щось середн" за вiком мiж лордом Джоном i графом Монкрейтом. Його звуть Кресi. Лорд Кресi Дарбi. Це старовинна прiзвище.
  
  " Так? - Пiдбадьорливо сказав Холмс, коли лорд Арундейл знову замовк.
  
  "Я ходив у школу з Креси", - сказав лорд Арундейл. "Хокслi, а потiм Кембридж. Ми були сповненi рiшучостi разом вступити на державну службу. Кресi була - " - блискучою. Вiн збирався стати першим прем'"р-мiнiстром, призначеним до свого сорокарiччя. Я повинен був стати його мiнiстром закордонних справ. Ми ретельно спланували деталi. Лорд Арундейл зiтхнув i похитав головою. "Можливо, це був прояв зарозумiлостi", - сказав вiн. "Але в будь-якому випадку, лорд Кресi Дарбi повнiстю зiйшов з розуму протягом трьох рокiв. Були викликанi всi фахiвцi в Англiї i на Континентi, i нiхто з них не подавав жодної надiї ".
  
  "Яку форму прийняло це безумство?"
  
  "Вiн уявляв, що навколо нього плетуться заплутанi змови; що абсолютно незнайомi люди на вулицi були найнятi якимось невидимим агентством, щоб стежити за ним всюди; що все, що вiдбува"ться в будь-якiй точцi свiту, якимось чином спрямоване проти нього. Вiн став надзвичайно хитрим i спритним, пiдслуховував в дверних отворах i ховався за порть"рами, сподiваючись пiдслухати, як хто-небудь говорить про нього.
  
  " Батько вiдправив його в санаторiй в Базелi, де йому призначили нове лiкування, яке, як вважалося, давало хоч якусь надiю.
  
  "Якого роду терапiя?" Спитав Холмс.
  
  "Я нiколи не був у цьому впевнений", - сказав лорд Арундейл. "Щось пов'язане з гарячими соляними ваннами i спонуканням пацi"нта бiгати i кричати, я вважаю. У всякому разi, вiн втiк з санаторiю. Протягом двох рокiв про нього нiчого не було чутно. Потiм, так вже сталося, що на тридцять другий день народження Кресi старий граф отримав повiдомлення вiд адвоката з Мюнхена. Лорд Кресi Дарбi, вiдомий пiд iм'ям Рiчард Плантагенет, постав перед судом за жорстокi вбивства двох повiй."
  
  Холмс кидком вiдправив сигарету в камiн. "Я пам'ятаю цю справу", - сказав вiн. "Хоча справжня особистiсть людини, що називав себе Рiчардом Плантагенетом, так i не була встановлена. Не було нiяких сумнiвiв в його вини".
  
  "У жодному разi", - погодився лорд Арундейл. "Вiн убив двох вуличних повiй, перерiзавши їм горло бритвою, а потiм жахливим чином знiвечив їх тiла. Вважаю, нема" при"много способу калiчити тiла. Судовий процес обiйшовся старому графовi Монкрейту в цiле стан. Як ви розумi"те, вiн не домагався визнання Кресi невинним, а просто хотiв, щоб його уникнули страти i щоб iм'я сiм'ї залишалося в та"мницi.
  
  " А що сталося з лордом Кресi?
  
  "Вiн був визнаний винним i повнiстю неосудним. Вiн був помiщений в Баварську державну в'язницю-лiкарнi для неосудних злочинцiв в Форххайме на все життя".
  
  "Зрозумiло", - сказав Холмс. "I тому, коли ви побачили його брата, що лежить мертвим з перерiзаним горлом, ви, природно, припустили, що лорд Кресi, повинно бути, втiк i повернувся в Англiю".
  
  "Це вiрно".
  
  " I щоб врятувати нинiшнього графа та його родину вiд горя i ганьби...
  
  "Я не став повiдомляти полiцiю, а вiдправився прямо до лорда-камергеру".
  
  "Хто погодився з тобою?"
  
  "Звичайно".
  
  "Ба!" Холмс сказав. "Ви не стоїте вище закону, мiлорд - нi як представник знатi, нi як член уряду. Дiї, якi ви зробили, можуть тiльки зруйнувати моральнi засади британського правосуддя. Нiчого доброго з цього не вийде ".
  
  "Я чув," сказав лорд Арундейл, " що ви не завжди дiяли в рамках закону. Мене неправильно iнформували?"
  
  Холмс суворо подивився на лорда Арундейла. "Iнодi я дiяв поза законом", - сказав вiн. "Але це i постановка себе вище закону - двi рiзнi речi. Якщо ви дi"те поза законом, ви все одно пiдкоря"теся йому з-за можливостi затримання. Але якщо ви дi"те вище закону - якщо грабiжник, наприклад, може спочатку пiти i розiбратися у сво"му злочинi з лордом-камергером, - тодi для вас нема" закону. I якщо " закон для одних, але нема" для iнших, тодi закону нема". Бо закон, який застосову"ться нерiвномiрно, " несправедливим законом, i йому не будуть пiдкорятися ".
  
  "У вас тверда думка, сер," сказав лорд Арундейл.
  
  "Так менi повiдомляли," сказав Холмс, - i не один раз.
  
  Лорд Арундейл акуратно поклав сигару на край великої латунної попiльнички, що стояла перед ним на столi. " Я прийшов сюди не за вашим схваленням, мiстер Холмс, - сказав вiн. " I я прийшов сюди не за вашим осудом. Я прийшов за вашою допомогою в затриманнi вбивцi.
  
  " Ви телеграфували в Форчхайм?
  
  "Я так i зробив".
  
  " Лорд Кресi, я вважаю, не втiк?
  
  " Справдi, вiн цього не робив. Звiдки ви це зна"те?
  
  " В даний момент це не ма" значення, мiлорд. Отже, смерть лорда Джона та iнших знову залиша"ться загадкою.
  
  "Навiть якщо"так".
  
  "I ви пiдозрю"те можливу полiтичну мотивацiю. Чи були якi-небудь iншi жертви пов'язанi з Комiтетом по континентальнiй полiтицi чи iншим чином залученi у дiяльнiсть уряду?"
  
  "Айседора Стенхоуп, адвокат, була агентом австрiйського уряду", - сказав лорд Арундейл. "У Джорджа Венна не було вiдомих зв'язкiв з будь-яким урядом, але, як кажуть, вiн часто їздив у Париж. Мета цих поїздок поки невiдома. Це з'ясову"ться ".
  
  " А що щодо лорда Уолбайна?
  
  " Тиха людина з незалежним достатком. Рiдко залишав Лондон, хiба що для того, щоб повернутися у свiй родовий ма"ток поблизу Сток-он-Трента, та й то не частiше двох разiв у рiк. Єдине, що нам вдалося з'ясувати про бароне, - це те, що у нього була досить велика колекцiя, скажiмо так, екзотичної лiтератури в потайних книжкових шафах у бiблiотецi.
  
  "Якi дивнi речi дiзна"шся про свого ближнього, коли змушений ритися в речах", - прокоментував Холмс.
  
  " Ви вiзьметеся за цю справу? - Запитав лорд Арундейл.
  
  "Я так i зроблю", - сказав Холмс. "Як проблема, це не зовсiм позбавлене iнтересу. Коли я побачив, що ви прибули, мiлорд, я був впевнений, що у вас знайдеться що запропонувати стимулюючу. I ти так i робиш".
  
  "У тебе " якi-небудь iдеї?"
  
  "Мiй дорогий лорд Арундейл," сказав Холмс, смiючись, " боюся, у вас склалося перебiльшене уявлення про мої здiбностi. Навiть я не можу розкрити злочин, поки не розберуся в його деталях.
  
  "Що ж, бажаю вам успiху", - сказав лорд Арундейл. "Будь-яка допомога, яка вам потрiбна, буде негайно надана Скотленд-Ярдом".
  
  "Це повинно виявитися новим досвiдом", - сказав Холмс. "Ви розумi"те, менi доведеться розповiсти iнспектору Лестрейду i його людям про обставини смертi лорда Джона Дарбi".
  
  Лорд Арундейл пiднявся на ноги. " Я надаю це вам, - сказав вiн. " Якщо ви вiдчува"те, що повиннi, то зробiть це. Що стосу"ться вашого гонорару...
  
  "Мої гонорари вiдповiдають стандартним графiком", - сказав йому Холмс. "Я вiдправлю свiй рахунок в Мiнiстерство закордонних справ".
  
  "Це буде задовiльно", - сказав лорд Арундейл. "Є ще одна остання рiч, яку вам слiд знати".
  
  "I це так i "?"
  
  "Я тiльки що отримав другу телеграму з Форххайма. Отримавши повiдомлення про смерть свого брата, лорд Кресi убив охоронця i втiк з притулку. Це було вчора. Iмовiрно, вiн направля"ться назад в Англiю, можливо, щоб помститися за смерть свого брата. Якщо його не затримають на Континентi, вiн повинен бути тут протягом тижня."
  
  "Це," сказав Холмс, "повинно було б зробити все дiйсно дуже цiкавим".
  
  ЧОТИРИ
  
  МIС СЕСIЛIЯ ПЕРРIН
  
  
  
  Невелика цiннiсть
  краси, вiддаленої вiд свiтла.
  ЕДМУНД УОЛЛЕР
  
  За неповних два роки офiси Американської служби новин виросли з однi"ї маленької кiмнати на верхньому поверсi будинку 27 по Уайтфрайарс-стрiт в ряд примiщень, якi займали весь верхнiй поверх i кiлька кiмнат на першому поверсi. Поверхом нижче розташовувався будинок предкiв фiрми McTeague, Burke, Samsone & Sons, яка виготовляла та постачала рiзнi друкарськi фарби для газет за рогом на Флiт-стрiт. Бенджамiн Барнетт час вiд часу кидав жадiбнi погляди на дверi з матового скла фiрми McTeague et al. коли вiн пiднiмався по сходах в свої переповненi володiння; але вiн знав, що фiрма "iнки" не змiнить мiсцеположення i не припинить сво" iснування в осяжному майбутньому. Бо, як сказав Барнетту молодший Семсон, джентльмен, якому перевалило за сьомий десяток, в характерно балакучий момент: "Це була сумiш Мактiга, якiй були пофарбованi сторiнки першого номера Daily Courant за 1702 рiк. Густа, смолиста маса, яку використовували в тi часи. Якщо б ви зараз використовували її в однiй з цих прекрасних ротарi типу modrun, вона розмазалася б по всiй паперi. I саме "Мактiг Iнкс" надрукувала шiсть з одинадцяти щоденних газет, якi вийшли в радiусi трьох миль вiд мiсця сьогоднi вранцi. Так, молода людина, я кажу вам, що до тих пiр, поки газетний папiр повинна бути забруднена чорнилом, журналiсти будуть бiгати до дверей, щоб сформулювати це ".
  
  I так до тих пiр, поки друкарськi верстати на Флiт-стрiт продовжували гуркотiти, копiювальний стiл та диспетчерську Американської служби новин подiляли незлiченнi кiлькостi типографської фарби. I всякий раз, коли дзвенiв маленький дзвiночок на стiнi диспетчерської, хлопчик на побiгеньках взбегал на два прольоти вузької дерев'яної драбини, щоб забрати дорогоцiннi аркушi з копiями i повернути їх диспетчеру для ре"страцiї та передачi телеграфистам.
  
  У вiвторок вдень, пiднiмаючись по сходах, Барнетт помiтив, що крiзь матове скло на дверях магазину чорнила не проника" свiтло. В той день вони були закритi. Мактiг та iн. був зразком сучасного роботодавця-соцiалiста, який всю суботу був вихiдним i закривав магазин на всiлякi маловiдомi свята в серединi тижня. Радiсть спiвробiтникiв з приводу скороченою робочого тижня, можливо, була пом'якшена звича"м МаКтигов запрошувати ораторiв-соцiалiстiв на лекцiю протягом пiвгодини пiсля обiду.
  
  Нагорi сходiв дверi в його власний кабiнет була, як звичайно, розкритi навстiж. Барнетт ухилився вiд спуска"ться хлопчика на побiгеньках i попрямував у внутрiшнi кабiнети повз маленьких, захаращених столiв тих, хто займа"ться творчою журналiстикою. Четверо секретарiв - тро" джентльменiв рiзного вiку i молода ледi суворого виду - пiдняли голови i обмiнялися рiзними ввiчливими привiтаннями, коли вiн проходив повз. Репортери - два молодих, енергiйних джентльмена i лiтня ледi прiзвища Бернсайд, яка була авторитетом у Королiвськiй родинi, всi робили вигляд, що дуже зайнятi або занадто глибоко зануренi в творчий процес, щоб помiтити його кончину.
  
  Мiс Сесiлiя Перрiн сидiла за своїм столом у внутрiшньому кабiнетi, пильно вдивляючись в пiвсторiнки тексту, надрукованого на машинцi "Ремiнгтон Стандарт". Мiс Перрiн прийшла до нього на роботу в той самий день, коли майже два роки тому вiдкрилася Американська служба новин. Її пекучим бажанням з раннього пiдлiткового вiку, за однi"ю з тих незрозумiлих причин, якi формують наше життя поза межами нашого контролю, було стати журналiстом. Тепер, у Веселiй Країнi Англiї, коли Вiкторiя була королевою i все було чи не краще, нiж коли-небудь, ледi не працювала в газетi. Про, можливо, на сторiнцi свiтської хронiки була б жiнка-кореспондент, але вона, звичайно ж, нiколи б не переступила порiг цього офiсу газети. Навiть секретарi та друкарки традицiйно були чоловiками, а проти традицiї суперечки нема".
  
  Таким чином, Американська служба новин, хоча i не була справжньою газетою, була настiльки близька до журналiстики, наскiльки мiс Сесiлi Перрiн могла наблизитися. Спочатку вони майже нiчого не писали самi; замiсть цього вони купували розповiдi, якi вже з'являлися в лондонських щоденних газетах, роблячи невеликi правки, щоб зробити їх зрозумiлими американським читачам. Потiм, раз в день, один iз них ходив у головне поштове вiддiлення на Ньюгейт-стрiт, щоб вiдправити розповiдi по телеграфу в Нью-Йорк.
  
  Сесiлi Перрiн довела, що вiд природи блискуче справля"ться з усiма органiзацiйними деталями ведення бiзнесу, i цей факт здивував її не менше, нiж порадував Барнетта. Вона була спокiйною i врiвноваженою i набагато краще вмiла поводитися з людьми, нiж Барнетт. А ще на неї було при"мно дивитися.
  
  Барнетт деякий час мовчки спостерiгав за нею, поки вона вивчала сторiнку з копi"ю у своїй друкарськiй машинцi, зазначивши, як "диний промiнь сонячного свiтла, спотворений якимось призматичним ефектом старовинних скляних панелей в маленькому вiкнi, висвiчу" свiтло-каштановi локони, укладенi в майстерному безладдi на привабливому овальному обличчi Сесiлi. Вона була красою в спокої, зразком грацiозною елегантностi, навiть коли її обличчя було спотворене жахливою концентрацi"ю творчостi. Принаймнi, так думав Барнетт, дивлячись на неї.
  
  "Доброго ранку, мiс Перрiн", - сказав вiн, коли вона вiдчула його присутнiсть у себе за спиною. "У нас там жвавий маленький вулик".
  
  "Добрий день, мiстер Барнетт," багатозначно мовила Сесiлiя Перрiн, зустрiвшись з ним поглядом своїх ясних блакитних очей. "Оскiльки ви " власником цього закладу, я не буду намагатися регулювати вашi парафiї та вiдходи, але я зобов'язаний вказати, що коли роботодавець приходить в офiс в половинi другого пополуднi, це не сприя" формуванню хорошого ставлення до роботи у спiвробiтникiв".
  
  "Ах, мiс Перрiн," сказав Барнетт, " нехай персонал вважа" вас жестокосердной вiдьмою, здатної очорнити навiть свого роботодавця за уявне запiзнення. Але менi, наодинцi з закритими дверима, - вiн зачинив дверi, - признайся, що ти втомився керувати iншими, поки вони пишуть оповiдання i добиваються визнання i пiдзаголовкiв. Скажи менi, що ти сам хочеш вибратися у велике мiсто, щоб у тебе перед носом закрили дверi, i терпiти образи, якi ледi нiколи не повинна чути, i епiтети, якi ледi навiть не ма" розумiти.
  
  "Ну, мiстер Барнетт," сказала Сесiлiя, - у ваших вуст це звучить так привабливо, що я червонiю, визнаючи, що це дiйсно може бути так, зi страху, що люди вважатимуть мене не бiльше нiж дилетанткой!"
  
  "Нiколи, Сесiлi. Ти дуже красива жiнка для цього!" Сказав Барнетт, пiдходячи до свого стола i вмощуючись у крiсло. "Я можу називати тебе Сесiлi, чи не так?"
  
  "Можеш," сказала Сесiлiя. " А я буду кликати тебе Бенджамiном, тому що це тво" справжн" iм'я, чи не так?
  
  "Це так, i я був би гордий почути це з ваших уст", - сказав їй Барнетт пишномовним жестом, смахнувшим половину його ранкової пошти зi столу на пiдлогу.
  
  Бенджамiн Барнетт мав надмiрну любов до театру. В юностi, в Нью-Йорку, вiн грав у багатьох аматорських театральних постановках "П'яниця, або Його американський кузен". Сесiлi Перрiн виросла в театрi. Її мати, Лора Крофт, була однi"ю з найбiльших виконавиць головних ролей в мелодраматичних 60-х. Її батько був вiдомим злодi"м, поки приблизно десять рокiв тому не померла її мати i батько не пiшов зi сцени, присвятивши себе вивченню лiнгвiстики.
  
  Барнетт i Сесiлi часто ходили в театр разом, зазвичай у супроводi Елтона Перрiн, батька Сесiлi. Для власної розваги вони iнодi приймали пози учасникiв мелодраматичної сцени в приватнiй бесiдi.
  
  Барнетт знаходив це проведення часу при"мним з iншої причини. Приблизно протягом останнього року вiн був по вуха закоханий у свого офiс-менеджера, розумну, проникливу, красиву, талановиту, загалом, чудову Сесiлi Перрiн. Не те щоб любов була для нього новим почуттям; насправдi, вiн вже багато разiв закохувався ранiше. Але його минулi закоханостi були безтурботними i швидкоплинними, нiколи не були глибокими, серйозними або осмисленими, повними при"мних емоцiй i позбавленими нi думок, нi болю.
  
  Але на цей раз це було по-справжньому, i iнтенсивно, i серйозно, i бiса, дратiвливо боляче. I з кожним днем це ставало все гiрше й iнтенсивнiше, замiсть того, щоб полiпшуватися. Барнетт опинився в нестерпному становищi, оскiльки не мiг зiзнатися в любовi Сесiлi Перрiн, i необхiднiсть зробити це ставала нездоланною. Любов зазвичай не " безмовним почуттям. I саме близьке, до чого вiн мiг прийти, щоб висловити свої почуття вголос, було в мелодраматичної жартi, якою вони обмiнялися. Це принесло йому невелика втiха, але це було краще, нiж повне мовчання.
  
  Небажання Барнетта говорити Сесiлi про свої почуття було обумовлено його контракт з професором Морiартi. Поки вiн був змушений виконувати наказ професора i в будь-який момент мiг бути змушений вчинити злочинне дiяння, як вiн мiг просити якусь дiвчину, тим бiльше таку прекрасну, як Сесiлi Перрiн, вийти за нього замiж i роздiлити з ним життя?
  
  I тому, за винятком випадкових театральних спалахiв, майстерно замаскованих пiд мелодраму, вiн зберiгав мовчання. Вiн так i не пояснив мiс Перрiн точної природи своїх вiдносин з професором Морiартi або дивного ставлення професора до закону. Наскiльки багато з цього вона вивела або припустила з обставин i подiй останнiх двох рокiв, вiн не знав. Це була тема, яку, за мовчазною згодою, вони не обговорювали. Не знав вiн i того, що мiс Перрiн подумала про його дивному неоднозначному ставленнi до неї, i, будучи всього лише чоловiком, не мiг навiть припустити.
  
  "У мене було важке ранок, але корисне", - сказав Барнет Сесiлi, нахиляючись, щоб зiбрати розкидану пошту. "I ти, принаймнi, повинна бути задоволена результатами".
  
  " Я вся увага, Бенджамiн, i мо" серце тремтить вiд хвилювання!
  
  - Джон Пэммери звiльнений з "Експресу".
  
  " Головний редактор? Коли?
  
  "Цим ранком. За його словами, це назрiвало деякий час. Полiтичний спiр з новим керiвництвом. Отже, з сьогоднiшнього дня вiн працю" на нас!"
  
  "Правда?" Запитала Сесiлi, її голос був дивно рiвним. "Це мило".
  
  Барнетт вловив iнтонацiю в її голосi. "Ви незадоволенi", - сказав вiн. "Я думав, новини порадують вас. Тепер скажiть менi, у чому проблема. Вам не подоба"ться ця людина? Ти сердишся, що я спочатку не порадився з тобою? Я вiдчував, що повинен дiяти швидко, iнакше можу втратити шанс, а значить, i чоловiка."
  
  "Я не, як ти висловився, роздратована!" Сесiлiя сказала, тряхнув головою. "Я швидше ображена. Я думав, що роблю тут хорошу роботу ".
  
  - Але ти така, Сесiлi. Вiдмiнна робота.
  
  "Якщо я так добре виконую свою роботу, чому мене замiнюють? Безсумнiвно, саме цим мiстер Паммери i буде тут займатися - мо"ю роботою!"
  
  Барнетт зiтхнув. Чому так вийшло, що вiн бiльше не мiг сказати Сесiлi правильнi речi? Здавалося, вона знаходила якийсь джерело болю або гнiву у всьому, що вiн говорив i робив останнi кiлька мiсяцiв. Вiн не розумiв, що змiнилося. Вiн знав, що був настiльки заслiплений силою своїх почуттiв до Сесiлi, що не мiг бути впевнений, чи змiнилося тепер його поведiнку або її вiдношення. Але що б це не було, це створювало не зовсiм тертя, а скорiше почуття замiшання в його вiдносинах з нею.
  
  "Менi шкода, Сесiлi", - сказав Барнетт. "Я думав, ти розумi"ш. Весь минулий рiк ти лаяла мене за те, що я тримаю тебе за письмовим столом. Це, як ви помiтили, не журналiстика. Наймаючи мiстера Паммери, я всього лише намагався звiльнити вас вiд роботи офiс-менеджера, щоб ви могли стати одним з головних кореспондентiв Американської служби новин. Ви будете виконувати ту ж роботу, що i я сам, - висвiтлювати тi iсторiї, якi найбiльш важливi для нас або якi вимагають особливого розумiння американського ринку ".
  
  Сесiлiя скептично подивилася на нього. "Думаю, вiд мене не чекають, що я буду присвячувати себе таким 'важливим' iсторiй, як благодiйний базар герцогинi Мальфi або улюбленi вечерi нашої Дорогої королеви. Чи це я?"
  
  "Зовсiм нi", - запевнив її Барнетт. "Мiс Бернсайд дуже добре розповiда" цi iсторiї, i вона була дуже засмучена, якщо б ви взялися за них. 'Вiд кожної за здiбностями", як любить повторювати професор Морiартi.
  
  "Що це ма" означати?" Запитала Сесiлiя.
  
  "Цей хлопець, який проводив бiльшу частину дня в Британському музеї, це постiйно повторював", - сказав їй Барнетт. "Щось пов'язане з обурливою економiчною теорi"ю, яку вiн розробляв. У професора Морiартi було багато довгих суперечок з людиною в Читальному залi, перш нiж вiн повернувся в Нiмеччину або ще куди-небудь.
  
  "I якi мої здiбностi?" Запитала Сесiлiя. "Якого роду подiї я повинна висвiтлювати?"
  
  "Зараз у мене " для вас на прикметi тема, яка, як я вважаю, здасться вам цiкавою", - сказав їй Барнетт.
  
  Сесiлiя пiдiбрала пiд себе ноги на стiльцi, пiдiбравши складки спiдницi, i пильно подивилася на Барнетта. В її очах щось блиснуло якесь почуття, яке Барнетт не мiг зрозумiти. "Поясни", - сказала вона.
  
  "Вбивство", - констатував Барнетт, дивлячись в сяючi озера чистої блакитi, якi були очима Сесiлi.
  
  "Чарiвно," погодилася вона. " I кого я повинна вбити?
  
  "Ви," сказав їй Барнетт, " повиннi доповiсти. Хтось iнший здiйснював вбивства".
  
  Сесiлiя повернула голову в бiк i задумливо подивилася крiзь скляне вiкно в стiнi офiсу. "Чому?" - запитала вона. "Я, звичайно, цiную комплiмент. Але я можу передбачити безлiч проблем, якi виникнуть, якщо я спробую висвiтлювати iсторiї про вбивства. Я впевнений, ви, мабуть, вже зрозумiли це. "
  
  "Будуть труднощi", - погодився Барнетт. "Залучення жiнки-журналiста до розслiдування вбивства i репортажу про нього буде оригiнальною iде"ю для влади, i я впевнений, що вони вiдреагують оригiнальним чином. Але я думаю, ви чудово впора"теся з цi"ю iсторi"ю, якщо джентльмени з карного розшуку не будуть чинити занадто багато перешкод на шляху ваших журналiстських справ. Я думаю, варто спробувати, якщо ти хочеш ".
  
  "Спробувати?" Сесiлiя посмiхнулася. "Одне з ваших американських виразiв? Наскiльки доречно в даному випадку. Я, звичайно, готова 'спробувати", якщо ви дума"те, що з цього може вийти щось хороше. Але скажiть менi, як ви дума"те, чому читачi двохсот газет у Сполучених Штатах зацiкавляться вбивством у Великобританiї?"
  
  "Iнтерес публiки - британської або американської - до сенсацiйного не слiд недооцiнювати", - сказав їй Барнетт. "I я, зi свого боку, зовсiм щасливий, намагаючись задовольнити цей iнтерес".
  
  "Дуже добре, мiстер Барнетт", - сказала Сесiлiя. "Якою б непри"мною не здавалася нам ця iдея, ми дослiджу"мо сенсацiйне i дослiджу"мо неймовiрне заради наших читачiв. Я напишу серiю ретельно аргументованих статей, якi заворожують переконливою логiкою своїх висновкiв i демонстрованою в них величезним розумiнням людської природи. I я пiдпишу їх К. Перрiн, щоб нiхто з наших читачiв не був шокований звiсткою про те, що представниця прекрасної статi занурилася в брудну, виворiт життя в найбiльшому мегаполiсi свiту ".
  
  "Я подумав, що ця iдея зацiкавить вас, мiс Перрiн", - сказав Барнетт. "Але спочатку, звичайно, нам доведеться вiдправитися в iнший свiт i зловити нашого злочинця".
  
  " I якогось людини, можу я запитати, ми шука"мо?
  
  "За останнiй мiсяць в Лондонi сталося три вбивства," сказав їй Барнетт, " i всi вони, мабуть, були здiйсненi однi"ю i тi"ю ж людиною. Всi жертви належали до вищого класу, i всi три вбивства були вчиненi при обставинах, якi були якщо не неможливими, то, принаймнi, вкрай малоймовiрнi.
  
  Сесiлiя Перрiн кивнула. "Лорд Уолбайн," сказала вона, " та високоповажний Джордж Венна, i Айседора Стенхоуп. Дуже цiкавi випадки.
  
  "Це вони", - погодився Барнетт. "Я помiтив, що у вас увiйшло в звичку самостiйно переписувати всi iсторiї про вбивства, ось чому я вирiшив, що вас зацiкавить це завдання".
  
  "Я вважаю себе компетентним письменником, мiстер Барнетт, як ви зна"те", - сказала Сесiлiя. "Але я б не став повнiстю пiдтверджувати свою компетентнiсть допитувати iнспектора Скотленд-Ярду таким чином, щоб викликати його повагу, i iншим чином проводити необхiдне розслiдування. Це мо" "дине сумнiв ".
  
  "Я буду допомагати вам у першi кiлька разiв, коли ви будете проводити подiбнi спiвбесiди, поки ви не подола"те свої несмiливi почуття i джентльмени з карного розшуку не звикнуть до вашої присутностi".
  
  "Я була б вдячна за таку допомогу", - сказала Сесiлiя.
  
  "Це принесе менi задоволення", - сказав їй Барнетт. "Я теж зачарований та"мничими вбивствами".
  
  "Захоплення, яке, я сподiваюся, подiляють iншi вашi спiввiтчизники", - сказала Сесiлiя. "Оскiльки ми обо" працю"мо над цим, на публiкацiю iсторiй буде потрiбно бiльше трьох чвертей нашої спiльної пiдписки, щоб оплатити наш час ".
  
  "У нас буде бiльше дев'яноста вiдсоткiв", - запевнив її Барнетт. "У цiй iсторiї " один елемент, якого нiколи не може бути в чисто американському вбивство: благородство. Дво" з трьох жертв були благородної кровi. Тобi доведеться не забути обiграти це ".
  
  "Так, дiйсно," люб'язно погодилася Сесiлi. " Я вивчу родовiд мiстера Стэнхоупа, адвоката покiйного. Можливо, десь по цю сторону Книги Страшного Суду ми зможемо знайти частинку благородної кровi, яка у дуже розбавлених кiлькостях тече i по його венах.
  
  "Непогана iдея", - з ентузiазмом пiдтримав її Барнетт. "Доручи комусь зайнятися цим".
  
  "Боже мiй", - сказала Сесiлiя. "Я думала, що пожартувала".
  
  "Американцi дуже серйозно ставляться до британського дворянству, - сказав їй Барнетт, - оскiльки вони позбавленi одного з своїх".
  
  "Це їх власних рук справа", - сказала Сесiлiя. "Якщо б вони залишалися лояльними британськими пiдданими сто рокiв тому, то зараз серед них жила б своя знати, i їм пощастило б в цьому вiдношеннi так само, як iрландцям".
  
  Їх розмова була перервана невисоким людиною в яскравому картатому костюмi з бездоганно чистим сiрим казанком, мiцно затиснутим пiд лiвою рукою, який пробiг мiж столами в приймальнi i важливо постукав у внутрiшню дверi кабiнету.
  
  Барнетт вiдчинив дверi. "Що ж," вигукнув вiн, " якщо це не Буркотун!"
  
  "Звичайно, це так", - вiдповiв маленький чоловiчок. "Хто сказав, що це не так?" "Ряжений" Толливер був таким же жителем будинку 64 з Рассел-сквер, займав кiмнату з низькою стелею пiд карнизом i служив професор головним фактотом i лiлiпутом у всiй роботi.
  
  "Привiт, мамочко", - сказала Сесiлiя. "Боже, ти сьогоднi вигляда"ш охайно".
  
  "Добрий день, мiс Перрiн," сказав Ряджений, притискаючи казанок до грудей i роблячи два точних кивка головою в її бiк. " Ви самi - рiдкiсне втiлення витонченої краси, мiс Перрiн. Допоможiть менi, якщо це не так!
  
  "Що ж, дякую тобi, мамо," сказала Сесiлiя.
  
  "У мене повiдомлення для мiстера Барнетта вiд професора", - сказав Маммер. "В його руку", - сказав менi професор".
  
  "Що ж, тодi ось моя рука", - сказав Барнетт, простягаючи руку.
  
  Толливер уважно оглянув придаток. "Схоже на те", - визнав вiн, витягуючи конверт з потайної кишенi мiж двома гудзиками свого картатого пiджака i передаючи його Барнетту. "Ось. Тепер мiй обов'язок виконано, i я повинен поспiшати. Добрий день, мiс Перрiн. Добрий день всiм. Акуратно поправивши казанок на прилизаних чорних волоссi, вiн акуратною ходою попрямував до вхiдних дверей i вийшов.
  
  "Який чарiвний маленький чоловiчок", - сказала Сесiлiя.
  
  "Так воно i "", - погодився Барнетт, коли самий низькорослий в свiтi довiрена людина i комп зник за дверима.
  
  Барнетт розкрив конверт i витяг з нього аркуш паперу, що лежав всерединi. Залiзнi дороги, говорилося в записцi акуратним почерком Морiартi, з особливим акцентом на Лондон i Пiвденно-Захiдну. M.
  
  "Завдання для нас", - сказав Барнетт, засовуючи записку в кишеню. "Призначити кого-небудь дослiдити Лондон i Пiвденно-Захiдну залiзничну лiнiю. Перерахуйте це на спецiальний рахунок".
  
  "Якого роду дослiдження?" Запитала Сесiлiя, з цiкавiстю дивлячись на нього.
  
  Барнетт знизав плечима. "Генерал", - сказав вiн. "Чим би вони не займалися в цi днi. Я не знаю. Скажiть їм, що це для порiвняння британських i американських залiзниць".
  
  "Чудово", - сказала Сесiлiя. "Для чого це?"
  
  "Я не знаю", - сказав Барнетт. "Шляхи професора Морiартi загадковi. Як ви зна"те, вiн-консультант. Можливо, у нього замовлення вiд залiзницi або, можливо, вiд конкуруючої залiзницi. Вiн дуже маломовний."
  
  "Хм," сказала Сесiлiя.
  
  "Що ж," сказав Барнетт, "давайте вирушимо в Скотленд-Ярд i подивимося, з ким ми можемо поговорити про цi вбивства".
  
  П'ЯТЬ
  
  СКОТЛЕНД - ЯРД
  
  
  
  Проста теорiя в Ярдi не заохочу"ться.
  АРТУР Х. БИВАН
  
  Кеб проїхав пiд аркою i загуркотiв по древнiй, неабияк стертої брукiвцi Скотленд-ярду. Звернувши, щоб пропустити зграйку вiльних вiд чергування констеблiв, що прямували через дорогу "по-швидкому" в готель Clarence, перш нiж вони розiйдуться по домiвках на нiч, вiн зупинився перед брудно-жовтим цегляним будинком, в якому розмiщувалося управлiння столичної полiцiї.
  
  "Ось ми й приїхали", - сказав Барнетт, допомагаючи Сесiлi Перрiн вийти з таксi i кидаючи таксисту монету. "Вiддiл кримiнальних розслiдувань знаходиться в будiвлi лiворуч".
  
  Констебль, охороняв вузький вхiд у вiддiл карного розшуку, кивнув у вiдповiдь на питання Барнетта. " Це ма" бути, iнспектор Лестрейд. "Вiн перевiрив невелику дошку для записiв на стiнi поруч з собою. " Так вийшло, що iнспектор в даний момент на мiсцi. Кiмната 109. Ви повиннi почекати тут, поки я не покличу офiцера у формi, який супроводить вас нагору.
  
  " Чому, констебль? Сесiлiя мило посмiхнулася. " Ми не вигляда"мо небезпечними, чи не так?
  
  "Вибачте мене, мiс," сказав констебль. " Такi правила. З тих пiр, як три роки тому у Дворi стався вибух, влаштований тими анархiстами, коли всi полiцейськi i цивiльнi були рознесенi в пух i прах, причому тро" з них загинули, якийсь констебль варто тут день i нiч, в цьому неопалюваному дверному отворi, i слiдку" за тим, щоб всiх вiдвiдувачiв належним чином проводили наверх. Тi, хто надiлений владою, повиннi були поставити тут будку для констебля, але пройшло вже три роки, а вони цього не зробили. Тепер, коли пiшли розмови про новому будинку, я вважаю, що вони цього нiколи не зроблять ".
  
  "Я думав, вибух був зовнi", - сказав Барнетт.
  
  "Так, сер", - погодився констебль. "Ось тут, направо. У пивнiй. Ви все ще можете бачити пошкодження на цеглинах".
  
  "Але там нема" чергового констебля", - сказала Сесiлiя.
  
  "Нi, мiс".
  
  "Тодi хто-небудь все одно мiг би кинути динамiтних бомбу прямо туди, де була остання".
  
  "Так, мiс".
  
  "Я не розумiю".
  
  " Нi, мiс. А, ось i ще дехто. Констебль Хокiнс, будьте ласкавi, проводите цих двох людей в кiмнату 109. Iнспектор Лестрейд.
  
  Кiмната 109 була маленькою, з одним маленьким, вкритi кiптявою вiкном, надзвичайно захаращеною i, коли вони увiйшли, явно позбавленої людського життя. Констебль Хокiнс, невисокий, неговiркий чоловiк, чия форма виглядала так, наче була зшита для когось бiльш присадкуватого i значно бiльш масивного, очевидно, вiдчував, що йому не слiд залишати їх одних в кiмнатi. Тому вiн стояв, мовчки i нiяково вовтузячись, чинячи опiр всiм спробам зав'язати розмову i сильно червонiючи, коли Сесiлiя заговорювала з ним.
  
  Минуло близько десяти хвилин, перш нiж iнспектор Лестрейд повернувся в кiмнату, квапливо йдучи по коридору з пачкою документiв у шкiрянiй папцi пiд пахвою. "Ha! Я тебе знаю, " сказав вiн Барнетту, мiцно потискуючи йому руку. " Тебе звуть Барнетт.
  
  "У вас гарна пам'ять, iнспектор," сказав Барнетт. " Минуло майже два роки з тих пiр, як ми бачилися в тому будинку на Лiттл-Джордж-стрiт.
  
  "Це теж було лiгво анархiстiв", - сказав Лестрейд. "Вам, джентльмени, пощастило, що ви вибралися звiдти живими". Вiн спантеличено озирнувся. " Коли я йшов, тут хтось був.
  
  " Коли ми прибули, iнспектор, тут нiкого не було, - запевнив Лестрейда констебль Хокiнс, стоячи в повнiй бойовiй готовностi, як маленька фiгурка з коробки з олов'яними солдатиками.
  
  "Спасибi, Хокiнс," сказав Лестрейд. " Ви можете йти. "Вiн повернувся до Барнетту. " А хто ваша чарiвна супутниця?
  
  " Мiс Сесiлiя Перрiн, дозвольте представити детектива-iнспектора Джайлза Лестрейда з Карного розшуку. Iнспектор Лестрейд, мiс Перрiн - мiй цiнний спiвробiтник в Американськiй службi новин.
  
  "Дуже при"мно, мiс Перрiн", - сказав Лестрейд, виглядаючи на весь свiт, як пiзнiше сказала Сесiлiя, нетерплячим ведмедем, коли взяв її за руку i ввiчливо потиснув її. " З щирим задоволенням, запевняю вас.
  
  "Зачарована, iнспектор," сказала Сесiлiя. " Всi iнспектори Скотленд-Ярду такi галантнi?
  
  "Ви зловите бiльше мух на мед, мiс," сказав Лестрейд. " Ввiчливiсть завжди окупа"ться, i вам це нiчого не варто. Принаймнi, так я кажу своїм людям.
  
  "I ось я подумала, що це я," сказала Сесiлiя, надувшись, "а замiсть цього виявила, що це регламент".
  
  "Ну, ем, мiс", - сказав Лестрейд, усвiдомивши, що його тактовнiсть не вiдповiда" його манерам. "Я можу запевнити вас, що у вашому випадку слiдувати правилам - одне задоволення".
  
  "Вiдмiнне одужання, iнспектор," сказав Барнетт, посмiхаючись.
  
  "Ем", - сказав Лестрейд. "I що я можу для вас зробити? Сподiваюся, нiяких проблем?"
  
  "Нiчого для полiцiї, iнспектор," сказав Барнетт. " Нi, ми прийшли сюди у справi, але це наша справа, а не ваша.
  
  "Ах! I як же це?"
  
  "Ми плану"мо статтю або серiю статей про вбивства, що сталися у вас тут, в Лондонi", - сказала Сесiлi.
  
  "Тепер це охоплю" велику територiю, мiс", - сказав Лестрейд. "Тут, в Лондонi, вiдбулося дуже багато вбивств за тi двадцять шiсть рокiв, що я працюю в полiцiї".
  
  "Ми мали на увазi недавнi подiї", - сказав Барнетт. "Лорд Уолбайн-"
  
  "Вiн!" - сказав Лестрейд. "Проходьте, сiдайте. Просто приберiть паперу з цього стiльця, мiстер Барнетт. Я пришлю кого-небудь i подшью їх. Слiд було зробити це кiлька тижнiв тому. Департамент - це не що iнше, як лабiринт паперової тяганини. Дивно, що хтось iз нас взагалi викону" яку-небудь роботу, враховуючи всi папери, якi нам доводиться заповнювати кожен раз, коли ми робимо крок. "
  
  Сесiлiя витончено присiла на кра"чок старого дерев'яного стiльця, який Лестрейд присунув їй. Послухавшись поради Лестрейда i скинувши папери на пiдлогу, Барнетт опустився в старовинне крiсло з гнутої дерев'яною спинкою. Крiсло тривожно скрипнуло, але витримало.
  
  "Отже," сказав Лестрейд. " Що ви хочете знати про вбивство лорда Уолбайна? Визнаю, це загадка.
  
  "I Джордж Венна," додала Сесiлiя, " i Айседора Стенхоуп, адвокат.
  
  "Ну що ж," сказав Лестрейд, - цiкаво, що ми дума"мо, що тiльки що розкрили вбивства Венна i Стенхоуп".
  
  "Це правда?" Запитав Барнетт.
  
  "Так i "", - сказав Лестрейд з надзвичайно самовдоволеним виглядом. "I, як це бува" у таких випадках арешти очiкуються з хвилини на хвилину".
  
  " Тодi можна вас привiтати, не так, iнспектор? - Запитав Барнетт. " Ви розкрили складна справа i залучили небезпечного вбивцю до вiдповiдальностi. Тодi хто ж був убивцею i який був його мотив?
  
  "Що ж," сказав Лестрейд, глянувши на дверi, " на даний момент це конфiденцiйно. Був вiдданий наказ заарештувати винних, але до тих пiр, поки я не буду впевнений, що вони затриманi, я б не хотiв, щоб ця новина з'явилася в пресi ".
  
  "Даю вам слово, iнспектор," сказав Барнетт.
  
  "Ви сказали, злочинцi?" Запитала Сесiлiя. "У вбивствах був замiшаний не одна людина?"
  
  "Так воно i було," погодився Лестрейд. " Кожного з двох убитих джентльменiв вбив його власний дворецький!
  
  "Це зробив дворецький?" Запитав Барнетт.
  
  "Неймовiрно, чи не правда? Але нiхто не зна", до чого доведуть деяких людей жадiбнiсть або страх ".
  
  "Яким був їхнiй мотив?" Запитала Сесiлiя. "Це була жадiбнiсть, чи не так? Кожен з них систематично крав у свого роботодавця i ось-ось повинен був бути спiйманий на гарячому".
  
  " Ну, мiс, ми не знайшли жодних вказiвок...
  
  "Тодi бiйтеся! Вони обидва були членами та"много товариства анархiстiв, i їх злий капiтан наказав убити своїх господарiв пiд страхом якого-небудь жахливого калiцтва або смертi".
  
  "Ми трохи подумали над цi"ю теорi"ю, мiс," серйозно сказав Лестрейд.
  
  "У вас "?" Барнетт здавався здивованим.
  
  " Так, сер. Бачте, в кишенi жилета лорда Уолбайна, коли його вбили, був та"мничий обривок газети.
  
  "Як цiкаво!" Сказав Барнетт. "Це була вирiзка з лондонської газети?"
  
  - Ми вважа"мо, це було з секретного роздiлу "Морнiнг Кронiкл". Те, що вони називають колонкою агонiї. Але це була не зовсiм вирiзка - швидше, розрив", - сказав Лестрейд.
  
  "Що там було написано?" Запитала Сесiлiя.
  
  "Воно було вирвано з середини секретних сторiнок. Одна колонка шириною приблизно на пiвдюйма заввишки. На однiй сторонi було написано: "Спасибi, Сент-Саймон, що пам'ята"ш лицарiв '. На iншiй сторонi було написано: 'Чотирнадцять цiлих чотири десятих на шiсть цiлих тринадцять десятих: три-чотири-сiм'. Записано, зна"те, не просто цифри.
  
  " Двi окремi реклами?
  
  " Абсолютно вiрно, мiс. По одному на кожнiй сторонi листа, як i слiд було очiкувати. Наскiльки нам вiдомо, не пов'язанi. Який з них мав вiдношення до бiдному лорду Уолбайну, я поняття не маю. Але ви повиннi визнати, що вони обидва дивнi. Згадайте про якомусь та"мному суспiльствi."
  
  "Як це вплине на двох дворецьких?" Запитала Сесiлiя.
  
  " Ну, бачите, мiс, вони обидва члени одного клубу.
  
  "Клуб?" Запитав Барнетт. "Я не знав, що iснують клуби для дворецьких".
  
  "Тут " клуб для дворецьких i камердинерiв", - сказав йому Лестрейд. "Вiн вiдомий як "Джентльмени джентльменiв" i розташований недалеко вiд Оксфорд-стрiт в Сохо. Марджерi, яка була дворецьким покiйного високоповажного Джорджа Венна, i Лиззард, який був особистим камердинером покiйного мiстера Стэнхоупа, обидва " членами товариства згаданих джентльменiв з хорошою репутацi"ю."
  
  " Послухайте, iнспектор, - сказав Барнетт, - ви ж не можете всерйоз вважати, що цi дво" чоловiкiв вбили своїх роботодавцiв просто тому, що вони члени одного клубу?
  
  "Це було всього лише вiдправною точкою для того, що я хотiв би назвати прекрасним прикладом цiнностi хорошою методичної роботи полiцiї. Враховуючи цей факт, мої люди вийшли, постукали в дверi i задали питання. Нiякої фантазiї розглядати слiди пiд мiкроскопом, вивчати бруд пiд нiгтями жертви або ще яку-небудь подiбну нiсенiтницю. Дуже швидко ми з'ясували, що Марджерi проводить вiльнi днi на iподромi, а у Лиззарда " подруга на "Уемблi".
  
  "Звичайно, навiть камердинерам дозволено мати подруг", - сказала Сесiлiя. "Я б подумала, що мати подруг - одне з невiд'"мних прав чоловiка".
  
  Лестрейд поблажливо посмiхнувся. " Так, але вiдомо, що чоловiк може пiти на багато чого, щоб утримати жiнку, i iнодi наближа"ться до злочинця.
  
  "Про, значить, вiн залишив її в себе?" Запитала Сесiлiя.
  
  "Я мав на увазi фiгурально, мiс", - сказав Лестрейд. "Вiн, безсумнiвно, намагався зацiкавити її. У всякому разi, вiн витрачав набагато бiльше, нiж можна було припустити з його коштами, як i Марджерi.
  
  " Значить, ви гада"те, що вони вбили своїх роботодавцiв з-за грошей?
  
  "Ми не дума"мо, що вони зробили це самi", - сказав Лестрейд. "Зовсiм нi. Подiбнiсть методiв, використаних у двох вбивствах, мабуть, вказу" на те, що обидва вбивства скоїла одна людина. Наша теорiя поляга" в тому, що Марджерi i Лиззард, або з вiдома один одного, або без вiдома, найняли одного i того ж людини для вчинення вбивства. Пiсля того, як ми схопимо їх, ми зможемо налякати одного з них, щоб вiн розкрив, хто був справжнiм вбивцею. I, коли ми спiйма"мо його, у нас цiлком може вийти вбивця лорда Уолбайна.
  
  - Значить, ви дiйсно дума"те, що це був один i той же чоловiк, " запитала Сесiлiя.
  
  " Так, мiс. Але, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi, це не частина того ж змови. Ми нiчого не змогли роздобути про дворецькому лорда Уолбайна, якийсь Лемминге по iменi i на момент вбивства у його свiтлостi не було камердинера, останнiй з яких поїхав до Чикаго вiдкривати галантерейну крамницю зi своїм шурин два тижнi тому.
  
  "Що ж, я радий бачити, що Скотленд-Ярд працю" так ефективно", - сказав Барнетт. "Мiс Перрiн або я будемо пiдтримувати з вами зв'язок по мiрi просування справи. Звичайно, якщо ви не заперечу"те, щоб ваше iм'я було надруковано в двохстах американських газетах.
  
  "Ну, тепер," сказав Лестрейд, - Скотленд-Ярд не заохочу" розголосу особистих даних; але якщо це ма" бути в американських газетах, я не бачу, якi можуть бути проблеми. Природно, я буду радий повнiстю iнформувати вас i мiс Перрiн про хiд розслiдування.
  
  "Дякую вам, iнспектор", - сказав Барнетт. "Нашим американським читачам буде цiкаво ознайомитися з усiма найдрiбнiшими подробицями того, як проводиться розслiдування Скотленд-Ярду".
  
  "Я думаю, що можу привести їм досить наочний приклад", - сказав Лестрейд, намагаючись не виглядати занадто самовпевненим. "Це не питання генiальностi - я не претендую на те, щоб бути генiальним, - а питання дотримання встановленої процедури i забезпечення виконання всi"ї детальної роботи. Це те, що захоплю" ваших вбивць ".
  
  "Що ж, велике вам спасибi, iнспектор," сказав Барнетт. " Нам пора. Хто-небудь з нас буде вiдвiдувати вас щодня, щоб дiзнатися останнi подробицi.
  
  " Я буду щасливий надати вам послугу.
  
  "Спасибi. Якщо ви не заперечу"те, я думаю, ми зараз вирушимо на мiсця злочинiв, щоб краще описати їх нашим читачам".
  
  "Звичайно", - сказав Лестрейд. "Скотленд-Ярд завжди намага"ться допомогти журналiстам, коли це можливо. Ви не розповiсте зараз про арешти?"
  
  " Даю слово, iнспектор. Нi слова про їх iмена, поки ми не почу"мо, що вони в безпецi за ґратами.
  
  "Було при"мно познайомитися з вами, iнспектор Лестрейд," сказала Сесiлiя. - При"мно усвiдомлювати, що наша безпека знаходиться в таких умiлих руках.
  
  "Ми робимо все, що в наших силах, мiс", - сказав Лестрейд, проводжаючи їх до дверей i променисто посмiхаючись їм, коли вони йшли.
  
  * * *
  
  "Ти осел, Лестрейд", - промовив голос за спиною iнспектора, коли вiн оглянув коридор. Вiн обернувся i побачив Шерлока Холмса, який сидiв у крiслi, з якого щойно встав.
  
  " Холмс! Звiдки ви взялися? Я думав, ви пiшли.
  
  "Менi набридло сидiти тут i чекати вашого повернення, - сказав Холмс, - тому я почав переглядати вашi папки. Коли я побачив що наближа"ться вашу компанiю, я заховався мiж картотекою i стiною, он там".
  
  "Зрозумiло", - сказав Лестрейд. "I чому ви це зробили?"
  
  " Цей молодий чоловiк, Барнетт, перебува" на службi в професора Морiартi, як вам добре вiдомо. Менi прийшло в голову, що було б непогано почути, що вiн скаже, коли буде думати, що за ним нiхто не спостерiга".
  
  " I що? I що вiн сказав?
  
  " Нiчого. Цей придурок констебль нiколи не залишав їх у спокої. Яка досада - це могло б бути дуже повчально.
  
  "Ти все ще не забув про професора, а, Холмс?" Лестрейд усмiхнувся. "Ну, я не думаю, що на цей раз вiн твiй вбивця. Я не зовсiм можу уявити його завсiдником "Джентльменських кавалерiв".
  
  "Лестрейд, ви невиправнi", - сказав Холмс. "Ви справдi вiрите, що цi бiдолахи батлер мали якесь вiдношення до злочинiв?"
  
  "Я вiрю в це досить добре, щоб затримати їх за пiдозрою", - сказав Лестрейд. "Я не сприймаю це як жарт".
  
  "Що ж, робiть це, якщо вам так завгодно", - сказав йому Холмс. "Але я хочу, щоб ви зробили ще одну дiю. Я думаю, ви зобов'язанi слiдувати моїм iнструкцiям?"
  
  "Так i "", - сказав Лестрейд. "Наказ " наказ, що б я про них думав, i менi так наказали. Що ви хочете, щоб я зробив?"
  
  "Я думаю, цi дво" прийшли, щоб викачати з вас iнформацiю", - сказав Холмс. "I якщо це так, то Морiартi якимось чином загруз в цьому по вуха, i я маю намiр з'ясувати, яким чином. Я хочу, щоб ви видiлили десять ваших кращих людей в штатському, якi з цього моменту будуть слiдувати за Морiартi, куди б вiн не попрямував, i доповiдати вам про кожен його крок.
  
  "Якщо ви так говорите, мiстере Холмс," сказав Лестрейд. " Десять з моїх кращих. Вiн не зробить нi кроку без нашого вiдома.
  
  "Нiсенiтниця", - сказав Холмс. "Звичайно, вiн це зробить. Я просто сподiваюся, що це розсердить його настiльки, що вiн зробить помилку. Невелика помилка, це все, про що я прошу ".
  
  "Гм," сказав Лестрейд.
  
  ШIСТЬ
  
  ЛИСИЦЯ
  
  
  
  Був це друг чи ворог, який розповсюджував цю брехню?
  Нi, хто, крiм немовлят, зада" такi мудрi питання,
  Це був один з моїх самих заклятих ворогiв.
  DANTE GABRIEL ROSSETTI
  
  О.Л. Д. Поттс був з Морiартi з самого початку, i мало хто знав, як далеко це зайшло в минулому. Повiльно i з великою любов'ю, протягом багатьох рокiв, вiн перетворив верхнiй пiдвал в будинку за адресою Рассел-сквер, 64 у величезну, добре обладнану пiдвальну лабораторiю i майстерню.
  
  Лiжко старого стояла в кутку майстернi. Вiн рiдко пiднiмався нагору i майже не виходив з дому, за винятком рiдкiсних вiзитiв в обсерваторiю професора на Кримптон-Мур. I вiн був щасливий. Професор Морiартi проводив багато часу в пiдвалi зi старим Потсом. Саме тут вiн сконструював тонкий апарат, з допомогою якого вивчав космос i перевiряв свої фiзичнi i астрономiчнi теорiї.
  
  Протягом минулого року старина Поттс допомагав Морiартi виготовити механiзм, який мiг визначати швидкiсть свiтла з точнiстю бiльше трьох частин на тисячу. Разом вони експериментували з серi"ю вакуумованих скляних клапанiв з запаяними електродами з рiзних рiдкiсних матерiалiв i спостерiгали захоплюючi i поки незрозумiлi результати при пропусканнi електричного струму. Можливо, вони також сконструювали пристрiй, яке дозволило б обiйти електричну сигналiзацiю, не вiдключаючи її, i прилад, який дозволив би почути, як падають склянки в настiнному сейфi останньої моделi. Якщо це так, то, можливо, гiдно осуду, що такi приземленi практичнi iнженернi проекти були необхiднi для пiдтримки прагнення професора до чистої науки. Але так влаштований свiт.
  
  Коли Барнетт спустився в майстерню через кiлька днiв пiсля свого вiзиту в Скотленд-Ярд, вiн виявив, що Морiартi i олд Поттс разом працюють над новою конструкцi"ю астрономiчний телескоп з легкою рамою, спецiально сконструйованого для пiдняття високо над землею на гiгантському водневому кулi. Телескоп був закрiплений на великому пристосуваннi на центральному столi, в той час як професор Морiартi, засукавши рукави сорочки, виробляв останнi регулювання в серiї настановних гвинтiв по краю телескопа. Старина Поттс, загорнувшись у свiй лабораторний халат, пiшов за професором i завдав маленькi крапельки цементу на кожен шуруп, щоб закрiпити його надовго.
  
  "Що ж, схоже, ви майже закiнчили, професор", - прокоментував Барнетт, пiдходячи, щоб оглянути складний, схожий на павутину механiзм, який утриму" вiдполiроване дзеркало.
  
  "Краще б так i було", - сказав Морiартi. "Воно пiднiметься на наступному тижнi, якщо погода на болотах залишиться ясною".
  
  " Значить, ви вiдправля"теся в Кримптон-Мур? - Запитав Барнетт.
  
  Морiартi кивнув. Ма"ток, яке вiн утримував Кримптон-Мур, включало резиденцiю, майстерню i обсерваторiю, в якiй знаходився його дорогоцiнний дванадцятидюймовий рефлектор. Це було мiсце бiльшостi його астрономiчних спостережень. "Принц Цзен Чи-Чанг вже в резиденцiї, готу" повiтряна куля", - сказав вiн. "Його син стверджу", що удосконалив нову емульсiю для фотопластинок, яка бiльш нiж подвоїть їх чутливiсть. Якщо все пройде так, як було обiцяно, ми отрима"мо кiлька захоплюючих знiмкiв ".
  
  "Що ви очiку"те дiзнатися з цих експериментiв з повiтряними кулями, професор?" Запитав Барнетт. "I, будь ласка, не обманюйте мене своїм звичайним вiдповiддю, що ви просува"те людськi знання. Я впевнений, що це так. Але в якостi вiдповiдi вам доведеться визнати, що вiн досить розпливчастий."
  
  Морiартi пирхнув. "Ви, журналiст, стурбованi тим, що вiдповiдь буде досить розпливчастим'? Дiйсно, настав тисячолiття".
  
  "Я запитую виключно з власних iнтересiв, професор", - запевнив його Барнетт. "Велика публiка, чита" газети, не стане обтяжувати себе розгляданням Марса, якщо не вiдчу", що хтось там, нагорi, дивиться у вiдповiдь".
  
  Професор Морiартi провiв останню регулювання крiплення телескопа з алюмiнi"во-бронзовiй сталi i поклав маленьку викрутку назад у футляр. Вiн повернувся i з цiкавiстю подивився на Барнетта. "Ось це, - сказав вiн, - воiстину захоплююча iдея!"
  
  "Як це?" - запитав я.
  
  "Ах, Бенджамiн, ти сам не зна"ш, що говориш", - вiдповiв Морiартi. "Деякий час я розмiрковував про те, як зацiкавити звичайного людини у важких науках. Можливо, ви тiльки що дали менi цiнну пораду: Що дивиться у вiдповiдь'. Менi подоба"ться, як це звучить! I, дiйсно, " велика ймовiрнiсть, що щось дивиться у вiдповiдь ".
  
  "Я вважаю, що ви говорите не з релiгiйної точки зору, професор", - сказав Барнетт.
  
  " Релiгiйно? Дiйсно, нема". Нi релiгiйно, нi метафорично, нi психiчно, нi фiгурально. Десь там, мiстер Барнетт, " розум, що перевершують наш власний. Як могло бути iнакше? I цi iстоти, можливо, навiть зараз спостерiгають за нами з таким же завзяттям, з яким гименоптеролог вивча" колонiї мурашок. I для цiлей, настiльки ж недоступних нашому розумiнню, наскiльки цiлi гименоптеролога недоступнi розумiнню мурашки ".
  
  "Ти справдi в це вiриш?"
  
  "Мене змушу" до такого висновку неминуча логiка всесвiту", - сказав Морiартi.
  
  " Але розум, перевершу" наш власний?
  
  Морiартi посмiхнувся. "Я дуже боюся, - сказав вiн, - що будь-розум, який ми знайдемо, або який знайде нас - буде перевершувати наш власний".
  
  "Ви говорите як переконаний атеїст", - сказав Барнетт, сiдаючи на дерев'яну лаву, що стояла вздовж величезного робочого столу.
  
  Морiартi знизав плечима. "Справа не в тому, що я не вiрю в Бога, - сказав вiн, - просто я не бачу необхiдностi втягувати в рiвняння якесь безсмертна iстота, щоб пояснити пристрiй всесвiту".
  
  Економка Морiартi, мiсiс Х., з'явилася на сходах, що ведуть у пiдвал. "Я сподiваюся, ви готовi подати свою пiдводу, професор", - сказала вона, схрестивши руки на суворої грудей свого туго накрохмаленого чорного плаття. "Пiдведення чека"".
  
  "Чудово, мiсiс Х.", - сказав Морiартi, закочуючи рукави i засовуючи руки назад у свiй сiрий сюртук. "Iнструмент готовий, i упаковка пiдготовлена. Залиша"ться тiльки опустити телескоп в ящик i забити його цвяхами.
  
  Мiсiс Х. пирхнула. " Я повiдомлю вiзника, що ви будете протягом години, - сказала вона.
  
  "Сподiваюся, мої вказiвки були виконанi?" - Запитав Морiартi.
  
  "Беззастережно, професор", - вiдповiла йому мiсiс Х. "Пiдведення знаходиться за рогом на Монтегю-стрiт, поруч з готелем. Мiстер Моуз чекав її прибуття".
  
  "Чудово!" Сказав Морiартi. "Потiм цей великий ящик, в якому майже вiдразу ж буде знаходитися телескоп, i цi iншi п'ять ящикiв, якi вже прибитi цвяхами, повиннi бути винесенi через вихiд з житлового примiщення i зануренi в пiдводу. Необхiдно дотримуватися велику обережнiсть; це делiкатний апарат ".
  
  " Я подбаю про це, професор.
  
  "Я знаю, що ви це зробите, мiсiс Х. Ви зразок правильного ведення домашнього господарства. Ви ведете це господарство з ефективнiстю, яка вража" навiть мене. Постiйно радiти спiлкуванню з вами. Будь ласка, надiшлiть менi цього Бормотуна прямо зараз".
  
  "Дуже добре, професор". Мiсiс Х. кивнула i вийшла.
  
  Те, що Морiартi називав "виходом з готелю", було чорним ходом, який вiв через звивистий лабiринт провулкiв i двi майстерно замаскованi дверi в подiляють стiнах до бокового входу в готель на Монтегю-стрiт. "Чому ви йдете цим шляхом, професор?" Запитав Барнетт. "Ви потайки виносьте це обладнання?"
  
  "Я нiколи не крадусь", - твердо сказав Морiартi. "Оскiльки мiй бiзнес нiкого бiльше не стосу"ться, я не розумiю, як мої спроби уникнути цiкавих очей можуть вважатися 'крадущимися'".
  
  "Я беру свої слова назад, професор", - сказав Барнетт. "Я не знав, що за нами спостерiгають. Чиї це очi i що вони намагаються з'ясувати?"
  
  "Гарне питання," сказав Морiартi, " i заслугову" фактичного вiдповiдi. На даний момент у мене " тiльки припущення, але я очiкую - Ах! Можливо, тепер ми зможемо це з'ясувати; ось Буркотун.
  
  "Я не хотiв турбувати вас, поки ви працювали тут, внизу, професор", - сказав маленький чоловiчок, спускаючись по дерев'яних сходах.
  
  "Дбайливо з твого боку, Мама," сказав Морiартi. " Тобi це вдалося?
  
  "Звичайно, я це зробив, а ти як дума"ш?" - сказав Ряджений з ображеним виглядом.
  
  "З яким результатом?"
  
  " Я подзвонив високому джентльменовi, який хитався зовнi, складаючи компанiю адмiралу, i виявив у нього в мiшку роззер.
  
  "Ось бачите", - сказав Морiартi, повертаючись до Барнетту. "Все так, як я i пiдозрював".
  
  "Що таке?" Запитав Барнетт.
  
  "За цим будинком спостерiгали останнi два днi. Постiйно, принаймнi, тро" чоловiкiв. Тепер Толливер залiз у кишеню високого джентльмена, який вештався по вулицi бiля статуї лорда Хорнблауэра, i знайшов у його гаманцi полiцейський значок.
  
  "Ат прав", - погодився Толливер. "Оо каже, що я цього не робив?"
  
  "Цей раптовий iнтерес до наших справах пов'язаний з вашим вiзитом в Кримiнальний розшук", - сказав Морiартi Барнетту. " Можливо, iсну" якийсь зв'язок мiж цi"ю листуванням i тим фактом, що мiстер Шерлок Холмс був найнятий для надання допомоги полiцiї в розслiдуваннi тих вбивств, якi вас зацiкавили.
  
  "Звiдки ви це зна"те?" Запитав Барнетт. "Шерлок Холмс, звичайно, вам не говорив. Схоже, вiн не дуже високої думки про вас".
  
  "Кожен раз, коли де-небудь в районi великого Лондона крадуть гаманець, Холмс впевнений, що за цим стою я", - сказав Морiартi. "Це ста" стомлюючим".
  
  " Звiдки ви зна"те, що вiн допомага" Скотленд-Ярду розкривати вбивства?
  
  Морiартi усмiхнувся. " Я говорив з його квартирної господинею.
  
  " Його квартирна хазяйка?
  
  " Так. Звуть мiсiс Хадсон. Чарiвна ледi. Трохи глухувата. Я переодягнувся священиком-нонконформiстом i вiдправився на Бейкер-стрiт в той час, коли Холмса, як я знав, що не буде вдома. Я сказав мiсiс Хадсон, що менi термiново потрiбнi послуги великого людини. Я був дуже засмучений, що його не виявилося вдома. Я сказав їй, що менi потрiбен Холмс у зв'язку зi справою, пов'язаним з полiтиком, маяком i дресированi бакланов. Вона сказала менi, що це саме та справа, яким мiстер Холмс був би радий зайнятися, але в даний момент вiн працю" з полiцi"ю над загадковими вбивствами цих аристократiв.
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт.
  
  Я сказав чарiвної ледi, як менi шкода, що я не змiг дочекатися мiстера Холмса. Вона попросила мене залишитися, сказавши, що впевнена, що Холмс захоче поговорити зi мною. Я сказав щось на кшталт того, що я сам так думав, але я дiйсно не мiг залишитися".
  
  Барнетт похитав головою. "Вам доведеться визнати, що у всьому цьому " певна справедливiсть", - сказав вiн. " Поки ви з фальшивою бородою розпиту"те квартирну господарку Шерлока Холмса, за вашим будинком стежить Скотленд-Ярд.
  
  "В цьому дiйсно " елегантна симетрiя", - визнав Морiартi. "Але я запевняю вас, що не було нiякої накладної бороди. Церковнi баранячi вiдбивнi - це все, на що я здатен".
  
  Буркотун зiскочив з лавки, де вiн розглядав телескоп. "У вас тут непоганий огiрочок, професор", - сказав вiн. "Вам вiд мене ще щось потрiбно?"
  
  Морiартi з хвилину обмiрковував це. "Так", - сказав вiн. "Пiдiйдiть до того шафi в кутку i вiдкрийте його. Мiстер Поттс, будь ласка, вiддайте Бормотуну ваш ключ".
  
  Толливер взяв ключ у старого Поттса i вiдскочив у куток. Вiн вiдчинив шафу, i на секунду Барнетт вiдчув, як його серце шалено забилося в грудях, i в нього перехопило подих. Там, усерединi шафи, був професор Морiартi!
  
  Барнетт полуобернулся, щоб переконатися, що професор все ще насправдi стоїть поруч з ним, а потiм пiдiйшов до шафи, щоб зрозумiти, що вiн тiльки що побачив. Навiть з вiдстанi в чотири фути здавалося, що це Морiартi, замкнений у вузьких рамках маленької шафки. Вiн нахилився, щоб розглянути бачення. "Манекен!" - вигукнув вiн.
  
  "Дiйсно", - сказав Морiартi. "Це було зроблено за мо"ю вказiвкою деякий час назад. Емберлi, фальсифiкатор, зробила обличчя з пап'"-маше, розфарбувавши його з допомогою сценiчного гриму, розчиненого у воску. Ви дума"те, це добре? Ви розбира"теся в цьому краще за мене, оскiльки мо" обличчя я рiдко бачу, хiба що в дзеркалi навпаки.
  
  " Смачно? - Вигукнув Барнетт. " Чудово! Чудово!
  
  "Радий це чути", - сказав Морiартi. "Тому що протягом наступних двох тижнiв цим телепнем буду я". Вiн повернувся до старовини Поттсу. "Як ти дума"ш, ти зможеш зробити для нього рамку, яку Ряджений зможе носити на плечах?"
  
  Старина Поттс задумливо подивився на Толливера i на манекен. "Вiдпочинь пару годин", - сказав вiн.
  
  "Вiдмiнно", - сказав Морiартi. "Тодi я йду зi своїм телескопом. Мама, ти будеш мною, поки мене не буде. Дотримуйтесь порад Барнетта на цей рахунок. Це ма" утримати собак подалi вiд Кримптон-Мур, поки я буду закiнчувати цi спостереження.
  
  "Я зроблю все, що в моїх силах, професор", - сказав Буркотун.
  
  Морiартi повернувся до Барнетту. "Я залишаю вас вiдповiдальним за всi мої дiї, якi входять у вашу компетенцiю в мою вiдсутнiсть", - сказав вiн. "Не проявляйте надмiрного ентузiазму. Я побачу тебе через два тижнi.
  
  "До побачення, професор," сказав Барнетт. " Удачi!
  
  "Справдi?" Сказав Морiартi. "Будемо сподiватися, що удача зiгра" невелику роль в будь-якому з наших починань протягом наступних двох тижнiв. Бо, якщо ви заклика"те добро, вам, можливо, доведеться задовольнятися iншим. До побачення, мiстер Барнетт."
  
  СIМ
  
  IНТЕРЛЮДIЯ: ВIТЕР
  
  
  
  Ти не будеш обплутаний визначеним злом навколо
  , а потiм ставити мо" падiння в грiх!
  ЕДВАРД ФIТЦДЖЕРАЛЬД
  
  Упiв на одинадцяту вечора вiн закiнчив свою денну роботу, яка була справою всього його життя; щоденне повторення, яке становило його життя, а тепер було всього лише безглуздим плямою, про що йде час. О десятiй тридцять вiн зможе повернутися до життя; до нового життя, яка простягла перед ним свої нескiнченнi днi: днi пошукiв, днi полювання, днi помсти, днi, повнi нескiнченної жарти, яка стала його життям, жартом, яка була смертю. О пiв на одинадцяту, коли сонце благополучно село, нiчний створення, в яке вiн перетворився, знову могло бродити по вулицях Лондона i вистежувати свою здобич.
  
  Але вiн повинен був вистежувати потрiбнi вулицi, тому що його здобич була хитрою; безшумно крастися постiйно мiнливих вулицях, тому що його здобич була хитрою. I його видобуток була розумна, тому що вони ходили пiд виглядом джентльменiв; але вiн дiзнався у них та"мних дияволiв за знаком Каїна, прихованого знаком Каїна, який вони носили.
  
  Вiн йшов на захiд по Лонг-Акру швидким, ковзним кроком, його широкий плащ був пiдiбраний навколо його коренастой фiгури, i вiн обмiрковував, куди йти; де найкраще полювати на ненависних людей, злих людей, приречених людей.
  
  Саме полювання допомагала йому вижити. Вiн не хотiв жити. Його бажанням, його мрi"ю, його прагненням було тiльки вмерти; при"днатися до сво"ї улюбленої Еннi. Але спочатку потрiбно було зробити цю роботу. Вiн був вiтром.
  
  Була середа, остання середа березня, i це було добре. Туман, всепоглинаючий туман, повернувся сьогоднi ввечерi, i це теж було добре. У середу вони вийшли, люди, яких вiн шукав. У середу вони грали, вони пили, вони творили невимовнi речi з невинними дiтьми. В цю середу, за допомогою безiменного бога, ще один з них помре.
  
  Вони Часто змiнювали мiсце, де зустрiчалися, будiвля, в якому вiддавалися своїм задоволень. Своїм жахливим задоволень. У них ма" бути якийсь засiб зв'язку один з одним, якесь диявольське поштове вiддiлення, за допомогою якого вони могли б знати, коли потрiбно переодягатися i куди потiм йти. Але хоча вiн шукав якийсь ключ до розгадки того, що це було, в покоях тих, кого вiн вже убив, i хоча вiн був вправним у читаннi таких пiдказок, вiн ще не знайшов його.
  
  Але у нього були свої козли-Iуди, тi, кого вiн знав, кого за незнання пощадять, щоб вони могли привести його до тих, кого вiн шукав.
  
  Вiн прискорив крок. Не годилося приходити в "Алегро" пiсля закiнчення вечiрньої вистави. "Алегро" завжди починалося з невеликим запiзненням, намагаючись втиснути чотирнадцять обертiв, тодi як бiльшiсть закладiв задовольнялися дванадцятьма. Але в цi вечори це послужило йому гарну службу. Цьому козлу-Юдi подобалися гарненькi дiвчата, i "Алегро" була черга з гарненьких дiвчат. У цього козла-Iуди була ложа в "Алегро", найближчiй до сцени.
  
  Вiн зупинився через дорогу вiд "Алегро", подалi вiд актинического свiтла, що падав на вхiд в театр вiд яскравих газових лiхтарiв, вбудованих в пишний намет над головою. З цього затiненого положення вiн мiг бачити всiх, хто виходив з театру через вестибюль, залишаючись непомiченим. При необхiдностi вiн мiг кiлька крокiв дiстатися до стоянки таксi, якщо б довелося кидатися в погоню.
  
  Минуло п'ять хвилин, потiм десять, поки вiн стояв у сво"му темному кутку, оповитий наползающим туманом. А потiм вестибюль "Алегро" почав заповнюватися, i покровителi тих мистецтв, якi були представленi вечiрнiми розвагами, приготувалися розходитися по домiвках. Або ще куди-небудь.
  
  Ось вiн - там! Висохлий чоловiчок з нiмецькими вусами, останнiй барон стародавнього роду, злий чоловiк, який об'"днався з iншими людьми, щоб вiдчувати бiль, козел Юда. Маленький чоловiчок не рушив до низки кебiв; можливо, сьогоднi ввечерi вiн приїхав у сво"му власному екiпажi. I дiйсно, зараз вiн був там, проталкиваясь крiзь натовп, виходячи на тротуар i дивлячись вдалину по вулицi, нетерпляче пiдстрибуючи ногами, тому що його карети там ще не було.
  
  I ось з-за рогу вивернули приватнi екiпажi, якi вишикувалися в лiнiю, тiльки що з якогось курника в сусiдньому кварталi, де водiї чекали, поки хлопчик-посильний з театру не пiдбiг повiдомити їм, що вистава почина"ться.
  
  Третя, тьмяно-чорна карета з червоним вiзерунком, належала маленькому бароновi з нiмецькими вусами. Чоловiк, який став вiтром, зiйшов з тротуару i пiдiйшов до екiпажу з далекої сторони, намагаючись не потрапляти на очi кучеру i напружуючи слух, щоб почути, що сказав козел-Юда.
  
  "Почекай тут, Хакамор", - сказав козел-Юда сво"му водi"вi. " Через кiлька хвилин до мене при"дна"ться чарiвна молода компаньйонка, а потiм ми вирушимо до Бреннену на пiзню вечерю.
  
  Слухач, який став вiтром, грюкнув кулаком по розкритiй долонi. Отже! У барона було побачення з однi"ю з танцiвниць; iншого пояснення бути не могло. Ще один бiдний невинний людина ось-ось повинен був потрапити в його мережi. I якщо б барон збирався на пiзню вечерю до Бреннену, вiн не став би цим увечерi вiдвiдувати iнших своїх друзiв, а значить, вiд нього було б мало користi в ролi цапа-вiдбувайла.
  
  Плани барона повиннi були бути порушенi.
  
  Вiн спустився по вузькому провулку до виходу на сцену "Алегро", де жменька молодих кавалерiв у вечiрнiх костюмах намагалася проштовхнутися повз швейцара. "Добрий вечiр, Тiнкер," сказав вiн, проталкиваясь повз молодих людей до ворiт.
  
  "Добрий вечiр, викладач", - сказав швейцар, вiдкриваючи для нього засувку. "Радий знову вас бачити. Ви поверта"теся до нас?"
  
  "Це може статися", - сказав вiн. "Нiколи не можна сказати, що станеться в цьому життi. Але зараз, просто невеликий вiзит".
  
  Вiн пiднявся по гвинтовiй залiзної сходах до роздягалень i постукав у дверi жiночого хору. "Хто-небудь з вас, ледi, повинен був зустрiтися бiля входу з худим джентльменом з моржовыми вусами?" вiн подзвонив.
  
  Дверi вiдчинилися, i вийшла приваблива струнка дiвчина в рожевому халатi. У неї були довгi каштановi волосся, якi обрамляли її овальне обличчя тугими пасмами. "Так", - сказала вона. " Передайте йому, будь ласка, що я повернуся всього на пару хвилин.
  
  Повинно бути, вона зовсiм новачок у хорi "Алегро", подумав вiн. Вiн нiколи не бачив її ранiше. Вiн би запам'ятав. У Еннi були такi ж волосся. "Я не вiд барона, люба", - сказав вiн їй. "Я прийшов попередити тебе".
  
  "Що?" Дiвчина уперла руки в боки i сердито подивилася на нього. "Послухайте, мiстер. Я не знаю, хто ви, i менi все одно. Але я хочу тобi дещо сказати. Те, чим я займаюся, - це моя особиста справа, i менi не потрiбнi уроки пристойностi або будь-яких iнших свiтських манер! Так що можеш просто забиратися звiдси зi своїм синезубым носом!"
  
  "Нi, нi, ви неправильно зрозумiли", - сказав вiн, блокуючи її спробу закрити дверi. "Повiрте менi, мене не цiкавлять вашi дiї, юна ледi, правильнi чи непристойнi. Роби, що хочеш, з ким хочеш, заради мене. Мене хвилюють тво" здоров'я i твоя кар'"ра ".
  
  Вона перестала намагатися закрити дверi i подивилася йому в обличчя. "Так менi сказав барон", - сказала вона. "Вiн зацiкавлений у моїй кар'"рi. В чому ваш iнтерес?
  
  "Я не хочу, щоб у тебе були серйознi непри"мностi", - сказав вiн.
  
  "Якого роду непри"мностi?"
  
  "Не того сорту", - сказав вiн їй, ретельно iмпровiзуючи. "За дружиною барона стежать детективи".
  
  "Детективи!"
  
  " Абсолютно вiрно. I вона сповнена рiшучостi доставити йому непри"мностi. Її не буде хвилювати, що трапиться з тобою в процесi. Якщо вони зловлять тебе з ним, це знищить твою кар'"ру ще до того, як вона належним чином почнеться.
  
  " Слухай, який у тебе в цьому iнтерес?
  
  "Нiчого", - сказав вiн їй. "Я не хочу бачити, як тобi заподiюють бiль. Ти нагаду"ш менi мою власну дочку".
  
  "Про", - сказала вона. "Послухайте, я не знала, що вiн був одружений, мiстер. Чесно, я не знала".
  
  "Звичайно, нема"", - сказав вiн. "Вiн, звичайно, не сказав тобi".
  
  "Що менi робити?"
  
  " Не ходи з ним. Нi сьогоднi, нi коли-небудь ще, якщо хочеш бути в безпецi.
  
  "Я не буду", - сказала вона з сумним виглядом. Можливо, це була думка про всiх тих прекрасних обiдах, якi вона пропустить.
  
  "Ти повинна попередити iнших дiвчат", - сказав вiн.
  
  "Я так i зроблю".
  
  " Напиши їй записку. Вiн чека" бiля входу.
  
  "Що я повинен сказати?"
  
  " Скажи йому, що одна з твоїх подружок захворiла, i ти повинен залишитися i подбати про неї. Попроси хлопчика-посильного вiднести це йому на вулицю.
  
