Темна примара
Тихий шепiт лунає з усюди
I стежинка до краю веде.
У ставках вже збираються юди,
Рiй комах над болотом гуде.
Вже ховається сонце за обрiй,
Вже не чується спiву пташок.
Голос дивний бурмоче, недобрий...
Тiнi чорнi накрили ставок.
Постать темна з"явилась з туману
Та неспiшно крокує в пiтьмi.
Юди враз, лиш побачив примару,
Попiрнали й затихли на днi.
Вiтер вмить над болотом пронiсся,
Зашумiли з ним крони дерев,
Сонця свiт за обрiй закотився
I почувся вночi грому рев.
Темна постать, у плащ загорнувшись,
Зупинилась на краю ставка.
Вiтер стих. I природа, зiтхнувши,
Першi краплi з небес пролила.
Простягнувши долонi у гору,
Проказавши до тiней слова,
Обернувшись на чорну потвору
Та примара у воду пiрна.
Над болотом здiймається вихор,
Зарев блискавку з неба несе.
У водi обертається Лихо.
Навкруги забурлило усе.
Промiнь перший означив свiтанок,
Водна гладь сколихнулась в тишi.
Стан дiвочий, побачивши ранок,
Зник, загорнутий в темiнь-плащi.