Вчителька української мови у НСШ Љ24

                                             Л.В. Парахонськiй

Лiдiє Василiвно, я iз марно мрiячих,
В головi мандруючих десь далеко там...
Вчитися посиленно, шибеник i трiєчник,
Я не вмiв у принципi, як хотiлось Вам...

Я таке влаштовував, я таке вiдкручував,
Я таке вистрiлював, так бешкетував!
Вiрю, що обурював, знаю, що засмучував...
Але дещо сяюче все ж у душу взяв.

Лiдiє Василiвно, полум"яна проповiдь
Сприйнята, як бачите... Щось собi поклав
У скарбницю памя"тi давнiй бовдур ваш, ведмiдь... 
I "Хiба ревуть воли..." врештi прочитав...

Лiдiє Василiвно, мовою перлинною,
Що вiд вас дicталася, побудую мiст
До мого майбутнього з долею орлиною...
Дякую, що є якiйсь все ж у долi змiст...