  " Добре, пане. Послухайте, я не знаю, хто ви, але, гадаю, менi слiд подякувати вас.
  
  "Для мене це задоволення, запевняю вас, мiс", - сказав вiн їй. "Напишiть цю записку зараз же!"
  
  "Я так i зроблю".
  
  Вiн пiдняв капелюх i покинув її, тихенько насвистуючи собi пiд нiс. Повернувшись на вулицю, вiн обiйшов будинок спереду, де козел Юда чекав його бiля екiпажу, нетерпляче пiдстрибуючи ногами i люто поглядаючи на свої кишеньковi годинники.
  
  Вiн перейшов вулицю i зупинився бiля невеликого ряду вiзницької двоколок, якi були залишенi пiсля того, як велика частина натовпу вже розiйшлася.
  
  Ось i хлопчик-паж пiдiйшов, озираючись у пошуках людини, яку описала хористка. Вiн з сумнiвом дивився на маленького барона, а потiм вирiшив, що це, мабуть, вiн.
  
  Вiн пiдiйшов до барона i простягнув банкноту. Барон узяв її, а потiм сердито подивився на хлопчика, який все ще стояв поруч з ним, очiкуючи чайових. Хлопчик торкнувся сво"ї кепки i втiк.
  
  Милий маленький козлик-Юда, подумав чоловiк, який став вiтром.
  
  Маленький барон вдивився в записку, пiднiсши її ближче до лиця. Потiм вiн ступив пiд навiс, намагаючись знайти достатньо свiтла, щоб прочитати її. З хвилину вiн пильно дивився на неї, потiм, люто вилаявшись, згорнув папiрець у маленьку кульку й кинув його в канаву.
  
  Чоловiк спостерiгав, як його козел-Юда тупа" до чорнiй каретi, явно тремтячи вiд лютi до коренiв усов. Барон вилаяв свого кучера i забрався в карету, злобно зачинивши за собою дверцята.
  
  Чоловiк, який став вiтром, пiдiйшов до першого екiпажу в черзi. "Бачите цю карету?" запитав вiн вiзника. " Я хочу, щоб ви пройшли через неї.
  
  "Навiщо, друже?" - запитав таксист, коли чоловiк видерся на борт.
  
  " За додаткову крону понад вартостi проїзду. Полсоверена, якщо не втратиш!
  
  "Полсоверена?" вигукнув таксист. "Чудово, друже, ти вгадав!"
  
  Кучер карети клацнув вiжками, i козел-Юда рушив з мiсця по темнiй вулицi. Прямо за ним мчав мстивий вiтер.
  
  ВIСIМ
  
  ГОНЧI
  
  
  
  Якщо одного разу людина потура" собi у вбивствi, дуже скоро вiн переста" думати про грабежi; а вiд грабежу вiн переходить до пияцтва i порушення суботи, а вiд цього до неввiчливостi i тяганини.
  ТОМАС ДЕ КВIНСI
  
  мандрiвний вуличний художник, пошарпаний, пом'ятий чоловiк у стародавнiй кепцi, прикрашеної мiшаниною з битих кольорових крейд, крейдяних уламкiв i крейдяний пилу, опустився на колiна перед сво"ю роботою на тротуарi на розi Рассел-сквер у британського музею, недалеко вiд того мiсця, де рознощики путiвникiв виставляли свiй сумнiвний товар перед величезним мармуровим фасадом музею. Швидко, спритною, впевненою рукою вуличний художник намалював ряд малюнкiв на площах тротуару перед собою. Його сюжети були взятi з великого мiста, який оточував його i був його життям. Кришталевий палац з'явився на першiй площi, оточений деревами, з низкою екiпажiв вздовж пiд'їзної алеї на передньому планi. Наступною темою були будiвлi парламенту, видимi з Вестмiнстерського мосту, де по Темзi проходив самотнiй буксир. Потiм здався захiдний фасад Вестмiнстерського абатства, i парад добре одягнених джентльменiв i ледi був швидко вiдзначений крейдою i велично, по дво", попрямував до великих дверей.
  
  Кремезний чоловiк у поношеному казанку, який байдикував на розi Рассел-сквер, пiдiйшов i оцiнююче втупився на рiзнокольоровi малюнки крейдою. "Це дуже мило", - сказав вiн. "Дiйсно, дуже мило. Ось, будь ласка!" I вiн кинув двухпенсовую монету в кашкет артиста.
  
  "Спасибi вам, губернатор, дiйсно спасибi. Дуже люб'язно з боку вашої милостi так сказати", - сказав художник, сiдаючи навпочiпки. Вiн кинув крейди назад у кришку i втупився на свою роботу. " Професор вдома чи нi? - запитав вiн упiвголоса.
  
  "Що?" Чоловiк вiд несподiванки вiдсахнувся, на секунду здалося, що вiн ледве не задихнувся.
  
  "Не будь таким очевидним, друже", - сказав художник. "Продовжуй дивитися на тротуар i вiдповiдай на мо" запитання, якщо зможеш".
  
  "Я не розумiю, про що ви говорите", - обурено сказав кремезний чоловiк.
  
  "Не будьте смiшним", - сказав художник. "Ви детектив Карного розшуку на iм'я Гордон. Я Шерлок Холмс".
  
  "Ну, я буду-" почав детектив Гордон, дивлячись зверху вниз на замурзаного художника.
  
  " Цiлком! Отже, професор всерединi або вийшов?
  
  " Вiн поїхав у сво"му екiпажi близько години тому. Мейсi i Стiвенс пiшли за ним.
  
  " Перший раз виїжджа"ш сьогоднi?
  
  "Так, сер".
  
  " А минулої ночi?
  
  " Прийшов в чотири години пополуднi i вийшов лише годину тому.
  
  " Меншого я i не очiкував.
  
  "Як це, сер?" - запитав я.
  
  Холмс встав i потягнувся, щоб трохи позбутися затерплих нiг. "Тiло сера Джефрi Крукстаффа, мiнiстра у справах колонiй в урядi її величностi, було знайдено сьогоднi вранцi", - сказав вiн детективу. " Вiн був убитий в сво"му кабiнетi десь мiж двома i чотирма годинами ночi, наскiльки може судити спецiалiст по розтину. Було б надто очiкувати, що Морiартi був за кордоном i не мав алiбi на це час. I на цей раз, чорт би його побрал, полiцiя - це його алiбi ".
  
  " Сер Джеффрi Крукстафф? - Запитав детектив Гордон. " О, сер, це неймовiрно!
  
  "Я згоден," сухо сказав Холмс.
  
  " Сер Джеффрi перебував пiд цiлодобовою охороною. Вiн стверджував, що отримував погрози розправи вiд якогось схiдного та"много товариства.
  
  "Абсолютно вiрно", - пiдтвердив Холмс. "Принаймнi, його резиденцiя була пiд охороною. Сер Джеффрi залишив за собою право пересуватися без нагляду поза межами свого будинку. Що, можливо, було нерозумно. Вiн скористався цим правом минулої ночi, повернувшись додому не менш нiж за двi години до сво"ї смертi. Тим не менш, вiн був убитий вдома, а не на вулицi. У момент його смертi зовнi будинку знаходилися чотири констебля, а всерединi - дво" спiвробiтникiв карного розшуку в цивiльному. I все ж таки його знайшли лежачим поперек письмового столу з перерiзаним горлом."
  
  Гордон похитав головою. "Я сам виконував цей обов'язок два тижнi тому", - сказав вiн. "Майже два тижнi ночував у його передпокою. I, по правдi кажучи, сер, я нiколи не сприймав їх загрози смертi всерйоз. Нiхто з нас не сприймав. Iнспектор Грегсон запросив нас туди тiльки через положення сера Джефрi, ви зна"те.
  
  "Я знаю".
  
  " Убитий схiдним та"мним товариством. Що ти зна"ш?
  
  "Це було не якесь схiдне та"мне суспiльство", - сказав Холмс. "Це була та сама рука, яка вбила лорда Уолбайна, i Венна, i Дарбi, i Стенхоупа. Це була рука з Заходу. I, якщо я не помиляюсь у сво"му припущеннi, хто б не забезпечив нас рукою, мозком був професор Джеймс Морiартi ".
  
  "Я не можу вiдповiсти на це питання, сер," сказав Гордон, " але я можу визначити його мiсцезнаходження. Професор був у себе вдома всю нiч i вийшов звiдти лише годину тому".
  
  "У всякому разi, саме тодi ви бачили, як вiн виходив," зауважив Холмс. "Морiартi - тиха пташка, i якщо б вiн не хотiв, щоб ви бачили, як вiн виходить, чому б тодi вiн вийшов так, щоб ви його не бачили".
  
  "Прошу вибачення, сер", - сказав детектив Гордон з вибача"ться виглядом людини, яка занадто часто переривав своїх начальникiв iнформацi"ю, яку вони не хотiли чути. "Справа не тiльки в тому, що ми не бачили, як вiн виходив. Ми насправдi, так би мовити, бачили його вдома ".
  
  - Ви бачили його будинку?
  
  "Так, сер. Принаймнi, приблизно до години ночi, коли в будинку вимкнули внутрiшн" освiтлення".
  
  "Зрозумiло", - сказав Холмс. "При"мно це знати".
  
  " Це знiма" з нього пiдозри, чи не так, сер?
  
  "Навпаки", - сказав Холмс. "Це робить мене бiльш пiдозрiлим, нiж коли-небудь. Набагато бiльш пiдозрiлим. Що саме ви мали на увазi, коли сказали, що бачили його?"
  
  " Ми так i зробили, сер. Тiльки це. У його вiкна.
  
  "Зрозумiло. Що це було за вiкно?"
  
  " Перший поверх, мiстере Холмс. Вiкна виходять на Рассел-сквер. Праворуч вiд дверей.
  
  "Вiкно в кабiнетi?"
  
  " Як скажете, мiстере Холмс. Я нiколи не був усерединi будинку i не можу точно сказати. Те, що ми могли бачити зовнi, схоже на робочий кабiнет.
  
  " Що саме ви побачили? Його тiнь на жалюзi?
  
  " Нi, сер. Штори були розсунутi. Ми могли бачити всю кiмнату.
  
  "Дивно", - сказав Холмс. "А скажiть менi, що саме ви помiтили в кiмнатi?"
  
  "Ми бачили професора. Вiн сидiв за столом або чимось в цьому родi. Я б не став клястися, що це був стiл, з-за рогу, ви зна"те ".
  
  "I що ж вiн робив?"
  
  "Здавалося, вiн на що дивився. Ми не могли розгледiти, на що".
  
  " На що дивиться? На що-то у нього на столi?
  
  " Не зовсiм так, мiстере Холмс. Що-то в сторонi. Була частина кiмнати, яку не було видно з вiкна, i вiн дивився в тому напрямку. Можливо, щось на стiнi. Або щось вита" в повiтрi.
  
  "У повiтрi?"
  
  "Ну, ви зна"те, сер. Хтось затримав".
  
  " З ним там був ще хтось?
  
  " Наскiльки ми могли бачити, сер, мiстер Барнетт кiлька разiв заходив у кiмнату, але не затримувався.
  
  " Але там мiг бути хтось ще?
  
  "Так, сер".
  
  "Професор Морiартi дивився на щось, що могло бути на стiнi або було пiднято цим можливим людиною, якого ви не могли бачити. Вiн дивився на цей предмет, чим би вiн не був, все це час?"
  
  "Ну, можливо, весь цей час було не одне i те ж", - сказав детектив Гордон. "Час вiд часу вiн переводив погляд, нiби дивився то на одне, то на iнше".
  
  Холмс засунув свою набиту крейдою кепку в один з бокових кишень свого просторого пiджака. "У вашому описi " щось неприродне", - сказав вiн. " Шкода, що мене не було поруч, щоб побачити все своїми очима.
  
  " Що ви ма"те на увазi, мiстере Холмсе?
  
  "Я не впевнений. Морiартi сидiв за своїм столом, розглядаючи спочатку одне, потiм iнше".
  
  "Абсолютно вiрно".
  
  - I це надовго затяглося?
  
  " З дев'ятої вечора до першої години дня.
  
  " За цей час вiн взагалi не виходив з кабiнету?
  
  " Я б не став клястися, сер. Але якщо i так, то не бiльше нiж на кiлька хвилин. Скажiмо, максимум на десять.
  
  "Який дивний спосiб", - сказав Холмс. "Морiартi перебував у сво"му кабiнетi з розсунутими шторами, сидiв за письмовим столом i дивився на щось на стiнi або в повiтрi перед собою. I вiн робив це протягом чотирьох годин".
  
  " Коли ви так говорите, мiстере Холмс, це дiйсно звучить дивно. Але в той час це виглядало цiлком природно.
  
  "Я впевнений, що так воно i було", - сказав Холмс.
  
  "Що ж, - сказав детектив Гордон, - от вiн i йде, так що, якщо у вас " якi-небудь питання, ви можете задати йому самi".
  
  Холмс митт"во впав на колiна, коли на Монтегю-Плейс здалася карета Морiартi. "Я волiю дивитися так, щоб за мною не спостерiгали", - сказав вiн Гордону, витягаючи з кишенi ковпачок з крейдою i приступаючи до iншого знiмка.
  
  Детектив Гордон вiдiйшов, щоб вiдпочити на сходах музею, а Холмс з ентузiазмом почав зображати собор Святого Павла рожевим крейдою, коли чотириколiсний автомобiль Морiартi проїхав перед Британським музе"м i зупинився на Рассел-сквер, 64. Двоколка, запряжена двома великими чоловiками в чорних казанках, якi щосили намагалися здаватися непомiтними, згорнула на Монтегю-стрiт, як раз перед тим, як екiпаж Морiартi зупинився.
  
  Дверцята карети вiдчинилися i з'явилася незграбна постать професора в чорному пальто, застебнутому до самої шиї. Холмс втупився на знайому фiгуру. Це дiйсно був Морiартi; нi з чим не можна було сплутати масивний лоб пiд цилiндром, злегка опуклi очi, клювообразный нiс. Але щось було не так; чогось, чого Холмс не мiг пiдiбрати назви. Морiартi пiднявся по сходах до вхiдних дверей швидкою ходою, роблячи незвично короткi кроки. Коли вiн пiдiйшов до дверей, вона вiдкрилася, i вiн зник всерединi.
  
  Що було не так? Холмс прокрутив в головi те, що вiн тiльки що побачив. Щось-
  
  Холмс вiдкинувся назад, прийнявши сидяче положення на тротуарi, i пiдкинув шматочок крейди у повiтря. "Чудово!" - заволав вiн. "О, чудово!" Вiн розреготався.
  
  Детектив Гордон пiдiйшов до Холмсу ззаду, намагаючись виглядати невимушено. " В чому справа, мiстер Холмс? - запитав вiн куточком рота, пильно дивлячись на рожевий купол собору Святого Павла.
  
  " Ви бачили це, чи не так? Холмс ахнув. - Ви бачили, як Морiартi увiйшов в будинок.
  
  "Я так i зробив", - спантеличено вiдповiв Ґордон.
  
  "Ви це зробили!" Холмс знову розреготався. "О, це чудово. Я повинен вiддати йому належне за це".
  
  Детективи Мейсi i Стiвенс, два огрядних джентльмена, якi їхали в екiпажi, що прямував за каретою Морiартi, пiдтюпцем пройшли по вулицi, готовi зайняти свої спостережнi пости. "Це, мабуть, вашi друзi," сказав Холмс. " Покличте їх сюди, детектив Гордон. Покличте їх сюди.
  
  "Але, мiстер Холмс," сказав Гордон, " професор Морiартi може побачити нас разом. Для групи спостереження дуже погано дозволяти об'"кту бачити їх всiх разом".
  
  Гордон виглядав спантеличеним, коли ця заява викликала у Холмса смiх. Вiн знизав плечима i зробив знак Мейсi i Стiвенсу при"днатися до них, а потiм пояснив їм, хто такий вуличний художник в лахмiттi, поки Холмс вставав i отряхивался.
  
  "Джентльмени," сказав Холмс, обмiнявшись рукостисканнями з двома полiцейськими, - не потрiбно турбуватися про те, що професор Морiартi побачить нас разом. Якщо вже на те пiшло, не потрiбно продовжувати стежити за його будинком. Професор виставив вас трьох дурнями. Вiн майже виставив мене дурнем.
  
  "Що це? Що ви ма"те на увазi, мiстере Холмсе?" Запитав детектив Гордон.
  
  "Ну, чувак, ти ж бачив це. Ти просто не зна"ш, що ти бачив".
  
  " Що бачили, мiстере Холмсе? - Запитав детектив Стiвенс.
  
  " Джентльмен, який тiльки що вийшов з карети, мiстер Стiвенс. Джентльмен, за яким ви стежили останнi кiлька днiв. Це зовсiм не професор Морiартi!
  
  "Що?" Запитав Стiвенс.
  
  "Але," запротестував Гордон, " як ви могли переплутати це обличчя? У професора дуже характерна зовнiшнiсть".
  
  "Дiйсно, це так, - погодився Холмс. "I це стало вашим падiнням. Ви були так захопленi його особою, що не звернули уваги на його ноги!"
  
  " Його ноги? - Запитав Гордон.
  
  " I його руки. Вам дiйсно варто звернути увагу на його руки. Я б сказав, що рухи його рук були цiлком гiднi уваги.
  
  "Але, мiстер Холмс," запротестував Гордон, " наскiльки я пам'ятаю, його руки не рухалися.
  
  " Вiрно. Вони цього не зробили. I хiба це не було варте уваги?
  
  "Боюся, я не розумiю, мiстер Холмс," сказав Гордон.
  
  Стiвенс i Мейсi нiяково вiдвели очi, немов бажаючи вiдсторонитися вiд цього божевiльного, якого комiсар полiцiї тимчасово приставив до них.
  
  Холмс перевiв погляд з одного на iншого i знову розреготався. " Хлопцi, невже ви не розумi"те? Це був зовсiм не Морiартi. Це був воскової манекен. Це те, що ви бачили минулої ночi, i це те, що ми тiльки що бачили виходять з карети.
  
  " Воскової манекен, сер? Ходячий? - Запитав Гордон.
  
  "Судячи по ходi, я б сказав, що його нiс на плечах карлик", - сказав Холмс.
  
  Гордон виглядав ураженим. "Карлик!" - вигукнув вiн. "Мама Толливер!"
  
  "Абсолютно вiрно!" Сказав Холмс. "Чому, друже, ти не помiтив цей короткий крок? Це не повинно вводити нас в оману нi на секунду".
  
  "Ну, сер, що нам тепер робити?" - Запитав Гордон.
  
  "Ми виклика"мо ще кiлька людей, щоб оточити будинок", - сказав Холмс. "Непомiтно, дуже непомiтно. А потiм, дiючи на основi отриманої iнформацiї, ми отриму"мо наказ вiд мiнiстра внутрiшнiх справ i приступа"мо до обшуку будинку зверху донизу ".
  
  " Отримана iнформацiя? Вiд кого, сер?
  
  " Вiд мене, детектив Гордон, вiд мене! Твердо сказав Холмс.
  
  ДЕВ'ЯТЬ
  
  ПОГОНЯ
  
  
  
  Пiднiмаючись сходами,
  я зустрiв людину, якого там не було.
  Сьогоднi його там знову не було.
  Я б хотiла, я б хотiла, щоб вiн тримався подалi.
  ХЬЮЗ МИРНС
  
  Натовп огрядних полiцейських в погано сидить цивiльному одязi увiрвалася в параднi дверi будинку 64 з Рассел-сквер, коли мiстер Моуз вiдповiв на дзвiнок. П'ятеро з них схопили могутнього дворецького i намагалися приборкати його i надiти на нього наручники, коли Барнетт, одягнений в мишачо-сiрий халат, озбро"ний великим револьвером, вибiг з їдальнi, щоб подивитися, з-за чого пiднявся переполох. "Що це?" - закричав вiн. "Вiдпустiть його, хлопцi, i пiднiмiть руки вгору! Мiсiс Х., збiгайте на вулицю i свистом викличте полiцейського".
  
  "Ну ж, ну ж, мiстер Барнетт," сказав Шерлок Холмс, з'являючись у дверях. " Ви прекрасно зна"те, що цi люди - полiцейськi. А тепер поклади свiй револьвер i веди себе як джентльмен.
  
  "Мiстер Холмс!" Барнетт вигукнув. "Це ваша iдея? Не могли б ви, будь ласка, розповiсти менi, що вiдбува"ться? Якщо ви вiдповiдальнi за скупчення здоровенних дикунiв в цьому коридорi, зробите ви яку-небудь спробу змусити їх вести себе цивiлiзовано? У вас " ордер на арешт мiстера Моуса? Якщо так, то за яким звинуваченням?"
  
  "Нiхто не намага"ться заарештувати вашого дворецького", - сказав Холмс. "Нам просто здалося, що елемент несподiванки може виявитися корисним. У нас дiйсно " ордер на обшук цього будинку. I ми ма"мо намiр зробити це негайно ".
  
  "Це чудово", - сказав Барнетт. "Покажiть менi ордер i, якщо вiн у порядку, iдiть i обшукайте будинок. Нема" необхiдностi грубо поводитися з дворецьким".
  
  "Де ваш господар?" - Запитав Холмс, подаючи знак полiцейським вiдпустити мiстера Моуза.
  
  "У мене нема" господаря", - сказав Барнетт. "Я американець. Георг Третiй був останньою людиною, який вважав себе нашим господарем, i вiн помер за останнi шiстдесят сiм рокiв".
  
  Мiстер Моуз обтрусив пiджак та брюки. "Якщо хто-небудь з вас, джентльмени, побажа" вийти назовнi," сказав вiн з перебiльшеною ввiчливiстю в голосi, " я був би радий дати йому урок хороших манер. Або хто-небудь з вас трьох?
  
  "Я приношу свої вибачення, мiстер Моуз," безтурботно сказав Холмс. " Цi джентльмени просто перестаралися, я впевнений, почувши про вашу репутацiї боксера. Нiхто не постраждав.
  
  "Пощастило, що так вийшло", - сказав мiстер Моуз. "Вриватися сюди ось так. Хапати людини i возитися з ним. Як ти дума"ш, де ти знаходишся, Францiя?"
  
  "Полiцiя хотiла б поставити кiлька запитань професор Джеймс Морiартi", - сказав Холмс. "Де вiн?"
  
  "В даний момент його нема" вдома", - сказав Барнетт. "Якби ви попередили про свiй приїзд, я впевнений, вiн залишився б поблизу, щоб привiтати вас".
  
  "Куди вiн пiшов?" Спитав Холмс. "I коли вiн пiшов?"
  
  "Чому?" Запитав Барнетт.
  
  "Що ви ма"те на увазi пiд "чому"? Холмс вимогливо глянув на Барнетта. "Яке саме слiв ви не зрозумiли?"
  
  "Я маю на увазi, чому ви хочете це знати?" Сказав Барнетт, люто дивлячись на Холмса, схрестивши руки на грудях i рiвним голосом. "Яке право ви ма"те вдертися сюди, нападати на мешканця будинку i вимагати розповiсти хоч що-небудь про професора Морiартi? Навiщо ви привели iз собою п'ятнадцять полiцейських? На якiй пiдставi ви отримали ордер на обшук в цьому будинку? Мiстер Холмс, я думаю, можливо, ви зайшли занадто далеко."
  
  "Я думаю, що нi, мiстер Барнетт", - сказав Холмс, розмахуючи перед ним складеним документом. "Ось ордер. На пiдставi отриманої iнформацiї полiцiя повинна провести обшук в примiщеннi за адресою Рассел-сквер, 64, i на будь прилеглої територiї. Вони повиннi шукати будь-якi предмети, об'"кти, особисте майно, iнвентар, домашню обстановку, зброю або iншi предмети, не зазначенi в цьому документi, якi могли б допомогти пов'язати професора Джеймса Морiартi або iнших осiб, поки не зазначених у цьому документi, з вбивством сера Джефрi Крукстаффа або з iншими злочинами, пов'язаними з зазначеним вбивством або випливають з нього ".
  
  "Вбивство?" пирхнув мiстер Моуз. " Отже, тепер ви звинувачу"те нас у вбивствi!
  
  "Барахло?" Запитав Барнетт. "Барахло? Чому не уламки?"
  
  "Ви можете смiятися, - сказав Холмс, - але ви також вiдiйти в сторону, поки ми будемо обшукувати будинок. I де професор Морiартi? Ми б дуже хотiли поговорити з ним в зв'язку з цим вбивством".
  
  Барнетт розгорнув папiр i глянув на неї. "Так ось як вигляда" ордер", - сказав вiн. "Вважаю, все в порядку, я нiколи ранiше такого не бачив. Це, звичайно, вигляда" офiцiйно, з червоною печаткою в одному кутку i синьої в iншому. Зроблено за наказом її величностi, так? Тримаю парi, що якщо б я запитав її величнiсть прямо зараз, вона б нiчого про це не знала. Що саме явля" собою ця карлючка внизу, це чорнильна пляма?"
  
  "Це пiдпис суддi", - сказав йому Холмс. "Запевняю вас, вона в повному порядку. I, затягуючи з нами, ви нiчого не доб'"теся. Будинок повнiстю оточений, i нiхто не ввiйде та вийде, поки ми не завершимо нашi пошуки ".
  
  "Продовжуйте", - сказав Барнетт. "Я вже сказав вам продовжувати. Але краще, щоб цей документ був законним. Я маю намiр вiдправити його адвокату професора Морiартi, i якщо вiн повiдомить менi, що це справа фальшиве або що ви якимось чином перевищили свої повноваження за нього, ми, звичайно, подивимося, якi юридичнi проблеми ми можемо створити вам i вашим друзям з полiцiї. Вiн обернувся. "Мiсiс Х.!" покликав вiн.
  
  Економка з'явилася в дверях їдальнi, зчепивши пальцi на поясi. " Так, мiстер Барнетт?
  
  "Не могли б ви, будь ласка, показати мiстера Холмса i його друзям все, що вони хотiли б бачити в будинку", - сказав їй Барнетт. "Не заохочуйте їх влаштовувати безлад бiльше, нiж це абсолютно необхiдно".
  
  "Дуже добре, мiстер Барнетт", - сказала панi Х. з байдужим обличчям.
  
  "Нехай Люсiль прибере посуд для снiданку," додав Барнетт. " Зараз я встану i одягнуся.
  
  Мiсiс Х. кивнула, а потiм повернулася i сфокусувала погляд на Шерлока Холмса. "Мiстер Холмс", - сказала вона.
  
  "Мiсiс Х.," сказав Холмс.
  
  "В цьому життi не можна очiкувати подяки," сказала вона детективу, " але людина ма" право очiкувати ввiчливостi. Я вважаю таку поведiнку у вищiй ступеня нелюбезным i нецивiлiзованим".
  
  "Я не зобов'язаний бути вам вдячним, мiсiс Х., - сказав Холмс, - i не зобов'язаний проявляти бiльше ввiчливостi, нiж прийнято мiж статями в нашi днi".
  
  "Я говорила не про який-небудь обов'язок перед собою, мiстер Шерлок Холмс, - сказала мiсiс Х., - а про борг подяки, який, як можна було б подумати, ви в боргу перед вашим старим другом i наставником, професором Джеймсом Морiартi - людиною, який прихистив вас i ставився до вас як до сина. Людина, в будинок якого ви зараз так грубо вторга"теся i разоряете.
  
  " Спустошу", мiсiс Х.? Чи спустошу", насмiлюся сказати.
  
  " Нема"? А як ще ти назива"ш бити бiдного мiстера Моуса? I подивися на всiх цих чоловiкiв, якi своїми брудними черевиками втоптывают бруд в килим.
  
  "Що ж, називайте це як хочете, мiсiс Х.", - сказав Холмс. "У всьому, що вiдбува"ться з цим будинком або з професором Морiартi, якщо вже на те пiшло, вiн винен сам. У сво"му прагненнi до злочину для задоволення своїх власних та"мних бажань, у сво"му насолодi злом вiн поставив себе i своїх спiльникiв за межi людського вигляду. I всi поганi наслiдки, вiд яких вiн стражда", вiн накликав на свою голову рукою власною ".
  
  "Про що ви говорите, Шерлок Холмс?" Запитала мiсiс Х. " Жодного разу за п'ятнадцять рокiв професор Морiартi i пальцем не поворухнув, щоб заподiяти вам шкоди, i все ж ви продовжу"те цю безглузду вендету всупереч всяким розумним доводам. А тепер ви виклика"те полiцiю по якомусь сфабрикованiй ордером! Я скорiше думаю, що це заходить занадто далеко, i я впевнений, що професор теж так подума"."
  
  "Мене не хвилю", що дума" професор Джеймс Морiартi", - сказав Холмс. "Нi зараз, нi коли-небудь ще. Ви покажете нам околицi, мiсiс Х., або ми самi знайдемо дорогу?"
  
  Мiсiс Х. пирхнула. "Сюди", - сказала вона. "Дивись, не наступи черевиками на килим".
  
  Пошуки почалися на верхньому поверсi, де мама Толливер спала пiд карнизом, i повiльно просувалися вниз. Рослi полiцейськi стояли на кожнiй площадцi як передньої, так i задньої сходiв, щоб переконатися, що нiчого не було винесене в одному напрямку, в той час як пошуковики дивилися в iншому.
  
  На верхньому поверсi не було виявлено нiчого цiкавого.
  
  На другому поверсi мiсiс Х. голосно запротестувала, коли поплiчники Холмса, тупаючи своїми великими ногами, увiйшли в спальню професора Морiартi. Барнетт просто з цiкавiстю спостерiгав за ходом обшуку. Вiн думав, що Морiартi буде бiльшою лютi вiд майбутнього вторгнення в його лабораторiю, нiж вiд обшуку в його спальнi.
  
  Шерлок Холмс керував цi"ю роботою, а сам був зайнятий тим, що простукивал стiни i вимiрював простiр мiж шафами в пошуках прихованих проходiв або потайних панелей. Обшук здавався ретельним i завершеним, але Барнетт, спостерiгаючи за Холмсом, все бiльше i бiльше переконувався, що серце детектива не лежало до цi"ї справи. Холмс виконав всi дiї з турботою про дрiбницi, яка була його вiдмiнною рисою: висунув кожен ящик i заглянув у нього, заглянув пiд килими, постукав по трiщинах в пiдлозi, послав когось вниз по кухонному лiфта подивитися, що може бути заховане в шахтi. Але якимось чином Барнетт вiдчув, що вiн знав, що зазнав поразки ще до того, як почав, що професор не нишпорив по будинку i що в пiдвалi не було нiчого, що могло б пов'язати Морiартi з будь-яким злочином.
  
  Обшук в будинку зайняв бiльшу частину дня. Сам Холмс провiв двi години в пiдвальнiй лабораторiї, копаючись в ретортах, заглядаючи в пиловi банки i канiстри, переглядаючи стопки фотопластинок i iншими способами шукаючи докази.
  
  Той, що бурмоче наполягав на тому, щоб слiдувати за двома полiцейськими, кажучи їм, що їм ста" теплiше, то холоднiше навмання, поки вони, нарештi, не спробували прогнати його. На що вiн з обуренням нагадав їм, що, врештi-решт, це його будинок, а не їх, i вiн може ходити, куди йому заманеться. Мiстер Моуз демонстративно перерахував срiбний сервiз в коморi пiсля того, як полiцейськi закiнчили там обшук. Мiсiс Х. йшла попереду групи, вказуючи на те, що їм слiд оглянути, i презирливо пирхаючи, коли вони це робили. Вона постiйно попереджала їх, щоб вони стежили за своїми ногами i не зачiпали предмети плечима, поки не змусила одного констебля так рознервувався, що вiн перекинув четырехфутовую вазу Цзен, намагаючись уникнути зiткнення з гардеробом.
  
  Пiднялася хвиля збудження, коли один з полiцейських виявив в кабiнетi бюст Морiартi. Холмс пiдiйшов i з цiкавiстю оглянув розташування ременiв, якi дозволяли матiнцi Толливер носити пристрiй на плечах. Потiм вiн покликав Барнетта. "Що, власне, це тут робить?" - Запитав Холмс, обвиняюще вказуючи пальцем на образливий предмет.
  
  "Схоже, вiн нiчого особливого не робить", - вiдповiв Барнетт.
  
  " Можливо, - сказав Холмс, - але ми обо" зна"мо, чим воно займалося останнi кiлька годин. Воно i Толливер. Як довго вiн походжа" з цим пристро"м на плечах?
  
  "Запитай його", - сказав Барнетт.
  
  Був викликаний Ряджений, i питання було поставлене йому. "Чорт вiзьми!" - сказав вiн. "Ви розкрили мiй секрет. Я весь час ходжу в костюмi професора".
  
  "I як довго?" Спитав Холмс.
  
  " О, роки i ще багато рокiв.
  
  "Зрозумiло," сказав Холмс. " Без сумнiву, щоб забезпечити Морiартi алiбi на час здiйснення ним якогось диявольського вчинку.
  
  "Нiчого подiбного!" Сказав Толливер. "Як ти смi"ш так говорити про професора!"
  
  "Тодi навiщо ти носиш манекен?"
  
  "Це дода" менi зростання", - пояснив Толливер. "А тобi б хотiлося весь час бути зростанням всього чотири фути?"
  
  "Ба!" Сказав Холмс.
  
  "Саме так я i ставлюся до цього", - погодився Буркотун.
  
  Три години потому Холмс, не виявивши нiчого, що представля" офiцiйний iнтерес, зiбрав своїх поплiчникiв в холi i приготувався йти.
  
  "Я сподiваюся, ви цiлком задоволенi", - сказала панi Х. крижаним голосом.
  
  "Не зовсiм", - сказав Холмс. "Але, з iншого боку, ми ще не закiнчили розслiдування".
  
  "Що тепер?" Запитав Барнетт. "Ви збира"теся зносити будинок по цеглинцi?"
  
  "Зовсiм нi", - сказав Холмс. "Ми закiнчили з цим будинком. Але у мене " другий ордер, який я зараз збираюся виконати. Як бачите, я був готовий до цього!"
  
  "Про що ви говорите?" Запитав Барнетт. "Про який другому ордерi?"
  
  Холмс вийняв з внутрiшньої кишенi пiджака ще один листок паперу офiцiйного виду i помахав ним. "Обшукати примiщення та прибудови володiнь Морiартi на Кримптон-Мур!" - вигукнув вiн з ноткою трiумфу в голосi. "Не думав, що я знаю про це, а ти?"
  
  "По правдi кажучи, - сказав Барнетт, "це питання не приходила менi в голову".
  
  "В Паддiнгтонi нас чека" спецiальний потяг, який доставить нас у Кримптон", - сказав Холмс. "Ми повиннi бути там у сутiнках. I якщо нам доведеться витратити на пошуки всю нiч i весь завтрашнiй день, що ж, тодi ми так i зробимо. "Вiн повернувся i вийшов за дверi, за ним пiшли завсiдники Бейкер-стрiт.
  
  Барнет обернувся до мiсiс Х., коли дверi зачинилися за останнiм огрядним чоловiком. "Професор буде незадоволений", - сказав вiн.
  
  ДЕСЯТЬ
  
  МАЛЮВАННЯ ОБКЛАДИНКИ
  
  
  
  Наближаючись до укриття, один хлист повинен вийти вперед i розташуватися з пiдвiтряного боку вiд нього, де вiн часто може побачити, як лисиця вислиза", як тiльки спускають собак.
  Е. Д. БРИКВУД
  
  Зхерлок Холмс вивчав карту Девону, яка лежала розкритої у нього на колiнах, поки спецiальний полiцейський поїзд мчав на захiд. В оранжево-жовтому свiтлi лiхтаря, запозиченого у одного з констеблiв, щоб розiгнати насуваються сутiнки, вiн вдивився в сво" четырехдюймовое скло в павутину чорних лiнiй i штриховок на цупкому паперi. Iнспектор Лестрейд, при"днався до Холмсу в Паддiнгтонi, задовольнився тим, що мовчки сiв у протилежному кутку вагона.
  
  "Ба!" Нарештi промовив Холмс, вiдкидаючи карту в бiк. "Це марно".
  
  Iнспектор Лестрейд поворухнувся i подивився на Холмса. "Марно?" запитав вiн. "Я мiг би сказати вам це до того, як ви вiдкрили карту. Навiщо нам потрiбна карта? Ми зна"мо, куди йдемо".
  
  "Як скажете", - сказав Холмс. "Але у вас свої способи, а у мене свої. Я б вiддав п'ять фунтiв прямо зараз за великомасштабну артилерiйську карту цього району".
  
  Лестрейд поблажливо подивився на Холмса. "Володiння професора Морiартi знаходяться в Кримптоне-на-Мурi," терпляче пояснив вiн, як розумному восьмирiчнiй дитинi. " Для чого ми зупиня"мося на станцiї Моссбек. Єдина можлива плутанина - це Гримпон, село на iншiй сторонi пустки, куди можна потрапити через станцiю Корiтон. Мiсцевий будинок назива"ться Sigerson Manor, очевидно, на честь сiм'ї, яка побудувала цей будинок i займала його близько двохсот рокiв. Останнiй Сигерсон помер близько п'ятнадцяти рокiв тому, i ма"ток стояв занедбаним, поки ним не заволодiв професор Морiартi.
  
  Вiн усмiхнувся посмiшкою тихого задоволення i додав: "Ми дослiджу"мо цi речi в Ярдi".
  
  "Я все це знаю", - сказав Холмс.
  
  "Ви зна"те?" Лестрейд нахилився вперед i поплескав Холмса по колiну. "Ваша одержимiсть професором Морiартi вельми вража"", - сказав вiн. " Ви, мабуть, витрача"те весь свiй вiльний час i грошi, переслiдуючи його всюди. Кажу вам, мiстере Холмсе, я тiльки сподiваюся, що на цей раз ви правi. Ви i ранiше виставляли нас дурнями, виправдовуючись своїми звинуваченнями.
  
  "Я знав про ма"ток Сигерсонов все сво" життя", - сказав Холмс Лестрейду. "Сигерсоны були моїми далекими родичами. Я знав про купiвлю нерухомостi Морiартi, коли це сталося п'ять рокiв тому. А що стосу"ться того, що ви назива"те мо"ї 'одержимiстю' Морiартi, - вiн зробив паузу, щоб задути лiхтар, - той факт, що ця людина прямо зараз не розбива" камiнь в Дартмурi, замiсть того щоб жити в розкошi в особняку на Рассел-сквер i замiському ма"тку в Кримптон-вiн-тi-Мур, свiдчить про його генiальнiсть, а не про його чесностi. Морiартi - втiлення гидоти, Лестрейд; в цiй стервятниковой головi - розум втiленого диявола. А я - його заклятий ворог.
  
  "Все це дуже добре, мiстер Холмс", - сказав Лестрейд. "Але ви не можете довести жодного слова з цього. Ми знайшли когось убитим у порожньому будинку, i ви пробурмотiли: 'Морiартi!' Але це було не так. Була викрадена дiвчина, i ви хотiли, щоб ми закували професора в кайдани. Але це зробив якийсь росiйський, а зовсiм не професор. Професор може бути таким, як ви кажете, i навiть бiльше, але я, наприклад, дуже втомився вибачатися перед ним. Якщо ви не можете домогтися, щоб його засудили за злочин, мiстер Холмс, якщо ви навiть не можете домогтися, щоб його затримали за пiдозрою, то хiба не ма" сенсу просто залишити його в спокої?
  
  Холмс склав карту i пiдiйшов до вiкна, звiдки став дивитися на сумну сiльську мiсцевiсть Узбережжя. "Я не можу", - сказав вiн. "Оскiльки я його заклятий ворог, вiн - моя пристрасть, осередок мо"ї енергiї. Без Морiартi Шерлок Холмс - просто детектив ". Вiн пiдняв праву руку i стиснув її в кулак. "Але звернiть увагу на наступне: без Шерлока Холмса, який йшов би по його слiдах, перехоплював його секретнi повiдомлення, затримував його поплiчникiв, розгадував його намiри i, таким чином, зривав його плани, професор Джеймс Морiартi до теперiшнього часу контролював би найбiльшу злочинну iмперiю, яку коли-небудь бачив свiт. У порiвняннi з ним сумно вiдомий Джонатан Уайлд виглядав би незграбним любителем!"
  
  " Це ви так говорите, мiстере Холмс. Це ви говорите останнi сiм рокiв. I все ж факт залиша"ться фактом: якщо б ви сказали те ж саме вголос у будь-якому громадському мiсцi, професор Морiартi подав на вас до суду за наклеп. I якщо ваш друг доктор Ватсон напише хоч одне слово про професора Морiартi, в будь-якому звiтiв про ваших справах, якi вiн писав для журналiв, його можуть притягнути до вiдповiдальностi за наклеп ".
  
  "Не бiйтеся цього, Лестрейд", - сказав Холмс. "Я просив доброго лiкаря навiть не згадувати Морiартi нi в однiй з його маленьких повчальних iсторiй за мого життя, якщо тiльки це не стосу"ться його безпосереднього перебування, за бажанням її величностi, у якому-небудь виправному закладi".
  
  "Що ж, будемо сподiватися, що зараз найбiльш вiдповiдний час", - сказав Лестрейд. " Коли ви дiяли самостiйно, так би мовити, в якостi неофiцiйного детектива, бiганина по слiдах професора була вашою справою. Але тепер ви дi"те з офiцiйної санкцiї, i це приверта" до справи Скотланд-Ярд. Мiнiстру внутрiшнiх справ не сподоба"ться, якщо видатний вчений подасть позов проти Скотленд-Ярду за помилковий арешт або переслiдування ".
  
  "Саме мiнiстр внутрiшнiх справ залучив мене до цi"ї справи", - нагадав Холмс Лестрейду. "Вiн не може звинувачувати Ярд в моїх дiях".
  
  "У мiнiстрiв внутрiшнiх справ дуже вибiркова пам'ять", - сказав Лестрейд. "Якщо вам вдасться затримати вбивцю, вiн буде дуже задоволений собою за те, що призначив вас. I преса, i Палата представникiв у всiх подробицях почують, яким вiн був розумним. Якщо ви зазна"те невдачi, вiн, безсумнiвно, зробить догани членам комiсiї за їх недбалiсть у цьому важливому питаннi ".
  
  "Доля полiцейського," процитував Холмс, - не з при"мних".
  
  "Це так, мiстер Холмс," погодився Лестрейд. "I виннi в цьому не злочинцi, а чортовi ханжi"полiтики.
  
  "Ви дуже проникливi, iнспектор," сказав Холмс.
  
  "Спасибi, мiстер Холмс," вiдповiв Лестрейд. " За дванадцять рокiв служби в полiцiї дечому вчишся.
  
  Сонце ще стояло над обрi"м, коли спецавтомобiль пiд'їхав до станцiї Моссбек. Мiсцевий констебль, якого попередили по телеграфу, зумiв зiбрати три вiдкритих фургона для перевезення Холмса, Лестрейда i п'ятнадцяти констеблiв в штатському з Двору. Фургони, стародавнi транспортнi засоби, якi, безумовно, колись вiдповiдали якомусь стандартному зразку дизайну, за десятилiття iнтенсивної експлуатацiї i ремонту випадкового придбали унiкальнi риси. Вони сидiли на дорозi за станцi"ю, як трiйця старих сiльських п'яниць, явно готових зробити все, що вiд них потрiбно, але сумнiваються в тому, чи зможуть вони подолати першу купину пiд яким-небудь вантажем. Три коня, очевидно, були прабабусями, i будь-який член R. S. P. C. A., який випадково проходив повз i бачив, як їх запрягають в фургони, напевно викликав би найближчого полiцейського.
  
  Найближчий полiцейський, кремезний сiльський констебль по iменi Виггз, гордо стояв поруч з пониклою головою переднiй конi. "Досить часто до нас звертаються з проханням спiвпрацювати зi Скотленд-Ярдом, - сказав вiн Лестрейду, - але ми дуже радi внести свою лепту".
  
  "Що це?" Запитав Холмс, обводячи помахом руки коней i фургони.
  
  " Що ви ма"те на увазi, сер? - Запитав Виггз, розправляючи плечi i люто дивлячись на Холмса. "Транспортування для п'ятнадцяти-двадцяти офiцерiв - це те, про що нас запитували ранiше, i це те, про що ми дiзналися. 'Не так-то просто влаштувати облаву на транспорт для двадцяти офiцерiв у будь-який момент, ось так".
  
  "Все в порядку", - сказав Лестрейд. "Ви дуже добре попрацювали. Я впевнений, що мiстер Холмс не хотiв нiкого образити".
  
  " Мiстер Холмс? - Запитала Виггз. " Мiстер Шерлок Холмс?
  
  Холмс визнав цей факт.
  
  " Що ж, я щиро пишаюся знайомством з вами, мiстере Холмс. Я читав вашу монографiю з iдентифiкацiї сигаретного попелу.
  
  Вперше на пам'ятi Лестрейда Холмс виглядав здивованим. " У вас "?
  
  Констебль Виггз кивнула. " Це було в довiдковiй бiблiотецi полiцiї Пiвденних округiв. Тут мало хто курить сигари або сигарети; в основному вони курять люльку i жують її. Але якщо в тутешнiх краях коли-небудь буде вчинено тяжкий злочин яким-небудь диваком, який попыхивает трихинопольской сигарою, що ж, я накажу йому охолонути.
  
  Холмс пiдозрiло втупився на Виггза, але констебль, здавалося, цього не помiтив. Вiн на мить перевiв погляд на Лестрейда, а потiм знову повернувся до Виггзу. "Я впевнений, що ви погодитесь, констебль", - сказав вiн. "Нам краще всього сiсти на цi, е-е, фургони i продовжити шлях. Сонце ось-ось спуститься за захiднi пагорби".
  
  " Далеко до ма"тку Сигерсонов? Лестрейд запитав Виггз.
  
  "Не бiльше трьох миль," сказала йому Виггз. - В ту сторону. Ти туди йдеш?
  
  "Абсолютно вiрно", - сказав Лестрейд. "Наскiльки вам вiдомо, там вiдбува"ться що-небудь цiкаве?"
  
  "Так. Справдi, дивнi i дивовижнi речi. Вони будують аеростат, професор i тi люди, якi живуть там з ним".
  
  "Що-що?"
  
  "Аеростат. Як повiтряна куля. Цi сучаснi часи, в якi ми живемо, - воiстину часи прогресу i винаходiв. Вони весь день заправляють його воднем, який роблять самi ".
  
  "Повiтряна куля!" Вигукнув Холмс. "Давай, Лестрейд, вантаж своїх людей в цi фургони. Ми повиннi якомога швидше йти туди".
  
  "Дуже добре, мiстер Холмс", - сказав Лестрейд. Вiн повернувся i, вiддавши серiю чiтких команд, розподiлив своїх людей за трьома фургонiв.
  
  Холмс заскочив у вагон вперед поруч з Виггс констебль, який зiбрав поводи i ткнув стародавнi Маре в рух. "Де цей аеростат?" Холмс запиту". " На нижньому полi, я вважаю. Або на схiднiй галявинi, за офiцiйною частиною, де вона спуска"ться до пiд'їзнiй дорiжцi перед будинком? Наскiльки я розумiю, Морiартi побудував обсерваторiю. Де це? Я б поставив його на старий кам'яний фундамент зерносховища."
  
  "Ви, мабуть, добре знайомi з цi"ю дiлянкою, мiстер Холмс," сказала Виггз. " Ви бували тут ранiше?
  
  "Протягом багатьох рокiв", - сказав Холмс.
  
  "Ну," сказала йому Виггз, " обсерваторiя знаходиться там, де було зруйноване зерносховище, як ти i казав. I аеростат заповню"ться на галявинi перед особняком. Дуже багато молодi люди з цього району приїхали подивитися на захiд ".
  
  "Ви чу"те це, Лестрейд?" Зажадав вiдповiдi Холмс, нахиляючись, щоб поговорити з iнспектором, який сидiв у фургонi спиною до сидiння кучера. "Якi нерви, якi неперевершенi нерви у цi"ї людини".
  
  "Боюся, я цього не розумiю", - сказав Лестрейд.
  
  "Боже мiй, вiн тiка"!"
  
  " На повiтрянiй кулi? Я не бачу його, мiстере Холмс. Куди вiн мiг податися?
  
  " Францiя. Вiн повинен знати, що нашi люди розшукують його в портах ла-Маншу, так що хитрий диявол пропливе прямо у них над головами! Як тiльки вiн добереться до Дь"пп, для нього вiдкри"ться весь Континент".
  
  "Я все ще не розумiю цього, мiстер Холмс", - сказав Лестрейд. "Французьке узбережжя, повинно бути, у п'ятистах милях звiдси".
  
  "Що це означа" для людини, якого забирають потоки верхнiх шарiв атмосфери?" Спитав Холмс. "Кажу вам, Лестрейд, Морiартi вислиза" вiд нас!"
  
  "Але чому?" Лестрейд наполягав. "Ми нiчого не ма"мо проти нього".
  
  "Ах, але вiн цього не зна"", - сказав Холмс. "Виннi тiкають, коли їх нiхто не переслiду"".
  
  "Це було б нечестиво," кинув констебль Виггз через плече. "Безбожнi втiкають, коли нiхто їх не переслiду"; але праведнi смiли, як лев'. Притчi.
  
  Холмс повернувся i люто подивився на незворушного Виггза. "Спасибi, констебль," сказав вiн.
  
  Верхня частина сонця сховалася за невисоким пагорбом на пiвденно-заходi. "Через двадцять хвилин стане зовсiм темно", - сказав Лестрейд. "Як цей повiтряна куля буде орi"нтуватися в темрявi?"
  
  "Це буде в руках людини, який описав динамiку Астероїда. Ви дiйсно дума"те, що визначити, в якому напрямi лежить узбережжi Францiї, буде для нього непосильним завданням?
  
  "Вважаю, що нi", - сказав Лестрейд.
  
  "А ми не можемо їхати швидше?" Зажадав Холмс. "Поки ми доберемося туди, стемнi"!"
  
  "Ви сказали, що вас перевезуть через п'ятнадцять," сказав констебль Виггз. " Ви нiчого не говорили про гонках.
  
  "Чорт вiзьми, хлопче, я мiг би бiгати швидше", - сказав Холмс.
  
  "Це ти мiг би," погодилася Виггз.
  
  "Тодi я це зроблю!" - Вигукнув Холмс, зiстрибнув з фургона i швидко зник на дорозi попереду.
  
  Протягом наступних двадцяти хвилин останнi променi денного свiтла поступово померкли i зникли. Коней, не лякала темрява, вони продовжували стоїчно брести по центру ґрунтової дороги.
  
  Приблизно через десять хвилин пiсля того, як розвiялися останнi сутiнки, вони натрапили на Холмса, який стояв посеред дороги i чекав їх. "Слава богу, ви вчасно", - сказав вiн. "Морiартi i його люди прямо за тим пагорбом. Вся галявина освiтлена електричним освiтленням яскраво, як опiвднi. У центрi галявини прив'язаний великий чорний повiтряна куля, i професор Морiартi, наскiльки я можу судити, майже готовий пiднятися. Натовп мiсцевих жителiв з кошиками для пiкнiка зiбралася в дальньому кiнцi галявини, де дорога робить поворот, i вони сидять там, обгладывая курячi кiсточки i спостерiгаючи за видовищем. Кажу вам, Лестрейд, у цi"ї людини бiльше нахабства, нiж у принца Уельського, зiбрати натовп, щоб подивитися на його втечу. Ми повиннi поспiшати!
  
  Лестрейд злiз з фургона i зiбрав навколо себе своїх людей. "Ми до ваших послуг, мiстер Холмс", - сказав вiн.
  
  "Нема" часу на хитрощi", - сказав Холмс. "Ми вирушимо прямо за пагорб i заарешту"мо Морiартi i всiх його поплiчникiв. Вiн не повинен полетiти на цьому повiтрянiй кулi. I якщо я не помиляюся, докази його злочинiв будуть разом з ним на повiтрянiй кулi. Ви озбро"нi?
  
  "Як ви i наказували," сказав Лестрейд, " перед вiд'їздом ми перевiрили п'ять пiстолетiв. Я вiддав їх тим п'ятьом чоловiкам, якi найкраще впораються з ними".
  
  "Цього повинно бути достатньо", - сказав Холмс. "Я вважаю, що у нас досить великi сили, так що опiр буде невеликим. Ходiмо, ми повиннi прибути до того, як куля злетить".
  
  Лестрейд i його люди насилу пiднiмалися на пагорб нерiвною лiнi"ю позаду Холмса. Поки вони пiднiмалися, вони могли бачити заграва жовтуватого свiтла, яке розливалося з далекої сторони. На вершинi пагорба, поруч з безладним нагромадженням масивних каменiв, якi були залишками якогось неолiтичного храму, Холмс зiбрав свiй загiн. У декiлькох сотнях ярдiв перед ними, вниз по пологому, порослому чагарником схилу, простягалося широке простiр плоскою, добре укоченiй землi, яка називалася схiдною галявиною. За ним, майже невидиме за висвiтлюють колом електричних ламп, розташовувалося масивне схiдне крило особняка. Побудований бiльше двохсот рокiв тому з великих блокiв мiсцевого каменю, це був первiсний будинок, який протягом столiть прилаштовувався поколiннями Сигерсонов, поки не став складати менше третини нинiшнього будови.
  
  У дальньому кiнцi галявини, ближче до будинку, були зведенi два низьких сараю. В одному розмiщувалася електростанцiя, судячи з пучка проводiв, що виходять з вершини i провiдних до безлiчi електричних лампочок, розвiшаних на оточуючих деревах i стовпах. В iншому перебувало якесь обладнання. Пара довгих шлангiв, виходять з другого сараю, вилася через галявину до центру, де, утримуваний на землi кiлькома товстими тросами, ширяв гiгантський аеростат. Пристрiй складався з трьох великих противогазных балонiв, роздiлених великим металевим кiльцем, в якому була пiдвiшена обтягнута тканиною гондола. Весь будинок було пофарбовано в чорний колiр i височiло приблизно на десять поверхiв. Верхiвка зникала в темному небi над електричними вогнями i була видна тiльки як чорнильна пляма, заслоняющее зiрки.
  
  Поки вони дивилися, шланги з сараю вiд'"днувалися вiд сполук з противогазными балонами. Раптово два спалахи, схожi на величезнi ракети, зметнулися у нiч, залишаючи за собою потiк бiлого свiтла, коли вони набирали висоту.
  
  "Подивiться на це!" Лестрейд вигукнув. "Повинно бути, це якийсь сигнал".
  
  "Швидше!" Вигукнув Холмс. "Не можна втрачати часу!" Пiдхопившись, вiн повiв свiй маленький загiн вниз по схилу до галявинi внизу. Коли вони досягли краю галявини, два страхувальних троса обiрвалися, i повiтряна куля злетiв вгору, тягнучи за собою третiй трос, схожий на пуповину.
  
  "Он вiн!" Закричав Холмс, кидаючись вперед як божевiльний, щоб дiстатися до гондоли, поки вона не пiднялася дуже високо. "Ми повиннi зупинити його!" Вiн стрибнув на дно гондоли i зумiв ухопитися за нього пальцями, але чiплятися було не за що, i вiн впав.
  
  "Стiйте! Стiйте!" - закричали полiцейськi, пробiгаючи по галявинi. Один з них вихопив пiстолет i вистрiлив у пiднiма"ться повiтряна куля.
  
  "Повернись сюди!" - крикнув iнший, зупиняючись, щоб прицiлитися в швидко пiднiма"ться гондолу. "Повернися iменем закону!"
  
  Як тiльки почалася стрiлянина, вона стала заразливою, i протягом декiлькох секунд шквал вогню iз стрiлецької зброї був спрямований на великий чорний об'"кт, який швидко зникав у величезнiй, наповненої зiрками чашi нiчного неба. Дво" полiцейських дiсталися до "диного троса, який, пiднiмаючись з шарiв моткiв на землi, все ще був прикрiплений до пiднiма"ться гондолi. Один з них стрибнув за ним i вже був на висотi п'ятнадцяти футiв, перш нiж, усвiдомивши всю дурiсть того, що робить, вiдпустив його, i впав на землю.
  
  Люди Морiартi пiрнули в пошуках укриття пiд усiм, що було пiд рукою, коли ця дивна озбро"на банда з'явилася серед них i почала стрiляти по їх дорогоцiнному аеростат. Мiсцевi жителi, якi в основному сидiли разом на краю галявини, найближчiй до дороги, почали верещати i вити. Бiльшiсть з них втекли в нiч, але деякi незворушно спостерiгали, можливо, пiдозрюючи, що все це було частиною розваги.
  
  Поступово стрiлянина i крики стихли, поки через двi хвилини невелика група спiвробiтникiв Скотленд-Ярду не зiбралася мовчки посеред галявини, втупивши очi в небо.
  
  * * *
  
  "Що все це значить?" - раптово пролунав твердий, повчальний голос прямо у них за спинами. "Iнспектор Лестрейд, ви зiйшли з розуму?"
  
  Лестрейд сiпнувся, як людина на мотузочцi, i втупився на високу постать у темному. "Професор Морiартi!" мовив вiн.
  
  "Я вiдмовляюся вiрити, що ви не очiкували знайти мене тут", - сказав Морiартi. "Отже, в чому сенс цi"ї шаради?"
  
  " Я- ми думали, що ти на те повiтрянiй кулi.
  
  "Зрозумiло", - сказав Морiартi. "Всякий раз, коли ви бачите аеростат, що пiднiма"ться в небо, ви, звичайно, дума"те, що я на борту. I це, звичайно, поясню", чому ви стрiляли в нього".
  
  "Ах, ну, не зовсiм-"
  
  Шерлок Холмс широкими кроками прямував до них через галявину. "Морiартi!" закричав вiн.
  
  "Холмс!" Морiартi повернувся i погрозив йому кулаком. "Тепер я розумiю. Ця iдiотська витiвка - ваших рук справа".
  
  "У мене " ордер, Морiартi," вигукнув Холмс, розмахуючи документом над головою, " на обшук цi"ї власностi, будинку та прилеглої територiї.
  
  "I стрiляти по кожному аеростат" який ви випадково виявите пiднiма"ться, коли прибудете? Зажадав Морiартi. " Насправдi, Холмс...
  
  "Минулої ночi в Лондонi вiдбулося вбивство, - сказав Холмс, - i у мене " пiдстави вважати, що ви до цього причетнi".
  
  "У Лондонi щотижня вiдбува"ться близько трьох вбивств, якщо вiрити статистичним зведенням", - сказав Морiартi. "I ви вiрите, що я причетний до кожного з них. Хiба це привiд стрiляти з револьверiв у зовсiм невинних хлопчикiв-пiдлiткiв?
  
  " Якi хлопчики?
  
  "На аеростатi " два хлопчика-пiдлiтка, якi працюють з обладнанням", - сказав йому Морiартi. "I якщо хтось з них постражда", ти вiдповiси за це!"
  
  "Ми думали, ви на повiтрянiй кулi, професор", - сказав Лестрейд, як вiн сподiвався, примирливим тоном. "Мiстер Холмс сказав, що ви ряту"теся".
  
  " Тiка"ш? Вiд чого? Аеростат прив'язаний, як ви можете самi переконатися, якщо потрудiться подивитися. "Морiартi вказав на трос, який все ще разматывался з землi i тягнувся за повiтряною кулею в небо.
  
  Джентльмен-кита"ць в темнiй мантiї i обляга" шапочцi квапливо перетнув галявину зi сторони будинку. "Вони неушкодженi", - крикнув вiн Морiартi. "Мiй син хоче, щоб його проiнформували про те, що тут вiдбува"ться, але жоден з них не постраждав вiд канонади. Що тут вiдбува"ться?"
  
  "Джентльмени," сказав Морiартi, " дозвольте представити вам мого друга i колегу, принца Цзен Чи-Чанга, чотирнадцятого в черзi на трон Китайської iмперiї. Його син Лоу, в якого стрiляли в аеростатi, п'ятнадцятий в черзi. Вони тут у вигнаннi, пiд особистим захистом її величностi королеви Вiкторiї. Принц Цзен, дозвольте менi представити iнспектора Джайлза Лестрейда зi Скотленд-Ярду i мiстера Шерлока Холмса.
  
  "Ви стрiляли в мого сина?" Вимогливо запитав Цзен, переводячи погляд то на Лестрейда, то на Холмса. "Навiщо ви це робили? Ви агенти iмператрицi?"
  
  Лестрейд зiтхнув. "Боюся, ми зробили помилку", - сказав вiн. "Будь ласка, приймiть мої вибачення i вибачення Скотленд-Ярду".
  
  " Помилка! Морiартi пирхнув. " Ви повернетеся в форму завтра, Лестрейд, якщо принц Цзен поскаржиться її величностi. Вам пощастить, якщо ви не позбудетеся пенсiї.
  
  "У моїй країнi," втрутився принц Цзен, - вони були б убитi тисячею ножiв за те, що стрiляли в королiвського спадко"мця".
  
  "Дозвольте менi спробувати пояснити, професор", - сказав Лестрейд.
  
  "Я не можу уявити жодного можливого пояснення того, що тут тiльки що сталося," сказав Морiартi, - але буде цiкаво послухати, як ви спробу"те. На жаль, зараз у мене нема" часу. Нас чека" багато роботи, принцу Цзэну, менi i двом хлопцям, i прямо зараз ми не можемо витрачати час. Ми почина"мо нiчнi астрономiчнi спостереження за допомогою спецiально сконструйованого телескопа, встановленого на аеростатi ".
  
  "Це ви так кажете," сказав Холмс, " але тодi що ви тут робите?"
  
  Морiартi повернувся i люто подивився на нього. "Хлопцi там, нагорi, виставляють фотопластинки. Вони спускають їх на маленьких парашутах, прикрiплених до страхувального тросу, який також мiстить телеграфний дрiт. Ми залиша"мося тут, щоб проявити номернi знаки. Тепер, будь ласка, залиште нас у спокої на залишок ночi. У вас " ордер - iдiть i обшукайте будинок. Постарайтеся утриматися вiд стрiльби по меблях. "
  
  " Убивцi! - Вигукнув принц Цзен.
  
  "Я думаю, нам краще пiти", - сказав Лестрейд. "Нам не обов'язково обшукувати будинок. Зараз ми просто повернемося в мiсто. Можемо ми як-небудь поговорити про це, професоре? Я маю на увазi, не залучаючи в дискусiю її величнiсть?
  
  "У понедiлок", - сказав Морiартi. "Зайди до мене на Рассел-сквер в понедiлок. Я поговорю з принцом".
  
  "У мене " ордер," сказав Холмс. " Я маю намiр обшукати будинок.
  
  Лестрейд перевiв погляд з Холмса на Морiартi i принца Цзена, який дивився на них з неприхованою ворожiстю. "Ходiмо, мiстер Холмс," сказав вiн. "Ми зараз пiдемо".
  
  ОДИНАДЦЯТЬ
  
  ДЖЕНТЛЬМЕНИ ДЖЕНТЛЬМЕНIВ
  
  
  
  Таким чином, на початку свiт був влаштований так, що певнi ознаки передували певним подiям.
  MARCUS TULLIUS CICERO
  
  Uпровулок Седжвiк-лейн тягнувся на два квартали пiвденнiше Оксфорд-стрiт, рiзко обриваючись бiля високої цегляної стiни позаду лiкарнi Добрих сестер. Незважаючи на всi зусилля мешканцiв i власникiв магазинiв, провулок придбав погану славу по мiрi того, як людина долав двiстi ярдiв в довжину цього останнього кварталу.
  
  Провину, якщо така взагалi була, можна було покласти на дверi лiкарнi Добрих сестер. Масивна задня дверi, обшита важкою залiзною пластиною, утикана шипами i покрита шарами брудно-зеленої фарби, була "диним знаком, який Добрi Сестри подарували Аппер-Седжвiк-лейн. I їм нiколи не користувалися.
  
  Параднi дверi лiкарнi перебувала на Бевертон-стрiт, в трьох з половиною кварталах пiвколом вiд провулка. Саме туди приїжджали i їхали екiпажi, i саме там уважнi лiкарi посмiхалися i кивали своїм респектабельним пацi"нтам.
  
  Ця запечатана дверi була предметом численних спекуляцiй на Аппер-Седжвiк-лейн. Ходили чутки, що в найтемнiшi години самих чорних ночей зелена дверi вiдчинялися.
  
  Ходили чутки, що в мiсячнiй темрявi та"мничi вози з обмотанi ганчiр'ям колесами повiльно стукали по древнiм каменям i поверталися назад до зеленої дверi. Потiм невидимi руки вiдчиняли дверi, i всередину заносили трупи, загорнутi в бiле полотно. Чому говорили, що вiзки доставляли тiла в лiкарню, а не вiдвезли їх, нiколи не обговорювалося. Саме це i сталося, все це знали. Самi вони цього не бачили, але могли б назвати двох або трьох, хто бачив, якби не пообiцяли тримати рот на замку.
  
  Потiм виникло питання з епiграфом, обведеним навколо лiкарняної стiни, який мешканцi провулку завжди називали "цими словами". Повне i правильне назва Лiкарнi Добрих Сестер було "Хоспiс i санаторiй Святого Милосердя Добрих Сестер про Чудеснi Шрамах на Закривавленому тiлi Нашого Господа i Спасителя Iсуса Христа". Архiтектор i будiвельник лiкарнi, хтось Метью Крейтон, обгорнув верхнiй поверх будiвлi фризом з глибоко висiченим на ньому назвою, яке повинно було протриматися до тих пiр, поки остання труба не зробить хоспiси непотрiбними. I та частина цього повного власного iменi, яка з якоїсь умисним випадковостi з'явилася на Верхнiй сторонi Седжвiк-лейн, на висотi двох футiв i п'яти поверхiв, з глибоким рель"фом, свiдчила: ARS OF THE BLOODY BODY.
  
  Аппер-Седжвiк-лейн так i не оговталася вiд цього приниження.
  
  "Саме такими випадковими подiями," сказав мiстер Натанiель Палмар Барнетту, " визначаються долi людей i нацiй. Якби не iнфантильне почуття гумору Метью Крейтона - бо нема" нiяких сумнiвiв в тому, що розмiщення напису на цьому сумнозвiсному фризi було навмисним, - то Аппер-Седжвiк-лейн, можливо, не прийшла б у таке повiльне занепад за останнi сто рокiв. Якби цього не сталося, то цей прекрасний старовинний будинок, що колись належав адмiралу серу Джорджу Толлбойсу, нiколи б не був доступний за такий напрочуд розумною цiною. А якщо б цього не було, то Джентльмени iз Джентльменiв, через вiдсутнiсть справжнього дому, нiколи б не з'явилися на свiт.
  
  "Це було б ганьбою", - сказав Барнетт, проводячи рукою по темному дереву червоного дерева в передпокої, покритому патиною столiтньої полiрування й вощiння.
  
  "Було б," погодився мiстер Палмар, "дiйсно було б". Вiн провiв її у вiтальню для гостей: велику кiмнату з безлiччю крiсел в переднiй частинi, врiвноважених древнiм, часто використовувалися бiльярдним столом в заднiй частинi. "Так, ми завдячу"мо Метью Крейтону. 'Бо його робота трива", - як говорить поет, - далеко за межами його розумiння'. Якби не примхливий будiвельник i ненавмисний благодiйник, нас би тут не було ".
  
  " Ненавмисний благодiйник?
  
  Мiстер Палмар вказав на великий портрет маслом, що висiв на стiнi позаду них. Виконаний в химерно реалiстичному стилi 40-х рокiв, вiн зображував огрядного добродiя з холеричним виразом обличчя, одягненого в мисливський твiдовий костюм i трима" дробовик на згинi правої руки i зв'язку мертвих птахiв у лiвiй.
  
  Барнетт вдивився в мiдну табличку пiд портретом. "Сер Гектор Биллисгейт", - прочитав вiн. "Вiн був вашим благодiйником?"
  
  "Це складна iсторiя, пов'язана з несподiваною смертю, що залишився спадко"мцем i джентльменом, чий смак до розiграшiв зберiгся навiть до могили", - сказав мiстер Палмар.
  
  "Чарiвно!" Щиро сказав Барнетт. Вiн дiстав маленький блокнот, який був його репортерської маскуванням. "Якщо ви не проти розповiсти менi про це ..."
  
  "Коротше кажучи," сказав мiстер Палмар, " сер Гектор, хоча i був присвячений в лицарi за службу коронi, був збiднiлим молодшим сином баронета. Бiдний тiльки з точки зору сво"ї родини i класу, ви розумi"те. Для нього було постiйною боротьбою утримувати свою квартиру в мiстi, рiзнi мисливськi будиночки, права на рибалку тощо. Вiн навряд чи коли-небудь вбивав за рiк стiльки тварин, скiльки йому хотiлося б. I його дохiд припинився пiсля його смертi, основна сума повернулася до спадкового майна, яке переходило вiд старшого сина до старшого сина ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт. "У чоловiка не було грошей".
  
  "Нiчого, що можна було б назвати його власнiстю, - погодився мiстер Палмар, - крiм цiнностi тих речей, якi вiн придбав за сво" життя - гвинтiвок, дробовикiв, рибальських снастей, портретiв людей, вбивають тварин рiзними способами, i чудового розмаїття одягу для прогулянок по лiсу i стрiльби по чому попало або переходу вбрiд гiрських струмкiв з вудкою".
  
  "Отже," сказав Барнетт.
  
  "За довгi роки їх вiдносин," продовжував мiстер Палмар, - сер Гектор все бiльше i бiльше опинявся в боргу у свого камердинера Феллоуза. Це був поступовий процес - пара фунтiв позику тут, невиплачена чверть зарплати там, - але врештi-решт загальна сума перевищила двiстi фунтiв. Що, хоча i було порiвняно невеликою сумою для людини класу сера Гектора, для Феллоуза було цiлим багатством.
  
  Сер Гектор був в деякому родi жартiвником. Вiн пообiцяв Феллоузу, який був молодший вiд нього приблизно на двадцять рокiв, що залишить йому все в сво"му заповiтi. 'До останнього пеннi, який у мене "", як вiн висловився.
  
  "Але," втрутився Барнетт, - я думав, у нього нема" своїх грошей".
  
  "Вiрно", - погодився мiстер Палмар. "I коли вiн помре, його дохiд припиниться. Але його майно залишилося частиною його стану - тi речi, якi вiн купив за цi роки. I кiлька одиниць вогнепальної зброї самi по собi коштували сотнi фунтiв. Сер Гектор не поскупився."
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт. "Цього все ще недостатньо для покупки будiвлi та фiнансування приватного клубу".
  
  "Ах," сказав мiстер Палмар, " але саме тут рука долi бере верх, i дивна ланцюг подiй перетворю" розiграш у спадщину. Я можу запропонувати вам келих шеррi?"
  
  Барнетт взяв херес, який виявився особливо вишуканим Garrett d Austine '67. Вiн пригубив його, смакував, прокоментував його якiсть.
  
  "Дворецькi i камердинери," сказав мiстер Палмар, - особливо добре розбираються у винах, особливо в мiцних винах". Вiн сьорбнув з свого келиха й продовжив iсторiю, яку нiколи не втомлювався розповiдати.
  
  Сер Гектор досить раптово помер якось вранцi у вереснi 1878 року. I вiн виявився вiрним сво"му слову. Точно так само гарний, i не краще. Феллоуз став залишковим спадко"мцем, що означало, що вiн повинен був отримати все, що залишилося пiсля того, як всi конкретнi заповiту були виконанi. Що швидко стало очевидним при оголошеннi заповiту, так це те, що конкретнi заповiту поглинуть все нерухоме i особисте майно сера Гектора. Єдине, що залишилося у Феллоуза, - це небагато справжнiх грошей, якi були при сера Гекторе i в його квартирi на момент його смертi. Це склало, якщо я правильно пам'ятаю, трохи бiльше тринадцяти фунтiв. Феллоуз був дещо розчарований."
  
  "Я можу це зрозумiти".
  
  "Але потiм з'ясувалося, що молодший брат сера Гектора, Сiднi, який займався стрiльбою в Бенгалiї, потрапив у несво"часне i дуже фатальний нещасний випадок. Вiн пiдстерiгав козу, щоб залучити тигра, коли коза, можливо, вiдчувши, що те, що зараз станеться, не в його iнтересах, буцнув сера Сiднея в живiт. У нього розiрвалася селезiнка. Знадобилося деякий час, щоб новини про це досягли Англiї. Насправдi це сталося за кiлька мiсяцiв до смертi сера Гектора."
  
  "Зрозумiло," сказав Барнетт. " I сер Гектор був спадко"мцем Сiднi?
  
  "Сiднi був ще досить молодий, щоб його не зачепили натяки на смертнiсть. Вiн так i не склав заповiту. Але у них обох була лiтня тiтка по iменi Агата, яка померла приблизно за тиждень до сера Гектора. I таким чином, ви бачите, приблизно через мiсяць пiсля Сiднея, хоча в той час нiхто цього не усвiдомлював ".
  
  "Так?"
  
  "Панi Агата залишила сво" значний особистий статок Сiднею, давньому сво"му фавориту, на засоби iснування та для використання на будь-якi добрi справи, якi вiн вважатиме доцiльними. Але оскiльки Сiднi померла ранiше ледi Агати, її стан перейшло до сера Гектору. Вiн помер, так i не дiзнавшись, що став мiльйонером."
  
  " А камердинер? - запитав я.
  
  "Як залишковий спадко"мець, Феллоуз раптово виявився людиною зi значним станом. Оскiльки його мимовiльна благодiйниця, панi Агата, побажала використовувати частину свого стану на добрi справи, Феллоуз видiлив "Джентльменз Джентлменз" як клуб для дворецьких i камердинерiв, якi перебувають на службi в Лондонi, а також щедрий фонд для турботи про колишнiх або вийшли на пенсiю чоловiкiв цих професiй, якi пережили важкi часи ".
  
  "Прекрасний жест", - сказав Барнетт, вiдриваючись вiд свого блокнота. "Феллоуз сам мешка" тут?"
  
  "Бiльше нема"", - сказав мiстер Палмар.
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт. "Вiн, е-е, помер?"
  
  "У певному сенсi. Вiн переїхав у Париж. Повернувши собi прiзвище, яку я не маю права вам назвати, вiн зайнявся живописом маслом. Отже, чи " якийсь iнший спосiб, яким я можу бути вам корисний?"
  
  "Я думаю, так", - сказав Барнетт. " Що привело мене сюди, в першу чергу, мiстер Палмар, так це звiт Скотленд-Ярду про те, що дво" джентльменiв, заарештованих за пiдозрою у вбивствi своїх роботодавцiв минулого тижня, обидва " членами цього клубу.
  
  "А!" - сказав мiстер Палмар. "Лиззард i Марджерi. Так, це справдi вони. Дозвольте менi зазначити, виключно в iнтересах точностi, що вони обидва дворецькi. У сучасному побутi фраза 'джентльмен джентльмена' належним чином застосовна тiльки до камердинера.
  
  "Я розумiю", - сказав Барнетт. "Спасибi, що зробили це розходження. У моїй професiї ми, звичайно, прагнемо до точностi слiв. Але нам потрiбна будь-яка допомога, яку ми можемо отримати. Ви зна"те Лиззард i Марджерi? Чи Можете ви розповiсти менi що-небудь про них?"
  
  "Насправдi я не дуже добре знаю жодного з них", - сказав Палмар. "Як керуючий клубом, я, звичайно, знайомий з усiма нашими членами, але i Лиззард, i Марджерi були помiтно стриманi у своїх висловлюваннях. У цьому нема" нiчого незвичайного, ви повиннi розумiти; їх професiя, як правило, заохочу" звичну скритнiсть. Однак я вважаю, що зможу познайомити вас з кимось, хто досить добре зна" їх обох.
  
  "Я був би вам дуже вдячний", - сказав Барнетт.
  
  " Я пiду подивлюся, тут вiн. Мiстер Палмер вибачився i вийшов у коридор, обшитий темними дерев'яними панелями. Барнетт потягував шеррi i розмiрковував про множинi вбивствi. Вiн зiбрався з думками i почав складати заголовний абзац статтi, яку вiн напише для Американської служби новин. Трохи фiлософiї для початку. Це змусило б читача вiдчути, що вiн дослiджу" стан людини, а не просто потура" хворобливої цiкавостi.
  
  Як брижi на ставку, записав Барнетт у сво"му блокнотi, виходить вiд кожного каменя, яким би незначним вiн не був кинутий, так i непередбачуванi наслiдки виникають з кожного людського вчинку, яким би незначним вiн не здавався.
  
  Барнетт зробив паузу, щоб погризти олiвець i витрiщатися на сторiнку. "Чита"ться досить добре", - вирiшив вiн. Зрештою, в результатi цi"ї серiї вбивств професор Морiартi, який зовсiм не був пов'язаний зi злочинами, зазнав серйознi незручностi iз-за необґрунтованого уваги Шерлока Холмса i Скотленд-Ярду. Але, безсумнiвно, кожна з жертв волiла б випробувати серйознi незручностi, нiж допустити, щоб йому перерiзали горло.
  
  Барнетт вирiшив попрацювати над текстом своїй статтi пiзнiше, спочатку зробити кiлька нотаток i спробувати створити щось, що дiйсно варто було б сказати. ПРИМIТКА: на iншiй частинi сторiнки вiн написав великими лiтерами: Вбивство - найгiрше злочин з усiх. Чому? Тому що це "дине, що не можна повернути назад i за що не можна вибачитися.
  
  Непогана думка, вирiшив Барнетт, складаючи блокнот i засовуючи його назад у кишеню. Трохи попрацювавши, вiн зможе витягти з нього вiд п'ятисот до тисячi слiв.
  
  Палмар повернувся в хол. З ним був худорлявий, сутулуватий чоловiк, чиї розумнi карi очi дивилися на зазвичай серйозне обличчя. "Мiстер Барнетт, - сказав вiн, - дозвольте менi представити мiстера Квимби. Мiстер Квимби до недавнього часу був камердинером лорда Джона Дарбi. Вiн гостю" у нас пiсля сумної смертi його свiтлостi i мав можливiсть досить добре познайомитися як з Лиззардом, так i з Марджерi.
  
  "Дуже при"мно", - сказав Барнетт. "Будь ласка, сядьте сюди. Ви не заперечу"те, якщо я задам вам кiлька запитань? Сподiваюся, мiстер Палмар пояснив, навiщо я тут".
  
  "Журналiст," сказав Квимби, продовжуючи стояти.
  
  Барнетт вiдчув ворожiсть. "Вiрно", - сказав вiн, намагаючись виглядати якомога бiльш вiдкритим i чесним. "Я хотiв би поговорити з вами про ваших друзiв Лиззарде i Марджерi".
  
  "Чому?"
  
  "Я намагаюся зiбрати iнформацiю про подiї, пов'язаних з вбивствами їх роботодавцiв".
  
