У їжачка сталася трагедiя. На однiй iз звичних прогулянок на велосипедi вiн розчавив комашку. Все було б нiчого, якби не одна обставина. Адже це була майже подруга, що завжди супроводжувала їжачка в його велопрогулянках лiсом.
- Як це могло статися? - крiзь сльози повторював їжачок. - Я нi на хвилиночку не вiдволiкався, а вона завжди була перед моїми очима i навiть деякий час їхала на моєму дзвонику. Усе було як завжди.
Вiдповiдi на свої питання вiн не мiг знайти, i це ще бiльше його пригнiчувало. На мiсцi трагедiї з'явився заєць, почав насмiхатися.
- Розчавив комашку, iншу собi знайдеш.
- Зайцю, в тебе коротка пам'ять... Ти, мабуть, забув, як ця комашка врятувала тебе вiд щелепiв вовка!
Заєць одразу замовк, а їжачок iще дужче зажурився.
--
Та не побивайся так, - промовив старий їжак. - Я впевнений, що то
був нещасний випадок. Давай краще помiркуємо про поховання загиблої. Треба сповiстити родичiв, знайти гарне мiсце. А щоб могилу нiхто не зруйнував, посадимо дерево. Й ти зможеш зупинятися для вiдпочинку, коли будеш проїжджати мимо.
Поховання вiдбулося на тiй самiй галявинi. Були присутнi родичi загиблої, заєць, старий їжак та закохана пара горобцiв. Їжак говорив довго про життєвий шлях покiйної, як усiм буде невистачати її звичного дзижчання над головою. Промова старого їжака була настiльки пронизливою, що горобцi, котрi до того пiдсмiювалися над подiєю, почали плакати. Їжачка на церемонiї не було. В цей момент вiн шукав, де росте бiла черешня. Дерево, пiд яким вони познайомились iз комашкою. Отож на поховання вiн спiзнився, всi порозходилися.
Минув рiк. Їжачок щосили мчав на велосипедi. На дзвонику сидiла нова подружка-комашка. А про те, що сталося, рiк потому нагадувала хiба що черешня, коло неї щоразу спиняв свого велосипеда їжачок та куштував солодкi бiлi ягоди, що йому так подобались.