Рудий Дiдько чорт Куций, переглядаючи поданi йому керiвниками департаментiв доповiднi записки, люто лаявся. Бiльшiсть пропозицiй, схоже, були списанi з якогось прадавнього першоджерела, що втратило оригiнальнiсть ще за Цезаря. "Остання надiя" - грандiозний проект розбудови пiдпорядкованої пеклу конфесiї був пiд загрозою зриву. Доповiднi закiнчились i Куций почав думати, з кого першого спустити шкуру, коли до кабiнету з течкою в руках впурхнула його секретарка Анжела. - Ще доповiдна? - здивувався Куций. - Вiд кого? Анжела чарiвно зашарiлася i, опустивши довжелезнi вiї, простягнула течку Куцому: - Це моя пропозицiя. Власна. Вона не зовсiм у руслi проекту, але... Куций з подивом взяв течку. Вiн, звичайно, знав, що Анжела вiдьма прогресивна та iнiцiативна, але зараз був не найкращий час для прояву iнiцiативи. Скориставшись шефовою задумою Анжела заторохтiла: - Мiй проект базується на принципово новому пiдходi до залучення грiшних душ до пекла. Класичний пiдхiд передбачає обмiн душi на певнi земнi блага. На жаль зараз цей пiдхiд перестає спрацьовувати. Розвиток рекламного бiзнесу приводить до того, що потреби бiльшостi потенцiальних душепродавцiв формуються саме рекламою i вдовольняються за рахунок придбання рiзного рекламованого непотребу. Все, чого бажають їхнi душi, можна знайти без будь-яких зусиль. Потрiбнi лише грошi, але фiнансова полiтика... - З нашою фiнансовою полiтикою я знайомий, - перебив Анжелу Куций. - Переходь до сутi. - Суть полягає в створеннi у споживача позитивного образу пекла. Пекло має стати престижним. Люди мають марити пеклом. Вони повиннi закладати душу не за грошi, а за саму можливiсть до нас потрапити. До казана має приводити не грiх, а прагнення саме казана зi смолою. - Такi фантазiї, - Куций роздратовано кинув течку на стiл, - добре йдуть пiд чарку, а зараз нам потрiбнi конкретнi плани дiй. - Але я й пропоную конкретнi дiї! - не вгавала Анжела. - Оскiльки подiбнi акцiї слiд починати з молодiжної аудиторiї, я пропоную провести на нашiй територiї музичний фестиваль. В нас саме простоює дiльниця, що планувалась пiд войовничих безбожникiв. Їх тепер малувато, а зрадникiв та лицемiрiв за iнструкцiєю варять на iнших рiвнях. Атмосфера там саме така як треба: закопченi стiни, казани, смолянi патьоки... Молодь буде в захватi. До речi й фестиваль можна назвати вiдповiдно: "Казан-гоп". Запросимо вiдомi гурти: "Пекельнi вогнi", "Сталевий дзьоб", "Репану д...". - Досить, - вiдмахнувся Куций. - Влаштовуй свiй фестиваль. Думаю, гiрше нiж зараз нам вже не буде. Керiвник Департаменту розбудови церкви бiс Солоденький скiнчив зачитувати список кандидатур на посаду керiвника конфесiйного новоутворення i перейшов до питань фiнансування: - Тут, пане Дiдьку, виникли несподiванi проблеми. Податкова полiцiя погрожує накласти арешт на рахунок, з якого ми збираємось переводити грошi на органiзацiйнi видатки. - Яка ж це проблема? - здивувався Куций. - Пошлiть їх до бiсової мами. Там в неї коньячок, вiдьмочки... - Пробували. Не спокушаються. - Нiчогенько собi, - стурбовано мовив Куций i натиснув кнопку. За мить до кабiнету зазирнула Анжела в якомусь гостроконечному бюстгальтерi зодягненому на подобу нiчної сорочки. - А це що таке? - вiд подиву Дiдько забув нащо кликав Анжелу. - Я саме готую фестиваль попси й одягнулась пiд Мадонну... - Поки я тут Рудий Дiдько, - ревнув Куций, - попи на моїй дiлянцi пекла спiвати не будуть! Не кажучи вже про... - Куций ткнув пальцем вгору. - Це не та Мадонна... - почала було Анжела, але Дiдько не став її слухати, наказавши викликати до нього фiнансового радника. - Чи не пiдкажете, Скупере, - вкрадливо почав Куций, коли старий цюрiхський гном переступив порiг кабiнету, - чим можна пояснити погрозу арештувати рахунок пана Солоденького? Скупер став начебто ще меншим на зрiст й пробурмотiв: - Взагалi-то ця погроза стосується всiх наших мирських рахункiв. Через несплату податку. З дiдькових нiздрiв пiшов димок. - Щось я не пам'ятаю, Скупере, щоб пекло коли-небудь платило податки. - Нiколи й не платило. Але ми нiколи ранiше не продавали квиткiв на "Казан-гоп". - Якi квитки, Скупере? - дихнув полум'ям Дiдько. - Це ж була цiлком благо... тобто злочинна акцiя. - Треба ж нам десь брати кошти на ремонт поламаних котлiв, на зафарбовування написiв на стiнах, - занудив Скупер. - А путiвки на сiрчанi води для нервово виснажених та фiзично постраждалих чортiв з охорони? А позапланове поновлення цноти вiдьмочок з обслуги?.. - Щоб тебе покропило! - не витримав Куций. - Цноту вiн поновлює! Чортiв на води посилає!.. А тим часом пекло може втратити не лише грошi, а й моральний авторитет! Ми нiколи не платили, не платимо й не будемо платити нiяких податкiв!!! I якщо негайно не буде знайдено виходу з цiєї ситуацiї нам всiм обламають роги i зашлють за такi води... Але вам особисто все це здаватиметься дрiбничкою... - тут Дiдько змалював такий яскравий образ Скупера, який, знемагаючи вiд тяжкої працi та усвiдомлення власної провини, пiдкидає до вогню дрова та пiдливає до казанiв смолу на старiй неавтоматизованiй дiлянцi, що у кабiнетi вiдчутно засмердiло сiркою... - А-а-а-пчхи!.. - донеслося з кутка. Куций роздратовано озирнувся i тут йому спало на думку просте до генiальностi рiшення одразу двох проблем. - Ви ще тут, Солоденький? Хапайте будь-якого харизмата з вашого списку, реєструйте конфесiйне новоутворення i вiдкривайте рахунок для збору пожертв. А, ви, Скупере, негайно переводьте на цей рахунок всю виручку вiд "Казан-гопа". Благодiйнiсть податками не обкладається. Марш! Пiдлеглi зникли, а Куций, втомлено прикривши очi, вiдкинувся в крiслi, сповнений усвiдомлення своєї мудростi. Дверi вiдчинилися знов. Дiдько розплющив очi й побачив перед собою Анжелу, цього разу в якомусь тiрольському вбраннi. - В мене є чудова нова iдея, - заторохкотiла Анжела. - Давайте проведемо фестиваль любителiв випити. Уявiть собi казани повнi пива, барила з горiлкою, на пательнях шкварчать... Куций пополотнiв i сповз iз крiсла пiд стiл.