Так важко жити в Ураїнi,
Можливо ви спитаєте чому?
Можливо жили ви в такiй країнi,
Де вже не чують,хоча голосно кричу?
Де просимо змiнити владу,
Стоїм ми за свої права,
А в нас стрiляють автомати,
За ними - тиша гробова.
Де президент тiкає вiд народу,
В нагодi врятувати лиш себе,
А ми лягаєм за свою свободу,
Бо окрiм нас вона нiкого не гребе.
Де дiм наш не в квартирi з теплим чаєм,
А на Майданi,де в душi свобода,
Де ми близьких своїх втрачаєм,
В нагодi що мине страшна негода.
Де дiти зовсiм не в дитинствi,
Вони вже знають,що таке вiйна,
У них в душi палають українцi,
Вони i є наша стальна стiна.
Де кожен з нас готовий полягти за волю,
Де серцю боляче вже битись,
Бо влада нам принесла стiльки кровi й болю,
Що просто соромно з усiм миритись.
Ми українцi й волелюбнiсть наша доля,
I кожен з нас готовий вiддавать життя,
А ще ми знаєм,що таке неволя,
Бо з нею ми пройшли через вiка!
Невже нам важко жити в Українi?
Погляньте в чому справа тут,
Причина в президентi та свавiллi,
А справжнi українцi тут цвiтуть.
Вони тут сяють як калина,
Живуть вони з вiдкритими серцями,
Бо їхня мати - Україна,
Що лиш цвiте та крiпне iз роками!