  "Вони не несли вiдповiдальностi".
  
  "Я теж в цьому переконаний", - сказав Барнетт.
  
  "Скотленд-Ярд, схоже, не збира"ться. Вони були помiщенi пiд арешт".
  
  " Я знаю. Я вважаю, що iнспектор Лестрейд дiяв поспiшно.
  
  "Це так, погодився Квимби. " I саме газети змусили його це зробити. Довгi iсторiї про те, що нiхто не був у безпецi, навiть знати. Навiть у своїх власних будинках або в своїх лiжках. Люди починали хвилюватися, i мiнiстр внутрiшнiх справ повинен був щось зробити. Скотленд-Ярду довелося когось заарештувати, i притому дуже швидко, просто щоб показати, що вони виконують свою роботу ".
  
  "Можливо, в тому, що ви говорите, щось "", - визнав Барнетт. "I якщо обурення журналiстiв призвело до того, що вашi друзi опинилися за ґратами, то, можливо, вiдновлення обурення може знову призвести до їх звiльнення".
  
  "Владi в будь-якому випадку скоро доведеться їх вiдпустити", - сказав Квимби, задоволено киваючи. "Всi п'ять убивств були вчиненi одним i тим же способом, i останн", коли вони вже сидiли за ґратами. В цьому " резон."
  
  "П'ять?" Здивовано перепитав Барнетт. "Я знаю тiльки про чотирьох".
  
  "П'ять," сказав Квимби. - I я "диний, хто повинен знати.
  
  "Давайте подивимося," сказав Барнетт, загинаючи пальцi. - Є Венна, i Стенхоуп, i лорд Уолбайн, i сер Джеффрi Крукстафф...
  
  "I мiй покiйний господар," додав Квимби. " Лорд Джон Дарбi.
  
  "Його вбили?" Запитав Барнетт. "Я не пам'ятаю, щоб чув про це. Коли це сталося?"
  
  " Його тiло було знайдено рано вранцi у вiвторок, п'ятнадцятого лютого.
  
  "Тобою?"
  
  " Нi, сер. Вiд графа Арундейла.
  
  "В його спальнi?"
  
  " Нi, сер. В їдальнi.
  
  "Зрозумiло". Барнетт вiдкинувся на спинку стiльця, який тривожно заскрипiв. Вiн знову подався вперед. "Що змушу" вас думати, що смерть вашого господаря пов'язана з iншими?"
  
  " У нього було перерiзане горло. I нiхто не мiг нi зайти, нi вийти. Неймовiрне злочин, мiстер Барнетт. Єдиний, хто мiг його вчинити, був я.
  
  Барнетт кивнув. "Я так розумiю, ви не вбивали лорда Джона," сказав вiн.
  
  "Нi, сер", - сказав Квимби. "Працювати з ним було не легко, але у мене не було причин бажати втратити свого становища. Крiм того, я не виношу виду кровi.
  
  "Зрозумiло," сказав Барнетт. - В такому разi, якщо б ви з якоїсь причини хотiли убити його свiтлiсть, ви б застосували отрута.
  
  Квимби похитав головою. "Я б не змiг так вчинити з хорошою їжею", - сказав вiн. "Нi, сер; якщо я коли-небудь вирiшу кого-небудь убити, я думаю, що скористаюся дуже великим, дуже тупим iнструментом".
  
  Барнетт дiстав свiй блокнот. "Можу я задати кiлька запитань щодо вашого покiйного роботодавця i двох ваших друзiв Лиззарда i Марджерi?" сказав вiн.
  
  "Я допоможу вам," сказав Квимби, - тому що я живу в страху, що iнспектор Лестрейд вирiшить додати третього слугу до тих двох, якi у нього вже " у quod.
  
  "Це один з моїх запитань", - сказав Барнетт. "Чому вiн цього не зробив? Тобто, чому я нiчого не читав про смерть лорда Джона Дарбi?"
  
  Квимби налив собi келих шеррi з графина, а потiм обережно сiв на один iз стiльцiв з твердою спинкою поруч з м'яким крiслом, в якому влаштувався Барнетт. "Цього я не можу вам сказати, мiстер Барнетт", - сказав вiн. "Лорд Арундейл - досить впливова людина, щоб припинити чутки про вбивство, i вiн це зробив. Але яка його мотивацiя, я не знаю".
  
  " Полiцiя зна" про вбивство? - запитав я.
  
  " Я не впевнений. Думаю, що нi. У полiцiї працю" приватний детектив - якийсь мiстер Холмс, - що зна" про це. Вiн докладно розпитував мене. Вiн також вважа" Лиззард i Марджерi невинними; вiн менi так i сказав.
  
  "Про що вiн тебе питав?"
  
  " Все, що тiльки можна придумати. Вiн запитав мене, як довго я працюю у його свiтлостi, були у його свiтлостi якiсь вороги, про яких я знаю, якi книги любить читати його свiтлiсть.
  
  "Книги?"
  
  " Так, сер. Саме це вiн i запитав.
  
  " I що ви вiдповiли? Якi книги любив читати лорд Джон?
  
  " Не можу пригадати, щоб я коли-небудь бачив його свiтлiсть з книгою в руках, якщо тiльки це не був Бредшоу.
  
  " Вiн обмежився читанням залiзничних розкладiв, так?
  
  " Його свiтлiсть дiйсно взяв газету, сер. "Дейлi газетт".
  
  " Зрозумiло. Чи Можете ви вiдзначити що-небудь ще примiтне або в питаннях мiстера Холмса, або у ваших вiдповiдях?
  
  "Менi важко сказати, сер. Бути допитаним - це новий досвiд для мене".
  
  " Отже, мiстер Холмс, здавалося, був особливо задоволений або не задоволений яким-небудь з ваших вiдповiдей?
  
  " Нi, сер. В якийсь момент вiн зробив менi комплiмент з приводу мо"ї спостережливостi.
  
  "Коли це було?"
  
  "Вiн запитав мене, чи не пропало чи чого-небудь з дому чи з особи його свiтлостi. Я вiдповiла негативно, можливо, за винятком тонкого золотого ланцюжка, який його свiтлiсть iнодi носив на шиї. Я сказав, що не можу бути впевнений, що воно було знято, оскiльки його свiтлiсть не завжди його носив.
  
  " Ви перевiряли, де воно зберiгалося, коли лорд Джон його не носив?
  
  " Мiстер Холмс теж питав мене про це. Я сказав йому, що не можу сказати, тому що поняття не маю, де його свiтлiсть зберiгав це. Iншi його особистi прикраси зберiгалися у скриньцi на туалетному столику, але я нiколи не бачила там ланцюжка. Коли я згадала про це, мiстере Холмс зробив менi комплiмент.
  
  " Ланцюжок була знайдена серед речей його свiтлостi?
  
  "Я так не думаю. Я був присутнiй при попередньої iнвентаризацiї, проведеної сiмейним адвокатом, i в той час його не знайшли ".
  
  " У лорда Джона було що-небудь пiдвiшене до цi"ї ланцюжку?
  
  "Так, але я не можу сказати тобi, що саме. Вiн завжди тримав це пiд сорочкою, поруч з шкiрою".
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт. "Цiкава особливiсть, хоча, ймовiрно, не ма" вiдношення до злочину. Предмет не мiг бути дуже великим, i якщо б вiн представляв велику цiннiсть, я впевнений, що про його iснування знав би хто-небудь iнший з членiв сiм'ї.
  
  "Ймовiрно, це так, - погодився Квимби.
  
  "Що я знаходжу самим цiкавим, так це та"мнiсть", - сказав Барнетт. "Я можу зрозумiти, чому вбивця не хотiв афiшувати це, але чому граф Арундейл хотiв приховати iнформацiю про вбивство, я не знаю. Але я зроблю все можливе, щоб з'ясувати. Вважаю, нема" жодних шансiв, що цей граф прикiнчив вашого боса?
  
  " Впустили його? Нi, сер. Вбивство, безсумнiвно, сталося до прибуття графа.
  
  "Шкода," сказав Барнетт з бессердечием цього газетяра. " Тепер про Лиззар i Марджерi. Наскiльки добре ви їх зна"те?
  
  "Досить добре", вiдповiв Квимби. - Настiльки добре, наскiльки можна пiзнати людину за короткий час. Ми всi, так би мовити, в одному човнi, i це дало нам сильну спiльнiсть iнтересiв. Нами виникло величезне бажання з'ясувати, хто скоїв цi вбивства i як вони були здiйсненi, ще до того, як ми виявили, що нас можуть звинуватити в них ".
  
  "Ви прийшли до якихось висновкiв?" Запитав Барнетт.
  
  "Нi, сер, на жаль, нема". Звичайно, це не та область, в якiй ми особливо компетентнi. Ось чому я був так радий виявити, що мiстер Холмс проявля" iнтерес до цi"ї проблеми. Про нього високої думки".
  
  " По-вашому, нема" жодних шансiв, що хтось з ваших друзiв дiйсно мiг докласти руку до цим, е-е, злочинiв?
  
  " Жодних шансiв, сер. Нi в кого з них не було мотиву. Навпаки, вони обидва втратили хорошi посади пiсля смертi своїх роботодавцiв.
  
  "Скотленд-Ярд стверджу", що їм заплатив якийсь третiй чоловiк, щоб вони або самi вчинили злочини, або дозволили комусь iншому отримати доступ в спальнi".
  
  "Я не можу в це повiрити, мiстер Барнетт. Жоден з них не з тих людей, якi могли б убити свого роботодавця. Крiм того, нi один з них не був у тому станi, коли бажання негайної фiнансової вигоди переважало б потребу в гарантованiй зайнятостi ".
  
  " Я так зрозумiв, що Марджерi була завзятою любителькою iподромiв.
  
  " Так, сер. У нього " те, що, по-мо"му, назива"ться "системою", сер. З її допомогою вiн зiбрав зовсiм небагато грошей.
  
  "Ти хочеш сказати, що вiн переможе?"
  
  "Не завжди, але точно бiльше, нiж вiн втрача"".
  
  " А що щодо Лиззарда? Ходять чутки, що у нього " подруга на "Уемблi".
  
  " Мiстер Лиззард зустрiча"ться з дамою, яка живе на Уемблi, сер. Це чиста правда.
  
  " Було платня його дворецького достатнiм для його, е-е, потреб в цьому вiдношеннi?
  
  Квимби на мить задумався над цим. "Насправдi, сер," сказав вiн, - розмiр зарплати мiстера Лиззарда в даному випадку не ма" значення, оскiльки ледi, про яку йде мова, " "диною власницею публiчного будинку. Вона попросила мiстера Лиззарда увiйти в цей бiзнес як її партнера, вiдчуваючи, як вона каже, що присутнiсть чоловiка в закладi бажано ".
  
  "Це звучить як витончена пропозицiю руки i серця", - прокоментував Барнетт.
  
  "Я не сумнiваюся, що ледi дума" про шлюб," сказав Квимби, " але це пряме дiлове пропозицiю. Я б припустив, що вона чека", коли мiстер Лиззард зробить пропозицiю.
  
  "Завидне становище для джентльмена," сказав Барнетт, " якщо вiн любить ледi. I з цього, звичайно, могло б здатися, що Лиззард не вiдчував нiякої гострої потреби в коштах ".
  
  "Я б сказав, що це було так", - сказав Квимби.
  
  "Спасибi вам за вашу допомогу в цьому", - сказав Барнетт. " Чи " що-небудь ще, було залучено вашу увагу за цi останнi тижнi, про що я забув запитати, що, на вашу думку, може мати якесь вiдношення, хай i незначне, до питання про вбивства ваших наймачiв?
  
  "Що ж, сер," сказав Квимби, "як я вже заявляв ранiше, область кримiнального розслiдування перебува" поза мого поля зору; я дiйсно не можу сказати, що могло б зацiкавити досвiдченого слiдчого". Вiн зробив паузу. " Однак " одна рiч, яку я знаходжу цiкавим.
  
  "I це так i "?"
  
  " Ну, сер, можливо, це лише опосередковано пов'язане з самими вбивствами, але все одно цiкаво. Тут був ще один джентльмен, який задавав питання. I, незважаючи на вiдсутнiсть розголосу цього питання, вiн, схоже, знав подробицi вбивства мого господаря, лорда Джона Дарбi.
  
  "Це цiкаво", - погодився Барнетт.
  
  " Не тiльки це, сер, але в цьому " щось ще бiльш цiкаве.
  
  "Так?" Наполягав Барнетт.
  
  " Ну, сер, вiн називав себе мiстером Плантагенетом, але був точною копi"ю лорда Джона. Мiг би бути його братом.
  
  ДВАНАДЦЯТЬ
  
  IНТЕРЛЮДIЯ: НЕ БУТИ
  
  
  
  Лихоманка, що назива"ться "Життям",
  Нарештi переможена.
  ЕДГАР АЛЛАН ПО
  
  Танiч була довгою i фiзично виснажливої; але його розвагою була гра життя, гра правди, диявольська гра, "дина гра, в яку варто було грати. I в цей вечiр гра була пiкантною i особливо прекрасною. Десмону Шовелену не хотiлося покидати убогий будинок, в якому ховався його особистий клуб.
  
  На цей раз двi дiвчинки, старша - закоренiла вулична дiвчисько, груба i сквернословящая. Але молодшiй - не бiльше шiстнадцяти, стрункою, з блiдою, бездоганною шкiрою i прекрасним переляканим обличчям. Нiжна квiтка, який можна знайти серед вуличних бур'янiв, з якими вони зазвичай вправлялися у сво"му мистецтвi. Де Втiлений Майстер знайшов таку дiвчину? Вiн зрозумiв, що краще не гадати. I, по правдi кажучи, Шовелена дiйсно не цiкавило минуле дiвчини. Саме її струнке, незаплямоване тiло, її молодiсть, її невиннiсть i її здатнiсть вселяти жах здавалися йому такими надприродно збудливими. У понiвеченiй невинностi " особлива якiсть - посилю"ться вiд болю жах у широко розкритих очах; страх, змiшаний з невiр'ям, i постiйна надiя на порятунок, - яке високо цiну"ться знавцями.
  
  Оздоблений трояндами фургон чорного дерева brougham мчав по пустинних вулицях лондонського Вест-Енду, його пiдкованi сталлю колеса вибивали алегро по тротуару. Шовелен витягнув сво" пухке тiло на широкому м'якому сидiннi i лiниво спостерiгав, як газовi лiхтарi стрункою процесi"ю пропливають за вiкном карети, яке було закрито за передсвiтанковiй прохолоди. Незважаючи на те, що життя була втомливою i похмурою, мiркував вiн, були короткi моменти, якi спалахували пекельним вогнем.
  
  Iнодi йому здавалося, що в певний момент складних, тривалих церемонiй цi"ї гри iгор раби по-справжньому усвiдомили це. Вiн мiг бачити це в їх очах; вiн мiг спостерiгати, як розумiння зроста" по мiрi ретельного повторення болю, розмiрених мук, поки воно не перевершить страх i не вийде за межi слабкою плотi. Так було i з цi"ю дiвчиною; знання зростало пiд криками. Знання, яке було бiльше, нiж мудрiсть: що все безнадiйно i що виходу нема"; що життя ма" не бiльше сенсу, нiж смерть, i що бiль - фiзична бiль, нескiнченна бiль, чутт"ва переважна бiль - було найбiльш близьким до реальностi, що тiльки можна було знайти. Всi вони, звичайно, сказали, що вдячнi; вiн змусив їх сказати це. Це було одне з правил. Смиренна вдячнiсть за бiль, яка надавала їм сенс i запевняла їх, що вони все ще живi.
  
  Карета звернула з Олд-Лондон-роуд на Бентам-Вей, i кучер зменшив швидкiсть, коли вони пiд'їхали до ворiт Iнфант-Корту, невеликого закритого кола, на який виходили фасади трьох резиденцiй: герцога, ще однi"ї королеви у вигнаннi i його власної.
  
  Шовелен був достатньою мiрою виведено з задумливостi тим, що карета уповiльнила хiд i зупинилася перед воротами, щоб подивитися, як дво" охоронцiв - в унiформах з комiчної опери придворних вiйськ скинутої королеви - вiдкрили ворота i махнули каретi проїжджати. Вiн усмiхнувся, коли за ним зачинили ворота. Його охороняли, як королiвську особу. Застебнувши жилет i верхню гудзик пiджака, вiн дозволив кучеру спуститися i вiдкрити для нього дверцята екiпажу, а потiм обережно вийшов i перевальцем попрямував до сво"ї парадних дверей. Кучер, знав звичаї свого господаря, сiв назад на водiйське сидiння i торкнув карету з мiсця, не зупиняючись для подальших iнструкцiй. Шовелен очiкував, що його слуги будуть вести себе як автомати, без пiдказок, без визнання, без подяки. Коли вiн протягне руку за вечiрнiм келихом брендi, краще б це було там. Як воно туди потрапило, його не стосувалося.
  
  Вiд дворецького не було потрiбно i не очiкувалося, що вiн буде чергувати бiля вхiдних дверей пiсля опiвночi; Шовелен не довiряв нiчи"ю обережностi, крiм сво"ї власної. Вiн вiдкрив дверi двома своїми ключами, запалив свiчку дерев'яної безпечної сiрником i, важко ступаючи, пiднявся широкими сходами у свою спальню.
  
  Його спальня являла собою прямокутну кiмнату, набагато довше, нiж у ширину. Старовинне лiжко з балдахiном на чотирьох стовпчиках стояла в дальньому кiнцi, подалi вiд вiкон. Навпроти дверей стояли три однакових шкафа i спецiально побудований шафа-купе потрiйного розмiру. Десмонд Шовелен не сумнiвався, що можна бути далеко вiд сво"ї великої колекцiї костюмiв та амунiцiї. Що б людина не робила, вiн повинен бути правильно одягнений для цього випадку; i вiд нього можуть вимагати самих дивних вчинкiв в найкоротшi термiни.
  
  Злiва вiд дверей, бiля великих стулкових вiкон, стояв його туалетний столик; i саме до нього вiн попрямував, розкидаючи свiй одяг направо i налiво, коли входив в спальню. Вiн затримався тiльки для того, щоб запалити газову полицю на стiнi i двi свiчки з бджолиного воску в простих фарфорових свiчниках на туалетному столику. Пiджак зi сливового оксамиту вiн повiсив на ручку висувного ящика, жилет з золотої парчi повiсив на спинку стiльця, краватка повiсив на латунний гачок газової лампи. Нiчнi навантаження зробили Шовелена щасливим. Коли вiн був пригнiчений, вiн був надмiрно акуратний.
  
  Вiн вивчав сво" обличчя у великому дзеркалi на туалетному столику. Вiн чув, що здоров'я тiла i мiцнiсть духу можна визначити, вивчаючи очi. Широко вiдкривши повiки, вiн втупився на себе через скло. Йому здалося, що зiницi мають неприродний блиск, що свiдчить швидше про гниттi, нiж про здоров'я. Вiн труснув головою, немов вiдганяючи неприродну думка. Повинно бути, це через свiтла свiчок або пiзньої години. Вiн оглянув свої щоки. Вони здавалися йому червоними i опухлими, i вiн мiг розрiзнити крихiтнi синi нитки лопнули вен пiд шкiрою. Вiн вiдсунувся вiд дзеркала. Я веду здоровий спосiб життя, подумав вiн. Ця думка, здавалося, потiшив його.
  
  Що це було? Якийсь рух у дзеркалi? Щось позаду нього, якийсь великий чорний предмет, майнуло в поле його зору в тьмяному свiтлi газової лампи.
  
  У кiмнатi з ним хтось був. Вiн не чув, як вiдчинилися або зачинилися дверi, але тим не менш-
  
  Шовелен не вiрив у привидiв, але з майже надприродним жахом схопився на ноги i повернувся обличчям до невiдомого непроханого гостя. Вiн схопився за стiлець з твердою спинкою, на якому сидiв, i пiдняв його на висоту грудей, агресивно виставивши нiжки стiльця перед собою, оглядаючи кiмнату через очеретяне дно.
  
  Спочатку вiн подумав, що помилився, не так важко було розгледiти цi"ї людини, але через кiлька секунд дiї чоловiка зробили його видимим. Шовелен зрозумiв, що це був не один з його слуг, а високий, незграбний чоловiк, якого вiн нiколи ранiше не бачив, одягнений у щось схоже на вечiрнiй костюм, прикритий широким чорним плащем, який кружляв навколо нього, його обличчя приховувала крислатий капелюх дивного дизайну. Чоловiк, здавалося, нишпорив по кишенях кинутого Шовеленом пiджака. Це було неймовiрно! Прямо тут, у власнiй спальнi Шовлена, коли Шовлен в п'ятнадцяти метрах вiд нього розмаху" важким стiльцем!
  
  "Хто ви?" Вимогливо запитав Шовелен, з деякою гордiстю зазначивши спокiй свого голосу. "Як ви сюди потрапили? I що, в iм'я всього святого, по-тво"му, ти робиш?"
  
  Чоловiк з роздратованим бурчанням вiдкинув пiджак в сторону i почав вправно обшарювати кишенi жилета. Присутнiсть Десмонда Шовелена, який повiльно наближався до нього з дерев'яним стiльцем, утримуваним на рiвнi пояса, здавалося, анiтрохи його не зупинило.
  
  Шовелен вирiшив, що це безумовно божевiльний, який втiк з якої-небудь мiсцевої лiкарнi. Будь грабiжник побiг би в його присутностi, а будь-який, у кого " види на нього, не став би зупинятися, щоб пронизати кишенi його куртки. Шовелен роздумував, чи не покликати на допомогу. План здавався непоганим, за винятком того факту, що його майже напевно нiхто не почу". Якби йому вдалося пройти повз чоловiка до його лiжка, вiн мiг би скористатися шнурком дзвiнка. Зараз в коморi дворецького не було нiкого, хто мiг би почути дзвiн дзвiночка, але через чотири з половиною години, коли дворецький спуститься вниз, щоб почати свiй робочий день, вiн побачить маленький сигнальний прапорець на табло виклику i прийде дiзнатися, в чому справа.
  
  Чоловiк скинув жилет i вперше повернувся до Шовелену. "Де це?" вiн запитав спокiйним, розважливим тоном людини, яка не бачить нiчого незвичайного в сво"му питаннi. Це могло бути "котра година?" чи "Невиправдано холодно, чи не правда?" вiд знайомого на iподромi. Але це було не так. Це був незнайомець у плащi, який знаходився в його спальнi в чотири години ранку.
  
  "Де це?" - повторив чоловiк.
  
  "Що?" Запитав Шовелен. "Дивись, друже". Вiн зробив два кроки вперед i тицьнув примари стiльцем. "Я не знаю, як ти сюди потрапив, чи що, по-тво"му, ти робиш, але менi не смiшно. Якщо подумати, то як ти взагалi сюди потрапив?"
  
  Чоловiк вiдкинув стiлець убiк, як несутт"ву рiч, i схопив Шовелена лiвою рукою за комiр сорочки. " Дрiбничка, - сказав вiн, змушуючи Шовелена опуститися на колiна. "Де ти зберiга"ш?" - запитав я.
  
  Нутрощi Шовелена скрутило вузлом вiд страху. Вiн вiдчував величезне бажання зберiгати спокiй, бути розважливим, пiдтримувати бесiду зi своїм непроханим гостем на дружньому рiвнi. "Дрiбничка?" - запитав вiн. "Що належить менi, належить i тобi, запевняю тебе. Тобi варто лише запитати. Яка дрiбничка? Я не захоплююся дрiбничками. У мене велика колекцiя краваток...
  
  "Дрiбничка", - повторив чоловiк. "Пристрiй, печатка, знак диявола".
  
  "Диявольський-" Дивний вираз промайнуло на обличчi Десмонда Шовелена; вираз розумiння i страху. Його права рука сама по собi потягнулася вниз i торкнулася кишенi для брелока, вшитого в верхню частину брючного пояса.
  
  "Отже!" сказав чоловiк. Вiдвiв руку Шовелена убiк, засунув руку в маленький кишеню i витягнув круглий золотий медальйон, виконаний у виглядi мiнiатюрних кишенькових годинникiв. Вiн вiдкинув кришку i заглянув всередину, i диявол, взявшись у боки, втупився на нього вiдповiдь. Рiвномiрно по зовнiшнiй сторонi гравюри, оточуючи i обмежуючи диявола, були виведенi великi лiтери D C L X V I.
  
  "А, ця дрiбничка", - сказав Шовелен.
  
  Чоловiк пiдняв Шовелена i шпурнув його через усю кiмнату. Шовелен вдарився об пiдлогу, заскользил i покотився, вдарившись об високi дубовi бортики лiжка з балдахiном. Вiн вiдчув, як всерединi нього щось сiпнулося i зламалося, i сильний бiль зосередилася в лiвiй сторонi грудей. Вiн не втратив свiдомостi, але мiхур розуму лопнув в його мозку, i вiн почав хникати, як перелякана дитина.
  
  Глибоко всерединi Шовелена була точка усвiдомлення, спостерiгач, який залишався вiдстороненим, глузливим i трохи здивованим, у той час як його тiло здригалось вiд страху i згорталося в тугий маленький клубочок на пiдлозi. Це було цiкаво; вiн завжди припускав, що так i буде.
  
  "Я вб'ю тебе", - сказав темна людина, крокуючи через кiмнату. "Не блевай; нiкого з iнших не вирвало".
  
  Шовелен, захищаючись, пiдняв праву руку перед особою.
  
  Звiдки-то високий темноволосий чоловiк дiстав тростина. Вiн подивився на Шовелена майже зi спiвчуттям. "Я повинен це зробити, ви розумi"те", - сказав вiн. "Я вiтер".
  
  Шовелен подавився, i його вирвало прямо на свою бiлу сорочку.
  
  Високий чоловiк повернув тростина i витяг тонкий нiж з гострим, як бритва, девятидюймовым лезом. "Вiтер", - сказав вiн. Вiн схилився над Шовеленом.
  
  ТРИНАДЦЯТЬ
  
  В ЧОМУ ПРОБЛЕМА
  
  
  
  Закони створенi для того, щоб їх порушувати.
  КРIСТОФЕР НОРТ
  
  Fабо останнi п'ять днiв, з вечора свого повернення з обсерваторiї, професор Морiартi не виходив зi сво"ї кiмнати. Оточений величезним стосом книг, в основному взятих напрокат в однiй з бiблiотек Британського музею, вiн проводив кожен день, загорнувшись у свiй синiй халат, розтягшись на лiжку за читанням або ходячи взад-вперед по маленькому прямокутника пiдлоги мiж лiжком i туалетним столиком, попиваючи чай i курячи турецькi сигарети особливої марки.
  
  "Бiльше всього я заперечую проти сигарет", - сказала панi Х. Барнетт за снiданком в наступну п'ятницю. "Потрiбнi мiсяцi, щоб вивiтрити запах з штор та пологiв на лiжках. I коли вiн сам не курить цю гидоту, вiн не виносить запаху ".
  
  "Я знаходжу цi перiодичнi виїзди професори дуже нудними", - сказав Барнетт. "Це вже п'ятий раз за тi два роки, що я тут, коли вiн надовго зника" в своїй спальнi, i це завжди вiдбува"ться в самi невiдповiднi моменти. Тут все повинно зупинитися, поки Морiартi ляга" спати i чита" про трубкозубах ".
  
  "Ви неправильно зрозумiли", - сказала панi Х., нахиляючись вперед i розмахуючи маффином з маслом перед обличчям Барнетта. "Вiн не вiдступа", нi, звичайно! На цей раз професор працю". Я працюю з ним багато рокiв i можу сказати напевно. Рiзниця в тому, що вiн курить цi сигарети. Коли наста" апатiя, мiстер Барнетт, вiн курить трубку. Коли справа стосу"ться роботи, це тi мерзеннi сигарети. А потiм вiн просить принести йому конкретнi книги. Коли вiн в черговий раз дметься i усамiтню"ться вiд свiту, вiн просто перебира" колекцiї в бiблiотецi Гренвилла або Королiвськiй бiблiотецi Британського музею в алфавiтному порядку ".
  
  "Отже, професор старанно працю" там, нагорi, ходячи взад-вперед", - сказав Барнетт.
  
  "Це цiлком доречно", - сказав маммер Толливер зi свого мiсця у великому крiслi на чолi обiднього столу, де вiн наминав страву зi свiжими гарячими кексами i керамiчний глечик з джемом. "I на це при"мно дивитися. Не те щоб ви могли бачити процес - так сказати, обертання колiс - це результати! Професор Морiартi сидить у своїй кiмнатi i розмiркову", i свiту краще бути обережнiше!"
  
  Барнетт налив трохи свiжих вершкiв у свою каву i розмiшав їх однi"ю з витончених ложечок з мереживним вiзерунком часiв королеви Ганни з того, що мiсiс Х. наполягала називати "старим сервiзом". "Як ти дума"ш, про що вiн дума", ходячи взад-вперед i попихкуючи турецьким димом?" - запитав вiн.
  
  "Колись це було про гравiтацiї", - сказала панi Х. "Про те, як вона утриму" всi зiрки i планети на своїх мiсцях. Вiн спостерiгав у свiй телескоп за цим астероїдом, який вiн назива" "шматком скелi, що оберта"ться навколо сонця', i було зовсiм трохи пiзно дiстатися туди, де вiн повинен був бути. Що ж, професор пiднявся у свою кiмнату i залишався там тижнями, ходячи взад-вперед, думаючи про це. Iншi вченi, можливо, просто вирiшили б, що їх спостереження були помилковими, але не професор! Коли вiн спустився, вiн написав про це статтю, в якiй розповiда"ться, як всi частини Всесвiту пов'язанi один з одним. Просто спостерiгаючи за цим крихiтним кам'яним кулькою в космосi ".
  
  - Динамiка астероїда, " сказав Барнетт. " Я бачив це.
  
  "В iнший раз вiн сконструював захисний газовий ковпак, який перекривав би подачу газу, якщо полум'я згасло. А потiм одного разу вiн написав епiчну поему на класичнiй грецькiй мовi в честь нiмецького археолога на iм'я Шлiман.
  
  "Чи було що-небудь смачне?" Запитав Барнетт.
  
  Мiсiс Х. посмiхнулася. Вона ретельно прожувала i проковтнула шматочок маффiнiв з маслом, перш нiж вiдповiсти: "Для мене це було по-грецьки".
  
  Толливер пирхнув. Барнетт насупився.
  
  "Це коли "е" ста" реальною проблемою, коли професор "е" звучить ось так", - запропонував Толливер. "Ну, я пам'ятаю один раз, коли "вiн придумав", як змусити цiлу будiвлю зникнути без слiду".
  
  "Навiщо йому це робити?" Запитав Барнетт.
  
  "Це був банк", - пояснив Толливер.
  
  "Ах!" - сказав Барнетт. "Цiкаво, про яку задачi йдеться на цей раз - небесному рiвняннi або земної головоломцi".
  
  "Я думаю, це те, що можна було б розглянути в сферi бiзнесу", - припустив Ряджений. "Цей iндiйський джентльмен, каже, його звуть Сiнгх, був у професора два днi на цьому тижнi. Вiн "диний хлопець, якого професор прийме".
  
  "О, так", - сказав Барнетт. "Автор тi"ї дивної записки. Що вiн за людина? Як ви дума"те, у нього " замовлення для професора Морiартi?"
  
  Мiсiс Х. пiднялася зi свого мiсця, шмигнула носом, пробурмотiла: "А тепер менi потрiбно зайнятися сво"ю роботою", - i вийшла з кiмнати.
  
  "Їй не подоба"ться чути про такi речi", - прокоментував Толливер, вказуючи срiбною ложечкою вiддаля"ться на спину мiсiс Х. "Їй подоба"ться вважати, що "оу, ми всi живемо за рахунок багатства, який ми успадкували вiд померлих дядечкiв. Той факт, що ми час вiд часу порушу"мо закон в гонитвi за нашими чесно заробленими грiшми, " мiркуванням, на якому мiсiс Х. не любить зациклюватися. Вона справжня порядна ледi."
  
  "Є тi з нас, кому не подоба"ться, коли їм постiйно нагадують про нашi беззаконня, Маммер", - сказав Барнетт. "Незалежно вiд того, наскiльки праведними ми можемо себе почувати щодо нашої конкретної моралi, i незалежно вiд того, наскiльки переконливi логiчнi доводи ми можемо привести у виправдання наших дiй, якщо ця мораль або цi дiї занадто сильно вiдрiзняються вiд тих, якi ми були вихованi вiрити, боротьба за повне переконання самих себе нiколи не буде повнiстю виграна".
  
  Толливер подивився на Барнетта, схиливши голову набiк i вiдкривши рот - поза, яка, на його тверде переконання, означала благоговiйний трепет. Барнетту це бiльше здалося, що маленький чоловiчок щойно проковтнув щось, несподiвано опинилося живим. "Iнодi ти гарно говориш", - сказав Актор. "Прямо як професор".
  
  "У твоїй промовi теж " певне чарiвнiсть, Маммер", - сказав Барнетт. "У тебе сама дивна сумiш дiалектiв i вуличного жаргону, яку я коли-небудь чув".
  
  "Це з-за того, де я вирiс", - сказав Актор. "Якi були всюди. Мої батьки були мандрiвними людьми, вони були. Найдовше, наскiльки я пам'ятаю, ми залишалися в одному мiсцi близько трьох мiсяцiв. I це було, коли мiй батько зламав руку. У тому сезонi ми пропустили всi змагання з перешкодами на пiвночi Англiї ".
  
  " Ваш батько не був жоке"м, чи не так? - Запитав Барнетт.
  
  "Не-а, звичайно, нема". 'Вона працювала в натовпi, як i моя мама. Вона теж виглядала по-справжньому елегантно, коли працювала. 'Це був найкращий соус, який я коли-небудь бачив. Нi з ким не працював. Сам очистив мiтку. Вони називали його 'Легковажний Гаррi Толливер'.
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт. "Значить, ти просто продовжував родинну традицiю, коли став карманником".
  
  "Мiй батько навчив мене всьому, що я знаю. 'Вiн був краще, нiж я коли-небудь був. 'Звичайно, у нього " природна перевага передi мною, вiн дещо вищий на зрiст ".
  
  "Я б подумав, що бути невисоким було б бажано. Ти можеш як би розчинитися в натовпi i зникнути, поки пiднiма"ться галас".
  
  "Це так не працю"", - сказав Толливер. "Розглянемо вiдповiднi розмiри лисицi i мисливця на лисиць".
  
  "На перший погляд," з сумнiвом промовив Барнетт, "це зда"ться логiчним".
  
  "Звичайно, це було чудово, поки я виглядав маленьким невинним", - сказав Толливер. "Мене возили в колясцi, я залазив в кишенi штанiв, коли ми передавали цукерки. Я маю на увазi, навiть якщо б хто-небудь побачив це дiя мигцем, хто б у це повiрив? Я як зараз чую це: лорд Сесiль поверта"ться до свого сусiда i каже: "Послухайте, полковник, ви це бачили?'
  
  "Що?" - запитав полковник.
  
  "У сера Генрi просто 'оголошення' обчистили кишенi!'
  
  "Їй-богу!' - вигуку" полковник. 'Що за безглузде уявлення! I де цей мерзотник, що це зробив?'
  
  "Он той негiдник, он там', - говорить лорд Сесiль, вказуючи на дитячу коляску.
  
  "Що, маленький чоловiчок в капелюшку вiд сонця, якому не може бути бiльше трьох рокiв?' - пита" полковник. I досить скоро, як бачите, тема розмови змiню"ться за обопiльною згодою".
  
  "Ти, мабуть, була чарiвним дитиною", - сказав Барнетт.
  
  "Був", - погодився Толливер. "Довгi роки".
  
  * * *
  
  Барнетт допив каву i пiднявся нагору, щоб побачитися з професором Морiартi, перш нiж покинути будинок. Вiн зустрiчався з мiс Сесiлi Перрiн за ланчем у Хемпельмайера. Йому потрiбно було поставити їй запитання, який мiг би зробити цю подiю однi"ю з найбiльш важливих в його життi, але спочатку потрiбно було подбати про деяких деталях.
  
  На подив Барнетта, Морiартi був на ногах i одягнений по-денному. Його твiдовий костюм наводив на думку про поїздку в зовнiшнiй свiт, i, ймовiрно, в напрямку, вiддаленому вiд мiста. Морiартi описував одяг як "простий костюм", але, тим не менш, зазвичай вiн був правильно одягнений. "Завжди потрiбно правильно маскуватися", - сказав вiн. А оскiльки джентльмени в мiсто не ходять у твiдових костюмах, професор, ймовiрно, прямував за мiсто.
  
  "Я як раз спускався", - сказав вiн Барнетту. "За короткий час належить виконати багато роботи. Я витратив багато рокiв, збираючи з лондонських кримiнальних кiл талановиту i здатну команду помiчникiв. Тих, кого Шерлок Холмс назива" моїми 'поплiчниками'. Це чоловiки i жiнки, якi, будь вони краще народженi або їм було б надано який-небудь шанс у життi, зараз з гордiстю служили б Англiї як державних дiячiв, солдат чи ремiсникiв. Але у них не було такого шансу, тому замiсть цього вони служать менi. I ось робота, яка потребу" всiх талантiв, всiх навичок, всiх мiзкiв, якi я так ретельно зiбрав ".
  
  "Я так розумiю, там " робота", - сказав Барнетт.
  
  - Робота! "Морiартi з задоволеним виглядом потер руки. " Мiй дорогий Барнетт, ми збира"мося зробити злочин столiття, ти i я.
  
  "Зрозумiло, професор", - сказав Барнетт. "Тiльки ми дво"?"
  
  "Я вважаю, нам знадобиться невеличка допомога", - сказав Морiартi. "Двадцять п'ять або з тридцять людей повинно бути достатньо. I винаходи всiх моїх досвiдчених майстрiв. У мене " завдання для Бенлеви, яке повинно сподобатися йому; i старого аптекаря Русу, i Гилчестеру, майстру маскарадiв. I менi потрiбно знайти кого-небудь, хто ши" форму.
  
  "Це звучить широко", - сказав Барнетт.
  
  Морiартi зiбрав кiлька малюнкiв на аркушах паперу, якi валялися у нього на лiжку, i склав їх разом з деякими креслярськими i геодезичними iнструментами в невеликий портфель. "Я насмiлюся сказати, що жодна iнша органiзацiя, крiм мо"ї, не змогла б зробити таку спробу", - сказав вiн. "I, звичайно, жоден iнший мозок, крiм мого, не змiг би розробити план, необхiдний для проникнення в переплетене гнiздо грiзних оборонних споруд, що охороняють наш приз".
  
  "Що саме?"
  
  Морiартi взяв "Морнiнг Геральд" i кинув її Барнетту. "Вивчи першу сторiнку", - сказав вiн.
  
  "Я думав, ти нiколи не чита"ш газет", - сказав Барнетт.
  
  "Тiльки по справi", - вiдповiв йому Морiартi. "Нiколи для задоволення".
  
  Барнетт розгорнув " Геральд" i переглянув статтi на першiй шпальтi. "Полiцiя спантеличена останнiми слэшерскими витiвками", - прочитав вiн.
  
  "Без сумнiву", - прокоментував Морiартi.
  
  Барнетт подивився на нього, потiм знову на газету. " Значить, справа не в цьому. Вiн вивчив заголовки. "Французький чиновник, затриманий нiмцями в Ельзас-Буланже, протесту"".
  
  Морiартi застебнув портфель, не пiднiмаючи очей.
  
  "Законопроект про самоврядування знову буде представлений на розгляд парламенту".
  
  Морiартi усмiхнувся.
  
  - "Лорд Iст прибува" на Драконию".
  
  "А!" - сказав Морiартi. "Ви могли детальнiше ознайомитися з цi"ю статтею. В нiй " певнi цiкавi моменти".
  
  Барнетт прочитав: "Лорд Iст, вiце-король Iндiї до тих пiр, поки в лютому минулого року його не змiнив сер Гаррi Уїттiнгтон, прибув у Лiверпуль вчора вдень на борту пароплава "Англо-Iндiйська лiнiя" "Дракония". Його свiтлiсть вiдправиться прямо в Лондон, щоб прийняти заходи по прийому i транспортування по праву вiдомої колекцiї iндiйських артефактiв Лорда Iста.
  
  "Колекцiя, яка представля" собою велике зiбрання археологiчних матерiалiв, творiв мистецтва, коштовних металiв i самоцвiтiв зi всього iндiйського субконтиненту, була передана лордом Востом в безстрокову оренду коронi для показу в обраних мiсцях по всьому Лондону з нагоди прийдешнього золотого ювiлею її величностi.
  
  "Колекцiя Лорда Iста повинна прибути в Плiмут на борту лiнкора Її Величностi "Хорнблауэр" для транспортування по залiзницi в п'ять музеїв Лондона, якi були призначенi зберiгачами на час святкування Золотого ювiлею, пiсля чого буде обрано постiйне виставкове мiсце i побудовано пiдходяще житло для колекцiї.
  
  "Спецiальний поїзд, який плану"ться перевезти безцiнний скарб лорда Iста, буде складатися з двадцяти вагонiв - десяти товарних для колекцiї i десяти спецiальних вiйськових вагонiв для вiйськового супроводу. Приймаються незвичайнi заходи для охорони скарби, якому, як вважають нашому кореспонденту, загрожу" iндiйське та"мне суспiльство, що ставить сво"ю метою повалення британського панування.
  
  "Лорд Iст носив титул вiце-короля протягом останнiх шести рокiв i, як правило, вважа"ться, був найбiльш ефективним у поширеннi британського правлiння по всьому субконтиненту i поширеннi цивилизующего впливу британських законiв i звичаїв на кожен куточок цi"ї величезної країни".
  
  "Вiн також," сказав Морiартi, перериваючи читання Барнетта, " досяг успiху в розграбуваннi п'ятитисячолiтню цивiлiзацiї таких предметiв, якi були досить невдалими або цiнними, щоб привернути його увагу, i в процесi пошкодив, знiвечив або повнiстю знищив все, до чого торкався, чого не бажав або не розумiв. Ця людина - вандал.
  
  Барнетт вiдклав газету в бiк. "Я здогадуюсь, у чому проблема, над якою ви мiркували останнi кiлька днiв", - сказав вiн. "Беручи пiд увагу цю статтю в по"днаннi з тим фактом, що останнiм часом вас вiдвiдував джентльмен iндiйського походження".
  
  " Ах, Барнетт, в тобi все-таки " щось вiд дослiдника. Що краще, оскiльки саме для цього я в основному наймав вас протягом останнiх двох рокiв. "Морiартi вийшов з кiмнати i попрямував попереду Барнетта в його кабiнет. "Я вважаю, ви хочете поговорити зi мною", - сказав вiн, влаштовуючись в шкiряному крiслi за своїм масивним письмовим столом.
  
  "Кiлька слiв, професор," сказав Барнетт. " Менi скоро треба буде пiти з дому, але я подумав, що краще повiдомити вам про прийняте мною рiшення.
  
  Кiлька секунд Морiартi мовчки вивчав Барнетта. "У вас " мо" схвалення i мої благословення, чого б вони не коштували", - сказав вiн. "Стан шлюбу не для мене. По своїй природi це не можуть бути рiвноправнi стосунки, i я б не став брати участь нi в яких нерiвних вiдносинах. Але я думаю, що ви, якщо можна використати метафору, з тих кораблiв, яким потрiбен кермо ".
  
  Особа Барнетта стало яскраво-рожевим. "Послухайте, професор," сказав вiн, дивлячись зверху вниз на Морiартi, - як ви можете знати, про що я збираюся спитати вас, перш нiж я це зроблю?
  
  " Елементарна проблема, мiй дорогий Барнетт. Наскiльки я розумiю, наша угода закiнчу"ться трохи бiльше нiж через мiсяць?
  
  "Це так".
  
  "Так. Та це не давало тобi спокою. За останнi тижнi ти кiлька раз побiчно згадував про цей факт. Зазвичай за вечерею. Отже, пiсля двох рокiв гармонiйного спiлкування ви хочете йти своїм власним шляхом ".
  
  "Звiдки ви зна"те, що я не хочу продовжити контракт ще на рiк або два?" Запитав Барнетт.
  
  "Зда"ться очевидним, що в такому випадку це не займало б ваших думок. Ви зна"те, що я знаходжу наше спiлкування задовiльним, тому ви не можете турбуватися про те, чи не збираюся я викинути вас. Повинно бути, ви готу"теся розiрвати зв'язок. Але точно так само, якщо б ви вже точно вирiшили пiти, ви, безсумнiвно, повiдомили б менi незабаром пiсля прийняття рiшення. Ти б, якщо можна так висловитися, зняв цей тягар зi своїх грудей.
  
  "Можливо", - визнав Барнетт.
  
  "Отже, коли мої спостереження i висновки завели мене так далеко, я зiткнувся з наступним питанням: ось мiй довiрений працiвник, який плану" покинути мою службу. Але його плани не визначенi, iнакше вiн, безумовно, повiдомив менi. Отже, його вiдхiд пов'язаний з якимось майбутнiм подi"ю, яка може вiдбутися не так, як очiкувалося. Спочатку, зiзнаюся, я розглядав можливiсть того, що ви отримали пропозицiю вiд якоїсь iншої органiзацiї; можливо, щось цiлком законне, щось пропону" бiльшу винагороду або бiльш цiкавi та рiзноманiтнi завдання ".
  
  "Професор"
  
  Морiартi пiдняв руку. "Але, помiркувавши, - сказав вiн, - я зрозумiв, що цього не може бути. Ви тут не нещасливi. Ви один з тих, хто знаходить необхiдну житт"ву силу в наших починаннях. Швидке мислення, швидка реакцiя, всюдисущий запах небезпеки - все це служить вам знеболюючим i стимулюючим засобом ".
  
  "Я визнаю, що вiдчуваю себе бадьорим, навiть бiльш енергiйним, коли ризикую своїм життям i свободою на вашiй службi", - сказав Барнетт. "Але я не зовсiм впевнений, що це самий розумний спосiб досягти такого результату".
  
  "Так далеко завела мене моя логiка", - сказав Морiартi. "Подальшi роздуми зробили очевидним, що ви готувалися зробити пропозицiю руки i серця мiс Сесiлi Перрiн. Якщо вона погодиться, ви захочете звiльнитися з мо"ї роботи, бо це не по-лицарськи - просити її вийти замiж за чоловiка, який, iмовiрно, може бути засуджений за кримiнальний злочин.
  
  "Це так", - сказав Барнетт.
  
  "Тому я запропонував вам сво" схвалення i благословення".
  
  "Безглуздо намагатися щось приховати вiд вас, професоре", - сказав Барнетт. "Я зустрiчаюся з мiс Перрiн за ленчем i розраховую обговорити з нею цю тему в цей час".
  
  "Я теж сумнiваюся, що ви здиву"те юну ледi", - прокоментував Морiартi. "З мого досвiду, хоча чоловiк i робить пропозицiю, вiн часто дiзна"ться про це останнiм".
  
  "Боюся, що менi доведеться вiдмовитися вiд своїх послуг, за винятком тих, якi надходять через Американську службу новин", - сказав Барнетт. "Це iндiйське пiдпри"мство, ймовiрно, буде останнiм, в якому я буду брати безпосередню участь".
  
  "Ви впевненi, що хочете прийняти участь у цьому?" Запитав Морiартi. "Зрештою, залишився всього мiсяць, а весiлля "на носi"
  
  "Ледi ще не прийняла мене", - сказав Барнетт. "Я, звичайно, сподiваюся, що вона прийме, але якщо нi, менi напевно знадобиться що-небудь, щоб вiдволiктися вiд її вiдмови. I якщо вона погодиться, що ж, я впевнений, що шлюб триватиме кiлька мiсяцiв. I, прочитавши опис в газетi- " Вiн зробив паузу. " Що ж, дозвольте менi сформулювати це так. Якщо ви плану"те забрати вантаж скарбiв з "Хорнблауэра" або з вiйськового поїзда, це те, чого я нi за що на свiтi не пропущу!"
  
  ЧОТИРНАДЦЯТЬ
  
  МИСТЕЦТВО ВИЯВЛЕННЯ
  
  
  
  I ось, мiж заходом i зорею,
  Його денна робота i його нiчна робота закiнченi;
  I ось, мiж настанням темряви i свiтанком,
  Його нема", i нiхто не зна" про таке.
  АЛДЖЕРНОН ЧАРЛЬЗ СУIНБЕРН
  
  "Я, якщо ви незадоволенi моїми звiтами або прогресом, якого я досяг у розслiдуваннi, "сказав Шерлок Холмс, пiдводячись зi свого крiсла з вiдкидною спинкою i спрямовуючи гострий, пронизливий погляд на людину, що сидить навпроти за столом," тодi, у що б то не стало, покличте iншого слiдчого. З цього моменту я буду вважати себе вiдстороненим вiд справи i не буду виставляти рахунок. Будь ласка, зателефонуйте вашому клерку i попросiть його забрати мо" пальто ".
  
  "Нi, нi, мiстере Холмсе, ви неправильно зрозумiли", - сказав граф Арундейл, пiдхоплюючись на ноги i заспокiйливо кладучи руку на плече Холмса. "Ми всi засмученi тим, що цей вбивця не був затриманий, але я задоволений тим, що нi одна людина не змогла б зробити бiльше, нiж ви, зробивши цю спробу. Вашi звiти дiйсно сповненi деталей, якi були упущенi з уваги звичайною полiцi"ю.
  
  Холмс вiдкинувся на обтягнуте парчею сидiннi свого крiсла i похмуро втупився через стiл. "Я приношу вибачення за те, що так легко ображаюсь, мiлорд", - сказав вiн. "Але це прикра проблема, з якою ви мене ознайомили. З кожним наступним убивством наш вбивця примудря"ться ставати все бiльш непомiтним. Це суперечить мо"му досвiду. Є щось-якийсь iстотний факт, що пов'язу" цi вбивства, який я не в змозi вловити. Я впевнений, що це " в тих документах, якi кидаються менi в очi. Я переглядав їх незлiченну кiлькiсть годин, як полiцейськi звiти, так i мої власнi нотатки. Я вiдчуваю, що вiдповiдь ", iнодi менi зда"ться, що я майже знайшов його, i все ж вiн вислиза" вiд мене ".
  
  "Ви дали нам опис вбивцi", - зазначив лорд Арундейл. "Те, що звичайна полiцiя була не в змозi зробити. I це при тому, що нiхто не бачив цi"ї людини".
  
  "Ба! Опис, яке пiдiйшло б тисячам чоловiкiв, що розгулюють в цей момент по Лондону". Холмс вдарив кулаком по краю столу. " Кажу вам, мiлорд, це зводить з розуму!
  
  Дворецький лорда Арундейла, давнiй слуга в червоних оксамитових бриджах до колiн i куртцi з ласточкиним хвостом, постукав у дверi кабiнету i вiдчинив її. "Прибув граф д Iвер, мiлорд," оголосив вiн, вимовляючи iм'я "Дiвер".
  
  "Проводите його, Тресхэмптон," сказав лорд Арундейл. Вiн повернувся до Холмса. "Прiзвище вимовля"ться як "д " Iвер", - пояснив вiн, повнiстю пiдкреслюючи її французьке походження. "Граф зацiкавлений у цiй справi. У нього " те, що ми б назвали з юридичної точки зору "iнструкцi"ю зi спостереження" вiд лорда-хранителя печатки. Сама її величнiсть дуже стурбована. З очевидних причин вона не бажа", щоб про це стало вiдомо. Д Iвер, як менi дали зрозумiти, регулярно виїжджа" за кордон за дорученням Мiнiстерства внутрiшнiх справ з дорученнями конфiденцiйного характеру. Його вважають дуже проникливим i здатним. Деякi люди вважають його досить грубим - я вас попереджаю.
  
  " Я розумiю, мiлорд, - задумливо мовив Холмс, - але, звичайно...
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  " Нiчого- нiчого важливого. Але скажiть менi - граф д Iвер? Звичайно, це не британський титул, нi за стилем, нi за назвою.
  
  "Титул французька," сказав лорд Арундейл, " але д Iвери останнi сто рокiв англiйцi. Прадiд нинiшнього графа, або хто-то в цьому родi, випередив Робесп'"ра на один стрибок. Вибрався з революцiйної Францiї з потрухами, якщо ви розумi"те, що я маю на увазi."
  
  Граф був худорлявим, витонченого виду чоловiком з акуратно пiдстриженою борiдкою, яка надавала його обличчю грубе вираз. Столiття, проведене його сiм'"ю в Англiї, не позначилося на його смак в одязi; синiй пiджак двобортний з хустки прикривав бiлий жилет в квiточку з ледь помiтним мереживом вздовж комiра. Враження було настiльки небританским, настiльки паризьким, що виходило за рамки смаку справжнього лондонського джентльмена. Але граф д Iвер зносив це добре. Кожне його рух вiдображав франтiвство i самовпевненiсть, якi ясно давали зрозумiти, що вiн не цiну" жодної думки, крiм свого власного. Вiн увiйшов у кiмнату i зупинився посеред килима, його погляд метався по сторонах, як у хижої тварини в пошуках свого обiду.
  
  Граф Арундейл встав i представив нас один одному. "Мiстер Холмс якраз збирався обговорити зi мною деякi висновки, до яких вiн прийшов", - сказав вiн.
  
  " Я читав вашi звiти, - сказав д Iвер, дивлячись на Холмса зверху вниз зi своїм орлиним носом, - i звiти полiцiї. Полiцiя - тюхтiй. Ви проявля"те трохи уяви, мiстере Холмс. Але все ж, схоже, ми анiтрохи не наблизилися до затримання нашого вбивцi.
  
  "На жаль, це правда", - визнав Холмс. "Працювати поки не було над чим. Першi чотири вбивства вiдбулися до того, як мене викликали. Таким чином, я не мiг оглянути мiсця злочинiв до тих пiр, поки дюжина iнших людей не розiбрала найбiльш наводять на роздуми докази. Три кiмнати для вбивств були прибранi до того, як я їх побачив. Тим не менш, було виявлено декiлька цiкавих фактiв. Я iнiцiював кiлька напрямкiв розслiдування, але поки всi вони виявилися безрезультатними".
  
  "У вашому останньому звiтi " опис людини, якого ви вважа"те вбивцею," сказав д Iвер. " Наскiльки це припущення?
  
  "Я нiколи не будую здогадок", - сказав Холмс. "I якщо б я був схильний будувати здогади, я, звичайно, не став би робити цього в своїх звiтах. Те, що я виклав вам, - це мо" виважене думка, засноване на розслiдуваннi i дедукцiї. Воно може виявитися невiрним в однiй або двох деталях, але в цiлому воно точне. "
  
  Граф д Iвер видерся на один iз стiльцiв з вiдкидною спинкою, його тiло було напружене i злегка нахилене вперед, руки схрещенi на масивному золотом набалдашнику тростини чорного дерева. "Може, воно i точне," вiдрiзав вiн, - але корисне - нi! Ваше опис настiльки ж розпливчасто, як легендарний 'високий темноволосий чоловiк' ворожки."
  
  "Можливо, уривчасто, граф д Iвер," сказав Холмс, " але навряд чи розпливчасто. Зрiст чоловiка вiд п'яти футiв десяти до шести футiв, важить близько дванадцяти стоунiв, вiн не пiдлiток i не старець - я оцiнюю його вiк у сорок-сорок п'ять, але тут я мiг би помилитися. У нього свiтло-каштанове волосся середньої довжини, вбира"ться як джентльмен, зовнi не знiвечено i, ймовiрно, " восточноевропейцем. Якщо так, то вiн вiльно говорить по-англiйськи ".
  
  " Невже? - Запитав Д Iвер, i в його голосi прозвучало аристократичне сумнiв. " I це опис людини, якого нiхто не бачив, складено по шматочках з вашого огляду кiмнат, де експерти Скотленд-Ярду не змогли знайти жодних доказiв. Скажiть менi, чи " що-небудь ще, що вислизнуло вiд професiоналiв?"
  
  "Кiлька предметiв," сказав Холмс, очевидно, не звертаючи уваги на саркастичний тон д Iвера. "Ця людина в хорошiй фiзичнiй формi, атлетичний i мiцний. Вiн вибира" свої жертви ретельно, не навмання. У всiх убитих чоловiкiв " - що стосу"ться вбивцi - щось загальне.
  
  Д Iвер нахилився уперед у сво"му крiслi, його очi, схожi на темнi буравчики, втупилися на Холмса. " I це?
  
  Холмс похитав головою. " Цього я не можу вам сказати. Саме цей момент вислизнув вiд мене.
  
  " Значить, це не робота божевiльного? - Запитав лорд Арундейл.
  
  "Навпаки, мiлорд", - сказав Холмс. "Це явно робота божевiльного. Але вбивства не випадковi. У цього божевiльного " схема, мета, фiксований задум. I вiн зна" щось, чого не зна"мо ми.
  
  "Що ви ма"те на увазi?" Запитав лорд Арундейл.
  
  " Погляньте на це з iншого боку, мiлорд. Припустимо, що вбивця ненавидить червоний колiр i вбива" всiх, кого бачить одягнених у червоне. Що ж, тодi закономiрнiсть повинна бути очевидною, але ми її не бачимо. Ми дальтонiки. Ми не можемо розкрити це гiпотетичне справу до тих пiр, поки хто-небудь, не стражда" дальтонiзмом, випадково не згада", що всi жертви були одягненi в червоне ".
  
  " Ви вважа"те, що цi жертви якимось чином пов'язанi один з одним? - Запитав граф д Iвер.
  
  "Так, я б сказав так. Щось певне, крiм очевидної подiбностi пiдлоги i класу".
  
  " Чому? Якi у вас " докази цього?
  
  " Докази? У мене нема" нiчого настiльки вагомої, щоб називатися 'доказом'. У мене ", швидше, натяки, припущення; нiчого кращого. Однак у мене також " свої знання i досвiд, i на цьому я обгрунтовую свiй висновок ".
  
  " Ви не знайшли нiчого, що пiдтвердило б мої побоювання щодо зв'язкiв з iноземцями? - Запитав лорд Арундейл.
  
  "Нiяких", - сказав Холмс. "Саме в пошуках цi"ї нагоди я збився з шляху кiлька днiв тому i опинився в замiському ма"тку мого старого друга професора Джеймса Морiартi".
  
  "Я читав про це", - сказав лорд Арундейл. "У полiцейському звiтi про рейдi не було подробиць. У мене було вiдчуття, що багато втрачено".
  
  " Це не ма" значення, мiлорд. Це була помилка. Iнодi спецiальнi знання можуть збити зi шляху iстинного. Знання того, що " один великий лиходiй, який ще не повiшений, може тимчасово заслiпити людину вiд того факту, що iншi злочини можуть спiвiснувати. Я ще не до кiнця впевнений, що Морiартi непричетний, але повинен визнати, що на це вказу" перевага доказiв ".
  
  "Цi 'натяки' на загальну зв'язок мiж жертвами", - сказав граф д Iвер. "На якого роду факти, пiдказок вони заснованi?"
  
  Холмс повернувся лицем до графа. "Я б вважав за краще почекати, поки у мене не буде можливостi зiбрати ще кiлька фактiв", - сказав вiн. "Менi не подоба"ться викладати свої висновки по частинах таким чином. Я погодився iнформувати вас про мої успiхи тiльки за незвичайних обставин i тому, що її величнiсть зацiкавлена. Це не мiй звичний спосiб дiй, i менi це не подоба"ться.
  
  "Мiй дорогий мiстер Шерлок Холмс," сказав граф д Iвер, - у нас нема" часу, щоб ви збиралися. Є рiшення, якi повиннi бути прийнятi зараз, i щоб прийняти їх розумно, ми повиннi мати усi"ю доступною iнформацi"ю. Я впевнений, ви розумi"те. Вiн посмiхнувся. Його зуби були рiвними i бiлими i справляли враження гострих.
  
  "Дозвольте нам розповiсти вам, що вiдбува"ться, мiстер Холмс", - сказав лорд Арундейл. "За останнi шiсть тижнiв в Лондонi було вбито шiсть осiб. Всi джентльмени з вищого суспiльства. Всi, очевидно, вбито однi"ю рукою, коли перебували у власному домi - в деяких випадках у власних спальнях. Полiцiя була безсила зупинити цi напади".
  
  "Важко зупинити те, чого ви не в змозi передбачити", - прокоментував Холмс.
  
  "Мiстер Холмс," сказав лорд Арундейл, "люди стають неспокiйними".
  
  "Люди," сказав Холмс, "знають лише про п'ятьох з шести вбивств".
  
  "I це теж добре," сказав граф д Iвер.
  
  "Враховуючи, наскiльки избирательен наш вбивця, - прокоментував Холмс, - ста" ясно, що переважнiй бiльшостi жителiв Лондона було б краще турбуватися про те, що їх переїде трамвай. Якщо тiльки це не чоловiк старше тридцяти п'яти рокiв, з доходом, що перевищу" двадцять тисяч фунтiв у рiк i не претенду" на аристократизм, вiн майже напевно не опиниться в маленькому списку нашого вбивцi.
  
  "Справа в тому," сказав лорд Арундейл, " що якщо та"мничий вбивця може забрати цi шiсть життiв без того, щоб ми змогли зупинити його, то нiхто в Лондонi не знаходиться в безпецi. I люди, навiть звичайнi люди, якi, за загальним визнанням, не " мiшенями, починають це вiдчувати. У мiстi нароста" певне нервове напруження ".
  
  "Я визнаю це", - сказав Холмс.
  
  "Останнi заворушення в Лондонi були бiльше двадцяти рокiв тому," сказав лорд Арундейл, - але це може спровокувати почуття, якi призводять до безладу".
  
  Холмс постукав пальцем по столу. "Почуття, яке призводить до заворушень, - сказав вiн, - легше спровокувати тим поведiнкою, якому в даний час потура" полiцiя. За, я вважаю, наказом Мiнiстерства внутрiшнiх справ.
  
  "Ми повиннi зайняти їх справою", - сказав граф д Iвер. "Нехай вони вiдчувають, що вони чогось добиваються. Це необхiдно для їхнього морального духу".
  
  " Розшуку"те всiх, хто коли-небудь був заарештований за злочин за останнi п'ятнадцять рокiв? - Спитав Холмс. " У Скотленд-Ярду нема" людей для такої роботи. В результатi люди, яких вони затримують, пiддаються цькуванню тiльки тому, що у полiцiї нема" часу правильно виконувати свою роботу. Ви виклика"те побоювання у кримiнальних кiл, а це не найкращий спосiб пiдтримувати закон i порядок ".
  
  "Безсумнiвно", - сказав граф д Iвер. "Але доцiльнiсть - не найкраща основа для пiдтримання правопорядку. Скажiть менi, якi ви знайшли докази, якi, на вашу думку, вказують на те, що жертви цих вбивств мають якусь особливу зв'язок?
  
  - Крiм драматичного свiдоцтва їх загальної долi? Холмс вiдкинувся назад i переплiв пальцi. "Я розповiм вам, - сказав вiн, - але попереджаю, що вас це не справить такого враження, як на мене. Це тонкий моток, який бачить тiльки досвiдчений спостерiгач. I прямо зараз цi докази носять попереднiй характер, оскiльки я не знаю, куди вони ведуть. Менi потрiбно бiльше часу. Менi потрiбнi додатковi докази ".
  
  "Ви дума"те, що ще кiлька вбивств нададуть вам потрiбнi докази?" - Запитав лорд Арундейл.
  
  " Абсолютно вiрно, мiлорд. I оскiльки нема" нiяких ознак того, що вбивця плану" зупинитися, я вважаю, що необхiднi докази скоро з'являться.
  
  Д Iвер насупився. " Безсердечна точка зору.
  
  "Якщо б я мiг зловити вбивцю зараз, - сказав Холмс, - я б це зробив. З iншого боку, якщо б вiн зупинив вбивство зараз, не назвавши себе, я б вважав це краще, нiж зробити останн" вбивство, яке заманить його в пастку. Я не безсердечний, просто рацiональний. "
  
  Лорд Арундейл зiтхнув. "Я радий, що це не схоже на полiтичний злочин", - сказав вiн. "Я б не хотiв, щоб мене звинувачували в тому, що я вирiшую, яка з великих "вропейських держав знищу" англiйську аристократiю. Ще менше менi хотiлося б робити якiсь дiї проти такої влади або звинувачувати її на якому-небудь громадському форумi в такому мерзенному вчинок ".
  
  " Звинувачувати? Граф д Iвер пирхнув. " Розмови нiколи нiкого не доводили до хрипоти. Вiдплата - ось ключ до мiжнародних вiдносин. Око за Око. Вiн нетерпляче постукував палицею по дерев'янiй пiдлозi. "А тепер, звернувся вiн до Холмсу," розкажiть нам вашу теорiю про сполучнiй ланцi мiж вбивствами.
  
  Холмс задумався. "Певнi подiбностi вказують на спiльну справу", - сказав вiн. "Наприклад, вбивця обшукував або кiмнату, або тiло кожної з жертв".
  
  "Це звучить абсолютно нормально", - сказав лорд Арундейл. "Не те щоб я володiв якимись великими знаннями про те, що нормально для вбивцi; але я б подумав, що якщо хтось збира"ться взяти на себе працю убити когось, вiн хотiв би щось вiд цього отримати".
  
  "Пограбування не було мотивом для жодної з цих вбивств", - сказав Холмс.
  
  "Абсолютно вiрно", - сказав граф д Iвер. "Це багато що проясню"ться звiтiв. Не головний мотив, звичайно. Але швидкий пошук якогось надзвичайно портативного багатства? Я маю на увазi, що людина, яка скоїла вбивство, цiлком ймовiрно, готовий до крадiжки.
  
  "У лорда Уолбайна при собi були кишеньковi годинники," сказав Холмс, " виготовленi Пронзини i Уилкоксом. Одна тiльки перегородчаста iнкрустацiя корпусу повинна була б зробити його нацiональним надбанням. Я не можу придумати нiчого бiльш портативного. Навiть самий зубожiлий скупник краденого вiдчув би себе винуватим, запропонувавши за нього менше п'ятисот фунтiв.
  
  "Лиходiй, ким би вiн не був, мiг цього не помiтити", - сказав лорд Арундейл.
  
  "У Айседори Стенхоуп була рубiнова булавка розмiром з яйце малинiвки", - сказав Холмс. "У Джорджа Венна на столику бiля лiжка лежало п'ятдесят фунтiв банкнотами Банку Англiї. У сера Джефрi Крукстаффа в кишенi лежав масивний золотий портсигар, а у верхньому ящику його секретера зберiгалася велика колекцiя монет. Нiчого з цього не було потревожено."
  
  "Значить, нiчого не було вкрадено?" запитав д Iвер.
  
  - Я вважаю, - обережно почав Холмс, - що що-то було вкрадено. Вбивця шукав i знаходив який-небудь маленький предмет на мiсцi кожного з своїх вбивств. Цей предмет - те, що вiн забрав з собою.
  
  " Який предмет? - Запитав лорд Арундейл.
  
  "Цього я не знаю", - сказав Холмс. "Логiчнi висновки свiдчать про те, що вiн був невеликим, нiчим не примiтним, його легко було сховати при людину i вiн не представляв особливої цiнностi".
  
  - Ви кажете, що вбивця забрав у кожнiй зi своїх жертв? Як ви дума"те, що це могло бути? - Запитав граф д Iвер.
  
  "Можливо, ключ," припустив Холмс. " Або який-небудь медальйон або печатку.
  
  " Ключ до чого? - Запитав лорд Арундейл.
  
  Холмс посмiхнувся. "Я б вiтав iдеї на цей рахунок, мiлорд. Єдине, що я б припустив, це те, що, яким би нi був предмет, у кожнiй з жертв вiн був iдентичним".
  
  Граф д Iвер мовчки втупився в Холмса, його думки були десь далеко. Лорд Арундейл задумливо постукував пальцями по полiрованiй поверхнi свого столу. "Якийсь маленький предмет, " сказав вiн, - взятий у кожної з жертв та iдентичний у кожному випадку. Чому вам зда"ться, що в кожному випадку це один i той же предмет?"
  
  "Вбивця, безсумнiвно, шукав якийсь конкретний предмет", - сказав Холмс. "Така наполегливiсть вказу" на те, що предмет, яким би вiн не був, ма" бути якимось чином частиною мотиву злочину. Звичайно, було б надмiрною довiрливiстю припускати, що в кожному конкретному випадку це був iнший об'"кт.
  
  "Я нiчого про це не знаю", - сказав граф д Iвер. "Можливо, наш вбивця - свого роду фетишист. Можливо, вiн просто хоче отримати який-небудь маленький сувенiр вiд кожної зi своїх жертв. Що-небудь, що можна було б надiти на ланцюжок вiд годинника.
  
  "Можливо". Холмс пiдвiвся. "Чи " ще якийсь спосiб, яким я можу допомогти або просвiтити кого-небудь з вас, джентльмени, в даний момент? Нi? Тодi я повернуся до своїх розслiдувань. Можливо, якщо пощастить, я зможу запобiгти ще одне вбивство. Але я не налаштований оптимiстично, милорды. Я боюся, що пролл"ться ще бiльше кровi, перш нiж ми доберемося до сутi цi"ї справи.
  
  "Тримайте нас в курсi," сказав лорд Арундейл.
  
  "Я так i зроблю, мiлорд," запевнив його Холмс.
  
  П'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  СКРОМНЕ ПРОПОЗИЦIЮ
  
  
  
  Коли Хлорис приходить в храм,
  Натовпу поклоняються перед її падiнням:
  Вона може воскресити мертвих з могил,
  I пригадати все життя, крiм мо"ї.
  Я тiльки по любовi створений
  Для того, щоб бути жертвою за людство.
  ДЖОН ДРАЙДЕН
  
  Колилюдина перебува" у владi сильних емоцiй, незначнi подiї можуть мати величезне значення. Бенджамiн Барнетт зупинився бiля квiткового кiоску по дорозi на ленч з Сесiлi Перрiн i купив букетик фiалок. Потiм, пройшовши останнi кiлька кварталiв до ресторану, вiн зловив себе на тому, що дивиться на квiти i дума", яким жалюгiдним, недоречним подарунком вони були для жiнки, на якiй чоловiк збирався одружитися. Ця думка переросла в переконання, i тому вiн зупинився бiля кондитерської i вибрав фунт шоколадних цукерок, якi були загорнутi в красиву папiр i перев'язанi бантиком. Але потiм, пiсля того, як вiн заплатив за шоколад, нерiшучiсть повернулася, i вiн виявив, що не може зробити вибiр мiж квiтами та шоколадними цукерками.
  
  Барнетт зрозумiв, що проблема була не в подарунках. Йому б хотiлося подарувати їй щось важливе - кiльце, пiдвiску, брошка, оздоблену коштовним камiнням, - але вiн не мiг цього зробити. Це було б дуже поганому тонi до тих пiр, поки вiн офiцiйно не попросить її руки у її батька. Але в даних обставинах, обмежуючись символiчним подарунком, квiти були при"мнi. Шоколад був прийнятним. Вiд самого неминучого пропозицiї руки у нього стали липкими, а серце забилося в грудях з потро"ною частотою. Вiн, звичайно, хотiв попросити її - бiльше всього на свiтi вiн хотiв, щоб Сесiлiя Перрiн стала його дружиною. Вiн твердо мав намiр попросити її. Але не був упевнений, що дiйсно зможе. Вiн вiдчув, як його почастiшало серцебиття, коли вiн просто йшов з букетом квiтiв пiд пахвою i фунтом шоколадних цукерок пiд лiктем iнший i думав про те, щоб зробити пропозицiю Сесiлi.
  
  Що, якщо вона вiдмовить менi? подумав вiн. Що, якщо вона нiжно посмiхнеться менi i скаже: "Бенджамiн, ти зна"ш, що я дiйсно люблю тебе, але як брата. Я нiколи не думав про тебе по-iншому! Зрештою, це могло статися. Вiн знав, що вона любить його, але не був упевнений, що справа йде далi. Що, якщо вона посмi"ться над ним?
  
  Загалом, вирiшив Барнетт, жiнкам в цьому суспiльствi жилося набагато краще, нiж чоловiкам. Просити доводилося чоловiкам. Все, вiд "Можу я запросити вас на танець?" до "Ви вийдете за мене замiж?" Якщо жiнцi вiдмовляли, то це було побiчно, тому що її не питали; i якщо нiхто не знав, що вона очiкувала, що її попросять, то це залишалося особистим горем. Романтичнi слiди упущеної можливостi у минулому можна було побачити у виглядi та"мної туги в очах, зацькованих любов'ю. Чоловiк був вiдкинутий як публiчний акт, пряме виставлення своїх найпота"мнiших бажань та найпота"мнiших почуттiв на посмiховисько натовпу, приниження, яке можна було вiдчути фiзичний бiль, як нiж пiд ложечкою.
  
  Коли Барнетт пiдiйшов до вхiдних дверей "Хемпельмайера", йому все ще доводилося вибирати мiж шоколадом i квiтами. Вiн був переконаний, що, увiйшовши з ними обома, вiн буде виглядати безглуздо. I якщо " щось, чого закоханий чоловiк терпiти не може, так це виглядати смiшним. Особливо з тих пiр, як вiн розумi", що на словах i на дiлi вiн вже досить смiшний без сторонньої допомоги. Принаймнi, так стверджував мiстер Уайлд, улюблений эпиграмматист Американської служби новин. Але, з iншого боку, мiстер Уайлд, схоже, не дуже любив жiнок.
  
  Барнетт подивився на свої двi покупки i зрозумiв, що йому доведеться приймати довiльне рiшення.
  
  " Ви одруженi? - запитав вiн лiтнього швейцара, який вiдчинив перед ним витiювату дверi зi склом i латунню.
  
  "За останнi двадцять вiсiм рокiв, сер", - сказав йому швейцар. "Дев'ять малюкiв. Деякi з них вже не такi маленькi".
  
  "Що ж, тодi тримай", - сказав Барнетт, простягаючи чоловiковi ретельно загорнуту коробку шоколадних цукерок. "Подарунок для тво"ї дружини".
  
  " Дякую вам, сер. Швейцар доторкнувся кiсточками пальцiв до полiв сво"ї форменого кашкета. " Велике вам спасибi.
  
  Сесiлiя, як принцеса, сидiла на м'якому плюшевому диванi в кiмнатi, очiкуючи Барнетта. " Ти якраз вчасно, - сказала вона. " Ви спiзнилися на чверть години.
  
  "Вибачте", - сказав Барнетт. "Я не помiтив, котра година. Мої годинник, повинно бути, вiдстають. Я зупинився, щоб купити вам квiти. Фiалки. Ось." Вiн засунув їй букет.
  
  "Що ж, це дуже мило", - сказала Сесiлiя нещирим голосом. " Досить завбачливо з вашого боку. "Вона встала i взяла загорнутий в цигарковий папiр букет, тримаючи їх на вiдстанi витягнутої руки, нiби вiд них виходив непри"мний запах. " Я просто залишу їх в гардеробi до закiнчення вечерi.
  
  "Я зроблю це", - сказав Барнетт, збираючи рослини. "Менi все одно треба повiсити пальто". Вiн здав пальто i квiти в гардероб i повернувся. Невисокий метушливий чоловiк з акуратними вусами проводив їх до столика, вручив меню i гордо пiшов. Барнетт подивився через стiл на Сесiлi. "Ви б вiддали перевагу шоколад?" запитав вiн. "Менi потрiбно всього секунда, щоб помiнятися мiсцями зi швейцаром".
  
  Сесiлiя вiдiрвала погляд вiд меню. "Що це?" - запитала вона. "Що замiнити?"
  
  " Фiалки. Я не знав, що ти не любиш фiалки. Дуже небагато людей вiдчувають до них природну антипатiю. Просто менi не повезло, що ти одна з них. Що ж, живи й навчайся, я завжди кажу. Тепер, коли я навчився, я нiколи бiльше не буду ображати твої нiжнi нiздрi аромат фiалок ".
  
  "Бенджамiн, дорогий, я люблю фiалки", - сказала Сесiлiя, дивлячись на нього поверх свого меню. "Запевняю тебе, я дуже рада, що ти принiс менi фiалки. Я поставлю їх у воду, як тiльки зможу, i буду всюди носити вазу з собою, поки бiдолахи не зiв'януть i пелюстки не опаде. Я люблю фiалки".
  
  "По тому, як ви зверталися з бiдолахами, коли я вручав їх вам, у мене склалося зовсiм протилежну думку", - сказав їй Барнетт.
  
  "Пробач," сказала Сесiлiя. " Я вiдволiклася. Я була зла. Я все ще злюся, якщо вже на те пiшло. Але я приношу вибачення за те, що зiрвалася на тобi.
  
  "Сердишся?" Запитав Барнетт. "Чому ти сердишся? Послухай, Сесiлi, якщо хтось образив тебе, скажи менi про це i дозволь менi теж розсердитися".
  
  "Обставини змовилися образити мене, Бенджамiн," сказала Сесiлiя. " Боюся, це остання обставина викликала реакцiю, абсолютно не вiдповiда" його причини. Вина, я вважаю, поляга" в тому фактi, що мене виховував батько. А мiй батько - людина, вкрай нетерпимий до задушливої дурницi умовностей i косному iдiотизму звичаїв ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт, який нiчого не зрозумiв. "Якийсь звичай роздратував вас? Що це за звичай?"
  
  "Ви коли-небудь замислювалися про те, наскiльки нерiвними " стосунки мiж чоловiками i жiнками в нашому суспiльствi?" Запитала Сесiлiя, пильно дивлячись через стiл на Барнетта. " Ти коли-небудь замислювалася, як багато свободи у чоловiкiв в повсякденних розмовах i комерцiї i як це задушливо - бути жiнкою?
  
  "Я не зовсiм впевнений, що ви ма"те на увазi", - сказав Барнетт, дещо здивований iнтенсивнiстю, з якою його улюблений чоловiк говорив на тему, над якою вiн нiколи особливо не замислювався.
  
  "Я приїхала в цей ресторан на п'ятнадцять хвилин ранiше за тебе", - сказала Сесiлiя.
  
  " Я ж сказав тобi, що жалкую...
  
  Сесiлiя пiдняла руку, щоб зупинити його. "Тiльки не ти", - сказала вона. "Я попросила дозволу сiсти, коли прийшла. Менеджер повiдомив менi, що в його закладi жiнкам без супроводу не мiсце. Те, як вiн сказав 'без супроводу', само по собi було образою. Я сказав йому, що мiй ескорт скоро прибуде. Вiн вiдповiв, що, коли мiй ескорт прибуде, вiн буде радий посадити нас обох ".
  
  Барнетт на мить задумався над цим, а потiм його обличчя почервонiло, i вiн почав пiднiматися, але Сесiлiя потягнулася i поклала руку йому на плече. "Будь ласка, не влаштовуй сцен", - попросила вона. "Це нiчого не дасть, крiм того, що я вiдчую себе ще гiрше".
  
