Наближався весняний Брокенбергський саммiт, i нещодавно обраний Рудим Дiдьком чорт Куций, що вперше мав взяти участь у подiї такого рiвня, нервував. Рiшення вiдправити його попередника послом на Шайтановi острови було прийняте саме пiсля минулої брокенбергської промови Люципера, присвяченiй розвитковi регiонiв:
- Вiзьмiть, наприклад, нашого вельмишановного Дiдька Самого. Щороку вiн постачає до пекла сотнi тисяч грiшних душ. Звичайно, можуть закинути, що душi цi дрiбнуватi. Але всi вони кондицiйнi й повнiстю стандартизованi! А якi манiяки та збоченцi серед них трапляються!.. А от наш колега Дiдько Рудий нiяк не може досягти належного рiвня. I якщо двадцять рокiв тому вiн ще мiг виправдовуватись, посилаючись на неможливiсть проводити нормальнi рекламнi компанiї серед населення, яке здебiльшого взагалi нiчого не знало про можливостi маркетингу, то теперiшнiй стан справ можна пояснити лише недбальством i нехтуванням своїми обов"язками перед Темним спiвтовариством! Ви подивiться, якi душi постачає цей регiон! Якiсь бруднi вишкребки, а конкурентам, вибачте на словi, - суцiльних великомученикiв! Цiкаво, куди дiваються кредити, видiленi нами на лиходiйство та розпусту?..
Не бажаючи повторення подiбних закидiв, Куций ревно переглядав списки потенцiйних душепродавцiв. Пiсля кiлькох хвилин перегляду вiн розлючено натиснув на кнопку i викликав керiвника департаменту зведення та занапащення бiса Солоденького.
* * *
- Якого ще Дiдька вам треба, Солоденький?! - заревiв Куций, коли бiс несмiливо протиснувся до кабiнету. - Хочете, щоб я слiдом за своїм попередником подався на Шайтановi острови або навiть на Макаровi луки?! Запевняю вас, що перед тим, як туди податись, я пiдведу вас пiд монастир! I не абиякий... Сидiтимете пiд самою Лаврою! У зонi досяжностi дзвонiв.
Солоденький зблiд так, що його дбайливо зачесана щетина стала здаватись сивою.
- Що за душi ви пропонуєте? Ось заява: "Продам душу за пляшку". Або: "Продам свою душу, а також душi всiх своїх родичiв та друзiв за мiсце в парламентi". Це якiснi душi?
- Але, пане Куций, останнього заявника бачили зi свiчкою у церквi. Крiм того, вiн повсякчас пiклується про розвиток духовностi...
- Ви що, Солоденький, вивчаєте контингент за телевiзiйними передачами? Вас не вчили, що за свiтлою душею треба побiгати? Ви тут зовсiм занехаяли роботу з людьми, а менi доведеться червонiти перед Темним спiвтовариством на Брокенберзi! От я свого часу не шкодував часу та зусиль. Пам"ятаю одного козарлюгу. Що тiльки я не пробував, - i грошi, i дiвок,... а вiн тiльки плюне та перехреститься. Але таки знайшов й на нього методу. Зробив його полковником i... Все пекло збiглось дивитись, коли того полковника садили в казан. Або, пам"ятаю, одного архiмандрита... Та що там говорити...
- Вибачте, пане Куций, - несмiливо озвався Солоденький, - але в нас просто не вистачає часу на iндивiдуальну роботу. Наш департамент ледве встигає оформляти iнiцiативнi заяви. Нас, звичайно, вчили, що цiннiсть душi добровiльного запроданця невелика, але, ж за iнструкцiєю, ми не можемо залишити без розгляду жодного звернення. Ви не уявляєте, яка кiлькiсть бажаючих продати душу звертається до нас щомитi в потаємних думках, в уснiй формi, письмово i навiть через Iнтернет. Просто якась пошесть душезапроданства...
- Тiльки не треба всiх оцих перебiльшень! Додаткових штатних одиниць не буде. Не забувайте, що я недавно став Дiдьком i ще не встиг забути, як це робиться!
- Якщо так, пане Куций, - раптом посмiливiшав Солоденький, - я готовий з вами закластись. Вийдiть на вулицю, зупинiть першого бiльш-менш пристойного на вигляд чоловiка i запропонуйте купити його душу. Якщо вiн вiдмовиться, я готовий три мiсяцi старцювати бiля церкви, але якщо нi, ви збiльшите менi штат...
* * *
Опинившись на вулицi, Куций озирнувся. Прямо до нього, сяючи посмiшкою, прямував симпатичний чоловiк у пристойному костюмi й краватцi. "Схожий на мiсiонера, - подумав Куций. - Сидiти Солоденькому бiля собору..."
Чоловiк пiдiйшов до Куцого впритул i, заглядаючи йому просто в очi, промовив проникливим голосом:
- Ви знаєте, скiльки бруду оточує нас в цьому життi?..
Куций ствердно кивнув.
- Ми всi потребуємо очищення, кожного дня, де б ми не були...
Куций кивнув ще бiльш ствердно.
- Тому наша фiрма, проводячи рекламну компанiю, пропонує вам портативнi "Кишеньковi душi"...
Куций зi стогоном провалився до пекла...
- З холодною та гарячою водою, гiдромасажем та феном, - за iнерцiєю промовив симпатичний, потiм озирнувся i, сяючи посмiшкою, попрямував до iншого перехожого...
Сiчень 2003 р.