Рiдна мова.
Що мова наша укра§нська?
Пiди, послухай водограй.
Отак i мова наша рiдна,
Бери i Душу напувай.
Стрекоче, як комаха в полi.
А то, як очерет шумить.
I ллється навкруги, як море.
Душа спiває i болить.
В степу гуляє вiтер вiльний,
П"янить дурманами трава.
Там Воля Мову народила,
Коли ще помiж нас жила.
До Укра§ни вiдпустила,
Живи й радiй, моє дитя.
Неси з собою щастя людям,
Любов"ю напувай буття.
Та вийшло так, що Укра§нi
Спочатку мiсце вiдвели
В самiм Раю, в садку вишневiм,
А потiм в пекло загнали.
Бо все в нас є, степи i море,
I люди добрi також є.
Немає тiльки щастя й правди.
I воля бiльше не живе.
Отож так мова сиротою
Лишилась на сво§й землi.
Сумнi всi пiснi поскладала
Про долю й радощi малi.
Вони лiтають в синiм небi,
Торкають степову траву.
Я чую серцем рiдну мову.
Не мертву мову, а живу.
Вона з дощем шепоче листям.
З струмками по веснi дзвенить.
I це не я, Душа не може
Спiвучу мову не любить.