  "Хтось повинен навчити такого грубiяна виявляти належну повагу до ледi!" Барнетт вигукнув.
  
  "Можливо," сказала Сесiлiя, " але сварка в громадському мiсцi не призведе до досягнення цi"ї мети. Якби я думала, що це можливо, я б сама її початку.
  
  Барнетт розслабився на сво"му сидiннi. "Так, - сказав вiн, - я думаю, ви б так i зробили".
  
  "Це всього лише симптом становища жiнок у нашому сучасному суспiльствi", - сказала Сесiлiя. "Це те, що мене злить!"
  
  "Я не думаю, що це справедливо", - сказав Барнетт. "Цей дурень, цей негiдник, очевидно, non compos mentis. Кожен, хто здатний сплутати таку ледi, як ви, з ... е-е... жiнкою, не повинен знаходитися в положеннi, коли йому доводиться робити такi тонкi висновки.
  
  "Це не моя точка зору", - наполягала Сесiлi. "Мене засмучу" i драту" нерiвнiсть ситуацiї. Якщо чоловiк хоче поїсти тут на самотi i досить добре одягнений, менеджер не вимага" пред'явити докази його благородного походження. Якщо жiнка, незалежно вiд того, наскiльки добре вона одягнена, бажа" пообiдати, але в даний момент у неї нема" супроводжуючого, менеджер може смiливо припустити, що вона "не краще, нiж повинна бути". По-перше, яке у нього право припускати що-небудь подiбне? По-друге, навiть якщо б це було так, хiба це привiд позбавляти її права пообiдати?
  
  "Отже, Сесiлiя", - сказав Барнетт. "Жiнки в цьому суспiльствi захищенi; в цiлому, з ними поводяться набагато краще, нiж з чоловiками".
  
  " Захищений вiд кого? - Вимогливо запитала Сесiлiя. " Захищений вiд чого?
  
  "Ти дуже незалежна особистiсть, Сесiлi, рiшуче налаштована в усьому чинити по-сво"му. I я захоплююся тобою за це", - сказав Барнетт. "Але бiльшiсть ледi насолоджуються захистом свого особливого статусу".
  
  "Ти так дума"ш?" Запитала Сесiлiя. "Спробуй запитати кого-небудь з них. Ти можеш бути здивований".
  
  Барнетт зрозумiв, що зараз невiдповiдний час для пропозицiї руки i серця. Ймовiрно, йому слiд вiдкласти це питання до iншого дня. Але вiн витратив весь ранок, набираючись смiливостi, i, ймовiрно, в iнший раз буде ще важче. Вiн вирiшив почекати до десерту.
  
  Пiд час вечерi вони говорили про багатьох речах. Одна з вiдмiнних рис хорошого журналiста - широке i пытливое цiкавiсть. Розмова варiювався вiд можливостi нової вiйни в Європi до заяв шотландського винахiдника про те, що вiн удосконалю" машину, яка може лiтати. Питання про права i приниженнi жiнок поступово вiдiйшов у минуле, хоча Барнетт був упевнений, що вiн не забутий. Йому прийдеться трохи подумати над цим.
  
  Ближче до кiнця основної страви вони перейшли до теми серiї вбивств. Сесiлi була повнiстю поглинена статтями, якi вона писала про вбивства. "Ма" бути щось, що пов'язу" цi злочини", - наполягала вона Барнетту. "Бiдолаха, очевидно, знаходиться у владi якогось непереборного потягу, яке змушу" його шукати саме цих жертв".
  
  "Пiд 'бiдолахою", я думаю, ви ма"те на увазi та"мничого людини, який перерiзав горло абсолютно нешкiдливим чоловiкiв середнiх рокiв в їх власних спальнях", - сказав Барнетт.
  
  Сесiлiя задумливо ковыряла в своїй тарiлцi залишки вiдвареного сига. "Людина, яка скоїла жахливий злочин, - сказала вона, - поставив себе поза рамок звичайного людського спiлкування. Це нелегко зробити, нелегко прийняти рiшення. Щоб зробити вибiр на користь iзоляцiї вiд решти людства, повинна бути нагальна необхiднiсть. Можна вiдчувати огиду до цього вчинку i в той же час шкодувати людини, який вiдчував себе вимушеним зробити його ".
  
  "Я б вважав за краще приберегти свою жалiсть до жертв", - сказав Барнетт. "Саме страшне в такому вбивцi, як цей, те, що вiн не iзольований вiд суспiльства. Нам було б легше дихати, якби це був вiн. Вiн запроваджений у наше середовище i прихований пiд маскою передбачуваної невинностi. Нi в його зовнiшностi, нi в манерах нема" нiчого, що вказувало б на те, що вiн та"мний перерезатель горла. Вiн, ймовiрно, обговорю" кожне вбивство зi своїми друзями i хита" головою, дивуючись, що хтось мiг зробити таке жахливе дiяння ".
  
  "У такої людини нема" друзiв", - сказала Сесiлiя. "Це одна з ознак ненормальнiсть, яка змушу" людину вiдчувати себе вимушеним вчинити злочин такого роду".
  
  "Чому ви так упевненi в цьому?" Запитав Барнетт. "Можливо, вiн найпопулярнiший людина в сво"му клубi. Можливо, йому доведеться найняти двох секретарiв по спiлкуванню, щоб вiдповiдати на всi його запрошення".
  
  Сесiлiя поклала виделку i вiдсунула тарiлку вбiк. "Я так не думаю," сказала вона. "Я дещо прочитав, можна сказати, провiв дослiдження, присвячене передiсторiю цього типу вбивць, i я б сказав, що майже напевно вiн дуже самотнiй чоловiк".
  
  Один офiцiант повернувся, щоб вручити їм меню десертiв, в той час як iнший прокрався за першим i прибрав залишки риби, що стояли перед Сесiлi.
  
  " Отже, - сказав Барнетт, пiсля того як офiцiант пiшов готувати ванiльне суфле для десертiв, - що ви знайшли в сво"му дослiдженнi, що вказу" на те, що наш вбивця - такий самотнiй чоловiк? Ви дума"те, вiн був змушений здiйснювати цi злочини через простий нудьги?"
  
  "Нi", - сказала йому Сесiлiя. "Ти все неправильно розумi"ш. Я вважаю, що цi"ю людиною настiльки руха" потреба здiйснити цi злочини, що у нього нема" часу на нормальнi людськi бажання, такi як спiлкування, любов або вiдпочинок ".
  
  "А як щодо їжi?" Запитав Барнетт.
  
  "Я б сказала, що вiн їсть так, як їсть тварину", - сказала Сесiлiя. "Вiн поглина" їжу, яка да" йому необхiдну енергiю для продовження життя. Я сумнiваюся, що його хвилю", що вiн їсть, i вiн навiть не зна", що знаходиться в стравi, що стоїть перед ним.
  
  " I на чому ж ви заснову"те цей суворий образ людини, рухомого силами, бiльш могутнiми, нiж вiн сам?
  
  "Про мо"му дослiдженнi аналогiчних злочинiв, ско"них в недавньому минулому", - сказала Сесiлi. "Дюссельдорфским вбивцею п'ятнадцятирiчної давностi був чоловiк на iм'я Рем. Коли полiцiя затримала його, вiн жив у порожнiй кiмнатi без меблiв, i тiльки на пiдлозi лежала пара подушок для сну. Єдиною одягом, яка у нього була, було кiлька змiн нижньої бiлизни i одна запасна сорочка. I це був колись респектабельний чоловiк з середнього класу ".
  
  " Кого вiн вбивав, - запитав Барнетт, " i чому?
  
  "Вiн убив трьох свiтових суддiв, двох судових клеркiв, двох судових приставiв i людини, який керував тюремним фургоном, перш нiж його схопили".
  
  " Повинно бути, вiн мав зуб на суди.
  
  "Його дружина була арештована, визнана винною у вбивствi i засуджена до копалень. Три роки потому з'ясувалося, що вона невинна, i її звiльнили. Було занадто пiзно; важка праця i жахливi умови на шахтах послабили її до такої мiри, що медична допомога була вже неможлива. Держава видiлила їй тридцять золотих марок в якостi компенсацiї. Вона померла через шiсть мiсяцiв. Через рiк пiсля цього почалися вбивства.
  
  "Я б сказав, що у цi"ї людини була справедлива образа", - прокоментував Барнетт. "Уявiть, якi емоцiї, повинно бути, скупчилися у нього всерединi. Не дивно, що вони вийшли у виглядi серiї скорочень ".
  
  "Вiн, безумовно, дiяв пiд впливом сильного спонукання", - погодилася Сесiлiя. "Як i Божевiльний Бомбардувальник Парижа в 1878 роцi, який розгулював всюди, залишаючи пекельнi пристрої в камерах схову на залiзничних станцiях. Як i мiстер Пiнклi з Чикаго, який взяв за правило дарувати вуличним дамам цукерки, присмаченi миш'яком.
  
  У цей момент принесли суфле, i Барнетт витрiщився на сво". Воно було дуже привабливим, пiдносячись над тарiлкою на цiлих три дюйми. "Миш'як, так?" запитав вiн.
  
  Сесiлiя розсмiялася. "Не хвилюйся", - сказала вона йому. "Я чула, що їм посипають омлети, але нiколи - суфле".
  
  Барнетт пiдняв на неї очi i посмiхнувся. "Не можна бути занадто обережною", - сказав вiн.
  
  "Так менi навiяли", - сказала Сесiлiя.
  
  Вони їли десерти в задумливому мовчаннi. Барнетт зрозумiв, що час настав. Вiн глибоко зiтхнув. " Сесiлiя, - сказав вiн, - я хотiв би тебе про дещо запитати.
  
  " Так, Бенджамiн? - запитав я.
  
  Вiн ще раз глибоко зiтхнув. " Я, е-е, хотiв би попросити у твого батька тво"ї руки.
  
  Сесiлiя обережно поклала виделку на край тарiлки i водила по нiй пальцем, поки вона не зайняла iдеальне положення. Мовчання затягнулося.
  
  "Скажи що-небудь, Сесiлi," нарештi випалив Барнетт.
  
  Ще одне довгий мить вiдповiдi не було. Очi Сесiлi металися по сторонам, нiби вона вiдчувала себе за столом в пастцi i вiдчайдушно шукала вихiд. Потiм вона повернулася до Барнетту i тицьнула в нього пальцем. "Я впевнена, ти цього не усвiдомлю"ш," сказала вона, - але те, що ти тiльки що сказав, що доводить мою точку зору. Це так типово. I ти навiть не усвiдомлю"ш, що ти зробив".
  
  "Що ви ма"те на увазi, кажучи "не в курсi'?" Зажадав вiдповiдi Барнетт, його голос злегка затремтiв вiд зусилля придушити гнiв i здивування з приводу такої реакцiї. "Я тiльки що зробив тобi пропозицiю руки i серця, ось що сталося".
  
  "Нi, це не так", - сказала вона. "Ти тiльки що повiдомив менi, що збира"шся зробити пропозицiю мо"му батьковi. Ти хочеш вийти замiж за мого батька? Якщо нi, то чому ти збира"шся його запитати?"
  
  Барнетт вирiшив, що сьогоднi не його день. Можливо, в астрологiї все-таки щось ". "Такий звичай", - сказав вiн. "Насправдi я питаю вас, ви це зна"те. Але твiй батько повинен вiддати тебе.
  
  "Чому?" - запитала вона. "Припустимо, батько скаже "нi"?"
  
  "Я, е-е, не подумав про це", - сказав Барнетт. "Чесно кажучи, якщо ти скажеш "так", менi наплювати, що скаже твiй батько".
  
  "Це дуже смiливо з тво"ї сторони", - сказала вона.
  
  Барнетт з легким срiбним дзвоном впустив вилку на тарiлку. "Добре!" - сказав вiн. "Я питаю не твого батька, я питаю тебе. Сесiлiя, ти вийдеш за мене замiж?"
  
  "Я не знаю", - сказала вона.
  
  "Що?"
  
  Сесiлiя нахилилася вперед i взяла його за руку. "Я б хотiла вийти за тебе замiж", - сказала вона йому. "Але я не впевнена, що тобi дiйсно сподобалося б бути дружиною такого типу, якою була б я".
  
  "Сесiлiя, я люблю тебе", - сказав Барнетт. "Цей стiл дуже широкий, щоб я мiг як слiд тебе обiйняти, але я люблю тебе бiльше всього на свiтi i хочу, щоб ти стала мо"ю дружиною. Я знаю, це банально, але так воно i ". Я люблю тебе вже деякий час. Насправдi, з того дня, як ти вперше постукав у дверi Американської служби новин."
  
  "Тобi треба було достатньо часу, щоб зiбратися з духом i заявити про це", - сказала вона.
  
  "У мене були зобов'язання", - сказав Барнетт. "На те були причини".
  
  "Нi, не звертай уваги", - сказала вона. "Це було нечесно з мого боку. Я вже деякий час знаю про твої почуття до мене. I для мене це велика честь".
  
  "Задоволений", - сказав Барнетт. "Що означа", що ти мене не любиш".
  
  "Нi, це не так", - сказала Сесiлiя. "Бенджамiн, дорогий, я дiйсно люблю тебе. Я навiть хочу вийти за тебе замiж. Я просто не думаю, що ти дiйсно хочеш одружитися на менi.
  
  "Вiд усього серця", - сказав Барнетт.
  
  " Ти хочеш, щоб я стала тво"ю дружиною.
  
  "Так".
  
  "Ти хочеш створити для мене дiм".
  
  "З тобою".
  
  " Ти хочеш, щоб я звiльнився з роботи.
  
  "Звичайно".
  
  "Ну, я хочу вийти за тебе замiж, Бенджамiн, але у мене нема" бажання кидати свою кар'"ру. Я хочу бути репортером. Я не хочу просто сидiти вдома i няньчитися з дiтьми - якщо у нас взагалi будуть дiти ".
  
  "Чому б i нi?" Запитав Бенджамiн. "А що поганого в доглядi за немовлятами?"
  
  "Ось що я тобi скажу", - сказала Сесiлiя. "Я збережу свою роботу, а ти залишишся вдома i присмотришь за дiтьми".
  
  "Сесiлi!" Бенджамiн був явно шокований.
  
  "Такi мої умови", - сказала Сесiлiя. "У тебе " зустрiчна пропозицiя?"
  
  "Не говори дурниць", - сказав Барнетт.
  
  "Ти вважа"ш це безглуздим, чи не так?" Запитала Сесiлiя. "Все сво" життя я хотiла бути репортером. I тепер, коли я тiльки почав знiматися, коли я знiмаюся в серiалi, який потрапив у всi нашi списки, коли менi запропонували роботу в мiському вiддiлi "Хронiк", ти дума"ш, що я повинен вiдмовитися вiд цього тiльки тому, що ти любиш мене, а я люблю тебе. Що ж, кажу вам, мiстер Барнетт, це не вiдми"ться. Це просто не вiдми"ться!"
  
  "Ти любиш мене?" - Запитав Барнетт.
  
  "Звичайно, я люблю тебе", - вiдповiла Сесiлiя. "Як ти дума"ш, що я тобi казала?"
  
  "Про", - сказав вiн. "Але тепер дозволь менi подивитися, чи правильно я це розумiю - ти не хочеш виходити за мене замiж, тому що тодi тобi довелося б сидiти вдома i няньчитися з дiтьми, якщо б у нас були дiти, замiсть того, щоб вiльно продовжувати свою кар'"ру журналiста".
  
  "Це вiрно", - сказала Сесiлiя. "Хоча в твоїх устах це звучить жахливо. Що поганого в тому, що жiнка хоче щось зробити зi своїм життям?"
  
  "Я, е-е, не знаю", - зiзнався Барнетт. "Я нiколи про це особливо не замислювався. Я маю на увазi, в принципi, я не бачу в цьому нiчого поганого. Я думаю, що жiнки, безумовно, повиннi бути вiльнi у своїх дiях, як i чоловiки. Але коли я думаю про свою дружину, я повинен зiзнатися, що уявляю її будинку, що управля" домашнiм господарством, в той час як я б'юся з зовнiшнiм свiтом ".
  
  "Я згодна, це прекрасний спосiб", - сказала Сесiлiя. "I, безсумнiвно, " багато жiнок, якi дуже хотiли б зайняти те положення, яке ви собi уявля"те. Ось чому я думаю, що, хоча я мiг би любити тебе, нам не слiд одружуватися. Це було б задушливо для мене i жахливо несправедливо по вiдношенню до тебе. Я повинна бути вiльна, Бенджамiн, щоб скористатися всiм, що може запропонувати життя!
  
  "Що ж," сказав Бенджамiн, " якщо ти повинен ..." Вiн втупився у свою каву. "Я визнаю, що насправдi я не дуже замислювався про те, чого я хочу вiд дружини. Те, що у мене ", - це в основному наполовину сформованi образи, на яких ми з тобою сидимо бiля багаття i трима"мо один одного в рiзних, е-е, позах ".
  
  "Менi дуже шкода, Бенджамiн," сказала Сесiлiя.
  
  Барнетт повiльно пiдвiв очi й зустрiвся з нею поглядом. - "Кроникл"? - Запитав вiн.
  
  "Я збиралася розповiсти тобi про це", - сказала вона.
  
  ШIСТНАДЦЯТЬ
  
  ГРА
  
  
  
  Давайте знайдемо якесь рiшення споглядальної манерi
  I спокiйному настрої,
  Вiльний вiд усякого роду пристрастей
  .
  У. С. ГIЛБЕРТ
  
  Я вважаю, що робота допомага" позбутися смутку. Бенджамiн Барнетт нагадав собi про це, зосередивши свою енергiю на поточнiй роботi. Спочатку вiдбулася необхiдна реорганiзацiя персоналу Американської служби новин у вiдсутнiсть Сесiлi Перрiн. Потiм була детальна робота для професора Морiартi, коли вiн удосконалював свої плани неможливого злочину. Але печаль залишилась. Здавалося, вiн не мiг зробити нiчого такого, що якимось непрямим чином не нагадувало б йому про Сесiлi. Вона пiшла з офiсу Американської служби новин, щоб зайняти посаду репортера в Morning Chronicle. Вiн не заздрив їй за це. Це був той досвiд, який вона не могла отримати на Службi. I вона була дуже щира у сво"му бажаннi отримати цей досвiд. При прийомi на нову посаду їй урiзали зарплату.
  
  Американська служба новин насправдi не втратила мiс Перрiн як письменницю, оскiльки вони могли вiльно купувати її розповiдi з Chronicle для American wire. Але офiс безумовно був порожнiй без неї. У розмовi з генеральним менеджером Chronicle, який був одночасно обурений i вибачався з приводу придбання Сесiлi Перрiн, Барнетт з'ясував, як i чому було зроблено пропозицiю про роботу. "Морнiнг Кронiкл" раптово усвiдомила, що гостро потребу" жiнцi-репортера. Це вiдкриття стало прямим результатом того, що лорд Хогбайн у сво"му заповiтi залишив газету шiстдесятирiчної давностi своїй дружинi. А ледi Хогбайн, яка вже витратила бiльшу частину нерастраченного стану Хогбайн на створення жiночого коледжу в Оксфордi, притулку для матерiв-незамiжнiх в Степнi i професiйної школи для жiнок-друкарок в Бетнал-Грiн, була приголомшена, виявивши, що в репортерском штатi "Морнiнг Кронiкл" нема" жiнок. Сесiлi Перрiн була однi"ю з небагатьох досвiдчених репортерiв, яка до того ж виявилася ледi.
  
  "Вона справдi любить мене, ви розумi"те", - сказав вiн Морiартi у конфiденцiйнiй бесiдi в самотi кабiнету професора. "Вона вважа" неприйнятною перспективу шлюбу. Вона не бажа" вiдмовлятися вiд сво"ї свободи, щоб стати дружиною якогось чоловiка ".
  
  "Розумна дiвчина", - сказав Морiартi. "Дружина - це "дине положення примусової працi, що залишився в цивiлiзованому свiтi з часiв проголошення мiстером Лiнкольном Емансипацiї".
  
  Барнетт пирхнув i вийшов з кiмнати. Вiн вiдчував потребу довiритися кому-небудь, але це було не те, що вiн хотiв почути.
  
  Морiартi вiдправив Барнетта в Плiмут зустрiчати "Хорнблауэр", коли той пришварту"ться. "Мої плани майже завершенi", - сказав вiн. "Але " певна iнформацiя, яка отрывочна або вiдсутня. Ви репортер. У вас " незаперечний доступ до рiзних офiцiйним особам та iсторичне право задавати дурнi питання. З'ясуйте все, що зможете, про перевезення скарби.
  
  "Що саме ви хочете знати?" Запитав Барнетт.
  
  "Подробицi", - сказав йому Морiартi. "Менi потрiбнi всi дрiб'язковi, незначнi дрiбницi. Все, яким би дрiбним або удаваним незначним, представля" для мене iнтерес".
  
  "А якщо вони не захочуть менi нiчого розповiдати?" Запитав Барнетт. "Врештi-решт, вони будуть перевозити безцiнний скарб. Полiцiя i армiя можуть бути досить розумнi, щоб захотiти зберегти свої точнi плани в секретi ".
  
  "Не звертайтеся до вiйськових або полiцейським властям", - сказав Морiартi. "Вiзьмiть iнтерв'ю у лорда Iста. Вiн з тих набридливих людей, якi наполягають на тому, щоб знати кожен аспект плану. Насправдi, вiн, ймовiрно, сам розробив план. Вiн уявля" себе жахливо розумним."
  
  Отже, Барнетт прибув у Плiмут за день до того, як лiнкор Хорнблауэр мав пришвартуватися до вiйськового причалу. У той вечiр у сво"му готелi лорд Iст дозволив джентльменам з преси взяти у нього iнтерв'ю. Вiн i його свита займали цiлий поверх, i, схоже, вони привезли з собою достатньо меблiв i аксесуарiв, щоб спорядити експедицiю на Тибет. Лорд Iст був невисоким товстуном, чи" колись свiтле обличчя стало буряково-червоним вiд багаторiчного перебування пiд iндiйським сонцем. Вiн був одягнений в краще подобу схiдного володаря з Севiл-Роу i тримав у руках витончену тростину з темно-коричневого дерева, прикрашенi витонченою iнкрустацi"ю з слонової кiстки.
  
  "Завжди радий поспiлкуватися з вами, газетярi", - сказав лорд Iст десятку неспокiйних репортерiв, присутнiх у його приймальнi. Вiн вилiз на ротанговi лавочку для нiг, яку один з його слуг-iндусiв дбайливо поставив перед його ногами. "Середньостатистичний британець недостатньо зна" про iмперiї, яку ми створювали для нього останнi сто рокiв. Iндiйський субконтинент - великий i дивовижний регiон, бiльш нiж у десять разiв перевищу" розмiри цих маленьких островiв. I ми зробили його своїм; послали найкращих представникiв нашої породи, наших синiв i братiв, i зробили його нашим. Ми об'"днали близько двохсот дрiбних королiвств пiд британським пануванням. Я пишаюся сво"ю невеликою роллю в це велике досягнення ".
  
  Кремезний чоловiк з величезними моржовыми вусами, стояв в лiвому ряду вiд натовпу репортерiв, пiдняв руку. "Скажiть нам, ваша свiтлiсть," крикнув вiн, - ви б сказали, що це було так само корисно для тубiльцiв, як i для британцiв?"
  
  Лорд Iст роздратовано поглянув на нього зверху вниз. "Що це було?" - запитав вiн.
  
  "Це завоювання", - сказав чоловiк з легким, невизначним середньо"вропейським акцентом. "Цi об'"днання - могли б ви сказати, що вони в цiлому пiшли на користь корiнним народам, про яких йде мова? Може бути, освiтнiй?
  
  "Хто ви, сер?" Вимогливо запитав лорд Iст.
  
  " Генрiх фон Герцог, ваша свiтлiсть. Berliner Tagenblatt."
  
  Лорд Iст прийняв позу на лавочцi для нiг, якiй позаздрили б багато героїчнi скульптури. "Ласкаво просимо в Англiї, мiстер Герцог", - сказав вiн, i в його голосi прозвучало холодне несхвалення, яке бува" тiльки в кращих державних школах. "Безумовно, при"мно бачити вас серед нас. Вiдповiдаючи на ваше запитання, то, що добре для Британiї, добре i для iмперiї. Це ма" бути очевидно ".
  
  Кореспондент Berliner Tagenblatt записав вiдповiдь i, схоже, залишився ним задоволений. Навiть задоволений. Можливо, вiн уявляв, як це прозвучить для двох мiльйонiв його нiмецьких читачiв-англофобов. "Спасибi, ваша свiтлiсть", - крикнув вiн.
  
  Лорд Iст озирнувся. " Що-небудь, е-е, ще? - запитав вiн.
  
  " Скарб, ваша свiтлiсть, - покликав м'язистий джентльмен в пiджаку в широку клiтку, який бiльше пiдiйшов би рекламщику iподрому, нiж репортеру.
  
  Лорд Iст втупився на нього зверху вниз. "Я не знав, що тут представлена 'рожева' оон, " наважився сказати вiн i широко посмiхнувся, коли почув смiх, якого так прагнув добитися.
  
  " Джеймсон, ваша свiтлiсть. "Дейлi Телеграф", - сказав м'язистий репортер, при"днуючись до загального хихиканью. " Прошу вибачення за неналежний вбрання, але мене викликали сюди зовсiм з iншим завданням.
  
  " Справдi? Зауважив лорд Iст. "Думаю, ви поставили на переможця". Задоволений тим, що його репутацiя остроумца не постраждала, його свiтлiсть прийняв iншу позу. "Колекцiя Лорда Iста," сказав вiн, - як я можу вам це описати?
  
  В юрбi почувся шурхiт, коли репортери дiстали свої блокноти i обслинили кiнчики олiвцiв.
  
  "Iндiя - країна неймовiрних контрастiв", - почав його свiтлiсть. "Велич минулих епох оточу" людину в Iндiї, приховане пiд брудом i злиденнiстю сьогодення. Коли я вперше прибув до Калькутти дванадцять рокiв тому в якостi постiйного директора Пiвнiчно-Схiднiй та Пiвденнiй Iндiйської залiзницi, я вирiшив присвятити свою роботу порятунку як можна бiльшої частини швидко зникаючого сховища незамiнних знань та археологiчної краси. Я дбав про навчання i задоволення всього народу iмперiї, i особливо народу самiй Iндiї, щоб вони могли дiзнатися про сво" власне минуле до того, як воно буде знищено по цеглинцi. Я також прагнув до майбутнього, щоб тi, хто прийде пiсля нас, могли мати деякi знання про тих, хто був до нас. Я не поскупився на цi придбання не своїм часом, нi станом, i в результатi двадцять тонн унiкальних i незамiнних археологiчних скарбiв прибудуть завтра на борт лiнкора Її Величностi "Хорнблауэр".
  
  Коли лорд Iст зупинився, щоб перевести дух, людина, що стояв праворуч вiд Барнетта, джентльмен на прiзвище Хiггiнс, кореспондент Pall Mall Gazette, нахилився до Барнетту i прошепотiв: "Ти зна"ш, вiн вкрав все це".
  
  " Вкрав? - Прошепотiв Барнетт.
  
  " Саме. О, " й iншi слова. Один предмет був 'вилучений", iнший - "конфiскований", колони та фризи були 'врятованi' з того мiсця, де вони стояли двадцять столiть. Iндiйське скарб не було придбано на особисте стан лорда Iста, iндiйське скарб - це особиста стан лорда Iста. Ти ж зна"ш, вiн не вiдда" їх Коронi, а тiльки позича".
  
  Барнетт кивнув. "Я не здивований," прошепотiв вiн. " Кажуть, iсторiя написана на спинах переможених.
  
  Хiггiнс витрiщився на нього. "Я не думаю, що це точно те, що вони говорять, - сказав вiн, - але я вважаю, що це досить близько для телеграфного зв'язку".
  
  "Це ма" бути, змушу" вас нервувати, лорд Iст", - припустив один з репортерiв.
  
  "Дуже небагато змушу" мене нервувати, молода людина", - сказав лорд Iст. "Що ви мали на увазi?"
  
  "Охороняю все це скарб", - сказав репортер. "Проводжаю його в цiлостi в Англiю. Везу по сушi в Лондон".
  
  Лорд Iст вiдкинувся назад, уперши руки в боки, i ухитрився надати собi надзвичайно самовдоволений вигляд. "Одним з керiвних принципiв мого вiце-королiвства, а до цього мого перебування на посадi постiйного директора Пiвнiчно-Схiднiй та Пiвденнiй Iндiйської залiзницi, було те, що добре озбро"не ополчення бiльш нiж гiдно будь-якої групи розбiйникiв. Iнша справа, що ретельне планування i пiдготовка перед битвою багаторазово окупаються, коли битва почина"ться. Нi, юначе, я не нервую. Я впевнений у собi. "
  
  "Прошу вибачення, мiлорд, але не iсну" якоїсь та"мної органiзацiї корiнних iндiанцiв, що загрожу" повернути скарб Лорда Iста iндiйському народу?" Крикнув Хiггiнс.
  
  "Я отримував погрози вiд такої групи", - визнав лорд Iст. "Але я не сприймаю їх серйозно. Вони називають себе Хатшикха на Тиввиха. Це означа" 'Семеро без облич".
  
  "Романтично", - прокоментував один з репортерiв.
  
  "Варварство", - сказав лорд Iст.
  
  "Вони вже робили замах на скарб?" Запитав Хiггiнс.
  
  Лорд Iст пирхнув. "Вони нiчого не посмiють зробити", - сказав вiн. "Розмови нiчого не вартi. Листи, приколотi до моїй подушцi в спробi налякати мене, не досягають бажаного ефекту. Але я сумнiваюся, що вони дiйсно зайшли далi цього ".
  
  "Тодi я так розумiю, що ви не турбу"теся про цю групу iндiанцiв, ваша свiтлiсть", - сказав Барнетт.
  
  " Зовсiм нi. Мене бiльше турбують звичайнi злодiї. Колекцiя лорда Iста була б привабливою мiшенню.
  
  "Але, лорд Iст," сказав Хiггiнс, " як далеко могла зайти злодiй або навiть група злодiїв з десятифутовой стату"ю або двадцатипятифутовой колоною?"
  
  "Абсолютно вiрно", - погодився лорд Iст. "Але бiльш дрiбнi частини вразливi. Жезл Паталiпутре завдовжки двадцять два дюйми, всипаний дiамантами та рубiнами, вважа"ться символом влади, даної Олександром Македонським Чандре Гупта, вiдомого грекам як Сандрокотт, царю прасий. Будда Катиавар, вирiзаний з цiлiсного шматка червоного сердолiку, заввишки п'ятнадцять з чвертю дюймiв. Кинджал Аллад-уд-дiна Халджи, подарунок йому вiд Малiка Кафура, у якого, як вважають, рукоять або пiхви був вставлений дорогоцiнний камiнь для кожного вбитого їм iндуїстського священика. В ньому бiльше шестисот дорогоцiнних каменiв. У мене бiльше двох тисяч таких предметiв; маленьких, легко переносяться, що представляють великий iсторичний iнтерес i цiнних незалежно вiд їх розмiру."
  
  " Чи Можете ви описати прийнятi вами заходи, ваша свiтлiсть? Подзвонив Хiггiнс.
  
  Барнетт згiдно кивнув. "Так, будь ласка, зробiть це. Саме такi деталi зачарують наших американських читачiв".
  
  "Якщо тiльки ви не боїтеся, що опублiковане опис ваших заходiв безпеки залучить тих самих розбiйникiв, яких ви намага"теся уникати", - припустив фон Герцог, набиваючи тютюн у величезну люльку, яку вiн дiстав iз внутрiшньої кишенi.
  
  Лорд Iст люто подивився на нiмця. "Мої заходи безпеки розробленi так, щоб перешкоджати будь-яким спробам крадiжки", - сказав вiн. "I тi злочинцi, якi не будуть збентеженi, або будуть затриманi".
  
  "Дуже мудро, ваша свiтлiсть," сказав Хiггiнс.
  
  "Ви, напевно, пам'ята"те, що в мене " певний досвiд роботи з залiзницями та залiзничним транспортом", - сказав лорд Iст. "Дозвольте менi описати мiй план.
  
  - Завтра, коли "Хорнблауэр" причалить, я пiднiмуся на борт, щоб провести iнвентаризацiю колекцiї. Це займе три днi, оскiльки я маю намiр особисто оглянути кожний предмет i звiрити його зi своїм списком. Тим часом буде зiбраний i пiдготовлений спецiальний поїзд".
  
  "Не могли б ви описати нам поїзд, ваша свiтлiсть?" Попросив Барнетт.
  
  - Паровоз "Драммонд", розрахований на двадцять одну машину, " сказав лорд Iст. "Десять спецiально пiдготовлених товарних вагонiв для збору пожертвувань; сiм вiйськових вагонiв для двох рот бенгальської пiхоти Її Величностi; три десантних вагона для одного взводу Двадцять третьої легкої кавалерiї, якi поїдуть зi своїми кiньми; i один гвардiйський фургон, замика" хiд, в якому розмiстяться кiлька добiрних влучних стрiльцiв поряд iз звичайної залiзничної охороною".
  
  Лорд Iст зупинився, щоб перевести дух i дочекатися, коли його наздоженуть квапливо пишуть репортери. "Десять товарних вагонiв будуть встановленi як "дине цiле мiж Бенгальським футом," продовжив вiн, " i всi вагони вiд вугiльного тендеру до фургона охорони будуть з'"днанi мiж собою спецiальним електричним дротом, призначеним для подачi гучного сигналу тривоги, якщо вiн обiрветься де-небудь по всiй довжинi. Це запобiга" будь-якi спроби перегнати один або кiлька вагонiв на бiчний шлях при об'їздi повороту, а потiм повторно пiдключити залишилися вагони. Дозвольте менi сказати, що метод, який насправдi був випробуваний кiлька рокiв тому в Пенджабi.
  
  "Зараз готуються самi товарнi вагони для прийому скарбiв. Ця пiдготовка склада"ться з двох частин. Перший - це перевiрка колiс, осей, зчiпних механiзмiв i всього зовнiшнього вигляду кузова, бокових панелей, дна i верху. Другий - обшивка салону кожного автомобiля шаром безшовного бiлого муслiну. "
  
  Физерби-Ффолкс з "Манчестер Реджiстер" вiдiрвав олiвець вiд сторiнки блокнота i пiдняв голову, його акуратно пiдстриженi вуса пiдозрiло сiпнулися. "Бiлий муслiн?" запитав вiн. "Ви хочете, щоб боки були обтягнутi тканиною?" З тих пiр як вiн зiбрав лондонськi газети з розповiддю про успiшне перельотi орнитоптера Квигсли через Ла-Манш тiльки для того, щоб виявити, що все це було ретельно продуманої мiстифiкацi"ю, вiн крутив в зубах кожну нову монету, розглядав усi нотатки пiд лупою для читання i пiдкручував вуса при найменшiй незвичайної або несподiваною деталi в будь-якiй iсторiї.
  
  "Так, це вiрно", - сказав лорд Iст. "У дерев'яних стiнах або металевому каркасi можуть бути люки або пота"мнi панелi, але важко приховати панель або дверi в цiлiсному бiлому муслiнi".
  
  Физерби-Ффолкс на мить замислився, а потiм кивнув. "Зрозумiло, ваша свiтлiсть", - сказав вiн.
  
  "Кожен вантажний вагон буде мати три трикутних каркаса, виготовленi з металевих труб, розташованих на рiвнiй вiдстанi один вiд одного по центральнiй лiнiї пiдлоги вагона. Великi об'"кти, такi як мармуровi колони i кам'янi скульптури, будуть розмiщенi на спецiальних опорних ременях поверх цих рам. Скринi з скарбами також будуть розмiщенi на металевих прутах майже по всiй довжинi фургонiв, якi будуть закрiпленi на трикутних рамах, залишаючи достатньо мiсця, щоб обiйти їх ".
  
  "Ваша свiтлiсть," перервав його Барнетт, " вибачте мене, але в чому саме перевага такої угоди?"
  
  " Це запобiга" використанню цiлого набору трюкiв, для звичайних розбiйникiв i злодiїв. Саме таким чином зберiгалося скарб, коли його перевозили з Iндiї, i якщо воно завадило iндiйським розбiйникам, мiй добрий друг, будьте впевненi, вiн доб'"ться успiху i тут.
  
  Трикутнi рами служать для утримання скарбiв на висотi трьох футiв вiд пiдлоги фургона i принаймнi двох футiв з кожної сторони. Сховати їх нiде, так як все видно. Бiльш того, з того моменту, як скарб буде розмiщено на цi пiдставки, i до того моменту, коли воно буде знято, жодна людина не зможе проникнути в одну з возiв ".
  
  "Винахiдливо," сказав Барнетт.
  
  "Дiйсно так", - погодився лорд Iст. "Вам доводиться вставати дуже рано вранцi, щоб пустити менi пил в очi!"
  
  СIМНАДЦЯТЬ
  
  СВIЧКА
  
  
  
  О, схiд " Схiд, а захiд " Захiд, i нiколи вони не зустрiнуться,
  Поки Земля i Небо не постануть перед великим Божим судом;
  Але нема" нi Сходу, нi Заходу, нi Кордони, нi Породи, нi Народження,
  Коли два сильних людини стоять лицем до лиця, хоча вони i прийшли з краю землi!
  РЕДЬЯРД КIПЛIНГ
  
  Bэнджамин барнетт встав i зiбрав свiй речовий мiшок в п'ять годин наступного ранку. Самий раннiй поїзд до Лондона вирушав з Плiмута в 6:08, i все купе першого класу було в його повному розпорядженнi. Вiн розтягнувся поперек сидiння i поспав ще двi години, а потiм використовував наступнi три години, щоб переглянути свої записи i оформити їх у всеохоплюючий звiт та аналiз фiлософiї лорда Iста з придбання та охорони iндiйських скарбiв. До того часу, коли поїзд прибув на станцiю Ватерлоо, у нього були готовi двi версiї iсторiї про скарби Лорда Iста: одна для Американської служби новин, а iнша для професора Джеймса Морiартi.
  
  "Хм, - сказав Морiартi, прочитавши звiт Барнетта про iнтерв'ю, - все так, як я i припускав. Лорд Iст не наважу"ться на невiдоме. Вiн продовжу" використовувати тi ж ритуали для захисту своїх скарбiв, якi практикував, коли здобував видобуток в Iндiї ".
  
  "Я вважаю, що людина почина" довiряти тим методам, якi працювали у нього в минулому", - прокоментував Барнетт.
  
  "Легко зрозумiлий i дуже людяний", - визнав Морiартi. "Я, звичайно, не можу звинувачувати його за це. Бiльш того, це дiйсно спрощу" мо" завдання".
  
  "Як скажете", - сказав Барнетт. "Хоча я не розумiю, як ви збира"теся пiдiбратися до поїзда. Вiн нiколи не зупиниться з моменту вiдправлення з Плiмута до прибуття в Лондон, жодного разу. I якщо вам якимось чином вдасться зупинити це, полк дуже великих гвардiйцiв з зарядженими гвинтiвками оточить поїзд за лiченi секунди, а загiн легкої кавалерiї зiстрибне з своїх вагонiв, щоб переслiдувати кожного, хто з'явиться у них на шляху.
  
  "Вiйськовий ескорт так чи iнакше не вплине на мiй план", - сказав Морiартi. "Не ма" значення, охороня" чи скарб рота чоловiкiв або польова армiя, воно повинно бути вивезено".
  
  "Ви хочете сказати, що скарб покине Плiмут, але не добереться до Лондона?" Запитав Барнетт.
  
  Морiартi посмiхнувся. "Перефразовуючи колишнього лорда Адмiралтейства, - сказав вiн, - я не кажу, що скарби не прибудуть до Лондона, я просто кажу, що вони не прибудуть цим поїздом".
  
  Мiстер Моуз вiдкрив дверi кабiнету. " Прошу пробачення, - сказав вiн. " До вас делегацiя, професор. Шiсть джентльменiв. У них нема" вiзитних карток.
  
  Морiартi пiдняв очi. " Джентльмени, ви говорите, мiстере Моуз?
  
  " В деякому родi, професор. Джентльмени ночi, джентльмени в масках, джентльмени Та"мних Шляхiв. Я вважаю, що всi цi назви застосовувалися до нашим гостям, професор.
  
  Барнетт посмiхнувся дворецькому. "Що ж, мiстере Моуз, ви мене вража"те", - сказав вiн. "У вас " прихованi глибини".
  
  "Так? 'Оо говорить?" - вимогливо запитав мiстер Моуз, його обличчя залишалося байдужим.
  
  "Зна"мо ми кого-небудь з цих джентльменiв, мiстер Моуз?" - запитав професор Морiартi.
  
  "Так, сер", - вiдповiв мiстер Моуз. - А ось i "Снукер", i "Твiст", i "Аппер Макхеннори", i "Двухпенсовик", i полковник Моран, i Художник Персi.
  
  "Ну-ну," сказав професор Морiартi, потираючи кiнчик носа, " вражаюча галерея негiдникiв. Що могло звести їх всiх разом; i що, чорт вiзьми, могло привести їх сюди, щоб побачитися зi мною? Вiн поправив пенсне. " Ну, кращий спосiб з'ясувати це - привести їх сюди i дозволити їм розповiсти менi. мiстер Моуз, якщо не заперечу"те.
  
  "Ви хочете, щоб я пiшов?" - Запитав Барнетт, коли мiстер Моуз тихо зачинив за собою дверi.
  
  "Зовсiм нi", - сказав Морiартi. "Думаю, ви вже зна"те одного або двох з цих джентльменiв. Ви справили б менi послугу, якщо б тихенько сiли в куточку i, е-е, поспостерiгали".
  
  "Iз задоволенням, професор", - сказав Барнетт, i вiн говорив чисту правду. Це була захоплююча зустрiч з будь-якої точки зору. " Давай подивимося- Твiста я, звичайно, зустрiчав; голова Гiльдiї злидарюють. Я, зда"ться, почесний член.
  
  "Це так", - сказав Морiартi. "А Снукер - пiдлий злодiй. Отримав свою назву iз-за свого улюбленого методу роботи, який поляга" в тому, щоб прикинутися сплячим на залiзничних вокзалах чи у вестибюлях готелiв, а потiм прокинутися i спокiйно пiти з кiлькома мiсцями багажу. З Аппером Макхеннори ви мигцем зустрiчалися два роки тому, вiн дав вам пару урокiв по вiдкриванню бiльш простих замкiв-тумблерiв.
  
  Барнетт кивнув. "Високий хлопець з пiсочного кольору волоссям," сказав вiн.
  
  "Абсолютно вiрно", - сказав Морiартi. "Експерт у своїй справi. Спецiалiзу"ться на невеликих настiнних сейфах, таких, якi можна знайти в приватних будинках або на невеликих пiдпри"мствах".
  
  " А Двухпенсовик? - Запитав Барнетт.
  
  "'Йоб' - це зворотнiй сленг", - сказав Морiартi. "Двухпенсовик, якому зараз за п'ятдесят, одяга"ться i вигляда" як молодший син графа. Його ненадiйна, але цiлком прибуткове заняття - влаштовувати вечiрки у Вест-Ендi або iнших притонах багатiїв i ритися в кишенях всiх пальто в гардеробi.
  
  "Ти дiйсно можеш цим заробляти на життя?" - Запитав Барнетт.
  
  "Можна," сказав Морiартi, " якщо у тебе зовнiшнiсть графського синка i мораль вуличного волоцюги. Вiн також заводить дружбу з покоївками, щоб проникати в будинку, поки господарi у вiд'їздi." Морiартi зняв пенсне i задумливо протер скло. Барнетт мiг сказати, що зазвичай невозмутимому професор було так само цiкаво, як i йому самому, дiзнатися про цiлi майбутньої делегацiї.
  
  "Полковник Себастьян Моран," продовжив Морiартi, " ймовiрно, найнебезпечнiший людина в Лондонi. Я використовував його для декiлькох завдань, i вiн добре з ними впорався. Полковник розумний, старанний i пiдпорядкову"ться наказам, але вiн так само нестабiльний, як пляшка нiтроглiцерину. Коли-небудь хто-небудь образить його не в ту сторону, i вiн зробить що-небудь невдалий. Вiн ма" холоднокровнiстю людини, який сам полював на бенгальських тигрiв-людожерiв в Iндiї, але його звiльнили з iндiйської армiї за iнцидент з участю молодої мiсцевої дiвчини i його дуже запальний характер.
  
  "Художник Персi зараз - лагiдний, привiтний чоловiк, який управля" невеликою, дуже ексклюзивною колекцi"ю предметiв мистецтва i антикварiату. Йому не подоба"ться спiлкуватися з покидьками, але вiдомо, що вiн добре платить за рiдкiснi шматочки золота чи лазуриту, якi людина може випадково знайти в ходi своїх серйозних починань ".
  
  "Чарiвна", - прокоментував Барнетт. "Звучить так, як нiби ми збира"мося розважати персонажiв середньовiчної п'"си про мораль. 'Увiйдiть в злобу i жадiбнiсть; вийдiть з жадiбностi i похотi. Ревнощi говорить з кожною людиною".
  
  Морiартi виглядав так, немов збирався прокоментувати це, але триразовий стукiт мiстера Моуса у дверi кабiнету перервав його. "Сюди, джентльмени," сказав дворецький, вiдкриваючи дверi i вiдступаючи вбiк, щоб пропустити в кiмнату дивну компанiю гостей.
  
  Твiст, що йшов попереду, пробiг по килиму i застрибнув у червоне шкiряне крiсло збоку вiд великого дубового стола Морiартi. "Доброго ранку, професор," сказав вiн, обводячи поглядом кiмнату. " Доброго ранку, Арабi Бен. Давненько це не траплялося.
  
  " Арабi Бен? - Запитав Морiартi, здивовано глянувши на Барнетта.
  
  "Мо"-е-е, прiзвисько в гiльдiї мiстера Твiста", - сказав Барнетт, намагаючись не виглядати збентеженим.
  
  "Це прiзвисько " в Книзi Маунда", - сказав Твiст. "Яку я пiдписав особисто, як цi два роки тому. Розумi"те, тому що вiн проявив такий iнтерес. Це да" менi право просити милостиню на будь-якому кутку лондонськiй вулицi, де бiльше нiкого нема".
  
  "Виключне вiдмiну, мiстер Барнетт," сказав Морiартi. " I те, що при деяких дивних обставин може виявитися корисним. Нiколи не зна"ш, куди заведуть мiнливостi долi.
  
  Твiст, потворний маленький чоловiчок з пов'язкою на правому оцi, посмiхнувся Морiартi. "Багато роблять i гiрше", - сказав вiн.
  
  Барнетт оглянув iнших, коли вони увiйшли, i виявив, що йому не склало труднощiв вiдрiзнити їх один вiд одного. Аппер Макхеннори вiн запам'ятав: високий, серйозний на вигляд чоловiк, одягнений як чудовий ремiсник, яким вiн i був. У Снузера була зовнiшнiсть барабанщика з Манчестера, який якимось чином втратив свою сумку з зразками. У двухпенсового молодика, високого, блiдого чоловiка майже без пiдборiддя, був якийсь примарний, розпливчастий, аристократичний вигляд, нiби вiн зайшов у кiмнату з помилкою i сподiвався, що з'явиться його камердинер i скаже йому, де вiн повинен бути. Полковник Моран уособлював собою мiцного, грубуватого колонiального офiцера в цивiльному. З його широкими плечима i твердо поставленими ногами, вiн справляв враження ретельно контрольованою сили. Його густi вуса не могли приховати натяку на садистську жорстокiсть, який виднiвся у викривлених куточках його тонкогубого рота. Художник Персi був маленьким, м'ясистим людиною з дуже великою кiлькiстю золотих кiлець на пухких пальцях i рiшучим, дратiвливим виглядом.
  
  Всi шестеро розподiлилися по кабiнету, кожен за своїм уподобанням. Барнетт зазначив, що всi вони iнстинктивно трималися подалi вiд вiкон. Морiартi пiдвiвся, щоб привiтати їх. "Добрий день, панове", - сказав вiн. "Це мiй колега, Бенджамiн Барнетт. Чим зобов'язаний честi цього вiзиту?"
  
  "Це схоже на консультацiю, професор", - сказав Аппер Макхеннори.
  
  "Ми тут, щоб попросити вас допомогти нам, професоре", - сказав Дрiмаючий.
  
  "Коротше кажучи," сказав полковник Себастьян Моран, поклавши на плече свою малаккскую тростину i машинально пiдкручуючи кiнчики своїх акуратних вусiв, "ми делегацiя, надiслана сюди нашими соратниками по злочину, щоб просити вашої допомоги".
  
  "Ви нiколи не соромилися у виразах, полковник," схвально сказав Художник Персi. "'Соратники по злочину'. Так, у межах цi"ї прекрасної кiмнати - я особливо захоплююся картиною Беркмана злiва вiд дверей - я визнаю справедливiсть цього опису. Чарiвно. "
  
  "Прошу вибачення," сказав Двухпенсовик, - але я вважаю, що ми створю"мо звук, не сприяючи обмiну iнформацi"ю". Вiн повернувся до Морiартi. "Професор, ми прийшли побачитися з вами вiд iменi Товариства жебракуючих любителiв. Ми - спецiально сформований комiтет цього товариства, уповноважений представляти всiх членiв в наших дискусiях з вами".
  
  Морiартi вiдкинувся на спинку стiльця i нахилився вперед, пильно вдивляючись в кожного з своїх вiдвiдувачiв. "Суспiльство жебракуючих любителiв," сказав вiн нарештi. "Я не думаю, що знайомий з цим".
  
  "Це абсолютно нова органiзацiя, професор", - сказав Аппер Макхеннори. "Наша група з рiзних куточкiв снайда вирiшила, що ми повиннi зiбратися разом i обговорити теми, що представляють вза"мну вигоду".
  
  "Наприклад, про те, про що ми збира"мося розповiсти вам," перебив Твiст.
  
  "У Лондонi вiдбуваються речi, - сказав Двухпенсовик, " якi суперечать загальним iнтересам нас, ремiсникiв злочинного свiту. Тому ми вирiшили зiбратися разом i обговорити цi речi. Але ви можете бачити, якi проблеми викличе спроба з боку наших колективних братiв зiбратися разом. Влади не стали б заохочувати таке зiбрання. Особливо в даний час, вони б поставилися до цього несхвально. Вони зробили все можливе, щоб перешкодити цьому ".
  
  " В даний час? - Запитав Морiартi.
  
  "Ви дуже добре сказали це, професор", - сказав Твiст. "Нинiшнi часи вiдрiзняються вiд iнших часiв, з-за того, що якийсь чортiв ублюдок збира"ться знищити iриски".
  
  "Ах! Вбивства", - сказав Морiартi.
  
  "Дiйсно," погодився Двухпенсовик. " I ось ми заснували клуб. Це була iдея Художника Персi...
  
  Персi скромно знизав плечима. "Це залежить вiд наймання компетентного адвоката", - сказав вiн. "Дорого, але у важкi часи воно того варто. Мiй адвокат вказав, що клуби для джентльменiв цiлком легальнi, досить поширенi в Лондонi, можуть приймати в члени будь-якого, кого забажають, i можуть не допускати до вiдвiдування стороннiх, якщо вони побажають. Отже, ми створили клуб. Товариство жебракуючих любителiв. Ми орендували перший поверх i пiдвал меблевого складу i досить красиво обставили його."
  
  "Сховище?"
  
  "Для приватних бесiд", - пояснив Снукер.
  
  "А!" - сказав Морiартi. Барнетт, який за два роки досить добре вивчив його настрої, мiг сказати, що той з усiх сил намагався не виглядати здивованим. Оскiльки звичайна людина не мiг сказати, коли професор було весело, його спроба приховати це спрацювала досить добре. " Отже, тепер тут " клуб - без сумнiву, з бiльярдними столами i читальним залом - для джентльменiв, крадуть гаманцi, кишенькових злодiїв, сутенерiв...
  
  "Сер!" Полковник Моран рiзко сказав, його обличчя почервонiло. "Ми можемо час вiд часу займатися дiяльнiстю, яка технiчно суперечить законам цi"ї знiженої країни, але нiхто з нас не вiдчува" нестачi в повазi до панi. В нашiй групi не вiтаються звiдники!"
  
  "Приймiть мої вибачення, полковник," сказав Морiартi. "Я пiддався спокусi аллитерации. Отже, у всякому разi, ви виявили, що можна зробити злодiйське кубло респектабельним, надавши йому фасад джентльменського клубу.
  
  "Що ж," сказав Аппер Макхеннори, посмiхаючись, "досi це спрацьовувало".
  
  "Чи можемо ми повернутися до мети цього вiзиту?" Сказав полковник Моран, нетерпляче постукуючи палицею по носку черевика.
  
  "Дуже добре", - сказав Двухпенсовик. "Професор Морiартi, вiд iменi всiх членiв Суспiльства жебракуючих любителiв ми просимо вашої допомоги. Ми повиннi подбати про те, щоб цей пiдлий вбивця, який бродить по Вест-Енду, був затриманий.
  
  "Зрозумiло", - сказав Морiартi. "I звiдки такий iнтерес? Можливо, почуття громадянського обов'язку?"
  
  "Тьху!" Твiст вигукнув, подавшись вперед на сво"му стiльцi. "Роззеры "як було" страшенно нас дратували. Збиваю своїх хлопцiв з нiг на перехрестях, ганяюся за слiпими i кульгавими жебраками по вулицi. Кажу тобi, це недобре."
  
  "Я тобi вiрю", - сказав Морiартi. "Вид кульгавого старця, втiкаючи вiд боббi, ма" змiцнити довiру твоїх клi"нтiв".
  
  "Ви б не визнали це смiшним," прокоментував Художник Персi, " якби ваших людей переслiдувала i заарештовувала полiцiя всякий раз, коли вони заходять в шикарний район. I тримати їх подалi вiд шикарних кварталiв нерозумно. Крадiжка у бiдних суперечить стародавньої англiйської традицiї; це поганий тон i не приносить винагороди ".
  
  Морiартi пiдняв брову. "А як щодо великий i зростаючої маси середнього класу?" - запитав вiн. "Звичайно, ви все ще можете красти у власникiв магазинiв, фабрик, комiвояжерiв, власникiв готелiв, банкiвських клеркiв i рiзних торговцiв, мiщан i професiоналiв?"
  
  "Ви не розумi"те великодушностi ситуацiї", - сказав Твiст. "Як не дивно, коли страждають багатi, саме середнiй клас вiдчува" найбiльшу загрозу".
  
  "Це правда", - сказав Двухпенсовик. "Тепер, коли цей божевiльний розгулю" по окрузi i вбива" аристократiю, ви могли ясно бачити, наскiльки це утруднить мою професiю. Просто шишки, звичайно, будуть обережнi стосовно того, кого вони впускають у свої ма"тки. Навiть пiд час самих божевiльних званих вечорiв вони не потерплять, щоб їм перерiзали горло тiльки за привiлей обчистити їх кишенi ".
  
  Дуже гарно сказано, подумав Барнетт i зробив помiтку використовувати це у майбутньої статтi.
  
  "Але найдивнiше у всьому цьому," Молодик продовжив, " це реакцiя вашого буржуазного крамаря. Вiн вiдчува" особисту загрозу i пише про це листа в "Таймс". Суспiльний резонанс змушу" полiцiю скасувати всi звiльнення i залучити допомiжних спiвробiтникiв, а також виставити видимий патруль на кожнiй вулицi. Заспокою" маси, хiба ви не бачите ".
  
  "I, просто заради приколу, бо їм бiльше нiчим зайнятися, - додав Снукер, - роззеры арештовують всiх, кого бачать, за "пiдозрiле слоняние без справи'. А тепер я скажу вам, професоре, що це сумний день, коли хлопець не може трохи побродити без дiла без того, щоб його не посадили у в'язницю за його непри"мностi!
  
  Морiартi вiдкинувся на спинку стiльця й стиснув губи. "Цiкаву сцену ви малю"те, джентльмени", - сказав вiн. "I дiйсно, сумна iсторiя поляга" в тому, що цей невiдомий вбивця виводить з бiзнесу весь кримiнальний клас Лондона. Що саме ви хочете, щоб я зробив? Допомогти вам скласти лист в Times? Позбавити вас вiд полiцiї? Що?"
  
  "Зна"ш, вони i в тебе на спинi", - сказав Художник Персi, а потiм пiднiс руку до рота, немовби злякавшись власної зухвалостi.
  
  Морiартi злегка повернув голову i деякий час цiкавiстю роздивлявся Персi. " Прошу, скажи менi, Персi, про що ти говориш?
  
  "Один з моїх клi"нтiв, ти зна"ш", - сказав Персi. "Колекцiонер георгiанський порцеляни. Хоча я не можу уявити, чому, хоч убий. Потворнi, гидкi, мерзеннi нiчнi горщики - це теж вони. Але вони йому подобаються. Його звуть Лестрейд."
  
  Професор Морiартi розсмiявся. "Джайлс Лестрейд, колекцiонер нiчних горщикiв в георгiанському стилi! У цi"ї людини невимовнi глибини".
  
  " Значить, ви його зна"те? Iнспектор Скотленд-Ярду. По правдi кажучи, я завжди трохи нервую, коли вiн приходить в магазин. Ну, в останнiй раз, коли вiн приходив, це було близько трьох днiв назад, з ним був один з його приятелiв з Скотленд-Ярду, i вони вели розмову, що я мимоволi пiдслухав, поки вони розглядали фарфор.
  
  "I що вони сказали?" Запитав Морiартi.
  
  " Iнспектор Лестрейд сказав, що Шерлок Холмс- вiн...
  
  "Я знаю, хто вiн", - прогарчав Морiартi. "Продовжуй".
  
  " Ну, iнспектор Лестрейд сказав, що Шерлок Холмс i ранiше переконаний, що ви, професор Морiартi, вiдповiдальнi за цi вбивства. Хлопець, який був з ним, по iменi Грегсон, сказав, що це була нав'язлива iдея Холмса, i з цим нiчого не можна було вдiяти. I вiн сподiвався, що їм не доведеться занадто довго вiдривати занадто багато людей вiд iнших обов'язкiв, поки Холмс змушу" їх всюди стежити за вами. Схоже, що мiстер Холмс займа" якесь авторитетне становище в Скотленд-Ярдi, принаймнi, в тому, що стосу"ться цього розслiдування.
  
  Морiартi кивнув i дозволив сво"му погляду ненадовго затриматися на кожному зi своїх гостей. Вони мовчали, поки вiн готувався заговорити. "Ви хочете сказати, що мої iнтереси збiгаються з вашими в цьому питаннi", - сказав вiн. "Я не буду оскаржувати це; частково це так. Але не повнiстю. Коли вбивця, нарештi, буде затриманий, i рiвень активностi полiцiї знову прийде в норму, ви, джентльмени, вiльнi вiдновити або продовжити свою мерзотну дiяльнiсть. Але це не позбавить мене уваги майстра-сищика. Шерлок Холмс неминуче запiдозрить мене в будь-якому жахливому злочинi, яке спливе на свiтло в наступний раз ".
  
  "Вiн, безумовно, втратить свiй офiцiйний статус, коли ця справа буде розкрито", - сказав Художник Персi.
  
  "Це так", - визнав Морiартi. "Що ще раз знизить його настирливiсть до бiльш терпимого рiвня. Це те, чого ви вiд мене хочете - розкрити злочин? Затримати вбивцю?
  
  Всi шестеро нiяково переступали з ноги на ногу, всi виглядали злегка нещасними, за винятком полковника Морана, який виглядав забiякуватим. Барнетт був на мить спантеличений цим, але раптово зрозумiв: для цих людей просити професора Морiартi розкрити злочин було все одно що просити архi"пископа Кентерберiйського вчинити його. Це була повна протилежнiсть звичайним.
  
  "Не обов'язково, професор", - сказав Снукер.
  
  "Чого ми хочемо, щоб ви вiдчепилися вiд нас вiд роззеров", - сказав Твiст. "Зловити джентльмена, що здiйсню" цi неподобства, зда"ться самим простим способом, але якщо ви придума"те iнший, з нами буде Джонник".
  
  Професор Морiартi встав i зняв з перенiсся пенсне. "Це цiкава ситуацiя i цiкава проблема", - сказав вiн, протираючи лiнзи носовою хусткою. " Якщо я погоджуся i затримаю цього вбивцю, що ви накажете менi з ним зробити?
  
  "Як вважа"те за потрiбне. Якщо ви хочете передати його роззерсам, це Джонник", - сказав Твiст. Всi iншi згiдно кивнули, виглядаючи ще бiльш збентеженими.
  
  Морiартi рiзко пiдняв голову. " Навiть якщо вiн один з ваших? - запитав вiн.
  
  "Це не так," твердо сказав Аппер Макхеннори.
  
  "Але якщо це так?"
  
  "Угода залиша"ться в силi, як вказано", - сказав Художник Персi. "Робiть з цим хлопцем усе, що хочете, за умови, що сили закону i порядку направлять свою увагу в iнше мiсце".
  
  " Зрозумiло. Жодних скарг вiд вас, джентльмени, чи ваших колег, незалежно вiд того, хто виявиться вбивцею?
  
  "Нi одного!" сказав полковник Моран iз зайвою вагою. Iншi кивнули.
  
  "Та як же," запитав Морiартi, " буде мо" винагороду за усунення цi"ї перешкоди з шляхiв неправедних?"
  
  " Чого ти хочеш? - Запитав Аппер Макхеннори.
  
  Морiартi на мить замислився. "Я хочу вiд вас - вiд жебракуючих любителiв - того ж, що Шерлок Холмс отриму" вiд уряду".
  
  "Це звучить не так вже нерозважливо", - сказав Твiст. "Скарбники її величностi, наскiльки я розумiю, не вiдомi сво"ю щедрiстю".
  
  "Скiльки конкретно це буде коштувати?" Запитав Художник Персi. "Просто для довiдки, ти зна"ш".
  
  "Менi потрiбно буде з'ясувати, якi грошовi умови мiстера Холмса, - сказав Морiартi, - але, як каже Твiст, вони, безумовно, не надмiрнi. Однак майте на увазi, що " ще половина суми. Менi потрiбна така ж пiдтримка вiд ваших людей, яку Холмс отриму" в Скотленд-Ярдi.
  
  "Пiдтримка?"
  
  " Абсолютно вiрно. Ви будете моїми очима i вухами. Ви будете збирати для мене iнформацiю, опитувати людей, стежити за людьми, ховатися в дверних отворах, хапатися за докази i приносити їх сюди для мого ознайомлення. Я скажу вам, що я вимагаю зробити по мiрi надходження завдань. Як ви роздiлите роботу, залежить вiд вас, за винятком того, що я очiкую, що ви будете дуже обережнi у виборi вiдповiдних людей для цi"ї роботи. "
  
  "Лондонський Маунд - тво" покликання", - сказав Твiст. "Кожен стукарь, майстер по тонкому дротi, забиватель цвяхiв, завинчиватель наперсткiв, проноза, касир, блюи-хантер i тошерщик в книзi".
  
  "Чудово", - сказав Морiартi. "Меншого я i не очiкував. А як щодо решти з вас? А що щодо рiзноманiтних жебракуючих любителiв?"
  
  Полковник Себастьян Моран встав i рiшуче затиснув тростина пiд пахвою. "Вони пiдуть з нами, професор", - сказав вiн. "Я подбаю про це! I якщо вам раптом знадобляться мої послуги, так вийшло, що в даний момент я перебуваю на волi. Вiльнiсть, дозвольте менi сказати, якої прийде кiнець, коли ви схопите цього мерзенного манiяка i позбавите нас вiд "роззеров".
  
  "Просiть, i ви отрима"те", - сказав Морiартi. "Така допомога, яка менi дiйсно потрiбно, буде сплачена за моїми звичайними розцiнками, так що прохання не повиннi здатися занадто обтяжливими. Цi витрати будуть переданi вашому членства разом з моїм рахунком ".
  
  Художник Персi склав долонi разом. "Ми, звичайно, очiку"мо вiд вас розумної стриманостi в питаннi витрат", - сказав вiн. "Деякi учасники будуть звiльненi з бiльш високою ставкою, нiж iншi".
  
  "Я буду мати це на увазi", - пообiцяв Морiартi.
  
  "Ми дяку"мо вас", - сказав Двухпенсовик, встаючи i застiбаючи свою честерфилдское пальто. "Вiд iменi всiх членiв клубу ми дяку"мо вам за те, що ми збира"мося отримати", - сказав "пископ ледi з хору. Як один з тих, чиї засоби до iснування самим безпосереднiм чином залежать вiд надмiрно амбiтних спроб Скотленд-Ярду, я особисто дякую вам. Коли ви почнете?"
  
  "Прямо зараз у мене " дещо, чим я буду повнiстю зайнятий протягом наступних декiлькох днiв", - сказав Морiартi. "Але якщо полковник Моран не заперечу" почекати в бiблiотецi, скажiмо, двi години, я пiдготую список рiзних звiтiв i розслiдувань, якi я вимагатиму вiд вас провести негайно, щоб iнформацiя чекала мене, коли я повернуся".
  
  "Я побiжу через вулицю в Британський музей", - сказав полковник Моран. "Менi не склало б працi розважитися кiлька годин у залi Мавзолею".
  
  "Дуже добре", - погодився Морiартi, викликаючи мiстера Моуса. Шестеро жебракуючих любителiв урочисто потиснули професоровi руку, а потiм дозволили вивести себе з кiмнати.
  
  "Захоплююче збори, професор", - сказав Барнетт, коли кiмната спорожнiла. "Важко повiрити, що цi люди - професiйнi злочинцi. Вони дуже добре вихованi i ввiчливi".
  
  "Ви бачили, як вони ведуть себе найкращим чином", - сказав Морiартi. "Цирковий лев може здатися цiлком ручним, коли вiн стриба" з мiсця на мiсце, пiдкоряючись лише лагiдного спонукання дресирувальника. Якби ви зустрiли цих людей в їх рiдному середовищi, вони, можливо, вели б себе скорiше як дикi тварини, якими вони i ". Сноузер вкрав твiй чемодан, Художник Персi зняв би з тебе золотi запонки, Двухпенсовик залiз би до тебе в кишеню, а полковник Моран перерiзав би тобi горло.
  
  Барнетт задумався. "Можливо, це i так, професор", - сказав вiн. "Але, тим не менш, це була справжня зустрiч, i я радий, що був присутнiй на нiй".
  
  "Отже", - сказав Морiартi, переводячи погляд у куток, де Барнетт як раз пiднiмався зi свого стiльця. "I яке було ваше враження вiд цi"ї подiї?"
  
  "Що ж, професор," сказав Барнетт, - я думаю, вони вас гарненько облапошили, як сказали б у нас вдома. Скотленд-Ярд полю" за цим птахом вже мiсяць, але вони так i не наблизилися до нього. Схоже, вiн не залиша" пiсля себе жодних доказiв - тiльки трупи. Навiть Шерлок Холмс нiчого не добився в сво"му розслiдуваннi. I ви виходите на дуже холодний слiд, по якому вже протоптали всi детективи, сищики-любителi i журналiсти Лондона. Я не розумiю, як ви збира"теся з цим впоратися. Скажiть, професор, ви дiйсно збира"теся спробувати розгадати цю загадку, або ви просто погодилися поглянути на неї, щоб порадувати своїх друзiв?"
  
  "Я сумнiваюся, що цi люди залишилися б задоволенi, якби я не змiг домогтися результатiв", - сказав Морiартi. "Але це не так безнадiйно, як показу" ваш аналiз".
  
  "Ви хочете сказати, що у вас " якась зачiпка щодо того, хто вбивця?" Запитав Барнетт.
  
  "Зовсiм нi", - сказав Морiартi. "Але я розрiзняю сiм окремих пiдходiв до проблеми. Однак все це поки що слiд вiдкласти. У нас призначена зустрiч з багажним вагоном.
  
  ВIСIМНАДЦЯТЬ
  
  РIЧАРД ПЛАНТАГЕНЕТ
  
  
  
  Дон Десперадо
  Йшов по Прадо,
  I там зустрiв свого ворога.
  ЧАРЛЬЗ КIНГСЛI
  
  Qуинси Хоуп була мертва. Його тiло з перерiзаним вiд вуха до вуха горлом лежало горiлиць на пiдлозi в кабiнетi для консультацiй, руки хрестоподiбно розкинутi, ноги, як не дивно, акуратно пiднятi на сидiння шкiряного дивана. Вiн все ще був у вечiрньому костюмi, точно такому ж, як i тодi, коли повернувся додому за пiвгодини до того, як його знайшли, не вистачало тiльки капелюхи i туфель.
  
  "Я нi до чого не торкався, сер, запевняю вас. Нi до чого. Я не мiг", - сказав Гэммидж, камердинер, мiстеру Шерлоку Холмсу. Високий, худий, сутулуватий чоловiк, одяг якого здавалася занадто великий для його фiгури, Гэммидж стояв прямо в кiмнатi, тупцюючи бiля дверей, i, здавалося, був на гранi слiз. "Все було точно так само, коли я знайшов майстра, i з тих пiр в кiмнату нiхто не входив. Я вiдлучався тiльки для того, щоб вийти на вулицю i свиснути полiцейському. Яка жахлива рiч, сер.
  
  "Ви вчинили правильно, Гэммидж," заспокiйливо сказав Холмс. " Що це за кiмната? Це була довга прямокутна кiмната на першому поверсi, праворуч вiд головного входу в великий розкiшний будинок Квiнсi Хоупа. Навпаки оббитiй панелями дверей стояла зручна шкiряна кушетка, на якiй спочивали ноги трупа, вiд колiна, обтягнутi чорними брюками, до пальцiв нiг, обтягнутих чорними шовковими панчохами. Злiва, у фасадних вiкон, стояли низький стiл i кiлька стiльцiв; праворуч - масивний плоский письмовий стiл i стiлець, з бокiв - високий скляну шафу i дерев'яний оглядового стiл.
  
  "Це кабiнет для консультацiй Хоуп, мiстер Холмс," сказав iнспектор Лестрейд. " Мiстер Хоуп, судячи з усього, був кимось на кшталт лiкаря.
  
  "Якого роду?" Поцiкавився Холмс.
  
  "Ну, вiн був- я дiйсно не знаю," сказав Лестрейд. " Гэммидж?
  
  "Я не можу сказати, джентльмени", - сказав їм Гэммидж. "Я служив тiльки камердинером у мiстера Хоупа. Було кiлька людей, якi приходили вдень i допомагали господаревi в його медичнiй практицi. Я справдi нiчого про це не знаю.
  
  " А як щодо iнших слуг? - Запитав Лестрейд.
  
  " Ну, сер, Фрейзер, дворецький, можливо, зна" бiльше про справи господаря.
  
  " Абсолютно вiрно. Тодi приведiть його сюди. Скажiть, що з ним хоче поговорити Скотленд-Ярд.
  
  Гэммидж злегка вiдсахнувся. "Менi дуже шкода, сер," сказав вiн з виглядом людини, яка зна", що, що б не сталося, це все його вина", - але Фрейзера сьогоднi ввечерi тут нема". У нього й iнших слуг сьогоднi вихiдний. Я вважаю, всi вони розiйшлися по домiвках до рiзним родичам.
  
  " Все пропало, так? - Запитав Лестрейд, войовничо виставивши голову вперед.
  
  "Я вважаю, що так, сер", - сказав Гэммидж, нервово з'"днавши руки пiд час розмови. Його очi заметалась по кiмнатi, як у птаха в клiтцi, яка дума", що невидимий хижак якимось чином проник в її клiтку. " Я пiду перевiрю, якщо хочеш.
  
  " Що з тобою таке, Гэммидж? Лестрейд пiдозрiло запитав. " Тебе щось турбу"?
  
  " Нi, сер, тiльки...
  
  " Так, так, тiльки що, Гэммидж?
  
  " Тiльки, iнспектор, я б хотiв покинути цю кiмнату, якщо дозволите. Я дiйсно втрачаю свiдомiсть вiд того, що перебуваю тут з тiлом господаря i все таке. Бачте, це не те, до чого я звик, а у мене завжди було слабке статура.
  
  Лестрейд ткнувся носом прямо в обличчя бiдоласi камердинера, змусивши його мимоволi вiдскочити назад. - Ти впевнений, що це все, Гэммидж? Ти впевнений, що нiчого про це не зна"ш? Зна"ш, тобi краще говорити прямо зараз; це позбавить тебе вiд багатьох непри"мностей пiзнiше.
  
  Гэммидж зблiд. "Я не дуже добре себе почуваю", - сказав вiн i впав замертво на пiдлогу.
  
  "Дуже розумно, Лестрейд," рiзко сказав Холмс. " Вам вдалося позбавити свiдомостi "диної людини, який перебував тут пiд час вчинення злочину; "диного, хто мiг би розповiсти нам що-небудь про те, що тут сталося.
  
  "Це ви так говорите, мiстере Холмс," сказав Лестрейд, без всякого спiвчуття дивлячись на Гэммиджа, що, скарлючившись, лежав на килимi. "Я кажу, що вiн прикида"ться; i я кажу, що вiн, ймовiрно, мiг би розповiсти нам багато чого з того, що тут сталося, i я кажу, що це дуже дивна обставина, що у iнших слуг сьогоднi вихiдний, але це залиша"ться".
  
  "Давайте будемо чеснi, Лестрейд", - сказав Холмс. "Вам подоба"ться звинувачувати слуг у злочинах, тому що ви все ще стражда"те вродженим повагою до вищим класам. Кожен раз, коли ви чу"те, як хтось вимовля" затинаючись голоснi, вам iнстинктивно хочеться смикнути себе за чуб. Якби злочиннi класи брали уроки ораторського мистецтва, кiлькiсть арештiв у Скотленд-Ярдi скоротилося удвiчi ".
  
  "Послухайте, мiстер Холмс, це несправедливо," запротестував Лестрейд, слiдуючи за консультуючим детективом, який опустився на колiна i почав оглядати пiдлогу в кiмнатi для вбивств за допомогою збiльшувальною лiнзи. "Зазвичай ми закiнчу"мо арештом нижчих чинiв, тому що бiльшiсть злочинiв вчиня"ться нижчими чинами. Зрештою, це ма" сенс. Герцогу з прибутком у сто тисяч чистими в рiк нема" чого хапатися за чийсь гаманець.
  
  " Я згоден з вами, Лестрейд, але вбивство не зна" соцiальних кордонiв. Не могли б ви додати газу на стiнi? Менi треба бiльше свiтла.
  
  "Гм", - сказав Лестрейд, роблячи, як йому було сказано. "Я не знаю, що ви очiку"те знайти, повзаючи по килиму".
  
  " Чесно кажучи, Лестрейд, я теж не знаю, що очiкую знайти. Ось чому я шукаю.
  
  Камердинер сiл, секунду озирався по сторонам з спантеличеним виразом на обличчi, а потiм звiвся на ноги. "Чи можу я ще що-небудь зробити для вас, панове?" - слабо запитав вiн, тримаючись за одвiрок для опори.
  
  Лестрейд розвернувся i рушив на камердинера, загрозливо пiднявши палець.
  
  " Ну так, Гэммидж, - сказав Шерлок Холмс, вiдриваючи погляд вiд килима i перериваючи Лестрейда, який збирався заговорити. - Я був би вдячний, якщо б ви пiднялися в спальню вашого господаря i оглядiлися. Подивiться, чи не було що-небудь порушено, i особливо подивiться, не пропало чи чого-небудь ".
  
  "Дуже добре, сер", - сказав Гэммидж i вибiг нагору по сходах.
  
  "Ба!" - сказав Лестрейд. "Ви очiку"те, що чогось не вистача"? Чого?"
  
  "Я нiчого не очiкую", - сказав Холмс. "Але я хотiв би знати".
  
  - Але, Холмс, як ви збира"теся щось дiзнатися з того, чого тут нема"?
  
  "Те, що тут, - сказав Холмс, обережно витягаючи шматочок коричневою матерiї з зеленого килима i вкладаючи його в маленький конверт, - наводить на роздуми, але те, чого тут нема", наводить на роздуми ще бiльше, i я розраховую, якщо пощастить, багато чому навчитися з цього".
  
  - Чого тут нема"? Лестрейд спантеличено озирнувся. " Про що, чорт вiзьми, ви говорите, Холмс? Чого тут нема"?
  
  " Туфлi жертви, Лестрейд. Вони пропали. Разом з цилiндром. Я покладаю великi надiї на туфлi жертви, хоча, чесно кажучи, не очiкую багато вiд капелюхи.
  
  " Ти дума"ш, зниклi туфлi важливi?
  
  "Дуже!"
  
  Лестрейд знизав плечима. " Як скажете, мiстере Холмс. Але ми, ймовiрно, знайдемо їх пiд диваном або в спальнi.
  
  " Я заглянув пiд диван, Лестрейд. I вiн так i не пiднявся в спальню.
  
  " Тодi навiщо посилати туди цього камердинера?
  
  " Можливо, вбивця дiстався до спальнi.
  
  "Про". Лестрейд обдумав це. "Дурниця!" - сказав вiн. "Пропали туфлi. Пропала капелюх. Я б сказав, що все, що вказу" на те, що у нього була нова пара черевикiв. Вбивця, ймовiрно, забрав їх для себе.
  
  "Можливо, Лестрейд," сказав Холмс. " Це гарна думка. Тiльки...
  
  "Тiльки що, Холмс?" Лестрейд виглядав задоволеним комплiментом. "Просто запита"те мене. Я буду радий скористатися моїм багаторiчним професiйним досвiдом. Що вас турбу" в цiй справi?
  
  " Тiльки, Лестрейд, якщо вiн взяв туфлi Хоуп, то що вiн зробив зi своїми?
  
  " Ну- забрав їх з собою, я вважаю.
  
  " Перестаньте, Лестрейд. Ви дума"те, що у нашого вбивцi розвинувся iнстинкт користолюбства для сьомого вбивства? А як щодо всiх цих прекрасних пiджакiв, жилетiв, краваток i рiзноманiтною чоловiчий меблiв в оселях кожної з попереднiх жертв?
  
  "Цiлком можливо, що цьому хлопцю знадобилася пара черевикiв", - наполягав Лестрейд. "Можливо, в одному з його власних черевикiв раптово утворилася дiра або верх вiдокремився вiд низу. I вiн не залишив своїх, тому що боявся, що ми знайдемо на них якийсь розпiзнавальний знак.
  
  " Значить, вiн забрав їх з собою, щоб непомiтно викинути?
  
  " Вiрно, мiстере Холмс. Ось так.
  
