До самотностi приречений поет,
Хто вимушує тебе обрати долю,
Що не має навiть крихiтних прикмет
Нi добробуту нi слави? А з бiдою

Зустрiчаєшся частiше, нiж усi
I гостра у серцi бiль нерозумiння.
Бiг у вивiрчинiм вiчнiм колесi -
А для кого твої муки i творiння?

На яку адресу шлеш твою любов?
Твої роздуми з ким мрiєш роздiлити?
Хто i де вiн, той, для кого, знов i знов
Почуття твої, яскравi, наче квiти?

А чи всi твої зусилля - не дарма
I нiкуди не веде твоя дорогa.
Нi пошани анi вдячностi нема -
То для кого всi труди твої?
                                     -- Для Бога...