Нещодавно призначений Рудим Дiдьком чорт Куций нервово походжав по своєму кабiнету, в якому ще стояв сморiд погано вiдмитих грошей та брудних фiнансових оборудок, залишений фiнансовим радником старим цюрiхським гномом Скупером.
Куций ще не встиг повнiстю ввiйти в курс справ - замiна меблiв, збивання зi стiни гранiтного барельєфа попереднього власника кабiнету, бенкети з нагоди зайняття посади забирали весь час. Цим i скористалась секретарка-референт новоспеченого Дiдька, молода, але багатообiцяюча вiдьма Анжела, що теж претендувала на виборах на його посаду. Принадно похитуючи стегнами та пускаючи бiсикiв, вона поклала Куцому на стiл наказ про поздоровлення вiдьомства з жiночим святом. Глибоке декольте Анжели заступило Куцому всенький свiт. Вiн пiдписав наказ не читаючи, i лише пару хвилин тому старий гном розкрив йому очi.
- Пане Куций, - нудив Скупер, - Ясно, що це не моя справа, я лише фiнансовий радник, а начальник тут ви, але мушу сказати, що Чахлик Безсмертний скорiше помре, нiж пiдпише такий рахунок. У наказi сказано, що кожна вiдьма отримає з нагоди свята все, що вона забажає ввечерi напередоднi. Але ж у зонi нашої вiдповiдальностi кожна друга, а може навiть i перша жiнка - вiдьми! Тим часом, мої фiскальнi ельфи доносять, що, не без сприяння вельмишановної панi Анжели, того вечора транслюватиметься показ останнiх паризьких мод, а в усiх блоках реклами замiсть прокладок, шампуню та прального порошку будуть рекламувати хутра, ювелiрнi прикраси та спортивнi автомобiлi. Можу собi уявити, чого забажає наше дороге вiдьомство! Ви знаєте, пане Куций, мене засуджено до довiчних примусових пекельних робiт, тож я не люблю частої змiни начальства, але за таких умов...
* * *
- Бачу, пане Дiдько, у вас серйозна справа, - промовив бiс Кульгавий, побачивши на столi пляшку 'Пекельної смолистої з сiркою'.
Кульгавий був старим розпусником вже в тi часи, коли молоде бiсеня, з якого згодом вирiс Куций, тiльки вчилося лякати скiфських байстрюкiв та пiдкидати дiвкам за пазуху реп'яхи. Подейкували, що Кульгавим вiн став пiсля того, як його викинув з вiкна чи то Олександр Македонський, що без попередження зайшов до Таїс Афiнської, чи то Юлiй Цезар, що несподiвано з'явився в покоях Клеопатри. На згадку про ту подiю бiс залишив легку кульгавiсть, що нагадувала всiм, хто є найбiльшим знавцем жiнок серед копитного племенi.
Пiсля третьої чарки 'Смолистої' Кульгавий зiтхнув:
- Казав я Люциперовi, коли почали впроваджувати фемiнiзм, що колись нам це вилiзе боком, але...
Скрушно махнувши рукою, Кульгавий продовжив:
- Головна бiда нашого часу в тому, що всi розраховують на центральний бюджет i новiтнi технологiї. Але ж є мiсцевi ресурси та класичнi методи...
* * *
В понедiлок пiсля свята Iван Домовитий зустрiв у тролейбусi по дорозi на роботу свого шкiльного товариша Петра Перекотиполе.
- Знаєш, Петре, такого зi мною ще не траплялось, - голосно зашепотiв Домовитий. - В п'ятницю збирались пiсля роботи посидiти, вiдсвяткувати, але тiльки-но закiнчився робочий час, як всiх наче чорти вхопили. Розбiглись по домiвках, а про пляшку нiхто й не згадав. Я теж побiг i, уявляєш, наче якась нечиста сила мене штовхала - дiстав заначку i накупив квiтiв, шампанського, рiзних делiкатесiв... Припхався додому, накрив стiл, одягнув краватку... Прийшла моя, так я їй i пальто знiмав i ясочкою називав, посадив за стiл, запалив свiчки, вiдкоркував шампанське... Уявляєш? А потiм наче бiс у мене вселився - потяг свою мегеру до лiжка i оце тiльки сьогоднi вилiз з подушок...
- Скажу тобi, Iване, що ти такий не один, - задумливо мiркував Петро. - Пам'ятаєш Нiнку з 'Б' класу? Красива така вiдьмочка, пiвшколи за нею водило оченята. До речi, досi незамiжня. Так я в п'ятницю раптом поперся до Нiнки - як ото ти додому. Оце зараз прямо вiд неї. Навiть женитись обiцяв. Щось тут не те, мабуть, вплив Чорнобиля - викид радiацiї...
До розмови непомiтно прилучилось ще кiлька чоловiкiв, з якими трапились такi ж жорстокi трафунки. Говорили про iнопланетний вплив, психотроннi променi, терористичний акт... Нiхто не згадав лише Рудого Дiдька.
А Куций того ранку нiкуди не поспiшав. Розлiгшись на широкому мов степ i м'якому, мов пух, лiжку Анжели, вiн прислухався, як вона, наспiвуючи, готує на кухнi каву з канапками, i згадував Кульгавого...
Сiчень 2003 р.