  "Я так не думаю, Лестрейд. Я думаю, що вiн взяв взуття жертви, бо хотiв взуття жертви; але не для того, щоб носити. Я думаю, вiн хотiв самi туфлi або щось заховане в них. Але, якщо пощастить, ми скоро дiзна"мося, правi ви чи я. Лестрейд, накажи своїм людям прочесати територiю на десять кварталiв у всiх напрямках. Попросiть їх ретельно оглянути ринви i смiтт"вi баки, а також будь-яке iнше мiсце, де вони можуть сховатися. Накажiть їм принести назад будь-який предмет одягу, який вони знайдуть, особливо взуття або її частини. "
  
  " Зрозумiло, мiстер Холмс. Якими б не виявилися туфлi, я згоден, що їх буде корисно знайти. Я пошлю на станцiю дивiзiї за великими лiхтарями в "яблучко" i направлю туди кiлька чоловiк.
  
  " Дуже добре. Де цей судмедексперт? Ми тут уже пiвгодини.
  
  " Доктор Пилшард не любить виходити з дому пiсля пiвночi, мiстере Холмс. Ми попросимо кiлькох наших людей вiдвезти тiло до лiкарнi Святого Луки у фургонi для перевезення трупiв, i вранцi вiн огляне його.
  
  " Це його стандартна практика? Добре, пошлiть кого-небудь за лiкарем Пилшардом i повiдомте йому, що я хочу, щоб тiло було оглянуто на мiсцi, i я хочу, щоб воно було оглянуто як можна швидше. Ця людина отриму" гонорар в двi гiнеї за кожне розчленоване тiло; нехай вiн зробить що-небудь, щоб заслужити це!"
  
  Лестрейд похитав головою. Вiн не бачив, що змiнять кiлька годин, але комiсари, в своїй нескiнченнiй мудростi, вважали за доцiльне призначити Шерлока Холмса вiдповiдальним за це розслiдування, а наказ " наказ. Вiн вийшов з кiмнати, свиснув парi своїх людей в штатському i вiдправив їх додому. Коли вiн повернувся в кiмнату, Холмс, повзаючи по килиму, дiстався до голови жертви i зосередив на нiй свою увагу. Це було малопривабливе видовище: разинутая пащу, виряченi очi, лежить в калюжi наполовину згорнулася кровi.
  
  "Допоможи менi пересунути диван, Лестрейд," сказав Холмс, обережно опускаючи ноги трупа на пiдлогу. "Я не хотiв торкатися до тiла, поки його не огляне судмедексперт, але час йде, i вбивця йде все далi. Я постараюся турбувати його як можна менше. Давай просто поставимо диван лiворуч, уздовж стiни. Туди. Обережно, куди наступа"ш!"
  
  Вони опустили кушетку, i Холмс оглянув величезну калюжу кровi, яка тепер знайшлася. "Як я i думав", - сказав вiн, опускаючись на колiна i дивився в пiдзорну трубу. "Бiдолаха, безсумнiвно, був убитий прямо на цьому мiсцi. Мене турбувало мала кiлькiсть кровi пiд головою i навколо неї, враховуючи глибину рани. Але невеликий нахил пiдлоги поясню" це. Все це заховане пiд диваном.
  
  "Звичайно, так воно i було", - погодився Лестрейд.
  
  Бiля вхiдних дверей почувся шум, i один з констеблiв, якi чергували зовнi, увiйшов i рiзко зупинився перед iнспектором Лестрейдом. "Прошу вибачення, сер," сказав вiн, "але зовнi щойно пiд'їхав джентльмен в екiпажi, який вимага" доступу".
  
  "А!" сказав Лестрейд. " Один жертви?
  
  "Нi, сер", - вiдповiв констебль. "Каже, що вiн один комiсара, сер".
  
  "Це правда?" Сказав Лестрейд. "Як цiкаво, в годину ночi. У хлопця, мабуть, великий iнтерес. Як його звати?"
  
  " Вiн каже, що вiн граф д Iвер, сер.
  
  Шерлок Холмс вiдiрвав погляд вiд трупа. " Д Iвер? - запитав вiн. " Впустiть його свiтлiсть, констебль!
  
  "I хто ж такий 'його свiтлiсть'? Зажадав вiдповiдi Лестрейд, коли констебль вiдступив до вхiдних дверей.
  
  "Як менi пояснили," сказав Холмс, " у нього " службове посвiдчення вiд Та"мницею друку. Я не впевнений, що це насправдi означа", але припускаю, що воно поширю"ться на вiдвiдування мiсця злочину".
  
  "У нього може бути "iнструктаж за спостереженням", - сказав Лестрейд, - але як вiн дiзнався, що " за чим спостерiгати? Як вiн дiзнався про злочин так швидко i в такий невiдповiдний час?"
  
  "Ми запита"мо його," сказав Холмс, пiдводячись на ноги. - Менi самому цiкаво, як i чому.
  
  Граф д Iвер увiрвався в дверi з тим надлишком енергiї, який, зда"ться, властивий багатьом людям не зовсiм нормального росту. "Що тут вiдбува"ться?" вiн звернувся до порожнього залу. " Хто тут головний? Я хочу бачити - О, ось i ви, Холмс. Боже мiй! Вiн виразно мертвий, ким би вiн не був. Хто б мiг подумати, що в людському тiлi так багато кровi?"
  
  "Думаю, питання риторичне, мiлорд", - сказав Холмс. "Дозвольте менi представити iнспектора Лестрейда, який вiдповiда" за розслiдування Скотленд-Ярдi".
  
  "Лестрейд," сказав д Iвер, злегка кивнувши. " Я чув це iм'я. Про вас добре вiдгукуються.
  
  "Дякую вас"
  
  " Що, чесно кажучи, я вважаю вражаючим: сiм трупiв i жодного арешту, якщо не вважати iдiотського затримання пари слуг.
  
  "Ми робимо все, що в наших силах, мiлорд, ми не можемо бути всi Шерлоками Холмсами", - сказав Лестрейд, i його обличчя почервонiло вiд стримуваного гнiву.
  
  "Схоже, вiд цього було б мало користi, якщо б ви були там", - холодно прокоментував д Iвер, пильно дивлячись на Холмса. "Ну, ви досягли якогось прогресу, мiстер Холмс?" Ви знайшли якiсь зачiпки?
  
  "Я перебуваю тут всього близько тридцяти хвилин, мiлорд," спокiйно сказав Холмс. "Пошук iнформацiї - доказiв, якщо хочете, - справа копiтка i забира" багато часу. Можливо, якщо ви хочете поговорити, нам краще вийти у вестибюль. Краще якомога менше чiпати область безпосередньо навколо тiла, побоюючись знищення можливих доказiв."
  
  " Знищу"те докази? Д Iвер пирхнув. " Як одне мо" присутнiсть в кiмнатi може знищити будь-якi докази?
  
  "Волосся може бути доказом, мiлорд," сказав Холмс, пiдводячись i сам прямуючи в передпокiй, так що д Iвер був змушений пiти за ним. " Або трохи пуху, або плямочка бруду, що лежить на килимi. Просто пройшовшись по такому крихiтному предмета, ви можете видалити його; або ж ви самi можете ненавмисно залишити волосок або кiлька порошинок, тим самим заплутавши реальнi докази ".
  
  Д Iвер втупився в Холмса, намагаючись зрозумiти, чи говорить знаменитий детектив-консультант серйозно. "Абсурдно," невпевнено промовив вiн.
  
  "Зовсiм нi, мiлорд", - запевнив його Холмс. "Сама незначна дрiбниця може мати величезне значення для людини, навченого спостерiгати i натренированного в логiчних висновках з того, що вiн спостерiга". Одного разу я розкрив загадкове вбивство, завiвши годинник; а iнший раз я розкрив жахливу та"мницю, тому що в жаркий день звернув увагу на глибину, до якої петрушка вбралася в масло. З iншого боку, одного разу я зняв з людини по iменi Эстерманн звинувачення у вбивствi сво"ї дружини з-за того, що помiтив щось настiльки крихке, як павутина.
  
  Д Iвер замислено стиснув губи, продовжуючи пильно дивитися на горбоносого детектива-консультанта. "Якщо ви можете зробити так багато з такого малого," сказав вiн, " чому у вас нема" подробиць у цiй справi? Поки сiм вбивств, мiстер Холмс".
  
  "Я обiзнаний про кiлькiсть загиблих, мiлорд", - сказав Холмс. "Це всього лише друга можливiсть, яка у мене була, прибути вчасно, щоб спробувати врятувати яку-небудь з цих дрiбних деталей, перш нiж вони будуть стертi в пил ордами полiцейських iнспекторiв, чиновникiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ, репортерiв, цiкавих i прибиральниць. Я сподiваюся розробити що-небудь з того, що ми тут знайдемо ". Помiтивши, що Лестрейд вiдчайдушно сигналить з-за голови графа д Iвера, Холмс продовжив: "Можу я запитати, як сталося, що ви тут, мiлорд?"
  
  " Послухайте, Холмс, ви зна"те про мо" становище i моїх iнтересах.
  
  "Насправдi, мiлорд", - сказав Холмс. "Я ставлю пiд сумнiв вашу iнформацiю. Як ви дiзналися, що потрiбно прийти сюди?"
  
  "А!" - сказав д Iвер. "Тепер я розумiю. Ви диву"теся, як я так та"мничо з'явився у вiдповiдний момент на - як ви це назива"те? - мiсцi злочину. Це все?"
  
  "Так, мiлорд".
  
  "Це не так вже дивно. Комiсар повiдомив графа Арундейла, коли надiйшло повiдомлення, Арундейл повiдомив мене. I ось я тут. Зiзнаюся, я був дуже радий можливостi побачити фактичне мiсце одного з цих безглуздих убивств так скоро пiсля того, як воно сталося, але я не був готовий до появи цього трупа. Порiвняно з цим смерть вигляда" дуже непривабливо. З таким же успiхом можна не бачити нiчого подiбного незабаром пiсля їжi ".
  
  М'якi кроки Гэммиджа, камердинера, спускався по сходах, перервали розмову. Вiн виглядав ураженим, коли три пари очей повернулися, щоб подивитися, як вiн спуска"ться. "Я не виявив нiчого пiдозрiлого, мiстер Холмс", - сказав вiн. "Наскiльки я можу судити, нiхто не був у спальнi господаря з тих пiр, як вiн покинув її сьогоднi ввечерi".
  
  " А капелюх i туфлi? - Спитав Холмс.
  
  " Доказiв нема", мiстере Холмс.
  
  "Ну ж," сказав граф д Iвер, " це звучить цiкаво. Капелюх i туфлi?"
  
  "Пропали, мiлорд," сказав Лестрейд. " Я надiслав кiлька людей на їх пошуки.
  
  " Належить жертвi?
  
  "Так, мiлорд", - сказав Холмс. "Вечiрнiй костюм: чорна шовкова капелюх i чорнi лакованi туфлi".
  
  " Викрадений вбивцею? Як це захоплююче. Для чого?
  
  "Мiстер Холмс зна"," сказав Лестрейд, "але вiн нiчого не говорить".
  
  "У мене " теорiя, от i все", - сказав Холмс. "Виявлення черевик покаже, чи я правий".
  
  "I якщо їх не знайдуть, - сказав Лестрейд, - це доведе, що я прав: їх взяли, щоб замiнити взуття вбивцi".
  
  "Це дiйсно вида"ться дивним, - сказав граф д Iвер, "забирати туфлi i цилiндр жертви".
  
  Дверi бiблiотеки, розташованої далi по коридору вiд того мiсця, де вони стояли, вiдкрилася, i з'явилася група з двох людей у цивiльному. "Ми перевiрили весь перший поверх, iнспектор", - сказав Лестрейду той, що був вищий. "Наскiльки ми можемо судити, вбивця нiяк не мiг увiйти в примiщення або вийти з нього. Всi вiкна надiйно замкненi; заднiй вихiд закрива"ться зсередини на подвiйнi засуви; сходи в пiдвал, ведуча в комору дворецького, ма" дверi, яка закрива"ться i зачиня"ться на засув у верхньому кiнцi. Це хисткий засув, але, тим не менш, вiн не був зламаний ".
  
  Лестрейд кивнув. "Те, чого ми i очiкували", - сказав вiн. "На всякий випадок, Макдональд, перевiр також нагорi".
  
  "Так, сер!" - сказав Макдональд, роблячи недбалий жест, що нагаду" привiтання, i дво" чоловiкiв у цивiльному повернулися i попрямували вгору по широких сходах.
  
  "Якщо ви не заперечу"те, мiлорд, я хотiв би повернутися до огляду жертви i кiмнати вбивства", - сказав Холмс.
  
  "Якщо ви не заперечу"те, мiстере Холмс," вiдповiв граф д Iвер, "я б хотiв подивитися". Вiн пiдняв руку, зупиняючи реплiку Холмса. "Я буду стояти в дверях," пообiцяв вiн, " i не побеспокою вас, за винятком, можливо, дуже рiдкiсних питань. Я знаю, ви вважа"те мене надмiрно критичним, але, можливо, це тому, що я не розумiю складностi вашої задачi. Я починаю розумiти, що це так, з нашого вiдбулася розмови. Можливо, якщо менi буде дозволено поспостерiгати, це вселить менi належне розумiння труднощiв вашої професiї.
  
  "Можливо, мiлорд," сухо вiдповiв Холмс. " У будь-якому випадку, якщо ви хочете мовчки спостерiгати з дверного отвору, будь ласка, зробiть це.
  
  В хол увiйшов один з констеблiв, охороняли вхiднi дверi. "Прошу вибачення, сер," сказав вiн Лестрейду, - але зовнi репортер, який хоче поговорити з кимось iз начальства.
  
  " Репортер? Лестрейд рiзко обернувся.
  
  - "Морнiнг Кронiкл", сер.
  
  "Передайте" Морнiнг Кронiкл", щоб вони повернулися вранцi", - сказав Холмс. "Ми не можемо турбуватися про це зараз. Скажiть йому, що вранцi у нас буде повний звiт про злочин для преси. Скажiмо, в сiм тридцять.
  
  " Прошу пробачення, мiстере Холмсе, але це молода ледi.
  
  Холмс виглядав роздратованим. "Що таке молода ледi?"
  
  " Репортер, сер.
  
  " Молода ледi? Лестрейд був явно шокований. - Репортер з Morning Chronicle?
  
  " Так, сер. З нею джентльмен, художник-зарисовщик. Вони хотiли б оглянути, е-е, кiмнату, iнспектор. Де знаходиться жертва, ви зна"те. I вона каже, що її укладають спати в три, так що їй дiйсно хотiлося б отримати iнформацiю зараз ".
  
  " Її укладають спати в три? - Запитав граф д Iвер, виглядаючи злегка здивованим. " Хто?
  
  "Нi, нема"", - пролунав мелодiйний жiночий голос вiд вхiдних дверей, i в хол увiйшла репортер "Морнiнг Кронiкл" мiс Сесiлi Перрiн. За нею слiдував невисокий чоловiк у коричневому казанку, з широкими моржовыми вусами i блокнотом для малювання. "Це газета, яку кладуть спати в три години", - пояснила Сесiлi Перрiн, розстiбаючи свою широку коричневу ковдру з тюленячої шкури i перекидаючи її за руку. "Саме тому я хотiв би дiзнатися деякi подробицi злочину зараз, щоб у моїх читачiв була можливiсть дiзнатися все про нього за ранковою копченою рибою".
  
  " Мiс Сесiлiя Перрiн, чи не так? - Спитав Шерлок Холмс. " Я думав, ви цiнний працiвник Американської служби новин.
  
  "Життя змiню"ться, мiстер Холмс," сказала Сесiлiя. " Доброго ранку, iнспектор Лестрейд. Я бачу, вам цiкаво, що я тут роблю. Мiй редактор послав хлопчика з коляскою за мною i моїм колегою сюди, коли отримав звiстку про вбивство. Вiн не дозволив би нi пiзнього часу, нi туману, нi вогкої погоди перешкодити його репортерам зробити хороший репортаж ".
  
  "I як, якщо ви не заперечу"те, я запитаю, вiн дiзнався про вбивство?" Запитав Лестрейд.
  
  "Поняття не маю", - сказала Сесiлiя Перрiн. "Я думаю, у нього " друг в Скотленд-Ярдi. Вам доведеться запитати його".
  
  Граф д Iвер ступив уперед i взяв Сесiлi за руку. "Дозвольте представитися," сказав вiн, згинаючись в поясному поклонi, що було майже пародi"ю на континентальний уклiн. " Граф д Iвер до ваших послуг.
  
  "Зачарована", - сказала вона. "Мiс Сесiлi Перрiн, кримiнальний репортер з "Морнiнг Кронiкл". А це мiстер Вiльям Дойл, художник-зарисовщик з тi"ї ж газети".
  
  У цей момент грюкнули вхiднi дверi, i один з людей Лестрейда в цивiльному увiрвався в кiмнату повз мiс Перрен та мiстера Дойла i зупинився, важко дихаючи, перед iнспектором. "Ми знайшли це, сер!" - оголосив вiн, розмахуючи згортком, загорнутим в церату. "I до того ж нам пощастило, що ми помiтили це в такому туманi. Все це було загорнуте у цей шматок клейонки, точно так само, як i зараз, i скинуто з однi"ю з цих сходових клiтин, яка веде до дверей у пiдвал збоку вiд особняка на Петтiгрю-Корт в сусiдньому кварталi ".
  
  "Вiдмiнна робота, Томпсон," сказав Лестрейд, беручи пакунок. " Зараз подивимося. Вiн повернувся до Холмса. " Отже, мiстер Холмс, не могли б ви спробувати описати вмiст цi"ї клейонки, перш нiж я її вiдкрию?
  
  "Звичайно, Лестрейд," сказав Холмс. " Один чорний шовковий цилiндр; одна пара чорних лакованих туфель.
  
  "I це все?"
  
  "Я думаю, ви виявите, що один або обидва черевики були розрiзанi або розiрванi на частини. I ви напевно виявите плями кровi на обох черевиках".
  
  "Плями кровi!" Лестрейд розiрвав згорток. "Ось капелюх. Туфлi - так, вони всерединi". Вiн кинув побiжний погляд на капелюх, а потiм вiдклав її вбiк i пiднiс туфлi до свiтла. "Так, вони дiйсно, зда"ться, забризканi якимось плямою. Кров! Я думаю, це кров. Дивно, Холмс; як ви взагалi прийшли до такого висновку? Але вони, схоже, цiлi. Вiн простягнув пару туфель Холмсу. "Схоже, нi на одному черевику не було зроблено нi розривiв, нi порiзiв".
  
  Холмс узяв туфлi i оглянув їх по черзi. Вiн понюхав, вiн вдивився, вiн пiднiс до них збiльшувальне скло. "А!" - сказав вiн. "Лестрейд, послухайте! Вбивцi не було необхiдностi знищувати туфлi. Справа безсумнiвно!" Вiн взяв лiву туфлю i, поки Лестрейд визирав з-за його руки, а iншi глядачi з'юрмилися бiля нього за спиною, рiзко повернув каблук. Вона повернулася на пiв-обороту, вiдкриваючи ретельно вирiзане вiддiлення в шкiрi. "Це те, за чим полювала вбивця", - сказав Холмс. Вмiст цього вiддiлення. Який, я наголошую, у нього тепер ".
  
  "Ви очiкували знайти це?" Запитав Лестрейд.
  
  "Щось на зразок цього", - сказав Холмс. "Вбивця щось шукав, як i у всiх iнших вбивства, i яким чином виявив, що це було заховано в одному з черевикiв. Ймовiрно, жертва розповiла йому, сподiваючись, що її продовжать ще на кiлька митт"востей. Це безглузде справу ".
  
  "Тодi навiщо вiн взяв цилiндр?" Запитав Лестрейд. "У нього теж щось було заховано?"
  
  " Так, iнспектор, так воно i було.
  
  "Що?"
  
  " Закривавленi туфлi. Вбивця не хотiв чекати в будинку жертви, щоб дiзнатися та"мницю туфель. Можливо, вiн чув, як камердинер спускався наверх. Вiн також не хотiв, щоб його бачили на вулицi з парою закривавлених черевик. Тому вiн сховав свiй капелюх пiд верхнiм одягом - ймовiрно, складаний верх - i запозичив капелюх жертви ".
  
  " Чому б йому не сховати туфлi пiд його власної капелюхом, пальто або плащ, або ще чим-небудь?
  
  " Вся ця кров, Лестрейд. Пам'ятайте, кров була набагато свiже, коли вiн йшов з черевиками.
  
  "Це так", - визнав Лестрейд.
  
  "Чарiвно!" Тихо сказала Сесiлi Перрiн, роблячи непомiтнi позначки олiвцем у сво"му маленькому блокнотi.
  
  "Дiйсно, чудова дедукцiя," погодився граф д Iвер.
  
  "Елементарно", - прокоментував Холмс. "Реальний питання в тому, що це був за предмет, який колись був захований у цьому неглибокому просторi?"
  
  Лестрейд взяв туфлю i втупився на порожнистий каблук. "Дорогоцiннi каменi?" - припустив вiн.
  
  "Це можливо", - сказав Холмс. Вiн дiстав тонку лiнiйку з слонової кiстки i ретельно вимiряв порожнину, зробивши начерк її у сво"му кишеньковому блокнотi i записавши результати вимiрювань.
  
  "Що ж," сказав граф д Iвер, " все це було дуже цiкаво. Дякую вам за терпiння, мiстере Холмс. I вас, iнспектор. Я бiльше не буду стояти у вас на шляху. Я тiльки сподiваюся, що сумна смерть мiстера, е-е, Хоупа приведе нас до розгадки цих проклятих - перепрошую, мiс Перрiн, убивств. Я з iнтересом буду чекати вашого звiту по цiй справi. "I з цими словами вiн уривчасто кивнув кожному з них, акуратно поправив цилiндр на головi i вийшов за дверi.
  
  - До побачення, граф, " пробурмотiв Шерлок Холмс, дивлячись услiд удаляющемуся аристократу з спантеличеним виразом обличчя.
  
  Опинившись на вулицi, граф д Iвер застебнув пальто, кивнув двом констеблям у дверi i поспiшив вниз сходами на тротуар. Вiн оглянув вулицю в пошуках свого екiпажу. Туман згустився, i було важко бачити далi, нiж на кiлька футiв в будь-якому напрямку. Карети нiде не було видно, але вона могла перебувати не бiльш нiж у чотирьох-п'яти ярдiв далi по кварталу i була абсолютно невидима. Вiн мiг би запитати одного з констеблiв, де зупинився його кучер, щоб почекати, але чомусь здавалося принизливим не знати, куди подiвся твiй власний екiпаж.
  
  Вiн подався налiво, в тому напрямку, в якому рухалася машина, коли вони зупинилися. З внутрiшнiм смiшком вiн зрозумiв, що так йому i треба, якби його водiй об'їхав на машинi квартал i зупинився в декiлькох футах вiд особняка Хоуп. Потiм дво" констеблiв побачили б, як вiн задку" - саме подобу людини, яка не зна", де знаходиться його власна карета. Вiн завжди мiг повернутися в будинок на хвилинку, нiби щось забув; тодi, можливо, вони б цього не помiтили. Граф д Iвер був людиною, який терпiти не мiг збентеження, i вiн знаходив можливiсть збентеження в кожному тривiальному вчинок.
  
  Попереду показався екiпаж. Його це був екiпаж або молодої журналiстки? Ще кiлька крокiв i-
  
  Рука, мускулиста права рука, з'явилася з нiзвiдки i обхопила його за горло, змушуючи пiдняти пiдборiддя, перерiзаючи трахею, придушуючи будь-яку спробу закричати, зiтхнути. "Вiтаю, губернатор", - виголосив м'який, глибокий, дивно знайомий голос у нього за вухом. "Давайте пройдемо цим шляхом, добре?" I його без зусиль потягли, стукаючи каблуками по тротуару, в невеликий провулок поруч з особняком Хоуп.
  
  " Що? - хто? - чому? - Вiн видавив з себе слова, коли тиск навколо його трахеї трохи послабшав.
  
  " Що ж, - промовив низький голос, - ми ста"мо зовсiм маленькими журналiстами, не так, граф? Хто, що, чому, коли, де - все це питання, якi незабаром перестануть вас турбувати.
  
  "Мiй гаманець в нагруднiй кишенi мого пiджака", - видихнув граф д Iвер. "Вiзьмiть його. У ньому сорок або п'ятдесят фунтiв. Тiльки, заради Бога, дайте менi дихати!"
  
  " Твiй гаманець, д Iвер? голос наполягав. " Ну i навiщо менi твiй гаманець? П'ятдесят фунтiв мене не цiкавлять. Менi потрiбен ти.
  
  "Я?" Граф спробував вивернутися з залiзної хватки, раптово усвiдомивши, чому нападник назвав його по iменi. Це не було випадковим вуличним злочином; вiн не був випадковою жертвою. "Хто ти? Що тобi вiд мене потрiбно? Що, по-тво"му, ти робиш?"
  
  "Ви можете називати мене Рiчард Плантагенет", - промовив голос. "I я хочу помститися". Якимось чином м'яка наполегливiсть цього голосу була бiльше ляка", нiж тисячi вопящих фанатикiв.
  
  " Помста? Помста кому? "Д Iвер поставив питання так рiзко, як тiльки мiг. " I яке це ма" вiдношення до мене? Ви не досягнете мо"ї допомоги, якщо задушите мене до смертi!"
  
  "Помста тобi, д Iвер", - сказав голос м'яко, спокiйно, розважливо. "I ти не можеш допомогти. Проте ви могли б задовольнити мою цiкавiсть, пояснивши, чому ви вбива"те цих джентльменiв, перш нiж я вирiжу вам серце.
  
  "Я?" граф д Iвер вiдчув, як його серце калата" грудну клiтку, немов намагаючись вирватися назовнi. " Я нiчого не зробив! Я нiкого не вбивав! Ти робиш жахливу помилку! Не роби цього! Давай мiркувати розсудливо. Плантагенет? Я не знаю нiкого по iменi Плантагенет." I все ж у нього було жахливе вiдчуття, що звiдки вiн зна" цей голос.
  
  "Це так", - визнав голос, обдаючи його вухо гарячим, жахливим диханням. "Ти не зна"ш мене пiд цим iм'ям. Але я знаю тебе! Я знаю вас пiд усiма вашими рiзноманiтними iменами: граф д Iвер; Голова Клубу; Пекельний Пес; Втiлений Майстер Стародавнього i Злого Ордена Пекельного Полум'я. Я знаю вас!"
  
  Д Iвер вiдчув митт"вий шок, чи не бiльший, нiж фiзичний бiль. Вiн цього не очiкував. Вiн вивернув руку i завдав швидкий удар п'ятою назад, зробивши раптовий вiдчайдушну спробу звiльнитися. Вiн вiдчув, як п'ята сильно врiзалася в ногу його викрадача. Але, незважаючи на його викручування i стусани, а також на стогiн, який викликав удар у Плантагенета, рука так i не разжалась на його шиї.
  
  "Ти робиш якусь помилку", - наполягав вiн, вiдмовляючись вiд боротьби. "Я поняття не маю, про що ти говориш!"
  
  "Нема"?" - пролунав лагiдний голос Рiчарда Плантагенета. "Шкода. Тодi ти помреш нi за що. Тому що, скажеш ти менi, чому вбива"ш iнших, чи нi, я все одно вб'ю тебе. I протягом наступних кiлькох хвилин теж. Я пiднiму руку, - вiн злегка натиснув знизу вгору, i гострий грудку бiль пронизав задню частину шиї д Iвера i проник у його мозок, - i тобi буде дуже незручно. I тодi ти будеш мертвий".
  
  "Почекай, почекай, послухай," прохрипiв д Iвер. " Дай менi сказати.
  
  "Кажи".
  
  Д Iвер зробив кiлька глибоких вдихiв, намагаючись заспокоїтися. Завжди " спосiб звернути будь-яку ситуацiю у свою користь, якщо ти досить розумний. Навiть цю.
  
  Тиск на його горло посилився. " Чека"ш, що хтось прийде i вряту" тебе? Цього не станеться; даю тобi слово, що цього не буде. Говори.
  
  "Я той, за кого ви мене вида"те," видихнув д Iвер, видавлюючи слова через сдавленное дихальне горло.
  
  "Я знаю, що це так", - розважливо сказав iнший. "Ти думав, я будую здогадки? Це те, що ти хотiв менi сказати?" Тиск знову посилився.
  
  "Почекай! Почекай! Подумай! Якщо ти зна"ш, хто я, якщо ти зна"ш, хто були тi люди, якi загинули - тодi як ти можеш думати, що я їх убив? Я був господарем; я був їхнiм провiдником. Я не був їхнiм ворогом. Той, хто здiйсню" цi вбивства, напевно полю" i за мною. Ти можеш бачити це, ким би ти не був.
  
  "Ми брати, як i всi люди", - пролунав шепiт у нього над вухом. "Я твiй брат, а ти мiй брат; ти вбив мого брата, i я мушу вбити тебе. Просто, чи не правда?"
  
  "Не все так просто," наполягав д Iвер. " Я не вбивав свого брата.
  
  "Хто це зробив, запитав лагiдний голос, i чому?
  
  "Я намагаюся з'ясувати, хто стоїть за цими вбивствами", - сказав д Iвер. "Ви дума"те, що я не стою? Хто ваш брат?"
  
  "Був", - поправив голос. "Моїм братом був лорд Джон Дарбi; тепер вiн прах".
  
  "Креси!"
  
  Рука мiцнiше стиснула його горло. "Ви можете називати мене Рiчардом Плантагенетом", - сказав чоловiк, який колись був лордом Кресi Дарбi.
  
  " Звичайно, звичайно! Прошу вибачення. Це Плантагенет. Де ти був, Кр-Плантагенет?
  
  " У вiд'їздi. Я проводив експерименти. Пам'ята"ш, як ми зазвичай експериментували, д Iвер? Я зробив бiльше, набагато бiльше. Але хто убив мого брата, i тому я повернувся. Щоб поговорити з тобою; можливо, щоб вбити тебе.
  
  " Тiльки не я, Плантагенет. Допоможи менi зловити людини, який насправдi це робить. Менi потрiбна твоя допомога.
  
  " Якщо я повинен тобi вiрити.
  
  "Послухай, ти зна"ш, хто я. Ти зна"ш, де я живу. Ти зна"ш, як знайти клуб. Якщо я брешу тобi, ти можеш вбити мене пiзнiше".
  
  " Це так. Хватка на його горлi ослабла, але не ослабла. " Я хочу знайти вбивцю мого брата. Це вiдволiка" мене вiд iншої роботи.
  
  "Я допоможу вам", - наполягав д Iвер. "У наших iнтересах знайти вбивцю i усунути його до того, як Скотленд-Ярд добереться до нього".
  
  "I що?"
  
  "Його мотив повинен глибоко стосуватися нас, оскiльки всi, кого досi впiзнали убитими цим манiяком, були одними iз нас".
  
  "Хтось з групи?"
  
  " Я так не думаю. Їдьмо зi мною додому; моя карета он там. Ми обговоримо можливi варiанти.
  
  "Досить справедливо". Хватка на його горлi ослабла.
  
  Разом вони вийшли з тiнi.
  
  Почувся стукiт високих каблукiв по тротуару, i постать у плащi швидко попрямувала назад вгору по вулицi.
  
  "Як довго вона там стояла?" запитав д Iвер.
  
  "Я не знаю. Я її не чув. Хто вона?"
  
  " Дiвчина-репортер. Повинно бути, вона почула дуже багато. Схопiть його - тихо. Я подогоню свiй екiпаж.
  
  Велика постать вiддiлилася вiд д Iвера i безшумно помчала вгору по вулицi. Пролунав дивний звук, який мiг бути початком дiвочого крику, раптово оборвавшегося. Дво" констеблiв, що стояли бiля вхiдних дверей, почули i побiгли по вулицi, посвiтивши лiхтарями.
  
  Граф д Iвер вийшов з карети i допомiг їм озирнутися. Вони нiчого не знайшли. Нiкому i в голову не прийшло заглянути в карету графа д Iвера.
  
  ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ
  
  ВЕЛИКЕ ПОГРАБУВАННЯ ПОЇЗДА
  
  
  
  За Бiр (або Бере) Феррерс (51½ м.) ми перетина"мо Тавi i огина"мо схiдний берег Тамар (стор 151). 55. M. St. Budeaux (для Saltash, стор 151); 57 M. Ford; 58 M. Devonport & Storehouse (див. стор 150, 151). Потiм ми проїжджа"мо примiськi станцiї Норт-роуд i Матлi i в'їжджа"мо на кiнцеву зупинку чоловiчий Монастир в Плiмутi (62½ м.).
  БЕДЕКЕРОВСКАЯ Великобританiя
  
  У Барнетта i професора Морiартi пiшло майже два днi на те, щоб дiстатися до Плiмута. Морiартi неодноразово виходив з поїзда, щоб порадитися з дивним набором агентiв, якi чекали його в таких мiсцях, як Уестон-сюпер-Мер, Тонтон, Ньютон-Еббот, Тотнес, Долиш, Тiнмут, Пейнтон, Окехемптон, Тависток i дев'яти iнших, ще бiльш дрiбних мiстечках. Барнетту, який послiдував за ним, здалося, що професор був задоволений результатами цих конференцiй.
  
  Барнетт прислухався до зазвичай коротким розмов, але вони говорили йому дуже мало, а Морiартi не повiдомив жодної додаткової iнформацiї. "Пiдкрiплення з ями трима"ться?" Морiартi запитав невисокого валлiйця, який зняв будинок у Доулише для себе i сво"ї команди. "Без найменшої тремтiння", - вiдповiв йому валлi"ць. "Фальшивi шпали закiнченi?" - запитав вiн худого кокни, який вiдкрив майстерню в Тинмуте. "Працюй як увi снi", - повiдомили йому. " Як нiс Тобi? - запитав вiн стрункого чоловiка в поношеному твiдовому костюмi, який чекав їх на станцiї "Тотнес". "Його нiс, його легенi, його голос i його б'"ться серце - все це задовольнить вашi потреби", - сказав йому чоловiк у твiдовому костюмi. На кожнiй зупинцi Морiартi передавав конверт очiкуючому його людинi. "Ось вашi iнструкцiї з цього моменту; будьте гранично обережнi", - говорив вiн кожному.
  
  В Плiмутi лорд Iст повним ходом готувався до завантаження поїзда зi скарбами, яка повинна була вiдбутися на наступний ранок. Двi роти бенгальської пiхоти Її Величностi, що стояли табором в парку бiля захiдної стiни Цитаделi, перемiстилися на залiзничну збiрну майданчик i дiловито патрулювали територiю мiж Його Превосходительством Хорнблауэром i низкою залiзничних товарних вагонiв, якi були ретельно пiдготовленi для прийому скарбiв. Двадцять третiй полк легкої кавалерiї розважав себе тим, що роз'їжджав галопом по Плимуту, демонструючи городянам майстернiсть точної верхової їзди.
  
  Барнетт i Морiартi зняли кiмнати в "Герцога Кларенсском", старовинної та поважною готелi в декiлькох кварталах вiд мiсця дiяльностi "Лорда Iста". Коли вони прибули, Барнетт вiдправився в свою кiмнату i кiлька годин провалявся в вiдключцi, змучений бездiяльнiстю пiд час поїздки на поїздi. Потiм вiн швидко вимився губкою i надiв, серед iншого, свiжий комiрець. Морiартi чекав його в читальному залi для джентльменiв на другому поверсi, довгiй, вузькiй кiмнатi з низькими стельовими балками, яка виходила вiкнами на вулицю через фасад готелю. Згiдно таблички на стiнi, вiн був повнiстю обладнаний меблями та пристосуваннями з адмiральської каюти, каюти капiтана i кают-компанiї 96-гарматного лiнiйного корабля Його превосходительства "Невтомний", який доставив адмiрала Пеллью в Єгипет в 1803 роцi i був врятований, коли його перетворили в остов в 1836 роцi.
  
  "До бiса прекрасна iсторiя", - сказав Морiартi, коли Барнетт наполiг на тому, щоб зачитати йому табличку, "страшенно незручна меблi".
  
  "Ймовiрно, тому адмiрал i залишив його тут", - сказав Барнетт, пiдходячи до вiкна i дивлячись на вулицю внизу. "Котра година, професор?"
  
  "Десять хвилин восьмого", - сказав Морiартi, вiдкриваючи кишеньковi годинники, звiряючись з ними, а потiм знову закриваючи. "У вас призначено побачення?"
  
  "Нi", - сказав Барнетт. "Однак думка про їжу приходила менi в голову. Менi просто цiкаво, чому в цей час на вулицi так багато людей. Але тепер, коли я гарненько придивився до тих, хто проходить внизу, менi зда"ться, що приблизно кожен четвертий - полiцейський ".
  
  Морiартi пiдiйшов, протер пенсне i виглянув у вiкно. "Я думаю, ви ма"те рацiю", - сказав вiн. "Неможливо помилитися з особливо щiльною шкiрою для взуття та особливої гладкiстю, з якою полiцейський у цивiльному поправля" свiй казанок".
  
  "Ви ж не дума"те, що наша присутнiсть тут якось пов'язано з їх присутнiстю тут, чи не так?" Запитав Барнетт. " Я б подумав, що лорд Iст визна" рiзнi вiйськовi частини достатньою охороною для своїх скарбiв.
  
  "Я впевнений, що так воно i "", - сказав Морiартi. "Полiцiя тут для того, щоб захистити завтрашнi натовпу роззяв вiд того, щоб у них обчистили кишенi. Сьогоднi тут, напевно, зiбралася вся банда пройдисвiтiв в Англiї ".
  
  "А", - сказав Барнетт, продовжуючи задумливо дивитися у вiкно. "Значить, ви не дума"те, що присутнiсть цих плоскостопых джентльменiв в казанках завадить вашим планам?"
  
  "Нi", - сказав Морiартi. "Це тонкий допит? Ви розумi"те, що " деякi речi, якi не варто було б друкувати, навiть в американськiй газетi".
  
  "Нi, нема"", - поспiшно сказав Барнетт. "Я просто поцiкавився".
  
  "Зараз нiщо не може перешкодити моїм планам, - сказав йому Морiартi, - крiм сильної повенi. Якого я не очiкую. Повечеря"мо тут, в готелi, або у вас " пропозицiя трохи краще? Можливо, в якомусь закладi, де зберуться вашi спiввiтчизники з преси.
  
  "Що ж," задумався Барнетт. - В комерцiйному готелi "Рэйлэйл Армс", ймовiрно, зупиниться бiльшiсть лондонських репортерiв. Але я сумнiваюся, що ресторан дуже гарний; рахунки репортерiв не дотягують до першокласних меню ".
  
  "Тим не менш," сказав Морiартi, "нам, можливо, слiд було б повечеряти в цьому закладi, якщо там подають так пiзно".
  
  "Я вважаю, що їдальня вiдкрита досить пiзно", - сказав Барнетт. "Вони обслуговують мандрiвникiв".
  
  "Що ж, тодi вирушаймо в путь!"
  
  У "Рейлэйл Армз" до десяти годин подавали вечерю "шведський стiл", i, як i очiкував Барнетт, там було повно репортерiв, якi прийшли поспостерiгати за подiями наступного ранку. На превеликий подив Барнетта, зазвичай асоцiальний професор Морiартi був дуже радий познайомитися з колегами Барнетта i, здавалося, був зачарований iсторiями, якi вони розповiдали. Здивування Барнетта зменшилося, коли вiн зрозумiв, що професор майстерно перевертав кожну з iсторiй, щоб отримати останню крихту iнформацiї про лорда Исте, скарб та поїздку на поїздi. Що, оскiльки саме тому вони всi були там, так чи iнакше, - було неважко зробити.
  
  "Послухайте, Барнетт, - сказав Гаррi Инглстоун, штатний репортер Morning Chronicle, який тiльки що приїхав прямо з Лондона, зупиняючись бiля їхнього столика, - "Катерби-Cahors" кiлька стурбований вашої юної ледi".
  
  Барнетт придушив зауваження, яке зiрвалося з його губ при невинному вживаннi Инглстоуном фрази "ваша юна ледi". Натягнута посмiшка спотворила його обличчя. "Чим стурбований ваш редактор?" - запитав вiн. "Якщо ви ма"те на увазi мiс Перрiн, колишню спiвробiтницю Американської служби новин, то вона один з найбiльш компетентних репортерiв, яких я коли-небудь знав, крiм того, що володi" достатнiми органiзаторськими здiбностями, щоб керувати офiсом поодинцi".
  
  "Ось що робить це таким загадковим", - прокоментував Инглстоун, сiдаючи за їхнiй столик i з радiстю приймаючи пропозицiю Морiартi випити чого-небудь. "Хороший пiсляобiднiй кларет," сказав вiн офiцiантовi.
  
  "Що?" Запитав Барнетт.
  
  "Прошу пробачення?" Инглстоун виглядав зовсiм спантеличеним.
  
  "Що тебе так бентежить?"
  
  Инглстоун обдумав недавню розмову, намагаючись намацати упущену нитка. " Ах так, зникнення мiс Перрiн. Зда"ться, я згадував про це, старовина.
  
  "Що ви ма"те на увазi, говорячи про її "зникнення"? Вимогливо запитав Барнетт. " Коли вона зникла? Про що ви говорите?
  
  " Ще раз вибач, старий. Я повинен був здогадатися, що ти будеш стурбований. Колишнiй роботодавець i все таке. Менi повинно було прийти в голову, що ти не зна"ш. Що ж, кажу вам, тiльки мiж нами, якщо вона швидко не з'явиться, вона втратить роботу, ледi Хогбайн або не ледi Хогбайн. Ах! Кларет; спасибi, Бiнс. Це Бiнс, чи не так? Я згадаю вас в депешах. Бiнс з "Рейлэйл Армз". Спаситель.
  
  "Зникнення" пiдказав Барнетт.
  
  "О, так. Ну, справа ось у чому, старовина. Ледi пiшла на завдання минулої ночi. Нi, зараз, мабуть, позаминула нiч. Дойл пiшов з нею. Хлопець-художник. Прекрасна робота. Що ж, Дойл пiшов, щоб вiдвести екiпаж назад в Уоррен. Вiн повернувся до професора Морiартi. "Так ми назива"мо прекрасну загальну кiмнату, призначену для репортерiв, 'Уоррен".
  
  "Як розумно з вашого боку," ввiчливо пробурмотiв Морiартi.
  
  - Так, мiс Перрiн так i не з'явилася в "каретi". Зрештою Дойл вирiшив, що вона здобува" якусь iнформацiю, i повернувся в "Уоррен" один. I, ну, коротше кажучи, вона так i не повернулася.
  
  " Так i не повернувся? Ти ма"ш на увазi, в офiс?
  
  "Так. Катерби-Каорс послала когось до неї додому, i її батько був дуже стурбований її вiдсутнiстю. Стверджував, що її там теж не було. I вже точно не в її звичаях було вiдсутнiм всю нiч. Але якщо ледi збира"ться стати репортером - ну, ви зна"те, вимоги роботи i все таке. У будь-якому випадку, Катерби-Cahors був в лютi. Вiн навiть запiзнень не виносить, так що можете собi уявити, як вiн пережива" iз-за необґрунтованого вiдсутностi. Вiн був готовий негайно звiльнити, поки не прийшла записка.
  
  "Про записку?"
  
  Мiс Перрiн була досить тактовна, щоб надiслати записку. Вона сказала, що їй потрiбна дуже важлива зачiпка, i щоб вона не чекала розповiдi, а написала його таким, який вiн ". Вона сказала, що, можливо, затрима"ться на кiлька днiв. Що ж, "Катерби-Cahors" цiлком можна було пов'язати. Потрiбно було отримати вiд Дойла iнформацiю про вбивство, яке вона висвiтлювала. Славний хлопець, Дойл; хороший художник, але не репортер. "Катерби-Каорс" дала мiс Перрiн три днi на те, щоб з'явитися з репортажем в руках, i краще б це був короткий розповiдь. Це був термiн "Катерби-Каорс" - "дiллi".
  
  Барнетт повернувся до Морiартi. "З нею щось трапилося", - сказав вiн.
  
  Морiартi задумався. "Гадаю, ви ма"те рацiю", - сказав вiн. "Вона висвiтлювала цю серiю вбивств?"
  
  " Так. Барнетт вiдчув, як кров вiдринула вiд його особи. " Боже мiй! Ви ж не дума"те...
  
  Морiартi простягнув руку, зупиняючи її. "Нi, не хочу", - сказав вiн. "Зберiгай спокiй".
  
  Инглстоун переводив погляд з одного на iншого. "Послухайте!" сказав вiн. " Ви не дума"те, що з мiс Перрiн щось сталося?
  
  "Мiс Перрiн безумовно щось трапилося", - сказав Морiартi. "Навiть мо" досить поверхневе знайомство з нею за останнi два роки говорить менi, що вона не втекла. I вона, звичайно ж, не вешта"ться по якiй-небудь лондонськiй вулицi, переслiдуючи пiдозрюваного. Якщо б це було так, вона знайшла кращий спосiб сповiстити про цьому, нiж коротка записка. I вона, звичайно, повiдомила б сво"му батьковi.
  
  "Але-"
  
  " З iншого боку, мiстер Барнетт, характер цього вбивцi, з яким ми ма"мо справу, показу", що вiн не напада" на жiнок; що вiн не робить помилок, якi дозволили б мiс Перрiн застати його зненацька; i що вiн не хова" тiла. Отже, оскiльки тiло знайдено не було, ми повиннi зробити висновок, що, що б не трапилося з мiс Перрiн, це не було справою рук нашого багаторазового вбивцi.
  
  "Це дуже обнадiю"", - сказав Барнетт. "Можливо, вона лежить, стiкаючи кров'ю, на якiйсь вулицi, порiзана якимось манiяком, але, принаймнi, це iнший манiяк! Я повинен повернутися в Лондон!"
  
  "Навiщо?" Запитав Морiартi.
  
  "Що ти ма"ш на увазi, навiщо? Щоб знайти Сесiлi. Зда"ться, бiльше нiхто навiть не шука"."
  
  "Я виправлю це", - сказав Морiартi. "Я пошлю телеграму в чергову частину, i через годину її будуть шукати п'ятсот чоловiк".
  
  "Послухайте, хлопцi, ви, зда"ться, дiйсно серйозно ставитеся до цi"ї справи", - сказав Инглстоун. "Ви ж не дума"те, що з юною ледi справдi сталося щось непри"мне, чи не так?" Вiн усмiхнувся. "Ну, якщо так, то до старого "Катерби-кагору" було б саме то, скажу я вам.
  
  Секунду Барнетт недовiрливо дивився на Инглстоуна, не впевнений, що правильно розчув. Яким безсердечним можна бути по вiдношенню до людини, яку не дуже добре зна"ш. I Инглстоуну, схоже, не здалося, що вiн сказав щось взагалi дивне.
  
  "Я, мабуть, передам телеграму зараз", - сказав Морiартi, пiдводячись i прямуючи до дверей. "Зустрiнемося у вестибюлi, Барнетт".
  
  Барнетт теж пiднявся. "Було при"мно поговорити з тобою, Инглстоун", - сказав вiн. "Ми повиннi як-небудь повторити це. Ти не проти заплатити, чи не так? Хороший хлопець!" З цими словами вiн ляснув Инглстоуна по спинi i поспiшив слiдом за Морiартi.
  
  "Я говорю!" - Вигукнув Инглстоун.
  
  "Я дiйсно думаю, що менi слiд повернутися в Лондон", - сказав Барнетт Морiартi, наздогнавши його у вестибюлi.
  
  "Я дав телеграму порть"", - сказав Морiартi. "Вона буде вiдправлена по проводах через десять хвилин i протягом години буде доставлена на Рассел-сквер, 64. Зараз десять годин. До пiвночi п'ятсот чоловiк будуть шукати юну ледi. До завтрашнього ранку перший звiт про пошуках буде чекати мене на стiйцi ре"страцiї цього готелю. Якщо ранiше вчинить якесь певне повiдомлення про її мiсцезнаходження, я буду негайно повiдомлений. Повiрте менi, Барнетт, я розумiю, що ви вiдчува"те; але без вашої присутностi нiчого не можна було б зробити, а ви потрiбнi менi тут.
  
  "Я цiную це", - сказав Барнетт. "Я, звичайно, не хочу кидати тебе. Але ми обо" зна"мо, що будь-який з п'ятдесяти чоловiк мiг би зробити те, що ти хочеш, щоб я зробив завтра. Я жодним чином не " необхiдним учасником вашого плану. Я повинен сiсти на найближчий поїзд до Лондона.
  
  Морiартi поклав руку на плече Барнетта i пильно подивився на нього. "Зрозумiй мене", - сказав вiн. "Я не бездушна людина. Якби в Лондонi ви могли зробити що-небудь, що допомогло б у пошуках Сесiлi Перрiн, я б найняв для вас спецiального спецiалiста i доручив вам це зробити. Якби моя присутнiсть могла якось допомогти, я б при"днався до вас ".
  
  "Спасибi, професор", - сказав Барнетт. "Я впевнений, що ви правi, i я цiную те, що ви говорите, бiльше, нiж можу висловити словами. Просто це-"
  
  "Бiльше того, - сказав Морiартi, - яким би не було ваше думка про себе, факт залиша"ться фактом: ви дiйсно потрiбнi менi тут. Ви не незамiннi, але ви розумнi, компетентнi i спритнi, i чоловiк, яким я мав би замiнити вас, можливо, позбавлений одного чи декiлькох з цих достоїнств.
  
  " Я обiцяю вам ось що, Барнетт: якщо вiд мiс Перрiн надiйде якась звiстка - взагалi - i вам здасться бажаним поїхати в Лондон, я негайно распоряжусь, щоб для вас приготували це спецiальне блюдо. У будь-якому випадку, обидва ми сядемо на найближчий поїзд, наступний в Лондон. Я зiйду на пiвдорозi, але ти поїдеш далi.
  
  " Наступний поїзд? - Запитав Барнетт.
  
  "Так. Сьогоднi ввечерi поїздiв за розкладом бiльше нема", а перший поїзд, що вiдправля"ться завтра вранцi, це, давайте подивимося, - вiн дiстав свiй розклад, - поїзд о 6: 08 по суботах не ходить, так що ми будемо в 7:42. Цього буде достатньо?"
  
  "Я вважаю," з нещасним виглядом сказав Барнетт, "що так i повинно бути".
  
  У ту нiч вiн спав уривками. Якби його запитали, вiн поклявся, що взагалi не спав. Складнi образи продовжували виникати в його головi, непрошенi. Образи безлiчi способiв, якими Сесiлi, випадково або навмисно, могла виявити та"мничого вбивцю. I тодi образ розвертався i ставав жахливим, оскiльки вбивця, в свою чергу, знаходив Сесiлi. Розум Барнетта повстав проти найгiрших можливостей, але навiть тi, якi його розум взяв би, не дозволяли йому зупинятися на них.
  
  Навантаження скарбiв повинна була початися за годину до сходу сонця, яке, згiдно з Календарем Вiтекера, повинно було вiдбутися в 5:42. I ось на початку п'ятого сирим, похмурим вранцi першої суботи квiтня Барнетт виявив, що одяга"ться при свiчках, щоб пiти подивитися, як в досвiтнiй темрявi великi, ретельно охоронюванi ящики завантажують у товарнi вагони для вiдправки в Лондон. I внести свою невелику лепту в те, щоб вони не прибули.
  
  Репортери, художники-зарисовщики i тi з пустопорожнiх допитливих, хто мiг пiднятися з лiжка в таку годину, повиннi були зiбратися на триярусною трибунi, спецiально встановленої на товарному дворi для цього заходи. Це дало б їм чудовий огляд того, що вiдбува"ться i в той же час прибрало б їх з дороги. Справжнi натовпу зберуться пiзнiше вранцi, коли буде посилена вiйськова охорона i поїзд з скарбами буде готовий до вiдправки.
  
  Барнетт задавався питанням, як вони збиралися перенести скарби з корабля в товарнi вагони в темрявi; навiть з урахуванням того, що маршрут був позначений смугою лiхтарiв, це не здавалося розумною процедурою з точки зору безпеки. I справдi, коли вiн i професор Морiартi прибутку i зайняли свої мiсця в першому ряду трибуни, самим яскравим предметом навколо був лiхтар кондуктора, який нiс залiзничний охоронець. Не було видно нi ряди лiхтарiв, нi якого-небудь видимого руху з боку того, що, на думку Барнетта, що вказувало на його превосходительство Хорнблауэра, розташованого за чверть милi звiдси, в Стоунхаус Бейсин. "Ми не рано?" - прошепотiв вiн охоронцевi, озираючись на десять або п'ятнадцять iнших осiб, що вже перебували на трибунах.
  
  "Нi, сер, ви жарту"те", - сказав йому охоронець з сильним акцентом уродженця пiвнiчних графств. I немов тiльки чекаючи його слова, весь товарний склад раптово залило яскравим бiлим свiтлом.
  
  Барнетт моргнув, примружився i прикрив очi вiд яскравого свiтла. "Що це, чорт вiзьми, таке?" - нi до кого конкретно вiн не звертався.
  
  "Схоже, у них " чотири апарату Драммонда, встановленi в баштах", - сказав Морiартi. "Зараз ми купа"мося в свiтi, такому ж яскравому, як сонце, хоча i бiльш обмеженому за масштабом".
  
  "Драммонд?" Барнетт виглянув з-за своїх пальцiв. Його очi почали звикати, i вiн мiг трохи бачити мiж пальцями, оскiльки вiн закрив бiльшу частину свiтла руками. Професор мав рацiю: якщо б не химернi тiнi, що вiдкидаються чотирма джерелами свiтла, на обмеженiй площi товарного складу мiг бути денне свiтло.
  
  "Свiтло генеру"ться шляхом прикладання полум'я газоподiбного водню, що згора" в потоцi кисню, до серцевини з оксиду кальцiю. Ви повиннi бути добре знайомi з цим принципом, оскiльки любите вiдвiдувати мюзик-холи ".
  
  " Мюзик-холи? - Запитав Барнетт.
  
  "Оксид кальцiю, можливо, бiльш вiдомий як вапно", - пояснив Морiартi.
  
  "В центрi уваги!"
  
  "Правильно. Той самий свiт, який висвiтлю" ваших улюблених спiвакiв, жонглерiв i акробатiв, але в набагато бiльшому масштабi. Такого роду апарати Драммонда зазвичай можна знайти на маяках, де промiнь видно за двадцять миль. Єдина вiдмiннiсть поляга" у формi дзеркального вiдбивача: параболiчний на маяках i, я б припустив, конiчний тут. Як бачите, вiн охоплю" набагато ширше поле. "
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт. I вiн вже почав розумiти. Вiн вiдняв руки вiд обличчя i озирнувся. "Це справжнiй шок - митт"во перетворитися з непрогляднiй темряви в денне свiтло. Я не впевнений, що людське око був створений для такого роду переходiв ".
  
  Трибуна тепер швидко заповнювалася представниками преси. Майданчик перед ними, вантажна платформа з одним iз спецiально пiдготовлених товарних вагонiв, що пiд'їхали до неї, була на подив позбавлена життя i руху. Це нагадало Барнетту сценiчну декорацiю за кiлька митт"востей до того, як пiднявся завiсу в першому актi. Що, як вiн зрозумiв, ймовiрно, було справедливою оцiнкою. Лорд Iст органiзував це шоу для преси, i вiн збирався подбати про те, щоб вони виправдали свої грошi. Якими б не були мотиви, лорд Iст жадав уваги громадськостi, i вiн витратив тридцять рокiв на те, щоб навчитися залишатися в ньому.
  
  Шеренга солдатiв у червоних мундирах виступила в центр уваги злiва, з боку "Хорнблауэра" i "Скарби лорда Сходу". Очолювали їх, верхи на трьох енергiйних конях, полковник, бригадир i лорд Iст. Це було, як i було задумано, надиха" видовище.
  
  Коли репортери замовкли при наближеннi лорда Iста, Морiартi нахилився до Барнетту i прошепотiв: "Готовi?"
  
  "Так", - вiдповiв Барнетт, вiдчуваючи, як його серце забилося швидше.
  
  Морiартi кивнув. "Ми повиннi подякувати цього та"мничого вбивцю за одне", - прокоментував вiн.
  
  "Ми робимо? Що це?"
  
  "Якби не вiн, Шерлок Холмс навiть зараз сидiв би позаду нас, переодягнений мандрiвним цветовщиком, дихаючи нам у потилицю".
  
  "За вами дiйсно стежили тро" спiвробiтникiв Скотленд-Ярду," нагадав Барнет Морiартi.
  
  " Так, але нам вдалося вiдвернути їх без особливих проблем. Вiд Холмса було б набагато важче позбутися. Навiть зараз вiн, мабуть, витрача" весь вiльний час, гадаючи, куди я подiвся. Саме цi дрiбницi роблять життя стоїть того, щоб його прожити".
  
  "Ви мстива людина, професор", - сказав Барнетт.
  
  "Нiсенiтниця!" Прошепотiв Морiартi. "Я би з радiстю вiдмовився вiд дитячого задоволення, яке отримую, заважаючи йому, якби вiн перестав переслiдувати мене всюди i шпигувати за мною. Я думаю, що Iст ось-ось заговорить.
  
  "Ласкаво просимо!" - Вигукнув лорд Iст присутнiх на трибунi, маневруючи своїм конем впритул до поручнiв. "Я приношу вибачення за те, що пiдняв вас всiх такий безглуздий годину, щоб ви могли спостерiгати за навантаженням, але ми хочемо безперешкодно дiстатися до Лондона в свiтлий час доби. Я впевнений, ви розумi"те ". Поки вiн говорив, його кiнь почала описувати невелике коло. Його свiтлiсть, намагаючись не звертати на це уваги, поступово повертався в сiдлi, аж поки не опинився промовистою поверх крупа тварини. Потiм, у раптовому нападi гнiву, вiн пришпорив тварина, щоб змусити його коритися поводу. Кiнь у вiдповiдь рiзко "закомизилася" заднiми ногами, в результатi чого його свiтлiсть втратив стремена i мало не полетiв головою через круп на землю внизу. Вiн насилу втримався на ногах, вхопившись за сiдло обома руками, пiдтягнувся i люто розвернув коня обличчям до групи. "Вiйськовий кiнь", - сказав вiн роздратованим пошепки, який рознiсся по полю. "Завжди й у всьому вiддавай найкраще вiйськовим!"
  
  Солдати тепер утворили подвiйну лiнiю, провiдну звiдкись злiва вiд освiтленої зони до вантажної платформи. Ось-ось мала початися перевезення колекцiї "Лорд Iст" з лiнкора на залiзничний склад. "Буде потрiбно трохи бiльше двох годин, щоб завантажити всю колекцiю в десять товарних фургонiв", - пояснив лорд Iст, знову опанувавши своїм ротом. "Але ви повиннi розумiти, що це, образно кажучи, лише верхiвка величезного айсберга. Сотнi i сотнi людино-годин вже були витраченi на пiдготовку. Вивезення колекцiї на берег i навантаження на багажнi вiзки, якi доставлять її сюди, був процес, який розпочався вчора ввечерi i був завершений зовсiм недавно ".
  
  "Вiн не хоче, щоб ми думали, що це було легко", - пробурмотiв хтось позаду Барнетта.
  
  "Де офiцiйний фотограф?" Лорд Iст стривожився. "Я хотiв, щоб весь процес був зафiксований на скляних пластинах. Тут твориться iсторiя!"
  
  З'явилася перша багажний вiзок, яку мiж двома рядами солдатiв штовхали до вантажної платформи вiсiм робiтникiв, якi, судячи з їх зовнiшнього вигляду i одягу, повинно бути, були привезенi з Iндiї лордом Востом. У ньому стояли дванадцять великих статуй рiзних стародавнiх богiв i богинь рiзних iндiйських релiгiй, божеств, якi були б дуже здивованi, якби вони опинились на однiй маленькiй вiзку. Робiтники швидко i ефективно скульптуру зняли з вiзка i помiстили в товарний вагон, закрiпивши деталi на мiсцi за допомогою комплексу мотузок i будiвельних лiсiв.
  
  Тепер у завантаженнi настала пауза i деякий вiдступ, у той час як офiцiйний фотограф заметушився i встановив свiй апарат збоку вiд трибуни. Лорд Iст i його оточення взяли рiзнi пози, якi повиннi були нагадувати про раннiх етапах операцiї, перш нiж продовжити роботу.
  
  На наступнiй вiзку лежало щось схоже на вантаж цеглин. При виглядi цього видовища аудиторiя лорда Iста вибухнула приглушеним гулом, оскiльки репортери намагалися вгадати iсторiю i призначення вантажу. Деякi пропозицiї щодо того, як можна було б використовувати цеглу, були досить винахiдливими. " Обпаленi на сонцi цеглини, - пояснив лорд Iст, - утворюють прекрасний фриз, який огинав стiну храму, якому чотири тисячi рокiв. Досить красиво. По-мо"му, пара мисливцiв, що чiплялися до лева. Всi цеглини були пронумерованi китайським крейдою, коли ми розбирали їх, але багато цифри, схоже, стерлися пiд час подорожi. Або, можливо, за п'ять рокiв зберiгання. Тим не менш, я сподiваюся, що ми зможемо зiбрати його знову; це дiйсно було приголомшливо ".
  
  Коротка, але сутт"ва роль Барнетта в генеральному планi професора Морiартi з придбання колекцiї Лорда Iста повинна була початися в мiру завантаження третього скринi зi скарбами. Те, що вiн повинен був зробити, було ясно i не надто складно, враховуючи вiдомi звички його братiв-репортерiв. Iнша справа, чому вiн повинен був це зробити. Морiартi не дiлився своїми планами. Одному було достатньо зiграти свою роль, вiд нього не вимагалося розумiти, що вiн робить i чому. Барнетт подумки знизав плечима, готуючись дiяти.
  
  Третiй фургон був вже завантажений i опечатаний; четвертий ось-ось повиннi були викотити на сво" мiсце перед платформою. Лорд Iст пiд'їхав до вантажної платформи, щоб простежити, як його найцiннiший вантаж уклада"ться на мiсце.
  
  Барнетт ненав'язливо пiднявся на один ряд трибуни i пройшов до середини. Його колега Инглстоун сидiв за кiлька мiсць вiд того мiсця, де зараз перебував Барнетт, з усiх сил намагаючись не звертати уваги на iснування Барнетта. Повинно бути, вiн все ще стражда" вiд необхiдностi оплатити рахунок минулої ночi, вирiшив Барнетт. Вiн послужить хорошу службу в якостi мимовiльного союзника Барнетта.
  
  Барнетт ковзнув уздовж лавки i ляснув Инглстоуна по спинi. " Як пожива"ш, друже? дбайливо запитав вiн. " Добре спалося?
  
  "Настiльки добре, наскiльки можна було очiкувати, старина," холодно сказав Инглстоун. " Ти повинен менi чотирнадцять шилiнгiв.
  
  "Правда?" Барнетт вiдкинувся назад, поклавши лiктi на сидiння позаду. Вiн говорив голосно, щоб репортери на сусiднiх сидiннях могли їх почути. " Ну що ж, тодi ось що я тобi скажу: я дам тобi шанс поквитатися.
  
  "Ну i як?" Роздратовано запитав Инглстоун. "Мова йшла не про парi, старина; це були чистi готiвковi".
  
  "Ах, так", - сказав Барнетт. "Але " парi i ще раз парi". Вiн вказав на перший скриня зi скарбами, який зараз завантажували в фургон. " Ставлю п'ять фунтiв на нiс, що в цiй коробцi нiчого нема".
  
  Инглстоун повернувся i витрiщився на нього. " Що ви ма"те на увазi? вiн запитав. " Скриня зi скарбами?
  
  "Ти вгадав", - сказав Барнетт. "Ставлю п'ять фунтiв, що так званий скриня з скарбами порожнiй".
  
  "Що ти хочеш сказати, Барнетт?" - вимогливо запитав оглядач "Iвнiнг Стандард", його вуса пересмикувались.
  
  Перший скриня була вже на мiсцi в товарному вагонi, а другий пiднiмали наверх. "Я кажу, що вони порожнi", - сказав Барнетт.
  
  "Це смiшно!" - заявила газета "Морнiнг Интеллидженсер-Вiги". "Ти розумi"ш, що говориш?"
  
  "Ви бачили що-небудь всерединi цих скринь?" Зажадав вiдповiдi Барнетт. "Я кажу, що на це " причина. Я кажу, що вони порожнi!"
  
  Герцог генрiх фон, британський кореспондент Berliner Tagenblatt, глибокодумно кивнув головою. "Можливо", - сказав вiн. "У цьому " сенс".
  
  Барнетт був радий це чути, тому що "дине, що його непокоїло, - це те, що її обвинувачення не мало нiякого сенсу, наскiльки вiн мiг судити. "Звичайно, ма"", - погодився вiн.
  
  "Якого роду сенс?" - Запитав Джеймсон з Daily Telegraph.
  
  "Лорд Iст створю" всю цю метушню, всю цю пiдготовку, всю цю демонстрацiю, щоб привернути увагу до поїзда зi скарбами", - пояснив фон Герцог. "Але справжнi скарби вiдправляються iнакше. Розумна людина, лорд Iст.
  
  Барнетт кивнув. "Я збiльшу цiну до десяти фунтiв", - сказав вiн. "Є бажаючi? Ставлю десять фунтiв за те, що цi коробки порожнi, як серце редактора".
  
  "Це нiсенiтниця!" Сказав Инглстоун. "Наскiльки я розумiю, в цьому нема" нiякого сенсу. Ти розумi"ш, про що говориш, Барнетт?"
  
  Тепер другий скриня був на мiсцi. "Ставлю десять фунтiв, що згоден", - сказав Барнетт.
  
  "Кинь, Барнетт", - сказав Джеймсон. "Не намагайся заробити на своїх друзях. Якщо ти щось зна"ш, розкажи. Не сиди просто так з самовдоволеним виглядом".
  
  Вiзок з третiм скринею пiднiмали на вантажну платформу. "Перевiрити досить просто", - сказав Барнетт. "Є бажаючi? Десять фунтiв; легкi грошi".
  
  " Як би ви встановили вмiст скринь? von Hertzog asked.
  
  "Вiдкрий один," сказав Барнетт.
  
  "Ти в грi!" Инглстоун прийняв рiшення. "Десять фунтiв говорять за те, що ти помиля"шся; що цi скринi дiйсно сповненi предметiв з колекцiї Лорда Iста. Але зрозумiйте, що це парi не ма" нiчого спiльного з чотирнадцятьма шилiнгами, якi ви менi виннi.
  
  "Справедливо", - сказав Барнетт. "Ви можете вiдняти це з мого виграшу. Ну що, пiдемо з'ясу"мо? Його свiтлiсть не може заперечувати проти розумної прохання вiдкрити один iз скринь. Ми всi пообiця"мо не торкатися один до одного, чи не так, хлопцi?
  
  Тепер, коли цю пропозицiю було висунуто, репортери не могли залишити його в спокої. Їм стало необхiдно з'ясувати, чи " правдою можливiсть, яку нiхто з них навiть не розглядав п'ять хвилин тому, яка була вкрай малоймовiрною, яка насправдi була не їхньою справою. Всi разом вони залишили трибуну i попрямували до вантажної платформи, скринi зi скарбами, товарним фургона i лорду Исту.
  
  Четверо полiцейських в штатському, якi охороняли трибуну, рушили, щоб зупинити їх по мiрi наближення. "Джентльмени, джентльмени, будь ласка!" - закричав один з них, широко розкриваючи руки, нiби хотiв обняти групу.
  
  "Гей, ну що це?" - гримнув другий, пiдбiгаючи до передньої частини групи. Дво" iнших також пiдбiгли до передньої частини, щоб невпевнено встати мiж репортерами та платформою.
  
  Лорд Iст почув шум i, обернувшись, побачив групу наближаються до нього кореспондентiв. На секунду вiн виглядав спантеличеним, але потiм взяв себе в руки i направив свого коня до групи, помiстивши себе i свого коня мiж репортерами та платформою. "Вас, джентльмени, просили залишатися на трибунi", - суворо сказав вiн. "Ви повиннi розумiти, що ми не можемо порушувати нашi заходи безпеки, навiть заради того, щоб догодити пресi. Будь ласка, негайно повертайтеся туди, звiдки прийшли".
  
  Третiй скриня тепер знаходився всерединi товарного фургона, акуратно встановлений на його несучу раму, i iндiйськi вiзники виходили з фургона, коли четвертий скриня пiднiмали на вiзок. "Якщо ви не заперечу"те, мiлорд," звернувся до нього Барнетт, " ми хотiли б зазирнути всередину цього ящика.
  
  " Скринька? Лорд Iст на мить розгубився. " Ви ма"те на увазi скриня зi скарбами, сер?
  
  - Так, мiлорд, - вiдгукнувся Хiггiнс з Pall Mall Gazette. "Схоже, " деякi сумнiви щодо того, чи дiйсно скарб знаходиться в скринях, або це просто прийом".
  
  " Виверт, джентльмени? Лорд Iст виглядав шокованим. Його тiльки що звинуватили в чомусь небританском.
  
  "Передбача"ться, мiлорд," сказав Инглстоун, - як би безглуздо це не звучало, що ви викрали скарб якимось альтернативним способом, одночасно переконуючи нас у тому, що воно все ще знаходиться у цих скринях. Таким чином, iмовiрно, попереджуються можливi злочиннi замаху на колекцiю".
  
  Лорд Iст на секунду задумався. "I чому я повинен це робити?" - запитав вiн. "Скарб у повнiй безпецi там, де воно ". Безумовно, в бiльшiй безпецi, нiж в будь-якому iншому мiсцi, куди я мiг би його заховати. Менi не подобаються цi обхiднi методи, про якi ви говорите, i я до них не вдаюся. В них нема" необхiдностi."
  
  " Значить, мiлорд, скарб дiйсно в скринях? - Запитав Инглстоун з надзвичайно задоволеним виглядом. " Ви це пiдтверджу"те?
  
  "Ось моя печатка", - сказав лорд Iст, вказуючи своїм хлистом на кришку четвертого скринi, який зараз завантажували в товарний фургон. Вiн вказав на смужку стрiчки, яка перетинала отвiр у кришцi, запечатану зверху i знизу. " Вона не була зламана.
  
  "Ви дозволите нам перевiрити?" - запитав Герцог фон.
  
  "Я, безумовно, цього не зроблю!" Рiзко сказав лорд Iст. Вiн махнув скринею у фургон. "Джентльмени, це обурливо! Як ви смi"те задавати менi питання! Скриня буде вiдкрито в Королiвському музеї Альберта в присутностi представника її iмператорської величностi, i нi на йоту ранiше. Будь ласка, повернiться на свої мiсця."
  
  Репортери, невпевнено перешiптуючись, повернулися на трибуну. Барнетт спостерiгав, як лорд Iст перевiрив внутрiшню частину товарного вагона, а потiм наказав закрити i опечатати зовнi.
  
  Частина роботи Барнетта, чого б вона не досягла, була виконана. Тепер нiчого не залишалося, як чекати поїзда, який доставить Морiартi на станцiю Хэмпермайр, а його самого - в Лондон. Як маленький номер, який вiн тiльки що розiграв, просуне рiч, вiн не знав, i в даний момент йому було все одно. Десь у Лондонi зникла Сесiлiя Перрiн; десь у Лондонi вона була в цей самий момент. В якому станi вона була, Барнетту не хотiлося гадати. Як вiн знайде її, вiн поняття не мав. Але якщо вона все ще жива, вiн знайде її.
  
  Сходило сонце, i мiсцевiсть за межами центру уваги тiльки починала ставати видимою. Морiартi i Барнетт залишили трибуну i повернулися в готель. Коли вони прибули, Морiартi чекала телеграма. Вiн розкрив її i прочитав за секунду. "Нiчого", - сказав вiн. "Вибачте, Барнетт. Поки нiяких слiдiв ледi".
  
  "Я знайду її", - сказав Барнетт.
  
  "Звичайно, ти зробиш це", - сказав йому Морiартi.
  
  ДВАДЦЯТЬ
  
  ЗАВЖДИ САМИЙ ТЕМНИЙ
  
  
  
  Менi приснився сон, який не був сном.
  Яскраве сонце згасло, i зiрки
  блукали, потемнiлi, у вiчному просторi,
  Позбавленi Променiв i стежин, i крижана Земля
  слiпо гойдалася й чорнiла в безлунном повiтрi;
  Ранок приходило i йшло - i не приходило, не приносячи дня....
  ДЖОРДЖ ГОРДОН, ЛОРД БАЙРОН
  
  Зэсили Перрiн прокинулася. Повiльно, непевно до неї повернулася свiдомiсть, i вона з подивом зрозумiла, що весь цей час спала. Вона поняття не мала, як довго проспала; в непрогляднiй темрявi навколо не було нiякої можливостi визначити протягом часу. Вона пiднялася з матраца, набитого сирої соломою, який служив їй матрацом на холоднiй кам'янiй пiдлозi, i навпомацки обiйшла гладкi кам'янi стiни. Вона не знала, що сподiвалася знайти, i в будь-якому випадку її пальцi обмацують не натрапили нi на що, крiм вологого каменю. Камера, в якiй вона перебувала, була приблизно шести квадратних футiв i вище, нiж вона могла дотягнутися пальцями повнiстю витягнутих рук. В нiй знаходилися тикинг, набитий соломою, нiчний горщик i Сесiлiя. Дверi в кутку однi"ї з стiн була не бiльше футiв в ширину i чотирьох футiв у висоту i не мала жодного очка, нi дверної ручки.
  
  Вона не була впевнена, як i чому опинилася там, де була. Вона пам'ятала, як вийшла з особняка Хоуп i попрямувала до свого екiпажу. Вона проходила повз провулка, де граф д Iвер був зайнятий серйозною розмовою з якимось високим чоловiком. Вона згадала, що здивувалася, хто ця людина i звiдки вiн взявся в такий пiзнiй час. Потiм, пiдкоряючись дозвiльному капризу, вона повернулася, щоб поспiшити назад в особняк; їй в голову прийшов поганий питання, який вона хотiла задати мiстера Холмса. Це почека", але, врештi-решт, зараз вона була там. Позаду неї почулися швидкi кроки, i великий, сильний чоловiк схопив її ззаду. Вона iнстинктивно почала кричати, але нападник митт"во затиснув їй рота величезною рукою, перетворивши її крик в не бiльш нiж гучний схлип. Потiм вiн вiднiс її на невелику вiдстань, де якийсь iнший чоловiк накинув їй на обличчя солодко пахне ганчiрку. Повинно бути, його отруїли хлороформом або якимось подiбним речовиною, тому що в наступну мить Сесiлiя усвiдомила, що знаходиться в цiй камерi.
  
  Повинно бути, це граф д Iвер та людина, з яким вiн розмовляв, зробили з неї таку; так вона вирiшила ще раз, як робила це дюжину разiв до цього. Але в цьому не було нiякого сенсу. Навiщо графу, представнику Державної печатки i, отже, королеви, викрадати Сесiлi Перрiн? Навiщо йому взагалi кого-небудь викрадати, якщо вже на те пiшло? Що йому вiд неї було потрiбно? Чому нiхто не приходив до неї в камеру - крiм людини в чорному - з тих пiр, як вона була там?
  
  Людина в чорному! Чотири рази з тих пiр, як вона прокинулася вiд наркотичного сну i виявила себе в цiй невиразною кам'янiй камерi, входив чоловiк у чорному. Вiн не попередив; раптом вона почула, як вiдсуваються засуви i дверi вiдкриваються. Камера була залита яскравим свiтлом - наскiльки яскравим, вона не могла сказати, оскiльки в її темрявi свiча здалася б сонцем, - i в неї увiйшов чоловiк, одягнений у все обляга" чорне, аж до чорного капюшона та чорної маски.
  
  Спочатку вона намагалася заговорити з ним, урезонити його, благати, кричати на нього, але безуспiшно. Чотири рази вiн ставив миски з прогорклой кашею та чашки з водою. Три рази вiн повертався i йшов мовчки, без жестiв. У четвертий раз вiн простягнув руку i торкнувся її плеча; коротко, допитливо. I це було найжахливiшим з усього. Вiн не доторкався до неї так, як чоловiк доторка"ться до жiнки, навiть не злорадним, власницьким дотиком викрадача до сво"ї бранки. Це було незмiрно гiрше. В цьому дотику не було навiть натяку на бажання. Вiн доторкався до неї так, як фермер доторка"ться до призовий свинi, щоб перевiрити її пружнiсть шкiри, вiдчути м'язи i те, наскiльки добре вона вгодована.
  
  Вона не могла сказати, як довго її тримали в полонi. Її годували чотири рази, але з якими iнтервалами? Вона з'їла зовсiм трохи кашi i все ще не була голодна; але це не було ознакою. Вона вiдчувала себе нещасною, наляканiй та самотнiй, i такi почуття не давали їй тижнями голодувати, а не просто днями.
  
  Сесiлiя вiдскочила в кут; тепер почувся той самий звук, клац-клац-клац трьох покинутих болтiв. Вузька дерев'яна дверi вiдчинилися, i в крихiтну камеру хлинув свiтло. Високий чоловiк у чорному знову прийшов вiдвiдати мене. На цей раз вiн не принiс кашi. На цей раз вiн взяв її за руку i потягнув, як ганчiр'яну ляльку, у вузький кам'яний коридор за дверима. Вона придушила порив закричати, смутно вiдчуваючи, що це принесло б їй задоволення, i зберiгала пасивне мовчання, поки вiн пiдштовхував її поперед себе по коридору. Здавалося, вiн не помiчав її мовчання, так само як не звертав уваги на її плач i благання пiд час своїх попереднiх вiзитiв.
  
  Сесiлiя спробувала пiдготуватися до всього, що могло статися. В головi у неї панував хаос, i вона зрозумiла, що поняття не ма", до чого себе готувати. Це було настiльки за межами її досвiду, що здавалося низкою неймовiрних подiй, одним довгим кошмаром, вiд якого вона не могла прокинутися.
  
  Свiт, який здавався таким слiпучим з чорної камери, як виявилося, виходив вiд низки газових свiтильникiв, встановлених високо в стiнi коридору. Судячи з того, як труба проходила по зовнiшнiй сторонi стiни, прямо пiд стелею, було очевидно, що кам'яний коридор i ряд його камер були побудованi задовго до появи газового освiтлення. Вона була полонянкою в стародавньому пiдвалi якогось великого будинку, будинку людини досить важливого, щоб планувати тримати полонянок у сво"му власному пiдвалi, ще в тi часи, коли впливовi аристократи могли розраховувати мати кiлька власних полонянок. I тепер нинiшнiй власник будинку використовував дiстався йому у спадок пiдвал в цiлях, якi влада дев'ятнадцятого столiття не схвалили б, якщо б тiльки знали. Це був факт, який слiд було прибрати. Можливо, даремний, але, тим не менш, факт. Збiр та сортування фактiв займали її розум, i це само по собi було корисно.
  
