Ти бачив сонця свiтло вдень,
I сяйво мiсяця вночi.
Смiявся, вiрив, ти вже мав
До брами вiчностi ключi.

Чому ж ти, сине мудрований,
Сунув в петлю свою главу?
Солодкий грiх, ще б пак, дурманить.
Не станеш бiльш на мураву.

Земля вiдкрита для таких:
Нещаснi немiчнi прибудуть
В один кiнець, що радий §х
Прийняти. Iншi всi забудуть.

Як бруд змивається водою,
Як вiтром пил несеться геть —
Отак i ти лиш є журбою,
Яка здобуде вiрну смерть.

Коли прийшов в широкий свiт,
Якщо вже топчеш землю рiдну -
Тримай в душi життєвий цвiт,
Живи не абияк, а гiдно.

Бо впасти легко — кожен може
Спiткнутись там, де площина.
А спробуй встояти. Негоже
Прiрви досягати дна...

16.05.2010