Датыщев Владимир :
другие произведения.
Сборничек стихов на украинском-2
Самиздат:
[
Регистрация
] [
Найти
] [
Рейтинги
] [
Обсуждения
] [
Новинки
] [
Обзоры
] [
Помощь
|
Техвопросы
]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
Комментарии: 1, последний от 12/02/2009.
© Copyright
Датыщев Владимир
(
datyshchev@yandex.ru
)
Размещен: 27/04/2008, изменен: 10/05/2009. 16k.
Статистика.
Сборник стихов
:
Поэзия
Всякое разное...
Аннотация:
ЗА 2006 год! По просьбе одной Дамы... Старенькие стихи, некоторые были в печати, и которые не настолько ..., что не пришлось выбрасывать. Большинство написано на салфетках и в неадекватном состоянии, надеюсь, оцените.
Життя, кохання, iнше...
Хiмiчна формула любовi
Так грiє душу, гладить тiло...
у кожному коханiм словi
не чуєш, щоби десь болiло...
Живеш i тiшишся з надiї,
що буде вiчним почуття,
яке несе тебе до мрiї,
до дуже кращого життя...
Живеш i ловиш кожну днину,
ба, навiть, мить-кохання крок.
Не чуєш в ротi смак полину
i хочеш линуть до зiрок.
Та, згодом, все проходить чемно:
ти їх не любиш... вiдчува,
що всi потуги - надаремно,
нiчого вiчного нема...
Тебе чи зрадять, чи в оману
введуть тебе i поведуть
десь за собою, мавпу п'яну,
де в дупу душу вiд...ть...
Противно? Боляче? Намарно?
Тобi здається що кiнець
всiм твоїм мрiям, що прегарно
в альбомi креслив олiвець?
То не альбом i не нотатник -
душi твоєї то канва,
це те, що хоче кожен зрадник,
у кого ззаду - лиш пiтьма.
Твоя душа - це, мiй читачу,
до неї креслиш ти думки,
кохаєш i прохаєш вдачу,
щоб не змiнилися роки
якi собi один плануєш
де хочеш жити в майбуттi,
там де реальностi не чуєш
i тонеш, певно, в забуттi...
Вiдкинь любов, зневаж, скорися
вiд тих утопiї думок...
Забудь, зiмни i не ведися
за тими мрiями в райок.
Усе на свiтi - це morgana,
та fata, про яку ще ти
колись читав i думка п'яна
тебе хилила до мети...
Ти щось добився на роботi,
став тим, яким завжди хотiв
i плакав нишком у скорботi
за всiми тими, як давив
ти їх, будуючи фортуну
свою... Вони колись дойдуть
до свого трона чи до труну,
який за ними понесуть.
Та ми вiдходимо вiд теми:
кохання є, а, врешт - нема,
i закупорюють проблеми
всi твої мiзки де пiтьма...
Ти всiх любив, ще менш, зiзнався
у своїх страсних почуттях:
за кимсь летiв, когось цурався
на власних доленьки путях.
Люби, допоки глупа доля
тебе розлучить... i удвох
ви пiдете в свою неволю
де тiльки тлен i сiрий мох.
Люби, аж поки закiнчиться
твоя ласкава казка снiв,
люби, вже потiм завершиться
примара фраз i каяттiв.
Нiщо не вiчне пiд зiрками,
у першу чергу - почуття,
поганими не зву словами
тих, хто притримує буття.
Люби i мучся, жий i вчися
з молодших, старших, без рiзниць,
своїй Фортунi не корися,
тебе ще вiзьмуть до зiрниць...
Усе скiнчиться, чи любов, чи старiсть,
життя розлучить всiх i вся
i дай же боже, щоб цiкавiсть
тебе довела до кiнця...
Формула очей
(Як визначити кохання)
Найпростiша формула любовi,
щоб узнати що тебе кохають, -
це зловить коханого на словi,
лиш одному, що не всi i знають...
Питання простеньке, банальне:
Якого ж це кольору очi,
У мене, коханий, фiнально,
Скажи менi в серце дiвоче.