  Людина в чорному зупинився в кiнцi коридору, щоб вiдiмкнути товсту дерев'яну дверi, а потiм замкнути її за собою. Просто звичка? Або в тiй пекельнiй чорної кам'яницi були й iншi в'язнi?
  
  Минувши ще три замкненi дверi i гвинтову залiзну драбину, вони, нарештi, опинилися в кiмнатi, добре обладнаному кабiнетi з товстим килимовим покриттям на пiдлозi i стiнами, заставленими книжковими шафами з книгами в шкiряних палiтурках. Незважаючи на всi її прекрасне вбрання, в кiмнатi було щось дивне, i Сесiлi знадобилася хвилина, щоб зрозумiти, що саме: в нiй не було вiкон.
  
  За стародавнiм, прикрашеним рiзьбленням дубовим столом в центрi кiмнати, сидячи на стiльцi, який служив би троном у багатьох менших королiвствах, сидiв невисокий чоловiк, одягнутий у чорний оксамитовий костюм для вiдпочинку, його обличчя було приховано за величезною маскою арлекiна. Сесiлi подумала, що вiн пiдозрiло схожий на "графа д Iвер" - розмiр i статура були приблизно такими, - але вона не була впевнена.
  
  Чоловiк у чорному пiдвiв Сесiлi до переднього краю стола, обличчям до арлекину, i вiдпустив її. Вiн пильно подивився на неї, його блакитнi очi дивилися крiзь прорiзи в масцi, i нiчого не сказав.
  
  Сесiлiя вiдчула, як сумiш сильних емоцiй намага"ться вирватися на поверхню одночасно; страх, здивування, ненависть i лють скипiли в нiй, змушуючи серце голосно стукати в грудях, червонiти обличчя, руки вiдчувати поперемiнно то жар, то холод. Їй хотiлося плакати, кричати, благати, вдарити щосили людини в чорному, кинутися через стiл i придушити самовдоволеного арлекiна. I тому вона нiчого не зробила. Вона вiдчувала, що вiн чека", коли вона заговорить, можливо, буде просити, благати, вимагати; i тому, зiбравши всi самовладання, яке тiльки було в її втомленому, испуганном тiлi, вона зберiгала мовчання.
  
  "Ласкаво просимо!" - сказав нарештi вiн низьким голосом. (Штучно низькими? Голос д Iвера, знижений для ефекту або маскування? Вона не була впевнена.) " Ви зна"те, чому ви тут? - запитав я.
  
  " Що? Єдиний склад вирвався у Сесiлi мимоволi, настiльки шокована вона була питанням. "Послухай, ти", - сказала вона, поклавши руки долiлиць на стiл перед собою i агресивно нахилившись вперед до людини в масцi. "Мене викрали, накачали наркотиками, замкнули в чорнiй, вогкiй камерi, годували якоюсь огидною кашею, за мною доглядала ця мавпа позаду мене, i ти хочеш знати, чи знаю я, чому я тут! Я тут проти сво"ї волi, очевидно, з вашого наказу, i ви будете страждати за це. Ви не можете очiкувати, що подiбне зiйде вам з рук в центрi Лондона в 1887 роцi, як нiби ви були якимось феодалом. Мої друзi шукають мене, i ти ще пошкоду"ш про це. Не думай, що вони мене не знайдуть!"
  
  Чоловiк у чорному схопив її за волосся i пiдняв вгору, вiдсунувши вiд столу, фактично вiдiрвавши вiд пiдлоги однi"ю рукою. Раптовiсть цього вчинку, шок i несподiванка, а також майже нестерпний бiль змусили її закричати i викликали сльози на очах. Вона схопила його за руку як раз в той момент, коли вiн вiдпустив її волосся, змусивши її важко впасти на пiдлогу. "Стояти!" наказав вiн - перше слово, яке вiн виголосив у її присутностi.
  
  Сесiлiя насилу пiднялася на ноги, сльози палили їй очi. "Ви виродки!" закричала вона через стiл. " Якщо б Бенджамiн був тут...
  
  "Ти тут як послушниця, прохачка, рабиня", - сказала арлекiно, як нiби нiчого тiльки що не сталося, як нiби вона зберiгала шанобливе мовчання. "Спочатку була деяка дискусiя про те, що ви можете знати або не знати; але було зрозумiло, що це не ма" значення. Що буде рости в вас, що стане першочергово важливим, так це ваше власне знання свого стану. I це буде змiнюватися з дня в день, вiд митi до митi ".
  
  Вона втупилася на нього. "Про що ти говориш?" вимогливо запитала вона. " Ти розумi"ш, що робиш, - що ти накоїв? Ти, мабуть, божевiльний!
  
  "Я - Втiлений Майстер", - продовжив вiн, iгноруючи її спалах. "З часом ти познайомишся з iншими майстрами. Тебе заберуть звiдси i доставлять до мiсця тво"ї служби. Ти дiзна"шся, що значить бути рабом".
  
  "Послухай!" Сесiлiя закричала, гнiв на того чоловiка, такого самовдоволеного пiд його дурною маскою, переважував її страх. "Ти"
  
  Арлекiн повернувся до людини в чорному. " Час прийшов, Плантагенет? вiн запитав.
  
  Людина в чорному кивнув.
  
  Арлекiн посмiхнувся. Це була непри"мна посмiшка. "Вiзьми її!" наказав вiн.
  
  "Тепер послухай-" - сказала Сесiлiя.
  
  Чоловiк по iменi Плантагенет обхопив її правою рукою, притискаючи руки до бокiв. Вона намагалася чинити опiр, але не могла поворухнутися в його залiзнiй хватцi. Його лiва рука поднеслась до її обличчя, в нiй була солодко пахне ганчiрка.
  
  "Нi!" закричала вона...
  
  ДВАДЦЯТЬ ОДИН
  
  ВИВЕРНУТИЙ НАВИВОРIТ
  
  
  
  У нерухомому повiтрi ледь чутними музика;
  У грубому мармурi невидима краса;
  Щоб пробудити музику i красу, потрiбно
  дотик майстра, гострий рiзець скульптора.
  ГОРАЦIЙ БОНАР
  
  пiсля безхмарного подорожi по однiй з найкрасивiших сiл Англiї поїзд скарбiв лорда Iста прибув до Лондона незабаром пiсля чотирьох годин суботнього дня i зупинився на спецiально вiдведеному запасному шляху в хемптон-кортi. Воно залишалося там, запечатане i оточене вiйськовим ескортом, до двох годин наступного дня, у недiлю, коли особистий представник її iмператорської величностi, суворий i неймовiрно холеричный герцог Денверський, вiсiмдесятилiтнiй старик, мiцно тримався в сiдлi, офiцiйно пiд'їхав, щоб прийняти передачу Колекцiї Лорда Iста як безстрокової позики на iм'я її величностi.
  
  Пломби на кожному iз спецiальних товарних вагонiв тепер були зламанi, i величезнi дверi вiдкотилися в бiк, одна за одною. Вмiст перших трьох фургонiв - скульптури, колони, стiни, фризи i великi кам'янi урни - виконало весь шлях в прекрасному станi. Четверта вiзок, в якому знаходилися п'ять величезних скринь зi скарбами, виглядала такою, якою була, коли її запечатали. Лорд Iст власноруч урочисто вiдкрив перший скриня.-
  
  -який був порожнiй.
  
  У поспiху, наближа"ться до божевiлля, кришки iнших чотирьох скринь були зiрванi, вiдкривши неможливе: у кожному скринi не було нiчого, крiм повiтря, пилу i однi"ї маленької перлини, яка була знайдена застрягла в трiщинi на днi третього скринi.
  
  Вся фарба вiдринула вiд iменi лорда Iста, i, якби не митт"ва допомога двох його вiрних товаришiв-iндiанцiв, вiн замертво впав на пiдлогу фургона. "Це неможливо!" - кричав вiн герцогу Денверскому, коли його помiчники допомагали йому перелiзти через борт фургона i спуститися на землю. "Кажу вам, це абсолютно неможливо! Вони не можуть зникнути!"
  
  Герцог Денверський розвернувся в сiдлi i звернувся до свого супроводжуючому, капiтану-командиру домашньої гвардiї. " З'"днайте мене з Шерлоком Холмсом! вiн наказав.
  
  * * *
  
  Бенджамiн Барнетт повернувся в будинок на Рассел-сквер тiльки пiзно ввечерi в недiлю, витративши кожну хвилину з тих пiр, як повернувся в Лондон в суботу вдень, роблячи все можливе, щоб з'ясувати, що сталося з Сесiлi Перрiн. Наскiльки йому вдалося з'ясувати, вона покинула особняк Хоупов трохи пiзнiше двох годин ночi у четвер, тридцять першого березня, а потiм зникла з лиця землi. Здавалося, просунутися далi вiн не мiг.
  
  Коли вiн увiйшов у будинок, професор Морiартi був у сво"му кабiнетi i читав останнiй випуск "Iвнiнг Стандард". "А!" - сказав Морiартi, запрошуючи його в кiмнату. "Мандрiвник поверта"ться. Ти вигляда"ш змученим. Ти що-небудь їв? Випий келих хересу".
  
  "Нi, дякую", - сказав Барнетт, опускаючись на шкiряний диван i знiмаючи черевики. "Я не сiдав, повинно бути, двадцять чотири години. Зiзнаюся, у мене залишилося не так вже багато сил.
  
  "Не дивно", - сказав Морiартi. "Ви були дуже зайнятi, хоча це була безцiльна зайнятiсть безголового курчати. Ти снуешь сюди, ти снуешь туди, ти нiчого не доб'"шся".
  
  "Ви стежили за мною!" Звинуватив Барнетт.
  
  "Нiсенiтниця!" Вiдповiв Морiартi. "Але бiльшiсть мiсць, де ви були, бiльшiсть людей, з якими ви розмовляли, знаходяться пiд наглядом моїх агентiв, якi на даний момент практично повсюднi. Я ж казав вам, що у мене на вулицi буде п'ятсот чоловiк. На додаток до поплiчникам, яких я зазвичай наймаю в таких випадках, кожен член Гiльдiї жебракiв Твiста тепер уважно стежить за мiс Сесiлi Перрiн. Я запропонував нагороду в сто фунтiв за будь-яке слово. Бiльше було б контрпродуктивно ".
  
  "Це дуже мило з вашого боку", - сказав Барнетт. "Але що хорошого це дасть? Як вони дiзнаються її, якщо побачать?"
  
  "Мiстер Дойл, художник за ескiзами, був настiльки люб'язний, що написав портрет по пам'ятi, який я вiдтворив невеликим шрифтом". Морiартi взяв аркуш паперу зi свого столу i, клацнувши зап'ястям, протягнув його через усю кiмнату Барнетту. "Я думаю, схожiсть хороше".
  
  Барнетт втупився на фотографiю на картки розмiром чотири на п'ять дюймiв. "Приголомшливо гарна," погодився вiн, намагаючись не звертати уваги на грудку, встав у нього в горлi. "Вони, безумовно, повиннi дiзнатися її, якщо побачать, з допомогою цього. Але якщо припустити, що вони цього не зроблять?"
  
  "Це завжди можливо," сказав Морiартi. - Я зробив деякi iншi кроки, якi можуть призвести до мiс Перрiн. Я не хочу вселяти помилковi надiї...
  
  "Що це?" Зажадав вiдповiдi Барнетт. "Будь ласка, скажи менi, що ти робиш".
  
  Морiартi похитав головою. "Вони можуть нi до чого не привести", - сказав вiн. "Але тодi, якщо так, я придумаю що-небудь ще. Можливо, з'явиться якась тонка iнформацiя, якийсь слабкий натяк; це все, що менi потрiбно, тонка ниточка. Вiдомо, що я здiйснюю чудеса за допомогою тонкої нитки ".
  
  Барнетт похмуро втупився на Морiартi, а потiм похитав головою. "Я знаю, ти намага"шся пiдбадьорити мене", - сказав вiн. "I не думай, що я тобi вдячний. Я такий. Я нiколи ранiше не бачив, щоб ти так переживав за чужий проблеми; i я знаю, ти, мабуть, вважа"ш слабкiстю з мого боку так емоцiйно ставитися до цього ...
  
  "Не мати емоцiй - значить бути нелюдиною, мiстер Барнетт", - сказав Морiартi. "Трюк, якому ми, британцi, вчимося, - це не показувати їх. Можливо, я навчився цього трюку краще, нiж бiльшiсть. Але ви не британка. I вашi емоцiї цiлком зрозумiлi. Однак ви не повиннi дозволяти їм затуманювати ваш розум, який принесе набагато бiльше користi у справi одужання мiс Перрiн.
  
  "Можливо, вона вже мертва", - сказав Барнетт, вперше вимовляючи вголос те, що не давало йому спокою останнi пiвтора дня.
  
  "Я сумнiваюся в цьому", - сказав Морiартi. "Якби той, хто викрав її, хотiв її смертi, вiн би просто убив її. Зрештою, це набагато менше проблем".
  
  "Можливо-" Барнетт зробив паузу. " Доля гiрше смертi...
  
  "Не мучте себе, мiстер Барнетт", - сказав Морiартi. "Крiм того, всупереч письменникiв-романтикiв, нi долi гiрше смертi. Будь-яка бiль, обурення або жах, якi мiс Перрiн може зазнати вiд рук своїх викрадачiв, зникнуть з часом - i з любов'ю. Смерть, мiстер Барнетт, не зникне."
  
  Барнетт сiл. "Гадаю, ви ма"те рацiю, професоре", - сказав вiн. "Мене зводить з розуму те, що я нiчого не роблю - принаймнi, нiчого корисного. Якби тiльки я мiг що-небудь зробити!"
  
  "Добре виспися вночi", - сказав Морiартi. "Вiдволiчись вiд цього, принаймнi, наскiльки це можливо. Я обiцяю тобi, що завтра ти вiзьмешся до корисної дiяльностi".
  
  Барнетт встав i потягнувся. "Я вiрю вам на слово, професор", - сказав вiн. "Думаю, так i повинно бути. Я зроблю все, що в моїх силах. Сьогоднi я сплю. Завтра я буду слiдувати вашим iнструкцiям. Якщо пухирi на ногах дозволять менi взагалi ходити."
  
  "Попросiть мiсiс Х. дати вам тазик, в якому можна замочити ноги", - сказав Морiартi. "У неї " якесь зiлля, яке творить чудеса з пошкодженими ногами".
  
  "Я зроблю це", - сказав Барнетт. Вiн вказав на "Iвнiнг Стандард", яку тримав Морiартi. "Я читав про велику та"мницю", - додав вiн. "З замкненого товарного вагону i зникають двi тонни дорогоцiнних прикрас. Загадкове вiдчуття епохи. Я був частиною цього, професор, i, зiзнаюся, поняття не маю, як вам це вдалося ".
  
  "Будемо сподiватися, що влада залишаються такими ж озадаченными, як i ви", - сказав Морiартi. Вiн потягнувся до краю свого столу i взяв маленьку бронзову статуетку, яку Барнетт нiколи ранiше не помiчав. "Нехай удача Розуму буде з нами".
  
  "Uma?" - Запитав Барнетт.
  
  "Iндуїстська богиня", - сказав йому Морiартi. "Дружина Шиви. Захоплююча, складна релiгiя".
  
  "Це не частина, е-е, видобутку, чи не так?" Запитав Барнетт, виглядаючи стривоженим.
  
  "Неважливо," сказав Морiартi. " Це не важливо. Iди спати.
  
  "Розкажи менi, як ти це зробив", - попросив Барнетт.
  
  " Що зробив?
  
  " Пограбування. Розкажiть менi, як ви винесли двi тонни коштовностей iз замкненого фургона, коли вiн був оточений озбро"ною охороною.
  
  Морiартi задумався. "Ненадовго", - сказав вiн.
  
  Барнетт кивнув.
  
  "Як i бiльшiсть речей, якi здаються неможливими," сказав Морiартi, насправдi це було досить просто. Боюся, що, розповiвши вам, я зiпсую ефект".
  
  "Будь ласка, професор", - сказав Барнетт. "Зрештою, я був частиною цього".
  
  "Вiрно", - визнав Морiартi. "I це дуже важлива частина, хоча ви i не знали, що робили".
  
  "Що я такого зробив?"
  
  "Проблема полягала в тому, - сказав Морiартi, - щоб затягнути когось у цей опечатаний фургон".
  
  Барнетт кивнув. "Це дiйсно було проблемою", - погодився вiн.
  
  I ти зробив це, " сказав Морiартi.
  
  "Я це зробив?"
  
  " З блискучою спробою ввести в оману. Бачте, у мене вже був агент на мiсцi: один з iндiйських носильникiв був моїм людиною. Вiн домовився, що буде серед команди, яка несла третiй скриня зi скарбами в фургон.
  
  "А потiм?"
  
  " А потiм, поки ти привертав загальну увагу своїм хитромудрим маленьким парi, вiн просто залишився у фургонi, поки решта їхали.
  
  "Але це неможливо", - сказав Барнетт. "Лорд Iст оглянув фургон пiсля того, як вiн був завантажений, та там не було мiсця, де хто-небудь мiг сховатися. Навiть стiни були оббитi тканиною".
  
  "Насправдi," сказав Морiартi. "I цiкаве якiсть будь-якого такого однотонного матерiалу поляга" в тому, що з вiдстанi бiльше двох футiв або близько того, ви не можете визначити, як далеко ви перебува"те вiд будь-якого шматка iдентичної тканини без зовнiшнього орi"нтира".
  
  "Що це значить?" Запитав Барнетт. "Зiзнаюся, ви мене збили з пантелику".
  
  "Уявiть стiл, розташований, скажiмо, в п'яти футах перед тканинним завiсою", - сказав Морiартi. "Ви дивитеся на стiл, за яким завiса. Куди б ви не подивилися, ви бачите фiранку - над столом, праворуч вiд столу, злiва вiд столу, мiж нiжками столу. Правильно?"
  
  "Я думаю, що так".
  
  "Я знаю, це звучить занадто очевидно, щоб про нього варто говорити. Але тепер припустимо, що я беру шматок тканини, iдентичний завiски, i закрiплюю його мiж заднiми нiжками столу, вiд краю столу до пiдлоги. Коли ви подивiться на нього, вам здасться, що ви бачите заднi фiранку, але насправдi ви будете дивитися на шматок тканини, який знаходиться на п'ять футiв ближче до вас ".
  
  "Зрозумiло", - сказав Барнетт.
  
  "I мiж цi"ю тканиною i справжнiм завiсою, - сказав Морiартi, - я мiг би сховати людини, осла, маленьку гармату або що-небудь ще, що пiдiйшло б, i ви були б готовi заприсягтися, що могли б ясно бачити все навколо, i там нiчого не було".
  
  Барнетт обдумав це. "Так ось як ти це зробив", - сказав вiн.
  
  "Ось як ти це зробив", - вiдповiв Морiартi. "Ви вiдвернули натовп досить надовго, щоб мiй агент опустив тканинну фiранку, яку вiн загорнув навколо однi"ї з перекладин для перенесення скринi. Ось вiн, присевший навпочiпки, у iмовiрно порожньому просторi мiж скринею i стiною. Лорд Iст думав, що може бачити дальню стiну, але не змiг."
  
  " Значить, фургон був запечатаний разом з людиною всерединi.
  
  "Саме так".
  
  " Але як цей чоловiк витягнув скарб?
  
  "По шматочку за раз".
  
  "А охоронцi?"
  
  "Це було невидиме для охоронцiв".
  
  "Ти загiпнотизував їх?"
  
  Морiартi усмiхнувся. "Послухайте, я опишу iншу частину операцiї", - сказав вiн. "Агент в товарному вагонi почекав, поки поїзд рушить. Потiм вiн пiдняв дiлянку пiдлоги з листового металу площею в один квадратний фут з допомогою виготовленого мною пристрою, яке дуже схоже на великий консервний нiж. Пiсля чого вiн взяв маленьку пилку для замкових щiлин i неквапливо вирiзав нижнi дошки. На виконання цього завдання йому було вiдведено двi години.
  
  "Наступним кроком було зупинити поїзд в точно заданому мiсцi".
  
  "Простiше простого", - прокоментував Барнетт.
  
  "Дiйсно," погодився Морiартi, " якщо я правильно тлумачу це варварське вираз. Особливо 'нескладно', якщо врахувати, що машинiст майже напевно не збирався пропускати сигнал небезпеки на семафорном ретранслятор. I якщо врахувати, що залiзницi використовують 'позитивну' систему сигналiзацiї, яка гаранту", що нормальний стан сигнального важеля буде 'небезпечним'. Це означа", що якщо з семафорным пристро"м вiдбува"ться яке-небудь природне нещастя, воно прийма" положення "небезпека", а не положення 'безпека' або 'застереження' ".
  
  " Природне нещастя?
  
  " Вiрно. В даному випадку випадково обiрвався сильно проржавiлий кабель. Необхiдно суворо поговорити з вiддiлом технiчного обслуговування. 'Обрив", як ви кажете. Хiмiкам вiдомi речовини, якi можуть неймовiрно прискорити корозiю будь-якого металевого предмета ".
  
  "I сигнал змiнився на 'небезпека'?
  
  " Саме так. I машинiст каравану лорда Iста зупинив поїзд. Що йому ще залишалося робити?
  
  "А потiм?"
  
  "Мiж металами - тим, що ви назвали б рейками, - в полотнi шляху вiдкрився люк. Ретельно замаскований пiд двi дерев'янi шпали i простiр мiж ними, люк закривав спецiально сконструйовану камеру, заглибленi в насипу. Люк був розташований таким чином, щоб знаходитися прямо пiд отвором в пiдлозi вагона, коли поїзд зупинився за сигналом."
  
  "Так просто?" Барнетт здивувався. "I скарб було просто роздано?"
  
  "Нi, нi, зупинка буде недостатньо довгою для цього", - сказав Морiартi. "Я прикинув три хвилини. Так вийшло, що їм знадобилося сiм рокiв, але навiть цього було б недостатньо для перевезення такої кiлькостi товару. Нi, мiстер Барнетт, пiд час цi"ї ретельно пiдготовленої паузи сталося те, що в фургон були завантаженi певнi матерiали. А потiм до того, хто вже був там, при"днався другий чоловiк.
  
  "Цей другий чоловiк був експертом в давньому ремеслi вiдтворення печаток. I вiн принiс з собою необхiдне обладнання, а саме ложку, свiчку i буханець хлiба".
  
  Барнетт знову сiв на диван. Морiартi, очевидно, досяг успiху у своїй спробi вiдвернути помiчника вiд його проблем, принаймнi на даний момент. "Буханець хлiба?" Запитав Барнетт.
  
  "Кращий спосiб вiдтворити воскову печатку за розумний промiжок часу", - сказав Морiартi, - це зробити вiдбиток з допомогою вологого хлiба, який ви розiм'яли мiж долонями. Виконаний фахiвцем, вiн так само ефективний, як i будь-який iнший метод. Що робить експерт у цьому випадку, так це використову" розпечену дрiт, щоб вiдокремити друк вiд скринi зi скарбами, попередньо зробивши з неї вiдбиток хлiба на випадок, якщо вона злама"ться при витяганнi. "
  
  "Так, але навiщо турбуватися?" Запитав Барнетт. "Чому б просто не розкрити скринi?"
  
  "Це вносить додатковий елемент плутанини", - сказав Морiартi. "З мого досвiду, злочин ма" бути настiльки простою, щоб не було мiсця для пошуку рiшення, або настiльки заплутаним, щоб було занадто багато мiсць для пошуку. В даному випадку я вибрав останн" ".
  
  " Що ви ма"те на увазi, професор?
  
  Морiартi на секунду задумався. "У простому злочинi, " пояснив вiн, - ви зна"те всi елементи, але вони нiкуди вас не приведуть. Людину б'ють по головi i вiдбирають його гаманець. Коли вiн приходить до тями, навколо нiкого. Ви зна"те все, що сталося, але якщо вiн не впiзнав нападника, намагатися повернути сумочку практично безнадiйно.
  
  "У складному злочин необхiдно вiдстежити так багато факторiв, що втрача"ться багато часу, перш нiж з'ясову"ш, якi з них мають вiдношення до справи. Печатки на скринях зламанi, i вони виявляються порожнiми. Але ви не зна"те, коли були вивезенi скарби. До того, як скринi посадили на поїзд? Пiсля того, як поїзд покинув Плiмут? Пiсля того, як вiн прибув в Хемптон-Корт? Кожен з них повинен бути дослiджений. Бачите, це все заплуту".
  
  "Що ж все-таки сталося?" Запитав Барнетт.
  
  "Пiсля того, як поїзд знову рушив, мої агенти вiдкрили скринi зi скарбами, дiстали всi дрiбнички, закрили i дуже ретельно запечатали скринi. Потiм, вiдразу пiсля того, як поїзд проходив через станцiю Хэмпермайр, вони розстеляли на пiдлозi газету i обережно занурювали кожен предмет в таз з маслянистим розчином з невеликою кiлькiстю креозоту, який окрашивал предмет в тьмяно-коричневий колiр. Потiм вони кинули його в яму. Коштовностi були розкиданi протягом шести миль шляху i абсолютно невидимими, якщо тiльки ви не шукали їх. Навiть тодi їх було б легко не помiтити ".
  
  "Ви були в Хэмпермайре", - сказав Барнетт.
  
  " Вiрно. I Тобi чекав мене.
  
  "Тобi?"
  
  " Гонча, яку я позичив у друга. У Тобi вiдмiнний нюх. Я думаю, вiн мiг би вловити запах креозоту у млинi для перцевої борошна пiд час бурi.
  
  "А!" - сказав Барнетт.
  
  "Останн" очевидно", - сказав Морiартi. "Дво" у фургонi забралися, не залишивши жодних слiдiв, i викинули смiття на рейки, де iншi агенти негайно його прибрали. Потiм вони самi забралися в ретельно пiдготовлену яму, коли потяг був змушений зупинитися iз-за стада корiв, яке нез'ясовним чином прорвалися через огорожу i вийшло на рейки. Вони натягнули на дiрку в пiдлозi спецiально пiдготовлену металеву латку i, воспламенив тонку смужку магнiю, яка виходила знизу, змусили її припаяться до мiсця ".
  
  Барнетт деякий час обдумував це. "Дуже вправно", - сказав вiн. "Вони нiколи не здогадаються про це. Це буде однi"ю з загадок столiття".
  
  "Я сумнiваюся в цьому", - сказав Морiартi. "Влада рано чи пiзно виявлять, як це було зроблено. Особливо якщо, як я пiдозрюю, вони закличуть Шерлока Холмса. Але до того часу, як вони це з'ясують, слiди настiльки охолонуть, що всi їх зачiпки упруться в глухий кут. Я вважаю, що ваша невелика спроба збити з пантелику навiть мiстера Холмса вислизне.
  
  "Я щиро сподiваюся на це", - сказав Барнетт. "У мене з'явилося чiтке вiдраза до тюремної їжi". Вiн встав i, взявши туфлi в руку, накульгуючи, вийшов з кабiнету i почав пiднiматися по сходах.
  
  ДВАДЦЯТЬ ДВА
  
  ТЕТ-а-ТЕТ
  
  
  
  "Вiн зна", що я знаю, i я впевнена, що вiн зна", що я знаю, що вiн зна". Але, незважаючи на все це, чи можу я припустити, що вiн зна", що я знаю, що вiн зна", що я знаю, що вiн зна"?"
  "Я цього не розумiю", - вiдповiла баронеса. "I я б хотiв, щоб ти припинив; у мене з-за тебе сильно болить голова!"
  Д'арсi СЕН-МIШЕЛЬ
  
  У десять годин ранку наступного дня Шерлок Холмс був бiля вхiдних дверей будинку 64 з Рассел-сквер i смикав за шнурок дзвiнка. " Передайте сво"му господаревi, що я хочу його бачити, - оголосив вiн, коли дворецький вiдкрив дверi.
  
  "Так, сер", - вiдповiв мiстер Моуз, кланяючись i вiдходячи вбiк з пародi"ю на манiрнiсть батлериана. "Ви сьогоднi один, сер? Будь ласка, слiдуйте за мною у кабiнет. Професор чека" вас. Я повiдомлю йому, що ви тут, i вiн вiдразу ж спуститься.
  
  " Вiн чека" на мене, не так? - Запитав Холмс, входячи в кабiнет i люто оглядаючи обстановку.
  
  "Так, сер", - вiдповiв мiстер Моуз. "Так вiн менi сказав, сер".
  
  Десять хвилин по тому, коли Морiартi спустився вниз i увiйшов в кабiнет, вiн виявив Холмса, схилився над письмовим столом i безсоромно рывшегося в третьому нижньому ящику. "Щось шука"те?" - Зажадав Морiартi, обiйшовши свiй стiл i зачинивши скриньку.
  
  Холмс вiдсмикнув руку. " Завжди, професор, - сказав вiн. " I коли-небудь я знайду. - Вiн вiдступив до чорного шкiряного крiсла по iншу сторону столу. "Я вiдчуваю до вас ненаситне цiкавiсть, професор Морiартi. Кожна дрiбниця, яку ви робите, представля" для мене iнтерес. Кожен маленький клаптик паперу в цiй кiмнатi допомага", в якiйсь мiрi, доповнити мо" уявлення про вас i вашої дiяльностi ".
  
  " Не могли б ви оглянути нижнiй ящик? - Запитав Морiартi. " Думаю, ви вже оглянули два верхнiх.
  
  "Дуже люб'язно з вашого боку," сказав Холмс. " Можливо, в iнший раз.
  
  Морiартi влаштувався в крiслi за своїм столом i, не клiпаючи, дивився на Холмса. "Ви втратили всякий сором, Холмс", - сказав вiн. " Лише кiлька тижнiв тому ви з загоном тупоголових полiцейських обшукали цей будинок вiд горища до пiдвалу, дослiджували вмiст кожного ящика, подряпали меблi, погнули абажури, зiрвали фiранки, розбили фарфор i, без сумнiву, вкрали срiбло. Пiсля цього фарсу пройде багато часу, перш нiж ви досягнете, щоб який-небудь суддя видав вам ще один ордер на арешт мо"ї власностi. I все ж ви знову тут, ри"теся в мо"му столi. "
  
  "Ваш дворецький велiв менi почекати тут," м'яко сказав Холмс. " Я просто розважався, поки чекав.
  
  "Я визнаю, що менi слiд було замкнути ящики i тумбочки до вашого приходу", - сказав Морiартi. "Але я весь час забуваю, Холмс, що ви здатнi на такi огиднi манери".
  
  Холмс посмiхнувся. "Можливо, ви ма"те рацiю", - визнав вiн. "Але тiльки в тому, що стосу"ться моїх вiдносин з вами, Морiартi. Запевняю вас, що коли справа доходить до решти людства, мене вважають ввiчливим, а мої манери бездоганнi. У наших стосунках " щось, що виявля" мої найгiршi якостi. Я думаю, можливо, справа в тому фактi, що кожен раз, коли я бачу тебе сидiв там у сво"му мiшкуватому пальто, смугастих штанях i бездоганно зав'язанiй краватцi, з картиною вартiстю в десять тисяч фунтiв, висить у тебе на стiнi, з бiблiотекою, заповненої рiдкiсними книгами, i винним погребом, заповненим рiдкiсними винами, я не можу не думати про те, що, якщо б в цьому свiтi була хоч якась справедливiсть, ти носив би сiру одяг i проводив час, прогулюючись по бiговiй дорiжцi в Дартмурi ".
  
  " Правосуддя, Холмс? Якщо б iснувала хоч якась справедливiсть, держава, правилами якого ви так захоплю"теся, ви були б змушенi витрачати свiй час на яку-небудь професiю, бiльш вiдповiдну вашим талантам, наприклад, читати захоплюючi лекцiї в мюзик-холах i визначати професiї десяти випадкових власникiв квиткiв. Замiсть цього ти проводиш свої днi, переслiдуючи мене всюди i дратуючи при кожному зручному випадку.
  
  "Ваш дворецький сказав, що ви мене чека"те," сказав Холмс.
  
  "Так я i зробив", - вiдповiв Морiартi.
  
  " Чому? У мене не було призначено з вами зустрiчi.
  
  "Вчора вiдбулося серйозне злочин, чи не так?" Поцiкавився Морiартi. ""Неможливе' злочин, як назвала це одна з газет. Звичайно, не було великого стрибка логiки, щоб припустити, що вас викличуть. I навiть бiльше того, ви б негайно кинулися до мене. Без сумнiву, сподiваючись знайти на килимi велику купу вкрадених артефактiв.
  
  "Насправдi," самовдоволено погодився Холмс. " Я майже вражений, що не дiзнався. Думаю, ви не заперечу"те, якщо я загляну пiд килим?
  
  Морiартi зiтхнув. "Зрозумiйте, Холмс, для мене велика честь, що ви пiдозрю"те мене в усiх злочинах у Лондонi, якi ви не можете розкрити. Однак з часом це почина" набридати".
  
  "Не тi злочини, якi я не можу розкрити, професор", - сказав Холмс, натягнуто посмiхаючись. "У кiлькох випадках я розкрив їх до свого задоволення, я просто був не в змозi уявити достатньо доказiв, щоб передати справу на розгляд присяжних. Ось де ви показали себе таким диявольськи розумний, мiй дорогий професор Морiартi. Я знаю, що ви шахрай, але я не можу цього довести. Однак ми з вами зна"мо, що я не перестану намагатися; i одного разу менi це вдасться. I тодi ви змiните свiй чорний вайлуватий плащ на тюремно-сiрий. Але вистачить про цiй веселiй бесiдi; я хочу поговорити з вами про поїздах i скарби.
  
  " Як не дивно, Холмс, я теж хочу поговорити з вами, хоча i на iншу тему. Може бути, спочатку обговоримо долю колекцiї Лорда Iста, а потiм перейдемо до бiльш важливих питань?
  
  Пролунав стукiт у дверi. "Це, мабуть, мiстер Барнетт", - сказав Морiартi. "Я попросив його посидiти з нами наодинцi, якщо ви не заперечу"те?" Потiм, не чекаючи вiдповiдi Холмса, вiн покликав Барнетта увiйти.
  
  "Доброго ранку, професор", - сказав Барнетт, входячи у дверi з чашкою кави в руцi. Вiн виглядав бадьорим. "Доброго ранку, мiстере Холмс". Вiн сiв на шкiряний диван i вiдсьорбнув кави.
  
  "Це ма" всi ознаки злочину Морiартi", - сказав Холмс, iгноруючи Барнетта. "Я вiдчуваю вашу руку в цьому починаннi точно так само, як знавець мистецтва може розпiзнати роботу Гойї чи Верне, незалежно вiд того, пiдписана полотно чи нi. А потiм, коли я дiзнався, що ви дiйсно були присутнi при навантаженнi товарних вагонiв, як я мiг сумнiватися далi? Був присутнiй Морiартi; було вкрадено стан: Quid hoc sibi vult?"
  
  "Я був там", - сказав Морiартi. "Я не приношу вибачення за свою присутнiсть. Це було просто вульгарне цiкавiсть. I, по правдi кажучи, воно не було задоволено. Нам не вдалося побачити скарб, як, я впевнений, ви зна"те.
  
  "Це правда", - прокоментував Барнетт. "Я згадав про це в той час. Голосно. Звiдки нам було знати, що це взагалi було в тих коробках? Чому лорд Iст не вiдкрив їх? Що вiн приховував? Ставити цi питання - мiй обов'язок як журналiста".
  
  Холмс повернувся i обдарував Барнетта похмурим поглядом, потiм перевiв погляд на Морiартi. "У мене вже " вказiвки на метод", - сказав вiн. "Я вважаю, що пiдлогу товарного вагону був пошкоджений. Я виявив, що потяг двiчi зупинявся по дорозi в Лондон - обидва рази ненадовго, обидва рази випадково. Можливо, це недолiк мо"ї натури, що я не довiряю подiбним випадкам.
  
  "I що?" Зажадав Морiартi. "Ви хотiли б вiдправити мене в тюрму зараз або почекати, поки не отрима"те якiсь докази того, що я дiйсно був замiшаний?"
  
  "Не питайте мене, чим би я хотiв займатися, професор", - сказав Холмс, його довгi пальцi неспокiйно постукували по пiдлокiтника крiсла. "Ви дуже добре зна"те, чим би я хотiв займатися".
  
  "Тьху!" сказав Морiартi. " Давайте перейдемо вiд фантастичного до уместному, мiстере Холмс. Вiн простягнув руку i, вiдкривши нижнiй ящик свого столу, витягнув товстий стос папок. "Я хотiв би обговорити з вами сiм вбивств, що сталися з двадцять другого лютого".
  
  Холмс пiдвiвся i вказав на папки. "Це," сказав вiн з легким тремтiнням у голосi, " офiцiйнi документи!
  
  "Не зовсiм", - сказав Морiартi. "Це просто точнi розшифровки офiцiйних файлiв. Засвiдченi копiї всiх матерiалiв, що мiстяться у файлах".
  
  "Де ви їх взяли?" Зажадав вiдповiдi Холмс.
  
  "Вiд Джайлза Лестрейда", - сказав Морiартi. "У цьому нема" нiякого секрету. Зрештою, я працюю над цi"ю справою".
  
  "Ти що?"
  
  "Я запропонував свої послуги Скотленд-Ярду, i вони були прийнятi. Зрозумiло, без гонорару. У мене " приватний клi"нт, але конфлiкту iнтересiв нема", оскiльки "дина турбота мого клi"нта - затримати вбивцю.
  
  Холмс зачаровано втупився на Морiартi. "Я в це не вiрю," пробурмотiв вiн.
  
  "Чому нi?" Запитав Морiартi. "Зрештою, я консультант".
  
  "Давайте поки не будемо обговорювати, хто ви такий", - сказав Холмс. "Я намагаюся зрозумiти, що ви отрима"те вiд цього".
  
  "Сплачено", - сказав Морiартi. "Я отримаю гонорар вiд мого приватного клi"нта".
  
  "Це, звичайно, так", - сказав Холмс. "Чесно кажучи, професор, я вже майже дiйшов висновку, що ви причетнi до вбивств, коли почув про пограбування. Тодi я був упевнений. Оскiльки ви так явно замiшанi в пограбуваннi, у вас насправдi не було б часу взяти участь у рiзанинi представникiв вищого класу.
  
  Морiартi поплескав по стопцi папок перед собою. "Я читав цi звiти, Холмс", - сказав вiн. "I я хотiв би подивитися, наскiльки вашi висновки узгоджуються з моїми".
  
  Холмс вiдкинувся на спинку стiльця i переплiв пальцi. Хвилину вiн задумливо дивився на Морiартi поверх складених рупором рук. "Продовжуйте", - сказав вiн.
  
  "Почнемо з засад", - сказав Морiартi. "Один вбивця".
  
  "Згоден".
  
  "Чоловiк".
  
  "Згоден".
  
  " Трохи за сорок.
  
  "Швидше за все".
  
  "Зростання вiд середнього до трохи вище".
  
  "Це все " в мо"му звiтi!" Сказав Холмс. "Все, що ви робите, це зачиту"те менi мiй власний звiт".
  
  "Який звiт?" Запитав Морiартi. "В цих файлах такого звiту нема"".
  
  "А!" Сказав Холмс. "Я передав цей звiт безпосередньо лорду Арундейлу. Гадаю, вiн так i не спромiгся повернути його у файли Скотленд-Ярду".
  
  "Я сам помiтив цю сумну тенденцiю", - сказав Морiартi. "Схоже, аристократiя мало пiклу"ться про ведення записiв. За винятком генеалогiчних таблиць, звичайно. Скажiть, якi ще спостереження про вбивцю ви докладно виклали в цьому вiдсутнiй звiтi?
  
  Барнетт, з iнтересом спостерiгав за цим обмiном реплiками, мiг бачити, як ввiчлива розмова з Морiартi, як цього повiдомлення другу i наставнику iнформацiї про те, що вiн перетворився на ворога, змусили м'язи щелепи Холмса напружитися, а губи скластися в мимовiльну гримасу. Але Холмс зусиллям волi впорався зi своїми почуттями. "Я вважаю, що вiн iноземець", - сказав детектив. "Ймовiрно, восточноевропейец".
  
  "Логiчна iнтерпретацiя", - погодився Морiартi. "Але якщо це так, то вiн майже напевно говорить англiйською як рiдною".
  
  "Я дiйсно не люблю переривати, i я б нi за що на свiтi не сумнiвався нi в кого з вас, але звiдки ви дво" взяли цi поняття?" Запитав Барнетт. "Я стежив за цими вбивствами, як ви зна"те, i ви втратили мене деякий час назад, вiдразу пiсля того, як вирiшили, що це був чоловiк. Для мене це все ще було б припущенням ".
  
  "О, перестаньте, мiстер Барнетт", - сказав Холмс, повертаючись, щоб подивитися на нього. "По-перше, всi цi злочини вчиняються пiзно вночi. Жiнку, шныряющую поблизу в таку годину, напевно помiтили б.
  
  " Жiнка в чоловiчому одязi? - Припустив Барнетт, просто щоб пiдтримати свою точку зору.
  
  "Тодi виника" питання простої фiзичної сили", - сказав Морiартi, постукуючи пальцями по столу. "Нападник, схоже, легко здолав кожну з жертв".
  
  "Наркотики," припустив Барнетт.
  
  "Нема" жодних ознак того, що хто-небудь з них що-небудь їв або пив перед смертю", - сказав Холмс. "У вiдношеннi деяких з них можна з упевненiстю сказати, що вони цього не робили".
  
  "Добре," сказав Барнетт, вiдмовляючись вiд цього пункту, " а як щодо решти?"
  
  "Ми припуска"мо, що вбивця -одинак, тому що вбивства унiкальнi, кожне схоже на iншi аж до найдрiбнiших деталей", - сказав Морiартi. "У бiльш нiж однi"ї людини, напевно, було б бiльш нiж одна думка щодо того, як правильно нанести удар ножем людинi, принаймнi, в деяких дрiбних деталях. I потiм, ви помiтили, як легко наш вбивця одяга" мантiю-невидимку? Як нi важко однiй людинi зникнути так же легко, як нашому вбивцi, двом це, принаймнi, вдвiчi важче.
  
  "Вiк бiльш iмовiрний", - сказав Холмс. "Не старий, тому що для вбивств вимагалася фiзична сила, а для зникнень - фiзична спритнiсть, якими б пiдлаштованими вони нi були. I все ж не молодий чоловiк з-за обережностi, виявленою при вчиненнi злочину, та економiї жорстокостi в тому, що явно " вбивствами на грунтi пристрастi ".
  
  "Пристрасть?"
  
  "Ймовiрно, помста", - сказав Морiартi. "Ось чому ми доручили це iноземцю".
  
  "Англiйцi, я так розумiю, нездатнi на акти помсти?" Поцiкавився Барнетт.
  
  "Зовсiм нi", - сказав Морiартi. "Але зазвичай вони пускали в хiд кулаки або яке-небудь пiдручний зброю, i робили це негайно i публiчно. Англiйцi не вiрять, на вiдмiну вiд iталiйцiв, що помста - це страва, яку краще всього їсти холодним ".
  
  "I вашi палкi латиноамериканськi раси, ймовiрно, не зробили б такого хiрургiчного вбивства, яким було кожне з цих", - сказав Холмс. "Це, звичайно, не " остаточним, це просто вказу" напрямок для розслiдування".
  
  "Я не переконаний", - сказав Барнетт.
  
  "На щастя, це не сутт"во", - сказав Морiартi.
  
  "А що щодо викрадення мiс Перрiн?" Запитав Барнетт. "Як ви це увязываете?"
  
  Холмс пiдiбгав губи. "Це проблема", - сказав вiн. "Це безумовно не спiвпада" з зразком вбивцi, i все ж було б надмiрною довiрливiстю припускати, що це може бути не пов'язане". Вiн усмiхнувся. " Лестрейд вважа", що вбивця повертався на мiсце свого злочину. Це змушу" повiрити в конкурснi iспити на звання детектива-iнспектора.
  
  "Чи " у вас якась iнформацiя, якої нема" в цих звiтах, Холмс?" Запитав Морiартi.
  
  " З приводу вбивств або зникнень?
  
  "Або те, або iнше", - сказав Морiартi. "Ми зацiкавленi в обох".
  
  " Тiльки той, можливо, ма" вiдношення до справи факт, що протягом останнiх кiлькох днiв за мною стежила банда вуличних хулiганiв. Однак я сильно пiдозрюю, що цей "хтось" - ти.
  
  Морiартi кивнув. "Я визнаю це", - сказав вiн.
  
  "Непрощенна вiльнiсть," заявив Холмс.
  
  Морiартi усмiхнувся. "Зовсiм нi", - вiдповiв вiн. " Дiйсно, дивно чути це вiд вас, враховуючи, що значна частина полiцейських в штатському слiд за мною всюди, коли вони не зайнятi iншими справами. Повертайте, Холмс.
  
  Холмс похмуро посмiхнувся. " Помста, професор?
  
  " Навпаки, Холмс. Менi прийшло в голову, що той, хто приховав мiс Перрiн вiд очей громадськостi, не може задовольнитися одним цим трiумфом i почати полювання на велику дичину. Якщо так, то я хотiв, щоб мої агенти були пiд рукою, коли вiн це зробить. На жаль, ця iдея, схоже, не прийшла йому в голову. Наскiльки я розумiю, за останнi кiлька днiв на вас не було вчинено жодних нападiв з метою вбивства, про якi я не знав би?
  
  "Ви дума"те, хто може полювати за мною?" - Запитав Холмс, явно вражений цi"ю думкою.
  
  "Я думаю, це можливо", - сказав Морiартi. "Я не думаю, що це ймовiрно, але я вирiшив, що стоїть за тобою доглядати".
  
  "Добре!" Сказав Холмс. "Ви пiдозрю"те, що мiс Перрiн могли викрасти з-за того, що вона щось знала? Але вона не знала нiчого такого, що не було б опублiковано на наступний день в десяти ранкових газетах".
  
  "Можливо, викрадачка не знала про це", - сказав Морiартi. "Або, можливо, вона виявила щось, про що ми не зна"мо".
  
  "Насправдi, Морiартi", - сказав Холмс. "Зiзнаюся, менi не подоба"ться ця змiна ролей, якими б не були вашi виправдання. Давайте дивитися на речi з правильної точки зору: ви злочинець, а я детектив ".
  
  "Одна з перших речей, якi ви повиннi усвiдомити щодо категорiй, Холмс," сказав Морiартi, читаючи детективу лекцiю сухим, повчальним тоном, який вiн так любив, - це те, що вони не " незмiнними".
  
  "Послухайте, професор," сказав Холмс. " Як учений, ви, звичайно, не можете стверджувати, що iстина не " фiксованою величиною.
  
  "Нi, сер, але я можу стверджувати i стверджую, що наше сприйняття iстини постiйно змiню"ться. Те, що вважалося "iстиною" в науцi поколiння назад, зараз смiшно. А людськi справи, мiстер Холмс, змiнюються ще швидше. Крiм того, людськi iстоти набагато складнiше, нiж ви про них дума"те. Недостатньо читати мозолi на пальцях чоловiки i знати, що вiн рiзьбяр пробок. Щоб зрозумiти його, ви також повиннi вмiти читати в його душi: знати його страхи, його потреби, його прагнення, його бажання i його та"мний сором ".
  
  "Все це ви, безсумнiвно, усвiдомлю"те в одну мить, а професор?" Самовдоволено сказав Холмс.
  
  " Я не претендую на звання детектива, Холмс. Серця зiрок, по-мо"му, набагато бiльш прозорi, нiж серця людей.
  
  "Ви збира"теся наполягати на стеження за мною?" Зажадав вiдповiдi Холмс.
  
  "Нi, якщо це вас турбу"", - сказав Морiартi. "Я б i не мрiяв про це. Ви збира"теся продовжувати стежити за мною, Холмс?"
  
  "Звичайно", - сказав Холмс. Вiн встав. "Якщо ви зможете назвати iм'я цього божевiльного вбивцi чи знайти мiс Перрiн, я буду першим, хто зааплодирует. Але я як i ранiше ма" намiр встановити вашу причетнiсть до пограбування поїзда з скарбами.
  
  "Ви зрозумi"те, якщо я не побажаю вам удачi", - сухо сказав Морiартi.
  
  "Чи " якi-небудь iншi дiї, якi ви зробили у зв'язку з цими вбивствами, про яких ви не згадали?" Холмс запитав.
  
  "Очевидна мiра," сказав Морiартi, - у спробi викликати якусь реакцiю". Вiн простягнув Холмсу складений номер "Морнiнг Телеграф". "Я помiстив невелике рекламне оголошення в декiлькох щоденних газетах. Ось його перша поява ".
  
  Барнетт встав i прочитав через плече Холмса.
  
  ВТРАЧЕНО - кiлька маленьких медальйонiв.
  Iдентичний дизайн. Нанесiть квадрат Рассела, 64. нагорода.
  
  "Цiкава думка," сказав Холмс. " Якщо це дiйсно медальйон, який вбивця забирав у своїх жертв.
  
  "Це найбiльш пiдходяще слово для опису будь-яких об'"ктiв", - сказав Морiартi.
  
  "Ви не дума"те, що вбивця вiдгукнеться на ваше оголошення?" Запитав Барнетт. "Я маю на увазi, що йому доведеться докласти чимало зусиль, щоб забрати цi речi, чим би вони не були. Навряд чи вiн передасть їх вам.
  
  "Це так", - погодився Морiартi. "Але в цьому свiтi вiдбуваються дивнi речi, особливо якщо хтось їх заохочу". У нього може бути жадiбна господиня, яка диву"ться, навiщо вiн збира" так багато однакових артефактiв. Або вiн може просто залишити її де-небудь пiсля того, як використовував для того, для чого вiн їх використову". Чи пiдлий злодiй може по якiйсь неймовiрнiй випадковостi стягнути їх з ящика свого бюро, де вiн їх заховав. Нiколи не можна сказати напевно, чи не так, Холмс?
  
  Холмс вiдклав газету. "Я повинен йти," сказав вiн. Вiн потягнувся до маленької бронзовiй статуетцi Уми, що стояла на розi столу Морiартi. " Я запозичу це на деякий час, якщо ви не заперечу"те, професор.
  
  - Ви що? Морiартi скочив на ноги. " Послухайте, Холмс...
  
  "Я тримаю в руцi," сказав Холмс, пiднiмаючи предмет на рiвень очей, - маленьку бронзову статуетку, iнкрустовану дорогоцiнним та напiвдорогоцiнним камiнням, очевидно, iндiйського походження. Коли я був тут востанн", його тут не було. Дiйсно, я можу з упевненiстю сказати, що в домi її нiде не було. I тепер, незабаром пiсля того, як було вкрадено величезна iндiйське скарб, я знаходжу його тут, на вашому столi. Звичайно, знаючи про мої пiдозри, ви хочете, щоб я забрав цю статуетку з собою i порiвняв її з усiма предметами зi списку лорда Iста, чи не так, професоре? Ви хочете виставити мене напоказ, довести, що мої пiдозри були марнi, посмiятися останнiм - не так, професор Джеймс Морiартi?
  
  Морiартi люто подивився на худорлявого, напруженого противника. "Я вiдчуваю спокусу сказати "нi", - сказав вiн. "Бажання розсердити вас так само сильно, як ви мене, майже нездоланне. Ви зна"те, що не ма"те права знiмати цю бронзу без мого дозволу, поки не отрима"те ордер iз зазначенням ймовiрної причини. Це було б перебiльшенням, яке ви б не розглядали при iнших обставинах. Я вiдчуваю сильне спокуса змусити вас вийти на вулицю, свиснути полiцейському i змусити бiдолаху змотатися на пошуки якого-небудь магiстрату, який не зна" про вашу вендету проти мене i, можливо, мiг би видати такий ордер. Але тодi менi довелося б миритися з тим, що ти пiвдня сидиш тут i витрiща"шся на мене, притискаючи бронзу до грудей i гадаючи, був виданий ордер чи нi.
  
  " I тому я не буду. У мене нема" часу на подiбнi фантазiї. Вiзьмiть цю штуку, Холмс. Дайте менi розписку в отриманнi. I коли ви будете змушенi повернути його, я вставлю квитанцiю в рамку i повiшу поруч з Верне вартiстю в десять тисяч фунтiв, проти якого ви так заперечу"те.
  
  Холмс дiстав свiй маленький блокнот i надряпав розписку на сторiнцi, яку вирвав i простягнув Морiартi. "Я повернуся протягом двох днiв, професор", - сказав вiн. " Або повернути бронзу, або забрати тебе. Як ти дума"ш, що це буде?
  
  "Я чекаю вибачень," сказав Морiартi Холмсу, "коли ви повернете бронзу".
  
  "Я очiкую визнання," вiдповiв Холмс, " коли вiдведу вас у в'язницю. Як ви дума"те, хто-небудь з нас буде задоволений тим, що ми насправдi отрима"мо? Але вистачить! Як би менi не подобалася наша невеличка розмова, менi справдi пора йти.
  
  "Якщо ви-" почав Морiартi.
  
  Холмс повернувся до Барнетту. "Спiлкування з професором Морiартi форму" у мене ставлення, руйну" мої манери i почуття", - сказав вiн. "Я хочу, щоб ви знали, що я знаю про вашу прихильнiсть до мiс Перрiн, i я повнiстю спiвчуваю почуття втрати, що ви, мабуть, зараз вiдчува"те".
  
  Барнетт вдячно кивнув. "Це скорiше вiдчуття марностi", - вiдповiв вiн. "Я мало що можу зробити корисного. Я можу бути чимось зайнятий, що вiдволiка" мене вiд проблеми, але не наближа" до пошуку мiс Перрiн.
  
  "Я i мої тимчасовi спiвробiтники Скотленд-Ярду робимо все можливе, щоб знайти i врятувати дiвчину. Я молюся, щоб нам це вдалося". Холмс кивнув Морiартi. " Не обтяжуй себе тим, щоб проводжати мене.
  
  Кинувши останнiй погляд на кiмнату, Холмс цiлеспрямовано пiдiйшов до вхiдних дверей i вiдчинив її. - До побачення, професор, " крикнув вiн, входячи у дверi i закриваючи її за собою.
  
  "Унiкальна людина", - прокоментував Барнетт.
  
  "Вiрно", - погодився Морiартi. "За що я глибоко вдячний. Бiльш нiж один Шерлок Холмс на цiй планетi одночасно - це iдея, про яку я не хочу думати".
  
  "Скажiть менi, професоре, - запитав Барнетт, - це та статуетка, що була вкрадена?"
  
  "Так", - сказав Морiартi.
  
  "Може Холмс довести це?" - запитав Барнетт.
  
  "Це ще належить з'ясувати", - вiдповiв Морiартi.
  
  З вулицi за будинком долинув гучний гуркiт, за яким майже одразу пiшов сильний гуркiт. Морiартi i Барнетт схопилися на ноги. Перш нiж звук аварiї затих удалинi, до какофонiї при"дналися голоси кiлькох кричущих людей i пронизливий жiночий крик.
  
  Барнетт кинувся до вхiдних дверей i вибiг на вулицю, Морiартi пiшов за ним. Там, на тротуарi перед будинком, перекинулася велика вiзок для птицi; її колеса все ще крутилися в повiтрi. Кiнь, мабуть, вирвалась i в сказi помчала по дорозi. Прямо за нею мчав невеликий критий фаетон, кучер якого пiдганяв коня ще сильнiше.
  
  "Боже мiй!" - закричала жiнка, кутаючись в шаль, коли навколо сцени почали збиратися глядачi. "Я нiколи не бачила нiчого подiбного. "Вiн зробив це навмисно ", - сказав вiн. Виїхав на тротуар, прямо на бiдолаху. У нього не було нi "диного шансу! Це було вбивство!"
  
  "Заспокойся, жiнка!" Наказав Морiартi. "Хто кого вбив?"
  
  "Джоннi, який був на даху воза", - схлипнула лiтня ледi. "Джоннi, який застрибнув в iншу двуколку i втiк пiсля того, як вона покотила вiзок до тротуару. 'Вiн навмисно направив вiзок прямо он на того бiдного джентльмена!" Вона вказала. На землi, майже похована пiд ящиками з переляканими гусьми, лежало несвiдоме тiло Шерлока Холмса.
  
  ДВАДЦЯТЬ ТРИ
  
  МОЖЛИВЕ
  
  
  
  Iстина подiбна факела, i чим бiльше її струшують, тим яскравiше вона горить.
  СЕР ВIЛЬЯМ ГАМIЛЬТОН
  
  Здопомогою зберiгача "гипетської колекцiї Британського музею i вiдставного сержанта морської пiхоти, якi проходили мимо в момент подiї, Морiартi i Барнетт вiднесли Шерлока Холмса в спальню i обережно поклали його на лiжко. Обличчя Холмса було в кровi, але дихання рiвним. Морiартi перевiрив його пульс i вiдтягнув повiку, щоб оглянути очей.
  
  "Як вiн?" Запитав Барнетт.
  
  "Живий", - вiдповiв Морiартi. "Без свiдомостi, можливо, стражда" вiд струсу мозку. Наскiльки я можу судити, переломiв нема". Мiй досвiд в медичних питаннях не йде далi". Вiн дiстав свiй носовичок i обережно витер закривавлене обличчя Холмса. "Дякую вас, джентльмени, за вашу допомогу", - сказав вiн сержантовi i куратору. " Вам краще залишити свої iмена, оскiльки полiцiя, можливо, побажа" розпитати вас про цей iнцидент.
  
  Обидва чоловiки заявили, що насправдi не спостерiгали за тим, що сталося, але дозволили Барнетту записати їх iмена, перш нiж поспiшити вниз.
  
  Мiсiс Х. з'явилася в дверях спальнi з тазом теплої води i губкою i вiдiгнала Морiартi i Барнетта в бiк. "Я подбаю про нього", - сказала вона. " Я послав мiстера Моуса на Кавендiш-сквер за доктором Брекстоуном.
  
  "Я не знаю, що б я робив без вас, мiсiс Х.", - сказав Морiартi.
  
  Вона пирхнула. " Я теж, професор, i це правда!
  
  "Чудова жiнка", - сказав Морiартi Барнетту, коли вони спускалися по сходах в кабiнет. "Вона одночасно надiйна i смиренна у сво"му певному знаннi свого належного мiсця, яке, безсумнiвно, знаходиться по праву руку вiд Бога". Вiн взяв бронзову статуетку, яку пiдiбрав з того мiсця, де вона впала поряд з Холмсом, i повернув її на кут свого столу. " Дуже цiкаво, - сказав вiн. " Дiйсно, дуже цiкаво.
  
  "Мiсiс Х.?" запитав Барнетт.
  
  " Нi, нi; той, е-е, iнцидент.
  
  "Це, безумовно, так", - погодився Барнетт. "Хто мiг зробити подiбне? Я не думаю, що " якi-небудь сумнiви в тому, що це було навмисно?"
  
  "Я б так не подумав", - сухо сказав Морiартi. "Зазвичай нiхто не готу" втечу пiсля нещасного випадку. Питання в тому, чому на Холмса напали i чому в такому незвичайному мiсцi i в такий час?
  
  "Я впевнений, що у цi"ї людини багато ворогiв", - сказав Барнетт.
  
  "Я вражений, що у нього взагалi " друзi", - прокоментував Морiартi. "Звичайно, завжди " його вiрний пес, доктор Ватсон; але ви повиннi помiтити, що Холмс нiколи не був одружений".
  
  "Ви теж, професор", - сказав Барнетт.
  
  Морiартi з хвилину люто дивився на Барнетта, потiм кивнув. "Туше!" - сказав вiн. "Але, тим не менш-" Вiн замовк i з хвилину задумливо дивився на вiкна.
  
  "Що це?" Запитав Барнетт.
  
  "Менi прийшло в голову, що ми, ймовiрно, тiльки що отримали перший вiдгук на нашу рекламу", - повiльно вимовив Морiартi.
  
  "У нас "?"
  
  " Дiйсно. Це сталося у формi нападу на Шерлока Холмса.
  
  "Ти дума"ш, це був убивця, який був там?"
  
  "Нi", - сказав Морiартi. "Це-то мене i спантеличило спочатку. Це не його метод. Як не дивно, я вважаю, ми взяли дерево з бiльш нiж одним яблуком. Хтось ще був наляканий рекламою, настiльки наляканий, що вiдчув необхiднiсть прямих i рiшучих заходiв. Вiн, мабуть, прийшов подивитися, чи означа" реклама те, чого вiн побоювався. Можливо, вiн хотiв зайти всередину, але в цьому не виявилося необхiдностi. Вiн дiзнався все, що йому потрiбно було знати, зовнi, i був готовий негайно вжити дiї ".
  
  "Але чому проти Холмса?" Запитав Барнетт.
  
  "Це була його пiдказка", - сказав Морiартi. "Присутнiсть Холмса, повинно бути, щось значило для нього - очевидно, щось, чого воно не означа" для нас. Вiн розпiзнав у детективi причетнiсть до цi"ї загрози.
  
  "Притягнуте за вуха", - сказав Барнетт. Морiартi просто посмiхнувся.
  
  Грюкнули вхiднi дверi, i в кiмнату, накульгуючи, зайшов маммер Толливер. "Вiн утiк," оголосив вiн.
  
  "Дуже шкода", - сказав Морiартi. "Хто?"
  
  " Хлопець, за яким я стежив. Хлопець, який наїхав на бiдного мiстера Холмса вiзком.
  
  "Ви стежили за ним?" Здивовано запитав Барнетт.
  
  "Ну, я був там, щоб простежити за мiстером Холмсом. Але коли вiз 'прикiнчила' його, я не думав, що ми якийсь час будемо кудись їхати. I я подумав, що професора може зацiкавити хлопець, який це зробив. Тому я заглянув на багажну полицю в заднiй частинi фаетона' у що вiн застрибнув. Кажу вам, мiстер Барнетт, це була чудова поїздка!
  
  "Тримаю парi, так воно i було, мама", - сказав Барнетт, представивши маленького чоловiчка, цепляющегося за багажник в декiлькох метрах вiд проїжджої частини, коли фаетон мчав по дорозi за скаче галопом конем. Цей досвiд позбавив зазвичай безтурботного Толливера його болiсно придбаних нервiв.
  
  " Як ви його втратили? - Запитав Морiартi.
  
  "Я впав", - войовничо заявив Виконавець. "Але це була не моя вина. 'Вiн завернув за рiг, як нiби жоден екiпаж не ма" права згортати за кут, а потiм в процесi врiзався в бордюр. Але це не так вже й важливо, враховуючи, що "У мене " iм'я ".
  
  " Ти зна"ш його iм'я? Морiартi поплескав маленького чоловiчка по спинi. " Дуже добре, Маммер. Дiйсно, вiдмiнна робота. Я пишаюся тобою. В чому справа?
  
  "Я чув, що водiй назива" його 'Ди', - сказав Толливер.
  
  " Дiвер? - З сумнiвом перепитав Барнетт.
  
  "Д Iвер," сказав Морiартi. " Граф д Iвер. Як дивно. Ти впевнений, Толливер? Ти чув, як вiн сказав "д " Iвер"?
  
  " Прямо як буревiсник. Що б це не було.
  
  - Не граф д Iвер?
  
  "Нi".
  
  " Цiкаво. Але це, мабуть, вiн; збiги можуть тривати тiльки до такої мiри. Це дуже цiнна iнформацiя, Толливер; ти добре попрацював. Тепер у мене " для тебе iнша робота. Повiдомте жебракуючих Любителiв, що я хочу, щоб з цього моменту за графом д Iвер стежили, куди б вiн не попрямував; i я хочу, щоб його резиденцiя i будь-яке iнше мiсце, яке вiн часто вiдвiду", були взятi пiд постiйне спостереження. Скажiть полковнику Морану, що команду" вiн, i що я приверну його до вiдповiдальностi за будь-якi промахи. Морiартi нашкрябав щось на аркушi паперу. "Ось адреса графа. Скажи Морану, що тих, хто слiду" за графом, не можна бачити. Я хочу, щоб вiн присилав менi звiти кожнi три години або частiше, якщо того вимагатиме ситуацiя.
  
  "Я зрозумiв, професор", - сказав Толливер. "Я вже в дорозi. Я навiть не зайду наверх, щоб змiнити свiй костюм, який 'як-то постраждав в минулому"з-за "нашого"... Я йду!"
  
  Морiартi знизав коротышке руку, i Толливер, шкутильгаючи, швидко вийшов з кiмнати.
  
  " Граф д Iвер? - Запитав Барнетт. " Чоловiк, який був в особняку Хоуп в нiч зникнення Сесiлi?
  
  "Це мо" припущення", - сказав йому Морiартi.
  
  Барнетт встав. " Ви вважа"те...
  
  "Я намагаюся нiколи не припускати", - сказав Морiартi. "Ми це з'ясу"мо".
  
  "Я повинен допомогти", - сказав Барнетт. "Що я можу зробити?"
  
  "Так вийшло, - сказав йому Морiартi, - що у мене " для вас ще одне завдання. Ще одне, особливо вiдповiдне вашим талантам i здiбностям".
  
  "Будь ласка, професор, не намагайтеся звалювати на мене якусь безглузду роботу тiльки для того, щоб я був зайнятий", - сказав Барнетт.
  
  "Я б i не подумав про це", - сказав Морiартi.
  
  * * *
  
  I ось Барнетт опинився в екiпажi, почавши пiсляобiднiй розслiдування. Його мета: нижня частина Стрэнда з прилеглими до неї вулицями та провулками, а також театральнi агенти та менеджери, чиї офiси розташовувалися по всьому району.
  
  "Що саме я повинен шукати?" - запитав вiн Морiартi, перш нiж професор пiдштовхнув його до дверей.
  
  "Ви шука"те правду", - пояснив Морiартi. "Ви намага"теся встановити особу вбивцi".
  
  " В конторi театрального агента?
  
  "Iсну" дуже мало можливостей", - сказав Морiартi. "Дуже мало фасадiв, за якими мiг ховатися наш вбивця. Я вже дослiджував бiльшiсть iз них: слюсарi, слюсарi -"
  
  "Деякий час тому ви сказали, що це був не грабiжник," перебив Барнетт.
  
  "Деякий час тому я сказав, що це не був хтось, намагався скоїти крадiжку зi зломом", - вiдповiв Морiартi. "Зараз ми шука"мо не мотив, а пiдготовку i здiбностi. Мало хто настiльки обiзнаний i компетентний в областi та"много проникнення, яким показав себе наш вбивця. Це набутий навик, а не вроджена здатнiсть. Бiльшiсть з тих, хто, як вiдомо, набув такий навик, вже були розслiдуванi або моїми власними людьми, або офiцiйними поплiчниками Холмса, але так i не знайшли нiякої можливостi.
  
  "I що?" Запитав Барнетт.
  
  "Коли ви виключите неможливе," сказав йому Морiартi, "настав час уважно озирнутися i подивитися, що залишилося".
  
  Першими офiсами, якi вiдвiдав Барнетт, були офiси Simes & McNaughten, театральних агентiв, що спецiалiзуються на постановках, бронюють квитки для Лондона i провiнцiй. Вiн заговорив з мiстером Саймсом, людиною, який виглядав так, наче мiг би послужити моделлю для лялькового Панча.
  
  "Чарiвники, ви говорите?" Запитав Саймс. Вiн пiдiйшов до шафи i висунув нижнiй курний ящик. "Я б сказав, що за цi роки ми справилися з неабиякою кiлькiстю. Останнiм часом нi з одним. Ранiше вони були дуже популярнi в мюзик-холi. Збирали великi грошi, виставляли найвищi рахунку. Але зараз вони нiби вимерли. В шiстдесятi i сiмдесятi були по-справжньому гучнi iмена. Мандерс, сучасний "Мерлiн", був фаворитом, може бути, рокiв двадцять. На пенсiї в Сассексi. По-мо"му, все ще тут. Розводить бджiл."
  
  "Ви зверталися з ними за останнi кiлька рокiв?" Запитав Барнетт.
  
  "Тепер я спецiалiзуюся на виступах з тваринами", - сказав Саймс, махнувши рукою в бiк плакатiв на оточуючих стiнах. "Тюленi, собаки, ведмедi, голуби. Жодних фокусникiв. Вони дуже темпераментнi. Бiльшiсть з них в нашi днi iноземцi. Iталiйцi тощо."
  
  "Спасибi, що придiлили менi час", - сказав Барнетт.
  
  Вiн вiдвiдав ще три театральних агентства з аналогiчними результатами. Але потiм вiн прибув в офiси Дiтмара Форбиса, театрального представника у всiх великих мiстах.
  
  Дiтмар Форбис був високим, худорлявим чоловiком з глибоко посадженими проникливими очима, одягненим бездоганно i зi смаком зшитий вручну чорний костюм-мiшок. У Барнетта склалося враження, що неправильно вибрали в якостi театрального агента. Вiн був дуже похмурий i дуже елегантний. Барнетт вирiшив, що по зовнiшностi i нахилам Форбис повинен бути трунарем королiвської сiм'ї. " Ви говорите, це для газетної статтi, мiстер Барнетт? - Запитав Форбис.
  
  "Абсолютно вiрно", - сказав йому Барнетт. "Ймовiрно, вийде серiя п'"с про мюзик-холах i водевiлях".
  
  " Водевiль, мiстер Барнетт, - це американський феномен.
  
  "Я пишу для американського iнформацiйного агентства", - сказав йому Барнетт.
  
  "Зрозумiло", - сказав Форбис. "Чарiвники, ви говорите. Так вийшло, що я спiлкуюся з бiльшiстю джентльменiв-чарiвникiв, якi працюють сьогоднi в Лондонi".
  
  "Ну що, - сказав Барнетт з полегшенням вiд того, що нарештi потрапив в потрiбне мiсце, - це так?"
  
  "Так, це так. Зна"те, в основному це iноземнi джентльмени. В основному iталiйцi чи французи. Навiть коли вони не iталiйцi чи француженки, вони, як правило, беруть французькi чи iталiйськi iмена. Синьйор Геспардо, Придворний Картковий король, наприклад; насправдi вiн швед.
  
  " Придворний Картковий король?
  
  "Так. Вiн показу" фокуси з гральними картами, але використову" тiльки короля, даму або валета - придворнi карти".
  
  "Дивно", - прокоментував Барнетт.
  
  "Вони такi - всi вони." Форбис потягнувся за дерев'яною скринькою на сво"му столi. "У мене " картки на всiх магiв, якi в даний час активнi. Їх, мабуть, двадцять чи тридцять. Не думаю, що ти захочеш переглянути їх усi. Як нам їх розсортувати для тебе?"
  
  "Я б хотiв зосередитися на виконавцях пагонiв", - сказав Барнетт, дiстаючи свiй блокнот i вiдкриваючи її на чистiй сторiнцi. "Люди, якi " експертами по злому замкiв тощо".
  
  "Це не те, що вони роблять, ти зна"ш", - сказав Форбис. "Або, принаймнi, це не те, що вони визнають, що роблять. Передбача"ться, що вони володiють якоюсь чудодiйною силою; нема" нiчого бiльш буденного, нiж вiдмичка.
  
  "Що вони роблять?" Запитав Барнетт. "Можете навести менi приклад?"
  
  Форбис знизав плечима. " Все, що ти зможеш придумати. I якщо ви згада"те про те, чого вони ще не робили, чому б одному з них не спробувати це ". Вiн понишпорив у себе за спиною i дiстав жменю рекламних листiвок. " Я покажу вам кiлька прикладiв того, що вони рекламують. Ось- ось один. Вiн помахав їм через стiл.
  
  Чотириколiрна iлюстрацiя на рекламному плакатi зображала чоловiка у вечiрньому костюмi з витягнутими перед собою зчепленими руками i долонями. Вiн був скутий усiма можливими видами наручникiв i ланцюгiв, але в його ясних блакитних очах горiв впевнений блиск. У верхнiй частинi гравюри був напiвкруглий напис "КРIС КОЛОНИ - КОРОЛЬ НАРУЧНИКIВ".
  
  "Вiн кида" виклик втечам", - сказав Форбс. "Назвiть це, та вiн викрутиться. У минулому роцi вiн втiк з допомогою запатентованого смирительного жилета, який використовувався в божевiльнi Биверстрим".
  
  "Ось такий хлопець мене цiкавить", - з ентузiазмом сказав Барнетт, записуючи iм'я у верхню сходинку свого блокнота. "Я можу з ним зв'язатися?"
  
  "Боюся, що в даний момент вiн у Парижi. Так вийшло, що вiн у в'язницi".
  
  " У тюрму? Тепер Барнетт виразно зацiкавився. " На який термiн i за який злочин, ви зна"те?
  
  "По-мо"му, останнi чотири або п'ять мiсяцiв. Вiдмовля"ться платити алiменти своїй колишнiй дружинi".
  
  "А", - сказав Барнетт, пiдводячи риску пiд iм'ям. "Я думаю, ви досить впевненi в своїх факти, тобто в тому, що цей хлопець все ще у в'язницi?"
  
  "Я отримав вiд нього листа буквально минулого тижня", - сказав Форбис. "Так вийшло, що вiн просить грошей. Артисти як дiти - бiльшiсть з них абсолютно нездатнi самостiйно справлятися зi своїми справами. Ось ще один хлопець. Форбис витягнув iз стосу рекламну брошуру. "Морiц Чудовий Чарiвник, так вiн себе назива". Його спецiальнiсть - вибиратися з замкнених багажникiв пароплавiв. Насправдi дуже нудне уявлення. Протягом двадцяти хвилин глядачам не на що дивитися, крiм цього скринi в центрi сцени. Потiм раптово з'явля"ться Морiц, розмахуючи руками, як нiби вiн зробив щось розумне. Ви розумi"те, що якщо б ви були театральним менеджером з Мiдлендса, я б не так описав цей поворот. Але, тiльки мiж нами, ефект саме такий ".
  
  "Звучить не зовсiм так, як я мав на увазi", - сказав Барнетт.
  
  "Не звинувачую тебе", - сказав Форбис. "Давай подивимося, що у мене ще "?" Вiн порився в коробцi з картками. "Ось професор Чардино - Людина-невидимка. Саме так вiн позицiону" себе. Працю" зi сво"ю дочкою; проводить дуже цiкаву сценiчну презентацiю. Це свого роду виклик аудиторiї. Залуча" їх. Вiн тiка" вiд речей, якi люди приносять з собою в театр. Валiзи, коробки, полотнянi сумки, ножнi кайдани, наручники, клiтки для тварин, все, що тiльки можна придумати. Зовнi це може звучати як вчинок Морiца Чудесного, але я можу запевнити вас, що ефект зовсiм iнший. Ця людина чудово володi" сценiчним присутнiстю та сценiчної iндивiдуальнiстю. Вiн змушу" публiку пiклуватися про те, що з ним вiдбува"ться ".
  
  "Яким чином?" Запитав Барнетт.
  
  Форбис зосереджено насупився, його права рука хапала повiтря в пошуках потрiбного слова. "Дозвольте менi описати це", - сказав вiн. "Чардино замкнений у карцерi - яким би вiн не був - зазвичай комiтетом глядачiв. В ходi сво"ї бесiди з комiтетом i аудиторi"ю вiн переконався в складностi того, що збира"ться зробити, i завоював симпатiї сво"ї аудиторiї. Потiм його дочка накрива" його i все, що б вiн нi був замкнений, великий тканиною. Наста" перiод очiкування. Дочка, постоявши з хвилину в очiкуваннi, почина" нервово ходити, явно стурбована. Чу"ться приглушений розмова про "подачi повiтря" або про щось iнше, можливо, ма" вiдношення до справи. Глядачi сидять на краешках своїх крiсел. I тодi це вiдбува"ться! Iнодi вiн з'явля"ться з-пiд тканини; iнодi вона вiдсува" тканина в бiк, i вiн повнiстю зника". Iнодi вона пiднiма" тканину, щоб прикритися i самiй, а потiм вона пада", i Чардино займа" мiсце сво"ї дочки, i тепер це вона замкненi всерединi утримуючого пристрою. Одного разу суспiльство трунарiв з якогось провiнцiйного мiстечка привезло з собою труну, вони вiдвезли його на мiсцевий дiлянку землi i поховали в ньому. Через деякий час, коли нiчого не сталося, вони викопали труну i, вiдкривши його, виявили, що його нема". Вiн випередив їх i повернувся в театр ".
  
  "Чому вiн назива" себе Людиною-невидимкою?" Запитав Барнетт.
  
  "Чардино спецiалiзу"ться на тому, щоб входити i виходити з самих неможливих мiсць, часто залишаючись непомiченим".
  
  Барнетт зробив ще один запис у сво"му блокнотi. " Що це за мiсця?
  
  "Добре, дай-но я подивлюся". Форбис вказав на свою картку. "Вiн був замкнений в баштi замку Вальдбек i втiк, коли двi роти гвардiйцiв оточили будiвлю. Вони нiчого не бачили. Iншого разу вiн був замкнений в сховище Bombeck Frères в Парижi, i було виявлено, що його нема" на наступний ранок, коли часовий замок дозволив керуючому вiдкрити дверi. Ця людина - великий шоумен ".
  
  Барнетт повiльно кивнув. "Я б дуже хотiв зустрiтися з професором Чардино", - сказав вiн. "Схоже, вiн саме той чоловiк, якого я шукав".
  
  "Цiкаво поговорити", - погодився Форбис. Вiн перегорнув ще кiлька карток. "Потiм " дивовижний доктор Прист - провiдний эскапист свiту. Бачте, це нiби як риму"ться.
  
  " Вiн теж тiка" з рiзних мiсць?
  
  "О, так. Можливо, не так гарний, як Чардино, але дуже ефектний, з великою кiлькiстю завиткiв. Останнi п'ять рокiв вiн намага"ться органiзувати втечу з Лондонського Тауера, але влада цього не дозволяють. Природно, вiн гра" з усiх сил. До теперiшнього часу вiн отримав майже стiльки ж розголосу з-за того, що влада вiдмовля"ться дозволити втеча, скiльки вiн отримав би за успiшного його здiйснення ".
  
  Барнетт записав iм'я Прiст у свiй блокнот. " Є ще якi-небудь? - запитав вiн.
  
  "Ну, якщо вас особливо цiкавлять escapes, то ось Волла та Бiсбi", - сказав Форбис, дiстаючи iншу картку. "Так вийшло, що ви можете побачити їх прямо зараз на "Орiонi". Їх спецiальнiсть - проходити крiзь цегляну стiну, яка споруджу"ться прямо на сценi на очах у глядачiв ".
  
