Пiд час чергового осiннього шабашу на Лисiй горi, який тепер називався Лисогiрським саммiтом, було оголошено, що Рудий Дiдько залишає свою посаду в зв"язку з призначенням послом на Шайтановi острови. Всi присутнi не мали жодного сумнiву, що його мiсце посяде добре всiм вiдомий чорт Куций, i тому не дуже прислухались до слiв Дiдька Лисого, який на правах хазяїна саммiту мав представити наступника Рудого.
Лисий звично почав здалеку, нагадавши про ниций обов"язок кожного представника нечистих сил зваблювати людей з вузької стежки доброчесностi на широкий шлях грiха, i вести їх цим шляхом до переможного пекельного кiнця.
- Не кожен може впоратись з цiєю роботою, - говорив Лисий. - Всiм нам вiдомi приклади прикрих невдач, як у випадку з Балдою, але є серед нас i такi чорти, що стали гордiстю нашого чортячого цеху. До них належить всiма нами шанований пан Куций, що постачив до пекла не одну грiшну душу. I якi то були душi! Сам коваль Вакула мало не потрапив до казана завдяки невтомним зусиллям нашого колеги! Тож навряд чи хто заперечуватиме, що вiн достойний стати Дiдьком i посiсти мiсце Рудого...
Тут промову було перервано бурхливими оплесками, Куций вже почав кланятись навсiбiч i потискати простягнутi руки сусiдiв, та Лисий продовжив:
- Але, колеги, зараз не старi часи безальтернативних виборiв i всезагального схвалення. Тому, наслiдуючи приклад наших закордонних партнерiв, ми вирiшили оголосити тендер. Посаду Рудого Дiдька буде вiддано тому представниковi нечистої сили, який своїми дiями зможе викликати бiльший прояв емоцiй та згадувань чорта за одиницю часу. Ясна рiч, в тендерi вiзьме участь колега Куций. А тепер дозвольте представити вам другу учасницю тендеру, нашу молоду, але перспективну вiдьму, чарiвну Анжелу!..
На горi зчинився ґвалт, всi кричали, свистiли, вищали... Хтось пiдморгував Анжелi, хтось гукав до Лисого, вимагаючи поважати традицiї... Лисий кричав щось про новi часи й обряди, чоловiчий шовiнiзм та обiцянку заморського Дiдька Самого прокопати траншею, яка є найкоротшим шляхом до пекла...
Але Куций цього не чув. Сльози образи навертались йому на очi. Його, заслуженого чортяку, порiвняли з якоюсь малолiтньою шльондрою, що тiльки й вмiє принадно вихилятись та пускати очима бiсикiв. Вiн знав Анжелу з пелюшок, як знав колись Солоху, дочку Солохи та й усiх iнших прабабiв Анжели по жiночiй лiнiї. Вiн колисав її люлю. Нарештi, вона подобалась йому, як i все iнше вiдьомське сiм"я цього роду... I от тепер... Нi, недарма в нього з дитинства викликало пiдозру таке дивне, як для вiдьми, iм"я. Як вiн заперечував проти нього при антихрещеннi! Але батьки Анжели, най би їх покропило, наполягли на своєму i таки зурочили дитину...
На оргiю Куций не залишився. Вже бiля складу старих казанiв його наздогнав дрiбний бiс та повiдомив, що проведення тендеру призначено на новорiчну нiч.
Гiршого для Куцого часу годi було й придумати. У паузi мiж католицьким i православним Рiздвами масштаби можливих злодiйств були вельми обмеженi. А от для Анжели цей час пiдходив якнайкраще. Вона вела на телебаченнi нiчну передачу для дорослих i змогла домовитись майже з усiма каналами пустити зразу пiсля опiвночi спецвипуск своєї передачi. Реклама цього випуску з дуже багатозначними, але прозорими натяками йшла вже з мiсяць...
Що мiг протиставити Анжелi Куций? Вкрасти мiсяць з неба? Влаштувати ожеледь? Хто звертає увагу на такi дрiбницi в наш час основних iнстинктiв? Звичайно, можна було влаштувати аварiю електромережi, але Куций був бiсом старого гарту i не любив зв"язуватись з електрикою.
А Новий Рiк невблаганно наближався...
* * *
Ввечерi перед святом звiдкись нанесло хмар i почалася давно не бачена в епоху новорiчних дощiв хурделиця. Виглянувши у вiкно, Анжела переможно посмiхнулась - старий дурень, схоже, вирiшив замести дороги, щоб перешкодити людям дiстатись додому. Пiзно, дядечку! Бiльшiсть уже давно товчеться вдома на кухнi, заправляючи салати, або кружляє орлами навколо, гострим оком виглядаючи необережну чарку чи шматок ковбаси. I головне - у кожнiй хатi спiває, кричить, запрошує та закликає телевiзор - великий бубон новiтнiх часiв. Мине якась година i його вiзьме до рук вона, Анжела, а ще за годину з"явиться новий Рудий Дiдько, точнiше Руда Вiдьма, i багато хто скакатиме таки пiд її бубон...
Анжела вiдкоркувала шампанське i раптом вiдчула, що на вулицi щось змiнилось. Вона поглянула у вiкно. Снiгопад припинився. Бiлий килим нiжно свiтився у м"якому свiтлi мiсяця, весело мерехтiв у свiтлi лiхтарiв. Казковими свiчниками стримiли до неба дерева, прикрашенi зблисками вогнiв. Старе й мале повилазило на балкони та вулицi. Легкий морозець пощипував порожевiлi щоки, снiг порипував пiд ногами... "Чорт забирай, яка краса!" - лунало звiдусiль.
Вiдьма вiдчинила вiкно. Вона хотiла крикнути, що зараз всi вони повиннi сидiти бiля телевiзорiв, але вiтерець, що прилетiв невiдомо звiдки, жбурнув їй в обличчя жменю колючої снiговицi, i Анжела спiшно брязнула рамою.
Через пiвгодини мережею ВВВ (Всезнаючi Вiдьомськi Вiдомостi) прийшло повiдомлення, що новорiчний тендер виграв чорт Куций.
* * *
...Почувши чемний попереджувальний свист Анжела рвучко пiдхопилась i почала надавати собi пристойного вигляду. Коли у декоративному коминi завовтузився Куций з букетом троянд в однiй руцi i пляшкою шампанського у другiй, вона вже напiвлежала на канапi в позi давньогрецької гетери i нiщо не свiдчило про бурхливi потоки слiз, якi лилися ще хвилину тому.
Обмацавши Анжелу захопленим поглядом, Куций почав:
- Бачу, ти не дуже переймаєшся своєю невдачею. От i правильно. Все ж таки я тобi як рiдний дядько. I менi на новiй посадi належить мати секретарку...
- Ти просто чудо! - вигукнула вiдьма, заклично простягаючи до Куцого руки... - За твоє здоров"я й нелад в усьому свiтi! - з пафосом додала вона, п"ючи з горла шампан.
Листопад 2002 р.