При цьому питаннi потрiбно,
закрити долоньками вiчка,
i слухати нiжно-єхидно
брехеньки свого чоловiчка!
Як зразу затнеться коханий,
за словом в кишеню полiзе...
це сумно - чужий вiн, незнаний,
пора пакувать нам валiзи.
Як скаже про щось романтичне,
спiвати почне про принади,
яка ти красива одвiчно,
якби тi легенди Еллади,
та все ж не розкаже про колiр,
хоч як не хотiлось згадати,
вiн буде просити у долi,
вiдтiнок очей розгадати.
Такого коханця боятись
потрiбно i вiдвернутись,
ти тут не єдина, признатись,
йому тебе зрадить, якби розвернутись.
Якщо ж твоя рiдна частина,
без лишнього постуку кровi,
тобi вiдповiсть без упину
який в тебе колiр пiд бровi...
Оцей чоловiк - лиш кохає,
тебе пiднiме вiн на хвилi,
вiн кожен твiй рух пам'ятає,
любить тебе буде донинi.
Покинь тих усiх донжуанiв,
недомiркiв, хоч симпатичних,
звернися до того, хто п'янiв,
вiд твоїх очей еротичних.
I будь з ним щаслива безмiрно,
I мусиш завжди пам'ятати,
хто очi твої дуже вiрно
в душi своїй буде тримати...
Той справдi тебе лиш кохає,
той завжди тебе заспокоїть,
не буде вiн iншу кохати,
нiколи дурне не накоїть!
Та й ти його нiжно голуби,
не дай йому в горi пропасти,
засурмлять амури у труби,
не буде мiж вами напасти...
Дотик зради
Солодкий дотик зради,
I губ чужих тепло,
Собi не знайдеш ради,
Якщо нове прийшло
Кохання, сум, ненависть.
Чужого серця стук,
Запалюється млявiсть
Вiд нiжних нових рук.
Не твої, потiм - твої,
Волосся, очi, крик,
До нової любовi,
Вiд iншої приник.
Ти згадуєш ночами,
В самiм переддвер'ї сну
Стару любов, часами
Зриваючи нову.
Чи було те кохання,
Чи був часами сум?
Ти ляж, поспи до рання...
Все скiнчиться. Заснув...
Заборонена любов
Буває в життi просто так,
Кохаєш людину i все,
Якийсь наче долi маньяк
У думки твої вставив лице
I якби не було у долi,
Багато дурного i скного,
Ти лiзеш крiзь муки поволi,
Мiж лиха корiння страшного.
Тебе проклинають крiзь роки,
Тi люди, кого не любив,
Та робиш по тернiях кроки,
Якiще нiхто не робив.
I знаєш, що робиш погано,
Кохаючи ту, що не треба,
Та любиш i ждеш, що настане
Той день, що пiднiме до неба
Тебе i її, промiж зiрки,
Мiж Мiсяць, мiж космосу край,
Не буде поганої мiрки,
Що лiчить години... Кохай,
Поки можеш i хочеш,
Люби i не буде бiди,
Вкiнець їх усiх переможеш,
Ти мусиш до долi дiйти.
I хай вона буде паршива,
Ламай все погане ущент,
ТИ БУДЕШ КIНЦЕВО ЩАСЛИВА,
ЗЛОВИ ТIЛЬКИ ЩАСТЯ МОМЕНТ!
Завершення
Кохання котилося колом
По стернi широких степiв,
Змарнiло, скiнчилося болем,
Його наздогнать не зумiв.
Тримаєш в руках... Аж до кровi
Роздер свою душу ущент,
Немає вже тої любовi,
Вона потускнiла в момент.
I тяжко в душi, чи печально,
Ти мусиш вiд рук вiдiрвать,
Те коло, яке так опально
Змогло все життя розiрвать
Покотиться доля у далi,
Далекi, тобi не дойти,
Хтось iнший собi хай надалi
Захоче життя попекти...
Роздум
Та, кого завжди кохав,
Лелiяв, носив на руках,
У бога за неї благав,