  Барнетт зiтхнув. "Я бачу, що менi знадобиться бiльше подробиць про всiх цих людей, якщо я хочу правильно виконувати свою роботу", - сказав вiн. "Я ненавиджу ось так нав'язуватися вам. У тебе " трохи вiльного часу? Можливо, ми могли б обговорити це за випивкою у "Кройденi"?
  
  Форбис схопився за капелюх. "Дуже радий," сказав вiн.
  
  ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ
  
  IНТЕРЛЮДIЯ: ВЕЧIР
  
  
  
  Про лондонце завжди можна судити по його клубам.
  АРТУР ВIЛЬЯМ БЕККЕТ
  
  Очищаючий дощ лив рiвно, м'яко, лагiдно, барабанний дрiб, яку вiн виробляв по мокрiй брукiвцi, заглушувала повсякденнi шуми навколишнього мiста. Вiн стояв на тротуарi на розi Монтегю-стрiт i Аппер-Кiтiнг-Плейс, очiкуючи свою жертву, загорнувшись у свiй великий плащ вiд дощу. Не те щоб вiн заперечував проти дощу; очищаючого дощу, затемняющего дощу, захища" дощу, дощу, який змивав кров, який очищав руки, якщо не розум. Дощ, який поновив все на сво"му шляху, але не змiг принести забуття. Пам'ять - це бiль, але непенте принесе смерть, тому що у нього не було нiчого, що пiдтримувало б його життя, крiм пам'ятi. Його дiї зараз були триваючим результатом спогадiв, якi виходили за рамки болю, i мiсiї, яка виходила за рамки життя. Вiн був вiтром.
  
  Вiн був задоволений всi цi днi, з тих пiр- вiдтодi- Думки закружляли вихором, коли його свiдомий розум вiдкинув думку, пiдкинуту пiдсвiдомiстю. Цей жахливий образ повинен бути припинений будь-якою цiною. Цього не сталося. Не могло статися. Червона iмла горя i болю пройшло перед його очима, а потiм усе знову стало ясно. Вiн був задоволений, що всi нескiнченнi днi, що пройшли з тих пiр, як вiн став вiтром, дотримувалися одного i того ж бездумного розвитку подiй. Деталi повнiстю займали його свiдомiсть, милосердно заповнювали його думки, поки вiн здiйснював смертi, одну за одною, Тих, хто повинен був померти. Вiн завжди був дуже уважний до деталей, навiть у свого минулого життя, яка колись була такою важливою, а тепер стала такою безглуздою. За винятком того, що це дало йому навички, необхiднi для виконання нових завдань.
  
  Подiбно людинi, що потрапила на обiд величезного колеса, приреченому слiдувати по одному i тому ж нескiнченному елiпса, поворот за поворотом, змiнюючи тiльки пейзаж, вiн вистежував, переслiдував, знаходив, входив, обшукував, вбивав i мовчки йшов.
  
  Ця робота на якийсь час настiльки заполонила його свiдомiсть, що подальшi роздуми були зайвi, а спроба - важкою. Цей цикл тимчасово придушив бiль, ненадовго притупила гложущую тугу, яка заповнила колодязь його душi. Але останнiм часом цього було недостатньо. Процес ставав занадто автоматичним, занадто легким; хоча вiн як i ранiше ретельно пiдходив до кожної подiї, воно бiльше не заповнювало всi його свiдомiсть. Тепер бiль залишився. Туга посилилася.
  
  Тепер безiменнi боги, якi керували ним, вимагали, щоб вiн йшов далi. Вiн повинен ризикнути собою i все ж перемогти. Вони всi повиннi померти. Вiн повинен вистежити їх до їх лiгва i знищити їх усiх. Вiн повинен увiйти в саме пекло в образi диявола i покiнчити з цим розкладанням i всiм його мерзенним, огидним породженням.
  
  За Монтегю-стрiт з гуркотом i плескотом проїхав чотириколiсний автомобiль i зупинився перед будинком, за яким вiн спостерiгав. Джарвi зiстрибнув зi свого сидiння i постукав у вхiднi дверi. Через кiлька секунд вона прочинилися, а потiм знову зачинилися, i джарвi повернувся на сво" промоклi сидiння. Двi хвилини потому добре закутаний джентльмен вийшов з дому i сховався у таксi, яке одразу ж отъехало.
  
  Чудово, чудово, подумав чоловiк, що перетворився на вiтер. Сьогоднi кiнь нiкуди не поспiшати. I джарвi не буде озиратися по сторонах, щоб йому в обличчя не бив дощ. Вiн витягнув з-за огорожi потертий вiд гуми велосипед i неквапливо пiшов пiд дощем в погоню за джентльменом в чотириколiсному автомобiлi.
  
  Першi двадцять хвилин гроулер рухався невизначено на пiвнiч по порожнiх вулицях, а велосипед обережно крутив педалi позаду. Квадроцикл прогрохотал повз Риджентс-парку i Мэрилебона в бiк Кемден-Тауна, а потiм повернув на схiд i минув Скотний ринок i Пентонвилльскую в'язницю. Через кiлька хвилин машина в'їхала в район Лондона, з яким велосипедист був зовсiм незнайомий. Крутячи педалi, вiн озирався по сторонам з простим задоволенням дитини, оглядав нову iгрову площадку. Десять хвилин потому, на тихiй житлової вулицi з добре вiдокремленими один вiд одного будинками, чотириколiсний автомобiль загальмував. Велосипедист зупинився на пристойнiй вiдстанi позаду i приховав свою машину за зручною живоплотом.
  
  Пасажир штовхнув дверцята екiпажу i, виглянувши назовнi i кисло поспостерiгавши за все ще льющим дощем, обережно спустився вниз, пiднявши комiр i щiльнiше загорнувшись у пальто для захисту. Вiн невпевнено озирнувся по сторонах, немов не зовсiм розумiючи, що робити далi. Потiм, зробивши знак джарвi залишатися на мiсцi, чоловiк повiльно пiшов вулицею, вдивляючись в будинку по обидва боки, неначе намагаючись розгледiти деталi їх газом освiтлених iнтер'"рiв крiзь запiтнiлi вiд дощу вiкна. Пройшовши пiвкварталу, вiн знайшов те, що шукав. За яким знаком вiн визначив це, спостерiгач був занадто далеко, щоб визначити. Чоловiк обернувся й махнув квадроцикли, щоб той вiд'їжджав, а потiм поспiшив по короткiй дорiжцi до дверного отвору.
  
  Спостерiгач поспiшив вгору по вулицi, поки не опинився зовсiм поруч, а потiм безшумно перестрибнув через низьку стiну, окаймлявшую дорiжку, що веде до будинку, i сховався, пригнувшись за нею. Вiн спостерiгав, як його жертва смикнула за шнурок дзвiнка i нетерпляче переминалася з ноги на ногу, чекаючи вiдповiдi.
  
  Дерев'яна панель лiворуч вiд дверей вiд'їхала вбiк, оголивши щiлину приблизно в чотири квадратнi дюйми приблизно на рiвнi талiї. Чоловiк дiстав з кишенi щось схоже на маленьку золоту монету або медальйон i, тримаючи його мiж великим i вказiвним пальцями, вставив у вiдкриту панель на час, достатнiй для того, щоб той, хто був з iншого боку, мiг добре розглянути його. Потiм, оскiльки вiдразу нiчого не сталося, вiн поклав предмет назад у кишеню i вiдновив сво" сованню.
  
  Через кiлька хвилин з-за панелi висунулася рука, що трима" на витягнутiй руцi шматок чорної тканини, який очiку" джентльмен швидко вихопив. Рука була негайно прибраний, i закрилася панель. Чоловiк швидко зняв капелюх i натягнув на голову чорну тканину. Виявилося, що це маска для особи, яка закривала все обличчя до носа, залишаючи вiдкритими тiльки рот i пiдборiддя.
  
  Коли вiн належним чином поправив маску, чоловiк тричi постукав у дверi, i вона вiдчинилися. Чоловiк, одягнений у все обляга" чорне i в такiй же масцi, оглянув його, а потiм швидко впустив у будинок. Як тiльки чоловiк зник всерединi i дверi за ним зачинилися, по дорiжцi до дверей пiдiйшов iнший чоловiк, i процес допуску почався заново. Спостерiгач зрозумiв, що ма" бути протокол, який забороня" однiй людинi пiдходити до дверей до того, як буде допущено людина попереду.
  
  Спостерiгач залишився сидiти на корточках, в той час як ще четверо джентльменiв надiли маски i увiйшли в будинок. Повинно бути, вирiшив вiн, це маленький медальйон, мiтка диявола, який було видно через вiдкриту панель. Вiн дiстав шкiряний гаманець iз спецiального кишенi плаща i обережно порився в одному з вiддiлень. Ось вiн, золотий медальйон, який вiн зняв з черевика сво"ї останньої жертви. У нього ще не було можливостi позбутися вiд нього. Тепер вiн був радий. Це буде його паспорт. Тепер прийшов час йому наслiдувати тим, кого вiн тiльки що спостерiгав, надiти маску диявола i увiйти в це пекло.
  
  Будинок був великим i багато обставлених, в ньому було багато кiмнат. Людина, який був вiтром, отримавши доступ, блука" з кiмнати в кiмнату, ховаючись за всюдисущої маскою. Тепер вiн був заодно зi слугами диявола, спостерiгаючи за роботою цього особливого пiдроздiлу пекла. Всi чоловiки, навiть слуги, були в масках. Жiнки, напiвроздягненi шльондри, якi бродили з кiмнати в кiмнату i ставали доступними для будь-якого чоловiка в масцi, який поманила їх пальцем, були мешканками публiчних будинкiв. Вони витягли максимум користi з того, що подарувала їм доля, продавши "динi навички, якi у них були.
  
  Вiн був знайомий з цими дiвчатами; образ його життя приводив його до зiткнення з багатьма з них, i на нього завжди справляло враження їх стоїчне жизнерадостие. Але в цьому будинку веселощi здавалося награним; пiд надутими губами, в глибинi свiтлих очей таїлася тiнь страху.
  
  Кiмнати були призначенi для рiзних задоволень. В одному оберталося колесо рулетки, оточене чоловiками в масках i жiнками в дезабилье; в iншому столи chemin-de-fer i vingt-et-un були зайнятi тим, що вiдокремлювали чоловiкiв у масках вiд їх монет. Всi операцiї в цьому будинку проводилися готiвкою, оскiльки людей в масках, якi намагалися не пiзнавати один одного, було нелегко надати кредит.
  
  Цi дитячi iгри, в яких чоловiки, що ховаються за масками, вiдчували особливий недозволений трепет, були не тим заняттям, на яке був запрошений спостерiгач. Передумова цього джентльменського клубу, де джентльмени ховалися за масками, а диявол визирав крiзь прорiзи для очей, мабуть, полягала в тому, що в стiнах цього будинку дрiбнi вади були лише прелюдi"ю до самого вчиненого зла.
  
  Десь у цьому будинку ма" iснувати це темне зло. I вiн повинен знайти його. Вiн пройшов глибше в будiвлю, пiднявся сходами, проминув кiлька зачинених дверей i там знайшов те, що очiкував знайти. I, незважаючи на сво" передбачення, незважаючи на свої власнi дiї за останнi шiсть тижнiв, цей колись м'який чоловiк, що перетворився на вiтер, був в жаху.
  
  Вiрити, навiть на пiдставi найкращих доказiв, в те, що люди можуть вести себе як породження пекла, - це iнтелектуальне вправу; зiткнутися з такою поведiнкою - це вивернула навиворiт iстина. Коли лiлльський кат, вiддана своїй справi людина, вiддiлив голову Жиля де Ре вiд його стрункого тiла, вiн дiяв за наказом суду i знав про злочини сеньйора лише з других рук. Можливо, якби вiн побачив перед собою покрученi, замордованi тiла бiльше сотнi маленьких дiтей, жертв шаленого барона, його рука, можливо, затремтiла б, сокира зiсковзнув, i робота не була б такою акуратною.
  
  Чоловiк, який став вiтром, запеклим сво" серце i вирiшив залишатися професiоналом у своїй роботi, незалежно вiд того, що вiн бачив. Вiн бачив кiмнати, присвяченi дивним i жахливим варiантiв сексуальних потягiв людини. Вiн бачив кiмнати, обладнанi для рабства i тортур. Вiн бачив iнструменти для заподiяння болю такого тонкого дизайну i вишуканого виготовлення, що було ясно, що виготовили їх ремiсники вважали їх творами мистецтва. I вiн побачив цi кiмнати i цi iнструменти в дiї.
  
  Слуга йшов по коридорах, шепочучи "Аукцiон, аукцiон" усiм, кого зустрiчав. Людина, який був вiтром, що плив позаду iнших i пiшов за ними в аукцiонний зал. Вiн побачив достатньо. Вiн знав, що повинен робити. Вiн затрима"ться в цiй кiмнатi, оточений Тими, Хто повинен померти, досить надовго, щоб побачити, що вони тут зробили. Потiм вiн пiде i пiдготу"ться. Тодi вiн повернеться.
  
  Дитячi маски, за якими ховалися цi породження сатани, щоб практикувати свої збочення, зробили все занадто легким для цього шпигуна в їх середовищi. Але шпигун повинен був мати при собi пристрiй - золотий медальйон, - щоб проникнути в цей будинок проклятих; це була їх надiйний захист вiд зовнiшнього свiту. Медальйони в руках їх власникiв були ретельно захищенi. Спостерiгач похмуро посмiхнувся при цiй думцi. Так само ретельно охоронялася i саме життя - i вiн забрав одне так само легко, як i iнше.
  
  Невисокий чоловiк вилiз на низький столик в центрi кiмнати, вставши з маленького табурета, який був поставлений з одного боку спецiально для цi"ї мети. Вiн був повнiстю одягнений в чорне, як i бiльшiсть iнших, i в масцi; але його манжети були обведенi малиновим шнуром, а маска була з малинового шовку.
  
  "Тихо!" - прошепотiв пухкий чоловiк, що стояв поруч з спостерiгачем, сво"му товаришевi. "Це Втiлений Майстер!"
  
  Спостерiгач поморщився, i його руки, що мимоволi стислися в кулаки. Значить, це був той самий чоловiк! Перед ним був голова диявольського клану. Вiн повинен навчитися впiзнавати цi"ї людини. Можливо, так званий "Господар" не завжди носив малинове; в чистому чорному, в оточеннi своїх паразитiв, його було б важче видiлити. Спостерiгач пiдiйшов ближче, щоб розглянути вуха i запам'ятати форму мочки. З цього вiн дiзна"ться Втiленого Диявола, коли вони зустрiнуться в наступний раз, незалежно вiд того, як буде одягнений.
  
  "Ласкаво просимо", - сказав Втiлений Майстер глибоким, наказовим голосом. "Сьогоднi три предмета". Вiн махнув рукою, i в кiмнату увiйшли тро" слуг, кожен з яких був гiгантом. Кожен з них нiс на своїх широких плечах жiнку. Три жiнки були пов'язанi шовковими шнурами i з кляпами в ротi, на кожнiй була бiла сорочка i, наскiльки мiг судити спостерiгач, бiльше нiчого. Двi жiнки були пасивнi, а третя енергiйно, але зовсiм безрезультатно звивалася i брикала в руках нiс її велетня.
  
  Пiсля "огляду" жiнок, який був настiльки ж принизливим, як i образливим, почався аукцiон. В кiмнатi панувала атмосфера непристойного веселощiв по мiрi того, як просувалися торги за кожну з красивих, переляканих жiнок в рабствi. Торги на цьому карнавалi розпусти залишалися жвавими, i кiлькiсть пропозицiй швидко виросло до сотень фунтiв за кожну з жiнок. Найдорожчою була енергiйна дiвчина, яка продовжувала боротися, навiть перебуваючи в мiцних обiймах безпристрасного слуги. Торги завершилися на шестистах двадцяти п'яти фунтах. I так спостерiгач подумав, повинно бути, мою Еннi продали однiй з цих свиней в кiмнатi, дуже схожої на цю. А потiм вiн вирiшив бiльше не думати про це.
  
  Три переможця цього нечестивого аукцiону не взяли з собою достатньо великих гаманцiв, щоб викупити свої призи. Домовленiсть полягала в тому, що вони повиннi були повернутися на наступний вечiр з необхiдними готiвкою. Щоб пiзнати вiдповiдного джентльмена в масцi i переконатися, що вiн отримав куплену ним дiвчину, кожен з них розiрвав навпiл фунтову банкноту i вiддав одну половину Втiленому Майстра, щоб той порiвняв її на наступний вечiр.
  
  "Завтра," сказав Втiлений Майстер, помахом руки вказуючи на трьох переляканих жiнок.
  
  "Завтра, i завтра, i ще раз завтра", - подумав спостерiгач.
  
  "Завтра ви, тро" щасливчикiв, отрима"те свої нагороди!" Втiлений Майстер ляснув у долонi, i три трофеї були забранi. "Завтра ввечерi", - сказав вiн. "Тобi " чого чекати з нетерпiнням".
  
  I всi нашi вчорашнi днi висвiтлювали дурням шлях до летючої смертi, сказав собi спостерiгач, прощаючись. Тепер у нього був день, щоб подумати i скласти план. Пильна смерть.
  
  ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ
  
  АГОНIЯ
  
  
  
  Як же тодi був одягнений Диявол?
  О, вiн був у сво"му кращому недiльному костюмi;
  його сюртук був червоним, а бриджi - синiми,
  I там, де стирчав хвiст, зяяла дiрка.
  РОБЕРТ САУТI
  
  Sхерлок Холмс не був вдячний. Пiсля зiткнення з вiзком для перевезення птицi вiн прокинувся з сильним головним болем, забитими стегном i лiвою ногою i в огидному настрої.
  
  "Як ти себе почува"ш?" - запитав огрядний чоловiк, склонившийся над ним, коли вiн вiдкрив очi.
  
  Холмсу знадобилася хвилина, щоб вдивитися в обличчя чоловiка. "Огидно", - сказав вiн. "Хто ви, в бiса, такий?"
  
  "Я доктор Брекстоун", - сказав йому чоловiк, ретельно вимовляючи слова. "Професор Морiартi послав за мною. Ви потрапили на найсерйознiший нещасний випадок. Ти пам'ята"ш що-небудь про те, що сталося?
  
  Холмс розгублено озирнувся по сторонах, збираючись з думками i енергi"ю. Потiм вiн знову зосередився на Брекстоуне. "Спасибi вам, лiкарю, за все, що ви для мене зробили. Я пам'ятаю, що сталося. Зараз я в порядку. Менi треба йти."
  
  "Дорогий мiй!" - сказав доктор Брекстоун. "Ви повиннi залишатися на мiсцi принаймнi кiлька годин. Я ще не зовсiм впевнений, що ви уникли серйозних внутрiшнiх ушкоджень. I голова, дорогий мiй, не саме пiдходяще мiсце для внутрiшнiх пошкоджень! Вам пощастило, що ви залишилися живi i постраждали не серйознiше, нiж зда"ться. Але я дiйсно повинен наполягати, щоб ви залишалися лежати тут принаймнi ще кiлька годин. Можливо, на нiч.
  
  "Нiсенiтниця", - сказав Холмс, сiдаючи i звiшуючи свої тонкi ноги з лiжка. " Де мiй одяг? I, до речi, хто мене роздягав?
  
  "Я не знаю", - сказав доктор. "Але ваша одяг там, на тому стiльцi. Тепер, принаймнi, посидьте спокiйно хвилинку i дайте менi на вас дивитися. "Вiн заглянув Холмсу в праве око, потiм в лiвий. "Подивiться по сторонах," сказав вiн. " Дуже добре. Зiницi здаються нормальними. Координацiя в порядку. Скажи менi, ти зна"ш, де знаходишся?"
  
  "Мiй дорогий доктор," сказав Холмс, насилу пiдводячись на ноги, - я не страждаю нi вiд потьмарення розуму, нi вiд афазiї, нi вiд амнезiї, нi вiд чого-небудь ще, крiм сильного головного болю i нагальної потреби вiдправитися в шлях. Вiн розгойдувався вперед-назад i трохи не впав вперед, але був врятований доктором Брекстоуном, який схопив його за руку i допомiг йому знову сiсти на лiжко. "Ну, можливо, я трохи хитаюся", - зiзнався Холмс. "Але через кiлька хвилин я буду в порядку. Ще раз, я дуже вдячний вам за вашi зусилля. Ви, звичайно, можете надiслати менi рахунок.
  
  "Рахунки не буде. Професор Морiартi подба" про це", - сказав Брекстоун. "Якщо ви твердо вирiшили пiти, то, будь ласка, одягнiться i походiть по дому хвилин п'ятнадцять-двадцять, перш нiж пiти. Це дасть субдуральної гематоми або чогось ще, що може ховатися усерединi вашого черепа, шанс заявити про себе, поки я все ще тут, щоб щось з цим зробити ".
  
  Холмс потер голову над лiвим вухом. "Як скажете, доктор," неохоче погодився вiн. - У будь-якому разi менi потрiбен час, щоб подумати. Я знайду кiмнату, з якої буду ходити взад-вперед протягом наступних двадцяти хвилин i выкурю трубку махорки. Я завжди найкраще мiркую, коли ходжу взад-вперед ".
  
  "Я пiду скажу професор Морiартi, що ви у свiдомостi", - сказав Брекстоун. "Якщо вiдчу"те найменше запаморочення або нудоту, негайно дайте менi знати".
  
  Пiвгодини потому Холмс з'явився в дверях кабiнету Морiартi. "Я приношу вибачення за доставленi незручностi, професор", - сказав вiн. "I я дякую вам за надану медичну допомогу".
  
  "Хтось намагався вбити вас, Холмс", - сказав Морiартi, дивлячись вниз з верхньої полицi, де вiн перебирав колекцiю великих астрономiчних атласiв. Вiн вибрав один i спустився з драбини, тримаючи його пiд пахвою.
  
  "Я в курсi цього", - сказав Холмс. "Повинен зiзнатися, професор, що на мить я був здивований, прокинувшись у цьому будинку".
  
  Морiартi задумливо подивився на Холмса, коли той пiдiйшов до свого столу i поклав на нього масивний атлас. "Здивований, що я прийняв вас, або здивований, що дозволив вам прокинутися?" Вiн посмiхнувся. " Думаю, трохи i того, i iншого.
  
  Холмс сердито подивився на нього i манiрно пiдiйшов до письмового столу. "Я здивований, що ви не скористалися можливiстю позбутися цi"ї статуетки", - сказав вiн. "I тепер, боюся, i я, i це повинно бути в дорозi". Вiн схопив бронзову статуетку з кута столу i гордо вийшов з кiмнати.
  
  " Бережiть себе, Холмс! - Крикнув Морiартi в спину удаляющегося детектива. "Зда"ться, в тобi " щось таке, що пробуджу" жагу вбивства у зовсiм незнайомих людей; так що ти можеш уявити, що вiдчувають твої друзi". Вiн усмiхнувся, почувши звук хлопнувшей вхiдних дверей, а потiм вийшов у хол, щоб переконатися, що Холмс дiйсно пiшов. Повернувшись до свого столу, Морiартi занурився в пиловi принади пошарпаного астрономiчного атласу, повний рiшучостi провести кiлька годин дослiджень, перш нiж Барнетт або хто-небудь з поплiчникiв полковника Морана повернуться зi звiтом, який поверне його в цей свiт.
  
  Вивчаючи зацiкавили його стовпцi цифр в астрономiчному атласi, Морiартi раптово згадав про iншому наборi цифр, витягнув зi свого столу папку Скотленд-Ярду i став уважно ритися в нiй у пошуках копiї газетного тексту, який був знайдений при лорда Уолбайне, коли той був убитий. Потiм вiн пiдiйшов до запертому шафi, дiстав безлiч карт, планiв i атласiв околиць Лондона i розклав їх вiдкритими на сво"му столi.
  
  Зробивши каббалiстичнi ритуали над кожної з карт за допомогою лiнiйки i шматка мотузки, Морiартi подзвонив мiстеровi Моусу i попросив його спуститися в пiдвал i забрати стопку щоденних газет за останнi три мiсяцi. Потiм вiн зачинив дверi в кабiнет i залишив повiдомлення, що не хоче, щоб його турбували нi з якого приводу, крiм найбiльш термiнових новин.
  
  Його потривожив Барнетт. В двi години ночi Барнетт увiрвався в параднi дверi, увiрвався в кабiнет i мало не станцював джигу бiля письмового столу Морiартi. "Я зловив вашого вбивцю!" оголосив вiн, широко посмiхаючись i розмахуючи перед собою конвертом оливкового кольору.
  
  Морiартi вiдiрвав погляд вiд величезної гори книг, дiаграм, блокнотiв, газет i рiзних креслярських i вимiрювальних матерiалiв, якi тепер покривали його стiл. "Де?" - запитав вiн.
  
  "Ну, я поки не знаю, професор, де вiн знаходиться; але я знаю, хто вiн такий. I в мене " досить гарне уявлення про те, чому вiн це робить. "Пiднесений вираз раптово покинула особа Барнетта, i вiн стомлено похитав головою. "Я вважаю, чудово, пiсля стiлькох рокiв - пекельна сенсацiя i все таке. Єдине, Сесiлiя все ще пропала, i я не розумiю, як це наблизить мене до її пошуку.
  
  "Я вважаю, що це вза"мопов'язанi проблеми", - сказав Морiартi. Вiн постукав олiвцем по стопцi карт i газет. "I я вiрю, що зможу знайти юну ледi".
  
  "Ти жарту"ш!" Вигукнув Барнетт.
  
  "Запевняю вас, я б нiколи не став жартувати про подiбнi речi", - сказав Морiартi. "Я абсолютно серйозний. Але спочатку розкажiть менi про вбивцю".
  
  "Вiн залишиться," сказав Барнетт. " Я маю на увазi- вибачте, професоре, але якщо ви зна"те, де Сесiлiя...
  
  Морiартi зчепив руки i вiдкинувся на спинку стiльця. "На даний момент це всього лише припущення", - сказав вiн. "Це ще належить пiдтвердити".
  
  "Ну, якщо ви дума"те, що зна"те хоча б, де може бути Сесiлiя, якщо " шанс один з десяти або один iз ста, дайте менi адресу", - сказав Барнетт, нахиляючись над столом i говорячи з незвичною наполегливiстю. "Я подтвержду це в дуже короткий термiн, повiрте менi!"
  
  Морiартi похитав головою. " Прости, Барнетт. Я не хотiв доводити твої очiкування до крайностi. Потрiбно ще трохи пошукiв, перш нiж ми зможемо встановити нинiшн" мiсцезнаходження молодої ледi; i це залежить вiд того, чи я правий щодо того, хто її вiдвiз i куди. Але логiка послiдовна, i я впевнений, що ми знайдемо її до того, як закiнчиться цей новонароджений день. У мене " ключ, але я ще не впевнений, що у мене правильний замок."
  
  Барнетт знову сiв у крiсло обличчям до столу. "Я цього не розумiю", - сказав вiн.
  
  "Я поясню, - запевнив його Морiартi. "Але спочатку скажiть менi, що ви з'ясували про вбивцю. Хто вiн i чому вiн це робить? Судячи з вашої поведiнки, я припускаю, що ви цiлком впевненi у своїх факти.
  
  "Я б сказав, що так, - погодився Барнетт. "Ви мали рацiю, професоре, що, я впевнений, вас не диву". Цей чоловiк - професiйний фокусник, майстер втечi. Назива" себе професором Чардино - Людиною-невидимкою.
  
  "Дуже вдало, враховуючи те, що ми зна"мо про його здiбностях", - прокоментував Морiартi. "Що змушу" вас обрати саме цього фокусника з багатьох виконавцiв, якi повиннi бути активнi сьогоднi на сценi?"
  
  Барнетт кинув оливковий конверт, який тримав у руках, на велику карту Великого Лондона, що займала одну сторону стола Морiартi. "Я не буду обтяжувати себе розповiддю про те, що привернуло мене в ньому в першу чергу", - сказав вiн. "Дозвольте менi сказати, що його iм'я швидко призвело до всього iншого. I коли я пошукав пiдтвердження, всi частини встали на свої мiсця, як нiби вони чекали, що я наткнуся на них. Насамперед, вiн зник з поля зору, переїхав з сво"ї звичайної театральної нiчлiжки i останнi чотири мiсяцi вiдмовлявся вiд будь-яких пропозицiй роботи, хоча на нього дуже великий попит. Його дочка...
  
  "А!" - перебив Морiартi. "Це цiкаво. У нього " дочка!"
  
  "У нього була дочка. Еннi. Близько вiсiмнадцяти рокiв. Вона померла сьомого сiчня за загадкових обставин".
  
  "Чарiвно!" Сказав Морiартi. "Продовжуйте, в якому сенсi цi обставини були загадковими?"
  
  "Смерть офiцiйно вказана як результат травм, отриманих в результатi вуличної аварiї'. Iмовiрно, її викинули з екiпажу. Але з опису лiкуючого лiкаря, якого я випадково застав на чергуваннi у вiддiленнi невiдкладної допомоги лiкарнi Святого Луки, слiд, що дiвчину, ймовiрно, катували. I протягом декiлькох днiв. Лiкар не хотiв прямо говорити про це, оскiльки у нього не було способу довести це, i у нього могли виникнути серйознi непри"мностi, якщо б вiн був неправий. Але це, очевидно, те, що вiн мав на увазi ".
  
  "Ви дiйсно були зайнятi, Барнетт", - сказав Морiартi. "Що-небудь ще?"
  
  "Пiдкоряючись якомусь неясного iмпульсу, я подався на цвинтар, де похована моя дочка. Я думаю, що в глибинi душi у мене була iдея дiзнатися адресу професора у могильника - так звати хлопця, який догляда" за могилами, чи не так?
  
  "Зазвичай", - погодився Морiартi. "Це також назва жука роду Necrophorus. Продовжуйте".
  
  " Так, ну, я припускав, що професор Чардино мiг би час вiд часу провiдувати могилу сво"ї дочки.
  
  " I залишити свою вiзитку?
  
  Барнетт знизав плечима. "Вiн мiг щось залишити. Можливо, квiти, за якими хтось з дедуктивним генi"м професора Джеймса Морiартi мiг би простежити шлях до флориста".
  
  "Невже вiн це зробив?"
  
  " Так вийшло, що вiн так i зробив. На жаль, за свiдченням могильника, який, якщо подумати, дiйсно був трохи схожий на жука, їх завжди купували у квiткаря прямо на вулицi. Невелика пiдставка на вiдкритому повiтрi.
  
  "Шкода," сказав Морiартi. " I жодної листiвки з могильником?
  
  "Нi, - сказав Барнетт. - Але, - вiн махнув рукою на оливковий конверт, - вiн залишив дещо ще!
  
  Морiартi потягнувся до конверту i розiрвав його. "Ну", - сказав вiн, викладаючи вмiст на "дине вiльне мiсце на столi. "Що це?" Вiн узяв два маленьких предмета, якi були в конвертi, i уважно оглянув їх, порiвнюючи один з iншим. " Однаковi медальйони, за винятком тих вiдмiнностей, якi можна було б очiкувати за зносу та поводження з ними, а також крихiтнi отвори, просвердлений у верхнiй частинi одного з них. Iмовiрно, це ланка золотого ланцюжка, оскiльки самi медальйони здаються золотими.
  
  "Ось i все, професор", - сказав Барнетт, посмiхаючись. "Я думаю, це те, що ви шукали".
  
  "Те, що шукав Холмс", - сказав Морiартi. "Я не сумнiваюся. Де саме ви їх знайшли?"
  
  " На могилi, закопаної в землю.
  
  "А. I що спонукало тебе копатися в брудi?"
  
  " Могильник. Вiн сказав менi, що Чардино довго сидiв бiля могили, розмовляючи зi сво"ю дочкою. I вiн думав, що Чардино iнодi залишав там що-небудь крiм квiтiв. 'Дрiбнички", - називав вiн їх. Я пошукав i знайшов двi.
  
  "Ви це зробили. Цiкавi речi, цi." Морiартi зважив два медальйони в руцi. "Вони розповiдають всю iсторiю - i це жахлива iсторiя".
  
  "Що ти ма"ш на увазi?"
  
  "У цього знака цiкава iсторiя", - сказав Морiартi. "О, не цi конкретнi дрiбнички, звичайно; але дизайн, вiзерунок, iдея, що стоїть за цим. Це все поясню" того, хто зна"ться на таких речах ".
  
  "I ти це робиш?"
  
  "Дiйсно", - сказав Морiартi. "Як ви зна"те, мене завжди цiкавило темне, химерне, езотеричне - темнi куточки людського розуму. Я бачив, як ви час вiд часу переглядали мою колекцiю книг на цi теми".
  
  "Яке це ма" вiдношення до того?" Запитав Барнетт.
  
  "Я поясню", - сказав Морiартi. "Давайте розглянемо цi медальйони. На лицьовiй сторонi: сатанинська фiгура, широко расставившая ноги, подбоченившаяся, пильно дивиться на спостерiгача. Навколо малюнка на рiвнiй вiдстанi один вiд одного розташованi букви D C L X V I. На зворотному боцi Морiартi перевернув медальйон, - квiтковий вiзерунок, обвивающий ажурнi букви Hc. Ви згоднi?
  
  Барнетт, взяв у руки iншої медальйон, уважно розглянув його i кивнув. "По-мо"му, саме так це i вигляда"", - сказав вiн.
  
  "Давайте розглянемо його спереду назад", - сказав Морiартi, пiдносячи свiй медальйон до свiтла настiльної лампи i розглядаючи його через маленьку лiнзу. " При"мної зовнiшностi фiгура, пильно дивиться на тебе, - хлопець по iменi Азазел, лiдер Несплячих.
  
  "Тi самi Сплять?"
  
  "Абсолютно вiрно. Символiка дуже цiкава. Iсторiя " в Книзi Буття, в скороченiй формi." Морiартi простягнув руку за спину за старою Бiблi"ю в чорному шкiряному палiтурцi i вiдкрив її. "Ось воно: Буття Шосте: 'I було так, що, коли люди почали множитися на обличчi землi, i їм народилися дочки, сини Божi побачили дочок людських, що вони красивi, i вони взяли їм у дружини всiх, кого вони обрали.
  
  "I сказав Господь: Мiй дух не завжди буде боротися з людиною, бо вiн теж плоть; але i днi її будуть сто i двадцять лiт.
  
  "У тi днi на землi були велетнi, а також пiсля того, коли сини Божi увiйшли до дочок людських, i вони народжували їм дiтей, тi ж самi стали могутнiми людьми давнину, знаменитими людьми.
  
  "I побачив Бог, що велике зло людини на землi, i що всi уяву i помисли його серця були тiльки злом постiйно".
  
  Морiартi закрив книгу. "Вiдразу пiсля цього Бог просить Ноя побудувати собi ковчег".
  
  "Вибачте, професоре, але я нiчого з цього не розумiю", - сказав Барнетт. "Я нiколи не придiляв особливої уваги в недiльнiй школi".
  
  "Дозвольте менi докладнiше розповiсти про це", - сказав Морiартi. "I я запевняю вас, що цього вас не вчили в недiльнiй школi. Старi мiфи iнодi розповiдають нам дивно багато про людському безсвiдомому. 'Сини Божi' були ангелами; зокрема, в цiй казцi йдеться про групу ангелiв, вiдомих як Сплять, особливою роботою яких було наглядати за людьми ".
  
  "Очолюваний цим хлопцем", - сказав Барнетт, постукуючи по медальйону. "Азазель".
  
  " Вiрно. Отже, Несплячi спостерiгали за 'дочками людськими", i їм сподобалося те, що вони побачили. Вони забажали цих прекрасних людських жiнок, i тому врештi-решт спустилися i одружилися на них.
  
  "Природно".
  
  "Ангели, я вважаю, можуть бути дуже переконливими. Але оскiльки вони були ангелами, їх дiти були не людськими дiтьми, а нефiлiмами, або гiгантами. I цi гiганти були неслухняними дiтьми. Почекай секунду. Морiартi пiдiйшов до книжкової шафи i провiв пальцями по корiнцях книжок. "Ось одна. Вся iсторiя мiститься в Книзi Еноха. Iнша i бiльш довга версiя iсторiї, нiж в Книзi Буття. 'I було так, що, коли дiти людськi розмножилися, в тi днi народилися у них прекраснi i миловиднi дочки. I ангели, дiти неба, побачили їх i забажали, i сказали один одному: Прийди, виберемо дружин з числа дiтей людських i зачнем нам дiтей'."
  
  Морiартi провiв пальцем вниз по сторiнцi. "Ось ще; тепер ми переходимо до гiгантiв: 'I коли люди бiльше не могли їх пiдтримувати, гiганти звернулися проти них i пожерли людство, i вони почали грiшити проти птахiв, звiрiв, рептилiй i риб, пожирати плоть один одного i пити кров'. Морiартi закрив книгу. "Це, згiдно з однi"ю легендою, було джерелом зла на землi".
  
  Барнетт обдумав це. "Це цiкаво, - сказав вiн, - навiть заворожуюче, але яке вiдношення ма" стародавня легенда до того, що вiдбува"ться сьогоднi?"
  
  "Подумай про це з iншого боку, Барнетт. Що за люди обрали своїм символом Азазеля, прародителя зла? Що вони кажуть про себе? Вони або дурнi, або брехуни, або... Вони злi!"
  
  " Зло. Барнетт втупився на медальйон, який тримав у руцi. "Це термiн, який, зда"ться, бiльше не ма" прямого вiдношення до сьогоднiшнього дня i епосi; але ви змушу"те його здаватися ожило".
  
  "Вони оживляють його, а не я. Будь-яка людина, який не вiрить в iснування зла - чистого, навмисного, незайманого зла - або який вважа", що це залишилося в минулому, насправдi не усвiдомлю" свiт, в якому вiн живе. Але зло, мiй друг, всерединi нас. Нам не потрiбен Азазель, щоб втiлити його в життя ".
  
  "Що з цими лiтерами по краю медальйон?" Запитав Барнетт.
  
  "Дiйсно, " й iнша половина iсторiї", - сказав Морiартi. "Думайте про цих лiтерах як про римських цифрах: D C L X V I. Шiстсот шiстдесят шiсть".
  
  Барнетт виглядав спантеличеним. " I що?
  
  "Вiдповiдь на це, знову ж таки, в Бiблiї - на цей раз в Книзi Одкровення". Морiартi перегорнув останнi кiлька сторiнок сво"ї Бiблiї. "Ось вона - глава тринадцята:
  
  "I стояв я на пiску морському, i побачив звiра, що виходить з моря, з сiмома головами i десятьма рогами, i на рогах його десять корон, i на головах його iм'я богохульства'.
  
  "I потiм, в кiнцi роздiлу, пiсля опису того, наскiльки злий звiр: 'Ось мудрiсть. Ма" розум, нехай пораху" число звiра, бо це число людське; число його шiстсот шiстдесят шiсть".
  
  "Що це значить?" Запитав Барнетт.
  
  "Нiхто не впевнений", - сказав Морiартi. "Книга Одкровення, безумовно, сама маловiдома книга Бiблiї. Найбiльш поширене переконання поляга" в тому, що вiн якимось чином представля" Антихриста з допомогою якогось кабалiстичного коду числення ".
  
  Барнетт вiдкинувся на спинку стiльця i втупився на свiй медальйон, розмiрковуючи про те, що за люди волiли б саме таку символiку на ручках своїх годин. Вiн виявив, що втомився вiд денних навантажень, але все ще горить бажанням йти далi. "Що на зворотi?" - запитав вiн.
  
  Морiартi перевернув медальйон, який тримав у руцi. "Квiти, намальованi навколо лiтер, - це Вератрум, зазвичай званий морозником. У давнi часи вважалося, що вiн вилiкову" божевiлля, i передбача"ться, що вiщун i лiкар Мелампус використовував його для лiкування божевiльних дочок Претуса, царя Аргоса."
  
  "Ви, зда"ться, дуже багато зна"те про цих медальйонах, професор", - сказав Барнетт. "Я знаю, що ви володi"те самим вражаючим запасом езотеричних знань. Ти багато разiв говорив менi, що нема" такої iнформацiї, яку не варто було б знати. Але це наближа"ться до передбачення. Ти коли-небудь бачив одну з цих дрiбничок ранiше?"
  
  " Ви пiдозрю"те мене в ясновидiння? - Запитав Морiартi. "Нi, я нiколи не бачив нiчого точно такого цим, але я очiкував зiткнутися з чимось подiбним в будь-який час за останнi п'ятнадцять рокiв. Менi здавалося неминучим, що коли-небудь я буду дивитися на символ, дуже схожий на цей.
  
  "Це нове для мене", - прокоментував Барнетт. "Я припускаю, що це для вас ма" якесь особливе значення. Що це значить?"
  
  "Букви HC на зворотi говорять самi за себе", - сказав Морiартi. "Те, що вони залишили iнiцiали, " прикладом крайнього зарозумiлостi тих, з ким ми ма"мо справу".
  
  "ГК?"
  
  "Клуб пекельного полум'я", - сказав Морiартi. "Нове втiлення ганьби трьохсотрiчної давнини".
  
  "Клуб пекельного полум'я"? Барнетт виглядав стурбованим. "Це щось нагаду"", - сказав вiн. "Коли-то в минулому я вже стикався з цим iм'ям, але, хоч убий, не можу пригадати точно, де i коли".
  
  "Зазвичай в пiдручниках iсторiї " пара рядкiв", - сказав Морiартi. "Кумедний вiдсвiт до часу Реставрацiї. Коли Карл Другий повернувся в Англiю, через десять рокiв пiсля того, як його батько втратив голову, вiн здивувався, чому його так довго не було. У вiдповiдь на десять довгих рокiв правлiння манiрних старих пуритан купка молодих нащадкiв знатi почала влаштовувати погроми. Зрештою, їм не дозволялося навiть танцювати, поки суворi старi Кромвеллы встановлювали правила. Тому вони називали себе Клубом Пекельного полум'я. Вони пили, i вони грали в азартнi iгри, i вони распутничали, i вони скакали верхи по полях iнших людей, i вони повнiстю насолоджувалися собою ".
  
  "Хлопчики " хлопчики," пробурмотiв Барнетт.
  
  Морiартi кивнув. "I схоже, що деякi хлопчики залишаться хлопчиками в сорок рокiв, якщо їм не дозволять цього двадцять. Але в сорок рокiв у деяких з них розвиваються дуже просунутi iдеї про те, як влаштувати пекло.
  
  "Поступово клуб "Пекельне полум'я" став чимось iншим, нiж був спочатку. Я припускаю, що це сталося, коли 'хлопчики', якi просто хотiли трохи побiгати i час вiд часу посiяти дикий овес, наситилися втраченим хвилюванням молодостi i пiшли з клубу, щоб зайнятися бiльш серйозними заняттями. Тi, хто залишився, були, скажiмо так, бiльш серйозно вiдданi цiлеспрямованому прагнення до задоволень. I задоволення, до яких вони прагнули, поступово ставали все бiльш i бiльш егоїстичними, незаконними i садистськими. Вони займалися викраденнями, зґвалтуваннями, тортурами i вбивствами.
  
  "Дуже мило звучить. Що з ними сталося?" - Запитав Барнетт.
  
  "Вони були придушенi за прямим наказом самого короля Карла, який нiколи не плутав свободу з вседозволенiстю. Вони були знову пригнiченi королiвською комiсi"ю, призначеною королем Вiльгельмом. Вважа"ться, що в цей час вони усвiдомили мудрiсть створення повнiстю секретного суспiльства ".
  
  "Значить, це все?" Запитав Барнетт, коли Морiартi зробив паузу.
  
  "Клуб знову ненадовго сплив на поверхню близько шiстдесяти п'яти рокiв тому, пiд час правлiння Георга Четвертого. У той час його назву не було зазначено. Будинок в Чесвикшире згорiв дотла, наскiльки було вiдомо, чисто випадково. В обгорiлих руїнах будинку, який, як вважалося, був незанят, була знайдена взiрцева колекцiя пристроїв, призначених для упокорення i катувань людей, а також обгорiлi тiла трьох молодих жiнок. Подальше розслiдування виявило той факт, що кiлька чоловiкiв, схожих за описом на джентльменiв, були помiченi тiкають з будинку пiд час пожежi. Одним з предметiв, врятованих iз вогню, був амулет з дивним малюнком на ньому - дуже схожим на той, який ви зараз трима"те в руцi.
  
  "Так ось що ти мав на увазi, коли сказав, що чекав цього?" Запитав Барнетт.
  
  "Дiйсно", - вiдповiв Морiартi. "З тих пiр, як я дiзнався про подiях, пов'язаних з будинком в Чесвикшире, i усвiдомив зв'язок з iмовiрно зниклим клубом "Пекельне полум'я", я очiкував, що коли-небудь наткнуся на цей медальйон. Є деякi злоякiснi новоутворення, якi не вмирають самi по собi, але їх доводиться видаляти знову i знову. Я переконаний, що це одне з таких ".
  
  Барнетт втупився на золотий знак, який тримав у руках, перевертаючи його iз зворотного боку на лицьову i пильно вдивляючись у нього, як нiби очiкував прочитати в його глибинах якусь велику та"мницю. Який каталог жахiв являло це маленький пристрiй. Барнетту здалося, що диявол на переднiй панелi - Азазель, за словами Морiартi, - посмiхався йому в газовому свiтлi. "Схоже," сказав Барнетт, "що Чардино виконав ефективну роботу по видаленню всього в поодинцi".
  
  Морiартi кивнув. "Вiн пройшов крiзь членство в Клубi Пекельного полум'я, як коса крiзь пшеницю", - сказав вiн. "У певному сенсi, буде шкода зупиняти його; насправдi, я не зовсiм впевнений, що нема" кращого рiшення".
  
  "Що б це могло бути?" Запитав Барнетт.
  
  "Я поки не знаю", - зiзнався Морiартi. "Це правда, що з мiркувань гуманiзму нашого друга фокусника слiд застерегти вiд нерозбiрливих убивств; але чи дiйсно його вбивства настiльки безладнi? I хiба не в рiвнiй мiрi вiрно i те, що джентльменiв-членiв цього клубу слiд вiдмовляти вiд ... вiд того, що вони роблять?"
  
  "Ви дума"те, що клуб "Пекельне полум'я" несе вiдповiдальнiсть за смерть дочки Чардино?" Запитав Барнетт.
  
  "А ти нi?" Вiдповiв Морiартi.
  
  "Як ти дума"ш, звiдки вiн зна", хто цi члени i де їх знайти?"
  
  Морiартi похитав головою. "Безглуздо припускати", - сказав вiн. "Ми повиннi з'ясувати!"
  
  Барнетт кивнув. "I як же ми збира"мося це зробити?" - запитав вiн. "Менi не зда"ться, що ми дiйсно просунулися набагато далi. Ми зна"мо, хто вбивця i кого вiн вбива", i можемо здогадуватися чому; але ми не зна"мо, де вiн знаходиться або де можна знайти його жертв до того, як вони стануть його жертвами. Я вважаю, ми завжди могли б помiстити оголошення в газетi, що заклика" членiв клубу "Пекельне полум'я" вийти вперед i врятуватися, або встановити цiлодобову охорону на церковному цвинтарi в надiї, що Чардино знову вiдвiда" свою дочку, перш нiж вб'" ще занадто багато цих чарiвних людей.
  
  "Насправдi все не так погано", - сказав Морiартi. "Я вiрю, що зможу знайти клуб "Пекельне полум'я"".
  
  "Ти можеш?"
  
  "Так. Я думаю, що так. Мiсце розташування клубу майже напевно тимчасове, але я вiрю, що у мене " ключ до їх подорожей ".
  
  "Ключ ... Це те, що ти сказав про мiсцезнаходження Сесiлi. Боже мiй! Ти ж не дума"ш, що вона у них?"
  
  "Вибачте, я думав, ви вже здогадалися про це", - сказав Морiартi. "Це "диний логiчний вiдповiдь. Звичайно, я не знав, поки ти не ввiйшов, що цi люди, за якими ми полю"мо, " втiленням новiтнiх Клубу Пекельного Полум'я.
  
  Барнетт глибоко зiтхнув. "Я не хотiв думати про це", - сказав вiн. "Я маю на увазi, я знав, що хтось повинен був забрати її, оскiльки ясно, що вона була викрадена. Якби сталося щось ще, влада вже знайшли б її, або її тiло - до теперiшнього часу. Але я не хотiв думати про те, хто - або чому - забрав її. Як ти дума"ш, що з нею вiдбува"ться?"
  
  "Припускати це так само безглуздо, як припускати що-небудь ще", - сказав Морiартi. "Ми знайдемо її i заберемо у викрадачiв. Якщо пощастить, ми зробимо це до кiнця дня. А тепер, оскiльки ранок швидко наближа"ться, я збираюся трохи поспати."
  
  "Звiдки ти зна"ш, де Сесiлiя?" Запитав Барнетт.
  
  " Я не - поки нема". Але я це зроблю. Приходь до мене сюди пiсля снiданку, скажiмо, у дев'ятiй тридцять.
  
  "Як щодо половини дев'ятого?" Запропонував Барнетт.
  
  "Найкориснiше, що ми могли б зробити за цей додатковий час," сказав йому Морiартi, " це поспати. I я, зi свого боку, ма" намiр це зробити".
  
  Барнетту довелося задовольнятися цим, але вiн погано спав. Ближче до ранку вiн, нарештi, провалився в глибокий сон, а через кiлька годин йому довелося з працею вилiзти з лiжка, коли мiсiс Х. постукала в дверi i сказала, що снiданок готовий.
  
  Морiартi не було за снiданком. Барнетт вiдчував, як пiд час їжi у ньому нароста" напруга, з яким вiн став так добре знайомий за останнi кiлька днiв. Склада"ться з усiх емоцiй, якi зводять м'язи судомою i вiддаються пiд ложечкою: розчарування, провини, лютi, страху, тривоги i зростаючого почуття безпорадностi. Це почуття до теперiшнього часу перетворилося на постiйний вузол болю, скручивающийся глибоко всерединi нього. Думки, про яких вiн не дозволяв собi думати, виявлялися, як гострi ножi, впиваються в його живiт. Вiн погано їв.
  
  Коли вiн закiнчував, в кiмнату увiйшов Морiартi. На подив Барнетта, вiн побачив, що професори вже не було вдома i, очевидно, вiн тiльки що повертався. "На швидку руку чашечку кави", - сказав Морiартi. "У нас " робота!"
  
  Барнетт пiднявся. " Якого роду робота?
  
  "Сiдай", - наполягав Морiартi. "Менi потрiбен мiй кави. Вiн плюхнувся в крiсло. "Я зламав код", - сказав вiн. "Я просто перевiряв свої результати i тепер впевнений".
  
  "Який код?" Запитав Барнетт, побоюючись, що Морiартi пiшов за якимось абсолютно новим шляхом i втратив iнтерес до клубу "Пекельне полум'я" i зниклої Сесiлi. Iнтерес професора до будь-якого предмета, крiм математики i астрономiї, з великою ймовiрнiстю мiг виявитися скороминущим.
  
  "Згадайте минуле", - сказав Морiартi. "Ви пам'ята"те, що серед речей покiйного лорда Уолбайна був клаптик газетного паперу?"
  
  "Смутно," вiдповiв Барнетт.
  
  - Це було з колонки "Агонiя" в "Морнiнг Кронiкл", " нагадав йому Морiартi, наливаючи собi каву з великого срiбного кавника, що стояв перед ним. "На однiй сторонi було написано:" Спасибi, Сент-Саймон, що згадав про лицарiв". На iнший: 'Чотирнадцять цiлих чотири десятих на шiсть цiлих тринадцять десятих, двокрапка, три-чотири-сiм".
  
  "Що-то в цьому родi", - погодився Барнетт.
  
  "Запевняю вас, саме так все i було", - сказав Морiартi. " Тепер, прочитавши звiт про смерть Квiнсi Хоупа, чия та"мнича професiя, до речi, виявилася лiкарем-шарлатаном...
  
  " Шарлатан?
  
  "Дiйсно. Вiн лiкував людей вiд будь-яких хвороб, помiщаючи стрижневi магнiти на рiзнi частини їх анатомiї i закрiплюючи їх скотчем. У всякому разi, прочитавши повiдомлення про його смерть, я зазначив, що одним з предметiв, знайдених в його кiмнатi в момент смертi - думаю, в якийсь передпокою або кiмнатi очiкування, - була ранкова газета. Я дiстав копiю цi"ї статтi з нашої папки в пiдвалi i уважно переглянув колонку "Агонiя". Я не знайшов згадки про Сент-Саймона або кого-небудь з лицарiв, але я знайшов це: 'Дев'ять цiлих одинадцять на п'ять цiлих двi десятих, двокрапка, червоне свiтло".
  
  Барнетт кивнув. " Ти дума"ш, це шифр?
  
  "Так i "".
  
  "Яким чином граф д Iвер замiшаний в цьому?" Запитав Барнетт. "Якщо це вiн напав на Шерлока Холмса, вiн повинен щось знати".
  
  "Мої люди стежили за його будинком з учорашнього дня", - сказав Морiартi. "Вiн ще не повернувся додому".
  
  "Ти дума"ш, вiн один з них?" Запитав Барнетт. "Вiн член клубу "Пекельне полум'я"?"
  
  Морiартi замислено стиснув губи. "Я вiрю, що це так", - сказав вiн. "Бiльше того, я вiрю, що сам д Iвер - Втiлений Майстер".
  
  "У чому справа?"
  
  "Втiлений Майстер, як назива" себе лiдер цi"ї диявольської органiзацiї. Ви можете здивуватися, чому я вiрю в це д Иверу на пiдставi такої малої кiлькостi очевидних доказiв. Iндуктивна ланцюг мiцна, i її ланки надiйнi. Члени - якщо я можу їх так назвати - клубу "Пекельне полум'я" повиннi носити маски, коли фiзично присутнi в клубi, i, таким чином, не знають особистостей один одного. Це одне з найбiльш суворих правил цi"ї жалюгiдної органiзацiї. Єдина людина, яка зна" iм'я члена, за винятком того, хто його запропонував, - це їхнiй шеф, Втiлений Майстер ".
  
  "I що?" Запитав Барнетт, вiдчуваючи, що втратив одну з ланок ланцюга Морiартi.
  
  - Отже, мiстер Барнетт, "диний чоловiк, який мiг знати по iменах, що всi жертви нашого божевiльного чарiвника були членами клубу "Пекельне полум'я", - це Втiлений Майстер. Оскiльки нi одна з жертв, мабуть, не зробила незвичайних заходiв обережностi для сво"ї безпеки перед тим, як його вбили, я думаю, ми можемо припустити, що Втiлений Майстер не повiдомив своїм учням про те, що їм загрожу" смертельна небезпека. Але йому самому, певно, було, принаймнi, дуже цiкаво, хто знищу" його членство.
  
  "Якщо ми припустимо, що Втiленим Майстром " д Iвер, це пояснило б його пристрасний iнтерес до ходу розслiдування вбивства Холмса i його та"мне присутнiсть за межами цього будинку у вiдповiдь на мо" оголошення. З чого вiн, мабуть, вирiшив, що ми зна"мо бiльше, нiж ми насправдi мали. Отже, це поясню" його напад на бiдного Холмса. Вiн, мабуть, запанiкував, коли побачив, що Холмс виходить з цього будинку. Будь у нього час на роздуми, я впевнений, вiн би цього не зробив. Хоча, схоже, вiн справдi прийшов готовим напасти на кого-то ".
  
  "А вiн не боявся, що його впiзнають, сидячи там?" Запитав Барнетт.
  
  "Я б припустив, що вiн був переодягнений", - сказав Морiартi. "Пам'ятайте, що виконавець упiзнав його по випадково почутого iменi, а не по зовнiшностi".
  
  Барнетт встав i знову наповнив свою чашку кави. Потiм повернувся на сво" мiсце i спокiйно пив, обдумуючи iдеї Морiартi. "Щодо цього коду?" - запитав вiн.
  
  "Ах, так", - сказав Морiартi, дiстаючи громiздкий предмет iз зовнiшнього кишенi пiджака i передаючи його через стiл Барнетту. "Я все думав, коли ви запита"те. Будь ласка, вивчiть це; на цьому я обгрунтовую свою обґрунтування ".
  
  Барнетт взяв громiздкий предмет i виявив, що це "Повна карта Джарвiса i Браффа Великого мегаполiсу Лондона i його околиць, на якiй показанi всi лiнiї омнiбуса, трамваї i метро, а також пам'ятки", закрита спецiальним "Запатентованим згином".
  
  "Що це?" Запитав Барнетт, з хвилину розглядаючи його i не вловлюючи нiякого сенсу, крiм того, що було зазначено на обкладинцi.
  
  Морiартi зiтхнув. "Це карта", - сказав вiн. "Це також те, що ми, зломщики кодiв, назива"мо "ключем'".
  
  Барнетт розгорнув карту, яка була закрита чимось на зразок зигзагоподiбної складки-гармошки. На вигляд це було не бiльш нiж те, що рекламувалося: карта Лондона. " Це той самий "ключ", про який ти говорив минулої ночi?
  
  Професор кивнув. " Так i ".
  
  "Це чудово", - сказав Барнетт, розкладаючи карту на столi. "I що ж на нiй написано?"
  
  "Це да" нам поточне мiсце розташування клубу "Пекельне полум'я", - пояснив Морiартi. "Вони не затримуються надовго на одному мiсцi. Вони не хотiли би ризикувати тим, що сусiди стануть дуже доброзичливими. Але тодi у них виника" проблема з iнформуванням своїх членiв про новому розташуваннi клубу, за вiдсутнiстю кращого термiну ".
  
  "На цiй картi, - сказав Барнетт, вказуючи на великий п'ятикольоровий прямокутник на столi перед ним, " вказано розташування кожного мiсця в Лондонi. Але наскiльки я бачу, це не конкретно".
  
  "Нi", - погодився Морiартi. "Але кодове повiдомлення у колонцi "Агонiя" вказу" на це".
  
  "Як це працю"?"
  
  "Це генiально просто". Морiартi встав i на секунду вийшов з їдальнi, повернувшись зi свого кабiнету з восемнадцатидюймовой сталевою лiнiйкою. "Я дозволю вам розiбратися з цим самостiйно". Вiн простягнув правило Барнетту. " Давайте почнемо з записки, знайденої на тiлi покiйного лорда Уолбайна. 'Чотирнадцять цiлих чотири десятих на шiсть цiлих тринадцять десятих'. Що ви про це дума"те?
  
  Барнетт дiстав олiвець i записав цифри на полях карти. "Розмiри," сказав вiн.
  
  "Саме так", - погодився Морiартi.
  
  "Ну, це було не так вже важко з'ясувати пiсля того, як ви дали менi лiнiйку", - сказав Барнетт. "Але що саме я повинен вимiряти?"
  
  "Є кiлька можливостей". Сказав Морiартi. " Зверху, знизу, з будь-якої сторони; або, якщо вже на те пiшло, з якої-небудь довiльної точки на картi - скажiмо, з вершини Вежi або ворiт Середнього Храму. На щастя для нас, вони були не такими вже непомiтними. Вимiрювання з лiвої сторони, а потiм зверху вниз дозволить досягти нашої мети ".
  
  Барнетт непевно тримав лiнiйку, дивлячись на карту. " Я не впевнений, - сказав вiн.
  
  "Вся справа у вiдсутностi наукової пiдготовки", - сказав Морiартi. "Вченi нiколи не губляться в здогадах, як виправити чужi роботи. Я пропоную вам почати з позначки першого вимiрювання вздовж верхнього i нижнього полiв картки. Звернiть увагу, що лiнiйка вiдзначена в дюймах i шiстнадцятi частках. Я припустив, що це правильнi дроби, оскiльки це звичайна розмiтка для подiбних правил, i виявився прав. Отже, ваше перше вимiр - чотирнадцять i чотири шiстнадцятих дюйма вiд лiвої кордону. "
  
  Барнетт ретельно зазначив це вiдстань по верхньому краю, а потiм знову по нижньому, як проiнструктував Морiартi. Потiм вiн обережно поклав лiнiйку мiж двома вiдмiтками i вiдмiряв шiсть i тринадцять шiстнадцятих дюйма вниз вiд вершини, зазначивши мiсце маленькою крапкою олiвцем. "Я бачу, ви були тут ранiше за мене", - сказав вiн, зауваживши другу маленьку точку майже прямо пiд сво"ю.
  
  "Баббингтон-Гарденс," сказав Морiартi. " Пiвнiчно-захiдний кут.
  
  "Це те, що я розумiю", - пiдтвердив Барнетт.
  
  "Що ж, це була моя перша зупинка сьогоднi вранцi", - сказав Морiартi. "Мо" припущення полягало в тому, що останн" число - три-чотири-сiм - було позначенням вiдповiдного будiвлi i, отже, майже напевно номером будинку. Я знайшов його через два будинки вiд кута, по схiднiй сторонi вулицi. В даний час в ньому нема" мешканцiв. Безумовно, це наводить на роздуми, якщо не " позитивним доказом ".
  
  "Хiба ви не вломилися в будинок, щоб озирнутися?" Запитав Барнетт.
  
  "Звичайно, нi!" Сказав Морiартi, виглядаючи злегка здивованим. "Це було б незаконно. Але я поговорив з мешканцями будинкiв по обидвi сторони".
  
  "Ти це зробив?"
  
  "Пiд виглядом iнспектора за лiчильниками води. Мене не переста" дивувати, яку iнформацiю люди з радiстю надають iнспектору за лiчильниками води. Я дiзнався, що будинок був заселений до середини березня, що, мабуть, вiн використовувався як свого роду клуб, що джентльмени приїжджали в екiпажах в будь-який час дня i ночi i що iнодi звiдкись зсередини долинали дивнi звуки. Я також дiзнався, що сусiди, якi намагалися вiдвiдати мене по-сусiдськи, отримували грубий вiдсiч у дверi ".
  
  "Звучить так, немов це повинно бути те саме мiсце", - сказав Барнетт.
  
  Морiартi згiдно кивнув. "Було б надмiрною довiрливiстю припускати, що це збiг", - сказав вiн. "Але просто щоб бути впевненим, я потiм вiдправився за адресою, вказаною в газетi "Хоуп"".
  
  Барнетт грубо вiдмiряв вказанi вiдстанi i знайшов олiвцем позначку Морiартi на картi. "Гейдж-стрiт", - сказав вiн. "Наскiльки точна ця система, професор?"
  
  "Якщо ви будете обережнi у своїх вимiрах, вони будуть достатньо точними для потрiбної мети".
  
  "Ну, якщо це так," запитав Барнетт, " то наскiльки безпечний код? Якщо ви знайшли так швидко, чому цього не зробили iншi?"
  
  "Вони повиннi знати, що шукати", - сказав Морiартi. "Навiть якщо хтось здогада"ться, що це код координат карти, вiн повинен знати, яку карту використовувати".
  
  "Ти це зробив", - сказав Барнетт.
  
  "У мене був список речей убитих чоловiкiв", - сказав Морiартi. "У двох iз них були карти Jarvis & Braff досить близько до їх особистостям, коли вони були вбитi, щоб вони були згаданi в описах".
  
  " А iншi цього не зробили?
  
  "Iмовiрно," сказав Морiартi, " iншi зберiгали свої копiї карти в непримiтна мiсцi - можливо, в бiблiотецi або на столi в холi. Оскiльки це так, iснування карти не було вiдзначено. У самому справi, Барнетт, я повинен був думати, що це очевидно.
  
  "Те, що очевидно для вас, професоре, не обов'язково очевидно для iнших. Якби це було не так, ви могли б працювати в мене, а не я у вас".
  
  Морiартi почав хмуритися, а потiм вважав за краще замiсть цього посмiхнутися. "Дотик, Барнетт, виразне дотик", - визнав вiн.
  
  Барнетт дiстав свою кавову чашку з-пiд карти. " Що ви знайшли на Гейдж-стрiт? - Запитав вiн. " I, до речi, чому ви не попросили мене супроводжувати вас?
  
  "Це було тiльки в цiлях розвiдки", - сказав Морiартi. "Я знав, що клубу бiльше нема". Його нинiшн" мiсцезнаходження зазначено в колонцi "Агонiя" в Ранковiй хронiцi за минулої середи. I тобi треба було виспатися. Вiн переплiв пальцi i витягнув руки перед собою долонями вперед. "Я знайшов будинок майже вiдразу, незважаючи на вiдсутнiсть зазначеного червоного свiтлофора, тому що вiн все ще був порожнiй. Прекрасний старовинний особняк, розташований на власнiй дiлянцi землi, оточений постiйно наступаючими загонами однакових рядових будинкiв. Вiн iдеально пiдходив для їх цiлей. Оскiльки сусiди в даному випадку нiчого не могли менi сказати, я дослiджував iнтер'"р ".
  
  "Ви зламали дверi?" Запитав Барнетт. "Як вам не соромно, професор. Це протизаконно".
  
  "Я нiчого не ламав", - наполягав Морiартi. "Вхiднi дверi були прочиненi, i я ввiйшов".
  
  "Я думаю, там нiкого не було", - сказав Барнетт.
  
  " Ви правильно дума"те. У будинку не було нi мешканцiв, нi обстановки. Єдине, що я знайшов, що пiдтверджу" мою теорiю, - це малюнок отворiв для гвинтiв i засувiв в пiдлогах, стiнах i стелях деяких кiмнат, наводить на думку про прилади, якi, мабуть, були там закрiпленi. I це. "Морiартi засунув руку в кишеню i дiстав невеликий шкiряний клаптик, який тримав на долонi. " Я знайшов це - цей артефакт - випадково, в трiщинi в плiнтусi в однiй з кiмнат.
  
  Барнетт взяв його i уважно оглянув. На його погляд, це була лише коротка, жорстка, обесцвеченная смужка шкiри, зав'язана вузлом. "Що вона робить?" - запитав вiн.
  
  Морiартi взяв предмет з рук Барнетта. "Я пам'ятаю, як одного разу читав опис адмiралом Здорованем життя в старому вiтрильному флотi", - сказав вiн, перекидаючи шматочок шкiри з руки в руку, як фокусник, що збира"ться показати фокус. "Вiн був мiчманом приблизно в часи Нельсона, i одним з його найбiльш яскравих спогадiв про той перiод була порка, на яку його змушували дивитися. Батiг була зав'язана маленьким вузликом на кiнцi, щоб вона не расщеплялась. Пiсля кожного використання - пiсля того, як якомусь бiдному моряку распороли спину за якесь незначне порушення - кiнцi батоги змочували в солонiй водi, щоб видалити кров. Бо, бачте, якби вони дали кровi висохнути, шкiра стала б жорсткою, i при наступному використаннi батоги кiнчик разом з вузлом i всiм iншим мiг би вiдламати.
  
  Барнетт з раптовим жахом подивився на маленький шкiряний вузлик. " Ви хочете сказати...
  
  "Той, хто користувався цим," сказав Морiартi, тримаючи маленьку штучку мiж великим i вказiвним пальцями, "не знав про солонiй водi".
  
  ДВАДЦЯТЬ ШIСТЬ
  
  IНТЕРЛЮДIЯ: ЕКСТАЗ
  
  
  
  Хiба ви цього не чули? - Нема"; це був всього лише вiтер.
  ДЖОРДЖ ГОРДОН, ЛОРД БАЙРОН
  
  Унього тiльки один шанс, i вiн повинен дiяти бездоганно, щоб добитися успiху, щоб вижити. Але так було все його життя, кожен пагiн був складнiше, критичнiше попереднього, кожен не допускав права на помилку.
  
  Ця думка прийшла до нього минулої ночi, коли вiн носив маску диявола i шпигував за диявольськими розвагами. Задовольня" схема, якої вiн дотримувався - переслiдування, конфронтацiї, смерть цих диявольських бесенят одного за iншим - бiльше не буде служити. Це дивне знищення задовольнило його потребу, воно задовольнило його душу. Але обривання листя не вб'" дерево; вiн повинен завдати удару глибше i сильнiше i розчавити корiнь, щоб воно не змогло знову вiдродитися до життя.
  
  Розроблений ним план був простий, але деталi вимагали довгих роздумiв i пiдготовки. Вiн думав всю нiч i готувався весь ранок. Незабаром пiсля полудня вiн був готовий приступити до роботи.
  
  Був майже годину дня, коли вiн пiд'їхав до будинку диявола в сво"му орендованому фургонi. Вiн злiз з водiйського сидiння, ретельно обтрусив вiд пилу свiй костюм в зелено-коричневу клiтку i ретельно поправив коричневий казанок, перш нiж з важливим видом попрямувати до вхiдних дверей. З свiдомим умiнням, набутим за все життя введення людей в оману, як на вiдстанi сцени, так i обличчям до обличчя, вiн став тi"ю роллю, яку грав. На його обличчi, так i в усьому його характерi, читалося самовдоволення, яке було стiйким проти будь-яких випадкових розпитувань.
  
  На його наполегливий стукiт дверi вiдчинилися, i на порозi з'явився високий чоловiк з яструбиним носом, одягнений як дворецький, з ухильною, незацiкавленим видом добре вишколеного домашнього слуги.
  
  Цього мiсця не потрiбен такий чоловiк, як дворецький. "Ясно, що ми обидва брехуни", - подумав вiн, серцево поглянувши на людину з яструбиним носом. Але я краще. "Добрий день," сказав вiн, доторкаючись до полiв свого казанка. - Я так розумiю, це Аппер Пондбери Кресент, 204?
  
  Людина з яструбиним носом ретельно обдумав питання, перш нiж зважитися. " А що, якщо це так? - запитав вiн нарештi.
  
  "Доставка". Вiн тицьнув великим пальцем через плече, вказуючи на фургон. Чоловiк в костюмi дворецького поглянув в тому напрямi, читаючи велику, свежевыкрашенную вивiску, що висiла на боцi транспортного засобу. ГЕЙТСКИЛЛ I СИН, свiдчив напис, ВИНОТОРГОВЦI.
  
  " Я сам їх принiс. Знявши казанок, вiн витер чоло великою майже бiлим носовичком. " Я Гейтскилл. Менi сказали, що потрiбно поспiшати, тому я одразу ж привiв їх. У звичайного картера вихiдний цього тижня. Мати серйозно хвора. Стритхэм або щось в цьому родi. Чертовски невiдповiдний час. Бертi на Континентi в поїздцi за покупками. Це син. I ось я тут. Куди ти їх хочеш?"
  
  "Що?" запитав горбоносий псевдо-дворецький.
  
  Псевдо-Гейтскилл витягнув пачку замовлень на поставку i перегорнув їх. "Ось це," сказав вiн. " Дванадцять пляшок кращого кларета. Куди ти їх хочеш? Мiй хлопець допоможе тобi занести їх. "Вiн вказав на довготелесого юнака, що сидiв, звiсивши ноги через заднi дверцята фургона. " Найманий хлопець. Не надто яскравий, але бажаючий. Найкраще прохолодне мiсце."
  
  "Як це?" - запитав Горбоносий. "Краще для чого?" Легке замiшання вiдбилося на його пихатому особi.
  
  "Бордовий," нетерпляче пояснив Гейтскилл. " Найкраще в прохолодному мiсцi. Зберiгати в такому виглядi роками. Десятилiттями. Краще не переїжджати занадто багато. Повертайте кожну машину на чверть обороту кожнi п'ять рокiв або близько того.
  
  Чоловiк з яструбиним носом втупився на двухфутовые барила, акуратно складенi в заднiй частинi фургона. "Я не знаю", - сказав вiн.
  
  "Винний льох найкраще", - сказав торговець. "Як ви могли здогадатися по назвi. Вино".
  
  "Мене про це не iнформували", - сказав чоловiк з яструбиним носом.
  
  Людина, який був вiтром, знизав плечима, як торговець. "Дехто забув тобi сказати", - сказав вiн. "Для мене це не ма" значення. Менi заплатили. Я заберу з собою або залишу тут, на вулицi, як вам буде завгодно. Але, зна"те, у мене " час не на весь день. Припустимо, ми з хлопцем просто складемо "фиркинс" акуратненько, як на тротуарi? Тодi ти i твої друзi можете робити з ними все, що вам заманеться, на дозвiллi.
  
  "Нi - ну -" Вiн зробив паузу, щоб подумати, зiставити можливостi помилки один з одним. Очевидно, його господаря там не було, щоб порадитися. " Ви говорите, в пiдвалi?
  
  "Найкраще мiсце". Вiтер кивнув.
  
  "Ну, тодi зайди з чорного ходу. Ззаду " вхiд в пiдвал. Нема" необхiдностi йти через будинок".
  
  "Дiйсно, в цьому нема" необхiдностi", - погодився чоловiк, який був вiтром, подаючи знак хлопцевi, якого вiн найняв, щоб той принiс iз собою першу птицю, поки вони будуть шукати дверi в пiдвал.
  
  Через пiвгодини вони були вивантаженi, i маленькi барила були акуратно складенi на старiй полицi в кам'яному льоху. "Це ма" зберегти їх прохолодними", - сказав виноторговець дворецькому. "Я думаю, ваш господар знайде, що урожай перевершу" його очiкування. Просто дайте їм настоятися день або близько того, перш нiж приступити до першого".
  
  "Значить, воно хорошої якостi?" запитав дворецький.
  
  "Божественно", - запевнив його торговець. "Та, зараз. Менi треба йти".
  
  ДВАДЦЯТЬ СIМ
  
  ПОРЯТУНОК
  
  
  
  Ось милi хлопчики; те, що смерть забороня" мо"му життi,
  Те, що дозволя" вашим життям керувати, незважаючи на смерть.
  КРIСТОФЕР МАРЛОУ
  
  Ближче до вечора знову почався дощ, холодний, проливающийся крiзь пориви холодного весняного вiтру. До заходу вiн безперервно падав протягом декiлькох годин i обiцяв тривати нескiнченно. Навислi хмари закрили те, що залишилося вiд сутiнкiв, передчасно затемнивши небо. Гнiдий кобилка, для якого дощ був всього лише ще одним приниженням, незворушно брiв по залитих калюжами вулицями, а чотириколiсний екiпаж пiдстрибував i кренился позаду. Барнетт нахилився вперед на сво"му вологому шкiряному сидiннi i втупився в запiтнiле вiкно на рухомi похмурi тiнi проносяться повз пейзажiв: будiвель, тротуарiв, лiхтарних стовпiв, опорних стовпiв, випадкових людей, якi поспiшають сховатися вiд дощу. Все це мало якийсь нереальний вигляд, нiби не iснувало окремо, а було помiщено туди, як сценiчна декорацiя, з примхи якогось богоподiбного режисера.
  
  Барнетт вiдчував себе захопленим цим свiтом нереальностi; з якоїсь причини, яку вiн не мiг зрозумiти, вiн вiдчував себе дивно вiдiрваним вiд самого себе, вiд того, де вiн був i що робив. Вiн рiзко труснув головою, намагаючись прогнати туман в головi, i повернувся до професора Морiартi. "Скiльки ще?" - запитав вiн.
  
  Морiартi на мить визирнув назовнi, щоб зорi"нтуватися. " Ще десять хвилин, i ми будемо на мiсцi, - сказав вiн. " Боюся, трохи зарано для наших потреб. Можливо, нам доведеться ненадовго сховатися в якомусь пiд'їздi.
  
  "Не знаю, чи я зможу винести очiкування, коли ми опинимося в полi зору будинку", - сказав Барнетт. "У мене таке вiдчуття, нiби я чекаю вже кiлька столiть. Крiм того, менi не подоба"ться думати про те, що може вiдбуватися всерединi цього будинку, поки ми чека"мо зовнi.
  
  "Тренуйте терпiння", - наставляв Морiартi. "Це "дина чеснота, яка послужить вам добру службу практично при будь-яких обставин. В даному випадку це важливо. Якщо ми ринемося ранiше призначеного часу, то напевно заподi"мо бiльше шкоди, нiж користi. Одному Богу вiдомо, що цi добрi громадяни i досвiдченi члени клубу, яких ми плану"мо вiдвiдати, можуть накоїти в панiцi ".
  
  "Я думав, ви атеїст", - прокоментував Барнетт.
  
  "Я також прагматик", - сказав Морiартi. "Отже, що ми повиннi зробити, так це проникнути до них i в пiдходящий момент врятувати мiс Перрiн".
  
  "Якщо вона там", - сказав Барнетт. Вiн раптом виявив, що куса" нижню губу, i свiдомо стримався.
  
  "Якщо її там не виявиться," похмуро сказав Морiартi, " ми викличемо в одного з присутнiх там джентльменiв сильне бажання сказати нам, де саме вона знаходиться! Даю вам слово, Барнетт, ще до кiнця цi"ї ночi ми знайдемо i повернемо на батькiвщину вашу ледi.
  
  "Я молюся, щоб це було так", - сказав Барнетт. "Це четвертий день, коли вона знаходиться в їхнiх руках. Непри"мно думати про те, що могло статися з нею до теперiшнього часу".
  
  Морiартi подивився на нього. "Це приречене на провал", - сказав вiн. "Що б не трапилося з мiс Перрiн, це вже сталося; ви нiчого не можете зробити, щоб це змiнити. I що б це не було, ти не повинен звинувачувати в цьому її чи себе. Ти повинен прийняти це i йти далi ".
  
  "Ви хочете сказати, що нiчого не слiд робити з тим, що залишилося в минулому?" Запитав Барнетт.
  
  "З минулого можна витягти уроки", - сказав Морiартi. Потiм, пiсля паузи, вiн м'яко додав: "Помста, iнодi, прийнятна".
  
  Через кiлька хвилин чотириколiсний автомобiль зупинився, i водiй вiдкрив крихiтний з'"днувальний люк на даху, виливши невелику калюжку води на сидiннi поруч з Барнеттом. "Ми тут, професор, як ви i сказали", - прокричав вiн вниз. "Прямо за рогом будинку, про який йде мова".
  
  "Дуже добре, Дермот", - вiдповiв професор. "Чи " хто-небудь з наших людей в якостi свiдка?"
  
  Рознощик приклав вухо до маленького отвору, щоб крiзь шум вiтру розчути запитання професора. "Є декiлька особистостей, якi вештаються по пiдворiттях у наступному кварталi", - вiдповiв вiн. "Але що стосу"ться того, що це таке, я не можу точно сказати з такої вiдстанi, враховуючи непогожу погоду i все таке".
  
  "Що ж, пiдемо подивимося, що ми зможемо побачити", - сказав Морiартi, киваючи Барнетту. "Почекай тут, Дермот. З таким же успiхом ви могли б залiзти в карету i залишатися в теплi i сухостi, поки не потрiбнi.
  
  "Занадто пiзно", - крикнув Дермот вниз i засунув кришку люка.
  
  Барнетт пiшов за Морiартi через вулицю, яка, як вiн помiтив за вказiвником на розi, називалася Аппер Пондбери Кресчент. Вулиця, облямована рiвними рядами добре розташованих будинкiв, зручно розташованих осторонь вiд тротуару, розходилася в обидвi сторони лише з найменшим натяком на вигин. "Як ви дума"те, - запитав Барнетт професора, - що робить це пiвмiсяцем?"
  
  Морiартi глянув на свого партнера. "Примхи дiлового менеджера лорда Пондбери," припустив вiн. "Любов до термiна 'пiвмiсяць' проявилася, коли вiн перетворив приватний мисливський заповiдник його свiтлостi в шiстдесят п'ять окремо стоять таунхаусiв.
  
  Маммер Толливер з'явився з-за живоплоту i побiг пiдтюпцем. "Доброго ранку, приятель," сказав вiн, киваючи Барнетту. " Доброго ранку, професор. Он той будинок. Вiн вказав через вулицю на будинок приблизно в серединi кварталу. " Той, у якого кам'яна стiна висотою по груди тягнеться вздовж дорiжки до вхiдних дверей.
  
  " Висотою по груди? - Запитав Барнетт, вдивляючись крiзь напiвтемряву в будинок, на який вказав Толливер.
  
  Той, що бурмоче витрiщився на нього. "Мої груди", - пояснив вiн. "Твоя дупа".
  
  Барнетт подивився на маленького чоловiчка зверху вниз. "Не будь грубим", - сказав вiн. "I що ти ма"ш на увазi пiд "вранцi"? Так вийшло, що зараз вiсiм вечора. Насправдi, через десять хвилин.
  
  "Я б сказав, що де-то вже ранок", - холодно сказав Балагур, опустивши для виразностi свої слова. "Ти що, зовсiм не розбира"шся в науцi?"
  
  "Прибережи свої часовi гостроти для iншого разу, Маммер," сказав Морiартi, пiдозрiло дивлячись на будинок через дорогу. " Ти впевнений, що це те саме мiсце?
  
  "Це те саме мiсце, професор, помилки бути не може", - сказав Буркотун.
  
  "Ви знайшли зелений хрест?" Запитав Морiартi. "Це позначення в рекламi за цей мiсяць - зелений хрест", - пояснив вiн Барнетту.
  
  "На передньому вiкнi праворуч вiд дверей зображений мальтiйський хрест з зеленого скла", - сказав Актор. "Зна"те, як на вiкнах церкви".
  
  " Вiтражне скло? - Припустив Барнетт.
  
  "Ти вгадав, - погодився Буркотун. "Це дуже добре видно, коли ти знаходишся прямо перед ним, з-за свiтла позаду нього; але ти майже не можеш розгледiти це з обох сторiн, тому що вiкно трохи зрушено".
  
  "Дуже добре", - сказав Морiартi. "Повинно бути, це дiйсно те мiсце. Було багато руху, поки ви спостерiгали?"
  
  "Дуже мало заходив i виходив", - сказав Толливер. "Група джентльменiв увiйшла незабаром пiсля того, як я влаштувався тут сам i iншi хлопцi - це було близько шести годин. Незабаром пiсля того, як почався дощ. З тих пiр прийшли шестеро i дво" пiшли. Вони поїхали разом в пастцi. I, звичайно, одна дивна подiя."
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  Толливер вiдвiв Морiартi i Барнетта на кiлька будинкiв далi вiд того мiсця, де вони стояли, i вказав на велосипед, який був добре захований в чагарнику збоку вiд будинку. " Якийсь джентльмен пiд'їхав на цiй штуковинi i викинув її тут, старанно ховаючи з очей геть. Потiм вiн пiдiйшов до будинку, за яким ми спостерiга"мо, i вiдразу ж зник за рогом будинку. Я не можу сказати, вiн зайшов всередину чи нi, але вiн не скористався парадними дверима. Це було хвилин десять-п'ятнадцять тому.
  
  "Ну ж, це чарiвно!" Морiартi вигукнув.
  
  "Я просто припустив, що це був слуга, можливо, трохи потайний з-за того, що спiзнювався на роботу, вiдчуваючи необхiднiсть скористатися чорним ходом, - сказав Блазень, - якби не особливi обставини, пов'язанi з цим велосипедом".
  
  "Це дiйсно незвичайне обставина", - погодився Морiартi. "Що ви про це дума"те, Барнетт?"
  
  "Ви зловили мене", - сказав Барнетт. "Хтось стежить за будинком?"
  
  "Можливо", - сказав Морiартi. "Але вiн, мабуть, дiйсно короткозорий, раз йому доводиться спостерiгати за цим з такої близької вiдстанi. Скiльки у нас тут ще наших людей, Мама?"
  
  "На даний момент чотирнадцять," сказав Толливер. " Розкиданi вгору i вниз по вулицi в затишних мiсцях.
  
  "Добре, добре", - сказав Морiартi. "Цього ма" бути достатньо. Тепер давайте влашту"мося зручнiше i постара"мося залишатися вiдносно сухими. З хвилини на хвилину мають почати прибувати учасники. Маммер, як ти дума"ш, ти зможеш пiдiйти досить близько до дверей, щоб отримати хороший огляд? Я хочу знати, яка процедура входу."
  
  "Одне з небагатьох переваг маленького росту", - сказав Толливер. "Я можу сховатися на половинi простору, яке було б людинi стандартного зростання. Я спробую".
  
  "Хороший хлопець, Маммер", - сказав Морiартi, поплескавши його по спинi. "Пам'ятай, обережнiсть - це гасло. Для вас важливiше, щоб вас не помiтили, нiж щоб ви розгледiли кожну деталь ".
  
  "Не хвилюйтеся, професор", - весело сказав Буркотун. "Мене можуть побачити, але не зловлять. I вони теж нiчого не запiдозрять. Ось, подивися на це! Толливер скинув пальто i загорнув куртку. Потiм, знявши з голови наскрiзь промоклий казанок, вiн витягнув з його внутрiшнiх кишень матерчату кепку. Вiн надiв кепку i щiльно натягнув її на вуха. Сутулячись i виставляючи плечi вперед, вiн трохи схилив голову набiк i дозволив невинному виразу обличчя стерти звичайну лукаву посмiшку зi свого обличчя.
  
  Барнетт моргнув. На його очах сталося чудесне перетворення: чепуристий маленький чоловiчок перетворився в вуличного хлопчиська. П'ятнадцять рокiв стерлися з його зовнiшностi, i нiхто, побачивши його зараз, не повiрив би, що в нього на думцi може бути щось бiльше, нiж пошук заблукав м'яча.
  
  Той, що бурмоче витер носа рукавом i втупився на Морiартi. " Що дума"ш спостерiгач, губернатор? - запитав вiн гугнявим пхиканням дитини з нетрiв. "Ти позу"ш, що я буду робити?"
  
  "Маммер, ти художник!" Морiартi вигукнув.
  
  "Це дурниця, професор", - сказав Актор. "А тепер, якщо ви мене вибачте, я пiду потрену"ться в мистецтвi". I, пiдстрибуючи i хлюпая, вiн побiг вниз по вулицi.
  
  * * *
  
  Людина, який був вiтром, знаходився в пiдвалi будинку диявола. Вiн крадькома вiдкрив маленьке вiконце над давно покинутим складським примiщенням, коли доставляв бочки з вином. I тепер вiн був серед бочок. Вiн мiг чути кроки, слабкi, нагорi, коли диявольськi бiси пiднiмалися нагору один за iншим. Це було добре. Вiн зняв пальто i закатав рукава. Часу було предостатньо. Моторошно посмiхаючись, вiн потягнувся до найближчого бочонку.
  
  * * *
  
  Сини Азазеля почали прибувати в свiй клуб незабаром пiсля того, як Морiартi i Барнетт влаштувалися дивитися. Один за iншим, через короткi промiжки часу, крiзь шум дощу лунав цокiт кiнських копит, i де-то в цьому кварталi Аппер-Пондбери-Кресент зупинявся екiпаж. Двi карети, три однооснi кiннi екiпажi, четвiрка квадроциклiв i елегантне бричковое крiсло з чорною брезентової панеллю, що закрива" те, що, мабуть, було гербом на дверцятах з чорного дерева, - все це прибуло протягом перших пiвгодини. З кожної машини вийшов по однiй людинi в щiльному плащi i попрямував до парадних дверей будинку Пекельного Полум'я. Коли один з цих джентльменiв наближався по п'ятах за iншим, вiн чекав на тротуарi, нетерпляче пiдстрибуючи ногами, в той час як першого зустрiчали бiля дверей.
  
  Толливер кинувся назад через вулицю, коли останнiй вiзник зникав за рогом. "Тепер я її засiк, професор," сказав вiн. "Вони пiдходять до дверей i смикають за шнурок дзвiнка. Потiм це маленький отвiр- яке знаходиться поруч з дверима - злiва - вiдкрива"ться зсередини. Джентльмен, який зовнi, засову" щось в отвiр, щоб джентльмен, який всерединi, мiг спробувати. Я не змiг добре роздивитися предмет, але я думаю, що це одна з таких медалей, як у тебе. Потiм джентльмен, який знаходиться всерединi, вруча" джентльменовi, який знаходиться зовнi, маску, яку той швидко одяга" собi на обличчя. Потiм дверi, нарештi, вiдкрива"ться, i джентльмен, що знаходиться зовнi, входить всередину. Ви мене зрозумiли, професор?
  
  "Я тримаю тебе, Маммер". Морiартi повернувся до Барнетту. "Це поясню" одну рiч", - сказав вiн. "Я задавався питанням, чому на одному з тiл не було знайдено масок, оскiльки вони зберегли звичку ходити в масках. Миле маленьке рiшення проблеми. Це також означа", що у нас не виникне жодних проблем з входом в будинок.
  
  "Як ми збира"мося це зробити, професор?" Запитав Барнетт. "Я готовий до всього, що повинно бути зроблено".
  
  "Схоже, що ми з тобою будемо "диними, хто увiйде прямо", - сказав Морiартi. "У кожного з нас " медальйон, i кожен з нас замаскований пiд джентльмена. Цього повинно бути достатньо, щоб потрапити всередину.
  
  "О'кей", - сказав Барнетт, пiднiмаючи комiр пальта i поправляючи капелюх. "Поїхали!"
  
  "Пам'ятайте, по одному", - попередив його Морiартi. "Я пiду першим i буду чекати вас у внутрiшньому коридорi. Якщо з якоїсь причини це виявиться занадто помiтним, я буду в першiй-лiпшiй кiмнатi. Постарайся не розмовляти."
  
  "Вибачте мене, професор, перш нiж ви пiдете," сказав Толливер, " але коли ви хочете, щоб я й iншi хлопцi при"дналися до святкування?
  
  "Уважно спостерiгайте зовнi", - сказав йому Морiартi. "Ось, вiзьмiть це; це полiцейський свисток. Якщо ви менi потрiбнi, я подам сигнал, кинувши що-небудь в одне з переднiх вiкон. Потiм ви дмете в свисток, щоб зiбрати наших людей i увiйти прямо через параднi дверi. В iншому випадку, просто будьте готовi надати пiдтримку, якщо нам доведеться швидко йти ".
  
  "Абсолютно вiрно, професор," сказав Толливер. " Я передам хлопцям, щоб вони трималися подалi вiд стороннiх очей, але були готовi дiяти, якщо вони почують свисток.
  
  "Хто цi 'хлопцi'?" Запитав Барнетт.
  
  "Полковник Моран," представився йому Толливер, " i кiлька його приятелiв з Товариства жебракуючих любителiв. Полковник дивиться на нього так, наче йому хочеться що-небудь вдарити; i я впевнений, що сидiння на корточках пiд ганком пiд дощем теж не йде на користь його характеру ".
  
  "Розкажи йому, як йдуть справи", - сказав Морiартi. "Скажи йому, що рiшення його проблеми знаходиться всерединi, i я витягну його назовнi. Я покладаюся на тебе, Мамо. Пiдемо, Барнетт, тепер будь прямо за мною.
  
  Барнетт стояв на тротуарi перед будинком, мнучи маленький медальйон i спостерiгаючи, як Морiартi пропускають через параднi дверi. Потiм настала його черга. З голосно колотящимся серцем вiн пiдiйшов до дверей i смикнув за дерев'яну ручку дзвiнка.
  
  * * *
  
  Його приготування були майже завершенi. Остання перевiрка - чи не могло щось пiти не так - i вiн пiднiметься наверх i при"дна"ться до святкування. Святкування? Вiн посмiхнувся. "Їж, пий i веселися, - подумав вiн, - адже вже майже завтра".
  
  * * *
  
  Морiартi чекав Барнетта в маленькiй кiмнатi лiворуч вiд входу, поза межами чутностi зустрiча" бiля дверей. Барнетт озирнувся. "Як прозаїчно", - прошепотiв вiн професор. "Гардероб".
  
  "Прозовий завжди змiшу"ться з химерним i жахливим", - прокоментував Морiартi. "Кат Нюрнберга носить парадний костюм i бiлi рукавички i користу"ться двосiчною сокирою. Монгольськi орди винайшли гру в поло, але замiсть м'яча вони використовували людську голову. Замок Влада Цепеша був вiдомий своїм прекрасним видом на Карпатськi гори. Тримаю парi, тут також " туалет i, цiлком ймовiрно, кухня.
  
  Барнетт злегка похитав головою. "Вас коли-небудь що-небудь дивувало, професор?" - запитав вiн.
  
  "Мене все постiйно диву"", - вiдповiв Морiартi. "Я думаю, це той напрямок, в якому ми хочемо рухатися".
  
  Вони пiшли по коридору, заглядаючи по дорозi в кожну кiмнату. Барнетт намагався виглядати безтурботним пiд сво"ю маскою, але у нього не покидало вiдчуття, що кожна пара очей, якi звернуться в його бiк, негайно розкриють його маскування, i що в будь-яку секунду хто-небудь з добре одягнених чоловiкiв у масках, якi походжають по залу, драматично тицьне пальцем в напрямку його носа i вигукне: "Цей чоловiк у пом'ятому костюмi не один з нас! Затримайте його!"
  
  Але iншi люди в масках в коридорах i кiмнатах цього пекельного клубу не бачили нiякої рiзницi мiж Морiартi або Барнеттом i самими собою. I, як з подивом вiдзначив Барнетт, не бачачи їх осiб, вiн не мiг помiтити жодної рiзницi мiж ними та iншими чоловiками. Вiн не був упевнений, яку рiзницю очiкував побачити, але як тiльки вiн звик бачити маску замiсть особи, у цих людей з Пекельного Полум'я не було видимих Барнетту стигматiв. У сво"му одязi i манерi триматися вони не виглядали б недоречно, ходячи з важливим видом коридорами готелiв "Багатель", "Карлтон" або "Дiоген". Можливо, в iншi вечори вони надходили саме так.
  
  Кiмнати поруч з коротким вестибюлем були вiдведенi для азартних iгор. Там були три маленькi кiмнати, обладнанi для баккара, вiста i вiнг-е-ен, i велика кiмната з двома колесами рулетки i столом для пiкету. За цими столами панувало пожвавлення, i ставки були високi. За iграми спостерiгала пара стюардiв в строгих чорних шатах, на яких були однаковi маски з пап'"-маше, змодельованi у виглядi усмiхнених облич, пофарбованих фарфорово-бiлою фарбою, з чорними бровами i тонкими, як олiвець, чорними вусами. Всi дилери та круп'" були привабливими жiнками рокiв двадцяти з невеликим; їх яскрава одяг i невимушенi манери видавали їх приналежнiсть до того прошарку суспiльства, який французи називають demi-monde, у англiйцiв для цього нема" ввiчливого термiна.
  
  Це була химерна сцена, з якої Барнетт виявив, що бродить; чоловiки в масках i жiнки в червоному з дикою iнтенсивнiстю грали в картковi iгри пiд актиническим свiтлом безлiчi газових свiтильникiв, якi були розкиданi по стiнах, як збоченi горгульї. Йшла i iнша гра, бiльш тонка, з подталкиваниями, подмигиваниями, кiп-ками i непрямими розмовами, рум'янцем i хихиканням з боку представниць полудня. У це теж грали з шаленою iнтенсивнiстю, хоча Барнетт не мiг з того, що вiн пiдслухав, чiтко розрiзнити правила, нагороди або штрафи. Гра, зовнi сексуальна за змiстом, мала присмак зла i розкладання. Барнетт зазначив цинiчну жорсткiсть в очах жiнок, i йому здалося, що вiн помiтив в очах деяких з них блиск страху.
  
  "Що ти дума"ш?" - прошепотiв вiн Морiартi, коли вони вдвох стояли в затишному кутку великої кiмнати бiля столу для пiкету.
  
  Морiартi довго дивився на нього, немов розмiрковуючи, який з безлiчi способiв вiдповiдi на це питання вiн вибере. "Я думаю, ми знаходимося на периферiї зла", - сказав вiн. "Ми повиннi рухатися в середину, до центру. Приготуйтеся до сцен, якi вам не сподобаються, i постарайтеся не видавати себе передчасної реакцi"ю на те, що ви бачите. Зливайся зi своїм оточенням, яким би непри"мним це не було.
  
  Барнетт озирнувся. "Якщо менi доведеться грати, я буду грати", - сказав вiн. "У мене було тренування. Як ви дума"те, в якiй сторонi центр?"
  
  "Я спостерiгав," сказав Морiартi, " i, наскiльки я можу визначити, дверi в протилежному кутку кiмнати, схоже, " порталом в пекло нескiнченних i пекельних насолод. Вона веде в коридор, а коридор веде- цiкаво, до чого? Я бачив, як кiлька джентльменiв у масках пройшли нього, але жодна з, е-е, ледi. Ви готовi?
  
  "Я сподiваюся на це", - прошепотiв Барнетт.
  
  "Мiцна верхня губа!" Сказав Морiартi. - Або, принаймнi, веди себе так, як нiби твоя верхня губа напружена, як i належить англiйцевi. Зараз ви вiдправля"теся в святая святих цього благословенного клубу, за принади якого ви платите Господаревi Втiлення його двадцять гiней на мiсяць".
  
  "Пiдозрюю, я отримаю бiльше, нiж коштують мої грошi", - пробурмотiв Барнетт. "Ведiть, професор".
  
  * * *
  
  Тепер вiн був серед них. Вони посмiхалися, смiялися i грали в свої диявольськi iгри; i вiн посмiхався i смiявся пiд сво"ю маскою i добре вiв свою власну гру. Вiн дiстав свої годинники, подарунок бургомiстра Фюрта пiсля успiшного втечi з древнiх пiдземель Ратушi: було вже чверть на одинадцяту. Через сто п'ять хвилин всi iгри закiнчувалися. Опiвночi, годину вiдьом. Вiн знову голосно розсмiявся, але нiхто цього не помiтив.
  
  * * *
  
  Будинок був роздiлений на чотири секцiї, якi, подiбно рiвнiв пекла "Пекло" Данте, були роздiленi у вiдповiдностi з грiхами, яким вiддавали перевагу мешканцi. Кожен рiвень бiльшого грiха був доступний тiльки в одному мiсцi, через рiвень меншого грiха. Морiартi i Барнетт перейшли вiд Першого рiвня - Азартних iгор i Розпусти; потiм до Другого рiвня - рiзним екзотичним Збочень з Охочими - або Пiддаються Переконання -Жiнками. Кiмната, в яку вони увiйшли, велика, пишно прикрашена i в той же час злегка несмачна, нiщо не нагадувало вiтальню в дорогому борделi. Що, безумовно, було зроблено навмисно i нi в якiй мiрi не було неточним.
  
  Барнетт пробiг поглядом по шпалерам з червоного плюшу в квiточку; крiсел i кушеток з глибокими подушками, обтягнутим тканиною в тон; вигадливим i позбавленим смаку канделябрам, прикрашеним квiтами, херувимами i дивно чутт"вими янголятами жiночої статi; i не менш чутт"вим жiнкам, розвалився на кушетках, одягненим в фантазiйнi вбрання. "Якщо не рахувати цих iдiотських масок," прошепотiв Барнетт, " це може бути будь-який з п'ятдесяти клубiв Лондона, якi обслуговують одне i те ж 'спортивне' населення".
  
  - Немо покаятися у злочинi, " пробурмотiв Морiартi. - Я знаходжу, що Ювеналiя можна цитувати в самi невiдповiднi моменти.
  
  "Як це?" Тихо запитав Барнетт.
  
  Морiартi злегка похитав головою з удаваним роздратуванням. "Вашi американськi школи просто не вiрять в класичну освiту", - прокоментував вiн. "Не дивно, що ваша англiйська проза така плоска i позбавлена слуху; ви всi неосвiченi в латинi".
  
  "Обговорiть мої недолiки в освiтi в iнший раз, професор", - твердо попросив Барнетт. "Що ви сказали?"
  
  "Грубо кажучи, 'Нiхто нiколи не досягав вершин пороку з першої спроби'. Зрештою, цим хлопцям потрiбно з чогось починати.
  
  Раптово з однi"ї з сусiднiх кiмнат долинув крик - пронизливий крик нестерпної агонiї. Барнетт рiзко повернув голову, шукаючи джерело звуку, але нiхто з решти у вiтальнi нiяк не вiдреагував, за винятком кiлькох жiнок, якi нервово сiпнулися.
  
  Барнетт вчепився в рукав Морiартi. "Що це було?" вимогливо запитав вiн.
  
  "Недбало, мiстер Барнетт", - напружено прошепотiв Морiартi. "Залишайтеся недбалими. Такого роду речi повиннi вiдбуватися постiйно. Пам'ятайте про роль, яку ви гра"те. Ви добре звикли до таких звукiв. Дiйсно, саме тому ви тут."
  
  Барнетт випрямив спину i пiдняв голову з пародi"ю на безпечнiсть. "Що саме вiдбува"ться весь час, - запитав вiн, - з-за чого дiвчата кричать у вiддалених кiмнатах?"
  
  Морiартi недбало притулився до шпалер з малюнком. "Ти справдi не захочеш знати", - сказав вiн. "Досить сказати, що уявлення iнших людей про сексуальному задоволеннi можуть бути далекi вiд ваших власних".
  
  " Ти ма"ш на увазi- Але чому вони з цим мирилися? Я маю на увазi жiнок?
  
  "Всi цi дами привезенi звiдкись для обслуговування цього будинку. Це звичайна практика в лондонських будинках подiбного роду, хоча цi люди отримують з цього бiльше переваг, нiж iншi. Вони служать близько двох мiсяцiв, що, ймовiрно, " перiодом перебування вдома в якомусь одному мiсцi, а потiм вiдправляються назад туди, звiдки вони прийшли, з певною сумою грошей на руках. При необхiдностi, як це часто бува", їх, е-е, ран спочатку надають допомогу в лiкарнi далеко звiдси, де їх причини травм за згодою iгноруються.
  
  "Жахливо!" Сказав Барнетт. "Набагато гiрше, нiж всi iсторiї, якi я чув про борделi у Францiї".
  
  "Вашi дослiдження розпусти зайшли недостатньо глибоко", - прокоментував Морiартi. "У Парижi багато схожих мiсць, як, втiм, i в Берлiнi, Вiднi, Празi, Варшавi i будь-якої iншої "вропейської столицi. За можливим винятком Риму - iталiйцi, схоже, не так схильнi iнституцiювати сво" насильство. Що стосу"ться того, що вiдбува"ться в таких будинках в Османськiй iмперiї та арабському свiтi, то порiвняно з ними нашi друзi тут виглядають дилетантами ".
  
  Барнетт озирнувся. "В твоїх устах це мiсце звучить як вечiрка в саду" прокоментував вiн.
  
  "Ви помиля"теся", - вiдповiв Морiартi. "Я сказав, що це було жахливо, а не унiкально. Крiм того, це всього лише, скажiмо так, середнiй рiвень досвiду. Верхнi рiвнi, для яких вони викрадають жiнок з вулицi i викидають трупи назад на вулицю, ймовiрно, бiльше вiдповiдають вашим вимогам ".
  
  Барнетт знову судорожно вчепився в рукав Морiартi, а потiм змусив себе вiдпустити. "Якщо ви можете в це повiрити, я на мить забув", - сказав вiн. "Давайте продовжимо!"
  
  "Ми повиннi знайти дверi, через яку присвяченi вiдправляються практикувати вади, про iснування яких мало хто навiть зна"", - сказав Морiартi.
  
  "Ви очiку"те знайти Сесiлi на цьому наступному рiвнi?" Запитав Барнетт. "I все ж ви дума"те, що з нею все ще все в порядку?"
  
  "У них повиннi бути камери," сказав Морiартi, " де тримають для жiнок, е-е, майбутнього використання. Я очiкую знайти ледi в однiй з цих клiтин, i я очiкую знайти клiтини глибоко в серце звiра ".
  
  "Клiтини?"
  
  "Так. Нинi спорожнiлих хатах були таблички, що деякi з їхнiх кiмнат використовувалися як камери".
  
  "Ну, тодi-" почав Барнетт.
  
  "Хапайте цi"ї людини!" - раптово пролунав рiзкий, командний голос звiдкись iз-за спини Барнетта. "Не дайте йому втекти! Вiн не один з нас, вiн шпигун! Будь напоготовi, зараз же!"
  
  Барнетт здригнувся при цих словах, обернувшись i чекаючи вiдчути важку руку на сво"му плечi. На його подив i полегшення, невисокий владний чоловiк, выкрикивавший команди, якi звинувачують пальцем вказував не на Барнетта, а на стрункого чоловiка, який тихо сидiв за пiанiно.
  
  "Ось, зараз", - сказав обвинувачений, пiднiмаючись на ноги. "Що все це значить? Хто ви такий, сер, що ви ма"те на увазi пiд таким звинуваченням?" Вiн здавався швидше здивованим, нiж стривоженим. "Це тво" уявлення про веселощi, малюк?"
  
  Кiлька чоловiкiв, одягнених як слуги клубу, з'явилися з рiзних дверних прорiзiв, нiби чекали команди, i пiдiйшли ближче, щоб оточити високого, стрункого чоловiка.
  
  "Я - Втiлений Майстер", - оголосив маленький чоловiчок. "А ти шпигун!"
  
  "Що змушу" вас так думати?" - запитав стрункий чоловiк, iгноруючи оточуючих сервиторов з прекрасною безпечнiстю. "Ви абсолютно впевненi, що правi? Пам'ятайте, Вчитель, розкриття членства було б дуже поганим прецедентом, особливо для вас. Ви впевненi, що хочете ризикнути цим перед всiма цими товаришами-членами?" Змахнувши рукою, стрункий чоловiк вказав на групу людей в масках, якi припинили всi свої заняття й повернулися, щоб спостерiгати за подiями.
  
  "Я впевнений", - гаркнув Втiлений Майстер. "Тим бiльше, що я можу назвати ваше iм'я, а потiм довести це, викривши вас ... мiстер Шерлок Холмс!" Вiн потягнувся до масцi i зiрвав її, оголивши рiзкi риси консульту" детектива.
  
  "Повинен вiддати вам належне, граф", - сказав Холмс, вiдступаючи до стiни. "Ви вправно розкрили мою особистiсть. Але, в кiнцi кiнцiв, ви абсолютно впевненi, що я не член клубу?" Вiн мiцно взявся за свiй посох i змахнув ним в напрямку одного з сервиторов, який наближався до нього ззаду. Чоловiк з готовнiстю вiдскочив назад.
  
  "Думав, ти зможеш обдурити нас сьогоднi вдень, - сказав Втiлений Майстер, задоволено скривившись, "копаючись в пiдвалi".
  
  " У пiдвалi? - Здивовано перепитав Холмс. - Про що ви говорите, граф д Iвер? - запитав я.
  
  Граф проiгнорував звернення Холмса до нього по iменi. "Я почув про це, як тiльки повернувся сьогоднi вдень, - сказав вiн, - i спостерiгав через пота"мний вiчко, щоб побачити, хто спробу" проникнути в будинок цього вечора, чого не слiд було робити. I це були ви, мiстер Холмс, це були ви. У ходi цього розслiдування у мене було передчуття, що ви опинитеся для нас надто розумним.
  
  "Думаю, нема" сенсу розповiдати вам, що цей будинок оточений?" Поцiкавився Холмс, вiдступаючи до найближчої стiни. Шлях до вхiдних дверей тепер був перегороджений двома грубуватого виду слугами будинку.
  
  "У цьому не було б нiякого сенсу", - люто заявив Втiлений Майстер. "Це не так, i це нiчого б для тебе не змiнило, якщо б це було так. Вiзьми його!"
  
  П'ятеро дужих слуг пiдскочили до Холмсу, який пiдняв свою палицю i закрутив нею навколо себе, змушуючи її спiвати, вiдбиваючись вiд них. В одну мить дво" з них були поваленi, а решта тро" шанобливо кружляли поза досяжностi худорлявої детектива i його трехфутового попелу.
  
  Барнетт зiбрався з духом, щоб кинутися на допомогу Холмсу, але вiдчув утриму" руку Морiартi на сво"му плечi. "До iншої дверi!" Наполегливо прошепотiв Морiартi. "Он та дверi. Я наведу Холмса. Приготуйтеся вiдкрити її для нас, коли ми прибудемо, i щiльно i швидко закрийте, як тiльки ми закiнчимо. А тепер iдiть!
  
  Барнетт бочком пiдiйшов до дверей, на яку вказав Морiартi, i взявся за ручку. Переконавшись, що вона легко вiдчинилися, вiн кивнув професор в знак готовностi.
  
  Широким жестом професор Морiартi зiрвав з себе маску i двiчi рiзко дмухнув у полiцейський свисток. Все в кiмнатi на мить застигли на своїх мiсцях, утворивши химерну картину, яка назавжди залишилася в пам'ятi Барнетта.
  
  "Сюди, мiстере Холмс," покликав Морiартi. " Я повинен попросити iнших залишатися на мiсцях. Ви всi арештованi! Констеблi, вiзьмiть пiд варту цих людей!
  
  Не чекаючи з'ясування, де знаходяться цi констеблi або звiдки вони могли взятися, "Хеллфайры" в масках, якi перебували в кiмнатi, всi як один кинулися до далекої дверi. Граф д Iвер кричав їм, щоб вони зупинились, кричав, що Морiартi - шахрай, що це не так; але вони не зупинялися, щоб послухати. Через кiлька секунд у вхiднi дверi все сильнiше втискивались людськi тiла. Дво" чоловiкiв втратили рiвновагу i лежали пiд рюкзаком, без особливої надiї пiднятися. На очах у Барнетта ще один чоловiк був пiднятий з дверного отвору кiлькома iншими людьми i поспiшно перенесений через безлiч голiв на землю позаду.
  
  Холмс вирвався i пiдскочив до того мiсця, де поряд з кушеткою стояв Морiартi, значний, войовничо твердий. " Сюди, - сказав Морiартi, i вони вдвох пройшли через кiмнату до дверей, яку Барнетт охороняв для них. Через секунду вони пройшли через неї, i Морiартi вiдкинув два важких засува з далекої сторони.
  
  "Це ма" затримати їх на кiлька хвилин", - сказав професор. "У нас достатньо часу, щоб зробити те, що ми повиннi, якщо ми доберемося до цього".
  
  "Радий бачити вас, Морiартi," мовив Холмс, притулившись до стiни, щоб вiддихатися. " Нiколи не думав, що почую вiд себе такi слова. Хоча ти з'явля"шся в самих дивних мiсцях.
  
  "Я теж не сподiвався застати вас тут, Холмс", - прокоментував Морiартi. "I що, заради всього святого, ви робили в пiдвалi?"
  
  "Але я не був у пiдвалi, старовина", - вiдповiв Холмс. "Я поняття не маю, що це було".
  
  "Цiкаво," сказав професор, " дуже цiкаво. Але ходiмо, нам ще потрiбно попрацювати. Ми можемо порiвняти записи як-небудь iншим разом".
  
  "Ви розумi"те, що з цього боку цих дверей майже напевно нема" виходу з цього незвичайного закладу?" Спитав Холмс. "Нам вдалося просунутися ще на один крок глибше в мережу. Як тiльки граф д Iвер i його поплiчники подолають хвилинне замiшання, яким би чудовим вiн не був, вони, безсумнiвно, атакують цю дверi переконливою демонстрацi"ю сили.
  
  "Вiрно", - визнав Морiартi. "Але те, за чим ми сюди прийшли, безумовно, знаходиться нагорi по цiй драбинi. Я б не поїхала, не досягнувши сво"ї мети, i я абсолютно впевнена, що мiстер Барнетт не дозволив би, якщо б я спробувала це зробити ".
  
  Холмс глянув на Барнетта, все ще в масцi. " Так ось ви хто, - сказав вiн. " Повинен був здогадатися. Радий, що ви тут. А тепер, що саме нам потрiбно? Ах! Звичайно! Мiс Перрiн, я повинен був здогадатися.
  
  Вони обережно пiднялися вузькими сходами, Морiартi йшов попереду, i приблизно через третину шляху опинилися в коридорi, що проходив по серединi верхнього поверху. З кожної сторони розташовувалися кiмнати, i кожна з кiмнат була забезпечена важкої, мiцної дверима з мiцним засувом, прикрiпленим зовнi.
  
  Морiартi вiдчинив дверi в найближчу кiмнату i виявив, що вона порожня; але в центрi кiмнати на пiдлозi була прикрiплена пари стiйок з шкiряними ремiнцями, протягнутими через рим-болти в стiйках. Барнетту не хотiлося думати про те, для чого можна було б використовувати такий апарат.
  
  В сусiднiй кiмнатi, куди вони завiтали, була дiвчина, одягнена тiльки в бiлу сорочку, яка в жаху вiдскочила вiд них, коли вони вiдкрили дверi. Сорочка була розiрвана на шматки, i вони могли бачити смуги на її спинi i стегнах у тих мiсцях, де її били. Це була не Сесiлiя Перрiн.
  
  "Все гаразд, мiс," сказав Шерлок Холмс, входячи в кiмнату. " Ми прийшли забрати вас звiдсiля. Все в порядку, правда. Ми тобi не заподi"мо шкоди." Вiн продовжував розмовляти з дiвчиною i повiльно попрямував до неї, в той час як вона, з широко розкритими очима, втративши дар мови вiд страху, вiдступила в найдальший кут кiмнати.
  
  "Послухайте, Холмс, на це нема" часу", - сказав Морiартi. Вiн повернувся до дiвчини. "У будь-яку хвилину може вибухнути жахливий скандал. Тi люди, якi зробили це з тобою, спробують перешкодити нам звiльнити тебе i iнших. Тобi краще пiти з нами i допомогти з iншими дiвчатами, коли ми їх звiльнимо. Подивимося, чи зможемо ми знайти кiмнату, де ви зможете замкнути дверi на засув зсередини. Коли все закiнчиться, я простежу, щоб вас i будь-яких iнших присутнiх тут дам вивезли з цього мiсця i подбали про них. Належним чином. Ви розумi"те?
  
  "Так, сер", - вiдповiла дiвчина, але в її голосi чулися сумнiв i страх.
  
  Морiартi засунув руку пiд куртку, за спину, i, порившись секунду, витягнув довгу пласку шкiряну кийок. "Iди сюди, дiвчинка," сказав вiн. " Вiзьми це. Якщо хто-небудь наблизиться до тебе, поки ми зайнятi iншими справами, вдар його їм в обличчя. Цiлься в нiс. Це їх збентежило."
  
  Дiвчина нерiшуче пiдiйшла i взяла запропонований iнструмент. "Я так i зроблю", - сказала вона, обережно поплескавши їм по долонi. Вона скривилася, виявивши, що пристрiй виявилося на диво болючим. "Я так i зроблю," повторила вона, дивлячись прямо в очi Морiартi. Її голос змiцнiв. " Я так i зроблю! О, звичайно, я так i зроблю.
  
  "Дуже добре", - сказав Морiартi. "Тепер тримайся ближче до нас".
  
  Вони повернулися в коридор. "Сумнiваюся, що у нас багато часу", - сказав Морiартi. " Кожному з вас вiдведена кiмната. Позбавтеся вiд всiх знаходяться в ньому людей в масках, як вважатимете за потрiбне - так швидко, як зможете. Я пропоную негайно вiдкрити всi дверi i звiльнити ще яких-небудь полонених юних ледi.
  
  "Я думаю - так", - сказав Холмс, озираючись на дивний, жахливий обладнання в кiмнатi, яку вони щойно покинули. "Який жах. Важко повiрити, що цi люди - англiйцi".
  
  "Iнодi менi важко повiрити, що нашi парламентськi представники - англiйцi", - сухо зауважив Морiартi. "Давайте продовжимо; менi зда"ться, я чую стукiт знизу. Якщо хто-небудь з вас випадково помiтить вiкно, що виходить на фасад будинку - це буде он та сторона, он там, - будьте ласкавi, перенесiть через нього який-небудь предмет меблiв.
  
  Холмс задумливо подивився на Морiартi. " Хто-небудь з ваших поплiчникiв внизу? - Запитав вiн. " Що ж, я буду радий їх побачити. Менi зда"ться, всi вiкна забитi дошками; зда"ться, що з цього боку всiх кiмнат " фальшива стiна.
  
  У третiй кiмнатi, в яку увiйшов Барнетт, вiн виявив, що дивиться на сцену, яку нiколи не забуде. Пол був голим i посипаним тирсою, а в центрi його височiв шестифутовый дубовий Хрест, який домiнував у кiмнатi. Сесiлi Перрiн, одягнену тiльки в довгу бiлу сорочку, тiльки що зняли з ланцюга, прикрiпленої до стiни, i невисокий, кремезний чоловiк у капюшонi тягнув її за руки, пов'язанi товстим шнуром.
  
  Чоловiк дурнувато хихикнув i потягнув Сесiлi до дубового пыточному пристрою. Вiн розмахував коротким багатожильним батогом, яким час вiд часу взмахивал в порожньому повiтрi, немов для того, щоб попрактикуватися в насолодах, якi послiдують за цим.
  
  "Боже мiй!" Барнетт закричав.
  
  Сесiлiя повернулася i безпристрасно втупилася на другу людину в капюшонi, який тепер стояв в дверному отворi.
  
  Чоловiк з хлистом вiдштовхнув Сесiлi в бiк i рiзко обернувся. - Що ти тут робиш? роздратовано зажадав вiн. " Забирайся! Забирайся! Це моя кiмната. Моя! Вона моя! Забирайся! Ти прекрасно зна"ш, що це не так! Вiн пiдстрибував вiд збудження й гнiву i замахав батогом на Барнетта. "Йди!"
  
  Барнетт схопився за хлист, вириваючи його з рук чоловiка. "Ти ублюдок!" - заволав вiн, ледве усвiдомлюючи, що говорить. "Ти слизняк! Що ти робиш з цi"ю жiнкою?"
  
  "Вона моя", - наполягав кремезний чоловiк верескливим голосом. "Я заплатив за неї, чи не так? а тепер ти просто забирайся звiдси, або я донесу на тебе Втiленому Майстру. Знайди свою власну самку!"
  
  Барнетт вiдчув, як кров прилива" до його обличчя, i покрив розуму пiднявся з примiтивних емоцiй, якi переховувалися пiд ним. Нiби вiдсторонений спостерiгач, холоднокровний i вiдсторонений, вiн спостерiгав, як сам пiднiма" короткий хлист i знову i знову опуска" його важку рукоятку на голову кремезного чоловiка. Чоловiк упав на пiдлогу, i Барнетт зупинився - не iз спiвчуття, а тому, що мета його лютi тепер була поза досяжностi.
  
  Поступово туман перед його очима розсiявся, i вiн подивився на Сесiлi. Потiм швидко вiдвiв погляд. Вiн не хотiв бачити її такою, вiн не хотiв коли-небудь думати про неї такий, пов'язаної i безпорадною, пiдвладнiй примхам злих людей.
  
  Вiн пiдiйшов до того мiсця, де вона лежала, i швидко, нiжно розв'язав їй руки. "Сесiлiя," сказав вiн, - що вони з тобою зробили?" На свiй подив, вiн побачив, що плаче.
  
  "Бенджамiн?" прошепотiла вона. " Це ти?
  
  Вiн зняв маску - вiн забув, що вона все ще на ньому, - i довго притискав її до себе. У кутку лежав халат, яким вiн укрив її. "Ти можеш йти?" запитав вiн. " Нам треба поспiшати.
  
  "Так", - сказала вона. "Забери мене звiдси".
  
  У загальнiй складностi в рiзних кiмнатах цього верхнього поверху знаходилося сiм жiнок i п'ятеро чоловiкiв. Морiартi знерухомив чоловiкiв, зв'язавши їм великi пальцi рук за спиною короткими шматками дроту, якi вiн дiстав з одного зi своїх незлiченних кишень. До цього часу вони почули рiвний стукiт, що доноситься з-за дверей внизу.
  
  "Iншого виходу нема"", - сказав Холмс. "Я перепробував всi дверi. Iмовiрно, ми могли б знайти шлях на дах, але що тодi? До землi ще далеко".
  
  "Я пропоную прибрати фальшиву стiну в однiй з кiмнат, що виходять на фасад будинку", - сказав Морiартi. "Якщо я зможу дiстатися до вiкна, я зможу покликати на допомогу".
  
  "Що доброго можуть зробити нам вашi люди зараз?" Спитав Холмс. "Вони там, внизу, а ми тут".
  
  "Група рiшучих людей, якi штурмують вхiднi дверi, " вказав Морiартi, - принаймнi, забезпечила б настiльки необхiдний вiдволiкаючий маневр. Швидше за все, це завершило роботу по панiцi серед пересiчних".
  
  "Можливо, я зможу чимось допомогти", - пролунав глибокий, добре поставлений голос у них за спиною.
  
  Всi обернулися. Високий чоловiк в елегантному вечiрньому костюмi ввiчливо поклонився їм, перш нiж зняти маску, приховувала його обличчя. "Дозвольте вiдрекомендуватися", - сказав вiн з ледь помiтним натяком на середньо"вропейський акцент, забарвлю" його бездоганний англiйський. "Мене звуть Адольфус Чардино".
  
  "А!" - сказав Морiартi.
  
  "Хто ви?" Зажадав вiдповiдi Холмс, затуляючи собою сiм молодих ледi.
  
  "В даний час це не ма" значення", - сказав Чардино. "Важливо те, що я можу допомогти вам у ваших спробах виїхати". Вiн дiстав з кишенi жилета великi годинник i глянув на них. " I я б настiйно порадив вам поквапитися; було б розумно пiти протягом наступних чотирнадцяти хвилин.
  
  "Чому?" пiдозрiло спитав Холмс.
  
  "Ну, от бачиш, через чотирнадцять хвилин опiвночi буде", - серйозно сказав йому Чардино. "А завтра - iнший день".
  
  "Як ми виберемося?" Запитав Морiартi.
  
  "Iдiть за мною," сказав Чардино. Вiн повiв їх коридором до маленької дверi.
  
  Вони помовчали. "Це," сказав Холмс, вказуючи на дверi, " чулан. Я вважаю, ця людина потребу" послуг психiатра.
  
  "Коли будувалися цi будинки," сказав Чардино, вiдкриваючи дверцята шафи, " близько вiсiмдесяти рокiв тому тодiшнi будiвельники вiдокремили стелю одного рiвня вiд пiдлоги наступного за допомогою повiтронепроникного простору, щоб звести до мiнiмуму передачу звуку з одного поверху на iнший - практики, якої не завадило б пiти за сучасним архiтекторам. У цiй будiвлi простiр ма" глибину в два фути ".
  
  "Звiдки ви про це зна"те?" - Спитав Холмс.
  
  "Розбиратися в таких речах - моя професiя", - сказав Чардино. "Саме такi знання дозволяють менi творити чудеса". Вiн опустився на колiна i понишпорив пальцями в кутку шафи. "Тут " панель доступу", - сказав вiн. "Сюди!" Вiн потягнув вгору, i пiдлогу шафи пiднявся.
  
  "Як тобi це подоба"ться!" - Вигукнув Барнетт.
  
  "Якого роду чудеса?" спитав Холмс.
  
  "Все як завжди", - сказав Чардино. "З'являтися, зникати, тiкати - то, чого можна очiкувати вiд театрального фокусника".
  
  "Про," сказав Холмс.
  
  Звуки зi сходiв посилилися. Тепер додався руба", потрiскував звук.
  
  "Вони знайшли сокиру", - сказав Морiартi. "Якщо ми збира"мося йти, ми повиннi зробити це швидко".
  
  "Якщо один з вас, джентльмени, спроможеться показати дорогу," сказав Чардино, " я б запропонував дамам слiдувати за ним, а потiм двом iншим джентльменам. Вам доведеться йти слiдом".
  
  "Куди?" Запитав Барнетт.
  
  "Тут нема" свiтла", - сказав Чардино. "Я простягнув шнур. Тримайте його в лiвiй руцi. Вiн закiнчу"ться бiля отвору, що веде в iнший шафа поверхом нижче".
  
  "А вони не побачать, як ми виходимо з туалету?" Запитав Барнетт.
  
  "Це у кiмнатi, якою рiдко користуються", - сказав Чардино. "I я зроблю все можливе, аби вiдвернути їх. Повiр менi. Я добре розбираюся в мистецтвi вiдводу очей. А тепер поквапся!"
  
  Холмс виглядав сумнiва"ться, але взяв iнiцiативу на себе. Посадка була важкою, але йому вдалося протиснути сво" долговязое тiло в маленький отвiр. "Ось шнур", - долинув його голос з чорних глибин. "Я продовжу". За мить вiн зник у вузькому, непроглядно-чорному просторi пiд пiдлогою.
  
  Три врятованi дiвчата без зайвих слiв пiрнули в утворилося простiр i поповзли слiдом за Холмсом, але четверта заупрямилась.
  
  "Я не можу!" - закричала вона. "Я просто не можу!"
  
  "Це "диний вихiд", - сказав Барнетт. "Ну ж, збадьорись".
  
  "Я завжди боялася темних мiсць", - сказала вона, задкуючи вiд ями i хитаючи головою, її очi були дикими. "Йди без мене, якщо ма". Я просто не можу туди спуститися".
  
  Чардино взяв її обличчя в долонi i заглянув в очi. "Ти повинна пiти," сказав вiн ясно i просто. " Ти можеш це зробити; на цей раз ти можеш. Ви нi про що не будете думати. Ви очистiть свiй розум вiд всiх думок. Ви закри"те очi i представите яскравий луг, коли ви повзете рачки, слiдуючи за шнуром. Поки ви будете робити це у вашiй головi не буде нiяких iнших думок, i ви будете чути тiльки звук мого голосу. Я буду говорити вам, що ви можете це зробити - ви можете це зробити. Для тебе це не складно. Не в цей раз. Не з моїм голосом, який веде тебе по яскравого лугу, який був би там, якби твої очi були вiдкритi. Але вони залишаться закритими. Ти чу"ш мене, дiвчинка?"
  
  "Так," сказала вона, дивлячись йому в очi. " Так, я чую тебе.
  
  "Ти розумi"ш?"
  
  "Так, я розумiю".
  
  "Тодi йди! Пам'ятай, я з тобою. Ти почу"ш мiй голос, як зараз, втїша" тебе. Заради мо"ї дочки, йди!"
  
  Дiвчина повернулася i спустилася в яму. Через секунду вона зникла з виду.
  
  Сесiлi Перрiн була наступною. Вона легко зiстрибнула в яму i поповзла.
  
  Двi iншi дiвчата пiшли за ними. Коли Барнетт збирався пiти за ними, вiн почув трiск зламаних предметiв. "Це зi сходiв; вони, мабуть, прорубились!" - вигукнув вiн.
  
  "Iдiть!" - скомандував Морiартi. "Я хочу перекинутися парою слiв з професором Чардино, але я одразу ж пiду за вами".
  
  Барнетт повернувся i спустився в яму. Вiн знайшов мотузку, тонкий, дуже грубу мотузку, i пiшов за нею в темряву. Поперед себе вiн чув ковзний, глухий звук дiвчини, яка йшла попереду нього. Позаду нього нiчого.
  
  Йти було нелегко, вiн виявив, що переступа" через балки, через кожнi кiлька футiв i подныривает пiд балки iншими ногами. Однак, як тiльки вiн освоїв метод повзання, вiн виявив, що може рухатися стiйко. Але де був Морiартi? Вiн повинен був бути поруч з ним.
  
  Раптово над головою пролунав гуркiт, тупiт нiг, ляскання дверей. Якби Морiартi не був зараз в дорозi, вiн би нiколи цього не зробив. Якби люк в комiрчинi не був закритий, то, ймовiрно, нiхто з них не вижив би. Граф д Iвер, безсумнiвно, не залишив нiкого з них в живих.
  
  Там, перед ним, був проблиск свiтла знизу. По мiрi того, як вiн повз, вiн швидко ставав чiткiшим, а потiм вiн виявив, що дивиться вниз, на свiт "диною свiчки в порожнiй комiрчинi. Вiн опустився на пiдлогу, старанно обходячи свiчку. Дверi були вiдчиненi, i решта чекали його в кiмнатi за нею.
  
  Здавалося, минула година, хоча, можливо, минуло не бiльше хвилини, перш нiж ноги Морiартi з'явилися у люка, i професор зiстрибнув у шафу. " Всi добралися благополучно? - Запитав вiн, озираючись по сторонах. " За словами нашого друга, вхiднi дверi злiва. У нас нема" зайвого часу. Нi за що не зупиняйтеся! Люди в масках, повинно бути, пiднялися вгору у вiдповiдь на крики д Iвера. Якийсь час вони будуть зайнятi пошуками нас. Тут, внизу, нам не завадять. Тримайтеся ближче один до одного.
  
  "Що з Чардино?" Запитав Барнетт.
  
  "Вiн вiдволiка" наших супротивникiв, перемiщаючись з кiмнати в кiмнату i затягуючи їх глибше в будинок", - сказав йому Морiартi. "Пiдемо!" Вiн вивiв їх з маленької кiмнати i повiв по короткому коридору налiво, який закiнчувався зачиненими дверима. Вони нiкого не зустрiли. Холмс, взявши на себе iнiцiативу, обережно прочинив дверi, зазирнув усередину й потiм закрив її.
  
  "Як ви думали, це передпокiй," прошепотiв Холмс. " Параднi дверi направо, гральнi зали налiво. Наскiльки я мiг бачити, їх шестеро, вони стоять бiля дверей i з усiх сил намагаються виглядати злiсними. Д Iвер, повинно бути, попередив їх.
  
  " Шiсть? Морiартi на секунду задумався. "Неважливо; нам доведеться поквапити їх". Вiн схопив стiлець. "Нехай панi залишаться тут. Надiньте маски - це може виграти нам секунду.
  
  Барнетт глибоко зiтхнув i приготувався йти за Морiартi. Вiн вирiшив, що ста" фаталiстом.
  
  "Зараз же!" - Прошепотiв Морiартi, i вони втрьох потрапили в дверi: Холмс в центрi, Барнетт притиска"ться до стiни злiва, а Морiартi - його стiлець знаходиться на рiвнi грудей - праворуч. Шестеро у дверях на мить завмерли, дивлячись на близьку трiйцю. Можливо, їх спантеличив стiлець. Але потiм, вибухнувши лайками, якi були б недоречнi в будь-якому респектабельному чоловiчому клубi, вони кинулися на захист. Через секунду Барнетт виявив, що на нього напали кiлька чоловiкiв бiльшi його.
  
  Площа була занадто мала для будь-яких ефективних ударiв руками, ногами або колотушек з обох сторiн, i не було мiсця для використання палиць або тростин. Барнетт знаходив все, що в його силах, - залишатися на мiсцi, в той час як Холмс, демонструючи блискучий бокс, вiдбивався вiд трьох чоловiкiв i дiйсно домiгся невеликого прогресу.
  
  Морiартi, вiдбившись стiльцем вiд гiгантського охоронця у дверi, кинувся до маленької дверi роздягальнi праворуч вiд холу. Опинившись всерединi, вiн протягнув свiй стiлець через маленьке вiкно, що виходило на вулицю, а потiм побiг назад в хол як раз вчасно, щоб вiдтягнути Барнетта вiд охорони.
  
  Приблизно через двадцять секунд пiсля того, як стiлець вилетiв у вiкно, вони почули стукiт за вхiдними дверима. За хвилину увiрвався полковник Моран, з кастетами на кожному кулацi, на чолi летючого загону поплiчникiв Морiартi. Полковник Моран розсiяв опiр перед собою, як дитина розкида" кульки, i через кiлька секунд шлях був вiльний.
  
  "Добре!" Крикнув Морiартi. "А тепер виходьте швидко, все!"
  
  "Давайте очистимо це мiсце", - наполягав полковник Моран.
  
  "Довiртеся менi, полковник", - сказав йому Морiартi. "Це буде зроблено. Але ви виводьте хлопчикiв звiдси, i подалi - зараз же!"
  
  Звички вiйськової життя були занадто вкорiнилися, щоб допускати суперечки. Моран ледь втримався, щоб не вiддати честь. "Так, сер", - сказав вiн i, зiбравши свiй загiн перед собою, попрямував назад до дверей.
  
  "Давайте покличемо дам, Барнетт", - крикнув Морiартi. "А тепер швидко!" Вiн пiдiйшов до дверей, за якої вони чекали, i випровадив їх у хол, як квочка.
  
  Барнетт зупинився бiля дверей роздягальнi i, схопивши на оберемок накидок i пальто, накинув по одному на плечi кожної дiвчини, коли вона вийшла пiд дощ. Морiартi, побачивши, що вони благополучно вийшли, кинувся назад до дверей великого грального залу. "Швидше!" крикнув вiн служницям, якi тинялися без дiла в очiкуваннi повернення людей в масках. "Виходьте на вулицю! Нема" часу пояснювати! Полiцiя наближа"ться! Ворушiться - руш!"
  
  Наполегливiсть в його голосi, мабуть, передалася жiнкам, тому що вони вискочили з кiмнати та при"дналися до нього в шаленому стрибку через зовнiшню дверi.
  
  Барнетт зупинився на тротуарi приблизно в ста метрах вiд будинку, щоб зiбрати юних ледi, якi перебувають на його утриманнi. " За рогом, - сказав вiн їм. " Там екiпаж. Ми всi не помiстимося...
  
  "У мене " чотириколiсний велосипед в сусiдньому кварталi", - зголосився Холмс. "Страшенно прикро, чи не так?"
  
  "Що?" Запитав Барнетт.
  
  "Свистом покликав полiцейського, ми нiчого не доб'"мося. Один або два боббi не змогли б перешкодити цьому зборища розiйтися по всьому Лондону. Нам пощастить, якщо ми затрима"мо бiльше, нiж кiлька з них. Я нiяк не зможу вчасно надiслати сюди групу грабiжникiв з Скотленд-Ярду, щоб хоч чимось допомогти.
  
  "Я б не турбувався про це", - сказав Морiартi, пiдходячи до них ззаду. Вiн дiстав годинник i втупився на циферблат.
  
  " Чому? - Вимогливо спитав Холмс.
  
  "Часу нема"", - сказав Морiартi, закриваючи годинник i прибираючи їх. "Лягайте!" - наказав вiн. "Всi ми. Зараз же! Я просто сподiваюся, що ми досить далеко. Вiн упав ниць на тротуар, i решта пiшли за ним. Барнетт зробив все можливе, щоб захистити Сесiлi вiд того, що повинно було статися.
  
  До нас пiдбiг Ряджений. "Що вiдбува"ться, професор?" вимогливо запитав вiн, дивлячись на групу зверху вниз.
  
  Рука Морiартi зметнулася, схопила Толливера за лацкан i потягла його вниз, на тротуар. Секунду потому земля пiднялась, i повiтря наповнилося звуком, який був за межами звуку. Здавалося, це тривало i тривало, а потiм несподiвано припинилося. Ще кiлька секунд був чутний новий звук, витiкаючий звiдусiль - бризки, цмокали звуки великих предметiв, вдаряються про iншi великi об'"кти або про землю. А потiм i це стихло.
  
  Барнетт пiдняв голову. Там, де ранiше був дiм, тепер горiло кiлька вогнищ. Але - i це на мить не вкладалося у нього в головi - вдома бiльше не було.
  
  "Опiвночi", - сказав Морiартi. "Початок нового дня i кiнець старого. Пiдемо додому".
  
  ДВАДЦЯТЬ ВIСIМ
  
  ДАР
  
  
  
  Тому вона пiшла в садок нарiзати капустяний лист, щоб спекти яблучний пирiг; i в той же час величезна ведмедиця, що йде по вулицi, загляда" в крамницю. "Що? без мила?" Отже, вiн помер, i вона дуже необачно вийшла замiж за перукаря; i там були присутнi Пикнини, i Джоблилли, i Гарьюли, i сам Великий Панджандрам з маленькою круглою ґудзиком нагорi, i всi вони почали грати у гру "лови, як вмiють ловити", поки у них не закiнчився порох на пiдборах.
  СЕМЮЕЛ ФУТ
  
  Bарнетт витратив бiльшу частину дня на складання листа. Воно було настiльки коротким, наскiльки це було можливо, враховуючи все, що йому довелося в нього вкласти. Вiн переписував це чотирнадцять разiв, i кожен раз переконувався, що звучить так само сильно, як i в минулий раз, як педант в масцi. Всякий раз, коли вiн намагався пом'якшити тон, це звучало для нього легковажно; а вiн не хотiв здаватися легковажним.
  
  Виходь за мене замiж, Сесiлi, говорилося в листi. I далi пояснювалося, чому. У ньому говорилося про любов, розумiння, вза"модопомоги i довiрi. Це стосувалося права жiнки на кар'"ру, i того, як вiн розумiв це i був готовий поважати. (Педант!) Це обiйшло стороною питання про повну незалежнiсть жiнок, вказавши, що, хоча вiн сам бiльше всього на свiтi вiрив в це, це не змiнило б нi законiв, нi звичаїв Великобританiї.
  
  Воно займало шiсть сторiнок, написаних його дрiбним почерком.
  
  Ближче до вечора вiн вiдправився в будинок Сесiлi Перрiн. Минув тиждень з тих пiр, як вибухнула будiвля клубу, i Сесiлi весь цей час була прикута до лiжка, за нею доглядав батько. Першi три днi постiльного режиму були призначенi для її здоров'я i вiдновлення сил. Останнi чотири були скорiше для її батька. Старий, здавалося, вiдчував, що в її важкому випробуваннi була якась його вина, тому Сесiлiя залишилася вдома ще на кiлька днiв, щоб дозволити йому потурбуватися про неї.
  
  Барнет приходив кожен день, притискаючи до грудей якийсь маленький iдiотський подарунок, коли входив в її кiмнату. В цей день вiн принiс рослина в горщику i поставив його на пiдвiконня. Потiм вiн ввiчливо поговорив з Сесiлi протягом двох годин - пiзнiше вiн не мiг пригадати, про що вони говорили. Встаючи, щоб пiти, вiн простягнув їй конверт.
  
  "Прочитайте це на дозвiллi," сказав вiн їй, - пiсля того, як я пiду. Це розповiсть вам, що я вiдчуваю. Чомусь я боюся, що якщо я спробую зробити це особисто, ми отвлекемся i посваримося, а це останн", чого я хочу. Вiдповiдай менi, коли будеш готовий. "
  
  Потiм вiн потиснув їй руку i пiшов. Слова, якi вiн мав намiр додати, завмерли в нього на губах. Вiн репетирував їх, але не мiг вимовити. Вiн планував сказати, що цим листом вiн ще раз пропону" їй вийти за нього замiж, i, якщо вона вiдмовить йому на цей раз йому доведеться перестати приходити. Бачити її стало б надто боляче.
  
  Це було те, що вiн мав намiр сказати їй. Але в останнiй момент вiн втратив мужнiсть. Припустимо, вона скаже "нi" - вона, мабуть, сказала б "нi" - вона вже одного разу говорила "нi". Чи вистачить у нього насправдi смiливостi пiти i бiльше не бачити жiнку, яку вiн кохав? Ймовiрно, це був самий мудрий вчинок, але прозвучав так остаточно. Можливо, якщо вiн залишиться тут, то коли-небудь зробить їй пропозицiю втрет", i на цей раз вона скаже "так".
  
  Вiн похитав головою, виходячи з дому. Нiколи б вiн не повiрив, що може так себе вести. Любов, подумав вiн, - це нестабiльний, недобре, повнiстю деморалiзуючий почуття.
  
  * * *
  
  Повернувшись на Рассел-сквер, Морiартi приймав гостя. Барнетт дiзнався в вiдвiдувача iндiйського джентльмена, що назвався Сiнгхом. " Цей будинок, - казав гiсть, коли Барнетт увiйшов в кабiнет, " вибух повнiстю зруйнував його?
  
  "Абсолютно", - сказав Морiартi. "За моїми пiдрахунками, у погребi було, принаймнi, двiстi фунтiв пороху. Був один камiн, стояв цiлком, вiд пiдвалу до камiнної труби, як сердитий цегляний палець, що вказу" на небо, але все iнше зникло. Уламки клубу "Пекельне полум'я" були знайденi в чверть милi звiдси. "
  
  " Скiльки тiл? Повiдомлення в газетах рiзнилися.
  
  " Двадцять шiсть, в яких вони могли бути впевненi.
  
  Сiнгх кивнув. " Професор Чардино вiрив у мстивого Бога. Дiйсно, цiкавий випадок.
  
  Барнетт з цiкавiстю подивився на стрункого, щеголеватого iндiйського джентльмена, який повернувся i простягнув йому руку, коли Морiартi представляв їх. "Мiстер Сiнгх," пояснив Морiартi, - прибув, щоб домовитися про транспортування скарби. Воно поверта"ться тим, у кого було вкрадено - духовно, якщо не фактично ".
  
  "А, мiстер Барнетт," сказав Вiн, беручи його за руку i енергiйно потискуючи її, " при"мно познайомитися з вами. Дозвольте менi похвалити вас за те, як добре ви справля"теся зi стресом".
  
  "Спасибi", - сказав Барнетт. "Я вдячний за будь-комплiмент, але який випадок ви ма"те на увазi?"
  
  "Iнцидент з навантаженням поїзда зi скарбами", - пояснив Вiн. "Ваша невелика спроба збити з пантелику була виконана майстерно!"
  
  "Що ж, ще раз спасибi", - сказав Барнетт, посмiхаючись. "Ти був там?"
  
  "Ах, так", - сказав Сiнгх. "Ви, звичайно, не дiзналися б мене, одягненого в дхотi i дiловито завантажу" скринi зi скарбами. Я був всього лише декорацi"ю - чорноробом на вiслюковi".
  
  Барнетт тицьнув у нього пальцем. " Ти...
  
  "Дiйсно," погодився iндiанець. " Таке життя.
  
  Мiстер Моуз з'явився у дверях кабiнету. "Мiстер Шерлок Холмс тут i хотiв би поговорити з вами", - повiдомив вiн професор.
  
  " Ах так, Холмс. Його чекають, " сказав Морiартi. " Запросiть його.
  
  Холмс пройшов через дверi до столу Морiартi, не звертаючи уваги на присутнiсть кого-небудь ще в кiмнатi. "Тепер я зловив вас, професор Морiартi!" - вигукнув вiн. "Професор злодiїв!"
  
  Морiартi посмiхнувся. "Мiстер Холмс," сказав вiн. " Дозвольте менi представити...
  
  " Вашi друзi? Холмс посмiхнувся. "Я скоро представлю вас суддi - i хорошим британським присяжним. Ви зайшли занадто далеко!"
  
  "Про що ми говоримо?" М'яко поцiкавився Морiартi. "У вас " якась мета цi"ї тирадою, або просто ви з'їли що-те, що вам не подоба"ться?"
  
  "Ця статуетка," сказав Холмс. " Ця дрiбничка. Бронзова статуетка богинi Розум, одного з подружжя Шиви. За словами лорда Iста, вона кошту" тисячi. Це один з двох iдентичних фрагментiв, вiк яких перевищу" тисячу рокiв. Холмс сверился з клаптиком паперу, який носив з собою. - Один належав лорду Исту, а iнший - махараджi Раджастана. - Вiн пiдняв очi й люто подивився на Морiартi. "I як же одне з цих безцiнних творiв потрапив у вашi руки?" Вiн посмiхнувся i схрестив руки на грудях.
  
  "Дозвольте менi представити вас," сказав Морiартi, вказуючи на Сiнгха, " Махараджi Раджастана. Ваше Високiсть, мiстер Шерлок Холмс. Трохи нечемно поводиться, але хороший, солiдний слiдчий. Коли його можливостi не перевищують його можливостей."
  
  Iндi"ць протягнув руку. " Iз задоволенням, мiстер Холмс, - сказав вiн. " Я, звичайно, чув про вас.
  
  Холмс люто подивився на Махараджу, а потiм знову на Морiартi. Вiн зiтхнув, i на його обличчi з'явився вираз покори. " Я впевнений, у вас " якi-небудь способи iдентифiкувати себе? - запитав вiн Махараджу.
  
  "Ну звичайно, - погодився Махараджа, дiстаючи паспорт. "Якщо " якiсь сумнiви, мене зна" лорд Пиндхерст, мiнiстр у справах iмперiї її величностi, а також її величнiсть королева Вiкторiя. Дiйсно, я сьогоднi обiдав з нею".
  
  "Я впевнений, що ви це зробили", - сказав Холмс, повертаючи документ Махараджi. "I я впевнений, що ви вiддали статуетку професор Морiартi. Я навiть не буду запитувати вас, яку послугу зробив професор натомiсть, ваше високiсть. Радий познайомитися з вами, незважаючи на, е-е, обставини. Вiн знову повернувся до Морiартi. "У цьому моментi " певна неминучiсть, професор. Менi слiд було цього очiкувати, але я завжди був оптимiстом".
  
  "Менi шкода розчаровувати вас", - пробурмотiв Морiартi.
  
  "У мене не було можливостi належним чином подякувати вас за те, що прийшли менi на допомогу в тому пеклi", - сказав Холмс. "Це було дуже по-спортивному з вашого боку".
  
  "Не думайте про це", - сказав Морiартi. "Що ви там робили, Холмс? Це було несподiване задоволення".
  
  "Ви ж не дума"те, що ви "диний, хто чита" колонки "Агонiя", чи не так?" - Спитав Холмс. " Я запозичив одну з цих красивих медалей у кого-то, кому вона якийсь час не знадобиться, залишив його мирно лежати в кущах i увiйшов. До речi, професор, цей хлопець, Чардино, вiн був вбивцею, чи не так?
  
  "Так воно i було", - погодився Морiартi.
  
  "Зрозумiло". Холмс на мить замислився. "Вбивство не можна виправдати нi за яких обставин, але " деякi, якi пiдходять ближче, нiж iншi. Є що-небудь, що ми повиннi зробити - я маю на увазi, у зв'язку з його смертю?
  
  "Я розпоряджаюся встановити йому надгробок поряд з могилою його дочки", - сказав Морiартi. "Ви можете внести свiй внесок".
  
  "Що там буде написано?" - Спитав Холмс.
  
  "Я думаю, Люблячий батько', " вiдповiв Морiартi.
  
  "Я пiдпишуся", - сказав Холмс. "Вiн, безсумнiвно, був таким".
  
  "Трохи новин, якими ви, можливо, захочете подiлитися зi своїми друзями в Скотленд-Ярдi", - сказав Морiартi. "Один з цих дияволiв Пекельного полум'я уникнув вибуху".
  
  "Так?" Сказав Холмс.
  
  " Так. Полковник Моран бачив, як вiн вибирався з-пiд уламкiв, i впiзнав його, але в метушнi вiн втiк.
  
  "Хто це був?"
  
  " Лорд Кресi Дарбi. Полковник Моран знав його багато рокiв тому в Iндiї.
  
  " Плантагенет! - Вигукнув Холмс.
  
  "Це той хлопець", - погодився Морiартi. "Полковник Моран назива" його найбiльш небезпечним людиною, якого вiн коли-небудь знав. Любить рiзати повiй. Я б порадив вам докласти зусиль, щоб знайти його, iнакше ми отрима"мо вiд нього звiстку таким чином, що нам не сподоба"ться.
  
  "Я передам повiдомлення далi", - сказав Холмс. "Що ж, прощавайте, панове". Вiн накинув капелюх на голову i повернувся, щоб пiти.
  
  "Приходь як-небудь знову i розваж нас", - сказав Морiартi. "Au revoir, Holmes."
  
  "Прошу вибачення, сер", - сказав мiстер Моуз, коли Холмс пройшов повз нього. "Тiльки що прибув посланець з округу з цим". Вiн простягнув конверт. " Воно адресоване мiстеровi Барнетту.
  
  Барнетт вихопив папiрець з рук мiстера Моуса. Схоже- це безумовно був почерк Сесiлi. Вiн розiрвав його.
  
  Тiльки одне слово на щiльному паперi всерединi: Так.
  
  " Зловiть його, хто-небудь! - Крикнув Морiартi. " Допоможiть йому сiсти на стiлець. Мiстер Моуз, принесiть брендi. Я думаю, бiдоласi треба випити!
  
  IНФОРМАЦIЯ ПРО АВТОРА
  
  
  
  Мичаэль Курланд - автор бiльше тридцяти книг, але, мабуть, найбiльш вiдомий сво"ю серi"ю романiв з професором Морiартi в головнiй ролi. Перший том "Пекельний пристрiй", був номiнований на премiю Едгара i отримав вiдмiннi вiдгуки, в тому числi вiд Айзека Азiмова: "Майкл Курланд зробив Морiартi цiкавiше, нiж Дойл коли-небудь робив Холмса". За ним пiшли "смерть вiд газового лiхтаря", "Велика гра", "Iмператриця Iндiї" i "Хто мислить зло", опублiкованi за бiльш нiж тридцятирiчний перiод.
  
  Курланд також добре вiдомий як письменник-фантаст, автор книг "Дiвчинка-"динорiг", а також бестселерiв "Десять маленьких чарiвникiв" та "Дослiдження магiї", чесних детективних iсторiй, дiя яких розгорта"ться в свiтi, де дi" магiя. Вiн редагував кiлька антологiй про Шерлока Холмса i написав науково-популярнi книги, такi як розкрити вбивство: довiдник кримiналiста. Вiн живе в Калiфорнiї.
  
  ТАКОЖ ДОСТУПНО В TITAN BOOKS
  
  РОМАНИ ПРОФЕСОРА МОРIАРТI
  МАЙКЛ КУРЛАНД
  
  Захоплюючий i красномовний детективний серiал за участю заклятого ворога Шерлока Холмса, професора Джеймса Морiартi. З допомогою американського журналiста Бенджамiна Барнетта i його сумно вiдомої мережi iнформаторiв, злочинцiв i 'фахiвцiв' Морiартi показу" себе набагато бiльшим, нiж просто "Наполеоном злочинностi", працюючим по обидвi сторони закону, але завжди в своїх власних цiлях.
  
  Пекельний пристрiй
  Смерть вiд газового лiхтаря
  Велика гра (липень 2014)
  Iмператриця Iндiї (вересень 2014)
  Хто мислить зло
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ПОХВАЛА РОМАНIВ МОРIАРТI
  
  "Майкл Курланд зробив Морiартi цiкавiше, нiж Дойл коли-небудь робив Холмса". Айзек Азiмов
  
  "Настiльки ж успiшнi, як i його попередники, у пожвавленнi Європи кiнця свiту".... дiя розгорта"ться подiбно сучасному шпигунського трилера ". Список книг
  
  "Чудово складний i щедро вознаграждающий роман"... Сюрпризiв предостатньо... Це не звичайна стилiзацiя пiд Холмса... Незвичайнi задоволення, що да" таке написання ". Publishers Weekly
  
  "Курланд пише в стилi , який може заслужити похвалу тiльки вiд нерегулярних працiвникiв Бейкер - стрiт... З якогось небесного форпосту вiн зараз не перебував, Конан Дойл, повинно бути, випромiню" сво" схвалення ". Книжковий огляд Захiдного узбережжя
  
  "У свiтi, який iнодi зда"ться переповненим стилiзацiями, дiйсно при"мно знайти автора з новою iде"ю, яка представлена з деякою винахiдливiстю". Baker Street Journal
  
  "Для читачiв, яким подоба"ться Шерлок Холмс, i для тих, хто любить вiкторiанськi детективнi трилери, "Смерть при газовому свiтлi" - прекрасний буйабес, який потрiбно смакувати потроху". Кабiнетний детектив
  
  "Романи Курланда - це захоплюючий новий погляд на свiт Шерлока Холмса". Дункан (Оклахома) Банер
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  Породження нiчних кошмарiв
  
  ДЖЕЙМС ЛАВГРОУВ
  
  Серiя вибухiв пролунала Лондон, заподiявши незлiченний збиток i забираючи життя. Тим часом була помiчена дивно одягнена постать, бродящая по дахах i брудними провулками столицi. Шерлок Холмс вважа", що цей дивний чоловiк в масцi може бути ключем до нападiв. Вiн руха"ться з надзвичайною спритнiстю сучасного домкрата на пружинистих пiдборах. Вiн володi" збро"ю i обладунками безпрецедентної складностi. Вiн вiдомий пiд iм'ям барон Кошемар, i вiн зда"ться втiленням злочинностi i пiдлостi. Але чи вiн насправдi, яким зда"ться? Холмс i його вiрний супутник доктор Ватсон ось-ось вирушать в одне зi своїх найбiльш дивних i хвилюючих пригод.
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  Боги вiйни
  
  ДЖЕЙМС ЛАВГРОУВ
  
  1913. Хмари вiйни згущуються. Великi iмперiї свiту борються за перевагу. Європа в сум'яттi, порохова бочка, очiку" iскри. Тiло виявлено на березi нижче Бичi-Хед, всього в милi вiд котеджу для престарiлих Шерлока Холмса. Мiсцева полiцiя переконана, що це самогубство. Жертва, молодий чоловiк, недавно пережив розчарування в коханнi, а Бичi-Хед сумно вiдомий як мiсце, де вiдчайдухи кидаються назустрiч своїй смертi. Але Холмс пiдозрю" вбивство. В ходi розслiдування вони з Уотсоном розкривають змову з невiдомими наслiдками. Схоже, " деякi люди, якi не лише активно вiтають iдею свiтової вiйни, але i шукають божественної допомоги, щоб втiлити її в реальнiсть...
  
  
  
  ДОСТУПНО В ЧЕРВНI 2014 РОКУ
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  Воля мертвих
  
  ДЖОРДЖ МАНН
  
  Багатий лiтнiй чоловiк розбився на смерть, i його заповiт нiде не знайдено. Трагiчний нещасний випадок чи щось бiльш зловiсне? Племiнник покiйного приходить на Бейкер-стрiт просити допомоги Шерлока Холмса. Вiн боїться, що без заповiту залишиться без гроша в кишенi, i весь спадок перейде до його двоюрiдному братовi. Але як тiльки Холмс i Ватсон починають сво" розслiдування, з'явля"ться та"мничий новий претендент на спадщину. Доводить це, що старий був убитий? Тим часом iнспектор Чарльз Бейнбридж намага"ться розкрити справу "залiзних людей", механiчних гiгантiв на паровiй тязi, що здiйснюють зухвалi пограбування ювелiрних виробiв. Але як зупинити машину, яка не вiдчува" болю i не потребу" вiдпочинку? Йому теж, можливо, доведеться звернутися до досвiду Шерлока Холмса.
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  Скринька для Парфумiв
  
  ДЖОРДЖ МАНН
  
  Лiто 1915 року. Коли цепелiни проливають смертоносний дощ на даху Лондона, виднi члени суспiльства починають вести себе хаотично: член парламенту кида"ться голим в Темзу пiсля виголошення пронiмецькi промови в Палатi представникiв; старший вiйськовий радник пропону" здатися, перш нiж згодувати себе тигру в лондонському зоопарку; знаменита суфражистка раптово вiдрiка"ться вiд жiночого визвольного руху i кида"ться пiд поїзд.
  
  
  
  ДОСТУПНО В СЕРПНI 2014 РОКУ
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  Армiя доктора Моро
  
  ГАЙ АДАМС
  
  На вулицях Лондона знаходять мертвi тiла з ранами, якi можна пояснити тiльки роботою лютих iстот, якi не " уродженцями мiста. Шерлока Холмса вiдвiду" його брат Майкрофт, який прекрасно зна", що тiла " вiзитною карткою доктора Моро, вивисекциониста, який працював на британський уряд, слiдуючи по стопах Чарльза Дарвiна, до того, як його експерименти залучили негативний увагу i робота була зупинена. Майкрофт вважа", що експерименти Моро тривають, i вiн доруча" сво"му братовi вистежити вченого-шахрая, перш нiж ситуацiя загостриться ще бiльше.
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ШЕРЛОК ХОЛМС
  Подих Бога
  
  ГАЙ АДАМС
  
  В снiгу знайдено розчавлене смерть тiло. Поблизу вiд нього нема" слiдiв, нiби людину вбив сам повiтря. Це перший iз серiї нападiв, в результатi яких було вбито жменька найвiдомiших лондонських окультистiв. Розслiдуючи цю справу, Шерлок Холмс i доктор Ватсон вiдправляються до Шотландiї, щоб зустрiтися з "диною людиною, який, як їм сказали, може допомогти: Алiстером Кроулi. По мiрi того як темнi сили оточують їх, рацiоналiстичнi переконання Холмса починають пiддаватися сумнiву. Неймовiрнi i нечестивi йдуть по їх слiду, збираючи групу найдосвiдченiших окультних умов в країнi: доктора Джона Сайленса, так званого "Доктора-екстрасенса"; дослiдника надприродного Томаса Карнакки; експерта за рунами i демонолога Джулiана Карсвелла.
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  ПРОФЕСОР Морiартi
  Собака д'ербервiллей
  
  КIМ НЬЮМАН
  
  Уявiть собi збочених злих близнюкiв Холмса i Ватсона, i у вас вийде небезпечний дует професора Джеймса Морiартi - пiдступного, змееподобного, неймовiрно розумного, страхiтливо непередбачуваного - i полковника Себастьяна 'Башера' Морана - жорстокого, неполiткоректного, розпусного. Разом вони керують лондонськiй злочиннiстю, володiючи як полiцi"ю, так i злочинцями.
  
  Унiверсальний магазин для всього незаконного, вiд вбивств до висококласних пограбувань, Морiартi i Моран приймають потiк мерзенних вiдвiдувачiв у своїх кiмнатах на Кондуїт-стрiт, вiд християнських фанатикiв Американського Заходу до кровожерливих Сi Фан i паризьких вампiрiв, а також якоїсь мiс Iрен Адлер...
  
  "Це дотепнi, часто веселi речi. Автор зображу" непристойну зворотний бiк цивiлiзованого свiту Холмса, висмiю" "запрошених зiрок' iз сучасних романiв та вторга"ться на територiю бiльш позамежну, нiж навiть наважувався Конан Дойл ". Файненшл Таймс
  
  "[A] Розумна, забавна сумiш цiлого ряду лiтературних джерел... Це екстравагантно жахливе, готичне i гротескне твiр". The Independent
  
  ТИТАНBOOKS.COM
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"